- Ќащо їх на небо? ’уди, де козам роги вправлЯють! - ‘тiйте! - вигукнув ЋстрЯницЯ. - ’им, хто здаєтьсЯ, Я зберiгаю життЯ! - Ђ вони б нам не зберегли! - закричали обуренi козаки. - џк звiрi б накинулись!.. - Ђле ми не звiрi!.. ’а ось з темрЯви виринув захеканий низькорослий товстун. - ‘отник •рущ! ђадий старатисЯ, пане гетьмане! - заторохтiв товстун. - Њiсто наше! ’аким лицарЯм, Як ми з вами, пане гетьмане, тут бiльше вже немає чого робити! - Ђ де той базiкало?! - пролунало сердите, i з темрЯви вигулькнула висока й дебела молодицЯ з дрючком в руках. ‚здрiвши її, сотник •рущ шмигнув за спину ЋстрЯницi. - Ђну виходь лишень, воЯко, сюди! - гримнула •рущиха, i сотник, пом'Явшись, покiрно вийшов. - Џроси пана гетьмана до нас на гостину. - Ђ чого ж... - •рущ так i випроставсЯ. - џк господар запрошую... - ‡брехав, аж пальцi знати! - вигукнула •рущиха. - ’а з Яких це ти пiр господарем зробивсЯ? Ђну кажи менi негайно: моЯ дружина i Я також запрошуємо вас, пане гетьмане, на гостину. ЋстрЯницЯ посмiхавсЯ, спостерiгаючи за розгубленим сотником. - Ќе гарЯчисЯ, не гарЯчисЯ, Џарасочко, i з себе не виходь, - бурмотiв сотник i повернувсЯ до ЋстрЯницi: - Џане гетьмане... џ... тобто моЯ дружина i Я запрошуємо вас на гостину. Ѓо воно вже й пора снiдати!.. ‚ранцi гетьман оглЯнув ѓолтву. Њiсто було обгороджене частоколом. Џонад Џслом кишать комашнею мочаристi драговини. –е добре. ‘юди лЯхи не поткнутьсЯ. ‚узький мiст, що сполучає замок з правим берегом, зручно тримати пiд прицiлом. - …ге, та тут оборонЯтисЯ можна скiльки захочеш! - торохтiв сотник •рущ. - Ђ ще коли о-он на тiй могилi поставити армати, то й зовсiм буде Як у Ѓога за пазухою! ™е й лЯхам можна шпильки пiд нiгтi заганЯти. ЋглЯнувши мiсцевiсть, ЋстрЯницЯ заходивсЯ вкрiплювати мiсто. ‚iдкритий бiк пiвкола - вiд одного берега до другого - велiв загородити землЯним валом i поставити палiсад, а могилу, про Яку згадував •рущ, перетворити на редут. ’ого ж днЯ повстанцi почали нагортати вал вiд одного берега до другого, рили шанцi, на могилi встановлювали гармати. „есь по обiдi гетьман обходив з сотником •рущем лiнiю оборони, Як почувсЯ жiночий лемент. ‡ бiчної вулички вирнув гурт жiнок. Џопереду, розмахуючи руками, широко ступала висока i дебела •рущиха. - Ќе iнакше Як мене годувати бебехами йде! - зблiд сотник •рущ i почав заходити за спину ЋстрЯницi. - ™е й жiнок собi на пiдмогу взЯла, тепер начувайсЯ! Ѓоки хiба ж так полатає, ще й буханцЯми нагодує! Ѓудьте свiдком, пане гетьмане, мокрого мiсцЯ з мене не зостанетьсЯ. Ћт надiлив ѓосподь жiночкою! Џолатає ребра нi за пухлу душу! - Ђ длЯ чого ж ти її брав? - посмiхнувсЯ ЋстрЯницЯ. - џ? Ѓрав?! - здивувавсЯ •рущ. - Ђ хай лiпше її дiдько бере, то, може, швидше йому роги скрутить. ‚она мене сама взЯла i сама на собi оженила. џк курча в сiльце, заманила. ‘пiймала колись за оселедцЯ i гримає: хочу Я, щоб ти, сотнику, по добрiй волi на менi оженивсЯ! - I що ти їй сказав, сотнику? - ™о Я їй сказав, коли вона така, що й кiшцi хвоста зав'Яже. Њусив iти в церкву. ’ак за оселедцЯ i повела мене... Ђле Я йшов по своїй волi, бо Џарасочка менi подобалась. ѓарна вона, скажу вам, хоч i мухи в неї в носi грають! ѓурт жiнок порiвнЯвсЯ з валом, i •рущиха скомандувала: - ‘тiй, жiноцтво! - Џовернувшись до гетьмана, голосно проказала: - Џане гетьмане! Ќате i мiй глек на капусту! џ i моЯ пiвсотнЯ жiнок виЯвили бажаннЯ разом з усiма нагортати вал. „е нам ставати? Њи хвоста лЯхам вкрутимо! - Ќашого полку прибуло! - весело сказав гетьман. - ‘тавайте он з того краю та вкручуйте лЯхам хвоста! - ЏiвсотнЯ-а! - затЯгла •рущиха. - ‡а мною! Љозак чортовi не брат, а козачка не сестра! - …ге! - вихопивсЯ з-за гетьманської спини сотник •рущ. - Ѓачили, пане гетьмане, Яка в мене жiночка? —исте золото червоне! ‘вiт обiйдеш, а кращої не знайдеш. ‚она не тiльки пiвсотню, а й полк збере. Ѓойова жiночка! Љозир-баба! Ќе в кожного така траплЯєтьсЯ! - сотник гордовито пiдкрутив вуса. - ‘правдi варта золота твоЯ Џараска, - пiдтакнув гетьман. - I Я так думаю! - вигукнув •рущ. Ђ вiд валу так i стрельнуло: - ™о ти там мудруєш, чоловiченьку, не порадившись зi мною? - џ... е-е... кажу, що ти в мене найкраща! - Ђ-а, це нiчого, - озваласЯ •рущиха. - „умай так i далi. Џовернувшись вiд валу, ЋстрЯницЯ посадив двох писарiв i, ходЯчи та смокчучи люльку, диктував унiверсал: "џкiв ЋстрЯницЯ, гетьман з вiйськом ‡апорозьким, зо всiм товариством. Џанам полковникам, отаманам, сотникам i всьому товариству, поспiльству i всiй братiї нашiй, ‹iвобережнiй i Џравобережнiй “країнi бажаємо вiд Ѓога доброго здоровлЯ. Њилостиво оголошуємо всьому товариству, що Я, вибраний вiйськом на гетьмана, прийшов i зайнЯв ѓолтву, аби продовжити справу гетьмана Џавлюка, котрого вороги нашi стратили у ‚аршавi, де вже страчували не одного нашого лицарЯ. Џрохаємо i наказуємо iменем вiйська нашого, щоб тi, хто називає себе товаришами нашими, спорЯджалисЯ кiнно i пiшо i сходилисЯ оружно в ѓолтву, Як чинили нашi предки з наказу старших, щоб хоробро дати вiдсiч ворогам нашим. Ќападайте на фiльварки, палiть їх, виганЯйте урЯдовцiв i лЯдських старост з мiст i фортець. ‚сiх, кому дорога честь i волЯ наша, хто хоче своєю Ясною зброєю послужити “країнi i здобути їй волю, прохаємо i наказуємо йти нам на помiч. ЏiслЯ цього вручаємо вас ѓосподу Ѓогу. „ан в ѓолтвi днЯ 27 квiтнЯ 1638 року". ђоздiл четвертий Џершого травнЯ до ѓолтви пiдiйшов iз вiйськами ‘танiслав Џотоцький. ЋглЯнувши з високого горба навколишню мiсцевiсть, полковник побачив, що ѓолтва добре вкрiплена, i так просто, з ходу її не вiзьмеш. Њiсто, обнесене частоколом, стоЯло на крутому березi ѓолтви при впадiннi її в Џсьол, а вузький кут мiж ѓолтвою i Џслом козаки перегородили високим валом, що впиравсЯ в береги обох рiчок. лЯх у мiсто був мiцно запертий, вал густо наїжачивсЯ самопалами й мушкетами, а за валом на високiй могилi редут. Џовстанцi залЯгли за валом i в шанцЯх, перегукуютьсЯ мiж собою. ‚еселе пожвавленнЯ, що панувало на валу, певно, розiзлило жовнiрiв, i вони зробили залп, що не завдав нiЯкої шкоди повстанцЯм. - …ге-ей! - обiзвалисЯ козаки з високого редута. - Ћбережнiше! Људи ви стрiлЯєте, тут же люди сидЯть! ђегiт покотивсЯ валом, рЯсний та гучний, виводЯчи з себе жовнiрських воЯк. Љозаки глузували, почувалисЯ добре. "Ђ цей ЋстрЯницЯ собi на умi, - подумав Џотоцький - ЏальцЯ йому в рот не клади. ’Ямущий i, певно, хитрий, коли зумiв так добре використати мiсцевiсть. ‘пробуй сунутисЯ в кут мiж двома рiчками. ‚iйсько лЯпне, а бунтарiв i не вгризеш!" Џолковник сердито спльовує. ‚иЯвлЯєтьсЯ, ЋстрЯницЯ - це серйозно i надовго. Ђ вiн сподiвавсЯ на легкий бiй... Ќу i пiдiклав же йому рiдний брат свиню! ‘ам, не впоравшись з повстаннЯм, утiк у ‚аршаву й вiдсиджуєтьсЯ в столицi, а ти вгамовуй хлопiв, Як хочеш! - Ћбозний! - сердито вигукує полковник. - ‘лухаю, проше пана! - пiдскакав обозний Љохань. - ‚iйську стати табором, - не дивлЯчись на обозного, мовить полковник. - ‚сiм рити шанцi, нагортати вал! - ‘лухаю, вашмосць! Љоли ваша ласка... де ставати табором? - Џеред козаками! - верескнув полковник. - Ќавпроти їхнього валу свiй вал нагортайте вiд берега й до берега! - ‘лухаю, вашмосць! - Џан полковник гадає надовго тут отаборюватисЯ? - запитав, пiд'їжджаючи, поручник кнЯзь Iєремiй „лотовський. - —и не забагато честi длЯ хлопiв? - Џан поручник хотiв, аби козаки з-за валу перемолотили моє вiйсько? - ущипливо запитав Џотоцький. - ’акож забагато честi длЯ хлопiв! - Ќа вал, проше пана, немає рацiї кидатись, можна в обхiд, - сказав „лотовський i тицьнув рукою в бiк Џсла. - Џереправившись он там на правий берег, штурмовi загони вийдуть до того довгого i вузького мосту i вже по ньому увiрвутьсЯ у замок. I тодi козаки за валом опинЯтьсЯ в пастцi. ’одi вже ми їх запрЯжемо в кормигу, псЯ крев! - ѓм... –е вже краще! - Џотоцький уважно розглЯдав правий берег Џсла. - ‘правдi, тим краєм можна пройти до мосту. Ђле ризик великий. Ђ що, коли бiлЯ мосту засада? †овнiри до одного лЯпнуть. - I жовнiрiв не треба посилати, - нiби вгадавши думки полковника, озвавсЯ кнЯзь. - •ай реєстровцi Љараїмовича викурюють своїх з мiста. Ђ на помiч їм дати два полки iноземної пiхоти. Љараїмович стоЯв на березi Џсла i квапив козакiв, котрi шукали брiд та обтикували його тичками. - видше повертайтесЯ, тюхтiї! Џан полковник велiв Якнайшвидше вийти на той берег! ‹iвiше, лiвiше берiть, де пiщана коса! ‡рештою брiд вибрали. Љараїмович оглЯнувсЯ: три тисЯчi реєстровцiв скупчилисЯ в низинi бiлЯ Џсла, за ними розташувалисЯ два полки iноземної пiхоти. ‚се в нутрi Љараiмовича клекотiло, але виглЯду не подавав, лише подумки клЯв Џотоцького. —ортiв лЯх! Ќе захотiв ризикувати жовнiрами, посадив їх за вал, а пiд кулi посилає реєстровцiв та iноземну пiхоту! —ужими руками хоче жар загрiбати. Љрути не верти, а Љараїмовичу доведетьсЯ пiдставлЯти голову пiд обух. ЋпинишсЯ на тому мосту пiд кулЯми - вiрна смерть! ’а що вдiєш, на чийому возi їдеш, того й пiснi спiвай! - ЏереправлЯйтесь! - махнув вiн рукою i сам почав спускатисЯ з горба. - Ѓудемо з чернi вiрьовки сукати! ђеєстровцi безладним натовпом посунули до води, за ними неохоче заворушилисЯ iноземнi пiхотинцi. Ѓув травень, i над рiчкою тьохкали солов'ї. "Ђ бiс вас бери! - лаЯвсЯ Љараїмович. - ‘пробували б ви по тому мосту побiгти, побачив би, Як ви тодi затьохкали б!" ‡рештою перебралисЯ на правий берег. ‚узька дорога до мосту була з одного боку затиснена рiчкою, з другого - болотЯним рiдколiссЯм. Љараїмович пiдозрiло позирнув на болото. ѓибле мiсце. Љоли б не вскочити у пастку, бо потiм з мочарiв i не виберешсЯ. „раговина на драговинi, най її дiдько бере! ‚се ж бадьоро вигукнув: - ЏiдтЯгнiтьсЯ!.. ’рьома рЯдами - вперед!.. Њи таки вправимо голотi роги! •ай не чекають вiд нас пощади вороги Љорони! - ‡ацiпило б тому горлодеровi! - зненацька почувсЯ голос. - •то?! - люто крикнув Љараїмович, - –е ти пащекуєш, ЃараболЯ? - Ќу Я... - похмуро озвавсЯ козак. - —и не можна правди казати? - ‡абудь, що в тебе Язик у ротi! џ опiслЯ бою з тобою побалакаю! Ђ ви чого роти пороззЯвлЯли? ‘казано - вперед! - Џобалакаєш, Якщо вцiлiєш! - буркнув козак. - ‹Япнемо тут нi за цапову душу! Џолатають нам ребра! „орога спускаєтьсЯ у вибалок, потiм круто йде вгору, повертає праворуч... Ћсь уже й мiст, рукою подати. Ќавколо нi душi. ’ихо. •iба що у власному вусi дзвенить. „ивно, думає Љараїмович, чому ЋстрЯницЯ не влаштував тут засiдку? •iба вiн не знає, що цим мостом легко увiрватисЯ в мiсто? Љоли прогавив - дорого поплатитьсЯ!.. Ћсь уже й першi обаполи мосту. Љараїмович вибiгає на мiст, хреститьсЯ. „асть Ѓог, все обiйдетьсЯ благополучно. Ќапевне ж ЋстрЯницЯ забув про цей мiст. лЯх у мiсто вiльний! - ‚перед, козаки, вперед! - кричить Љараїмович. - Љуц виграв, куц програв! Њертвого з гробу не вертають. ‚перед! Њiст довгий - довгий i вузький... Џропустивши поперед себе першу сотню, Љараїмович бiжить з другою. Ђ мiст такий довгий, що нi кiнцЯ йому, нi краю, здаєтьсЯ, i не буде. „есь там брама. ‡а нею замок i мiсто. Ђле Який довгий-довгий мiст! I вузький... Ќа тiм боцi вiн ще вужчим видаєтьсЯ. Ќаче докупи стуливсЯ. I нi душi бiлЯ мосту i бiлЯ брами. Ќевже ЋстрЯницЯ прогавив? ђозмахуючи шаблею в однiй руцi й пiстолем у другiй, Љараїмович щодуху несетьсЯ мостом. ђеєстровцi та iноземна пiхота геть запрудили мiст. ’употнЯва нiг все наростає, скриплЯть-торохтЯть пiд ногами обаполи... Њiст потроху починає розгойдуватисЯ i потрiскувати... —и ж витримає? Љараїмович вiдчув за спиною холодок. Ќе доведи, ѓосподи, провалитисЯ. ‚низу вирви i вода, Як скажена, клекоче. ™е й камiннЯ виступає з води. Ќаддає ходу, аби пошвидше пробiгти мiст, i йому здаєтьсЯ, що вiн бiжить по лезi козацької шаблi... „осi йому щастило, неймовiрно щастило. Џопри все, вiн живий. I схопив чин старшого реєстру. „о гетьманської булави рукою подати. Ђ там - маєтки, чини... Ћ, кожному хочетьсЯ помазатись паном, та не кожному це вдаєтьсЯ... ‹ише б здолати цей клЯтий мiст! —ому вiн такий довгий i вузький? —и буде йому коли кiнець? I що його чекає на тому боцi? Ћсь уже половина мосту лишиласЯ за спиною... Ќа тiм боцi, Як i перше, нi душi... Ќi звуку... - Љуц виграв, куц програв! - крикнув Љараїмович. - ‚перед!.. I зненацька залп... ђiзкий, оглушливий, наче хто розпеченим залiзом по блЯсi сипонув. ‡асвистiли кулi... Џерша лава реєстровцiв упала, Як косою скошена... ‡нову залп! - Ђ-а-а! - закричав хтось на пуп. - ђЯтуй-уйуйтесЯ!.. Џропали! Ђ потiм уже важко було розрiзнити окремi залпи, били раз по раз, без угаву, били невидимi стрiльцi iз засiдки, тiльки кулi, Як рої ос, на смерть жалили реєстровцiв... Њiст устелЯвсЯ трупами... ‡чиниласЯ панiка. Џострiли злилисЯ в один суцiльний страшний гул. Ќа очах у Љараїмовича впала перша сотнЯ, гинула друга, рiдiла третЯ... Iноземна пiхота лоском лЯгла. ЏовiтрЯ так густо насичене кулЯми, що врЯтуватисЯ вiд них не було змоги. - Ђ-а-а-а! - Џо-о-омо-о... ‚се глухне в тому суцiльному передсмертному крику... Љлубок тiл покотивсЯ, збив поручнi, й тiла, Як камiннЯ, посипалисЯ у воду. ‚бравши голову в плечi, Љараїмович, Як несамовитий, мчав мостом, збиваючи всiх, хто потраплЯв на його шлЯху. ’а ось уже й кiнець мосту. ’ут кулi не дiстануть. Љараїмович витер мокрого лоба, оглЯнувсЯ... ђеєстровцi та iноземнi пiхотинцi все ще сипалисЯ у рiчку, крижнем падали на мосту. Ђ тi, Якi повернулисЯ на берег, чимдуж втiкають дорогою. Љараїмович подавсЯ й собi понад берегом, махнувши рукою на конаюче вiйсько. ™о його чекає попереду, навiть гадки не мав. –е вiн втЯмив лише тодi, Як, вибiгши на дорогу, побачив завал з дерев... „орога була перетЯта. ‘права - крутий берег рiчки, злiва - драговини... Џопереду - засада. ‚ибирай, де лiпша смерть. Ђ смерть всюди одна. I життЯ одне. I Љараїмович зрозумiв, що все. Џовстанський загiн, пропустивши їх до мосту, завалив дорогу колодами... Ќазад шлЯху вже немає, а попереду на мосту гинуть сотнi... ѓримнув залп. - ѓей, ЉараЇмовичу! - крикнули iз засади. - Ћй, утремо ж ми тобi ворсу! ’ут тобi й вода посвЯтитьсЯ!.. - „о судного днЯ затЯмиш, Як волю душити! I знову нищiвний, прицiльний залп! ђеєстровцi та iноземнi пiхотинцi ще не встигли гаразд оговтатисЯ вiд розгрому на мосту, Як налетiли на нову засаду... Џанiка спалахнула ще з бiльшою силою. ‚криваючи дорогу трупами, всi кинулисЯ лiворуч i потрапили в болото... ђинувсЯ туди й Љараїмович, побiг по галЯвi зеленого моху i проваливсЯ. ‘мердюча багнюка вдарила в нiс... ‚iдчув, Як його ноги потЯгло в холодну крижану глибiнь. •апаючись за кущики, Љараїмович сЯк-так видрЯпавсЯ з драговини i поповз... Ѓолото сповнювалосЯ зойками i криками... Љараїмовичу здалосЯ, що хтось йому цiлитьсЯ в спину... Ќе витримав. ‘хопивсЯ... ѓрузнучи в болотi, бiг до рЯтiвних дерев, згарЯчу не збагнувши, що бiжить на загибель, адже за деревами залЯгли стрiльцi. I коли кулЯ вдарила його, вiн, падаючи, встиг подумати: "’ак ось коли фортуна повернуласЯ до мене боком!.." ђоздiл п'Ятий ‚ надвечiр'Я ЋстрЯницЯ, сотник •рущ та Ѓиховець пiднЯлисЯ на замкову вежу. „овго розглЯдали околишнi видноколи. ’еплий травневий вечiр западав над ѓолтвою. Ќад Џслом невгамовно тьохкали солов'ї... Њирний, тихий вечiр. ЏолЯки, вiдгородившись валом, притихли, наче їх i не було. - Ђч, сидЯть, Як пiслЯ купелi! - буркнув •рущ. - ‡розумiли, що не їхнЯ копа молотитьсЯ, i зацiпило!.. - ‡автра, очевидно, спробують напасти на мiсто, - озвавсЯ ЋстрЯницЯ i повернувсЯ до ЃиховцЯ: - џк ти гадаєш, отамане, чи не вдарити лЯхам у спину? - ‚тремо кабаку! - жваво вiдказав Ѓиховець. - џк оборонЯтисЯ, то лiпше самим нападати. - ’ак ось дивись, полковнику, - гетьман показав рукою на пiвнiч. - Ѓачиш за лЯдським табором лiс? ‡бери своїх молодцiв, i, доки нiч, перейдiть мостом Џсьол, далi берегом зайдiть лЯхам у спину. I замрiть в лiску до ранку. Ђ коли Џотоцький кинетьсЯ на приступ, полоскочете йому ребра! - ’ам глибокi Яри, - сказав •рущ. - џкщо дорогу перехопити, лЯдська кiннота не зможе пiдiйти своїм на помiч. I лЯхи з копит звалЯтьсЯ. Ѓихобець ще раз поглЯнув на лiсок. - Ѓуде зроблено! ЏочухаютьсЯ лЯхи, де й не свербить у них! ЋстрЯницЯ потиснув йому руку, i Ѓиховець, притримуючи шаблю, почав спускатисЯ з вежi, аби не гаЯти бiльше часу. „еЯку хвилю гетьман i •рущ прислухалисЯ до солов'їв. - Ђле ж i голосистi! - зiтхнув гетьман. - Џослухаєш, наче з рiдним братом душа в душу побалакав. - ЊоЯ дорога жiночка дуже в солов'Ях кохаєтьсЯ, - кахикнув •рущ. - —ула в неї душа. •оч i зла, але душевна. Џо веснi, бувало, Як затьохкають соловейки, то серед ночi мене з постелi стЯгне, у двiр виведе й каже: слухай, телепню, бо раз на свiтi живеш. Ѓо на тiм свiтi соловейки не тьохкають... Њенi спати хочетьсЯ, очi, Як медом помазанi, злипаютьсЯ, а Џараска своє тороче... Ђ коли сама розiмлiє вiд того спiву, вiд чарiв ночi, то обнiме мене, i Я, бувало, почуваю себе молодим парубком на побаченнi. I... не взЯв її кат, гарна в мене жiночка! ‡ненацька з боку ѓолтви долинув жiночий лемент. - ™о там? - запитав ЋстрЯницЯ, прислухаючись. Љрик наростав, бiлЯ рiчки галасували жiнки, чулисЯ поодинокi вигуки чоловiкiв. •рущ Якусь хвилю прислухавсЯ. - ‚чуваю в тому гармидерi голосок моєї дорогої Џарасочки. ‚сюдисуща жiнка. Ќiде без неї вода не освЯтитьсЯ. - Џане гетьмане! - на вежу пiднЯвсЯ джура Ћнисько. - ’ам, - показав рукою в бiк рiчки, - вiдьму спiймали... - џку? - не второпав гетьман. - Ђ бiс її знає! Љажуть, чарiвницЯ. †iнки збираютьсЯ її в ѓолтвi топити. ђуки та ноги їй в'Яжуть, буцiмто вона не в той бiк чарувала. ‹Яхам хотiла допомогти, чи що. - Њало менi клопоту, ще й з чарiвницЯми морочитисЯ! - буркнув ЋстрЯницЯ i, швидко спустившись, подавсЯ попiд брамою до берега. „жура та сотник ледве встигали за ним. - Ќе iнакше Як моЯ жiночка затiЯла той шарварок, - бубонiв сотник. - Ћто вона кричить: "’опiть!.." Ђч, Як на живiт, горлопанить!.. ЃiлЯ рiчки залементували ще дужче. ЋстрЯницЯ прискорив крок i побачив гурт жiнок бiлЯ верб. Ћбабiч товпилисЯ мiстечковi дЯдьки з дрюками в руках. - ђозступiтьсЯ! - сотник •рущ врiзавсЯ в гурт жiнок. - „айте гетьману дорогу! - Ђ ти ж чого це сюди свого носа кирпатого сунеш? - накинулась на сотника •рущиха. - Ђну - тпрусь! - Ћблиш, Џараско! - ЋстрЯницЯ вiдсторонив •рущиху i побачив дiвчину в однiй сорочцi. ‚она лежала на землi зв'Язаною, сорочка на нiй була порвана, чорне волоссЯ розметалосЯ по оголених плечах. ‚ажко дихаючи, дiвчина позирала на гетьмана великими чорними очима. “никаючи дивитисЯ на її бiлi округлi стегна, що були оголенi аж надто високо, гетьман рвучко повернувсЯ до •рущихи: - ™о тут коїтьсЯ? - Ђ нiчого, пане гетьмане. - •рущиха взЯласЯ в боки. - Ќаше це, жiноцьке дiло. Ќе ваше молотитьсЯ, то й не встрЯвайте! Ћту вiдьмочку, чарiвниченьку оту в бiлiй льолi, хочемо скупати в ѓолтвi, щоб не капостила вдруге христиЯнському люду! - I крикнула жiнкам: - —ого стоїте? ’Ягнiть чарiвницю до води! ™об бiльше нам мани не пускала! - ‘тривайте! - крикнув ЋстрЯницЯ. - —им завинила цЯ жiнка? ћрма обурливо загаласувала: - —арiвницЯ вона зла! - ‚iдьомське кодло! - ‹Яхiв у мiсто закликала!.. - ђади Ѓога, не галасуйте, Як сороки! - пiднЯв руки гетьман. - •ай одна з вас говорить. Ћсь хоч би панi сотникова, Як найЯзикатiша! - I скажу! џ нiкого не боюсЯ, Я на свою руку живу. ‡найте, пане гетьмане, що Ћришка, - показала на зв'Язану дiвчину, - вiдьма i чарiвницЯ найсправжнiсiнька. Ќе вперше нам шкодить, та не було нагоди її спекатисЯ. - Љорiв ночами доїть! - почувсЯ вигук. - Џорчу на наших дiтей насилає! - –итьте! - крикнув •рущ. - ‘казано, не галасуйте! - Ђну стули губи, чоловiченьку! - цикнула на нього •рущиха. - Ѓо Я так стулю, що й цiлуватисЯ нiЯк буде! - I повернуласЯ до ЋстрЯницi: - Ђ цього вечора, тiлько сонце сiло, оцЯ Ћришка в самiй сорочцi вийшла до брами i давай попелом всюди посипати. - Ќу й хай собi сипле, - ледве стримував смiх ЋстрЯницЯ. - —и вам її попелу шкода? - ’а то ж вона порчу сiЯла! - вигукнули з гурту. - ™об твоєму вiйську накапостить! - ™об лЯхи з нами швидше впорались! - кричала •рущиха. - Ђ вiдьма коли зачарує, то не те що в лЯха, в дерево кулею не влучиш! ’Ягнiть її, жiночки, до води! „о часу глечик воду носить, а колись та й трiсне! Ћтуди, де вирва, кидайте чарiвниченьку! - Ђ коли Ћришка не винна? - поспитав гетьман. - Ђ це ми й хочемо розшолопати, - поЯснила •рущиха. - ђуки й ноги їй навхрест зв'Язали - i в ѓолтву. џкщо вирине - точно вiдьма! - Ђ коли на дно пiде? - поцiкавивсЯ ЋстрЯницЯ. •рущиха перехрестиласЯ. - ’одi iстинно христиЯнська душа. ’а ви, пане гетьмане, не сумнiвайтесЯ. ‚iдьма, Як її не в'Яжи, Як не топи, все одно вирине. Ђ втопитьсЯ, то що ж... Ќа тiм свiтi в рай потрапить. - ђозв'Яжiть! - наказав гетьман. - Љого це? - витрiщиласЯ •рущиха. - —арiвницю, чи Як її! - …-е... - на високiй нотi затЯгла •рущиха - ™об вона сюди лЯхiв накликала? Ђ тi щоб нас в кормиги запрЯгли?! - ‹Яхи й без неї прийшли! - вiдказав ЋстрЯницЯ. - Ћниську! ђозв'Яжи дiвчину! Ђ ви, жiнки, не галасуйте, а розходьтесЯ по хатах! Ћнисько м'ЯвсЯ з ноги на ногу, з недовiрою поглЯдаючи на дiвчину... ЋстрЯницЯ сплюнув, витЯг запоЯсник i, нахилившись, розрiзав мотузки. Ћришка поспiхом прикрила подолом стегна, зiбрала сорочку на грудЯх, зiщулилась... Ђле не встала. - Џане сотнику! - гукнув ЋстрЯницЯ. - ‚гамуй свою жiнку! - ђада б душа в рай... - переступив сотник з ноги на ногу. - Љоли б лЯхiв, то вгамував би, тiльки не Џараску. ‡ голомозою татарвою легше впоратисЯ, нiж з нею. - ‘тережисЯ, гетьмане! - крикнула •рущиха. - Ћришка й сухе дерево зачарує, не те що людину! - ѓаразд, постережусЯ! ћрма неохоче розходилась. - –е ти сюди гетьмана привiв? - Џараска схопила сотника за рукав. - Ђну ходiмо до двору! - Џане гетьмане!.. - благальне вигукнув сотник. - Iди смiливiше, сотнику. Љоли що з тобою лучитьсЯ, то панi сотникова перед вiйськом вiдповiсть! - сказав гетьман весело. - Ђга, чула? - вигукнув зрадiлий •рущ. - —ула, голубчику! Џан гетьман над вiйськом старший, а в хатi Я тобi гетьман! - i •рущиха потЯгла сотника за руку. ‹юди розiйшлисЯ... Ћришка, зiщулившись, сидiла на пiску, то нервово поправлЯючи сорочку на грудЯх, то натЯгуючи подiл на ноги. Ѓликала на ЋстрЯницю великими чорними очима i вiдводила поглЯд. - Ќе бiйсЯ мене, - сказав гетьман i сiв бiлЯ неї. - Ћвва! —ого це Я мушу тебе боЯтисЯ? - вигукнула Ћришка низьким грудним голосом. - –е вже ти мене, гетьмане, бiйсЯ. Ѓо Я чарiвницЯ. ‡ачарую тебе, свiту бiлого не побачиш! ЋстрЯницЯ знЯв з себе жупан, накинув їй на плечi, запалив люльку... Ќад рiчкою поповзли вечiрнi тумани, ще голоснiше закумкали жаби. Ћришка мерзлЯкувато здригнуласЯ i закуталасЯ в жупан. - ’и хто така? - тихо запитав гетьман i глЯнув у її великi чорнi очi, в Яких спалахнули зiрницi. - —арiвницЯ... - вiдповiла вона спокiйно. - џ вiрю... ’и справдi мене зачарувала, тiльки глЯнув на тебе. - ѓлЯди, обпечешсЯ, гетьмане! - Ћришка рвучко схопиласЯ на ноги i легко, нечутно побiгла у вербнЯк. - —аруй! - ‚iн наздогнав її, обережно обнЯв за плечi. - џ хочу бути тобою зачарованим! - Ќе треба... - прошепотiла вона, злЯкано притискуючись спиною до верби. - џ боюсЯ тебе... џ всiх боюсЯ... - Ћришка тЯжко зiтхнула. - ™о де трапитьсЯ в мiстi, лихе Яке чи пенЯ, так усе на мене валЯть... ‚улицею йду - пальцЯми тикають. Ћн вона, он шкодницЯ! †iнки проходу не дають, вiдьмою обзивають, дiти вiд мене, Як вiд напастi, шарахаютьсЯ. Ћт i сьогоднi... Љоли б не ти... утопили б. - ‡а вiщо? - ‡а те, що Я чарiвницЯ. - “ тебе такi очi, що й справдi зачарують. - ’обi подобаютьсЯ мої очi? - Ћришка радiсно засмiЯласЯ. - Iншi їх жахаютьсЯ. ‚iдьмою мене обзивають. Ђле все тому, що бабусЯ в мене знахаркою були. ‡iллЯм людей лiкували. I мене до цього дiла навернули. Ђ тої осенi бабусЯ померли, Я сама в хатинi зосталасЯ. Ћт мене вiдьмою й прозвали. —ому Я, мовлЯв, сама живу, замiж не йду, ночами бiлЯ ѓолтви блукаю... Ќе iнакше Як з вiдьмаками знаюсЯ... Ђ де Я собi чоловiка вiзьму, Як од мене всi, Як вiд мору, тiкають. Ђ Я ж нiкому мани не пускаю, добра людЯм хочу. - Ђ що ти бiлЯ брами сiЯла? Ћришка засмiЯласЯ. - ™о чув... Џопiл... - “рвавши смiх, додала серйозно: - •отiла зачарувати лЯдськi кулi, щоб вони в козакiв не вцiлили. Ђ люди по - iншому витлумачили. Џодумали, що хочу шкодити їм. - Ѓули б утопили... - Ѓули б... - згодилась Ћришка. - џ молитимусь за тебе, пане гетьмана. I за вiйсько твоє. Ђби тебе нi кулЯ, нi шаблЯ не взЯла. —арувати Я вмiю, мене ще бабусЯ навчили. Ђле Я добра чарiвницЯ, Я нiкому зла не бажаю. - џ вiрю тобi. - Џомовчали, прислухаючись, Як над ѓолтвою не вгавають солов'ї. - ’ак тьохкають, що можна й голову втратити, - прошепотiв ЋстрЯницЯ i взЯв її за руки. - „е ти з'ЯвиласЯ, чарiвнице? ’и справдi нiби чарами мене напоїла. - џ пропаща... - Ќе кажи так... - Ќi, нi, Я пропаща. Њене всi боЯтьсЯ. I нiхто не вiдає, що зла не маю. - Џомовчала, гiрко зiтхнувши. - ‚се одно або втоплЯть, або вб'ють мене... I хатину мою спалЯть. - Ђле Я тебе нiкому не вiддам! ‚iн пригорнув її. - ’и плачеш? Ђ ще чарiвницЯ! - Њенi здаєтьсЯ, що це сон... ‚сi мене боЯтьсЯ.,, груднЯ кидають в спину, i раптом... Ћдин ти повiрив... Ђле все одно не треба... ’о тебе солов'ї зачарували... ‚она легко звiльнилась з його обiймiв i пiшла, похиливши голову. ЋстрЯницЯ наздогнав її. - Ћрисю... - Ќi, нi... - вiдсахнулась вона. - ’о солов'ї тебе зачарували. Ќе вiр їм, не слухай їх... - џ проведу тебе. ‚она нiчого не сказала, тiльки нижче нахилила голову i швидко пiшла вуличкою, де густо поросла дереза. - Ћсь мої хороми, - спинилась бiлЯ маленької скособоченої хатини. - ‰ди собi в замок... ‚iн пiдiйшов до неї, вiдчуваючи, Як гупає власне серце. - Ќе пiдходь!.. - кволо попрохала вона. - ‡а-ачарую... I притулилась до нього, здригаючись усiм тiлом... ...Љоли вони спохопилисЯ, в хатинi було свiтло, наче хто срiблом долiвку залив. - ЊiсЯць... - тихо прошепотiв гетьман i тихо засмiЯвсЯ - —уєш, Ћрисю, в нашу хатину зазирає мiсЯченько. ѓлЯнь, Який вiн гарний, наче кнЯзь! ‚они лежали пригорнувшись одне до одного. - џ бачу в твоїх очах красен мiсЯць. - Ћрисю, мабуть, сама долЯ послала тебе на мою дорогу. - Њовчи... - вона затулила йому рота долонею. - Њовчи... Њенi й досi здаєтьсЯ, що це сон. Ќiколи не мала чоловiкiв i тому Я не вiрю, що ти поруч... Њене всi цуралисЯ, проклинали, й нiхто не пiдiйшов до мене з любов'ю. Ђ Яка ж Я вiдьма? “ мене в серцi й крихти зла немає. Ќавiть до тих жiнок, котрi хотiли мене втопити. - „урнi бувають люди, - мовив ЋстрЯницЯ. - I не розберуть iнодi, хто добрий, а хто злий. Ќе бiйсЯ, чарiвниченько, Я тебе нiкому не вiддам. - ’и вранцi пiдеш i нiколи не повернешсЯ, - плечi Ћрисi здригнулисЯ. - џ так i не знатиму, був ти чи то менi примарилось мiсЯчної ночi... - ‚ранцi буде бiй лютий, - тихо мовив вiн, - а пiслЯ бою Я прийду до тебе, добра моЯ чарiвниченько!.. Љоли мiсЯць зблiд, а над ѓолтвою поповзли вранiшнi тумани й на всi лади закумкали жаби, ЋрисЯ проводжала ЋстрЯницю. - ’и повернешсЯ? - шепотiла вона, притулившись до його грудей. - ЏовернешсЯ, любий мiй чоловiченьку... - ‡лЯкано глЯнула на нього. - Њожна називати тебе своїм чоловiченьком? Њенi так хочетьсЯ, щоб у мене був свiй чоловiк. - Њи повiнчаємосЯ з тобою, серце моє. - “ церквi? - “ церквi. ™об Як у всiх людей було. I потiм ти ждатимеш мене з походiв. Ђ Я думатиму про тебе. - Ћ нi! џ не пущу тебе! ’и загинеш на вiйнi. џ довго тебе ждала, доки ти прийшов. џ не хочу тебе втрачати. - Ћрисю... - ‚iн гладив її довге чорне волоссЯ. - џ повернусЯ, небезпремiнно повернусЯ до тебе. - Џоцiлував її. - Џрощай!.. I пiшов росЯним споришем, а вона стоЯла, простЯгнувши йому вслiд руки, i шепотiла, заклинаючи зорi i Ясну днину, тихi води i свЯту землю, аби вiн повернувсЯ живим.... ђоздiл шостий Ѓiй клекотiв уже другу годину поспiль... Џотоцький раз у раз кидав жовнiрiв на приступ козацького валу, i тi, всiваючи поле трупами, щоразу вiдкочувалисЯ назад. Џотоцький шаленiв i не йнЯв вiри. Ќе може бути, щоб Якесь збiговисько так мiцно засiло у ѓолтвi! †одна з жовнiрських атак не мала успiху. Ђ вiн гадав, що повстанцi пiслЯ загибелi Џавлюка наврЯд чи здатнi будуть чинити опiр. I ось... џк жовнiри не стараютьсЯ, а не вгризуть вал. ЏсЯ крев! „опоки не викуриш козакiв з-за валу, мiста не вiзьмеш. ‘кiльки он уже полЯгло вiйська перед клЯтим валом, щоб вiн запавсЯ в землю! Ђ в Ѓар мчить гонець, що ЋстрЯницЯ розбитий. I Џотоцький спiшить... ЌосЯчись на бiлому конi, без втоми розмахує шаблею над головою. - ‚перед, вперед, моє славне воїнство!.. ‚перед за Љорону i крулЯ! Њи викуримо лотрiв з ѓолтви! •то перший увiрветьсЯ в мiсто - даю кожному по сто талЯрiв! ’а немає охочих. Љозацький вогонь такий прицiльний, що рiдко Яка кулЯ летить марно. ЋстрЯницЯ спостерiгає за битвою з високої могили, котру козаки перетворили на редут. Ќе вгаваючи, б'ють гармати, трiщать самопали, мушкети, пороховий дим обволiкає поле. - ‘отнику •рущ! Ѓери свою сотню - i бiгцем на лiве крило, - наказує гетьман. - ’ам наша оборона порiдiла! - ‚ один мент, пане гетьмане! ЋстрЯницЯ знову спостерiгає за полем бою, i на повних губах його, пiд срiбними вусами, блукає щаслива посмiшка... ‚iн все ще вiдчуває в своїх руках тепле, пружне i сильне Ћрисине тiло. I на душi в нього робитьсЯ свiтло i затишно. Џочуває себе впевнено, Як нiколи. ‚iн розiб'є лЯхiв, будь-що розiб'є! I з перемогою повернетьсЯ до маленької хатини Ћрисi-чарiвницi... I знову у них буде чарiвна нiч... Ђ гармати не затихають. Љозаки, залiгши за валом, б'ють з мушкетiв, i дим та гуркiт несутьсЯ в межирiччi ѓолтви i Џсла. ЏолЯки все ще вперто кидаютьсЯ на вал. Ќе рахуютьсЯ з утратами. Џозад них на бiлому конi носитьсЯ Џотоцький i розмахує шаблею, пiдганЯючи тих, хто огинаєтьсЯ... - •лопцi! - гетьман повертаєтьсЯ до гармашiв. - Ђну пальнiть по отому, що на бiлому конi вибрикує! - Џальнем, батьку! - блискаючи зубами, кричать закiптЯвленi порохом гармашi. - ‚тремо лЯшку ворсу! Џiднiмаючи жерло гармати трохи вище, гармашi прицiлюютьсЯ i закладають Ядро. Ѓаб-бах! Ѓiлий кiнь пiдстрибнув i зваливсЯ на бiк. Ђле з могили видно, що Џотоцький уцiлiв, його поставили на ноги, i вiн, шкутильгаючи, подавсЯ в шанець. I то добре. ‚iдбили в пана охоту на бiлому конi гарцювати. •ай втикаєтьсЯ носом у землю! ‡ненацька по той бiк польського табору загримiли пострiли. †овнiри, Якi бiгли на приступ козацького валу, спинилисЯ, заметушилисЯ мiж двома валами. Ђ в їхньому тилу все дужче i дужче наростала стрiлЯнина. - “ра-а-а! - доноситьсЯ звiдти. - Њолодець Ѓиховець! - весело каже гетьман. - ’ак їх, так! ‹атайте лЯшкам ребра! …й, гармашi! ‚трiть лЯшкам кабаку! ‘ипнiть вогню! ‡араз опинЯтьсЯ лЯшки мiж молотом i ковадлом! Џанiка охопила польський табiр, коли Ѓиховець зробив перший залп iз лiсу. †овнiри й справдi вiдчули себе нiби мiж молотом i ковадлом. Џро штурм валу годi було й думати! ЏолЯки хутко втiкали за свiй вал, але й там не знаходили захисту. Љозаки, ховаючись в лiсi по той бiк польського табору, перебiгаючи вiд дерева до дерева, вели прицiльний вогонь. ‡ боку ѓолтви били козацькi гармати, i жовнiри не знали, де подiтисЯ. Џотоцький спiшно вiдрЯдив ротмiстра за коронною кiннотою, котра стоЯла в резервi на луках. Џанiка в таборi не вщухала. Џотоцький боЯвсЯ, аби вона не привела до краху. „арма вiн кричав до хрипоти, що "нас, орлiв Љорони i крулЯ, тисЯчi, а хлопiв жменька", жовнiри його не слухали... ’одi Џотоцький велiв спiшно вiдгородити возами тил свого табору й вислав загiн з велiннЯм розiгнати в лiсi козакiв. Ђле й це не принесло заспокоєннЯ. †овнiри, наче стадо овець, кидались то в один бiк, то в другий... - ЃоЯгузи ви, а не лицарi! - зриваючи голос, волав полковник. - Љого злЯкалисЯ? †меньки розгульних лотрiв? ‚iрьовки з них треба сукати, а не кланЯтись їхнiм кулЯм! Ћсь прийде коронна кiннота i розжене їх, Як шкiдливих зайцiв!.. ’а коли йому доповiли, що кiннота не може пробитисЯ на помiч, бо всюди Яри та болота, а єдину дорогу козаки завалили лiсом i їх неможливо викурити iз того завалу, Џотоцький вiдчув себе у пастцi... „ень-два вiн ще в змозi протриматисЯ, а що його чекає на третiй день в обложеному таборi, на четвертий?.. †овнiри не тЯмлЯть себе з перелЯку, а завтра що? ЋстрЯницЯ ще мiцнiше оточить табiр, i тодi вже не вирвешсЯ. Ђ вiн же так був упевнений у своїй перемозi, що навiть передчасно гiнцЯ в Ѓар вiдрЯдив, що з повстаннЯм покiнчено. ѓадалосЯ, доки гонець дiстанетьсЯ Ѓара, вiн розквитаєтьсЯ з ЋстрЯницею... I ось його, бойового полковника, козаки на глуз беруть! - ЉнЯзю „лотовський! - закричав Џотоцький. - ЏсЯ крев, де кнЯзь „лотовський? - џ тут, вашмосць, - пiдбiг блiдий, увесь у багнюцi кнЯзь, зiницi його були розширенi. - Љепськi справи, вашмосць! •оч нас i бiльше втричi, але ми оточенi. ‘ьогоднi ще можна вислизнути з пастки, а завтра... ‡автра пiзно! - ЉнЯзь гадає, що Я буду втiкати вiд тих голодранцiв? - побiлiв вiд гнiву Џотоцький. - ‚они ще скуштують мого гнiву! - Ѓоюсь, що ми першi скуштуємо їхньої крицi! - Њовчать! - крикнув Џотоцький. - ЉнЯзю „лотовський, негайно вгамуйте жовнiрiв! ‚ам Я доручаю тил табору! - ‚ашмосць! - примчав поручник ’ашицький. - †овнiри вимагають... - ™о вимагають? - метнувсЯ до нього полковник. - Ѓунт? - Ќi, вашмосць... Ђле вони збираютьсЯ вiдходити. - Ђ-а-а!.. ‚теча? ’ак? ‘ини ойчизни збираютьсЯ показувати спини схизматам?! - ‚ашмосць, ми оточенi! Џотоцький вихоплює шаблю з пiхов, Якусь мить тримає її в руках i з силою застромлює в пiхви. - Њатка Ѓоска! - скрегоче вiн зубами. - –i боЯгузи змушують мене миритисЯ з лотрами. ЉнЯзю, - звертаєтьсЯ вiн до „лотовського. - ‚аша милiсть пiде... негайно пiде до тих схизматiв! ‡атiвайте переговори, зволiкайте, тЯгнiть... Ѓудь-що розколоти старшину ЋстрЯницi. •тось з них та згодитьсЯ на переговори. Џоручнику! - ‘лухаю, вашмосць! - ‚iзьмiть з десЯток вершникiв i мчiть у Ѓар до коронного гетьмана. - ‘лухаю, вашмосць! - поручник так i засЯЯв, не в силi приховати свою радiсть. - ‘iю мить виїду! - џ знаю, що ви радий утекти звiдси. ‘тривайте! ‘кажiть, що ЋстрЯницЯ... Ќу, розумiєте, ЋстрЯницЯ оточений, але не здаєтьсЯ. •ай егомосць спiшно шле пiдмогу. ‚ ‹убни. џ буду там. ’а глЯдiть, поручнику, лЯпнете що зайве - голову знiму! - ‘лухаю, вашмосць! "‚езе ж бевзю! - з ненавистю думав кнЯзь „лотовський про поручника. - Iч, сЯє, що з пекла вирвавсЯ!" - ЉнЯзю „лотовський! Ќегайно до хлопiв на переговори! ‡абалакуйте їм зуби Як можете! ‘хилЯйте їх до миру. ‚ цьому наше спасiннЯ! Џольських послiв ЋстрЯницЯ прийнЯв у замковiй залi. ‘воїм сотникам i старшинам велiв зодЯгтисЯ Якнайкраще, сам принарЯдивсЯ, i кнЯзь „лотовський довго здивовано озиравсЯ, бо сподiвавсЯ побачити перед собою ошарпанцiв. "…ге, та вони собi цiну знають, - кисло подумав посол. - Ђч, Якi самовпевненi та гордi! ™о тi кнЯзi, проше пана!" - Џан полковник ‘танiслав Џотоцький вимагає, аби ви... е-е...п-пане гетьмане, не чинили варварства, а вели вiйну справедливо i чесно! - розпустив пiр'Я пан посол. ‘таршини глузливо заусмiхалисЯ й перезирнулисЯ мiж собою. - Њоже, пан посол розтовкмачить козакам, в чому полЯгає їхнЯ нечеснiсть? - поспитав гетьман. - I чого це пан полковник Џотоцький так на козакiв губи квасить? - ‚и вдарили у спину шлЯхетним вiйськам! - все ще бадьоривсЯ та розпускав пiр'Я пан посол. - ‘правжнi лицарi б'ютьсЯ лицем до лицЯ, а не нападають iз засади в спину. –е нечесно! ‚ одну мить у залi вибухнув такий регiт, що пан посол не знав, де й подiтисЯ. Ћглушений реготом, вiн довго не мiг прийти до тЯми, тiльки озиравсЯ навсiбiч. - Љоли припекло та за живе взЯло, то лЯхи й про чеснiсть згадали, - витираючи сльози, що набiгли вiд смiху, сказав гетьман. - Ђле ж i потiшили ви нас, пане посол! - –е дикунський спосiб веденнЯ вiйни, - не здававсЯ посол, хоч i вiдчував, що пече ракiв. - Єгомосць пан полковник вимагає, щоб козаки воювали з ним лицем до лицЯ! - ‡валивсЯ пан полковник з копит i галасує про чеснiсть! - вигукнув хтось iз старшини. - Ђ може, нас верне вiд пики пана полковника? - ѓодi правити смаленого дуба! - рiзко сказав гетьман. - Џередай своєму полковнику, що нам виднiше, Як з ним битисЯ! Ќа ворога не дивлЯтьсЯ, де в нього лице. ‰ого б'ють. ‡ усiх бокiв! I в лице, i в потилицю! Ђ коли пановi заканудило, то хай втiкає пошвидше в свою ђiч Џосполиту. Њи його сюди не кликали! - –е все? - упалим голосом запитав посол. - Ќi, пане посол, це ще не все. –е тiльки початок! Џан „лотовський наче муху проковтнув. - Џан посол не второпає, де дверi? - глузливо запитав ЋстрЯницЯ. - ‘отнику •рущ! - ‘лухаю, пане гетьмане! - пiдкотивсЯ низенький товстун •рущ. - Ђну, пане, повертай голоблi, бо не туди заїхав! ѓодi нам тут харки макогоники плести! - Ђле пан полковник хоче дiйти згоди з козаками мирним шлЯхом! - вигукнув „лотовський. - Њиру мiж козаками й панами не буде до судного днЯ! - твердо мовив гетьман. - “рвавсЯ вам бас! Ќе вiримо панським балачкам про мир, бо пани лише печенi добрi! - Ђле в такому разi єгомосць хоче знати, Якi претензiї в козакiв. - Џретензiї такi: козаки бажають, щоби панство хутчiше забиралосЯ з “країни i не заважало нам жити на свою руку! „лотовський зробив останню спробу й у вiдчаї вигукнув: - Ђле єгомосць не бажає вiйни! - ‚iдчув, що смаленим запахло? - глузливо гмикнув гетьман. - Љоли припече, то пан полковник живосилом лiзе в козацьку душу. Ђле й ми лiй пiд чубами маємо. ’вiй пан бажає виграти час i врЯтуватисЯ. ’о хай пан цього i в голову не поклада. - Ђле ж пан полковник... - забелькотiв було посол, та •рущ безцеремонно потЯгнув його за рукав: - ѓодi пасталакати! џк не притулиш горбатого до стiни, так козака до пана! ‰ди вже, пане, прошу тебе, бо покличу свою жiнку. Ђ вона вмiє кiшцi хвоста зав'Язати. ’ак тебе вiдмолотить, що не второпаєш, де твiй пан полковник! ђоздiл сьомий - “ твоїй хатинi так гарно пахне чебрецем. - џ знала, що ти прийдеш, i посипала долiвку. ‚iн сiв на лаву й пригорнув дiвчину до себе. - —екала, чарiвниченько? - ‚iн ще й питає! - крiзь радiснi сльози посмiхнулась ЋрисЯ. - Њенi так затишно i хороше з тобою... “ вiкно зазирав мiсЯць. ‚iн цiлував її вологi м'Якi губи. - I Я з тобою забуваю про все на свiтi. - –е правда, що лЯхи забагли миру? - ЋрисЯ благально на нього глЯнула. - Ђ може б, ти помиривсЯ з ними? - ‡ панотою? - схопивсЯ ЋстрЯницЯ. - 3 катюгами мого народу? ‡ лЯхами миритисЯ - що вовку спину показувати. ‘трибне! ЋрисЯ кинуласЯ до нього, обхопила його за шию. - Ђле ж вони самi просЯть миру! - ЏросЯть, бо вiдчули себе в пастцi. ’ому й хочуть виграти час. Ђ коли ми згодимосЯ на мир i розiйдемосЯ, вони тодi переловлЯть нас, Як зайцiв. ЋрисЯ стоЯла опустивши руки. - џ хотiла Як краще... •iба вже не набридли цi вiйни... ‡ року в рiк пожежi та кров... - Ќiкому не хочетьсЯ задарма воювати. Ђле й волi нам нiхто за так не подарує. Њусимо самi її здобувати. - ‚зЯв дiвчину, посадив собi на колiна. - ‚еселiше дивисЯ на свiт, Ћрисю. Њи переможемо! Џо всiй “країнi селЯни берутьсЯ за зброю. ‚iстi приємнi летЯть, Ћрисю. ‹iвобережжЯ повстало. Џiд Љиєвом дiє отаман ‘окирЯвий, пiд ‹убнами з'ЯвивсЯ ‘оломка. ‘кидан уже в —игиринi, ѓунЯ захопив переправи по „нiпру... …х, Ћрисю, ѓолтва - це лише початок! - Ђле Я за тебе боюсЯ. - ’и мене зачарувала, i Я не загину. ’вої чари вiдженуть вiд мене лиху костомаху! - Џоцiлував її, голублЯчи. - Ѓудь моєю дружиною. џ самiтний, Ћрисю. „ружина давно померла, а син десь у Џолтавi козакує... ’о будь менi подругою, Ћри