ки його на худобi зуби з'©ли i бiгали разiв з десять до начальства, а потiм всiляко ганчували буланих: мовляв, i тельбатi, i пахи в них грають, i спини довгi - значить, сили то© наче кiт наплакав. А вiн уперся на сво╨му: "У мене гiльки булана масть ведеться, i хай гiрше буде, а не вiдступлюся вiд першого вибору". Коли запрiг буланих у воза на залiзному ходу, Иона Чабану усмiхнувся: - Таки перехитрив созiвцiв з Багрина. Зна╨ш, Iване Тимофiйовичу, толк у конях. Чи, може, тiльки така масть у тебе водиться? - весело примружився. Тямущий чоловiк. Такого круг пальця не обведеш. - Бувайте здоровi, - насмiшкувато вклонився багрiям, якi збилися бiля ганку. - Iч, бiсiв син, з-пiд носа добро вихопив! - з жалем похитав головою найстарший мiж ними сухопарий дядько. - Доглядай же за ними, ромадянине. - Постараюсь, ромадяни. - Скочив на вiз, ледве приховуючи усмiшку: завжди його село смiялося з багринських селян, якi в розмовi, i особливо перед лiтерою "р", випускали "г". Не раз ущипливе пародiювали сво©х сусiдiв: "Ми з Рицьком сидiли пiд рушею i лiчили рошi. А рiм рушу pax, а рушки - ра-рах!.." "Заживемо тепер - це не наспiл орати та сiяти. Кожну грудочку сво©ми пальцями перетру. А ще як землеустрiй пройде i нам вiдрiжуть землю на горбку - загосподарю╨мо по-справжньому". Гiркувато-солодка прiлiсть осiнньо© пори нагадала йому, як пахне неперелопачене зерно у повних засiках. I насмiшкувато, в думках, стежив за Марiйкою, яка присипала пшеницю в кадубах золотою половою, щоб не заздрили люди, що. стiльки вродило в них. I чув, як радiли руки, натягаючи вiжки, солодко тремтiли мiцнi вузлуватi пальцi, що стiльки рокiв скучали не за чужими чепiгами. I хай косують, бiсяться Сафрон Варчук, Денисенки, Созоненки. Почекайте, почекайте, ще не такий переполох закача╨те, коли землемiр по горбку пройдеться. З насолодою скрутив цигарку i сильно затягнувся ©дким димом. Мiж деревами засинiли, замерехтiли просвiтки, i конi незабаром вибiгли з лiсу. Коли пiд'©здив до села, побачив, що з поля на шлях звернула парубоча постать i пiшла помiж двома рядами лип. Щось знайоме здалося у неквапнiй, впевненiй ходi, високому станi, наопашки накинутому пiджаку. "Та це ж Дмитро Горицвiт!" - стрiпнув вiжками, i вiз заторохкотiв по дорозi. - Сiдай, парубче, пiдвезу, - осадив конi бiля хлопця. - Могорич iз вас, дядьку Iване, - схвально оглянув конi Дмитро, вискочив на воза i зручно спустив ноги з полудрабка. - Скiльки того дiла, - могорич мiй, а горiлка твоя. Звiдки пряму╨ш? - На озимий клин довiдувався. - Як воно? - Мов барвiнок зiйшло. - Та воно в тебе чи не завжди так? Земля - мов каша: дитину посади - виросте. - Так вже воно дано, що мед солодкий. Усмiхнувся Iван Тимофiйович: "Бач, прибiдню╨ться, наче i не вiн грунт виробив. Славний парубок. Цей дурно-пусто патякати язиком не стане". - По©демо до мене? - запитав, повертаючи на свiй куток. - По©демо, - стримано вiдповiв Дмитро. По тому, як ледве вловимо здригнулись уста, зрозумiв, що парубковi хотiлось побувати в нього. "Оце зрадi╨ Марiйка. Не знатиме, як стати, де посадити гостя, а Югина, либонь, сторониться його - Грицько ©й голову закрутив. Теж парубок не з останнiх. Хто ж iз них порiдниться з ним?.. Я вже як Марiйка - наперед загадую". На подвiр'© розпрягли коней, занесли в клуню пiтну упряж i разом пiшли до хати. I здавалося, що все наче туманом сповите; сухо клямцнула клямка, i сильнiше забилося серце в парубка. З напiвпрочинених дверей побачив у хатi Григорiя з шапкою в руцi. Назустрiч попливла, гасячи повiками стриману радiсть, Марiйка. I не дивлячись, знав, шо в правiм кутку на лавi бiля столу сидить Югина. Спiймав на собi здивовано насторожений погляд Григорiя i зразу ж похмурнiшав, стискаючи зуби i вуста. Не чув, як поздоровкався, тiльки сильно врiзалось голосне: - От i при©хали ми. Добрий день у хату, дайте заглянути в пiч. Надiйно торкнулась його долонi Марiйчина рука i допитливо округлими очима глянули з кролевецького рушника хвостатi пiвнi, ладнi вчепитися один одному в червонi гребенi. "Як же ти попав сюди?" - здивовано i недовiрливо питав його, не мовлячи слова, Григорiй, i руками неспокiйно бгав сивi кучерi високо© шапки. Вiн вiдповiв холодним поглядом, наче був чимсь заклопотаний, шорстко потиснув вогкi пальцi i пiшов до столу, де злякано метнувся голубий сполох дiвочих очей. Глуха мовчанка повиповзала з куткiв i затопила всю хату. - Всього доброго вам, - нiяковiючи пролунав голос Грицька. - Посидь iще, Грицю, - обiзвався Iван, сiдаючи на лаву. - Спасибi, загулявся вже, - i очi знову запитливо пiдвелись на Дмитра. А той стояв, наче й не бачив того погляду. I чуючи, що чимсь недобрим повiяло вiд насторожено© постатi Горицвiта, Григорiй вклонився i тихо вийшов з хати, За ним нечутно майнула постать Югини. В сiнях схопив ©© руки вище лiктiв, неспокiйно забiгали пальцi по теплих червоних квiтах на широких рукавах. - Чого це Дмитро прийшов? Давно вчаща╨? Хоча й знала, про що буде питати Григорiй, проте не таких слiв хотiлося б зараз почути ©й. Нахилила голову до плеча, мовчала. - Чому ж не говориш? - опустив ©© руки i з серцем торкнувся пальцями клямки. "Яке менi дiло до нього?" - хотiла вiдповiсти i боялась промовити слово, бо вiдчувала в собi дрож i сльози. А Григорiй уже ледве стримував злiсть i проти Дмитра, i проти Югини й ©© батькiв. Лють роз'©дала його, рвалась наверх, слiпила розум. - Так у тебе для мене i слова не знайдеться? З Дмитром краще воркувати? - рвучко розчинив дверi i затулив собою просвiток. - Грицю! - простягнулась за ним руками i невидющим зором. Але перед самим обличчям з дзвоном хряпнули дверi i шматочки вiдбито© глини посипались на ©© косу; ©дкий пил запорошив очi, i вже за рогом хати глухо загупали кроки. "Григорiю", - наливалася ╨диним стогоном i, не вiдриваючи рук вiд очей, навпомацки ввiйшла в другу хату. Впала на лiжко i голова забилася на подушцi, дрiбно затремтiли плечi, перекочуючи довгу пишну косу... "Бач, яка тиха вода, хоч би тобi коли обмовилась, що Дмитро вчаща╨ до не©", - лютував Грицько, поспiшаючи додому. На поворотi спiткнувся. Розмахуючи руками i вигинаючись плечима, ледве стримався, щоб не впасти, i ще бiльше розлютувався... "Може, на Дмитровi достатки позарилася. Всi ви одним миром мазанi. Хай нога менi вiдсохне, коли бiльше ступлю до тебе на порiг". "Невже не ступлю?" - торкнувся серця iнший струмiнь, i парубок тяжко переконувався, що не сила йому забути дiвчину. Тодi ще з бiльшою злiстю почав перебирати в пам'ятi ©© вади, щоб довести собi, що нема за чим вболiвати. I чим ©дкiше вiн нападався в думках на Бондарiвну, тим кращим ставав ©© образ. Яснiше свiтилися очi, красивiшало невелике округле обличчя. Тiльки тепер глибше почув Грицько, що без Югини вiн стане порожнiм, наче пустотiл. Проте не хотiв признатися в цьому перед собою i знаходив новi причiпки, якi б затьмарили його почуття. "Подума╨ш, то© краси. Тiльки й того добра, що коса груба, а так - нi риба, нi м'ясо. Софiя куди краща за не©". I знову бачив, як наближа╨ться до нього м'який голубий погляд, тремтiли двома метеликами на рум'янцевi щiк невеличкi ямки. "Будь ти неладна. I коли вспiла влiзти в душу!" - Здоров, Грицю! - бiля перелазу з'явилась кряжиста постать Варивона з надкушеним яблуком в руцi. - Пiшов до дiдька!' - Спасибi! I тобi цього самого бажаю! - серйозно, наче й справдi дякував, одповiв Варивон i смачно надкусив яблуко, що аж пiнилось холоднуватим соком. В одсвiтi вечiрнього сонця заклiпала натомленими червоними очима його згорблена хатина. Пучок оббитого вiтрами колосся перехилився через гребiнь стрiхи, сухими пуп'янками темнiла перецвiла волошка. I тiльки Григорiй тепер почув, як його ногу через полотно запекла калитка з Дмитровими грошима. Вийняв ©©, зважив у руцi: "Пропадiть ви пропадом!" - зупинив погляд на обтесаних, потемнiлих вiд негоди деревинах i знову, болiсно кривлячись, перевiв на похилу хатину. - Знову, шибенику непутящий, десь цiлий день вiявся. Навiть обiдати не прийшов, - пiдходить до нього баба Орина. - Лiс огляду╨ш? Вже з цi╨© недiлi можна зруб ставити - гаразд, що впорались з роботою. - Можна, - не розумiючи, про що йде мова, погоджу╨ться Грицько. - Оцi грошi занесете Дмитровi, скажете, що не потрiбнi вони менi, - простяга╨ калитку. - Як не потрiбнi? А хату за якого дiдька збуду╨ш? - аж присiда╨ Орина. - Чи, може, сьогоднi, напився, як чiп? - В цьому роцi не будемо ставити, - тиче щось в жилаву чорну руку i пряму╨ до хати. - Агий на тебе, навiжений! - розгублено сто©ть посеред подвiр'я баба Орина i пiдносить до очей чорну руку з напiврозкритою калиткою. "Посварилися, видно, лобуряки, а ти, бабо, знову хтозна-скiльки гибни в старiй хатi, вигрiвай жаром вогкi кутки та збирай плiсень зi стiнок. Скiльки то© надi© було, а вiн тобi одним словом поховав усе. Сказано: молоде - зелене. Тьху на вас. Вони сваряться, а ти, бабо, терпи за них... Аби ж це ти меншим був, я б тебе провчила, як з людьми треба жити". - I дрiбними кроками йде до дверей, вбираючи з вiкон згасаючi промiнцi вишневого заходу. "Отак несподiвано поховати надi©", - iще з сiней невдоволено бубонить: - Що там нако©в? Нема дубця на твою спину! * * * Оцей зелений пожмаканий капшук iз грiшми, що поклала мати на стiл, до огиди нагадував йому жабу. - Передумав Григорiй будуватись. Видно, не сила хлопцевi спинатися на ноги. Знову десь на зиму на наймитський кандьор пiде. Злиднi та й годi, - зiтхнула i питально поглянула на сина: чи догада╨ться сам заговорити про конi? Але в Дмитра зараз було так противно на душi, наче його прилюдно осоромили, кинули болотом на його честь. "Завзятий, завзятий! Цього бiда не зв'яже вузлом", - подумав про Григорiя, поклав фуганок на лавку i вже взявся за картуз. - Ти куди, Дмитре? Постривай, - зупинила його мати i сiла на новому стiльцi, який iще свiжо i тоскно пахнув осiннiм лiсом. По виразу ©© обличчя, по голосу вiн зразу ж зрозумiв, про що ма╨ йти мова. - Це, Дмитре, Заятчук сво© конята прода╨ - другу пару. Замиршавiли вони в нього, закоростявились. Ти б ©х одходив... Зна╨ш як. А вони, коненята, i не поганi та й цiна така, що нам можна прицiнитись. Овес продали, - сказала так, начеб Дмитро й не знав про сво© господарськi справи. - Скiльки ж вiн править? - запитав понуро, i мати здивувалась: не побачила на обличчi сина то© радостi, як перше, коли заходила розмова за худобу. - - Та не так-то й дорого, - зам'ялась. - Але... - В позичку тра влазити, - докiнчив Дмитро. - Ну, а як же думав? Не такi господарi, як ти, а й то стягнутися зразу на конi не можуть, - потвердiшала мова. - Так то ж не конi, а коростявi шкапи. - Вони через який мiсяць виходяться. В тебе легка рука, удачлива. А Данько, певне, нам позичить грошей. Я вже за кидала йому. - Ну й що вiн? - А що ж вiн може сказати? Дай добрий процент, то й розв'яже калитку. Хто ж тобi даремно позичить? Це ти мiг би кому пособити, а тобi хто й захотiв би з сво©х людей, так сам копiйки за душею не ма╨. Пiди до Данька. Тiльки не за©дайся iз ними. Менi за тi мощi Лисавета ледве очi не ви©ла. Зна╨ш, яка вона в'©длива... А кiньми ти скорiше яку копiйчину заробиш. В Шляхбуд можна камiнь возити, в фурманку по©деш коли - i, гляди, потроху вилiзеш з боргiв. - Скоро казка мовиться. - I дiло буде робиться, як прикладеш рук та спину попогнеш. Трапився випадок - купляй, Дмитре, коненята. Бо цi нашi карбованцi гiркi розтечуться, мов заяче сало. На один виробiток землi розтечуться... Та хiба менi тебе учити. Сам бачиш, не маленький. - Та бачу ж. Пiду до Данька, - i тiльки тепер почув, як застугонiло серце: побачив перед собою конi, i то не чужi, а сво©, побачив, як вiн .вимивав ©х у Бузi, i аж повiяло ©дким креолiном. "А може щось гiрше, нiж короста?" - охолодила твереза думка. Поволi вийшов iз хати, а мати ще довго стояла в сiнях на порозi, проводжаючи задуманим зором рослу i дужу постать сина. В хатi Данька з мiцними загратованими вiкнами настоялась темiнь. В кутку перед суворим, з косими довгастими очима образом жеврi╨ лампадка, ворушить важкими незграбними тiнями. I коли трохи пiдпилий Данько пiдводиться з-за столу, його власна тiнь навпiл переломлю╨ться в кутку. - Сутуж у мене, Дмитре, зараз з грiшми. Сутуж. Налогiв понакладали. Душать прямо сов╨ти, без ножа рiжуть, - довго, манiвцями петля╨ Данько, щоб не продешевити. - Да, - розгаду╨ немудру гру. - Тодi доведеться в когось iншого позичити, - рiшуче пiдводиться з лави. Данько невдоволено морщиться, зупиня╨ Дмитра. - Та нi, тобi вже, так i бути, останн╨ позичу. Треба ж пособити чоловiковi; проценту великого не хочу, тiльки поробиш мо©м дочкам скринi, кованi, з квiтками, такi, як ти умi╨ш. От i розiйдемося по-божому. - Усiм дочкам? - Усiм, - зiтха╨ Данько i на його вилицюватому обличчi розплива╨ться вираз непiдроблено© досади: "Зародило ©х у мене, як на ярмарку. А дочки, сказано, залишать без сорочки. Кожнiй наготуй, наготуй i з двору збудь. Дочки - препаскудний товар". - Це на вашi скринi доведеться цiлу зиму робити. - Яку там зиму? Ти ж майстер хоч куди. Золотi руки ма╨ш, - почина╨ завзято пiдхвалювати Дмитра. - В тебе скринi прямо самi родяться. - Нi, Якове Пилиповичу, не буде дiла. - Е, який ти впертий. Зате ж конi матимеш. Господарем станеш. Ну, добре, мiзинчик мiй поки й без скринi обiйдеться. Де вже мо╨ не пропадало. Прiсько! - гука╨ голосно. - Кидай там свою науку та ходи сюди. З друго© кiмнати входить присадкувата, широка в плечах i станi дiвчина, вся в лапатому вишиттi i коралях. - Пиши, Прiсько, розписку. Вона в мене всю бухгалтерiю веде влiтку, - хвалиться Дмитровi. - Так пише, так пише, що й волосний писар так не утнув би, i вчиться добре в цьому, як його... технiкумi. - Тату! - перебива╨ його Прiська, i застережливо, строго впива╨ться в зразу ж присмирiле обличчя Данька. "Бо©ться, щоб не довiдався, де вчиться", - догаду╨ться Дмитро. - Та мовчу вже... Так от пиши, дочко. Почерк у Прiськи справдi красивий, округлий, з мудрими завитками. Розписку вона пише швидко - лише запитала в батька однi цифри: видно, не раз доводилося працювати над такими творами. - Розписуйсь, Дмитре, - з радiстю говорить Данько, розглядаючи непросохлий папiр. - Бач, як ловко начиркано. Наука! - Да, да, наука, - охоче й насмiшкувато погоджу╨ться Дмитро. - До всього потрiбна наука. - Еге ж. До всього, - стверджувально хита╨ головою Данько, а Прiська не витриму╨ глузливого погляду Дмитра: червонi╨ i, подзвонюючи коралями, сердито виходить iз хати. - Розсердилась чогось дiвка, - засмiявся Данько. - Норовиста, не по теперiшнiх порядках. От жаль, що не чув ти, як чита╨ вона. Ну, нiтрохи не гiрше то© артистки, що колись з просвiти при©жджала. Тепер моя десь iнтересну книжку доп'яла. Про нас, господарiв, пишеться. Та як пишеться - ральцi оближеш! - сказав гордовито, розминаючи вислi плечi. - Про яких господарiв? - Про крепких, про "культурних орендарiв", як Троцький казав. В цiй книзi портрети з нас малюють. Пишаються нами. От якi ╨ письменники. - Та в сiм'© не без виродка... XXXVI По пiдпухлих западинах пiд очима, злиплих вiях, неспокiйнiй ходанинi Марiйки з хати в хату Дмитро зрозумiв, що Югина плакала Навiть тепер пiд правим оком дiвчини зрiдка тiпалась голуба жилка. "Яка в не© краса мiнлива", - поглянув пильно на дiвчину. За пiвгодини обличчя посiрiло, подовжилось. Менш привабливими стали зм'якшенi риси, нижче ямок окреслились борозенки, i до прорiзу в мiжбрiв'© навскiсне потягнулись, мало не з'╨днуючись, двi тонкi зморшки. "Такою вона буде рокiв через вiсiм-десять", - визначила здогадка. I непри╨мно стало, що саме обличчя наперед показувало, як його будуть змiнювати невблаганнi лiта. "Шанувати ©© треба, щоб не марнiла пусто... Буду, коли вiзьму за себе", - дививсь на зосереджено нахмурене обличчя дiвчини. - Чогось нездужа╨. Чи не пiдвiй напав - учора так крутило в полi, - виправдуючи дочку, заговорила до нього Марiйка. I бачачи, що Югина знову може розплакатись, звернулась до не©. - Може, доню, пiдеш в другу хату, вiдпочинеш? Пробачте вже нам. Плоха вона сьогоднi весь день. Нiяково усмiхаючись, вивела з хати дочку, i Дмитро почув, як в сiнях злiсно щось зашипiло. "Ат, не треба", - скривився i подивився на Iвана Тимофiйовича, чи не зрозумiв той його думки. Поважне, з розумною хитриною обличчя Iвана тiльки на мить насторожилося i знов уже всмiхалось йому приязно i тепло. - Да, Дмитре, дивлюсь я на тебе i думаю: наче вилитий Тимофiй передо мною сидить. Такий самий мовчазний, такий самий затятий, коли виведеш iз себе, i добрий мiж сво©ми. Немало ми з ним того свiту сходили: де Ки©в золотий, де Таврiя пшенична, де Крим за горами - всюди ту копiйчину добували. От i радий, що ти не бiду╨ш, не давишся заробiтчанським кандьором з мишиним послiдом. А я крiпко за сво©х созiвцiв вiзьмусь. Помага╨ держава - значить роби вкупi, дружньо роби. Вироби землю, як пух, щоб був i хлiб i до хлiба. Чи так я кажу? - Так, дядьку Iване. Наша дорога одна: тримайся землi, ставай на не© двома ногами, Щоб не вона тобою коверзувала та родила сурiпку з вiвсюгом, а ти нею командував. Другий, дивись, до сивого волосу доживе, худобу ма╨, та землi не розумi╨. ╞© треба чути, як серце сво╨, знати, як мати дитину зна╨, щодня вивчати, як школяр книжку, i в книжки заглядати, що мудрi голови пишуть. - ╞й-право - викопаний Тимофiй. Тiльки вiн до книг не дiйшов. Дай я тебе поцiлую, - потягнувсь Iван Тимофiйович до Дмитра. Так ©х i застала Марiйка, переступаючи з свiтлом через порiг. I забула мовчазне нарiкання i сльози Югини. Що сльози дiвочi? Як ота роса на травi. Зiйде сонце - i слiду не залишиться. - Чи бач, як зрiднилися, - поставила на стiл лампу. - Мовчи, стара. Знаю, куди закида╨ш, - розiбрав ©© натяк Iван. - Просто до душi припав менi парубок. - А я ж про що говорю? - почала виправдуватися. - Славна людина, куди не пiде - всiм до серця припаде. - Пiдсiла до парубка. - Така в мене Югина тендiтна. Провiяло вчора, вже й кволиться. Ти не зважай на не©. - Говори, говори, - насмiшкувато перебив Iван. - А ти не мiшайся в бабськi справи, коли не тямиш, - обiрвала чоловiка i всмiхнулась Дмитровi. - Бач, який командир. Ще, чого доброго, смалюхом по плечах потягнеш. - Жаль, що Югина нездужа╨. Всi╨ю душею хотiв би, щоб не хворiла, щоб в щастi прожила свiй вiк, - хвилюючись, сказав несподiвано для себе Дмитро. - Спасибi тобi, дорога дитино, - розчулилась Марiйка. - Дай i я тебе поцiлую, - торкнулась високого лоба шерхлими сухими губами. "От де тво╨ щастя, дочко!" I таким рiдним здався ©й Дмитро, що хотiлось притулитись до нього, як до сина, назвати сво╨ю дитиною, сво©м зятем. Знала, що найкраще зараз, наче мимохiть, запитати парубка, чого вiн до них навiду╨ться, та спиняв ©© глузливий погляд Iвана. Тому, зiтхаючи, повела мову такими далекими обхiдними стежками - i про цьогорiчний урожай, i про соз, i про те, яка тепер молодь пiшла неслухняна, - що навiть Iван ловив-ловив нитку, куди гне жiнка, та зрештою знизав плечима i звернувся до Дмитра. - Вона тобi наговорить сiм мiшкiв гречано© вовни, та всi неповнi. Але Дмитро не випускав кiнця з заплутано© розмови. Поставив себе на мiсце Марiйки i незабаром розбирався в усiх ©© ходах, як у сво©х думках, а коли дiйшла мова, що вiд малих дiтей болить голова, а вiд великих - серце, i яке горе матерям, що мають дочок, та не знають, в якi вони руки попадуться, - вiн уже знав приблизно, що пiде за цими словами, тiльки не мiг визначити гранi бесiди: чи знову заплута╨ кiнцi, чи обережно почне випитувати його. Радiючи, розумiв, що Марiйка тягне руку за -нього, i бажав, щоб вона сьогоднi взнала його мислi - хай тiльки сама дiйде до межi. За вiкном коливались сутiнки, через плетенi мережки фiранок мiсяць цiдив жовтаве яблучне вино i рiзко пахла городина осiнньою годиною. I не хочеться Дмитровi йти додому вiд Бондарiв, бо тут усе диха╨ його коханням, i тоскно ста╨, що дiвчина сидить не поруч з ним, а може плаче в тiй хатi, назива╨ його осоружним i кличе в думках до себе Григорiя. Нахмурився i ледве не випустив слiв Марiйки: - От i Шевчик почав навiдуватись до нас, та чогось не лежить мо╨ серце до нього, хоч, може, вiн i хороший хлопець. - Таки не витримала. Сказано: баба - бабою, - глузу╨ Iван. - Ти ще що-небудь скажи! - I скажу, - розсердилась на чоловiка. - От я мало Дмитра знаю, а в мене - тiльки вiн до хати увiйшов, i не знаю, що вiн про нас дума╨, - зразу ж до нього довiра вродилась. - Спасибi на доброму словi, - пiдвiвся високий, кремезний; мовчки пройшовся по хатi i зупинився мiж Iваном i Марiйкою. Спiймав на собi; стурбовано-радiсний усмiх жiнки i спокiйний погляд Iвана. Знав, як чека╨ Марiйка його слiв, i тихо-тихо промовив: - Мудро говорити не вмiю. Сподобались ви менi, полюбив я вашу Югину. Славна дiвчина Про таку тiльки й думав за цi роки, - запнувся, бо не хотiлось згадувати про Марту нi словами, нi в гадках. - Коли вийде Югина за мене - нiчого кращого й бажати не хочу. Робити за трьох буду, аби тiльки жилося щасно. - За трьох не треба - за одного, та доброго, - обiзвався Iван. - А не вийде, - будемо знайомими, та й годi, - закiнчив свою мову парубок i сiв на лаву, де перше Югина сидiла. - От кого я зятем назову, - оповила його руками Марiйка. - Югина тво╨ю буде. Тiльки шануй ©©, Дмитре, бо вона ж одиниця в мене, як серце в грудях. - Да, воно б i добре було б, - протягнув Iван. Дмитро гаряче поцiлував Марiйку i ледве встиг стримати зiтхання. Вiн чув, як розта╨ в його серцi роками накипiлий лiд. Хотiлось, як до рiдних, пригорнутися до цих простих трудiвникiв, вiдчути теплий дотик дiвчини, вiдчути, що те щастя, про яке стiльки думалось, завiтало до нього. Та i в хвилину забуття холодив гострий струм, нагадуючи, що надiя його як осiнн╨ небо - зда╨ться, зовсiм близько, а водночас так далеко-далеко. XXXVII Пiсля того вечора дома таке робилося, що хоч хати вiдцурайся. Мати вперлась на сво╨му, а дочка на сво╨му i одна одну не могли переважити. Ранок починався з насторожено© мовчанки. Навiть вогонь у печi, зда╨ться, горiв тихiше, а Югина поралась бiля банякiв i горнят наче тiнь. Входила Марiйка з дiйницею, здiймала цiдилок з стiни, i тоненькi струмки молока спiвали червоним глекам: цить-цитьте, цить-цитьте. Снiдали так, нiби хтось у хатi лежав при смертi. Раптом жiнка строго зверталась до дiвчини. - Надумалась вже? Югина здригалась i забивалась в куток. - Чи чу╨ш, що я тобi кажу? - Чого ви вiд мене хочете? - Чого я вiд тебе хочу? Вибий з голови дурощi. Викинь Шевчика з голови. - Мамо, не говорiть менi про нього, - тремтiв благальне голос. Вона не знала, чи Гриць ©© зовсiм покинув, чи, може, пересердиться i знову привернеться до не©. Вiд одно© згадки про нього ще бiльше нило серце, вогнем пекли в'©дливi слова. "Так у тебе для мене i слова не знайдеться? З Дмитром краще воркувати?" Ще тiснiше притискала руку до обличчя, бо здавалось, що сiнешнi дверi, летячи за парубком, можуть зачепити ©©, i навiть чула, як шматочки глини обсипають ©й голову, пил порошить очi. - Найшла собi щастя яке. У Шевчика на все обiйстя один хвiст ледве трима╨ться, хата не сьогоднi, так завтра розвалиться - iди тодi, господине, в комiрне капарити вiк. З кожним новим словом Марiйка все бiльш гарячилась, сердилась i уже не слухала слiв дочки, даючи волю сво╨му болю, що зiбрався за багато рокiв трудного життя. - Як прийдеться за чужою пряжею пучки протирати, мандебуркою давитися, за снiп жати, тодi не раз матiр згада╨ш. А за Дмитром будеш жити господинею! Господинею, а не наймичкою, не поденщицею! Якiй хоч дiвцi слово скаже - з вискоком побiжить за ним! Найкраща побiжить. - Мамо, чого ви до мене присiкались? Не пiду я нi за Грицька, нi за Дмитра. - Туди к бiсовому батьковi. Може, за дурного Власа пiдеш? Як розпаскудились тепер! Жди вiд тако© утiхи батько-мати на старостi лiт. У ванькир як сучку кину, поки не передума╨ш. - Тодi я утечу од вас, - одрiзала Югина. - Як утечеш? Куди? - оторопiла жiнка. Вона тiльки тепер, холодiючи, зрозумiла, що в Югини ╨ ©©, Марiйчина, упертiсть. I це не порадувало Бондариху. - Куди ж утечеш? - запитала так, щоб i не дуже грiзно було, але й не подати виду, що вона нада╨ уваги словам дочки. - В Комсомольське! - До найменших подробиць пригадала зустрiч з комсомольцями, i такою принадою повiяло з вечiрньо© долини, що мовчазнi сльози мимоволi закапали на долiвку. - В колектив пiду! - В колектив? Це комсомольський соз? - перелякалася Марiйка й безпорадно замовкла, не знаючи, що сказати дочцi. З Бондарихою таке не часто трапля╨ться. За цi днi обличчя Югини витягнулось, стало таким прозорим, що аж одсвiчувалось синiми жилками, побiльшали очi, здавалось, що голубе свiтло переливалося через перенiсся, пiд очима двома темносинiми обiдками вляглися тiнi, усiянi дрiбними, мов макове зерно, крапками. Iван спробував закинути дочцi слово про Дмитра, то вона i на нього нагнiвалась, тому й вирiшив не мiшатись в бабськi справи. - Хе! Хай собi робить, як сама зна╨, - сказав Марiйцi, - бо потiм, якщо до чого, увесь вiк буде на нас нарiкати. - Увесь вiк буде дякувати. Спом'янеш мо╨ слово! - насiлась жiнка на нього, i мусив вiдступитися чоловiк. - Сам дiдько у ваших дiлах шию скрутить. Я вам i не суддя,i не порадник. - Що ти за батько! Пригрозити не можеш ©й? - напосiдала Марiйка. - Коли б вона лежала поперек лави - мiг би, а тепер, коли i повздовж ледве вмiстиш, - не присилу╨ш. I дай ©й спокiй. - Поки не побачу за Дмитром - по©дом ©стиму. - Гляди, щоб не подавилась. Вона тиха, тиха, а кiсточка твоя сидить. - I йшов до сво©х созовцiв. В гуртовiй роботi вiн потроху забував за домашнi чвари i не розумiв, скiльки можна товктися над вибором i чому Югина не хоче пiти за Дмитра. З роками, коли забудеться давно прохолола любов i тiльки iнколи дасть про себе знати неясними клаптями спогадiв, лiтнi люди не розумiють молодi. I вдивовижу ста╨ ©м густий рум'янець вiд одного погляду i сором од звичного слова, що для закоханих зда╨ться грубим, огидним, як дотик жаби; i нетерпеливе чекання недiлi з танцями i жаданими зустрiчами; i хвилювання, i вибiр милого, який всiм, видно, поступа╨ться перед iншими. I тодi старiсть знизу╨ плечима, кива╨ головою, бубонить розумнi настанови, вважаючи, що тiльки вона зна╨ться на життi. А запитайте, що вона кiлька десяткiв рокiв тому робила. I чи все тодi зважувалося досвiдом i розумом? Справдi, юнiсть що та рiчка у повiдь - розiлл╨ться на чотири броди, кiнця-краю не видно, промива╨ добiрнi зорi, мiсячним мiстком перевиса╨ вiд берега до берега; чия то пiсня над нею пливе, i чи не скиби срiбла розрiза╨ весло в молодих руках, ще й накрапа╨ iскристим разком на спiвучий плес... А там, гляди, ковзнуться по золотому мостi хмари, розрiжуть його, затьмарять, в береги увiйдуть води - i де тi гнiзда зiрок подiваються; i по чорнiй рiцi мовчки пропливе зiгнутий рибалка, а тумани, сивi, як борода його, зiйдуться безшумно за човном, тiльки десь далеко-далеко заскрипить весло, як давня згадка. * * * З полудня сипнув дрiбний холодний дощик. Руки Югини задубiли i ледве ворушились в доспiлому просi. Поле затягнулось сiрою безвiдрадною сiткою. Сизою темiнню заклубився Великий шлях, та вiтер швидко розметав димчастi хмари, i обпатране, без промiння сонце злякано вискочило на брудносиню прогалину, покотилось ночувати у лiс. Таки не дожала постатi; поскладала снопи в полукiпок i тихо пiшла у село. Вечiр мiнив обриси ланiв, шляху, i дивно змiнювався захiд; ось вiн став зеленястоголубим, далi чи©сь руки почали засновувати синь огнистими нитками i незабаром золотi архiпелаги попливли над потемнiлими лiсами. Помiж липами стало темнiше. Мокре листя прилипало до босих нiг i спросоння шелестiло щось таке знайоме i тоскне. Зiтхнула - нелегко було повертатись додому в докори i гризню. I хай що хоче робить мати - не буде по ©©. А Гриць теж добрий - наговорив, роз'ятрив серце - i на очi не з'явля╨ться. Така твоя любов невiрна. Що ж, вона все, усе перетерпить, в дiвках посивi╨, та, наперекiр матерi, доможеться свого. Одначе гiркий жаль охопив ©©, вiдчула, як млосно запарувало тiло... Не того, що Дмитро поганий, нi, тiльки наперекiр матерi нiзащо не пiде за нього. - Югино! Радiсний переляк, наче порив вiтру, охоплю╨ дiвчину з нiг до голови. А вже назустрiч ©й наближа╨ться i затьмарю╨ свiт таке дороге обличчя, чорний чуб, пахучi губи; руки торкаються ©© плечей, обвиваються навколо гнучкого стану, i поцiлунок закрива╨ ©© уста. - Чи ти з глузду з'©хав? - нерiшуче вiдпиха╨ вiд себе i злякано огляда╨ться навколо. - Ще люди побачать. - I хай бачать, - тягнеться Гриць до не©. ©хнi очi стрiчаються в однiй щасливiй усмiшцi. - Уже думала, що забув за мене. - I не говори, - пригорта╨ до себе Югину, спираючись спиною на гудзкувату розлогу липу. - Тiльки тепер взнав, як я люблю тебе, - i аж почервонiв од сорому, згадавши Федору. - Е? - Пiсля то© суперечки мiсця собi не мiг знайти. То ранiше все було простим i зрозумiлим: ╨ в Бондарiв дочка Югина, вона мене любить, я - ©©, взимку одружимось... I враз наче обiрвалось щось. Сяду ©сти - хлiб з рук пада╨, стану робити - в очах ти сто©ш, увечерi пiдiйду до твого вiкна - сам себе проклинаю, i знову повертаюсь додому, розбитий, наче двi копи змолотив. - А хто ж тобi винен? - одхилилась назад, поглянула на шлях i на парубка. Красиве, заспоко╨не обличчя, освiтлене вечiрнiм сяйвом, було золотисто-смаглявим, одначе сутiнки мiнили небо i такi знайомi риси почали вкриватися тiнями, чорнiти. - Дмитро заходив пiсля того? - пригорнув дiвчину i допитливо глянув у очi. - Приходив. - Чи вiн так, чи насправдi? - Хто його зна╨, - зiтхнула i зразу зiв'яла, згадавши, що ©© жде дома. - Боюсь, Грицю, що не жартома приходив, хоч i не говорив зi мною вiн. - Не хотiла зразу виказувати всього, щоб не завдавати жалю i собi, i коханому. - Коли насправдi, - погане наше дiло. Знаю, його спроста не спихнеш з дороги, - задумався Григорiй i наче забув за дiвчину. Опустив голову, i буйний чуб закрив увесь вид. Вiтер свиснув у порiдженому гiллi, поворушив пiд ногами листву i покотився ровом у холодну безвiсть. Низько гудiв шлях, а трухлявi дупла старих дерев дихали прiллю i затхлим п'янким теплом, до якого вже починала добиратися осiнь. -Що ж, Дмитре, - одiрвав Григорiй руку вiд чола, i Югина не могла у темрявi розiбрати рис його обличчя, - були ми найкращими друзями. Коли ж став на дорозi - гнiвайся на себе. - Страшно менi, Грицю. Ходiм додому, - пригорнулась дiвчина до нього. I Грицько поцiлунком заспоко©в ©©. XXXVIII Хвилюючись, Дмитро сперся лiктями на ворота, голову повернув до освiтленого, завiшаного фiранкою вiкна. Тяжко було йти до хати: знав, що, тiльки вiдчинить дверi, стрiне сумовито-наляканий погляд i потiм увесь вечiр Югина буде ховати обличчя вiд нього, мовчати, байдуже вiдповiдати на запитання Марiйки. Як нiколи, страждала його непокiрна гордiсть. Iнодi ставав сам собi огидний, проте не мiг i не хотiв зломити себе - вiдiйти з то© важко© дороги. Упертiсть глушила доводи розуму. Хмуро просиджував вечiр у Бондарiв i без слiв прощався з дiвчиною, коли та, за звича╨м i з нiмого велiння матерi, мусила виходити за ним у сiни. Хтось, окутаний темрявою, повернув у вуличку до нього, i Дмитро, щоб нi з ким не стрiчатись, тихо причинив ворота. Напомацки в сiнях знайшов клямку i, пригинаючись, увiйшов у свiтлицю. Вiд скринi метнулася дiвчина i наполохано глянула на нього. - Вечiр добрий, Югино, - став посеред хати напроти дiвчини. - Добрий вечiр, - ледве чутно прошепотiла i забилася в куток мiж лiжком i скринею. - Де ж батьки? - Що?.. Батьки? Тато на зборах созу, а мати, напевне, зараз прийдуть, - болiсно здригнулись уста. Догадався, що непри╨мно було згадувати за матiр. - Ага, - сiв на лавi, не спускаючи важкого погляду з Бондарiвни. Бачив, як мiнилось ©© обличчя, краска почала заливати його: здригались вiдточенi крильця нiздрiв, i в очах сколихнулась упертiсть: "Зараз почне вона вичитувати менi те, що я вже давно знаю", - здогадався по ©© рiшучому обличчю. "Може, якимсь питанням збити ©© з пантелику, не дати першiй заговорити... Нi, хай говорить", - виповза╨ зла упертiсть. Вiн стиску╨ уста, примружу╨ться, да╨ очима зрозумiти, що ладен вислухати ©©, навiть бiльше того - зна╨, що почу╨ вiд не©. I дiвчина насторожу╨ться пiд його шаленим слiпучим поглядом, проте рiшуче вста╨ i кулак право© руки кладе на залiзну квiтку уковано© ляди. Видно, холод обпiк руку, бо зараз вiдсову╨ ©© i, в забуттi, знову кладе на тьмяну пелюстку. - Дмитре Тимофiйовичу, - збира╨ всю рiшучiсть дiвчина, проте, може мимоволi, благання тремтить в ©© голосi, i погляд насторожено зупиня╨ться на дверях. - Дмитре Тимофiйовичу, я нiчого злого, тiльки добра хочу вам. Розгубилася, побачивши його напружену, злу посмiшку. - ╞й-право, тiльки добра, - перекону╨ його. - Але ж що менi робити, коли з Грицьком ранiше взналася. Вiн мене полюбив, i я... Вiк буду дякувати вам... Що я зроблю... Не ходiть до мене... Що воно iз того? I вам, бачу, нелегко, i менi несолодко. I певне, зараз би сльози наповнили ©© повiки, та вiн спiшить запобiгти цьому - рвучко кида╨ через стiл шапку на покуть, ступа╨ крок вперед, високий i розгнiваний, так впира╨ться руками в ляду, що аж скриня трiщить до самих колiщат. I Югина не може одвести погляду вiд його чорних звужених очей з лихими, як вогонь, блищиками. - Гарна твоя казка-байка, та не тобi ©© розказувати, не менi слухати. Дуже просто сказати: вiдступiться. Може, я сам себе ламав не день i не нiч; тебе iз серця виривав, та не мiг вирвати. А що менi тепер робити? - вiн наближа╨ться до дiвчини, вона хоче вiдступити назад та впира╨ться спиною в бильце лiжка i з острахом i здивованням дивиться на нього. - Коли ти менi добра бажа╨ш, у мене ╨ одне щастя - ти. Пiдеш за мене - нiчого бiльше в свiтi не треба... Добре комусь щастя бажати - iз свого багатства пощерблений грiш кинути... Коли б я вiрив, що кохання Гриця таке, як мо╨, може ще здолав би себе. Та йому я не вiрю i ти не дуже пишайся ним. Подивися краще, коли твоя любов очi загубила. I сво©м казанням не вiдвернеш мене. "Горе мо╨, який же вiн лихий i... хороший. Невже вiн так любить мене? - вперше якесь тепле почуття, перемежоване з острахом, ворухнулось до парубка. - Що ж вiн на Гриця наговорю╨". Хоче запитати Дмитра, та в цей час у свiтлицю входять мати з Шевчиком... В мовчаннi проходить вечiр. Парубки косують один на одного, i даремнi намагання Марiйки як-небудь пiдтримати розмову; не допомагають насiння i яблука, не допомагають розпити про здоров'я домашнiх, а коли спитала в Грицька про будiвлю ново© хати, аж закрутився хлопець на мiсцi i злiсно подивився на Дмитра. Водночас взялись за шапки i вийшли з хати. В блiдоголубiй димчастiй ополонцi, обведенiй хмаринами, то свiтлiшав, то темнiшав ущерблений мiсяць i довгi тiнi то пробiгали через дорогу на город, то злякано кидались назад, нечутно ворушачись пiд ногами. Iшли, шелестячи листям, - Дмитро по один бiк глибоко витиснено© колесами вузько© колi©, Грицько - по другий. На перехрестi бiля Дарчино© хати, що задрiмала в молодому сливняку, Грицько зупинився, заходячи вперед. Вся його невисока, мiцна постать напружилась, пiд шкiрою на щоках подво╨ними бугорками заворушились округленi м'язи - видно, сильно зцiпив зуби. - Дмитре, як воно виходить? - Хiба що? - незрозумiле знизав плечима, з цiкавiстю розглядаючи насторожену сильну постать парубка. "Проворний, крiпкий". Грицько, чуючи таке питання, полегшено зiтхнув, мабуть, повiрив, що нiчого не трапилось, та знову пальцi до болю втиснулись в долонi, рiзко випнулись вузлуватi суглоби. - Чи ти так до Бондарiв заходиш, чи вiд мене хочеш дiвчину вiдбити? - Який ти недогадливий, - похитав головою. - Хiба ж "так" до дiвчат ходять? Да, Грицю, думаю вiдбити вiд тебе Бондарiвну. Спочатку навiть недовiра ворухнула бровами Шевчика. "Чи не жарту╨?" - Як же воно так? - для чогось оглянувся назад. - Дiвчина мене любить... - А я до Федори ходжу, - пiдказав у©дливо. Якусь хвилину Григорiй стояв, мов скам'янiлий. Та ось подався назад i, перехиляючись з розгону вперед, вдарив важким кулаком Дмитра в лице; другий кулак уже марно розiтнув повiтря - Горицвiт вiдскочив назад, i Григорiй потягнувся за ним. - Е, та ти вже й б'╨шся? - нi до чого вирвалось. Шевчик знову наскочив на Дмитра, але його кулаки вже скрiзь зустрiчали дуги великих рук. - Геть, жабо зелена, поки не увiв у грiх, - просичав Дмитро. - Рiдкий ти супроти мене, - i ледве встигав одводити коловорот розлючених рук. * * * - Дмитре, що з тобою? - застигла Докiя посеред хат, притискаючи сплетенi руки до грудей. - Ет, все вам треба знати... Ледача кров з носа пiшла... Злийте на руки. - Вимився теплою водою i мусив таки стати коло стола, поки мати рушником не витерла мiцно прилиплi чорнi грудочки кровi, не змастила губу пожовтiлим несолоним салом. - Розказуй тепер, хто тебе так розмалював, - сiла на ослiн супроти сина, свiтячи сумовитими очима. - Нiхто, - скривився. - Бiля перелазу спiткнувся i упав. - Говори, бо я тiльки вчора на свiт появилася... Як тобi не совiсно брехати? Не водилося за тобою такого перше. Що ж, на добру стежку пряму╨ш. Тiльки знай мо╨ слово: брехнею свiт обiйдеш, назад не повернешся. Добре .вивчився в когось. - Устала i, не дивлячись на сина, стала слати постiль. Болiло материне серце. Мучили здогади: чи не з Барчуком знову завiвся; не могла заспоко©тися, що не схотiв сказати правди. Промiнцi свiтла пучком золотих ниток снувались вiд лампи до очей, неправильно здовжувалось то округлювалось обличчя сина, уперте, мовчазне, iз зведеними на перенiссi навислими бровами. Ось вiн пiдвiвся, дмухнув на свiтло, i чорна велика тiнь майнула по хатi. Вночi Дмитро прокинувся вiд легкого дотику. Ще не розплющивши очей, вiдчув, як свiтло червоними кружальцями пробилось крiзь повiки, i, певне вiдгомiн вчорашнього, тривожна догадка шугнула - рвучко пiдвiвся, захищаючи голову трохи вiдхиленою рукою. - Що з тобою? Спи, спи... Непоко©вся всю нiч. Чи не жар у тебе? - приклада╨ шершаву землисту руку до високого смаглявого чола з вузькою незагорiлою смужкою вздовж лiнi© чуба, а потiм витира╨ рушником з пiдборiддя рожеву сукровицю. - Мамо, це я з Грицьком побився. - З Грицем? Яким? - Шевчиком. - Шевчиком? - перепиту╨. - Чи ти не спросоння верзеш? - Нi. Сам ранiше нiколи б не подумав. - Як же ж так можна? За що не помирились? - За дiвчину. Югину Бондар. - За дiвчину? - широко розплющу╨ очi Докiя, i кiлька догадок так тиснуть одна одну, що аж боляче ста╨ в головi. - Вам обом приглянулась одна дiвчина, чи як? - Еге ж. Вона ще не вiрить синовi i, вже чуючи, як хвилювання стука╨ться, нестримно прибува╨ в груди, удавано зiтха╨ i похиту╨ головою: - Як же ж так можна: за дiвчину один одного, десь, не повбивали. А Бондарiвна славна... Дуже приглянулась тобi? Незручно парубковi й говорити про сво© потайнi думки, морщиться, мов пiсля чарки, проте не може уникнути материного погляду i, вiдводячи очi вбiк, глухо кида╨: - Еге ж, дуже... Тiльки... - Що ж, кращо© невiстки менi, либонь, i не вiдшукати... Тiльки бiйка, Дмитре, пом'яни мо╨ слово, до добра не доведе, - вiдчиту╨, гасячи свiтло i ледве стриму╨ радiсть: син ©© не хворий, не скалiчили Барчуки, не прибили, не притовкли. Тiльки натура така трудна, камiнна - що в iншого за вiтром через кiлька тижнiв пiде, в нього роками трима╨ться. Ох, як воно все... - Усмiха╨ться в темрявi i зразу ж спокiйно засина╨. XXXIX Землемiр, чiпкий дiдок, з зеленкуватим вузьким кл