‚се, все пропало!.." - шепотiв ледве чутно, сам до себе. ’ак
сидiв довго... Џотiм опустив руки, й Ђндрiй побачив його обличчЯ - воно
було позначене тавром страшної безнадiї й розпачу, те обличчЯ. Љопаєв
довго дививсЯ "в Ђндрiєвi очi крiзь поволоку слiз... Џотiм провiв рукою по
обличчю, розмазавши на нiм кров, i зiтхнув:
- ‚и, здаєтьсЯ, маєте братiв...
- ’ак...
Џавза.
- ‚и не знаєте, де вони?..
Ђндрiй здригнув i наставивсЯ на Љопаєва з нiмим запитом.
Џавза.
- ‚они... сидЯть тут!.. ’ут... „авно.. џ знаю, що ви не знаєте... Ђ
вони тут... ‚iд того самого днЯ, що й ви... ‚они суворо iзольованi... їх
забрано тодi зi станцiї... Ђле мовчiть, ради бога!..
Ђндрiєве серце пiшло очертом...
"Ѓож-же мiй. Ѓоже?!".
. . . . . .
‘трус був такий грандiозний, що захопило дух i паралiзувало
розсудок,тЯжко було зiбрати думки до купи. ‚iн говорив невпопад, пальцi
йому тремтiли i всього його наче геть розгвинчено.,. –е було почуттЯ, що
його не можна жодними словами означити. –е був удар, Як то буває удар
сонЯчний. "Ѓрати... його брати т у т!" “дар сонЯчний, що часом спричинює
смерть. ‘ерце Ђндрiєве зовсiм одурiло... —имало минуло часу, поки Ђндрiй
вибравсЯ з раптового шоку, зi стану одурiннЯ й був здiбний мислити. ‚iн
дививсЯ на Љопаєва й хотiв чути ще, вiн хотiв пiдтвердженнЯ, хотiв
доказiв. Ќi, це так проголомшуюче, що тЯжко повiрити, це потребує доказiв!
Ђле Љопаєв бiльше нiчого не говорив про братiв. ‚iн бiльше нiчого не
знає. ‚iн лише "чув", що змонтовано iмпозантну контрреволюцiйну вiйськову
органiзацiю, на Якiй багато хто збиравсЯ зробити кар'єру. Ћрганiзацiю з
ним - Ђндрiєм - на чолi. Iмпозантна ж та органiзацiЯ тим, що пов'Язана з
високими вiйськовими колами i стоїть в прЯмому зв'Язку зi справою маршала
„убового й справою маршала Ѓлюхера... –е вiн "чув"... I ще висловив думку,
що вони з братами побачатьсЯ... Џотiм зробив болючу, тЯжку павзу й додав
тихо, зламано: - "Ђ може... може, й не побачатьсЯ вже..."
ЂндрiЯ наче хто облив зимною водою - "Ђх, це вiн, "чув лише"! ђештки
радостi танули, меркли, погасали... ђадостi вiд доказу, що його вiра в
братiв була не марна. ‚iра в славних братiв —умаченкiв! Ђ з серцЯ вже
виповзала, Як гадина, таЯ, вiдбита в нiм, проклЯта шпаргалка з Њиколиним
пiдписом... I Љопаєв не хотiв її спростувати- вiн чомусь замовк, немов
набрав води в рот, мовчав.
™е кiлька разiв сама собою зринала вiра в сказане i тодi серце кидалосЯ
шалено... ’а Ђндрiй марно чекав пiдтвердженнЯ - пiдтвердженнЯ не було.
Џомалу в тiм серцi розпросторювалась невiра, а їй хтось допомагав з одчаєм
- "вiн чув"! ’а Якщо брати тут, то Як же це ти i досi про те нiчого не
знав? ‡а такий довгий час!! –е неможливо!.. Ђ в очах до болю чiтко вставав
власноручний Њиколин пiдпис, i сумнiв щодо сказаного Љопаєвим все мiцнiше
огортав душу. Њабуть, це помилка. Њожливо, це просто провокацiЯ? Њоже,
Љопаєва самого провокацiйно поiнформував ‘афигiн, а може, просто
похваливсЯ задавакувато про те, чого сам хотiв би...
Љiлька разiв Ђндрiй пробував перевiрити Љопаєва, пробував знову
заговорити з ним про братiв, але Љопаєв чомусь уперто вже уникав цiєї
теми. —и реакцiЯ, Яку викликали його слова в Ђндрiєвi, його наполохала, чи
злЯкавсЯ чого iншого... Љазав, що йому бiльше нiчого не вiдомо. I було в
тих словах каЯттЯ...
Њоже, й справдi йому н i ч о г о невiдомо?..
"Ђ може, вiн випробовує мене?"
. . . . . .
џкось в станi тЯжкої депресiї Љопаєв спитав ЂндрiЯ, чи вiн знає, Як тут
розстрiлюють? —и вiн хоче знати, Як тут розстрiлюють?!
Ђндрiй нашорошивсЯ... Ќi, вiн не хоче знати, Як розстрiлюють. ‚iн про
це сказав Љопаєву, сказав, що його те зовсiм не цiкавить. ‚iн не хотiв
знати про це з двох причин: перша - страшно забiгати наперед. Ђ друга -
думав:
"„ешево... ’и хочеш звiрити менi таємницю, за Яку вiдлiтають голови,
щоб потiм менi пришили..." - –е була вже зовсiм безглузда думка, бо пiслЯ
всього того, що було, вже немає сенсу йому щось "пришивати", знаннЯ такої
таємницi йому мало що може додати, та така вже людська вдача, що не
втрачає надiї до останку i до останку бережетьсЯ тiєї останньої краплi, що
нiби все перерiшить i пiслЯ Якої вже немає вороттЯ. Ђле краплЯ та вже
впала... I то пiслЯ неї так страшно зазирати наперед.
Ќi, Ђндрiй не хоче знати, Як тут розстрiлюють.
Љопаєв зiтхнув. Џотiм запитав, чи вiн знає такого Њельника.
Ђндрiй знає Њельника. •то не знає цього симпатичного чергового корпусу?
- ‡автра, здаєтьсЯ, його дижур,- проговорив сумно Љопаєв. - ‡вернiть,
мiж iншим, увагу, Як вiн зi мною завтра зустрiнетьсЯ.
„ругого днЯ дiйсно був дижур Њельника. –е вперше за цi днi, Як ЂндрiЯ
вкинуто до камери. ‚iн увiйшов, Як завжди, широким твердим кроком,
тримаючи журнал перед собою.
- „оброго ранку, - привiтавсЯ симпатичний черговий i... тут сталосЯ
щось дивне. Њельник пiдвiв очi й зустрiвсЯ з Љопаєвим... ђуки його
затремтiли, аж трохи журнал не випав з них, а лице й шиЯ буйно
почервонiли... Ћдвiвши швидко очi, Њельник намагавсЯ зосередитисЯ, щоб
поставити свою звичайну помiтку в журналi... Џоставив... Ќа чолi йому
виступив рЯсний пiт... Џотiм повернувсЯ й, не попрощавшись, Як то вiн
звичайно робив, швидко пiшов з камери. ’ак, нiби втiк.
- Ѓачили? - спитав Љопаєв ЂндрiЯ.
-’ак. Ђле що це значить?.. Љопаєв криво посмiхнувсЯ й нiчого не сказав.
“вечерi Љопаєв повернувсЯ з "гори" зовсiм убитий психiчно. ‘права його
закiнчиласЯ, вiн пiдписав "двохсотку" i йому гарантовано не 15 рокiв, а
20! ‘уд- то лиш формальнiсть, комедiЯ. Љрапка на всьому. ‚iн нiколи не
виживе там, де його пошлють, значить, все скiнчено. ’ужив за дружиною й
дiтьми. ‘идiв i плакав, одвернувшись до стiни... ‚сi дiстали пiдвищеннЯ в
рангах, там, нагорi, лише його принесено в жертву...Ћпiвночi, не лЯгаючи
спати, Љопаєв розiбраний сидiв на лiжку й з мукою дививсЯ на ЂндрiЯ.
- ‘лухайте... - промовив вiн благальним голосом. - џ розкажу вам про
те, Як тут розстрiлюють... „обре? џ розкажу...
‚iн благав, вiн просив, йому, видно, було тЯжко носити той тЯгар на
серцi, й вiн хотiв з-пiд нього вивернутисЯ, вiн хотiв сповiдi.
- „обре,- зiтхнув Ђндрiй.
I Љопаєв розповiв, Як тут розстрiлюють.
- ‚и, напевно, чули, Як ночами гудуть тут машини... ’ак от, то звукова
заслона, а за тiєю заслоною й розстрiлюють... џ вам казав, що тут кожен
мусить бути бодай раз присутнiм при розстрiлах. „еЯкi бували й по кiлька
разiв... „еЯкi навiть бравують i беруть револьвера до рук, щоб довести, що
в них рука не тремтить, разок стрелити... џ був теж раз... ‚се це
вiдбуваєтьсЯ так:
‚низу є великi камери - льохи - такi, Як от були "брехалiвки", зовсiм
такi. –i камери були, вони й тепер є. Ћт людей забирають з рiзних тюрем з
"вещами" й звозЯть до таких камер. ‹юди нiчого не запiдозрюють, думають,
що це їх привозЯть на допит або вiдправлЯтимуть на етап. ЉурЯть собi,
гомонЯть, чекають виклику. Ѓувало, що назвозЯть в таку камеру по 250
чоловiк i бiльше. –е майже кожної ночi вiдбуваєтьсЯ. ‡ такої камери ведуть
дверi в iншу. ’i дверi добре оббитi сукном з другого боку, так, що крiзь
них нiчого не чути. ‡а тими дверима велика порожнЯ кiмната, в нiй стiл, за
столом сидить прокурор. „о речi, завжди п'Яний, бо тверезий того не
витримає. Џеред прокурором список приречених.
—ерговий оперативник викликає людей:
- Iваненко! (вже не бавитьсЯ в пiжмурки на "I" чи на "—", а просто) -
Iваненко! давай без вещей!
Iваненко лишає "вещi", затЯгаєтьсЯ наостанку цигаркою, передає
недопалок товаришевi й, нiчого не запiдозрюючи, йде "без вещей", вiн iде,
може, в Якiйсь формальнiй справi. „верi пропускають i зачинЯютьсЯ за ним.
‚iн пiдходить до столу.
- Џрiзвище? - запитує прокурор не глЯдЯчи, байдуже.
- Iваненко.
Џрокурор махає рукою в напрЯмку других дверей. ‚iн не перепитує навiть
iм'Я й по батьковi або питає iм'Я, але не питає по батьковi. ’ому часто
замiсть Iваненко Iвана Iвановича розстрiлюють Iваненка Iвана ’рохимовича.
Ђле Яка рiзницЯ! „ругим разом розстрiлЯють i Iвана Iвановича, де вiн
дiнетьсЯ?
‹юдина - Iваненко, Џетренко чи ѓриценко -- вiдчинЯє дверi й вступає в
вузенький темний коридорчик... „е речi, в тiм коридорчику стоїть столик, а
в нiм в часи "вiдпочинку" завжди лежить наган, Яким розстрiлюють - о р д е
н о н о с н и й наган, бо нагороджений орденом за постiйну вiрну службу в
"боротьбi з ворогами народу"... ѓолос говорить людинi "ЏрЯмо!" ‹юдина йде,
i перед нею вiдчинЯютьсЯ другi дверi. ‘лiпуче сЯйво б'є в очi - за тими
дверима Яскраво освiтлений льох... •тось невидимий бере людину ззаду за
ковнiр i стрiлЯє їй в потилицю... ‰ штовхає в льох... ‚ льоху кипить
робота...
Ђ тепер - хто ж розстрiлює?
‚и звернули увагу, Як зi мною зустрiвсЯ вчора Њельник?.. ’ак ось цей
Њельник i розстрiлює!..
Ђндрiй був безмежно вражений. Ќе повiрив. „уже вже то дико. Ђле Љопаєв
повторив тихо й твердо:
- ’ак. Ћцей Њельник i розстрiлює.
"Ѓоже мiй!.. ‡начить... ’ак от чому Њельник має право безкарно
роздавати махорку! Ћт чому вiн поводитьсЯ так вiльно в цiм пеклi !.."
Ђ Љопаєв вiв тремтливим шепотом:
- ’ак... ђозстрiлює Њельник. I ще один. ’ут є такий червоновидий,
веселий, чорнЯвий хлопець, що завжди вдень розносить передачi, коли хтось
має. ’ак от вiн є тим другим. ‚они завжди - кожної ночi! - працюють на
пару. Ћдин стрiлЯє, другий добиває вже лежачих, тих, кого не взЯла зразу
кулЯ... ’iєї ночi, коли Я був присутнiй, розстрiлЯно 296 (двiстi
дев'Яносто шiсть!) чоловiк... ‘трiлЯв чорнЯвий, а Њельник добивав. ‚iн
орудував коротеньким ломиком, Яким ударЯв недострелену жертву по головi...
I вiн це робив так само спокiйно й дiловито, Як вiн робить пiд час свого
дижуру перевiрку камер... Џам'Ятаю й нiколи не забуду: тiєї ночi стрелили
одного молодого iнженера. ‘трелив той чорнЯвий i штовхнув. Iнженер упав у
льох, але був живий. ЋчунЯвши, вiн вiдповз на руках до стiни, сперсЯ на
неї спиною й безтЯмними очима дививсЯ на все, що вiдбувалосЯ... Њельник
пiдiйшов до нього з ломиком i зазирнув у очi.
- ™о, надивлЯєшсЯ? - спитав вiн лагiдно. - Ќу, надивлЯйсЯ, надивлЯйсЯ..
- i продовжував далi свою працю.
–ементова пiдлога льоху зроблена так, Як на бойнi, похило, з канавкою
длЯ стоку кровi й води... ‹юди падали й падали, їх тут же роздЯгали догола
помiчники... їх працювала бригада - всi отi наглЯдачi й черговi виконують
цю функцiю в тi днi, коли вони не чергують в коридорах: Якщо ви
спостережливий, ви мусили помiтити, що в кожного з них часто бувають
червонi, невиспанi й дивнi очi вранцi,- це буває пiслЯ таких от ночей...
Ћтже, людей роздЯгали й складали в штабелi... ’iєї ночi були накладенi
штабелi по обидва боки попiд стiнами. Ђ посерединi була гора одежi...
џк уже все було закiнчено, Як уже була покладена в штабель останнЯ
жертва, Њельник, витираючи спiтнiле чоло, пiдiйшов зi своїм ломиком до
нещасного iнженера, що все сидiв i безтЯмно випинав очi:
- Ќу що, надививсЯ? - запитав Њельник ласкавим, стомленим голосом. -
Ќу, а тепер -вiдправлЯйсЯ! - i цюкнув ломиком по головi.
Џотiм захололi трупи бригада вантажила, Як дрова, на машини, й тi
машини геть десь їхали. Џотiм вантажили одежу... ‡амивали пiдлогу з
шланга... їли при тому бутерброди й скалозубили з "товаришкою Љлавою", що
забiгала до них, до "веселих хлопцiв... “ранцi Њельник пiшов на дижур в
корпусi...
Љопаєв зiтхнув i заплющив очi:
- Ћсь так тут розстрiлюють людей... ’iєї ночi їх розстрiлЯли 296. —асом
буває й бiльше... - i зашепотiв, обхопивши голову:- Я був там, Як свiдок,
"загартовувавсЯ"... I Я це буду пам'Ятати, доки й живий, до самої могили.
‚ражений Ђндрiй нiЯк не мiг зв‘Язати до купи двi речi - ломик в руках
Њельника й пачку махорки в тих же руках, за Яку Њельника любила всЯ тюрма
й творила про нього чудесну легенду. –е не вкладалосЯ в головi... Ђле саме
та пачка махорки, мабуть, i стверджувала страшну правду Љопаєва.
Ћдначе душа не хотiла в усе чуте вiрити. „уже вже це моторошно i в той
же час дуже вже це просто, занадто просто. ’ак, Як б'ють телЯт на
конвейєрi... Љадри колись баченого на полтавськiй модернiй
"“крiм'Ясохладобойнi", Як там б'ють бичкiв i корiв, находили на цю канву
точно... Ђх, занадто вже це просто, образливо просто, до цинiзму
автоматизовано!
™е Ђндрiй взнав вiд Љопаєва, що знаменитий Љурпас, садист i деспот,
зовсiм не застреливсЯ, лише знЯтий з посади, але... пiслЯ невеликої
комедiї в "покараннЯ" дiстав пiдвищеннЯ - його призначено начальником
групи концтаборiв у системi „альлагу, куди вiн i виїхав. ‘лiдчi всi пiшли
вгору - сержанти поробилисЯ майорами, майори дiстали ромби i т. д. Ћдного
тiльки його - Љопаєва - принесено в жертву. Ћлексiй Љопаєв опинивсЯ в ролi
ЋлексiЯ Џоповича, вкиненого в море, щоб заспокоїти безодню народного
понурого гнiву. "Џролетарське правосуддЯ" знає, що робить. Љорабель плив
собi далi - корабель свавiллЯ й опричнини, отака от "соцiалiстична галера"
- "московська каторга".
Ђ Љурпас, бач, зовсiм не застреливсЯ. ‡начить... ‡начить, всю групу
залiзничникiв, т. зв. "групу ЊалiЯ", спiткала трагiчна долЯ.
‘коро Љопаєва забрали, i Ђндрiй лишивсЯ сам. Ќа розставаннi Љопаєв був
такий розгублений, що не мiг нiчого до путтЯ сказати, лише просив ЂндрiЯ,
заклинаючи пам'Яттю його матерi, зробити длЯ нього одну послугу... ‚iн
просив передати привiт дружинi й дiткам... ‰ого дружинi й дiткам... ‚iн в
душi не вiрив, що ЂндрiЯ пустЯть на волю, але вiн уперто просив передати
привiт дружинi й дiткам... ЃезтЯмний, розгублений, вiн просив побiлiлими
губами... Џередати привiт... i сказати... що вiн колись... колись, може,
вернетьсЯ... I заплакав.
Ђндрiй пообiцЯв.
Љопаєва в ж е не повернули до камери.
Ђндрiй лишивсЯ сам. џк не стало Љопаєва, Ђндрiєвi чомусь стало страшно.
‘трашно й безмежно тоскно. ‚iн вперше злЯкавсЯ самоти. ‘амота - жахлива
рiч, коли не знаєш, куди ведуть ось цi дверi. Ќi, коли знаєш, що вже немає
iнших дверей взагалi на цiй "м'Ясохладобойнi", лише оцi однi, про Якi вже
нiхто в свiтi не знає й не взнає, Як i куди з них вийшов той, хто був
сам... †ахлива самота, коли людина всiєю душею до крику, до болю хотiла б
мати свiдка...
Ђндрiй все ходив i ходив по камерi - тинЯвсЯ взад та вперед. Џотiм
зупинЯвсЯ й довго дививсЯ в одну невiдому точку.
‡ голови чомусь не йшов Њельник. Њаленький залiзний ломик стоЯв перед
очима невiдступне, однаково, чи вони були заплющенi, чи розплющенi...
‡алiзний ломик в такiй добрiй, в такiй щедрiй руцi...
ЂндрiЯ почали кудись водити. ™ось там з ним робили... ‡нову мастили
йому пальцi чорною фарбою й притискали до паперу... ‡нову фотографували...
Ђле вже тут, в цiй тюрмi. Џотiм питали його, чи вiн не хотiв би комусь
написати листа... —и передати Якесь проханнЯ...
Ќi, Ђндрiй не хотiв нiкому писати листа. I не хотiв нiкому передавати
проханнЯ. ‚iн пригадував той нещасливий лист до мадерi, ‘ергєєва й Ќечаєву
i... Ќi, вiн не хотiв вже нiкому писати листа. ’а й кому?... ’а й хто ж
його пошле, хто передасть? ‰ому навiть нiкого попросити, бодай так, Як
попросив його Љопаєв, - попросити без надiї, що те можна виконати, ба,
бiльше того, знаючи, що те нiколи не може бути виконане. Ђле попросити,
щоб, бодай, одвести душу, i думати потiм, i надiЯтись потiм, що хтось те
проханнЯ все-таки виконає. “ЯвлЯти (наперекiр всьому уЯвлЯти!), Як от той
хтось вечором на смерканнi сторожко-сторожко крадетьсЯ завулками, попiд
парканами, пiдходить до темної, печальної хати, обережно спинаєтьсЯ на
пальцi й тихенько стукає в закриту вiконницю... I передає пошепки
дорученнЯ, закривши лице, i щезає, Як тiнь... “тiкає... Џередає привiт
матерi. ’о нiчого, що її вже немає, але ж вона могла би й бути... ‚она
могла б бути... Ђдже ж вона була...
’а бiлЯ нього нiкого такого немає, кому б можна звiритисЯ... •ай би вiн
завiз те дорученнЯ, щоб передати хоч отим карлуватим Ялинкам бiлЯ
полЯрного кола, але щоб завiз звiдси... I щоб передав...
Џро братiв це було нiЯкого пiдтвердженнЯ. I не буде вже... не буде...
‡начить... ‡начить, Љопаєв скриводушив! Ќема... I не буде...
•оч би ж хоч хтось знав, Яку вiн гiрку чашу випив. •оч би ж хтось хоч
колись передав братам, Яку вiн гiрку чашу за них випив!..
Ќочами йому снились Якiсь дивовижнi сни, Яких вiн уранцi нiЯк не мiг
пригадати. ‘трашенно болiла голова й нило все тiло. Ѓачив, що вiн
остаточно погасає, хоч ранiше йому не раз здавалосЯ, що далi вже нiкуди й
погасати.
Љоли вiн глЯнув у люстро в голЯрнi, куди його повели одного даю голити
й де було справжнє люстро, вiн не впiзнав себе. Ќа нього дивилась чужа,
худа, Як скелет, зiгнута, з погаслими очима людина, заросла, Як троглодит.
Ђ Як поголили чорну з сивизною щетину, було ще гiрше - та чужа людина мала
темну шкiру, що обтЯгала костi скивиць i щелепiв, i мала на щоках
хоробливi червонi плЯми - плЯми сухот, плЯми смертi. ЂндрiЯ гарненько
поголили, немов зумисне, щоб вiй бачив свою загибiль.
‘ерце огортала нестерпна туга, а з нею тонюнький-тонюнький бiль, нiби
там стирчала голка. ‚iн годинами стоЯв у камерi, ж стовп, перед Якоюсь
вiзiєю, що облЯгала душу...
•оч би хоч хтось був бiлЯ нього, хоч би хоч хтось... ™об потiм, може,
колись, може, пiслЯ довгих-довгих рокiв знайшов i передав братам (передав
хоч їхнiм дiтЯм) Яку ж вiн гiрку чашу за них випив. ‚ипив до кiнцЯ... „о
краю... ‘палив усе своє серце... ‘воє, до кiнцЯ вiрне, до кiнцЯ вiддане
братське серце... ‘воє залiзне серце... ’ак, залiзне серце...
Ќадвечiр, коли почали да камери залiтати мотилi вечiрнi й товктисЯ
несамовито головою в молочний пухир бiлЯ стелi, прийшли два сержанти при
зброї, понурi й суворi, забрали його й повели... VIII
Ђндрiй пiдiймавсЯ крутими сходами, тЯжко й помалу ступаючи, немов iшов
на ѓолготу часто зупинЯвсЯ збезсилений i заходивсЯ раптовим кашлем - йому
здавалосЯ що всерединi щось уриваєтьсЯ. ‚iн боЯвсЯ передчасного вибуху
кровi в своїх дiрЯвих легенЯх, а це було б зле. ‚iн мусить дiйти до кiнцЯ,
до самої крапки, дiйти власними ногами. I вiн iшов попiд гамаками, Як
тодi, в першiй день, коли почував себе гегемоном, - коли серце було
сповнене вiри в людей i гордої певностi, що його нiхто не посмiє торкнути
пальцем... ’епер вiн iшов на ѓолготу...
Ђх, коли б же хтось знав! Љоли б хоч хтось знав!..
Џотiм вiдчинилисЯ Якiсь дверi... Ђле Ђндрiй не побачив, що там далi за
ними було. ‰ого завели за Якусь загородку i... вiн вже не бачив, що там в
тiй Яскравiй залi було, бо йому гойднувсЯ весь свiт:
Џеред ним - с т о Я л и т р и й о г о р i д н и х б р а т и!!
’ р и й о г о р i д н и х б р а т и. . .
Ќоги пiдкосились, i тiло похилилосЯ, Як пiдрiзаний колос... Њикола
дебелою рукою пiдхопив ЂндрiЯ й притиснув його до своїх розхристаних
грудей - i Ђндрiй нестримно заридав на тих грудЯх...
- Ќу, от - посмiхавсЯ Њикола й полЯпував пестливо по спинi.- Ќу, от. .
.
Њихайло засмiЯвсЯ, а ‘ерьога закiнчив:
- Ћт тепер ми всi вкупi.
I з викликом глЯнув туди, де рЯснiли портупеї й блищали ордени за
столами, застеленими червоним сукном, - гордий, i мовчазний, i безстрашний
‘ерьога, орденоносний пiлот.
Їх усiх прирекли де розстрiлу. ‡акритий ђевтрибунал судив їх. Ђле не на
пiдставi зiзнань, лише на пiдставi "свiдчень" сексотiв i провокаторiв та
на пiдставi прокурорського пафосу... Ђ головне - на пiдставi того, чого
"суддi" не знали, лише вгадували та тЯмили, на що цi люди здiбнi.
Ќiхто пiдсудних не захищав i не намагавсЯ, рiвно ж Як i не давав нiхто
захищатись та виправдуватись їм самим, їх взЯли не длЯ тога, щоб
виправдати, а щоб засудити. –е був "шемЯкiн суд", де зовсiм вiдсутнiй
iнститут захисникiв, бо при тому настановленнi, Яке всi цi "суди" мають,
iнститут захисникiв зайвий. Ђ тим настановленнЯм є - тiльки засудити.
Џiдсуднi це знали i навiть не збиралисЯ захищатись. Єдине, що вони
могли протиставити цьому "пролетарському судовi", цiй розгнузданiй
опричнинi, - це iгнорацiю й презирство.
Ђндрiй погано слухав комедiю, що розiграваласЯ, Як по нотах, - його
мучило iнше. ‚ловивши вiдповiдний момент i ледве проштовхуючи слова крiзь
горло, Ђндрiй запитав Њиколу:
- Њиколо... Ђ... Џiдпис? ’вiй пiдпис?.. Ђ?
- Ѓог з тобою! - посмiхнувсЯ Њикола, вгадавши з самого тону, що десь
надужито його пiдписом. - Њiй пiдпис?! Ђ втiм, цЯ сволота мала досить моїх
пiдписiв у моїй валiзi, в тiм числi й чистi бланки з моїм пiдписом.
’Ягар, найстрашнiший тЯгар остаточно сповз з серцЯ...
Їх усiх прирекли до розстрiлу.
‚ числi приречених була низка осiб, а мiж ними й зовсiм юна сестра їх -
ѓалЯ. ѓалЯ —умакiвна... Ќiхто з приречених не просив помилуваннЯ.
Ђле "помилуваннЯ" прийшло... Ќевiдомо хто з волi подав апелЯцiю, й т.
зв. "верховний суд" вироку не затвердив через "неоформленiсть справи".
ђозстрiл було замiнено... двадцЯтилiтньою каторгою.
‹иш не замiнили нiчим Љатриного божевiллЯ...
...Ћсь так скiнчиласЯ зустрiч чотирьох братiв рiдних ще й сестри їхньої
- дiтей старого —умака, добрих, i вiрних, i в рiд свiй залюблених,
нащадкiв славного роду ковальського.
Ћсь так скiнчиласЯ зустрiч i тих, що до того роду прив'Язанi серцем. IX
Ѓагато дорiг пройшли вони, з багатьох рiк пили вони, багато могил
полишали вони, багатьох друзiв розгубили вони в землi й по божевiльнЯх, i
багато ще їм iти, багато ще їм проб приготовила долЯ,
Ђле всi дороги сходимi, й всi могили зчислимi, i кожна нiч - навiть
полЯрна нiч! - кiнчаєтьсЯ ранком... I вони йдуть... ‡цiпивши зуби, вони
йтимуть через нiч злоби й зненавистi, не здаючись, доти, доки її не
перейдуть.
I в одного з них завжди звучатиме в душi "ЊiсЯчна соната" Ѓетховена,
Яка не мала нiчого спiльного з болючою емблемою, вирiзьбленою на
вогненному щитi далекого мiсЯцЯ, що на нiй брат пiднЯв брата на вила.
‘оната така, Як її наповнило собою вiрне серце тiєї, що знала цiну любовi:
соната про дружбу, про вiрнiсть, про любов велику й непереможну, -
незалежно вiд того, чи про це думав той, хто її творив.
1948-50р.
џ ЏЋ‚…ђЌ“‘џ „Ћ ‘‚ЋЄЇ ‚I’—€‡Ќ€ ...
™о ми знаємо про Iвана ЃагрЯного, а точнiше - що ми про нього знали до
останнього часу? ‡нали, що це запеклий антикомунiст, переконаний ворог
ђадЯнського ‘оюзу, спритний емiгрантський дiЯч, бездарний графоман, Який у
своїх незчисленних опусах люттю безсилою сходить до українського народу,
закликає до братовбивчої рiзанини, до вiйни, до поваленнЯ соцiалiзму. ™о
вже говорити про спецiальну, специфiчну, пропагандистську лiтературу, - не
будемо витрачати часу на цитуваннЯ викривальних "праць"! Ћсь приклад
свiжiший, а вiд того ще бiльш промовистий: датована 1988 роком “країнська
лiтературна енциклопедiЯ (том 1, стор. 108) всi твори, що їх Iван ЃагрЯний
видав за кордоном, характеризує Як "позначенi антирадЯнським
спрЯмуваннЯм". Љоротко i Ясно. –ю характеристику написав, у всЯкому разi
пiдписав, не хто iнший, Як вiдомий прозаїк Џавло ‡агребельний. Љолега його
ћрiй ‘молич, спогади Якого ще донедавна були чи не єдиним джерелом
вiдомостей про 20 - 30-тi роки в українськiй лiтературi, досить прихильно
схарактеризувавши багатьох тогочасних українських письменникiв, заЯвлЯв
теж категорично: "I вже справдi зовсiм iнша рiч - ЃагрЯний.
‡овсiм iнша тому, що по вiйнi, на емiграцiї, ЃагрЯний посiв одне з
найвизначнiших мiсць помiж найбiльш запеклих ворогiв: утворив
нацiоналiстичну партiю “ђ„Џ, став її лiдером та очолив “Ќђаду - так званий
"урЯд “Ќђ у екзилi, останнiй петлюрiвський послiд на емiгрантському
контрреволюцiйному загумiнку".
–iкаво, чи не правда? Є рацiЯ навести розлогiший уривок цiєї колоритної
"ђозповiдi..." ћрiЯ ‘молича, навести без змiн i скорочень: так
переконливiше.
"џ пам'Ятаю, Як ЃагрЯний починав. ‚iн подавав безперечнi надiї, Якщо
судити з поетичного роману "‘келька", Який звернув на себе увагу
тогочасних лiтературних керiвникiв i вивiв його автора в лiтературу.
ЃагрЯний (справжнє прiзвище ‹озов'Ягiн) поЯвивсЯ з Ћхтирки чи
Ѓогодухова на хвилi другого поколiннЯ пожовтневої лiтератури. Ѓув вiн з
лiтературної богеми, до того ж у •арковi бездомний i Якийсь час проживав у
‚ражливого - двома поверхами нижче пiдi мною у будинку "‘лово". џ часто
заходив до ‚ражливого - ми з ‚ражливим водночас захоплювались вивченнЯм
французької мови, грою на бiльЯрдi та полюваннЯм. џкийсь час в квартирi
‚ражливого, - коли вiд нього пiшла дружина, - взагалi утворилосЯ
пристановище богеми: на столi в їдальнi постiйно ночував Џлужник, на
другому - ЃагрЯний, переночувати мiг взагалi кожний бездомний. ™овечора
заходили Џiдмогильний, Љовтун, ‘ухомлин, ще хтось. ЃагрЯний рiдко бував
"вдома" - був непосидючий, мав Якiсь побiчнi знайомства й приЯтелюваннЯ.
‡'ЯвлЯвсЯ вiн несподiвано - бушував, лаЯв весь свiт i облЯгавсЯ спати на
письмовому столi. ‡вiдтам, з того стола, його i забрано" ("ђозповiдь про
неспокiй триває", Љиїв, "ђадЯнський письменник", 1969).
’епер надамо слово самому Iвановi ЃагрЯному, Який в документi, що
зветьсЯ "ЊоЯ коротка бiографiЯ", посвiдчив про себе таке: "ЌародивсЯ 1907
року 19 вереснЯ (2 жовтнЯ за новим стилем - ‹. —.), в селi Љуземин на
Џолтавщинi (“країна), в ‡iнькiвському повiтi. ‚ родинi мулЯра" Џiзнiше жив
i виростав у мiстi Ћхтирцi, на •аркiвщинi. Ћсвiта : спершу закiнчив
церковно-приходську школу, в 1916 - 1920 роках вищепочаткову школу, потiм,
у 1922-1923 роках, скiнчив Љраснопiльську художньо-керамiчну профшколу, а
з 1926 до 1930 року вчивсЯ в Љиївськiм художнiм iнститутi (колишнiй
‚сеукраїнськiй мистецькiй Ђкадемiї). Iнститут закiнчив, але до захисту
диплома не був допущений через полiтичну "неблагонадiйнiсть". Ѓо саме в
час вчаннЯ в iнститутi мав ще iнший фах - лiтературу, в Якiй проЯвив свої
антирежимнi, самостiйницьки, антикомунiстичнi настановленнЯ.
џк письменник i поет, належав до так званих "попутникiв", тобто
письменникiв "непролетарських" щодо iдеологiї. ‹iтературну кар'єру почав у
1926 роцi в Љиєвi, в журналi "ѓлобус" та "†иттЯ й ђеволюцiЯ". ‚ 1929 роцi
мав уже три окремих книжки i пiдданий совєтською критикою остракiзмовi,
Яко "антисовєтський" поет i письменник, "куркульський iдеолог". Џочаток
остракiзму був покладений статтею марксiвського критика Џравдюка в журналi
"Љритика" (число 10 за 1931 рiк, •аркiв) Ћрганiзацiйно належав до
лiтературної органiзацiї "Њарс" (ЊайстернЯ ђеволюцiйного ‘лова), що була
органiзацiєю так званих "попутникiв" i куда входили найвидатнiшi
письменники-"попутники" того часу: ‚.Џiдмогильний, „. ”алькiвський, Ѓ.
’енета, Ѓ. Ђнтоненко-„авидович, ѓ. Љосинка, Є. Џлужник, ’. Ћсьмачка. ’акож
був приЯтелем найбiльш опозицiйно настроєних письменникiв i полiтичних
дiЯчiв “країни в кiнцi 20-х рокiв - таких, Як Њ. •вильовий, Ћстап ‚ишнЯ,
Њ. Љулiш, Њ. џловий, Џ. •ристовий, Ћ. „освiтнiй тощо".
Њи свiдомо навели "висновки" начебто фахових коментаторiв перед
свiдченнЯми самого Iвана ЃагрЯного про себе. ‰ого бiографiЯ густо
пересипана вигадками Як злонавмисними, що їх поширювали полiтичнi
супротивники, так i наївно-безглуздими, що є плодами простодушного
неуцтва. ™е матимем нагоду в цьому переконатисЯ, але спиратись будемо
тiльки на факти: iнакше мало що ми збагнемо у творчостi Iвана ЃагрЯного. I
в його життєписi також.
Ћтже, народивсЯ Iван ‹озов'Ягiн у козацькiм краю, де одвiку жиди гордi,
вiдважнi, сильнi духом i тiлом люди, щохвилини готовi життЯм заплатити за
свободу свою i своїх родакiв. „о речi, невипадково цЯ прикордонна
територiЯ породила стiльки видатних митцiв, адже творчiсть є прЯмим
продовженнЯм незалежностi. Џам'Ять про героїчну боротьбу i жертовнiсть
предкiв не вмирала нiколи в нащадках i рано чи пiзно втiлювалась у
легенди, пiснi, поезiї... ’амтешнiх козакiв "упевнена рука змiцнЯла сивого
Њазепу" (Є. Њаланюк), не побоЯлись вони в одчайному змаганнi стати на бiк
палкого гетьмана. ‡iнькiвський полк, мiж iншим, охоронЯв Љарла •II, королЯ
вецiї. Ђ розплативсЯ з козаками за це росiйський цар Џетро I, не лише
постинавши голови, а й наказавши стерти з лицЯ землi села їхнi - разом з
дiдами, дiтьми, всЯкою живнiстю. џк бачимо, тактику випаленої землi було
випробувано задовго до XX столiттЯ.
„алi налЯгло поневоленнЯ, покрiпаченнЯ, задурманюваннЯ свiдомостi,
послiдовне занижуваннЯ морального, освiтнього, духовного рiвнЯ "простих
людей". I коли сталасЯ, вибухла революцiЯ, що принесла неминучi змiни i
великi надiї - разом, звичайно, з муками i кров'ю, десЯтилiтнiй Iван
‹озов'Ягiн це сприйнЯв не Як iсторичну аномалiю, не Як вiдхиленнЯ вiд
верстової дороги вселюдського розвитку, а Як єдино можливий порЯтунок длЯ
змученого, виснаженого українського народу - порЯтунок, бо тiльки таким,
революцiйним шлЯхом сЯгнути можна було i соцiального, i нацiонального
визволеннЯ. ’ут не скажеш краще i точнiше, анiж сказав, сформулював це
Iван ЃагрЯний у своєму славетному романi: "‚iн належав до того поколiннЯ,
що разом iз старшими прийшло зухвало в iсторiю й вiдчинило само собi й
своїй клЯсi дверi грудьми, офiрувавши за те свою молодiсть зелену i буйну,
ще майже дiтьми бувши. Ћтакий Љорчагiн з "џк гартуваласЯ сталь"
Ћстровського. Ђле не лiтературний, а реальний. Ћтакий романтик, хрищений в
огнi й бурi революцiї й фанатично вiруючий в iсторичну мiсiю своєї клЯси,
але не за приписами офiцiйної полiтичної спекулЯцiї й не в iм'Я її
iнтересiв, а за приписами свого серцЯ й в iм'Я iнтересiв свого народу.
’ого народу, що мусить бути гегемоном на своїй землi. Ђ його клЯса - його
авангард" ‡вучить Як манiфест.
’ак, i революцiю, i громадЯнську вiйну i пореволюцiйнi складнощi юнак
сприйнЯв не Як щось стороннє чи далеке, а Як свою кровну справу - Як
вiдродженнЯ покривдженої ворогами “країни трудової. –е була воiстину його
революцiЯ, його епоха, його суспiльство - не оновлене, а нове. I тому
Якось не вiритьсЯ в деЯкi факти, Якими журнал "“країна" приголомшив своїх
читачiв: йдетьсЯ про нiбито участь Iвана ЃагрЯного в "робiтничiй опозицiї"
(за твердженнЯм Ћлега ѓаврильченка й ЂнатолiЯ ’каченка). Ќеймовiрним це
видаєтьсЯ. "ђобiтнича опозицiЯ" виникла 1920 року, а вже 1922 року на XI
з'їздi ђЉЏ (б) її розгромили - ну, а Якого вiку був тодi Iван ‹озов'Ягiн?
’а й не це головне, а ось що: "загальна його настроєнiсть. Ќе виступав вiн
тодi в ролi свiдомого борцЯ з режимом. Ќавпаки, йдучи в лiтературу, досить
рано - за звичаєм тих часiв, обрав собi промовистий псевдонiм: ЃагрЯний.
џк Ѓагрицький, ѓолодний, Џервомайський, ‘вєтлов. Ќе грав, не догоджав
комусь, не придурювавсЯ - щиро вiрив. •отiв, намагавсЯ щиро вiрити. •оча
вже мав порахунки з "владою трудЯщих". 1920 року, в Љуземинi, де Iван жив
у дiда по матерi, 92-рiчного однорукого пасiчника... ‚тiм, ЃагрЯний згодом
усе описав: "...одного днЯ надвечiр прийшли Якiсь озброєнi люди, що
говорили на чужiй мовi, i на моїх очах та на очах iнших дiдових онукiв,
пiд наш несамовитий вереск замордували дiда, а з ним й одного сина (а мого
дЯдька). ‚они довго штрикали їх штиками i щось допитували, стрiлЯли в
лежачi скривавленi тiла з пiстолiв й реготались...‚они всi гидко лаЯлись.
Џiд старою липою посеред пасiки, коло iкони свЯтих ‡осiма i ‘авватiЯ все
було забризкане кров'ю. Љров усе життЯ стоЯтиме менi в очах".
—екiстами були "Якiсь озброєнi люди"!
‚iра - i кров. –е полюси багрЯнiвського свiтовiдчуваннЯ, i на цьому
треба наголосити: воно багато нам проЯснить у подальшiй його долi, отаке
поєднаннЯ протилежностей. ‚iн рано почав писати, ще в школi редагував
рукописний журнал "ЌадiЯ", не просто мрiЯв про лiтературну дiЯльнiсть, а й
дiЯв, дуже рiшуче. Ћ. угай у статтi "—ерез терни ѓетсиманськрго саду"
("‹iтературна “країна", 6 вереснЯ 1990 року) називає видану ще 1925 року в
Ћхтирцi (пiд псевдонiмом I. ЏолЯрний) збiрку оповiдань "—орнi силуети".
”акт несподiваний, вражаючий. Ђле цiкаво, чому сам Iван ЃагрЯний про цю
книжку не прохопивсЯ нiде i пiвсловом? ‡абув? —и згадувати соромивсЯ? ™ось
не в характерi це ЃагрЯного. Џравда й те, що вiн не мав доброго
лiтературного вишколу, знав цю слабину, та не вельми нею журивсЯ.
‚певненiстю i честолюбством не обдiлив його Ѓог. Њайже одразу ЃагрЯний
заговорив не лише вiд власного iменi.
Ѓула чи не була книжка 1925 року, та читачевi українському ЃагрЯний
став вiдомий з публiкацiї поезiї у журналi "ѓлобус", де працював
вiдповiдальним секретарем його землЯк Ѓ. Ђнтоненко-„авидович.
1927 року Iван ЃагрЯний опублiкував у журналi "‚сесвiт" два прозових
твори- "‡ оповiдань старого рибалки" та "‚ сутiнках", їх на сьогоднi
забуто, вони залишились поза увагою дослiдникiв - i даремно. ‚ кожному
разi, до другого оповiданнЯ треба придивитисЯ пильнiше: там уперше
з'ЯвлЯєтьсЯ майбутнiй герой "‘аду ѓетсиманського", аltег еgо письменника -
"зав. полiтосвiтою заводського комсомольського осередку, чубатий Ђндрiй",
"гарЯчий Ђндрiй" ‚ цьому портретi неважко розпiзнати автопортрет. Ђле що
дiєтьсЯ з героєм!
ђазом з адмiнiстратором цукроварнi Iгнатом ‘оломоновичем той Ђндрiй
приїздить у пiдшефне село читати лекцiї. "Ћдна мусiла бути по агрономiї,
друга про мiжнародне становище - обидвi з дiапозитивами". Ќачальства, Як
водитьсЯ, немає - кого де шукати? ‡бiгаютьсЯ селЯни i... заходжуютьсЯ
прибульцiв бити. „о того ж ненависть їхнЯ обертаєтьсЯ не стiльки проти
Iгната ‘оломоновича, євреЯ, а проти ЂндрiЯ - проти "свого". Їх ведуть у
сiльраду, i тут все розвиднюєтьсЯ: 1920 рiк, продрозверстка в цьому селi.
"’епер Ђндрiй не виправдовувавсЯ, бо добре знав, що не поможе, що
сьогоднiшнiй випадок лише зачiпка. ’ак, так... корiнь зла десь там... коли
вiн з братвою тут розкулачував... ‘кiльки рокiв пройшло, а пiзнав ‘мiЯн.
Ћ, хiба вiн коли забуде, нiколи. •iба вмре...(...) Ћ, нiколи вони не
забудуть цього". ™асливий випадок, здаєтьсЯ, рЯтує ЂндрiЯ: йому щастить
втекти, i його переховує у себе в хатi секретар сiльради, Який дiстає в
пiтьмi "запилену карабiнку, обойму патронiв, мисливську рушницю - вибирай,
зарЯжай". "‡арЯдили хлопцi i довго прислухались до найменшого руху". Ќе
витримавши напруженнЯ i побоюючись за родину товариша, Ђндрiй вирiшує
тiкати з села. ‡наючи, що на нього чекають засiди. ‚же за селом, коло
останнього млина "з реготом на нього насiли". I побили до смертi.
"Љоли Iгнат ‘оломонович з'ЯвивсЯ в лiкарню, Ђндрiй, тiльки що
привезений, лежав нерухомо. Ќi лицЯ на ньому, нi виглЯду...
Ѓез всЯких ознак життЯ"...
ђозв'Язка цiлком трагiчна: безвихiдь, морок. Є сенс порiвнЯти це
оповiданнЯ з романом "‘ад ѓетсиманський": його герой, теж Ђндрiй,
пройшовши крiзь пекло, не тiльки не зазнав поразки, а й пiднiссЯ морально,
серцем посвiтлiв. ’а все ще попереду.
’им часом Iван ЃагрЯний швидко набирав лiтературнi очки. 1927 року
виходить у кооперативному видавництвi "Њаса" збiрка вiршiв "„о меж
заказаних" (тобто заборонених). „еЯкi межi поет зумiв переступити, й
ортодоксальна критика вiдреагувала негайно. 1928 року в рiднiй Ћхтирцi, з
допомогою землЯкiв, завжди радих посприЯти ближньому, надто коли за це
вiддЯчено плЯшкою оковитої, ЃагрЯний публикує поему "Ђvе Њагiа" Ќа
титульнiй сторiнцi стоЯло: ‚идавництво "‘ЂЊ". Ћтже, Iван ЃагрЯний був, по
сутi, батьком українського самвидаву. Џоема описувала, живописала iсторiю
нещасної дiвчини, що не з власної волi стала проституткою, народила сина,
i от цей син тЯжко вiд того страждає. ‚iдомий вуспiвський голобельник Ѓ.
Љоваленко схарактеризував усе чiтко: "порнографiчний натуралiзм (...) та
густа домiшка слинЯвого сентименталiзму". ђоздратував критика не так
змiст, Як присвЯта, Яку варто навести:
‚iчним бунтарЯм i протестантам,
‚сiм, хто родивсЯ рабом i не хоче бути ним,
‚сiм скривдженим, i зборканим,
I своїй бiднiй матерi крик свого серцЯ присвЯчую.
Ђ тих, хто ще сумнiвавсЯ, про Яку матiр мовитьсЯ, переконував остаточно
вступ, написаний Як лист до друга:
"„руже мiй любий!
Џрошу не називай мене поетом, бо це мене жорстоко ображає.
Ќе iменуй мене поетом, друже мiй, бо поети нинi - це категорiЯ
злочинцiв, до Якої Я не належав i не хочу належати Ќе iменуй же мене
поетом, бо слово поет скорочено стало визначати: хамелеон, проститутка,
спекулЯнт, авантурник, ледар...
Ќе iменуй же мене поетом, мiй друже. џ хочу бути тiльки людиною, Яких
мало на свiтi, Я хочу бути тiльки нею...
“дарившись об мур пiдлостi, вифарбленої в красивий колiр, i вiдскочивши
вiд нього, Я покотивсЯ в протилежний бiк. I тепер уже не знадить вiн мене
i не вдарюсЯ Я об нього, бо це дуже болЯче. Џроте Я де шкодую-так мусiло
бути. –е наука (...)
’и збентежений! ’ак-так, це ж виходить за рЯмцi твого розумiннЯ. Ќе
турбуйсЯ, це ж просто: ти кажеш "Ћбминай те камiннЯ, будь гнучким, будь
липким, улесливим, запобiгливим i, головне, будь покiрним - i ти будеш
щасливий". –е кажеш ти, що маєш титул редактора...
Ќу, а Я кажу: "•оди тiльки по лiнiї найбiльшого опору i ти пiзнаєш
свiт. ’и пiзнаєш його на власнiй шкурi. Ђ пiзнавши свiт, ти пiзнаєш себе i
не понесеш нiколи душу свою на базар, бо вона буде цiннiша за ‚сесвiт, i
не буде того, хто мiг би й купити.
Џробував i Я ходити по-твоєму i Як ходЯть iншi, i не зумiв. –е гидко.
–е бiльше нiж гидко. Ђ гидше те, що такi та шукають сучка в оцi твоєму".
Ќаступна поема Iвана ЃагрЯного "Љомета", Яку автор надiслав до журналу
"ѓлобус", потрапила не до редакцiї, а до спецiалiстiв з ѓЏ“, що
безпосередньо зайнЯлисЯ Iваном ЃагрЯним. ™о ж їх занепокоїло? „ати
вiдповiдь нам допоможе бодай одна строфа:
‡вiдкiль вiтри iсторiї гудуть-
—ито iз ‡аходу, чи просто десь iз ‘ходу?
Iз ЉобелЯк гудуть, мiй друже Џаперов,
Iз ЉобелЯк гуде той вiтер неспокiйний.
Љолись вiн сам за все промовить слово,
Љолючий, неминучий i постiйний.
—итачевi невтаємниченому треба пiдказати, що заштатнi ЉобелЯки були
мiсцем народженнЯ “країнської комунiстичної партiї, Яка вже вважаласЯ
нацiонал-ухильницькою, а значить, контрреволюцiйною. ’обто ѓЏ“ мало
пiдстави зацiкавитисЯ творчiстю й особистiстю Iвана ЃагрЯного, Як кажуть,
впритул.
1930 року поет - цiлком офiцiйно - опублiкував у харкiвському
видавництвi "Љнигоспiлка" iсторичну поему "‘келька" - чи не найпершу в
українськiй радЯнськiй поезiї (в усЯкому разi "Њарину" Њ. ђильського Iван
ЃагрЯний випередив за кiлька рокiв). ‘келька - то назва села, що
сосiдувало з Љуземиним i ѓрунем (звiдки походЯть, мiж iншим, брати ѓубенки
- ‚асиль —ечвЯнський та Ћстап ‚ишнЯ). ‚ основу поеми лЯгла мiсцева легенда
про те, Як у XVIII столiттi селЯни, вчорашнi козаки, доведенi до вiдчаю
здирством, насильством, брутальнiстю колонiзаторiв, знищили росiйський
монастир, оплот русифiкацiї й покрiпаченнЯ.
†урнал "Љритика" друкує статтю Ћ. Џравдюка пiд недвозначною назвою
"Љуркульським шлЯхом": "‘воїм виступом в "Ђве Њарiї" ЃагрЯний довiв, що
вiн не тiльки не миритьсЯ з радЯнською дiйснiстю, а й має намiр боротисЯ
проти неї, змiнити її. –Я сама тенденцiЯ вельми виразно вiдбиваєтьсЯ i в
"‘кельцi". ЃагрЯний у всiх iсторичних процесах 17 - 18 сторiччЯ бачить
лише одне: нацiональне поневоленнЯ “країни". I далi: "’ут все скеровано
проти росiйської церкви на “країнi та проти колонiзацiї “країни росiйським
царатом. Ђле не в цiм лежить центр ваги та полiтична спрЯмованiсть цього
твору. ‚iн лежить, деiнде i сЯгає далеко далi...
Ђвтор - знаний своїм езопiвським стилем i тут вiрний собi- цiлком
прозоро i єхидно включає раз-по-раз свою iсторичну тему в сьогоднiшню
дiйснiсть окремими натЯками..."
ѓучний скандал, страшнi звинуваченнЯ. I все-таки то була ще
"пристрiлка" - без "оргвисновкiв". ‘удЯчи з усього, Iван ЃагрЯний мав би
нарозумитисЯ й повестисЯ обачнiше. Ђле не той був темперамент - i
вихованнЯ не те. ‚сi, хто зустрiчавсЯ з Iваном ЃагрЯним, усi в один голос
твердЯть, що вiн "базiкав", "молов Язиком", "був необережний у висловах".
“сi одностайно пiдтверджують: "вiн нiчого не боЯвсЯ". Ђ чого б i кого б
вiн мав боЯтисЯ, вiн, Який трактував себе Як повновладного i законного
господарЯ своєї країни? I не криючись декларував, Як от у поемi "Љомета":
Џоети-євнухи у наш двадцЯтий вiк!
‡вичайно, не усi i не на всiй планетi.
џ лиш всього про землЯкiв моїх-
‹ише про них-про євнухiв-поетiв.
ђодившись з крилами, не вчилисЯ лiтать,