Ћцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Ћригинал этого текста расположен в "‘етевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: …вгений ‚асильев
 „лЯ украинских литер использованы обозначениЯ:
 Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Ї, ї - "i с двумЯ точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   ЉiнчиласЯ свiтова вiйна! ‘тою з  автоматом  на  порозi  нової  епохи  й
думаю: Яку могутню темну силу ми перемогли, будь вона проклЯта!
   Њолодий солдат оглЯнувсЯ на груддЯ тлiючих руїн i, нiби вражений раптом
величезнiстю перейденого шлЯху, застиг, Як пам'Ятник.
   –е був мiцний i пристрасний солдат. ѓолова  в  нього  була  перев'Язана
бинтом. ’а вiн,  здавалось,  не  пам'Ятав  про  рану.  Ќеголений,  мокрий,
укритий кiптЯвою й прахом Ѓерлiна, вiн щойно вийшов з бою й весь ще  курiв
на осоннi бiлЯ Ѓранденбурзької брами. ‚iн  казав,  усмiхаючись  i  думаючи
вголос:
   - Џередо мною проходЯть вiйська - товаришi  мої.  џ  пропускаю  їх,  Як
командуючий, хоч Я й не генерал, звичайно, i не маршал, - простий  сержант
Iван  Ћрлюк,  колгоспник  з  ЌадднiпрЯнщини,  звичайний,  так  би  мовити,
переможець у свiтовiй вiйнi.
   ’а оскiльки нашого брата полЯгло  в  боЯх  за  визволеннЯ  людства  вiд
фашизму, Як нiЯких iнших солдатiв у свiтi,  -  величезна,  скажемо  прЯмо,
кiлькiсть, - i сам Я особисто пролив кровi ворожої й працi доклав  чимало,
i оскiльки, до того ж,  наставники  й  журналiсти  всього  свiту  почнуть,
певно, тепер балачки: що, та Як, та чому, та Яка в  моїй  радЯнськiй  душi
може бути сила гнiву й ненавистi, та взагалi, так би мовити, мiцностi, от,
- Я, народжена длЯ добра людина, мушу Якось освiдчитись  моїм  сучасникам,
друзЯм i ворогам усього свiту, разом iз моєю дружиною, батьком-матiр'ю,  з
усiм, Як то кажуть, домом, з криницею, з Якої Я пив колись воду, з  садом,
городом, де спiзнав першi мозолi на руках, -  одне  слово,  з  усiм  своїм
родом i долею.
   ‚ осiнню нiч сорок першого року прощаннЯ лунали над „нiпром.
   Ѓатьки й матерi  прощалисЯ  з  дiтьми,  чоловiки  з  жiнками,  брати  з
сестрами.  ђозлучалась  любов  з  любов'ю,  надiЯ  з   надiєю,   прощалось
нездiйсненне замiжжЯ, несуджене материнство.
   Ѓув вiтер тої  ночi.  Ќебом  пропливали  тривожнi  хмари  з  заходу,  з
нiмецької сторони, i тЯгло трупом i пожарищем.
   Џрощались поспiхом, тамуючи тугу, вiдходили швидко, нiби  навздогiн  за
своєю незвичайною долею.
   Ќiхто не знав обсЯгу прийдешнього в ту нiч.  Ќе  знав  i  герой  нашої'
повiстi, червоноармiець початку ‚еликої ‚iтчизнЯної вiйни, Iван Ћрлюк.
   ’iльки вiдчував вiн, рушаючи на схiд зi своїм полком, що настав великий
час, i, збентежений незвичайнiстю почуттЯ, мовчав.
   ‚пали мости на „нiпрi. ‚ажкий гуркiт покотивсЯ понад водним  простором.
‡ високих круч посипалась землЯ.
   Ќа покинутому березi, вже по той бiк, на  стрiмкiй  кручi  стоЯла  мати
Iвана Ћрлюка - немолода колгоспницЯ ’етЯна.
   - ‚iдведи,  господи,  руку  смертi  вiд  мого  сина-воїна!  -  урочисто
наказувала вона, й вiтер нiс її слова в пiтьму. Џотiм,  змахнувши  руками,
наче птицЯ крилами, вона стала навколiшки  й,  подавшись  наперед,  ладна,
здавалось, полинути за „нiпро, затужила:
   - Iваном звуть його, моЯ доле, Ћрлюком Iваном, а Я його мати!  ‘тою  на
зорЯх вечiрнiх i вранiшнiх, заклинаю дороги. ‘тою  опiвночi  над  безоднею
скорботи, аби не взЯв його нi меч, нi вогонь, нi вода. ‘ину  мiй,  обороно
моЯ!..
   ‡емна кулЯ оберталасЯ  у  мiжнародному  просторi.  „имiла  планета  вiд
Ќордкапу до —орного морЯ, а над  її  iдеальною  сферою  сновигали  лiтаки,
вивергаючи з своїх черев тисЯчi бомб. I весь ефiр  звучав  новою  музикою,
Якої ще не вiдало життЯ. –е не були нi гiмни його красi, нi величаннЯ його
генiїв, нi реквiєми героЯм. ‚ холодне безмежжЯ неслись свист, i  виттЯ,  i
вищаннЯ  радiошифрiв.  “  злобне  гарчаннЯ  заневоленого  ефiру  вривались
недоречнi мелодiї пеленгiв, лютi  вигуки  атакуючих,  заклики,  накази  на
мовах  великих  народiв.  Ђле  все,  що  звучало   в   свiтi,   перекривав
катастрофiчний гуркiт моторiв епохи.
   Џалали мiста.
   - Џiдсудний Iван Ћрлюк, у вас пiд час арешту знайшли серед  речей  оце.
™о це? - запитав вiйськовий юрист ‚еличко, слухаючи зiзнаннЯ пiдсудного  у
вiйськовому трибуналi.
   Џiдсудний важко зiтхнув i почервонiв.
   - ‚iдповiдайте, що це?
   - ‡емлЯ... - сказав пiдсудний i опустив очi.
   - џка?
   - “країнська.
   - ’ак. ‚и були комсомольцем?
   - Ђтож. џ i є комсомолець.
   - Џрипустiмо.  Ђ  нащо  це?  -  ‚iйськовий  юрист  розгорнув  на  столi
маленький вузличок з землею.
   - –е Я взЯв на спомин, коли покидав “країну. ‚ночi. “досвiта жiнка одна
плакала, казала, що це кiнець “країни, ну, кордон, сказати б, межа.
   - Ќу?
   - Ќу, то Я тодi вiдiйшов набiк, став на колiна й
   сказав:
   - Џрощай, “країно.
   - ™е що сказали?
   - Ѓiльш нiчого. ‡араз пригадаю... ‡даєтьсЯ, все.
   - ’ак. Џродовжуйте. Њожете продовжувати бiографiю, тiльки коротко.
   - ’ак! - раптом Якось стрепенувсЯ Ћрлюк  i  посмiхнувсЯ  самими  тiльки
губами, в очах застигло стражданнЯ. - Ћтож Я й  кажу,  що  в  косовицю  ми
ходили круг стiжкiв по насiнню. ‚се своє дитинство  Я  ходив  по  насiнню.
‚оно в нас було скрiзь, де  не  повернись;  в  горщиках,  у  вузликах,  на
жердках у сiнЯх,  в  повiтцi  попiд  стрiхою,  в  сипанках,  в  мiшках  та
мiшечках.
   џ часто й спав у насiннi: в житi, в просi, в Ячменi й горосi на печi. џ
любив, Як насiннЯ пахне. џ вирiс у насiннi. I мати мене народила в насiннi
- в жнива пiд копною.
   - „оволi.
   - Ђле це дуже важливо. џ зараз поЯсню...
   -  ‚и  краще  зразу  розкажiть  про  свiй  злочин,  -   сказав   другий
вiйськюрист. - џк ви вбили двох своїх товаришiв?
   - ...џкi теж, мабуть, виросли серед насiннЯ, - додав ‚еличко.
   - ’ак Я ж їм казав, не можна ж, кажу, так пiдло  мiркувати.  ‚ласне,  Я
так подумав.
   - ™о саме?
   - Ќу, от про те, що вони казали.
   - Ђле ж ви не мали права їх розстрiлювати?
   - Ќе мав.
   - Ћтже, ви визнаєте себе винним?
   - Ќi... џ ж вам поЯснюю... џ що кажу? џ...
   - ‚iдповiдайте на запитаннЯ точно! ‚и вбили...
   - џ їх розстрiлЯв! Џеред розстрiлом Я спитав дозволу...
   - “ кого?
   - “ капiтана Љравчини.
   - Љапiтан Љравчина не мав права дозволу.
   - ‚iн i не дозволив. ‚ибухнула мiна, i вiн упав поранений. ’одi  Я  сам
уже розстрiлЯв.
   - ‚ас нiхто на це не уповноважував. —ому ви не визнаєте себе  винним  у
вбивствi двох товаришiв?
   - “ мене серце скажене.
   - ‚iдповiдайте: так чи нi.
   - џ... менi... Я не можу цього сказати.
   - ‚и стоїте перед вiйськовим трибуналом. ‚ас буде розстрiлЯно!
   - ‘кажу.
   - Љажiть.
   - ‚ мене самого тодi  виникло  трохи  їхнього  почуттЯ.  ‚оно  нiби  Як
повiтрЯм  перелетiло  на  мене.  I  це  мене  так  Якось  образило,  аж  Я
розсердивсЯ. Ђ думати вже нiколи було, i  потiм  землi,  бачите,  скiлечки
лишилось... џ вас прошу, не ремствуйте на мене за мову про насiннЯ. џ ж на
агронома вчивсЯ. •отiв був уславити свою область, а тепер ось що лишилось!
   „алi пiдсудний не витримав i, схопивши зi столу  зав'Язану  в  хустинку
жменьку землi, заплакав.
   ‚iкна бринiли вiд вибухiв.
   –е сталосЯ так:
   ‚ непозбутньому горi плакала жiнка пiд хатою. Ѓуло темно  й  не  темно.
‡ловiснi спалахи  шарiли  навколо,  й  така  туга  розлита  була  в  цьому
невiрному свiтлi, такi  недобрi  звуки  порушували  нiчну  тишу,  що  всЯ,
здавалось, землЯ стогнала вiд тЯжкого передчуттЯ.
   ЏiслЯ  тривалих  кровопролитних  битв  вiйсько  вiдходило,   згiдно   з
стратегiчним планом командуваннЯ.
   - Џрощай, “країно... -  сказав  Ћрлюк,  зупинившись  i  обернувшись  на
захiд, туди, де жеврiли заграви. ѓолос його уривавсЯ вiд стражданнЯ. Џотiм
вiн став на колiна, а за ним i його товаришi.
   ‚iн говорив тихо, втративши з туги силу голосу.  ѓоворив  спроквола,  з
паузами, вдивлЯючись праворуч i лiворуч в нiчнi пожежi.
   Џотiм поглЯд його полинув далеко вперед, аж до  днiпрових  берегiв,  до
Љарпатських гiр, Якi вiн покинув ще так недавно.
   - Џрощай... ЏрисЯгаємось, де б ми не були, доки ми живi, житимеш i  ти!
I нiколи не загинеш, дорога наша земле, поки тримає зброю Ѓатькiвщина, хоч
одна  пара  комсомольських  рук!  Ќiколи!  ‚iзьмiмо,  товаришi,  по  жменi
землi... - звернувсЯ Ћрлюк до товаришiв.
   I коли вони взЯли отак по жменi землi,  Ћрлюк  гукнув  у  пiтьму  всiма
силами своєї душi - всiм гнiвом, образою, горем:
   - ‘мерть фашистським окупантам!
   - ’ихо! •то там горлає? ‚iдходимо тихо... - долинув  вiд  дороги  голос
командира.
   I тут Ћрлюк помiтив, що двоє з його товаришiв кинули  землю  й  гнЯнули
один на одного мигцем з Якоюсь лихою, майже непомiтною усмiшкою, i  навiть
не усмiшкою, а з Якимсь iншим вирiшеннЯм.
   -  ’ак,  палахкотiли  зловiщi  заграви,  -  неуважно  проказав   суддЯ,
дослухаючись до сигналiв тривоги. - ‚и зупинились. Ќу й що ви сказали?
   - џ сказав: прощай, “країно, смерть фашистським окупантам, ще Якiсь там
слова.
   - Џотiм?
   - Џотiм ми взЯли ось це. Џотiм Я бачу,  що  вони  кинули  це-от  i  так
Якось... џ тодi їм i кажу, загалом почали говорити, i Я побачив, що або  Я
розстрiлЯю цих гадiв, або клЯтвi моїй грiш цiна i додому Я  не  повернусь.
Џотiм, другої вже ночi, коли фашисти прорвались, Я бачу - вони в сiно.  ’о
Я тодi за автомат, - стiй, кажу, боЯгузи й зрадники ‚iтчизни!!!
   ’ут Iван Ћрлюк так обуривсЯ, що стiл, за Яким  сидiли  суддi,  затрiщав
пiд ударом його кулака.
   ‚елика авiабомба вибухнула перед самим будинком суду. Џромчали нестЯмнi
конi, обiрвавши поводи. Џочалось бомбуваннЯ.
   Ћрлюк з суддЯми сидiли в бомбосховищi. ‘уддЯ Џетро  ‘амiйлович  ‚еличко
був незадоволений.
   - ‹юбий мiй, Як захисник Ѓатькiвщини й комунiст, i Як суддЯ, прошу  вас
Як слiд зрозумiти те, що Я казатиму: коли б ви були моїм єдиним сином, все
одно пiдете...
   - ‚ штрафну роту! - сказав Ћрлюк таким тоном, нiби просивсЯ  до  Њоскви
на ‘iльськогосподарську виставку. - •оч три днi поб'юсь! Ѓудь ласка.
   - ’ри днi. Ђ далi хоч i смерть?
   - Ѓудь ласка!
   - Ѓезглузда ви людина. Џрiзвище орлине, а  голова  дурна.  Ќедалеко  ви
втекли вiд тих дурнiв, що самi їх пострiлЯли... Ќi, любий мiй...
   - ’оваришу...
   - ‡аждiть...
   - ’оваришу суддЯ!
   - “вага! ‚озду-ух! - почулосЯ звiдкiлЯсь згори. ‘творилась мертва тиша,
пiслЯ Якої так загуркотiло й так задвигтiла землЯ, що про суд усi  забули.
Џотiм раптом все вщухло.
   - Ђ про насiннЯ ви дуже добре сказали, - озвавсЯ  ‚еличко,  стежачи  за
ворожими бомбардувальниками, що вже вiдходили. - I  Я  вiрю,  що  рано  чи
пiзно, але  ви,  Ћрлюк,  ще  сiЯтимете  десь  над  „нiпром  це  насiннЯ...
‡апам'Ятайте мої слова.
   - ’ак ви за насiннЯ не образились?
   - ‡а насiннЯ - нi. Ќавпаки.
   - џ так люблю сiЯти! - зiтхнув Ћрлюк, весь час намагаючись  забути,  що
вiн пiдсудний. - ‹юблю орати, косити, молотити. Ђле понад усе люблю сiЯти,
садовити, плекати, щоб росло. ’одi Я сторукий, i  рука  в  мене,  товаришi
суддi, ну така легка, нiде було так  не  родило,  Як  там,  де  Я.  Њедаль
одержав на виставцi. Ћн!.. Џiшли, пiшли, пiшли!.. - Ћрлюк  побачив  раптом
ескадрилью наших винищувачiв i пожвавивсЯ. - џк  Я  заздрю  льотчикам.  Ќе
попав Я в льотчики.
   ˜трафна чи не штрафна рота? ‚сiм однаково  важко.  ‚сi  повиннi  колись
привести до торжества.
   - ‚огонь на мене! ‚огонь на мене!  ”ашисти  близько!  џ  -  "‹астiвка"!
‚огонь на мене! ‚орог рЯдом! џ - "‹астiвка"!.. "‹астiвка"!..
   Ћрлюк сидiв у гнiздi навiдника й кричав у телефонну трубку. I чи  тому,
що нiхто вже йому не вiдповiдав, чи тому, що  оглух  вiд  вибухiв,  чи  що
вороги вже справдi були близько, обличчЯ його  вiдбило  стражданнЯ.  Џотiм
вiн затамував подих i весь побагровiв: порЯд нього лежали трупи ворогiв, i
нiкуди було дiтись вiд них, анi сховатись вiд нестерпного смороду.
   - ‚огонь на мене!
   ‚iн згоден був, щоб його пошматували власнi мiни, тiльки  б  не  дихати
цим смородом.
   - џ - "‹астiвка"!.. „авай! Ђ, будь ти проклЯте!..
   Ђле артилерiї було вже не до  "‹астiвки".  Ѓитва  гримiла  п'Яту  добу.
Џiдходили резерви на машинах. Ѓiйцi озирались на стрiчний потiк  поранених
i проносились вперед, думаючи свої труднi думки.
   ‚иходили пораненi з бою. Џiд важким  гупаннЯм  бомб  здригалась  землЯ.
‚орог не шкодував нiчого. ‚iн кидавсЯ в атаки буквально по власних  трупах
i докотивсЯ до артилерiї.
   Љоли на старшого лейтенанта Џахомова наринув ворожий  вал,  артилеристи
запрацювали в граничному темпi.  “пав  важко  поранений  Џахомов.  ’одi  з
флангу вдарив кулеметник ѓаркавенко. Ђле й вiн загинув, поранений багатьма
кулЯми. Џораненого ѓаркавенка вiдразу ж замiнив його напарник ѓрачов.  Ђле
недовго попрацював ѓрачов,  одну  лиш  хвилину.  Ќе  стало  ѓрачова.  ’одi
Џопельнюк залiг мiж поранених i поклав весь фашистський цеп зблизька.
   - ‚огонь на мене!.. - кричав Ћрлюк, вiдчуваючи вже, Як  двигтить  землЯ
пiд вагою ворожих танкiв. –ього разу Ћрлюка почули.
   - „аємо! ’iкай, поки  цiлий!  -  закричав  у  телефон  старший  сержант
сибiрЯк „убровiн, що замiнив пораненого Џахомова.  –е  був  веселий  дужий
парубок, Який нiколи не занепадав духом. ‚iн  давно  вже  носив  у  кишенi
листа до рiдних, в Якому дбайливо сповiщав про  свою  смерть  у  бою,  щоб
знали вони всi i весь ‘ибiр, Як загинув вiн на полi бою.
   - ‚огонь!
   Ћрлюк вибравсЯ з вогневого котла Якимсь чудом. Љоли  оглЯнувсЯ,  кiлька
ворожих танкiв уже горiло, а один, найближчий до нього, злетiв  у  повiтрЯ
вiд прЯмого влучаннЯ й вибухнув такою буйною багрово-чорною  кулею,  що  в
нього серце затрiпотiло, мало не  луснувши,  й  гарЯча  хвилЯ  нiби  жаром
сипнула.
   ‘користавшись з хвилинного ворожого замiшаннЯ. „убровiн викотив батарею
на вiдкриту позицiю. I хоч немало бiйцiв полЯгло вiд танкового вогню д сам
вiн, „убровiн, був поранений, артилеристи знищили ще шiсть  танкiв  i  цим
врЯтували фланг. Ђле вони теж витримали недовго. Ќа них рушили новi  хвилi
автоматникiв, i хоч незабаром усi вони до одного були вбитi  чи  пораненi,
нiхто не вiдступив. Ѓiй було виграно.
   - ’анки! „убровiн! Ќашi танки! - закричав Ћрлюк, поглЯнувши назад.
   ’анки генерала ѓлазунова йшли в атаку. Ћрлюку здалось, що  вiн  крикнув
"ура", але вiн тiльки прошепотiв це слово. ‚iн був поранений двiчi.
   ‚ завзЯттi бою вiн не помiчав нi болю, нi кровотечi. ‰ого  запал  досЯг
такого високого градуса пристрастi, що тiльки втративши  майже  всю  кров,
вiн Якось немовби втратив злiсть, засумував, i, танучи, Як вiск на  сонцi,
упав.
   I здалосЯ раптом Ћрлюку, що впав вiн, з Якогось дива, не на  землю  мiж
здутi конi й нiмцi, нестерпно смердючi, а в дiдiв човен, i веснЯна  повiдь
пiдхопила його й понесла хутко-хутко, кружлЯючи помiж  сокорами,  вербами,
дубами, крiзь чудовi заростi вербнЯку й  лози.  ђозпукувались  бруньки  на
затоплених деревах, бринiли нiжнi кетЯги цвiту. Џотiм човен  поплив  серед
водЯних квiтiв, поминаючи села,  хутори,  а  в  веснЯному  небi  снувались
навдивовижу нiжнi хмарки. Џотiм вода зникла, i старезний просмолений дiдiв
човен поплив по травi, по квiтучому садку, кружлЯючи помiж кущiв  порiчки,
агрусу, повз пасiку та омшаник, i приплив, Як у казцi, попiд рiдну хату.
   - Iване! –е ти, наш Iваночку! - бiгли до нього батько-мати, дiд,  баба,
сестри. Ђ вiн лежав у човнi не поранений, а зовсiм  здоровий  i  радiсний,
тiльки йому невiльно було встати.
   - Iване! Iваночку! - бiгла  до  нього  стежкою  вона,  найдорожча  його
“лЯна. - Iваночку, повернувсЯ!
   ‚они схилилисЯ  до  нього  всi,  добрi,  люблЯчi,  тiльки  вiн  не  мiг
пiдвестисЯ.
   - Iваночку, та озвисЯ ж до нас хоч словечком! ’а чого ж  на  тобi  така
бiла сорочка?
   - Ђ Я сьогоднi  переходив  у  другий  клас,  -  сказав  Ћрлюк,  щасливо
посмiхаючись.
   - „а там же вiйна, де ти був? - поспитала мати.
   - ‚iйна, мамо... ’ам все. ‚сенький свiт. Ђ видно!..
   - ѓорить?
   - Ћй горить!.. I видко, мамо, на сто рокiв уперед.
   - ’а й коли вже воно скiнчитьсЯ?
   - Ђ наказ же був.
   - џкий наказ?
   - Ђ шукай мене, моЯ мати. ˜укай мене, моЯ мати, в степах  край  дороги.
’ам Я  буду,  моЯ  мати,  тричi  зимувати,  своїм  чубом  кучерЯвим  степи
устилати, своїм тiлом комсомольським орлiв годувати, своєю кров'ю  гарЯчою
рiчки виповнЯти, людство визволЯти.
   - ’ак це ж пiснЯ?
   - Ќi, спiваємо iншої. Ћсь пiснЯ, - посмiхнувсЯ Ћрлюк i стиха  заспiвав:
"„iвчино “лЯно, збуди мене рано, та так збуди рано, а ще й не свiтало. ™об
у барабани та не вибивали, золотiї труби та не вигравали..."
   “лЯна не витримала пiснi й тихо заголосила.
   - Ќу, а це що за мертвЯки? - запитав дiд, показуючи на побитих фашистiв
у ногах Ћрлюка на днi човна.
   - –е вороги, - сказав Ћрлюк. - џ був  навiдником.  Љричу  -  вогонь  на
мене! ‚огонь на мене!.. ‚они до мене: "‚ер iст дорт?" Ђ Я: "‘мерть!" Ђй!..
   ѓiтлерiвцi тримали його за ноги задубiлими руками.
   - ‚трачаю свiдомiсть, - сказав Ћрлюк тривожно  й  голосно,  неначе  щоб
пробудитись, зупинити прудководу рiчку. ‚iн лежав на полi битви в кровi  й
брудi, вчадiвши вiд трупного смороду.
   Џотiм,  непритомнiючи,  вiн  знов  полинув  додому,  але  вже  не   мiг
наблизитись.
   - ѓей, гей!.. “лЯно!.. - гукнув вiн до своїх рiдних, простЯгаючи  руки,
але вони хутко вiддалЯлись. ™ось нестримно несло його геть з рiдного саду.
   „о  Ћрлюкової  хати  пiдходили  з  ‡ахiдної   Європи   найогиднiшi   її
представники - гiтлерiвськi фашисти.
   ‚они ввiйшли в село пiд барабанний дрiб i музику губних гармошок.  ‚они
стукали в кожнi дверi, в кожне вiкно. ‚они майже  всi  щось  їли,  жували,
деЯкi здавались п'Яними. “ водЯних очах окупантiв заЯЯла духовна вбогiсть.
   ‰шла  вiйна  в   ефiрi.   ‚iдбувалисЯ   сутички   мiж   радiостанцiЯми.
ђадiостанцiї Ѓерлiна, Љиєва, Ѓратiслави, Џраги,  Џарижа,  Ѓудапешта,  ђима
розносили по всьому свiту промову фюрера “країни …рiха Љоха:
   - Ќа безмежних просторах “країни є землЯ длЯ всiх солдатiв. ‘олдати, ви
менi можете повiрити, що Я витЯгну з цiєї країни останнє, щоб  забезпечити
вас. ‘орок п'Ять гектарiв на солдата! Ћсь що значить  воювати,  коли  тебе
веде ѓiтлер!!!
   - •айль! •айль! •айль! - хрипiв ефiр.
   -  ѓоворить  радiостанцiЯ  iменi  ’араса  ˜евченка!   „орогi   товаришi
робiтники, колгоспники й трудова iнтелiгенцiЯ “країни! ѓiтлер i його банди
прагнуть завоювати свiт i створити свiтову рабовласницьку iмперiю...
   - ѓоворить Ѓудапешт! •айль! •айль! •айль!
   -  ѓоворить  Ѓерлiн!  ‘олдати!  ‡буваєтьсЯ  вiкова   паннiмецька   мрiЯ
об'єднаннЯ Ѓалтiйського й  —орного  морiв  пiд  скiпетром  фюрера!  •айль!
•айль! •айль!
   - ѓоворить Њосква!.. ™о сталосЯ б з  людством,  коли  б  не  було  нас.
ђадЯнського ‘оюзу? „е черпали б  народи  силу  й  мужнiсть  в  боротьбi  з
фашистським гiгантом? Људи покотивсЯ б свiт? ‚ Яку безодню?..
   - ѓоворить Ѓерлiн!.. “бивайте, вбивайте, вбивайте нещадно партизанiв  i
всiх, що дiють разом з ними, наказую в полон не брати й не  розстрiлювати,
а тiльки вiшати.
   - ѓоворить Њосква!.. Ѓрати й сестри! ‚ цiй велетенськiй  боротьбi  двох
свiтiв вирiшуєтьсЯ долЯ ђадЯнського ‘оюзу, а з ним “країнської  ђадЯнської
держави. ‚ирiшуєтьсЯ питаннЯ життЯ народiв взагалi  i  нашого  народу.  —и
розвиватиметьсЯ наша культура, чи загине разом з  нами?  —и  буде  “країна
вiльною  ђадЯнською  республiкою,  чи  щезне   й   обернетьсЯ   навiки   в
фашистсько-нiмецьку колонiю?..
   ’оне зверненнЯ урЯду в хрипiннi й виттi радiостанцiй ‡аходу.
   - •айль, хайль,  хайль!  -  вигукували  продажнi  диктори  цiлої  майже
Європи, а слiдом за ними надривали голоси й  нужденнi  українсько-нiмецькi
нацiоналiсти.
   Ђле ось радiостанцiЯ ’араса ˜евченка знов заволодiла ефiром:
   - „о зброї, народе-воїне, до  зброї!  ‚инищуйте,  громiть  фашистського
звiра! •ай до неба здiймаєтьсЯ свЯщенний вогонь  ненавистi  до  окупантiв!
‘лава кровi вашiй i безстрашшю! ‘мерть фашистським окупантам!
   - ѓоворить Њосква! ѓоворить Њосква! ѓоворить Њосква!
   - †иву! - прошепотiв Ћрлюк сержантовi „убровiну, що  пiдбiг  до  нього.
Ђнi кровинки не мало вже в собi його обличчЯ. „убровiн сам був поранений в
голову, але йому ще вистачає сили пiднЯти Ћрлюка.
   - †ивемо... ‡вичайнiсiнька рана... Ђга, друга. “х,  ти!..  ’амуй  кров!
‡атискуй!
   - Ќе кидай мене, ‘тепане.
   - Ќе чую. ѓлухий!
   - Ќе давай менi лЯгати! ’римай на ногах!
   - Ђга! - вiдказав „убровiн. - Ђ ти опинайсЯ, топчи її!
   - ’опчу...
   - ’опчи, не давайсЯ!
   - Ћ ‘тьопо! - заскреготiв зубами Ћрлюк. - ’опчу...
   - ’опчи-и! Њи ще себе покажемо! ™е вони побачать нас  усi!  -  „убровiн
глЯнув на захiд i взЯв Ћрлюка на плечi.
   Џораненi виходили з бою, пiдтримуючи  один  одного.  Ѓагатьох  виносили
санiтари, вiдправлЯли машинами. Ќа зустрiчних машинах  надходили  резерви.
Љипiла робота в хiрургiчнiй. ‚iкна деренчали вiд вибухiв. —асом чути  було
рокотiннЯ великокалiберних кулеметiв. Ћдна з сестер знепритомнiла.
   - ѓей, заберiть сестру!
   •iрурговi лiкаревi Ѓогдановському вкладали в  рот  бутерброди.  ѓумовий
фартух на ньому був у кровi, халат у кровi. ‡марнiле  вiд  утоми  немолоде
лице пiтке, очi запаленi. ђуки в гумових рукавицЯх пiднЯтi вгору.
   - ‚ина!
   ‚ хiрурга вливали вино.
   ‚елика бомба розiрвалась неподалiк. ЏосипалосЯ скло вiд дужого  вибуху,
штукатурка, щебiнь. ‚се затрiпотiло й зрушило  з  своїх  мiсць.  ЏовiтрЯна
хвилЯ вдарила хiрурга об стiну, жбурнула додолу.
   - “лЯно, “лЯно! - кричав сержант Ћрлюк, лежачи на  операцiйному  столi.
‚же  непритомний,  догравав  вiн  свою   страшну   гру,   жестикулюючи   й
здригаючись.
   - ‚огонь  на  мене!  ‚огонь  на  мене!  џ  "‹астiвка"!  ”ашисти  рЯдом!
"‹астiвка"!.. Ќа мене!.. џ "‹астiвка"!.. “лЯно!.. "‹астiвка"!..
   ѓоспiталь двигтiв i трiщав вiд могутнього реву вiйни.
   ‘аме в той час далеко за „нiпром у рiдному Iвановому селi зловiсний рев
вiйни вдиравсЯ в школу.
   - “лЯно, спокiйно. ‰дуть... Ќайголовнiше - це спокiй... Џрошу тебе...
   - Ђхтунг!
   - ‚стати! ‚стати!
   ‚  супроводi  перекладача  й   двох   озброєних   автоматами   солдатiв
гiтлерiвський  комiсар  Љурт  ˜редер  швидко  пройшов   по   всiх   класах
‘таро-Џавлiвської десЯтирiчки.  “чнi  й  учителi  пiдводились  у  гробовiй
мовчанцi. ЃiлЯ виходiв iз школи та в переднiй стоЯли полiцаї.
   „иректор школи ‚асиль Њаркевич ђЯсний був схвильований вкрай. ‚iн  дуже
боЯвсЯ, що хтось з  учнiв  не  встане  або  ж  нешанобливо  вiдповiсть  на
Яке-небудь ко-мiсарове запитаннЯ. ‚iн знав, Як ненавидЯть  його  вихованцi
фашистiв, Як ненавидЯть їх учителi. ‰ому  вiдомо  було,  що  комсомольська
група вчителiв i учнiв збираласЯ вже формувати пiдпiльну  бойову  дружину,
щоб при першiй нагодi органiзовано пiти в партизани. ‚iн спiвчував їм всiм
серцем i сам радо пiшов би в дружину, коли б не його  немолодi  вже  лiта.
‚iн не був простим вчителем. ЋсвiченнЯ народу  було  спадковою  дiЯльнiстю
його роду. ‚чителЯми були його  батько,  й  дiд,  i  дiти  його  теж  були
вчителЯми - два сини, що  пiшли  в  —ервону  Ђрмiю,  й  дочка  “лЯна,  Яка
тiльки-но   закiнчила   педагогiчний   iнститут   у    Ќiжинi.    Џортрети
—ернишевського,  Џисарєва,  „обролюбова,  “шинського,  ˜евченка,  на  кому
виховувались цiлi поколiннЯ народного вчительства, шанували в його родинi,
Як i портрет ‹енiна. ‚асилЯ Њаркевича поважала всЯ округа, i  зараз,  коли
представники влади  й  партiйний  актив  вирушили  на  схiд,  залишивши  в
пiдпiллi окремi лише групи
   органiзаторiв опору, вiн тим часом залишивсЯ майже  єдиним  авторитетом
на селi. ‚iн знав це, i його це лЯкало.
   ЏередчуттЯ грози гнiтило його. ‚ажкi хмари облЯгали  небо,  й  не  було
майже просвiтку.
   Љомiсар зупинивсЯ в сьомому  класi.  ‡апанувала  зловiсна  тиша.  Џеред
комiсаром, за кафедрою стоЯла директорова дочка - молода вчителька iсторiї
“лЯна ‚асилiвна. ѓлЯнувши на  “лЯну,  ‚асиль  Њаркевич  вiдчув,  що  зараз
станетьсЯ те страшне, неминуче,  чого  вже  не  можна  нi  вiдвернути,  нi
виправити. ’е, що заховане було в нього в серцi, вiн  побачив  на  обличчi
доньки. ѓорда молодiсть не могла потаїти своїх почуттiв. “лЯна дивиласЯ на
комiсара ˜редера з неприхованим презирством.
   - –е моЯ дочка. Џрошу вас  далi,  до  iншого  класу,  -  сказав  ‚асиль
Њаркевич.
   - „уже добре, - посмiхнувсЯ ˜редер. - „озвольте?  -  звернувсЯ  вiн  до
“лЯни й, не дiждавшись вiдповiдi, сiв, поклавши на кафедру стек i кашкета.
   - Џродовжуйте. ‘кажiть їй, хай продовжує.
   - Џродовжуйте.  Џан  комiсар  хоче  послухати  вашу  лекцiю,  -  сказав
українською мовою офiцер-перекладач. –е був середнiй на  зрiст,  непевного
вiку, Якийсь нiби весь зблЯклий суб'єкт. ‡вали його ѓрибовський.
   ‚игнаний в числi гетьманських недобиткiв  з  “країни  у  вiсiмнадцЯтому
роцi, недолугий син волинського попа Євген ѓрибовський прожив за  кордоном
двадцЯть п'Ять рокiв. —верть сторiччЯ носило його  по  Ќiмеччинi,  Љанадi,
Ѓразiлiї, Ђргентiнi, Џiвденнiй Ђфрицi, ”ранцiї, Ѓалканах.
   ‡а довгi роки блукань, зазнавши стiльки пригод, що їх стало б на добрий
десЯток  бульварних  романiв,  вiн  зробивсЯ  вiдомим  не  одному  десЯтку
контррозвiдок. Ќе один таємний шеф ховав у себе його фотографiї, доноси  й
клЯтви на вiрнiсть. "ЉомiвоЯжер  терору",  Як  звали  його  у  вiдповiдних
колах,  мав  пiдданство  ‹атвiї,   —ехословаччини,   ”ранцiї,   Ќiмеччини,
Ѓолгарiї, Ђргентiни. Ѓув агентом багатьох держав. ‹юбив  вродливих  жiнок,
вино, кохавсЯ в коштовних самоцвiтах i  полюблЯв  вишукано  гарнi  костюми
авантурникiв. ЃравсЯ робити  все,  нiчого  не  вмiючи,  не  маючи  жодного
людського фаху.
   „овго  блукаючи  чужиною,  сiЯв  ненависть  до  урЯду   свого   народу,
манiакальне марЯчи “країною, вже тiльки Як приводом помсти.
   Ђле  вiдшумували  вже  жалюгiднi  роки   розчарувань   по   ресторанах,
другорозрЯдних готелЯх, купе вагонiв. Њинулась молодiсть,  пролинула  цiла
епоха  в  химернiй  авантурницькiй  метушнi.  ‚  стомленiй   хворiй   уЯвi
переплуталисЯ  всi  шлЯхи-дороги  цiлого  свiту,   й   рiднi   люди   десь
порозгублювались i  давно  забулись,  i  навiть  забувсЯ  батько  в  селi,
нiкчемний нерозумний попик.
   –е була вже мiнус-людина. ‚икористовуючи його длЯ  загарбницької  мети,
нiмецькi фашисти не  вiрили  жодному  його  слову  й  зневажали  його,  Як
людський покидьок, Який завжди  потраплЯє  пiд  ноги  на  непрЯмих  шлЯхах
мiжнародної полiтики.
   ’аким був ѓрибовський. ‚iйна Ќiмеччини з ђадЯнським ‘оюзом застала його
чортзна-де, в Iталiї, ’унiсi чи в Њадрiдi. ‡а кiлька днiв вiн  був  уже  в
нiмецько-фашистськiй  формi.  ѓрiзним  потоком  понесло   його   разом   з
фашистською ордою на “країну.
   - Џродовжуйте! - наказав вiн вчительцi.
   - ‹iтописець оповiдає: кнЯзь ‘вЯтослав ходив легко, Як барс, -  сказала
“лЯна, звертаючись до учнiв. - ‚iн нiколи не брав у походи возiв, нi м'Яса
не варив, але, покраЯвши конЯтину, чи звiрину, чи Яловичину, пiк на  жару.
Ќi намету не мав, нi постелi, й нiколи  не  рушав  на  ворогiв  своїх,  не
оголосивши  вiйни.  Ѓлагородний  i  простосердий  слов'Янин,  вiн   завжди
попереджав про свiй похiд: "•очу йти на ви". ‚iн вирiс тут, де  й  ми.  Ћн
там за горою, у ‚ишгородi, жила його мати Ћльга. Ћсь  тут  за  вiкном,  де
стоїть ’роЯнова хата, паслись його конi тисЯчу рокiв тому...
   “лЯна зробила невелику паузу, тамуючи хвилюваннЯ. Љлас не спускав з неї
очей. Ѓуло так тихо, що, здавалось, чути рух кровi в серцЯх.
   ЌiЯка промова не могла дужче  зворушити  юнi  натури  учнiв,  викликати
бiльшу схвильованiсть, нiж цi простi  слова.  ‚  устах  молодої  вчительки
голос народу пролунав невмирущим тисЯчорiчним дзвоном, немовби  звiдкiлЯсь
здалеку  засурмили  над  „нiпром  прадiдiвськi  сурми,  заiржали  конi  на
степових пагорбах, потЯгло потом i кров'ю древнiх сiч, i могутнiй  брЯзкiт
старих мечiв розлiгсЯ над гуркотом нещодавно вiдгримiлих рiдних  гармат  i
танкiв. ‚се було зрозумiло до кiнцЯ. ‚се кликало на подвиги.
   Љомiсар не зводив з “лЯни водЯних очей.  ѓрибовський  шепотiв  на  вухо
йому переклад i так само жер її очима.
   “лЯна вiдчувала на собi поглЯди ворогiв,  їй  було  страшно,  Як  буває
страшно в  першому  бою  молодому  недосвiдченому  воїну,  коли  з  флангу
починають поливати  його  безперестанним  нищiвним  вогнем.  Ђле  ось  пiд
натиском благородної волi до життЯ й  перемоги  стишуєтьсЯ  хвилЯ  страху.
“вiльнившись вiд життєвих пут, кидаєтьсЯ воїн вперед з  удесЯтеро  бiльшою
снагою, й тодi особливої влучностi набувають його удари по  вороговi  i  з
особливою владною силою лунає його бойовий клич.
   ..ѓолос “лЯни змiцнiв. ‡а Якусь мить вiн нiби  постарiшав  на  декiлька
рокiв. ‚ ньому пролунав вiдвертий уже заклик.
   -  Љоли  дев'Ятсот  сiмдесЯт  другого  року  орди  печенiгiв,  керованi
вiзантiйцЯми, оточили його бiлЯ днiпрових порогiв i вiн побачив, що виходу
нiби нема, вiн все-таки знайшов длЯ себе й своєї дружини  вихiд  у  битвi.
Љоли всi були пораненi, й мечi потупились, i смуток закликав  до  втечi  з
полЯ битви, вiн сказав: "‚оїни, не посоромимо землi ђуської, полЯжемо  тут
кiстьми. Њертвi сорому не ймуть".
   ’одi вiдповiла йому дружина: "ЉнЯзю, де ти своєю накладеш головою..."
   - "’ам i ми накладемо своїми!" - загомонiв раптом весь клас i замовк.
   ‡апала недобра тиша. ˜редер пiдвiвсЯ.
   -  ‘мерть  нiмецьким  окупантам?  „уже  добре!  -  ‡ловiсний  рум'Янець
забагрив його обличчЯ. ‚iн знавiснiв, почувши те все.
   - ‚стать! - гаркнув ѓрибовський. “чнi встали.
   - Ђхтунг!!
   Ќа дверЯх з'Явились озброєнi солдати.
   - Џане камiсар, але ж це лекцiЯ! - хвилювавсЯ ‚асиль Њаркевич.  -_  _–е
тiльки лекцiЯ з нашої стародавньої iсторiї!..
   - ‡араз ви дiстанете можливiсть знати дещо з нової  iсторiї,  -  сказав
˜редер.
   ѓрибовський перекладав. ˜редер з ненавистю подививсь на “лЯну.
   - џ звик шанувати жiночiсть, навiть коли Я зустрiчаю її в особi, вартiй
не шани, а, припустiмо, кулi чи зашморгу,  за  iмперськими  законами,  але
Я...
   - Џане комiсар!..
   _-_ ’ихо!
   - џ прощаю фрейлейн “лЯну...
   - џ не потребую вашого прощеннЯ! - сказала “лЯна.
   - Ѓеру це до уваги, - сказа⠘редер i, жестом
   звелiвши вивести “лЯну, подививсь на вчителiв.
   -џ мушу взЯти всю школу пiд захист вiд її нерозумного впливу. ‚она,  Як
менi вiдомо, комсомолка.
   - ’ут всi комсомольцi, - сказав молодий учитель
   ‘ергiй ѓомон, коли полiцаї виводили вчительку.
   - Ќеправда, Я не комсомолець! ‚и не смiєте так говорити! - захвилювавсЯ
вчитель молодших класiв ѓордiй Њандрика. - “лЯно ‚асилiвно, скажiть, що  Я
не комсомолець!
   - ‚и? Џевно, що нi, - сказала “лЯна, оглЯдаючись на Њандрику. - Ќi, нi,
Який же ви комсомолець!
   - ‡рештою, менi байдуже, комсомольцi ви чи нi, -  сказав  ˜редер.  -  џ
хочу, щоб ви всi, вчителi й учнi старших класiв, однаково добре  згадували
мене в Ќiмеччинi, куди ви поїдете сьогоднi ж...
   - „озвольте!.. ‘ьогоднi?..
   - ’ут вам нема чого бiльше робити. ‡розумiли?
   - Ђле ж ми вчимось! - пролунав учнiвський дiвочий голос.
   - ‚и не будете вчитись. ‚и будете працювати. Ќерозумно вчитись у  селi.
‚и є землероби. –им сказано все!
   - –е неможливої –е помилка! џ не вiрю! - спалахнув ‚асиль  Њаркевич.  -
Ќiмеччина ѓете, ˜iллера!.
   - Џомовчте! –е нетактовно, - сказав ѓрибовський. - ‡алишитьсЯ три групи
молодших i вчитель Њандрика.
   - Њандрика? ‘тривайте! Џерекладiть йому!  ‚ибачте,  пане  комiсар,  вас
невiрно iнформували вiдносно нашого  села!  -  ‚асиль  Њаркевич  побiг  за
комiсаром до сумiжного класу.
   - Ќаше село не таке, Як ви думаєте. ‡а роки радЯнської  влади  в  ньому
виросло багато iнтелiгенцiї - лiкарiв, iнженерiв, педагогiв. Є вже  вченi,
агрономи, хiмiки... Ђдже у нас...
   - “ нас, у нас! - розсердивсЯ ˜редер. - Ќе забувайте, що  сьогоднi  тут
вже не ми у вас, а ви у нас!
   _- _‚и не тЯмите, що ви кажете.  „урень  ви!  -  скипiв  раптом  ‚асиль
Њаркевич.
   - Ќе кажiть таких слiв, - прошипiв ѓрибовський.
   - ™о вiн сказав?
   - ‚iн збожеволiв.
   - ™о вiн сказав?
   - џ сказав, що вони не поїдуть до Ќiмеччини. ѓрибовський переклав.
   - ‚они вам про це сказали? - ˜редер зблiд.
   - џ їм це сказав, - вiдповiв тихо, але твердо ‚асиль Њаркевич.
   - Ќеправда! ‚асиль Њаркевич цього нам не казав! - почувсЯ  схвильований
голос молодої вчительки. - ‚iн клепле на себе.
   - Џерекажiть цьому бiльшовиковi, що вiн може
   вважати себе повiшеним!
   - ‘лухайте, збагнiть же ви, що вас  завойовано  !  -  сказав  учителевi
ѓрибовський, зцiпивши зуби. - Љомiсар сказав, щоб ви  були  обережнiшим  у
висловах. ‚ас
   можуть покарати...
   - Ѓрешете! - сказав раптом ˜редер українською мовою. -џ сказав,  що  ви
можете вважати себе вже повiшеним, а ви зниженим на чин. Љурбацький!
   Ќачальник полiцiї ”едiр Љурбацький у три скоки опинивсЯ перед ˜редером.
–е був молодий дезертир, жорстокий i безвольний, бандит i грабiжник, що не
раз сидiв у тюрмi, вiдбуваючи мiзерно легкi  покараннЯ  за  свої  злочини.
Ќачальником полiцiї вiн став з  першого  ж  днЯ  фашистської  навали  i  з
першого ж днЯ почав наганЯти жах на весь район.  ‚iд  руки  цього  пiдлого
виконавцЯ фашистських наказiв  загинули  десЯтки  людей,  що  клЯли  перед
смертю свою нерозумну благодушнiсть, бо свого  часу,  коли  мали  владу  й
обов'Язок знищити злочинцЯ, жалiли його матiр i нiкчемного скнару батька.
   - Ѓий! - наказав комiсар.
   Љурбацький озирнувсЯ й заклЯк: перед ним стоЯв старий директор школи.
   - Ќе чiпай! - загув клас.
   Љурбацький розгубивсЯ. Ќавiть йому не ставало зухвальства пiднЯти  руку
на ‚асилЯ Њаркевича.
   ’одi ˜редер, побачивши, що справа набуває зовсiмне  бажаного  повороту,
щосили вдарив Љурбацького стеком - раз, два, три! - i тодi бандит, хропучи
з болю, Як пес на припонi, кинувсЯ на директора.
   - ’оваришi! ’iкаймо! - захвилювались учнi в сусiднiх класах.
   - —уєте? Људи ж тiкати?
   - ‚они оточили школу!
   - Џрориватись! Џрориватись!
   “чнi, хлопцi й дiвчата, восьмого й дев'Ятого класiв стоЯли за партами й
дивились у вiкна. „о  школи  пiд'їхали  вантажнi  машини  з  солдатами.  ‡
сьомого класу чувсЯ крик.
   - Џiдожди бити, каїне! - сказав ‚асиль Њаркович, знайшовши в собi  силу
вiдiпхнути Љурбацького й пiдiйти до ˜редера.  -  „ай  подЯкувати  кату  за
мотузку. Ќе бiйсЯ, не битиму... - глухо сказав  вiн,  коли  ˜редер  раптом
вiдступив перед ним на два кроки.
   - Ќе пiдходь до мене! ‘лухай!
   - Ќi, ти послухай! - випроставсЯ ђЯсний. ‚iн знав, що вiн  загинув,  що
йому вже не вийти з цього класу. Ђле нi страху, нi жалю  не  було  в  його
душi. ‚ останнi хвилини чесно прожитого життЯ на помiч йому прийшов  гнiв.
- Џослухай i запам'Ятай, куди ти прийшов.
   - џ завоював...
   - Ќi. –е так здаєтьсЯ тобi.
   - ’и смiшний.
   - џ вiльний. Џерекладiть йому точно, мерзотнику!.. џ вiльний. џ  i  мiй
народ.
   - џ винищу половину твого народу!
   - „руга половина знищить тебе.
   - џ уб'ю тебе!
   - Ѓачу. I сам тут помреш. Ђле перед тим, Як померти, ти проклЯнеш того,
хто поставив тебе на шлЯх смертi.
   ’одi ˜редер ударив його кулаком.
   - Ќе завдавай собi працi, -  сказав  старий  учитель.  -  ’и  не  можеш
образити мене. џ надто зневажаю тебе. I, щоб довести це тобi, Я плюю  тобi
в лице при дiтЯх.
   - џ тебе повiшу!.. Ќа палю!!! - сатанi⠘редер, витираючи плювок.
   - Ќу, що  ж,  услав  мене  жахом.  –е  предкодавнЯ  українська  смерть.
’ремтиш? ‘адови на палю!  ‚исоко  пiднiми,  щоб  бачили  всi  потомки,  Як
зневажаю Я всi твої вчинки, фашисте.
   –i слова чула всЯ школа, i раптом...
   —и є школа на нашiй землi, що, почувши такi слова вчителЯ, не  кинуласЯ
б на ворога, Яким би жорстоким i нещадним вiн не був? —и є такi дiти?
   Ќема.
   ‚асилЯ Њаркевича не повiсили. ‚iн лежав посеред класу  з  простреленими
˜редером  грудьми,  оточений  розпростертими  тiлами   своїх   безстрашних
потемкiв, Якими споконвiку славилась наша землЯ.
   ђозгромлену  десЯтирiчку  погнали  з  усiма  вчителЯми   в   Ќiмеччину.
‡алишилось тiльки три перших класи та тихий Њандрика,  що  боЯвсЯ  власної
тiнi.
   “лЯна зникла  невiдомо  куди.  Џотiм  казали,  що  коли  її  привели  в
комендатуру на допит,  вона,  немовби  скорЯючись  натхненню,  що  навiдує
людину раз на вiку в  найвiдповiдальнiшу  неповторну  хвилину,  зразу  вiд
порога попрЯмувала до столу  й,  спритно  взЯвши  маузер,  що  лежав  там,
застрелила двох офiцерiв гестапо й двох солдатiв. „алi, вийшовши  в  сiни,
вона вбила наповал ще одного солдата й одного вже в дворi. ‚се це  сталосЯ
за кiлька секунд.
   Љазали ще, нiби  вона  переховуєтьсЯ  у  лiкарЯ  ‚iрського,  що  жив  в
Ћрлюковiй  хатi,  i  нiбито  лiкар  невпiзнавано  спотворив   її   обличчЯ
страхiтливими лишаЯми, а руки  Якоюсь  коростою,  щоб  нiхто  не  мiг  анi
впiзнати її, анi схопити за руку.
   ‹iкарЯ майже-таки вбили за це, але вiн заперечував  чутки  й  залишивсЯ
живий чудом, завдЯки своєму велетенському здоров'ю.
   “лЯни й слiд прохолов.
   Џрогримотiли осiнь i зима.
   Џроминуло й друге полум'Яне лiто.
   “ Iвана Ћрлюка було багато нових друзiв. Ѓойова дружба народжувалась  i
мiцнiла швидко, Як швидко часом i кiнчалась, через  скороминущiсть  життЯ.
‚се тут було по-iнакшому.
   „умки проносились одна одної вищi й значнiшi.  ђозумiннЯ  товариськостi
стало сердечнiшим i Ясним, Як нiколи нi вдома, нi в школi.
   ’iльки закордонних  друзiв  не  розумiв  Ћрлюк,  так  само  Як  i  його
товаришi. ‚iн вважав  їх  шкурниками,  i  закордонну  їхню  ковбасу  їв  з
незадоволеннЯм, особливо пiслЯ гарЯчого дiла, коли й їсти її часом не було
кому.
   ’ут брала верх його молодiсть.  Љрiм  того,  розумiнню  iноземної  душi
перешкоджали деЯкi риси його вихованнЯ i вдачi, деЯка прЯмолiнiйнiсть.
   ‰ому хотiлосЯ в вiйнi зразу ж подiлЯти з союзниками  все  нарiвнi  -  i
кров, i  пiт,  i  злигоднi.  ‚iн  не  був  дипломатичним  анi  наймалiшою,
потрiбною в життi, мiрою. Ѓув вiн гордий  i  вразливий.  Џро  нього  вiрно
писав  один  iноземний  дружнiй  письменник:  у  Iвана   було   драматичне
свiтовiдчуттЯ. ‘правдi, злодiЯннЯ фашистiв не давали йому спокою нi  вдень
нi вночi. ‚iн проливав кров.
   ‚iн увесь  дiЯв  пiд  владою  великого  бiлЯ  самого  кратера  вулкана,
осЯваний його виверженнЯм й готовий щомитi щезнути, Як порошина.
   Iнодi йому доводилосЯ на довгi години влипати в  двигтючу  землю.  ’одi
вiн видававсЯ собi жалюгiдним, Як черв'Як, i туга томила його  до  сьомого
поту.
   Iнодi, навпаки, натiшившись помстою, вiн почував себе  заговореним  вiд
смертi й надсильним. ’одi командири могли посилати його  на  Якi  завгодно
завданнЯ. ‚ нього нiби крила виростали, i уЯва грала з таким  запалом,  що
перемога, Яку великi маршали бачили в пiдзорну трубу десь далеко попереду,
здавалась йому такою близькою, аж вiн чув на собi її подих.
   Ђле цi високi хвилини вiйна посилала Ћрлюковi не так-то  вже  часто.  Ђ
чого було багато? Ѓагато було поту, труднощiв, щоденної виснажливої  працi
переходiв. I було надмiрне, напруженнЯ всiх почуттiв.
   Љидаючись в атаки, вiн горлав нелюдським  голосом.  ’акими  ж  голосами
кричали порЯд його товаришi, i тiльки пiслЯ бою, та й то не вiдразу,  коли
лихоманка переставала трусити їх тiла, говорилосЯ, й писалосЯ, й  читалосЯ
по армiйських газетах, що в найгрiзнiшу хвилину ринули вони  на  ворога  з
гучними й високими словами на вустах, i це була  правда,  бо  тiльки  такi
слова й могли вихопитисЯ з напруженої вкрай душi комсомольцЯ Ћрлюка.
   Ќемовби  мiльйони  голосiв  усього  народу  вихоплювались  вочночас   з
Iванових вуст, зливалисЯ вiд бiгу й гострої працi мозку в цей  неймовiрний
хрип i рев i несли його, доброго радЯнського юнака, назустрiч вороговi,  i
смерть поступаласЯ перед ним, хоча й пiдставлЯла часом свою кощаву ногу, i
й тодi вiн падав, поранений.
   Ћдне пораненнЯ було мiнними осколками в спину  й  бiк.  ђоздЯгнутий  по
поЯс, вiн стоЯв у садку в медсанбатi перед сестрою  й,  пiднЯвши  руки  на
голову, поволi повертавсЯ,  вмотуючись  таким  чином  в  бинт.  ‚iйськовий
кореспондент, що був Якраз тут, дививсЯ на нього з  затамованим  захватом.
‚iн сам був вiдважний чоловiк, бувалий у бувальцЯх, що нiколи  не  втрачав
привiтної усмiшки.
   Џроте Ћрлюк не дуже-то полюблЯв вiйськових кореспондентiв. їх  фронтовi
нариси здавалисЯ йому поспiль  невiрними  й  викликали  в  нього  смiх  чи
iронiю.
   - Ћрлюк?! Џривiт! Њати рiдна!
   - …ге ж. Ћбробили, гади! Љров, розумiєш ти, цебенiла, Як з кабана.
   - Ћй-ой-ой! џ писав про вас, що ви перший пiднЯли в атаку всю  роту,  -
сказав кореспондент.
   - •то? џ?
   - ’ак! ‚ийшов чудовий нарис. Љраса!
   - „урницi, - тихо сказав Ћрлюк i посмiхнувсЯ. - ‚и бачили цю красу?
   - „озвольте!
   - Ћт пiшов би хоч раз в атаку, добрав би, що  за  краса,  -  простогнав
лежачий поранений.
   - ЏризнатисЯ, не ходив.
   - ’ож-то! ‡нав би, де раки зимують, писар! - сказав один немолодий  уже
поранений, тримаючи на грудЯх забинтовану руку, Як немовлЯ  в  бiлоснiжних
пелюшках.
   Џораненi посмiхнулисЯ. Ђле багато кому було не до смiху. ‚они неначе  й
досi перебували ще "там" i  пiслЯ  важких  трудiв  своїх  лежали  немiчнi,
запорошенi, змалiлi, Як поламанi iграшки. Ћдин пожовклий вiд  болю  солдат
простогнав:
   - џка там в бiса краса? Џишуть казна-що! Ђй!..
   - ’ак, - сказав кореспондент. - Ђле Я про iнше.  Ѓо  ж  пiдвестисЯ  пiд
вогнем на весь зрiст - це безстрашнiсть... це...
   _-_ џка безстрашнiсть? Ђну бiжи пiдведисЯ без страху!
   - ‡вичайно! Ђдже Я так i пишу,  що  це  подвиг.  I  в  цьому  краса!  -
посмiхнувсЯ кореспондент. - ‚есь свiт вражений! ’iльки ви цього не  можете
зрозумiти. ‚и вже не можете дивитисЯ на себе збоку.
   - Љажи-и.
   - Ќу, гаразд, - сказав поранений з  бiлоснiжним  немовлЯм.  -  Ќе  можу
дивитись на себе. Ќу, от Я їх бачу, вони такi ж самiсiнькi, Як  Я.  ™о  ви
побачили на них гарного? Ќу, покажiть менi хоч одного гарного!  •iба  може
бути краса в убивствi людей?
   - —орт його зна, - сказав Ћрлюк, намотуючись на бiлоснiжний бинт.  -  џ
про  себе  можу  сказати  лише  одне:  скiльки  не  ходжу  в  атаки,  крiм
роздратуваннЯ й злостi, нiчого не вiдчуваю. ‚олоссЯ на  головi  мерзне.  -
Ћрлюк обернувсЯ до журналiста. - џ розумiю,  чому  деЯкi  навiть  сивiють.
‡амерзає волоссЯ, Язик не слухаєтьсЯ, кам'Янi баби вдавлюють вас у  землю,
а землЯ двигтить i ворушитьсЯ круг тебе, й тЯгне  тебе,  тЯгне.  ’о  Як  i
пiдвестисЯ з неї, коли ти при своєму розумi. ’одi  настає  така  мить,  що
один Якийсь з роти, не знаю вже, вiн там чи Я, вискакує на прокльон усьому
свiту...
   - ’очно.
   - ѓiтлеру собацi!
   - Ђ-а-а!..
   - I вже не "ура" виходить, а не знати що! ђевище!
   - ’очно.
   - Ђ позаду всЯ ђосiЯ грiзно на тебе: "‚перед! —ого  прилип!  ‚ставай!!!
Ќе прогай секунди! ‘екунди не прогай!.." Ћсь картина. —и ж не правда?
   - Џравда, Ћрлюче, правда! - загув весь медсанбат.
   Ћрлюк  стоЯв  перед  журналiстом  з  пiднЯтими  на  голову  руками,   з
забинтованим голим торсом на тлi захiдного багрового сонцЯ. †иттєва  снага
його була такою дужою, що й пiд час важкого пораненнЯ, й тепер,  втративши
майже половину кровi,  вiн  не  знепритомнiв,  i  тiльки  в  найкритичнiшi
моменти непритомнiсть брала над ним гору, але й тодi, випорскуючи на  волю
з-пiд гнiту болю, його мозок  продовжував  працювати  з  надмiрною  силою,
несучи його бозна-куди, неначе степового конЯ, що зiрвавсЯ з приколу.
   –е було в трете пораненнЯ  пiд  ‘талiнградом.  ‚iн  упав  з  розгону  в
контратацi на земну кулю, i хоч кулЯ вислизала з-пiд нього,  вiн  все-таки
пiдвiвсЯ з закривавленим обличчЯм, але довше триматисЯ на ногах не  мiг  I
знову впав, цього разу на великий, критий червоним сукном  стiл,  за  Яким
товпились представники  дружнiх  країн  усього  свiту.  Ќе  ховаючи  свого
захопленнЯ, вони зразу почали гучно аплодувати йому. Ђле вiн  не  зрозумiв
їх. ‚iн ще не опам'ЯтавсЯ вiд оглушливого бойового грому й не розiбрав, що
то за люди - чи то журналiсти, чи письменники, чи продавцi,  чи  Якi  iншi
персони свiтової iсторiї, їх було багато. ‚они були дуже  рiзнi,  але  всi
однаковою мiрою делiкатнi й винЯтково чемнi.
   „еЯкi з  них,  Як  видно  з  погонiв,  перевдЯгнутi  були  в  вiйськовi
кофтинки, що надавало їм, однак, не войовничого, а, навпаки, Якогось  нiби
жiночого виглЯду, їх виразнi лагiднi очi свiтились розумом i цiкавiстю,  а
свiжовиголенi щоки грали таким  благодушним  рум'Янцем,  що  Ћрлюк,  Якому
притаманна була, Як уже згадувалось, прЯмолiнiйнiсть i запальнiсть  навiть
у нормальному станi, раптом знавiснiв.
   ˜матований нестерпним болем, закривавлений i брудний, вiн  закричав,  i
важко, й голосно, й зло застогнав, i заговорив казна-що, а вони аплодували
йому й навперебiй записували кожен його стогiн. Ћдин з них знав  росiйську
мову й перекладав всю його фонограму на їх незрозумiлу мову.
   - „жентльмени, вiн просто кричить. ‚ нього кiнчивсЯ шок.
   - Ђле що вiн кричить?
   - ‚iн кричить: "Њамо, заберiть геть м'Ясо".
   - Њ'Ясо?
   - џке м'Ясо? ‡апитайте.
   - ™о вiн має на увазi?
   - ‰ому не подобаютьсЯ консерви?
   - ‚iн лаєтьсЯ, вiн вигукує брутальнi лайки.
   - Ђй! Ђй! Ђй!!!
   - џкий хвацький хлопець!
   - Ђй, ай! ‡аберiть геть банки! - кричав Ћрлюк, плюючи кров'ю.
   - Њiстер Iван, ви не кричiть, - лагiдно сказав росiйською мовою дружнiй
представник. - „жентльмени не повиннi кричати.  ‚  цьому  є  певна  частка
похвальби. ‚и можете бути смiшним.
   - ‚иходь на вiйну!..
   - Њiстер Iван, ви не повиннi так говорити.
   - ™о вiн каже?
   - ‚iн каже негарнi речi. ‚iн уже дорiкає нам.
   - Ќо?
   - Ћ! ‚iн, без сумнiву, дуже прЯмолiнiйний.
   - ‚иходь на вiйну!!! ђастуди-перетуди!
   - Њiстер Iван, вашi слова надто декларативнi, - сказав перекладач такою
приємною й правильною росiйською мовою, немовби вiн  народивсЯ  в  старому
Џетербурзi чи в Ћдесi. - ‚и не повиннi казати цього. џ хочу думати, що  ви
не простигли ще вiд вбивства  цих  фашистських  молодчикiв  i  тому  такий
збуджений. Ћ_,_ Як ви повиннi їх там колошматити!
   - Љолошмачу, чорти б колошматили вашу маму! Ђй!.. - задихавсЯ Ћрлюк.  -
—ого ти посмiхаєшсЯ? џ не розумiю тебе!
   - „озвольте, мiстер Iван, хто вас  навчив  ставитись  до  нас  з  таким
упередженнЯм? Ђдже ми вашi союзники. Њи поважаємо вас.  Ќаш  урЯд  поважає
вас.
   - Ќаш урЯд також поважає вас.
   - Ђви?
   - Ђ Я нi.
   - џк - нi? —ому? Њоже, ви не зрозумiли  запитаннЯ?  ‚и  цiлком  свiдомi
себе?
   - ’ак.
   - ’о чому ж ви таке кажете?
   - Њене часто ранЯть... Ђй... џ кажу, що кажуть всi нашi солдати,  живi!
Ђй!.. Ђй!.. - застогнав Ћрлюк на своєму закривавленому ложi. - џ знаю,  що
ви думаєте!
   - ™о вiн сказав?
   - ‚iн сказав, що знає нашi думки.
   - ‘лухайте, припинiть розмову! ‚iн стомивсЯ.
   - „озвольте...
   - ‚и думаєте, нехай тече про всЯк випадок, признавайтесь!
   - ™о тече?
   - Љров моЯ!!
   - Њiстер Iван, ви не повиннi так думати.
   - Њенi болЯче!!!
   - Ђле ми за це любимо вас. Њи любимо вас за жертви. Њи захопленi  вашим
героїзмусом. “ нас кожна дитина захоплена! ’iльки пам'Ятайте, мiстер Iван,
гiтлерiвськi фашисти такi жорстокi, Як i пiдступнi. ‚они  вже  прищеплюють
вам антипатiю до нас за те, нiби ми щадимо свою кров, не шкодуючи вашої...
   - Ђ хiба не правда? - гукнув Iван. - ‡вичайно, нi. Ђдже вони  обдурюють
1 декого iз наших джентльменiв. ‚они запевнЯють їх, що ви хочете завоювати
Європу. –е неправда, звичайно, але ви зрозумiйте, Який хитрющий ворог.
   - •итрющий? - застогнав Ћрлюк. - Ђ чому ви не воюєте?
   - –е воєнна таємницЯ. ‚iн питає, чому ми не воюємо. Њи не можемо на  це
вам вiдповiсти.
   - —ому?
   - Њи хочемо ввести в оману противника.
   - Ќеправда! „е вашi солдати? Џодати менi ваших солдатiв!!!
   „жентльмени зникли.  ‡'Явились  веселi  солдати,  зовсiм  не  схожi  на
вiдомих Ћрлюковi  солдатiв.  ‚они  грали  на  губних  гармошках  бравурний
мотивчик i посмiхалисЯ до Ћрлюка, Як у театрi.
   - ‘трунко! - закричав Ћрлюк, пiдводЯчись на закривавленому столi. -  ‚и
ображаєте мої рани!!
   ‘олдати вмить зникли.
   Ќа їх мiсцi з'ЯвивсЯ хiрург i  поклав  на  обличчЯ  йому  бiлу  марлеву
маску.
   - Ђй!.. Ђй... Ђй... ‚иходь на вiйну! - заплакав Ћрлюк i  зiрвав  маску.
Џотiм вiн пiдвiвсЯ з столу. I тут вiн помiтив, що вiн величезний, метрiв з
двадцЯть, коли не бiльше, заввишки. ‚iн стоЯв закривавлений на п'єдесталi,
Як пам'Ятник, освiтлений  прожекторами.  Ќа  ньому  була  його  солдатська
шинель. ѓолова його майже торкаласЯ стелi великого залу.
   ‚ залi повнiсiнько добре вдЯгнених крихiтних незнайомих людей.
   ‚они дивились на нього зворушено й  байдуже  спiвали  знайомий  дорогий
мотив.
   ђаптом вiн покинув їх. ‚iн зробив це Якимсь одним рухом  i  полинув  до
хмар. Џотiм вiн плив морем, чи, вiрнiше, не плив, а летiв понад морем, без
лiтака, просто, Як пташки, i море клуботiло пiд ним, Як велетенська ваза з
перлiв, i звучала дивна музика, а  над  морем  клуботiли  такi  ж  казковi
хмари. I все звучало захватом безмежжЯ, безкрайностi.
   Џотiм вiн опустивсЯ на  воду,  i  ним  почало  кружлЯти  з  неймовiрною
швидкiстю й раптом потЯгло вниз, у бездонну водЯну воронку.
   - Iваночку, Iваночку! - почулисЯ крiзь музику здалеку звiдкiлЯсь  рiднi
голоси.
   - Iваночку! - кричали на березi  його  батько,  мати,  дiд,  сестри  та
“лЯна.
   ’одi, зiбравши останнi сили, вiн  виринув  з  ворон-ки  на  поверхню  й
закричав:
   - џ тут! †иву-у!..
   - Њолодець! Ћце Я розумiю, оце боєць! Џiд хлороформом, з-пiд ножа подає
сигнали! - казав  хiрург,  оброблЯючи  пораненого  Ћрлюка,  Якому  все  це
примарилось.
   - †иви, любий мiй! †иви хоч сто рокiв... Ѓинт?
   - Џриймаю командуваннЯ! - вигукнув Ћрлюк, випiрнувши на мить у буттЯ  й
знову непритомнiючи.
   - Ќi, вибачте! ’ут уже Я  командую!  ’ак.  ’римайте!  ’ак...  -  бурчав
хiрург. - „авайте, хто там далi!
   - Џриймаю командуваннЯ! ‡а мною, вперед! - Ћрлюк  пiднiмав  солдатiв  в
атаку.
   ЋкопувавсЯ пiд кулЯми, працюючи лопатою, аж зуби скреготiли, до сьомого
поту.
   Џеребiгав з воронки в воронку, в поросi, в брудi,  в  снiгу.  Џереносив
убрiд через рiчки поранених товаришiв, сам мало не тонучи.
   ЉидавсЯ в атаки з криком - ура-ура-ура!
   Ѓрiв з товаришами по  глибокiй  осiннiй  багнюцi,  несучи  важкi  мокрi
колоди длЯ переправ.
   ‚итЯгав гармати з вибоїн та Ям, машини, що забуксували, легко при  тому
посмiхаючись i жартуючи, тому що кiнець кiнцем наша справа справедлива, ми
переможемо.
   Ќаводив переправи по горло в водi, пiд  диЯвольським  обстрiлом,  серед
битої криги.
   ‘пав мертвим сном на двадцЯтиградусному морозi в снiгу, коли  санiтари,
поклавши поранених на ношi, почали брати i його.
   - ‘плю, куди тЯгнете! †ивий! - гукнув, прокидаючись,  до  санiтарiв.  -
Љлади назад! - I знов задавав хропака. Њоже, снилисЯ йому тодi батько-мати
далеко десь за „нiпром. ‘кiльки боїв попереду!
   ‚они лежали на печi, „емид i ’етЯна Ћрлюки, i хоч були вони в чоботЯх i
кожухах, їм було холодно. ‘тара пiч вже не грiла. ‚она  стоЯла  бiла,  пiд
зорЯним зимовим небом,  неначе  ввi  снi,  а  довкола  димiло,  попелiючи,
пожарище. •ату спалено, а старого  „емида  нещадно  побито.  Ќе  жити  вже
„емидовi на бiлому свiтi, бо ж такий вiн синiй та пухлий, i так  нестерпно
болЯть  руки-ноги,  й  болить  голова,  й  нiхто  вже  не  прийме  в  хату
переночувати, - погорiли хати до одної, спалено село аж по саму  рiчку,  а
на ‡арiччi що не хата - повнiсiнько окупантiв.
   I нiде не спiвали, хоч i був Ќовий рiк.  ’iльки  здалЯ,  з-поза  рiчки,
долинав часом п'Яний фашистський рев, та одинока  жiноча  душа  розпачливо
кликала на помiч:
   - ђЯтуйте-е-е!..
   Ѓув  великий  мороз.  •олоднi  зiрки  мерехтiли  в  темному   небi,   i
нескiнченний —умацький ˜лЯх простЯгавсЯ  у  вiчнiсть  двома  велетенськими
кривими колiЯми.
   Џритулившись до холодного комина, „емид тихо
   стогнав:
   - Ћй... ‡атопи, ’етЯно, пiч. ™ось не нагрiюсь нiЯк. I  вижени  отих-от,
Як їх, коней, чи що... •ай не гудуть менi... Ѓачиш, знов повна хата...
   - „обре, вижену. Љиш!.. - сказала Ћрлючиха й махнула рукою на пожарище.
- ‚же нема. I вже тобi тепло,правда ж?
   - Ђ вiрно, що правда. Ћй...
   „емид стишивсЯ, i на його змученому обличчi  промайнула  ледве  помiтна
усмiшка. ‚iн посмiхавсь увесь свiй вiк - у радощах i в горi, в веселощах i
в працi, i в незлобивому глузуваннi з людей i з самого себе.
   - ‚же ми  нiмцi  тепер,  ’етЯно,  он  що.  I  дiти  нашi  теж  пропали.
Ѓлукатимуть по чужих державах.
   - ’а що ти, „емиде. ‚сi будуть удома, й нiЯкої Ќiмеччини не буде.
   - ‘правдi? Ќу, спасибi...
   - ‚се минетьсЯ. ‚iдшумить, Як хуртовина, - сказала ’етЯна.
   Ђле хуртовина не  вщухала.  ‡нову  насупилось  небо,  в  каламутi  хмар
потонули зiрки, снiгом замело по руїнах.
   - ђЯтуйтеї.. - долинало крiзь заметiль.
   - –е ти, ’етЯно? - сказав „емид, нiби прокидаючись  зi  сну  або  щойно
повернувши з далекої дороги.
   - џ, „емиде, ’етЯна. ’обi погано?
   - ‡аспiвай менi, ’етЯно, колЯдки.
   - ЉолЯдки.
   - …ге ж. Њоже, Я помираю. ’ак хочетьсЯ спати. Ђ воно  ж  рiздво.  ѓостi
поприходЯть. Iван з дiвчатами. ѓа? Iван!.. ‡аспiвай про нашого ‰вана.
   - Џро ‰вана? Ќу, добре...
   I полинула в темiнь хуртовини стародавнЯ колЯдка Ћрлюкової матерi:
   Њолодець Iваночко та вибив ворота, -
   ‘вЯтий вечiр!
   Џу-гу-у! - вила-гула хуртовина,  заносила  країну  завальними  снiгами,
замiтала бездомних, розорених по лiсах та болотах.
   Ћй вибив ворота у чужi городi, -
   ‘вЯтий вечiр !
   ’а назбирав вiйська аж землi важко, -
   ‘вЯтий вечiр!
   Ђ молодцЯ Iваночка  цього  вечора  викликали  до  штабу  дивiзiї,  куди
приїхав командуючий армiєю ѓлазунов.
   - Ћрлюка!..
   - ‘тарший сержант Ћрлюк з'ЯвивсЯ за вашим розпорЯдженнЯм!
   ‘ержант Ћрлюк стоЯв у землЯнцi  перед  генералом  ѓлазуновим  у  повнiй
готовностi. –е було вночi в донецьких степах.
   - ‡авданнЯ одержали?
   - ’ак точно, товаришу генерал армiї!
   - –е завданнЯ, Ћрлюк, винЯткової ваги. ‰ого  успiх  -  не  тiльки  наша
перемога, це збереженнЯ тисЯчi людей. ‡автра ми втратимо приблизно...  ну,
не  буду  передрiкати.  Ѓагато  залежатиме  вiд  успiху  вашої   розвiдки.
‡розумiло? Ћтже, на  вашiй  розвiдцi  долЯ  приблизно  п'Яти  тисЯч  ваших
товаришiв. џ нiколи не перебiльшую. ‡розумiли?
   - ’ак точно, товаришу генерал армiї!
   - џ її доручив вам.
   - Єсть...
   - Џiдождiть. Џерша умова - ви це зробите з своїм вiддiленнЯм зараз  же.
Ћрудуйте ножем,  багнетом,  чим  хочете.  Ђле  жодного  пострiлу,  жодного
вигуку.  –iлковита,  так  би  мовити,  хiмiчна  тиша.   ‡розумiло?   џзика
приведiть.
   - Єсть!
   - I ще. Ќаказую персонально повернутись живим.
   - Єсть, виконати тихо й привести Язика.
   - ‚се.
   - „озвольте виконувати завданнЯ?
   - Iдiть...
   Ћрлюк вiддав честь i, круто повернувшись, вийшов.
   - ‘ержант Ћрлюк! - почув вiн генералiв оклик, коли вже причинив дверi.
   - ‘ержант Ћрлюк!
   - Ћрлюк!
   - Єсть, сержант Ћрлюк!
   ѓенерал ѓлазунов пiдiйшов до сержанта.
   - ‚и мене пам'Ятаєте? - запитав вiн зовсiм iншим, тихим голосом.
   - ’ак точно.
   - I вiдразу впiзнали?
   - ’ак точно.
   - —ом же ви не сказали?
   - ‚инуватий, товаришу генерал.
   - Ќе гаразд. Ђ все-таки?
   - џ тодi дуже вас лаЯв.
   - Њатерив?
   - Ѓуло всЯке, - признавсЯ Ћрлюк i почервонiв.
   - ѓарний. - ѓенерал ѓлазунов звернувсЯ до присутнiх офiцерiв  штабу.  -
Ќесе пораненого командира дивiзiї i лає його матiрно п'Ять кiлометрiв.
   - ‚инуватий, товаришу генерал армiї, - Я не знав тодi, хто ви.  Ѓачу  -
кадр.
   - Ќу от. „обре, що Я тодi був непритомний мало не  весь  час  i  нiчого
того не чув.
   - Ђ зовнiшнiсть у вас, товаришу генерал, чимала,
   пудiв на шiсть, а кругом всi пораненi, ну, хоч плач,  а  тут  противник
насiдає, а тут ще й рiчка. Џереправа розбита...
   - ’ак ти лаЯти?
   - Ќi. ‚и самi почали кричати й лаЯтись. ’о Я  тодi  бачу,  що  ви  мене
втопите в нервовому станi.
   - Ќу?
   - ‚дарив... по головi, щоб заснули.
   - —им_ _вдарив?
   - Љулаком... —им же?..
   - I Я заснув?
   - ’ак точно.
   - ѓарний. “плав тЯгнув?
   - ’очно. Џотiм на собi. ‡а рiчкою вдвох тЯгли. ’ой поранений  хлопчина,
що допомагав менi потiм, лейтенант, казав, що вiн ваш син.
   - ‚iталiй?
   - ’очно.
   - Ќема вже ‚iталiЯ, Ћрлюк... Ќу  добре.  ‘пасибi  тобi,  брате.  џк  то
кажуть - гора з горою не сходитьсЯ...
   - Ђ людина з людиною сходитьсЯ, товаришу генерал армiї! - сказав Ћрлюк.
- „озвольте виконувати завданнЯ!
   ѓенерал  ѓлазунов  Якусь  мить  помовчав.  ‚iн  дививсЯ   на   сержанта
батькiвським поглЯдом. Ѓув засмучений i тривожний. - Iди, солдате. ‚иконуй
свiй обов'Язок, - сказав вiн тихо, Як рiдному сину.
   Ќе наша справа описувати в подробицЯх, де саме це вiдбувалось  i  перед
Яким наступом. ’аке й подiбне до цього дiЯлось скрiзь, де захищали життЯ й
честь Ѓатькiвщини великi радЯнськi люди, вихованi длЯ мирної працi.
   ‘ержант Ћрлюк повз у снiгу в бiлому халатi, а за  ним  бiлими  грудками
поволi просувались його гвардiйцi. ЃурЯ йшла зi сходу.
   Џерший гвардiєць:
   - Љришка менi зараз чи нi? Љришка менi зараз чи нi? Ќi! џ дуже молодий,
i менi властиво бiльш думати про смерть ворога.  ‚загалi,  Я  можу  думати
тiльки про гарне щось, i сон менi гарний приснивсЯ... Ђга, правiше.  Єсть,
правiше, так... ’iльки про гарне... џ вби ваю їх, це так. –е Я уЯвлЯю собi
точно...  „ивлюсь  на  годинник:  дванадцЯть  нуль-нуль.  ‡  Ќовим  роком,
громадЯни всього свiту! ‡ новим щастЯм!
   (–е думки гвардiйцiв. ‘лова промовлЯтимуть диктори.  ‘амi  ж  гвардiйцi
мовчки повзтимуть до своєї мети. -_Џрим. автора_)
   „ругий гвардiєць:
   - џ не доповзу, звичайно, до Ѓерлiна, брати й сестри. –е  дуже  далеко.
„е Я, де Ѓерлiн. ЏодивiтьсЯ на глобус. Ќу, та чорт з  ним.  џ  не  про  це
думаю, не про смерть мiльйонiв моїх братiв i  ворогiв.  Ѓерлiна  нема  длЯ
мене. Є оцей от населений пункт... Ћсь вiн зараз...
   ЃурЯ йшла зi сходу. ‘нiжна хуртовина розгулЯласЯ по всьому,  здавалось,
свiту. ‚се живе залЯгло, заховалосЯ в землю, в лiгва, в житла.
   ’ретiй гвардiєць:
   - ‘трашно менi. ‚ головi нi думок, нi  почуттiв.  џ  нiби  розтанув,  i
холод розповзаєтьсЯ в мене по кишках. ’а Я перемагаю страх, бо  Я  хоробра
людина. I сержант в мене попереду хоробрий душогуб,  Ћрлюк,  чума  б  його
забрала. Ќi, Я подолаю все на свiтi присЯгою своєю.  ‚се  одно.  Џрощайте,
брати й сестри, буду  орудувати.  Ќа  випадок  загибелi  сержанта  приймаю
командуваннЯ.
   —етвертий гвардiєць:
   - Џишуть. Ќаписати можна все. ™астЯ померти в бою. џке щастЯ? Ќе  треба
менi такого щастЯ! ’и менi махорки дай, скiльки  душа  моЯ  потребує.  Ѓез
махорки Я не воїн, розтуди твою ѓiтлера, ѓерiнга, ѓеббельса, ђiббентропа i
весь свiтовий фашизм... Ђбо горiлки дають - сто грамiв! •iба це  дiло!  ’и
менi дай її раз на три днi, але щоб Я почував. Ђ тут мете, прости господи.
•оч би вже поранили чи чорти його маму знають. Ќу, де ти  тут,  фашистська
наволоч, де?
   Ћрлюк:
   - ‚iтре, вiтре, солдатське щастЯ, заступи мене перед ворогом  заметiллю
своєю! ’рудний i страшний повзу Я до ненависної мети, так чи  нi,  так  чи
нi? ’ак! Џосуваюсь точно. I взагалi - так, нi пера нi пуху...  Џриготуйсь!
_(Џошепки)._ ‡а Ѓатькiвщину! Ѓлагословiть, мамо... ’ихо...
   ЉинувсЯ Ћрлюк на вартового фашиста й беззвучно
   всадив ножа йому мiж лопатки. Њетнулись гвардiйцi в  Iмлi  й  зникли  в
ворожих землЯнках. ‡авила хуга.
   Ђ його матiнка випроводжала, ‚ипроводжала,научала;
   Ћй ти мiй синку, мiй Iваночку, Џоперед вiйська  не  вихвачуйсЯ,  Џозаду
вiйська не зоставайсЯ. „ержисЯ вiйська та все середнього, ’а  за  товариша
за сердешного, Ђ Iван матiнки не послухавсЯ, -
   плакала в хуртовину ’етЯна.
   - I добре зробив, - посмiхнувсЯ в думцi сам до себе „емид. - ‚оювати  -
кров проливати.
   Џоперед вiйська мечем махає, Њечем махав, сiче, рубав!..
   - Ћтож. "Ђ позад вiйська п'є та гулЯє!" - прошепотiв „емид, побачивши в
снiжнiй вiхолi всю проспiвану картину.
   - „озвольте доповiсти, товаришу генерал армiї!сказав Ћрлюк, виринувши з
темрЯви перед генералом ѓлазуновим. - Ќаказ виконано!
   - „обро. Ђга, добро... Ђ де  Ћрлюк?  -  запитав  генерал  ѓлазунов,  не
вiдразу впiзнавши Ћрлюка. - Ђх, це ти, Ћрлюк?..  Ћй-ой-ой-ой!  „айте  йому
вина!
   Ћрлюка, справдi, важко було пiзнати. ЋбличчЯ його  було  блiде,  все  в
липкому зеленкуватому потi й у  кровi,  пошматоване  нiби  пазурами  хижих
птахiв чи звiра. ’емно-лiлова  подрЯпина  над  запухлим  червоним  оком  в
кровi, пошматований мокрий  халат  у  кровi.  ‚iд  нього  йшла  пара.  ‚iн
хитавсЯ.
   - ’иша цiлковита, товаришу генерал,  -  сказав  вiн  пошепки  i  раптом
затремтiв - його морозило.
   ѓенерал швидко пiдiйшов до нього й по-батькiвському обнЯв за плечi.
   - “х, ти боже мiй. Ќу що ти? ™о з тобою? Џоранений?
   - Ќi. ѓидко, - махнув рукою Ћрлюк i,  гiрко  посмiхнувшись,  глЯнув  на
генерала.
   ‚ипивши вина, вiн не захотiв закушувати i, щоб нiхто не помiтив, нишком
засумував у пiтьмi, посилаючи всьому проклЯтому свiту гiркi свої докори  й
погрози, поки не здолав його сон.

   Ђ король не знає, вiйська питає, -
   Ћй коли б же Я знав, чий то син воював,
   џ ж би за нього свою дочку дав, - ‘вЯтий вечiр, -

   спiвала ’етЯна.
   „емид посмiхнувсЯ й  подививсЯ  на  ’етЯну  останнiм  поглЯдом.  ‘нiжна
бiлизна вкрила його обличчЯ. Iнiй, що  припорошив  бороду,  вуса  й  грубi
пухнастi брови, забiлiв на повiках.
   - ѓукай, ’етЯно, мороза  та  давай  вечерЯти.  ‘iдай,  Iване.  ‘iдайте,
дочки, - ледве шелестiли старi „емидовi вуста. -  Њорозе,  морозе,  а  йди
кутi їсти! Њорозе, морозе, йди...
   I мороз прийшов їсти кутю. „емидовi стало тепло.  I  мороз,  виЯвилось,
нiЯкий не мороз, а його небiжчик дiд ‘амiйло, а сам „емид  зробивсЯ  малим
хлопчиною i Якось так легко й вiльно нiби знЯвсЯ й полинув у свЯто. I  вже
не ’етЯна, а його молода красунЯ  мати  спiвала  йому  чарiвних  пiсень  -
колЯдок, Яких нiхто вже й не знає сьогоднi. ‚она спiвала про  диво  дивне,
чудне диво, Як у них на Џетра та „унай замерзав, а хто б вiри  не  йнЯв  -
„емид сам там бував, - свЯтий вечiр! „емид сам там бував, - свЯтий  вечiр!
- шаблею лiд рубав, - свЯтий вечiр! - шаблею лiд  рубав  i  конЯ  напував.
„обрий вечiр!..
   ‹ютувала хуга.
   I рай далекого  дитинства  розкривавсЯ  перед  ними  червоними  маками,
рожевим цвiтом i васильками. ‚они бачили його  i  в  ньому  заснули  обоє,
притулившись одне до одного.
   Ќа вустах у них застигла тиха усмiшка до  всього  свiту.  Џоступово  їх
замело снiгом, i так їх i не знайшов нiхто аж до весни. Ђ навеснi  довкола
печi зацвiли вишнi й грушi, й тлiн  загиблих  батькiв  зливсЯ  з  пахощами
вишневого садка.
   „ивовижнi речi дiЯлись на землi!
   Њинула весна. Њинуло лiто й зима. Џролинуло  й  третє  полум'Яне  лiто.
“країна палала вiд „ону до „нiпра. ђозгромленi в запеклих  боЯх,  котились
за „нiпро величезнi гiтлерiвськi полчища. Џiд натиском грiзної  радЯнської
зброї  вiдступала  гiтлерiвська  Ќiмеччина  з  усiма  своїми   сателiтами.
‚исаджувались у повiтрЯ мости  на  „нiпрi.  ‚исокi  пожежi  довго  осЯвали
„нiпро вiд Џолiського верхiв'Я до ‡апорозького Ќизу.
   —отири українських фронти рухались на захiд чотирма залiзними потоками.
“ всеозброєннi воєнного досвiду, здобутого  пiд  ‘талiнградом,  ‚оронежем,
Ѓєлгородом, •арковом, на „ону i в безлiчi  iнших  битв,  вийшли  радЯнськi
армiї на „нiпро.
   „вi  стародавнiх  столицi  замаЯчило  вдалинi  на  горбах.  ’исЯчолiттЯ
слов'Янства на „нiпрi благословлЯло подвиги потемкiв,  i  свЯтi  Љиївської
зруйнованої Џечерської лаври, що вперше побачили страшний суд, дивилисЯ  з
своїх золочених уламкiв на темну воду великої слов'Янської рiки.
   - „нiпро! –е ж тут Я купавсЯ! –е моЯ рiчка,  братцi!  -  ‘ержант  Ћрлюк
стоЯв по колiна у водi, а на березi на мокрому холодному пiску стоЯли його
бойовi друзi.
   - –е мiй берег, дивiтьсЯ! Ћнде навпроти, Якраз на горi, бачите, грушi й
вишнi? ’о мої! Ђ за вишнЯми й хата моЯ...
   Ђле товаришi не  бачили  нi  вишень,  нi  груш.  Ѓачив  їх  сам  тiльки
щасливець Ћрлюк: вони зацвiли цiєї осенi в його серцi.
   Ѓула темна нiч, одна з багатьох осiннiх ночей, сповнених воєнних див  i
грiзного солдатського щастЯ. Ѓув сильний вiтер. „нiпро неспокiйно нуртував
i кидавсЯ в iмлi. —орнi хмари вгорнули всесвiт, i мрЯка стала  стiною  вiд
землi до неба - глухого, беззорЯного. ‰шов дощ.
   ђаптом замигтiв, запалахкотiв огнЯми весь правий  берег  вiд  Љиєва  до
‚ишгорода й Њежигiр'Я, й стало видно гори за „нiпром, i  „нiпро,  й  пiски
‹iвобережжЯ. ‡а пiсками в прибережному лознЯку й далi за лозами у  лiсовiй
пiтьмi, краЯнiй безлiччю вибухiв, кипiла робота.
   ђубали щогловi сосни й вiковi дуби,  пилЯли  дошки,  стругали  колоддЯ,
палi длЯ мостiв, крiпили понтони, плоти. ’исЯчi найрiзноманiтнiших засобiв
переправи - баркасiв, човнiв-душогубок, плотiв,  бочок,  дощатих  ворiт  i
всього, за що тiльки могла вхопитись людина, щоб не потонути, - все рушило
на людських плечах через заростi до „нiпра.
   ‚ажкi колоди й слизькi дошки випорскували з рук, падали в ковбанi разом
з людьми, але десЯтки тисЯч теслiв,  саперiв,  понтонерiв,  мостовикiв  не
помiчали  нi  скалок,  нi  подрЯпин,  нi  геть  стесаної  шкiри  на  своїх
мозолЯстих руках i змулЯних спинах, забували, що не спали вже двi  доби  й
майже не їли, тому що нiколи було їсти, i їжа стигла в куховарiв. Џопереду
був „нiпро, i кожен, вiд генерала до солдата, розумiв, що треба  поспiшати
на  правий  берег,  поки  розбитi  в  лiвобережних  битвах  гiтлерiвцi  не
отЯмились.
   ЏiдтЯгалась величезна артилерiЯ,  а  вiд  ЏереЯслава-•мельницького  вже
пiдкочувались до „есни танки славнозвiсного Љравченка, але, не чекаючи  на
повний склад пiдкрiпленнЯ, командуваннЯ фронту звелiло солдатам i офiцерам
армiї ѓлазунова перейти „нiпро.
   - ‚се... Џочинаємо! - сказав генерал армiї ѓла-зунов i,  поглЯнувши  на
годинник, пiдвiвсЯ над картами.  ЏiдвелисЯ  й  усi  генерали,  полковники,
командири й полiтпрацiвники. ‚iйськова рада закiнчилась.
   - ‡алишилась година. - ѓенерал ѓлазунов обвiв очима  всiх  присутнiх  i
сказав дуже тихо:-‡абудьте на цей час накази, труднощi,  всю  суєту,  весь
механiзм  вiйни.  Iдiть  до  солдатiв  i  скажiть   їм   найголовнiше.   Ђ
найголовнiше зараз - це добре слово. ‘кажiть їм найкраще, що  пiдказує  цЯ
нiч. џ знаю: їх не трз-ба нi переконувати, нi примушувати,  -  перед  ними
Љиїв. Ђле „нiпро вiд цього не мiлкiший, i ворог не слабший. –е велика нiч.
’ому не бiйтесь великих слiв. ‘кажiть їм, що сьогоднi в усьому свiтi  нема
людей нi прекраснiших, нi чистiших,  нiж  вони.  ЊiрЯйте  життЯ  й  смерть
великою мiрою. ‘кажiть найпростiшiй рЯдовiй  радЯнськiй  людинi-солдатовi,
чиї дiди й прадiди вимолювали собi  в  бога  за  копiйчану  свiчку  дрiбок
безсмертЯ, скажiть їй, що вiчнiсть сама стукає до  її  грудей  цiєї  ночi.
Iдiть.
   - ‘олдати великого ђадЯнського ‘оюзу! ”орсуємо „нiпро!..
   Џолковник ђЯбов, ‡арубiн, ”едорченко й iншi полковники й  пiдполковники
поЯснили солдатам наказ
   командуваннЯ. Џолки стоЯли в iмлi. Ќаказ був точний, i кожен давно  вже
знав свiй маневр i передумав безлiч думок, готуючись до переправи.
   - ’исЯчу рокiв тому тут приймали хрещеннЯ нашi предки.  ‘ьогоднi  в  цю
свЯщенну рiку увiходимо ми! - Џолковник ”едорченко, незвиклий  до  високих
слiв, вробив паузу, наче  дивуючи  собi  самому.  ‚iн  нiколи  ще  так  не
говорив, але вiдчував, що генерал мав рацiю, що  саме  цi  слова  потрiбнi
були солдатам  зараз.  I  сам  вiн  був  сповнений  благородного  вiдчуттЯ
iсторiї. ѓолос його був Ясним у туманi й глибоко людЯним: - •ай же кожен з
вас подумає, нащо вiн народивсЯ на свiт у цей знаменний час! —ого  чекають
вiд нього народи?  џкого  подвигу!  ђоздивiтьсЯ.  Џрислухайтесь  кожен  до
голосу своєї  душi.  —и  вiльна  вона  вiд  тЯгарЯ  особистого,  спогадiв,
бажань?!
   - ‘мерть фашистським окупантам! - глухо вiдповiв полк з iмли.
   - –е велика рiка, - казав майор Џiдсiкайло своєму батальйону  вже  край
берега. - I хоч мости всi зруйновано, ми, однак, будемо  на  тому  березi.
’ак звелiла нам Ѓатькiвщина.
   Њайор Џiдсiкайло подививсЯ в той бiк, де пiд осiннiми вiтрами нуртували
днiпровi хвилi, й грiзно нахмуривсЯ. „ощ перiщив його пiд  вiтром,  та  не
про дощ думав командир батальйону.
   - —ого ж нам побажати цiєї ночi й що заповiсти  нашим  нащадкам,  Якщо,
виходЯчи з усiх даних, чимало з нас зачепить, так би мовити, снарЯдом, або
накриє хвилЯ? ‡аповiмо їм, браттЯ... - Џiдсiкайло ще раз глЯнув  на  кручi
київських висот. - ’обто, Я хочу сказати, що коли наш час настав, значить,
заповiмо їм безсмертЯ!
   _Ѓатальйон._ ‘мерть фашистським загарбникам!
   _Џiдсiкайло_. ‡начить, поЯснюю: перед нами не просто той берег  „нiпра.
Џеред нами, так би мовити, той берег долi. ‚се! Џерший човен веде  сержант
Ћрлюк!
   _‘ержант Ћрлюк_ _(в човнi)._ Ќе озиратись - раз! –iлковита тиша -  два!
„ивись обома - три! „авай!
   ’ак почаласЯ цЯ битва. ‘початку пiшло їх небагато,  Якихось  пiвдесЯтка
хистких човнiв. •вилi кидали ними в рiзнi боки, розносили  їх,  захлюпуючи
бризками. I пiтьма, хоч око вийми. Ђле коли на пiвдорозi спалахнув  раптом
з правого берега ворожий вогненний  вал  i  все  осЯЯло  феєричне  свiтло,
побачив Ћрлюк, Який грiзний „нiпро був перед його хатою. ‚ода клекотiла  й
пiнилась вiд куль. Ћсвiтленi вибухами, водЯнi смерчi вiд мiн  та  снарЯдiв
розтинали пiтьму й спадали на тих, хто плив  i  тонув,  важкими  студеними
потоками.
   ѓеть-чисто всЯ рiка, скiльки  оком  кинь,  праворучi  лiворуч,  рЯснiла
бiйцЯми. ‚они пливли, простуючи вперед i  вперед,  туди,  до  смертоносних
вогнiв, на рибальських човнах, на  плотах,  на  бочках,  на  позриваних  з
ворiтниць воротЯх, озброєнi самою лиш легкою зброєю й мужнiстю.
   ‚они перепливли рiку.  Ѓатальйони  Џiдсiкайла,  ‘ави,  Ќефедова,  —упаЯ
першi кинулись на правий берег, показавши приклад вiдваги на довгi часи. Ђ
першi з  перших  переможцiв  „нiпра  -  Љонак,  ‘окольников,  ’ретьЯков  i
’рохименко стали iсторичними солдатами. ‘конав тiльки Євген ЃарЯк  уже  на
самому березi в них на руках, та сержанта Ћрлюка не стало.
   Љоли його човен перевернуло й пiдкинуло  вгору  вибухом  снарЯда,  вiн,
поранений, вилетiв з нього й шубувснув далеко у воду, й  холодна  бистрина
понесла його вниз за течiєю разом з тисЯчами його  сучасникiв.  Џромайнули
перед очима берег, вишнЯ, хата, й нiчого не стало.
   ‘трашний був „нiпро, потемнiлий вiд кровi. Љаламутна хвилЯ.
   - „алi!
   Џеред хiрургом лежав Ћрлюк.
   ‚iдтодi, Як чиїсь добрi руки витЯгли його з води, минуло кiлька днiв. I
що не день, йому гiршало. †ар у його позбавленому кровi тiлi  перейшов  за
сорок перший градус. ‘трашна  газова  гангрена  вразила  його  руку.  ђука
лежала  порЯд  нього  розпухла   до   неймовiрного   розмiру,   темна,   в
багрово-синiх плЯмах та пухирЯх, i нестерпно смердюча. ’ри днi не  спускав
з неї очей  Ћрлюк.  ‚iн  дививсЯ  на  неї,  Як  на  смертельного  ворога.I
мовчав.ђуку Ћрлюковi врЯтувати не можна вже було.
   - Џiзно, - сказав хiрург до свого помiчника, - доведетьсЯ вiдтЯти руку.
   - ‚iдтинайте! ђiжте швидше! - рiшуче й швидко сказав несподiвано Ћрлюк.
   ‡дивований хiрург повернув голову. Ќа нього дивились широко  розплющенi
серйознi Ћрлюковi очi.
   -  ђiжте  швидше!  -  наказав  Ћрлюк  i  навiть  мотнув  головою,  нiби
вiдкидаючи непотрiбну руку.
   Ќе  допомогли  Ћрлюковi  нi  протигангренозна  сироватка,   нi   спроба
переливаннЯ кровi. ‰ого  спорожнiлi  кровоноснi  судини  спались  i  тепер
чинили вже опiр введенню кровi. ‚iд плечового суглоба гангрена поплазувала
вже через надплiччЯ  до  шиї.  ђозпухле  плече  ЯвлЯло  картину  грiзну  й
нестерпну.
   Љоли його перевезли в тиловий госпiталь, вiн був уже  без  пульсу.  ‚iн
був безнадiйним. †иттЯ покидало Ћрлюка. Ђле вiн не здававсЯ. ‘вiдомiсть не
затьмарювалась нi на хвилину, й жодна душа  в  палатi  не  почула  жодного
стогону. ‚iн мовчав, i всЯ його волЯ пiшла на цей напружений  i  мовчазний
опiр смертi.
   - џк ти себе почуваєш? - спитав хiрург, що був на обходi палат, i  взЯв
його за руку. Џульсу майже не було.
   - Ќiчого... „обре... ‘кажiть, докторе, жити буду? -  прошепотiв  Ћрлюк,
вдивлЯючись докторовi, вдавалосЯ, в саму душу.
   -  †ити?  Ћбов'Язково,  аЯкже!  -  вдавсЯ  хiрург  до  своєї  звичайної
рЯтiвничої брехнi й, бачачи,  що  Ћрлюк  вже  помирає,  що  йому  лишилось
Якихось  кiлька  хвилин  життЯ,  вiдiйшов  до   другого   пораненого,   не
призначивши йому навiть перев'Язки.
   Ћрлюк зрозумiв, що надiЯ покидає його назавжди.
   - ‘тривайте!.. „октор!..
   •iрург знiЯковiло озирнувсЯ. Ћрлюк прочитав його думки.
   - ’о перев'Язка вже не потрiбна? ѓа? -  спитав  вiн,  згорЯючи  в  огнi
своєї гангрени й обпалюючи його палаючим поглЯдом.
   Ђ  що  сказати  хiрурговi?  ™о  казати  хiрургам  щоднЯ  бiлЯ   постелi
вмираючого?
   I пiшов хiрург з лiкарЯми й сестрами-жалiбницЯми  до  перев'Язочної,  а
Ћрлюк вiдкинувсЯ на подушки й заридав,Џригадав вiн свою  Љиївщину,  золоту
свою країну, свої розлогi  лани,  сади.  ‘тарий  „нiпро  замигтiв  у  його
пам'Ятi своїм вiчним свЯтковим простором. Џригадалась “лЯна, з Якою  мрiЯв
прожити життЯ над прекрасною своєю рiкою.
   - „е ти, “лю? ЏоглЯнь на свого Iвана!  Ѓачиш?..  ‡аметавсЯ  сержант  на
своєму смертному ложi. ‡абивсЯ, неначе пiдбитий птах. Ќе помирати хотiлось
   Ћрлюковi - жити!
   ђаптом з'Явилась “лЯна, або що iнше привидiлось йому.
   - Ђй! - застогнав Ћрлюк 1 глЯнув по палатi,  а  в  палатi  самi  тiльки
пораненi на бiлих койках.
   - Ћсь де Я...
   I раптом вiн встав.
   Ћбiйшовши всi палати, хiрург Ѓогдановський  зайшов  у  перев'Язочну  й,
розпорЯдившись щодо перев'Язок, присiв  край  вiкна,  чекаючи  на  початок
роботи.
   ђанок був сiрий,  хмарний.  Ѓогдановський  опустив  голову  на  руки  й
замисливсЯ.
   Ќесподiваний дужий стук  у  дверi  примусив  його  здригнутись.  •iрург
озирнувсЯ - Ћрлюк!
   ‚iн стоЯв у дверЯх в самiй бiлизнi, в мокрих вiд кровi й  гною  бинтах,
вкритий холодним потом.
   - Џерев'Язку!.. - застогнав Ћрлюк  i,  витЯгнувши  вперед  праву  руку,
попрЯмував до столу. -  †ити  хочу!  „авайте  перев'Язку  й  усе,  що  там
треба!..
   ‘ержант Ћрлюк iшов до операцiйного стола, хитаючись i  заточуючись,  Як
на палубi кораблЯ в ураганному морi.
   ‚ражений неймовiрнiстю того, що сталось, хiрург  застиг.  ‘трашний  був
Ћрлюк i прекрасний.
   - ‚и думали, Я вже помер? џ живий! -  заметавсЯ  Ћрлюк,  шукаючи  опору
здоровою рукою.
   - Џерев'Язку! Џерев'Язку дайте... †ити хочу!!! I  Ћрлюк  упав  на  руки
пiдбiглому хiрурговi. ‘хвильований хiрург  пiднЯв  його,  Як  хлопчика,  й
поклав на стiл.
   - ‚и гадаєте, нам пощастить його врЯтувати? - запитав його асистент, що
вбiг  саме  до  перев'Язочної,  й  почав  подавати  зi  звичною   точнiстю
iнструменти.
   - ‚iн уже сам себе  врЯтував,  -  сказав  хiрург  дзвiнким  голосом.  -
„ержiть. ’ак... ’а держiть, хай йому... Ќу!
   ‡ хiрургом сталось  щось  дивне.  ‚iн  зовсiм  перемiнивсЯ.  ‚iн  почав
працювати весело, з  надзвичайною  енергiєю  i,  працюючи,  вiн  милувавсЯ
сержантом.
   - Ђх, ви подивiтьсЯ, Який велетень! џка грудна клiтина!  Ђ  плече  Яке,
га? - захоплено казав хiрург, оброблюючи страшну Ћрлюкову  рану  перекисом
водню й накладаючи на неї асептичну пов'Язку.
   - Ђ ноги Якiї Ђ шиЯ! Ђ хода Яка! ‚и бачили, Як вiн  увiйшов?  ‘трункий,
Як бог. Љамфору!.. ’ак... Џрекрасно. Ђх,  Який  юнак!  ‚и  поглЯньте,  Якi
м'Язи. џк вiн увiйшов!
   - Ђле ж Як вiн увiйшов?  ‚iн  же  був  лежачий  хворий!  -  здивувалась
медсестра.
   - Ђ що ви там тЯмите! Љурка!
   - Ќе смiйте мене ображати.
   - Џробачте...
   - Ђле де вiн набравсЯ сили? ‚ нього ж не було пульсу? -  сказала  друга
сестра.
   - “ нього була волЯ... ’римайте!.. ’римайте або йдiть пiд три чорти!
   - ‚и думаєте, вiн житиме?
   - ‚iн житиме довше нас з вами! ’римайте!..  ’ак...  Џовiрте  менi,  вiн
зробив длЯ свого життЯ вже бiльше, нiж ми робимо зараз... Ѓинт!
   •iрург працював з незвичайним натхненнЯм. Ќiколи ще не прагнув вiн  так
пристрасно врЯтувати  людське  життЯ,  Як  зараз.  Iван  лежав  перед  ним
непритомний,  але  його  могутнЯ  волЯ  до  життЯ  й  боротьба  передались
хiрурговi й заполонили його. ‚iн забув свою втому, свої  безсоннi  ночi  й
працював, Як пiслЯ чудодiйного сну й ванни, працював легко  й  радiсно,  i
сонце, що вигулькнуло на хвильку з хмар i зазирнуло в операцiйну,  немовби
посмiхнулось до нього, Як обiцЯнка щастЯ. ’ак сила опору смертi вмираючого
помножила силу волi лiкарЯ, i цю силу  лiкар  повертав  хворому  сторицею.
‚ливши йому ще  раз  протигангренозну  сироватку  й  пiвлiтра  кровi,  вiн
наказав дати йому теплого вина й гарЯчого чаю й довго грiти його грiлками.
Џоступово пульс у нього почав вiдновлюватись,  порожевiли  щоки,  i  Ћрлюк
розплющив очi.
   ‚ сiрих очах горiло  ще  те  саме  запитаннЯ.  ‚сi  четверо  -  хiрург,
асистенти й сестри - кивнули йому й  вiдвернулись  вiд  складного  напливу
почуттiв.
   Ћрлюк глЯнув на хiрурга й посмiхнувсЯ.
   - ‚и виграли генеральну битву майже без будьЯких засобiв длЯ  перемоги,
- сказав схвильовано хiрург. - „Якую вам. ‚и навчили мене жити. џ схилЯюсь
перед благородством вашої волi.
   Љоли Ћрлюка везли з операцiйної на койку, йому аплодувала  всЯ  палата.
Џораненi з гордiстю дивились на свого товариша й  кричали  йому  "ура",  й
койки двигтiли вiд їх благородного  зворушеннЯ.  –е  була  велика  хвилина
злагоди, єдностi, щастЯ.  ‚се  посмiхалосЯ  Ћрлюковi  -  всi  люди,  стiни
госпiталю, небо. ‚iдчинились бiлi дверi.
   - ’оваришi пораненi, визволено Љиїв! - пролунав високий,  чистий  голос
сестри ще з порога.
   ѓучне "ура" пiдхопило Ћрлюка, пiдживило його сили, й вiн  побачив  свiй
Љиїв - ‡олотi ворота. ™оправда, не зразу вiн його  побачив.  Џонад  мiсЯць
минуло, перше нiж позбувсЯ вiн своїх ран i поїхав на  поправку  додому,  в
рiднi Џавлiвцi.
   Њине ще пiвроку, а може, й рiк. ‡а невмолимими  законами  вiйни,  пiслЯ
небачених пожарiв наших мiст спалахнуть аж до  неба  ворожi  мiста.  ‚паде
Ѓерлiн. ѓiтлер зникне, впадуть його друзi, скуштувавши  отрути  з  склЯних
ампул. „антовими рЯдами побредуть полоненi по сплюндрованих своїх вулицЯх,
серед битої цегли, пороху й тлiну руїн, похиливши голови, не пiзнаючи,  не
розумiючи, жахаючись. ‘трiлЯтись почнуть натхненники  безглуздих  Drang`ib
nach Osten, трагiчної Ќiмеччини  й  вiшатимутьсЯ  на  шовкових  шнурках  з
дiтьми, вiвчарками й вовкодавами серед  речей,  Яким  належали  їх  неситi
обдуренi душi.
   Џам'Ятники iмператорiв та їх коней з бронзи, i їх орлiв i левiв з  люто
роззЯвленими пащами впадуть потрощенi пiд ноги, i будуть кинутi додолу  їх
знамена, цi трагiчнi символи великих хибних  думок  правителiв  нiмецького
народу, Якi даремно шукали щастЯ за допомогою  штика  майже  сто  рокiв...
Ќiчого не знайдено, крiм спустошеннЯ i загибелi цвiту людського.
   Ђле все минає.
   Ќовi знамена - i не ворожнечi вже, а згоди i  дружби  -  заполум'Янiють
над багатьма розкрiлаченими столицЯми, й цiлi нацiї в захватi плескатимуть
їм з слiзьми зворушеннЯ, припадатимуть  на  площах  до  сiрої  солдатської
шинелi сержанта Ћрлюка, питатимуть, звiдки вона, де шита, ким  заворожена,
чи багато разiв прострелена. Џотiм багато хто з них вгамуєтьсЯ згодом,  бо
все минає - i захват, вдЯчнiсть, i неповне просвiтленнЯ - i,  пiдкорЯючись
злобi днЯ, життєвiй пошлостi й  застарiлiй  iнерцiї  пропаганди,  почнуть,
можливо, ганити шинель за недосконалий крiй i дражливий  некомфортабельний
запах чужих далеких рiвнин.
   Ђле господь з ними, з столицЯми, з захопленнЯм i з чужим комфортом.
   - „одому!
   - Ќехай воюють дипломати! •ай журналiсти проливають чорнило!  ‡упинись,
кров! Џрийди скорiше, мир!
   - •ай живе перемога! I мир!
   _- _•ай живемо ми!
   - •ай живу трохи i Я, Iван  Ћрлюк,  сержант.  Ћсь  вона,  моЯ  станцiЯ.
Ѓувайте здоровi, товаришi мої!
   - Ѓувай здоров, Ћрлюче! ЉлЯнЯйсЯ вiд нас своєму дому i всiй фамiлiї. „о
побаченнЯ! Ќе засиджуйсЯ!
   ’оваришi випили ще раз на прощаннЯ, i Ћрлюк, що  дiстав  вiдпустку  длЯ
поправки, висадивсЯ з вагона.
   Џоїзд пiшов на фронт.
   Ћрлюк оглЯнувсЯ навколо - станцiї нема. ’иша. ’ака  тиша,  що  в  нього
задзвенiло в вухах. ‚iн навiть  похитнувсЯ.  —ас,  що  три  роки  мчав  iз
швидкiстю снарЯда, раптом зупинивсЯ. џке дивне все. „е ж люди? „е прапори,
плакати? ’ихо. Ѓатькiвщина не вийшла зустрiчати свого сина. Ќе  вийшли  нi
батько, нi мати, нi сестри,нi вона.
   Ќе було  нi  прапорiв,  нi  привiтаннЯ.  ђадiохвилi  не  сколихнули  ще
довколишнього благовiстЯм Џеремоги. Ќе було народу. Ќе було нiчого, про що
мрiЯли захисники Ѓатькiвщини, лЯскаючи зубами й зброєю так довго.  ‚се  це
буде за другого поверненнЯ.
   Ђ зараз Ћрлюк стоЯв на своїй  сплюндрованiй  землi,  на  свiжих  слiдах
недавнiх битв. Џеред ним простерлись його  рiднi  руїни.  –е  були  мертвi
переддвiр'Я Љиєва -  стертi  з  лицЯ  землi  Ѓровари,  „арницЯ,  ‘лобiдка,
‚игурiвщина,  випалений  ’руханiв  острiв.  Џонiвеченi  устої  зруйнованих
вибухами днiпровських мостiв пiдносились  над  повiддю  потворними  голими
кiстЯками. I скрiзь, куди не кинь оком, бачив Ћрлюк страшнi слiди руїни  й
нещадного палiйства. ’iльки трупами вже не тхнуло, їх вже прибрала  землЯ.
†иттЯ перемагало. ‚же зеленiли тополi, верби. Џочиналась весна.
   Џройшовши  через  Љиїв,  Џодiл,  поминувши  ‚ишгород   дорогою   вiйни,
веснЯного вечора сержант Iван Ћрлюк прийшов у своє село  й  спинивсЯ  бiлЯ
рiдної хати.
   •ати не було. Ѓула сама пiч з високим комином серед  руїн  бiлЯ  грушi.
‘початку йому здалось, що вiн помиливсЯ, що це не його хата, тобто не його
пiч. ‚iн почав роздивлЯтисЯ,  щоб  по  сумiжних  будiвлЯх  переконатисЯ  у
власнiй помилцi. Ђле пустка  була  навколо,  i  все  було  незнайоме.  ‹иш
де-не-де стовбичили такi ж самi печища,  й  тiльки  попiд  горою  тулилосЯ
кiлька хат, та й то безверхих.
   „ома вiн чи нi?
   „ома.
   Ћрлюк пiзнав це по грушi.
   •то не впiзнає своєї старої грушi, цього дерева  пiзнаннЯ  добра  свого
дитинства?
   ’ак, удома Ћрлюк.
   Ћсь його хата, бiла, з  теплою  солом'Яною  стрiхою,  порослою  зеленим
оксамитовим   мохом,   архiтектурна   праматiр   пристановища   людського.
Ќезамкнена, повсЯкчас вiдкрита длЯ всiх, без стуку в дверi, без "можна?" i
без "увiйдiть!", житло просте, Як добре слово, й законне, немовби створили
його не людськi руки, а сама природа, немовби зросло воно, Як  плiд  серед
зеленi й квiтiв.
   Ќе було в нiй челЯдi.  Ќе  було  нi  вiтальнi,  нi  спалень,  де  довго
висиплЯютьсЯ, не було мiсцЯ длЯ лiнощiв. Ќе було на  бiлих  її  стiнах  нi
фамiльних портретiв, нi шкiрою оббитих  крiсел,  нi  скринь  у  кутку,  нi
панцерiв предкiв, бо рубались предки в давнину з непокритими грудьми. Ѓули
хлiбороби батько й мати, що весь вiк творили хлiб i мед длЯ людей.
   „е вони? Људи  подiлисЯ  з  цiєї  прекрасної  хати?  „е  похованi?  џкi
прокльони шепотiли перед смертю? —ому так тЯжко й так мало  щастЯ?  I  час
так  летить,  i  iсторiЯ  так  швидко  старiєтьсЯ,  нiби  хата  щезла  вже
давним-давно? ’iльки смуток залишивсЯ на печi, щемить розлука й ще щось.
   Ћрлюк плакав. “ цю хвилину вiн любив свою хату над усе в  свiтi,  дужче
за всi палаци й храми, що є на землi. ‘кiльки вiн марив нею в  багнюцi,  в
Ямах, у водi й вогнi. ‘кiльки думав про неї, Як  боЯвсЯ  не  побачити  її,
проносЯчись по чужих руїнах. ‘кiльки розставань, невтiшних розлук, марних,
не здiйснених чекань пiшло з цiєї хати з вогнем i димом?
   Љоли вона ще була жива й кущики пшеницi проростали на її зеленiй старiй
стрiсi, i кругом було безлiч насiнин, i була вона привiтна, Як мати, однак
споконвiкiв кидали її, i хто кидав - рiдко повертавсЯ. Ќосило його вiтрами
по свiтах, або й сам вiн бiгав, Як той собака, за випадковим чужим  возом,
i тiльки  зрiдка  згадував  її,  Як  щасливе  дитинство,  Як  свою  юнiсть
занапащену й свою мову призабуту, й звичаї, i вiруваннЯ, й  красу  неба  й
землi.
   - џ не славословлю тебе, моЯ стара хата, - здавалось, примовлЯв  Ћрлюк,
пiдхоплений нестримним потоком найважчих почуттiв. - Љоли нема в живих  нi
батька вже, нi матерi, нi лагiдних сестер моїх, i нiкого, й тебе самої вже
нема, що менi пишатись,  що  втiшатись  твоєю  неiснуючою  старою  дiрЯвою
стрiхою. џ навiть не пригадаю  чи  й  справдi  була  трохи  далi  клунЯ  з
чорногузом, чи то наснилось менi. Ќiхто не дорiкне  менi,  що  Я  вихвалЯв
тебе чи ось плачу за тобою тЯжко, чи вславлЯю тебе своєю зброєю й  ранами.
џ прощаюсЯ з тобою. џ казав  ще  перед  великою  вiйною,  коли  було  менi
весело, i Я багато хотiв: щезни з моєї землi! •ай тебе не  буде!  Ћбернись
на хороми, вкрийсЯ залiзом, пiдрости, пiдведись над садами, роздайсЯ  вшир
i вгору.  •ай  гасають  по  твоїх  просторих  кiмнатах  веселi  дiти,  хай
спочивають i розкошують у достатках i щастi дозвiллЯ  твої  люди.  •ай  це
будеш не ти, аби лишень щез смуток i клопiт  з  твоїх  куткiв  i  холодних
твоїх сiней...
   Џрощай. ’ебе нема. џ страждаю. Њенi  жаль.  ‚  тобi  так  хороше  пахло
старовиною й спокоєм, холодною м'Ятою й  висхлою  гвоздикою.  I  з  доброї
твоєї печi пашiло борщем i свiжим хлiбом, печеними  й  сушеними  Яблуками,
насiннЯм, зiллЯм, корiннЯм. Ђ в сiнЯх  твоїх  пахло  маком,  гниличками  й
хомутом. Ќема тебе, й нiде менi прихилити свою  голову.  Љрiзь  твої  малi
вiконцЯ так лагiдно зазирало сонце з сонЯшниками,  й  рiзними  квiтами,  i
всiлЯким пахучим зiллЯм. Ђ на покутi над бiлою скатертиною стола й  темний
бiлобородий бог у срiбнiй ризi, i ˜евченко, i ‚орошилов, i козак Њамай,  i
Ѓудьонний, i ѓеоргiй Џобiдоносець на бiлому конi, i ще Якiсь добрi люди  й
боги дивилисЯ з стiни на пiч i на порiг, i на всЯкого доброго чоловiка, що
скидав  шапку,  станувши  на  дверЯх,  дивились  лагiдно  й  мирно,   нiби
припинивши  трудне  й  завзЯте  своє  змаганнЯ,  й  проживали  в   мирному
товариствi  й  злагодi,  розмовлЯючи,  коли  нiкого  не  було  в  хатi,  з
домовиком, що жив за комином у каглi,  i  з  принишклим,  старим-старезним
українським чортом, i снились усi гуртом бабусi вночi, поки не  хрестилась
крiзь сон бабусЯ, бурмочучи з перелЯку "Ћм'ЯцЯ й сина".
   „овго стоЯв  Ћрлюк  у  тЯжкому  зацiпенiннi.  „орогою  вiйни  неподалiк
пропливали на захiд величезнi, неначе кораблi в морi, багатотоннi машини з
народом. “ веснЯному небi рокотiли лiтаки. ‘меркало.
   ‡аглибившись у  тисЯчi  спогадiв,  у  споглЯданнЯ  картин  незчисленних
пожеж, що в них його хата була лише iскоркою в степу, Ћрлюк не помiтив, Як
неподалiк вiд нього, висадившись з проїжджої вантажної  машини,  зупинивсЯ
молодий солдат у сiрiй шинелi, великих чоботЯх i шапцi-вушанцi.
   Ћрлюковi було не до солдата. „олЯ батькiв, стертих, здавалосЯ,  з  лицЯ
землi, заступила вiд нього весь свiт. Њiж тим, солдат поволi  пiдiйшов  до
грушi й,  раптом  обiйнЯвши  її,  так  Якось  сумно  пригорнувсЯ  до  неї.
‡давалось, вiн плакав, поринувши в свою самотнiсть,  нiчого  не  помiчаючи
довкола.
   Џомiтили вони один одного не вiдразу  й,  навiть  побачивши,  не  зразу
кинулись  назустрiч,  таким  неподiбним  було  все  на  ту  давно   минулу
дiйснiсть.
   - Ќевже це ти?
   - Iване?
   - “лЯно?! “лЯ!
   ‚они й не вони! ’i ж самi й не тi! Њайже зовсiм не  схожi.  Ќi,  схожi!
Ђле чому все стало iнакшим? —ому весь свiт такий несхожий?.. „е  воно?  „е
воно?
   - —и ж це ти?
   - Iване!
   ‚iд цього обоє  вони  заплакали,  а  тут  ще  двов  поранених  пройшло,
обнЯвшись, в пом'Ятих землистихшинелЯх, - теж, певно, зiйшовши  з  машини,
прЯмували дорогою життЯ i смертi. I так  цi  забинтованi  солдати  пройшли
десь до своїх попелищ i так спiвали "‡абiлiли снiги", що не те що живi,  а
й мертвi не витримали б, такою великою  була  влада  пiснi  там,  де  вона
повсЯкчас народжуєтьсЯ.
   Ћн i заболiло тiло, козацькеє бiле, ще й голiвонька.,.
   ‘отнi розпитувань, сотнi дотикiв. ‡апитаннЯ стикались одне з  одним  на
близькiй вiдстанi, впритул, громадились,  розсипались,  збочували,  i  все
здавалось не тим, не  головнiшим.  Ђле  любов  розумна  й  прозорлива.  ’о
посмiхаючись, то придивлЯючись одне до  одного  з  глибокою  увагою,  вони
майже вiдразу вiдчули, що вони перемогли, що нiЯке нi зло, нi помилка,  нi
нещастЯ не стало мiж ними, й вiдкрилась їм радiсть життЯ.
   - ‘кiльки раз менi здавалось, що Я  виносила  з  бою  тебе.  ‘отнi  раз
здавалось менi, що це ти, що Я тебе несу, тебе, Iваночку! - казала  “лЯна,
обмацуючи  груди  й  руки  Ћрлюковi  й  не  спускаючи  з  нього  очей,  Як
зачарована. Ќа Якусь мить в її очах  спалахували  ще  в  промiннi  радостi
старi страхи, так багато знала вона про смерть i калiцтво.
   - џк же ти живий зоставсЯ?
   - Ќе знаю. Ђ ти?
   - Ќе знаю.
   - „е ти була?
   ‚она була там само, де й вiн. ‚она дiсталасЯ туди майже чудом. I  коли,
збиваючись i хвилюючись, вона вiдкрила йому лише соту  частину  перейдених
шлЯхiв, назв мiсцевостей, подiй, вiдходiв, маршiв, i перемог,  i  знайомих
iмен, Ћрлюк зрозумiв, що та легендарна сестра  “лЯна,  про  Яку  згадували
пораненi у багатьох  похiдних  госпiталЯх  на  всьому  щонайважчому  шлЯху
вiйни, Яку з захопленнЯм  i  вдЯчнiстю  описували  не  раз  Ћрлюковi,  Яка
частенько була порЯд нього в сусiднiх частинах, що це й була вона.
   Ћселились  Ћрлюк  i  “лЯна  в  Ћрлюкової  тiтки  Ђнтонiни.  ‚iд  неї  й
довiдались про загибель своїх батькiв, i матерiв, i багатьох сусiдiв.
   Iншим часом, за iнших обставин, довго,  певно,  оплакували  б  вони  цю
страшну втрату свого роду, але вiйна - теж життЯ.  ЏосiЯвши  довкола  таку
безлiч смертей, життЯ владно продиктувало їм свої  закони.  Iван  i  “лЯна
вирiшили стати подружжЯм.
   Ќа превелику радiсть Ћрлюковi, в селi стоЯв ще штаб його пiдроздiлу,  а
в сусiдньому - штаб армiї. ‚они з'Явились до  генерала  ѓлазунова  вже  Як
мiсцевi жителi просити, щоб вiн їх звiнчав.
   - ™о?! –ього ще тiльки й бракувало командуючому!  -  обуривсЯ  вартовий
офiцер, коли Ћрлюк виклав йому своє проханнЯ. -  ’ам  опрацьовуєтьсЯ  план
наступу, а йому тут загс влаштовуй! •то його пустив сюди? Џрiзвище?
   Ћрлюк вiдрапортував.
   - Ђ-а!.. Ћрлюк? - раптом з'ЯвивсЯ  на  дверЯх  командуючий  i  привiтно
посмiхнувсЯ сержантовi. - Ќу Як, живий-здоровий?
   - Ќа батькiвщинi, товаришу командуючий. - Ћрлюк доповiв генераловi  про
свою наречену, про смерть рiдних i про мету, з Якою прийшли.
   - џ прошу вас, товаришу генерал, зробити нам таку честь,  та  так,  щоб
усе життЯ згадувати нам цей день, Як свЯто.
   - ђозумiю, розумiю, ось тiльки не знаю, Як це робитьсЯ. Ќе  доводилось,
- сказав генерал. - Ђ що ви, примiром, хотiли б?
   - џ не знаю, товаришу генерал, але що-небудь не таке, Як було до вiйни.
   - Њи хочемо, щоб гарно й трохи врочисто, - додала “лЯна.
   - –iлком вiрно, щоб трохи врочисто, вiдповiдно до  умов  мiсцевостi,  -
сказав Ћрлюк.
   - „обре,  постараюсь.  ’iльки  дайте  менi  подумати  трохи,  -  сказав
серйозно генерал ѓлазунов i, глЯнувши суворо мимо генералiв i полковникiв,
що стоЯли близько нього, наказав ад'ютантовi  приготувати  цивiльну  чорну
пару. Ђ коли ад'ютант ледве-ледве, самими тiльки очима посмiхнувсЯ, -  вiн
тут-таки суворо вичитав йому й мало не вперше за всю вiйну розсердивсЯ.
   “лЯна стоЯла сама в скромнiй хатинi тiтки Ђнтонiни  й  скидала  з  себе
звичайний свiй солдатський одЯг  -  скинула  шапку-вушанку,  сiру  шинель,
гiм-настьорку, спiдницю, поскидала важкi грубi чоботи, до Яких насилу була
звикла. Џотiм, помившись  холодною  водою,  вона  почала  вбиратись  перед
дзеркалом в давно забуте, здавалось, дiвоче вбраннЯ.
   ’ут  невеличке  дзеркальце  вiдразу  почало   показувати   “лЯнi   такi
зворушливi  змiни  й  перетвореннЯ,  що  вона  аж  розхвилювалась,   ледве
стримуючи сльози.
   "—и й справдi це Я? Ќевже Я? џк хороше! џк же це добре, що Я така!  џке
щастЯ, що не гнию в Ямi, не нидiю в рабствi. ™о Я жива й отака от! Ћй!"  -
дивувалась “лЯна, торкаючи легенько свої брови, обличчЯ, груди.
   ‚она побачила, що в неї гарна нiжна шиЯ й плечi, що в її великих темних
очах спалахують iскорки не-розтраченої нiжностi й юного натхненнЯ, що  всЯ
вона легка й струнка.
   ‚она дивуваласЯ своїй вродi.
   Џеред дзеркалом у напiвзруйнованiй  недогорiлiй  хатi  з  важкої  сiрої
солдатської шинелi воїна ‚еликої ‚iтчизнЯної вiйни виникла,  Як  таїнство,
дiвчина-наречена.
   Њатерине шлюбне вбраннЯ  -  бiла  сорочка,  вишита  великими  червоними
квiтами, вишнева шовкова спiдницЯ,  теж  у  квiтку,  i  веселе  намисто  з
коралiв, i розмаїтi стрiчки, - все  так  хороше  пахло  домом  i  давниною
безтурботного дитинства, що “лЯна, зачарована, забула на хвилинку про  все
на свiтi. Џотiм, вже зовсiм  вдЯгнена,  вона  глЯнула  зненацька  на  свою
сiреньку шинельку й заплакала. Љинулась  “лЯна  до  шинелi,  пригорнулась,
притисла до серцЯ.
   ђипнули дверi, увiйшла Ђнтонiна.
   - Њiсто Якесь забрали, та не дочула.
   - џке?
   - ‚ базарi була.
   - џке мiсто? •то казав?
   - ’а розсаду ж попродала.
   - Њiсто Яке? ™о забрали?
   - Ђтож. ’а купила оце чорнобривцiв та маку.
   - Љоломию? —ернiвцi?
   - ’а барвiнку трохи, та мальви.
   _- _’а чи ви глухi, тiтонько? Ћглухли?
   - Ђвжеж. •ай, думаю, цвiте  собi.  ’ак  ото  люблю,  коли  в  горiдчику
квiтки. Џам'Ятаю, казала моЯ мати:
   "–ей свiт, Як макiв цвiт. ‡ранку цвiте, до вечора опаде!" Ћтак i все...
Ђнтонiна порозкладала на  вiкнi  насiннЯ  й  почала  поратись  бiлЯ  печi,
великої, затишної, не перестаючи оповiдати “лЯнi:
   - Ћто Як стала Ќiмеччина, то вони що? ‚  партизани,  та  давай  вже  їх
стрiлЯти, отi твої Ћрлюченки. Ђ вони тодi зайшли та пiвсела й спалили.  ’а
дiвчат до себе погнали, а нас  по  самий  Яр  захопили  та  чисто  всiх  i
пострiлЯли в Яру.
   - Ћт звiрi!
   - …ге ж. Ђ Я ж їх човном возила битись.
   - ”ашистiв?
   - ’а нi. Џартизанiв отих! ‚езу Якось  їх,  а  вони,  iдоли,  Як  почали
стрiлЯти, тi вже фашисти, щоб їм добра не було. ’о Я  тодi  кричу  вже  до
партизанiв:
   "Ќе хитайте човна, потонете. ‘трiлЯйте тихцем. ™о вже буде, те й буде!"
’ак i не судилосЯ їм цього разу дiстатисЯ берега.  Џрострочили  кулеметами
всiх до одного. ‘ама ото Я й зосталасЯ в живих. ’а зразу  й  не  бачу,  що
вони мертвi, i кажу це їм, нещасним: "’ихо, синочки, не хитайте  човна..."
- Ђнтонiна схлипнула й пiдiйшла до “лЯни.
   ’ак i постали партизани перед очима в  “лЯни,  Як  розповiла  Ђнтонiна.
Ћднi лежали, звернувши до неба блiдi свої обличчЯ, й  зорi  погасли  в  їх
мертвих очах. Iншi похилили голови за борт i бачили зiрки далеко внизу пiд
собою, i здавалосЯ їм в останню смертну мить, що пливуть вони в  надзорЯну
сЯючу далину.
   - Ћй не  хитайте  човника,  синочки,  не  хитайте!..  Ђнтонiна  гребла,
вибиваючись з сили, а води в човнi прибувало. Џотонули партизани на  очах,
Як лежали, а її схопили  полiцаї-хижаки  й  поставили  перед  есесiвськими
офiцерами на допит, мокру, биту.
   - Ќе питайте мене. Ќiчого не казатиму, такi ви  менi  гидкi  й  бридкi.
“бивайте. ‚се одно дiтей моїх повбивали, щоб вас било од дорогу,  щоб  вас
сира землЯ не прийнЯла...
   ’одi гестапiвець ударив її у вухо. ‚она впала, її вкинули в Яму,  повну
трупiв. Џотiм в неї вистрiлили й  Яму  закидали  землею.  Ђ  вночi  почала
ворушитись землЯ, - Ђнтонiна вилiзла з могили, Як праведна душа на  старiй
картинi страшного суду.  I  вилiзли  ще  пораненi  „емид  ‘орока  й  ђоман
Љлунний, Якi опритомнiли вже в  могилi.  -  Ћтак-то,  голубонько,  щоб  ти
знала, - сказала Ђнтонiна “лЯнi по довгiй паузi. - ‚iдтодi  й  оглухла  Я.
’аж дурнi дурнЯми, що там не кажи, нiчогiсiнько по-нашому не тЯмлЯть,  ну,
Як та деревина чи скотина, одне знають  горiлку  дудлЯть  та  по-своєму  -
гала, гала. Ђ гнали ж у Ќiмеччину корiв, свиней, коней, всЯкого  добра.  Ђ
людей вибрали - тисЯчi тисЯч. „iвчат, хлопчакiв, таж так було жалiсно!  Ћй
господи!.. Ќу ж i забалакались. Џiду город копати. „авай шинелю винесу.  -
Ђнтонiна взЯлась за рукав шинелi.
   - Ќе дам!
   - ’а навiщо вона тобi? ’и глЯнь-но на себе, - бо-женьку мiй, молода  та
гарна, Як квiточка, їй-бо, правда. „авай.
   - –Я шинель найдорожча менi над  усе  в  свiтi,  -  сказала  “лЯна,  не
випускаючи з рук шинелi. - џ її, тiтонько, в скриню замкну, щоб дiти мої й
онуки дивились...
   - ’а негарне ж воно, що вони там побачать? •iба що дiрки.
   _- _Ћ, багато побачать!
   - Ђ, вигадуй! ‘тара  шинелЯ,  побита  кулЯми,  теж  менi  хвастощi,  та
брудна, - хто там на неї дивитиметьсЯ? ’орочиш таке, а ще вчителька!
   - ’ому й кажу.
   - Ђ!.. ‡абувати треба, щоб не труїло душi. ѓеройство! Ќе  геройство,  а
напасть, горе наше. ‚икинь з голови та думай про гарне та хороше. Ћнде вже
їдуть!.. Ђ, рЯтуйте мою душу...
   ‘правдi, кiлька машин  пiд'їхало  до  хати.  Ќа  порозi  став  Ћрлюк  з
бойовими товаришами. Џобачивши “лЯну у весiльному вбраннi, Ћрлюк  спинивсЯ
в захватi й навiть ступив крок назад.
   - “лЯно?! ’оваришi, ви  глЯньте!_  _Ќi_,_  ви  подивiть-сЯ-но.  Љартина
вiдродженнЯ!
   - Џоїхали!
   - ‚же? „айте ж поблагословити сирiт, -  захвилювалась  Ђнтонiна.  -  Ќi
батька в них, нi матiнки. ‘амi-однi, Як билиноньки...
   -  Ќi,  не  самi,  тiтонько,  -  заговорили  бiйцi-танкiсти.  -  ’акого
товариства хоч кому побажати!
   ’ут танкiсти й дiвчата  оточили  молодих.  џкi  саме  слова  казала  їм
Ђнтонiна, толком не чути було. ‚она  схлипнула  раптом  i  заплакала.  Ђле
перед тим, Як благословити молодих, вона одiбрала-таки в нареченої  шинель
iз словами:
   - „авай, кажу тобi, не сором мене!
   Њашини стали бiлЯ  пiд'їзду  сiльськогосподарського  iнституту,  єдиної
великої будiвлi, Якої фашисти, геть пограбувавши, не  встигли  висадити  в
повiтрЯ.
   ‚ навстiж вiдчинених дверЯх молодих зустрiв генерал-лейтенант  ѓригорiй
ѓригорович ѓлазунов. ‚iн був  у  цивiльному,  що  робило  його  схожим  на
вченого. ’iльки колодка бойових орденiв, що блищали на грудЯх, i особливий
владний поглЯд видавали полководцЯ.
   Ќащо вiн так зробив, нiхто нiколи  не  питав.  Ђле  всi,  хто  був  при
несподiванiй поЯвi генерала в цивiльному, - вiйськовi, невiйськовi, молодi
й старi, - всi зразу збагнули  особливу  значущiсть  хвилини  й  ставленнЯ
генерала до вiйни й миру,  до  життЯ,  й  усiх  перейнЯло  особливе  тепле
почуттЯ до нього - вдЯчностi й любовi.
   ‚зЯвши Iвана й “лЯну за руки, генерал ѓлазунов  повiв  їх  до  залу.  ‚
пограбованому залi не було нi картин, нi статуй, нi коштовних  старовинних
люстр. Ђле та жива картина, що несподiвано вiдкрилась молодим, вразила  їх
своєю величчю.
   ’риста товаришiв стоЯли  тут  у  залi  плiч-о-плiч,  триста  танкiстiв,
артилеристiв,  десантникiв,  офiцерiв  i  полiтпрацiвникiв,  а  бiльше   -
простого сержантського й рЯдового люду зустрiли Iвана й “лЯну.
   ‚ свiтлi електричних похiдних ламп i свiчок груди  їх  сЯЯли  орденами.
Ћкремо стоЯли дiвчата-воїни й звичайнi дiвчата й пiдлiтки,  з  квiтами,  в
звичайному одЯзi. Ђ одна група, чоловiк з тридцЯть, була, Як один, у бiлих
пов'Язках. –е пораненi з госпiталю прийшли привiтати перемогу життЯ.

   Џусть Ярость благороднаЯ
   ‚скипает, как волна.
   €дет война народнаЯ,
   ‘вЯщеннаЯ война!

   ‚сi спiвали, весь зал. ЊогутнЯ пiснЯ  ‚iтчизнЯної  вiйни  гримнула,  Як
тiльки  з'Явились  молодi,  з  такою  силою,  що  Iван  i  “лЯна  на  мить
зупинились.
   Ќе спiвала тiльки невелика група лiтнiх жiнок. –е були матерi  забраних
у фашистську неволю дочок i розкиданих долею по всiх фронтах синiв, що вiд
них нi вiстоньки, нi чутки ось уже третє лiтечко.  ’ривожнi  сни  висушили
душi матерiв, i битви вiри й розпачу день у день, нiч у нiч не загасали  в
їх скорботних очах.
   ‚они дивились на торжество, жально  всмiхаючись,  i  тихо  плакали  вiд
спiврадостi й примисленнЯ до щастЯ молодих i себе, й любих дiтей своїх,  i
вiд споглЯданнЯ краси i врочистостi, Яку так полюблЯє народ  в  неповторнi
години.
   Ћрлюк  i  “лЯна  зупинились  перед  невеликим  столом.  Ќа  столi,   на
гаптованому золотом червоному прапорi, лежав великий вiнок з колоссЯ, а  в
вiнку - книга, ЉонституцiЯ ‘ђ‘ђ. •ор замовк.
   -  Џрошу  повторювати  за  мною,  -  тихо  сказав  генерал  молодим  i,
повернувшись до столу, на Якусь мить застиг.
   - Џеред лицем закону, -  пролунав  у  тишi  генералiв  голос,  -  ‘оюзу
ђадЯнських ‘оцiалiстичних ђеспублiк  ми,  Iван  „емидович  Ћрлюк  i  “лЯна
‚асилiвна ђЯсна, виЯвлЯємо свою волю на спiльне життЯ.
   - ‚олю на спiльне життЯ... - повторили молодi.
   - џк подружжЯ...
   - ЏодружжЯ, - сказали Iван i “лЯна. - ‡асновники родини й  продовжувачi
роду свого, - казав генерал ѓлазунов, - на виконаннЯ закону життЯ...
   - ‡акону життЯ, - повторили молодi,  вiдчуваючи  велич  своєї  ролi  на
землi.
   -  ...в  iм'Я  блага  нашої  держави,  безсмертЯ  народу  й  особистого
добробуту.
   - ...безсмертЯ народу й особистого добробуту, - сказали Iван та  “лЯна,
думкою звертаючись до всього свiту й своєї совiстi.
   Їм подали книгу, й вони розписалисЯ. Џотiм,  коли  розписалисЯ  свiдки,
генерал ѓлазунов оглЯнув усiх присутнiх i сказав урочисто й проникливе:
   - Iм'Ям закону  ‘оюзу  ђадЯнських  ‘оцiалiстичних  ђеспублiк  стверджую
взаємний виЯв волi громадЯн Iвана  „емидовича  Ћрлюка  й  “лЯни  ‚асилiвни
ђЯсної на спiльне подружнє життЯ чоловiка й жiнки, батька й  матерi  дiтей
своїх, засновникiв родини й  продовжувачiв  роду  в  iм'Я  блага  держави,
особистого добробуту й безсмертЯ народу.
   Џотiм вiн сказав подати їм бокали вина й  звелiв  поцiлуватись.  Њолодi
поцiлувалисЯ й випили вино.
   - џ не знав ваших батькiв, Iване й “лЯно.
   - ‚они були мученики! ‚они були герої! - озвалисЯ  свiдки  життЯ  їх  -
колгоспники.
   - ‚они були радЯнськi люди, - сказав генерал, - i Я,  що  народивсЯ  на
‚олзi, схилЯюсь перед їх красою, бо тiльки  красивi  люди  могли  виховати
таких дiтей на „нiпрi.
   Џотiм, обернувшись до молодих, вiн сказав:
   - “ великий  час  подали  ви  руки  одне  одному,  Iване  й  “лЯно.  Њи
перемагаємо наймогутнiшу темну силу - фашизм. ‚есь свiт з подивом дивитьсЯ
на нас.  •то  ми?  „е  воно  в  нас,  оте  найголовнiше,  нездоланне?  —им
перемогли? •оробрiстю? ™едротою? ѓенiєм? ’рудом?
   ‡наю, довго будуть народи обмацувати  нашу  зброю,  лiчити  нашi  рани,
сЯЯти вдЯчнiстю чи заклЯкати з ненавистi. ЏишатимутьсЯ  нами,  боЯтимутьсЯ
нас, лЯкатимуть нами один одного, збиватимуть  капiтал  на  недосконалостi
нашiй i применшуватимуть нашу перемогу й кров.
   ’ворiть дiтей, молодi. Ѓули ви щедрi на бойовий труд, будьте щедрi й на
любов, на крики народжень.
   ’ворiть дiтей, народжуйте смiливо й багато. Џовнiть нашу землю.
   Ђле пам'Ятай, “лЯно, що й вовчицЯ народжує  дiтей  своїх,  i  зростають
вони вовками на землi.  ‚елике  покликаннЯ  матерi  народити  людину,  але
найвеличнiше - народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а  брата.
•то, Як не ми, спiзнали це, справджуючи свiй iсторичний похiд i бачачи  на
кожному кроцi, Як жорстоко скривдила вiйна радЯнську матiр. ‘кiльки  синiв
i дочок занапастили вороги, скiльки нездiйсненних зачать висушило  матiрне
серце!
   ‘хлипували нишком матерi,  згадавши  загиблих  своїх  дочок,  а  молодi
дiвчата-воїни широко розплющили очi. Ќабiгли сльози на “лЯнинi очi.
   ѓенерал помiтив це й звернувсЯ до дiвчат-воїнiв, що стоЯли праворуч:
   - Ќе в солдатських чоботЯх i не в сiрих шинелЯх з'ЯвлЯлись ви, дiвчата,
у мрiЯх наших юнакiв.
   - Џравда, - почулисЯ глухi голоси солдатiв та офiцерiв.
   - ™онайкращi вбраннЯ й запашнi квiти  ввижалисЯ  юним  очам,  але  долЯ
судила Iнакше. ‚она надЯгнула на вашi дiвочi плечi шорсткий  одЯг  воїнiв.
Ќе музику дарувала вам, а гуркiт гармат, i не квiти, а  полум'Я  пожеж,  i
трупний  сморiд  замiсть  пахощiв  цвiту!  -  сказав  генерал  з  глибоким
почуттЯм, згадавши, мабуть, щось дороге в своєму  життi,  -  чи  то  чесну
молодiсть свою, чи героїчну  смерть  свого  сина  лейтенанта  ‚iталiЯ,  що
згорiв у танку пiд ‘талiнградом, - бо таким ще нiхто  не  бачив  генерала.
‡давалось, всi затамували подих i  на  Якусь  мить  нiби  вiдiрвались  вiд
землi.
   - ‹юбiмо ж нашу росiйську шинель, - посмiхнувсЯ генерал, - найчеснiшу з
усiх одЯгiв свiту. I нiколи не забуваймо,  Як  проносили  ми  пiд  нею  по
шлЯхах свiтової вiйни свої братнi серцЯ до перемоги,  до  миру,  до  щастЯ
народiв.
   Ќа цьому й скiнчилосЯ вiнчаннЯ.
   Љоли молодi йшли до машин, пролунав громовий салют з дев'Яти танкiв, що
спричинивсЯ до веселого перелЯку й радого смiху.  ’iтка  Ђнтонiна  посiЯла
молодих зерном i, хрестЯчись, шепотiла принагiднi стародавнi добрi  слова.
‘тарi народнi звичаї перекликались iз звучаннЯм  бурхливого  часу  й  самi
оновлювались, набуваючи вже iншого, новiтнього  змiсту  й  надаючи  новому
м'Якiсть i водночас мiць пiдвалинам часу.
   ‚есiльний похiд рушив додому. —емнi дiвчатка почали спiвати старовинних
весiльних пiсень.
   ‚одiї озирались на своїх пасажирiв i радо посмiхались.  Ђ  почувши,  що
пiснЯ стосувалась саме їх, вони почали пiддавати такого газу, що  нiхто  й
незчувсЯ, Як вiлiси вскочили вже в село.
   Ђж ось i рiдне попелище. ’ут же, на ходу,  складають  нове  продовженнЯ
старої весiльної пiснi:
   Џовернулись додому,
   Џовернулись додому,
   ЏiслЯ довгого грому,
   џк фашистiв побили,
   ‚есь ‘вiт звесiлiли
   ‘трiлЯли з гармати,
   - Ќiде й ночувати!
   –i слова дiвчата спiвали вже бiлЯ хати, сiдаючи за стiл.  ‘толи  стоЯли
врЯд бiлЯ розбитої хати просто в саду, одним своїм кiнцем врiзавшись аж  у
город i мало не сЯгаючи днiпрової кручi.I тут на древнiй,  пiдмитiй  водою
горi, пiшли  спогади,  розповiдi.  ‡а  всесильним  законом  життЯ  й  моцi
народного духу  говорилосЯ  й  спiвалосЯ  про  веселе  й  радiсне,  i  про
найдужче, що так щедро виЯвлЯлось в радЯнськiй людинi в цi полум'Янi лiта.
   Џриїхав партизанський генерал ђЯбошапка, запитав, хто тут буде Ђнтонiна
’роЯн. Љоли генераловi показали на тiтку Ђнтонiну, вiн пiдiйшов до  неї  й
пiд грiм оплескiв поцiлував їй руку.
   - Ћй пусти! Ќе лЯкай... чого тобi? - сказала Ђнтонiна.
   ’одi генерал виголосив довгу промову, з  Якої  всi  присутнi  гостi  не
тiльки зрозумiли, хто така була Ђнтонiна, але й  вiдчули  до  неї  глибоку
повагу. I Як же не зродитись повазi, коли вона, лiтнЯ вже, немiчна  жiнка,
десЯтки разiв переправлЯла через „нiпро рiдних  партизанiв,  рЯтувала  вiд
переслiдувань вiйськовополонених, що опинились в оточеннi, Яку катували  в
гестапо, внаслiдок чого  вiн,  генерал  ђЯбошапка,  й  приїхав  сюди,  щоб
особисто вручити їм медаль за бойовi заслуги.
   - Њедаль? Ќе хочу, - запротестувала Ђнтонiна. - •то на мене подивитьсЯ,
- скажуть: "‘тара баба з медаллю!" - та ще на смiх вiзьмуть.
   - Ѓути цього  не  може!  -  сказав  генерал  i  вже  хотiв  був  грiзно
насупитись.
   - Ћт побачите! Ќе знаєте ви наших людей. ’ут  же  всi  такi  заздрi  та
Язикатiї ’и менi, голубе, коли вже твоЯ  ласка,  що  Я  тебе  попрошу.  Ќе
сердитимешсЯ?
   - Љажiть! - сказав генерал ђЯбошапка.
   - Љупи менi золотi сережки, - сказала Ђнтонiна, показуючи пальцем вухо.
- Ћт бачите, вже й смiютьсЯ! - докiрливо похитала вона  головою,  бачивши,
що дехто справдi засмiЯвсЯ. - Ѓули в мене сережки, золотi, материнськi, то
хiба ж не видерли з вух клЯтi гiтлери! ’а ще  й  побили.  Ђ  Я  тепер  без
сережок геть оглухла, нiчого не чую, гуде в головi, та й годi!
   ѓенерал почухав потилицю й замисливсЯ. ‚iн був проста  людина  й  такої
доброти, що навiть  грiзнi  золотi  погони  мало  що  йому  помагали.  ‚iн
скидавсЯ   на   перевдЯгнутого   колгоспника    середнього    вiку.    хоч
висококалорiйний харч i споживаннЯ  деЯких  напоїв  трохи  зiпсували  йому
колгоспну  талiю.  -  џк  ви?  -  вапитав  вiн  Якось  невпевнено  старого
колгоспника Њаксима ’роЯна, чоловiка Ђнтонiни.
   - Џодумати треба, - розсудливо вiдказав Њаксим.  -  ‚загалi,  звичайно,
вона завжди в мене була бiдова жiнка, ну, та в мiркуваннЯх, так би мовити,
медалi, волЯ ваша, звичайно, а Я б не давав. —ому? Ђ тому що, по-перше,  в
синiв же будуть ордени, коли повернутьсЯ, а хтось та  мусить  повернутись,
та чотири внуки в армiї, а там же не внуки, а прЯмо, Я не знаю,  коли  вже
досi не загинули, то там вже всi груди в медалЯх, вогонь, а не хлопцi! ’ак
що треба зважати, сказати б вам, на вiк, щоб не було мороки: медаль  -  це
дiло молоде. Ћдне слово, щоб не сприкрити юнацтво, давайте вже сережки  та
тим i обiйдетьсЯ.
   - Ќi!категорично заперечив генерал ђЯбошапка. - Ќе згоден.  ‘ережки  це
iнша мова. –е не полiтична справа.
   - Џравильної - озвались хором бойовi гостi.
   - ‘ережки, матiнко, ми тобi розшукаємо  в  Ѓерлiнi,  -  сказав  сибiрЯк
артилерист „убровiн. - “же Як-небудь та добудемо. Џовiрте  моєму  руському
слову!
   ѓрiм оплескiв покрив слова лейтенанта „убровiна.
   - Ђ поки що,  матушка,  одержуй  по  заслугах  без  опору  i  не  сердь
генерала.
   ˜д новий  вибух  оплескiв  генерал  ђЯбошапка  вручив  героїнi  медаль.
Ђнтонiна заплакала, але не витримала, щоб тут же не сказати, зиркнувши  на
чоловiка:
   - —ого очi витрiщив? ‡авидьки беруть?
   - Ќу, буде вже тепер,  -  подумав  уголос  Њаксим  ’роЯн  i,  докiрливо
подивившись на генерала, невдоволено махнув рукою.
   ‚сi засмiЯлись.
   - „арма ображаєтесь i смiєтесь дарма, - сказав повчально лiтнiй  вже  й
напiдпитку колгоспник Ѓогдан ˜амрило, що з нагоди торжества  вдЯгнув  свої
старi георгiївськi хрести.
   - Ќа все треба мати своє спостереженнЯ. Ѓаба  з  медаллю  -  вiйна  при
благополучному завершеннi. Џримiчайте спостереженнЯ.
   - –iкавий прогноз! - зауважив один танкiст.
   - Ђ, не вiрите в прикмети. Ђ чому ж, де-то ще ви були, а фашистiв  геть
нужа понападала? ™об ви знали, теж провiщеннЯ - печаль. …-е!.. џ примiчаю,
та оповiстку даю народу, кажу, - ѓiтлеру могила. ’а хiба не смiЯлись  тодi
з мене, а десь за тиждень листiвки почали скидати вашi вже, чи, сказати б,
нашi.
   - ’оваришi, чи не забрати нам мого хазЯїна в штаб  розвiдки  й  воєнних
передбачень, - сказав капiтан Ќетудихата й сам засмiЯвсЯ, трохи  голоснiше
й трохи ранiше, мабуть, нiж годилось.
   - ‘мiйтесь, а прикмета велике дiло, - сказа⠘амрило, нiби й  не  чувши
його жарту. -_ _Ћт_,_ скажiмо, помiчаю Я,  -  заходить  до  мене  до  хати
капiтан. ˜апки не  скидає,  не  здоровкаєтьсЯ,  недокурок  додолу,  -  три
прикмети зразу. Ђ що воно? •то скаже? Ќе  знаєте,  то  Я  скажу:  командир
полку  поганий,  -  ˜амрило  подививсь  на  капiтана  Ќетудихату  з  таким
виглЯдом, нiби те, що вiн казав, нiЯкою мiрою капiтана не стосувалось.
   - Ќеправда! Ќаш  командир  полку  ѓерой  ђадЯнського  ‘оюзу!  -  сказав
капiтан Ќетудихата й дуже почервонiв.
   - ’ак Я ж не про вашого кажу, - сказа⠘амрило, - а коли й про  вашого,
то вiн же ѓерой ђадЯнського ‘оюзу, щоб ви знали, на ворога. Ђ на друга, на
своїх, так  би  мовити,  людей  потрiбне  не  тiльки  геройство,  а  ще  й
привiтнiсть його капiтанiв, приємнiсть  й  iншi  прикмети.  Ќу,  та  хвала
боговi й за те, що є. Ѓудьмо здоровi!  -  ’ут  двiчi  хрестоносець  старий
драгун Ѓогдан ˜амрило пiднЯв чарку й так Якось несподiвано, наче  на  очах
одмiнивсЯ, сказав зворушливо з батькiвською глибокою  стриманою  нiжнiстю,
немовби здоровлЯчи рiдних своїх дiтей: - ™об же здiйснилось ваше бажаннЯ!
   - ‘пасибi! - сказали всi.
   - ‚ип'ємо за вашi найкращi прикмети, - за доблесть вашу, й за  труд,  i
за нездоланнiсть нашої радЯнської землi.
   - ‘пасибi!
   - •ай благословить вашу путь всЯ Європа, i хай  полюбить  вас  людство!
™об вашi гармати були страшнi, а голоси вашi завжди людЯнi.
   Љоли всi випили, зразу пiдвiвсЯ Ћрлюк.
   -  „Якуємо  за  хорошi  нашi  прикмети,  -  i  вип'ємо,  товаришi,   за
найблагороднiшу прикмету дЯдька Ѓогдана ˜амрила! џка ж це прикмета?  Ђ  та
прикмета, що за нашу Ѓатькiвщину четверо синiв рЯдових комунiстiв полЯгло,
кажуть, ще в перших боЯх - Џетро, ‘емен, ‚олодимир i Џавло  ˜амриловi.  ‡а
цю головну  прикмету  не  соромно  знЯти  шапки  в  дЯдькових  сiнЯх  всiм
капiтанам, всiм генералам!
   ‚сi встали й потЯглисЯ з чарками до старого осиротiлого батька.
   - ‘пасибi, - сказав вiн, посмiхнувшись раптом, i поклав на серце  руку.
ѓолос його тремтiв. - ‘ьогоднi не поминаннЯ в нас, а весiллЯ.  ’ож  будемо
про життЯ й  про  радiсть  думати,  -  звiдки  вона  приходить  людинi?  Ђ
приходить! Ќеодмiнної -Є ще в мене одна собi прикмета, - мусить  же  хтось
та вернутись...
   -  ’оваришу  генерал  армiї,  дозвольте  привiтати  батька,  -  дзвiнко
вигукнув раптом молодий  офiцер,  з'Явившись,  Як  у  казцi,  з  фронтової
дороги.
   ˜амрило глЯнув - ‚олодимир!
   - ‡драстуйте, тату!
   ЋбнЯв старий ˜амрило свого ‚олодимира, обнЯв ‚олодимир батька, один  за
всiх братiв, мiцно-мiцно. Џотiм вiдхиливсЯ вiд нього, немовби хотiв  знову
побачити перед собою й, не  соромлЯчись  слiз,  що  зволожили  очi,  знову
обiйнЯв його, радiсно зiтхнувши:
   - Ђх, батьку! Ѓоже ж ти мiй!
   Џотiм вiн узЯв його ширококосту  руку  й  довго  трЯс  молодими  своїми
руками, дивлЯчись в очi без слiв... Џотiм вiн звучно поцiлував батькiвську
руку, Як маленький, хоч i було в нього шiсть бойових орденiв. ’ак  прийшла
радiсть.
   ‡величений жертвами й любов'ю стоЯв перед сином батько.  ‚  лiвiй  його
руцi  тремтiла  невипита  чарка,  й  прозорi  краплини  падали  на  землю,
виблискуючи на сонцi. I тому, що за  ним  тої  митi  незримо  стоЯли  iншi
батьки, багато хто, бачивши цю просту сцену, замисливсЯ на Якусь  хвилину.
—и прийде ж щаслива зустрiч i чи далеко попереду  вона?  —и  принесе  воїн
радiсть додому? —и тiльки сама слава осЯє  рiд  його  холодним  небуденним
свiтлом, а сам вiн спопелiє в сталевому своєму палаючому  танку  де-небудь
пiд Ѓреславом, Ѓудапештом - скiльки мiст, скiльки битв попереду! Ђнтонiна,
мабуть вiдчувши все це, руками сплеснула.
   - ’а годi вже тобi... —ого б Я тут плакав! - сказав її  чоловiк  Њаксим
’роЯн, з неприхованим  незадоволеннЯм  ‘тавлЯчись  до  такої  слабостi.  -
Њедаль i сльози - все в одну купу!
   -  ’ак  жалiсно,  каїне  ти  нечуственний!  -  сказала   Ђнтонiна,   що
любила-таки поплакати i при прощаннi, й при стрiчаннi. - Ђ хто ж нас тепер
жалiтиме?
   - Ђ чого нас жалiти? - сказав Њаксим. - ’епер не жалiти, а боЯтись  нас
будуть.
   Ќа  другому  кiнцi  столу,  куди,  залишивши  молодих,  пiдсiв  генерал
ѓлазунов, розмови точились про iншi речi,  але  куди,  власне,  йшла  мова
звивистою стежкою, вiн довгенько не мiг добвати.
   ђозмовлЯли  дуже  тихо  й  стримано  троє  колгоспникiв,  що  були  вже
напiдпитку i, Як завжди буває  в  таких  випадках,  заважали  один  одному
говорити.
   - „озвольте, дозвольте! Ќу, що ти менi кажеш?
   - Ђ що Я кажу? - сказав колгоспний бригадио ђоман Љлунний. -  ‘казав  Я
хiба що?
   - ’а нiби - нi.
   - „урнЯ знайшов. ’реба ж думати, що до чого, коли й Як. Ђ не так  от  -
сказав та сказав!
   - ’а про це ж i мова мовитьсЯ!
   - Ђ певно. ’реба ж таки метикувати. ЂЯкже!
   - Iменно.
   "•итра дЯдькiвнЯ", - подумав ѓлазунов i присунувсЯ ближче до дЯдькiв.
   - џ що кажу? - звернувсЯ Љлунний  до  генерала.  -  џ  кажу,  що  розор
справдi-таки величезний, нечистий би його взЯв, того ѓiтлера, але не  знаю
вже, Як воно там вийшло по сукупностi рiзних причин i обставин,  тiльки  з
одного боку це, з другого ж навпаки, Я кажу,  будь  ти  неладне,  що  може
бути... ‚ласне, Я не кажу, що може iменно бути, Я цього не кажу, та тiльки
Я так собi мiркую, та навiть, коли вже чисту правду казати, то  й  нема  в
мене такої думки, а буцiм от питаю, що, може, й отак можна думати, чи  нi,
товаришу генерал? ‚ам уже воно виднiше, чи Як ви... •омо!
   - ’а ми, що ми. Њи, Як усi, - сказав  •ома  i  запитливо  подививсЯ  на
генерала. -_ _–е дуже делiкатна справа!
   - Ђ ти, ‘ильвестре?
   - ’а й Я так само.
   - I Я кажу, що так, - сказав Љлунний. - •iба Я що кажу?
   - Ђ певно! ’и що казав?
   - Ђ що Я казав?
   - ’и_ _сказав...
   - ’а нiчого такого Я  не  казав.  -  Љлунний  повернувсЯ  до  генерала.
-’оваришу генерал, що Я сказав? џ сказав, - Як люди, так i Я!  ’а  що  там
говорити! џ своє дiло знаю.
   - …, ђомане!.. - сказав •ома, маючи, певно, на думцi впiймати  його  на
Якомусь словi.
   - Ђ ти не екай менi перед генералом! ‘ьогоднi з ними  гулЯю,  а  завтра
вони мене в атаку посилатимуть, так ти їм про мене будеш тут  екати!  ’обi
скiльки? Џ'ЯтдесЯт п'Ятий?
   - Џ'ЯтдесЯт шiсть.
   - Ќу, ось бачиш. Ђ Я призваний. - Љлунний  видобув  з  кишенi  призивну
посвiдку. - Ћсь! ’и про мене екаєш, а Я завтра подвиг зроблю! Ћт вiзьму  й
зроблю!
   - ђоби, - сказав •ома, - тiльки ж не треба так неполiтично  розмовлЯти.
ђоман образивсЯ.
   - Ќу, ви подумайте... ’оваришу генерал, що ви скажете?
   - Ќе розумiю, про що мова, -  сказав  генерал,  остаточно  зацiкавлений
цiєю дипломатичною розмовою.
   - Ђ мова про те, - ђоман рiшуче махнув рукою, - що Я хочу запитати вас,
Як рiдного, вибачайте, брата, так ось рота затулЯють.
   - •то?
   - Ќiхто не затулЯє. Ђ тiльки ми його знаємо:  за  хвилину  такого  може
наговорити, що за п'Ять рокiв потiм не вiдкрутишсЯ.
   - „урницЯ!
   - Џро мене, нехай, нехай буде дурницЯ, питайсЯ, тiльки нас не  вплутуй,
- сказав •ома. - Њи на цю мову не пристаємо.
   - Ђ в чiм рiч? - спитав генерал.
   - Ђ в тому, що страшнi речi скоїлись. ѓенерал  помiтив,  що  ђоман  був
добре напiдпитку й що його мучить Якась нiсенiтна думка.
   - ‚же ж такого розору, вогню  та  нiвеченнЯ  вiд  сотворiннЯ  свiту  не
бачено. ‚iрно Я кажу?
   - Ќу_,_ припустiмо, - сказав генерал.
   - ’ак от спало менi на думку...
   - ’а помовч, ђомане, годi.
   - Њенi не шкода! - випалив ђоман,  вдаривши  себе  кулаком  у  груди  й
пильно вдивлЯючись в лице генераловi.
   - —ого саме?
   - Ђнiчогiсiнько! Ќехай горить! I нехай воно прахом лЯже! Ѓо все  ж  iде
на краще, от пригадаєте моє слово!
   - ђомане, чи ти здурiв, чи п'Яний?
   - Ќе п'Яний Я.
   - Ќу, годi! Љинь-но вже. - Љовалевi  ‘ильвестру  було  дуже  нiЯково  й
прикро. - ‚ибачайте, товаришу генерал.
   - Ќе перебивай. „ай перевiрити душу на розумнiй людинi. џ  тверезий.  џ
такий тверезий, товаришу командуючий, - казав ђоман  генераловi,  що  мене
вже нiчим не напоїш... Ќема жалю! Ѓув, i нема. Ћтак от. ‡розумiло? I от  Я
думаю - чому? ™о Я за людина?
   - ‘овiстi в тебе нема, - з докором сказав •ома.
   - Ќi, є. Ђ в вас нема iнтелiгентностi нiЯкої! -  розсердивсЯ  ђоман.  -
Ћбразливо менi, так! ЏриходЯть двоє  гiтлерiвцiв,  один  по-нашому  навiть
говорить, мабуть, чи не з колонiстiв. “ вас, каже, все погане,  а  самi  ж
завидющi, жаднючi, аж трусЯтьсЯ. Ђх, ти ж, кажу, розтуди твою, грабiжнику,
злодюго! ѓеть, кажу, злиднi! Ќапiдпитку трохи був.
   - Ќу й що?
   - ђозстрiлЯли, сучi сини. Ћсь, бачите, дiрка. ‘юдою  увiйшла,  а  сюдою
ось вийшла. Ђ це друга. Њало не пропав... Ђ оте  все,  -  ђоман  махнув  в
напрЯмi вигорiлої вулицi, - все тлiн, мотлох... •iба це... не довiку ж пiд
стрiхою та стрiхою. •iба це житло?
   - ђомане!
   - ’а коли вже нiЯкої тобi влаштованостi нема, а в вiйнi ми,  бач,  гору
взЯли, наше таки зверху, то й краще,  виходить,  має  тепер  прискоритись,
душа з нас геть! џк ви гадаєте, мушу Я жалкувати  за  цим  усiм?  -  ђоман
ударив себе кулаком у груди i вп'ЯвсЯ очима в генерала.
   ‚сi принишкли.
   - џкого року? - спитав генерал, посмiхаючись.
   - Џ'ЯтдесЯт! - вiдповiв ђоман.
   - Ћднолiтки. ЏитаннЯ цiкаве. •ай молодi скажуть. Ѓо ж вони в  основному
воюють. Ћрлюк !
   - Єсть. Ћрлюк_ _встав.
   - Ќарод цiкавитьсЯ,  Як  воювали,  Як  проливали  кров.  ‡  чим  додому
вертали. —ого жаль, чого не жаль, Якi думки? џкi бажаннЯ?
   - Ѓажаю перемоги! - сказав Ћрлюк.
   - Ќi, ти особисто скажи! - перебив ђоман.
   - Љажи особисто!
   -  Ћсобисто  Я,  безумовно,  воював,  сказати  б,  три  роки  майже.  Є
пораненнЯ...
   - –е не вiдповiдь, це факти, в мене теж_ _вони є!
   - Љажiть цiлком особисто...
   - Ћсобисто Я  не  з  Ђмерики  прибув,  а  з  фронту,  -  сказав  Ћрлюк,
звертаючись до ђомана. - I цiлком не розумiю, де воно починаєтьсЯ, це ваше
питаннЯ. Љоли Я скажу, що бажаю розкiшну хату на мiсцi оцих руїн, чи дiтей
у цьому саду, чи багатий врожай пшеницi, саду, чи гарної одежi зажадаю, чи
картини, - хiба це цiлком особисте?.. „озвольте товаришу генерал?
   - Љажiть, кажiть.
   - Ќiколи в боЯх, або коли лежав поранений, чи побачив  розвалену  хату,
де на печi замерзли батько мiй i мати й сестер моїх занапащено, нiколи  не
хотiлось менi нашої перемоги так, Як сьогоднi, коли стоЯв з  “лЯною  перед
законом. Љоли ви говорили про продовженнЯ роду в  iм'Я  блага  держави,  Я
раптом нiби побачив на мить усiх загиблих товаришiв,  усiх!  I  Я  збагнув
сьогоднi життЯ. - Ћрлюк оглЯнув своїх  гостей,  руїни  навколо  й  величну
далечiнь  ‡аднiпров'Я.  -  ’ак!  Њенi  дуже  жаль!   †аль   менi   вбитих,
замордованих,  жаль  кожної  вдови,  сироти,  жаль  кожну  хатину,   кожну
потолочену ниву, кожне зруйноване мiсто. Ќенависть i презирство ношу  Я  в
своєму серцi до фашизму, бажаю добра народам, тому цiлком особисто  битись
хочу, тому що бажаю перемоги й бiльше поки нiчого не бажаю!
   ѓенерал подививсЯ на ђомана.  Ѓригадир  колгоспу  стоЯв  перед  Ћрлюком
схвильований до глибини душi.  ‚iн  вiдчув  безплоднiсть,  пустопорожнiсть
свого домислу. Ќе можна вiдокремлювати пожежi, руїни, стражданнЯ  людей  i
величезне напруженнЯ їх сил у вогнi й бурi, не можна вiдокремлювати це все
вiд бажань i завбачень кращого. –Я  хибна  думка  зродилась  у  нього  вiд
самотностi, що в нiй задихалась його пристрасна натура бiльше двох  рокiв.
‚iн дививсЯ на Ћрлюченка  i  не  впiзнавав  його.  ђиси  суворої  мужностi
наклала ‚iтчизнЯна вiйна на його  молоде  добре  обличчЯ.  –е  був  зрiлий
офiцер-солдат, звершитель перемоги. ђоман уперше за п'ЯтдесЯт рокiв  життЯ
до кiнцЯ зрозумiв, що  в  перемозi  сьогоднi  заховане  життЯ,  весь  його
вирiшальний змiст i життЯ. ‘тиснувши кулаки й щелепи, вiн аж затремтiв вiд
припливу волi. ‚iн зажадав подвигу, захотiв побрататисЯ з перемогою.
   - Њи молодi, - казав далi Ћрлюк, обнЯвши здоровою рукою  “лЯну,  -  але
оскiльки загинули батьки  й  матерi  нашi,  й  нема  в  нас  нiкого,  крiм
товариства, i ми з “лЯною починаємо рiд спочатку, казатиму, Як старий, вiд
батька й матерi й усiх предкiв i нащадкiв наших: нiколи нi  перед  ким  не
вiдступить мiй рiд з цього днiпрового  берега,  з  цих  колгоспних  полiв!
Ќiколи!
   ‘аме тодi генераловi ѓлазунову подали пакет. ‡апанувала тиша. ‡а  Якусь
мить генерал пiдвiвсЯ. ‚ глибокiй тишi пiдвелись всi командири й бiйцi. –е
був iнший уже генерал, i iншi бiйцi й командири.
   Ѓув вечiр. ’анки йшли на захiд з важким гуркотом та виском. Џiд хатами,
що аж стугонiли вiд того гуркоту, прощалисЯ танкiсти з дiвчатами.  ѓула  й
двигтiла землЯ. ‡ заходу нескiнченним  потоком  iшли  зустрiчнi  машини  з
безлiччю слiдiв вiйни на своїх забризканих кузовах. Ќа машинах громадились
покалiченi машини, потрощенi, посiченi кулЯми лiтаки, забинтованi солдати.
   Ѓiженцi котили на двоколках убогий свiй скарб. ‚изволенi з концтаборiв,
змученi, виснаженi люди тривожно подивлЯлись навколо, наче не вiрили ще  в
свiй порЯтунок.
   - ѓерої вiйни, iнвалiди поверталисЯ зi ‘ходу в свої  вiдвойованi  села,
здивованi й схвильованi.
   ‡устрiчi. ‘льози. ђозпитуваннЯ. ЋбнiмаласЯ радiсть з  горем  на  дорозi
вiйни, в немазанiй хатi: син повернувсЯ в старiй потертiй шинелi на  нових
милицЯх.
   - Iнвалiд Я,батьку!
   _Ѓатько_. Ѓачу. Ћбмiркувати треба цю справу.
   _‘ин_._ _џку!
   _Ѓатько_. ‘правдi-бо, синку, iнвалiд ти. ’епер вже ти не просто людина,
а людина безнога.
   _‘ин_. ’очно.
   _Ѓатько_. Ђ безногiсть це дуже делiкатна й непроста штука.
   _Њати_. Љалiка нещасний!..
   _‘ин_. ‚и менi, батьку, лекцiй не читайте.
   _Ѓатько_. џ не читаю. ‘ам бачу, що одної ноги нема. Ѓолить?
   _‘ин_. “ночi. Џрокинусь, лап! - пусто, а-ай!
   _Њати_. Ћй горенько!
   _Ѓатько_. Ќе плач, наплачешсЯ.
   _Њати_. Љамiнь!
   _Ѓатько_. Џомовч. Iнвалiди, сину, рiзнi, Як i все на  свiтi.  Ћднi  вiд
геройства, iншi по случаю, а ще iншi вiд неакуратностi.  Ќа  те  вiйна.  Є
навiть iнвалiднiсть вiд боЯгузтва й вiд горiлки є.
   _‘ин_. Ќе злiть мене, батьку, Я в атаку йшов! ‡розумiли?
   _Ѓатько_. ’епер однаково, - в атаку, не в атаку. ‚iйна кiнчаєтьсЯ.
   _‘ин_. –е Ѓєлгородська дуга! ‡розумiв? _(Џостукав по тлилицi)._
   _Ѓатько_. •ай буде дуга. ’iльки ти її поменш виставлЯй,  щоб  людЯм  на
тебе не було незручно дивитись.
   _‘ин_. ’обто Як це так?
   _Ѓатько_. Ђ так, що не обтЯжуй людей. ‹юдЯм i  без  твоєї  дуги  важко,
синку.
   _‘ин_. Ќу, спасибi, тату! Ћн Якi люди!
   _Ѓатько_. ‹юди Як люди. “ кожного своЯ бiда. ’ак що подЯкуй долi  та  й
кульгай собi делiкатно, не пиЯч, не горлай та утримуйсЯ вiд брехень. —ому?
’ому що вiд пораненнЯ до брехнi - раз плюнути! Џо собi  знаю.  Ђ  балакати
почнеш годiв через десЯть, Як воно вже там було не було.  I  буде  тобi  й
шана, й повага... Ђ певно, горе, що тут казати.
   _Њати_. џке горе? †ивий повернувсЯ! ™астЯ!
   _Ѓатько_. Њовчи вже з своїм щастЯм.  ™астЯ,  щастЯ!  ‚iтчизна  мало  не
загибла, - треба ж кров проливати!
   „о малої пiдслiпуватої хатини край села пiд'їздить на вiлiсi генерал  i
два полковники. ‡ подивом поглЯдаючи навколо, заходЯть у хату,
   _„iд_. –е ти, Ћпанасе?
   _ѓенерал_. џ, дiду.
   _„iд_. Ђ це?
   _Џолковник авiацiї_. Ђ це ми - ‚олодимир та Њаксим. Ќевже не впiзнали?
   _ѓенерал_. џка мала хата. „ивно!
   _Џолковник _‚олодимир. „ивно. Џригадуєш? Ѓоже мiй!
   _Џолковник Њаксим_. ’ак. Ђдже вона була велика?
   _„iд_. ђозкажiть же, онуки, звiдки ви?, †ивi чи вбитi?  —и  вже  сам  Я
помер? I вже душа моЯ говорить з  вами.  —и  Як  же  менi  думати,  прости
господи?
   _ѓенерал_. †ивiсiнькi, дiду!
   _Џолковник_. Њи авiацiЯ. ‚ажкi бомбардувальники. Џрольотом.
   _„iд_. ’ак-так. ‚ажко, кажете.
   _Џолковник_. Ќе важко, - лiтаємо з важкими бомбами.
   _„iд_. „е?
   _Џолковник_. Ќад всенькою землею. Ѓули над •алхин-ѓолом.
   _„iд_. —ого?
   _Џолковник_. Ќад Њадрiдом. ‚ Ђмерицi - переганЯли лiтаки. Ќад Ѓерлiном,
Џлоєштами! I взагалi облетiли, дiду, всю майже планету.
   _„iд_. Џланети не знаю. —ув, а  бачити  не  доводилось.  Љомету  бачив.
Џролiтала  колись  отам  за  хлiвом  з  великим  хвостом.  џпонську  вiйну
провiщала. Ђ от нiмець двiчi приходив уже без комети.
   _Џолковник_. “же вiн, дiду, без комети й без хвоста.
   _„iд_. Ћн Як. Ќу, розказуйте ж, Який той свiт, що ви його облетiли!
   _Џолковник_. ‘вiт? –е питаннЯ!
   _Џолковник_. ‘правдi!
   _ѓенерал__. _‘вiт_,_ дiду, малий.
   _„iд_. Њалий, кажете?
   _Џолковник_. Ќевеликий вiн, дiду. ‡овсiм невеликий.
   _„iд_. Ђй-ай-ай! ˜кода  менi  вас,  що  так  ото  свiт  ваш  всохсЯ  та
поменшав.  Љолись-то  свiт  великий  був.  ‚ирушимо  було  з  Џолтави   на
Љременчук, давно вже, ще хлопцЯми чумакували. ’о виїдемо було  в  степ,  а
степ широкий-широ-о-окий-широкий! Ђ там шлЯхiв  на  Њиколаїв,  Њолдавiю...
‚еликий свiт та веселий... ’ак, кажете, поменшав?_ _Ќу,  що  ж,  така  вже
ваша долЯ.
   _ѓенерал_. Ђ скажiть нам, дiду... ™о мати наша казала перед смертю?
   _„iд_. Њати? ’а щось казала, тiльки  забув.  ѓенерал  витЯг  з  запiчку
пучечок сухих чорнобривцiв, понюхав i ледве не заплакав.
   Ђ на другому кутку села пiд горою, звiдки так далеко видно ‡аднiпров'Я,
мати з дочкою зустрiчаютьсЯ в хатинi. Ќевесело й смутно.  ‚  сутiнi  сiней
причаїлась по кутках печаль. Ђ мати змарнiла й дуже постарi-лась.
   _ЊарiЯ_. Њамо!
   _ѓанна_. „онечко! Њарiє!
   _ЊарiЯ_. Њатiнко...
   _ѓанна__. _†ива? —и Я сплю, Њарiєчко?!
   _ЊарiЯ_. џ, мамо, Я...
   _ѓанна_. Џовернулась... ‹юдоньки!
   _ЊарiЯ_. ‡драстуйте, мамо... Ђ Џавло?  Ќе  чути  Џавла?  Ќе  повернувсЯ
Џавло?
   _ѓанна_. ‚дома.
   _ЊарiЯ_. Џавло! ‚дома? „е ж вiн? Џавле!
   _ѓанна_. ‘тоїть на майданi.
   _ЊарiЯ_. Ќа майданi?
   _ѓанна_. Ќа тебе чекає. Ќевже не стрiлась?
   _ЊарiЯ_. Ќе бачила. џ йшла низом. Ѓоже! Ќу, що ж вiн? Ќе поранений?
   _ѓанна_. –iлий.
   _ЊарiЯ_. Ќа вiйнi був?
   _ѓанна_. ЃивсЯ довго.
   _ЊарiЯ_. Љим був?
   _ѓанна_. Љапiтаном.
   _ЊарiЯ_. Љапiтаном? ™о ти, мамо?
   _ѓанна_. —и героєм, - вже не пригадаю. Љазали щось.
   _ЊарiЯ_. Џобiжу!
   _ѓанна_. ’ихо йди.
   _ЊарiЯ_. Ќе лЯкайтесЯ! Њамо?!
   _ѓанна_. ’ихенько йди, доню. ЌабирайсЯ сили.
   _ЊарiЯ_. ’а що ви, мамо? џ йду. џк серце б'єтьсЯ! Ћй  рЯтуйте!  ‘трашно
менi, мамо!
   Ќе чуючи землi пiд собою, нiчого не помiчаючи навколо,  слiпа  й  глуха
пiшла, побiгла на  сiльський  майдан,  спотикаючись  i  тЯжко  й  тривожно
зiтхаючи вночi :
   - Ћй пiду Я не берегом-лугом. Ћй пiду Я  не  берегом-лугом,  та  чи  не
зустрiнусь  з  несудженим  другом...  ‡доров,  здоров,  луже,   несуджений
друже...  Ќi,  не  так...  ™о  це  Я?  Ќi!..  Ћй  пiду   Я,   молода,   не
берегом-лугом... Ќi... Iду Я, молода, берегом-лугом. Ќi, не берегом-лугом,
- низом-долиною... Ћй iду Я, молода, низом-долиною, та чи не зустрiнусь  з
мужем-дружиною! ‡доров, здоров, муже, несуджений друже!.. ђЯтуйте!.. ™о  ж
це Я! –е ж пiснЯ. –е пiснЯ. Ќащо? џ скажу свої слова.  ’аких  слiв,  Як  у
мене, нi в однiй пiснi нема. ‚сього не можна сказати, Я знаю, але Я  зберу
всi сили, всi смутки, всю муку... ‘кажу: здоров, здоров, друже!.. Џавле!..
„е ж вiн? —ому Я не бачу його? Џавле, обiзвись! –е вернула з  неволi  твоЯ
безталанна ЊарiЯ-полонЯнка, дружина твоЯ. Џринесла тобi свiй сором i муку,
дитину незнаного батька. “бий нас обох чи пожалiй, коли ти герой.  „е  ти,
Џавле? —ого менi так темно? ™о це менi? „е Я? Џавле!!!
   Ќе обiзвавсЯ Џавло, хоч i був близько. Џам'Ятник з бронзи  належав  уже
не їй, а цiлому свiту.
   ‚она поклала бiлЯ його пiднiжжЯ дитину, а  сама  припала  до  бронзових
грудей i застигла, Як бронза, доповнила пам'Ятник.
   - „е ти, смерте? „е ти, красуне, ластiвко  моЯ?  Џожалiй  мене.  „е  ти
бродиш, гулЯєш з iншими, чорна моЯ сестро? Џрилинь, усмiхнисЯ  до  мене...
Ќе хочу Я жити!.. Џавле, Џавле!.. џк менi жити?..
   - ‚тiшсЯ, жiнко. „оки є молодiсть, виконуй свiй  закон.  •ай  плаче  по
менi материна старiсть.
   - ‚ чому мiй закон, чим утiшусь?
   - Џрацею, любов'ю, дiтьми.
   - „е Я найду?
   - ‚ добрiй течiї добрих часiв.
   - Ђ коли нема їх там длЯ мене? Ѓезлiч нас...
   - ’одi звелич себе в стражданнi.
   - Ќi, не можу. Ќе хочу.. Ќе зумiю. Ќемiчна й мала Я длЯ  стражданнЯ.  џ
не вмiю думати про велике. џ  народилась  длЯ  звичайного  життЯ.  Џоможи,
порадь мене, Як побороти стражданнЯ? џкою зброєю?
   - Џрацею.
   - ™е чим?
   - Iнших шлЯхiв не знаю. Ќема їх, мабуть.
   - ’и правду кажеш, великий мiй герою?
   - џ не великий i не  герой,  хоч  товаришi  мене  й  запевнЯли.  Ђле  Я
трудивсЯ длЯ Ѓатькiвщини у великий час  з  великими  людьми  i  частку  їх
великостi прийнЯв на себе, i от Я бронзовий стою на сторожi  нащадкiв.  ’и
пам'Ятаєш, - сам Я мало думав про велике, i говорив Я негарно, й  жартував
часом нерозумно.
   - ’и завжди з усього смiЯвсЯ.
   - џ дiЯв, i менi повсЯкчас було нiколи. Ѓуло менi нiколи аж  до  самого
кiнцЯ. Њало любив тебе, хоч i народжений був длЯ любовi та миру.
   - Џрощаю...
   - Њало голубив...
   - Њало.
   - —асом забував зовсiм. ‚ походах жалiсть гнав. ‘уворий був Я  й  часто
навiть злий i грубий, щоб не розслаблювати себе серед  прокльонiв,  крикiв
про пощаду, труднощiв та iншого. ЉлЯтвеним був мiй час, i Я виконував свою
клЯтву серед гуркоту й скреготу залiза, поки  одного  разу  не  розлетiвсЯ
кривавим шматтЯм.
   - Њученику!..
   - Ќi. Њоє стражданнЯ було хвильовим. ’и  хочеш  знати  -  Я  нiби  весь
зрiссЯ з цим страшним ремеслом битв. џ знав навiть радощi свого ремесла, i
помер Я в хвилину захвату. џ йшов тодi в наступ, i ворог тiкав перед мене.
’ак i перекажи своїм дiтЯм - пiд  кiнець  тiкав  мiй  ворог  передо  мною,
тiкав.
   „овго дивились Ћрлюк i “лЯна вслiд танкам. I тiльки коли останнi машини
зникли в пiтьмi за горбом, i гул моторiв, i брЯзк залiза злилисЯ вдалинi в
знайому музику похiдних ночей, Ћрлюк поглЯнув на молоду дружину.
   - Ќу, “лю, пiшли.
   - •одiмо. Ќавiть не вiритьсЯ, - тихо зiтхнула  “лЯна,  вiдповiдаючи  на
щось своє.
   - ’ак, розумiю.
   - ‡алишились удвох, i Я неначе, правду тобi скажу, i  з  тобою,  й  нi.
Џоловина з тобою, щаслива, -  половини  нема.  Џiшла  з  ними  й  не  може
повернутись до тебе.
   - I менi так.
   - Њенi так сумно.
   - I менi.
   - Џравда?
   - …ге. џ ж про тебе зовсiм часом забувала.
   - I Я.
   - Џравда?
   - Ќу, де там не забути...
   ‚они зрозумiли, що не вийшли ще  з  вiйни.  ‚они  належали  ще  їй,  Як
палаюча будiвлЯ належить вогню. Џеред  ними  поставали  в  пiтьмi  кричущi
заграви трьох полум'Яних лiт.
   ‚они згадали,  Як  гнiв  загиблих  товаришiв  мiцнив  їх  вiдвагу.  џк,
забуваючи одне про одного на нескiнченно важких дорогах вiйни, вони частку
своєї любовi переносили на товаришiв по зброї.  џк  любили  вони  їх,  мов
частинку самих себе, свого гнiву, й  чим  далi,  тим  дужче,  i  цЯ  любов
пiдносила їх дух i привела додому. ‘мерть довго  полювала  за  ними  i  не
вполювала. ‚они пiдiйшли до своєї хати.
   - •то тут? - пролунав незнайомий голос вартового.
   - ‘вої.
   - ’ут зайнЯто.
   ‚иЯвилось, їхню хату зайнЯли вже. ‡ двадцЯтеро фронтовикiв спало вже на
долiвцi, на лiжку, лавах, полу. Ћдин поранений казах лежав навiть на столi
й тихо стогнав.
   ‚они пiшли до Ђнтонiни. ’ам було те ж саме. ’одi Ђнтонiна постелила  їм
шлюбну постiль у садку на старих санЯх. ‚они були  щасливi  пiд  вiдкритим
зорЯним небом.
   - џке небо! Iване, глЯнь... Љiнчилась наша вiйна.
   - Ќi. Ћ нi!
   - џке величезне неймовiрне життЯ! џка вiйна!
   - Ђга.
   - Њи нiде про це не читали.
   - Ќе читали, не думали. I нiхто не думав.
   - ‚се наче сон.
   _-_ I менi. ’ак, нiби ми цiле сторiччЯ прожили.
   - Ђтож. ’и помiтив? ‚се-все стало iншим. ‚се змiнилось.
   - ’ак. I Я?
   - I ти.
   - Ђ ти?
   - I Я. Ђле ж ти весь вже зi мною?
   - Ђ ти?
   - Њенi здаєтьсЯ - так. Ђ ти?
   - џ? Џам'Ятаєш, Я не раз казав тобi перед вiйною  про  свою  жадобу  до
життЯ?
   - ’ак.
   - Њенi завжди хотiлось нiби роздвоїтисЯ, розмножитисЯ,  розiрватисЯ  на
сто шматкiв, i щоб кожна моЯ частина жила, й творила,  й  пiзнавала  рiзне
гарне, i щоб все це був Я.
   - Џам'Ятаю.
   - ’обi вже нiчого не шкода там?
   - Ќi.
   - ’и любиш мене?
   - џ люблю тебе.
   - џ люблю тебе. џ люблю в тобi все - люблю землю, по Якiй ти так багато
пройшла. ‹юблю небо й повiтрЯ, Яким ти дихаєш.
   - Љоханий мiй.
   - Љохана моЯ. џ люблю тебе, Як хлiб i мед i Як воду. ‹юблю цей  сад,  i
цей берег, i „нiпро, в Якому ти купалась, маленька рибка, й пила з  нього,
й смiЯлась на його пiщаних берегах.
   - џ заплющу очi, - кажи.
   - џ багато... вбив.
   - Ќе треба.
   - Ќе буду. џ ж бо й сам весь поранений...
   - Ќi. Ќi. Љажи, що ти думав.
   - џ думаю, що ми з тобою знов стоїмо бiлЯ основ життЯ. ‚сЯ найголовнiша
працЯ у нас, що б хто не казав. ‚сЯ краса, Якої шукають художники,  поети,
всi пейзажi, всi сходи й заходи сонцЯ, всi трави, квiти,  плоди,  насiннЯ,
всi жнива, всi пори року, - все, що дороге й любе  живiй  людинi,  все  це
наше. ђоса вечiрнЯ i вранiшнЯ роса...
   - ђоса! Iваночку, Як Я люблю вранiшню росуi
   - Ѓагато людей не знають, що то - роса.
   - Ѓiднi.
   _- _Їм не потрiбна роса. ‚ них iнше щастЯ. ‘хiд  ‘онцЯ  їм  теж  нi  до
чого.
   - ’ак. ‚они нiколи не бродили по росi босонiж.
   - ‚ них дуже тоненькi пiдошви.
   - џ б усiх примусила ходити по росi.
   - –е поки що неможливо.
   - —ому?
   - „уже дорого це. Ђле так буде. ‹юдина повернетьсЯ  на  вранiшню  росу.
Ќавколо неї цвiстимуть сади. Ђ в квiтучому саду неможливо не те що  вбити,
а навiть лаЯтись.
   - Џравда. џ пам'Ятаю...
   - Ђ зараз не роса людинi, а дах потрiбен.
   - Ќе треба менi даху. џ хочу спати з тобою просто неба й бачити зорi.
   ’ак почалось їх нове життЯ.
   „орогою вiйни йшли вдалинi силуети машин  i  гармат.  „о  них  долинала
нiчна музика таємних пересувань, чи то їм здавалось, поки вони не поснули.
   Ќа високiй днiпровiй кручi бiлiли  руїни.  Ќа  руїнах  зацвiтала  перша
молода вишнЯ. Ђ за вишнею в прозорiй синЯвi ночi далеко  внизу  мерехтiла,
танучи у пiтьмi, могутнЯ днiпрова повiдь.
   I от на “лЯну найшов сон.
   - •то тут?
   - ЉиЯни, - сказав той, що пiдiйшов. - ЉнЯзь ‘вЯтослав  i  воїни.  Њи  -
сон.
   - Ќi, нi... - прошепотiла “лЯна. - •iба може приснитисЯ  людина  людинi
через тисЯчу рокiв?
   - Ќа цьому мiсцi, так, - сказав ‘вЯтослав. - –е старий  берег.  Ћн  там
стоЯли мої човни.
   - Ђле ж Якi лiта минули. ‘толiттЯ пройшли...
   - ‚они зiйшлись нинi край твоєї постелi, ланки  часiв  минулих  i  лiта
прийдешнi.
   - Ќе розумiю, не збагну... Iване. ’и спиш? Iване...
   - џка древнЯ трава, - сказав ‘вЯтослав i взЯв жмут трави, - i так  само
пахне. I тi ж зорi. I „нiпро вже тодi був старий, коли Я линув  думкою  за
„унай.
   - Ђле чому цiєї ночi...  товаришу  генерал?  ‚и  хочете  хрестити  моїх
дiтей?.. Iваночку, це ти?
   - ™о тобi?
   - ’и спав?
   - Ќi.
   - Ќi?..
   - џ думав про „унай.
   - Ћй коли? ‘кажи, коли це було?
   - ѓа? Ќе знаю. џ сплю, Я сплю пiд цим небом.
   - Ђ що ти сказав? Iваночку, що це було!
   - ™о було?
   -  ’и  сказав  про  „унай.  ’и  сказав,  що  всi   сторiччЯ   зiйшлись,
розiрванi... ™о ти ще сказав? Ќу, пригадай!
   - –е тобi приснилось.
   - Њенi страшно. –е така давнина... ™о це було, ти зрозумiв? ™о це?
   - –е було почуттЯ. ’iльки це сон.
   - ’а хiба ж може двом приснитись той самий сон? Џригорни мене, пригорни
мене. Ѓоже, Як хороше... џкi зорi! џкi! Њи щасливi. ’а хiба ж  можна  бути
такими щасливими?!
   ‚iн обнЯв її своїми мiцними руками.
   ‚она дивилась на зорЯне небо, i дорогоцiнна таїна щасливого майбутнього
засвiтилась у її очах.
   ‘вiтало.
   Ќезабаром все ЏравобережжЯ „нiпра прийшло в рух. ‚сi чотири українських
фронти вiд полiських болiт до самого —орного морЯ знЯлись  помахом  єдиної
руки й рушили на захiд.
   Ђле коли скресли раптово рiки i древнiй бог веснЯної грЯзюки  пустив  у
дiло свої ресурси, що нi  кiнному,  нi  пiшому  не  стало  ходу,  куди  не
поткнись, загули моторизованi армiї, забуксували, залаЯлись  всiма  мовами
водiї машин i стали.
   ’одi чотири українських фронти вiдокремились вiд своєї технiки з  самою
лише легкою зброєю й пiшли наперекiр стихiЯм i воєнним  доктринам  громити
ворога й гнати його так, Як не гнав ще нiхто нiколи.
   Ѓагато напишетьсЯ книг про цю дивовижну весну, багато складуть  пiсень,
наукових праць та спогадiв.
   Ќенависть воюючих була такою великою, незлiченнi маси обох  сторiн  так
пристрасно жадали загибелi одна однiй, убитих було так багато,  що  смерть
часом нiби вiдмовлЯлась приймати загиблих, i тодi  вони  нiби  проламували
вутлий човен життЯ i, здавалось, силою поринали  в  небуттЯ  нескiнченними
„антовими  рЯдами.  Iншi  ж  виходили  живими  з  самих  глибин  пекла  й,
оглЯдаючись з наївним подивом на  смертну  свою  путь,  вражали  нечуваною
силою й мiцнiстю своїх натур.
   Ќiколи, мабуть, iсторiЯ не стискалась у такий химерний  клубок,  нiколи
серцЯ мiльйонiв не бились  у  такому  наднапруженнi,  нiколи  європейський
‡ахiд не падав так низько в особi найпiдлiших представникiв, але нiколи не
ЯвлЯла людина й стiльки благородної сили й величi духу,  скiльки  Явила  у
свiтовiй вiйнi незмiрна радЯнська душа.
   ‚изволЯлись мiста. ‚изволЯлись тисЯчi сiл. ‚иходили партизани з  лiсiв.
Њiльйони правобережних чоловiкiв i парубкiв влились у  довгождану  —ервону
Ђрмiю. џкi зустрiчi, Якi прощаннЯ за „нiпром та Ѓугом!
   - ‡драстуйте!
   - Џрощавайте!
   - Ќе забувайте!
   - ђЯтуйте!
   - ‚изволЯйте!
   - ‡найдiть!
   - Џовернiть!
   - ЏометiтьсЯ!
   - —екайте!
   ЏрощалисЯ поспiхом, де Як доводилось, нашвидку  й  рушали,  кваплЯчись,
неначе навздогiн за долею, i тiльки на останнiх пагорках, за Якими надовго
чи й навiки  зникали  рiднi  хати,  озирались  i,  тамуючи  хвильову  тугу
неповторним помахом руки, прискорювали крок.
   Ѓагатьом з них нiколи вже не повернутись до рiдної хати, не побачити нi
роду свого, нi неба, нi гарної землi. Џронесуть вони славу ‚iтчизни  своєї
по багатьох мiстах i полЯжуть навiки, хто пiд ‹ьвовом, хто пiд  ‘андомиром
чи ‚аршавою, хто  пiд  Ѓудапештом,  а  хто  й  пiд  самим  Ѓерлiном.  Љого
поховають товаришi в братських  могилах,  кого  птахи  поклюють  по  чужих
болотах, хто пошматований розлетитьсЯ в прах на гiгантських фугасах,  наче
й не було його зовсiм на свiтi, i тiльки гнiвний  його  дим  понесуть  над
землею схiднi вiтри, та невтiшна мати до кiнцЯ своїх днiв  питатиметьсЯ  в
подорожнiх: "Ђ чи не бачили, чи не чули?"
   Ђле про це нiхто не думав. Ќе було вже коли. Iшли  в  атаки,  форсували
рiки серед битої криги.
   ‡никали у веснЯних вiхолах. Џровалювались у воду.  —ервонiли  каламутнi
води,  пiдмивали  береги.  ”ашистськi  загарбники,  вiдступаючи,  метались
величезними зграЯми.
   –епи брели по колiна в багнюцi, в дощ, в снiгопад.
   ‚же  вiлiси  позастрЯгали  в  баюрах,  i  генерали  спiшились  i  брели
непролазними шлЯхами.  ѓенерал  ѓлазунов  на  ходу  розглЯдав  географiчну
карту.
   „ощ, снiг, вiтер.
   ‚итЯгали гармати з ковбань та багон. ‘нiг.
   Ќаводили мости по шию у водi серед битої криги.
   ‘кресали рiчки.
   ‘трiлЯєтьсЯ гiтлерiвське офiцерство у великих i малих оточеннЯх.
   „ощ. ‚алки машин в невилазних калюжах.
   - ‚оздух!
   ѓенерали, офiцери, гаулЯйтери, продажнi  жiнки  вискакують  з  машин  i
падають живi й мертвi в багнюку.
   - ‚ооздух!
   „руга хвилЯ "iлiв". ’ретЯ. —етверта.
   _- _ѓальт! Људи?
   _- _џ! џ туди...
   -  ’iкати?  ‘тарий  український  пес!  -  Ѓрудний  офiцер  пiдповз   до
ѓрибовського.
   - ‚и мiй наказ одержали?
   - Ќi, пане полковник, - зблiд ѓрибовський, пiзнавши з голосу ˜редера  й
вiдчуваючи, що вiн попавсЯ.
   - Џеревiрю... ’iльки дарма ви намагаєтесь вислизнути з ваших болiт.
   - џ...
   - ‚и пiдете в тил длЯ диверсiй.
   - џ втратив всiх людей.
   - Ѓрешете! ‚и завжди брешете, чорт би вас узЯв! Њайте на увазi,  виходу
у вас нема. Џро перехiд до  бiльшовикiв,  натурально,  можете  не  думати.
Ћднак вам там вiрьовка. Ђле тут бережiтьсЯ! ‡розумiли? Ќе забувайте, що  Я
вас уже раз розстрiлЯв.  ‚иходить,  ви  стрiлЯний,  тобто  караний,  тобто
винуватий, зрозумiло? —орт би вас забрав з усiм вашим народом.
   - Џане полковник!
   - ‚сi ви нас ненавидите! ђозкусив Я вашу “країну, проклЯтi. Ћ, будь вiн
проклЯт навiки, той час i той день! - згадав фон  ˜редер  старого  вчителЯ
ђЯсного, його пророчi слова перед розстрiлом.
   - ‹Яга-а-ай!!!
   ‚се бухнуло в грЯзюку,
   Љомандуючий фронтом генерал фон Ѓреннер сидiв у  безнадiйно  загрузлому
посеред дороги "опель-адмiралi".
   Ќавколо нього по колiна в рiдкiй багнюцi стоЯла група штабних офiцерiв.
   Ћфiцери ледве тримались на  ногах.  Ѓагато  днiв  вiдступали  вони  пiд
могутнiм натиском ђадЯнської Ђрмiї. ЏоглЯдаючи назад, на  схiд,  на  чорнi
полЯ й розмитi дороги, де залишилась всЯ їх технiка, вони  не  раз  падали
долiлиць куди попало, рЯтуючись вiд авiацiї. Ћхопленi  психозом  оточеннЯ,
вони кидались на всi боки й, кленучи долю, брели, ледве тЯгнучи ноги.
   –е так змiнило їх зовнiшнiсть, що майже нiхто нiкого вже не  впiзнавав.
Ѓагато хто з них був п'Яний або скидавсЯ на п'Яного.
   ѓенерал фон Ѓреннер збожеволiв. –е сталосЯ з ним ще позавчора, але  про
це не наважувались говорити, або ж просто  всiм  було  не  до  нього:  все
плазувало до прикордонної рiки, задихаючись вiд втоми.
   - Њайне дамен унд герен, прошу налити бокали!-  сказав  фон  Ѓреннер  з
безтурботною посмiшкою. Ћфiцери застигли зчудованi. ѓенеральськi слова  ще
не дiйшли до їх свiдомостi. Ђле землиста жовтизна обличчЯ, сухий вiдсутнiй
поглЯд i безтЯмна посмiшка генералова вразили багатьох з  них  дужче,  нiж
загибель полкiв i захоплюючих iлюзiй.
   - Ћ  готес  вiль!  -  глухо  застогнав  один,  немолодий  вже,  брудний
полковник i озирнувсЯ на захiд.
   - Џанове, прошу сiдати, - посмiхнувсЯ фон Ѓреннер, зробивши  при  цьому
такий вишуканий жест рукою, що  слухнЯнi  штабiсти  навiть  озирнулись  на
примарнi  крiсла,  але,  побачивши  пiд  собою  рiдину  земного   покрову,
утримались.
   - ‹Яга-а-ай! - пролунав хрипкий зойк. Ћфiцери впали, насмiшивши тим фон
Ѓреннера до слiз. Џосипались бомби. Ђле поблизу нiхто не був убитий, i  за
хвилину офiцери повставали.
   - ‘ьогоднi вночi, панове, спала менi одна щаслива думка, -  сказав  фон
Ѓреннер. -  џ  почав  помiчати,  що  маршали  Љонєв  i  ‚атутiн  абсолютно
iгнорують вiйськову думку. ‚наслiдок цього цiлi танковi армiї  захрЯсли  в
багнюцi невикористанi. Њи з дружиною вiдразу звернули на це увагу... џ  ж,
панове, одружений,  ви  знаєте.  Ћдружений  з  ѓiтлером.  ‘подiваюсь,  вам
вiдомо, що наш фюрер - жiнка, Якщо не брати  до  уваги  вусiв  i  схiдного
життєвого простору. Ђйн, цвай, драй, фiр! Ђйн, цвай, драй, фiр!!!
   Ћфiцерам стало моторошно. “  полковника  ’iца,  що  перебував  у  станi
надзвичайного нервового напруженнЯ, з'Явилось бажаннЯ застрелити генерала,
але маузер був геть  у  болотi,  руки  в  болотi,  i  рух  так  i  лишивсЯ
недовершеним, i ’iц, зцiпивши зуби, раптом почав дрiбно тремтiти в  нападi
м'Язового пароксизму.
   - „о речi, хто вигадав цей схiдний життєвий простiр? -  запитав  раптом
генерал фон Ѓреннер. -  I  чому  вiн  життєвий,  а  не  смертний  простiр?
‚iдповiдайте! ѓенерал ѓiммельшток!
   - џ не генерал ѓiммельшток!
   - Ђ де генерал ѓiммельшток?
   - ‰ого вбито.
   - Ђ Я що сказав?
   - ‚и сказали - генерал ѓiммельшток!
   - Ќеправда. џ не мiг цього сказати. џ хотiв сказати щось  iнше.  ‚битий
полковник ѓаус, нi?
   - ‚битi ѓаус, ˜мiдт, фон ђедiгер, ђатценау, фельдмаршал Њанштейн.
   - „озвольте, а хiба не ви фельдмаршал Њанштейн?
   - Ќi. џ капiтан ˜ульц, - сказав брудний капiтан, нiмiючи з страху.
   ѓенерал фон Ѓреннер встав i витЯгсЯ перед ним,  Як  перед  маршалом,  i
˜ульц вiд цього мало не збожеволiв.
   - Ђле ж ви були вбитi, пане фельдмаршал! Ќi?
   - Ќi! - пробелькотi⠘ульц.
   - џ бачив вас особисто перед смертю, пане фельдмаршал!
   - џ не фельдмаршал, ви помилились!
   - ‚и бiгли з маршальським жезлом по цьому життєвому простору, потiм  ви
впали, i в мене так заболiла голова, а-ай!
   - џ капiтан ˜ульц!
   - ‹Ягаа-а-й!
   Џройшла ще одна хвилЯ винищувачiв.
   Ћ дiти Ќiмеччини! Ћ сироти i вдови великої країни! ѓенерал дон  Ѓреннер
стоїть по колiна в багнюцi.
   ‚одЯнистi очi його спрЯмованi назад,  на  пройдений  кривавий  шлЯх  до
самої ‚олги, вони позбавленi проблиску думки.
   ‘кiльки загинуло умiв, роботЯщих рук у розквiтi сил!
   џкi майстри, умiльцi, Якi таланти укрили трупом землю на тисЯчi  верст!
‘умна слава... ‚ серединi XX столiттЯ, коли все уже є, щоб перетворити всю
землю в рай, в сузiр'Я її народiв, великих i малих, - що зробили з Європою
вашi загиблi батьки, Якi були отруєнi мертвою iдеєю фашизму?! Ћ  юнi  сини
фатерлЯнду! џкщо минулi iмперiалiстичнi  вiйни  нiчому  не  навчили  ваших
батькiв, прозрiть хоч ви при свiтлi своїх палаючих будинкiв: нiчого,  крiм
горЯ й руїн, не здобудете нi ви i нiхто вже в Європi з допомогою  багнетiв
i унтер-офiцерiв.
   ‡устрiчайте ж бурю, Якщо посiЯли вiтер.  ‡азнайте  тЯгарЯ  вiйни  i  на
своїй землi, i кривавого жаху вiйни, i всi її грiзнi чесноти. „о вас iдуть
зi зброєю розгнiванi радЯнськi люди, Яким нiколи не хотiлосЯ  бути  вашими
ворогами.
   ”он Ѓреннер стоЯв у болотi пiд самим румунським кордоном. ЌестЯмнi  очi
його свiтились  божевiллЯм.  Џраворуч  i  лiворуч  з'Явились  грiзнi  цепи
маршала †укова.
   Ћфiцери пiднЯли руки.
   ЏотЯглисЯ довгi валки полонених. ‚ипавши з орбiти загального  планового
руху, брели поволi й без мети, нiби не пiдлЯгаючи вже  закону  тЯжiннЯ,  й
здавались невагомими. –е  йшла  вже  людська  спустошенiсть.  I  зустрiчнi
потоки радЯнських солдатiв дивились на них байдуже, без злоби й ненавистi,
Як у порожнечу. ЏрЯмуючи на захiд, всi думали свої думи.
   ‚ Џавлiвськiй школi почалось нове життЯ. “лЯна прийшла в свою  школу  з
чоловiком.
   “лЯна. ‡найомi? ‚читель Њандрика, ѓордiй Џавлович.
   _Њандрика_. Џробачте, ми знайомi. ‚и, здаєтьсЯ, хм...
   _Ћрлюк_. …ге ж!
   _Њандрика_. —и, може, Я помилЯюсь?
   _Ћрлюк_. Ќi. Ћрлюк.
   _Њандрика_. Ђга! Ља-хи... Џробачте, Я , здаєтьсЯ, на вас дихнув?
   _Ћрлюк_. ™о? Ќi, що ви!
   _Њандрика_. Ќе дихнув? ’о пробачте. Њенi здалось, що  дихнув.  Џробачте
ласкаво.
   _Ћрлюк_. Џрошу.
   _Њандрика_. ’ак не дихнув?
   _Ћрлюк_. Ќi, нi.
   _Њандрика_. Ќу, пробачте, хм... Ќi, то ви той, ви пробачте, хм... џк же
це, хм... “лЯно ‚асилiвно! Ћй! Џiшла. Људи це вона?
   _Ћрлюк_. Џiшла в клас.
   _Њандрика_. ’ак, так.
   _Ћрлюк_. џк все змiнилось.
   _Њандрика_. Ђга. ’ак от, ви знаєте, Я дуже радий. џ зразу хотiв сказати
це “лЯнi ‚асилiвнi й вам, що Я дуже радий, що можу чесно  дивитись  вам  в
очi.
   _Ћрлюк_. ‚ажко вам було?
   _Њандрика_. I не  кажiть!..  „озвольте  потиснути  вашу  руку.  Ћй,  Я,
здаєтьсЯ, знову дихнув?
   _Ћрлюк_. „урницi._ _Ќу_,_ що ви, справдi!
   _Њандрика_. ‘пасибi вам за визволеннЯ з нiмецько-фашистського Ярма. ’ут
таке робилось! †ах! „е ж це “лЯна ‚асилiвна?
   _“лЯна _стоЯла посеред класу. Џеред нею в тишi  сидiли  дiти.  Џоловина
класу пустувала.
   - ™о ж це вас так мало, дiти?
   - Ќема бiльше.
   “лЯна зайшла до другого класу, - те саме; в третiй, четвертий, -  та  ж
картина. ‚ сьомому класi не було нiкого - клас  стоЯв  пусткою,  потрощенi
парти, бруднi голi стiни.
   - Ђ!
   ’одi вона сiла за припалий пилом стiл i схилила голову. Њинуле  постало
перед нею: тридцЯть шiсть чепурних хлопцiв i дiвчат засiли лави. Ќа стiнах
виникли портрети великих дiЯчiв людства. Ќа столi квiти. ˜колЯрi вродливi,
з добрими очима. “ дiвчат чудовi голоси.
   ЏригадавсЯ урок спiву. ’ихо виводили веснЯнку:
   Џоставлю свiчу
   Џроти мiсЯцЯ, -
   ’ихо йду, тихо йду,
   ’а вода по каменю,
   ’а вода по бiлому, ’ихо йду.
   Џотiм клас почав мiнЯтисЯ на очах:  учнi  немов  зникли  й  тодi  знову
повернулись звiдусiль - худенькi, заморенi дiвчатка з фашистської  неволi,
герої фронту, повiшенi молодi партизани з зашморгами  на  шиЯх,  пораненi,
понiвеченi, живi з концтаборiв, перевдЯгненi в чужий одЯг.
   ’ихо йду, тихо йду,
   ’а вода по каменю,
   ’а вода по бiлому, ’ихо йду.
   - “лЯно ‚асилiвно! - пролунав у тишi тоненький дитЯчий  голосок.  “лЯна
пiдвела голову. …а дверЯх стоЯла дiвчинка ЌастЯ ѓулакова з  сiрими  очима,
сповненими цiкавостi.
   - ‚и вбивали фашистiв?
   “лЯна стенулась i випросталась. ЌастЯ причинила  дверi.  “лЯна  ще  раз
обвела очима порожнiй клас i повернуласЯ в учительську.
   _Њандрика_. “лЯно ‚асилiвно. „озвольте подЯкувати вам за  визволеннЯ  з
нiмецько-фашистського Ярма.
   _“лЯна_. ‘кажiть, це ви замазували в пiдручниках портрети?
   _Њандрика_. џ мусив. ’ут жах, що робилось. ‘початку Я гадав...
   _“лЯна_._ _™о?
   _Њандрика_. ‘лово честi, нiчого, клЯнусь честю. ’ой,  Як  його,  це  ж,
повiрите, Я мало не втiк до партизанiв.
   _“лЯна_. I що ж вам перешкодило?
   _Њандрика_. Ќу, Якось так зразу не  той,  не  бiгтимеш.  ‚и  не  знаєте
фашистiв. –е такi страхiтливi вороги людства. џ плакав.
   _“лЯна_. џ розумiю сльози вдiв, матерiв, дiтей.
   _Њандрика_.џ проклинав їхi
   _“лЯна_. ‘правдi?
   _Њандрика_. џ їх ненавидiв!
   _“лЯна_. ‘аботували? —инили озброєний опiр? Ќавчали стiйкостi  учнiв  i
батькiв?
   _Њандрика_. џ? ’ак, безумовно.
   _“лЯна_. ‘iЯли вiру в нашу перемогу? —екали на нас?
   _Њандрика_. ‚ас? ‚и ще питаєте!.. Ћ!
   _“лЯна_. Ќе треба.
   _Њандрика_. Ћ!.. Ђга, ой...
   _“лЯна_. ‘кажiть, що говорив  мiй  батько  перед  смертю?  џк  загинули
‘отник, ѓомон, ѓнатюк? „е учнi?
   _Њандрика_. џкi?
   _“лЯна_. „е дiвчатка, де майбутнi матерi нашого народу?
   _Њандрика_. Ќе знаю. ’ам, у них.
   _“лЯна_. ™о ви сказали їм на дорогу? ™о заповiли?
   _Њандрика_. –е що - суд?
   _“лЯна_. Ќi. ‚чителЯ запитує вчитель серед живих i  мертвих  мiльйонiв.
‚и злЯкались?
   _Њандрика_. Ќi... Я...
   _“лЯна_. Ќе бiйтесь. ‘ьогоднi  судитьсЯ  весь  свiт,  всi  народи,  всЯ
фiлософiЯ, iсторiЯ,  полiтика.  ‘удитьсЯ  сучасне  з  минулим,  людське  й
геройське з нiкчемним i злочинним.
   _Њандрика_. ’ак... той... „озвольте.
   _“лЯна_. •то ви? „лЯ чого ви живете на свiтi? ‘кажiть, що винесли ви  з
страшного змiсту вiйни? ™о ви робили тут?
   _Њандрика_. Ђле ви не знаєте, що тут робилось.  ‚  свiтi  дiєтьсЯ  щось
таке...
   _“лЯна_. џ питаю вас про мале: що робили ви?
   _Њандрика_. џ страждав. ’ут таке дiЯлось...
   _“лЯна_. ’е, що тут дiЯлось, не сподiєтьсЯ нiколи. –е був час героїв  i
мученикiв нашого народу. ˜кода менi, що ви не стали нi тим, нi другим. ‚се
життЯ ви проходили навшпиньки, - сказала “лЯна i пiшла до дiтей.
   - “лЯно ‚асилiвно, ви вбивали фашистiв? - знов запитала ЌастЯ ѓулакова.
   - Ќi_,_ дiти, нi, Я не вбивала. џ тiльки рЯтувала  наших  солдатiв  вiд
смертi.
   - Ђ Як ви рЯтували їх?
   - џ виносила їх з вогню, поранених. џ перев'Язувала їх рани, давала  їм
свою кров.
   - I багато ви кровi вiддали?
   - Ѓагато.
   - ™е розкажiть.
   - џ посмiхаласЯ їм, говорила привiтнi слова.
   - Ђ ви не бачили мого батька? ‚и не врЯтували його?
   - Ќi, твого батька Я не бачила.
   “лЯна вирiшила перемiнити тему розмови.
   -  ‘лухайте,  дiти,  сьогоднi  великий  день.  Ќашi  вiйська   очистили
Ѓатькiвщину й б'ють ворога на його  територiї.  ‘ьогоднi  в  нас  не  буде
навчаннЯ. Њи поговоримо про те, що ми робитимемо, коли виростемо.
   - ’арас теж убив двох фашистiв, - сказала ЌастЯ.
   - ’рьох.
   - џкий ’арас?
   - Ѓовкун! -  пожвавiшали  школЯрi,  показуючи  на  мiцного,  Як  горiх,
хлопчиська ’араса Ѓовкуна.
   - ’арасе, це правда?
   - Ђ!.. ЊадьЯри були, - дiловито сказав ’арас.
   - ‚они вбили нашого батька, i його батька, й дiда, й  ѓальку,  а  ’арас
повбивав їх, - сказала ЌастЯ. - џ тепер, коли виросту, буду ’арасова.
   - Ћто не бачив, - махнув рукою ’арас i вiдвернувсЯ.
   - Ђ Я, коли виросту, теж вбиватиму фашистiв, - сказав зовсiм  ще  малий
школЯр.
   - ’ак, - замислилась “лЯна.  -  Ђ  ти  чого  хочеш?  -  запитала  “лЯна
дiвчинку.
   - џ хочу рЯтувати поранених. џ сестра-жалiбницЯ.
   - Ђ Я хочу хлiба.
   - ’ак. ’и?
   - I Я хлiба.
   - ’и?
   - џ хочу автомат.
   - Ђ менi плакати хочетьсЯ i їсти хочетьсЯ.
   - Ђ ти?
   - Ђ Я хочу, щоб батько мiй i дiд повернулисЯ з вiйни а орденами. I хочу
спати в хатi.
   - Ђ ти, ѓупало?
   - џ? Њенi б тiльки швидше  вирости,  -  Я  їм  тодi  покажу,  -  сказав
поганенько вдЯгнутий хлопчик i гидко вилаЯвсЯ.
   - Ќе смiй лаЯтись. –е соромно й гидко.
   - ‚iн самогон пив.
   - ‚iн уже був п'Яний. I курив сигарети.
   - ’и був п'Яний?
   - Ѓув гетрункен драй маль.
   - Ѓiльше не будеш?
   _- _Ќе буду... Њенi б лише вирости.
   - џ знаю, щоб скорiше вирости, треба спати.  Њенi  баба  казала,  що  Я
росту ввi снi. –е правда? - спитала цiкава ЌастЯ.
   - Џравда.
   - Ђ ‚асЯ ‘тупак женитись буде.
   - џ сам скажу.
   - ’и хочеш одружитись, ‘тупак?
   - „умаю, - тихо сказав ‚асиль ‘тупак i  подививсЯ  на  вчительку.  Ѓуло
щось  зворушливе  в  особливому  виразi  його  не  по-дитЯчому   вдумливих
темно-сiрих очей.
   - ‘кiльки от живу на свiтi, нiколи не думав, а зараз думаю.
   - Ђле ж ти малий ще. ‘кiльки тобi рокiв?
   - ’ринадцЯтий. Џолiцаї батька вбили. Ђ матiр повiсили потiм. ’ак баба з
перелЯку померли, а дiвчата - одна в Ќiмеччинi, а друга  хтозна-де.  Ђ  на
менi двоє малих. I корова скоро отелитьсЯ, молоко буде. I город  же  треба
обробити. ’о от Я й думаю взЯти Яку сироту, й житимемо. Џевно, Я  розумiю,
що Я ще не вирiс, та не пропадати ж дiтЯм. —и вже почекати хiба? ’епер  же
колгосп не дасть менi пропасти з дiтьми? џкви?
   - Ќiколи. Љолгосп нiкому не дасть загинути,  нiкому!  -  сказала  “лЯна
впевнено, нiби вiдповiдаючи на Якесь бiльш загальне й глибоке  питаннЯ.  -
Љолгосп не дав загинути державi, ‘тупак, а вже тобi й поготiв не дасть. Њи
прийдемо до тебе додому сьогоднi ж i все влаштуємо.
   - ’о не женитись?
   - Ќе треба женитись. ‚читимешсЯ. ’и хочеш вчитись?
   - Ќi, не дуже.
   - —ому?
   - ’ак.
   - Ђле ж ти вивчишсЯ й зможеш стати великою людиною.
   - Ђ батько мiй не був ученим, а був  велика  людина,  -  сказав  ’арас,
подумавши.
   - џ знаю. Ѓатько твiй був велика людина. ‚iн був органiзатор  i  голова
колгоспу, i вiн був партизаном i великим комунiстом. Ђ коли б ще  вiн  був
учений...
   -  Ќiмцi!  -  скрикнув  хтось  з  школЯрiв,  побачивши  у  вiкно  валку
полонених. „iти перелЯкались - кинулись хто куди. „iвчатка почали плакати.
‚сi вони були  травмованi  вiйною.  ’iльки  ’арас  Ѓовкун  не  розгубивсЯ.
Џобачивши нiмцiв, вiн вiдразу зважив ситуацiю i вмить зник. Џо  дорозi  до
землЯнки, викопаної неподалiк спаленої хати, вiн  угледiв  ще  одну  групу
полонених, що входили в село iншою дорогою.
   –е були мадьЯри.  Џобачивши  довгу  валку  нiмцiв,  вони  зразу  почали
хвилюватись. ‡анепокоїлись конвоїри.
   - Људи? Људи побiг?
   - ѓаттЯ назад! Ќазад! Људи?
   - ѓей, забирай полонених! Ќе пускай до  нiмцiв!  Ќiмецькi  фашисти  вже
виходили на сiльський вигiн.
   ‡ другої вилучки з'Явились мадьЯри. Ќiмцi вiдчули
   загрозу. ѓалас серед мадьЯрiв зростав.
   - ‡атримай колону! ‡упини, кажу тобi, - кричав конвоїр угорської групи.
   - Ђ ти не кричи, - вiдповiв старший по нiмецько-фашистському конвою.
   - ’ак Я за своїх не ручусЯ, зрозумiв?! I справдi, мадьЯри не  витримали
i кинулись на нiмцiв.
   - Ќу, не казав Я тобi?!
   - ‘тiй, злодюги! ‘трiлЯтиму!  -  закричав  начальник  над  мадьЯрами  й
пiднЯв автомат...
   - Ќу, ти, обережнiш!! „ивись своїх фашистiв. ‡розумiв?
   - Ђ ти не лЯкай, - лЯканi!
   - џ не лЯкаю.
   - I не лЯкай!
   - Ђ то що?
   - Ђ те, що вiд твоїх мадьЯрiв теж сама квитанцiЯ може зостатись. “ мене
есесiвцi,  не  бачиш?  -  Љонвоїр  нiмецької  групи   загрозливо   змахнув
автоматом.
   - ’а не сердьтесЯ. ѓодi-бо вам. —орт їх не вiзьме. ‡драстуйте! - сказав
старий колгоспник „митро Љлунний.
   - I Я тої думки, товаришi, - нехай почублЯтьсЯ. ‡драстуйте! -  додав  i
голова колгоспу „емид ‘орока. - ЊадьЯри колись бiльше в кiннотi воювали. Ђ
зараз їх ѓiтлер вже в пiхоту перевiв. Ћто, певно, й ремство  мають.  Ќехай
хоч на кулаках вiдведуть душу, не чiпайте... Ћх i рвуть, дивiтьсЯ! ’ю!..
   I справдi, полоненi ЯвлЯли картину, не варту путнього слова. џкби могли
тiльки бачити дiти, до Якого падiннЯ дiйшли їхнi батьки,  отруєнi  отрутою
расизму! џкби матерi ‡ахiдної Європи поглЯнули на обезумiлих своїх синiв -
брудних, неголених, нещасних, що загубили злочинну свою зброю  на  широких
степах “країни! ‚они  душили  один  одного,  кусали,  штрикали  складаними
ножиками, провалювали один одному носи чим попало. –е був уже злiсний шарж
вiйни. ЊадьЯри Явно перемагали, жестикулюючи й гукаючи до своїх  конвоїрiв
по-угорському, апелюючи, Як їм здавалось, до справедливої помсти  за  свої
нещастЯ.
   Ќа  старих  колгоспникiв  цЯ  бiйка,  однак,  не  справила   особливого
враженнЯ. ‹юдЯм хотiлосЯ жити, тобто творити, працювати.
   •отiлось забути про злочинне й безглузде за всесильним законом буттЯ  й
невичерпної снаги свого  характеру  хлiборобiв,  що  тисЯчолiттЯми  звикли
сiЯти, стверджувати життЯ в усьому, що може жити й рости.
   †iнки порались в городi, вив'Язували з вузликiв насiннЯ й висаджували з
пристрасним запалом в нагрiту веснЯним сонцем землю.  Ќа  бiйку  полонених
нiхто навiть не глЯнув.
   - …ге, - говорила Ђнтонiна до своєї сусiдки, сiючи мак. -  ‡аходить  до
мене генерал. ѓенерал! Џ'є молоко й питає:  "‘кажiть,  тiтонько,  коли  цЯ
проклЯта вiйна кiнчитьсЯ?" ’ож тiльки подумати, - самi генерали не знають!
Ђ Я ж, кажу, звiдки знаю? Ћдне б'ютьсЯ, та й б'ютьсЯ, та лiзуть на смерть,
на хтозна-Яке калiцтво.
   - Ћй правда, - обiзвалась  сусiдка,  не  розхилЯючись.  -  ’а  здоровi,
нiвроку, поробились на свiжомуповiтрi! Ђ харч Який! ’и бачила, Якi  харчi!
’епер котрого то й не заженеш додому.
   - Ђвжеж! •iба що? ’ак ото вiн, генерал той мiй, молоко собi  випив,  та
ще там щось, та й заснув, а коло нього жекський пол аж двi з опалетами  та
телефонами: "’оваришу генерал, товаришу  генерал!"  џкий,  кажу,  вiн  вам
товариш, безсоромницi! ‚iн же, кажу, в батьки вам годен! Ђч, понакручували
куделикiв! їй-бо, правда! Ђ вiн спить, сердешний,  опалетики  блищать,  ну
так менi жалько його стало!.. ‘кiльки вiн того люду на смерть  посилав!  -
’ут Ђнтонiна мало не заплакала.
   - …ге ж. —и дорого за мак дали? - запитала сусiдка.
   - ЂЯкже! “ нього ж десь-то жiнка й дiти страждають, а вони крутЯтьсЯ  й
крутЯтьсЯ, от щоб менi вечора не дiждати! "I коли цЯ вiйна  кiнчитьсЯ,  не
знаю, каже, тiтонько..." ’ак уже в нього на серцi погано. ѓосподи!..  Људи
тебе чорти несуть?! - скрикнула Ђнтонiна,  побачивши,  Як  один  дуже-таки
побитий нiмецький офiцер, вислизнувши з мадьЯрських  рук  i  перехопившись
через тин, бiг до неї городом. –е був ѓрибовський, але Ђнтонiна не встигла
роздивитись на нього.
   ђаптом сильний кулеметний вогонь припинив мадьЯро-нiмецьке побоїще.
   - ѓосподи! ‚же стрiлЯють!
   - •то там стрiлЯє?
   - Џрипинiть вогонь!
   - •то стрiлЯє? џка сторона?
   Љулеметний вогонь вщух i раптом почавсЯ знову.  Џолоненi  попадали,  де
хто стоЯв. Љонвоїри кинулись до розваленої печi, що стоЯла посеред городу,
звiдки й iшла стрiльба.
   - Ќе пiдходь! - пролунав вiдчайдушний крик з пiдпiччЯ, пiслЯ чого  знов
зацокотiв кулемет.
   Ѓiйцi залЯгли. „воє автоматникiв побiгли в обхiд противника.
   - Људи ви? ‘тiйте!  ‚iн  же  вас  пострiлЯє,  голуб'Ята  мої!  -  ‘тара
Ѓовкуниха мало не впала, поспiшаючи назустрiч бiйцЯм.
   - •то стрiлЯє?
   - ‡вннЯйте, голуб'Яточка, мiй це. Ќу що ти з ним у свiтi робитимеш? ‚же
ж Я два автомати забрала, бомби, патрони! I знову десь викопав,  щоб  йому
добра не було!..
   - Њамо, тiкайте, не заважайте, мамо!..
   - Џiдожди-но, Я тебе пострiлЯю!.. џ тобi... Ћбережно, дiти. ‡а мене, за
мене ховайтесь, - i Ѓовкуниха, а за нею два автоматники почали наближатисЯ
до печi.
   ’арас  зрозумiв,  що  бiй  програно,  i  почав  голосно  плакати.  ‰ого
войовнича  маленька  душа  вiдчувала,  що  настав   час   розпрощатисЯ   з
незвичайними чудовими iграшками, Якими здарувала його долЯ. —ого тiльки не
було в ’арасовому дзотi, - два  автомати,  Якi  вiн  поцупив  у  фашистiв,
парабелум, десЯткiв зо три мiн,  патрони  простi  й  трасуючi,  Якими  вiн
стрiлЯв щоночi в небо, хтозна-Якi плЯшки, банки,  диски,  блЯшанки,  порох
гарматний i мiнометний, - все,  що  принесли  окупанти,  що  отруїло  його
маленьку душу.
   - Ќе пiдходь, стрiлЯю! - загорлав  вiн  на  матiр  погрозливим  дитЯчим
басом i гiрко заплакав.
   - Љинь, кажу тобi! ѓолуб'Яточка, не визирайте! Џропадете! Љинь, чуєш!
   Ћднак автоматники кинулись  на  ’араса  в  атаку,  й  пiслЯ  нетривалої
рукопашної ’арас здавсЯ, дуже-таки болЯче вкусивши одного  з  автоматникiв
за ђуку.
   - Џусти!
   - „ивись ти, Який гедзь!
   - ѓедзь? –е тигр, а не гедзь!  ‚iн  же  менi  хату  розвалив!  Ћце  от,
бачите, його ж це робота! Ћй лишенько  менi!  -  сказала  Ѓовкуниха,  коли
обеззброєний ’арас стоЯв перед начальником конвою.
   _- _џк? ђозвалив хату? Ћцей хлопчисько?
   - ‚зимку. Џрийшло четверо офiцерiв, повечерЯли, сiли  в  карти  гулЯти,
напилисЯ. ’ак вiн зброю в них позабирав, та бомбу з печi та пiд образи! ™е
хвалити бога, що мене з хати  вигнали.  ‘казали,  що  повiтрЯ  їм  моє  не
наравитьсЯ. Џропала б, хрест мене побий, пропала б!
   - Ђ нiмцi?..
   - ЊадьЯри були, - схлипнув ’арас.
   - Ѓрешеш! Љажи, хто хату розвалив?
   - ‚она сама завалилась.
   - Ћт дитина, нехай бог милує! -  почувсЯ  голос  Ђнтонiпи,  що  й  собi
надiйшла. - I в кого воно  вдалосЯ,  лиха  година  його  знає!  ‘олдатики!
‚изволiть наше село, - заберiть з собою цього  убиЯсника!  ‡  нього  такий
великий генерал вийде, що не те що ѓiтлер - сам нечистий  проти  нього  не
встоїть! Ћсь побачите! ‚сi засмiЯлись.
   Џробiгши повз  Ђнтонiну,  ѓрибовський  шмигонув  за  рiг  хлiва,  потiм
подавсЯ садом повз погорiлi тЯгачi й шаснув з чорного ходу до школи.
   _Њандрика_! Єдина несподiвана нагода.  ’онюсiнька  соломинка,  за  Яку,
можливо, зможе вхопитись, попросити,  настрахати,  пригрозити.  Ћсь  вони,
дверi його квартири. џке щастЯ: в коридорi нiкого!
   I тут на порозi став Њандрика.
   - ѓордiю Iвановичу!.. Џавловичу...
   Џiзнавши скорiш з голосу, нiж  з  виглЯду,  ѓрибов-ського,  перелЯканий
Њандрика швидко зачинив дверi перед самим носом бандита.
   - ‚iдчинiть!
   - Џропав! Ѓоже мiй... - жахнувсЯ Њандрика. - …-е... џ вас не знаю!
   - ѓордiю ‘тепановичу, ради бога!
   - џ не знаю вас!
   - –е Я!
   - …-е... Ќе знаю!
   - ѓрибовський!
   - Ќе знаю. џ з вами незнайомий! –е провокацiЯ! ‘лухайте, Я зайнЯтий!
   - ‚iдчинiть дверi! —уєш!? „верi вiдчини, уб'ю! - засичав ѓрибовський i,
рвонувши що було сили, вiдчинив дверi. ‚iд  сильного  ривка  Њандрика,  що
державсЯ за  ручку,  вилетiв  у  коридор.  Ђле  не  вдалось  ѓрибов-ському
вскочити в кiмнату.
   -  ѓромадЯнине,  зупинiтьсЯ,  -  почувсЯ   спокiйний   жiночий   голос.
ѓрибовський озирнувсЯ - “лЯна.
   ’одi, зiбравши всю силу волi, вмiннЯ прикидатись, набуте за довгi  роки
блукань по свiтах, вiн раптом випроставсЯ й, раптово  заспокоївшись  нiби,
чемно вклонивсЯ, заговоривши французькою мовою:
   - „аруйте ласкаво, мадемуазель, Я не розумiю, що ви сказали. џ не  знаю
вашої мови. ‚и мене зрозумiли?
   Џотiм вiн додав кiлька слiв ламаною росiйською мовою:
   - †е сюї франсе... џ ”ранцiЯ... „е ѓолль,  де  ѓолль.  Ѓiтте,  немножка
вада, пжалюста.
   –е було сказано з такою артистичною переконливiстю, що не тiльки “лЯна,
а навiть Њандрика пiддавсЯ сумнiвовi, що перед ним стоїть нiмецький агент,
Який щойно називав  його  на  йменнЯ.  ‚iн  подумав,  що  йому  причулось.
ѓрибовський  помiтив  удачу  i  вмить  повiрив  у  рЯтiвну  брехню.  Џеред
вчителЯми стоЯв немолодий вже француз у нiмецькiй формi, "жертва  фашизму"
з розбитою фiзiономiєю, геть запухлими очима, Якого i не впiзнати! ‚iн був
дуже щасливий. ‚iн хоч i завтра  готовий  воювати  проти  нiмцiв  у  лавах
”ранцiї... Ђх, цi нiмцi, отi дикi мадьЯри! ’а вiн!..
   - Ќечиста сила! ’аж це вiн i е! Ђнтонiна, увiйшовши,  вiдразу  впiзнала
ѓрибовського.
   ‘уд над зрадниками Ѓатькiвщини й катами  народу  вiдбувавсЯ  в  будинку
цiєї   ж   школи.   “важно   оглЯнули   всю   нiмецько-фашистську    групу
вiйськовополонених.
   ‘еред них впiзнанi були Љурбацький, ще один бандит i навiть комiсар фон
˜редер, що навiв жах на зсю округу.
   ѓоловував на судi вiйськюрист першого рангу Џетро  ‘амiйлович  ‚еличко.
ѓоловним обвинувачем вiд народу призначили  Iвана  „емидоаича  Ћрлюка.  Ќа
вiдмову Ћрлюка виступати в такiй вiдповiдальнiй ролi  через  молодiсть  та
брак життєвого досвiду голова райради „емид  ‘орока  еаЯвив  на  загальних
зборах:
   - ’оваришi, в наше село прийшла слава.  ‘лаву  цю  нам  принiс  вiдомий
усьому ђадЯнському ‘оюзу Iван Ћрлюк. ’епер ми не простi люди.  ’епер  уже,
коли хтось десь спитає, а де, мовлЯв, отi ‘тарi Џавлiвцi, то кожен  скаже:
"Ђ це там, де народивсЯ той самий Ћрлюк, Який прийнЯв па вiйнi  дванадцЯть
поранень!"
   - ˜iсть, - виправив Ћрлюк.
   - ˜iсть длЯ тебе, а длЯ нас i длЯ потомства ми згоднi додати.  Љому  ж,
питаєтьсЯ, Як не тобi, обвинувачувати ворога нашого. Љров проливати, то ти
не був молодим?
   Ћрлюк погодивсЯ, але дружинi своїй вiн категорично заборонив бувати  на
засiданнЯх суду. Љоли вона зовсiм уже зiбралась було, схвильована  тЯжкими
спогадами, вiн обiйнЯв її й пригорнув до грудей.
   - ’и не пiдеш на суд.
   _“лЯна_. џк це так не пiду? —ому?
   _Ћрлюк_.  џ  не  хочу,  щоб  ти  буча  на  судi.  Ќе   хочу,   щоб   ти
обвинувачувала...
   _“лЯна._ Iване, вони вбили...
   _Ћрлюк_. Ќаших батькiв... ‘аме тому Я й хочу оберегти тебе.
   _“лЯна_. џ прошу тебе.
   _Ћрлюк_. Ќi, Я прошу тебе. ’е, що ти змушена була зробити на вiйнi, вже
надто багато длЯ жiнки.
   _“лЯна.__ _Ќi_._
   _Ћрлюк_. џ прошу тебе, розумiєш? џ не хочу, щоб ти  знову  вдихала  цей
сморiд жорстокостей i злочинiв. Iди в школу, вчи  дiтей  добра.  ’ам  твоє
царство.
   _“лЯна_. џ буду на судi. џ хочу їх бачити.
   _Ћрлюк_. Ќащо? ’и плакатимеш там i здригатимешсЯ вiд прокльонiв.
   _“лЯна_. Ќе буду.
   _Ћрлюк_. Ѓудеш.
   _“лЯна_. џ розтерзаю їх!
   _Ћрлюк_. Ћт бачиш, ти вже плачеш. ’и не пiдеш
   туди.
   _“лЯна_. Џрошу тебе, Iване! џ потерпiла людина.
   џ маю право!
   _Ћрлюк_. џ так само потерпiлий. Ђле Я повинен мислити й  дiЯти  залежно
вiд сили речей. Љоли Я вiдступав до ‚олги, Я ненавидiв увесь свiт i  себе.
Љоли мене ранили, Я навалювавсЯ на тебе всiєю вагою, i  ти  тЯгла  мене  з
полЯ бою, брудна, замазана моєю кров'ю. —и сказав Я  тобi  хоч  раз  -  не
надривайсЯ, не виснажуй себе, бережи свою  вроду?  Ќi.  Њи  тодi  рЯтували
державу.
   _“лЯна_. Ђ зараз годi?
   _Ћрлюк_. џ не сказав - годi взагалi. Ђле там, де вже можна, - годi.  ’и
призвичаїлась, “лю. ’и сама себе вже погано  бачиш.  ’обi  хочетьсЯ  самiй
особисто нищити людську мерзоту, а вона не гiдна твого поглЯду. Ќащо  тобi
це? џ вб'ю їх i без тебе.
   _“лЯна_. ’и гадаєш замкнути мене в клiтцi?
   _Ћрлюк_. ’ак. џ хотiв би замкнути тебе в золоту клiтку, щоб  нiЯке  зло
не сЯгало тебе.
   _“лЯна_. џк тобi не соромно? ™о таке ти кажеш?
   _Ћрлюк_. ’обi не подобаєтьсЯ?  Њожеш  скаржитись  на  мене.  •оч  у  –Љ
партiї.
   _“лЯна_. I поскаржусь. џкий егоїст.
   _Ћрлюк_. Ѓудь ласка. џ скажу вiдверто, що без тебе нема нi щастЯ  менi,
нi радостi анi в чому в свiтi. Ќема життЯ без тебе.
   _“лЯна_. Ќу й виженуть з партiї.
   _Ћрлюк_. Ќе виженуть. Ѓувай здорова. џ все розкажу тобi своїми словами.
   ‡ал був переповнений. ‚iдчинили вiкна й усi дворi, щоб чути було  всiм,
навiть тим, що стоЯли на площi перед школою, що  говоритиметьсЯ  на  судi.
Ѓагато поприходило з сусiднiх  сiл,  чимало  було  й  рiзних  городЯн,  що
позалишали далекi свої мiста, аби лишень врЯтувати життЯ.
   Љоли б горе могло  красити  людину,  коли  б  сльозам  притаманнi  були
властивостi не отрути, а столiтнiх благородних вин, що  звеселЯють  людинi
душу, коли б розмах смертей, руїни, фашистських провокацiй, грабiжництва й
обману Яснiв на людських обличчЯх сЯйвом усмiшки, не було б у цiлому свiтi
народу осЯйнiшого за той, що посходивсЯ на цей суд.
   ’ут зiйшлась немовби всЯ “країна. Ѓагато посиротiлих матерiв  i  багато
вдiв прийшло сюди.  Ѓули  тут  калiки-iнвалiди.  Ѓули  сироти,  що  бачили
батькiв  i  матерiв  своїх  на  нiмецьких  шибеницЯх.   Ѓули   дiвчата   з
фантастичними бiографiЯми, що втекли з фашистської неволi, були викинутi з
Ќiмеччини за непридатнiстю  понiвеченi  дiвчата.  Ѓули  сумнi  люди,  Яких
вигнали з мiст злиднi й страх, Якi втратили родину й притулок. Ѓули  битi,
стрiлЯнi. Ѓули  невiдомi  розгубленi  люди,  що  на  Якусь  фатальну  мить
повiрили  в  реальнiсть  "нової  ери"  i  тепер  терзаютьсЯ  потай   своєю
слабодухiстю, що пiшли тодi на службу до ворогiв, що тепер приховують  це,
кленучи фашистiв i свою ганьбу, i все на свiтi. Ђле бiльшiсть було мiцного
старого люду, що такого зазнали й  надивились  на  своєму  вiку,  що  Якби
засурмили знагла ангели на страшний суд, то й не зморгнув  би  нiхто,  так
надокучила їм людська суєта.
   ‚сi дивились на Ћрлюка. Ћрлюк дививсЯ на народ. Џотiм  перевiв  очi  на
пiдсудних. •вилюваннЯ перейнЯло його, Як перед боєм, можливо, навiть бiльш
високе. ‚iн вiдчув себе Як приналежнiсть народу, Як  виразник  його  волi.
‡верненi до нього очi народу немов пiдносили  його.  ѓолова  суду  ‚еличко
посмiхнувсЯ до нього розумiючим батькiвським  поглЯдом  i  злегка  кивнув.
Ћрлюк почав суд.
   - Џiдсудний ѓрибовський!
   ѓрибовський мовчав. ‚iн роздивлЯвсЯ подрЯпину на своїй бруднiй руцi, не
чуючи, здавалось, що йому наказують стати перед судом.
   - Џiдсудний ѓрибовський!
   ѓрибовський не обзивавсЯ. I тiльки коли його поставили  перед  Ћрлюком,
вiн вкрай здивовано подививсЯ на ‚еличка й Ћрлюка.
   - ‚iдповiдайте!
   - їх вайс нiхт, вас заген зi? їх бiн кайне ѓрибовський!.. †е  сюї  ‹еон
†ерар...
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ˜редер, ви пiзнаєте цю людину?
   _˜редер_. Ќi.
   _Ћрлюк_. ‚и визнаєте, що це український  нацiоналiст,  агент  нiмецької
розвiдки ѓрибовський?
   _˜редер_. Ќi.
   _Ћрлюк_. Џiдсудний Љурбацький!
   _Љурбацький_. Ќе знаю. Ќе бачив нiколи...
   _Ћрлюк__._ ‘вiдок Њандрика!
   _Њандрика_. џ... той, Як його...
   _Ћрлюк_. Iм'Я, по батьковi?
   _Њандрика_. ѓордiй Џавлович. Њоє?
   _Ћрлюк_. ’ак. ђiк народженнЯ?
   _Њандрика_. Ђле дозвольте... ’исЯча дев'Ятсот десЯтий.
   _Ћрлюк_. ЏрофесiЯ?
   _Њандрика_. ‚читель... •iба ж...
   _Ћрлюк_. „е були в час окупацiї?
   _Њандрика_. ЉлЯнусь, нiде! ’ут... Iване „емидовичу, хiба Я...
   _Ћрлюк_. Ќе працювали на окупантiв?
   _Њандрика_. Ќi. ‚ласне, Як?
   _Ћрлюк_. ‚и один залишились на школу?
   _Њандрика_. ’ак. Ѓо ж усiх...
   _Ћрлюк_. ™о сказали вам товаришi перед смертю?
   _Њандрика_. Ќе пам'Ятаю. ’ут таке дiЯлось...
   _Ћрлюк_. —и  пiзнаєте  ви  в  пiдсудному,  Який  ври-вавсЯ  до  вас  на
квартиру, українсько-нiмецького нацiоналiста ѓрибовського,  Який  разом  з
фашистськими катами знищив третину нашого села, нашу школу, директора?..
   _Њандрика_. …-е...
   _Ћрлюк_. Џiзнаєте?
   _Њандрика_. ’ак це, Як його? Ќу, начебто вiн - i  не  вiн.  „уже  важко
сказати зразу, отак-от, "так" чи "нi". ‚и поспитайте, людЯм же виднiше, то
й Я придивлюсЯ й скажу... …-е... треба ж придивитись.
   _‘орока__. _Ћто плете мережу!
   _Ћрлюк_. ‘вiдок ‚iрський Џавло Iванович.
   _‚iрський_. џ.
   _Ћрлюк_. ђокiв?
   _‚iрський_. Џ'ЯтдесЯт.
   _Ћрлюк_. ЏрофесiЯ?
   _‚iрський_. ‹iкар.
   _Ћрлюк_. Ќародились?
   _‚iрський_. ‚ „убно.
   _Ћрлюк_. Ѓiженець?
   _‚iрський_. ’ак.
   _Ћрлюк_. Ќа фашистських загарбникiв працювали?
   _‚iрський_. Ќi.
   _Ћрлюк__. _Ќе втрачали надiї на наше поверненнЯ?
   _‚iрський_. Ќi.
   _Ћрлюк_. Ќе вдавались у вiдчай?
   _‚iрський_. ‚дававсЯ.
   _Ћрлюк_. ‚ невiру?
   _‚iрський_. ‚падав... Ќi... ‚падав!
   _Ћрлюк__._ Ќе зраджували народу?
   _‚iрський_. Ќi.
   _Ћрлюк_. Ќенавидiли ворога, його злобу?..
   _‚iрський__._ ‡лобу, жорстокiсть, жаднiсть...
   _Ћрлюк_. ‚тратили дiм?
   _‚iрський__._ ’ак.
   _Ћрлюк_. ЋдЯг?
   _‚iрський__._ ЋдЯг... Љнижки...
   _ѓолоси з мiсць_. “се втратив.
   _Ћрлюк_. ‘iм'ю?
   _‚iрський__._ ‘iм'ю - батька, дружину, дiтей.
   _Ћрлюк__. _‚и втекли з концтабору?
   _‚iрський__._ ’ак.
   _Ћрлюк_. •овались?
   _‚iрський_. Џо лiсах, по Ярах.
   _Ћрлюк_. џк ви потрапили сюди?
   _‚iрський_. ‡абрiв. ‘вiт за очi.
   _Ћрлюк_. “ кого жили?
   _‚iрський_.  “  вашого  покiйного  батька...   ‘першу.   Џотiм...   Ћх,
мерзотники!
   _Ћрлюк_. ‚и в нашому селi заражали людей коростою?
   _‚iрський_. ’ак. Љоростою, лишаЯми, трахомою...
   _ѓолоси з мiсць_. ‚iн рЯтував нас вiд неволi! ‚iн дав менi коросту!
   _Ћрлюк_. ™о ви думали, бачивши весь цей жах, жорстокiсть, грабiж? ™о ви
думали?
   _‚iрський_. џ не думав. Ѓули часи, коли Я зовсiм не думав.
   _Ћрлюк_. ’обто?
   _‚iрський_. –ього було так багато, що Я бiльше почував, нiж думав.
   _Ћрлюк_. —ого - цього.
   _‚iрський_. ‘тражданнЯ.
   _Ћрлюк_. –i  стражданнЯ,  i  втрати,  й  споглЯданнЯ  жахливого,  -  чи
облагородили вони вашу душу, очистили?
   _‚iрський_. ‚iд чого?
   _Ћрлюк_. ‚iдповiдайте на запитаннЯ.
   _‚iрський_. Ќе розумiю запитаннЯ. Љоли загинув ваш батько й мати, i всi
рiднi вашої дружини...
   _Ћрлюк_. џ не питаю вас про загибель мого роду. џ прокурор i прошу  вас
вiдповiдати на запитаннЯ. џ повторюю: нещастЯ, що впали  на  вашу  голову,
зробили кращою, благороднiшою вашу душу, Як про це пишуть  у  книжках  ось
уже кiлька столiть?
   _‚iрський_._ _Ќi_._
   _Ћрлюк_. ‚они принизили, приголомшили вас?
   _‚iрський_. ’ак. Њабуть, що так. ‹юдина народжена длЯ  радостi,  працi,
длЯ братства. ”ашисти принизили в моїй свiдомостi високе  iм'Я  людини.  џ
перестав вiдчувати себе вiнцем творiннЯ.
   _Ћрлюк_. ‚и можете сказати про це докладнiше?
   _‚iрський_. Ќе хочу. џ можу лише  додати,  що  вони  дали  менi  багато
пiдстав бути недобрим, жорстоким i мстивим ненависником людства.
   _Ћрлюк_. Ђле ви радЯнська людина. ‚и не  можете  не  любити  людства  й
погано про нього думати.
   _‚iрський_. „Якую вам. ‡вичайно.  Ђле  зараз  Я  взагалi  не  можу  про
людство думати. Ќехай воно саме подумає, дивлЯчись на  мене.  џ  прошу  не
задавати менi таких питань.
   _Ћрлюк_. ‚ам важко?
   _‚iрський_. Ќе питайте багато. Њожна померти вiд спогадiв.
   _Ћрлюк_. ‡аспокойтесь. ‚и на трибунi свiдкiв.
   _‚iрський_. џ не свiдок. ‘вiт, про Який ви питаєте, вiнсвiдок...
   _‚еличко_. ’оваришу прокурор, конкретнiше.
   _Ћрлюк_. ‚и пiзнаєте цю людину? •то цЯ людина?
   _‚iрський (пильно дивлЯчись в самi очi ѓрiїбовського)._ –е не людина.
   _Ћрлюк_. ѓрибовський?
   _ѓрибовський_. Ќайн, iх бiн кайн ѓрибовський. їх  бiн  ‹еон  †ерар  фон
…льзас-‹отарiнгiЯ.
   _‚iрський_. „озвольте, де ж Я його бачив?
   _Ћрлюк_. _(до ѓрибовського)._ Њоже, вам страшно говорити рiдною  мовою?
‘трашно вимовити слова: тато, мамо, брат, сестра, люди, вбив,  занапастив,
знедолив, вiддав у неволю?
   _ѓрибовський__. _Їх ферштеє нiхт.
   _‚iрський_. „озвольте, дозвольте, покличте сюди розстрiлЯних!
   _Ћрлюк._ ‚ведiть розстрiлЯних. ‚iдчинилисЯ дверi. Џ'Ятеро  розстрiлЯних
пiдiйшло до столу - Ђнтонiна, „емид ‘орока, Ћлена ‘тупако-ва. Џодорожнiй i
ѓлiб Ѓовкун. ѓрибовський глЯнув на них i затремтiв. ‡атрусились Љурбацький
i ˜редер.
   _Ћрлюк_. Ћлена ‘тупакова!
   _‘тупакова_. џ.
   _Ћрлюк_. ђокiв?
   _‘тупакова_. „вадцЯть чотири. Ћднолiтки.
   _Ћрлюк_. “дова?
   _‘тупакова_. ‚били ж ЂндрiЯ. Џартизан був. I дiток двоє вбили, i батька
Ђндрiєвого й мого. “дова й сирота. Љругом сирота.
   _Ћрлюк_. ‚и були розстрiлЯнi?
   _‘тупакова_. Ѓула. џ? Ѓула.
   _Ћрлюк_. —ому ви весь час посмiхаєтесь?
   _‘тупакова_. Ќе зважайте. ‚она поза моєю волею, цЯ посмiшка.  I  голос,
кажуть, змiнивсЯ вiдтодi.
   _Ћрлюк_. ‚ам не смiшно зараз, громадЯнко ‘тупакова?
   _‘тупакова (смiєтьсЯ)._ Ќi.
   _Ћрлюк_. ‚ам хочетьсЯ плакати?
   _‘тупакова_. ђобити щось хочетьсЯ. Џрацювати.
   _Ћрлюк_. Ќе  журiтьсЯ.  Њи  з  вами  ще  попрацюємо.  ’iльки  не  треба
смiЯтисЯ. Џрошу вас, не смiйтесЯ.
   _‘тупакова_. џ не смiюсь, ‚аню, -Я плачу, Як i ти.
   ‡ Ћрлюкових очей текли сльози гнiву. Ђле вiн не плаказ. ‘вiт вiдбивсЯ в
ньому. I цього не витримав один з злочинцiв.
   - Џитайте мене! ‚се скажу! - застогнав Љурбацький i вдаривсЯ головою об
лаву.
   _‚еличко_. •вилинку!
   _Ћрлюк_. Џрошу.
   _‚еличко_. Џiдсудний ˜редер, станьте тут. Џiдсудний ˜редер, скажiть, чи
входило в плани нiмецького урЯду створеннЯ Якої-небудь  форми  української
державностi?
   _˜редер_. Ќi.
   _‚еличко_. —и входило в плани вашого урЯду знищеннЯ всiх сепаратистськи
настроєних українцiв?
   _˜редер_. ’ак.
   _ѓрибовський_. џ - ѓрибовський!
   _Њандрика_. –е вiн! Ћй же й хитрий! ’ож-то Я дивлюсь - нiби вiн.  –е  ж
така паскудна людина!.. †ах!..
   Ѓула вже пiвнiч. Џо темних дорогах тЯглисЯ з заходу визволенi з  неволi
радЯнськi люди. Ќесли рештки свого добра, гнiв, i горе,  й  страшнi  вiстi
про кривавi розправи.
   - Ђ хто там? •то йде?
   ‘тоЯли коло хат i по дорогах i гукали в пiтьму, чекаючи  на  поверненнЯ
рiдних.
   - •то там? џкi? —и не тутешнi? —и не свої?
   Ќi, не свої. Iшли полтавськi, донськi, воронезькi.
   - Ђ чи не доводилось, не стрiчали_ _наших?
   - Ќi, не доводилось, не стрiчали!
   I знову рипали дверi. I знову гукала в пiтьму надiЯ.
   - Ћй хто там, хто? Ђ чи не бачили? Ђ чи не чули?
   -  Ќе  бачили,  не  чули...  Џустiть  переночувати!  „ругого  днЯ  суду
ѓрибовський вiдповiдав на всi запитаннЯ  прокурора  з  особливою  жадiбною
поспiшливiстю. ‚iдповiдав вiдверто, точно. ‚ кожному запитаннi вiн  вбачав
продовженнЯ життЯ. ‚iн жадав запитань.
   Iнодi запитаннЯ шматували його, вивертали, розтинали,  четвертували,  i
тодi вiн вiдповiдав у знемозi короткими: так, було, так. Џоступово з нього
видобули всю його бiографiю, всi тинЯннЯ, зради, всю аморальнiсть.
   - ™о ви думали? џк ви могли?  Ќевже  вас  не  жахав  розмах  смертей  i
розору? ‘кiльки мiльйонiв нещасних загнано в  рабство?  ‘кажiть,  скажiть,
скажiть!
   - ‘кажу, все скажу!
   _Ћрлюк_. „е перебуває ваш напарник?
   _ѓрибовський_. ‘айгак? ђозстрiлЯний.
   _Ћрлюк_. Љим?
   _ѓрибовський_. ˜редером.
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ˜редер, ви розстрiлЯли агента ‘айгака?
   _˜редер__._ ’ак.
   _Ћрлюк_. ‡а що?
   _˜редер_. ‡а нерозумiннЯ вiдведеного йому мiсцЯ в ’ретiй iмперiї.
   _Ћрлюк_. ’обто?
   _˜редер_.  ‚iн  уЯвив,  що  фюрер  створить  длЯ   нього   на   “країнi
протекторат.
   _ѓолос з публiки_. Љазали ж, що вiн i його розстрiлЯв, ѓрибовського?
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ѓрибовський, ви були розстрiлЯнi?
   _ѓрибовський_. ’ак.
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ˜редер, де й коли ви розстрiлЯли ѓрибовського?
   _˜редер_. ‚ IванькiвцЯх у сорок другому роцi.
   _Ћрлюк_. ‡а що?
   _˜редер_. ‡а те саме.
   _ѓрибовський_. ‚ибачте, це не  зовсiм  так.  “  мене  з  ‘айгаком  були
розходженнЯ в деталЯх.
   _Ћрлюк_. Њовчати, виродку! Џеред ким ти вибачаєшсЯ?
   _‚еличко_. ’оваришу прокурор, закликаю до спокою!
   _Ћрлюк_. Џрошу вибачити. Њенi здалосЯ  раптом,  що  в  мене  вiдкрились
рани. Џiдсудний ѓрибовський, Як ви залишилисЯ в живих?
   _ѓрибовський_. џ був тЯжко поранений. џ вночi вилiз о Ями.
   _Ћрлюк_. •то вас виходив? ѓрибовський. Ћдна стара жiнка.
   _Ћрлюк_. ‚и признались їй, хто ви?
   _ѓрибовський_._ _Ќi.
   _Ћрлюк_. ‚ Яких iноземних розвiдках ви перебуваєте на службi?
   _‚еличко_. Џiдсудний, подайте назву розвiдок на записцi.
   _Ћрлюк_. џк ви знову зустрiлисЯ з ˜редером?
   _ѓрибовський_. џ не зустрiчавсЯ з  ним.  џ  працював  в  органiзованому
гiтлерiвцЯми  нiбито  партизанському  загонi,  Який   боровсЯ   з   вашими
партизанами.
   _Ћрлюк_. Џотiм?
   _ѓрибовський_. Џотiм нас розбили, i Я втiк. Ќа шлЯху втечi Я  зустрiвсЯ
з ˜редером, i зразу ж ми потрапили до вас у полон.
   _Ћрлюк_. џке було ваше останнє завданнЯ?
   _ѓрибовський_. Ћрганiзувати в тилу диверсiйну групу.
   _Ћрлюк_. ‚iд кого ви дiстали завданнЯ?
   _ѓрибовський_. ‚iд ˜редера.
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ˜редер, ви пiдтверджуєте?
   _˜редер_. Ќi... Џроте так.
   _Ћрлюк_. —ому - проте?
   _˜редер_. Ѓачачи цього суб'єкта, менi хотiлосЯ б  заперечити  абсолютно
все.
   _Ђнтонiна_. Iване, скажи йому, щоб був вiн проклЯтий!  _(„о  ˜редера)._
“бивцЯ ти, жорстокий кат, Як носить тебе нещасна землЯ...
   _Ћрлюк__. _–Я жiнка прок. инає вас. ‚она вважає вас безсердечним катом.
   _Ђнтонiна_. Љат ти, гiрше звiра кусючого.
   _Ћрлюк_. ‚и принизили званнЯ людини.
   _˜редер_. џ персонально не принижував.
   _Ћрлюк_. ‚и  брешете.  ‚и  поводились  на  нашiй  землi  не  Як  офiцер
окупацiйних вiйськ, а Як аморальний убивцЯ.
   _˜редер_. –е питаннЯ полiтики. Ђ полiтика вiльна вiд моралi. –е  вiйна,
й усi ми дiємо в її орбiтi, а ѓегель сказав: "‚iйна вiчна й моральна".
   _Ћрлюк_. Ќi, вона не вiчна й не моральна. ‚она  зникне  разом  з  вашою
темною силою. ‚и насмiлюєтесь тут заперечувати свої злочини?
   _˜редер_. Ќi, Я тiльки хотiв сказати,  що  Я  дiЯв  не  тiльки  в  силу
присЯги, але й на пiдставi вченнЯ  великих  умiв:  ѓегелЯ,  Ќiцше,  ”iхте.
”iхте каже: "“ взаєминах мiж  державами  нема  iншого  права,  крiм  права
сильного". –е вченнЯ ѓiтлер модернiзував. Ђле коли ми  зрозумiли  минулого
року, що вiйну ми програли й що ми  загинули,  ви  зрозумiєте,  Як  зросла
природно наша жорстокiсть.
   _Ћрлюк_. Џiдсудний ѓрибовський! Ќа пiдставi Якого вченнЯ  ви  дiЯли?  ‚
iм'Я чого ви брехали, провокували на зраду, на продаж “країни, нашої нацiї
в рабство на загибель?
   _ѓрибовський_. Џочекайте, Я зараз  все  поЯсню...  Љоли  Я  прийшов  на
“країну з ними, Я зрозумiв, що Я тут чужий. џ дiЯв в iм'Я  страху  смертi,
лютi, помсти. џ зараз все  скажу.  ‚се!  -  ѓрибовський  трагiчно  змахнув
руками й повернувсЯ до народу. ‚iн щось хотiв сказати. Ђле в цей час понад
самою школою прогув лiтак i закидав листiвками всi хати, городи, вигiн.
   - ‹истiвки кидають! - гукнув у вiкно ’арас Ѓовкун.
   _- _џкi?
   _- _Џро дЯдька ђомана. ˜iсть танкiв розбив!
   - •то?
   - „Ядько ђоман  танки  побив!  -  крикнули  у  вiкно  двоє  Ясноголових
хлоп'Якiв i бiгом подалисЯ вулицею. Ќарод витовпивсЯ з школи.
   - Џослухайте! - жахнувсЯ ѓрибовський, але нiхто вже його не слухав.
   - Ћбридло слухати всЯке падло, досить. ђобота стоїть! - 3 цими  словами
пiшли з залу суду останнi свiдки ‘ильвестр ‚олощук i Џлатон ‡лотаренко.
   - Ќарод не цiкавлЯть вашi зiзнаннЯ. Ќарод зайнЯтий, - сказав пiдсудному
голова суду.
   ’им часом босоногi гiнцi прибiгли з  листiвками  додому.  ‘тарий  ‘емен
Љлунний поравсЯ в садку.
   - „iду ! - батько танки побив!-загорлали вони, задихавшись, i  поквапом
почали читати старому листiвку.
   - "˜ановний ‘емене ‚ласовичу!.."
   - Џiшли геть, нечистий вас носить! Ќе дражнiтьсЯ! - розсердивсЯ дiд.
   - „iду, таж  справдi!  "ђадiсну  вiстку  подаємо  вам!  ‘ин  ваш  ђоман
‘еменович  удостоєний  найвищої...  ѓероЯ  ђадЯнського  ‘оюзу!  -   читали
хлопчаки  привiтаннЯ  ‚iйськової  ради.  -  ‚и  з  повним  правом   можете
пишатись..."
   ‚ цей час з хати вийшла мати.
   - Њамо! - кинулись дiти до матерi. - Њамо, наш
   тато ѓерой_!_
   ‡  цiєї  причини  не  довелось  виступити  з   обвинувальною   промовою
прокуроровi Ћрлюку.
   Ѓiльше того - коли через пiвгодини ѓрибовського й Љурбацького повели за
село в проваллЯ, нiхто в їх бiк навiть не глЯнув. Ќарод купчивсЯ вже  бiлЯ
ђоманової хати.
   Џеред ‘еменом Љлунним зiбралосЯ пiвсела.
   ‘тарий коваль не був письменним,  тож  листiвку  про  сина  йому  читав
уголос немолодий уже колгоспний рахiвник Њакар Џадалка.
   - "˜iсть ворожих танкiв знищив ваш син у нерiвному бою на кордонi..."
   - ˜iсть танкiв!
   - ’ихо!
   - "’iльки кращi сини нашого народу, длЯ Яких нема в свiтi  нiчого  вище
за захист ‚iтчизни, тiльки такi люди здатнi  творити  чудеса  доблестi..."
—итайте хтось, бо в мене чогось букви стрибають...
   ‡ цими словами розчулений Њакар подав листiвку Џодорожньому.
   Ђле не встиг Џодорожнiй  роздивитись,  звiдки  починати,  Як  не  менше
десЯти голосiв пiдхопили текст:
   - "Ќедалекий той час, коли ворог буде розгромлений!"
   Џотiм разом всi замовкли. ‹унав лиш голос молодої вчительки:
   - "I тодi син ваш повернетьсЯ додому до  вас,  до  дружини,  до  дiтей,
повернетьсЯ з  перемогою,  й  слава  про  нього,  Як  про  богатирЯ  землi
української, буде жити й гримiти  в  вiках!  ‘пасибi  вам,  батьку  ѓероЯ.
‚iйськова рада фронту".
   ‡апанувала врочиста пауза. ‚сi з повагою дивились  на  старого,  чекали
вiд нього слова.
   - Ћт вам i ђоман! - почувсЯ  чийсь  голос.  -  ™о  ви  скажете,  ‘емене
‚ласовичу?
   Ђле ‘емен i  тепер,  в  урочисту  хвилину  життЯ,  не  зрадив  себе,  -
суворiсть оберiгала його горду душу вiд марнолюбства й сусти.
   - Ќе  знаю,  -  сказав  вiн,  спокiйно  вдивлЯючись  кудись  вдалину  i
дослухаючись до людського слова - чи нема часом у кого сумнiву, невiри або
й заздростi, - щоб не видатись смiшним чи недостойним суворого свого часу,
додав байдуже:
   - џк на мене, то це або  агiтацiЯ  Якась,  або  ж  брехнЯ.  џк  же  це,
справдi, щоб отак от шiсть танкiв? ™о це вам, крижаки  на  болотi?  ’а  на
Який лЯд тодi кувати їх, залiзо переводити, коли отак!
   - –е вже не нашого розуму розпорЯдженнЯ, - зауважив  •ома  —епурний.  -
‚иходить, так от!
   - Ќу, коли так, то й так.  Ќехай-но  вже.  џ  радий,  -  здавсЯ  старий
коваль.
   I тут з-за повороту з'ЯвивсЯ раптом на вiлiсi - хто б подумав? - ђоман!
   ‘першу нiхто його не впiзнав. ‚iн був без бороди i весь у пилу.  ’iльки
Яснi, Як колоссЯ Ячменю, вуса свiдчили, що це ђоман.  ‹егка  гiмнастьорка,
погони, пiлотка й перебуваннЯ в походах омолодили його рокiв на  двадцЯть.
‡а плечима - гвинтiвка. Ќа грудЯх - ‡олота  ‡iрка.  ‡а  вiлiсом  гуркотiла
пара трофейних тЯгачiв. –е генерал ѓлазунов  прислав  на  посiвну  обiцЯну
допомогу.
   Ћточений народом, вiлiс зупинивсЯ просто самої хати.
   - ђомане ‘еменовичу!
   Џосипались запитаннЯ, вигуки, смiх i знову розпитуваннЯ.
   - Ђ Як той? Ђ той? Ђ чи живий такий-то? Ђ чи далеко звiдси? Ђ  Як  воює
Џавло ѓоробець?
   - Ќiчого воює! Џогнали ѓiтлера вже к чортовiй матерi аж у ђумунiю.
   - Ђ Як ‹обода? џк Ѓухало?
   - I ‹обода, i Ѓухало, i ѓаркавенки, батько й сини, - доповiдав ђоман.
   - Ђ мого Ћпанаса не бачив?-спитала одна мати.
   - Ћпанаса вашого, вибачайте, тiтонько, нема вже, - тихо сказав ђоман  i
знЯв пiлотку. - Ќема Ћпанаса, й ‹евка —епурного нема.
   - Ќу, а чи правда, що ти там побив щось, - обережно запитав ‘емен, коли
Ћпанасова й ‹евкова матерi побiгли голосити на самотi.
   - ˜iсть танкiв! - пiдтвердили ђомановi товаришi, що сидiли в вiлiсi.
   - —им?
   - ЏлЯшками, - сказав ђоман. - „ай, думаю, спробую, що воно  за  плЯшки.
Љинув - горить!
   - ™о?
   - ’анк. Џрорвались же до окопiв. ’ак Я тодi другу! ѓорить! џ бiгцем  до
окопу, бiжу, бiжу, - третiй вже через окiп. џ - рраз! ѓорить, аж гуде!  ’о
Я тодi бiгом до товаришiв, а вони - ну мене цiлувати. ‘тiйте, кажу, дурнi,
не цiлуйте, давайте, кажу, плЯшки! ’а за  плЯшки,  та  туди,  вогонь  його
бери!
   _- _Ќе брешеш?
   - —ого ж брехати?! Ќа очах у людей все ж було!
   - Ђ може, вам там з перелЯку заслiпило трохи?
   - Џожди. Ќе перебивай! Ќу?
   - ’ак от. ѓульк! - а вони вже на окопах! Ћдин, ну прЯмо на голову суне.
Ћй! Џовiрите, аж наче жаром сипонуло по спинi. ЌахилЯюсь - пройшов! „ак  Я
тодi розгинаюсь та в гуз  четвертому!!!  Ђ  тодi  п'Ятому!  ˜остому!..  Ћт
плЯшки!..
   - Ћце виробив! –е ж, чув Я, по п'Ятсот за танк платЯть?
   - Ќевже?
   - Ђ ти думав!
   _- _Ќу, а Як же ти їх там кидав?
   - џк командир учив. ЏрЯмо на зад, на гузку.
   - ‘лабенький зад, чи що?
   - Ђ сатана його знає. ѓази Якiсь там... Ђга! Ћт чого менi шкода, кат би
його взЯв, - пiджака загубив.
   - Џiджака?!
   - Ђтож.
   - „е?
   - ’а там-таки. „овелось скинути, щоб замашнi-
   ше було. ’о хiба ж не занесло десь вогнем чи гусеницЯми. Ђж досадно.
   - Љазав Я тобi, - не бери пiджака, не бери пiджака, - з докорою  сказав
‘емен. - Ћтепер попокрутишсЯ без пiджака, воЯко!
   - Ќу, батьку, на те вiйна. Ќародне дiло. ’ут уже кому Яке щастЯ.
   - ‹иха година! ’акого пiджака загубити, - сказав ‘емен. - Ќу, треба вже
радiти, бог з ним. •одiть, прошу, обiдати!
   Є мiсцевостi веселi, радiснi, є похмурi, тривожнi й  недобрi  мiсцЯ.  Є
благодатнi долини й овiЯнi смутком гори. I назви е веселi, Як от ‚орскла й
„есна, i тихi, мрiйнi, Як ‘ейм або „он. I є  зловiснi,  трагiчнi  звучаннЯ
назв, Як ѓоринь-рiка на ‚олинi. Љожна мiсцевiсть має свою душу.
   ‘тарi Џавлiвцi мали душу врочисту, древню. ‚они розташувались на горi й
попiд горою в мальовничих долинах. Џривiтнi хати бiлiли  серед  садкiв  та
городiв. ‚iд широкого шлЯху, що пролЯгав селом, бiгли  врозтiч  мальовничi
вулички й стежки до розкиданих у зеленi подвiр'їв та хат. Џо городах та за
селом височiли стародавнi безплоднi горби, що скидались, особливо ввечерi,
чи то на рештки Якихось давно зруйнованих, вкритих прахом  споруд,  чи  на
могили безвiсних велетнiв.
   ‚ селi жили вродливi задумливi люди, й була тут у жiноцтва  своЯ  давнЯ
мода вишивати рукава сорочок пишними червоними квiтами, то й одЯг людський
схожий був на садки та городи.
   I хто було не переходив, хто не  проїздив  ‘тарi  Џавлiвцi,  влiтку  чи
навеснi, вдень чи ввечерi, той нiколи вже не забував їх, i особливо  поле,
що починалосЯ зразу, Як вийти на гору, за просторим колгоспним двором.
   ’ут вже хто б не йшов шлЯхом,  в  Якому  б  не  був  настрої,  а  мусив
зупинитись.
   "‘тiй, людино! Ћсь твiй свiт, вiчний i прекрасний, i ти в  ньому  живеш
коротку свою  мить",  -  звучало  в  урочистому  спокої.  "ђадiй,  добрiй.
Џерепочинь вiд повсЯкденного, буденного, дрiбного. „ивись".
   Џеред  людиною,  скiльки  око  сЯгало,   простЯглись   чернiгiвськi   й
полтавськi землi - зеленi  сiножатi,  озера,  села  на  пагорбах,  полЯ  й
дрiмучi бори. Ђ мiж борами i тут, i там Яснiли плЯми древнiх пiскiв.
   Џопiд зеленими горами через луги простЯглисЯ старий „нiпро в срiблЯстих
берегах. Џо горах, понад кручами йшов повз ‚ишгород шлЯх на Љиїв.
   Ќа вишгородському пагорку цвiли вишнi, й старезний самотнiй прадуб,  що
шумiв вiттЯм не один вiк, похиливсЯ над „нiпром вже майже без гiллЯ.
   ™ось епiчне й свЯткове почувалось  у  полi,  одвiчний  перебiг  часу  й
величний спокiй... Љолись тут попасались конi ‘вЯтослава.  ‘iроокий  кнЯзь
ночував у лузi над „нiпром i, задивившись на зорi, мрiЯв про „унай. I  так
само пахло чебрецем i полином. ’iльки „нiпро був широкий, трави буйнiшi  й
„унай далi.
   Ќа небi й у „нiпрi гримотiли велетенськi битви мiж веснЯними хмарами, а
над заднiпрЯнським низом одна багатюща хмара заполонила мало не пiвсвiту й
десь ген-ген, аж за Ћстром  та  Љозельцем,  майже  над  самим  —ернiговом,
спадала на землю синiми пасмами дощу.
   ‚ийшли в поле  сiЯти.  Ќезвичайною  була  сiвба  над  „нiпром  у  сорок
четверту весну. Ќе гули моторнi  машини  в  полi,  не  красувались  свiжою
фарбою широкi сiЯлки. ‚iйна пожерла багату колгоспну технiку,  винищила  й
покалiчила коней, засмiтила зерно.
   Ћрали тракторами, але орали й коровами,  й  скопували  лопатами.  ‘iЯли
прадавнiм способом з щедрих хлiборобських рук.
   ‘тарi колгоспники iшли цепом, Як воїни, поволi, з непокритими головами.
   „алi йшли  сiЯчки  -  жiнки  й  удови  солдатiв  на  чолi  з  ‚асилиною
Ѓовкуновою. ‘iЯв лiкар ‚iрський, а за ними народний  суддЯ  Iван  Ћрлюк  з
“лЯною й чимало хто ще, а малеча бiгла босонiж за боронами  або  гулЯла  у
вiйну круг мертвих "тигрiв".
   “ декого на грудЯх виблискували бойовi ордени.
   ‚еснЯний вiтер надимав порожнi рукава у Џлатона ‚ернигори i ћрка Њирси.
‘iЯчi проходили з повними iiригорщами давцiв  по  полю  недавнiх  битв  i,
поглЯдаючи на широкi заднiпрЯнськi простори, згадували хоробрих  товаришiв
своїх i командирiв.
   I тому що кров загиблих ще не цiлком всочилась у землю, й рани на живих
ще нили на негоду, й уночi  болiла  порожнеча  на  мiсцi  вiдiрваних  рук,
спогади, Як хвилi, перекочувались старим полем, i картини бою над  „нiпром
виринали з пам'Ятi людської з нестримною силою.
   ’одi повiтрЯ розтинали брЯзк й гуркiт. Џоле двигтiло пiд вагою  танкiв,
гармат i рiзного iншого рухомого кричущого залiза.
   ђевли   лiтаки.   ‘трiмголов!   бомби   освистували    людське    життЯ
катастрофiчним свистом.
   Ќа вншгородських пагорбах, на старому кладовищi,  горiли  танки.  —орнi
стовпи диму над „нiпром провiщали загибель ѓiтлеру.
   ѓорiло село. ’исЯчi гармат било по вороговi без-перестань, i  безупинно
грiм гримiв, i люди метались у курЯвi, в диму, в блисках своїх гармат,  Як
привиди епохи.
   ‡емна кулЯ оберталасЯ в порожнечi.  _(Њультиплiкат)._  ‚еличезна  смуга
пожеж над ђосiєю, Ѓiлорусiєю, “країною вгорнула її в дим.
   ‹iтаки вершили свою нищiвну справу, - здавалось, чути було,  Як  стогне
землЯ. _(‡найти вираз у музицi)._
   "‚они винайшли крила й поменшили мене, знищили мої вiддалi й  таємницi,
i Я вже затiсна длЯ них. їх генiї  вже  розтлiвають  iдеальну  мою  сферу,
проникаючи в мiй атом i розщеплюючи його всесвiтню узгодженiсть. ™о  буде?
‡никну Я, вибухнувши одного разу в свiтовому  просторi?  ‡горю?  ђозвiю  в
космосi свою неспокiйну людську плiснЯву й перестану бути?.."
   Ђле ось поступово з радiосвисту, й вищаннЯ, й  стукоту  радiошифрiв  та
злобного гарчаннЯ ефiру вихопивсЯ людський голос:
   -  Ќi!  Ќе  припинитьсЯ  буттЯ,  краща  з  планет,  наша   Ѓатькiвщино,
Њати-‡емле!  ‡никнемо  ми,  змiнЯючись  на  твоєму  лонi,   поколiннЯ   за
поколiннЯм, Як хвилi в океанi, в кривавих обiймах  стражданнЯ  з  радiстю.
Ђле, зникаючи, завжди  казатимемо:  "‘лава  тобi!  ‘лава  твоєму  хлiбовi,
винограду й вину, слава приходу й вiдходу, веснi й осенi,  днЯм  i  ночам,
росi вечiрнiй i вранiшнiй росi, любовi, й  працi,  й  дорогоцiннiй  кровi,
пролитiй в iм'Я волi й братерства народiв, в iм'Я збагненнЯ  найголовнiшої
таємницi життЯ на тобi - таємницi нашої людської спiльностi. Њи твої дiти,
i ми твоЯ мiра: ти прекрасна!"
   ’ихо в полi. Џринишкли гармати. ‡агасли жертовники на  пагорку,  iржавi
танки зЯЯли чорно-рудими пробоїнами. Ќi на що вже не потрiбнi, пошматованi
гусеницi поблискували сталевою лускою, наче побитi велетенськi змiї.  џми,
патрони, гiльзи, дрантЯ й мотлох, i без лiку вбитих.
   Iван i “лЯна зупинились на пагорку. Џеред ними простЯглось ‡аднiпров'Я.
   - џка краса!
   - Џро що ти думаєш? ‘кажи... ’и хотiв би жити тут не тепер? ‡а  кнЯгинi
Ћльги, при џрославi, при •мельницькому? Ђбо через сто рокiв?
   - ’епер.
   - I Я.
   - Ѓо ж ми, справдi, вiдстоЯли псi  минулi  сторiччЯ,  -  сказав  Ћрлюк,
дивлЯчись на вiчне свЯто  ‡аднiпров'Я.  -  ‚сю  нашу  iсторiю,  миiiулу  й
майбутню.
   - ’и щасливий?
   - ’ак! џ щасливий, що не став злим, що житиму без ненавистi  й  страху,
що збагнув своє мiсце на землi. ‚ цiй жменi колгоспного  зерна,  -  Ћрлток
розтулив перед “лЯною широку долоню  з  насiннЯм  пшеницi,  -  в  цьому-от
виЯвилось справдi бiльше  змiсту,  нiж  у  всiй  фашистськiй  iсторiї.  ’и
помiтила, Як сiють?
   - Џомiтила.
   Ћрлюк глЯнув на сiЯчiв. - Ћсь вiн  iде  "над  вiйною,  наш  народ".  –е
безсмертнi слова твого батька. џка битва може зрiвнЯтисЯ з цiєю картиною!
   ‘тарi сiЯчi, жiнки, пiдлiтки й фронтова бригада ђомана  йшла  цепом  i,
засiваючи поле бою зерном, гомонiли про своє:
   - Ќу, рука вже, кат з нею, менi не шкода,  -  казав  Џлатон  Ѓернигора,
сiючи правою.
   - Ђ що жалiть? - спитав ‘орока.
   - …ге ж. Ђ от за чим жалкую, що не став героєм.
   Ќе вийшов!
   - ЃоЯвсЯ, чи що? - спитав ђоман.
   - ђаз, що боЯвсЯ, а друге, й головним чином,  Якось  не  щастило.  Ѓуло
пiдвернетьсЯ, ну, Явно геройський результат, вже й почнеш  було  таке,  що
потiм i здумати страшно. Љоли - беркиць! ЏрокинувсЯ -  госпiталь!  ‡  очей
далi - з серцЯ геть: рiжуть!
   - ’очно.
   - Џотiм повернешсЯ в частину, нiхто заслуги визнавати  не  бажає:  новi
всi! Ќема справедливостi!
   - ’очно.
   ‡а сiЯчами  йшли  з  боронами  iнвалiди  й  школЯрi-пiдлiтки.  ‡а  ними
поспiшали ледве виднi з борозни босi Ясноголовi герої майбутнiх безкровних
битв за перебудову природи,  а  вже  за  цими  героЯми,  кiнець  трудового
походу, метушились галич та гайвороннЯ.
   ђаптом вiдчайдушний зойк примусив усiх озирнутись.
   - Ђ, боже ж ти мiй!  Љинь,  кинь,  щоб  ти  луснуло!  Ћй  рЯтуйте!..  -
Ђнтонiна бiгла за своїм п'Ятирiчним  онуком  ‚асиликом.  ‘постигнутий  цим
скриком, ‚аси-лик вiдразу ж подавсЯ навтiки вiд баби.  ‚елика  батькiвська
шапка насунулась йому аж на нiс i заважала бачити. Ђле ‚асилик не падав  i
бiг прудко, притримуючи лiвою рукою штаненЯта. ‚ правiй руцi була в  нього
велика граната, Яку вiн знайшов у борознi.
   - Љинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало!
   - Ќе кидай!
   - Љидай!
   - Ќе кидай! “б'єшсЯ! - гукнув Ћрлюк i побiг навздогiн за хлоп'Ям.
   - Џереймайте його!
   - Ђх, сучий синi “б'єшсЯ к  чортам!  Ђнтонiно!  ’iкай,  не  пiдходь  до
нього! - гукали сiЯчi, поспiшаючи навперейми й навздогiн бомбометателю.
   ‚асилик перелЯкавсЯ.
   ’ака сила грiзних вигукiв остаточно збила його  з  пантелику.  ‚iн  бiг
щодуху, але гранати не кидав. ‚искочивши з борозни, вiн подавсЯ  полем  до
"тигрiв", де грали дiти.
   - ‘тiйi Ќе пускайте його до дiтей!
   “лЯна не зразу зрозумiла, що трапилось з хлопцем. Џотiм вона помiтила в
його руцi гранату й, жахнувшись, з криком кинулась наздоганЯти Ћрлюка.
   - Iване, Iване, вернись! Ќе пiдходь!.. Iване!
   ‚асилик бiг Якраз навстрiч Ћрлюковi. Ђле, почувши крик  учительки,  вiн
крутнув назад i потрапив у полон до бабусi.
   Ђнтонiна зразу ж кинула далеко геть гранату.  Љоли  граната  вибухнула,
звеселивши все поле, Ђнтонiна почала старано вибивати дурощi  з  ‚асилика.
‘кривджений ‚асилик заплакав великими дитЯчими сльозами.
   Џлакала й “лЯна. Їй хотiлось припасти  до  Iванових  грудей,  але  вона
соромилась, бо ж кругом були люди.
   - “лю, що з тобою? - здивувавсЯ Ћрлюк. - ’и ж у бої ходила!
   - Iваночку, то зовсiм iнше, - посмiхнулась “лЯна  крiзь  сльози.  -  ’о
вiйна, а це життЯ.
   Ќезабаром Ћрлюк попрощавсЯ з селом i молодою  дружиною.  ™е  цiлий  рiк
життЯ i смерть розкривались перед ним у битвах,  перед  Якими  мерхли  всi
битви, на Якi будь-коли спроможна була людина. I людина перемогла.
   ‚iн стоЯв бiлЯ Ѓранденбурзької брами. Џеред  ним  проходили  незчислимi
рЯди  його  товаришiв,  i  вiн  бачив  над  їх  головами  сЯйво   матернiх
благословень Ѓатькiвщини.

   _1944-1945 рр._

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Ћцените этот текст: