бо©ще чи попо©ще? - Ой!.. Це аж ви при©хали до нас? Це така радiсть! Аж не вiриться, натурально! А в нас кругом така необразованiсть - i досi без цивiлiзацi© колядують... Може, до мене заскочимо? Оце буде свято© Не рiздво, а великдень! Як ви на це╨ з точки зору?.. - солодкомовно зажебонiв до когось Юхрим. - Ти спершу обтрусись! - Ой, стою перед вами необтрушений, як... Розгубився од iндивiдуально© радостi. Пробачте. От спасибi, що при©хали! У мене дома ╨ така запiканочка, яко© i в Санкт-Петербурзi при монархi© не було. Хоч ви, натурально, не чарколюбець, але вiд цього зiлля нiяк не вiдмовитесь. Я недалеко живу, - не утрудните себе. Ощасливте мою хату. - А хто тебе з цi╨© хати випроваджував? - Ох, вам би персонально не питати, а менi iндивiдуально не вiдповiдати, бо я не люблю наговорювати, - Юхрим зумисне перекида╨ голос у хату, щоб i там чули, який вiн справедливий. - Ти не галайкочи пiвслiвцями, а говори повним словом! - Можу, Василю Iвановичу, можу й повним, - i одразу стишу╨ голос: - Ваш хвалений Себастiян персонально мною вiдчинив сво© дверi. От яка в нього первiсно-елементна культура! - Що?! Себастiян фiнiнспектором дверi розчинив? - Фiнiнспектором! I не тет-а-тет, не сам на сам, а при людях! Ось таке вiн ма╨ фiнансове соображенi╨ розуму. - А дверi ж цiлi залишились? - Не знаю, мабуть, цiлi. - За що ж ви не помирились? - За сектори, Василю Iвановичу. Я, не жалiючи себе, натурально, захищаю державний сектор, а Себастiян - iндивiдуальний. - Та що ти мелеш?! - Перевiрте! Ось я тут, а Себастiян у хатi. Ми з вами на державнiй роботi у мiстi ма╨мо кругозiр, а вiн - пуповину, яка приросла до села. А на чому трима╨ться село? На землi i на iндивiдуальнiй пуповинi. - А в тебе колективна пуповина вже трима╨ться не села, а харчiв iз села? - От i ви, натурально, обража╨те свого фiнiнспектора, насмiшеч-ки собi виробля╨те. А яке життя фiнiнспектора в перiод непу i неперероблено© дрiбновласницько© стихi©? Гiрше собачого, бо, дбаючи про державний карбованець, вiн навiть з-пiд гадюки ма╨ витягнути копiйку! - Ти дивись! Здорово сказано! - в голосi невiдомого обiзвалися подив i спiвчуття, а в хатi всi похмурнiли. - Кого це так розжалоблю╨ мiй пустослов? - смутнiла тiтка Христина. - Голову повiтвиконкому, - вiдповiв дядько Стратон. - Ще i йому заб'╨ баки мiй поштуркач. I як вiн умi╨ отак прикидатися? - уголос диву╨ться жiнка. - Вiн тiльки вдома ста╨ самим собою, i то не завжди: навiть передi мною, забувшись, ще iнколи лисичить, гра╨ сво© ролi. Усi починають смiятися, а до хати в клубах морозу входять голова повiтвиконкому i Юхрим, обличчя якого зараз сповнене шаноби до начальства i поваги до сво╨© особи. Юхрим зачиня╨ дверi, крадькома дивиться, чи вони залишилися цiлi, й мимоволi зiтха╨. - Добрий вечiр добрим людям, - простуджено вiта╨ться молодий голова, пiдiйма╨ довгi вi©, i на його темному обличчi гарно видiляються сiрi, з дрiмливим туманцем очi. Та якi очi! Напевне, з приiмлених купальських свiтанкiв вбирали вони той дрiмливий туманець, що вигина╨ вi©, диву╨, бентежить i раду╨ людину. - То це ти, Себастiяне, вiдчиня╨ш фiнансами дверi? - Як сказано! Як це сказано: вiдчиня╨ш фiнансами дверi, - пiдростаючи, аж прицмокнув Юхрим, викруглив на коржастих щоках два великих догiдливих нулi й пiдняв угору вказiвний палець. - О! - I на кого ти, навiжений, ока╨ш? -- тихенько запитала тiтка Христя. Юхрим, як гусак, вигнув шию, витрiщився на жiнку, зашипiв, зменшив на сво╨му обличчi нулi, але одразу ж перебудувався, посмiхнувся i уклiнно звернувся до голови: - Познайомтесь, Василю Iвановичу, - моя вiрна, благовiрна i предана половина. - Чи не тю на тебе! - знiяковiла, засоромилась благовiрна половина. - Вже мо╨му на головi пошиття сивi╨, а в головi хрущi хурчать. - Нiчого собi характеристика! - повеселiшав голова й нацiлив на дядька Себастiяна вi©. - Ти не скажеш, чого це вiд тебе так утiкав чоловiк, що мало п'ят не розгубив? - Напевне, поспiшав зiбрати сво© обручi й клепки, - одразу ж вiдповiв голова комнезаму, - От бачите, як вiн розмовля╨ навiть у чи©йсь вищестоящiй присутностi! А при вашiй вiдсутностi вiн хотiв побити мене отим батогом, що з одного кiнця ма╨ музику, а з другого - бiль. Розперезався Себастiян, як натуральний анархiст. - Язик дiамантовий, тiльки слова - жабуриння, - спокiйно обiзвавсь маломовний дядько Стратон. - Нате й мо© штани в жлукто! - позлiшав Юхрим. - Вони тут всi одним мотузочком зв'язанi! А в'©лись у мою iндивiдуальнiсть за те, що я по закону правлю податки, готовi грошi з тих кустарiв, якi займаються не дiлом, а безiдейною i пiдозрiлою фантазi╨ю. - Почекай, почекай! Що це за безiдейна i пiдозрiла фантазiя з'явилась у кустарiв? - Василь Iванович пiдкинув угору чорнi навскiснi стрiлки брiв. Тiтка Христя благально простягла руки до голови повiтвиконкому : - Та не вiрте губi мого чоловiка, - вона давно з правдою розминулась. - Мовчи, немiч моя! Тобi й коваль розуму не вку╨! - огризнувся Юхрим. - Весело ви тут живете! - хмикнув Василь Iванович i звернувся до Юхрима: - Розкажи, як ти правиш з фантазi© готовi грошi? - Отак, щоб не розгулялась вона! - I тицьнув пальцем на Демка Петровича. - Ось перед вами сто©ть отой iндивiдум, що може, натурально, зробити з глини миску i горщик, ринку i глечик, макiтру i куманець, кухоль i чарку - все, що потрiбно в хатi пролетарiату i трудовому селянству. А вiн, замiсть реального трудового процесу, кинувся у мечтанiя-фантазiю i лiпить рiзну звiрину, птаство i навiть чортiв з людськими натяками i переживаннями. От я за це чортовиння i прикрутив його податком, за що й постраждав тiлесно, бо наш голова комнезаму огороджу╨ кустарiв од податку. Ось як вiн розумi╨ i пiдрива╨ фiнансову полiтику першо© в свiтi робiтничо-селянсько© держави. В очах Василя Iвановича посвiтлiшав дрiмливий туманець. - Ти чого сваволиш, Себастiяне? Закон ╨ законом i для гончарiв, хоч би що вони виробляли. Хлiбороб платить за землю, гончар за глину. - Як сказано: хлiбороб платить за землю, гончар за глину! -- У Юхрима знов округлились i очi, i нулi на щоках. - Чого мовчиш, Себастiяне? - А що менi казати? Грiх красу обкладати податком. Коли доменша╨ ©©, то i ми подрiбнiша╨м. Я не знаю, хто придумав гiрку приказку: бог для бiдних сотворив вербу i картоплю. А коли людина на бiдарськiй картоплi творить красу, то ми повиннi похвалити, возвеличити цю людину, а не пригинати дурним словом чи карбованцем, як робить оцей телепень. Демку Петровичу, покажiть сво© фантазi©. - Та нащо? - безнадiйно махнув рукою гончар. - Вже маю собi з повiту прибiдок, то не хочу мати само© бiди. - Чу╨те, чу╨те, Василю Iвановичу, що, натурально, говорять усякi пiдозрiлi про повiт! I це при головi вищезгаданого повiту! От яку вони красу творять! Отак i контрреволюцiю створять! До них дивись, придивляйся i на замiтку бери! - Ну, про контрреволюцiю ти вже, чоловiче, загнув! - Нi, не догнув! А щоб повiрили, - демонструю курйоз! Я сам, персонально, конфiскував на ярмарку в Демка Петровича глиняного чорта, в якого довготелесiсть фiгури, модель голови й округлiсть обох щiк були зовсiм схожi на мене. Покупцi дивилися на чорта, а насмiхалися з мене, про що можуть сказати записанi в мою книжечку свiдки. Ось таким способом цей iндивiдум може дискредитувати не тiльки мене, а й керiвництво всього нашого повiту. Я прогресивно наперед заглядаю! - Дивився бiс у воду i тiльки чорта бачив, - хмикнув дядько Стратон. - Показуйте, чоловiче, сво© фантазi©! - звернувся до гончаря Василь Iванович. Демко Петрович кинув хитринку на Юхрима, зiтхнув i запитав голови: - А якi ж вам показувати фантазi©? Возможнi i невозможнi, як говорить фiнiнспектор, чи тiльки возможнi? Юхрима аж залихоманило: - У вас знов об'явились невозможнi? Демко Петрович невинно вiдповiв: - I на них вистачило глини. Юхрим всвердлив очi в гончаря: - Не трусiть бiду - обтрусите горе! Майстер обурився, скинув старiсть iз спини, випростався: - Чого ти мене, копiйчаний, ляка╨ш то карбованцем, то горем? Коли на те пiшло, перелякаю тебе! - вiн полiз до мiшка i почав розкладати сво© вироби на лавi. Ось у його руцi з'явився лупатий, з коржастими щоками чорт; закiльцювавши себе хвостом, вiн тримав у руцi його кiнець, що завершувався дулею. Глянув Юхрим на чорта - позеленiв, обурено тицьнув на нього пальцем i сказав: "О!" Всi, крiм голови повiтвиконкому, засмiялися. - Юхриме, це ж зовсiм твоя парсуна! - регочучи, схопився руками за живiт Себастiянiв батько. - От аби тобi насправдi випала така дуля! Гончар намiрився заховати свою цяцьку, але його притримав за руку Василь Iванович. - Заждiть, хай люди подивляться. - А податку на чортiв не буде? - Вас не податок, а, натурально, кримiнал чека╨! От не я буду! - шаленiв Юхрим i все бiльше ставав схожим на лiпленого чорта. Василь Iванович вiдмахнувся вiд погроз i прикипiв до кахлини з качкою. Вiн довго-довго розглядав вироби старого майстра, потiм щось згадав, нахмурився, обернувся до Юхрима: - То хто контрреволюцiю творить: вiн чи ти? - Подумайте, подумайте, Василю Iвановичу, що ви при масах кажете! - розколовся на двi половини голос Юхрима - перша тихо загула, а друга закипiла, пiдстрибнула вгору. I навiть очi фiнiнспектора пiдвернулись, стали навскiс, а на окантованих губах ворухнулася перелякана посмiшка. - Василю Iвановичу, дорогенький, хiба ж ви не зна╨те мене? - Вiд сьогоднi не знаю i знати не хочу! - I ви за таку дрiбницю, пробачте, за глину, зобиджаете чоловiка? - А де ти навчився так зобиджати i применшувати людей? - Ю, ви ще не зна╨те мене, - сумно похитав головою Юхрим. - Iще раз скажу: i знати не хочу тебе. - То чого так швидко? - Юхрим схрестив руки на грудях i посмiхнувся, мов змiя. Тепер вiн уже не боявся нiкого. - Я, натурально, розумiю: в червоних козаках вам швидко треба було махати шаблею, а рiшення приймайте поволеньки, бо посковзнетесь на глинi, - вона слизька, - тицьнув пальцем на кахлину з качкою. - Iди, слизький, звiдси! - блiднучи, стишив голос Василь Iванович. - Завтра ж передаси сво© справи. - Не ма╨те права! Я, натурально, державну копiйку оберiгаю! - вискнув Юхрим. -А нам треба оберiгати державу вiд таких бовдурiв! - Я i про це скажу вищестоящим iнстанцiям! Я свого не подарую! - Вiдчиняй дверi! - пiдвiвся з-за столу дядько Стратон, i Юхрим одразу вискочив з хати. - Оце кому-кому, а менi дiстанеться, - зажурено сказала тiтка Христина, перезирнулася з дядьком Себастiяном, покосувала на стiл та й пiшла порядкувати до мисника. - За ваш талант, Демку Петровичу! За те, щоб вашi твори i в столицi порадували людей! - чарку╨ться з гончарем Василь Iванович. - Спасибi. - Христино, бери чарку! - наказав дядько Себастiян. - Маю клопоту й без не©. - Чого це не повну налили ©й? - Це щоб я ©© сльозами, як свою долю, доливала, - тiтка Христина торкнулась рукою до щiк, на яких i досi бунтувались рум'янцi. - За тво╨ здоров'я, Христе. - За ваше, люди добрi, - i молодиця втерла очi. - Ти чого? Тiтка Христина довiрливо й сумно поглянула на Себастiяна: - Послухались вуха його язика, а тепер горя i вiдром не винесеш. Аякже!.. - I де мо© очi були, як ти дiвувала? - тихо спитав себе дядько Себастiян. - Ой! - тiтка Христина здригнулась i самим смутком прошепотiла: - В лiсах тодi були тво© очi. - I кого тепер винуватити, лiси чи себе?.. Молодиця щось тяжко вiдвела рукою од себе, зiтхнула: - Ет, не будем про це... Не кожен стрiча╨ свiй щедрий ранок чи щедрий вечiр... Що тепер мiй хитрий мацапура витворя╨?.. Вже потiм село дiзналося, що Юхрим пiсля розмови з головою по-вiтвиконкому метнувся iз доносом i скаргою аж у Вiнницю. I там вразив, здивував i розжалобив працiвникiв губфiнвiддiлу сво©м коронним, звiдкись поцупленим реченням, що вiн, дбаючи про державний карбованець, навiть з-пiд гадюки витягав копiйку. Справа закiнчилась соломоновим рiшенням: з Демка Петровича зняли податою, а Юхрима забрали працювати в округу... - А що це за хлопчак у тебе? - зиркнув на мене Василь Iванович. - Михайлик! - одним словом вiдповiв дядько Себастiян. - Це часом не той, що космографiю читав? - примружився голова повiтвиконкому. - Вiн самий! - То он який ти? - диву╨ться Василь Iванович i наближа╨ до мене дрiмливий туманець сво©х незвичних очей. - Дуже кортить читати? - Дуже, - нiяково кажу я. - А як ти чита╨ш? Вiд дошки до дошки й посерединi трошки? - I посерединi трошки, - хитаю головою i не журюся. - I що тепер чита╨ш? - Ет! - То чого запишався? - О! Таке скажете, - починаю пекти ракiв. - Як ця книжка зветься? - "Арабська земля i Магометова вiра". - А це тобi доконче треба знати? - I смiх закружляв навколо мене, мов танець. То що менi залишилося робити? Теж смiятися. - I в мене таке дитя: всюди нишпорить за книжками, а ©х нема, - обiзвався дядько Стратон. - Бiда? - спiвчутливо дивиться на мене Василь Iванович. - Не так бiда, як прибiдок, - одходячи, вiдповiдаю йому. - А читати ж хочеться? - Аж душа болить. - От цього я не хочу, щоб у малого душа болiла, - i Василь Iванович повiв навскiсною бровою на дядька Себастiяна. - Прошу тебе, при нагодi заскоч у Майдан-Трепiвський* (* Тепер Майдан-Курилiвський, Хмельницького району, Вiнницько© областi) - там тепер найкраща бiблiотека. - Оце дiло! - схвально кивнув головою дядько Себастiян i весело зирнув на мене. - Там книжок - море! - Ой! - несамохiть вирвалось у мене. Я одразу ж з переляку затулив рукою уста, а всi засмiялись, навiть Себастiянiв батько приязно похитав журною головою. А Василь Iванович вийняв з кишенi записну книжку, вiдсунув од себе полумисок iз холодцем i почав на паперi виписувати радiсть для мене. Я все косував на веселi розгонистi лiтери, що так пiдхоплювали одна одну, мов збиралися до танцю, i мене обсипало чи iскрами, чи то зорями. Од утiхи мало не загопцював на лавi. Як везе, то везе шибенику! - Тепер, хлопче, мабуть, начита╨шся! - нацiлив на мене Василь Iванович насоченi усмiхом губи, вирвав аркушик з книжки i подав дядьку Себастiяну. - Вчися, виходь у люди! Весiлля заграло в мо©х вухах i душi, я зовсiм притихаю, прислухаюся до нього, далi переводжу погляд з дядька Себастiяна на людей, а вони нахиляють до мене осмiхненi, розквiтлi очi. I тiльки Себасйiянiв батько чогось зiтха╨. А в цей час пiд вiкнами загупали кроки, засвiтилось, закружляло мальоване в образi дiвчини сонце, i вечiр забринiв молодими голосами: То не з моря тумани, То iз коней пара... Гей, гей, яка ж то повинна бути битва, коли з коней вста╨ пара, як тумани з моря, коли стрiли падають, як дрiбен дощик, а мечi блищать, мов сонце у хмарi?! I колядки, i тихий Дунай, що виплив iз них, i вершники над Дуна╨м, i пара з коней, i струни кобзи старого Левка заколисували та й заколисували й приспали малого. Я вже не чув, коли роз'©хались гостi, коли дядько Себастiян скинув з мене чоботята й накрив сонька ©жакуватою солдатською ковдрою... Мене збудили скрип дверей, гупання чи©хось чобiт i чудернацький смiх. Коли я розплющив очi, бiля порога рiвно стояла немолода засмучена жiнка, а коло не© висяював хромовими чобiтьми веселолиций мiлiцiонер, до якого прилипло дивовижне прiзвисько - Хвiрточка, i тiльки через те, що вiн навчився гримати на людей: "Закрий менi хвiрточку" або "Вiдкрий менi хвiрточку". З його рота зараз виривався клекiт, хрип i щось подiбне на шипiння гусака, - все це йому разом замiняло смiх. - Сiдайте, тiтко Марино. Що там ско©лося? - заговорив до жiнки дядько Себастiян. - Ет, хай вiн говорить... навчився ж. - Тiтка Марина ображено стулила темнi зморшкуватi уста, сiла на лаву й хрестом поклала на колiна важкi землистi руки. - Розказуй, Василю! Зiпсований грамофон знову захрипiв у грудях мiлiцiонера, i знову - смiху не вийшло, але це нiчутiнку не збентежило Василя, - все його обличчя сяяло радiстю, а очi набухали веселими сльозами. - От i не повiрите, що я сьогоднi на контрреволюцiю наскочив! Тримаю ©©, понятно, у кулацi! - переможно сказав, а тiтка Марина зiтхнула. - На яку це контрреволюцiю ти наскочив? - недовiрливо запитав дядько Себастiян. - Може, на тiтку Марину? - На не© ж! Нiколи б i сам не подумав, а от... село, конешно! Розкажу вам за протокольною формою. - Розказуй, як умi╨ш, - нахмарився i зажурився дядько Себастiян. - Сьогоднi ранесенько по©хав я до Якова пiдкувати коня. Заходжу собi тихенько у двiр, iду до хати, а вухом чую, що в кузнi сичить ковальський мiх. Це на рiздво! - знову зашипiв, заклекотав мiлiцiонер, витер рукою сльозу. - Дивуюся, що для Якова й свята нема╨, та й пiдходжу до кузнi. I що я тiльки бачу?! Бiсiв коваль роздмуху╨ вогонь, а на вогнi, як на картинi, сто©ть цiлiсiнький кулемет. Тодi, я, понятно, револьвера в руку, а ногою - в дверi i до Якова: "Руки вгору!" А вiн на мене, понятно, нiякого внiманiя. "Пiшов ти, - каже, - Хвiрточко, пiд три чорти. Людям бог свято посила╨, а ти револьвером бавишся, мов самшедший". "Я стрiляти буду!" - гримаю на коваля. А йому й за вухом не свербить. "Стрiляй, - каже, - собi в потилицю, може, там дурня приб'╨ш. Чого ти нажабився? Кулемета нiколи не бачив?" "За цей кулемет судити будем!" "За що ж мене судити? - розсердився коваль. - За те, що я смерть перековую на лемiш?" "Ви менi лемешем баки не забивайте, а фактично скажiть, де дiстали цю смерть?" - припираю його до стiнки револьвером, параграфами i навiть строгiстю закону. М'явся, крутився, викручувався чоловiк, та мусив признатися, що дiстав кулемета в громадянки Марини, яка ось-осьдечки сидить перед вами i зiтха╨, наче цей кулемет не був ©© собственiстю. - Тiтко Марино, це правда?! - не вiриться дядьковi Себастiяну. - Та правда ж, - похитала головою тiтка Марина. - I ви продали кулемет Якову? - Ось це вже неправда: не продала його, а обмiняла. - Що ж це за обмiн? - Я йому вiддала кулемета, а вiн менi кочергу, бо моя саме переломилась. - Так i Якiв сказав! - пiдтвердив мiлiцiонер. - Тодi я бiгцем на вулицю, скочив у сани - й на хутiр до тiтки Марини. При©жджаю, заходжу до хати, а вона ще й до столу мене запрошу╨. - Як людину ж, - стиха обiзвалася тiтка Марина. "Де ви, громадянко, хова╨те сво© кулемети?!" - одразу нагнав ©й страху. "Нащо вони тобi, Василю?" - не диву╨ться, не ляка╨ться, а виказуе, що iще ма╨ зброю. "В мiлiцiю треба здати!" "Дурно чи щось заплатять менi?" "За це дiло тюрмою заплатимо!" - кажу ©й. А вона до мене: "Хвiрточкою ти був, Хвiрточкою й залишився, хоч i взувся в золотi чоботи". Розсердився я i почав робити обшук. Сопротiвл╨нiя з боку тiтки Марини не було. I знайшов я у засторонку, - от нiхто не повiрить, - iще чотири кулемети i п'ять нiмецьких i австрiйських рушниць. Дядько Себастiян зблiд i отетерiло поглянув на тiтку Марину: - Невже це правда? - Та правда, чого ж... - От який вискiпався iще елемент! Мабуть, у не© був бандитський арсенал. Повiсив я пломбу на ©© дверi i до вас: як не ╨ - це ж далека ваша рiдня. - Тiтко Марино, де ви цi╨© бiсово© збро© набрали? - з жалем запитав дядько Себастiян. - Бандити, хто ж iнакше, мали в не© свою схованку! - тримався свого мiлiцiонер. Тiтка Марина боляче повела плечем, злегенька ойкнула й презирливо поглянула на нього: - Пломба ти, та й бiльш нiчого. Ось ти над цi╨ю збро╨ю тiльки зараз затрусився, а я всю вiйну трусилась. Оце ж, Себастiяне, дорогенький, як убили на вiйнi сина, то мiй Iван iз журби почав, де мiг, красти оружi╨. Думка йому, старому, така прийшла в голову: коли розiкрасти рушницi, кулемети та iншу погань, що стрiля╨, то не буде чим воювати i менше зiв'яне людей на вiйнi. От i крав чоловiк, що мiг, крав i в нiмцiв, i в денiкiнцiв, i в петлюрiвцiв. На цьому дiлi попався та й пiшов спати в могилу. А Хвiрточка вже мене до бандитiв припису╨ та тюрмою та пломбою страха╨. То ма╨ вiн совiсть чи в нього ©© розклювали кури? Пiсля цi╨© мови дядько Себастiян розпогодився, а мiлiцiонер, що весь час то обурювався, то недовiрливо хмикав, то кусав губи, зашипiв, заклекотав, захрипотiв, тернув рукою по очах i сказав: - Правильно. Ой, не було цього ранку в мене нi совiстi, нi клепки в головi! - Вiн пригнувся до тiтки Марини, поцiлував ©© в прив'ялу щоку, а потiм зажурився: - Воно-то так. А що тепер з бiсовими цими кулеметами робити? Почнуть нас тягати по iнстанцiях, та почнуть сумнiватись, та допитуватись, та протоколи писати i всяку всячину. От вскочили в халепу на самiсiньке рiздво. Тепер i чарки не вип'╨ш, а скачи в повiт на зламану голову. - Василю, а не краще буде, щоб Якiв без зайвого клопоту забрав собi цi кулемети - i на вогонь? - довiрливо запитала тiтка Марина. - Вiн менi за них зробить i чаплiю, i рогачi, i лопату, бо тепер такий сутуж на залiзо... - Ет, сiльська на©внiсть! - безнадiйно махнув рукою мiлiцiонер i зажурено звернувся до дядька Себастiяна: - I яку тут придумати резолюцiю? РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ Воно, звiсно, дурниця, писати п'╨си в четвертому класi, але що вдi╨ш, коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа пiдсмiю╨ться над мо╨ю сверблячкою, уже до мене вчепилось кiлька образливих прiзвиськ, а дехто з однокласникiв потай збитку╨ться над мо╨ю писаниною - вимальову╨ на нiй i чортикiв, i дулi. Образливо й боляче ста╨ вiд цього, та я б'ю лихом об землю i тримаюся свого. Тепер уже, йдучи на перерву, я не залишаю сво© злощаснi зошити пiд партою, а засовую у кишеню. Що й казати, незручнiсть велика, особливо коли доводиться борюкатись, але мистецтво вимага╨ жертв. А вечорами i в погоду, i в негоду чешу до хати-читальнi, що вiдкрилася мiсяцiв зо два тому. Тут я перечитую, якi не ╨, п'╨си, навiть п'╨си-суди над бур'янами, посухою i бандитами. Найбiльше ж подобаються менi тi драми й трагедi©, в яких багато стрiляють. Про це добре зна╨ наш завiдуючий хати-читальнi, через те вiн iнколи мою появу зустрiча╨ завзятим вигуком: - Михайле, привiз п'╨су з стрiляниною! - I багато ©©? - завмираю од радостi. - В усiх сценах i трохи поза сценою там з гармат б'ють! - Оце п'╨са! - тiшуся я. А завiдуючий назбиру╨ з пiвсотнi зморщок навколо очей i смi╨ться, - такий славний чоловiк трапився. Часом, коли розходяться люди, вiн проха╨, щоб я прочитав йому сво╨, з п'╨си, над прочитаним довго дума╨, теребить кiнчик носа i шкоду╨, що не пишу вiршiв, - вiн би ©х помiстив у стiнгазетi, яку тодi сходилось читати все село. Але я вперто тримаюся драматургi©, бо, видать, така моя судьба. Учора, то блiднучи, то червонiючи, я здав свою третю п'╨су Настi Василiвнi. Вона бережно взяла мо© зошити, погортала верхнiй i спитала: - А стрiлянина ╨ в них? - ╙, i навiть багато! - Оце й добре, - схвально хитнула головою Настя Василiвна, а я трохи пiдрiс: хоч що-небудь добре ╨ в мо©й писанинi... Зараз я лежу долiчерева на печi, передi мною блима╨ заправлений трофейним бензином каганець, а в очах мерехтять букви, - сьогоднi чита╨ться й не чита╨ться менi, думки все кружляють довкола написаного: що про нього скаже вчителька? I маю я сумнiвiв i гризоти бiльше, нiж надiй. А за вiкнами крекче мороз i посвисту╨ вiтер, вiн торга╨ приморожене гiлля грушi i видобува╨ з не© то стогiн, то срiбний передзвiн. Оце б i грушу можна було б вставити у п'╨су, i кулеметникiв бiля не©, а в гiлля грушi вмалювати молодика, якого нема тепер. За сво©ми думками я й не почув, коли з школи повернувся тато. - Сьогоднi наш батько з якогось дива аж гуде всерединi, - несе йому посмiшку мати. На цю мову тато кинув одним оком на мене, другим на матiр: - Скоро i ти загудеш голубкою, коли почнеш збиратись до тiятру. Вiд одного слова про театр я нашорошив вуха, прирiс до печi, а поглядом вп'явся у батькове обличчя: чи радiсть, чи насмiшка виб'ються на ньому? - Знову якийсь тiятр при©жджа╨ до нас? - прядучи пряжу, допиту╨ться мати. - Не при©жджа╨, а он увесь тiятр вилежу╨ться на печi, - тато знову зиркнув на мене. - Оце ж написало воно якусь п'╨су, i ©© поставлять у школi. Ото буде кумедiя! Я ще бiльше вростаю в пiч, радiсть i острах вчепилися в мою душу, а в цей час за мене заступа╨ться мати: - I чого б я ото пiдсмiювалась над сво╨ю дитиною, коли воно собi щось грамузля╨. - Що ти тямиш! Сама вчителька сказала, що твiй халамидник писателем ста╨. I хто нам тодi корову пастиме? - Ти хоч толком, без насмiшок скажи: що про нього вчителька говорила? - Ото ж i говорила: школа поставить його п'╨су, цiна квитка буде п'ять копiйок, а чи пустять нас iз тобою на дурницю - посовiстився спитати. Як, сину, пустять батькiв тво©х? - Як трохи притрима╨те сво© насмiшки, то, може, й пустять, - кажу обережно, бо хто ж зна╨, як воно обернеться справа. Мати враз накрила батька мокрим рядном: - Тепер, зда╨ться, i в тебе, i в Миколи язики однаковiсiньке мелють. - Уже й ти не вiриш чоловiковi, а вiн принiс тобi чистiсiньку правду, навiть слова не закаламутив. - Тату, i справдi вчителька сказала, що... того, поставлять? - забринiв надi╨ю мiй голос. - Та, певне, поставлять. Сьогоднi всi учителi прочитали тво╨ мазюкання, щось пiдчикрижили в ньому, а щось дописали i зiйшлись на тому, що нашому селу нiяк не можна без свого писателя. Чого я з тобою досi, як з простим, говорив? То вже пробач, сину, - приязно й насмiшкувато подивився на мене тато й за чуба смикнув. - Пустиш нас iз мамою в тiятри? - Ой таточку!.. - Неймовiрнi сподiвання, неймовiрнi надi© залiтають у мою душу i ведуть до того дня, про який i радiсно i страшно подумати. - То чого ж так застидався? - знову смика╨ тато мене за чуба. - Може, й справдi з нас щось буде? А в цей час надворi обiзвався Рябко, задеренчав засув на хвiртцi, батько вийшов у клуню й незабаром повернувся з дядьком Миколою, який був одягнений у довгу, на вирiст, кирею. Чоловiк обтрусився, обмiв з чобiт снiг, зирнув на мене, спитав, чи й його пропустять у театр. - О, i ви зна╨те, - скривився я. - Усе село зна╨. У нас iз кашлем i п'╨сою не вта©шся. Оце ж i прийшов до тебе: чи не виставив там на смiх людям дядька Миколу, бо що тодi скаже Ликерiя? Ми всi почина╨мо смiятись, а в менi жаль прокида╨ться: треба було б вписати в п'╨су щось iз дядькових смiховин. Ось вiн розправив сво© гетьманськi вусища i вже серйозно запиту╨ батька: - Панасе, хочеш на щедрий вечiр роздобути свiженько© риби? - Як це - роздобути? - недовiрливо косу╨ на нього батько. - У водi чи в крамницi? - На дурничку! У водi з-пiд криги. - Чого ж про цю дурничку Володимировi не сказав? - пiдсмiю╨ться тато. - Та вiн мене вже за кури грiхоплутом обзива╨, а сам таке ма╨ грiшне око, що всю рибу переляка╨ - на дно пiде. Оце щойно здибався з одним рибалкою, то вiн сказав: у Щедровiй тепер наловлюють цiлi мiшки риби. Треба й нам гайнути. - Скiльки ж береш iз собою мiшкiв? - Чотири i торбу про запас, - не моргнувши оком, вiдповiв дядько Микола. Мати затряслась од реготу: - Чого ж так мало? - Шкода всi мiшки обслинювати рибою. Що в мiшки не вберемо - на сани вкинемо, - навiть не посмiхнеться дядько Микола. - То по©демо, Панасе? - Можна й по©хати, - погодився тато, - Готуй, жiнко, мiшки! - I на рибу, i на в'юни, - дода╨ дядько Микола. - Я знаю такий закапелок, де завжди зимують в'юни, скубляться у клубки i чекають тепла. Колись наловив ©х мало не повний мiшок, привiз мерзлих додому, кинув пiд лаву, а сам лiг спати. Прокидаюся од несамовитого крику. Дивлюся: забралась моя Ликерiя на лежанку прямо з чобiтьми, в руках держить каганець i кричить не сво©м голосом: "Що там у тебе? Ой, подивись на долiвку, - аж тiпа╨ться вона, - хтось вужiв повну хату напустив!" Глянув, а по долiвцi мо© в'юни повзають, - чисто усi порозмерзались. Мусив я ©х удруге ловити й нести до сусiдiв, бо Ликерiя зi страху й дивитись не захотiла на них, i дома ночувати побоялась. Через цих в'юнiв мало любовi не позбувся. Ми всi смi╨мося, а дядько Микола вплiта╨ руку в сво© гетьманськi вуса, вигадуючи ще якусь побрехеньку. - Тату, вiзьмiть i мене в Щедрову! - прошуся, бо вже саме слово "Щедрова" бринить менi казкою. - Обiйдемось без тебе, - вiдмахнувся тато рукою. - Вiзьмiть, таточку. - Там треба цiлий день вибути на морозi, а вiн i в кiсточки тво© забереться. - А на ковзанцi я ж вибуваю цiлий день! Тато перезирнувся з мамою, похитав головою, поглянув на дядька Миколу: - Що нам робити з ним? Може, вiзьмемо, бо воно ж таке невiдчепне. - Хай привча╨ться до всякого дiлечка. - Бiжи ж вiзьми свiжо© соломи на устiлки! - гримнув тато. Мене з печi як вiтром здуло, - босонiж вскакую в чоботи, вилiтаю в клуню, навпомацки шукаю пшеничну солому, а в цей час знову хтось пiдходить до хвiртки i смика╨ мотузочок, ув'язаний до дерев'яного засува. - А хто там?! - гукаю баском. - Це я, Михайлику, - чую знайомий голос. - Пустиш до хати? - Ой, заходьте, дядьку Себастiяне! - Я пiдбiгаю до хвiртки, вiдчиняю ©© i помiж стовпами клунi веду голову комнезаму до хатини. - От хто нам про мiжнародностi i внутреностi розкаже! - весело вiта╨ гостя дядько Микола. - Про вашi внутреностi вам лiкар розкаже, - смi╨ться дядько Себастiян. - То я на однi мiжнародностi згодний. Як там Антанта? Ворушить копитами? - Я ж вам учора про це розказував. Ви, чував, уже до мого i свого доточили. - А як же без приросту обiйтись? - шельмувато диву╨ться дядько Микола, - На свинях прироста╨, на худобi теж, то й на язицi повинно, бо iнакше зноситься вiн, як сатинова латка. - Ваш навряд чи зноситься - не тi ковалi його кували, - дядько Себастiян пильно поглянув на тата й сказав: - А ми тобi, Панасе, по тво©й вдачi знайшли молодецьку службу. - Хто це - ми? - насторожу╨ться батько. - Незамождики i голова повiтвиконкому. Хочемо, щоб ти став лiсником. - Воно й мене годилося б спитати, чи я цього хочу, - насупились брови у тата. - Як i не хочеш, то мусиш, чоловiче! - каже дядько Себастiян. - Чого ж це мушу? - Хiба не бачиш, як ляга╨ пiд сокиру наш лiс? Кожному тепер воля, а лiсам - недоля. Лiсники ж з лiсництва примирилися з лiсокрадством i тiльки дудлять самогон. То ми й вирiшили поставити охоронцiв непитущих i заповзятих. Як ти? - Не хочу. - Бо©шся? - в'©в тата дядько Себастiян. - Нi лiсокрадсько© сокири, нi обрiза я не боюсь! - блиснули завзяттям батьковi очi. - Спасаюсь рiднi, яка почне тебе клясти до сьомого колiна, i тих папiрцiв, що посиплються до вас на мене. - А чи зна╨ш, скiльки на мене тих доносiв сиплеться?! В печi можна було б протопити. - Коли тобi це подоба╨ться, - топи, а я свою пiч не хочу паскудством обiгрiвати. - Якщо так будемо думати, то через кiлька рокiв доведеться розвалювати печi: нiчим ©х буде топити. Загине увесь лiс! - Ой! - зажурилася мати. - Громадою просимо, берися за це дiло. - Пiдводите ви мене пiд лихо, як дерево пiд сокиру, - зiтхнув тато... I недаремно зiтхнув. Немало горя принiс йому i нам оцей зелений спiвучий лiс, у який гадюкою вплазувала загребуща жадоба... - То що тобi, Панасе, треба на початок? - повеселiшав дядько Себастiян. - З десяток хур та десяток завзятцiв, що кулакiв не позичають. - Нащо так багато? - Одразу ж вивезу до сiльради все вирубане мо©ми родичами. Почну з свого брата. - Тобi ще цього лиха треба, - згаснула мати. - Нащо ото з Яковом за©датись? - Хай не забува╨, що в нього ╨ брат, - вiдрiзав тато. - Коли заберу лiс у брата, в рiднi, то всi побачать: нiкому не попущу. - То й починай з Якова: обклався вiн деревом, наче муром, - погодився дядько Себастiян i зиркнув на пiч. - Михайло, завтра по©демо з тобою в Майдан-Трепiвський. - Завтра? - аж не вiриться менi. - Атож. Одягайся теплiше. -Та вiн завтра збирався в Щедрову ловити рибу. - Нi, тату, я краще по©ду в Майдан-Трепiвський. Там книжки видадуть! - Як хочеш, дiло хазяйське, - сказав тато. Я аж загарцював на печi; як везе, то везе! I всi невдачi, i всi дошкульнi прiзвиська, i всi чортики й дулi одлiтають од мене, як луска на вiтрi. Ще вдосвiта мама наварила гречаних вареникiв, начинених грушами-дичками, тертою квасолею, маком i калиною. А завбiльшки були цi вареники, як ущерблений мiсяць, - одного вистачало на молотника. Вкинув я три вареники у торбину, вислухав усi маминi застереження на дорогу й швиденько пометляв до дядька Себастiяна. А вiн уже запрiг коня у легкокрилi санчата й чекав на мене. - Чим це ти напакував торбу? - Варениками - i для вас, i для мене. Покуштуйте. - А ти куштував? - Ще нi. - То, може, почнеш добре дiло з вареникiв? До хати пiдемо чи надворi? - Надворi, тато кажуть, смачнiше. А де ваш лелека? - Завiз його майстровi. Скоро дiждемося живих лелек. - Не так-то й скоро. - Та вже циган продав кожуха, - смi╨ться дядько Себастiян i пiдхвалю╨ вареники. Вiн свiй трима╨ в однiй руцi, а я обома, вiн добира╨ться уже до рiжка, а я до середини, i так менi при╨мно, що дядьковi Себастiяну подобаються нашi вареники, i так менi весело говорити з ним, а думками прибиватись до того невiдомого села, де найкраща бiблiотека на весь повiт. З'©вши вареника, я падаю в натоптанi сiном санки, дядько Себастiян умощу╨ться на передку, i ось уже кiнь виносить нас у широкий заснiжений свiт, де у паморозi срiбно туманiють верби, де вiтряки остуджують сонце, а рiчка погойду╨ переспiлi китицi отого очерету, в якому й досi живуть чи©сь сумнi голоси. Ми проскаку╨мо сусiдн╨ село, де живе дiд Корнiй, i пiд'©жджа╨мо до страшного болота, що й взимку диха╨ гнилим туманом. В цьому болотi ще за часiв татарських наскокiв ховалися люди. - Михайлику, хочеш побачити диво? - оберта╨ться до мене дядько Себастiян i гра╨ заснiженими вiями. -Хочу! - Тодi вiзьмемо лiворуч. Навмання по бездорiжжю, по мерзлих купинах застрибали санки, i ми незабаром пiд'©хали до молодого, затканого памороззю гаю. Дядько Себастiян зупиня╨ коня, зiскаку╨ з санец i радiсно пiдiйма╨ голову вгору. Над нами справдi хтось розвiшав диво: кожне прихоплене iне╨м деревце насочилося сонцем i хвалилося червоними кетягами. Я ще нiколи не бачив стiльки, як тепер, калини й, наче заворожений, оглядав i прибитi морозом кетяги, що нависали прямо над головою, i тiнi, на яких теж виразно, як мальованi, видiлялися грона. - Гарно, Михайлику? - змовницьки мружиться на мене дядько Себастiян. - Ой, гарно як! - щипаю кiлька промерзлих кетягiв калини, - I де ©© стiльки взялося? - Де? - задумався, спохмурнiв дядько Себастiян. - Старi люди кажуть, що колись i тут були несходимi болота. А коли одного разу ординцi напали на село, сюди кинулось утiкати весiлля i всi дiвчата, що були на ньому. Ординцi за ними, бо вони красою торгували аж по Царградах, а дiвчата - у твань, та й потопилися у нiй. Згодом на цьому мiсцi й вирiс калиновий гай. Влiтку, люди кажуть, ця мiсцина i досi стогне-озива╨ться дiвочими голосами. Раптом ми здригнулись: хтось, мугикаючи, йшов помiж кущами калини. Незабаром з'явився маслакуватий кривоклубий кiнь, за ним дрiботiв невисокий чоловiчок з великим мiшком за плечима; його сiре плескате обличчя було схоже на сторч поставлений полумисок з холодцем. Вiн з опаскою подивився на нас, поклiпав рiдкими вiями й спитав у дядька Себастiяна: - I ви, значиться, при©хали ламати калину? - А ви ©© лама╨те? - Еге ж, еге ж, бо що робити взимку? Рибу глушити забороняють, то мусив перейти на калину. - Простуду лiку╨те нею? - Нi, я ©©, голубоньку, в мiсто вожу, на продаж, значиться. Городськi мають дурнi грошi - навiть калину купують, любуються нею, наче зроду не бачили. Дядько Себастiян заглянув у мiшок плескатолицього, витягнув покалiчений кетяг калини, обурився, одразу перейшов на "ти": - Хто тебе навчив ламати руки деревцям? - Руки? - здивувався, хихикнув плескатолиций i подивився на дядька Себастiяна, як на дивака. - Ти не хихикай, розуме недоспiлий; бо покладу на санки i в повiт завезу! - Великий крик за малий пшик! - ображено заметались вузькi, присмоктанi уста. - За що менi така сiпанина? - Не калiч дерево! Воно сiм рокiв пiсля тво©х рук буде сльозою плакати. Ножа ма╨ш? - Маю. - Зараз же зачисть усi поламини, не будь ординцем серед тако© краси! - А менi, значиться, що? Коли треба зачистити, то зачищу. Ви в начальствi ходите? - Хiба ж не видно?! - Та видно. З Лiтина чи Вiнницi? - З Вiнницi. - Значиться, такий ╨ приказ, - диву╨ться чоловiк. - Дiждалась i калина приказу. То я зараз же зачищу сво© слiди. - Вiн вийняв ножа i зник за тими деревцями, яких i досi за ©хню красу нiвечать люди... Помiж розкiшними червоними кетягами ви©жджа╨мо на луг, далi на дорогу - i вперед, уперед, а сполоханi думки ширяють через темiнь вiкiв, i в очах менi стоять отi перехопленi ординськими вогнями дiвчата, з яких проросла калина. Ось я навiть почув, як застогнала земля. Озирнувся. Нi, то стугонiв над рiчкою невеличкий млин, важке обмерзле колесо лихоманило його, а вiн робив сво╨ дiло, наче людина, i стогнав, наче людина. - Тепер, Михайлику, вже недалеко. Не замерз? - Не замерз. - Все одно трохи пробiжiмося. I ми бiгли наввипередки з дядьком Себастiяном, вiн перехоплював мене, пiдкидав угору i ловив, як м'яча, а розумний кiнь скоса поглядав осмiхненим оком i сам доганяв нас. Ось i Майдан-Трепiвський, i рiчка Згар, i крутояри, i глинистi червонi горби, що обросли хатами-бiлянками. Ми в'©жджа╨мо на шкiльне подвiр'я, де яснi╨ великими вiкнами двоповерхова, червоно© цегли школа. На подвiр'© зараз тихо (школярi пороз'©жджалися по домiвках), i тiльки голуби воркують на тепло. З острахом i радiстю я пiдiймаюся прочовганими металевими схiдцями на другий поверх. Ось дядько Себастiян зупиня╨ться бiля високих дверей i обережно стука╨ п'ястуком. - Заходьте, заходьте! Ми переступа╨мо порiг просторо© кiмнати, вiта╨мося з немолодим в окулярах чоловiком, сиве волосся якого лягло на плечi. Дядько Себастiян iде до нього, а я, наче замовлений, прирiс до пiдлоги: проти мене i праворуч, i лiворуч стоять величезнi дубовi шафи, а з них крiзь скло виглядають тисячi книг. ╞х, либонь, i на десять возiв не вмiстив би! Спершу я не повiрив, що стiльки можна зiбрати книжок у одному мiсцi. Куди там попiвськiй бiблiотецi! ╙ ж такi щасливцi, що мають доступ до цього добра. Поки я вбираю в очi корiнцi книг, до мене пiдходять i дядько Себастiян, i завiдуючий бiблiотекою. - Це, Михайлику, вчитель Дмитро Онисимович, - знайомить мене голова комнезаму. - Спасибi, - невпопад кажу я i так виминаю шапку в руюах, що з не© летить шерсть. Дмитро Онисимович тiльки переглянувся з дядьком Себастiяном i лагiдно заговорив до мене: - Наша бiблiотека, Михайле, вида╨ додому лише по двi книги. Якi тобi потрiбнi? Чи вибереш сам? - Я сам, - прикидаю, що треба вибрати двi найгрубших книги. Дмитро Онисимович розчиня╨ дверцята шаф, а я нишпорю очима по найтовщих книгах. Ось, зда╨ться, можна взяти цю в чорних палiтурках. - Випишiть, коли можна, ©©. Дмитро Онисимович, осмiхаючись, пода╨ менi п'╨си Шекспiра й каже: - Тобi ще ранувато братися за цю книгу, хоч i написав ©© найкращий драматург свiту. - Чого ранувато? - бурмочу собi пiд нiс. - Я дуже люблю читати п'╨си. - Воно й добре; в мене таких читачiв небагато. Але цi п'╨си будеш вчити рокiв через шiсть-сiм. - А в них срiлянина ╨? - Що-що? - округлюються сiрi очi вчителя. - Питаюся, чи б'ються, чи стрiляють у цих п'╨сах? - Ага! - зрозумiв нарештi мене Дмитро Онисимович i пустив посмiшку по вусах i в окуляри. - Б'ються тут не на життя, а на смерть, але не стрiляють, - тодi ще наче й пороху не було. - То я вiзьму ©©, - люблю, коли б'ються, - нiяково виправдуюсь перед учителем. - Ну, коли так наполяга╨ш, бери! - вруча╨ менi товстелезну книгу Дмитро Онисимович. - Тiльки одна умова: потiм розкажеш, про що тут пишеться. - Згода. - Яку ж тобi ще пiдiбрати? Чи не цю? - показ