онько ж ти моя, хто ж менi тепер порадить, хто ж мене пожалi╨, хто ж мене приголубить, хто ж мене втiшить? Що ж менi робити з дрiбними дiтьми без тебе? Таку ж тобi хату збудували. Сонце там не зiгрi╨, не освiтить, вiтер на тебе не дихне. Ти ж мене не бив, не сварив, в господi порядкував. На кого ж ти нас покида╨ш, горенько ж ти мо╨? ДОЧКИ ЗА МАТIР'Ю Мамцю наша ласкавая, мамцю наша гарная, на кого ж ви нас покида╨те? Хто ж нас в голову поцiлу╨, хто ж нас приголубить, хто ж нам одежину справить? Та ми ж вас бiльше не дiждемо, та ми ж вас бiльше не побачимо. Та з яко© ж сторони вас виглядати, та на що ж нам бiльше сподiватись? Сонечко вас не зiгрi╨, вiтер не обвi╨, нiхто не погука╨. Та як же вам у сирiй землi бути, самiй-саменькiй для всiх нас милiй? Та хто ж нас до ладу доведе, замiж видасть, в люди пустить, поженить? МАТЕРI ЗА ДИТИНОЮ Дитино ж моя солоденька, щебетушка моя! Людськi дiти жиють, а мо╨ пропада╨. Порадонько ж моя, потiхо ж ти моя. I чого ж ти на мене розгнiвалась, чого мовчиш, словечка не вимовиш? Чи я ж тебе не годувала, а чи я ж тебе не доглядала? А чи я ж за тобою нiченьки не досипала? Дитино ж моя нерозважливая, голубко моя сизая. Та чого ти собi вибрала таку хату смутную, та таку невеселую, та таку безнадiйную? Що туди зайти, а назад нема вороття? Ой, Боже ж мiй, Боже, як же менi тепер бути, як же менi тепер жити, без мо╨© ластiвки, без мого щастячка, без мо╨© надi©, без мо╨© розваги? МАТЕРI ЗА ДИТИНОЮ Дитяточко мо╨ миле╨, да куди ж ти убира╨шся, да куди ж ти споряджа╨шся? Вiдкiль тебе виглядати, вiдкiль тебе, визирати? Чи тебе соловейки одщебетали, Чи тебе зозулi одкували? Яка ж твоя дорiженька смутна та невесела, яка твоя хатина темна, непроглядна. Що нi дверей, нi оконечка, нi праведного сонечка. Як яблучко вiд яблунi вiдкотилося, так i ти вiд мене вiдродилося. Звiдки ж ти тепер iтимеш, звiдки тепер звiстку даси? Донечко, моя ягiдко (Синочок, мiй колосочок). На кого ж ти нас покида╨ш, на який догляд сподiва╨ш? Приймай мене до себе, пригортай мене до себе. Де тобi мiстечко знайшлось, що мене покида╨ш? Серце мо╨ зажурилося, серце мо╨ одiрвалося. Чи ж ти зозулею прилетиш, чи соловейком, чи ти нам перекажеш, чи листа пришлеш? Не почую тебе i не побачу, мо╨ соколятко, мо╨ голуб'ятко, моя кришечка, моя кровиночка. ЗА ДОРОСЛОЮ ДОЧКОЮ Донечко моя, князiвна моя! Ой, куди ж ти вбралася, куди уквiтчалася? Яке ж я тобi сумне та невеселе весiлля справляю. Куди ж оце я тебе виряджаю? Я ж не сподiвалася, я ж не готувалася. Я ж тiшилась, що виправлю весело до вiнця, до шлюбу, а прийшлося до темно© могили. Хто ж менi тепер буде помiч давати, по дворi походжати, у городi лад давати? Чого ж ти мовчиш, слова не зрониш, не засмi╨шся? Хата твоя темная, доля моя нещасная, ой! ЗА НЕЖОНАТИМ СИНОМ Ой, сину ж мiй, сину, куди ж ти вбрався такий молоденький? Який же з тебе князь сумний, що нам суму-горя наробив. Я ж iз тобою надiю стратила, радiсть збавила, горечка зазнала. Хто ж тепер нам допоможе, дров наруба╨, водицi принесе? Яка ж твоя дорога тяжка, яка ж наша доля смутна, яка ноша страшна. Устань та подивися, якi тво© товаришi iзiйшлися. Скажи ж ©м слово, подякуй за дружбу. Ти ж менi нiколи згiрдного слова не сказав. Я ж на тебе надiю покладала. При кому ж я тепер сво© костi зложу! Я ж гадала, що ти мене будеш вiдправляти, а не я тебе. ВДОВЦЯ ПО ЖIНЦI Господине наша, господине! Ой! Ти ж то вже не журишся, ти ж то вже нас не жалу╨ш. Хто ж про дiтей буде дбати, хто ж ©х буде пестити? Хто ж ©м голiвки поми╨, кiсоньки розчеше, по голiвцi погладить, слiзоньки витре? Хто ©х догляне, сорочки справить, приголубить? Сироти ви мо©, хто ж вас у свiтi привiта╨, як добро© мами тепер нема╨? Голубонько наша, надiя наша безнадiйна! На кого ж ти нас полиша╨ш, до темно© могили вiд'©жджа╨ш, ой! СЕСТРИ ЗА СЕСТРОЮ Ой, сестричко рiдна, ластiвко моя дорогенька, та на кого ж ти нас покинула, та за що ж ти на нас прогнiвалась? Смерте неймовiрна, смерте нагла, чого ж ти в лiсi не заблудилась, в болотi не втопилась. Мене з рiдного сестрою розлуча╨ш, горе-сум на душу наклада╨ш? Ти ж менi, сестро, порадоньку давала, ти ж мене змалечку любила. Тепер же ми та й не зустрiнемось, тепер же ми та й не обнiмемось, i не пожуримось, i не порадi╨мо, зозулько моя. СЕСТРИ ЗА БРАТОМ Братику мiй любий, срiбний, солодкий! Чим я тебе вразила, чим прогнiвала, що ти зi мною не радишся, добрим словом не дiлишся? Обрав собi хату-тiснину -- домовину. Тепер нас розлучають, тепер тебе проводжають. Товаришi i сестри, i батько i мати. Тепер повiк не побачимось, не привiта╨мось. Чи ж я тобi сорочки не прала, чи ж тобi кучерiв не пiдтинала? Чи я тобi пiсень не спiвала, чи я ж тобi правду не казала, соколику мiй? А ти все одно нас покида╨ш, ти в цiм свiтi себе не лиша╨ш. Оборона моя, надiя моя, радiсть моя, прощавай! ЗА БАБОЮ Бабуню моя рiдна, та навiщо ти нас покинула. Хто нас буде на ум настановляти, хто ж нам буде тепер порядок давати? Сива голубко, наша порадо, наша матусе! Та було ж ти i в лiто i в зиму за всiм догляда╨ш, да за всiм пильну╨ш, та всьому лад да╨ш. А тепер без тебе хата сумуватиме, внуки сумуватимуть, дiти сумуватимуть. Та хто ж внукiв по голiвцi погладить, та хто дiтей у скрутi добрим словом втiшить? Нащо ж ви нас покида╨те, та чого ж це ви вiд'©жджа╨те? Там сонце не свiтить, вiтер не вi╨, дощик не сi╨. Ой! ЗА ДIДОМ Дiдуню наш бiленький, дiдуню наш рiдненький! Та куди ж ви вiд нас вибира╨тесь, та куди ж ви вiд нас виряджа╨тесь? Що то за горе, що то за сум, що то за жаль? Чи ж ми вам, дiдуню, надо©ли, що ви з нами жити не захотiли? Хто ж нас тепер приголубить, хто приласкавить, хто пожурить? Хто ж нас, дiдуню, буде учити, як у свiтi жити? Нi на якiй дорозi вже вас не стрiнемо, нi на якiй стежцi не спiтка╨мо. Горе нам без вас, сум i печаль! Ой! 2. ВЕСIЛЛЯ Весiлля -- це найбiльше свято для укра©нцiв, це вишнiй закон живого, який успадкували Лада i Ладо, i за ©хнiм прикладом дiвчина i хлопець прагнуть вза╨мно© любовi. Пiсля свята урожаю 23 вересня i свята весiлля Свiчки в нiч з 23 на 24 вересня почина╨ться сезон весiль, який тягнеться аж до 21 грудня. За рiк, починаючи з Рiздва, на Великдень i на Зеленi свята молодi люди, якi досягли певного вiку, пiдшуковують собi пари, i коли засилають сватiв, то вже, напевне, знають, що матимуть згоду. Дiвчина може виходити замiж у 16 рокiв, а хлопець женитись у 18. Проте бажано, щоб дiвчина брала шлюб у 18, а хлопець у 25--30 рокiв. Перед одруженням юнак повинен вiдслужити в армi©, здобути професiю, завдяки якiй зможе утримувати сiм'ю. До взяття шлюбу молодi (i хлопець i дiвчина) повиннi з усiх сил утримуватись вiд зайвого пиття хмiльного i курiння. Перед самим шлюбом треба пройти медичне обстеження з аналiзами кровi. Найкраще весiлля, коли молодий з молодою вже випробували одне одного в любощах, знають, що пiдходять одне одному, що ©х вабить одне до одного, що ©м подоба╨ться запах тiла одне одного, що вони люблять одне одного i, обнiмаючись та цiлуючись, вiдчувають любовне збудження. Арiйський шлюб не передбача╨ уведення у вищий закон незайманостi дiвчини а чи парубка перед шлюбом. Проте деякi юнаки i дiвчата занадто сором'язливi, не можуть самi вiдшукати собi пари. Доля не звела ©х на Купальськi свята, але вони хотiли б жити сiмейним життям. Укра©нський звичай дозволя╨ для цього змовини за допомогою батькiв, дядькiв, свах. При чому, сватiв може засилати дiвчина до хлопця або хлопець до дiвчини. Ранiше переважав звичай, коли сватiв засилала дiвчина, тепер переважно сватiв засила╨ парубок. Старшим у новостворенiй сiм'© може бути i жiнка i чоловiк, в залежностi вiд розуму, твердостi характеру i снаги. Головне, щоб у сiм'© була любов. СВАТАННЯ Юнак, який вирiшив одружитись, запрошу╨ двох поважних чоловiкiв у свати. Старшим сватом, зазвичай, береться хтось iз двоюрiднiх братiв молодого, старший за нього, другий сват теж бажано, щоб був iз близько© рiднi i середнього вiку. Проте можна брати за сватiв i добрих знайомих чи сусiдiв, щоб цi дво╨ чоловiкiв були легкими на язик i, частуючи потiм гостей на весiллi, веселили гостей дотепними примовками. Вони беруть з собою великi палицi-патерицi, хлiбину, обсипану сiллю, i надвечiр разом з молодим iдуть до дому бажано© дiвчини. Старший сват стука╨ в дверi i пита╨: -- Чи ╨ мир у цьому домi? -- ╙. -- Якщо ╨, то просимо пустити до хати на пильну розмову. -- З миром прийма╨мо добрих людей, просимо заходити. Зайшовши всi тро╨ в хату, скидають шапки, кажуть "Добрий день", хрестяться тричi на покуть. Господар чи господиня, наперед знаючи, що це свати, це видно i по патерицях, i по хлiбовi у старшого свата, питають: Що ви за люди i звiдкiля вас Бог принiс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливцi, а може, козаки? Старший сват: Ми люди сво©. Iдемо з села ближнього, з кутка Березанщини. Бо ж була впала пороша. Я й кажу товаришу, що по припорошенiй землi добре видно слiди i птаха, i звiра. Ходiмо, може, що вполю╨мо. От ми iшли та й iшли, аж назустрiч нам князь. Вiн нам i каже: "Бачу, що ви мисливцi-молодцi, пояснiть менi слiди оцi". Ми стали до слiду приглядатись, до вашо© хати наближатись. Аж до ваших дверей привiв слiд, так i втрапили до вас на обiд. Признайтесь, чи у вас живе куниця -- красна дiвиця. Як по-нашому, то видно, що цей звiр та пiшов у ваш двiр, а з двору в хату, та й засiв у кiмнату. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Кажiть же дiлом: чи вiддасте, чи нехай пiдросте. Пiсля цих речей батько а чи мати iдуть у свiтлицю на перемову з дiвчиною. Отримавши згоду, батько з донькою виходять iз свiтлицi. Батько каже: -- Хлiб-сiль прийма╨мо, доброго слова не цура╨мось. Бере у свата хлiб, цiлу╨ хлiбину i кладе на стiл. Старший сват бере юнака правою рукою за праву руку i з'╨дну╨ з правою рукою дiвчини. Батько молодо© говорить: -- Щоб ви нас не лякали, що ми перетриму╨мо дiвку, ми вас рушниками пов'яжемо. Чу╨ш, дочко, давай чим оцих мисливцiв пов'язати. Дiвчина iде в свiтлицю i на тарiлцi виносить два рушники i червону хустку. Старости беруть рушники i один одного перев'язують з правою плеча пiд лiву руку. Дiвчина затика╨ за пояс юнаку хустку. Пiсля цього батько молодо© каже: -- Просимо сiдати. Всi сiдають за стiл. Молодий з молодою. Молода вiд молодого з право© руки. ╞м на двох ставлять одну чарку. Першу чарку всi п'ють до молодих. Сват говорить: Будьмо здоровi! Дай нам, Боже, щасливо того дня дожити, щоб наших дiтей на все життя порiднити, щоб вони одне одного поважали та щоб одне одному догоджали. Чарку пiднiма╨ молодий, випива╨ половину i вiдда╨ молодiй. Вона випива╨, i бiльше молодi на цiй вечiрцi не п'ють вина. Всi iншi пригощаються за бажанням. Не засиджуючись довго, старший чи молодший сват заводять: У садочку двi квiточки. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. У садочку двi квiточки. Першая квiтка -- то ж Iванко. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. У садочку двi квiточки. Другая квiтка -- то ж Марi╨чка. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. Пiсля цi╨© пiснi свати дякують за все i йдуть до хати молодого оповiстити про те, як закiнчилось сватання. Там ©х ще частують за добре почату справу. На прощання батьки молодо© дають сватам по сво©й хлiбинi. Сватання може вiдбуватись за тиждень до весiлля, за мiсяць i за пiвроку. Проте за тиждень до весiлля молодий i молода визначають кожен собi гурт, який буде виконувати на весiллi головнi звича©. Пiснi, примовляння i порядок ведення весiлля треба вивчати в школi. Якщо дозволяють статки, молодий купля╨ двi каблучки i чоботи молодiй. Молода готу╨ молодому вишиту сорочку, три великi подушки, ковдру, дво╨ простирадл i рушник. Всi iншi подарунки робляться згiдно звичаю в цьому селi i достатку батькiв молодих. Сватання може бути i пишнiше. Бува╨, родичi домовляються про одруження сво©х дiтей, ще коли вони малi, або сiм'© живуть близько i знають про дружбу молодят давно. Тодi, за попередньою домовленiстю, в недiлю родичi молодого: батько, мати, ©хнi рiднi брати i сестри, а також юнак, який ма╨ женитися, iдуть пiшки а чи ©дуть до дому наречено©. Везуть iз собою напо©. Рiдня наречено© готу╨ закуски i теж запрошу╨ на цей день найближчих родичiв. Проводять спiльну бесiду за святковим столом, домовляються про те, де молодi будуть жити, чим ©м можна допомогти в першу чергу. Пiсля сватання родичi молодого звертаються до родичiв молодо© словами "свахо", "свате". Пiсля весiлля один тиждень молода живе у молодого, а тодi вони починають жити там, де для них ╨ мiсце: в новiй хатi чи в молодо©. Тому хiд весiльного дiйства вiдбува╨ться так, що молодий у недiлю веде молоду до свого дому. П'ЯТНИЦЯ Вранцi в п'ятницю десь на дев'яту годину до хати i молодо© i молодого збираються запрошенi перед цим коровайницi та почет. Почет молодого склада╨ться з двох сватiв, перев'язаних рушниками, старшого боярина (хороший нежонатий товариш молодого по молодiжних iграх або брат у других чи в третiх), який вiдзнача╨ться великою червоною квiткою на вилозi пiджака, i ще шiстьох бояр з червоними квiтками меншого розмiру. Також двi свiтилки -- сестри молодого вiком до 12-ти рокiв. Почет молодо© склада╨ться з двох сватiв, старшо© дружки, яка носить трохи не такий пишний вiнок, як молода, а всього три стрiчки, i шiстьох дружок, якi вiдрiзняються великими бiлими паперовими квiтами з червоними бантами, пришпиленими до грудей. Також два брати вiком до 12-ти рокiв. У МОЛОДОГО Зранку гра╨ музика. Бояри встановлюють в хатi столи так, як будуть розмiщуватися гостi, але в першу чергу той стiл, за яким сидiтимуть молодi. Дво╨ старост лаштують снiп жита, пшеницi або збiрний iз всiх хлiбних рослин. На покутi лаштують посад -- встановлюють лавку i застеляють вивернутим догори вовною кожухом. Позад лавки прилаштовують снiп так, що коли молодi будуть сидiти на покутi, снiп виглядав помiж ©хнiх голiв. Молодий iз старшим боярином у цей час знаходиться в коморi чи iншiй кiмнатi: одяга╨ться до весiлля, чепуриться. Вiн може бути вдягнений або в загальнонацiональний костюм, або в мiсцевий народний костюм, або в цивiльний костюм. Зайшовши у хату зi снопом i кожухом, старший сват вiта╨ться: Слава Богу! Йому вiдповiдають: -- Навiки Богу слава! -- Пане господарю, дозвольте добре дiло починати. Батько а чи мати молодого вiдповiдають: -- З Богом. Старости ставлять снiп i стелять кожух. Всi бояри i свати сiдають за стiл снiдати, а коровайницi ©х частують. Пiсля недовгого частування старший сват вста╨ i говорить: Пане господарю, дозвольте слово мовити. Батько вiдповiда╨: -- Радi слухать. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. . -- Бог благослови. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. -- Бог благослови. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. -- Бог благослови. Старший боярин i двi свiтилки iдуть у комору. Свiтилки дають молодому хустку, вiн за не© береться, а свiтилки тримають хустку одна за один, а друга -- за другий кiнець. Попереду руша╨ боярин з патерицею (патериця -- це довга обстругана палиця з червоним бантом на вершку) за ним свiтилки ведуть молодого. Пiдiйшовши до порога свiтлицi, боярин тричi стука╨ патерицею об порiг. Всi коровайницi, бояри i свашки встають. Боярин каже: Доброго дня! Всi вiдповiдають: Будьте здоровi. Боярин: -- Шановнi батьки, благословiте князя на посад. -- Бог благословить. -- Благословiте князя на посад. -- Бог благословить. -- Благословiте князя на посад. -- Бог благословить. Свашки (сестри i тiтки молодого) заводять: Кланяйся, Iвасю, кланяйся, молодче, (2) отцю i матiнцi, брату i сестроньцi (2) i всiй родиноньцi, отцю й матiночцi, (2) брату i сестроньцi i всiй родиночцi. (2) Низько й покiрненько, було б хорошенько. (2) Кожен тобi мовить, що Бог благословить. (2) Молодий тричi по три рази кланя╨ться, говорячи за кожним третiм поклоном: Прошу благословення. Батьки вiдповiдають: -- Бог благословить. Пiсля цього молодий сiда╨ на посад i мати розчiсу╨ йому чуба, розчiсують також сестри. Позад молодого в той час, як його розчiсують, стоять двi свiтилки i тримають над головою в молодого пiдсвiчник з трьома запаленими свiчками. По тому як молодого прихорошать, свiтилки гасять свiчки. Знову дають молодому хустку i за два кiнцi виводять iз-за столу надвiр. Попереду iде боярин з патерицею, за ним двi свiтилки ведуть молодого, за ними два свати, а тодi всi iншi бояри. Пiд час виходу з хати свашки спiвають: Ой у сiнях голубець гуде, (2) а Iвась до вiнця iде. Женитися намiря╨ться, (2) свого батенька пита╨ться. Порадь менi, мiй батеньку, (2) яку брати дружиноньку. Бери собi дружиноньку (2) i всю ©© родиноньку. Близенькую i далекую, (2) i вбогую i багатую. Багатая для славоньки, (2) убогая для порадоньки. Багатая -- ©сти й пити, (2) а вбогая -- говорити. У МОЛОДО╞ Все вiдбува╨ться так, як i в молодого, аж до моменту введення молодо© у свiтлицю. Доки дружки вбирають молоду в коморi чи окремiй кiмнатi у весiльну одежу, iншi дружки разом з матiр'ю лаштують вiнок. Паперовi вощенi квiти, барвiнок i смуга вербово© кори для основи вiнка заготованi заздалегiдь. Вiнок почина╨ шити мати, тодi переда╨ дружкам. До вiнка, крiм квiток, причеплю╨ться ще багато довгих рiзнокольорових стрiчок. Кольори переважають червонi. Коли вiнок готовий, його кладуть перед посадом на столi, на хлiбину, обсипану сiллю. Дружки спiвають: У василечку запашнiм, у барвiночку зеленiм дiвка Маруся вiнок в'╨, за нею батько послiв шле. Дiвко Марi╨, iди до хати, час русу косу розплiтати. Молода не виходить, дружки продовжують: А я до хати не пiду, покiль вiночка не зiв'ю. Нехай музики заграють, нехай дружечки спiвають. Тодi я пiду до хати, дам свою косу розплiтати. До молодо© iдуть два ©© братики, старша дружка i два свати. Брати дають молодiй у руки хустку. Попереду старша дружка з патерицею, за нею брати ведуть молоду, за ними дво╨ сватiв рушають у свiтлицю. Пiдiйшовши до порога, дружка тричi стука╨ патерицею об порiг. Тодi всi заходять у свiтлицю. Дружка говорить: Добрий день. Всi вiдповiдають, уставши: -- Будьте здоровi. -- Шановнi батьки молодо©, благословiть князiвну на посад. -- Бог благословить. -- Благословiть князiвну на посад. -- Бог благословить. -- Благословiть князiвну на посад. Бог благословить. Дружки спiвають: Кланяйся, Марiйко, кланяйся низенько (2) отцю i матiнцi, брату i сестроньцi (2) i всiй родиноньцi, отцю й матiночцi, (2) брату i сестроньцi i всiй родиночцi. (2) Низько й покiрненько, було б хорошенько. (2) Кожен тобi мовить, що Бог благословить. (2) Молода тричi по три рази кланя╨ться, говорячи за кожним третiм разом: Прошу благословення. Батьки вiдповiдають: -- Бог благословить. Пiсля цього молода сiда╨ на посад. Мати перша почина╨ ©© розплiтати, тодi батько, брати i сестри, дружки починають прихорошувати молоду. Перед покладанням вiнка дружки спiвають: Ненько ж моя та рiднесенька, змий же менi та головоньку бiлими та рученьками, (2) дрiбненькими та слiзоньками, як не медом, то горiлкою, (2) бо не буду я вже дiвкою. Покладаючи вiнок, дружки спiвають ще: Ой тихо, тихо Дунай воду несе; (2) а ще тихiше Мар'© косу чешуть. (2) Ой, що начешуть, то на Дунай знесе, (2) що назривають, за водою пускають. (2) Ой пливи, пливи, кiсонько, за водою, (2) за годину, за двi я зараз за тобою. (2) Будемо плисти, сядемо спочити, (2) сядемо, спочинемо, листи напишем, (2) листоньки напишем, до батька вiдiшлем, (2) нехай батько зна╨, за кого дочку да╨. (2) Ой знаю, знаю, за кого тебе даю, (2) тiльки я тобi долi не вгадаю. (2) В цей час прибува╨ молодий з боярами. При входi в двiр "запорожцi" його не пускають i вiн да╨ ©м пляшку горiлки. В двiр виходять батько i мати молодо© i трохи дружок. Молодий ©м кланя╨ться i вiта╨ться: Доброго дня. Вони вiдповiдають: Доброго дня. Ласкаво просимо до хати. В цей час дружки молодо© спiвають: Не сиди, Марi╨чко, не сиди, одчини кватирочку, погляди, чи високо сонечко на небi, чи багато бояр у дворi. Свашки молодого вiдповiдають: Мати Iванка родила, (2) мiсяцем обгородила, сонечком пiдперезала, в дорiженьку випроводжала. Да ©дь, синочку, не барись, вiзьми Мир'╨чку та й вернись. Дружки молодо© спiвають: Ой летять галочки да у три рядочки, зозуленька попереду. Що усi галочки по вишеньках сiли, зозуленька та закувала. Ой iшли дружечки та у три рядочки, а Марусенька попереду. Що усi дружечки по лавочках сiли, а Марусенька на покутi. Всi дружечки молодi© гарно заспiвали, а Маруся та заплакала. Чи жаль тобi батькового та подвiр'╨чка, а чи вишневого саду? Ой не жаль менi вишневого саду, жаль менi русо© коси. Свашки молодого спiвають: Пусти, свате, в хату, тут нас небагато. Ми тобi не докучимо, ми Марусю собi вiзьмемо. Боярин попереду з патерицею, а свiтилки за ним ведуть молодого за кiнцi хустки в сiни. Перед порогом у свiтлицю при вiдчинених дверях зупиняються. Боярин ставить праву ногу на порiг iз сiней, а дружка ставить праву ногу на порiг iз свiтлицi i мiняються патерицями. Тодi всi заходять у хату, i молодий хоче сiсти поряд з молодою, але на тому мiсцi сидить один з ©© братiв. Старший боярин кладе на тарiлку перед братом три карбованцi i просить звiльнити мiсце для молодого. Брат каже, що сестра йому дуже дорога, i перелiчу╨ скiльки довелося стратити харчiв, доки вона виросла. Назива╨: три вози бурякiв, скирту сiна, сто овечок i таке iнше. Боярин накида╨ по карбованцю. Торг умовний. Не затягуючи довго торгу, брат звiльня╨ мiсце. Молодий сiда╨ поряд з молодою з право© руки (бо вiн у хатi молодо©, а коли вони запишуться, то вже молода сiда╨ з право© руки вiд молодого). Дво╨ братикiв i дво╨ свiтилок тримають над головами молодих запалену Трiйцю (пiдсвiчник на три свiчки). До молодих, навпроти через стiл, наближа╨ться мати молодо© з хлiбиною, обсипаною сiллю. Торка╨ться хлiбиною спершу голови молодого, а тодi молодо© зi словами: -- Благословляю на шлюб щасливий. Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодо© бере в матерi хлiбину i так само благословля╨ молодих. Пiсля цього всi встають. Свiтилки ведуть за хустку молоду, за нею iде, тримаючись за руку, молодий, далi всi iншi, хто з ким, беруться за руки у вервечку i за ходом сонця тричi обходять стола, на якому лежить той хлiб, яким батьки благословляли. Вiдтак виходять у двiр, а мати обсипа╨ ©х зерном. У дворi, щоб iти до машин а чи пiшки до дому урочистостей, шикуються у такому порядку. Попереду дво╨ сватiв молодо© з патерицями. За ними дво╨ бояр ведуть попiдруки молоду, за ними дво╨ дружок ведуть попiдруки молодого, тодi бояри з дружками попарно попiдруки i також свiтилки з молодшими братиками молодо©. Позаду дво╨ сватiв молодого з патерицями. Пiсля запису шлюбу в Храмi, а чи в Палацi урочистостей молодi виходять вже парою, молодий трима╨ молоду пiд руку, дво╨ сватiв попереду, дво╨ позаду, а дружки з боярами теж пiд руку. При входi у хату молодо© мати знову обсипа╨ ©х зерном, а батько кропить водою. Посадивши молоду на посад, молодий зi сво©м почтом iде додому i бере участь у обрядi печiння Короваю, а молода в себе. КОРОВАЙ-ДИВЕНЬ Бгати i пекти Коровай-Дивень треба в п'ятницю. Для цього мати молодого i молодо© запрошують поважних жiнок з благополучних сiмей. Розведенi або вдови не запрошуються бгати Коровай. Число коровайниць ма╨ бути непарним: три, п'ять, сiм. Залежно вiд звичаю в цьому селi, борошно i приправи для короваю зносять коровайницi, а чи заготовляють батьки. Коровай -- це обрядова страва для всiх спiвучасникiв весiлля. Перед тим як почати мiсити Коровай, дво╨ сватiв стають па протилежних кiнцях кiмнати, i молодший сват говорить: Пане старосто. Старший сват вiдповiда╨: -- А ми радi слухать. -- Благословiть Коровай бгати. -- Бог благословить. -- Благословiть Коровай бгати. -- Бог благословить. -- Благословiть коровай бгати. -- Бог благословить. Тодi коровайницi спiвають: Благослови, Боже, пречиста Госпоже, i отець, i мати, сво╨му дитятi цей Коровай зiбгати. Пiсня Друга. Та повiй, вiтре, в розi, (2) та повiй по свiтлоньцi, та на тисовi столи, та на мужнi© жони, на молодi коровайницi, що хороше коровай бгають, маслом поливають, навколо тетерючка, всерединi перепiлочка. Так з пiснями коровайницi виставляють дiжу посеред хати i починають мiсити: У нашо© печi, та у нашо© печi золотi© плечi, а челюстi здвигаються, Короваю сподiваються. Наша пiч регоче, Короваю хоче. Замiшене тiсто ставлять сходити в тепле мiсце. Коли тiсто сходить, в хатi не говорять голосно, не грюкають, не рипають дверима, не спiвають -- поводяться дуже урочисто. Коровайницi також допомагають батькам молодих готувати iншi страви до весiлля. Коли тiсто готове, з нього лiплять Коровай, шишки, книшi, калачi. Ранiше Коровай мостили на житню солому, яку укладали навхрест i садили на виметену гарячу черiнь. Коли Коровай дiлили, нижню його частину не розрiзували. Тобто пiдошву залишали цiлою i вiддавали ©© "запорожцям", парубкам, якi стовбичили в сiнях. Зараз Коровай мостять на залiзне деко розмiром 70x70 см, змазане тоуком. Буду╨ться Коровай таким чином. Частину дозрiлого тiста розкачують, щоб вийшов корж товщиною 10 сантиметрiв на величину дека. Це пiдошва. В пiдошву мати втика╨ три монети. Кому, при розподiлi, потраплять цi монети, той буде щасливий. На пiдошвi в чотирьох мiсцях (згiдно чотирьох сторiн свiту) кладуться навхрест по два колоски пшеницi. Тодi на кожен криж iз колоскiв кладеться зварене i облуплене куряче яйце. Потiм розкачу╨ться ще один такий корж i наклада╨ться зверху. Робиться з тiста двi довгi качалки i з кутка в куток дека виклада╨ться косий криж. Посерединi двох протилежних трикутникiв, якi утворилися внаслiдок покладення качалок з тiста, втика╨ться двi вишневi гiлки, якi б височiли над поверхнею Короваю на 21 сантиметр. Боковi гiлочки на цих двох гiлках попередньо обрiзуються, залишаються лише по три сучки довжиною три сантиметри. Тодi двi гiлки разом з сучками обмотуються тiстом. Вся iнша поверхня Короваю вбира╨ться гребiнками i шишками, лише помiж двох гiлок садиться два голуби з тiста дзьобами один до одного. Коли Коровай-Дивень спечеться, цi двi вишневi гiлочки перев'язуються-з'╨днуються червоною стрiчкою, а на сучки чiпляються яскравi червонi паперовi квiточки iз зеленим листям. Пiд час дiлення Короваю в першу чергу вирiзуються цi двi гiлки з голубами i кладуться на одну тарiлку перед молодим i молодою. Перед садiнням Короваю в натоплену пiч черiнь промiта╨ хтось iз братiв молодо© (молодого), норовлячи обмазати лиця чи ноги коровайницям тим вiником, яким вимiталася пiч. За це коровайницi вимазують йому лице борошном. Щоб нести Коровай на припiчок i поставити деко на лопату, за деко беруться чотири коровайницi, коли ж Коровай лопатою садять у пiч, за лопату беруться всi коровайницi, примовляючи: -- Свiти жар в печi ясно, печись, печись, Дивень, красно, гостям на велике диво, молодим на щастя, на долю, на родину. Печись, Дивень, не схилися, не пригори, молодим серце не зсуши. Тодi коровайницi починають мити стола i дiжу. Воду пiсля миття мати у вивернутому кожусi виносить з хати i вилива╨ пiд плодове дерево. Помивши руки вiд тiста, коровайницi пiдходять до молодо© (молодого) i теплими чистими руками гладять лице молодо©, нiби умиваючи. Сват висмику╨ з Дiдуха (снопа пашницi) по два колоски, затика╨ кожнiй коровайницi за намiтку, цiлуючи ©© у щоку. Коли все прибрано, а Коровай у печi, господарi частують коровайниць. Коровайницi спiвають: Все дiло поробили, Коровай усадили, думайте та гадайте, нам горiлочки дайте. Це гуляння чисто жiноче, присутнiй лише музикант i то коли коровайницi вже почастувались i захотiли потанцювати. Коли Коровай готовий, його виносять у комору. Виставляють на стiл тодi, коли вiдбува╨ться урочистий обiд всiх гостей з дарами. Шишки подають на стiл як бiле солодке печиво i обдаровують ними дiтей, якi ходять за дорослими. Увечерi, якщо молодий з цього ж села, вiн iз сватами i боярином ©де або йде до молодо© з книшем. Книш -- це довгий бiлий хлiб, обвинутий рушником i перев'язаний стрiчкою. Несе його сват у кошику з пляшкою вина. Заходячи в хату, сват говорить: Молодички-коровайнички, будьте здоровi при доброму дiлi. ╞м вiдповiдають: -- Будьте здоровi й ви. Сват да╨ кошика з книшем матерi молодо©, а вона йому да╨ кошика з калачем -- кругла бiла хлiбина з дiркою посерединi. Свати i боярин вгощаються, молодий, якщо хоче, вечеря╨, але хмiльного не п'╨. Потiм молодий iз сватами iдуть додому. Перед тим як розходитись по домiвках, коровайницi спiвають: Спечiть менi Коровай красний, (2) як на небi мiсяць ясний. Спечiть менi шишечки краснi, як на небi зiроньки яснi. Спечiть менi Коровай з шишками, бо вже менi розлука з дружечками. Ой стану я на билиноньцi та гукну я по родиноньцi. Ой збирайся, родинонько, на деньочок, та й на суботу. I близькi©, i далекi©, i вбогi©, i багатi©. СУБОТА У суботу о дев'ятiй годинi ранку старша дружка вбира╨ молоду. Тодi вони удвох iдуть запрошувати родичiв i сусiдiв на весiлля в недiлю i подружок та друзiв на "Деревце" у суботу на вечiр. Молодий так само запрошу╨ на подiл Короваю в недiлю i на "Деревце" в суботу вдвох з старшим боярином. Молода з дружкою заходять у двiр, господарi запрошують ©х у хату. Вони вiтаються ще й у хатi, тодi молода кланя╨ться i каже: -- Просили батько й мати i я прошу до нас на весiлля в недiлю. Господарi дякують i запрошують сiдати. Молода з дружкою або сiдають, або кажуть, що ©м ще багато ходити, i йдуть далi. У суботу о 18 годинi у молодо© збира╨ться почет молодо© i молодого: бояри i дружки. На цей вечiр родина молодо© готу╨ на©дки, а молодий приносить з собою напо©. Молодий приносить також двi верхiвки сосни, ялини а чи вишнi. Бояри з дружками сiдають за стiл, де розкладений кольоровий папiр, пiр'я, ножицi i м'який дрiт. Дружки спiвають: Дiвич-вечiр дивно зряжен, та рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Не так зряжен, як посажен, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. У три стiни кам'янi©, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Четвертая золотая, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. А в тiй стiнi оконечко, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На оконцi макiвочка, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На макiвцi ластiвочка, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Ластiвочка в'╨ гнiздечко, да рано, рано, дiвич-псчiр дивно зряжен, да ранесенько. В'╨ гнiздечко, несе я╨чко, да рано рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Вивела дiток однолiток, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Перше дитя -- то ж Iванко, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Друге дитя -- то ж Маруся, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На вершок обох деревець дружки чiпляють по великiй червонiй квiтцi. Вона робиться з калини, пiвнячого пiр'я, колоскiв. Молода сто©ть бiля свого деревця, а молодий бiля свого i дякують кожному, хто почепив на деревце квiтку. Потiм всi разом прибирають. Дружки спiвають: Куди, доню, собира╨шся, (2) що бiленько умива╨шся? Не йди, доню, мiж чужi© люди, (2) бо там тобi не з медом буде. Там свекруха норовистая, (2) вона тобi норови покаже. ╞сти схочеш, аж серденько в'яне, (2) хлiба вiзьмеш -- вона скоса гляне. На стiл ставлять закуски i напо©, щоб дружки i бояри повечеряли. Дружки спiвають. Що Марi╨чка в батька на вiдходi, (2) посадила горiха в городi. Рости, рости, горiх, не хилися, (2) iди, iди, доню, не журися. Рости, батьку, другую такую, (2) так як зростив мене молодую. Ростив батько доньку як паняночку, (2) вiддав ©© людям як за наймичку. Кохав дочку воли поганяти, (2) вiддав ©© людям замишляти. В цей час на подвiр'©, а чи на дорозi бiля двору молодо© гра╨ музика i сюди збира╨ться неодружена молодь вiком 16 i бiльше рокiв потанцювати. Тодi до молодi виходять дружки з тацями, на яких стоять холоднi закуски i весiльнi шишки, за ними йдуть бояри з тацями, на яких стоять чарки i пляшки з мiцними i солодкими нехмiльними напоями. Наливають по чарцi всiм бажаючим. Через якусь годину з хати виходить старший боярин з деревцем, за ним молодi. Дружки з боярами знову всiх частують, молодi танцюють разом з усiма. Бiля дванадцято© години почет молодого разом з деревцем ©де або йде додому. Музика гра╨ стiльки, скiльки замовля╨ молодий, який ©© наймав. Молодий залиша╨ться в домi молодо©. Дiвич-вечiр закiнчу╨ться. НЕДIЛЯ В недiлю на дванадцяту годину дня у домi молодо© i молодого збираються ©хнi родичi -- гостi. У молодого десь о першiй годинi сiдають за столи. Свати ©м наливають, припрошують закушувати. Гуляють лише замiжнi пари i дiти до 16 рокiв. Десь пiсля третього частування свати запрошують гостей танцювати. У дворi гра╨ музика, i танцюють всi бажаючi, в хатi свашки спiвають весiльних пiсень, чекають молодих. О четвертiй годинi дня всi виходять з-за столу. Куховарки прибирають столи, миють посуд i починають знову накривати столи. Вносять Коровай, кладуть на столi перед посадом i накривають навхрест двома рушниками. У молодо© гостi теж о першiй годинi дня сiдають за стiл. Молодi поряд сидять на посадi, молода вiд молодого з право© руки i далi бiля не© старший боярин, з другого боку бiля молодого -- старша дружка. Свати наливають гостям, боярин налива╨ молодим сухого вина а чи шампанського. Головний волхв а чи бережа з громади парубкiв чита╨ речення No27. Батько й мати молодо© в цей час стоять з повними чарками (горiлки чи води) перед столом молодих. Пiсля закiнчення читання мати каже: Бажа╨мо молодим щастя, здоров'я, мiцно© сiм'©, гарних дiтей, а гостям хороше погуляти. Батько продовжу╨: -- Хай молодi живуть дружно, люблять одне одного, прощають одне одному, хай буде у ©хнiй сiм'© лад. Вип'╨мо, люди добрi, за це по чарцi. Всi п'ють, а дружки спiвають: Тиха в Дуна© вода, (2) добра наша згода. Щоб ся ми погодили, (2) на посад посадили, старосту iз свашечкою, дружку iз дружбочкою, Iвана з Марi╨чкою. Через певний час свати наливають по другiй. Свати з першого ж слова слухають гостя, якщо вiн каже налити йому пiвчарки, налива╨ться половина, якщо вiн налива╨ собi замiсть горiлки воду, сват цього не помiча╨. Можуть бути загальнi припрошування: "Пийте, люди добрi, закушуйте на здоров'я", але не можна силувати гостя пити хмiльне. Дружки спiвають: Ти, рiчечко бережистая, ти, Марi╨чко, норовистая. Не цiлувавши, не милувавши, не пiдходь, Iванку, кохати, бо зiпхне з полатi. За третiм частуванням менший брат молодо© вiком до 12-ти рокiв пiдходить до Короваю i знiма╨ з нього рушники. Бiля нього стають обо╨ сватiв. Брат перев'язу╨ сватам ще по одному рушнику навхрест. Дружки спiвають: Дружба Коровай кра╨, I золотий ножик ма╨, золотую тарiлочку, обдарову╨ родиночку. Спершу вирiзу╨ться колом середина Короваю з двома гiлочками вишнi i двома голубами i кладеться молодим на одну тарiлку. Тодi Коровай розрiзують навхрест i рiжуть на шматки так, щоб вистачило всiм. Якщо шматок виходить малий, до нього ще кладеться шишка. Дружки спiвають: Благослови, Боже, (2) I отець, i мати, сво╨му дитятi цей рiд дарувати. I в другий раз та в добрий час. Благослови, Боже, (2) i отець, i мати, сво╨му дитятi цей рiд дарувати. I в третiй раз та в добрий час. Благослови, Боже, (2) i отець, i мати, сво╨му дитятi цей рiд дарувати. Старший сват бере тарiлку з шматком Короваю в обидвi руки, пiднiма╨ на рiвень свого лоба i гука╨: -- Десь тут у нашого молодого i молодо© ╨ дiд Славко i баба Оляна. Названi гостi встають, щоб ©х бачили. Старший сват несе ©м на тарiлцi Коровай, а молодший iде за ним. Дiд чи баба говорить: -- Дару╨мо нашим любим дiтям ковдру. Щоб тепло спали та дiтей дбали. Пiсля цих слiв кладуть подарунок на тацю сватовi. Викликати починають з рiдно© баби i дiда, тодi Божатих батькiв i далi по списку, який склада╨ мати. Рiдних батькiв не викликають, бо вони дарують дiтям весiлля. Всi iншi гостi в цей час слухають: кого викликають, що хто дару╨, п'ють i закушують, пiдкидаючи жарти до побажань. Дружки спiвають: Та чи ми ж тобi, Марусю, не казали? Чи ми ж твого серденька не втiшали? Було не йти та до броду по воду, та було б тобi не слухати, не слухати голубонькiв, де два загуде. Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять, од батенька до свекорка переманять. О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). ╞х садовлять за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i ©хнi свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку батькiв молодо© не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi у батькiв молодого. Дружки спiвають: Да, ой, чого сидиш, Марi╨чко, чом не дяку╨ш батеньку? Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку, за вашую та розкошеньку. Чого, сватове, сидите, чого додомоньку не йдете? Додому, свати, додому, по©ли конi солому. Молода почина╨ прощатися з дружками. Часту╨ ©х, примовля╨, цiлу╨. Вони спiвають: Жаль же нам, сестричко, за тебе, ще вчора просила до себе. А сьогоднi одсила╨ш вiд себе, ця розлука наша з тобою, як iз рiдненькою сестрою. Старший боярин виводить молоду за руку з-за столу, за руку молодо© трима╨ться молодий. Мати з батьком сидять. Молодi стають перед ними i кланяються. Мати пiднiма╨ в двох руках хлiбину, посипану сiллю, i каже: Дай, Боже, щасливо до©хати. Да╨ молодiй хлiбину, молодий бере деревце, яке стояло перед ними на весiльнiм столi, i вони рушають з хати. Мати посипа╨ ©х i дорогу перед ними зерном i дрiбними грiшми. У воротях розстеляють куль соломи i запалюють. Вони виходять на дорогу через вогонь. Дружки пiднiмають молодiй весiльне плаття. Бояри, ще до виходу молодо©, винесли придане i вклали на вiз. Виносячи придане, бояри, жартуючи, норовлять взяти ще щось: корито, дiжку, але дружки i свашки не дають. Пiдводи чи машини рушають, а дружки лишаються i спiвають: Загрiбай, мати, жар, жар, буде тобi дочки жаль. Укидай у