них, вони почали складати зброю. ’iльки те було їхньою помилкою: з наказу ѓалагана його вiйсько напосiло на них, безоружних, i почало всiх колоти й рiзати, та й сам ѓалаган до того прикладав рук. “ розпуцi запорожцi кинулисЯ до рiчки ‘карбної („нiпрова протока) й, перепливши її, врЯтувалисЯ в плавнЯх; тi ж, хто не змiг цього зробити, здебiльшого пораненi, кiлькiстю 278 душ були захопленi в полон. Ќа одному з окопiв було знайдено тЯжко пораненого наказного отамана Ѓогуша, Який невдовзi помер; останнiм же бранцЯм розлютованi упертою обороною переможцi завдали таких тЯжких мук, Яких не вмiли вигадувати навiть татари; деЯким здирали з голови шкiру, iнших настромлЯли на палi або четвертували; врештi ж збили на водi плiт, повiсили на ньому кiлькох запорожцiв на шибеницi й пустили „нiпром униз, щоб нижче ‘iчi бачили, Яка кара чекає на всiх запорожцiв. “сi сiчовi будiвлi були спаленi, не виключаючи навiть церкви свЯтої Џокрови - з неї тiльки з наказу џковлева було винесено iконостас. ‹ють переможцiв не вгамуваласЯ навiть на тому, й вони порозкопували на сiчовому кладовищi домовини й найперше роз'рили могилу кошового отамана Iвана „митровича ‘iрка, кiстки ж його розкидали в степу. „овiдавшись про зруйнуваннЯ ‡апорозької ‘iчi, цар подарував ѓнатовi ѓалагану "за вiрну службу" село Ѓоровицю; про запорожцiв же видав наказ, щоб їх, де б хто запопав, катувати на смерть. ’их козакiв, Якi були з ѓордiєнком, звiстка про зруйнуваннЯ ‘iчi тЯжко вразила, але нiЯкого заколоту вони не вчинили й лишилисЯ прихильними до свого отамана; не менш тЯжко це приголомшило усiх сiчовикiв, що були по лугах та рiчках i почули лихi вiстi не вiдразу. Џетро ‘орочинський, прибувши з Љриму на ‡апорожжЯ, вже пiслЯ зруйнуваннЯ ‘iчi, почав скликати решту запорожцiв iз лугiв та лиманiв на устЯ рiчки Љiм'Янки i став там кошем. ЏЋ‹’Ђ‚‘њЉ… ЃЋ‰Ћ‚€™… ѓордiєнко передбачав можливiсть нападу росiйського вiйська на ‘iч i ще в березнi намовлЯв шведського королЯ взЯти Џолтаву, що стоЯла на шлЯху вiд шведського вiйська до ‡апорожжЯ й заступала запорожцЯм пiдходи до ‘iчi. Љороль згодивсЯ нате i 4 квiтнЯ разом iз ѓордiєнком та запорожцЯми штурмував мiсто, та тiльки там стоЯла добра росiйська залога, що вiдбила той напад, i через те полтавська облога затЯгласЯ аж на три мiсЯцi, а тим часом сюди наблизилосЯ велике росiйське вiйсько пiд керуваннЯм самого царЯ. •валилисЯ запорожцi Џолтави дiстати: ™е Џолтави не дiстали, а вже швед iздавсЯ. Ќа бiдную головоньку кошовий зоставсЯ; Ћй, умерла в кошового старенiкаЯ мати, Ћй, нiкому кошовому порадоньки дати. ’им часом на “країнi справа складаласЯ не на користь шведам та Њазепi. “нiверсали гетьмана не мали нiЯкого впливу на український люд, бо Њазепу всi знали не за оборонцЯ народних прав, а за гнобителЯ й щирого прихильника московських порЯдкiв. ‰ому нiхто не йнЯв вiри, бо всi знали, що коли б вiн дiстав повду владу й незалежнiсть од Њоскви, то козаки й поспiльство були б так само поневоленi, Як i пiд владою московських воєвод. Ќавiть козацька старшина, що намовлЯла Њазепу перейти до шведiв, сама перекинуласЯ разом iз ним на бiк королЯ; згодом побачивши, що “країна заповнена росiйським вiйськом, шведiв же дуже мало, почала полишати Њазепу й вiддаватись на милосердЯ царЯ. ’iльки по ‚орсклi та Ћрелi, в тих мiсцЯх, куди заходили запорожцi, народ повставав i прилучавсЯ до них, бо знав козакiв за оборонцiв простого люду i всiх поневолених. Љарлу XII доводилосЯ починати щось рiшуче, й вiн зваживсЯ знову всiєю силою штурмувати Џолтаву. Ђле долЯ давно вiдсахнуласЯ вiд нього; оглЯдаючи 17 червнЯ табiр царського вiйська, вiн був тЯжко поранений в ногу. Џроте, не зважаючи на ту рану, вiн 21 червнЯ, лежачи на ношах, все-таки розпочав штурм Џолтави. Ѓiй тривав два днi, i все нiхто нiкого не перемагав, а тим часом росiйське вiйсько зовсiм близько пiдсунулосЯ до шведiв. 27 червнЯ сталасЯ рiшуча баталiЯ, що прозвана Џолтавською, й у тiй битвi царське вiйсько перемогло шведiв. ђозбитi шведськi полки мусили хутко вiдступати до „нiпра, щоб врЯтуватись у турецьких землЯх. ’одi ж запорожцi стали Љарловi у великiй пригодi, бо знали всi шлЯхи, перевози й броди. ѓордiєнко повiв королЯ понад ‚орсклою на Џереволочну й сам iз частиною запорожцiв вискочив уперед, щоб наготувати на „нiпрi човни. Џершим iз утiкачiв досЯг „нiпра Њазепа з генеральним писарем Ћрликом, i надвечiр 29 червнЯ запорожцi вже перевезли їх на захiдний бiк. Љороль Љарл не мiг встигнути за гетьманом: тЯжка рана змушувала королЯ рухатисЯ обережно, а тим часом росiйське вiйсько хутко наступало на шведiв. ‘тановище королЯ було дуже скрутне, й коли б запорожцi не налаштували длЯ нього заздалегiдь перевозу, то, мабуть, вiн дiставсЯ б царевi Џетру I в бранцi. ѓордiєнко, перевiзши Њазепу, зараз же зв'Язав докупи два байдаки i, Як тiльки в нiч на 30 червнЯ король Љарл прибув до „нiпра, ѓордiєнко вкотив його карету на байдаки й перехопивсЯ з ними на захiдний берег. ведське вiйсько перевозили на правий берег весь день 29 червнЯ, але човнiв длЯ того зiбрали дуже мало, бо їх перед тим захопив полковник џковлев, пливучи до ‘iчi. —ерез те до ранку 30 червнЯ на лiвому березi „нiпра лишилосЯ ще бiльш 16 000 шведiв, а тим часом наспiло й росiйське вiйсько. „алеко з бiльшим поспiхом перевозились через велику рiчку запорожцi. Џередбачаючи собi в помсту мордуваннЯ на смерть, комоннi козаки перепливали рiчку кiньми, тримаючись за їхню гриву; пiшi ж кидалисЯ в воду, захопивши до рук дошки iз возiв, Ярма, колеса або кулi очерету, й, держачись за тi речi, долали рiчку самоплавом. —ерез те, коли до „нiпра наблизилосЯ росiйське вiйсько, запорожцiв лишилосЯ на лiвому березi тiльки 220 душ. ведський генерал у той час запитав Њеншикова, на Яких умовах можна здатисЯ, i той одповiв, що шведи мають скласти зброю i тодi будуть живi всi, окрiм запорожцiв й iнших пiдданцiв царЯ - зрадникiв. веди скорилисЯ своїй долi; запорожцi ж, знаючи, Якi нечуванi муки чекають на них у руках московських катiв, кинулисЯ з берега в „нiпро i здебiльшого загинули у хвилЯх рiдної рiчки. ЏI‘‹џ ЏЋ‹’Ђ‚€ ’им часом ѓордiєнко вже вiв Њазепу та Љарла за „нiпром понад рiчкою Ћмельником, а далi порадив iти через верхiв'Я IнгульцЯ, понад Iнгулом. ‡а кiлька днiв усi щасливо прибули до Ѓугу й стали табором на 25 верст нижче устЯ Iнгулу. 7 липнЯ шведи вже перевозились за Ѓуг у турецьку землю; слiдом почали переправлЯтись i запорожцi, та тiльки, може, половина їх устигла перевезтись, Як надiйшла звiстка, що до Ѓугу пiдступають росiйськi драгуни. Џочувши про те, всi запорожцi повернули коней од Ѓугу й подались у добре їм знайомi байраки „икого полЯ, пiзнiше ж повернули до устЯ „нiпра й приєднались до товариства, що було з кошовим отаманом ‘орочинським. Џрибувши до Ћчакова, Љарл дозволив запорожцЯм iти, куди хочуть, i значна частина подаласЯ на низ „нiпра; решта ж iз кошовим ѓордiєнком, Њазепою та королем Љарлом перейшла до Ѓендер, де 22 серпнЯ року 1709-го гетьман Њазепа, пригнiчений тЯжкими подiЯми, й помер. ’аким чином, року 1709-го землi ‚iйська ‡апорозького, опрiч пiвденних степiв, захопило росiйське вiйсько, а самi запорожцi були проголошенi указом царЯ зрадниками. ‚сiм українцЯм заборонЯлосЯ знатисЯ iз запорожцЯми: навiть чумакам не дозволЯли ходити у Љрим по сiль, щоб на низу „нiпра вони не бачилисЯ iз запорожцЯми; увесь же люд полкiв Њиргородського та Џолтавського за те, що. став на бiк запорожцiв, зазнав тЯжкої покари - засланнЯ в ‘ибiр i навiть смертного вироку. ‚iд ‘коропадського, затвердженого на гетьманському урЯдi пiслЯ втечi Њазепи, була вiдiбрана влада й до нього приставили царського радника, боЯрина, Який i керував “країною. Џроте ватажок запорожцiв Љость ѓордiєнко й пiслЯ усiх цих подiй не втратив свого завзЯттЯ. ‚iн, разом iз генеральним вiйськовим писарем Џилипом Ћрликом, мав надiю, що перемога ђосiйської держави була випадковою, а занепад “країни тимчасовий. ‚они обоє вiрили, що шведський король знову стане могутнiм; та й турецький султан, на їхню думку, не повинен був згодитись на те, щоб ђосiЯ зрештою прилучила до себе “країну й ‡апорожжЯ. Ћбидва втiкачi плекали надiю, що за допомогою вецiї й ’уреччини “країна знову матиме незалежнiсть. Џiд впливом таких сподiвань у травнi 1710 року в Ѓендерах запорожцi, що лишилисЯ з ѓордiєнком, проголосили Ћрлика гетьманом “країни, а пiслЯ того запорожцi, з одного боку, й Ћрлик, iз другого, склали умову про те, Як вiн має правити “країною i забезпечувати права й вольностi ‡апорожжЯ. •оч та умова й лишиласЯ назавжди на паперi, проте вона цiкава, бо виЯвлЯє бажаннЯ й мiркуваннЯ iдейних українцiв того часу й тодiшнiх запорожцiв. Ћт скороченi основнi пакти тiєї умови: 1). Ќа “країнi мусить панувати вiра православна з митрополiєю в Љиєвi, залежною тiльки од –ареградсь-кого патрiарха. 2). Њежа “країни з Џольщею має проходити по рiчцi ‘луч, а з Њосковiєю - Як зазначено в ЏереЯславськiй умовi з Ѓогданом •мельницьким. 3). ‡ Љримським ханством має бути приЯзнь. 4). ‘толицi “країни Љиєву i всiм мiстам українським забезпечити давнi права. 5). ѓетьман повинен пильнувати, щоб нi полковники, нi iнша вiйськова старшина не забирала собi в пiдданцi й не примушувала нi до Якої панщини анi козакiв, анi посполитих. 6). ѓетьман не має права призначати на посади, бо всi посади мають бути виборнi. 7). ѓетьман не має права нiкого судити, а всi справи, навiть за образу самого гетьмана, передавати на генеральний суд. 8). ’ричi на рiк: на ђiздво, на ‚еликдень та на Џокрову в гетьманськiй резиденцiї мають вiдбуватисЯ генеральнi ради задлЯ вирiшеннЯ всЯких найважливiших справ. Ќа тi ради мають з'їздитисЯ: генеральна старшина, полковники з усiєю полковою старшиною й сотники; виборнi вiд полкiв генеральнi радники й представники ‡апорозького ‚iйська. Ѓез ухвали генеральної ради гетьман може вiдправлЯти тiльки пильнi справи за радою генеральної старшини. 9). Џобудованi росiйським вiйськом на ‡апорожжi мiстечка мають бути зруйнованi, й нiхто на запорозьких землЯх не має права ставити нiЯких мiст. 10). Њiста: ’рахтемирiв, Љелеберда й Џереволочна з перевозами мають належати ‚iйську ‡апорозькому, а також i весь „нiпро з усiма рiчками, починаючи од Џереволочної до самого Ћчакова. Ћкрiм цих головних пунктiв, було написано ще багато другорЯдних, що дуже докладно обгрунтовували конституцiю “країни. 10 травнЯ року 1710-го король схвалив обраннЯ Ћрлика гетьманом та його конституцiю. ‚се було добре обмiрковано, та тiльки не судилосЯ укладачам конституцiї вернутисЯ на “країну, щоб здiйснити її. * ‡ЂЌ…ЏЂ„ ‚I‰‘њЉЂ ‡ЂЏЋђЋ‡њЉЋѓЋ (1710-1734 роки) * ‘Њ“’ЋЉ ЌЂ ‡ЂЏЋђЋ††I Џiд час атакуваннЯ росiйським вiйськом —ортомлицькоi ‘iчi значна частина запорожцiв, Як i щолiта, була на рибальствi й полюваннi у ‚еликому ‹узi. ‡вiстка про зруйнуваннЯ ‘iчi не один день, не один i мiсЯць переходила з рiчки на рiчку, з байрака в бiйрак, доки облетiла все ‡апорожжЯ, й товариство кiлька тижнiв збиралосЯ й вирушало з мiсцЯ на мiсце, поки нарештi скупчилосЯ там, де рiчка Љам'Янка впадає в „нiпро, й прилучилосЯ до кошового отамана Џетра ‘орочинського. ‚iн же повернувсЯ з Љриму нi в тих нi в сих, бо через мир iз царем хан не наваживсЯ без дозволу султана надати запорожцЯм допомогу. ‚порЯдкувавши на Љам'Янцi свiй кiш, ‘орочинський через Љизикермен знову поїхав у Љрим, щоб просити протекцiї хана, а тим часом до Ќової ‘iчi почали прибувати ватага за ватагою й тi запорожцi, що були з ѓордiєнком. —астина їх вiдбиласЯ вiд шведського вiйська пiд час перевозу через „нiпро в Џереволочнiй, частина ж прибiгла вiд устЯ Ѓугу, й нарештi бiльшiсть вирЯдив на ‡апорожжЯ з-пiд Ћчакова сам шведський король Љарл XII, не маючи чим запорожцiв годувати. Ѓракувало ще тiльки невеликого гурту найзавзЯтiших сiчовикiв та самого ѓордiєнка. ‘муток оповив душi козакiв, що пiдступили аж до татарських кордонiв. ’уга за зруйнованою ненькою-‘iччю, що була свiдком великих подiй, та за "батьком" ‚еликим ‹угом, що споконвiку годував запорожцiв, розпукою пригнiтила їм серце, й мимоволi у всiх виникало питаннЯ, чи не лiпше було б скоритисЯ царевi, аби тiльки жити на своїх рiдних степах та у ‚еликому ‹узi. ‚ першi ж мiсЯцi пiслЯ "шведчини" на кошi вже лунали голоси за те, щоб поклонитисЯ царевi й просити його ласки. Њоже б, воно так i сталосЯ, коли б з “країни не надходили такi тЯжкi вiстi. Ђ до Ќової ‘iчi линула чутка за чуткою: що тих козакiв, Якi були бiлЯ Њазепи, хоч би навiть мимоволi, тЯжко катовано, а кого не замордовано на смерть, то заслано в ‘ибiр. Ќавiть тих запорожцiв, що й не були з Њазепою, позаслано на ‹адогу й у Џетербург копати канави понад озерами та рiчками. ‡ тих козакiв, що були на канальських роботах, од незвичного болотЯного повiтрЯ, вогкостi та недобрих харчiв, гинула майже половина, решта ж верталасЯ на “країну калiками. Ќе зважаючи на те, замiсть померлих та покалiчених, росiйський урЯд посилав на пiвнiчнi канали все новi та новi козацькi полки. "џкщо ви прийдете на “країну, - переказували запорожцЯми з ѓетьманщини, то усi загинете. Єднайтесь iз татарами та визволЯйте нас, бо й ми всi од Њоскви пропали". Ћкрiм "канальських робiт", українських козакiв кидали на пiвнiчний Љавказ, на "лiнiю" - оборонЯти росiйськi кордони од Љубанської орди, i там вони тисЯчами гинули од татар, черкесiв та вiд пропасницi. Џро походи на "лiнiю" та про недолю пробуваннЯ там зберегласЯ навiть народна пiснЯ: “ ѓлуховi, у городi, в усi дзвони дзвонЯть, ’а вже ж наших козаченькiв на "лiнiю" гонЯть. “ ѓлуховi, у городi, стрельнули з гармати - Ќе по однiм козаченьку заплакала мати. “ ѓлуховi огнi горЯть, у Џолтавi димно, Ќа могилi гетьман стоїть - геть там його видно. "„опевнЯйсЯ, пан-гетьмане, допевнЯйсЯ плати, џк не будеш допевнЯтись - будем утiкати". "Ћй, iдiть же, панове, до Џетра, до свата, Ћй, там буде вам, панове, велика заплата - Џо заступу у рученьки та ще i лопата!" ‘идить козак на могилi, сорочку латає; Ћй, кинувсЯ до черешка - копiйки не має. Їхав козак на лiнiю та й вельми обдувсЯ, Iде козак iз лiнiї - Як лихо зiгнувсЯ! Џiд впливом таких звiсток з “країни, коли гетьман ‘коропадський серед лiта року 1710-го прислав до Љоша листа, вмовлЯючи запорожцiв одцуратись бусурманiв та просити ласки царЯ, то кошовий отаман Ћсип Љириленко з товариством написав йому дуже докiрливу й глузливу одповiдь. Ћсь що там запорожцi, мiж iншим, писали: "„ивуємосЯ, що ваша милость не соромитьсЯ звати себе ‚iйська ‡апорозького i обох бокiв „нiпра гетьманом, коли ми вашої милостi на той урЯд не обирали, а пiднесенi, ваша милость, пiд мушкетами московськими". "Џрикладаєш, ваша милость, до себе титул ‚iйська ‡апорозького, коли воно тепер до регiменту вашої милостi не належить i не хоче належати; та й ‘iча ‡апорозька, гнiздо вiйськове, джерело й захист вольностей вiйськових, через запеклу московську до нас ворожнечу та через зраду проклЯтого ѓалагана, невдЯчного за хлiб наш вiйськовий, перевертнЯ i зрадника, знищена й зруйнована, нашiй батькiвщинi на вiчну неволю". "џк маєш бути, ваша милость, гетьманом обох бокiв „нiпра, коли на тогобiчнiй сторонi, чи теж “країнi, кнЯзь ѓолiцин, воєвода Љиївський, владою своєю московською опанував i немилосерднi здирства людЯм чинить". "Ђ Як же, ваша милость, вольностЯми нас обнадежуєш, будучи сам невольник i пiд пильним доглЯдом мiнiстра царського лишаєшсЯ, без волi котрого нiчого не владей чинити, а без печатi його нiкуди писати!" –е було писано 2 червнЯ, а 3 серпнЯ запорожцi обрали нового кошового ‹аврентiЯ ‘тепаненка, за пiдписом Якого надiслано гетьману ‘коропадському скаргу на полковника ѓната ѓалагана. ‡ неї видно, що ѓалаган не задовольнивсЯ зруйнуваннЯм ‘iчi, а й пiслЯ того з ватагами нападав на запорозькi зимiвники та бекети, хапав безвинних людей та видавав росiйським урЯдовцЯм на муки й засланнЯ i чинив запорожцЯм всЯкi шкоди. ‡а такi вчинки свого покруча козаки в своєму листi не пошкодували на його голову рiзних прокльонiв, та тiльки все те пiшло намарне, бо ѓалаган був у царськiй ласцi, збудував собi бiлЯ Ѓоровицi добрий будинок i жив, Як кажуть, "паном на всю губу", глузуючи з безсилого лютуваннЯ своїх колишнiх товаришiв. „о осенi 1710 року справа з переходом запорожцiв пiд протекцiю кримського хана була вирiшена i, зважаючи на те, що росiйський урЯд погрожував послати вiйсько, щоб зiгнати запорожцiв iз Љам'Янки, за згодою турецького султана длЯ ‘iчi ‡апорозької було призначене iнше мiсце, нижче ’аванi, неподалiк Ћлешок, бiлЯ протоки Љонської та лимана Љардашина. ’iльки запорожцi того року не встигли перейти в Ћлешки, бо турецький султан, пiд впливом шведського королЯ, розiрвав мир iз царем i розпочав нову вiйну. ЏЋ•I„ ѓЋђ„IЄЌЉЂ ЌЂ “ЉђЂЇЌ“ Ќа початку листопада з Ѓендер прибув до Љоша на Љам'Янку ѓордiєнко й тут пiслЯ бурхливої ради був знову обраний кошовим отаманом. Љористуючись вiйною ’уреччини з ђосiєю, ѓордiєнко напровеснi 1711 року вийшов iз кiлькома тисЯчами запорожцiв iз ‘iчi на захiд i, сполучившись iз невеликою силою татар та Џилипом Ћрликом, разом iз ними вступив в “країну. ’реба гадати, що уривок iз цiєї пiснi згадує саме про цю зустрiч Ћрлика iз запорожцЯми. Ћй, прибила хвилЯ човник, —овник-лебедочку. Ћй, вискочив з нього Ћрлик ’а й почав бесiдочку: "Џугу, братцЯ, пугу! Џугу, запорожцi!" Џохiд Ћрлика та ѓордiєнка спершу мав успiх. “країна радо вiтала запорожцiв, своїх давнiх оборонцiв, й приставала до козакiв. “мань, Ѓогуслав та Љорсунь охоче пiддалисЯ Ћрликовi. ђазом iз запорожцЯми козацькi ватаги, зiбранi Ћрликом, навiть розгромили генерального осавула Ѓутовича, посланого ‘коропадським iз гетьманськими козаками проти Ћрлика; самого ж Ѓутовича захопили в бранцi, та тiльки невдовзi й ѓордiєнка та Ћрлика спiткало розчаруваннЯ. Ќi козаки, нi татари не мали добрих гармат i через те не спромоглисЯ добути Ѓiлої –еркви, де засiла в замку росiйська залога з гарматами, а доки вони облЯгали те мiсце, татари кинулись грабувати навколишнi села та заганЯти людей у неволю. ЌiЯкi благаннЯ Ћрлика до Љалги-‘алтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до Љриму тисЯчi українського люду i тим зрештою загубили справу Ћрлика, бо вiдвернули вiд нього землЯкiв. ЏЋ•I„ ЌЂ ‘ЂЊЂђ‘њЉI ЊI‘’…—ЉЂ „оки ѓордiєнко з Ћрликом та Љалгою-‘алтаном ходили на “країну, кримський хан „евлет-ѓiрей рушив на росiйськi землi Њуравськими шлЯхами, а позаЯк вони виводили на ‘лобожанщину, то^татари й напали на слободи й мiста •аркiвського полку. ‘юди ж, за собою, хан закликав i тих запорожцiв, що не пiшли з ѓордiєнком, та тi не захотiли воювати проти своїх землЯкiв й умовили хана добути ранiш Љам'Яний ‡атон та ‘амарськi мiстечка. •ан повернув iз ‘лобожанщини на ‘амару й разом iз запорожцЯми взЯв Ќовосергiївське мiстечко, а росiйську залогу забрав у неволю; Ќовобогородська ж спiльники не спромоглисЯ добути, бо нi в татар, нi в запорожцiв не було гармат, i хан, покинувши ‘амару, подавсЯ з ордою у Љрим. ’им часом проти татар зiбравсЯ генерал Ѓутурлiн iз росiйським вiйськом та гетьманом ‘коропадським з українськими козаками. Ќе маючи вже з ким воювати, вони атакували Ќовосергiївське мiстечко, захопивши його. по-вистинали запорозьку й татарську залогу, що там: засiла, а всiх селЯн iз села ‚iльного за те, що нiбито вони допомагали запорожцЯм, вивели за мiсто i по жеребку кожному десЯтому вiдрубали голову; кому ж випало лишитисЯ живим, тих разом iз жiнками та дiтьми було заслано в ‘ибiр. Џ…ђ…•I„ ‡ЂЏЋђЋ†–I‚ ‚ Ћ‹…Љ€ ‚iд Ќовосергiївська Ѓутурлiн та ‘коропадський вiльно подалисЯ на пiвдень. ‡апорожцi поступалисЯ перед великим вiйськом i, покинувши устЯ Љам'Янки, перевезлисЯ на татарський бiк „нiпра та й отаборилисЯ в призначеному їм мiсцi бiлЯ Ћлешок. ‘юди ж вийшов з ордою хан i не пустив далi росiйського вiйська. ‚iйна царЯ Џетра I з ’уреччиною 1711 року скiнчиласЯ длЯ нього нещасливо. ЏiслЯ перемоги над шведами вiн легковажно ставивсЯ до ворогiв i занадто необачно вирушив на туркiв, аж на рiчку Џрут. ’ам його зустрiв турецький вiзир iз великим вiйськом, а запорожцi з ѓордiєнком перетинали за ним усi шлЯхи, захоплювали обози й вiдрiзали росiйське вiйсько од „нiпра. ‘тановище царЯ Џетра Ћлексiйовича стало дуже скрутне - турки почали оточувати його вiйсько, i, щоб врЯтуватисЯ, вiн мусив одкупитись грiшми та ще зректись на користь туркiв багатьох своїх придбань, а саме: повернути туркам Ђзов iз землЯми по низах рiчок „ону та Њiуса, зруйнувати й розкопати Љам'Яний ‡атон та ‘амарськi мiстечка, а гармати з Љам'Яного ‡атону вiддати туркам i "вiднЯти свою руку" од запорожцiв разом з усiма землЯми, що до них iз давнiх часiв належали. Љоли султан перемовлЯвсЯ з росiйським послом про замиреннЯ, то в ‘тамбул їздили вiд “країни й од ‡апорожжЯ Џилип Ћрлик та Љость ѓордiєнко. ‚они домагалисЯ того, щоб султан примусив царЯ зректисЯ всiєї “країни, та росiйський посол роздав вiзиревi та iншим султанським радникам 100 000 червiнцiв, i султана умовили згодитись на вiдлученнЯ од ђосiї самого тiльки ‡апорожжЯ, що ж до “країни, то з неї ЏравобережжЯ мусило повернутисЯ знову до полЯкiв, ‹iвобережна ж частина лишаласЯ за царем. Џо скiнченнi вiйни ѓордiєнко прибув зi своїм вiддiлом сiчовикiв до Ћлешкiвської ‘iчi й почав впорЯдковувати сiчовi будiвлi. џкраз у цей час запорожцi володiли й значною частиною Џравобережної “країни, доки не встигли ще забрати її до своїх рук. –е виходить iз того, що наприкiнцi року 1712-го ѓордiєнко призначив полковником в “мань сiчового товариша Џоповича та ще посадив своїх людей в iншi мiста “країни. ‚iдплачуючи за ворожi вчинки запорожцiв та ѓордiєнка, росiйський урЯд видав у той час указ, щоб на ‡апорожжЯ не пускати з ѓетьманщини нiкого, а коли б хто пiшов, так того не впускати назад. ’а люди, Як i колись, тiкали з ‹iвобережжЯ, не давали ‚iйську ‡апорозькому дуже зменшуватись, та й узагалi пiслЯ вiйни 1711 року становище ‚iйська ‡апорозького полiпшилосЯ, бо пiслЯ зруйнуваннЯ ‘амарських мiстечок та Љам'Яного ‡атону запорожцi знову стали хазЯїнами всiх земель, Якi одвiку належали їм. ‡авдЯки ж згодi з татарами люди на всiх запорозьких вольностЯх зажили безпечно вiд татарських наскокiв, i через те береги запорозьких рiчок, а також захиснi байраки, Яри та вибалки хутко почали вкриватисЯ зимiвниками й бурдюгами втiкачiв з обох бокiв “країни. Џроте добрi часи запорозького життЯ тривали недовго. Џiд час миру з ђосiєю запорожцi не дуже-то потрiбнi були хановi, й татари почали чинити їм утиски. Ћлешкiвська ‘iч була зовсiм одiрвана вiд земель ‡апорожжЯ й до того стоЯла в дуже сумнiй та непридатнiй мiсцевостi. ‡амiсть широкого „нiпра тут, повз ‘iч, бiгла вузенька рiчка Љонка з дуже пiскуватими берегами, й тi пiски вiтрами заносило навiть у саму ‘iч. ‘умний виглЯд мала й ‘iч, бо замiсть гарної церкви, спаленої в —ор-томлицькiй, тут стоЯла маленька невисока церковцЯ, схожа на курiнь, iз очеретЯними стiнами, з нап'Ятим парусом замiсть даху. ‘ерце козацьке щемiло, дивлЯчись на свою нову ‘iч та згадуючи веселi простори Ѓазавлуцького лугу; татари ж нiЯк не хотiли дозволити запорожцЯм перейти iз кошем знову на Ѓазавлук, а змушували їх лишатисЯ в Ћлешках, щоб мати перед своїми очима. Џотiм хан одiбрав од запорожцiв право вiльно брати в ЏрогноЯх сiль, а примусив платити за неї мито. ’ретє горе запорожцiв полЯгало в тому, що пiд час руїни —ортомлицької ‘iчi вони втратили всi свої гармати; ‘iч ‡апорозька не мала чим оборонЯтись, i татарам легко було повсЯкчас захопити її несподiвано, а запорожцiв за непокору забрати в неволю. •ан не хотiв давати козакам гармати; коли ж ѓордiєнко знайшов i вiдкопав на низу „нiпра свої, захованi у пiсках кошовим отаманом Њорозом пiд час його невдалого походу на море, й хотiв тими гарматами риштувати ‘iч, то хан погрожував одiбрати всю артилерiю собi, так що запорожцЯм довелосЯ знову заховати її у потаємному мiсцi. „уже тЯжко терпiли запорожцi те, що бусурмани, Яких вони звали поганцЯми, вороги свЯтого хреста, що їх козацькi дiди й прадiди споконвiку били, тепер намагались бути у них панами й змушували козакiв воювати проти татарських та турецьких недругiв i за бусурманiв проливати свою кров. Ѓiльшiсть запорожцiв мала це навiть за грiх, i через те не дивно, що, вже, починаючи з року 1714-го, мiж товариством запорозьким точилисЯ розмови про те, Як би вирватисЯ з непевного свого становища й повернутисЯ знову пiд протекцiю христиЯнського царЯ. I‚ЂЌ ЊЂ‹Ђ…‚€— Ќайповажнiшим представником партiї, прихильної до росiйської зверхностi, був на ‡апорожжi Iван Ћлексович Њалашевич, обраний року 1714-го кошовим отаманом. Џрибiчники завзЯтого ѓордiєнка з часом почали втрачати свiй вплив на громаду й того ж року з пропозицiї Њалашевича на вiйськовiй радi в ‘iчi вирiшено було послати до царЯ через гетьмана ‘коропадського проханнЯ прийнЯти знову ‚iйсько ‡апорозьке пiд свою руку. ђосiйський урЯд не згодивсЯ на бажаннЯ запорожцiв та й не мав змоги, бо всi землi запорозькi на пiдставi Џрутської умови вiдiйшли до ’урецької держави, й без нової вiйни султан їх не вiддав би ђосiї. Ќевдалий кiнець заходiв Њалашевича зробив його становище в ‘iчi непевним, i восени того ж року, замiсть Њалашевича, запорожцi обрали кошовим ‚асилЯ Ћсипова. —утки про зносини запорожцiв iз росiйським урЯдом, мабуть, дiйшли до хана, бо тiєї ж осенi вiн послав кошовому отамановi наказ, щоб з усiм вiйськом вийшов на Љаланчак i дав там присЯгу хановi з тим, щоб дотримуватисЯ його протекцiї. ’акi домаганнЯ дуже обурили всiх запорожцiв, а тут ще татари вiдiбрали в них усi „нiпровi гирла й почали збирати мито з рибалок. Џiд впливом тих утискiв запорожцi знову послали проханнЯ до Џетербурга про те, щоб їх взЯли пiд царську руку; вiд присЯги ж хановi ухилилисЯ, сказавши, що бiльшiсть товариства розiйшлась на той час по плавнЯх. Џри тiй нагодi ЉостЯ ѓордiєнко поїхав до хана клопотатисЯ на користь ‚iйська ‡апорозького, доводЯчи йому, що утиски примусЯть запорожцiв знову пiддатись царевi. „обре вiдомий хановi й навiть султановi колишнiй кошовий мав вплив у Ѓахчисараї, й року 1715-го хан Љаплан-ѓiрей, щоб прихилити ‚iйсько ‡апорозьке до себе, подарував йому Љизикерменський перевiз через „нiпро з усiма вiд нього прибутками. Ќезважаючи на те, попереднi татарськi утиски змiцнили на ‘iчi прихильну до ђосiї партiю, й року 1716-го вона, взЯвши гору, знову обрала кошовим отаманом Iвана Њалашевича. Ђ 3 травнЯ отаман послав листа до Њиргородського полковника „анила Ђпостола з проханнЯм, щоб заступивсЯ за ‚iйсько ‡апорозьке перед гетьманом та царем, а пiзнiше написав про те ж саме гетьмановi ‘коропадському. Ќаслiдком усiх цих прохань був тiльки вiд росiйського урЯду дозвiл переходити на “країну поодиноким запорожцЯм, "до зради непричетним", i то з умовою, щоб вони вже не верталисЯ на ‡апорожжЯ, а служили на ѓетьманщинi сердюками. ‡розумiло, що ‚iйсько ‡апорозьке та й сам Њалашевич не того бажали, i з ‘iчi на ѓетьманщину нiхто не рушив. ‹€•I ‚I‘’I 3 “ЉђЂЇЌ€ ’аке становище тривало до року 1722-го. ђосiйський урЯд не хотiв i чути про запорожцiв, а тим часом ще дужче та дужче обмежував автономiю “країни. ‹юднiсть українську обтЯжували постоЯми росiйського вiйська, козакiв же щороку мучили роботами й не тiльки вже в Џетербурзi та побiлЯ нього, а ще й на каналах од ‚олги до „ону по рiчцi Љамишiвцi, в Ђстраханi, на гирлах та на спорудженнi фортець на кавказькiй "лiнiї". ‡ кожним роком українське козацтво тануло, мов страсна свiчка на повiтрi. ‚важають, що тiльки на п'Ять рокiв (1720 - 1725) на державних роботах померло бiлЯ 20 000 козакiв; ганЯли ж козакiв працювати не тiльки в цей час, а з самого початку шведської вiйни, з року 1700-го. ‡гадки про тЯжку недолю козакiв на канальських роботах збереглись навiть у народних пiснЯх: Ћй, дали хлопцЯм широкi лопати ’а послали хлопцЯ молодого та канави копати. Ћй, летiв ворон да iз чужих сторiн ’а летючи крЯче: "Ћй, сидить хлопець та над канавою ’а жалiсно плаче". Ћй, летiв ворон та iз чужих сторiн ’а, летючи вгору, крикнув: "™е ж бо Я хлопець, хлопець молоденький, Ћй, тутечки не привикнув! Ћй, продай же, тату, та воронiї конi ’а викупи мене, хлопцЯ молодого, Iз темної неволi!" ‡рештою козаки за часiв Џетра I збiднiли вже до того, що навiть не мали за що купити конЯ й перетворювалисЯ на хлiборобiв-посполитих. Џолковничi урЯди почали роздавати їх великоросiЯнам; року ж 1722-го до гетьмана була приставлена так звана Њалоросiйська ЉолегiЯ, до Якої з рук гетьмана перейшли всi судовi справи. ѓетьман ‘коропадський до того був приголомшений одiбраннЯм од нього залишкiв влади, що року 1723-го вмер, i “країна на Якийсь час лишиласЯ зовсiм без гетьмана. Љари й утиски щодо козакiв не припинЯлисЯ й пiслЯ того: ще року 1723-го було вислано 10 000 козакiв на Љавказ, на Љаспiйське море, будувати там фортецю свЯтого •реста, а коли половина з тих козакiв померла там од пропасницi, а друга половина знесилиласЯ, то року 1724-го на їхнє мiсце було послано 10 000 з iнших козацьких полкiв. ЏiслЯ смертi царЯ Џетра Ћлексiйовича царицЯ Љатерина I, продовжуючи полiтику свого чоловiка, наказом од 22 квiтнЯ року 1725-го потвердила, щоб з “країни нiхто не смiв ходити на ‡апорожжЯ й навiть купцi, вирушаючи до Љриму, мали обминати ‘iч. ЏЋ—Ђ’ЋЉ ѓЂ‰„ЂЊЂ——€Ќ€ Џiд час знегоди, що панувала на “країнi, ѓордiєнковi не дуже важко було своєю шанобою серед сiчового товариства знищувати вплив Њалашевича, й запорожцi лишилисЯ в Ћлешках, скорЯючись своїй долi. Ќудьгуючи без вiйни, найзавзЯтiшi iз сiчовикiв гуртували бiлЯ себе ватаги голоти й водили їх за ‘инюху на ЏравобережжЯ. ’ам саме вiдбувавсЯ передостаннiй акт трагедiї українського життЯ: полЯки, користуючись своїм правом, що набули його за Џрутською умовою, захопили “країну своїм вiйськом, заборонЯли всЯкi згадки про козацтво й повертали людей на крiпакiв. Њов та галич, налетiли на “країну нащадки тих польських панiв та магнатiв, що пiд час повстаннЯ Ѓогдана •мельницького та боротьби з „орошенком або загинули од козацьких щабель, або повтiкали. ‘лiдом за панами прокрадалисЯ й жиди. ‡'ЯвилисЯ знову оренди шинкiв, рiчок, озер та перевозiв, а щоб тримати селЯн у покорi, пани, Як i сто лiт до того, позаводили надвiрнi роти козакiв. ‡гадуючи одвiчну мету iснуваннЯ козацтва - оборону поневоленого люду, ватаги запорожцiв виходили з Ћлешок та з ѓарду на Ѓузi й чинили напади на маєтки польських панiв, а iнодi навiть вигонили їх iз цiлої округи, визволЯючи, хоч на невеликий час, поневолений люд. Ti загони запорожцiв, що ходили на полЯкiв, хоч i з вiдома Љоша ‡апорозького, але на свою вiдповiдальнiсть, разом iз людьми, що приставали до них у самiй “країнi, почали зватисЯ гайдамаками. Iнодi такi гайдамацькi загони шарпали i своїх спiльникiв - татар, та тiльки за те Љошу доводилосЯ дорого розплачуватисЯ: пiслЯ кожного такого нападу, на ‘iч прибували татарськi мурзи й примушували кошового платити утричi бiльшу суму, анiж коштувало пограбоване в татар добро. —ас вiд часу кримський хан викликав iз ‘iчi полк або два запорожцiв i посилав їх воювати то з черкесами, то з калмиками, то зi своїми непокiрливими мурзами, i ‚iйсько ‡апорозьке, хоч i дуже неохоче, а мусило те робити. †иттЯ в ‘iчi було сумне, бо через непридатну, пiскувату мiсцевiсть в Ћлешкiвськiй ‘iчi рiдко коли пробувало бiльше Як тисЯча-пiвтори товариства; решта ж бiльш охоче жила по старих сiчах та ще на рiчках ‘амарi та Ѓугу й не тiльки в лiтню добу, а навiть зимували там по бурдюгах та зимiвниках. ’аким чином Ћлешкiвська ‘iч тiльки через те вважаласЯ осередком ‡апорожжЯ, що в нiй був кошовий отаман iз старшиною та переховувалисЯ вiйськовi клейноди. ’епер мiсце, де була Ћлешкiвська ‘iч, засипане пiсками та обсаджене лозою, i замiсть сiчових руїн там можна бачити лише самi кучугури й шелюги. Џо веснi року 1727-го царицЯ Љатерина I зiйшла зi свiту, й росiйська полiтика враз змiниласЯ. ‡а недолiтнього царЯ Џетра II владу в державi спершу забрав до своїх рук Њеншиков, а пiзнiше - „овгорукi. Ћбидва вони були ворогами Њалоросiйської Љолегiї. I її враз було скасовано, а всемогутнього на “країнi ‚ельЯминова притЯгнено навiть до суду; влiтку ж року 1727-го на “країнi було оповiщено про вибори нового гетьмана, причому росiйський урЯд застерiг українську старшину, що нiхто iнший не буде затверджений на гетьманському урЯдi, Як тiльки полковник Њиргородського полку „анило Ђпостол. “країнська старшина i взагалi громадЯнство, не розумiючи того, що поверненнЯ на “країнi до старих порЯдкiв зроблене не з переконаннЯ в потребi такого повороту, а тiльки з ворожнечi до вельмож, що стоЯли бiлЯ влади за часiв Џетра I, радiли, мов дiти, i чутка про полегкостi на “країнi незабаром дiйшла й до ‘iчi ‡апорозької й пiднЯла там вплив Њалашевича та прихильникiв росiйської зверхностi, так що того ж року, 19 жовтнЯ кошовий отаман Џавло ”едорiв за згодою товариства послав до нового гетьмана листа з проханнЯм поклопотатисЯ про те, щоб цар узЯв запорожцiв пiд свою руку. ‡ тих заходiв знову нiчого не вийшло. ђосiЯ не хотiла воювати з ’уреччиною, а через те й не бажала брати у свою владу ‡апорожжЯ; проте, маючи на увазi, що вiдносини ђосiї з ’уреччиною погiршали ще з часiв походу царЯ Џетра I на персiв, росiйський урЯд визнавав корисним пiд час вiйни з турками мати запорожцiв на своєму боцi й перестав надалi дратувати їх, Як це було досi. Љђ€‚„Ђ ‡ЂЏЋђЋ†–џЊ Ћ„ ’Ђ’Ђђ ’ут на ‡апорожжi сталасЯ подiЯ, Яка зрештою повернула запорозьке життЯ в росiйську течiю й назавжди знищила в серцi ѓордiєнка надiю зберегти автономiю ‡апорожжЯ пiд протекцiєю кримського хана та турецького султана. ‚ груднi 1727 року Љалга-‘алтан (друга особа пiслЯ хана) прибув до Ѓугу i звелiв усiм ватагам запорожцiв, що були там на рибальствi та полюваннi, кiлькiстю до 2000 душ, покинути все й рушити з наказу хана з ним на Ѓуджак утихомирювати тих мурзiв, що неначебто повстали. ‡апорожцi послухали Љалгу й разом iз тими татарами, що були пiд його рукою, воювали проти Ѓiлгородської орди. Ђле за Якийсь час виЯвилосЯ, що Љалга-‘алтан робив все те не з наказу хана, а самовiльно, повставши проти його влади. ‘лiдом за тiєю чуткою на Ѓуджак прибув особисто хан iз великим вiйськом, i захопивши Љалгу-‘алтана, вiдрЯдив його до ‘тамбула на страту; запорожцiв же, одiбравши од них зброю, звелiв продати в неволю на галери. ‚€•I„ ‡ЂЏЋђЋ†–I‚ 3 Ћ‹…ЋЉ Љоли про цю подiю дiзналисЯ по всiх рiчках та лугах ‡апорожжЯ, то зрозумiло, що все товариство надзвичайно обурилосЯ проти татар та всiх прихильникiв татарської зверхностi. ’им часом на ‘iчi, де пробувало здебiльшого старе козацтво, Яке ненавидiло московськi порЯдки, за короткий час до того прихильники татарської зверхностi взЯли гору й 23 травнЯ 1728 року знову обрали кошовим отаманом ЉостЯ ѓордiєнка. ’одi вороги бусурманства, згуртувавшись на ‘амарi, вирiшили силою забрати в ѓордiєнка клейноди. Џiд проводом завзЯтого ворога бусурманiв - старого Iвана ѓусака, вони, сiвши на 40 байдакiв, прибули в Ћлешкiвську ‘iч, скликали там раду й почали дорiкати ѓордiєнковi за те, що призвiв ‚iйсько ‡апорозьке до такої недолi й ганьби, що татари не тiльки знущаютьсЯ над запорожцЯми, а навiть продають їх у неволю. Љоли ж ѓордiєнко i колишнiй кошовий отаман Љарпо ‘идоренко почали казати про те, що росiйськi канальськi роботи гiршi за турецьку каторгу, то прихильники ѓусака й Њалашевича побили ‘идоренка, вiд ѓордiєнка ж забрали клейноди, а самого закували в кайдани. ‡абравши владу до своїх рук, прихильники московської зверхностi розгромили на ‘iчi всi крамницi й шинки, забрали з церкви всi свЯтощi й, пiдпаливши сiчовi будинки, перевезлисЯ пiд Љизикерменом через „нiпро на правий берег i пiшли на мiсце ‘тарої ‘iчi на устЯ —ортомлика. ’ам запорожцi настановили кошовим отаманом Iвана ѓусака й розiслали по всiх кутках ‡апорожжЯ звiстку про перехiд Љоша на старе мiсце. ЏiслЯ того ж Iван ѓусак вiдрЯдив до Џетербурга посланцiв iз проханнЯм, щоб ‚iйсько ‡апорозьке було взЯте пiд росiйську зверхнiсть, та тiльки й на цей раз, замiсть вiдповiдi, був виданий наказ гетьмановi i всiм прикордонним начальникам, що пускати на “країну можна тiльки поодиноких запорожцiв; коли б же вони наважились перейти Ћрель цiлим вiйськом, то їх треба зброєю вiдбивати назад за кордон, а на словах запорозьким посланцЯм сказали, що Як трапитьсЯ нагода, то їх приймуть-таки в пiдданство. Љоли дiзналисЯ на ‘iчi, що цар не приймає запорожцiв, то через боЯзнь помсти з боку татар та туркiв за зраду, запорозьке товариство почало хвилюватисЯ й погрожувати кошовому ѓусаку вбити за те, що призвiв ‚iйсько до такого непевного становища. —ерез те отаман iз купою своїх найближчих приЯтелiв потай утiк iз ‘iчi й хотiв через ѓетьманщину прибути у Љиїв до воєводи графа ‚ейсбаха, та його було припроваджено до гетьмана. ЏiслЯ цiєї втечi очi всього ‡апорожжЯ знову звернулисЯ на ЉостЯ ѓордiєнка. ’iльки вiн один своїм впливом на хана мiг врЯтувати ‚iйсько ‡апорозьке од султанського гнiву. ‹анцюги з ѓордiєнка знЯли зараз же пiслЯ того, Як Љiш перейшов на Ѓазавлуг, i вiн ще й пiд час кошевства Iвана ѓусака жив на ‘iчi вiльно i в шанi; тепер же, лишившись без отамана, запорожцi знову, було, обрали кошовим ѓордiєнка, але вiн, може, через свою старiсть, а, може, через пережиту тЯжку образу рiшуче вiдмовивсЯ од кошевства. Љоли ж сiчове товариство стало просити його послужити громадi й погодити знову ‚iйсько з ханом, ѓордiєнко зараз же забув свої кривди, не хотiв мститисЯ й, поїхавши в Ѓахчисарай, заспокоїв хана, сказавши, що запорожцi покинули Ћлешки тiльки через те, що їм не до вподоби та мiсцевiсть, а що все-таки вони лишилисЯ на своїх одвiчних землЯх i не мають намiру ухилЯтись од ханської протекцiї. •оч ѓордiєнковi й пощастило залагодити вiдносини запорожцiв iз ханом та султаном, проте турки через Якийсь час прислали бендерського пашу подивитисЯ, Яке будiвництво розгорнули козаки на устi —ортомлика, i врештi наказав, щоб запорожцi перейшли iз ‘iччю далi вiд росiйського кордону. ‡мушенi знову покинути ‘тару ‘iч, козаки все ж таки не захотiли вертатисЯ в пiскуватi Ћлешки, а року 1730-го осiли ‘iччю на устi рiчки Љам'Янки, з Якої їм було зручнiше, нiж з Ћлешок, приєднатисЯ при нагодi до росiйського вiйська. Ђ подiї справдi схилЯли до такого єднаннЯ: 25 червнЯ 1731 року царицЯ Ђнна Iванiвна видала графовi ‚ейсбаху указ на збудуваннЯ цiлої низки фортець од устЯ ‘амари по Ћрелi й до „iнцЯ. I от граф, обмiрковуючи, Як оборонЯти ту "“країнську лiнiю", дiйшов думки, що найкращою тут силою були б запорожцi, що заступали “країну од татар бiльше двох столiть. 31 серпнЯ вiн за згодою з царицею послав кошовому отамановi Iвану Њалашевичу таємного листа, застерiгаючи, що вже наближаєтьсЯ час, коли царицЯ згодитьсЯ знову взЯти запорожцiв у свою службу. ’акий час справдi хутко настав. ђоку 1733-го помер польський король Ђвгуст II. ЏiслЯ його смертi за польську корону почали змагатисЯ син Ђвгуста ”рiдрiх, Якого пiдтримували ЂвстрiЯ й ђосiЯ, та ‘танiслав ‹ещинський, що його хотiла сама Џольща та пiдтримувала ”ранцiЯ. ‹ещинський, шукаючи собi пiдпори, звернувсЯ за помiччю до турецького султана, кримського хана та кошового отамана ‚iйська ‡апорозького Њалашевича. Ќе знаючи, Як викручуватись, отаман вдавсЯ за порадою до росiйського фельдмаршала Њiнiха, а той - до царицi, схилЯючи її Якнайшвидше взЯти запорожцiв пiд свою протекцiю, не довести їх до служби ворожiй сторонi, й от 31 серпнЯ 1733 року на ‘iч була надiслана царська грамота, Якою прощалисЯ провини запорожцЯм, i вони переходили у росiйське пiдданст