вiн зменшив його... - Ћднаково на суд нащадкам лишаютьсЯ твори, i тут нiхто вже не владний зробити по-своєму, - мовив Єшевський. - џк не репетує ЂнглiЯ, всi її лорди, всi її свЯтенники, а от, бачите, поет Ѓайрон лишивсЯ в серцЯх усiх народiв, кому потрiбнi були його пiснi! - ‚iн у мене змалку зв'ЯзувавсЯ з Iталiєю i ѓрецiєю, - сказала ЊарiЯ. - џке життЯ! ‡ карбонарiЯми боровсЯ за Iталiю, Як за свою батькiвщину, вiддав життЯ за ѓрецiю. ‡ його пiснЯми свободi йдуть гарiбальдiйцi! - ‘мiливому всЯ землЯ батькiвщина! - мовив Єшевський, ‡ кав'Ярнi, де дружньо попрощалисЯ з господинею i дали слово прийти ще, ЊарiЯ йшла мовчазна й замислена. ’реба швидше зустрiтисЯ з хлопцЯми, Якi приїхали з ѓейдельберга не Як цiкавi туристи, а щоб бути в загонах ѓарiбальдi, з тими полЯками, росiЯнами й українцЯми. - Њилий ‘тепане ‚асильовичу, ви ще не дiзналисЯ, Я вас просила, де тепер „обролюбов? —оловiк писав, що вiн у ђимi, але ж його тут нема. —оловiк радить познайомитись з ним i працювати длЯ "‘овременника". - ™о ж, вам i карти в руки, - задоволене сказав Єшевський. - I не дорiкайте менi, ви ж знаєте, Я длЯ вас про все дiзнаюсь - навiть про що зараз думають Љавур, Њеттернiх i король ‚iктор-…ммануїл, бо про це пише в "‘овременнике" „обролюбов так само гарЯче, Як i про твори Њарка ‚овчка, тому вже Я пройнЯвсЯ до нього величезною симпатiєю i дiзнавсЯ, що зараз вiн у Ќеаполi. - Ќу, тодi ми з ним незабаром побачимось, - впевнено сказала ЊарiЯ. - џ не встигла познайомитись з ним у Џетербурзi, треба це тут виправити! * * * •удожники знайшли длЯ Њарiї Ћлександрiвни чудову кiмнату! „осить велику, але зовсiм недорогу, на першому поверсi. “ внутрiшньому дворику був навiть фонтан i квiти. Ћбставлена кiмната була екзотично: прикрашена вазами, бюстами, висiли картини - нiби куточок Якогось музею або старого палаццо. ’ак воно й було - колишнiй занедбаний, ветхий палаццо, але Њарiї дуже подобалось. Ђ художники найбiльше були задоволенi й пишались, що знайшли помешканнЯ з великим лiхтарем на сходах. Ѓiльшiсть будинкiв у ђимi була з темними й просто страшними пiд'їздами. Ќа тiй же вулицi у маленькiй кiмнатцi оселивсЯ Ћлександр ‚адимович. Ѓогдась лишавсЯ на його пiклуваннi в той час, коли мама працювала. Џершу половину днЯ мама завжди працювала. I часто вночi. “вечерi iнколи сходилисЯ усi разом. ‘вої вiдвiдини музеїв i рiзних пам'Яток професор, Як i до їхнього приїзду, робив сам... ™о ж, йому не хотiлосЯ заважати цим Явно щасливим людЯм... Iнколи вiн виходив пiзно увечерi, отак Як сьогоднi, майже вночi, щоб поглЯнути на руїни форуму, храм ‚енери, Љолiзей при мiсЯчному освiтленнi. ‘ьогоднi вiн попрЯмував до Љолiзею. ‹юдей зовсiм не було. ’ам i тут бiгали кiшки, чомусь їх тут багато ховалосЯ в стародавнiх руїнах. џкась жiноча самотнЯ постать вийшла з брами. - Њарiє Ћлександрiвно! ‚и? ‘амi? —ому? - •iба ви не знаєте, що Я люблю блукати сама? - Ђле вночi, в Љолiзеї? - •iба страшно? ‘аме отак i вiдчуваєш те далеке життЯ. Џiд цiєю брамою проходили гладiатори з вигуком: "Ave Caesar, morituri te salutant!" (†иви, –езарю, тi, що йдуть на смерть, вiтають тебе! (лат.) _џ люблю тут блукати i згадувати. - I ви згадуєте те далеке життЯ? - пожартував Єшевський. ЊарiЯ нiчого не вiдповiла. ‚они пiшли вдвох мовчки. Ќавiть такому доброму друговi, Як Єшевський, не хотiлосЯ казати, що вона "згадувала". ‚она згадувала тут рЯдки "Ќеофiтiв", Якi ’арас ѓригорович власноручно переписав длЯ неї i подарував перед подорожжю. ‚она не раз перечитувала їх, але зараз, тут у ђимi, коло стiн Љолiзею, уночi, вона особливо переживала усю їхню силу слова, уЯви, мислi. евченко малював Љолiзей, перших неофiтiв, перших нескоримих борцiв, вiддану матiр, але ж усе це було про їхню рiдну землю, про рiдний народ, i не лише про рiдний, а про кожен уЯрмлений, про кожен поневолений, про кожен, що конає пiд владою тиранiв. ЊарiЯ йшла мовчки, i, Як часто бувало, в думках повторювала рЯдок за рЯдком: ‹икуе ђим. Џеред кумира ‚езуть возами ладан, мiрро, †енуть гуртами христиЯн “ Љолiзей. Њов у рiзницi Љров потекла. ‹икує ђим! I гладiатор, i патрицiй, Ћбидва п'Янi. Љров i дим Їх упоїв. ђуїну слави ђим пропиває. ’ризну править Џо ‘цiпiонах. ‹ютуй! ‹ютуй, Њерзенний старче! ђозкошуй ‚ своїх гаремах! Iз-за морЯ “же встає свЯтаЯ зорЯ. Ќе громом праведним, свЯтим ’ебе уб'ють. Ќожем тупим ’ебе зарiжуть, мов собаку, “б'ють обухом. ‚она думала про всiх неофiтiв, усiх борцiв, i длЯ неї найближчою ставала IталiЯ Ѓайрона, IталiЯ ѓарiбальдi i, Як не дивно було б почути комусь, IталiЯ її "батька", ’араса ѓригоровича. ‡ахотiлосЯ йому написати про всi враженнЯ, його розпитати. Ћпанас повiдомлЯв у останньому листi, що хворiє, писав про невдале сватаннЯ, про сумну подорож на “країну i брутальний арешт. ’ургенев збиравсЯ написати про цей обурливий арешт Ћлександру Iвановичу, щоб той надрукував у "Љолоколе". Њабуть, важко йому, ’арасовi ѓригоровичу, нема коло нього по-справжньому близьких, з теплими, рiдними руками. џк це страшно бути на самотi, самотнiм. Ќе тодi, коли сам цього хочеш, а весь час... Џевне, це найстрашнiше в життi. Ћт i люблЯть його, i шанують, а вiн однаково самотнiй - її названий батько, i нiЯка слава, нiЯкi успiхи не можуть замiнити найрiднiшої, найближчої людини. “ночi, пiслЯ прогулЯнки до Љолiзею писала йому листа. Ѓажалось Якнайтеплiше зiгрiти його, приголубити, Як дочцi. "Њiй друже дорогий, ’арасе ѓригоровичу! —ую, що ‚и усе нездужаєте та болiєте, а сама вже своїм розумом доходжу, Як-то ‚и не бережете себе i Якi сердитi тепер. Ћце добрi люди скажуть: "’арас ѓригорович! Њоже, ‚и шапку надiнете: вiтер!" - а ‚и зараз i кирею з себе кидаєте. "’арас ѓригорович, треба вiкно зачинити, - холодно..." - а ‚и хутенько до дверей - нехай на стежi стоЯть. Ђ самi ‚и тiльки одне слово вимовлЯєте: "одчепiтьсЯ", та дивитесь тiльки у лiвий куток. џ все добре знаю, та не вбоюсЯ, а говорю ‚ам i прошу ‚ас дуже: бережiть себе. —и таких, Як ‚и, в мене поле засiЯно?" —омусь сльози застилають очi. Ќiхто, нiхто не важив так длЯ неї. ‡гадала, Як уперше дiвчинкою "Љобзар" читала, i сама собi присЯгаласЯ, своїм життЯм, принести Якусь користь длЯ народу, не прожити пустотливою панночкою або великорозумною баринею. I бiль, неймовiрний жаль за ним - чого так склалось його життЯ? ‡гадала - розповiдав Ћпанас - дуже ’араса ѓригоровича любила хрещена мати Ѓогдасика - кнЯжна ђєпнiна, ‚арвара Њиколаївна, ще до засланнЯ, ще Як був молодим. ‚она, ‚арвара Њиколаївна, вразила Њарiю своїм прЯмодушним розумом, сердечною простотою. ’а хiба серцю накажеш? евченко поважав її, звiрЯвсЯ їй багато в чому, але ж не любив. I вiн самотнiй. I вона вже нiкого не полюбила i теж сама-одна доживає свiй вiк. Ђ от здалосЯ йому, що полюбив цю ‹икеру, крiпацьку дiвчину Њакарова. Њакаров, звичайно, одразу "вольну" дав, але жахавсЯ, казав Њарусi: "ѓарна тварина - i бiльше нiчого, лукава, ледаща i не любить його аж нiскiлечки". Ќещасливий "батько"! кода, що її не було порЯд, уЯвлЯє, Як усi "друзi" з порадами лiзли, з осудами та пересудами. ‚она розумiє, вiн жахнувсЯ своєї самотностi, а те, що крiпачка, - це тiльки полонило його дужче. I всi кажуть - гарна! Її й ’ургенев бачив, теж сказав: "џ зрозумiв, чому його до неї потЯгло, але одразу бачив, не те що щастЯ - нiЯкого путтЯ не буде". Њоже, й добре, що одразу все порвалось. Ќе пощастило йому у подорожi, такiй жаданiй, такiй чеканiй, на Ѓатькiвщину. "Їздили ‚и на “країну, були ‚ам там пригоди, писали менi Љоли-то побачимось? Ѓуду дожидати". ‚она й так тi три мiсЯцi у Џетербурзi найчастiше з ним бачилась, усi навiть нарiкали. Ђле ж так мало того часу було. ‚iн i не хотiв спочатку, щоб вона їхала, а потiм казав: "їдь, доню, подивись свiта!" "џ тепер пишу до ‚ас з ђима: коли б же ‚ас сюди занiс Який човничок, щоб ‚и не од людей почули, а на свої очi побачили, Якi тут руїни, дерева, квiти,а Яке тепло, Яке сонце. џ була в Љолiзеї на самому вишку, на вiкнi сидiла, а Як звiдти зiйшла, то й сама не знаю..." …ге ж. Єшевський i ‘аша далi стоЯли, i ‘аша тремтiв i блiднув, бо не помiтив, Як вона швидко нагору побiгла, а вже побачив, Як звiдти махала, щоб стоЯли там унизу, на неї чекали. "Ѓула у ‚атiканi..." џк глЯнула на Ђполлона, на ‹аокоона, "живих", не копiї, а "справжнiх", так аж диханнЯ зайшлосЯ, говорити не могла, трохи вiдстала, щоб не бачили її супутники, незручно стало за свою таку вразливiсть, вона й сама не чекала такої реакцiї. Џотiм, уже отЯмившись трохи, слухала поЯсненнЯ Єшевського. Ђ в ‘iкстинську капелу ходила потiм не раз; i, закинувши голову, їй хотiлосЯ найдовше дивитись на стелю, на створеннЯ свiту, Як бог ‘аваоф торкаєтьсЯ пальцем Ђдама. ‚она мимоволi всмiхалась, i нiби все набувало iншого значеннЯ. Ќа це створеннЯ свiту вона волiла бiльше дивитись, нiж на страшний суд, там тiльки одна божа матiр її заспокоювала, Яка наче благала сина про милосердЯ. ‚она i в дитинствi найдужче любила образ дiви Њарiї... Ђ створеннЯ свiту було длЯ неї чимось життєствердним. Ќе те що страшний суд - хай хоч i заслуженi кари. "Љоли б же ‚и були там, ’арас ѓригорович. “ мене є длЯ ‚ас фотографiї, та Як їх передати? џ тут i працюю, i вчусЯ, i гулЯю. ‚и напишiть менi словечко, коли час буде. ‚и забули чи нi, що ви названий батько? Љоли взЯли iм'Я, то взЯли й бiду батькiвську. ’епер думайте i не забувайте". ‚она всмiхнулась трохи сумно. —и було б її сьогоднiшнє щастЯ, її "миле горе" - бiдою батькiвською? Ћй, леленько, вона й не знала, й не вiдала досi, Яка то є справжнЯ любов! Ђ любовi, Як долi, конем не об'їдеш, не обминеш... "Џрощавайте. Ѓережiть же себе, прошу ‚ас дуже". ‚она знала - йому буде приємно, радiсно, коли вона багато працюватиме, писатиме. Ћце длЯ нього головне. ‚она уЯвила, Як у нього, в його скромнiй кiмнатi-майстернi в Ђкадемiї художеств вона затишно вмоститьсЯ на його турецькому диванi - єдинiй розкошi! - i розповiдатиме про подорожi, зустрiчi, враженнЯ, i вiн прочитає їй новi свої твори, а потiм попросить її заспiвати, i вона спiватиме не тiльки українськi пiснi, а й iталiйськi, що чує тут. Ћбов'Язково треба швидше побачити „обролюбова, вiн-то далеко бiльше знає, нiж Єшевський та Ѓородiн, та й росiйськi художники, з Якими вони стрiчаютьсЯ, що робитьсЯ насправдi навколо, бо щось дуже схоже на затишшЯ перед бурею, а в день iменин ѓарiбальдi на всiх вулицЯх i на площi папськi солдати ходили великими юрбами, побрЯзкували, наче застерiгаючи, шаблюками, i народ у чеканнi затих, немов збиравсЯ з новими силами. ‚ останньому "‘овременнике" була дуже прихильна рецензiЯ на нове виданнЯ "ЉобзарЯ" - вона ще його не бачила, i їй тiльки написали, що на ньому стоїть присвЯта їй! Ђле їй так хотiлосЯ одержати листа вiд самого ’араса ѓригоровича. Ќадходили листи вiд ’ургенева - не дуже приємнi, вiд Ћпанаса - пiслЯ них ставало сумно й нiЯково, а iнколи вона ображалась i дратувалась про себе. Ђ вiд ’араса ѓригоровича - нi, не було. Ќевже вiн так тЯжко нездужає, що й написати нема сили? ‚она про нього тут останнiм часом багато думала, i навiть приснивсЯ вiн їй, веселий i добрий, - удвох спiвали "‡iроньку". I вона прокинулась весела, розповiла за снiданнЯм про сон Ѓогдасевi й ‘ашi. ‚они, Як завжди, пiшли втрьох на пошту - ‘аша, Ѓогдась i вона. - Prego, синьйора! - Як знайомiй, з усмiшкою простЯгнув їй листа чорненький юнак. ‚она вже впiзнала досить товстенький конверт з адресою, надписаною почерком Iвана ‘ергiйовича, - вiн їй пересилає пошту з Џарижа: так i є - в першому конвертi ще другий, це вiд Ћпанаса ‚асильовича. ‘аша нiколи не питав, намагавсЯ нiчим не виЯвити свого хвилюваннЯ, але вiд Њарiї не крилосЯ, Як вiн завжди блiднув i мiнивсЯ в обличчi. - ‚iд тата! ‹ист вiд тата! - закричав Ѓогдась i потЯгнув її за руку. - —итай, читай швидше! ‚они вийшли на вулицю, присiли коло стiни, повитої плющем i троЯндами. ‘аша удавав, що цiкавитьсЯ невеличкою статуєю мадонни, їх тут багато стоїть в нiшах коло невеличких стiнних фонтанчикiв, звiдки простi люди п'ють воду. Ѓогдась торсав матiр за руку, i вона квапливо надiрвала другий, Ћпанасiв, конверт, почала читати, i раптом Ѓогдась побачив, Як великi, наче дощовi краплини, сльози потекли по щоках мами. - Њамо! ™о таке? - кинувсЯ вiн до матерi, пiдбiг i злЯканий Ћлександр ‚адимович. ЊарiЯ слабо махнула рукою: - Џiдiть, пiдiть удвох кудись. џ сама хочу бути. ’арас ѓригорович помер... ‚она блукала сама по вiдлюдних вулицЯх та вуличках, сидiла над ’iбром, не звертаючи нi на кого i нi на що уваги i не стримуючи слiз. ’араса ѓригоровича, її "батька", вже не було на свiтi. џк у неї болiла душа! Ќiколи, нiколи вона вже не побачить його, i не розповiсть вже йому нiчого, i, написавши новий твiр, вже не думатиме, Як завжди: "Ђ йому сподобаєтьсЯ?" Ђдже його слово було найвище визнаннЯ, найвищий суд длЯ неї. џк же це трапилось, Як же таке горе, така бiда увiйшла в її життЯ? Ђ вона так багато думала про нього останнiм часом, Як нiколи за все перебуваннЯ за кордоном. ’ак то вона прощаласЯ з ним навiки, коли їхала з Џетербурга? ’о вона прощаласЯ, коли пiдписувала оце тепер останнiй свiй лист звiдси: "Џрощавайте"? Ћй, а де ж та даровизна, що надiлив вiн нею, а вона залишила у нього до поверненнЯ - його автопортрет, що писав вiн, коли був молодим. ‚она такий бачила i у кнЯжни ‚арвари Њиколаївни, отаким та його любила й не пiзнала пiслЯ засланнЯ, а вона, ЊарiЯ, побачила його вже не таким, але одразу зрозумiла, що душа його ще палкiша, ще непримиреннiша стала, волЯ його ще мiцнiша, куди мiцнiша, нiж у всiх, хто оточував його. ‚iн подарував їй ще свiй зошит, що списав у Ћрськiй фортецi, своє євангелiє, що читав там. ‚iн усе те дорогоцiнне її серцю подарував їй, сам подарував, хiба вона насмiлилась би просити, навiть натЯкнути? Ђ вона сказала притуливши тi подарунки до грудей- "Ќехай у вас буде, поки повер'нусЯ". Љому вона могла що довiрити, Як не йому самому? Ђ тепер - де вона, цЯ найдорожча в свiтi спадщина? ’реба, щоб Ћпанас потурбувавсЯ, забрав длЯ неї, зберiг длЯ неї. џка вона була легковажна, нерозсудлива, непередбачлива... ’а хiба вона думала, що нiколи вже не побачить свого ’араса ѓригоровича? •iба коли думаєш, що близькi пiдуть вiд нас одного разу i нiколи вже не повернутьсЯ?.. ‚она опiвночi прийшла до свого помешканнЯ. ‚же зовсiм було темно i тиша скрiзь. „обре, що у пiд'їздi свiтив цей лiхтар, Яким так пишались художники. ‘аша сидiв коло Ѓогдана, що спав, та, поглЯнувши на її заплаканi очi, мовчки поцiлував їй руку i, нiчого не спитавши, пiшов до себе. ‚iн завжди був такий. Ќiчому не заважав i розумiв її бажаннЯ з пiвпоглЯду. Ќiкого вона не хотiла бачити, нiкого. –iлу нiч вона наче розмовлЯла з "батьком", присЯгаласЯ, що вона не зверне з дороги, його дороги, адже вiн вiрив у неї, Њарiю, Њарка ‚овчка, i хай цЯ вiра не стане даремною! Ђле Як закiнчив вiн це своє страдницьке життЯ? —и був хтось коло нього, чи тримав його знесилену руку, чи так на самотi, Як завжди? Ђ вона, його "дочка", була так далеко, й невiдомо, чи встиг вiн прочитати її останнiй лист iз ђима? Ќевже не дiзнавсЯ вiн, Як вона думає про нього, схилЯєтьсЯ перед ним? ‚она наче оглЯдала своє життЯ i червонiла за багато днiв i годин цих двох рокiв i думала, думала над своєю працею i над тим, що та Як треба робити i Як прожити, Як вiн, у кого нема "зерна неправди за собою". џк це важко жiнцi, молодiй ще жiнцi, Якiй здавалось, що тiльки зараз вона пiзнала справжнє жiноче життЯ, жiноче щастЯ, i Як важко все поєднати i бути ще матiр'ю. Ђдже завжди жадала вона бути доброю, гiдною матiр'ю - не длЯ оточеннЯ, не про людське око, а по-справжньому, щоб самiй знати, що перш за все вона - ‹юдина. Њати. Ђдже їй присвЯтив ’арас евченко свiй "Љобзар"! –е щось-таки значить! Ќе тiльки длЯ слави, длЯ вiдзнаки її, а щоб вона, Њарко ‚овчок, так само, Як вiн, любила “країну, народ пригноблений, скривджений, длЯ нього працювала. Џисати? ’ак, багато писати, щоб народ її любив i розумiв. Ќе длЯ купки "избранных", а длЯ всiх людей, народу, длЯ нього й про нього. Ќiч - час роздумiв над життЯм, над метою його, над добром i злом. Ђ день - це саме життЯ з своїми повсЯкчасними турботами, дрiбними щоденними обов'Язками, легкими радощами, побутовими неприємностЯми i втiхами. Њоже, коли б "бог" не посилав людЯм рiзнi дрiбнi напастi, Якi вiдвертають увагу вiд того, що терзає до глибини душу, i жити не можна було б! ‚ночi здаєтьсЯ: зайшла людина в безвихiдь. џк можна далi жити, не розв'Язавши длЯ себе головних протирiч, питань, проблем? Ђ настане день, вiдiйшла нiч переплакана, безсонна, треба дитинi швидше дати поснiдати, треба навiдатисЯ, чи надiйшли грошi, треба швидше перекласти "’ри долi", а то не встигнуть надрукувати в черговому номерi. Ђ тут ще ‘аша... 5 ЌаближавсЯ ‚еликдень. џк це було в дитинствi? „авно-давно? ‚она сидiла коло фонтана, поринувши в спогади. –е наближеннЯ свЯт, незвичне готуваннЯ до них у ђимi розбуркало далекi-далекi спогади, далекi картини, що нiчого спiльного не мали з тим, що бачила зараз. ™е б пак! Њаленька глуха Љатеринiвка на Ћрловщинi - i ђим! џкий Ясний пiднесений настрiй був тодi, у дитинствi, в днi цих великоднiх свЯт! Љоли ще дуже вiрила, коли ходила на сповiдь, причащаласЯ, вiдчувала себе чистою, безгрiшною i дуже любила з мамою i нЯнею вiдвiдувати весь страсний тиждень убогу сiльську церковку. ‚она з особливим палким почуттЯм вистоювала всi дванадцЯть євангелiй у страсний четвер, i тремтiла вiд жалю i слiз, коли у свЯту п'Ятницю виносили плащаницю, i щиро молилась, Як усi в церквi - старi, молодицi, дiвчата. Ѓагато з них плакали. —ому? “ страсну суботу пiслЯ хатньої метушнi - адже, мабуть, цiлий тиждень пекли паски, смажили, варили, - готували "пасхальний стiл", Як Якийсь вищий обов'Язок, а ще веснЯна свЯткова приборка, i завжди лишалось на останнiй час щось недороблене, що конче треба було зробити. I от, нарештi, на вечiр, коли вже в усьому домi так смачно i врочисто пахло свЯтом, вона i старший брат ‚алерко одЯгали свЯтковi вбраннЯ, в її тугi довгi коси нЯнЯ вплiтала широкi синi або рожевi стьожки, вбирались свЯтково мама й тато, так, i тато був ще живий, i увечерi в страсну суботу теж їхав з ними до церкви, - i всi люди були у свЯткових вбраннЯх, квiтчастих хустках. “ церквi було дуже парко, тiсно, дихати було важко, але всi наче нетерплЯче чекали чогось надзвичайного, хоча щороку вiдбувалось те ж самiсiньке. Ћ дванадцЯтiй лунало "•ристос воскресе!" - i враз немов усе-все мiнилосЯ на очах, i люди всi мiнилисЯ, старi бабусi й дiди, жiнки, дiвчата, лiтнi дЯдьки i навiть хлопцi! ‚сi здавалисЯ такими добрими, Ясними, i вiрилось, що •ристос, i божа матiр, i всi свЯтi ангели саме тут зараз, невидимi летЯть поперед хресного ходу навколо церкви. Ђ на дзвiницi бамкав великий дзвiн, тодi здавалосЯ: голоснiшого, гучнiшого i прекраснiшого нiчого не може бути. џк бувало весело в цей день удома! „авно-давно. Љоли живий ще був тато... Џотiм вона вже з острахом чекала великоднЯ. Ђ втiм, i кожного свЯта. Ђле особливо великоднЯ. Ѓо саме тодi напивавсЯ до нестЯми вiтчим. ‡овсiм iншi, нiж ранiше, при татовi, почали приїздити до них гостi. Ќi, не до них, до нього. Њама заводила дiтей у спальню, заборонЯла виходити, щоб вони нiчого не бачили й не чули. ‘тарший ‚алерко цiкавивсЯ, Якось неприємно цiкавивсЯ, намагавсЯ заглЯнути у щiлинку, прислухавсЯ, а їй, Њашi, було огидно, i найдужче чомусь вона боЯласЯ, щоб не почули меншенькi дiти - ЊитЯ i ‚iрочка. ‚iрочка - вже дочка вiтчима, але ж її сестричка, i вона її любила й жалiла. I самiй їй не хотiлосЯ нiчого чути. џкось вона втекла. ‚она бiгла до своєї колишньої нЯнi на село. їй здавалось, що всi тi люди, Яких вона бачила вночi в церквi, Якi з жалем i спiвчуттЯм шепотiлись за її спиною: "•оч i панночка, а сирiтка", зустрiнуть її, сховають. Ђле на вулицi гулЯли, i вона засоромилась, звернула з вулицi, побiгла городами. ’реба було ще поминути попiвський двiр. ‡ попiвського дому лунав гомiн, безладнi спiви, п'Янi голоси. Ћт рипнули дверi з чорного ходу. ‚она причаїласЯ за кущем лiщини з ще ледь помiтним зеленим листЯчком: здавалось - на кущ накинуто зелений прозорий серпанок. ‡ дверей вийшли, пiдтримуючи один одного, пiп i дЯк, вони щось верзли, переконуючи в чомусь один одного. Єлейна борода попа була скуйовджена, дЯк обiймав попа i намагавсЯ поцiлувати йому руку, потiм пiдвiв свою правицю i таким громоподiбним Як у церквi голосом загорлав: "Єдин бог без грiха!" Ђж тут вибiгла попадЯ i почала обох лаЯти верескливим голосом i штовхати у дверi додому, а пiп, так само пiднЯвши руку, виголошував козлиним тенорком: "Єдин бог без грiха!" „iвчинка найдужче злЯкалась, що її помiтЯть, i, коли вони зникли в хатi, дременула далi знайомою стежкою. Ќарештi пiдперта з усiх бокiв, наче полатана, пощерблена нЯнина хижа. „iвчинка постукала у маленьке вiконце. ‚ийшла нЯнЯ. ‡ того часу, Як мама вiддаласЯ вдруге, нЯню вiдпустили з двору, вона жила з дочками i внуками. - Њашенько, що ти, дитинко? —ого? Њаша кинуласЯ до неї, притулилась, нiчого не сказала. ‘тара зрозумiла без слiв. - ѓулЯють? „iвчинка кивнула головою. ЌЯнЯ стоЯла розгублена, вона не кликала до хати. I раптом Њаша зрозумiла - вона не може її покликати! Ђдже не раз плакаласЯ нЯнЯ мамi, Як важко дочцi, про себе нiколи анi слiвцЯ, але ж, певне, i їй непереливки. ’а й що б Њаша у них зараз робила? Ћднаково треба повертатисЯ. Њама кинетьсЯ, що її нема, хвилюватиметьсЯ. Ѓiдна мама, їй ще гiрше буде. I потiм, поки бiгла, хвилювалась, щоб не побачили, поки попiвський двiр поминула, наче те хвилюваннЯ та домашнЯ бiда вiдiйшли далi. Њоже, просто свiже повiтрЯ пiдтримало її. - џ пiду, нЯнечко, - мовила вона, - то Я так, захотiлосЯ просто до тебе. Ќемов уранцi не бачились, не христосувались. - џ пiду з тобою! - ‘тара обнЯла дiвчинку, прикрила своєю темною хусткою - подарунок ще панi. Џiшли обережно вдвох. „е-не-де виринали пiснi, голоси. - Ћт i нашi розгулЯлисЯ. ’реба ж колись вiдпочити, людьми себе почути, хоч у свЯта... Њама стоЯла коло хвiртки, перелЯкана, стривожена. - Њамо, прости менi, Я до нЯнi ходила, - цiлуючи їй руки, перепрошувала Њаша. - ’и хвилювалась за мене? - „уже! - прошепотiла мати. ‚она не смiла сказати, вона боЯлась признатись сама собi, - вона злЯкалась, що Њашу затЯгли отi мерзеннi гостi чоловiка, i дiвчинка все те бачитиме, що там коїтьсЯ. „Яка боговi! ‚она ходила до нЯнi. - ѓолубонько панi, ви вже не сердьтесЯ на Њашеньку, вона мене провiдати ходила! - мовила нЯнЯ. „орога її нЯнЯ, вона так любила цю дiвчинку, Яка завжди за всiх покоївок, за всю челЯдь заступаласЯ! •то що не розiб'є, хто Яку шкоду ненавмисне зробить, - Њаша завжди казала: "Њамо, то Я, пробачте". - Ќi, нi, нЯнечко, - обнЯла стару мати, - Я не сердюсЯ на Њашу. ’и ж знаєш, вона добра, хороша дочка. џ от що гадаю: краще Њашi не жити тут, краще Я її до Якоїсь iз сестер вiдвезу. Ћднаково з осенi у пансiон. ’и згодна, Њашенько? - џк скажеш. џк ти хочеш, - розгублено вiдповiла Њаша. їхати з дому? Ђле ж коли "дому" й не було? - ЌЯнечко, правда, Њашi краще там буде, або у Љатi Њардовiної, або у ‚арюшi Џисарєвої? - наче виправдуючись перед старою селЯнкою, казала панi. - ‡вiсно, краще, - сумно зiтхнула нЯнЯ. Ќiде їй не було краще. Ќiде їй не було гiрше. “се було тимчасовим - чеканнЯм справжнього. Џроте - бiльше показового, зовнiшнього у Њардовiних, строгiше й чистiше - у Џисарєвих. ’ому їх любила дужче. Ќе раз iз рiдними їздила на прощу в монастирi. I багато переживань, думок, здивуваннЯ i навiть перший час захопленнЯ викликали у дiвчинки черницi - їхнє самозреченнЯ, їхнЯ дол-Я. Џотiм, коли пiдросла, уважнi її очi, бажаннЯ про все дiзнатисЯ, зрозумiти вiдкрили багато такого, вiд чого жахнуласЯ. ’емний страшний побут монастирський, жорстока непохитна iєрархiЯ, безмовнi рабинi, честолюбна владарка-iгуменЯ, вражена навiки в особистому життi тиранка, i такi ж ураженi, заздрiснi, дрiбнiшi тирани - її помiчницi й пiдлабузницi - мати-казначеЯ, iншi, на нижчих сходинах чернечої iмперiї. Ћ! џк рiдко можна було побачити справжню христиЯнську вiру. ‚iдкривалисЯ перед нею i штучне твореннЯ чудес, i рiзнi релiгiйнi ефекти, Якi пiдстроювали служителi церкви, i порЯд з цим - дитЯча слiпа вiра скривджених простих людей, оцих старих бабусь, молодих жiнок, котрi з немовлЯтами на руках проходили десЯтки верстов, щоб поклонитисЯ чудотворнiй iконi, свЯтим мощам, за останнiй мiдЯк налити у плЯшечку свЯтої водички, Яку напередоднi наливала iз звичайного колодЯзЯ на монастирському подвiр'ї одна з цих жирних лицемiрних чорних гусениць. Iнколи ще хотiлосЯ вiрити, Як у дитинствi, свiтлою, Ясною вiрою, але це було вже неможливо. „авно неможливо. „ивно! Ћпанас був релiгiйна людина - Якi листи писав вiн їй, коли була ще нареченою, їздила з родичами в ‡адонськ! ™е тодi вона вiрила, але його листи, сповненi сентенцiй, моралiзуючi, Якось не вiдповiдали її настроЯм, її вiрi, в Якiй вона найдужче шукала не фанатичної покори, не захопленнЯ аскетичними iдеалами, що вiдгонили у звичайних людей звичайним свЯтенництвом (трохи цього було i в Ћпанасових листах), а ствердженнЯ любовi до людей, ближчих, живих людей, шукала правди i добра. Џотiм вона почала сперечатисЯ з ним. Џотiм перестала сперечатись. Љоли вчителював, вiн повинен був i до церкви ходити, i всi обрЯдностi виконувати. ‚она, Як дружина вчителЯ, звичайно, виконувала все з ним, але вже нiЯкої ваги цьому не надавала. „ещо, правда, робила навiть залюбки, тому що нагадувало дитинство: на ‚еликдень пекла паски, фарбувала крашанки, приходила "розговлЯтисЯ" всЯ комуна (Яка й не постиласЯ!). Ќа "зеленi свЯта" вбирала хату клечаннЯм. Ќу, а на рiздво, звичайно, i свЯт-вечiр був напередоднi, i кутЯ з медом, i взагалi все, Як належить. Ђле ж це все не мало нiЯкого вiдношеннЯ до вiри! –i два роки за кордоном весь час перебувала в оточеннi таких людей, длЯ Яких питаннЯ вiри, релiгiї давно вже не мало особистого значеннЯ. –е було лише тiєю темною силою, Яку треба було враховувати в своїй боротьбi проти монархiв церкви i всього їхнього вiйська. ’ак робив весь час Ћлександр Iванович ѓерцен. I саме тут, у ђимi, був центр наймiцнiшої i найпiдступнiшої клерикальної сили, тут був центр держави намiсника апостола Џетра на землi - самого папи. ‚iн жив у ‚атiканi. ‚ажко було поєднати в думках, у розумiннi ‚атiкан - мiсце мешканнЯ монарха католицької церкви, i ‚атiкан, про Який писав ѓерцен: "Љоли нестерпнi сумнiви ЯтрЯть серце, коли перестаєш вiрити, що люди могли бути здатнi на щось путнє, коли самому стає огидно и соромно жити, - Я раджу йти до ‚атiкану. ’ам людина заспокоїтьсЯ i знову щось благословить у життi". ‚iн писав про ‚атiкан ђафаелЯ, Њiкеланджело, ‹еонардо да ‚iнчi, а не папський. Ђле там, у цьому ж ‚атiканi, за стiною, що вiдмежовувала вiд залiв ђафаелЯ, його станцiє, вiд ‘iкстинської капели, вже багато вiкiв плутав таємничий зловiсний лабiринт клерикальної держави i мав свої палати папа. “ страсний тиждень вiн мав сам правити вiдправи у ‘iкстинськiй капелi, а у вербну недiлю - в соборi свЯтого Џетра. - Њи мусимо бути на вiдправах папи в соборi i в ‘iкстинськiй капелi, - такими словами, та ще сказаними категоричним тоном, зустрiла ЊарiЯ своїх постiйних супутникiв, до Яких ще приєднавсЯ сусiда по дому, один швейцарець, Якого дуже полюбили всi дiти з ближнiх будинкiв. - Ѓути в ђимi i не бачити папи! - удавано осудливо мовив i Єшевський. - ‚ас схопив уже азарт туриста? - спитав сусiда-швейцарець. - “се, усе разом! - вiдповiла ЊарiЯ. - џ хочу бачити папу, Я хочу бачити народ у днi найбiльших релiгiйних свЯт, адже iталiйцi так палко, пристрасно вiрують! џ хочу бачити всi їхнi врочистi церемонiї, i Я рада, що ми опинились у ђимi саме на великдень. - Ђ Я волiв би краще опинитисЯ пiд час карнавалу, хоча вже й спостерiгав його. Ћце видовисько незрiвнЯнне, i справдi треба саме на карнавалi бачити iталiйцiв! “ церквi - це зовсiм не те. - ‚и вже не раз бували тут, тому так спокiйно ставитесь до всього, - заперечила ЊарiЯ. - ’а тiльки Як нам дiстати квитки? - ‘крiзь i завжди усiм хочетьсЯ побувати на таких церемонiЯх, Як на прем'єрах у театрi, - сказав швейцарець. ‚она даремно хвилювалась - люб'Язний швейцарець принiс їй з поштивою усмiшкою квиток на вiдправу у вербну недiлю. ‰ому дуже хотiлосЯ прислужитисЯ цiй чарiвнiй дамi! Ђле напередоднi Њарiї вже надiслали з росiйського посольства квитки на всенький страсний тиждень! –е вже потурбувавсЯ професор, та, звичайно, вона про це не сказала швейцарцю - подарунки треба вмiти приймати i не затьмарювати насолоди даруючого! ‚она була страшенно задоволена, що пiде, i - розчарована, коли пiшла. –е справдi була нiЯка не релiгiйна вiдправа, - швейцарець мав рацiю, - своєрiдна театральна вистава, навiть не прем'єра, бо учасники зовсiм не хвилювались, Як артисти на прем'єрах, а виконували свої ролi завчено-машинально, бо виконували їх .багато рокiв, а до того багато рокiв бачили, Як виконували iншi, їхнi попередники. Єшевський побачив: ЊарiЯ Ћлександрiвна ледь стрималась, щоб не чмихнути, коли, на ношах у крiслi винесли папу - невеличкого, з круглим байдужим, навiть добродушним обличчЯм. - Ќаче пирiг! - шепнула ЊарiЯ. ЌiЯкiсiнького натхненнЯ, врочистого пiднесеннЯ не побачила вона на обличчi намiсника Џетра на землi - тiльки втома й байдужiсть. ‚iн сидiв пiд балдахiном, з обох бокiв його обмахували павичими опахалами. Џоперед нього спочатку пройшли кардинали в довгих червоних мантiЯх i високих клобуках, потiм єпископи, канонiки, рiзнi високi чини чорного вiйська, що нагадували часи iнквiзицiї, потiм звичайне вiйсько у незвичайному одЯзi - швейцарськi латники у середньовiчних убраннЯх, загони папських гвардiйцiв. ‚iд усiєї .червоної, золотої пишноти аж очi слiпило. “сi в церквi стали навколiшки, але ЊарiЯ помiчала лише цiкавiсть на обличчЯх, навiть не можна було сказати - молiльникiв, молiльникiв не було, були цiкавi глЯдачi. Ћдна тiльки жiнка, Явно iноземка, що виЯвилось з її запитань, стоЯчи поблизу Њарiї навколiшках, плакала розчулено. ‡араз у цей славетний собор свЯтого Џетра можна було попасти лише по квитках, i бiльшiсть була така, Як вона сама, - цiкавi глЯдачi у справжнiсiнькому театрi. Ђле нi, вона помилЯєтьсЯ: цей вдосконалений театр - це ж величезна, ще непоборима сила. џка сила у цього байдужого, з обличчЯм втомленого хазЯїна, папи, у зловiсних кардиналiв, деЯких висхлих, наче кiстЯки, з обличчЯми хижих птахiв, зголоднiлих хижакiв, а деЯких вiдгодованих, випещених. I не можна сказати про Якусь тупiсть, глупоту, нi, нi в Якому разi, бо в багатьох поглЯди горiли таким злим розумом i хитрiстю, що, певне, моторошно було б глЯнути сам на сам у живi очi. –е були очi суддiв-iнквiзиторiв, Якi одним поглЯдом, одним невблаганним рухом руки, не замислюючись, посилають на смерть, на вогнище, в темницi фортецi ‘вЯтого ангела. I нiчого христиЯнського не було в них, нiчого спiльного з тими першими неофiтами, що при свiтлi смолоскипiв спускалисЯ в катакомби i там молилисЯ з вiдданою вiрою i самозреченнЯм, i там ховали своїх перших мученикiв за вiру. Ћ! Љатакомби справили на Њарiю куди глибше враженнЯ! Їй захотiлосЯ швидше з цього театру на свiже повiтрЯ. Ќарештi кiнець урочисто театральної вiдправи. - ‚ийдемо тим ходом! - кивнула ЊарiЯ професору й ‘ашi. ‘аша знав - ЊарiЯ не може пiти з собору свЯтого Џетра, куди вони вже приходили кiлька разiв, щоб не затриматисЯ хоч би на хвилинку коло "Џiєти" Њiкеланджело. ‚же витиснувшись iз натовпу i переводЯчи подих, Єшевський сказав: - ‘правдi, треба погодитись з вашим улюбленим ‘тендалем: "џку' радiсть могло б дати перебуваннЯ в античному ђимi, коли б волею злої долi на його грунтi не виник Як найбiльша образа - ђим попiвський". - Ђле ж не забувайте, - мовила ЊарiЯ, - ‘тендаль не тiльки захоплювавсЯ античним i iншим мистецтвом ђима, вiн був зв'Язаний i з карбонарiЯми! ЏоглЯньте на майдан - скiльки тут їхнiх синiв i дочок! Ќа майданi була сила-силенна людей, живих людей, - не глЯдачiв, а палких римлЯн, iталiйцiв з гарЯчими серцЯми, жадобою волi, хай у бiльшостi ще вiруючих i в мадонну, i у всiх улюблених свЯтих, але в той же час вже пройнЯтих зневагою до абатiв, монсиньйорiв i, головне, - з вiрою i любов'ю до свого ѓарiбальдi, Якого чекали, чекали! ’а вiн, незрозумiле длЯ бiльшостi чому, пiслЯ свого славетного, героїчного походу "тисЯчi", трiумфальної перемоги в Ќеаполi, знову поїхав на свою Љапреру. Ђле ж вiн сказав: "ђим або смерть!" Џереказували його слова: "„о побаченнЯ - в ђимi!" ’ак, ђим був володiннЯм папи, в тенетах європейських дипломатичних iнтриг, ще ‚енецiЯ була пiд п'Ятою австрiйцiв, у ’уринi домовлЯлись король ‚iктор-…ммануїл, Љавур, iншi мiнiстри, але народ, весь народ Iталiї бачив у об'єднаннi своє визволеннЯ i вiрив ѓарiбальдi! –е розумiли король i мiнiстри i поки що загрiбали жар його руками, бажаючи об'єднаннЯ i боЯчись народного запалу, коротко кажучи - революцiї. - ‚и пам'Ятаєте, - сказала ЊарiЯ, - рЯдки Ђльфiєрi: "Siarn servi, ma servi ognor frementi!" ’ак, ми раби, але повстати ми готовi! - ‚и робите надзвичайнi успiхи в iталiйськiй мовi, - зауважив професор, - коли б Я з таким же успiхом знавсЯ в старовинних iталiйських хронiках! - ЊарiЯ Ћлександрiвна вивчає мову по Ђльфiєрi i „анте, - вставив ‘аша. - Ђ ви, Я знаю, не розлучаєтесь з Џетраркою i Ѓоккаччо, хоча вони такi несхожi! - засмiЯвсЯ Єрошевський. - ‘вЯта iстина, - погодивсЯ ‘аша. - ™об не тiльки вивчити мову, а пiзнати й дух iталiйцiв, необхiдно знати i того, й другого. Љрiм того, це в мене пiдступи до Ѓеккарiа, Якого Я жадаю прочитати в оригiналi. ‡вичайно, треба ж йому, врештi, займатисЯ не лише Џетраркою i любов'ю, а подумати й про свою неприємну спецiальнiсть! Ђле ж ЊарiЯ надихає його, повертає його думки i в цьому на Якийсь зовсiм iнший шлЯх. I йому соромно нiчого не робити, коли вона так невтомно працює. ‚iн використає також подорож до Iталiї длЯ досконалого знайомства з батьком юриспруденцiї - Ѓеккарiа. - џ тут також читаю Ѓоккаччо по-iталiйськи, - сказала ЊарiЯ. - ‘кiльки там викриваєтьсЯ притаманного всiлЯкому попiвству! I Як про це ще мало в нас у лiтературi. Џро нашi рiднi, - усмiхнулась вона, - свЯтi монастирi, про наших власних черничок та ченцiв, та й про попiв, у нас щось нiчого не написали, а скiльки там несподiвано вражаючого! џ в юностi i в дитинствi не раз їздила на рiзнi прощi i дивувалась та жахалась. ‡вичайно, кожен народ, кожна країна має в усьому свою специфiку Ђле Я дедалi все дужче закохуюсь в Iталiю, в справжню, живу, волелюбну. џ хочу швидше в Ќеаполь! Ђдже там ще так недавно був ѓарiбальдi! џ хочу саме зараз побачити народ ЌеаполЯ, звiдки прогнали королЯ! ‘тепане ‚асильовичу, невже ви не поїдете з нами до ЌеаполЯ? - Ќа жаль, нiЯк не зможу. - Ђ от Ѓородiн буде з нами. "„уже їм там потрiбний Ѓородiн, - подумав професор. - I Як вона майже без грошей полетить у Ќеаполь!" I сам себе дорiкнув у думках: адже ти вже бував у Ќеаполi, а вона ще нi. I, може, просто заздрiсне дивитись на двох щасливих, закоханих одне в одного, в Iталiю, в життЯ, людей, що помчать до ЌеаполЯ? 6 Ќарештi Iван ‘ергiйович одержав уперше такi чеканi, такi жаданi звiстки. ’елеграма вiд Њиколи Џетровича Њакарова, слiдом за нею лист вiд Џавла ‚асильовича Ђнненкова. Њанiфест про визволеннЯ селЯн пiдписано й оголошено. ’елеграма вiд Њакарова. ‡вичайно, коротка, але Як багато в нiй! ’ремтЯчими руками Iван ‘ергiйович розриває конверт з листом Ђнненкова. ’ой, з властивою йому спостережливiстю i точнiстю, малює картину - адже благав його Iван ‘ергiйович все-все описати! "...вийшов пiп пiслЯ обiднi, розгорнув друкований аркуш Ќарод раптом принишк, у мертвiй мовчанцi вислухали промову, складену з сумiшi канцелЯрської редакцiї i фальшивобiблiйної витiюватостi... ‚се це дивовижно i невже так буде по всiй ђосiї, а напевне..." ’а незважаючи на це, хотiлосЯ швидше побачити своїх спiввiтчизникiв, росiЯн, вiдзначити цю подiю, за Яку стiльки кращих людей вiддавали своє життЯ, про Яку мрiЯли... ...“вижу ль, о друзьЯ! народ неугнетенный € рабство, падшее по манию царЯ... "ђабство, падшее по манию царЯ". “ росiйськiй посольськiй церквi сьогоднi багато людей. Ќе розходЯтьсЯ пiслЯ обiднi. Ѓагато старих людей. Iван ‘ергiйович пiдходить до свого далекого родича - Њиколи Iвановича ’ургенева - одного з славних братiв ’ургенєвих, декабриста, приреченого до смертної кари Њиколою Џершим. Ђле Њикола Iванович волiв залишитисЯ у вiчному вигнаннi за кордоном, анiж самому з'ЯвитисЯ в кращому разi на довiчне ув'ЯзненнЯ. - ’епер Я можу сказати: "Ќинi отпущаєши раба твого", - говорить вiн, - чом не дожили до цього брати мої, чом не дожили обидва Ћлександри - мiй брат i Ћлександр Џушкiн! Љнига Њиколи Iвановича ’ургенева про налоги, що вийшла у 1818 роцi, викликала величезний iнтерес своїми прогресивними настановами. ‚она давала Якiсь новi економiчнi пiдвалини, Якi доводили, що необхiдно змiнити все в життi країни. Њикола ’ургенев був тiсно зв'Язаний з керiвною верхiвкою декабристiв, i ще в своєму "…вгении Ћнегине" Џушкiн присвЯтив йому рЯдки, Якими можна було пишатисЯ: „руг Њарса, ‚акха и ‚енеры, ’ут ‹унин дерзко предлагал ‘вои решительные меры € вдохновенно бормотал. —итал свои ноэли Џушкин, Њеланхолический џкушкин, Љазалось, молча обнажал –ареубийственный кинжал. Ћдну ђоссию в мире видЯ, ЏреследуЯ свой идеал. •ромой ’ургенев им внимал €, плети рабства ненавидЯ, Џредвидел в сей толпе дворЯн Ћсвободителей крестьЯн. Ќе менше любили й шанували найкращi люди ђосiї - вченi, лiтератори - його старшого брата Ћлександра Iвановича, хоча той i не подiлЯв радикальних революцiйних поглЯдiв брата, але не боЯвсЯ стоЯти в чеснiй благороднiй опозицiї урЯду. Ћлександр ’ургенев увiйшов у лiтературу своєю "•роникой русского", листами з-за кордону, Якi друкувалисЯ в тому, першому "‘овременнике" Џушкiна. –е була надзвичайна людина по душевному благородству, завжди молодiй жвавостi й допитливостi розуму, освiченостi, працьовитостi. ‚iн не хотiв кидати вигнанцЯ брата, вiн сам прирiк себе на мандрiвне життЯ за кордоном, час вiд часу повертаючись на батькiвщину i все життЯ клопочучись про брата. ‡а кордоном вiн весь час вiддавав роботi - розшукам, дослiдженню росiйських зв'Язкiв у закордонних архiвах Џарижа, ‹ондона, ђима. ‚iн приЯтелював iз видатними людьми Європи, такими, Як ‘тендаль, бував не раз у ‚еймарi в ѓете. Ђ в росiйськiй лiтературi вiн лишивсЯ ще в пам'Ятi тим, що один, один вiн з вiрним камердинером Џушкiна Њикитою проводжав труну гарЯче любимого Ћлександра ‘ергiйовича в ‘вЯтi ѓори... Iван ‘ергiйович познайомивсЯ з ним ще в молодi свої роки пiд час навчаннЯ в Ќiмеччинi, потiм стрiчавсЯ з ним до самої його смертi. Ђ з Њиколою Iвановичем i його родиною вiн пiдтримував постiйний зв'Язок у Џарижi. ‡араз у церквi порЯд iз старим уже Њиколою Iвановичем ’ургенєвим стоЯв другий живий творець росiйської iсторiї, Який вiдбув важку кару, пiзнав сибiрськi руднi, кайдани, - уславлений декабрист кнЯзь ‘ергiй ѓригорович ‚олконський. ’iльки зовсiм нещодавно йому дозволено було повернутисЯ з родиною з ‘ибiру. - ‚се-таки дожили ми до цього великого днЯ... ‚иходить свЯщеник служити молебень, Який замовили вони всi, борцi й соратники рiзного вiку, рiзних поколiнь, хай вiруючi й невiруючi, але Якось треба вiдзначити разом цю подiю, не тiльки за столом. I вони слухають промову свЯщеника i не можуть стримати слiз. ‚итирає очi старий ‚олконський, майже ридає Њикола Iванович ’ургенев, плачуть їхнi жiнки й дiти. Џлаче Iван ‘ергiйович, Який ще пiдлiтком дав свою "ганнiбало