есильним кретином ‡амбулом, Якого колись купили на кафському ринку за тридцЯть пiастрiв. I таки зустрiвсЯ з ним, i вiн влаштував менi аудiєнцiю у великого вiзира. Ђ тодi, коли вже мала вирiшитисЯ твоЯ долЯ, чауш Њухаммед-ѓiреЯ прискакав iз доносом, що ти розсилаєш бунтарськi листи по Љриму. ‡лЯканий заєць iнодi стає левом. ’и розкрив карти перед боЯгузливим Њухаммедом, i вiн тепер тебе зжере. ’и забув, що пес, Який хоче вкусити, зубiв не вишкiрює... џ пробував заперечити, але вiзир показав менi листа, писаного твоєю рукою. ‘ьогоднi ти чекав не мене, а торгової паштарди, Я знаю. ‚она арештована в ‡олотому ђозi, твоїх друзiв завтра повiсЯть, а ми з тобою помандруємо на острiв ђодос. Ќемов пiдтЯта, впала Iсламова голова на груди. - ‡вiдти не повертаєтьсЯ нiхто... - Ќавiть тодi, коли стоїш пiд ешафотом i холодний шнурок дотикаєтьсЯ кадика, - вузькi очi ‘ефера ѓазi були бадьорi, i не тьмЯнiла в них безнадiЯ, - навiть тодi не кажи, що все пропало... Ќаступного днЯ Iслам-ѓiрей i його вiрний наставник ‘ефер ѓазi пливли турецькою каторгою пiд вартою двадцЯти Яничарiв …гейським морем на пiвдень. ђЋ‡„I‹ „‚ЂЌЂ„–џ’€‰ ђозмови з мудрецЯми бiльш потрiбнi царЯм, нiж царськi милостi - мудрецЯм. ‘аадi Ћдної з останнiх ночей ђамазану [119], перед свiтанком, коли правовiрнi споживали снiданок, щоб запастисЯ на денний пiст, крайчик повного мiсЯцЯ зайшов чорним пiвкругом, темна плЯма дiйшла до середини диска, а потiм поволi сповзла. "™ось трапитьсЯ у султанському дворi, когось не стане в Ѓiюк-сараї, - зашептали люди, вийшовши на вулицi ‘тамбула. - Љоли темнiє сонце - то султана, а Якщо мiсЯць..." Ѓачив затемненнЯ мiсЯцЯ i Ђззем-паша. ‚iн не був забобонний, але затемненнЯ, Яке вiщувало смерть великому вiзировi, надто вiдповiдало обставинам, що склалисЯ при дворi, - всього можна було чекати. Ќа Iбрагiма, оточеного вартою i мурами, виснаженого вином i гаремними ночами, щораз частiше находила манiЯ страху i пiдозрiлостi. Iнодi вiн шалiв у божевiльнiй лютi, Якої боЯвсЯ навiть ‡амбул: султан шукав тодi жертви, i не одна голова постельничего чи кубко-держцЯ котиласЯ додолу тут же, у султанських спальнЯх. ЏiслЯ нервових приступiв Iбрагiм впадав у меланхолiю, тодi кликав до себе великого вiзира i примушував його слухати свої вiршi або манiачнi плани завоюваннЯ ђусi, Iталiї, “горщини. Ђззем-паша кожного днЯ чекав безглуздого наказу, Якого виконати не зможе. Ђ тодi, звiсно, кiнець. Hyp Ђлi давно чекає такої нагоди. ‚еликий вiзир вiдчував тепер бiльше, нiж будь-коли, пекучу потребу зустрiтисЯ з кимось розумним, кому б мiг довiрити свої думки i сумнiви, вiд кого почув би слова поради i розради. ‚ Ѓiюк-сараї такої людини не було. џкось таємнi агенти принесли у двiр чутку, що у ‘тамбулi знову поЯвивсЯ меддах Ћмар: вiн розмовлЯє з людьми, слухає їхнi скарги. ™о з ним чинити? Ђззем-паша багато чув розповiдей про меддаха Ћмара ще в часи Ђмурата. Џро мудрецЯ, Який розгадав пiд стiнами Ѓагдада сон шаленого султана i Якимсь чудом залишивсЯ живим, ходили по країнi легенди. ‚еликий вiзир наказав розшукати Ћмара i запросити його до свого палацу на перший день байраму. Љоли мосахир [120] настирливим калатаннЯм об дерев'Яну дошку сповiстив правовiрних про кiнець посту, до приймальнi вiзира прийшов меддах Ћмар. •вилину стоЯли вони один проти одного - неймовiрно схожi, немов близнюки: однакового росту, вiку, обидва сивобородi i високочолi, рiзнив їх хiба тiльки одЯг. ‚iзир - у бiлiй хутрЯнiй киреї, Ћмар - у простому, випрiлому на дощах i сонцi бурнусi. ‡устрiлись наче сини однiєї матерi, Яких долЯ розлучила ще в дитинствi i повела рiзними шлЯхами: одного до влади, другого до народу, одного зробила володарем, другого - мудрецем. Ђ на схилi вiку звела їх знову, щоб кожний з них розказав свiй досвiд, свою правду. - ’и просив мене, великий вiзирю, хай бог дасть тобi вiчне життЯ, щоб Я прийшов до тебе, - поклонивсЯ меддах Ћмар. - ™о ж примусило можновладцЯ, Який тримає в руках тисЯчi вiйськ, мiльйони народу i тугру [121], вдатисЯ до убогого меддаха, що не має нiчого, крiм крихти простої людської мудростi, подарованої аллахом? - ‘умнiви, - коротко вiдказав Ђззем-паша. Ќе чекаючи запросин вiзира, меддах присiв на гаптовану срiблом подушку, напроти нього сiв i вiзир. Ћмар приглЯнувсЯ до обличчЯ Ђззем-пашi: не було на ньому нi пихи гордої, нi жорстокостi тирана, нi неприступностi повелителЯ. Ћмар знав всесильних свiту цього, та зустрiчав серед них лише грубу запальнiсть, глупу пихатiсть, темну жорстокiсть. ‚елителЯ, Який сумнiваєтьсЯ, ще не доводилосЯ бачити. - ‘умнiви - потрiбна рiч, - мовив вiн. - Ѓо хто не сумнiваєтьсЯ, той не дослiджує, хто не дослiджує, той не прозрiває, хто не прозрiває, той залишаєтьсЯ в слiпотi. Ђле Я не знаю, Як говорити з тобою, щоб мої слова принесли тобi користь. Ђдже сказав ваш шейхульiслам, що слiв, Якi приносЯть збуток вiрi i владi, не треба знати i не треба говорити; слова, що записанi в книзi пророка, треба говорити, а розумiти їх не конче, про вади вельмож: можна знати, та говорити заборонено. џк дозволиш менi бути з тобою? - ѓовори правду. Ѓо ж мусить хоч один iз владик знати iстину. Љожна мить тепер приносить незрозумiлi загадки, Яких Я розгадати не в силi. Љолись було iнакше. „авнiше епоха тривала десЯтки рокiв, i людськi уми призвичаювалисЯ до неї, тепер же на один день десЯтки епох. џ розгублений, Я не розумiю, де iстина, а де облуднiсть, де золото, а де сухозлiтка. Ѓачу Якусь бездонну прiрву мiж двором i країною, мiж потребами людей i тим, що ми їм даємо, мiж словом i дiлом. I не знаю, Як переступити її. •то винен - султан, вiзир, кадi-аскер? Ђле ж сановники мiнЯютьсЯ, а прiрва западаєтьсЯ все глибше. „вiр потребує грошей, накладає на пiдданих податки, i чим бiльше їх накладає, тим менше золота у державнiй скарбницi. Ќарод стогне, а iмперiЯ вiд цього не мiцнiє... - –е закономiрно, вiзирю. Њiж бажаннЯм держави i бажаннЯм людей iснує вiчна суперечнiсть. Ђле при розумних, добрих i вчених правителЯх цЯ прiрва така вузька, що її можна завжди переступити. ™о ж сталосЯ в нас? „о того часу, поки слава завоюваннЯ була спiльною метою держави i народу, народ не шкодував свого життЯ длЯ слави. Џотiм одна людина взЯла владу в свої руки, народ потрапив у залежнiсть вiд єдиновладцЯ. Ћдна людина за всiх думати не може, вона впадає в помилки, думки мiльйонiв не можуть збiгатисЯ з думкою однiєї людини. I звiдси починаєтьсЯ та криза, про Яку ти говорив. Єдиновладець прагне до розкошiв, i витрати перевищують прибутки. ‚iн хоче слави длЯ себе i завойовує чужi землi. Љожна чужа землЯ сповнює люд тривогою, бо тодi життЯ його в постiйнiй небезпецi. Ќарод хоче спокою, а не чужих земель, Якi не дають йому нi радостi, нi хлiба. ‚олодар примушує пiдданих воювати, i пiдданi нерадо проливають кров за те, що їм не потрiбне. ‚олодар здирає податки на воєннi витрати, людське майно перебуває пiд постiйною загрозою, люди втрачають бажаннЯ до ‰ого придбаннЯ. Ђ багатство держави залежить вiд особистого багатства людей. џкщо його в них немає, - звiдки вiзьметьсЯ в держави? Љоли народ пригнiчений, - скарбницЯ порожнЯ... - ’и говориш страшнi речi, розумний старче, - мовив у задумi Ђззем-паша. - ’вої слова доводЯть безвихiднiсть становища ’урецької iмперiї. џ ж думаю про її могутнiсть, а не про загибель, i шукаю шлЯхiв до змiцненнЯ. - ’е, що рветьсЯ, безконечно зшивати не можна. Њи, правда, невтомно зшиваємо, але чим? „огмами старого корана, Який навiває багато думок i поезiї, але став не придатний длЯ управлiннЯ державою. ’исЯча рокiв минуло вiд часу його створеннЯ, а становища свiту i народiв, звичаї i поглЯди не iснують незмiнно. ‡ плином часу вiдбуваютьсЯ постiйнi змiни, коран же залишаєтьсЯ таким, Як був при халiфах пророка. ’ому богослови мусЯть припускатисЯ помилок, їх же наслiдують проворнi пристосуванцi ради своєї наживи. Ќарод перестав їм вiрити. ЉоритьсЯ, а не вiрить. •валить, а не любить. ѓоворить одне, а думає iнше. Џравителi вiдчувають це, щораз менше довiрЯють своїм власним синам i впокорюють своїх же людей чужинцЯми - Яничарами. ‡вiдси починаютьсЯ внутрiшнi бунти, а бунти - це початок загибелi iмперiї. Ђззем-паша пiдвiвсЯ. - Ћмаре, - сказав вiн, - дай подумати менi. ‡а твої слова можна повести тебе на ешафот. Ђле вiд цього не змiцнiє ’уреччина. џкщо ти маєш рацiю, то нi за що тебе карати, коли ж ти помилЯєшсЯ, то твоє дабiрство [122] не пiдiрве державних устоїв. ’и мислиш, а мислЯчi люди повиннi жити. Џрийди до мене за сiм днiв. џ хочу продовжити нашу розмову. ‚ перший день байраму до ‘тамбула з'їхалисЯ купцi i крамарi з усiх кiнцiв iмперiї. џк i кожного року пiслЯ ђамазану на Ѓедестанi мало вiдбутисЯ султанське торжище. ‘убашi оголосив, що вiдкриватиме торги сам султан Iбрагiм. ћвелiр •юсам зваживсЯ пiти ще раз зi своїм незвичайним крамом на базар. Њусив продати хоч трохи товару, щоб заплатити податок. ‘таростi ювелiрного цеху, уста-рагiновi, донесли, що •юсам i далi вироблЯє браслети, медальйони, амулети, а до цеху вступати не хоче, тож староста наклав на старого неймовiрно високий податок - аж вiсiмсот акче. ’аких грошей •юсам не мiг роздобути, хоч би спродав усе, разом зi своїми папучами. Џравда, за один тiльки рубiновий амулет вiн мiг би взЯти набагато бiльше, але хто його купить?.. Ќафiса хворiє, рiдко вже й на ноги пiдводитьсЯ, а принести їй чогось смачного нема за що. Ќа •юсамовому дастарханi давно вже не було нi пастирми, нi баклави [123], перебиваютьсЯ обоє на палЯницЯх i кавi. џк дожити довгий вiк, Якщо бог не пошкодував їм днiв пiд своїм небом? •юсам забрав добро в мiшечок i подавсЯ до Ѓедеста-ну, чей знайдетьсЯ длЯ нього, нецехового, хоч трошки мiсцЯ на долiвцi? Ѓазарний гармидер було чути здалеку. Ќарод тЯгнувсЯ юрбами до центру, на в'ючених мулах i верблюдах пробивалисЯ купцi крiзь натовп, тiснЯчи i тратуючи пiших, викрикували гамали [124], вимагаючи вступатисЯ з дороги. Ђ з обох бокiв один бiлЯ одного сидiли жебраки з к'ЯшкулЯми [125] - предтечi базару. ’ак багато жебракiв •юсам ще не бачив. Љожного року їх, видно, збiльшуєтьсЯ, а хто знає - може, незабаром i старий ювелiр поповнить їхнi рЯди? –iкаво, ким вони були? •юсам понишпорив у кишенi кафтана, знайшов кiлька мiдних монет i пiдiйшов до крайнього. - ‡вiдки прислало тебе горе, нещасний? - Iз Ђнатолiї... ’iмарiотом був. Џодатки загнали в лихву, лихварi забрали тiмар... •юсам кинув у к'Яшкуль одну монету i пiдiйшов до другого. - џ дубильник iз ЂндрiанополЯ. “ста-рагiн зажадав за мою майстерню бакшиш. Ћце й збираю на хабар. Ќе пошкодуй двох монет, добрий чоловiче. - ...џ ходжа, був учителем у медресе на ‘кутарi. •iба Я знав, що вiршi ‚ейсi i Ќефi [126] заборонено читати софтам? ‚игнали... - ...џ колишнiй хатиб. ЌасмiливсЯ сказати на проповiдi, що кадiй тлумачить коран так, Як йому вигiдно... - ...џ румелiйський райЯ... Ђ ти чого випитуєш усiх? Њоже, шукаєш товариша за своїм фахом? Ќе завдавай собi клопоту. ’ут усi рiвнi. Њахдi прийшов до нас ранiше часу, вказаного пророком. ‘iдай бiлЯ мене, жебратимемо до спiлки. ’ак краще... Џiшов •юсам. ђЯди жебракiв змiнилисЯ мiзерними крамничками пiд сiрими наметами. „о головної брами Ѓедестану було ще далеко, та базар починавсЯ вже тут. ‚ласники крамниць, кравецьких майстерень, цирулень, кафедджiїв, Яким, видно, не залишилось мiсцЯ пiд склепiннЯм ринку, голосно вихвалЯли товар, звертали на себе увагу, хто чим мiг: один грав на гуслЯх, другий дрiбно вибивав на тамбуринi, iнший курив ладан, хто видзвонював дзвiночками. ’ут були i араби в рiзнокольорових бурнусах, i крикливi греки з квiтчастими хустками на головах, i мовчазнi турки в чалмах. ЏродавалосЯ все: канделЯбри, тацi, кремiннi рушницi i Ятагани, перець, колеандра, помаранчi, парча, єдваб, шовк. •юсам подумав, що нема чого йому пробиватисЯ далi, пiзно прийшов. ЏритуливсЯ в рЯдi, поставив перед собою солом'Яне крiсельце, розклав на ньому свiй дорогоцiнний крам. Љрiзь базарний знервований гармидер долинали уривки фраз, небавом •юсам мiг уже вловити їхнiй змiст: люди обурювалисЯ, що на ринку ходЯть фальшивi монети, а пiастри вичеканили з нещирого золота. Ќапроти, бiлЯ дверей нужденного склепу, стоЯв крамар у смiшнiй позi, нiби розiп'Ятий, i лементував крiзь сльози: - џ нiколи не пiдвищував цiн, але поглЯньте, поглЯньте, Якi менi грошi дають! •юсам скорботно похитав головою. –ього крамарЯ стамбульський кадiй прибив сьогоднi за вухо до одвiрка крамницi - справедлива кара здирникам. Ђле ж Як вiн мiг не заправити подвiйної цiни, коли грошi наполовину втратили вартiсть? - Ћсь приїде султан, - не вгавав покараний, - i ми спитаємо, куди дiлосЯ золото, чому нам платЯть удвоє легшими пiастрами. ‡ вiдчиненої кофейнi долетiв смiх. џкийсь софта розповiдав анекдоти. - Људи дiлосЯ золото? ‚iн питає, куди дiлосЯ золото! Ђ хiба йому невiдомо, що трапилось недавно в Ѓiюк-сараї? Џокликав наш султан дервiша Ђлi-бабу i запитав його, в чому суть щастЯ на землi. Ђлi-баба вiдповiв: "їсти, пити i пускати вiтри". ђозсердивсЯ султан, посадив зухвалого дервiша в тюрму, аж раптом - о всевишнiй! - у султана ставсЯ запiр. Џокликав знову сонцеликий Iбрагiм дервiша i простогнав: "џкщо вилiкуєш, дам за кожний спуск по мiшку золота". ЏомоливсЯ дервiш добрим джинам, почав султан голосно пускати вiтри, а казнадар за кожним разом кидає перед Ђлi-бабою по мiшку з грiшми. ’ут убiгла валiде. "Ћ сину мiй, - закричала, - що ти робиш? Ђдже так продуєш усе царство!" Ђ вiн питає, куди дiлосЯ золото... ђегiт у кофейнi раптово змовк, кремезний чолов'Яга вскочив до кофейнi, схопив софту за комiр. ’ой вирвавсЯ i зник у натовпi. •юсамовi не було смiшно. ‚iн iз болем поглЯдав на свої вироби, Яких нiхто не брав, бо хто ж вiзьме, коли грошi султан справдi проциндрив? Ќарод усе бiльше хвилювавсЯ, гомонiв. —екали приїзду Iбрагiма. ЃiлЯ султанського палацу тим часом чиниласЯ не менша веремiЯ, нiж на базарi. ‡ самого ранку бiлЯ головних ворiт злiва стоЯли вишикуванi кiннi спагiї, тi, що служили султановi за землi, - тiмарiоти i заїми; справа - Яничари. Ћчiкували виїзду султана. Џовинна була вiдбутись церемонiЯ цiлуваннЯ султанської мантiї. Џадишах довго не поЯвлЯвсЯ. ‚рештi вiдчинилисЯ ворота, але замiсть нього вийшов начальник охорони султанського плаща, перед собою на дрючку вiн нiс Iбрагiмову шубу. ‡дибились враз конi спагiїв, обуренi комоннi готовi були ринутисЯ у ворота i вчинити розправу над султаном за ганьбу, але тут почуласЯ голосна команда Яничар-аги Hyp Ђлi: "„о зброї", i спинилисЯ спагiї. ђозгублений капу-ага [127] схопив у руки шубу i пiднiс її длЯ цiлуваннЯ алай-беговi. ’ой зблiд вiд обуреннЯ i зневаги, i не знати, чим би все закiнчилось, Якби не закричали Яничари: - „о падишаха! •то поперед нас смiє цiлувати султанську мантiю? ‡чинилась буча, вартовi капиджiї побiгли у двiр доповiсти Iбрагiмовi про небезпеку. ‘ултан зачув пiдозрiлий крик i тремтiв усiм тiлом. „iзнавшись про причину Яничарського бунту, вiн наказав негайно стЯти голову церемонiймейстру. Љапу-ага був страчений прилюдно, заспокоєнi Яничари юрбами подались на Ѓедестан вiдкривати замiсть Iбрапма султан-мезади [128]. —орбаджi Ђлiм iшов попереду своєї орти - бундючний, у дорогому кунтушi. ’емним поглЯдом поводив на торговцiв, i вони нiтились, замовкали: на Ѓедестанi знали звички найближчого поплiчника Яничар-аги. ‡ того часу, Як Ђлiма призначили чорбаджiєм, минуло кiлька рокiв. ‚iн мiцно увiйшов у довiр'Я Hyp Ђлi, грошi щедро капали у його скарбницю, Яку вiн тримав у багатого ювелiра на Ѓедестанi. ™одень, щорiк згасала жадоба воювати - iншi перспективи всмiхалисЯ тепер лицаревi. ‡нав Ђлiм: при першiй нагодi Яничар-ага стане великим вiзирем, а вiн тодi пiде на його мiсце. ’а й не було рацiї при султановi Iбрагiмовi рватисЯ до бою. ’i часи, коли достатки i славу Яничари здобували на вiйнi, пiшли в небуттЯ. ’епер посаду i званнЯ можна було купити, а грошi кмiтливим пливли звiдусiль: хабарi приносили воїни, що викуплювалисЯ вiд походiв, i родовитi турки за право вступу в Яничарський корпус. Ѓо тут краща плата, нiж у спагiїв, i кари, i смерть не такi страшнi; комонних б'ють у п'Яти, Яничарiв - по спинi, комонних на кiл саджають, Яничарiв топлЯть у Ѓосфорi. •абарi приносили i злочинцi, Яким у Яничарському корпусi узаконювалисЯ грабунки i вбивства. Ђ вже справжнє багатство прибувало чор-баджiєвi на документи загиблих у боЯх воїнiв. џничарам дозволили одружуватисЯ i купувати землi. Љазарми порожнiли, воїни ставали власниками. Ђлiм не одружувавсЯ. ‚iн вдовольнЯвсЯ полюбовницЯми i утримував їх у розкiшному конаку бiлЯ Ђт-мейдану. —орбаджi прЯмував до ворiт базару. ’ам, бiлЯ головної брами, над Якою розпростер крила висiчений на каменi вiзантiйський орел, вiн стане поруч iз Hyp Ђлi, проголосить вiдкриттЯ базару, а потiм вибере найкращi подарунки длЯ коханок - дiамантовi намиста, єдваби, шовки. Ђлiм не помiтив старого крамарЯ, що стоЯв за солом'Яним крiсельцем, на Якому розкладенi були коштовностi. •юсам прикипiв до нього поглЯдом: де бачив це обличчЯ, чиє воно? I, напевно, вихователь i колишнiй приймак нiколи б не зустрiлисЯ, Якби Якийсь Яничар не помiтив майстерно вирiзьбленого амулета, в сердечку Якого горiв дiамант, списаний ледь помiтною тонкою в'Яззю. џничаровi очi жадiбно блиснули, вiн глЯнув на стривоженого ювелiра, спитав: - ‡вiдки воно в тебе? - џ... џ ювелiр. ‘ам зробив... - ’и - ювелiр? - зареготав Яничар. - ћвелiри там, на Ѓедестанi, а ти злодiй! Ѓо Якби нi, то став би поруч iз своїми цеховими. - џ не цеховий... - ’о Яке ти маєш право продавати такi коштовнi речi поза цехом? Ђлiм повернув голову, зупинивсЯ. - ™о там? џничар пошкодував, що привернув увагу чорбаджiЯ, тепер амулет дiстанетьсЯ йому. ‚iн притьмом сунув за поЯс коштовнiсть, i тодi закричав •юсам: - ‚iддай! Ћ аллах, Я працював над ним сорок ночей! Ђлiм простЯгнув руку, Яничар слухнЯно вiддав чор-баджiєвi амулет. - ’и звiдки береш такi речi? - глЯнув Ђлiм спiдлоба на старого, вiн не впiзнав його, бо й годi було впiзнати: •юсам висох, згорбивсЯ, обличчЯ втопилосЯ в кудлатiй бородi, тiльки очi звiдкись були Ђлiмовi знайомi. •юсам затрусивсЯ, простЯгнув обидвi руки, схлипнув: - Ђ... Ђлi... - бiльше слiв не мiг видавити з горла: перед ним стоЯв той, Який колись кликав його батьком. - ‡вiдки ти маєш такi речi? - придивлЯвсЯ чорбад-жi до амулета. Ћ, вiн не сподiвавсЯ аж такий дорогий подарунок принести сьогоднi вирлоокiй ‡улейцi. Ђле звiдки в цього жебрака такi дорогоцiнностi? - ’и - злодiй, - сказав вiн спокiйно, кивнув Яничаровi, i той миттю згорнув з крiсельцЯ решту краму. ‡астогнав •юсам, схопивсЯ руками за чалму: - Ћ аллах, що роблЯть цi грабiжники! Ќа ювелiра посипались удари, крамарi порозбiгалисЯ, хапаючи свiй товар, Яничари, скориставшись iз нагоди, забирали, що потраплЯло пiд руки. •юсам лежав на землi, заслонЯючи обличчЯ руками, а коли сам Ђлiм штовхнув його ногою пiд ребра, неймовiрна кривда i лють додали йому сили, вiн звiвсЯ на ноги i прохрипiв, бризкаючи слиною в обличчЯ чорбаджiЯ: - Ћ змiє Ядуча, викохана за моєю пазухою, о виплодку самого Iблiса, о смерте наша! ’а хай тебе рiдна мати проклЯне! ’епер Ђлiм впiзнав •юсама. ‚iн на мить остовпiв, розгубивсЯ, та довкола стоЯли Яничари - чорбаджi не мiг прощати Якомусь жебраковi такої зневаги. ѓострий Ятаган проколов горло старого ювелiра. ...„iждавшись, поки з-перед парадних ворiт Ѓiюк-сараЯ розiйдутьсЯ Яничари i спагiї, до вартового пiдiйшов Якийсь купець iз великим сувоєм парчi. - Њенi велiв кизлЯр-ага ‡амбул принести дорогоцiннi тканини длЯ гарему, - крiзь вузькi прорiзи повiк на вартового зиркали маленькi рухливi зiницi. - Ќакажи провести мене до ‡амбула. ЉизлЯр-ага пiдозрiло зиркнув на торговцЯ парчею. ‚iн не кликав сьогоднi нiкого. ‚се починало набридати старому євнуховi: i гарем, i недолугий султан, i служба. ‘ьомий десЯток лiг на спину, все важче було її згинати; колись в'юнкий i спритний плазун ставав лiнивим алiгатором, Якому хотiлосЯ без дiла лежати на сонцi, роззЯвивши пащу. I має вже через що. Ѓагатство є. џкби ще чистих кiлька тисЯч пiастрiв, вiн купив би у капудана-башi [129] галеру, перевiз би свої скарби до Њекки i там спокiйно доживав би вiку. - Ќе питай нiчого, ‡амбуле, - промовив тихо купець, i ахнув кизлЯр-ага: - ‘ефер ѓазi! - ’с-с-с... Ќе розпитуй, Як Я дiставсЯ сюди з ђодосу, i не клич прислужникiв, поки мене не вислухаєш. џ розбагатiв, у цей сувiй парчi загорнутий мiшок iз золотом, один мiшок. Ђ другий цiлий юк [130] лежить у найпотаєм-нiшому сховку в одного татарина, що торгує на Ѓеде-станi. џкщо ти мене викажеш, то другий мiшок длЯ тебе пропаде. Љоли ж нинi скажеш султановi, що Њу-хаммед-ѓiрей готує змову проти нього, а єдиний вiрний слуга Iбрагiма - це Iслам, ти отримаєш його. џк тiльки мiй вихованець вийде вiд султана з позолоченим мечем, Я тобi дам Ярлик, з Яким ти пiдеш до торговцЯ тканинами татарина Њемета. Ђ тепер купуй у мене цей сувiй парчi i неси його легко, мов пiр'їнку, Iбрагiмовим красунЯм. - айтан... - просичав ‡амбул i прийнЯв iз рук ‘ефера важкий сувiй. Iбрагiм поволi заспокоювавсЯ. ‡ловiсний гармидер бiлЯ ворiт Ѓiюк-сараЯ нагадав йому, було, ту нiч, коли бенкетував увесь ‘тамбул, а вiн сидiв у в'Язницi, проклинаючи могутнього Ђмурата. I раптом дверi навстiж, i натовп бiлЯ дверей тюрми, i труп ненависного брата перед ним. Ђ що, коли цей пiдозрiлий гармидер - то вже його, Iбрагiмова, черга? Ђ, слава аллаху... џничари збунтувалисЯ за право першими цiлувати його шубу... ‡начить, вiрнi йому, ще довго зможе вiн нiжитисЯ в розкошах i спокої... Iбрагiм повiльними ковтками цiдив вино, очi п'Яно плавали в орбiтах, два ‡амбули увiйшли до султанської опочивальнi. - џ не кликав тебе, чого хочеш, кретине? - ‡мова проти тебе, султане, - випалив ‡амбул. ‚ипав глечик iз рук Iбрагiма, вiн схотiв схопитисЯ на ноги, але спина прикипiла до подушки. Џрохрипiв: - „е, хто?! - Њухаммед-ѓiрей бунтує Љрим, султане. Iбрагiм широко розплющив очi, хмiль раптово минув. ‡iрвавсЯ з подушки, схопив за груди кизлЯр-агу i шпурнув ним, тупо вдивлЯючись у його вишкiрену пащу. - •то, хто говорив менi, що Њухаммед буде вiрний Џортi, хто переконував мене, що Iслам-ѓiрей - зрадник? ‡амбул пiдвiвсЯ на ноги, випроставсЯ. ђабська покора, з Якою вiн завжди входив у царськi покої, зникла з його обличчЯ. - ’и ще не бив мене, султане, i краще не роби цього. ‡амбул стане гнiватисЯ. џк керуватиме сонцеликий султан великою iмперiєю, коли не стане всезнаючого ‡амбула? ‘амотнiсть пасує тiльки аллаху, бо вiн непомильний, великий Iбрагiм на самотi може помилитисЯ. Ђ тодi Hyp Ђлi не пожалiє твоєї голови, Як не пожалiв Ђмуратової. џ ж тобi даю, Як завжди, щиру пораду: пошли негайно по Iслам-ѓiреЯ на ђодос, а по Њухаммеда у Љрим. Iбрагiм стоЯв з опущеними руками, пiт горошинами стiкав по рiдких волосинках борiдки. ’епер вiн зрозумiв: ота його могутнiсть, те сплескуваннЯ в долонi було самообманом. “сi цi роки ходив вiн по палатах, обдурений своїми ж пiдлеглими, i влада його триватиме доти, доки вони захочуть. Љара-гез! ‚се, що було дотепер, - це Љара-гез, а вiн, перекостюмований у султанський одЯг в'Язень, тiшить публiку так, Як цього хоче Hyp Ђлi i цей потворний владика. Ћсь вiн, балаганщик, розправив перед актором спину, дає йому зрозумiти, що вистава мусить мати кiнець. Џродовжити!.. ‡а всЯку цiну продовжити виставу. ѓрати так, щоб вона була цiкавою, щоб публiка просила ще i ще, не вимагала опускати завiсу... ...ѓордо ступав Iслам-ѓiрей до султанського селЯмлика. ‚iн уже був упевнений в перемозi. ђозумний ‘ефер ѓазi - великий друг i мудрець! Ђле дивне одне: чому йому не допомогли капи-кулу - сеймени, а перекопський бей, Який послав на султанське торжище свого салердара-агу [131] Њемета з мiшком золота? Iсламовi згадаласЯ розмова з аталиком у Ђшлама-дере: "•то буде твоєю правою рукою?" Њансур-бей хоче бути нею. ‡ Њухаммедом, видно, не вдалосЯ. Ђ чому? Ќевже брат не ласий на грошi? Ђ може, побоЯвсЯ бей давати золото в нездалi руки? I дає їх сильнiшому, щоб купити хана длЯ себе. ’ак... Ђле ж коли хабар заходить у дверi, правда виходить крiзь вiкно. Ќевже йому не вдастьсЯ чинити свою правду, бо вiн куплений хабаром ще до вступу на престол? Iбрагiм возсiдав на краю басейну, спершись лiктем на подушку. ‚iн силкувавсЯ надати своєму обличчю виразу зверхностi i владностi, та блiдiсть, змережана кров'Яними жилками, робила його нiкчемним, жалюгiдним. ЃiлЯ султана стоЯв задуманий великий вiзир. Iслам-ѓiрей, постоЯвши мить перед своїми повелителЯми, вклЯкнув на землю, i тодi побадьорiшав султан. - Ѓачиш, Iсламе, Я призначаю тебе ханом. ЏодивлюсЯ, Який ти є. ’и мусиш бути другом мого друга i ворогом мого ворога. —и правда це, скажи, що Њухаммед готував зраду? Iслам-ѓiрей глЯнув на великого вiзира. Ђззем-паша знає, хто посилав бунтарськi листи в Љрим. ‚iн зараз може про це нагадати. Ђле вiдступати нема куди. - Ќе смiю заперечити того, що є правдою, - вiдповiв. - Џравда - вище моєї любовi до брата. Iронiчний блиск спалахнув у очах Ђззем-пашi i погас. - ‚ведiть Њухаммеда, - сказав Iбрагiм. Iслам рвучко повернув голову до дверей. Ќе сподiвавсЯ побачити тут брата. ‚иходить - ще не перемога. Њовчазний Ђззем-паша влаштує зараз допит ѓiреЯм. - Ѓачиш, Њухаммеде, - так само силувано повiльним i наставницьким тоном вiв далi Iбрагiм. - ’и не хотiв бути моїм другом, то поїдеш сьогоднi на ђодос, i дЯкуй, що дарую тобi життЯ. Ђле звiдти вже не повернешсЯ. ™о маєш сказати? - Љрiм поклону ногам твоїм, султане, нiчого нинi зробити не можу. Ђ братовi своєму з твого високого дозволу хочу нагадати приказку: "Љоли риєш Яму, рий по-своєму зросту". ‚еликий вiзир мовчав; Iсламовi вiдлЯгло вiд серцЯ: - Ќе гоже розмовлЯти пiдданим у присутностi повелителЯ, але коли намiсник аллаха дозволив нам, ницим, отверзти уста, то скажу тобi, дост-ака [132]: Яму по своєму зросту вирив ти. Њенi ж ти повинен бути вдЯчний. Ђдже тiльки три Њухаммеди правили в Љриму, ти - четвертий. ‚сi вони померли ранiше своєї смертної години, i всi похованi в …ксi-юртi на околицi ЃахчисараЯ. ’и ж на ђодосi доживеш до глибокої старостi i закiнчиш свiй шлЯх у мирi й спокої. - Ђле мене ти замiнив, - вiдповiв Њухаммед. - ’о звiдки така впевненiсть, що не успокоїшсЯ замiсть мене в усипальницi моїх тезкiв? Iбрагiм кивнув рукою, Њухаммеда вивели. Џотiм змiрЯв поглЯдом Iслама, i знову боЯгузлива блiдiсть виповзла на його худi щоки. ‚iн боЯвсЯ цiєї людини, що стоЯла перед ним у стриманiй покорi i не усмiхаласЯ улесливо на його слова. Ђле вiдмiнити свого рiшеннЯ не мав сили. ‚еликий вiзир мовчав, Hyp Ђлi чомусь не прийшов, ‡амбул же, певне, пiдслуховує за дверима. - ‘кiльки тобi рокiв, Iсламе, i Як ти сiдаєш на конЯ? - спитав султан по хвилинi. - Њенi всього сорок рокiв, султане, а сiдати на конЯ Я тiльки починаю, - вiдказав Iслам, i звелись острiшкуватi брови у великого вiзира: Ђззем-паша не чекав вiд нього таких вiдточено зухвалих слiв. - Ќу, йди, - промовив тихо султан i додав, Як щось не потрiбне, другорЯдне: - Ђ служи менi правдою. Iслам-ѓiрей поклонивсЯ, пiдiйшов до Iбрагiма, поцiлував полу його кафтана i повернувсЯ до виходу. ‘луги надiли на нього соболину шубу, покриту парчею. оперезали шаблею, прикрашеною дорогоцiнним камiннЯм. Ќового кримського хана супроводжував Ђззем-паша у двiр. Iслам ждав вiд нього настанов, але великий вiзир i тепер не промовив нi слова. ’одi хан сам зупинивсЯ i сказав, дивлЯчись в очi старому: - ‚еликий вiзирю, Я прошу, щоб менi Џорта не заважала рiзними фiрманами розпорЯджатисЯ долею Љриму. Ђззем-паша витримав гострий поглЯд Iслам-ѓiреЯ i вперше за нинiшнiй день вимовив: - ’обi пiдвели конЯ в добру длЯ тебе пору, iди, Я завадити тобi не встигну. I знову зустрiлись вiч-на-вiч володар i мудрець. - ’и сказав тодi, Ћмаре, що кожна чужа землЯ сповнює наш народ тривогою. ЏоЯсни, що ти мав на увазi? ‚еликому вiзировi недаром згадалисЯ саме цi слова меддаха. ‡-перед очей не зникав образ незалежного i гордого Iслам-ѓiреЯ, Який Явно обдурював Iбрагiма i повернувсЯ у свiй Љрим не длЯ жируваннЯ. ‚iйна з Љримом неминуча, але хто тепер вийде переможцем, коли туди пiшов царювати лицар i дипломат, а в ’уреччинi на престолi сидить недоумкуватий султан? - –Я бiда вiзирю, почаласЯ з фальшивого твердженнЯ, буцiмто не може бути рiзних народiв на лонi iсламу. ‘кiльки кровi марно пролилосЯ во iм'Я цього догмату, а що вийшло? ’атари залишилисЯ татарами, точнiше - озлобленими татарами, болгари i греки iсламу не прийнЯли. Њало того: в боротьбi проти нашої iмперiї вони змiцнiли духовно, i розплата над турками неминуча. •iба ти не був свiдком того, Як з'єдналисЯ у спiльнiй боротьбi проти нас руськi й українцi пiд Ђзовом? Ђ що, власне, винен турок? —и йому краще жити вiд того, що османи розповзлисЯ по свiту, чи потрiбна йому ‘ербiЯ або Єгипет длЯ того, щоб вiн мав що їсти? Ђле вiдповiдати змусЯть... - Ќевже немає нiЯкого виходу? - ’урки почали своє iснуваннЯ з завоювань. џ ж гадаю, що народ, Який не поклав мiцних основ свого власного господарства, повинен бути сам iз собою. Ѓо коли вiн прагне розвиватисЯ за рахунок iнших, тодi стаєтьсЯ щось зовсiм протилежне його бажанню. пiдкоренi народи мiцнiють, панiвнi ж вироджуютьсЯ, живучи чужим хлiбом, розумом, мистецтвом. - Ќаче чорний демон, ти пророкуєш усiм нам загибель, Ћмаре. џк же так: пропаде наша могутнiсть, i слiду вiд неї не залишитьсЯ? - •то це може знати? - вiдповiв Ћмар ухильно. - Ћн глЯнь на золотий пiастр. ‡олото є змiстом монети, сама ж монета є тiльки формою длЯ змiсту. •тось колись з'єднав змiст з формою з метою користi. “Яви собi, що мета раптом втрачена - пiастр не йде на ринку. •iба пропаде змiст, Якщо вiн справдi золотий? Ќi, вiн потрiбний длЯ нової форми, длЯ нової мети. ’ихо вiдчинилисЯ дверi до вiзирового селЯмлика, на порозi став озброєний капиджiй. ‘iпнулисЯ вгору навислi брови Ђззем-пашi. - •то дозволив тобi заходити у мiй палац? - запитав грiзно. - ‘ултан султанiв Iбрагiм велить тобi зараз же з'ЯвитисЯ перед його очi, - вiдповiв капиджiй не кланЯючись. Ђззем-паша перевiв поглЯд на Ћмара, меддах знервовано теребив бороду. Ћбидва знали: годi сподiватисЯ добра, коли вiзира викликає не капу-ага, а озброєний охоронець султанських дверей. - ‘кажи султановi, що Я прийду, - мовив Ђззем-паша. - Њенi велено прийти з тобою, великий вiзирю. - Џочекай мене бiлЯ входу. Ћмар пiдвiвсЯ. - Џрийми ще одну мою пораду, ефендi, бо потрiбна нинi державi твоЯ розумна голова: коли йдеш до слiпцЯ, заплющ одне око. - Ќi, - вiдповiв вiзир, - досить Я заплющував свої очi на безумство султана. „алi не велить менi цього робити нi бог, нi совiсть. ’и ж бережи себе, Ћмаре. I бiльше не приходь сюди, хто б тебе не просив. ’i часи, коли цар жадав мудрого слова, минули. Љоли володар доходить до самодурства i вважає усi свої дiла i вчинки доцiльними, тодi вчителi стають зайвими. ‚они заважають, i їм стинають голови. Ђззем-паша приклав руку до грудей, прощаючись з Ћмаром, i вийшов iз селЯмлика. Ќебо тремтiло осiнньою синЯвою над притихлим Ѓiюк-сараєм. ’ри мури, один вiд одного вищий, що огороджували султанськi палаци, здавалось, пiдпирали довкола горизонт, i вiдзначив длЯ себе вiзир, що донинi його свiт був не бiльший вiд цiєї криницi, з Якої видно невелике кружальце неба. Њеддах Ћмар нiби вивiв його на височенний мiнарет, i Ђззем-паша побачив, що дуже мало свiту вмiщуєтьсЯ в султанському вицЯцькованому дворi, в ‘тамбулi, i що цiла iмперiЯ - ще не весь свiт. “ бiлiй киреї, у гостроверхiй смушевiй шапцi, величний i неприступний Ђззем-паша пiдiйшов до дверей султанського селЯмлика, i розступились перед ним капиджiї. - џку справу маєш до мене, султане? - мовив рiзко Ђззем-паша i глЯнув на Hyp Ђлi, що стоЯв у позi рисi, готової до стрибка. - —и не мiг би Я залишитисЯ з тобою наодинцi, Як це личить великому вiзировi на аудiєнцiї у султана? Ћчi Iбрагiма налились червiнню, вiн скочив до Ђззем-пашi, вчепивсЯ йому в бороду i завищав: - „е ‡амбул? „е ‡амбул? Ђззем-паша рвучким рухом вiдвiв кiстлЯвi руки султана. - ‡амбул? Ќе можу знати, де вiн. џ вiдаю армiєю i стосунками з державами, а не гаремом. - „е ‡амбул? - махав кулаками Iбрагiм i в iстерицi тупав ногами. - ‚iн утiк цiєї ночi на воєннiй галерi, а ти нiчого не знаєш? ‡найди зараз ‡амбула або вiддай свою голову! - репетував султан, i пiна котиласЯ з його рота. ‚iзир злорадно посмiхнувсЯ. - Љожний цар, - сказав вiн, - Який сп'Янiв вiд сваволi, твердiє тодi, коли влада з його рук вислизає. ‡амбул був твоїм першим радником, Я над ним не владний. - „озволь, султане, менi сказати слово, - повернувсЯ до Iбрагiма Hyp Ђлi. - ‡амбул купив галеру в капудана-башi. џ арештував адмiрала, i ти матимеш змогу покарати його Якою хочеш карою. Ђле ж не може бути, щоб такi справи творилисЯ без вiдома командуючого вiйськами. Iбрагiм остовпiв вiд такого повiдомленнЯ Яничара-аги. ‚iн був би знову заверещав, та вiд страху пропав голос i, замiсть крику, прошелестiв шепiт: - ‡рада... ‡рада! ’угру, тугру вiддавай! - простЯгнув руку до великого вiзира. ‡дригнувсЯ Ђззем-паша. ‚iн кожен раз, приходЯчи на аудiєнцiю до султана, чекав цього наказу, Який означає - смерть. I все-таки приймати вирок вiд безумцЯ здалосЯ тепер страшним блюзнiрством. ‚iн вийнЯв iз кишенi печатку i, повiльно ступаючи, нiс її султановi. - ’ебе, Iбрагiме, Як це годитьсЯ, називають сонцем. ’ак, ти заходЯче сонце османської династiї, Яке кидає на землю довгi тiнi, що сповiщають нiч... џ з радiстю умру i перед смертю оплакую тих, хто мусить жити пiд таким володарем. ‚они ж бо будуть свiдками божевiльних вчинкiв юродивого султана i упадку iмперiї. Iбрагiм злЯкано вiдступав у глиб кiмнати: на нього насуваласЯ могутнЯ постать велетнЯ, Який зараз його розтопче. ‘ултан забув у цю мить, що при входi стоЯть озброєнi капиджiї, а поруч всесильний Яничар-ага, Який тримає у руках Яничарське вiйсько i його на султанському тронi. ’угра наближаласЯ до очей, ставала великою, Як мiдь тацi, Як жорнове колесо, i заступила врештi цiлий свiт: ще мить - i вона накриє його, розчавить, i вiд Iбрагiма зостанетьсЯ тiльки великий знак на мармуровiй долiвцi - пам'Ять длЯ прийдешнiх султанiв. - Ѓерiть його! - скомандував Hyp Ђлi. “ селЯмлик вбiгли капиджiї. ‚они накинули на голову великого вiзира чорне полотнище i виволокли його за дверi... ‚ цю хвилину несподiвано длЯ Iбрагiма i Hyp Ђлi до султанського селЯмлика увiйшла валiде Љьозем. її висока постать неначе виринула з проваллЯ, в Якому безслiдно щез великий вiзир, валiде рiзким рухом вiдкинула чорну шаль з обличчЯ, i воно, непроникливе, суворе, вмить сповнилосЯ материнської доброти. Hyp Ђлi настороживсЯ. —ому Љьозем тут? ‘ьогоднi вранцi, коли вiн, Яничар-ага, i анатолiйський бейлербей Њуса-паша вирiшували долю великого вiзира в її свiтлицi, валiде не сказала, що зайде на султанську половину. ™о надумала цЯ камiнна жiнка з очима кобри? ‚алiде пiдiйшла до Iбрагiма, Який ще не отЯмивсЯ вiд смертельного перелЯку, i поклала йому руку на плече. - ’вої, о сину, помисли в дiло втiленi, воiстину дивують пiдданих i близьких по кровi. ’и мужньо розправлЯєшсЯ з ворогами i щедрою рукою пригортаєш до себе тобi вiдданих. - її губи стЯгнулисЯ у вузьку смужку, вона глЯнула на поставного i владного Яничара-агу, готового прийнЯти з рук Iбрагiма державну печатку, Яка поки що валЯлась на долiвцi, i мовила: - Ђнатолiйський бейлербей Њуса-паша тут. ‚iн падає до твоїх нiг i славить аллаха за високе довiр'Я султана, Який велить йому взЯти тугру. ЋбличчЯ Hyp Ђлi осунулосЯ, посiрiло. Ѓейлербей Њуса, а не вiн? Ђле ж уранцi... ‚iн повернувсЯ до султана i заволав: - ‚еликий падишаху, вона... ’а не докiнчив. „о селЯмлика увiйшов Њуса-паша, а за ним озброєний почет. ‚ Iбрагiма засiпалась нижнЯ щелепа, вiн сам нагнувсЯ за тугрою i тремтЯчою рукою подав її анатолiйському бейлербеєвi. I тут перевтомленi нерви здали, вiн затрусивсЯ вiд приступу божевiльної лютi, заверещав i, вихопивши з пiхви кинджал, замахнувсЯ ним на Яничара-агу. - ‡амбула, ‡амбула дожени! †ивого ‡амбула дайте менi, i ви побачите те, чого ще не бачили стiни Ѓiюк-сараЯ! ‘мерть, о, Яку смерть побачите! ‚алiде своєю постаттю заступила султана вiд очей присутнiх, а вiн у приступi шалу корчивсЯ, скавучав i стискав пальцi довкола уЯвної шиї євнуха... ђЋ‡„I‹ ’ђ€ЌЂ„–џ’€‰ Ќащо, мамо, так казала, ’атарчатком називала?.. “країнська народна пiснЯ ’iльки одне лiто пролiтувала ЊарiЯ в Њангушi, а там знову подаласЯ з Њальвою на —атирдаг - голод виморював Љрим. ‘тратон залишавсЯ сам, з кожним роком старiв, та все думав одне й те ж: Як далi житиме без Њарiї, коли вона заробить грошей на ту грамоту i помандрує з Њальвою в рiднi краї. ‡вик до них, рiднi йому стали, i страшно було подумати тепер, що на старiсть залишитьсЯ один Як палець. Ђ може б, i самому?.. Ћй, та чого?.. ‡ “країни нi вiтру, нi хвилi, лежить вона десь там пiд синiм небом i щулитьсЯ пiд нагайками або спить уже мертвим сном, стратована, столочена, кров'ю стечена. ѓай, гай... I навiщо їй нести туди рештки своїх надiй, решту життЯ свого на сплюндруваннЯ, на погибель? Ђле нiщо не може переконати Њарiю. Ќаче скупий лихвар, складає алтин до алтина, недосиплЯє, ночами грошi перераховує. ‚ Њарiї турбота ще й про Њальву. ’ого лiта, коли не йшли на —атирдаг, щось трапилосЯ з дiвчиною, нiби пiдмiнили її. ’о гаморiла, пурхала, мов метелик, понад “зенчиком - годi було її на мiсцi втримати, а раптом стала мовчазною, не по-дитЯчому задуманою. Ќе чує, коли її кличуть, водить голубими очицЯми по свiту, а видно: не iснує длЯ неї нiчого, крiм Якихось своїх думок, невiдомих матерi. Џiдозрiвала ЊарiЯ: тут виною Ђхмет. Ѓачила, захопивсЯ парубок дiвчинкою, то, може, й вона задивиласЯ, адже буває це в дiтей. Ќе залишала бiльше Њальви в ћсуфа, жила разом iз нею в куренi бiлЯ корiв i верблюдиць та все приглЯдалась, чи не зустрiчаютьсЯ вони часом вечорами. Ќi, не бували разом. ѓасав вiн на своєму конi по верхах, iнодi з'їжджав на чаїри, та все здалеку бовванiв, а Њальва була холодно спокiйною. ‘казала Якось ЊарiЯ дочцi: - ’ам Ђхмет приїхав. ’и не пiдеш з ним погратисЯ? - Ќi, мамо. џ вже не маленька, щоб гратисЯ. ™е бiльше дивуваласЯ мати: що могло трапитисЯ з дитиною, звiдки взЯласЯ жура в неї? —и то, може, прийшла несвiдомою в її душу туга за рiдним краєм? ђадiла вiд такої догадки, сказала дочцi потаємно: - ‘коро ми в хана грамоту купимо i пiдемо назавжди на “країну. - Ђ хто тепер хан? - спитала Њальва, зовсiм байдужа до материних надiй. - Њухаммед-ѓiрей... ‚iн, кажуть, любить грошi i радо дає Ярлики за бакшишi. - •аном мав бути Iслам-ѓiрей... - вiдповiла в задумi Њальва, i дивом пойнЯло Њарiю: звiдки їй знати такi речi, що це в неї за мова? - ™о ти можеш вiдати про ханiв, Њальво? - з тривогою схилЯласЯ до неї мати. - •то говорив тобi таке? - ’а Я... Я вiд татарок чула... - похопиласЯ дiвчина i вiдвернула голову, аби не помiтила мати рум'Янцiв, що раптом червiнню впали на щоки. - Ќам усе одно, дитино, хто хан, - мовила ЊарiЯ. - Ђби лише не вiдмовив, аби не вiдмовив... “ рiдний край пiдемо... Њальву вже не тривожили слова про “країну, про днiпровськi степи. I не виглЯдала їх бiльше з …клiзi-буруну, i до тисЯчоголової печери не ходила, i забуласЯ легенда про Ћрак-батира. Ќаче в одержимої снувалисЯ її думки вузькою ущелиною Ђшлама-дере до ЃахчисараЯ i заповнювали весь свiт. Ђ мама знову про свiй рiдний край, знову про те... - —ого нам їхати туди, мамо? •iба тут погано? ЊарiЯ сказала б навiщо. ’а чи зможе зараз Њальва це зрозумiти? ’ут вона виросла i побачила свiт свiдомими очима, чужi пiснi вперше зворушили дитЯчу ду