упачу, котрий забув, що минули часи колiнкування. Що ж у тобi, Ступаче? Ложка пiдлостi, ложка догiдливостi й вiдро шанолюбства! Так невже ця сумiш ма╨ нести комусь загибель? Завiя думок. Темна завiя думок. Данило борсався в нiй i виборсатися не мiг, вiн iшов iз нею, iз болями i скалками холоднечi й остраху. А над ним, на блакитнiй оболонi неба, висяював мiсяць i срiбними вервечками пiдтягував до себе й погойдував обезлюднiлу землю та ©© тiнi, погойдував, як i тодi, коли Данило, падаючи вiд утоми, повертався з матiр'ю додому. Тодi мiсяць сiдав на плече матерi, де погойдувався серп, тодi руки матерi вiяли доспiлим житом i материнкою, а на ©© устах лежав удовиний смуток. - Утомилась дитина? Ось ми зараз додому прийдемо, вечерю зготу╨мо... - На хвилину повернувся до свого дитинства, до материно© руки, побачив ©© плече, на яке сiдав мiсяць, почув ©© пiсню, в якiй жив собi журавель та журавка... Неждано за соняшниками, де стояв ячмiнь, Данило почув шаржакання коси, i це пе порадувало - сполохало його. А вiн так любив косовицю й косарiв. Коли бачив бiлий косарський ключ, йому завжди здавалося: вiн виходив iз лона само© iсторi©. Данило зупинився, прислухався. Хто ж це такий нетерплячий першим вийшов жнивувати? Берегом пiднявся до соняшникiв, що назбирували в золотi полумиски мiсячний сон, стежиною вийшов до ячменю i поперед себе побачив високу постать косаря, який широко й гарно вiв ручку. Ячмiнь спалахував на грабках i гас на покосi, спалахував мiсяцем i бриль косаря. Данило усе вiддав би, щоб тiльки стати таким косарем, вести свiй широкий покiс собi на втiху, людям на добро. Та, виходить, i цього простого щастя вiн не може мати. А косар неквапно, упевнено дiйшов до гiн, пiдкинув грабки, вмостив ©х на плече й пiшов бiля покосу назад. Та це ж Лаврiн Гримич. Данило межником пiшов йому назустрiч. - Не спиться, Лаврiне Ярославовичу? - запитав косаря, а сам пильно оглянув його: чи зна╨, що сталося з ним? Нi, зда╨ться, навiть рисочка не здригнулась на виду чоловiка. - Я нiколи спокiйно не сплю нi перед сiнокосом, нi перед жнивуванням, - i косар нiяково посмiхнувся. - Мене тодi мiсяць хвилю╨, наче вагiтну жiнку. Природа! Який гарний ма╨мо ячмiнь цього року. - Гарний, - з болем подивився, як попереду з ячмiнного вуса скапувало й скапувало мiсячне марево. - Дайте менi грабки. - Хочете покосити? - здивувався Лаврiп. - Нащо це вам... уночi? - Пройду хоч один покiс. Правда, я такого широкого, як ви, не займу. - Кожен ма╨ свiй покiс - один у руках, а другий у душi, - Лаврiн зняв з плеча грабки, вiддав головi. Данило пiдiйшов до соняшникiв, обернувся, вони сво©ми оброiпеними решетами зачепили його плечi, й чоловiковi на якусь мить при╨мно стало пiд цi╨ю шершавою вагою лiта. От i увiйшла коса в ячмiнь, вiн зашипiв, неначе його пiдпалили знизу, i з колиски грабкiв постелився на стерню. I знову прийшла якась полегкiсть, а ©© придовбнила гiрка думка: невже це мiй останнiй укiс? - Рiвно ведете, наче пiд шнур, - похвалив Лаврiн i зiтхнув. Чого ще тобi зiтхати, чоловiче? Я на тво╨му мiсцi землi не чув би пiд собою. Як ми не вмi╨мо цiнувати простих радощiв життя до першого грому, до першого нещастя. Данило дiйшов до дороги, i тодi Лаврiн узяв з його рук грабки. - Чого ви? Я ще пройду ручку. Косар заперечливо повiв головою. - Не треба, Даниле Максимовичу. - Чому? - Вам пора йти. - Куди? Лаврiн журно глянув на нього: - У свiт. А свiт не без добрих людей. Не вони, а тiльки дрiбний Ступач замахнувся сво╨ю косою на вас. То йдiть. Через якийсь час, надiйсь, усе перемелеться, тодi ми й накосимося, i наоремося, i насi╨мось у свою волю. А зараз вам треба йти... "Чи це йому таке говорять, чи це тiльки сон?" - Якою ж дорогою iти? - Непримiтною. До сьогоднi ви йшли дуже примiтною дорогою, i не всi радiли з цього, злобний та ледачий не порадi╨ працею роботящого. Бережiть себе, бо ви ой як потрiбнi людям, - Лаврiн вийняв з кишенi кисета з тютюном. - Вiзьмiть на дорогу. - Я ж не курю. - Бiда навчить. Вiн узяв кисета, охопив руками косаря, а той злегка стиснув його могутнiми руками: - Iдiть, бо хтось, може, теж не спить, шукаючи вас. Щасти вам. - Яке вже там "щастя". - Що ж, i щастя не бува╨ без чи╨©сь заздростi. Iдiть. - Зараз побреду. А вас попрошу заглянути до мо╨© хати, ключ на призьбi пiд дощечкою лежить, далi вiдчините скриню i в прискринку знайдете грошi; заносiть ©х вдовi Пастушенко. Хай моя копiйка ©© дрiбним дiтям пособить. То й бувайте здоровi. I Данило, втопивши руку в ячмiнь, самотньо побрiв низькодолом до того гиблого шматка землi, над яким висiли клаптi туману, а позаду ще довго чув шаржаканпя коси: косар робi©в сво╨. На журавлинiй оболонi Данило зупинився, тоскно оглянувся навсебiч. Куди ж вiн вiдходить?.. Нi, то вiд нього вiдходило лiто, вiдходила дрiмота колоса, вiдходила доля. Наздоганяй - не здоженеш, i все одно треба йти... Колись, у дитинствi, вiн знав, що край землi сто©ть золота брама, а за нею сходить сонце. А де ж тепер його брама i що сто©ть за нею? Напевне, усе лихе, окрiм сонця. Зсутулившись, вiн потягнув за собою приторблену тiнь, i, зда╨ться, навiть вона зараз мала вагу. Позаду почувся приглушений скрик. Данило сполохано озирнувся. До нього нерiвне, як лугова чайка, бiгла якась жiнка. Ось вона зупинилась бiля самотньо© верби, благальне пiдняла руки - i на них, i в широкi рукави сорочки почали натiкати тiнi чи небо. Хто б це? Невже Оксана? Так воно i б. З простягнутими руками Оксана добiгла до нього, схлипуючи, впала йому на груди, обдала розплетеними зi сну косами. - Данилку, братику, за що ж тебе? За що посиротили нас?.. - I такi жалi, i така вiковiчна туга матерiв була в ©© голосi, що в нього затремтiли повiки. - Не плач, сестро, не треба. - Це не я, це моя доля плаче, - сказала давнiми словами. - Як же менi без тебе у свiтi, - i оглянулась на свiт, що мовчки пiдiймав трави, розхилював колос, тремтiв мiсячним смутком i озивався скрипом деркача. - Дiтей, Оксаночко, доглядай та хоч iнколи згадуй мене. Iди. - Вiн тричi поцiлував сестру, одiрвав ©© од себе i швидко пiшов до болота. Коли оглянувся, Оксана ще стояла па журавлинiй оболонi, притримуючи рукою серце. Де оболонь переходила в болото, йому в вiчi впала трилиста вахта, ота добра рослина, що i лiку╨ людину, i попереджа╨: не йди далi, бо вже починаються небезпечнi мiсця. Оцi небезпечнi мiсця вiйнули на нього важким духом баговиння, жабурникiв i того зiлля, яке чаклунки збирають для трути. Пiд ногами почала м'яко вгинатися прогнила земля, яка невiдь-що ховала пiд собою i для чогось смертельнi продухи затягувала безневинними незабудками. Вдень цi вiкна можна обiйти, а як уночi"' в облудному свiтлi мiсяця? Повертай, чоловiче, поки не пiзно, назад. Але до кого, до чого? Що ти лишив за собою?.. Свою працю, сво╨ лiто, свiй колос, але вони мовчазнi, не можуть захистити тебе, та ще тодi, коли й люди мовчать. Нi, назад вороття нема╨. Болото, немов живе, хапало його за ноги, зяовiсно чмокало, трiскалось, а далi почало хрипiти, наче в його глибинi прокинулись голоси затягнутих ним людей. Страх поповз по спинi Данила. Здавалося ж, знав, як перейти це гибле мiсце, та ба - збився поночi. Ще такого бракувало йому. I чи вирветься вiн з цього передсмертного хрипiння, чи заляшиться в ньому навiки, отак як i не було на свiтi людини? Дурманний сiк, дурманнi трави навколо, дурманi думи в тобi. А треба жити, треба ж якось жити! Не тiльки ж для себе, вiн ще й для когось потрiбний. А може, й непотрiбний з сьогоднiшньо© ночi? Яку чаклунську силу ма╨ папiрець, коли на нього ляже бездушна рука... Розриваючи болото, грузнучи i вириваючись з нього, Данило вже вибива╨ться iз сил, страх i отупiння охоплюють його. I раптом замiсть передсмертного хрипiння тванi вiн чу╨ попереду чисте переливчасте срiбло пташиного голосу... Так це ж озвалася досвiтня журавлина сурма! "Був собi журавель та журавка..." От i йди до них, бо ж обережнi птахи хоч i живуть у болотах, але гнiзда мостять на сухому. I, оживаючи, Данило пiшов на той журавлиний голос, що, мов доля, озвався до нього i замовк. Ось попереду затемнiли кущi вiльхи, вiн добився до них, а за ними темно зблиснуло плесо чорно©, важко© води. Тепер можна й зiтхнути: тут не таке гибле мiсце. Вiн добира╨ться до води, яка нацiлилась на нього списами частухи i стрiлолисту, полоха╨ пару лисух, що ногами й крилами б'ють плесо й довго не можуть вiдiрватись од нього. Виходить, i тут ╨ життя. Але де той журавель, що рятував його? I чим вiддячити тобi, добра птице нашого дитинства?.. У чорнiй водi Данило обмився, вимив чоботи, стоячи перепочив i пiшов понад берегом. Вiн напав на ледь примiтний слiд, що петляв болотом. Тепер легше було йти: хоч i грузнув, але драговина вже не озивалася голосами тих, що залишилися тут. Ось i верби натуманились, i несподiвано за ними вiн побачив злиганих волiв, на розкiшних пiвмiсяцях ©хнiх рогiв кришилося мiсячне промiння, а в косих очах стояв спокiй степу чи давнини. I цей спокiй ножами полосонув середину Данила. За болотом якийсь чарiвник одразу змiнив землю - хвилясте рiдхопив ©© вгору, ближче до мiсяця, i вона од тi╨© радостi кинула К золотий танець чубатi соняшники, а за соняшниками заяснiло фиве жито, i пшениця, i овес, f ячмiнь, i замигтiли бiлими та фiалковими вогниками картопля i все те, що живе для людини i чим iкиве людина. Святковими iшвами, закинутими путiвцями, напiвзабутими стежинами вiн дiйшов до Копайгородка, що нiколи не був городком, а тiльки звичайним селом, яке згадувалося ще в лiтописах тринадцятого вiку i входило до складу загадково© Болоховсько© землi. Уже зовсiм поблiд мiсяць i зорi, коли вiн поза городами добрався до химерних ворiтець сво╨© тiтки: вони впиралися не в дерев'яний стовп, а в з'©дений камiнь пласколицьо© половецько© баби, що стояла колись на горбкуватому загонцю Гордi╨нкiв. Вiки тiнявились на довгастих очних западинах, на обвислих грудях нерозгадано© камени, якiй вклонялися половцi-кипчаки. Де тi половцi, перед якими тремтiли навiть печенiги, де ©хня дика сила, де ©хня жага руйнувань? Все це перетлiло, згнило в землi. А на землi пiсля них залишився тiльки вiдгомiн творiння - оцей загадковий камiнь з пласкими обличчями i пласкими неприкритими персами. Ось i подвiр'я тiтки Марини. З-за дровiтнi Данило глянув на хату й оторопiв - прямо iз бiло© стiни до нього потягнулися гарячi сопяшпики. Якесь чортовиппя?.. Чи це в нього тьмариться розум? Боячись себе, ще ступив крок, другий до стiни i, нарештi, збагнув: це ж мальованi соняшники виходили з стiни, щоб дотягнутися до живих. От яке диво можуть зробити руки його рiдно© тiтки. Як тiльки вона прийме його? I добиватись чи не добиватись до не©, щоб не накликати лихо на цю добру оселю, яка зiбрала кольори з усi╨© землi? Та куди ж йому подiтись тепер, коли вже скоро й днiти почне? Данило нерiшуче постояв пiд захистом мальованих соняшникiв, нерiшуче постукав у вiкно i, сам злякавшись стуку, зирнув на вулицю. У хатi застугонiли кроки, як йому колись давно-давно стугонiли материнi кроки, потiм засвiтилося свiтло i до вiкна припало стурбоване обличчя тiтки:. - Хто там? - Це я, Данило. - Ой Данилку! Я зараз! - Тiтка вiдхилилась од вiкна, заметушилась по хатi, видно, шукаючи одяг, потiм пiдбiгла до дверей, загрюкала засувом i впала в обiйми Давила. В ©© ще звужених сном очах було стiльки щиро© радостi, що захотiлося припасти до не© обважнiлою головою, як колись, дитиною, припадав до матерi: - Який же ти молодець, що надумався провiдати свою тiтку! Ходiмо ж до хати! Вiн переступив порiг i увiйшов у настiй молодих папiровок, свiжого хлiба i свiжих фарб. На стiнi недалеко вiд покуття в рамках з втемнiло© осики красувався тiтчин малюнок: на лiсовiй галявинi гiнко, по-лелечи пiдвелася копичка сiна, а неподалiк од не© на сiножатi з косою i граблями стояли журавель i журавка. Древлянський на©вний свiт зворушливо дивився на людину вiщими очима птиць i споко╨м лiта. "Був собi журавель та журавка..." - Сiдай, Данилку. Я зараз постiль приберу, скупорощу снiданок, - веретеном закрутилася тiтка. - А може, не треба, - сiв у знемозi на лаву. - Чого ж цс по треба? Хiба я гостю не рада? - Марина, несучи посмiшку пiд вiями, пiдiйшла до Данила, та вiдразу стривожилась: - Ти чогось таким марним став? Чи не занедужав, бува? - Нi, - Данило пiдiйшов до свiтла й загасив його. - Це нащо? - Щоб не накликати на вас лихо. - Що ж сталось, Данилку?! - скрикнула жiнка й тривожно повела тонким станом. - Оце ж, тiточко, i я вскочив у халепу: хочуть мене заарештувати. - Тебе?! - зойкнула, не повiрила жiнка. - Не жартуй так страшно. Невже це правда? - Як чу╨те. От i пiшов я зi свого села, сам не знаючи куди. - Добре зробив, що до мене прибився. Тiльки ж чим я тобi пособлю? - Вона безпорадно припала головою до його грудей. - Не треба, тiтко Марино, не треба, - торка╨ться рукою ©© обличчя, ©© кiс, що пахнуть лiтом i сном. Жiнка вiдхилилась, глянула на нього: - Що ж ми, Данилку, будемо робити? Я ж збиралася восени на тво╨му весiллi погуляти, а бач, якого дочекалась весiлляМирослава ж зна╨? - А вже, либонь, знав. Погана звiстка не лежить. - Це б тiльки жити, тiльки тiшитись вам. - Коли можна, я день-два перебуду у вас? - Хоч i рiк. Удень сидiтимеш у клунi, там уже сiно ╨, а вночi тут. Це ж ти навiть малюнкiв не побачиш. За них менi Ки©в премiю дав. Ой, що я, дурна, кажу. Хiба тепер до цього?.. Вже благословлялося на свiт, коли вiн перебрався до старо© клунi, вилiз на засторонок, де його чекала немудра постеля - дво╨ ряден i подушка. Цей день отягнувся йому за рiк. I що тiльки не передумалось, i що не згадалось, а рятунку не було i сну не було. Вiн довго 'дивився, як на бантинi вгодований павук ткав павутину, як зблискував хрестом з прогнилого срiбла; потiм на другому засторонку, де лежала торiшня солома, почув тихеньке попискування i неголосне квоктання курки. I знову попискування, i знову квоктання, З цiкавостi добрався до засторонка й у кутку його побачив занековону квочку, бiля не╨ не вмило жовтими грудочками подиймались i падали вогкi, щойно вилупленi курчата. В намистинах ©хнiх очей ще не було жодно© тривоги. А ось понад самим током ворухнулась земля i хвилястою смугою почала пiдiйматися: якийсь невiдомий орач спiднизу вiв свою борозну, а землю пiдводив угору. Данило до краю проорано© борозенки приклав руку, i невидимий орач боляче дряпнув ©©: не заважай працювати. Or i маеиi урок навiть од крота. Повернувшись на свiй засторонок, Данило побачив, що з-пiд подушки вибився рiжок яко©сь книжки. Це були укра©нськi думи. Вiн розгорнув ©х i з жадобою, як, зда╨ться, нiколи, припав до трагедiйного й геро©чного слова, до трагедiйно© й геро©чно© iсторi©, i вона почала тамувати його болi бiльшими болями й го©ти його надламану гiлку духу. Вiн бачив далеке кили©мське поле, i козака Голоту в бою, i ту годину, коли з блакитного вечора ви©жджав червоний козак Терентiй. Ой поле кили©мське! Бодай же ти лiто й зиму зеленiло, Як ти мене при нещасливiй годппi сподобило! Дай же, боже, щоб козаки пили та гуляли, Хорошi мислi маля I неприятеля пiд нозi топтали. Слава не вмре, не поляже Од нинi до вiка, Даруй, боже, на многi лiта! Уже надвечiр'ям заблакитнавився день, уже й сизi тiнi шугнули в клуню, за селом пiшло рiзноголосе ревище корiв, а вулицi повiяло пилом, луками й молоком, коли дверцята клунi вiдчинила й одразу ж зачинила тiтка Марина. - Данилку, як ти там? - аж чути, що б'╨ться тривога не тiльки в словi, а й у сетщi жiнки. - Вчу думи, може, колись знадобиться, - навiть сяку-таку посмiшку вибив устами. - Цю книжку менi теж у столицi подарували. А а_ тобi ©сти принесла: першу молоду картоплю з_ укропом. Ти любив ©© колись, i твiй батько любив, - метнулась до закутка, звiдти винесла дiжечку, фартухом обтерла ©©, поставила на току, перевернула догори двом, вместила на днище горня, що здiмало пару, глечик в холодним кисляком, хлiб i огiрки - просту селянську вечерю, яка нагадала йому тi лiта, коли ще_ жону його тато й мама. - Може, разе" повечеря╨мо? 7 - Та нi, - зiтхнула жiнка, вийняла а його чуба стеблину сiна, а коли Даию©о- почав вечерятiг, скорбно пiдперла рукою щоку. Отак i його маги в турботву годину стояла бiля нього. Крiзь щiлини заглянуло мiсячне промiння, воно ще бiльше пiдвело тiнi жiночого смутку, i Данило не знав, що йому сказати, як подякувати цiй добрiй душi, для яко© завжди чи╨сь гере було ©© горем. - Спасибi, тiточко. - Нема за що, - знову зiтхнула. - А тобi, Данилку, десь треба безпечнiшого мiсця шукати. Вiн нiмо поглянув на жiнку. - Це ж нещодавно, як iз пекла, придимiв недоламок - Стьопочка Магазаник - i никав навколо хати, i в хату поткнувся, за гебе питався. А потiм навiть у хлiв заглянув - там дверi були вiдчиненi. Я й спитала: - Може, й у клуню хватить совiстi влiзти? Блимнув вiн очима, наче вовк, пробурмотiв про такий час i вообче та й повiявся кудись. От i випадав тобi знову дорога. Тiтка Марина притулилась до його плеча. Данило почув ©© трепет, ©© бiль. - Не треба, тiточко, - поцiлував жiнку, кклонився ©й. - Я зараз i пiду. - Ще рано. Хай споночi╨. Я тобi ще торбинку принесу: там хлiб, шматок сала, рушник... Хай нiхто не збира╨ так рiдних у дорогу, як збираю я тебе, - провела пальцем по вiях, пригнулась i, наче тiнь, вийшла iз клунi. I знову нiч тривоги, i полиново© гiркостi, i невiдомостi. Обережно тiтчиним садочком вiн виходить до тороднiх ворiтець i оторопiло зупиня╨ться: йому здалося, що раптом почала оживати половецька баба. Марево? Нi, насправдi ворухнулась стара камена, роздво©лась, i вiд не© вiддiлилась принишкла якась постать. - Стьопочка?! - несамохiть вирвалось у Данила. - Еге ж, вiн! - зловтiшно озвався Стьопочка, потiм сквапливо гайнув од половецько© камени до стежки, стиснув уважистi Кулаки. - Так-от, громадянине Бондаренку, ви не хотiли менi нi написати, нi пiдписати характеристику. А зараз я вам напишу свою характеристику! - радiсно злий, переможно став насупроти Данила. - А хiба ти досi не писав ва мене сво©х характеристик-до- иосiв? - Писав! Самохiть i завчасно писавi I вiрно робив, бо це мiй актив! Тiльки не здумайте тiкати, бо я криком пiдiйму на йоги всю вулицю i дело. - Або сам, негiднику, злетиш iз нiг! - розлютився i з усi╨© 'JptoOl вгатив кулак у Стьопочку, той похитнувся, пригнувсь, i пiд i 'рудй, пiд дихання вдарив Данила, та зiд другого удару впав долiлиць на огудиння, застогнав. Данило нахилився над ним. - Не бийте... Я бiльше не буду, - куцьорблячись, Стьопочка охопив руками голову, а Даннло поглянув на свiй кулак. Цс ж уперше вiн бив людину... А може, нелюда? За великим ясеновим столом, теж, як усе в оселi, змайстрованим Лаврiном, журно сидiла сiм'я. Нi тобi пересмiхiв близнят, нi задерикуватостi Ярини, нi насмiшки чи командування Олени. Тiльки й мови - шелест огню у печi та шепiт очеретiв i хвилi iз броду. "Давно так смуток не ступав по нашiй хатi. От i ма╨м не снiдання, а поминки, - зiтхнув Лаврiн i знову ж повернувся до ночi, коли прощався з Данилом. - Де вiн тепер шмату╨ душу?" Чоловiк перший поклав ложку, пiдвiвся i застиг, прислухаючись: на подвiр'© загупали чи©сь кроки. Чи© ж? У сусiдiв нема тако© нетерплячки в ногах. I от негадано, вносячи в хату свiжi торбинки галiфе, рвучко входить Ступач. Кого-кого, а такого гостя нiхто не сподiвався. Десятеро очей пiдвелося па нього, i хоч би тобi одне слово. Ступач скида╨ картуза, шанобливо кладе його на долоню i насмiшкувато нацiлю╨ться на господаря, що чогось мiниться на виду: чи не страх заповза╨ в нього? - Не помiщав? - Поки нi, - понуро каже Лаврiн. Воно б треба запросити гостя до столу, але хай його рогатi в казани просять. - Дядьку Лаврiне, ви, кажуть, уночi бачили Бондаренка? - Бачив, - ще бiльше хмарнi╨ господар. - Куди вiн тiкав? - уже почина╨ в душi гнiватись Ступач, бо навiть сiсти не запросили його. - Не тiкав, а йшов собi. - Але куди йшов? - грiзнiша╨ Ступач, i йоржi його брiв вискакують на чоло. На це Роман i Василь одразу пiдводяться з лави. - Куди вiн прямував, я вам потiм скажу, - господар вийшов з-за столу i твердо став насупроти Ступача, високий, золотавий, мов соняшник. - Коли ж це потiм?! - нетерпеливиться прибульцю. Лаврiн скида╨ на нього погляд, в якому ширя╨ не страх, а затятiсть чи щось iнше. - Ось послухайте. Ви, навiть не поздоровкавшись, уже задали менi три питання. Задам i я вам хоч одне. - Задавайте, - зверхньо примружився Ступач: що йому може сказати цей повiльний, як минулий вiк, дядько? Про сiно-солому? - От ви вчилися по школах, по iнститутах, сушили голову над книгами та науками, а чи хоч раз колись подумали: як i для чого живете на свiтi? - Це що?! - ошелешено скрикнув Ступач. Вiн побачив друге обличчя Лаврiна, на якому вже металися презирство i гнiв. - Що це?! - Питання, i тiльки одне. Як не хочете вiдповiдати, то я вам скажу. За всi сво© роки ви не стали нi орачем, нi сiячем у полi, нi порадником у хатi. Чого ж ви отак хватопеком кинулися щербити нашу силу й життя? Чи у вас вiд злоби розум вилисiв? - Мовчи! - вигукнув Ступач, стиснув кулаки. - А може, ти помовчиш передi мною, бо я тебе, нечестивцю, хлiбом, а не цвинтарною землею годую. - Тату! - скрикнули близнята, що теж не пiзнавали свого спокiйного батька, i стали бiля нього, ладнi змолотити на снiп Ступача. Лаврiн зирнув на них, втихомирив ©х порухом руки. - Еге ж, сини, я таки ваш тато. А спитайте цього: чи вiн може зватися батьком для сво©х дiтей? Ступач хотiв щось сказати, але захлинувся недоказаним i рвонув до порога. - Думати треба, - навздогiн йому вже тихо сказав Лапрiп. Бо що воно i служба, i вченiсть, i всi лiта без гарно© мислi й дiлечка?.. Наче з полум'я, вискочив Ступач на подвiр'я, розполохав курей i качок, а гуси, витягнувши ши©, засичали i посунули на нього. Ще, дивись, гусак, який чогось ма╨ лебедину, з вiночком голову, i довбоне тебе на радiсть дебелому фурману, що за ворiтьми пiдпира╨ спиною бричку. - Гиля, гиля, клятi! - млинку╨ руками чоловiк, а ноги скорiше виносить на вулицю. - Ху! - Жарко? - весело кривить писок круглолиций стiжкуватий машталiр Лаврик, який завжди решету╨ пiд вiями пересмiх зi сльозою. - Жени! - Алюр три хрести? - пирха╨ вiзник i зарання рукою лiзе до очей. - Ще менi щось дуже розумне бовкни! - Мовчу - води не сколочу, - стуля╨ неслухнянi варги, яким так хочеться повеселитись, погуляти по просторому виду. Лаврик викида╨ на бричку свою вагу, трусить вiжками, i лисавi конi, розбризкуючи росу з кучерявого споришу, трюхикають на середину вулицi. - Ох i гарно ж тут! А берег аж спiва╨ човнами. Подамося бродом? - Поганяй на пором, - сурмониться Ступач, не знаючи, як бути з Гримичем: чи якось прищемити його, чи махнути рукою на все. За сво©ми думками вiн i не почув, що позаду закували пiдкови. Лаврик лiньки скалиться ira сонце, поверта╨ конi па перехрестя i враз, зiщулившись, наполохано оберта╨ться до Ступая: - Пригинайте голову! - Чого ти? - Пригинайте скорiш! Враз над головами Ступача i Лаврика зметнулось, перелетiло щось темне i важке. Якийсь навiжоний вершник перестрибнув через бричку i, збиваючи куряву, гайнув уперед. - Чи не бiсiв парубок?! - i злякано, i захоплено вирвалось у Лаврика. - Як святий Юрiй летить! - Хто це? - оторопiло запитав Ступач. - Та Роман Гримич. Бачте, йому не вистачило дороги, то вiн навпростець майнув через нас. А ось брат його культурненько! омина╨ нашу каруцу, - i фурман так почина╨ реготати, що сльози одразу зволожують його очi, вi© i всi зморшки на щоках. А Ступач тiльки тепер приклав руку до голови. Василь догнав Романа вже в полях. I одразу напосiвся на нього: - _Ти очманiв, чи змалiв, чи твiй баняк догори дном перовернувся?! Роман щиросердно розсмiявся, притримав коня, що зразу ж почав грати пiд ним. - Чого ти, брате, так заговорив зi мною, наче ми вже й не рiдня - _Вiн ще й пита╨! А коли б кiнь зачепив копитом голову Ступача. - То, може б, тодi в нiй всi клепки вакурат стали на сво╨ мiсце, - безтурботно вiдказав Роман i запишався: - А славно ж я перескочив через бричку i той гамуз, який сидiв у нiй? - Тiльки що будем мати за цi перескоки? - зажурився Василь. - Та нiчого не будем мати. Як Ступачевi захочеться позиватися зi мною, то скажу: зноровився кiнь. Хай позива╨ться з ним... - Сьогоднi ми жниварi, а ким будемо завтра через тво© вибрики? - похитав головою Василь. - Думати треба все-таки головою, а не копитом. - Покинь, брате, свою лементацiю, бо вiд не© i деиь скисне. А вам ще стiльки дiлечка треба переробити! - Роман пустив коня риссю, ще ft мкурникав пiсеньку про ту Гандзю иилу, що купервасом брови накрасила... XX Стьопочка Магазаник не дув i же сушив мiзки круговертю життя - на його далекi сторiнки не долiтав навiть оком, а до близьких прицiлювався з ╨диною думкою: що вiд них можна ввiрвати собi. I вривав i з лiсу, i з поля, i з саду, навiть з любовi, бо i в нiй без ворохобництва не обiйдешся. До чого ж тепер довiрливi пiшли дiвчата! Нафасонишся увечерi, пiдкрутиш цвяхом чи веретеном чуба - i чешеш на куток, де мiсяць вибiлю╨ дiвочi коси; надзиглю╨шся бiля яко©, шепнеш се, те в одне, в друге вухо, позiтха╨ш, скажеш, що вона найкраща в свiтi, та й прибивайся тихцем до верби чи в садочок, i знову ж не мовчи - вихай язиком, як помелом, але рукам попервах волi не давай, бо обпечешся. Найголовнiше в залицяннi - це втовкмачити чорнявiй чи бiлявiй, що вона найкраща вся або очима чи нiжками i що ти без не© сохнеш, як трава на сонцi. А решту вже довершить нiчка-звiдниця та хмiль поцiлункiв. Отак Стьопочка i входив у любощi, а з них вищулювався зайцем, найбiльше боячись дiвочих слiз. Де вони тiльки беруться в них? Правда, i Стьопочку було охопило справжн╨ сум'яття чи любов - це коли вiн зустрiвся з Мирославою. Зустрiвся - й отетерiв. Не однiй брехав, що вона найкраща, а ця була така гарна, що ©й i правду лячно було сказати. Де й на яяих харчах виросло це дивовиння? I хто з ним наважиться вийти ввечерi пiд мiсячну нiч, i хто його зумiв вкоськати? Таки правду каже тато: гарне личко - серцю неспокiй. Позiтхав тодi Стьопочка день, позiтхав i другий, а на третiй подався до татарського броду, щоб зустрiтися з Мирославою.. I зустрiвся, i, мов старець, скинув картуза перед ©© красою, потiм навiть доплентався до подвiр'я Гримичiв, що згори скапувало росою з черешень, а знизу дихало матiолою. Тут вiн зiтхнув, як ве раз це робив вечорами, i розгублено заграв млинками вiй. - Чого ви, Степане Семеновичу, зiтха╨те, мов останн╨ спекли? - засмiялась Мирослава. ╞© смiх пiдбадьорив Стьопочку: хiба вона не з такого самого тiста, що й iншi дiвчата? Хiба i ©й не кортить помлiти в чи©хось обiймах? Вiн знову зiтхнув i, надавши обличчю того, що зветься подобою правди, зажурено сказав: - От вiрте, Мирославе Григорiвно, чи не вiрте, а ви найкраща в свiтi. Але дiвчина не посмiхнулася, не глянула на нього, а в'©дливо вiдрiзала: - Ви, Степане Семеновичу, багатьом дiвчатам отак задурювали голови? - Нi, нiкому! - вигукнув Стьопочка. - ©й-бо, правду кажу, що ви найкращi. - Iдiть додому, проспiться, а завтра у вас змiниться думка. До побачення! - Мирослава стрiпонула снопом волосся й вiдчинила хвiртку. Стьопочка в розпачi заволав: - Мирославе Григорiвно, я цiлу нiч простою тут, коли ви ще не побудете зi мною. - Так уже робив один дурень, - безжалiсно вiдрiзала дiвчина. - Хто ж це? - Мефiстофель. Чули про такого? - Нi... В нашому селi такого не було. - То почитайте. Для залицяльникiв вашого типу це може згодитися, - i швиденько пiшла до хати. Стьопочка сперся на ворота, не знаючи, що йому робити: вистоювати нiч на чужому подвiр'© чи йти вечеряти, бо любощi любощами, а ©сти треба. В цей час iз поля надiйшла Олена Петрiвна, здивувалась i потiм нiби зрадiла: - От спасибi, Стьопочко, що ти прийшов пiдпирати нашi ворота, бо мiй сушиголова нiяк не знайде часу облагодитись. - О, це ви?! - розгубився невдатний залицяльник, а вi© його запрацювали, наче в них прокинувся вiтер. - О, це я! Не впiзнав? - I аж в боки взялася. - Чи ти, може, Мирославу Григорiвну виманю╨ш сво©ми баранячими пачiсками? Тодi шкода твого часу i крутежу. - Якi ви, тiтко, злоязичнi, - напиндючився Стьопочка i пiшов вiд тих необлагоджених ворiт, якi, здавалося, також скрипiли насмiшкою. Пiсля того вiн ще кiлька разiв, наче ненароком, перестрiвав Мирославу, та не мав радостi вiд того й подався на зальоти до Катрi Лебеденко, а та одразу й повiрила його лукавому слову. I навiть голублячи смаглолицю Катрю, вицiловуючи ©© вогкi несмiливi уста, вiн не раз замiсть ©© обличчя бачив iнше. Отак i минали його вечори: пригортав одну чи другу, а думав про Мирославу й глухо злостився на те зiлля, що зветься дiвчатами, i на Данила Бондаренка, який замакiтрив голову агрономшi. I от сьогоднi вранцi ©здовий з лiсництва привозить ©м хлiб i новину про Бондаренка. Нарештi сталося! - Це правда, дядьку Дмитре? - А чого б менi брехати? - насупився ©здовий. Стьопочка па радощах спочатку ошелешено дивиться на ©здового, а бачить Мирославу, далi, посмiхаючись, запрошу╨ чоловiка до оселi й дiста╨ з мисника якусь з'©жу та пляшку слив'яш:п. Збагнувши, чого радi╨ Стьопочка, дядько Дмитро одверта╨ться од столу i йде з хати. - Чого ж ви, дядьку? - диву╨ться Стьопочка. - Хоч одну чарку перехилiть. - Не треба менi тво╨© трути, - сердито вiдповiда╨ ©здовий i щось неприязно бурмоче про тих гидюкiв, якi тiльки знають одне: згризати когось. Але Стьопочка не зверта╨ уваги на те бурмотiння; радiсть i тривога схрещуються в ньому то як два мечi, то як два променi, а на них висвiтлю╨ться Мирослава. Тепер, коли бiда постукала i в тво╨ вiкно, не будеш гордувати, тепер Стьопочка етапе на твiй порiг, як саме щастя. Парубок насамперед кида╨ться до дзеркала i сяк, i так вдивля╨ться в себе, залиша╨ться задоволений i собою, i сво©ми пачiсками, якi вчора нацвяховував до Марi© Шляхово©. Теж менi щастячко вербове: вiдразу почала докоряти Катрею Лебеденко... А куди ж зник ©хнiй голова? Тiльки в сво©х десь перехову╨ться! Ось так воно й виходить: коли хтось високо злетить, то неодмiпно низько сяде. Головне в життi - триматися середини, а як припече, можна й трохи податися на лiву сторону, не забуваючи, що ╨ й права. Був би Стьопочка головою колгоспу, вiн би все согласував i поволеньки просувався вперед. Поволеньки! Вiн поперед батька в пекло не полiзе. Стьопочка не якийсь плошак! Отак розмiрковуючи, вiн проворненько мете до скринi, змережено© залiзним кованим квiтом, жужмом вийма╨ свiй залежаний одяг, не знаючи, чим найкраще принадити Мирославу. Ось цей з iскрою пiджак вiн вимiняв на переднiвку в якогось антилiгента за двадцять фунтiв жита. Антилiгент хотiв двадцять п'ять, та мусив поступитися. Тепер вiн i не глянув би на Стьопочку... Ет, знайшов про що згадувати. Стьопочка мало не влазить у дзеркальце, врiзане в ляду, та вже бачить у ньому не так себе, як Мирославу. Агроном при тобi - це теж непогано! От що тiльки вдягнути до не© i як хитромудро говорити iз нею? Тато увесь час в'©да╨ться, що вже пора пiти по розум до голови, а не зна╨: як перейде Стьопочка на сво╨ господарювання та буде при карбованцi, тодi й розум вродить. Стьопочка ще покаже себе, i вообче. I поки вiн роздуму╨ над цим, до хати заходить батько. Побачивши розкиданий по скринi й лiжку одяг, вiн спочатку супиться, бо любить у всьому порядок, та, щось прикинувши, розпогоджу╨ться, почина╨ хитрувато посмiхатися. Старий гриб одразу зметикував, що й до чого, але Стьопочцi нiчого не каже. Вирядившись у найкраще, сип зашурхотiв одежинкою, обернувся до батька: - Як менi? - Знизу широко, вгорi вузько, а сiдницi тiсно. - Внизу так i повинно бути - мода! А чули про Бондаренка? - Авжеж. - I що скажете? - Не знаю, чи вiн ворог державi, а менi таки був ворогом. Як вiн тодi пiдкосив нас у скитку! Давав уже йому й десять, i п'ятнадцять, i двадцять тисяч давав, але такий дурень, видать, i на мiльйони не поласився б. - Справжнiсiнький дурень! От i йди тепер до грому. I негадапо почув од батька: - Не кляни його так тяжко. - Це ж чого?! - Бо нiхто не зна╨, де його грiм ночу╨. - I це правда, - погодився Стьопочка, труснув жовтими пачiсками. "Вони в тебе такi гарнi, як весною рапс, коли цвiте", - лебедiла йому Катря. Як це, зда╨ться, давно було, хоча скiльки того часу минуло? От що тепер йому скаже Мирослава i з якого боку пiд ступитися до не©? Чи напасти попервах на Данила, який увiв ©© в оману, чи пiдкотитися iз спiвчуттям? Та на мiсцi буде виднiше. - Я пiшов, тату, - зачинив скриню, а ключi поклав до кишенi. - Iди з богом, коли напала кортячка женитись, тiльки не дуже барися, бо в нас роботи до само© суботи. - Аби тiльки до суботи, - хмикнуло чадо. - Ось хто менi характеристику дасть? Я вже думав ударити чолом Бабенку. - Не поклоняйся постолу, коли можна вклонитися чоботу. - Якщо вийде по-тво╨му, скажеш Мирославi, що в нас доволi ╨ картоплi, бо дуже вона марна, нiяк не може вiдiйти пiсля наук, - i засмiявся, а потiм посмутнiв: навряд чи виклепавться щось у чада, бо до голови його не прив'язав бог розуму. З лiсiв Стьопочка вийшов у просторiнь притихлих полiв, у безмiр'я похиленого колоса, що чека╨ не дочека╨ться женцiв i косарiв. Опереджагочи ©х, над нивами зависла гаряча пiвденна суховiйнiсть, сушачи стебло й колос. "Ох i гарний та чистий хлiб навколо! - здивувався Стьопочка, котрий не дуже придивлявся до колгоспних нив. - Це теж частка Бондаренка. Який лишень тепер ти сам матимеш хлiб?!" - подумав зi злiстю й одразу ж прояснiв: поперед нього мiж пшеницями тихо йшла Мирослава. Справдi, вона була топоитка, мов горстка матiрки, бо ;к мота╨ться в тих полях од зорi ii до зорi, а потiм ще й над книжками чманi╨. Стьопочка наздогнав дiвчину, вопа обернулась па його кроки, i на обличчi ©© вiн побачив печаль стспопо© юги, що висушу╨ стебло, зорiю чи й душу. I навiть пролазлиному Стьопочцi стало нс по собi сiд тi╨© печалi, що черкнула його, i uauin, у Стьопочья iюгадано прокинулося спiвчуття. Bin скипун картуза, вклонився Мирославi. - Чого тобi, Стьопочко? - зiтханням i журбою запитала вопа. - У мепс, Мирославе Григорiвно, аж душа заболiла, коли я почуп про таке... - У тебе i душа заболiла? - перепитала неживим голосом, а сама вдивлялась в степи, мов щось вичитувала в них. - Еге ж, Мирославе Григорiвно, дуже заболiла, бо я знаю, що тепер може бути. - Що ж тепер може бути? - мерзлякувато повела утлими плечима, на яких гойднулася хвиля мiсячного волосся. - Як що?! - здивувався Стьопочка. - Хiба ж ви нiчого це прикидали собi в головi? - Нi, не прикидала. - Так от, зараз почнуться шепоти, розмови, а потiм що й оргвисновки будуть. Матимете пам'ятного. Це я достеменно знаю. - Оргвисновки? Якi? - Менi по хочеться про це казати. - Тодi не кажи, - Мирослава обернулася i, погойдуючи етап i погойдуючи коси, пiшла у жита, що одразу зiмкнулися за пою. Стьопочка обiгнав дiвчину, став насупроти не©. - Не втiкайте, Мирославе Григорiвно, бо вже, певпо, нiкуди пе втечете вiд сво╨© долi. - I вiд оргвисновкiв? - хоч трохи щось iкивого, в'©дливого пробилося ©й в голосi. - Це вже як поведетеся. Скажете одразу, що вирвали його з серця, то, може, й минеться. - Ти, Стьопочко, сказав би так? - Неодмiнно! - аж скрикпув Стьопочка. - А як жо iнакше, коли вiн ворог! Юга в очах Мирослави стала темнiшою: - Виходить, вiн ворог, а ти друг? Стьопочка вiдчув у голосi Мирослави зневагу до себе i вiдрiзав: - Не виходить, а вже вийшло! Ви, певне, за переживаннями ще не все зважили на вазi. - Дай менi, Стьопочко, спокiй. Важ, коли ма╨ш що важити па сво©й вагiвiпiцi, тiльки не лiзь iз нею в чиюсь душу. - Я, Мирославе Григорiвно, шануючи вас, люблячи вас! - Навiть люблячи? - гiрко здригнулись двi риски навколо пересохлих уст. "От у Катерний вуста завжди вогкi". - А таки люблячi©! - заквапився Стi.опочка. - Я люблю що з того дпя, як уперше побачив вас. Пам'ята╨те вечiр, коли зустрiвся з вами? Ви тодi пасмiшочкою нагнали мене, та все одпо я нiколи вас не забував! - I Катерину Лсбедонко, i Марiю Шляхову тож нiколи не забував? - Так то ж не любощi, а флiрт! - скрикнув Стьопочка. - От щоб повiрили менi, я й прийшов у цю важку годину до вас: тiльки одно слово - i я одружусь, вiзьму на себе всю оту неславу i наругу, що може пiти за вами. От бачите! Як ви па це╨? Мирослава вiдповiла не йому, а житам: - Як ти можеш говорити таке, коли я люблю його? - I що з того? Ця любов накине па вас чорпу тiнь, поговiр i обчикрижить молодi лiта, а моя - захистить вас. - Коли б ти, Стьопочко, знав чи хоча б догадувався, що таке любов, - не грiшив би криводушним словом, - та й пiшла помiж колосками, зiщулена, болюча, але неприступна. Стьопочка розгнiвався, стиснув кулаки, знову забiг наперед: - Ще подумайте, Мирославе Григорiвно! Подумайте, поки не пiзно! - Думати нiколи не пiзно, навiть перед смертю. - Хай вiн думав перед сво╨ю смертю, а ви станьте перед сво©м весiллям! - Геть, негiднику! - не скрикнула, а так прошепотiла Мирослава, що парубок поточився од не©. - Я негiдник?! - У Стьопочки зсудомилось обличчя, а в розрiджену синьку очей вступила блiдавiсть. - Тодi як назвати того, хто захища╨ ворога?.. Ви ще, певне, тiшите себе тим, що вiн утiк вiд закону. Так не втече од мене! - Що ти, мерзенний, хочеш робити? - застогнала Мирослава. - Зараз я кинусь перетрушувати його рiдню й сусiдiв - i таки витрушу вашу любов, коли не скажете менi свого останнього слова. - Дочека╨шся й ти свого останнього слова, - i, мало не стусонувши Стьопочку, дiвчина швидко пiшла помiж хлiбiв. Стьопочка довго дивився ©й услiд, розмiрковуючи, що, може, це й на краще, бо ти не будеш ломити ©© норов, а вона поверне все на свiй триб. Таке мiзерненьке, непоказне вагою, а скiльки характеру! I водночас бiль смоктав його середину, як нiколи ранiше пе смоктав... Як зцiiждп, земля багато говорила Мирославi i виходячи зi сну, i входячи в соп, як часто вона розмовляла з нею - iз яблуневим цвiтом, i зеленою травою, i сипьою хвилею, i дзвонами колосся. Це все ввiйшло в дiвчину з самого дитинства, ще вiдтодi, як одяого разу взяв ©©, малу, батько па жпииа, пiдняв у полi на руки й сказав: - Дивись, донечко, яка гарна селянська доля, коли навкруги ╨ колос. Та завжди дбай про колос. Отой колос, земля i стали ©© долею. Та мовчить тепер ©© доля, не дивиться у вiчi нi колосом, нi волошкою, пi квiткою маку, тiльки болiсна юга щемить пiд вiями. Великий свiт, а де подiтись у ньому людинi зi сво©м горем? В яку пiти сторону, в яку югу? Була людина - й не стало людини. Чому?! Та мовчить земля, ладнаючись вiддати людям увесь урожай. А чи людина вiдда╨ людинi увесь свiй урожай, вiддiливши вiд нього непотрiб?.. Оргвисновки! Любов i оргвисновки!.. Яка гарна селянська доля, коли ╨ навкруги колос. Та й колос нинi запечалений, бо пе стало бiля нього ще одного хлiбороба. Де ж ти? Де? Мовчить земля, ох як тяжко мовчить земля. Упасти б на ©© груди, заридати, заголосити. Та не стане голосу на це, тiльки сполоха╨ш ним перепiлку чи жайвора, що й тепер в'╨ться над тобою. До самого вечора проблукала Мирослава в степу, побродила i по тих полях, де вперше побачив ©© Данило, пiдiйшла й до вiтряка, де зародилася ©хня любов. Чого ж i ти мовчиш, сивий вiтряче? Ось привезуть до тебе хлiб, i ти весело загомониш, замаха╨ш сво©ми крилами, а хтось у мовчаннi згорне сво© крила. Невже це й зветься життям? Нi, нi, життя - це вгору пiднятi крила, як у то© чайки, що летить ночувати на степове озеречко. А Даниловi ворота кигикають чайкою, i вiн ©х любить за це. А як йому страшно було, коли постукав у сво╨ вiконце