Оцените этот текст:Не читал10987654321
СодержаниеFine HTMLPrinted versiontxt(Word,КПК)Lib.ru html
Поезi© укра©нських авторiв (збiрка II)

 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


╙вген Маланюк. Поезi©



   КУЛIШ

   Гарячий день втопивсь в нiчнiй прозорiй млi.
    Ти довго Шекспiра перекладав сьогодня -
   I знав, що все це - в тьму,
   в майбутн╨ цiй землi.
   В неславу й забуття...
   А нiч - лунка безодня -
   Дзвенiла зорями... I сторiнки по однiй
   Ще мерехтять в очах. - I на нiчнiм теплi
   Ти полетiв у даль, туди, де вже свiтлiв
   Похмурий небосхил зорею передодня.

   А хутiр в ся╨вi - казковi лаштунки,
   Мов дивний Чигирин,
   де сплять гетьманськi залi,
   Де ти вигаду╨ш, бадьорий i стрункий,
   Залiзний стиль нових унiверсалiв...

   Прокинувсь. I перо виводить ядом спраги:
   "Народе без чуття, без чести, без поваги".

   25.9.25



   НЕВИЧЕРПАЛЬНIСТЬ

   Тяжким хрестом лежать шляхи,
   Яснi в ночах, вони слiпi вдень:
   Рамено - з заходу на схiд,
   Рамено - з пiвночi на пiвдень.

   I так розп'ята - вiки,-
   Вогонь буття не загасила.
   Невичерпаний дух який!
   Яка непереможна сила!

   Гноблять, калiчать, труять рiд,
   Ворожать, напускають чари,-
   Зда╨ться, знищено вже й слiд,
   Лиш потурнаки й яничари.

   I ось - Стефаник i Кулiш,
   Ось - Коцюбинський, Леся - квiти
   Степiв страждально© землi,
   Народу самостiйнi дiти!

   А то пiдземно загуде
   Вулканом нацiй цiла раса,
   I даром божеським гряде
   Нам Промете©в дух Тараса.



   ОДНА ПIСНЯ

   В кiнцi греблi
   Шумлять верби...

   Бува, почу╨ш пiсню i спахнеш
   Пекучим болем пiзньо© любовi -

   I от - далечина Тво©х безмеж,
   Тво©х небес нестриманая повiнь:
   Пливе, пливе блакитна широчiнь,
   Росте, росте спiвучим колом обрiй;
   Вiд бiлих хмар лиш смарагдова тiнь
   Бiжить ланами, лиш вiтри недобрi
   Напружують свiй навiжений чвал...

   О, як забуть Тебе, ╨дину в свiтi!
   Твiй зiр менi яснiш за сонце свiтить,
   Твоя далека пiсня, як хорал.

   Моя весна. Моя, моя Земля©

   Яке ж залiзне серце муку стерпить:
   Оттут в недужих мрiях уявлять,
   Як "в кiнцi греблi шумлять верби".

   l5.VIIl.l928



   ПIД ЧУЖИМ НЕБОМ

   1

   Чужi: й земля, i небо тут, i люди,
   I мiсяця золотосрiбний рiг.
   Життя давно, як божевiльне, блудить
   По манiвцях заплутаних дорiг.

   Десь кревний край кона в останнiй муцi,
   Дикун над ним заносить ятаган,
   А вiн скажений бiль терпить, як Муцiй,
   I крапле кров росою з чорних ран.

   Чому ж я тут? Куди ж iще заблудить
   Безглузда путь i хто остереже?
   Чужа земля, чужi похмурi люди -
   Й саме життя, зда╨ться, вже чуже.

   2

   Не треба нi паризьких брукiв,
   Нi Праги вулиць прастарих:
   Все сняться матернi© руки,
   Стара солома рiдних стрiх.

   Все сниться гук весни i вiтер,
   Веселий вiтер свiтлих лiт.
   А тут - молюсь, убогий митар,
   Шукаю Твiй вогненний слiд...

   Hi! He знайтиi Нiхто не зна╨.
   Нiхто не чув Тво©х плачiв.
   Бiля всесвiтнього Сiнаю,
   Як завше - золото й мечi.

   3

   Десь сiре поле в чорних круках,
   Що пророкують: "Кари! Кар!"
   А я тут, на чужинних бруках,
   Чужий - несу чужий тягар.

   А я на полум'© розлуки
   Назавше спалюю роки,
   I сниться степ Твiй, сняться луки
   I на узгiр'ях - вiтряки.

   Там свист херсонського простору©
   Там вiтер з кришталевих хвиль!
   А тут: в вiкнi опустиш штору -
   I п'╨ш, самотнiй, смертний бiль.

   4

   Несу отут страшний свiй iспит
   I знаю, що життя мине.
   I мати, сидячи на призьбi,
   Вже не вичiкують мене.

   Давно ╙вгена помина╨
   За упокiй старенький пiп,
   За весною весна мина╨
   Пiд запашне зiтхання лип.

   Все далi висиха Синюха,
   Й линя ©© весела синь,
   А вiтер заголосить глухо
   I пролiта╨ вдалечiнь.

   Сирi╨ стрiха пiд дощами,
   Вже хата стала нетривка,
   I мати слухають ночами
   Бронхiтне гавкання Бровка.

   1924

   5

   По яких ще дорогах шукати причинно© долi?
   Перекотиполем блукати в яких степах?
   Вiтер гра╨, веселий, хвилюючись по роздоллю,
   Вiд зруйнованих мiст розвiва╨ горiлий пах.

   Заховала перекупка-пам'ять всi сни глибоко,
   Тiльки будить горiлка на чорнiм шляху в корчмi,
   Нiби в морок душi, в ©© цвинтарно-мертвий спокiй
   Пiсля чарки отрути влiта╨ сонячний чмiль[1].

   I ось все забуваю, i все зника╨ в сутiннi.
   Зоста╨ лише рiвний профiль i зоряний зiр,
   Та ще заграв глухих за плечима Тво©ми тремтiння:
   Всi принади Тво╨© страшно© краси.

   1920

   [1] Чмiль - Джмiль (дiал.).



   ШЕВЧЕНКО

   Не поет - бо це ж до болю мало,
   Не трибун - бо це лиш рупор мас,
   I вже менш за все - "Кобзар
   Тарас"
   Вiн, ким зайнялось i запалало.
   Скорше - бунт буйних майбутнiх
   рас,
   Полум'я, на котрiм тьма розтала,
   Вибух кровi, що зарокотала
   Карою за довгу нiч образ.

   Лютий зiр прозрiлого раба,
   Гонта, що синiв свяченим рiже,
   У досвiтнiх загравах - степа
   З дужим хрустом випростали крижi.

   А ось поруч - усмiх, ласка, мати
   I садок вишневий коло хати.



   УРИВОК З ПОЕМИ

   Je suis un fils de cette race...
   E.Verhaeren

   Внук кремезного чумака,
   Сiчовика блiдий правправнук,
   Я закохавсь в гучних вiках,
   Я волю полюбив державну.

   I крiзь папери, крiзь перо,
   Крiзь днi буденнi - богоданно
   Рокоче запорозька кров
   Мiцних поплiчникiв Богдана -

   Тих отаманiв курiнних,
   Що пiд гармати революцiй
   Умiли кинуть п'яний смiх
   В скривавлене обличчя - муцi.

   Чия залiзна голова
   I з-пiд катiвсько© сокири
   Жбурляла в чернь такi слова,
   Що ©й мороз iшов за шкiру.

   Хто в дикий вихор гопака
   Втiляв життя назустрiч степу,
   Й чия упевнена рука
   Змiцняла сивого Мазепу.

   Коли ж в батуринськiм огнi
   Держава рухнула, тодi-то
   Вони взяли свячений нiж,
   Залiзняка майбутнi дiти!

   Хай згинуло, хай загуло -
   Вони лишилися, як криця!
   I жадний примус, жадне зло
   ╞х не примусило скоритьсяi

   Херсонськi прерi© - мов Сiч,
   А кобзарем - херсонський вiтер,
   I рiдним був одразу клич:
   - Вставайте! Кайдани порвiте!

   Бо ж там тече козацький Буг
   Й - не раз червоная - Синюха,
   А я там весен вербний пух
   I дух землi - з дитинства нюхав.

   Як не калiчила Москва,
   Не спокушав ©© розгон той -
   Та враз пiдвiвсь, i запалав,
   I з серця кров'ю крикнув Гонта.

   ...Даремно, вороже, радiй -
   Не паралiтик i не лiрник
   Народ мiй - в гураган подiй
   Жбурне тобою ще, невiрний!

   Ще засилатимеш, на жаль,
   До Ки╨ва послiв московських -
   I по паркету наших заль
   Ступати лаптю буде сковзько.

   5.6 1924



   БАТЬКIВЩИНI

   Як до Тебе протоптати тропи?
   В сивiй млi спостерегти мету?
   Чи ж пропалить синiй жар ╙вропи
   Азi© проказу золоту?

   Ось мовчиш, незбагнена, незнана,
   Мов прозорий жовтень, нежива,-
   Що ж Тобi - прокляття чи осанна?
   Мертвi звуки, неживi слова.

   Рiвний простiр в язвах позолоти
   Заляга╨ площиною пiль,
   Тiльки часом - Твiй ╨диний готик -
   Повстають жертовники топiль,

   Перетявши безнадiйний позем,
   Вносячи мiрило у безкрай,
   Що завжди беззахисний на грози
   Сумно мрi╨ про майбутнiй рай.

   13.Х.1931



   БIОГРАФIЯ

   1_

   Завжди напружено, бо завжди -
   проти течiй.
   Завжди заслуханий: музика, самота.
   Так, без шляху, без батька,
   без предтечi.
   Так - навпростець - де спалю╨ мета.
   _
   Все чути. Всiм палать. ╙диним
   болем бути,
   Тим криком, що горить в кривавiм
   стиску уст,
   I знать, що випало - загаснути
   забутим,
   I спомином кiнця - кiсток народних
   хруст.
   _
   2_

   Так вийшовши з глухого степу,
   З зiтхань страждально© землi,
   Вирiзьблюю нiмий житт╨пис
   На дикiм каменi столiть.

   Так конструюю нiчний образ
   На сiрiм цоколi часу,
   I мудрiсть протина, як кобра,
   Гадючим зоренням красу.

   I розрахову╨, й шепоче,
   I вимiря╨ кожен крок,
   Лиш електричне колють очi
   Крiзь все мереживо морок.

   Заплутуюсь густiш i гiрше
   Пiд дiамантовий гiпноз,
   I тiльки бачу - камнi, вiршi,
   I тiльки чую - гул погроз.

   I все боюсь: скiнчиться термiн,
   А я не скiнчу завдання
   I попливу один, без керми,
   У тьму вмираючого дня.

   3_

   Мушу випити келих до краю -
   Полиновий мед самоти,
   Так нещадно, так яро згораю,-
   Чи ж побачиш, почу╨ш ти?

   Недорiзаним звiрем - вiтер
   Прорида╨ в страшний простор.
   (Там жито - надовго збите,
   Там чорним повiтрям - мор).

   А я мушу незморено-просто -
   Смолоскипом Тобi Однiй,
   Я - кривавих шляхiв апостол -
   В голубi невечiрнi днi.



   IСХОД
   _
   Не забути тих днiв нiколи:
   Залишали останнiй шмат.
   Гуркотiли й лякались кола
   Пiд утомлений грiм гармат.

   Налiтали зловiснi птахи,
   Доганяли сумний похiд,
   А потяг ридав: На Захiд...
   На Захiд... На Захiд...
   I услiд - реготався Схiд.

   Роззявляв закривавлену пащу.
   П'яний подих нудив, як смерть.
   Де ж знайти нам за Тебе кращу
   Серцем, повним Тобою вщерть?



   ЛИСТ

   Так. Без Тебе повiльна, нестямна загибель,
   Батькiвщино моя, Батькiвщина нiма!
   Навiть гiркiсть в черствому щоденному хлiбi
   Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.

   А пустi, нескiнченнi, бездоннi ночi,
   А ворожi, навiки вже страченi днi,
   Коли марно пала╨ш, а ворог регоче,
   А доба ось гримить у залiзi й вогнi.

   I от знову дощi. Не дихнеш, не промовиш
   Крiзь завiсу просторiв у скудний мiй день
   Анi леготом пiль, анi квiтом любови,
   Анi шумом топiль, анi вiтром пiсень.

   Та у муках ночей, пiд нещадними днями,
   За безкрилим триванням цих згублених лiт
   Вироста╨ ось мудрiсть, важка, наче камiнь,-
   Одинокий безрадiсний плiд.



   МАЙ 1935 РОКУ

   Ждали всi зеленого розмаю,

   Леготу плодючого тепла,

   Ти ж дихнув, смертельно-бiлий маю,

   I земля снiгами загула.

   Мерзне квiття дитячо невинне.

   Заклякають соки в деревах.

   Ярий гiн крижана смерть прилине,
   Все ску╨ смертельно-бiлий жах.


   Зарида╨ поминальним спiвом,

   Спелена╨ в похоронний снiг,

   I весна - земна пречиста дiва -

   Нежива у снiговiй трунi.


   Та крiзь хугу вдарить меч небесний
   I над срiбно-смертним сном весни
   Голос кари загримить - "воскресни!"
   Всiм немилосердям вишини.



   ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО

   Днi Тво© скалiчено криваво,
   За туманом мерехтить мета...
   Так обридла пiдозрiла слава,
   Так гнобить нещадна самота.

   Вию псом на мертвiм полi бою,
   Стережу сей попiл i кiстки,-
   Знаю, Бог розсудить нас з Тобою:
   Сходять зерна, пружаться ростки.

   Пiд морозним вiтром - бiла тризна,
   Снiг слiпить, виру╨ рiвнина,-
   То вста╨ озимина залiзна,
   Крiзь крижаний снiг - озимина.

   Бачу ©х - високих i русявих,
   Зовсiм iнших, не таких, як ми,-
   Пристрасникiв висоти i слави,
   Ненависникiв тюрми i тьми.

   Ось ©х стислi руки, яснi лиця,
   Голос невблаганний, як наказ,
   В гострiм зорi зимно-синя криця -
   Вiрний щит вiд болю i образ.

   Спадко╨мцi бою, бурi дiти!
   Загримить ще раз така пора -
   Смiливо могили перейдiте,
   Коли треба - розтопчiть наш прах.

   Щоб без вшанувань, без академiй
   Кров жадала неминучих кар,
   Криця зустрiчала серця кремiнь,
   Викресала iскрами удар!

   Щоб тверезi зимно-синi очi
   Загорались, гострi i палкi,
   Лиш тодi, як обрiй зарокоче,
   Бо╨м зустрiчаючи полки.

   I коли доба метальним словом
   Збудить в серцi переможний ямб,
   Присуд Божий в даль Твою громово
   Ознаймить гарматний дифiрамб.

   11.1.1932



   ПАМ'ЯТI Т. ОСЬМАЧКИ

   Не хочу - нi! - цих похорон. Прости.
   Хай тiльки ворон тричi десь прокряче,
   Що вже похований ти, неповторний ти,
   Осьмаче-символе, як Вiй вiд мук незрячийi

   Нi, не ув'язнить глина чужини
   Твою труну, твiй попiл вогнепальний,
   Бо правнуки, що будуть знов сини,
   Перенесуть у тишу спочивальнi.

   Посадять дуб. I, щоб з землею злить,
   Чебрець розстелять килимом духмяним.
   Внизу Днiпро котитиме блакить,
   А в Ки╨вi шумiтимуть каштани.

   9.1Х. 1962



   ПОЛЕ БОЮ

   1

   А поле бою все чека
   I мрi╨ крiзь туман i вiддаль.
   Господь не жалу╨ вiка,
   Щоб ось, блукавши, як сновида,
   Шукать шляху, i важить час,
   I пить гiркi й безсоннi ночi,
   Й даремно пiдбирать ключа
   До лiтер тих сузiр пророчих.

   2

   А поле бою нам все те ж -
   I заповiтом, i докором -
   Ось розгорта╨ться без меж
   Узустрiч непоборним горам.

   Воно гука╨ по ночах,
   Воно здрига╨ться i стогне.
   Примари юрмляться. I жах
   Десь опiвночi лунко охне -
   Всiм простором, всiм тиском тиш,
   Всiм мовчанням слiпо© ночi...
   О, поле бою, закричи ж,
   Розплющ давно засклеплi очi!

   Гантер, 6.VIII.1965



   СУЧАСНИКИ

   1

   Максимовi Рильському

   Ще молитесь, далекий брате,
   Серед Звенигородських пiль.
   Ще не стомились карбувати
   В коштовних ямбах вiчний бiль.

   Краси веселий кондоть╨ре,
   Несете хрест свiй там, ген-ген,
   Серед похмуро-рiдних прерiй;
   Ви - еллiн, схимник i Гоген!

   Навколо - хащi й печенiги,
   А в кель© - тишi нiжний спiв,
   Реторти, циркуль, колби, книги,
   I Ви - алхiмiк мудрих слiв.

   Сiчень. 1923
   По прочитаннi "Синьо© далечiнi"

   2

   Павловi Тичинi

   На межi двох епох, староруського золота повен,
   Зазгучав сонценосно твiй сонячно-ярий оркестр -
   I пiд сурму архангела рушив воскреснувший човен,
   Й над мощами народу хитнувсь кам'яний його хрест.

   I на древнiм, на скитськiм[1], на кров'ю залитiм просторi
   Говорили могили, спiвали козацькi вiтри.
   I у лiтери тайн степовi© складалися зорi,
   Щоб пломiнним пророцтвом означить початок пори.

   Так зродився ти з хвиль злото-синiх космiчних вiбрацiй"
   Метеором огнистим ударив в днiпровськi степи
   I, здавалося,- врiс. I над плугом схилився до працi,
   I вже мрiяло серце про сонцем налитi снопи...

   Вили бурi iсторi©. Рвали й жбурляли вiдвiчне.
   О, ти знав, що тодi не сонети й октави, о нi! -
   Жорстко-ярим залiзом ти пiк одоробло пiвнiчне,
   Й клекотiла душа твоя в гнiвнiм, в смертельнiм огнi.

   Раптом... брязнуло враз! I ридально навiк розiрвалось...
   I бездонним проваллям дихнула порожня луна.
   ...вiд кларнета твого - пофарбована дудка зосталась.
   ...в скривавлений Жовтень- ясна обернулась Весна.

   I по синiх степах дикий вiтер повiяв примару,
   Щоб журить i жахать... Замогильний доноситься спiв.
   I вночi мертвий мiсяць освiтлить з-за сiро© хмари
   Божевiльну Офелiю - знов половецьких степiв.

   Листопад. 1924

   [1] Скитський - скiфський. Так писали за правописом 1929 року.



   ВАРЯЗЬКА БАЛАДА

   Необорима соняшна заглада -
   Вiки, вiки - одна блакитна мить!
   Куди ж подiла, степова Елладо,
   Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь?

   Вiд синiх меж до сiверських укра©н
   Широчина нестримано росте,
   Мов на бандурi велетенськiй гра╨
   Спiвучим вiтром припонтiйський степ.

   Гарячий день розлив пекуче злото
   I сам втопивсь у соняшнiм меду,
   Й крiзь спокiй цей ╨дина лл╨ться нота -
   Блаженних бджiл в вишневому саду.

   Лиш чорними очима хитрих вiкон
   Всмiхнуться молодицями хати -
   I знову степ пестить мо© повiки,
   I знову скитськi баби i хрести.

   Лиш, як крiзь сон, майнуть крилатi вi©
   I нiч очей з-пiд п'явок гострих брiв -
   I знову - степ. Лишь де-не-де замрi╨
   Архипелаг поснулих хуторiв.

   Дзвенить вода. Це вiн, це вiн синi╨ -
   Балада хвиль - Днiпро. I на горi
   Спить Ки©в - степова Олександрiя -
   Пiд злотом царгородських моза©к.

   Там обертав в державну бронзу владно
   Це мудре злото кремезний варяг,
   I звiдтiля ж воно текло безвладно
   Пiд ноги орд - на кочiвничий шлях.

   Гримiли десь козацькi© литаври,
   Вiки несли не раз залiзний дар, -
   Вiн в холодку ж спочив у темнiй Лаврi,
   Вiд мудростi знесилений Владар.

   (А ти не довго гаялась в тривозi:
   Сарматських уст - отруйний, п'яний мед
   Ти вiддала татарину в знемозi,
   I чув твiй смiх Бати╨вий намет).

   I далi, там, де берiг Кiммерi©
   Пiднiс коринфськi обриси колон,
   Де Херсонес замрiяно бiлi╨
   I снить солодкий, вiчний, синiй сон,

   Де кам'янистi межi скитських прерiй
   Врiзаються в козацький буйний Понт
   Причалом генуеських кондоть╨рiв,
   Кiнцем тво©х бурхливих перепон...

   Отак лежиш - замрiяно-безсила,
   А сходить нiч - i вiдьмою вночi
   Ти розгорта╨ш кажановi крила...
   I, поки по гаях кричать сичi,

   По болотах скрегочуть млоснi жаби,
   Шепоче тьма i стогне в снах Днiпро -
   Летиш, страшна й розхристана, на шабаш -

   Сво©х дiтей байстрючу пити кров...

   ...А з Чигрина й з Батурина в туманi
   (Козацьке сонце тiльки виплива)
   Два гетьмани виходять мертвi й п'янi,
   I кожен довго плаче i спiва.

   Один зiтха - ╨диним зойком: "Тимiш", -
   I проклина Виговського всю нiч,
   А другий - той, що огряднiш
   i стриманiш, -
   На пiвнiч кида блискавками вiч.

   I чуть: "Чекай, бо ж - жодного респонсу,
   Ти, Орлику, - гаряча голова!"
   ...........................

   ...Коли ж, коли ж знайдеш державну
   бронзу,

   Проклятий край, Елладо степова?!.

   26 - 28 6 25



   ВОЯКАМ

   Так хутко згасло сяйво слави,
   Так коротко тривала мста.
   Лягли знесиленi лiта

   На роки, на десятилiття,
   На всю добу. I сивий згар
   Того нещасного полiття
   На наших чолах - знаком кар.

   Куди б не йшли, де б не спинились,
   Порожн╨ поле у очах,
   Щоб серце судорожнiш билось
   По непереспаних ночах,

   Щоб серце свiй передчувало
   Останнiй скорч. А мертвий зiр
   Все бачитиме: даль, навалу
   I нерозкаяний простiр.

   7.Х. 1959



   * * *

   Безкровна Муза - нежива,
   А я несу ©й в бiднiй жертвi
   Мо© скалiченi слова -
   I скривавленi, i мертвi.

   Не оживить, не запалить,
   Не випростать зiгнутi крижi.
   Ось кожна думка, кожна мить
   Сталевим лезом горло рiже.

   Гей, поки б'╨ться в хвилях злив
   Доби сi╨© лютий вiтер,
   Так треба грому дужих слiв,
   Що загули б в литаврах лiтерi

   Гей, де ж той гiмн з iржавих сурм?
   Де марш непереможних крокiв?
   Де апокалiпс тих пророкiв,
   Що поведуть в останнiй штурм?



   * * *

   Високий ранок. Камiнь ненагрiтий,
   Сочистий кущ i поруч - синя тiнь.
   Вузьке вiд спеки рiчкове корито.
   Уламки скель. Акварелева рiнь.

   Прокинься лиш. Хiба ж це не знайоме?
   Не Сугоклей? Не висохлий Iнгул?
   Цi майже зовсiм гранiтовi зломи
   I здовж долини вiтру рiвний гул...

   Перечекай. Це ще не чорна осiнь:
   Це - золота, як згадка про весну,
   Це здогад той, що не доснився й досi,
   Що все трива в анабiозi сну.

   1962

   ==============================================================

Андрiй Малишко. Поезi©



   КАРМАЛЮК

   I

   Уляна вчора правду говорила:
   - Ходить не час, оберiгайся ти. -
   А як ©© назвати: люба? мила?
   Чи ще б слова та╨мнiшi знайти?

   Хiба тим косам вiдшука╨ш слово?
   Ясним очам, цiлованим колись?
   Шуми, любовi молода дiброво,
   Уляно, чу╨ш? Де ти? Озовись!

   Вiн варить кашу сам усiй артiлi,
   Всипа╨ солi, пробу╨ на смак.
   Турбота зайва? Iч, якби не так,
   Не опечи язик на цьому дiлi.

   Iще крутiш заварить кашу пану.
   Го-го, синки, гарячий стане день...
   А тi, що iз Вiвсянникiв, з Майдану,
   Учора хату кинувши лишень,

   Злюбили лiс i силу самопалу,
   Пороховий димок iз гущавин,
   Пiдходячи до ватрища помалу,
   Сiдають в коло, рiвнi, як один.

   Палають огнищ язики багрянi.
   Обкуренi скипають казани.
   Устим людей поклику╨: - Сини,
   Виходить так, ми люди не останнi!

   Ми тут зiйшлися, месники бiдноти,
   Окривдженi панами крiпаки,
   Iз Бiлорусi, вiд Двiни-рiки,
   Iз-пiд Москви й Днiпра, - однi турботи

   Звели нас тут, на помсту i вiдплату,
   Тож поклянiмось, ми в борнi - брати,
   До свiтлих днiв будем разом iти,
   I горе кровопивцю! Горе кату!

   А люди в дружбi - то моя родина,
   В сiм'© народи встануть по менi.
   I крiпаки вiдчули: добра днина
   ╞х кличе в даль у вiщому огнi.

   Сплива╨ мiсяць, ся╨ злотом щирим.
   Шепоче пiсня про новi лiта,
   Що красне сонце свiтить за Сибiром,
   А на Вкра©ну сокiл залiта.

   Грудьми шугне i до вiкна постука,
   Спочине трохи, знову за сво╨...
   А люди кажуть: - Певно, Кармалюка
   Голотi рiднiй звiстку пода╨.

   Устим смi╨ться: - Та який я сокiл?
   Теж вигадають! Просто горобець!
   - Ой, не кажи, Устиме, - i спiвець
   Iще дзвiнкiш затягу╨ наокiл.

   - Тихiше, хлопцi, досить того спiву.
   Ви чу╨те? Не чу╨те? Гуде!
   - Iсправник ©де?
   - Звiдки йому?
   - Де?
   Духмяну тишу збивши полохливу,

   Мерщiй в залогу. Щасна ╨ прикмета -
   Якась пташина свиснула до них.
   Поскрипу╨ на вибоях карета,
   Сопе пiд гору пара вороних!

   - Куди то, стiй! Не поспiшай навтечки.
   Направо, хлопцi, дiло ╨ - роби! -
   Устим хвата╨ коней за вуздечки,
   А тi хропуть, зметнувшись на диби.

   Корiнник рже i копитами грюка,
   Три гайдуки з дозiрними - вповал.
   - Щастить же!
   - Що?
   - Впiймалась риба-щука,
   Та не iсправник, братцi, - генерал!

   Вiн зблiд, як мрець, спiтнiли сивi скронi,
   Дорiднi губи тiпаються, дрож...
   - Iз гамана зсипай сюди червонi,
   Та не тремти, не займемо, чого ж!

   О, вiн вiддасть, щоб тiльки жить, чого там.
   Мiдяну скриньку тягнуть гайдуки.
   Тече, дзвенить струмок гарячий злота,
   Як серед ночi грають свiтляки.

   Давно карета зникла у долинi,
   З ромашок збивши полум'я роси.
   - Це, не забудь, Iвану Кожуринi, -
   Дiтей у нього п'ятеро, - даси.

   Це Валовню, а це Перепелицi,
   Хоч хлiба з пуд зажи╨ дiдуган. -
   I круглячки дзвiнкi, золотолицi
   Повзуть в крiпацький витертий гаман.

   - Оце вдовi, ©й, мабуть, не до того,
   Що Кармалюк бере на душу грiх,
   Собi лишаймо, хлопцi, золотого,
   На завтра хлiба купимо на всiх.

   Чекайте, люди, виб'╨мося трошки... -
   Устим за пень сiда╨, мов за стiл,
   До кулешу, да╨ дозорним ложки,
   Черству хлiбину кра╨ наопiл.

   II _

   Горно роздули, вугiль пiдсушили,
   Вже не звикать Микитi до робiт.
   У працi з майстром висушили жили,
   Тепер покурять, витруть чорний пiт.

   Про се, про те спокiйно йде балачка,
   На всi подi© ╨ сво© слова.
   А нiч липнева зводиться вiд сплячки,
   Сумна травичка тихо ожива.

   I попливли бiлястих туч навали
   Над росяним тужавим колоском.
   Огненнi птицi неба край клювали,
   Вiщуючи свiтання за лiском.

   В тарелi срiбнi жайворон ударив,
   Розсипався в зеленi береги.
   Вiйнуло сном, казанням давнiх марев.
   - Докiнчуймо, Микито, ланцюги,

   Свiта либонь лише чотири кiльця
   Лишилось, дуй та вугiлля пiдсип! -
   Свистить грудей старечих дужий хлип,
   Нагаду╨ про старiсть, брiв окрильця
   Звисають втомно, вже той день коли б.

   Ланцюг аж приска звивами густими,
   Горно пала╨, в кузнi пада гук.
   Це все тобi зготовано, Устиме,
   Для нiг тво©х зготовано, для рук.

   III _

   Ввели його, страшного i тепер
   Огнем очей, посмiшкою лункою,
   Шiсть вартових, горбатий офiцер
   Поодаль став, наказ подав рукою.

   Горбатому не спалося вночi,
   Дорога снилась в далечi похмура,
   Стара казарма, темна, мов конура,
   А потiм враз забрязкали ключi

   Вiд карцера чи одиночок, хто зна,
   Схопивсь як стiй, в душi пекла жага.
   Здалося, нiч заходить передгрозна,
   До горла мiсяць руки простяга.

   А солов'© ридають серед саду,
   А свiт горить. Такi ще ╨ дива!
   Вiн зата©в i пострах i досаду,
   Мовчазний буде нiч, i день, i два,

   Але покаже клятим бузувiрам,
   Отим, що день стрiчають з-поза грат,
   Що вiн на слово ©хн╨ не повiрив
   I що йому сам чорт тепер не брат!

   IV _

   Засапавсь мiх в червоному багаттi,
   Одгупав молот, дзенькаючи, стих.
   Ввiйшов Устим в чумарцi рудуватiй,
   В потертiй шапцi, в чоботях простих.

   У лiсi жив i ночував на кручi,
   Рушниця з ним панам носила ляк,
   А продирався крiзь терни колючi,
   То покалiчив руки як-не-як.

   Щоку роздер десь об сучок дубовий.
   Але к чому тепер ота краса?
   Ставний, широкоплечий, чорнобровий,
   Та в синiх очах полум'я згаса.

   - Здоровi будьте, ковалi хорошi! -
   Хотiв гукнуть, як тому кiлька днiв,
   Коли пiд чорним дубом гомонiв,
   На всю голоту подiливши грошi.

   Та не гукнув, багнетiв сталь вiдлита
   Сягнула вбiк, - прямуй i не зверни!
   А слабодухий чоловiк Микита
   Уже ладнав на ноги кайдани.

   V _

   Устим стояв, ввижалася дорога
   По першому грудневому снiжку,
   Далеко геть, подальше вiд острога,
   В морозну путь, нiтрохи не важку.

   Хай свище заметь, без тепла i хлiба,
   Як бажаний i довгожданий гiсть,
   Вiн до людей було вночi придиба,
   Зiгрi╨ться i кашi попо©сть,

   Погра╨ться любенько з дiтлахами,
   Бо в нього теж в домiвцi два малих.
   Але якими добрими шляхами
   Пробратися йому тепер до них?

   Крiзь сон ночей, i мжичку, i порошу
   Шукав людей од мандрiв одпочить.
   Задихав мiх.
   - Ну, що, Устиме, прошу,
   Давай-но руку! - I в ╨дину мить

   Кiльцем затис. Уста скривив од жалю
   Чи вiд злоби - солдатам все одно.
   - Давненько ми не бачились, ковалю, -
   Сказав Устим, - не бачились давно.

   Чи, може, той рiк, в клунi, серед току
   Ти пив горiлку, плакався менi,
   А вже сьогоднi стрiв, ©й-бо, нiвроку,
   Розпеченим залiзом у вогнi.

   Це хлiб за хлiб, виходить, молодчина,
   Шукай такого з свiчкою в юрбi.
   Вiзьми оцю у мене й сiрячину,
   За труд гiркий подякую тобi.

   Знiма╨ з плiч i кида╨ додолу
   Свитину чорну, пояс вишивний
   I простяга╨ руку теплу й голу
   I надяга╨ кiльця й каже: - Бий,

   Тобi-то що? За мiдяки притертi
   Ти, може, й душу заку╨ш в обруч? -
   Але коваль пiдводить очi впертi
   I просить об однiм: - Не муч, не муч!

   I б'╨ з такою люттю залiзяку,
   Що сиплють iскри й гаснуть вiддаля,
   Що офiцер аж ушi затуля
   I тупа╨ ногами з переляку.

   VI _

   Але Устим смi╨ться з то© злостi:
   Коли пiшов служити, то служи,
   Як кажуть люди, боже поможи,
   А ми в цiй кузнi мимоволi гостi.

   Менi однаково в людському горi
   Боротися, шукаючи зорю.
   Якщо мене сваволя не поборе,
   То я ©©, будь проклят, поборю!

   Що загадав, те буду вiк лелiти,
   Вночi не сплю, думкам нема кiнця,
   А серцю важко: дiти мо©, дiти,
   Старим вернусь, пiзна╨те отця?

   Вiн так подумав i зрадiв, що сила
   Цвiте в очах, в руцi карбу╨ слiд.
   Бiляста туча небо полонила,
   I в нiй котився сонця стиглий плiд.

   В тарiлi срiбнi жайворон ударив,
   I розiгнувся стомлений Устим,
   Поважним рухом, легким i простим,
   Загрiб з багаття золотого жару.

   - Закуримо, солдатики? - По словi,
   На мить заворушились вартовi,
   I дивно стало, що вони, живi,
   До полудня стояли, як дубовi.

   У них також ростуть в неволi дiти,
   А цей, Устим - ©м щастя здобува,
   Щоб мали волю i сво© права,
   То як солдату все не розумiти!

   Старий солдат вже й пучку наготовив,
   Шепнув губами, щось хотiв казать,
   Але горбань рвонувся: - Ать, два, ать! -
   Пiдняв кулак, тонкi насупив брови.

   Тодi й Устим розгнiвавсь: - Що ж вони?
   Нiмотне бидло? Парi© докучнi? -
   I так рвонув, що брязнули наручнi
   I трiснули закутi кайдани.

   I розкотились сизуватi кiльця:
   - Доволi мук! Доволi з мене мук! -
   Який вiн в бiса тихий пiдневiльця,
   Вiн ╨ Устим, славетний Кармалюк!

   VII _

   Отак i жив у кам'янiм полонi.
   Свiтанок. Пiвдень. Вартових сюрчок.
   В тюремному подвiр'© на ослонi
   Поклали рiзок солених пучок.

   За кайдани розбитi й непокору,
   За глум, що стерпiв офiцерський чин,
   Устима провели посеред двору,
   I вже вiдомо, iз яких причин

   Ворiтницю замкнули на засови,
   На три замки, i десять вартових
   Завмерли у дверях не випадково.
   А вже Устим, проходячи повз них,

   В зловiсну тишу вдарилась луна,
   На люту кару клалися прикмети,? -
   Гукнув: - Здорово, братцi, як живете
   Устиму, справдi, це не первина,

   Вiн зняв бушлат, повiльно здяв сорочку,
   Бiлизну чисту бережно скотив,
   А десь у серцi, в приспанiм куточку,
   Тремтiв од пiснi давньо© мотив.

   Коли ж рiзок не стало на ослонi,
   Кривавi смуги зрiзали плече,
   Вiн голову поклав собi в долонi
   I заспiвав призивно-гаряче,

   Що за Сибiром буйний вiтер вi╨,
   I пада сонце пташкою до рук,
   Але ви, хлопцi, не губiть надi©,
   За вас подума добре Кармалюк.

   Зовуть його пани розбiйним татем,
   А мiж людей то слава не лиха,
   Залл╨ за шкуру сала пребагатим,
   I бог вiдпустить душу вiд грiха.

   Iсправники, асесори в турботi,
   Не знають, де початому межа,
   Бо вiн дару╨ грошi всi голотi,
   А як панам - то кулю та ножа!

   VIII _

   Другого дня в рожевiм надвечiрку
   Краплистий дощ отави окропив,
   Прим'яв злегенька вистиглу матiрку
   I райдугою став серед степiв.

   Землi паркiй, мов сизуватiй птицi,
   На крила впала райдужна краплинь.
   Хлоп'ячий гамiр, вiтру тепла линь,
   Багряний цвiт вечiрньо© зiрницi,

   I голубiв голiвки одинокi
   Пiд житньою застрiхою двора -
   Це все влилося казкою у спокiй:
   - Яка пора, - Устим сказав, - пора...

   В таку годину в полi серед лану
   Покосiв жовтих пломенi╨ слiд. -
   I враз схопивсь: - Ото чи не Уляну
   Спиня╨ вартовий бiля ворiт?

   Вiдчув, як сон: жара пече долонi,
   Бентежних дум пiдносяться ро©,
   Але вже близько кiсники червонi
   I бiлозуба посмiшка ©©.

   Це тижнiв п'ять не бачилися в лiтi,
   Та вiн ©© одразу пiзна╨:
   Тi ж карi очi, ласкою налитi,
   Рудi сап'янцi... - Серце ти мо╨,

   Далеко йшла? - Бере ©© хустину:
   - Давай зiтру з обличчя пилюгу. -
   I пригорта. - Пусти мене, Устиме, -
   Сама шука╨ руку дорогу.

   I загляда╨ глибоко у вiчi:
   - Устимоньку! (не бачить наглядач?)
   Я вже либонь приходила аж двiчi,
   Та не пустили, а тепер, як бач.

   I хусточку розв'язу╨ барвисту
   (Хустина, вечiр, тихi явори...)
   - Оце тобi принесла попо©сти,
   Це калачi, це яблука, - бери.

   А схуд за лiто! Певне, серед ночi
   Не спиш чи, може, ©сти не дають?
   Казали батько: "I чого вiн хоче?
   Нащо хова╨ в серцi дику лють?

   ╙ жiнка й дiти i шматина поля,
   Своя хатина, невеличкий двiр.
   А то ж одне: тюрма, нагай, неволя,
   Гляди, i знову запечуть в Сибiр!"

   Ой, горе, горе! Що робити буду?
   Тобi я, десь, нi мати, нi жона.
   Помiж людей наслухалась огуди,
   Забуть хотiла б, - образ вирина

   I кличе й манить, як на щедрi-свята...
   Вона в розрадi пада до плеча.
   - Уляно, сядь, - пiдстелю╨ бушлата, -
   Уляно, - каже, й слiв невистача.

   Не впали побратими поодинцi,
   Огонь вiд ватрищ ще не догорiв.
   Вона прийшла у голубiй хустинцi,
   Сторожко й мило глянула з-пiд брiв.

   В тяжку годину знав вiн, що подi╨,
   Зорi палко© пломiнь не зачах.
   Вона прийшла, як знайдена надiя,
   В красi дiвочiй, з огником в очах.

   I в темну нiч, в осiнню непогоду,
   Пiд сiрий дощ чи бурi лютий вий,
   Вiн пив iз уст юнку, гарячу вроду,
   Як спраглий п'╨ струмочок лiсовий.

   Вiдчув тепер, що лiто поверта╨,
   Високий сонях на дощi замок,
   I райдуги роздолля неокра╨
   Крильми черка╨ сивий голубок.

   Гаряча кров ударила у скронi,
   Рум'янцями спахнула на лицi,
   I вiн стиска малi ©© долонi,
   Мов дво╨ крилець, у сво©й руцi.

   Уляна знову горнеться до нього,
   Пiдводить очi милi та сумнi:
   - Чи не забув, Устим, панка рудого,
   Що завжди верхи ©здив на конi?

   Змовка╨, жде, зашарiвшись обличчям:
   - Вiн свата╨ мене... Така напасть!
   Вже мiсяць ©здять вдвох iз лiсовничим,
   А батько згоден, мабуть що вiддасть,

   Бо вже й по чарцi добре випивали.
   Були при хатi двiчi старости...
   Устиме, любий, ти мене прости,
   А як про це сказати, - я не знала.

   Коли б у тебе не дружина й дiти,
   Пiшли б удвох на каторгу в Сибiр,
   А так, скажи, ну що менi робити?
   Кругом неласка, смiх та поговiр...

   Устим завмер... - Тебе? За нього? Замiж?
   Чогось тобi на жарти повелось! -
   Але вiдчув - не виказать словами
   Того, що в серцi в не© запеклось.

   Вiн затремтiв. - А.як же я, Уляно? -
   I в перший раз вiдчув, немов жало
   Ввiйшло йому у груди полум'яне,
   Убивши все, що квiтло i жило.

   IX _

   Ах, осiнь, осiнь! Всiм дано сивiти,
   Як мовлять мудрi: взнать добро i зло.
   Однi на схилi лiт живуть, як дiти,
   Другим же розум скрашу╨ чоло.

   Несiм серця, немов скарби гарячi,
   Хай грiм походiв душу виповня.
   Хто лiньки жив, - оглянеться й заплаче,
   Що згасне день, а вiн не бачив дня.

   Минуло лiто: осiнь гне лiщину,
   Густих зiрок вивiшу╨ разки,
   А завiтавши в сад на даровщину,
   Злива╨ мед в полив'янi миски.

   Зерна рясного висипле iз кружки,
   Году╨ зрання зграю голубiв,
   На весiлля загляне, наче дружка,
   В зеленiй плахтi, в золотi дубiв.

   Ах, осiнь, осiнь, юнь багряносльоза,
   Виходь сестрою в голубi поля,
   Де в кайданах, прикутого до воза,
   Ведуть в Сибiр Устима Кармаля!

   Йому нiяк не випада╨ вмерти,
   З весни на осiнь, з року в iнший рiк.
   З Сибiру бiг вiн тричi, i вчетверте
   Дали конвойних двадцять чоловiк.

   Iдуть вони попереду й позаду,
   Блищать кокард срiблястi кружала,
   А до патронiв видано пораду,
   Яка в душi iз острахом жила:

   Що ©сти ©м по двiчi десь на днину
   Кандьор пiсний i житнi сухарi,
   Але страшну у кайданах людину
   В надзор.i мати обi всiй порi.

   Якщо ж у в'язня буде нiч тривожна,
   Гляди, задума зникнути тайком,
   То не жалiй, солдатики, - все можна:
   Стрiляти в груди, вдарити штиком.

   Хоробрим буде складено подяку,
   За вiрну кулю, пiслану вночi.
   Пливуть хмарин веселi, синi маки.
   Iдуть конвойних сiрi два ключi.

   Але солдати з ним, немов iз братом,
   Бо вiн за них стояв, як вiрний друг,
   Проти помiщикiв i злих наруг,
   Товстих, жорстоких хуторян проклятих!

   Х_

   I виходжали люди з хат i поля,
   I в надвечiр'© плинув дальнiй гук:
   - Дивiться добре, вмерла наша доля!
   Дивiться, - кажуть, - онде Кармалюк.

   Вiн засмаглiв од вiтру й непогоди;
   Обличчям схуд з тортур i лихомань,
   Ген за селом спинялися пiдводи,
   Iржали конi в свiтанкову рань.

   Кандьор сьорбали зморенi солдати,
   А матерi, що сходились зусiль,
   Мерщiй, мерщiй верталися до хати,
   На рушнику виносили хлiб-сiль.

   I на конвойних не зирнувши оком,
   А проказавши слово на привiт,
   Iшли до крайньо© зi всiх пiдвiд,
   Де вiн сидiв у роздумi глибокiм.

   Якi чуття iз мрiй напiвзабутих
   Плачем вставали в синiй далi гiн,
   Коли земний вiддаючи поклiн,
   Вони торкались рук його закутих!

   I зустрiчi невиплакане горе,
   I прощавань хвилина, як нiма,
   В очах лишалось огником суворим,
   Якому й слiв i назвиська нема.

   XI _

   Вiн кида слово навiть материнцi,
   Нехай по нiм шепочеться трава.
   Обоз повiльно йде пiд Головчинцi,
   I завмира╨ серце й ожива.

   Немало тут походжено до лiсу,
   Де висне стиглий, точений горiх,
   Де рiс Устим у курявi дорiг,
   Дощiв осiннiх люблячи завiсу,

   Струмкiв весняних буйне коливання,
   Чи бiлi хутра сиво© зими,
   Коли, здавалось, лебедi крильми
   Вiщують схiд морозного свiтання.

   Вiн пас овець улiтку на толоцi,
   Опiвднi гнав на стiйло до води,
   Торбинка з хлiбом висiла при боцi,
   Сопiлка вигравала в три лади...

   Стрiчав вечiр'я зоряну заграву,
   З дiтьми гуляв на полi в "деркача",
   Аж доки на конюшнi за потраву
   Не скров'янили хлопцевi плеча.

   Тодi узнав, що колоситься нива
   I прийме хлiб не батькiвський засiк,
   Пiп материнська доля нещаслива
   Йому судилась на недовгий вiк.

   Гiрке дитинство! Може, як синиця,
   Ти оддзвенiло в бiлому саду?
   Я б знов припав до рiк тво©х напиться,
   Але стежок-дорiжок не знайду.

   Скриплять вози, немов чумацькi мажi,
   Та не до Криму шлях лежить - в Сибiр.
   Устим пильну╨: видно перший двiр,
   Димар на хатi, з диму, певне, й сажi

   Увесь вчорнiлий. Тут живе вдовиця.
   Глуха бабуся лiт за шiстдесят,
   Сiренькi верби вибiгли пiдряд
   На каторжанський похiд подивиться.

   Вiн бачить iншу згорблену хатину,
   Де пада голуб камнем до двора,
   Де гомонить шумлива дiтвора,
   Столiтнiй дiд схилився бiля тину.

   Чи╨ воно, веселе, чорноброве?
   А той пустун, що скаче з далини?
   Устим рвонувся вартовим на диво:
   - Остапе мiй, Iвасю мiй, сини!

   Вiн руки звiв, мов крила до польоту,
   Застиг на мить: - Сини мо©, сини... -
   А сонце впало враз на кайдани,
   ╞х чорний блиск прибравши в позолоту.

   Пiзнали дiти посмiшку знайому,
   Вiдчули ласку батькiвських долонь:
   - Куди ходив так довго, божборонь,
   Чого сто©ш, мерщiй ходiм додому!

   Тягли його за руки, як старого,
   Повiдавши про спiрки та жалi.
   - Нiчого, дiтки, я прийду, нiчого.
   Ти бач, як виросли мо© малi.

   Оце принiс гостинця вiд лисицi,
   Ходив, як видно, по землi не зря. -
   Вiн нiяково кашля, з рукавицi
   Подаючи шкуринку сухаря.

   Остапчик змерз, аж хлипа╨ - не дише.
   - Бiжи, дитино, грiйсь бiля вогню,
   У хатi ж тепло? Я зайду пiзнiше,
   Лишень iз дядею погомоню,

   Це в вас обох нi сiрячини, бачу,
   Нi чобiток, нi шапки, як на смiх. -
   Вiн знов кладе легку долонь гарячу
   На кучерi малих синiв сво©х.

   - А мати де?
   - Пiшли iзрання вчора,
   Казали дiд, не прийде до зими,
   Дiвчат, жiнок позбирано до двору
   На панську свайбу ткати килими.

   Бере панич лiсничиху Уляну,
   А люди кажуть: не вживе за ним. -
   Iвась на руки батькiвськi поглянув
   I скрикнув дико з плачем голосним.

   Бо конi рушили, i скутi руки
   Напружились, до воза потяглись.
   - О, горенько, о люта моя муко!
   - Вернись, татуню, любий наш, вернись!

   В останню мить Устам здаля побачив,
   Крiзь грiм копит, дзвiночкiв руча©, -
   Столiтнiй дiд за возом бiг неначе,
   А потiм впав грудьми до колi©.

   - То ж батько мiй! - Та конi мчали мимо,
   Зболiлому недолею й часом,
   Куди йому угнать за вороними,
   Вгодованими сiном та вiвсом?

   XII _

   Коваль Микита пив чотири тижнi,
   Це для солдат була не новина.
   Коли б у нього рiднi, а чи ближнi,
   Можливо б вiдвернули вiд вина.

   Десь на селi жила собi небога,
   Старий ©© не вийде зустрiчать.
   Колись дарунок принесла к острогу -
   Лляну сорочку, вишиту на гладь.

   Погостювала два днi в комiрчинi,
   Пiшла додому, залишила бiль.
   Заносить осiнь оклики качинi,
   Заграви теплi потемнiлих пiль

   I ще якусь не викриту по слову
   Тривогу мандрiв i глухих дорiг.
   Вiн постарiв, хоч серце раде б знову
   Почать весни веселий кругобiг.

   Але запив не з того, iнше горе
   Ввiйшло, як гiсть, не прошений нiким.
   Либонь сьогоднi, вчора, позавчора
   З ним розмовляв закований Устим?

   - Чарки менi оцi осточортiли,
   Хто бавиться наперстям, - то питець?
   Жагу на краплi мiряти не дiло,
   Подай коряк, а лiпше - поставець.

   Лойова свiчка вогником iскриться,
   Пече у грудях дивна гiркота.
   Цимбали б'ють, жалiблива скрипиця
   Дзвенить плачем, як бiдна сирота.

   - Цимбали б'ють? Нi - молот вибива╨,
   А то он - жар виблиску╨ з горна.
   Не смiйсь, Устиме, сил мо©х нема╨,
   Я закивав тебе, -моя вина!

   - Чою кричить горбата лиховида,
   Вiн офiiцер? Ха-ха! Вiн офiцер?
   Устиме, стiй! -
   Коваль поблiд iз виду,
   Сльозу солону кулаком розтер.

   - Вернись назад, ну що тобi, я прошу,
   Хiба що много пройдено дорiг?
   Ти глузував: "Життя ковальське - грошi".
   Не говорив? Я знаю, думать мiг.

   Я розкую кайдан гарячим лезом,
   До нiг побитих каменем впаду! -
   I вiн кричить, сумний i нетверезий,
   Пiдвiвши голову свою сiду:

   - Чого ж мовчиш, Устиме? Мо' солдати
   Тобi за друзiв стали на шляху?
   Ха-ха! Смi╨шся? Бач, не хочеш знати
   Мою печаль, зловiсну та глуху. -

   Вiн грюка в стiл, i хлюпа╨ сивуха,
   I трiска стiл вiд сили кулака.
   Не зна╨ п'яний: сива завiрюха
   Бреде в Сибiр слiдом Кармалюка.

   Вона iз ним не щиро подружила,
   Щоб завести до чорно© бiди,
   Цiлунком мертвим схолодила жили,
   Снiгами важко впала на слiди.

   XIII _

   Цiлiську нiч дзвiниця калатала:
   Вiдлитi дзвони жалiбно гули.
   Огню лункого яросна потала
   Котила в далеч золотi вали.

   Горiв острог, трiщала катiвниця,
   Дуби зiв'яли, наче сивий мох,
   Води не стало в десяти криницях,
   Було б ще двадцять - мало двадцятьох.

   А як сипнуло iскрами ув очi,
   Запломенiла хмура цитадель,
   Здалось на мить: пливе у безвiсть ночi
   Пiд парусом високий корабель.

   Спливала диму згарного завiса.
   На роздорiжжi завивали пси.
   - Нехай горить i дотлiва до бiса,
   Не прогнiвись ╨си на небеси.

   Дiди хрестились, зиркаючи мимо,
   ©х порiднила доля нелячка:
   - Роздмухати б огнище з вуглячка!
   Гай-гай, минулося, нема Устима.

   Упала кузня, полум'ям пiдбита,
   Котили в далеч золотi вали.
   В огнi стлiвала шапка, постоли,
   Старий сiряк, що не зносив Микита.

   Зведуть катiвню люди неохочi,
   Всi збитки лиха вичислить казна.
   Куди ж подiвсь коваль посеред ночi, -
   Того нiхто не скаже, бо не зна.

   XIV _

   Спочинь же, серце, втомлене немало,
   Сильнiш забийся, зроджене стократ:
   З дiтьми Кармалюковими ридало,
   З Устимом билось на ╨диний лад,

   З красунею Уляною щоранку
   Тремтiло в смутку. Де тепер вона?
   Другого лiта пан знайшов коханку.
   Сказати б, новина? - Не новина.

   Рудий паничик грав на добру карту,
   Було б вино, коханки та хорти, -
   Ласуй, любися, пий глибоку кварту,
   А там усе лети пiд три чорти!

   Улянi днi пливуть, немов безкра╨,
   Далеке марево, - одна, сама...
   Жовтi╨ лiто, друге одлiта╨,
   А вiд Устима звiстки все нема.

   Вона змарнiла, мовчазною стала.
   Якось навiдавсь батько до двора,
   Ввiйшов поважно, видобув кресало,
   Про се, про те спитав: - А зi вчора

   На ярмарцi почуто помiж людом -
   Устима вбито, iз Сибiру бiг.
   Прости нас, боже, праху не осудим. -
   Перехрестивсь, поклав поклiн до нiг.

   Уляна впала посеред покою,
   Три довгих ночi билася в огнi,
   Три довгих ночi i чотири днi
   Шептала щось, ослаблою рукою

   Когось манила. Догоряли свiчi,
   Спiвали пiвнi в розсвiтання час.
   Iз лiжка встала, вибiгла нараз,
   Гукали раз ©©, гукали двiчi,

   Не вiдiзвалась в що страшну хвилину.
   Другого дня в полудень на ставу
   Рибалки щук ловили в ятерину,
   А витягли Уляну неживу.

   XV _

   I трет╨ лiто червенем синiло,
   Цвiло дощами на земнiй путi,
   Пшеницю в копи склало, а по дiлу
   Вiдлинуло за межi золотi.

   Лягла зима глибоким снiгопадом,
   Затьохкало синицями ввi снi,
   Шовки блакитнi, полотна яснi,
   З дубовим листям постеляла рядом.

   Спокiйний той, хто ма╨ час дозвiлля!
   Скриплять санчата, линуть до двора,
   Бучних бенкетiв близиться пора,
   Рудий панок гуля╨ знов весiлля.

   Сiдають гостi, шана всiм однака,
   Крiзь iскри вин iде п'янка гульба.
   Кларнет пискливо тягне краков'яка,
   Мазурки плине повiдь голуба.

   В огнi свiчок кружляють мрiйнi пари,
   Каблук - чок-чок i вправо i назад,
   Жених такi вверта╨ финдикляри,
   Що генерал - i той смi╨ться, рад.

   Ще й офiцери прибули з острога,
   Верстов за сорок мчалися вночi.
   ©м руки тисли жвавi шляхтичi.
   Горбань, нащо святоша й недотрога,

   А все ж ковтав пекучу оковиту,
   Вклонявся гречно дамам здалека.
   Загомонiли. Хтось Кармалюка
   Згадав iм'я, мов армiю розбиту.

   - Панове, бач, як швидко плинуть днi!
   Це ж три роки мина╨, як з острога
   Я вiв його на каторгу, дорога
   Не раз-таки згада╨ться менi.

   - На каторгу? Не диво. Все ж солдати.
   От я зустрiвся, вiрте, сам на сам,
   Шаблi схрестились, трiсли пополам:
   - Проси, кажу, прощення! - Що й казати,-
   Вiн попросив...
   - Га-га, ну й молодчина!
   Митець же ти на брехнi! -
   Генерал

   Аж сльози витер.
   - Що б то за причина,
   Не брав анi пiстоль, нi самопал

   Того невiру?
   - Лихо з ним, одначе
   Землi на грiб дала йому Сибiр.
   Знайшлася куля, вилита гаряче,
   А вас лякають: чари! наговiр!

   Спiвають гостi, шана всiм однака,
   Крiзь iскри вин iде п'янка гульба.
   Кларнет пискливо тягне краков'яка,
   Мазурки плине повiдь голуба.

   Iшло за пiвнiч, пари кружеляли,
   Iспите вин барильця немалi,
   А за вiкном гули снiгiв навали,
   Долоньми хмар торкаючись землi.

   В дворi гуляла хвища й холоднина,
   Зiрвала з петель дверi у покiй.
   I раптом в зал ввiйшла в снiгу людина
   В такiй грозi, в метiлi отакiй.

   Затихли гостi, на смерть охололи,
   Пiд стiл полiзла лиса голова.
   Тодi горбатий вихопив пiстолi -
   I раз i два! I пострiл - раз i два!

   А чоловiк стряхнув снiжок з приполу,
   Метнув бровою, не вiддав уклiн.
   Горбатий скрикнув, кинув зброю долу.
   - Це вiн! Це вiн! Я пiзнаю, -це вiн!

   У колi смраду, чванства i пiдлоти
   Узяв пiстоля до розкутих рук.
   "Багато буде завтра в нас роботи,
   Сказав i крикнув пiвнем Кармалюк.

   А за вiкном його стояли друзi
   Повсталi крiпаки - одна рiдня
   Пожар червоний бивсь на виднокрузi,
   Вiщуючи прихiд нового дня.



   ЖИВА ЛЕГЕНДА

   ПIСНЯ ПЕРША

   Ходили ми свiтами немалими, _
   Гвинтiвки ремiнь терся на плечi, _
   В тво╨му серцi лiнами ясними _
   Дорiг i вод дзвенять важкi ключi. _
   За бронзовим гарячим небокра╨м _
   Новi свiтанки руки пiдвели, _
   В них досить ╨ i слави, i хвали, _
   А слiз i кровi ©м не треба, зна╨м, - _
   Лиш неба цвiт i посмiх немовляти, _
   I хлiб, i труд, i золото рiллi, _
   I привiти синiв старенька мати _
   На цiй землi. _

   - Ну, повернись, який ти ╨?
   Не диха нiч, вогонь не б'╨,
   Блiндаж зарiс, затихнув бiй.
   Молодший мiй, найменший мiй!
   Тебе носив подiй потiк.
   Либонь згадаю, - шостий рiк,
   Як ти пiшов. Радянський дiм...
   Який котився згар i грiм,
   А вiн горiв, але не впав,
   Земля ушосте зелень трав
   Змiнила, вийшла з лихолiть,
   А вiн вас жде, а вiн сто©ть.

   I син, двi краплi iз лиця -
   В усьому схожий на отця,
   Обнявся з батьком, на плече
   Лягли долонi гаряче.
   - Привiз ти щастя? - Я привiз,
   Я кривдi йшов наперерiз
   I заслужив його. - То так.
   Це хто ж з тобою? - Це хлоп'як
   Iз Кам'янця, нехай в сiм'©
   У нас живе... - Були бо©,
   I все минуло. По©зди
   Впряглись до iншо© ©зди,
   Шумнi i свiтлi, як Дунай,
   Пiшли iз фронту в рiдний край
   Через вiслянськi два мости,
   Через Перемишль, де пости
   Погранзастав пильнують внiч
   З вiтрами в полi вiч-на-вiч,
   На Львiв, Тернопiль, Кам'янець,
   I не один зiтхнув бо╨ць,
   Що скоро вгледить двiр, i дiм,
   I те, що в серцi звав сво©м
   Коханням щирим. Всi шляхи
   Вели додому. Дiтлахи
   Iз школи вийшли в раннiй час.
   - Зайдiть, ми просимо, до нас
   Та розкажiть нам хоч одну
   Iсторiйку, - чи про вiйну,
   Чи про героя, чи про бiй,
   Про нiчку на передовiй,
   I взагалi, про все, про все!-

   Що скажеш ©м? Любов несе
   Солдата в школу. Ось порiг.
   Його забути я не змiг
   З дитячих лiт. В метiль важку
   Бувало прийдеш на снiжку,
   А в школi тиша. Сторож-дiд
   Змете з порога снiг i слiд
   Тво©х чобiт: - Така ще рань,
   А ти вже встав? Ну, йди, поглянь,
   Як грубка топиться. Iди, -
   А по снiгу новi слiди,
   Десяткiв два хлоп'ячих нiг
   Вже стугонить об той порiг.
   Далеке юностi крило,
   Тебе вiйною не змело.
   I не зломило! В Кам'янцi
   Я вперше був, i три бiйцi,
   Геро© нашого полка,
   Ввiйшли у клас. Чиясь рука
   Дала сигнал об тiй порi,
   I дружно встали школярi,
   Вiтали нас. Про нiч одну
   Я розповiв, як на Дону
   Мене присипало в землi,
   Якi кривавi мозолi
   I рани й радощi живi
   Несли ми в ночi грозовi.
   Хлоп'ята сiли за буквар,
   Читали вiршика, як з хмар
   Веселка ся╨ пiсля злив,
   А колоски колгоспних нив
   На сонцi спiють. Лиш одне
   Бiлявочубе, мовчазне
   Хлоп'я сидiло. Не в очах,
   Не в молодих в'юнких плечах
   Осмута тлiла. В мить яку
   Загледiв я скупу й гiрку
   Дитячу усмiшку. Вiд зла
   Вона сковзнула й проповзла,
   Чи вiд гiркоти? Зрозумiй.
   - Чому мовчиш, маленький мiй?
   А вiн буквар перегорта,
   А вчитель каже: - Сирота.

   Був час, у нього батько був,
   Пiшов на фронт i не вернув.
   Прийшли два слова горьовi,
   Що носять пошти польовi.
   Була у нього мати, вiн
   Ходив у пiонерзагiн,
   Вона йому пiснi плела,
   Вона його в загiн вела,
   Сорочка свiжа, мовби льон,
   На лiжко клала в тихий сон,
   А ранком кликала:- Синок,
   Вставай, у школi вже дзвiнок
   Ударить скоро. - I рука
   ╞© ласкава i легка,
   Його пiдводила: - Вставай,
   Мiй кучерявий синiй май,
   Вставай, пора! - ©©, вночi
   Ввалившись, нiмцi-гримачi
   I людолови, повели
   I серед мiста, де гули
   Вiтри осiннi, як бо©,
   Вночi повiсили ©©.

   А вiн буквар перегорта.
   А вчитель каже: - Сирота
   Ходив по мiсту цiлi днi.
   Рiднi нема, так ми ж зрiднi,
   Ховали хлопця дво╨ лiт
   Iз ночi в нiч, а ледве свiт
   Забризка зорями в вiкно
   I ранку сиве полотно
   Застеле небо, вже й нема
   Його на мiсцi, чи зима,
   Чи снiг, чи осенi пiтьма.
   Збере вiн хлiба - тих кришок,
   Малий i сiрий, мов пташок,
   I сяде, з'©сть, а чи не з'©сть,
   А все чека╨ добру вiсть.
   Вiн, може, сам усе повiсть?
   Олексо, чу╨ш? - Нi, кажiть,
   Ви краще вмi╨те.
   - А жить
   Збирався хлопець, аж яснiв.
   Було прокинеться вiд снiв:
   "Наснились нашi! Я пiду".
   I в сотий раз по тiм слiду,
   Що обходив, що обдивив,
   Бiжить за мiсто й серед нив,
   Де ©х снаряд обмолотив,
   Де ©х зорали тягачi,
   Гарячi кулi-сiвачi
   Важким посiяли свинцем -
   Сто©ть з просвiтленим лицем,
   Як сiрий стовпчик. Вигляда.
   Чекать - бiда, двiйна бiда.
   Листiвку знайде - принесе
   I прочита╨; над усе
   Любив те слово: - Це лiтак
   Над полем бою чи атак,
   Вiд наших кинув! - Захова
   I закарбу╨ тi слова
   В сво╨му серцi, де жива
   Тремтить надiя. I за ним,
   В'юнким, неспiйманим, малим,
   Катiв табуння, мов слiпе,
   Ходило. Вiн значок ЮП,
   Червоний галстук приберiг,
   Як давн╨ щастя, все, що мiг.

   В сорок четвертiм день при днi
   Гримiли залпи, i в огнi
   Горiли обрi©, з моста
   Завiса куряви густа
   Щодень сивiла, з-над дубiв
   Немов сто тисяч голубiв
   Обсiли площу. Гомiн, гук,
   Фашисти падають на брук,
   Гранати рвуться з-попiд рук.

   Мов кораблi, серед полiв
   Хитались танки, ген лелiв
   Потiк пiхоти, з-попiд хмар
   Червоний стяг, наш перший дар,
   Не стяг - стяжок, ясний, мов жар,
   З'явивсь над школою. Була
   В нiм перша дяка i хвала,
   I крапля щастя й волi грiм,
   I кров розстрiляних на нiм
   Горiла трепетно-ясна.
   I люди встали, наче сна
   Збулись тяжкого в ночi злiй.
   Поглянь, бо╨ць, i зрозумiй!

   Той прапорець поклав межу
   Мiж днем i нiччю, не скажу,
   Хто в нiч тривожну вiд безсонь
   Пiдняв його, немов огонь,
   Ви здогадалися либонь.
   - Палай, сказав, i гнiвом сiй! -
   То наш, малий наш Олексiй...

   А в нього посмiшка iз вiч,
   Неначе не про нього й рiч;
   Сидить, буквар перегорта,
   А вчитель шепче: сирота.

   На п'ятий чи на шостий день
   Свiтанком синiм, як ясень,
   При©хав батько. Сталiнград
   I переправ букринських чад,
   I даль пiдки©вська крута,
   Бомбьожок чорна ряснота
   Вiд нього дихала. З-пiд брiв,
   Як тихий промiнь вечорiв,
   Яснiло. Серця стук зборов:
   - Мiй син живий? - Та жив, здоров.
   - А жiнка?
   - Тату! - крикнув син.
   Припав до нього... Скiльки днин
   Ходили вдвох, рука в руцi,
   I щастя й смуток на лицi.

   Ми пригощали щиро ©х,
   I не шукали слова втiх,
   Бо горе - то стiна нiма,
   Для нього слiв людських нема,
   I треба ту стiну в роках
   Лупать по крихтi, по частках, -
   Само забудеться нехай.
   Частина жде, боям не край.
   Мотори хлопцi завели,
   I диму сивого вали
   Десь за Тернопiль попливли.
   Лежать новi шляхи й мости.
   Бувай здоров! Здоров рости,
   Мiй сину! Скоро вже прийду. -
   Про щастя мрiв, а стрiв бiду.

   Оповiдають, що в бою
   За Ельбою, в чужiм краю,
   Останнiй вибух пролунав,
   Фугас останнiй лiг мiж трав,
   Останнiй крик припав к землi,
   Останнiй танк поповз в iмлi
   Якраз на батька. - Що ж, повзи, -
   Сказав вiн тихо. Двi грози
   Понiс в руцi, метнув в броню
   I сам згорiв у тiм огню.
   Iз страхом жить - прожить, як мрець.
   Лягти в бою- святий кiнець,
   Твого життя гiлля густе
   Вiтчизнi в серцi проросте.
   Бiйцi, що з ним разом були,
   Ту звiстку нам передали,
   Прийшли два слова горьовi,
   Що носять пошти польовi,
   I все. - Буквар перегорта
   Малий смуглявий сирота.

   А в мене серце б'╨, як дзвiн,
   Хлоп'ята з школи йдуть. А вiн?

   ╞м тепло, затишно в дому,
   ╙ ласка отча, - а йому?

   ╞х мати в лiжко покладе,
   У нього ж - хто? I мати - де?

   I я обняв його, притис,
   Як свого сина. Сонця спис
   Кресав над по©здом огнi.
   I, от ми вдвох, ми не однi.

   Приймай нас, батьку, на порiг,
   Постав на стiл, що приберiг,
   Хильнем за молодiсть круту,
   За мого сина-сироту,
   За веснянi яснi шляхи!

   ...У двiр куряться порохи
   З дороги друго©.

   ПIСНЯ ДРУГА
   _
   Вiдчиним дверi на широкi ниви, _
   На обрi©, на води, на мiста, _
   Нехай любовi вiковiчне диво, _
   Катраном пахне, в серцi вироста. _
   _
   Нехай любовi сила розма©та _
   Хвилю╨ дух i помисел живий, _
   Цвiте, як сонце всерединi лiта, _
   Сто©ть при нас, як вiрний вартовий. _
   _
   I понесуть ©© жагучi руки _
   Грозою й вiтром в сивiм ковилi, _
   I з не© родяться сини i внуки _
   На цiй землi! _

   - Теплушкою чи на конi,
   Ти мчав у рiднiй сторонi?
   Минуло лiто, стихнув бiй,
   Мiй середульший, сину мiй!

   - Усяк бувало, батьку, всяк,
   Добро, що дома, що атак
   Улiгся шал, що далина
   Зернить колосся, наливна.

   - Це хто ж з тобою? - Це жона. -
   Воно ж стояло, те дiвча -
   Зеленошумне смереча,
   Так, мов зоря iз тьми столiть
   Понад життям новим сто©ть.
   Повз нього б'ються руча©
   I чайка кличе: чий, чи©?
   I неба раннього намет
   Стрiча над нею сонця лет.

   - А звiдки ж? - Звiдки? Бiлорусь,
   Цю землю зна╨те, ручусь,
   Менi там кожен за сябра
   Бажав i щастя i добра.

   Там дiм навпiл, i свiт навпiл,
   I лiс шумить, як рiдний дiл,
   I що на серцi - те в життi,
   I горе й радощi святi.

   Радянське братство! Свiт пройди,
   А приведуть тебе слiди
   До мирних вйосок, до сялiб,
   Де завше знайдеш сiль i хлiб.
   I там, як тут, пройшла вiйна,
   I там пливла бо©в луна.
   Iз тих кра©в моя жона.

   - Щасливий з нею? - Я скажу.
   Ми батькiвщину за межу
   Уже проходили, в iмлi
   Ширококрилi журавлi
   У гнiздах клекотом сво©м
   Нам поворот вiщали в дiм.

   I синь озер, i темiнь пущ,
   I на шляху шипшини кущ,
   I кожен камiнь на шосе
   Немов кричав, що день несе
   Нам перемогу. Так бува,
   Що й мертве в вiрi ожива,
   А ми живi, i грозова
   Заходить нiч, заходить бiй,
   Як звiсно, на передовiй.

   I задвигтiла з жароти
   Земля, нi звестись, нi пройти,
   Хiба що руку простягти,
   З баклаги випить, - так води
   Нема нi краплi, - лиш слiди
   Бронi жарко©, як в печi,
   Карбують танки й тягачi.

   З обслуги в нас бiйцiв ще два
   Живих лишилось, i слова:
   - Огонь! Огонь! - лиш чуть менi,
   Тi ж зглухли в скреготi бронi.
   За хвилю-двi накрив фугас
   Обох бiйцiв, я в пiзнiй час
   Знайшов одного, поволiк,
   Пiдняв, понiс, на цiлий вiк
   Це не забудеться! Принiс
   У крайню хату, попiд лiс,
   Поклав на лiжко, а дiвча
   Менi рушницю iз плеча
   Зняло, пiднесло каганець.
   - Ти жив, бо╨ць? Не вмер, бо╨ць?

   - Я ще живу, - шепоче вiн, -
   Я не помру, - лице з одмiн
   Не взна╨ш, - чиста бiль-збiла.
   Пакети нашi два взяла,
   З плеча його i до плеча
   Давай вгортать, як дитинча.

   Схилилась - впали двi коси,
   Загледиш ©х - i вже неси,
   I згадуй очi, рух, лице,
   Тих кiс тугих важке кiльце.

   Вона звелась - i теплий зiр
   Мене опiк; вiд давнiх пiр
   Я пам'ятаю в шумi нив
   Весняне небо пiсля злив
   I, наче пошуги жар-птиць,
   Останнiй спалах блискавиць.

   Можливо, блискавиць крило
   Цi гордi коси заплело?
   I, може, ©хнiй синiй жар
   Вiддав цим очам цвiт i яр?
   Хто зна╨? Я стояв нiмий,
   Не чув, як просять: - Руки змий, -
   Мабуть, вдесяте. - Ось вода.
   Вiн буде жити, не бiда.
   Ти не журись, ти не хились,
   Iще побачитесь колись. -

   I вже я знав, ©© словам
   Повiрить можна, я ж не сам,
   А вдвох ми вiрили. Взяла
   Рушник гарячий, до чола
   Бiйцю поклала, а для нiг
   Окрiп нагрiла, щоби мiг
   Бо╨ць зiгрiтись. При огнi
   Зв'язала два бинти ллянi,
   Немов зв'язала свiт менi!

   А з слiв, нашептаних вночi,
   А з того лiтепла в печi,
   Що руки ставили ©©,
   Неначе в серце руча©
   Текли гарячi. Друг-бо╨ць
   Шептав, наморений вкiнець,
   В безпам'ятi: "Не пив, не ©в,
   Дарма, а зараз солов'©в
   Послухав би". I вже вона
   Над ним, як рiдна сторона,
   Схилилась кревно, з рук ©©
   Летять, щебечуть солов'© -
   Смоленськi, мiнськi iз лiсiв,
   Лади - на сотнi голосiв,
   Спiвучi курськi, з-за Дiнця
   Криллям ласкавим до крильця,
   Полтавськi, сивi, наче дим,
   Iрпiньськi тьохкають над ним,
   I тиха посмiшка iз вiч
   Йому не сходить в довгу нiч.

   А попросив би вiн, щоб бiр
   Шумiв йому до раннiх зiр,
   Чи щоб Днiпра широкий бiг
   Плескав човнами бiля нiг, -

   Усе було б: з дiвочих кiс
   Шумiв би вiковiчний лiс,
   В очах засяяла б до дна
   Днiпра блакитна тишина.

   Я полюбив ©©. Якi
   Слова безбарвнi i легкi
   Ми в це вклада╨м почуття!
   А треба ж, як мале дитя,
   Його нести, глядiть, ростить,
   В нещастi - не занапастить,
   I жити з ним за кожним днем
   Одною кров'ю i вогнем.
   Я певно знаю, що любов
   Не вимага клятьби й розмов,
   А тiльки вiрностi потiк
   ╞© живить iз вiку в вiк.

   Вона мене в бою вела,
   Оберiгаючи вiд зла,
   Вона давала барви мрiй
   Судьбi обстрiлянiй мо©й,
   З чола втирала стiльки лiт
   Трудний, солдатський, чорний пiт,
   Любов моя! В ту довгу нiч
   Я не просив у не© стрiч,
   А тiльки б згадку в свiтлi днi,
   Якщо вернуся по вiйнi.

   Вона сказала: - йди, вертай.
   Тво©й дорозi ще не край,
   Я ждатиму... - I до ворiт
   Вела за руку, ще й на свiт
   Не значилось. Ще димна даль
   Бринiла в зорях, мов кришталь.

   В солдатську знов попав сiм'ю,
   Я ще не раз горiв в бою,
   Не раз, не двiчi серед пiль
   Залiзна плакала метiль.

   I в тиху погiдь, чи в грозу,
   Чи йду, чи ранений повзу, -
   Далеке чую щоразу:
   - Я ждатиму. - У тихiм снi
   Бува спочину, i менi
   Насниться дальнiй рiдний край,
   Коханих кiс ясний розмай,
   ╞© жагучих рук теплiнь,
   I вже вона легка, як тiнь,
   Сто©ть: - Я ждатиму... Iди.

   Минуло лiто. Вiд бiди
   Ми свiт закрили назавжди,
   Вiйна скiнчилась. ╞дь, солдат,
   До рiдних мiст, до пiль i хат.
   I я по©хав. Я вертав
   Крiзь тишу давнiх переправ,
   Через окопчики, де ми
   Лежали в них серед зими,
   Через порослi блiндажi,
   Де гiльзи тлiли на межi,
   Через лiта, де бився гнiв
   Забутих гроз, забутих снiв.

   Здавалось, небо осяйне
   Хотiло зупинить мене,
   I кожен стовпчик переправ,
   Немов чiплявся за рукав,
   Траншея у травi густiй
   Шептала вслiд: "Бо╨ць, постiй,
   Любов пожде, а я ж одна,
   Самiтна в полi, мовчазна".
   I я з любов'ю рядом нiс
   I гук дорiг, i шум берiз,
   Мостiв розбитих тихий дзвiн,
   Полкiв мо©х крилатий гiн,
   I незабутнi дружби днi,
   I в чужинi й не в чужинi.

   У ночi темнi й голубi
   Я мрiю вигадав собi,
   Що я при©хав, я зустрiв
   Ласкавий зiр з-пiд темних брiв
   I крик сердечний: "Любий мiй!"
   На дальнiй станцi© малiй.

   А вийшло все простiш. В дворi
   Пiд жовтим виблиском зорi
   Скрипiв колодязь в тишинi,
   Попить схотiлося менi.
   Ну, що ж, як так, то й пiдiйти.
   - Водички можна? - Ой, це ти?
   Далекий мiй! - I кiс кiльце
   Менi на груди, i лице
   В сльозах раптових щастя й мук,
   I свiтлий трепет рiдних рук.
   У ту хвилину цiлий свiт
   Зi всiх садiв i росних вiт
   В цвiтiннi колисав мене,
   Стожарiв сяйво огняне
   На мене сипалось, трава
   Всi© землi, немов жива,
   Менi шумiла, так бува...

   Оце i все, не бiльш повiм.
   Веди нас, батьку, в рiдний дiм,
   Приймай нас, батьку, на порiг,
   Постав на стiл, що приберiг.
   Вшану╨м рани у бою,
   Жону мою - любов мою,
   Яснi шляхи й труднi шляхи!

   ...У двiр куряться порохи
   З дороги третьо©.

   ПIСНЯ ТРЕТЯ

   I_ третiй день бреде поза туманом, _
   Землi горбатiй свiтить береги, _
   I сад зроста, як туча над лиманом, _
   Iз наших рук, iз поту i снаги. _
   _
   Бджола, як промiнь, буде в нiм бринiти, _
   I завихрить цвiтiння синiй дим, _
   I яблунi крислатi темнi вiти _
   Засиплють землю плодом наливним. _
   _
   Поклiн тому, хто вносить чесну зладу _
   В людськi серця одвертi i незлi, _
   Приходьте, пийте радiсть мого саду _
   На цiй землi. _

   - I третiй мiй прибув з фронтiв,
   Давай чоломкатись. Хотiв
   Тебе спитати, як жилось,
   Чи рiки там, як наша Рось,
   Клекочуть-плинуть, чи земля
   Пiд сонцем колос нахиля?
   Та вже спочинь, а потiм. Ти
   Зумiв те щастя зберегти,
   Що в серцi мав? Не розгубив
   Його мiж битв i чорних злив?

   - Нi, батьку. Крiзь смертельний бiй
   Доробок свiй, набуток свiй
   Я внiс до нього, щоб колись
   Воно розквiтло, подивись.

   I син, - хай батько помiча, -
   Здiйма повагом iз плеча
   Мiшок солдатський. - Помiж плiч
   Його я нiс не день, не нiч,
   У сорок першiм день при днi
   Збирав заграви огнянi,
   I пил дорiг, i шум берiз,
   I руча© пекучих слiз,
   Пшеницi силу наливну,
   I площ померхлу сивину
   В мiшок я клав. I важчав вiн.
   У сорок третiм Краснодiн,
   В пожарi ки©вськi вали
   Йому ваги ще додали.
   Ру©н хрещатицьких зотлiнь
   Осв╨нцiма похмура тiнь,
   I все, що гiрко на вiйнi, -
   В мо©м мiшку лягло на днi.

   Щоб не розв'язувать повiк, -
   Його в'язав стрiчками рiк,
   А пилюгою ста дорiг
   Припорошив його, як мiг,
   Карпатським дубом закрутив,
   Щоб вiн плеча не ваготив.
   Здолали ворога - i це
   Мiшок зробило, мов пiрце,
   Його вже iншi днi трясуть,
   Але це вiдступ - а не суть.

   I син руками обома
   На стiл мiшок свiй пiдiйма
   I сипле з нього все, що ╨:
   - Дивiться, - каже, - це мо╨
   Багатство кревне. Двi малi
   Лежать троянди на столi,
   Прив'ялi, зсохлi, в пилюзi,
   Калини кетяг, як в грозi,
   Обламаний, i липи цвiт, -
   Йому б жовтiть бiля ворiт, -
   Хова╨ сiм'я. Чорний дуб,
   З огню врятований i згуб,
   Тугого жолудя кладе,
   Сосни пагiння молоде.
   Двi шишки бронзовi з Карпат
   Знайшов солдат, принiс солдат.

   А пiдiбрав ще на путi
   Кленовi зерна золотi,
   А обiрвав iз переправ
   Колiсьми збитi стебла трав.

   I на столi тому за мить,
   Зда╨ться, бiлий сад шумить,
   Карпатськi б'ються руча©,
   I на столi - чужi кра©,
   Мов на землi лежать тiснiй.
   - Цей жолудь з дуба - свiдок мiй.

   В малiй Моравi© вночi
   Фашиста гнали, зiр ключi
   Пливли над нами, батальйон
   Розбиту роту взяв в полон.

   Де дуб у небо свiй намет
   Пiдняв, пiд дубом кулемет
   Стояв холодний, а за ним
   Видiнням згорбленим, нiмим,
   Без крихти хлiба, без снаги,
   На два прикутий ланцюги
   До кулемета, наче мрець,
   Лежав знесилений стрiлець.

   - Ти хто? - питаю. - Я словак.
   - Чому прикутий? - Для атак,
   Як ви проб'╨тесь перший раз,
   Стрiлять до згину був наказ.
   А щоб не втiк я - ланцюги
   До рук, як бачиш, до ноги...

   I оповив серця нам жаль,
   Добро, що я старий коваль.
   - Давай-но ношу, брат, свою,
   Я дiло знаю, розкую.

   I вiн пiдвiвся iз землi,
   I двi сльози, як два жалi,
   Текли по щоках, бив поклiн,
   Неначе ми святi, а вiн
   Невольник чорний, без рiднi.
   Вiн, правда, й був таким в тi днi.

   - Додому йди з бiди та лих,
   Стрiчай жону, дiтей малих.
   - Мене затримають? - Нiде.
   I знай, що слово в нас тверде,
   Як з дуба рiзьблене. Iди! -
   I вiн пiшов, легкi слiди
   Завiяв вiтер. Наш комбат,
   Що це сказав йому, як брат,
   Пiдняв i нас, бо й нам iти,
   Бо треба славу берегти, -
   Червоний стяг.
   Сосна оця
   Також посвiдчить за бiйця.

   За Тарнобжегом на горбi,
   Де в очеретах голубi
   Од Вiсли заводi яснi
   Колишуть сон старiй соснi,
   Менi зустрiвся сивий дiд,
   Чи - дзяд, як вимовити слiд
   По-польському. Вiн розповiв,
   Що мав i внукiв, i синiв.
   I двох синiв, i трьох внучат
   Майданека поглинув чад.

   I вiн самiтний, без надiй,
   На нивцi - смужцi пiсковiй,
   Коню пiдклавши сiпа жмут,
   Сам на пiдпряжку лiз в хомут.
   Ту нивку плугом колупав,
   Пiсок iз потом налипав
   На руки, до очей, до брiв,
   Як сiре шмаття сiрих днiв.
   Ми коней пiдпрягли сво©х:
   - Давай поможемо, не грiх! -
   I закурiв тiсний опруг,
   I затремтiв благенький плуг...
   - Ми, брат, не з це© сторони,
   В нас у колгоспi всi лани,
   Там не пiском, зерном-разком,
   Пшениця шепче колоском!

   I вже нам снився рiдний лан,
   Крiзь хмар гряду, крiзь даль-туман,
   I житн╨ зерно у руцi,
   Неначе сонця промiнцi,
   Лягало в борозну суху.
   Ще довго видивсь на шляху
   Горбатий плуг i сонний кiнь,
   I дiд, як довга сива тiнь.
   За Тарнобжегом даль тiсна,
   I нивка та, i та сосна...

   - А ця троянда... - Син замовк.
   Та я вже бачу: нiч, як вовк,
   Бреде до нього вдалинi
   У прикарпатськiй сторонi,
   А вiн лежить, отак, як бiг,
   Упав на кам'яний порiг.
   I смерть холодна i нiма
   Сiда на груди, i пiтьма
   Iз вороном-вороначем
   Кружля╨ тихо над плечем.
   На чорнiй Тисi гомiн хвиль,
   У головах - сухий ковиль,
   Троянди дико© кущрк
   Багрянцем тлi╨ бiля щок.
   ╞© лелiтки осяйнi
   Червоно-чорними в цi днi
   За мить зробилися. Чорнiй
   З його останнiх смертних мрiй,
   Мала трояндо! Зацвiтеш
   Новим цвiтком, як знак пожеж,
   I в голубому громi пущ
   Стоятимеш - огненний кущ,
   Як вiчний пам'ятник, i дiм
   Бiйцю, що лiг в краю тво©м.

   Та вiн не вмер iще, бо дух
   Надi© жив. Гуцул-пастух
   Його знайшов, i муцi край, -
   До турм сво©х, на тихий плай
   Принiс бiйця. - О, братку мiй,
   То що то ╨, то жах, не бiй,
   Смертоубивство! - Ложка й нiж
   Лягли до хлiба: - Пий та ©ж,
   Та оживай, мiй братку, в нас. -
   I вiн ожив. А в раннiй час, -
   Коли прощався, пастухи
   Йому вказали з гiр шляхи,
   I на прощання сто трембiт
   Ревнули лунами у свiт.
   Пробився в роту з полонин,
   А був бо╨ць той третiй син.
   Вiн знов пiдвiвся над столом,
   I знову прояснiв чолом,
   I посмiхнувся, й витер пiт:
   - А це, мiй батьку, липи цвiт. -
   Зернят бурштиновi тiльця,
   Мов грiлись у руцi бiйця, -
   Це Югославi© дари.
   Ми йшли згори i догори,
   I темний шума й бiлий сад,
   Майдани бронзовi Белград
   Прослав для нас:- Спочинь, бо╨ць,
   Боям - кiнець, та не кiнець
   Братанню нашому повiк! -

   Дiвчат схвильований потiк
   Пшеничним зерном обсипав
   Знамена нашi, вiд заграв
   Вони сивiли. Зерна ж тi
   Зiрчастi, в складках золотi,
   Стiкали вниз... Якi жнива
   Знайшла ©х туга вiкова!
   Плескало, билося, пливло
   Людських надiй ясне крило
   Радянськi живiо! - гуло
   На площах людних iз трибун,
   Оркестри били в сотнi лун,
   I у натхненнi про бо©
   Поет читав пiснi сво©.

   Мене ж обсипало дiвча
   Жовтавим цвiтом, з-за плеча
   Всмiхнулось щиро. - Це на здрав,
   Щоб ти наш край не забував.
   Запам'ятай-но цвiт iз лип:
   В осiннiй день, мов смолоскип,
   Багрi╨ липа, а ввеснi
   Пагiння теплi i яснi
   Пуска╨ в небо, в снiжну ж нiч
   Скрипiння в не© - бурi клич.
   На цвiт поглянеш в гожi днi,
   Згада╨ш край наш - ми зрiднi
   I в час цвiтiння, i в жнива,
   Й тодi, як буря завива.
   А це край дальнього села
   Русинка-мати подала
   В дарунок яблуко: iз'©ж.
   Крислата, в тьмi многодорiж,
   Шумiла яблуня, ©©
   Палили блиски-лiта©,
   Вiки снували во╨н дим
   Пiд темним стовбуром старим.

   - Ми люди бiднi, лиш оту
   Крислату яблуню в цвiту,
   Опруг землi та жах тюрми -
   То все, що ма╨м, бiднi ми.
   А ти вiзьми, бо╨ць, по©ж,
   А ти ще людям розповiж,
   Що ми не скупимось, коб нам,
   Чи вже не нам, то хоч синам,
   Землi вдiлили. I нехай
   Яблбня наша в цiлий край
   Гiлля нахилить, крiзь туман,
   На чеський лiс, на польський лан,
   На руську землю. Щоб вночi
   ╞© не краяли мечi
   Вельмож мадьярських. ©ж синок!
   А сонця промiнь, мов клинок,
   Уже згасав, i з темноти
   Заграви бронзовi щити
   Горiли в горах. До сих пiр
   Все сниться та обора-двiр
   I материнський синiй зiр,
   Що палить ночi темноту,
   Що грi╨ яблуню в цвiту.

   Оце i всi мо© скарби.
   Що хочеш, батьку, те й роби,
   А я з мiшка свого до дна
   Зберу до дного сiмена,
   Не в пустирi, не на межу,
   В колгоспнiм полi посаджу
   Могутнiй сад. Нехай зiв'╨
   Любов мою, життя мо╨.

   Нiхто пiд дубом до ноги
   Кувать не буде ланцюги,
   Троянди дико© кущок
   Не оросить змертвiлих щок,
   Нiхто над цвiтом в довгi днi
   Ридать не буде при менi.
   Приймай нас, батьку, як зумiй,
   Людського братства - саду мiй,
   Цвiти, скрашай земнi шляхи!

   ...У двiр куряться порохи
   Путi четверто©.

   ПIСНЯ ЧЕТВЕРТА

   Несемо бурю й тучi понавислi _
   У гудзуватих яросних руках, _
   I ся╨ свiточ ленiнсько© мислi _
   По голубих, земних материках. _
   _
   Серця налитi сонцем i жагою, _
   Уста припали до глибин ключа, _
   Легендою в столiттях дорогою _
   Веде полки правиця Iллiча. _
   _
   I смертнi люди - у безсмертi чистi, _
   Кують життя, як добрi ковалi. _
   I комунiзму золотi горнiсти _
   Вiщують щастя матерi-землi. _

   - Тепер найстарший мiй, сiдай,
   Оповiдай, який то край,
   Тебе приймав, з яких долин
   Ти пив, де лiт гарячий плин
   Поклав на чуба сивину,
   А в очi - iскру огняну?
   - Я, батьку, вам привiз добра.
   Не золота, не серебра,
   Не слави гук, не цвiт полiв,
   А найдорожчих тро╨ слiв
   Привiз у серцi.
   У бою
   Свiй полк, як батькiвську сiм'ю,
   Я згуртував у довгi днi
   При тiм гвардiйськiм знаменi.

   I тро╨ слiв мiй полк вели.
   Було журби, було й хвали,
   I ран, i радощiв яса,
   I пiт з чола, немов роса.

   Було нам трудно в шостий день.
   На фланзi бiй точивсь, лишень
   Земля в жару, огонь i пил,
   I небо сиве, мов ковил,
   Вкривало нас. Тримайсь, бо╨ць,
   Невже впадем? Невже кiнець?
   Свiтанком темним на межi
   Бiйцi в розбитiм блiндажi
   Вели розмову:

   ...От i йдуть,
   А в полi - ночi каламуть,
   Вiтри осiннi за плечем, -
   Всi командири з Iллiчем.
   Iдуть, а темiнь, тишина,
   I стрiвсь ©м, братцi, старшина.
   Iллiч пита╨: - Все як слiд?
   Який бiйцям да╨ш обiд?
   Який приварок на бiйця?
   Чи не жалi╨ш ©м винця?
   - ╙ хлiб i одiж, i табак? -
   Пита╨ ще раз. - Дай лиш знак,
   Щоб не терпiв солдат в бою! -
   I руку пода╨ свою.

   I старшина вiдповiла:
   - ╙ тютюнець i ╨сть ©да,
   Та щось нiхто не п'╨, не ©сть,
   Бо iз полка надходить вiсть,
   Бо шостий день вогнем сiче,
   Бо кров сплива╨ гаряче.
   Сто©ть солдат, немов стiна,
   Не лiчить ран, бо не одна, -
   Сказав товариш старшина.

   Замовк оповiдач. В iмлi
   Свiтало свiтло край землi,
   I полк пiшов у бiй, у сiч,
   I очi мружив нам Iллiч,
   Живi, ласкавi, у вогнi
   На тiм гвардiйськiм знаменi.

   I тро╨ слiв мiй полк вело,
   Як змаху дужого крило,
   Я ©х скажу, - ти зрозумiй:
   В Москвi, на площi дорогiй,
   У сопок першiм з темних пiль
   Вихрила снiжна заметiль.
   I вiтер б'╨, i снiг несе,
   I на Можайському шосе
   Стоять за танками в iмлi
   Фашистськi чорнi патрулi.
   Мене бажання привело
   Уздрiти ленiнське чоло,
   I серце опалив, повiр,
   Заплющений могутнiй зiр.
   - Товариш Ленiн, скоро злам?
   Товариш Ленiн, трудно нам!
   Чи скоро наш удар, чи нi?
   Бо днi пливуть, жорстокi днi,
   З Дiнця й Орла до фiнських хат
   Не спить солдат i жде солдат,
   Товариш Ленiн! -
   I тодi
   Розверзлись сутiнки блiдi,
   Iз чорних ночi берегiв,
   У морi сивому снiгiв,
   На площi Краснiй, мiж алей,
   Як броненосець, - Мавзолей
   Поплив у бiй. I на крилi,
   Над центром рiдно© землi,
   У небезпеки на краю,
   Пiднiсши руку вдаль свою,
   Стояв живий наш Ленiн. Я
   Збагнув усе: одна сiм'я,
   Народiв братство вiкове
   За ним, як мур, сто©ть, живе.
   I крикнув я через фронти:
   - Товариш Ленiн, де пройти
   Полку мо╨му в пломенi,
   Якими бути нам в цi днi? -
   I чую на передовiй:
   - Солдате вiрний, зрозумiй:
   Будь, як народ. - I тро╨ слiв
   З тих пiр у серцi я лелiв,
   Як мрi© золоту рiку,
   Ношу й нестиму на вiку
   До крайнiх днiв.
   - Брати мо©,
   Я знаю, ви пройшли бо©,
   Цих тро╨ слiв i вас вели
   Крiзь ночi й огненнi вали,
   Цих тро╨ слiв i в вас живуть,
   Найвищим щастям стелять путь.

   Чи так?
   - То так! - i з-за стола
   Синiв ця думка пiдвела,
   Як свiтле сонце. Сироту
   Один привiз, другий - святу
   Любов велику, третiй - плiд
   I зерна дружби в днi побiд.
   А всi разом у днi крутi
   Найвище щастя у життi.
   Так, як народ наш - принесли,
   Бо з ним i мрiяли й росли.
   Четвертий вiв:
   - У хвилю злу,
   Смертельно ранений, в пилу,
   Я умирав не раз вночi,
   Надi© згубленi ключi
   Всихали в серцi. Тро╨ ж слiв
   З огню ночей i з тьми полiв
   Скресали iскрами в жару:
   Будь, як народ. I не помру...

   Стрiчав людей я в чужинi,
   В лихiй, сумнiй самотинi,
   На роздорiжжях вiкових,
   У безнадi©, ледь живих.
   Шкуринка хлiба ©м крута
   I день над ними - сирота,
   Чому ж ти дивишся, кажи?
   Будь, як народi Допоможи...

   Я помiчав ©х звiдусiль,
   Дiлив по-братськи хлiб i сiль,
   I тро╨ слiв у ©хнiй дiм
   Летiли, як весняний грiм.
   Я повертався в ранню рань
   У рiдний край. Куди не глянь,
   Ру©ни тлiють, димовiй.
   О, рiдна земле, краю мiй!
   Коли зiв'╨ш ти саду цвiт?
   А тро╨ слiв тих - заповiт -
   Шумлять, мов зеленню дуби:
   Будь, як народ! Надiйсь! Люби!
   Люби ©© в тяжкiй порi,
   Люби при вранiшнiй зорi,
   В паланнi домен, в шумi нив,
   Неси стремлiнь ©© мотив,
   Як вiчну вiру у свiти,
   Бо iншо© не знайдеш ти
   Вiтчизни мило©. Борись,
   Умри, а люди, знай, колись
   Тебе згадають, як велiв.
   I знову в серцi юмiн слiв:
   Як Ленiн будь! Як Ленiн будь!

   I син замовк. Вечiрня путь
   Димками вi╨, з-понад них
   В вечiрнiх зорях молодих
   Ширококрилi журавлi
   Летять до матерi-землi.

   ЕПIЛОГ


   За вiкном курить легка пороша,
   В срiбнi пальцi свищуть дерева,
   Бiлими листами листоноша
   Многотрудну землю засiва.

   В хатi свiтло ся╨, в хатi тиша,
   I в сiм'©, при батькiвськiм столi,
   Сирота-хлопчак сидить i пише
   Пiсеньку про щастя на землi.

   Не виходить слово рiвно й гладко,
   То нiчого, - хлопчик не дитя,
   Пiонерська багряна краватка
   Увiбрала кольори життя.

   В другiй хатi пригаса╨ свiтло,
   I скрипить колиска, й нiч глуха,
   Сон кошлатi пiдiйма╨ мiтли,
   З матiр'ю дитину колиха.

   - Люлi, мiй маленький, люлi, люлi!
   I зника╨ снiг, як зорепад,
   Вже весна синi╨, вже зозулi
   Бiлим цвiтом обсипають сад.

   Вiн шумить, могутнiй, попiд тучi,
   Свiтлокорий в опадi росин,
   Так, як руки пiдвели робучi,
   Як гадав про щастя третiй син.

   Не страшнi хмаровища навислi,
   Не страшнi йому тумани злi,
   Ся╨ свiточ ленiнсько© мислi,
   На тво©й i на мо©й землi.

   1947



   ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ

   I

   Сiм десяткiв рокiв увiрвалися в спокiй,
   Але диха╨ тишею хата щаслива,
   Прожила це життя, як на нивi широкiй,
   Наробилась, набачилась горя i дива.

   Лiтнi ночi озоренi, зими колючi,
   Березневих свiтанкiв сувора мерiжка,
   Сiм десяткiв рокiв, як бажання жагучi,
   Стали колом тiсним, гомонять бiля лiжка.

   Кожен рiк - як живий непiдкуплений свiдок,
   Кожен день хоче слово сказати в надi©,
   От i вчора наслухалась в хатi сусiдок:
   --- Як обсi╨мось в ланцi, ти встанеш, Докiе.

   Трудодень буде повен натуроплатою,
   Ми ж у ланцi робити охочi,-
   З непомiтною з нею i трохи горбатою,
   На похвалки пустi - скупуватою
   Гомонiли до полуночi.

   I радiли, що калiй привезли теплушки,
   Отелилась племiнна корова за строком.
   I Докiя звелася, гаряча подушка,
   Наче спека липнева, пашiла пiд боком.

   З кок-сагизом хотiла поглянуть дiлянку,
   Розбудити дiвчат на рожевiм свiтанку,
   Чи пшениця пилком не припала?
   Пiдвелася Докiя - i впала.

   II_
   _
   Лiкар був iз району, Микола Григорович,
   Все пита╨, i дивиться, й в трубочку слуха╨.
   Це ще в юностi,- каже,-набралися горя ви,
   От i серце, мiж iншим, трiпоче задухою.

   Вам би,- каже,- не думать щоночi,
   Вам би краще, Докi╨, у Сочi.

   Огляда╨ смаглявi i жилавi руки,
   Де по жилках котилась згорьована сила,
   Молоточком за плiчми послуха-постука,
   Скiльки плечi жiночi життя проносили!

   I в зiницi загляне, бо скiльки в них свiтла,-
   Можна вiк просвiтити у кожен куточок,
   I долонi погладить...
   Лиш юнiсть розквiтла,
   Вже носила на них i синочкiв, i дочок.

   Спочивайте, Докi╨. А я вже iз дому
   Це© ночi дзвонитиму до обкому,
   Вам путiвку на завтра пришлють. Тiльки
   прошу,

   Для спокою згадайте хвилину хорошу,
   А не давн╨ життя.
   От i все, ми по©хали.

   Тiльки ж як не згадати ту молодiсть? Вiхоли,
   Заметiлi зимовi, мов конi обгонськi,
   Копитами пiд вiкнами крешуть похмурi,
   Чоловiка беруть десь на русько-японську
   Воювати матросом у Порт-Артурi.

   Проводжала його, побувала в прийомi,
   I на станцi© зимнiй сидiла допiзна,
   I поплакала, правда, й вернулась додому,
   Як у даль просвистiла машина залiзна.

   I чекала листiв iз лютнево© ночi,
   Листоношу доводилось часто питати,
   Каже: - Пишуть, чекайте! -
   I думи жiночi
   Виливала над дiтьми, вернувшись до хати.

   Десь листок надiйшов iз останньою хугою,
   Чи, зда╨ться, у березнi кинула пошта,
   Що, мовляв, жив-здоров, що возився
   з недугою

   Був у груди поранений тяжко. Ну, що ж то?

   Iншим гiрше бува╨.
   I ти без привiту
   На свiтанку устала, взялася за дiло,
   Бiдне лiто прийшло, нi, при©хало лiто,
   Як вiзник на шкапинi, прикопотiло.

   III_

   Ось вона колоситься, та нивка-восьмушка.
   Деревiй на межi, та пирiй, та осоти,
   Та спадають у зелень трави-непослушки
   Iз блакитного крайнеба зорi, як соти.

   Дво╨ старших дiтей посади на обмiжку,
   А найменше, грудне, поклади пiд колою.
   Хлiба жованку в тряпцi з слiзьми вперемiжку
   Дай, хай смокче, а ти колючками, тропою,

   Взявши косу важку, на колодцi не биту,
   Без грабкiв,- хто направить ту косу без
   мужа? ---
   Починай косовицю, дощами не вмиту,
   Молода, i засмучена, й силою дужа.

   Ах ти, дощику, дощику, крапни iз тучi,
   На дiтей, на безхлiб'я мо╨ не зважай,
   На роздум'я пекучi, на стернi колючi,
   На солдатчину долю - убогий врожай.

   Може, спека спаде i на серцi, й на нивi,
   Може, я тебе в глечик по краплi зберу,
   Може, станеш ти вiсником в долi щасливiй,
   Як оми╨ш грозою дорогу стару.

   Я за щастя устала б за тебе до бою,
   Iз гарячою помстою вийшла б на люди,
   Щоб з тобою нам, земле, у працi з тобою
   Слалось вольне╨ поле i дихали груди.
   Я за тебе стояла б, мов криця.
   ...Спека палить, шумить косовиця.

   Чу╨ш? - меншенька плаче й здiйма рученята,
   Дво╨ старших бiжать по стернищi рудому,
   Час додому, а нива чи збита, чи зжата,
   Вже на осiнь чека╨ вiд лiтнього грому.

   IV_

   Ах, та осiнь, як вiк!
   Нi, не треба тривожити
   Тих рокiв, як вiкiв, що пройшли за тобою,
   Глянь у вiкна, Докi╨: колгоспнi сiножатi
   Умиваються, день зоревою трубою

   Скоро кликне артiль до колгоспного дворища,
   Ти прийомник включи i крiзь даль темно-сизу
   Слухай рiдну столицю, ясну i сувору ще,
   Слухай, скiльки у тебе росте кок-сагизу!

   Пiдвелася, i знов,- крiзь загубленi звуки,
   Крiзь затертi кольори й забутi подi©,-
   Чоловiк привiтався, простягу╨ руки
   Iз вiйни, не згубивши на щастя надi©.

   Повернувся, з дiтьми гомонiв, iз тобою,
   Як-то бiдному жить, хоч iди в мiхоношi!
   А за тиждень вночi iз людською юрбою
   У ма╨тку трощив помiщицькi розкошi.

   Ожереди палив, як судьбу свою сiру.
   --- Хай горить достобiса людська кривавиця! -
   ...Iз тюрми проводжала його до Сибiру,
   Як то кажуть в людей: i жона, i вдовиця.

   Говорили, що дуже вернутись бажа╨:
   --- Нашу правду знайду, не знайду, то:
   загину! -

   Говорили, що десь у сибiрському краю
   Вiн в засланнi зустрiв благородну людину.

   У людини задума турботливо-ненина,
   Все чита╨, мов серцем розтоплю╨ кригу,
   I листи пише Ленiну,
   Рветься до Ленiна,
   Крiзь колючу, холодну сибiрську хурдигу.

   Чоловiка твого iз привiтом
   Бiльшовицьким навча заповiтам.

   А у тебе ще син народився, нiвроку,
   Весь у батька, як вилитий, няньчи в тривозi,
   Жни запущену нивку, надiйся щороку,
   Виглядай чоловiка на збитiм порозi.

   Вже й нiмецька вiйна прокотилась за обрi╨м,
   Вже й керенщина чорна зiтлiла на сконi,
   Вже сiдають в тачанки Боженки хоробрi©
   Пiд немеркнучi вишитi стяги червонi.

   V_

   Чий то гук на зорi? Наче в бурю повсталу,
   Наче блискавки б'ють в горобинiй пiвночi -
   То iз Щорсом iдуть ливарi iз Уралу,
   Шахтарi iз Донбасу i тульськi робочi.

   I крiзь мрiю сьогоднiшню, в спогадах скорих,
   Чу╨ш? - диха вогонь по широкiй планетi,
   I пала╨, мов свiчка, наш Ки©в на горах,
   Багрянцем дотлiва на тво©м кулеметi.

   Так i звали в полку всi: Докiя, Докi╨чка. -
   Кулеметниця наша вряту╨ вiд скрухи! -
   А у тебе, в Докiйки,- сiм'я не копi╨чка,
   Двох синiв та дочку залишила в свекрухи.

   I здавалось: снiги - то полотен сусво©ща,
   Скiльки б з них штаненят, та бiленьких
   сорочок,
   Та вузьких пелюшок, а згада╨ш, чого iще
   Нашивала б синам, готувала для дочок.

   Промiнь сонця тобi, мов долонi гарячi,
   Бо в малих, було, руки теплiли так само,
   Криницi на дорогах, мов очi дитячi,
   Все свiтились для тебе i кликали - мамо!

   Старший син iз тобою у другому взводi
   В Черняка Тимофiя вою╨, як мати,
   I крiзь шал завiрюх, у важкому походi,
   Iнше поле росло, iншi весни i дати.

   Свiт мiнявся у формах, у фарбах, у сутi,
   У законах людських, проростав по-новому
   Через кров i пожар, через вибухи лютi,
   Щоб колоссям i сонцем жарiти потому.

   VI_

   I тво╨ особисте, замучене роками,
   Гнане в каторгу, топтане щастя коротке
   Усмiхалось нарештi очима глибокими,
   Так, як ждала, як снила його поворотку.

   На Лук'янiвцi, в тихому домi,
   Чоловiка зустрiла в ревкомi.
   Не впiзнала: сидiв на стiлечку простому,
   У шкiрянцi, ховаючи посмiшку строгу,

   Тож при©хав здалеку сюди, до ревкому,
   Партизанам i Щорсовi на допомогу.

   Як йому довелося крiзь протемiнь сiру
   Шiсть разiв утiкати з тiсного закутку,
   Iз холодного краю, iз хащiв Сибiру,
   По ранковiй зорi, по снiжнiм первопутку,

   Iллiча в революцiю бачить.
   Ввiйшла ти
   У тихенький будиночок, власне, до хати:
   Олександрович,-Щорса побачила,-
   в взводi

   В нас бинтiв не стача╨, а ми ж на походi.

   Ти подумай! - I стрiлась очима раптово
   З тим, iз другим...- Далекий, жаданий мiй
   муже!

   Аж хитнулась.
   --- Докi╨! - одне його слово.
   I рука на плечi тво©м, тепла та, дужа.

   Тую мiць i тепло од руки чоловiчо©
   Не розвiяла в днину погожу чи люту,
   Як женила синiв i гуляла при звича©,
   Як стрiчала замiжню дочку з iнституту.

   Позмужнiли, зросли, не сiмейка- сiме©ще,
   Вже й онуки звелись, хлоп'яки та дiвчата.
   Запитай у людей, пошукай собi,- де iще
   Голосами й пiснями так повниться хата.

   До роботи як вiзьмуться - поле колоситься.
   Дай опору ©м -землю пiдняти не досить,
   I щодня забiга╨ дiвча-листоносиця,
   Особистi й сiмейнi листiвки заносить.

   Правда, старший не вдома, а далi,
   Був у Тулi, тепер - на Уралi,
   Як хазя©н, сто©ть бiля сталi.

   В тому тижнi прийшли трактори до артiлi,
   А Докiя побачила, все ©й зда╨ться
   Не мотор клекотить у залiзному тiлi,
   Може, серця синовнього крихiтка б'╨ться.

   В Вiтчизнянiй вiйнi ти з ним бачилась, мати,
   Як артiльну худобу з дiвчатами гонила,
   Як горiли в Днiпров'© побiленi хати,
   А взяла тебе в гостi Уральщина мила.

   I в тесовiй iзбi, пiд заснiженим небом,
   Руськi матерi хлiба дiлили краюху
   На синiв i на внукiв, на тебе й на себе,
   Ждали звiсток iз фронту разом в завiрюху.

   Син при©хав з заводу, просив тебе в мiсто:
   - Тут же, мамо, в селi скiльки люду.
   натулиться.
   Нi,- сказала,- хоч в мiстi i затишно, й чисто,
   Та артiльних корiв не поставиш на вулицi,

   А для них там не знайдеш нi корму, нi пашi,
   А вони в мене, сину, рекордницi нашi.
   Ти за сталь свою млi╨ш, а я за корову,
   Ти за цех свiй сто©ш, я ж за стайню теплiшу.
   I обняв вiн маленьку тебе, сивоброву:
   --- Ви такi в мене, мамо, бували й ранiше.

   I горта╨ Докiя кожну хвильку вiдому:
   Середульший - секретарем райпарткому,
   Iз-за Одеру, з фронту, прибув додому.

   Цей не зна╨ спочинку у ночi безсоннi,
   З емтеес-до колгоспу, з бригади - у ланку,
   Все вiн зна╨: якi пшеницi у районi
   I коли геро©нi пiдживлять дiлянку;

   Хто у партiю хоче вступити iз осенi,
   Як iсторiю вчать молодi кандидати
   I якi трудоднi вересневою просинню,
   Навантаженi славою, ввiйдуть до хати.

   Тож при©хав iз фронту в приношенiм кiтелi. -
   Ну,-говорить,-тепер комунiзм не за
   даллю,

   Якщо смерть не взяла нас, так вiчнi ми жителi
   Iз добром i трудом, не з людською печаллю.

   I зда╨ться, що сам вiн не менше ста рокiв
   Обходив комунiзму висоти й широти,
   Зна там кожен куточок, мiста i потоки,
   Всi потайнощi зна╨, щоб зло побороти.

   Отакий!
   А найменший отут же, в артiлi,
   Бригадиром немало - дванадцяте лiто,
   Каже: - Мамо, давайте змагатися в дiлi
   На врожай кок-сагизу, на просо, на жито.

   I змага╨ться з матiр'ю.
   В школi, в мiстечку,
   Вчителю╨ дочка, i не десь за горами,
   На©жджа╨ додому, зовсiм недалечко,
   Хоч клопоту чимало, мабуть, з школярами.
   То про читанки дбай, то турбуйся про зшитки,
   Дiтям-сиротам помiч вишукуй, що в силi.

   Годi думать, Докi╨, вже сонячнi злитки
   Розливаються злотом в небеснiм горнилi.

   VII_

   Гра╨ жайворон срiбний в небеснiй блакитi,
   Мiж землею та небом сну╨ невидимо
   I зеленi, i синi, й багрянцевi нитi
   I трiпоче з вiтрами, як свiт, молодими.

   Пiдведися, Докi╨, i вийди у дворик,
   Скоро ланка збереться, прийде на розмову,
   Заорали дiлянку в минулий вiвторок,
   Як там з добривом буде? Пiдсипати б знову.

   Тож забудуть, гляди.
   Пiдвелася поволi,
   Вийшла, сiла на сонечку в ранковiй тишi,
   Урожай зеленi╨ в широкому полi,
   I земля соковитиста мрево колише.

   Син прослав ©й хустину червоноткану.
   - Зараз, мамо, вернусь, лиш в бригаду
   загляну.-

   Шлях бiжить бiля двору широко i рiвно,
   Люди йдуть на поля гомiнкою юрбою.
   - Добрий день вам, Петрiвно!
   - Як здоров'я, Петрiвно?
   - Та минеться все само собою.
   Стали рiднi та ближнi пiвколом,
   Iз надi╨ю в серцi, не з болем.

   Пастушки гнали скот, привiтались:
   - Добрий день вам, бабуню, як спалось?
   - Вже видужуйте швидше!
   - Видужую,-
   I рукою махнула недужою.

   I вiдчула: доросле й маля,
   I вода, i трава, i земля -
   Все любов'ю тобi промовля.

   VIII_

   I здалося: земля iз полями й дорогами,
   Iз мiстами, з вогнем у вiках посивiла,
   Iз любов'ю й життям, з бойовищами многими
   Пiдiйшла до Докi© й загомонiла.

   От i шлях твiй, Докi╨, закiнчився
   звивистий,
   Днiв тво©х загаса╨ розжеврене гроно,
   Лиш родила синiв i зумiла ©х вивести,
   Вийшла з мене i ляжеш до мене у лоно.

   I нема вороття до життя,
   Ти, стареньке мо╨ дитя!

   Як пилина мала, як багата стеблина,
   Що розвiяла зерно i спогад колише.
   Нi,- сказала Докiя,- ти в мене ╨дина,
   Я iз тебе росла, а за тебе мiцнiша.

   I нема менi краю, як нивi врожаю,
   Ти лежала горбата, нужденна, безсила,
   Я ж руками сво©ми звела тебе, знаю,
   Вмила потом i колосом заколосила.

   Обiгрiла вiд серця, як сонцем весiннiм,
   Налила тобi соку в замло╨нi груди,
   I ночей, i вiтрiв тво©х свист-голосiння
   Повернула на пiсню весiльну мiж люди.

   Що ти скажеш, неправда?
   Як дiвчину, вбрала
   В жовтi стрiчки пшениць, в п'ятикутнi© зорi,
   Замiнила плугами мiзернi орала,
   Зацвiтила, заквiтчала гори суворi.

   Що ти скажеш, неправда?
   Я сад посадила,
   Щоб плодами, як зорями, вслалась дорога.
   Ти багата у мене, та й я не убога,
   Ти придумала бога,- я ж вища за бога!

   Подивись, на тобi незвичайнi прикмети:
   Люди родяться, жито покроплю╨ туча,
   Хай дивуються ближнi i дальнi планети,
   Що для всiх ти у мене красуня родюча.

   I не страшно менi замовчати устами,
   I не жаль менi руки по всьому зложити,
   Будуть люди за мене полями й мiстами
   Гомонiти, трудитись, родитись i жити.

   В кожнiм цвiтi малiм чи у деревi кожнiм,
   У любовi людськiй, у дерзаннi, у мрi©
   Я воскресну i встану диханням тривожним
   Чи биттям свого серця, що вiк не старi╨.

   Пiдуть люди в луги, на устоянi роси,
   Буде жайворон в небi дзвенiть малиново.
   - Тут Докiя косила,- i ляжуть покоси.
   - Тут Докiя спiвала,- i родиться слово.

   Що ж ти скажеш, неправда?
   I щирi, як свiдки,
   Що вiд слiв ©© правду нестимуть вiками,
   Потягнулись до не© сади-семилiтки,
   Пшеницi пiдвелись золотими руками.

   З школи дiти, букварики взявши пiд руки,
   Щебетали, iшли по дорозi додому,
   I в полях ланковi, по вказiвцi науки,
   Розсiвали зерно, призабувши утому.

   I кремлiвськi куранти дзвенiли високо,
   Чули дзвiн той Заволжя, Днiпро i Говерла.
   Тихо сiла Докiя, хитнулася боком,
   Подивилась у даль, i, зiтхнувши, померла.

   I така тишина заступила круг не©,
   Можна вчути, як сад налива╨ться цвiтом,
   Як зарошенi трави ростуть над землею,
   Б'╨ться серце Вiтчизни над буряним свiтом.

   IX_

   Син сiда╨ в лiтак, де завод на Уралi,
   Мчить до дому далекого довгу годину,
   Пiд крилом самольота завiянi далi
   Все нагадують синовi матiр ╨дину.

   I жалку╨ вiн гiрко, що скупо та мало
   Вiн писав у листах до старо© сво╨©,
   Розповiв би, що в працi часу не стачало,
   Але слово тепер не потрiбне для не©.

   Другий син поспiша╨ з роботи, з райкому,
   Теж пригаду╨ гiрко, як скаржилась мати,
   Що, мовляв, при©здиш ув артiль, як додому,
   Та не можеш i в хатi поночувати.

   Все кудись поспiша╨ш i зранку, й з обiду,
   Може, синку, до тебе сама при©ду!

   I тепер, коли б можна ©© воскресити,
   На життя ©й дихання вдихнути у тiло,
   Сам би став вiн щоденно привiти носити,
   Годував би iз ложечки, якби хотiла...

   Наймолодший на конях всi╨ю артiллю,
   Мчить мостами й дорогою, через дiброву,
   Вiн гадав, що на осiнь, iз хлiбом та сiллю,
   У змаганнi iз матiр'ю стрiнеться знову.

   За широким столом, як за повною чашею,
   Ожило б собесiддя гаряче та щире,
   Говорили б артiльцi:
   - Iз матiр'ю вашою
   Нам нелегко змагатися, бригадире!

   Все в старо© поставлено вмiло,
   Що пiджива, що сходи, що дiло.

   I тепер, як за©дуть до рiдно© хати,
   Вiн хотiв би, щоб стрiнулась посмiшка мила,
   Вiн би став у змаганнi на мiсце десяте,
   Тiльки б мати устала й заговорила.

   Ланковi на подвiр'я зiйшлись смаглолицi
   Iз дiлянок, порiзаних вглиб лемешами,
   Некролог у газетi прийшов iз столицi
   В чорнiй рамцi, пiдписаний товаришами.

   Пона©хало люду з району, з обкому,
   Iз колгоспних правлiнь - не окинеш ©х оком,
   День пiдвiвся погожий, без дощику й грому,
   Щедрий сонцем i щебетом в небi високiм.

   Пiонери iз школи прийшли у загонi,
   З барабаном, з сурмою, в червоних краватках,
   I вiтрiв молодих буйногривi© конi
   Помiж борозен рiвних стояли на грядках.

   I широка дорога, мiсточки та балки,
   Наче полотна сивi лягли до порога.
   - То ж по нас проходила Докiя iзмалку,
   Ми готовi востанн╨ лягти ©й пiд ноги.

   На подушечках, вишитих просто на диво,
   На шовки i на заполоч яр-променисту,
   Ордени ©© винесли всi шанобливо,
   Орден Ленiна, потiм Зорю золотисту.

   На хустинi гаптованiй винесли далi
   "Знак пошани" - за перше врожа©сте лiто,
   За життя ©© свiтле й труди небувалi
   Все вiдзначено й людям в серця перелито!

   Три сини, та дочка, та дорослi онуки
   (Вiд обличчя твого вiдiрватись несила)
   Пiдняли тебе легко на дужi© руки,
   Так, як ти ©х легенько в життi проносила.

   I хвилина велика
   Зашумiла, мов шквал,
   I заграла музика
   "Iнтернацiонал ".

   I тебе понесли, за шанобою й славою,
   За людською любов'ю, у лiта безкра©,
   Понад нивою тихою, зеленоглавою,
   Пiд високi i рiднi мо© небокра©.

   Мимо клубу, за нього ти в клопотi ночами
   Комсомольцям казала не вперше, не вдруге,
   Щоб дзвенiв вiн широко пiснями дiвочими,
   Щоб i книжка, i радiо людям в послугу.

   Бiля школи несуть, бiля брами,
   Де стоять вчителi iз вiнками.

   Потiм полем тво©м, де стежина знайома,
   Де у пам'ятi в'©лася грудочка кожна,
   Де в трудi здобувалася сила - не втома,
   А тепер на врожай подивитись не можна.

   Де з дiвчатьми сво©ми у ланцi, у працi
   Скiльки радощiв, скiльки добра пережито!
   Вмитi сонцем, ось-ось пшеницi вколосяться,
   Молодими голiвками вклониться жито.

   I несуть тебе мiж дерева-семилiтки,
   Розшумiвся той сад у ранковi години,
   Застила╨ твiй слiд у рожевi лелiтки
   I зав'язу╨ плiд на безсмертя людини.

   Поклонилась земля, поклонилися люди,
   На життя, на братерство, без кривди й огуди.

   Це було на розстанку,
   Це було на свiтанку.

   1948



   ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ

   Хата сто©ть у селi при долинi,
   Сонце бiжить за веселу дорiжку,
   Бачу тi очi синi©-синi,
   Рiдну, далеку, привiтну усмiшку.

   Знав ти i доброго, i ворожого,
   Все за людей турбувався, нiвроку,
   Батькiвська хата - вiд лiта божого,
   Так би сказать, з дев'яностого року,
   Може посвiдчить за ночi осiннi,
   I за мотори у доброму дiлi,
   I за налите тужаве насiння
   В нашiй у першiй колгоспнiй артiлi.
   Куркулi, як чорнi круки,
   Пiдiймали вий,
   Мiй Даниле однорукий,
   Брате мiй земний.
   А вiд хижки, хатки й степу,
   Вiд старих садiв
   Ми просили до лiкнепу
   Бронзових дiдiв.

   Не було в нас дошки й класу,
   Тiльки хата ця,
   I розмова без прикраси,
   Вiрна без кiнця.
   Та ще крейди бiла грудка,
   За вiкном дуби...
   Та на дверях цих писалось:
   "Ми вже не раби".
   Непогiддя те зимове,
   Хвища та зима,
   Де панове, де рабове?
   Вже давно нема.

   Були пани, були раби,
   Вже тепер нема...

   Нiби навчила ©х рiдна мати,
   Нiби ©м лiта згадалися русi,
   Сивi дiди вже навчались писати,
   До букваря припадали бабусi.

   Так вечорами i ночами звiйними,
   Де нам обрiзи у груди втикалися,
   Часом не божим - ночами партiйними
   Вчили ми ©х i самi научалися.

   А пiзнiше - сивi круки
   I пожар дорiг.
   Як ти, брате -однорукий,
   Руку не вберiг?
   Як ти вийшов iз полону
   До сво©х братiв
   З-пiд нiмецького заслону,
   З-пiд важких дротiв?

   Слав я мов другу тобi, не за грошi,
   Книги сво©, не такi вже й хорошi,
   Тiльки написанi у пломенi,
   Може, й не так, вибачай менi.

   ╞х палили для омани,
   Як тво© жалi,
   Чорнi, лютi отамани
   З чорно© землi.
   I летiли спопелiлi
   Пiд тво© дуби
   Сторiнки ©х чорнi й бiлi,
   Наче голуби.

   Ти ж стояв у неспоко©
   Мiж страшних заграв,
   Ти ж ╨диною рукою
   Попiл пригортав.

   Хату будують в селi при долинi,
   Сонце бiжить на веселу дорiжку,
   Бачу тi очi синi©-синi,
   Рiдну, сердечну, привiтну усмiшку.

   Знову ти в полi днями й ночами,
   Знову вiтри молодi за плечами.
   А дiвоча пiсня - весноголоситься,
   А життя iде,
   А нива колоситься!..



   ДIВЧА

   Дiвча стояло i спiвало,
   Срiблясту ниточку вело
   Про те, що радостi замало
   I зло людинi - всюди зло;
   Без батька й ненi, в самотинi,
   Убогий вичахне обiд,
   Що тяжко жити сиротинi,
   I шлях - не шлях,
   I брiд - не брiд.
   А вiд Петрiвцiв, з Синьодолу,
   Iз трав, iз неба - звiдусiль
   Нам осiнь винесла до столу
   Солдатський хлiб, росу i сiль.
   I так хотiлось, як на свято,
   В людському щедрому гуртi,
   Всю землю з радiстю вiддати
   Отiй маленькiй сиротi;
   Щоб стала осiнь бiля тебе -
   Весною щедростi, дитя!
   Ревло над шляхом сиве небо
   Про свiт, сирiтство i життя.



   ДОЩ

   Дощик, дощик голубий,
   Колоскiв не оббий

   Зливами-приливами,

   Хмарами огнивими,

   Птицями-зiрницями -

   В небi блискавицями!

   Ти спадай на межу,
   Я тобi таке скажу:

   - Понад рiки та лiси
   Хмари-вдари понеси,

   Крапельками росяними
   Над ланами вiвсяними,

   Цебром, цебром, цебрицею
   Над нашою пшеницею.

   Лийся тихо вдалинi
   На гречки та ячменi,

   На гречки та ячменi,-
   Буде весело менi!



   ХОДИТЬ ВIТЕР

   Ходить вiтер по травi,
   По зеленiй муравi.

   Проведу тебе до поля,
   Гляну в очi, на уста,
   А чи воля, чи неволя -
   Напиши менi листа!

   Чи на скелi б'╨ прибiй
   В тишi моря голубiй?
   Чи на мене дуже схожий
   Твiй хороший, милий твiй...

   Шепче вiтер комишу.
   Посмiхнулась: напишу,
   Повертайся, чую птицю,
   На громи, на дощовицю...

   Де ж дощу спадати, мила?
   Ся╨ хмара бiлокрила,
   Квiтне неба бiрюза.

   То в душi мо©й гроза...



   КАМЕНОТЕС

   Чи юга, чи день в промiннях косих,
   Чи зоря пливе вечiрнiм плесом,
   Сорок лiт робив на хмарочосах,
   Сорок лiт - усе каменотесом.

   У Чiкаго шлiфував гранiти,
   У Нью-Йорку - "бiлдiнга" пiдводив,
   Мертвий камiнь був як самоцвiти
   3 рук його, Америцi на подив.

   А збери снагу його i змогу,
   Що лягла у камiнь понадмiру,
   Тим камiнням вистелиш дорогу
   Iз Нью-Йорка у Аляску сiру.

   А склади камiння те на гранi,
   В висоту зведи камiннi грати,
   Буде та колона як в туманi,
   Бога дасть за бороду чiпати.

   От уже дiйшов старого вiку,
   От уже i з рук не та робота,
   I його, як старця чи калiку,
   Виставили раптом за ворота.

   Вiн пiшов в стару свою землянку,
   Де не камiнь, а гнилi пороги,
   Де мокрицi в щiлях на свiтанку
   Стiни плачуть мокрi од вологи.

   З горя випив вiскi чесну склянку,
   Гнiвно думав з ночi безгомiнням:
   Мiльйонера вкласти б в цю землянку,
   Завалить шлiфованим камiнням!



   ПIСНЯ ПРО РУШНИК

   Рiдна мати моя, ти ночей не доспала,
   Ти водила мене у поля край села,
   I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
   I рушник вишиваний на щастя дала.
   I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
   I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
   Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка,
   I зеленi луги, й солов'©нi га©,
   I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
   I засмученi очi хорошi тво©.
   I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
   I засмученi очi хорошi, блакитнi тво©.
   Я вiзьму той рушник, простелю, наче долю,
   В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров.
   I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю:
   I дитинство, й розлука, i вiрна любов.
   I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю:
   I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.



   ПОЕЗIЯ

   ╞© не купиш цвiтом провесен,
   Анi горлянкою, нi чином.
   Поезiя - це дiло совiсне,
   Не грайся нею безпричинно.

   Така собi, не зна╨ старостi
   I на чолi не ставить дати,
   Iз чорним попелом i паростю
   Сто©ть одвiчно бiля хати.

   I не легкими переливами -
   Важкою кров'ю серце крушить,
   Сяйне крилом сво©м малиновим,
   А чи обнiме, чи задушить.



   ПОЛОНЯНКА

   То не лебедi - в тучi дiброва;
   Може танком, як туча, пройти?
   Ти сто©ш, молода, тонкоброва,
   Комсомолка - з десятого - ти.

   I нема╨ для смутку причини:
   Лiс та поле - iз золота мур,
   I тополi, неначе в Тичини,
   В рокотаннi-риданнi бандур.

   Не суворо на серцi, не гнiвно,
   А за тебе тривожуся я.
   Катерино моя, Ковалiвно,
   Степова чарiвнице моя!

   Степовичка, сама заднiпрянка,
   З дiда-прадiда - всi бойовi.
   Заспiва╨ш - аж свiтяться ранки,
   Засмi╨шся - встають неживi.

   У роботi i сонця не бачиш,
   У любовi - як пломiнь з пожеж.
   З горя стлi╨ш, але не заплачеш,
   Пересохнеш, але не впадеш.

   Он виходить вiйна i клекоче,
   I обагрю╨ кров'ю кра©,
   На тво© ненахмуренi очi,
   На осяянi руки тво©,

   На вiночок двох кiс понад чолом,
   На уста, не цiлованi внiч,
   Над тво©м ще невиданим болем
   Iз страшних залiзняцьких сторiч,

   Понести тебе в даль горобину,
   Безгрiховну - ввести до грiха,
   Стан високий зiгнуть, як билину,
   А билина в покорi всиха.

   Що ж то обрiй виблиску╨ гнiвно?
   Що ж не сплю i тривожуся я?
   Ти не зна╨ш того, Ковалiвно,
   Степова чарiвнице моя!..

   I _

   Виходив Дудар рано з хати.
   Корiв на пашу гнать чи нi?
   Гудуть за обрi╨м гармати,
   В стривоженiй далечинi.

   Обози. Трактори. Двоколки.
   I санiтари на возах,
   I неба синього подолки,
   В диму, у грозах, у сльозах.

   Уже гуторили в артiлi,
   Що з хлiбом буде? Як лани?
   Стежки, у спецi порудiлi,
   Бензином пахли вiд вiйни.

   Бiженцi йшли у полi, в лузi,
   В садах, в артiлях, по окрузi,
   Варили юшку, а малi...
   Малята спали на землi.

   Без пелюшок та без одежi
   Несли ©х старшi iз дворiв,
   Де з туч вогненно© мережi
   Щербатий мiсяць вслiд горiв.

   I не було в них нi колиски,
   Нi ложки звично©, нi миски,
   У школi, в полi чи в яру,
   В артилерiйському жару,

   Нi теплих лiжок в темнiм полi.
   Живим, як кажуть, повезло:
   Несли малий шматочок долi,
   У смертi вирваний на зло!

   Не легко йти iз свого краю,
   У яровi, зеленi днi.
   Я цим страждав, це добре знаю
   I на вiйнi й не на вiйнi.

   Це й Дудар бачив. Видно, горе
   Людей жене. Бiда, бiда!..
   В свiтання росне, пiвпрозоре
   Брела в долину череда.

   За темнокорими дубами,
   За сивим плетивом стежок,
   Корови, шепчучи губами,
   Втикали морди в морiжок.

   Рожевi нiздрi свiжомитi,
   Нагрiтi вiтром з дальнiх гiн,
   I слини довгi, теплi нитi
   Звисали низько до колiн.

   Старий давно глядiв скотину,
   Не перше лiто - вiсiм лiт.
   Вiн восени зайде в хатину,
   Лата╨ чоботи, свитину,
   Та й знов в артiль, давати звiт,

   Корма виписувать, дiйницi
   Дояркам лагодить в жнива.
   I днi текли, немов з криницi
   Вода джерельна, грозова.

   Дiйшло до слави з добрих звичок,
   Я сам лiчити не берусь,
   Вiн скiльки виростив теличок:
   Красуль, i Лисок, i Марусь,

   Породистих, напiв i простих,
   Крутих коров'ячих голiв,
   Бiлявобоких, рудохвостих,
   Могутнiх, вкормлених волiв.

   Лилося молоко в дiйницi,
   Телят загонисту орду
   Купали часто молодицi,
   Давали пiйла по труду.

   Можливо, це картина мила,
   Коли б у червнi, на зорi,
   Двох бомб фашистська, люта сила
   Не засвистiла у дворi.

   Бiля телят ходили дiти,
   I сонце падало на тiк,
   Вони не знали бомб примiти
   За свiй малий, дитячий вiк.

   Телята руки ©м лизали,
   А сонце гладило чуби.
   Як жаль, пiд вибухом лежали
   Лиш два розчахненi дуби.

   А де ж дiтей шукати будем?
   А де ©х сон тяжкий розбудим?
   Нiчого, мамо, чорна мла
   Не тiльки ваших повила...

   II_

   З Бiлоцеркiвщини ясно©,
   З трипiльських урвищ i ярiв,
   Як перший пролiсок весною,
   Останнiй промiнь догорiв.

   Заскреготiли танки горами,
   Бензином, потом i моторами
   Дихнуло в нiч, вiйнуло в нiч.
   В пилюцi, з раненими й хворими,
   З розгубленими i суворими
   Ми вiдступали плiч-о-плiч.

   I мiномети били з потаю,
   Дощi розривiв над пiхотою,
   Осколкiв виблиски в гаю,
   I вiтер нiс у даль скорботою
   Тривожну молодiсть мою.

   Вона жила iще минулими
   Ясними, теплими, розгулими
   Лiтами, де то ©м число?
   Та вже за вибухами й гулами
   ╞©, мов трiсочку, несло,

   Мов гiлку з дуба, збиту бурею,
   У пил, в пожарища густi.
   Привiт тому, хто нiччю хмурою
   Не зблiд на тисячнiй верстi!

   Хто йшов долинами й байраками,
   З полками, й сам, - як тiльки мiг,
   Гнiвний, суворий чи заплаканий
   Для бою серце приберiг!

   III_ _

   Марко служив у мехчастинi
   Щось дев'ять мiсяцiв либонь,
   I ще вiн бачив ранки синi,
   Зорi вечiрньо© вогонь

   В селi Лебiдцi, за днiпровим
   Зеленим вибалком крутим,
   За тим перелiском дубовим,
   За тим промiнням золотим,

   Де спав у клунi, на соломi,
   Печалi мав малi, сво©,
   Де снились думи невiдомi
   Про ще невiданi кра©,

   Про дiвчину, яку? -А хто зна,
   - Була така, любив одну...
   Година тиха, передгрозна
   Дощами йшла на ярину.

   В артiлi сiяли пшеницю,
   Зерно пiдвозили, - тодi
   Радiли! Буде колоситься,
   Колюча, свiтла, як жар-птиця,
   Ясна, як зорi на водi.

   Марко чималу мав турботу:
   Орали поле по ночах,
   Як кажуть, до восьмого поту,
   До поту й солi на плечах.

   Ось глянь, сто©ть вона, колюча,
   Вусата, росяна, важка,
   Пливе над нею сива туча
   Вiйни з-за темного лужка.

   Доспiла, схилена, нежата,
   Поникла в куряву суху.
   - Це ж наша, хлопцi!
   - Жаль, хлоп'ята!
   - Да, жаль!..
   По дальньому шляху

   Повзли машини, гарби, танки,
   Легкi, вантажнi, тягачi...
   Я знаю цi сумнi свiтанки
   Над рiдним кра╨м уночi.

   Пшениця рвана, стигла, бита,
   Столочена, уся в пилу,
   Заплакала несамовита,
   Зашелестiла по валу,

   Стеблини-руки пiдiймала
   До тих, хто пагубу завiз,
   Але вiйнi було замало
   ╞© земних, зернистих слiз,

   ╞© наливiв колосистих,
   ╞© шумливо голосистих
   Вiтрiв, пiсень, i нi к чому
   Стодiл розбомблених, в диму.

   IV _

   Явiр шумiв на подвiр'© iзкраю,
   Нова ворiтня в янтарнiй смолi.
   Батька Марко не застав; я не знаю,
   Де вже той був. До рожевого гаю
   Вечiр вiдносив години малi.

   Танки вiдходили.
   - Тату, я ©ду,
   Наша частина за Днiпр вируша!

   Як менi важко по рiдному слiду
   Йти, вiдступаючи! Наче душа
   Жаром осипана з того клопоту.
   Все розкажу, повернувшися в дiм...
   Бiлий листок з польового блокноту,
   Що я про тебе iще оповiм?

   V _

   Серце Марковi тремтiло у грудях,
   Вгледiв ©© мiж людьми молоду.
   Скочив з машини, обнявся при людях:
   - Як ти, Катрусю?
   - З артiллю пiду!

   Завтра худобу вигоним з долини,
   Трактори вже за Днiпром. Як не ╨,
   Пiдем в Задоння.
   - Марку!
   - Катерино,
   Катю, Катрусю, щастя мо╨!..

   - Ти не забудеш?
   - А ти? - Не забуду!
   Може, писатимеш?
   - Як же, куди?..
   Танки вiдходили ген помiж люду,
   Клали, як борозни, темнi слiди.

   - Ну, поцiлуй мене. - Поцiлувала.
   Слово в устах, щоб не плакать, здержала.
   - Батька не бачив?
   - Нi, батько ж на луцi.
   В бiлому платтячку, в громi, в пилюцi
   Так i стояла.

   VI _

   I по тiй же дорозi,
   По ровах, по межi,
   Не в дощах, не в морозi
   Йшли сво©, не чужi.

   Хлiба сушену корку
   Пожувати б не грiх.
   Подiляють махорку,
   Щоб цигарка на всiх.

   Щоб цигарка курилась,
   Затягнися в диму,
   Щоб сво© не журились
   У далекiм дому!

   Хмари стелять кере©,
   Йдуть бiйцi, не дрижать,
   I нiмецькi трофе©
   За плечима лежать:

   Пiд руками ворожi
   Автомати у них,
   Сумки з рижо© кожi
   На застiбках складних.

   Спохмурнiли очима:
   Де домiвка, сiм'я? -
   В них бiда за плечима
   Не трофейна, - своя!

   Подоляни й волинцi
   I полтавцi вдалi
   Заховали в хустинцi
   По шматочку землi.

   А вона усиха╨,
   Палить груди, як жар,
   I дощу ©й нема╨,
   I нi сонця, нi хмар.

   Що посi╨ш на людях,
   Де в пожежi поля?
   Б'╨ться серце у грудях,
   Вся на грудях земля.

   VII _

   Кулемет десь полоще,
   Йде стежками вiдплат
   Катеринин молодший
   - Олексiй - рiдний брат.

   А чи мати удома,
   Сипле курям зерна?
   Он дорога вiдома
   Й невiдома, курна,

   I чобiтьми прибита
   Мiж незжатого жита,
   I осколками зрита,
   Одинока, одна.

   - Здрастуй, Катю, де ж мати,
   Ти, сестрице, сама?
   Ходить з хати до хати
   Не вiйна, а чума.

   - Ти спочинь, Олексiю,
   Ляж, засни досхочу,
   Борошенця пiдсiю,
   Пирiжкiв напечу.

   ╙ пiвлiтра в наборi,
   ╙ ще сало в коморi,
   Закопали вiд нiмця, -
   Принесу, полечу!

   I зливала на руки
   Iз дубово© кружки.
   - Як живеться, Катрусю,
   Як сусiди, подружки?

   Сiв на лаву скрипучу.
   - Чи здоровi-живi?
   Iз ноги зняв онучу
   У багнюцi, в кровi.

   Кашлянув якось сухо,
   Якось думно затих,
   А чи втома-задуха
   По дорогах крутих,

   Чи атака й бомбьожка,
   Хоч i це пiвбiди.
   - Дай води менi трошки
   Дай, Катрусю, води.

   Все прожите iз думою
   Попливло мiж заграв.
   - Я приляжу, подумаю. -
   Звiвсь. Хитнувся. I впав

   На гречану солому,
   На дубовий порiг.
   Повернувся додому, -
   З дому вийти не змiг.

   Потом виморив душу,
   Груди кашлем згнiтив,
   Щось кричав про Катюшу
   На знайомий мотив.

   Зморшки пнулись на чолi:
   - Де я, в хатi, в бою?
   Кликав армiй в полi
   Тридцять сьому свою.

   Стихла хата отецька,
   В лузi грiм та луна.
   Ой, нiмецька, мертвецька,
   Чужедальня вiйна!

   ...Борошенця пiдсiю,
   Буде свято не в час.
   Чу╨ш-бо, Олексiю,
   Ворог у нас!

   VIII _

   Четвертий тиждень ув артiлi,
   У кожнiй хатi, у дворi
   Здирали хлiб, кожухи бiлi,
   Сорочки, шитi до зорi,

   Свитки овечi i верети,
   Глушили пострiлом плачi,
   Гуртом до хати перлись, де то
   Скипа╨ борщик у печi?

   Була в них випивка багата,
   Скоромна страва, а для втiх
   Все голубiв iз автомата
   Стрiляли в золотi пiдстрiх.

   Щоб тi вночi не вуркотiли
   I не будили запiяк,
   I в син╨ небо не летiли,
   Бо то ж фашистське, як-не-як.

   Пан офiцер лежав у лiжку,
   Гарячий до©дав обiд.
   Дитину вбили на обнiжку,
   Щоб не кричало, де не слiд.

   Спiвало звечора надворi
   Щось про зозулю, зелен-гай,
   А в офiцера нерви хворi,
   Отож пiд нерви не спiвай!

   Убили дитину. Я знав ©© в школi.
   Сидiло на партi, у першому класi,
   Водило у книзi пальчатком поволi,
   А вдома просило не кашi, а "касi".

   I мати вже вишила платтячко красне,.
   Старi черевички пiдбили пiдбором.
   Лежи, над тобою зоря не загасне,
   Забите дитя пiд сосновим забором.

   Для матерi в свiтi коханiший хто ╨?
   Погляне на фото у тихiй свiтлицi,
   На чесанi вдво╨, заплетенi вдво╨
   Тугi, коротенькi, русявi косицi.

   Не кличу мертвих i не плачу,
   Бо слiз невистачить менi
   За кров загублену дитячу
   I за юнацьку в нашi днi.

   I за дiдiвську невхололу,
   I за дiвочу, молоду,
   За всiх несхилених додолу,
   Але розпнутих у саду.

   IX _

   Ходить староста пiвнем,
   Аж блищить борода.
   Матом тихим i рiвним
   Всiх людей обклада.

   В шапцi теплiй, у свитi,
   Огляда╨ кра©.
   Конi добрi та ситi
   На конюшнi, сво©.

   Дослужився до честi,
   В коменданта бува.
   I висить на мiжхрестi
   Не одна голова,

   Охолола з удару,
   Почорнiла вiд жару,
   ╞й очей не пiдвести, -
   Третiй день нежива.

   Ма╨ староста знака,
   Любить слово "капут".
   Люди кажуть: собака!
   Нiмцi кажуть: зер гут!

   - Я, - говорить, - ╨ влада,
   Пiднiмецький король.
   Служиш радо не радо,
   А скорятися зволь.

   - Я, - говорить, - владика,
   В матiр, в бога, у дим! -
   Людська кривда велика
   Ходить слiдом за ним.

   Х _

   - Може, борщу тобi, хочеш? Подати?
   Рано iз матiр'ю хлiба спечем.
   Чу╨ш, Олексо? Заснув, може, брате? -
   Катря ввiйшла до стодоли й плечем

   Сiно торкнула.

   - Вставай на часину,
   Сам же просив. -
   Та Олекса не спав.
   Бачив очей ©© синю росину,
   Брови тонкi, наче вперше впiзнав.

   Рису мiж брiв, непомiчену вчора.
   - Боже, як виросла! Бач, школярi!..
   То ж i Марко так за нею... -
   Надворi

   Сонце плело золотi ятерi;
   Когут запiяв. - Не сплю, Катерино,
   Буду збиратись.
   - Куди?
   - А туди,
   В лiс, до сво©х, до бiйцiв, все ╨дино
   Гiрше не буде, як це© бiди;
   Буду ходити вiд хати до хати,
   Зайди, ви чу╨те? Блиснуть мечi!
   Буде земля ©м на смерть вибухати,
   Буде вода ©х топити вночi.
   Буде вогонь ©х потрошити люто,
   Буде не сон ©м, а кров звiдусiль,
   Буде ©м в чарку не хмiль, а отрута,
   Буде ©м порох, - не хлiб да не сiль.
   Я вже за тими гостями догляну,
   Будь вони проклятi!
   Катре, бiжи!
   - Брате, вiзьми мене.
   - Що ти, зарано!
   Будуть ще болi, печалi та рани,
   Я тебе кликну, скажу: пов'яжи!
   - Скоро ж то?
   - Ждiте. Бувай-но здорова! -
   Так i пiшов по травицi рудiй.
   Скiльки з останнього братнього слова
   Носить вона i тривог i надiй?

   XI _

   Чужинцi просто стали грудьми,
   На розстрiл зводилась рука:
   Ходила чутка помiж людьми
   Про дивного Кармалюка.

   Вiн бродить селами, ярами,
   Розбитим шляхом, пожарами,
   Слiди вiн бачить гвалтувань,
   Дитячi сльози в ранню рань;

   Стежками житнiми простими,
   Лiсами темними, в диму.
   I тiльки кликне хто: Устиме!
   Вiн одклика╨ться йому.

   Та не вертався ще додому,
   А по мiстечках тлiв пожар.
   Казали, був вiн член обкому,
   А може й перший секретар.

   А з ним виходять на майдани
   Росiйськi хлопцi-партизани,
   Ще й з Бiлорусi© брати,
   I там фашисту не пройти.

   Сам полiцай з Лебiдки бачив,
   Як вiн на станцi© судачив
   Iз перекупками в ряду.
   Купив два пряники морквянi,
   Сакви бiленi полотнянi
   I зник. Ну, звiсно, на бiду!

   Десь за Днiпром кричали пiвнi,
   У Яровiм, у Криворiвнi,
   Чотири днi та все пiдряд.
   А найстарiший пiвень злюче
   Як не запi╨: Кармалюче!
   I вiн з'явивсь, хоч рад не рад...

   Фашистам нiч не дав доспати,
   Забрав набо©, автомати,
   Та й каже: вiшайтесь сами.
   Зробили нiмцi по петлюрi.
   - Мерщiй влiзайте! - Злi, понурi
   Полiзли довгi, як соми.

   Три днi висiли на майданi,
   А вiн iзник у димнiй ранi
   В лiсiв'я Лебiдське старе.
   Стрiляли в нього в полi, в га©
   Чужинцi-зайди, полiца©,
   А що поробиш? Не бере©

   Чи ще того свинцю нема╨,
   Чи притомились вороги,
   Що бiдне серце вiтром ма╨,
   Налите дивно© снаги.

   Що в людське горе неминуче
   Летить, як птиця з висоти,
   Ой Кармалюче, Кармалюче,
   В яких пiснях тебе знайти?

   Йшли по©зди, за гулкими мостами
   В свистi i скреготi билась земля.
   Раненi кидались до нестями,
   В полi гнили... Ой поля ви, поля!

   Жито сухим золотистим потоком,
   Чорними рiками вугiль i сталь.
   Сивим коровам, волам крутобоким
   В темних теплушках мчатися в даль.

   ╞х перерiжуть на мюнхенськiй бойнi,
   Вугiль у круппiвських стлi╨ печах,
   Жито жуватимуть в заупокойнi
   Байстри гестапiвськi по ночах.

   - Дiду Мажуго, а, дiду Мажуго,
   Де ви тут, чу╨те? де ваш онук?
   - Тут ми, кхе-кхе, не турбуйтеся вдруге,
   Кличе не хто-небудь, - сам Кармалюк!

   Верби похилi, кущi красноталу,
   По©зд промчить, наче вогненний птах.
   Дiда снiжок обсипа╨ помалу,
   Вiтер iз нiччю квилить у дротах.

   Толовi шашки не дихають димом,
   Спить меленiт до сво╨© пори.
   - Митю, наглянь за шляхом нелюдимим,
   Во©нський, людський гуде з-за гори?

   Мчить порожняк, пробiга╨ дрезина,
   Чахка товарний, - минай, нi к чому,
   Дiду дрiма╨ться; десь там родина...
   Митя-онук щось шепоче йому:

   - Дiду, ви чу╨те? Гiтлер стукоче! -
   Справдi: з-за кручi гримить до мiстка
   Кiльцями буферiв з темно© ночi,
   Бронеплощадками вдарити хоче,
   Вбить тебе, випалить, душе хистка!

   В класних вагонах сидять офiцери,
   В'╨ться димок iз тугих сигарет.
   Звiвся Мажуга, як привид:
   - Тепера.
   Митю, пали! -
   Неба чорний намет
   Так затрясло, що посипались зорi,
   Рейки, мов конi, звились на диби.
   Скиглили збитi вагони: ми хворi!
   Прискало жаром залiзо: губи!

   I вiтер дме з страшно© кручi
   Слiдом, де ©хали брати.
   Ой Кармалюче, Кармалюче,
   В яких пiснях тебе знайти?

   XII _

   Оту дорiжку, двiр i хату,
   Поля, де виростала ти,
   Тебе, мовчазну й сивувату,
   Я не забув мiж су╨ти.

   Жила вiд печi до колиски
   У тижнi, в лiта горьовi,
   I все ж очей померхлi блиски
   Сво╨ю правдою живi.

   А що минуло, то й радiти.
   Бог з ним, як кажуть, хай мина.
   Пiшли на щастя дiти й дiти,
   За рiк, за другий - новина.

   I нагоду╨, й поколише,
   Турбота ╨ сiм'© усiй.
   В дванадцятiм знайшовся Гриша,
   В шiстнадцятому - Олексiй.

   I кожна днина i хвилина
   Була, як золота казна.
   У двадцять третiм - Катерина,
   Хоч Катерини хто не зна?

   Iшли сусiди в теплу хату,
   Несли дарунки чи привiт,
   Вечерю ©ли небагату,
   Дитинi зичили ста лiт,

   Повеселiли й танцювали
   До свiтанково© зорi.
   Дiвча Катрусею назвали,
   Як у Шевченка в "Кобзарi".

   I дiти виросли. З вiйною
   Пiшли у свiт. I за стiною
   Не чути смiху у дворi.
   А пiзнавала ©х щоранку
   По свiжовмитих голосах...
   Найстарший Гриша, - той на танках,
   А Олексiй - отут, в лiсах.

   Вечiрнiй промiнь гасне тихо,
   Днiпро сивi╨ аж до дна,
   Ти що згадала, Ковалихо,
   Об чiм помислила, сумна?

   I слово знов запломенiло,
   То Катря зводиться в тишi:
   - Якого болю наболiло,
   Як запеклося на душi!

   Ви кажете, мамо, коритись не треба,
   Чи хто, може, гнувся у нашiм роду?
   Нехай хоч повiсять отам проти неба,
   А я не схилюсь, не скорюсь, не пiду!

   Була я в мiстечку, побачила вчора
   На розi, де сад, в ресторанi вони, -
   Три нiмцi обiдають, дiвчина скора
   Вино пiдлива╨: кушайте, пани! -

   До тих, до есесiвцiв. Три в капелюшках,
   Кармiновi губи, паризькi духи, -
   Сидять з тими нiмцями золото-душки,
   Лукавлять, жартують, хi-хi да хи-хи.

   Ви, мамо, ©х зна╨те: Рiта з аптеки,
   Маруся - зi мною ходила в загiн,
   А третя ота, що прибула здалека,
   Жона лейтенантова, знав би то вiн!

   Вино собi п'ють, за©дають омлетом,
   Печенею свiжою. Серце менi
   Згорiло. - Марусю! - й не дивиться, де там!
   А потiм, все ж вийшла.
   - Не тi, каже, днi,
   Щоб нам гордувати. Буде голодуха,
   Зима, дорожнеча, - вмирати, чи як?
   - Чому ж тебе вчили в десятому, слухай,
   Щоб ти цiлувала оцих запiяк?

   Ти совiстi, видно, навчилася мало,
   То вже й похилила гiлля молоде.
   Он брата твого яке горе спiткало,
   Ослiплений нiмцем, села не знайде.

   Невже ти забула?
   - Ти, Катю, навiщо
   У душу груддя менi кида╨ш? Вiн
   Погиб чи ослiп, бо душею вiн вище,
   А я не чекаю людям перемiн.

   Маруся заплакала з болю й печалi,
   I жаль мене взяв, що вона, як дитя.
   - Iз ними, кажу, ти сьогоднi, а далi
   Буде каяття, та нема вороття,

   А сором який? Iз чужинцем заклятим
   Щоб жити? - то краще умри на шляху.
   Де рiдна земля? Де подруги? Де мати?
   Невже тобi легко чуття цi продати
   На ласку чужинцiв, в годину лиху?

   -I Катря аж зблiдла од гнiву, ув очах
   Задумливих, синiх, як небо в маю,
   Заблискало жаром в тих очах дiвочих,
   Зломилися брови (Марковi по ночах
   Десь видились, снились у дальнiм краю).

   - Ганьба яка!
   - Дочко, - озвалася мати. -
   То, правда, ганьба. Ти приляж та засни.
   Стара пiдвелася, бензину пiдляти
   В коптилку на коминi.
   - Знать, до весни
   Ще наших не буде...

   Ввижались щоднини
   ╞й танки побiленi, зiрваний мiст,
   Розбомбленi, зритi далекi долини
   I Гриша Коваль, - ©© старший - танкiст.

   Не те, що забитий, чи, скажем, калiка,
   Нi, дай бог, живий, але бачить вона,
   Як син просить пити, жадоба велика,
   А слова не чути, заносить луна.

   Уста йому шерхлi, аж важко дивитись,
   Змарнiв од бойовищ, хоча й не заслаб.
   Взяла б йому ©сти, умитись, напитись,
   За тисячу верст пiшачком донесла б.

   Сорочку його - не армiйську, дитячу,
   Бiлену, в волошках, в мужицькiм цвiту,
   Поклала б на руку синовню гарячу,
   Не в ту, що стрiля╨, а в лiву оту.

   - Ще наших не буде, - сама собi каже.
   I важко ©й з того. Ночами один
   Приходить крiзь муку, крiзь марево враже.
   - Устань, мамо!
   - Хто це?
   - Це Гриша, ваш син.

   I зайде вiн в хату несумовито,
   Танкiсти й полковник з ним, звiсно, як власть.
   I стане вона йому постiль стелити,
   Борщу з карасями на Стiл подасть.

   Отак собi дума╨.
   - Мамо, лягайте,
   Вже пiзно, а я вам таке ще скажу:
   За мiсяць, за другий тi нiмчики-зайди
   Полiзуть не в добра, а в душу чужу.
   ©х знищити б! -

   Нiч повiва╨ вiйною,
   Не спить Катерина з думками улад.
   I трубить у рiг на полях, за стiною
   Пожарами буйний, старий листопад.

   XIII _

   Снився сон уночi Ковалисi:
   Наче по©зд помiж блискавиць
   Пробiга╨ у димнiй завiсi,
   Гнуться рейки тугих залiзниць.

   I цокоче, i свище, i лине
   В даль, де явiр зелений зачах.
   З машинiстом сто©ть Катерина,
   Теплий вогник сiя╨ в очах.

   А куди ж ти по©хала нинi?
   По©зд мчить в незнайомiй долинi.
   Ковалиха й пита╨:

   - А руки,
   Хто зв'язать тобi, Катре, звелiв?

   Рейки в'ються, як чорнi гадюки,
   На роздоллi осiннiх полiв.

   I за тими глухими полями
   Кличе Катря, i та ще й не та.
   - Де ви, мамо? Ви чу╨те, мамо?
   Я не ваша, не золота!

   Я не бачу вас, де ви? Не чую,
   Наче зроду не знала, диви!
   На чужих подвориськах ночую,
   Я вже птиця-синиця, а ви
   Ще не птиця?
   ╞й руку б подати.
   - Що ми, дочко, неначе слiпi?
   А земля, не на свято, - заклята,
   Не зелена - в болотнiй ропi,

   По колiна засмокту╨ тихо,
   Стопудове на ноги звиса.
   I нема по©здiв, Ковалихо,
   Тiльки нiч i яснi небеса.

   Катерина, схилившися поруч,
   Спить, як дiти. На руку - щока.
   I твоя неутишена гореч
   Знову серце на бiй виклика.

   XIV _

   За гарматами била негода,
   За колесами бiгла зима.
   Катерино, змарнована вродо,
   Чом од тебе привiту нема?

   Iз Лебiдки, села за горою,
   Залишивши дiдiв i внучат,
   Десь у груднi, ясною порою,
   Забирали в неволю дiвчат.

   Iз нажито© здавна оселi
   У тумани, як сивi мохи,
   У тiрольськi хазяйства дебелi,
   У баварськi пивнушнi льохи.

   Не розраду, не спiв, не цiлунок, -
   Чути матерi крик за верству,
   Як дожила ти в бiлений клунок
   Житню чорну хлiбину черству.

   Ти пiшла з усiма до вокзалу
   По стернi, де робила той рiк,
   Бiлу хустку навхрест зав'язала,
   Яснi кося сховала навiк.

   Зорi вiшали срiбнi вуздечки
   Над розореним пахотком меж.
   "Прощавайте, крутi бережечки!" -
   Заспiвати хотiла, так де ж? -

   Не змогла. Заскрипiли колеса,
   За теплушкою доли i плеса,
   Перевитi залiзом мости,
   Кущ калини, прощай i прости!

   Пiзня груша, медами налита,
   Бiлий колос незжатого жита,
   Попелища, густi кура©,
   Рiднi люди i села мо©,
   Прощавайте!


   Не ждiте додому
   У привiтний, у батькiвський дiм.
   Сива чайка з-пiд тучi i грому
   Пролетiла над щастям мо©м.

   На чужинi i днi неохочi.
   Полетiла б, куди полечу?
   Посiчуться там коси дiвочi,
   Обiрветься мiй голос уночi,
   Висхнуть очi i то без плачу.

   Тих очей мо©х ся╨во син╨,
   Брiв тонких голубиний розлiт
   Втопчуть в порох, у пил, в баговиння
   Бiля чорних нiмецьких ворiт...

   XV _

   Грудень встеляв голубою габою
   Землю, рiчки закував у льоди.
   Що, Кармалюче, робити з тобою, -
   Темнi лiси та вузенькi слiди!

   По©зд сокоче, хита╨ться п'янко,
   Рейки дзвенять, i теплушки повзуть.
   То ж Катерину, сестру, полонянку,
   Десь у баварську неволю везуть:

   Буде ©й снитися марево станцiй,
   Хриплих гудкiв розтривожений вий.
   Брат Олексiй, що пiшов у повстанцi,
   Жив чи погибший?
   - Нi, сестро, живий!
   Тричi вiд смертi вибравсь щасливо,
   Бився один, а тепер не один.
   Варить вiн пиво просто на диво,
   Людям на щастя, а нiмцю - на згин...

   Став Кармалюк у сво╨му загонi
   (Як вiн зiбрав цю залiзну сiм'ю?):
   - Хлопцi, засiдлуйте конi в погонi
   Та заправляйте машини у бронi,
   Будем сестру рятувати мою.

   I знову вiтер дме колюче,
   Квилять на станцi© дроти.
   Ой, Кармалюче, Кармалюче,
   В яких пiснях тебе знайти!

   Теплушки сiрi та зеленi,
   Гудок, мов крик тонкий коня.
   Осiнн╨ сонце десь на кленi
   Помiж гiлля i вороння.

   Солдатськi кроки на перонi,
   Платформи вкритi наокiл.
   В напiввiдчиненiм вагонi
   Сидять дiвчата з наших сiл.

   Ще днi стоять огню i рубки,
   Iще димлять навкруг кра©.
   Куди ж летiти вам, голубки,
   Фашистом скривдженi, мо©!

   Що ти все дума╨ш, спершись в одвiрок?
   Дзвоник дзвенить, калата калаток.
   Мiра була, - а тепер недомiрок,
   Воля була, - а тепера куток.

   Крикнула, сили зiбравши останки,
   Може та сила й тримала ©©?
   - Де тво©, Марку, броньованi танки,
   Де, Олексiю, конi тво©?

   Може таке увижатись в безсоннi,
   Може у казцi казатись, чи нi:
   Вирвались, вибiгли змиленi конi,
   Туго вуздечки рвучи рем'янi.

   П'ять мотоциклiв з пакгауза, з бою,
   Сiм автоматникiв злiва.
   - Це ми!
   От i зустрiнемось, сестро, з тобою!
   - Тут я, Олексо, отут мiж людьми!

   По©зд сiпнуло, вартовi упали,
   Хмурий ╨фрейтор - в багню кров'яну.
   - Сестро, ти де?
   Помiж дим i завали,
   - Сестро, чекай-но! -
   Над рейки i шпали
   По©зд несло в далину, в далину,

   Мимо га©в, листвиною занесених,
   Мимо вiтрiв, темних туч пiднебесених,
   Мимо шлагбаумiв, будок, мостiв,
   Сивого вереску, бiлих хрестiв.

   Далi та далi... Полум'янi пiвнi
   Крайню теплушку укрили крiзь плач.
   Вершники мчали iз по©здом врiвнi,
   Справа, i злiва, на ристь, i навскач.
   - Брате Олексо! - Зiрвала хустину,
   Коси пустила, як мево пожеж.
   - Катре, домчу, дожену, до загину! -
   Вiтром вiдносило:
   - Не доженеш!..

   Так вона й бачить: стежини нехитрi,
   Так ©й i сняться в баварських ночах:
   Гриви розметанi, конi в повiтрi,
   Бронзове сонце у кiнських очах.

   XVI _

   ...А танки йшли i йшли окопчами,
   Мiстками, дзотами, в рову,
   I скреготiли сталлю: втопчемо!
   Ревли моторами: зiрву!

   I ворони справляли поминки
   Над нiмцем, а не над бiйцем.
   Броня горiла, як соломинка,
   Як свiчка жовтим пломiнцем.

   А нашим не страшне вороння:
   Iшли танкiсти iз Задоння,
   Уральцi - хлопцi-молодцi;
   I в день важкий i в нiч безсоння
   Iз Пiдмосков'я йшли бiйцi,
   Гранати стиснувши в руцi.

   Дзвенiли кулями ковалики,
   Залiзом ранили зорю.
   Марко почув, хтось кличе здалеку:
   - Горю я, хлопцi, ой, горю!

   То кликав Швачка. Танк пiдбитий
   Не повз, не брязкав, не летiв.
   Термiтний жар несамовитий
   В машинi рiвно клекотiв.

   Бронi товстi зеленi мури,
   Трiщали шкельця, як чужi,
   Летiли iскри в амбразури,
   I дотлiвали стелажi.

   А Швачка ще сидiв. Ударом
   Струснуло башту. В далинi
   Угледiв вiн за бiлим яром,
   За чорним збуреним пожаром
   Сво© рум'янi, гожi днi.

   Вони стояли, як хлоп'ята
   Смаглявi, сонячнi, - i вiн
   Вiдчув: ударила гармата,
   Як давнiх рокiв давнiй дзвiн.

   I все.
   Бензину жовта маса
   Димiла душно-гаряче.
   I вибухли бо╨припаси,
   Осколком ранивши плече.

   - Ти, Швачко, живий, а чи мертвий?
   - Ванюшо!
   - Ого, брат, як дiло! На, пий чи кури.
   Iз попелу, вибухiв, димно© сушi,
   Де полум'я било в розтерзанi душi,
   Виносили Швачку у смертi з нори.

   Дали йому спирту глитнути, у вiчi
   Дивились з надi╨ю: - Ваню, це ми! -
   Зiтхнув i пiдвiвся, поранений тричi.
   - Вперед! - зашептав, i в збiлiлiм обличчi,
   В обривках шинелi, в заметах зими,
   У спалених щоках, в зашерхлiй долонi
   Життя затеплiло, як iскра.
   - Я сам.
   I справдi, пiдвiвся i в гони червонi
   Пройшов крокiв двадцять, пов'язка на скронi
   Бiлiла. Вклонився важким небесам.
   - Отут я i ляжу.
   I впав, i руками,
   Що пахли тавотом, засмаглi в диму,
   Простягся на захiд перед полками,
   В залiзнiм потоцi, як в отчiм дому.

   Ще полум'я трiскало та гуготiло,
   Повзло по машинах, по скатах, як звiр,
   Але, натикнувшись на Шваччине тiло,
   Не брало його, язиками летiло
   Назад, на вiтри, до свiтанкових зiр.

   Фугаски свистiли i рвались, осколки
   Не брали грудей його, куля чужа
   Не брала грудей його, мчали двоколки,
   I танки пройшли пiд багрянi подолки
   Пожарiв i туч, де яснiла межа.

   А Швачка лежав бiля того потока
   Малий i притихлий, - хоч скрегiт i гук
   Усе вiддалявся, зникаючи з ока,
   Земля укра©нська, пекуча й широка,
   Ото й починалась з-пiд Шваччиних рук.

   XVII _

   Вста╨ на силу наша сила:
   На меч - мечем, на грудь - грудьми.
   Сто©ть в степу Савур-могила,
   А бiля не© танки й ми.

   Хатина бiла коло яру,
   ╙ стiл i лава, хазя©
   Не зна╨м де; пiдкинем жару,
   Пожитки витягнем сво©,
   Поп'╨м чайку.

   В таку годину,
   Де вiдпочить припало нам,
   Бо╨ць пригаду╨ ╨дину
   Кохану, матiр, чи родину,
   Чи друга, брата, десь отам.

   З цi╨© хати лине думка,
   Про зустрiч вигадка проста.
   А найщасливiшпй з пiдсумка
   Вийма╨ давнього листа.

   У нiч оцю така ж нагода
   Припала друзям, знавши ©х, -
   Бо╨ць хозроти чи хозвзвода
   Читав цидулку вiд сво©х.

   I нам почувся смiх дитяти,
   Снiгiв зав'южена полiть,
   I в кожушку, в хустинi мати
   Десь за вiкном оцим сто©ть.

   У хатнiй мирнiй, теплiй тишi
   Всiм снилась дальня подорож.
   - А нам не пишуть нашi, Гришо. -
   Марко зiтхнув.
   - Да, нам...
   - Ну, що ж...

   Та як писать, куди i звiдки?
   З якого мiсця i числа?
   Як до зелено© Лебiдки
   Метiль дороги занесла.

   Не так метiль, як та пороша,
   Не так пороша, як бiда.
   I друге лiто листоноша
   У тихий двiр не загляда.

   I не виходить батько з хати.
   Яких почу╨ш звiсток-див?
   Листи синовнi без доплати
   Вiн, може б, кров'ю доплатив.

   А ©х, бач, не видно, нема╨, не чути,
   I що з Катериною? Як там вона?
   - Як ось поживем, то побачим, а нуте
   На карту поглянемо, що ж, брат, - вiйна!

   I Гриша з планшетки розгладжу╨ карту,
   Помiчену вправо, i влiво, й навкiс,
   Де стрiлки червонi, як люди на варту,
   Спiшать звiдусiль, через гори i лiс.

   I в димцi пунктирiв окреслено-сизiй,
   У замкнутих колах, у секторах площ,
   Боролись i дихали сотнi дивiзiй,
   В бронi, у металi, пiд хугу та дощ.

   - Еге, тут i карти, поглянь, - не стача╨,
   Ти бачиш, Марку, цей листок не для нас,
   Валуйки i Бiлгород бiй зустрiча╨,
   Прорив на Барвiнкове i на Донбас,

   Тут праве крило завернуло на Злочiв,
   На Лопань Козачу, Опiшню й Сулу.
   - Дивися, щоб зайвого не напророчив!
   Радi╨ Марко. Скатертину малу

   Новенько© карти (з минулого року,
   Коли вiдступали, забулась вона)
   Тепер положили на столику збоку,
   Розгладили нiжно хрустку i широку:
   - Не рвися ж, нова!
   - Не нова.
   - Так одна!

   I з карти тi╨©, як перша за свiдка,
   Вiд мук, вiд повiшених, що там було, -
   З днiпровсько© кручi дивилась Лебiдка -
   Маркове i Гришине рiдне село.

   - Ось клени, Марку!
   - Ось дорога до ставу.
   - А це до артiлi. А це, ну, а це?
   I вiн пригадав: та не юнь i не славу,
   I навiть не бiй, де взяли переправу,
   А iнше, в сльозах чорнобриве лице.

   Коли вона радилась, як виряджала,
   I слово в устах, щоб не плакать, здержала;
   - Гаразд, я не буду.
   А рушив водiй, -
   Ще бiгла слiдом у пилюцi рудiй,
   Тримаючи вузлика...
   Батько чи вдома?
   Веселий, нехитрий, робучий, як вiл.
   - Ти звiдки це взявсь? - пожарту╨ сiрома, -
   Та ще i в погонах? - i чарку на стiл.

   Дрiбничку од нiмця заховану вмiло:
   Шмат сала, зчерствiлу хлiбину внесе.
   - За наше добро то i випити дiло.
   - На щастя!
   - На щастя!
   I вип'ють усе.

   Вбiжать дiтлахи, завiта╨ сусiдка,
   Заглянуть дiди погуторити з ним.
   А може, й не так воно?
   З карти Лебiдка
   Повiяла згаром i вiтром сухим,

   Дитячим плачем, гiркотою розлуки,
   Усiм тим, що серця бiйця не мине,
   I наче жива, пiдiймаючи руки,
   Сини мо©, каже, врятуйте мене!

   XVIII _

   В селi фашистам не жилося,
   Не спалось тихо, не пилось.
   В полях несiяних колосся
   Остюччям сiрим пiдвелось.

   В Лебiдцi темно в кожнiй хатi,
   Дiди мовчали, як нiмi,
   Дiвчата вбрання небагатi
   Не одягали в тiй зимi.

   Вiтрами вiяло зi сходу,
   Залiзним клекотом здаля.
   Хто брав з Днiпра свiтанком воду,
   Той чув: трiщить, гуде земля,
   Як в горобину нiч. За три днi
   Знялись фашисти-нiмча©,
   Зiбрали добра не сво©
   Та й рушили. I тихi злиднi
   " Поплентались за ними з хат,
   З ворiт, не з кам'яних палат.

   Микита Дудар бiля хати
   Корову порав, ту, що сам
   В артiлi викохав з теляти,
   З телички, з горем пополам.

   Було носив гаряче пiйло,
   Стелив солому в тепле стiйло,
   Назвав Красулею ©©,
   Славетну в нашому кра©.

   Вiн приховав ©© в коморi,
   Коли прийшли чужi й суворi
   Фашисти-нiмцi iздалека.
   Сьогоднi ж пiшки i навскач,
   Не взявши хлiба, яйка, млека,
   Бiжать кудись ти бач, ти бач...

   Вони зайшли до нього в двiр,
   Що не солдат, то лютий звiр.
   - Давай корову
   - Що? Корову?
   Берiг, кормив, голодний сам.
   - Це не моя, пани. - I знову
   Году╨ тихо: -я не дам.
   - Давай корову.
   - Що ви, круки?
   - Поживи треба? Став до них.
   Блiдi роти. Помаднi руки
   На парабелумах нiмих.

   -Лоби похмурi, задубiлi,
   Данина скровленим годам.
   - Бери, дависьi
   - Чия?
   - 3 артiлi.
   А будь ви проклятi! Не дам!..

   Вiшали Дударя серед майдану,
   Там, де гуляли собi дiтлахи
   В "бабки", у "ключика", де спозарану
   Зорi цвiли, де вiтри з-за лиману
   Гривами крили широкi шляхи.

   Староста зрiзав березу у школi,
   Вiжки принiс, бо мотузки - нiде.
   - Може, поглибте вкопати?
   - Доволi.
   - Стовп не розчахне, а вiн не впаде.

   Вивели Дударя з школи, з пiдвалу,
   Руки зв'язали, неначе вiн мiг
   Шкоду руками вчинити чималу,
   Кинуть гранату чи вирвать порiг
   З-пiд коменданта. Бiлобородий,
   В шапцi старiй, у рудiм кожушку,
   Ношенiм здавна у днi непогоди,
   Став вiн на стежку свою заважку.

   Вiтер висвистував над головою
   В гiллях дубiв, на велику бiду.
   Сивою лапою снiговою
   Вечiр ступав по м'якому слiду.

   - От i життя мого крайня година,
   Знать би Марковi загибiль оцю. -
   Серце пекло, i пекуча краплина
   В грудях повзла, як сльоза по лицю.

   - Що це я? Важко. Заплачу ще, годi.
   Люди подумають всяке... -
   Й тодi,
   Саме тодi хтось заплакав в народi,
   Жiнка чи хлопчик. Два нiмцi в незгодi
   Шарпали вiжки, самi вже блiдi.

   Щось iз петлею не ладилось. Люди
   Тихо шептались в дитячiм плачi.
   - От я i вмру, без докору й огуди,
   Так, як, не спавши, рiшив уночi.

   Скоро Марко завiта╨ додому,
   Хтось оповiсть, як я ждав недарма,
   Хлiб помолотять, звезуть, а потому
   Син пригада╨, що батька нема.

   Хлопчик отой, що так ревно рида╨,
   Виросте, буде, гляди, голова!
   Десь i колись у сiм'© пригада╨,
   Як менi звисла рука нежива.

   Стовбур березовий, зрубаний люто,
   Свiже пагiння погонить у вись.
   Дню мiй посивiлий, щастя забуте,
   Встань, оживи, розцвiтися колись! -

   Легко зiтхнув, подивився вiльнiше.
   Староста вiжки вчепив рем'янi.
   Дудар сказав:
   - Коли вiшать, то вiшай,
   Що ж ти все крутишся? Тоже менi! -
   Староста крикнув:
   - Не терпиться, може?
   Iч, затремтiв, не поможе, мовчи.
   Дудар сказав:
   - Хто бо©ться, небоже?
   Що ти кричиш? На фашиста кричи.

   Хтось засмiявся, а нiмцi - дивитись.
   Так його вiшали, чорнi вони.
   Шапку зняли, не дали поклонитись
   Людям у ноги на три сторони.

   Брязнули сухо чужi автомати.
   Вже як ступив на високий порiг,
   Крикнув на люди:
   - Нехай живе мати
   Наша!..i слiв доказати не змiг.

   Може вiн думав про людську ру©ну,
   Може про матiр iз дiтьми? Не вiм.
   Може хотiв вшанувать Укра©ну
   Здушеним, теплим диханням сво©м.

   Часто любив говорити iз нею,
   З тою Вiтчизною в ночi грiзнi.
   Так вiн мiж небом повис i землею,
   Взутий, без шапки, в снiгу, в сивизнi.

   Вiтер гойдав його дужо i смiло,
   Нiччю й свiтанками без перемiн.
   Мiсяць чiпався за голову бiлу,
   А люди падали до колiн.

   XIX _

   Не спиться старостi з пiвночi.
   Гуде хурделиця в дворi,
   I ясени-поводарi
   Шумлять, до бурi неохочi.

   - Податки? Сплатимо податки,
   Щоб Гiтлер жер до призволя.
   Не обдеруть же все до латки,
   Надiл дадуть, своя земля,

   Це не артiльне-божевiльне,
   Чи то пак, чортове, - сво╨...
   В ворота хтось з дороги б'╨,
   У двiр, пiд вiкна йде повiльно.

   - Хазя©н дома?
   - Хто там?
   - Можна?
   З дороги збились, вiдчиняй,
   Нам пана-старосту. -
   Обложна

   Снiгами, хвищею тривожна,
   Вiтри зметнувши в небокрай,
   Гуля╨ нiч.
   - Ви звiдки? Хто ви?
   - Ми криворiвенськi.
   - Чого ж?
   - Записку дайте хоч в пiвсловi,
   З дороги збились в бездорож,
   Поночувать би.
   - Йдiть у хату,
   Нечиста носить вас, хоч вий.
   Ввiйшли: в кожусi, бородатий,
   Другий в кере©, - молодий.

   Хазяйка спить, в м'яку перину
   Пiрнувши, килим, стiл, хатину
   При©жджi бачать; все чуже.
   Годинник цока╨ годину,
   Затишно, тихо, байдуже.

   На стiнцi фото: йдуть колоною
   Мадьяри й нiмцi в два слiда,
   А рамку з квiткою червоною
   Сам фюрер Гiтлер посiда.

   А де ж, секретарю сiльради,
   Твоя клятьба i жар промов,
   Що ти, опечений немов,
   Кричав: життя вiддам заради...
   Кого? Пригаду╨ш, - що кров
   Свою пролл╨ш, що серце виймеш,
   Що хоч безкрилий - крила здiймеш.
   Здiйняв. Куди ж ти полетiв?
   Як на словах того хотiв.
   Еге, брат...
   - Он як ви живете!
   - А що, погано? Гiрш було.
   Спасибi, в нiмця помело
   Як повело та пiдмело,
   Хоч ще не всiх.
   - Ну, звiсно, де там,
   Усiх не виметеш.
   - Як? Як?
   Дивись ти! А яким прикметам
   Ймеш вiри? Просто переляк...
   Бери записку, йдiть.
   Записка

   Безсило пада╨ iз рук,
   Бо молодий очима блиска,
   Схиливсь на стiл, шепоче зблизька:
   - Впiзнав, чи нi? Я - Кармалюк.
   - Ти Кармалюк?
   - Я Кармалюк.
   Впiзнав?

   - Аякже. - Ледь губами
   Хазя©н шепче: - Олексiй?
   Хiба ж я знав, що ми рабами
   фашистiв будем?
   - Що посiй,
   То те й пожнеш, як кажуть.
   - Ой, посiяли поле ми
   Переораним низом.
   Руки, ноги скололи ми
   Не колоссям - залiзом,
   Що вродило - не косимо,
   Нi снопа обмолоту,
   Не хлiба сво© косимо,
   А нiмецьку сволоту.

   - Не скигли передi мною, я тобi не Гiтлер,
   Сказав Олексiй. - За що ти вбив дядька Микиту?
   - Я не вбив, я повiсив, - заспiшив староста.

   - Вiд чого в тебе руки млiють,
   З роботи, може, з пахоти?
   Такi, як ти, й любить не вмiють,
   Вмирать не вмiють, як i ти.
   Та ви, що вмi╨те? Огуду,
   Злобу носити, як обрiз,
   Брести струмками людських слiз.
   За скiльки срiбникiв, Iудо,
   Сестру на каторгу завiз,
   Мою сестру? Ну? Що?
   - Не знаю.
   - А я, брат, знаю, я злiчив,
   Я десять ночей не почив,
   Не ©в, не спав, по всьому краю
   Шукав ©©, та:
   Вже хоч кликни - не одкликнеться,
   Вже хоч свисни - не одсвиснеться,
   Вже хоч квiткою картатою,
   Хоч струмком стелись до дна, -
   Не пройде вона за хатою,
   Не подивиться одна.
   Нiде не оживають мертвi,
   Живi ж бувають, як мерцi.
   А ти убивця, в власнiй жертвi,
   Чого змiнився на лицi?

   - Змiнився, бо смерть свою чу╨, - озвався вiд печi
   Мажуга i пригасив сигарету, аж зашкварчало. Тодi й
   староста скипiв:

   - Ти не лякай, бо я не ляканий,
   Дурниць при хатi не кажи.
   Гуля╨ш нiччю за байраками,
   А ти прийди i послужи,
   Щоб коменданту й людям добре,
   Щоб не палили хат i сiл,
   А то: ми чесне, ми хоробре,
   Ми славне вiйсько! I навкiл
   В лiсах хова╨тесь? Я б теж
   Вiд цих податкiв .i пожеж
   Утiк до вас. А як же люди?
   Фашисти сунуть звiдусюди,
   Мов сарана, i де знайдеш,
   А де загубиш, чорт тi зна╨...
   - Воно попихачiв нема╨,
   Так ти знайшовсь, берлiнська курво, - Гiтлеру поклони
   б'╨ш?


   - А ти кому?
   - Я нiкому. Народу поклонюся, як умиратиму, зрозумiв?

   Бо вiн мене зродив i виростив,
   Ходити муками прирiк.
   I я кажу тобi по щиростi:
   Я рад за свiй короткий вiк,
   Що вiн тривогами й потоками
   Огненних злив живе в менi,
   Що я промчусь над днями й роками,
   Як месник на страшнiм конi.
   Народе, чу╨ш? Глянь, за в'югою,
   Крiзь сто земель зберись сюди,
   Мене iз зрадником, з катюгою
   Роз'╨дини i розсуди!

   - Я тут нi при чому. Чого ти пристав, хiба я що, -
   забурмотiв староста i простягнув руку до гранати.

   - Я розсудив вас, - пiдвiвся Мажуга: -
   Iм'ям народу погибне наруга!
   Звi╨ться попелом зраднику хата,
   Я з ним не ©в, не гуляв, не гостив.
   Зняв автомата i з автомата
   Вчетверо старосту перехрестив.

   ХХ _

   Прорвались танки на свiтанку
   В Лебiдку з заходу. Танкiст
   Просив водицi бiля ганку,
   Торкнув гармошку гармонiст.

   Танкiсту винесли водицi:
   - Простiть, нема╨ молока.
   I кланялися молодицi:
   - Заходьте в хату, здалека
   Оце ж ви, хлопцi? - Скатертину
   (Розшита квiтка голуба)
   На стiл. А дiд iз-поза тину
   Гукнув здивовано:
   - Ти, ба,
   Це ж нашi! Бий тебе нечиста,
   Я наче знав! Хоч як не ╨,
   Пiдбiг старий, зустрiв танкiста,
   I пiзна╨ й не пiзна╨:

   - Чи не Марко?
   - Впiзнали, дiду?
   А батько як тут? - Скiльки ж днiв! -
   Дiдусь, чи горе, чи обиду
   В очах примовк i зата©в.

   Хатина стояла, як в лiта дитячi,
   Тi ж четверо вiкон, дубовий порiг,
   I явiр шумiв в побажаннi удачi
   Усiм перехожим з далеких дорiг.

   Та вже не скрипiла соснова ворiтня,
   I голуб залiзний над ганком крутим.
   Зоря вечорова бувало iз квiтня
   Завжди розцвiта╨ над голубом тим.

   Тепер вiн клював пофарбованим дзьобом
   Огонь вечорiв i зерно дощове.
   Заметом високим, важким, бiлолобим
   Дихнуло Марковi подвiр'я живе.

   Розсипане жито у сiнях не к святу,
   На шибцi морозища сива змiя.
   Марко не повiрив:
   - Ну, здрастуйте, тату.
   А стеля вiдбила той оклик:
   - Це я!

   А стiл не ожив i не встала пiдлога,
   Рушник весь у пiвниках не трепетав.
   - Це, тату, Марко, -
   I ступив до порога,
   I вже не вiтався i не питав.

   Сусiдський хлопчина, звичайно, як дiти,
   Пiдбiг, привiтався, задиханий сам.
   - Марку, ти до батька? До дiда Микити?
   Так ©х же нема╨.
   Вони он, отам.

   Широкий майдане, лебiдський майдане,
   В рясних шумидубах, в берiз бiлинi,
   Як вiтер повi╨, як сонце погляне,
   Виходять на кручу твою лебедяни,
   Усе виглядають сво©х вдалинi.

   Туди перетоптано стежки-дорiжки
   З обрiзами, з гнiвом в ночах огняних,
   Де серед майдану пiдчеплено вiжки
   I Дудар Микита на них, рем'яних.

   Марко пiдiйшов пiд березу лапату,
   До мiсця того, пам'ятного всi днi.
   - Я, тату, вернувся, ви чу╨те, тату?
   За що вас? За мене?
   Простiте менi.

   Я думав про вас, як поранило двiчi,
   При смертi згадав, у снiгу, у травi.
   Я хочу вам, тату, поглянути в вiчi,
   На хвильку подумаю, що ви живi.

   Щоб чортова, чорна, осмалена гiлка
   Упала з петлею, страшна вiддаля,
   Щоб в хатi у нас забринiла сопiлка,
   А люди сказали б:
   - Микита гуля!

   I стiни ходили б од крику i танцю,
   I чобiт пiдкований гупав, агiй,
   I я заспiвав би гостям наостанцi:
   Ой, дiду мiй, дiду, дударику мiй!

   Ви чу╨те, тату? Нi, що я питаю. -
   Вiн руку узяв, припадаючи ниць,
   Згадав, як принiс якось батько iз гаю
   Червоних, мов жар, наливних полуниць

   I сипав Марковi iз це© ж долонi.
   I вже нi стояти, нi думать не мiг
   За сонцем колючим в яркiй оболонi,
   За чорним заметом в роздоллi дорiг.

   - Клянуся вам, руки, затиснутi губи,
   Заплющенi очi, клянуся я вам,
   Клянусь тобi, сонце i вiтре, i дубе,
   Мiй батьку, клянусь тобi, в серце нелюбе
   Залiзом, свинцем i пожаром вiддам,
   Клянуся! -

   Пiшов. А з-за отчого двору
   Дитячою згадкою, хто ©й не рад? -
   Гарячим, сво©м, недоказаним впору
   Бринiло i кликало знову назад:
   - Дiду мiй, дударику,
   Ти ж було селом iдеш,
   Ти ж було... - За долинами
   В даль пливе зима.
   Буде лiто знов над нами
   З квiтом, з пiснею, з жнивами,
   А тебе нема.
   Дiду мiй, дударику,
   А тебе нема.

   XXI _

   Он розклад лекцiй. Снопик жита
   Схилився важко, як в диму.
   Сорочка - квiтка недошита, -
   Недовишивана йому.

   Ясна нагiдка малинова,
   Мов Катрi дума i журба.
   То обiрвалася з пiвслова
   Вечiрня молода розмова, -
   Ласкава нитка голуба.

   Бува╨ щастю повороток,
   Марку, не згадуймо про це,
   Бо милих рук повiяв дотик
   Тобi в обпалене лице.

   I та посмiшка, що наснилась,
   I крик - люблю! - в грозовi днi,
   I даль вечiрня заяснилась
   Черленим листом на човнi.

   Ось, бачиш, стiл: чорнильнi знаки,
   Школярськi зшитки на краю,
   "Кобзар", сторiнка "Гайдамакiв",
   Розкрита "В гаю, у гаю..."

   Тут передумала немало
   З задуми вогником в очах,
   Ось тут листи тво© читала,
   Розчiсувалась по ночах.

   I вiн вiдчув, як пахнуть коси
   ©© заплетенi, яснi
   Прив'ялим сiном на покосi,
   Роменом бiлим, наче в снi.

   Тепло руки ©© знайоме,
   Посмiшка й голос:
   - Де ж це ти? -
   Його просили в невiдоме
   Прийти зустрiть, оберегти.

   XXII _

   ...Йшли вони полем усi до вокзалу,
   Трапивсь пiдводчик, - пiдсiли на вiз.
   - Дочко, кажу, я такого не знала,
   З дiда, iз прадiда хто перенiс?

   Не в половеччину бранцi у скрутi,
   В землю страшнiшу дорога лежить.
   - Мамо, однаково, ми вже забутi,
   А ви хоч Марковi перекажiть.

   Видно тобi, сину. Гляну на не©, -
   Й слова не скаже, неначебто я;
   Вже накричалась разом iз рiднею,
   Вже перетлiла, сама не своя.

   Двiчi давала ©й пити i ©сти,
   Нi, не бере i не хоче, куди!
   Три днi везли ©х до першого мiста,
   Три днi я криком встеляла слiди.
   Де вже поможеш?
   Ковалиха

   З Марком i Гришею - в сiм'©,
   I жебонить i лл╨ться стиха
   Стареча розповiдь ©©:

   - Чи я ж ©© не доглядала,
   Чи я iз горя горяна,
   Чи я не ту зорю вгадала,
   Як народилася вона?
   Чи я не ту встеляла руту,
   Не тi полотна льоновi,
   Чи я не руту, а осмуту
   На щастя клала в головi?
   Чи колос ясний, заколихий
   Зерном не сипав ©й до нiг?

   Не плач, не треба, Ковалихо,
   Я б тоже нiччю, Ковалихо,
   Ридав з тобою, якби мiг.

   XXIII _

   Винесли ранених двох iз землянки,
   Дiда Мажугу з онуком малим,
   Зброю, харчi, динамiт i в тачанку,
   Радiо, каски i шляхом отим,

   Здавна знайомим, про©ждженим, битим.
   В жнива клопiтнi тут кожен ©здець,
   Бiлим лiском, недокошеним житом
   Просто в Лебiдку пiшли навпростець.

   Небо синiло з дитинства ╨дине,
   Наче й вiйна не палила всi днi,
   Прапор, пошитий iз скатертини,
   Трепетно, червоно звивсь вдалинi.

   Конi iржали, загнузданi туго,
   Сiм мотоциклiв промчали, як в бiй.
   Ранених несли чотири подруги
   Дiда й онука в носилцi однiй.

   Менших чотирнадцять хлопчикiв з двору
   Вибiгли - внуки - через перелаз.
   - Дайте нам, дiду, хоч рученьку хвору,
   Гляньте на нас, та полайте хоч нас!

   - Ви не вмирайте, коли вже удома.
   Нас не лишайте заради бiди. -
   Звiвся Мажуга: - Ох, яка втома!
   Довго лежав я. Подайте води! -

   Випив. - Спочину у себе у хатi,
   Все ж воно вдома не те, що в гостях. -
   Встав, i три кулi нiмецькi заклятi
   Сухо скрипiли йому у костях.

   Йшли партизани додому схудалi,
   Йшли мовчазнi i змужнiлi вiд ран.
   Ген поза обрi╨м далi та далi
   Сонце сушило осiннiй туман.

   ...Батько погладив синка по голiвцi,
   Навiть впустив автомата iз рук.
   - Здрастуйте!
   - Здрастуйте, кармалюкiвцi!
   - Ось вiн, товаришi, сам Кармалюк!

   Кинувся Гриша в обiйми до брата.
   - Жив, Олексiю?
   - Та всi ми живi.

   Он вона радiсть яка небагата!
   Нi, забагата! - бо вся у кровi.
   Я тебе, радосте, цвiтом посiю,
   Дикою рожею, тереном мук.

   - На, Олексiю!
   - Вiзьми, Олексiю!
   - йди, Олексiю! - i тисячi рук
   Дотику просять i ласки тривожно,
   Все, що минуло, мовчи, не тривож.
   - Просим обiдати в хату.
   - Це можна.
   - Може й по чарцi?
   - По чарцi? Чого ж...

   Тут i Марко пiдiйшов привiтати.
   Лiто згадалося, сонце мiж нив.
   Став Олексiй, поклонився, як брату:
   - Друже, прости менi, я завинив.

   Я бачив, як вона iзрана
   Ходила бiла iз бiла,
   Менi сестра, тобi кохана,
   Не нажилась, не одцвiла.

   Я мiг би вирвати iз муки
   ╞© за три-чотири днi,
   Кликнуть на клич, подати руку,
   Але спiзнивсь. Прости менi...

   Мiй кiнь вiд чортового скоку
   Упав запiнений в яру.
   Хорошу, рiдну, синьооку
   Не здожену, не вiдберу.

   У мотоциклах все горюче
   До краплi висохло, як пiт.
   Лиш серце буйне та болюче
   Летiло вслiд, кричало вслiд.

   Словам останнiм в синi гони,
   Вони розвiялись, як дим,
   Теплушкам сiрим навздогони,
   Пожарам темним i страшним.

   I вже нi ╨на, анi спокою,
   Я посивiв за тi© днi.
   З розлуки, з мислi отако©,
   Яка судилася менi,
   Прости, Марку.

   - А що прощати?
   Зiтхать, пригадувать вночi?
   Стоять бiйцi он бiля хати,
   Не старости, не родичi.
   На поднiпровiм понизов'ю
   Вмирали, падали, як грiм,
   Братерством здруженi i кров'ю
   I хлiбом чорним, та сво©м.
   Цi партизанськi кожушанки,
   В стрiчках продимленi ушанки,
   Цi гнiвом стиснутi уста,
   Нам шлях - дорога непроста.
   То що сво╨ там горе? Годi.
   Сiдай, Олексо, як ти жив?
   - А ти?
   - Та всяко. У походi,
   Ти зна╨ш, хтось заворожив
   Мене од смертi, слово честi,
   Чи на меду, чи на свинцi...

   Марко пiдвiвсь: на перехрестi
   Здiймали батька два бiйцi:
   Зняли тугi ремiннi вiжки,
   Зрубали шибеницю в снiг.
   Марко вже знав: на цi дорiжки,
   На житом всипаний порiг
   Ступить не зможе вiн однинi
   Поки в батькiвськiй цвiт-долинi,
   Не ляже купою на купi
   Фашистський на фашистськiм трупi.

   Вставай, моя страдальна ноче,
   Годино яросних надiй!
   I нiч шумить, зове, клекоче
   Про вiчний бiй, великий бiй!

   XXIV _

   З листiв Катерини __

   1 _
   Березень дише в чужинському полi,
   Може i в нас ся╨ сонце мiж вiт?
   Це б ми в десятому класi у школi
   Зранку спiвали б усi "Заповiт".

   Сторож шкiльний оповiв би до дiла
   Все про лани, i Днiпро, i га©,
   Як би Наталя Петрiвна радiла
   З нашо© спiванки! Зна╨м ©©!

   Потiм портрета несли б до колбуду
   Того, де в шапцi Тарас, - сам один.
   Потiм дiвчат назбиралося б, люду
   Рiвно на дев'ять чи десять годин.

   З дворища цього далеко до свята,
   Хлiб та сухарик не на меду.
   Земле чужа, невситима, заклята,
   Я тебе думкою перебреду!

   Я тебе гнiвом спалю по долинi,
   Що запишу об вечiрнiй годинi?
   - Думи мо©, думи мо©,
   Ви мо© ╨динi!

   2 _

   Вiн розвився, наш дуб-себелюбок,
   На зеленiй далекiй землi.
   Сивий голуб склика╨ голубок
   Бiля хати у сонцi, в теплi.

   Я забула, як сонце те грi╨,
   Як вуркочуть мо© голуби.
   Хто ©м проса iз жменi посi╨?
   Не хилися, борись i люби!

   Як нам важко в чужинському полi.
   Вже нам видно - палають фронти.
   Ми радянськi дiвчата в неволi,
   Йдiть же швидше, коханi брати!

   Чорнi, схудлi, без хати й одежi,
   Пишем сни, сподiва╨мось ми.
   Рiдний дубе, в зеленiй мережi,
   Про майбутн╨ ти нам зашуми!

   3 _

   Небо квiтневе пливе безкра╨,
   Хазяйка квокче: ми ж у раю.
   Пiвень iзранку не так спiва╨,
   Як у Лебiдцi, в нашiм краю.

   Ходить нахохлений, гребiнь iзбоку,
   Просто як Гiтлер, хай йому бiс!
   Я б його вбила, та мати мороку
   З тею хазяйкою, буде слiз,

   Буде прокльонiв на мо© руки,
   Вони помарнiли й без тих проклять
   З ©жi чужо©, з болю, з розлуки,
   З днiв одиноких, як чорних розп'ять.

   4 _

   Здрастуйте, мамо, пишу вам удруге,
   Першу листiвку ви мали чи нi?
   ╞© написала я в тяжку недугу,
   А зараз поправилась, лiпше менi.

   Як мене з дворища в двiр гонили,
   Знаю вiд горя найглибшу глиб,
   Ви мене сивими б косами крили,
   Сво©ми руками оберегли б.

   Ви менi б ложку дали до ©жi,
   Хоч не ©мо ми наварених страв,
   Дали б сорочку бiлу та свiжу,
   Ту, що носили прати на став.

   Ту, що на вiтрi теплiм сушили,
   Гладили туго на бiлiм столi.
   Як ви казали: висмокчуть жили,
   Мамо, не жили, - кровинки малi!

   Що там вiд Марка з далекого краю?
   Зна╨ вiн, мамо, хоч де я живу?
   В снах його бачу, прокинусь - гукаю,
   Правда, i вдень i увечiр зову.

   * * * _

   Отак за свiтанком i день переходив,
   За тижнями - тиждень, а там мiсяцi
   У даль, як у вирiй, пролинули, й подив
   I гореч притихли, лиш смуток в лицi

   Не стерся, не вицвiв, та злоба i сором
   Душили на серце, лились через край.
   Дивись, Катерино, побратана з горем,
   Радянського вiйська похiд виглядай!

   Якi з Батькiвщини вiтри задувають,
   Якими мотивами снять солов'©,
   I зорi в пiвнеба не одцвiтають,
   Життя комсомольського друзi тво©.

   Пiдiйметься день не спiвуче, не плавко,
   Не рясно, не гiнко в жита голубi,
   Хазяйка - чорненька i злюча, як п'явка,
   Iзнову упнеться у серце тобi.

   Що ти не до ладу корiв подо©ла,
   Що хлiб перепечено вчора в печi,
   Живеш не до дiла, i спиш не до дiла,
   Украйнiше швайн! - по©да╨ш харчi.

   Що треба, те й сталося: нiччю, без слова
   Зiбралася, гнiвно пройшла пiд замком,
   Подвiр'я спахнуло, як свiчка воскова,
   Будинок же тлiв черепичним димком,

   А потiм i вiн спалахнув, як заклята
   Трава-пересушка, i вибухнув дим.
   То помста, розплата твоя i вiдплата,
   Над катом тво©м i над горем тво©м.

   I так дотлiвало подвiр'я допiзна,
   А вже за горою гримiли бо©...
   Куди ж то подiлася месниця грiзна?
   То де ж Катерина? Чи стрiну ©©?

   ЕПIЛОГ _

   Чорне крякання воронiв
   Над загравищем диким,
   На чотири тi сторони
   Небо сповнене криком.

   Не джерела дiбровинi,
   А серця горобiди,
   Напилися, як з повенi,
   Iз людсько© обиди.

   Минули днi, а що сказати?
   Хорошi днi, веселi днi? -
   Як ще ворожi злi гармати
   В гаряче серце б'ють менi...

   Хай танки ревищем могучим
   Несуть побiди вiсть ясну,
   Вiщують людям, землям, тучам
   Всесвiтню радiсну весну.

   На Укра©нi спi╨ лiто,
   Димлять пожарища, iмла.
   Безсмертна яблуня розбита
   Для цвiту гiлля пiдвела.

   То ж у тво©й яснiй надi©,
   Щоб ти розквiтла гаряче,
   Разом iдуть сини Росi©,
   Народи всi - плече в плече.

   I вже цвiте ромашка в луцi,
   А за плачем - дитячий смiх...
   Земля моя в кровi та в муцi,
   В смертях, в народженнях сво©х!

   Крiзь свист вiтрiв i повiнь туги,
   Залiзом ранена, в огнi,
   Ти ще гарнiшою з наруги
   Вста╨ш i свiтишся менi,

   I де ти силу воскресила,
   Знайшла безсмертник дивний свiй?
   Кривавих зiр пливуть вiтрила
   I спить в полях бiйця могила,
   А ти ведеш молодших в бiй.

   Наш полк iшов, як темна туча, -
   Залiзний яросний потiк,
   Десь бiля Нiмана, чи Збруча,
   Чи iнших, ще незнаних рiк.

   А нам назустрiч - люди в полi,
   Хто помарнiв, хто посiдiв,
   З Нiмеччини, з нужди, з неволi
   До рiдних сiл i городiв
   Вертались.

   Дiвчина мiж ними
   Iшла до ближнього села
   Очима синiми, ясними,
   Вiночком кiс, бровами тими
   Мене до смутку довела.

   Дорожнiй вузлик, хустка бiла
   Десь снились, видились менi,
   Когось питала, бо любила,
   Бо загубила на вiйнi.

   I я згадав. Питаю: - Звiдки?
   - А ви Андрiй?
   Кажу, Андрiй.
   - То впiзна╨те? Я з Лебiдки,
   Я Катерина... - Свiтку мiй!

   Ходiм, Катрусю! - При дорозi
   Рудi схилились ковилi.
   То ж бийся, серце у тривозi,
   Живи, радiй на цiй землi.

   Нехай твоя хустина ма╨,
   Живи i мрiй, i квiтни знов.
   I горе вiк не подола╨
   Твою незраджену любов.

   1943



   ПРАВДА

   Мене навчала мати ще колись;
   Як виростеш, моя мала дитино,
   То мудрим будь i мужнiм будь в життi.
   Скупi два слова. Нелегкi два слова.

   У мудростi сво© закони ╨:
   I цвiт, i злет, i несходимi пущi.
   Пiзнай краплину i точiння зiр,
   Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт,
   А правда лиш одна - вона колюча,
   Гiрка й жорстока. I завжди в бiдi.

   Тож мужнiм будь -
   оборони ©©,
   Карай себе i серце рви на частки,
   Збивай колiна в кров,
   Упавши - встань,
   I знов iди, i знов шукай ©©.

   Як проклянуть лукавi -
   проклянися!
   Як одречуться друзi -
   що ж, даремно,
   Залишать рiднi одного -
   хай так!

   Як треба вмерти -тiлом ляж за не©,
   Ох,_ нелегкi два слова.
   Нелегкi!



   ПРОМЕТЕЙ

   Як зараз бачу: з-за рiки -
   Двi кручi, наче маяки;
   Одна зелена, чорна друга.
   Чи лiтн╨ сонце, чи зав'юга, -
   Вони стоять собi вiки.

   На чорнiй кручi чорний дуб,
   Як добрий во©н-вiтролюб,
   Весь посмаглiлий, обгорiлий,
   Сто©ть на кручi потемнiлий.
   Кому б сказати все? Кому б?

   А тиха пристань ожива:
   В артiлях виспiли жнива,
   Вантажать динь багрянi кулi.
   I кавуни лежать поснулi.
   За човном човен пiдплива.

   Од цигарок сну╨ться дим,
   I пахне житом молодим,
   I рибним виловом багатим,
   Сухим засмоленим канатом
   I тютюном, як спирт, мiцним.

   Чому ж та круча нависа?
   Чому лиш чебер та роса
   Лежать на схилi одиноко
   I стовбур спалений високо,
   Як меч, ввiгнався в небеса?

   I_
   _
   Отож на пристанi, як сон
   Зморив, узяв собi в полон
   Артiль вантажникiв i тиша,
   Замкiв закованих мiцнiша,
   Лягла на кручi й на затон,

   П'ятiрка сивих плотарiв
   Сидiла в тiнях яворiв.
   Варили кашу на тринiжку,
   А молодий козячу нiжку
   Смоктав i рiч сповага вiв.

   Я теж пiдсiв до них...- тодi
   Дощi пройшли i на водi
   Ще хвилi в'юнились, ще зорi
   Стояли тихi та прозорi,
   Як першi маки молодi.

   Ще вечiр спав в очеретах
   I полохливий мокрий птах
   Шукав гнiзда. Об тiй годинi
   Знайшли ©х трьох в оцiй долинi:
   Один юнак, а два - в лiтах.

   Знайшов ©х хлопчик iз села
   Iз нашого. Смертельна мла
   Ще молодого не зв'ялила,
   А двох старiших обпалила,
   Холоднi очi сповила.

   Вони уткнулися в пiсок,
   Немов заснули на часок,
   I землю грiли пiд собою,-
   Шматок землi, одбитий з бою,
   Плацдарм - на метр а чи на крок.

   То добре - нiмцiв нi душi.
   Шумлять пошерхлi комишi.
   Бiйцiв тих два, прийнявши муку,
   Плече в плече, рука на руку
   Лежать. Видать, товаришi.

   А третiй попросив води,
   Хлопчинi каже: - Пiдведи,
   Я ще живий, пiдходь-но ближче.-
   Його сховали на горище,
   I ранок змiв його слiди.

   То був юнак не з ближнiх мiст,
   Чи комсомолець, комунiст,-
   Нiхто не знав. Знайшли солдатом,
   То вже й мовчок. Немов за братом,
   За ним дивились. Падолист

   Iще не вийшов iз дiбров,
   Ще жовтень лiта не зборов.
   I в тi години, яснi й гожi,
   Юнак вже зводивсь насторожi,
   Вiдчув живу, гарячу кров.

   Кажу, вiн був не з ближнiх сiл,
   А десь з Смоленщини, де стiл,
   I хата, й люди - всiм привiтнi,
   Зайди у лютому чи в квiтнi,
   То хлiб i сiль - завжди навпiл.

   I в нас, i в них - цвiте в маю,
   Жита однi, в однiм краю,
   А вечорами - хлопцiв гулi,
   А влiтку в них такi ж зозулi
   Кують в дубовому гаю.

   Днiпро iз ©хнiх шум-борiв
   Тече до нас. А в матерiв
   Такi ж смуглявi, чеснi руки,
   А в довгi днi бо©в i муки
   I ©хнiй край, як наш, горiв...

   Отож у темiнь зорову
   На в'ялу, скошену траву
   Його поклали у стодолi,
   Забинтували груди кволi.
   Нiчого,- каже,- оживу.

   Неначе з тяжкого труда,
   В пилу сорочка - аж руда.
   А вiн хазяйцi: - Що там, мати?
   Смертям двом,- каже,- не бувати,
   Одну ж обдурим, не бiда.

   Сусiд одежину да╨:
   Сво╨ знiми, бери мо╨,
   Ось, ось-бо нiмцi будуть скоро.-
   Вiн гляне скупо i суворо:
   Нi,каже,- буду вже як ╨...

   Лежить - в пiлоточцi сво©й,
   У гiмнастьорцi польовiй,
   З кишенi вийняв бiлу хустку,
   Неначе ©хав у вiдпустку,-
   Затримавсь на передовiй.

   П'янить ромашкою трава,
   I вiн, неначе у жнива,
   Прилiг спочить, сказати слово,
   А тiльки рана випадково
   Йому дихання забива.

   Заснув. I сниться сон. Як тiнь,
   Все метучи у пил i тлiнь,
   Виходить смерть, старенька сваха,
   З мiшком дорожнiм, костомаха,
   Бреде мiж часу й поколiнь.

   А проти не© вiтер-птах,
   Отой, що вирiс у житах,
   Що гне дуби, як буйнi конi.
   Пита╨ смерть: - Бо╨ць на сконi?
   Я з ним пограюсь попервах.

   - Нi, не погра╨шся, стара,-
   Говорить вiтер,- не пора,
   Давай-но битися з тобою,
   Як переможцем вийдеш з бою,
   Кульгай, бери його з двора.

   Як свисне щерблена коса,
   Аж кров'ю бризнула роса,
   А вiтер: стiй - i вище в тучi,
   Метнув на не© гори-кручi,
   Аж захитались небеса.

   Вона на нього -слiз потiк,
   Полки журби, - збирала ж вiк.
   А вiн - цвiтiнням, лiтнiм громом,
   Огнем любовi, всiм вiдомим,
   Стару у пiджилки пiдсiк.

   Та смерть смi╨ться: - Братку, бре! -
   За косу й знову за старе.
   А вiн снаги узяв мiж люди,
   Гарячим щастям ©й у груди,
   Та смерть i щастя не бере.

   Вiнблискавицею до нiг,
   Хлiбами, плодом, все, що мiг,
   Зiбрав. А смерть жу╨ охоче,
   А костомаха, знай, регоче,
   Кульга╨ в двiр i на порiг.

   I просить вiтер у бiйця:
   Постiй зi мною до кiнця,-
   I людським серцем - в очi смертi,
   Спалив, стоптав кiстки потертi!
   Ще ╨ в людей такi серця!

   Смiявсь юнак о другiм днi.
   Це,каже,- в ротi по менi,
   Мабуть, скучають. Сни на руку.-
   А за вiкном земля од гуку
   Тряслась i корчилась в вiйнi.

   II_
   _
   Ви чули, як шумлять бори
   У вересневi вечори?
   I кожен вечiр- у шоломi,
   В шинельцi - в далi невiдомi
   Несе багрянi прапори.

   Де вiн спочине на землi,
   Пiд курним небом, в ночi злi?
   А з ним за дальнiми мiстами,
   За рiками i за мостами
   Курличуть мирнi журавлi.

   Бiйцю полегшало, вiн мiг
   Вже пiдвестися на порiг,
   Картоплю, зварену в "мундирах",
   Вже ©в, як ╨, в розмовах щирих
   Летiв, як птиця, в даль дорiг.

   Вiн думав часто, що в полку
   В таку годину, в нiч таку
   Об нiм забули. Про кончину
   Сам комавдир в сумну годину
   Промову висказав палку.

   Що, може, на передовiй
   Його шукав весь перший рiй.
   Та де ж? I дощечку з зорею
   Йому зробили, й над землею
   Вона над iншим кличе в бiй.

   А вiн живий, дивись, живе!
   Чуття бринить легке й нове,
   Ще день чи два - i вiн, нiвроку,
   Глибiнь Днiпра, ясну, широку,
   Не в човнi - сам перепливе.

   За ним - до смертно© межi
   Нiмецькi кулi, як ножi,
   А з ним услiд - днiпровськi бурi,
   I смiх радий, i днi понурi,
   Й вiтрiв осiннiх мятежi

   Перепливуть. Такi дива.
   То буде радiсть, а слова
   Самi поллються.- Як ти? Звiдки? -
   А рани двi - важкi, як свiдки,
   Та ще в сивинах голова...

   Чекай, це все в потоцi мрiй.
   Заходить хлопчик, вiрний твiй
   Товариш. Вiн тебе нiмого
   Знайшов iз матiр'ю й до свого
   Двора принiс. Живи. Радiй.

   Ну що там, хлопчику? Сiдай.
   А що казати? Нiмцю край!
   Година, бачите, сувора,
   Не сплять учора й позавчора.
   Гелгочуть, шепчуть. Що там - знай!

   Видать, капут? - Мабуть, капут!
   Гармат наставили он тут,
   За нашим садом в огорожi,
   Блукають тихо на сторожi,
   Один другому: - Гут? Не гут!

   А щоб вас чорт узяв, сичi!
   I ще що бачив? - Що? Вночi
   Вже осiнь глянула до двору.
   Менi б до школи в цюю пору,
   Та школу замкнуто, й ключi

   Украли нiмцi. А в лiску
   Кленове листя по пiску
   Лежить багряною габою,
   А чорногузи мiж собою
   Клекочуть на старiм мiстку.

   I ти Смоленщини поля
   Згадав обкошенi. Рiлля
   Бiлi╨ в бабинiм тiм лiтi,
   Немов по всiм широкiм свiтi
   Полотна бiлi простеля.

   Калина в пурпурi, дуби,
   На отчiй хатi голуби
   Злiтають в синь, гармошка гра╨,
   I так-то гра╨ - серце кра╨,
   Що вмри,-а згадуй i люби!

   Сну╨ться вечором легка,
   Глибока й тиха, як рiка,
   Забута пiсня за пороном:
   "Звезда полей над отчим домом
   И матери моей рука..."

   Ах, свiте вольний, грозовiй,
   Як я люблю тебе! В нiчнiй
   Осiннiй тишi хоч книжчину
   Ти почитай менi, хлопчино,
   Свiти лiхтарик, хлопче мiй!

   А що читати? Книг нема.
   Тут за листiвку - всiм тюрма,
   А ви про книгу. Де та книжка?
   Хiба "Кобзар"...- В очах усмiшка.
   Побiг, руками обома

   Несе. Сухий листок-папiр
   У книжцi, видно, з давнiх пiр
   Не раз прочитаний, жовтавий,
   А жар його, а поклик правий
   Легкою мiрою не мiр.

   I вже бреде слiпий кобзар,
   I Гонта кличе на пожар,
   Кавказькi гори, в млу повитi,
   Рясною кровiю политi,
   Чолом пiдводяться до хмар.

   I Катерина пiвжива
   Дитя в хуртечi сповива,
   Снiги колишуться над нею,
   Орел жадiбний Прометею
   Криваве серце розбива.

   То хто ж вiн був? - То був юнак,
   Що в бога вкрав вогонь i знак
   Того вогню принiс людинi.
   Читай-но далi.- Мерхлi тiнi
   В кутку хитаються, як мак.

   I бог убив його? - Нi, нi,
   Скарав довiчно, в ╨динi
   Прикув до скелi, мов к порогу.
   То й що? - Вiн не скорився богу.
   Ото людина!..- Так однi

   Собi удвох у пiзнiй час
   Щось гомонять. Лiхтар погас.
   Вони вже сплять ополуночi,
   I Прометея зорнi очi
   ╞м в снi ввижаються не раз.

   III_
   _
   Облава нiмцiв по дворах,
   Як та чума, ходила. Жах,
   Нiмий, холодний, до свiтанку
   Гримiв прикладами на ганку,
   Стрiляв, свистiв, палив у прах.

   Повзли машини по шляху,
   Стерню збиваючи суху,
   Веселий пiвень на загатi
   Мовчав, кричали дiти в хатi
   В тривожну нiч, у нiч глуху.

   Ворота впали; од ворiт
   Слiди пiдкованих чобiт,
   Чужих чобiт, чужого слова.
   I мiсяць в небi, як пiдкова,
   Безумно котиться у свiт.

   Уже морга╨ лiхтарець,
   Уже в стодолi, де бо╨ць
   Заснув, - стоять, як сiрi круки,
   Уже кричать, падуть на руки:
   Ти звiдкiля? Ти хто? - Кiнець

   Коли ж виводили за двiр,
   То на ворота впав твiй зiр
   На двi обiрванi ворiтнi.
   Здалося, зваленi, самiтнi,
   Вони шепочуть: "Нам повiр,

   Ми цю обiйдемо бiду,
   Ми ще скрипiтимем в ладу,
   До нас хазя©н хлiб везтиме,
   Весiлля бубнами густими
   Стрiчати буде молоду.

   А ти приходь, як будеш жив,
   До нас у гостi пiсля жнив,
   I щоб тво╨ зрадiло око,
   Ми так вiдчинимось широко,
   Щоб ти й сучечка не вчепив!.."

   IV_
   _
   Коли ж розвiявся туман,
   Його з комiрки на майдан
   Вели з-пiд допиту на люди,
   Можливо, хто жалом огуди
   Роз'ятрить бiль зажитих ран.

   Як важко першi кроки йти!
   На ланцюгах бiжать хорти,
   Дорогу нюхаючи, звiрi,
   I вартовi мовчазно-сiрi,
   I офiцери - два кати.

   Про що ти дума╨ш в цю мить?
   Про те, що день твiй одшумить,
   Що згасне погляд на пiвсловi?
   Що, може, першо© любовi
   Не дочекатись, не допить?

   Людських облич, можливо, жаль?
   Чи неба лiтнього кришталь
   З дубами й сонцем у долинi
   На серце лiг, як жар, однинi,
   Як лiт юнацьких тепла даль...

   Чи, може, смертi лютий крик
   Лiг нiмотою на язик,
   I ти прокляв i сонце, й трави,
   Вечiрнiх зiр м'якi заграви
   I все, до чого здавна звик?

   Нi... Як же можна проклясти
   Те, що живе в тобi для мсти,
   Для воскресiння, як вiдбиток
   Душi тво╨©. Сонця злиток,
   I правду, й гнiв - тобi нести.

   Тривожить iнше: стане друг
   Людей розпитувать навкруг,
   Чи хто розкаже, як з собою
   Не взяв зневiри я з журбою,
   Не похиливсь од ран-недуг,

   А чесно вмер. Вiд цих долин
   Чи зайде во©н хоч один,
   Чи занесе в смоленську хату
   Про мене звiстку скупувату,
   Що не верне додому син.

   Що з ним не стрiнеться сiм'я.
   Чи мати знатиме моя,
   Що iнша мати в iншiм домi
   Мене доглянула в утомi,
   Неначе син для не© - я...

   Що iнша мати при свiчi
   В'язала рану на плечi,
   По©ла ча╨м, з вишнi соком,
   А одвернувшись, ненароком
   Тихенько плакала вночi.
   Ну от i все. Б'╨ барабан.
   Мовчить юрба. Завмер майдан.

   Стоять жiнки у три ряди,
   Дiвчата й згорбленi дiди,
   I хлопчаки побiля тину
   Злетiлись, стихли на хвилину,
   Почувши подихи бiди.

   А вiн - в пiлоточцi сво©й,
   У гiмнастьорцi польовiй,
   В юхтових чоботях - напроти,
   В очах нi крику, нi скорботи,
   Таким ходив, мабуть, i в бiй.

   Лиш похилився раз чи два...
   Чи закрутилась голова?
   Вiд рани стомленого тiла
   Уся сорочка потемнiла,
   Вся порудiла,- не нова...

   Це ваш? - Це наш,- говорить дiд.
   Це наш,- хлопчак за дiдом вслiд.
   Це наш,- дiвча ступа охоче
   I щиро дивиться ув очi,
   Щоб не хитнувся, не поблiд.

   Iдуть мовчазно ковалi,
   I в хлопця руки в мозолi.
   Вiн, може, теж коваль? I знову
   Клепав би плуг чи гнув пiдкову.
   --- Це наш,- i клоняться к землi.

   А тесля теслi: -Пiдiйдiм,
   Вiн, може, теж возводив дiм,
   Сушив кленину в ночi лiтнi
   Чи ставив тесанi ворiтнi.
   Це наш, ми клянемось на тiм!

   I матерiв гiрка любов
   Пiдводить ©х без перемов
   До юнака, бо ясночолi
   I ©х сини воюють в полi.
   --- Це наш, ми кров дамо за кров.

   I вже земля, пiднявши цвiт,
   Вiд круч, вiд поля, вiд ворiт,
   Уставши камнем i травою,
   Вiтрами й нiччю грозовою,
   Кричить: - Це наш! Iду на звiт...

   Ах, як вiн мить оцю зустрiв!
   Немов не дихав, не горiв...
   I тiло - так! Сво╨ це тiло,
   I сонце iнше засвiтило
   У кронах чорних яворiв.

   I навiть сiрi горобцi
   Здаються - срiбнi промiнцi,
   Дiвочi очi, карi й синi. Вiн жив.
   Вiн житиме однинi,
   Ховай же муку на лицi!

   --- Це ваш? Ви брешете. Не ваш!
   Чому ж у нього патронташ
   I п'ять гранат знайшли в соломi?
   Вiн ночував в чужому домi,
   Вiн двiчi ранений. Вiн - наш!

   Ми з ним по-сво╨му. А вам
   Я все сторицею вiддам:
   В теплушки всiх, гайда в дорогу.
   Хати ж - з порогу до порогу
   Спалю, стопчу - вiддам чортам.

   Ну, як? Це ваш? Замовкли ви? -
   Як лан колючо© трави,
   Хитнулось, втихло. Тiльки очi
   Горять дiдiвськi i дiвочi,
   I сльози в матерi-вдови.

   Бо╨ць пiдвiвсь, як бiль iз ран,
   На цей осуджений майдан,
   Побачив даль - не теплий вирiй,
   Теплушок ряд у ночi сiрiй,
   Свiтанку смертного туман.

   В теплушках люди без води,
   Оцi хлоп'ята i дiди,
   Цi матерi - i в тебе ж мати,-
   А ген за ними тлiють хати,
   Пожежi чорно© слiди.

   А кожен з них - сестра i брат.
   Нащо ©м холод ржавих грат?
   Нащо ©м слiз гiркi потоки?
   I вiн вперед ступив два кроки:
   --Стрiляй! Розвiдник я. Солдат.

   V_
   _
   Чотири ночi й довгi днi
   Без сподiвань, в самотинi,
   У кам'янiй, як лiд, комiрцi...
   Лиш гострий окрик на повiрцi,
   Лиш милi спогади однi.

   Про що тi спогади? Про свiй
   Гвардiйський полк i перший рiй,
   Про друзiв лагiдну розмову,
   Про тиш днiпровську вечорову,
   О краю мiй! Радянський мiй!

   I з то© зло© тишини
   Здавалось, друзi? - Ось вони,
   Iдуть i падають в тривозi,
   I вже в комiрцi на порозi
   Пливуть понтони i човни.

   Вже не пiдлога - клекiт хвиль,
   Крутих i сивих, мов ковиль,
   I видно бою панораму.
   Кленова гiлка б'╨ться в раму
   Туга, як матерi тужиль.

   А по сухiм календарю
   Свiтанок вiв свою зорю,
   I день, пустивши буйнi конi,
   Ставав у хмарнiй оболонi
   З високим вереснем на прю.

   Яких думок, яких казок,
   Яких-то спогадiв разок
   Ти нанизав у довгi ночi?
   Надiя в сни тво© пророчi
   Котила свiй легкий вiзок.

   У дверi стукають: - Вставай!
   Надi© край. Чеканню край.
   Бери сво© немудрi речi,
   Бери життя сво╨ на плечi...
   То вiтер свище? Нi, нагай.

   Короткий день, короткий вiк.
   Кому вiн бiль важкий зарiк?
   Кому розклав огонь на кручi?
   То гомонить потiк спiвуче?
   Нi,люди стали як потiк.

   I барабани б'ють згори,
   I вороння - як прапори
   Жалоби чорно© у хмарi.
   Тi ж людськi очi - синi, карi -
   Чекають, просять: говори.

   I повели його на шпиль.
   Над рокотанням юрб i хвиль,
   Ремiнням скручений при згубi,
   Високо пiднятий на дубi,
   Живий, дививсь на сотнi миль.

   Он - бiлий парус з-за рiки
   Пливе, як чайка, у вiки,
   Полiв нескошених безмежжя,
   Он - видно все Лiвобережжя,
   I рiднi армi©, й полки.

   Сво© там хлопцi на межi,
   Новi зайнявши рубежi,
   Ще не обралися клопоту.
   Парторг зайшов у першу роту,
   Чита газету в блiндажi,

   А кашовар зварив обiд,
   Веде до кухнi димний слiд,
   Листи доставили в траншею.
   Земля повернеться, й над нею
   Умитий день зiйде без бiд.

   А в тебе нiч побiля нiг.
   I що ти мiг? I що не змiг?
   Огонь сухими язиками
   По чорнокор'ю, мiж гiлками,
   До рук, звиваючись, побiг.

   ...Юнацькi руки молодi,
   Вам добре б тiшитись в трудi,
   Тесать, копать, залiзо б гнути,
   Садити сад, зеленi рути,
   Плоти гонити по водi.

   Кохання б в серце полилось -
   Вам гладить золото волось,
   Сво╨ тепло коханiй дати.
   Ви ще не вмiли обнiмати,
   А воювати - довелось...

   Огонь сяга тобi до вiч,
   Пала╨ дуб в мiльйони свiч,
   I сушить груди мука люта.
   Ти руки звiв - i трiсли пута,
   Ремiння спалене iз плiч.

   Над зойк людей i даль узвиш,
   У димну нiч, у мертву тиш
   Глибiнь очей тво©х iскриться,
   Ти не людина - ти вже птиця,
   I не пала╨ш, а летиш.

   Трiпоче серце: я люблю
   У спразi, в радостi, в жалю.
   Огнем напо╨не до краю,
   Горю, м'ятежне, не згоряю!
   I не прошу, i не молю...

   Дивiться, люди, по менi
   Устануть iншi в пломенi,
   Ставайте й ви в труднi походи.
   Не вип'ють проклятi заброди
   Живущу кров мою. О нi!

   Уже не видно нi лиця,
   Нi засмаглiлих рук бiйця.
   Димить димовище пiд хмару,
   I дуб трiщить, ясний од жару,
   Зотлiлий з серцем до кiнця.

   Ущухло вогнище, злягло.
   Людей погнали у село,
   А з ними йшли надi© вiщi...
   Лише хлопчак на попелищi
   Пiдвiв засмучене чоло.

   Десь журавлiв пливли ключi
   А вiн, самотнiй, уночi
   Ще довго в вогнище дивився,
   Не витримав, i похилився,
   I впав на землю у плачi.

   Жаркi вуглини пiдiбрав
   Для iнших, радiсних заграв,
   Бо вже й йому сурмили ранки.
   I серця стлiлого останки
   Зiбрав, на груди приховав.

   --Живiть мене теплом сво©м,
   Я понесу вас в кожен дiм,
   Щоб знов життя людське розквiтло,
   Чи ж ваше горде, яре свiтло
   Не вмре, як одинокий грiм?

   ---Ой хлопчику, хороший мiй,
   Чому ти плачеш? Зрозумiй,
   У добре лiто, в гожу весну
   Я знову встану, я воскресну
   Цвiтком людських ясних надiй..."

   Свiтало. Хлопцi-плотарi
   Вже пiдтягали якорi,
   I дуб об тiй яснiй годинi,
   Як чорний меч, на верховинi
   Торкнувся бiло© зорi.

   Менi здалося, що то я
   Стою, горю й душа моя,
   Моя надiя опiвночi
   Згоря╨, б'╨ться i трiпоче,
   Пливе, як неба течiя;

   Що вже я спалений стою
   В тривожнiм вiцi на краю
   I людям серце простягаю.
   Чи я живий, чи нi,- не знаю,
   Не вiдаю i не таю...

   I тiльки спогад з далини,
   Як рiднi вiдгуки луни,
   I тiльки зорi над землею.
   О мiй русявий Прометею,
   Загублений в ночах вiйни!..

   1946



   РОЗДУМ

   Чи встигну я цей камiнь обтесати
   У двi руки, iз молотом одним?
   Бо по©зд мiй вечiрнiй у долинi
   Не може довго ждати, в нього свiй

   Маршрут i обрiй. Лiнiя й робота.
   Уже на каменi засяли очi
   I налились блакиттю, вже на нiм
   Уста людськi жагою затремтiли
   I ожили, як небо ожива,
   Повинуте грозою. А з путi
   Той по©зд кличе в дальню вечорину,
   Не може довго ждати, в нього свiй
   Маршрут i обрiй. Лiнiя й робота.

   Рiзець i молот гупа╨ в гранiт,
   Щоб викресати слово, хоч ╨дине,
   I вкласти в очi, в губи кам'янi,
   Нехай вони б вогнем заговорили
   Мо╨© мови - матерi життя,
   Вiд колисання й до твердого ложа.
   Ще по©зд жде. I молот мiй дзвенить,
   I ожива╨ кремiнь, мов iстота.

   1968



   ТЕСЛЯРI

   Теслярi робили мости
   На Днiпрi, i Дiнцi, i на тихому Збручi,
   I могли б мости бурю пронести,
   Кленовi, сосновi, дубовi негнучi.

   Танки повзли i пiдвiд ключi,
   Артилеристи везли "катюшу",
   I гули мости вдень i вночi,
   Як би сказати, за милу душу.

   Тесля сидить на бережку,
   Курить махорку, думу гада╨:
   Як вiн звалить дубину важку
   Десь на Одерi а чи на Дунаю.

   За тро╨ лiт, як за довгий вiк,
   Дорога кленова лежить за даллю.
   Вчора генерал сказав: - Оце чоловiк
   Дивись, нагородять iще й медаллю.

   А потiм вiйна на спад потече,-
   Земля зажада╨ лiтнього грому,
   I вiн сокиру вiзьме на плече
   I по сво©х же мостах пiде додому.

   I нехай хто скаже, що вiн не воював,
   З ранку до ночi не тратив сили,
   Як iз шiстнадцяти рiдних держав
   По його мостах народи ходили!



   ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ

   Часто сняться тво© килими,
   Бiлоснiжнi i медвянистi,
   Де тоненькi шершавi бджоли
   Колихаються на вiтрах
   I, покритi у бронзу лiта,
   Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу,
   В маревi теплiм гудуть, гудуть.

   Ти була менi затишком снiв,
   Коли пахла в материнськiй долонi,
   I мо╨ волосся на головi
   Брало тво© кольори в сизi ранки,
   Голосок мiй бринiв, як тво╨ стебло
   Бурштиновими дзвониками над полями,
   Я не кажу вже нро очi дитячi,
   Налитi по вiнця, як двi тарiлочки,
   Тво╨© росяно©, живодайно©,
   Тво╨© гречано© доброти.

   А в кiстлявi голоднi роки,
   Коли пухли людськi обличчя,
   Забуваючи день життя,
   Чи в тривожнi солдатськi ночi
   Ти мене годувала кашею,
   Замiсть хлiба i молока.

   Дочко мо©х гречкосi©в,
   Сестро Днiпра i плуга,
   Через вiк тво© бiлi вершечки
   Нахиляються в очi мо©!
   I летить мо╨ серце, немов бджола-медоноска,
   На тво© загорiлi гречанi плечi,
   Щоб разом iз тобою колихатися на стеблi,
   Де колискою - всесвiт,
   Де вервечками - дощики смарагдовi,
   Де мо© мотори над полем рясним
   Врiзаються у майбутн╨!

   1961



   УКРА╞НО МОЯ

   Запалали огнi за долиною синьою неба,
   Самольоти гудуть, бо на захiд фронти i фронти.
   Укра©но моя, менi в свiтi нiчого не треба,
   Тiльки б голос твiй чути i нiжнiсть твою берегти.

   Як росли ми iзмалку? Скрипiла у хатi колиска,
   Загасав каганець чи горiла воскова свiча,
   Ти нам шлях показала, який пiд зiрницями блиска,
   I промiння багряне подiбне було до меча.

   Люлi, люлi, дитино, засни, мiй синочку, нiвроку,
   Люлi, люлi, засни...- так спiвали синам матерi.
   Ми ж виходили внiч на закурену стежку широку,
   I сестра наша, доля, вела од зорi до зорi.

   Паровоз прогуде: може, з фронту вертають солдата?
   Мо', й житам квiтувать? На отаву позве сiножать?
   Повертались батьки на хвилину до рiдно© хати,
   Щоб навчити синiв, як гвинтiвки на бiй заряджать.

   Журавлi пролетiли: а може, ╨ вiстi вiд брата
   Iз карпатських долин, з полинових потоптаних меж?
   Розкололась земля. Наставала велика розплата.
   За лужком-бережком багрянiли картини пожеж.

   То iшла революцiя в сiрiй тужавiй шинелi
   Iз окопiв грязьких, iз-пiд куль на ромашковий шлях.
   Гомонiли солдати: - Ми з'©ли доволi шрапнелi,
   Хай ще нiмець кушту╨ на зритих снарядом полях.

   Поминули лiта. Зацвiта╨ Шевченкова круча,
   Домни плавлять метал. Поднiпров'я колише човни.
   Укра©но моя, наплива╨ загрозлива туча
   I дзюбатi шулiки з чужо©, як смерть, сторони.

   В них на крилах не зорi барвистi, веселi, гарячi -
   На пiдкриллi в них бомби i чорнi зловiснi хрести.
   Спостерiг я вночi: загоряються очi юначi
   I виходять полки на залiзнi й дубовi мости.

   I шулiки тi падають, полум'ям бiлим повитi,
   Танки, димом закутанi, трупом залiзним лягли,
   I трасуючих куль золотi розтiкаються нитi.
   Смерть за смерть ворогам! На шулiк вилiтають орли!

   Я в Днiпра запитаю:
   - Скажи менi, сивий Славуто,
   Ти, забомблений сталлю, свинцевого звiдав дощу? -
   I Днiпро заревiв:
   - Мною кривду стару не забуто,
   А ново© наруги я вiчно катам не прощу!

   Та й запiнився дужий, i час пригадавши Бати©в,
   I нiмецьких зажер в вiсiмнадцятiм лiтi, в бою.
   -Здрастуй, Ки╨ве любий!- I каже, всмiхнувшися,
   Ки©в:
   Я чекаю на вас, я чекаю, як во©н стою.

   Укра©но моя, далi, грозами свiжо пропахлi,
   Польова моя мрiйнице. Крапля у сонцi з весла.
   Я вiддам свою кров, свою силу i нiжнiсть до краплi,
   Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.

   То ж палають вогнi за долиною синього неба,
   Самольоти гудуть, бо на захiд фронти i фронти.
   Укра©но Радянська, у свiтi нiчого не треба,
   Тiльки б голос твiй чути i нiжнiсть твою берегти.

   Тiльки б бачить тебе у народiв привольному колi,
   Де завжди набиралась могуття, i слави, й снаги.
   Iз синами Росi© на грiзному ратному полi
   Стiй, як месниця вiрна! Хай падають ниць вороги!

   II_
   _
   Ти iзнов менi снишся на стежцi гiрко© розлуки
   Синiм лугом, ромашкою, птицею з канiвських круч.
   Так вiзьми ж мою кров i вiзьми мо╨ серце у руки,
   Тiльки снами не муч i невипитим горем не муч.

   Я топтав кiлометрiв не сто, i не двiстi, й не триста,
   Все в похiд, у похiд, в небезпеки на правiм краю.
   Он зоря вечорова до мене шепоче барвиста:
   - _Що ж ти став, як нiмий, надивляйся на землю
   свою!

   Надивляйся на землю, де сизi орли клекотiли
   Iз могили високо© в димнiм безмежжi дорiг.-
   I лежала земля, в попелищi земля чорнотiла,
   Я дививсь - i нiмiв, i прощавсь, i прощатись не мiг.

   Я iзнов тебе вгледжу в народiв привольному колi,
   Де завжди набиралась могуття, i слави, й снаги.
   Iз синами Росi© на грiзному ратному полi
   Стiй, як месниця вiрна! Хай падають ниць вороги!

   III_
   _
   Знову кличу тебе, чи ти голосу не розпiзнала?
   Знов прошу: озовись! Молода i далека моя!
   Може б, вiтром я став, тiльки ж хмар наляга╨ навала,
   Може б, спiвом покликать,- так де ж його взять
   солов'я?

   На днiпровськiй долинi ромашка зiв'яла побита.
   Тополина скрипить. Догоря╨ мiй батькiвський дiм
   I не хочу я вiтром лягати пiд кiнськi копита,
   Соловейком спiвати на чорному горi тво©м.

   Буду дихати, падать, рости й воювать до загину,
   Бо великий наш гнiв, бо дорога рiвнiшою ╨.
   Я вiзьму твого смутку i горя важку половину
   розтерзане, горде, нескорене серце мо╨!

   I пiду, як Микула, пригнусь, потемнiю вiд ношi,
   Висхну, спрагою битий, можливо, впаду на слiду,
   Але бачити буду: цвiти зацвiтають хорошi
   У тво©м, Укра©но, зеленiм i вiчнiм саду.

   Тiльки бачить тебе у народiв привольному колi,
   Де завжди набиралась могуття, i слави, й снаги.
   Iз синами Росi© на грiзному ратному полi
   Стiй, як месниця вiрна! Хай падають ниць вороги!

   I_V_
   _
   Вставай, моя рiдна, розлуки доволi,
   Якi ми з тобою ще будем багатi -
   Веселкою в небi, барвiнком у полi,
   Розплатою-люттю при спаленiй хатi.

   Торкнусь тебе нiжно- i рук мо©х дотик
   Забурха вогнем, i я взрю опiвночi:
   Дитини забито© змучений ротик,
   Залiзом обпеченi очi дiвочi,

   Дiдiвську сльозу, закривавлену з жалю,
   Сорочку стару на розстрiлянiм тiлi.
   Простiть, якщо словом кого запечалю,
   Далекi мо©, дорогi, помарнiлi!

   Свисти не свисти, проклятуща нагайко,
   Не бачив катюга розплати тако©:
   У димному полi вста╨ Наливайко
   I землю стряса╨ страшною рукою.

   I тiнь його вiща в залiзнiй заковi
   Випросту╨ плечi пiд хмари невмитi.
   Озбро╨нi Дiти Залiзняковi,
   Ми пройдем шляхами при стиглому житi.

   I прийдем до тебе, солдати-звитяжцi,
   У дружбi великiй, в братерствi святому:
   Сухар у торбинцi, вода у баклажцi
   I зустрiч сестри бiля отчого дому.

   Радянська Вкра©но! Розлуки доволi,
   Якi ми з тобою ще будем багатi -
   Веселкою в небi, барвiнком у полi,
   Розплатою-люттю при спаленiй хатi!

   V_

   Не плачте, мамо, не треба, вже не вернути сина.
   Он вiн лежить пiд тином, скроня злегка в кровi.
   I меркне зимовий вечiр, утiха твоя ╨дина,
   А з лiсу iдуть повстанцi, закуренi в дим, живi.

   Чого ти журишся, батьку, що хату спалили клятi?
   Брата забили в пута, сивi╨, бач, голова.
   Пожитки тво© хорошi, радостi небагатi-
   Усе димить в попелищi i тлi╨, не дотлiва.

   Iржали конi в артiлi, ворота скрипiли новi©,
   Забрали овець i коней - кривавий слiд по травi...
   I меркне зимовий вечiр в далекiй сивiй завi©,
   А з лiсу iдуть повстанцi, закуренi в дим, живi.

   Он ту яблуневу гiлку, де снiгу замети бiлi,
   Ти сам щепив iз сусiдом, цвiти, мiй веселий дiм!
   Ми зна╨мо, зна╨м, зна╨м! - кричать пеньки обгорiлi
   Iз хати, з комори, з клунi в сльозах i в горi тво©м.

   Повiшених вiтер гойда╨. Гармата б'╨ опiвночi.
   I тлi╨ все в попелищi: i радiсть, i труд, i пiт.
   Дивляться зорi з неба, немов замучених очi,
   Немов розстрiляних очi бiля кленових ворiт.

   Не плачте, мамо, не треба, i ви не журiться, тату,
   Друзi iдуть зi сходу, сурма не гра╨ - б'╨!
   Катiв поведуть на страту, на нашу святу розплату,
   I в них не вистачить кровi за грiзне горе тво╨!



   В ЛIФТI

   Лiфт пiднiма╨ нас догори
   В ранки, i в пiвднi, i в вечори.

   В лiфтi не свiтло, але й не тьмянко,
   Йдеш у гостиницю - в лiфт потрап.
   Стрiне привiтно стара негритянка.
   В не© робота все давн i ап *.

   Ма╨ старенька це мало дiла
   З ранку до ночi i знов до зорi,
   Вже й на роботi тiй посивiла,
   Все вона знизу, а iншi вгорi.

   Наче по лiфту життя проходить,
   Руки стомились, в мозолях старi,
   Iнший хтось п'╨, i живе, й верховодить,
   Все вона знизу, а iншi вгорi.

   В лiфтовiй клiтцi сво© звича©,
   Мiстер до них iз дитинства привик:
   Бiла лiфтерша - вiн шляпу знiма╨,
   Чорна лiфтерша - сто©ть, як бик,

   Шляпу ще глибше натягне на вуха,
   Топчеться важко, немов на огнi,
   Наче його допiка╨ задуха.
   З ними у лiфтi ©хать менi.

   ╞х до десятка зайшло в кабiну,
   Морди, як ростбiф, з-пiд сiрих шляп,
   Чорна лiфтерша веде машину
   Вгору i вгору, все ап та ап.

   Всi одвернулись од чорно© - бiлi,
   Топчуться важко бики здичавiлi,
   Не шахтарi, ©м тут ©хать не мода,
   Не трударi, - все банкiрська порода.

   Ти вже привикла, що погляд як жала,
   От якби в мене в вiтчизнi жила,-
   Жито б ростила, пшениченьку б жала,
   Пiсню iз поля вела б до села.

   Так, мене доброму вчила мати
   Хлопчиком, певне, в юнацькiй порi,
   Перед старiшими шапку знiмати,
   Щиро вклонятись, де ╨ матерi,

   Поцiлувати натруджену руку,
   Бiлу чи чорну, нема╨ бiди,
   За материнську несказанну муку,
   За материнськi великi труди.

   Тiльки б, можливо, як виняток в свiтi,
   Не поклонився б я матерi тiй,
   Що породила цих лютих i ситих,
   Сiрих - пiд шляпами - в злобi сво©й!

   В лiфтi не свiтло, але й не тьмянко,
   Я капелюха здiймаю один,
   Низько, вклоняюсь тобi, негритянко,
   Так, як вклоня╨ться матерi син.

   За мозолi тво©, чеснi i чистi,
   I за усмiшку болючу, як звих,
   I за синiв -чотирьох комунiстiв,
   За полiнчованих i за живих.

   Як ©й сльоза заблищала з журбою!
   Зашепотiли, мiняючи тон,
   Гангстери-мiстери помiж собою:
   - Сов╨т Юнiон?*
   - Сов╨т Юнiон!

   Лiфт вже донизу пiшов у ту пору,
   А негритянцi здалося за мить:
   Тiльки угору, i вгору, i вгору
   В щастi сво╨му вона летить.
   ____________________________
   *Давн- донизу, ап- вгору (англ.),_
   *Сов╨т Юнiон - Радянський Союз (англ.)._



   * * *

   Важкi вiтри не випили роси,
   Черленi трави бродять буйним соком,
   I вдалинi пiд обрi╨м високим
   Лугiв осiннiх теплi голоси.

   А при багаттi хлопцi косарi
   I комбайнери у спецiвках синiх
   Вплiтають смiх до цих лугiв осiннiх,
   Ведуть пiснi пiд ма╨вом зорi.

   Булькоче, прi╨ каша в казанi,
   А клен русявий хилить нiжно вiти,
   I йдуть в лугах, немов засмаглi дiти,
   I поминулi, i прийдешнi днi.

   Як хороше, як легко помiж них,
   Мiж цих людей, в трудi людей живих,
   Мiж ними жить i поклоняться лiту,
   Свою турботу, снами не сповиту,
   Сво© думки у ©хнi перелить
   На все життя, а тiльки ж не на мить.

   На все життя, з лугами, з берегами,
   Iз травами, iз зорями в водi,
   Щоб не спiткаться бiльше з'ворогами,
   Щоб не хилитись в горi та бiдi.

   1956



   ВЧИТЕЛЬКА

   (Пiсня)

   Сонечко вста╨, i в росi трава,
   Бiля школи в нас зацвiтають квiти,
   Вчителько моя, зоре свiтова,
   Де тебе питать,
   Де тебе зустрiти?

   На столi лежать зошитки малi,
   I роботи час проганя╨ втому.
   I летять-летять в небi журавлi,
   I дзвенить дзвiнок
   Хлопчику малому.

   Скiльки пiдросло й полетiло нас
   В молодiй веснi, в колосистiм полi,
   А у тебе знов та ж дорiжка в клас,
   Той же явiр наш
   Пiд вiкном у школi.

   Двох синiв тво©х узяли фронти,
   Бо на рiдний край впала чорна злива.
   В партизанську нiч посивiла ти,
   Як в тяжкий мороз
   Непожата нива.

   Знов щебече юнь i цвiте трава,
   Пiзнаю тебе в постатi несхилiй,
   Вчителько моя, зоре свiтова,
   Раднице моя
   На Вкра©нi милiй!



   * * *

   Я тебе вимрiяв, нiжну й жагучу,
   В снах узаконив, пiзнав з поцiлунку,
   Кликну: - Прийди! - I прийдеш неминуче
   Крикну: - Рятуй! - I воскресну в рятунку

   Що в тво©м iменi ╨ чарiвниче:
   Трунок, чи хмiль, чи веселкова зваба?
   Зiрка тво╨ освiтила обличчя
   I потемнiла - свiтить не змогла-бо.

   Як ти спiвала в нашiй частинi,
   Очi яснiли, як синi роси,
   Знявши пiлотку i шинельчину,
   Рiдна, далека, золотокоса!

   Вiють вiтри перехреснi й зустрiчнi,
   Де ми любились,- до саду й до хати.
   ╙ своя радiсть на вiки вiчнi
   В тiм, щоб надiятись i виглядати.



   БАЛАДА ПРО ТАНКIСТА

   Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудiй травi.
   Бiй не втиха╨, не затиха╨,- чу╨те, хто живi?
   Теплi мотори з вiтром колючим свищуть, немов рiдня,
   Пахне автолом над сiрим полем, тiло людське й
   броня.
   На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водiй.
   Сам командир поверта╨ башту, п'ятий почавши бiй.

   Пробива мотор снарядом,
   Смерть шука╨ скронь
   З командиром майже рядом
   Диха злий вогонь.

   I тече броня гаряча
   В степовую шир,
   В полi жайворонок плаче
   Там, де командир.

   Вiн виповза╨ з башти, з машини в пекло, у пил, у грiм
   Весь у бензинi, у чорних ранах, шепче: - Вперед
   ходiм!
   - Руки задимленi, лiва й права, чуб до чола прилип,
   Сiра шинелька горить яскраво, як смоляний смолоскип.
   Весь догоря╨, весь вiн пала╨ - кущ вогняний вдалi -
   В тихому краю, чи на Дунаю, чи на карпатськiй землi.
   Вище-но голову, брате-радисте, газу надай, водiй!
   Пил на машинах. Пил на чоботях. Пил на травi рудiй...

   Вже радиста молодого
   Й хлопця-водiя
   З бою винесла пiдмога,
   Бо ж одна сiм'я.

   Та й поклали у шпиталi -
   Рани зав'язать.
   Покурить, горiлки випить,
   Все переказать.

   Знову сiдають вони в машину. Де командир наш, де?
   Блисне огонь на переднiм краю - то командир iде.
   То командир ©х в сiрiй шинельцi, вкутаний у вогнi.
   - Ви не забули мене, хлоп'ята? Ви не забули, нi?

   В полi птиця сива кряче,
   Облiта╨ шир.
   В кожнiй загравi неначе
   Кличе командир.

   Полум'янi рiднi руки
   Приклада до скронь.
   I ведуть вони машину
   Тiльки на вогонь.

   По чужiм переднiм краю
   В блiндажi старi,
   По крутiм карпатськiм плаю,
   По Чорногорi.



   * * *

   Червоно-вишневi зорi вiщують погожий схiд,
   Ти, може, мене й забула, не бачила стiльки лiт?

   Не мало ми воювали, стоптали чобiт рудих,
   I якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них.

   I якщо живих згадати, - нехай занiмi╨ плач,
   Бо друзi iдуть полками i я серед них - сурмач!

   Сурмлю, що зелену землю закри╨м грудьми вiд бiд,
   Що красно-вишневi зорi вiщують веселий схiд!



   * * *
   Чому, сказати, й сам не знаю,
   Живе у серцi стiльки лiт
   Ота стежина в нашiм краю
   Одним одна бiля ворiт.

   На вечоровiм виднокрузi,
   Де обрiй землю обнiма,
   Нема кiнця ©й в темнiм лузi,
   Та й повороту теж нема.

   Кудись пiшла, не поверта╨,
   Хоч бiля серця стеле цвiт,
   Ота стежина в нашiм краю
   Одним одна бiля ворiт.

   Дощами мита-перемита,
   Дощами знесена у даль,
   Мiж круглих соняхiв iз лiта
   Мiй ревний бiль i ревний жаль.

   1970



   * * *

   Гомiн, гомiн по дiбровi,
   А над полем все заграви,
   А над полем все заграви,
   Пожовтiли буйнi трави.

   Станьмо, хлопцi, при долинi.
   Станьмо, хлопцi, таборами
   За полями, за борами,
   Пiд густими яворами.

   Вже нема шляху додому,
   Я iду тепер в походi,
   Б'ють гармати за горою,
   Конi мчать на Жовтi Води.

   Глянь, Богдане, квiтка в'яне,
   Дай-но сiчi, дай-но грому!
   Топче шляхта дикi терни,
   Загубивши шлях додому.

   Гомiн, гомiн по дiбровi,
   А над полем все заграви,
   А над полем все заграви,
   Пожовтiли буйнi трави.



   * * *

   Хмарина в небi голубiм
   Пливе, як мрiя,одиноко,
   I вiтру раннього потоки
   Несуть ©© крилом сво©м.

   Куди ти мчиш, куди летиш,
   Мо©х поривiв птице рання?
   Ще по ярах лежить свiтання,
   Як неба вистояна тиш.

   Шумлять тополi-сторожi,
   Але тобi нема межi,
   Де кличуть сонце урочистi
   Бори в зеленому намистi.

   Ми ще зустрiнемось колись,
   А зараз мчи, моя крилата,
   На схiд, над Каспi╨м горбатим,
   Як над минулим, зупинись.

   Тут жив спiвець. Огнi заграв
   Йому ще снилися крiзь муку,
   У серцi вiн носив розлуку
   I на Украйну позирав.

   Серед оновлених полiв
   Спинися, райдужна, далека.
   Тут шлях лежав i млiла спека.
   Тут вiн за всiх переболiв.

   На дорогi його слiди
   Дощами спражними спади!



   * * *

   Палають огнi при долинi,
   I пiвнiч заходить, i сон.
   Татари сидять при долинi
   На всiх подiляють полон:

   - Два списи бери, на придачу
   Китайку червону з плеча.
   - Менi ж гривуна вороного.
   - Менi чорнокосе дiвча.

   Китайка горить, як заграва,
   Iрже сумовито гривач,
   Оксана сльози не втира╨,-
   Не плач, моя бiдна, не плач.

   - Бери собi матiр iз дiтьми,
   Отару овець i волiв.
   - Вiддай менi шаблю-дамаску,
   Як сам ватажок повелiв.

   А шабля не ся╨, як злото,
   Воли не займають трави,
   I мати iз дiтьми рида╨:
   - Сини мо© старшi, де ви?

   Палають огнi при долинi,
   Свiтанок заходить i сон,
   Татари сидять при долинi
   На всiх подiляють полон.

   То хмара - не хмара у небi,
   То бурi велико© знак.
   То конi летять чортомлицькi,
   ╞х свистом жене Сагайдак.

   I шаблi скреснули i впали,
   I порох покрив сiножать.
   Татарськi порубанi костi
   Пiд сонцем палючим лежать.



   * * *

   Розшумовуйся, зелений дубе,
   Як весiннiй перегрiм,
   Бо заграли голосистi труби
   На кордонi грозовiм.

   На кордонi грозовiм
   Бережуть великий дiм!

   Не хвилюйся, море, у туманi,
   Грiзно хвилi не здiймай,
   Кораблi пливуть на океанi
   Вiд Амура по Дунай.

   Вiд Амура по Дунай
   Бережуть Радянський край!

   Не клонися, гаю густолистий,
   Не в'ялися опiвдня.
   Як iдуть брати мо© танкiсти -
   Дзвонить кована броня.

   Дзвонить кована броня,
   Береже народ щодня!

   Не орли клекочуть на могилi,
   Не гармат гуде удар,
   Напливають хмари яснокрилi -
   Лiтаки ще вище хмар.

   Лiтаки ще вище хмар,
   А над ними сонця жар!

   Спi╨ колос, неба голубизна,
   Поле дише ясним днем.
   Бо сто©ть озбро╨на Вiтчизна
   Гнiвом, порохом, вогнем.

   Гнiвом, порохом, вогнем
   Били ворога й поб'╨м!



   * * *

   Ти мене накличешся ночами,
   Несучи розлуку за плечами,
   I навигляда╨шся одна.
   Настражда╨шся в сво©й надi©,
   Пригада╨ш лiта молодi©,
   Рiдну землю, де гуде вiйна.

   Ти не можеш бачити здалека,
   Як в'ялить негода, сушить спека.
   Танки мнуть, вкрива╨ бою мла
   Землю ту, що, потом перемита,
   У садах, у сивих копах жита,
   У цвiтах, як райдуга, цвiла.

   Нам не легко йти до свого дому
   Через мертвих, через блиски грому,
   Через нiч,прожекторiв мечi,
   В битвi, в снi, у пiдступах, в облозi.

   Ти iще наличешся в тривозi
   I навигляда╨шся вночi!



   * * *

   В теплiм мiсяцi у травнi
   Шепче явiр думи давнi,

   В синiм мiсяцi у квiтнi
   Думи явора столiтнi.

   За водою за бистрою,
   Над землею, як сестрою,

   Дужа хвиля набiга╨,
   Корiнь явору лама╨.

   Але вiн на те байдужий,
   Не схитнеться навiть, дужий...

   Бо закоханий на волi
   У лани широкополi,

   В канiвськi веселi кручi,
   В хвилi гордi та ревучi.

   Вiн, людському серцю милу,
   Береже одну могилу.

   ==============================================================

Олександр Олесь. Поезi©




   КНЯЖА УКРА╞НА

   Вiйна з татарами

   Як довiдались татари,
   Що повстали Холм i Львiв,
   Землю Галицько-Волинську
   Хан ©х знищити схотiв.

   На волинський Володимир
   То не хмара чорна йде,
   То не грiм гуде далекий,
   А то вiйсько хан веде.

   Ви©жджа╨ князь Василько:
   "Залиши мiй рiдний край!"
   Але був глухий, як камiнь,
   Хан татарський Бурундай.

   I Василько пiдпалити
   Рiдне мiсто мусив сам
   I дiставсь живим у руки
   На наругу ворогам.

   У похiд взяли Василька
   I пiд Холм його ведуть:
   Як, мовляв, Василька вгледять,

   Холм без бою вiддадуть.

   I Василько йде пiд мури,
   Плаче й каменi несе.
   Радить вiн здаватись швидше,

   Та камiння кида все.

   I холмщани зрозумiли
   Князя мову бойову,
   Що камiння треба брати
   Та камiнням в татарву!

   "Королю не ╨ ти братом.
   Не послуха╨м слуги!
   Не здамося, повою╨м!
   Будуть знати вороги!"

   I задумавсь хан татарський:
   "Мабуть, сила у ©х ╨сть.
   А мо╨ стомилось вiйсько;
   Що, як втрачу славу й честь?"


   I, подумавши, вiн крикнув:
   "Гей, на конi, вояки!
   Коли тут ми заночу╨м,
   Нападуть на нас вовки".

   I пiшло татарське вiйсько.
   Холм щасливо врятувавсь,
   Та з татарами лихими
   Цiлий вiк король змагавсь.



   КНЯЖА УКРА╞НА

   Печенiзька облога Ки╨ва

   Раз дiзнались печенiги,
   Що для бою час настав,
   Що в Болгар©© далекiй
   Забарився Святослав.

   Наче хмари, бiдний Ки©в
   Печенiги облягли,
   Загримiли всюди сурми,
   Тарабани загули.

   А у мiстi плач i стогiн:
   Анi вийти, нi ввiйти,
   Став людей косити голод,
   Став в могили ©х нести.

   А в той час гуля╨ Претич
   З дужим вiйськом за Днiпром...
   Та не станеш буйним вiтром
   I не зробишся орлом.

   Полетiли б i сказати:
   "Ви на волi, соколи,
   А наш Ки©в сiрим муром
   Печенiги облягли".

   Стали думати кияни,
   Де ©м лицаря знайти,
   Щоб iз мiста на той берег
   Смiло зважився пройти.

   "Я пiду!" - хлоп'я говорить.
   "Ти ж мале ще, молоде..."
   "Я пiду", - хлоп'я говорить
   I з вуздечкою iде.

   Вийшов з мiста, в яр спустився,
   Полем швидко перебiг,
   Став, постояв, вийшов з гаю,
   Йде, неначе печенiг.

   Ось i табiр, Глянув - вiйська,
   Як тi╨© сарани!
   Конi ржуть, реве худоба,
   На триногах казани.

   А на сонцi ся╨ зброя,
   Сяють, блискають списи...
   Як пробитися крiзь хмару,
   Як пройти через лiси?!

   "Де ти, Претич-во╨водо,
   Де ти, князю Святослав?!" -
   Так собi подумав хлопець
   I у когось запитав:

   "Чи не бачили ви, дядьку,
   Тут буланого коня?
   Я пустив його на пашу,
   Та й заснув на хвильку я..."

   "Нi, не бачив... ач, роззява!
   Так колись ти i в бою
   Задрiма╨ш i за хвильку...
   Стратиш голову свою".

   "Треба йти питати iнших...
   Де ж вiн, лишенько мо╨?!
   Гей ти, коню мiй буланий,
   Гей, озвися, де ти ╨?!"

   Вдалинi Днiпро синi╨...
   Хлопчик плаче, як ягня:
   "Чи не бачили ви, дядьку,
   Тут буланого коня?"

   Ось уже i любий берег,
   Хвилi весело шумлять...
   Вiн оглянувся - далеко
   Вороги його стоять.

   I схопив себе за груди,
   На собi одежу рве,
   Через мить уже по хвилях
   На той берег вiн пливе.

   I нарештi бачать хлопця
   Печенiзьки вояки,
   I за ним бiжать, женуться,
   Як за сарною вовки.

   Туго луки натягають,
   Стрiли кидають вперед,
   То пiрне хлоп'я у воду,
   То заб'╨ться в очерет.

   Стрiли падають у воду,
   Наче чорнi блискавки...
   Попливти б, - але бояться
   Печенiзьки вояки.

   А мале хлоп'я давно вже
   Степом котиться-летить...
   Сяють вогниками очi,
   Серце пташкою тремтить.

   Ось уже i рiдний табiр,
   Ось i Претич, вояки...
   Ах, зда╨ться, по степу вiн
   Розгубив сво© думки.

   Прибiга╨, важко диха,
   Ледве всто©ть на ногах...
   Закричав - i гнiв пала╨
   В огняних його словах.

   "Во╨водо i вояцтво!
   Ви гуля╨те, орли,
   А наш Ки©в, наче хмари,
   Печенiги облягли.

   Ви гуля╨те, а люде
   Швидко з голоду помруть,
   Швидко з голоду наш Ки©в
   Печенiгам вiддадуть".

   Пильно слуха╨ вояцтво,
   Що розказу╨ хлоп'я...
   Меч стиска╨ во╨вода
   I сiда╨ на коня.

   "Вояки! вперед! на помiч! -
   Вiрний Претич закричав, -
   Хай живе наш славний Ки©в,
   Хай живе наш Святослав".

   Обернувся в вулик табiр...
   Крики, ржання, метушня...
   Кожний бравсь за спис, за зброю
   I... на огиря-коня.

   I злякались печенiги...
   Крик пiшов i залунав,
   Що верта╨ться з походу
   Переможець Святослав.

   Безлiч лiт уже минуло,
   Вже давно в землi хлоп'я.
   I давно вже в серцi нашiм
   Вмерло лицаря iм'я.



   КНЯЖА УКРА╞НА

   Ярослав Осмомисл

   Володимирко поволi
   Тихо-мирно вiк дожив
   I на княжому престолi
   Ярослава залишив.

   Це був князь палкий, вiдважний,
   Незрiвнянний у бою,
   Наче рвався вiн покласти
   Першим голову свою.

   I коли вiн з Iзяславом,
   З князем ки©вським зiйшовсь,
   Першим кинувся з мечем вiн,
   Всiх попереду боровсь.

   I бояри зупиняли:
   "Ярославе, князю, стiй:
   Хто тебе, орла, заступить
   У державi жалiбнiй?!

   Краще стань вiд виру збоку
   I дивися на полки -
   Як для тебе слави й честi
   Здобувають вояки".

   Ярослав бояр не слухав
   I вперед вiдважно бiг
   I вiдвагою сво╨ю
   Iзяслава перемiг.

   Не спочив вiн пiсля бою:
   На державу угри йшли
   I для нападу поляки
   На кордонi вже були.

   Але й тут хоробре вiйсько
   Розбива╨ ворогiв
   I iде в степи на пiвдень
   До Дунайських берегiв.

   Ростиславича Iвана
   Ярослав ущент розбив
   I до власно© держави
   Малий Галич прилучив.

   I держава буйним морем
   Розлилася навкруги,
   Половецький степ вмива╨,
   Б'╨ в дунайськi береги.

   "Вiсiм змислiв князь наш ма╨", -

   Говорили вояки
   I прозвали Ярослава
   Осмомислом на вiки.

   I спiвець спiвав про його:
   "Гей, ти високо злетiв
   I на батькiвськiм престолi,
   Вкритий славою, засiв.

   Вiйськом ти пiдпер Карпати,
   Шлях мадярам заступив
   I Дуна╨вi ворота
   Кораблями зачинив.

   Князю, Ки©вськi ворота
   Одчиня╨ш ти ключем,
   Стрiли кида╨ш в султанiв
   I руба╨ш ©х мечем.

   Так стрiляй же ©х, поганих,
   Кидай стрiли в ©х степи
   I за Iгоревi рани
   Слiзьми, кров'ю окропи".
   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

   Пiсля смертi Осмомисла
   Володимир князем став,
   Все, що здiдив, споневiрив,
   Все розтратив, змарнував.

   I взяли мадяри Галич
   (Хоч народ завзято бивсь),
   I угорський королевич
   Князем галицьким зробивсь.



   АЙСТРИ

   Опiвночi айстри в саду розцвiли...
   Умились росою, вiнки одягли,
   I стали рожевого ранку чекать,
   I в райдугу барвiв життя убирать...

   I марили айстри в розкiшнiм пiвснi
   Про трави шовковi, про сонячнi днi, -
   I в мрiях ввижалась ©м казка ясна,
   Де квiти не в'януть, де вiчна весна...

   Так марили айстри в саду восени,
   Так марили айстри i ждали весни...
   А ранок стрiвав ©х холодним дощем,
   I плакав десь вiтер в саду за кущем...

   I вгледiли айстри, що вколо - тюрма...
   I вгледiли айстри, що жити дарма, -
   Схилились i вмерли... I тут, як на смiх,
   Засяяло сонце над трупами ©х!..

   1905



   ЧАРИ НОЧI

   Смiються, плачуть солов'©
   I б'ють пiснями в груди:
   "Цiлуй, цiлуй, цiлуй ©©, -
   Знов молодiсть не буде!

   Ти не дивись, що буде там,
   Чи забуття, чи зрада:
   Весна iде назустрiч вам,
   Весна в сей час вам рада.

   На мент ╨диний залиши
   Свiй сум, думки i горе -
   I струмiнь власно© душi
   Улий в шумляче море.

   Лови летючу мить життя!
   Чаруйсь, хмелiй, впивайся
   I серед мрiй i забуття
   В розкошах закохайся.

   Поглянь, уся земля тремтить
   В палких обiймах ночi,
   Лист квiтцi рвiйно шелестить,
   Травi струмок воркоче.

   Вiдбились зорi у водi,
   Летять до хмар тумани...
   Тут ллються пахощi густi,
   Там гнуться верби п'янi.

   Як iскра ще в тобi горить
   I згаснути не вспiла, -
   Гори! Життя - ╨дина мить,
   Для смертi ж - вiчнiсть цiла.

   Чому ж сто©ш без руху ти,
   Коли ввесь свiт спiва╨?
   Налагодь струни золотi:
   Бенкет весна справля╨.

   I смiло йди пiд дзвiн чарок
   З вогнем, з пiснями в гостi
   На свято радiсне квiток,
   Кохання, снiв i млостi.

   Загине все без вороття:
   Що вiзьме час, що люди,
   Погасне в серцi багаття,
   I захолонуть груди.

   I схочеш ти вернуть собi,
   Як Фауст, днi минулi...
   Та знай: над нас - боги скупi,
   Над нас - глухi й нечулi..."
   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

   Смiються, плачуть солов'©
   I б'ють пiснями в груди:
   "Цiлуй, цiлуй, цiлуй ©© -
   Знов молодiсть не буде!"



   ГРИЦЕВI КУРЧАТА

   Казка

   Жив собi Максим убогий
   Коло рiчки, край села.
   Крiм дiтей та жiнки, в його
   Тiльки курочка була.

   Нанесла вона я╨чок.
   Вже й Великдень ось-ось-ось!
   Хоч би кожному я╨чком
   Розговiтись довелось!

   Та старий Максим мiрку╨:
   "По©дяться крашанки,
   А коли пiдсипем квочку,
   Будуть згодом курочки.

   Швидко виростуть курчата,
   Навеснi почнуть нестись,
   От тодi ми поласу╨м!
   Ласували ж ми колись..."

   "Це не можна, - каже мати., -
   Не годиться, нi!.. Та як?
   Щоб без крашанки Великдень?!
   Любi дiти, чи не так?"

   "Правда!" - дiти закричали...
   Згодом мати додала:
   "Дев'ятнадцять дам пiд квочку,
   Десять буде для стола".

   "Хай по-вашому вже буде!" -
   Каже з усмiхом Максим.
   I пiшов собi iз хати.
   Мати вийшла теж за ним,

   На город пiшли садити,
   Та була уже й пора...
   В хатi ж праця закипiла:
   Малювала дiтвора.

   Писанки на диво вийшли!
   Гриць слона намалював.
   Слон звiв вгору жовтий хобот
   I на синi ноги встав.

   Далi взявся за ведмедя.
   Вуха бiлими зробив,
   Тулуб синькою побарвив,
   Двi ноги почервонив.

   А Маруся жовту жабку
   Посадила на сучок.
   В лапку ©й встромила мушку,
   В другу - китицю квiток.

   Далi дiти малювали
   Лева, тигра, борсука,
   Не забули i овечки,
   I лисицi, i вовка.

   Дуже гарно у Наталки
   Вийшов зайчик на лужку,
   Усмiхаючись, пiдносить
   Вiн капусту ©жачку.

   А найменшенький, Iвасик,
   Кицьку тiльки що кiнчив.
   Що за мила вийшла кицька!
   Ще i стрiчку почепив.

   Гриць скiнчив уже й верблюда:
   Височезний, три горби!
   Звiв вiн голову угору,
   Тягне листя iз верби.

   Домальовував Iвасик,
   Та вже в хатi аж гуло!
   Дiти плигали, смiялись...
   Так ©м весело було...

   Аж у хату батько й мати...
   Мати скрикнула: "Ой, жах!
   Я ж я╨ць ще не варила...
   Хто?! Пiзнаю по очах!!"

   Як нiмi, сидiли дiти...
   Та всмiхнувсь старий Максим:
   "Не бiда: на тiсто пiдуть!
   Я й сире я╨чко з'©м...

   Так, пiд квочку дев'ятнадцять
   З решти будуть писанки.
   Воно, варенi смачнiшi...
   Зате ма╨м малюнки!"

   Так, як сказано, й зробили...
   Треба йти негайно в хлiв!
   Всi пiшли: i батько, й мати,
   Гриць на мiсцi вже сидiв.

   Бiдна квочка так зрадiла,
   Мальовничим писанкам,
   Що, зворушена, й не знала,
   Що казати дiточкам.

   Ось i смеркло. Усi разом
   Повечеряли й лягли.
   Та заснути чомусь дiти
   Довго-довго не могли.

   Все ©м згадувались звiрi,
   Кожний сам себе питав:
   Чи не краще, коли б чорним
   Вуха вiн намалював?..

   Або чом живiт ведмедю
   Вiн зеленим не зробив?..
   Та голiвоньки дитячi
   Сон на подушки схилив...

   II _

   Аж три тижнi бiдна квочка
   Пробула на писанках!
   Коли б глянули на не©,
   Вас пройняв би просто жах!

   Як вона змарнiла, схудла!
   Самi шкiра й кiсточки...
   Гола... Краще не дивiться
   Ви на не©, дiточки!..

   Тiльки серце в не© билось
   Усе радiснiш, сильнiш...
   Залишилось ще посидiть,
   Почекати тiльки нiч!

   I коли почувся вранцi
   У шкарлупу перший стук,
   Квочка наче пiдлетiла
   Пiсля довгих, довгих мук!

   I, щаслива вся, в повiтрi
   Враз спинилася вона...
   Коли - зирк! Сто©ть на спинi.
   Де? У кого? У слона!

   Дiйсно: вилупилось першим
   Чепурненьке слоненя.
   Не занадто ще велике...
   Ну, як з доброго коня.

   Далi з ревом, криком-риком
   Лев вискаку╨ з яйця.
   Тихо вилiз тигр з-а левом,
   Далi лупиться вiвця.

   За верблюдом нявка-кицька,
   Ось i зайчик, i борсук...
   Метушаться вовк, лисиця,
   Вже i жабка: стук та стук!

   Спочатку вжахнулась квочка,
   Ледве в безвiсть не втекла!
   Та отямилася згодом
   I квоктати почала.

   Гриць усе це чув i бачив,
   Та не мав чогось страху,
   Хоч для бiльшо© безпеки
   Злiз обачно на вiльху.

   Квочка стала хвилюватись,
   Малеч кликати на збiр.
   Сполошилися курчата, -
   Всiм хотiлося надвiр.

   Перша вийшла з хлiву квочка.
   Через не© плигнув лев,
   Щось зачув, хвостом замаяв
   I пiдняв страшенний рев!

   Все замовкло, занiмiло...
   Наче цiлий свiт зомлiв...
   Навiть квочка, рiдна мати,
   Аж припала до землi.

   Коли рев скотивсь поволi,
   Громом в прiрвах одлунав,
   Скочив тигр, роззявив рота
   I сказав в повiтря: "Няв!"

   Далi вибiгла лисиця,
   Вовк, ведмiдь, рябий борсук...
   Жабка плигнула з квiтками
   I найшла на грушi сук.

   I верблюд з трьома горбами
   Вийшов з хлiву, подививсь...
   Щось було не до вподоби,
   I вiн, плюнувши, скрививсь.

   За вiвцею вибiг зайчик.
   Мiг би легко вiн втекти.
   Та кого йому боятись?!
   Це ж все сестри та брати!

   Без страху пiдбiг до вовка,
   На плече йому схиливсь,
   Але вовк зубами клацнув,
   I наш зайчик затрусивсь.

   Правда, деяким звiряткам
   I нiяково було:
   В того ока не ставало,
   В iнших зайве прибуло.

   Той примушений скакати
   Був лише на трьох ногах.
   I дарма четверту ногу
   Вiн шукав по всiх кутках.

   Решта всi були здоровi,
   Радi зеленiй травi...
   Тiльки слон не влiз у дверi
   I лишився у хлiвi.

   А вкiнцi i вiн виходить
   З жовтим хоботом у двiр...
   Тупа синiми ногами
   I вгорi спиня╨ зiр!

   "А що то сидить на гiлцi?!
   Мамо, зараз же кажiть!"
   "Та це. Гриць наш! - каже квочка, -
   Вiн iзлiзе й побiжить..."

   "Так це вiн? Зiтру на порох!
   З мене посмiха робить?
   Ноги синькою побарвить?!
   Жовтий хобот причепить!"

   I трубу свою до Гриця
   Простяга╨ лютий слон...
   Крикнув Гриць - i враз... прокинувсь...
   Був, на щастя, це лиш сон...

   Всi прокинулись вiд крику...
   Хто кричав - нiхто не зна...
   А в хлiвi куня╨ квочка...
   Що то висидить вона?



   ЛЕБIДЬ

   На болотi спала зграя лебедина.
   Вiчна нiч чорнiла, i стояв туман...
   Спало все навколо, тiльки бiлий лебiдь
   Тихо-тихо сходив кров'ю сво©х ран.

   I спiвав вiн пiсню, пiсню лебедину,
   Про озера синi, про красу степiв,
   Про велике сонце, про вiтри i хмари,
   I далеко нiсся лебединий спiв.

   Кликав вiн проснутись, розгорнути крила,
   Полетiти небом в золотi кра©...
   Тихо-мирно спала зграя лебедина,
   I даремно лебiдь звав, будив ©©.

   I коли вiн вгледiв, що брати не чують,
   Що навiк до себе прикував ©х став, -
   Закричав вiд муки, вдарився об камiнь,
   Зранив собi груди, крила поламав.

   Чорна нiч чорнiла, не свiтало вранцi,
   Ввечерi далекий захiд не палав...
   Тихо зграя спала, тихо плакав лебiдь,
   Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.

   Аж колись уранцi зашумiли хвилi,
   I громи заграли в сурми голоснi,
   Вирвалося сонце, ослiпило очi,
   Роздало навколо обрi© яснi.

   Стрепенулась зграя, закричала бiла:
   "Тут гниле повiтря, тут вода гнила!..
   А над нами сонце, небо, простiр, воля!" -
   I ганебно спати бiльше не змогла.

   Зашумiла зграя пiною на хвилях.
   Зашумiла вiтром... ще раз! I - прощай!..
   I летiла легко, наче бiла хмара,
   I кричала з неба про щасливий край.

   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

   Тихо, тихо сходив бiлий лебiдь кров'ю,
   То, здавивши рани, крила рознiмав...
   I в знесиллi бився... Згра╨ лебедина!
   Чи хто-небудь в небi лебедя згадав?

   2.IV.1917_



   МО╞Й МАТЕРI

   Приснилося, що я вернувсь додому.
   Iду, дивлюсь: мiй край, моя земля,
   Смiються в сонцi золотому
   Рiчки, i села, i поля.

   Ось-ось прийду до хатоньки мо╨©,
   Де мати жде мене й не жде,
   Я скрикну "Матiнко!" до не©,
   Вона на груди упаде.

   I будуть литись теплих слiз потоки
   I в них бринiтимуть слова:
   "Я ждала, ждала цiлi роки
   I в'яла, сохла, як трава..."

   Iду зеленою межею,
   Кругом хвилюються жита,
   I в'╨ться щастя над душею -
   I на плечi нема хреста...

   Прокинувсь в морi раювання
   I все збагнув, i похолов...
   Iду дорогою вигнання,
   I по слiду мо╨му - кров.

   2.V.1926



   НАД КОЛИСКОЮ

   Спить мiй малесенький, спить мiй синок...
   Спить вiн, наслухавшись дивних казок.

   Нащо ж ти вiченьки знову розкрив?!
   Спи, моя пташко, то вiтер завив.

   Стогне i ви╨ уже вiн давно,

   Б'╨ться i стука у наше вiкно...


   Геть, розбишако, в далекi степи!..
   Спи, моя ластiвко, солодко спи!


   Ось уже й вiтер зовсiм занiмiв...

   Мабуть, заснуть пiд намет полетiв...

   Холодно зараз в лiсах i лугах -

   Все потонуло в глибоких снiгах.


   Бiгають зайчики, мерзнуть, тремтять,
   Затишок хочуть собi вiдшукать.


   Ось, вони вглядiли, кущик сто©ть, -
   Годi! Давно вже лисичка там спить.

   Кинулись знову кудись на грядки -
   Ой, там ночують сьогоднi вовки.


   Краще ви в поле бiжiть, за лiсок...
   Знайдете там ви соломи стiжок -


   Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
   щоб не знайшли вас голоднi вовки...

   Спи ж, мiй малесенький, годi гулять...
   Зайчики бiлi давно уже сплять.



   А ВЖЕ КРАСНО СОНЕЧКО...

   Веснянка (З драматично© поеми "Над Днiпром")

   А вже красно сонечко
   Припекло, припекло,
   Яснощире золото
   Розлило, розлило.

   На вулицi струменi
   Воркотять, воркотять.
   Журавлi курликають,
   Та летять, та летять.

   Засинiли проiски
   У лiску, у лiску...
   Швидко буде земленька
   Вся в вiнку, вся в вiнку.

   Ой сонечку-батечку,
   Догоди, догоди,
   А ти, земле-матiнко,
   Уроди, уроди.



   ПIСНЯ

   Розбите серце умира,
   А я спiваю: тра-тра-ра.
   Воно крiзь силу вже зiтха,
   А я смiюсь: ха-ха-ха!

   Iз серця чорна кров тече...
   Нехай тече, нехай тече!
   Колись кипiла в серцi кров,
   Колись цвiла в ньому любов.

   Умру, умру!.. Не жаль менi...
   Хай ти була не роки - днi,
   Хай мент ╨диний я горiв,
   Хай, може, сам себе дурив.

   Дурив?! Дарма! А я горю,
   Себе в останнiй раз дурю.
   Любила ж ти? Любила? Так?
   Це ти дала червоний мак?

   Червоний мак в мо©х руках...
   Ти кажеш "нi", ти кажеш "так".
   Нi, нi! Мовчи! Я хочу спать
   I все, що сталось, пригадать.

   16.ХII. 1908



   ПIСНЯ

   Живи, Укра©но, живи для краси,
   Для сили, для правди, для волi!..
   Шуми, Укра©но, як рiднi лiси,
   Як вiтер в широкому полi.

   До суду тебе не скують ланцюги,
   I руки не скрутять ворожi:
   Стоять тво© вiрнi сини навкруги
   З шаблями в руках на сторожi.

   Стоять, присягають тобi на шаблях
   I жити i вмерти з тобою,
   I прапори рiднi в кривавих боях
   Нiколи не вкрити ганьбою!

   1917



   ПIСНЯ

   Он чужино, чужинонько,
   Зрадливая дружинонько!
   Одружився я з тобою
   Пiсля сiчi, пiсля бою.

   Пiсля сiчi - посiчений,
   Пiсля бою - скалiчений.
   Пiшов в хату - не топилось,
   Хотiв з'©сти - не варилось.

   Хотiв лягти i спатоньки,
   Як десь там, у матiнки,
   А в головах на весiлля
   Не подушка, а камiння.

   Хотiв лиха позбутися,
   Додомоньку вернутися -
   Сто©ть муром лiс дрiмучий,
   А за лiсом гори-кручi.

   Ой вихори, не кидайте,
   Сирим пiском закидайте!
   Орли, орли, в небi майте,
   Мого тiла не займайте!

   Ой вихори, над ворогом
   Метiть пилом та порохом!
   А ви, орли, в небi майте,
   Мою шаблю пригадайте!



   * * *

   Гроза пройшла... зiтхнули трави,
   Квiтки голiвки пiдняли,
   I сонце, тепле i ласкаве,
   Спинило погляд на землi.

   Здаля розвiялись тумани,
   Знов ясно, пахощi, тепло...
   Спинилась кров, замовкли рани...
   Прибите серце ожило.

   Лiта╨ радiсть, щастя свiте,
   Дзвенять пташки в садах рясних,
   Смiються знову трави, квiти...
   А сльози ще тремтять на них.

   1905



   * * *

   Коли б я знав, що розлучусь з тобою,
   О краю мiй, о земленько свята,
   Що я, отру╨ний журбою,
   В свiтах блукатиму лiта;

   Коли б я знав про муки лютi,
   Про смiх i глум на чужинi,
   Що в мене будуть руки скутi
   I в мури замкненi пiснi, -

   Я попрощався б хоч з тобою,
   До лона рiдного припав,
   Прислухався б до шуму трав
   I зник...


   Нi! Не пiшов би я з ганьбою
   Шукать ганьби на чужинi...
   На хрест?! Однаково менi!



   * * *

   О принесiть як не надiю,
   То крихту рiдно© землi:
   Я притулю до уст ©©
   I так застигну, так зомлiю...

   Хоч кухоль з рiдною водою!..
   Я тiльки очi напою,
   До уст спрагнiлих притулю,
   Торкнусь душею вогняною.

   12.IX.1921_



   * * *

   О слово рiдне! Орле скутий!
   Чужинцям кинуте на смiх!
   Спiвочий грiм батькiв мо©х,
   Дiтьми безпам'ятно забутий.

   О слово рiдне! Шум дерев!
   Музика зiр блакитнооких,
   Шовковий спiв степiв широких,
   Днiпра мiж ними левiй рев...

   О слово! Будь мечем мо©м!
   Нi, сонцем стань! вгорi спинися,
   Осяй мiй край i розлетися
   Дощами судними над ним.

   1907



   * * *

   Пекло, здавалось, було в ту годину...
   Грiм божевiльний стогнав i ревiв,
   Блискавок стрiли лiтали без впину,
   Весь небозвiд то .палав, то чорнiв.
   Буря пройшла, i я з жахом питаю:
   Що-ж то зробилось з коханого краю?
   Певно ру©ну та буря зробила?..
   Кажуть: "Вербу десь розбиту добила".
   Думко! коли i тебе виливаю
   В слово холодне╨, в пiсню свою,
   Пекло таке ж я в душi сво©й маю --
   Спалю╨ всю воно душу мою...
   Думко! остужена словом людським, -
   Пiсне! що зробиш ти в кра© мо©м?
   Може й ти вдариш в вербу недобиту,
   В ту, що жила, не радiючи свiту?!



   * * *

   Потiк столiття зносив гнiт,
   Терпiв ярмо й сваволю...
   I гнiвно враз розбив гранiт,
   I - гей, на бiй за волю!

   Летить, кричить, шумить орел,
   Розбитих хвиль не лiче:
   ©х безлiч вилете з джерел,
   Коли вiн ©х покличе.

   Народ столiття зносив гнiт,
   Терпiв ярмо й сваволю...
   I грiзно враз розбив гранiт,
   I - гей, на бiй за волю!

   Летить, кричить, шумить орел,
   Розбитих хвиль не лiче:
   ©х безлiч вилете з джерел,
   Коли вiн ©х покличе.

   1906 p.



   * * *

   Рiдна мова в рiднiй школi!
   Що бринить нам чарiвнiш?
   Що нам ближче, i милiш,
   I дорожче в час недолi?!
   Рiдна мова! рiдна мова!
   Що в ╨дине нас злива, -
   Першi матерi слова,
   Перша пiсня колискова,
   Як розлучимось з тобою,
   Як забудем голос твiй,
   I в вiтчизнi дорогiй
   Говоритимем чужою?!
   Краще нам нiмими стати,
   Легше гори нам нести,
   Нiж тебе розiп'ясти,
   Наша мово, наша мати!
   Нi! В кiм думка прагне слова,
   Хто в майбутнiм хоче жить,
   Той всiм серцем закричить:
   "В рiднiй школi рiдна мова!"
   I спасе того в недолi
   Наша мрiя золота,
   Наше гасло i мета:
   Рiдна мова в рiднiй школi!



   * * *

   Замовкнiть всi; великий час прийшов.
   Мовчать в сю мить громи-гармати,
   Схилилась наша хоругов,
   I на колiна стала мати,
   На терезах життя i смертi ми,
   I хтось один з них переваже...
   Коли життя - гримiть, громи!
   За волю кожний з нас поляже!

   1916

   ==============================================================

Борис Олiйник. Поезi©




   МЕЛОДIЯ

   Заболю, затужу,
   заридаю... в собi, закурличу,
   А про очi людськi
   засмiюсь, надломивши печаль.
   Помолюсь крадькома
   на тво╨ праслов'янське обличчя,
   I зоря покладе
   на мовчання мо╨ печать.
   Забiлiли снiги,
   забiлiли на цiлому свiтi.
   Опада╨ листок,
   як зiв'яле ча©не крило,
   Там, де ми вiдбули,
   там, де наше вiдтьохкало лiто,-
   Забiлiли снiги-.. забiлiли снiги...
   замело.
   Це приходить, мов сон.
   Це приходить до мене iз марень:
   Теплий шепiт i схлип.- чи сльоза,
   чи роса од рiки?
   I на обрiй вечiрнiй
   ляга, мов на еллiнський мармур,
   Ледь означений профiль
   i тиха лiлея руки,
   Я для iнших одцвiв,
   я пiд серцем сховав сво© квiти.
   Я вiд ока чужого
   туманом осiннiм укривсь.
   Але якось вночi
   пiдiйди i торкни мо© вiти -
   Я тобi засвiчусь,
   як нiкому iще не свiтивсь!..
   Заболю, затужу, заридаю... в собi,
   закурличу.
   А про очi людськi
   засмiюсь, надломивши печаль.
   Помолюсь крадькома
   на тво╨ праслов'янське обличчя,
   I зоря покладе
   на мовчання мо╨ печать.



   ПIЗНАННЯ

   Цикл

   I

   Пiзнавав я Ленiна без екскурсоводiв -
   Не було музе©в у нашому селi.
   Та вже як зберуться дiди на колодi -
   Де вже тим полiтикам - замалi!

   Взагалi у нас говорять - як ходять:
   Прямо, повноросто, навпрошки.
   Через кон'юнктуру, мов через колоду,
   Чешуть не питаючись дядьки.

   А чого б це ©м хвостом крутити,
   Коли кожне слово iде в зело.
   Та й нема такого цабе на свiтi,
   Котре б хлiбороба з посади зняло...

   Дак отож i я,
   молоде та зелене,
   Зважився спитать: - Товариство дiди,
   Дуже вже ви гарно
   кажете про Ленiна,
   Як би ж i менi, порадьте, дiйти
   _
   До тi╨© книжки
   чи до брошури,
   Де про все узнать вам довелось? -
   Глянули на мене дiди похмуро
   I сказали так:
   - Молокосос.
   Ленiн був серйозний чоловiк,
   Не в брошурках (узяли ще моду!),
   Жаль, великих родить не кожен вiк,
   Але як уродить -
   то вже уродить!
   А чого це так,- сказали дiди,-
   Сам до то© iстини дiйди.
   II
   Пiзнавав я Ленiна без екскурсоводiв...
   Де вже там у трясцi екскурсоводи!
   Мати у колгоспi вiд третiх пiвнiв,
   Баба день крiзь день кривуля на вгородi,
   Я в чужих баштанах стрiчаю пiвнiч...
   Батько? На запитання на©внi
   Навiть озиратись ми не хотiли,
   Бо у нашiй славнiй Зачепилiвцi
   Тих батькiв на пальцях ми лiчили.
   Так i тi на ноги притомилися -
   Узяли собi на помiч милицi.

   Дехто замiсть себе прислав повiстки.
   Мiй - то взагалi пропав безвiсти.
   Iншi, як лягли на дно окопу,-
   До сьогоднi чесно стережуть ╙вропу.

   О такiй порi, молоде та зелене, я
   Починав, братове, пiзнавати Ленiна.
   Без екскурсоводiв, самотужки,
   Зошити за поясом, як водиться.
   А вiн менi з читанки гарно мруживсь,
   Посмiхався приязно, як до родича.

   Я до нього зовсiм пiдходив близько,
   Певно, лише дiтям отак дозволено.
   I свiтились очi глибоким блиском,
   I ряснiли зморшки, важкi i зболенi.

   Вiн мо╨му серцю являвся рiзний:
   Молодий i дужий, сумний i грiзний.
   То лише з майстерень Худфонду -
   на подив -
   Вiн чомусь однаким у свiт виходив.

   Так, мов не любив на свiтанки дивитися.
   Так, мов тiльки й мрiяв у кабiнетi,
   Щоб понад майдани здiймать правицю,
   Навiть як хотiлося знять кашкета.

   А я ж, хлопцi, знав, що правиця визнана,
   Окрiм того, ще ж i рукою звалася,
   Котра бiлим голубом заметалася,
   Коли кров мiж пальцями з рани бризнула.

   А вона ж була i не тiльки владною,
   А такою теплою i тихою,
   Коли бiлий чубчик хлоп'ятi гладила
   I в жiночих косах коханням дихала.
   III
   Через гони лiт, вже не так i зелений,
   Я ще глибше, друзi, iшов до Ленiна.
   Вiн менi навстрiч - небуденний i рiзний:
   Молодий i древнiй, м'який i грiзний.
   Гнiвно рокотав непiдкупнiстю всею,
   Коли гримував я його пiд месiю.
   Вiдвертавсь од мене, як вiд полiна,
   Коли аж свербiло пройтись на колiнах.
   Як вiн саркастично смiявся, хлопцi,
   Коли прирiвняли його до сонця!
   (- Краще вже,- казав,- коли так напосiли,
   Бути сво╨часним дощем на посiви).
   Хмаривсь, коли, перш анiж вибрать дверi,
   Я на нього зиркав, як на суфлера,
   I радiв, i схвально кивав бородою,
   Коли був я просто самим собою.
   Можна б його довго i дуже хвалити
   Мармурово-бронзово i в гранiтi.

   Та нiхто й не проти - як гарний пам'ятник,
   Коли вiн пiд небом людсько© пам'ятi!



   СИВА ЛАСТIВКА

   Мамо, вечiр догоря,
   Вигляда тебе роса,
   Тiльки ти, немов зоря,
   Даленi╨ш в небеса,
   Даленi╨ш, як за вiями сльоза.
   Ти вiд люто© зими
   Затуляла нас крильми,
   Прихилялася
   Теплим леготом.
   Задивлялася бiлим лебедем,
   Дивомказкою
   За вiконечком,-
   Сива ластiвко,
   Сиве сонечко.

   Сад вишневий на порi,
   Повернулись журавлi.
   А менi, як до зорi,
   Долiтати на крилi
   Все до тебе, як до вiчно© зорi.

   Там, де ти колись iшла,
   Тиха стежка зацвiла
   Вечоровою матiолою,
   Житом-долею свiтанковою,
   Дивом-казкою,
   Юним соняхом,-
   Сива ластiвко,
   Сиве сонечко.



   ХЛIБ

   Провели в кабiнет.
   Лик -
   Немов заскороджена грядка:
   Вiн з далекого хутора
   Пiшки прибивсь до Кремля.
   Доручила громада
   Дiзнатись, чи все там в порядку,
   Вiд найстаршого, значить.
   Чи все до ладу там, мовляв?

   Вiн сiда╨ за стiл,
   Непоквапний, незграбний, як брила.
   Так сiдають до столу
   Мiльйони трудящих людей.
   Помолившись про себе
   До бога, щоб дав йому сили,
   Починаючи здалеку,
   Тужну розмову веде:

   - Розумi╨ш, Iллiч,
   Не туди воно гнеться, ©й-богу.
   От, примiром, узяти
   Хоча б i у нашiм селi:
   За царя моя нивка
   Кiнчалася за порогом.
   Зараз землю дали,
   Так у мiсто забрали хлiб.
   Розумi╨ш, Iллiч,
   Ми ж не просимо божого раю,
   Нам би тiльки попробувать,
   З чим той ©дять коровай...

   I дивився на Ленiна
   Тертий, стривожений ратай,
   I були в нього вельми
   Нехитрi й пекучi слова.

   Вiдказав йому Ленiн:
   - А чим я зарадити можу?
   Ну, скажiть менi: чим?! -
   Хлюпнув зойк у очах i погас.-
   Ви не чули хiба,
   Що вмира╨ без хлiба Поволжя?
   Розумi╨те... дiти!..
   Вмирають без хлiба у нас.

   Розумi╨те: мертво
   Кричать по©зди i перони,
   А страшна голодуха
   На цвинтар мiста жене.
   Зараз хлiб нам потрiбний,
   Як мир, як свинець, як патрони'
   Нам без хлiба, товаришу, смерть.
   Розумi╨ш мене?

   Мовчки слуха╨ ратай,
   I вiрить, i трохи не вiрить,
   I пiдважу╨ мозком
   Брехнi й побрехеньок баласт.
   - Ми, товаришу Ленiн,
   Народ, пробачайте нам, сiрий.
   Нам би хлiба й до хлiба...
   А так ми, звичайно, за власть.

   I, вiдкланявшись ревно,
   Уже до порога руша╨,
   Заховавши тривогу,
   Неначе зернину в рiллi.
   - Може, вип'╨мо чаю,
   Товаришу, за звича╨м?
   Бо дорога далека... -
   Пiдвiвся з-за столу Iллiч.

   ...Обережно поклали
   На стiл перед ним скорину.
   Пересохлу, аж сiру -
   Сiрiшу свято© землi.
   Придивився оратай
   I злякано вихрипiв: - Сину,
   Ти скажи менi, що це? -
   I Ленiн сказав йому: - Хлiб.
   I побачив оратай,
   I раптом побачив оратай,
   Що обличчя у Ленiна
   Жовте од втоми, як вiск,
   Що благенький костюм його
   Злiва, над серцем, полатаний,
   Що синцi прозирають,
   Як рани глибокi, з-пiд вiй.

   ...А на сходцi в селi
   Вiн пiднявся, похмурий i грiзний
   Кресонувши очима
   В принишклi ряди жупанiв,
   Вiн охрипло сказав:
   - Отака моя, хлопцi, пiсня:
   Признавайтесь, де хлiб,
   Та не гузяйтесь довго менi!

   I, покликавши в свiдки
   Iсуса i матiр божу,
   Вiн таке ©м прорiк,
   Що малим i паперовi зась.
   Повернувсь до голоти:
   - Ви чули: вмира╨ Поволжя,
   Розумi╨те... дiти!..
   Вмирають без хлiба у нас...

   I тодi жупани
   Заганяли в утинки патрони...
   I знамена iз крепом
   Схилялись на груди бiйцiв...
   Та летiли в мiста
   Iз ядерним зерном ешелони
   Од життя
   Повноважнi i надзвичайнi гiнцi.

   I в дитячих очах Озивалося небо травневе,
   I дiвочi уста
   Розтулялись, мов дива малi.
   I котилось над мiстом
   Пахуче, високе, рожеве,
   Тепле сонце,
   Як матiр'ю спечений хлiб.



   В ОБОРОНУ ХЛIБА

   Юначе мiй, чи╨©сь мами сину,
   Зодягнений на джинсовий мотив,-
   Я вже завмер, коли ти... пiвхлiбини
   "В дев'ятку" натреновано вгатив!

   Солоним потом залива╨ спину...
   Футбол, як бачиш,не солодка гра!
   Перепочинь. Та поговорим, сину.
   Бо ╨ про що. I - вже давно пора.

   Я просто, не домiшуючи меду,
   Скажу:
   коли ти замахнувсь ривком
   Ударить хлiб,
   твоя весела кеда
   Менi пiд серце влучила носком.

   Ти вдарив так,
   що потемнiло в оцi,
   I по державнi крайнi рубежi
   У всiх, що пухли в сорок шостiм роцi,
   Вiд жаху похолонуло в душi.

   I у батькiв, якi на полi ратнiм
   Дiлили хлiб, мов долю у бою,
   Вiдкрилися старi солдатськi рани,
   I заболiли в смертi на краю.

   I в матерiв, коли ти через луки
   Котив хлiбину, як футбольний м'яч,
   Так застогнали, затужили руки,
   Немов по них ти потоптавсь навскач.
   _
   Ми всi iз хлiба виростали, сину,
   Iз працi себто - чуда iз чудес,-
   Яка нас охрестила на Людину,
   Пiднявши з чотирьох до пiднебесь.
   _
   Нас кликав хлiб на добре, чесне дiло
   До братнього, трудящого коша.
   Ми в нiм шану╨мо не тiльки тiло,
   У нiм народна свiтиться душа.

   I я тобi сказати чесно мушу:
   Ти можеш лущить м'яч, немов горох,
   Але коли вже замахнувсь на душу,-
   Дивись, щоб не спiткнувсь... на чотирьох!



   ДО ПРОБЛЕМИ ДОБРА I ЗЛА

   Де тiльки я не бродив оцi тисячу лiт!
   Скiльки забулось? Забудеться скiльки?
   Не знаю.
   Кров закипала на кризi по краплi, як глiд.
   Тяжко спадала на поле вороняча зграя.

   Хтось мене вiв через холод заплющених сiл.
   Згарища станцiй... Безокi вiконнi провали...
   Лики i лиця... Поземка ядуча, мов сiль,-
   Все те за вигоном пам'ятi пилом припало.

   Хтось мене кинув (чи зрадив?) опiвнiч слiпу...
   Хто ж це? Забулось...
   Але вкарбувалось навiки.
   Жах одинокостi, туга посмертна в степу,
   Косо -
   прицiльна,
   на жертву -
   атака шулiки...
   Все те розмилось буденним, як сiчка, дощем,
   Та запеклося тавром на пергаментi долi:
   Блискавка пострiлу за полохливим кущем.
   Отвiр жорстокий у нiжному тiлi тополi.

   Дати безликi пiшли в снiгову крутiю,
   Крики погроз вiдповзли за хитке видноколля,-
   Тiльки ╨дина,
   що кулю спинила мою,-
   Свiтить менi рятiвною свiчею тополя.

   Давши iм'я ©й (нема без iмення добра!),
   Тайну його стережу, як вона -
   мою кулю.
   Небом укрив, приголубив сагою Днiпра,
   В крону ©© поселивши, ак пам'ять, зозулю.

   Далi iду. Проминаю байдужi стовпи.
   Лиця байдужi, неначе стовпи,
   проминаю,
   Прiзвища станцiй якихось...
   уже й не згадаю,
   Потяг промерзлий вiдгув у забутi степи.

   Бив мене вiтер жорсткий i жорстокий,
   як жерсть.
   Де ж це було? На якому роз'©здi?..
   Забуто.
   Та не забуто: у небо вростаючи круто,
   В благословеннi тополею зведений перст...

   Дав ©й iмення (нема без iмення добра!).
   Свiтить у пам'ятi знаком живого карбунку.
   Прагну до не©, немов до межi вiдрахунку,
   Щоб не згубити дороги до вiсi Днiпра.

   Хай би куди не хилила мене течiя,-
   Сущим у плотi чи вiтром нечутним у полi,-
   Все ж повертатимусь, яко на круги своя,
   До та╨мницi,
   запеченiй в серцi тополi.

   Манить мене i - манитиме! - куля мала,
   Доки у нiй ще хова╨ться слизько i хитро
   Iм'я стрiльця,
   зароковане в тайнi калiбру...
   Адже нема, товариство, без iменi зла!



   КРИЛО

   I

   Потяглися журавлi
   вдалеч плавко.
   Доганяв ©х листопад за селом.
   А один, як сирота,
   гiрко плакав
   З перебитим у лiктi крилом.

   А iшов собi хлоп'як через луки.
   Запримiтив сiрому здаля.
   Вiн узяв, як дитину,
   на руки
   I додому принiс журавля.

   Поселив за комодом в куточку.
   (Звiдти смiшно стирчав йому нiс).
   Мати вишила журавку сорочку.
   Батько кеди з крамницi принiс.

   Стало швидко крило заживати.
   I, коли вiдгуляла зима,
   Якось вийшов цибато iз хати,
   Стрепенувся, злетiв
   i - нема...

   Похилився хлоп'як бiля ганку.
   Вiд зажури ще бiльше змалiв...
   Коли це вересневого ранку
   Повен двiр прибуло журавлiв!

   Вийшов з гурту у кедах цибато
   I сказав хлоп'яку:
   - Не журись!
   Щовесни прилiтатиму, брате,
   Бо крилом я до тебе прирiс.

   II
   Отак вони й росли, як близнюки.
   Навчив журавлик хлопчика лiтати.
   Коли село хилилося до сну,
   Вони удвох виходили на луки,
   I журавель розповiдав малому
   Про Африку, про Нiл i пiрамiди,
   Що вельми схожi на стоги тутешнi,
   Про модно розфарбованих папуг,
   Якi по-людськи вмiють говорити.
   I ще про рiзнi дива та дива,
   Що i перо журавки не опише!
   А потiм над селом вони злiтали,
   I зорi ©м ховалися пiд крила,
   I так обом ©м хороше було!
   Незчулись, як хлоп'як закiнчив школу,
   I якось вiн надвечiр у леваду
   Прийшов не сам.
   I журавель сказав ©й:
   "Щаслива ти. Достойна в тебе пара.
   Я вас обох приймаю. I - люблю".
   О, як утрьох ©м високо лiталось!
   I так у свiтi хороше було!

   III
   А поруч жив сусiда-завидюх.
   Стояла в нього на два ганки хата.
   Добра усякого - аж розпирало
   Суцiльний мур.
   Лиш де-не-де у шпари
   Вужами витикалися антени.

   Дiтей у нього не було.
   Зате
   Мав сад, задушений глухим парканом.
   (Той сад здаля минали солов'©).

   Собаки не любили його, страх!
   Тому й ходив завжди з цiпком дебелим,
   А де ступав,- там не росла трава...
   _
   * * *_
   Якось опiвночi петляв по луках:
   Щось крадене за пазухою нiс.
   Аж гульк - з туману виринула з'ява.
   То був журавлик.
   Вiн до чоловiка
   За звичкою довiрливо iшов.
   (Бо думав же - л ю д й н а)...

   Зеленим люто засвiтились очi:
   "Ага, так ось хто вистежив мене?!
   То на ж тобi!" - Цiпок зловiсно свиснув.
   I тiльки зойк злетiв. I... обiрвавсь.
   _
   * * *_
   Iшов по луках весело юнак
   На зустрiч iз сво©м цибатим братом.
   Та зопалу об щось м'яке спiткнувся.
   Пiд ноги глянув - сполотнiв, як мiсяць:
   Лежав долiлиць мертвий журавель.
   Припав до нього
   i сахнувся дико,
   Коли у мертвiм оцi журавля,
   Як в дзеркалi, сво╨ лице угледiв,
   Що просто на очах старiло важко:
   Одна по однiй зморшки проступали,
   Кришились зуби, западали щоки,-
   I вiн ставав столiтнiм, древнiм дiдом.
   А потiм щось пiд серцем обiрвалось,
   I сич зареготав, як потурнак:
   "Уже тобi нiколи не лiтати!"
   Повiв незрячим поглядом.
   Нараз
   Опiкся оком об цiпок терновий -
   I все до скрику зрозумiв. Усе!
   IV
   Сусiда саме, приховавши кражу,
   Уже до сну збирався.
   Коли це
   Примарно тихо прочинились дверi,
   I хтось нечутно перейшов порiг.
   Вiн придивився - i здерев'янiв:
   Стояв юнак, сивiший вiд туману,
   З обличчям сiрим, як сира земля,
   А з правого плеча звисало в нього
   Замiсть руки
   надламане крило.
   Повiльно, нiби в напiвзабуттi,
   Вiн лiвою господарю простяг
   Цiпок терновий... у кровi по лiкоть.
   "Не я! - завив господар, наче вовк,-
   Свят-свят, не я!!!" -
   вiн кинувсь до дверей
   I остовпiв: як завше,
   на колоду
   Вони запертi наглухо були.
   Нiкого. Тихо-тихо, як у ямi...
   Щовечора усi, як ╨, замки
   Перевiряв руками i зубами,
   Але щоразу, саме опiвночi,
   На роковiм дванадцятiм ударi
   Незрима сила прохиляла дверi,
   I на порозi виростав юнак
   З обличчям сiрим, як сира земля,
   Сивiший вiд туману.
   А з плеча
   Замiсть правицi
   важко опадало
   Крило.
   Повiльно, нiби в напiвснi,
   Лiвицею господарю пiдносив
   Цiпок терновий... у кровi по лiкоть...
   Щоночi дядько, як у пастцi вовк,
   Метався, бився об замки пудовi,
   Нiкого не знаходячи.
   I врештi
   Зламався, як цiпок... у лiктi.
   _
   V
   Одного дня, обходячи людей,
   Поза хатами вiн прокравсь до суду
   I, захлинаючись, шептав:
   "Це я!
   Це я... убив.
   О, знову вiн iде

   По мене, т о й...
   з крилом замiсть руки!
   Сховайте... А як треба - посадiть.
   Та тiльки ж не навсправжки,
   а для ока.
   Мо', пересиджу, доки той... забуде!"

   * * *_
   Старий суддя замислено дививсь
   Кудись далеко, може, аж... за Ельбу.
   У нагороднiй планцi ордени
   На пiджачку плiч-о-плiч спочивали.
   Коли зарослий, вовкуватий дядько,
   Як злодiй, скрадливо переступив
   Крутий порiг суворо© кiмнати,-
   Криваво засвiтились ордени,
   Усi як ╨. А ©х було дванадцять.
   Суддя дививсь повз дядька. Говорив,
   Мов сам до себе: "Бач, схотiв чого:
   В тюрмi сховатись. Пересидiть кару...
   Не вийде, дядьку,
   Ти таке вчинив,
   Що i статтi у кодексi нема╨,
   За котрою судили б ми тебе.
   Ти ж найсвятiше - небо,- дядьку, вбив.
   А це вже вище вiд людського суду.
   Хiба що совiстю тебе скарать?
   Так i ©© ти вже давно продав
   Втридорога... iз салом на базарi.
   Ото хiба iще зостався страх.
   То хай хоч страх тебе щодня вбивав:
   Вiн, слава богу, не пiдсудний нам!"
   _
   * * *_
   Потяглися журавлi вдалеч плавко.
   Доганяв ©х листопад за селом.
   Тiльки сивий чоловiк тихо плакав,
   Юний... сивий чоловiк нiмо плакав
   З перебитим у лiктi крилом.



   ПIСНЯ

   Розпрягайте, хлопцi, лiтаки:
   Хай-но спочивають, роботящi.
   Гарно воно в небi,
   а таки
   Вдома, на землi, ©й-богу, краще.

   Накричавсь до хрипу шлемофон.
   Нагулись мотори до агонiй...
   Може б, хто згадав хоч упiвтон
   Давню: "Розпрягайте, хлопцi, коней"?

   ...Тихий вечiр травами котив.
   Льотчикам натомлено дрiмалось.
   Старший спогадав старий мотив,
   Молодi крилом прилаштувались.

   А один замислено мовчав,
   Оповитий маренням, як димом.
   Щось йому далеке ув очах
   Засвiтило нетутешнiм дивом

   Так, немов зiйшлись усi вiки,
   Стали округ пiснi в оболонi.
   ...Паслися, мов конi, лiтаки.
   Наче лiтаки, летiли конi.



   ПIСНЯ ПРО МАТIР

   Посiяла людям
   лiта сво©, лiтечка житом,
   Прибрала планету,
   послала стежкам споришу,
   Навчила дiтей,
   як на свiтi по совiстi жити,
   Зiтхнула полегко -
   i тихо пiшла за межу.
   - Куди ж це ви, мамо?! -
   сполохано кинулись дiти,
   - Куди ви, бабусю? -
   онуки бiжать до ворiт.
   - Та я недалечко...
   де сонце ляга╨ спочити.
   Пора менi, дiти...
   А ви вже без мене ростiть.
   - Та як же без вас ми?..
   Та що ви намислили, мамо?
   - А хто нас, бабусю,
   у сон поведе по казках?
   - А я вам лишаю
   всi райдуги iз журавлями,
   I срiбло на травах,
   i золото на колосках.
   - Не треба нам райдуг,
   не треба нам срiбла i злота,
   Аби тiльки ви
   нас чекали завжди край ворiт.
   Та ми ж переробим
   усю вашу вiчну роботу,-
   Лишайтесь, матусю.
   Навiки лишайтесь. Не йдiть.
   Вона посмiхнулась,
   красива i сива, як доля,
   Махнула рукою -
   злетiли увись рушники.
   "Лишайтесь щасливi",-
   i стала замисленим полем
   На цiлу планету,
   на всi поколiння й вiки.



   ПОХОРОН УЧИТЕЛЯ

   Пам'ятi Олексiя Антоновича Вовнянка

   Як несли його тихо в нове житло
   По бруку, по бруку, по бруку,-
   Був мiсяць май. Сонце пекло.
   ...Мерзли руки.

   Сизий пил опадав на хрести перехресть.
   Зiтхали старi: вiдмучивсь.
   Шепотiли тополi. Фальшивив оркестр:
   Грали учнi.

   А коли проминали школу i сад,
   Молода... молоденька антонiвка
   Пiдiйшла до труни, сахнулась назад:
   - Олексiю Антоновичу?!

   Та чи вiн не почув, чи удав, що спить,
   Бо несли його високо-високо,
   Тiльки пальцi, здавалось, ворухнулись на мить,
   Наче листя, на жовтнi висохле.

   Обiч шляху тулилися скромно авто.
   Шоферюги, на слово колючi,
   Сигарети ховали в рукав. Бо то
   Були його учнi.

   Затихали у хатах дрiмучi сварки,
   Видихалися чвари ядучi.
   I стояли сумирно дебелi дядьки -
   Його першi учнi.

   А один, що сивухою очi залив
   I таке - не при дiтях - варнякав,
   Як побачив його, ураз прохмелiв
   I по-людськи заплакав.

   А один генерал, увесь в орденах,
   Що звитягою смерть перевершив,
   Прочитав телеграму. Збiлiв, як стiна,
   Вперше...

   Я додому прийшов. Похиливсь, як верба.
   Триста лих менi дивляться в вiчi.
   То за вiщо ж до всього ще й ця журба?
   Ах, за вiщо, за вiщо, за вiщо?!

   Як могли ви, учителю, вмерти, коли
   Менi й так до нестями прикро?
   Я ж вам вiрив, як Богу.
   Менi ви були
   За Отця, i Духа, i... приклад.

   Та коли б хоч вiтрища ламали кущi
   Чи осiння осмута висла,
   Та коли б хоч лили трафаретнi дощi,-
   А то ж май зацвiта, як пiсня!

   Вiн сказав:
   - Не вдавайся до самобиття.
   Не спiши головою з кручi.
   Я тому саме в травнi лишаю життя,
   Щоб його цiнували учнi.



   УРОК

   I

   Якось брiв я звiльна полем,
   весь заглиблений у себе.
   Поле тихло, нiби лебiдь,
   що на осiнь вiдлюбив.
   Та й не згледiвсь,
   як уплив
   я в голубу тональнiсть неба.
   В пролiсковiй темi неба
   всесвiт дихав голубим.

   Голубим я став, як голуб
   iз небесно© купелi.
   Став я зовсiм невагомий,
   нiби вечорова тiнь.
   Все минуле проминуло
   спраглим видивом пустелi,
   все мо╨ сумне й веселе
   одлетiло в голубiнь.

   Десь у мене за плечима
   мiсто млявi сни бороло:
   важко чахкали заводи,
   тонко звискував метал.
   Там без лагiдних пiвтонiв
   кут вривавсь раптово в коло,
   коло рiзко розгиналось
   в прямовисну магiстраль.

   Думав я, що все на свiтi
   тонко з'╨днане у сутнiм:
   все на свiтi творить в зладi
   неперервний колобiг.
   Думалось:
   коли б не знав я
   мову мiста прямокутну,
   то округлу тишу поля
   вже пiзнати б я не змiг.

   Ще додумалося: в громi
   молодих прокатних станiв,
   у засмаглих дужих буднях,
   в пропотiлих сорочках
   мiсто творить тишу поля
   ув оправi фiлiграннiй,
   носить нiжнiсть, як дитину,
   на сво©х важких руках.

   Думав я, що в кожнiм серцi
   ╨ сьогоднi, вчора й завтра.
   ╙ минуле i сучасне,
   перевтом гiркий вантаж.
   Думав: от би вiдшукати
   мiсто на учнiвськiй картi,
   щоб те мiсто мало тихий,
   акварельний антураж.

   От Венецiя, скажiмо,
   голуба, немов гондола,
   а чи Рiо-де-Жанейро,
   як гарячий помаранч.
   От би з'©хать з пiрамiди,
   як в дитинствi - iз стодолi
   прямо в казку,
   проминувши
   су╨ту, i смiх, i плач.

   От лягти б на дикiм пляжi,
   як Адам один, без ╙ви,
   i, забувшись, наслухати,
   як осiнньо спить Париж.
   Чи, обнявши стан гiтари,
   завернути в... Крагу╨ваць.
   (Стiй! Я ж думав - до Мадрiда
   Крагу╨ваць? Що це й звiдки?
   Я вас не просив у вiрш!)

   Чи лягти пiд крону лавра,
   вiчного, як слава, древа...
   "Кр-рагуеваць!" -
   знову рiзко
   полоснуло, нiби нiж...
   "Кр-рагу╨ваць!" -
   нiби черга автоматна.
   (Кар-ркнув вор-рон. Хр-руснув чер-р-реп.
   ...Р-розколовся вiрш).

   Пам'ять блима, наче ватра...
   Де це? Де це? Де ж це? Де?!!
   Карту... Карту! Дайте кар-рту!!!
   Серце, тихше. Тихше, серце!
   (Автомат - у центр грудей).

   Цвинтар... парти... цвинтар... парти...
   Карта:
   Париж, Афiни, Белград...
   Кр-ра-гу-в-ваць.
   Югославiя
   (Будьте ж проклятi ви, карти! I той...
   день).
   Поховали без оркестрiв.
   Пульс востанн╨ дзьобом: тук...
   (Ах, маестро. О маестро!
   Та маестр-ро, дайте ж звук!)

   Тихше. Тиша кане в камiнь.
   В тишi - зламане крило.
   Все ж забуте пiд роками,
   все ж травою поросло.
   Що ж ти тягнешся руками
   до мойого серця, пам'ять?
   Все ж минуло, все опало,
   все ж травою поросло.

   Тридцять рокiв одмiнилось.
   Скiльки згадувати можна?
   Оновилось поколiння,
   возродивсь втридцяте свiт.
   Вже сини нащадкiв носять,
   як знамена переможнi.
   "Ви од пам'ятi,- хтось хлипа,-
   хоч онука вбережiть".
   ...Може й справдi: хай та пам'ять
   в нашiм серцi вiдболить?
   II
   Син прийшов iз школи.
   Гучно полетiв портфель пiд стiл.
   Перед люстром окрутнувся.
   Скоса зиркнув у вiкно.
   За балкон комусь петитом
   та╨мниче засвистiв.
   Став нiвроку. Чуб - на плечi.
   Джинси, списанi з кiно.
   Я сказав педагогiчно:
   "Прибери портфель на стiл".
   Вiн лiниво нахилився, буркнув: "Ну, почавсь урок".
   "Пробачай менi, шановний,
   але перше, нiж свистiть,
   ти б нам з матiр'ю повiдав,
   як з оцiнками, синок?"

   Вiн скривився: "Ат, набридло,
   я ж казав, що все гаразд".
   Я нахмуривсь традицiйно:
   "Ти б, шановний, тон змiнив,
   це тобi не в класi, хлопче,-
   нагадаю в котрий раз.
   Я тобi не однокашник..."
   "Добре, тату. Зрозумiв".
   Сiрi очi. Бiлобровий. Вже пiд носом - перша тiнь.
   (Iнтересно: цiлувався? Я ж у восьмiм...
   Ат, було).
   "Зна╨ш, цей географ, тату..."
   "Ти менi цi речi кинь!"
   "Ця iсторичка..."
   "Ти знову за сво╨, менi на зло?!"
   (А пiдтекстом, пiдсвiдоме
   через пам'ять, мов крiзь мрево:
   "Крагу╨вац ь".

   Як вони тодi сидiли:
   парами а чи по тро╨?
   Про вiйну Столiтню вчили
   а чи про падiння Тро©?

   Чи й вони, як ми,
   на партi iмена сво© лишали?
   А можливо, що по картi
   короля свого шукали?..)
   I сказав йому повчально:
   "Географiю завжди
   треба, сину, добре знати:
   вчення - свiт, невчення - тьма".
   Посмiхнувся вiн скептично,
   гумку пожував: "Зажди.
   То колись, у вашi роки...
   Зараз бiлих плям нема.
   Взяв собi квиток у касi,
   i лети, а хочеш: ©дь".

   Я постукав пальцем строго:
   "Слухай, хлопче, i мовчи.
   (Боже, як йому, напевне, я повчаннями набрид!)
   А. iсторiю,- натиснув,- особливо, сину, вчи".

   Що ж,- зiтхнув,-
   ти завше правий: роки, досвiд i т. iн.
   Але все ж дозвольте, врештi, вам запитання одне.
   Тiльки: цур! На цей раз, батьку,
   йде розмова двох мужчин.
   Я уже давно дорослий. Ти прогавив десь мене".

   До паска потягся звично...
   i вiд подиву осiв:
   Вперше я помiтив раптом, що ми зростом нарiвнi.
   Господи, коли ж це сталось?
   Певне, й справдi я ослiп:
   вiн уже дорослий зовсiм!
   Хто ж простить мене менi?!

   "Слухаю,- сказав я хрипло.-
   Викладай усе як ╨".
   "Треба знать усе, ти кажеш. А задумайсь-но на мент:
   от iсторiя, скажiмо.
   Що вона менi да╨?
   Ну, було щось. Ну, минуло.
   А життя ж iде вперед!
   От розсудимо тверезо:
   раз було, то вже нема?
   А коли нема,
   що з того: сталося воно чи нi?

   Зараз, тату, космос кличе.
   Там проблем у мене тьма.
   Ну, яке ракетi дiло,
   що було в старовинi?!
   Чи були троянськi вiйни,
   чи тих во╨н не було б,
   все одно злетить ракета,
   бо в мо©х руках ключi.
   Ти пробач, що викладаю я свою програму в лоб.
   I, коли я помиляюсь,
   доведи, а не кричи".
   * * *
   Все довкруг, як мусить бути:
   входить вечiр, мерхне даль.
   Зiйде сонце. Зайде сонце.
   А затим настане нiч.
   Як банально! Як прекрасно
   все округлено в спiраль
   гармонiйно:
   так було вже
   тисячу тисячорiч.

   О стрункий свiтопорядок -
   чергування вiчний плин!
   Все так мудро у природi:
   день - за нiччю, нiч - за днем.
   Батько, роль свою скiнчивши,
   вiдда╨ нащадкам кiн.
   Все мина╨, промина╨:
   день - за нiччю, нiч - за днем.
   Iдеальний ритм природи:
   батько вбитий,
   я - живу.
   Ах, який свiтопорядок:
   ну, поплакав - i забудь.
   О жорстокий ритм природи:
   вбитi
   падають в траву!
   О змi©на мудрiсть кола:
   ну, поплакав - i забудь.
   Що ж ти тягнешся руками
   до мойого серця, пам'ять?
   Все ж минуло, все опало,
   все ж травою поросло!

   "Може, сину, й не було?"
   "Може, й не було.
   А... ти про що?"

   III
   "Та... просто згадалось. Стривай, а яке сьогоднi число?"
   "Ха! - соковите зареготав.- Не iронiзуй, батьку,
   двадцяте жовтня.
   Ти ж завтра iменинник".
   "Хо-го! - вiдгукнувсь я у його стилi.- Все ж хоч
   одну дату ти таки пам'ята╨ш. А ще кажеш: до чого
   менi та iсторiя!" "Отаким, старий, ти менi подоба╨шся...
   в гуморi". "Ну, ще б пак! Завтра ж я народився.
   Власне, в нiч з 20 на 21 жовтня 1935 року".
   "0це точнiсть! Ану, загляньмо в календар: о котрiй там
   сходило i заходило сонце? В житт╨писi великих кожна
   деталь - на вагу золота",- вiн потягся до календаря,
   веселий i нахабно юний.
   "Не треба..." - перепинив я йому руку.
   Лiниво знизав плечима:
   "А то чому?"
   "Там... кров".
   "Та ти що-о?! - вiдсахнувся од мене ошелешено.-
   Яка... кров? Де? Нiчого не розумiю".
   "Зараз поясню, сину... документально: "В нiч з 20 на
   21 жовтня 1941 року карателi пiд орудою майора
   Кенiга вдерлися в мiстечко Крагу╨ваць i розстрiляли сiм
   тисяч чоловiк. Серед них - триста гiмназистiв.
   ©х вели на смерть покласно, на чолi з учителями..."
   "А де цей... Крагу╨ваць?"
   "В Сербi©. За сорок верст вiд Белграда, сину.
   А ти кажеш: що менi та географiя".
   "Ну, до чого ж тут географiя! Не про це зараз... Я просто
   хочу сказати: це ж випадковий збiг, i то лише в днях.
   Ти ж народився за шiсть лiт до... цього".
   "Е, нi, сину, у цьому свiтi - ти ж учив - усе зв'язане:
   причина - наслiдок, день i нiч, народження й смерть,
   куля i вказiвний палець. День мого народження, як i
   нiч смертi Крагу╨наця, увiйшли у вiчний колобiг народжень
   i смертей, ставши клiтинами свiтобудови. Нiщо
   не зника╨ в цьому свiтi, сину. Закон збереження матерi©
   i... пам'ятi. Придивися пильнiше: на мо©й сорочцi - кров".
   "Облиш, тату! Це вже... мiстика. Менi страшно, тату".

   IV
   "Не бiйся. То Пам'ять ста╨ при свiчi.
   Он тiнi якiсь ворухнулись вночi.
   I жахом дихнула руда каламуть.
   I чоботи з ночi, як фатум, iдуть.

   Нема╨ облич. Тiльки вишкiр зубiв.
   Та усмiх кривий на арiйськiй губi.
   Стиска╨ться коло, як защморг, ривком..."
   "О, тату! То ж вiтер гуде за вiкном".

   "Ось Кенiг пiдносить правицю:
   "Moment!"
   У компасi стрiлка дзвенить, як стилет.
   I карта тремтить, як в Освенцiмi плац.
   I око свинцеве - над Крагу╨ваць".

   "О тату, це просто здалося тобi:
   То гнуться дерева в осiннiй журбi".

   Педантичний арi╨ць (в пунктуальностi -
   теж своя грацiя)
   З чисто прусською точнiстю зводить
   дiтей iз-за парт.
   I в колонах по тро╨ веде ("Liebe Kinder! *
   Дистанцiю").

   Акуратно,
   покласно на цвинтар,
   в сумний
   листопад.
   "Iдуть, як до школи. В портфелях -
   книжки.
   ___________________
   * Любi дiти! (Нiм.)_

   Снiданки завбачно поклали батьки.
   I зошит в клiтинку на перший урок.
   I вчитель суворо вирiвню╨ крок.
   Над свiжими ямами - глина руда..."
   "О тату, не треба! То ж лист опада".

   "Шiсть тисяч сiмсот вже вростають у грунт,
   А триста... на цвинтар покласно iдуть.
   Географ, немов на уроцi, сказав:
   "_А зараз ви бачите гору Триглав".
   I важко плечем ворухнула гора:
   "Вбивають людей, та народ
   не вмира".
   Iсторик старий повернувсь до дiтей:
   "А зараз ви Косовим полем йдете.
   Тут пращурiв наших, обагривши схiд,
   косив ятаганом султан Баязiд".
   I важко плечем ворухнула гора:
   "Вбивають людей, та народ
   не вмира".
   "А триста по Сербi© мовчки грядуть..."

   "О тату, то ж гуси у небi пливуть".

   "Зiрвавши мости, як бинти iз грудей,
   мета╨ться Тиса: "Куди ж ви... дiтей,
   Куди ж ведете ви невинних дiтей?"

   ...Невинних дiтей?!

   Комендант Яновського табору (це недалеко, у  Львовi,  сину)  штурмфюрер
Густав Вiльгауз  у  спортивному  азартi  стрiляв  iз  автомата  з  балкона
канцелярi© у в'язнiв, що працювали в майстернях, потiм  передавав  автомат
сво©й дружинi, i вона теж стрiляла. Iнколи, аби
   потiшити дев'ятирiчну доньку, Вiльгауз примушував пiдкидати  в  повiтря
2-4-рiчних дiтей i стрiляв у них. Донечка плескала в долоньки  (боже,  яка
невиннiсть!) i
   кричала: "Тату, ще, тату, ще!" - i вiн стрiляв. Вiдтодi, сину,  коли  я
бачу на фресках Софi© бiлокрилих янголят, менi хочеться запитати  ©х:  "Ви
часом... не з Янковського табору?"

   Зiрвавши мости, як бинти iз грудей,
   мета╨ться Тиса: "Куди ж ви... дiтей?!"

   ...Фiнал наближа╨ рокована грань.
   На каски росою спада╨ туман.
   I в цьому фiналi, як лiтера "Ф",
   рядок почина╨ руде галiфе.

   Порядок для Кенiга - понад усе:
   "Дистанцiю, серби! Куди вас несе?!
   Покласно, слов'яни! Учiться, скоти,
   хоч зараз порядок i час берегти!"

   I перша колона ступа╨ на пруг..."
   "О тату, я чую: змика╨ться круг!"

   Директор гiмназi© рветься на смерть:
   "Пустiть до дiтей! Я ж учитель i серб!"

   А Кенiг регоче: "Куди тобi? Weg! *
   Ми цiлим в майбутн╨, ти ж -
   Plusquamperfekt" **.

   Директор вiдрiзав: "Ти знай свiй курок:
   Jedem das Seine***. У мене - урок.

   Хлоп'ята! Лишилось нам кiлька хвилин.
   З усiх вам урокiв я вибрав один.
   Хай править нам цвинтар однинi за клас:
   Iсторiя, дiти, сьогоднi у нас.
   Сьогоднi не гоже пiдносити рук..."
   "О тату, я чую: змика╨ться круг".
   "Оцiнка ╨дина - для мене й для вас.
   ©© об'╨ктивно нам виставить час.

   Тож перше: пiд оком холодним вiйни
   уже ви не дiти. Затямте, сини!
   Уже ви не просто родинний оплот,
   а во©ни, хлопцi. За вами - народ.
   Судьба ваша вписана в святцi хоругв".
   "О тату, я чую: змика╨ться круг".
   _________________
   * Геть! (нiм.) __
   **_ Давноминулий час (нiм.).__
   ***_ Кожному сво╨ (нiм.)._

   "Вам холодно, хлопцi? Так завше було,
   коли одинокiсть студила чоло
   i око свинцеве прискалював крук..."
   "О тату я чую змика╨ться круг".

   "На кожному словi даю собi звiт:
   усiм було страшно лишати цей свiт.
   Ба навiть геро╨м найвищих орбiт -
   i ©м було жаль полишать бiлий свiт.
   О як ©м хотiлось гукнуть: "Промини!"
   Так чом же, пита╨ш, геро© вони?

   На кожному словi даю собi звiт;
   геро© в собi вiдчували весь свiт.
   I те вiдчуття ©м ставало за щит:
   хоч вiн упаде так стоятиме ж
   свiт!

   Тож в Косовiй полi султан Баязiд
   не просто на серба iшов, а на свiт.
   I кожен iз сербiв давав собi звiт:
   хоч вiн упаде, та стоятиме ж свiт,
   Не треба, слов'яни, пiдносити рук..."
   "О батьку, я чую - завершився
   круг".
   "Он Кенiг пiднявся на колонах чобiт,
   в прицiл назираючи вiчнiсть i мить.
   I дума, що от вiн натисне курок
   i крапкою кулi закiнчить урок.
   Нещасний! Чи вiн одда╨ собi звiт,
   що ми впадемо, та стоятиме ж свiт?!"

   А Кенiг регоче: "Облиште слова!
   Слова перед кулями, дiду,- трава.
   Я просто зведу автомат на живiт -
   i в яму, старий, i тебе, i твiй свiт.
   I це вам потвердять шiсть тисяч сiмсот,
   а вiн тут розводить про честь i народ!"

   Учитель замислено глянув в зенiт
   i тихо сказав, а почув увесь свiт:
   "Як рiд i Вiтчизна - всього лиш слова,
   то що вам говорять... Б╨лград i Москва?
   Майоре! А пам'ять в якому ряду?"
   I Кенiг темнi╨ ураз на виду:

   "Старий, ти занадто далеко зайшов.
   Зненавистю тхне вiд тво©х пiдошов.
   Ти добре намацав, де в мене болить,
   але не тобi нашу долю судить.
   Iсторiю звершую я i курок.
   Ти, дiду, почав. Я ж закiнчу урок!"
   I око холодне прискалив, мов крук...

   "О батьку! Ти бачиш: я входжу в цей круг".

   Директор зiтхнув: "Наша вiчнiсть сплива.
   Хай першими стануть останнi слова:
   братове! Нам вибив фатальний дзвiнок.
   Я вчив вас уперше творити свiй крок.

   Та знайте:
   останнiй ваш крок на путi
   не менше важливий, нiж перший в життi,
   бо вiн увiнча╨ спiраль, як виток,
   з якого нащадки творитимуть крок
   до iстини з iстин, якiй не зiтлiть:
   "Людина впаде, так стоятиме ж свiт".

   Слов'яни! Синочки... Мужайтесь... Пора.
   Ми - смертнi. Та знайте: народ не вмира!"
   Солдати зловiсно стоять, як мерцi,
   у Кенiга кров вигаса на лицi.
   Вершина Триглав небозвiд пiдпира
   велико© правди: "Народ не вмира".
   Гримить над лiтами,
   як доля, дзвiнок:
   то сину, скiнчившись,
   почався урок.

   Якось, сину, брiв я полем,
   весь заглиблений у себе.
   Поле тихло, нiби лебiдь,
   що на осiнь вiдлюбив.
   Та й не згледiвсь, як уплив я
   в голубу тональнiсть неба.
   В пролiсковiй темi неба
   всесвiт дихав голубим.
   Думав я, що в кожнiм серцi
   ╨ сьогоднi, вчора й завтра.
   ╙ минуле i сучасне,
   перевтом гiркий вантаж.
   Думав: от би вiдшукати
   мiсто на учнiвськiй картi,
   щоб те мiсто мало тихий
   акварельний антураж.

   Думав: ╨ велике право
   одпочить пiд лавром свiту
   всiм, хто в тiй вiйнi жорстокiй
   нiс страждання на плечах.
   Думав: нам за всiх дiсталось,
   то нехай хоч нашi дiти
   не зазнають навiть тiнi,
   навiть пам'ятi меча.

   Тiльки ж все у цьому свiтi
   тонко з'╨днане у сутнiм:
   за непам'яттю онукам
   скепсис зазира до вiч.
   I тодi для них могили -
   просто плити прямокутнi,
   просто символи байдужi
   проминулих вiковiч.

   Ти прости менi сьогоднi
   за урок жорстокий, сину,
   я поклав на тво© плечi
   пам'ятi страшний вантаж.
   Я боргiв не правлю, сину.
   Ти нiчого нам не винен.
   Боржники i кредитори -
   то непевне дiло, зваж.

   Але ж пам'ять... Ма╨ пам'ять
   зоставатись, як осердя.
   Ми вiд не©, наче вiти,
   що вчувають корiнь свiй.
   Пам'ять вiри. Пам'ять роду.
   Пам'ять прапора i серця.
   Лиш по пам'ятi в людинi
   пiзна╨ Людину свiт.

   Одягай модернi джинси...
   Суть не в джинсах i чупринi.
   Мила зрадить, друг полишить -
   серце з туги заболить.
   Та коли людину нагло
   пам'ять свiтова покине,
   можна з гиком й у вiзитцi
   рачки гнати в неолiт
   чи ввiгнати в серце чергу,
   вперши автомат в живiт".

   V
   Став нiвроку. Чуб - на плечi.
   Джинси, списанi з кiно.
   Тiльки щось нове з'явилось
   у криницях сiрих вiч.
   Щось поглибшало. Зболiло. Сiллю випало на дно.
   Десь далеко за безжур'ям диха сивиною нiч.

   "Слухай, батьку,- вiн доросло доторкнувсь мого плеча.
   Якось зовсiм по-новому подививсь менi в лице.-
   Чу╨ш, тату, до сьогоднi я цього не помiчав:
   Як же ми з тобою... схожi!
   Дерево i... деревце.-
   Пальцями торкнувсь волосся:
   - Бач, а в тебе... сивина.
   Як я довго йшов до тебе, заблукавши десь... колись.
   Крiзь бездумнiсть та байдужiсть,
   через перший грiх вина.
   Аж на день тво©х народин в... Крагу╨вацi зiйшлись.

   Не тремти: я не зломлюся. Бачиш, я пiшов у рiст.
   Не стели менi солому на мульКий i гострий брук.
   Дай менi самому з болем упiзнати болю змiст.
   Ти не бiйсь мене впустити у всесвiтнiй вiчний круг.

   Хай ударить в крила вiтер. Хай мороз мене сiче.
   Хай вiдчую, як у жилах кров твоя в менi тече.
   Не спiши мене од бурi затулять сво©м плечем:
   маю ж я колись
   майбутн╨
   взяти на сво╨ плече!

   Я тебе сьогоднi вперше так побачив... аж болить.
   Я себе сьогоднi вперше по-новому пiзнаю.
   Щось менi пiд серцем, батьку, так пронизливо дзвенить!
   Чи не я то триста першим... в Крагу╨вацi стою?"

   "Не треба, сину. Я не хотiв цього. Менi страшно".

   "Не бiйся: то пам'ять ста╨ при свiчi.
   Ти чу╨ш, як скиглять зловiсне сичi?
   Цей шерхiт... цей шелест надламаних крил...
   То книги печально ростуть iз могил.

   Поранений Гете схилився, як вiть:
   "'Wer reitet so spat dursch Nacht und Wind?"*
   I Шiллер, вжахнувшись, кричить вiддаля:
   "То Кенiг пiдняв на багнет немовля!
   О, де ж ми з тобою, Вольфгангу, були,
   як нацiю нашу... на розстрiл вели?!
   Вiн, може, й простить нас, невичерпний свiт,
   та пам'ять, Вольфганг... чи вона ж вам простить?"

   Ворушиться грунт... розверза╨ться грунт!
   То триста з дев'ятого круга встають.

   (Поховали без оркестрiв.
   Пульс востанн╨ дзьобом - тук...
   Ах, маестро. О маестро!
   Та маестр-ро, дайте ж звук!!!

   Вдарте, оркестри,
   щоб крига на полюсi трiсла,
   громом страшним сколихнiть в праосновi цей свiт,
   щоби ожив i сльозою людською умився
   меморiальне холодний лабрадорит!

   Вбитi в Обухiвцi **,
   спаленi люто в Капрiвi ***,
   мертвi з Хатинi й Сонгмi,
   iз кривавих усюд,
   Встаньте iз праху
   в святому i праведнiм гнiвi
   на всепланетний суд!
   _______________
   * Перший .рядок з балади Гете "Лiсовий цар".
   ** Обухiвка - село на Полтавщинi, що в роки вiйни  _зазнало  _трагiчно©
долi Лiдiце.
   ***  Капрiвi  -  село  в  Намiбi©,   _разом   з   мешканцями   _спалене
_пiвденноафриканськими расистами.

   Полеглi зiтхнули: "Ми звершили суд.
   Ви краще живим не давайте заснуть").

   А триста грядуть на рокований пруг.
   I я з ними входжу у вiчностi круг.
   Учитель пiдняв, наче долю, дзвiнок:
   "Народи! Нас пам'ять зове на урок!"

   Директор iз учнями входить в гранiт,
   I я серед них о шiстнадцяти лiт.
   I все, як тодi... Навiть глина руда".

   "О сину, отямся - то ж лист опада".

   "I Кенiг курок ошалiло натис,
   та вмер автомат, бо закiнчився диск
   у нiч, коли, зсунувши смерть на живiт,
   стрiляв у дiтей, поцiляючи свiт.
   А пам'ять гримить менi в скронi,
   як ртуть;
   "Ти владен простити, але - не забуть
   записаний юною кров'ю урок:
   з останнього кроку ©х - перший твiй
   крок.

   То правда свята,- ти да╨ш собi звiт,-
   що дiти впадуть, а стоятиме свiт,
   та ма╨ш вiдчути плечем терезiв,
   що свiт цей поважчав у триста разiв.
   Хай Кенiг сво╨ вiдстрiляв того дня,
   а що, коли хтось йому диск помiня?"

   "Все у цьому свiтi, сину,
   тонко з'╨днане у сутнiм.
   Все в гармонi© нещаднiй
   вiчний колобiг вершить.
   Коли Кенiг у Сантьяго
   диск новий вганя╨ люто,
   то в Обухiвцi й Хатинi
   мертвим i живим болить".

   "Все на цiй планетi, батьку,
   жорстко з'╨днане у сутi!
   Куля вилiта осою
   з пальця право© руки.
   I коли "фантом" на джунглi
   у пiке заходить круто,
   то у нас, як в сорок першiм,
   у хатах летять шибки.

   Гримить менi пам'ять у серце, як ртуть:
   "Ти владен простити, але - не забуть".
   Беру, як меча, твою пам'ять до рук,
   щоб зло не прокралось у вiчностi круг.

   Спасибi, мiй тату, тобi за урок..."
   "Спасибi, мiй сину, тобi за урок.
   Я чую крiзь плин, як останнiй мiй крок
   ввiходить у перший твiй крок".



   ДИВОВИЖА

   Про свiт увесь казати не берусь,
   а все ж траплялась i менi нагода
   у свiтi многоликiм побувати,
   що гув, як вулик, у стонадцять мов,
   дивуючи одмiннiстю ландшафтiв,
   повiр'©в, рас, i рис, i кольорiв.

   Та з-помiж див, дивин i дивовиж -
   одне -
   нiяк збагнути не в спромозi.
   I щоб сказати: надто вже замудре,
   так нi ж - простiшого дарма й шукати!

   ...╙ тип людей, чи, пак, стереотип,
   що зустрiча╨ться у кожнiм кра©
   клiшований:
   в Канадi чи у Штатах,
   в Японi©, на Фiджi чи в Парижi
   (немовби ©х з держави у державу
   везуть поперед тебе: тiльки вчора,
   зда╨ться, у Нью-Йорку розвiтались,
   а вiн уже у Бельгi© стрiча╨,
   хоч в iншiм стро©, а з лиця - той самий).

   З ним вельми легко увiйти в контакт:
   говорить мовами усього свiту,
   достоту жодно© не знаючи.
   Одначе

   для дiла - саме стiльки, скiльки треба.
   (Для серця ж...
   А до чого тут воно,
   коли про дiло йдеться?)

   Як правило, натурою широкий,
   без комплексу мiсцевих сентиментiв,
   вiн незлобливо, зверхньо посмi╨ться
   над вашим i тутешнiм пережитком,
   чи, "хай по-тво╨му,патрiотизмом".
   Обнiме широко,
   через мо╨ плече
   на власну позираючи лiвицю
   з годинником японським: чи не довго?
   I тiльки вже бiля самого трапу,
   одвiвши очi, кине мимохiдь:
   "Ну, як воно ведеться там у нас...
   У вас, пробачте, як тепер живеться?"
   I, схаменувшись, похапцем накле©ть
   зневажний смiх модерного хлопчини,
   що вчасно збувсь на©ву хутiрського;
   "Усе ще там... про корiнь гудемо?"
   I, жестом мiжнародним поплескавши
   по рукавi, пластмасове докине:
   "Ну що ж, давай... Лети в сво╨ гнiздо.
   Салют усiм!" - i кроком дiловитим
   господаря, вважай, усього свiту
   сягнисто рушить у людський загал.
   I тiльки на якомусь перехрестi,
   упевнившись, що я його не бачу,
   вiн раптом опаде, немов листок,
   прибитий вiтром iз чужого саду.
   Прижухло-сiре, в кожнiм регiонi
   однакове, притерте до ландшафтiв,_
   розтане мiж вiдсталих автохтонiв,
   що поспiшають до свого гнiзда.
   Вiд них несе мiцним робiтнiм потом,
   чужим вином, на©дками чужими,
   якi для кожного iз них - сво©.
   I, доторкнувшись ©х живо© плотi,
   воно зiв'яне, як стара газета,
   прочитана i кинута в смiтник.
   ...Сто©ш, розгублений: чи був насправдi?
   Та був же, але наче... й не було.
   I тiльки у бензиновому смозi
   лишився присмак диму сигарети
   та в присмерку - якiсь чи то двi крапки,
   чи очi.
   I невловна тоскнота
   чогось реального: "Ну, як воно тепер
   у нас... у вас, пробачте?"

   ...Лiтак припав до рiдного бетону.
   Зiтхнуло серце: слава богу, вдома!
   Виходжу легко iз аеропорту,
   а вiн... уже бiжить назустрiч радо
   i, мiжнародним жестом поплескавши
   по рукавi,
   одною з мов планети
   (зда╨ться, укра©нською сьогоднi)
   гука бадьоро:
   "Ну, здоров... Салют! То як воно
   тепер у нас там... пробач, у них
   живеться?"
   I вже хазяйновито закида
   твою валiзу на моторну тачку,
   i щось крiзь награно бадьору маску
   прислужливо-лякливе прозира,
   i в двох кутках, де мають бути очi,
   жовтi╨ туга двох листкiв промерзлих,
   прибитих вiтром iз чужого саду,
   яким нема╨ вороття назад.
   Бо де той сад - забулося давно.

   ...Страшнiше смертi, як нема де вмерти.
   Коли для всiх однаково ти свiй,
   чужим для всiх лишаючись одначе.

   ==============================================================

Олег Ольжич. Поезi©



   АРХЕОЛОГIЯ

   Л.Мосендзовi

   Поважна мова врочистих вiтрин,
   Уривчасто скупi ©© аннали:
   - Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
   Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

   - Мене забито в чесному бою,

   Поховано дбайливою сiм'╨ю.
   Як не стояти так, як я стою
   В просторiй залi мудрого музею?

   Так виразно ввижа╨ться менi
   Болючими безсонними ночами:
   Я жив колись в простому куренi
   Над озером з ясними берегами.

   "Вiсник" 1933/244



   ГАЛИ

   О, невмолимi скам'янiлi днi,
   Мiцна рука над людьми i богами
   ...Чига╨ там, у сiрiй далинi,
   Ляга╨ горами за нами.

   Ми подола╨м знов. Ще не однi
   Нам скоряться. Над все ╨ вiрна криця
   Та нам також судилося розбиться
   Колись i десь об гори кам'янi.



   РIНЬ

   Де шлях у жовтi врiзу╨ться стiни
   I урвище над кручею стремить,
   Наш погляд неуважливий на мить
   Затриму╨ жорсткий прошарок рiни.

   Вода суха i сiра. Але вi©
   Примкнеш перед камiнням у пiску
   I раптом чу╨ш слу вод рвучку
   I рiзкiсть вiтру, що над ними вiяв.



   ШЯКУНТАЛА

   Все нижче сонце потойбiч дороги,
   А тут, в тишi, ростуть платани скраю,
   Смаглявi i сухi дiвочi ноги
   Дрiбнi слiди у пилi залишають.

   Гарбу двокоду тягнуть до оселi
   Бики слухнянi, i минають люди,
   А у лiсах пустельники веселi
   Ще й досi вiдають блаженства й чуда.

   В тво©х очах вся мудрiсть незглибима.
   Ходiм, хай спробую, закутий,
   Сво©ми недовiрами-очима
   ╞© до дна пiзнати i збагнути.



   * * *

   А гострозоре, мужн╨ поколiння
   Уже зросло на молодiй землi.
   П.Филипович

   Воно зросло з шукання i розпуки,
   Безжурно-мужн╨, повне буйних сил,
   Закохане в сво© тугi© луки
   I в бронзу власних мускулястих тiл.

   Так солодко в передчуваннi бою,
   Не знаючи вагання i квилiнь,
   Покiрну землю чути пiд ногою
   I пити зором синю далечiнь.

   ==============================================================

Тодось Осьмачка. Поезi©



   ПIСНЯ 3 ПIВНОЧI

   (Колонiальнi настро© в дореволюцiйнiй руськiй армi©)

   Лiрична поема

   Частина I

   Давно вже нiч сво© пустелi
   великi зорi висипа,
   давно в барацi раби темнi,
   як пiд водою вiчнi скелi,
   на нарах сонними лежать.

   Висока стеля капа мокра,
   бо люди дихають, сопуть...
   а дума сльози iз-над Волги
   на поле рiдне глухо котить,
   де села сонячнi ростуть.

   Ой думи мо©, зорi...
   ген-ген буран од степу
   до гiр закотив небо
   i вами у безоднi,
   неначе корогвами,
   гойда понад снiгами!

   Колись менi мати
   серпа одшукали,
   жартуючи, жати
   в степи виряджали,
   а я був дитина -
   й мале цуценятко
   узяв у торбину
   та й рушив до батька.
   Iз цуциком милим
   у житi ганяли
   i сонце в долини,
   мов колесо, гнали.
   А батько косили
   у гонах пiд шляхом:
   об сонячнi жили
   косою бряжчали...
   Гукнули на мене
   над свiжим покосом,
   щоб я, мов шалений,
   не бiгав там зовсiм.
   I перепел знявся
   iз степу на вiтер,
   i сонце сховалось
   у сiрому пiр'©.
   I цiлий день лiтнiй
   в повiтцi у яслах
   iз цуциком бiдним
   лежав я та плакав.
   Язик його теплий
   лизав менi губи,
   мов щiточка, терпко
   чесав менi чуба.
   I я з його ласки
   заснув, мов з купелi...
   Прокинувсь - у яслах
   уже було темно...
   А мати стояли
   мо© надi мною
   i зорi знiмали
   iз неба рукою...
   У чуб мiй вплiтали,
   мов зерно в колосся,
   ще й лоб цiлували
   в заплаканих росах.

   Гей, мрi©, демони лукавi,
   нащо терза╨те мiй дух -
   важкi примари дня кривавi
   спиняють часу вiчний рух.
   I, я ж забув лиш на хвилину
   про долю - муку мовчазну.
   Забув, що у кайданах згину
   пiд нiч похмуру та грiзну.
   Мене чужина приголубить.
   на Волзi в дикому яру,
   про волю пiсню там затрубить
   буран величний у бору.
   А осiнь пiзняя заплаче
   за юним згубленим життям,
   i ворон хмарами прокряче
   свiй сум самотностi полям.
   Забув...
   Та ти ходою кам'яною,
   людино сiра, вартовий -
   розвiяв дiйснiстю страшною
   вiнок думок мiй польовий.
   А нiч все тягнеться, як рiки,
   i давить душу, мов пiском...
   Коли ж, коли ми вже розiб'╨м
   кайданом катовi висок?!
   Ой думи мо©, зорi...
   ген-ген буран од степу
   до гiр захопив небо
   i вами у безоднi,
   неначе корогвами,
   гойда понад снiгами.

   На тройцi дзвонить схiд за лiсом:
   зимовий день на лiктi знявсь;
   в барацi сон тумани вiша,
   народ заснув, як розiп'явсь.
   Густе повiтря душить груди...
   У поле хочеться зiтхнуть;
   од поту мокрi раби... люди...
   шукають вошей i хропуть.
   А я качаюся на нарах,
   лiса ввижаються менi;
   лани коханi в свiтлих чарах
   шумлять у серцi в глибинi.
   Чи я побачу й ще Вкра©ну,
   Днiпро та жито на полях?..
   Чи, може, тут, в Росi©, згину,
   Як пес забутий, у рядах?..
   Мов стогiн з кручi, крик приходить:
   "Пора вставати!.. Уставай!.."
   Загув, як бджоли, люд-невольник...
   Як осiнь плаче серед гаю,
   заплакав сум людей-жовнiрiв
   на цинiвках соснових нар...
   Так дикий ворон десь на вiтрi
   у вiкна б'╨ться помiж рам...
   Пiд лайку кадрових пригiнчих
   свою рушницю кожен взяв,
   на муштру, мов на муку вiчну,
   пiшов...
   У тугу душу закував.

   День ясний, тихий i морозний,
   як срiбнi дзвони, голосний;
   i, наче пан, сто©ть вельможний,
   закривши полами всю Волгу,
   у шатах снiгу лiс густий.
   Слiпуче iскрами сiяють
   долини, гори в далинi;
   буран спинив i зорi й хмари,
   лежить на горах, позiха╨ -
   в постелi бiлiй крижанiй.
   На площi рiвнiй та великiй
   шикують ротами людей:
   команда, крики линуть дикi
   в повiтря тихе iз грудей.
   Ось ротi нашiй розiтнулась
   "Рiвняйсь!" - команда крижана,
   луна над лiсом посковзнулась,
   як по стiнi високiй дня
   та дзвiнкоперая стрiла,
   що з лука випустив сармат.

   Стоять у колонах юнацтво, дiди -
   безгласнi© вiвцi держави,
   стоять i чекають, коли ©м iти
   в рови на бенкети кривавi...
   I череп у брата, мов ляду, зiрвать,
   над горами мертвих розбити -
   i, як печенiги, танець розпочать
   по Литвi в метелицi дикiй.
   Як вийде ж ридати над трупами нiч
   i тугу на мiсяць повiсить,
   то й вашi вже костi там будуть стримiть,
   як бiлi пеньки понад лiсом.
   На ранок вiтри зiрвуть листя в садах,
   застелять шляхи на Вкра©нi,
   щоб вiчно безплоднi гули дерева
   на сонцi в степах-домовинах.
   А ваша дружина, i сивi батьки,
   i дiти обiдранi, голi
   ой будуть по листi шляхами iти
   од горя без розуму й волi...
   Пiд листом шукатимуть ваших слiдiв...
   Не найдуть...
   не кончать дороги...
   в чужинця впадуть на холодний порiг,
   щоб вже й не вставати нiколи!..

   Степи ж мо©, далекий край! -
   прощайте вже навiки!
   Жене мене в строю вiдчай
   учитись мовчки умирать,
   як хвилю гонить вiтер.

   Над полем он гуде бугор,
   немов казан пiдземний:
   проз його рота,
   наче бор,
   зiрвався з мiсця i бiгом
   летить в колонах степом.

   Бiжу я з ротою пiд лiс,
   куди бiжить Свiяга...
   Над ними хмар тягар навис...
   Як дiд, нагнулось небо вниз -
   нести ©х не здола╨.
   Вже iнiй сiв на лiс срiблом
   i кучерi узором
   гойдаються в струнких сосон,
   бо пара з нас ляга стовпом,
   нахиленим над бором.

   Мов капiтан на кораблi,
   посеред степу ротний
   сто©ть пiд лiсом на бугрi
   i в небi,
   що збуло глибiнь,
   полоще крик недобрий:

   "Наддайте шагу, маладци!" -
   а мiй сусiда стогне...
   По жовтiм змученiм лицi
   рiчками чорний пiт летить,
   щоб море горя сповнить...

   Тривожно дзенькнули штики -
   на села впав за обрiй
   страшний короткий стогiн-крик,
   упав на цвинтарнi хрести,
   щоб голосити в дзвонах.

   А на снiгу сусiда мiй
   харчав i побивався,
   лила iз рота кров у снiг,
   неначе з сосни на вогнi
   живиця википала.

   З'явився ротний коло нас:
   "Ти что?.. А ну-ка, паря!.." -
   та мерзлим чоботом, мов кат,
   мiж ноги нижче живота
   лежачого ударив.

   А як побачив, шо жовнiр
   лежить в кровi калюжi,
   камiнним голосом звелiв:
   "У лазарет!" I знов рабiв
   погнав у муштрi мучить.

   _Ч__астина__ II___

   Iшла пiд небом в Каспiй Волга,
   ловила тiнi берегiв,
   та крижана, мов мармурова,
   плита упала iз лiсiв:
   сховала води в синi ями,
   сховала вiдбiтки вiд гiр;
   а самi горi над степами,
   де хмари падають снопами,
   он сяють днями iз шпiлiв!

   Отам на горах примостився
   у лiсi сивому шпиталь,
   в снiги глибокi нахiлiвся
   та слуха, що гуде буран:
   притулок темний для жовнiрiв
   кого ти викинув з вiкна
   у лiс густий пiд хмари сiрi,
   що звисли з неба, наче вi©,
   туди, де туча залягла.

   Його пси дикi оточили
   i зуби гострi, як шпилi,
   в снiги холоднi застромили
   десь аж до чорно© землi.
   До того ж трупа не пiдлiзуть -
   жiноча постать там сто©ть,
   як постамент журби залiзний,
   у свитi ношенiй, облiзлiй
   та стереже його од ©х.

   У не© капають ще сльози
   в обличчя мертве юнака -
   й немов смiються на морозi
   до не© губи мертвяка.
   Як мiсяць стане пiд лiсами,
   лiле© свiтить ним вона...
   Круг трупа квiтки над снiгами
   чудними бiлими лiстками
   до ранку срiбного горять...

   Загомонiв у лiсi бiлiм
   словами снiжними шпиталь -
   i в горах мертвозанiмiлих
   уже став слухати буран:
   вночi жовнiри у палату
   внесли товариша свого -
   вiн кров'ю лiжко все заляпав,
   i на пiдлогу натекла там
   густа, гаряча, темна кров.

   Всю нiч сердега побiвався
   та лiжком гуркав пiж вiкном;
   до луток пальцями чiплявся ,
   кричав, що ©де вiн Днiпром.
   Кричав, що з човна йому мати
   змива╨ голову в водi;
   таких, як лебедi, крилатих
   метеликiв бере в латтатi,
   пуска на бровi та до вiй.

   Пуска на брови й промовля╨:
   дивися, синку, аж на дно -
   твоя Марися он спива╨
   i простеля тобi рядно...
   З тобою то лягати спати
   вона зiбралась в куширi...

   I враз неначе його мати
   у воду впала на латаття,
   а далi - в синi ятерi.

   А вiн на човнi сам полинув
   у них по хвилях аж до скель...
   Кричав, що ще не хоче гинуть,
   бо десь Марися його жде...
   I вмить зiрвався iз постелi,
   за рами дико ухопивсь...
   Забризкав кров'ю стiни темнi...
   Вiн головою, мов скажений,
   подвiйнi рами проломив...

   Упав iз вiкон мо©х сизих
   в глибокий снiг аж у лiси...
   гаряча кров його на кризi
   надворi iскрами горить.
   А душа матерi ночами
   iз Укра©ни прилiта,
   над сином месника чека╨,
   щоб вiн про сина все, що зна╨,
   народам бурями пiдняв...

   Буран вже далi i не слухав,
   труснув лiсами серед гiр -
   завили звiрi у яругах,
   з дубiв i сосен завiрюха
   зiрвала силу давнiх гнiзд -
   i, наче чорними шапками,
   крутила ними в небесах...
   Де Волга дме вiтри боками,
   душа жiноча пiд снiгами
   лежить iз сином у лiсах.

   Буран летiв, гримiв пiснями,
   i гори всiх кра©в землi,
   що мовчки стигнуть над морями,
   схилилися iз хмар шпилями,
   як списами богатирi:

   "Спи ж вiчно
   в холодних росiйських степах,
   дитино забутого краю!
   а я буду скрiзь городи пролiтать
   i флюгери з баштiв у ©х iзривать,
   аж доки Вкра©на робоча не встане.

   ╞© вже шумлять над морями сини:
   питають про тебе, жовнiре!
   З Голгофи тво╨© шукають роси,
   щоб в серцi сво╨му до смертi носить
   кривавую рану Вкра©ни.

   Я, о сину мiй, аж доки земля
   не зiйде з сво╨© орбiти,-
   мале тво╨ iм'я в глибоких свiтах,
   як душу болючу свою на вiтрах,
   все буду пiд сонцем носити!

   1916 р.



   УКРА╞НА

   Шляхи мо© немiрянi,
   гори мо© неваженi,
   звiрi мо© не надженi,
   води мо© не ношенi,
   риба у ©х не цiджена,
   птахи мо© не зляканi,
   дiти мо© не лiченi,
   щастя мо╨ не злежане...
   Оце така я в тебе матiнка,
   в руцi Господнiй
   Укра©на син╨небая!

   1917



   НЕЗМIННIСТЬ

   Прозорого серця висока погода
   сьогоднi пустила над свiтом плисти
   тонесенькi хмари, вiдбивши ©х в водах
   баварських озер, мов з латаття листи.

   Налитi живицею сосни рожевi
   мало© гiллячки не рушать нiде,
   бо тиша у лоно щасливому дневi
   вiд Альпiв далеких незримо iде.

   I кожного дерева стовбур порою
   дзвенить, мов струна, що зачула смичок
   коли вiдрива╨ться тiльки вагою
   i пада╨ вниз крiзь гiлляки сучок.

   I жодного птаха з прив'ялого зiлля
   не чути чогось в нерухомiм бору,
   i навiть на луках трима╨ недiля
   урочисту тишу, мов гори, стару.

   I тiльки з-за лiсу iз пало© бростi
   кричать у баварiв уперто пiвнi,
   якi вiщували i щастя i гостi
   в далекiй черкаськiй мо©й сторонi.

   А що вони значать тепер в блуканинi?
   Вже певно не те, що спiванням ранiш,
   коли i кiмнати не маю я нинi
   без свiдкiв чужих прочитати хоч вiрш.

   Не те тут говорить i смiх для привiту,
   й душа у молитви вже, певно, не та,
   i тiльки на тлi безконечного свiту
   та сама i незмiнна моя самота...

   ==============================================================

Дмитро Павличко. Поезi©



   ВIРШI З МОНГОЛI╞

   Полечу я до Монголi©
   Та й куплю собi коня
   Бiлого, як цвiт магнолi©,
   Нiжного, як цуценя.

   I назад я аж до Ки╨ва
   Буду ©хать на конi.
   Стану, як душа Бати╨ва,
   При невидимiй стiнi.

   I заплачу я вiд наляку -
   Де ж тi храми, де церкви,
   Що монгол побачив здалеку
   Iз-за Волги, з-за Туви?

   Нi, не вiн збивав копитами
   Плiнту з-пiд небесних бань -
   Пiдривали динамiтами
   Твердiсть княжих мурувань.

   Вiн - пiд окрики та ламенти -
   Бляху золоту здирав.
   Хто ж виважував фундаменти?
   Хто камiння звiдси крав?

   Хто ж то застеляв соборами
   Заболоченi шляхи,
   Де ж той хан з думками хворими,
   З видом люто© пихи?

   Ще диму╨ церква спалена,
   В небесах летить притвор -
   Тут пройшли батири
   Сталiна - Постишев та Косiор.

   А за тими багатурами -
   ╞хня гвардiя тверда.
   Обжиралась довго мурами
   Жадiбна святинь орда.

   Серце стогне, нiби в оливi
   Розгаряченiм кипить.
   Як же конику - монголовi
   Розказати, що болить?!



   ГРАНОСЛОВ

   На вiчну пам'ять
   Максиму Рильському

   1

   Немов тремтiння зляканих осик,
   Що затуляють листям сивi очi,
   Коли сокири сплющений язик
   В щелепах пил прицмокне на обочi,

   Немов жiночий вiдчайдушний крик,
   Що кличе порятунку серед ночi,
   Немов червоно© гадюки сик,
   Що в серцi загнiздилась, як у клоччi,

   Ношу в собi я найтемнющу вiсть,
   Що з ки©вських примчала передмiсть,
   Постукала у дверi спозарана...

   Виходжу з хати й чую вже здаля -
   Голосить в Голосi╨вi земля:
   Ой синку мiй, велика в мене рана...

   2
   Не плачте, Ярославно, ©де князь -
   Тепер його вже не беруться стрiли.
   Лакузи Кончаковi подурiли,
   Перед полоненим упали в грязь.

   Обличчя в нього тiльки помарнiле -
   Не легкома дорiженька далась.
   Вiд iскри iз пiдкови зайнялась,
   I конi, ведучи вогонь, летiли.

   Дивiться, Ярославно, на щитах
   Його несуть хоробрi побратими,
   Та ви лише скажiть йому: Максиме!..

   I вiн прокинеться, як вiчний птах,
   Iз попелу сивин сво©х воскресне,
   Щоб знову вам життя вiддати чесне.

   3

   Вiн днi сво©, як сосни злотокорi,
   Для нив будущики спалив дотла.
   Його душа у слово перейшла,
   Повставши в працьовитiй непокорi.

   Та коли вiн востанн╨ з-за стола
   Пiдвiвся в першiй i смертельнiй зморi,
   Гули не пiзнанi ще нами зорi
   В згасаючому всесвiтi чола.

   На скелях болю в чорнiй порожнечi
   Вони померли... I його труна
   Нам обривала руки молодечi.

   Вiд мертвих сонць така була вона,
   Що й тiнь ©© врiзалася у плечi
   I гнула нас, як брила кам'яна.

   4

   Залiзний нелинь чорними руками
   Давив у нетрях туч, немов гаддя,
   Палючi блискавицi все життя,
   Згораючи над юними дубками.

   У нього переймаючи знаття,
   Вони росли й мiцнiшали з роками,
   А з нього листя падало зiрками
   Вiд радостi за ©хн╨ майбуття.

   Вогненнi руча© текли по ньому,
   Клекочучи, шугали у траву,
   Аж доки серце iз грудей старому

   Не вижорнали - в темiнь грозову.
   Та вiн i мертвий береже вiд грому
   Свою родину, в зеленi живу!

   5

   Була у нього усмiшка дитяти -
   Блакитi укра©нсько© тепло.
   Любов'ю серце зроджене було,
   Як пiсня - чесне, як бджола - завзяте.

   I сивокриле, зжурене чоло
   У ся╨вi Франково© посвяти.
   I, панською сокирою потяте,
   Iм'я Залiзнякове в нiм жило.

   Лиш кольору очей не передам,
   Що свiт у словi залишили нам,
   Де з подиву i гордостi горiв я;

   Його, як ластiвки у небi слiд,
   Червонокровий не пiйма гранiт,
   Нi мармур, що слабий на бiлокрiв'я...

   6

   Стояв i плакав я коло труни
   Максима Рильського в печалi темнiй.
   I сам себе у марнотi нiкчемнiй
   Побачив iз його височини.

   I сам собi я говорив: збагни,
   Що смерть iде по стежцi пота╨мнiй,
   Щоб мозок твiй перетворити в кремнiй,
   А кiсть - у пневматичнiсть бузини.

   Безсмертя вироста╨ не з могили,
   Воно вста╨ з колиски до вiкна -
   В життi його велика та©на.

   Благослови сво© житт╨вi сили,
   Щоб так, як вiн, свою верстати путь,
   А помирати можна вже як-будь.

   7
   Вiн вийшов з хати в млисте передрання,
   Зачувши, як гуде мисливський рiг
   Далеких друзiв... До дiтей сво©х
   Не повернувся досi з полювання.

   Чи заманила чорноока ланя
   Його туди, звiдкiль нема дорiг,
   I досi вiн шука╨ мовчки ©х,
   Соромлячись безсилого волання?

   Нi! Вiн стрiляв драпiжникiв-вовкiв
   I спить тепер у куренi з вiнкiв
   Так тихо, нiби Укра©на сниться.

   Дерева бовванiють навкруги
   В туманi надвечiр'я, мов стоги,-
   Мiж ними ходить слави олениця.

   8

   Колись мiй батечко учив мене,
   Як за столом тримати гарно ложку.
   Я, слава богу, вивчився потрошку,
   Хоч дiло це (не смiйтеся!) складне.

   Один бере ту ложку, мов Явдошку
   За руку, i викручу╨, i мне,
   А другий вiзьме, як смичок,- i тне,
   А третiй допаде - як в морi дошку.

   Навчiть перо тримати, друже мiй,
   До спазм, до зомлiвання, до калiцтва,
   Щоб видати всю силу чоловiцтва...

   А там його в запеклостi нiмiй
   Прив'язувать мотуззям до зап'ястя,
   Писати i писати, доки вдасться.

   9
   Я голос чув його в сумному залi:
   "Поети! Смерть не служниця! Не ждiть,
   Що з ваших книг обдмуха пил столiть,
   I вам начистить ордени й медалi,

   I пiдолл╨ епiтети зiв'ялi
   Пiдхлiбникiв старих, що навдогiдь
   Вам золотом назвали вашу мiдь,
   А стежечку - стрiлою магiстралi!

   Вона повзе, як ворог, з темноти;
   Якщо з мечем назустрiч ©й не йти -
   Життя вiд вас тiкатиме, як обрiй!

   Той смерть свою навiки поборов,
   Хто на ©© ненависть мав любов,
   Хто рiвня ©й, але у силi добрiй!"

   10

   Любити свiй народ i в тiй любовi
   Ходити, наче кiнь у хомутi,-
   Дарма що день у день гризе до кровi,
   Здува╨ горб на гордому хребтi.

   Не скаржитись на пужална грабовi,
   Нi на шляхи безводнi i крутi,
   В драбиняку тягнути густобровi
   Снопи надiй на паски золотi.

   Не оглядатися в сумнiй тривозi -
   Хоч би й пiвсвiту склали на гарбу
   I вигнули в зенiт рубель на возi,

   Копитами впиратися в журбу -
   I не розбити бджiлоньку слабу,
   Що впала в дощ i сохне на дорозi.

   11

   Стоять вiнки червонi, як щити,
   I вiн лежить, як во©н у зброярнi.
   Чи рани тi незримi i безкарнi,
   Що вiн ©х мусив у душi нести?

   У вартi бiля нього став i ти,
   Як бiля сонця чорний гнiт лiхтарнi.
   Ти вiршики пописував бездарнi
   I генiальнi наклепи-листи.

   Падлючностi й страху брудний байстрюче,
   Йому ти серце пробивав могуче
   I виливав на нього власну гидь...

   Але твоя вже вибила година,
   I мимоволi добра ця людина
   Тобi сво©м безсмертям вiдомстить!

   12

   Учiться в нього, юнi гранослови,
   В незграбнiй брилi думки вiднайти
   Яснi i впертi лiнi© плити,
   Придатно© для вiчно© будови,

   При╨днувати генi©в свiти
   До володiнь Тарасово© мови;
   Коли ж похвал насунуться димове,
   Вiд ©х трутизни очi берегти!

   Шануйте коми кожно© пiр'©ну
   В розкриллях бiлих ста його томiв,
   Що пiднiмали з урвищ Укра©ну.

   Вiн так ©© любив i розумiв,
   Що не загубиться у пiтьмi тлiну
   I на свiтанку вернеться домiв.

   13

   Моя душа в розколинах, мов скеля,
   Тумани смутку сплять на днi проваль.
   Та сходить сонце i яснi╨ даль -
   Виходжу з туги, наче з пiдземелля.

   Не перетре пiском сво©м пустеля
   Мо╨© мови голубий кришталь.
   Перероста в гранiт м'яка печаль,
   З путi зника╨ постать Азазеля.

   Тiка╨ дух пустиш... Я iду,
   Хоч вiн менi буду╨ на бiду
   Високi - до небес - перегороди...

   Веди мене, дорого правоти,
   Як не менi, дай iншому дiйти
   На тихi зорi i на яснi води.

   14

   Вiн не робив з пера громовiдводу
   I не ослiп в обiймах блискавиць.
   Його не бачили лежачим ниць -
   Хiба тодi, як пив з потоку воду.

   Вiн Укра©ни мав чарiвну вроду,
   Носив ©© наймення гордолиць.
   Вiн вирiс вiд суниць аж до зiрниць,
   Великий гранослов свого народу.

   Йому призначено i далi йти
   Через усi весiлля нашi й тризни,
   Через любовi нашо© мости,

   Що не бояться толу, нi гнилизни,
   В сивинах сонце нинiшн╨ нести
   В майбутн╨ сонце нашо© Вiтчизни.

   15

   В його життi ще раз вони страждали,
   Ще раз пройшли чистилище вигнань,
   I ©х поем щонайтонкiшу грань
   Вiн в укра©нськi перенiс кристали.

   На мить вони в липневу ранню рань
   Покинули високi п'╨дестали,
   В почеснiй вартi бiля нього стали,
   I плечi ©х здригались вiд ридань.

   Та вiн iз ними перейде межу,
   Де не питають паспорта, нi мита -
   Пускають правду, завертають лжу...

   Свiтитиме народам iз пiтьми
   Зоря Максима Рильського, умита
   Мiцкевича i Пушкiна слiзьми.

   1967



   ДЕ НАЙКРАЩЕ МIСЦЕ НА ЗЕМЛI

   Де зеленi хмари яворiв
   Заступили неба синiй став,
   На стежинi сонце я зустрiв,
   Привiтав його i запитав:

   - Всi народи бачиш ти з висот,
   Всi долини i гiрськi шпилi.
   Де ж найбiльший на землi народ?
   Де ж найкраще мiсце на землi?

   Сонце усмiхнулося здаля:
   - Правда, все я бачу з висоти.
   Всi народи рiвнi. А земля
   Там найкраща, де вродився ти!



   ДОБРИЙ ДЕНЬ

   Хто б не йшов i хто б не ©хав
   По дорогах кременистих
   Через прикарпатськi села, -
   Всiх вiтають словом тут.

   Вам поклониться дитина,
   I дiдусь сивоголовий
   -Скине шапку перед вами -
   Чи знайомi ви, чи нi.

   Ось мене стрiча╨ жiнка -
   Сивi, як повiсмо, коси
   З-пiд хустини виглядають, -
   Каже "слава Йсу" менi.

   Не дивуюсь - я так само
   Теж вiтав усiх прохожих.
   Перший раз в п'ятнадцять рокiв
   Людям "добрий день" сказав.

   У кептариках бiленьких
   Школярi iдуть зi школи,
   Дiти йдуть менi назустрiч,
   Кажуть "добрий день" менi.

   Не дивуюсь я, радiю,
   Сльози радостi втираю.
   - Добрий день, мiй рiдний краю,
   - Вольний, добрий день тобi!

   Хто б не йшов i хто б не ©хав
   По дорогах кременистих
   Через прикарпатськi села, -
   Всiх вiтають словом тут.

   Вам поклониться дитина,
   I дiдусь сивоголовий
   -Скине шапку перед вами -
   Чи знайомi ви, чи нi.

   Ось мене стрiча╨ жiнка -
   Сивi, як повiсмо, коси
   З-пiд хустини виглядають, -
   Каже "слава Йсу" менi.

   Не дивуюсь - я так само
   Теж вiтав усiх прохожих.
   Перший раз в п'ятнадцять рокiв
   Людям "добрий день" сказав.

   У кептариках бiленьких
   Школярi iдуть зi школи,
   Дiти йдуть менi назустрiч,
   Кажуть "добрий день" менi.

   Не дивуюсь я, радiю,
   Сльози радостi втираю.
   - Добрий день, мiй рiдний краю,
   - Вольний, добрий день тобi!



   КОЛИ УМЕР КРИВАВИЙ ТОРКВЕМАДА

   Коли умер кривавий Торквемада,
   Пiшли по всiй Iспанi© ченцi,
   Зодягненi в лахмiття, як старцi,
   Пiдступнi пастухи людського стада.

   О, як боялися святi отцi,
   Чи не схитнеться ©х могутня влада!
   Душа ╨ретика тiй смертi рада -
   Чи ж не майне десь усмiх на лицi?

   Вони самi усiм розповiдали,
   Що iнквiзитора уже нема.
   А люди, слухаючи ©х, ридали...

   Не усмiхались навiть крадькома;
   Напевно, дуже добре пам'ятали,
   Що здох тиран, але сто©ть тюрма!



   КОНЦЕРТ У ЦАРЯ

   Генiальна укра©нська  спiвачка  Соломiя  Крушельницька,  гастролюючи  в
Петербурзi 1902 року, виступала в царському палацi. Микола II  прийняв  ©©
як iталiйку i просив заспiвати рiдною мовою...

   У царськi позолоченi поко©
   Зайшла, спокiйна, горда i смутна,
   А серце билося в несупоко©.

   Навiщо ©й ця зала осяйна,
   Де погляди сплiтаються, як змi©,
   Кого знайти хотiла б тут вона?!

   Спiвати будеш катовi Росi©
   В його тяжких палатах, що стоять
   На костях рiдних предкiв, Соломi╨!

   Але йому ти мусиш нагадать,
   Що не померла укра©нська мова,
   Засуджена до шибениць-розп'ять!

   Для нього ти як синява зимова,-
   Не жде вiн грому - полосни ножем
   Нежданого, зата╨ного слова,

   Спиши пиху ненавистi бичем,
   Проткни його болотянi зiницi,
   Де сласнiсть вигина╨ться вужем,

   Тим усмiхом, що ма╨ блискiт крицi,
   Упевненiсть чудово© мети
   I недосяжнiсть ранньо© зiрницi.

   Нещадна будь, хай зна╨ вiн, що ти
   Не з краю бiдолашного Ромео,
   Що хочеш ти не слави - тiльки мсти,

   Що Соломiя ти, не "панi Меа",
   Що твiй народ його рабом не став,
   Що плазуновi недоступна мева!

   Перед тобою тужиться удав,
   Та ти його вже посiкти готова
   Ясними гiльйотинами октав...

   Лунала пiсня. Плакала дiброва,
   Колосся шелестiло на ланi,
   О кручу хвиля хлюпала днiпрова,

   Iшли селом дiвчата голоснi,
   Подiльський гай озвався солов'©не
   До сонця, що вставало вдалинi.

   Немов серпанок, звуки пiанiно
   Зникали в сяйвi голосу. Дочка
   Твоя спiвала-мстила, Укра©но!

   Скривився iмператор. Ось яка
   Та пiсня, не убита досi нами,
   Не вирвана iз серця мужика.

   I горло жах йому затис: всi храми,
   Всi армi©, всi тюрми, весь Сибiр,
   Держава, що кишiла шпигунами,

   Iсторикiв-повiй продажних збiр,
   Плюгаве православ'я i корона,
   Якою хизувався бузувiр,-

   Усе, усе, як вiйсько фараона,
   Втонуло в морi голосу ©©.
   Та пiсня - не жалоба похоронна,

   В нiй схованi будущини бо©,
   В ту нiжнiсть одяглася непокора,
   Вона не згине - брешуть холу©!

   Цар дихав, як здихаюча потвора,
   А Соломi© усмiшка в ту мить
   Була, як спис, промовиста й сувора;

   Тi╨© пiснi-мови не убить!

   1958



   ЛЕЛЕЧЕНЬКИ

   3 далекого краю
   Лелеки летiли,
   Та в одного лелеченьки
   Крилонька зомлiли.

   Висушила силу
   Чужина проклята,
   Вiзьмiть мене, лелеченьки,
   На сво© крилята.

   Нiч накрила очi
   Менi молодому,
   Несiть мене, лелеченьки,
   Мертвого додому.



   ЛЬВIВСЬКИЙ ДОЩ

   На сiрий камiнь - сiрий дощ,
   I вже блищать дзеркала площ,
   I вже себе в дзеркалах тих
   Очима вiкон золотих
   Побачили чепуруни -
   Будинки львiвськi; вже вони
   Почули, як бринить озон
   I гра╨ ринва-саксофон.

   I кожен з них - неначе зух,
   Свiй дах - неначе капелюх -
   Насунув до самiських брiв,
   Щоб вiн у танцi не злетiв,
   А танець буде, от ще мить -
   I все у колi зашумить,

   Пiдуть будинки аркана,
   Спотi╨, як плече, стiна,
   В пасi залiзний трiсне шов
   Пiд стук гранiтних пiдошов.
   А там, iз замкових узбiч,
   Iде у центр смаглявка-нiч,
   I грiм за нею аж реве
   I парасолю неба рве.

   1965



   ПТИЦЯ

   Трiпоче серце спiймано© птицi.
   В руках мо©х не чу╨ доброти.
   - Я дам тобi водицi i пшеницi.
   Моя пташино, тiльки не тремти!

   - Хiба потоки загубили воду,
   Хiба в полях уже зерна нема?
   Пусти мене, мiй хлопче, на свободу.
   I все, що треба, я знайду сама.

   - Я ж лагiдно тебе тримаю, пташко,
   В сво©х руках, легеньких, як вiтрець.
   Хiба неволя це? Хiба це важко -
   Вiд мене взяти кiлька зеренець?

   - Пусти мене! Менi, дитино мила,
   Дорожча воля, нiж зерно тво╨!
   Страшна, хоч навiть лагiдна, та сила,
   Яка розкрити крилець не да╨!

   - Лети! Спiвай у небi гомiнкому;
   Хоч i маленький, зрозумiв я все.
   Моя рука нiколи i нiкому
   Нi кривди, нi бiди не принесе!

   1976



   РАБИ

   Нема в Рабiв облич, лишень тiла,-
   Страшнi створiння цi безумисловi.
   Чому ж творець покинув на пiвсловi
   Свiй труд - Рабам не вирiзьбив чола?

   Невже забракло генiю тепла,
   Щоб оживити очi мармуровi,
   В камiннi мозки влити свiтла й кровi,
   Збудити мисль iз темного живла?

   Нi, все в них ╨: слiзьми промитi очi,
   Думками й потом спаленi лоби -
   Про це говорять руки ©х робочi.

   Я чую ваше дихання, Раби,
   Закутi в брилах крики боротьби,
   Як рокотання грому в надрах ночi!

   1976_



   РУБА╞

   1

   В Хайяма взяв я форму руба©,
   Вподобавши за лаконiзм ©©.
   Чи замалу, чи, може, завелику
   Одежу матимуть думки мо©?

   2

   Безсмертнi всi: цей виховав дитину,
   Той пiсню написав, хоч i ╨дину,
   А той, що не зумiв цього зробить,
   Коло дороги посадив ялину.

   3


   ╙ люди, як дуби, i ╨ дуби, як люди:
   Безстрашно грому пiдставляють груди,
   Щоб немiчну берiзку захистить,
   Хоч знають добре - ©м загибель буде.

   4


   Я з квiтами прийшов тебе зустрiти
   I дуже довго ждав - зiв'яли квiти.
   О, поспiши, бо можуть почуття
   Даремно у душi мо©й згорiти!

   5

   Добро i лихо - свiтло й темнота;
   Та не з пiтьми бував слiпота -
   Надмiрне свiтло людям очi слiпить,
   У темряву ©х душi загорта.

   6


   Життя без книги - хата без вiкна,
   Тюрма глуха i темна, мов труна.
   Крiзь вiкна книг свободи свiтло лл╨ться,
   Майбутнього виднi╨ далина.

   7


   Я власну вiчнiсть бачу без облуди:
   О, де б мене не поховали люди -
   Там грудка укра©нсько© землi
   З мого зажуреного серця буде!

   8


   Я лицемiрити не можу, як святi.
   Сорочки чисто© замало у життi.
   Потрiбно сонця, сiрника потрiбно,
   Щоб вiршiв не писати в темнотi.

   9


   Дивлюся на берiзоньку в зажурi,
   Що виросла тендiтною на мурi.
   ╞й теж потрiбно рiдно© землi,
   Бо там вона не витрима╨ бурi.

   10


   Я чув, як серце жалiсно кричить,
   Щоб ворога лежачого не бить.
   А розум говорив менi спокiйно:
   Затям, що завжди гадина лежить.

   11


   Ненависть i любов - неначе крила.
   Коли одне крило в льоту пробила
   Ворожа куля - не склади його,
   Бо на однiм летiти вже несила.

   12


   В трудi прийде натхнення раз у рiк,
   Але коли - не зна╨ чоловiк.
   Щоб тих щасливих днiв не загубити,
   Потрiбно працювати цiлий вiк.

   13


   Бувають дивнi на землi дiла -
   Серед зими черешня зацвiла.
   Я мiж дерев довiдався докладно,
   Що поетеса ©хня то була.

   14


   В криницю старостi не заглядай,
   Про те, яким ти будеш, не гадай,
   Якщо не можеш бути вiчно юним,
   То замолоду не будь старим бодай!

   15


   Я у такому вiцi, що якраз
   Було б чудово зупинити час.
   Та вiн скоря╨ться лиш нашим дiтям,
   Що завжди прагнуть перегнати нас.

   16


   "Роби добро,- менi казала мати,-
   I чисту совiсть не вiддай за шмати!"
   Благословенний мамин заповiт
   Нiхто в менi не зможе поламати.

   17


   Я мiг би жити радiсно й щасливо,
   Якби менi вдалось маленьке диво:
   Змирити серце з розумом - або
   Дiзнатись, хто говорить з них правдиво.

   18


   Не кажуть правди тим, хто помира╨,
   Нi тим, хто у дуренство впав безкра╨.
   Брехня iз милосердя - раз болить,
   Брехня iз страху - цiлий вiк кара╨.

   19


   Щасливим був я двiчi: як на сiнi
   Мене вiз батько в присмерки осiннi
   I як вiдчув, що в мене серце в
   Те, що належить тiльки Батькiвщинi.

   20


   Не смертi я боюсь, а темноти,
   В якiй не можеш сам себе знайти.
   Благословенне свiтло дня i ночi,
   Мисль, у якiй засвiчу╨шся ти!

   21


   Сильнiше за любов злоба горить,
   Сильнiше за красу вража╨ бридь,
   Але життя росте лишень з любовi,
   Лишень краса людей навча╨ жить!

   22


   Загубить гай принадливiсть свою,
   Як ти наткнешся в ньому на змiю.
   Сичання тихе здатне приглушити
   Мiльйони зичних спiвiв у гаю.

   23


   Ми тiльки почали розгадувати свiт,
   В щiлину глянули, як дiти з-за ворiт;
   Чи нам вiдчиняться пiзнань важкi ворота,
   Чи вирве нам серця роздорiв динамiт?!

   24


   Колись я думав: радощi - це путь
   У свiт незнаний iз мо©х Покуть;
   Тепер я знаю: радiсть - то дорога
   До яблунь, що в Стопчатовi цвiтуть.

   25


   Ви любите лише себе? Любiть.
   Збирайте в серцi самолюбства ©дь,
   Нi! Нi! Вона вас зажене в могили,
   Щоб вашим трупом землю отру©ть!

   26


   Iз цього по©зда, що так прекрасно йде,
   Потрiбно висiсти, але не зна╨ш де,
   Де станцiя твоя - така печальна й тиха,
   Що вже не чутимеш, як потяг твiй гуде.

   27


   Життя подiбне до книжок: одна
   Грубезна, та порожня i дурна,
   А та, тонка,- мов сонце. Та бува╨
   Все навпаки. Чому? Нiхто не зна.

   28


   Що бiльший самолюб i фарисей,
   То бiльше прагне шани вiд людей.
   Вiн так ©© прийма╨ обережно
   I крадькома, як чайовi - лакей.

   29


   Ще вiд землi воно не вiдросло,
   не виповзло iз мокрих шмат,
   А мати iграшку йому -
   ах, майже справжнiй автомат.
   I полум'ям воно сiче, стрiля╨ в материнi
   груди -
   I мертвим молоком живе
   й росте малий невинний кат!

   30


   На милицях з вiйни додому вiн прийшов,
   I впала перед ним його свята любов,
   I, ногу з дерева цiлуючи, шептала:
   "О щастя ти мо╨, о клен мiй чорнобров!.."

   31


   Проходив я i всюди вздовж дорiг
   Дерева бачив - не зрiзайте ©х,-
   Бо як же я повернуся додому
   Пустелею - на батькiвський порiг?!

   32


   Цвях витягнути важче, нiж забити.
   Кидати важче, легше полюбити,
   I важче в спогадах пройти життя,
   Нiж просто бути молодим i жити.

   33


   Бувало, мати кличе, та дарма,
   Я з книжкою сховавсь - мене нема.
   I досi голосу в книжках шукаю,
   Того, що я зневажив легкома.

   34


   Вiдходить все, як золотi черешнi,
   Серця ржавiють, як в намулi блешнi,
   Але цвiтуть i сяють кожен день
   Юнацькi мрi© про лiта прийдешнi.



   СМЕРIЧКА

   Сто©ть смерiчка на горi
   У сонцi, наче в янтарi.
   I ми до не© в гостi йдем -
   Вона росте, i ми ростем.

   Сто©ть смерiчка на горi
   В снiгу, неначе в киптарi.
   I ми до не© в гостi йдем -
   Вона росте, i ми ростем.

   _1973_



   ЦИМБАЛИ

   Був цимбалiст у нас, молодий чарiвник музика,
   Пальчатка, немов лошатка, як пустить навперекидь -
   Цимбали гули, як дзвiниця, дзвонили, як срiбна осика,
   Як тi колоски, що на обрi© б'ються в тоненьку блакить.

   Знали цимбалюка далекi гори i доли:
   Обличчя - як мiсячний вечiр,
   заблуканий в лiсi густiм.
   Вiн грати в недiлю сiдав на порозi сво╨© стодоли,
   Люди iшли до нього, минаючи божий дiм.

   Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi:
   - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ!
   Газди! Та ви в його струнах,
   як у тих посторонках конi!
   Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав!

   Мабуть, жив у цимбалах чорт,
   меткий скакунець-помагало,
   Бiгав по струнах так, що оком ловити дарма,
   Сам цимбалюк не раз говорив про нього зухвало -
   Бачите, ╨ душа, а тiла в чортяки нема.

   Iншi казали, що вiн чистiсiнько як той цапочок,
   Чорним зарослий пушком аж попiд очi, як джмiль.
   Хто ж повiрить розмовам бiля порожнiх бочок
   В сiнях празникувань чи десь на задвiрках весiль?

   - Куме, а я вам кажу, що вiн отакий, як муха!
   - Куме, а я вам скажу, що вiн отакий, як комар! -
   Знали усi лиш те, що цимбалкжу завiрюха
   В дiрочку димаря струтила дiдька з хмар,

   Просто в окрiп упав малесенький сатанюка,
   Цимбалюк за хвоста витягнув його, вiдходив,
   Грати навчив поволi, звичайно, що не без бука,
   Грали тепер обидва, повiтовi всьому на здив.

   Цимбалюковi, казали, добре в життi велося,
   Бо вiн сво╨ бiсенятко не покидав нiде:
   На головi носив його, сховавши в густе волосся,
   Щоб не нудилось у цимбалах, коли вiн iз дому йде.

   З цiкавостi чортеня протерло дiру в капелюсi.
   Всюди вони, але до церкви - анi на п'ядь.
   Цимбалiста питали - чому? Дома, казав, молюся;
   А дома на стiнi -
   цимбали замiсть образiв та розп'ять.

   Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi:
   - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ!
   Газди! Та ви в його струнах,
   як у тих посторонках конi!
   Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав!

   Цимбалючок смiявся,- цей парох немудрий вельми,
   Завжди вiру в бога пiдтримували чорти!
   Грати ходив на зло, а до незримого шельми
   Навмисне прилюдно звертався запанiбрата на "ти".

   Кидав собi за обшивку з вершечком пугар оковитки,
   Краплю - на струни з дна: "На, мiй дияволе, на!"
   Млiли дiвки й молодицi, парубоцтво потiло до нитки,
   Дрiбно копитами сiк, навприсядки йшов сатана.

   Граючи, вiн крутився на пальчику, як веретено,
   То зупинявся на мить, то знову пускався навскач.
   Коли небеса спiдниць кружляли над ним скажено,
   Грався на струнах вiн, мов на пруттi залiзнiм циркач.

   Очi цимбалюка яснiли, як днини зимово© спалах,
   Руки вiн пiднiмав, струмент свiй колiнами тряс.
   Бiс реготав, дурiв, гзився, казився в цимбалах,-
   Ще раз, ой ще разок, по разочку, просили, ще раз.

   Ой ще раз на гаразд,
   Не любiть, дiвчата, газд,
   Не лягайте з ними в ряст,
   Перестуда жить не дасть.

   Або грай, або буде,
   Бо вже болить попiд груди,
   Гину, люди, не з простуди,
   Грай, грай, туди-руди.
   Грай!!!


   Коли цимбалюк вертався з весiлля чи з iншого свята,
   На спинi болiли струни, потовченi, мов кiстки.
   Бiгли дiтиська за ним, заглядали у цимбалята,
   Чортовi тихо показували дулi i язики.

   Кiнчики струн були як хвостик чи, може, як роги.
   Не оглядавсь цимбалюк на дiтвору пусту.
   Богомiльнi, що йшли назустрiч, зникали з його дороги
   Або говорили виразно (кожне словечко вилизано):
   - Слава Iсусу Христу!

   Дехто поцiлувати хотiв його при повiтаннi,
   Аби лиш почути, що скаже на боже добре слiвце.
   А вiн витався:
   - Ну, як там? Цiлунки на ярмарку танi? -
   I шию гнув, як бик, ховаючи сво╨ лице.

   Пiп його не любив, гатив кулаком по амвонi;
   - Це чоловiк не наш! Вiн причетний до темних справ!
   Газди! Та ви в його струнах,
   як у тих посторонках конi!
   Кайтеся i молiться! Чорт вас у шори вбрав!

   Газди прийшли вночi, вирвали з рук цимбали,
   Кинули ©х на пiл i закричали: "Свiти!"
   На очах його, на сльозах сокирами ©х порубали,
   Чорта шукали в трiсках, але не могли знайти.

   Змовк цимбалiст навiки, нiби заклякнув у тайнi.
   Анi слова за рiк - нi до матерi, нi до рiднi.
   А в надвечiр'я одне вiн зачинився у стайнi
   I повiсився на короткiй, на сивiй,
   на мертвiй струнi.

   1966



   Я СТУЖИВСЯ МИЛА ЗА ТОБОЮ

   Я стужився, мила, за тобою,
   З туги обернувся мимохiть
   В явора, що, палений журбою,
   Сам-один мiж буками сто©ть.

   Гра╨ листя на веснянiм сонцi,
   А в душi - печаль, як небеса.
   Вiн росте й спiва╨ явороньцi,
   I згора╨ вiд сльози роса.

   Снiг летить колючий, нiби трина,
   Йде зима й бескидами гуде.
   Яворовi сниться яворина
   Та ©© кохання молоде.

   Вiн не зна╨, що надiйдуть люди,
   Змiряють його на поруби,
   Розiтнуть йому печальнi груди,
   Скрипку зроблять iз його журби.



   ГОЛГОФА

   Це страшно, як людину розпинають,
   Не йнявши вiри ©й, що Бог вона;
   Плювками прибивають до хреста
   Невинну душу, генi╨м пойняту.

   А ще страшнiше, як знiмають ката
   З охрестя справедливо© ганьби,
   Навколiшки стоять довкруг мерця
   I ждуть в мольбах, що вiн от-от воскресне..

   Одна голгофа споконвiк була:
   Розбiйник i творець висiли поруч,
   I в темрявi не розрiзняли ©х.

   Та ми повиннi бачити при свiтлi,
   Де вбитий Бог, а де всесвiтнiй хам,
   Що перед смертю розпинав народи.



   ДВА КОЛЬОРИ

   Як я малим збирався навеснi
   Пiти у свiт незнаними шляхами,
   Сорочку мати вишила менi
   Червоними i чорними нитками.

   Два кольори мо©, два кольори,
   Оба на полотнi, в душi мо©й оба,
   Два кольори мо©, два кольори:
   Червоне - то любов, а чорне - то журба.

   Мене водило в безвiстi життя,
   Та я вертався на сво© пороги,
   Переплелись, як мамине шиття,
   Мо© сумнi i радiснi дороги.

   Два кольори мо©, два кольори,
   Оба на полотнi, в душi мо©й оба,
   Два кольори мо©, два кольори:
   Червоне - то любов, а чорне - то журба.

   Менi вiйнула в очi сивина,
   Та я нiчого не везу додому,
   Лиш горточок старого полотна
   I вишите мо╨ життя на ньому.

   Два кольори мо©, два кольори,
   Оба на полотнi, в душi мо©й оба,
   Два кольори мо©, два кольори:
   Червоне - то любов, а чорне - то журба.



   КОЛЯДКА

   Народився Бог в стодолi,
   На пахкiм зеленiм сiнi.
   Розлилася пiсня волi
   По широкiй Укра©нi.

   Мати Божа пелена╨
   Сина в теплу кожушину,
   Тiшиться, бо ще не зна╨,
   Що розпнуть ©© дитину.

   В Божу честь та в честь народу
   Три царi складають строфи,
   Та вже викуваний з льоду
   Ся╨ хрест з гори Голгофи.

   Снiгом куриться дорога,
   Вiд морозу в'януть зорi,
   Тулиться ягня до Бога
   В здивуваннi та в покорi.

   Навiть звiрi на колiна
   Перед ним стають покiрно.
   Чом же Богу Укра©на
   Дорога така безмiрно?

   Чом же ми, раби-пiгме©,
   Кида╨м ©© в зневiрi,
   Чом же Людський син на не©
   Ма╨ вмерти на Сибiрi?



   КОСМОС

   Iвану Давидкову

   Коли мiй батько руки вмива╨,
   Б'ють у скелi долонь моря зеленi,
   Плава╨ сонце, немов черешнина,
   У величезнiй батьковiй жменi.

   Нiгтi, як десять чорних мiсяцiв,
   Ходять по елiпсах та по колах.
   Вилива╨ на землю дощi та бурi
   Мозольно© твердi найменший сколих.

   Рукава закоченi, як гiрськi кряжi,
   На плечах - простори солончаковi.
   А там, на чолi, як алмазик Марса,
   Пала╨ краплина спотiло© кровi.

   Чумацький Шлях рушника бiлi╨,
   Мерехтять свiтила у дрiбному взорi,
   Вода у листках споришу, як дьоготь,-
   То згорiли i впали краплинами зорi.

   Мiж мозолями - синi розколини,
   Наче мiж горами рiки синi.
   Бiль ©хнiй, тихий i безконечний,
   Тече i впада╨ в небесну синь.

   Я над глибинами того болю
   В думцi, наче в ракетi, згоряю.
   О Космосе мiй! О Космосе труду!
   Не знаю твого нi початку, нi краю!

   1965



   ЛАСТIВКИ

   У присмерку лiтають ластiвки
   Так низько,
   нiби в землю поринають,
   I виринають з не©, мов з рiки,
   Крильми собi дорогу протинають.

   Шугають у зенiт, а вiдтiля,
   Як чорнi зорi, падають, як сльози...
   А над хатами - "вiсiмка", "петля", -
   О летуни мо©, о вiртуози!

   Розплющитися можна об стiну,
   Об камiнь груди на льоту роздерти...
   Невже вони за ту мухву дрiбну
   Готовi кожну мить безглуздо вмерти?

   Нi, ©хня гра - не тисячi погонь,
   Не ©дла прагне серце ластiвоче;
   Його не голод гонять, а вогонь,
   Що з молодостi в крилах палахкоче.

   Це небезпека й шал стрiмких падiнь.
   Це весняне шугання понад тучi.
   Я чую в серцi, того льоту дзвiнь,
   Крил очманiлих помахи палючi.

   Розплющитися можна об стiну,
   Роздертися на променях свiтання...
   Це все пусте, як ти несеш весну,
   Як будиш льотом льоту пожадання.

   1965



   ЛИЦЕМIРИ

   Президент США Лiндон Джонсон
   окремим листом вiд 31.III.1966 року
   подякував так званiй
   укра©нськiй громадi Клiвленда
   за пiдтримку полiтики агресi© у В'╨тнамi
   (З газет).

   Не славтеся царевою
   Святою вiйною,
   Бо ви й самi не зна╨те,
   Що царики скоять.
   Т. Шевченко

   Я пiзнаю вас, фарисе©,-
   Такi ж ви пiдлi, як були,
   Дарма що вiддали в музе©
   Пiснi батькiв, як постоли.

   Дарма що помiняли гунi
   На фраки, смокiнги, плащi,
   Я пiзнаю лоби чавуннi
   I тулуби, немов плющi.

   Дарма що ви втекли за море,
   Щоб шкуру зберегти свою,
   Я пiзнаю вас, людомори,
   Поклони вашi пiзнаю.

   В бетон б'╨теся напропаще,
   Не жаль нi спини, нi чола,
   Щоб уклонитись пану краще
   Вiд iншого ж таки хохла.

   Це ви училися вiками
   Сотати лицемiрства нить
   I перед царськими дяками
   Себе навза╨м очорнить.

   Це ви у Вiдень i Варшаву
   Дари возили вперейми
   I нашу славу шанталаву,
   Як пси, обдерли до страми.

   Це ви клялись народ любити,
   А кату череп роздробить,
   Та мозок ваш тече на плити
   В дiрки вiд рабських чолобить.

   Пора б на вас i не дивиться,
   Не думати про вас пора б,
   Хiба це вже така дивниця,
   Що пановi вклонився раб?

   Та в серцi палахтить ураза,
   I хочеш сам себе клясти,
   Що хрунь од iменi Тараса
   Шле вiрнопiдданчi листи.

   Радiйте, тiштеся вiйною,
   Збирайтеся усi взамiт,
   То, може, вас, мов купу гною,
   Розкине лютий динамiт.

   Але за повзання змi©не,
   За лестощiв гидку паскудь
   Царi вам не дали Вкра©ни -
   I президенти не дадуть.

   Нi! За блюзнiрську телеграму
   Вам буде плата золота -
   Манесенький шматок В'╨тнаму
   Для домовини i хреста.

   1964



   МАНЕКЕНИ

   Манекени одягаються модно -
   В закордоннi костюми й манiшки.
   Декого в шовки замотано -
   Видно лиш голову й нiжки.

   Манекени не люблять працi,
   ╞м би грiться пiд склом на осоннi.
   Вiд неробства зрослися в них пальцi,
   I думки в них - як мухи соннi.

   Манекени готовi вдавиться
   Сво©м самолюбством жорстоким,
   Коли хтось там на зорi дивиться,
   А на них i не скине оком.

   Манекени чужим хизуються,
   До свого ж в нелюбовi - нестримнi.
   Щоправда, вони гризуться
   За сво© мiсця на вiтринi.

   Манекени не мають серця -
   ╞х нiщо не болить i не коле.
   Манекени нiколи не сердяться.
   I не плачуть вони нiколи.

   Манекени завжди смiються -
   Похорони iдуть чи сльоти.
   Як це, скажiть, революцiя
   Не сполола цi╨© сволоти?!

   Та як би не думав й черство,
   ╙ все ж бо надiя у мене,
   Що в людське вiчне братерство
   Не пройдуть манекени!

   1966



   МУШУ

   Я мушу книжки читати,
   Щоб очi мо© не ослiпли,
   Я розмовляти мушу,
   Щоб з туги не онiмiти,
   Я мушу почути пiсню,
   Щоб не оглухнути з тишi,
   Я закохатися мушу,
   Щоб радiсть прийшла до мене,
   Я друга побачити мушу,
   Щоб день менi був яснiший,
   Я вiрш написати мушу,
   Щоб серце не розiрвалось,
   Я працювати мушу,
   Щоб не соромитись хлiба,
   Я мушу опiвночi вмерти,
   Щоб рано воскреснути знов!

   1967



   ПРО ЖIНОК

   Пригадай собi голос матерi,
   Як хочеш почути совiсть,
   Пригадай собi руки мило©,
   Як хочеш повернути щастя,

   I дiвчинцi семилiтнiй
   З лялькою на руках,
   Сивий, старий чоловiче,
   Дай дорогу...

   1966



   ПIШАЧОК

   Проходять по вулицi мати i син.
   Син - попереду, мати - позаду.
   Син, як чорний, нiкельований лiмузин
   А мати? А мати схожа на Правду.

   Хустина, куфайка - жiнка з села.
   Вирiзьбленi сонцем глибокi зморшки.
   Руки спрацьованi, чорнi, як та смола,
   Потрiсканi, наче пiдгорiлi коржики.

   Синовi соромно з матiр'ю йти,
   По столичнiй вулицi крокувати поруч...
   Воно, хоч i вмi╨ двi фрази по-англiйськи сплести,
   Воно, хоч з дипломом, та все-таки - покруч!

   Отак вони йдуть собi, нiби справдi чужi.
   Вона заворожена сином, щаслива.
   А вiн як погляне на тi руки-коржi,
   То чу╨ться так, як розчавлена слива.

   Поглипу╨ мати на сина здаля,
   Як на Бога, а вiн осмiха╨ться черство.
   Вона iде бавити чуже немовля,
   А вiн на роботу - в мiнiстерство.

   I слава Господу, що воно - пiшачок,
   Що не ма╨ державного автомобiля,
   Бо мати по вулицi несла б свiй мiшок,
   А вiн про©жджав би десь поблизу, десь бiля...



   СЕРЦЕ

   Серце - як птаха на вiтрi.
   Вiтер хапа╨ вiти
   Прямо з-пiд нiг... На чому
   Ти ма╨ш сiсти й забути
   В крилах палаючу втому?
   Сядь на солом'яну стрiху, -
   Не бiйся, тебе не застрiлять
   Хлопчики iз катапульки...
   Сядь, мо╨ серце, послухай,
   Хто там у хатi плаче.
   Не зна╨ш його? Погано.
   Ти права не ма╨ш не знати
   Найменше на свiтi горе!
   Ти можеш того не знати,
   Що смiхом залiзо поре.
   З низького й високого лету,
   З пальми, з берези, з калини
   Ти можеш не чути реготу,
   Та мусиш почути ридання,
   Та мусиш збагнути ридання
   Кожнiсiнько© людини!
   Сядь, мо╨ серце, послухай,
   Хто там у хатi плаче -
   Ринешся ти в завiрюху,
   З болю заплачеш само ти,
   Потiм спiватимеш з лютi,
   Вихор захочеш збороти,
   Серце мо╨ ледаче;
   Наставлять на тебе клiтi,
   Земля заросте багнетами,
   Як риба лускою.
   По свiтi
   Будеш лiтати, падати,
   Не розумiючи, де ти.
   Крила тво© затерпнуть,
   Скотишся каменем з неба.
   А дурень шепне з гнiздечка:
   "Так йому й треба!"
   Та пiсня твоя полине
   З пальми, з берези, з калини!

   1966



   СМЕРIЧКА

   Внизу пiд скелями срiбляста рiчка,
   А над проваллям, на самiм краю,
   Сто©ть висока, рiвна, нiби свiчка,
   У гостроверхiй шапочцi смерiчка
   I в плесi розгляда красу свою.

   Немов гуцулка горда i смiлива -
   Вона сп'ялася на скали карниз.
   I я боюсь, коли бушу╨ злива,
   Що ось прийде хвилина нещаслива,-
   Смерiчка посковзнеться й рине вниз.

   Але корiнням грунту кам'яного
   Незримо й цупко держиться вона.
   У спеку воду дiста╨ iз нього,
   А в бурю пригина╨ться розлого
   До каменя, напнута, як струна.

   За те, що дух ©© не всох, не вимок,
   За тi великi сили життьовi,
   Що виграють зi смертю по╨динок,
   Я б посадив ©© серед ялинок
   Побiля Мавзолею у Москвi.




   ТИ ЗРIКСЯ МОВИ РIДНО╞

   Ти зрiкся мови рiдно©. Тобi
   Твоя земля родити перестане,
   Зелена гiлка в лузi на вербi
   Вiд доторку твого зiв'яне!

   Ти зрiкся мови рiдно©. Ганьба
   Тебе зустрiне на шляху вузькому...
   Впаде на тебе, наче снiг, журба -
   ╞© не понесеш нiкому!

   Ти зрiкся мови рiдно©. Нема
   Тепер у тебе роду, нi народу.
   Чужинця шани ждатимеш дарма -
   В твiй слiд вiн кине смiх - погорду!

   Ти зрiкся мови рiдно©...



   ШАХТАР

   Попiд землею ходить повзкома,
   Але в душi покiрностi нема.

   Вiн пробива╨ кам'янi пласти,
   Видобува╨ сонце з темноти.

   Таким я завжди бачу шахтаря.
   Лiхтарик над чолом - немов зоря.

   Низеньке небо, та високий лет,
   Бо вiн трудар, мислитель i поет.

   Горить не кожен твiй рядок, либонь;
   А в нього кожна грудочка - вогонь!

   До рiвня отакого ти зумiй
   Свiй поетичний пiднести забiй!

   1957



   ЯБЛУНЯ

   Юрiю Якутовичу

   Щаслива яблуня! Надовкруги
   Тi яблука, мов золотi собори,-
   Живло добра, яке нiхто не зборе,
   Шаленство материнсько© снаги.

   Але вiд непомiрно© ваги
   Галуззя рветься, падають пiдпори;
   I вибуха вона, мов серце хворе,
   Скидаючи плоди, мов ланцюги.

   Як мати i робiтниця стражденна,
   Вона кладе поламанi рамена
   На землю i без слова помира...

   Якби дерева й нас також навчили
   Ламаться лиш вiд безуму добра,
   Вiд щедростi, що понад людськi сили!.

   1972



   * * *

   Акацi©. Бджолинi дзвони.
   Пшеницi колихливий лан.
   I макiв полотно червоне,
   Рвучке i нiжне, мов талан.

   Гнiздо в колоссi, мов колиска,
   Очей тво©х знадливий ляк;
   Як шпиль блiдого обелiска,
   В блакить застромлений лiтак.

   Цiлунки стишенi й неситi,
   Полови сонячна луска;
   Як пальми слiд на антрацитi,
   На спинi слiд вiд колоска.



   * * *

   Бува╨ така розмова,
   Що ув'язню╨, наче клiть.
   Темрява розумова,
   Як бескид, мiцна сто©ть.

   Бува╨ таке мовчання
   Несподiване i страшне,
   Що тiльки вибух ридання
   Вiд смертi ряту╨ мене.

   Бува╨ така година,
   Коли повертав глузд
   Мо╨му життю ╨дина
   Усмiшка милих уст.



   * * *

   Були ми в натовпi. Не знаю, як це сталось,
   Що люди роз'╨днали нас. Тебе за руку
   Тримав я мiцно, та лиця твого не бачив.
   Почувши раптом крик, я випустив долоню:
   Можливо, ти вiд болю скрикнула? Даремно
   Я намагавсь тебе знайти в тiснявi. Люди
   На мене почали недобре поглядати,
   Бо я хапав за руки ©х. А ти пропала.
   Нарештi хтось мене пiймав за лiкоть. "Злодiй,
   Дивiться, злодiй тут оруду╨!" - вiн рявкнув.
   Я перестав тебе шукать. Менi на очi,
   Такi смiшнi в день празника, набiгли сльози...




   * * *

   Бiжить пiд зливою лошиця,
   Крiзь темнi хащi - напролом;
   Дощ прогина╨ться, ятриться
   Крильми над золотим хребтом.

   Вона, мов блискавка червона,
   Летить крiзь памороку вiт.
   Вода звиса╨, як попона,
   I б'╨ться об тугий живiт.

   Гуркочуть брили грому в скалах,
   Мов неба колеться горiх;
   Полум'янi╨ гриви спалах
   Над сполохом очей i нiг.

   Вона стряса╨ дотик тучi,
   Води, що в пахи затекла;
   А як же ©й знести палючi,
   Нещаднi лоскоти сiдла?!

   Як винести залiзну ласку
   Вудил, що розпинають рот,
   Слухняностi й вуздечки маску
   I свiт у шорах, наче грот?!

   Як може покоритись потiм
   Душа бентежна i нага
   Колючим шпорам, i чоботям,
   I блискавицi батога?!

   Це я питаюсь - i за спину
   Ховаю мокрi ремiнцi.
   А цукру бiлу каменину
   Несу в простягнутiй руцi.

   Нi, вiдступитися незмога,
   А лиш благати: "На, вiзьми!"
   Вона ж моя, ця тонконога
   Кониця з бiлими крильми!



   * * *

   Бiла черешня в небi
   Над селом проплива,
   Нiби заснулий лебiдь,
   Пiд крилом - голова.

   Дiвчина жде на мене,
   Де бринять ячменi,
   Веселим брилем ромену
   Маха╨ вона менi.

   Мрi╨м про днi прийдешнi,
   Про те, як станем людьми.
   Втiм, чу╨мо, як черешня
   Залопотiла крильми.



   * * *

   Бiля вуликiв на землi
   Лежить собi дiд мiй i куня.
   I лазять бджоли по його чолi,
   Як по розтрiсканiм зрiзi пня.

   I лазять бджоли по запалiй щоцi,
   I вiн лежить собi, як неживий.
   Очi його, немов чорнi рубцi,
   Зашитi сивою ниткою вiй.

   Не ворухнеться його рука -
   Нехай беруть собi карий мед.
   Дiдусь мiй до смертi сво╨© звика,
   Як звика╨ до слави поет.

   1965



   * * *

   В гуцульськiй хатi на печi
   В куточку сушиться пшениця
   На калачi.
   На тiй пшеницi удовиця,
   Немов на подушчинi, спить.
   ╞й сниться, що ©© обличчя
   Покрила вiспа
   (То зернятка вдавилися в лице).

   I хоче змить
   Вона рябеньку шкiру, та не може.
   Метнулася до дзеркала - бiда!
   О, скiльки на щоцi тих чорних ямок!
   Не варто жити! Вибiгла на ганок -
   I до колодязя... Вода
   Вiдбила знов огиднi решетини.
   Вдова ста╨ на кам'янi цямрини...
   Кiнець... i прокида╨ться,
   В люстерко загляда,
   Стира╨ iз чола, як пiт, зернини
   I посмiха╨ться...
   Забула, що у не© скронi сивi...
   Якi не раз бувають сни щасливi!..

   1965



   * * *

   В мо©х повiках напiвсонних
   Застигло сонце молоде.
   Як бджолами покритий сонях,
   Воно так мiниться й гуде.

   Мiж сновидiнням i явою
   В мо©й сльозi сто©ш i ти,
   I над тво╨ю головою
   Палають соняшнi свiти.



   * * *

   Все не те, коли нема любовi.
   Почуття й слова - трiски дубовi,
   Днi - болящi, немiчнi старцi,
   Магiстралi - темнi манiвцi,
   Яблуневий цвiт - зола летюча,
   Небеса - асфальтна сiра туча,
   Смiх - петля на горлi, булка - глей,
   Пiсня -хоч бери i сам заблей!

   Ось - любов! Дими - дихання липи,
   Почування й слово - смолоскипи,
   Днi - невтомнi, яснi юнаки,
   Манiвцi - мiж зорями стежки,
   Попiл - крила золото© птицi,
   Хмара - поле стигло© пшеницi,
   Плач - знiма╨ з голосу петлю,
   Пiсня й хлiб волають: "Я люблю!"



   * * *

   Дзвенить у зорях небо чисте,
   Пала╨ синiм льодом шлях.
   Неначе дерево безлисте,
   Сто©ть моя душа в полях.
   Як надiйшла щаслива доля,
   Збудила весняну снагу,
   Моя душа, немов тополя,
   Зазеленiла на снiгу.
   Як надiйшла любов справдешня,
   Хлюпнула пригорщу тепла,
   Моя душа, немов черешня,
   Понад снiгами зацвiла.
   Як надiйшла i засiяла
   Та дружба, що живе в лiтах,
   Моя душа над снiгом стала,
   Неначе яблуня в плодах.





   * * *

   Дiвчино, дiвчино, де тво© крильця?
   Небо весняне в сяйвi iскриться,
   Чи не пора нам летiти, маленька,
   В ярiй пшеницi шукати гнiзденька!

   Буде в колоссi воно, як у сонцi,
   Буде гойдаться в мо©й колисоньцi,
   Я ж над тобою спинюся в блакитi,
   Спiви сво© розпочну дзвонковитi.

   Всi лiтаки, всi лiтаючi блюдця,
   Всi вертольоти круг мене зберуться.
   - Слухайте,- скажуть залiзнi i ницi, -
   Жайвiр спiва╨ для жайвороницi!



   * * *

   Живу, як той гiрський потiк,
   На спокiй - нi хвилини.
   Iскрюсь вiд кременя в бiгу,
   Туманюся вiд глини...

   Спадаю дзвiнко з темних скель
   У плесо, повне гулу.
   Вiд кровi пурпурним стаю,
   А чорним - вiд намулу.

   Та вiдновля╨ться в менi
   Невигасна й воскресна
   Мого кохання чистота,
   Як та блакить небесна.

   Проясню╨ в менi любов,
   Як сонце неминуще,
   Все, що в мо©й душi мо╨
   Джерельне i цiлюще.



   * * *

   За вивiркою золотою
   Я бiг вершинами смерiк,
   Провалювавсь у темну хвою,
   Як у вогонь, що серце пiк.

   Я обдирався об ялицi,
   Та знову бiг через грунi,
   Мов краплi чорно© живицi,
   Кров запiкалась на менi.

   Я бiг, i падав з високостi,
   I пiднiмався нашвидку,
   Не вiдав, чи ламались костi,
   Чи хмиз трiщав у темнику.

   Чого вона тiкала в пущу
   Вiд мене, нiби вiд хортiв,
   Таж я ту бiлку проклятущу
   Лишень погладити хотiв!



   * * *

   Заснути так бодай на волосок,
   Щоб зорi сивини менi не ткали,
   Щоб сни мо© неквапно протiкали
   Мiж пальцями тво©ми, як пiсок.

   Заснути так пiд золотим крилом
   Коси тво╨©, щоб у сновидiннi
   Хрестатих танкiв не з'явились тiнi,
   Що йшли крiзь нашi села напролом.

   Заснути так, щоб не почути в снi
   Та╨мних землетрусiв i розпуки,
   Яку несуть пiснi та мужнi руки,
   Обрубанi катами на струнi.

   Заснути так пiд подихом руки
   Тво╨© полохливо© й легко©,
   Щоб у мо╨му снi, немов левко©,
   Свiтили думи i материки.

   Заснути так, щоб колисання мрiй
   Повiльно оберталося в камiння, -
   Та втiм, немов на поклики сумлiння,
   Збудитися на тихий голос твiй!



   * * *

   Зеленим вогнем береза,
   Як свiчка, в полi горить.
   Нi вiтер, нi блискавок леза
   Не можуть ©© погасить.

   Коли сумовитим дзвоном
   Осiння блакить загуде,
   Те полум'я стане червоним
   I тихо на землю впаде.

   Любове моя вогнекрила,
   Ти линеш в осiнню даль.
   Та краще б тебе згасила
   Ненависть, а не печаль.



   * * *

   Коли менi не допоможуть вiршi,
   То вже не допоможуть лiкарi.
   У сни сво© благословеннi й вiщi
   Я вiдiйду самотньо на зорi.

   Тодi прийди, кохана, кроком тiнi,
   Та серця ти за тим собi не рви,
   Що все життя вiддав я Батькiвщинi,
   Тобi ж - пучок могильно© трави.

   Я знаю, мила, це несправедливо,
   Та подiлить iнакше я не мiг,
   Бо й ця трава так само - вiчне диво,
   Як дивина найкращих днiв мо©х.



   * * *

   Коли ми йшли удвох з тобою
   Вузькою стежкою по полю,
   Я гладив золоте колосся,
   Як гладить милому волосся
   Щаслива, нiжна наречена...

   А ти iшла поперед мене,
   Моя струнка, солодка згубо,-
   I я помiтив, як ти грубо
   Топтала колоски пшеницi,
   Що нахилились до землицi.
   Немов траву безплiдну, дику
   Топтала i не чула крику
   Тих колосочкiв. Без оглядки
   Ти йшла собi, а в мене - згадки
   Про те, як на чужому полi
   Збирав я нишком колосочки
   В подiл дитячо© сорочки.
   О, я хотiв тобi сказати,
   Що те колоссячко вусате -
   То невсипущий труд мозiльний,
   То молодим калач весiльний,
   То для дiтей пахуча булка,
   То хлiб, що матiнка-гуцулка
   З долiвки вчила пiднiмати,
   Як батька в руку, цiлувати;
   Та я змовчав. Я йшов покiрно,
   Бо я любив тебе надмiрно,
   Але менi тодi здалося,
   Що то не золоте колосся,
   Що то любов мою безмежну
   Стоптали так необережно.



   * * *

   Крiзь чорний дим зневаги i брехнi
   Вона прийшла до мене в самотину.
   Вона так нiжно принесла менi
   Сво╨ кохання, як малу дитину.

   А я боявся руки простягти
   I пестощами немовля накрити,
   Питався дозволу у правоти,
   Що вмi╨ лиш соромити й корити.

   Я вiдучився з радостi ридать,
   Я жити звик у темнiм домi "мушу".
   Коротке слово "нi" по рукоять
   Я застромив у безпровинну душу.

   Я знав; нiколи серце не проща
   Того, що розумом безжально вбито.
   Вона пiшла i мертве дитинча
   Взяла ще бiльш ласкаво й сумовито.

   Я не кричав: "Кохана, повернись".
   Я не чекав нi чуда, анi дива.
   До горла правда скочила, як рись,
   Розлючена i за неправду мстива.

   1966



   * * *

   Ми вийдем з тобою на листя опале,
   Де ся╨ повiтря, як сивi опали,
   Ми станем з тобою, як олень i ланя,
   Вслухатися в лiсу бентежне волання,
   Очиститься подих i голос вiд диму,
   Я пiсню з тобою високо вестиму,
   Трава нам загра╨, i вiтер затрубить,
   I пострiл мисливця нас раптом розбудить...



   * * *

   Море з моря ткалось гладко,
   Шовком слалося до стiп,
   А по ньому йшло дiвчатко,
   Голе й чисте, наче хлiб.

   Море крила пiднiмало,
   Вiдлiтало в нiч, як птах.
   Я вiдчув журби немало
   На зцiлованих устах.

   Море падало на скелi
   I кричало, мов Iкар.
   Як двi зiрки невеселi,
   Ми тулились помiж хмар.

   Море вранцi шелестiло,
   Тлiло, як осiннiй лiс.
   Наче хлiб, дiвоче тiло
   Мало присмак сонця й слiз.



   * * *

   Моя грiховнице пречиста,
   Моя лiле╨ на багнi,
   Чужi обiйми, як намиста,
   Ти познiмала при менi.

   I знов, як у дитини, очi,
   Нiчим не вiдвернути ©х.
   I на тво╨му непороччi
   Лечу я в безконечний грiх.

   Невже ти хочеш одпокути
   На душу стомлену свою?
   Невже ти хочеш одягнути
   Мо╨© вiрностi шлею?

   Скрипучi хомути i ярма
   За ласку ночi й сором дня?
   Чом яблука не рвем задарма
   Iз дерева життя й знання?

   Чи ти готова до вигнання
   На нашу землю кам'яну,
   Де праця старша вiд кохання,
   А хлiб - вiд нитки бурштину?

   Пiдеш? Вiзьми сво© агати.
   Такою будеш, як була.
   В мою уздечку запрягати
   Мене ти будеш, як осла.

   Ти будеш ©хати свiтами,
   Усiвшись на мо©м хребтi,
   I кидати за джигунами
   Сво© очища золотi.

   А я тебе кохати буду
   За те, що не упала ти
   Нi у потворну безвiсть бруду,
   Нi у нудоту чистоти.

   За те, що ти взяла у змiя
   I принесла менi той плiд,
   В котрiм була нужда, i мрiя,
   I молодiсть на сотнi лiт.

   1967



   * * *

   На цiй землi жили ми споконвiк,
   Лише обличчя змiнювали трохи.
   (Так змiню╨ сво╨ русло потiк,

   Але вода клекоче крiзь епохи
   Одна i та ж!) Одна i та ж душа
   Вела мене то пiд варязькi шатра
   (Там танець твiй у люстрi палаша
   Виблискував i пригасав, як ватра),
   То пiд мечетей вилинялий крик
   (Там ти - в петлi, а може - i в намистi:
   Хан ластився до тебе, мов арик,
   Сво© дари приносячи нечистi),
   То пiд готичних знакiв нага©
   (Там ти ридала, нездоланна й горда,
   Там вигорiли кiсники тво©
   В сивинах, як в огнi знамен когорта).
   Я пiзнаю тебе. Ти наче птах.
   Нiчого не лишилося з полону...
   Лише в сльозi, що згасла на вустах,
   Я вчув далiнь палаючу й солону.



   * * *

   Над нашим свiтом i пiд нашим свiтом
   ╙ ще свiти великi i малi.
   Туди ми долiта╨м тiльки свiтлом
   I музикою темно© землi.

   Туди мене хтось ненастанно кличе,
   Вистелю╨ блакитом щемну путь;
   Так нiби прагне в сяйво та╨мниче
   Душi, мо╨© подих обернуть.

   Десь там у зорях мерехтить вiола,
   Льняна коса, як нива осяйна.
   I кров моя бринить, палюча й гола, -
   Немов небес вiддалена струна,

   Можливо, все, що пам'ятати треба
   Мо©й душi серед страждань i втiх,
   Це - тiльки карта зоряного неба
   I поклик безмiру - з очей тво©х!



   * * *

   Найдовша з усiх дорiг -
   Дорога твого приходу.
   Найбiльша з усiх та╨мниць
   Та╨мниця твого обличчя.

   Ми проща╨мося на день,
   Нiби розходимось на вiки.
   I твiй слiд на мо╨му серцi
   Поглиблюють кожнi очi.



   * * *

   Напав я на тебе раптом
   На стежцi посеред степу,
   Нахлинув, як дощ краплистий,
   Як проливень буревiйний,
   Липневий джигун-музика,
   Просяяний блискавками,
   Спiваючий дощ любовi.

   Ти кинулася тiкати,
   А я танцював навколо,
   Шалiючи вiд натхнення,
   Вiд певностi, що нiкуди
   Сховатися ти не годна;
   На ста сопiлках одразу
   Я грав, щоб тебе зманити,
   Принадити звуком бурi;
   А потiм я взяв цимбали,
   Поклав ©х сторчма на землю,
   До неба ходив по струнах -
   Тебе чарував я звiльна
   Сво©м сатанинським танцем.
   Ти бiгла i розглядалась
   Налякано в тому полi,
   Де схову нема вiд грому,
   Вiд зливи i вiд кохання.
   Ти краплi, немов долонi
   Мо© безсоромнi i спраглi,
   Долонями вiдбивала,
   Та в мене було без лiку
   Тих рук, що тебе ловили,
   В обiймах стискали нiжно,
   Наповнювали поволi
   Тво╨ невтоленне тiло,
   Неначе водою землю,
   Пiснями з безоднi свiту.

   Як змокла ти вся до нитки,
   Повiльнiше стала бiгти,
   Спинилася й засмiялась,
   До неба вознесла руки,-
   Так, нiби просила бiльше
   Потокiв рвучкого свiтла
   I музики з-пiд блакитi.

   Ми рiзко зiйшлися в танцi -
   Аж гудзики вiдiрвались
   Од плаття твого тонкого,
   Вiдскочили й засвiтили
   Над полем, немов ракети,
   Якi провiщають наступ.
   Ти скинула одежину,
   Важку вiд води i грому
   I, зрештою, непотрiбну
   В танку iз дощем липневим.
   Я ж був тобi за одежу
   ╙двабну i за намиста,
   Я краплями дiамантiв
   Освiтлював темнi звиви
   I перснi твого волосся,
   Я плив мiж. грудьми тво©ми
   Струмком, як ланцюг зi срiбла.

   Втiм - райдуга стала в полi,
   I ти увiйшла пiд син╨
   Склепiння небес, як сонце,
   Заслiплена власним сяйвом;
   А я, оп'янiлий, в далеч,
   Затемнену хмаровинням,
   Вiдходив - не дощ, а хлопець,
   I запах тво╨© плотi
   Я нiс, наче воду, в жменi.



   * * *

   Наша любов
   як лiтак
   здатна нести
   тягарi величезнi
   нiжно переданi ©й
   на землi
   тiльки не здатна
   дотик чужого крила
   витерпiти в польотi
   незаймана
   незалежна
   висока
   впасти
   згорiти
   загинути
   ладна в ту ж мить
   любить вона небеса
   та все ж поверта╨ться
   на землю
   i кожен раз
   крила здригаються з болю
   iскра влiта╨ в бетон
   нiби земля прийма╨
   на спочин короткий ту силу
   що в кровi нашiй гримить.



   * * *

   Не знаю, хто мене зробив орлом,
   Хто кiгтi дав i дзьоб тяжкий, мов лом,
   Хто наказав летiти в темну хлань,
   В безодню, повну стогону й волань...
   Як Прометей, прикута до скали,
   Бiлiла жiнка в кублищах iмли.
   I загудiло в дебрi кам'янiй:
   "Лети до не© й вирви серце ©й!"
   Я зрозумiв, що обрано мене
   На дiло помсти, люте i страшне;
   Затих у пропастях наказу гул,
   Я пiдлетiв до жiнки навпритул -
   Вона була обдерта до наги,
   На нiй висiли тiльки ланцюги.
   На мить менi здалося, що вона
   Була неначе лялька льодяна.
   Дивилася, немовби синiй страх
   Замерз в ©© зiницях на вiтрах.
   Та в стогонах я розпiзнав слова
   I зрозумiв - вона жива, жива!
   О, той, хто десь гукав собi вгорi,
   Хто дав менi клювак i пазурi,
   Хоч скiльки прикладав жаги й завзять,
   Не змiг у мене серце людське взять!
   ╞© крильми широкими я вкрив -
   I впали з не© ланцюги в обрив,
   I на ©© обличчi снiг розтав -
   Я в нiй свою кохану розпiзнав...
   Мене збудив мiй одчайдушний крик,
   Химерний сон з душi злетiв i зник,
   А та, що важко снилася менi,
   Лежала бiля мене в тихiм снi.
   "Пробач,до не© мовив я крiзь плач,-
   За все, що ти пережила, пробач!"

   ╞й дивною моя печаль була,
   I, хоч нiкому не вчинив я зла,
   Цей сон, що засвiтився крiзь вiки,
   Палив мо╨ сумлiння i думки;
   Благословив я днину мовчкома,
   Що кликала мене, як та сурма,
   В новi турботи i знiмала з плiч
   Тягар провин, навiяних за нiч.



   * * *

   Не раз менi зда╨ться,
   що я прожив тисячу рокiв.
   Заглядаючи в криницю свого життя,
   я не бачу маленького дзеркальця води,
   так далеко воно вiд мо©х очей.
   Та коли я, закривши очi, хочу згадати,
   що найглибше запало в душу мою,-
   бачу твiй образ, моя дiвчинко,
   моя любове тиха.
   Навiть мо╨ дитинство погасне в пам'ятi,
   навiть стежка, якою я бiгав до школи, заросте,
   навiть сам я зникну за перелазом життя,
   але ти, моя дiвчинко,
   моя тиха любове, житимеш у мо©х словах
   вiчно.



   * * *

   Нiч була ясна, я стежками бiг.
   Стопи опiкав кам'яний морiг.

   Линула зоря на крутi пла©,
   Як метелика, я впiймав ©©.

   Пiд вiкном тво©м я вiдкрив кулак,
   Показав зорю, мов червоний мак.

   Та не вийшла ти, тiльки у вiкнi
   Стала й знак дала - геть iти менi.

   Я назад помчав темним путiвцем,
   Бiжучи крiзь нiч, плакав я тихцем.

   Я в руцi стислав, наче бите скло,
   Мертво© зорi неживе крило

   Нiч була ясна, я вiдкрив кулак,
   Ах, моя рука - мов червоний мак.



   * * *

   Нiч, осяяна цвiтом яблунi,
   Затуманена, мов роса.
   Ми, розкриленi i роз'ятренi,
   Пiднiмалися в небеса.

   Понад зорями, понад водами
   Пролетiли ми три свiти.
   А та яблуня за городами
   Все свiтилася з темноти.

   А на досвiтку ми долинули
   До свойого ж таки села.
   А та яблуня в даль долинами,
   Як метелиця, вiдiйшла.

   Де ж те ся╨во, що смiялося,
   Де цiлованi в снах слова?
   Все минулося, все розпалося,
   Наче гiлочка снiгова.



   * * *

   О рiдне слово, хто без тебе я?
   Нiмий жебрак, старцюючий бродяга,
   Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
   Прах, купа жалюгiдного рам'я.

   Моя ти - пiсня, сила i вiдвага,
   Мо╨ вселюдське й мамине iм'я.
   Тобою палахтить душа моя,
   Втиша╨ться тобою серця спрага.

   Тебе у спадок вiддали менi
   Мо© батьки i предки невiдомi,
   Що гинули за тебе на вогнi.

   Так не засни в запиленому томi,
   В неткнутiй коленкоровiй трунi -
   Дзвени в мо©м i правнуковiм домi!



   * * *

   Очi тво©, злочинно-гречнi,
   Слiплять, як сонце на екваторi.
   А слова тво© небезпечнi -
   Як набо© в палаючiй ватрi.

   Незбагненнi, немов азiати,
   Грiхи тво© усмiхненолицi.
   I страшно коло тебе стояти,
   Як зимою коло криницi.

   Тво©х пальцiв холодний подув
   Зiрвав мого серця листик.
   Страх мiй перетворився на подив
   Рук тво©х - авантюристок.

   Ти рiшуча була, як повстання,
   Рахувала секунди бою.
   Кожен раз я казав: це остання,
   Це остання розмова з тобою.

   Взяв я з твого солодковластя
   Поцiлунками тiло потяте.
   Подив мiй перетворився на щастя
   Заколисаного дитяти.

   Кожен раз я прощався навiки
   З тобою, улюблена зморо,
   А ти навiть не розтуляла повiки,
   Знаючи, що повернуся скоро.

   1966



   * * *

   Пахне хлiбом трава,
   Що купала мене з дитяти,
   Пахнуть хлiбом слова,
   Що мене ©х навчила мати.

   Пахне хлiбом терпка
   Пiсня батьково© стодоли,
   Пахне хлiбом рука,
   Що водила мене до школи.

   Пахнуть хлiбом га©,
   Де кохалися ми до згуби,
   Пахнуть хлiбом тво©
   Груди, очi, долонi, губи.

   Пахне хлiбом маля,
   Що любов його народила.
   Пахне хлiбом земля,
   Що дала менi сонце й крила.



   * * *

   Посеред ночi дощ пiшов,
   Зашелестiв, як збiжжя, в полi.
   Ми вийшли пiд його покров
   З-пiд явора чи з-пiд тополi.

   Вiн увiльнив нас вiд одеж -
   Зняв, як рiзьбяр, iз плотi глину.
   Те, що при сонцi не знайдеш,
   Знайшов наослiп за хвилину.

   Вiн лоскотав, мов колоски,
   Стелився, обвивав рамена.
   Вмивала душ сяйнi листки
   Його теплiнь благословенна.

   Тулились груди до грудi,
   Вода збиралася мiж ними.
   Шугали риби в тiй водi
   Iз плавниками вогняними.

   Носився блискавки лилик
   Над нами, наче iскор жменя.
   I вперше твiй дiвочий лик
   Свiтив од щастя i натхнення.



   * * *

   Розплелись, розсипались, розпались,
   Наче коси, вересневi днi.
   Ми з тобою ще не накупались,
   А вже гра╨ осiнь у вiкнi.

   Вiднесла вода ласкавi зорi,
   Що все лiто кликали в рiку,
   З птицями на бiлiй крутогорi
   Горобину пробу╨м гiрку.

   Може б, нам полинути у вирiй -
   За лiтами молодостi вслiд.
   Чом же крила в позолотi щирiй
   Важко пiднiмати на полiт?

   Я тобi зимовi днi срiблястi
   Заплету в сивiючу косу;
   Тiльки зорi, викупанi в щастi,
   З моря я назад не принесу.



   * * *

   Сонце, намальоване циноброю [1],
   На вiтрилах вечора пливло.
   В золотiй спечаленостi обрiю
   Ти свiтилась, як небесне тло.

   За зорею рiдною й далекою
   Ти тужила на мо©м крилi,
   Нiби не принесена лелекою,
   А прибула в свiт на кораблi.

   Ми стояли в приднiпровськiй обочi,
   Ми вдивлялись, наче дiти, в путь,
   По якiй тво© космiчнi родичi
   Надпливуть чи просто надiйдуть...

   [1] Цинобра - кiновар, червона фарба.



   * * *

   Срiблиться дощ в тоненькому туманi,
   Як ниточка в прозорiм полотнi.
   А сонце по його блискучiй гранi
   Тече i душу сповню╨ менi.

   Зустрiнь мене. Я повен пожадання
   Блакитно©, мов сон, далечини.
   Мо©х очей неголосне страждання
   Ти поглядом ласкавим зупини.

   Моя печаль тебе не поневолить,
   А тiльки радiсний розбудить щем,
   Немов цього туману срiбна волоть,
   Зама╨на i сонцем, i дощем.



   * * *

   Та мить, яка надходить пiсля болю,
   Тобою завданого,- нiжна мить...
   Я все стерплю, я все тобi дозволю -
   Не бiйсь боляще серце надломить.

   Надламане, воно смачнiше буде,
   Як хлiб, що ©сться з голоду й злоби;
   Заходь, як у свiтлицю, в мо© груди
   I все, що заманеться, там роби.

   В тiй хатi на пiдлозi, як у пущi,
   Клади вогонь, пали нужденний рай,
   Чи, мов зерня з твердо© шкаралущi,
   Розбиту душу з мене видирай.

   Я вiдновлюсь, я оживу, кохана,
   Хоч сто разiв од рук тво©х згорю.
   Благословенна та найглибша рана,
   Що звiльна оберта╨ться в зорю!



   * * *

   Так гарно ти снилась менi:
   Не руки, не очi, лиш голос,
   Лиш голос, як день у вiкнi,
   Як вiтру знадлива голiсть.

   Наче в блакитi зоря,
   Ти в словi замерехтiла.
   Зринали, як блиск янтаря,
   Згини твойого тiла.

   Зринали й зникали вмить
   Хвилею золотею.
   I серце хотiв я вмить
   Тим свiтлом i чистотою.

   Раптом - пробудження грiм,
   Де ж ти пропала, ноче?
   Метелик у серцi мо©м
   Вогкими крильми трiпоче.



   * * *

   Так, ти одна, моя любове,
   Да╨ш менi снагу обнови,
   Народжу╨ш мене щодня
   Iнакшим, iншим, нiби з дна
   Душi кремнисто© мо╨©
   Виборсу╨ш новi каме©
   З мо©м обличчям... Боже мiй,
   Мене ти змiнюй, та не смiй
   Сво╨ натхнення на забаву
   Перевести, смiшну й лукаву,
   I, творячи немовби в снi,
   Чужi прикмети дать менi!
   Живу я правдою тi╨ю,
   Що птах не може стать змi╨ю,
   Що маску будь-яку лакей
   Бере, бо все йому о'кей!
   А я не раб, не хитрий служка,
   Чия натура, як подушка,
   Податлива й м'яка! Менi
   Пасують риси кам'янi.
   То звершуй перемiни диво,
   Але поважно i правдиво,
   Щоб не ослiп i не оглух
   В чужому образi мiй дух.



   * * *

   Там, де Лючка круто в'╨ться,
   Де хати в садках,
   Де мене носила мати
   В поле на руках,-

   Там я знаю кожну стежку,
   Кожен камiнець,
   Там узяв я пiсню в серце
   Iз людських сердець.

   Там земля скупа на жито -
   Родить пирi©.
   Люди потом, чорним потом
   Полили ©©.

   Мусить хлiб для них родити
   Неродючий глей.
   Добре мати в серцi пiсню
   Вiд таких людей!

   1956



   * * *

   Твого погляду вiтер
   пiднiма╨ з землi мо╨ серце
   наче кленовий листок
   i я вже лечу над свiтом
   i лоскiтно менi вiд польоту
   та в мереживi ранку
   хмари як пiр'я крилатого моря
   проламуються пiдi мною
   i я падаю
   падаю

   на мене летять полотна
   колючих стерень
   дзеркала ставiв
   плетеницi стежок
   отари осiннього лiсу
   леза колiй
   тарелi стадiонiв
   брили будинкiв
   i кранiв краби
   де ж бiлi дзвiницi грудей тво©х
   щоб я розбитися лагiдно мiг?



   * * *

   Твоя душа звiздаста i смаглява,
   Як нiч, що светри вiхоли зняла.
   Тво╨ волосся пахне, як отава
   З-пiд скатертi рiздвяного стола.

   В мо╨ житло ти з неба прилетiла,
   Закрив я очi в радостi нiмiй,
   Щоб у вогнi твого сяйного тiла
   Не спопелiв грiховний погляд мiй.



   * * *

   Твоя протилежнiсть - пiсок,
   Пустиня безплiдна й сумна.
   Ти народжу╨ш колосок,
   Наче нива, з мого зерна.

   Ти плека╨ш його сама,
   Ти да╨ш йому мови дар,
   Безконечну могуть ума,
   Плотi й долi земно© тягар.

   Як вода, ти блищиш i течеш
   В руслах рiк i слiдах пiдкiв.
   Я тебе малював би все ж,
   Наче марево серед пiскiв.



   * * *

   Ти навча╨ш ходить легкома
   Попiд хмари навислi
   I гасити бентежнiсть ума
   Клоунадою мислi.

   Не приймаю веселих наук,
   Що гiркi, мов оливи...
   Он життя вирива╨ться з рук,
   Як лоша полохливе.

   Он обламаний кущик бузку
   Вироста╨, i квiтне,
   I ховав в сльозу боязку
   Безконеччя блакитне.

   Он пiдноситься небо, як жаль,
   Понад сонця бриндушу,
   I любовi щаслива печаль
   Переповню╨ душу.



   * * *

   Ти пахнеш, як листя весняне,
   Як дитинство мо╨ полотняне,
   Як тепла малинова стежка,
   Як мамина срiбна сережка.

   Ти пахнеш, як пломiнь живицi,
   Як бiленький дзвiнок медуницi,
   Як вулик, де сховане сонце,
   Як маминих мрiй волоконце.

   Ти пахнеш, як виспане море,
   Як жiноче невидиме горе,
   Як пилок на пшеничнiй нивi,
   Як маминi руки сяйливi.

   Ти пахнеш, як роси на житi,
   Як столи, рушниками накритi,
   Як спiваюча стружка ялова,
   Як мамина лагiдна мова.



   * * *

   Ти спиш, i на тво©м обличчi
   Малю╨ться печальний вираз...
   Яку ж бiду, яке нещастя
   Ти бачиш поглядом заснулим?
   Можливо, знов перед тобою
   Палають укра©нськi ниви,
   А танки з чорними хрестами
   Тебе в полях наздоганяють,
   Малесеньку, як той метелик,
   Що спалахне ось-ось в племiннi
   Пiдпалених пшениць? А може,
   Ти бачиш, як на воловодi
   Чумнi бандерiвськi бандити
   Сусiду вашого старого
   Волочать, вiшають на грушу
   За те, що першим до колгоспу
   Вiн записався? Може, хлiба
   В людей ти вимiняти хочеш
   За хустку бабину - ╨диний
   Ма╨ток твiй? Цього не знаю.
   Перевести я не спроможний
   З глибин свiдомостi тво╨©
   Оте скорботне сновидiння
   В думки сво©, як з моря в море
   Пiдводний човен! Як я досi
   Не став одним ╨ством з тобою?!
   Ти спиш у незбагненнiм смутку,
   Моя i не моя водночас.
   I тiльки усмiшка спросоння
   Зв'язок вiдновлю╨ мiж нами,
   Лиш усмiх вiдкрива╨ душу,
   Зачинену плитою горя,
   Замками туги i скорботи.
   Та холодно менi, i в грудях
   Щось ненастанно вибуха╨,
   Та нiби в тiнi сну страшного,
   I на сирiй землi дитинства
   Я довго спав i простудився.



   * * *

   У дитячому серцi жила Укра©на -
   Материнськi веселi i журнi пiснi,
   Та за мову мужицьку не раз на колiна
   Довелося у школi ставати менi.

   Непокривлену душу хотiли зламати,
   Та ламалися тiльки болючi ки©,
   Надi мною ночами вiдплакала мати,
   Я ж не зрiкся нi мови, нi пiснi ©©.

   I померла з гризоти вона молодою,
   Залишився назавжди без матерi я,
   Та не був нi хвилини в життi сиротою,
   Бо вела мене далi Вкра©на моя!

   1955



   * * *

   У хмарах безу, що висять, як грона,
   Над позолотою старих церков
   ╙ затишок один - зелений схов
   Для кровi, що пала╨, мов корона.

   Ти там була, знадлива й безборонна,
   I голову свою з важких заков
   Я увiльнив i в серцi поборов
   Безумство беркута й злобу дракона.

   До тебе пiдiйшов я без крила;
   Що ж ти, знiмiвши в показнiй покорi,
   В менi шукала - змiя чи орла?

   Чому, пiзнавши в збайдужiлiм зорi
   Душi мо╨© пристрастi суворi,
   Мене безумно й люто обняла?!



   * * *

   Це неправда, що ми помрем!
   Ти - земля, а я - твiй сiяч.
   Плуг iде - пiд його тягарем
   Ти возрадуйся i не плач.

   Сокруши свою душу тверду
   Пестотливою зливою втiх.
   Я ж i сам, як зернина, впаду
   Помiж скибами гонiв тво©х.

   Ми небес глибину збагнем,
   Вище зiр пiднесем колоски.
   Ми пшеницi незгасним вогнем
   Пролiтатимем крiзь вiки.



   * * *

   Ще днiв мо©х багато за горою,
   За зорями в небеснiй глибинi.
   Все, що було, згубилось увi снi,
   Лиш те, що буде, володi╨ мною.

   Опалене жагою вогняною,
   Чуття будущини живе в менi.
   В мо╨му серцi, наче в стременi,
   Нога часу з острогою тугою.

   Та ╨ на свiтi лагiдна рука,
   Яка в мо© думки i сподiвання
   Влива╨ться, як в озеро рiка.

   Вона да╨ мо©й душi сiяння
   I дба╨, щоб не згаснула зарання
   Вiдлита в словi кров моя дзвiнка.



   * * *

   Я бачив тебе сьогоднi
   Мiж дiвчатками з п'ятого класу.
   Ти така ж, як вони:
   Тонесенька стебелина,
   Навколо яко© скакалка
   Гуде, як пропелер.

   Я бачив тебе сьогоднi
   Мiж невiстами молодими.
   Ти така ж, як вони:
   Бiле чоло у веснянках,
   Навколо якого свiтить
   Ореол материнства.

   Я бачив тебе сьогоднi
   Мiж бабусями сивоокими.
   Ти така ж, як вони:
   Прозорий щiльник iз медом,
   Навколо якого лiтають
   Спогади, наче бджоли.



   * * *

   Я буду на свiтi,
   Допоки незнане свiтло
   В обличчi тво╨му свiтить.
   Я житиму доти,
   Допоки горiти буде
   Долонi тво╨© дотик.



   * * *

   Я пригадав собi один стiжок у горах.
   З молодика сiдав на нього срiбний порох,
   А я лежав на нiм тихенько, наче звiр,
   I поглядом ловив слiди падущих зiр.
   Я ждав, коли прийде косуля ©сти сiно,
   Вона приходила щоночi неодмiнно,
   Тремтяча, як зоря, що впала в темнику!
   Я ж оглядав ©©, рожеву й боязку...
   Хотiв би я побуть ще раз на тому стозi,
   Дiждатися й тебе в закоханiй тривозi,
   Почути, як прийдеш, як скинеш кептаря,
   Як затремтиш, немов та сарна чи зоря...



   * * *

   Я пригорнусь до тебе
   Серцем i небесами,
   Плечима пагорбiв рiдних
   I дорiг поясами.

   Я пригорнусь до тебе
   Мислею i землею,
   Темнотами чорнозему
   I туманами глею.

   Я пригорнусь до тебе
   Пiснею i яворами,
   Золотими крильми пшеницi,
   Тiнявими ярами.

   Я пригорнусь до тебе
   Подихом лiсу i полем,
   Клекотом Днiпрельстану,
   Тарасовим ореолом.

   Я пригорнусь до тебе
   Срiбними вiями хво©,
   Невмирущими голосами
   Укра©ни ново©.

   Я пригорнусь до тебе
   Свiтлом i далечиною
   Багряних зiрниць, що вiчно
   Свiтитимуть надi мною.

   В мо╨му тiлi почу╨ш
   Гомiн смереки, i рути,
   I того, що нiколи тлiном
   Не було i не може бути.



   * * *

   Я прилiтав до тебе
   як бджола
   до черешнi розквiтло©
   я вiд сяйва й запаху
   крони тво╨©
   знесилено падав
   я слiпнув од радостi
   квiтучого простору
   i важко було менi
   перелiтати з квiтки на квiтку
   та ще важче було менi
   знати

   що ти неосяжна
   вiдкрита для мене
   для iнших бджiл
   а також для ос
   для джмелiв
   для шершнiв
   що ти не почу╨ш нiколи
   крил мо©х
   кожною сво╨ю пелюсткою
   що я не зможу нiколи
   в кожну квiтку твою заглянути
   бо коротка весна
   а ти безконечна як всесвiт.



   * * *

   Я стужився, мила, за тобою,
   З туги обернувся мимохiть
   В явора, що, палений журбою,
   Сам-один мiж буками сто©ть.

   Гра╨ листя на веснянiм сонцi,
   А в душi - печаль, як небеса.
   Вiн росте й спiва╨ явороньцi,
   I згора╨ вiд сльози роса.

   Снiг летить колючий, нiби трина,
   Йде зима й бескидами гуде.
   Яворовi сниться яворина
   Та ©© кохання молоде.

   Вiн не зна╨, що надiйдуть люди,
   Змiряють його на поруби,
   Розiтнуть йому печальнi груди,
   Скрипку зроблять iз його журби.



   * * *

   Я - зернятко, а ти - зоря осiння,
   Навiки в полi по╨днались ми.
   Виношу з глибини, з важко© тьми
   Тво╨ сiяння в променi насiння.

   Велиш ти кiльчику в передвесiння
   Пробити шкаралупу й страх зими...
   Втiм, колосок з колючими крильми
   Злiта╨, наче свiтла вознесiння.

   Ти прагнеш повернуться в небеса,
   Мене ж не вiдпуска╨ рiдна нива,
   В ногах кайданами дзвенить роса.

   Так ми застигли в злетi, повнi дива,
   Не зiрка й не зерно - душа сяйлива,
   Що нi в землi, нi в небi не згаса.



   * * *

   Якби могла прийти до мене це© митi
   Та дiвчинка моя, що в ся╨вi блакитi
   Приходила колись, весела, як струмок,
   I вся вливалася в рiку мо©х думок,
   Просвiтлюючи ©х сво╨ю чистотою
   Аж до самого дна, якби вона святою
   Дитиннiстю мене пойняла нинi знов,
   Я б у собi згасив грiмниць буремну кров.
   Пал невдоволення, за iдеалом тугу,
   Посвяти печiю, ненавистi напругу,
   Печаль обов'язку, зневагу до раба -
   Стлумив би я в собi! I знову голуба
   Моя душа була б, як та вода зi звора,-
   Та вже не прилетить моя любов прозора.
   I добре, що нема нiкому вороття,
   Що на одну любов дано одне життя.
   А в той далекий час - я добре пам'ятаю! -
   Рай принесла вона - зробив я пекло з раю,
   З ©© невинностi я честь кував свою,
   А з кротостi - той меч, що гостриться в бою,
   З незайманих зiтхань суворi блискавицi
   Творив я i вганяв, як цвяхи, в чола ницi,
   З блаженних намiрiв робив я дзвiн добра,
   Щоб вiн горлав-"ганьба" або кричав-"ура!"
   Прозорiсть радiсну я взяв на силу гнiву,
   Я тiнню свiтла став, дав правiй - руку лiву,
   Я цiлий свiт любив у дiвчинцi мо©й,
   Я сотворив себе з ©© дитячих мрiй,-
   I добре, що вона не прийде вже до мене,
   Не прояснить мо╨ вiд почувань теменне,
   Вiд боротьби трудне й палаюче ╨ство,
   В якому дух життя справля╨ торжество.

   1977



   * * *

   Iду по рiдному селу...
   Яке то щастя - хто збагне...
   Дивитись, як вечiрню млу
   Пронизу╨ тепер ясне,
   Могутн╨ свiтло з хат, домiв,
   Де каганець колись димiв!

   Яке то щастя - свiй народ
   У свiтлi бачити! Менi
   Оце найбiльша з нагород
   За всi страждання i пiснi,
   За все, чим жив i що творив,
   За кожен молодий порив!

   В оселях тих смачнiший хлiб
   I голоснiший спiв дiвчат.
   Лиш хто на серце вже ослiп,
   Кого стру©в минулий чад,
   Мойого щастя не збагне,
   Не зможе зрозумiть мене!

   1959

   ==============================================================

Михайло Петренко




   НЕБО

   Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
   Чому я не сокiл, чому не лiтаю,
   Чому менi, боже, ти криллiв не дав?
   Я б землю покинув i в небо злiтав!
   Далеко за хмари, подальше од свiту,
   Шукать собi долi, на горе привiту,
   I ласки у зiрок, у сонця просить,
   У свiтi ©х яснiм все горе втопить;
   Бо долi ще змалу здаюся не любий,
   Я наймит у не©, хлопцюга приблудний;
   Чужий я у долi, чужий у людей:
   Хiба ж хто коха╨ нерiдних дiтей?
   Кохаюся лихом, привiту не знаю,
   I гiрко, i марно свiй вiк коротаю;
   I в горi спiзнав я, що тiльки одна, -
   Далеке╨ небо, - моя сторона.
   I на свiтi гiрко; як стане ще гiрше,
   Я очi на небо, - менi веселiше!
   I в думках забуду, що я сирота,
   I думка далеко, високо лiта.
   Коли б менi крилля, орлячi тi крилля.
   Я землю б покинув, i на новосiлля
   Орлом бистрокрилим у небо польнув,
   I в хмарах навiки од свiту втонув!

   ==============================================================

Марiйка Пiдгiрянка



   СПIВАНКА ПРО МIСЯЦI

   Ой мiсяць сiчень кличе мороза,
   Морозить лиця, щипа╨ носа.
   А мiсяць лютий вiтрами ду╨,
   На водах з льоду мости буду╨.
   Березень-мiсяць мости поломить,
   Весняну пiсню рiчка задзвонить.
   Квiтами квiтень всiх привiта╨,
   Усi садочки порозквiта╨.
   Гей, травень прийде у днi чудовi,
   Простелить всюди трави шовковi.
   А мiсяць червень луги покосить,
   Червоним соком ягiдки зросить.
   А мiсяць липень гарячим лiтом
   Обсипле липи пахучим цвiтом.
   А мiсяць серпень серпом задзвонить,
   Достиглий колос додолу склонить.
   Вересень-мiсяць добре газду╨,
   Овоч смачненький дiтям дару╨.
   А мiсяць жовтень мряку розвi╨,
   В лiсах, в садочках лист пожовтi╨.
   А листопад той жалю не ма╨,
   З дерев останн╨ листя зрива╨.
   А мiсяць грудень на радiсть людям -
   Снiжком присипле замерзле груддя...

   ==============================================================

Олександр Пiдсуха




   КАНАДСЬКИЙ ЗОШИТ

   День перший

   Дiстатись вiд Днiпра на лiтаку
   До Фрейзера чи, скажем, Нiагари -
   Це все одно, що iз мого села
   В село сусiдн╨ - на волах ледачих.


   Я в пiднебессi. Помiж хмар - озера.
   Хтось каже: - Атлантичний океан. -
   Невже це вiн? Не схаменувся навiть,
   Як зникнув десь так званий Атлантичний,
   I я ступив на другий бiк землi.

   Я втратив ╨днiсть простору i часу.
   Змiшалось все. Сум'яття у менi.
   В чужому опинившися просторi,
   Я ще у часi нашому живу.

   Прокинувся оце о першiй ночi,
   Коли якраз у Ки╨вi свiта╨.
   Заснути б ще хоч на якусь годину,
   Та сон не йде, бо в Ки╨вi вже день.
   А за вiкном - капiталiзм. I нiби
   Уже i тут свiтати почина╨
   З рiзницею, мабуть, годин на вiсiм.
   Вона й да╨ться нинi узнаки.
   I щоб менi ввiйти у час тутешнiй,
   Осво©тися в ©хньому просторi,
   Годин на вiсiм мушу й я вiдстать.
   Лише на вiсiм. Чу╨те, на вiсiм!


День другий

   ╙ чарiвна якась принада
   У тво©м iндiанському iменi.
   Ключ до серця твого, Канадо,
   Поможи вiднайти менi.
   ╙ в тобi i саксонська поважнiсть,
   I слов'янська незаймана нiжнiсть.
   Всiх вража╨ твоя неосяжнiсть,
   Всiх чару╨ твоя бiлоснiжнiсть.
   ╙ ж у мене бажання-потреба
   Подивитися зблизька на тебе.
   Заодно i на себе, Канадо,
   У тво╨ подивлюся свiчадо.
   Я вiд отчого рушив порогу,
   Повен сили, добра i терпiння.
   Що узяв я з собою в дорогу?
   Я узяв лише чисте сумлiння.
   Це найлегше. Не давить на плечi.
   Це й найважче. Пiд силу не кожному.
   Бо не всяк його в пору тривожну
   Пронесе крiзь житейськi хуртечi.

   Я вдивляюся в очi Канади,
   Я шукаю в них правди-розради
   Не рожево© i не сiро©,
   Правди справжньо©,
   Правди щиро©.

   День п'ятий _

   Готель як готель.  З  кафе,  рестораном,  швейцарами,  пилососами.  Дiя
вiдбува╨ться в кафе. За столиком п'╨мо каву: синьоока жiнка i я.  Три  днi
вона "штурму╨" мiй телефон i не заста╨ мене. Сьогоднi  застала...  Просить
хоч би хвилинного побачення. Маю вiльно© пiвгодини. Даю згоду.

   С и н ь о о к а ж i н к а. Даруйте... Ви повиннi мене вислухати. Нi, що
я кажу? Я хочу слухати  вас.  Розкажiть  про  Укра©ну.  Все-все.  Як  люди
живуть? Що думають?

   Я. На рiднiй землi живуть,  днiпровим  повiтрям  дихають,  новi  стежки
топчуть, та все прямiшi i прямiшi...
   С и н ь о о к а ж i н к а. Я так i знала.  Ви  можете  зрозумiти  мене?
Скажiть - можете? Вивезли мене батьки,  не  було  й  дванадцяти.  У  школi
вчилась, рiдною мовою. Все сво╨, наше. А батьки кинули все це i по©хали. А
чого? Тепер каються. А я при чому? Скажiть, ще спiвають на Укра©нi?
   Я. Хто вмi╨ - спiва╨.

   С и н ь о о к а ж i н к а. Я так i знала. Двадцять  рокiв  не  чула  на
вулицi спiву дiвочого. Прошу вас, напишiть пiсню про нашi переживання.

   Я. Якi ж у вас переживання?

   С и н ь о о к а ж i н к а. Корiння мо╨ там, де  я  народилась.  Чого  я
тут? Почуваю якусь вину, хоч i не винна. Не було ж i дванадцяти...

   Я дивлюсь на годинника: менi пора.
   Жiнка вста╨, вибача╨ться.
   - Поцiлуйте за мене рiдну землю.
   Проща╨мось. У синiх очах дрижать сльози.

   * * *

   Панi Галино, ©й-богу, дивно!
   Яка ви панi? Чому ви панi?
   Ваш батько ходить не у жупанi,
   I мати ваша - панам не рiвня.
   А ви ж собою така цiкава.
   Вп'ялися очi у мене синi.
   - А що нового на Укра©нi?
   - Лл╨ ж бо, панi, холоне кава.
   - Холоне кава? Нехай. Байдуже. -
   Вп'ялися очi. ©й не до кави. -
   Я чула, Ки©в красивий дуже
   I не впiзнати тепер Полтави.

   Ой не впiзнати отчо© хати,
   Нi зелен-саду, анi подвiр'я.
   Щасливий батько, весела мати,
   Настала згода, прийшло довiр'я.
   Було i тяжко, було й страждали,
   Та не за морем шукали правди.
   А як пришилося - на смерть стояли.

   Вп'ялися синi. Вп'ялись назавжди.

   День шостий _

   ПIСНЯ СИНЬООКО╞ ЕМIГРАНТКИ _

   Як давно, як давно
   У розлуцi минають години.
   Чужино, чужино,
   Не замiниш менi Укра©ни.

   I садки, i хати -
   Все кохане i рiдне до болю.
   Ти прости, ти прости
   За розлуку, мiй краю, з тобою.

   Не розвiять жалю,
   Не розрадити тугу безкраю.
   Я ловлю, я ловлю
   Кожну вiстку з далекого краю.

   Освiти, освiти
   Мою душу, повиту журбою.
   Ти прости, ти прости
   За розлуку, мiй краю, з тобою.

   Як давно, як давно
   У розлуцi минають години.
   Чужино, чужино,
   Не замiниш менi Укра©ни.

   День сьомий _

   Бачу людину вперше, а вона рiдна менi.

   - Кажуть, ви воювали в Iспанi© в сотнi iменi Тараса Шевченка?

   - Так.
   Середнього зросту, з порожнiм лiвим рукавом.  Обличчя  нiби  знайоме  з
дитинства. Може, разом пасли череду або на робiтфацi  вчилися.  Питаю,  чи
родом не з Ки©вщини.

   - Вгадали.
   - То ми земляки.
   - Земляки в другому колiнi. Я народився тут. Край, що був  чужиною  для
наших батькiв, став для нас батькiвщиною. За не© в Iспанi© воював. Не один
я тодi пiшов добровольцем. Потiм висаджувався з Другим фронтом. Для Канади
живемо й боремось. ©й - нашi почуття й помисли.
   - Даруйте. Невже нiякого вiдгуку у  вашому  серцi  не  знаходить  земля
батькiв?

   - Змалку пам'ятаю: мати все нарiкала на батька. "Куди ти мене завiз? Нi
солов'я не почу╨ш, нi на  землi  не  посидиш".  Земля  тут  вогка,  навiть
улiтку, так просто не сядеш. Менi, малому, байдуже до всього того,  бо  не
знаю: що за Укра©на?  Що  за  солов'©?  А  як  побачив  -  мало  серце  не
вискочило...
   - Ви були на Укра©нi?
   - На п'ятдесят першому роцi  життя.  По©хав  поглянути  на  батькiвську
землю, солов'я послухати. Магнiтофона захопив.

   - Солов'©в записати?
   - Так. Зайду, бувало, в садок, чую  безлiч  пташиних  голосiв,  а  який
солов'©ний - не вгадаю. Спитати соромився. Потiм синок  двоюрiдного  брата
повiв мене у берег.  Свiте  мiй!  I  питати  не  треба.  Слухав  би  -  не
переслухав. Другого вечора й записав...
   - Цiкаво.
   - При©хав додому. Зiбралися родичi й знайомi. "Що там i як,  розказуй?"
- "Першим дiлом, - кажу, - послухайте". I завiв магнiтофона. Всього  було:
i радощiв i плачу. Тепер мати слуха╨ солов'©в  улiтку  i  взимку.  "Ще,  -
каже, - якби на землi посидiти..."
   Розмовля╨мо, дiлимося враженнями - вiн вiд по©здки на м о ю Укра©ну,  а
я - вiд подорожi по й о г о Канадi. Брати по кровi, по духу, по боротьбi.

   Бачу людину вперше, а вона рiдна менi.

   День восьмий _

   Розсiлися по кутках, атакують з крiсел. Мов трирiчнi дiти: чому?  Чому?
Чому? Не встигаю вiдповiдати, перебивають, вискакують один поперед  одного
з новими питаннями. I все: чому? Чому?  Чому?  Годину-другу  розтовкмачую:
тому! Тому! Тому! А коли надокуча╨, читаю вiрша:

   Що ви, панство, вiд Вкра©ни хочете?
   Що ви менi голову морочите?
   "Само-самостiйно©"? Минулося.
   А чи пак гетьмансько©? Забулося.
   Може, пiдшляхетсько©? Пiдпруссько©?
   Може, пiдтурецько©? А дзуськи!

   Треба ж бути просто божевiльними,
   Щоби нас вважати пiдневiльними.
   Тiльки й чути: лайка, лайка, лайка.
   Однострунна ваша балалайка.
   Однострунна, хрипла й безнадiйна,
   Як i ваша дiрка самостiйна.

   Скрипите сво©м трухлявим возом.
   А пора б узятися за розум.
   З виглядом не дурня-поторочi,
   А, як люди, подивитись в очi,
   В очiй тiй, що нам до болю мила,
   Що i вас, невiрних, спородила.

   День дев'ятий _

   До готелю супроводжу╨ один.
   - Ви людина нетутешня, ще заблудитесь.
   Iдемо мовчки, похрипли в дискусi©. Бiля готелю не витриму╨,  бере  мене
за лiкоть i майже пошепки:
   - Я переконався, що ви любите Укра©ну дужче, нiж ми, всi  нацiоналiсти,
разом узятi.
   Лiг спати в гарному настро©. Прокинувся теж у гарному. Чогось  на  душi
радiсно.  Ага,  он  чого:  цвяшками  засiли  в  головi   прощальнi   слова
нацiоналiста. ©ду до аеродрому i занотовую в блокнот першi рядки.

   ЛЮБИМО УКРА╞НУ

   Любимо! I зна╨мо за вiщо.
   Зроду так не чулися на силi.
   I любов доводимо на дiлi,
   У трудi й на димнiм бойовищi.
   Любимо Вкра©ну, та не слiпо,
   Щирим серцем, чистою душею.
   I не можем жити, мов без хлiба,
   Нi вона без нас, нi ми без не©.
   Любимо не ту, що поза часом
   Ще iсну╨ у чи©йсь уявi.
   А й стару, оплакану Тарасом,
   I нову - у величi i славi.
   Любимо ходу ©© чудову,
   До схiд сонця личенько умите.
   Карi очi, невмирущу мову,
   Серце, добротою оповите.
   Любимо не здалеку, а зблизька.
   Не заочно - на ©© роздоллi.
   Наша це i мати, i колиска,
   I не треба iншо© нам долi.
   Любимо у радостi i тузi,
   Сили не шкоду╨мо для не©,
   Щоб сiяла вiчною зорею
   У братерськiм вольному союзi.

   День одинадцятий _

   Якби а ким сiсти хлiба з'©сти. Тарас Шевченко

   I ╨ з ким сiсти, ╨ що з'©сти,
   Так хлiба доброго нема.
   З якого випiкають тiста,
   Що лиш iлюзiя сама?

   Хай ©сть його абстракцьонiст!
   Менi ж подайте форму й змiст.

   День тринадцятий _

   Усмiшечка, мов перелiтна птаха, на  обличчi  то  в  не©,  то  в  нього.
Дивлюся на панка довгошийого i думаю: хто ти?  Вчепився  клiщем,  силомiць
поволiк до сво╨© господи.

   - Дружина буде така рада, така рада... Дружина й справдi була рада.

   - Ой, такий гiсть!.. - i заходилася накривати стiл.
   Тепер усмiшечка на обличчi господаря затриму╨ться надовше.
   - Пита╨те, хто  я?  Звичайний  комерсант.  Роблю  грошi.  Полiтикою  не
займаюсь. Тому мислю не так, як дехто з нашого брата: мовляв,  подайте  ©м
самостiйну Укра©ну. А дайте - перегризуть один одному горлянку. Так що  не
давайте. Недавно помер один. Нiби нiчого був чоловiк, а помер  смiшно.  До
революцi© мав хутiрець пiд Полтавою. Ще  цариця  Катерина  чи  сам  Мазепа
надiлив його предка. З часом вiн дiстався нащадковi. А тут саме революцiя.
Хутiр одi брали, а Мазепин нащадок з дарчою грамотою до  Петлюри  подався.
Потiм з нею перешмигнув i через океан. Та бог з ним! Розкажiть, як  там  у
краю? Ще фарбу╨те сорочки бузиною чи, може,  й  до  перлону  доскочили?  А
нiчнi клуби? ╙ де  розважитись  i  коктейлю  сьорбнути?  Кажете,  нема?  А
неоновi  фей╨рверки?  Теж  нема?  А  кока-кола?  Нiчого,   нiчого,   зараз
покушту╨те...
   Пiдходить дружина, усмiшечку перехоплю╨.
   - Прошу до столу.

   * * *

   Панок тупцю╨ круг стола
   З пiвлiтрою "Смирновсько©".
   I не нахвалиться нiяк
   Культурою заморською.
   Що втiк iз краю недарма
   I що, мовляв, не ка╨ться.
   I вихваля заморський "рай",
   Аж, бiдний, за©ка╨ться.

   Та хвалиться не школами, не гарними музеями,
   А барами всенощними i голими мамзелями.
   Не танцями й театрами, не добрими поетами,
   А "карами", i "сторами", й модерними клозетами.
   Не хорами народними, не пiснею роздольною,
   А реслiнгом[1], коктейлями, бурдою кока-кольною.
   Не залами спортивними, не кiнопанорамами,
   А безумом неоновим, безтямними рекламами.
   Не яслами дитячими, не скверами зеленими,
   А рiзними сейлонами, перлоном, териленами.

   В однiй уже на денцi,
   У другiй - ще по вiнця.
   - Так випийте хоч трошки,
   Ми ж, пане, укра©нцi.

   Я змовчати не можу, таку вже вдачу маю:
   - Ми просто дуже радi, що ви втекли iз краю.

День чотирнадцятий

СМЕРТЬ МИНИ

   Привидiлись йому буланi конi,
   Буланi конi попiдвiконню.
   У вiкна й дверi пнуться буланi
   Й Мазепа верхи в краснiм жупанi.
   Розплющив очi - буланi конi.
   Таке бува╨ лише при сконi.
   На стелю глянув - усе в туманi.
   Уже у хатi iржуть буланi.

   - Насте, поклич сина й нотарiуса пана Омелька.

   Син прийшов i нотарiус слiдом.
   Всi стоять з безутiшним видом.

   Пiд кiнець прояснилося Минi.
   - Пошукай, Насте, грамоту в скринi.
   Хай на сина добродiй Омелько
   Клин запише - полтавську земельку.
   В нiй вiн знайде i славу, i долю...

   Син скривився, немовби вiд болю:
   - Нащо менi вiн,
   Той полтавський клин?
   Вiн же так далеко,
   За сiм тисяч гiн.
   Як його зорати
   За сiм тисяч гiн?
   Тату, не треба. -
   Краще б не казав цього,
   Краще б не казав.
   Мина звiвсь на лiктi,
   Тяжко простогнав:

   - Менi його переписав був батько,
   А батьку дiд, а дiду - прадiд, сину.
   Прапрадiду подарував Мазепа,
   Не мер якийсь чи голова сiльради,
   А гетьман сам. А ти не хочеш, га?
   У пазусi цю грамоту пронiс
   Через фронти, коли по Укра©нi
   Гасав я на буланому конi.
   Буланi конi, ой буланi конi,
   Недаром вони лiзуть у вiкно.
   За не© кров пролив бiля Вапнярки,
   А потiм ще й контузило за не©
   У нiй - i сила, й слава твого роду
   Споконвiкiв. А ти не хочеш, га?
   Скажи, Омельку, голубе мiй сивий,
   Кому ж заповiсти ©©? - I Мина
   Враз поточивсь i впав на подушки.

   Сонячний зайчик на пiдвiконнi.
   Вiдгарцювали буланi конi.

День п'ятнадцятий

ПIСНЯ БРАТIВ

   Не шкодую за лiтами,
   Вiдшумiли вдалинi.
   А шкодую, що не з вами
   В рiднiй сторонi.

   Полетiв би, мов лелека,
   До Славути навеснi.
   Стороно моя далека,
   Хоч наснись менi.

   Та не снiться давнi роки,
   Анi цiсар, анi пан.
   А приснись Днiпро широкий
   I зелений лан.

   А приснись весела мати
   На вiдродженiй землi.
   Соловейко бiля хати,
   В небi журавлi.

   Материнська нiжна мово,
   Голоснiше долинай
   В сторону мою кленову,
   В мiй канадський край.

   День шiстнадцятий_

   Вiн живе у Канадi. В його хатi - Вкра©на.
   "Самостiйна" Вкра©на, бо тризуб на стiнi.
   За вiкном неозора чужинська кра©на,
   Незнайомi звича©, незнайомi пiснi.

   I ростуть його дiти, молодi канадята,
   I чуже, незнайоме ©м рiдним ста╨.
   I уже по-чужинському мовлять до тата,
   I несила дiтей навернуть на сво╨.

   Я живу на Вкра©нi. В мо©й хатi - Вкра©на,
   Край добра, i звитяг, i надiй молодих.
   За вiкном - теж вона, сторона тополина,
   Вiд Днiстра по Дiнепь. Ще й у дiтях мо©х.

День сiмнадцятий

   Лечу  над  Кордiль╨рами.  Чув  не  раз  у  Канадi  про  ©хню  красу   й
мальовничiсть. На жаль, з високостi  гори  видаються  звичайними  сопками.
Замiсть  милуватися  пейзажем,  переглядаю  свiжi  газети.  Довiдуюсь  про
iдеологiчну нараду в Москвi. Цiкаво, що пишуть про не© мiсцевi журналiсти.
Ну ясно, розцiнюють як замах на свободу творчостi.
   Про свободу творчостi, панове журналiсти, розкажiть зна╨те кому? Сво╨му
батьковi. Не тiльки про творчу, а й  полiтичну.  Про  свободу,  яка  серед
бiлого дня стрiля╨ в страйкарiв, що сталося пiд  час  мого  перебування  в
провiнцi©  Онтарiо.  Про  свободу,  яка  корiнних  канадських  жителiв   -
iндiанцiв  -  зробила  пасинками   Канади.   Про   свободу,   яка   торгу╨
американськими комiксами i порнографiчними журналами. Про свободу, яка вiд
канадського робiтника вимага╨ писано© довiдки: до якого належить  приходу,
якому боговi сповiда╨ться. Про свободу, яка творам прогресивних канадських
письменникiв зачинила дверi бiблiотек. Про свободу, яка показу╨  очима  на
кожного, хто  мислить  iнакше.  Про  свободу,  яка  за  вiдомим  ки©вським
спiваком пiд час його  гастролей  у  Канадi  бiгала  назирцi  на  чотирьох
полiцейських колесах. I так далi i таке iнше.
   Один професор, вiн же поет-абстракцiонiст, заповзявся будь-що  приперти
мене до стiнки.
   - Чому у  вашiй  кра©нi  забороняють  абстракцiонiзм?  Це  ж  порушення
елементарно© свободи. Чому партiя втруча╨ться в справи  митцiв?  Кому  яке
дiло, як я пишу або малюю? Нiхто не ма╨ права позбавляти художника  вiльно
самовиражатись. Що ©м тепер робити? Пропадати з голоду?
   - Чому пропадати? Зароблятимуть на хлiб суспiльно  корисною  працею,  а
"самовиражатись" можуть за сумiсництвом, як це робите й ви.

   - ???
   Згадую ще одного пiдпанка. Мрi╨ проскочити колись на бiлому конi  крiзь
ки©вськi Золотi ворота.  Спить  i  бачить,  як  нашi  дiти  не  слухаються
батькiв, звертають з ©хньо© дороги. Скiльки далекосяжних планiв пов'язу╨ з
кожним iдейно невиразним вiршем, ба навiть  окремим  невдалим  рядком,  що
вискочить, бува, з-пiд пера молодого нашого поета. Невтямки горепацi, що:

   Усе народжу╨ться, й гине,
   I знов скреса╨ з небуття.
   Батьки i дiти - це ╨дине
   I нерозривне, мов життя.

   Так нероздiльно ©м i жити,
   Новi освоювать вiки.
   В очах батькiв сво©х - ми дiти,
   В очах дiтей сво©х - батьки.

День вiсiмнадцятий

КВЕБЕКСЬКИЙ ДIАЛОГ

   I _

   Француз не сяде ©сти без вина.
   А тут ще й гiсть.
   П'╨мо, та не до дна.
   Пригубиш - i жвавiша╨ розмова.
   Вiн теж поет, шукач нового слова.
   Ось тiльки я нiяк не доберу:
   Поезiю вважа╨ вiн за гру.

   - Один у карти, другий у слова, -
   Так i сказав. Ця пiсня не нова.
   Цiкаво, що в поета за душею,
   Яку несе, боронить вiн iдею,
   Кого сво©м пiдтриму╨ плечем,
   Коли навколо граються з вогнем.

   А вiн сво╨: - Ви про iде©, змiст...
   Якi iде©? Я не комунiст.
   Вiйни не буде, я не вiрю в не©.
   Хто б захотiв iз матiр'ю землею
   Прощатися?.. Так думають усi.
   Я не трибун. Та я служу красi.

   Моя краса - це iмпульси душi,
   Що нам iз вами зроду не чужi,
   Хоч ви ладнi прикинутися iншим.
   То лiпше ми розмову цю облишим.
   Тут поблизу спiва один поет.
   Ходiм зi мною. А куди - секрет.

   II _

   Кока-кола.

   Дiвка гола.
   I гармидер доокола.

   Ну й завiв!

   Дiвцi, може, вiсiмнадцять лiт.
   Виробля╨, господи прости.
   А кругом - роззявленi роти,
   Очi як не вилiзуть з орбiт.

   Де я?

   Дiвка - в свiтлi. Дим вiд сигарет.
   Чую пiсню з темного кутка.
   - Це спiва вiдомий наш поет... -
   I на дiвку оком. - Ну, яка?

   - А про що спiва╨ вiн, про що?
   - Же ву зем... Любовне тра-ля-ля... -
   Дiвка iмiту╨ чортi й що,
   Голим тiлом центи заробля.

   Годi вигинатися. Облиш!
   Хто ти ╨: людина чи вiвця?
   Нащо роздягнулась? Та тобi ж
   Споконвiку цнота до лиця.
   Не страми сво©х дiвочих лiт,
   Не ганьби свято© чистоти.
   Плюнь у тi роззявленi роти,
   В очi, що аж лiзуть iз орбiт.

   А поет вiдомий знов i знов
   Iз кутка гугнявив про любов.
   Пише вiн за долари "вiршi"
   Про твариннi iмпульси душi.

   - Iмпульси, а не iде©, змiст... -

   Белькотiв сво╨ - сiрку пiд хвiст.

   Та на мене раптом очi звiв
   I осiкся. Зрозумiв без слiв.


День дев'ятнадцятий

ПОЧАТОК ТУГИ

   Мiж хмарами лечу i синiм небом,
   Мiж фiолетом i густою синню,
   I марю Батькiвщиною й шкодую,
   Що не вона внизу пiд фiолетом.
   Якби була це ти, моя Вiтчизно!
   Якби уже летiв я на Бориспiль!
   Та що я, справдi? Тiльки ж почалася
   Моя мандрiвка по свiтах далеких.
   Лiтак трима╨ курс до Галiфакса.
   Ще тiльки лютий, а додому - в червнi...
   А що, якби я й справдi приземлився
   В Борисполi, а не у Галiфаксi?
   Не буде хай нi квiтiв, нi оркестрiв,
   ©й-богу, почувався б, як Гагарiн,
   Коли, планету вперше облiтавши,
   Землi торкнувся рiдно© ногами.
   Нi, бiльшого нема╨ в свiтi щастя,
   Як зустрiч з Батькiвщиною.
   Так само
   Нема╨ й муки бiльшо© у свiтi,
   Анiж розлука з рiдною землею.

   День двадцятий_

   До Галiфакса  не  долетiв.  У  Сейнт-Джонi  роблю  пересадку.  Сиджу  в
примiщеннi невеличкого затишного аеропорту, i передi мною  на  всю  широку
скляну стiну -  дивовижний  зимовий  пейзаж.  Небесна  синь  вiдбилася  на
заснiжених ялинках, на аеродромному полi. Тиша  i  спокiй  у  природi  теж
дивовижнi. Проте зовсiм протилежне ко©ться в мо©й душi. Занотовую  останню
строфу туги, вiдриваю очi вiд блокнота, а за стiною - вже  нi  спокою,  нi
лiтакiв на ялинковому тлi. Снiгова завiя, суцiльна бiла  каламуть  запнула
все навкруги i стала спiвзвучною хiба що одному менi. Полiт вiдкладено  до
завтра. Пасажирiв везуть до готелю в Сейнт-Джонi.
   За снiговертю не бачив нi мiста, нi готелю, а лише  кiмнату  з  лiжком,
двома стiльцями i столиком. ╙ й телефон. Та що з нього?
   Хуртовина дужчай. Вiтер як не вийме рами i разом з нею не вломиться  до
кiмнати. Не сво©ми голосами заголосили шибки. Чого я тут? На краю свiту  -
один. Жодного радянця в радiусi тисячi миль.
   Згадалася мати. Поховав ©© перед самою по©здкою за  океан.  На  похорон
прийшло все село. Плакали люди, плакало й небо,  як  везли  на  кладовище.
Мати. Моя i не лише моя. Дiтям-сиротам у тридцятi роки замiнила батькiв, а
хатина в кiпцi вузенько© вулички - дитячий будинок.
   Вже не зустрiне, як завжди було, - малого чи дорослого -  з  незмiнними
радощами i словами: "Синочку, а чи надовго?" I почувайся ти найкраще,  при
повному здоров'© й силi, а ©й неодмiнно здасться, що ти змарнiв...
   Мати! Все життя в чеканнях i вигляданнях. Нiби це була ©© професiя.  То
з iнституту на лiтнi канiкули, то з донецького  краю  у  вiдпустку,  то  з
фронту... А з-за океану - нi, не вигляда╨.
   Одна вона в мене була, одна...

   * * *

   Чемодани впакованi. Взято квиток.
   Я збираюсь летiти в заморськi кра©.
   I прийшли попрощатися друзi мо©.
   Та чомусь менi мати не йде iз думок.

   Телеграма у дiм! В серце звiстка - як нiж!
   Що робити менi? Зачекай, чужино!
   У село! У соло! У село чимскорiш!
   Хоч i пiзно уже. Все одно.
   Ось хатина. I люди iдуть до двора.
   Онде дядько Василь. А у хатi плачi.
   Вечорi╨. В вiкно зазира дiтвора.
   - От i все, - каже дядько. - Сьогоднi...
   вночi.

   Ще ж учора спiвала ось тут на грядках
   (Як минаю подвiр'я, то завжди спиня),
   У бiленькiй хустинi, з сапою в руках.
   Все робила сама до останнього дня.

   Це я знаю. Хотiв же забрати з села,
   Щоб жила при менi, щоб у мiстi жила.
   I нарештi забрав. Та скiнчилась зима:
   - Сину, чом не везеш? Бо по©ду сама. -
   Я не хочу везти, вiдмовляю, прошу.
   - Люди сiють уже. Я без дiла сиджу.

   Ще ж учора робила. Так всеньке життя.
   Ще учора спiвала. Й нема вороття.
   Рвися, серце мо╨, вiд скорботи й жалю!
   Лиш одного б хотiв, про одне лиш молю:
   Щоб, як мати, не гнутися в горi-бiдi,
   Щоб, як мати, iз пiснею впасти в трудi.

   * * *
   Як спiшив я додому, до гай-сторони,
   До хатини, де першi наснилися сни.

   На подвiр'я ступив, далi рушить не мiг.
   Дверi й вiкна забитi. Зарослий порiг.

   I назустрiч не йде, як ранiше iшла,
   Притуливши долоню суху до чола.

   Не iде. Це уперше. Й нiкого нема.
   - Мамо, матiнко, ма!.. - Тiльки тиша нiма.

   Залунали людськi голоси навкруги.
   Удаю, що не чую, простую в луги.

   Дайте, дайте побути менi в самотi,
   Дайте виплакать очi хоч раз у життi!

День двадцять перший

ЯК ЛАВРIН БОРОЗНА ╞ЗДИВ НА УКРА╞НУ

   Бувальщина _

   Жив собi вуйко за границею,
   Лаврiн Борозна.
   Родом з Тернополя чи з Коломи©,
   Хто його зна.
   I було у нього чотири сини.
   Нiвроку, сини - немов соколи:
   Тарас,

   Андрiй,

   Ярослав,

   Найменшого Остапом нарекли.

   Малi дiти - горя не знати.
   Та як стали ото пiдростати сини,
   Давай свого батька по черзi питати:
   - Хто ми?
   - Чи© ми?
   - З яко© сторони?

   - Нiзвiдки! - скаже, було, як зав'яже.
   - А мама казали, що ми укра©нцi...
   - Не слухайте мами, вона вам накаже.
   - А хто ж ми, тату? Хто ми?
   - Чужинцi.
   - А я бачив Укра©ну на картi... -
   скаже старшенький.
   - I я бачив!
   - I я!

   Одвернеться старий, бо сльози з очей
   тiльки кап... кап...
   Сини вiдступляться.
   Вони не люблять, як батько плаче,
   Не розумiють причини.
   Переглянуться.

   Хай буде по-©хньому!
   I в один голос:
   - Нема Укра©ни! Нема Укра©ни!
   Батьку, не плач.

   Погладить Лаврiн кожного по голiвцi.
   сини один за одним - у дверi.

   А надворi так гарно! I можна погратися
   У гангстерiв i мiльйонерiв.

   Так iз дня у день,
   Так iз року в рiк.
   I Лаврiновим повчанням
   Загубився лiк.

   Виросли сини.
   I по-всякому вмiють,
   Тiльки не по-укра©нському.
   Правда, вареники, чи то пак пироги, i пiд подушку клали б.
   Поженилися.

   Пiшли дiточки.
   Одне за одним восьмеро внучат.
   Зберуться в недiлю всiм родом-родиною,
   Сидять дiд з бабою серед них, мов iноземцi.
   Не стерпить старий:
   - Хто ви? Турки якi, бусурмани?
   Слова рiдного мовить не зна╨те?
   По-якому дiтей назива╨те
   Ви, безрiднi Iвани?
   Джон, а ходи-iю сюди, - покличе онука
   меншенького. -
   Як тебе звати?
   - Джон.
   - Не Джон, а Iванко. А  тебе,  Бiлл,  -  Васильком.  А  тебе,  Мерi,  -
Марiйкою. Чу╨те, ластовенятка мо©? Цукерки хочете?

   - Фазер! - скажуть сини одночасно. -
   Ми чужинцi, хiба вам не ясно?
   Тож i ма╨мо просьбу велику:
   Не збивайте дiтей з пантелику.

   Вiзьме Лаврiн голову в руки:
   Дiждався синiвсько© ласки!
   Затуманяться очi одвiчною тугою,
   I на скатертину кап... кап...

   А Мерi, в'юнка непосида
   (Мале, а розумниця, бач!):
   - Я буду Малiйкою, дiду,
   Тiльки не плач.

   * * *

   Занедужав Лаврiн Борозна.
   Все ввижа╨ться гай-сторона,
   Де край битого шляху тополi
   Розмовляють з вiтрами на волi.

   I застогне, так тяжко застогне.
   Може б, лiкар чим-небудь помiг,
   Так його не пуска й на порiг.

   Позбiгались сини: - Що з ним, мамо? -
   Бо i ©х не впуска╨ так само.

   Пiд дверима посидять, та й пiдуть.

   Лаврiниха не зна╨ нiчого.
   Не доб'╨ться i слова вiд нього.
   Смерть прийшла чи найшло божевiлля?
   Наварила цiлющого зiлля,

   Так не хоче нi зiлля, нi лiкiв.

   Умовляли, просили, благали.
   Не виходив з кiмнати два тижнi.
   А як вийшов - насилу впiзнали,
   Тiльки блиски в очах дивовижнi.

   - Де, стара, саквояж мiй дорожнiй?

   Переглянулись всi: що вiн каже?
   Нащо, нащо йому саквояжi?
   - Схаменися, отямся, Лаврiне...
   - Схаменувся, лечу на Вкра©ну,
   Гляну хоч перед смертю на не©.

   - Батьку, ви при сво╨му розумi?
   Там же бузувiр
   Вас заарешту╨
   I зашле в Сибiр.

   Та Лаврiна нiчим не злякати.
   - Вже менi все одно помирати.
   А зате хоч вклонюся Днiпру
   I у рiдному кра© помру.

   Оточили сини i онуки.
   Але стримати, бачать, несила.
   - Я ж, Лаврiнчику, вмру вiд розпуки... -
   Лаврiниха, ламаючи руки,
   Мов бiля труни заголосила.

   * * *

   Ой ще довго Лаврiниха голосила.
   Якось ©й приснилася могила,
   У якiй Лаврiнчик спочива╨
   У сибiрськiм у холоднiм кра©.

   Сорок днiв, як вiн пiшов на "муки".
   Сорок днiв - нi вiстки з Укра©ни.
   Родичi, сини i навiть внуки -
   Всi зiйшлися на сороковини.

   Може б, довше голосила Лаврiниха,
   Дак у шибку хтось постукав тихо.
   До вiконця пiдступила ближче, -
   З саквояжем там стояв небiжчик.

   - Та впускайте! Доки тут стояти?
   - Дiд при©хав! - крик зняли внучата.
   Вiдчинили дверi: - Батьку! Дiду! -
   Бачить: вiскi, рештки вiд обiду.
   Й миготять свiчки на всеньку хату.
   - Це по кому?
   - По Вкра©нi, тату! -
   Тут Лаврiн як завола╨ басом:
   - Дурнi ви i я iз вами разом! -
   Кинувся, немов несамовитий,
   I давай-давай свiчки гасити.

   - ╙ Вкра©на, край наш солов'©ний!
   - А сини: - Нема╨ Укра©ни!

   Батько: - ╙!
   Сини: - Нема!

   Перший: - Швидко на гачок впiймався!
   Другий: - Що, бiльшовикам продався?
   Третiй: - Чадом гемонським подихав?
   А четвертий: - Батько з глузду з'©хав!

   Оце тобi! Навчив на свою голову!

   I як стукне кулаком по столу, -
   Всi чарки iз дзенькотом додолу.
   Стало тихо, мов у домовинi.
   Та Марiйка раптом:
   - ╙ Вкла©на!

   Кинулись до дiда всi онуки.
   - ╙ Вкра©на! - й просяться на руки.

   - Ви ж мо© розумники... - гладив кожного по голiвцi, а  з  очей  кап...
кап...


День двадцять другий

   У високостi дума╨ться краще. Може, тому, що розсуваються  обрi©  i  вся
планета перед тобою мов на долонi. Бачу Москву i Ки©в, Бухарест i Варшаву,
Пхеньян i Гавану. Видно весь свiт i дорогу, якою iде людство. Чого лише не
дiялося на нiй за людську iсторiю! Усе, що дiялося, дi╨ться i дiятиметься,
- бачу з пiднебесся.


   Кожна епоха пахне по-сво╨му:
   Одна - постолами, дьогтем, таранею,
   Королями, князями, поборами, ладаном,
   Людським потом - з ранку до вечора.
   Друга - мазутом, паровозною сажею,
   Прейскурантами кровi, шинелями й порохом,
   Образами у хатi i голими ребрами,
   Ворожнечею - з ранку до вечора.
   А епоха, яка на порозi,
   Пахне зрiлою мудрiстю, атомом, м'ятою,
   I вселюдським довiр'ям, i дружбою чистою,
   Комунiзмом i космосом - з ранку до вечора.

   День двадцять третiй_

   Днi подовшали, повернуло на весну. Вдома радiв би цьому, а тут навпаки.
Довшi днi - довша й розлука.  Дню╨  й  ночу╨  в  думках  Батькiвщина  моя,
Днiпро, дорогi побратими. Лечу до Нью-Йорка й пишу "Листа на Укра©ну".

   Дайте повiтря днiпрового,
   Запаху рiдного лугу. Друзi!
   Розвiйте як-небудь
   Заокеанськую тугу.

   Дайте землi барвiнково©,
   Стежки круто© пiд ноги.
   Друзi! Докиньте до мене
   Вашi пiсеннi тривоги.

   Дайте блакитi у шибку,
   Стиглого синього неба,
   Хлiба радянського скибку.
   Ви розумi╨те - т р е б а !

День двадцять четвертий

   НАД ГУДЗОНОМ _

   ПIСНЯ _

   Над Гудзоном мiсяць ся╨,
   Срiбну стежку вистеля╨,
   Рiвну, як струну.
   Поведи мене, стежино,
   До кохано© дружини
   В рiдну сторону.

   Я за нею знудьгувався,
   Все життя поневiрявся,
   Гей, на чужинi.
   Скiльки раз хотiв рушати,
   Не давали вiзи Штати
   Бiдному менi.

   А коли настала криза,
   Вже була в кишенi вiза,
   Доларiв чортма.
   Так i вiк кiнчитись може,
   Тут нiхто не допоможе,
   Хоч ридай ридма.

   Потiм щось там заробив я,
   На бiду ж, на безголiв'я
   Почалась вiйна.
   А тепер нема╨ сили
   Полетiть у край свiй милий,
   Доленька сумна.

День двадцять п'ятий

СЕРВIС

   Ну й сервiс в Америцi, братця!
   Не те, що, скажiмо, у нас.
   Куди нам iз ними змагаться!..
   Це - перший, як мовиться, клас.
   Все зручно. Усе як годиться.
   Навчилися мiстери жить.
   Продумано все до дрiбницi,
   Як лiпше людей обслужить.
   Примiром, вам хочеться ©сти.
   Будь ласка. Не зга╨те час.
   За столик не встигнете сiсти,
   Як вiн чи вона бiля вас.

   I всi такi чемнi й хорошi,
   Були б у вас грошi.

   Хлiб - вата. Та справа не в хлiбi.
   По©ли, незчулись коли.
   Вам скажуть ласкаво "спасибi",
   Аби ви iще раз прийшли.

   I всi такi милi й хорошi,
   Були б у вас грошi.

   Хвалю заповзятiсть тамтешню.
   Iще б пак! Нi давки, нi черг.
   Ви платите ©м за я╨чню,
   За сервiс - окремо, поверх.

   I всi такi любi й хорошi,
   Були б у вас грошi.

   Чи, скажем, хильнули ви пива,
   I треба кудись вам пiти.
   Дiстались в те мiсце щасливо,
   А там автоматик: плати!

   Ще добре, як ╨ у вас грошi,
   Iнакше - викручуй холошi.

   Ось так!

   ПОВЕРНЕННЯ

   На Вкра©ну лечу, де сади
   Узялися вишневим рум'янцем.
   ©хав просто радянцем туди,
   А вертаюся - тричi радянцем.

   1963

   [1] Один з видiв боротьби, який нiчого спiльного iз спортом не ма╨.



   МОВА

   Ой яка чудова укра©нська мова
   Де береться все це, звiдкiля i як
   ╙ в нiй лiс-лiсок-лiсочок, пуща, гай, дiброва,
   Вiр, дерелiсок, чорнолiс. ╙ iще байрак.

   I така ж розкiшна i гнучка, як мрiя.
   Можна "звiдкiля" i "звiдки", можна i "звiдкiль".
   ╙ у нiй хурделиця, вiхола, завiя,
   Завiрюха, хуртовина, хуга, заметiль.

   Та не в тому справа, що така багата
   Помагало слово нам у боротьбi.
   Кликало на битву проти супостата,
   То звучало смiхом на полях плаката,
   I за все це, мово, дяку╨м тобi.

   Скрiзь одне жадання, i мета, i яснiсть.
   Живемо, працю╨мо, як одна сiм'я,
   I краса новiтня окриля сучаснiсть.
   Цю красу звеличу╨ мова i моя._
   _
   Нас далеке чути, нас далеко видно.
   Дмуть вiтри iсторi© в нашi паруси.
   Розвивайся й далi, мово наша рiдна,
   I про нас нащадкам вiстку донеси.

   1961 р.



   РОВЕСНИКИ

   Батьку, ми ровесники з тобою.
   Обiрвав свинець тво© лiта.
   Над тво╨ю двадцять третьою весною
   Вiчнiсть пролiта.

   Розминулись ми навiк з тобою.
   Ти мене не бачив, я - тебе.
   У мо╨© долi, долi молодо©
   Небо голубе.

   Батьку, в серце крадуться тривоги.
   Заслоня╨ тiнь мою зорю.
   Без вагання я пройду тво© дороги,
   Подвиг повторю.

   Ой ти весно, весно двадцять третя,
   Не даруй нам ранньо© зими.
   Хоч ввi снi явися, батьку, iз безсмертя,
   Сина обiйми.

   Батьку, ми ровесники з тобою.
   Обiрвав свинець тво© лiта.
   Над тво╨ю двадцять третьою весною
   Вiчнiсть пролiта.



   ЗАПАХЛО КВIТНЕМ

   Запахло квiтнем. Чорногузи
   Летять до рiдного Днiпра.
   Добридень, нiмцi i французи!
   Я щиро зичу вам добра.
   Позаду все: прокльони, шанцi,
   Розтерзаний боями свiт...
   Добридень вам, американцi!
   Я шлю вам з Ки╨ва привiт.
   Уже з мо╨© Батькiвщини

   До зiр торуються путi...
   Добридень вам, японцi, фiнни!
   Нехай щастить вам у життi.
   До всiх вас простягаю руку
   Через хребти, через лiси,
   Як миру й дружби запоруку
   На всiй землi! На всi часи!
   Шлях людства стелеться угору.
   Привiт Барбюсу i Тагору.
   Здоров був, Данте i Шекспiр[1].
   Ви всi мо© iз давнiх пiр.
   Усi мо©, усi зi мною,
   Усi ввiйшли до мене в дiм,
   Навiк здружившись мiж собою,-
   Чом не дружити нам, живим?
   Хай не свинець гарячий в груди,
   Не вибух атомний вгорi.
   Добридень вам, всi чеснi люди,
   Земно© кулi трударi!
   Лети ж, лети у Лондон, Вiдень,
   У Вашингтон, Париж i Рим
   Не бою атомного грiм,
   А слово радiсне: "Добридень!"

   1963 р.

   [1] Барбюс, Тагор, Данте, Шекспiр - видатнi  представники  французько©,
iндiйсько©, iталiйсько© та англiйсько© лiтератур.



   * * *

   Нумо в лiс чи в поле з су╨ти мiзерно©,
   До дубiв днiпровських, тишi крайозерно©,
   Де первiсне небо i луги первiснi,
   А з куща калини - солов'©на пiсня.

   Там для серця знайдем втiху i розраду...
   А знайшли - зажуру i гiрку досаду.
   Пiд кущем калини - голопупi "мiстери",
   Солов'© поглухли, бо ревуть транзистори.

   Хто вони, i звiдки, i якого роду -
   Цi "вiнцi природи", що ганьблять природу?
   Все втекло до бiса - звiрина i птиця.
   О, ви ще не зна╨те, як природа мститься!

   1971

   ==============================================================

Степан Руданський




   ЗАСIДАТЕЛЬ

   Гнався постом засiдатель
   На чиюсь бiду.
   Серед ставу й заломився
   На тонкiм льоду.

   Б'ються соцькi й розсильнi©,
   Б'ються й рибаки,
   Водять шнури край пролому,
   Остi i гаки.

   Але йде жидок убогий,
   Пейсами потряс:
   "Гирсти! Гирсти? -став питати.
   Що таке у вас?"

   "Засiдатель утопився,
   Господи прости!..
   Ходи, жидку, хоч поможеш
   Шнура завести".

   "Гирсти! - нащо то шукати
   Людсько© бiди?
   Лиш карбованця наставте,
   Вийде сам з води!"

   1857



   ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ

   Чи в Ки╨вi, чи в Полтавi,
   Чи в самiй столицi
   Ходив чумак з мазницею
   Помежи крамницi.

   I в крамницях, куди глянеш,-
   Срiблом-злотом ся╨,-
   А йому то i байдуже:
   Вiн дьогтю пита╨!

   Реготять купцi дурнi©,
   А вiн тiльки сплюне
   Та й до друго© крамницi,
   Багатшо©, суне.

   В найбагатшi© крамницi
   Два купцi сидiло,
   I туди чумак заходить
   З мазницею смiло:

   "Добридень вам, добрi люди!"
   Та й зачав питати,
   Чи нема у них принаймнi
   Дьогтю де продати.

   "Н╨ту, н╨ту! - купцi кажуть
   Та й, шельми, смiються: -
   Зд╨сь н╨ дьоготь - толькi дурнi
   Аднi продаються!"

   А чумак ©м: "То нiвроку ж,
   Добре торгувалось,
   Що йно два вас таких гарних
   На продаж осталось".

   1857



   НАД КОЛИСКОЮ

   Спи, дитя мо╨, ти життя мо╨!
   Спи, дитя мо╨ красне!
   Поки сонечко не запалиться,
   Поки мiсяць не згасне!..

   А я, бiдная, над колискою
   Цiлу нiч не здрiмаю,
   Про життя тво╨ нещасливе╨
   Тобi пiсню спiваю.

   Спи, дитя мо╨, ти життя мо╨!
   Тiльки щастя i долi!
   Будеш цiлий вiк, як той чорний вiл,
   У ярмi та неволi!

   Тiльки губонька залепечеться,
   Слаба нiженька стане,
   Слаба рученька перехреститься,-
   Тво╨ горе настане!

   Не пiдеш з дiтьми, не побавишся
   На пуховiм пiсочку,
   Не прийдеш у сад, не положишся,
   Не заснеш в холодочку!..

   Не з дiтьми пiдеш,- панську череду
   Поженеш ти на поле!..
   Не пiсок м'який,- стерня острая
   Босi ноги наколе!..

   I вiд сонечка не схова╨шся
   За вiдорану скибу;
   Зав'ялить тебе в полi сонечко,
   Як ту в'ялую рибу!..

   I не раз сльоза iз очей спаде
   На запаленi груди,-
   I сльозу твою тiльки бог ©ден
   З неба видiти буде!

   Станеш хлопцем ти, станеш парубком,
   Тобi все ©дна доля:
   Череда пройде, найде панщина -
   ╞дна й тая ж неволя.

   I що божий день осавула йде:
   Ти вставай до роботи!..
   Ти вставай, роби вiд недiленьки
   До само© суботи...

   I що божий день будеш досвiта
   До роботи вставати;
   Свою силоньку нi собi, ш мнi,
   А панам виробляти.

   А там пановi не вподобався,
   Писаринi якому,-
   Ноги здибають , руки сплутають
   I звезуть до прийому.

   Станеш голий ти у "присутствi©",
   Як родила тя мати...
   I зачнуть тебе пани з дохтором,
   Мов коня, оглядати...

   I забриють лоб - i до церкви враз,
   Там присягу прикажуть;
   У мундир вберуть, оружжя дадуть,
   Свiт навiки зав'яжуть.

   Поженуть тебе в чужу сторону,
   I зачнуть муштрувати,
   I приказ дадуть - мову рiдную
   На чужую зламати...



   НАУКА

   Дочекався я
   Свого святонька,
   Виряджала в свiт
   Мене матiнка.
   Виряджала в свiт
   Мати рiдная
   I промовила
   Менi, бiдная:

   "Нехай, сину мiй,
   Ми працю╨мо,
   Нехай цiлий вiк
   Ми горю╨мо;
   Нехай сохну я,
   Тато горбиться,
   Ти на свiт поглянь,
   Що там робиться,-
   Та не всi ж. як ми,
   В землi риються,-
   Може, ╨ такi,
   Що i миються;
   Та не всi ж, як ми,
   Говорив менi
   I приказував:

   "Видиш, сину мiй,
   Як працю╨мо,
   Видиш, сину мiй,
   Як горю╨мо.
   Кожний на свiтi
   На то родиться...
   Не дивись на свiт,
   Що там робиться!
   I на пчiл поглянь:
   ╙ робучi©,
   Але й трутнi ╨
   Неминучi©.
   Так i на свiтi:
   Iднi риються,
   Другi потом ©х
   Тiлько миються.
   Будь ти проклятий,
   Милий синочку,
   Як пiгнеш таким
   Свою спиночку;
   Як пiгнеш таким
   Свою спиночку,
   Як простелешся
   На рядниночку.
   I чоло тобi
   Нехай зморщиться,
   I хребет тобi
   Нехай скорчиться!
   Ти тiкай вiд них,
   Як вiд гадини,
   Ти не жди вiд них
   Перекладини;
   Ти не жди вiд них
   Перекладини,
   Ти у свiт iди,
   На оглядини.
   Ти у свiт iди,
   Милий синочку,
   Ти усе спiзнай -
   I билиночку.
   Димом куряться,-
   Може, ╨ такi,
   Що й не журяться.

   Коли найдеш ©х,
   Милий синочку,
   Ти склони себе,
   Як билиночку,
   Ти склони себе,
   Як билиночку,
   Простели себе,
   Як рядниночку.
   Спина з похилу
   Не iскорчиться,
   Чоло з пороху
   Не iзморщиться.
   Спина з похилу
   Не iскривиться,-
   З з то ступить пан
   Та й подивиться;
   Зато ступить пан
   На покiрного
   I прийме тебе,
   Як добiрного.
   I в годиночку-
   На драбиночку.
   I пiдеш тодi,
   Милий синочку,
   I з панами сам
   Порiвня╨шся,
   В срiблi-золотi
   Закупа╨шся:
   В срiблi-золотi
   Закупа╨шся,

   З полем батькiвським
   Розпроща╨шся'"

   Але сталося
   Друге святонько-
   Виряджав у свiт
   Мене батенько
   Виряджав мене,
   Путь показував,
   Тодi з святом ти
   Порiвня╨шся,
   В добрi-розумi
   Закупа╨щся,
   З полем батьковим,
   Привiта╨шся"

   1860



   ПАВЛО АПОСТОЛ

   Укра©но-Укра©но,
   Що ти за то дала,
   Що старого Апостола
   Гетьманом обрала?[2]

   Укра©но-Укра©но,

   Що ти заплатила,
   Що до себе та Петрика[3]

   Ти так прихилила?
   Укра©но-Укра©но, ;
   Що то з москалями,
   Що посланцi повертають
   До тебе з дарами?[4]

   I за ними Лизогуб наш,
   Чарниш, Жураковський?
   I чим же так прихилився
   До них цар московський?
   Не питайте, добрi люди,
   Каже Укра©на:
   Колись була в Московщинi
   Тяжкая година.
   Колись була в Московщинi
   Тяжкая година:
   Петро судив царевича,[5]

   Судив свогосина.
   I просився син Петровий,
   А Петрикiв тато,
   I було там сенаторiв
   Багато-багато;

   Але жоден не подумав
   За нього обстати,
   Не смiв жоден проти кари
   Голосу подати.
   ╞дна тiлько Укра©на
   За нього обстала,
   ╞дна тiлько Укра©на
   Голос свiй подала.
   I був гетьман в Петрополi,
   Як Петрик вiнчався,[6]

   I до гетьмана старого
   Петрик обiзвався:
   "Спасибi вам, добрi люди,
   Що ви серце мали,
   Що ви в кровлi мого батька
   Рук не покаляли.
   За то тепер i гетьмана
   Я вам позволяю,
   За то тепер i права вам
   Давнi повертаю!
   I чого лиш буде треба,
   Просiть, добрi люди,
   Усе для вас я учиню,
   Усе для вас буде!"
   I подякував Апостол,
   Назад поверта╨
   Та й до царя, до Петрика,
   Послiв посила╨.
   Посила╨ до Петрика,
   Просить милость мати:
   Позволити поспiльную
   Старшину обрати.

   Не перечить добрий Петрик,
   Зараз позволя╨.
   Не чека╨ i Апостол,
   Зараз обира╨.
   I Лизогуб став обозним
   I зараз до дiла;
   У судцi пiшов Кандиба[7]

   I сотник Забiла[8],

   В писарi пiшов Турновський,[9]

   Панич чи попович,
   В осаули пан Лисенко[10]

   I пан Мануйлович;
   У поспiльнi© хорунжi -
   Горленко-бунчужний,[11]

   А в поспiльнi© бунчужнi
   Борозна[12] недужний.
   I пiдняв на ноги гетьман
   Слабу Укра©ну
   I ще чогось до Петрика
   Iде в Московщину.
   Аж там Петрик помира╨,[13]

   Ганна наступа╨,[14]

   Вона ж уже Укра©ну
   Не так пригорта╨.
   Вона тiлько Апостола
   В очi пригорта╨,[15]

   А за очi тридцять тисяч
   Людей вимага╨.[16]

   I пiднялось тридцять тисяч
   З полковником Танським,[17]

   Пiшли, бiднi, з Укра©ни
   В степи бусурманськi.
   I пiднялось тридцять тисяч,
   Та усi чубатi,
   Пiшли в степи бусурманськi
   Вали висипати.
   I пiднялось тридцять тисяч
   Ще до сходу сонця,
   Висипають вал вiд Дону
   До самого Донця.
   На другий рiк тридцять тисяч
   Свiжих посила╨,
   А торiшнiх тридцять тисяч
   Назад поверта╨.
   На третiй рiк iз Польщею
   Бiйка розпочалась,[18]

   Щоб вiд естiв i вiд курiв
   Польща вiдцуралась;[19]

   Бо любовник Ганнин Бiрон[20]

   Став ©© просити,
   Щоби його у тих Курах
   Князем iзробити.
   I почалась тая бiйка,
   Вiйсько знемага╨...
   .Тодi гетьман запорожцям
   Стиха промовля╨:
   "Покидайте, - каже,- хлопцi,

   Турецькi границi[21] ,
   Та давнього собi мiсця;
   Просiть у царицi..."
   I просяться у царицi,
   Цариця прийма╨
   I булаву,бунчук, пернач,
   Хоруг посила╨.
   I каже ©м, запорожцям,
   На вражую кару,
   Заселити два Кодаки[22]

   I рiчку Самару.[23]

   А тим часом в Бiлiй Церквi
   Каже присягнути
   Та у Польшу з отаманом
   На час завернути.
   I пiгнались запорожцi
   З Бiлецьким Iваном,[24]

   Здибалися з Лизогубом
   Та iз Галаганом;
   Здибалися, полетiли, ,
   Назад поглядають -
   Аж там уже Апостола
   Козаки ховають.[25]

   Аж там уже Апостола
   Козаки ховають,
   Аж там уже i укази
   З Москви посилають, .
   Лизогуба пiвгетьманом
   Тiлько обирають...[26]

   Лизогуба пiвгетьманом
   Тiлько обирають,
   А другого пiвгетьмана
   З Москви посилають.

   10 июня

   [1]  Апостол  Павло  -  пiд  цим  iменем  вiдомi  два  визначних  дiячi
кра©нсько© козацько© старшини кiнця XVII - початку XVIII ст., миргородськi
полковники,  батько  та  син  гетьмана  Д.  Апостола,  якому,  власне,   й
присвячено поему С. Руданського i якого в поемi помилково названо Павлом.
   [2] Що старого Апостола  Гетьманом  обрала...  -  Д._  Апостола  обрано
гетьманом Лiвобережно© Укра©ни в 73-рiчному вiцi, у вересня 1727 р.  Влада
його була обмежена.
   [3] Петрик - Петро II Олексiйович (1715 - 1730) - росiйський  iмператор
(1727 - 1730), онук Петра I, син страченого ним царевича Олексiя.
   [4] ... Що посланцi повертають До тебе з дарами... - У груднi  1727  р.
делегацiя укра©нсько© козацько© старшини у  складi  нiжинського  полкового
суддi Михайла Забiли, гадяцького  полкового  суддi  Мартина  Стишевського,
прилуцького сотника Григорiя Стороженка та  переяславського  осавула  Луки
Василь╨ва ©здила до Петербурга  з  подякою  за  скасування  Малоросiйсько©
колегi© i вiдновлення гетьманства. Петро II прихильно  прийняв  делегацiю,
обдарував ©© членiв подарунками i разом з ними вiдпустив з  Петербурга  I.
Черниша, В. Жураковського та Я. Лизогуба, яким  було  заборонено  жити  на
Укра©нi.
   [5] Петро судив царевича... - Суд над царевичем Олексi╨м вiдбувся  1718
р. На судi були присутнi гетьман  I.  Скоропадський  i  козацька  старшина
(генеральний   бунчужний   Я.    Лизогуб,    полковники    П.    Полуботок
(чернiгiвський), А. Маркович (лубенський), М. Милорадович (гадяцький)).
   [6] Iбув гетьман в  Петрополi,||Як  Петрик  вiнчався...  -  Гетьман  Д.
Апостол був присутнiм на коронуваннi Петра II у 1728 р. разом з  козацькою
старшиною, полковниками,  бунчужними  товаришами  i  та╨мним  радником  Ф.
Наумовим.
   [7] Кандиба Андрiй - генеральний суддя.
   [8] 3абiла Михайло - нiжинський полковий, згодом генеральний суддя.
   [9] Турновський - генеральний писар.
   [10] Лисенко Федiр - генеральний осавул.
   [11] Горленко Яким - генеральний хорунжий.
   [12] Борозна Iван - генеральний бунчужний.
   [13] Аж там Петрик помира╨... - Петро II помер ЗО сiчня.
   [14] Ганна наступа╨... - Пiсля смертi Петра II росiйською  iмператрицею
9 травня 1730 р. стала небога Петра 1, донька царя Iвана Олексiйовича Анна
Iванiвна (1693 - 1740), курляндська княгиня.
   [15] Вона тiлько Апостола || В  очi  пригорта╨...  -  Iмператриця  Анна
Iванiвна нагородила Д.  Апостола  орденом  святого  Олександра  Невського,
зробила його сина Петра лубенським полковником.
   [16] ...А за очi тридцять тисяч||Людей вимага ╨. - 1731 р. з iнiцiативи
головнокомандуючого росiйською армi╨ю графа  Мiнiха  почалося  спорудження
оборонних валiв i фортець вiд Днiпра до Дiнця для  забезпечення  пiвденних
кордонiв  Росiйсько©  iмперi©  вiд  татарських  наскокiв.  До  цих   робiт
залучалися укра©нськi козаки i селяни.
   [17] Танський Антiн - ки©вський полковник.
   [18] Натретiй рiк iзПольщеюIIБiйка розпочалась... - Пiсля смертi короля
Августа II Сильного (1670 - 1733), союзника  Петра  i  у  Пiвнiчнiй  вiйнi
(1700 - 1721), в Польщi почалась боротьба за владу мiж його сином Августом
III i ставлеником Швецi© Станiславом Лещинським. На прохання  Августа  III
росiйський уряд надав Польщi  вiйськову  допомогу.  В  складi  росiйського
вiйська брало участь 20 000 укра©нських козакiв пiд проводом  Я.  Лизогуба
та прилуцького полковника Г. I. Галагана (? - 1748).
   [19] ...Щоб вiд естiв i вiд курiв//Польща вiдцуралась... - Йдеться  про
Курляндське герцогство, створене 1562 p. з столицею в мiстi Мiтавi (нинi -
╙лгава), яке перебувало у феодальнiй залежностi вiд польського  короля.  З
початку XVIII ст.  почало  пiдпадати  пiд  вплив  Росi©  i  1795  p.  було
остаточно при╨днане до Росiйсько© iмперi©.
   [20] Бiрон Е. (1690 - 1772) - фаворит  Анни  Iванiвни,  згодом  старший
пiдкоморiй  i  правитель  державних  справ;  1737  p.   обраний   герцогом
Курляндi©.
   [21] ...Покидайте, - каже, - хлопцi, ||  Турецькi  границi...  -  Пiсля
зруйнування 25  травня  1709  p.  Старо©  (Чортомлицько©)  Сiчi  царськими
вiйськами частина запорожцiв  перейшла  на  пiдвладну  Кримському  ханству
територiю i в  пониззях  Днiпра  заснувала  в  Олешках  (нинi  Цюрупинськ,
Херсонсько© областi) Олешкiвську Сiч. Тут для  життя  запорожцiв  склалися
тяжкi умовч, i 1714 р. козаки звернулися до царського  уряду  з  проханням
дозволити ©м  повернутися  на  батькiвщину.  Але  царський  уряд  вiдмовив
козакам. Незважаючи на  вiдмову,  козаки  самовiльно  групами  i  поодинцi
поверталися на Укра©ну. Прагнучи змiцнити пiвденнi кордони Росi© в зв'язку
з небезпекою татаро-турецьких  нападiв,  царський  уряд  з  iнiцiативи  Д.
Апостола 1734 р. дозволив ©м повернутися до  Росi©,  на  Запорiжжя,  де  в
березнi 1734 р. за _три-п'ять кiлометрiв вiд Старо©,  Чортомлицько©,  Сiчi
(бiля   теперiшнього    села    Покровського,    Нiкопольського    району,
Днiпропетровсько© областi) вони заснували Нову Сiч (1734 - 1775).
   [22]  Два  Кодаки  -  тобто  Старий  Кодак  (нинi  Старi  Кодаки,  село
Днiпропетровського  району,  Днiпропетровсько©  областi)  i  Новий   Кодак
(Кодак, Кодаки), фортеця на правому березi Днiпра проти Кодацького порогу,
в кiнцi XVIII ст. перейменована в село Старi Кайдаки. Тепер входить в межi
мiста Днiпропетровська.
   [23] Самара - лiва притока Днiпра поблизу Днiпропетровська.
   [24] Бiлецький (Бiлицький) Iван - кошовий отаман Олешкiвсько© Сiчi.
   [25] ...А ж там уже Апостола || Козаки ховають. - Д. Апостол  помер  28
сiчня  1734  р.  вiд   апоплексi©.   Похований   у   Великих   Сорочинцях,
Миргородського  району.  Полтавсько©   областi   у   Покровськiй   церквi,
збудованiй за його наказом 1732 р.
   [26] ...Лизогуба  пiвгетьманом  Тiлько  обирають...-  Пiсля  смертi  Д.
Апостола указом iмператрицi Анни  Iванiвни  на  Укра©нi  було  встановлено
тимчасовий  уряд  (Правлiння  гетьманського  уряду),  який   складався   з
призначених царським урядом росiйських чиновникiв та укра©нсько© козацько©
старшини (росiяни -  князi  Олексiй  Шаховськой  та  Андрiй  Баратинський,
полковник Василь Гур'╨в i запасний  полковник  Iван  Синявiй;  укра©нцi  -
генеральний обозний Я. Лизогуб, генеральний суддя М. Забiла, пiдскарбiй А.
Маркович i запасний осавул Ф. Лисенко).



   ПАВЛО ПОЛУБОТОК

   Полуботку-Полуботку,

   Наказний гетьмане!
   А хто ж тобi гетьманськую
   Булаву дiстане?
   Полуботку-Полуботку,

   Голубе-соколю!

   А як же ж ти пiдiймешся
   За козацьку волю?
   Полуботку-Полуботку,

   Рiдная дитино!
   А як же ж ти iзiйдешся
   З вражим Вельямiном?[2]


   Не питайте, хто Павловi
   Булаву добуде,
   ╙ у нього Укра©на,
   ╙ у нього люди.
   I пiшли вже Семен Рубець
   I Василь Биковський[3],

   Лиш чекайте, що то скаже
   Цар Петро московський,
   Нема царя в Московщин©,
   Десь у Тегеранi[4];

   Але посли й туди за ним -
   I вже в Астраханi.
   I за море, за Хвалинське[5],

   Листи посилають
   Та у царя серед бiйки
   Гетьмана благають.
   А тим часом i Вельямiн
   Листи посила╨[6]

   Та до царя московського
   Стиха промовля╨:
   "Що робити, - каже, - царю,

   З тими козаками?
   Либонь, вони хотять знову
   Битись з москалями!
   Шумить-гуде Укра©на,
   Козаки гукають,
   А найбiльше Милорадич[7]

   З Маркевичем[8] грають".
   I подумав цар московський,
   Та й iз Тегераня
   Серед зими сво© листи
   Шле до Астраханя,
   Та й i каже укра©нцям:
   "Почекайте, люди,
   Повернуся в Московщину -
   Тодi все вам буде!
   Але за то й мене тепер
   Послухайте, дiти,
   I п'ятнадцять менi тисяч
   Козакiв пошлiте!
   З Милорадичем пошлiте
   В Ладогу п'ять тисяч,
   А з Маркевичем до Хреста
   Пошлiть десять тисяч!"[9]

   I пiшли сумнi козаки,
   Нiчого дiяти...
   "Зато, - кажуть, - ми гетьмана
   Будем живо мати!"
   Та не ворон же то чорний
   Iз соколом б'╨ться,
   То Вельямiн з Полуботком
   За права дереться.
   I обидва Петра-царя
   Просять розсудити.
   I говорить цар московський:
   "Нiчого робити!
   Треба, - каже, - Полуботка
   В Петропiль[10] зазвати
   I тут йому по-московськи
   Правду розказати!"
   I з Савичем[11] i Чарнишем[12]

   Павла виклика╨,
   Але Павло послiв собi
   Вперед посила╨.
   I прибули у Петропiль
   Посли молодецькi:
   Полковники Данилович
   I Петро Корецький.
   Бунчуковий Володьковський
   I судець Грабенко,
   I вiйськовий з ними писар
   Завзятий Ханенко[13]

   I прибули у Петропiль
   Та й говорять: "Царю!
   Вiзьми собi Вельямiна,
   Вiзьми нашу кару;
   Судцi тво© московськi©
   Нас добра не учать,
   Багатого обдирають,
   А бiдного мучать.
   Козакiв за хлопiв мають
   I гризуть гетьмана...
   А чи ж так то, ясний царю,
   Було за Богдана?..
   Ти говориш, що Хмельницький
   Сам царям прирадив,
   Щоб московський во╨вода
   На Вкра©нi рядив;
   Але Павло Полуботок
   Не хова╨ слова,
   Вiн говорить: "Що там, - каже,
   Батькова умова!
   Спершу, царю, пiднови ти
   Нашу давню волю,
   Щоб ми самi судилися
   Помежи собою;
   Щоб нi стольник, нi боярин,
   Анi во╨вода
   Не питали, не судили
   Нашого народа;
   Щоб козаки самi собi
   Розправу чинили,
   I, де три ©х, щоб два собi
   Третього судили.
   I всi царi московськi©
   Те╨ право знали
   I за нього сво╨ слово
   Царське╨ давали.
   Та й ти давав, ясний царю,
   Як iзбирав раду,
   Як давав нам у гетьмани
   Пана Скоропаду[14]

   Чого ж тепер на Вкра©нi
   Во╨води .стали,
   Чого права козацькi©
   И вольностi пропали?!"
   Незабаром за послами
   Й Павло прибува╨
   I з Чарнишем i Савичем
   К царю пiдступа╨.
   Пiдступа╨, да╨ листи,
   Просить за Вкра©ну,
   Але, знати, й Павло прибув
   В лихую годину:
   Анi Петро, нi бояри
   За нього не дбали,
   Його листи за Вкра©ну
   Пiд сукном лежали.
   I чека╨ Павло мiсяць,
   Ба й другий чека╨,
   Ба й чека╨ мiсяць третiй -
   Цар не заклика╨.
   "Почекай же, - Павло каже,
   ╞дна менi доля,
   Але стане й тобi хроном
   Козацькая воля".
   I останн╨ сво╨ слово
   Царевi готовить;
   I приходить з старшиною
   I до нього мовить:
   "Знаю й бачу тепер, царю,
   Що ти без причини
   Пiдiйнявся на погибель
   Мо© Укра©ни.
   I всi царськi© укази
   Хочеш попалити,
   I всi вольностi козацькi
   Хочеш потопити.
   I козакiв, як худобу,
   На роботу гониш,
   I над ними "Вiчну пам'ять"
   По болотах дзвониш...
   I гетьмана обирати
   Нам не позволя╨ш,
   I судити судцiв сво©х
   З Москви посила╨ш!
   I нас судять без закону,
   Без всякого права;
   Чи вже ж тобi за то, царю,
   Буде яка слава?
   Але нехай менi буде
   Вiльно i сказати,
   Що нiчого тобi, царю,
   З Укра©ни ждати.
   Укра©на - не дитина,
   Вона волю ма╨,
   А вiльного не неволя -
   Правда пригорта╨.
   Тепер кажи менi, царю,
   Хоч залiзо терти,
   Хоч у тюрмi холоднi©
   Iз голоду мерти;
   Усе ©дно менi, царю,
   Тiлько б не видати,
   Як та бiдна Укра©на
   Буде пропадати!.."
   I стиснув Петро зубами.
   "Шкуру, - каже, - здерти!"
   Але трохи одумався:
   "В тюрму аж до смерти!"
   I у тюрмi Петра й Павла
   Разом з старшинами
   Обiллявся Полуботок
   Дрiбними сльозами...
   Обiллявся не за себе,
   А за Укра©ну
   Та за сво©х товаришiв,
   Що без долi гинуть.
   Та не довго ж Павло плакав.
   Заслаб, помира╨...
   Цар доктора посила╨ -
   Павло виганя╨.
   "Нащо, - каже, - життя мо╨
   Назад повертати,
   Коли я не можу долi
   Батькiвщинi дати?"
   Петро сам iде до нього,
   Щоб перепросити,
   I да╨ йому лiкарство,
   Просить його пити.
   Але Павло Полуботок
   Йому промовля╨:
   "Дармо, царю; ти не вернеш,
   Що вже погаса╨...
   Живо-живо Павла й Петра
   На свiтi не буде,[15]

   Тодi обох нас розсудять
   Правдивi© люди..."

   8 июня

   [1] Полуботок Павло  Леонтiйович  (близько  1660  -  1724)  -  наказний
гетьман  Лiвобережно©  Укра©ни  (1722  -  1724),  у  1706  -   1722   pp.-
чернiгiвський  полковник.  Прагнучи   змiцнити   привiлейоване   полiтичне
становище укра©нсько© старшини i забезпечити за  нею  монополiю  гноблення
трудящих Укра©ни, домагався вiд царського уряду вiдновлення права  виборiв
гетьмана  i  лiквiдацi©  найвищого  адмiнiстративного  органу  Укра©ни   -
Малоросiйсько© колегi©, створено© 1722 p. з  наказу  Петра  I  у  Глуховi.
Ув'язнений Петром I, помер у Петропавловськiй фортедi в Петербурзi.
   [2] Вельямiн - Степан Лукич Вельямiнов, царський  бригадир  (вiйськовий
чин, середнiй  мiж  полковником  i  генералом),  президенi  Малоросiйсько©
колегi©. Вiдзначився службовими зловживаннями.
   [3] I пiшли вже Семен Рубець i  Василь  Биковський...  -  Пiсля  смертi
гетьмана I. I. Скоропадського (1646 - 1722) П. Полуботок послав вiйськових
товаришiв С. Рубця  та  В.  Биковського  у  Москву  до  царя  з  проханням
дозволити вибори гетьмана. Проте посли до царя не були допущенi.
   [4] Heмa царя в Московщинi,||Десь у Тегеранi... - У  1722  -  1723  pp.
Росiя вела вiйну.з Iраном.
   [5] I за море, за Хвалинське... - У староруських лiтописах  Хвалинським
називалось Каспiйське море.
   [6] Aтим часом iВельямiн||Листи посила╨...  -  С.  Вельямiнов  особисто
зустрiвся а Петром I 1723  р.  в  Москвi  пiсля  повернення  останнього  з
Персидського походу 1722 p.
   [7] Милорадич - Михайло  Iллiч  Милорадович,  укра©нський  помiщик,  за
походженням серб, у 1715 - 1726 pp. - гадяцький полковниц.
   [8] Маркевич - лубенський полковник.
   [9] ...В Ладогу п'ять тисяч,|| А з  Маркевичем  до  Хреста  ||  Пошлiть
десять тися ч!" - Царський  уряд  використовував  козакiв  на  будiвництвi
каналiв, оборонних  валiв  та  фортець,  зокрема  Ладозького  каналу  бiля
Петербурга  та  фортецi  святого  Хреста  на  Каспiйському  морi.   Козаки
працювали безкоштовно i через важкi умови роботи масами гинули або ставали
калiками.
   [10] Петропiль - Петербург.
   [11] Савич Семен - генеральний писар Укра©ни.
   [12] Чарниш (Черниш) - генеральний суддя.
   [13] Хан╨нко Микола Данилович (1691  -  1760)  -  укра©нський  помiщик,
генеральний хорунжий (1741 - 1760). 1723 р.  разом  з  П.  Полуботком  був
звинувачений у зрадi i заарештований у Петербурзi; звiльнений  1726  р.  У
1738 р.  брав  участь  у  походi  росiйського  вiйська  на  Крим.  Написав
щоденники "Дiарiуш" та "Щоденник  генерального  хорунжого  Чиколи  Ханенка
1727 - 1753 pp.", якi мiстять вiдомостi з iсторi© Укра©ни 20 - 50-х  рокiв
XVIII ст.
   [14] Скоропада - I. I. Скоропадський.
   [15] 15 Живо-живо Павла й Петра На свiтi не буде..."  -  ГI.  Полуботок
помер 29 грудня 1724 p., а Петро I - 8 лютого 1725 p.



   ПIСНЯ

   Повiй, вiтре, на Вкра©ну,
   Де покинув я дiвчину,
   Де покинув чорнi очi...
   Повiй, вiтре, з полуночi!..

   Мiж ярами там долина,
   Там бiленькая хатина;
   В тiй хатинi голубонька,
   Голубонька - дiвчинонька...

   Повiй, вiтре, до схiд сонця,
   До схiд сонця, край вiконця;
   Край вiконця постiль бiла,
   Постiль бiла, дiвча мила.

   Зупинися нишком-тишком
   Над рум'яним, бiлим личком;
   Над тим личком зупинися,
   Чи спить мила - подивися.

   Як спить мила, не збудилась,
   Ти нагадай, з ким любилась,
   З ким любилась i кохалась
   I кохати присягалась...

   Як заб'╨ться ©й серденько,
   Як дiвча зiтхне тяженько,
   Як заплачуть чорнi очi,
   Вертай, вiтре, к полуночi!..

   А як мене позабула
   Та нелюба пригорнула,
   То розвiйся край долини,
   Не вертайся з Укра©ни!..

   Вiтер вi╨, вiтер вi╨,
   Серце тужить, серце млi╨,
   Вiтер вi╨, не верта╨,

   Серце з жалю завмира╨.

   1856



   ПОНИЗИВ

   П'╨-гуля╨ у недiлю
   На коршомцi Гарасим;
   З Гарасимом п'╨-гуля╨
   I сусiд його Трохим.

   А обидва стрiльцi жвавi.
   От перечка i пiшла...
   Далi Трохим розходився,
   Пiдiйнявся з-за стола:

   "То ти кажеш, що ти луччий?
   Що ти гаспидний стрiлець?
   Збий же менi з чуба шапку:
   Тодi будеш молодець!"

   "Кажеш, може, що не зiб'ю?" -
   "А ти кажеш, що зiб'╨ш?!" -
   "А ©й-богу, що iзiб'ю!" -
   "А ©й-богу, не зiб'╨ш!.."

   "Та от тобi i рушниця!" -
   "Ану-ну! давай! давай!" -
   "На! Ставай лиш край порога!"
   "Та я стану: ти ставай!.."

   Цiлить ©ден вiд порога,
   Другий сто©ть за столом
   Та щосили натяга╨
   Сиву шапку на чоло.

   Бах рушниця!.. Стало димно...
   Йде до столу Гарасим...
   А за столом в сивiй шапцi,
   Як баран, лежить Трохим!

   (Йому куля пролетiла
   Через шапку i чоло...)
   Пiдiйма╨ той Трохима,
   Пiдпира╨ за столом.

   Сам вiдходить до порога.
   Знов рушницю в руки взяв,
   Прицiлився разiв кiлька
   Й головою похитав:

   "Вибачай менi, Трохиме,-

   Гарасим проговорив,-

   На два цалi1 лиш понизив -
   Та й i шапки не iзбив".

   1859 р.

   1 Цаль - дюйм (2,54 см).



   ВОВКИ

   "Чого, брате, так збiлiв?
   Що з тобою сталось?"
   - Ах, за мною через став
   Аж сто вовкiв гналось!
   "Бог з тобою... Сто вовкiв!..
   Та б село почуло..."
   - Та вiрно пак i не сто,
   А п'ятдесят було.
   "Та й п'ятдесят диво в нас...
   Де б ©х стiльки взялось?"
   - Ну, Iванцю! нехай так,
   Але десять гналось.
   "Та i десять не було!
   Знать, один усього?"
   - А як один? аби вовк!
   Страшно i одного...
   "А може, то i не вовк?"
   - А що ж то ходило?
   Таке сиве та мале,
   А хвостик, як шило.

   1859

   ==============================================================

Максим Рильский. Поезi©




   ДОЩ

   Благодатний, довгожданий,
   Дивним сяйвом осiянний,
   Золотий вечiрнiй гiсть
   Впав бадьоро, свiжо, дзвiнко
   На закуренi будинки
   Зголоднiлих передмiсть.
   Вiдкривай гарячi груди,
   Мати земле! Дощ остудить,
   Оживить i заплiднить,-
   I пшеницею й ячменем
   Буйним повiвом зеленим
   Бiлi села звеселить.,

   1925 p.



   МОВА

   Треба доглядати наш сад
   Вольтер

   Як парость виноградно© лози,
   Плекайте мову. Пильно в ненастанно
   Полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози
   Вона хай буде. Вiрно i слухняно
   Нехай вона щоразу служить вам,
   Хоч i живе сво©м живим життям.

   Прислухайтесь, як океан спiва╨ -
   Народ говорить. I любов, i гнiв
   У тому гомонi морськiм. Нема╨
   Мудрiших, нiж народ, учителiв;
   У нього кожне слово - це перлина,
   Це праця, це натхнення, це людина.

   Не бiйтесь заглядати у словник:
   Це пишний яр, а не сумне провалля;
   Збирайте, як розумний садiвник,
   Достиглий овоч у Грiнченка й Даля,
   Не майте гнiву до мо©х порад
   I не лiнуйтесь доглядать свiй сад

   Квiтень, 1956 р.



   НА ВIДКРИТТЯ МУЗЕЮ ШЕВЧЕНКА

   Хоч би малесеньку хатину
   Вiн мрiяв мати над Днiпром,
   Щоб у вечiрнюю годину
   Животворить сво©м пером

   Народну душу, закликати
   Громадою обух сталить.
   Та не дiждавсь вiн то© хати,
   Священний прах його лежить

   На березi Днiпра-Славути.
   Але воздвиг народ розкутий
   Не вбогу хатку - свiтлий дiм,
   Щоб перед iменем тво©м

   Чоло схилити святобливо,
   Щоб дiл тво©х незгасне диво
   Явити свiтовi всьому.
   Минулого розбивши тьму,

   Сто©ть Кобзар перед очима;
   Його тяжка й велична путь,
   Що нам нiколи не забуть,
   У даль простерлася видима.

   Так, ти живеш у нашi днi,
   Ти з нами в працi i в борнi.
   Ти з нами йдеш до сонця сходу,
   Ти, правди й вольностi пророк,
   Прийма╨ш росяний вiнок ,
   Iз рук радянського народу.

   1949



   ПЕРЕД ГРОЗОЮ

   Старайся наблюдать различные приметы.
   А С Пушкин

   Натрудившися у квiтнi,
   Перецвiвши у маю,
   Йдуть дерева передлiтнi
   В повiнь лагiдну свою.

   Пелюстки зронивши в ноги,
   Ждуть у зав'язi вони
   Благодатно© вологи
   З рук 'дозрiло© весни.

   На травi роси нема╨,
   Дим прослався над селом.
   Землю ластiвка черка╨
   Розтривоженим крилом,

   Горобцi в пiску сипкому -
   Нiби дiти у ставку...
   Стане ясно i малому,
   Рiч побачивши таку:

   Йде гроза з-за верхогiр'я...
   Справдi, тiльки примiчай:

   Чорних птиць iмлисте пiр'я
   Затемнило небокрай.

   Прокотився грiм з розгоном,
   Грають блискавок шаблi,
   Пахне морем i озоном
   Вiд притихло© землi:

   3 червня, 1955 р. Ки©в_



   ПIСНЯ

   М.В.Лисенковi

   Вийся, жайворонку, вийся
   Над полями,
   Розважай людськую тугу
   Ти пiснями.
   В небi, чистiм i прозорiм,
   Сонце ся╨,
   Наче в морi, в жовтiм житi
   Хвиля гра╨.

   Подивись: женцi схилились,
   Потомились
   I вiд працi вiд тяжкой
   Потом вкрились.
   Розважай же iх пiснями
   Ти дзвiнкими...
   Вийся, жайворонку, вийся
   Все над ними!...

   1910 р



   РОЗМОВА З ДРУГОМ

   Лiс зустрiв мене як друга
   Горлиць, теплим воркуванням,
   Пiзнiм дзвоном солов'©ним,
   Нiжним голосом зозулi,
   Вогким одудiв гуканням,
   Круглим _циканням дроздiв.
   Лiс зустрiв мене як друга
   Тiнню вiд дубiв крислатих,
   Смутком бiло© берези,
   Що дорожчий нам за радiсть,
   Кленiв лапами густими,
   Сосни гомоном одвiчним,
   Срiбним шемранням осик.
   I до друга я звернувся
   Iз промовою такою:
   Ти рости на втiху людям,
   Отiняй кохання чисте,
   Бережи нам свiтлi рiки,
   Що полям несуть вологу,
   Що заплiднюють сади,

   А за кожну деревину,
   Що пiде нам на будови
   Чя на щогли корабельнi,
   Ми новi га© посадим,
   Щоб земля була весела,
   Як веселе птаство в лiсi,
   Як веселi дерева.

   1954 p.



   СИНОВI

   Ти був iще малий котигорошок,
   Така собi одна iз людських мошок,
   Що виповзли на сонце, бо весна
   Тепло лила iз келиха без дна,
   I щось собi блаженно лепетали,-
   I от тебе розумники спитали
   (Можливо, й сам слова сказав я тi):
   Чим хочеш бути, хлопчику, в життi?

   Серйозний, як усi котигорошки,
   Ти на питання це подумав трошки
   I вiдповiв: людиною. Дитя!
   Благословляючи тво╨ життя,
   У трудну виряджаючи дорогу,
   Яку пораду чи пересторогу
   Я кращу дам, нiж дав собi ти сам?

   Будь вiрним слову, що усiм словам
   Iз ним одним нiколи не зрiвняться!
   Хай веселять тебе любов i праця,
   Хай дружби непогасно© крило
   Гiрке вiд тебе вiдганяв зло,
   I хай у час останнiй свiй про сина
   Спокiйно я подумаю: людина!

   21 жовтня 1948 р.



   СОЛОВ'ЯМ УКРА╞НИ

   В розлуцi а вами, солов'© Вкра©ни,
   Так ни╨ серце, що аж смiх бере
   З самого себе. Хоч воно й старе,
   А в рiдний край, як в юнiсть давню, лине.

   Дива Версаля, Лувру красота
   Та й Ейфелева башта не поможе.
   Воно, звичайно, гостевi негоже
   В Парижi _думать про сво© мiста,

   Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру,
   Про Голосi©вський веселий гай,-
   Булонський лiс, поете, споглядай,
   Подiбний i до раю, i до виру!

   Тут люди приязнi. Навкруг ряснi
   Стоять сади, платани i каштани,
   Та шелест верб у пам'ятi не тане,
   Вiя ще чутнiший тут, на чужинi.

   Ти груди кра╨ш поглядом дитини,
   Печеш i мучиш, рiдний краю мiй,

   П'яниш, як жоден на землi напiй...
   Тужу за вами, солов'© Вкра©ни!

   29 травня 1957 р Париж



   ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД

   Iз поля дiвчина утомлена прийшла
   I, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
   За сапку - i в квiтник, де рожа розцвiла,
   Де кучерявляться кущi любистку й м'яти.

   З путi далеко© вернувся машинiст,
   Укритий порохом, увесь пропахлий димом,-
   До виноградника! - Чи мiльдью часом лист
   Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!

   В саду колгоспному допитливий юнак
   Опилення тонкi дослiджу╨ закони,-
   А так же хороше над чорним грунтом мак
   Перелива╨ться, мов полум'я червоне!

   Ми працю любимо, що в творчiсть перейшла,
   I музику валку, що нiжно серце тисне
   У щастя людського два рiвних ╨ крила:
   Троянди й виноград, красиве i корисне.

   6 вересня 1955 р Ки©в



   ШЛЯХ

   Шлях без краю лежить... а над шляхом - iмла,
   Шлях, камiнням укритий, тернистий,
   I життя на той шлях вже мене посила.
   Чи дiйду ж до кiнця його чесний i чистий?
   Чи в знемозi впаду, притулюсь до землi
   I брехнею й неправдою вкриюсь,
   Чи дiйду до мети з потом я на чолi
   I сльозами утiхи умиюсь?
   Як впаду i скажу, що не маю снаги,-
   Чи хто буде мене рятувати,
   Як почнуть кепкувать з мене злi вороги -
   Чи хто буде i з них кепкувати?
   Чи я сам одиноко i сумно пiду,
   I зневiрюсь в метi, i заплачу,
   А чи друзiв таки на шляху тiм знайду
   I надiю i в iнших побачу?!

   1910



   ШПАКИ

   Знов прибули до нашо© шпакiвнi
   ╞©, мабуть, торiшнi хазя©
   I зразу спiви почали сво©,
   Насмiшкуватим спрямуванням дивнi.

   Оригiнальностi вiд _них не ждiть:
   Шпаки - це iмiтатори веселi;
   То iволга у лiснi ©х дзвенить,
   То хлопчик, друзiв кличучи, свистить,
   То соловейко розсипав трелi,
   То колесо немазане скрипить.

   Такi ото сусiди нашi втiшнi.
   Шпак не вiд того, щоб, як спiлi вишнi,
   Покуштувати, що воно на смак,-
   Та садових повзучих розбишак,

   Неситу гусiнь, вишить так ретельно,
   Що той грiшок не майте за смертельний,
   Шануйте друга... Де яс таки без хиб
   Ви друга на землi найти могли б?

   27 квiтня 1964 р. Ки©в



   ДIАЛОГ

   навiяний дискусi╨ю про мистецтво
   в "Комсомольской правде"

   ПЕРШИЙ ГОЛОС

   У часи космiчно© ракети,
   Кiбернетики та iнших див
   За облавок викиньте, поети,
   Допотопних ваших солов'©в!

   Геть жбурнiть симфонi© та мрi©,
   Як ганчiрку кидають за тин!
   Хто мотор полагодити вмi╨,
   Вартий бiльше, нiж знавець картинi

   другий голос

   Ця суперечка виникла не вчора,
   Може, у печернiй ще добi,
   Але буть додатком до мотора
   Для людини мало, далебi!

   Як же так убого ви живете,
   Чом так занепали ви, скажiть,
   Щоб у днi космiчно© ракети
   Солов'я не в силi зрозумiть?

   26 листопада 1959 р. Варшава



   ГIМН ТРУДУ I СОНЦЮ

   1

   Як гордий соняшник, самого сонця син,
   Лише до нього вид оберта╨ квiтущий,
   Так ти, обернений до майбуття годин,
   Нiде й нi перед ким не гнеш сво©х колiн

   I зна╨ш: вiчний ти, а все скороминуще.
   Ти в простiм одязi. Не пурпур, не ╨дваб
   Тiл зделiкачених, знесилених оздоби,-
   Нi: блуза, що одна привабити могла б
   Свободу-дiвчину, кому король i раб-
   Два рiзнi вияви ╨дино© хвороби.

   Не шабля i не спис, а молот i терпуг,
   Не мрiя, а ява, не порив, а потреба:
   Iз темних брил життя ти силою напруг
   Витiсу╨ш Нове - i синiй виднокруг
   Обiйми розкрива скорителевi неба.

   2

   Гнуться присмерки вiджилi
   Перед сонячним життям,
   Срiбне полум'я флотилiй
   Кра╨ груди небесам.

   Грiм, ухоплений рукою,
   Свiтить далi голубiй.
   Геть, уславлений спокою!
   Ми в трудi, у боротьбi!

   Для нового Прометея
   Твiй огонь не згас у млi©
   П'ятикутною зорею
   Ся╨ сонце на землi.

   3

   Усе злiчити й скерувати,
   Узяти небо в береги,
   I перетяти свiт проклятий
   Промiнням волi i жаги,

   У працi, в муцi стиснуть зуби,
   В боях устоять, як гранiт...
   Ну, справдi, що нам до Гекуби,
   Як ми новий створили свiт?

   4

   Мiцних, вузлуватих, потрiсканих рук
   Не спинить нi гамiр, нi гомiн, нi стук,
   Зловiснi примари очей не вжахнуть,
   Бо видиться ясно ясна для них путь.

   Цi руки - ти бачиш? - цих рук мiлiон.
   Цi руки - за троном хита╨ться трон,
   Цi очi по кроку вимiрюють крок,
   I падають мури, як жовтий пiсок.

   Де сон староденний, мов крига, застиг,
   Творцi вибиваються з темних кормиг.
   'У свiтi найкраще - визволення крик.
   Мiльйони трудящих-один робiтник.

   1931-1932 pp.



   ЖАГА

   ПОЕМА-ВИДIННЯ

   XXV рiчницi Радянсько© влади на нашiй славнiй Укра©нi - присвячую_

   Тебе - вiд нiжного свiтанку
   Аж по останнi смертнi днi -
   Не як дитя, не як коханку
   I навiть не як матiр - нi!

   Тебе, як вiтер у неволi,
   Тебе, як сонце у гробу,
   Як власнi радощi i болi,
   Як власну юнiсть i журбу,

   Як стиски серця в час прощання,
   Як втому наболiлих нiг,
   Що пiсля довгого вигнання
   На отчий клоняться порiг,

   Як слово хорого дитяти,
   Як просинь дальньо© мети,
   Як тiнь, котро© не впiймати
   I вiд котро© не втекти,

   Як огник в непрогляднiй ночi,
   Як трепет щастя навеснi,
   Як сльози радiснi жiночi
   У благовiснiй тишинi, -

   Тебе ношу я в грудях темних
   I в невсипущому мозку,
   Мою найкращу з дум наземних,
   Жагу й любов мою палку!

   Ласкаве небо, грiм залiзний,
   Була ти, будеш i ╨си!
   Тобi, тобi, моя Вiтчизно,
   У серцi дзвонять голоси.

   Перший голос._

   Великiй i чистiй водi,
   Що живить, свiжить нас i по©ть,
   Що студить по спраглiм трудi,
   По бо© гарячiм споко©ть,

   Що стомленим сни навiва,
   Що юних на подвиги будить, -
   Мо© найчистiшi слова
   Хай жертвою чесною будуть.

   Хто знав незмiрну жагу,
   Той мiру словам мо©м зна╨.
   Як землю, вiд спеки тугу,
   Липнева жарiнь допiка╨,

   Як кожне блага╨ стебло
   I кожна травинка голосить.
   О! Темно© хмари крило
   Найвище нам щастя приносить.

   "Вологи, вологи!" - в огнi
   Шепочуть прив'ялi дiброви,
   I котиться грiм вдалинi,
   Такий довгождано-раптовий!

   "Вологи! Життя хоч на мить!" -
   У тирсi сухiй завмира╨...
   I раптом вiйнуло, шумить,
   Ворожить, чару╨, спiва╨.

   I знову весни вороття,
   I ржуть над чорноземом конi,
   I свiт, як умите дитя,
   Смi╨ться на матернiм лонi.

   Хто зна╨ походiв трудних
   Камiння, i терен, i порох,
   Утому скривавлених нiг,
   Жароту дорiг неозорих,

   Огонь запорошених ран,
   Дихання, застрягле в гортанi,
   I небо, як висохлий жбан,
   I землю, зотлiлу до гранi,

   Той зна╨, що значить рiка,
   Лямоваиа зiллям зеленим,
   Вода, що з землi виника
   I дише споко╨м студеним.

   О водо! О щастя земне!
   О радiсть - жагу вдовольнити!
   Спадай, оросивши й мене,
   На жито, на квiти, на вiти!

   О рiки, ви сестри мо©!
   Кружляючи разом з землею,
   Заплiднюйте щастям ©© -
   I пiснею станьте мо╨ю!

   Другий голос._

   - Не кидайсь хлiбом, вiн святий! -
   В суворостi ласкавiй,
   Бувало, каже дiд старий
   Малечi кучерявiй.

   - Не грайся хлiбом, то ж бо грiх! -
   Iще до немовляти,
   Щасливий стримуючи смiх,
   Бувало, каже мати.

   Росли малята, з немовлят
   Робилися дорослi,
   I чуте десять лiт назад
   Забувано навпослi,

   I до архiву слово "грiх"
   Здали не пiд пiдстави
   Ми всi, навчавши слiв нових
   Дитинство кучеряве.

   Проте лишилася у нас,
   I зовсiм це не хиба,
   Глибока шана повсякчас -
   Так! - до святого хлiба!

   Бо красен труд, хоч рясен пiт,
   Бо жита дух медовий
   Життя несе у людський свiт
   I людськi родить мови.

   Хто зерно сi╨ золоте
   В землi палку невтому,
   Той сам пшеницею зросте
   На полi вселюдському.

   Третiй голос._
   _
   Гойда╨ вогку черемшину
   Весни всевладно© рука,
   I серце пiсню солов'©ну
   На по╨динок виклика.

   У кожнiм кетязi пахучiм,
   У кожнiм квiтi, що зiйшов,
   Струму╨ струменем кипучим
   Мо╨ життя, мiй спiв i кров.

   I тропи сходяться ведмежi
   Тобi, о пристрасте, до нiг,
   I вколо бiло© одежi
   Кружля╨ черемшини снiг.

   О мила, бiла, снiжнокрила,
   Ти прилетiла, прибула,
   I руки навстiж розкрилила,
   I шовк одкинула з чола.

   Неначе з подиву, зiницi
   Розкрились широко, як нiч,
   I сон, що вiк не пересниться,
   З зелених котиться узбiч.

   I квiти клоняться пашистi,
   На милих танучи устах,
   I нiч в янтарному намистi
   Сто©ть до ранку при дверях.

   Одхилилася завiса минулого._
   В туманi встають силуети._
   _
   Силует перший._

   Хлопчина в подертiй одежi,
   Торбинка: цибуля i хлiб.
   I вечiр, i втома, i вежi
   Високого мiста. "Коли б!"

   Коли б не спiткнуться, не впасти,
   Дiйти, увiйти, досягти!
   Коли б хоч не взяти, то вкрастиi
   Нi! Взяти! Вiдняти! Згребти!

   I клониться ночi у ноги
   Недуга поблiдлого дня,
   I бризки болота. "З дороги!" -
   Пухке на конi паненя.

   Силует другий._

   Вишива╨ i спiва╨,
   I нiхто того не зна,
   Де узор вона кiнча╨,
   Де ту пiсню почина.

   Свiту б цiлому спiвала,
   Вишивала б - всiй землi!
   Хата. Мати нездужала.
   Хлiб зацвiлий на столi.

   - Натомилася, дитино?
   А пiди вогню позич! -
   Мертве зiгнуте колiно.
   Нiч. У серцi вiчна нiч.

   Силуети._

   ╞х багато, багато, багато.
   Темнi зморшки на лицях худих.
   Тих скалiчено, тих лиш пiдтято,
   Тих убито, а мучено - всiх.

   Свiт - веселка, що з рiчки до лiсу
   Простяглася по небу, ясна,
   I крiзь райдужну видно завiсу
   Легкий зарис рибалки й човна.

   Ну, а ©м - нi рибалка, нi човен,
   Нi веселка, нi небо, нi лiс.
   Тiльки хрипи глухих перемовин,
   Тiльки зашморг, що горло затис.

   ╞х багато, багато, багато...
   Бiль горба та клятьба на раба...
   Клято, проклято i переклято...
   I вста╨ на землi боротьба.

   Голос._

   У петербурзькому заметi
   На скам'янiлiм битюгу
   Спинився Олександер Третiй,
   Народ зiгнувши у дугу.

   Росiя на морозi гола
   Казенним грi╨ться вином,
   I обiйма╨ться Микола
   З тобольським п'яним мужиком.

   I ти, i ти, народе рiдний,
   Серед задушених братiв...
   Невже ж для цього Вершник Мiдний
   Коня край прiрви зупинив?

   Повiв бурi
   Стояв Iсакiй тьмяно-смутен,
   I Вершник охляп не скакав,
   Коли пiдхмелений Распутiн
   Росiю вроздрiб продавав.

   Нева стогнала вiд печалi,
   В тифу здригалася вiйна,
   Як у Тавричеському залi
   Йшла переторжка голосна.

   Та сколихнулось поле й море,
   У дiлi - слово ожило,
   О, годi ранити докором,
   Де треба гострого меча!

   Палац Кшесiнсько©, як форум,
   Стрясла правиця Iллiча.

   Казка._

   Пустила фея золотий клубок,
   За ним услiд у свiт пiшла дитина,
   I розкривав простори кожен крок,
   I трепетала далеч лебедина.

   Лежала мати, хора вже давно,
   I не пускала ясного дитяти, -
   Тож уночi втекло воно в вiкно
   Цiлющих лiкiв матерi шукати.

   Перелiсками i ярами йшла,
   А де дорога слалася надво╨, -
   Дитину нитка золота вела,
   Як друг незрадний, до води живо©.

   Казала фея, що, мов дзвiн, дзвенить
   Одно на свiтi джерело студене,
   I на сторожi вiрно там сто©ть
   ╞©, дитини, мужнiй наречений.

   Як мiсяць, горде мав вiн чоло
   I свiтлi очi - лазуровi зорi,
   Iз-пiд камiння сам вiн джерело,
   Мов iскру, вибив у борнi суворiй.

   Iшла дитина, i нерiвна путь
   Не раз вела у нетрi й чорнi хащi,
   Де гад сичить, де звiрi злi ревуть,
   Вергаючи отруйний дим iз пащi.

   Iшла дитина, на очах росла,
   Змагала в серцi острах передвiчний,
   I в слушну мить ©й фея подала
   До бiлих рук булатний меч двосiчний.

   Iшла вона не день, iшла не рiк,
   I вродою доспiла, як пшениця,
   Коли вступила у дiвочий вiк
   З мечем двосiчним у стрункiй правицi!

   I не один у яр скотився звiр,
   I не одна розсiчена гадюка
   Сконала там, де мiж борiв та гiр
   Пройшла з мечем красуня бiлорука.

   I час настав. У чашi голубiй
   Переливався ранок, як перлина,
   I край безоднi при водi живiй
   Зустрiлася iз Жовтнем Укра©на.

   Сон - не сон._

   Ти вся була - пружиста тетива,
   Натягнена до краю, до вiдмови.
   Ти вся була - зiрниця свiтова,
   Що озорила луки i дiброви.

   Горiла в пiснi свiчкою печаль,
   Минулих лiт ╨дина осолода.
   Позаду - стiльки мурiв i проваль,
   Перед тобою - далеч ясновода.

   Днiпро зеленим лукам рокотав,
   Трава шептала у лугах ласкава
   Про Жовтi Води, славу серед слав,
   Про чуб i про сережку Святослава,

   Про сiрий камiнь з iменем Сiрка,
   Накресленим правицею безсмертя,
   Про днi, коли нога робiтника
   Топтала вперше хартi© подертi,

   Про вiчну правду мозолястих рук,
   Що золотi виводили будовк,
   Про день, коли Шевченко-самоук
   Вiстив науку гнiву i любовi,

   Коли, як рiчка рано навеснi,
   Влилася ти в нове всесвiтн╨ море,
   I в арсенальськiм спалено вогнi
   Неправду сиву i пожовкле горе, -

   Ти встала, рiдна, навстрiч всiм вiтрам
   I на питання - будем чи не будем? -
   Свiтам, сонцям, братам i ворогам
   Одповiла могутнiм Днiпробудом.

   Колишеться i хвилю╨ мла. У нiй проступа╨  бiлiсть  i  золото  Лаврсько©
дзвiницi, зелень розлогих пагорбiв, ниви, сади,  будови.  Iрпiнь.  Молодий
садок._

   Чи пам'ята╨ш ти, моя дружино,
   Той день весни, солодко©, як бiль
   Кохання першого? Я у садку
   З Богданчиком вовтузився: садили
   Пiд тином ми акацi© колючi,
   Щоб затiнок i захист нам давали
   Та садовi. Ти на пухких грядках
   Висаджувала цибульки тюльпанiв
   I коренi потворнi, iз яких
   Прекраснi мали вирости жоржини.
   Лунали дружнi голоси сусiдiв,
   Пересмiхи, перегуки. Шумiв
   Веселий по©зд, несучи людей,
   Всiх до одного сп'янених весною,
   I пiснею про Галю молодую
   В ньому дзвенiла молодiсть сама.
   Метелик раннiй пролетiв бездумно,
   Немов листок сухий, зненацька сiв
   На яблуньку, що посадив ©©
   В порядку шефства жвавий Копиленко, -
   I знову знявся, зляканий Богданом
   Чи Булькою, що в радостi собачiй
   Зичливо гавкала на цiлий свiт.
   Текло повiтря вогке над землею,
   Вiтрила-хмари в синявi пливли,
   I серце ждало. Раптом з далини
   Почувся - нiби тiльки уявився -
   Глибокий звук. Я стрепенувся перший
   I крикнув: "Гуси!" То були вони,
   Мандрiвнi птицi, вiсники весни!
   I всi ми приязним дивились оком
   На ключ гусей, що плив шляхом високим,
   I причувались в гоготаннi ©х
   Добросусiдськi вигуки та смiх,
   Як тут, у нас. О гуги. гусенята!
   Прилиньте нинi вактя на крилята
   Земних дiтей! Та нi! Дарма! Дарма!
   Мiй сад - пустеля, i мiй дiм - тюрми!
   I звертаю я голос на захiд, що жеврi╨ за мо©м вiкном.
   Пастушки босоногi
   I дiвчата у вогких волошках,
   Матерi, що дiтей на порозi стрiчали
   З грушевою ложкою в добрiй руцi!
   Ковалi й хлiбороби, Ученi й спiвцi,
   Що з одно© виходили хати
   На дороги широкi, як свiт!
   Винахiдники i садоводи,
   Що одважно й рiшуче
   Перекроювали шати землi
   На свою i нашу вподобу!
   Ки╨ве мiй злотолитий,
   Iрпiнська тишо смолиста
   I рожева моя Романiвко!
   Рiки й луки, поля i заводи,
   Духотворенi людським трудом!
   Свiтла кiмнато моя
   З голосними, як дзвони, книгами!
   Портрети Шевченка i Руставелi,
   Пушкiна бронзовий бюсте,
   Початкiвцiв на©внi листи!
   Нiжнi щепи, що я садив
   Iз веселими, милими друзями!
   Народу мойого жаго невтоленна,
   Що вела на крутi верхогiр'я,
   Пурпуровим засiянi маком
   I повитi нетлiнними лаврами!
   Хто це все перекреслив
   Чорно-кривавою смугою?
   Хто вкинув у чашу погожого ранку,
   Коли мiй синок
   I тисячi наших синiв i доньок
   У свiжому бачили снi
   Ковалевого сина й крiпацького сина
   I тi╨©, що смерть поборола
   Свого слова безсмертною крицею?
   Укра©но! Прокляттям ти вся загримiла,
   Гнiвом ти вся налилась
   По тонкi золоченi вiнця, -
   I жага животворна твоя
   Стала помсти святою жагою!
   Ти жива, Укра©но моя,
   Ти жива у родинi великiй,
   У родинi народiв, що ©х
   Сила Жовтня навiки з'╨днала,
   Як ╨дна╨ нагiрнi бурхливi рiчки
   I спокiйнi рiчки степовi
   Море в лонi сво©м незглибимiм!
   Ти жива в мозолястих руках трудових,
   Що руками вояцькими стали,
   Ти жива, бо з тобою в бою,
   Всi очоливши братнi народи,
   Той народ, що великого Ленiна дав
   Людям i людству!
   Ти жива, Укра©но моя,
   Бо у гомонi вод тво©х чистих,
   Бо у шелестi нив тво©х рiдних
   Ворогу - смерть!
   Ти жива, бо в безсмертнiм братаннi,
   Що окрилене Партi© вiтром,
   Що осяяне Партi© сонцем,
   Ворогу - смерть!

   Голос прокляття._

   Вiд синього неба i синiх квiток,
   Вiд доброго серця i чистих думок,
   Вiд поля, повитого в ранiшнiй сон,

   Як дар, як удар наш, зустрiньте прокльонi
   Вiд рук, що пручались на матернiм лонi,
   Вiд наших народжень, вiд наших агонiй,
   Вiд пiснi, вiд працi, вiд книг, вiд завзяття -
   Зустрiньте прокляття!
   Нема╨ покари, що вам заважка,
   На свiтi нема╨ легкого листка,
   Що б каменем вам на сумлiння не лiг,
   Коли б хто сумлiння збудити в вас мiг!
   Нема╨ суддi, що б здолав пом'якшити
   Вам вирок смертельний, порiддя несите,
   Нема╨ руки, мозолями свято©,
   Що вас не жадала б скарать за розбо©!
   Те тiло, що впало вiд месницьких рук,
   Здаля облiта╨ презирливий крук.
   Де крик душогуба навiки замовк, -
   З огидою ви╨ зневажливий вовк.
   Земля вас не прийме в обiйми святi©,
   Лиш вiтер-могута по свiту розвi╨
   У дебрi-пустинi, на пiски безводнi,
   Розносячи вашi останки холоднi.
   Вiд поля, вiд моря, вiд чорних могил,
   Вiд хмари пожарiв, що тьмить небосхил,
   Вiд сирiт i вдiв, вiд старцiв i калiк -
   Прокльон вам навiк!
   I я бачу ©©, бачу ту, кому до страдниць©их нiг клали поети всього свiту
i всiх столiть найдорожчi сво© приносини._
   Бачу матiр._

   Простягла руки схудлi,
   Розчесала русi кудрi,
   Ой, що кучер до кучера, -
   Чи то ж краса докучила?

   Чи то ж лiта не краснi©,
   Чи оченьки не яснi©?
   Ой не краса докучила -
   Гримить-гуде за тучами,

   Лл╨ зливою злостивою
   Над матiр'ю над сивою.
   Iди ж, синку, кудрявчику,
   Кудрявчику-ласкавчику,

   Тройзiллячком умиваний,
   Яр-м'ятою укриваний,
   Сподiваний, угрiваний!

   Уста стулю - мовчатиму,
   Сльозу в очах держатиму,
   Коня твого за поводи
   Сама вiзьму у проводи.

   Iди, iди, дитя мо╨,
   Не вкрий себе нi плямою,
   Брати стоять за брамою.

   Зовуть брати - в похiд iти,
   В похiд iти, народ вести.
   Кладу тобi печать одну,
   Як гнiв мо©х проклять, мiцну:

   Бий ворога не мружачись,
   Усiм життям напружачись,
   У серце бий недоброго,
   Бо роду ж ти хороброго.

   Уста стулю - мовчатиму,
   Сльозу в очах держатиму,
   Листiв тво©х чекатиму.

   I йдуть сини, несучи в грудях материне благословенн я, -i гуде земля  -
i шумлять води - i труп ворожий сиру землю кри╨ -  i  в  серцi  озива╨ться
слово: _

   Ти вся - жага, ти вся - горiння,
   Ти - лук, стрiла i тетива,
   Столiттям явлене видiння,
   Моя зiрнице свiтова!

   Не раз та©ли муку чорну
   Тво© затисненi уста,
   Коли по воду животворну
   Ти йшла, мандрiвнице свята.

   Як ти верталася додому
   Вiд райдужного джерела
   I на коромислi тугому
   Двi кiнви золотi несла, -

   Напав розбiйник iз-за рогу,
   Розбив сосуди золотi
   I тiла вiчномолодого
   Розп'яв безсмертя на хрестi.

   I ти, розкинувши рамена,
   Дивилась, як дiтей тво©х
   Орда розтопту╨ шалена,
   I нiж разить, i тне батiг,

   Як падають доми i вежi
   З блакитi гордо© у прах,
   Як змiями повзуть пожежi
   По бiло-голубих хатах,

   Як вiд вогню чорнiють вишнi,
   Отари й череди бiжать,
   I тоне свiт у тьмi кромiшнiй,
   I стогне поле вiд проклять, -

   I погляд твiй нiмий, о мати,
   Понад землею загримiв,
   Заглушуючи всi гармати
   I всiх ╨днаючи синiв.

   I почалась велика дiя,
   Назнаменована пора, -
   I ще нема╨ чародiя,
   Ще не загострено пера,

   Ще не розгорнуто суво©,
   Щоб пурпурове начертать,
   Як з нелюдами у двобо©
   Людська зарокотала рать.

   Вiдчувши в грудях спiльну рану
   I спiльний бачивши пожар,
   Устав пастух з Узбекистану,
   Iз Тули - тесля та зброяр.

   Устав твiй син, о рiдна мати,
   З синами сестер-матерiв,
   I на нападницькi гармати
   ©х грiм правдивий загримiв.

   I хоч тяжкi iще дороги
   До свiтосяйного кiнця, -
   З'╨днала воля перемоги
   Всi чеснi голови й серця.

   О, бачу я вогнем облиту
   Страждущу постать на хрестi, -
   Та знаю: доки сонця-свiту,
   Не зникне правда у життi,

   I вiрю, нене, до загину,
   Що зiйде промiнь у долину,
   Неначе шабля золота, -
   I в заповiдану годину
   В прозору тишу голубину
   Ти зiйдеш, рiдна, iз хреста!

   1942 p.
   Нова редакцiя - 1956 p.



   КОНI

   Води папившися з ясного джерела,
   Вертаються воии пiд поклики пастушi,
   I хитро щуляться у перволiткiв ушi...
   Хвилина - i табун мов буря понесла.

   А вечiр глибша╨. Рожево-сиза мла
   Оповива╨ стен, людськi голубить душi,
   I хмарки плямами розбризкано© тушi
   Стають на обрi©, подiбному до скла.

   I от, натомленi, притихлою ходою
   Вони вертаються. Лиш кiлька стригунцiв
   Не хочуть нi вiвза, нi сну, нi супокою.
   Старого пастуха бере i смiх, i гнiв:

   Ну, сказано - малi! Усе б то ©м брикати!..
   А легiт пестить ©х, немов ласкава маги.

   26 лютого 1928 p



   ЛIТО I ВЕСНА

   Улiтку наша рiчка обмiлiла
   Пливе собi лiшiво, як i всi.
   Що ледачiша, як усi.
   Там окунь
   Заплямкав по-хижому - i рибки
   Розсиплються срiблястим водогра╨м,
   Тiкаючи вiд нього; там норець
   (Пiрникоза, як кажуть пашi дiти)
   То бiлими виблиску╨ грудьми,
   То щезне у водi, лиш розiйдуться
   Круги широкi; там лиски чорнiють,
   Там крижнi крякають у ситiгяках, -
   I так щодня. Кропивка розцвiте, -
   Тремтять над нею в теплiй, сонний тишi
   Бабки прозоро-синi... Пiдростуть
   У лулi коники, i чуть далеко
   Сухе трiщання ©хн╨... Все поволi,
   Розлого йде, нiкого не диву╨,
   Нiкому серця не стиска╨. Свiт
   Здасться викiнченим, як поема
   Митця старого, - а бува╨ часом,
   Коли хотiлось би його зламати,
   Розвiяти, по вiтру розпустить!
   Так iнодi поеми всi вiддав би
   За кiлька слiв нерiвних, гарячкових,
   Повитих гнiвом, радiстю, любов'ю,
   Немудрих слiв, сильнiших за премудрi!
   Зате яка тривога навеснi!
   Шумлять, бушують каламутнi води,
   IЦо аж обличчя гребля затуля╨
   Вiд остраху. I що не день - новi
   Перекликаються з гостями гостi.
   Ну,_ хто усiм ©м зна╨ iмена?
   Сам Родiон заплуту╨ться часом
   У ©хнiх назвиськах.
   Он тi качки,
   IЦо крилами так дивно дзеленчать,
   Рябiючи на сопцi, - може, Мурман
   Iскал ©х, як дачникiв звичайних,
   Що вже й дали завдаток, - а коли б
   У нас вони хоч би два гостювали
   Чи зо три днi, - то й то було б за радiсть,
   Мов пiднялася б голуба запона
   Над незнайомим кра╨м i життям!..
   А он i гуси: ©м колись у нас
   Жилося нiчогенько. Хоч бувало,
   Що князь який, покинувши билину,
   Чи запорожець, вискочивши з думи,
   Пускав мiж них гартовану стрiлу, -
   Зате в таких пищали комишах
   ╞х виводки, що й оком пе проглянуть,
   А ©жi i статистик найпильпiший
   Не мiг би взять на облi к... А тепер
   Вони у пас лише переночують
   Та трошки погегочуть про колишн╨, -
   I далi, як флотилiя одважна,
   Пливуть па пiвнiч. Он i пашi крижнi,
   Дзвiнкi чирки та кулики спiвучi.
   Та все це в весняному, все святочне,
   Усе це одмiнило голоси,
   Усе це повне дивно© нестями...
   Ходи, любуй, дивися, прислухайся,
   Бо незабаром - буде день такий -
   Ввiйде рiка у береги звичайнi
   I перельотнi гостi одлетять,
   А решта попару╨ться i жити
   Почне життям розмiреним.
   Iди ж,
   Насичуйся весною, упивайся,
   Вбирай у себе голоси та барви,
   Перекликайся з Мурмапом, пошли
   Ясний привiт чужим лiсам i рiкам -
   I знай, що знов прилинуть восени
   Мандрiвнi згра©, знову розколишуть
   Повiтря дзвоном, свистом, щебетанням -
   I звеселять прозору далечiнь!

   1927



   НЕОПАЛИМА КУПИНА

   1

   На всесвiт славен красотою,
   Страшний у сполохах пожеж,
   Невже лиш мукою святою
   Ти у безсмертя увiйдеш?

   Колишн╨, в каменi сповите,
   Вста╨, мов хвилi у Днiпрi,
   I бачать Укра©ни дiти,
   Як Володимир на горi

   Крiзь непроглядну нiч криваву,
   Благословляючи народ,
   Веде свiй люд, свою державу
   На яснi води вiд негод.

   Дитя, розтоптане копитом
   Несамовитого коня,
   Вста╨, як судiя над свiтом,
   I дверi правдi вiдчиня.

   На суд зiйшлися гори й море.
   Здригнулись гнiвом небеса,
   I скосить, чорний людоморе,
   Тебе смертельная коса.

   Ще вiтер хмари не розвiяв,
   Ще гай вiд жалощiв поник,
   Та знов чоло пiдводить Ки©в,
   Щоб не хилить чола повiк.

   2

   Дитинства теплота i мудрощi старечi,
   Сивiнь минулого i зелень майбуття,
   Труда нестримний крок, любовi нiжнi речi,-
   Це ти, мiй городе, це ти, мо╨ життя!

   Ти сповивав мене, розумний чародiю,
   I першi ти пiснi наспiвував менi,
   У душу ти вложив i муку, i надiю
   I серцю повелiв дзвенiти, як струнi.

   У кожнiй лiнi©, на кожнiм поворотi
   Очам ти вiдкривав невиданi дива,
   I вулицi тво© плили злотоворотi
   У далеч, де зоря сiяла свiтова.

   Ти колихав мене, ти добрi чари дiяв,
   Ти душу вiрнiстю i честю напо©в,
   I я в свiй смертний час промовлю слово - Ки©в,
   Як слово матерi, з усiх найкраще слiв.
   _
   3

   Гудуть далекi вiщi дзвони,
   Народ, мов сотнi рiк, пливе,
   I море жупанiв червоне
   Кипить i гра╨, як живе.

   I воля корогвами ма╨,
   I, весь у золотi й вогнi,
   На гребiнь хвилi виплива╨
   Богдан на лебедi-конi.

   Упала шляхта знавiснiла
   I покотилася у прах,
   I панство горде наша сила
   Уздрiла в себе у ногах.

   Та зна╨ гетьман, що та©ться
   Звiрота в полi i тепер,-
   I до восточно© столицi
   Правицю владну вiн простер.

   4

   Тесляр i смолокур, рибалки й гречкосi©,
   I генiй-будiвник, i робiтник-творець
   Пiдносили тебе у вiрi i в надi©;
   На те, що збудеться високий рiшенець:

   Що випроста╨ш ти свiй стан златопоясний,
   Що вгору повiнню полл╨ться твiй Подiл,
   Що над Софi╨ю розквiтне день незгасний
   I зрине твiй народ, мов сокiл-златокрил.

   О, скiльки диких бур шугало над тобою,
   Злодiйських скiльки рук на скарб сягало твiй!
   Але скипав народ, як гнiвний шум прибою,
   I проти ворога ставав на смертний бiй.

   Коли надходила ворожа рать лукава,
   Немов дамаська сталь, була твоя рука,
   I свiточ твiй палав, як слава Святослава,
   I був твiй гнiв святий, як нiж Залiзняка.
   _
   5

   Гарячий город-герою,
   Хiба той день i час забуть,
   Як разом з братньою Москвою
   Ступив ти на свободи путь?

   Хiба зiв'янути знаменам,
   Що маком розцвiли палким,
   Коли над Ки╨вом зеленим
   Розвiявсь битви чорний дим?

   Хiба поникнуть непокiрнiй
   I непоклiннiй головi,
   Хоч би недолюдки невiрнi
   Тебе втопили у кровi?

   Нехай лiтопис твiй роздерто,
   Запався Ярославiв вал,
   Але не вмер, не може вмерти
   Твiй волелюбний Арсенал!

   6

   Тут, де ходив Тарас у гнiвi та задумi,
   Де Леся смертний бiль i смерть перемогла,
   Де колихалися тополi в срiбнiм шумi,
   Де пiсня рутою зеленою росла,

   Де в кожен камiнець на гостелюбнiм бруку
   I в кожне дерево на схилi край Днiпра
   Вложив народ-борець свою любов i муку
   У чистiм прагненнi високого добра,-

   Тут диким потоптом гидка пройшла нiмота,
   Дiвчатам гнучий стан ламаючи, як звiр,
   I в гнiвi Золотi здригалися Ворота,
   I материнський плач пiдносився до зiр.

   Вбивали все живе i все святе сквернили
   Убивцi, сповненi пiдлотою ущерть,
   Та проти сили тьми яснi повстали сили...
   Смерть осквернителям! Убивцям - тiльки смерть!
   _
   7

   Нема Хрещатика, нема╨,
   Поник Шевченкiвський бульвар,
   I нiби кров на небокра©
   Багровий точиться пожар.

   Спинись, проклятий супостате,
   На свiт востанн╨ оглянись:
   За тiло матерi розп'яте
   Сини на кару пiднялись.

   Поб'╨ тебе прокльон стоустий,
   Зненависть права спопелить:
   Ти в дiм криваво© розпусти
   Хотiв наш храм перетворить.

   Ти пiснетворцям i героям
   Ганебну долю прирiкав,
   Щоб рiд наш чесний перегноем
   В тво©х садах перегнивав.

   Камiнне серце, чорний розум,
   Порiддя хтивостi i зла,
   Хотiв ти лютостi морозом
   Побить первоцвiти тепла.

   Конай же, кате окаяннийi
   Гори на вiчному вогнi!
   Нехай нове життя постане
   В неопалимiй купинi!
   _
   8

   Сади схилялися над чистою водою
   У золотi плодiв, у пурпурi ягiд,
   Котилися поля круг тебе й пiд тобою,
   I спокiй творчостi iшов змаганню вслiд.

   Дiвочi постатi у бiлiм i червонiм -
   В калинi, наче жар, i в чистому снiгу -
   Понад Славутича голубоводним лоном
   Клонились, у пiснi вливаючи жагу.

   I вроду ©х вода струмисте вiдбивала,
   I колихала спiв розгониста луна,
   I з-пiд iмлистого свiтилась, запинала
   Прийдешнiх радощiв погожа далина.

   I Ки©в височiв будинками стрункими,
   Щодня дивуючи, чаруючи щораз,
   I серце вiрило, що цвiт його цвiстиме
   Над свiтом i в свiтах, незламний, як алмаз.

   Для нього ми рiллю орали соковиту,
   Тесали каменi, лили прозоре скло,
   Щоб вiн пiдносився поважно й гордовито,
   У мармур прибраний, повитий у зело.

   Вiд Сагайдачного i вiд Петра Могили
   Дорога втоптана водила юнакiв
   Туди, де розуму i добростi учили
   Нетлiнних книг ряди - утворення вiкiв.

   Де раду радили гарячi декабристи,
   Де руку ратаям дали робiтники,
   Щоб не для власно© дороги i користi -
   Для щастя людського, простертого в вiки,

   На прю велику стать iз троном i тюрмою
   I волi кров свою вiддати i любов,-
   Сiяла молодiсть крилатою весною,
   I працi перегук в бори далекi йшов.

   Бори i Бровари, i Дарниця, i Канiв,
   I хвилi жовтих нив аж до стрiмких Карпат,
   Моря й материки, i далеч океанiв
   Твiй блиск розносили i славили стократ.

   Ти силу перейняв Микули й Святогора,
   Щоб у мiхи старi нового влить вина.
   I гордо зносився ти над земнi простори,
   Неопалимая, священна купина!
   _
   9

   Ти чу╨ш, батьку? Припадають
   Сини тво© тобi до нiг
   I кров'ю злою напувають
   Твiй сад i поле, i порiг.

   Ти чу╨ш, батьку? Стрепенися,
   Ворожу силу скинь iз плiч.
   Гармати в Броварському лiсi
   Гримлять, як дзвони, день i нiч.

   Ти чу╨ш, батьку, як ступа╨
   Непереможна рать твоя,
   Як древнiй Фастiв посила╨
   Полки Семена Палiя?

   I партi© почувши слово,
   Стобратнi рушили вiйська,
   I встала помста стоголово,
   I кара вистигла тяжка,

   I захиталися дерева,
   I надра потряслись земнi,
   I рев роз'яреного лева
   Збудив Днiпро на самiм днi.

   I туманiють вражi згра©,
   I сонце з хмари вирина,
   I з-над пожарiв виника╨
   Благоуханна купина.

   4 жовтня 1943 p.



   ПIСНI

   Коли пiсн i мойого краю
   Пiливуть у рiдних голосах,
   Менi зда╨ться, що збираю
   Цiлющi трави я в лугах.

   В пiснях i труд, i даль походу,
   I жаль, i усмiх, i любов,
   I гнiв великого народу;
   I за народ пролита кров.

   В пiснях дiвоча свiтла туга
   I вiльний помах косаря,
   В них юнiсть виника╨ друга,
   Висока свiтиться зоря.

   Люблю пiснi мойого краю,
   Та ве спинюсь на тiм лишень:
   З любов'ю вухо привертаю
   Де братнiх на землi пiсень.

   Нема╨ людностi тако©,
   Громади жодно© нема,
   Яка б iз давнини глухо©
   Iшла по всесвiту нiма.

   Багато голосiв на свiтi,
   Як барв на поверхнi земнiй,
   Та всi вони в ╨дине злитi
   У мрi© людства вiковiй.

   Це - рук стискання працьовите,
   Це - серць братання у бою...
   Жагу пiсень, в трудi омитих,
   Люби, як брат сестру свою.

   У кожнiй мовi, в кожнiм словi
   Краси майбутнього шукай,
   Де в неохмаренiй любовi
   Розквiтне свiту небокрай.

   1951



   СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР

   Благословен той день i час,
   Коли прослалась килимами
   Земля, яку сходив Тара
   Малими босими ногами,
   Земля, яку скропив Тарас
   Дрiбними росами-сльозами.

   Благословенна в болях ран
   Степiв широчина-бездонна,
   Що, як зелений океан,
   Тече круг бiлого Херсона,
   Що свiй дiвочий гнучий стан
   До днiпрового тулить лона.

   Благословенна ти в вiках,
   Як сонце наше благовiсне,
   Як вiщий бiлокрилий птах,
   Печаль i радiсть наша, пiсне,
   Що мужнiсть будиш у серцях,
   Коли над кра╨м хмара висне.

   Благословеннi ви, слiди,
   Не змитi вiчностi дощами,
   Мандрiвника Сковороди
   З припорошiлими саквами,
   Що до цiлющо© води
   Просту╨, занедбавши храми;

   Благословен мечiв ясних
   Огонь, отчизни охорона,
   Iржання коней бойових,
   Морських походiв даль солона,
   I "Ене©ди" владний смiх,
   Полтави тихо© корона,

   Гаряча дума Кобзаря,
   Що i в огнi не спопелi╨,
   I молоток Каменяра,
   I струни Лисенка живi©,
   I слави золота зоря
   Круг Заньковецько© Марi©!

   I труд, i пiт благословен,
   Життя рясного виногради,
   I при дорозi зелен клен,
   I свiтло мудро© лампади,
   I майво збратаних знамен
   Навкруг Кремлiвсько© огради.

   Благословенна синь озер,
   I Псло, i повiв рути-м'яти,
   Народу генiй, що не вмер,
   Не вмре вiд жодно© гармати,
   У гронi свiтлому сестер
   Благословенна наша мати.

   Благословеннi ви, брати,
   Що в сяйвi дружби i свободи
   Идете до спiльно© мети,
   На яснi зорi й тихi води,
   Благословен i славен ти,
   Росiйський смiливий народе!

   Хто може випити Днiпро,
   Хто властен _виплескати море,
   Хто наше злото-серебро
   Плугами кривди переоре,
   Хто серця чистого добро
   Злобою чорною поборе?

   Настане день, настане час -
   I розiлл╨ться знов медами.
   Земля, що освятив Тарас
   Сво©ми муками-дiлами,
   Земля, що окрилив Тарас
   Громовозвукими словами.

   Хiба умерти можна ©й,
   В гарячiй захлинутись кровi,
   Коли на справедливий бiй
   Зовуть i дерева в дiбровi,
   Коли живе вона в мiцнiй
   Сiм i великiй, вольнiй, новiй?

   Хiба ©й можна одцвiсти,
   Коли зоря горить рожева,

   Коли шумлять-дзвенять свiти
   Вiд рику раненого лева,
   Лисицi брешуть на щити
   I кличе див поверху древа!

   Хто золоту порве струну,
   Коли у гуслях - дух Боянiв,
   Хто димний запах полину
   Роздавить мороком туманiв,
   Хто чорну витеше труну
   На красний Ки©в наш i Канiв?

   Нi! Сили на землi нема
   I сили на землi не буде,
   Щоб потягти нас до ярма,
   Щоб потоптати нашi груди,
   Бо Партiя бiля керма

   Сто©ть, радянськi, вiльнi люд и I

   Гримить Днiпро, шумить Сула,
   Озвались голосом Карпати,
   I клич подiльського села
   В Путивлi, сивому чувати.
   Чи совам зборкати орла?
   Чи правду кривдi подолати?

   О земле рiдна! Зна╨ш ти
   Свiй шлях у бурi, у негодi!
   Вста╨ народ, гудуть мости,
   Рокочуть рiки ясноводi!..
   Лисицi брешуть на щити,
   Та сонце уста╨ - на Сходi!

   1941 p.



   СПАСИБI

   Яке це славне слово - хлiбороб,-
   Що жартома ще звуть i гречкосi╨м!
   До слiв найкращих я вписав його б,
   До тих, якi ми серцем розумi╨м!
   Який це труд, який солоний пiт,
   Яка жага i втома житт╨дайна!
   Ну, безперечно, зна╨ цiлий свiт
   Про роль почесну трактора й комбайна.
   Спасибi ©м: помiчники живi
   Вони у чеснiм хлiборобськiм щастi...
   Та треба працювать i головi,
   Докласти треба руки мозолястi,
   Щоб красувався вбогий перелiг
   Нечувано багатим урожа╨м,
   Щоб гречка розливалася, як снiг,
   Пшениця слалась маревом безкра©м,
   Щоб кукурудза в строгому ладу
   Пiдкорювала все новi простори,
   Щоб жайворонки пiсню молоду
   Пiдносили над колосисте море,
   Щоб хлiб, як сонце, сяяв на столi
   У кожнiй хатi, домi та колибi...
   Уклiн земний працiвникам землi!
   Вам, сiячi, плугатарi,- спасибi!

   9 вересня 1960 p. Гагра



   ХУДОЖНИК

   Миколi Балсановi

   Густими барвами _земними
   Вiн звеселя╨ полотно,
   I _чим ряснiш воно цвiстиме,
   Тим довше житиме воно.

   Не кожну фарбу, що потрапить
   Йому пiд руку, вiн бере,
   Життя не кожний марний клапоть,-
   Лиш те з життя, що не умре!

   Але бува╨, що в дрiбницi
   У сонця вiдсвiтi легкiм
   Велике ся╨во та©ться,
   Як в iскрi - блискавка i грiм.

   Листка осiнн╨ опадання,
   Повита iне╨м трава,-
   Вiсть про весняне розцвiтання,
   Розгадка давнього нова!

   Та найпишнiше там цвiтiння,
   Найвище серце там злiта,
   Де рух, де дiя, де горiння,
   Чуттiв i мислей повнота.

   Тому вiн з пристрастю такою
   Малю╨ море без кра©в,
   Часи не сну, а неспокою,
   Великих Партi© сивiв.

   Вiн пильний, смiливий, стоокий,
   Нiщо вiд нього не втече,
   Минулi i майбутнi роки
   Вiн пiдiйма╨ на плече.

   Вiн - труд, вiн - гнiв, вiн - спiв любовi,
   Вiн там, де люди й боротьба,

   Вiн - братнiй усмiх юнаковi,
   Вiн - меч повсталого раба.

   I ми чита╨мо з картини:

   Яке глибоке щастя - жить,
   Буть гiдним iменi людини,
   Народу й людськостi служить!

   12 жовтня 1954 р



   ШОПЕН

   Шопена вальс... Ну хто не грав його
   I хто не слухав? На чи©х устах
   Не виникала усмiшка примхлива,
   В чи©х очах не заблищала iскра
   Напiвкохання чи напiвжурби
   Вiд звукiв тих кокетно-сво╨вiльних,
   Сумних, як вечiр золотого дня,
   Жагучих, як нескiнчеиий цiлунок?

   Шопена вальс, пробреньканий невмiло
   На пiанiно, що, мовляв поет,
   У неладi "достигло идеала",
   О! даль яку вiн срiбну вiдслонив
   Менi в цей час вечiрньо© утоми,
   Коли шука╨ злагiднiле серце
   Ласкавих лiнiй i негострих фарб,
   А десь хова╨ i жагу, i пристрасть,
   I мрiю, й силу, як земля хова╨
   Непереборнi паростi трави...

   В снiги, у сиву снiжну невiдомiсть,
   Мережанi, оздобнi линуть сани,
   I в них, як сонце, блиснув iз-пiд вiй
   Лукавий чи журливий - хто вгада╨? -
   Гарячий чи холодний-хто, збагне ?-
   Останнiй, може, може, перший усмiх.
   Це щастя! Щастя! Руки простягаю
   Б'╨ снiг iз-пiд холодних копитiв,
   Метнулось гайвороння край дороги

   I простяглась пустиня навкруги.
   Сiдлать коня! Гей, у погоню швидше I
   Це щастя! Щастя! - Я прилiг до гриви,
   Я втис у теплi боки остроги -
   I знову бачу .те лице, що ледве
   Iз хутра вигляда╨... Що менi?
   Невже то сльози на ©© очах?
   То сльози радостi - хто те╨ скаже?
   То сльози смутку-хто те розгада?

   А вечiр палить вiкна незнайомi,
   А синя хмара жаром пройнялася,
   А синiй лiс просвiчу╨ огнем,
   А вiтер вiти клонить i спiва╨
   Менi в ушах... Це щастя! Це любов!
   Це безнадiя ! Пане Фредерiку,

   Я знаю, що нi вiтру, нi саней,
   Анi коня нема╨ в вашiм вальсi,
   Що все це - тiльки вигадка моя
   Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд
   Коханки двi, однаково жорстокi! -
   Навiяли той нiжний вихор звукiв,-
   Ну й що ж по тому? А сьогоднi я
   Люблю свiй сон i вас люблю за нього,
   Примхливий худорлявий музиканте...

   1934 p.



   ВЕРБОВА ГIЛКА

   Вербова гiлка зацвiла
   У мене на столi,
   Як символ сонця i тепла,
   Ще схованих в iмлi,

   Як знак зелено© весни,
   Котра ще вдалинi,
   Як знак, що щастя сад рясний
   Даровано менi.

   Вербова гiлка на столi
   У мене розцвiла...
   Прилинуть, серце, журавлi,
   А в них на кожному крилi
   Дар сонця i тепла!

   13 лютого 1946_ p._



   * * *

   Вже червонiють помiдори,
   I ходить осiнь по травi,
   Яке ще там у бiса горе,
   Коли серця у нас живi?

   Високi айстри, небо син╨,
   Твiй погляд, милий i ясний...
   Це все було в якiйсь кра©нi,
   Але не знаю я в якiй.

   Що з того, що осiннiм чарам
   Прийде кiнець? Але в цю мить
   Баштан жовтi╨ понад яром,
   Курiнь безверхий нiби спить,

   I гнеться дерево вiд плоду,
   I не страшний, мо╨ дитя,
   Нам час останнього походу
   Без вороття - без вороття.

   1911-1918 pp.



   * * *

   Ластiвки лiтають, бо лiта╨ться,
   I Ганнуся любить, бо пора...
   Хвилею зеленою здiйма╨ться
   Навеснi Батийова гора.

   Гнуться клени нiжними колiнами,
   Чорну хмару срiблять голуби...
   Ще от день - i все ми, все докинемо
   Для блакитнокрило© плавби.

   Хай собi кружля╨, оберта╨ться,
   Хоч круг лампочки, земля стара!..
   Ластiвки лiтають, бо лiта╨ться,
   I Ганнуся плаче, бо пора...

   1929 p.



   * * *

   На бiлу гречку впали роси,
   Веселi бджоли одгули,
   Замовкло поле стоголосе
   В обiймах золото© мли.

   Дорога в'╨ться мiж полями...
   Ти не прийдеш, не прилетиш
   I тiльки дальнiми пiснями
   В мо╨му серцi продзвениш.

   1911-1918 pp.



   * * *

   Поле чорнi╨. Проходять хмари,
   Гаптують небо химерною грою.
   Пролiскiв перших блакитнi отари..
   Земле! як тепло нам iз тобою!

   Глита╨ далеч. Рiчка синi╨.
   Рiчка синi╨, зiтха╨, смi╨ться...
   Де вас подiти, зеленi надi©?
   Вас так багато - серце порветься!

   1911-1918 pp.



   * * *

   Серпень з вереснем стискають
   Один одному правицi,
   Що одна правиця - сонце,
   Друга - мiсяць-молодик.
   Просвистiли ситi крижнi
   Над утомленим болотом;

   У густому верболозi,
   Де залiг густий туман,
   Гомонять перед нiчлiгом,
   Опустившись, нiби хмарка,
   Невпокiйливi шпаки.

   А земля лежить медова, .
   А над вiчними льодами,
   Над Пiвнiчним океаном,
   В гострiй птичiй далинi, -
   Прокладають путь сувору
   Молодi аеронавти,
   I домують: на крижинi
   Мореплавцi молодi.

   А земля лежить медова,
   А в глухих степах азiйських,
   Де схиля╨ться без вiтру
   Дзвiнкостеблий саксаул,
   Добувають воду свiтлу,
   Росять жадiбнi просторi©,
   Живоносне зерно сiють
   Нашi сестри i брати.

   Я стою, я стис рушницю,
   Дожидаю перельоту,
   Лугову вдихаю вогкiсть
   Ненаситними грудьми,
   А душа вже набряка╨,
   Як дубова брость весною,
   I розiв'╨ться небавом
   У неспiванi пiснi.

   Все тобi, медова земле,
   Все тобi, моя кра©но,
   Де смуглява ходить праця
   По оновлених полях!
   Все тобi несу з любов'ю,
   Пiвдню й пiвночi складаю
   Працю рук, зусилля мозку,
   Блиск очей i серця кров!

   1936 p.



   * * *

   Яблука доспiли, яблука червонi!
   Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
   Ти мене, кохана, проведеш до поля,
   Я пiду - i, може, бiльше не прийду.

   Вже моя любов доспiла пiд промiнням теплим,
   I ©© зiрвали радiснi уста,
   А тепер у серцi щось тремтить i гра╨,
   Як тремтить на сонцi гiлка золота.

   Гей, поля жовтiють, i синi╨ небо,
   Плугатар у полi ледве маячить.
   Поцiлуй востанн╨, обнiми востанн╨;
   Вмi╨ розставатись той, хто вмiв любить.

   1911-1918 pp.

   ==============================================================

Володимир Самiйленко




   ЕЛЬДОРАДО

   Десь далеко ╨сть кра©на
   Пишна, вiльна, щастям горда,
   Кожний там живе щасливо -
   Держиморда, держиморда.

   В тiй кра©нi люблять волю,
   Всяк ©© шука по змозi
   I про не© розмовля╨ -
   У острозi, у острозi.

   Там усяк говорить правду
   Непiдкупними устами,
   Там за правду щира дяка -
   Батогами, батогами.

   Там неправдi та злочинству
   Не вважають i на волос,
   Там злочинних зараз лають -
   Та не вголос, та не вголос.

   Там уряд "блюде" закони,
   Дба про всiх, немов про рiдних,
   За провинностi ж кара╨ -
   Тiльки бiдних, тiльки бiдних.

   Суд там скорий: як ти винен,
   То зашлють "без проволочки",
   А не винен, то й вiдпустять -
   Без сорочки, без сорочки.

   В тiй кра©нi всякий може
   По заслузi шани ждати:
   Там на те хрести й медалi -
   Для багатих, для багатих.

   Там тверезiсть у повазi,
   Видно скрiзь тверезу спiлку,
   Всi там п'ють самую воду -
   Та горiлку, та горiлку.

   Там всi люди роботящi,
   Там нарiвнi з мужиками
   Всi пани працюють щиро -
   Язиками, язиками.

   Там широка воля слову:
   Кожний пише все, що зна╨,
   А цензура лiберальна -
   Все черка╨, все черка╨.

   Там письменникам за працю
   Сам уряд склада╨ дяку
   I з трiумфом ©х провадить -
   В Сибiряку, в Сибiряку.

   Там говорять по-французьки
   Не то значнi, а й лаке©,
   А пани всi мови знають -
   Крiм сво╨©, крiм сво╨©.

   Там зiйшлися всi народи:
   Москалi, "хахли", поляки,
   I живуть вони так дружно -
   Як собаки, як собаки.

   Там живе племiн усяких
   Престрашенна мiшанина,
   I за те той край зоветься -
   Русь ╨дина, Русь ╨дина.

   3 сiчня 1886



   МРIЯ БЮРОКРАТА

   Як гляну на мiсяць i зорi червонi,
   Хотiв би я вгору летiти в балонi,
   Покинув би службу i землю прокляту,
   Де так небезпечно тепер бюрократу,
   Де вiльностi всякi заводять прем'╨ри,
   Де людям поважним грозяться есери,
   Де легко ма╨тку позбутись дощенту,
   Де цiнять так низько державную ренту.

   Ой, дайте ж балона! Я землю покину;
   Самi вже спасайте крамольну кра©ну,
   Нехай вам голота дикту╨ закони;
   Мене ж авансуйте та дайте прогоннi,
   Копiйку на милю земно© орбiти,
   Щоб стало з залишком на Мiсяць летiти...
   А може, я кину цю любу химеру
   I, грошики взявши, махну на Рiв'╨ру.



   НА ПЕЧI

   (Укра©нська патрiотична дума)

   Хоч пролежав я цiлий свiй вiк на печi,
   Але завше я був патрiотом, -
   За Вкра©ну мою, чи то вдень, чи вночi,
   Мо╨ серце сповнялось клопотом.

   Бо та пiч - не чужа, укра©нська то пiч,
   I думки надиха менi рiднi;
   То мiй Луг дорогий. Запорозька то Сiч,
   Тiльки в форми прибрались вигiднi.

   Нашi предки колись задля краю свого
   Труд важкий пiдiймали на плечi;
   Я ж умiю тепер боронити його
   I служити, не злазячи з печi.

   Еволюцiя значна зайшла вiд часiв,
   Як батьки боронились вiйною, -
   Замiсть куль i шабель у нових дiячiв
   Стало слово гаряче за зброю.

   Може, зброя така оборонить наш край,
   Але з нею прекепська робота:
   Ще пiдслуха╨ слово якесь полiцай
   I в холодну завдасть патрiота.

   Та мене почуття обов'язкiв сво©х
   Потяга╨ служити народу;
   Щоб на душу не впав менi зрадництва грiх,
   Я знайшов собi добру методу.

   Так нехай же працюють словами й пером
   Тi, що мають двi шкури в запасi...
   I, розваживши так, я вiддався цiлком
   Працi тiй, що ╨дина на часi.

   На та╨мних думках та на мрiях палких
   Я роботу народну обмежу;
   Та зате ж для добра землякiв дорогих
   Я без мрiй i хвилини не влежу.

   I у мрiях скликаю численнi полки
   З тих, що стати за край свiй охочi,
   Слово ж маю на те, щоб ховати думки,
   Якщо зраджують ©х мо© очi.

   До письменства я кличу, - звичайно, в думках,
   Щоб свiтило над нашою нiччю,
   Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках
   Я признав небезпечною рiччю.

   О кра©но моя! я зв'язав свiй язик,
   Щоб кохати безпечно iдею;
   Але в грудях не можу я здержати крик
   У годину твого ювiлею.

   "Ще сто©ть Укра©на! Не вмерла вона
   I вмирати не ма╨ охоти.
   Кожна пiч укра©нська - фортеця мiцна,
   Там на чатах лежать патрiоти".

   Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,
   Не стерпiвши свого лихолiття,
   То по йому хоч зо два примiрники з нас
   Дочекають нового столiття.

   Слава нам! хоч би вмерла Вкра©на колись,
   ╞© слiд буде легко шукати:
   А щоб краще навiк тi слiди збереглись,
   Буде зроблено з нас препарати.

   28 жовтня 1898 р.



   ПАТРIОТА IВАН

   Що за славний патрiота
   Наш Iван, якби хто знав!
   Тiльки що роззявить рота,
   Про народ уже й почав;
   А казать промову стане,
   То й не жди, щоб був кiнець.

Патрiоте наш Iване!
   Ти, ©й-богу, молодець!

   В його дух зовсiм народний:
   Не пiзнiш як за сiм рiк
   Стане вiн (хоч благородний)
   Говорити, як мужик;
   Ще й книжки писати стане
   Про народ наш Iванець.

Патрiоте наш Iване!
   Ти, ©й-богу, молодець!

   Вiн читав книжок багато,
   Зможе дещо й цитувать;
   В голову його напхато
   Стiльки, що й не розiбрать.
   Стрiне труднiсть - тiльки гляне,
   Вже й знайшов ©й рiшенець.

Патрiоте наш Iване!
   Ти, ©й-богу, молодець!
   Убрання на ньому гарне.
   Вiн естетик. Нi одно
   Слово з уст його вульгарне
   Не злiтало вже давно.
   А на балi... Серце в'яне,
   Як вiн пiде у танець.

Патрiоте наш Iване!
   Ти, ©й-богу, молодець!

   Працю вiн шану╨ дуже.
   "В працi все, мовляв, лежить".
   Тих, хто батькiвщинi служе,
   Радий скрiзь вiн похвалить.
   Вiн i сам колись пристане
   До роботи... в гаманець.

Патрiоте наш Iване!
   Ти, ©й-богу, молодець!

   1888 p.



   ПАТРIОТИ

   Два хлопцi укупi стояли,
   А третiй дививсь оддалi,
   Як тi гаряче розмовляли
   Про долю сво╨© землi.

   Один у широкiй промовi
   Народнi права боронив;
   Вiн докази всi науковi
   По пунктах як слiд розложив.

   Народну окремiсть натури,
   I склад особливий думок,
   I давнiсть сво╨© культури,-
   Довiв вiн усе те з книжок.

   А другий про те╨ доводив,
   Як дiйде народ сво©х прав,
   I в поступi iнших народiв
   Вiн мiсце йому показав.

   Так дво╨ вели язиками
   Роботу для краю свого,
   Гукали й махали руками,
   Де рiч вимагала того.

   А третiй не мовив нiчого:
   Вiн мовити красно не мiг,
   Але задля дiла святого
   I жив вiн, i в землю б полiг.

   Тi дво╨, з балачки втомившись,
   Веселi собi розiйшлись,
   А третiй стояв зажурившись
   I наче дивився кудись.

   Але вiн не тую картину
   Вбачав, що круг нього була;
   Вiн бачив душею Вкра©ну
   I все що вона добула.

   Вбачались йому патрiоти
   Iз купою слiв голосних,
   А поруч мiльйони голоти,
   I темнiсть, i вбожество ©х.

   1889 р.



   СЛОВА I ДУМКИ

   Ми бажа╨м волю дати
   Всiм народам i народцям.
   (Краще б дулю, а не волю
   Дати нашим iнородцям).
   Отже, в нас усi народи
   Будуть рiвними братами.
   (Можна легко ©х i швидко
   Порiвняти нагаями).
   Ми на лихо дуже добрi;
   Всiх ми любим на дурницю.
   (Укра©нцi, вiддавайте ж
   За любов свою пшеницю).
   Iнородцi, ви нам любi,
   Нашi вiрнi, нашi друзi.
   (Щоб були вiрнiшi, треба
   Вас держати на ланцюзi).
   Вiйсько власне всiм народам
   Да╨мо ми, демократи...
   (Як дамо, то вже зумi╨м
   Саме в час i розiгнати).
   Да╨мо ми всiм народам
   Право власного уряду.
   (Зробим так, щоб i не чхнули
   Без дозволу з Петрограду).
   Словом, буде всiм кра©нам
   Автономiя найширша.
   (Добре, що не все те правда,
   Що говориться для вiрша).

   1917 р.



   УКРА╞НI

   Ти звеш мене, й на голос милий твiй
   З гарячою любов'ю я полину;
   Поки живуть думки в душi мо©й,
   Про тебе, ненько, думати не кину.
   Як мрiю чистую з найкращих мрiй,
   Я заховаю в серцi Укра©ну,
   I мрiя та, як свiтище ясне,
   Шляхом правдивим поведе мене.

   Нехай той шлях важкий, нехай тернистий!
   Але хiба тодi квiток шукать,
   Коли тебе, твiй любий образ чистий
   Несхнучi сльози тяжко туманять?
   Коли твiй генiй навiть променистий
   Онемощiв i почина згасать?
   О нi, того скарають муки лютi,
   Хто зможе в час такий тебе забути!

   В бiдi тво©й рiднiша ти менi;
   Тобi несу я сили всi, що маю;
   I працю тиху, i мо© пiснi
   На вiвтар твiй побожно я складаю.
   Натхни ж мене! Нехай у мертвiм снi
   Я днiв мо©х даремно не загаю!
   Нехай я знаю, що недурно жив,
   Що за життя тобi я заплатив.

   Коли я був дитиною малою,
   Красу твою повсюди я вбачав,
   Здавалась ти веселою, ясною,
   Мене твiй вид веселий чарував,
   Тодi я ще душею молодою
   Про муки тайнi © тво© не знав;
   Тепер же бачу я тво© страждання,
   I ще зросло мо╨ к тобi кохання.

   Прийми ж мо© пiснi, як дар малий
   Велико© i вiрно© любови!
   Що зможе дати мiй талан слабий
   В скарбницю любо© тво╨© мови,
   Вiн певно дасть, i знай, що в час страшний
   Твiй син тобi не пожалi╨ крови
   I що не спинить страх усiх погрiз
   Мо©х пiсень, мо©х за тебе слiз.

   30 серпня 1888 р.

   II _

   Поки душею я не втонув iще
   В нiрвану й тiло ще не розпалося,
   Я можу ще тебе, Вкра©но,
   Серцем кохати й тобi служити.

   Я ще тво╨ю втiхою тiшуся,
   Я ще тво╨ю мукою страждаю,
   Я можу ще в гарячих мрiях
   Благословляти тебе на щастя.

   Але чому я цiло© вiчностi
   Не маю вiком, смертi не знаючи,-
   Я вiчнiсть би вiддав для тебе,
   Рiдний i вiчно коханий краю.

   ╙сть вiчнiсть, кажуть, душi безсмертнi©
   Вмирать не можуть, нi руйнуватися,
   Але по смертi мусять жити,
   Можуть дiзнати блаженство райське.

   Яке ж блаженство, краю коханий мiй,
   Тво©м без тебе дiтям зi сталося?
   Чи може бути той щасливим,
   Хто вже не бачить тебе й не чу╨?

   I хто не може правду довiчную,
   Котру на небi прямо вбача╨ вiн,
   Справдити на землi коханiй,
   Нi помогти ©й не може словом?

   Нi... нi! Не хочу щастя такого я!
   Нехай iз тiлом гине й душа моя,
   Коли тебе я не могтиму
   Серцем кохати й тобi служити.



   УКРА╞НСЬКА МОВА

   Пам'ятi Т. Г. Шевченка

   Дiамант дорогий на дорозi лежав,-
   Тим великим шляхом люд усякий минав,
   I нiхто не пiзнав дiаманта того.
   Йшли багато людей i топтали його.

   Але раз тим шляхом хтось чудовний iшов,
   I в пилу на шляху дiамант вiн найшов.
   Камiнець дорогий вiн одразу пiзнав,
   I додому принiс, i гарненько, як знав,
   Обробив, обточив дивний той камiнець,
   I уставив його у коштовний вiнець.
   Сталось диво тодi: камiнець засiяв,
   I промiнням ясним всiх людей здивував,
   I палючим огнем кольористе блищить,
   I промiння його усiм очi слiпить.

   Так в пилу на шляху наша мова була,
   I мислива рука ©© з пилу взяла.
   Полюбила ©©, обробила ©©,
   Положила на ню усi сили сво©,
   I в народний вiнець, як в оправу, ввела,
   I, як зорю ясну, вище хмар пiднесла.
   I на злiсть ворогам засiяла вона,
   Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
   I сiятиме вiк, поки сонце сто©ть,
   I лихим ворогам буде очi слiпить.
   Хай же тi вороги понiмiють скорiш,
   Наша ж мова сiя щогодини яснiш!
   Хай коштовним добром вона буде у нас,
   Щоб i сам здивувавсь у могилi Тарас,
   Щоб, поглянувши сам на створiння сво╨,
   Вiн побожно сказав: "Вiдкiля нам сi╨?!"

   1885 р.



   ДIЯЧ

   Я працюю ввесь вiк для народу
   (Якщо маю вигоду).
   Полягти я для його готовий
   (На перинi пуховiй).
   Я - пiдпора громадського ладу
   (Поки маю я владу).
   Людям силу даю тiльки певним
   (Небожатам i кревним).
   Всiх караю лихих i нечистих
   (Ворогiв особистих).
   Я митець на закони державнi
   (Переписую давнi).
   Для проектiв меткi в мене руки
   (Без помоги науки).
   На вiйнi ж я смiлiший за Гонту
   (Тiльки б далi вiд фронту...).

   ==============================================================

Михайло Семенко




   БРОНЗОВЕ ТIЛО

   В мене бронзове тiло
   На бiлiм пiску
   Скiльки iскор горiло
   На яснiм струмку

   Скiльки плямок тремтiло
   На обличчi води
   В мене бронзове тiло
   Я - молодий.



   БАЖАННЯ

   Чому не можна перевернути свiт?
   Щоб поставити все догори ногами?
   Це було б краще. По-сво╨му перетворити.
   А то тiльки ходиш, розводячи руками.
   Але хто менi заперечить перевернути свiт?
   Мiсяця стягнуть i дати березово© кашi,
   Зорi вiддати дiтям - хай граються,



   ДНI НЕМИНУЧI

   Ждуть спереду моторошности днi -
   Днi неминучi.
   Горiння, зимнiсть витримати менi
   Страшно© бучi.

   Я надiну, надiну на груди мiцнi
   Сталевий панцир.
   Хто, хто шляхи зiтре менi?
   Виходь уранцi.

   За мiстом хмари, дими страшнi,
   Блиски слiпучi.
   Ждуть спереду моторошности днi,
   Днi неминучi.

   1917



   КОНДУКТОР

   Вага╨ться бути
   Кондуктором на товарному потязi.
   В похмурну нiч,
   Осiнню, дощову,
   Сидiти на тормозi
   У кожусi,

   Зiгнувшись i скупчившись,
   Про днi, що минули,
   Що в серцi. зосталися
   Ясними плямами,
   Про образи згаднi,
   Заснулi у грудях навiки,
   Навiки

   Мрiять,

   Мрiять,

   Вдивляючись в сутiнь.



   ОКЕАН

   Я не знаю - ╨
   Що ще бiльш та╨мне
   Як це спiвуче слово -
   Океан.

   Скiльки людей-геро©в
   В тво© простори впивалося -
   Скiльки надiй ламалося
   Крiзь туман.

   Скiльки народiв тво©ми водами -
   Крiзь пiну невiрних хвиль -
   Змагалося з бурями й непогодами
   Проклинало могутнiй
   Штиль.

   Скiльки губiв безгучно зцiпилось
   В бажаннi непевних ран
   I проклинало - й благословляло
   В шепотi:

   Океан.

   I я - закоханий - я наче мрiю -
   Прагну хвилинами найгострiших стум
   До тебе - в обрiй - приходь - зогрiю
   I душа повна невиразних
   Ран.

   Що це менi й сьогоднi вдарило -
   За колом полярним - барабан?
   Серце в менi клично захмарило -
   Океан -

   Океан!



   ПОЕТ

   Я про тихi тiнi спiваю
   I про боязну в серцi гру
   На цих струнах я граю
   Доки ©х не порву
   Про тихi тiнi спiваю я.

   3. IX. 1913. Ки©в



   Я ХОЧУ

   Я хочу кожний день
   все слiв нових
   Нових нових пiсень
   iдей нових

   Я хочу кожний час
   новожиття

   Горiть палать в екстазi
   почуття

   Нових нових пiсень
   i тем нових

   Я хочу кожний день
   рокiв нових!

   12. III. 1914. Ки©в

   ==============================================================

Яр Славутич



   Муза до мене прийшла на свiтаннi -
   В час, коли гаснули зорi останнi.

   Руку менi на рамено поклала
   I прорекла: "Наче в муках Тантала,

   Твориш ти й твориш, вигадливий сину, -
   Все про князiв, козакiв, батькiвщину.

   Знаю, що трудишся кожно© ночi,
   Краснi слова, променисто-пророчi,

   Мовби зубилом, карбу╨ш гранчасто,
   Жаром надхнення випалю╨ш часто.

   Славиш ти волю, подi© минулi,
   Меч харалужний i панцир, i кулi.

   Знаю, тебе завойовницька Спарта
   В лави гоплiтiв просила б за барда.

   Годi про давн╨! Кона╨ сучасне.
   Бою вогонь то спаха╨, то гасне.

   Що ж ти, герольде правдиво© правди?
   Може просодi© ще не добрав ти?

   Чу╨ш? Волають закованi в диби.
   Але й палають живi смолоскипи:

   Право боронять i мову боронять,
   Гнiвно руйнiвну неправду полонить.

   Де ж твоя участь, гучний правдоносче?
   Що в цьому свiтi для тебе дорожче -

   Звага свободи чи леза вiдчаю?
   Чу╨ш? На битву!"
   Я вже вирушаю!

   1981

   ==============================================================

Василь Стус




   ОСТАННIЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА

   Проза©ки, поети, патрiоти!
   Давно опазурились солов'©,
   одзьобились на нашiй Укра©нi.
   А як не чути ©х? Нема╨ сил.
   Столичний гамiр заважкий менi.
   I хочу вже на затишок, i, може,
   на спокiй хочеться на придеснянський,
   i хочеться на мiй селянський край.
   Пустiть мене до себе. Поможiть
   менi востанн╨ розтроюдить рану,
   побачити Днiпро, води востанн╨
   у пригiрш, iз криницi зачерпнуть.
   Нехай грызуть днiпровi гострi кручi
   мо╨ зболiле серце. Хай гудуть
   чернiгiвськi просмоленi лiси.
   Пустiть мене в просмолене дитинство.
   Бо кожну нiч порипують бори,
   i ладаном менi живиця пахне,
   i дерева, як тiнi предковiчнi,
   мене до себе кличуть i зовуть.
   Пустiть мене у молодiсть мою.
   Пустiть поглянути. Пустiть хоч кра╨м,
   хоч крихiткою ока ухопить
   прогiрклу землю. Звiхолили сни
   мiй день, i нiч мою, й життя прожите.
   Пустiть мене до мене. Поможiть
   ввiбрать в голоднi очi край полинний
   i заховать на смерть. Пустiть мене -
   проза©ки, поети, патрiоти.

   VI. 1964



   ТРЕНИ М.Г.ЧЕРНИШЕВСЬКОГО

   I

   Народе мiй, коли тобi проститься
   крик передсмертний i тяжка сльоза
   розстрiляних, замучених, забитих
   по соловках, сибiрах, магаданах?
   Державо напiвсонця, напiвтьми,
   ти крутишся у гадину, вiдколи
   тобою неспокутний трусить грiх
   i докори сумлiння дух потворять.
   Казися над проваллям, балансуй,
   усi стежки до себе захаращуй,
   а добре зна╨ш - грiшник усесвiтнiй
   свiт за очi од себе не втече.
   Це божевiлля пориву, ця рвань
   всеперелетiв - з пекла i до раю,
   це нависання в смерть, оця жага
   розтлiнного
   весь бiлий свiт розтлити
   i все товкти, товкти зболiлу жертву,
   щоб вирвати прощення за сво©
   жахливi окрутенства - то занадто
   позначено по душах i хребтах.
   Тота сльоза тебе iспопелить,
   i лютий зойк завруниться стожало
   ланами й луками. I ти збагнеш
   обнавiснiлу всенищiвнiсть роду,
   Володарю сво╨© смертi, доля -
   всепам'ятка, всечула, всевидюща -
   нiчого не забуде, не простить.

   II

   Виснажуються надра: по свiтах,
   по диких нетрях, кри©вках i кублах
   розсовано твiй рiдний суходiл.
   Нiмi, нерозпiзнаннi вже уста,
   серця студенi, тьмою взятi очi
   i шкарубкi долонi, де вже доль
   не розпiзна╨ш лiнi©. То рештки
   душi тво╨©, що напiвжива.
   О болю, болю, болю, болю мiй!
   Куди менi податися, щоб тiльки
   не трудити роз'ятрено© рани,
   не дерти горла криком навiсним?
   Стою, мов щовб, на вiчнiй мерзлотi,
   де в сотню мишачих слiдiв угнались
   розпадки тьмавi - i скупу сльозу,
   що на морозi мерзне, ледь тамую:
   це ж ти, мiй краю, в цятках кровi - ти!
   Займанщино пекельна! Де не скинь
   страпатим оком - то охлялi надра,
   то рiдний край пантру╨ звiдусюди.
   "Це ж я (на голос Йорика) - це ж я".

   III

   Чотири вiтри полощуть душу,
   у синiй вазi стеблина яра,
   у вирвi шалу, в свiт-завiрюсi
   чорнi╨ безум хитай-води.
   Бiля колчану хвостатi мiтли,
   пiд борлаками, як запах бозу,
   убрався обрiй вороноконiй
   у смерк, у репет, у крик, у кров.
   Новгородцi, новогородцi!
   Загородила пуга дорогу.
   У синiй вазi стеблина яра.
   Як бiлий бiсер - холодний пiт.
   О бiлий свiте сторчоголовий -
   опрiч опричнин - куди подiтись?
   Кошлатий обрiй вороноконiй
   йде берегами ридай-рiки.

   IV

   Боже, не лiтостi - лютостi,
   Боже, не ласки, а мсти,
   дай розiрвати нам пута цi,
   ретязi цi рознести.
   Дай нам серця неприкаянi,
   дай стрепiхатий стогнiв,
   дум смолоскипи розмаянi
   мiж чужинецьких вогнiв.
   Пориве, пориве, пориве,
   ревом порвемося в лет.
   Бач - розсвiта╨ться зариво,
   хай i на смерть, а вперед.
   Благословенна хай буде та
   куля туга, що разить
   плоть, щоб ©© не марудити
   в перечеканнi столiть.
   Боже, розплати шалено©,
   Боже, шалено© мсти,
   лютостi всенаученно©
   нам на всечас вiдпусти.

   V

   Зрадлива, зраджена Вiтчизна в серцi дзвонить
   i там росте, наш пригнiтивши дух.
   Ви, нею марячи, зазнайте скрух i скрух -
   i най вас Бог, i най вас Бог боронить.
   Розкошланi на всiх вiтрах вагань,
   як смолоскипи молодого болю,
   в неволi здобули для себе волю,
   ногою заступивши смертну грань.
   Щедру╨ вам безсмертя щедрий вечiр
   в новiй Вiтчизнi - по громаддi спроб.
   Отож не ремствуйте, що вам на лоб
   поклав Господь свiй свiтлий перст нищiвний.



   ПАМ'ЯТI А.Г.

   Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай.
   У бiлiй стужi сонце Укра©ни.
   А ти шукай - червону тiнь калини
   на чорних водах - тiнь ©© шукай,
   де жменька нас. Малесенька шопта
   лише для молитов i сподiвання.
   Усiм нам смерть судилася зарання,
   бо калинова кров - така ж крута,
   вона така ж терпка, як в наших жилах.
   У сивiй завiрюсi голосiнь
   цi грона болю, що падуть в глибiнь,
   безсмертною бiдою окошились.

   * Вiрш пам'ятi художницi Алли Горсько©,
   по-звiрячому вбито© за загадкових обставин 1970 р.



   ЗА ЛIТОПИСОМ САМОВИДЦЯ

   Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
   мов кiнь навiжений, що чу╨ пiд серцем ножа.
   За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо
   зорi╨ на пустку усмерть сполотнiле божа.
   Стенаються в герцi скаженi сини Укра©ни,
   той з ордами ходить, а той наклика╨ Москву.
   Заллялися кров'ю всi очi пророчi. З ру©ни
   вже мати не встане - розкинула руки в рову.
   Найшли, налетiли, зом'яли, спалили,
   побрали з собою весь тонкоголосий ясир.
   Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
   бо так не карав нас i лях-бусурмен-бузувiр.
   I Тясмину тiсно од трупу козацького й кровi,
   i Буг почорнiлий загачено тiлом людським,
   бодай ви пропали, синочки, були б ви здоровi,
   у пеклi запеклiм, у райському ра© страшнiм.
   Паси з вас нарiжуть, натягнуть на гузна вам палi
   i кровi наточать - упийтесь кривавим вином.
   А де ж Укра©на? Все далi, все далi, все далi.
   Наш дуб предковiчний убрався сухим порохном.
   Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
   мов кiнь навiжений, що чу╨ пiд серцем метал.
   Курi╨ ру©на, кривавим збiга╨ потоком,
   а сонце татарське стожальне разить наповал.



   * * *

   Наснилося, з розлуки наверзлося,
   з морозу склякло, з туги - аж лящить.
   Над Прип'яттю свiтання зайнялося -
   i син бiжить, як горлом кров бiжить.
   Мов равлики, спинаються намети,
   а мушля в безсоромностi цноти
   нiяк не знайде барви для прикмети
   тво©х надсад, тво╨© нiмоти.
   I шклиться неба вислiпла полуда -
   Тверда труна живих, як живчик, барв.
   Бреде зоря - сновида i приблуда -
   Одержаний задурно щедрий дар.
   А човен побива╨ться об здвиги
   Повсталих хвиль, твердих, немов стовпцi.
   ...Пiдтале чорноводдя зелен-криги
   займа╨ться свiтанком на щоцi.



   * * *

   Невже ти народився, чоловiче,
   щоб зазирати в келiю мою?
   Невже тво╨ життя тебе не кличе?
   Чи ти спiзнав житт╨ву путь свою
   на цiй безрадiснiй сумнiй роботi,
   де все людською мукою взялось.
   Ти все сто©ш в мо©й тяжкiй скорботi,
   тво©м нещастям серце пройнялось
   мо╨ недуже. Ти ж - за мене вдво╨
   нещаснiший. Я сам. А ти лиш тiнь.
   А ╨ добро. А ти труха i тлiнь.
   А спiльне в нас, що в'язнi ми обо╨
   дверей обабоки. Ти - там, я тут.
   Нас порiзнили мури, як статут.



   * * *

   Терпи, терпи - терпець тебе шлiфу╨,
   сталить твiй дух - тож i терпи, терпи.
   Нiхто тебе з недолi не вряту╨,
   нiхто не зiб'╨ з власно© тропи.
   На нiй i стiй, i стрiй - допоки скону,
   допоки свiту й сонця - стiй i стiй.

   Хай шлях - до раю, пекла чи полону -

   усе пройди i винести зумiй.
   Торуй свiй шлях - той, що тво©м назвався,
   той, що обрав тебе навiки вiк.
   До нього змалку ти заповiдався
   до нього сам Господь тебе прирiк.



   * * *

   У цьому полi, синьому, як льон,
   де тiльки ти i нi душi навколо,
   уздрiв i скляк: блукало в тому полi
   сто тiней, В полi синьому, як льон.
   А в цiлому полi синьому, як льон,
   судилося тобi самому бути,
   аби спiзнати долi, як покути,
   у цьому полi синьому, як льон.
   Сто чорних тiней довжаться, ростуть
   i вже, як лiс сосново© малечi,
   устрiч рушають. Вдатися до втечi?
   Стежину власну, наче дрiт, згорнуть?
   Нi. Вистояти. Вистояти. Нi -
   стояти. Тiльки тут. У цьому полi,
   що наче льон. I власно© неволi
   спiзнати тут, на рiднiй чужинi.
   У цьому полi, синьому, як льон,
   супроти тебе - сто тебе супроти.
   I кожен супротивник - у скорботi,
   i кожен супротивник, заборон
   не знаючи, вергатиме прокльон,
   тво╨ю самотою обгорiлий.
   Здичавiв дух i не впiзна╨ тiла
   у цьому полi синьому, як льон.



   * * *

   Уже Софiя вiдструменiла,
   вiдмерехтiла бузковим гроном.
   Ти йшла до мене, але не встигла
   за першим зойком, за першим громом.
   Немов почвара в пекельнiм колi,
   довкола ж тiнi, довкола кволi.
   Благословляю твою сваволю,
   дорого долi, дорого болю.
   Снiги i стужа. Вiтри й морози.
   Гудки i крики. Чорнi прокльони.
   Собачий гавкiт. Крик паровоза.
   I закмашини i заквагони.
   Шпали i фари, пси i солдати,
   рейки, i пруття, i загорода.
   Впали i хода. Встали i хода.
   В плечi штовхають нас автомати.
   Квадратне серце - в квадратнiм колi,
   в смертнiм каре ми падемо долi.
   Благословляю твою сваволю,
   дорого долi, дорого болю.
   На всерозхрестi лютi i жаху,
   на всепрозрiннi смертного скрику
   дай, Укра©но, гордого шляху,
   дай, Укра©но, гордого лику!



   * * *

   Верстаю шлях - по вимерлiй пустелi,
   де мертвому менi нема життя,
   за обрiями спогаду - оселi
   тi, до котрих нема╨ вороття.
   А все ж - бреду, з нiзвiдки до нiкуди,
   а все ще сподiваюся, що там,
   де кубляться згвалтованi iуди,
   мале ╨ мiсце i мо©м братам.
   Побачити б хоч назирцi, впiвока
   i закропити спраглий погляд свiй.
   Змi©ться путь - вся тьмяна, вся глибока,
   i хоч сказися, хоч збожеволiй.
   Бо вже не я - лише жива жарина
   горить в менi. Лиш нею я живу.
   То пропiка╨ душу Укра©на -
   та, за котрою погляд марно рву.
   Та ╨ вона - за мiражiв товщею,
   там, крiзь синь-кригу свiтиться вона -
   мо╨ю тугою, мо╨ю маячнею
   сумно-весела, весело-сумна.
   Тож дай менi - дiйти i не зотлiти,
   дiйти - i не зотлiти - дай менi!
   Дозволь менi, мiй вечоровий свiте,
   упасти зерням в рiднiй борознi.



   * * *

   Весняний вечiр. Молодi тумани.
   Неон проспектiв. Туга лiхтарiв.
   - Я так тебе любила, мiй коханий.
   - Пробач мене - я так тебе любив.
   I срiбляться озерами долини,
   шовковий шепт пригашених калюж,
   менi ти все життя, немов дружина,
   менi ти все життя, неначе муж.
   - А пам'ята╨ш? - Добре пам'ятаю.
   - А не забув? Чи не забув? - О, нi.
   - Зда╨ться, знову в молодiсть вертаю,
   все наче увижа╨ться ввi снi.
   I першу зустрiч? Першу i останню.
   - А я лиш першу. Нiби й не було
   минулих рокiв нашому коханню,
   не вiр, що за водою все спливло.
   - Не треба, люба. Знаю, що не треба.
   Хай давнi душi б'ються на ножах.
   А ╨динiться - предковiчне небо
   вам спiльний шлях покаже по зiрках.



   * * *

   Сто рокiв як сконала Сiч.
   Сибiр. I соловецькi келi©.
   I глупа обляга╨ нiч
   пекельний край i крик пекельний.

   Сто рокiв мучених надiй,
   i сподiвань, i вiр, i кровi
   синiв, що за любов таврованi,
   сто серць, як сто палахкотiнь.

   Та виростають з личакiв,
   iз шаровар, з курно© хати
   раби зростають до синiв
   сво╨© Укра©ни-матерi.

   Ти вже не згинеш, ти двожилава,
   земля, рабована вiками,
   i не скарать тебе душителям
   сибiрами i соловками.

   Ти ще виболю╨шся болем,
   ти ще роздерта на шматки,
   та вже, крута i непокiрна,
   ти випросталася для волi,

   ти гнiвом виросла. Тепер
   не матимеш од нього спокою,
   йому ж рости i рости, допоки
   не упадуть тюремнi дверi.

   I радiсним буремним громом
   спадають з неба блискавицi,
   Тарасовi провiснi птицi -
   слова шугають над Днiпром.

   VI.1963



   * * *

   Церква свято© Iрини
   криком кричить iз iмли.
   Мабуть, тобi вже, мiй сину,
   зашпори в душу зайшли.
   Скiльки набилося туги!
   Чим я ©© розведу?
   Жiнку лишив - на наругу,
   маму лишив - на бiду.
   Рiдна сестра, як зигзиця,
   б'╨ться об мури грудьми.
   Глипа╨ оком в'язниця,
   наче сова iз пiтьми.
   Ки©в за гратами, Ки©в
   весь у квадратi вiкна.
   Похiд почався Бати©в
   а чи орда навiсна?
   Мороком горло огорне -
   анi тобi продихнуть.
   Здрастуй, бiдо моя чорна,
   здрастуй, страсна моя путь.



   * * *

   Господи, гнiву пречистого
   благаю - не май за зле.
   Де не стоятиму - вистою.
   Спасибi за те, що мале
   людське життя, хоч надi╨ю
   довжу його в вiки.
   Думою тугу розвiюю,
   щоб був я завжди такий,
   яким мене мати вродила
   i благословила в свiти.
   I добре, що не зумiла
   мене вiд бiди вберегти.



   * * *

   На колимськiм морозi калина
   зацвiта╨ рудими слiзьми.
   Неосяжна осонцена днина,
   i собором дзвiнким Укра©на
   написалась на мурах тюрми.
   Безгомiння, безлюддя довкола,
   тiльки сонце i простiр, i снiг.
   I котилося куль-покотьолом
   мо╨ серце в ведмежий барлiг.
   I зголiлi модрини кричали,
   тонко олень писався в iмлi,
   i зiйшлися кiнцi i начала
   на оцiй чужинецькiй землi.



   * * *

   Не можу я без посмiшки Iвана
   оцю сльотаву зиму пережить.
   В проваллях ночi, коли Ки©в спить,
   а друга десь оббрiхують старанно,
   склепить очей не можу нi на мить,
   вiн як зоря промiниться з туману,
   але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить.

   Нi словом не озветься. Анi пари
   iз уст. Вусате сонечко мо╨!
   Несуть тобi три царi╨ со дари
   скапарене озлоблення сво╨.

   Iваночку! Ти чу╨ш, доброокий?
   ©й-бо, не знаю, що я зле зробив.
   Чого ж бо й досi твiй порiг високий
   анi вiдчув, анi переступив.

   Прости менi недiльний мiй Хрещатик,
   що, сiвши сидьма, цi котли топлю
   в оглухлiй кочегарцi. Що терплю,
   коли вже нi терпiти, нi мовчати
   не можу, що, читаючи, люблю
   тво©х Орхана, Незвала i Данте,
   в дев'яте коло прагнучи стремлю.

   Мо╨ ж дось╨, велике, як майбутн╨,
   напевне, пропустив котрийсь iз трутнiв.

   Iз тих, що бiлий свiт менi окрали,
   окравши край, окрали спокiй мiй,
   лишивши гнiв ропавий i кривавий
   i право - надриватися в ярмi.

   Сидять по шпарах всi мужi хоробрi,
   всi правдолюби, чорт би вас побрав!
   Чи людська добрiсть - тiльки доти добрiсть,
   поки без сил, без мужностi, без прав
   запомогти, зарадити, вступитись,
   стражденного в нещастi прихистить
   i зважитись боротися, щоб жити,
   i зважитись померти, аби жить?..

   5-6.12.1965



   * * *

   Не одлюби свою тривогу ранню,
   - той край, де обрiю хвиляста каламуть,
   де в надвечiр'© вiтровi© тчуть
   ╨двабну сизь, не вiдданi ваганню.
   Ходiм. Нам ╨ де йти - дороги неозорi,
   ще сизуватi в прохолоднiй млi.
   Нам ╨ де йти - на хвилi, на землi -
   шляхи - мов обрi© - далекi i прозорi.
   Шумуйте, весни - днi, ярiйте, вечори,
   поранки, шлiть нам усмiшки лукавi!
   Вперед, керманичу! Хай юнiсть догорить -
   ми вiдданi життю, i нам вiддасться в славi!

   1958



   * * *

   О земле втрачена, явися
   бодай у зболеному снi
   i лазурове простелися,
   пролийся мертвому менi!
   I поверни у днi забутi,
   росою згадок окропи,
   вiддай усеблагiй покутi
   i тихо вимов: лихо, спи!..
   Сонця клопочуться в озерах,
   спадають гуси до води,
   в далеких пожитт╨вих ерах
   мо© розтанули слiди.
   Де синi ниви, в сум пойнятi,
   де чорне вороння лiсiв?
   Свiтання тiнi пелехатi
   над райдугою голосiв,
   ранковi нашепти молiльниць,
   де плескiт крил, i хлюпiт хвиль,
   i солодавий запах винниць,
   як грiх, як спогад i як бiль?
   Де дня розгойданi тарiлi?
   Мосянжний перегуд джмелiв,
   тво© пшеничнi руки бiлi
   над безберегiстю полiв,
   де коси чорнi на свiтаннi
   i жаром спеченi уста,
   троянди пуп'янки духмянi
   i ти - i грiшна, i свята,
   де та западиста долина,
   той приярок i те кубло,
   де трiпалася лебединя,
   туге ламаючи крило?
   Де голубiв вiльготнi лети
   i бризки райдуги в крилi?
   Минуле, озовися, де ти?
   Забутi радощi, жалi.
   О земле втрачена, явися
   бодай у зболеному снi,
   i лазурово простелися,
   i душу порятуй менi.



   * * *

   Присмерковi сутiнки опали,
   сонну землю й душу оплели.
   Самоти згорьованi хорали
   геть менi дорогу замели.
   I куди не йду, куди не прагну -
   смерк сосновий мерзне угорi.
   Виглядаю долю довгождану,
   а не дiжду - вибуду iз гри.
   Аж i гра: лiтають головешки,
   зуби клацають пiд iдiотський смiх.
   Регочу на кутнi - буде легше
   (а як буде важче - теж не грiх).
   Що тебе клясти, моя недоле?
   Не клену. Не кляв. Не проклену.
   Хай життя - одне стернисте поле,
   але перейти - не помину.
   Дотягну до краю. Хай руками,
   хай на лiктях, поповзом - дарма,
   душу хай обшмугляю об камiнь -
   все одно милiшо© нема
   за оцю утрачену й ледачу,
   за байдужу, осоружну, за
   землю цю, якою тiльки й значу
   i якою барвиться сльоза.

   X.1968



   * * *

   У порожнiй кiмнатi
   бiла, немов стiна,
   притомившись чекати,
   спить самотня жона.
   Геть зробилась недужа -
   котру нiч, котрий день
   анi чутки про мужа,
   анi-анiтелень.
   Лячнi довжаться тiнi,
   дзвонять нiмби iкон,
   i росте голосiння
   з-за соснових ослон:
   мiй соколе обтятий,
   в ту гостину, де ти,
   нi пройти, нi спитати,
   нi дороги знайти.
   За тобою, коханий,
   очi видивила.
   Нiби кiнь на арканi,
   свiт ста╨ дубала.



   * * *

   Верни до мене, пам'яте моя,
   нехай на серце ляже ваготою
   моя земля з рахманною журбою.
   Хай сходить спiвом горло солов'я
   в гаю нiчному. Пам'яте, верни
   iз чебреця, iз липня жаротою.
   Хай яблука останнього достою
   в мо©, червонобокi, виснуть сни.
   Нехай Днiпра уроча течiя
   бодай у снi у маячнi струму╨,
   i я гукну. I край мене почу╨.
   Верни до мене, пам'яте моя.



   * * *

   Весь обшир мiй - чотири на чотири.
   Куди не глянь - то мур, кутор i рiг.
   Всю душу з'©в цей шлак лiлово-сiрий,
   це плетиво заламаних дорiг.
   I дальше смертi - рiдна батькiвщина 1.
   Колодязь, тин i два вiкна сумнi,
   що тлiють у вечiрньому вогнi.
   I в кожнiй шибi - нiби двi жарини -
   журливi очi вставлено. Це ти,
   о пресвята моя зигзице-мати!
   До тебе вже шляхiв не напитати
   i в нiч твою безсонну не зайти.
   Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
   нехай i марне, але жди, блаженна.
   I Господовi помолись за мене.
   А вмру - то й з того свiту виглядай.



   * * *

   Як добре, що смертi не боюсь я
   i не питаю, чи тяжкий мiй хрест,
   що перед вами, суддi, не клонюся
   в передчуттi недовiдомих верст,
   що жив, любив i не набрався скверни,
   ненавистi, прокльону, каяття.
   Народе мiй, до тебе я ще верну,
   як в смертi обернуся до життя
   сво©м стражданням i незлим обличчям.
   Як син, тобi доземно уклонюсь
   i чесно гляну в чеснi тво© вiчi
   i в смертi з рiдним кра╨м порiднюсь.

   ==============================================================

Василь Симоненко. Поезi©



   ЦАР ПЛАКСIЙ ТА ЛОСКОТОН

   Цареве сiмейство

   Там, де гори i долини,
   Де гуля╨ вiтровiй, -
   Там цвiте краса-кра©на
   З дивним iм'ям Сльозолий.
   I колись в кра©нi тiй
   Був па тронi цар Плаксiй,
   Голова його мов бочка,
   Очi - нiби кавуни.
   В Плаксiя було три дочки
   I плаксивих три сини.
   Старша звалася Нудота,
   Середульшенька - Вай-Вай,
   Третя донечка - Плакота,
   Всi сльозливi через край.
   А царевi три сини
   Так i звались - Плаксуни.
   Отака була сiм'я
   У царя у Плаксiя.
   Цiлi днi вони сидiли,
   Голосили, та сопiли,
   Та стогнали, та ревли,
   Сльози вiдрами лили.
   Цар Плаксiй велiв сердито:
   "Хай iз ними день при днi
   Плачуть всi в кра©нi дiти,
   Бо смiятись i радiти
   У мо╨му царствi - нi!
   Хто всмiхнеться - в часi тiм
   Я того негайно з'©м!"
   Ще була у Плаксiя
   Грiзна гвардiя своя:
   В нiй служили молодцi
   Забiяки-сльозiвцi.

   Хто смiявсь - вони хапали
   I нагайками шмагали,
   Так що в царствi тому скрiзь
   Вистачало плачу й слiз.
   Цар любив, як плачуть дiти,
   Бо любив ©х сльози пити.
   Отакий був цар Плаксiй
   Укра©нi Сльозолий.

   Дядько Лоскотон_

   Але в тому диво-царствi,
   Зневажаючи закон,
   Жив у мандрах i митарствi
   Добрий дядько Лоскотон.
   Вiн приходив кожний вечiр -
   Хай чи дощ iде, чи снiг -
   До голодно© малечi
   I усiм приносив смiх.
   Мав вiн вдачу теплу й щиру,
   Ще й лукавинку в очах.
   I була накидка сiра
   В Лоскотана на плечах.
   Лоскотливi мав вiн вуса
   I м'якенькi, наче пух.
   I м'яке волосся русе
   Розсипалося до вух.
   Вiн як прийде, залоскоче,
   То смi╨ться, хто й не хоче.
   Тiльки де вiн появлявся,
   Зразу плач там припинявся,
   I приходив до усiх
   Голосний та щирий смiх.

   Не любили Лоскотона
   Цар Плаксiй i Плаксуни,
   Видавали заборони
   Проти лоскоту вони.
   I за дядьком Лоскотоном
   Iз нагайками в руках
   Охоронцi злих законiв
   Полювали по хатах.
   Але дядько Лоскотон
   Не боявся цих заслон:
   Вiн ходив по всiй кра©нi
   I носив з собою смiх
   В розмальованiй торбинi,
   В пальцях лагiдних сво©х.

   Арешт Лоскотона _

   Розiзливсь тодi Плаксiй -
   Цар кра©ни Сльозолий.
   Гнiвно вiн гукнув iз трону:
   "Гей, ледачi сльозiвцi!
   Хто впiйма╨ Лоскотона,
   Буде муж мо©й дочцi!
   Хто його посадить в льох -
   Вибирай одну iз трьох!
   Бо уже цей Лоскотон
   Скоро нам розвалить трон:
   Що тодi ми будем пити,
   Як не будуть плакать дiти!"
   I завзятi сльозiвцi
   Понеслись у всi кiнцi,
   Щоб скарати по закону
   Баламута Лоскотона.
   Довго скрiзь його шукали,
   У всi шпари заглядали,
   Перерили всi двори,
   Обходили всi бори,
   Час потратили дарма:
   Лоскотона скрiзь нема,
   Бо його завжди i всюди
   Од ловцiв ховали люди.
   Опiвночi Лоскотон,
   Коли всiх колише сон,
   Йшов собi в бiдняцькi хати
   ╞хнiх дiток розважати.

   Був тодi у Плаксiя
   Лютий посiпака,
   Вiроломний, як змiя,
   Капiтан Макака.
   Так хотiлося йому
   Царським зятем стати,
   Що нi разу в ту зиму
   Не лягав i спати.
   Все ходив, усе вiн слухав
   I нарештi все рознюхав.
   На свiтанку Лоскотон,
   Насмiшивши дiток,
   У мiцний поринув сон
   Мiж кленових вiток.
   А лукавий капiтан
   Пiдiкрався змi╨м
   Й Лоскотоновi аркан
   Зашморгнув на ши©.
   Руки вивернув назад,
   Мiцно спутав ноги
   I мерщiй у Плаксоград
   Рушив у дорогу...

   Весiлля в палацi _

   Лоскотона посадили
   За вузенькi грати,
   А в палацi порiшили:
   - Час весiлля грати...-
   Гей, зiйшлися царенята
   I придворна свита
   Наречених шанувати,
   Сльози дiток пити.
   До вiнця веде жених
   Висохлу Нудоту,
   Та дивитися на них
   Зовсiм неохота.
   Хоч Макака був бридкий,
   А вона ще гiрша,
   ╞м поет один гладкий
   Присвятив ще й вiрша.
   Стiльки там було хвальби,
   Так скрасив ©х вроду -
   Навiть жаби вiд ганьби
   Булькнули у воду!
   Але цар ходив, пишався,
   Вiн iз зятем цiлувався,
   Похвалявся: "Ну, тепер
   Лоскотон, вважай, умер!
   Недоступним став для всiх
   Голосний та щирий смiх.
   Тож вiд радостi стрибайте!
   Тож вiд радостi ридайте!
   Ми тепер встановим скрiзь
   Вiковiчне царство слiз!"
   Так розхвастався Плаксiй -
   Цар кра©ни Сльозолий.

   Звiльнення Лоскотона _

   Та поки гуло весiлля,
   То п'яницi вартовi
   Напились якогось зiлля
   Та й поснули у травi.
   А вночi йшли до в'язницi
   Батраки й робiтники,
   Щоб звiльнити iз темницi
   Лоскотона на вiки.
   Рознесли всi перепони,
   Гнули грати, мов прути:
   - Гей, веселий Лоскотоне,
   Це прийшли тво© брати!
   Йди до нас, веселий брате,
   В нашу здружену сiм'ю!
   Пiдем разом догравати
   Ми весiлля Плаксiю...

   Продовження весiлля _

   У палацi кожен скаче
   Та вiд щастя гiрко плаче,
   Ллються сльози, як рiка, -
   Бачте, радiсть в них така!

   Раптом цар упав на трон:
   - Ой, рятуйте - Лоскотом! -
   Всi вiдразу "ох!" та "ах!",
   Жах у кожного в очах.
   А веселий Лоскотон
   До царя стрибнув на трон
   I сказав йому якраз:
   - Насмi╨шся ти хоч раз!.. -
   Став царя вiн лоскотати,
   I Плаксiй став реготати.
   Так смiявсь - аж заливався,
   Аж вiд реготу качався,
   Кулаками очi тер -
   Потiм лопнув i помер.

   Ой, була ж тодi потiха -
   Цар Плаксiй помер од смiху!
   З ним придворнi одубiли,
   Бо смiятися не вмiли.
   А царевi три сини,
   Три завзятi Плаксуни,
   Так смiялись-реготали,
   Що штани з них поспадали -
   Тож всi тро╨ без штанiв
   До чужих втекли кра©в.

   Три царiвни теж навтьоки
   У чотири бiгли боки.
   Кровопивцi-сльозiвцi

   Стали п'явками в рiцi,
   А Макака-забiяка
   З'©в себе iз переляку.
   Так веселий Лоскотон
   Розвалив поганський трон.
   Сам же вiн живе й понинi,
   Дiтям носить щирий смiх
   В розмальованiй торбинi,
   В пальцях лагiдних сво©х.
   Схочеш сам пiти в цей край,
   То маршрут запам'ятай:
   Треба йти спочатку прямо.
   Потiм вправо завернуть,
   А тодi помiж дубами
   Поведе налiво путь.
   Пiсля цього вже помалу
   Чимчикуй куди попало:
   Як од втоми не впадеш -
   В цю кра©ну попадеш.



   ДIД УМЕР

   От i все.
   Поховали старезного дiда,
   закопали навiки у землю святу.
   Вiн тепер вже не встане
   i ранком не пiде
   iз косою пiд гору круту.
   I не стане мантачкою тишу будити,
   задивлятися в небо, як гаснуть зiрки.
   Лиш росою по нiм буде плакати жито
   i пливтимуть над ним непомiтно вiки.
   От i все.
   Поховали хорошу людину,
   повернули навiки у лоно землi.
   Та невже ж
   помiстились в тiсну домовину
   всi турботи його,
   всi надi©, жалi?
   Та невже ж то
   йому все вiднинi байдуже -
   чи свiтитиме сонце,
   чи нiч напливе?
   Бiль у душу мою закрада╨ться вужем,
   Вiдчай груди менi розпанаху╨, рве.
   Я готовий
   повiрити в царство небесне,
   бо не хочу,
   щоб в землю iшли без слiда
   безiменнi,
   святi,
   незрiвнянно чудеснi,
   гордi дiти землi,
   вiрнi дiти труда.
   Хай шаленi гудуть
   над планетою весни,
   хай трава пнеться вгору
   крiзь листя старе...
   Я не вiрю,
   що дiд iз могили воскресне
   але вiрю,
   що нi -
   вiн увесь не умре.
   Його думи нехитрi
   додумають внуки,
   i з очей ще вiки пломенiтимуть в них
   його пристрасть i гнiв,
   його радощi й муки,
   що, вмираючи,
   вiн передав для живих.



   КАЗКА ПРО ДУРИЛА

   Ото ж воно й почалося з
   того,
   що одружився дурний
   Петро.
   Тiльки до хати привiв
   небогу -
   зразу ж топитись пiшов у
   Днiпро.
   Стрибнув у воду - в водi
   не тоне,
   почухав тiм'я дурний,
   а тодi
   почав серед рiчки -
   хай Бог боронить! -
   ходить на руках по водi.
   Походить трохи та ляже
   полежить,
   на хвилю закине ноги
   бруднi -
   i хоч би тобi що!
   Схопив, правда, нежить
   та рибалок до смертi злякав
   у човнi.
   Йому все байдуже -
   ходить та чха╨,
   та грайливо морга╨ до
   риб,
   а небога iз кручi рукою
   маха╨:
   - Вернись, чоловiче,
   бо з'©м твiй хлiб! -
   Почув те Петро та бiгом
   додому,
   що запопав - то усе
   перегриз,
   добре, що жiнка спалила
   солому
   та в глечиках поховала
   дрова i хмиз.
   На©вся Петро:
   - Ну, стели постелю,
   горличко нiжна моя,-
   та сама лишень лiзь пiд
   стелю,
   а на долiвцi приляжу я.-
   Отак i жили без нужди та
   горя. Сусiди шепталися, як_
   один:
   - Вiд чого товстi╨ Петрова
   Федоря? -
   Аж гульк -
   у Федори син.
   I такий тобi хлопець, що
   далi нiкуди,
   i такий тобi хлопець, що -
   ну.
   На другий рiк вже навчився
   бiгати,
   а на шостий - виматюкав
   старшину.
   Прийшли тодi до Петра
   пузатi
   та й кажуть:
   - Ти зна╨ш чи нi,
   що виродок твiй губатий
   сказав, нiби ми дурнi? -
   Розiзлився Петро:
   - Отаке тобi й на!
   Та я ж його витурю з
   дому,
   щоб не балакав малий
   сатана
   того, що усiм вiдомо...-
   Узяв i прогнав.
   А що дурному?
   Тiльки приказував, як
   проганяв:
   - Iди, лобуряко, з дому -
   ти з мене останню сорочку зняв!
   Iди собi, зла личино!
   Може, десь виб'╨шся у
   пани,
   то гляди не поскупися,
   сину,
   матерi справить картату
   хустину,
   а менi - кисет i штани...
   Ну, йди вже, клята рахубо,
   бо дома з голоду врiжеш
   дуба...-
   I пiшло хлоп'я iз убого©
   хати
   кращо© долi собi шукати.
   Де воно не ходило, де воно
   не було!
   Спало, де впало,
   ©ло, що мало,
   та, мов трава, росло.
   Та хлопця й вигнало -
   слава Богу:
   не менше саженя в рiст.
   Кулаки - мов горщата,
   мов обаполи, ноги -
   i де те здоров'я бралося
   в нього,
   коли ж все життя
   безконечний пiст?
   А люди про хлопця так
   говорили:
   - Чому б не рости, коли
   вiн - Дурило! -
   Отож, як Дурило уже
   змiцнiв
   i огидло хлопцевi
   байдикувати,
   раптом нi сiло, нi впало вiн
   захотiв
   навiдаться до рiдно©
   хати.
   Спакував у кишеню речi,
   доброго костура в руки
   взяв -
   i, як говорять, ноги на
   плечi
   та й пiшов, куди знав.
   Iде та й людей пита╨:
   - А де тут дорога до
   Рiдного краю? -
   А люди говорять:
   - Кругла Земля,
   так що прямо© дороги нема╨:
   сонце сходить онно
   звiдтiля,
   а тамечки он сiда╨.
   Спитай у нього. Воно
   бiга довкола Землi давно,
   то, певне, тобi щось
   розумне пора╨.-
   Махнув рукою Дурило
   та й пiшов навпростець,
   добре, що сонце у спину
   грiло,
   а в груди вiяв вiтерець.
   Iде та й iде. Аж у ногах
   занило,
   присiсти хотiв, та ба -
   з-за кущiв до Дурила
   вибiгла враз галаслива
   юрба.
   - Ти куди йдеш?
   - Додому.
   - А де ж та домiвка?
   - У Рiднiм краю.
   - А край де?
   - ╞й-богу, не знаю.
   Я люди, шукаю вiтчизну свою.
   - А навiщо шукати?
   Лишайся, хлопче, у нас -
   у нас не життя, а свято,
   щасливим зробишся враз.-
   I вмить та юрба оточила
   Дурила
   i дружно до нього отак
   говорила:

   РЕЧИТАТИВ СТАРШИН РАЮ

   Порода наша мудра вiд
   природи,
   ми зна╨м все, бо осягнули
   все.
   I глипа╨ на нас зворушено
   i гордо
   щасливий предок - щирий
   шимпанзе.
   Йому гойдатись на гiллi
   рипучiм
   i на тропiчних тiшитись
   вiтрах,
   а ми пiдем i цiлий свiт
   научим,
   як у чорнильних плавати
   морях.
   У нас до того мудрi всi
   та вченi,
   що лiмiту╨мо чорнило
   i папiр.
   Вулкани дiють дужi
   i скаженi
   в хребтах висотних
   паперових гiр.
   Ми зна╨м все! Для нас усе
   вiдоме!
   буде завтра? Запитайте
   нас.
   Як живить вогнища руда
   суха солома,
   так нас году╨ мудрiсть
   повсякчас.
   Ми пронесем, ми пiдведем
   i пiдем,
   ми дiйдемо, ми сягнемо
   висот!
   Ми стiльки iстин вам _за_
   мить нацiдим,
   що подив назавжди
   зацiпить рот.
   Чого ж тиня╨тесь по свiту,
   нiби п'янi,
   чого шука╨те, коли ми все знайшли,
   коли ведуть дороги
   осiяннi
   пiд наше сонце з вашо©
   iмли?
   У нас давно нiхто й не чув
   про горе
   та iншi нiсенiтницi й
   бридню.
   Одна турбота чола нашi
   оре -
   а що, як в мудрi паперовi
   гори
   раптово влучить iскорка
   вогню?
   Чи вистачить чорнила, щоб
   залить?
   А бiльше нам нiчого не
   болить
   Дурило, звичайно,
   розвiшу╨ вуха,
   Дурило аж рота роззявив
   та слуха,
   Дурило гука╨:
   - Зрiкаюся Рiдного краю!
   Вiзьмiть мене, друзi, до
   вашого раю! -
   I друзi Дурила пiд руки
   беруть,
   i друзi Дурила до себе
   ведуть.
   А хлопцевi думка сидить в
   головi:
   - Чого, люди добрi, в
   вас ноги в кровi?
   - Та це,йому
   кажуть,-
   така у нас звичка:
   до щастя дорога веде через
   рiчку -
   та рiчка iз кровi та трiшки
   зi слiз,
   але ти не бiйся.
   Не втопишся.
   Лiзь.
   Вона не глибока -
   либонь, до колiн...
   - А кров там чия? - не
   гаму╨ться вiн.
   - Чия? А вiдомо чия -
   тих людей,
   що пiдло не визнали
   наших iдей...
   Ми ©х, значить, трiшечки,
   зовсiм помалу
   кого задавили, кого
   зарубали.
   - А це хто тут
   висить? -
   пита╨ться в них.
   - Це дурень один iз отих
   навiсних,
   що пруться на острiв...
   - На острiв? За чим?
   - Та, правду сказати,
   либонь, нi за чим:
   там щастя закуте в печерах
   нiмих
   не те, що для нас,
   а оте, що для всiх...
   - То нащо ж повiсили?
   - Так, для годиться:
   якби не повiсили, мiг би
   втопиться...
   I далi Дурило по Раю iде,
   круг себе очима дурними
   пряде.
   - А це що за iдол? -
   пита╨ться знов.
   - Це той, хто закон
   наймудрiший знайшов:
   навчив нас хапати,
   навчив убивати,
   навчив людям в вiчi оману
   пускати,
   навчив нас, як жити
   годиться на свiтi,-
   читай заповiта його на
   гранiтi

   ЗАПОВIТ ЗАСНОВНИКА РАЮ

   Що кому на роду
   написано,
   то й конем не обскачеш
   того.
   Одному доля дару╨ лисину,
   другому шляпу з широкими
   крисами,
   а третього причастову╨
   батогом.
   А четвертому, п'ятому,
   шостому i дев'ятому
   цiлiсiнький довгий вiк
   стiльки добра обiцятиме,
   що врештi з четвертого,
   п'ятого, шостого i
   дев'ятого
   поробить стандартних калiк.
   А найкраще тому, кому
   доля багата
   не захоче нiчого дати -
   анi честi, нi глузду, нi
   сорому -
   нiчогiсiнько.
   Ось цьому ми з нiкчемства свого
   п'╨дестала створимо
   та освятим в кадильнiм
   диму,
   та сипнемо пiд ноги квiтiв,
   та у лаври чоло вберем,
   та, щоб весело жив на свiтi,
   приведем панну Музу в
   гарем.
   А самi заживем без гризоти,
   бо вiдомо й дитинi малiй,
   що у Музи тi╨© цноти
   вже не бiльше, нiж у повiй.
   Скiльки бiдною торгували,
   стiльки вже продавалась
   сама,
   що назвать ©© лярвою мало,
   а сильнiшого слова нема.
   Ну а нам що до того?
   Ми люди тихi.
   Нам би повне корито бурди,
   теплу ковдру, затишну
   стрiху
   та цукерку вряди-годи.
   Бо таке на роду написано:
   вiд Адама до наших днiв
   будуть людям свiтити лисини
   величаво-мудрих вождiв.
   Думав, думав Дурило,
   аж йому голова заболiла,
   та нiяк собi не збагне:
   куди i до чого той iдол
   гне?
   Якщо йому правда -
   рiднесенька мати,
   то нащо ж йому п'яти
   лизати?
   А якщо йому люба лизня,
   то тодi його ненька -
   брехня?
   Так замислився,
   що аж присiв,
   сiм днiв не пив i не ©в,
   а на восьмий устав i каже:
   - Якесь дуже дивне те
   щастя ваше!
   Не хочу такого, щоб я
   вмер!
   Сходжу ще на острiв до
   тих печер...-
   Та й ну Дурило
   вiд друзiв нових тiкати,
   а тi йому в спину кiлки
   метати.
   Добре, що наш Дурило
   водою не брiв -
   вiн, як i батько,
   ходить по водi умiв -
   отож вiн рершим став у
   печерi
   i давай сво©м костуром
   бити у дверi.
   За третiм ударом впали
   дверi,
   i враз нiби сонце сяйнуло
   в печерi.
   I вийшло звiдти дiвча,
   i всмiхнулося мило:
   - Спасибi за помiч тобi,
   Дурило!
   Я долю тепер не мину
   i твою -
   жду тебе, парубче, у
   батькiвськiй хатi,
   у тво╨му Рiднiм краю...-
   Сказало i щезло.
   Озирнувся Дурило -
   дивиться:
   гори вогнем охопило,
   i кривава рiка змеженiла,
   а там, за рiкою,
   на тихiй Зеленiй горi
   бiлi╨ батькова хата,
   а пiд нею засмучена мати
   пасе сонячних зайчикiв
   у дворi...



   КРИВДА

   Новела

   У Iвася нема╨ тата.
   Не питайте тiльки чому.
   Лиш вiд матерi ласку знати
   Довелося хлопчинi цьому.

   Вiн росте, як i iншi дiти,
   I вистрибу╨, як усi.
   Любить босим прогоготiти
   По ранковiй колючiй росi.

   Любить квiти на луках рвати,
   Майструвати лука в лозi,
   По городу галопом промчати
   На обуренiй, гнiвнiй козi.

   Але в грудях жаринка стука,
   ╙ завiтне в Iвася одно -
   Хоче вiн, щоб узяв за руку
   I повiв його тато в кiно.

   Ну, нехай би смикнув за вухо,
   Хай нагримав би раз чи два,-
   Все одно вiн би тата слухав
   I ловив би його слова...

   Раз Iвась на толоцi грався,
   Раптом глянув - сусiда йде.
   - Ти пусту╨ш тута,- озвався,-
   А тебе дома батько жде-

   Бiг Iвасик, немов на свято,
   I вибрикував, як лоша,
   I, напевне, була у п'ятах
   Пелюсткова його душа.

   На порозi закляк винувато,
   Але в хатi - мама сама.
   - Дядько кажуть, при©хав тато,
   Тiльки чому ж його нема?..

   Раптом стало Iвасю стидно,
   Раптом хлопець увесь поблiд -
   Догадався, чому ╨хидно
   Захихикав сусiда вслiд.

   Вiн допiзна сидiв у коноплях,
   Мов уперше вступив у гидь,
   З оченят, вiд плачу промоклих,
   Рукавом витирав блакить.

   А вночi шугнув через грядку,
   Де сусiдiв паркан стирчав,
   Вибив шибку одну з рогатки
   I додому спати помчав...

   Бо ж нема╨ тим iншо© кари,
   Хто дотепи сво© в iржi
   Заганя╨ буздумно в рани,
   У болючi рани чужi...



   ЛЮБОВ

   Дзвенять нiмою тугою лiси,
   Коли ©х нiч тремтлива обнiма╨
   I вiд очей у ревностi хова╨
   Принади ©х первiсно© краси.

   Бринять живою радiстю лiси,
   Як ранок спалахне на небокра©,
   Як сонце огняне завiсу пiднiма╨
   Iз ©х первiсно© i чисто© краси.

   Менi зда╨ться, - може, я не знаю, -
   Було i буде так у всi часи:

   Любов, як сонце, свiту вiдкрива╨
   Безмежну велич людсько© краси.

   I тому свiт завжди благословля╨
   I сонце, що вста╨, i серце, що коха╨.



   МОНАРХИ

   Диктатори, королi, iмператори,
   Млiючи в димi хвальби,
   Роззявляли пащi, мов кратери,
   I гукали:
   - Ми - символ доби.
   - Хто не з нами, той против Бога.
   - Хто не з нами, той проти всiх.-
   I сипались лаври убогi
   До куцих кривавих нiг.
   Нiкчемна, продажна челядь,
   Банда кривляк для втiх,
   Щоб мати що повечерять,
   Годувала холуйством ©х.
   Iдоли обслиненi, обцiлованi
   Iшли величавi в сво©й ходi.
   А поруч вставали некоронованi
   Корифе© i справжнi вождi.
   Вставали Коперники i Джорджоне,
   Шевченко пiдводив могутн╨ чоло,
   I бiля вiчного ©хнього трону
   Лакузи жодного не було.
   Бо щире, високе небо
   Не пiдмалю╨ш квачем,
   Бо величi справжнiй не треба
   Спиратись на плечi нiкчем.



   СТАРIСТЬ

   Сiм десяткiв дiдовi старому,
   Сам незчувсь, коли i вiдгуло, -
   Вже лице пожовкло, як солома,
   Борознами вкрилося чоло,
   Сяють очi глибоко спiдлоба,
   Тiльки пух лишивсь на головi.,,
   Ла╨ син, що нi чорта не робить,
   Допiка невiстка; ще живi?
   Остогидло дiду хлiб жувати,
   Слухати образи вiд усiх,
   Цiле лiто горобцiв ганяти
   Та гракiв сусiдовi на смiх.
   Ваять би iстик, торбу через плечi
   I пiти свiт за очi з села,
   Але звик до хати, до малечi,
   Що його, мов батька, облягла-
   Все стерпить, хiба заплаче стиха,
   Дивлячись на добрих малюкiв.
   Все стерпить - докори, сором, лихо -
   Лиш би вмерти на землi батькiв!



   ЗЛОДIЙ

   Дядька затримали чи впiймали -
   Дядька в сiльраду ескортували.
   Дядька повчали i докоряли:
   "Як вам, дядьку, не ай-ай-ай
   Красти на полi свiй урожай!
   У кого ви крали?
   Ви крали в себе.
   Це ж просто сором красти свiй труд".
   Дядько понуро тiм'я теребив
   I смакував махру.
   Дядько клiпав товстими вiями,
   Важко дивитись в очi ганьби,
   Важко йому iз домашнiми мрiями
   Враз осягнуть парадокси доби.
   "Так воно, так,у кулак кахикав,-
   Красти пагано, куди вже гiрш".
   Рвися з горлянки свавiльним криком,
   Мiй неслухняний вiрш.
   - Чому вiн злодiй?
   З яко© речi?
   Чому вiн красти пiшов сво╨?
   Давить той клунок менi на плечi,
   Сором у серце менi плю╨.
   Дядька я вбити зневагою мушу,
   Тiльки у грудях клекоче гроза:
   Хто обiкрав, обскуб його душу,
   Хто його совiстi руки зв'язав?
   Де вони, тi вiдгодованi й сiрi,
   Недорiкуватi демагоги й брехуни,
   Що в'язи скрутили дядьковiй вiрi,
   Пробираючись у крiсла й чини.
   ╞х би за грати! ╞х би до суду!
   ╞х би до карцеру за розбiй!
   Доказiв мало??? Доказом будуть
   Лантухи вкрадених вiр i надiй.



   БАБА ОНИСЯ

   У баби Юнисi було три сини.
   У баби Онисi синiв нема.
   На кожнiй ©© волосинi
   морозом трiщить зима.
   Я горя на свiтi застав багато.
   Страшнiшого ж горя нема,
   нiж те, коли старiсть мати
   в домiвцi стрiча╨ сама.
   Нема╨ тако© бiди i муки,
   нiж сумно з-пiд сивих брiв
   дивитись щодня, як внуки
   ростуть без сво©х батькiв.
   За те, що ми в космос знялися,
   що нинi здоровi й живi,
   я пам'ятник бабi Онисi
   воздвиг би на площi в Москвi.
   Щоб знали майбутнi предтечi
   в щасливiй i гордiй добi:
   ©х горе на утлi плечi
   Онися взяла собi.
   Щоб подвиг ©© над землею
   у бронзi дзвенiв вiки,
   щоб всi, iдучи повз не©,
   знiмали в пошанi шапки.



   ДУМА ПРО ЩАСТЯ

   Увiйшла вайлувате в сiни,
   з хати вi╨ нудьга
   й самота.
   У руках засмiявся вiник -
   спритно валянки обмiта.
   Тупотить
   об долiвку ногами
   i мороз вибива
   з рукавиць.
   З нею
   в хату ввiрвався гамiр,
   ошалiлий смiх снiговиць.
   Мов воскресли
   принишклi дiти -
   тупiт, лемент,
   вищання й писк.
   Мiсяць хоче,
   мабуть, погрiтись -
   суне в шибку
   свiй блiдий диск.
   Загляда╨, цiкавий,
   у миску:
   що ви з'©ли таке смiшне,
   що од вашого
   реготу й писку
   тягне в хату
   iз неба мене?
   Хлюпа щастя
   дзвiнкою хвилею,
   нiби тут вiкувало воно -
   не життя тобi, а iдилiя,
   як в поганих книжках
   чи в кiно.
   Де фотографи?
   Де поети?
   Нуте, хлопцi, сюди скорiш!
   Можна знiмок утнуть
   до газети
   i жахливо веселий вiрш.
   Це ж так показна ситуацiя --
   гарна мати i тро╨ дiтей,
   це ж чудова яка iлюстрацiя
   для пiдтвердження наших iдей.
   Застрибають веселi цифри
   у грунтовно важких статтях,
   та не встане
   з словесних вихрiв
   многотрудне ©© життя.
   Ви мовчанкою соромливою
   постара╨тесь обминуть,
   що в доярки цi╨©
   щасливо©
   руки й ноги
   вночi гудуть.
   I чи прийде
   пiд вашi кашкети
   блискавицею думка дзвiнка:
   в космос крешуть ота
   не ракети,
   але пружнi цiвки молока.
   А для не©
   це зовсiм не диво,
   бо збагнула давно таке:
   справдi,
   зараз вона щаслива,
   тiльки ж щастя яке важке!..
   I тому ця Марiя
   чи Настя
   будить дзвоном дiйницi село,
   щоб поменше
   важкого щастя
   на Радянськiй землi було.



   ГРУДОЧКА ЗЕМЛI

   Ще в дитинствi я ходив у трави,
   В гомiнливi, трепетнi лiси,
   Де дуби мовчали величаво
   У краплинах ранньо© роси.

   Бiгла стежка вдалеч i губилась,
   А менi у безтурботнi днi
   Назавжди, навiки полюбились
   Нiжнi i замрiянi пiснi.

   В них дзвенiло щастя непочате,
   Радiсть невимовна i жива,
   Коли ©х виводили дiвчата,
   Як iшли у поле на жнива.

   Тi пiснi мене найперше вчили
   Поважати труд людський i пiт,
   Шанувать Вiтчизну мою милу,
   Бо вона одна на цiлий свiт.

   Бо вона одна за всiх нас дба╨,
   Нам да╨ i мрi©, i слова,
   Силою сво╨ю напува╨,
   Ласкою сво╨ю зiгрiва.

   З нею я дiлити завжди буду
   Радощi, турботи i жалi,
   Бо у мене стукотить у грудях
   Грудочка любимо© землi.



   КИРПАТИЙ БАРОМЕТР

   I. Замiсть вечiрньо© молитви

   Ти лежиш iще впоперек лiжка -

   Ну до чого мале й чудне!

   А до тебе незримi вiжки

   Прив'язали цупко мене.


   Кажуть, носа ти вкрав у баби,

   Губи й ноги забрав мо©,

   Взяв у матерi синю звабу

   I в очах сво©х зата©в.


   Спи, грабiжнику мiй кирпатий,

   Сумнiв диханням розiгрiй,

   Я тобi стану в голови слати

   Найнiжнiшi подушки мрiй.


   Розiшлю сво© думи в дозори,

   Щоб у сизому мiражi

   Не ступило свавiльне горе

   На кордони тво╨© душi.


   Бо не змок ще убивчий порох

   Од потокiв дитячих слiз -

   Через трупи надiй бадьорих

   Твiй одвiчний i пiдлий ворог

   До усмiшки тво╨© лiз.


   Над народами, над вiками

   Встало горе, мов чорний гном.

   Торохтять бойовi тамтами

   Над прозорим дитячим сном.


   Вiдгодована злiсть, i хитрiсть,

   I закута в броню брехня

   Атакують добро i щирiсть

   Серед ночi й бiлого дня.


   Гуркотять бойовi колiсницi,

   Свищуть ратища i шаблi...

   I тривозi мо©й не спиться.

   Йде вона босонiж по землi.


   I вста╨ проти кривди й злоби

   Мiй обсмалений сонцем гнiв,

   Щоби спав ти спокiйно, щоби

   Ти смiявся i жебонiв.


   I ладна╨ совiсть гармати

   Проти пiдлостi i обмов,

   I виводить зневiру на страту

   Безпощадна моя любов.


   Наливайся земними силами,

   Вдосталь радощiв зачерпни -

   Над тобою трiпочуть крилами

   Тихi-тихi спокiйнi сни...


   II. ТАНЕЦЬ ПIТЕКАНТРОПIВ


   Ми не брешем, не лукавим -

   Що подужа╨м, берем!

   Ми сьогоднi свiтом правим,

   Все жерем,

   Жерем,

   Жерем!

   Тiльки ми од страху вiльнi,

   Ми - сини ╙вропи!

   Ми - могутнi,

   Ми - всесильнi,

   Ми - пiтекантропи!

   Нам живеться ласо й любо,

   А на совiсть ми плю╨м -

   Що потрапило на зуби,

   Те жу╨м,

   Жу╨м,

   Жу╨м!

   Тiльки ми вiд глузду вiльнi,

   Ми - сини ╙вропи!

   Ми - могутнi,

   Ми - всесильнi,

   Ми - пiтекантропи!


   Танцювали, гупотiли, раптом провалились,

   На ©х мiсцi генерали як з землi вродились.


   Оточили мою душу й заревiли п'яно,

   Били в груди кулаками, мов у барабани.


   III. Ранок


   Над тихим сном мого малого сина,

   Над плетивом думок мо©х i мрiй

   Пливла тривога, нiби всесвiт, сива.

   Гойдаючись на гребенях надiй.


   Цiдилась нiч крiзь темне сито неба,

   I зорi танули, як вогники малi...

   Кирпатий мiй! Дивлюся я крiзь тебе

   У завтрашн╨ страдалицi Землi.


   Я бережу для тебе ©© квiти,

   Тобi несу думок сво©х огонь,

   Для тебе запускаю на орбiти

   Ракети iз порепаних долонь.


   Ми народились в муках, щоб родити.

   Синами обезсмертити свiй рiд,

   Щоб квiтував на диво всьому свiту

   Козацький генiальний родовiд!


   Сини! Сини! Барометри кирпатi

   Людського спокою i завтрашнього дня!

   Ми перед вами разом винуватi,

   Що на планетi бiйки i гризня.


   Ми винуватi, що мiлiють рiки

   I лисинами свiтять береги,

   Що десь духовнi лупляться калiки

   I виростають вашi вороги.


   Будь проклят спокiй! Досить нарiкати

   На клопiтливий i суворий час!

   Грядуть сини - барометри кирпатi,

   Вони за все спитають завтра нас.



   ЛЕБЕДI МАТЕРИНСТВА

   Мрiють крилами з туману
   лебедi рожевi,
   Сиплють ночi у лимани зорi сургучевi.

   Загляда╨ в шибу казка сивими очима,
   Материнська добра ласка
   в не© за плечима.
   _
   Ой бiжи, бiжи, досадо,
   не вертай до хати,
   Не пущу тебе колиску синову гойдати.

   Припливайте до колиски, лебедi, як мрi©,
   Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вi©.

   Темряву тривожили криками пiвнi,
   Танцювали лебедi в хатi на стiнi.

   Лопотiли крилами i рожевим пiр'ям,
   Лоскотали марево золотим сузiр'ям.

   Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
   Виростуть з тобою приспанi тривоги.

   У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi
   Ждатимуть тво╨© нiжностi й любовi.

   Будуть тебе кликать у сади зеленi
   Хлопцiв чорночубих диво-нареченi.

   Можеш вибирати друзiв i дружину,
   Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.

   Можна вибрать друга i по духу брата,
   Та не можна рiдну матiр вибирати.

   За тобою завше будуть мандрувати
   Очi материнськi i бiлява хата.

   I якщо впадеш ти на чужому полi,
   Прийдуть з Укра©ни верби i тополi,

   Стануть над тобою, листям затрiпочуть,
   Тугою прощання душу залоскочуть.

   Можна все на свiтi вибирати, сину,
   Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.



   МОЯ МОВА

   Все в тобi з'╨дналося, злилося -
   Як i помiститися в однiй! -
   Шепiт зачарований колосся,
   Поклик iз катами на двобiй.

   Ти да╨ш поету дужi крила,
   Що пiдносять правду в вишину,
   Вченому ти лагiдно вiдкрила
   Мудростi людсько© глибину.

   I тобi рости й не в'януть зроду,
   Квiтувать в поемах i вiршах,
   Бо в тобi - великого народу
   Нiжна i замрiяна душа.



   САЛЮТИ МИРУ

   В днi травневi, мрiями багатi,
   Коли щастя хлюпа╨ з пiсень,
   Ми щороку зустрiча╨м свято -
   Перемоги радiсно© день.

   I встають у пам'ятi дороги,
   Тi, що довелося нам пройти,
   Щоб багряний прапор Перемоги
   Над рейхстагом гордо пiднести.

   I живуть у пам'ятi народу
   Його вiрнi дочки i сини,
   Тi, що не вернулися з походiв
   Грiзно©, велико© вiйни.

   ╞х життя, ©х помисли високi,
   Котрим не судилось розцвiсти,
   Закликають мир ясний i спокiй,
   Як зiницю ока, берегти.



   УКРА╞НI

   Коли крiзь розпач випнуться надi©
   I загудуть на вiтрi степовiм,
   Я тодi тво©м iм'ям радiю
   I сумую iменем тво©м.

   Коли грозу╨ далеч неокрая
   У передгроззi дикiм i нiмiм,
   Я тво©м iм'ям благословляю,
   Проклинаю iменем тво©м.

   Коли мечами злоба небо кра╨
   I крушить твою вроду вiкову,
   Я тодi з тво©м iм'ям вмираю
   I в тво╨му iменi живу!



   ВОНА ПРИЙШЛА

   Вона прийшла непрохана й неждана,
   I я ©© зустрiти не зумiв.
   Вона до мене випливла з туману
   Мо©х юнацьких несмiливих снiв.

   Вона прийшла, заквiтчана i мила,
   I руки лагiдно до мене простягла,
   I так чарiвно кликала й манила,
   Такою нiжною i доброю була.

   I я не чув, як жайвiр в небi тане,
   Кого остерiга╨ з висоти...
   Прийшла любов непрохана й неждана
   Ну як менi за нею не пiти?



   * * *

   Чорнi вiд страждання мо© ночi,

   Бiлi вiд скорботи мо© днi

   Впали у тво© свавiльнi очi,

   Жадiбнi, глибокi i чуднi.


   Я тебе не хочу обминути,

   Я тебе не смiю обiйти.

   Дай менi губами зачерпнути

   Нiжно© тво╨© доброти.


   Диких орд незлiченi навали

   Розтрощили пращури мо©,

   Щоб несла ти гордо i зухвало

   Груди недоторканi сво©.


   Щоб горiли маками долонi,

   Щоб гуло мо╨ серцебиття,

   Щоб в тво╨му соромливiм лонi

   Визрiвало завтрашн╨ життя.


   I мо╨ прокляття очманiле
   Упаде на тiм'я дурням тим,

   Хто тво╨ солодке грiшне тiло

   Оскверня╨ помислом гидким.


   Стегна тво©, брови i рамена,

   Шия i вогонь тендiтних рук -

   Все в тобi прекрасне i священне,

   Мамо мо©х радощiв i мук!



   * * *

   Де зараз ви, кати мого народу?
   Де велич ваша, сила ваша де?
   На яснi зорi i на тихi води
   Вже чорна ваша злоба не впаде.

   Народ росте, i множиться, i дi╨
   Без ваших нага©в i палаша.
   Пiд сонцем вiчностi древнi╨ й молодi╨
   Його жорстока й лагiдна душа.

   Народ мiй ╨! Народ мiй завжди буде!
   Нiхто не перекреслить мiй народ!
   Пощезнуть всi перевертнi й приблуди,
   I орди завойовникiв-заброд!

   Ви, байстрюки катiв осатанiлих,
   Не забувайте, виродки, нiде:
   Народ мiй ╨! В його гарячих жилах
   Козацька кров пульсу╨ i гуде!



   * * *

   Там, у степу, схрестилися дороги,
   Немов у герцi дикому мечi,
   I час неспинний, стиснувши остроги,
   Над ними чвалить вранцi i вночi.

   Мовчать над ними голубi хорали,
   У травах стежка свище, мов батiг.
   О, скiльки доль навiки розрубали
   Мечi прадавнiх схрещених дорiг!

   Ми ще йдемо. Ти щось менi говориш.
   Твоя краса цвiте в мо©х очах.
   Але скажи: чи ти зi мною поруч
   Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?



   * * *

   Ти зна╨ш, що ти - людина.
   Ти зна╨ш про це чи нi?
   Усмiшка твоя - ╨дина,
   Мука твоя - ╨дина,
   Очi тво© - однi.

   Бiльше тебе не буде.
   Завтра на цiй землi
   Iншi ходитимуть люди,
   Iншi кохатимуть люди -
   Добрi, ласкавi й злi.

   Сьогоднi усе для тебе -
   Озера, га©, степи.
   I жити спiшити треба,
   Кохати спiшити треба -
   Гляди ж не проспи!

   Бо ти на землi - людина,
   I хочеш того чи нi -
   Усмiшка твоя - ╨дина,
   Мука твоя - ╨дина,
   Очi тво© - однi.



   * * *

   ╙ в коханнi i буднi, i свята,
   ╙ у ньому i радiсть, i жаль,
   Бо не можна життя заховати
   За рожевих iлюзiй вуаль.

   I з тобою було б нам гiрко,
   Обiймав би нас часто сум,
   I, бувало б, темнiла зiрка
   У туманi тривожних дум.

   Але певен, що жодного разу
   У вагання i сумнiвiв час
   Дрiб'язковi хмарки образи
   Не закрили б сонце вiд нас.
   _
   Бо тебе i мене б судила
   Не образа, не гнiв - любов.
   В душi щедро вона б свiтила,
   Оновляла ©х знов i знов.

   У мою б увiрвалася мову,
   Щоб сказати в тривожну мить:
   - Ненаглядна, злюща, чудова,
   Я без тебе не можу жить!..



   * * *

   Задивляюсь у тво© зiницi
   Голубi й тривожнi, нiби рань.
   Крешуть з них червонi блискавицi
   Революцiй, бунтiв i повстань.

   Укра©но! Ти для мене диво!
   I нехай пливе за роком рiк,
   Буду, мамо горда i вродлива,
   З тебе дивуватися повiк...

   Одiйдiте, недруги лукавi!
   Друзi, зачекайте на путi!
   Маю я святе синiвське право
   З матiр'ю побуть на самотi.

   Рiдко, нене, згадують про тебе,
   Днi занадто куцi та малi,
   Ще не всi чорти живуть на небi,
   Ходить ©х до бiса на землi.

   Бачиш, з ними щогодини б'юся,
   Чу╨ш - битви споконвiчний грюк!
   Як же я без друзiв обiйдуся,
   Без лобiв ©х, без очей i рук?

   Укра©но, ти моя молитва,
   Ти моя розпука вiкова...
   Гримотить над свiтом люта битва
   За тво╨ життя, тво© права.

   Ради тебе перли в душу сiю,
   Ради тебе мислю i творю...
   Хай мовчать Америки й Росi©,
   Коли я з тобою говорю.

   Хай палають хмари буряковi,
   Хай сичать обращи - все одно
   Я проллюся крапелькою кровi
   На тво╨ священне знамено.

   ==============================================================

Микола Синга©вський




   ВIД СЕРЦЯ ПОКЛОНЮСЬ

   Знову чую, мов спiва╨ мати,
   долiта╨ голос до зорi.
   I мене виходять зустрiчати
   край дороги нашi явори.

   Сонце з небокраю
   встало рано-рано.
   Знову розмовляю
   з вами, рiдна мамо.

   Ви спiвали дiтям колисковi,
   нiжне серце сповнили добром.
   Ви життя давали колосковi,
   щоб налився соком i зерном.

   Вашi материнськi заповiти,
   як найпершi на землi стежки.
   Виростають роботящi дiти
   i дарують пiсню нам жiнки.

   Заквiтують, як весна, бажання,
   я в тiй пiснi словом озовусь.
   Матерям з найглибшим побажанням
   я вiд серця щиро поклонюсь.

   Сонце з небокраю
   встало рано-рано.



   БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ

   Тихе батькiвське поле
   за полiським селом розляглось.
   Все чека╨ когось,
   не дiждеться когось.
   Чу╨ кроки господаря,
   чу╨ дотик руки.
   I засiвом його
   наливаються вщерть колоски.
   Наливаються
   сонцем, вiтрами, теплом,
   споконвiчним,
   живим, невмирущим зерном.

   Ранн╨ батькiвське поле
   змалку нам до роботи прийшлось.
   Все чека╨ когось,
   не дiждеться когось.
   Сiячеве дихання
   воно чу╨ щодня.
   Той, хто потом зросив його,
   той у поля рiдня.
   Той, хто слухав його
   вiд роси - до зорi -
   орачi, сiячi,
   а в жнива - всi як ╨ - жниварi.
   Всi вiд поля,
   вiд грудки землi, вiд зерна,
   всiх об'╨дну╨ хлiб
   i турбота одна.
   Давн╨ батькiвське поле,
   скiльки поту за вiк напилось.
   Все чека╨ когось,
   не дiждеться когось.
   Хлiбороб його потом не раз поливав
   сподiвання душi,
   мов добiрне зерно,
   у рiллю висiвав.
   I воно проростало,
   бо в ньому, як iскра, жарiла душа,_
   i живого зернятка
   не торкнулась посуха-iржа.

   Хлiбне батькiвське поле
   i менi пiзнавать довелось.
   Все чека╨ когось,
   не дiждеться когось.
   Разом з батьком сюди
   я хлопчиськом прийшов.
   Скiльки лiт пролетiло,-
   я сьогоднi тут знов.
   Батько якось надвечiр,
   наче з поля, пiшов iз життя.
   Вiдчуваю i досi
   його думи-турботи,
   його втрати-скорботи,
   його зерна-чуття
   Щедре батькiвське поле,
   о, скiльки знало ти грому i гроз.
   Все чека╨ когось,
   не дiждеться когось.
   Борозна залишилась -
   аж за обрiй, за хмари лягла.
   Жайвiр сi╨ промiння,
   як умiлий сiяч, з-пiд крила.
   Тут менi, як i птицi,-
   все знайоме у рiднiм краю.
   В борознi,
   у зернi,
   у колоссi
   я батькiвський слiд пiзнаю.

   ==============================================================

Олена Телiга




   ЛIТО

   Топчуть ноги радiсно i струнко
   Соннi трави на вузькiй межi.
   В день такий вiддатись поцiлункам!
   В день такий цiлим натхненням жить!
   П'яним сонцем тiло налилося,
   Тане й гнеться в ньому, як свiча,-
   I тремтить схвильоване колосся,
   Прихилившись до мого плеча.
   В сотах мозку золотом прозорим
   Мед думок розтоплених лежить,
   А душа вклоня╨ться просторам
   I землi за свiтлу радiсть - жить!
   I за те, що стiльки уст палило
   I тягло мене вогнем спокус,
   I за те, що замiнить не сила -
   Нi на що - тво©х ╨диних уст!



   МУЖЧИНАМ

   Не зiрвуться слова, гартованi, як криця,
   I у руцi перо не змiниться на спис.
   Бо ми лише жiнки. У нас душа криниця,
   З яко© ви п'╨те: змагайся i крiпись!

   I ми ©х да╨мо не у залiзнiм гимнi,
   У срiблi нiжних слiв, у вiрi в вашу мiць.
   Бо швидко прийде день i у завiсi димнiй
   Ви зникнете вiд нас, мов зграя вiльних птиць.

   Ще сальви не було, не заревли гармати,
   Та ви вже на ногах. I ми в останнiй раз
   Все, що да╨ життя iскристе i багате,
   Мов медоносний сiк, збира╨мо для вас.

   Гойдайте ж кличний дзвiн!
   Крешiть вогонь iз кремнiв!
   Ми ж, радiстю життя вас напо©вши вщерть, -
   Без металевих слiв i без зiдхань даремних
   По ваших же слiдах пiдемо хоч на смерть!



   ЧОЛОВIКОВI

   Не цвiтуть на вiкнi геранi -
   Сонний символ спокiйних буднiв.
   Ми весь час сто©мо на гранi
   Невiдомих шляхiв майбутнiх.

   I тому, що в сво©м полонi
   Не тримають нас речi й стiни,
   Нi на день в душi не холоне
   Молодече бажання чину.

   Що нам щастя солодких звичок
   У незмiнних обiймах дому,-
   Може, завтра вже нас вiдкличе
   Канонада грiзного грому.

   I напружений погляд хоче
   Вiдшукати у тьмi глибокiй
   Блискавок фанатичнi очi,
   А не мiсяця мрiйний спокiй.



   ВЕЧIРНЯ ПIСНЯ

   За вiкнами день холоне,
   У вiкнах -першi вогнi ...
   Замкни у мо©х долонях
   Ненависть свою i гнiв.

   Зложи на мо© колiна
   Камiння жорстоких днiв,
   I срiбло свого полину
   Менi поклади до нiг.

   Щоб легке, розкуте серце
   Спiвало, як вiльний птах,
   Щоб ти, наймiцнiший, сперся,
   Спочив на мо©х устах.

   А я поцiлунком теплим,
   М'яким, мов дитячний смiх,
   Згашу полум'яне пекло
   В очах i думках тво©х.

   Та завтра, коли простори
   Прорiже перша сурма --
   В задимлений, чорний морок
   Зберу я тебе сама.

   Не вiзьмеш плачу з собою --
   Я плакати буду пiзнiш!
   Тобi ж подарую зброю:
   Цiлунок гострий як нiж.

   Щоб мав ти в залiзнiм свистi --
   Для крику i для мовчань --
   Уста рiшучi як вистрiл,
   Твердi як лезо меча.

   Моя душа й по темнiм трунку
   Не хоче слухатись порад,
   I знову радiсно i струнко
   Бiжить пiд вiтер i пiд град.

   Щоб заховавши мудрий досвiд
   У скринцi без ключа i дна,
   Знов зустрiчати сiрий розсвiт
   Вогнем отрути чи вина.

   Щоб власнiй вiрi непохитнiй
   Палить лямпаду в чорну нiч
   I йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi
   Крiзь бiль розлук -- у радiсть стрiч.

   ==============================================================

Павло Тичина. Поезi©




   БIЛЯ ОЗЕРА У ЛIСI

   Темний лiс, стежина бiла:
   чудно так, немовби сниться...
   - Прича©лась то лисиця?
   - Нi, гiлляка порудiла:
   хтось ©© зламав i кинув.
   - За яку ж таку провину?
   Я мовчу - i ти мовчиш.
   День ста╨ все гарячiш.
   Залишились батько й мати
   на узлiссi на травi,-
   нам обiд приготувати.
   ...Що це в тебе на бровi?
   Глиця? Дай знiму руками.
   Ну, та стiй же... дереза!
   Глянь он: на соснi над нами
   бiлка шишку обгриза...
   Та маленька Наталюка
   раптом крикнула: - Гадюка!
   - Нi,кажу,- звичайний вуж,
   сам тiкав вiн чимдуж.
   Де його, пита╨ш, хата,
   i чого ушивсь прожогом? -
   Ой дiвчаточко-небого,
   ти - широкi оченята!.
   Ти до всього ж бо цiкава,
   квiтонько ласкава.
   Шум кругом, немов хто бродить...
   Грушка стежку загородить,
   вiльха руку пода╨ -
   i не зна╨ш, де тиi╨...
   Гриб найшла ось Наталюся.
   Дай сюди - я подивлюся!
   Вiд такого - тiльки мор.
   Кинь його, це мухомор.
   Зараз на гриби ще бiдно:
   без дощiв же ©х не видно,
   пiдем iншо© доби
   по опеньки й по гриби.
   Ось пеньочки, трухлi, прiлi;
   три берiзки бiлi-бiлi,
   всi у фартушках, в нарядi,
   аж тремтять - такi нам радi...
   Папороть тебе забавить:
   гостре листя розпушавить,
   руку враз твою шершавить,
   кличе все: - Жу-жу, жу-жу,
   пiдiйди - щось iскажу!
   - Нi, ти краще нас зiрви! -
   збоку чулось од трави.
   Оглянулись: там, де тiнi,
   лiсовi дзвiночки синi...
   Тут Наталя танцювать:
   - Осьде три... чотири, п'ять!
   Рву для мами, рву для тата,-
   чу╨те, як дзвонять дзвiнко? -
   Ой русявенька дитинко,
   ти - широкi оченята!
   Павутиння мiж дерев;
   дума╨ на нiм павук...
   Чути десь i грюк, i рев.
   То лiсник руба╨ дрова,
   мука╨ в дворi корова...
   А з сосни пташина: чирк!
   Гляне вниз - i нiчичирк...
   Ти це, дятлоньку рябенький,
   на голiвцi червоненький?
   Цiлий день ото клопочеш -
   ©стоньки, голодний, хочеш?
   Сонце в листi прозира,-
   лискотить сосни кора...
   Ми з тобою iдемо.
   Стежка в - то знову щезне.
   Озеро - немов трюмо,
   та таке ж бо величезне,-
   тихо в берегах лежить.
   Пташка писне: хочу жить!
   Крильцем об трюмо черка╨,
   вмент знiма╨ться й зника╨...
   Лiс шумить та все гуде -
   голова кругом iде...
   Враз шепоче Наталюся:
   - Я ж боюся, я боюся,-
   зуби скалить он ведмiдь...
   - Нi, виблиску╨ то мiдь.
   - Звiдкiля ж узятись мiдi
   в стовбурi старого дуба?
   - Ох, дитинонька ти люба,
   скiльки побувало гидi
   в наших селах i лiсах!..
   Ми той день запам'ятали
   в час фашистсько© навали.
   Що тут дiялось - це ж жах!
   Вороги прийшли в село,
   кожен з них - немов той звiр,
   забiгають просто в двiр.
   Ой, як страшно то було!
   В них на касках - наче роги.
   - Падай,гелгають,- у ноги!
   Вся земля ця вже не ваша:
   люди, й хлiб, i конi, й наша.
   Ви ж вiднинi в нас раби -
   що не скажем, те й роби.
   Нашу мову переймайте,
   а свою геть забувайте;
   те, що ©сти i що пить,-
   за кордон до нас везiть!
   В мене ж думка: треба битись,
   а не тiльки боронитись!
   Влада нас попереджала:
   вирвати гадючi жала!
   Сили збройнi© готовi
   в нас були напоготовi,
   проти ворога щоб стати.
   Ти, Радянськая кра©но,
   всiх сипiв скликай, як мати,-
   хай же встануть во╨дино
   росiяни й укра©нцi,
   бiлоруси й молдавани.
   Вдарить Армiя Радянська -
   сила знiтиться поганська.
   Ми ж iдем у партизани.
   Не збороть нам поодинцi
   цих загарбникiв, заброд,
   що розпалюють вiйну...
   ...Дай на мить передихну.
   Наталюню, що ти! що ти!
   в тебе сльози...
   Наш народ
   цих заброд змiтав аж доти,
   поки з них не залишилось
   нi одного палiя!
   З ними в нас давно скiнчилось.
   ...От i розповiдь моя.
   Нi, чекай... iще... згадаю:
   ми зiбрались там, у гаю,-
   партизани. Нас багато
   (хто в чiм вирвавсь од... собак)
   i улюблений твiй тато -
   молодий тодi юнак.
   Чу╨мо: доби нiчно©
   бухають з гармат сюди.
   Розриваються набо©
   на узлiссi... й близ води...
   I один iз тих набо©в
   в дуб попав...
   Далекi днi!
   Рану дуб свою заго©в,
   а народ - не зразу, нi.
   Ленiн нам вказав дорогу
   в тi труднi, страшнi© днi.
   Перемогу, перемогу
   ми одержали в вiйнi!
   Будемо ж спiвать з тобою:
   паш народ за мир сто©ть.
   Проти во╨н ми й розбою,
   ми за те, щоб в дружбi жить.
   ...Я замовк. А Наталюся
   повторила: - "Наш народ..."
   Я ведмедя не боюся,
   я боюся тих заброд.
   Все сидiла та журилась.
   Щось спитать ©© кортить?
   То на озеро дивилась,
   то на дуб, що блискотить...
   О! вже чути голос тата.
   Ну ходiмо ж, Наталюнь!
   Ти - широкi оченята,
   ти - не юнь, а ще пiд'юнь.
   Я пiдвiвсь. Вона устала
   i задумана iде...
   - "Наш народ..." - все повторяла.
   ...Лiс шумить кругом, гуде.
   Лиш берiзоньки мережка
   радо-радiсно дрижить...
   А iз лiсу бiла стежка
   щезне враз - то знов бiжить,
   уперед бiжить, бiжить...

   [1961]



   ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ...

   До тополя росте,
   Серед поля стою.
   I шумить, i спiва
   Жито думку свою.

   Шумить жито, спiва,
   Заохочу╨ жить.
   Вiтерець повiва,
   Жито хилить, п'янить...

   Жито шепче менi,
   Як привiльно навкруг,
   I тремтить вдалинi
   Й потопа виднокруг...

   Гей, простори якi.
   Любо-мило землi:
   Де не глянь - колоски
   Та всi в злотi-срiблi.

   Де не глянь - колоски
   Проти сонця блись-блись..
   Лиш ген скраю лiски,
   Нiби дим, простяглись...

   Лiше скраю лiски,
   А то все, все жита,
   Колоски, колоски,
   Тиха думка свята.

   1911



   ДОЩ

   А на водi в чи©йсь руцi
   Гадюки пнуться...
   Сон. До дна.
   Вiйнув, дихнув, сипнув пшона -
   I заскакали горобцi!..
   - Тiкай! - шепнуло в береги.
   - Лягай...хитнуло смолки.
   Спустила хмарка на луги
   Мережанi подолки.

   1918



   ГА╞ ШУМЛЯТЬ

   Га© шумлять -
   Я слухаю.
   Хмарки бiжать -
   Милуюся.
   Милуюся-дивуюся,
   Чого душi мо©й
   так весело.
   Гей, дзвiн гуде -
   Iздалеку.
   Думки пряде -
   Над нивами.
   Над нивами-приливами,
   Купаючи мене,
   мов ластiвку.
   Я йду, iду -
   Зворушений.
   Когось все жду -
   Спiваючи.
   Спiваючи-кохаючи
   Пiд тихий шепiт трав
   голублячий.
   Щось мрi╨ гай -
   Над рiчкою.
   Ген неба край -
   Як золото.
   Мов золото - поколото,
   Горить-тремтить рiка,
   як музика.

   1914



   ХОР ЛIСОВИХ ДЗВIНОЧКIВ

   (Уривок iз поеми)

   Ми дзвiночки, Лiсовi дзвiночки,
   Славим день. Ми спiва╨м, Дзвоном зустрiча╨м:
   День! День.
   Любим сонце,
   Небосхил i сонце, Свiтлу тiнь, Сни розкiшнi, Все га© затишнi:
   Тiнь! Тiнь.
   Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, -
   Ясний день. Окропiте, Нас нашелестiте:
   День! День.
   Хай по полю, Золотому полю,
   Ляже тiнь. Хай схитнеться - Жито усмiхнеться:
   Тiнь! Тiнь.

   1917



   ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ...

   Хтось гладив ниви, все гладив ниви,
   Ходив у гнiвi i сiяв спiви:
   О, дайте грому, о, дайте зливи! -
   Нехай не сохнуть злотистi гриви.

   Хтось гладив ниви, так нiжно гладив...
   Плили хмарини, немов перлини...
   ╞х вид рожевий - уста дитини!
   Набiгли тiнi - i... ждуть долини.

   Пробiгли тiнi - сумнi хвилини:
   Плили хмарини чужi, далекi...
   Слiпучi тони - i дика воля!

   Ой, хтось заплакав посеред поля.
   Зловiсна доля, жорстока доля.
   Здаля смiялась струнка тополя.
   Слiпучi тони - й смутнi волошки...

   1915



   КОЛИ В ТВО╞ ОЧI ДИВЛЮСЯ

   Коли в тво© очi дивлюся -
   Зда╨ться менi:
   Мов бачу я небо прозоре.
   Мов бачу брильянтових зiр цiле море,

   Що десь там горять-усмiхаються,
   Чудовi, яснi!..
   Ах, очi, тi очi!.. Кохана,
   Чом серце тво╨ не таке?

   Чому, як говориш - на думку спада╨
   Те поле у жовтнi. Туман погляда╨.
   Суха бадилина хита╨ться ..
   Спить груддя важке.

   1911



   МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ

   Молодий я, молодий,
   Повний сили та одваги.
   Гей, життя, виходь на бiй,-
   Пожарту╨м для розваги!
   Гей життя, ставай, тремти!
   Дай я з тебе посмiюся.
   Хто смiлiший: я чи ти -
   Подивлюся, подивлюся.
   Горе?.. бiль? - як жарт мине.
   Скiльки сили молодо©!
   Чи ж моя рука здригне,
   Що йде битись без озбро©?
   Ой скажiть менi, скажiть,
   Любi мо© сестри, браття:
   Що в життi вас так гнiтить?
   Чом нема у вас завзяття?
   Там, де всесвiт я стягну,
   Де вiд болю шаленiю,-
   Там нiяк вас не збагну,
   Вас нiяк не розумiю.
   Молодий я, молодий,
   Повний сили та одваги.
   Гей, життя, виходь на бiй,-
   Пожарту╨м для розваги!

   1911



   НА ЗАХИСТ МИРУ

   (НА ВСЕСОЮЗНIЙ КОНФЕРЕНЦI╞ ПРИХИЛЬНИКIВ
   МИРУ В МОСКВI У ВЕРЕСНI 1949 p.)

   Браття! Друзi! Побратими!
   Днi якi в нас яснi, чистi©
   А в буржуазi© - нiч...
   З почуттями iз святими
   ми в Москвi зiбрались вмiстi,
   щоб за мир пiднести клич.
   Хоч з кра©н ми й рiзних свiту -
   в нас одна мета, едина:
   жити в здруженiй сiм'©.
   Проти во╨н ми i гнiту!
   Вiльна щоб була людина
   Й трудове життя ©©!
   Хай мiж нами океани -
   нас не роздiлити звiру
   (звiр в злобi сво©й скона!).
   В нашiм прагненнi до миру
   всi ми вийдем, як титани:
   сила, сила в нас одна!
   Хто ж то збро╨ю гуркоче?
   Хто плете iз брехень сiтi,
   нахваля╨ться на нас?
   Наш народ лиш миру хоче,
   миру, миру у всiм свiтi,-
   i настане ж бо цей час!
   В палi©в вiйни - нахвалка.
   Згинуть хай слова ©х згубнi
   про те царство свiтове!
   Над колонiями палка? -
   Всi народи миролюбнi
   встануть за життя нове!
   Браття! Друзi! Гей на чати!
   Голос свiй за мир пiдносим:
   вiщий - в кожнiм з нас - Боян!
   Палi©в вiйни проклятих
   ми навiк безжально скосим,
   ми пiдкосим, як бур'ян.
   Мирний труд, земля радянська...
   за морями ж крик i свисти -
   бiзнесу ©м дай, вiйни!
   Знов це граються фашисти,
   чорна зграя самозванська? -
   Не жартують хай вони!
   За братерство, за свободу,
   за прогрес, за щастя люду!
   За все те, що нас живить!
   В iменi свого народу
   палi©в вiйни до суду!
   Нам же розцвiтать i жить!
   Браття! Мир нам захищати!
   Ми ж бороним край свiй милий
   i жiнок сво©х, дiтей...
   Вбивцi хочуть панувати?
   Маси вже ж давно прозрiли,-
   розкувався Прометей!
   З тьмою б'╨ться Прометей!

   [1949]



   О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ...

   О Космосе великий наш,
   безмежжя розпрозорене!
   Ми iз Землi блакитно©
   мчимо у далi зорянi.

   Ми всi до тебе звикнемо,
   ранiш ти був вiдчужений.
   Далеко ми проникнемо!
   Наш вiк - такий напружений!

   О Земле, наше золото!
   Ще людство в нас розколото,
   а буде ж жить родиною
   братерською, ╨диною.

   А буде ж чисте в прагненнях,
   не зле, не однобiчне╨,
   подiльчиве в досягненнях,
   на доброту зустрiчне╨.

   Ми далi й далi ринемо,
   всмiхаючись майбутньому.
   Шляхи до зiр - розчинено
   руками всемогутнiми!

   Тво© крилатi обрi©,
   о Земле наша добрая,
   перлино волошковая,
   росино свiтанковая.

   Як в небо ми вклиня╨мось -
   це значить: Землю любимо.
   Ми людству поклоня╨мось,
   iз ним зв'язку не згубимо.

   Вже борозни прооранi
   у простори космiчнi©.
   Мчимо у далi зорянi -
   сини доби велично©.

   О Земле, наше золото!
   Ще людство в нас розколото,
   а буде ж жить родиною
   прекрасною, ╨диною.

   1966



   О ПАННО IННО...

   О панно Iнно, панно Iнно!
   Я - сам. Вiкно. Снiги...
   Сестру я Вашу так любив -
   Дитинно, злотоцiнно.
   Любив? - Давно. Цвiли луги...
   О люба Iнно, нiжна Iнно,
   Любовi усмiх квiтне раз - ще й тлiнно.
   Снiги, снiги, снiги...
   Я Вашi очi пам'ятаю,
   Як музику, як спiв.
   Зимовий вечiр. Тиша. Ми.
   Я Вам чужий - я знаю.
   А хтось кричить: ти рiдну стрiв!
   I раптом - небо... шепiт гаю...
   О нi, то очi Вашi.- Я ридаю.
   Сестра чи Ви? - Любив...

   1915



   ПОХОРОН ДРУГА

   Вже сумно вечiр колiр свiй мiняв
   з багряного на сизо-фiалковий.
   Я синiй снiг од хати вiдкидав
   i зупинився... Синiй, оркестровий
   долинув плач до мене. Плакав вiн,
   аж захлинався на сухiм морозi:
   то припадав зеленим до ялин,
   що зверху червонiли при дорозi,
   то глухо десь одлунював в саду.
   I вiд луни в повiтрi оддавало,
   немов, на тон не строючись в ладу,
   там тисячi оркестрiв разом грало,
   мiшаючи мотиви...

   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з
   туги в груди б'╨, замулю╨ться мулом, порохом береться, землi
   сирiй всього себе переда╨.

   Над ким тi сурми плакали?
   Чого тарiлки дзвякали?
   I барабан як в груди бив -
   хто вiк свiй одробив?

   ...Потуав багряний колiр.
   Водяно-зелена
   свiтилась хмара. Мутно свiт стояв -
   немов вiн був просвiчений з рентгена...
   I я зiрвався i побiг! Такий,
   такий же вечiр був тому й два роки,
   як з другом я прощався. Кiнь баский
   подаленiв тодi i зник... I строки
   минули - вдарила вiйна. I друг
   подав про себе вiстку: вся ж кра©на
   гордилась ним, який, немов той плуг,
   в'оравсь у ворога! I кров змi©на
   круг нього по колiна пiднялась...
   Та друг мiй, Ярослав, ще й пiсля того
   не раз був на устах усiх. Велась
   жорстока боротьба за Харкiв. Строго
   його оточували нашi. Все ж
   нерiвнi були сили, й Ярославу
   прийшлося битись в загравах пожеж
   всю нiч проти восьми. Ще бiльшу славу
   вiн заслужив собi, як врятував
   людей, що ©х збирались саме вiшать
   фашисти. З вiйськом вiн одвоював
   село, та й сам погинув... Злiшать, злiшать
   мене ця смерть навча╨! Вранцi я
   по радiо про тебе, о мiй друже,
   почув - i враз в очах мо©х твоя
   труна заколихалась... Дуже, дуже
   хотiв би я тебе - хоча б в трунi,
   хоч мертвого побачить!

   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься...
   ...I хитався
   передо мною катафалк, як в снi.
   Процесiю догнавши, я вглядався
   у гроб закритий, хоч i добре знав,
   що Ярослав не тут: його ховають
   без мене... там... на фронтi! Й заридав
   оркестр iзнов.
   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься,
   усе в новi на свiтi форми переходить.
   I дивно! Сурми грають,
   вiйськовi йдуть в процесi©, а я
   (нiяк подво╨ностi не позбавлюсь!)
   дивлюсь, як бурякова течiя
   зника на заходi... I не цiкавлюсь -
   Над ким цi сурми плакали?
   Чого тарiлки дзвякали?
   I барабан як в груди бив -
   хто вiк свiй одробив?

   Та хто ж - хiба потрiбно тут питать?
   В трунi цiй во©н - значить, той, хто волю,
   кра©ни волю боронив! Свiтать
   вiд нас же стало на весь свiт. По полю
   такого розцвiло було квiток -
   братерства й дружби... вже зоря слов'янства
   й на Захiд сяяла!.. I ось - не в строк
   знялось виття фашистського поганства.
   Шарпнуло кiгтями - i без остач
   усiх нас зачепило... Сумно грають
   в оркестрi,а менi зда╨ться: плач
   це з Укра©ни... Сурми хай ридають!
   Хай розговорять горе удови
   i матерi, що йдуть за гробом, тужать
   i плачуть - руки простягають... Ви!
   триклятi гiтлерiвцi! Не подужать
   все 'дно вам нас нiколи! Так за що ж
   ви мучите народ безвинний? Може,
   од нас ви вищi? благороднiш? Лож!
   Собацi благородство не поможе,-
   тим бiльше вовку.
   ...Мов на лапах вовк -
   на заходi ощирилася туча.
   Упали сумерки. Оркестр замовк,
   i стало тихо... Рота Всевобуча
   назустрiч нам пройшла. Повезли он
   бiлизну в госпiталь на санях. Дiти
   з собакою пробiгли. В хриплий тон
   завод загув i стих. Взяло темнiти.
   I мiсто на очах мiнилось. Снiг
   на вулицi одсвiчував фосфором.
   Вiд лiхтаря процесi© все бiг
   вперед промiнчик... Сум мене налiг -
   i реквi╨м душа спiвала хором.
   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься,
   у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'╨,
   замулю╨ться мулом, порохом береться,
   землi сирiй всього себе переда╨.

   Усе в новi на свiтi форми переходить,
   перебува╨ в тьмi - й на сонцi, як в раю.
   Iз краю в край людина свiт весь перебродить,
   щоб цiлу вiчнiсть знов одлежувать свою.

   I кожен день, i кожную ясну годину
   розторгу╨ться й закрива╨ться земля.
   I перемелю╨ вона в зубах людину,
   як випадковая iз хаосу змiя.

   Та нi, життя трима╨ строгу послiдовнiсть,
   i що зда╨ться хаосом - ╨ тонкий лад.
   В iсторiю поглянь: до боротьби готовнiсть
   одсвiчу╨ тобi од всiх ©© свiчад.

   Готовнiсть стать на битву за свою свободу
   народам гнобленим й безправному рабу.
   В безсмертя не увiйдеш, як не знайдеш броду,
   щоб перебрести через правди боротьбу.

   И сама земля - не ╨ змiя, а рiдна мати,
   яка тебе всякчас i носить, i глядить...
   Законiв боротьби нiкому не зламати,
   закони материнства не перемiнить.

   I те, що в свiтi рух iде стрибком, не плавко,
   говорить нам: Iди! лиш наша вiрна путь!
   П'╨ш кров, фашистськая ти, гiтлерiвська п'явко!
   Ще буде - не турбуйсь! - води тобi не
   подадуть!

   I здохнеш без води. Народ твiй зостанеться,
   який, як сам не раб, прокинеться ж до
   боротьби.
   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься,
   до свiтло© iде народолюбно© доби.

   Тобi в крадiжечках - як злодiю ведеться.
   Та попадешся ж ти, обскубана, як птах.
   Усе мiня╨ться, вилiплю╨ться, мнеться,
   мов глина творчая у скульптора в руках.

   А скульптор - сам народ, який сто©ть,
   не гнеться,
   хоч ти його й спiшиш рабом сво©м зробить.
   Усе пiдводиться, вста╨, росте й смi╨ться,
   i мертвому тобi - живих нас не убить.

   ...Оркестр заграв. В заулочок якийсь
   процесiя вся наша повернула -
   i блиснули огнi заводу... Ввись
   зробилось якось вище: свiтлi дула
   прожекторiв урiзались аж ген
   у вишину - й пересуватись стали...

   Обапол, наче китицi знамен,
   з заснiжених ялин униз звисали
   обривки глицi...
   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься,
   у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'╨,
   замулю╨ться мулом, порохом береться,
   а потiм знов зеленим з-пiд землi вста╨.
   А! Та ось уже
   й кладовище. Спинили коней. Нiжно
   взяли труну на руки. (Мов драже -
   посипалась крупа з дерев i снiжно
   скотилася iз вiка). Взяв i я
   труну пiддержувать плечем. Несли ми,
   а нас все обганяли (бо ж життя
   спiшило) - хто з вiрьовками важкими,
   хто з заступом. I кожен угрузав
   в снiгу,- як грузли й ми. Все ж темнотою
   дiйшли ми якось мiж хрестами. Брав
   мороз на нiч. Ми з ношею святою
   добралися до ями й, знявши з плеч
   труну, поставили ©© на глину,
   що од кра©в була.

   - Червоний меч! -
   тут виступив промовець,- всю кра©ну
   боронить од фашиста! (Ближнiй гай
   враз зашумiв. Упала з криком жiнка:
   - Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай!
   О, що зробила вам моя дитинка?
   ...I друга вслiд зайшлась - та не плачем,
   а реготом ридання: - Ой проснися,
   Степаночку, проснись!) - Оцим мечем! -
   промовець знов,- повинна одсiктися
   тевтона голова! На бiй ста╨
   вся наша технiка, живi© сили.
   Нам партизан он руку пода╨
   iз Югославi©! Вже задзвонили
   повстанцi на розбiр свячених тих
   ножiв у Польщi! Бачка, Закарпаття
   кипить!.. Народу гнiв нiяк не стих
   i в Чехi©! Там розлетiвся в шмаття
   вже не один тиран... Братове! Жить
   в вiках той житиме, хто Батькiвщину
   обороняв!-
   Промовець стих на мить,
   на гроб вказав i мовив: - За Вкра©ну
   замучено Степана... що й не взнать.
   I от - привезено його додому.
   (При цих словах знов почали ридать
   дружина й мати. В мороцi нiчному
   стояли ми як тiнi. Мовчазний
   мороз нам душу пропiкав!) - Геро©
   не знають страху! Подвиг ©х ясний
   нас заклика: На ворога! До збро©!

   ...Тут гримнув залп. Зчинилося таке,
   мов буря всiх крилом сво©м торкнула.
   I плач, i крик, i стогiн!.. I важке
   щось попливло у землю... I ковтнула
   його могила. Й сипать почали
   на нього груддя. И глухо стугонiла
   труна. I крики змiшанi були
   з риданнями оркестру. Лиш яснiла
   у небi зiрка...

   А сурми сумно плакали.
   Тарiлки дзвiнко дзвякали.
   I барабан як в груди бив:
   ти славно вiк свiй одробив.

   ...Й виплакався ж я!
   Не знаю: як i з ким я повертався.
   Фосфором блискотiла вся земля...
   I реквi╨м в душi мо©й спiвався:

   Усе мiня╨ться, оновлю╨ться, рветься,
   у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'╨,
   замулю╨ться мулом, порохом береться,
   а потiм знов зеленим з-пiд землi вста╨.

   I як вернувсь додому я: в дворi
   в снiгу стирчала ще моя лопата.
   I прегiрка
   була темнотна тиша. Лиш вгорi
   зеленкувата
   блищала зiрка...
   Блищи, свiти i сяй! Ми дiждемось,
   як заступом сво©м в тiсну могилу
   всiх звiрiв закопа╨мо! Ось-ось
   ©х перекинем силу...

   Усе пiдводиться, вста╨, росте й смi╨ться.

   Ми битись будемо, бо ми живi!
   I мститись ворогу не перестанем!
   Аж поки на фашистськiй головi
   ногою ми не станем.

   Хоча i тяжко нам,
   хоча й болючi жертви -
   ми не дамо себе врагам
   пожерти!

   Я нi до кого в хатi не озвавсь:
   на тверду постiль кинувсь, щоб заснути.
   ...I катафалк ув очах колихавсь,-
   i було чути -

   Усе пiдводиться, вста╨, росте й смi╨ться.

   I було чути -

   Усе в новi на свiтi форми переходить.
   i мертвому тобi - живих нас не убить.

   I наче вже Степан устав i ходить,
   i Ярослав iз ним. Весна! Блакить!
   У поле трактори iдуть. I в'╨ться
   спiвучий жайворон. I молоде
   iз-за гори на конях поколiння
   летить сюди. I той, хто ©х веде,
   говорить: - Вашого умiння
   од вас ми позича╨мо тепер -
   бороти ворога! Стражданням, горем
   болiв народ. Але народ не вмер -
   фашистiв ми поборемо, поборем!-
   I наче всi, напившися води,
   що винесла ©м мати Ярослава
   й Степана мати, знов сво© ряди
   зiмкнули й полетiли в бiй. I слава
   ©х супроводила - вгорi, вгорi
   аеропланами...

   Та тут зненацька
   збудився я. Ой темно ж! Нiч. В старi,
   в тонкi© стiни стукала хижацька
   рука сухого снiговiя. Снiг
   по шибцi шарудiв... О що це? Де я?
   I раптом все згадав. I вже не мiг
   склепити вiй. Могутняя iдея
   свободи й справедливостi життя
   мене пiднесла, як в руках дитя,-
   i стало видно все, мов на долонi.
   Ще будем жити ми - i ти i я!
   Ще пов'╨мось як плющ по тiй колонi.
   Мiста ще вiдбуду╨м, ще сади
   посадимо, пiднiмем особовiсть.
   Так згинь же, дух фашистсько© орди!
   Iзгинь i не плямуй людини совiсть!

   Чого ти став, проклятий, на путi?
   До чого сатанинськая арена
   знущань тво©х? Ти ж мертвий у життi!
   Ти ж мертвий!
   I моторошно в темнотi,
   буран завив, як та сирена...
   Послухавши хвилину, знов я лiг.
   I так схотiлось до Днiпра-Славути!
   Зашарудiв по шибцi снiг...
   I було чути -
   як сурми там десь плакали,
   тарiлки тихо дзвякали,
   i барабан все глухо бив:
   - Ти славно -
   вiк -
   одробив...

   1942



   РОНДЕЛI

   I

   Iду з роботи я, з завода
   манiфестацiю стрiчать.
   В квiтках всi улицi кричать:
   нехай, нехай живе свобода!

   Смi╨ться сонце з небозвода,
   кудись хмарки на конях мчать.
   Iду з роботи я, з завода
   манiфестацiю стрiчать.

   Яка весна! Яка природа!
   У серцi променi звучать...
   - Голоту й землю повiнчать!
   тодi лиш буде вiчна згода.
   Iду з роботи я, з завода.

   II

   Мобiлiзуються тополi
   пiд хмарним вiтром на горi...
   Уже давно ми на порi,
   давно всiх кличемо: до волi!

   До волi: бiднi, босi й голi!
   не час сидiти у норi!
   Мобiлiзуються тополi
   пiд хмарним вiтром на горi...

   Гукнем же в свiт про нашi болi!
   Щоб од планети й до зорi -
   почули скрiзь пролетарi,
   за що ми б'╨мся тут у полi!
   Мобiлiзуються тополi!

   1920



   РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНI, ПОЛЕ...

   Розкажи, розкажи менi, поле:
   Чого рiдко ростуть колосочки?
   - Ой дощiв менi б треба, дощiв, а не поту,
   Бо той пiт прилипа до брудно© сорочки,
   Як плугатар кiнча╨ роботу.

   Розкажiть, розкажiть менi, хмари:
   Ви чого це тiка╨те далi?
   - Та хiба ми, нещаснi та стомленi, зна╨м?
   Он вiтри там женуться, кричать: "Ей ви,кралi!
   Почекайте, бо ми вас коха╨м".

   Розкажи, розкажи менi, поле:
   Що ж тепер нам з тобою робити?
   - Ех, хiба це уперше! Така моя доля.
   Хоч кукiль та волошки я буду родити -
   Все ж плугатарю ╨ щось iз поля.

   1911



   СКОРБНА МАТИ

   Пам'ятi мо╨© матерi

   I

   Проходила по полю
   Обнiжками, межами.
   Бiль серце опромiнив
   Блискучими пожалiй.
   Поглянула - скрiзь тихо.
   Чийсь труп в житах чорнiв...
   Спросоння колосочки:
   Ой радуйся, Марi╨!
   Спросоння колосочки:
   Побудь, побудь iз нами!
   Спинилась Божа Мати,
   Заплакала сльозами.
   Не мiсяць, i не зорi,
   I днiти мов не днiло.
   Як страшно!.. людське серце
   До краю обiднiло.

   II
   Проходила по полю -
   Зелене зеленi╨...
   Назустрiч Учнi Сипа:
   Возрадуйся, Марi╨!
   Возрадуйся, Марi╨:
   Шука╨мо Iсуса.
   Скажи, як нам простiше
   Пройти до Еммауса?
   Звела Марiя руки,
   Безкровнi, як лiле©:
   Пе до Юде© шлях вам,
   Вертайте й з Галiле©.
   Iдiте на Вкра©ну,
   Заходьте в кожну хату -
   Ачей вам там покажуть
   Хоч тiнь Його розп'яту.

   III
   Проходила по полю.
   В могилах поле мрi╨ -
   Назустрiч вiтер вi╨ -
   Христос воскрес, Марi╨!
   Христос воскрес? - не чула,
   Не вiдаю, не знаю.
   Не буть нiколи раю
   У цiм кривавiм краю.
   Христос воскрес, Марi╨!
   Ми - квiти звiробою,
   Iз кронi тут юрбою
   Зросли на полi бою.
   Мовчать далекi села.
   В могилах поле мрi╨.
   А квiтка лебедi╨:
   О згляпьсь хоч ти, Марi╨!

   IV
   Проходила по полю...
   - I цiй кра©нi вмерти? -
   Де Вiн родився вдруге,-
   Яку любив до смертi?
   Поглянула - скрiзь тихо.
   Буя╨ дике жито.
   - За що тебе розп'ято?
   За що тебе убито?
   Не витримала суму,
   Не витримала муки,-
   Упала на обнiжок,
   Хрестом розп'явши руки!..
   Над Нею колосочки
   "Ой радуйся!" -шептали.
   А янголи на небi -
   Не чули i не знали.

   1918



   СВIТА╙...

   Свiта╨...
   Так тихо, так любо, так нiжно у полi.
   Мов свiчi погаслi в клубках фiмiаму,
   В туман нагорнувшись, далекi тополi
   В душi вигравають мiнорную гаму.
   Свiта╨ поволi...
   Так тихо, так любо, так нiжно у полi.


   Свiта╨...
   Все спить ще: i поле, i зорi безсилi,
   Лиш птах десь озвався спросоння лiниво,
   Та пень обгорiлий, мов пiп на могилi,
   "Безсмертний, помилуй!" - кричить мовчазливо.
   Виднi╨ щохвилi.
   Все спить ще: i поле, i зорi безсилi

   Свiта╨...
   Промiннями схiд ранить, нiч, мов мечамi©.
   Хмарки золотi поспiшають. на битву.
   Безмовнi тумани тремтять над полямн.
   I з ними стаю я на ранню молитву:
   О зглянься над нами!
   За що нас ти раниш у серце мечами?

   1914-1916



   УПАВ ЖЕ ВIН...

   Як упав же вiн з коня
   та й на бiлий снiг.
   - Слава! Слава! - докотилось
   i лягло до нiг.

   Ще ж як руку притулив
   к серцю iк свому.
   Рад би ще вiн раз побачить
   отаку зиму.

   Гей, рубали ворогiв
   та по всiх фронтах!
   З криком сiв на груди ворон,
   чорний ворон-птах.

   Вдарив революцьонер -
   захитався свiт!
   Як вмирав у чистiм полi -
   слав усiм привiт.

   1918



   ВЕСНА

   (З БАРАТИНСЬКОГО)

   Весна, весна! Яка блакить,
   який кругом прозор!
   Садками ходить брунькоцвiт,
   а в небi - злотозор.

   Весна, весна! Який там гон
   на крилах вiтерка? -
   то в вишинi бiжить, зника
   хмар-хмарова рiка.

   Шумлять згори шум-пiнярi;
   рiка сво©м хребтом
   несе торжественно вперед
   веселий, скреслий лом.

   Ще синiй лiс не взеленiв,
   але квiток прорiст
   уже пiдняв i розрiзнив
   торiшнiй длеглий лист.

   А там в високiй глибинi,
   де тоне топь ясна,
   перловий жайворон топить:
   хмар-хмарова весна!

   1921



   ВЕСНА

   Пам'ятi сестри Наталки_

   Чом мертвi по плачуть, не стогнуть -
   може б, скаргу почув я вiд тебе хоч раз!
   Пiд бiлим сiюм твоя могила
   i в нiй ти з осенi лежиш.
   Устану - думала - води внесу,
   пiду на буряки - по нолю -
   i заспiваю, братики,
   й наплачуся уволю...
   Брунчать бруньки над водою, водою,
   йде весна зеленою ходою!
   Не женiть потокiв, вiтри,
   не будiть мо╨© сестри!
   В не© ж руки вже розпались,
   засмiялися уста.
   Ой як тепло! Ой як душно!
   Ой як хочеться устать!

   [1923]



   ВИ ЗНА╙ТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ

   Ви зна╨те, як липа шелестить
   У мiсячнi веснянi ночi? -
   Кохана спить, кохана спить,
   Пiди збуди, цiлуй ©й очi,
   Кохана спить...
   Ви чули ж бо: так липа шелестить.
   Ви зна╨те, як сплять старi га©? -
   Вони все бачать крiзь тумани.
   Ось мiсяць, зорi, солов'©...
   "Я твiй",десь чують дiдугани.
   А солов'©!..
   Та ви вже зна╨те, як сплять га©!

   1911



   Я КЛИЧУ ТЕБЕ...

   Той сад, i нiч, i зорi -
   де вони тепер?
   Згадай, як весна цвiла,
   зi мною ти рада йшла.
   А в серцi - мов крик...
   А серце розривалось,
   бiдне, прощалось
   з тобою навiк.
   Ти ©деш в далекий край...
   прощай, люба,
   прощай!
   Ой строгий життя закон:
   востанн╨ глянь з вiкон,-
   я кличу тебе весь час,
   життя ось розлучить нас!
   Як гарно було нам!
   Та я... я знову сам.

   [1965]



   Я УТВЕРЖДАЮСЬ

   Я ╨сть народ, якого Правди сила
   нiким звойована ще не була.
   Яка бiда мене, яка чума косила! -
   а сила знову розцвiла.

   Щоб жить - нi в кого права не питаюсь.
   Щоб жить - я всi кайдани розiрву.
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   Тевтонi╨! Мене ти пожирала,
   як вiшала мо©х дочок, синiв
   i як залiзо, хлiб та вугiль крала...
   О, як твiй дух осатанiв!

   Ти думала - тобою весь з'©даюсь? -
   та, подавившись, пада╨ш в трiву...
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   Я ╨сть народ, якого Правди сила
   нiким звойована ще не була.
   Яка бiда мене, яка чума косила! -
   а сила знову розцвiла.

   Сини мо©, червонi укра©нцi,
   я буду вас за подвиг прославлять,-
   iдiть батькам на допомогу й жiнцi,
   дiтей спiшiте визволять!

   Па укра©нських нивах, на росiйських,
   па бiлоруських - я прошу, молю! -
   вбивайте ворогiв, злодюг злодiйських,
   вбивайте без жалю!

   Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
   гляджу ©х, мов пшеницю ярову.
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   Iз ран - нове життя заколоситься,
   що з нього свiт весь буде подивлять,
   яка земля! яко зерно! росиця! -
   Ну як же не сiять?

   I я сiяю, крильми розгортаюсь,
   сво©х орлiв скликаю, кличу, зву...
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   Ще буде: неба чисто© блакитi,
   добробут в нас пiднiметься, як ртуть,
   заблискотять косарки в житi,
   заводи загудуть...

   I я життям багатим розсвiтаюсь,
   пущу над сонцем хмарку, як брову...
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   Я ╨сть народ, якого Правди сила
   нiким звойована ще не була.
   Яка бiда мене, яка чума косила! -
   а сила знову розцвiла.

   Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
   Тобi ж кладу я дошку гробову.
   Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
   бо я живу.

   1943 р. 16 вересня.
   Кремлiвська лiкарня.



   ЯК ДУБ IЗ ВIТРОВI╙М БИВСЯ

   Не одно уже столiття
   Дуб стояв, простерши вiття,-
   весь в корi, як у бронi,
   труднi роки, ночi й днi...

   Знав одне лиш добре дiло.
   Листя дихало й радiло,
   Дуб добрячим обростав -
   доки й сам, як витязь, став.

   Батьком був вiн Клену й Глоду.
   Всiм давав вiн прохолоду.
   Кожен знав: хай грiм гримить -
   Дуб од бурi захистить.

   Ось минуло ще столiття...
   Розгулялось лихолiття:
   з пiвночi, з-пiд бiлих вiй
   хижо глянув Вiтровiй.

   Глянув, станув, розiгнався,
   Дуб зелений захитався,
   вiттям вiн загомонiв:
   - Стережись! Вста╨ мiй гнiв!

   Ми ж нi в чiм тобi не виннi.
   Ми - в землi, в сво©м корiннi!!! -
   ...Та iде на Дуба в бiй
   розбишака Вiтровiй.

   - Не шматуй красу зелену!
   Я - захисник В'язу й Клену.
   Ти на нас не налiтай! -
   пропадом ти иропадай!

   Вiтер слухати не хоче -
   Дуба рве, свистить, регоче.
   Густо Гусiнь налiза -
   дума╨, що Дуб - лоза.

   Ну, а Дуб сто©ть, не гнеться,
   силi Вiтру не да╨ться.
   Тiльки вiттям стрепене -
   Гусiнь з нього вниз сипне...

   Знов тут Вiтер налiта╨,
   листя на льоту хвата╨.
   - Падай,каже,- на рiллю,
   а то Шашiль я нашлю!

   Гульк! - i справдi Шашiль лiзе,
   аж кругом все стало сизе.
   Дуб тут голос пода╨:
   - Дятлику! А де ти ╨?

   Дятел враз себе явля╨,
   стовбур дуба оббiга╨,
   в Шашiль дзьобом стук та стук -
   й Вiтер знову мов без рук.

   - Ну що, взяв? - тут Дуб до Вiтра.-
   Сила ти нечиста й хитра.
   Ти все ждеш на смерть мою?
   Я ж ось, бач, живий стою!

   Ох же Вiтру i досадно!
   Закружляв вiн листопадне,
   та не вдержавсь па нозi
   й опинився у грязi.

   Дуб трясеться, Дуб регоче:
   - Що твоя ще милiсть хоче?
   У грязюцi одпочить?
   Так зима вже он спiшить!

   Вiтер мовчки тут пiдвiвся,
   кашлянув та й подавився.
   Дуб iз нього засмiявсь:
   - Ну так як - навоювавсь?

   Насилав на мене Шашiль,-
   а в самого в тебе кашель,
   насилав на мене жах,-
   сам же ледве на ногах.

   Зуби в тебе випадають,
   очi й брови вицвiтають,
   хочеш крикнуть: "Йде зима!" -
   а вже й голосу нема.

   Ех ти, Вiтре-Вiтровiю,
   сам собi зламав ти шию.
   Отепер iди та й плач
   вiд самiсiньких невдач.

   Так промовив Дуб могутнiй -
   i про день свiй про майбутнiй
   взяв вiн думати-гадать,
   та ще й вiтами гойдать.

   1943



   ЗА ВСIХ СКАЖУ...

   За всiх скажу, за всiх переболiю,
   я кожен час на звiт iду, на суд.
   Глибинами не втану, не змiлiю,
   верхiв'ями розкрилено росту.

   Нiколи так душа ще не мужала!
   Нiколи так ще дух не безумiв!
   О дух ясний - без яду i без жала -
   давно ти снив? - а вже сучасний дiй

   всього мене обняв, здавив, напружив,
   i я встаю, нову вдихаю мiць.
   Не мрiю, нi, повiки я розмружив -
   iронiя i гордiсть на лицi,
   iронiя...

   Товариство, яке менi дiло,
   чи я перший поет, чи останнiй?
   Надiвайте корони i йдiть,
   отверзайте уста...

   Товариство, яке менi дiло,
   чи я пiзнiй предтеча, чи раннiй?
   Удавайте пророкiв i йдiть,
   отверзайте уста...

   Там за мною, за мною, за мною
   я не знаю, там скiльки iде!
   Перед мене твердою ходою
   наступаючий день.

   Там за мною, за мною, за мною
   i вiд плуга й вiд трудних станкiв.
   Перед мене щасливе╨ море,
   море голiв...

   Ну куди ж я пiду пiсля цього,
   ну куди ж я оглянусь на вас,
   коли сонце пронизу╨ розум,
   сонце уста?

   Я дiйшов свого зросту i сили,
   я побачив ясне в далинi.
   Товариство, яке менi дiло,
   чи я перший, чи нi?

   1922



   ЗОЛОТИЙ ГОМIН

   Над Ки╨вом - золотий гомiн,
   I голуби, i сонце!
   Внизу -
   Днiпро торка╨ струни...

   Предки.
   Предки встали з могил;
   Пiшли по мiсту.
   Дродки жертви сонцю приносять -
   I того золотий гомiн.
   Ах той гомiн!..
   За ним по чути, що друг твiй каже,
   Вiд нього грози, пролiтаючи над мiстом, плачуть,-
   Бо ©х не помiчають.

   Гомiн золотий!
   Уночi,
   Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле,
   Розчини вiкно, послухай:
   Слухай:
   Десь в небi плинуть рiки,
   Потужнi рiки дзвону Лаври i Софi©!..
   Човни золотi©
   Iз сиво©-сиво© Давнини причалюють.
   Човни золотi©.

   ...З хрестом,
   Опромiнений,
   Ласкою Божою в серце зрапешп©
   Виходить Андрiй Первозванний.
   Ступа╨ на гори:
   Благословеннi будьте, гори, i ти, рiко мутная!
   I засмiялись гори,
   Зазеленiли...
   I рiка мутная сповнилася сонця i блакитi -
   Торкнула струни...

   Уночi,
   Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле,
   Вийди на Днiпро!
   ...Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить,
   Бог засiва╨.
   Падають
   Зерна
   Кришталево© музики.
   З глибин Вiчностi падають зерна
   В душу.
   I там, у храмi душi,
   Над яким у недосяжнiй високостi в'ються
   голуби-молитви,
   Там,
   У повнозгучнiм храмi акордами розцвiтають,
   Натхненними, як очi предкiв!

   Вiн був мов жрець, сп'янiлий вiд молитви,-
   Наш Ки©в,-

   Який моливсь за всю Вкра©ну -
   Прекрасний Ки©в.

   - буря!
   Стихiйно очi вiн розкрив -
   I всi смiються, як вино...

   - блиск!

   - жах!
   Розвивши яснi короговки
   (I всi смiються як вино),
   Вогнем схопився Ки©в
   У творчiй високостi!

   здрастуй! здрастуй! - сиплеться з очей.
   Тисячi очей...
   Раптом тиша: хтось говорить.
   слава! - з тисячi грудей.
   I над всiм цим в сяйвi сонця голуби.
   слава! - з тисячi грудей.
   Голуби.

   То Укра©ну
   За всi роки неслави благословляв хрестом
   Опромiнений,
   Ласкою Божою и серце зранений
   Андрiй Первозванний.
   I засмiялись гори,
   Зазеленiли...

   Але ж два чорних гроба.
   Один свiтлий.
   I навкруг
   Калiки.
   Повзають, гугнявять, руки простягають
   (О, якi скорченi пальцi!) -
   Дайте ©м, дайте!
   ╞сти ©м дайте - хай звiря в собi не плекають,
   - дайте.
   Повзають, гугпявять, сонце проклинають,
   Сонце i Христа!

   Проходять:
   бiднi, багатi, гордi, молодi, закохапi в хмари
   й музику -
   Проходять:

   Чорний птах - у нього очi-пазурi! -
   Чорний птах iз гпiiлих закуткiв душi,
   Iз поля бою прилетiв.
   Кряче.
   У золотому гомонi над Ки╨вом,
   Над всi╨ю Вкра©ною -
   Кряче.
   О, бездугпппй пташе!

   Чи це по ти розп'яття душi людсько©

   Столiття довбав?

   Столiття довбав?

   Столiття.

   Чи не ти виймав живим очi,

   Iз серця вiру?

   Iз серця вiру.
   Чого ж тобi тепер треба

   В години радостi i смiху?
   Чого я; тобi треба тепер, о бездушний пташе? -
   Говори !
   Чорпокрилля па голуби й сонце -
   Чорнокрилля,

   - Брате мiй, пам'ята╨ш днi весни на свiтанню волi?
   З тобою обнявшись ходили ми по братнiх стежках,
   Славили сонце!
   А у всiх тодi (навiть у травники) смiялись сльози...
   - Не пам'ятаю. Одiйди.
   - Любий мiй, чом ти не смi╨шся, чом не радi╨ш?
   Цо ж я, твiй брат, до тобо по-рiдному промовляю,-
   Пепже ж ти по впiзнав?
   - Вiдступись! Уб'ю!

   Чорпий птах,
   Чорний птах кряче.
   I навкруг
   Калiки.
   В години радостi i смiху
   Хто ©х поставив па колiна?
   Хто простягнуть сказав ©м руку,
   Який безумний бог - в години радостi i смiху?

   Предки з жахом одвернулись.

   виростом! - сказали тополi.
   бризнем пiснями! - сказали квiти.
   розiлл╨мось! - сказав Днiпро.
   Тополi, квiти i Днiпро.

   Дзвенить, дзвенить, дзвонить
   I б'╨ться на шматки...
   - Чи то не золотi джерела скресають пiд землею?
   Лелi╨, вi╨, ласкавi╨,
   Тремтить, пепаче сон...
   - Чи то не самоцвiти ростуть в глибинах гiр?






   виростем! - сказали.
   розiлл╨мось! - Днiпро.

   Зоряного ранку припади вухом до землi -
   ...iдуть.
   То десь iз сол i хуторцiв iдуть до Ки╨ва -
   Шляхами, стежками, обнiжками.
   I б'ються в ©х серця у такт
   - iдуть! iдуть! -
   Дзвонять немов сонця у такт
   - iдуть! iдуть! -
   Там над шляхами, стежками, обнiжками.
   Iдуть!
   I всi смiються як вино:
   I всi спiвають як вино:
   Я - дужий народ,
   Я молодий!

   Вслухався я в твiй гомiн золотий -
   I от почув.

   Дивись я в тво© очi -


   I от побачив.
   Гори камiння, нi,о на груди мо© навалили,
   Я так легенько скинув -
   Мов пух...
   Я - невгасимий Огонь Прекрасний,
   Одвiчин й Дух.
   Вiтай же нас ти з сонцем, голубами.
   Я дужий народ! - з сонцем, голубами.
   Вiтай нас рiдними пiснями!
   Я - молодий!
   Молодий!

   1917



   АРФАМИ, АРФАМИ...

   Арфами, арфами -
   золотими, голосними обiзвалися га©
   Самодзвонними:
   Йде весна
   Запашна,
   Квiтами-перлами
   Закосичена.
   Думами, думами -
   наче море кораблями, переповнилась блакить
   Нiжнотонними:
   Буде бiй
   Вогневий!
   Смiх буде, плач буде
   Перламутровий...
   Стану я, гляну я -
   скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон
   як золотий
   З переливами:
   Йде весна
   Запашна,
   Квiтами-перлами
   Закосичена.
   Любая, милая,-
   чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
   вкрай.
   Там за нивами:
   Ой одкрий
   Колос вiй!
   Смiх буде, плач буде
   Перламутровий...

   1914



   * * *

   До кого говорить?
   Блок у могилi. Горький мовчить.

   Рабiндранате-голубе!
   З далеко© Бенгалi©
   прилинь до мене на Вкра©ну,
   Я задихаюся, я гину.

   Я покажу такi© речi
   в однокласовiй ворожнечi,

   Я покажу всю фальш, всю цвiль
   партiйно-борчих породiль.
   А братнi зуби? Дружнiй зиск?
   Гнучка полiтика, як вiск.

   Коли б були це генерали,
   ми б знали, що робить.
   А в гiм то й рiч, що це кати
   однокласовi©...
   Рабiндранате-голубе,
   та де ж той серп нам, молот i лани?
   Рабiндранате-голубе,
   од досто╨вщини звiльни!

   До кого говорить?
   Блок у могилi. Горький мовчить.



   * * *

   Гей, вдарте в струни, кобзарi,
   Натхнiть серця пiснями!
   Вкра©нськi прапори вгорi -
   Мов сонце над степами...

   Гей, рясно всипте цвiтом шлях,
   У дзвони задзвонiте!
   Вкра©нське вiйсько на полях
   Йде, славою повите.

   Дзвенять слова мов у срiблi
   Братерськi©, веселi.
   А десь на морi кораблi
   Розбилися об скелi...

   Земля схотiла жити знов -
   Шумлять потужно рiки.
   Благословiть ви чесну кров,
   Хвала борцям навiки!

   Хвала борцям, що на зорi
   Лягли в холоднi ями.
   Гей, вдарте в струни, кобзарi,
   Натхнiть серця пiснями!



   * * *

   Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв?
   Хто у тво╨ серце нiж загородив?
   Виростали дiти в хатi, як в гаю,
   Без ясного сонця в рiдному краю.
   Накипiла злоба, сповнились серця -
   Гей, курки спустили в матiр i отця!
   Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв?
   Хто у тво╨ серце нiж загородив?
   Засiвали поле потом i слiзьми.
   Не родило жито - що хоч, те й вiзьми.
   Тож сокири брали, щоб в кровi погрiть,
   I йшли брат на брата однiмать, дiлить...
   Хто ж тобi зготовив цей кривавий час?
   Хто ж так люто кинув па поталу нас?
   I сказали людям: ми вас поведем!
   Рушимо з ножами у наш край-едем.
   I взялися кров'ю поле i га©,
   Бо рубались, бились рiднi©, сво©.
   Хто ж тобi зготовив цей кривавий час?
   Хто ж так люто кинув на поталу нас?
   I сказали люде; годi нас дурить!
   Будем ще й на волi у кайданах гнить:
   Ждали ми героя, а став свинопас,-
   Хто ж так люто кинув на поталу нас?

   1918



   * * *
   Укра©но моя, моя люба Вкра©но,
   Чим я втiшу тебе, чим тебе заспокою? -
   Чи про те розкажу, як тебе я люблю,
   А чи пiснею горе тво╨ я присплю,
   Чи слiзьми розiллюсь, мов сирiтська дитина, --
   Чим тебе заспокою я - бiдна людина,-
   Скажи, моя люба Вкра©но,
   Вкра©но моя!



   * * *

   Я сказав тобi лиш слово -
   Вколо ж шум який пiднявся:
   В небi сонце задзвенiло,
   Гай далекий засмiявся.
   Подививсь я в тво© очi.
   Стиснув руку в любiй муцi.
   Бiлi гуси ген за ставом
   Розлетiлися по луцi...
   Заглянув я в твою душу.
   До серденька притулився.
   Бачу - вишнi розцвiтають.
   Чую - тихий спiв полився.
   Ах, це десь весна танцю╨,
   Розтопивши бiлу кригу! -
   Переповнений любов'ю,
   Я одкрив кохання книгу.

   [1913-1914]

   ==============================================================

Юрiй Федькович



   РУСЬ

   По "Mignon" Гете

   Ци зна╨ш, де кра©на тая мила,
   Де явiр рiс i де калина цвила,
   Де Днiстер грав, де Галич иечалi╨,
   Де руський край, де руське серце млi╨?
   Ци зна╨ш де, ци зна╨ш, моя доле? -
   Туда, туда пiду з тобов, соколе.

   Ци зна╨ш, де там Левова палата,
   А в ©й мурах вибивана кiмната,
   Де образи по стiнах золоченi.
   "Де Лев наш, де?" - питають, засмученi.
   Ци зна╨ш де, ци зна╨ш, моя доле? -
   Туда, туда пiду з тобов, соколе.

   Ци зна╨ш, де тi синi нашi гори,
   Де Черемшу де буйного iзвори,
   Де рутин цвiт з барвiнком зеленi╨,
   Де божий дух на землю з неба вi╨?
   Ци зна╨ш де, ци зна╨ш, моя доле? -
   Туда, туда пiдемо, мiй соколе.



   ШЕЛЬВАХ

   Ой та нiкому так, нiкому,
   Та як жовняру молодому

   у кабатинцi, у ремiнню

   Ходити шельвах по камiнню,
   Ой та по зимнiм, зимнесенькiм
   У кабатиню тонесенькiм.
   Ой ходить шельвах по морозi,
   А камiнь трiснув на пiдлозi;
   Ой камiнь трiснув, жовняр свиснув,
   До себе цiпко гвер притиснув,
   Та й бiлi руки ломле, грi╨,
   Що аж му серце в грудях млi╨...
   Ой серце мо╨ крем'яно╨,
   Чому не трiснеш й ти надво╨?
   Укрився мiсяць зороньками,
   Заплакав жовняр сльозоньками;
   Заплакав жовняр синi очi,
   А пiд ногами снiг скрегоче.
   А жовняр ноги пiдойма╨,
   До мiсяченька промовля╨:
   "Ти, мiсяченьку, перекрою,
   Не дай ти, боже, долю мою!"



   УКРА╞НА

   Укра©но, Запороже, годi вас забути,
   Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути,
   Де тi трави шовковi© славнi степи криють,
   Де ся квiти поза квiти в зимних росах миють,
   Де стада ржуть, де соколи, де вiрли спiвають,
   З буйним вiтром у залiжку козаки лiтають.

   Хто ж то може знов забути могили, кургани,
   Де козацтво укра©нське, славнi отамани
   Свою славу сном провадять, славов серце грiють,
   А тi думи богатирськi так-то гарно пiють,
   Що аж тут ся вiдзивають, що аж тут ©х чути, -
   Укра©но, Запороже, можна вас забути?

   Онде гра╨ жвавий хлопець у торбан весело;
   Онде дiвча йде по воду, думку йкусь завело;
   Там сопiлка приграва╨, нiби соловi╨,
   Що там в гаю калиновiм пi╨ все та пi╨;
   А там бджiлка злотокрила думно си спiва╨,
   Обмучилась медiвницев, ледве що верта╨.

   Он колишесь тихий Днiпер: вечiр - вiн дрiма╨,
   А по синiй ╨го фалi човенце плава╨,
   В ньо си сiло гарне дiвча, красне, як малина,
   А хороший кермаченько ляг ©й на колiна,

   Обзира╨ сорокiвцi, що в коралi в'яжуть,
   А потому, а потому... Далi вже не скажу;
   А хоть рад би-м i сказати, але нашi милi
   Вже пропали в синiй мряцi, що Днiпер укрила.

   Далi видко бiлий хутор, пасiки, ставочок,
   Знов байрак там яворовий, вишневий садочок,
   А в садочку мила хатка; тамки на порозi
   Сiло дiвча русокосе - ах, якi ж там нозi! -
   Та й iголков тонесеньков ши╨ в хустку квiти:
   "Де ти бавиш, бiловусе, де, мiй ясний свiте?"

   Тихо, тихо, любе дiвча, - видиш он сокола?
   А дiвчина - чорнi очi - глипла доокола:
   "То не сокiл, то мiй милий вороним лiта╨!"
   Та й схопилась красавичка, лiску вiдчиня╨.
   А сокiл вже на подвiр'©, дiвчину любу╨;
   Вна го хоче посварити - годi, бо цiлу╨.

   Глянь там далi на прикмету: думаш, там соколи!
   Нi, там славнi чумаченьки возя з Криму соли.
   От, дивися, вже i стали, вже й воли пустили,
   Вже i ватра запалена, вже ся розложили.
   Той готовить ситу кашу, тi вози знов мажуть,
   Хлопцi шумки заспiвали, старшi казку кажуть.

   Далi, далi - онде небо багром рум'янi╨;
   Слухай добре, як-то мило десь дзвiночок пi╨
   То в тiй церквi там, за лiсом, з дев'ятьма
   верхами -
   Всi покритi срiбнов бляхов, злотними хрестами,-
   А священик-старець ходить по святiй континi,
   Молить слави Запорожу, щастя Укра©нi.



   ДЕЗЕРТИР

   Ой сiв же вiн при столику,
   При свiтлi думав,
   Писаннячко дрiбнесеньке,
   А вiн го читав.

   Писаннячко дрiбнесеньке,
   Листочок - як снiг;
   Склонив же вiн головоньку
   К столовi на рiг.

   "Ой ненечка старенькая
   Ми пише в одно,
   Що там зима тяженькая,
   А ©й студено;

   Нема, нема ╨© кому
   Врубати дрiвець,
   Бо ©й синок один в дому,-
   Цiсарський стрiлець"

   I схопився, як поломiнь,
   Полетiв, як птах,
   А вiтер з ним не йде вдогi©©ь,
   Бо годi му так;

   Бо вiн летить до матоньки
   Старо© домiв,
   Дрiвець ╨© врубатоньки,
   Би хатку нагрiв.

   [1861]



   ЛУК'ЯН КОБИЛИЦЯ

   Було колись в Буковинi -
   Добре було жити.
   Не знали ми, що то бiда
   Та що то тужити.
   При кобзинi зiйшла днина,
   При скрипочцi нiчка;
   А вна собi молоденька,
   Як у травi чiчка.
   У батенька у Стефана,
   В Волощини неньки
   Пробувала. Не спиняли,-
   Що багло серденько,
   Що хотiла, те й робила:
   Гуляти - гуляла,
   А хотiла рано встати,
   То рано вставала.
   А хотiла попiспати
   В шовкових перинах,
   То ненечка старенькая
   На пальцях ходила,
   Журилася, молилася,
   Дверi пiдливала...
   На острiшку в'ють голуби,
   Вона ©х вмовляла:
   "Не гудiте, голубочки,
   На побитiй[1] хатi,
   Не будiте мою дочку
   В тисовiй кiмнатi,
   Бо я знаю, коли маю
   Донечку будити..."
   Не плач, серце Буковино!
   Що ж мусиш робити,
   Коли така уже доля
   Твоя на сiм свiтi...
   Батько помер, неньку вбили,
   А сироти-дiти
   Розiбрали добрi люде
   Нiбито за сво╨:
   Одну турчин, другу москаль,
   Тебе, серце мо╨
   Буковино, на арканi
   Повiв нiмець з Вiдня
   В свою глуху Нiмеччину,
   Головонько бiдна!
   Та й запродав ляшкам-панкам
   У другу неволю...
   Буковино, серце мо╨,
   Лишенько з тобою!
   Шумить, летить наш Черемуш
   Кровавий у море.
   А могили берегами
   Чорнiють, як гори:
   Кого ляхи замучили,
   Кого утопили,
   А хто не ждав, поки втопя,
   Сам скочив у хвилю.
   Сумно зарув[2] наш Сокiльський[3],

   Голосить Сучава[4]:

   "Сини мо© нещасливi,
   Нащо ваша слава,
   Нащо думка козацькая,
   Батькiвськая воля,
   Коли усi погинете
   У ляцькiй неволi!..[5]

   Сперли лiси, сперли пашу,
   Дров нi хворостини,
   Вашi жiнки, вашi дiти
   Вiд студенi гинуть.
   А з-пiд вас ся поточили
   Кровавi© рiки -
   Сини мо©, сини мо©,
   Пропали навiки!
   Навiки-сте запроданi
   У панську неволю,
   А нiкому уступитись
   За праведну волю".
   Уступався Юрiй Гiнда -
   Нема го на свiтi;
   Уступався Поколiя[6]-

   Пiшов в землю жити.
   Обiзвався Кобилиця:
   "Гори мо© синi,
   Або я вас вирятую,
   Або за вас згину!"

   Сто©ть мiсяць серед неба,
   Нiкому не свiтить;
   Русалоньки не виходять
   На берег ся грiти;
   Тiлько сови посiдали
   Собi на коморi,
   Та хтозна-що межи собов
   Потихо говоря.
   Може, собi нагадують,
   Як колись-то було
   На волоськiй Буковинi?
   Було, та минуло!
   А може, вни говорили
   Про руськi соколи:
   Чи муть вни ще гнiзда вити
   На тiм Довгiм полi?
   Святий зна╨,- я не знаю...
   Сердечко щось млi╨...
   Ходiм лiпше подивитись,
   Що в Плоскiм[7] ся дi╨.
   Сидить Лук'ян кiнець стола,
   На руки схилився; .
   Сидять кругом депутати[8],

   Кождий зажурився.
   Вернулися се© ночi
   Вiд цiсаря з Вiднi,-
   I там нема порадоньки
   Головоньцi бiднiй...
   Цiсар сидить на стiльчику
   Та в картах ся гра╨,
   А тi гори буковинськi
   Нехай пропадають!..

   Нехай пропадають, нехай погибають!
   Коби таки вигиб увесь руський рiд!
   Так нiмцi си нишком у Вiднi гадають
   Та риють великий, великий нам грiб.
   Копайте, панове! Копайте, здоровi!
   Хто яму копа╨, собi ©й копа╨.

   Не тому могила, кому ©й зробили,
   А тому, кого в ню вiдтак поховають.

   А ми пiдем з топiрцями
   В зелену дiброву,
   Та витешем домовину
   Велику, кедрову,
   Та пiшлемо до цiсаря
   В нiмецьку столицю...
   А самi ся подивимо,
   Що наш Кобилиця
   Молоденький поробля╨,
   Та що його гостi
   Депутати собi дiють
   В хатi на помостi?

   Скочив Лук'ян iз-за стола:
   "А сором-бо, браття,
   А сором-бо журитися
   У гуцульськiй хатi!
   Нашi батьки не журились,
   Та й нам ще не конче
   Журитися! Наша правда
   Велика, як сонце!..
   Ми не платим цiсарщину[9],

   Щоб нiмцi з-за того
   Справляли нам кайданнячко
   На руки, на ноги.
   Ми не да╨м до прийому[10]

   Сини нашi бiднi,
   Щоби цiсар бенкетував
   За них собi в Вiднi.
   Не так, браття депутати!
   Вiн цiсар для того,
   Аби правду святу берiг,
   Як бога святого,
   Аби нарiд ущасливить,
   А не закопати!
   Ану, хлопцi, ану живо
   Коня осiдлати
   Менi мого вороного!
   Що буде, те й буде,
   А я ©ду в Угорщину
   До мiста до Буди[11].

   Угре волю добувають,
   Поможуть i нашу.
   А ви стада воронi©
   Женiте на пашу.
   А як прийдуть з Угорщини
   Вiд мене вам вiстi...
   Тодi треба, пани-браття,
   На коники сiсти...
   А де тепер наш Черемуш
   Глибокий ся точить,
   Там мусить кров поточитись,
   Панове-молодцi!
   А тепер ми з карим стадом
   В зеленi дiброви!
   Поки верну з Угорщини,
   Бувайте здоровi!"

   [1] Побитий - вкритий гонтом (дахом).
   [2] Зарув - заревiв.
   [3] Сокiльський -гора над Черемошем.
   [4] Сучава - назва рiки й мiста на нiй.
   [5] У ляцькiй неволi - у польсько-шляхетськiй неволi.
   [6] Юрiй Гiнда, Поколiя - ватажки карпатських опришкiв. Першому  з  них
Федькович присвятив поему пiд назвою "Юрiй Гiнда".
   [7] Довгополе, Плоске-назви буковинських сiл, де дiяв Лук'ян Кобилиця..
   [8] Депутати-селяни, обранi до австрiйського парламенту влiтку 1848 р.
   [9] Цiсарщина - державний податок.
   [10] Да╨м до прийому - посила╨мо рекрутiв до австрiйсько© армi©.
   [11] Буда - назва старовинно© частини Будапешта.



   НИВА

   Доки маю свiтом нудить,
   Доки маю люде гудить,
   Доки маю дожидати,
   Заки Галич зможе встати?
   Лiпше сам я рано встану,
   А сповiвшись щиро богу,
   Займу плуги круторогi,
   Зорю гори та й долину,
   Зорю свою Буковину,
   Як наш Тарас, як мiй тато
   Научив мене орати;
   I вiру, любов, надiю
   Буковинов скрiзь посiю.

   Виростай же, руський боже,
   Пшеницю, як лаву!
   Хай зародить моя низа
   На спiвацьку славу,
   Хай в'яжеться колос в колос
   Вiд верха до долу,
   Хай сi╨ться, Буковинов
   Правда, вiра, воля!
   А я пiду - як палата,
   Так i бiдна хата,
   Пiду руськов Укра©нов
   Женчикiв збирати.

   Жнiть, вжинайтесь, женцi мо©,
   Та й дякуйте богу,
   Що помiг нам жито жати
   На сво╨му полi.
   Що не пiдем зажинати,
   Мов крепак мiзерний,
   У чужий край, чужi люде,
   На коробку зерна.
   Вже не будем, женцi мо©!
   Безсмертний наш Батько
   Научив нас свою землю
   Питому орати.
   .................................................

   Тепер уже зна╨м...
   Жнiть, вжинайтесь, женцi мо©,
   А я заспiваю.

   А я заспiваю по руському краю,
   Щоб було далеко, далеко мя чути;
   Вiд Чорно© гори до Днiпра-Дунаю
   Розсипся ми, пiсне, барвiнком та рутов!
   Най руськi молодцi затичуть кресаню,
   Най руськi дiвчата вiнки собi шиють,
   Най люде не кажуть, що ми безталаннi,
   Най сльози кровавi личко нам не миють...
   Розсипся ми, пiсне, як сонечко лiтi,
   Хай нашi кровавi навiки обсушить...
   Розсипся, розбийся, як грiм по рокитi,
   Хай шваркiт нiмецький нас бiльше не глушить.


   Розсипся же, пiсне моя,
   Та й не схаменися!
   Де попадеш руське серце,
   Отам пригорнися!
   Як той голуб до голубки
   На новiм острiшку,
   Пригортайся, пiсне моя!
   ........................................



   ПРЕЧИСТА ДIВО, РАДУЙСЯ, МАРI╙!

   У син╨ море сонце ясне тоне,
   I сво╨ свiтло, нiби кров, червоне,
   По всiй кра©нi доокола сi╨;
   А там зозульку в гаю десь чувати,
   А там дзвiночок став селом кувати,
   Там в борi вiтер листям шелевi╨:
   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨...

   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨!
   Он молод жовняр лiг си на муравi,
   Личко студене, шати му кровавi, -
   Розстрiлен нинi; бо самий не вмi╨...
   Камраття[1] яму темну му вкопали
   I на спочинок бiдного в ню склали;
   Уже не скаже, як дзвiнок запi╨:
   "Пречиста дiво, радуйся, Марi╨..."

   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨!
   Пiд плотом сiла удовиця-мати,
   До себе тулить бiдне сиротяти
   I плаче ревне, серденько ©й млi╨, -
   Ба вже не плаче, вже i не голосить,
   Склонила голов - бiльше не пiдносить;
   Зiрницi плачуть, а дзвiнок нiмi╨...
   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨.

   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨!
   Там онде блудить сплакана дитина
   Без тата, мами, бiдна сиротина,
   Нiчо не ©ло, душечка му млi╨, -
   I хоче в хату бiдня навернути,
   Господар псами тровить ╨го, чути:
   Верескло, впало, кров ся з нiжки лi╨...
   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨.

   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨,
   Бо я не можу... Вшак[2] я маю душу,
   I чути мушу, i дивити мушу,
   Що тут на свiтi, ах, тутки ся дi╨;
   Да як до гробу зложать мо╨ тiло,
   Де темно, тiсно, студено, зотлiло,
   Де нич[3] не плаче, де усе нiмi╨,-
   Пречиста дiво, радуйся, Марi╨!

   [1861]

   [1] Камраття - товаришi.
   [2] Вшак - адже.
   [3] Нич - нiчого, нiщо.

   ==============================================================

Ганна Чубач




   МАТЕРI ЛИСТ НАПИШУ

   Матерi лист напiшу.
   Кожне слово вiд самого серця:
   "Як воно вдома?:
   Як воно вам,
   Рiдна матусю, живеться?"
   Матерi лист напишу.
   Щиро про все розпитаю.
   Лiтери - круглi,
   Moвa - чiтка.
   Мати - помалу чiта╨.
   Слово ╨днаю до слова,
   Потiм - на пошту несу
   Нашу беззвучну розмову,
   Нашу душевну краасу.
   Доня смi╨ться:
   "Ти - надрукуй!"
   Як менi i© пояснити,
   Що тiльки ласкава,
   Добра рука
   Вмi╨ тепло воскресiти?
   Лiтери мама вчила сама,
   Вже як пiшла я до школи.
   Не передасть i©
   Холодний метал
   Нашо© радостi, нашого болю.

   Матерi лист вiд руки напишу.



   ЛИШАЮТЬ ДIТЯМ

   Лiшають багатство дiтям:
   Квартиру, машину, дачу.
   Я також сво╨ багатство
   Даремно сама не розтрачу.
   Залишу допитливiй донi
   На обрi© небо погоже,
   Днi роботящi, ночi безсоннi
   Все те, що прожити не зможу.

   Лишають багатство дiтям.
   Радiють чи, може, бiднiють?
   Спокiйнi, упевненi, ситi
   Самi залишить не зумiють.
   Залишу довiрливiй донi
   Слова, що од вiку правдивi,
   Любов у сльозинi солопiй,
   Сльозу у любовi щасливiй.

   Залишу батькiв заповiти:
   Добро на землi засiвати,
   Щоб ©й, коли виростуть дiти,
   Було що у спадок лишати.

   ==============================================================

Василь Чумак




   СЬОГОДНI ХОДИВ НА МОГИЛУ

   Сьогоднi ходив на могилу матусi:
   ще мрi╨ барвiнок пiд снiгом,
   ще лози схилилися - лози у тузi,
   ще тихо,

   а з банi блакитно© промене-шовком
   всi плями, всi тiнi зiтертi.
   - Матусю! Чекати лишилось недовго:
   Весною - умерти,

   прийти до кохано©, любо© ненi
   надовго, назавжди, довiку,
   принести ©й пролiсок. Пролiсок жменi -
   без лiку.



   ЧЕРВОНИЙ ЗАСПIВ

   Ри╨мо - ри╨мо - ри╨мо
   землю, неначе кроти;
   з кутiв плазу╨мо змiями,
   сi╨мо - сi╨мо - сi╨мо.
   буйнi червонi цвiти...

   Бурями сiйтеся, бурями,
   маки - червонi вогнi:
   там поза гратами-мурами
   тiнями сiрими-хмурими
   ранки конають яснi.

   Вдаримо гучно ми дзвонами,-
   всесвiт обiйде луна,-
   кинемо вiльно червоними:
   - Владарi свiту з коронами,
   вже не потрiбнi ви нам.



   ОФIРА

   I

   Краплю кровi. Кожну хвилю краплю кровi мiсту:
   Скло вiтрин i тротуари сповнить ярим змiстом.
   На плакатах не атрамент. I не фарби. Кров.
   Пензлi-пучки умочайте в колектив-цебро.

   II

   Смуги втоми пiд очима. Восковi обличчя.
   Але фарбами плакатiв кличем, кличем, кличем.
   Шостий поверх. Цементовi пiдраховують щаблi.
   О, нарештi. Вiдчинили. Захапався. Лiг.

   III

   Безнадiйно. ╙ надiя. Ось, на цьому бруку.
   Переможцi. Пiонери. Тисну вашу руку.
   Що? Сухоти? Ще хвилина. Дотлiва╨ день.
   Переможцi. Пiонери. Казка. Близько. Йде...

   ==============================================================

Маркiян Шашкевич




   ЯРОСЛАВ

   Звiщаю вам повiсть многославну
   О великих борбах, лютих боях -
   Кмiтуйте i весь ум свой збирайте,
   Кмiтуйте, а дивная вам чути!..

   В волостi[2], де Оломуц царству╨,
   Зводиться там гора невисока,
   Невисока, на iм'я Гостайнiв;
   Мати божа чуда тамка творить

   Довго землi нашi в мирi були,
   Довго гаразд цвiв помеж миряни,
   Но од всхода в землях буря встала,
   Встала про доч татарського хана,
   Що христянськi люди про камiне,
   Про золото i перли забили.

   Красна Кубла©вна, яко луна,
   Що суть землi на западi, вчула,
   I в сих землях жие много люда -
   Бралась спiзнать чужi поведiнки.

   Десять скачуть на ноги молодцiв
   I двi дiви[3] ко проводу ╨©;
   Нагорнули, чого треба було,
   Повсiдали всi на борзi конi
   I бралися, куда сонце спi╨.

   Яко зоря на заранцi ся╨,
   Коли понад мрачнi лiси зiйде,
   Так доч сеся Кубла╨ва, хана,
   Рiднов красов i стрiйнов сiяла:
   Огорнена вся в золотоголовл╨ -
   Шию, нiдра прогаленi мала,-
   Вiнчана камiням i жемчугов[4].


   Чудувались нiмцi такiй красi,
   Завидiли дуже ╨й багатству,
   Стерегли ©й путi i дороги;
   Випали на ню меж деревами,
   Забили ю i взяли iмiн╨.

   Лиш се зачув Кублай, хан татарський,
   Що ся стало з дорогов дочкою,
   Зiбрав вiйська зо всiх сторон ширих,
   Тягне з вiйськом, куда сонце спi╨.

   На западi се королi вчули,
   Що хан спi╨ к сторонам ©х людним,
   Сполчилися один ко другому,
   I зiбрали превелике вiйсько,
   I тягнули полем против нему.
   На великiй рiвнi отаборились.
   Стаборились i хана зьде ждали.

   Кублай каже усiм чародiям,
   Вiщунам, звiздарям i знахурам,
   Аби звiстили, добре погадавши,
   Який конець взятимуть боротьби.

   Зiбралися упрем чародi©,
   Вiщуни, звiздарi i знахурi,
   На два боки кругом розступились
   I трость чорну поздовж положили,
   Розчiпивши на двi половицi:
   Первiй Кублай - iм'я нарядили,
   Королiв пак - другой iм'я дали,
   Слови над сим спiвнули ветхими.

   Стали тростi сполу воювати -
   I трость Кубла╨ва витяжила.
   Врадувалась всего люда множiнь:
   Всякий тече борзо д' сво©м коням -
   I в ряди ся поставили вiйська.

   Анi раду радили христяни -
   В ряди поган без пам'ятi гнали
   З таков бутов, яку силу мали.
   Тут бой первий вдарив у громаду:
   Мов з хмар повiнь, задощiли стрiли,
   Ломiт ратищ, мовби рахкот грома,
   Блискiт мечiв, яко огонь мовнi.
   Силов обi сторони яр-буйнов,
   Одна другiй не дасть поступити.

   Множiнь христян вже поганiв гнала
   I вже би ©х перемогли були,
   Коб не прийшли знова чародi©,
   Принiсши тi тростi розщепленi.
   Татари ся вельми запалили,
   На христяни ударили люто;
   Так ©х круто вперед себе гнали,
   Же ©х перхли, мовби звiр пудливий.
   Тут щит лежить, дорогий тут шолом,
   Тут в стременах кiнь рве во╨воду,
   Тут сей дармо жене у татари,
   Онде просить - пробiг! - милосердя.

   Татари то так ся розжарили...
   На христяни дач вложили многу,
   Два пiд себе взяли королiвства,
   Старий Ки©в, просторен Новгород[5].


   Скоро в землях розноситься горе,-
   По всiх землях люд збирати стануть;
   Поставили чтири многi вiйська,
   Поновили з татарами вражду.

   Гнулись татари в праву сторону.
   Як чорна хмара, що грозить градом
   Позасипати царини вроднi,
   Такий рiй чутний був iздалека.

   Упрем угри в сотницi зглотились,
   Впрем, оружнi, з ними ся стрiли.
   Лиш надармо хоробрость i вдалость,
   Надармо ся дерзко запирали:
   Всеред рядiв вгналися татари,
   Розперхнули всi ©х многi вiйська,
   Сполонили всьо, що в землi було.

   Всi христяни минула надiя;
   Було горе, гiрше всего горя.
   Помолились богу жалiсливо,
   Щоб спасав ©х вiд татар злобливих:

   "Ой стань в гнiвi сво©м, о господи,
   Спасай од враг, спасай нас, гонених!
   Душу нашу хтять потолочити,
   Як звiр вiвцi, тiсно обключивши.
   Первий бой нам втрачен, втрачен вторий..."
   Татари ся в Польщi розложили,
   Ближче й ближч всi села сполонили,
   Продерлися люто к Оломуцу.
   Бiда тужча стала по кра©нах.
   Не встояло-сь нич перед поганим..

   Боролись день, боролись день вторий -
   Нiкуда ся не клонить звитяга.
   Ой та множiнь татар розмножилась,
   Як ся множить в осiнь тьма вечерня,
   А в повенi - серед татар лютих -
   Холибалось вiйсько християнiв,
   Насильно ся к сему горбку дручи -
   На нiм ж мати божа чуда творить!

   "Ну же, братя, ну же!" - Внеслав кличе,
   У срiбельний щит мечем ударив
   I хоругвов над головов точить.
   Мужаються всi, в татари рвуться;
   Iзбилися в одну силу сильну,
   Вирвалися, мов огонь iз землi,
   3-меж татарiв премнога д' горбковi -
   Горбком горi взадними кроками.
   На пiдгорб'ю вшир ся розступили,
   У гран острий звузилися сподом,
   Вправо, влiво покрилися щитьми,
   На рамена вклали острi коп'© -
   Другi первим, а пак другим третi.

   Тут стрiл хмари - з гори на татари...
   В тiм нiч темна засунула землю,
   Розвалилась iз землi до облак,
   Заступила очi, розжаренi
   Против собi, христян i татарiв.
   Вергуть наспи в густiй тьмi христяни,
   Наспи, вколо верха обкопанi.

   Лиш на всходi рано починалось,
   ©здвигнувся веський врагiв табор.
   Табор сей був кругом горба: страшний -
   В таку далiнь, що й не заглянути!
   На борзих тут конях л и ш ш е п ш i л и,
   Настромленi на коп'ях несучи
   Христян глави горi к шатру хана.

   Тут зглотилась множiнь в одну силу.
   Всi в сторону одну замiрили,
   I горi, пiд горб, ся мiтко мчали,
   I скричали криком, над все страшним,
   Аж ся гори-доли роздягали.

   Вкруг на наспах христяни стояли,
   Мати божа дала ©м хоробрость.
   Натягали борзо тугi луки
   I махали сильно мечем острим -
   I татарам було уступати.

   Роз'ярився народ татар лютих,
   I займився хан ©х крутим гнiвом.
   Розступився в три стру© весь табор,
   Гнали трьома стру© пiд горб люто.
   Дерев двадцять звалили христяни,
   Усi двадцять, що тамка стояли,
   Покрай наспiв сточили колоди.

   Вже-вже в наспи татари ся гнали,
   Ревли криком, аж в облаках страшно,
   Вже ся ймали розкидати наспи -
   З наспiв дужi колоди зваленi
   Iзм'язкали татарiв, як черви,
   Iстерли ©х в рiвнотi ще дальше.
   I ще довго воювали круто,
   Аж нiч темна кiнець боям ставить.

   "Ой про бога! - бачте, славний Внеслав,
   Славний Внеслав зметен стрiлов з наспiв!"
   Тут жаль крутий рвав ©м тужне серце,
   Шкварить круто люта жаждь ©м внутр╨,
   Стлiлим горлом вогку траву лижуть.
   Вечер тихий пройшов в нiч холодну,
   В сiре ране нiч ся iзмiнила,
   А в таборi татар було тихо.

   Пiд полудн╨ день став розтлiвати.
   Лютов жаждов падали христяни,
   Випраженi уста розтворяли,
   Пiли к божой матерi хропливо;
   К ней понилi обертали очi,
   Жалiсливо руки си ломали,
   Тужно з землi в облаки глядали.

   "Годi дальше жаждою тиратись,
   Не мога нам про жаждь воювати;
   Кому жит╨, здоровлячко миле,
   Тому ждати милостi в татарiв",-
   Так казали однi, так i другi:
   "Лютше жаждов, як мечем, згибати -
   Досить буде води нам в неволi!"
   Кликнув Вестонь: "За мнов, хто так мислить!
   За мнов, за мнов, кого жажда мучить!"

   Тут Вратислав ярим туром скочит,
   Вестоня за сильнi схватав руки:
   "Що!? Ти, зрадо, скверно христян вiчна,
   В гибель вергти хочеш добрi люди?..
   Хвально ждати милостi од бога,
   Не в неволi - од дивих татарiв.
   Самi, братя, не спiйте в погибель!
   Найлютiший жар ╨сьмо стерпiли -
   Бог крiпив нас в гаряче полудн╨;
   Надiючим бог нам пришле помiч
   Стидайтеся, мужi, такой мови,
   Сли хочете зватись витязями!
   Як погинем на сiм горбi жаждов,
   Смерть та буде богом намiрена;
   Як ся здамо мечам врагiв наших,
   Самi вражду над собою здi╨м.
   Господевi мерзка ╨ неволя,
   Грiх самохiть в ярмо шию дати.
   За мнов ходiть, мужi! Хто так мислить -
   За мнов, д' престолу матерi божой©"

   За ним множiнь к святому йде храму:
   "В сво©м гнiвi стань, о господине,
   Понад враги двигни нас в кра©нах -
   Чуй голоси, що до тебе кличуть!
   Обключенi ╨сьмо лютим врагом;
   Спасай од татар, круто нас обсiвших,
   Дай утробам нашим вiдвологу -
   Принос тобi дамо гласоносний.
   В землях наших iстирай вороги,
   Iзгладь повiк i повiков-вiки!"

   Ой бач - хмарка на згорiлiм небi!
   Дунув вiтер, гром загудiв страшний,
   Хмарилося тучев по всiм небi; .
   Раз в раз мовнi б'ють в татар намети,
   Пролив многий зживив потiк горба.

   Пройшла буря. Вiйська в ряди сь горнуть
   Зо всiх сторон, зо всiх кра©в землi,
   Д' Оломуцу вiють ©х коругви.
   Тяжкi мечi по боках ©м висять,
   Повнi тули рахкотять на плечах,
   Яснi шоломи на буйних главах;
   А пiд ними шпаркi грають конi
   Лiсовi роги громко задзвонили,
   Вдарили гуки брящних тарабанiв
   Сперлися обi сторонi упремо -
   А од пороху тумани ся звели -
   I послiднiйша крута була борба.

   А мечiв острих трiск настав i дренкiт,
   А стрiл каляних страшний настав шипiт,
   I ратищ ломiт, рахкiт бистрих копiй;
   Було колоте i рубане було,
   Було хлипан╨ й радован╨ було.
   Кров ся валила, мов дощевi стру©,
   Мершi лежало, як дерева в лiсi.
   Голова сему вдво╨ розколена,
   А тому руцi обi обсiченi,
   Тот ся iз коня чрез другого котить,
   Тот, ся роз'©вши, ворога молотить,
   Мов люта буря по скалах дерев'я,
   Тому меч вгнався аж по держак в серце,
   А сему стриже враг-татарин ухо.

   Угу! Був рев, був зойк жалiсливий!
   Утiкати почали христяни,
   Татари - ©х лютим давом гнати.

   Гой, та Ярослав летить, як орел!
   Тверда криця та на сильних персах,
   Пiд крицею хоробрость i вдалость,
   Пiд шоломом многобистра мудрость,
   Ярость з жарких палахкотить очей.
   Розлючений гнав, мов лев драчливий,
   Як придасться теплу кров уздрiти,
   Коли жене, пострiлен, за ловцем,-
   Так, злютившись, сей б'╨ на татари
   Чехи - за ним, мовби градобит╨.
   Вдарив круто на Кубла╨вича,
   Многолюта взялася боротьба
   Вдарилися оба ратищами -
   Оба з трiском зломили великим.
   З конем, в крвi знуряний Ярослав
   Захватив мечем Кубла╨вича:
   Од рамена вкосом прогнав вижку,
   Аж без духа упав межи мертвих -
   Зарахкотiв над ним тулець з луком.

   Ужахся весь нарiд татар лютих,
   Сяжнодовгi вiдметнув ратища
   I пиловав, хто вдав втечi скоро...
   I спаслася Гана[6] татар вражих.

   [1] Основа сей хорошей i многоцiнной пiснi:
   Надiля╨ пiвець послухати повiстi многославной о борбах  i  лютих  боях.
Повiда╨, як-то земля чеська довго в благословенном пробувала мирi, аж буря
од всхода сонця встала запро доч татарського  хана,  забитую  в  дорозi  в
западних сторонах. Стають супротив князi запада - дармо! Ки©в  i  Новгород
схилили в'язи, угрове упали; нужда ся змага╨. ╙ще в двох побоях надармо ся
спирали: татар причвалав до Оломуца.  По  дводневнiй  борбi  веде  Внеслав
горсть християн на горб Гостайнiв, славний чудотворним  образом  пресвято©
богородицi. Там укрiпляють  насипами  гору  i  на  завтрю  вражий  приступ
вiдпирають. Але Внеслав пожив смертi. В слiдуючий день не зводиться ворог,
але люта жаждь мучить  християни.  Вестонь  радить  передатись,  Вратислав
боронить, сi╨ в серця надiю на бога i  веде  на  молитву.  Зривався  туча.
Потiк, жаром лiта висушений, прожив водами,  а  на  табор  вражий  ударили
громи. Меж тим, беруться вражi сили iд Оломупу. Наста╨ люта  сража,  зразу
недобронадiйна християнам; аж Ярослав постелив трупом Кубла╨вича,  вражого
верховодника. Всьо на схiд утiка╨, а Гана стала слободна.
   Видиться, сiя пiснь зродилась меж годами 1259  i  1294.  (Пояснення  М.
Шашкевича).
   [2] В старих руських лiтописах в о л о с т ь часто-густо значить з е  м
л ю . Прирiмнай: власть i владнувати;  волость  i  володнувати;  Владимир,
Володимир. (Прим. М. Шашкевича).
   [3] О двох дiвицях голосить також стара народна каака о  дiвочiм  градi
(Maidenburg) близ Николаева (Nikolsburg) на Моравах: мов-то пан сего  тина
княжну могольськую i з нею двi дiвицi  умертвив,  а  забравши,  що  в  них
дорогого, трупи верг у пропасть. На другий день звелися три скалi  страшно
проти тина - свiдителi злоби. (Прим. М. Шашкевича).
   [4] Жемчуга - се╨ слово стрiтиш лиш еще в  обрядових  народних  руських
пiснях. (Прим. М Шашкевича).
   [5] До Новгорода не продерлись татари,  однако  ж  платив  ©м  Новгород
драчу. (Прим М. Шашкевича)
   [6] Гана - часть Морави  на  побережу  рiки  того  ж  iменi.  (Прим  М.
Шашкевича).



   ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНI╙ ЛЬВОВА

   (Стро╨м народно© пiснi)

   Ой у чистiм полi да близько дороги,
   Там сто©ть наметець великий, шовковий,
   А у тiм наметцi сто©ть стiл тисовий
   Да гетьман Хмельницький сидить конець стола,
   Молодцi-козаки стоять доокола.
   Да гетьман Хмельницький пише дрiбнi листи,
   По всей Укра©нi розсила╨ вiсти...
   Вiйсько куренно╨ в поход виступало,
   Ляхи розроняло да Львiв обступляло.
   Як гетьман Хмельницький кiньми навернув -
   Та й Львiв ся здвигнув;
   Як гетьман Хмельницький шаблею звив -
   Та й Львiв ся поклонив.
   На розсвiтi з замку iз рушниць стрiл╨ли,
   А смерком козаки замок пiдпалили
   Да раненько доокола весь Львiв обступили.
   Ударили з самопалiв - двори погорiли.
   А гетьман Хмельницький посли посилав,
   Словами промовляв:
   "Як будете миритися, На окуп винесiть три миси червоних,
   На окуп виведiть сто коней вороних.
   Як будете битися,
   Мечами рознесу мури високi©,
   А кiньми розорю двори бiленькi©..."
   А у Львовi рано всi дзвони заграли,
   А високi ворота остiжом упали.



   СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА

   Дайте руки, юнi други,
   Серце к серцю най припаде,
   Най щезають тяжкi туги,
   Ум охота най засяде.
   Разом, разом, хто сил ма╨,
   Гонiть з Русi мраки тьмавi;
   Зависть най нас не спиня╨,-
   Разом к свiтлу, други жвавi!



   ВЕСНIВКА

   Цвiтка дрiбная
   Молила неньку,
   Весну раненьку:
   "Нене рiдная!
   Вволи ми волю -
   Дай менi долю,
   Щоб я зацвiла,
   Весь луг скрасила,
   Щоби я була,

   Як сонце, ясна,
   Як зоря, красна,
   Щоби-м згорнула
   Весь свiт до себе!" -
   "Доню, голубко!
   Жаль менi тебе,
   Гарная любко;
   Бо вихор свисне,
   Мороз потисне,
   Буря загуде, -
   Краса змарнi╨,
   Личко зчорнi╨,
   Головоньку склониш,
   Листоньки зрониш, -
   Жаль серцю буде".



   РУСЬКА МОВА

   Руська мати нас родила,
   Руська мати нас повила,
   Руська мати нас любила:
   Чому ж мова ╨й немила?
   Чом ся нев встидати ма╨м?
   Чом чужую полюбля╨м?..
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT
Оцените этот текст:Не читал10987654321