авою i бiдами, i хотiлосЯ про них говорити, Як про живих. Ќе так давно помер Ѓальзак. ЊарiЯ вiдхилила густий плющ, Який майже зовсiм закрив обличчЯ письменника на постаментi, - широке, веселе, жваве. - џкий вiн тут здоровий, мiцний, впевнений, що пiдiйме велетенську глибу - томи своєї людської комедiї! ‚они обидвi помiтили, що збоку сидить молодий художник i змальовує пам'Ятник. - Џробачте, - мовила ЊарiЯ i вiдiйшла. урочка не втрималась i мимохiдь зазирнула з-за спини художника в його малюнок i ледь знизала плечима. ‡а нею i ЊарiЯ непомiтно поглЯнула туди ж. I обидвi швидко пiшли. •удожник старанно перемалював постамент, квiти, але з рамки зелених гiлок на малюнку дивилосЯ не розумне жваве обличчЯ письменника, а гарненька жiноча голiвка. - ‚iн заробить на цьому бiльше, а книжок Ѓальзака, може, i не читав нiколи, - iронiчно мовила ЊарiЯ. - •одiмо далi. Ћт могила Ѓеранже. џ схилЯлась завжди перед його незалежнiстю. ‚iн нiколи не хотiв одержувати нiЯких почестей та нагород вiд урЯду, ненависного йому. ‚iн навiть не захотiв виставлЯти свою кандидатуру в члени Ђкадемiї, в число "безсмертних". „о могили пiдiйшла купка чоловiкiв у робiтничих блузах. Ћдин iз них гарЯче розповiдав рештi про Ѓеранже, показував на високу купу вiнкiв коло могили, правда, уже прив'Ялих. ‚iн знав, що лишитьсЯ в серцi народу, - пошепки сказала урочка. - –е далеко почеснiше. Ђ от до могили опена, напевне, давно нiхто не приходив iз близьких. - Ђч, Як розрослисЯ квiти й кущi, треба просто мати силу, щоб розсунути гiллЯ, - мовила ЊарiЯ. - I стежки майже не I. видно. - џке страдницьке, змучене обличчЯ! - зiтхнула уроч; ка. - ‰ого музика - моЯ найулюбленiша. Љоли завгодно Я можу слухати її. ‘тiльки в нiй суму, болю i проникненнЯ в душу. - Ђле ж у нього є один прелюд, де просто чуєш гуркiт барикадних боїв, - заперечила ЊарiЯ. - џ теж його дуже люблю. - Џевне, кожен чує лiпше те, що йому ближче, - засмiЯласЯ урочка. - џ от волiю грати його ласкавi ноктюрни, сонЯчнi мазурки. - –е, справдi, вам бiльше личить, - милуючись нею, мовила : ЊарiЯ. - ‚се ж таки не розумiю, Як його могла розлюбити †орж ‡анд? - з жалем сказала урочка. Ќу, Якi б жiнки не зупинилисЯ на цьому, згадавши опена i †орж ‡анд? - ‰ого дуже любив художник „елакруа, - мовила урочка. - ‚iн вивозив його хворого гулЯти, називав його "маленький опен". –е розповiдав менi чоловiк, вiн працює тепер у майстернi „елакруа, пише копiї. - „елакруа не так давно помер, - сказала ЊарiЯ. - џка прекрасна його "‘вобода на барикадах"! - ‡наєте, нашi художник-и i мiй ‚алерiй стрiчаютьсЯ в цiй майстернi з його друзЯми, i всi такої високої думки про „елакруа i про Љоро - не тiльки Як про майстрiв-художникiв, а Як про людей. “Явiть, Љоро, цього надзвичайного художника, весь час обходили нагородами, i от на його ювiлей художники - його друзi й учнi - самi вилили длЯ Љоро золоту медаль. ‚iн казав, що пишаєтьсЯ нею бiльше, нiж будь-Яким орденом. џ б хотiла, щоб такi щирi взаємини були i мiж нашими художниками, щоб не тримали в секретi свої роботи, не запобiгали у начальства, - урочка зiтхнула, мабуть, неспроста. - „о речi, ми хочемо з ‚алерiєм звести вас ближче з нашою росiйською художницькою колонiєю. ’ам є справжнi високi таланти i дуже хорошi люди. Њiж iншим, дехто вже хотiв писати ваш портрет, - хитрувато примружила вона одне око. ЊарiЯ розсмiЯласЯ. - ЏознайомитисЯ ближче - Я з охотою. Ђ портрет - не уЯвлЯю, щоб Я позувала! - Ђ Я уЯвлЯю, - переконливо сказала ура. . - ‘починьмо коло Ђльфреда Њюссс, - запропонувала ЊарiЯ. - Ћт ще один нещасливий закоханий у †орж ‡анд... –е, мабуть, жахливо, переживати своїх коханцiв. - Ђле ж вона їх уже не кохала, - заперечила урочка. - Ќевже нiчого не лишилосЯ, нiЯкого почуттЯ? - роздумливо сказала ЊарiЯ. Њогила Њюссе була в сiмейному колi - сестра, родичi. Ќевеличка плакуча верба схилила саме над його могилою вiти. †iнки сiли на лавочцi. урочка тихо проказала: Mes chers amis, quand je mourrai, Plantez un saule au cimetiиre, J'aime son feuillage йplorй; La pвleur m'en est douйe et chиre, Et son ombre sera lйgиre A la terre ou je dormirai. (Љоли Я вмру, посадовiть_ ‚ербу плакучу надi мною._ ‘вою блiду прозору вiть_ ‚она похилить в супокої,_ I буде тiнь її легкою_ „лЯ того, хто пiд нею спить._ (‡_ франц._ переклала ЌаталЯ ‡абiла)._ - Џравда, чарiвнi вiршi? ура дуже любила вiршi. ‚она нiколи про це не казала, але тримала їх безлiч у пам'Ятi. „лЯ Њарiї це було чимось органiчним у урi, невiд'ємним вiд її синiх очей, дитЯчої усмiшки, усього нiжного, поетичного обрису. ‡вичайно, не при всiх, лише з близькими людьми любила ура згадувати улюбленi вiршi, рЯдки, що вразили її. ‚она любила, Як i ЊарiЯ, ритисЯ в книгарнЯх, на лотках у букiнiстiв, i коли знаходила, вiдкривала длЯ себе ранiше не знаного поета або й давнього "знайомого", зупинЯлась над Якимось образом, що раптово розкривавсЯ по-новому, Якоюсь особливою мелодiєю рЯдка, їй здавалось, вона одержувала дарунок, їй хотiлось подiлитисЯ цим дарунком з iншими. - "ѓармонии стиха божественные тайны не думай разгадать по книгам мудрецов". Џравда, Њайков вiрно сказав, - нагадала їй Якось ЊарiЯ. ‡ Њарiєю можна було, десь блукаючи, десь спочиваючи, читати напам'Ять свої улюбленi вiршi. Ћт i зараз, помовчавши з хвильку, ура мовила: - Ћт послухайте ще його: J'ai le coeur de Pйtrarque et n'ai pas son gйnie; Je ne puis ici-bas que donner en chemin Ma main а qui m'appelle, а qui m'aime ma vie I. (’а_ леле, генiЯ_ Џетрарки Я не маю, _ џ_ можу з ним зрiвнЯтись тiльки почуттЯм, _ Љохати_ так,_ Як вiн. ’iй, що мене кохає, - _ Џожертвувати можу всiм своїм життЯм. _ (‡_ франц._ переклала ЌаталЯ ‡абiла). _ —ому ура вибрала цей вiрш i з такою милою усмiшкою дивитьсЯ на Њарiю? Џевне, вона думає те ж саме, що думає й ЊарiЯ. Ђ ЊарiЯ згадала, Як ‘аша читав канцони й сонети Џетрарки i запевнЯв, що нiхто не виЯвив так його, ‘ашиних, почуттiв, Як iталiйський спiвець. Њабуть, йому до душi припаде Њюссе. - џ вам iнколи заздрю, - признаєтьсЯ ура. - џ не можу скаржитисЯ на ‚алерiЯ, Я щаслива з ним, але в нього перш за все мистецтво. џ iнколи цiлi днi його не бачу. ‚iн не може, Як i кожний художник, i днЯ прожити без картини. Њабуть, людЯм мистецтва потрiбнi жiнки, Якi цiлком живуть їхнiм життЯм. I не мають свого. Ђ от длЯ Ћлександра ‚адимовича ви перш за все. [ не лише перш за все, а просто все. - Ќу, звiдки ви це взЯли? - зашарiласЯ ЊарiЯ. - Ћ, любовi, Як кашлю, затаїти не можна, - переконливо мовила ура. - ‡даєтьсЯ, так кажуть iталiйцi. ђобота длЯ нього - що? Ќеобхiдний обов'Язок, Який треба швидше виконати i поспiшити до вас. Џевне, йому треба почитати Њюссе. џ купила нещодавно томик його поезiй. - I захворiли ним? - Ћ, так! џ б могла вам зараз багато прочитати, один твiр кращий за iнший. ’ам такий надзвичайний вiрш "Tristesse" (†урба_ (франц.)._ Ђле вiн навiває на мене невимовний сум. •очете, Я куплю таку книжку i длЯ вас? џ рада буду вам подарувати. …, що там не кажи, хоч йому, Ђльфреду Њюссе, часом не щастило в любовi, - Я певна, мiж iншим, що не менше й щастило, - проте коли твої вiршi можна дарувати Як дорогоцiннiсть, - хiба це не найбiльша радiсть поета? Њенi здаєтьсЯ, Ћлександру ‚адимовичу це буде ще ближче до серцЯ, нiж вам. џ знаю, ваш улюбленець ѓейне - "Schlage die Trommel und fьrchte dien nicht". ‘ильнее стучи и тревогой ’ы спЯщих от сна пробуди! ‚от смысл глубочайший искусства, Ђ сам маршируй впереди! - пiдхопила ЊарiЯ. - Ќаш Џлещеев чудесно переклав, правда? ‚от ѓегель! ‚от книжнаЯ мудрость! ‚от дух философских начал. „авно Я постиг эту тайну, „авно барабанщиком стал! Ђле радiйте, Я вiдчуваю - Њюссе менi стане близьким... Њоже, справдi через ‘ашу... - додала вона роздумливо. - „е ви купили Њюссе? - Ќе смiйте купувати, Я ж вирiшила, що Я подарую вам. - урочко! - ЊарiЯ докiрливо глЯнула на неї. - Ќе турбуйтесЯ, ми одержали вчора грошi. Ћднаково прийдуть гостi - i ми їх проїмо i проп'ємо на радощах, - мовила урочка. - •удожники iнакше не можуть. Ђле на книжку Њюссе вистачить обов'Язково. –е буде на згадку про нашу прогулЯнку до нього! џ так люблю гулЯти з вами, - призналасЯ вона щиро. - Ќу, з ким можна отак просто читати вiршi, так вiдчувати життЯ? - Ћтут, на кладовищi, - тихо мовила ЊарiЯ. - ’а ѓейне похований на Њонмартрському кладовищi. ’ам взагалi бунтiвники - Њарат, ‹елевель. •iба вони знали обидвi, що не мине й десЯти рокiв i саме кладовище Џер-‹ашез увiйде в iсторiю революцiй i мало хто й знатиме, що названо воно було колись iм'Ям духiвника ‹юдовика XIV, отцЯ єзуїта ‹ашеза, Якому король подарував землю на цьому горбi, а назва "Џер-‹ашез" буде навiки зв'Язана з iншою трагiчною i величною подiєю - загибеллю перших комунарiв, бiйцiв Џаризької комуни. - џ знайома була з ‹елевелем, - сказала ЊарiЯ. - Њене водив до нього ѓерцен у Ѓрюсселi. - Ђ ви поведiть мене хоча б до його могили, i знаєте, Я тепер не хочу приходити з порожнiми руками, треба покласти кожному знайомому хоч квiточку. - „лЯ цього потрiбний буде цiлий снiп квiтiв, - зауважила ЊарiЯ. - ‡вичайно, вiдриваєшсЯ Якось вiд роботи, - мовила вона роздумливо, - але Я виправдовую себе тим, що iнакше не могла б писати, Як домовиласЯ з петербурзькою газетою, свої "‹исти з Џарижа". Њенi замовили такi нариси. Џро це мене ранiше просив i редактор нашого українського журналу "Ћснова", але, на жаль, журнал уже припинив своє iснуваннЯ. ’ак що пишу длЯ росiйської газети. - Њоже, длЯ цього вам треба поблукати самiй? - делiкатно спитала ура. - Ќi, нi, Я вже сама багато скрiзь ходила, а тепер менi з вами дуже добре. џ не хочу думати весь час - от про це треба напи сати, от про це буде цiкаво прочитати, i коли ми вдвох, Я й не думаю, Як та що Я писатиму, Я просто гулЯю, дивлюсь, дiзнаюсь про те, що менi самiй цiкаво знати, а в головi, в пам'Ятi завжди лишаєтьсЯ, що найдужче вразило, - значить, про це й треба написати. Њенi навiть краще з вами, наче не тiльки двома своїми очима дивишсЯ, а ще й вашими. Џравда, Я рiдко з ким люблю вдвох гулЯти. „уже мало людей, з Якими можна не тiльки розмовлЯти, а й мовчати... Якi не заважають мовчати... i писати... ђанiше Я могла коли завгодно i де завгодно писати, аби не торсали, - засмiЯласЯ вона. - Ђ тепер менi треба бути наодинцi. - Ћлександр ‚адимович, мабуть, ревнує, - пожартувала ура.-‘казати правду, Я ревную ‚алерiЯ до його картин, але ж тiльки до картин! Ђ вiн мене до всiх i всього, навiть до власного сина! - Ќi, Ћлександр ‚адимович до роботи мене не ревнує, - мовила роздумливо ЊарiЯ. - Њенi самiй дивно: при ньому Я можу писати, i вiн завжди радiє, що не заважає менi. ‘правдi, вiн єдиний нi в чому не заважав. ‡ ним вона Як сама з собою - може, це й є критерiй справжнього щастЯ? Ђле є рiзницЯ в їхньому ставленнi одне до одного. ‚iн не може без неї. Ђ вона так само, Як без нього, не може бути без своєї роботи. Ќi, не треба думати, хто дорожчий - вiн чи робота? ™о за безглуздЯ! ’ак само, Як страшно ставити питаннЯ - вiн чи Ѓогдась. –е зовсiм рiзне. Ќе треба важити на терезах i торгуватисЯ з життЯм. Ђдже вона i без людей, без друзiв також не може! ‚она вiдмахуєтьсЯ вiд цих думок. ’им бiльше, що вже прийшла до одного кардинального рiшеннЯ. - „о речi, - каже вона Ћлександрi Њиколаївнi, - Я збираюсь переїхати з rue Marbeuf. ’ак, Я майже вже домовилась. Њи переїдемо в Ќельї. - џк? –е ж, здаєтьсЯ, навiть не Џариж, це невеличке село. - ‘корiше передмiстЯ. Ђле це мене не лЯкає. “Явiть собi - на березi ‘ени, два кроки до справжнього лiсу i квартирка - кiлька кiмнаток. “ мене буде цiлком вiдокремлена - бачите, Як важно! Ђ головне - садок, правда, невеличкий, здаєтьсЯ, лише одне, але ж величезне, таке крислате дерево, немов дах над головою. Ђ порЯд, за парканом, обабiч справдi чималi сади i лiс, справжнiсiнький лiс, куди можна буде тiкати! •азЯйка з гордiстю казала, що в Ќельї живуть вiдомi французькi поети. •то саме, вона так i не назвала, але це говорилосЯ з таким виглЯдом, що пiслЯ цього не можна було торгуватисЯ за платню! Њiж iншим, там, звичайно, дешевше жити. - Њенi шкода, що ви будете так далеко, - зiтхнула ура. - ‡овсiм нi, - переконливо заспокоїла ЊарiЯ. - –е сорок хвилин їзди вiд центру Џарижа. •iба це багато? Ћтак, знаєте, вiд ’рiумфальної арки, бульварами, потiм Єлiсейськими ЏолЯми i прЯмiсiнько до нас. ‚и будете часто приїздити з вашим ‚олоденькою, там таке чудесне повiтрЯ! ‚и не уЯвлЯєте, Як Я скучила за свiжим повiтрЯм, зеленим листЯм - щоб його багато було, - за водою! Њи зможемо там щоднЯ купатисЯ, а Ѓогдась мрiє про рибалку! - Ђ Як ставитьсЯ до цього вашого переїзду Ћлександр ‚адимович? - обережно спитала ура. - Ћ, та вiн же найщасливiший! “ нього теж буде там окрема кiмната. Ђ ви ж знаєте, Як з його слабими легенЯми йому дуже потрiбне свiже, чисте повiтрЯ! ’ак просто сказала це ЊарiЯ, а скiльки вона перемучилась i передумала до того - це ж починалось зовсiм Якесь нове життЯ. ђазом iз ‘ашею. “же не Як закоханi напiвтаємнi коханцi, а Як подружжЯ, справжнє подружжЯ. - Ќу, значить, i Я щаслива за вас, - щиро сказала ура, - i, правду кажучи, найбiльше за Ћлександра ‚адимовича. Ђле Як ви все поєднаєте iз своєю роботою? –е ж додастьсЯ ще стiльки турбот - Я-то знаю! - •iба менi звикати? ’а коли ми будемо разом, менi здаєтьсЯ, у нас буде бiльше часу i длЯ роботи. I вiн буде доглЯнутий - вiн став так часто хворiти! Ђ ще Я дуже прошу приїхати до мене сюди мою маму. ‚она допоможе менi, порадить в хазЯйствi џ так давно її не бачила. ‚она згодна, хоча й дуже боїтьсЯ подорожi. џ на неї так чекаю, але хочу переїхати до її приїзду. - Њи вам допоможемо, - вихопилось у ури, - та й, певне, весь ваш вiрний почт. - Ќу, звичайно, уже розподiлили обов'Язки! - засмiЯласЯ ЊарiЯ. - ‚и часто буватимете в нашому маєтку! Ђ щодо ‚алерiЯ Iвановича, Я певна, вiн приїздитиме туди з пензлем i фарбами. - Ћт Я й подарую вам на новосiллЯ Њюссе, ви ж знаєте - на щось дорожче Я зараз неспроможна! - –е найдорожчий подарунок, тим бiльше, що ми мрiємо, нарештi, купити книжкову шафу. Њи вже бiгали з ‘ашею по старих крамницЯх, нам хочетьсЯ саме книжкову шафу вибрати гарну, адже таку рiч купують, може, раз у життi! Њюссе займе в нiй почесне i достойне мiсце! “ мене назбиралосЯ багатенько книжок. џ не можу спокiйно проходити повз книгарнi, треба ж, нарештi, щоб було де їх ставити! - Ђх, Як це буде чудесно! ‚они обидвi радiли. - ’ак ми пiдемо на Њонмартр? - питає ЊарiЯ, коли вони вже прощаютьсЯ. - Ћбов'Язково! Ђле Як це легковажно лунає: "на Њонмартр", немов ви пропонуєте менi прогулЯнку й розваги в улюблених художниками i студентами кав'ЯрнЯх i театриках Њонмартру, - лукаво смiєтьсЯ ура. - Iнколи менi, правда, хочетьсЯ скрiзь побувати i трошки розважитись, Якщо справдi там цiкаво й весело. - Њи побуваємо i там, Я мушу багато про що написати в своїх "‹истах". џ обмiркувала i занотувала щось на зразок плану. Њи побуваємо з вами в судi... - Ћт так розваги! –е, звичайно, вас спокусив Ћлександр ‚адимович? Џоєднати приємне з корисним? - џ була вже з ним один раз, це дуже цiкаво, хоч i досить важко, i вже зовсiм не можна сказати, що приємно. Ђле ж взагалi наша робота - приємне з корисним, хiба не так? ’ак от - перше: суд, - ЊарiЯ загнула один палець, - два: установи длЯ малолiтнiх злочинцiв. Ќе лЯкайтесь, це може бути дуже корисним не тiльки длЯ Ћлександра ‚адимовича, а й длЯ мене, i не лише в тому, що напишу про них. „алi, три: школи длЯ слiпих i глухонiмих дiтей; чотири: базари; п'Ять: Ярмарки. Ѓачите, це вже веселiше. iсть: народнi гулЯннЯ, бали длЯ робiтникiв. Ќе лЯкайтесь такої легковажностi! - Ќавпаки, менi це все дуже цiкаво, Я в захопленнi! - Ќу, щоб ми не дуже з вами поринули у таке легковажне марнуваннЯ життЯ, Я ще хочу вiдвiдати й написати про церковнi проповiдi та великопiснi концерти. - „е ми спокутуємо нашi розваги на Ярмарках i балах! - џк бачите, мої "‹исти" зовсiм не будуть схожi на листи ѓерцена, Якими Я зачитувалась i Якi вiдкривали менi очi й збагачували думки. ‚iн охоплював усе, вирiшував полiтичнi мiжнароднi питаннЯ i фiлософськi проблеми. - Ђ ви дасте життЯ робiтничого Џарижа, Џарижа бiдноти, звичайних простих людей, часто скривджених життЯм, - хiба це не потрiбно i не цiкаво? - –е мене й заспокоює трохи. Ђ на Њонмартрське кладовище Я хочу пiти навiть не длЯ того, щоб потiм одразу написати. џ хочу вклонитисЯ ‹елевелю. - I ѓейне. - I ѓейне. * * * ’ак само, Як i бiлЯ кладовища Џер-‹ашез, бiлЯ Њонмартрського було багато крамничок, лоткiв з квiтами - живими й штучними. ‚еселi дiвчатка, наче низали намисто, робили гiрлЯнди, бутоньєрки, вiнки, продавали широкi стьожки з готовими ### вiдсутнi сторiнки 382-383 ### волi, вiд Џарижа, вiд оточеннЯ нових друзiв, Якi слухали й вимагали розповiдати все, все, що трапилось там, па батькiвщинi. Ђдже тут вони перебували в атмосферi дискусiй, сперечань, сварок, Якоїсь метушнi, а там - дiЯли, жертвували своїм життЯм. - ‚и - нашi герої! - сказав †елiговський пiслЯ розповiдi ’едзика. Ђ потiм, коли йшли вдвох з Њарiєю Ћлександрiвною, i вона сказала задумливо: - ‘правдi, ’едзику, ви герой. - Ќу, хоч ви не кажiть цього, - щиро обуривсЯ ’едзик. - ‚ам-то Я розповiв бiльше, нiж †елiговському. ’аких, Як Я, були сотнi, i навiть у в'Язницi не знали наших iмен, бо ми вигадували. I такi, Як Я, тiльки рЯдовi виконавцi, солдати повстаннЯ. „iйсно, вiн їй розповiв далеко бiльше, нiж †елiговському, коли там увечерi зiбралосЯ кiлька чоловiк, бо їй вiн хотiв передати, що й сам переживав, те, що, звичайно, вiн не винiс на люди, i ЊарiЯ намагаласЯ уЯвити все, Як було там, на “країнi, в Љиєвi, поки тут сперечалисЯ, дискутували, i "бiлi генерали" мрiЯли про урочистий в'їзд на бiлому конi до ‚аршави, урочистi паради пiд старими знаменами. Ђ те, що вiдбувалосЯ там, на батькiвщинi, що пережив сам ’едзик i сотнi таких, Як вiн, було так. ‡а розпорЯдженнЯм повстанського –ентрального комiтету мали почати повстаннЯ на “країнi одразу за повстаннЯм у Џольщi, але воно вiдкладалосЯ з багатьох причин. “же на початку 1863 року трапилисЯ великi провали, арешти в Ћдесi, Љиєвi, †итомирi. Ћсобливо зле вiдбивсЯ на пiдготовцi повстаннЯ провал "ђеволюцiйного агенства" в Ћдесi, Яке мало мiцнi зв'Язки з Љиєвом, ‚аршавою, Џетербургом та ‹ондоном. ™е в 1862 роцi через Ћдесу готували втечу пiдполковника Љрасовського, Яка провалиласЯ через одного зрадника, i ще тодi в руки жандармiв потрапило багато ниток. Ќитки i вели до Љиєва, Џетербурга, ‚аршави, а головне, за кордон до ‹ондона. ЏочалисЯ арешти агентiв-зв'Язкiвцiв, вже добиралисЯ до голови Љомiтету - професора унiверситету їсидора Љоперницького, але, певне, хотiли зiбрати бiльше матерiалiв, з арештом зволiкали, i старий професор, своєчасно попереджений, зник iз Љиєва. Ћтже, нi Љрасовського, голови "‡емлi i волi", нi Љоперницького, керiвника польських революцiонерiв, у Љиєвi вже не було. Ђ повстаннЯ за всЯку цiну мали почати напровеснi 186‡ року. "„иктатором на ђусi" був призначений ‹нтось ћр'євич, i вiн сам командував одним iз київських рейдiв повстаннЯ i в його саме загонi й був ’едзик, Який пiслЯ своєї втечi й подорожi до —ернiгова знову повернувсЯ до Љиєва, але переховувавсЯ вiд полiцiї. ‡ Ђнтосем ’едзик познайомивсЯ з перших днiв вступу до Љиївського унiверситету, хоча вчилисЯ вони на рiзних факультетах. Ђнтось був "вiльним слухачем" iсторико-фiлологiчного, а ’едзик - юридичного. ’а вони стрiчалисЯ у професора Љоперницького, пiдполковника Љрасовського, i обидва з запалом працювали в недiльних школах. Ђнтось приЯтелював з ‘тефаном Ѓобровським. “ ЂнтосЯ, ‘тефана, ’едзика, - так само, Як i мiж їхнiми старшими друзЯми - Љрасовським та Љоперницьким, - було цiлковите взаєморозумiннЯ в питаннЯх самовизначеннЯ та незалежностi Џольщi, “країни, ‹итви. „лЯ них головним була справа народу. ’а серед "українських громад" i польських товариств - "гмiн" - такого розумiннЯ, на жаль, не було. Ѓагато хто вважав, що селЯнам треба домовлЯтисЯ з помiщиками на вигiдних умовах i що саме шлЯхта матиме велике значеннЯ у повстаннi, i поки що нi Љоперницький, нi Ђнтось ћр'євич i їхнi однодумцi, Якi були за докорiнний перелом саме на селi, ще не могли вiдстоЯти своїх позицiй. Ђ коли спочатку примушений був зникнути Ѓобровський, потiм Љоперницький, а Љрасовського, Якому замiнили смертну кару засланнЯм до ‘ибiру, вже потайки вивезли з Љиєва, молодий "диктатор на ђусi" мусив прийнЯти на свої плечi великий i важкий тЯгар вiдповiдальностi. ‚iн, Як i його друзi, покладав надiї на "‡олоту грамоту", Яку пiдготував i надрукував у багатьох примiрниках Љомiтет. –е було зверненнЯ до селЯн, а "‡олотою грамотою" воно звалосЯ, бо надруковане було почасти золотими лiтерами. Њiж iншим, i цю золоту фарбу метикованi хлопцi дiстали у монастирськiй друкарнi. ’ам цЯ фарба вживаласЯ длЯ сЯйва навколо свЯтих! Ђ друкували таємно в унiверситетськiй друкарнi. "‡олота грамота" оголошувала, що селЯни "безвозмездно" одержать у вiчне володiннЯ землю без усЯких там вiдробiткiв на пана. ЋбiцЯнки в цiй грамотi були розпливчастi, туманнi, але й Ђнтось ћр'євич, i ватажки iнших повстанських загонiв вважали, що треба обов'Язково привернути на свiй бiк українських селЯн, розтлумачити, що, допомагаючи повстанцЯм, вони виборюють i свої права. Ѓагато полЯкiв - шлЯхти, студентської молодi - бiльше мрiЯли про нацiональне вiдродженнЯ Џольщi, а не про права селЯн, - не лише українських, бiлоруських, литовських, а й своїх -- польських. ’а гасла повстаннЯ вже об'єднували тисЯчi рiзноманiтних людей, i палка й одчайдушна молодь не замислюваласЯ довго над конечною метою. Њайорiв над усiма заклик до боротьби за визволеннЯ вiд тиранiї росiйського самодержцЯ. ’едзик не бував на засiданнЯх Љомiтету, де розроблЯлисЯ плани, але догадувавсЯ, що київськi пiдпiльники збираютьсЯ останнiм часом на квартирi в ЂнтосЯ, Який жив на Њало-‚олодимирськiй вулицi, i звiдки керували пiдпiльною роботою та пiдготовкою до повстаннЯ. ЊарiЯ, ‘лухаючи ’едэика, ‡авжди Ќаче особливо схвильовано сприймала цi назви знайомих вулиць у любому Љиєвi. Ђдже вона жила там, ходила ними, вони всi поставали перед її очима з своїми тополЯми та каштанами. I, помiтивши це, ’едзик намагавсЯ згадати Якнайдетальнiше всю топографiю. ђЯдовi члени, Як вiн, ’едзик, часто стрiчалисЯ в манежi у ђомуальда Ћльшанського. . Ћ! Њанеж унiверситетського берейтора Ћльшанського! џк завжди поспiшав туди ’едзик! Ќiде правди дiти, крiм дiлових зустрiчей, вiн навiть не по-юнацькому, а по-хлоп'ЯчомузахоплювавсЯ практикою верхової їзди. ЂЯкже, вони вчилисЯ стрiлЯти, орудувати: шаблЯми, їздити верхи. ‚iн дуже полюбив коней. ‡ Якою заздрiстю дививсЯ вiн завжди на сiрого в Яблуках конЯ ‚абiЯ. –е був красень кiнь, просто казковий кiнь графинi Moщинської, Який також стоЯв в унiверситетському манежi i Якого дивак берейтор, вiдданий друг Љрасовського i Љоперницького - ђомуальд Ћльшанськии нiкому, звичайно, не давав. - –е кiнь графинi Њощинської, -казав вiн таким тоном, немов це був недоторканий кiнь Љоролеви. . I уЯвiть, 26 квiтнЯ, так, того пам'Ятного 26 квiтнЯ ын дав цього конЯ ватажковi найбiльшого загону, поручику Љиївської iнженерної команди ‚рлоднславу ђудницькому, Якого; повстанцi звали "козаком ‘а вою;". - Ђ Як же графинЯ Њощинська? - здивувалисЯ тодi хлопцi - київськi студенти, гiмназисти, офiцери, що складали повстанський загiн, та й сам ватажок, козак ‘ава - ‚олодислав. ђудницький, дивувавсЯ, погладжуючи розкiшну, шию красенЯ ‚абiЯ i не вiрЯчи своїм очам. - ‚она не внесла податки на потреби повстаннЯ, Як належить кожному полЯку, - урочисто й безапелЯцiйно - мовив Ћльшанський. - ‚абiЯ у неї конфiсковано i за постановою передано командиру вашого загону. •лопцi вважали за краще не допитуватисЯ, чиЯ була постанова i хто конфiскував. ’ак що ‚абiй теж узЯв участь у повстаннi. “вечерi 26 квiтнЯ 1863 року з манежу Ћльшанського вирушив на конЯх загiн юнакiв, озброєних рушницЯми та шаблЯми: ’акi ж чималi загони i зовсiм невеличкi групки потЯглисЯ з рiзних кiнцiв Љиєва - пiшi й на конЯх. ‚они прЯмували усi до застави, до села Ѓiличi. ’о був збiрний пункт, а. вже звiдти, розбившись на десЯтки й сотнi, iшли на села ђоманiвку, Ѓаланiвку, ЃородЯнку, Џiски. џкою свiжiстю, бадьорiстю вiЯв цей київський-вечiр, i не хотiлосЯ замислюватисЯ, що зброї мало, що до Љиєва, †итомира, Љам'Янець-Џодiльського вже, стЯгаютьсЯ вiйська. ‚iдкладати однаково не можна було, але нiхто й не думав про загибель i поразку. Њало зброї? "‡броЯ повстанцiв у руках ворога" - передавались слова ‘тефана Ѓобровського, тепер вiйськового наг чальника повстаннЯ у ‚аршавi. Џроти них виставлЯть гармати? Ђле ж на допомогу вийдуть "косiнери". ЉлеплЯть коси по ковальнЯх, точать ножi та списи по усiх усюдах. ’едзик iз загоном ћр'євича їхав по ‚асилькiвськiй дорозi. ‡агiн розмiстивсЯ на двох возах. ‡а заставою зробили зупинку, оглЯнули, перевiрили рушницi, шаблi, пiстолети. ђозгорнули своє повстанське майно, знамено. –е знамено вишили польськi жiнки, Якi попри всi накази губернаторiв не скидали жалоби, i на цьому червоно-чорному знаменi були хрест i слова: "‚ iм'Я бога за нашу i вашу зольнiсть". ’едзик перевiрив свiй похiдний ранець. ’ам лежав чималий пакет - аркушi "‡олотої грамоти". - Њи будемо читати "‡олоту грамоту" в кожному селi, на кожному хуторi, - сказав Ђнтось. - Њи скажемо людЯм: "Њи повстали i боремось "за нашу i вашу свободу". •iба не настав той день, до Якого готувавсЯ ’едзик змалку, усе своє молоде життЯ? .‚они проходили ‘ела - Њотовилiвку, ”астiв, „iдiвщину, ѓолЯки... ‚ деЯких мiсцЯх їх зустрiчали навiть з церковним дзвоном, з рушниками, але здебiльшого мовчки, насторожено, поки ие чули палких промов ћр'євича i, головне - читаннЯ "‡олотої грамоти". ’ак. ‚иймали аркуш, оздоблений золотою фарбою, i на цьому аркушi вгорi був зображений хрест та Iсус •ристос. ‘ам Ђнтось, або ’едзик, або ще хтось iз загону повстанцiв читав: - ‚о iм'Я отцЯ i;сина, i свЯтого духа. ђазом з .Џольщею i ‹итвою пiднЯвшись проти московського пануваннЯ, щоб добути вiчну свободу й щасливу долю цiлої нашої країни, заЯвлЯємо перед богом,-цiлим .свiтом i народом,, що iншого щастЯ не жадаємо длЯ нашої дорогої країни й не знайдемо нiде бiльш, Як тiльки у волi, свободi i рiвностi всiх мирЯн, Якої б вони вiри i Якоvo стану не були. Ђжадаючи найбiльше щастЯ сiльському.людовi на вiчнi наси,постановлЯємо..." „е було дЯдькам, та дiдам,,.та бабам розбиратисЯ в постановах грамоти, про Якi до сварок сперечалисЯ "бiлi" й "чорвонi"i „е їм було збагнути, що, написавши про "дорогу країну", "бiлi" мали на увазi Џольщу в старих її межах i що дiдичi не втратЯть своєї вигоди! ‚они чули, їх вражали, вони серцем сприймали слова: "‘iльський люд у селах i хуторах панських i казенних - однодворцi, чиншовики i т. д. вiд сьогоднi вiльнi, свободнi й рiвнi в правах з iншими жителЯми країни. ‡емлi орнi, сiножатi й садиби панськi й казеннi, которi за чинш або за вiдробiток держали селЯни, будуть вiд сього днЯ власнiстю кожного хазЯїна без жодної за них плати..." ‚iд тих слiв загоралисЯ очi, всi присувалисЯ ближче, щоб нiчого не пропустити, i не пiп бубонiв з амвона не зрозумiлий нiкому манiфест, Як було це два роки тому, а читав юнак голосно, запально, наче це самого його дужче торкалосЯ. Ћх, Як тодi ’едзик обвiв усiх очима й повторив двiчi навiть задерикувато, наче кидаючи виклик тiй владi, що досi тЯжiла й знущалась iз цих людей: - "Њожуть i мають право переходити з мiсцЯ на мiсце до сподоби, i нiхто їм у тому перешкоджати не буде". Ђ зупинивши поглЯд на молодi, на дiтлашнi, що звичайно юрмиласЯ тут попереду батькiв, оголосив майже врочисто: "Њожуть i мають право вчитисЯ по всiх школах i бути в крайовiй службi нарiвнi з iншими обивателЯми країн". I тут матерi почали хреститисЯ, i пiдшморгувати носами, i витирати очi кiнчиками хусток - дiти їхнi мають право вчитисЯ по всiх школах... ™е були пакти про свЯщеникiв, про їхнi права й обов'Язки перед народом, щоб i вони мали з чого жити, але не стЯгали з людей грошi за духовнi послуги. - Ђ то iнколи поховати нема за що, - зiтхнула Якась бабусЯ. - Џоховати-то вже Якось поховають, а от коли дитини нема за що похрестити, - промовила коло неї молодицЯ, притуливши до себе мiцнiше прегарнесеньке дитинча, Яке тiльки лупало очима, i було йому поки що байдужiсiнько, Як та коли його хрестили, а чи й зовсiм ще не змогли. ™е юнаки закликали пристати до них i обiцЯли за це, хто залишитьсЯ живим, землю, i садибу, i досмертну плату з народного скарбу. ’едзику здавалосЯ, та нi, не здавалось, вiн знав напевне, що це найвищий, найсвЯтiший день у його життi. ‡ його рук, з рук його товаришiв люди приймали волю, землю, людськi права. ‘ерце калаталосЯ вiд захопленнЯ. ЏриєднувалосЯ до їхнiх загонiв ще не дуже багато. ‚ деЯких селах виносили хлiб, овочi, молоко, проводжали врочисто, i длЯ загону було несподiванкою те, що сталосЯ в селi ‘олов'ївцi. Ђдже полiцiЯ не дрiмала. “же заздалегiдь у багатьох селах провадила вона й свою урЯдову "агiтацiю". ‘елЯнам втлумачували, що полЯки повстали, щоб i царЯ-визволителЯ, царЯ-батюшку знищити, усiх повернути пiд своїх польських панiв, усе спольщити, православну вiру заборонити. ‚ербували людей, сiльську стражу, за це обiцЯли i платню, i всi речi, що вiдiб'ють вiд повстанцiв, i всiлЯкi нагороди та вигоди. “вечерi, коли повстанцi вийшли з Љиєва, полiцiї вже наказали бути на вартi, створювати засади, негайно вести повстанцiв у волосне правлiннЯ, сповiщати полiцiю. “ перших селах, Якi проходив ћр'євич, ще не було проведено цiєї полiцейської роботи, отже, загiн стрiчали добре. Ђле в селi ‘олов'ївцi сiльська сторожа органiзувала засаду, i вночi, коли повстанцi пiд'їхали до села, добре озброєна варта заступила шлЯх з вимогою iти до волосного правлiннЯ. - Њи й так маємо йти до волосного правлiннЯ, - сказав ћр'євич. - Њи не воюємо проти вас, ми несемо вам волю i вашi права. ‚и скличте сход, i ми поЯснимо вам усе. ‚iн навiть наказав своєму загону покласти зброю на вози. Ђдже порозумiвсЯ вiн iз селЯнами у попереднiх пунктах! ’ут має бути так само. Ђле навiщо було складати на возi зброю? Ќа доказ того, що не з селЯнами прийшли вони воювати? ‡агiн рушив до волосного правлiннЯ, оточений сiльською вартою, далеко численнiшою, нiж загiн. ‘амi селЯни з варти були розгубленi, вони гадали, що зустрiнутьсЯ з розлюченими ворогами, Якi одразу кинутьсЯ в бiй, а юнаки цiлком миролюбно розмовлЯли з ними. ђаптом десь позаду коло возiв пролунав пострiл. –е один iз полiцейських найманцiв схопив пiстолет повстанцЯ, вистрелив у темрЯвi i сам же знЯв гвалт: - Ђ! вони стрiлЯють! ‚они хочуть нас обдурити! ™о там ще слухати їхнi теревенi, бийте їх одразу, ворогiв наших! - i перший кинувсЯ на групу повстанцiв. –е був наче той сiрник, вiд Якого може початисЯ пожежа в цiлому лiсi. - ‚они стрiлЯють, вони обдурили нас, вони приховали зброю! - горлала тепер усЯ юрба, стрiлЯючи в беззбройних, б'ючи їх дрючками, кiлками. Ќiхто не вийшов з цiєї сутички цiлим. „ванадцЯть юнакiв лежали побитi до смертi. ђешта була покалiчена, поранена. I їх, поранених, побитих, зв'Язали й кинули в льох. Џотiм перевезли до київської фортецi - в'Язницi. ‚они опинилисЯ в Џрозорiвськiй баштi. ‘еред них був важко поранений Ђнтось ћр'євич i, на щастЯ, тiльки побитий ’едзик.. * * * ...†ахливо було перший день i першу нiч. Ђнтось майже не приходив до пам'Ятi, i його в подальшi днi поки що не чiпали й не водили на допити. •одити вiн не мiг i до того ж ледве розмовлЯв. ’едзик найдужче турбувавсЯ про нього. ‰ому здавалосЯ - Ђнтось помирає. Ћтут, у тюремнiй баштi, вiн помре. Ђдже вiн нiчого не говорить, тiльки стогне, а лiкар не приходить, i товаришi самi невмiло зробили перев'Язку. џкось уночi Ђнтось заворушивсЯ, застогнав i раптом затих. ЏерелЯканий ’едзик кинувсЯ до нього. - –е Я, ’едзик. —и чуєш мене, Ђнтосю? - ’ихше, присуньсЯ, - раптом почув ’едзик слова, вимовленi, безперечно, у цiлковитiй свiдомостi. - ‘лухай, ’едзику, менi, звичайно, дуже зле, - зашепотiв Ђнтось, - а втiм, не настiльки, Як Я ще удаю. Њенi треба зволiкти час, поки ми не зв'ЯжемосЯ з нашими на волi. Њи мусимо втекти звiдси. ’и розумiєш, коли Я пiду на допит - кiнець один: шибеницЯ. –е надто безглуздо - такий кiнець, коли ми тiльки почали життЯ i дiло... ‡вичайно, це було безглуздо - отак сидiти й чекати шибеницi. ’едзик в усьому поклавсЯ на ЂнтосЯ. Ђнтось лежав. ‚iн вставав лише, коли всi спали i коли ’едзик з iншими хлопцЯми пересвiдчувалисЯ, що i варта кунЯє. ’одi Ђнтось вставав i тихенько нишпорив по кутках, оглЯдав вузькi загратованi щiлини-вiкна. ’едзик раптом згадав тут, у в'Язницi, у Џрозорiвськiй баштi київської фортецi, те, що чув колись малим..Џро це,'здаєтьсЯ, казав його батько матер..: Ђ може, дЯдько, її брат? Ђдже вони обидва i сидiли, i тiкали, i були в засланнi... ’а, врештi, не так уже важливо, хто з них казав, а ’едзик тепер згадав, що длЯ ув'Язненого час зупинЯєтьсЯ. ’едзик, навпаки, боЯвсЯ, що час бiжить надто швидко i вони не встигнуть пiдготувати втечу. “ в'ЯзницЯх Љиєва, †итомира, ‚iнницi сидiли сотнi повстанцiв, та це зовсiм не означало перемоги приборкувачiв повстаннЯ. Џо-перше, їх дурили цi ж самi арештованi, сидЯчи за гратами, по-друге, вони тiкали, всiлЯкими засобами тiкали. Ѓагато ув'Язнених називалисЯ не своїми прiзвищами, казали iмена вже забитих, збивали з пантелику жандармiв. “ сутичцi пiд ‚ерхолiссЯм у полон узЯли свiтловолосого й свiтлоокого юнака, Якого називали "козаком ‘авою", а прiзвище його було Iванський. ‡а кiлька днiв хтось довiв, що це ’арасович - один з ватажкiв, невловимий i небезпечний. ЏолiцiЯ радiла. ’а радiсть її була передчасною. ћнак утiк просто з-пiд її носа, i згодом було виЯвлено, що з волi пiдкупили навiть iсправника, полiцейських чиновникiв, i вiн втiк, переодЯгнувшись у жандармсьмундир, на жандармських конЯх! I був це начальник повстаннЯ в Љиївськiй губернiї, поручик київської iнженерної команди ‚олодислав ђудницький! Ќа волi дiЯла безупинно пiдпiльна органiзацiЯ допомоги ув'Язненим, дiЯла запально, наважуючись на ризикованi неймовiрнi вчинки. ђозлютованi жандарми казились. ‚они нiЯк не могли намацати ниток цiєї органiзацiї, бо "зараза" проникла 'навiть у варту, навiть у їхнє середовищеi Ћднi допомагали ув'Язненим iз спiвчуттЯ до ув'Язнених, з ненавистi до начальства, iншi - не вважали за потрiбне втримуватисЯ перед пiдкупами, третi - пiд загрозою помсти. ’едзик був уже не уазель, вiн назвавсЯ вигаданим прiзвищем i доводив на допитах, що вiн потрапив цiлком випадково в ту колотнечу, його взЯли помилково, вiн i в Љиєвi не жив, плiв хтозна-що. Ђнтосевi було важче. ‰ого взЯли лiд його iм'Ям, провокатор-свiдок запевнЯв, що саме вiн - ватажок київського загону i взагалi київського пiдпiллЯ. ’а вдень Ђнтось лежав:, стогнучи i не рухаючись... Ќа волi не дрiмали. —ого тiльки не вигадували, особливо жiнки, особливо дiвчата. ‚они збирали кошти, пiдкуплЯли варту, зав'Язували близькi знайомства, з офiцерами полiцiї, у кожної з них сидiв "наречений", з Яким благали побачитись, в передачах передавали в найрiзноманiтнiший спосiб не лише записки, а навiть iнструменти, Якi могли б зиадобитЯсЯ.при втечi. , Њолодь є молодь. ‚же за кiлька днiв, виглЯдаючи з-за грат, хтось iз юнакiв весело повiдомлЯв усiй камерi: - .‘лово гонору, знову иаш —орний ангел з'ЯвивсЯ! "—орним ангелом" назвали невiдому поки що, тонку високу паненку, в усьому чорному, з чорними величезними очима i чорним волоссЯм, пасма Якого вибивалисЯ з-пiд жалоби. ‚она трималасЯ так упевнено й гордо, що здавалосЯ - вартовi її просто ооЯтьсЯ. “ цiй камерi, де сидiли Ђнтось i ’едзик, не знали, хто вона. Љамера їхнЯ була вщерть переповнена. "‘крiзь так, - проговоривсЯ з нудьги Якийсь вартовий, добродушний солдат, -Як оселедцiв у бочцi, та воно вам на краще. –е коли в одиночнiй - то вже каюк. Ђбо, не приведи господи. Љосий капонiр!" Љосий капонiр - то вже. був длЯ смертникiв або довiчно ув'Язнених. ‰ого збудували спрадавна Як форт київської фортецi та використовували длЯ ув'ЯзненнЯ. Љиївський лiссельбург. ‚iн мiстивсЯ в ущелинi київських валiв, коло вiйськового госпiталю: Љрiм природних неприступних стiн - крутих високих горбiв, ще збудували високу огорожу, i скрiзь стоЯла посилена варта. ‚ипадково, - а може, й не випадково, - вiд одного з офiцерiв; варти дiзналисЯ, що саме там сидить ђомуальд Ћльшанський, завзЯтий унiверситетський берейтор. “сi враз змовкли й схилили голови. ‡вiдти порЯтунку не могло бути! ‡а кiлька хвилин, коли офiцер пiшов, хтось iз хлопцiв мовив: -Ћт цiкаво б дiзнатисЯ, а що з ‚абiєм? Ќевже ‚абiЯ забрали й вiддали графинi? - Ќi! - озвавсЯ iнший. - ‚абiй був наш до кiнцЯ - його забили в сутичцi. Џрозорiвська башта не була така безнадiйна, Як Љосий капонiр. їхнЯ камера мiстилась низько, майже пiдвальна, i найкраще їм було видно ноги - багато нiг - у важких грубезних солдатських чоботЯх, у блискучих офiцерських, але звичайно пожвавленнЯ наступало, коли в певнi години прийому передач починали мелькати жiночi нiжки. - „ивiтьсЯ, за "—орним ангелом" вже з'Явилось наше —ортенЯтко, - повiдомив юнак, Який притулив обличчЯ до грат - "черговий по гратах", Як жартома називав таких ’едзик. - „ивiтьсЯ, слово гонору, воно менi до вподоби бiльше, нiж "—орний ангел"! - џ розумiю, що варта боїтьсЯ "—орного ангела", Я б сам її боЯвсЯ! - признавсЯ ’едзик. - Ћй, товаришi! —ортенЯтко iз своїми усмiшками та бiсиками в оченЯтах просто заговорює зуби черговому офiцеру. - Ѓронеку! ’едзику! Џрошу вас, станьте на дверЯх, щоб зненацька нiхто нас не застукав, - мовив iз своїх нар Ђнтось. - ™о ви гадаєте, що Я з каменЯ? џ теж хочу поглЯнути врештi i на ваше —ортенЯтко, i на "—орного ангела". кандибаючи, вiн причвалав до вiконцЯ. - ‘лухайте, та це ж ‡унЯ! –е маленьке чортенЯтко - ‡унЯ - наречена Љазика Ѓобровського, старшого брата ‘тефана! - ’ак Я ж бачив Љазика й ранiше, i тут уже на плацу з солдатами, коли мене водили на допит - вiн же офiцер! - ‡начить, вiн Як офiцер буває тут! ’реба неодмiнно зв'ЯзатисЯ з ним i з ‡унею! Ђ Я хворiю далi, i нога не дає менi ходити, - мовив Ђнтось, вкладаючись знову на нари. ‚iн недаремно оглЯдав усi кутки, не тiльки в камерi, а й у коридорi, куди iнколи вночi виходив, недарма вiн розпитував фельдшера, чи далеко до тюремної лiкарнi, а потiм зiтхав i казав: "Ќi, менi не дiйти, ви вже не сердьтесЯ - приходьте до мене", а легкий у взаєминах ’едзик виЯснив з вартовими, чи далеко їм, бiдним солдатам, ходити до казарми, чи вона тут близько, - взагалi, всi були зайнЯтi виЯсненнЯм всiлЯкими способами топографiї i географiї їхньої фортецi i навколишнiх мiсць, головне - шлЯхiв до „нiпра. џка була радiсть, коли в однiй iз передач, Яку передали дiвчата вже до їхньої камери, бо через фельдшера зв'ЯзалисЯ з ними, - ’едзик, надкусивши Якусь булочку, раптом вiдчув пiд зубами папiрець. - Њатка боска! - вирвалосЯ у нього. - џ ж мiг його проковтнути! - ‡ твоїм апетитом не дивно! —итай швидше! - захвилювавсЯ Ђнтось. - Ћй, тут треба не читати, а розглЯдати... Ќа крихiтному цигарковому клаптику папiрцЯ було точно намальовано план фортецi, позначена тюремна стiна над глибоким Яром i пункти, де вартують караульнi, а головне, було пiдписано i вказано стрiлкою, що пiд стiною мусить проходити давнiй пiдземний хiд! Ђнтось довго мiркував над цим пожмаканим папiрцем, врЯтованим вiд зубiв ’едзика. ЂнтосЯ нiхто нiчого не питав, його не чiпали, поки вiн сам не подiливсЯ своїм планом. Џлан був ризикований, готуватисЯ треба було довго, та вiн усiх за