пчика. Ђ за її короткi листи i Iван ‘ергiйович її картає. ‚они бiльше не бачились за кордоном. ‚се умовлЯлись, списувались зустрiтисЯ то в вальбаху, то в Ђахенi, то в Ћстенде - скрiзь, де вона лiтала, - але все Якось не виходило. ’о вона не вiдповiдала своєчасно, бо сама не знала, де буде, то слала телеграми i - змiнювала раптом маршрути. Ќад звичкою слати телеграми, несподiванi i незрозумiлi, замiсть того, щоб написати спокiйно листа, - Iван ‘ергiйович та й усi друзi пiдсмiювались, але й сам Iван ‘ергiйович теж завжди без кiнцЯ змiнював свої плани, бо був зайнЯтий, Як завжди, трьома справами: по-перше, за кордоном час i почуттЯ дiлились мiж дочкою i madame ‚iардо, власне, не дiлились, останнiй завжди належала лев'Яча частка. Ђле все-таки дочка росла, закiнчувала пансiон, i вiн намагавсЯ зробити длЯ неї те, що належить, i Якнайлiпше. ’а найдужче попри всi цi сiмейнi й iнтимнi справи вiн зайнЯтий був новою повiстю, в Яку хотiв вкласти все, що здавалось йому, ще лишилось у душi. ‚iн навiть увi снi бачив їх, своїх героїв, вони жили з ним, не давали спокою i зненацька змiнювали всi плани, настрої, бажаннЯ. –е було дужчим над усе. Ћт i трапилось, що з "милою", "наймилiшою" Њарiєю Ћлександрiвною так i не зустрiлись, i тепер у Џетербурзi вiн розпитував спiльних знайомих, чи не знають, коли повернетьсЯ i чи повернетьсЯ взагалi на зиму до Џетербурга "панi Њаркович", i, одержавши її "листа", писав уже з свого ‘паського: "џкби Я сам не був в усьому винний перед ‚ами, люб'Язна Њарiє Ћлександрiвно, то, справдi, поремствував би на ‚ас, Як це можна у таку далину писати коротеньку записку - нiби ми живемо в одному мiстi, бачимосЯ щоднЯ". ‘правдi, це був зовсiм не лист - кiлька слiв, - але Iван ‘ергiйович писав далi: "‡ другого боку, все ж таки добре, що ‚и про мене згадали - i Я ‚ам за це дуже вдЯчний". I, не бажаючи мати пiдставу длЯ такого ж докору собi, Iван ‘ергiйович докладно написав про себе, свою нову повiсть, здоров'Я, про переклад "Iнститутки", про Який домовивсЯ з "Ћтечественными записками". ‚iн цiкавивсЯ: "‡ ‚ашого маленького листа не видно, чи вирiшили ‚и провести зиму в Џетербурзi - чи нi. Џриїздiть, далебi, менi здаєтьсЯ, що ми добре проведемо цю зиму. џ боюсЯ, коли б ‚и вдвох або втрьох (нi, не-втрьох - Ѓогдановi скрiзь буде весело) не занудьгували б за кордоном". "‡анудьгувала..." Љоли б вiн знав! „обре, що вiн далеко i не знає. Ђ може, краще, коли б тут був? "‚и менi нiчого не пишете про ‚аше здоров'Я, одне слово. ‚и менi" нi про що не пишете: сподiваюсь, що воно хороше, що i чоловiк ‚аш, i Ѓогдан здоровi. ‚клонiтьсЯ вiд мене їм i всьому сiмейству ђейхелiв i дрезденськiй Њадоннi. Ѓувайте здоровi, веселi, працюйте й приїздiть. Љажу ‚ам до побаченнЯ i дружньо тисну ‚ам руки. ‚iдданий ‚ам Iв. ’ургенев". Ќi, Џетербург, лiтературнi вечiрки у Љарташевських, Ѓiлозерських уже не манили, тим бiльше, пише Њакаров, що й досi нiЯк не домовлЯтьсЯ з приводу журналу i дорученi йому справи про виданнЯ оповiдань не вирiшенi. ‚iд листа Њакарова повiЯло атмосферою петербурзько-українського середовища. "‡ Љожанчиковим (видавцем) менi не пощастило поговорити за дорученнЯм Ћпанаса ‚асильовича. Љожанчиков хворий i нi з ким не бачитьсЯ. ’ургенева ще нема i не буде ранiше кiнцЯ цього мiсЯцЯ. "Iнститутки" ‚ашої також все ще нема. †урналу українського також нема. ‘кiльки розладу виникло тут вiд того, що вихiд журналу затримуєтьсЯ! Љулiш i ‘имонов аж iз шкури вилазЯть, вживають рiзних заходiв, клопочуть, метушатьсЯ. Ѓiлозерський огризаєтьсЯ, виправдуєтьсЯ i бажає пiдтримати й здiйснити ту iдею журналу, Яку собi склав". Ћх, вона знала цю куцу iдею ‚асилЯ Ѓiлозерського. "Ћсновою журналу, - писав вiн, - буде просвiта. ‡розумiннЯ загальної користi й окремих вигiд усiх станiв i взагалi сприЯннЯ до становища морального й матерiального побуту країни". Ќа жаль, вiн не тiльки писав це в релЯцiї –ензурному комiтету, щоб дозволили видавати український журнал, - в релЯцiї можна було писати Як завгодно, аби дозволили, - але вiн i думав так насправдi! ’а от Њарусине обличчЯ Яснiє. "евченко, Як i ранiше, дуже любить ‚ас, здаєтьсЯ, навiть бiльше, нiж ранiше. ‚iн часто замислюєтьсЯ i, здаєтьсЯ, обмiрковує i вже складає щось дуже хороше. Љулiш тепер у Њосквi, але незабаром буде тут". Ћт уже кого не хочетьсЯ зовсiм бачити. Ќавiть не уЯвлЯє, Як вони зустрiнутьсЯ. “же долiтали чутки, поводить себе так i натЯкає так, немов вона, ЊарiЯ, була його коханкою, а тепер вiн порвав з нею. ѓидота! "евченко гадає, що ‚ам краще залишатисЯ в „резденi на зиму". Џравильно думає! "Ђ Я гадаю iнакше. Ѓез ‚ас важко i навiть неможливо вести тут ‚ашi справи". ‡вичайно, вiн хворiє, кожен зайнЯтий своїм, своєю роботою, своїми турботами, вони, може, й незадоволенi, от, мовлЯв, гулЯє вона по заграницЯх, а їх примушує влаштовувати її твори, клопотатисЯ про грошi. —ому ж тодi завжди освiдчуютьсЯ в дружбi, любовi, повазi? Ћт i Њакаров Њикола џкович все ж таки пише: "™о ж до мене, то менi без ‚ас сумно. ‚есь цей час або бачив ‚ас, або писав ‚ам, або знав, що швидко побачу ‚ас. ’епер же нiчого про ‚ас не знаю, нi на що не можу сподiватисЯ. Џравду кажучи, дуже сумно. Њи раз на тиждень збираємось у сестри. ѓоворимо про ‚ас i читаємо ‚ас. ‡гадайте ж i ‚и про нас колине-коли. ‚аш Њ. Њакаров. ’исну мiцно руку Ћпанасу ‚асильовичу i цiлую ЃогдасЯ". „очитавши цього листа, вона подумала: "•ай краще читають i говорЯть". Ќiкого з них не хотiлосЯ бачити. Ќе хотiлосЯ й чути усiх цих "добрих" людей з "добрими" думками, Якi весь час сперечаютьсЯ, чиї думки кращi. •iба що одного ’араса ѓригоровича побачила б на хвильку. Џосидiла б мовчки або поспiвала б з ним тихенько, потурбувалась би про нього - Як вiн любив, коли вона прийде, було, i, не питаючи нiчого, хазЯйнує. ‡iбралась би з думками бiлЯ нього. Љоли попрощалисЯ з ђейхелЯми, сiли в поїзд, їй стало тривожно i вiд покiрного виглЯду Ћпанаса ‚асильовича, i вiд радостi ЃогдасЯ (а власне, чого вона його шарпає, адже хлопчик почав учитисЯ!), i вiд пiдсвiдомого хвилюваннЯ: Як зустрiне її ‘аша. I раптом вiдчула - вона опинилась зараз на шлЯху Якоїсь пiвправди, Яку змалку ненавидiла, Якою гидувала. 11 "ѓоворимо про ‚ас i читаємо ‚ас". –е справдi так. “ Џетербурзi аж нiЯк не забувають про неї. ѓоворЯть i читають. —итають i говорЯть. ‡бираютьсЯ то у ‚арвари Џетрiвни Љарташевської, сестри Њакарова, то у ‚асилЯ Њихайловича Ѓiлозерського. ‘ьогоднi ЌадiЯ Ћлександрiвна, молоденька дружина вже не дуже молодого Ѓiлозерського, надiслала записку Њакарову. Ћдержали нове оповiданнЯ вiд Њарка ‚овчка. Џриходьте i сестрi, будь ласка, перекажiть. Њоже, й Љулiшi будуть, може, ще хтось iз землЯкiв завiтає. ’арас ѓригорович, на жаль, нездужає, певне, не прийде. - Ђ Я б хотiла, щоб i Љулiшi не приходили, - раптом сказала вона чоловiковi. - Ќу, що ти, Ќадiєчко, це ж нашi родичi, сестра моЯ, - зупинив її ‚асиль. ’а Ќадiєчка, дарма що молоденька, має свою думку i свої уподобаннЯ. - Ќе ображайсЯ, ‚асилю, Я ж знаю, що ти мене розумiєш. ‚она не любить Њарiї Ћлександрiвни, ‘ашунЯ твоЯ, i ти зовсiм не любиш Џантелеймона Ћлександровича - тiльки зiйдетесЯ, так i починаєте дрЯпатись з приводу кожної дрiбницi. - “ сперечаннЯх народжуєтьсЯ iстина! - спробував жартом вiдбутисЯ ‚асиль Њихайлович. Ђле дружина була не з пiддатливих. - Ќе в таких сперечаннЯх. Ђ щодо сьогоднiшнього вечора, їй же богу, хотiлосЯ б, щоб самi друзi читали новий твiр Њарiї Ћлександрiвни. Њакаров їй друг - вiн радiтиме, коли добре, i щиро вболiватиме, коли не так. Ђ твоєму Љулiшевi Я не йму вiри, нi, нi! I Я не хочу слухати натЯки i наклепи на Њарiю Ћлександрiвну, Я її люблю щиро, Я пишаюсь нею, Я їй добра зичу вiд усього свого серцЯ, а не просто цiкавлюсь, Як, примiром, ‚арвара Џетрiвна Љарташевська. Ђдже вона всiма знаменитими людьми цiкавитьсЯ i хоче з ними приЯтелювати. "“стами младенца истина глаголет", - подумав чоловiк, але, щоб не образити дружини "младенцем", сказав миролюбно: - Ћт розпалилась! Ќiчого в тому дивного нема, що їй хочетьсЯ розумних, цiкавих людей до себе залучати. Ђ що, краще, коли зберутьсЯ панночки та панi i кiсточки вiдсутнiм перебирають? ’а, мовити правду, волiв би Я просто з тобою, Ќадiєчко, вдвох почитати, Як ми обоє любимо. Ђле ж ти знаєш, Яке це буде задоволеннЯ i длЯ iнших. •iба можна їх позбавлЯти цього? ’и швиденько вкладай Њиколку спати, а Я тим часом переглЯну пошту та й, може, треба самому спочатку оповiданнЯ прочитати, щоб не мекати, розбираючи на людЯх. - Ќi, нi, не читай сам, Я хочу, щоб уперше разом зi мною, - заперечила ЌадiЯ. Џошти багато. ™е й дозволу на журнал нема, а Якимось вiтром по всiх усюдах рознеслось, що готуєтьсЯ український журнал i люди шлють та й шлють i статтi, й начерки, й вiршi, i просто привiтаннЯ та побажаннЯ. Iй-право, матерiалу вже на кiлька номерiв є! Ђ офiцiйного дозволу на виданнЯ українського журналу i досi нема. Ѓiльш-менш погоджуютьсЯ у –ензурному комiтетi та в мiнiстерствi, що редактором буде ‚асиль Ѓiлозерський, - людина помiркована, спокiйної, лагiдної вдачi, нiЯких "крайностей". Ѓув у Љирило-Њефодiївському братствi? Ѓув арештований? ’а то ж було давно, й серед усiх i тодi вiн тримавсЯ найпомiркованiших поглЯдiв. I, - чого не знали товаришi "братчики" та що добре знали у ’ретьому вiддiлi, - виЯвивсЯ на допитах досить слабкодухий, легковiрний. ‡авдЯки його легковiрнiй одвсртостi багато про що дiзналисЯ, про що решта мовчала... Ћтже, з ’ретього вiддiлу була дана цiлком пристойна характеристика длЯ того, щоб саме йому дозволили бути редактором. Љулiш ремствував. ‚iн знав, що однаково заправлЯтиме усiм вiн. Љулiш, але скiльки перешкод завжди вигадуватиме в усьому цей ‚асиль, Який в юностi, в студентськi київськi роки, моливсЯ на Џанька Ћлельковича Љулiша. Ћдержавши сьогоднi записку - запросини до Ѓiлозерських, Љулiш вирiшив не поспiшати. •ай трошки почекають, похвилюютьсЯ. - ’и пiдеш, ‘ашуню? - спитав дружину. - ’а у мене щось голова болить, - поскаржиласЯ вона. ’ак хотiлосЯ, щоб чоловiк почав умовлЯти або принаймнi занепокоївсЯ! Ђле чоловiк байдужiсiнько мовив: - Ќу, то й нема чого йти. I Я швидко повернусЯ, тiльки розпитаю про справи у ‚асилЯ. Ђ ти краще полеж. ‘правдi, навiщо їй нервуватисЯ, слухаючи ‚овчковi оповiданнЯ? Џiдсвiдоме йому хотiлосЯ, щоб вони були гiршi, гiршi за тi, над Якими вiн так працював. ‚iн стiльки про це казав, що й сам увiрував, що працi було бозна-скiльки! Љоли, нарештi, досить пiзненько, до вiтальнi Ѓiлозерських зайшов Љулiш, усi сидiли Якiсь самi не свої. ЌадiЯ Ћлександрiвна була просто зарюмсана, а ‚арвара Џетрiвна хоч i не плакала одверто, та нервово м'Яла хустинку в руках i, завжди така балакуча, зараз мовчала. ‚идно, його i не чекали, i хвилювались зовсiм не з того, що вiн не прийшов. Ќевже Њарко ‚овчок знову сипнула тим багатством, про Яке давно казав Љулiш? Ќа нього майже не звернули уваги, бо були всi наче приголомшенi, ошелешенi. —емно привiтались, хазЯїн запросив сiдати. - џк це вона написала, ви помiтили, панове, - сказала ЌадiЯ. - "Ђ Я й не наживсЯ у свiтi, Я й не навчивсЯ, а Я й не знаю нiчого. Ќе жив Я, мамо, тiльки збиравсЯ жити..." „аруйте менi, цi слова всю душу перевертають! - i вона просто пальцЯми витерла очi. - Ќi, нi, - раптом рвучко схопилась Љарташевська i заговорила, Як завжди, швидко, переконливо, немов вона одна могла пiдмiтити найголовнiше. - –е не може бути, що вона така проста, звичайна, Як була з нами. ‚она тiльки удавала з себе таку. Ѓо iнакше, Як вона могла б так тонко розiбратись у почуттЯх! - ‚арю, - знизав плечима Њакаров, її брат, - це дуже освiчена, розумна, талановита жiнка. - ‡наю, знаю, - замахала руками на брата ‚арвара Џетрiвна, - ти закоханий у неї! - ™о поробиш, у неї не можна не закохатисЯ. •iба Я криюсь iз цим? - не заперечував Њакаров, досить спокiйно, з усмiшкою глЯнувши на сестру. ‚iн давно знав, що саме такi вiдповiдi припинЯють безглуздi натЯки, пiдсмiюваннЯ, все, що зберiгаєтьсЯ в жiночому арсеналi про такий випадок. Ђле ж правда - вона йому страшенно подобалась! Љоли б вони побачили її тепер за кордоном - незалежну, самостiйну, дотепну, iз вишуканим умiннЯм носити найпростiше вбраннЯ! I тут ще дужче, нiж за кордоном, вiдчув, Як вона змiнилась. ’орiк, - у цьому ж колi, часто в цiй же вiтальнi, - степова мовчазна красунЯ. ‡араз - елегантна, розумна молода жiнка. †адоба життЯ свiтитьсЯ в нiй у всьому. I чоловiки вiдчувають, вгадують - жадоба ще непiзнаного жiночого життЯ, не те, що пiзнаєтьсЯ жiнкою в спокiйному статечному шлюбi, - i це тЯгне до неї ще дужче. ’орiк зупинЯлись перед її холодно-байдужим поглЯдом - наче не бачить, не розумiє, Як дивлЯтьсЯ на неї. Ђ зараз - цi мiнливi настрої, що вiдбивались на обличчi: то лукава усмiшка, жвавий iронiчний вогник, а то Якийсь непiдробний розпач в очах, навiть у всiй постатi, в опущених безсило руках. Ќаче стоїть людина перед стежкою, що в'єтьсЯ над прiрвою, мiж скелЯми, i вагаєтьсЯ - рушати чи нi. I вабить її, i лЯкає невiдома стежка, а втiм, обов'Язково ступить крок. Њоже, Љулiш ранiше за всiх вiдчув цi прихованi незайманi почуттЯ i так настирливо домагавсЯ її прихильностi i навiть любив давати Якiсь натЯки, що, мовлЯв, Њарковичка - не така свЯта та божа? †iнки клювали на цих черв'Ячкiв, а чоловiки розумiли - коли б що було - хто-хто, а такий, Як Љулiш, мовчав би, а головне - не казивсЯ б. ’арас ѓригорович навiть казав: "ЃоюсЯ, що вiн таки насправдi збожеволiє". - ‚и б побачили, Як вона змiнилась, - сказав Њакаров, - ви б її не впiзнали. Љулiш почервонiв. “ нього було вiдчуттЯ, що його коханка його зрадила i всi про це знають. ‚iн узЯв зошит, списаний її почерком, - чого це Ћпанас не переписав, на Љаменецького понадiЯвсЯ? - розкрив початок, кiнець. Ћ! ‚iн добре знав i розбирав цей красивий, тонкий, дрiбний почерк!.. "Џрокинусь - пусто! ђобота дожидає, треба жити, треба дiло робити, треба терпiти горенько... †иву. „ивлюсь, Як хата валитьсЯ, чую, що й сама Я пилом припадаю - дурнiшаю, Якось туманiю, наче жива у землю входжу..." ’ак. –е вона, її слова, її звороти, її проникненнЯ у людський бiль. Ђле вiн стулив тонкi губи. - ™о ж, - мовив замислено ‚асиль Њихайлович, - шкода, що нема зараз з нами Њарiї Ћлександрiвни, шкода, що вона хворiє i примушена лишатисЯ за кордоном, але, правду сказати, добре, що вона там - вiльна, незалежна вiд тутешнiх обставин. џ певен, що вона, Як ѓоголь "из прекрасного далека", бачить ще Яскравiше все наше, далеко не прекрасне. џ певен, що тут вона б не написала таку чудову рiч, Яку ми тiльки-но прочитали - оцi "„ва сини". - Њенi здаєтьсЯ, - сказала ЌадiЯ, - це оповiданнЯ ще краще вiд того, що вона писала ранiше. - „обре, коли вже не гiрше! - скептично процiдив крiзь зуби Љулiш. Ќе стерпiв-таки - кинув гадючку. ЌадiЯ з неприхованою злiстю глЯнула на нього. - ™о ви, Џантелеймоне Ћлександровичу, - заперечив Ѓiлозерський, - такого про жiнку-матiр нiхто ще не писав, крiм нашого ’араса ѓригоровича, звичайно, в поезiї. џ розумiю мою дружину, Я сам не можу отЯмитисЯ вiд цього враженнЯ. Ќаче всi нашi бiдолашнi матерi постали передi мною - мiльйони матерiв з їхнiми слiзьми, з їхнiм безправ'Ям. Ђ хлопчики Як вималюванi! –е буде окрасою нашого журналу. Ђ ще ж ЊарiЯ Ћлександрiвна пише, що закiнчує невеличку повiсть - "’ри долi". - Ќезабаром уже вийде мiй альманах "•ата", - сказав Kvлiщ. ‰ому нестерпнi були цi похвали новому твору Њарiї, надiсланому з-за кордону. ‚iн хотiв звести розмову на iнше, але сам не стримавсЯ i додав ущипливо: - Љоло неї ж Ћпанас, так що пишуть, пишуть. - ™о ви хочете цим сказати? - скипiла знову ЌадiЯ. Ђле Љулiш нiчого не вiдповiв, тiльки Якось двозначне усмiхнувсЯ, мовлЯв: ви мене й так розумiєте. - ‚она працює, Як несамовита, - сказав Њакаров, немов не помiтивши камiнцЯ Љулiша. - „е б не була, Як би себе не почувала, щоднЯ сидить i пише, i нiхто нiчим її вiд роботи не вiдтЯгне. •iба можна не захоплюватисЯ такою людиною? —и вiн навмисне дратує? - џ в своїй "•атi" теж друкую оповiданнЯ Њарка ‚овчка "—ари", - вiв далi Љулiш, не повернувши й голови в бiк Њакарова. - Ќа мою думку, це слабеньке фантастичне оповiданнЯ, Я не вмiстив його в "Ќароднi", i вона навiть дЯкувала за це! - —ого ж тепер друкуєте? - спитав Њакаров. - „умки розходЯтьсЯ з приводу нього. „екому воно подобаєтьсЯ, скажiмо. Љостомарову. “ всЯкому разi, воно не гiрше вiн решти творiв, вмiщених в альманасi, надрукувати можна. •ай читачi висловлюють свiй присуд самi. џ вважаю, що пiслЯ "Ќародних оповiдань" особливого поступу нема, навiть в "Iнститутцi" Я не вбачаю самостiйної творчостi. Љрiзь картину все ще проглЯдають натурщики i натурщицi, з Яких Њарко ‚овчок списує свої етюди. - ‚и кажете так про "Iнститутку"? "Iнститутку", Яку так хвалив i переклав сам Iван ‘ергiйович ’ургенев! - схопиласЯ ‚арвара Џетрiвна. Љулiш удостоїв її побiжним примруженим поглЯдом. - џ сам дуже високо поставив ‚овчковi оповiданнЯ, але вважаю, що це почин новому дiлу, а що вийде - те побачимо. Ќу, та мою думку прочитаєте в передмовi до "•ати". - ‚и прочитайте це оповiданнЯ, - гарЯче заговорила ЌадiЯ, - тiльки камiнь може не зворушитисЯ пiслЯ нього! - ‚она демонстративно встала i пiшла з кiмнати. - Њенi треба до сина, пробачте, - кинула вона. - Ќадiєчко, розпорЯдись там чаєм, - попросив чоловiк. ‚она справдi була вже неспроможна вислухувати єхидностi Љулiша, а крiм того, прослухавши це без краю журливе оповiданнЯ, їй, молодiй матерi, захотiлосЯ швидше до свого хлопчика. Љiлька хвилин вона сидiла коло нього, поправила ковдрочку, вiдкинула волоссЯчко з очей i, вже трохи заспокоївшись, пiшла на кухню. ‚она господинЯ, треба "розпорЯдитисЯ" чаєм. ЏiслЯ чаю вийшли разом - Љулiш i Њакаров. - Џобоююсь, - сказав Љулiш, - що наш майбутнiй журнал годуватиме читачiв юшкою непевного смаку. - Ќу, це ви даремно, Џантелеймоне Ћлександровичу, адже твори евченка й Њарка ‚овчка вже у ‚асилЯ Њихайловича. - ’о лише длЯ приманки читачiв, а, певне, наш редактор у ЉочубеЯ говiтиме, у ѓалагана сповiдатиметьсЯ, а у ’арновського причащатиметьсЯ, щоб йому цей грiх вiдпустили. "™о правда, то правда", - подумав Њакаров, та мовчав, не хотiв пiдтримувати Љулiша. - Ђле Я дав сам собi слово стоЯти на сторожi простонародної прЯмоти в нашiй українськiй словесностi, щоб вона не зрадила свого величного тону правди. Њакаров знову ледь стримав себе, тiльки плечем нервово здвигнув: "•iба не найбiльша правда у ’араса ѓригоровича i у Њарiї Ћлександрiвни?" ђозпрощавшись з Љулiшем, мiркував над тим же. ‡вичайно, Ѓiлозерський дуже-таки помiркований i догiдливий з усiма i надто до українських панiв прислухаєтьсЯ. Ђле ж i Љулiшевi волi не давай - таке тобi хуторЯнство розведе! кода, що евченко не може тепер за це взЯтисЯ, та з його настановами, правда, з другого номера журнал цензура б заборонила! Ќi, хай пише. Ћт коли б ЊарiЯ Ћлександрiвна була iншої вдачi! ‡ її розумом, смаком. …нергiї, смiливостi в нiй багато, але лише в своїй роботi, в своїх творах. ‚она стоїть зовсiм осторонь вiд органiзацiйних справ - анi тiнi честолюбства i владолюбства. ‚она б розсмiЯлась, коли б їй сказали, що вона, найкраща письменницЯ пiслЯ евченка, може i мусить стати на чолi журналу. ‰ому й самому стало смiшно вiд цiєї думки. •оча й дуже вона змiнилась за кордоном, але така дiЯльнiсть аж нiЯк не в'Язалась iз її принадним жiночим образом! „ивно! Џро те саме, тiльки в iншому аспектi, думала ЌадЯ Ѓiлозерська. —ому всiм завжди заправлЯють чоловiки, а жiнки - от тiльки така незвичайна, такий талант, Як цЯ Њарковичка, можуть стати самостiйними? ’а й то вона самостiйна, дiЯльна лише в своїй особистiй сферi, в своїй роботi, в своєму писаннi, а всi справи - виданнЯ, журнали, альманахи - то все ведуть чоловiки. Ќевже вона, ЊарiЯ Ћлександрiвна, така освiчена, розумна, талановита, Як нiхто з цих чоловiкiв, не могла б бути нарiвнi з ними? Ќарiвнi з ними вирiшувати, редагувати, органiзовувати, радити? ‚она була б вище за них! Ђ певне, вище! Ќевже нiколи не змiнитьсЯ життЯ жiнки? I тiльки досЯгне вiдносної самостiйностi, Як оцЯ, мила її серцю Њарковичка, Як одразу починаютьсЯ плiтки, пересуди, i що прощають або просто не помiчають у звичайної жiнки, те самостiйнiй, талановитiй уже поставлЯть у докiр... 12 ЊарiЯ, звичайно, не знала, що сказав Њакаров у Џетербурзi: "‚и б її не пiзнали", - але вона й сама себе не впiзнавала. ‚она тiльки вiдчувала внутрiшньо, що заметалась, не може знайти собi мiсцЯ, то їй хотiлось на люди, то зачинЯлась вiд усiх i писала, писала. Ћпанас ‚асильович зауважував, що i тут, у ѓейдельберзi, "Як затЯта" вивчала мови - одразу учитель нiмецької, учитель англiйської, учитель iталiйської. - ’и й свою рiдну забудеш! - процiдив Якось крiзь зуби. ‡низала плечима i нiчого не вiдповiла. Ђле Якою добiрною мовою написала "’ри долi"! ‚iн навiть не "зчеркнув" нiчого. џк i ранiше, закiнчивши твiр, сказала йому: - Ћпанасю, друже, прочитай уважно. Ђле не було вже в очах, Як колись, учнiвської тривоги: а що, Як почне багато правити, заперечувати. Ђ Ћпанас майже нiчого и не поправив. ‘умно було йому читати. џкiсь новi нотки з'Явились н оповiданнЯх, Якийсь вiдчутнiший дотик до людських почуттiв i аналiз їх, наче щось сам длЯ себе хоче вирiшити його ‚овчок. •то ж длЯ неї править за iдеал з цих трьох дiвчат, що покохали одного парубка, Який пустивсЯ берега вiд четвертої? Ќi, нiчого автобiографiчного не було i в цих оповiданнЯх, але вона сама, ЊарiЯ, була в кожному словi, її поглЯд, її подих, її думки, i у нього щемiло серце, коли вiн читав. Ќавiщо вона пише тепер так багато i по-росiйськи? Ђле що вiн мiг закинути, коли опинилась вона в такому товариствi, де з iнтересом i з повагою ставились до українських її оповiдань, до української мови, до “країни, - це ж бо були культурнi, прогресивнi люди, - але ж це не було їм рiдне, не пекло, не болiло, Як йому. ‚они вважали її чудовою письменницею, - а Якою - українською чи росiйською, - длЯ них не мало тої ваги, Як длЯ нього. Ђ вона зовсiм iнакше почала й до товариства ставитись, до людей. ЏiслЯ годин рвучкої роботи їй просто не терпiлосЯ швидше опинитисЯ мiж людьми. ‚она, колись замкнена i мовчазна (вiн забув про Ќемирiв - та що там! “ Ќемировi вона була ще дитина), тепер бiгла до Єшевських, до цих Џассекiв, у Яких, Як i в „резденi, одразу почали збиратисЯ всi землЯки. Љоли розiбратисЯ - товариство було цiкаве, багато молодих, i йому самому незрозумiле, чом вiн, такий товариський, такий колись легкий у взаєминах з людьми, був тут з ними далекий, насуплений, похмурий. Ќi про кого не мiг би вiн сказати щось негативне. Ќу, що можна мати проти знайомства з ‘тепаном ‚асильовичем Єшевським, професором стародавньої та середньовiчної iсторiї? ‚iн ще зовсiм не старий, трохи понад тридцЯть, та його заглибленiсть у свою науку надала йому старший за його вiк виглЯд, притаманний людЯм, захопленим Якоюсь одною сферою. Ќеуважнiсть до всього iншого була причиною навiть часто кумедних випадкiв. Ђле вiн був доброзичливий, поблажливий до людей, i одразу в пансiонi славнозвiсного серед росiЯн професора ѓофмана вiдзначив мiж усiх Њаркевичiв. ‰ого дружина - ћлiЯ Џетрiвна - була ровесницею Њарiї, вони одразу заприЯтелювали. „ивно, тут, за кордоном, у Њарусi з'Явились справжнi подруги - i ћлiЯ Џетрiвна, i Ћлена ЉостЯнтинiвна ‘танкевич, i давнЯ орловська знайома ‘онечка ђутцен. “ Џетербурзi в неї не було таких приЯтельок. „ружба з ћлiєю Џетрiвною була приємна професору Єшевському, i до Ћпанаса ‚асильовича вiн ставивсЯ з щирою повагою, певне, коли б охота Ћпанаса ‚асильовича, вони б далеко бiльше часу проводили б разом. Џiл час спiльних екскурсiй, вiдвiдин цiкавих пам'Яток старовини, професор мiг розповiсти, здавалосЯ, не лише про кожен замок, а й про кожен камiнь, i ЊарiЯ слухала його з насолодою. џк вона могла слухати! Љоли бачили її очi, жадiбнi до знаннЯ, до всього нового, - хотiлосЯ розповiдати й розповiдати, вона наче надихала оповiдача. Ђ Ћпанас ‚асильович дививсЯ сумно, втомлено. ‚iн утомивсЯ вiд цього внутрiшнього незадоволеннЯ, i стороннiм, хто не знав обох їх добре, шкода було молодої живої жiнки порЯд з чоловiком, немов уже вiджилим своє найцiкавiше у життi. ‘ум приймали за похмурiсть, найменше незадоволеннЯ - за ревнощi, i починали жалiти не його, а її. ’ак, не в очi, а коли панi Њаркович не було, звичайно, i не при ньому. ’етЯна Џетрiвна квоктала, - Як бiднiй Њарiї Ћлександрiвнi важко з чоловiком, у Якого такий нестерпний характер. Єшевський, людина розумнiша, делiкатна, - жалiв обох, добре ставивсЯ до обох i з ще дужчою нiжнiстю дививсЯ на свою ћленьку. ‚се-таки з Єшевським i Ћпанасовi ‚асильовичу було легше. ‡ молоддю вiн зовсiм не зiйшовсЯ. Ђ саме того року в ѓейдельберзi зiбралось стiльки молодих талановитих вчених длЯ вдосконаленнЯ своєї професiї. „лЯ них їхнi лабораторiї, смiливi власнi експерименти, пошуки, лекцiї нiмецьких свiтил були iстинною суттю життЯ. †или вони всi на стипендiї, не звертали на умови побуту нiЯкiсiнької уваги i, навiть заощадивши грошi вiд друкуваннЯ статей, подорожували найдешевшим способом до Џарижа, Iталiї, ходили пiшки по ‘аксонськiй вейцарiї. ‚они дивували закордонних професорiв фанатичним ентузiазмом у науцi, i тодi ще нiхто не уЯвлЯв, що їхнi iмена впишутьсЯ в славну iсторiю не тiльки росiйської, а й свiтової науки, що вони навiки прославлЯть свою батькiвщину. Њенделєєв. ‘еченов. Ѓородiн. ћнге... ‚они всi залюбки проводили вiльнi вечори у Џассекiв, читаючи часто вголос новi росiйськi журнали, новi книги i з найбiльшою цiкавiстю журнали i книги з ‹ондона, Якi тепер регулЯрно одержувала ЊарiЯ Ћлександрiвна через ђейхелiв. Ќа неї саму вони дивились Як на старшу замiжню даму. Ѓородiн, про Якого ще не знали, Який вiн композитор, - радiв, що познайомивсЯ з "лiтераторшею", Яку вважав "милою, навiть дуже милою". ‘еченов, на Якого сердобольне квоктаннЯ ’етЯни Џетрiвни мало зворотну дiю, навпаки - не прагнув ближчого знайомства. Ђле ж сходились всi часто разом i були в одному товариствi. Ќiчого проти них не мiг закинути Ћпанас ‚асильович. Њоже б, колись вiн сам зацiкавивсЯ б ними далеко бiльше, бо дивно - цi хiмiки, медики майже всi захоплювались музикою, вiдвiдували музичнi й спiвочi товариства, а у Ѓородiна навiть стоЯло пiанiно напрокат. •одив за нею, за Њарiєю, тут, у ѓейдельберзi, Як тiнь, молодий Џассек. Њожливо, це все починало впадати в око, бо вона не заперечувала. Ђле всi мовчали. Ћпанлсовi ‚асильовичу вiн був чомусь неприємний, i саме тому вiн з ним, з молодим Џассеком, тримавсЯ навiть привiтнiше, нiж з рештою. Ђдже був „орошенко його найближчим другом у Ќемировi! ‚iн знав, що обманює сам себе. Ќе такий був „орошенко, i не така була тодi ЊарусЯ. Ћ господи! видше б закiнчувалосЯ лiкуваннЯ i повернутисЯ "додому". Ђле Њарусi раптом стало гiрше... ‚iн бачив, що це не "баринськi" витребеньки, Як у iнших. ђаптово вона зовсiм млiла, а то цiлiсiнькi днi у неї нестерпно болiла голова i вона навiть не виходила, а потiм з'ЯвлЯлась на люди блiда, з синцЯми пiд очима, i жалiслива ’етЯна Џетрiвна ще багатозначнiше зiтхала, нiби вiн, Ћпанас ‚асильович, спричинивсЯ до цього. ‹iкар у ‹ондонi, Який оглЯнув її, - про це написав i Ћлександр Iванович у своєму дружньому листi, - не знайшов нiЯкої небезпечної хвороби, сказав, що це на нервовому грунтi. ‚они обоє боЯлись гiршого, адже почала вона хворiти пiслЯ важких перших пологiв, лiкуваласЯ i нiколи не доводила до кiнцЯ лiкуваннЯ, бо рiзнi лiкарi говорили i радили рiзне. ‹ондонський лiкар теж сказав, що треба лiкуватись. Ѓагато чоловiкiв вважали жiночi "нерви" - жiночими вередами. Ђле ж цього нiколи не можна було закинути Њарусi. Ќавпаки, її пригнiчувало, вона наче соромилась, коли хворiла. ‚она любила бути мiцною, дужою, працьовитою, сама все робити. ‚она й при головних болЯх часто писала, обмотавши голову хусткою або рушником, Як чалмою. ’одi Ћпанас ‚асильович картав себе i присЯгавсЯ сам собi: "Џоки Њарусечка- не вилiкуєтьсЯ, будемо тут. ‘кiльки потрiбно - стiльки й будемо. ѓрошi... грошi... џке це нещастЯ". - Њанiчко, а Љаменецький нам же не все ще переказав за останнє виданнЯ? ’и б пiдрахувала. - Џочекай, Ћпанасю. џ неспроможна зараз пiдвестисЯ. Џотiм пiдрахую. Ќу, що тобi приспiчило? - џ мiркую, на скiльки нам ще вистачить. ѓофману багато завинили? - ‚iн обiцЯв почекати. ‡араз не вистачить з усiма розплатитисЯ. ’и ж сам добре знаєш. Ћт одержу за "‘инiв", тодi заплатимо. •азЯїн пансiону професор ѓофман нiколи не вимагав i завжди обiцЯв почекати. Ќавiть сам у скрутну хвилину мiг позичити. Љолишнiй викладач Њосковського унiверситету, вiн тепер оселивсЯ з дружиною в ѓейдельберзi, викладав тут в унiверситетi i тримав пансiон, де залюбки зупинЯлисЯ його друзi, землЯкиросiЯни. ‚iн навiть влаштував длЯ дiтей школу. –е було дуже зручно. ‘вавiльний Ѓогдась вiдвiдував цю школу i дуже цим пишавсЯ. ™о ж, у ѓейдельберзi зовнi вони влаштувались непогано, недорого, зручно! I обидва почували - наче на пiску, на березi невiдомого морЯ збудували будиночок, Який вiд подиху першого вiтру розсиплетьсЯ. I поки що - обоє мовчали. Њовчали. Ѓо про що могли говорити? 13 Ђ ’етЯна Џетрiвна Џассек, "корчевська кузина", усiм тiшилась i вiдпочивала душею. ’ут, у ѓейдельберзi, все складалось Якнайлiпше. ЏомешканнЯ, Як i в „резденi, на кiлька кiмнат, але далеко дешевше, при ньому садочок, та весь невеличкий ѓейдельберг Як чудовий парк. Ќе намилуєшсЯ на цi крутi гори, що височать зеленими стiнами, на вузький швидкий Ќеккар, Який нестримно кидаєтьсЯ з гiр, на будиночки з гостроверхими червоними дахами. ‚се затишно, гарно, спокiйно. Њожна зiтхнути полегшено пiслЯ важкого життЯ. —оловiк - ‚адим Ћлександрович - помер, лишивши її зовсiм молодою. „вох синiв вона пiдiймала самотужки, поховавши маленьку жадану дiвчинку, Яка народилась одразу пiслЯ смертi ‚адима. ‘ини дали їй силу пережити страшнi втрати. ’реба було пережити. Њатерiально вона була зовсiм не забезпечена. ’ак, бiдувати довелось немало, їй здавалось, пiслЯ багатьох рокiв невтомної працi, клопотiв, тривог, турбот, вона нарештi може перепочити. Ђ з Якими труднощами дiставсЯ їй цей дозвiл поїхати за кордон! ‘кiльки довелось прожити у Џетербурзi, клопочучись про паспорти! Џравда, вона здобула там чудесних друзiв. ѓрафинЯ ’олстаЯ, всЯ благородна родина ’олстих взЯли таку участь, немов вона здавна була їм близькою людиною. ‘аме в той час вони клопотались про звiльненнЯ з засланнЯ художника, українського поета ’араса ѓригоровича евченка. ’етЯна Џетрiвна переживала разом з ’олстими усi його перипетiї на шлЯху до волi, усi труднощi, пов'Язанi з цим. ‚она навiть переписала длЯ себе усi його листи з далекого засланнЯ за Љаспiєм i з дороги, коли вiн був затриманий у Ќижньому, -до графинi Ђнастасiї Ћлексiївни. ’а й не тiльки длЯ себе... ‚она одразу вiдчула, що цi листи - дорогоцiннiсть, Яку треба зберегти длЯ дiтей, длЯ людей. Ћдно мулЯло зараз: їй до нестЯми хотiлось побачити друга дитинства, брата "ушку" - Ћлександра ѓерцена. Ђле ж дозвiл на поїздку за кордон саме через цю небезпечну рiдню i не давали. ‚она не мала права зашкодити своїм синам, проте журиласЯ: так близько - i не побачитись! Ћсобливо сьогоднi спогади про нього не лишали її. Ђдже' з ним, тодi ще палким, гарЯчим, нестримним у своїх щирих захопленнЯх пiдлiтком, вона вперше читала iллера. ‚они напам'Ять натхненно проказували рЯдки, виголошували цiлi монологи з "ђозбiйникiв", "‡мови ”iєско", "Џiдступностi й любовi" i не боЯлисЯ один перед одним бути надто патетичними, не боЯлисЯ здатисЯ i сентиментальними, коли не могли стримати слiз. џк багато важив iллер у їхньому юному життi! I хiба вона могла колись подумати, що буде свiдком ювiлею цiєї генiальної людини на його ж батькiвщинi! –ей гомiн, бюст поета на площi, безлiч народу, дiвчата в бiлих убраннЯх, у вiнках на свiтлому волоссi, з гiрлЯндами квiтiв у руках - їй здавалось, вона бачить Якусь чудову картину, але картина була рухлива, все рухалось, Як у театрi, тiльки великому, надзвичайному театрi. ‹унали пiснi на його слова, i їй вони нагадували чистi молитви юностi, її добре серце сповнювалось подЯкою поетовi за свiтлi спогади, за тi далекi чистi мрiї i сльози. ™о казати - вона була безмежно зворушена i зараз також недалека вiд слiз! Ђле нi в Якi хвилини анi радостi, анi розпачу ’етЯна Џетрiвна не забувала своїх жiночих обов'Язкiв. ‚она знала, що сьогоднi всi друзi-землЯки, з Якими так заприЯтелювала в ѓейдельберзi, обов'Язково пiслЯ цiєї iлюмiнацiї, фейєрверкiв, хорiв, вистав, взагалi ювiлейного свЯта, що справлЯє усе мiсто, зберутьсЯ у них, Џассекiв, i треба самiй навiдатисЯ на кухню, куди їй було дане вiд хазЯйки право входу, i самiй поглЯнути, Як приготували їхню росiйську вечерю, а головне - кулеб'Яку. •отiлосЯ побалувати гостей, особливо молодих вчених. Џрофесор Єшевський, Љiтарри, Њаркович! - це люди сiмейнi, а от ‘еченов, Њенделєєв, Ѓородiн, Ѓорщов, хоча вже й не студенти, але живуть зовсiм постудентському i такi захопленi своїми дослiдами, що iнколи й пообiдати або забувають, або не встигають. ’а й свої хлопцi прибiжать зголоднiлi. ‚она вийшла з дому у великому товариствi, але всi розгубилисЯ в натовпi, навiть Єшевськi зникли з очей. ’а нiчого, їй навiть приємнiше було ходити самiй у незнайомiй юрбi, постоЯти, де схочетьсЯ, вiддатисЯ спогадам, не соромитисЯ слiз, що виступали й зараз на очi. Ђ всiх i так попереджено про чай i кулеб'Яку. Џроте поспiшила додому, швидко переодЯгласЯ, заглЯнула на кухню, де її, Як завжди, привiтно зустрiли i господинЯ, i помiчницi. ‚они любили дiлитисЯ таємницЯми своїх нацiональних страв, i коли хазЯйська дочка сумлiнно записувала "schtschi", себто - "щi", гадаючи, що це матиме успiх у клiєнтiв-росiЯн, ’етЯна Џетрiвна, записуючи "пивний суп з бичачими хвостами", була впевнена, що нiколи цiєї "гидоти" дома не зварить. “се було гаразд. Ќавiть самовар уже кипiв, а чай вона заварить при гостЯх, мiцний, запашний, Як любить професор Єшевський. ’етЯна Џетрiвна сiла у вiтальнi в крiсло, щоб кiлька хвилин до приходу гостей вiдпочити. I знову перенеслась думками в далеке минуле. ‡гадала ‚адима, покiйного чоловiка, але зараз без болю. ‚она завжди була вiруючою, Як не намагалисЯ "збити її з пантелику", Як вона казала, кузен ‘аша ѓерцен i його друг - Ќiк Ћгарьов. ‚она щиро вiрила, що побачитьсЯ зi своїм ‚адимом на тiм свiтi, i зараз їй здавалось, що ‚адим десь тут, близько. Ќезримий. ‚iн взагалi був завжди коло неї. їй хотiлосЯ разом з ним i з ‘ашею ѓерценом переживати це свЯто. ‚адим i ‘аша також були друзЯми, потiм вони, правда, розiйшлисЯ в поглЯдах. ’етЯна Џетрiвна, звичайно, в усьому була згодна з чоловiком. ‰ого дiЯльнiсть ученого-iсторика, етнографа здавалась їй найважливiшою, найблагороднiшою справою. ‚она не знала, що ѓерцен i Ћгарьов були впевненi, що саме вона, ’анЯ, подруга їхньої юностi, так оплела ‚адима сiмейним затишком, своєю вiдданою любов'ю, що вiдтЯгла їхнього друга вiд одчайдушного гуртка молодих ентузiастiв, длЯ Яких вiрою стали - ‘оцiалiзм, ђеволюцiЯ, докорiнна змiна всього устрою. ‡вичайно, причина була не лише в нiй, ’етЯнi, а в натурi ‚адима - м'Якiй, зовсiм не бойовiй. ‰ого захопленнЯ етнографiєю, дослiдженнЯ старовинних звичаїв, зближеннЯ його з слов'Янофiлами. Ђрешт ѓерцена й Ћгарьова болЯче вплинув на нього, налЯкав. ‘аме тодi, уже сiмейний, вiн мав посiсти кафедру росiйської iсторiї в •арковi й поспiшав туди з дружиною. Ђле, тiльки-но прибувши в зовсiм чуже мiсто, довiдавсЯ, що йому, Як близькому до арештованих, взагалi причетному до цiєї справи, кафедри не дадуть. –е його зовсiм пiдкосило. Ћтодi й почаласЯ важка темна смуга їхнього життЯ i духовний розрив з ѓерценом. ЏiслЯ поверненнЯ ѓерцена з засланнЯ вони ще зустрiлись, i давнЯ дружба дала себе вiдчути. ‚адим зовсiм вiдiйшов вiд революцiйне цiлеспрЯмованих товаришiв юностi, але лишались взаємна любов i пошана. ‚адима, доброго, лагiдного, не можна було не любити, не поважати, Як прекрасного чоловiка й батька, Як надзвичайно порЯдну людину. ’а незабаром ‚адим помер. ’етЯна Џетрiвна лишилась ще молодою, досить гарненькою, але думка про другий шлюб нiколи не спадала їй у голову, здавалась просто-таки свЯтотатством, все життЯ зосередилось у дiтЯх, i тiльки зараз, коли старший ‘аша вже закiнчив унiверситет i перед ним вiдкривавсЯ певний шлЯх, хоча вона й далi хвилю валась з;i кожен крок, все ж таки начебто можна було перепочити. Їй здавалось: з ‚олодею i з племiнником Iполитом буде легше. Ђдже ‘аша вже ставав дорослою людиною. Љоли б його побачив ‚адим! •ай хоч побачить Як-небудь тут, за кордоном, її синiв Ћлександр Iванович ѓерцен. “ неї трохи плутались думки, вона опустила повiки. Џоки зберутьсЯ гостi, вона так, сидЯчи, подрiмає. ’акi симпатичнi, розумнi люди зустрiлись тут... Џершими прийшли Єшевськi. Љоротенький сон пiдбадьорив, i ’етЯна Џетрiвна вже стрiчала їх, Як завжди, гостинною привiтною хазЯйкою. - Ќадзвичайне свЯто, чудесний ювiлей, - мовила вона. - Њенi здаєтьсЯ, сьогоднi все людство може воздати небу хвалу, а Ќiмеччина пишатисЯ своїм генiєм! - Љоли б тiльки генiї пiслЯ смертi могли це бачити, - усмiхнувсЯ Єшевський. - ‡а життЯ їм доводитьсЯ ще гiрше, нiж простим смертним. Ђдже iллер майже весь час бiдував, не мiг заробити достатньо своєю лiтературною працею, i лише наприкiнцi свого недовгого життЯ, нарештi, одержав кафедру в унiверситетi. Њати бiльш-менш спокiй вiд матерiальних турбот йому допомiг ѓете, коли близько зiйшовсЯ з ним. ’етЯна Џетрiвна не могла, щоб про її бога говорили, Як про звичайну смертну людину. ‚она вела далi, похитавши тiльки з докором головою - докором не Ќiмеччинi, а професору Єшевському, що в такий урочистий день мiг згадувати низькi прикростi: - џкий пам'Ятник зрiвнЯєтьсЯ з тим, що вiн звiв собi в людствi! Її зворушливу мову урвав прихiд нових гостей. ‘тепан ‚асильович Єшевський i його дружина ћлiЯ Џетрiвна радо тиснули руки Iвану Њихайловичу ‘еченову - медику-фiзiологу, хiмiкам „митровi Iвановичу Њенделєєву, Ћлександровi Џорфировичу Ѓородiну, окулiсту ћнге i ще зовсiм молодому Iллi ѓригоровичу Ѓорщову. ‡ ним з'Явились ‚олодЯ й Iполит Џассеки, а з ними - невiд'ємний вiд них гомiн, галас, смiх. - Ћт добре; сiдайте, панове, питимемо чай! - одразу заметушилась ’етЯна Џетрiвна. - ‚и, звичайно, також бачили все це прекрасне свЯто? - ™е б пак, ми почали його з самого ранку, - мовив ‘еченов. “ нього було трохи калмицьке обличчЯ, у вузьких очах свiтивсЯ розум i в той же час Якась насмiшкуватiсть чи скепсис. - Ђ що ми побачили пiд час обiду! Њи, Як завжди, пiшли обiдати в ресторан "Hоtel d'Agneau". ‚и, певне, вже бачили тутешнiх баронiв студентiв... - —истi барани! - чмихнув iполит. ’етЯна Џетрiвна хотiла грiзно подивитись, але не вийшло. - џкi набундюченi вони ходЯть по мiсту в бiлих капелюхах з довгими нагаЯми в руках i з величезними датськими догами на повiдках, - вставив красивий, ставний Ѓородiн. - –е у них форма така, - пiдморгнув хлопцЯм Ѓорщов. - Њене попервах просто смiх брав, коли Я стрiчав тутешнiх студентiв - їхнi рiзнi партiї - з рiзними кашкетами - жовтими, червоними, бiлими, величезнi ботфорти неймовiрної форми. ЌiЯк не розбереш, у чому ж рiзницЯ їхнiх партiй... “ недiлю вони лише нудно пиЯчать та викликають один одного на дуель через Якусь дрiбну дурницю. Ѓевкне хтось - "dummer Junge" („урний хлопець_ _(_нiм_.)_ _от уже й дуель, на щастЯ, далеко не смертельна, так, подрЯпають одне одному фасад! “сi зареготали. - Ђле ми вiдiйшли вiд теми, - зауважив ‘тепан ‚асильович. - ‚и, Iване Њихайловичу, почали про ювiлейний обiд. - ’ак, так. Њи справдi потрапили на ювiлейний