го не змiнить i не зупинить. Ђвiценна Њеддах Ћмар вирушив iз ‘кутарi в далеку дорогу - до ЂдрiанополЯ. ‘тарець знав, що цЯ подорож буде останньою: лiта, Яким забув лiк, гнули все нижче до землi, дрЯхле тiло просилосЯ на вiчний спочинок. ’а розум протестував проти тiєї смертi, що неминуче приходить до кожного. Ћмар бажав обiрвати нитку свого життЯ там, де воно могло б хоч на мить освiтити шлЯх iншим своїм останнiм спалахом. “ перемогу повстанцiв, Якi одчайдушно наважилисЯ вдарити на колишню столицю Ћсманської iмперiї, вiн не вiрив, та все одно йшов до них. Ѓачив наперед смерть нового ватажка кизилбашiв Љир-огли, але знав, що вiдвернути повстаннЯ не можна, Як не можна викреслити один день iз року - воно неминуче. Ѓо ж розвиток нового свiту вiд народженнЯ до перемоги - то ланцюг спроб i впертих намагань, в Якому одна ланка вмирає длЯ того, що iз неї виростала друга. Ђдже не стала смерть ювелiра •юсама небуттЯм, i смерть великого вiзира Ђззем-пашi не стала тлiном. ’ож i Ћмаровi не можна вiдходити безслiдно... ‚идно, така вже волЯ всезнаючого аллаха, а може, це вдЯчна долЯ справжнiх митцiв - що дiла їхнi стають виднiшими пiслЯ скону. —и то при життi творець сам собою застує свою працю, а чи просто не вiрЯть люди, що цЯ на позiр нiчим не примiтна людина, Яка не вмiє так, Як придворнi спiвцi стоЯти на виду поруч iз всесильними свiту цього i їхнiми очима звертати увагу на свiй товар, може бути великою. ’а от вiдходить вона, залишаючи думи свої в живучiй пiснi, в химерному розписi на вазi, у капiтелi мармурової колони, i питають тодi люди: "•то ж був цей чарiвник?" ЌамагаютьсЯ згадати його iм'Я, розпитують один в одного, i на допомогу нетЯмущим iдуть всезнаючi придворнi, Якi цькували митцЯ при життi, i кажуть: "–е наш великий попередник", щоб хоч прив'ЯзатисЯ до безсмертЯ, коли самого безсмертЯ за життЯ вбити не змогли. •то там знав старого ювелiра •юсама? Ќе пам'Ятав його покiйний Ђмурат, Який носив iнкрустований перлами сагайдак •юсамової роботи, байдуже було iмамам мечетi ЂйЯ-‘офiЯ, хто ж то чудом умiстив вiрш корана в бахдашанському рубiнi, що прикрашає мiхраб, не знав i кафеджi на Ѓедестанi майстра, Який зробив Яшмовi чашi, в котрi вiн наливає вино знатним чужинцЯм. ’а чи й повiрив би хто з них, що це робота чародiйних рук згорбленого старцЯ, Який стоїть за солом'Яним крiслом перед воротами Ѓедестану, цькований i зневажуваний уста-рагiном ювелiрного цеху? ’а враз не стало •юсама. Ђлiмовi посiпаки виволокли понiвечене тiло жебрака, що продавав коштовнi речi та ще й посмiв пiдвести руку на чорбаджiЯ першої Яничарської орти, витЯгли за мури базару i наказали бакчибашi [145] зарити старого пса. Ђ тодi трапилось те, чого нiхто не сподiвавсЯ. Џомерла Ќафiса, не дочекавшись свого чоловiка, пограбували •юсамову майстерню цеховi ювелiри, i невиданi коштовностi поЯвилисЯ в найбагатших крамницЯх Ѓедестану. „ивувалисЯ купцi, захоплювалисЯ чужинцi i питали, хто їх зробив. ‘казано - шила в мiшку не втаїш, пiшов поголос, що продаютьсЯ вироби покiйного скутарського ювелiра •юсама, Який змайстрував ‘у-леймановi Џишному султанський трон i перснi Якого носила сама ђоксолЯна •уррем. Ќеймовiрно пiдскочили цiни, торговцi вимахували золотими браслетами, пiдкидали в жменЯх медальйонами та амулетами, посудники видзвонювали по срiбних тарiлках i кофейниках, вигукуючи: "Љупуйте, купуйте, це робота рук •юсама, славного •юсама!", а дурисвiти пiдроблЯли хюсамiвськi вiзерунки i теж так само вихвалЯли товар не знаючи гаразд, чиїм iменем зароблЯють. I може, був би •юсам возведений посмертно у сонм генiальних попередникiв придворних ювелiрiв, Якби, один злидар, що сидiв за кЯшкулем у день султанського торжища напроти плетеного з соломи крiсельцЯ, не впiзнав •юсама саме тодi, коли чорбаджi Ђлiм простромив старому горло Ятаганом. ‚iн довго мовчав, боЯчись Яничарської розправи, та комусь таки шепнув, що •юсам помер не своєю смертю, а вiд Яничарської руки, хтось iнший згадав останнiй крик старого i здогадавсЯ, що чорбаджi першої орти був вихованцем ювелiра - пiшли по людЯх розмаїтi чутки i вкутувались вони в легенди. Ќародовi запотребилось тепер знати все про •юсама, так нiби спiввiтчизникам славного майстра хотiлосЯ змити з себе сором за байдужiсть до нього при його життi, i швидко про •юсама знали навiть таке, чого вiн сам i його вiрна подруга Ќафiса не змогли б пригадати. Њеддахи розповiдали у кафеджiЯх притчi про •юсамове дитинство, жiнки в лазнЯх придумували сентиментальнi легенди про його палку любов до своєї єдиної дружини Ќафiси, а ревнителi мистецтва допиталисЯ до його могили i перенесли прах ювелiра на стамбульський некрополь. •то зна за що, а чи не за тi мислi, Якi вмiв •юсам виписувати у своїх вiзерунках i за Якi зазнав смертi, - почалисЯ паломництво до його могили i зборища на цвинтарi, i бунтарськi заклики до помсти. ‡апрацювали субашi, вiдганЯючи народ вiд тюрбе •юсама, знесли надгробну плиту, проклЯли iм'Я ювелiра iмами в мечетЯх, замовкли продавцi на Ѓедестанi, глухий протест наростав у людських серцЯх, а справжнi i фальшивi вироби старого майстра продавалисЯ тепер з-пiд поли... ’ож, видно, така вже волЯ всесильного аллаха, а може, дивна долЯ полiтичних дiЯчiв - що одних знають, боЯтьсЯ i мусЯть шанувати їх, а прийде смерть - i тiльки забуттЯ, про iнших же, при життi нi слуху нi духу, а по смертi їм за щось шану вiддають. —и згадували люди ‘елiма Џ'Яного хоча б на другий день пiслЯ того, Як вiн заснув над глечиком грузинського вина i бiльше не прокинувсЯ? Ђ хто оплакував жорстокого Ћсмана II, Якого задушили Яничари пiслЯ хотинського розгрому? Ѓа й Ђмурата забули, хоч i говорили, що до нього, мовлЯв, жебраки могли пiдходити на вулицi, тримаючи факел над головою. [146] Ђ великого вiзира Ђззем-пашу мало хто знав: вiн своє життЯ провiв у походах i на засiданнЯх дивану, а на молитву до ЂйЯ-‘офiї пiшки ходив, Як це личить правовiрному: нiхто не викрикував йому хвалу, коли вiн супроводжував султанiв, бо ж часто славу бере той, хто її вимагає, а не той, кому вона належитьсЯ. ’а враз ‘тамбул здригнувсЯ вiд страшної звiстки: Ђззем-пашу стратив юродивий Iбрагiм! Џ'Яний розпусник задушив того, хто вистоЯв на хисткiй посадi при трьох султанах i чиїм розумом жили хваленi падишахи. ‡аремствував народ: султан убив їх оборонцЯ, бо за що iнше мiг убити? Џiшли помiж людей ашуги, тихо наспiвуючи пiснi про легендарного вiзира, невтомнi мед-дахи складали бувальщини про мудрого Ђззем-пашу, i взЯли його собi злидарi посмертно захисником - чи не за те тiльки, що за життЯ вiн умiв мислити i за мислi свої пiшов на смерть. ’ож почалосЯ нуртуваннЯ, тож згадали свої кривди зубожiлi райЯ, тiмарiоти, купцi i ремiсники, мученицька смерть •юсама-ювелiра i Ђззема-вiзира надихнула їхнi серцЯ вiдвагою: це ж були великi люди, а не пошкодували свого життЯ за правду, що ж вони втратЯть - злиднi i голодне животiннЯ? ‘тЯгалисЯ злидарi з мiських завулкiв i глухих сiл у гори пiд Ђдрiанополем, куди скликав їх одчайдушний пастух Љир-огли, а соф-ти - вiчнi бунтарi - понесли їм з медресе забороненi книги ‚ейсi i Ќефi... ‰шов меддах Ћмар крутими стежинами до адрiанопольських гiр. Ќе марнославство i не вiра в нинiшню перемогу добра над злом вели його. †иттЯ мудрецЯ пiдходило до краю. I вiн, оглЯнувшись назад, зрозумiв, що всi його слова, поради людЯм, наука пропадуть марно, Якщо хоч наприкiнцi не прикладе рук до дiла. Ѓо навiть найчеснiше прожите життЯ зникне безслiдно в людськiй пам'Ятi, коли не освЯтитьсЯ воно гiдною смертю. ейхульiслам ђегель прийшов на вечiрню молитву в мечеть ЂйЯ-‘офiЯ. Џiд величним склепiннЯм пливла приємна прохолода, зелена чалма верховного пастирЯ iмперiї здавалась тут легшою, нiж там, у Ѓiюк-сараї, цiєї гарЯчої i непевної весни. ‚iн пiдвiв руки, вимовлЯючи тихо "аллах-ак бар", потiм вклав лiву руку в праву i почав читати фатиху, та вiдчував, що не може повнiстю злитисЯ з богом, вiдокремитись вiд того життЯ, Яке залишив хвилину тому за ворiтьми султанського палацу. џк би йому наблизитись до ‚севишнього так, щоб почути вiд нього вiдповiдь на тi всi сумнiви, Якi не дають тепер i день i нiч спокою? —и вдоволений вiн своїм намiсником на султанському престолi, чи не вчинив грiха шейхульiслам, оперезавши Iбрагiма шаблею Ћсмана? Ќаблизитись так, щоб запитати вiч-на-вiч, де ховаєтьсЯ та сила, Яка гнiтить усiх власть iмущих при дворi i Якої всi мусЯть щодень слухатисЯ. Ђдже султан безпорадний i не вiд нього та сила йде: на владному обличчi валiде лежить тавро приреченостi й страху, шейхульiслам, Якому сам султан цiлує мантiю в перший день байраму i Якому призначено слухати тiльки бога, мусив усупереч здоровому глузду пiдписати фетву на смерть Ђззем-пашi - i то тодi, коли його серед живих уже не було. ‘ила Якого страху тЯжить над усiма можновладцЯми i керує ними? ђегель вклЯкнув на колiна i напруживсЯ весь, зосереджуючи свою увагу на трьох страусових ЯйцЯх, що висiли перед мiхрабом Як символ гарЯчої Њекки. —и не обiзветьсЯ на його сумнiви аллах? Њовчить бог. ‚iн завжди нiмує, а найдужче тодi, коли його рабiв огортає тривога. Ђле ж перед ким цей страх? Џеред вiйною, що почаласЯ з ‚енецiєю? Ђ хiба Џортi вперше воювати? ’а й це ще не вiйна, Iбрагiм не скликає дивану. ’о, може, страшно вiд того, що Iбрагiм воювати не хоче, що втiкає вiд державних справ у Џонтiйськi гори на полюваннЯ або ж не вилазить з гарему? Ђ чи лЯчно озброєних пастухiв, Якi зiбралисЯ пiд Ђдрiанополем i погрожують помститисЯ за вiзира i ювелiра? Њабуть, так... ‚ерховний пастир вiдчитує калiграфiчнi написи над золотим мiхрабом, але вони йому нiчого нового не говорЯть, i на думку спливає меддинська сура корана: "Љожний раз ми мiнЯємо вiрш i придумуємо кращий. •iба не знаєш, що аллах все може?" ѓм... Ђ Який тепер видумати вiрш, щоб поЯснити незриму силу страху? Ѓунтарi пiдводЯть голови... ейхульiслам пiдiйшов до мiмбера, взЯв коран i гарЯчкове почав гортати, шукаючи сури, Яка пiдказала б, Як боротисЯ з нимиї Њусить пiдказати свЯщенна книга, адже iншої мудростi, крiм Њагометового пророцтва, в них немає. ‘ура меддинська, сура пророча... ‘ура рахманська "Њи повiсили їм окови аж до пiдборiддЯ, i вони... i вони мусЯть пiдводити голови". ’ак що ж ти радиш, премудра книго?.. ‡нЯти окови?! ейхульiслам закрив коран i вийшов з мечетi, шепочучи длЯ заспокоєннЯ п'Яту суру меддинську: - "Ћ ви, Якi увiрували, не питайте про речi, що засмучують, коли вам вiдкриваютьсЯ. ‡апитували люди i до вас, а потiм стали невiруючими..." Ќа папертi заступив йому дорогу дервiш у сiрому бекташському сукманi, зi срiбною сергою у вусi. ‚iн вклЯкнув перед шейхульiсламом i припав губами до його башмакiв. - Џiдведись i скажи, чого хочеш, - сказав верховний iмам, приглЯдаючись до дервiша, Який пiдвiв на нього начебто знайомi блуднi очi. - ‘вЯтий отче, - промовив дервiш тихо, але в голосi не чутно було жебрацької покори, а щось нiби змовницьке. - ’и можеш i не пам'Ятати мене, бо ж багато в тебе слуг духовних. џ - Њурах-баба, дервiш ордену бекташiв, Якого ти багато рокiв тому милостиво послав у кафську такiє, щоб Я там проповiдував правду Ћсманiв серед татарiв i кримських Ямакiв [147]. џ чесно виконував свою повиннiсть, та коли бурЯ насуваєтьсЯ на нашу свЯщенну землю, совiсть моЯ примусила мене... - ™о за чорнi вiстi несеш менi, - шейхульiслам схопив дервiша за плече. - Љажи, що чув! Ѓолгари, греки, серби? Њурах-баба став на ноги, i глумливi блискiтки заблищали в його очах. ’епер ђегель згадав: це ж той, що пiдбурював колись Яничарiв проти Ђмурата IV, будучи шейхом дервiшiв у Яничарському корпусi. ‚iн.шейхуль-iслам, врЯтував тодi свого слугу вiд смертi, вчасно виславши його в Љрим. - ’урки, свЯтий отче. ’урки! - вiдповiв Њурах-баба, i розпогiднилось обличчЯ шейхульiслама. - ’и про Љир-огли? “три своє обличчЯ вiд тривоги, надто велика наша сила, щоб боЯтисЯ мiзерного вiддiлу заколотникiв. Ќе так давно розправиласЯ Џорта з Љара-Язиджi i Љалендер-огли, хоч тих було набагато бiльше. ’исЯчi посаджених на палi в долинi Ђладжа, на передмiстЯх Ђнкари i “рфи довго ще лЯкатимуть ремiсникiв i райю, ще довго не зродитьсЯ в них охота допомагати бунтiвникам. - Ќе смiю заперечувати тому, кого справедливо називають морем усiх пiзнань. Ђле ти не знаєш одного: серед цiєї нужденної жменьки бунтарiв перебуває нинi найтЯжчий ворог iмперiї - теж турок - меддах Ћмар, Якому нiхто дотепер не насмiливсЯ стЯти голову. Ђ заколотники, Якi думають головою Ћмара, - це вже не банда, а поважна сила. ’и знаєш, що в своїх блюзнiрських проповiдЯх вiн закликав туркiв пiти з чужих земель, знЯти кайдани з поневолених. ™о ж станетьсЯ, коли турецький люд пройметьсЯ його крамолою, хто тодi душитиме гЯурську ђумелiю? ’ак, Я бачу, що насуваєтьсЯ страшна бурЯ на землю Ћсманiв. Љрамола Ћмара пiде по людЯх, мов пошесть, i не зможе її нiхто знищити, бо вона незрима. ‚ заколотникiв мало зброї, i за пiвднЯ з них не залишитьсЯ навiть башмакiв, але де ти знайдеш такої отрути, щоб випекла в людей вiру в Ћмара, •юсама, Ђззем-пашу? ейхульiслам поник. –ей брудний дервiш розкрив загадку його тривог. ’ак, так, iмперiЯ пiд страшною загрозою прозрiннЯ пiдданих! Џромовив спокiйно i зверхньо: - Њова твоЯ свiдчить, що башка в тебе не дурна, i ти будеш шейхом Яничарських дервiшiв. Ђле скажи, ти знаєш, Як знайти ту отруту? ’и знайдеш учених, Якi б довели, що •юсам був бездарний ремiсник, фiлософiв, Якi б висмiЯли вченнЯ Ћмара, полiтикiв, Якi б переконали народ, що Ђззем-паша був боЯгузом i злодюгою? - Ќi, не знайду таких. - Ђ що робитимеш, коли вже прийшов пропонувати свої послуги? - џ розпалю в розледачiлих Яничарiв бувалу жадобу битв i наживи. џ поселю в них страх, i вони стануть знову воїнами. - ’и марно розсипаєшсЯ перлами свого розуму, Њурах-бабо. ™о ти можеш придумати, аби бунтарський дух народу вбити? - ‚iйну! - викрикнув дервiш. - ‚елику вiйну. ’епер є нагода. ‚же бiльше двох десЯтилiть вбивають протестанти католикiв, а ми, дарма що правовiрнi, станемо проти ‚енецiї на боцi протестантiв. џничари пiдуть, тiмарiотiв i заїмiв треба послати силою, в країнi хай залишатьсЯ тiльки калiки, жiнки i дiти. I хай голоднi будуть, то думатимуть тiльки про хлiб. ‡ чого тодi зродитьсЯ бунтарський дух? I ще одне, - додав Њурах-баба пошепки, - роздруханi Яничари допоможуть позбутисЯ того, хто вважає вiйною погоню за газелЯми в лiсах Џонтiйських гiр... —орбаджiЯ Ђлiма переслiдував •юсамiв проклiн. ‚iн чув прокльонiв немало i не вiрив у їхню злу силу, поки тримав у руцi Ятаган, подарований могутнiми Ћсманами. Ђле це проклЯв його турок, господар, Який дав йому вiру, зброю i хлiб. Џередсмертний крик старого повторюють тепер сотнi, тисЯчi - однi вголос пiд Ђдрiанополем, iншi мовчки в ‘тамбулi. ‚ерховнi господарi не дали Hyp Ђлi тугри, а йому - регалiй Яничара-аги. —орбаджi Ђлiм вiдчув себе непевно на турецькiй землi, Яку називав своєю. Ќi, вона не його, на нiй є свої господарi, i вiд них залежить його долЯ - багатство i злиднi, життЯ i смерть. Ђ руки ослабли, вiдвикли воювати, i воювати нi з ким: де ж його вороги? „есь там, у незнайомих свiтах, чи тут? Џроповiдi Њураха-баби зцiлювали його пiдупалий дух: Ћмар - ворог, •юсам - ворог, Ђззем - ворог! “перше усвiдомив чорбаджi пекучу злобу не проти iновiрних, а проти самих туркiв, Якi не захотiли бiльш терпiти його сваволi. џничарський булук ‘тамбула вирушив пiд Ђдрiанополь. Њiцно стиснула рука Ђлiма ефес Ятагана, стиснула конвульсивно, в страху, - вiн з дикою ненавистю розрубував черепи туркам, Яким поклЯвсЯ служити все життЯ, в Яких роками заслуговував довiр'Я. Љолись убивав чужинцiв за те, що не хочуть стати пiд прапор Џорти, тепер убивав господарiв, Якi захотiли позбутисЯ своїх слуг i були страшнiшими вiд персiв i козакiв. Ђдже в найми бiльш нiхто його не прийме, длЯ нього нiде немає землi. ‡агiн кизилбашiв був розбитий за один день. Љир-огли поруч зi своїми соратниками конав на палi. †ивим залишили лише одного меддаха Ћмара. ‰ому зв'Язали" руки i привели перед конаючого ватажка повстанцiв, щоб вiн бачив страшну його смерть. „о Ћмара пiдiйшов Њурах-баба. ‡ловтiшно блищали його очi, вiн не забув, Як принизив колись його меддах Ћмар на горi ’епеоба в Љафi. - Ѓачиш, старче, де ми знову зустрiлисЯ? ђозпочинай тепер своє дабiрство, ти ж знаєш коран напам'Ять, i доведи, що не Я, а ти хочеш добра своїй державi. Ћ, тобi, зраднику, бiльше не допоможуть усi фiлософи свiту. Њовчав меддах Ћмар, не вiдриваючи поглЯду вiд спотвореного муками обличчЯ Љир-огли. ™о думає вiн тепер? ‡а що каєтьсЯ? ‡а те, що вступив у нерiвний поєдинок з тиранами, чи, може, за те, що просив у них пощади перед смертю? - ’и, певно, Ћмаре, думаєш, що так помреш, Як вiн, - вiв далi Њурах-баба, показуючи на Љир-огли. - џ знаю, ти один серед усiх цих боЯгузiв хотiв би такої смертi. ’а не стЯв тобi голови Ђмурат, не запроторив у темницю Iбрагiм, то Я тебе помилую. Џомилую длЯ того, щоб не робити тобi слави й честi, Якої бажаєш ти й тi, що теж колись наважатьсЯ так гинути. Ќi, Я водитиму тебе майданами мiст, мої дервiшi пригрiватимуть тебе розпеченим залiзом, поки не назвеш себе брехуном i науку свою брехливою. Ђ потiм дамо тобi можливiсть жити i виголошувати на мiмберах проповiдi, Якi складе длЯ тебе шейхульiслам. Љоли ж не захочеш, вирiжемо тобi Язика, щоб погане слово, бува, не зiрвалосЯ з нього, повiсимо Ярлик на шию з написом: "џ - брехун" - i прив'Яжемо до стовпа ЉостЯнтина на Ђт-мейданi, а людей примусимо йти процесiєю повз тебе i плювати тобi в лiйде... Ђ тепер скажи менi по щиростi, що спонукало тебе, родовитого турка, пiти проти своєї влади i ув'ЯзатисЯ в цю дитЯчу гру у вiйну? Ђдже знаєш, що так, Як одна людина не може бути водночас чиїмсь батьком i сином, так i раб не може бути паном. ’и ж бачиш, ще не проспiвали муедзини до магрiба [148] в мечетЯх ЂдрiанополЯ i баталiЯ закiнчилась. —и ж варто було губити себе? - џ не зумiю поЯснити тобi того, - вiдповiв меддах Ћмар, - чого твоЯ голова зрозумiти не спроможна. ‘казав один фiлософ: з невiгласом, Який вважає себе мудрецем, не заводь розмов. ‘кажу тiльки одне: нинi загинув Љир-огли, а завтра, певно, загине боснiйський ватажок повстанцiв, Який мав з'єднатисЯ з нами. Ђле важливо те, що стала можливою боротьба розуму з темрЯвою. Ђ те, що можливе, рано чи пiзно стане дiйсним. ѓрЯде велика боротьба, дервiше. •iба не знаєш, що коли в кадубi поЯвиласЯ хоч одна маленька дiрка, то вино все-таки витече. Љоли скелю черкнула трiщина, то камiнь конче звалитьсЯ. џкщо прозрiв хоч один Яничар, то розбредетьсЯ цiлий корпус. џкщо один iз можновладцiв умiв мислити, то значить, що мiй народ може мати розумних правителiв. Ђ коли простий пастух доросте до такої сили, що зумiє гинути на палi, не каючись, тодi ви програєте... Ќа мою ж допомогу не важ, Њурах-бабо. ‡ цiєї митi Я не промовлю жодного слова, можеш вiдрiзати Язика. ‚iн менi бiльше не пригодитьсЯ. ...Њеддаха Ћмара потiм задушив власними руками Њуса-паша. ђЋ‡„I‹ I‘’ЌЂ„–џ’€‰ Ћй що ж бо то та за чорний ворон, ™о над морем крЯкає, Ћй що ж бо то та й за бурлака, ™о всiх бурлак скликає? “країнська народна пiснЯ ‡а гаремними вежами - Џерсидський сад, перлина ханського двору, краса, затулена мурами вiд людських очей, недоступна, ув'Язнена. ”iнiковi пальми тЯгнутьсЯ кронами у висоту, а визирнути на свiт їм не судилось, нудЯтьсЯ фiлодендри й фiкуси, їжатьсЯ сердитi кактуси... ђозпускаютьсЯ турецькi тюльпани, пучнЯвiють африканськi гладiолуси, хилЯтьсЯ чашечками до землi петунiї - i тiшитьсЯ смуток в ханському раю, смуток самотностi, непотрiбностi, невизнаностi. ђiк за роком: розквiтають i в'Януть, i знову цвiтуть з надiєю, що хтось побачить їхню красу, - надаремно. Ќiхто нею не радiє, не милуєтьсЯ. I тому смутна цЯ краса, i сумно ходить по алеЯх найкраща квiтка Џерсидського саду - чарiвна ханим Њальва. Ђ за нею дрiботить євнух, його недремне око пильнує повелительку, а звикнути до євнушої опiки вона не може. Љолись, ще в першi мiсЯцi любовного рожевого хаосу, вона марнославно радiла, що хилЯтьсЯ перед нею євнухи, никнуть ханськi жiнки i опускають очi бекечi, та дедалi увага слуг сковувала i гнiтила, затьмарювала щастЯ коханнЯ, що залило багрЯною повiнню її юнiсть. I цi мури - цi остогидлi мури, за Якими нiхто нiколи її не побачить, не замилуєтьсЯ, щодень бiльше давлЯть, виростають, i малiє ‘околина вежа, що пiдвелась копулою-юртою над будовами палацiв. Љолись їй можна було дивитисЯ на свiт з …клiзi-буруну на —атирдагу, а тепер тiльки з цiєї вежi. I так буде весь вiк... ‡iв'Яне краса, стане вона такою, Як старшi Iсламовi жiнки, i тодi... невже лише злоба i заздрiсть будуть їй єдиною насолодою в цiй пишнiй тюрмi? I з глибин пам'Ятi зринала iнодi просьба-молитва, Яку почула колись бiлЯ “спенського собору: "ЏресвЯтаЯ богородице, спаси нас", - i вбивала ту згадку, злЯкавшись, бо поставали перед нею сотнi страдних облич, Якi просили в свого бога рЯтунку... Ќi, нi, вона не просить рЯтунку нi в кого, сама ж хотiла такого щастЯ. Ђ молитва билась, здушена, i скиглiла, вiддаючи болючим щемом. Iшли роки... ‘еред сумовитої краси, замкненої, ув'Язненої, залишеної самiй собi длЯ милуваннЯ. —отири високi стiни, басейн, витоптанi стежечки, i кожнiй куца дорога - весь свiт. Ђ був же колись “зенчик у широкiй долинi мiж горами i бiгти можиа було поруч iз ним, куди очi глЯдЯть, i були колись запашнi чаїри, i казковi ночi, i гейканнЯ юного чабана серед гiрського привiллЯ... “ ханському дворi щоднЯ багатолюдне. Iслам-ѓiрей завiсив меч. Iслам-ѓiрей торгує. „есь там, при дворi польського королЯ ‚ладислава —етвертого - хановi про це вiдомо вiд купцiв - третьсЯ венецiанський посол ’ьєполло, намовлЯє вдарити Џорту в найболючiше її мiсце - Љрим. Љороль трактує потаємно з козаками, герой „юнкерка Iхмелiскi погодивсЯ. ’угай-бей стЯгає свої сили до Џерекопу, але тривога даремна. ’ьєполло чомусь виганЯють iз королiвського двору, •мельницького переслiдує шлЯхта, вiн утiкає на ‘iч. Iслам-ѓiрей торгує. Љозаки чайками i возами везуть до Џерекопу тютюн, збiжжЯ, олiю, мiнЯють своє добро на саф'Ян, єдваби, вино i сiль. “ ханський двiр щоднЯ приходЯть усе новi й новi торговi гостi з рiзних країн показувати крам. ‘пiввiтчизник лукавого ’ьєполло в коротких штанЯх i панчохах вище колiн шанобливо скидає перед ханом капелюха зi страусовим пером - що ж, будемо торгувати, венецiанцю, коли не вдалосЯ тобi пiти на нас вiйною. ‡ московiтами пiдписана шертна грамота - "бути в союзi, любовi i дружбi, не воювати українських городiв, „авати вiльний проїзд купцЯм". Ћсь вiн, купець в червоному кафтанi, в соболинiй високiй шапцi i саф'Янових чоботЯх, думно викладає iнкрустованi моржевим зубом шкатулки, соболi, куницi, голубий песець, бiлоснiжний горностай, пухнастий бобер, ллЯнi тканини. Ћ хане, ти поглЯнь тiльки, що це за тканини! Љупець наказує слугам розтЯгнути тоненьку скатертину, виливає на неї жбан олiї. ЋлiЯ не капає. •ан Љримського улусу торгує i вичiкує. ‚iйна мiж ’уреччиною i ‚енецiєю затЯгнуласЯ, розледачiлi Яничари невдоволенi, тремтить у своїх хоромах юродивий Iбрапм - боїтьсЯ бунту. ‹Яхистан уперто не платить Љримовi упоминок, вони, бач, не визнають Iслам-ѓiреЯ, колишнього свого полонЯнина, ханом. Ђ на ‘iчi нуртує козацтво, рветьсЯ воювати зi шлЯхтою, жадає помсти обраний недавно гетьманом сам Iхмелiскi, Якому лЯхи вбили сина. —и не направити б до нього послiв з шертною грамотою? Ђле ж - нi. ертувати можна з державами, а козаки - не держава. џка зараз у них сила? ѓарЯчiє повiтрЯ над Љримом. •ан вичiкує i торгує. Ѓо в скарбницi порожньо, бо саугу пiдданi вiддають нерано, бо треба мати багато грошей, щоб не мусити бiльше танцювати мiж капи-кулу i беЯми, мов мiж мечами. "—ому не приходить хан?" - уже п'Ятий день товклисЯ в Њальвиних грудЯх пiдозра, ревнощi i сум. Ћстаннього разу Iслам довго придивлЯвсЯ до маленького Ѓатира i вимовив дивнi слова - Њальва й донинi не може второпати, чому вiн так сказав: - Ќе допусти аллах, щоб заговорила в тобi, Як виростеш, козацька кров. ™е ж бо то не знати, Як закiнчиш ти дiло, що Я його розпочав. Џотiм глЯнув ув очi Њальвi i кинув ще одним словом - важко, наче Ярмо надiвав їй на шию: - Љозачка... ’ак її ще нiхто не називав. ‘лово це нiколи їй не належало. Њоже, матерi, може, ‘тратоновi - їй було байдуже. Ђ тепер вiддав його Њальвi сам Iслам-ѓiрей - її муж i повелитель - i воно враз збентежило їй душу. Љозачка... I в сина кров козацька. „окорЯти почав хан. Ђле ж чому стiльки днiв не приходить до неї? ‡аздрiснi ханськi жiнки i бекечi вже давно приглЯдаютьсЯ до неї, чи не вчепиласЯ пiд її очима перша зморшка пiслЯ того, Як народила сина. ‡аглЯдала в свiчадо: нi, ще красивiшою стала. ‡ несмiливої тонкостанної дiвчини розцвiла пишнотiла жiнка - так з зарошеного вранцi пуп'Янка розцвiтає опiвднi лiлеЯ, i ще далеко, ще далеко до вечора. —ому ж хан не приходить? Њаленький Ѓатир заснув. Њеним оглим, Яш Ярем, Њеним оглим, Яш Ярем [149] наспiвувала соннiй дитинi i приглЯдалась до чорних брiвець сина: чиї вони - батьковi, чи, може, тi, по дiдовi, козацькi? џку справу ти мав би докiнчити, i чому тривожитьсЯ хан? •то їй поЯснить цi його слова? —ей не насмiлитьсЯ сама спитати.. ‚ийшла в сад. ‡а нею подрiботiв євнух, махнула рукою, щоб вернувсЯ, має ж вона право побути хоч хвилину сама. Џiшла стежечками до фонтана. ‚еснЯне небо нагнiталосЯ синЯвою в глибоку цЯмрину гаремного саду i вiдбилосЯ в овальному басейнi - перевернуте куполом униз. Ћце i все її небо. Ќе бачити їй бiльше того справжнього, великого, прип'Ятого до велетенського круга землi, а тiльки це - вiдбите у мармуровому коритi ханського фонтана. ѓолубий мармур ще бiльше згущував синЯву неба, тихо падали краплi i ледь брижиласЯ поверхнЯ води, а на днi - побачила Њальва - застигли рибки, що одна за одною розiгналисЯ по жолобцi, Яким витiкала з басейну вода, i чомусь зупинилисЯ в розгонi. ЏриглЯнуласЯ пильнiше - тож неживi вони, хтось так удало вирiзьбив їх у мармурi. Ђле чому рiзьбЯр зупинив рибок бiлЯ входу, чому не висiк їх у жолобцi за басейном - на волi?.. ѓм... Ђ хiба можна їм туди? ‡а цЯмриною причаїлась клювата мармурова чаплЯ, не вийти їм нiколи з голубої тюрми... „лЯ чого це придумав майстер? Ќавiщо дав рибкам життЯ у тiсному басейнi i поставив грiзну сторожу при виходi на волю? ™о думав невiдомий митець, рiзьблЯчи цю сумну картину? Џро кого: про себе - ситого, одЯгненого i скованого ханською службою або оскопленнЯм? Џро жiнок, що томлЯтьсЯ в гаремному раю, чи взагалi про примарнiсть щастЯ? ѓлЯнула Њальва вгору, i захотiлось їй простору, неба, того неба над —атирдагом, де можна рукою до зiрки дiстати, де бовдурЯтьсЯ вiльнi тумани i лЯгають на спочинок бiлЯ печер, щоб окутати прохолодою жовтi костi тисЯчi козакiв... Љозачка... Ђ вони мчать на конЯх у гори, їм треба сховатисЯ вiд незчисленного вiйська Љантемира... ЉуритьсЯ дим, виїдає очi, душить, та нi один не виходить здаватисЯ в полон. ’ак зримо постала перед очима казка старого Ћмара, дiткнуласЯ до зневоленого серцЯ, зiм'Яла його, стиснула. ‚iд пекучої туги защемiло тiло. Ѓув цей щем схожий на коханнЯ, але не такий, був це щем пекучий i солодкий, видушував вiн iз очей сльози невiдомо за чим, i вiдiзвалось раптом незнане почуттЯ давно забутою пiснею: Ћй що ж бо то та за чорний ворон... - Љозачка... - прошептала Њальва, йдучи по вузькiй стежцi, i враз здригнуласЯ: з-за густого лаврового куща дивилисЯ на неї очi того самого євнуха, Якого прогнала, виходЯчи з гарему. ‚разила душу зневага, скипiла в грудЯх лють: хан пiдсилає скопцЯ, не вiрить їй, а сам же не приходить. Ђ сам, певно, жирує в iнших гаремах... •отiла крикнути на євнуха, Як смiє вiн не виконувати волi ханської дружини, але очi скопцЯ дивилисЯ нахабно, злобно, i зрозумiла вона, що євнух сильнiший вiд неї, що вiн тут хазЯїн, а вона - раба. ЉинуласЯ бiгти - та куди, i хлюпнувсЯ у серцi пекучий бiль за тою волею, що була вже, куплена, у маминих руках... Џiшла, похилена, помiж клумбами, що бiло пiнилисЯ кущиками нарцисiв, вiдхилила хвiртку до ‘околиної вежi - в проходi теж стоЯв євнух, i прорвавсЯ гнiв у лагiдної ханим. - ѓеть! - закричала, i щез скопець. ‚ибiгла витими сходами наверх, припала до мушара-бiй. I тут довкола мури; високi мiнарети •ан-джамi [150], за ханськими конюшнЯми - сторожова вежа, масивнi ротонди усипалень, з заходу - гаремний мур, i лише з боку парадного входу - маленька щiлина мiж сторожовими баштами, крiзь Яку видно вулицю, їй хочетьсЯ туди, а хан не приходить, їй треба до матерi, та Як пiде, коли хан не приходить, вона мусить бачити людей, живих, дужих, а хан не приходить... I всюди хан, всюди хан, Як тi мури довкола, Як та чаплЯ бiлЯ цЯмрини, а вона - золота рибка у мармуровому пишному басейнi. I враз неждано, наче грiм з безхмарного неба, наче несподiваний гарматний пострiл - з-поза парадних ворiт хвилею вдарила дружна пiснЯ, та самiсiнька материна - пiснЯ її дитинства, десЯтками голосiв ударила - свiжа, вiльна, простора, Як те небо, вiдiбране в Њальви: Ћй що ж бо то та за чорний ворон, ™о над морем крЯкає... •то ЇЇ тут спiває? —ому тут? ™о трапилось: на вулицЯх ЃахчисараЯ лунає українська пiснЯ, колись Њальвi байдужа, нинi така рiдна? ‘тупила на карниз, стала вище, i вiдкрилосЯ перед її очима барвисте море кунтушiв i жупанiв: з ’исЯчоголової печери вийшли чубатi козаки на банкет до хана або на помсту. ‚ибивають чопи з бочок, п'ють кухлЯми вино; палає багаттЯ, розвiваютьсЯ на вiтрi пелехи полуменi, в повiтрi несе смажениною; дружний регiт, пострiли з мушкетiв, i знову брава переможна пiснЯ: Ћй що ж бо то та й за бурлака, ™о всiх бурлак скликає! ЏрорваласЯ туга з-пiд серцЯ, мов болЯчка, що роками наривала, бризнула сльозами, i потекли вони, давно жаданi, висушенi в дитинствi зневагою чужинцiв i нерозсудною матiрньою любов'ю. - •то ви? ‡вiдки ви? - трЯсла Њальва самшитовою решiткою i знемагала. ’иждень тому Iслам-ѓiрей безцеремонне i грубо вигнав купцiв за стiни палацу - йому доповiли, що до нього їде ’угай-бей з почтом i разом з ним вертаєтьсЯ в Ѓахчисарай ‘ефер ѓазi. •ан стоЯв непорушне посерединi кiмнати у вичiкувальнiй позi, забувши про свiй ханський сан, коли увiйшли вони обидва, такi потрiбнi йому зараз, сильнi мужi Љриму. џку ж силу вiдчув ’угай-бей, що посмiв увести в палаци iзгоЯ ‘ефера ѓазi? ‚ червоному хутрi з бобровим комiром i в зеленому тюрбанi стоЯв бiлЯ порога аталик, Якого зрадив вихованець. ’i самi примруженi очi з осоковими прорiзами, по Яких не вгадаєш нi вдоволеннЯ, нi гнiву, те саме поморщене обличчЯ i рiдковолоса борода. Џоруч iз ним холодно-понурий ’угай-бей у жовтогарЯчiй киреї. ‚iн ледь нахилив голову, пiдкреслюючи стриманим поклоном свою незалежнiсть вiд хана. - …фендi ‘ефер ѓазi побажав бачити тебе, великий хакане. ‚iн хоче доживати вiку в Ѓахчисараї, ширiнський бей про це знає, але нiщо не може загрожувати твоєму агаликовi. Ћдин волос упаде з бороди ‘ефера ѓазi, i ор-бей ’угай покаже зухвальцЯм силу незлiченних ногаїв. ’емнi очi Iслама сховались пiд повiками, нiби хотiли приховати радiсть перед ’угаєм. - ‘еферу ѓазi, - сказав вiн, - рано ще думати про старечий спочинок. ‚iн повернувсЯ в Ѓахчисарай Як найблагороднiший радник хана, вповноважений i довiрений ага. Ќа мить розплющилисЯ очi в старцЯ, i знову стулилисЯ повiки, ‘ефер-ага поклонивсЯ хановi. Iслам-ѓiрей вiдповiв агаликовi теж поклоном. ‰ому хотiлосЯ обнЯти старого, але поруч стоЯв напускно гордовитий ’угай-бей - не можна було давати волю почуттЯм. Ђ в головi загасали знову тi самi думки, що колись: чи не хитрiший ’угай вiд злобних ирiнiв, Якi хотiли взЯти хана силою? I чому саме сьогоднi зваживсЯ приїхати з ‘ефером у Ѓахчисарай? - •ане, - промовив ’угай-бей, не мiнЯючи крицевого тону голосу, - до тебе йдуть посли з ‡апорожжЯ. ‘iпнувсЯ хан, цЯ вiстка була надто несподiваною. - Џосли з ‡апорожжЯ? ‚iд королЯ лЯдського йдуть? —и не здогадавсЯ ‹Яхистан упоминки платити? ЏосмiхнувсЯ ’угай-бей краєчками уст. ‘казав: - „о тебе йде сам гетьман ‚iйська ‡апорозького Ѓогдан •мельницький, Який не визнав себе пiдданим ‹Яхистану. Њи зустрiчалисЯ з ним учора на Џерекопi. џ знаю його здавна. –е великого розуму i завзЯттЯ полководець. ‚iн хоче розпочати вiйну з лЯхами i йде в тебе просити допомоги. ‚олЯ твоЯ. Ђле вiдмовлЯтисЯ не варто. ’iльки обережно треба з ним. ‚iн хитрий, Як лис, i звинний, мов змiЯ. I гордий. ‚iд мене, колишнього друга, вiдмовивсЯ брати фураж i баранiв. Ќе хоче вiн теж зупинЯтисЯ в Ѓiюк-Яшлавi, нашому посольському станi. ‡найомих має на …рмене-маале [151]. •ан сiв на мiндер, оперсЯ лiктем на подушку. „овго мовчав. - ‡останьсЯ в Ѓахчисараї на кiлька днiв, ’угаю, - сказав нарештi. - ‡алишусЯ, хане, - м'Якше, нiж будь-коли, промовив ’угай-бей. - ‚ибиравсЯ Я було на козакiв цiєї весни: паде худоба, чахнуть конi, знову голод у Ќогайських степах. Ђ тепер Я готов iз своєю ордою пiти позаду козакiв. ‚играє •мельницький з нашою допомогою - високий польський Ясир приведемо, програють козаки - з них вiзьму живу данину. - •ай благословить нашi намiри аллах, - мовив хан. - ‘ефере, - звернувсЯ вiн до аталика. - Ќакажи пригощати козацьких послiв Як гостей вельмишановних. ...‚ кiнцi березiлЯ на вершинi ’оп-каЯ зупинилось кiлька десЯткiв вершникiв на легких аргамаках - в атласних жупанах, в шапках iз червоними шликами. Џопереду загону стали три комоннi: богатирського росту довговусий козак у суконному кунтушi, в хутрЯнiй шапцi з двома буйними перами посерединi - втiкач вiд шлЯхетської розправи гетьман ‚iйська ‡апорозького ‡iновiй-Ѓогдан •мельницький. ‘права - старший вiком вiд гетьмана - кропивенський полковник ”илон „жеджалiй, злiва - юнак у бiлiй свитi, ’имiш •мельниченко. ѓетьман мовчав. ”илон „жеджалiй позирав на •мелЯ i не порушував його задуми. Њоже, вiн пробiгає в думках свiй шлЯх вiд дитинства в †овквi й Ћлеському замку, вiд понурих стiн єзуїтської колегiї у ‹ьвовi, вiд „юнкерка, вiд турецької неволi - до гетьманської булави, i думає, Як умоцнитись, щоб певною була майбутнЯ перемога в боЯх з лЯхами. ‡нає •мель, на кого опертисЯ: трактував уже з путивльським воєводою Џлещеєвим i севським воєводою ‹еонтьєвим, а тi царевi Ћлексiєвi Њихайловичу листи послали, бажаннЯ •мельницького переказуючи. Ѓуде опора в росiйських братiв, думає „жеджалiй, стане за нами православний свiт. ‡будетьсЯ це, бо одвiчне наше приЯтельство, скрiплене кров'ю у многих вiйнах i останнiй - азовськiй. Ђ сюди прийшов •мельницький з сином, щоб тил забезпечити... I тЯжко йому трактувати з вiдвiчним ворогом. - ЏоглЯньте, - показав гетьман униз нагайкою. - ™е раз поглЯньте i подумайте, братове, щоб потiм не було нарiкань i каверз. ’ам унизу, бачите, лежить гадючник - Ѓахчисарай. ‡а камiнними стiнами, оповитими хмелем i павутицею, живуть люди, Якi не раз топтали нашу стражденну землю. ‡бiглись вони сюди, в цей Яр, докупи, наче тi жуки на лайно, i весь час чекають нагоди розповзтисЯ по свiту, щоб нищити, жерти, роз'їдати, тЯгнути чуже добро i неповинних людей сюди, у своє лiгво, їм все одно, на кого йти... ЏоглЯньте тепер сюди, ближче. Ћсь тут, пiд нами, загороджений високим чотирикутним муром, обсаджений зеленими тополЯми стогне невольничий ринок. Ќа такому ринку продавали колись мене. —уєте: зойки, плач... ’ам торгують нашими братами i сестрами. Ђ ми йдемо в це осине гнiздо, щоб забезпечити собi тил, щоб не вдарили поганцi в нашi спини, коли ми двигнемо на лЯхiв. Iдемо просити в них кiнноти, бо в нас мало, а на волах далеко лЯхiв не поженеш. I стискати мусимо нашу лють i бiль у жменЯх, i кланЯтись мусимо ворогам нашим вiдвiчним. ’ож прошу ще раз, братове, кажiть своє останнє слово. џ мовив про свiй намiр руським воєводам. - ‚еди, батьку, до хана! - вiдповiли козаки гуртом. ‚iрменська вулицЯ скрутиласЯ розiмлiлим на сонцi вужем по схилi напроти ханського палацу. ‡дивуваласЯ, заметушиласЯ, побачивши незвичайних гостей, заскреготала завiсами склепових вiконниць - винесли крам войлочники, зброЯрi, башмачники, винарi, загармидили, набиваючись своїм товаром. ‡бiглисЯ сюди купцi, що гостювали в хана: голоколiннi венецiанцi, метушливi греки, бородатi московiти; виповзли в чорних сутанах польськi єзуїти - члени кримської єзуїтської колегiї, що примiстилась недавно на вiрменськiй вулицi. "Ћ боже правий! - жахнувсЯ •мельницький згадавши своє навчаннЯ у ‹ьвiвськiй єзуїтськiй колегiї. - „е ви тiльки не розпустили своїх щупалець! I тут, серед вас, менi можливо, доведетьсЯ залишити свого сина... ™о ви зробите з ним, коли Я розпочну вiйну з лЯхами? ’а коли треба буде - i цю дитину вiддам на закланнЯ, але ще покусаєте ви пальцi, ханжi чорносутаннi. Ќе хотiли вашi собраттЯ дозволити королевi йти вiйною на Љрим - Я з Љримом на вас пiду. I ви ще проклЯнете лЯдських вельмож за те, що зневажили вони мене". „ругого ж днЯ до ханського палацу вiдправивсЯ полковник „жеджалiй. ‰ого гостинно прийнЯв ‘ефер ѓазi-ага, але аудiєнцiї у хана не призначив. ЏовернувсЯ полковник у супроводi слуг, Якi принесли харчi й фураж. Ќа другий день повторилосЯ те ж саме, хмурнiшав гетьман, а навколо нього звивалисЯ весь час ханськi придворнi та все вимагали подарункiв. iсть разiв доповiдав ”илон „жеджалiй про приїзд козацького посольства, шiсть разiв супроводжували його ханськi слуги з мiзерними дарами. Ђж на сьомий день аЯк-капу [152] сам прибув на квартиру до •мельницького i сповiстив: хан чекає Iхмелiскi-агу сьогоднi у посольському залi. Џеред обiдом з …рмене-маале виїхав гетьман •мельницький з посольським ескортом. Џопереду на бiлому конi їхав аЯк-капу. ЃiлЯ ворiт палацу вiн наказав козакам спiшитись i йти за ним. Ќасторожений довгим очiкуваннЯм ханського прийому, але з гордо пiднесеною головою ступав •мельницький у ханський двiр. Џодеколи поглЯдав на рЯбуватого юнака в бiлiй свитинi, що йшов з ним поруч, i стискалосЯ в грудЯх мужнє серце, а в скронЯх калатало раз у раз: "Ќа продаж, на продаж". ЂЯк-капу подавсЯ на конi у глиб двору, сказавши послам чекати в посольському саду. їх провiв у сад плечистий високий сеймен, „жеджалiй приглЯнувсЯ до його бiлЯвого обличчЯ, пробурмотiв: "џничар клЯтий..." - i знiтивсЯ вiд його Ясного поглЯду. ‚оїн не зрозумiв слiв козака, але вiдчув у них образу. ‰ого синi очi дивилисЯ на полковника з Якимсь докором i жалем. ѓiрко чомусь стало „жеджалiєвi, вiн пiдступив до сеймена i спитав по-татарськи: - ’и давно з “країни? - ‡ Якої “країни? - знизав плечима ‘елiм. - џ з ‘алачика. - џкусь мить помовчав, а потiм пiдвiв на „жеджалiЯ очi i спитав тихо, нiби хотiв таємницю вивiдати: - ‘кажи менi, чому завжди мене питають, звiдки Я, хто моЯ мати? џ не знаю цього, а тому не розумiю, навiщо про це знати людЯм... - Ѓо ти iнший, хлопче. ’и не татарин i не з ‘алачика родом. ’и - з “країни. - џкi ж тi люди на “країнi? Ќiде Я їх не бачив. - ’а ось поглЯнь. - „жеджалiй показав рукою на посольський почет. - Ћн - сам гетьман козацький. ‘елiм знову стенув плечима. - Ѓагато сюди приходЯть чужинцiв. џ ж - ханський... - Ќi, хлопче. ’и з “країни. ‡апам'Ятай собi. I мати твоЯ, може, десь побиваєтьсЯ донинi за тобою. „жеджалiй зiтхнув, вiдiйшов у тiнь кипарисiв, що виструнчились один бiлЯ одного над самшитовими кущами. ‡далеку спостерiгав за сейменом: в його очах тiнню блукав сум. •мельницький зупинивсЯ перед посольськими залiзними дверима, вправленими в кармiнове рiзьблене кам'Яне обрамленнЯ. Џрочитав золотий напис над дверима: "–ей пишний вхiд i цi величнi дверi побудованi за велiннЯм хакана двох материкiв i двох морiв". Iронiчно посмiхнувсЯ гетьман. "џкi в тебе материки i Якi морЯ, коли ти не маєш нi одного човна, а по —орному й Ђзов