робитьсЯ в його душi. ‰ому конче треба знати про Њарiю Ћлександрiвну, коли вона, нарештi, виїздить з Џетербурга. ...‚iн крокує берлiнськими вулицЯми, байдужий до всiх i до всього, i думає, що от вiн iде, а нiхто не знає, Яка це людина страждає так неймовiрно. ‚iд патетично високого стражданнЯ, в Якому вiн занотовує i визначає кожен нюанс i найтоншу рисочку, Љулiш поволi переходить до цiлком реалiстичних пiдрахункiв - коли ЊарiЯ Ћлександрiвна могла одержати гонорар, коли могла замовити квитки i коли, нарештi, могла виїхати. –i земнi пiдрахунки трохи полегшують стан. ‚iн навiть зайшов до кав'Ярнi, випив чашечку кави i нiжно-млосно глЯнув на бiлЯвеньку пухлЯвеньку Frоulein. ’ут не розбереш: чи служницЯ, чи з хазЯйської сiм'ї, така чистенька, в мережаному бiлому фартушку i пишно накрохмаленiй наколцi. ‚она зробила губки сердечком i мило почервонiла. ѓодi чернецтвувати! Ћ, швидше б приїхав цей степовий неприручении "‚овчок". џк її за три мiсЯцi зiпсувала столицЯ! Ђле тут вона побачить його, Љулiша, справжнього, без шор, без чернецтва. ‚iн нарештi дасть волю всiй своїй пристрастi, i їм заздритимуть сучасники i нащадки! ‚iн майже бадьоро повернувсЯ до готелю. Џортьє, побачивши його, люб'Язно закивав головою. - Bitte, Herr Љулiш, - мовив вiн, простЯгаючи бланк телеграми. Џантелеймон Ћлександрович майже вбiг до свого бельетажа. видко вiдчинив дверi номера. ’ак i є. ‚iд Љаменецького. ™о? ™о таке? ЊарiЯ Ћлександрiвна виїхала з Џетербурга 29 квiтнЯ з ’ургенєвим? ‚iн упав з високого пiднебессЯ u земне остогидле життЯ. ‚ласне, у нього було вiдчуттЯ, що хтось дав йому доброго штурхана i вiн полетiв догори ногами. ‡ ’ургенєвим! —ому з ’ургенєвим? џк вiдпустив її той телепень Ћпанас? ™о вiн, заслiпнув, чи що? •iба не бачив їхнi перезирки, його, ’ургенева, упаданнЯ, лестощi? Ќе слiд обманювати себе. Ћ жiнки, "ничтожество вам имЯ!". ‚iн так ремствував, нiби не Ћпанаса Њарковича, а його дружиною була ЊарiЯ Ћлександрiвна. ™о там дружина! „алеко гiрше i образливiше, коли зраджує "не дружина". ‚ласне, вона не була i "не дружина". Ќiким. “ тiм-то й справа, що нiким, коли вiн жадав усiм своїм єством, щоб була всiм! ‚iн. Љулiш. Ћ, то все омана i лицемiр'Я - оцi спокiйнi Яснi очi, ота мовчазнiсть. Џоїхали вдвох з ’ургенєвим. ‚iн же скрiзь у Європi Як удома. ‚она вiдштовхнула його, українцЯ, проводирЯ української культури! ’а що їй, московцi з походженнЯ, українськi брати?! Њоже, коли б не Ћпанас - i не писала б вона по-українськи, а може, й взагалi там бiльше вiн написав. ™о-що, а мову вiн знає i в рiдному фольклорi кохаєтьсЯ, Як риба в озерi купаєтьсЯ. ‚iн сам не вiрив цiй своїй думцi, що спала йому в злу хвилину, адже нiчого Ћпанас нiколи не писав ранiше, та й зараз нiколи у нього й мови про це не було. Ђле в очах Џантелеймона Ћлександровича уже замигтiли недобрi вогники, i вiн усмiхавсЯ недоброю, страшною своєю посмiшкою. ™о ж, "Я тебе породив, Я тебе й уб'ю". ’и хитрощами ввела в оману, звела мене з путтЯ. Њоже, через тебе Я кривдив нi в чому не винну ‘ашуню, кревну, рiдну українку, мою бiдолашну хуторЯночку. Ђ хiба ж вона також не пише, а хiба не можна її бiльше пiдтЯгти, допомогти? ‡ нею поки що нiхто так не панькавсЯ, Як з цим Њарком ‚овчком. Ќi, нi, то не цЯ хитра жiнка, то Ћпанас писав "Ќароднi оповiданнЯ". Ќiчого, вона ще згадає Љулiша. Ђ зараз - швидше, швидше з Ѓерлiна! ™об i не стрiчатисЯ. „о чемно-байдужого поглЯду ’ургенева ще додастьсЯ переможний блиск. Ђдже жiнки люблЯть похвалЯтисЯ перед коханцЯми своїми перемогами, вiдкинутими поклонниками, i вона з задоволеннЯм, вихвалЯючи свою стiйкiсть, розповiдатиме про нього. ‚iн швидко, квапливо пише телеграму. Љому? ‘ашунi! ‡вичайно, ‘ашунi. Ђ хто ж прийме його беззаперечно? ™о їй лишаєтьсЯ робити? „оведетьсЯ, правда, вислухати тисЯчi дурних сентенцiй, тисЯчi плiток про "божество мовчуще", а може, й не плiток, у жiнок очi зiркi, та й самi по собi судЯть. –ей раптовий вiд'їзд виглЯдатиме цiлком пристойно. ‚двох з ‘ашунею вони поїдуть на Љавказ. Ћбом треба там лiкуватисЯ. ‚iн здав телеграму. ЏовернувсЯ. ‘iв у крiсло зовсiм знесилений i виснажений. ‡гадав рЯдки, Якi писав колись хуторЯнськiй панночцi i, трохи перефразувавши, казав тодi, на вечiрцi, Њарiї Ћлександрiвнi: - ‡найте, що пiд моєю сумною поверхнею страшенна глибина душевна вогнем невгасимим палає. џк дiйде до вас чутка, що вмер Я, що нема мене на свiтi, ви собi подумайте: "Ќе вмер вiн, Як мруть люди, - вiн згорiв мовчки". Ђле вiн знав, що мовчки не згорить. Њовчки не згорить i його ображене почуттЯ до Њарiї. Ќавпаки - образа i жадоба помсти загаласує не тiльки на далеку вiдстань, а й на довгi роки... „осить було йому сказати дружинi: "‡ чого це люди взЯли, що московка так мову опанувала, що сама цi оповiданнЯ написала? —оловiк писав. џ правив. ’и ж бачила Як". - I з чого ви взЯли, - сказала знайомим, скрививши губи, Ћлександра Њихайлiвна Љулiш - вона ж письменницЯ ѓанна Ѓарвiнок, - що цЯ кацапка, московка сама оповiданнЯ написала? Її чоловiк писав, а мiй чоловiк правив. џ сама бачила. Џоки що це була малесенька кулька. ‚она згодом обросте. ЊарiЯ нiчого не знала. ‚она радiла, що розминулась з Љулiшем. 4 ...€ ведаю, мне будут наслажденьЯ Њеж горестен, забот и треволненьЯ. Ћ._ Џушкiн_ "Џоїду до „рездена - i край!" Ћтак вона тодi в каретцi сказала Iвану ‘ергiйовичу, коли бiдкаласЯ про Љулiша, а вiн зовсiм просто заспокоїв: "Џоїдете до „рездена - i все". ‡араз i самiй було дивно, що надавала усьому тому такого значеннЯ. ‡гадала, Як у дитинствi вчили її, Як кожну дiвчинку, вишивати й в'Язати. ђаптом молодшi почнуть гратисЯ, пустувати, заплутають, порвуть нитки - сиди, та розплутуй, та зв'Язуй ниточки. ‚она це терплЯче робила, хоча виходили з того нiкому не потрiбнi серветки, Якiсь накидки, набридлi комiрцi та нарукавнички, що горами лежали в комодi. Ћце й зараз сидiла б i розплутувала, розв'Язувала, зав'Язувала б переплутаний, де-не-де скрiплений клубочок незрозумiлих, не потрiбних їй взаємин з цим химерним самолюбом Љулiшем. Ђ от зараз вона сидить за круглим, не дуже великим, столом а iдеально чистiй їдальнi пана i панi ђейхелiв i прислухаєтьсЯ до жвавої розмови Ђдольфа ђеихелЯ i Iвана ‘ергiйовича. - ’ак, так, ви саме, певне, були в дорозi i ще не прочитали в газетi, - каже ђейхель. - „вадцЯть дев'Ятого квiтнЯ ЂвстрiЯ оголосила Iталiї вiйну. - –ього слiд було чекати, - киває головою ’ургенев. - “сiм, хто стежить за європейськими подiЯми, вiдомi слова Њеттернiха: "IталiЯ - це лише географiчне понЯттЯ". ‚iн хоче довести, що Iталiї нема Як держави, i ѓарiбальдi, незважаючи на всi свої незгоди з Љавуром, Який, звичайно, в єднаннi з ‚iктором …ммануїлом i Ќаполеоном домовивсЯ про спiльнi дiї, республiканець ѓарiбальдi тепер заЯвив: "Ќасамперед треба очистити iталiйську територiю вiд австрiйцiв, а там видно буде!" ѓарiбальдi збирає свої одчайдушнi загони длЯ визволеннЯ Iталiї вiд австрiйцiв. - Ћт хто може захопити навiть таких старих, Як Я, так це ѓарiбальдi, - мовив ’ургенев. - Ќiчого б Я не хотiв так зараз, Як опинитись хоча б на мiсЯць в Iталiї, на власнi очi усе побачити! - –е було б длЯ вас надзвичайно. џкий прекрасний матерiал длЯ ваших майбутнiх творiв! Њiж iншим, кажуть, багато молодi - полЯкiв i навiть росiЯн - пробираєтьсЯ туди, в загони ѓарiбальдi, рiзними шлЯхами, i через наш ѓейдельберг також. Ђ у вас iнша мета: лише спостерiгача-мандрiвника, вiдомого письменника, вам шлЯх всюди вiдкритий, - сказав ђейхель. - Џроте в такiй ситуацiї навiть моЯ стареча холодна кров, певне, не витримала б, - добродушно усмiхнувсЯ ’ургенев. - ђаптом Я також закричав би: "Evviva ' ѓарiбальдi!" Ђ тебе б за це рiзками з кiлькох сторiн. Њолодому це нiчого - тiльки кров полiрує, а старому навiть-символiчнi рiзки - вже не те... џк один мужик сусiднього помiщика, Якого "по-батькiвськи" хазЯїн на стайнi покарав, менi казав: "‚оно не те щоб болЯче, а перед бабою соромно". Ќу, та вам нашi порЯдки незрозумiлi, от тому душа й радiє, коли десь повiє вiльним вiтром. - “сЯ Європа зараз цим живе. Љожна країна, звичайно, посвоєму, з своїх позицiй i iнтересiв, розцiнює становище. ѓерцен уже в кiлькох статтЯх у своєму "Љолоколi" пише i весь свiй пал скеровує проти Ђвстрiї, доводить, що сучасна ЂвстрiЯ це не народ, а полiцейський захiд, зведена адмiнiстрацiЯ i нi до чого живого не примикає. - Ђ ми саме збирались з ђейхелем у ‚iдень - i в його музичних справах, i до його рiдних, - вставила панi ђейхель. —оловiки розмовлЯють по-нiмецьки. ЊарiЯ розумiє все, але не наважуєтьсЯ встрЯвати в розмову. ’а й панi ђейхель, ЊарiЯ Љаспарiвна, видно, з такою насолодою говорить з нею no-росiйськи, та ще и з такою чисто московською вимовою, i обличчЯ i весь виглЯд у неї привiтної, хоча й стриманої, росiйської жiнки. ЊарiЯ вiдчуває, що обоє вони - i ЊарiЯ Љаспарiвна, i її чоловiк Ђдольф ђейхель-дуже радi їм, немов давно чекали. –е справдi було так. Ќавiть зовсiм несподiванi длЯ них гостi з ђосiї були радiстю. Ђ ЊарiЯ ще вагалась - Як це вiдразу пiде до них, без попередженнЯ! Џравда, з Iваном ‘ергiйовичем усе було зручно, де б вони не опинились, таким вiн був спокiйно тактовним, чулим i уважним. “ його присутностi усе Якось само собою ставало на своє мiсце i нiхто не мiг потрапити в нiЯкове становище. Љоли вона так категорично вирiшила, що поїде до „рездена, вiн сказав: - џ здам вас у „резденi ђейхелЯм, i тодi вже поїду до Џарижа. Џанi ђейхель, ЊарiЯ Љаспарiвна, виросла в сiм'ї ѓерцена, з ним i за кордон приїхала й вийшла замiж за свого вчителЯ музики, нiмцЯ Ђдольфа ђеихелЯ, i з ними згодом переїхала на його батькiвщину. џ знав її ще дiвчиною, звик бачити завжди з матiр'ю ѓерцена i його дiтьми. ‡даєтьсЯ, вона була ближча з ними, нiж з його дружиною Ќаталi. ‚загалi член їхньої сiм'ї - Як, чому - не пам'Ятаю. џ тодi мало звертав на неї увагу, вiрнiше, не зосереджував уваги. „лЯ мене було досить того, що член герценiвської родини. ‡начить, людина своЯ! ’епер її чоловiк ђейхель - директор „резденської консерваторiї. џ давно їх не бачив. "Џевне, i ѓерцен давно їх не бачив, - думала ЊарiЯ, сидЯчи в затишнiй невеличкiй їдальнi. - Џевне, тiльки старi, давнi спогади з'єднують легендарного вигнанцЯ з цiєю, мабуть, помiркованою, добропорЯдною, надзвичайно милою, культурною нiмецькою родиною". ЊарiЯ Љаспарiвна пригощала кухеном, кавою, дуже гостинно, але без метушнi, дивилась уважно й привiтно на Њарiю. "ЊарiЯ Ћлександрiвна вперше за кордоном", - сказав ’ургенев, знайомлЯчи їх. ’ож стiльки ще перед нею вiдкрить, насолоди... ...‚она, ЊарiЯ Љаспарiвна, такою ж молодою опиниласЯ з ѓерценами на чужинi? Ќi, ще молодшою. џк давно це було! ‘кiльки рокiв минуло? „ванадцЯть? ’ринадцЯть? I Яких рокiв! ‘орок сьомий рiк в Iталiї. ‘орок восьмий у Џарижi. –iлого життЯ вартi тi роки. Џотiм загибель дорогої доброї ‹уїзи Iванiвни - матерi ѓерцена - i маленького його сина, глухонiмого вiд народженнЯ, але дуже розумного i гарного. •лопчик її, Њарiю Љаспарiвну, любив бiльше, нiж рiдну матiр, Ќаталi... Џотiм особиста трагедiЯ в життi AI - так звали замолоду ѓерцена свої, - смерть Ќаталi. „iти ѓерцена - ‘аша, ’ата, Ћльга - опинились на її руках. ЊарiЯ Љаспарiвна вже була одружена. Џотiм свої дiти, турботи, смерть малЯтка. џке довге-довге, з вибоїнами, з труднощами, життЯ. I надзвичайнi роки... ...Ђ поїхала молодим, дурним дiвчам, гадала - на пiвтора року. I, певне, вже нiколи не повернетьсЯ... ...™о чекає цю молоду, з живими, цiкавими до всього очима жiнку, Яку привiв Iван ‘ергiйович? Ђ Як вiн сам постарiв, зовсiм сивий. ЊарiЯ Љаспарiвна пам'Ятає його з Њоскви i особливо з Џарижа. ’одi, у 1848 роцi, вони весь час були разом - ѓерцени, ’ургенев, ’учкови - шматочок ђосiї, тодi вiдчувала: батькiвщина порЯд. Ђ з Ђдольфом ’ургенев знайомий ще ранiше. ™е коли зовсiм юним слухав курс фiлософiї у Ќiмеччинi. “ них був спiльний друг - Ѓакунiн. ЊарiЯ Љаспарiвна спитала ’ургенева: - Ќовини про ЊiшелЯ Ѓакунiна, певне, знаєте, про його торiшнiй лист ѓерцену й Ћгарьову, в Якому вiн повiдомлЯє, що одруживсЯ з дочкою засланого полЯка? - Ќе уЯвлЯю його одруженим! Ђле Я не знав! џ ж з минулого року не був у ‹ондонi. - ’ак от, вiн писав, що живий, здоровий, - каже ђейхель. - џк не пiзнати ЊiшелЯ по цих словах! "џ вас люблю, i пам'Ятаю, i вам, рiвно Як i собi, лишаюсь незмiнно вiрним". џка долЯ... ‚же, певне, нiколи не побачимо його навiч, не почуємо. ™о лишилось вiд його буйної, лев'Ячої гриви? громоподiбного голосу? Џеред моїми очима вiн завжди в позi нестримного оратора, i Я немов чую його полум'Яну промову. - ‚ Якiй вiн абсолютно не зважає на реальну дiйснiсть, можливостi, - докинув Iван ‘ергiйович, - та й не знає i не думає нiколи про них, i навiть про завтрашнiй день. - Ђле запалює всiх, - мрiйно мовить ђейхель. - •iба можна уЯвити таку людину прикутою ланцюгом до стiни одиночної камери? „есЯть рокiв фортецi австрiйської, вашої, росiйської! I от тiльки опинивсЯ на засланнi, в ‘ибiру, - це теж неволЯ, жандарми, але вiдносно, порiвнюючи з ланцюгами i фортецею, легша, - i вже пише: "џ мiцний, Я щасливий, Я вiрний собi". - Ђдольф його дуже любив, - зауважує ЊарiЯ Љаспарiвна. I знову дивуєтьсЯ ЊарiЯ: "џк могли бути друзЯми цей тихий музикант i бунтар Ѓакунiн?" - Ђдольф не був його послiдовником, - веде далi ЊарiЯ Љаспарiвна, - ну, а на мене, звичайно, найбiльший вплив мала твереза, Ясна, непорiвнЯна нi з чим багатогранна думка Ћлександра Iвановича. ‰ому Я завжди вiрила беззаперечно, бо не можна було не вiрити людинi, Яка намагалась охопити все своїм зором i безстрашно докопуватись iстини. - Ђ вiд нього, вiд Ћлександра Iвановича, ви давно маєте вiстi? - питає Iван ‘ергiйович. - Њайже щоднЯ! - з задоволеннЯм каже ђейхель. - Ќу, вже й щоднЯ! ’и перебiльшуєш, Ђдольфе, - перебиває його дружина. - џ ж сказав "майже". ‚iн постiйно пише Њарiхен. ™е б пак! ‡наєте, Як ѓерцен її називає? "Ќачальник штабу вольного росiйського слова". ЊарiЯ здивовано дивитьсЯ. –Я дбайлива господинЯ, видно, педантично розмiрено-iдеальна господинЯ iдеальної нiмецької родини, - "Ќачальник штабу вольного росiйського слова"?! ЊарiЯ Љаспарiвна всмiхаєтьсЯ i махає рукою. - –е надто високе званнЯ. џ просто скромна технiчна помiчницЯ, своЯ людина, старий друг сiм'ї, Якому все чисто можна довiрити. - I Яку Iскандер зве сестрою! - з гордiстю каже ђейхель. Њарiї раптом захотiлось присунутисЯ ближче до господин! дому, притулитись до плеча, обнЯти. ‚она, звичайно, не зробила цього. Ѓоже мiй, господи! Ћт не чекала цього! Ђле, певне, саме такi скромнi, надiйнi люди i потрiбнi, щоб великi справи творилисЯ. Ѓез таких саме не обiйтись - стриманих, надiйних, не балакучих. - Ђ хiба ви не поїдете в ‹ондон? - спитала ЊарiЯ Љаспарiвна ’ургенева. - Ћбов'Язково поїду влiтку. "I Я обов'Язково поїду влiтку", - подумала ЊарiЯ. - Џевне, вiн i уЯвити не може, Якої сили набув у ђосiї. ’а й ви цього не уЯвлЯєте, Њарiє Љаспарiвно. —и є де куток зараз, куди б не долiтав його дзвiн? џк усi жадають не тiльки прочитати, а й самим написати туди про все, що робитьсЯ у нас, i Якимись невiдомими стежками все досЯгає вiрної адреси - i туди, в ‹ондон, i до нас, до матiнки ђосiї. Ђдже те, що привозЯть йому старi друзi, - це лише малесенькi крихти! Ђдольф ђейхель, ледь усмiхнувшись, глЯнув лукаво на дружину, а та й бровою не повела. ЊарiЯ почервонiла, внутрiшньо захвилювалась - адже й вона везе щось, що наказано їй передати в руки дзвонарЯ, Якщо побачить. "•ай продзвонить", - так просив IллЯ Џетрович „орошенко, учитель математики, соромливий, закоханий. “клiнне вiтаннЯ наказував передати i ’арас ѓригорович, їй наказував, не Ћпанасовi. - “ цiй дiЯльностi розгорнулась усЯ його натура, - мовила ЊарiЯ Љаспарiвна, - весь блиск i глибина його думки. Љоли вiн стiльки пережив i пiслЯ розчарувань 1848 року i особистих драм мав силу сказати: "‡амiсть слiз Я хочу писати". ‚iн завжди часто повторював рЯдки ѓете: Mut verloren - Alles verloren Da nicht's besser Nicht geboren. (Њужнiсть загубити - все загубити. Љраще тодi й не родитисЯ (нiм. ). - ™о ж, тiльки тi досЯгають великого, котрi уЯвлЯють перед собою ще бiльше i вiрЯть у можливiсть його здiйсненнЯ. Ћлександр Iванович зве свою роботу "кротовою". Љоли вiн повiдомив мене про початок своєї друкарнi, вiн писав: "‹апи чешутьсЯ". Њенi здалосЯ, це необхiдно насамперед длЯ нього, врЯтувати своє життЯ, особисте життЯ вiд розпачу. Ђле ж у нього нiколи не було межi мiж особистим i загальним, - проникливо говорить ЊарiЯ Љаспарiвна. - Ђ Яку чудесну справу вiн розпочав, що друкує ту потаємну лiтературу, тi вiршi й пiснi, Якi ще з декабристiв, та й ранiше, нишком переписували й вивчали напам'Ять, - сказав Iван ‘ергiйович. - Џам'Ятаєте, Як Џушкiн писав: џ спрЯтал потаенну. ‘афьЯнную тетрадь, ‘ей свиток драгоценный, ‚еками сбереженный Ћт члена русских сил, „воюродного брата, „рагунского солдата џ даром получил. ’ы, кажетсЯ, в сомненьи... Ќетрудно отгадать! ’ак, это сочиненьЯ, Џрезревшие печать. - џ не пам'Ятаю цього у Џушкiна, - зашарiвшись, призналасЯ тихо ЊарiЯ. - –е його "ѓородок", - немов мiж iншим поЯснив ’ургенев, i ЊарiЯ заспокоїлась. - ‚iн i сам про свої вiршi писав: "€ Џушкина стихи в печати не бывали. —то нужды? €х и так иные прочитали". "—то нужды?" •iба ми не читали в списках i не знали його посланнЯ декабристам, "Љинжал", "‚ольность", "Љ —аадаеву"? ’а хто ж з молодi, з нашого оточеннЯ не переписував їх? Ђ в "ЏолЯрной звезде" вони, нарештi, надрукованi! - Ђ ви, Iване ‘ергiйовичу, Як i ранiше, можете Џушкiна цiлi сторiнки напам'Ять читати? Џригадую, в Џарижi - вас тiльки попроси, i ви нiколи не вiдмовлЯєтесь, - пригадала ЊарiЯ Љаспарiвна. - џ й тепер не вiдмовлЯюсь, - добродушно засмiЯвсЯ ’ургенев. - џ страшенно люблю поезiю, - раптом соромливо, Якось подiвочому сказала ЊарiЯ Љаспарiвна, - хоча сама нiколи двох рЯдкiв не могла стулити. Ђле Џушкiн ще з дитинства увiйшов у моє життЯ. џ була таким сибiрським ведмежам, - вона повернула голову до Њарiї, - народиласЯ в ’обольську. ‘кiльки тисЯч верст до Європи, до того стовпа, що стоїть на межi з ‘ибiром! Џошта, газети, журнали мiсЯцЯми йшли, а втiм, врештi таки доходили. ’одi тiльки вперше почав друкуватисЯ "…вгений Ћнегин". “ ’обольську, Як завжди, було багато "нещасних" - засланих так звали, серед них багато людей освiчених, розумних, культурних. “ нас усi бували - усi рiвнi. ’ак от "…вгениЯ Ћнегина" з захопленнЯм завжди вечорами вголос читали, чекали нетерплЯче продовженнЯ. ‚ журналi вiн спочатку друкувавсЯ, цитували до речi й не до речi. ЊарiЯ Љаспарiвна замовкла на хвилинку. ’обольськ. ’исЯчi верств! ’исЯчi верств навiть до ‚Ятки. Ђ у ‚Ятцi - було їй тодi дванадцЯть рокiв - зустрiч з засланим Ћлександром Iвановичем ѓерценом. ‚iн працював тодi там з її старшим братом i умовив вiдвезти її до Њоскви, до його родини. Ќезручно, що вона замовкла. * * * - ‚и й тепер не вiдмовлЯєтесь? - перепитала ЊарiЯ Љаспарiвна ’ургенева. ‚iн зрозумiв без зайвих слiв, Як вона скучила за рiдною мовою, за рiдною поезiєю. Ђ кожному руському - хто рiднiший за Џушкiна? ‚iн глЯнув чомусь на Њарiю i побачив, що вона також це зрозумiла, розумна, мила ЊарiЯ Ћлександрiвна, Яка йому подобалась усе дужче й дужче. - Џочитайте Џушкiна! - сказала вона, нiба маючи право па дозвiл i наказ. - ѓаразд. I не тiльки з потаємної. Џросто мої любимi. Ђле перше длЯ вас, Њарiє Љаспарiвно. - ‚iн з повагою схилив свою посрiблену сивиною голову. - Ќа згадку, Як ви в ‘ибiру читали уперше "…вгениЯ Ћнегина". Ќе бiйтесь, Ђдольфе, не всього "…вгениЯ Ћнегина", тiльки посвЯту. - Ћ, що ви, - заперечив ђейхель. - –е така музика длЯ мене - ваш Џушкiн, а длЯ Њарiхен - найкраща насолода! Ќе мыслЯ гордый свет забавить, ‚ниманье дружбы возлюби, •отел бы Я тебе представить ‡алог достойнее тебЯ... - почав читати ’ургенев, i ЊарiЯ Љаспарiвна слухала заворожено. ’а ЊарiЯ, ЊарусЯ Њарковичка, знала - вiн читає i длЯ неї, i їй здаєтьсЯ, що вона вперше чує цi вiршi. Ђдже ж вона їх колись читала, правда, дуже давно, може, в пансiонськi роки. ...‚оспоминаниЯ безмолвно предо мной ‘вой длинный развивают свиток... * * * Ђ цЯ "ќлегиЯ"? її треба читати i перечитувати наодинцi. —ому вона так давно не перечитувала i не вiдчувала цiєї насолоди? —ому вiн одбирає такi сумнi? Ђдже Џушкiн - саме життЯ, радiсть, жадоба життЯ? Ќi, нi, вони не сумнi, вони про його творчiсть, його власну, тургенєвську... ...Ќо не хочу, о други, умирать; џ жить хочу, чтоб мыслить и страдать; € ведаю, мне будут наслажденьЯ Њеж горестей, забот и треволненьЯ; Џорой опЯть гармонией упьюсь, Ќад вымыслом слезами обольюсь... ’ак, так, "над вымыслом слезами обольюсь"... ‡вичайно, вiн длЯ неї читає i "Џророка", i "Џоэта", але ЊарiЯ Љаспарiвна просить прочитати "Ђнчар". ’ой вiрш, що в його прекраснiй новелi "‡атишье". - ’и пам'Ятаєш, Ђдольфе, Я читала тобi її, перекладаючи, Як могла, на ходу. I ще, будь ласка, оту улюблену мою "ѓрузинскую песню"! ‚и не втомились, милий Iване ‘ергiйовичу? - ™о ви! Ђле вже досить пiзно. Њарiї Ћлександрiвнi з дороги вже час вiдпочити. ’реба повертатись до готелю. - Њенi не хочетьсЯ. ’ут так добре, - щиро призналась ЊарусЯ. ’а, звичайно, треба йти, що правда, то правда. Њоже, й Ѓогдась прокинувсЯ... - ‡автра зранку до нас, - наказала ЊарiЯ Љаспарiвна. - ‚ашого хлопчика познайомимо з моїм ‘ашею, пiдшукаємо вам помешканнЯ поблизу, Я знаю славну стареньку, Яка зможе приходити допомагати. - Ђ хлопчика можна навiть тимчасово до школи влаштувати, куди й наш ‘аша бiгає, - вставив ђейхель. - Ќу, про це все завтра, не турбуйтесЯ, Iване ‘ергiйовичу, ми вашу Њарiю Ћлександрiвну влаштуємо. Џоки чоловiк її приїде, ми постараємось, щоб не сумувала i все було гаразд. "‚ашу Њарiю Ћлександрiвну", - про себе засмiЯлась ЊарiЯ, - немов справдi Iван ‘ергiйович за неї вiдповiдальний, а тепер вони перед ним. "™об не сумувала, поки чоловiк приїде". ‘оромно Як! ‚она й не згадала його за цiлiсiнький вечiр. Ђле Як добре усе. кода тiльки, що Iван ‘ергiйович їде до Џарижа. - Њенi так шкода, що ви їдете! - сказала вона, прощаючись коло дверей свого номера в готелi. - I менi. џ звик до вас за цi днi. - ‚iн потиснув мiцно обидвi її руки. - џ вам писатиму. * * * ЏодружжЯ ђейхель схвильоване, але нiхто цього не помiтив, крiм них самих, Якi вже так добре знають одне одного, що не тiльки слiв, а навiть найменших зовнiшнiх проЯвiв не потрiбно. ЊарiЯ Љаспарiвна знає: вiн зараз тихенько, навшпиньках зайде до дитЯчої, поглЯне на хлопчикiв: ‘ашу - звичайно, першого вони назвали Ћлександром - i маленького …рнста, потiм пiде до себе, до свого роЯлЯ, i гратиме пiанiссiмо умана i уберта, i хвилюватиметьсЯ про себе, чи добре вiн зробив, що вiдiрвав дружину вiд батькiвщини, вiд матерi, рiдних. Ћдна найближча людина хоч не на такiй далекiй вiдстанi, але теж не в змозi побачитись, коли хоче, - ѓерцен. Ђле нi ђейхель, нi його дружина, звичайна проста росiйська жiнка, не знають i не уЯвлЯють усiєї мiри, усiєї ваги того, що робить вона длЯ всiх росiйських людей. Ћт вона теж заглЯнула в дитЯчу, поправила подушечки, ковдрочки, пiшла до себе. ‘iдає за невеличкий робочий столиксекретер, виймає з шухлЯдки невеличку шкатулку, згори вишиваннЯ, вiзерунки - вона ж рукодiльницЯ, - пiд ними - останнiй лист AI. ‹исти з ђосiї до нього. “важно читає розпорЯдженнЯ ѓерцена: "Ќадiшлiть циркулЯри про пиЯцтво, попечителiв, про Џушкiна i, Якщо цiкаво, справу Ћгризки (‚и знаєте, що його врЯтував вiд в'Язницi ’ургенев, вiн писав до государЯ - ач Який?)". - Ђч Який! - здивована ЊарiЯ Љаспарiвна. - Ђнi слiвцЯ про це! ’реба буде розпитати, коли прийде завтра попрощатись i взЯти дещо длЯ AI. "—екаю з нетерпiннЯм, коли ви одержите 44 "Љолокол", там моЯ сповiдь з приводу вiйни (Я за вiйну i проти Ђвстрiї) i прочуханка "‘овременнику". ™о це вiн вигадав? Ђдже "‘овременник" найпередовiший журнал у ђосiї. Њоже, знову що з Ќекрасовим? Ђле не може бути. ‡ Ќекрасовим - то особистi справи, i навiть не його, а Ћгарьових, хоча у них не може бути щось вiдокремлене. Ђле ж Як поета вiн цiнує Ќекрасова, надрукував навiть цей надзвичайний вiрш "“ парадного подъезда" в "Љолоколе". "Џрощавайте. „iти цвiтуть. Џогода у нас от Яка: з початку квiтнЯ дощ, туман i мла". ‡начить, треба переглЯнути "Љолокол" i перейти до листiв з ђосiї... „еЯкi з них докладнi, великi, деЯкi просто замiтки, дописи - i все про страшнi справи: злочини у помiщикiв, зловживаннЯ урЯдовцiв у рiзних кутках ђосiї. Љожен лист мандрує по кiлькох адресах, i найпильнiша полiцiЯ не здогадуєтьсЯ вже кiлька рокiв, що бiльшiсть їх пересилаєтьсЯ через цю адресу, збираєтьсЯ тут, в квартирi тихого, добропорЯдного директора „резденської консерваторiї, в рукодiльному столику його дружини. “ „резденi нiмцi навiть не знають, що ЊарiЯ Љаспарiвна з ђосiї, бо приїхала вона з чоловiком вже давно з Џарижа. ЊарiЯ Љаспарiвна зараз дбайливо розбере останню пошту, помiтить, Якими шлЯхами вирушать вони далi, щоб потрапити тiльки в руки AI. –i - надiслати на адресу ’рюбнера, власника друкарнi, в Якiй друкуєтьсЯ герценiвська преса. Ђ от записочки AI, його вiдповiдi без зверненнЯ - вона мусить знати, кому вони адресованi i Як їх надiслати в ђосiю... ...џка мила цЯ молода письменницЯ, у неї загорiлись очi, коли мова зайшла про ѓерцена. ™о ж, коли вона повертатиметьсЯ додому, в ђосiю, нею можна буде, мабуть, також дещо передати. "Ћх, боже мiй, - написав їм ѓерцен у першi роки народженнЯ своєї "вольной печати", - Якби в мене в ђосiї замiсть усiх друзiв була одна ЊарiЯ Љаспарiвна, - все було б зроблено". ‡араз уже багато невiдомих анонiмних помiчникiв, але вiдповiдальностi з Њарiї Љаспарiвни не знЯто i роботи ще додалось. ‡вичайно, - думає ЊарiЯ Љаспарiвна, - вiн перебiльшує, i чоловiк перебiльшує її роботу. ‚она ж росiЯнка, їй пощастило, що вона виросла коло нього, жила в атмосферi його великих iнтересiв i з "собачою вiдданiстю", Як сама каже, робить, що може, не дуже вплутуючи в це ђейхелЯ. ...Ћт чоловiк перейшов вiд умана до власних iмпровiзацiй. ЊарiЯ Љаспарiвна вiдiрвалась вiд паперiв. ‡амислилась. „ивне життЯ кожної людини. Ђле треба швидше закiнчити, пiдготувати що можна длЯ Iвана ‘ергiйовича i лЯгати. „ень починаєтьсЯ завжди дуже рано. ’рудовий день матерi, ретельної господинi, помiчницi чоловiка i - "Ќачальника штаба русского вольного слова". ‚она добродушно всмiхаєтьсЯ на це прiзвисько. ™о казати-Њарiї Љаспарiвнi це приємно чути вiд ѓерцена. 5 „обре, коли з письменником знайомлЯтьсЯ спочатку по книжках. ’раплЯєтьсЯ, правда, що по книжках часто уЯвлЯють автора зовсiм iншим, нiж вiн є в дiйсностi. Ђле ж справжнiй вiн такий, Яким з'ЯвивсЯ у своїх творах, - там його думки, душа, почуттЯ, коли й не пише про себе. Ќемало знайомих (жiнок, жiнок особливо!) дивувалисЯ-хiба цЯ проста, мовчазна жiнка i є автор "Ќародних оповiдань"? —асом ЊарiЯ думає: "Ћй, не треба було згоджуватисЯ на пропозицiю Iвана ‘ергiйовича передати свою книжечку ѓерцену. Ќу, потiм, пiзнiше, коли поїхала б у ‹ондон з Ћпанасом, Який тепер з нею у „резденi, може, подарувала б... Ђле що Я, господи, звичайно, краще, коли вiн спочатку побачить мою книжечку, моє найдорожче i найщирiше в свiтi, не менше за Ѓогдасика, не менше, i хай буде так, Як буде, i, звичайно, краще, коли з письменником спочатку знайомлЯтьсЯ з книжок, а потiм уже бачать на власнi очi. Ћсобливо з письменницею, з жiнкою - тодi байдуже, Яка вона Як жiнка". ‚она ж знає, не раз чула ущипливе шепотiннЯ: "™о в нiй гарного i що в нiй знаходЯть чоловiки?" ‚она раптом весело засмiЯлась: - ™ось та знаходЯть! Ђле ѓерцен? ‡вичайно, вона хвилюєтьсЯ, Як прийме ѓерцен її книгу. * * * - ‚она дуже гарна? - спитала ЌаталЯ Ћлексiївна Ћгарьова, i в її тонi i в поглЯдi вже вiдчувалосЯ, що вона наперед знає: ’ургенев вiдповiсть захоплено: "Ќадзвичайно гарна". I тодi вона скептично зауважить: "Ќу, звичайно, всЯ ‘права в красi жiнки, а не в талантi". - Ќi, - спокiйно вiдповiв ’ургенев, - вона зовсiм не красунЯ. Ђле це поетична, щира i розумна iстота, та ще й з великим почуттЯм гумору, властивим українцЯм. - ’и зачарований нею, ти можеш у жiнцi знайти такi iдеальнi риси, такi неоцiненнi скарби, про Якi вона й не гадає. ™о ж до жiночого оточеннЯ - ти невиправний! - засмiЯвсЯ ѓерцен. - “сi друзi знають: воно тебе завжди приваблює дужче, нiж оточеннЯ чоловiкiв. - ™о правда, то правда, - в тон йому вiдказав ’ургенев, - але ж погодьсЯ, товариство чоловiкiв без присутностi доброї i розумної жiнки подiбне до важезної валки з немазаними колесами, Якi роздирають вуха вiд нестерпного одноманiтного рипу. ‚iн хотiв додати щось про присутнiсть з ними Ќаталi Ћлексiївни, але помiтив її пiдозрiливий ревнивий поглЯд, стуленi мiцно тонкi губи i замовк. "пиговальна голка, - подумав вiн, - Як змiниласЯ!" Љолись у Џарижi у 1848 роцi вiн з нею навiть приЯтелював. ‚она була юна дiвчина, палка, експансивна, закохана в дружину ѓерцена Ќаталi, їй вiн присвЯтив тодi свою п'єсу. ‚iн з Ђнненковим постiйно докучали їй жартiвливим запитаннЯм, - хто з них двох їй бiльше подобаєтьсЯ i за кого вона б швидше вийшла замiж. џк давно це було! ™о трапилось з нею? ’епер вона не викликала анi приЯзнi, анi симпатiї. Ќайменшого вiдблиску щастЯ або задоволеннЯ не з'ЯвлЯєтьсЯ на обличчi, навiть коли тримає на руках маленьку дочку. ‹ише занепокоєннЯ. Ђле й вона трохи розвеселилась, коли Iван ‘ергiйович за вечiрнiм чаєм розповiдав з своєю неперевершеною майстернiстю рiзнi iсторiї. "Џриїде родич - i в будень свЯто". •ай сперечаннЯ, незгоди, та однаково - приїзд ’ургенева до них у ‹ондон завжди свЯто длЯ ѓерцена i його сiм'ї. –ього разу сперечань майже не було, обидва жили чеканнЯм того, що от-от, нарештi, має здiйснитисЯ на батькiвщинi - скасуваннЯ крiпаччини, i хотiлось розпитати про все. Ќе бачились майже рiк. ’ургенев довго перебував у ђосiї, в своєму ‘паському, в Њосквi, в Џетербурзi. - џ цiєї зими поринув, мiж iншим, в українське життЯ, - сказав вiн. - “ Џетербурзi цiла колонiЯ українцiв i українок. Љрiм панi Њаркович, автора книжки, Яку Я тобi привiз, Я познайомивсЯ з українським поетом евченком, вiн повернувсЯ з засланнЯ, десЯть рокiв був у солдатах за Љаспiєм. ’и про це, певне, знаєш ще вiд ‘авича, учителЯ твоєї ’ати, його двоюрiдного брата також було заарештовано тодi. Ђле це було ще у 1847 роцi. - ’ак, Я дiзнавсЯ тодi про їхнє Љирило-Њефодiївське братство в Џарижi. „уже мало донеслосЯ до нас. “країна завжди викликала в мене iнтерес. - Ћт i Я зацiкавивсЯ, познайомившись з петербурзькими українцЯми. Њайже всi вони дуже милi, лiберальне настроєнi, - вiв ’ургенев. - Ђ молода нова письменницЯ наймилiша? - спитала iронiчно ЌаталЯ Ћлексiївна. - Ћ, так, вона була окрасою цього гуртка. џ помiтив, в українцiв є своєрiдний iдеалiзм i твердiсть, вельми привабливi. - I ти, i ви всi знаєте, Я не раз писав про українцiв, бо багато мiркував над цим поетичним волелюбним народом, - гарЯче, Як завжди, коли хотiв швидше подiлитисЯ своїми думками, заговорив ѓерцен. - ‚iки боротьби! Ђле в цiй боротьбi, Я писав про це, два стремлiннЯ, два протилежних потоки: шлЯхетства, панiв i нижчого шару - народу, козакiв. џ писав про запорожцiв. ‡апорозька ‘iч ЯвлЯє собою дивовижне Явище витЯзiв-мужикiв - рицарiв чорного народу. Џро це не можна забувати. - Ђ мова українська сповнена поетичної грацiї i чарiвливостi i тому досить важка длЯ перекладу, - вставив ’ургенев. - ‡ мовою, на жаль, Я знайомий мало. Ђле ж ми знаємо, Як українцi люблЯть перекази, пiснi про своє незалежне волелюбне козацтво. ‘вою незалежнiсть, хай дику, але республiканську, демократичну, “країна вiдстоювала вiки i не складала зброї, коли шматували її польська шлЯхта, турки, татари. Ћсобливо складнi взаємини були з полЯками. “країна цiлком добровiльно приєдналась до ‚еликоросiї, а Љатерина, цЯ баба-бабарицЯ, Яка роздавала землi з людьми своїм полюбовникам, закрiпачила цей вiльний чудесний народ. - Ќа щастЯ, сторiччЯ крiпацтва не знищили дощенту все поетичне й волелюбне, - мовив Ћгарьов, завжди меланхолiйний, тихий, особливо порЯд з гарЯчим, енергiйним ѓерценом. - џкщо ти, - звернувсЯ ѓерцен до ’ургенева, - ти ж знаєш, Яким майстром в лiтературi Я вважаю тебе, зупинивсЯ i сам переклав оповiданнЯ української письменницi, напевне, вони вартi того. - Ќу до чого тут майстер, - замахав руками Iван ‘ергiйович. - ’и прочитаєш i сам побачиш. џк добре, що сьогоднi за столом не було нiЯких суперечок, що так часто виникали при зустрiчах з друзЯми, i друзi раптом ставали "колишнiми"... ‡араз усi, навiть дiти, дiвчатка ’ата i менша Ћльга, не хотiли йти спати, поки був Iван ‘ергiйович. Љрiм того, ѓерцен не так давно дiзнавсЯ про лист ’ургенева царевi з приводу арешту редактора польського журналу Ћгризка. Ћгризка випустили. Џевне-таки лист мав значеннЯ! ѓерцен задоволене сказав, розпитуючи про це: - I Я, i ти листуємосЯ з Ћлександром Њиколайовичем. Џравда, з нашої дзвiницi Я з ним i з його родиною бiльше запанiбрата i одвертiше, без усЯких церемонiй! - Iнколи ти переборщуєш, - зауважив ’ургенев. - Ќе забувай, зараз вiд нього багато залежить у справi визволеннЯ. - ’и знаєш, що i Я в першi роки його царюваннЯ чекав вiд нього швидких рiшучих дiй, але боюсь, що ми покладаємо багато марних надiй, - похитав головою ѓерцен, - а за лист про Ћгризка... Я був щасливий, щасливий, що саме ти це зробив. - Ќе перебiльшуй, будь ласка, моєї ролi i мого значеннЯ, - зупинив його Iван ‘ергiйович. „ивно, з роками, чим бiльше зростала популЯрнiсть, слава ’ургенева, тим бiльшою щирою скромнiстю вiн сам вiдзначавсЯ у своїй лiтературнiй i в громадськiй дiЯльностi. –е помiчали всi його близькi знайомi, усi його друзi. ’а всi також знали, Як Iван ‘ергiйович непомiрно захоплюєтьсЯ "молодими" талантами, допомагає їм i Як часто вони зовсiм не виправдовують його надiй. –iкаво, цiкаво, чи цЯ тоненька книжечка української письменницi з дивним псевдонiмом "Њарко ‚овчок" не чергове захопленнЯ доброзичливого ’ургенева? - Џочитай, почитай, - вгадавши думки Ћлександра Iвановича, мовив ’ургенев, - а тодi вже скажеш, чим повiє тобi в твоїх лондонських туманах. * * * •iба могли б у туманах ‹ондона або на петербурзьких болотах вирости такi свiжi лiсовi квiти? Ћце було перше вiдчуттЯ - вiдчуттЯ свiжих пахощiв, променистої ранкової роси. ‚же давно всi спали в домi, а вiн, наче захлинаючись, наче ковтаючи свiже степове повiтрЯ далекої рiдної батькiвщини, перегортав сторiнки маленької книжечки. Ћдразу виникло бажаннЯ - швидше прочитати вголос. Љому? Џерш за все своїм дочкам, своїм дiтЯм, дiтЯм вигнанцЯ з рiдної землi, щоб вони її вiдчули, щоб ще краще зрозумiли, чому все життЯ своє вiн, їхнiй батько, присвЯтив боротьбi за долю цих битих, сiчених, згвалтованих дiвчисьок, цих терплЯчих страдниць матерiв, цих вiрних одчайдушних жiнок, про Яких з такою чулiстю, наче сестра, кревна сестра, пише Њарко ‚овчок. џкий обвинувальний акт! Ћ.т у цьому, в такiй лiтературi, в таких письменниках, запорука порЯтунку батькiвщини! видше, швидше побачити її! џке недоречне питаннЯ невитриманої Ќаталi - чи красива цЯ жiнка? џке це має значеннЯ? ‚она вже стала йому другом! „о ранкової кави, на Яку вiн просив прийти обов'Язково Iвана ‘ергiйовича, вiн вбiг збуджений, бадьорий, енергiйний. - –е незрiвнЯнно! ’ата! џ прочитаю тобi сам цi оповiданнЯ! Ћгарьов! Њарко ‚овчок посЯде славне мiсце в нашiй лiтературi. џ просто жадаю бачити Њарка ‚овчка! 6 ...Џошли, Џошли менi свЯтеє слово, ‘вЯтої правди голос новий! ’. евченко •iба листи були нещирi й неправдивi? Ђдже краще зовсiм не писати, нiж найближчим людЯм писати неправду або просто "длЯ годитьсЯ". ’ак чому ж зовсiм рiзне, вiдмiнне писалосЯ в її листах? "“чора одiбрала ‚аш лист, добрий та щирий мiй ’арасе ѓригоровичу. ’iльки шкода, шо ‚и менi не сказали, куди се ‚и замислились втiкати i де будете менi мачухи шукати?" (–е ж ’арас ѓригорович написав, що хоче одружитисЯ. ‡вичайно, мачуха їй буде, а не мати!) "†ити у „резденi добре, тихо. ђобота йде дуже швидко. Ѓiльше тут зробиш у мiсЯць, Як де-небудь у два роки". ™о ж, це правда, вона тут багато встигла написати з задуманого ще там, у Ќемировi та в Џетербурзi. Ђле ж хiба неправда той сумний рЯдок у листi Iвану ‘ергiйовичу? "Џрацювати Я почала, та робота нехороша й порожнЯ щось". ‚она працює щоднЯ, навiть бiльше, нiж дома, але ж вона незадоволена. Ќi, незадоволена. Ћтак швидко написала кiлька нових оповiдань, а перечитує i все порiвнює: а чи кращi вони за першi, тi, "Ќароднi оповiданнЯ", що здобули їй несподiвану славу? ’i немов вилились, немов вiддих легкий вилетiли, а тепер хочетьсЯ i ширше, i глибше схопити життЯ, людську душу. ’реба знайти їй новi слова, тон, щоб виЯвити складнi людськi почуттЯ, не тiльки користатисЯ готовими, хай найчудовiшими образами з пiсень. I їй хочетьсЯ поширити коло своїх героїв. I знайти їхню мову. їхнi слова, їй не вистачає чогось, щоб бути задоволеною. Iван ‘ергiйович зрозумiв, що саме цi два рЯдки про власне незадоволеннЯ - головнi в листi серед рiзних iнформацiйних новин. "‚и пишете, що у вас поки що справа не клеїтьсЯ. –е траплЯєтьсЯ з двох причин. ‚iд утоми й неохоти або вiд того, що людина вступає iнколи непомiтно длЯ себе в нову добу розвитку i ще не знаходить нових слiв, а старi не годЯтьсЯ. „ай вам, боже, йти вперед спокiйно й вiрно". ‚iн точно зрозумiв - їй треба було нових слiв, так само, Як i нового життЯ. ‡вичайно, тут було "тихо i добре", i Як добре вiдпочив би вiд усього, що пережив, рiдний ’арас ѓригорович, подививсЯ б на свiт. побачив би рафаелiвську Њадонну, свою улюблену Њарiю, образ Якої плекає усе своє творче життЯ i замислив написати велику поему. Ђле ж їй, живiй Њарiї, земнiй жiнцi, ще нема чого вiдпочивати. •iба справдi вона приїхала за кордон тiльки длЯ того, щоб лiкуватисЯ за методою лiкарЯ ипулинського? ‚ислухувати поради за table d'hоt'ом, на Якi води їхати, Якi ванни приймати, та разом з iншими приїжджими обов'Язково оглЯдати всi примiтнi пам'Ятки, музеї, старовиннi церкви, галереї, будинки славетних людей i середньовiчнi замки!? „обре, коли збираєтьсЯ невеличке товариство, в Якому зовсiм не потрiбно трафаретне виЯвлЯти захопленнЯ, але iнколи вплутаєтьсЯ Якась настирлива дамочка, Яка вважає ознакою вищої культури закочувати очi, голосно зiтхати i при цьому сiпати всiх сусiдiв за рукава, бо без неї, певне, нiхто б не звернув уваги на "цей шедевр", "цю божественну красу", "цi неповторнi лiнiї" - нiби вона одна зрЯча, а рештi заслiпило. ЊарусЯ знає: до „резденської галереї треба ходити самiй ще i ще раз i там стоЯти мовчки перед Њадонною, їй спадають на думку рЯдки з "Ќеофiтiв", що переписав їй ’арас ѓригорович на дорогу. ЊарусЯ дивитьсЯ, не зводЯчи очей, i думає: вона, та свЯт ЊарiЯ, сповнена найсвЯтiших материнських почуттiв, вiдчуває, що щось незвичайне буде з її дитиною, в її очах i сум, i любов, i вiдданiсть. Ђле ж хiба вона знає про ѓолгофу? Ќi з ким не хочетьсЯ говорити про Њадонну, отак стоЯти, i дивитись самiй, i ставати причетною до iншого, вищого життЯ. ’ут, у „резденьскiй галереї, вона любить постоЯти .ще в однiй залi, коло картини, бiлЯ Якої гiди й туристи мало.зупинЯютьсЯ, - картини, що зображує євангелiста Iоанна. ‚она звикла, що на iконах, в пiдручниках "‡акону божого", на молитовниках євангелiсти старi, а художник ѓварiччiнi написав Iоанна молодим, сповненим сили творчости й натхненнЯ. •очетьсЯ думати, ™о вiн був таким насправдi - письменн