ки, дим нам виїсть очi! - Ђ-а, бiс тебе бери!.. ‘вiту бiлого не видно!.. - ЋстрЯницЯ, вiдводь запорожцiв! - ѓетьмане! ‡апорожцi чхають, але не хочуть вiдходити! - ‚iдводь негайно! —урай! „е —урай? ѓонець, мчи до —ураЯ, хай вiдводить селЯнськi загони! - ‘лухаю, пане гетьмане! - џ поведу середину. ‚сiм вiдходити, доки не виберемосЯ з диму. ‚ кого тлiє одЯг на плечах, гасiть снiгом. ’а гармати бережiть! ‚ суцiльному диму й гарЯчому попелi, що летiв з Љумейок, повстанцi почали вiдходити, на ходу ведучи вогонь з гармат i самопалiв. ‚iтер, Як найнЯвсЯ послужити лЯхам, все дужчає й дужчає. ѓоготить, свище вогонь, пожираючи Љумейки, сильнi пориви несуть на рiвнину хмари жеврiючих вуглинок, гарЯчого попелу... кварчить снiг й укриваєтьсЯ шаром золи. „им, дим, дим... Ќа козаках тлiють жупани, i вони не встигають струшувати з себе жарини. Ќаче цiлий свiт зайнЯвсЯ й трiскотить у вогнi, корчитьсЯ, конає. ‘онце зникло в диму, дим роздирає горло, їсть очi... ЉашлЯючи, повстанцi нагинають голови до землi, аби вхопити чистого повiтрЯ. Џавлюк розумiв, що цей вiдступ може закiнчитисЯ длЯ повстанцiв зле. Ђле триклЯтий дим з гарЯчим попелом, дрiбним i пекучим, що залазить в нiс, очi, рот... Ђ була добра задумка: чiткими рЯдами, зберiгаючи спокiй i витримку, чiтко i злагоджено йти на ворога, дiючи на його лЯк, навалитисЯ, зав'Язати бiй... ‚ирнув з диму ѓордiй —урай, шапка на ньому димiла, жупан в кiлькох мiсцЯх прогорiлий, лице в сажi. Ђле, попри все, бадьорий i навiть веселий. —хаючи вiд диму, закричав збуджено, бликаючи бiлками очей: - ЌалЯкали було жовнiрiв, i дарма!.. Ѓачив, Як сипонули з-за возiв!.. Љоли б не чортiв дим! - апка горить! - крикнули йому. —урай стЯг шапку, вибив її об колiно, денцем витер лице i знову надiв. - ™о там шапка! Ќовою обзаведусь, тут аби дiло наше не згорiло. „одумались же лЯхи з димом... Ђ щоб їх лизень злизав! - џк настрiй? - Ѓойовий, гетьмане! Њої селЯни мiцно тримаютьсЯ i духом не падають. ’iльки розвiєтьсЯ дим, вдруге будемо наступати. I зник у диму, Як у воду пiрнув. ‚искочив ЋстрЯницЯ, кашлЯючи й витираючи сльози вiд диму. - ѓетьмане! „е гетьман? Џавле, це ти? Џотоцький в обхiд диму послав кiнноту! - Џередай: швидше виходити з диму й окопуватисЯ! ’а окопатисЯ повстанцi не встигли. ‹едве вони вийшли з диму й спинилисЯ на рiвнинi, Як налетiла коронна кiннота. ЋкопуватисЯ не було вже часу, й Џавлюк велiв спiшно оточити табiр возами, виставивши голоблi навстрiч конЯм... Џохапцем встановили гармати. - Ѓлижче пiдпускайте! - кричав Џавлюк. - –iльтесЯ влучнiше! Ѓережiть порох та кулi! Љоронна кiннота не сподiваласЯ на опiр повстанцiв i жорстоко поплатиласЯ за свою самовпевненiсть. Џерший залп гармат i самопалiв з-за возiв скосив кiлька хоругов. Ќедобитi залишки спiшно вiдкочувалисЯ назад, давлЯчи кiньми свою ж пiхоту. Џотоцький зрозумiв, що мить критична. Ђби не дати повстанцЯм Як слiд окопатисЯ, нi, тим бiльше, перегрупувати сили, не рахуючись з утратами, кинув на приступ закутих у панцирi гусарiв. Љозаки їх пiдпустили поближче, а тодi вдарили з-за возiв шквальним вогнем... Џолетiли конi, загрiмкотiли обладунками гусари, падали на чорний вiд попелу снiг... Ђле кiлька їхнiх хоругов все ж прорвалисЯ до самого табору. Ѓiй спалахнув мiж возами. ‘елЯни хапали дрюччЯ, голоблi й молотили гусарiв по головах, не маючи зброї, вилазили на вози й голiруч стрибали гусарам на спини, вивалювали їх iз сiдел, падали з ними на снiг, душили їх, били дрюччЯм, кололи ножами та рiзницькими швайками. ’i, падаючи з коней, гуркали своїми панцирами, верещали й хрипiли, коли їх душили й товкли, i в тому хаосi важко було що розiбрати. ’а новi й новi хвилi нападникiв вихлюпувались на табiр, i одними голоблЯми боротисЯ з ними було важко. Џроте боролисЯ... Ћсь пробiг з голоблею ‘кидан, вискочив на воза й почав молотити лЯхiв по головах. ’рахне - летить гусар, гуркаючи своїм обладунком. - ѓотовий! - вигукує ‘кидан, потЯгне люльку i нового гусара по головi обамбурить. - I цей готовий!.. Ћсь пробiг з колесом в руках ѓордiй —урай, бачить, зчепилисЯ двоє, селЯнин i гусар. Ќавернув колесом гусара. - џк у нас в Џолтавi! - блиснув зубами й подавсЯ з своїм колесом в саму гущу. ‡ довжелезним шворнем в руках пронiссЯ ЋстрЯницЯ i давай молотити, аж грiм стоїть!.. Џавлюк з Ѓиховцем удвох однiєю голоблею вергають. - ђаз, два!.. - розмахнулись i трахнули. - Џан чи пропав, двiчi не вмирати!.. ЏокотилисЯ гусари... ‚сюди трiск i гуркiт, брЯзкiт залiза, передсмертнi крики, хрипiннЯ коней i удари, удари... Ѓеззбройнi селЯни й мiщани голiруч стЯгують лЯхiв, б'ють дрюччЯм, цiпами, колють косами, швайками, душать за горло... I ворог не витримав натиску беззбройних людей... - ’iка-ають! - пронiссЯ клич. - Џани лЯшки втiкають! - ѓармашi! - крикнув Џавлюк. - Ѓийте по бiгунах! ‘амопали, вогонь! Њушкети!.. ‘палахнула стрiлЯнина. Љозаки б'ють по втiкаючому ворогу, та гусари вже ген-ген. Ќастала хвилинна передишка. Џовстанцi кидають голоблi, витирають спiтнiлi лоби. - Ќу й намолотили! - вигукує ѓордiй —урай. - –iпом так не намахаєшсЯ, Як голоблею! Љоли б оце трапилась менi молодицЯ, то, мабуть, i обнЯти б її не здужав! - „авай сюди молодицю! - озвавсЯ ‘кидан. - Њи ще здужаємо обнЯти! •оч пороху в порохiвницЯх i мало, та сила ще є. Џоп'ють ще нашi шаблi шлЯхетської крiвцi! - ‹юди добрi! - подав голос ЋстрЯницЯ. - ‚ кого немає зброї, берiть у гусарiв. ‘елЯни кидаютьсЯ до вбитих, знiмають зброю, та скiльки її вистачить? - Џане гетьмане! - примчав Ѓиховець. - Џороху обмаль! - ’риматисЯ до вечора! - наказує Џавлюк. - Ѓудь-що, а до вечора протриматисЯ! Џавлюк подавсЯ оглЯдати табiр, в багатьох мiсцЯх велiв стЯгти докупи вози, розбитi спiшно зiбрати, зв'Язати i заткнути ними проломи в оборонi. ’ак вiн носивсЯ з одного кiнцЯ табору в другий, аж доки не почув голос, котрий примусив його здригнутисЯ. - Џавле! ‚се ще не вiрЯчи почутому, повiльно озирнувсЯ. - ’и? - џ, - спокiйно мовила Њарина, випростовуючись над пораненим козаком, котрого вона щойно перев'Язала. - —ому ти здивувавсЯ? •тось же мусить вашi рани перев'Язувати! ‚она дивиласЯ на нього великими печальними очима. - —и ж довго люди голими руками вiдбиватимутьсЯ вiд закутих у панцирi гусарiв? - „оки б'ютьсЯ їхнi серцЯ, а в них доки клекотiтиме люта ненависть до панства! - “ тебе кров на щоцi, Џавлусю... ‚она вперше назвала його Џавлусем, вiн схопив її руку, поцiлував. Њарина витерла йому кров. - Ѓережи себе, Џавлусю... - џк усi, так i Я. - I Я, - прошепотiла вона. ‚iн нахиливсЯ, поцiлував її в губи. - Ѓережи себе, в мене, крiм тебе, нiкого немає. - Џане гетьмане! ‹Яхи сунуть! Џригорнув її до себе, жадiбно надивлЯвсЯ в карi очi. - Ќе будемо прощатисЯ. Њи ще зустрiнемосЯ. - Ѓийте ворога, а Я перев'Язуватиму вашi рани. - Џане гетьмане! Џавлюк востаннє пригорнув Њарину i побiг до возiв з божевiльно-щасливим усмiхом в свiтлих очах. Џо всiй рiвнинi на повстанський табiр сунули польськi полки. Џiхота й кiннота. ‘нiг на рiвнинi вже геть стоптали, чорна гола землЯ, змiшана з попелом i кров'ю, - наче величезне пожарище. ‚орог суне досить завзЯто, вiрить у свою перемогу. - ‘таршин i отаманiв з сотниками - до мене! ‡бiглисЯ старшини, отамани, сотники. - ‘лово моє буде коротким! - рiзко мовив гетьман. - Џорох у нас закiнчуєтьсЯ. ‡оставсЯ невеликий запас. Ћзброєнi тiльки козаки, селЯни з вилами й косами, а дехто й цього не має. Ђле, попри все, триматисЯ! Ќелюдськими силами, Як хочте, але тримайтесЯ! ‚iдступ длЯ нас зараз-смерть! ‡агибель повстаннЯ. ‚се! ‰дiть по своїх мiсцЯх i найдiть у собi надлюдськi сили! Џершою на табiр налетiла угорська та нiмецька пiхота. - ‚огонь! Ѓах-бах! •оваючись за возами, козаки били з самопалiв i мушкетiв, а мiсцЯми, коли найманцi надто близько проривалисЯ, i з пiстолiв. Ѓiй клекотiв з пiвгодини, козаки вже взЯлисЯ за шаблi й почали тiснити пiхоту, винищуючи її врукопашну. Ќайманцi позадкували. Ђле на них тисла гусарська кiннота i вперто їх гнала вперед, на повстанський табiр. Ѓiй спалахнув з новою силою... ‡рештою почалосЯ найгiрше. Џотоцький пiдтЯгнув коронну артилерiю, i та вдарила прЯмою наводкою по табору... ‡атрiщали, розсипаючись, вози, падали козаки, конi... Ђ Ядра раз по раз падали в таборi, сiючи смерть i калiцтво. Џовстанцi були майже незахищенi i тому сотнЯми гинули пiд Ядрами. ‡рештою в таборi спалахнула пожежа, пiвтабору було охоплено вогнем, в Якому гинули пораненi. ‚огонь, Якого нiкому було гасити, бо табiр без угаву атакувала кiннота, дiставсЯ до возiв з порохом. Џролунав величезної сили вибух, котрий зруйнував ледь не половину табору. ‡агинуло кiлькасот козакiв i селЯн, останнiй запас пороху злетiв у повiтрЯ. ’абiр огорнув дим, трiщав вогонь, iржали конi, конали пораненi, оглушенi вибухом повстанцi повзали по обвугленiй землi, - часом без рук та нiг, з виваленими тельбухами... ‚ довершеннЯ всього гусарська кiннота увiрваласЯ в напiвзруйнований табiр i пiшла рубати поранених. ‡давалосЯ, кiнець. ‚се. ‚ таких нелюдських умовах, без зброї, пороху, спустошений табiр уже мiг тiльки гинути пiд ударами шабель та копитами чужих коней... I все ж люди знайшли в собi силу i кинулись на ворога з такою ненавистю, б'ючи його чим попало, що нападники не витримали. ‚цiлiлi селЯни й мiщани голiруч стЯгували їх з коней, душили, били дрюччЯм, топили в калюжах кровi, самi гинули десЯтками, але й ворожi рЯди спустошували. Љозаки й запорожцi трималисЯ до останньої краплi кровi, вистрiлЯвши набої, хапалисЯ за шаблi, за голоблi, i бiй не вгавав нi на мить. ‡акривавлений Џавлюк носивсЯ в тому побоїщi, кидавсЯ де найважче, пiдбадьорював, пiднiмав дух, налагоджував оборону i мчав далi... ’абiр витримав перший навальний удар кiнноти i цим врЯтував себе вiд остаточного розгрому. ѓусари, охопленi жахом i панiкою, враженi неймовiрним зусиллЯм, з Яким вiдбивалисЯ повстанцi, хвилЯ за хвилею вiдкочувалисЯ назад. Їм здавалосЯ, що не лише живi повстанцi б'ютьсЯ, б'ютьсЯ й мертвi... ’а ледве гусари вiдступили, Як по спустошеному, згорiлому й залитому кров'ю табору почала густо бити коронна артилерiЯ, Ядра шматували й терзали те, що вже не раз було пошматоване i розтерзане... •оватисЯ повстанцЯм не було де, Ядра падали на беззахиснi голови, але табiр тримавсЯ. ЏолЯки не вiдважувалисЯ кидатисЯ на приступ страшного табору, продовжували його засипати Ядрами... Ќад полем бою западав вечiр. Ќебо на заходi було криваве, наче й там клекотiла сiча, i сонце хутко пiрнуло в криваву млу. Љозацький табiр димiв i горiв, в калюжах кровi конали пораненi, бо нiкому було подавати допомогу. Ќаче злЯкавшись побаченого, нiч поспiшно вкутувала побоїще чорною пеленою, i довго-довго ще в пiтьмi жеврiли тисЯчi вуглин, конаючи, iржали конi, та вiтер, гарЯчий, iз запахом кровi й диму, сумно завивав у степу... “країнська волЯ була залита кров'ю. —ерез багато столiть вiйськовi статистики й iсторики пiдрахують i запишуть в графу "‚трати в найбiльших битвах у ‘хiднiй Європi в XVII столiттi" i битву пiд Љумейками: шiсть тисЯч повстанцiв! ‘еред ночi Џотоцькому доповiли, що повстанцi вiдходЯть у напрЯмку Њошен. - ‚ашмосць! - звернувсЯ коронний стражник. - „озвольте переслiдувати Џавлюка! Џотоцький здивовано на нього глипнув: - Џан коронний стражник, мабуть, стратив рештки здорового глузду. џ радий, що Џавлюк хоч вiдiйшов i дав нам сЯкий-такий перепочинок. Ђ лаври Џiррової перемоги хай залишатьсЯ комусь iншому! - ‚ашмосць! Ђ чому б не спробувати? - Ќавiть мої старi жовнiри ще не потраплЯли в такий сильний вогонь, не бачили ще стiльки трупiв, - вiдповiв польний гетьман. - ‘тiйте табором! „о ранку нiкуди й ногою! Ќе вистачало ще в темрЯвi вскочити у пастку! ‚ийшов стражник, зайшов обозний. - џк з кулЯми? - запитав його Џотоцький. - ‚итратили, вашмосць! - ™о? - аж здригнувсЯ Џотоцький. - ‚сi п'ЯтдесЯт тисЯч? - ’ак, вашмосць, п'ЯтдесЯт тисЯч! - пiдтвердив обозний. - –е був жахливий бiй, вашмосць! - Ќу i ну!.. - похитав головою гетьман. - Ќа одну лише битву п'ЯтдесЯт тисЯч куль! џ гадав, що їх вистачить на увесь похiд. - ‘аме так i Я гадав, вашмосць! - ѓадав! ѓадав! - вигукнув Џотоцький. - Љоли б ви менше гадали, а лiпше билисЯ, то здолали б повстанцiв, не витративши i двадцЯти тисЯч куль! Iди геть!.. ‘тривай! ‚идай вiйську свинець, i хай спiшно виливають кулi. „опоки не виллють, щоб i очей не стулили! ’а виставте подвiйну охорону! - ‘лухаю, вашмосць! Џотоцький щiльнiше закутуєтьсЯ в шубу, грузне в похiдному лiжку, але тепла не знаходить. ‡имно в палатцi, зимно на душi в польного гетьмана. Џ'ЯтдесЯт тисЯч куль за одну битву! Ћсь тобi й чернь! —отири полки, десЯтки допомiжних команд з iноземною пiхотою цiлий день гризли їхнiй табiр i не взЯли. Љозаки вiдступили. Ќе втекли похапцем, панiчно, а, протримавшись день, вiдiйшли, прихопивши з собою гармати. Ќаче й не по них було випущено п'ЯтдесЯт тисЯч куль! Ќе рахуючи тисЯч Ядер. Ђ що, коли козаки повернутьсЯ i вночi нападуть на польський табiр? Ђ його вiйсько бiльше не має куль... Џотоцькому стає жарко, вилазить з-пiд шуби: - ђотмiстре! - ‘лухаю, вашмосць, - ротмiстр з особистої охорони польного гетьмана сунув голову в палатку, ворушить вусами. - Њої хоругви мають кулi? - ’ак, вашмосць! •оругви особистої охорони вашої милостi в бою не брали участi, охоронЯючи вашу особу. - „обре! ‰ди! ’а пильнуйте менi!.. - ‘лухаю, вашмосць! Џотоцький трохи заспокоюєтьсЯ i знову закутуєтьсЯ в шубу. ’а ледве склепив повiки й поринув в короткий сон, Як почало здаватисЯ, що козаки оточують табiр... †овнiри хапаютьсЯ за рушницi, стрiлЯють, а звуку не чути. - Ђга, лЯшки, - регочуть козаки, - жолудЯми тепер стрiлЯйте! Џотоцький замотав головою, проганЯючи сон, скреготнув зубами i, кутаючись у шубу, вийшов з намету. Љозакiв нiде не було. ‚сюди горiли багаттЯ, жовнiри спiшно виливали кулi. „о ранку нiхто з них i не прилiг. ‘идiли бiлЯ вогнищ хмурi, злi, майже не балакали мiж собою. "„ухом занепали, - не без тривоги подумав гетьман. - ™е одна така битва - i Я, чого доброго, у ‚аршаву повернусЯ лише з своєю охороною!" ‚ранцi вiн побачив поле бою, всiЯне трупами гусарiв та жовнiрiв. I вiдвернувсЯ. ’рупи лежали так густо, що не можна було пройти. I хто б мiг подумати, що чернь здатна на такий бiй?! „осi не втЯмиш: хто виграв битву пiд Љумейками? Џовстанцi чи полЯки? ‚iн чи Џавлюк? ‚трати з обох бокiв величезнi. Ћтож вiд чернi можна всього сподiватисЯ, а вiн гадав легко її розiгнати. Џрискакав коронний стражник. - ‚ашмосць! ’реба швидше йти звiдси, бо жовнiри зовсiм занепали духом. –е поле i... цi трупи їхнiх товаришiв... ’рупiв дуже багато, вони навiвають сумнi думи жовнiрам. “ вiйську повзуть нездоровi балачки. - џкi? - запитав Џотоцький, мерзлЯкувато щулЯчись. - ђiзне базiкають, вашмосць! ™о нас, мовлЯв чекає попереду, коли чернь за один день стiльки вiйська перемолотила? Љрiм того, жовнiри починають знову нагадувати про жалуваннЯ. –ього ще не вистачало! Ќа гусарiв можна покластисЯ, а жовнiри, того й глЯди, дременуть... ’а ще й цi трупи, гори трупiв! - Џередай вiйську, що коли воно буде слухнЯним, то Я виплачу йому жалуваннЯ з власної казни! - сердито вигукнув Џотоцький, знаючи наперед, що обманює, та iншого виходу не було. - ђозвiдку в Њошни послали? - ’ак, вашмосць! ‚ Њошнах немає нi Џавлюка, нi його козакiв. Љажуть, що вони вiдiйшли на —еркаси. –е враз пiднЯло настрiй Џотоцькому. - ЉонЯ! - крикнув бадьорим голосом. - ‚iйську виступати у Њошни! Ќе шкодувати нiкого, нi старих, нi малих! џ за вас один вiдповiм перед Ѓогом! ђоздiл двадцЯть перший „овго не розвиднЯлосЯ. џк зависла над холодним перемерзлим свiтом сiра мла, суха й колюча, i нi з мiсцЯ. Ђ то снiгова крупа засiєтьсЯ, i здаєтьсЯ тодi, що ранок, так i не народившись, померк... Ќизом поземка гуде, тоскно виє вiтер. ѓай-гай, де той ранок. ‹едь-ледь почало днiти, неохоче, сумно, наче з примусу. "Ќавiть бiлий день до нас не хоче з'ЯвлЯтисЯ, - зiтхнувши, подумала баба ‚екла. - ’а й длЯ чого розвиднЯтисЯ? —и мало горЯ на нашiй землi бiлий ранок надививсЯ?" Џожурившись, встала, довго молиласЯ перед образами в холодному кутку, де стоЯли похмурi сутiнки-дiди й повзла мокрота. Џрислухалась. †оден звук не долiтав знадвору. Ќаче вимерло мiсто. “вечерi тiльки й розмов було, що про битву пiд Љумейками. Џодейкували, що то була страшна битва, багато полЯгло козакiв, а снiг червоним став од їхньої кровi. ‚ночi козаки вiдступили. Ђ куди - нiхто не вiдав. Ђ ще казали, що лЯхи дотла спалили Љумейки. ‚се пожер вогонь, цурки цiлої не лишилосЯ вiд осель. ’епер ось i до них черга дiйшла. Ќе обминули лЯхи Њошни. ™о буде, що буде?.. - Ћтче наш, iже єси на небесах, да свЯтитьсЯ iм'Я твоє, да прийде царствiє твоє... - шепоче баба ‚екла молитву, а думки її знову навколо сьогоднiшнього днЯ крутЯтьсЯ. ™о то буде, що буде? “ мiстечку жiнки та дiти лишилисЯ, та ще старi... ‡а себе вона не турбуєтьсЯ, вiджила вже вiк, а дiти ж... ™о їх чекає, коли лЯхи увiрвутьсЯ в мiсто?.. - „а буде волЯ твоЯ, Яко на небесi, i на землi, хлiб наш насущний даждь нам днесь... - прочитала молитву, а полегкостi не вiдчула. ѓiркi думи сушать голову. ‡велась, подибала пiч розтоплювати. ™об там не було, а гетьман велiв дiтЯм випiкати по двi буханки, i вона випече. Ќема нiчого свЯтiшого, Як хлiб пекти. ’а дiтей годувати. ‡ цими думками й посадила хлiб на гарЯчу черiнь, загнiтила i вийшла надвiр. ђанок був сiрий, похмурний, хмари зависли низько, ледь не чiплЯютьсЯ за дерева, i вiд того бiлий свiт видавсЯ ще важчим, сiрiшим. I на душi в баби ‚екли теж сiро. џкесь неЯсне, глухе передчуттЯ сковувало їй руки й ноги. “ мiстi стоЯла сторожка й гнiтюча тиша. I мiсто принишкло в очiкуваннi лиха. Ќi-нi, та й завиє десь собака, певно, й собачу душу гризе безнадiЯ, бо скiмлить тоскно, моторошно. ‘обаки вони швидше вiдчувають лихо, анiж людина. Џерехрестилась, подибала в хату. ‡астелила чистим рушником пiдвiконнЯ i чи не вперше в життi не вiдчувала втiхи. ‚итЯгла хлiб, розломила, кладучи на рушник. ‡апах його трохи заспокоїв стару. - ѓосподи, вiдведи вiд нас лихо... ‚иглЯнула у вiкно й побачила зграйку дiтей. Њалi сиротливо тулилисЯ одне до одного на снiгу, влЯкано озиралисЯ... Ѓаба ‚екла шаснула в сiни, виглЯнула у двiр: - Ђ чого це ви Як неприкаЯнi гнетесЯ? - гукнула. - ‡аходьте, козаки, до хати, гостинцЯ вам спекла. „iти, боЯзко озираючись, зайшли в хату. ‡бились у зграйку бiлЯ порога. - Џроходьте, проходьте до столу, - метушиласЯ стара. - Ћсь Я вас хлiбцем нагодую, щоб росли швидше, козаками ставали. - Ѓабусю, а де пан гетьман? - поспитала дiвчинка. - ’а воює, дитино, воює. - Ђ лЯхи до нас iдуть! - вигукнув хлопчик. ‘тара Як могла заспокоювала малечу: - Їжте, їжте хлiбець свЯтий. Џрийдуть лЯхи та й пiдуть. Ђ вам рости треба. Џан гетьман казав, щоб ви пошвидше виростали та лицарЯми ставали, батькiв своїх, родину свою захищали. —ас нинi такий, багато козакiв треба “країнi. ‡ненацька над мiстом пронiссЯ гул. ‡алунали пострiли, i дiти злЯкано збилисЯ докупи. ‡абрЯжчали шибки... - ‹Яхи йдуть! - вигукнув хлопчик i заплакав. - –ить, дурненька, - сказала дiвчинка. - Ћсь прийде пан гетьман i вижене лЯхiв. ’а вже почувсЯ тупiт копит, важкий, глухий, наче водопад котивсЯ згори. „iти перезирнулисЯ. - •то то? - Їжте, їжте свЯтий хлiбець, - шепотiла стара, i руки її дрiбно тремтiли. - ‚иростайте, дiтки, козаки “країнi ой Як потрiбнi. ‡аiржали конi... ’упiт уже заповнював мiсто. - ’о баба џга летить! - вигукнув хлопчик. - Ќе наша баба џга, а лЯдська! - уточнила дiвчинка. ‡ненацька на вулицi пролунав крик, пронизливий, смертельний. I обiрвавсЯ раптом. Ѓаба ‚екла виглЯнула у вiконце i вiдсахнуласЯ. ‚улицею мчали чорнi потвори на конЯх i волочили за собою жiнку. Џромчали i зникли в завулку, а на їхнє мiсце вирнули новi. ‡ десЯток їх завернув до неї в двiр... ‘пiшуютьсЯ. - „iтки, - сказала стара тихим голосом, - у вiкна не дивiтьсЯ, хутчiше залазьте ось сюди пiд припiчок i сидiть там Як мишi. ’ут вас нi кулЯ, нi вогонь не дiстане. ’а глЯдiть менi, анiчичирк. Ќiби вас i немає. Ѓо знайдуть вас лЯхи - не помилують! ‡лЯканi дiти слухнЯно полiзли пiд припiчок i принишкли в пiтьмi. Ѓаба ‚екла перехрестила їх, сама перехрестилась, шепочучи "Ћтче наш", ступила на порiг i впала, навпiл розрубана шаблею... ‚сю нiч Ћлена не вiдходила вiд поранених. Їх наносили ще звечора повну хату, лежали вони покотом на соломi у важкому гарЯчому забуттi. ‚она металасЯ вiд одного до другого, поїла, перев'Язувала рани, прикладала зiллЯ, котре нашвидкуруч назбирала по хатах. –е були тЯжко пораненi в битвi пiд Љумейками козаки й селЯни. Їх уже не можна було везти, бо жоден з них не витримав би по грузьких дорогах, а тому їх лишили в однiй з хат, в глухому завулку Њошен. Њали слабку надiю, що Џотоцький, женучись за козаками, обмине Њошни. ‚iйсько пiшло далi, а Ћлена добровiльно лишиласЯ з пораненими. Џерша нiч видалась тЯжкою, козаки марили, стогнали, горiли в жару й раз по раз поривалисЯ з криком: "ђубайте!.. ђубайте лЯхiв!" - Џотерпи, рiдненький, потерпи, дорогенький... - благала то одного, то iншого, рвала сорочки на перев'Язки, кип'Ятила воду, готувала вiдвари з трав... ‡а клопотами не було коли думати про своє горе. —уже стоЯло перед очима. ’а це й лiпше, бо Ћлена вже боЯласЯ лишитисЯ наодинцi з своїми думами. ’а коли схилЯласЯ над пораненими, коли перев'Язувала їх, чи не в кожному з них вбачала ђомана. I їй здавалось, що десь i ђоман отак стогне в мареннi на соломi й кличе її... Ћпiвночi вийшла до колодЯзЯ по воду. Ќiч потрiскувала морозом, пустельна, холодна, чужа... ‹едве-ледве витЯгла вiдро води обледенiлим журавлем. Џередихнула. ‚серединi колодЯзного зрубу понакипали брили льоду, але колодЯзь парував густою теплою парою. „есь там у його глибинi плюскотiла жива вода, i мороз не мав сили туди дiстатисЯ i виморозити цiлющий напiй. Ќаперекiр всьому колодЯзь парував, в його глибинi била й пульсувала нескорена душа. —и не так i людина, думала Ћлена. џк би її горе не сковувало кригою, Як би не виморожувало з неї живий дух, все одно на денцi її душi збережетьсЯ крихта тепла i вiри. I нiколи холод не виморозить в людських душах прагненнЯ до волi, нiЯкi невдачi не вб'ють у нiй потЯгу до боротьби... Ђ настане весна, розтопить крижанi брили, вирветьсЯ волЯ... ’ак думаючи, Ћлена кип'Ятила воду в печi, заходжувалась промивати й перев'Язувати рани... ‹едь блимає свiчка на столi, в хатi душно, нудотний запах кровi пiдкочуєтьсЯ до горла... ѓолова йде обертом. ‡цiплює зуби... ’ак i минала перша нiч. „есь пiд ранок, коли пораненi забулисЯ у важкому забуттi, Ћлена присiла на лаву i тiльки тодi вiдчула, Як стомиласЯ... ’iло мовби чуже, не пiдвладне їй. ЏритулиласЯ спиною до стiни, задрiмала. ‘нилось їй зелене жито. "–е добре, - подумала вона увi снi, - жито - це життЯ". Џобачила себе й ђомана в полi. ‰шли вони стежкою, побравшись за руки... †ито зелене-зелене. ѓарно так, весна. Ќебо над ними голубе, вiтер ласкавий, щось у вуха наспiвує... Ѓринить повiтрЯ. ‹егко ж... ђоман i каже їй: - џ вже збудував хату, простору i свiтлу. Ќад „нiпром. I левада є. I верби над левадою. - Ђ калина? - питає Ћлена. - I калина, - смiєтьсЯ ђоман. Ђ на зеленому житi стоїть бiлий лелека. - ѓлЯнь, ђомане, Який гарний бузько! - вигукує Ћлена. - ’о наш синок. Џодивись, ђоманку, на свого сина! ђаптом бузько з бiлого зробивсЯ червоним. I впав посеред жита. I бачить Ћлена, що житом iдуть гусари в чорних обладунках, топчуть зелене жито... - Ќе смiйте-е! - кричить Ћлена, - ’о ж хлiб наш свЯтий! ’о життЯ наше!.. I прокинулась... ‘идiла на лавi, притулившись спиною до стiни. ‚ хатi було повно гусарiв. ‚они ходили по хатi i довгими блискучими мечами кололи поранених. - ™о ви робите!? - закричала Ћлена i кинулась до них. - ‡вiрi! ‚исокий дебелий гусар замахнувсЯ на неї мечем. - ‘тривай! - спинив його другий. - ’ака кралЯ нам ще знадобитьсЯ. Ќа Ћлену накинулись кiлька полЯкiв, скрутили руки i потЯгли з хати. ‚улицi були забитi жовнiрами, вони витЯгували з хат жiнок, рвали на них одЯг, топтали, били кольбами i реготали... ‘крiзь лежали трупи, уже горiли першi хати, жiночi, зойки не втихали й на мить. "џк татари", - тiльки й подумала Ћлена. Її привели на майдан, штовхнули в юрму напiвроздЯгнених людей. Њайдан був оточений верхiвцЯми, всюди стоЯли гусари з списами в руках i кололи тих, хто не мiг стоЯти на ногах. - …й ви, бидло! - крикнув ротмiстр в кольчузi, поверх Якої була накинута шуба. - Ђну слухайте унiверсал його милостi королЯ ђечi Џосполитої. Њи вас вгамуємо, псЯ крев!.. Њи вiдiб'ємо у вас охоту до бунтiв, схизмати! ђотмiстр розгорнув згорток паперу. - "‚ладислав IV, Ѓожою милiстю король польський, великий кнЯзь литовський, руський, прусський, мазовецький, жмудський, лiфлЯндський, смоленський, чернiгiвський, шведський, готський, вандальський спадковий король!" - ђотмiстр набрав побiльше повiтрЯ в легенi i знову закричав на увесь майдан. - "“сiм взагалi i кожному особисто! ‘таростам i урЯдам городським, пiдстаростам i державцЯм всiх наших маєтностей на “країнi оголошуємо нашу королiвську милiсть. ‹юб'Язнi нам вiрнопiдданi! ‘вавiльнi козаки ухилилисЯ вiд присЯги i вiд належної нам повинностi, вони все бiльше мiцнiють i проливають шлЯхетську кров. ‚имагаємо, щоб ви повсюди карали смертю цих бунтарiв, забирали їхнє майно i суворо приборкували бунти, викорiнювали мечами їх всюди, де вони з'ЯвлЯтьсЯ... „ан у ‚аршавi 1 груднЯ 1637 р., царюваннЯ нашого в Џольщi в п'Ятий, у вецiї в шостий рiк"[8]. - ‹юди-и-и! - рвонувшись вперед, закричала Ћлена - Ќе слухайте цих катюг i вiшальникiв! Љозаки-павлюкiвцi - то нашi славнi лицарi! ‚они борютьсЯ iз лЯдськими душогубами за вашу волю! џк чорнi круки, накинулисЯ гусари на Ћлену, збили з нiг, топтали її, били кольбами, i снiг навколо Ћлени почервонiв. Џотiм схопили її за коси й потЯгли майданом. - Iдiть до козакiв, люди! „о Џавлюка! - кричала Ћлена. - ‚iрте, люди, колись здолаємо лютих ворогiв!.. Ќа неї знову накинулись, шарпали довго i люто, а потiм заткнули їй ганчiркою рота, скрутили руки й погнали до обозу. Ћлена йшла i залишала за собою кривавий слiд. ЃiлЯ одного з возiв стоЯла бочка з порохом, до неї й пiдвели Ћлену. ђотмiстр у шубi поверх кольчуги моргнув жовнiрам. - Ђну насипте цiй кралi пороху в пазуху! Џобачимо, що вона тодi заспiває!.. †овнiри юрмою посунули до бочки з порохом, вибили клепки, регочучи, набирали пригоршнi пороху й сипали Ћленi в пазуху. „воє гусарiв мiцно тримали її за зв'Язанi руки. - ‘ипте, сипте, не шкодуйте пороху! - горлав ротмiстр. - “ нас його вистачить, аби повипалювати хлопкам груди! ‡годом ротмiстр вигукнув: - „осить!.. „айте вогню! ‰ому пiднесли палаючу головешку. ђотмiстр, граючись головешкою, пiдiйшов до Ћлени. - ‡амерзла, красуне? - помахував ротмiстр головешкою, котра сичала, Як змiЯ. - Џотерпи, голубко, зараз ми тебе погрiємо. Ѓiльше не будеш така балакуча. •iба що на тiм свiтi будеш до непокори Џосполитiй закликати. Џiдпалимо тебе й пустимо. •а-ха! Ѓiгай собi на здоровлЯ! Ћто весело буде, Як у тебе горiтиме пазуха! •а-ха! - Џiдпалюйте, пане ротмiстре! - кричали нетерплЯчi воЯки. - Ѓiдненька, вона ще замерзне!.. - Џогрiйте її, пане ротмiстре, погрiйте!.. ђотмiстр вiдступив на безпечну вiддаль, витЯгнув руку з головешкою i ткнув її в груди Ћленi. „ва гусари, котрi тримали Ћлену за руки, вiдскочили в рiзнi боки. Ћлена стоЯла непорушно. ‘орочка на грудЯх почала димiти, ще мить - спалахне вогник, i порох, зашипiвши, вибухне їй в лице слiпучо-бiлим Яскравим полум'Ям... - ѓорить! - закричали жовнiри. Ћхоплена вогнем Ћлена з останнiх сил кинуласЯ до возiв i впала на бочку з порохом... - Ђ-а-а-а! - закричав ротмiстр, обхопивши голову руками. - ђЯтуйтесЯ! ’а було вже пiзно. Ќiхто з ворогiв не встиг утекти, Як ставсЯ оглушливий вибух, i ротмiстр з жовнiрами полетiли вгору... ђоздiл двадцЯть другий „ругого днЯ, дев'ЯтнадцЯтого груднЯ, заливши Њошни кров'ю, Џотоцький пiшов на —еркаси, куди буцiмто вiдступив Џавлюк. Ђби не потрапити часом у пастку, вислав поперед себе три хоругви коронного стражника. ЏросувавсЯ обережно, майже не висовуючись з карети, котру з усiх бокiв густо облiпили гусари. Ќа всЯк випадок тримав коронну артилерiю бiлЯ себе. ’ака обережнiсть була не зайвою. Ќа волостЯх дiЯли повстанськi загони й замалим не щодень нападали на тили польської армiї. Ћсобливо дошкулЯв численний загiн Якогось Љизима. Ћдного разу вiн так знахабнiв, що вiдваживсЯ напасти на другий полк, i той ледве вiдбивсЯ, зазнавши чималих втрат. ‘першу Џотоцький гадав, що досить Џавлюковi потерпiти поразку, Як повстанцi розбiжатьсЯ по кущах, мов зайцi. ’а вийшло навпаки. ђозвiдка доносила, що повстаннЯ ширитьсЯ з кожним днем, мiщани виганЯють з своїх мiст старост та урЯдовцiв, вибирають власну старшину та створюють новi загони. ‹ише брак зброї i особливо гостра нестача пороху утримують повстанцiв вiд великих сутичок з вiйськами Џотоцького. ’ому вiн поспiшав, вбачаючи в швидкостi половину успiху. ’реба було будь-що не дати повстанцЯм об'єднати свої сили й зiбратисЯ в —еркасах. Ћдначе, коли Џотоцький пiдходив до —еркас, його стрiв коронний стражник i доповiв, що Џавлюка в мiстi немає. - ‚ашмосць! - ‘тражник був блiдий. - ‚ мiсто не можна вступати. —еркаси охопленi вогнем!.. - ЏсЯ крев! - крiзь зуби вилаЯвсЯ Џотоцький. - Ќе будемо ж ми на снiгу ночувати. Ќегайно гасiть пожежу! - Ђле це немислимо, вашмосць! ѓорить майже двi тисЯчi козацьких хат. Ќе мiсто, а пекло. Ќа вулицi можна засмажитисЯ швидше, нiж на пательнi! Џотоцький похмуро дививсЯ на величезну заграву на обрiї. - •то пiдпалив мiсто? - Џо мiсту бiгали Якiсь жiнки з головешками в руках i палили хати, - доповiв стражник. - Ђле ми не встигли цьому перешкодити, бо мiсто вже було охоплене вогнем. - —ернь ладна живцем згорiти, анiж здатисЯ на нашу милiсть. - ‘аме так, вашмосць! ‚сi вони схожi на ту божевiльну, котра в Њошнах пiдiрвала собою бочку пороху. - „о речi, ротмiстра та його жовнiрiв поховали? - Џоховали, вашмосць! ‚се, що лишилосЯ вiд них, згребли до одної Ями. Ѓррр!.. Ћбережнiсть, i ще раз обережнiсть. Ќi на мить не вiрити чернi. Ќавiть зв'Язану до себе не пiдпускати. ’ак буде певнiше, коли вiн хоче живим звiдси повернутисЯ. - ‚ашмосць! џк бути з ночiвлею? Џотоцький насуплено оглЯнув пустельну заснiжену рiвнину з Якимось обгорiлим селом на видноколi й закутавсЯ в шубу. ‚идноколи були аж синi вiд морозу. Ќад рiвниною кружлЯло гайвороннЯ, тут i там зграЯми перебiгали сiрi звiрi. Џевно, вовки. Ќi деревцЯ, нi кущика. ’iльки снiговi замети. ™е раз глЯнув на обрiй, де бушувало полум'Я: увесь той бiк вiдсвiчував кривавим вiдблиском. - Ќе ночувати ж нам серед степу, де й дров катма! ђушайте до —еркас, подивимось, що там. Ђле до —еркас i близько не можна було пiдiйти. Њiсто палало, Як велетенський смолоскип, тисЯчi вогнiв зливалисЯ в один, з страшною силою гоготiли, здавалосЯ, що море вогню ось-ось пiдпалить небо i свiт тодi рухне й сконає в полум'ї. ‘ильний вiтер гнав на рiвнину iскри, встелЯючи снiг гарЯчим попелом. Џотоцький велiв спинитисЯ за кiлька верстов вiд мiста. ‘идiв у каретi, вбравши голову в плечi, не знаючи, що тепер дiЯти i куди серед ночi податисЯ. Ќа палаюче мiсто моторошно було дивитисЯ. "Ѓожевiльна чернь! - подумки лютував польний гетьман. - ‹iпше вогню вiддасть, нiж нам. Ћт i спробуй їх приборкати, вгамувати! ’ут пильнуй, аби сам живцем не згорiв чи не полетiв угору ногами, Як той ротмiстр!" Џолки похмуро дивилисЯ на палаюче мiсто, i на їхнiх обличчЯх грали червонi вiдблиски. †овнiри вiдверталисЯ, а тiльки вiтер дужчав, починали задкувати. ѓусто несло попелом, обгорiлими головешками, котрi з сичаннЯм падали в снiг. Џатер Ћкольський спробував було пiднЯти занепалий дух вiйська, заЯвивши, що пожежа - то справа Ѓожого гнiву. - ’о ѓосподь наш карає свавiльну чернь лютим вогнем небесним, - бубонiв патер, не забуваючи пильно стежити за головешками. - ѓосподь велiв своєму громовержцю спалити хлопськi оселi. - ‹iпше б вiн подумав, де ми будемо ночувати, - буркнув гусарський ротмiстр, - ‘лово Ѓоже i в степу не дасть замерзнути, - повчально прорiк патер. - ‡вертайтесь подумки до Ѓога, i у вас потеплiє на серцi. - џ б iз задоволеннЯм повернув оце до теплої хати! - скрививсЯ ротмiстр. - ’ам напевне б ми вiдiгрiлисЯ! ’а ось пожежа почала потроху вщухати. Џожерши хати i не знаходЯчи бiльше нової поживи, вогонь занепадав, величезнi Язики над мiстом зменшувалисЯ, падали. ’ам, де було мiсто, виднiлосЯ чорне згарище з обгорiлими бовдурами. Џотоцький послав хоругву на розвiдку i та, повернувшись, доповiла: мiсто спалене дощенту й засипане гарЯчим попелом з жаром, снiг розтанув вiд вогню, i на вулицЯх повно гарЯчої води. - ЏсЯ крев! - прохрипiв Џотоцький i велiв ставати табором у полi. ‚iйсько було зле, чулисЯ нарiканнЯ, та Џотоцький пошвидше залiз у свою карету i закутавсЯ аж у двi шуби... ‚ранцi в табiр примчав IлЯшко Љараїмович iз сотнею вiрних реєстровцiв. Џотоцький вже пробачив йому той випадок iз молодицею в селi Ќетреби i досить привiтно зустрiв свого вiрного слугу. - ‡ Якими вiстЯми, IлЯшку? - ‚аша милiсть, всю нiч з конЯ не злазив, так спiшив, - заторохтiв Љараїмович. - Ѓагато дечого розвiдав, ваша милiсть. - „е Џавлюк? - “ Ѓоровицi, вашмосць, заперсЯ! ЋстрЯницю вiдрЯдив на ‘iч по допомогу, ‘кидан i Ѓиховець гайнули по волостЯх чернь збирати, а сам вiн у Ѓоровицi сидить. ’реба спiшити, вашмосць, допоки той самозванець не зiбрав новi сили. џ покажу найкоротшу дорогу до Ѓоровицi, вашмосць! ‡а кiлька верстов вiд Ѓоровицi Џотоцький пропустив поперед себе два полки, а сам з хоругвою гусарiв опинивсЯ в ар'єргардi. •оча розвiдка й доносила, що козаки мiцно заперлисЯ в мiстечку, польний гетьман все ж не вiдваживсЯ їхати попереду вiйська. Њало що може трапитисЯ в дорозi! ’а цього разу обережний гетьман трохи сам себе не перехитрив. Џолки пiшли до Ѓоровицi i невдовзi сховалисЯ за лiсом, гусари, оточивши з усiх бокiв карету польного гетьмана, їхали неквапом. Џотоцький, похитуючись у каретi, мiркував, що наврЯд чи цiєї зими йому вдастьсЯ приборкати повстаннЯ. ‚се частiше й частiше навертавсЯ вiн до думки, що доведетьсЯ розпочати переговори з Џавлюком, козакiв умовити будь-що на капiтулЯцiю на Якихось дрiбних умовах, а їхнього гетьмана тим часом захопити й привезти до ‚аршави. Ќавiть Якщо повстаннЯ й триватиме, все одно, привiзши бунтiвного гетьмана в столицю маєстату, Џотоцький матиме виглЯд переможцЯ. Ћт тiльки Як виманити Џавлюка? ‘пустилисЯ в долину, проїжджали побiлЯ замерзлого болота, на Якому густо стоЯли копички сiна. Џотоцький велiв зупинити карету i, пiдкликавши до себе ротмiстра, ткнув пальцем на копички: - Џане ротмiстре, ви звернули увагу на сiно? —и не правда, гарна пожива длЯ наших коней? - ‘аме так, вашмосць! ‘танемо табором, Я пришлю жовнiрiв за сi... е-е... вашмосць... Џотоцький з подивом поглЯнув на ротмiстра: чого це вiн раптом застиг з розкритим ротом, нiби йому сунули туди розпiрку? ’а перевiв поглЯд на болото й онiмiв... Ќа його очах копички сiна розсипалисЯ, а з них вискакували козаки з шаблЯми й пiстолЯми в руках... I мчали на полЯкiв... - ‘то дЯблув!.. Љозацька засада! - не тЯмлЯчи себе, закричав Џотоцький, поспiшно кинувсЯ в карету й щiльно зачинив дверцi. - ЏоганЯй, поганЯй, сто дЯблув! - закричав вiн, та карета нi з мiсцЯ... ‡агрiмкотiли пострiли... Џотоцький виглЯнув у вiконце - й мову йому вiдiбрало: з протилежного боку, з лiска, вирнув загiн вершникiв i, поблискуючи шаблЯми, мчав сюди... ѓусари їх не бачили, бо вiдбивалисЯ од козакiв. - ђотмiстре! - закричав Џотоцький, на мить висунувши голову з карети. - ‡лiва козаки!.. —ому стоїть карета, псЯ крев?! џк ви захищаєте свого гетьмана, ротмiстре? џ велю посадить вас на палю! Љарета нарештi рушила, пiдстрибнула, заходила ходором i спиниласЯ, бо впав кiнь в упрЯжцi. „верцi вiдчинилисЯ, Џотоцький, висунувши руки, марно ловив їх i не знаходив. ЃiлЯ карети творилосЯ щось неймовiрне, падали конi, люди, гримiли пострiли, все змiшалосЯ, сплелосЯ, клекотiло й ревло одним клубком. Џотоцький все ще не мiг спiймати дверцi. I тут вiн через голови гусарiв побачив вершника з свiтлими, Як ромашки, очима. Їхнi поглЯди зустрiлисЯ... - Џочекай, вашмосць, Я зараз! - вигукнув свiтлоокий вершник, прорубуючись до карети... Џотоцький з жахом дививсЯ на його закривавлену шаблю, що все падала i падала на голови гетьманської охорони... ѓарЯчково шастав у себе на поЯсi, шукаючи пiстолЯ, а його, Як на грiх, не було... „зизнула кулЯ над головою. Џотоцький, затулЯючи голову руками, впав на сидiннЯ й раптом вiдчув, що карета перекидаєтьсЯ й летить у снiгову круговерть. ...ЋтЯмивсЯ вiн, сидЯчи на снiгу. - ‚ашмосць! - крикнув коронний стражник. - ‚чувши пострiли, ми летiли сюди Як на крилах! ‡аледве встигли, вашмосць... - „е Џавлюк? - захрипiв Џотоцький i, набравши в жменю снiгу, тер собi лоба, бо нiЯк не мiг прийти до тЯми. - ‘амозванець, вашмосць, встиг утекти. - Ѓагато загинуло охорони? - Џоловина, вашмосць! - Єзус ЊарiЯ!.. Љоли пiдiйшли до Ѓоровицi - маленького заснiженого мiстечка, - на валах маЯли козацькi знамена. Љозаки спiшно зводили новi укрiпленнЯ. ‚иходить, Љараїмович правду казав: Џавлюк тут. ’епер аби тiльки не випустити бунтарського гетьмана, i можна з трiумфом повертати голоблi до ‚аршави. Ќе буде ж вiн, Џотоцький, всю зиму ганЯтисЯ по “країнi за черню! ‰ому досить привезти Џавлюка у ‚аршаву, i король повiрить, що з повстаннЯм покiнчено. I бiльше вiн ногою не поткнетьсЯ на “країну! Љоронна артилерiЯ вже вiдкрила вогонь по мiстечку, Ядра падали на вулицЯх Ѓоровицi, спалахувала пожежа, але вогонь хутко зникав. Џевно, козаки гасили... Џолоцький велiв кинути на приступ мiстечка кiлька ескадронiв драгунiв. ’а ледве вони пiдiйшли до валiв, Як тi огризнулисЯ таким шквалом вогню, що драгуни на очах в польного гетьмана кинулисЯ врозтiч. - ЃоЯгузи!.. - лютував гетьман. - Ќевже драгуни забули, що таке лицарська слава?! Ќегайно до мене поручника!.. Ќевдовзi той примчав, вiн був блiдий, i нижнЯ губа його неприємно тремтiла. - •лоп'Як, псЯ крев!.. - визвiривсЯ на нього Џотоцький. - Џан поручник схожий на мокру курку! ѓаньба!.. - Ђле, вашмосць, козацькi гармати б'ють прицiльно... - „лЯ справжнього лицарЯ Џосполитої чернь не перешкода! Ѓери мiсто, бо Я посаджу тебе на палю, боЯгузе! Џоручник помчав, i ескадрони вдруге подалисЯ на приступ, але, Як i перше, з мiста вдарив шквал вогню... Џотоцький зрозумiв, що з ходу Ѓоровицю не взЯти. ‚iйсько стало табором за версту вiд мiста i почало готуватисЯ до штурму. ‚перед були пущенi хоругви з лопатами. ђиючи окопи, вони повiльно просувалисЯ до мiста. ЃiлЯ окопiв ставили дерев'Янi палiсади. •оваючись за них, жовнiри крок за кроком просувалисЯ до валiв, пiдтЯгуючи гармати. ’ак i день збiг. ‚же в надвечiр'Я Џотоцький викликав до себе в намет Ђдама ЉисiлЯ, сеймового комiсара в справах реєстру. - Џановi комiсару реєстру доведетьсЯ сходити в Ѓоровицю! - ‚ашмосць, Я готовий послужити коханiй ойчизнi, - тiпнув бородою Ђдам Љисiль. - џ мало вiрю в те, що нам пощастить цiєї зими приборкати повстаннЯ. ’реба вдатисЯ до хитростi, вашмосць. ‘ильнiшого звiра й пiдступнiшого за хитрiсть немає. ’реба будь-що захопити Џавлюка й обезголовити повстаннЯ. - Ћтож Я й доручаю вам цю роль, пане воєводо! ‰дiть у мiсто i вмовте козакiв на переговори. џкщо козаки припинЯть опiр, їм буде збережено життЯ i свободу. Ђби лиш вони вийшли з мiста й Џавлюк прибув до нас на переговори. Ђ там ми вже скрутимо крильцЯ й цiй пташечцi. ‚ас, пане воєводо, недарма називають лисицею. ‚иманiть то