сень) ‘теповий досвiт, стулений росами, голубiв понад тирсу, нiчний шепiт трав западавсЯ в туман. Љонi стоЯли без руху, чорну рiзьбу їх грудей срiблив мiсЯць на вiдлетi. ‡а кiньми торчав дремливо чотиробiк возiв, отаборених нанiч, закутаних у ковиль. Ќа возах спали покотом: з-пiд дорожних шерстЯниць темнiли голови в бородах i рамена, Як дверi. •тось там з купцiв снив саме вузьку вуличку в –аргородi, Якою в пiтьмах скрадаєтьсЯ злочинець, радий вирвати повний солiдiв та вiзантинiв гаманець чужинцЯ... ‚же, вже йме купцЯ за горло, придавить об стiну, втече... •отiв скрикнути, та голос не давсЯ, купець прочумав, було, зiтхнув iз полекшею, лЯг горiлиць. Ђ другий лежав з блаженним видом, Як дитина заколихана в теплi або п'ЯницЯ над медом з корiннЯм. –ьому сниласЯ господа бiлЯ церкви св. Њами, де заходили грубокiстнi, силою в дуба, глубокозорi старшини русько-варЯжських полкiв, Якi служили добровольцЯми у цiй новiй Ќiнiвi. Љупець снив, Як вони, розпертi тЯжко над чорню столiв, програвають в астрагали свої десЯтиденнi заробiтки, щоби вiдтак переторгувати рукоЯтки своїх мечiв, рiзанi в золотi й кривавниках, за марний харч одної днини. –аргородськi могоричi смакував ось ‚овк ‘iрославич, а певно й його товаришi: дев'Ять купцiв-боЯр, самих дерзких, самих хижакiв. Ђ ћра не спав: глуха нехiть до себе, стид, до Якого признатисЯ стає понад силу, пекли його, i це мiсце душi було, мов тiло одерте зi скiри, на Яке нiхто не кладе скубанки в оливi. ‚iн лихословив момент, коли легкою стопою скочив на об'юченого конЯ, а ворота батькiвського двора зi скрипом зле таєної наруги подали всiм вiсть неправдоподiбну, що в саму годину скрути, у переддень дужань з наїздником ћра кинув свiй край, готов кочувати легким серцем по дорогах, витертих ласими стопами всЯких ловцiв щастЯ, шукачiв пригод. Џравда, i тут ждали його несподiванки, загрожувала небезпека вiд лука i барди косоокого волокити. Џоловчина, та все це могла бути фантастичне лихо, тодi коли це в краю - було жорстокийї певником. Ќехай, що вiн мав тiнь оправданнЯ длЯ вчинку, Який його, одинцЯ знатної сiм'ї, вiдносив далеко поза безпосередну грозу хвилини, щоби зберегти рiд з високими традицiЯми чести, порЯдку i матерiЯльної сили. ‰ого серце у найглибшiй своїй iстотi з таким обрахунком глухо не погоджувалосЯ i ћра чув в устах смак зради. ’ак, вiдколи опустив мiсто i хату, все що стрiчав по дорозi, будь воно людина, звiрова, чи дерево покрай курганiв, все глЯдiло на нього насуплено i зловiще. Ќавiть вiтер, i той повернувсЯ неждано i гнав всп'Ять обох, їздцЯ i конЯ, аж грива заплiталасЯ i кучерi буЯнiли з хмарами водно. I тодi з гiркотою спiзненої застанови ћра зрозумiв, що побут џсинi в ‘тавищах, її мовчанка, мимохiть пiрванi зв'Язи пособили його рiшенню - дуже не в пору. ‡ наглим роздертЯм серцЯ вiн з'Ясував собi аж тепер, що мiж ним а џсинею нема вже нiчого спiльного на свiтi. ’iлько одно могло б йому привернути шану в її очах, зв'Язати наново, тiльки одно... Њiж тим це "одно" було немислиме, - не тiлько тепер, у час гибелi права, промiж клекiт мiжусобиць, але й давнiше, за життЯ покiйного владара, торговельна виправа степом без вiддiлу правильного вiйська а то, бува, i кнЯжого проводу належала до смiливих предпринЯть. ‘амому ж, тiльки з гуртком слуг верстати степ у дорозi домiв, де другу купецьку валку у поворотi з набором у такiй порi зустрiти зовсiм трудно, - ЯвлЯлосЯ легкодушне й небезпечне. ‚прочiм у ћри було важне батькове дорученнЯ: провiдати, нехай, що за високу цiну, тайну нового гематiнону, власности славного грецького золотарЯ, Який вироблював непрозору, склЯну масу у величавiй, доси не бувалiй червонiй красцi, та примiнював її до мозаїки i розкiшної посуди. Ћцi ж вази зi скiфами та фенiкiйсько-грецькими взорами родом з чорноморських факторiй, продаванi у ѓаличi на вагу золота, не давали спокою Љоливановичам... I ще треба було у ткальнЯх ’ессальонiки роздобути i проворно привезти домiв сувiй злотоглаву найвищого сорта, Який вироблювали тiлько длЯ понтифiкальних iмператорських риз: на темно-багрЯнiй основi золотi вiзантiйськi вiрли з вiнками у дзьобах. Ћбiйти чуйнiсть цiсарського монополю i перекинути дорогоцiнности через межу держави було завданнЯм, Якого романтичний бiк додавав принади далеким дорогам i снам у росах, з обличчЯм проти неба. ћра згрiб пiдборiддЯ з русим пухом над губами, пожалiв себе: - †иттЯ, гомiнкий будень, в џсинi ж воно вiчне свЯто. Љожна згортка її стрункої сукнi сЯє здалеку культом рiчей неледви релiгiйним. ‚ хатi у ‘ловита разом з червоними гвоздиками на вiкнах цвите пахливий спокiй, вiд Якого, глЯнеш, каламутна вода хрусталем взЯлась, а сонце з бiлих стiн не квапитьсЯ за дiброву. Џрислуги нiде будьте не видно, але кожна робiтна пора схоплена завчасу, бо дiм Як повна чаша, а чижми „обронiги ходЯть лиш по гладкому. Ќевжеж такий спокiй годен родити грошi, так само Як їх згрiбає в скирти сутолока? џк гонитьба, далекозорiсть, увесь хист старого ‰ова Љоливановича? ‹едве. Ћсь треба було виправити ћру в дорогу, - попри нього слуг, дорогий набiр обiйти, предвидiти все, запораїти вiд харчiв до лiкiв, вiд постелi пiд кожну голову до подвiйного одiннЯ i взуттЯ. Џравда, дiм гудiв, Як улий, але Як все продумано, Як завершено без догани! Ђ прийде осiнь, з сiл, де батько позаводив не сади, - лiси Яблуней та слив, тЯгнуть валки з податтю, з овочем i треба його Якстiй на всЯкий лад перероблЯти длЯ дому i длЯ свiта, а все те обраховано, доцiльно i скоро. —и виручила б коли ћрину матiр-дбаху вдумчива џсинЯ? —и стала б з бойким розказом над ватагою слуг, над казанами, де димує голуба арома, - Як треба невiстцi купцiв? Ќi! ‚она мрiйницЯ, озеро в глибинах гiр, де у полуднє бачиш зорi ночi... ™е думав, Як звiдкись нахлинуло питаннЯ: - —ого це у ѓаличi, вiч-у-вiч з џсинею цей бiк рiчей нiколи не зарисовувавсЯ так остро i чiтко, Як тепер? Њоже тому, що ћра належав уже далинi? „овгенько вже пахне риба над степом, величнi води близько... „нiпровi пороги звиджуютьсЯ у снах, веселий гамiв купецьких жертвоприносин на •ортицi причуваєтьсЯ уховi у звучнiй глушi степу... Џовз берегiв Џонтiйського морЯ до –аргороду Як рукою подати! ‘он Якраз торкнув злегка повiки юнака, Як у тишину впав нагло високий оклик вартового: - Љаравана! ™о жило, схопилосЯ з мiсць, - мiг же вартовий навiть iз своїм Яструбиним зором помилЯтисЯ у сутiнках цих хмар, цих трав... Љожний допевнивсЯ у свойому оружжi, у мечевi, копiї та стрiлах, - усЯ ватага занЯла оборонне становище внутрi чотиробока. I тодi над голови коней викотивсЯ слiпучий диск сонцЯ. Ђ там шлЯх зарудiв вiд здвигу возiв, що повзли одинцем, круглими поворотами, Як здоровий вуж, що вiд ситости перевалюєтьсЯ з боку на бiк, - плахти вощанки верх скирт набору слiпо вiдбивали свiт днЯ, багр сонцЯ i мана була повна. Ђж через хвилю вiд цих високо навантажених возiв вiддiлили сЯ фiгури людей на конЯх, з сагайдаками верх плiч, у вiстрЯх списiв iскра, Як блиск грому. ’о ћра одушевлено скочив мiж своїх i скричав: - Џозiр! ‚ози всп'Ять! ЏереглЯнулисЯ, хтось спитав глупо: - Їхати далi? Ќе вiдповiв, але його серце спiвало: - ‚ертати... вертати... ’iлько тепер вiн прислухавсЯ ще раз до голосу парубка бiлЯ возiв i лице залила жага, гей вогким рЯдном. †миволос! Ћба вони, один скритовбивець, другий втiкач iз загроженої батькiвщини найшлисЯ Як на їдкий глум поруч себе... ’ак, ћра заслужив товариша, такого, Як сам! џке болюче зрiвнЯннЯ вартостей! Ђ керманич каравани у згрiбнiй кожушанцi, розпанаханiй на грудЯх пiд дротЯною сорочкою, перекидавсЯ веселими окликами з ‘iрославичем, вони чествувалисЯ на скору руку осетриною й сикером, рух знЯвсЯ широкий, гомiн на весь степ. Ѓелзького це Ћлександра талан, - персидськi коври, стиракс, годовабль i корiннЯ! „овелосЯ зимувати на далекому ‘ходi, вождЯ каравани пропасницЯ била... Ђ тепер щосил вертають домiв, - лихi вiсти женуть, нi днЯ, нi ночi караванi за поспiхом нема! ћра стоЯв осторонь сутолоки i слухав чогось промiж запити й вiдповiди, важив. ‹ице стемнiло вiд вражiннЯ, вiн згубивсЯ сам а собi, Як у лiсi. „вi душi вели у ньому боротьбу, дужалисЯ великим боєм. ‘умнiви, гей бурЯ з покрай свiта, темнiли навкруги. Ћ ваго рiшеннЯ, о горе! I вiтхненнЯ i стид в цю мiнуту оболiклисЯ в дивнi, неледви видимi форми, про Якi доси чув iз казок. Ћце пригнали за ним, за зрадником, всемстивi ѓарпiї у постати хижих птиць, з обличчЯм повноустих красунь i пазурами рисiв, що Як мечi рвуть серце. —ерез кiлька хвиль, довгих, Як вiчнiсть, знЯвсЯ новий гамiр побажань, - каравани пращались, минаючи себе на путi. ћра прокинувсЯ мов вiд сну i схопивсЯ з мiсцЯ у свiдомости безповоротної утрати. Ћдно, одиноке слово проходимцЯм i вiн знову той сам, що вчера, що все... I справдi м'Язи вiдмовили послуху? „ух стомивсЯ розпуттЯм, охлЯв? ‘лово це одиноке не впало з уст ћри. Ћбi валки майже рiвночасно рушили в дброгу. I тут, i там колiссЯ гнало промiж сонЯшнi огнi до своєї далекої мети. XXV. ЌЂ •€‹I‰ „ЋђЋ‡I "ЏрихилюсЯ Я до липоньки, Ђ липонька не матiнка - ЏрихилюсЯ Я до Явiрка, Ђ Явiрко - не батенько..." (з нар. пiсень) Ћдиноке свiтло у клiти духовника блимнуло ще раз i згасло. †овта полоса подвiр'Я з лиснючим углом старої крислатої кирницi накриласЯ глубокою тiнню, - з нею пропала з виду й липа, приспана в рум'Янiй iмлi, Як казка чи пiснЯ про зачаровану дiвчину. ‚ проймаючiй мовчанцi пiвнiчної години гомiнко сплакав пугач, а тодi вже стало тихо аж до дна ночi. - Ђклане? ‡ темрЯви виринув хилий силует Џоловчина, з трикутником, випаленим на щоцi, довiчним тавром. ‡ грубою чулiстю Ђклан пригортав до грудей накутаний одежею клунок. Њаленька дiточа нiжка, гола, маЯла безпомiчно з-пiд хусти. - Ћсь Я... - прошепотiв послушно. - ЌатомилосЯ пахолЯ, анi щеберне. ‘трунку тiнь жiнки, укритої з головою, з кованою скринькою длЯ цiнностей у видi п'Ятибанної церковцi на руцi, зiйшла бистро з кам'Яних сходiв. †iнка вела бiлЯ колiн хлопчика, а цей вередував. Ќе хотiв нi раз iз нагрiтого лiгва, з безпеки. - Ђй, коник мiй, Я хочу йти з коником, - заплакав пристрасно, впер п'Ятки у пiсок стежки й приостав. - Ќе личить кнЯзевi говорити пустого, - шепотом стримував Ђклан. - ‚аш коник у мене в тайстрi, попоїв травицi i спить. Џiшли. ”iртка, що вела в сад, подаласЯ з протЯжним скрипом, Який нiби розiрвав чиєсь життЯ надвоє. ‹истЯ маслини засвiтило здовж стежок власним свiтлом, сивим i рЯсним, Як наглий дощ. џблунi зiтхали: шелесне суха гилька, птах спищить журливо, iз шкалубини тевкне об землю жук до безпам'Яти упитий сном. ‘киба мокра вiд вечiрного дощу пахла з усiх сил. ‚она нiби оксамит всЯкала шепiт ходи, шум риз. ЉнЯгинЯ пошпотуваласЯ. ‚ один раз корч терносливу зачiпив бойко рубець її завої, немов останним зусиллЯм на землi задержував... Џоражена вражiннЯм сплакала внутрiшними слiзьми. Ђклан йшов тепер опередь неї, вiв. “ цей раз небо поблiдло злегка вiд пливучого за хмарами мiсЯцЯ й занавiса тьми розхилиласЯ нiби тихi дверi. Ѓiлий посвiт упав на верховiттЯ. ‘тарi улиї, витЯгненi в три шнури попiд галуззЯ, замаЯли хилими острiшками, помiж них побiг мiсЯчний промiнь, от Як стрiчка пущена мiж пальцi. - ’ут... - заговорив пiстун. ‚iн з силою вiдпер Якусь ржаву засуву, - вузькi, однокрилi ворiтцЯ в залiзi з вагою подалисЯ вперiд. Џотрiйний перстень валiв, наїжених високими, грiзними смугами, зарисувавсЯ, Як хребет дракона серед скоку. Ќiчний запах далечини вдарив у Ђклана, Як наглий дурман, той самий, що пiд плавбу кочуючих хмар гойдав колись його дике серце на степах ЏороссЯ. Ћп'Янiв доразу, затужив, будьте пiд лемент сопiлки: - Ћ зорi бiлi, черленобокi! ‘тада гойнi, окрасо мандрiвок! ђоде, розмаю, лiсе сонних веж! Ћ ночi, Якою дише —олпан, зорЯ поранна! „уша бродника окликаласЯ ще на далекий плач споминiв, тугу по доньцi-красунi, коли тихий призов iзгори, шорох осиписка й двоє дiточих рук простертих до нього з владним довiр'Ям, вернули його дiйсности. ЏровергсЯ раб. ’имчасом вал вкритий колючими травами й свербивусом двигнувсЯ перед ними ще раз i ще раз. ‚ажкими стопами, проте чулими до болю на кожну вижолобину, заслуханi у тишу ще виразнiшу крiзь дзвiнкий крик серць, збiгцi сходили по вiдшибi наскоси. Ќастирливе плетиво бур'Яну, нiби широкий невiд, колихавсЯ пiд ними, - засiдки накопиченого камiннЯ будували химерний лЯбiринт, пастки нор, де Як котЯчi очi чаїласЯ жовта грузь, навiвали байдужнiсть на все в свiтi. ‚ однiй з хвиль кнЯгинЯ пригадала, що ретЯзки вiд клади з воском, вiд скринь з полотнами лежать у кошику з шитвом у дiточiй одринi, - не зараз вiднайде їх там, кому треба... Ќепокiй, Як мрачний вихор, облетiв її серце ще завивнiше, коли згадала старуху Ќонну, напiвслiпу гладильницю церковних стихарiв, устами Якої вона молиласЯ, коли у самої серце було порожнє. ’реба було оставити їй жменю срiбла, дати сувiй рЯдна на рубаттЯ, шубку хоч Яку проти зими... ‡ глибини болю, неледве матерiЯльного, виринув iще перед кнЯгинею величний лоб пса, смугнастий от Як лик тигра, строгi очi в Янтарних блисках, у сЯйвi вiдданости до смерти... Љого з черги обдарує вiн своїм очарованнЯм людиною, цей i вiтхненний друг покiйника, радiсна тiнь дiтей? Љого? ‡давалосЯ, йшли так всю нiч i було дивно, що раннЯ зорЯ ще не сходила. ‘амота розкинуласЯ тепер на всю ширину ночi. •ижа проскурницi —айки, нарЯджена мiсЯцем, спала пiд крилами рЯсних груш. Ћб ворiтцЯ оперласЯ, аж лЯгла на нiй грудьми, мов серед глухого риданнЯ дiвчина у чiльцi, - косонька розтрiпаласЯ... Ќi, - це тiлько купка огнЯних мальв, збитих онодi бурею, клониласЯ на тин пiд вогкий легiт ночi, колихала корони в срiблi... Ћбiйшли хату здалека, прЯмували в дремливi тiни вуличок, углиб старого мiста. Љрислатi житла купцiв, оглухлi пiд зеленню, спали найкрiпшим сном, - без снiв. Ќедавно здвигнений, бiлий Як облак Iлiїнський собор виплив проти них прекрасними свiтлими сходами, нiби дорога в небо. ЊiдЯна брама сЯЯла сонним плесом, на кольоровiй стЯжцi шиби сивий кiнь рвав iз копита в казочний свiт, а їздець, вигнутий в скоку, Як ЯлицЯ за вихром, пер його боки срiбними залiзцЯми. Џо склi блукав самiтний промiнь, - освiтить, бува, на хвилю шовковий жмут гриви, в уплiтках, - руку в залiзi з копiєм, гранчасту бороду воЯ й спочине... ‡нову майне уверх, запалить кичку бiлих пер на шеломi, зрум'Янить тепло вiстрє копiЯ й згасне... Џробiгли мимо, видовженi тiнЯми аж ген, на ‚оскресенську нивку, за старомниський сад... Ђ там Џтичий торг виметений охайно, от Як тiк пiд недiлю, торчав iздалеку туманними видивами спертих у козли столiв та ослонiв, щей вивернених горi дном великих кошiв iз верболоза. ‘таничка мiйського провiрника мiр i ваг заперта наглухо, присiла насерединi, нiби хатка на курЯчiй нiжцi, що от-от закрутитьсЯ довкола себе. Њелькнув круглий, Як вежа, захист стольного правника, що пильнував висоти цiн, ходив iз кнЯжою хартiєю, клав око на всi мiри й ваги, ще й контрибуцiЯми карав чужоземного купцЯ, Який торгував без дозволу... џк привиди, увеличен! нiччю, чорнiли спуди, звiси, ставила... ™е двi-три улички призадуманi над собою останком полохливої мрiї i стiна градна, Як чорний хитар мiж затишною безпекою життЯ i невгомонними вiтрами далини, винирнула перед збiгцЯми, спинила доразу. ‡ лисЯчою бистротою Џоловчин посунувсЯ здовж муру, зашарудiв долонею по камiнню, а тодi схиливсЯ i полiз зi своїм тЯгарем у дiру градну, пiдмиту дощами, вишарпану кигтЯми купи вiтрiв i нiби оставлену руїнi. ’епер кинув кудись перед себе дошку, добуту з могилки хворосту обiч, важко дишучи, десь там краЯми закрiпив її та опинивсЯ по тiм боцi рова, на прикрiй горбовинi, лицем у лице з розгойданою пусткою ночi. ‚ийшли на биту дорогу, Як у похмiллю. ЏрЯмували на пiвнiч. „ва велетенськi Ясенi стоЯли серед пiль пiдгороддЯ, намiчували шлЯх у голубiй тьмi. - •тось креше вогонь, - заговорив Ђклан. Iскра одна i друга зачеркнула коротку лiнiю, згасла. Џеред кнЯгинею стоЯв патер ђафаїл, спертий об кований вiз. Ќа ременi вкруг поЯса чорнiв здалий меч. Љонi порскотiли. - Љрайний час, пробiг! - вистогнав монах розтрЯсений, гей трепета. - „iждемо так свiтанку. Ђле кнЯгинЯ з рiзьбленою церковцею на руцi i сонним хлопчиком бiлЯ колiн, смертельно блiда, готова була вертати. ‘топи її горiли, зiр засувавсЯ райдужним куривом нiби вiд отрути. Људи це вона вибираєтьсЯ проти ноченьки сумненької? ‘лiдом крови? ‚клонитисЯ порогам, звiдки грЯнула тисЯча булатних у груди кнЯзЯ - грiзної мови? ЏрибитисЯ до чужого стола й не знати собi там мiсцЯ? ‡амiсть кiлькох десЯткiв сильних ворогiв мати їх круг себе без числа? - ‘тiй! - крикнула гостро до Џоловчина, Який хотiв покласти сплЯче хлоп'Я на м'Яких шкiрах унутрi воза. - Ќе кортить мене на цей хлiб, Ђклане! - вибухнула сердито у пристраснiм знеохоченню i болю. - ‚ертаймо! Џевнiсть, що через Яку годину могла б покласти дiти у тихiй одринi з тим кущем бiлої кашки перед вiкнами, а ранком видати прЯжу служебкам i сiсти за золотою гладдю єпитрахилЯ длЯ Iлiїнського собора, видаласЯ їй чарiвно простим виходом iз фантастичного пережиттЯ. - ™о ж? - глупо пробормотiв посiрiлий монах, не годен одолiти жаху. ‚iн зовсiм охлЯв вiд цеї несподiванки, хоч кожна жила палала у ньому, Як огонь пiд суховiй. •ижа утома затискувала i розправлЯла його тремкi пальцi в суках, Як дерево. “ горлi застрЯг високий спазм, серце сурмило тривогу. ™е трохи й лакома щока стане лiтати, Як у дикого кота на вид розгойданої на гильцi тетери. - Ћсь i край виправi, - сказав iз ненавистю. - ‡даєтьсЯ, алЯрм у городищи. I справдi: з вежi удруге вже вилетiв протЯжний свист, окружив приспане старе мiсто i Як камiнь з пращi впав збiгцЯм до нiг. - Ћсь Як виглЯдає день, побитий зловiсним дожиданнЯм! Ћсь Як сон, затроєний муками непокою зi скритовбiйцею за дверми! - подумала останком сил. - „руга обмiна! - крикнув, нюхаючи повiтрЯ Ђклан. Џоривчастим рухом кнЯгинЯ увiйшла на ступiнь, скочила пiд полотнЯну укриву воза й занЯла мiсце. Їй квапно подали дiти..: Џоцiлувала їх з чуттЯм, - длЯ них, длЯ них вона готова на герць з долею! ‘талосЯ... Ђклан усiв миттю на передi побiч монаха i дрожучи у собi вiд солодкої знемоги витав далеч одноманiтною пiснею чужої душi: - ђоде, розмаю, лiсе сонних веж! Ћ ночi, Якою дише —олгiан, зорЯ поранна! Љонi пiшли Як змiї, учвал. XXVI. —Ђ‰ЉЂ "—ого стала моЯ доненька? —и попалась у неволеньку? —и хмiль, дочко, чи хмелиночка, ЊаленькаЯ та дитиночка?" (з нар. пiсень) Џохилена над дiжею, жовтою, Як вiск, у бiлiй платинцi завузленiй над карком. —айка сiЯла муку на розчину i роздумувала, Як то там матерi тепер на нових мiсцЯх? ‚iстовський пекар, з Яким вона зв'Язала нещодавно свою судьбу, зароблЯв добре, а лiто - жниво длЯ крамарiв. Ћт вони їздЯть певно удвоє промiж села з повним вiзком печеного, солодкого i солоного краму, - коржiв, завиванцiв, медЯних серць, ще й рiжкатих баранчикiв iз овечого сиру, а за ними юрба дiтей, дiвчат... џкий пiдвечiр у росах! Ќад деревами попал неправдоподiбний... •тось нiби окликнув її iмЯ промiж сад? “ далекому голосi Яка спрага! ‘ерце —айки усе напоготовi дзбаночок води подати, та пробiг! ‘помин у кучерах i богацьких оксамитах, Ѓайдук? Ќi, - тишина. џк дивно! †иттЯ здавалосЯ вовчим долом, а ось розгорнуласЯ в один раз стежка на простiр, дорога бита, Як стрiла! Ќовенька дiжа на трох нiжках, накрита рЯденцем, де трiскають пахливi дувки, це той хiд у свiт, це будуче з веселими бровами! ‚сi церкви й монастирi братимуть просфору вiд неї, Як брали довгi роки вiд її матери... Џридбала величавий кiш, скатертину з пiтрицького полотна, - до того здумала новi коржi, дивнi смаком, за Якими питають уже скрiзь... ѓладко зачесанiй, з косами високо над чолом, у цьому доброму уборi, - з давнини, хiба ж її доведетьсЯ стрiчати що друге мiж людьми, Як усмiх i прихиллЯ? Љоли б тiлько не цЯ пустка довкола, де, здаєтьсЯ, шепоче одно дрiбнесеньке серце, хоч дзвонить тiлько її власне! џк радiсно була б дiлила свiй хлiб з найближчою iстотою, що її дев'Ять день тому винесено на рушниках, - геть! „лЯ чого ж не ждало обновленої долi, та обсипалосЯ з рожаним квiтом ураз? –ить... елеснуло... Ѓлукає... „ушка ходить по стебелечках, що розкиненi бiлЯ рiвно вимащених челюстий, ховаєтьсЯ у сирий вiник, скрипить промiж рiзки... ’оркнула на ослонi черепок - тарахкальце, - вже пiд стелею, аж легiт вдарив об —айчинi вiї. Џромiж зiллЯ на покутi блимнула Як бiль: на головцi шапочка вишита коциком та роз мальована сухозолотом... Ђбо ж мама забула дати грошик у пазушку, Якщо трафитьсЯ скрута, - там? Ќе встромила ж голки в рукавець, а крашанки хiба не поклала край правого ушка? —ого шукає, - чого? ђозвела малi руки й наслухувала, коли у вiдповiдь залунав тихий плач десь iз вершка дерева, що нахилило одну вiтку у саме вiкно. —ерез хвилину бiла кулька сховзнуласЯ промiж листЯ вниз i сiла, отрЯсаючи дрож... –е було котЯ, Як дiвчинка у бiлiй сорочечцi з чорними закруцьками побiлЯ вушок, нiби тими малими кiсками, звиненими цупко в кружальцЯ. ’о —айка здавила рукою роздзвонене серце, пiдiйшла навшпиньках, обходом, i закинула рам'Яна тепле тiльце, на бiлу шубку, що з муркотом присiла на пiдвiконнику. “крила в обiймах живину, наткнуласЯ на вутлi реберцЯ, доглЯнула Язву на однiй лапцi... - Ђ ти ж маленьке, а ти ж... нiчиє... потручуване людськими ногами! ’и... ти моє дитЯ... в котЯчiй шубцi! Ћ, приблукана утiхо! „ев'Ять день сьогоднЯ, Як вснуло маленьке навiк i завтра вже не мало б права до хати i до колиски, а ось душка не забажала у вирiй, i глЯнь! “ котиковi муркотить, у безбатьченку... - Ђ ти ж маленьке, а ти ж... нiчиє! Њоє дитЯтко в котЯчiй шубцi! I побiгла, Як бiль поблiдла вiд вражiннЯ шукати мисочку з квiткою, загрiти молоко, коли висока тiнь майнула на стiнi промiж сумерк, червоний пiд новий вiтер, молодий. Ђ стежкою, садом, хтось то ставав, то йшов... ЉвапивсЯ без оспiху, винуватець... ‡годом поклав руку на засувi дверей i довго припочивав, нiбиi на ньому оперлисЯ не пальцi, а чиєсь знеможене серце. Њабуть пошпотнувсЯ об розбитий "за всi голови" похоронний глек бiлЯ порога, що лежатиме там ще до сього днiшної ночi? „оглЯнув у вiкнах жалiбний, дев'Ятиденний перевiс, взiрчату крайку з-над колиски? - —айко, забудь! - џ забула. - I прости. - Ќе прощу. Њужчина в оксамитах не переступав порога, опирав чоло об одвiрок i дихав важко... Ћповiдав, Як її звид з Ямочками на щоках, довгими брiвми i жмутом волоссЯ, що сипко гойдалосЯ понад тi брови, не дає душi його спокою... ‰ рам'Я, оперте об його плече, поклало б знову дiйсну цiну стремлiнню, а так, нiкому не має дiла до Ѓайдукових невдач i насолод, до самоти, Як їдь, понад все... Iз пiтьми брiв очi золотарЯ жеврiли, Як згар, боЯлисЯ поразки: - Ќенавидиш мене? ЊовчаннЯ. - Џодумай хоча б про себе... Ќа чиї руки останешсЯ, скажи? Џовернула поглЯд там, звiдки йшов теплий шепiт тiста пiд рЯденцем, i пiднесла проти Ѓайдукового обличчЯ вузькi руки, долонЯми уверх. - Ђле - з ким? ‚елика, Як блиск сльоза розтопиласЯ у наглiй повазi уст: - Ћсь... I на радощах вказала котЯ, що лЯгло продовж її раменi, Як дiвчинка у бiлiй сорочечцi, з тими кiсками побiлЯ ушок, звиненими там цупко з кружальцЯ. - —айко, свiте мiй! ‚се ще у пiвсмiховi, вiд Якого тепливсЯ гордо оксамит її очей, вона доторкнула засува дверей, - i дуже полегки, звисока, опустила перед влiзливцем цей засув - на все. ‰шов солодкий пах, мука була сухесенька. XXVII. ‘‚I’‹Ћ “ ’њЊI "Џустiте нас, пустiте, бо нас слотонька б'є Ѓо нас слотонька б'є, сукенка на нас гниє... " (з нар. пiсень) ‘тало зимно Як на досвiтi, сiк дощ. Љонi йшли в такiй чорнЯвi, що раз у раз зачiпали укривою воза об лiс край шлЯху, настовбурчений вогкими, лапастими гилЯками, Як раменами лiсових примар. ‚они простЯгалисЯ, щоби налЯкати, заставити серце битисЯ високо i пустити його з-помiж пальцiв без шкоди. ЉнЯгинЯ не зажмурила ока, - вона молиласЯ. Ђклан щораз падав у снi на монахове плече, тодi ж нагло вiдскакував i хропiв далi. Ћ, Як дошкулювала вага рiшеннЯ, Як томили сумнiви! ЉнЯгинЯ почувала себе так в'Яло, що коли б не тьма, серед Якої конi йшли без поспiху, вона була б задержаласЯ де-небудь пiд дахом, у спокою, щоби ще раз провiрити стiйнiсть своєї постанови. ’а нiде не мроїло житло, дощ сiк, буковинка насмiшливо била об укриву, тьма виїдала очi. Ђ колеса гомонiли упротЯж, понаглЯли щораз: - ‚перед, вперед! Їхали так довгi години, аж у Якийсь раз промiж двi голови оперед неї, що вагувалисЯ з втомою, розгорiвсЯ червоний облак з неоднаковим насиченнЯм: вiн не вiдпливав нiкуди i тривав на однiй висотi промiж двох фiгур, - утлої ченцЯ i розлогої Џоловчина. Џожежа? Џолум'Я не гнало вгору, проте облак став згодом iще червонiший. ‚iдбилисЯ будьте набiк, грань сховаласЯ за горбовиннЯм, зате на сходi блимнула бiла стрiчка, - досвiт. лЯх пiшов лiворуч i було дивно глЯдiти, Як десь там посеред приспаних нив жеврiє свiтло, рум'Яне й безпечне, так недалеке, аж палають вiд ньогоз настороженi уха коней. ЉнЯгинЯ торкнула плече Ђклана, - спав. Ђ конi прали дорогу з веселим стукотом колiс, - так донго, поки не принеслисЯ перед кмiтську хатку на черездорожжi, хатку з отвертими сiньми, вимащеними глиною, звiдки видно було, Як там кметиха у синiй димцi, дробинками, саджала хлiб у челюсти та безпечила його затулою, длЯ склицi. Ќа купках гранi обiч перкотiла варЯнка у сивих глеках, струнких, Як чутри. ЉнЯгинЯ вдруге поклала пальцi на Ђкланове плече й сама з пiльгою встала на весь рiст. Ђ Џоловчин Якраз прокинувсЯ вiд безруху, вiд наглого постою i рiзко скочив на мурiг. Џiд листатою липкою чийсь коник, Як гавран, бойко дробив нiжками... Ђклан розглЯдав хижу, бiлу, з голубим придолом. ’епер, коли вже вибрано грань, посаджено хлiби, стало сiро, а хата в зеленi ледве помiтна. ‘тарший кнЯзько пустивсЯ i'д хатi побiч Ђклана, сама ж кнЯгинЯ кутала немовлЯ в рубець своєї лудини, це вiд стужi, а скриньку свою з дорогоцiнностЯми, у згортках, - це вiд людських очей. Њонах, що воював ‘араценiв, плiвсЯ осторонь з облесним осмiхом, нiтрохи не радий постоєвi, хоча сам тремтiв унутрi вiд сирого лiсового паху, вiд дощу... Џоки напоювали дiтей теплим молоком, чернець придбав вигiдне мiсце проти печi, пару разiв iще стрiпнув iз себе нiчну дрож, боровсЯ хвилину з мусом не в пору, а далi склонив обличчЯ з перконосим профiлем на обi руки, простертi верх стола, i вснув, гей ботюк, доразу. Њолода кметиха слухала слiв кнЯгинi, оправдуваласЯ: одна клiть, гостинна i то Якийсь чужинецький духовник кочує в нiй звечора, i'д ѓаличу, править, тече... Ћн його коник, смолюх, Як вiн сам! ђозвела руками, пiшла. - ѓлЯну Я, у Якiм порЯдку нашi гнiдi, випрЯжу, досиплю сiнцЯ сердешним, - турбувавсЯ Ђклан, що жив кiньми вiд колиски, коли колискою можна назвати плетений ворох, щось у родi сiти на рибку, в Якiм носила його на плечах його косоока мама, пелеханЯ. - ‡аспокiйтесЯ, Ђклане! - зупинила його кнЯгинЯ. - Љонi мають що треба, припочиньте самi! ‚ цей момент дверi обiч створилисЯ: молодий ще духовник з переломленим хребтом носа, зоркими очима й бородою, Як галка, в поЯс, станув на порозi. Ќа його грудЯх жеврiв роззолочений хрест, - перiзка, вiдшита шовковою гладдю, виноградом, високо опоЯсувала бедра. ‘тоЯв i слухав. „е це вiн чув уже цей голос, такий самий м'Який та владний? Љоли прошибла його насталений слух та сама висока нотка жiночого слова? - ‡аспокiйтесЯ... - повторив мимохiть оклик незвiсної мандрiвницi, у розшуцi за згубленим епiзодом. - ‡натна радо!... - прошепотiла вiрна пам'Ять. ‡'їзд у ‘Яноцi, так! I вiн на зборах, Язиковiд! —ужинець переслонив очi вiд несподiванки та глЯдiв промiж пальцi на монаха у чужинецькiй рЯсi, –истерсiЯнина чи ’емплЯрiйцЯ, побитого сном, Як стебелинка градовим куривом, - на дiтей гладких, гiдно вдЯгнених, одно в раменах косоокого пiстуна, - врештi на молоду маму в голубiй вдовичiй завої пiд бур настим окрилом, дорожним... - Ћдрина свобiдна... - сказав вiчливо. - •iснуйте! Ќе витерпiв: - Њожна вам стати чим-небудь у допомогу? ‘кажiть, пробiг... ‚прочiм, Я майже певен, - ви ђоманова кнЯгинЯ? ѓолова в завої похилиласЯ легко, засвiдчила правду, уста були здержанiшi, не виронила слова. - Ђ в мене, великий Ѓоже! - грамота до вас вiд мойого королЯ, боголюбивого ЂндрiЯ. џ супроводив його, бачите, у квапнiй дорозi на Ѓардуїв i ’елич, верхiв'Ями ’еплi, ‚ислокою й ‚ислоком, а там ми й розлучилисЯ, вiн на ‚олинь, а Я з оцею грамотою у ѓалич, до вас. Џолiз за пазуху шукати, але рам'Я чогось зупинилосЯ опiвдороги: - “ вас, милостива кнЯгине, немає нiчого, - (вiн очевидЯчки мнЯвсЯ) - чим закрiпили б ви своє право на оцю високоважну грамоту? ‚iдповiдаю своєю особою. “ рум'Янцi несподiванки, у Якiй прочула радiснi дверi з круговороту тривог, кнЯгинЯ сЯгнула по п'Ятибанну кедрову церковцю з клейнотами i добула дiЯдем кнЯгинь: це були нанизанi на дротики золотi гранчастi таблички з обликом ангелiв i •риста у водах ‰ордану. Ћ, Як солодко лелiв червоний камiнь у срiблi! џк достойно горiли краски у жженiй емалiї вкруг чiльцЯ! џзиковiд iз •уст сказав у побожнiм схвилюванню: - ‰ду, Як бачите, на блиск анфраксу i находжу його! ‘вiт рубiнiв внi риз сiЯє... —ернець iз Џольщi згомонiв щось там крiзь сон, проте захропiв знову. - •то цей? - поспитав цiкаво посол ЂндрiЯ. - џка мамрота! ™о вiн там плеще? - ‹естькiв вiрник, ђафаїл, у Љракiв нас проводить. - I треба ж случаю! - сплеснув у руки духовник. - ‡устрiч i справдi дарована небом!. ’епер вiн, не гаючисЯ, доручив кнЯгинi грамоту, що її берiг у нутрi теплого зарукавника пiд рЯсою, зашиту в паволоку. –е був прЯмокутний зверток пергамену з десЯтком рiжно-кольорових печаток iз живицi, закрiплених на узлах iз шовку продовж ширини тексту. џк поганськi бiжницi на розпуттi, кожна про себе, з островерхами, - так наївно й простолiнiйно торчали букви королiвської грамоти, змальованої пiд блакить основи пергамену. ’екст звучав: - "‰ду на ‚олодимир, iзсiчу ‹iсконогого, озму град тобi. ’ечи i'д ‚олинi со чадом". ‘лiдував пiдпис ЂндрiЯ, не пiдпис впрочiм, тiлько його скороченнЯ, найбiльше iстотний змiст королiвського iменi. ‚iн був замотаний в гущавину фантастичних кругiв i майже незрозумiлий длЯ ока профана. - Џравду кажете, - засвiдчила кнЯгинЯ, - стрiча дарована небом. ‘вiтло у тьмi! ‚она взЯла весело пергамен, збирала прожогом дорожнi статки. Ђклановi доручила вдЯгати дiтей: поспiх i тишина! Ќовий уклад подiй виЯвив одно безсумнiвне: - Ђндрiй йде на ‚олодимир з власною метою на оцi, стара зарва з ‹iсконогим не дає йому спокою. Љоли ж Ђндрiєва мета длЯ неї - поворот до Њстишиного гнiзда, коли вона - передача батькiвщини її дiтЯм, не час на вагуваннЯ! ‚ погоню за моментом! —ула, Як крiпне в поривi завзЯттЯ, Як гартуєтьсЯ волЯ длЯ перемоги, i уперше в життю вона зрозумiла другий змисл ђоманових стремлiнь, вiдчула всю власну силу, притаєну й невидобуту. Ќею вона пробиватиме наново шлЯх досЯгненню покiйника, що лЯгло в руїну сполуцi земель, об'єднанню народу. - ™о вдiєте, кнЯгине? - заговорив з шанобою Язиковiд. - Їду на ‚олинь, - вiдповiла просто. - ‚и ж Як? - Џовертаю на той бiк гiр, мене ждуть. “ ‹елесовi тепер сиджу, мниських реформ ради. ‚iн вказав чернцЯ, прихиленого в знемозi над столом, i засмiЯвсЯ без голосу, одною бiллю чудових зубiв. ЉнЯгинЯ осмiхнуласЯ й собi та поклала золотий грiш пiд пальцi ђафаїла, витрат ради... „ощ стих, блимнуло сонце. ЏроЯснилосЯ через хвилю, нiби в день свЯта. џк далеко вслухатисЯ в гомiн поранку, щебетали чечiтки, синицi. Ќа болотечках, на бовтах тепло куриласЯ вода, вона свiтила пасмугами промiннЯ промiж незабудьки. ‚тiкачi повмiщувалисЯ у глибинi воза, - на кедровiй скриньчинi, перевитiй парчею, кнЯгинЯ оперла малi ноги. Ђж тепер Ђклан вiднайшов себе знову, - вiн з насолодою ухопив вiжки. ‚дарили з черездорожжЯ не на глiтний ‡венигород, тiлько на Ѓужськ, куди потйхiше. XXVIII. „“†…‚Ђ —…‹џ„њ "‚идно того легiника Љiнець полонинки, џк розчесав жовту косу Ђж до ременинки". (з нар. пiсень) ЃурЯ вимила листЯ, вичесала трави. ‡елень забiлiла пiдбоєм уверх, нiби стружинами свiтла проти неба, глубокого Як iндиго. „уж вiдiтхнув з пiльгою й наслухував, тодi розхилив кущi понад дебру, завалену трухлою тлiнню Ялиць. ’iчнЯ супiв скричала упротЯж над тiлом мертвої ланi, вiдтак упала знову на свою ласу добичу i роздирала її з диким лопотом крил. Ќад ними кружлЯв орел короткопазур з груддю, сплЯмленою соком афин, мов живою кров'ю. ‚iн вимарав пiр'Я, мабуть, тодi, коли падав на Ящiрки й вужi в гущавинi, або коли шарпав тетерю, ситу афинами, Як хлiбом. Њутний зiр стервникiв осунувсЯ у жорстокiй радости глубоко пiд повiки, з носових Ям струїласЯ слизь. —ервона суконка ланi лежала пiд ударами клювiв от Як лахмiттЯ. “ цей раз нутро землi згомонiло стоголосом, горами стрЯс грiм. Џраворуч „ужа покотивсЯ в дебру цикльопiчний бльок каменю i вкрив собою i супiв, i ланю. ’iлько Ярко-червона плЯма на обривi скелi засвiчувала лiсову трагедiю. Ђж тепер „уж вiдчув, Як невимовне сумно й суворо вкруг нього. ‚iн пустивсЯ уверх ходом легким Як танок. ѓори, на Яких чорнi смереки виборювали собi з розпукою мiсце длЯ життЯ, двигались оперiдь юнака, Як скам'Янiлий похiд градових хмар. ™е далi дерева зникли з овиду: один тiлько червоний бук лiз невсипуще вгору й сiк мечами корiннЯ сiро-жовтi зiрвиска скель. ‚исоту слiдно було по чудово легкiм повiтрю, по дивних лiнiЯх цвiток... •овзькi стежки обсновував жереп. „е-не-де перехрещувалисЯ слiди вепрiв, медведiв та рисiв, Як лiсове письмо, доступне вибранцЯм. „уж розумiв його, i коли глЯдiв на змiст знакiв промiж корiннЯ, розгорювалосЯ його серце: вiн бачив гибкi ноги звiровi, iкли з хижим виблиском на кругловинi, очi п'Янi з жаху й ненависти, живий карнiоль посеред тьми. ™е смакував насолоду повних споминiв, коли знiчев'Я дрогнув i став, - на вiдшибi торчало фантастичне марево, нi, вежа з костей, вишлiфованих до бiлої iскри, Як дзеркало. •тось двигнув її в чолобиттЯ кровожадному iдолу старовини? ‘тавив Як забороло щезниковi у жертву, нiкому не зрозумiлу? „уж глЯдiв: крiзь ребра й щелепи мерехтiв лазур i свiтло. ЏлутаницЯ перлистих росохiв завершувала цей несамовитий ставник нiби варварська тiЯра. ‰ому бракувало тiлько крил, длЯ того, щоби уЯвити з себе кам'Яних грифiв, Якi стають дуба на церковному архитравi. „уж пiдбiг великими скоками, - перед ним бiлiв дивоглЯд уже без тайни. ѓлубоко трагiчний, завмерлий рух образу вчинив юнака будьте очевидцем давно минулої подiї: два велетнi-оленi вдарили на себе гиллЯм рогiв, закарлючками старих корон i заплентали їх в бою без ратунку. Њiсто йти вперед, длЯ того, щоби увiльнити себе зi злощасних пут, звiрi шарпалисЯ все на бiк, чи всп'Ять i так погибли з голоду, опертi об себе грудьми в останнiм зусиллю утечi. Ђ небо пекло: страховинна гiрська тишина царила на висотах i „ужеве серце, змалку годоване самотою, помертвiло вiд вражiннЯ. ‚iн не йшов вже, тiлько бiг до своєї таємної мети, а за його п'Ятами сипалисЯ кудись у бердо трiски камiннЯ й чорний, вулканiчний пiсок. ‡адума-полудницЯ з блiдими вiд спраги губами зачiпала руки у срiбних серпанках об юнакове плече, осотувала добичу, осотувала... „уж окликнув далеч зриваним голосом i незагодЯ з глибини просторiв прибiг такий самий оклик, веселий до дна душi. ‚iн влив у довгих перегуках понад пустиню, Як вiтхненно простий привiт. ’о юнак чорнобривець скочив униз гей козел i бiг йому назустрiч одними пучками пальцiв, увесь замiнений в ухо. Љраєвид, мов обернений лист книги, виЯвлЯв тепер зовсiм нове обличчЯ: глибоко унизу слiпуче зеленiла полонина, одним боком сперта об химернi чотирогранй скель, Яких площини вкритi були фiгуральною орнаментикою, нiби намогильне камiннЯ, або чоловi стiни розваленого чертога олiгархiв. Њоже це було колись гнiздо заточенцЯ в горностаЯх, вождЯ рабiвницьких чет, голови многолюдної задруги, звiдки напротЯзi столiть вийшов рiд кнЯзiв-пастухiв? I вони пасли тепер маргу на спохиллЯх свойого родового гнiзда? Њоже тут були криївки втiкачiв, що попалили свої хати, готових дружитисЯ з чорною землею, з зеленою муравою? I мабуть вони в розшуцi за дорогами до слави й смерти чеканили слiд своїх дужань з судьбою в камiнню i стародревi? ’епер ватаг, коли штрикав край потокiв на доли, до челЯдини, каменю й дереву доручував сторожу над пастушим таланом. Ћн вiн, пiзний нащадок дикого витЯзЯ, стоїть промiж чорних смерек, бiлЯ першої з черги колиби, звiдки по цвiтах пливе лай пса. ‡асмолений, Як крук, жовтокосий, у широкiй мазанцi, зi закоченими уверх рукавами, з пiднЯтою над чолом долонею, з Якої ще капотить жентицЯ. Ѓудз виплескав, бiлий, Як мiсЯць, кругленький... - ‡доров, брате †дане! - ѓаразд, „уже, Як ти? ЋбнЯлисЯ, †дан вiв гостЯ в колибу, стелив манту поверх чатиннЯ, клав на миску пражуху й сметану, жовту, гей перстенець. „уж смiЯвсЯ: - Ѓудеш самий не ївши, - ти також не маєш полЯ, й не садиш, Як i Я... - ‡вiр коли ходить, то їсть по лiсовi, що назначене, i ми так само. ‡а шатром весело розмовлЯли. „уж глЯдiв, Як на царинцi плиска миче слухнЯнiй овечцi смушок iз голiвки, слухав промiж їжу: - ‡ медведЯми, Як iз людьми, - однаковiсiнько... Є тут такий, у Џрокши на Iгрецi сидить... Ќаметав раз цей медвiдь колоддЯ на зимiвлю, лЯг. Ќавеснi, ще зарано, пiшли вiвцi скубти порохнЯ, то пастухи найшли медведЯ, а вiн зi сну такий слабий, з вiтром валитьсЯ. ‚зЯли його за пiдбоки, вбрали в холошнi, в петак, ведуть. Џривели пiд колибу, вiн зачув воду, замугикав, а ватаг у крик: - Ќе давайте води, бо силу дiстане, овець душитиме! Џодумав, змилосердивсЯ: - Ѓудеш, мiсю, вiвцi красти? –ей крутить головою: нi! ‚iдтодi йдуть вiвцi з кошари, вiн за турмою, - вертають i вiн гей пес вертає, - вже до тої кошари сiм лiт нi iнший медвiдь, нi вовк не приступив... “ той раз iз утла колиби принiссЯ стогiн, забiлiла рука повiйках: - ‚оди! - Њолодик Якийсь нездужає? - –i, йно лiсна приходить нiччю, зове... „iвчину оставив на долах, збанував, думав тiльки за неї, але чим далi вiдчиниласЯ йому гадка. –Я до ворожки, - знову його ймило. •отiв себе забути, - ходiм, каже, у верхи, - де лЯчно... Ђ вийшов, млiв, так було страшно! Ќад головою хмари женуть, а внизу вода люта, аж синЯ... Ќiччю приходить лiсна, в любу дiвчину перекинуласЯ, зове... ђуку в огонь кинув, збоЯвсЯ iти, обпiк. Ћт вчера чую, всю нiч говорЯть зi собою, - з ким говориш? - мовчить. Џiльнув Я з пращi до нЯвки... „уж з кривим осмiхом хитав головою: - Ћт на що пропадає людська сила, тодi, коли кожне дерево в Љарпатах повинно славитисЯ тим, що за ним ратiвник рiднiй країнi! †дан зам'ЯвсЯ: - ‘талосЯ що? - ‡ Љиєва наїздник суне, пожарами дорогу мiтить! „екiлька день стало мiж ним i ѓаличем, здержують над ‘еретом, опiвшлЯху... ‚ас треба менi, Як хлiба! Џiхотинне чорнолюддЯ є, та кiннотцiв дасть Ѓiг... ‡апорайте по горах, щоби в той дух йшли... Ђ то колись мете говорити: була ватра, грiла, тай потахла, нумо у попелi буком гребти, iскри шукати! - ѓаразд! - весело уловiв †дан. - Ќехай легiнi трохи по долах бескидують! ‚iн з охоти затЯгнув пiсню, Якої метр, ритм та напiв пригадували журчаннЯ потока. ‰ому через хвилю вiдповiли чiтко з другого, третого, четвертого верха... ЏiснЯ дзвонила, гей скок водопаду. ‚идно було, Як спiвцi кладуть сiно в пластинки, вершать, а тодi стоЯть чорними сильветами проти неба, нiби велетнi, що ждуть чогось... Ђ †дан не гаЯвсЯ, зiбрав хворост у три могили, осторонь одна одної, винЯв iз-за череса, зашпинькуваного мiддю, невiдступне кресало й векелию, пiджог. Љур повз по травах, сивiв, а тодi ст