ду, аби тiльки чогось iз крижиною не трапилось та мама не дiзналась, бо тодi однi╨ю рукою буде хапатись за вiника, а другою за серце. - То я йтиму за тобою понад берегом. - От i добре! - щирить Володимир зуби. Тепер усi страхи тiкають од Миколки, i вiн знову ста╨ молодцем, трохи набакир збива╨ шапку, щоб бути бiльше схожим на брата, i навiть бачить себе на крижинi, бо хiба вiн гiрший за iнших? А Володимир з вербовою палицею в руках уже заходить у нашумовану воду й так придивля╨ться до крижин, мов щось вичиту╨ з них. Ось оця, либонь, замала, ця нiби ма╨ трiщину, а ось ця саме враз. Спираючись обома руками на палицю, вiн злiтав вгору й легко спуска╨ться на крижину, нахиля╨ ©©, ляка╨ться, але одразу ж радi╨ - крижина вирiвню╨ться i солодко озива╨ться у ногах i пiд ногами весняним клекотом. - О! - радiсно вигуку╨ Миколка з берега й жалку╨, що вiн ще маленький. Володимир показу╨ братове кiнчик язика, маха╨ палицею i гордовито огляда╨ прибережжя, що потроху вiдплива╨ й вiдплива╨ вiд цього. - Ти ж, Володю, тримайся берега! - гука╨ Миколка, бiжить за кригою, розсовуючи шапкою i руками червонолiз, що пiдсвiчу╨ його срiбними, з росою котиками. - От нема кому бити шибеника! - чу╨ Миколка огуду па брата, в думцi заперечу╨ ©©, хоче заперечити й словом, але в цей час чоботом чiпля╨ться за кореневище й пада╨ на червонолiз, на срiбнi котики, що й узимку тiшать ©хню тiняву оселю. Коли Миколка зводиться на ноги, вiн уже бачить Володимира не бiля берега, а посеред броду, де крижини труться одна об одну, мов риба в нерест. - Володю! - розпачливо кричить Миколка, скида╨ з голови свого зайця й маха╨ ним. Вiтер пiдiйма╨ вiхтик золотистого чубика - вiн теж кличе Володимира на берег. Та старшенький, мабуть, тепер i не почув Миколчиного голосу, бо ма╨ собi роботу - вiдбива╨ться i вiдбива╨ться вiд осоружних крижин, що так i норовлять пiдбити його. I таки пiдтинають. Миколка цiпенi╨ вiд страху, а Володимир зi сво╨©, вже нахилено©, крижини перескочив на iншу, посковзнувся, упав на колiно, але одразу ж i пiдвiвся. Тепер на берег, ближче до Володимира, збiгаються всi, немов на солонище, махають руками, кричать, радять, як вибратися з халепи. Тiльки Миколка нерухомо сто©ть бiля сво╨© заячо© шапки, що впала до нiг, i не зводить погляду з братика. I раптом сталося щось страшне: якась невидима крижина спiднизу вдарила Володимирову, розколола ©© навпiл, i хлопчак поплавком пiшов у воду, на якiй одразу спливли вербова палиця i заяча шапка. - Утонув! - лячно скрикнув хтось на березi, а Миколка заголосив. Та Володимир не втонув: мiж крижинами показалася голова, а з берега хтось кинувся у воду й крикнув: - Тримайся, Володимире! Тримайся! I хлопчак тримався, вчепившись пальцями в крижину. Вiн кiлька разiв намагався вилiзти на не©, але вона ставала сторч, i Володимир почав захлинатися. - Тримайся, хлопче! - пiдбадьорю╨ його плавець, маневруючи мiж крижинами. - Я тримаюсь... - уже не чуючи пальцiв, насилу вичавлю╨ хлопчак. - Ти ж у ммене козак! - пiдбадьорю╨ його i голосом, i очима Стах Артеменко. Вiн через якусь хвилю вiддира╨ хлопчака вiд криги i серйозно пита╨: - Змок? Оце завжди старшi щось, як Iз кiлочка, зморозять меншим, тому й Володимир так само вiдповiда╨: - Змок, але в чоботи води не набрав. - Ох i брехунець же ти, - посмiха╨ться посинiлими вустами Стах та й гребеться до берега, який тепер став таким принадним i дорогим. Як би це добре було добратись до нього, забiгти в хатину та на пiч i щоб мати нiчогiсiнько не взнала. Та, напевне, пюди геть усе розкажуть ©й, а тодi без голосiння i слiз не обiйдеться. - Ой дядьку Сташе, у вас кров iз обличчя йде. - Це дурна крижина пошкрябала, - захищав плечем вiд крижин дитину. Вони вибираються на берег, до них першим кида╨ться заплаканий Миколка, а вже вiд присiлка, надломлюючись, бiжить Оксана, бiжить, зупиня╨ться i, не витираючи слiз, знову бiжить. I тепер Володимировi не жаль себе, тiльки мами жаль. Ось вона, блiда, постарiла, зупиня╨ться проти них трьох i знову ж, як тiльки дорослi можуть, пита╨ться не голосом, а розпукою: - Живий? Кому ж не видно, що вiн живий? А от питають про таке. Не дочекавшися вiдповiдi, мати охоплю╨ руками, притуля╨ до себе й так тисне, що на ньому живкотить одяг. - Мамо, ви не плачте, бо й я зараз почну плакати, - кривить уста Володимир. - Це мене дядько Стах витягнув, а його крига пошкрябала. - Ой Сташе, - схиля╨ться головою до хлопця, а вiн нiяково пiдтриму╨ ©© руками. - Таки не плач, Оксано. Як обдуримо кашель, то все й минеться. - То не я, то моя доля плаче, - поглянула болем, вдячнiстю й сльозами на Стаха, а сина запитала: - Що б я, шибенику, робила .без тебе? Скажи, що? - Хiба я знаю? - жалiсно вiдповiв Володимир, бо мати завжди знайдуть таке, щоб розжалобити. - Ой, скорiше, скорiше додому! - тернувши пальцями по очах, захапалась Оксана. - I всi зараз же менi на пiч. - А я, мамо, в переляку ©сти захотiв, - шепнув Володимир, щоб задобрити ©©. - Горенько ти мо╨, - трохи розпогодилась мати, поцiлувала його та й побiгла зi сво©ми болями i згадками вiд осоружного броду. Вдома Оксана загнала Стаха й Володимира на простору пiч, кинула ©м бiлизну переодягтися, потiм напо©ла ча╨м з малиною i суницями, нагодувала, вклала спати Миколку та й взялася за мокру одежу. - А ци що в тобе? - здивовано спатала Стаха, розглядаючи так-сяк стягнутий нитками шматок рибальсько© сiтки. - Отаку маю собi нижню сорочку, - посмiхнувся Стах. - Я ©© з бредня пошив. - I для чого вона тобi? - Щоб рибою i нашими бродами пахло менi. - Дива, - повела плечем Оксана, почала прати, а Стах мовчки стежив за вдовою, мовчки смалив скажений самосад та iнодi щось гмукав, одповiдаючи сво©м думкам. - Сташе, не пора спати? - Пiшов мiй сон блукати бродами. А чу╨ш, як ваша хата гучить? - Сухе дерево, то й перехоплю╨ усi вiтри i навiть хвилю з броду. Як там дитя? - пiдiйшла до Володимира, поправила ряднину. - Наче не горить вогнем. - То я горю вогнем, - вихопилось у Стаха. - Справдi? - перелякалась вдова. Стах сумовито посмiхнувся: - Нi, то я вiд цього тютюну, що ти в Гримичiв узяла. Ох f громобiйний. О, чу╨ш, нiби грiм озвався? - То крига у бродi. Веснi╨... Саме щастя послало тебе, - знову страхалась нинiшньо© пригоди. - I як ти, Сташе, не побоявся кинутись у воду? - Треба ж було хлопця рятувати. - Чим я тобi тiльки вiддячу? - Спасибi, Оксаночко. Вдова здригнулась: - Не називай мене так. - Чому? - Тiльки мати i Ярослав отак звали мене. У хатi надовго запала мовчанка. Стах, накурившись, зда╨ться, заснув. Оксана загасила свiтло, лягла бiля Миколки, що посмiхався сво©м снам. I хоч який був тяжкий сьогоднi день, вона швидко, наче у воду, ввiйшла у сон. А коли прокинулась, спочатку злякалась - недалеко вiд не©, притулившись до вiкна, сидiв одягнений Стах. - Ти чого? - сполохано запитала. - Нiчого. Мiсяць став бiля твого вiкна, то дивлюсь, - i глянув на не© отi╨ю безнадi╨ю, в глибинi яко© ча©лись росинки надi©. Вона вiдвела погляд вiд нього i спитала, аби спитати: - Чом не спиш? - Я ж казав: мiй сон пiшов на татарський брiд. Чу╨ш, як дзвонить вiн у сво© дзвони? - Провесна. Як Володимир? - Нi разу не бухикпув. - А серце чогось так болить. Стах похитав розкустраним чубом i сказав чи то вдовi, чи комусь: - А серце й повинно болiти - i за себе, i за когось. Це якщо ти людина, а но кендюх, який тiльки й зна╨ - усе пхати в себе, як отой Магазаник пха╨. - Ой Сташе!.. Я й гадки не мала, що ти такий, - тепер вона в подивi почала шукати його очей, що вже були прихованi тiнями. - Це ти вичитав десь? Стах нiби образився i вже не скоро вiдповiв: - Вичитав, Оксано, у тiй широкiй книзi, яку орю, яку засiваю, жну, та поки що хлiба для себе вдосталь не заробляю. Ще дуже бiднi ми, але чеснi i дiлечком, i серцем, i вами, жiнками. Та й на добранiч, Оксаночко... Тепер вдова вже нiчого не сказала, що вiн знов назвав ©© так. У доброму здивованнi вона й у сон забрала його слова i про серце, яке повинно болiти, i про чеснiсть, забрала й той погляд, що в безнадi© сподiвався чогось... Коли Оксана прокинулася вдруге i шурхнула на лежанку подивитися на сина, Стаха вже не було на печi. Дослухаючись до вiкон, пождала його з двору, а перегодя, напiвроздягнена, занепоко╨на, вийшла па подвiр'я. На ньому не було нiкого, тiльки в небi пробивався iз хмар пiзнiй мiсяць та внизу непоко©вся татарський брiд. Ураз страшна завiя здогадiв, минувшини та сьогодення (i отой вечiр, коли Стах перестрiв ©© в лузi з непочатою водою, i його виказанi слова, й невиказанi болi, i дзвiниця, i вчорашн╨ лихо) увiрвалися в ©© душу. Охоплена жахом, Оксана вскочила в хату, похапцем сяк-так зодяглася, напомацки знайшла в сiнях весло й побiгла до татарського броду. На хвилях i досi перешiптувались, шерехтiли крижини, i кожна iз них несла в далечiнь шматки украденого мiсяця. Оксана одв'язала вiд прикореня човен, зiпхнула на воду й, оминаючи, крижини з украденим одсвiтом, погребла до другого берега. Вiн наполохав ©© пташиними крильми - з-пiд самих нiг з лопотiнням вилетiв самотнiй крижень i, закриваючи мiсяць, шугонув у небо. А може, це не крижень, а душа померлого?.. Забутi, приспанi забобони прокинулись у нiй, i, караючись, вона вже каялась: чом не знайшла хоч сьогоднi для Стаха жiночого слова, посмiшки чи погляду, якого так, певно, очiкував вiн. Хiба тiльки щаслива людина приносить iншiй полегкiсть? Мусить ©© приносити навiть безщасниця. Тiльки як? Хоч отак, як ти, чавлячи болi, приносиш вiдраду сво©м дiтям. Як пiзно, як пiзно вона почала здогадуватись, що таке жiночнiсть. Загпана батогом думок i забобонiв, Оксана увiйшла в село. Бiля крайнiх хат, що хилились у придолинок, вона почула голоси закоханих i злякано зупинилась. Та нi, то в левадi обiзвався голос в'юнкого бурчака, що колись перейняв од людей шепiт кохання i схлип немовляти. Оце ж напевно i ╨ життя: шепiт кохання, схлип немовлят i погойдування землi на срiбних вервечках мiсяця. Тiльки ж чого так перегойду╨ нею? Ой Сташе, Сташе... I негадано, вже дiйшовши до само© дзвiницi, вона почула тихий сумовитий голос, що вхопив ©© за серце й одразу почав одводити вiд нього болi: Свiти, свiти, мiсяцю, Ще й ясна зоря, Просвiти дорiжку Аж на край села, Просвiти дорiжку Аж на край села, Аж до того двору, Де живе вдова. Не до двору, а вiд двору вдови iшов, вiддалявся Стах. От i зник вiн за вербами, за хатами, от i стихла його пiсня, а вдова ма╨ якусь полегкiсть i вже карта╨ себе за дурнi думки. Знесилена, вона хоче присiсти хоч посеред вулицi. Але ж тут ©© хтось може побачити, i вона пiдходить до цвинтарно© огорожi, вiдчиняв хвiртку й зупиня╨ться перед старою дзвiницею, наче перед сво©ми молодими лiтами. I не повiрила спочатку, що були в не© вони, поки вгорi, у дзвонах, не зашеберхали веснянi вiтерцi. Не знати для чого, вона вiдчинила дверi дзвiницi i скрипливими схiдцями почала пiдiйматися до тих вiтерцiв i до тих дзвонiв, що вже багато рокiв озивалися у ©© душi. Знов перед нею в та╨мницю побiгли вибiленi мiсяцем дороги, знову пiдводились угору оброшенi зорями хати i сивiли дому, .Охреснi хутори. I знову в серцi не було спокою. "А як там Володимир? - занепоко©лась i вiдразу втiшила себе навньою мудрiстю: - Дитя спить, а доля його росте". Яка ж то буде у ©© дiтей? Мовчить дзвiниця, мовчать дзвони, мовчить i земля... Вранцi, уже зготувавши снiдання i випровадивши дiтей з хати, Оксана раптом побачила химерну сорочку, пошиту з рибальсько© Iтки, - вона, справдi, пахла рибою i хвилею, а в ©© вiчках заплуiась крихiтка татарського зiлля. Цe ж треба..." - i посмiхнулась вдова Стаховi, i журно похи" головою, та й почала дiставати зi скринi полотно, бо вжо ро треба бiлити його. Оксана дуже любила слати полотна на iному березi недалеко вiд дiвочого броду, отам, де й вона колись iз дiвчатами пускала на воду купальськi вiйки. Гай, гай, коли то було?.. Одягнувшись, нiби по снуванню молодих рокiв, пiшла до дiвочого броду; довкола на лузi грудочками неба блакитнавились проворнi трясогузки, а за вербами i верболозом шарудiла, зойкала i срiбно озивалась крижинами рiчка. Луговиною Оксана дiйшла до живоплоту червонолозу, що веселив котиками очi й руки, глянула на воду й обiмлiла: попереду, не так далеко вiд берега, на крижинi упертим вузликом стояв ©© Миколка. Ще мало йому. вчора було материних слiз! Вона б скрикнула, та побоялась злякати дитину, що, широко розставивши ноженята, мiцно трималась руками за ввiгнаний в крижину шпень. Ось дитя побачило матiр i аж пригнулось, переляк пройшовся по всiй його постатi. - Прав до берега, Миколко, - журно сказала вона. Хлопчак вихопив з криги шпень i почав ним, як веслом, пiдганяти крижину до берега. I де вiн уже навчився так орудувати? Ось крижина, бокуючи, черкнула об берег, трiснула од краю, а Миколка вискочив на луговину i з шпенем в руках похнюплено став перед матiр'ю. Отак i стоять вони мовчки якусь часину. - То що ти скажеш? - нарештi, не гримаючи, не лаючи, болiсно запитала вона. Миколка пiдвiв голову i теж запитав матiр: - А хiба я гiрший за iнших? I сльози впали ©й у душу, вона пiдiйшла до Миколки, охопила його, поцiлувала: - Не гiрший, сину, не гiрший, тiльки ж про матiр подумав би... V Настав лихий рiк. Був сякий∙JH^ такий урожай у цьому лiтi, та й не стало. Коли ж насилу-насилу план було виконано, судовець Прокiп Ступач нагримав на хлiборобiв, що "м'якими культурами" дiло не обiйдеться, i звелiв вивезти все жито i пшеницю, що залишились, на посiв. Правда, з посiвним Ступач перестарався - i жито, i пшеницю привезли на посiв: знайшлась додаткова робота i людям, i державi. Обсiялося село печаллю, та й почало лягати i вставати з журбою. Зажурилася i Оксана: як же ©й перебути з дiтьми? На якi тiльки частки не дробила свiй убогий присiвок, усе виходило на одне: не перезиму╨ вона. I знову лiчила кожен качан кукурудзи, кожен снопик квасолi, кожну макiвку i чманiла вiд тi╨© лiчби, бо не було головного - хлiба. Якби ж знаття, посiяла б торiк житечка на городi, але горе наперед знаку не подав. Тепер дiти мали вiд не© бiльше сумовито© ласки, та менше з'©жi. - Мамо, а чого у нас хлiба нема та й нема? - все допитувався Миколка, що був схожий на золоточубий соняшник. - Бо хлiб 'цього року не вродив, - заспокоювала дитину i рукою, i болючим посмiхом. - Ось я рибки спiймаю, то ми знову юшки наваримо, - обiзвався Володимир. ∙ Але на це Миколка серйозно вiдказав: - Воду скiльки не вари - водою буде. От аби ще окра╨ць хлiба до не©. Вiд цi╨© мови хотiлося заголосити, але мусила стримувати себе, втiшати дiтей та пiдхвалювати то печену картопельку, то кукурудзнник, то нiзчимний борщ. Хоч би цього було вдосталь. А що вони взимку робитимуть? I, страхаючись зими, Оксана рiдше йшла на роботу в колгосп, бiльше пропадала в лiсах, збираючи то кислицi, то гриби, то жолуддя. Якось уже пiсля перших приморозкiв зустрiлася на зрубi з Магазаником. Впасений, вiн поволеньки йшов з рушницею на ситому плечi, а за широким поясом болiсно погойдувався закриу вавлений за╨ць. Достаток i самовдоволення лягли на жорнувате обличчя лiсника, а тлустiсть натоптала дрiмливiстю подвiйнi пружки пiд очима й на ши©. - Кого я бачу на сво╨му господарствi?! - пiдняв рiжками брови, втопив закропленi заячою кров'ю чоботи в перецвiлий вороспяк, i дрiмливiсть зiскочила з повiк. - Отак живо, живо чоловiк i негадано стрiнеться з самим щастям! - загляда╨ в журнi очi вдови. - Говорите несусвiтне, - зневажливо махнула вiльною рукою. - Найдорожче кажу, бо ти й досi менi зоряночкою ся╨ш, - заграв полиск пiд рiдкими вiями лiсника, потiм вiн задумався, покосував на Океании кошик. - Опеньки дозбиру╨ш? - Збираю ж. - Небагато ©х у цьому роцi зародило, небагато, теж врем'я чують! - сказав багатозначно, пройшовся поглядом по пеньках зрубу, на яких зацвiтала гарячим сiрчаним цвiтом поганка. - На першому приморозку вигорiли, а тепер ледь-ледь вiдiйшли. Як тобi живеться? Оксана гiрко всмiхнулася: - Воду ма╨мо, аби ще якийсь житняк до не©, то можна б i жити. - Бiда, - набрав зморшкувате спiвчуття над перенiссям. - Тво© дiтлахи люблять гриби? - Мусять любити. Магазаник заглянув у Океании кошик: - Може б, ти менi юшки з опеньками зварила та зайчатини з часником напряжила? - I махнув правицею в напрямi сво╨© лiсово© оселi. - Оце ж виполошив зайця з молодняка, а до нього треба жiночих рук. - Хiба у вас нема кому поратись? - Таки нема, бо що отi поденщицi, якi роблять у лiсi? То як? - Хай вони й стараються. У зеленкуватих очах лiсника засумували скалки сiрого пiщанику: - Все чогось ма╨ш гордування до мене? Чи так уже я обличчям не вийшов? "Душею не вийшов", - хотiла вiдповiсти, але промовчала. - А я тобi тiльки добра зичу, - саме небо прихилив би до тебе, до твого личка, - i пiдняв руки вгору, та не вловив ними небо, а тiльки нитку бабиного лiта. - Ох, не вiриться, дядьку, що ви такий доброзичливець. Магазаник нахмарився, пальцями перечавив бабине лiто. - Коли вже той "дядько" щезне з твого язика? Для мене гвiй дядько гiрше за дiдька. Хочеш, я покажу мiсцину, де е бiлi гриби? - Бiлi? Пiсля того, як уже земля паморозилась? - не повiрила Оксана. - Таки пiсля приморозкiв виткнулися, правда, покорченi, покрученi, немов грiшники, але бiлi. У дубняку щось зашелестiло. Оксана здригнулась, а лiсник засмiявся: - Нe бiйся. То мiй виводок свшютп на жолуддi та гниличках випаса╨ться. Як нагнав його з подвiр'я пiсля першого грому, то оце тiльки зараз iз прибутком об'явився. Тепер пару кабанцiв треба вкинути на загодування, - вiн повiв головою на сво╨ невидиме за деревами дворище. - Люблю оту йору, коли в обiйстi пахне морозець, житня солома, смалятина, а в хатi - узвар та кутя. Тодi, зда╨ться, i час зупиня╨ться. Зi зрубу вони ввiйшли в лiс i сполохали Магазаникiв табун; рябi поросята й пiдсвинки так кинулись урозтiч, що аж в очах заряботiло, а старi занепоко╨но втупились маленькими очицями в господаря. - Кцьов-кцьов-кцьов! - покликав ©х Магазаник, i велика ведмедиста льоха пiзнала його, зарохкала. Лiсник пiдiйшов до не©, пальцями почухав за вухами, а потiм чоботом поторгав обвислий мiшок черева й здивовано заговорив сам до себе: - Отако©! Знову з приплодом.. Це прямо не свиня, а кролиха - пороситься й пороситься, та все рябими рукавичками. Хоч i дурна в не© голова, але живiт розумний, - спокiй i господарське вдоволення стояли на виду Магазаника. I спокiйно бiля його нiг порохкувала свиня, струшуючи блохи на чоботи господаря. - А тепер ходiмо до бiлих грибiв. Дорогою Магазаник крадькома випасав очi на обличчi Оксани i зрiдка, наче ненароком, торкався то ©© плеча, то руки. Господи, i де тiльки береться помiж грiшними така прижурена краса, яку й з богами можна поруч поставити? Магазаник на мить засумував, зупинився на галявинцi. - Ось тут я передучора знайшов з десяток бiлих грибiв, - показав на горбкувате мiсце, навколо якого скупчились молодi, вже пiдкучерявленi осiнню дуби. - Подивися гарненько пiд листом, - та й, погойдуючи закривавленого зайця, пiшов до сво╨© господи. А через якусь часину повернувся зодягнений у свiжий одяг, напiвжартома вклонився вдовi: - Зваж, Оксано, на всi мо© прохання i зазови: зайди хоч на якусь хвильку до мо╨© лiсово© пустки. - Нащо це? - спохмурнiла удова. - Нащо? Бо велику, та недосяжну маю приязнь до тебе, - сказав щиросерде. - I хочу таку гостю диким веприком почастувати. Не обезсудь мене й мiй харч, нiчого такого мудрого не зготував, лигоминок також не маю, та ковбаскою з вепрятини можу хоч кого здивувати: я ©© на молодому черешневому гiллi смажив - пахне так, що за пiвверсти почу╨ш. - Аж за пiвверсти? - здивувалась Оксана, а самiй так захотiлося ©сти. - Не менше, - облесно глянув па вдову Магазаиик. - То й ходiм потихеньку. I таки вблагав жiнку зайти в приземкувату, з грубими вiконницями оселю - у нiй жив дух старого сала, злежаного одягу, сушених груш, жолуддя, сирiвцю, дьогтю i давнiх книг, якими була забита черевата, з червоного дерева шафа. - Книжками чи шафою iнтересу╨шся? - перехопив ©© погляд Магазаник i заграв вiями. - Книги тут рiзнi, i романи, i про старожитностi, i навiть про коханок французьких королiв, а шафа панська, аж з червоного та рожевого дерева, бачиш, як гарно вилиску╨? - Лiсник повiсив на кiлок шомполiвку, перехрестив ©©, потiм засвiтив саморобну свiчку, прилiпив до рiжка столу, багатозначно глянув на Оксану: ось бачиш, що перед тво╨ю красою навiть вдень палю святий вiск, - i вже тодi проворно метнувся до мисника, до печi, до закомiрка. "Чорт iз свiчечкою", - згадала Оксана, як по-вуличному звали Магазаника, пiдiйшла до свiчi, загасила хиткий вогник, що добирався до втиснутого бджолиного крила. - Це ж для чого? - аж скрикнув лiсник. - Негоже воску плакати вдень. Магазаник несхвальне покрутив головою, зiтхнув i якийсь час мовчки снував по хатi, споряджаючи старий, теж панський, стiл. Незабаром на ньому з'явилися рожева, з прорiстю почеревина, брунатне кiльце свiжо© ковбаси, макiтра з неоковирними варениками, щiльник, що стiкав медом, капуста з чорнушкою, горохвяники з тертим часником i пляшка нестерпучо©. - От i ма╨мо сякий-такий передобiдок. Горохвяниками я тебе не порадую: вони такi, що й грiм не розiб'╨, бо не господиня лiпила ©х. - I хоч не хотiв, а згадав оте зеленооччя, в якому тiсно було полум'ю i чаду любощiв. - А от ковбасу з вепрятини можна i в столицю везти. Готувалась на черешневих гiлках. Покуштуй! - Лiсник руками розломив кiльце й присунув до Оксани полумисок. Ковбаска, справдi, була на славу, та пахла не так гiлками, як мигдалевим цвiтом черешнi, i танула в ротi. Магазаник, i сяк, i так припрошуючи Оксану, таки домiгся, щоб вона випила чарку, не за нього, а за дiтей. А сам випив i за дiтей, i за Оксану, i за ©© красу, i за те, щоб ми грому не боялись, бо тепер усе може бути. Уже й зараз, восени, фунт хлiба кошту╨ три карбованцi, а зима ж i недозимок великий мають рот. Ця мова вибила сльозу в удови, i лiсник забiдкався бiля не©, подав свiжий рушник для очей, а себе назвав дурнем, та й знов узявся за частування. Коли Оксана сказала, що ©й пора додому, й пiдвелася з-за столу, Магазаник черпаком руки бережно осадив ©© звуглiле плече: - Посидь iще якусь часинку, ощаслив мо╨ покуття i господу. - Вам i так те щастя саме добро плужить. - Добро таки в мене плужиться, та щастя бродить стороною, - стишив голос лiсник, придивляючись до ©© очей, бiля яких нестатки вже намили першi зморшки. - Ось ти бачиш, як менi ведеться, а я добре знаю тво© вдовинi ужитки, на них у цьому роцi нiяк не виживеш. То виходь за мене... як не з любовi, так з бiди. А потiм, дивись, звикнеш, а може, й любов прокинеться, - вона ж нерозгадана. Про це i в книгах мудрi голови пишуть, - i тицьнув тлустим пальцем на панську шафу. Дрож пройшла по всьому тiлi вдови. - Не кажiть менi, дядьку, про любов. Сутiнок i жалi обгорнули обличчя лiсника. - А чого менi тепер не говорити про любов, коли далi вже буде пiзно, бо лiта беруть сво╨... - Хiба ж i я, i люди не знають, яка у вас була любов до сво╨© жiнки? - Так то ж до не©, а це до тебе! Та й рiзнi часи по-рiзному цiнують любов. Тодi я придивлявся до десятин, тепер - до краси. Зрештою, подумай про дiтей! Як ти проживеш на бiлому свiтi? - Як уже буде. - Не занапасти свою красу, бо, може, я твоя доля! Вдоза вгнiвилася: - Не бути вам мо╨ю долею! Та Магазаник не зважив нi на ©© слова, нi на погляд, вiн лiвою рукою спiднизу пiдхопив Окса.нину, вдарив по нiй, мов на торгу, правою: - Подумай, гарненько подумай i скажи сво╨ останн╨ слово. - Це ж не ярмарок, дядьку, де говорять останн╨ слово, - Оксана рвучко вивiльнила руку, а в очах i мiжбрiв'© з'явилась затятiсть. - Невже я тобi такий бридкий? - Я цього не казала. Бувайте здоровi. - Отаку ма╨ш до мене поневагу? - Думайте собi, що хочете. I тодi лихi зморшки розсiкли чоло лiсника, а скособочений вид вичавив пiт i злобу: - Дурна й нерозумна ти ╨си! Чого замiсть того, щоб мати натуральнi житейськi радощi, сама над собою ставиш хрест? Для кого й для чого бережеш сво╨ личко i все? I королеви так не берегли себе! Кому, зрештою, це потрiбно? Гляди, щоб пiзнiше, з усi╨ю сво╨ю святiстю, не стала мо╨ю полюбовницею... Оксана спочатку оторопiла, а потiм лiсник побачив у ©© поширiних очах двi блискавки. - Хай, спiдничнику, гробова дошка буде тво╨ю полюбовницею! - Вона ще побачила, як жорнувате обличчя лiсника витягнулось у диню, стало мертвотним, i рвучко гайнула з оселi - в сонне рохкання свиней, у сонне зiтхання глечикiв, що вигрiвались iiа кiлках, у соннi клаптi сонця, що стiкали з дерев на загиджене дворище. Тут справдi зупинився чи вмирав час. Магазаник не вибiг за нею, бо й вiн отетерiв, розгублено стоячи посеред хати: i звiдки в не© така затятiсть? I як з ©© уст можуть зiрватися такi шаленi слова? Ох цi жiнки! Всi вони пiшли вiд конотопсько© вiдьми. Вiн притулився до вiкна. Та з дворища в лiс мела не рiдня конотопсько© вiдьми, а розгнiвана краса, не помiчаючи, як з ©© кошика розсипались опеньки. "Розсипай, розсипай; А що ти взимку ©стимеш?.." Гнiв швидко, як охопив, так i осипався, а прийшли гiркi жалi за отим недосяжним, що жило поруч, i сторонилось, i боялось його. Невже так i не зазна╨ вiн того розкошування, яке да╨ чоловiковi справжня краса? Невже замiсть святостi кохання вiн матиме лише грiховнi любощi? Падав i не падав перший снiг, курилась i не курилась земля, пiдбиваючись пiд розкошлану димчасту куделю осiннього вечора. I зараз дальнi дерева теж здавалися шматками осiннього вечорового неба. У татарському бродi по-дитячому причмокувала хвиля i смоктала берег. Це нагадало вдовi, як бiля ©© грудей лежали дiти. Вона випросталась на кладцi i з болем вiдчула, що поменшали ©© перса - недо©дання робило сво╨. А хтось же по©да╨ ковбаску, засмажену на черешневих гiлочках. Викинь з голови цей непотрiб. Ось дiтей треба якоюсь затiркою нагодувати. Як вона тiльки перезиму╨? Де подiти, де прикопати цi гадки й гiркоту та самотнiсть, що вселились у душу? В тяжких думках вона поклала на кiнцi коромисла випране шмаття, зручнiше вмостила коромисло на плече i, погойдуючись, пiшла до хати, а навздогiн ©й по-дитячому схлипувала й смоктала берег осiння хвиля. Почувши ©© кроки, дiти посхоплювалися з долiвки i вже несуть матерi сво╨ немудре запитання: - Мамо, що ми будемо вечеряти? I вона мусить посмiхнутися ©м, покласти руки на йоржистi, чорний i золотистий, чубики. - Щось-таки будем. - А що саме? Крупник? - Нi, козацький кулiш. - Козацький? - диву╨ться Миколка, бо звичайний вiн зна╨. - Який же це? - Iз димом i шкварками. - Iз шкварками i димом?! А де ви сала взяли? - Тiтка Марина принесла. Оце добре! - зрадiв Миколка. - - Тiтка Марина колола кабапа? - Нi, вона за сво╨ малювання заробила. - А я в тiтки Марини бачив па стiпi з двору мальованi квiти. Як живi стоять, - згадав Володимир. - I для чого вони ©й восени? - Щоб нагадували лiто, коли все родить, - зiтхнула Оксана. Вже доварювався кулiш i шкварчала засмачка, уже дiти нетерпляче вигравали дерев'яними ложками по мисцi, як вона почула на подвiр'© чи©сь кроки, потiм клямцнула клямка, друга, i в хату, пригинаючись од ношi, ввiйшов Стах Артемепко. Вiн через плече скинув па долiвку мiшок, i вiд нього вiйнуло духом вiтряка й лiта. Натрудженою рукою Стах витер спiтнiле обличчя, нiяково повiв очима на Оксану: - Вечiр добрий. Чи приймете, чи проженете приймака? Це "приймака" налякало вдову й обiзвалося тi╨ю тривожною нiччю, коли бозна-що приверзлося ©й i вона кинулась шукати його, як, може, й тепер вiн шука╨ ©©. Жiночим передчуттям розумiла, що Стах уболiва╨ за нею. Ранiше Оксана не боялась його, а от пiсля тi╨© ночi почала боятись i себе, i його. Володимир одразу ж пiдбiг до свого рятiвника, по-дорослому поздоровкався, запросив сiсти й дiстав з мисника четверту ложку. - Зараз ми, дядю Сташе, будемо козацький кулiш ©сти. Як ви на це? - Я не знаю, як на це ваша мама? - з надi╨ю покосував на Оксану, що паленiла чи вiд огню в печi, чи вiд пекла в головi. Вопа вiдчувала недоказане, але вiдповiла нiби спокiйно: - Мати, як дiти. Кулешу вистачить, а за хлiб пробачайте, бо не те що муки, навiть обметицi нема. Стах кивнув на свiй клунок: - Може, Оксано, якогось коржа спечеш? Ось принiс вам борошна. - Як це принiс?! - аж скрикнула i з рогачем у руках обернулась до Стаха. - Отак i принiс, думаючи про... тво©х дiтей, про свого хрещеника, - пригорнув його, а дитя й притулилось до чоловiка, аж Миколцi заздрiсно стало. - Що ти, Сташс, вигадав? - докором i журбою дивилась па парубка. - Хiба ма╨ш засiк цi╨© муки? - Нi, це, вважай, майже вся. Ще на один замiс залишив собi. - То як же так можна? - Можна, Оксано, - сказав твердо, пiдвiвся з-за столу, щоб очi говорили з очима. - Я, може, хоч трохи зарятую вас цим борошном. - А як же сам? - Подамся на Кавказ, там, кажуть, i робота ╨, там i неврожаю ве було. - Дядю Сташо, нe ©дьте нiкуди, оставайтеся з нами, - попрохав Володимир. - Ми з вами взимку будемо рибу ловити. Оставайтесь, дядю. - От хто мене жалу╨, - дрогнув голос у парубка, дрогнули й уста. Вiн усiм сво©м смутком поглянув на Оксану, мовчки питав ©© слова i боявся його, боялась його й Оксана, бо нащо це? Похиливши голову, вже не прислухалась до печi, а тiльки до юги тих рокiв, що збiгли, як весняна вода, - здоганяй - не здоженеш. - Мамо, скажiть ви, щоб дядько Стах залишився з нами, - попросив Володимир. Вдова сумно пiдвела голову. Парубок, темнiючи, вже без надi© шукав ©© очей, ©© суду i якось наослiп пiдiйшов до не©. Оксана рукою витерла чи мiжбрiв'я, чи вi©, глянула на Стаха. - Кажи, Оксано, - мовив не шерхлими устами, а поглядом. - Нащо? - нiмотно спитала вона. - Бо не можу без тебе. - Хiба час говорити про це? - сказала з жалем до нього, з жалем до себе, та, окрiм жалю, ще й суд стояв у душi. - А може, кращого вже не буде... Кажи, Оксано... Все ще вагаючись i чманiючи вiд думок, вона тихо-тихо прошепотiла: - Що ж, коли хочеш, залишайся. На мо© дiти, на мо© злиднi, на мо© лiта. Тiльки нiколи не суди мене... I Стах не повiрив собi: невже Оксана буде його? Потiм вiн хотiв сказати ©й сво© найкращi слова, та не мiг, бо i на не©, i на нього дивилися притихлi дiти, що теж вiдчули щось незвичне. I Стах тiльки прошепотiв: - Оксано... Оксанко... Оксаночко... Це не порадувало, а ножем полоснуло вдову: нащо вiн повернув ©й слова Ярослава? I застигла вона, мов у снi, помiж двома вечорами - давнiм Ярославовим i сьогоднiшнiм. - Мамо, а козацький кулiш збiга╨, - одiрвав ©© од згадок Миколка. Оксана кинулась до печi, рогачем виставила горщик, а Стах у недовiрi й вiрi ще чекав ©© погляду. Вона глянула з-пiд вiй на нього так, як вiн ждав довгi роки. Вiдчувала, що йому потрiбний такий погляд, то хай i ма╨. А яке сум'яття було в ©© душi - це тiльки вдови можуть знати. Пiзнього вечора, коли поснули дiти i до хати почав доходити подих татарського броду, Стах невмiло пригорнув ©©, пiдвiв до вiкна, що насочилося мiсячною дрiмотою. - Яка ти гарна, Оксаночко. I з яко© ти зiрницi зiйшла: з вечiрньо© чи ранково©? - Не сподiвалася, що менi ще хтось скаже таке, - зажурилась вона. - Я тобi таке говоритиму все життя. - Чи ж багато його залишилося нам? - Ти про що? - Хiба сам но зна╨ш? - похнюпилась вона, потiм пiдiйшла до дiтей, поправила па них рядпа, якi сама випряла, виткала i вибiлила па блакитнiй веснянiй водi. Чого тiльки не вмiють робити ©© руки, а цього року вони сталi© непотрiбними. Стах знову пригорнув ©©, а вона не так з любовi, як з жалю поклала йому голову на груди й тихо мовила: - I сама не знаю, як воно вийшло... - То мо© усi роки вблагали тебе. Як я мучився, думаючи про тебе... Якось напровеснi прилетiв до мо╨© шпакiвнi самотнiй шпак та й почав i спiвом, i посвистом, i помахом крил кликати собi пару. А ©© нема та й нема. Так, повiр, у спiвi птицi забринiли сльози. - А далi що? - Десь тижнiв два тужив птах, як людина, i дочекався сво╨© пари скорiше людини i тодi на радощах заспiвав солов'╨м. - Справдi так було? - Справдi. - Так ти думав... про мо©х дiтей? - Увесь час думав i про тебе, i про тво©х дiтей... Оксаночко, в тебе нема╨ яко©сь чарки, бо я ж не знав, що таке свято випаде? - ╙ тiльки торiшнiй вишняк. Уточити? - Вточи. Вона засвiтила свiтло, пiшла в комiрчину, принесла пляшку з вишняком, поставила полив'янi чарки, на яких спiвали мальованi пiвнi. - От закусити нема чим. - Сьогоднi й так обiйдеться. Стах налив чарки, погасив свiтло. - Нащо це? - При мiсяцi краще. За тебе, Оксаночко, за нас, за наших дiтей i за нашого ╨диного свiдка - мiсяць. Ти любиш його? - Дуже. - А я тебе. - Ой, криводушний. - Не криводушний, а завидющий. - Кому ж ти завиду╨ш? - Тепер сам собi, - вiн доторкнувся до не© устами i почув, як ©© уста пахли вишняком i материнкою... Напровеснi до Оксанино© оселi невблаганно прийшов тяжкий переднiвок. Оксапа ще якось трималася, та дiти зовсiм охляли i вже мали в очах не синiй цвiт, а сiрий туман. Висох i Стах, але, як мiг, утiшав усiх i просив протриматись до первоцвiту, до щавлю, до липового лi/сту, а там i рапi©н чоргшпн достигне - пiп зпас п лiсi таку черешню, на якiй прямо вiночками ростуть ягоди, та солодкiсолодкi. От до паш Мнi;олка буде розкошувати. - А ви мопс пiдсадите на ту черешню? - жалiсно кривився Миколка. - Аякже! Хiба менi пе при╨мно з таким козаком гайнути в лiс?.. I на всохлому повосковiлому виду "козака" прокидалося життя. - То гайнемо? - Авжеж! Л зараз я пiду па рiчку: може, й вона щось подару╨ нам. Якось витрусивши з ятерiв кiлька линiв, Стах поклав ©х у торбу i подався в лiси до Магазаника, який хитро, крадькома i тiльки "надiйним", що вмiють тримати язик за зубами, продавав зерно i печений хлiб. За пуд жита чи пшеницi вiн брав по двiстi п'ятдесят карбованцiв, за фунт хлiба - шiсть. Хата лiсника була зачинена зсередини. Стах постукав раз i вдруге. Тодi з друго© половини хтось обережненько вийшов у сiни, обс'рожненько запитав: - Хто там? - Це я, Стьопочко, - пiзнав сина Магазаника. - Чого вам? - Прийшов хлiб купити. - Де в нас той хлiб? - нiби здивувався Стьопочка. - Ви чули дзвiн, та пе зна╨те, де вiн. - Так люди ж казали... - Яких лишепь кошелiв не наплетуть люди. Та й на цьому будьте здоровi. - Пустi© його, це Стах, - обiзвався з глибини оселi сам Магазаник. I тодi Стьопочка загуркотiв дерев'яним засувом, задзвенiв ланцюгом, брязнув защiпкою, просунув з дверей пiдкучерявлену, мов кущ перекотиполя, голову й пильно оглянув покупця спочатку настороженим, а далi хитреньким, чижикуватим поглядом. - Заходьте, коли прийшли, - i знову завовтузився бiля засова i ланцюга. - От i приймак прибився до нас! - насмiшкою зустрiв Стаха Магазаник. Вiн сидiв за великим дубовим столом, на якому парував свiжоспечений хлiб i стояли тальковi ваги та миска з водою; недалеко вiд столу, мов очеретини, гнулися двi висохлi жiнки. Магазаник вмочив нiж у воду, рiзонув по хлiбинi й з парою кинув половину на шальку. - П'ятнадцять карбованцiв, рiвно, як в доь тецi! - Ох, - зiтхнула жiнка, вийняла з пазухи вузликом зав'язану хустинку й почала вив'язувати з не© грошi. А Магазаник тим часом безсоромно заглядав ©й у вирiз пазухи. Жiнка взяла свiй хлiб, понюхала, вiдщипнула скоринку. - Смачний? - запитав Магазаник. - Уже й не знаю який, бо вiдвикла... - I сльози заблищали на чорних пiдлинялих вiях. - От цього й не треба, - заспокiйливо сказав лiсник. - Уже недалеко й до нового хлiба. Так гарно цього року перезимували жито й пшениця. Жiнка рукою обiрвала сльози. - Коли б дочекатись новини, коли б дочекатись... - А ти, приймаче, як живеш? - вгатив очi в Стаха i, не чекаючи вiдповiдi, стишив голос: - Чого до мене прийшов? - Принiс вам рибку, линину, навзамiн. - Линину? Ану покажи! - пожвавiшало обличчя Магазаника. Вiн обома руками полiз до торби, повиймав ще живих линкiв, полюбувався ними, та потiм якась iнша думка майнула по його виду, i вiн почав насочуватись зловтiхою. - Рибки я в тебе, Сташе, не вiзьму. - Чому ж? - Чому? - помовчав Магазаник. - Зна╨ш, як люди кажуть: грушка - минушка, сливка - слинка, риба - вода, хлiб - усьому голова. Цього року грiх за дармовину - за рибу значить - давати хлiб. Мав би ти грошi, вiдпустив би тобi скiльки треба. Бачиш, який свiженький, нiздрюватий, нi тобi закальця, нi остючка. - От кому б менжувати при старому режимi, - не витримав Стах та й пiшов з хати. - Я тобi ще згадаю менжування при старому режимi. А бовкнеш лишн╨ слово, то й Оксани не побачиш, - засичав позаду Магазаник. Насторожений Стьопочка аж заграв м'язами, одразу розчинив сiнешнi дверi, потiм накинув па них ланцюг i сухо грюкнув засувом. Млiсть i весняна п'янкiсть лiсу дурманили Стаха. Десь iз гли-бини дiброви обiзвалось знайоме: тьоп-тьоп, тьоп-тьоп. Що ж воно таке? Чоловiк пройшов кiлька крокiв i побачив, як з просвердлених берiз по жолобах накрапав у дерев'янi вiдра перший, ще сизуватий сiк. Це колись його мати заправляла березовий сiк сушеними яблуками, на них вiн набирався шуму та моцi й ставав ласощами для дiтвори. Де тi лiта й де той хрест, що стояв над маминою могилою?.. Вже й вiн мiг би сподiватися на свою дитину, аби не такий рiк. Хоч би врятувати Оксану i дiтей. Але чим вiн може ©х зарятувати? - Тьоп-тьоп, тьоп-тьоп, - заспокiйливо говорив сiк, i Стаховi знову згадалися тi роки, коли мама старалась йому то на сорочечку, то на чобiтки; хотiлося застогнати вiд болiстi сво╨©, вiд слабостi сво╨©. Чоловiк напився i соку i згадок та й, похитуючись, пiшов мiж деревами. Заходило сонце, заходило комусь до завтрашнього ранку, комусь - назавжди. Уже в курних вiд туману i вiдпару сутiнках Стах дiйшов до окрайку лiсу, що обривався перед вогким хрестом дорiг. Десь далеко забурчали машини. Вони йшли попiд лiсом, а потiм, на цьому рiжку, де вiн сто©ть, напевне, повернуть у лiс. Що ж везуть вони? I раптом ще не видимi машини повiяли йому не бензином, не тенлом моторiв, а нiжним хмелем зерна. Через хвилину вiн знав, що везуть не якесь зерно, а тiльки ячмiнь. I вже не здивувався, коли на першiй i другiй машинi побачив тугi мiшки. Машини дiйшли до розпутища, стишили бiг, повернули у лiс. Мов блискавка, щось прорiзало, обпекло болючий мозок. Як не можна iнакше, то хай буде так. Скрадаючись, вiн дiйшов до крайнього перед узбiччям дубадовговiка, врiс у нього. Ось двi машини до©хали до перехрестя i теж стишили хiд, повертаючи в лiс. I тодi Стах вчепився руками за борт останньо©, вилiз на мiшки i припав до них. Трохи призвича©вшись до страху, до руху, до посвисту темряви, вiн розв'язав один мiшок, засунув руку i навпомацки вiдчув, що це ячмiнь. Стах нахилив мiшок до сво╨© торбини, i в не© зашелестiло зерно, посипалось його перше злодiйство, перша безвихiдь, засипаючи непроцанi лини. Аби вiн продав ©х Магазанику, то цього б не було, то цього б не було, то цього б не було... Думка, немов спутана, товклась i товклась на одному мiсцi, а ще ж треба зав'язати мiшок, щоб не розсипалось зерно, ще треба виплигнути з машини. З мiшка вiн одiбрав стiльки, що нiхто й не помiтить, нiхто но помiтить, нiхто не помiтить... Спочатку треба було б викинути торбу, а потiм викинутись самому. Але вiн побоявся, що в темрявi може не знайти торбини, i, притискуючи ©© до себе, скочив па узбiччя, скочив невдало, упав, ударився обличчям в корiння, що вибилося з-пiд землi, й почув, як з щоки пiшла кров. Стах безтямно пiдклав пiд не© торбину, а потiм злякався: це ж кро