в'Яжу. - Ћт невидальщина, - каже один козак, - Я його зараз перев'Яжу ножакою по шиї. - Ќе руш кажу! - крикнув грiзно Џетро. - I нiхто не важсЯ менi перепинЯти роботу. ' Ќе полинЯє. - ђед. " Џогода.- ђед. Џетро розтЯв ножем одiж, оглЯнув рану. ‚она не була велика. Љiсть була цiла. ‚iн засипав рану порохом i обв'Язав чистим полотенцем. ’атарин був старий, змарнiлий дiдок з рiденькою борiдкою i поморщеним лицем, начеб йому шкуру ниткою перешивав. ‚iн дививсЯ залЯканими очима на Џетра i лебедiв. - Ќе забивай бiдна Ђхмет, козак. Ђллах тебе благословити буде. - —ого ви сюди лiзли? - питає Џетро. - Њи йшли конi красти. “ нас бiда, нема їсти, - говорив Ђхмет, - у мене п'Ять дiтей малих, голодних, Я бiдна, дуже бiдна... - Ђ дайте йому, товаришi, їсти, вiн, бiдний, голодний. Љозакам це не подобалось, стали воркотiти. Џетро випрЯмивсЯ i поглЯнув грiзно поза себе: - ’ихо! •то хоче з моєю рукою познакомитисЯ, виступай! Ќепослуху Я не стерплю. ђозумiв?! џкий вiдважний рiзати немiчного бiдака. ’и покажи, що вмiєш з татарином, коли вiн дужий... ‘тидайтесЯ. ‡ вас мають бути лицарi, а показуєтесь вовками над падлиною. Љазав: принести їсти. ‡араз втихло. Ћдин принiс i подав татариновi кусок палЯницi. Ђхмет їв лакомо, аж давивсЯ. - „айте йому чарку горiлки. Џий, небоже. ’вiй Њагомет не заборонив горiлки пити, бо її ще не було. Ђхмет вхопив Џетра за руку i став її цiлувати. - Ќехай тебе бог i Њагомет, його пророк, благословить на твоїй дорозi, ти добра чоловiк; Ђхмет буде за тебе молитисЯ. - Ќе болить тебе рана? - Џече, але то нiчого... - ’и вмiєш на конi їхати? - Љожна татарин вмiє. - •лопцi, збирайтесЯ, в дорогу пора. ‚же годi спати... ’атариновi дайте мого сивого конЯ. - ™о нашому осавуловi сталосЯ? - говорили мiж собою козаки. - Љозак хоч куди, а татарина не дасть зарiзати. - —и це послiднiй наш нiчлiг? - питав Џетро Џугача. - Џеред заходом сонцЯ будемо в ‘iчi. I знову залунала пiснЯ, й похiд рушив. Џетро каже до татарина: - џк зблизимосЯ до ‘iчi, то собi їдь з богом. Ќа ‘iч тебе не поведу, бо Я там не пан i не знаю, що би з тобою сталосЯ. - ’и добра чоловiк, бог тебе благословити буде. Ђллах хай тебе милує. ’и свiтло моїх очей, Я тобi нiколи того не забуду. Ђхмет вмiє бути вдЯчний, навiть джавровi... Џетро не говорив нiчого. ‚же було геть з полуднЯ. џрке сонце посилало останнi гострi променi по замерзлiй землi. Ќа обрiї було видно Якiсь купи, начеб оснiженi гори. Iз-поза них виходили густi дими. ‚алка стала над берегом замерзлої широкої рiчки. Џетро питає Џугача: - ™о це, батьку? - –е ‘iч-мати, хрестiтьсЯ, хлопцi. Љозаки познiмали шапки й стали хреститисЯ. Џетро був дуже зворушений. Ћсь цiль його дороги, його бажань. ™о його тут жде? —и справдЯтьсЯ пророкуваннЯ його приЯтелiв? —и справдi жде його тут слава? ‚ Џетра шибали думки блискавкою. ‘ерце сильно билосЯ. ‚iн став у душi вiдмовлЯти молитву. —имраз ближче приходили до ‘iчi. “се було застелено снiгом. ‡ високого берега видно було багато будiвель за валами, з Яких виходили прЯмо вгору густi дими. ‹ише ворота було знати. Џобiч них стоЯли на валах двi гармати. Ќа валi проходжувавсЯ вартовий козак з мушкетом. Љозаки стали з'їздити з берега. Џетро каже до татарина: - Ќам пора розстатисЯ, їдь собi, чоловiче, з богом. ЉонЯ тобi дарую, то це мiй кiнь. ’атарин знову став лепетати благословеннЯ й поїхав. ’а за хвилю обернувсЯ до Џетра та й каже: - Ћсавуле, до мене ходи, щось скажу. Џетро пiд'їхав. - ‘лухай, козак, мене Њагомет покарає, що Я тобi зраджу своїх. Ђле Я за тебе спокутую, ти того варт. ‚iн наблизивсЯ до Џетра й каже пiвголосом: - ЃережiтьсЯ, козаки: цiєї весни пiде велика орда татарська з Њенглi-ѓiреєм на вашу землю. ‚елике нещастЯ на вашу землю буде. ЏограблЯть вас i Ясир вiзьмуть. ‚сi мусЯть йти, кому прикаже його свiтлiсть хан. Њоже, i Я пiду, хоч Я спокiйна чоловiк. ЃережiтьсЯ! ‡ тими словами вiн потиснув конЯ й почвалав вiтром. Џетро стоЯв на березi „нiпра. „алеко направо й налiво розлЯгалась замерзла рiчка. ‹ише на однiм рукавi простЯглась синЯ лента, Якої мороз не одолiв... „есь далеко грав „нiпро-‘лавутицЯ на своїх порогах. Џетро був захоплений. ‚iн забув про все, що коло нього творилосЯ, забув, по що сюди приїхав, забув про товаришiв, що стоЯли пiд воротами матерi ‘iчi. Џетро знЯв шапку й моливсЯ: - „нiпре-‘лавутице, батьку! ’и, свЯта рiчко “країни! —и є українське серце, Яке б не забило живiше, наблизившисЯ до тебе? ’и давнiй свiдку нашої бувальщини, нашої величi й упадку. ...Ќа твоїй дорозi поставив господь могутнi пороги. ‡а ними криєш ти тих бiдних дiток, Яким тiсно стало на “країнi. Ђ цi пороги - то твоЯ мова. ѓоре тому, хто її не розумiє. ...’и сердишсЯ, ти гримаєш на твоїх дiток нерозумних, та грозиш ворогам. „олЯ “країни зв'Язана з тобою на вiчнi часи. “країна тодi загине, Як твоє русло висохне! ...„нiпре! ’и, український ‰ордане, свЯта рiчко!.. - ѓей Џетре! Ћсавуле! - гукали козаки. - —ого задививсЯ? Џетро начеб зi сну прокинувсЯ, протер очi й спустивсЯ з берега вниз... ‡а той час Џугач обмiнЯвсЯ гаслом з вартовим козаком. ‚iдчинились ворота, й цiла ватага в'їхала. Џетро опинивсЯ в ‡апорозькiй ‘iчi. ЉЌ€ѓЂ „ђ“ѓЂ. „Ћ ‘‹Ђ‚€ —Ђ‘’€ЌЂ Џ…ђЂ Џотомъ видЯчи сЯ бить способнымъ до мензства, олъ до запорозкого славного лыцерства. ‡ книжки "‚ършъ..." I ‡апорозька ‘iч лежала тодi на невеличкiм днiпровiм островi, Њалiй •ортицi. ‚iд заходу, вiд “країни, обливав її „нiпро, вiд сходу сонцЯ плив його рукав, що вiддiлЯв Њалу •ортицю вiд ‚еликої, Яка лежала мiж старим днiпровим рiчищем i новим днiпровим руслом. Ќа ‚еликiй •ортицi рiс великий дубовий лiс з прогалинами всерединi, далi, вниз, стоЯли малi ставки, а потiм простЯгались моклЯки. Џiд ту пору українське козацтво проживало важкi хвилi свого занепаду i пониженнЯ. ‘олоницький погром, здавалосЯ, погребав козацьку справу на все. Џани трiумфували. †олкевський за своє криваве дiло був обожаний мiж українською шлЯхтою. ‚iн вирiс на спасителЯ ђечi Џосполитої i українського панства, Як польського католицького, так i православного. Џани успiли розбити всю козацьку органiзацiю. Љозацьких старшин з Ќаливайком повезли в ‚аршаву. ‡абрали всю зброю, не оставили козакам нi одної гармати, забрали коругви i клейноди, скарбницю. Ќад народом, що спочував козацтву, знущалисЯ в страшний спосiб. Ќарод був налЯканий, i нiхто не посмiв пiднести голови, а не було нiкого, хто би мав силу взЯти дiло в свої руки i проти панiв стати. ’их козакiв, що остались живими, повернено в пiдданство. Џани вважали себе з боку українського поспiльства цiлком безпечними. ’епер можна було необмежене панувати i багатiти, коли українське хлопство буде слухнЯне. ’епер i з ’уреччиною буде спокiй, бо ж полЯки поступили з козацтвом по бажанню ‚еликої Џорти. Ђ коли з ’уреччиною буде спокiй, то i татарська орда не буде їх чiпати. Ќа цiлiй “країнi заповiдалосЯ панське раюваннЯ. Ћдне лише осталось болюче мiсце в панському тiлi, котре, мов загоєне тернЯ, вiд часу до часу болюче вiдзивалосЯ. Ћсталось ‡апорожжЯ, до Якого пани не могли дiбратисЯ i Яке нi раз не хотiло вложити своєї шиї у панське Ярмо. Џольща обмежиласЯ на тому, що стараласЯ вiдтЯти ‡апорожжЯ вiд усiєї “країни. Џограничним українним старостам було доручено не допускати нiкого нi сюди, нi туди. Џоставлено на шлЯху до ‡апорожжЯ густi сторожi, котрi ловили збiгцiв, а так само запорожцiв, що на “країну переходили, i люто їх за це карали, одних i других. ’а цi способи не могли вповнi своєї цiлi осЯгти. ѓноблений панами i державцЯми народ втiкав на ‡апорожжЯ, бо там бачив одинокий свiй захист. ЏродиравсЯ там усiма можливими дiрами i щiлинами, наче вода iз розсохлої бочки. Ћдного пiймали, а десЯть iнших таки перейшло. ‡апорожцi знову вмiли то цим, то тим дiйти до ладу з пограничними старостами, i таки приїздили у Љиїв добувати, чого їм було треба. Ќе зважаючи на занепад, на ‡апорожжi безупинно велисЯ великi приготуваннЯ до того, щоб можна було невдовзi виступити збройною рукою чи проти татар, чи таки ще раз помiрЯтись з панами на “країнi за свободу українського хлопа. ‡авзЯту агiтацiю у тому вели тi численнi хлопськi втiкачi, оповiдаючи про жорстокiсть панського володiннЯ. —ерез брак свобiдної сполуки з “країною на ‡апорожжi ставало тiсно. ’ам наче в горшку кипiло, i мусив наспiти час, коли та всЯ енергiЯ молодої, живої та здорової республiки виладуєтьсЯ. Џанська рука була закоротка, щоб сЯгла аж на ‡апорожжЯ. ‚правдi Џольща наставлЯла свого старшого над низовим козацтвом, та вiн не посмiв там показатисЯ, а запорожцЯм анi снилосЯ його слухатисЯ, i вони вибирали правильно свого старшину i зi всiх розпорЯдкiв панського старшого глузували. Љозаки з —убової редути, приїхавши перший раз на ‘iч, дивились на все великими очима, бо не одне тут побачили iнакше, нiж собi це уЯвлЯли. Ќа перший поглЯд, не знати було тої величi, Якої тут надiЯлисЯ. ‡начний простiр землi на Њалiй •ортицi обведений валами з дубовим частоколом наверху. Џопiд валами iзсередини великi будiвлi городженi хворостом та обмащенi глиною, вкритi комишем, або кiнськими шкурами. ’аких будiвель було багато. ’о були куренi, названi вiд знатнiших городiв “країни. Џосерединi - великий майдан, а на ньому - невеликий домик длЯ сiчової старшини i на сiчову генеральну канцелЯрiю. Џо майданi проходжувалисЯ купками запорожцi. Џугач привiв пiд домик старшини чубiвцiв. Џо дорозi сiчовики його поздоровлЯли. Џугач пiшов з Џетром Љонашевичем до кошового. ‚ свiтлицi пiд образами сидiв кошовий батько Ѓогдан Њикушинський з генеральним суддею Џавлом ’ирсою. ’о були двi найстаршi особи на ‘iчi. Џугач, ввiйшовши, поклонивсЯ кошовому: - ‚ашi голови! ‡доров був, батьку! Ћсь приводжу на ‘iч одну вишколену чету вiд старого —уба з поклоном i поздоровленнЯм, а ватажком у них оцей молодий осавул Џетро Љонашевич. Џетро вклонивсЯ i передав кошовому список: - Ќас приїхало сорок людей. - ‡доровi були, панове товариство! ’ак ти осавул, а що ж робить старий ЉасЯн Ѓайбуза? - ЏостарiвсЯ та зимовиком живе. - Њенi дивно, що ЉасЯн з —убом розлучивсЯ. ’о приЯтелi були. - ‚они зовсiм не розлучились, бо пан сотник —уб заснував бiлЯ своєї редути слободу. ‹юде сходЯтьсЯ, мов мухи до меду. - ™е старий —уб на старостi лiт здурiє та оженитьсЯ. ’а коли тебе, козаче, —уб осавулом на мiсце ЉасЯна поставив, то, здаєтьсЯ, ти неабищо. - –Я слобода - то його дiло, - каже Џугач, показуючи на Џетра, - неабиЯка голова, нiде правди дiти, в Ћстрозi вчивсЯ. Љошовий став пильно Џетровi придивлЯтисЯ: - Ќу, гарно, йдiть тепер в сiчову канцелЯрiю, хай вам пан генеральний писар курiнь покаже, до Якого вас припише, а завтра пополуднi ти, Љонашевичу, заходь до мене. ‚они вклонилисЯ i вийшли. ‡араз через сiни була сiчова канцелЯрiЯ. ‘тоЯли тут довгi столи, а за ними сидiли пiдручнi писарi. ѓенеральний писар проходжувавсЯ вздовж канцелЯрiї. ‚же вечорiло, i всi заворушилисЯ вiдходити. џк ввiйшов Џетро з Џугачем, генеральний писар повернувсЯ до них i спитав: - Ђ ви за чим сюди? Ђ! ‡доров, товаришу! - каже писар, пiзнавши Џугача. - 3 Яким дiлом приходиш? - Њи приїхали з —убової редути, сорок чоловiк. Џризначи нам, пане писарю, курiнь, а то прийдетьсЯ хiба на майданi на морозi ночувати. - Iз —убової редути? ’ак значитьсЯ, не новики, а вже козаки-товаришi. ’ак йдiть, небожата, у ЏереЯславський курiнь. ’ам найбiльше людей потреба. џк є у вас список, так давай сюди, хай у реєстр заведу. Ќу, добре, добранiч вам! џк козаки вийшли до сiней, Џугач каже: - ’ак, Як би змовилисЯ. џ теж з ЏереЯславського куренЯ. ’а там ще знайдеш, либонь, i землЯка свого Џавла †майла. Њоже, вiн Який родич твого побратима Њарка. —убiвцi передали коней новикам, що тут з'ЯвилисЯ, i пiшли гуртом до ЏереЯславського куренЯ. Ќiчого тут замiтного не було, бо всерединi курiнь був такий, Як у —убовiй редутi, хiба що бiльший. Ѓуло тут кiлька огнищ, на Яких горiв вогонь i огрiвав усю хату. Ќаприкiнцi куренЯ, за столом, сидiв курiнний отаман ѓрицько †ук з осавулом Џавлом †майлом. ‚они грали в карти. Џугач гукнув вiд порога: - ‡доров будь, батьку отамане, здоровi братики! “сi оглЯнулисЯ, Як в курiнь ввiйшла цiла ватага людей. Ћтаман дививсь на них, прислонивши очi долонею вiд свiтла. - ‘лихом слихати, видом видати. ‡доров був, старий товаришу! Људи ти блукав так довго? †майло його зразу не пiзнав. Ћтаман каже: - Ќе пiзнав Џугача? - ‘правдi не пiзнав, - каже †майло i встав вiтатисЯ. †майло був вже старий i сивий козак. - ‘лухай, осавуло, - каже Џугач. - Џриводжу тобi когось, що буде тобi, либонь, любий. Ђну вгадай! •оди сюди, козаче, - каже до Њарка. Њарко виступив пiд свiтло, та осавул його не знав. - ™о тут довго вгадувати. –ей звесь теж †майло, а чи вiн рiднЯ тобi, то самi потолкуйте. - ’и звiдки, козаче? - џ з Љульчиць, старого ѓрицька †майла правнук. - ђiдний, мiй, рiднесенький, душе моЯ. ’а чи давно ти з Љульчиць? Љажи, що там наш рiд? - „авно вже, дЯдьку, ще хлопцЯми вивезли нас до Ћстрога в школу, давно не мали ми вiсточки з рiдного краю. - ’ак не знаєш, чи старий ѓрицько живе? —ий ти син? - џ ‘тепанiв. Џро нашого прадiда нiчого не знаю. - џ тобi стриєм приходжусЯ, знай! ’а що ти все говориш? Њи. хто то є ми? - Ђ то - мiй побратим Џетро Љонашевич, син Iвана. - ‡наю i твого батька, вiтай менi! Ѓатько живий? - ЏолЯг, ще Як Я дитиною був. - Ђ вибач менi, товаришу, - каже осавул до †ука, - Я на радощах i козацький звичай забув - перепинив цим новикам поклонитисЯ тобi, Як головi куренЯ. - Њи вже не новики, - каже Џетро, - ми з —убової редути приходимо, ми - козаки. - ‚iтайте, панове товариство, - каже †ук, та Я вас у курiнь не приймаю, бо у мене своїх людей доволi. ‘тарий †майло був заклопотаний, чи знають його землЯки тутешнiй запорозький звичай, i чи знають, що їм на таке вiдповiсти? Ђле Џетро не дав себе збити з пантелику. ‚иступив наперед i, кланЯючись курiнному отамановi, каже: - џ говорю iменем усiєї чети, бо мене над нею головою поставили. ЉланЯюсЯ тобi, батьку, вiд старого сотника —уба i прошу: прийми нас, сирiток, у свiй славний курiнь, а ми дЯкуватимемо i, Як старий звичай каже, вкупимось. - Ќе можу сам цього зробити, бо Я сам нiчого не рiшаю, хай старшина скаже, - каже †ук. Џокликали ще курiнного суддю i кухарЯ. - Ћт i напасть, - каже †ук, - панове отамани. Џрийшли Якiсь козаки та й у курiнь просЯтьсЯ. Љажуть, що вони з —убової редути. џк ви думаєте, чи приймемо, чи проженемо?. - •ай вкуплЯтьсЯ, - каже кухар. - Њи подорожнi, - каже Џетро, - грошей не надбали, а випросити не було у кого, бо степом їхали. ’а ось Я за всiх золотого кладу. ‡а решту вибачайте, ми вiдслужимо. - Ќу, що ж, панове, зробимо? - питає †ук. - Џриймемо, - каже кухар, - у нас харчiв доволi, а коли б негарно велисЯ, так проженемо. - Ќу гаразд! - каже †ук. - Ѓудьте товаришами. Ђ ти, пане осавуло, призначи їм мiсце. ’и, пане кухарю, вели всипати ще Яку пригорщу кашi, щоб длЯ всiх на вечерю стало. „лЯ того, хто цього не знає, може, видастьсЯ дивним, що на ‡апорожжi у куренi кухар таку замiтну вiдiгравав роль i до старшини належав. Љухар на ‡апорозькiй ‘iчi був тим, чим у вiйську iнтендант. Ќа його головi було не лише прохарчуваннЯ усього куренЯ. ‚iн дбав теж про одежу длЯ всiх, вiв курiнну касу i з усiх видаткiв мусив щороку перед козацтвом докладно вирахуватисЯ. - Ђ що з нашими кiньми станетьсЯ? - питає Џетро старого †майла. Ќе журись. ‡а конi подбають другi, а ви, повечерЯвши, вiдпочиньте гаразд. ‡автра то Я вам усе покажу, Який тут лад на ‘iчi. Ќа другий день вже сонце високо стоЯло, а чубiвцi ще спали. ‚ куренi за той час козаки повставали, вмивалисЯ i мимрили молитви, снiдали i розходилисЯ, куди кому було призначено. —убiвцi, прокинувшисЯ, нестЯмилисЯ зразу, де вони є, бо в куренi було тьмаво. —ерез малi вiконцЯта i пiхуревi оболонки доходило сюди мало свiтла. ‘тарий †майло вже ждав на них, i Як прочунЯли, водив їх по ‘iчi i все показував та поЯснював. Ќа сiчовому майданi роїлосЯ вiд людей. ‚они, мов мурашки, переходили в рiзнi сторони. ‚ одному кiнцi майдану вчилисЯ молодики воєнної штуки. Ћднi їздили на конЯх, iншi - таки пiшки. ‚чилисЯ орудувати шаблЯми, списами та келепами. Iншi стрiлЯли у цiль, хто з рушницi, з пiстолЯ, хто - з лука. Џiд одним острiжком стоЯли гармати. Ћдну гармату викотили на майдан, уставлЯли її, вiдпинали переднi колеса, прицiлювалисЯ, лаштували, припинали знову перед i закочували в iнше мiсце. ђобилосЯ це пiд командою старшого гармаша та пiд оком пана обозного, бо до нього всЯ гармата належала. ’епер повiв †майло землЯкiв до одного куренЯ, що стоЯв позаду майдану. ’о була сiчова майстернЯ. Џростора будiвлЯ з великими вiкнами. ‡вiдсiлЯ розходивсЯ рiзноманiтний стукiт i гамiр на всю ‘iч. џк сюди зайшли кульчичане, то їм аж голова кружлЯти стала. —ого тут не було? ’ут робили вози, кували залiзо, робили ланцюги, скручували линви з конопель, кували шаблi, ножi та рушницi. ‚ однiм кутi пiд вiкном сидiли кравцi, шевцi та шаповали. “се тут робилосЯ длЯ сiчового товариства про запас. ‡а куренем рiзали трачi дерево на дошки, довбали i випалювали колоди на байдаки. „ругi збивали байдаки, забивали щiлини клоччЯм i заливали смолою. ’ут горiв великий огонь. ђобiтники пороздЯгалисЯ до сорочок. Ќад кожною партiєю був поставлений отаман, котрий усьому давав лад, перемiрював дерево i наглЯдав за роботою. - “ нас, на ‘iчi, робитьсЯ усе власними силами, хiба залiза купуємо. - Ђ порох? - Џорох ми вмiємо такий робити, Як нiхто другий, Ћн там за валами нашi пороховi млини, бо тут небезпечно через те, що вiд того треба з огнем здалека. - Ђ Як воно, дЯдьку, чи кожний може братисЯ за роботу, Яка йому подобаєтьсЯ? - питає Њарко. - Људи кого старшина призначить, i хто до чого вдавсЯ. - џ би мав охоту в майстерню пiти, - каже Џетро. - ѓо-го! Ќе сюди тобi, небоже. ’и пiдеш чоботи шити, а швець пiде письма писати? ‡ цього-то ти вже знаєш, куди пiдеш. - Ђ ну же, дЯдьку, ходiм мiж лучникiв, Я зараз мiй лук принесу i зараз вернусЯ. ‡а хвилю вернув Џетро з луком i стрiлами. - Ќу-же, панове товариство, приймiть мене до гурту. - ‘лавний у тебе лук, товаришу, панська штука. - ’о кнЯжий дар. Џустiть мене, хай спробую. Џоказали йому цiль. Џетро зложив, i три стрiли попали близь себе. - ’и, небоже, неабиЯкий лучник, - каже отаман. - ’акого ще тут не було, хiба покiйний Ѓайда, що про нього думу спiвають. - ‘агайдачний, та й годi, - каже один козак до гурту. - Џетре, - каже старий †майло, - ось вже тобi й iменнЯ приложили, вже тебе до смертi ‘агайдачним звати будуть. Ћдин козак сказав, та це зараз й прийметьсЯ в цiлiй ‘iчi, мов полум'Ям пiде. - Ђ що ж, - каже Њарко, - воно непогано прозвали. - Ќе iменнЯ тебе красить, а ти його вкраси. ’акий тут звичай, i годi з цим перечитись. Љошовий довiдавсЯ про мистецтво Џетра i казав собi цю штуку показати. - ’и будеш тут молодикiв вчити, а у вiльну хвилю пiдеш пiд руку пана генерального писарЯ в канцелЯрiю. Џiд вечiр, Як Я вже вчора говорив, зайди до мене. џк вечором Џетро зайшов до кошового, вiн спитав: - —и довго ти вчивсЯ в Ћстрозькiй академiї? - Ѓiльш чотирьох рокiв. Ѓув би там ще богзна-Як довго сидiв, та лучиласЯ така пригода, що треба було академiю покинути. - Ќа це Я не цiкавий, та ось що, коли треба буде нам писнути дещо по-латинi, так ти писатимеш, бо наш писар небагато з цього тЯмить. Ђ, може, тут колись прийдуть Якi посли з далекого свiту, то зараз i тебе покличено на товмача. ’раплЯютьсЯ такi люди, що годi з ними розмовитись. Ђ чи i твiй побратим †майло розумiє латину теж? - “сi ми там цього добра вчились однаково. - Ђ Љиїв ти знаєш? - Ќiколи там не бував. - џк буде нам Яке дiло у Љиїв, то ти поїдеш. ’и бачиш, Якi важкi хвилi ми переживаємо? Љозацтво розбите, треба зачинати паново все порЯдкувати. †де нас велика працЯ. †ивемо мiж двома ворогами: з одного боку Џольща заприсЯгла нам загладу, з другого - татарва. ’реба то з одними, то з другими битисЯ, хитрити та помiж дощ ходити, поки козацтво знову не виросте в силу. - Љоли вже про татар мова, то Я дещо довiдавсЯ по дорозi вiд полоненого татарина. џ повинен був це ще вчора сказати, та знаю козацький звичай, що коли тебе не питають, не вiдзивайсЯ. - Џолонений татарин звичайно бреше, хоч його огнем припiкай. - ’ож-бо й є, що вiн по-доброму сам виговоривсЯ iз вдЯчностi, що Я не дав його козакам вбити, пустив на волю, та ще й конЯ подарував. - ’акий, може, i правду сказав. ™о ж вiн тобi говорив? - ‚iд'їжджаючи вiд мене, вiн говорив таке: "ЃережiтьсЯ, козаки, з весною пiде на вашу землю велика орда. ‘ам Њенглi-ѓiрей поведе її". Љазав, що аллах його за це, певно, покарає, що своїх зраджує, але вiн, з приЯзнi до мене, то i кари тої не лЯкаєтьсЯ. - „обре i те знати. Њи гаразд дiло обмiркуємо, та може, ще щось бiльше довiдаємосЯ. Ћт добре, що ти це сказав. ЋпiслЯ Џетро вклонивсЯ i вийшов - —ого тебе кошовий кликав? - питали Џетра чубiвцi, Як у курiнь вернувсЯ. - ’а ось чого. Џитав мене, чи можна кобилу навчити по-латинi iржати. ’а що вам Я багато говорити буду, давайте краще бандуру, та повеселимось, бо менi справдi чогось весело помiж вами. Џодали бандуру. Џетро заграв дрiбненького та став приспiвувати, а козаки вдарили гопака, що аж стiни дрижали. Џетро знав, чим людей до себе приєднати можна. - Ђ знаєш, товаришу, Яке тобi iменнЯ приложили? - Љоли вже гарне, то завтра вам кiлька вiдер горiлки поставлю, а коли негарне, то й не говори, бо плакати буду. - ѓарне, їй-богу, гарне, твою горiлку то так начеб вже й випили. - Љоли випили, то й закусiть, чим хто має, а Я завтра вже другої ставити не буду. - …х! „отепний ти, небоже, та, будь ласка, розкажи що-небудь, коли ми всi так розвеселились. - џк розвеселились, то буде з вас на сьогоднi, не об'їдайтесЯ. Ђ завтра то розкажу вам дуже слезливу казку про те, Як баба дiдовi горохiв'Янкою постоли з лопуха шила. - —ому горохiв'Янкою? - Ѓо ниток не було. I так минали весело вечори в ЏереЯславському куренi кожної днини. Џiшла слава про ‘агайдачного по всiй ‘iчi, i з других куренiв стали вечорами козаки сюди сходитись. Џетра вiдразу всi полюбили. ‚iн був дотепний, до кожного приЯзний, штукар, а при тiм хлопець наче мальований. ђозумiєтьсЯ, що вiдтепер звали його ‘агайдачним. †иттЯ на ‘iчi йшло одноманiтно з днЯ на день, Ђле усi бачили, що на щось готуєтьсЯ, хоч нiхто не вгадав, що воно буде. Ќiхто того не знає, що кошовий думає-гадає. Ћсобливо в майстернi йшла безвпинно робота. ‘ам кошовий батько усього доглЯдав i наганЯв до поспiху. ‡ ‚еликої •ортицi привозили коней i об'їздили та пiдучували. II џкось в половинi марта приїхало на ‘iч одного днЯ двоє татар татарською арбою, Якою кримськi крамарi їздЯть. ‚они обмiнЯлись з сторожею кличем i зараз пiшли до кошового. ’о були переодЯгненi козаки, котрi добре говорили татарською мовою, їх посилав кошовий у Љрим шпигувати. ‡араз кошовий скликав сiчову старшину на раду. Љозаки розказали те, чого довiдались. ЏоказалосЯ правдою те, що ‘агайдачний вiд Ђхмета довiдавсЯ. ‚они переїхали цiлий Љрим аж до ЃахчисараЯ, заходили з крамом до татарських улусiв, заходили до їхнiх мечетей i враз з другими до аллаха галайкали. Ћрда поклала собi з весною рушити на “країну з великою силою, Як лише веснЯнi затопи минутьсЯ. Љозаки довiдались, котрим шлЯхом татари пiдуть. Љозаки говорили їм, що козакiв на ‘iчi небагато, i нема їх чого боЯтисЯ. Ѓезпечно перейдуть „нiпро, Iнгулець та Iнгул, i всю “країну. ‚они говорили татарам так, Як їх кошовий навчив. ђозходилосЯ о те, щоб їх на свiй шлЯх справити i, заступивши їм дорогу, розгромити. ’епер стало вiдомим, що орда, перейшовши „нiпро, пiде помiж рiчками „рiмайлiвкою i Ѓургункою. Џонад цими рiчками стоЯли два великi лiси, i на тiй прогалинi поклало собi козацтво помiрЯтись з ордою. Љошовий предложив на радi такий план. —асть козакiв пiд проводом курiнного отамана †ука мала бити татар на „нiпрi при переправi, та потiм розступитисЯ i йти слiдом за тими татарами, Якi успiють перебитисЯ через козацьку лiнiю. „руга частина пiд проводом сотника —епiлЯ мала стати над Iнгулом i доконати решту недобиткiв так, щоб цiлу орду знищити. ’ой план кошового був прийнЯтий, i зараз взЯлисЯ за його виконаннЯ. Љошовий розiслав гiнцiв по усiх козацьких паланках i зимiвниках, щоб козацтво негайно збиралось на ‘iч до походу. ’епер показалосЯ, що те, що через зиму було зроблено, було дуже потрiбне. “сього було доволi. ‘iчове вiйсько вмiло до походу Як слiд приладитись. Џiд той час —епелЯ на ‘iчi не було. ‚iн був жонатий i жив у паланцi. ’а вiн на перший заклик прибув на ‘iч з своєю сотнею сiмейних козакiв. ’епер обидва з †уком стали порЯдкувати та дiлити помiж себе вiйсько пiслЯ того, що хто мав у походi виконати. —епiль забрав переважно пiше вiйсько, гармату i вози. †ук забрав кiнноту, кiлька легких гармат, вози з харчами i мунiцiєю. ‡а той час щоднЯ розсилали з ‘iчi в сторону татарщини роз'їзди. ‚они мали, помiтивши татар, оскiльки-мога не показуватись i в сутички не заходити. –iла штука була з тому, щоб орда не змiркувала, що козаки про все знають. Ќа ‘iчi усе було готове до походу. ‚ ‘iчi мав остатисЯ кошовий з старими дiдами i молодиками. ’ретього днЯ великоднiх свЯт причвалав посильний козак од одної стежi з вiсткою, що орда рушила з Џерекопу i прЯмує до „нiпра. ‚ранцi засурмили сурми. Љожний поспiшав на своє мiсце. Ќасамперед вийшов —епiль з своєю армiєю двох тисЯч козакiв. ‚она мусила поспiшати, щоб випередити татар i засiсти на своєму мiсцi над Iнгулом. ‡а два днi опiслЯ вийшов †ук зi своїми. Џри ньому були обидва кульчичане, Џетро i Њарко. ‚али ‘iчi вкрилисЯ тим козацтвом, що осталосЯ. I прощаючи своїх, вигукували та вимахували шапками. Ќе одному защемiло серце на спогад, що, може, не доведетьсЯ сюди вернути. Љошовий благословив їх на щасливу дорогу. ‘тарий †майло обтирав нишком сльозу, що з ока капнула на сивий вус. Ќе диво: виправлЯв своїх рiдних в непевну дорогу. ’епер у отамана †ука була одна жура на думцi: Як би воно було, коли б орда розгадаласЯ i пiшла iншою переправою? ’одi треба би їх заходити не знати звiдки, треба би повiдомити —епелЯ, а заки вiн з своїм тЯжким табором i пiхотинцЯми зможе заступити ордi дорогу, то тим часом татарва може порозлазитисЯ по “країнi меншими загонами. †ук був з тої причини дуже схвильований i цiлу дорогу нiчого не говорив. ‰ого вiйсько йшло правим берегом „нiпра. ђiчкою послав вiн кiлька байдакiв, обшитих комишем так, що здалека нiхто їх не мiг помiтити. ‚они мали держатисЯ правого берега i зорити за татарвою, а коли змiркують напрЯм, в Якому пiде орда, мали про це отамана повiдомити, поховати судна пiд берегом i вертати. †ук перейшов Ѓургунку i став обозом, ждучи на вiстi. †дав три днi, поки принесли вiстку, що справдi орда йде цим шлЯхом, Як було зразу намiчено. - ‘лава господовi небесному! - †ук знЯв шапку i перехрестивсЯ. - ‡ачинаєтьсЯ добре, а тепер, хлоп'Ята, до працi. ‘отник ѓалан i сотник —епiга з своїми сотнЯми пiдуть до лiсу по обох боках шлЯху i пороблЯть засiки. Њогильники (сапери) загатЯть обi рiчки при „нiпрi, щоб багато води зiбралосЯ по самi береги. џк сюди орда зайде, а ми на них наскочимо, щоб не порозбiгалисЯ на боки. Њи зачнемо бити гарматою, аж тодi Як татари перейдуть на цей бiк. - Ђ коли б вони не туди пiшли, - завважив ‘агайдачний, - то що ми зробимо? - …ге! „ивись, Якраз проти нашого мiсцЯ лежить на „нiпрi бiльший острiвець. –е мiсце добре длЯ переправи, на острiвцi можна вiдпочити. џ певний того, що пiдуть туди. ’епер, хлопцi, нашi вози i гармату пообчiплЯти лозиною i галуззЯм так, щоб нiхто не змiркував, що воно є. •ай татари думають, що це кущi. †дати тут, поки Я не вернусЯ. •оди, ‘агайдачний, зi мною. Ќад самим берегом „нiпра стоЯв великий галузистий дуб. ’уди обидва попрЯмували i повилазили на нього високо. ‡вiдсiлЯ було видно далеко на другий бiк „нiпра. „алеко на обрiї зачорнiла велика плахта. ‚она посувалась до рiчки. - Ѓачиш? ѓостi йдуть, - каже †ук до Џетра, - буде кого бити. - ’ака сила, що самою вагою може нас роздавити. - Џевно, коли б дiстатисЯ їй пiд ноги. ’а ми того не зробимо. †ук був веселий i радий. Ќавпаки, ‘агайдачний почував себе нiЯково. “ нього билось серце сильнiше. Ћт перший раз побачив таку велику ворожу силу. —им воно скiнчитьсЯ? ’а на ‘iчi мав †ук славу небуденного ватажка, йому можна повiрити. џкщо йому кошовий таке дiло поручив i наставив його наказним, то не на те, щоб козацтво знiвечити. Ћрда щораз наближаласЯ. ’епер можна було пiзнати обриси коней i їздцiв. - ‘кiльки їх може бути? - Ќа мою думку, буде Яких сорок тисЯч, коли не бiльше. Ѓуде з нас. ’епер Я вертаю, а ти останьсЯ тут i зори за ними далi. џк орда стане над берегом, ти злазь непомiтно i бiжи до мене. ‹ише не показуйсЯ, хоч би прийшлось i по землi повзнути. †ук зсунувсЯ з дуба i пiшов до своїх. Џетро зорив далi за ордою, котра щораз ближче пiдходила до „нiпра. "Ѓезпечнi вражi сини, навiть роз'їздiв не висилають, а галайкають, мов пси до повного мiсЯцЯ", - думав собi Џетро. ’а воно так не було. ‚ цю хвилю кiлька татарських чет вiдлучилосЯ вiд гурту i почвалувало до рiчки. ‡упинившисЯ над берегом, вони позлазили з коней i стали роздЯгатисЯ. Џетро цiкавий був бачити, Як вони через воду переправлЯтьсЯ будуть. Ѓуло їх тут бiльше двох сотень. Љожний в'Язав свою одежу i зброю в узлик, котрий прив'Язував собi на головi. ‚iдтак, держачись гриви конЯ, влазив у воду. ‡а хвилю видно було лише кiнськi голови, що пригали в водi, i татарськi голови з клунками. Џлили прЯмо до острiвцЯ. "џ тут задовго сиджу", - думав Џетро i миттю зсунувсЯ з дуба. Ќiхто його через берег не побачив. ‚iн побiг до своїх. - ™о нового? - Џане отамане, переднЯ сторожа вже на острiвцi спочиває. Ѓуде їх зо двi сотнi. Ћрда в тiй хвилi вже, певно, над берегом. - „обре, гаразд,-говорив †ук, затираючи руки. - ‡даєтьсЯ, що в рiчках вже, либонь, досить води назбиралось. ‚и, хлопцi, сидiть за возами i гарматами i не показуйте носа. –их ми перепустимо туди i назад. ‚они, Як завернуть, будуть себе вважати цiлком безпечними. ‡а ними пiде усЯ орда. Ќiхто не смiє стрiлЯти, поки Я не дам знаку i стрiлю перший. ‚ цю хвилю стали показуватисЯ з-пiд берега голови коней i людей. ‚они виходили на берег. ’ут вони поодЯгалисЯ, посiдали на коней i рушили широкою лавою, розглЯдаючись на всi боки. Ђле не помiтили нiкого. †ук сховавсЯ за прислоненими зеленню возами. ’атарськi орди переїхали спокiйно аж по кiнець обох лiсiв i звiдтам звернули до „нiпра. ’епер розмовлЯли мiж собою голосно, нiчого не прочуваючи. џк стали над берегом, пустили зараз пасти коней та стали галакати через рiку до тамтих. Iз-за рiки доходив великий галас. ’епер розпочаласЯ переправа цiлої татарської армiї. ’ак, бодай, здавалосЯ козакам. ’а воно довго тривало, i нiхто бiльше на цiм березi i не показувавсЯ. ‚же i вечорiти стало, а галас не вгавав, i нiкого не було видно. - ™о воно, до бiса, чого вони забарилисЯ? Ђ ну же, Џетре, пiдiйди до берега i роздивись. Џетро пiдкравсЯ до берега та йому аж в очах замерехтiло. Ќа тiм боцi „нiпра горiли великi огнi, а помiж ними сновигали, мов у муравельнику, чорнi татарськi постатi. ‡а хвилю загорiли огнi i на цiм боцi „нiпра. "„о бiса! I цi безпечнi. Љоли б так уночi до них добратисЯ, то нi один не вийшов би живий", - думав Џетро, вертаючись до своїх. - ’и менi нiчого й не кажи, бо Я вже знаю, - каже †ук до Џетра. - ’атари там, де стали, там i ночувати будуть. - Њоже би так на вилазку на охотника, пане отамане, дiбратисЯ до їх та зробити їм криваву купiль. - ѓарЯчо ти купаний, козаче. ’ак не можна. ЌаробилосЯ би галасу i тамтi, дiзнавшисЯ, що ми тут є, пiшли би на iнший шлЯх. Њи не йшли сюди, щоб цих обiрванцiв перерiзати, а на те, щоби цiлу орду знiвечити. Ќочують вони, то й ми переночуємо, хiба що огнiв розводити не будемо. - Ђ щоб їм всЯчина! - нарiкали козаки. - ’реба буде уночi мерзнути. - ‡автра буде гарЯче, аж попрiємо. †ук приказав вiдвести коней у лiс, щоб не зрадились чим. џк лише на свiт заноситисЯ стало, на тiм боцi „нiпра настав великий рух. Ћрда ладиласЯ до переправи. Ќад рiчкою залiг такий густий туман, мов хмара. Љозаки привели коней i позапрЯгали у вози та гармати. ’ривало так довший час, поки татари перебрались на цей бiк рiчки. ЏовдЯгались i посiдали на коней. ЋпiслЯ рушили в порЯдку помiж лiси. Iз-над рiчки насунула i сюди густа мрЯка i заступила свiт божий. ’ут лиш тiльки видно, що вiд берега щось клубилось в густiм туманi i розходивсЯ гамiр. "Ћт коли б так вiтрець подув, - думав собi †ук, - та годi на це довго ждати. Ѓлагослови, Ѓоже, на велике дiло, та поможи христиЯнському мировi побiдити". †ук узЯв вiд гармаша льонт i пiдпалив першу гармату. ‡алунав стрiл i вiдбивсЯ могутнiм гомоном по лiсi. - Ђну же, хлопцi, одна за другою, а потiм чергою. Ќастав страшний рев вiсьмох гармат, котрi були з †уком. Ќа той гук почулись густi рушничнi стрiли по обох боках шлЯху i лiсу. Њiж ордою настала метушнЯ, зойки та крики. ‚они такого не прочували, а через мрЯку не бачили, звiдкiлЯ на них напасть iде. †ук розпочав стрiльню тодi, Як послiднi татарськi чети на цей берег рiки виходили. ’атари роздiлилисЯ на два фронти по обох краЯх шлЯху i стали вiдстрiлюватисЯ. –iлi хмари стрiл випустили на обидва лiси, та тим вони козакам не пошкодили, бо вони ховалисЯ за деревами. ’епер повiЯв вiтер вiд лиману i розiгнав мрЯку. ’атари побачили, що вони попали у засiдку, їх взЯла розпука. „о „нiпра не можна було вертати, бо тут стоЯв †ук з гарматою. Ћдна частина пiшла перебоєм вперед. ’i, що позаду, кинулись на †ука, на його табiр. †ук став уступати поза лiс, вiдстрiлюючисЯ. ’атари загадали обiйти другим боком поза лiс, та тут натрапили на рiчку, повну води по самi береги. ‡а табором, що вступивсЯ за лiс, вони не йшли, побоюючись нової засiдки. ‚они почвалували шлЯхом помiж лiсами наперед. ‚iдразу замовкли гармати, лише рушничнi стрiли з лiсiв заєдно тарахкотiли. - „отепер все пiшло добре, - каже †ук. - ’епер, хлопцi, поспiшаймо поза лiс щосили, може, ще їх перебiжимо. Ќа конi! - Ќе знать, що сталосЯ з нашими у лiсi? - каже ‘агайдачний. - Ќе турбуйсЯ, вони вже знають, що їм робити. Љозак в лiсi безпечний, Як у себе в хатi. †ук погнав з кiннотою поза лiс та прийшов запiзно. ‚же послiднi татарськi чети виїздили з-помiж лiсiв. ‡ачiпати не було безпечно, бо коли би i другi, що вийшли першi на них, обернулисЯ, то, певно, не встоЯли б. ѓармати йшли позаду, поволi, i не зараз наспiють. ‡а лiсом татари згуртувались i подались на Iнгулець. ’епер стали козаки виходити з обох лiсiв гуртками. ‚они вели з собою пов'Язаних кiлькох татар i багато пiйманих коней. - „обре ми дотепер справились, - каже †ук, - тепер поховаємо полеглих товаришiв, ранених вiдiшлемо на ‘iч i пiдемо услiд за ордою. ‡абагато їх вирвалось з нашої петлi. Њи подiлимось на гуртки по двiстi-триста людей. Ѓудемо шарпати татар то ззаду, то по боках. Ќе треба допустити до того, щоб цiла татарська навала напала на —епелЯ, то може його роздавити. ’рошки ми припочинемо, а опiслЯ - в дорогу. ’и, Џетре, бери перший гурток скраю i рушай у божий час та покажи, чого тебе старий —уб навчив. “сi гуртки зiйдутьсЯ над Iнгульцем. ‚iдпочивши, рушили далi по †уковому розпорЯдку. Ќад вечором повернули до †ука роз'їзнi з вiсткою, що орда перейшла Iнгулець i розтаборилась по тiм боцi. †одна з висланих ватаг, Як опiслЯ показалосЯ, не вспiла догнати орди. ‚же стемнiло, Як козаки опинились над Iнгульцем. ‡ того боку рiки горiли густо татарськi огнi в таборi. - ‡асвiтили нам добрЯги, i тепер певно не заблудимо, - говорили козаки, - Якi вони безпечнi. ’епер †ук роздiлив своє вiйсько на три частi. Ћдна мала остатисЯ при ньому тут, де тепер стоЯла. „руга i третЯ мали об'їхати колесом татарський табiр, перейти Iнгулець i на даний знак ракетою бiлЯ †ука мали з двох бокiв напасти на татарський табiр i вертатисЯ на цей бiк рiки. Њали вийти зараз по пiвночi, а до того часу спочивати. †ук не спав нi трохи. ‡араз по пiвночi роз'їхались. †ук пiдступив потихеньку над сам берег рiки i тут спрЯмував свої гармати на берег. ‚иждали тут часок, поки висланi частини перейдуть рiчку. ’одi стали стрiлЯти з гармати прЯмо на татарський обоз. Љулi падали в саму середину i робили великi спустошеннЯ. ’епер замовкла гармата, а у воздух стрiлила огненна ракета. Ќа той знак почувсЯ могутнiй бойовий козацький клич. ‡ обох бокiв наскочили козаки на татарський табiр, i почаласЯ страшна рукопашнЯ. ’атари стЯмились i стали вiдбиватисЯ щосили. †ук пустив другу ракету у воздух. ‡разу блиснув огник, посипались iскорки, поки не стрiлила вгору огниста кулЯ, тЯгнучи за собою огненний шнурок. –е був знак завертати. Љозаки завернули до рiчки i стали переправлЯтисЯ. ’атари пустилисЯ за ними, та †ук зачав знову стрiлЯти з гармат. ’атари зупинились в погонi, а до козацького обозу стали з'їздитисЯ козаки з обох бокiв. ЏоказалосЯ, що цiєї ночi багато козакiв у рукопашному бою полЯгло. ’ут вiдпочивали до рана. ‚ татарському обозi усе затихло, та коли розвиднiлось, татар вже на давньому мiсцi не було. ’епер можна було бачити, що на тiм мiсцi вночi дiЯлось. ‹ежали цiлi купи трупiв. Ѓуло тут i козацьких чимало. –их зараз з пошаною козаки поховали. ‡емлю залЯгав туман, i не знати було, в котру сторону пiшли татари. ’реба було йти за слiдом. - ‡даєтьсЯ, - каже †ук, - що нинi нашiй роботi кiнець. Ћрда, либонь, пропала, що й чорт її не вiднайде. Ќараз стали усi наслухувати. †ук приклав вухо до землi: - џкiсь гостi йдуть, готовтесЯ, братики. ’упiт коней став щораз наближатисЯ. „удiннЯ ставало щораз виразнiше. Ќараз повiЯв вiтрець, i туман став розходитись. Љозаки побачили перед собою цiлу ватагу татар. Ѓез команди, без одного вистрiлу кинулисЯ козаки на татар, окружили їх з усiх бокiв. ’атари того не сподiвалисЯ. - Ќiхто не смiє втекти! - гукав †ук, рубаючи шаблею. ’атари хотiли перебитись, та Якраз попали у той бiк, де стоЯли козацькi вози. ’епер козаки наперли на них ззаду. ’атари оборонЯлисЯ завзЯто, та лише тi, що були скраю. ‘ередина збилась в одну купу. Ќастала страшенна рiзнЯ. Љозаки рубали шаблЯми, били келепами та кололи списами. “сiх до одного вибили. - –им разом чорт не вспiв їм помогти. - џ цього не розумiю, чого вони вiдстали вiд орди i попали нам в зуби. - –е, бачиш, татарська штука. ’ак татарва слiди за собою замiтає. ‚они, щоб змалити погоню, стають в одному мiсцi i тут роздiлЯютьсЯ на чотири гуртки. Љожний має їхати в iнший бiк. Љожна купа робить великi закрути, аж поки знову на iнше мiсце не прийде, а тодi по слiдах нiчого не розбереш. ’и пiдеш за одним слiдом та попадеш на слiд другої купи. ’i, що на нас наскочили, не сподiвалисЯ того. —ерез мрЯку не побачили нас у свiй час, ну i пропали. ’епер нiхто не розбере, де вони зiйдутьсЯ. ’а нема чого нам довго мiркувати. Ќаша дорога - на Iнгул. ‰дучи так усiм табором, натрапили справдi на мiсце, столочене копитами. Љоли ближче приглЯнулись, то слiди розходились на чотири сторони навхрест. - ‘таньмо тут обозом. Ќам треба конечно розслiдити, кудою пiшла головна сила. –е перехрестЯ показує, що одна частина пiшла туди, де ми її стрiнули. ™е нам треба прослiдити двi, а четверту, то ми певно знайдемо. Ћцей шлЯх показує на „нiпро. ™о воно може бути? •iба ж та часть орди загадала вертатисЯ у Љрим? - ‘агайдачний! Ѓери двi чети i рушай за цим слiдом, - каже †ук до Џетра. - Ќе дай заскочитисЯ; Як їх буде бiльша сила, то не зачiпай, аж на переправi, там, може, їх переможеш. Џетро зiбрав своїх людей i пiшов за слiдом. ‰ому хотiлось справитисЯ так, щоб —убової редути не засоромити. ‚же було з полуднЯ, Як переднЯ сторожа наск