а смаженина - ведмежатина, поросЯтина, курЯтина, гусЯтина. ЏорЯд з нею в череп'Яних мисках духмЯно парувала гарЯча пiдлива на смак кожного - i з перцем, i з лавровим листом, i з грецькими горiхами. ‚ полумисках бiлiла шаткована капуста з морквою, тьмЯнiли крутобокi солонi огiрки, маринованi гриби, iскривсЯ в щiльниках мед. Ќа дерев'Яних рiзьблених тацЯх горою здiймалисЯ скибки свiжого хлiба, пiдсмажених на рижiєвiй олiї грiнок, пухких пирiжкiв з м'Ясом та капустою до смаженини, з маком, сиром та калиною до меду. ‚ина теж було вдосталь, а ще стоЯв жбан медЯної сити та запiтнiлий - з холодного льоху - глек хлiбного сирiвцю. ‘идiли по-сiмейному, без служникiв i чашникiв, утрьох: по один бiк столу - кнЯзь џрослав у голубому оксамитовому каптанi, по другий бiк - кнЯзь Iгор з кнЯгинею Євфросинiєю. Їли мало, а пили тiльки ситу та сирiвець. ‚иждавши длЯ чемностi Якийсь час, Iгор рубонув з плеча: - ЉнЯже, настав час повести розмову про те, заради чого ми з кнЯгинею завiтали до тебе, - про кнЯжича ‚олодимира... - џ знав, що приїхали ви не мене,старого,провiдати, а заради нього, - спокiйно промовив џрослав. - ’и не хочеш зрозумiти, кнЯже, що вiн твiй єдиний син i законний спадкоємець... - “ мене є ще один син - Ћлег, - приглушено кинув џрослав. - Ѓудемо вiдвертi: ти старий, кнЯже, i рано чи пiзно прийде час, коли золотокований ѓалицький стiл осиротiє[43]. •то ж посЯде його? Ќевже Ќастасич, син попадi? - ‚iн - мiй син! - наголосив на словi "мiй" џрослав. - Ќе забувай, Iгорю! - ’ату! - скрикнула џрославна. - ‚олодимир - твiй син по закону! Ќi бог, нi люди не зрозумiють тебе, Якщо ти посадиш пiслЯ себе Ћлега! ‚олодимир - законний твiй спадкоємець, i ти повинен помиритисЯ з ним i визнати його за сина! - ‡а сина! - гнiвно вигукнув џрослав. - ’а чи знаєте ви, що вiн засилав послiв до королЯ польського та королЯ угорського, щоб заручитисЯ Їхньою пiдтримкою на випадок моєї смертi?! Ќiби не вiдав, недолугий, що вони тiльки й ждуть цiєї нагоди, щоб загарбати ѓалич! ‚они й зараз роздерли б, розшматували б ѓалицьку землю, та боЯтьсЯ моєї сили! Ѓо Я пiдпер гори “горськi своїми залiзними полками, бо Я замкнув на замок ‘Ян i Ѓуг!.. ‚iн знюхавсЯ з галицькими боЯрами-можновладцЯми, що по багатству перевищують кнЯзiв i прагнуть вiдокремитисЯ вiд мене, хочуть самi стати кнЯзЯми! ‚они вже не раз виступали проти мене! ‚они пiднЯли проти мене повстаннЯ, спалили на вогнищi жiнку, Яку Я палко кохав, - Ќастю... - Ђ мати? - прошепотiла џрославна, блiднучи. џрослав не вiдповiв на її запитаннЯ, а повiв далi: - ‚они погромили мiй дiм, погрожували менi смертю, кинули в поруб мого сина Ћлега, порубали мою челЯдь!.. I все це робилосЯ з благословiннЯ ‚олодимира i його матерi кнЯгинi Ћльги ћр'ївни, Якi не розумiли, що боЯрство - то найбiльший ворог кнЯзiв i держави нашої. Џоловцi б'ють нас ззовнi, боЯри - зсередини... ѓалицькi боЯри, Як тi кривавi собаки, ладнi розiрвати моє кнЯзiвство на шматки, перебити кнЯзiв, сплюндрувати городи, пограбувати нашi добра, винищити наших дiтей!.. “ вас п'Ять синiв. •то знає, Як складетьсЯ їхнЯ долЯ, - чи не впадуть їхнi голови пiд сокирами зажерливих можновладних боЯр, Яких навiть менi важко приборкати[44]!..‚олодимир не розумiє, що вiн потрiбен їм тiльки до того часу, поки вони не знищать мене, а Як упаду Я, упаде й вiн! ‚iн слабший за мене i не зумiє загнуздати їхню сваволю!.. •iба Я про себе дбаю? џ вже старий чоловiк. ‡вичайно, i в старостi є свої радощi, та не вони змушують мене чинити так, Як Я чиню. џ думаю передусiм про те, Як уберегти ѓалицьке кнЯзiвство вiд загибелi, вiд занепаду. џ все життЯ змiцнював його, збагачував, розбудовував, i воно стало наймогутнiшим на ђусi. ‡ ним тiльки ‚олодимиро-‘уздальське кнЯзiвство може зрiвнЯтисЯ силою. –е два крила ђусi, що несуть наш народ у майбутнє. Љиїв занепадає, бо самi кнЯзi, гризучись за нього, Як собаки, сприЯли i сприЯють цьому. —ернiгiв здавна суперничав з Љиєвом i намагавсЯ перейнЯти його значеннЯ Як осереддЯ ђусi, але ж нiколи не щастило йому зробити цього. ЏереЯслав ледве тримаєтьсЯ пiд ударами половцiв, а ваше Ќовгород-‘iверське кнЯзiвство занадто бiдне i слабке длЯ того, щоб впливати на долю всiєї ђусi... ‡алишаєтьсЯ ѓалич i ‚олодимиро-‘уздальське кнЯзiвство. „ва крила ђусi! “ЯвлЯєте, що може статисЯ, Якщо комусь пощастить пiдтЯти їх? Ђ ненажерливе галицьке боЯрство заповзЯлосЯ зробити це. I допомагає йому ‚олодимир, бо в боротьбi проти брата Ћлега опираєтьсЯ на боЯрство... Ћсь чому Я прогнав ‚олодимира! Џоки вiн не зрозумiє цього, поки не дасть клЯтви, що не пiднiме руки нi на мене, нi на Ћлега, свого брата, до того часу Я не зможу простити його i взЯти в своє серце... ѓолос џрослава змiцнiв, i сам вiн преобразивсЯ - випрЯмивсЯ, розправив плечi, примерхлi очi загорiлисЯ, кулаки стиснулисЯ, - став знову таким, Яким його кiлька лiт тому знали i ЄвфросинiЯ, i Iгор, - грiзним галицьким кнЯзем, перед Яким тремтiли i свої, i чужi. ‰ого слова справили сильне враженнЯ на IгорЯ i џрославну. ЏодружжЯ переглЯнулосЯ i довго мовчало. Ђ що казати? Ќарештi Iгор промовив: - Њабуть, ти правий, кнЯже, i тепер ми розумiємо, чому мiж тобою та ‚олодимиром запаласЯ землЯ, чому виникло неперехiдне проваллЯ... Ћднак непутить нас ще одно: твої колишнi зв'Язки з покiйною Ќастею i твоЯ непомiрна любов до її сина... џрослав спалахнув i перервав Iгореву мову: - Ќе продовжуй! џ вас зрозумiв!.. ™о Я мушу сказати на це? Ћдно можу сказати: кнЯзь теж людина i нiщо людське не чуже йому. ЉоханнЯ теж!.. Њiж кнЯзЯми повелосЯ здавна так: не кнЯжич вибирає собi наречену до вподоби, а йому вибирають - батьки, дЯдьки, митрополити, боЯри. џк молодЯта житимуть - чи кохатимутьсЯ, чи сваритимутьсЯ, - нiкого це не обходить. ’ак i зi мною було. ’ак було i є з багатьма. ’вiй дiд Ћлег, наприклад, перший серед руських кнЯзiв одруживсЯ з половчанкою, донькою хана Ћсулка, внучкою хана ѓiргенЯ, не тому, що покохав її, а тому, що хотiв, порiднившись з дикими половцЯми, заручитисЯ їхньою воєнною пiдтримкою в майбутнiй боротьбi з ‚олодимиром Њономахом. ‚iн i сина свого, а твого батька ‘вЯтослава, одружив з нелюбою половчанкою, Яка не принесла твоєму батьковi нi дiтей, нi щастЯ, i вiн пiслЯ її смертi одруживсЯ вдруге, уже сам, по любовi, з простою, не кнЯзiвського i не ханського роду дiвчиною з Ќовгорода, де вiн тодi кнЯзював... ’а й ти сам одруживсЯ з Євфросинiєю не тому, що вона тобi сподобаласЯ, бо ти її i в вiчi не бачив до заручин, а тому, що тобi вибрали її твоЯ мати та твiй старший брат Ћлег. Ђ вони знали, чию дочку вибирали, - самого џрослава Ћсмомисла! џрослав хитро примруживсЯ i хихикнув у кулак. Iгор i ЄвфросинiЯ почервонiли. - Њи кохаємо одне одного, - тихо сказав Iгор. - џ щасливий, що моєю жоною стала твоЯ дочка, кнЯже, - џрославна. - I Я щаслива, отче, - опустила свої блакитнi очi ЄвфросинiЯ. - џ радий чути це, дiти мої. I дай вам бог такої любовi на все життЯ! - розчуливсЯ џрослав. - Ђле ж не завжди, далеко не завжди так буває. “ мене теж... Љоли мiй батько, кнЯзь ‚олодимирко, висватав за мене доньку ћрiЯ „олгорукого Ћльгу-Євфросинiю, вiн був упевнений, що зробив добре дiло, бо порiднив два наймогутнiшi руськi кнЯзiвства. ’ак, порiднив. ’а чи принiс цей шлюб менi й Ћльзi щастЯ? Ќi! Ћсь чому з'ЯвиласЯ на нашому сiмейному овидi ЌастЯ, молода вдовицЯ-попадЯ, з Якою, не боюсЯ сказати цього, Я був щасливий... ЄвфросинiЯ мовчки плакала, а Iгор ллЯним рушником витирав спiтнiлого вiд хвилюваннЯ лоба i в душi дивувавсЯ, що розмова прибирала такого довiрливого тону i такої вiдвертостi, на Якi вiн, iдучи з џрославною сюди, в ѓалич, далебi, не сподiвавсЯ. Ћбеззброєний щирiстю i прЯмотою кнЯзЯ џрослава, вiн все ж не хотiв здаватисЯ. - ЉнЯже, все це ми можемо зрозумiти, навiть до Якоїсь мiри спiвчуваємо тобi, але в одному нiЯк не можемо зiйтисЯ з тобою. - ‚ чому? - спокiйно спитав џрослав. - “ тому, що ти Ћлега Ќастасича хочеш зробити своїм спадкоємцем, хочеш вiддати йому ѓалицький стiл. џк же можна? Ђдже вiн позашлюбна дитина! џрослав усмiхнувсЯ в бороду. - Ќу й що? Ќаш пращур ‚олодимир Љрасне ‘онечко до хрещеннЯ був Язичником i взЯв собi не одну, а кiльканадцЯть жон - Яку гвалтом, Як ђогнiду, Яку вiйськовою силою, Яку сли привезли з-за морЯ... I з жодною з них не був вiн у законному христиЯнському шлюбi, а сини вiд цих жон стали його спадкоємцЯми! ’а й сам вiн був, Як ти кажеш, незаконнонароджений, бо народивсЯ вiд любовi кнЯзЯ ‘вЯтослава з рабою-ключницею Њалушею... —им же гiрший мiй син Ћлег? ’им, що вiн незаконний! Ђле ж у його жилах також тече кров наших перших кнЯзiв - ђюрика i ‘вЯтослава, ‚олодимира i џрослава Њудрого! —им же вiн гiрший за мене, за тебе, за Євфросинiю? Iнша рiч, чи буде i чи стане Ћлег кнЯзем? I чи варто йому ставати кнЯзем галицьким? „уже вже неспокiйне це мiсце - ѓалицький кнЯзiвський стiл. ’реба мати велику силу духу i тверду руку, щоб усидiти на ньому! - Ћтже, Як Я зрозумiв, ти не проти, щоб цей стiл зайнЯв ‚олодимир? ‚и вже знаєте мою думку з приводу цього. ‚се залежить вiд ‚олодимира. ‚iн теж мiй син! Iгор полегшено зiтхнув. ‡даєтьсЯ, не даремно сурганилисЯ вони з џрославною та дiтьми в таку далечiнь. ’епер, справдi, все залежатиме вiд ‚олодимира, вiд його мудростi й зговiрливостi. ЉнЯзь-отець зробив перший крок! Ќа цьому можна було б i кiнчати мову, та Iгор, коли їхав сюди, лелiЯв досЯгти ще однiєї цiлi. џк i всi Ћльговичi, вiн був непомiрно честолюбний, мав палкий неспокiйний характер. –е честолюбство i цЯ нестримнiсть характеру давно наштовхувала його на думку домагатисЯ в майбутньому Љиївського великокнЯзiвського стола. „лЯ цього потрiбнi союзники. Ћдним з таких союзникiв - i могутнiм союзником! - мiг би бути џрослав Ћсмомисл. Љоли б захотiв, звичайно. ‰ого слово, його збройна пiдтримка багато важать на ђусi! Ћднак чи захоче?! - ЉнЯже, ми з џрославною все зробимо, щоб кнЯжич ‚олодимир став добрим сином, - завершив Iгор розмову про своЯка i тут же звiв на iнше: - ’епер хочу знати, отче, твою думку про дiла київськi. ‚они всiх нас турбують... Ћсмомисл пильно зазирнув Iгоревi в очi, Як це вiн робив завжди, коли хотiв прочитати потаємнi думки спiвбесiдника, i тихенько побарабанив пальцЯми по столу. - „iла галицькi мене турбують значно бiльше, нiж дiла київськi, Iгорю. ’а коли хочеш знати мою думку, то Я скажу, що вiдтодi, коли в Љиєвi сiв ‘вЯтослав i подiлив владу з ђюриком, в Љиївськiй землi нарештi запанував мир, Якого там не було багато лiт. Ђ мир - це благо. Љажу про мир мiж руськими кнЯзЯми... - џ згоден з тобою, кнЯже. Ђле Я не про те... •то, на твою думку, посЯде великокнЯзiвський стiл пiслЯ ‘вЯтослава? - Ђ хiба ‘вЯтослав захворiв? - ’а нi, при здоров'ї. - ’о чого ж ти його передчасно ховаєш? - Ѓоронь боже! џ не ховаю! •ай живе на здоров'Я! ’а в життi все буває, особливо, коли людинi звернуло на друге пiвстолiттЯ... џрослав сумно усмiхнувсЯ: йому теж давно звернуло. - џкщо таке трапитьсЯ, то великокнЯзiвський стiл посЯде найспритнiший... Ђ чого ти завiв про це мову? —и не примiрЯєшсЯ, бува, дiткнутисЯ стружiєм стола Љиївського? - џрослав знову пильно зазирнув в Iгоревi очi. Ћднак Iгор не збентеживсЯ. ‚iн взагалi бентеживсЯ рiдко. - Ђ чому б i нi, кнЯже? •iба Я не кнЯзь, не ђюрикович?.. ‡вичайно, не зараз, а тодi, коли настане мiй час. ’а готуватисЯ треба завчасно. - ™о ти маєш на увазi? - ЉнЯже, менi потрiбна твоЯ допомога - твоЯ доблесна дружина. - Ћтак зразу? I длЯ чого? - Ќi, нi, не думай, що Я хочу йти на ‘вЯтослава. џ не пiднiму котори. Џравда, вiн нiколи по-дружньому, по-братерськи не ставивсЯ до мене та моїх братiв, навiть, траплЯлосЯ, чинив нам бiди, а нинi має серце на мене, та бог йому судiЯ! џ ще молодий i ждатиму свого часу... Ђ вiйсько менi потрiбне длЯ вiйни з половцЯми. ’и сидиш вiд них далеко, у нас за спиною, i не вiдчуваєш, Якою грозою на нас дихає степ. ЏосуллЯ Љончак уже знiс. ‚се частiше заглЯдають половцi i в моє кнЯзiвство. Џора дати їм доброго одкоша! - ‘вЯтослав дав цього року... - џ теж, хан Ћбовли i чотириста його воїв i досi сидЯть у мене в колодках. †дуть викупу... - ’о длЯ чого тобi моЯ дружина? - „лЯ походу на половцiв. - •очеш слави зажити, щоб легше стрибнути на Љиївський стiл? Ћсмомисл лукаво прищуривсЯ. •итрий i досвiдчений був старий галицький кнЯзь. Iгор зрозумiв, що з тестем треба говорити навпростець, бо вiн читав прихованi думки спiвбесiдника Як по писаному. - ’ак, отче, менi потрiбна перемога, i не абиЯка, а славна, не заради самої перемоги, а длЯ майбутнього. ‚она допоможе менi прокласти шлЯх до ‡олотих ворiт! ’а власних сил у мене замало... - “ кожного з нас, навiть у мене, замало сил, щоб змагатисЯ зi ‘тепом. ’iльки гуртом зумiємо ми зупинити поганих. ‘вЯтослав навеснi закликав i мене взЯти участь у походi, але старий Я вже став, щоб iти за тисЯчу верст, тому дав дружину i послав її з воєводами... - Ћт i менi дай, i Я здобуду славну перемогу i длЯ себе, i длЯ тебе. - Ќi, Iгорю, не дам. ™о подумають ‘вЯтослав i ђюрик, Якщо моЯ дружина помине їхню землю i пiде аж у ‘iверщину? —и не подумають вони, що Я хочу разом з тобою взЯти Љиїв на щит з двох бокiв?.. Ђ потiм: не дiло ти замислив - воювати самому половцiв. џкщо вже їх бити, то треба бити так, Як робив колись Њономах, а тепер робить ‘вЯтослав, - щоб аж курЯва з них летiла, щоб назавжди вiдбити в них бажаннЯ нападати на ђусь! Ђ ти хочеш подражнити, Як ос. ‚iд того вони тiльки злiшi будуть... џкщо вже хочеш iти на них, то йди разом з великими київськими кнЯзЯми. I половцiв добре полЯкаєш, i слави заживеш. I дружину Я тодi дам тобi, - завжди пришлю тисЯч п'Ять воїв... –е моє останнє слово. Ђ тепер ходiмо до дiтей, хочу побавитись наостанку, перед вашим вiд'їздом, з онучатами. Iгор стиснув губи i мовчки встав. ‚ласне, вiн не дуже й сподiвавсЯ на те, що џрослав з першого слова так i дасть йому полк воїв, та все ж вiдмова була дошкульна i болЯче хльоснула по кнЯзiвському самолюбству. - кода, кнЯже, - сказав вiн з удаваною веселою усмiшкою. - „оведетьсЯ твоїм онукам, Як виростуть, дiлити i так невелике Ќовгород-‘iверське кнЯзiвство на зовсiм дрiбнi удiли... - Ќiчого, хай ростуть, а життЯ розпорЯдитьсЯ по-своєму - кому грива, а кому хвiст, - вiдповiв Ћсмомисл i пропустив у дверi поперед себе IгорЯ i џрославну. * * * ‡ ѓалича Iгор з сiм'єю виїхав у Ясну морозну днину, та вже зразу за „нiстром погода зiпсуваласЯ: настала вiдлига, небо затЯгнуло хмарами, сiйнули холоднi осiннi дощi. „ороги перетворилисЯ в справжнє болото. џрославна з дiтьми не вилазили з критого воза, а Iгор, насунувши на голову каптур мокрої киреї, їхав верхи i слiдкував, щоб усе в його невеликiй валцi було в порЯдку. „о Љиєва, замiсть десЯтого днЯ, Як сподiвалисЯ, добралисЯ увечерi аж на п'ЯтнадцЯтий. Iгор повернув валку в провулок до боЯрина ‘лавути, де завжди зупинЯвсЯ, коли приїздив до Љиєва. ‘лавута був дома. Џри свiтлi смолоскипа зiйшов з ганку у двiр, упiзнав IгорЯ. - ЉнЯже! - розкинув длЯ обiймiв руки. - „орогий мiй! ‡вiдки? џким побитом? ‘тарий боЯрин безмiрно зрадiв несподiваному гостевi, Якого не бачив кiлька мiсЯцiв. ‚iн поцiлував IгорЯ в холодну мокру щоку i запросив до хоромiв. - џ з сiм'єю, боЯрине, - зупинив його Iгор. - ‡ кнЯгинею џрославною, з дiтьми та почетом. Їдемо з ѓалича. - ’ак це ж чудово! ЉнЯгинЯ џрославна! „iти! ‡араз ми приготуємо все длЯ дорогих гостей. - ‚iн заметушивсЯ i почав гукати до челЯдi: - ѓей, люди! ’опiть грубки! ѓотуйте гарЯчу вечерю! ‡асипте вiвса конЯм та покладiть сiна! ’а швидше повертайтесЯ! Ќу! ирокий боЯрський двiр ураз ожив. ‡апалали смолоскипи, в хоромах засвiтилисЯ свiчки. —елЯдники борзо бралисЯ до роботи: несли дрова, рiзали пiвнiв, засипали в жолоби обрiк, дiставали з горища сiно. ‘лавута привiтав џрославну, Як доньку, - обнЯв, поцiлував у лоба, повiв з дiтьми до хоромiв. Iгор деЯкий час ще порЯдкував у дворi, аж поки люди i конi не були поставленi на нiчлiг. Џотiм зайшов до боЯрської хоромини. ’ут уже палахкотiв у грубцi вогонь, дiти пили з коржами та медом гарЯче молоко, що виганЯє простуду з горла. ’еклЯ вносила перини та ковдри - слала їм постiль на жовтiй, вимитiй до блиску дощанiй пiдлозi. Љоли дiтей поклали спати i погасили свiчку, Iгор, ЄвфросинiЯ та ‘лавута перейшли до боЯрської хоромини, де був накритий стiл. ‚се, що мав кращого i смачнiшого, боЯрин звелiв подати сюди. ‚iн наповнив келихи iскристою солодкою ситою. - ‡а ваше здоров'Я, кнЯже й кнЯгине, за здоров'Я ваших дiток! „Якую, що не забули мене i завiтали не до когось iншого, а до моєї господи! - ђiднiшої i дорожчої людини в Љиєвi, нiж ти, ‘лавуто, длЯ мене немає, - з почуттЯм проказав Iгор. - ‡а твоє здоров'Я, вчителю! ‡а те, щоб повнивсЯ достатком твiй дiм, щоб Ясною була голова, а голос лунав по-молодечому! I Якщо дозволиш, ми на кiлька днiв скористаємось твоєю гостиннiстю, бо додому ще тиждень путi, а конi стомилисЯ i дiти послабли... - ЉнЯже! - вигукнув ‘лавута. - Њiй дiм - твiй дiм. ‚се, що маю, що Я нажив за своє життЯ, все те вiд кнЯзiв ‚севолода Ћльговича, ‘вЯтослава ‚севолодовича, твого батька ‘вЯтослава Ћльговича та найбiльше - вiд тебе, Iгорю. ‚сi мої статки-маєтки подарованi цими кнЯзЯми за мою вiрну службу i належать їм, Як i Я їм належу тiлом i душею. Ћльговичi - моЯ долЯ... - џ завжди високо цiнив твою вiдданiсть Ћльговичам, ‘лавуто, але Ћльговичiв стало багато. •то ж iз них тепер займає перше мiсце у твоєму серцi? ‘вЯтослав? - “же з твого запитаннЯ, Iгорю, менi Ясно, Як високо ти цiниш мою вiдданiсть. Њожеш не сумнiватисЯ, найперше мiсце в моєму серцi належить тобi. –е всiм вiдомо... - Ќавiть не ‘вЯтославовi? - I ‘вЯтославовi теж. - Ђле останнi чотири роки ти незмiнно при його дворi i вiддано служиш йому! - вигукнув Iгор. - ’и теж, Iгорю, не раз воював на його боцi, допомагав йому здобути Љиїв. I допомiг! I це велика перемога Ћльговичiв!.. ™о ж стосуєтьсЯ мене, то нас зi ‘вЯтославом єднає i дитЯча та юнацька дружба, i спiльне бажаннЯ об'єднати довкола Љиєва всi руськi землi, i, зрештою, те, що бiльшiсть моїх угiдь розташованi на нинiшнiй ‘вЯтославовiй землi... ЊоЯ батькiвщина - ‘iверщина. “ —ернiговi у мене є, Як ти знаєш, кращий дiм, нiж у Љиєвi, та з џрославом жити менi скучно... Є, правда, дЯкуючи тобi, дiм i в Ќовгородi-‘iверському... I Я ж наїжджаю до тебе в гостi... - Ќу, от! Ќаїжджаєш! Ђ кажеш, що Я на першому мiсцi в твоєму серцi... - I це так. џ люблю тебе, Як сина! ‡ усiх Ћльговичiв ти найбiльше припав менi до душi - за щирiсть i вiдвертiсть, за безкорисливiсть i хоробрiсть... ‡ малих лiт припав! - Ќу, не такий уже Я хороший! - не без задоволеннЯ сказав Iгор. ‘лавута усмiхнувсЯ i його очi засвiтилисЯ батькiвською добротою. - Ђ Я й не перехвалюю тебе, бо добре знаю, що ти, крiм того, ще й упертий, запальний, честолюбний, а iнодi й жорстокий... Ќу, та про це у нас ще буде час погомонiти, - ви ж не завтра вирушаєте в путь... ’им бiльше, що завтра доведетьсЯ йти до ‘вЯтослава: вiн збирає кнЯзiв на снем. “же прибули ђюрик, џрослав —ернiгiвський, ‚олодимир ЏереЯславський i твiй любий брат ‚севолод... Iгор аж кинувсЯ: - ‚севолод тут? —ому ж ти менi вiдразу не сказав? - Ѓо ти б же миттю помчав до нього серед ночi. Ђ тобi треба передусiм добре вiдпочити, виспатисЯ. Ђ вже завтра зустрiнетесь... Iгор i џрославна вiдчули, Якi вони страшенно стомленi. ’епло, що йшло вiд грубки, смачна вечерЯ та хмiльна сита ще бiльше розморили їх, обличчЯ запашiли гарЯчковитим рум'Янцем. “же нi їсти, нi пити, нi розмовлЯти їм не хотiлосЯ. Ћчi склеплювалисЯ самi. ‘он - це все, що зараз длЯ них було наймилiше. * * * ‘вЯтослав не вважав це зiбраннЯ загальноруським снемом, бо прибули до Љиєва, крiм ђюрика, лише чотири кнЯзi: џрослав —ернiгiвський, ‚олодимир ЏереЯславський, Iгор Ќовгород-‘iверський та ‚севолод ’рубчев-ський. Ћднак урочистостi й пишностi зiбранню не бракувало. ‘вЯтославова гридницЯ була прикрашена кнЯзiвськими хоругвами, одЯгнутi в барвисте вбраннЯ кнЯзiвськi гуслЯрi, дудкарi та скоморохи ще до початку снему почали веселити лiпших київських мужiв - боЯр, багатих купцiв, дружинникiв - музикою, пiснЯми та скомороськими жартами-витребеньками. Iгор з џрославною та ‘лавутою трохи припiзнивсЯ i зайшов до гридницi тодi, коли там уже стоЯли ‘вЯтослав з Њарiєю ‚асилькiвною, ђюрик з Ѓелукiвною та прибулi кнЯзi. ‘вЯтослав широко розкинув руки, струснув сивою чуприною i пiшов назустрiч гостю. - ЉнЯже, брате мiй! - I мiцно обнЯв IгорЯ, потiм џрославну. - џкий Я радий, що ви з кнЯгинею завiтали до моєї господи! џкий Я щасливий, що ти, не пам'Ятаючи дрiб'Язкових образ, прибув сюди, щоб спiльно подумати про землю ђуську! Iгор переходив з рук до рук. ‰ого щиро обнЯли ђюрик i џрослав, а брат ‚севолод згрiб у ведмежi обiйми i мало кiсток не потрощив на радощах. I ось перед ним ‚олодимир ѓлiбович. Iгор глЯнув на його юне вродливе обличчЯ, заглЯнув у свiтло-голубi очi - i руки не простЯгнув, тiльки процiдив крiзь зуби: - ‡драв будь, кнЯже! ‚олодимир холодно кивнув головою: - ‡драв будь! ‘вЯтослав стежив за виразом їхнiх облич, за кожним словом. Џомiтивши, що вони i рук не подають один одному,i не думають розходитисЯ, а стоЯть, настовбурчившись, мов пiвнi, поспiшив до них, щоб не спалахнула сварка, взЯв обох попiдруки, рушив до кнЯзiвського столу на пiдвищеннi. - „орогi мої синовцi[45], - сказав лагiдно, Як батько, що повчає недорослих синiв, - є час битисЯ, але є час i миритисЯ. ™о було, те загуло, те биллЯм поросло! Џодайте один одному руки, Як брати, i хай нiколи чорна тiнь незгоди не затьмарить ваших сердець! ‚iд цього виграє i кожен з вас, i всЯ ђусь! Џодайте руки, прошу вас! Ќе дивлЯчись один одному в вiчi, молодi кнЯзi простЯгнули руки, але потиск їхнiй був ледь помiтний i нiЯк не свiдчив про примиреннЯ. ‘вЯтослав запросив усiх до столу. —ашники метнулисЯ наповнювати чари, келихи, роги, поставцi. - Ѓратiє i дружино! - голосно, на всю гридницю, промовив великий кнЯзь. - ‚ажкий i тривожний час настав длЯ ђуської землi. ‡аворушивсЯ Џоловецький степ, пiднЯлисЯ кочовi племена i напосiлисЯ на україннi нашi землi. Њи було приборкали Љоб'Яка з його братiєю, та цього, виЯвлЯєтьсЯ, замало. Ѓезбожний окаЯнний Љончак, Якого на ханському снемi обрано великим ханом, задумав знести всю ЏереЯславську землю i прилучити її до землi Џоловецької... ‘вЯтослав замовк, пiдшукуючи потрiбнi слова. Ђ гридницЯ враз зашумiла, по нiй прокотивсЯ грiм обуреннЯ. ‡вiстка була дуже важлива i вразила всiх. - ‡вiдки дiзнавсЯ про це, кнЯже? - запитав брат џрослав. - Њоже, це вигадка? ‘вЯтослав похитав головою. - Ќi, не вигадка... ‡ ‹убна прибув гонець. Џосадник Њотига повiдомлЯє: зi степу прискакав молодий половець, що добре говорить по-нашому, бо мати його - наша жiнка, переЯславка, вiн докладно розповiв про ханський снем, про обраннЯ Љончака верховним ханом, про те, що половцi задумали великий зимовий похiд проти нас, i навiть про те, що Љончак послав людей за Љавказькi гори, щоб придбати там лук-самострiл, що стрiлЯє "живим вогнем". ™об застрахати наших воїв... ‚сi довго мовчали. Љожному з присутнiх було добре вiдомо, Якою смертельною загрозою длЯ ђусi були половцi протЯгом останнiх ста рокiв, пiслЯ того Як вони могутньою хвилею вихлюпнулись з-за ‚олги, з земель незвiданих, таємничих, i, витiснивши своїх родовичiв-печенiгiв, затопили неозорi степи мiж ‚олгою та „нiпром, а згодом i мiж „нiпром та „унаєм. ‚се, що сказав великий кнЯзь, нiЯк не скидалосЯ на вигадку. Ќе було того року, щоб минув длЯ ђусi спокiйно, щоб та або iнша половецька орда не топтала руськi землi. ’епер же, коли половцi об'єдналисЯ, треба ждати гiршого. - ™о ж нам робити? ‡има довга, а ми не знаємо, коли саме нападе Љончак,-почав розмiрковувати уголос џрослав. - Ќе тримати ж у Џолi цiлу зиму об'єднане вiйсько... ™о порадить великий кнЯзь? ‘вЯтослав видiлЯвсЯ серед iнших кнЯзiв не тiльки вiком, сивою головою, а й дорiднiстю. Ќi щуплуватий брат џрослав з його кущуватими бровами, маленькими очицЯми i спокiйним, урiвноваженим характером, нi жвавий чорночубий ђюрик, нi Iгор та ‚олодимир ЏереЯславський, що були середнього зросту, не могли дорiвнЯтисЯ нi дорiднiстю, нi силою до великого кнЯзЯ. Ћдин ‚севолод, що сидiв край стола, мав таку ж велику голову, крупне лице i могутнi плечi, Як старший вiд нього майже утроє двоюрiдний брат. ‚сi повернулисЯ до ‘вЯтослава. ‘правдi, що порадить великий кнЯзь? ‘вЯтослав рукою вiдкинув назад сиву чуприну, трохи вiдпив з келиха сити i, подумавши Якусь хвилину, сказав: - Њи з великим кнЯзем ђюриком уже крiпко думали, що нам робити. ‡вичайно, посилати на всю зиму в Џоле вiйсько нерозумно. ’а й хто витримає таку зимiвлю?.. Ђ от держати на Љоролi, Џслi та ‚орсклi в зимiвниках таємничих вивiдачiв можна. џк тiльки вони помiтЯть половцiв, то вiд вити[46] до вити звiстка за один день дiйде до нас - у Љиїв, у ЏереЯслав, у —ернiгiв... Ђ ми, держачи рать напоготовi, негайно виступимо i зустрiнемо супротивника десь на ‘улi, а то й на •оролi... —и згоднi на це? —и так Я кажу? Џершим вiдгукнувсЯ ‚олодимир ѓлiбович: - џ згоден. - Ђ ти, џрославе? - ‘вЯтослав повернувсЯ до брата. - Iншого виходу у нас немає, - вiдповiв той ухильно. - Ћтже, ти згоден пiти разом з нами в Џоле? - перепитав ‘вЯтослав. - ‡годен, - нахилив голову џрослав, i нiхто не мiг побачити його очей. - Ђ ти, Iгорю? - ‘iверськi кнЯзi пiдуть! - твердо сказав Iгор. - ‚сi пiдуть - i Я, i ‚севолод, i ‘вЯтослав ђильський, i ‚олодимир Џутивльський... ђум'Яний ‘вЯтославiв вид проЯснiв. - Ћт i добре! ‚iсiм кнЯзiв уже згоднi йти в Џоле. Ђ тим часом, поки Љончак збиратиме сили, домовимосЯ з iншими кнЯзЯми. Џоловцi об'єднуютьсЯ длЯ рiшучого бою з нами, i ђусь не повинна дрiмати! ‚сi разом грудьми станемо на захист рiдної землi! Ћстаннi слова великого кнЯзЯ потонули в гучних вигуках: - Ќе пустимо поганих на ђусь! - ‡агородимо їм дорогу своїми щитами! - ‘мерть Љончаковi! - ‘лава кнЯзЯм! - •ана Љоб'Яка сюди! •очемо побачити поганина-кощiЯ в колодках! - “сiх ханiв приведiть! •ай поглЯнуть на руську славу, а свою ганьбу! –Я думка сподобаласЯ всiм. Ѓагато голосiв пiдхопили її: - •анiв сюди! •анiв! ‘вЯтослав подав знак гридню Љузьмищу: ‚iзьми сторожу, приведи Љоб'Яка з братiєю! ‰ому i самому хотiлосЯ показати полонених брату џрославу i двоюрiдним братам Iгорю та ‚севолоду, Якi не брали участi в переможному походi. Љузьмище вклонивсЯ: - Њиттю будуть тута, кнЯже! Ћднак з'ЯвивсЯ вiн не скоро. ѓостi встигли випити чимало пива i сити, з'їли половину наїдкiв, перш нiж вiн з молодими гриднЯми ввiв Љоб'Яка i ханiв. Џолонених поставили на проходi, мiж столами, неподалiк вiд кнЯзiв. ‡а час, проведений у неволi, вони змарнiли, жовто-сiрi вiд природи, ще бiльше поблiдли й посiрiли. Љоб'Як теж схуд, гострi вилицi кiстлЯво випирали з-пiд шкiри, вузькi очицi люто косилисЯ на кнЯзiв та боЯрство. Љузьмище поклав йому на шию важку, мов довбешка, руку - пригнув ханову голову в низькому поклонi. - ЉланЯйсЯ кнЯзЯм, поганцю! ™е раз i ще! Њолодi гриднi зробили те ж саме з iншими ханами. ‘вЯтослав махнув, щоб вiдпустили, повернувсЯ до Љоб'Яка: - Ќу що, хане, важко в полонi? Ќе подобаєтьсЯ? Љрутиш носом? Ђ скiльки ж нашого люду ви тримаєте у себе? Ђ скiльки загнали в сиру землю? „умав про це? Љоб'Як хитнув головою, Як норовистий кiнь, коли на нього насiли оводи. - Џрийде час, кнЯже, i ти так стоЯтимеш передi мною та моїми родовичами, Як Я нинi перед тобою, тодi i дiзнаєшсЯ, Як бути в полонi! ‚сi обурено загули: це була погроза. Ђле ‘вЯтослав пiднЯв руку. - —ому ж не жив з нами, Як добрий сусiда? —ого плюндрував нашу землю? —ому знову збиравсЯ напасти на нас? ‹егкої поживи захотiлосЯ? - ‚и самi накликали мене сюди... ЏорЯд з тобою, кнЯже, сидить кнЯзь Iгор i не дасть збрехати. –е ж вiн на твоє проханнЯ покликав мене та Љончака разом воювати ђюрика! •iба не так? IгорЯ пересмикнуло. ‘вЯтослав спохмурнiв. ™о було, те було. I зовсiм недавно, Якихось чотири чи п'Ять рокiв тому. ’а навiщо про це нагадувати тут? “ ђюрикових i ‚олодимирових очах блиснули насмiшкуватi вогники. Ђ київськi боЯри, цi багатiї, незалежнi вельможi, що на свiй розсуд запрошували до Љиєва кнЯзiв i нерiдко проганЯли їх, вiдверто засмiЯлисЯ. - Џрикуси Язика, рабе! „овгого маєш - вкорочу! - спалахнув Iгор. - Ќе тобi згадувати минуле! ‹iпше думай про день завтрашнiй - що вiн тобi принесе. Ћсь ми дiзналисЯ, що Љончак пiдбиває ханiв на велику вiйну проти нас. ’ак от, Якщо вiн справдi сунетьсЯ на нашу землю, то першою полетить твоЯ башка з плiч! - „Якую, що сказав. ’епер знатиму, що мене жде. Ђле ти сам стережись! I думай не про день завтрашнiй, а про нинiшнiй, - вiдрiзав Љоб'Як, хижо повiвши прищуреним оком по столу. - Ѓо хто вiдає, чий вiк довший? •то тут може сказати, до кого першого пiдiйде щербата з косою? Њоже, до тебе, Iгорю? Ђ може, до кнЯзЯ ‘вЯтослава? Љоб'Як раптом вiдштовхнув Љузьмища, нахиливсЯ над столом, блискавично вирвав застромленого в копчений окiст захалЯвного ножа i, майже не цiлЯчись, сильно метнув його в IгорЯ. Ќiж просвистiв, мов стрiла, направлений твердою рукою прЯмо в груди кнЯзевi, але Iгор устиг вiдхилитисЯ. Ќiж пролетiв побiлЯ його плеча i глибоко ввiгнавсЯ в живiт молодому чашниковi, що стоЯв позаду. —ашник упав. Љрик болю i жаху пролунав на всю гридницю. Iгор зблiд. ‚севолод i ‚олодимир ЏереЯславський намагалисЯ видобути мечi, та, сидЯчи за столом, у тiснотi, не могли цього зробити. Ђ Љоб'Як, побачивши, що промахнувсЯ i ненависний йому кнЯзь сидить живий i неушкоджений, кинувсЯ до нього з розчепiреними пальцЯми, щоб схопити за горло. ’ут його й наздогнав важкий Љузьмищiв меч, в одну мить вiддiливши ханову голову вiд тулуба. I впав Љоб'Як у гридницi ‘вЯтославовiй - без слави, Як пiдлий убивцЯ. ‡а Iгоревою спиною корчивсЯ в передсмертних муках ‘вЯтославiв чашник. “ гридницi стоЯв неймовiрний шум i гвалт. ѓостi посхоплювалисЯ, вимагали скарати на горло всiх ханiв i, зiбравши вiйсько, не ждучи нападу Љончака, йти на нього вiйною. ‘вЯтослав сидiв поблiдлий, розгублений. ‰ому на допомогу кинувсЯ ‘лавута, нахиливсЯ до вуха. - ЉнЯже, не пiддавайсЯ почуттЯм. ѓарЯчi голови вмить порубають полонених, а це на руку Љончаковi, бо полегшить йому об'єднаннЯ всiх племен половецьких. ’а й похiд не на часi. „о походу треба готуватисЯ... Џорада була слушна, а головне, привела до тЯми великого кнЯзЯ. ‚iн пiдвiвсЯ, розпорЯдивсЯ допомогти пораненому чашниковi, ханiв вивести, мертвого Љоб'Яка винести. ѓамiр i пристрастi поволi затихли, вгамувалисЯ. I хоча всi були пригнiченi тим, що сталосЯ, однак згадали, що на столах ще багато смачної їжi, що ще не подавав сьогоднi свого голосу ‘лавута, а смерть половецького хана - не така вже важлива причина, щоб перервати кнЯзiвський пир. ‡гадали це всi i, заповзЯвшись бiлЯ наїдкiв та напоїв, поволi знову розвеселилисЯ. ‡абули i про Љоб'Яка, i про його братiю, i про похiд, до Якого щойно так палко закликали один одного. •тось перший захотiв почути спiв ‘лавути, iншi пiдтримали. - ‘лавуто, заспiвай! ‘лавута не примусив просити себе довго. Љинув руки на струни, пройшовсЯ по них кiлька разiв, дiждавсЯ тишi - аж у вухах вiд неї задзвенiло - i враз високо, протЯжно завiв: Ћй ти, степ мiй, степ, без кiнцЯ, без меж! Ћй чому ти, степ, ковилом цвiтеш? Љовилом шумиш, кров'ю червониш, кiстю бiлою у травi дзвениш? —ом по тобi, степ, не жита цвiтуть, не жита цвiтуть, а полки iдуть? —ом на тобi, степ, нема ратаЯ, скаче лиш орда розпроклЯтаЯ? - ™о вiд кровi Я, вiд солоних слiз галиччю покривсь, ковилом порiс... ‘теп, широкий степ, мiй привольний край!.. ™о на серцi - бiль, на душi - печаль... –е була нова пiснЯ ‘лавути, складена ним пiслЯ походу на Ћрiль. її простi слова, що, здавалосЯ, жили в серцi кожного, хто ходив у похiд, її розлогий, Як безмежний степ, спiв, її глибока туга й печаль приголомшили всiх, вразили, нiби громом, видавили з ока не одного суворого воїна пекучу сльозу. ‘правдi, Яка лиха година, Яка напасть насунуласЯ на рiдну землю, на широкi прабатькiвськi степи! ‘упивсЯ ‘вЯтослав, витирав очi ђюрик, хмуривсЯ Iгор i ‚олодимир, ридав, не стримуючись, гридень Љузьмище, i сльози текли по його чорнiй закошлаченiй бородi. - ‘лавуто, сьогочасний ЃоЯне наш! - ‘вЯтослав поцiлував спiвцЯ у сиву голову. - ЌезрiвнЯнний наш! „Якуємо тобi! I гридницЯ затула, заревла, застогнала сотнЯми голосiв: - ‘лавуто-о! * * * Џо приїздi в Ќовгород-‘iверський Iгор запросив до себе кнЯжича ‚олодимира ѓалицького. Џомiтно схвильований i злегка зблiдлий, той поспiшно ввiйшов до хоромини, обнЯв сестру i зЯтЯ i вiдразу, без зайвих слiв, запитав: - Ќу, що? Ѓатька бачили? џк вiн? ™о сказав? . џрославна схлипнула, її рiвний гарний носик зморщивсЯ, шовковистi брови здригнулисЯ. - Џостарiв... ‘худ... Ћчi стали тьмЯнi, заглибленi в себе, нiби дивлЯтьсЯ не вперед, а назад, на пройдене життЯ... - Ќу, це Ясно - старiсть. Ђ старiсть - не радiсть... ’а не про те мова... Џро мене ви з ним балакали? - нетерплЯче запитав ‚олодимир. - Ѓалакали, - вiдповiв Iгор. - ‘початку й слухати не хотiв про замиреннЯ з тобою, а потiм погодивсЯ на твоє поверненнЯ, Якщо даси слово, що порвеш з боЯрством i не пiднiмеш руки нi на нього, нi на брата Ћлега! - ’акого брата у мене немає! - скипiв ‚олодимир. - —ого захотiв! ‚изнати братом сина попадi! Ќiколи! џкий вiн кнЯжич! Ѓайстрюк! Iгореве обличчЯ посуворiшало. - ’а ти не гарЯчкуй! ‚ислухай спочатку! - Ќу? - ‚олодимир дививсЯ чортом. - ’и мiркуєш не Як дорослий муж, а Як отрок... ’ебе жде золотий ѓалицький стiл, пiд рукою незабаром стануть залiзнi галицькi полки, пiд Якими, коли вони йдуть, здригаєтьсЯ землЯ i води розступаютьсЯ!.. ЉнЯзь џрослав справдi дуже постарiв. ‚идно, тi незгоди, що впали важким тЯгарем на його плечi, укоротЯть йому вiку. Ђ ти не хочеш цього зрозумiти! „авсЯ тобi Ћлег! Џро кнЯзiвство думай, а не про нього. ’а й брат вiн тобi по батьковi, вiд цього нiкуди не дiнешсЯ! ‘еред кнЯзiвських синiв байстрюкiв не буває! ‚се одно в них кнЯзiвська кров! - Ќе визнаю Я Ќастасича братом! Ќiколи не визнаю! - ‚изнаєш! - Iгор почав сердитисЯ. - I напишеш про це батьковi! Ѓо це длЯ тебе єдиний шлЯх на ѓалицький стiл! Iншого Я не бачу... - Ђ Якщо не напишу? Iгореве обличчЯ скам'Янiло, очi похмуро блиснули. ‚iн умiв бути твердим i суворим. - џкщо не напишеш, тодi їдь вiд нас, ‚олодимире! •оча, видить бог, Я цього не хочу, бо люблю тебе Як брата! Ћсь Як! - ‚олодимир ще дужче зблiд, по обличчю пробiгла гримаса болю. ‚iн повернувсЯ до Євфросинiї: - I ти, сестрице, так думаєш, Як твiй ладо? џрославна помертвiлими губами прошепотiла: - Џрости мене, братику, але i Я так думаю. I прошу тебе - напиши батьковi! ЏомирисЯ з ним! Ќе довго вже йому стежку топтати по бiлому свiтi, тож хай хоч наостанку знайде спокiй... Ќапиши!.. ‡аради себе i всiх нас!..Ђ ще - не вiр боЯрам! Ќе вiр! –е змiї пiдколоднi, пiдступнi! ‚она обнЯла брата i на грудЯх у нього заплакала. ‚олодимир обережно вiдсторонив її, посадив на лаву i сам сiв порЯд, охопивши голову руками. „овго так сидiв непорушний, дививсЯ у куток, i не можна було зрозумiти - думає вiн що-небудь чи нi, таким безтЯмним був його поглЯд. Ќi Iгор, нi џрославна жодним словом не порушили цiєї напруженої тишi, даючи кнЯжичу можливiсть самому зважити все i знайти вихiд iз того становища, в Яке вiн потрапив. Ќарештi ‚олодимир важко зiтхнув i тихо проказав: - ѓаразд, Я напишу такого листа. Ќапишу... •ай усiм вам буде легко! ђЋ‡„I‹ Ћ„€ЌЂ„–џ’€‰ ‚iдразу пiслЯ рiздва до ‚ербiвки прибув молодий кнЯзь ‚олодимир Iгорович з почтом. ‰ого супроводжували боЯрин ‚овк, старий досвiдчений воєвода, Якому Iгор доручив опiкати сина, путивльський соцький, волосний тiун i пiвсотнi гриднiв. “сi верхи, в дублених кожухах, хутрЯних i Ялових чоботЯх, несподiвано виїхали з-за горба, спустилисЯ вниз, у безлюдне село, занесене снiгами, i, не зустрiвши жодної живої душi, зупинилисЯ на вигонi, де колись, до нападу половцiв, стоЯла дерев'Яна церковцЯ, а тепер широко розкинувсЯ пустир. - ’рубiть збiр! - наказав кнЯзь, трохи здивований тим, що нiхто з мешканцiв хижок та землЯнок не помiтив прибуттЯ вiйськового загону. Њолодий гридень пiднiс до рота рiг, щосили затрубив. ‘ильний протЯжний згук сколихнув снiгову тишу i луною вiдгукнувсЯ в бору за ‘еймом. I зразу ж iз кiлькох найближчих хижок злЯкано визирнули люди. —и не половцi? - ‘юди йдiть! ‘юди! - замахав руками тiун, - Ќе бiйтесЯ! Џрибув кнЯзь ‚олодимир Iгоревич! ‹юди боЯзливо рушили навпростець, по снiгу, i юрбою ставали перед вершниками. †дан обiдав з матiр'ю та ‹юбавою. •ижку вiн встиг закiнчити до холодiв, i тепер стало вiльнiше: був час i коней попорати, i до сусiдiв заглЯнути, i спокiйно бiлЯ столу за мискою юшки посидiти. ‹юбава остаточно видужала, розквiтла, погарнiшала, i †дан, уже не ховаючись вiд матерi (бо ранiше соромивсЯ), зазирав дiвчинi в вiчi, милувавсЯ її красою i чекав назначеного ‹юбавою днЯ, коли зможе назвати її своєю жоною. †или сутужно: хлiба не пекли, бо нi з чого було. Ѓрат Iван позичив кiлька корцiв проса та Ячменю - товкли в ступi i варили кашу. ‡ лози †дан наплiв десЯткiв два верш, рубав лiд i заставлЯв їх в ополонки у рибних мiсцЯх, де водилисЯ лини, соми та в'юни, - i з улову, Якщо щастило, варили юшку. Ћкрiм того, кожного днЯ, взЯвши сильцЯ, лука, списа та рогатину, ходив на лови. Ѓувало, вертавсЯ з порожнiми руками, але, бувало, приносив зайцЯ, козулю чи Якусь iншу дичину, i тодi в хатi було маленьке свЯто - ласували свiжиною. I сподiвалисЯ на краще. ‚осени †дан, зробивши з мiцної дубової гiллЯки рало, розорав чималий шмат землi i посiЯв пшеницю та жито. Џосiв дружно зiйшов, заврунивсЯ, закучерЯвивсЯ, обiцЯв, Якщо буде з весни полiттЯ, обернутисЯ добрим врожаєм. Ђ ще ж була надiЯ i на Яровину: на конЯ вимiнЯли насiннЯ гречки, проса, Ячменю, i вона добре покiльчиласЯ, i Якщо џрило своїми гарЯчими променЯми не висушить рiллю, не зiв'Ялить паросткiв, теж дасть урожай. ’одi наступну зиму можна зустрiчати без страху... †дан зачерпнув з дерев'Яної миски-довбанки шмат бiлої розвареної линини i вже лагодивсЯ запустити в неї свої молодi зуби, Як тут у хижку ввiрвавсЯ протЯжний звук рога - ту-ту-ту-у! ‹ожка на мить застигла в повiтрi, потiм опустиласЯ назад, у миску. ‹юбава ойкнула: - Ћй, лишенько, що це? —ерез невеличке кругле вiконце в хижку проникало небагато свiтла, та все ж було видно, Як i мати зблiдла. ‹юбава злЯкано глЯнула на †дана, нiби шукаючи у нього захистку. Џро їжу миттю забули, хоча були голоднi. †дан зiрвав з кiлочка, забитого в стiну, кожуха, натЯгнув на голову шапку, вискочив надвiр. †iнки поспiшили за ним. ђiзке сЯйво сонЯчного днЯ пiслЯ сутiнкiв хижки примусило †дана зажмуритисЯ, затулити очi рукою. Ђ коли трохи звик до слiпучого свiтла, то побачив на вигонi загiн вершникiв, а попереду - кнЯзЯ ‚олодимира Џутивльського. •оч було неблизько, вiн вiдразу впiзнав його ѓнiдка, гривастого високого красенЯ з бiлими смужками на всiх чотирьох ногах, що не так часто буває, i бiлою зiркою на лобi. –е був подарунок кнЯзЯ IгорЯ старшому синовi. †дан полегшено зiтхнув: - ‘вої! Ќе бiйтесЯ! ‚они побрели навпростець по снiгу. Ђ пiдiйшовши, стали до гурту. ЉнЯзь ‚олодимир вiдразу впiзнав колишнього батькового конюшого. - Ќу, Як? ‡найшов своїх? •ату збудував? - Ѓрата знайшов i хижку поставив. Є де зиму перебути, - вклонивсЯ †дан. - –е добре. ЋбживайсЯ, Я звелiв з вербiвчан три лiта нiЯкої данини не брати. ‡ тебе теж. Ђ потiм - тiльки половину. - „Якую, кнЯже, - знову схилив голову †дан. ‚iн знав давнiй звичай - з погорiльцiв та новопоселенцiв кiлька лiт данини не беруть. ’а все ж було приємно, що молодий кнЯзь пам'Ятає про це.