ди, а бачив тiльки людей. Iталiйський герой „жузеппе ѓарiбальдi, Який гостинно приймав його на Љапрерi, на прощаннЯ потиснув йому мiцно руку й просив передати привiт усiм друзЯм, хоч i незнаним в очi, та всi ж однодумцi були длЯ нього друзi. Џросив передати привiт усьому народу. „обре, що пiдполковник Љрасовський встиг розповiсти про все ’арасовi ѓригоровичу. ‚iн ще жив тодi, дорогий батько Љобзар... ’а все ж таки, незважаючи на сумну дiйснiсть, Љрасовський радiв, що їде на “країну, що житиме в Љиєвi, працюватиме там, звичайно, не тiльки за вiйськовим призначеннЯм в Љадетському корпусi, а й за призначеннЯм тiєї таємної органiзацiї, Яку з влучного слова ѓерцена та Ћгарьова, що пролунало в "Љолоколе", називали "‡емлЯ i волЯ". “ Џетербурзi дали йому адреси, усi нитки зв'Язкiв з потрiбними людьми на “країнi i доручили Як старшому i роками, й досвiдом органiзувати, керувати, спрЯмовувати... ‰ого знали Як дiЯльну, розумну, енергiйну, але дуже скромну людину, позбавлену будь-Якого честолюбства й пихи. Ќайменше вiн думав про себе й своє мiсце, i тому з ним легко сходилисЯ люди, найрiзноманiтнiшi люди. “мiв вiн знайти бадьоре дружнє слово длЯ студентської i вiйськової молодi, длЯ Якої i своєю освiченiстю, i бойовим досвiдом, ранами, одержаними на вiйнi, був авторитетом. “мiв вiн знайти i просте щире слово до селЯн, Якi б здивувались, дiзнавшись, що дЯдько у вишитiй сорочцi, у чумарцi та чоботЯх (вiн часто любив i гулЯти, й бути вдома у такому простому одЯзi) - син генерала, та ще Якого генерала! ‘аме за придушеннЯ польського повстаннЯ у 1830 роцi батько його й одержав генеральський чин i нагороди вiд царЯ. –е завжди каменем лежало на душi ЂндрiЯ Ћпанасовича, але й надихало на ще бiльшу непримиреннiсть i боротьбу. ‡араз по дорозi до Љиєва вiн хотiв зупинитисЯ на кiлька днiв у —ернiговi. “ нього ще був час, щоб до початку навчального року в Љадетському корпусi встигнути познайомитисЯ з "громадою" в —ернiговi, з "громадою" в Љиєвi, побувати в Љаневi на могилi дорогого ЉобзарЯ. ™е був лише початок серпнЯ. ‚iзник йому трапивсЯ неговiркий i Якийсь похмурий. ’iльки й витЯг з нього Љрасовський, що звуть Џетром, а далi - анiтелень. ’а все-таки раптом Љрасовський спитав: - Ђ чому досi хлiб тут не звезений i людей не видко? ‘правдi, Якiсь незвично нiмi були полЯ без людей, i жнива ж давно одiйшли, а хлiб не звезений. ™о сталосЯ? Џетро обернувсЯ, спiдлоба глЯнув на нього. - Ђ звiдки менi знати? џ з iншого села, - але не стримавсЯ i додав злiсно: - Ќе хочуть на панщину виходити! - ’а й знову повернувсЯ до коней i хльоснув їх так спересердЯ, що вони враз побiгли, наче за ними звiр Якийсь погнавсЯ. Ђдже цей подорожнiй був у вiйськовому мундирi, мiркував Џетро, може, вiн сам iз тих, що наслали батальйони солдатiв на "усмирениЯ" та "роз'ЯсненнЯ" селЯнської волi. “смирЯли та роз'Яснювали рiзками i вважали, що цього замало - забирали до —ернiгова, у в'Язницю. Љажуть, когось i далi, аж у ‘ибiр запроторили. Љраще мовчати. ‚ їхньому селi, звiдки вiн, Џетро, теж усього було... Ќе тiльки дЯдьки, ще дужче баби - Як показилисЯ. –е ж у їхньому селi Њарина, його брата, ‚асилЯ ‡лиднЯ, жiнка - нiчого не скажеш, гарна молодичка, вiн сам на неї колись задивлЯвсЯ, та ‚асиль, старший, ранiше схопив; може, це й краще, бо в нiй, напевне, сто чортiв сидить, - так от вона прийшла з чернiгiвського Ярмарку i всiх бабiв збаламутила: - Ќа панський двiр не пiдемо, панщини одроблЯти не будемо. –ар нам волю дав, а пани її сховали. ‡а це i їй з два десЯтки рiзок перепало. Ђ ‚асиль i досi в —ернiговi за гратами. Ќа нього жандарi кажуть: "ѓоловний паливода". ‘тара мати всi очi виплакала. Љраще мовчати i з цим подорожнiм. Ќавченi. ’ут саме шлЯх перетинала „есна, треба було проїхати бродом. Џетро обережно направлЯв коней, начебто через це i не розмовлЯв. I раптом зiтхнув глибоко вiйськовий i стиха мовив: - I праворуч вода, i лiворуч вода, а посерединi бiда. - I вже мовчав до самого —ернiгова, нiчого не питав, нiчого й не сказав, коли назустрiч їм iшли загони солдатiв. Ђ вже Як побачили золотоверхi чернiгiвськi собори, дiсталисЯ на гору, зупинились коло гостиницi, офiцер простЯгнув Џетровi карбованцЯ i мовив нiби мiж iншим: - „ружнiй чередi вовк не страшний. Џетро кiлька хвилин стоЯв розгублений, потiм почухав потилицю, сiв на бричку, гукнув сердито: - Ќо, но, дурнi! - I подумав: "Ђ мо', Я й сам дурний? Ћт i розберись тепер, що воно за людина". * * * Ћт „орошенко, IллЯ Џетрович, учитель —ернiгiвської гiмназiї, одразу розiбравсЯ, що то за людина. Џознайомив його з Љрасовським Ћпанас ‚асильович Њаркович. Ћпанас ‚асильович тепер мешкав у —ернiговi, й „орошенко радiв i пiдсвiдоме сердивсЯ на нього, бо нiЯк не мiг второпати, зрозумiти до кiнцЯ, що ж таке з Њарiєю Ћлександрiвною? Ћпанас ‚асильович i IллЯ Џетрович пiслЯ майже дворiчної розлуки одразу зустрiлисЯ, Як брати. Ћбидва радiли, смiЯлисЯ, обiймалисЯ, щось вигукували, знову обiймалисЯ, i спочатку навiть здалосЯ Iллi Џетровичу, що Њаркович дуже пожвавiшав. Ћн Як гарЯче взЯвсЯ до своєї роботи. Ђ ще з дужчим запалом Ћпанас ‚асильович кинувсЯ на розшуки квартири длЯ родини. ’а то тiльки так попервах здавалосЯ. Iнколи ловив IллЯ Џетрович такий смуток у його очах, що не переказати. ‘правдi, лиха та радiсть, по котрiй смуток наступає. "Ќу, що ж, - поЯснював сам собi IллЯ Џетрович, - звiсно, сумує за дружиною, за сином.. чекає на них..." Ѓагато не розповiдав Ћпанас ‚асильович, говорив, власне, багато - згадував усi мiста, де були, згадував усiх людей, з ким доводилось стрiчатисЯ, але ж то були Якiсь географiчнi спогади, перелiк мiст, перелiк людей... не бiльше... ‡амигтiли перед Iллею Џетровичем „резден, ‹озанна, ѓейдельберг, Џариж, Ђахен, ‹ондон, Ћстенде без усЯкої послiдовностi. I це все називав i перераховував Ћпанас ‚асильович без особливого запалу, нiби хотiв показати, що це все й не порiвнЯти з —ернiговом, з „есною, навiть з маленьким повiтовим мiстом ‘тародубом, де Њарiєчка спокiйно працюватиме, вiдпочине вiд баламутного закордонного життЯ. ’ак само й прiзвища нових знайомих, здебiльшого вiдомi їм обом давно прiзвища з журналiв, газет, книг, скоромовкою перелiчив... i, раптом помовчавши Якусь мить, сказав: "‡ чим пiшов, з тим i прийшов", - але, наче сам злЯкавшись визнаннЯ, вiв далi свiй перелiк перед здивованим „орошенком. Ђ про Њарiю Ћлександрiвну майже не розповiдав, тiльки щось поверхове, загальне - працює, сам бачиш, скiльки написала, а ще бiльше задумала. „рузiв нових багато, питаєш? …ге ж, багато, сам знаєш, Яка вона. „о одних усе погане липне, а до неї чи не найкращi. I це мовив без захопленнЯ. ‡мiниласЯ? …ге ж, змiниласЯ. ’а нi, така Як i була. Ћт картку надiшле - подивишсЯ. Ђле ж її, Њарiї, листи до Iллi Џетровича були такi, що йому часто ставало аж лЯчно, i вiн думав: або не хоче чогось до кiнцЯ розповiдати Ћпанас, або сам не добирає, Як їй важко часом, немов заплуталасЯ вона, заблукала, а чому - хiба звiдси, з —ернiгова. вiн може розiбрати, зрозумiти цi коротенькi листи з несподiваними бажаннЯми й планами? Ћт, примiром, пише: хоче поїхати в Єрусалим. —ому в Єрусалим? Ќавiщо? ‘питав Ћпанаса, чи збираласЯ туди? ‡низав плечима: "“перше чую, та то, певне, хтось їй казав, що їде, от i вона одразу: "Ђ що, Якби и менi", - махнув рукою, Як на дитЯчi вигадки, не вартi уваги. Ђ от в iншому листi - вже про це не сказав Ћпанасовi - чи вiзьме вiн, IллЯ Џетрович, Ѓогдасика, Якщо раптом її не буде... –е вона писала, коли раптом захворiла в Iталiї... ’а вже, дЯка боговi, видужала. ‚iн прочитав її останнього листа до ’араса ѓригоровича евченка, що допiру надрукували в "Ћсновi", i знову чув її голос, бачив удавано докiрливi очi, губи, що стримували ласкаву посмiшку. •iба ж вона знала, пишучи тодi вночi з ђима листа до "батька", одвертого й щирого, без прикрас, Як думка у темрЯвi на самотi, що надрукують цього листа, читатимуть його всi?.. ‹ише той, кому написано було, не встиг прочитати... Ђ тепер „орошенко радiв без краю цим рЯдкам, бо з'ЯвиласЯ перед ним тою колишньою, близькою i зрозумiлою, i шкода було, що не може написати їй усього, чим живе тепер. •iба ж тiльки заради Џедагогiчної школи їздив вiн до Љиєва? I вона б йому, напевне, далеко бiльше, й докладнiше, й глибше, нiж Ћпанас, розповiла б про ‹ондон та Iталiю, про все те, про що не можна написати в листах. ‚се ж таки з приїздом Ћпанаса з'ЯвиласЯ реальна надiЯ на те, що побачатьсЯ незабаром. IллЯ Џетрович саме був пiд враженнЯм її листа до евченка, коли, прийшовши до Ћпанаса ‚асильовича, застав у нього Якогось вiйськового. „орошенко, сугубо цивiльна людина, погано розбиравсЯ у чинах i рангах, але по мундиру побачив, що чин i ранг не малий, а от усЯ манера триматисЯ цього кремезного, трохи вже полисiлого чоловiка, та й лагiдний виглЯд його обличчЯ з козацькими вусами нiЯк не в'ЯзалисЯ з поважним вiйськовим чином. - Џiдполковник Љрасовський. Ђндрiй Ћпанасович, - одрекомендував його Њаркович. - Ђ оце наш друг, i мiй, i Њарiєчки, IллЯ Џетрович „орошенко, старший викладач математики —ернiгiвської гiмназiї. Љрасовський немов здивувавсЯ, почувши це прiзвище, та одразу приЯзно всмiхнувсЯ „орошенковi. - Њи ще в Ќемировi разом учителювали, - вiв далi Ћпанас ‚асильович. - Ђ щоб тобi, Iлько, одразу було зрозумiло, скажу: Ђндрiй Ћпанасович був другом нашого ’араса ѓригоровича i зараз на його могилу їде, а житиме в Љиєвi. - ’ак, знову у милому серцю Љиєвi. †ив Я там майже рiк, а в п'ЯтдесЯт дев'Ятому роцi мусив поїхати лiкуватисЯ вiд ран до Iталiї. Џотiм застрЯв у Џетербурзi, а душею сюди рвавсЯ. "Ќема на свiтi “країни, немає другого „нiпра", їй же право, нема менi кращого мiсцЯ, Як на “країнi, у вас. ‡даєтьсЯ, i люди тут iншi. џ радий, що й у вас у —ернiговi затримавсЯ. Ћт тiльки влаштуюсЯ в Љиєвi, перевезу свою жiнку й дiток з ђевелЯ, вони поки що там у її рiднi. ‚iн i говорив Якось спокiйно, довiрливо. - I Я чекаю свою жiнку й сина, - пiдхопив Њаркович. - ЏотинЯлисЯ ми вже з нею досить, аж два роки за кордоном. ’епер вона в Iталiї. Џише, що задумала низку оповiдань длЯ дiтей з нашої iсторiї, iсторiї “країни. –е ж скарбницЯ невичерпна, i майже нiхто ще з неї води не черпнув. - „уже менi хочетьсЯ з вашою дружиною познайомитисЯ. Џо творах Я то її давно вже знаю, поважаю i люблю. - ’а от її останнiй лист, - заметушивсЯ Ћпанас ‚асильович. - Iлько, Я ж листа вчора одержав. - ‚iн вийнЯв листа з нагрудної кишенi, прочитав кiлька рЯдкiв про те, що пише нову повiсть "†или три сестры", дає її в "‘овременник". “ Ќеаполi дуже з „обролюбовим заприЯтелювала, а —ернишевський, хоч i не бачив її нiколи, так ретельно узЯвсЯ до її справ, що Љожанчиков видає оце тепер її оповiданнЯ, i грошi, значить, будуть, i, значить, - приїде незабаром разом з Ѓогдасиком додому. ™е хоче длЯ дiток дещо написати. Ђ ранiше, Як дiзналасЯ, що хочемо тут, у —ернiговi, газету видавати, одразу вiдповiла: "‡апишiть мене там наймичкою". I, Як завжди, з особливим почуттЯм i пiдкресленнЯм прочитав Ћпанас ‚асильович: "Ћбiймаємо тебе, наш друже, Њ. i Ѓ. Њарковичi". ™о ж, хороший лист дружини, розумної дiлової жiнки. - Ћт Як добре! ЏовернетьсЯ ваша ЊарiЯ Ћлександрiвна, ми хлопчика у нашу школу заберемо в Љиїв, буде разом з моїм Ђндрiйком вчитисЯ, - сказав Љрасовський. - –е вже Як IллЯ Џетрович вiддасть! - засмiЯвсЯ Ћпанас ‚асильович. - ’ам такi друзi! Џевне, вже бачить мого ЃогдасЯ у формi чернiгiвського гiмназиста! - ‚се-таки перед Љиєвом треба буде поступитисЯ, - мовив „орошенко. - џ там буду при Љадетському корпусi, - сказав Љрасовський, - але Я мрiю завести рисувальну школу на пам'Ять батька ’араса, i щоб викладали там українською мовою, i взагалi вчитимемо i виховуватимемо не так, Як мене в корпусi. - ’а щоб не так, Як i тепер у гiмназiЯх, - додав IллЯ Џетрович. Iнколи кiлька слiв - i враз зрозумiють люди, що вони з одного табору. Ћтак сталосЯ мiж Љрасовським i „орошенком. —омусь пiслЯ читаннЯ листа Њарiї Ћлександрiвни Љрасовський дуже повеселiшав. - Ќавiть не уЯвлЯю, Як ваша жiнка в Iталiї може стiльки працювати! –е така казкова, чарiвна країна! - Ћт побачите мою Њарусю i зрозумiєте - завжди i скрiзь працює, - похваливсЯ Ћпанас ‚асильович, - поспитайте Iллю Џетровича, не дасть збрехати, вiн не тiльки з Ѓогдасем, а й з Њарусею були нерозлийвода. Љоли б чоловiк iншої вдачi, нiч Я, - ревнував би, їй же богу! - Ќу що ти верзеш! - почервонiв IллЯ Џетрович. - ’а то Я так. ’и ж - свЯта душа. Ќу, Я вийду на хвилинку, накажу самоварчик поставити. ™е й Ќiс, лiкар, обiцЯв прийти. Њарусенька й про нього завжди питає: "Ђ Яка добра людина Ќiс? “сi про нього - о, це добра людина". Џитає: "—и так само мед варить?" Ќе забула. ‚идно було, з Яким задоволеннЯм Ћпанас ‚асильович згадує усi цi дрiбнички, Якi показують, що вона з ним. ‚iн вийшов, i враз, хоч обличчЯ Љрасовського не втратило своєї теплоти i доброти, вiн Якось в той же час посерйознiшав. - џ дуже радий, що зустрiвсЯ тут з вами, IллЯ Џетровичу џ хотiв вас бачити, бо дещо привiз вашому знайомому, Ђндрущенковi, з Џетербурга, i менi казали, що саме через вас Я зможу зв'ЯзатисЯ з ним, дiзнатисЯ, де вiн. ’а, певне, i ви менi також розповiсте про —ернiгiв. Ћце тiльки дихнув на українськiй землi, i серце зрадiло, а потiм лише одну фразу кинув вiзник: "Ќе хочуть селЯни на панщину йти..." ‚иходить, длЯ них це однаково - стара панщина. Џобачив Я по дорозi роти солдатiв, певне, з екзекуцiй або на екзекуцiї йшли, i завмерло все в менi. - ‘елЯн-бiдолах наче по губах мазнули, а й вкусити не дали, - зiтхнув IллЯ Џетрович. - Ќi, не принесла "волЯ" жаданого щастЯ. Ќе обманювали себе марними надiЯми нi ’арас ѓригорович, нi друзi з "‘овременника" - —ернишевський i „обролюбов, розумiли весь час, Яка це волЯ буде. - Ќа —ернiгiвщинi з самої весни неспокiйно, - сказав „орошенко. - Ћдне село Ѓезуглiвка чого варте! ‚имагали там селЯни землю без викупу, на панщину виходити припинили i по iнших селах своїх людей послали, щоб разом боротисЯ. ЂЯкже, вкупi й батька не страшно бити. Љазали, що життЯ свого не пошкодують, а правди доб'ютьсЯ. I дiйсно - стоЯли на своєму, Як порiшили. Ќадiслали до них аж три батальйони пiхоти на приборканнЯ, хотiли заводiЯк забрати, так громада всЯ, Як один, кинуласЯ на вiйсько. ’акого ще нiколи не було. - I що? - ‚iдомо що! •iба голiруч або з вилами проти рушниць що зробиш? ‚рештi сотнi перепорото, а скiльки в кайданах - у в'Язницi потрапили! Ќе хочуть аж нiЯк уставнi грамоти пiдписувати - адже вiддають помiщики гiршу землю, черезсмужжЯ, вигони казна-де, у чортiв на болотi, та ще й такi, що й скотина не пройде, щоб на панську землю не ступити. Ћт i спаш, от i заганЯють її, от i плати або вiдроблЯй. Ђ воно ж не то що худобу, гуски нема куди випустити. Ђ коли не хочуть викуплЯти той нiкчемний шмат землi, Якого пан хоче здихатисЯ, то примушують всiлЯкими засобами. - Ќiде це нечувано, - похитав головою Љрасовський, - примушувати купувати. Ђ в нас усе можливо. “се зроблено, щоб панiв не скривдити, щоб їм обидно не було. Ђ головне, що мене обурює без краю, це те, що на приборканнЯ селЯн посилають солдатiв - їхнiх же братiв i синiв, що самi з села вийшли. - I за екзекуцiї самi ж селЯни платЯть. Ђ простої - це ж такий розор длЯ селЯнина, може, ще й гiрший за град та пожежу, - мовив „орошенко. - Џри менi один вiйськовий прохопивсЯ, що по веснi на нашу бiдолашну “країну на приборканнЯ селЯн було кинуто тридцЯть полкiв кавалерiї i тридцЯть полкiв пiхоти, на саму нашу —ернiгiвщину бiльш Як чотири полки. ™е б пак, щоб не чекали селЯни "слушного" часу! Ќеспокiйно в нас на —ернiгiвщинi та й скрiзь на “країнi! - ’а й скрiзь на свЯтiй ђусi, - кинув Љрасовський. - Љомiтети, пiдкомiтети, новi установи, мировi посередники, а що мають вiд того селЯни? •оча б цi ж мировi посередники, тiльки й того, що непокоЯтьсЯ, щоб i вовки були ситi, i вiвцi цiлi. . - ’а, певне, бiльше про те, щоб вовки були ситi. Ќедарма сам цар напередоднi манiфесту сказав: "‡даєтьсЯ, ми все зробили, щоб не ущемити iнтереси помiщикiв". Ќавiть коли бере участь у цiй роботi така щира людина, Як наш Ћпанас ‚асильович. —им можна допомогти, коли за помiщикiв озброєна сила? Љожен губернатор у губернiї сам особисто зацiкавлений, щоб землевласники Якнайменше втратили. Њенi здаєтьсЯ, на своїй посадi Ћпанас недовго продержитьсЯ, не з його вдачею, - похитав головою IллЯ Џетрович. - Џриємна вiн людина, - мовив замислено Љрасовський. - џ радий, що познайомивсЯ з ним. ’ам, у Џетербурзi, стрiчавсЯ з Љулiшем, i дуже менi було прикро чути вiд нього, що Њаркович! розiйшлисЯ. - џк розiйшлисЯ? - аж пополотнiв „орошенко. - ’а ви ж самi листа бачили, що вчора Ћпанас одержав! - ’ому i Я так цьому листу зрадiв. Љулiш взагалi недобре, зле про Њарка ‚овчка говорив, - хiба мiг вiн сказати, що процiдив крiзь зуби Љулiш з презирством, коли зайшла мова про Њарiю Њарковичку, що стала вона "європейською повiєю?" - џ вважаю, - переконано мовив Љрасовський, - що ЊарiЯ Ћлександрiвна найкращий письменник на “країнi. „о того ж єдина письменницЯ-жiнка у нас. ’а хiба тiльки на “країнi? •iба i в ђосiї не зачитуютьсЯ її творами, не плачуть над ними? видше б їй повернутисЯ! Љоли б на власнi очi сьогоднiшнє наше побачила, скiльки ще потрiбного створила б длЯ народу! - ‚она б усе зрозумiла, - тихо сказав „орошенко, - бо побачила б так, Як воно є насправдi, без iлюзiй. Ђ в нас на “країнi ще важче, нiж скрiзь на ђусi, Як ви мовили, адже ще додаютьсЯ утиски нацiональнi, загострюютьсЯ взаємини з полЯками. Ќаше право на нашу українську мову, iсторiю, культуру нам треба виборювати. - —асто замiсть того, щоб людЯм розтлумачити спiльну нашу бiду, однакову длЯ всiх, навiть освiченi люди, Я не кажу вже про рiзних урЯдових бурбонiв, нацьковують один народ на iнший. - Ћцiєї нацiональної обмеженостi i нема у Њарiї Ћлександрiвни, - пожвавiшав „орошенко. - ‚и читали її останню повiсть - "’юлевую бабу"? ‚и звернули увагу на кiнець, сповнений такого гуманного спiвчуттЯ до гнаних i зневажених євреїв? Љоли вiн сам, IллЯ Џетрович, читав цю повiсть, вiн згадував свої прогулЯнки з нею по Ќемирову, її людЯне ставленнЯ до всiлЯкої бiдноти, незалежно вiд нацiональностi, вiн не смiЯвсЯ так, Як iншi, що звернули увагу лише на сварку двох провiнцiйних баринь, що з жиру казилисЯ через рецепт "тюлевої баби", нi, у нього сльози на очi навернулисЯ, коли вiн читав наприкiнцi про розор нi в чому неповинної єврейської родини, про свавiллЯ одних i беззахиснiсть iнших. Ђ дружба Њарiї Ћлександрiвни з полЯками?! Ќе з багатiЯми графами Џотоцькими, куди її завжди запрошували на прийоми i концерти, i вона залюбки завжди ходила слухати музику, але ближчих взаємин не заводила, хоч нею одверто часто милувалисЯ, - а дружба з колегами-вчителЯми, з молоддю. џк їй треба тепер, одразу ж повернутисЯ на батькiвщину! Ќевже вона не вiдчуває вiдповiдальностi на собi, пiслЯ того Як написала "Ќароднi оповiданнЯ", Як сам Љобзар так високо її поставив, назвав пророком, полюбив, Як "доню"? Ќi, вона повинна приїхати на “країну, сама на все подивитисЯ... Љрасовський не мiг знати, що думає цей приЯзний скромний учитель, на Якого, певне, завжди можна покластисЯ, про Њарка ‚овчка. ‚iн зрадiв, що вони з одного слова зрозумiли одне одного. - ‚аша правда. Ќа “країнi ще важче, нiж десь-iнде. I звiдтiль гарЯче, i звiдсiль болЯче, - i вголос проказав тi рЯдки, що весь час виринали в пам'Ятi, коли їхав, тiльки зараз уже додавши й останнi: ‘вiте тихий, краю милий, ЊоЯ “країно! ‡а що тебе сплюндровано, ‡а що, мамо, гинеш? 2 Ђж голова йшла обертом. “ паризькому салонi Єлизавети ‚асилiвни графинi ‘алiас де ’урнемiр, вона ж письменницЯ ЄвгенiЯ ’ур, збиралисЯ до того рiзнi люди, що важко було зрозумiти, кому й чому, власне, симпатизує сама господинЯ, i багато хто помилЯвсЯ, зустрiвши тут своїх однодумцiв i вважаючи, –вриродно, що й графинЯ таких же поглЯдiв i переконань, Як вони. ’а сьогоднi Њарiї здалосЯ, що в цьому Ќоєвому ковчезi, де переплуталисЯ "сiм пар чистих i сiм пар нечистих", сьогоднi одностайно всi без винЯтку були зацiкавленi зустрiччю з новим гостем. ‚она, ЊарiЯ, одразу пiзнала його, тiльки вiн з'ЯвивсЯ у дверЯх I так поглЯнув на всiх, немов усi тут були його друзi i тiльки на їхнього й чекали. Ђ Єлизавета ‚асилiвна i не попереджала про I нього! Џевне, готувала сюрприз. ‚она любила сенсацiї! ЊарiЯ побачила величезну постать i по тому, Як прибулець h-обвiв усiх поглЯдом, одразу пiзнала легендарну людину. Ђдже i ђейхелi, i ѓерцен з Ћгарьовим, i Iван ‘ергiйович ’ургенев, розповiдаючи про Ѓакунiна, обов'Язково мальовничо описували "його зовнiшнiсть i з острахом та жалем зiтхали, так, так, навiть ѓерцен! - чи не втратив вiн, Њихайло Ѓакунiн, за тi мiсЯцi, коли був прикутий ланцюгом до стiни в камерi австрiйської тюрми, за ;довгi роки одиночного ув'ЯзненнЯ в лiссельбурзькiй фортецi, за ,часи сибiрського засланнЯ, чи не втратив вiн своєї левиної гриви, чи зберiг свiй гучний голос оратора, чи не зiгнулись його широкi плечi. „авнi друзi боЯлисЯ, що побачать його дрЯхлим, немiчним, старим... Ђле ЊарiЯ вмить схопила все: нi, хоч скуйовджене волоссЯ посрiблив сибiрський iнiй, воно й зараз здавалосЯ левиною гривою, i сам не зiгнувсЯ. ‚iн наче одразу заповнив усю кiмнату собою, своєю великою, могутньою статурою, рухами, голосом. Џевне, багатьом одразу мимоволi захотiлосЯ заплескати в долонi, Як при виходi знаменитого актора, хоча нiчого актор.ського, награного не було в ньому. Ћдразу вiдчуваласЯ людина невсипущої, непереможної енергiї, захопленої дiї. ѓрафинЯ ‘алiас, експансивна, екзальтована до хворобливої нервозностi жiнка, кинулась до нього. - Њихайло Ћлександрович! џке щастЯ! ‚и на волi! ‚и з на.ми! ‚и в моєму домi серед друзiв! „рузi! „о нас прийшов Њихайло Ћлександрович Ѓакунiн, чудом врЯтований! - ‚она простЯгла до нього руки, Як простЯгають жiнки в костьолах до •риста. - Њене врЯтував Ђмур, - мовив Ѓакунiн, схопивши i поцiлувавши її руки. - Ѓог любовi? Њи знаємо про ваше одруженнЯ з дочкою засланого полЯка, - з почуттЯм мовила графинЯ, i в очах її замигтiли сльози. - ‡вичайно, бог послав менi чарiвне божественне створiннЯ, щоб Я ожив, але з неволi Я врЯтувавсЯ, вiддавшись не богу любовi, а могутнiй сибiрськiй рiцi Ђмуру, i от проїхав џпонiю, ’ихий океан, ‘ан-”ранцiско, Џанамський перешийок, Ќью-‰орк, Ѓостон, Ђтлантичний океан i кинув Якiр у ‹ондонi, де постiйно мерзенна погода, але в нагороду - волЯ i друзi! - ’ак, так, - глибоко зiтхнула ‘алiас, - вiд лондонських друзiв ми й дiзналисЯ про вашу втечу, про ваш порЯтунок i дЯкували їм за це повiдомленнЯ в "Љолоколе". ЊарiЯ теж згадала, з Яким хвилюваннЯм прочитала вона торiк, восени шiстдесЯт першого року, коли вже пiслЯ Iталiї оселиласЯ в Џарижi, чотири короткi рЯдки, але великим курсивом на початку першої сторiнки "Љолокола". "Њихайло Ћлександрович Ѓакунiн в ‘.-”ранцiско. ‚iн вiльний! Ѓакунiн виїхав з ‘ибiру через џпонiю i збираєтьсЯ до Ђнглiї. ЏовiдомлЯємо з захопленнЯм про це всiх друзiв Ѓакунiна" Ђ потiм у першому номерi "Љолокола" вже цього, 1862, року наприкiнцi журналу - "Њ.Ћ. Ѓакунiн приїхав 27 груднЯ в ‹ондон" - i все. ’а вже наступний номер вiдкривавсЯ великою статтею Iскандера-ѓерцена "Њ. Ћ. Ѓакунiн". I таки ѓерцен писав правду. ‚iн "бадьорий i свiжий", i з подвiйною любов'ю до народу, i ще дужче загартований "свiжим молодим повiтрЯм ‘ибiру". џк Њарiї захотiлосЯ побачити самiй Ѓакунiна! Ђ зараз вона рада була, що ‘алiас так настiйно наполЯгала, щоб сьогоднi ЊарiЯ обов'Язково завiтала до неї, але не поЯснювала чому. Ѓакунiн тиснув усiм руки, i Њарiї здалосЯ - вiн певний, що потрапив у коло своїх однодумцiв. „о того ж тут було, Як завжди, багато полЯкiв. Ќасамперед графинЯ познайомила його з професором ‚iзинським, своїм близьким другом. Џрофесор ‚iзинський мав посаду в секретарiатi кнЯзЯ —арторийського, навколо Якого кублилось аристократичне праве крило полЯкiв-емiгрантiв. Њарiю дивувала близькiсть графинi з цим професором, але ж, може, це була посада просто длЯ грошей, щоб мати на що жити? ™е длЯ багатьох слова "полЯк" i "революцiонер" були синонiмами, Як сказам ѓерцен у ‹елевелЯ, та вони ж обидва дуже добре розбиралисЯ, куди стремлЯть рiзнi "крила" польського орла - i праве, i лiве... „лЯ Ѓакунiна справа Џольщi тепер стала idйe fixe, i вже за хвилину гуркотiв його голос оратора, ватажка мас, немов вiн був не в салонi графинi ‘алiас на rue Marbeuf, a десь принаймнi на площi, Якщо не на барикадi. - ђосiЯ! Џольща! ‘лов'Яни! –е моє останнє слово! - I дiло, дiло, - молитовне склавши руки, проказала графинЯ. - ‘казати "дiло" - це надто честолюбно! - заперечив Ѓакунiн, немов одмахуючи рукою це твердженнЯ i дивлЯчись не на неї, а обводЯчи поглЯдом усiх присутнiх. - ™об служити цiн справi, Я ладен iти в барабанщики й навiть у прохвости. џ тринадцЯть рокiв був позбавлений полiтичного життЯ, жадаю цiєї дiЯльностi. ‹юдина щаслива лише тодi, коли дiє. „лЯ мене мета - славна вiльна слов'Янська федерацiЯ - єдиний вихiд длЯ ђосiї, “країни, Џольщi i взагалi всiх слов'Янських народiв! - ЏознайомтесЯ, ось письменницЯ “країни - Њарко ‚овчок, ЊарiЯ Ћлександрiвна Њаркович. - ‘алiас обнЯла Њарiю i трошки пiдштовхнула до Ѓакунiна. - „очка славної “країни! Џрекрасна слов'Янка! - потиснув їй руку Ѓакунiн. ’а Њарiї здалосЯ, хоч вiн i дивитьсЯ на неї, але не бачить. ‚iн захоплений своїми думками, своїми словами, усiм новим товариством. Ќi, вiн не милуєтьсЯ собою, але вiн сприймає усiх у цiлому, не зупинЯючись на кожному, i її справдi саме так, Як "дочку славної “країни", поневоленої “країни, а тому близької йому. –ього вже було досить длЯ Њарiї. Ђ втiм, вона помилЯласЯ. ‚iн зупинивсЯ коло неї на хвильку. - Њи ще побачимось iз вами, - сказав вiн. "Њоже, вiн хоче передати щось вiд Ћлександра Iвановича?"майнула думка у Њарiї, а Ѓакунiн вiв далi: - џ хочу знати про ваш народ, а хто, Як не письменник, знає його життЯ? Њи ще побачимось! - Ѓiльше того, письменник повинен мати справу з серцем i душею народу, - тихо сказав Њарiї юнак, що стоЯв порЯд. –е був вiрмен Њiкаел ЌалбандЯн. ‚iн також нещодавно приїхав з ‹ондона i познайомивсЯ з Њарiєю тут, у салонi ‘алiас, але їх наче ранiше заочно познайомив ѓерцен, бо ЌалбандЯн приїхав з його дорученнЯми, i ЊарiЯ допомагала їх виконати. ‚она завжди не просто охоче, а з радiстю брала на себе обов'Язки поштарЯ, зв'ЯзкiвцЯ, квартир'єра. Џро ЌалбандЯна ѓерцен казав: "‡олота людина, вiддана безкорисливо, вiддана наївно, до свЯтостi". –е одразу вiдчула ЊарiЯ i заприЯтелювала з ним. - џка людина! - мовив мiж тим ЌалбандЯн, кивнувши готовою на Ѓакунiна, котрий усе щось палко говорив коло чайного столу, оточений купкою полЯкiв. - ’а чомусь порЯд з подивом i навiть захопленнЯм менi трохи й шкода його. ‚iн не вважає на реальнi можливостi, i вражає Якась дитЯча безпораднiсть в реальному життi, Якої вiн сам не помiчає... - ’ому ви так гарЯче взЯлисЯ допомогти йому влаштувати приїзд його дружини сюди? - спитала ЊарiЯ. - ‚и ж при менi радилисЯ про це з Iваном ‘ергiйовичем. - ‡вичайно, хоча, чесно кажучи, Я не знаю, чим вона зможе йому стати в помiч. Ђле це необхiдно зробити длЯ нього. ‘лава богу, дружина вже вирваласЯ з ‘ибiру, зараз вона у його рiдних. ’реба, щоб її випустили сюди. Ђдже вона зовсiм юна, вiн каже - просто дитина. ‚iн безмежно сумує за нею i непокоїтьсЯ. - ‚ажко уЯвити його одруженим, - замислено мовила ЊарiЯ i подумала: "Ђ ще до того ж щасливим одруженим". - џкi вони не схожi - ѓерцен i Ѓакунiн, - раптом сказала вона. - Ћ, так, - погодивсЯ Њiкаел. - ‚они тепер пiслЯ радостi першої зустрiчi багато сперечаютьсЯ. Ѓакунiн далеко ближчий з Њиколою Џлатоновичем Ћгарьовим, i, уЯвiть, ѓерцен, хоч i нехотЯ, iнколи поступаєтьсЯ i дiє за їхнiм бажаннЯм. - ѓерцен? ‹юдина таких мiцних власних уподобань, з таким тверезим, блискучим, самостiйним розумом? - Ќе скидайте з терезiв сили дружби. ‘правдi. ‘ила дружби. Џам'Ять молодостi! I - схилЯннЯ перед перенесеними муками, перед слiдами вiд ланцюгiв. –е щось та значить, їй, Њарiї, розповiдали, Як з приводу одного iнциденту в ‘ибiру, що торкавсЯ Ѓакунiна, ѓерцен вiдмовивсЯ дати спростованнЯ в "Љолоколе", сказавши: "™о ж, правда - правда-матка, але й Ѓакунiн менi Ѓакунiн!" ‚се-таки цЯ жадоба дiї така заразиста. видше б побачитись вiч-на-вiч з Ѓакунiним. •очетьсЯ дiзнатисЯ, що вiн думає про конкретнi дiї. Џро це, звичайно, не заговориш у салонi Єлизавети ‚асилiвни. ‚она одразу вiдзначила Њарiю серед усiх жiнок, Якi бувають тут, - жiнок, правда, буває дуже мало, - i завжди запрошує до себе, не лише вечорами, коли буває багато народу, а й просто посидiти, погомонiти вдвох. - Ђ ви не збираєтесь скоро до ђосiї? - спитав ЌалбандЯн. - ‡биралась i збираюсь. ’а от Iван ‘ергiйович у листах настiйно радить тепер не їхати, - враз посмутнiвши, вiдповiла ЊарiЯ. - ‘правдi, може, вам i небезпечно їхати пiслЯ такого розгрому? Њихайлов засланий, —ернишевський сидить у Џетропавловськiй фортецi, там же Џисарєв, елгунов. †урнали закритi. ‚и з багатьма з заарештованих листувалисЯ чи були просто знайомi. ‡вичайно, знають i про вашi зв'Язки з ‹ондоном. Ќi, таки справдi вам не варто їхати тепер. ‡ачекайте трохи. - џ й так довго чекаю, а треба бути дома, - тихо вiдказала ЊарiЯ. ‚она замовкла, думаючи про своє. ’реба бути "вдома". „е?.. Ћдразу перед нею з'ЯвилосЯ обличчЯ ‘ашi... Њiж iншим, вiн уже, певне, повернувсЯ з лекцiй i чекає, може, вона зайде до нього сьогоднi увечерi... а може, чекає на неї в її пансiонi, тут же в цьому домi... ‚они ж мешкають з ‘алiас в одному домi, тiльки на рiзних поверхах. ...‘умну її мовчанку увiрвали ще голоснiшi, нiж ранiше, вигуки Ѓакунiна. ‚iн душив у обiймах невеличкого чоловiка, Який тiльки-но зайшов. - ‚и задушите милого ”рiча! - кинуласЯ рознiмати їх графинЯ, але Ѓакунiн не випускав з обiймiв чоловiка, та й той, кого назвали ”рiчем, не пручавсЯ, вiн припадав головою до грудей Ѓакунiна. - ‘кiльки рокiв! Џодумати, скiльки рокiв! - Ћ, це чеський письменник ”рiч, - шепнула ЊарiЯ ЌалбандЯну. - ’а ви ж його, певне, знаєте, вiн же був у ‹ондонi, про нього писали менi i Ћлександр Iванович, i Iван ‘ергiйович, щоб Я обов'Язково з ним познайомиласЯ. ‚и ж знаєте його? - ‡вичайно, знаю! Ђ ви встигли познайомитись? - ‚стигла, встигла i дуже цьому рада, - проЯснiла знову ЊарiЯ. - џка чудесна людина i над усе любить свою —ехiю! Ђ Яка в нього мила родина, i жiночка, i хлопчик пикатенький, Я люблю бувати в них. ”рiч уже звiльнивсЯ вiд обiймiв Ѓакунiна i з щасливим розчервонiлим обличчЯм дививсЯ на присутнiх. - Џанi ЊарiЯ! „обрий вечiр! - гукнув вiн по-чеськи. - ‚и не знайомi? - спитав вiн Ѓакунiна. - –е ж українська ‚ожена Ќемцова! Џам'Ятаєте нашу прекрасну письменницю Ѓожену? ’ак от - це українська ‚ожена - Њарко ‚овчок, їй тiльки розкажеш Якусь чеську казку, а вона у вiдповiдь з десЯток українських варiантiв! Ќаш Ќеруда заграв колискову, - а вона двадцЯть українських проспiвала, одна вiд одної краще! ЏознайомтесЯ! - Ђ ми вже знайомi, - вiдповiв Ѓакунiн, i цього разу Њарiї здалосЯ - вiн глЯнув справдi на неї. Єлизавета ‚асилiвна запросила всiх до дуже скромного столу ™о було на столi - не мало значеннЯ, адже вона жила зовсiм небагато. ‚она радiла, що у неї в салонi вiдбувалисЯ такi зустрiчi, вона пишаласЯ ними, їй здавалосЯ: саме тут, у неї, вершатьсЯ великi справи, розв'ЯзуютьсЯ серйознi полiтичнi питаннЯ. ‚она з гордiстю любила згадати, що саме вона була редактором журналу "ђусскаЯ речь" (правда, дуже обмежено-лiберального i досить скромного щодо передових iдей). Ђле ж пiслЯ студентських заворушень у Њосквi, в Яких брав участь її син, а в її московському "салонi", Як i тепер тут, у Џарижi, збиралисЯ рiзноманiтнi люди - вiд помiркованих професорiв до революцiйної молодi, - їй все-таки натЯкнули, щоб вона поїхала з Њоскви. “часть її сина в студентських заворушеннЯх була зовсiм невеличка, його й не заарештовували, навiть не затримали, коли вiн сам прийшов до полiцiї i сказав, що хоче подiлити долю товаришiв. Ђле потiм вiн поїхав у числi трьох делегатiв вiд студентiв до Џетербурга клопотатисЯ за потерпiлих. ‚загалi це був чесний порЯдний хлопець. “ всЯкому разi, нi мати, нi син не стоЯли осторонь громадського життЯ. ЏереконаннЯ їхнi були нестiйкi i Якiсь строкатi, Як i їхнє оточеннЯ в Џарижi. ’а хiба мало було таких? I вiд цiєї строкатостi голова йшла обертом. Iнколи ЊарiЯ думала: "‚сi наче вбираютьсЯ на свЯто Якесь, а свЯто це не веселить, а тiльки шумить їм". I коли їй здавалось, що з'Явилась от людина дiї, - вона загоралась i хотiла пiзнати її дужче. Ђдже її жива душа жадала живих людей! Ђ коли вже хтось цiкавитьсЯ “країною, Як цей милий ”рiч, або неймовiрний Ѓакунiн, та ще з таким революцiйним вантажем за плечима, - Як не спалахнути надiЯми на участь у справжньому, потрiбному, живому дiлi? 3 ‘аша нервово поглЯдав на годинник i вже не думав про те, Якi матерiали треба замовити на наступнi днi в цiй бiблiотецi, де вiн часто працював, - треба ж було, нарештi, закiнчити свiй проект, треба написати деЯкi статтi, Як радила йому Њаша. ‚iн уже не мiг думати про це. ‚iн дививсЯ на стрiлки - i на ту, що показує години, i на ту, що показує хвилини, i розраховував у думках, де зараз може бути Њашенька, ЊарiЯ? ‚она, мабуть, уже закiнчила свою працю за столом, своє писаннЯ, над Яким сидiла цiлу нiч, тiльки-но вони розсталисЯ, i, певне, всенький ранок. Ћцi ще дЯчки, попи та черницi, Якi, вона признаваласЯ, їй навiть снЯтьсЯ i не дають спокою, поки вона про них не напише! ’а зараз уже перша година - снiданок у всьому Џарижi! ‡начить, вона нашвидку поїла в пансiонi, де мешкає, або по дорозi в Якiйсь "crйmerie", Якщо спiзнилась своєчасно спуститисЯ до їдальнi i не схотiла завдавати зайвих турбот господинi i служницЯм, i побiгла. Људи? ‚чора вона сказала, що їй неодмiнно треба забiгти хоч на хвилинку до лiкарнi, до госпiталю длЯ бiдних, вiдвiдати нещасну жiнку, Яка жила на мансардi того ж дому, де й Њарiїн пансiон ‚она, цЯ ще не стара жiнка, зовсiм самотнЯ, i, крiм Њарiї, нiхто не вiдвiдує її, безнадiйно хвору, вже приречену ‘аша знає - ЊарiЯ обов'Язково купить по дорозi Якiсь фрукти, найдешевший букетик квiтiв, заощадивши на власному снiданку. ЊарiЯ казала, - нiде, в жодному мiстi, вона не бачила, щоб так любили квiти, Як у Џарижi. •iба можна уЯвити паризькi вулицi, бульвари, парижан без квiтiв? Ѓiжить Якась бiдна модисточка з роботи i обов'Язково зупинитьсЯ купити мiкроскопiчний букетик з кiлькох фiалочок. "„ивись, дивись, ‘ашенько, - часто в захопленнi торсала ‘ашу за руку ЊарiЯ, - он, бачиш, робiтник на риштованнi, та он, у синiй блузi, камiннЯ кладе, а на кашкетi у нього квiтка!" ‚она була в захватi вiд квiткових базарiв. ‘кiльки їх тут, у Џарижi, i в самому центрi, i на набережних ‘ени, i в передмiстЯх. Ћдин, найпишнiший та найдорожчий, коло церкви свЯтої Њагдалини, туди приходЯть i приїздЯть розчепуренi панi i купують розкiшнi квiти, дивовижнi рослини, що їх квiтникарi викохують i доглЯдають Як дорогоцiннi скарби i серед зими продають дари лiта й пiвднЯ. ‡вичайно, вони коштують недешево! Ђле цЯ купiвлЯ не хвилює Њарiї, її бiльше зворушує, коли Якась бiдна жiнка, рахуючи i перераховуючи в своєму гаманцi заощадженi кiлька су, виторговує малесенький горщик з квiткою i пуп'Янками - обов'Язково приглЯдаєтьсЯ, щоб були пуп'Янки, з надiєю, що цвiстимуть довго, вона поставить його у себе на вiкнi десь високо-високо, десь на сьомому поверсi у своїй мансардi, i радiтиме, i милуватиметьсЯ шматочком живого полЯ серед цих кам'Яниць. Ќайвеселiшi й найдешевшi старi базари на набережнiй ‘ени - цiлi полЯ троЯнд раптом виникають перед очима. I зовсiм тут iншi продавщицi, нiж на звичайних ринках з м'Ясом, рибою, птицею. Ќа квiтникових - вони найпривiтнiшi, невимушене люб'Язнi, доброзичливi, особливо люблЯть продавати й давати рiзнi iнтимнi поради при цьому молодим дiвчатам та юнакам. Ђле ЊарусЯ волiє купувати квiти у вуличних продавщиць - невеличких дiвчаток, їх тут безлiч - i пiдлiткiв, i зовсiм маленьких. Ћднi жвавi, моторнi, задерикуватi, вони своїм базiканнЯм забивають памороки покупцЯм, вулицЯ - їх рiдна домiвка, вони й спiвають, i пританцьовують, а вже Як посварЯтьсЯ мiж собою, то такий гвалт здiймуть, вчеплЯтьсЯ у волоссЯ одна однiй, зберуть навколо себе юрбу людей i раптом, несподiвано длЯ всiх, вмить усе припинЯть! ЊарусЯ купує не в таких розбещених, а в скромних, худеньких,тихих дiвчаток. џкось довго не могла заспокоїтись. Џобачила одну дiвчинку, блiденьку, Як прив'Яла квiтка, i останнiй крихiтний букетик у її кошичку був уже прив'Ялий, жалюгiдний... „iвчинка в благенькому платтЯчку - їй Явно було не тепло - сидiла на сходах церкви i мрiйно дивиласЯ на блискучi, залитi газовим свiтлом, галасливi, багатолюднi вулицi. ‡вiдси, з горба, де стоЯла церква, вiдкриваласЯ чудова панорама вечiрнього Џарижа. I Њарiю вразив цей мрiйний, вiдчужений вiд злиденної повсЯкденностi звичних принизливих турбот поглЯд, у Якому були i милуваннЯ, i насолода, i мрiЯ про щось неЯсне, але казково чарiвне. ЊарiЯ не могла пройти мимо. ‡упиниласЯ, купила той останнiй прив'Ялий букетик, складений з коротеньких, негодЯщих длЯ справжнього букета квiтiв. „iвчинка спокiйно поЯснила, що вона живе у дорослої квiтникарки, Яка продає квiти на базарi, а вона робить свої букетики iз забракованих рослинок, i коли продасть усi, все-таки дещо приносить додому i, значить, сама зароблЯє на хлiб, а цЯ квiтникарка - мамина подруга, а мама померла. - ’и знаєш. - схвильовано розповiдала ЊарусЯ ‘ашi, - мене дивує в цих дiвчатках, i в цьому бiднЯтковi, Якась власна гiднiсть, абсолютна вiдсутнiсть бажаннЯ викликати до себе жаль. ‚она раптом спитала мене: "‚и, певне, з чужої сторони? џ це бачу. Џравда, наш Џариж чарiвний? џ не можу намилуватисЯ ним. “вечерi, коли менi пощастить розпродати все, так, Як сьогоднi, Я люблю сидiти, i дивитисЯ, i дивитисЯ, i думати". - "Џро що?" - спитала Я її. "Џро все. Џро все, що хочу, можу думати". Њарусi так хотiлосЯ ще побачити те дiвча. ‚она кiлька разiв проходила вечорами повз ту церкву, приглЯдалась на бульварах до кожної юної квiтникарки, щоб знайти ту маленьку мрiйницю. Ђле хiба це можливо в Џарижi, де так легко загубитисЯ маленькiй самотнiй душi. ‘початку Њарiї важко було призвичаїтисЯ до цього переплутаного життЯ, вона в цьому навiть ‘ашi не признавалась, навпаки, усiх дивувало, Як швидко вона пристосувалась до всього. Њоже, в своїх попереднiх мандрах i в Iталiї, i в ‹ондонi, i в перших поїздках до Џарижа вона вже звикла i до рiзноманiтної юрби, блиску багатства i порЯд жахливих злиднiв жебрацтва, до галасу великих мiст. ’а тепер, коли вона надовго оселиласЯ в одному мiсцi, вона бiльше почала приглЯдатисЯ i прислухатисЯ до цього небезпечного руху, дражливого гомону блискучих вулиць, до таємничого мороку старих занедбаних провулкiв, де селиласЯ злиденна бiднота, - ой, Як боЯвсЯ ‘аша, коли вона блукала там сама! - до околиць, звiдки натовпом сунули вранцi, коли ще й на свiт не благословлЯлось, робочi люди... ‹юди! ‘крiзь її притЯгали, вабили, цiкавили люди. Ќе багатiї, не "вищий свiт" - про них вона нiколи не писала й не напише, а найдужче - робочi, працьовитi люди: старi, молодi i особливо дiвчатка, пiдлiтки, дiти. I в кожнiй iстотi їй хотiлосЯ розгледiти власне життЯ цiєї iстоти. ‚она думала, Як же воно розвинетьсЯ i збережетьсЯ у цьому вирi такого великого, живого, грiшного, i чарiвного, i бездомного, i такого, що всiх може притулити, мiста, Як Џариж. Ѓо так легко загубитисЯ в ньому... I от зараз вона йде до хворої жiнки, Яка лежить у величезнiй лiкарнi длЯ бiдних. I коли ЊарiЯ вп