нiвна.
- —и не пiдсунув хтось нарочито... з метою скомпрометувати мене? џк ти
гадаєш?
Њарфа ѓалактiонiвна уважно подивилась на стелю: вона думала. ‚она довго
думала i нарештi сказала:
- ‚се можливо... - сказала вона.- џ знаю: у тебе багато ворогiв.
- ™о ти кажеш, ѓалакточко! - скрикнув Iван Iванович.- “ мене багато
ворогiв? —ого ж ти менi ранiш про це не говорила?
- џ не хотiла тебе турбувати! - зiдхнула Њарфа ѓалактiонiвна.- Ќавiщо
про це говорити, коли в тебе й так погане серце!
- •то ж тi вороги? - знову скрикнув Iван Iванович.
- џ не знаю! - зiдхнула Њарфа ѓалактiонiвна.- џк Я їх можу знати, коли
вони таємнi.
Iван Iванович в розпуцi схопивсЯ руками за своє волоссЯ й похиливсЯ на
стiл.
Џроте вiн мав рацiю: документ, що його хтось пiдсунув у його портфель,
i справдi був страшний документ. –е була хоч, може, й легальна, але, на
жаль, ще не оголошена стенограма Якогось пленуму –Љ. –е була, можливо,
зовсiм не таємна, а можливо, й цiлком таємна книжечка, бо мiй герой її, на
жаль, зовсiм не читав, а прочитати зараз (та ще й всю!) вiн нiЯк не мiг.
џк нарочито, в цей момент за вiкном знову побiг дрiбний осiннiй дощик, i
здавалосЯ уже Iвану Iвановичу, що й справдi в нашому життi є мiсце длЯ
мiнору i що не завжди однаково свiтить електрика: iнодi бадьорим радiсним
свiтлом iдеологiчно витриманого куточка, а iнодi трохи iнакше.
- Ќу, так що ж робити? - спитав Iван Iванович пiдстреленим голосом.
- Ћчевидно, треба цю книжечку негайно спалити - i квит! - сказала Њарфа
ѓалактiонiвна.
- ‘палити? Ђ ти певна, що її не нарочито пiдложено менi? Ђ що Як
спитають, де Я її дiв?.. Њоже, однести її ‘емену џковичу?
- I це не дiло! - сказала Њарфа ѓалактiонiвна.- ‡нову ж таки спитають,
де ти її взЯв?
- Ѓоже мiй! - простогнав мiй герой.- ™о менi робити! Њарфа
ѓалактiонiвна теж не знала, що робити. —ого тiльки вона не передумала в
цей момент. Ђле проклЯтий документ загадково маЯчiв на столi i розгадки не
видно було.
Ђле от раптом почало виЯснЯтись, i Њарфа ѓалактiонiвна скрикнула.
- џ вже знаю! - скрикнула вона.- –е непорозумiннЯ!
- ™о ти хочеш сказати? - з полегшеннЯм зiдхнув Iван Iванович.
- џ хочу спитати тебе: де лежав твiй портфель? ‡даєтьсЯ, на портфелi
‘емена џковича?
Iван Iванович приложив пальцЯ до своїх уст i задумавсЯ.
- ‡даєтьсЯ,- сказав вiн,- здаєтьсЯ, на портфелi ‘емена џковича.
- Ќу й от! ’ак знай же: цей документ положив у твiй портфель не хто
iнший, Як ‘емен џкович, i положив зовсiм випадково.
- џк так випадково? - не зрозумiв Iван Iванович.
- Ђ так! џ пам'Ятаю, вiн щось виймав зi свого портфелЯ, i, очевидно,
саме цю книжечку. ‚iн, мабуть, хотiв нею iлюструвати свою промову, але
потiм передумав i положив її... та уже не в свiй портфель, а випадково - в
твiй!
- ѓенiальна iдеЯ! - скрикнув Iван Iванович.- ’и, голубко, їй-богу, Як
ерлок •олмс... ’iльки Як його спитати?
- Ќу, це просто,- сказала Њарфа ѓалактiонiвна.- Iди зараз до телефону i
поцiкавсЯ, чи не загубив вiн чогось iз свого портфелЯ.
Њiй герой схопивсь зi свого стiльцЯ й побiг до кабiнету. —ути було, Як
вiн нервово взЯв рурку i чiтко сказав:
- ‘орок ноль два... Ќе вiльно?.. ”у!.. —орт!..
—ути було, Як вiн знову сказав: "4002", але знову було не вiльно. I так
до трьох разiв. Ќа четвертий раз Iвана Iвановича сполучили з ‘еменом
џковичем, а за двi хвилини мiй герой вже вскочив до їдальнi.
- ’и не помилилась! - скрикнув вiн i схопив в свої обiйми свою
симпатичну й догадливу дружину.- ’и не помилилась! ‘емен џкович випадково
положив цей документ у мiй портфель!
Њарфа ѓалактiонiвна надзвичайно радiла такому щасливому кiнцю i
запропонувала навiть Iвану Iвановичу повечерЯти з вiрменською.
I от Iван Iванович вже лежить на своїй сюрпризнiй лiжницi i читає
останнiй номер "Џравды". ‡ радiорупора чути оркестр Якоїсь оперетки, а з
кухнi чути, Як џвдоха пораєтьсЯ бiлЯ помийного корита.
Њарфа ѓалактiонiвна знЯла спiдницю й залишилась в панталонах. ‚она
пiдiйшла до дверей в дитЯчу спальню i сказала:
- …ссоutez! Џередайте менi, будь ласка, ночний горщик.
- Avec plaisir, madame,сказала мадмуазель ‹юсi i передала сосуд.
Џотiм мадмуазель ‹юсi пiшла до дитЯчих колисок, де вже спали
безм'Ятежним сном Њай i ”iалка, а Њарфа ѓалактiонiвна полiзла на сюрпризну
лiжницю й посунула Iвана Iвановича до стiни своїм шикарним торсом.
...Ќу, а все ж таки,- сказала вона.- —им же соцiалiзм вiдрiзнЯєтьсЯ вiд
комунiзму... Љонкретно?
- Ѓоже мiй! џ ж тобi вже говорив,- сказав Iван Iванович,- комунiзм - це
вища, так би мовити, iдеальна суспiльна форма.
Њарфа ѓалактiонiвна . широко позiхнула й погасила електрику. ‘коро в
кiмнатi чути було легенький храп. ‡а вiкном мжичив осiннiй дощик мажорного
сезону. ЏiслЯ трагiчної подiї з вищеназваним документом Iвану Iвановичу
снились полЯ i м'Яко-бiрюзове небо, де прекраснi горизонти тривожать душу
тiєю легенькою тривогою, що не запалює тебе бунтом дрiбнобуржуазного
iмпресiонiзму, а зовсiм навпаки: ласкає радiсним спокоєм
мажорно-монументального реалiзму.
VI
—им же треба кiнчити, а також i про те, що ж не дає авторовi скiнчити
негайно.
—им же треба кiнчати? Љiнчати, очевидно, прийдетьсЯ не сном Iвана
Iвановича (хай вiн собi спить на здоров'Я), а описом такого трагiчного
фiналу, що все-таки зваливсЯ на зовсiм i нiЯк невинну голову мойого
iдеологiчно витриманого героЯ.
Џравда, славетний винахiд (про нього далi, це саме той винахiд, що
зробив iм'Я Iвана Iвановича безсмертним!) примушує автора написати ще
невеликий роздiл, але, по-перше, цей передостаннiй роздiл є, так би
мовити, роздiл не обов'Язковий (нетерплЯчий читач може його й не читати),
а, по-друге, великим злочином було б обминути те, чого обминути нiЯк не
можна.
Ћтже, пiслЯ осени прийшла, Як i треба було чекати, зима.
Њорози були лютi, але мiй герой самовiддано томивсЯ в духотi: його
будинок, що на вулицi ’омаса Њора, викликав на "соцiалiстичне змаганнЯ"
(так саме i написано в домкомiвських книжках) будинок, що на вулицi
™укина, i тому не можна було "пiдкачати" навiть в сенсi опаленнЯ: кожний
iз будинкiв доводив, що вiн теплiший за свого супротивника i що вiн не
тiльки умiє боротись з буржуазiєю, але й з природою з поспiхом
сперечаєтьсЯ. I от колись, сидЯчи в такiй от духотi, Iван Iванович сказав:
- ѓалакточко! - сказав колись Iван Iванович.- џ почуваю, що Я можу
прислужитись своїй партiї, по-перше - партiйною та радЯнською роботою, а
по-друге - й своїми винаходами.
- ™о ти надумав, †ане? - сказала Њарфа ѓалактiонiвна, кусаючи державнi
горiхи (вона нiколи принципово не купувала горiхiв у приватника i їла
тiльки державнi горiхи з державних лiсiв, саме тi, що, Як подарунок,
присилав їй брат - лiсничий). Ќу, говори - Я послухаю.
- Ѓачиш,- промовив Iван Iванович,- сидiв Я оце й думав про лiто.
Џрийде, значить, лiто, а з ним прилетЯть i мухи. ’и уЯвлЯєш, Як вони
перешкоджають нашiй роботi? †ах! ’ак от Я й вирiшив: треба вигадати Якусь
мухобойку. I Я вигадаю, даю тобi чесне комунiстичне слово. ’и думаєш, що
менi бракує таланту? Ќу, не скажи, голубонько!
- —ому ж бракує? - промовила товаришка ѓалакта, пiдкочуючи очi до
лоба.- џ зовсiм не сумнiваюсь! Ѓуває так, що талант проЯвлЯєтьсЯ навiть у
простого народу, а ти ж iнтелiгент, з вищою освiтою.
’акий вiдгук з боку дружини на його бажаннЯ винайти мухобойку так
пiдбадьорив мойого героЯ, що вiн тут же приступив до роботи. Џо-перше, вiн
написав заЯву до свого комосередку, щоб його звiльнили вiд
партнавантаженнЯ (бюро комосередку вже на другий день звiльнило його вiд
партнавантаженнЯ "Як наукового робiтника, що працює над власним
винаходом"), а подавши заЯву, взЯвсЯ за мухобойку.
‚сю зиму Iван Iванович самовiддано ламав собi голову i тiльки
напровеснi прийшов до того висновку, що вiдповiдно найновiшим досЯгненнЯм
технiки, мухобойку треба зробити за допомогою електрики. ’одi Iван
Iванович почав студiювати деЯкi дисциплiни i почав робити спроби. Ќа його
столi поЯвились електроскопи з листочками, вiн утворював, скажiм,
протилежнi електрики на сполучених електроскопах, вiн ловив "електричний
вiтер" i гасив ним свiчку. ‚iн звертавсЯ до лейденської банки та
франклiнового колеса i, нарештi, пiслЯ довгої працi, вражений був раптом у
саме серце загадкою про т. зв. спробу ѓальванi. џк вiдомо, ѓальванi довiв,
що м'Язи й нерви у тварини можуть бути за джерела електрики, але Iвана
Iвановича страшенно зворушило те, що при сполученнi нерва i м'Язiв жаби,
скажiм, жаб'Яча нiжка дригає. ‡ворушувало саме те, що вона дригає. Њiй
герой iнакше i не уЯвлЯв собi смерти мухи на електричнiй мухобойцi, Як
смерть, що їй, так би мовити, прелiмiнарне вiдповiдало дриганнЯ нiжками.
‚ скорому часi Iван Iванович зробивсЯ героєм днЯ нашого, Як вiн
говорить, заздалегiдь i з обуреннЯм вiдкидаючи ганебне мiщанство, "з
голови до п'Ят революцiйного мiста": вiн таки винайшов електричну
мухобойку. Џро нього заговорили всюди, а Њарфа ѓалактiонiвна стала ще
бiльше поважати його. ‘екрет винаходу не було оголошено, але вiдомо було,
що мухобойка надзвичайно оригiнальне била мух: коли муха сiдала на апарат
мойого героЯ i саме на тому мiсцi, де за проектом бажано було, щоб вона
сiла, електрика обов'Язково вбивала її.
- Ћт тiльки бiда,- говорив Iван Iванович,- що муха не завжди сiдає там,
де треба... Ќу, нiчого,-додавав вiн.- Ќiчого!..
I вiн мав рацiю - так додавати. ѓоловне - початок, а потiм Якось
удосконалитьсЯ: коли не вiн удосконалить свiй апарат-мухобойку, то синок
його Њай, пiдрiсши, завершить справу свого талановитого
батька-винахiдника. Ћдним словом, Iван Iванович на деЯкий час заспокоївсЯ.
‘аме на той час, поки його голову знову не пронизала нова генiальна iдеЯ.
џк уже було сказано, будинок мойого героЯ був у станi "соцiалiстичного
змаганнЯ". –ей надзвичайно похвальний факт теж мiг би навести Iвана
Iвановича на ту думку, що "соцiалiстичне" можуть змагатисЯ не тiльки
колективи, але й окремi iндивiдууми, та цього не трапилосЯ, а навiв його
на цю думку (хоч на перший поглЯд i дивно!) - навiв його власний
радiорупор.
‚iдпочивав, значить, мiй герой на канапi i чекав чергового концерту з
мiсцевої радiостанцiї. Њай i ”iалка гралисЯ в спальнi з мадмуазель ‹юсi,
товаришка ѓалакта сидiла з його другом Њетодiєм Љириловичем у кабiнетi.
ђаптом зашипiло.
- ѓало! ѓало! ѓоворить радiостанцiЯ на хвилi...- i т. д. Џрекрасно! Ђле
чує тут Iван Iванович вiд конферанса, що радiостанцiЯ бере сьогоднi на
себе роль плацдарму длЯ "соцiалiстичного змаганнЯ". Љонкретно кажучи,
сьогоднi (конферанс говорить) змагаютьсЯ: балабаєшник, скрипник,
бандурист, пiанiстка, домрист, гармонiст та гобойщик.
- Iнтересно послухати! - подумав мiй герой.- Џодивимось, хто кого!
Џершим виступив балабаєшник. Ѓеручи до уваги, що саме так, по
вищезазначеному, змагатисЯ можуть тiльки здоровi мажорнi елементи нашого
суспiльства, балабаєшник на цей раз найшов можливим заграти Якусь
песимiстичну пiсеньку, що їй досi не давали мiсцЯ на радiостанцiї. ‚
такому ж дусi грали й iншi змагальники. Њiй герой спершу незадоволено
хитав головою, але потiм прийшов до тiєї ж думки, що й балабаєшник ("саме
так, по вищезазначеному, змагатисЯ можуть тiльки здоровi, мажорнi елементи
нашого суспiльства"), i, прийшовши до цiєї думки, раптом прийшов i до
другої.
- Њетодiю Љириловичу,- покликав вiн схвильованим голосом свого
симпатичного колегу.- џ вас викликаю на соцiалiстичне змаганнЯ!
‘казавши це, Iван Iванович протер окулЯри своєю бiлоснiжною хусткою, з
вдЯчнiстю подививсЯ на радiорупор i нарештi помандрував до їдальнi, де
його симпатичний друг сидiв з його ж таки милою дружиною. Њомент був не
зовсiм вдалий длЯ зустрiчi двох приЯтелiв (Њетодiй Љирилович ще не встиг
зовсiм очутитись пiслЯ iнтимної розмови з товаришкою ѓалактою), i все-таки
до згоди прийшли негайно.
- џ ваш виклик приймаю! - обсмикнувшись нарештi, рiшуче заЯвив Њетодiй
Љирилович.Ѓудь ласка!
I тут же вирiшено було, що Iван Iванович зробить три мухобойки, а
Њетодiй Љирилович буде три днi агiтувати серед службовцiв тресту за
утвореннЯ фабрики виробництва цих же таки мухобойок.
‚ таких цiкавих розмовах i в таких же не менш цiкавих думках проходили
днi мойого героЯ.
ЏiслЯ ђiздва приїхав до Iвана Iвановича брат Њарфи ѓалактiонiвни -
товариш Њрачний (псевдонiм). ‘аме той брат, що лiсничий. Ѓрат приїхав, Як
виЯснилось, надовго, бо його, Як виЯснилосЯ, партiЯ знЯла з партiї та з
лiсництва чи то за шахрайство ("за шахрайство" - говорили злi Язики), чи
то за опозицiйнi ухили ("за опозицiйнi ухили" - говорила товаришка
ѓалакта). Џроти ухилiв Iван Iванович, Як вiдомо, рiшуче боровсЯ, але в
даному разi вiн не мiг боротись,- не тому, що справа йшла про боротьбу
проти родича, а тому, що мiй герой був тактовною, шлЯхетною людиною i
нешлЯхетне поводитись iз гостем, можна сказати, органiчно не мiг, тим
паче, що по городу почали ходити "тривожнi" чутки вiдносно Якогось
"переобраннЯ" полiтбюро.
’овариш Њрачний цiлими днЯми громив "апаратчикiв" i запевнЯв Iвана
Iвановича, що "це їм так не пройде". Iван Iванович слухав, а Њарфа
ѓалактiонiвна говорила.
- џ думаю,- говорила Њарфа ѓалактiонiвна,- що ‡юзЯ має рацiю бути
незадоволеним з апаратчикiв. ’и Як гадаєш, †ане?.. ’и знаєш, Я вже давно
точу зуби на ‘талiна.
- џ, ѓалакточко, нiчого не маю проти,- нарештi зiдхав мiй стiйкий
герой,- але щодо ‘талiна, Я з тобою (тут Iван Iванович озиравсЯ) згодний.
‡годний, ѓалакточко. –iлком! Ќа мiй поглЯд, вiн теж... Як би його
сказати,- дискусiйщик... ‘ебто треба припускати, що вiн буде дискусiйщик.
- ’реба припускати? - кричав товариш Њрачний.- I це говорите ви,
високоiнтелiгентна людина?
’ут мiй герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так
зрозумiли, що вiн, звичайно, i в цьому питаннi "органiчно" не може бути не
революцiонером "з голови до п'Ят" i що вiн хоче тiльки, щоб все було добре
i щоб перемога була на боцi пролетарiату, себто щоб можна було спокiйно
ходити до Ячейки в четвер i жити по-людськи. „осить вже вiн настраждавсЯ
на фронтах, себто у Ќаросвiтi, коли була громадЯнська вiйна.
- Ђ все-таки,- насiдав товариш Њрачний,- все-таки скажiть менi: невже й
по-вашому потрiбна цЯ iдiотська самокритика?
Iван Iванович виймав свою бiлоснiжну хустку i нервово протирав нею
окулЯри. ‚iн, звичайно, знав, Як вiн має вiдповiсти, але вiн не мiг, на
жаль, вiдповiсти, бо тут Якраз втручаласЯ товаришка ѓалакта.
Њарфа ѓалактiонiвна причинЯла дверi i говорила конспiративним голосом.
- ‡вичайно, †ане, це абсурдѓ- говорила вона.- Ќевже ти й досi
погоджуєшсЯ? Ќу, скажи менi! ‘кажи!
Iван Iванович нiбито ранiш погоджувавсЯ, себто гадав, що товаришка
ѓалакта теж погоджуєтьсЯ, але тепер вiн уже не мiг погоджуватись, тим
паче, що, зi слiв товариша Њрачного, "апаратчики" мусiли "на днЯх
полетiти" i "взагалi загубити свою силу".
- Ќi!.. не погоджуюсь! - раптом рiшуче ще раз зiдхав Iван Iванович i,
тут же пiдбадьорений вдЯчним поглЯдом дружини, додавав: - џ навiть скажу
вам по секрету, що Я з самого початку мало довiрЯв цiй iдеї. Їй-богу.
‘ловом, Iван Iванович говорив тiльки те, що пiдказувала йому його
революцiйна совiсть. Џравда, коли товариш Њрачний, дiставши посаду, раптом
змiнив свої поглЯди, Iван Iванович не змiнив своїх поглЯдiв, вiн просто
знову зупинивсЯ на своїх, що були до приїзду товариша Њрачного, позицiЯх,
себто вiн знову почав гарЯче захищати "самокритику", але це показує тiльки
те, що мiй герой, будучи ортодоксальним марксистом, не мiг не володiти
добре ланцетом матерiалiстичної дiалектики. Ћт i все, плюс, звичайно,
революцiйна совiсть.
I тому не зрозумiло (рiшуче не зрозумiло!), Як могло трапитись це
велике горе, це грандiозне нещастЯ. ‚и питаєте, Яке нещастЯ, Яке горе?
—итайте останнiй роздiл - i ви побачите.
VII
’рагiчний фiнал, а також i не про те, Якi треба зробити висновки.
Љолись Iван Iванович лежав пiслЯ смачного обiду на канапi i переглЯдав
"‚iстi". ‚iн завжди уважно переглЯдав цю газету: по-перше, тому, що тут
було багато урЯдових розпорЯджень, а вiн не хотiв бути не в курсi
державного будiвництва, а по-друге - тому, що редакцiЯ цiєї газети його
остаточно зворушувала пiдбором матерiалу. ’ут було всього вмiру: i
смiшного (Iван Iванович, наприклад, дуже обурювавсЯ з поведiнки драматурга
Љулiша, що в своїй п'єсi "Њина Њазайло" нахабно висмiЯв майстра мажорного
смiху Iону ‚очревiсущого. Iону ‚очревiсущого Iван Iванович вважав мало не
за генiальну людину) - тут було трохи i про кооперацiю, трохи про сiльське
господарство, а також трохи i про культурне життЯ країни. Ћсобливо Iвана
Iвановича зворушували передовi статтi i саме тi, що йшли без пiдпису.
- Ќе говори, ѓалакточко! - часто схвильованим голосом кидав вiн у бiк
своєї дружини.- Ћт би в кого повчитись нашим газетам! џка краса вислову!
‘кiльки в цих передових споживи длЯ серцЯ й розуму. џк вони хвилюють своєю
тематикою! Ќi, не говори, ѓалакточко, все-таки постановка справи - велике
дiло!
- ™е б пак! - зiдхала Њарфа ѓалактiонiвна.- –е ж наша найстарiша
газета. ‘коро матиме мало не десЯтилiтнiй досвiд!
Iван Iванович дививсЯ у вiкно на молодий снiжок i на його душi була
радiсть i -гордiсть невимовнi...
...’ак от, значить, одного разу Iван Iванович лежав пiслЯ смачного
обiду на канапi i переглЯдав "‚iстi".
ђаптом його очi поширились i вiн, Як i тодi, коли натрапив на випадково
положений до його портфелЯ "страшний документ", Як i тодi, дуже зблiд.
Ќiжнi пальцi мойого героЯ затремтiли. џк на грiх, в цей час в квартирi
нiкого не було (всЯ сiм'Я поїхала до парку шпацiрувати), була тiльки в
кухнi џвдоха. Iван Iванович протер очi i ще раз уважно перечитав тi рЯдки,
Якi його так схвилювали. Џотiм мiй герой пiдвiвсЯ з канапи i, можна
сказати, навiть забiгав по кiмнатi. ‚iн нiколи так енергiйно не метушивсЯ,
Як тепер, i тому треба було припускати, що вiн вичитав, по меншiй мiрi,
про оголошеннЯ вiйни, навiть уже про вступ ворожих сил на радЯнську
республiку чи то оголошеннЯ про смерть Якогось свого любимого вождЯ.
- ‡агибель революцiї,- шепотiв вiн.- џвна загибель! Љоли газета не
бреше - а Я їй завжди вiрив! - коли вона не бреше, то... Ќi! Ќi! –ього не
може бути. Ќi! Ќi!
Iвановi Iвановичу навiть пiт виступив на лобi. •вилинами здавалосЯ, що
вiн знепритомнiє i, Як пiдстрелений заєць (правда, вiн цього моменту
скорiше подiбний був до, коли так можна висловитисЯ, схвильованої
породистої корови) - i, Як пiдстрелений заєць, впаде на свiй сюрпризний
килим.
’а цього - слава тобi господи - не трапилосЯ. Њiй герой потроху почав
вiдходити i нарештi зовсiм одiйшов. ’одi вiн пiдiйшов до вiкна i одчинив
вiкно. ‡апахло веснЯними пахощами (тодi вже йшла весна). ЏрЯмо - заходило
сонце. ‚оно заходило так звичайно, нiби в газетi нiчого страшного й не
було. Ќавiть образливо було дивитисЯ на цю байдужу огнЯну кулю. Ђле Iван
Iванович навiть не звертав на це уваги: мовлЯв, плювать йому на сонце, вiн
давно вже взЯв себе в руки. Џравда, тi руки, що вiн в них взЯв себе, ще
трохи, i навiть бiльше нiж трохи, тремтiли, але при чому ж тут вiн?
Њiй герой витер з лоба вищезгаданий пiт i, не маючи з ким подiлитисЯ
своїми думками, раптом вiдчув у собi приплив нiжности й велике бажаннЯ
поговорити зi своєю куховаркою.
- Џосуд миєте, џвдошко? - нiжним, ласкавим, мало не соцвиховським
голосом сказав Iван Iванович i зупинивсЯ на порозi кухнi.- Ќу, Як воно -
не важко вам жити у нас?
- —ого там важко! - вiдповiла, Як i завжди, трохи холоднувато ("чорна
невдЯчнiсть"!) куховарка.- —ого там важко, ми вже звикли, барин!
Iншого разу мiй, зрiдка трохи глуховатий, герой, можливо, i не звернув
би уваги на це обурливе "барин". ’оваришка ѓалакта навiть думала, що це в
порЯдку речей: мовлЯв, нiчого тут особливого нема, коли куховарка називає
†ана "барином" - по-перше, нiхто того не чує i, значить, нема тут нiЯкої
компромiтацiї, а по-друге - товаришка ѓалакта нiколи не посмiє позбавити
џвдоху волi слова (куховарцi так подобаєтьсЯ - хай так i говорить!). Ђле
на цей раз Iван Iванович мало не пiдскочив.
- џкий Я вам барин, џвдошко! - скрикнув вiн у жахливiй розпуцi! - •iба
Я вам барин? - Iван Iванович мило усмiхнувсЯ i, розвiвши руками, поЯснив:
- ’овариш! ’ак! ’овариш!
џвдоха здивовано подивилась на хазЯїна.
- •ай буде й по-вашому! - знизала вона плечима i, знизавши плечима,
взЯласЯ за цеберку з помиЯми.
Ђле тут з Iваном Iвановичем трапилось щось небуденне. Џiдскочивши з
незвичайною длЯ нього легкiстю до куховарки, вiн делiкатно вiдштовхнув її
вiд цеберки з помиЯми.
- ’ак, так џвдошко! - промовив Iван Iванович тремтЯчим голосом.- џ вам
не барин, Я... Я вам справжнiй друг i товариш. џ вам - ви ж пам'Ятаєте? -
џ вам завжди говорив, щоб ви називали мене товаришем! (Iван Iванович i сам
уже вiрив, що вiн завжди пропонував џвдосi називати себе товаришем, хоч
цього, можна сказати, й не було - не тому не було, що вiн не хотiв, а
тому, що вiн просто забув). ‡авжди говорив, џвдошко. I тепер говорю! „а!..
Iван Iванович знову витер пiт зi свого чола й несподiвано скрикнув:
- „озвольте,- скрикнув вiн,- Я винесу цеберку з помиЯми! –Я останнЯ
пропозицiЯ вискочила з уст хазЯїна Якось зовсiм без всЯкої потреби. Ђле
вискочивши, вона вже не могла повернутисЯ в тi ж таки уста i саме так,
наче її й не було (воiстину, слово не муха - вилетить не спiймаєш навiть
за допомогою мухобойки). Iван Iванович захвилювавсЯ тим хвилюваннЯм, коли
почуваєш себе героєм, а здивована џвдоха рiшуче не хотiла йому вiддати
цеберки. Џочалась боротьба. I невiдомо чим би вона скiнчилась, коли б в
цей момент не вiдчинилисЯ дверi i в дверЯх не зупинилась Њарфа
ѓалактiонiвна.
- †ане! ‚ чому справа? - грiзно сказала Њарфа ѓалактiонiвна, побачивши
боротьбу.™о це значить?
’оваришка ѓалакта зрозумiла, звичайно, цю сценку, Як залицЯннЯ мойого
героЯ до куховарки, i тому, не довго думаючи, вона тут же скрикнула.
- ѓеть! - скрикнула вона, звертаючись до џвдохи.- ™об твоЯ нога бiльш
тут не була. ѓеть! ѓеть!
- ™о ти робиш, ѓалакточко,- в свою чергу скрикнув Iван Iванович.- Ќе
роби цього, голубонько. Ќе роби! Џросю тебе, не роби!
Ђле Њарфа ѓалактiонiвна вже нiчого не чула i тiльки кричала "геть".
Љоли ж куховарка вийшла з кухнi i коли червоний i спiтнiлий Iван Iванович
пiдвiв свою дружину до канапи, то вона, Њарфа ѓалактiонiвна, й тодi не
дала промовити слова. Џотiм товаришка ѓалакта зробила iстерику. Ќарештi
iстерика скiнчилась, i тодi виЯснилосЯ, в чому справа. ‚иЯснилосЯ тодi,
коли мiй герой остаточно переконав свою стурбовану дружину, що вiн не
залицЯтисЯ хотiв до џвдохи, а тiльки хотiв показати їй, що вiн нiчим
(буквально нiчим!) не вiдрiзнЯєтьсЯ вiд неї, вiд куховарки, i навiть може
винести цеберку з помиЯми. Џереконав вiн її не словами, а, так би мовити,
дiлом. –е трапилосЯ саме тодi, коли й товаришка ѓалакта прочитала в
"‚iстЯх" тi рЯдки, Якi так схвилювали Iвана Iвановича.
- ’ак! ’и мав рацiю! - уже подвiйним голосом (спокiйним, що Iван
Iваноич не зрадив i неспокiйним, що газета) сказала вона, бризкаючи на
себе одеколоном.- ’ак. ’и мав рацiю. Ђле ти, †ане, не маєш рацiї
хвилюватись. Ѓоже мiй, чого ти, †ане, так хвилюєшсЯ? Ќе роби панiки!
Џожалiй своє серце! —истка ж тiльки длЯ низiв! —лени колегiї, на мiй
поглЯд, нi в Якому разi не будуть чиститись.
- Ђх, ѓалакточко! - пiдстреленим голосом сказав мiй герой.- ’и не
дочитала.- Iван Iванович подав дружинi номер "‚iстей".- Ќу, ось дивись,
голубонько. ’ут написано навiть, що будуть чистити навiть членiв –Љ. ’и
розумiєш? —ленiв –Љ!
- –ього не може бути! џ не вiрю! - рiшуче одрiзала Њарфа
ѓалактiонiвна.- —ленiв –Љ не можуть чистити... –е просто длЯ народу... длЯ
маси! ‚ противному разi ми загубили б революцiю... „а...
- Ѓезперечно! Ѓезперечно загибель революцiї! - сказав Iван Iванович i в
розпуцi схопивсЯ за голову.- Ђх, Ѓоже мiй, що вони роблЯть! Ќє,
ѓалакточко, Я таки недарма не погоджувавсЯ з самокритикою. ™о хочеш роби
зi мною, а Я апаратчикам тепер не можу довiрЯти. „аю тобi чесне
комунiстичне слово. ’и розумiєш - не можу!
‘хвильований Iван Iванович кинувсЯ до кабiнету й подзвонив до ЊетодiЯ
Љириловича.
- —ули?..- спитав вiн у рурку.- Ќуда! Ќуда!.. Ќу, Як ви?.. џ? џ ж,
знаєте, менi що? Ѓудь ласка, хоч сьогоднi! ’iльки Я думаю, знаєте... Ќу,
словом, заходьте - поговоримо. ’реба улаштувати сiмейну нараду.
’ут мiй герой закашлЯвсЯ й положив рурку на її руркове мiсце.
–iлу нiч Iвана Iвановича i Њарфу ѓалактiонiвну кусали чи то блощицi, чи
то блохи, i вони нiЯк не могли заснути. Ђ коли прийшов новий ранок, мiй
герой поспiшив до установи. ‚iн навiть забув поцiлувати ЊаЯ i ”iалку
батькiвським поцiлунком. Ђле в установi його чекала ще бiльша
неприємнiсть. ’ам вiн, по-перше, остаточно пересвiдчивсЯ, що йому
обов'Язково прийдетьсЯ чиститись (виходить його любима газета й на цей раз
не збрехала), по-друге, вiн узнав, що роботу його комосередку з
сьогоднiшнього днЯ починає обслiдувати спецiальна комiсiЯ з райкому.
Џро це сповiстив Њетодiй Љирилович.
- „лЯ чого комiсiЯ? „лЯ чого обслiдуваннЯ? - спитав зблiдлий за нiч
Iван Iванович, безсило сiдаючи в крiсло.- Ќу, скажiть менi, длЯ чого?
- Ђ хiба вам не Ясно? Њабуть, хочуть когось вичистити. I, мабуть, не
тiльки з комосередку,- сказав догадлививй Њетодiй Љирилович,- а навiть
декого i з бюро.
- Iз бюро? - в розпуцi промовив мiй герой (вiн був членом, хоч i не
активним, свого бюро).- ™о ви говорите? Ќi, ви просто робите панiку. ‚и
помилЯєтесь, Њетодiю Љириловичу! „а, помилЯєтесь... џ тiльки не розумiю,
вiдкiлЯ це все взЯлосЯ?
- –е ви вже спитайте в свого товариша ‹айтера,- вiдповiв Њетодiй
Љирилович, пiдкресливши "свого".- –е, будьте певнi, це його роботка.
- Њого товариша ‹айтера? - до того розгубивсЯ Iван Iванович, що навiть
випустив iз рук окулЯри, Якi протирав своєю бiлоснiжною хусткою.- ‚и
серйозно кажете "мого"?
- ’ак! - Як i завжди, спокiйно вiдповiв Њетодiй Љирилович.- Iменно
вашого. џ не член бюро, а ви, Як член бюро, мусiли вже давно знати, що це
за штучка. •iба Я вам не говорив? ‘вiй свого, так би мовити!.. —ому ж ви
його досi...
- Ђх, боже мiй! Ќiчого не розумiю! - скрикнув Iван Iванович тим же таки
пiдстреленим голосом.- Ѓуквально нiчого!
Њiй герой раптом покинув ЊетодiЯ Љириловича й побiг до ‘емена џковича,
головного начальника i члена бюро. Џро що вони там говорили - менi не
вiдомо. Џроте, Я гадаю, що це й не цiкавить читача. „авати в деталЯх
трагiчну загибель мойого героЯ Я й не бравсЯ. ‘кажу тiльки, що райком
прислав комiсiю, так би мовити, необ'єктивну, по-перше, вона
сконстатувала, що товариш ‹айтер не опозицiонер i не бузотер, а просто
собi активний партiєць, по-друге, комiсiЯ наказала негайно перебрати бюро
комосередку, а по-третє (це вже просто Якесь трагiчне непорозумiннЯ),
Iвану Iвановичу, Њарфi ѓалактiонiвнi, Њетодiю Љириловичу i ще багатьом ще
до чистки судилосЯ "вийти iз партiї", Як потiм говорила товаришка ѓалакта.
Iван Iванович, прийшовши додому пiслЯ "вийти iз партiї", похиливсЯ на
свою мухобойку i раптом заплакав дрiбненькими в перший раз мiнорними
сльозами.
- Џропав! - скрикнув вiн.- Ѓоже мiй, Яке трагiчне непорозумiннЯ! —ому
саме менi судилосЯ так страждати за революцiю? —им Я провинивсЯ?
Ђле йому на його останнє запитаннЯ нiхто не вiдповiв. Њарфа
ѓалактiонiвна ще не прийшла пiслЯ "вийти iз партiї", а Њай i ”iалка десь
шпацiрували з мадмуазель ‹юсi. ™о ж до куховарки џвдохи, то вона поки що
нiчого не знала, i тому й тепер виспiвувала Якусь свою зовсiм незрозумiлу
пiсню, саме ту, що, з одного боку, нiбито веселу, а з другого - начебто
дражнить.
’ак що мажорну новелу, можна сказати, кiнчено. ‡вичайно, Я й зараз бачу
незадоволенi обличчЯ (мовлЯв все добре, та от багато публiцистики), але й
тепер, на жаль, нiчим не можу допомогти.
™о ж робити, дорогi читачi, коли Я хочу, щоб мої твори читали рiшуче
всi громадЯни нашої республiки, навiть такi дiловi, Як от Iван Iванович та
Њарфа ѓалактiонiвна, а дiловi люди, Як вiдомо, читають тiльки мажорнi
новели з ухилом в публiцистику. ’реба, очевидно, йти на компромiс.
...Ђ втiм, ’еккерей, наприклад, каже, що ‘вiфт (ви пам'Ятаєте
"ѓуллiверову подорож"?) справлЯє на нього враженнЯ величезного гiганта i
що загибель його, ‘вiфта, нагадує йому, ’еккерею, загибель грандiозного
царства.
’ак думав колись не тiльки Iван Iванович, але думаю сьогоднi й Я, коли
зупинЯю свiй зрiдка вольтерiЯнський поглЯд на чiткому силуетi злого
англiйського сатирика.
...I потiм чому ‘алтиков-™едрiн мiг бути вiце-губернатором, а Я не
можу? Џравда?
Ћтже, до побаченнЯ, золотий мiй читачу! ‘подiваюсЯ ще раз зустрiтисЯ з
вами. ‚ моїй шухлЯдi (доводжу до вашого вiдома) єсть цiла галереЯ
iдеологiчно витриманих, монументально-реалiстичних типiв нашої
нiжно-прекрасної епохи, а ви (доводжу до свого вiдома), очевидно, маєте
охоту познайомитисЯ з ними. Ќу, i от!
ђ…‚I‡Ћђ
I
Ќа кватирi ‚алентина Ѓродського, репортера провiнцiальної газети, з
раннього раннЯ готувалисЯ до прийому надзвичайного гостЯ. ‚ласне, "товариш
iз центру" мусiв обiдати в редактора, але редактор, Iван ‘iрко, нiЯк не
мiг його прийнЯти: по-перше, жив ‘iрко в надто маленькiй кiмнатi (в нiй
навiть двом тiснувато було), а по-друге, його спартанському помешканню
замкнутого одиночки нiЯк не личило виконувати роль закутка длЯ бенкету хоч
би й з "товаришем iз центру".
ђепортерова дружина - ‹есЯ - Як тiльки прокинулась, одразу ж метнуласЯ
по сусiдах. •отiлось прийнЯти гостЯ Як слiд, хотiлось навiть купити вина,
горiлки та консервiв тощо, але, на жаль, не було бiльш-менш пристойного
посуду i, головне, не було грошей на вищепоiменованi закупки. Џравда,
‘iрко з охотою допомiг би ‹есi карбованцЯми зi свого утриманнЯ, але
‚алентин був рiшуче проти того. щоб вона улаштовувала обiд на кошти
редактора, i навiть проти того, щоб вона робила позичку в того ж таки
‘iрка. Ѓродський був не тiльки великим хлiбосолом, але й по-своєму
шанобливою людиною.
ѓрошi ‹есЯ з великими труднощами дiстала. ’а коли прибiгла додому, щоб
забрати кошика й коопiвську книжку, ‚алентин зустрiв її незадоволеним
обличчЯм i категорично заЯвив:
- џ зараз iду. Ќе можна ж, ‹есiчко, так довго бiгати! Ќевже ти не
розумiєш, що ревiзор давно, мабуть, в редакцiї?
- Џочекай, ‚алю! - сказала ‹есЯ.- Ќа кого ж Я дiтей покину? „ай же менi
хоч до коопу збiгати.
—отирилiтнЯ Ќелiчка заплакала. ‡айорзавсЯ й двохлiтнiй Њурзик. „iти
одразу ж зрозумiли, що їхнЯ мама знову збираєтьсЯ iти з дому.
- Ќу, от бачиш, ‚алю? џк же Я покину дiтей?
Ѓродський занервувавсЯ. I занервувавсЯ вiн саме тому, що "це - просто
нетактовно ставити його в таке нiЯкове становище". ‚iн добре розумiє, що
дружина не хоче покинути дiтей, але хай же i вона збагне, що приїзд
ревiзора - дуже небуденна подiЯ в його газетi i що вiн нiЯк не може бути
дома в той час, коли "товариш iз центру" сидить у редакцiї. Њожна, скажiм,
попрохати сусiдку, щоб доглЯнула за дiтьми... Ќарештi, що це за фокуси? ™о
за буржуазнi замашки? •iба можна так виховати справжню робiтничо-селЯнську
дiтвору? Ћтже, ‚алентин радить взЯти на ключа Ќелiчку й Њурзика i таким
чином припинити дискусiю. •ай кричать: покричать, покричать i замовкнуть.
•оч репортер i не переконав свою дружину, але вона вже не сперечаласЯ.
‚она поспiшила вiдпустити чоловiка i, залишивши дiтвору пiд доглЯдом
сусiдки, побiгла до коопу.
Ћ десЯтiй годинi ранку на квартирi Ѓродських шипiв примус, а о
дванадцЯтiй був готовий уже й обiд. Ќарештi, за Якийсь час не треба було
думати й про стiл: i плЯшка горiлки, i плЯшка шатоiкему, i коробка сардин,
i картоплЯ - все було на мiсцi i чекало споживача. ѓiсть мiг вiльно
заходити до кiмнати.
Ђле гостi, на жаль, публiка дуже капризна. Џогодившись зайти до когось
о першiй годинi, скажiм, вони о першiй нiколи не приходЯть, i їх мають
чекати до четвертої. Ђле й о четвертiй вони, на жаль, не ЯвлЯютьсЯ, i їх
чекають до сьомої. Ќарештi годинник показує пiв на восьму, i тодi
виЯвлЯєтьсЯ, що гiсть не може прийти.
’ак було i з "товаришем iз центру". “вечорi прибiг ‚алентин i сказав
‹есi, що ревiзор просить в неї "пробаченнЯ за турботи", але сьогоднi вiн у
Ѓродських нiЯк не зможе бути... певнiше, не змiг, бо ревiзор i вiн,
‚алентин, уже "пошамали" в б'єргальцi.
- ’и хочеш сказати, що вiн завтра буде в нас обiдати? - сказала ‹есЯ.
- ‡автра?..- ‚алентин зам'ЯвсЯ.- I буде i не буде. ‡автра ж, ‹есiчко,
недiлЯ i, значить... ™о значить?
ђепортер з захопленнЯм потер руку об руку i з не меншим захопленнЯм
почав iнформувати свою дружину про план i перспективи на завтрашнiй день.
‡а репортеровим планом виходило так, що вранцi вони (себто ‹есЯ, вiн,
редактор i ревiзор), забравши з собою всю закуску i всi напої, що їх
наготувала ‹есЯ, сiдають на пароплав i їдуть до Ѓерестечка. ‡iйшовши на
берег, вони йдуть до виноградарЯ Ѓергмана i там улаштовують маленький
пiкнiк. „одому вони повернутьсЯ вечiрнiм херсонським пароплавом. Џоїздка
(‚алентин клЯнетьсЯ чесним комунiстичним словом!) обiцЯє багато непоганих
хвилин, i треба тiльки Якось улаштувати з дiтьми.
ђепортер все-таки почував себе трохи нiЯково перед дружиною.
(•iба, мовлЯв, не можна було ранiш сповiстити про таке вирiшеннЯ?
Ќавiщо ж вiн мучив її цiлий день бiлЯ примуса?) ђепортер, нарештi,
побоювавсЯ, що ображена дружина не захоче пiдтримати компанiї "на пiкнiк",
саме тому вiн так гарЯче й насiдав на ‹есю. Ђле виЯснилосЯ, що вiн зовсiм
даремно робив це, бо, Як тiльки вiн змовк, ‹есЯ одразу ж схопила його в
обiйми i сказала, що вона дає змогу їхати до Ѓерестечка i що вона дуже
задоволена з плану. Ѓiльше того, вона, не довго думаючи, навiть легко
розв'Язала справу з дiтьми:
- ‡ понедiлка,- сказала вона,- до нас мусить прийти пралЯ. Ђле Я її
попрохаю, щоб вона прийшла в недiлю. Џiд її доглЯд ми i залишимо дiтей.
- Ћт i добре! - сказав трохи здивований ‚алентин (вiн все-таки не чекав
такої швидкої згоди) i, трохи погравшись iз дiтьми, лiг на своє лiжко.
Ѓ'єргальський обiд, треба гадати, не обiйшовсЯ без пива, i тому в скорому
часi репортер солодко i безм'Ятежно хропiв.
’одi ‹есЯ приспала дiтвору, сходила до пралi (пралЯ, слава Ѓогу,
погодилась!) i, повернувшись, сiла бiлЯ вiкна розчiсуватись. Iншого разу
(та ще й так набiгавшись) вона поспiшила б лЯгти на кровать i скорiш
заснути, але зараз вона й не думала про сон.
‹есЯ зовсiм неспроста так хутко погодиласЯ їхати до Ѓерестечка, нi
скiльки не образившись на ‚алентина i на гостЯ за їхню нетактовнiсть. ђiч
у тiм, що, по-перше, ревiзорiв приїзд i без перспективи зустрiтись з ним
на загородньому "пiкнiку" дуже схвилював її. ‘хвилював Якось приємно,
нiжно й молодо. Ќавiть бiльше того - вiн схвилював її, так би мовити,
заборонено: недарма ж вона про це не сказала чоловiковi i навiть не думала
про це щось говорити йому. Џо-друге, довiдавшись про завтрiшню поїздку,
вона вiдчула тiльки почуттЯ подЯки до нетактовного ‚алентина.
‚ласне, нiчого особливого не трапилось, i все-таки, розпустивши своє
довге волоссЯ i спершись лiктем на пiдвiконнЯ, ‹есЯ стала так карколомне
мрiЯти, Як мрiЯли Якiсь екзальтованi героїнi давно прочитаних нею романiв.
‹есЯ навiть згадала мадам Ѓоварi, i думка про цю женщину вiддзеркалилась в
її серцi нiжним, давно незнаним тремтiннЯм.
‡i схiдного обрiю раптом виглЯнув лiтнiй задумливий мiсЯць i повис над
сусiднiм сараєм. ЌадднiпрЯнський провiнцiЯльний городок стихав. Ќе чути
було нi грохоту пiдвод комгоспiвських биндюжникiв, нi гулу вантажних авт.
‚гомонились уже й голоси провiнцiЯльних мешканцiв, що весь день метушились
по базарних вулицЯх. „авно проревiв вечiрнiй пароплав, вирушаючи на
пiвдень.
“же кiлька рокiв живе ‹есЯ в цьому провiнцiЯльному городку. Џриїхала
вона сюди з ‚алентином iз •аркова, де вона прожила всього один рiк i
вiдтiлЯ так не хотiлосЯ i все-таки треба було їхати, бо Ѓродського
посилали на провiнцiю, а вона свого чоловiка дуже любила i тому не могла
його самого вiдпустити, їхала вона сюди з цiлковитою упертiстю, що скоро
знову повернетьсЯ до •аркова. (•iба ‚алентин не обiцЯв улаштувати це
поверненнЯ?). Ђ приїхавши, стала чекати. Џотiм, коли виЯвилосЯ, що з
•арковом треба розпрощатисЯ коли не навiки, то принаймнi на довгий час,
‹есЯ покинула чекати, тим паче що ‚алентин пообiцЯв, що вони i на глухому
березi „нiпра найдуть "повне людське життЯ". Џотiм виЯснилосЯ, що iсторiЯ,
так би мовити, повторюєтьсЯ: Як i вищезгаданi героїнi, ‹есЯ замiсть
•аркова i "повного людського життЯ" дiстала одноманiтнi безперспективнi
днi. ’одi ‹есЯ зрiдка стала замислюватись.
‹есЯ була звичайна собi жiнка-мрiйницЯ, Яких так багато у нас, на
“країнi, i про Яких, мабуть, нiчого нового i не скажеш. Ђле й зав'Язка
цього оповiданнЯ, на жаль, теж дуже нескладна. ‘хвилював ‹есю ревiзорiв
приїзд не тому, що ревiзор був, скажiм, її давнiй знайомий, в котрого
вона, припустiм, була закохана, а тiльки тому, що вiн приїхав iз •аркова -
з того города, про Який вона так часто мрiЯла i Який що довше вона його не
бачила, то бiльше приваблював до себе. џк i на всЯку провiнцiЯлку, •аркiв
на ‹есю справив сильне вражiннЯ. Ђвтобуси, трамваї, опера, драма,
шестиповерховi будинки, великий рух на вулицЯх i т. д. i т. п. - все це й
досi стоЯло перед її очима. I тепер, одiйшовши в даль минулого, це ж таки
все набрало надзвичайної привабливости. џк i всЯ наша романтична
республiканська молодь, ‹есЯ сприймала харкiвське життЯ, Як життЯ, по
меншiй мiрi, казкове, i тому не дивно, що i зустрiч з харкiвським
ревiзором так схвилювала її. •iба харкiвських мешканцiв вона, принаймi
пiдсвiдоме, не вважала за людей Якихсь особливих, небуденних, хiба вона не
сподiваласЯ вiд ревiзора багато цiкавого почути? Ќарештi (тут уже
безперечно пiдсвiдоме), хiба вiд зустрiчi з ревiзором вона, трохи
екзальтована i змучена розчаруваннЯм жiнка, могла не чекати чогось
надзвичайного, чогось такого, що може раптом перевернути все її життЯ?
‹есЯ подивилась на ‚алентина. ‚iн лежав, розкинувши руки, i його ноги
вилiзли з-пiд ковдри. ‹есЯ подивиласЯ на, ‚алентиновi ноги i, побачивши,
що ‚алентиновi ноги бруднi i що на них траурнi, давно не рiзанi нiгтi,
одвернулась.
"Ђх ти ‚алю, ‚алю! - подумала вона.- џк Я буду чогось прекрасного
сподiватисЯ вiд тебе, коли ти сам собi навiть нiг не помиєш?"
I пригадала ‹есЯ солодкi чоловiковi слова, що вiн їх говорив, коли вони
їхали кiлька рокiв тому до цього провiнцiЯльного мiстечка, i, пригадавши,
ще раз порiвнЯла їх з дiйснiстю. •iба ‚алентин, скажiм, не обiцЯв
допомогти їй вступити до компартiї? •iба вiн не запевнЯв, що вона нiколи
не вiдiрветьсЯ вiд громадської роботи? •iба вiн не малював їй їхнє родинне
життЯ Як життЯ "нового побуту"? Ђ вийшло так, що вона замiсть широкої
громадської роботи дiстала пелюшки, горщики тощо. Ђ вийшло так, що замiсть
родинного життЯ, "нового побуту" вона дiстала безконечнi дрiбненькi сварки
i, можна сказати, цiлковиту родинну кабалу, бо, не маючи служки - а служки
вона не мала не тiльки тому, що їй бракувало коштiв, а i тому, що ‚алентин
"був рiшуче проти служки" в "його домi" - бо, не маючи служки i маючи двох
маленьких дiтей, ‹есЯ не може збiгати навiть до кiнематографа.
"Ђх ти ‚алю, ‚алю!" - знову з болем подумала ‹есЯ. Љохаючи ‚алентина,
‹есЯ все ж бачила, що ‚алентин вдвiчi безпораднiший i навiть нещаснiший за
неї, вона вже бачила, нарештi, що вiн може тiльки стоЯти їй на перешкодi.
Љоли в нiй ще живе дух неспокою, то в нiм вiн давно вже вмер. Љоли вона
здатна хоч Якось виховувати дiтвору, то вiн тепер здiбний тiльки плодити.
Ќалежачи до тих молодих людей пiслЯреволюцiйного часу, Яких покликано було
творити новий побут, ‹есЯ органiчно не могла стати нi покiрною мiщанкою,
нi людиною, що в нiй любов до чоловiка нiЯк i нiчим не корегуєтьсЯ. ‘вою
любов до ‚алентина ‹есЯ корегувала