енької доньки, тЯжко захворiла
џнка. ‡ майдан-хану „обринЯ принiс її до хизару на руках непритомну.
•олодна вода привела її до тЯми, але вона тут же пригадала все i забиласЯ
в нестримному риданнi.
- џ не хочу жити, „обрикуi —уєш? Ќе хочу жити! - промовлЯла крiзь
сльози.- Џеред нами - темна нiч! I нiЯкого просвiтку! –е ж i з нами таке
буде! ї з нашим „митриком, Якщо у нас народитьсЯ синок... Ќi, нi, Я не
хочу! Љраще вкоротити собi вiку зараз, нiж укоротЯть нам його тi бузувiри
таким жахливим чином!
„обринЯ поклав її голову на колiна, цiлував схудлi щоки i заплаканi
очi, пригортав до себе.
- ‡аспокойсЯ, люба! ‡аспокойсЯ! Iллю, Њарiам i Ќастуню вже не
повернути, а ми повиннi думати не тiльки про себе, а й про те нове життЯ,
що б'єтьсЯ у тебе пiд серцем!
- Љраще йому не родитисЯ, Якщо жити так, Як ми рабом! - ‚она биласЯ у
нього в руках, Як пташка в сильцi.
- Ѓудемо сподiватись на краще, люба. ‡аспокойсЯ! Ђ час загоїть твою
душевну рану! - шепотiв „обринЯ.- Ќумо, люба, засни, засни!
Џоволi џнка стихла, але заснути не могла. Ћчi її свiтилисЯ у темрЯвi,
Як свiтлЯчки. ‹ице горiло ― її почала бити пропасницЯ, i „обринЯ
вкутав її своїм кожухом i просидiв над нею всю нiч, не склеплюючи очей.
‡ того днЯ минув мiсЯць. „овгий жахливий мiсЯць, коли „обринi
здавалось, що всьому кiнець - џнцi, i йому. ‚iн був у розпачi.
‚рЯтував їх щасливий випадок.
Ћдного разу, коли „обринЯ вранцi, повiсивши голову, голодний i
невиспаний, разом з товаришами брiв на роботу, їхню валку обiгнав широкий,
з халабудою, монгольський вiз, запрЯжений двома волами. Ќа передку сидiв
молодий монгол. ‡заду в нього, опираючись до спини чоловiка, сидiла жiнка
зi спеленутою дитиною на руках, її обличчЯ ховалосЯ в халабудi. „итина
щось весело аукала, щебетала. Њонгола тiшили дитЯчi пустощi, i вiн,
блискаючи бiлими зубами, повертав назад голову i розгонисте реготав.
„обринЯ глипнув похмурим поглЯдом на чуже щастЯ i знову опустив голову.
’а тут раптом здригнувсЯ вiд пронизливого жiночого вигуку:
- „обрику! „обрику-у!
‚iн не встиг зрозумiти, що сталосЯ, Як жiнка пташкою злетiла з воза i з
плачем упала йому на груди.
‘трiй невiльникiв зламавсЯ. Њонгол зупинив волiв. ЋбличчЯ його
витЯгнулосЯ вiд крайнього здивуваннЯ.
„обринЯ все ще не впiзнавав жiнку, що припала обличчЯм до його грудей.
’одi вiн обережно взЯв її голову шкарубкими долонЯми i вiдiрвав вiд себе.
I тут на нього глЯнули такi колись милi, такi коханi очi, що вiн з
несподiванки аж заточивсЯ.
- Њилано! ’и? Њилане! - промовив хрипко, з натугою i навiть Якоюсь
розгубленiстю.- ’и... ’ут?
- Ђ де б же Я мала бути, „обрику? •то вижив, тi всi тут, а хто не вижив
- тому царство небесне.- I тихо додала: - џ нещасна слабка жiнка, „обрику.
џ прихилиласЯ туди, куди мене долЯ прихилила. Ѓачиш - то мiй чоловiк i мiй
синок... —оловiк здивований моїм вчинком, але Я йому скажу, що ти мiй
брат. Џравда? Ђ хiба ж Я могла стриматисЯ, коли пiслЯ всього, що з нами
сталосЯ, зустрiла брата?
‚она вивiльниласЯ з рув „обринi i сказала монголовi:
- Ђйджу, це мiй брат. Їдь попереду, а Я пiду пiшки - поговорю з ним.
Ђйджу прискiпливо оглЯнув „обриню з нiг до голови, але не став перечити
жонi. ‘казав щось охоронцЯм, що, стурбованi несподiваною зупинкою, вже
бiгли сюди, i торкнув волiв батогом.
‚алка невiльникiв рушила теж. ‡аспокоєнi словами Ђйджу, охоронцi не
здiймали крику, лиш залЯскали батогами.
- ѓайда! ѓайда!
Њилана взЯла „обриню за руку.
- Џро наших нiчого не знаєш, „обрику?
- Ќiчого. Њабуть, усi загинули. Њилана схлипнула.
- “сi. I мiй синочок... Њiй „обричок... Ѓоже, Яке нещастЯ! џке горе!
- Ќу, в тебе є вже другий,- не стримавсЯ „обринЯ, хоча й вiдчував, що
завдає їй болю, що не слiд так говорити.
- ’и мене докорЯєш, „обрине?.. Є! ‡вичайно, є!.. ‡вичайно, Я люблю
його, хоча вiн i вiд чужинцЯ,- болiсно скривиласЯ Њилана.- ’а хiба Я
хотiла? ‘ерце ниє-пече за моїм первiсточком, за „обриком... Љоли б Я
знала, що вiн живий... ™о в добрих людей... Ѓоже, Яка б Я була щаслива!
„обринЯ почервонiв, йому стало жалко її. ‚iн обнЯв її за плечi -
втiшив:
- ‚iр, що живий! ‚iр! I тобi буде легше... ’а й справдi, чому б йому не
зостатисЯ живим? Ќе всi ж, далеко не всi загинули. Ѓагато хто
врЯтувавсЯ... •iба не так?
- Њоже, й так,- погодиласЯ жiнка i пiдвела вгору очi.- Ђ ти ж Як?
- Џогано.
- џ бачу, що недобре.
- …-е, що Я? џ звик до такого життЯ. „о всього звик... Ђ ось iз џнкою
зовсiм погано.
- ‡ џнкою? •то це?
- ЊоЯ жона... Џравда, ми з нею не повiнчанi, але скоро матимемо сина
або дочку. ѓрiх великий, але Ѓог нам простить...
- ™о ж iз џнкою?
- ‡аслабла. ’Яжко занедужала... ЏiслЯ того, Як хан Њенту вбив її брата,
а його жону i доньку зварив живцем у казанi, вона стала сама не своЯ...
Љоли б Якiсь лiки, Якесь зiллЯ... ’а де його взЯти? Ќе до зiллЯ тут, коли
нiчого до рота кинути.
Њилана заглЯнула в засмученi очi „обринi.
- „е ви живете?
- “ хизарi.
- “ хизарi? I џнка з тобою? Ђле ж то чоловiчий хизар!
- ‚она видає себе за мого брата, пiдлiтка. Ќiхто не знає, що вона
жiнка.
- Ћсь Як! Ђле хизарiв багато. ‚ Якому ж?
- Ќаш примiтний. ЃiлЯ ворiт - колодЯзь, а над ним - молода шовковицЯ.
’а длЯ чого це тобi?
- џ принесу џнцi зiллЯ. ‘ьогоднi ж i принесу...- i вона побiгла до
воза.
“вечерi його зустрiла збуджена џнка.
- “ мене була Њилана. ’ака добра душа! ЏоглЯнь, що принесла менi,- i
вона показала на клунок.- ’ут i цiлющi трави, i кумис, i козине молоко, i
пшонЯна каша, i добрий шмат печенини... ‚она була б тобi гарною жоною!
„обринi вчувсЯ прихований докiр в її останнiх словах. ‚iн присiв бiлЯ
неї i обнЯв за плечi.
- ‹юба моЯ! ’и менi найкраща, наймилiша. ’и - моЯ долЯ, моЯ судьба! Ђ з
Њиланою не судилосЯ щастЯ... Џий усе, що вона принесла. “ неї легка рука -
може, тобi полегшає i ти видужаєш...
Їж i ти - тут вистачить на двох.
- Ќi, нi, це все твоє.
- Њилана казала, що принесе ще. Її чоловiк - монгол, теж добра душа, не
перечить їй. ‚iн зовсiм не бiдний - у нього косЯки коней вигулюютьсЯ в
степу i отари овець випасаютьсЯ.
I џнка розв'Язала чималу торбину i почала виймати з неї їжу.
...Ќепомiтно промайнув мiсЯць. ’ривога „обринi за здоров'Я i життЯ џнки
поволi вщухла. „обрий ангел в образi Њилани майже щоднЯ з'ЯвлЯвсЯ в
темному хизарi, приносив гiркi цiлющi напої з духмЯних степових трав i не
менш цiлющий кумис i силою змушував џнку пити. ЏiслЯ цього їй хотiлосЯ
їсти i спати... Їсти i спати...
‡а тиждень таких вiдвiдин џнка звеласЯ на ноги, а ще за три тижнi на її
щоках заграв рум'Янець. „о роботи її не змушували ставати. Ѓей Ђйджу, що в
перший же день прибув до хизару разом з Њиланою, щоб побачити вмираючу
дружину своЯка-орусута, замовив за неї слово, i наглЯдачi залишили її в
спокої. Ѓiльше того, вiн домiгсЯ права двом боголам - џнцi i „обринi -
виходити за межi хизару, i вони одного днЯ, в недiлю, вперше за довгий час
неволi вийшли в мiсто.
Ѓув полудень. ‘лiпуче сонце щедро поливало курнi вулицi Ѓату-сараЯ,
строкатi людськi натовпи, купи будiвельного смiттЯ, бо мiсто гарЯчкове
будувалосЯ, юрти кочовикiв i палаци царевичiв та багатих нойонiв,
неосЯжний базар-хан, де все продавалосЯ i купувалосЯ, де стоЯв безугавний
рiзномовний гомiн i запах смаженої баранини, що шкварчала на жаровнЯх. ‚се
було длЯ них нове, цiкаве, але чуже i недоступне.
џкi вони нещаснi, малi пiщинки серед цього багатоголосого велелюддЯ! џк
далеко вiд батькiвщини занiс їх розбурханий холодний вiтрюган! Ќi степом
до неї перебрести, нi морем перепливти, хiба що думкою перелетiти!
’ут „обринi на плече лЯгла чиЯсь рука, а над вухом прогув голос:
- „обринЯ? ’и?
„обринЯ оглЯнувсЯ - i закам'Янiв: перед ним стоЯв „оман. ЏростЯгав
руку.
- Ќе радий? Ѓачу, не радий... Ќе бiйсЯ - не з'їм. Ќавiщо тепер менi ти,
богол татарський?
‡емлЯк був не з приємних. ‚iд згадки про київськi з ним зустрiчi по
спинi пробiг дрож. Ђле тепер у „оманових очах не було ворожнечi - i
„обринЯ потиснув простЯгнуту руку.
- Ђ ти ж де живеш? ™о робиш? Ѓачу, тобi тут незле ведетьсЯ?
- Ќi, незле, бо маю голову на плечах. ’ерджуман Я. Ђ живу ген там, на
пригiрку,- i показав на одиноку юрту, що стоЯла на горбi.
„оман став ситий, крiзь щетину просвiчувавсЯ на округлих щоках
густо-сизий рум'Янець. Ќовi чоботи, синi штани i шовкова сорочка,
пiдперезана шнурком з китицЯми, свiдчили, що „оман живе справдi добре i що
на його шиї нiколи не телiпаласЯ канга. Ћкинувши прискiпливим оком
зношений одЯг „обринi i його худу жилаву статуру, вiн перевiв поглЯд на
џнку i враз поперхнувсЯ:
- ’е-те-те! ‹ибонь, донька воєводи „митра? „ай, Ѓоже, пам'Ятi - џнка?
Ђвжеж, вона! ’iльки чом же в чоловiчому вбраннi?
•олодна хвилЯ прокотиласЯ по серцю „обринi. Ћсь де справжнЯ загроза!
Ћсь кому - џнцi! - небезпечна цЯ зустрiч! ‚идно, „оман не забув своїх
київських кривдникiв, в тiм числi i тисЯцького, i хто зна, Як вiдплатить
його дочцi. ђозповiсть Њенту? Ђ той Як вчинить?
- Її одЯг зносивсЯ - от вона й одЯгласЯ в що мала,скоромовкою поЯснив
„обринЯ.- ’а тут майже всi жiнки носЯть шаровари.
- ѓм, џнка... •то б мiг подумати! - не вслухаючись у поЯсненнЯ „обринi,
бубонiв „оман, все ще пильно приглЯдаючись до дiвчини.- ЉрасунЯ! I в
хизарi... „алебi, те мiсце не длЯ тебе, дiвчино! Њожна й краще тут
влаштуватисЯ! „зе-дзе!
‚iн примружив очi i зацмокав Язиком, Як справжнiй татарин.
- Њенi й у хизарi добре,- прошепотiла враз зблiдла џнка.
- ‡наємо, Як там добре, ги-ги! - хихикнув „оман i враз прибрав
поважного виглЯду.- Ђ ви куди прЯмуєте? —асом не Њихайла, кнЯзЯ
чернiгiвського, зустрiчати?
„обринЯ був збитий з пантелику новою заЯвою „омана
- ЉнЯзЯ Њихайла? Ђ хiба вiн тут? - в його голосi забринiла надiЯ.
„оман помiтив це. ‡аперечно похитав головою.
- Ќе радiй. Ќе визволЯти невiльникiв приїхав вiн, а просити ЃатиЯ, щоб
дозволив знову посiсти чернiгiвський стiл. “же два тижнi клЯнчить великого
хана, шоб допустив у золоту юрту перед його Яснi очi.. Ћт сьогоднi Ѓатий i
допустив... џ йду туди - хан Њенгу звелiв, щоб Я був одним з
терджуманiв-товмачiв... ’ам буде багато народу - бачите, всi простують
туди. •одiмо! - I вiн пiдхопив „обриню i џнку попiд руки i потЯгнув за
собою.- џ знайду вам зручне мiсце.
Џробившись крiзь натовп, вiн зупинивсЯ побiлЯ ханського стража.
- ‘тiйте тут! ‡вiдси вам буде видно i кнЯзЯ Њихайла, i xaнa ЃатиЯ.
‡ цими словами вiн приєднавсЯ до невеликого гуртка ханських
терджуманiв, що тихо гомонили помiж собою.
2
ЉнЯзь Њихайло ‚севолодович наклав на шию золоте ожереллЯ, накинув на
плечi легке червоне корзно. ‘лужник подав чорну оксамитову шапку з
малиновим верхом. Њихайло перехрестивсЯ i натЯгнув її на свою срiбну
голову.
Ѓуло тепло. ‘тоЯв двадцЯтий день вереснЯ. ‚ чистому голубому небi
пливли бiлi нитки павутиннЯ - наступало бабине лiто.
Ќа мить вiн примружив очi - i перед його внутрiшнiм зором спливли
картини рiдного —ернiгова. џк, мабуть, гарно зараз там, на широких берегах
тихоплинної „есни!
’ам теж наступає золота осiннЯ пора - бабине лiто. —и ж повернетьсЯ вiн
додому, чи побачить ще раз тогу красу, чи вдихне пахощi рiдної землi?
ѓай-гай, далеко батькiвщина - —ернiгiвська україна! Ќевже навiки
розлучивсЯ з нею, назавжди втратив й?
‚iн пригадав день вiд'їзду.
‡iбраласЯ всЯ сiм'Я. ЉнЯгинЯ плакала вголос, дiти й онуки мовчки
ковтали сльози, а вiн усiх цiлував i осiнЯв хресним знаменнЯм. Џотiм
пiдiйшов до свого духовного отцЯ, схилив голову.
- Ѓлагослови, отче! •очу їхати до ЃатиЯ! Ћтець Iван, зовсiм постарiлий,
ще бiльше висохлий, але такий же невгамовний, Як i в молодостi, пiднЯв
хреста. Ћчi його палали.
- ЉнЯже,- сказав вiн.- Њногi, хто поїхав до ЃатиЯ, виконали волю
поганина, спокусилисЯ славою свiту цього, пройшли через вогонь,
поклонилисЯ кущу та iдолам поганським i погубили душу свою. Ђле ти,
Њихаиле, Якщо хочеш їхати, не роби так: не йди через вогонь, не кланЯйсЯ
нi кущевi, нi iдолам, нi їжi поганської, нi питва їхнього не бери в уста
свої, бо не личить христиЯнам поклонЯтисЯ нiчому, створеному людьми, а лиш
ѓосподу Ѓогу Iсусу •ристу!
‚iн, пам'ЯтаєтьсЯ, вiдповiв тодi тихо, але твердо:
- Џо молитвi твоїй, отче, Як Ѓог захоче, так i буде. џ хотiв би кров
свою пролити за •риста i за христиЯнську вiру!
I ось вiн стоїть у ваганнi - вже ждуть його ханськi посланцi, щоб
провести до ЃатиЯ. џк поведетьсЯ вiн там? —и ж стачить сили i духу
достойно зустрiти цю судчу мить?
‚же готовi йти з ним юний онук Ѓорис, кнЯзь ростовський, боЯрин ”едiр,
однолiток, друг i однодумець-порадник, iншi боЯри та лiпшi мужi, що
супроводжують його в Ћрду.
Џосланi Ѓатиєм туленгiти нетерплЯче гарЯчать коней.
- •одiмо, кнЯже! ‘аїн-хан кличе тебе!
‚iн рушив перший - поволi, статечно, i крок його був твердий. ‡а ним
пiшли всi, кому належало супроводити його: боЯрин ”едiр, кнЯзь Ѓорис та
десЯток найближчих кнЯжих сподвижникiв, людей переважно лiтнiх i добре
знаних в землi —ернiгiвськiй.
ЏодивитисЯ на великого кнЯзЯ орусутiв зiбралисЯ тисЯчнi натовпи.
’уленгiти прокладали шлЯх, вiдтiснЯли набiк зiвак, а тих, хто лiз наперед,
били списами без жалю, мов скотину.
‚ийшли на широкий майдан. Ќа його протилежному боцi вивищуваласЯ велика
золота юрта. Џеред нею, на килимах, сидiли пiвколом монгольськi царевичi
та знатнi нойони. ‚ серединi цього пiвкола возсiдав на високих подушках,
пiдiбгавши пiд себе ноги, Ѓатий, ‘аїн-хан, силою ‚исокого Ќеба володар
‡олотої Ћрди.
Ќа шлЯху до нього палахкотiло два багаттЯ, а там далi, ближче до юрти,
рiс великий кущ глоду, уквiтчаний рiзнобарвними стрiчками, стоЯли кам'Янi
та дерев'Янi монгольськi iдоли.
ЉнЯзь Њихайло зупинивсЯ. Ћсь наступає мить, коли треба проЯвити
твердiсть духу! —и ж витримає вiн?
- Iди, коназ! Iди помiж вогнЯми, щоб очистивсЯ вiд злих мангусiв, Якi
можуть зашкодити ‘аїн-каановi! - сказав старший туленгiт-джагун.
Њихайло завагавсЯ. ’одi наперед виступив боЯрин ”едiр i сказав, бажаючи
укрiпити кнЯзеве серце:
- Ќе личить христиЯнам проходити через вогонь i кланЯтисЯ йому, Як ви
кланЯєтесь. ’ака вже вiра христиЯнська: не велить поклонЯтисЯ нiчому,
створеному людьми, а велить поклонЯтисЯ тiльки Ѓогу-отцю, Ѓогу-сину та
‘вЯтому „уховi.
Њихайло пiдтвердив:
- ’ак, нам, христиЯнам, не можна поклонЯтисЯ тому, чому ви
поклонЯєтесь!
Џосланцi-туленгiти застигли в замiшаннi. ™о говорить цей орусут?
‘тарший помчав до ЃатиЯ. “пав ниць,
- ‘аїн-каане, коназ Њихайло не слухаєтьсЯ твого повелiннЯ: через вогонь
не йде i богам твоїм не кланЯєтьсЯ. ™о робити?
Ѓатий важко засопiв. Ќiхто з кнЯзiв нi разу не посмiв не виконати його
наказу. ’о що ж собi надумав цей упертий стариган? –е ж, здаєтьсЯ, вiн
перебив у Љиєвi послiв Њенгу-каана?
- ‚iн i тодi був такий же упертий i незговiрливий! - пiдтвердив Њенгу.
Ѓатий покликав нойона Єлдечу, похмурого плечистого баатура, темника
туленгiтiв.
- ‰ди до Њихайла, скажи йому: Як посмiв вiн повелiннЯм моїм знехтувати?
—ому богам моїм не вклонивсЯ? ’епер хай вибирає одно з двох: або богам
моїм поклонитьсЯ - i тодi залишитьсЯ живий та отримає кнЯжiннЯ, або ж,
Якщо не поклонитьсЯ богам моїм, злою смертю помре! Iди!
Єлдеча у супроводi джагуна, товмача „омана та десЯтка своїх туленгiтiв
рушив до кнЯзЯ чернiгiвського, що стоЯв перед багаттЯм незворушно, мов
укопаний,- нi кроку з мiсцЯ!
- ЉнЯзь Њихайло, ось тобi останнiй наказ ‘аїн-каана: або ти поклонишсЯ
нашим богам та пройдеш крiзь вогонь, або ж умреш лютою смертю! - об'Явив
Єлдеча.
Њихайло зблiд, але вiдповiв твердо:
- –арю татарському Ѓатию поклонюсь, тому що Ѓог доручив йому
владарювати на цьому свiтi. Ђ iдолам i кущевi - не поклонюсь!
- Iдоли - нашi боги, а кущ - це душа великого —iнгiсхана i сина його
„жучi, батька Ѓату-каана. џк же ти їм не поклонишсЯ?
- Їм, живим, поклонивсЯ б, а бездушнiй деревинi не поклонюсь! ’ака моЯ
вiдповiдь!
- „iдусю! - вигукнув злЯкано Ѓорис, кидаючись кнЯзевi на груди i
обiймаючи його - Џоклонись! Њiй господине i батьку, прошу тебе вiд нашого
роду всього - поклонись! ‚они уб'ють тебе!
‡агомонiли боЯри:
- Џоклонись, кнЯже! Њи всi i зi всiма людьми своїми приймемо єпiтимiю -
вiдбудемо кару за вчинок твiй богопротивний! ’iльки поклонись!
Ќаперед виступив „оман - знЯв шапку.
- ЉнЯже, ти не впiзнаєш мене??
Њихайло протер очi.
- Ќi,- i повернувсЯ до своїх, нiби просЯчи пiдказки.„ивiтьсЯ - мунгал,
а добре балакає по-нашому...
„оман спересердЯ махнув рукою.
- ’а нi ж! „оман Я! „оман! Ќевже забув? Џутивльський тiун, Якого ти
кинув у поруб, де Я замалим не врiзав дуба!
- кода, що не врiзав,- вiдповiв кнЯзь.- Ѓуло б одним негiдником менше
серед народу нашого! Ѓо бач Як вирЯдивсЯ в чужинський одЯг! ™е й шаблю
мунгальську причепив до бока - став справжнiм бусурменом! ‡гинь з очей
моїх, поганцю!
„оман побурЯковiв, наливсЯ люттю.
- „аремно, кнЯзю, ображаєш мене. џ хотiв тобi добра... Џройди крiзь
вогонь, поклонисЯ кущу та iдолам татарським - i житимеш! Iнакше за твоє
життЯ Я не дам i пiвногати!
- Љиш, недолюдку! ‚iдстань вiд кнЯзЯ! - втрутивсЯ в розмову боЯрин
”едiр.- Ќе намовлЯй нас на богопротивне дiло! Ќе схилЯй до вiдступництва!
Єлдеча, що пильно слiдкував за цiєю розмовою, спитав „омана:
- ™о каже коназ Њихайло? ™о сказав його темник?
„оман криво усмiхнувсЯ.
- ‚iдмовлЯютьсЯ обидва пiдкоритисЯ ‘аїн-хановi. ‡неважають вiру
монгольську i богiв монгольських. Ќе хочуть чиститисЯ вогнем, хочуть
завдати шкоди найЯснiшому хановi Ѓату - наслати хворобу Якусь!
- ’ак смерть же клЯтому орусутовi! - заревiв Єлдеча i вдарив Њихайла
‚севолодовича кулаком у лице. - Ѓийте його!
’уленгiти накинулись на кнЯзЯ зi всiх бокiв. •тось зiрвав з нього
корзно i золоте ожереллЯ. „воє схопили за руки - розтЯгнули їх, щоб вiн не
мiг захищатисЯ, а iншi почали бити в груди - по серцю та печiнцi.
ЉнЯзь Ѓорис з плачем припав до нiг Єлдечi, заволав:
- Ќе бийте старого! Ѓийте мене - молодого!
’а Єлдеча вiдштовхнув його чоботом.
- ѓеть, орусутьський собако!
’им часом у кнЯзЯ з рота пiшла кров, його звалили на землю i почали
бити ногами. „оман прилучивсЯ до вбивць теж i все виважував, щоб ударити
його в найболючiше мiсце - в обличчЯ чи в живiт. ‘початку кнЯзь здригавсЯ
пiслЯ кожного удару, стогнав, а потiм затих.
Ђле його, обм'Яклого, закривавленого, били ще довго. ‹ише засапавшись,
розступилисЯ, вiдiйшли. I тодi всi побачили зiгнуте бездиханне тiло кнЯзЯ.
†ивий вiн чи мертвий?
Ќарод мовчав. „оман i туленгiти, що брали участь у катуваннi, важко
дихали i з подивом дивилисЯ на дiло рук своїх - на розтерзане тiло старого
чоловiка.
Ћсь воно здригнулосЯ - раз i вдруге. ‹егко здригнулосЯ, але все ж
помiтно.
’аки тлiє в ньому Якась iскра! Ќе хоче помирати великий кнЯзь! Ќевже
жива душа його ще не вилетiла з нього?
- „омане, на мою шаблю, вiдрубай йому голову! - наказав Єлдеча.- –им
засвiдчиш свою щиру вiдданiсть ‘аїн-каановi! Ќу! Ќе вагайсЯ!
„оман розмахнувсЯ i вдарив кнЯзЯ по шиї. ѓолова вiдкотиласЯ вбiк. ‚iн
узЯв її за срiблЯсте волоссЯ, пiднЯв високо перед собою, щоб усiм було
видно, а потiм жбурнув у гурт собак, що вiддалеки вовтузилисЯ в дорожнiй
пилюцi довкола Якогось маслака.
- ѓотовий! - об'Явив „оман.
- Ђ цей - другий, кнЯзiв боЯрин? ‡апитай, чи згоден вiн поклонитисЯ
нашим богам? - спитав Єладеча.- џкщо згоден, стане кнЯзем!
- Ќi, кнЯжiннЯ вашого Я не хочу,- вiдповiв ”едiр.- I богам вашим не
поклонюсь, а хочу постраждати за •риста, Як i кнЯзь мiй!
- Ќу, то вмирай! ’уди тобi й дорога! - I гукнув Єлдеча воїнам своїм: -
Ѓийте його!
”едора мучили довго, били так само люто, Як i кнЯзЯ, в серце, в
печiнку, в живiт, аж поки вiн не впав на землю. ’одi вiдрiзали йому голову
i викинули геть.
- ’рупи хай лежать! - наказав Єлдеча.- •ай зжеруть їх собаки! ™об усi
бачили, що роблЯть з неслухнЯними, i жахалисЯ!
3
џк тiльки закiнчилосЯ це криваво-огидне видовище, „обринЯ схопив џнку
за руку i потЯгнув з натовпу.
- видше!! ЃоюсЯ, що „оман не забув про нас. Ћсобливо про тебе. –ей
мерзенний убивцЯ, щоб вислужитисЯ, ладен на все - особливо на пiдлiсть.
Џоки на волi, ми повиннi тiкати!
- ’iкати? Људи?
- •оч свiт за очi, аби не в лапи „омана! ‚ степи, в лiси - там Якось
проживемо!
- Ђле ж Я в такому... такому станi.
- Ќу й що? „итина народитьсЯ не скоро, а „оман з'ЯвитьсЯ в хизар
сьогоднi або завтра. I хтозна, що тодi буде з нами. Ќi, нам треба негайно
тiкати! ‚ цьому наш порЯтунок.
- Ђ одЯг? ‡алишимо в хизарi? ‘коро ж наступлЯть холоди... Ђ Њилана? Ђ
Ђйджу? –е ж дЯкуючи їм ми на свободi... ™о їм буде?
- Ђйджу нiчого не буде. Ђ з Њилани що вiзьмуть - вона жiнка. ’а й Ђйджу
її захистить... Ќе сумнiвайсЯ, Я все обдумав. ЏорЯтунок длЯ нас один -
втеча. I Якщо ми не зробимо цього сьогоднi, завтра може бути пiзно.
- ѓаразд, любий. ђоби Як знаєш,- погодиласЯ џнка. ‚они довго блукали по
запилених вулицЯх Ѓату-сараЯ, щоб дiждатисЯ вечора. Ђ коли стемнiло,
вийшли за його околицi - в степ.
Џопростували манiвцЯми, бо не хотiли зустрiчатисЯ з припiзнiлими
подорожнiми, спочатку на пiвнiч, де на безмiсЯчному небi, опустивши вниз
зламаного дишлЯ, котивсЯ ‚еликий ‚iз, а десь опiвночi повернули на. захiд,
до Iтилю.
Ќiч була по-осiнньому свiжа, прохолодна, але швидка хода зiгрiвала їх.
ѓiрше стало пiд ранок, коли випали холоднi роси,- ноги по колiна змокрiли,
захололи, i йти стало важко. џнка зовсiм пристала, почала мерзнути.
- Ќу, ще трохи, люба! ЏотримайсЯ! ‘коро зiйде сонце - i ми зiгрiємось,
обсохнемо i спочинемо, бо вдень iти небезпечно. ‡найдемо затишне мiсце i
там перебудемо до вечора,- пiдбадьорював її „обринЯ.
‡i сходом сонцЯ степ ожив, загомонiв тисЯчами голосiв. ’о степове
птаство, що гуртувалосЯ до перельоту в теплi краї, гучним гелготом, криком
та спiвом вiтало прихiд нового днЯ.
‚иднокруг свiтлiшав, ширшав. ‚далинi - то в одному кiнцi, то в iншому -
мрiли отари овець та косЯки коней. ’ам десь були пастухи i могли помiтити
раннiх подорожнiх.
„обринЯ звернув до степового озера.
- Џереднюємо тута, в заростЯх.
Ћпiвднi, коли припекло сонце, вони зiгрiлисЯ та обсохли. Ђле почав
дошкулЯти голод. „овкола - i в заростЯх, i на озерi копошилосЯ багато
птаства, пiслЯ лiта ситого, обважнiлого. ’а Як його спiймаєш? ѓолими
руками? I Як запечеш чи звариш? Ќi вогню, нi посуду.
’ак вони йшли три доби - вдень спали, а вночi, прокладаючи шлЯх по
зорЯх, поволi, бо зовсiм, знесилiли вiд голоду, просувалисЯ на пiвнiчнiй
захiд - до ‚олги, до —орного лiсу, де „обринЯ сподiвавсЯ знайти Якийсь
притулок i захисток.
Ќа третю нiч, пiд ранок, ледве дошкандибали до Якогось великого озера i
звернули до води. Џопили, пожували солодкавих корiнцiв ситнЯгу. џнка ледве
трималасЯ на ногах. Џiд очима залЯгли синi кола, на губи вiд внутрiшнього
жару та голоду впала чорна смага.
„обринЯ знайшов у кущах затишне мiсце, намостив iз сухого очерету та
комишу високе тепле ложе, сказав тихо:
- ‹Яж вiдпочинь! Ѓо вечором знову в путь! Ђ Я пiду на розглЯдини. ’а й,
може, щось iз їстiвного знайду.
џнка жалiбно простогнала:
- Ќе йди! џ боюсЯ, щоб з тобою чогось не трапилосЯ. џк же Я залишусь
сама? ‚iн поцiлував її в змарнiлi щоки.
- џ буду обережний. Ќе бiйсЯ! ‚iдпочивай!
‚iн i сам не знав, на що сподiвавсЯ, але дивитисЯ на џнчинi стражданнЯ,
на муки голоду, що свiтивсЯ в її очах, бiльше не мiг.
Џрохиливши кущi, розглЯнувсЯ довкола. Ќiде нiкого. ’одi вийшов на
простiр i, прилiгши в бур'Ян, поплазував до недалекого пригiрка, звiдки
вiдкривавсЯ широкий виднокруг. ‚исунув, мов ховрах, з бур'Яну голову, i
завмер. ЏрЯмо на нього котивсЯ табун коней. "Ќа водопiй,- зрозумiв
„обринЯ.- „о озера".
‚iн прилiг i став чекати. ’абун швидко наблизивсЯ i, оминувши пригiрок,
спустивсЯ прЯмо до води. Џiдстаркуватий пастух i його пiдпасич-пiдлiток
з'їхали вслiд за табуном на бережину, напоїли коней, самi напилисЯ i
вiдв'Язали вiд сiдел шкiрЯнi торбини. Ќа розстелений килимок виклали їхнiй
вмiст - нехитрий пастуший снiданок: шмат засмаженої баранини, сухий Ячний
корж та бурдюк з кумисом.
„обринЯ вiдчув, Як засудомило пiд грудьми. ‰ому не вперше голодувати, i
вiн знав, що найсильнiше почуттЯ голоду приходить на третiй i четвертий
день. ‡гадав џнку - Як вона там? ‡аснула чи страждає? I така враз охопила
його жадоба заволодiти тим снiданком, що вiн ледве стримав себе, щоб враз
не кинутисЯ голiруч на пастухiв.
™о робити? Ќапасти? ‚ипросити? Ђ може, викрасти, коли пастухи
задрiмають? ’а чи задрiмають? Ђ може, гайнуть знову в степ?
„умки плуталисЯ в головi. —етвертий день голодуваннЯ та страх за життЯ
i здоров'Я џнки, що стала йому дорожчою за власне життЯ, пiдштовхнули його
на вiдчайдушний крок.
‚iн весь напруживсЯ - Як барс перед стрибком. ‚iдчай i безвихiдь
скаламутили його розум. Ђле в останню мить стримав себе, поволi пiдвiвсЯ i
повiльно попростував до пастухiв.
‚они сидiли до нього спинами i не помiчали його.
‚iн тихо ступав по м'Якiй травi, вiдчуваючи, Як лунко б'єтьсЯ в грудЯх
серце. Ѓув готовий, Як звiр, кожної митi при спротивi напасти на старого i
малого, зiм'Яти, зв'Язати або навiть задушити їх, аби лиш заволодiти
їхньою їжею.
Љоли наблизивсЯ крокiв на десЯть, пiд ногою хруснула гiлка. Џастухи
оглЯнулисЯ i завмерли. ‰ого вид, видно, налЯкав їх, бо пiдлiток скрикнув
по-половецькому:
- ‚ан-пай! Љулi-баба, хто це? џкий страшний чоловiк!
„обринЯ вмить зрозумiв, що перед ним половцi, монгольськi полоненики,
конюхи, змушенi випасати табуни Якогось знатного нойона чи царевича, i
полегшено зiтхнув. Џоловцi - не монголи. „о того ж вони самi раби, з ними
легше домовитисЯ по-доброму. ’а й боЯтьсЯ вони його. ™е б пак! I вiн збоку
глЯнув на себе - Який чубисько! џк воронЯче гнiздо! Ѓородище - на
пiвгрудей, а кулаки - мов довбешки! Iде до них - а очi палають несамовитим
голодним вогнем! Є вiд чого злЯкатисЯ.
- Њир вам! Ќе бiйтесЯ мене, Я вам нiчого поганого не заподiю,- сказав
тихо.
Ћторопiлий старий зрештою подав голос:
- ’и хто? Љипчак? ™о балакаєш по-нашому.
- Ќi, Я орусут. џк ви, полоненик мунгальський. џ з товаришем заблудивсЯ
в степу, вже четвертий день ми нiчого не їли. - ‚iн склав на грудЯх руки,
пiдiйшов до них впритул i вдихнув запах смаженого м'Яса. - ђади Ѓога,
дайте нам попоїсти! ‚мираємо з голоду!
‘тарий заметушивсЯ, заохкав:
- џкшi, Якшi. ‘iдай до нас - їж, скiльки тобi хочетьсЯ. Ђ де ж твiй
товариш? •ай iде - йому теж вистачить!
- ‚iн тут. џ зараз покличу його,- вiдповiв „обринЯ i, приклавши долонi
до рота, загукав: - џнко, џнко, йди-но хутчiй сюди!
‡ кущiв боЯзко визирнула џнка.
- Ќе бiйсЯ! ‰ди! ’ут добрi люди!
џнка пiдiйшла, злегка вклониласЯ. ‘тарий пильно поглЯнув на її змарнiле
обличчЯ, ковзнув поглЯдом по її постатi i, показавши на мiсце порЯд з
собою, несподiвано сказав:
- ‘алЯм, катум! Їж - тобi треба їсти, бо ти ж носиш пiд серцем сина чи
дочку.
„обринЯ був вражений проникливiстю старого, але не сказав на це нiчого,
а зразу ж i собi сiв до трапези.
‚они накинулисЯ на їжу, Як голоднi вовки, їли пожадливо, майже не
пережовуючи, запиваючи коржi та м'Ясо прохолодним кумисом. ‡акiнчили
тiльки тодi, коли на килимку не залишилосЯ нi крихти. „обринЯ знiЯковiв.
- Ћце так! Џусти свиню за стiл, то вона й ноги на стiл! Њи все поїли, а
господарi нехай облизуютьсЯ! Ђй-ай-ай!
‘тарий усмiхнувсЯ.
- Ќе бiда! “ нас длЯ себе ще знайдетьсЯ що-не-будь, щоб напхати курсак.
Ђби зуби!.. Ќавпаки, ми радi, що врЯтували вас вiд голодної смертi.- ‚iн
раптом прищурив свої i без того вузькi очi.- Ђ тепер же куди ви?
I вiн хитрувато усмiхнувсЯ.
„обринЯ збентеживсЯ. ‚iд цього старого нiчого не приховаєтьсЯ.
‡даєтьсЯ, крiзь землю бачить. ‘казати правду чи збрехати? Ќi, за добро
лжею не платЯть!
- Љулi-баба, а ти Як гадаєш - чого ми тута?
- „умаю - тiкаєте,- серйозно вiдповiв старий i пильно заглЯнув у вiчi
своєму гостю.
- Ђвжеж тiкаємо,- пiдтвердив „обринЯ.- џ вiрю тобi - i кажу правду.
’iкаємо з ненависного полону, бо несила вже терпiти неволю. Њоже, Ѓог
допоможе знайти путь на батькiвщину.
- •ай вам щастить,- вiдповiв старий половець.- Ђ нам i тiкати нiкуди:
наш народ розбитий, розсiЯний, землЯ наша знелюднiла вiд Iтилю до „нiпра,
а там i до „унаю так, що й живої душi кипчацької не знайдеш. •iба що
монгольськi тумени гасають по нiй вiд краю до краю, виловлюючи тих, кому
пощастило десь приховатисЯ. Људи нам подiтисЯ? Ѓув би Я молодший, а мiй
онук трохи старший, утiк би i Я та й приєднавсЯ б до загону баримтачi
Ѓачмана - налетiли б з ним на монгольськi кибитки, та кошi, нищили б своїх
кривдникiв, а їхнi табуни та отари забирали б собi - на прокорм.
„обринЯ аж кинувсЯ. Ќесподiвана новина вразила його.
- Љулi-баба, Як ти сказав - баримтача Ѓачман? ’и знаєш Ѓачмана?
‡устрiчавсЯ з ним? „е його шукати? ‘кажи менi!
Ќа цей раз не приховав подиву половець i в свою чергу запитав:
- —екай, чекай! Ђ длЯ чого тобi Ѓачман? ’и що - знав його?
- Ђвжеж! Њи разом жили в одному хизарi. џ допомiг йому та його друговi
Љачиру-укуле, Ясу, втекти. ‘кажи менi, де їх шукати!
Џастух задумавсЯ лиш на Якусь мить.
- „лЯ чого це тобi?
- ‚iн допоможе нам з џнкою. ‘ам бачиш - ми в безвихiдному становищi: нi
одЯгу, нi коней, нi зброї, нi їжi. лЯх додому далекий, степи безлюднi, Як
доберемосЯ?
- ѓм, схоже, що ти правду мовиш,- тихо промовив старий.- Ђле Я не знаю,
де шукати Ѓачмана. ‚iн нi днЯ не сидить на одному мiсцi. ‘ьогоднi вiн тут,
а завтра - там. Ќападе на монгольський улус, поб'є, пограбує, забере
свiжих коней, а своїх, стомлених, залишить - i тiкає далi. ‚же не раз
монгольськi беї ганЯлисЯ за ним, та не змогли спiймати. Ѓо вiн - Як вiтер!
- I все ж - де його шукати? ’и бачив його?
- Ѓачив. “чора вiн зi своїми хлопцЯми був тут.
- Ѓув тут! - вигукнув „обринЯ.- Ћтже, вiн десь недалеко?
- Њоже, недалеко, а може, й далеко,- ухильно вiдповiв Љулi-баба.- •то
теє знає? Ћдин Ѓачман. Ђле Я тобi, орусуте, дам їжi на три днi, а за цей
час ви, може, зустрiнете Ѓачмана.
‡ цими словами старий витЯгнув з мiшка торбинку сиру i кiлька шматкiв
в'Яленого на сонцi м'Яса.
- „Якую,- розчулено вiдповiв „обринЯ, приймаючи такий дорогий
подарунок.- Љолись ми були ворогами, тепер стали друзЯми. ‘вiт не без
добрих людей - i на цьому вiн тримаєтьсЯ! Ѓувайте!
4
‘тарий половець помиливсЯ: втiкачi були такi зголоднiлi, що їжi, Якої
вiн їм дав, вистачило не на три днi, а лише на два. ’а й то на вечерю
залишилисЯ однi крихти. Ђ третiй i четвертий день знову йшли голоднi i
ледве брели осiннiм степом навпростець.
џнка змарнiла, пристала зовсiм. ’ому, коли вони пiд ранок натрапили на
покинуте кимось пригасаюче вогнище, навколо Якого лежали обгризенi кiнськi
маслаки, „обринЯ сказав:
- ‚се. „алi - нi кроку. ™о буде, те й буде - зупинимось тут. ‘iдай до
вогню - грiйсЯ, а Я спробую спiймати що-небудь - байбака, степову черепаху
чи овечку, що вiдбиласЯ вiд отари. ‡апечемо на вогнi - i трохи
пiдкрiпимосЯ.
‚iн назгрiбав сухого зiллЯ - кинув на багаттЯ, а другий оберемок
пiдiслав џнцi, Яка зразу ж опустиласЯ на нього i простЯгла до вогню
холоднi руки. ’епер вона не перечила „обринi, бо так стомиласЯ i стiльки
витратила за цi днi сил, що їй уже було однаково - жити чи померти.
„обринЯ мовчки попростував у туманний ранковий степ. ’а не вiдiйшов i
на сотню крокiв, Як раптом побачив на витолоченiй травi залишки
розчленованої на шматки кiнської тушi. Љращi шматки м'Яса були кимось
вирiзанi i забранi, але залишилисЯ голова, ноги та тельбухи. ‡верху лежало
велике блiдо-рожеве серце. „обринЯ притьмом кинувсЯ до нього.
‚iн принiс свою здобич до багаттЯ i кинув кiлька шматкiв м'Яса в
вогонь, а сам опустивсЯ бiлЯ џнки на колiна, обнЯв її за плечi i крiзь
радiсне риданнЯ, що клекотало в його грудЯх, хрипко проказав:
- Њи врЯтованi... I на цей раз врЯтованi... ™аслива долЯ оберiгає нас,
џночко!
‚они сидiли тихо i не вiдривали поглЯду вiд багаттЯ, де шипiло, сичало,
шкварчало, поволi обвуглюючись, кiнське серце. ‘идiли довго, поки воно не
спеклосЯ, а потiм дiстали з жару i, дмухаючи на нього, щоб швидше
остудилосЯ, накинулисЯ на їжу.
Љоли наситилисЯ i зiгрiлисЯ бiлЯ вогню, вiдчули, Як на них накочуєтьсЯ
тепла хвилЯ сну. џнка пiдiбгала пiд себе ноги, зiщулиласЯ, зручнiше
вмостиласЯ в своєму гнiздечку i незабаром заснула. ‰ти далi вона не могла
- їй потрiбен був спочинок.
„обринЯ лiг бiлЯ неї i заснув теж.
ЏрокинулисЯ вони одночасно, розбудженi тупотом копит, голосним кiнським
iржаннЯм та гомоном багатьох людських голосiв, пiдхопилисЯ i завмерли вiд
жаху. „овкола них щiльним колом стоЯло кiлька десЯткiв озброєних
вершникiв.
- •то ви? - спитав по-половецькому круглолиций немолодий
чоловiк.Ћрусути? Љелари? ‡вiдки i куди прЯмуєте? ‚тiкачi?
„обринЯ мовчав. •то цi люди? џкi їхнi намiри? ™о їм вiдповiсти?
‚iн зацьковано зиркав довкола, вiдчуваючи в серцi холодну тугу вiд
безвиходi i гарЯчкове шукаючи вiдповiдi, Яка могла б їх порЯтувати. Ђле
жодна путЯща думка не лiзла в голову. ‡алишалосЯ одно - сказати правду.
- ’ак, ми орусути,- глухо промовив вiн.- ™о вам вiд нас треба?
‚iд його голосу один з верхiвцiв, що стоЯв позаду, здригнувсЯ i
вигукнув:
- „обринЯ? ’и? Ќевже це ти?
„обринЯ пiднЯв голову - перед ним на карому конi сидiв Љачир-укуле.
Џомолодiлий, гарно зодЯгнений, оперезаний дорогою зброєю, вiн з подивом i
радiсною усмiшкою придивлЯвсЯ до обiдраного, змарнiлого, зарослого буйною
чуприною та бородою втiкача-богола.
- Љачир! Љачир-укуле! - стрепенувсЯ „обринЯ.- Ћт Яка несподiвана
зустрiч!
Љачир-укуле зiскочив з конЯ, обнЯв його.
- џ радий, що зустрiв тебе, друже! Ђ це твiй брат? - повернувсЯ до
џнки.
- –е моЯ жона,- усмiхнувсЯ „обринЯ.- ’обi Я можу вiдкритисЯ - це моЯ
жона, џнка. “ хизарi ми це приховували, а тепер немає потреби... Њи
втекли, бо зустрiли одного недруга, „омана, що ще в Љиєвi заповзЯвсЯ
звести мене зi свiту та й џнку знав добре. Њи боЯлисЯ, що вiн розповiсть
про нас хановi, i вiдразу втекли. ‚же тиждень блукаємо в степу, охлЯли з
голоду, мерзнемо... „умали - пропадемо...
- Ќу, тепер не пропадете - поїдете з нами. Ѓачман буде радий бачити
вас!
- Ѓачман? Ћтже, ти з ним? ‡аймаєтесь баримтою? џ чув, чув про нього!
‘подiвавсЯ зустрiтисЯ з ним.
- ‘коро зустрiнетесь,- Љачир-укуле знову обнЯв „обриню за плечi i
гукнув до своїх товаришiв: - –i люди поїдуть з нами. „айте їм коней та
пiдберiть що-небудь з одЯгу! I швидше - нам не можна баритисЯ!
‚ладний голос Љачира-укуле змусив баримтачiв ураз розiмкнути коло. Ћднi
почали шклубатисЯ в своїх шкiрЯних хурджунах - витрушувати з них здобич i
кидати пiд ноги Љачиру-укуле. Iншi помчали до табуна, що пiд наглЯдом
пастухiв пассЯ на лузi, i незабаром повернулисЯ з парою осiдланих коней.
- ’ут, здаєтьсЯ, вам що-небудь пiдiйде,- сказав Љачир-укуле, показуючи
на купу одЯгу та взуттЯ.- ‚ибирайте!
„обринЯ та џнка пiдступили ближче. —ого тiльки тут не було! Љожухи,
чапани, халати, гутули, шапки-борики i шапки-малахаї, штани хутрЯнi i
тканi, спiдницi бавовнЯнi та шерстЯнi, хустки, шарфи-пештимали, килими.
‚идно, баримтачi попатрали не одну кибитку i не один улус - здобич була
багата.
‚ибравши те, що сподобалось та пiдiйшло по зросту, „обринЯ та џнка
швидко одЯглисЯ, взулисЯ в шкiрЯнi гутули i сiли на коней.
- ‚перед! - наказав Љачир-укуле.- Ќе вiдставати! ЏiвднЯ загiн, не
зупинЯючись, прЯмував на пiвнiч, а потiм круто повернув на захiд i перед
вечором, заглибившись у вологi заростi осiннього пожовтiлого лiсу, вийшов
на пологий берег великої повноводної рiки.
- Iтиль! Iтиль! - загелготали радiсно баримтачi.
- ‚олга! - не менш радiсно вигукнув „обринЯ.- џнко - ‚олга! Ѓачиш? Ђ за
нею „он, а там i „нiпро! Ѓатькiвщина!
џнка сумно усмiхнуласЯ, зiтхнула:
- Ћ Ѓоже, Як ще далеко! —и ж доберемосЯ колись? џк згадаю той шлЯх, то
аж холодно стає на серцi!
„обринЯ не вiдповiв: загiн повернув праворуч, на широку галЯвину, де
горiли багаттЯ, паслисЯ осiдланi конi, вешталисЯ люди. –е були баримтачi.
“зрiвши прибулих, вони кинулисЯ їм назустрiч.
Ћкремо - поважно, статечно, не поспiшаючи - йшов Ѓачман.
„обринЯ впiзнав його вiдразу, хоч був вiн тепер одЯгнутий не в брудний
полатаний халат, Як було в неволi, а в добротний чапан, пiдперезаний
зеленим поЯсом. ‰ого хутрЯний борик зверху увiнчувавсЯ синiм оксамитовим
шличком з червоною китицею, жовтi гутули були розшитi рiзнобарвним шовком,
а рукiв'Я i пiхви шаблi, прикрiпленої до поЯса, поблискували самоцвiтами..
- Ѓачмане! - гукнув „обринЯ, зiстрибуючи з конЯ.Ѓачмане!
Ѓачман на мить зупинивсЯ, придивлЯючись до незнайомцЯ, а потiм розкинув
длЯ обiймiв руки.
- „обринЯ! џким вiтром? ’еж утiк?
- “тiк. •очу добратисЯ на Ѓатькiвщину.
- ‡ братом? - Ѓачман перевiв поглЯд на џнку, що сидiла на конi.
- ‡ жоною, друже.
- ‡ жоною? - Ѓачман витрiщив очi.
Љачир-укуле зареготав, лЯснув „обриню долонею по плечах.
- ‚iн, хитрун, умудривсЯ у нас пiд боком видавати свою красуню жону за
брата-пiдлiтка! џк це тобi подобаєтьсЯ?
„обринЯ знiЯковiв.
- Ќе вiд вас приховував, браттЯ, а боЯвсЯ, що нас iз џнкою розлучать
мунгали.
Ѓачман подав руку џнцi, допомiг злiзти з конЯ. - ‚iтаю, катун. Џеред
тобою Я так же зобов'Язаний життЯм, Як i перед „обринею. ‚сiм, чим можу,
допоможу, щоб ви дiсталисЯ на батькiвщину,- коней дам, одЯгу, їжi дам. Ђле
вирушати зараз, проти зими, в таку далеку дорогу? Ќе раджу. ’а й ти,
хатун, бачу, ждеш сина чи дочку. џк же вирушати? ‘коро впаде снiг, ударЯть
морози. Ќi, перебудете у нас до весни, а тодi i в путь! —и Як? - вiн
пiдвiв очi на „обриню, бо зрозумiв, що вирiшує вiн.- ‡алишайтесЯ! Ђ по
теплу рушите!
‚iд проникливостi Ѓачмана џнка почервонiла, мимоволi глЯнула на свiй
живiт. „обринЯ обнЯв її, пригорнув.
- џ думав про це, Ѓачмане. ‘ам розумiю, що, на зиму глЯдЯчи, не слiд
вирушати в таку далеку дорогу. Ђле зараз нас двоє, а весною буде троє, Як
тодi з малЯм тiкати?
- Ќу, по теплу це простiше простого. Љобилицi саме ожереблЯтьсЯ -
молочко немовлЯтi буде. “ дорозi, де захочеш, там i переночуєш. Ђ
небезпека Яка трапитьсЯ - всюди заховатисЯ можна... Ќi, нi, Я не вiдпущу
вас - загинете! Џерезимуєте в нашому кошi, а тодi - на всi боки!
- „е ж ваш кiш? ’ут?
- Ќi, тут занадто близько до Ѓату-сараЯ. Љiш наш далi, в лiсах, в таких
мiсцЯх, куди не знаючи дороги, й добратисЯ нелегко. Ќинi ми пiслЯ успiшних
нападiв на монгольськi улуси та на купцiв вирушаємо туди. Ѓачиш - скiльки
коней, худоби та овець пригнали ми? Ќа всю зиму вистачить. Ђ не вистачить
- знаємо, де взЯти. Ѓатий позахоплював усi наши юрти, табуни, череди,
отари, тож не грiх i нам тепер трохи позичити у нього чи в його родичiв! -
i вiн показав рукою в глибину галЯвини. ‚она справдi аж рЯбiла вiд тварин,
що, оточенi пастухами, паслисЯ на Яскраво-зеленiй луговiй травi.
- Ќу що ж - поїдемо з вами,- погодивсЯ „обринЯ.- ’и правду мовиш -
зараз вирушати не годитьсЯ. ’а й знемогли ми дуже - i вiд голоду, i вiд
холоду, i вiд далекої дороги.
- Ћт i добре,- ожививсЯ Ѓачман.- ’одi ходiм до вогню - повечерЯємо,
переночуємо тут, а завтра, Як тiльки зiйде сонце, рушимо до нашого стану.
5
Њинуло три мiсЯцi. Ѓачманiв кiш, що розташувавсЯ в густих низинних
заростЯх на березi одного з рукавiв Iтилю, жив тихим розмiреним життЯм
кочовикiв. ‡анесенi до половини снiгом гостроверхi юрти стоЯли на узвишшi
в один рЯд - виходами на пiвдень, до сонцЯ.
‡ їхнiх вiдкритих шанракiв вилисЯ сизi димки, пахло свiжою сорбою. ‡
легких кошар, зроблених нашвидкуруч iз жердин та очерету, доносилосЯ
ремиганнЯ худоби, кiнське iржаннЯ та меканнЯ овець. ’ам поралосЯ кiлька
баримтачiв, призначених Ѓачманом доглЯдати тварин, що були спiльним
багатством коша.
‡агiн баримтачiв спокiйно зимував тут зиму. Ѓо куди ж зараз кинешсЯ?
‹ютi морози, глибокi снiги, а головне - слiди на ньому, що могли привести
до коша монгольську кiнноту, змушували сидiти на мiсцi, ждати тепла, тим
бiльше, що запасiв вистачало, щоб прогодуватисЯ. Ћкрiм того, полювали на
звiрiв та ловили в тиховодних обрiчках рибу.