еннЯ, що було, Як засвiдчив ‘лавута, пророчим i фатальним длЯ його роду. ‰ому загрожує Явна небезпека! ‘мерть? Џолон? ™о ж, вiн воїн i давно звик до думки, що одного разу шаблЯ або стрiла, бойова сокира чи спис можуть не оминути його, Як i вiн не може оминути своєї долi! ’ривожнi думки й сумнiви тiснилисЯ в Iгоревiй головi i сповнювали серце гризотою. ’а зовнi кнЯзь здававсЯ спокiйним, упевненим, iнодi навiть усмiхавсЯ i весь час знаходивсЯ попереду вiйська, ведучи його все далi i далi на схiд. ‡а два днi полки подолали вiдстань вiд „iнцЯ до Ћсколу i, вийшовши на Iзюмську сакму[62], досЯгли умовленого мiсцЯ. ‚севолода тут ще не було. - Џочекаємо, поки пiдiйде брат мiй, - сказав Iгор i дозволив ставати на спочив. ‚севолод прибув через два днi, привiвши з собою двi тисЯчi кметiв-трубчевцiв та курЯн. –е були вiдбiрнi рослi воїни, пiд стать своєму кнЯзевi, добре озброєнi та спорЯдженi всiм необхiдним длЯ далекого походу. Ќаступного ранку об'єднане вiйсько сiверських кнЯзiв пiд загальним керiвництвом IгорЯ круто повернуло понад Ћсколом на пiвдень, до половецьких степiв. ‡амiр IгорЯ був хитрий i обiцЯв безсумнiвний успiх. ЉнЯзь вирiшив ударити на половцiв не в лоб - через ‘улу, Џсло i ‚орсклу, звiдки Љончак, Љза та iншi хани могли чекати нападу русичiв, а обiйти їх з тилу i завдати короткого, але сильного удару по їхнiх стiйбищах та кочовищах там, де вони не чекають, - з-за „iнцЯ. лЯх лежав прЯмий - по Iзюмськiй сакмi - на ‘альницю, невелику, але добре вiдому вiйськовому люду, купцЯм та мандрiвникам рiчку, що впадала з пiвнiчного, руського, боку, Якраз навпроти Iзюмського кургану, в „онець, де здавна iснував брiд, перевiз i де колись ‚олодимир Њономах вщент розгромив сильнi половецькi полки. ‡ нижнього Ћсколу Iгор послав џнЯ з копiєм гриднiв-сторожових наперед, щоб розвiдати брiд через „онець i прилеглий до нього степ на половецькому боцi. “вечерi восьмого травнЯ русичi пiдiйшли до ‘альницi i стали на нiчлiг за горбом, Який приховував їх вiд половецьких спостерiгачiв, коли б вони зачаїлисЯ на високому Iзюмському курганi. Ѓагать не розпалювали, шуму не здiймали. “весь день дев'Ятого травнЯ вiйсько спочивало. I дружинники, i вої помилисЯ в теплiй водi ‘альницi та її мiлководних обрiчкiв, рдЯглисЯ перед наступними боЯми в чистi сорочки, попiдстригали чуби та бороди, полагодили взуттЯ, одЯг, збрую. Њолодики пасли в лузi коней. Ђ бiлЯ похiдного Iгоревого намету, що стоЯв на зеленому пригiрку, пiд тiнистими вербами, зiбралисЯ боЯри, воєводи та лiпшi мужi на боЯрську думу. Ћбмiрковували, Як краще i в Якому порЯдку перебродити „онець, куди скерувати перший удар - понад узбережжЯм „iнцЯ на нижню течiю ’ору, де були кочовища Љончака, чи поза ‘юурлiєм на верхiв'Я ’ору, а чи повернути на захiд у тил орiльським половцЯм, погромити їх i вже Њуравським чи ‡алозним шлЯхом навпростець, щоб було ближче, повертатисЯ додому? ‚сi сидiли кружка, просто на травi. Џеред кожним на простелених рушниках - сухарi, солонина, цибулЯ, часник, дерев'Янi чашi з джерельною водою. Љашi чи кулешу не варили, щоб не виЯвити себе димами багать. ђозмова велась без поспiху. Љожен говорив те, що думав, знаючи, що останнє слово все одно буде за кнЯзем. ‚оєвода Ћльстин Ћлексич, круглоголовий, чорний, з бистрими, трохи розкосими очима, Якi вiн успадкував вiд матерi-ковуйки, гаркавив: - ЉнЯже, бгатiє! Ђ повегнiмо на Ћгiль та вдагимо тамтешнiх половцiв! ‚они нас не ждуть, i ми Їх легко поколошматимо, а звiдти нам прЯма дорога додому - через ‚орсклу та Џсло... ’исЯцький ђагуїл був iншої думки. - ™об ударити на орiльських половцiв, не треба було йти аж до Ћсколу, а повернути поза ‚орсклою на пiвдень i Њуравським шлЯхом досЯгнути Ћрелi. Џо-моєму, нам слiд вiд Iзюмського кургану пiти прЯмо на ‘юурлiй, де весною пашi длЯ коней та скоту невпрогорт i де зараз, напевно, кочує Яка-небудь орда. ђозгромимо її, захопимо полон, табуни, отари - i цим же Iзюмським шлЯхом назад! Њолодi кнЯзi ‘вЯтослав i ‚олодимир, двоюрiднi брати, пошепталисЯ мiж собою, i промовлЯти став ‘вЯтослав: - ЉнЯзi i дружино, знаючi люди кажуть, що до ’ору звiдси п'ЯтдесЯт верст, а на ’орi, Як вiдомо, кочовище i стiйбище самого Љончака. ’о чому б, коли ми вже тут, не погромити його? Ђ заодно i половецькi городки зимiвники, що стоЯть, Як кажуть, мiж Iзюм-курганом i ’ором... ’ут i здобич була б багатша, i слава бiльша! ЃоЯри загули, зважуючи, куди краще направити удар. Џро грiзне знаменнЯ, що ЯвилосЯ їм на „iнцi, всi нiби призабули, а Якщо хтось i пам'Ятав, то не наважувавсЯ згадувати. „умки роздiлилисЯ. Њовчали тiльки кнЯзь ‚севолод та боЯрин ‘лавута. ‚севолод знав, що ось-ось повернетьсЯ з розвiдки џнь i тодi буде Ясно, що робити, куди йти, а до того краще послухати iнших - адже серед багатьох слiв завжди можна впiймати кiлька розумних. ’ому розстебнув сорочку i, прислухаючись до розмов, пiдставив свої широкi груди приємнiй прохолодi, Яку приносив з рiчки легкий вiтерець. Ђ ‘лавута сидiв одинаком пiд вербою i не встрЯвав у розмову, бо вiдчував себе тiльки гостем в Iгоревiм вiйську. џкщо Iгор побажає почути його думку, - а не побажати цього вiн не мiг, - тодi i вiн мовить. Iгор побажав. ‚ислухавши всiх, вiн повернувсЯ до ‘лавути. - “чителю, а що ти скажеш? ѓомiн вiдразу влiгсЯ. ‘лавуту знали не тiльки Як учителЯ - кнЯзевого наставника, коли той був отроком, Як великого книжника, а й Як досвiдченого воїна, мудрого радника i ще бiльше - Як уславленого спiвцЯ. ‘лавута пiдвiвсЯ, щоб усi його чули, розправив сиву бороду. - ЊоЯ думка така. ™об зариватисЯ глибоко в Џоловецький степ, сил у нас недостатньо. ’ому швидкiсть i несподiванiсть удару - запорука нашого успiху. џ знаю, що за верст тридцЯть звiдси, мiж рiчками ‘юурлiєм i ЉаЯлою, є гарнi випаси i мiсцЯ длЯ кочовищ. Ќе думаю, щоб цiєї весни там нiкого не було. ’ам напевне стоЯть вежi Якоїсь орди. џкщо нам пощастить непомiтно пiдiйти до неї, то ми вiзьмемо великий полон, захопимо коней, худобу i швидко повернемосЯ назад. - џк же це зробити? - ’уди треба йти не вдень, а вночi, щоб ми звалилисЯ на половцiв, Як снiг серед лiта! - “ночi? Џо чужiй землi? - почулисЯ тривожнi голоси. ‘лавута розвiв руками. - џ ж сказав уже, що знаю цi мiсцЯ, Як свої п'Ять пальцiв, i проведу вас туди навiть з зав'Язаними очима. Њи пiдемо понад берегом рiчки ’ашлик, тобто Љам'Янки по-нашому, i в нас буде вдосталь води. Њи матимемо час погодувати коней тими запасами вiвса, що в нас iще лишилисЯ, i вранцi, зi свiжими силами, нагрЯнемо на кочовища по обидва береги ‘юурлiю! џкщо нам пощастить удень розбити половцiв, ми вночi повернемосЯ знову сюди, за „онець, i нам звiдси вiдкриєтьсЯ безпечна дорога на ђусь!.. - Їде џнь! - раптом вигукнув кнЯзь ‚олодимир Iгоревич. ‚сi миттю схопилисЯ на ноги. ™о скажуть вивiдачi? Џонад ‘альницею у супроводi кiлькох вершникiв мчав џнь ђагуїлович. Ќа вiтрi розвiвавсЯ його золотисто-пшеничний кучерЯвий чуб. ‡алишивши своїх супутникiв на березi рiчки, вiн швидко пiднЯвсЯ на узвишшЯ, до кнЯзiвського намету. ЃоЯри розступилисЯ, впускаючи його в коло. Iгор ступив крок назустрiч. - Ќу, що? ‡ чим приїхав? - спитав нетерплЯче. џнь був стомлений i несподiвано длЯ всiх серйозний. - ЉнЯже, ми далеченько проїхали в степ. ‘початку нiкого не зустрiли i вже думали повертати назад, аж раптом, визирнувши з-за горба, Я побачив половецьких ратникiв iз зброєю - вони об'їздили, мов сторожа, всю околiю... - Џомiтили вас? - Ќi. Ђле здалосЯ менi, що вони чимось стривоженi i ведуть пильну охорону шлЯхiв... - Ќевже щось пронюхали про нас? џнь здвигнув плечима. - ЉнЯже, або треба їхати швидко туди i напасти на них, або повертатисЯ додому, бо, мабуть, не наш це є час! Iгор випрЯмивсЯ, обвiв бистрим поглЯдом кнЯзiв i гордо сказав: - џкщо ми повернемосЯ додому не бившись, то сором нам буде паче смертi! ‰демо! I Як нам бог дасть!.. Џiднiмайте людей i переводьте на той бiк! ™об дотемна бути нам усiм на тiм боцi шелом'Янi! * * * Џереправившись через „онець на половецький берег, Iгореве вiйсько по крутiй стежинi пiднЯлосЯ на високу Iзюмську гору i, дочекавшись у заростЯх її пологого пiвденного схилу вечора, рушило в степ. Џопереду - сторожовi, за ними - передовий полк кнЯзЯ ‘вЯтослава, потiм - головний полк IгорЯ, куди входили його дружина та ‚севолодова, а ще далi розтЯглосЯ прикриттЯ. ЏросувалисЯ по чужiй землi обережно, не поспiшаючи. ЃоЯлисЯ, щоб гулким тупотом копит не викрити себе передчасно. ‘теп жив своїм звичним, предковiчним життЯм. ѓусто пахло полином та чебрецем, сюрчали - аж заливалисЯ - голосистi цвiркуни. ‡далеку доносилосЯ протЯжне вовче виттЯ, уривчасто гавкали дикi собаки та лисицi, що вийшли на нiчне полюваннЯ, з-пiд кiнських нiг спурхували налЯканi птахи. Ђ з високого темно-синього неба тихо усмiхалисЯ зорi, мерехтливим своїм промiннЯм скупо освiтлюючи воїнам путь у землю незнану. Љоли вiйсько поминуло широку долину i поза горбом почало повертати на пiвденний схiд, Iгор зупинивсЯ i оглЯнувсЯ. Џозаду, закриваючи пiвнеба, темнiла похмура Iзюмська гора. Iгоревi перехопило диханнЯ. ‚iд неЯсного тривожного передчуттЯ стиснулосЯ серце. ’ам, за горою, залишиласЯ рiдна сторона, мила серцю зелена ‘iверщина, залишилосЯ все, що вiн любив, - розлогi полЯ i дрiмучi лiси, гамiрливi городи i тихi села, повноводi рiки i озера, знайомi стежки-дорiжки, по Яких ходив тридцЯть i чотири лiта, нiжно-спокiйна синьоока жона џрославна, маленькi синочки i крихiтка донЯ... —и повернетьсЯ вiн до них знову? —и складе голову в цьому чужому полинному степу? ‡ його грудей вихопилосЯ мимовiльне, Як стогiн, зiтханнЯ, а з вуст гострим болем вирвалосЯ: - Ћ ђуська земле, уже за шелом'Янем єси! “сiм, хто оточував кнЯзЯ i хто почув цi слова, стало сумно, аж моторошно. •тось теж, Як i кнЯзь, важко зiтхнув, хтось перехрестивсЯ, у когось в оцi блиснула проти зiр сльоза. Ђ над вiйськом, перелiтаючи з вуст до вуст, прошелестiло-пронеслосЯ тисЯчократне повторене: - Ћ ђуська земле, уже ти за горою! “же ти за горою єси!.. ‚ажко, Як важко розставатисЯ з рiдною землею, коли надовго вирушаєш у чужий край! Ђ ще важче, коли йдеш на вiйну i не знаєш, чи повернешсЯ!.. Ќевдовзi показаласЯ невелика степова рiчечка ’ашлик. Її долиною вiйська пiшли вперед - назустрiч течiї. Ћпiвночi зробили привал - напоїли коней, трохи перепочили, а потiм, по знаку IгорЯ, рушили далi - в глибину Џоловецького степу. Џеред свiтанком зробили ще один привал. Ќа цей раз довший. ‚оїни погодували коней вiвсом, що залишавсЯ в дорожнiх саквах i Який берегли длЯ такого випадку, попасли, напоїли їх вволю, самi пiдкрiпилисЯ i полЯгали спочивати. ’а мало хто спав. ‡i сходом сонцЯ всi знову були на ногах. Iгор наказав роздати важке вiйськове спорЯдженнЯ, що везли з собою на запасних та сумних конЯх, - лати, кольчуги, шоломи, щити, луки, тули зi стрiлами, поручi, поножi, - бо розраховував на скору зустрiч з половцЯми. ’епер дружини вишикувалисЯ так, щоб вiдразу можна було стати в бойовий порЯдок. ђухалисЯ вiд Љам'Янки до ‘юурлiю - десЯть верст - без поспiху, виславши наперед i на обидва крила посилену сторожу. Џрекрасне видовище ЯвлЯв собою в цi сонЯчнi ранковi години 10 травнЯ 1185 року, в п'Ятницю, Iгорiв полк! Iшов вiн зiмкнутим строєм, щiльно, по вiсiм вершникiв у рЯду, розтЯгнувшись на таку вiдстань, скiльки око могло сЯгнути. Ќа лiвiй руцi кожного вершника - руський червоний щит, що проти ранкового сонцЯ багрЯнiв, мов стЯг, i здалеку здавалосЯ, що iз краю в край широке Џоловецьке поле перегороджене тими черленими щитами. Ќа срiбних стружiЯх майорiли над вiйськом барвистi Iгоревi корогви, розвiвалисЯ знамена iнших кнЯзiв, трiпотiли на вiтрi рiзнокольоровi трикутнички прапорцiв, прикрiплених до списiв старших дружинникiв. ђЯхтiла кiнська збруЯ, блищали крицевi лати, сонцем горiли золотi кнЯзiвськi шоломи. ’iшили i милували око рiзної мастi конi - воронi, сiрi, гнiдi, бiлi, карi, соловi... ’а все ж головним кольором, що впадав в очi, був багрЯний колiр руських черлених щитiв, - вони, мов мечем, роздiлили, перегородили навпiл зелений веснЯний степ... Iгоревi очi блищали захопленнЯм. ЋглЯнувшись, вiн вигукнув: - ‘лавуто, поглЯнь! џке вiйсько iде! џкi соколи! ‚iйсько йшло бадьоро, гордо - милуватисЯ справдi було чим. Џеред ранньою обiднею[63] прискакали сторожовi. - ЉнЯже! ‡а рiчкою - половцi! икуютьсЯ поспiшно! Ђ далi, за ними, - вежi з жонами та дiтьми! Ђ ще далi - стада, отари! Iгор зiбрав кнЯзiв i воєвод. - ЃраттЯ, от i зустрiлисЯ ми з кочовиками. ‚идно, длЯ них це несподiванка. “рЯджайте полки до бою! џ зi своїм полком стану посерединi, по праву руку вiд мене - брат мiй ‚севолод, по лiву - ‘вЯтослав. Џеред ‘вЯтославом стане ‚олодимир, а перед ‚севолодом займуть мiсце ковуї. Ќаперед же виведемо вiд усiх кнЯзiв стрiльцiв добрих, щоб зав'Язали бiй! Ќа ходу перешикувавшись у бойовi порЯдки, шiсть Iгоревих полкiв швидко пiшли низиною на зближеннЯ з противником. Iгор виїхав на пагорб, з Якого вiдкриласЯ широка долина половецької рiчки ‘уурлик[64], назву Якої руськi воїни переiнакшили на свiй лад - ‘юурлiй, бо так легше було вимовлЯти. ‡а рiчкою, на протилежному пологому березi, гарцювали на конЯх половецькi лучники-стрiльцi, далi стоЯли нерiвними рЯдами полки, зiбранi, видно, в поспiху великому, бо стрiй їхнiй ламавсЯ, хвилювавсЯ, а ще далi, в полi, темнiли на возах юрти-вежi, метушилисЯ жiнки й дiти, зганЯлисЯ стада й отари. Iгор здибив гарЯчого конЯ, показав мечем на рiку. - ЃраттЯ, сього єсми шукали! Ђ потЯгнемо! Џолк стрiльцiв, ‘вЯтославiв i ‚олодимирiв полки та ковуї швидко помчали до берега. Џоловецькi лучники випустили в них через рiчку по стрiлi, не завдавши, однак, нiкому нiЯкої шкоди, а потiм, побачивши, що руськi полки з ходу пiшли в наступ, повернулисЯ назад i помчали до своїх. ’ут, на полi, за ‘юурлiєм, зав'ЯзавсЯ короткий, але гарЯчий бiй. ‚ атаку пiшли чотири полки, що складали по кiлькостi воїнiв бiльше половини всього вiйська. Iгор i ‚севолод поволi йшли позаду, готовi допомогти тому, кому така допомога була б потрiбна. ‚ипустивши рiй стрiл, руськi стрiльцi вийнЯли мечi, зiмкнули рЯди i з голосними криками кинулисЯ на половцiв. ‚олодимир поспiшив за ними. ‘вЯтослав почав тiснити праве крило противника, ковуї налЯгли на лiве. Џоловцi прийнЯли удар, намагаючись прикрити свої вежi з жiнками i дiтьми. ’а вiдразу ж були збитi з мiсцЯ i покотилисЯ назад. Ћхопленi жахом, зрозумiвши, що утриматисЯ не пощастить, вони проскочили мимо веж, не зупинЯючись i кидаючи все своє добро та рiдних напризволЯще. ’ри руськi полки - ‘вЯтославiв, ‚олодимирiв i Ћльстина Ћлексича - рубали їх, брали в полон, а потiм стрiлами розсипалисЯ по полю, захопили вежi з красними дiвчатами та жонами половецькими, захопили одЯг, золото, срiбло, всiлЯке узороччЯ половецьке i, не зупинЯючись, кинулисЯ далi - переслiдувати ворога, що поспiхом вiдступав до „iнцЯ та верхiв'Я ЉаЯли. Iгор в'їхав у розгромлене половецьке стiйбище. ’ут верещали дiти, голосили жiнки, стогнали пораненi. Њеткi вої збивали до гурту стада й отари. ЃоЯри пiднесли Iгоревi ханський бунчук - посрiблений спис, до Якого був прив'Язаний довгий пушистий кiнський хвiст, та бiлу корогву з намальованим на нiй страшним драконом-змiєм, що видихав з роззЯвленої пащi вогонь. - ЉнЯже, це тобi, - сказав ђагуїл. - ‡ахопили у ханськiй вежi... ‚иЯвлЯєтьсЯ, ми попатрали самого хана Љзу! - •ай знає, старий розбiйник, Як нападати на нашi села i городи! •ай вiдчує тепер на власнiй шкурi силу руського меча! - загули боЯри. Iгор був радiсний, щасливий. Џеремога! „осЯгнув, чого хотiв, - напивсЯ шоломом з великого „ону, перемiг самого хана Љзу i взЯв полон! - ‡абирайте найцiннiше - i гайда звiдси! ’ут нi пашi длЯ коней та скоту, бо все витоптано, нi дихнути буде вiд трупного духу! Џiдемо до умовленого мiсцЯ, дiждемосЯ наших - i рушимо у зворотну путь! ‘лавута нахиливсЯ до Iгоревого плеча. - Ђ може, послати гiнцiв услiд за кнЯзЯми, щоб зразу поверталисЯ? Iгор був радiсно збуджений перемогою, аж хмiльний вiд неї, а тому безпечно вiдповiв: - ЏовернутьсЯ - не дiти... •ай трохи потiшатьсЯ! ‡а кiлька верстов вiд бойовища знайшли гарне рiвне поле i стали табором. Џолон поставили пiд охороною посерединi, коней i скот пустили пастисЯ... ‡бiгала година за годиною. ‡вернуло з обiду. Џолки ‘вЯтослава, ‚олодимира i Ћльстина Ћлексича чомусь не поверталисЯ. Iгор почав нетерплЯче поглЯдати на сонце. I чого барЯтьсЯ? ‘лавута хвилювавсЯ ще бiльше. - „аремно ти їх вiдпустив вiд себе, кнЯже. ‡разу пiслЯ бою потрiбно було повертати назад. „о вечора були б на ‘альницi. Ѓо степ уже заворушивсЯ. - Ќу, не так скоро збере Љончак свої орди! - вiдповiв Iгор. - Џоки гiнцi домчать до Ћрелi та ‘амари, до „нiпра та Џомор'Я, поки тамтешнi хани зберуть своїх людей, не один день мине... - Ќе легковаж, кнЯже! Iгор промовчав. ‰ому й самому було досадно. Џеред вечором повернулисЯ ковуї, за ними прибув ‚олодимирiв полк, i лише перед самим смерком у табiр поволi всунувсЯ, переобтЯжений полоном та iншою здобиччю, полк ‘вЯтослава. ‡добич у всiх була велика, i молодi кнЯзi радiли, мов дiти. - џ погромив ‘угрiвське городище i захопив майже тисЯчу полоненикiв, - хваливсЯ ‚олодимир. - Ђ ми набрали стiльки паволок та дорогих оксамитiв, що на все iнше й дивитисЯ вже не хотiли! Џоловецькими накидками, покривалами та кожухами мости мостили по болотах та грузьких мiсцЯх, коли поверталисЯ з-пiд аруканЯ! - вторив йому ‘вЯтослав. Ќебагатослiвний, стриманий Ћльстин Ћлексич не проЯвлЯв так гучно почуттiв, та по його очах було видно, що вiн також задоволений i перемогою, i здобиччю. - „обре ми їх потрiпали! - сказав коротко. - ‘е бог силою своєю потрiпав ворогiв наших, а на нас возложив честь i славу! - промовив Iгор i скоса глЯнув на ‘лавуту, мовби запрошуючи його прислухатисЯ до того, що буде сказано далi. - ’а ми поки що зробили тiльки пiвдiла, браттЯ. „руга половина дiла - попереду... ‚и самi бачили, що на ‘юурлiї перед нами стоЯли невеликi сили половецькi. Ђле завтра їх буде цiла тьма! ’ож не будемо гаЯтись i ждати, поки вони прийдуть, а нинi ж знiмемосЯ з мiсцЯ i пiдемо через нiч! Ђ Якщо хто з половцiв завтра i нагрЯне сюди, то не всi поженутьсЯ за нами, а тiльки тi, в кого добрi конi. Ћтже, сили їхнi значно зменшатьсЯ, i нам тодi - Як бог дасть! Ѓудемо битисЯ! ‘лавута слухав уважно й схвально кивав головою. –е була розумна думка. Њети походу досЯгнуто - тож, не гаючись, назад! ™об не було бiди! ’а тут схопивсЯ ‘вЯтослав, заблагав: - ‘трию, далеко Я ганЯвсЯ за половцЯми, i конi мої не витримають ще одного нiчного переходу! –е ж непосильно длЯ них - нiч, день та й знову нiч! ‚они падають з нiг! - ‚iзьмеш половецьких коней, кнЯже, - сказав ‘лавута. - їх достатньо маємо... - Џоки ми їх потемну половимо, поки пересiдлаємо, то свiтати стане... ’а й люди стомилисЯ! Ќе витримають! - I ‘вЯтослав повернувсЯ до ‚севолода: - ‘кажи їм, стрию! Њи ж упадемо по дорозi! ‚iдстанемо! ‚севолод пiдтримав ‘вЯтослава. - Iгорю, треба дати людЯм i конЯм перепочинок! ‚еснЯна нiч коротка - не встигнуть половцi за одну нiч прийти сюди! Ђ ми тим часом перепочинемо i на зорi зi свiжими силами - в путь! Iгор завагавсЯ i мовчав, поглЯдаючи по черзi то на ‚севолода, то на ‘вЯтослава, то на Ћльстина, то на ‚олодимира. —ашу терезiв на бiк ‘вЯтослава перехилив Ћльстин Ћлексич. - ЉнЯже, конi справдi стомилисЯ... ‹юди теж... Iгор надовго задумавсЯ, дивлЯчись, Як пригасає малиновий жар багаттЯ. Џотiм хитнув головою i тихо промовив: - ѓаразд. ‘тавте сторожових, вiдпочивайте. Ђ з зорею - в путь! Ђ хан Љончак сю нiч не спав. * * * „iзнавшись опiвднi про несподiваний напад урусiв, вiн спочатку здивувавсЯ, не розумiючи, Як вони могли непомiченими пройти вiд ‚орскли аж до ‘юурлiю, а потiм, не знайшовши поЯсненнЯ цьому, задоволене потер руки, подумавши: "Ќа ловцЯ i звiр бiжить! Ќу, ‘вЯтославе, тепер ти мiй! ‘ам лiзеш у розставленi мною тенета!" ‚iн не мав нi найменшого сумнiву, що на ‘юурлiй прийшов сам ‘вЯтослав Љиївський з братiєю. ™е два тижнi тому з ђосi повернувсЯ „жабай i привiз вiд ЂЯпа надзвичайно важливу звiстку про те, що ‘вЯтослав задумав великий похiд на „он i зараз поплив по „еснi збирати сили! "видко ж ти їх утратиш, ‘вЯтославе! - злорадно усмiхнувсЯ тодi Љончак. - ’епер, знаючи твої намiри, Я нанесу тобi попереджувальний удар!" Ћднак вiн скоро передумав. „лЯ чого сурганитисЯ аж пiд Љиїв, коли уруси самi йдуть до рук? —и не краще приготувати ‘вЯтославовi пастку тут, у Џоловецькiй землi? –Я думка йому сподобалась. ‡наючи зi слiв ЂЯпа, куди i Якими силами ударить ‘вЯтослав, вiн вирiшив ждати його приходу дома, на ’орi. ‘юди та в найближчi навколишнi степи вiн зразу ж закликав орiльських та приморських ханiв, Якi й прибули з ордами. Џримчали навiть кулобичi з далекої Љуль-Ћби! Є чим пригостити зарозумiлого Ћльговича! Ѓуде кому вiдплатити i за Љоб'Яка з братiєю, i за недавню хорольську ганьбу! ‚сi сили „ешт-i-Љипчака стЯгнутi в один кулак! Ќу, ‘вЯтославе! ЌачувайсЯ! ЏiслЯ полуднЯ примчав до нього хан Љза. Њов паЯний, заточуючись, вваливсЯ в юрту, в знемозi опустивсЯ на подушку, простЯгнув уперед благально руки. Ќа зморшкуватому, подзьобаному вiспою обличчi бруднi патьоки поту, рiдке сиве волоссЯ збилосЯ в ковтюхи. Љончак уже знав, з чим прибув Љза, в душi зловтiшаючись, мовчки ждав, що скаже хан-суперник. Љза одним духом випив чашку холодного кумису, на Яку очима показав йому Љончак, промовив хрипко: - •ане! - i тут же поправивсЯ: - ‚еликий хане! ЏроклЯтi уруси захопили мої вежi i мої табуни! Џоловили усiх жiнок i дiтей мого роду! џ ледве встиг вивести вiйсько з-пiд удару! ™о менi робити? Ћ, Я нещасний! ‘кажи, що менi робити? Љончак ледве стримав у собi хвилю радостi, що раптом розперла груди. Љза, той самий Љза, Який завжди ставав на його шлЯху, Який не визнавав за ним верховної влади над „ешт-i-Љипчаком, нинi сам назвав його великим ханом! џка примхлива долЯ! ‚ороги своїми руками прочищають йому шлЯх до влади! ‘початку уруси прибрали Љоб'Яка, хитрого i могутнього Љоб'Яка, Який хотiв одноосiбно правити ‘тепом, а тепер поставили перед ним на колiна сильного i гордого Љзу! ’а хитрий Љончак жодним словом, жодним порухом не проЯвив своїх почуттiв. Ќавпаки, нахилившись, обнЯв Љзу за плечi, пiдбадьорив: - Ќе сумуй, хане! ’и врЯтував вiйсько, а поки за твоїми плечима вiйсько, ти - хан! †iнок же та дiтей твоїх визволимо! I стада твої нiкуди не дiнутьсЯ! Iще завтра ‘вЯтослав розплатитьсЯ з тобою за кривду сповна! - џкий ‘вЯтослав? - здивувавсЯ Љза. - Љиївський? џ його там не бачив... Ќад полками урусiв майорiли стЯги IгорЯ ‘iверського... - IгорЯ ‘iверського? ’о й вiн тут, мiй сват? Џай-пай! - Љончак узЯвсЯ в боки. - “пiзнаю гарЯчого Ћльговича! ‚идно, напросивсЯ, щоб ‘вЯтослав дозволив iти в головi... Ћтже, це вiн тебе сьогоднi гарненько попатрав! Љончак усе-таки не втримавсЯ, щоб не вколоти хана-недруга. Љза схопивсЯ на ноги. Љончаковi слова болЯче вдарили його по серцю. - џ вiдомщу йому! - Њи помстимосЯ! Њи! ѓуртом! I не тiльки йому, а всiм кнЯзЯм i передусiм ‘вЯтославовi! - жорстоко кинув Љончак i взЯв Љзу за плечi. - Ќастав наш час, хане! Љруг мене нинi зiбравсЯ весь Џоловецький степ! џ приготував ‘вЯтославовi добрЯчу петлю, i вiн уже всунув у неї свою голову! ‡алишилосЯ зашморгнути!.. џкщо ми тут погромимо урусiв, тодi нiЯка сила не спинить нас у нашому походi на ђусь! ’и розумiєш, що це означає? Љза, звичайно, розумiв: ђусь залишитьсЯ без захисту. Ђле вiн також розумiв i те, що цЯ перемога незмiрно змiцнить владу Љончака над степом. Љоли б Љза не думав про визволеннЯ своїх родовичiв з уруського полону, вiн i пальцем не ворухнув би, щоб допомогти Љончаковi. ’а що зробиш - мусиш! - Њи розгромимо їх! - озвавсЯ похмуро. Љончак струснув його за плечi. - Љза, допоможи менi! Љза! •ай твої вивiдачi слiдкують за кожним кроком IгорЯ i про все повiдомлЯють менi! –е добре, що вiн вiдiрвавсЯ вiд ‘вЯтослава! Њи погромимо спочатку IгорЯ - завтра погромимо! Ђ потiм гуртом навалимосЯ на ‘вЯтослава з братiєю... Љза! Љза вийшов, а Љончак плеснув у долонi i владно кинув молодому вилицюватому джигiтовi, що заглЯнув у юрту: - ЉонЯ менi! * * * „рiмає у полi хоробре Iгореве гнiздо. „алеко залетiло! ‘онна нiч зависла над ним темним половецьким шатром. ’iльки врЯди-годи хтось хрипло забелькоче ввi снi чи захропе стривожено кiнь, натрапивши в травi м'Якими рухливими губами на щось бридке, вiдразливе - на слизького слимака чи на холодну землЯну жабу. Ќа сходi ледь-ледь зажеврiв край неба. Љривава зорЯ свiт iзвiстує. Iз широкої долини ‘юурлiю потЯгнуло туманною прохолодою i терпким запахом лепехи. ‘лавута пiдвiв голову, розплющив очi. ЏрислухавсЯ. ™о його збудило? —и комарi завели свою передранкову пiсню, чи десь у норi розтривожилосЯ кубло степових джмелiв? Ђ чи... ‚iн нахиливсЯ, припав вухом до землi. ‡авмер. Ќi, не комарi то i не джмелi. ’о гуде землЯ. ‘теп стугонить вiд тисЯч кiнських копит! ‡ усiх усюд той гул долiтає! „е й сон подiвсЯ! ‘лавута кинувсЯ до IгорЯ, що спав неподалiк на м'Якiй половецькiй кошмi, затермосив щосили. - ЉнЯже, вставай! Iгор протер очi. - ™о? Џора вже? - Џоловцi! Iгор пiдскочив. - Ќе може бути! ‡вiдки? - Iдуть - i вiд морЯ, i вiд „ону, i вiд усiх сторiн. ‘ам послухай! Iгор лiг на землю. - Ќу, що? - заквапив його ‘лавута. - ’и не помиливсЯ, учителю... ‘правдi, конi копитами б'ють! ‡емлЯ гуде, мов перед грозою! Ћбступають нас бiсовi дiти зi всiх бокiв! Ќу й веремiЯ здiйметьсЯ уранцi!.. ‘лавута скрушно похитав головою. - џкби тiльки веремiЯ... - ’и думаєш - гiрше? ™о ж нам робити? - Џередусiм будити людей, готуватисЯ до бою, а потiм усiєю силою пробиватисЯ до „iнцЯ!.. ’iльки тепер не до ‘альницi - туди далеко, а до найближчого берега навпростець! ’ут усього сiм-вiсiм верстов... I броди є... Ќам би тiльки дiстатисЯ рiки - там лiси, вони сховають нас, прикриють, та й половцЯм нiде буде розвернутисЯ... Iгор почав будити брата ‚севолода i сина ‚олодимира. Џрибiгла сторожа, сповiстила: - ‚ степу показалисЯ половецькi ратники! Ќезабаром весь табiр заворушивсЯ, загув. Ћдно слово - половцi! - враз пiднЯло всiх на ноги, навiть тих, кому сон був милiший за все на свiтi. ™е толком нiхто нiчого не знав - де половцi, скiльки їх, - а тривога вже полонила людей, змусила їх мовчки, без зволiкань вхопити зброю, сiсти на коней i стати у свої копiЯ, стЯги, полки. Џолон з вежами поставили всередину, посилили охорону. †дан пiдвiв Iгоревi ‚оронцЯ. Њинуло небагато часу. Ќебо посвiтлiшало, пiднЯлосЯ. Џогасли зорi. Ќад степом поволi вставав новий день - субота, 11 травнЯ 1185 року. ‘кочувалосЯ з горба i тануло в долинах клоччЯ нiчного сiрого туману. I коли посвiтлiшало настiльки, що став прозиратисЯ виднокiл, всi - i кнЯзi, i боЯри, i дружинники, i вої - раптом замовкли, занiмiли, мов приголомшенi, нiби враженi громом, не в силi вимовити й слова. ‡i всiх бокiв - куди не глЯнь - їх оточували, обступали густi, непроглЯднi, мов лiс, половецькi полки! ’емними хмарами облЯгли вони Iгореве вiйсько, пiдходЯчи все ближче i ближче. ЊаЯли вдалинi половецькi стЯги, метлЯлисЯ на довгих тичках пишнi кiнськi хвости - бунчуки, в небо здiймалисЯ стовпи рудої степової курЯви. I не знали руськi кнЯзi, кому проти кого виступати. - Ѓоже! - тiльки й вимовив Iгор помертвiлими вустами. Ђ ‚севолод у збудженнi великому вдарив кулаком по луцi сiдла, вилаЯвсЯ: - ЏроклЯттЯ! ѓрiм i блискавка на мою голову! џким же Я був недоумком учора, що не послухавсЯ тебе, брате! ‘вЯтослав зблiд i стиснув тонкi зблЯклi вуста. –е ж вiн у всьому винен! ‚iн погнавсЯ за половцЯми далi за всiх, вiн повернувсЯ пiзнiше за всiх i, головне, наполiг, щоб заночувати в цьому проклЯтому полi Џоловецькому!.. ‡араз вiн ладен був покласти голову пiд меч, аби лиш повернути минулий вечiр i виправити свою помилку! ‚сi довго мовчали. I тиша цЯ була важка i гнiтюча. Ђ землЯ гула, стугонiла!.. I пiдходили вони все ближче! Ќемало лiт прошумiло над ‘лавутиною головою, не раз смертi в очi заглЯдав вiн у багатьох боЯх, - здаєтьсЯ, пора звикнути до небезпек, але й вiн, коли уздрiв ту темну хмару, що обступала Iгорiв полк, здригнувсЯ i вiдчув, Як попiд серцем вiйнуло зимовою стужею. ’акого вiн ще не видiв! Ѓути грому великому! Iти дощу стрiлами з „ону великого! Џершим опам'ЯтавсЯ Iгор. Џриструнчивши срiбними острогами ‚оронцЯ, пiдвiвсЯ на стременах, пiднЯв руку i гукнув скiльки духу було, на все поле: - ЃраттЯ i дружино! „олЯ послала нам важке випробуваннЯ, а мене покарала за те, що Я злегковажив суворим знаменнЯм! ‚идно, зiбрали ми проти себе усю землю Џоловецьку! Ѓiй буде жорстокий - не на життЯ, а на смерть, i нi на кого нам надiЯтисЯ - тiльки на самих себе! ’ож смiливо на ворога! Љраще кiстьми лЯжемо, нiж безчестЯм себе знеславимо! •ай лiпше хижi птахи та дикi звiрi тiла нашi шматують, нiж осоромимо ми землю ђуську!.. ‘танемо, браттЯ, в круг! ‘танемо в такому порЯдку: Я - попереду, лiворуч вiд мене - ‘вЯтослав, за ним - ‚олодимир, потiм - Ћльстин з ковуЯми i, нарештi, по праву руку вiд мене - ‚севолод! I будемо, стримуючи ворога зi всiх бокiв, пробиватисЯ до „iнцЯ! ’ут недалеко! ’iльки там, на „iнцi, у темному лузi, наш порЯтунок! ’ам шлЯх на ђуську землю! Џолки швидко стали в бойовий круг - давнє вiдоме шикуваннЯ вiйська при круговiй оборонi. Џереднiй рЯд закривсЯ стiною щитiв, виставив у бiк ворога частокiл довгих списiв. ‚нутрiшнi рЯди приготували луки i стрiли. ‚серединi поставили половецькi вози длЯ поранених, посилили охорону бiлЯ полону та стад. Њiцний це був горiшок - Iгорiв полк, опоЯсаний непробивною стiною черлених щитiв, наїжачений гострими списами та смертоносними стрiлами, захищений мiццю лат, кольчуг та шоломiв! Ќелегко його розкусити нiкому - навiть Љончаковi з усiма його ордами! Iгор зi своєю дружиною, закованою в броню, став на вiстрi всього руського вiйська. ‘аме тут i саме вiн повинен був прорвати вороже кiльце i вивести всiх до „iнцЯ. Џоловцi зупинилисЯ на вiдстанi польоту стрiли, заповнюючи в своїх рЯдах прогалини, облЯгали сiверЯн щiльно зi всiх бокiв. Ђ зi степу до них пiдходили все новi й новi загони. I руськi кнЯзi та воєводи були у подивi великому: Як зумiв Љончак за одну нiч зiбрати всю силу половецьку? ЏобiлЯ IгорЯ стали ‘лавута, †дан та џнь. Iгор узЯв ‘лавуту за руку. - “чителю, прошу тебе, вийди з рЯду! Ќе по твоїх лiтах це дiло! ‡аймисЯ пораненими - їх буде сьогоднi немало! ‘лавута хотiв заперечити, та Iгор насупив брови. - Ќе треба! Џоранених буде невпрогорт - хто допоможе їм краще, нiж ти? Ђ Якщо мене поранить, чи ‚севолода, чи ‚олодимира?.. ‘лавута вжахнувсЯ. - Ѓог з тобою, Iгорю? ™о ти говориш перед боєм? - ‚се може бути. ‚iйна! ‘тарий боЯрин схилив голову, поцiлував кнЯзЯ в плече. - ѓаразд. Iду! ’ут вони розсталисЯ: ‘лавута поїхав до веж, а Iгор повернувсЯ у свiй полк. †дан знЯв з нього золотий кнЯзiвський шолом, що мiг бути дуже помiтною цiллю длЯ ворожих лучникiв i копiйникiв, подав звичайний, гриднiвський. ‡-за обрiю поволi виринав кривавий пруг сонцЯ. Ѓитва розпочаласЯ раптово, вiдразу по всьому полю. Ќа половецькому боцi пролунав чийсь гортанний, схожий на рик ведмедЯ голос, Iгоревi здалосЯ, що то був голос Љончака, - i тисЯчi й тисЯчi половецьких стрiл хмарою знЯлисЯ в блакитно-малинове свiтанкове небо i рЯсним дощем пролилисЯ на Iгоревi полки. ‚пали першi убитi, застогнали пораненi, збилисЯ i понеслисЯ схарапудженi конi, що втратили верхiвцiв. “ вiдповiдь проспiвали пiсню смертi спiвучi сiверЯнськi стрiли i вирвали з Љончакових полкiв немало молодих чорнооких джигiтiв. ‘трiли сипалисЯ безугавно, стукали, мов град, об шоломи, об лати й кольчуги, об щити та обшитi залiзними блЯшками кiнськi попони, вириваючи з рЯдiв то одного, то iншого воЯ. ‚идно, Љончак, використовуючи кiлькiсну перевагу, вирiшив не вступати поки що в рукопашний бiй, а лучним боєм знекровлювати руське вiйсько. Iгор зрозумiв це вiдразу. ’одi вiн видобув меча i пiднЯв конЯ на диби. - “перед, русичi! “перед! ‡а мною, браттЯ! ѓриднi-списники опустили напереваги мiцнi довгi списи i, набираючи розгону, понеслисЯ на половцiв. ‡а ними мчали мечники, а потiм уже лучники, що на ходу випускали рiй стрiл, щоб ними прикрити переднi рЯди нападаючих. “дар був жахливий. Ќад полем пролунав гуркiт - то списи русичiв зустрiлисЯ з половецькими щитами i загримкотiли об них, нiби грiм грЯнув над самою головою. ‡адзвенiли, задзвЯкали мечi i кривi половецькi шаблi; заiржали, здиблюючись i ошкiрюючи зуби, знавiснiлi конi; тисЯчами горлЯнок закричали у бойовому шалi воїни. Џереднi рЯди половцiв були враз зiм'Ятi, розтрощенi, повергнутi на землю. ‡аднi теж здригнулисЯ i пiд натиском Iгоревої панцирної кiнноти почали вiдступати в степ. Iгор пiдбадьорив своїх: - “перед, браттЯ! ™е удар - i прорвемо вороже кiльце! „ужче нападайте! ‘мiливiше! Ђ за нами прорвутьсЯ усi! ‚iн бивсЯ в переднiх лавах, i його прЯмий двосiчний меч не знав спочинку. ‚оронець грудьми, прикритими кольчужною сiткою, розштовхував низькорослих коней степовикiв, копитами вдавлював у землю тiла поранених чи вибитих iз сiдла ворожих воїнiв. ЏорЯд з кнЯзем билисЯ наймогутнiшi новгород-сiверськi витЯзi. ‚они глибоко врубалисЯ в густi рЯди ординцiв - уже зовсiм недалеко виднiвсЯ голий степ. Ђ там десь i „онець з його рЯтiвними длЯ руського вiйська лугами, заростЯми та лiсами! Ќi на крок не вiдставали вiд кнЯзЯ џнь ђагуїлович та †дан. џк завжди, радiсно усмiхнений, вiдчайдушний џнь кидавсЯ навперейми степовикам, що мiтили зчепитисЯ з кнЯзем, i невiдворотним ударом меча перетинав їм дорогу життЯ. †дан вiв на поводi запасного конЯ - на той випадок, коли ‚оронець пiд кнЯзем упаде чи буде поранений, - а довгим списом не менш успiшно, нiж џнь, захищав кнЯзЯ зi свого боку. „о вiдкритого полЯ залишалосЯ зовсiм недалеко. - ™е трохи, браттЯ! ™е пiднатужмосЯ - i перед нами вiльна дорога до „iнцЯ! - гукнув Iгор. - “перед, браттЯ! ’а половцi теж зрозумiли, до чого прагнуть русичi, i докладали всiх зусиль, щоб зупинити їхнiй бойовий порив. ‘юди вже поспiшали свiжi половецькi загони, оговталисЯ вiд несподiваного сильного удару Љончаковi батирi, з обох бокiв на Iгорiв полк, що глибоко ввiгнавсЯ у ворожий стрiй, розколюючи його, мов клин дерево, знову сипонув рЯсний дощ половецьких стрiл. ‚iд них зразу впали десЯтки новгородсiверцiв. Iгор пiднЯв щита, щоб захиститисЯ, та раптом вiдчув болючий удар в шуйцю[65]. ‘трiла влетiла в широкий рукав кольчуги, знайшла єдине незахищене мiсце мiж кольчугою та поручами i пронизала руку наскрiзь. ™ит упав на землю. Iгор схитнувсЯ. - ЉнЯже, що? - скрикнув перелЯкано †дан. - Џоранений? Iгор зблiд. ‚ ранi бринiло тонке древко стрiли з бiлим опереннЯм. Ќа гриву коневi бризнула кров. †дан схопив поводи ‚оронцЯ, завернув назад. - ЉнЯзЯ поранено! Џрикрийте його! џнь прикрив IгорЯ щитом, дружинники зiмкнули позад нього рЯди, поволi почали пiд роєм стрiл вiдступати. ‡амiшаннЯ в рЯдах русичiв не залишилосЯ непомiченим половцЯми, i вони посилили обстрiл. Iгор вiд болю й досади зцiпив зуби. џке нещастЯ! ‚се втрачено! Ђ так же було недалеко вiд прориву! ‘трiла Ятрила рану, пекла вогнем. Ђ голову свердлила думка: "Ћт коли знаменнЯ дало про себе знати! Ќещаслива долЯ Ћльговичiв не оминула й мене!" - Ќе вiдступайте, браттЯ! Ќе вiдступайте! џ зараз повернусЯ з пiдмогою! - гукнув вiн воЯм, що здригнулисЯ в замiшаннi. ’а звiстка про пораненнЯ IгорЯ блискавично поширюваласЯ серед вiйська i засмучувала всiх. ’iльки початок битви - i вже поранено кнЯзЯ! џк же бути без нього в такий час! - ђагуїле, очолюй полк! Ќе вiдступай, пробивайсЯ далi вперед! Њенi перев'Яжуть рану - i Я повернусЯ! - гукнув вiн тисЯцькому, а †дановi i џневi сказав: - ‚едiть мене до ‘лавути! Џосеред табору, на половецьких возах, застелених нiкому тепер не потрiбними паволоками та оксамитами, лежали пораненi. Ћднi стогнали, iншi просили пити. ЃiлЯ них клопоталисЯ знахарi та костоправи, що витЯгали з ран стрiли, тамували кров, складали i зв'Язували розтрощенi кiстки, накладали пов'Язки. ‘лавута вже почув про пораненнЯ IгорЯ i бiг йому назустрiч. - ‘трiла? ‡нiмайте з конЯ! Iгор сiв на воза. ‘лавута обережно пiднЯв важкий рукав кольчуги, вiдламав наконечник стрiли i витЯгнув з рани древко. Џотiм знЯв поручi, закотив рукава кольчуги й сорочки, дiставсЯ до рани. - Ќу, що? - спитав Iгор, кривлЯчись вiд болю. - „Якувати долi, кiстка цiла, - зрадiв ‘лавута. - Ђ рана, хоч i болюча, не страшна. Ћсь ми тобi зав'Яжемо її - i вiдразу стане легше! ‚iн дiстав з торбини сувiй чистого, добре вибiленого полотна, вiдрiзав чималий шмат, один кiнець густо помастив маззю, що пахла медом i чистотiлом, i перев'Язав рану. Џотiм пiдв'Язав руку перед грудьми. Iгор вiдразу сплигнув з воза. - Људи? - сторопiв ‘лавута. - џк - куди? - здивувавсЯ кнЯзь i правицею показав на битву, що вирувала, ревла, бiснуваласЯ довкола. - ’уди! - ‡ одною рукою? ’и ж поранений! - Ќу й що! Њоє мiсце там! - Iгор повернувсЯ до своїх молодих супутникiв: - „опоможiть менi сiсти на конЯ! ’i переглЯнулись. џк же допомогти? Ќе пiднiмати ж кнЯзЯ руками! ’одi †дан став на колiно, нахилив плечi, џнь нахиливсЯ поруч з ‚оронцем, i Iгор по їхнiх спинах зiйшов угору i сiв у сiдло. ‰ого побачили воїни, i з сотень грудей вирвавсЯ радiсний поклик: - ЉнЯзь Iгор живий! ЉнЯзь Iгор з нами! ‚перед, браттЯ! * * * ‘трашно довгим i важким був той суботнiй день длЯ Iгоревого полку. Џроти восьми тисЯч руських воїнiв билосЯ щонайменше двадцЯть, а то й тридцЯть тисЯч степовикiв, i до них все прибувала й прибувала пiдмога. ‡ полуднЯ почала дошкулЯти спека. •оча стоЯла тiльки перша половина травнЯ, сонце пекло немилосердно, по-лiтньому. Њеталевi шоломи, кольчуги i лати нагрiвалисЯ так, що здавалосЯ, лини на них води - зашкварчать! ‘уха землЯ пiд кiнськими копитами здiймаласЯ їдкою курЯвою, забивала горло, нiс, а пiт, змiшаний з нею, виїдав очi. •оча нiхто не снiдав, їсти не хотiлосЯ, зате дедалi все бiльше допiкала спрага. I люди, i конi знемагали без води... Ђ її не було!.. ‚оди! ‚оди! ‡а один-єдиний ковток без роздумiв кожен вiддав би всю вчорашню здобич! Љiлька разiв Iгор кидав свої дружини в атаку на пiвнiч, у той бiк, де вiдкривавсЯ найближчий шлЯх до „iнцЯ. ‚ кольчугах i латах, зi списами напереваги безстрашно летiли руськi витЯзi в саму гущу половецьких полкiв - кололи, рубали, били сокирами та булавами, топтали кiньми, арканили i стЯгували з сiдел... ‡ боєм просунулисЯ далеко в степ, та до „iнцЯ пробитисЯ не зумiли. їм насупроти ставали новi, свiжi загони половецької кiнноти, i, здавалосЯ, не було їм нi кiнцЯ нi краю. Ќайвищої напруги битва досЯгла в другiй половинi днЯ i перед вечором. ‚iдбивши всi намаганнЯ русичiв прорватисЯ до „iнцЯ, Љончак зрозумiв, що чаша терезiв перехилиласЯ на його бiк i ключi вiд перемоги опинилисЯ в його руках. ‚iн посилив натиск з пiвночi, вiд „iнцЯ, i з заходу та пiвднЯ вiд ‘юурлiю, залишаючи бiльш-менш вiльним, прикритим лише слабеньким заслоном, шлЯх на схiд, до невеличкої, довжиною всього в вiсiм чи дев'Ять верст рiчки ЉаЯли, що текла в глибокiй долинi з крутими скелЯстими берегами з пiвночi на пiвдень i впадала в ‘юурлiй неподалiк вiд великого озера. ‚iн уже дiзнавсЯ, що цiлком несподiвано, замiсть ‘вЯтослава Љиївського з об'єднаною силою всiєї ђуської землi, зустрiв лише одного IгорЯ з братiєю. „iзнавсЯ - i злорадно вигукнув: - ‡арвавсЯ, Iгорю! •оча й смiливий ти, хоча й досвiдчений воїн, а нинi зарвавсЯ! ‡нехтував, злегковажив небезпекою, що чигає на тебе! Ћтут ми тебе й пристьобнемо! Ћтут, на ‘юурлiї чи на ЉаЯлi, тобi й кiнець буде! Ћй-бой! ‚имотавши сили русичiв безперервним обстрiло