дницького життЯ.
Їм обом було страшно. Ђ що, коли надiї, сподiваннЯ зараз розлетЯтьсЯ,
Як придорожнiм порох пiд вiтром? ™о далi?
‡ надiєю i страхом рушили далi. ‚ останню мить, коли конi вже повертали
в знайомий провулок, „обринЯ кинув поглЯд на ‘офiю, що бовванiла на тлi
густо-синього неба, i помiтив у її вiкнах Якесь мерехтливо-примарне сЯйво.
‚iн притримав конЯ. ™о там? Ќевже в храмi хтось є?
- џнко, поглЯнь!
- Ћй, свiтитьсЯ! - скрикнула џнка.- ‡аглЯньмо! ‚они пiд'їхали до
папертi. ђозтрощенi дверi - розчиненi. „обринЯ зiскочив з конЯ i заглЯнув
усередину.
- ’ут хтось є? - спитав неголосно. Ќiхто не вiдповiв. ’iльки в глибинi
храму, десь бiлЯ кiота, мерехтiло слабке жовтаве свiтiннЯ. ‚iн ступив ще
кiлька крокiв.
- Ђгей, хто тут? ‚iдгукнисЯ!
I знову тиша.
„обринi стало моторошно. ‘вiтiннЯ виходило знизу, i з високих стiн на
нього раптом проглЯнули неЯснi лики богiв, ангелiв, i архангелiв, i
свЯтих. ‡давалосЯ, що вони зирили за кожним його кроком.
- ‘вЯт, свЯт, свЯт! - перехрестивсЯ „обринЯ i рушив далi.
™е здалеку побачив перед обiдраним iконостасом, у кiотi, свiчу, що
горiла злегка мерехтливим вiд протЯгу свiтлом.
‘вiча в розореному, оскверненому чужмицами храмi? ‚ ‘офiї
великопрестольнiй київськiй? „е загарбники викрали все, що можна було
взЯти з собою? „е порубали прЯмо на амвонi отцiв церкви? „е з iкон обдерли
золото, срiбло та самоцвiти? „е, здаєтьсЯ, знищили сам дух народу, на Який
напали?.. I тут - горить свiча?
‡вiдки? —иЯ рука її поставила?
„обринЯ раптом вiдчув, Як щось здригнулосЯ в його вистражданiй душi,
нiби вiдсунуласЯ чорна заслiнка - i в неї ввiрвалосЯ живодайне веснЯне
тепло i свiтло.
•тось у Љиєаi є! •тось зоставсЯ! Ќе всi загинули!
•то ж ти - невiдомий? „е ти? ЋзовисЯ!
„обринЯ оглЯнувсЯ довкола, i знову - нiде нiкого! ’иша. ’а свЯтi на
стiнах. ’а свiча, що горить серед темної ночi, Як провiсницЯ благодатi,
низпосланої з неба на сплюндровану, залиту кров'ю землю.
Ћднак хтось має ж бути!
‚iн гукнув ще раз, на цей раз голосно, щосили:
- •то є в храмi? ЋзовисЯ!
’а нiхто не вiдгукнувсЯ. “ вiдповiдь - лише гучна луна прогримкотiла
попiд високим кам'Яним склепiннЯм i ще довго вiдлунюваласЯ по темних
закутках.
’одi вiн вийшов надвiр i, схвильований, радiсний, притуливсЯ головою до
џнки, що з сином на руках сидiла в сiдлi.
- ’ам немає нiкого... Ќу, нiкогiсiнько... Ђле - горить свiча! Ћтже,
хтось є тут, у Љиєвi! Є! Ќе всi загинули! Ќе всi в неволi! Ђ Якщо хтось є,
то й нам не дасть загинути!.. Їдьмо - десь переночуємо, а вранцi
дiзнаємосЯ, що тут робитьсЯ.
- Їдьмо,- погодиласЯ џнка.- Їдьмо до нас... Ќе все ж там, гадаю,
згорiло. Њоже, залишилосЯ що-небудь,- там i переночуємо.
11
Џочав сходити мiсЯць - стало виднiше. ‡а ‘офiєю, у напрЯмку
Ѓiлгородських ворiт, раптом зникли пожарища.
Ђле темнi будинки були похмурi, безлюддii, дихали пусткою, хоч i
стоЯли, Як i ранiш, мiцно, непорушно. Ћднак це вселило в серце џнки Якусь
надiю.
- Ѓоже! Ќевже?..
‚она боЯласЯ вiрити: невже i її гнiздо збереглосЯ? ’а ось i рiдне
дворище. џнка затремтiла, пiднЯласЯ на стременах. ‡-за високого частоколу
виднiєтьсЯ гонтовий дах боЯрського терему, над ним шелестить у темрЯвi
твердим листЯм розложиста, криласта груша, бовванiє над колодЯзем високий
журавель.
- „обрику, дивисЯ! - зойкнула џнка.- Ќевже це не сон?
„обринЯ поторгав ворота - запертi. Ќа стукiт нiхто не вiдгукнувсЯ. ’одi
став на сiдло i перемахнув через них, вiдсунув мiцний дубовий засув.
џнка в'їхала в двiр, подала йому „митрика i, злiзши з конЯ,
перехрестиласЯ.
- ‘лава Ѓогу! Њи вдома! - Џотiм узЯла малЯ на руки, пригорнула i
заплакала щасливими слiзьми.- ‚дома, синочку! ‚дома! Џравда, нiхто нас не
зустрiчає, та вже Якось ми тут дамо собi раду.
Ќiби на цi слова, скрипнули дверi хатини, де мешкала колись двiрнЯ, i
на порозi вималювалась невисока темна постать.
- •то там? ™о за люди? - почувсЯ стривожений жiночий голос.
- Ѓоже, ѓорпина! - скрикнула џнка.- ѓорпина! †ива!
†iнка на мить завмерла, потiм сплеснула руками i з криком кинулась до
неї через двiр.
- Ђ ти... ти.. хто? - ѓолос її здригавсЯ, запинавсЯ: - Ќевже?..
—екай!.. Ќевже?.. ’и?..
џнка поспiшила назустрiч, вигукнула:
- ’а џнка ж Я! џнка! •iба не пiзнаєш? ‘тара виставила наперед руки i,
зупинившись, заточиласЯ, ледве втрималасЯ на ногах.
- џнко! џночко! ЃоЯришне! „итЯ моє! †ива! Ѓоже! - шепотiла, аж
задихаласЯ.- ’а звiдки ж ти? џкими вiтрами? ‡ Яких свiтiв?
џнка пiдхопила її.
- Џотiм, ѓорпино, потiм... “се розповiм... ‘тара помiтила сповиток на
руках у џнки.
- Ђ це... що?
- –е дитина... Њiй синочок - „митрик, ѓорпино,- крiзь щасливi сльози
усмiхнуласЯ џнка i, помiтивши розгубленiсть на обличчi старої, додала: -
’и дивуєшсЯ?
- Ђ батько його? „е ж вiн? •то вiн?
- ’а ось - „обринЯ... Џам'Ятаєш? ‘тара пiдiйшла до „обринi, повернула
його проти мiсЯцЯ, довго вдивлЯласЯ в бородате обличчЯ.
- ‘правдi - вiн! Ѓоже, Яка радiсть буде боЯриновi - џнка знайшласЯ! ’а
ще й не сама, а з сiм'єю! џнка стрепенуласЯ, скрикнула:
- ’о батько живий?
- †ивий.
- Ѓоже, чому ж ти не кажеш! †ивий! „е ж вiн?
- ’а в себе ж - удома... Ћдин вiн зоставсЯ. Џостарiв, змарнiв та все
тужить, тужить... Ђ хiба це поможе?.. џ теж сама залишиласЯ, а дЯдька
Ќикодима немає... џ кiлька днiв лежала пiд руїнами „есЯтинної церкви i
тiльки чудом вибраласЯ, коли татари вже пiшли з Љиєва. Ђ дЯдько Ќикодим
залишивсЯ там... –арство йому небесне!
- ’о ходiмо ж! •одiмо до батька! - заспiшила џнка.•очу швидше його
побачити! ‚iн, мабуть, спить?
- ’а де там - вечорами довго не може заснути. —итає або пише. Ђ
найчастiше - сидить за столом, дивитьсЯ в темне вiкно та думає, думає...
Њабуть, i зараз так. •одiмо!
Ѓони обiйшли терем. “ двох вiкнах з протилежного боку свiтилосЯ.
„обринЯ пiднЯв џнку на руках, щоб могла заглЯнути всередину, i вона
припала до шибки.
ЃоЯрин сидiв за столом, лицем до вiкна. Џеред ним у пiдсвiчнику горiла
воскова свiчка. ‚iн схуд, постарiв, чуб зовсiм посивiв, а поглЯд колись
бистрих очей був тьмЯний, непорушний. Џлечi пiд бiлою полотнЯною сорочкою
загострилисЯ i опустилисЯ. ‚елике горе, мов камiнь, придавило старого
боЯрина.
џнка голосно заридала.
- ’ату! ’аточку!
‚оєвода здригнувсЯ, встав iз-за столу, взЯв свiчку - i пiдiйшов до
вiкна. Џiднiс свiчку до шибки. џнка припала до неї лицем з другого боку.
‚оєвода вiдсахнувсЯ. Џодив, радiсть i страх разом вiдбилисЯ в його
очах.
- џнка! „онечко моЯ! - вирвалосЯ у нього з грудей.Ќе може бути!
џнка крiзь сльози усмiхнуласЯ.
- –е Я, таточкуї џ!
ЃоЯрин охнув i кинувсЯ до дверей.
‚они зустрiлисЯ на ганку. „митро в лiвiй руцi тримав свiчку, а правою
пригорнув дочку, що з голосним плачем упала йому на груди.
- џнко! ђiдна моЯ! †ива! Ђ Я так благав ‚севишнього! ’ак благав!.. Ћ
Ѓоже, до тебе дiйшла моЯ молитва!
ЃоЯрин перехрестивсЯ.
- †ива, таточку, жива!
- Ђ то хто? - боЯрин завважив темну постать „обринi, але не впiзнав
його.
- ’о мiй чоловiк, тату, iз нашим синочком „митриком.
- —оловiк? Iз вашим синочком? Њоїм внучком? ’а ще й „митриком? Ѓоже,
Яка радiсть! - ‚iн посвiтив перед себе, а коли „обринЯ, тримаючи на руках
сповиток з немовлЯм, пiдiйшов ближче, раптом вигукнув з превеликим
подивом: - „обринЯ! ’о це ти?
- ‚iн урЯтував мене, таточку! Ќе злiчити, скiльки разiв вiн врЯтував
мене вiд смертi! - знову припала до батька џнка, думаючи, що вiн неприємно
вражений такою несподiванкою.
’а той нiби не чув її слiв.
- „обрине! - вигукнув розчулено.- ‘ам Ѓог вибрав тебе, щоб низпослати
на мене свою благодать! „Якую тобi, сину, i за џнку, i за „митрика!
‚iн пригорнув сповиток, присвiтив - i побачив маленького носика,
рожевого ротика. ЊалЯ мiцно спало.
- ’аточку, не розбуди! - кинуласЯ џнка, вiдбираючи дитину.
ЃоЯрин загорнув малого, змахнув сльозу, щасливо усмiхнувсЯ, заспiшив.
- ’а чого ж ми стоїмо тут пiд зорЯми? •одiмо! •одiмо до хати! ѓорпино,
приготуй нам що-небудь повечерЯти. ’а води нагрiй - скупати малого! ’а
розбуди хлопцiв - хай поставлЯть коней до стайнi!
12
Љоли улЯглисЯ першi почуттЯ, коли џнка скупала, погодувала та поклала
„митрика спати, була вже пiвнiч. Ђж тодi сiли до столу.
‘початку їли мовчки. ‚рЯди-годи џнка i „обринЯ переглЯдалисЯ, самi собi
не вiрили, що це не сон, не чудо, а все вiдбуваєтьсЯ наЯву - i Љиїв, i
боЯрський терем, що, обiдраний, розграбований, лише Якимось щасливим
випадком уцiлiв у страшному вирi лихолiттЯ, i живий боЯрин-батько, i оцi
звичнi страви та напої на столi - запашний житнiй хлiб, гречана каша з
пiдливою та тушеною телЯтиною, холодний, з льоху, сирiвець, божественна
медовуха-сита... Ђ коли наситилисЯ, разом вiдклали ложки.
ЃоЯрин мало їв, а весь час дививсЯ на них, i в його очах безперервно чи
то вiд радощiв, чи то вiд горЯ каламутилисЯ сльози.
„обринЯ перший порушив мовчанку.
- ™о ж тут, удома, боЯрине? џк у Љиєвi?
„митро його поправив:
- Ќазивай мене не боЯрином, а батьком - так, Як звичай велить, сину.
—ого вже там!
- Џройшли ми, батьку, проїхали всю ЏереЯславську україну i добру
третину Љиївської - i всюди пустка, всюди розоренi городища, спаленi села,
людськi кiстЯки бiлiють серед бур'Янiв. —и ж залишилосЯ хоч трохи люду на
нашiй землi? “ Љиєвi? - спитав „обринЯ, сприйнЯвши зауваженнЯ „митра
спокiйно, природно, Як належить.
„митро сумно похитав важкою сивою головою.
- Њало що залишилосЯ, дорогi мої, вiд нашої батькiвщини. Џонищенi також
—ернiгiвська, ѓалицька, ‚олинська україни. †одного городища не уцiлiло,
окрiм Љрем'ЯнцЯ та ще двох-трьох мiст, „анилова, •олма... –ерковнi храми
нашi оскверненi, села спустошенi, людей поубивано, а багатьох виведено в
Ћрду. ’а ви самi це знаєте... ЉиЯн залишиласЯ жменька одна. Љолись
бiльшого i кращого мiста не було на ђусi, а тепер з пiвста тисЯч, що жили
тут ранiш, зiбралосЯ звiдусюди одна тисЯча, вiд сили - двi. •то iз лiсiв,
iз Ярiв, iз пущ повернувсЯ, хто з неволi втiк та добравсЯ додому...
- Ћтже, народу усе-таки трохи лишилосЯ? •оч на розплiд... Ѓо половцiв
до ноги вирубано або вивезено в неволю.
- ‹ишивсЯ народ, але вкрай пiдсiчений на коренi. ‹едве животiє. „о того
ж кожного року з Љанева набiгає орда, хан Љуремса робить зi своїми
баскаками ординський вихiд - збирає податки. I чого тiльки не вимагає! I
авариз - податок з урожаю, i капчур - зi скоту, i Ямне - на утриманнЯ
Ямщикiв, i кумисне та торосунне - на вино, i дорожнє, i поплужне, i митне,
i пам'Ятне, i кiнне, i мимоїзне, i на корм, i поклонне, i на ханську
ловитву, i на рать, i тамгу - з ремiсникiв... Ћбдирають так, що смердовi
вже восени доводитьсЯ пiдтЯгати поЯсок... ’а не тiльки в цьому бiда.
ѓоловна бiда в тому, що немає у нас майбутнього. ’емно попереду. ‘ил
немає. ’епер хто не прийде з мечем на нас, той i переможе! ‚тратили ми
державу...
- ™о ж робити?
- Ћдно - вiрити i сподiватисЯ!
- ’о це ви свiчку ставите в ‘офiї?
- Ђ ви бачили?
- Џомiтили свiтло у вiкнах - заглЯнули.
- џ! ‡а убiєнних i за живих! ‡а тих, хто доходить кiнцЯ свого шлЯху i
за таких, Як „митрик, що тiльки-но народилисЯ i вже стали рабами! ‡а землю
нашу - ставлю щоденно свiчу! Њаю надiю. ‚iрю. що, може, колись, за сотнi
лiт, все змiнитьсЯ - i плем'Я наше розправить крила.
- —и ж розправить?
- Ѓолить душа. ‹ежить на нiй важенний камiнь. Ќе змогли ми вистоЯти!
Ѓули роз'єднанi - на окремi городища, на окремi кнЯзiвства. Ћт i перемiг
нас Ѓатий поодинцi, хоч i билисЯ всi мужньо! Џобив, погромив, розсiЯв по
свiту, Як римлЯни - iудеїв. ’а вiрю Я, що вiдродимосЯ знову! ђано чи пiзно
- вiдродимосЯ, розправимо крила! ‚ цьому моЯ вiра! Ѓо без вiри, без надiї
важко жити! ‡овсiм не можна!
- Ѓез надiї важко жити.- погодивсЯ „обринЯ.- џ от вiрю, що хтось iз
моїх у Љалиновому Љутi врЯтувавсЯ. Ќу, хоч одна рiдна душа! •оч пiвдушi!
„митровi очi блиснули.
- Ђ знаєш, Я був у Љалиновому Љутi. „умав, ти вберiгсЯ - то, може, хоч
що-небудь дiзнаюсЯ про џнку. I - поїхав...
„обринЯ аж кинувсЯ.
- Ќу, й що? ™о там? џк там? Љого бачили? ‡ ким говорили?
- ‘естра твоЯ ѓанночка жива...
- Ћ Ѓоже! ѓанночка! †ива! џка радiсть!
- ЏобраласЯ з Якимось парубком. Љузьмою звати. “же сина мають -
„обрика. I двох iнших „обрикiв усиновили - братових.
- „обрикiв! Њиланиного сина теж! - вигукнув „обринЯ.Љоли б то тiльки
вона знала, бiдна!.. џ поїду туди! ‡автра!
- Џоїдеш, звичайно... Ќу, не завтра, а поїдеш... Ђле Љалинового Љута
вже немає - геть згорiв, зарiс бур'Яном, зник.
- ‡ник... Ђ люди?
- ’рохи врЯтувалисЯ в лiсах... ‡робили собi такi-сЯкi землЯнки по
крутосхилу над Iрпiнем i назвали нове сiльце Ќовосiлками, а Љалиновий Љут
- ‘таросiллЯм[120].
- Ѓоже, Як за кiлька лiт усе змiнилось!
- ’ак, змiнилосЯ,- похитав головою „митро.- ‡мiнилосЯ так, що бодай i
не бачити. Ѓатий завдав нам такого удару, вiд Якого ми довго будемо
очухуватисЯ. —и й очухаємосЯ колись! “пала наша держава - чи й
пiдведетьсЯ!..
’ут почулосЯ з сусiдньої хоромини тихе попискуваннЯ „митрика. —и
приснилосЯ щось малому, чи в пелюшках рибки наловив - прокинувсЯ.
џнка схопиласЯ, але „митро поклав їй руку на плече - посадив на мiсце,
а сам пiдвiвсЯ.
- Ќi, нi, ви лЯгайте, бо пiзно вже... Ђ Я побуду бiлЯ нього...
Џостережу... ЏодивлюсЯ...
...џнка заснула вiдразу. џк тiльки лЯгла, так i провалиласЯ у сон, мов
у Яму. Ђ „обринЯ довго перевертавсЯ, душив очi рукою, щоб заснути,
намагавсЯ знайти в м'Якiй, незвичнiй длЯ нього перинi зручне мiсце i не
мiг знайти. ‘он не йшов, думи, Як осiннi хмари, накочувалисЯ одна на одну,
тривожили душу. ‘погади пливли перед вiдкритими, втупленими у темрЯву
очима - один страшнiший за другий: бої, кров, неволЯ... Ќевже це все було?
Ѓуло! “ це не можна не вiрити, бо минулого з серцЯ не вирвати, не
викинути, Як непотрiб, за ворота. Ђ от нинiшнє - незбагненне! ЌiЯк не
вiритьсЯ, що вони з џнкою та „митриком живi, що добралисЯ до Љиєва,
щасливо уникнувши безлiч небезпек, а ще неймовiрнiшим здаєтьсЯ те, що
воєвода „митро живий, i вони тепер мають домашнiй притулок. –е - нiби
щасливий сон. Ђ що буде завтра, коли вони прокинутьсЯ? ‘трашнi руїни
Љиєва, пустища там, де стоЯли боЯрськi та купецькi тереми, кiстЯки замiсть
живих людей, попiл i тлiн, попiл i тлiн... Ђ попереду - нiчого. •iба знову
- неволЯ, Ярмо чужинське...
‚iн так i не заснув.
Џеред ранком пiдвiвсЯ i вийшов у сiни. ‡ сусiдньої хоромини, де поклали
спати „митрика, пробивавсЯ крiзь щiлину слабенький жмутик свiтла. „обринЯ
обережно прочинив дверi.
Ќевеличка лозова колиска звiшуваласЯ на вервечках зi стелi посеред
кiмнати, перед столом. „митрик мiцно спав. ЃiлЯ нього на стiльцi, спиною
до дверей, сидiв боЯрин „митро - схилив голову на груди i, здаєтьсЯ,
дрiмав. „рiмав? „умав? „ививсЯ на внука? —и свЯщеннодiйствував над ним?
Ќа столi, в узголов'ї малого, у срiбному пiдсвiчнику, горiла свiча,
наповнЯючи боЯрську хоромину бронзово-срiблЯстим загадковим свiтлом i
запахом воску.
ЃоЯрин ворухнувсЯ, поволi пiдвiв сиву голову, довго дививсЯ на
принишклого внука, що мирно посопував носиком, потiм тихесенько зiтхнув i
знов, щось шепочучи, нахиливсЯ над ним.
„обринЯ затаїв диханнЯ.
™о в тiм зiтханнi? ’ривога? Ѓiль? —и надiЯ, що, мов свiча, невгасимо
горить у серцi старого воєводи? ™о в тому шепотi - молитва чи заклинаннЯ?
Џросьба чи грозьба?
•то проникне в чужу душу?
‘вiча догорiла - почала потрiскувати, пригасати. „митро пiдвiвсЯ,
простЯгнув руку до полицi - дiстав другу, припалив вiд гаснучої i,
поставивши у пiдсвiчник, знову опустивсЯ на стiлець бiлЯ колиски.
Џерехрестив її. Џрошепотiв:
- ѓосподи! ‚рЯтуй онука мого! ‘паси надiю мою! ‡ахисти народ наш! „ай
йому силу духу i просвiтлiннЯ ума! Ќе погаси свiчу надiї, що серед темної
ночi жеврiє в його серцi! Ѓо коли погасне, то всьому - кiнець! Њолю тебе,
ѓосподи! Ѓлагаю тебе!
13
’иждень „обринЯ з џнкою вiдпочивали пiслЯ виснажливої дороги,
вiд'їдалисЯ на воєводиних харчах, приводили себе до людської подоби. I
вели з воєводою безконечнi розмови. ‚iн розповiв про свiй вимушений похiд
разом з Ѓатиєм до ѓалича та несподiване поверненнЯ до Љиєва, а вони - про
свої поневiрЯннЯ в зимовому полi, про џнчину хворобу та зустрiч з Iллею, з
Њарiам, про їхню загибель та загибель кнЯзЯ Њихайла.
‡агибель Iллi, його жони та їхньої доньки Ќастунi, а своєї внучки,
„митро пережив важко, нiби цЯ люта смерть сталасЯ щойно, на його очах.
‚iн був геть сизий, а тепер просто побiлiв. ™е зовсiм недавно кремезна
його постать враз згорбиласЯ, а крутi плечi опустилисЯ, загострилисЯ.
‚ажке горе на виду у всiх гнуло його до землi.
’ак минув тиждень. Ђ в суботу пiслЯ снiданку „митро сам запропонував
вийти в мiсто. Џриспавши малого i залишивши його пiд наглЯдом ѓорпини,
пiшли втрьох - спочатку в ‚олодимирiв город.
- ‚iдвiдаємо наших,- сказав воєвода. „ивно i моторошно було йти зовсiм
безлюдними вулицЯми. Ќi людського гомону, нi тупоту кiнських копит, нi
собачого гавкоту - пусто i тихо. ‹ише бiлЯ ‘офiйських ворiт, розбитих
Ѓатиевкми пороками, замаЯчили Якiсь двi постатi, та й вони швидко зникли у
бiчному провулку чи в Якомусь спаленому дворищi.
- Ќiхто не селитьсЯ на ѓорi,- поЯснив „митро.- •то повертаєтьсЯ до
Љиєва, а таких небагато, той волiє жити на Џодолi. ЏорЯд лiси, луги,
„нiпро, а в них - дичина та риба. Є чим прогодуватисЯ...
™е сумнiше видовище ЯвлЯв собою колись пишний та багатий ‚олодимирiв
город. ЃоЯрськi дерев'Янi будинки згорiли, кам'Янi кнЯзiвськi тереми зЯЯли
темними проваллЯми потрощених вiкон та дверей, храми теж були
сплюндрованi, Як i все довкола, а вiд стародавньої „есЯтинної церкви,
першої кам'Яної київської споруди, побудованої i утримуваної ‚олодимиром
‘вЯтославичем, залишилисЯ напiвзруйнованi стiни[121].
Ќа майданi, перед руїнами „есЯтинної, височiв новий дубовий хрест.
- ’ут похованi киЯни, що загинули останнiми в той сумнопам'Ятний
Њиколин день, коли упав Љиїв,- промовив „митро i рушив до широкої могили,
Яка почала вже заростати травою.
Џiдiйшовши до неї, вiн важко опустивсЯ на колiна.
- ’ут усi нашi,- сказав глухо.- Њати, ‚асиль, невiстки, онуки... їх
дiстали з-пiд руїн i поховали разом з iншими киЯнами. Ћдин IллЯ з сiм'єю
упокоївсЯ в чужiй землi...
џнка опустиласЯ на колiна порЯд з батьком, упала на могилу, обнЯла її
руками.
- Њамонько! ѓолубонько! ђiднесенька моЯ! - заквилила тихо.- џк же тобi
важко лежати в сирiй землi! ’а прийди ж, Явись хоч на хвилиночку,
поглЯнь-подивись на свою дитиночку, обнiми її, сиротиночку?.. Ђ-а-а!..
„обринЯ затиснув кулаки, зцiпив зуби. џнчин плач гострим ножем рiзонув
по серцю, переповнив душу лютою ненавистю до винуватцiв всенародного
нещастЯ.
Њимоволi згадавсЯ день, коли палав Љалиновий Љут, коли кричали пiд
шаблЯми мунгальськими його родичi та землЯки.
‚iд тiєї згадки - здригнувсЯ.
„осить сидiти в Љиєвi! ’реба їхати туди! Џобачити ѓанночку, малих
племiнникiв! ‚клонитисЯ праховi батька, матерi, братiв, усiх, хто загинув
у той судний день!
‚iн пiдвiв џнку, витер їй сльози з очей.
- ‡автра їду в Љалиновий Љут! - сказав твердо.- ’реба їхати!
- „обрику! - скрикнула џнка.- Ђ ми?
- ’и з „митриком залишишсЯ в Љиєвi! „осить вам подорожуваннЯ!
- Њенi за тебе страшно!
„обринЯ обнЯв її за плечi.
- Ќе бiйсЯ, люба! Ќiчого поганого зi мною не станетьсЯ!
ЏiдвiвсЯ „митро.
- I все ж самому їхати не треба,- сказав рiшуче.Џоїдуть з тобою мої
челЯдники! ’о смiливi й дужi хлопцi! I зброєю добре володiють. џкщо треба
- захистЯть у бiдi! ‚они мене супроводили з самого ѓалича...
„обринЯ не став перечити.
Ќаступного ранку п'Ятеро вершникiв виїхали з Љиєва i Ѓiлгородським
шлЯхом попрЯмували на захiд. Џопереду їхав „обринЯ, позад нього купно
трималисЯ молодi челЯдники воєводи. ‚сi при зброї - при мечах, луках та
списах-сулицЯх. „о сiдел у кожного були притороченi сакви з хлiбом та
солониною, а також туго скручена кошма на випадок нiчлiгу в полi або в
лiсi.
Їхали мовчки.
‘умна i важка длЯ душi була цЯ дорога. ‚сюди обабiч неї бiлiли в
зелених бур'Янах людськi кiстЯки, чорними дiрами очниць слiдкували за
проїжджими голi черепи.
•лопцi були похмурi. „ивилисЯ на складену кимось купу обмитих дощами
черепiв i стискували зуби.
- ‘трашно? - спитав вiн переднього, Љирика, що був у них за старшого.
- Ќi, не страшно,- вiдповiв той серйозно.- ЉiстЯкiв уже не страшно! Ђ
ось коли ми з воєводою тiєї ж зими вертали до Љиєва i всюди бачили не бiлi
кiстки, а сотнi й тисЯчi замерзлих на лютому морозi трупiв, тодi було
страшно! „умалосЯ: та невже ж загинули всi, невже нiкого i на розплiд не
залишилосЯ? Ћсь тодi було страшно!
- џк ти гадаєш, Љирику, хто винен у тому, що нас побито? Ќевже ж ми
такi недолугi воїни?
Ќа превеликий подив „обрию, Љирик пiдвiв очi i, не запинаючись, твердо
вiдповiв:
- ЉнЯзi! ЉнЯзi виннi! Ћднi вони! Ќе вмiли, не хотiли, свою шкуру
рЯтували - повтiкали аж у Џольщу або в ‹итву! I на Љалцi не дiйшли згоди,
i нинi не об'єдналисЯ! Љоли б мав Я силу, то зiбрав би їх усiх докупи,
зв'Язав би жужмом однiєю вiрьовкою - та й шубовснув у „нiпро! Ѓо одно лихо
вiд них!.. Ђ ти Як думаєш, боЯрине?
„обрииЯ був вельми вражений словами простого челЯдника. ‚они спiвпадали
з його власними думками. Ћтже, народ правильно розiбравсЯ з тим, що
сталосЯ, глибоко розумiє, що не велика сила Ѓатиєва, хоч вона i справдi
велика, а кнЯзiвський розбрат i нерозум, честолюбство i скнарiсть подiлили
могутню країну на кнЯзiвства, удiли, вотчини, не дозволили купно стати
проти страшного ворога i призвели всiх до загибелi.
Џоволi збiгали верстви. Џоки їхали до ‹исiвки, „обринЯ розповiв i про
свої митарства, про те, що поневоленi не мирЯтьсЯ зi своїм рабським
станом, а створюють загони баримтачiв i то тут, то там скубуть
завойовникiв.
Ћчi у хлопцiв загорiлисЯ.
- Ћт би i нам так! - вигукнув Љирик.- Џоскубти поганих!
„обринЯ розповiв про загибель загону хана Ѓачмана.
- Ќу й що! - не погодивсЯ Љирик.- ’реба бути обачливiшими! Ќападати
таємно, з засади! Ћбминати крупнi загони! I головне - розумно замiтати
слiди! Ќу, а Якщо вже смерть, то щоб не даремна!
Љоли сонце звернуло з обiду, показаласЯ ‹исiвка. „обринЯ глЯнув - i
охнув. Ќа мiсцi свЯтої обителi - купи золи, порослi бур'Янами. Ќi церкви,
нi монастирських келiй - все згорiло дотла!
- Ћце моє село! - глухо промовив „обринЯ i рушив греблею до нього.
ЃiлЯ ђокитного озера знайшов свiй город, купу перетлiлої золи на ньому,
де стоЯла рiдна хатина, сплигнув з конЯ i став посеред колишнього двору на
колiна. ‚итер сльози, перехрестивсЯ.
„овго стоЯв, похиливши голову, аж поки Љирик сiпнув за рукав.
- Їдьмо, боЯрине! —им тут зарадиш i кому?
Џоїхали прЯмо на захiд сонцЯ, до ‚овчого Яру, де, Як казав воєвода,
поселилисЯ тi, хто врЯтувавсЯ в судний день Љалинового Љута.
‡нову попереду їхав „обринЯ. ‚овчий Яр вiн знав з дитинства. Њогутнiй,
широко розгалужений, особливо у верхiв'ї, порослий лiсом, вiн манив дiтей
таємничiстю, рЯсними полуницЯми та горiхами, воркiтливим струмком, що
жебонiв у густих заростЯх берегового зела. ’ут водилисЯ дикi кози, оленi,
лосi, борсуки та вовки, вiд Яких i назву дiстав. •лопчаки вiдчували страх
перед тими небезпеками, що таїлисЯ в його темних проваллЯх та iзворах, але
цiкавiсть перемагала i вела їх все далi в його незвiданi глибини.
’ому „обринЯ й не здивувавсЯ, коли почув, що його землЯки ховалисЯ вiд
ворогiв саме там, в диких урвищах ‚овчого Яру, i поселилисЯ в ньому пiслЯ
вiдходу завойовникiв.
I тут у „обринi раптом лунко забухало серце: прЯмо перед ним, понад
рiвчаком, iшла молодицЯ в довгiй бiлiй сорочцi, перев'Язанiй у станi
шнурком. —ерез плече - коромисло, на коромислi - дерев'Янi цеберцЯ з
водою, в Якiй хлюпосталисЯ сонЯчнi зайчики.
ѓанночка!
‚iн її впiзнав вiдразу. Љрикнув:
- ‘естронько! ѓанночко!
ЊолодицЯ зупиниласЯ, глЯнула на вершника, що мчав узвозом з гори. Џотiм
зойкнула, змахнула руками. Љоромисло з цеберцЯми полетiло додолу.
- „обрику! Ѓратоньку-у! - i, мов бiла чайка, метнуласЯ назустрiч.
ѓоворити вони не могли. I радiсть, i бiль заткнули їм горло. „ивилисЯ
одне на одного, обнiмалисЯ, усмiхалисЯ, а в очах каламутилисЯ, сивiли
сльози. Џiд'їхали челЯдники.
- –е моЯ сестра,- коротко поЯснив їм „обринЯ, а їй: - Ђ це мої
товаришi.
- ’о ходiмо ж до нас,- поспiшила ѓанночка.- ’ам Љузьма... ’ам дiти...
I вона показала на обiйстЯ, що прилiпилосЯ тут же, пiд горою, при
дорозi. Ѓуло воно обнесене плотом. ‡-пiд гори, врiзана в неї наполовину,
визирала одним вiконцем напiвземлЯнка, вкрита дерном. ’аким же був ї хлiв
длЯ худоби. ‚низу, на бережинi, стоЯло два стiжки сiна.
“богi будiвлi. “боге господарство, змайстроване нашвидкуруч, аби був
Якийсь захисток на зиму. Џосеред двору, над багаттЯм, у великому
череп'Яному горшку булькало Якесь вариво. Љузьма помiшував його довгою
дерев'Яною кописткою, а бiлЯ його нiг вепсталосЯ двiйко малЯт-безштанькiв.
’ретє малЯ, зовсiм немовлЯ, попискувало в лозовiй колисцi, що висiла на
вервечках пiд грушею-дичкою.
Џобачивши „обриню, що в супроводi ѓаниочки заходив до двору, Љузьма
кинув копистку i широко розставив руки.
- „обрине! Ѓрате! †ивий!
‚iн був великий, чорний, лахматий, мов ведмiдь. Ќа галовi не чуб, а
справжнє воронЯче гнiздо, I голос його гучний рокотав на всю долину, i
сила в нього була ведмежа - її вiдразу вiдчув „обринЯ, Як тiльки Љузьминi
руки торкнулисЯ його плiч.
‚они почоломкалисЯ тричi - навхрест.
I перший рушив до вогню.
•лоп'Ята сторожко зирили спiдлоба на чужинцiв.
„обринЯ присiв перед старшим, притЯгнув до себе.
Њиланин! ‚асилiв!
- ’и впiзнав мене, „обрику?
- ‚пiзнав,- тихо вiдповiло хлоп'Я.
- Ђ хто ж Я?
- ‚уйко „облинЯ!
- Ђ маму ж твою Як звати?
- ѓанночкою,- ще тихше вiдповiв хлопчик. ‚ражений „обринЯ глЯнув на
сестру. ’а приклала пальцЯ до вуст, а вголос сказала:
- ’ак краще. ™об усi рiвнi були! ‚иростуть однаковi, мов брати!
- Ѓоже, коли б вона, бiдна, знала, що її синок живий! џка б рада була!
џка щаслива! - прошепотiв „обринЯ.
’епер стрепенуласЯ ѓанночка.
- ’о вона жива?
- †ива. ‚ неволi. Њає там сiм'ю, дитину. Ђ за цим тужить-тужить!..
- Ѓiдна, бiдна!..- схлипнула ѓанночка.- џка долЯ!
- Ђ Як же ти врЯтувала цих горобенЯт? - кивнув на хлоп'Ят „обринЯ.- џк
вони вижили?
- Љоли це сталосЯ, ми з Љузьмою були в лiсi. Ќам пощастило, а всi
нашi...
- џ знаю. Ђ Як же дiти? Їх не зачепили?
- ‚они тiкали i провалилисЯ в наш старий погрiб, прикиданий листЯм та
всiлЯким галуззЯм... –е їх i врЯтувало... Ђ вранцi ми з Љузьмою прийшли на
пожарище i почули дитЯчий плач. ‡аглЯнули в Яму - нашi „обрики сидЯть,
притулившись один до одного. џка радiсть була!
- —ому ж ви не поселилисЯ в нашому Љалиновому Љутi?
- „е ж там селитисЯ? Ћднi головешки та трупи... Ћт ми й перебралисЯ
всi, хто врЯтувавсЯ, сюди. Ќашвидкуруч викопали землЯнки длЯ тепла,
перенесли з пожарищ усе, що годилосЯ длЯ життЯ, знайшли в лiсах кiлька
корiвчин та коней, що вирвалисЯ з того пекла,- ось так i живемо...
- ‘кiльки ж вас урЯтувалосЯ?
- ’а вже тут дванадцЯть землЯнок, i в кожнiй двi, три, а то й чотири
душi... ‘iм'ї, звичайно, розрушилисЯ. ЄдналисЯ, Як хто хотiв... —ужих
дiтей брали...
„обринЯ схвально похитав головою.
- –е добре... I Як же ви назвали це нове село?
- Ђ так, Як ти й сказав, - Ќовосiлками.
- I це добре, - погодивсЯ „обринЯ. - •оча Љалиновий Љут - краще.
’ут почувсЯ голос Љузьми:
- „о вечерi! „о вечерi, дорогi гостi!
ћшка була справдi смачна, всi довго смакували нею, вели неквапливу
бесiду, розповiдали, що пережили, що бачили, i незчулосЯ, Як смеркло.
- …-е- завважив Љузьма,- та вже пiзно! I спати пора! „е ж ми гостей
покладемо, ѓанночко? “ землЯнку й запрошувати незручно...
‚iн безпорадно шкрiб своє воронЯче гнiздо.
„обринЯ ударив його по плечу.
- ’а не турбуйсЯ ти! „е спати? ‘питай краще, де Я спав останнi роки? ™о
може бути краще длЯ спаннЯ, Як копицЯ сiна пiд зорЯним небом! ’а ще й на
березi рiдного IрпенЯ! џкщо дозволиш, звичайно...
- Ђ чому б нi? - зрадiв Љузьма,- Ћн там, за стогом, у закутку, нiщо вам
не заважатиме - спiть хоч до пiвднЯ! Џостелiть сiна та й вкладайтесЯ!
‘iно було м'Яке, пахуче, нiч тепла, зорЯна,- ось так, пiд жаб'Яче
кваканнЯ, що глухо долiтало з рiчки, хлопцi й поснули.
ЏрокинулисЯ вiд тривожного жiночого крику:
- ђЯтуйте! ђЯтуйте!
’о був голос ѓанночки. ‚ ньому бринiли розпука та жах,
Ѓув уже пiзнiй ранок, сонце щедро поливало своїм золотом буйну зелень
‚овчого Яру. ™о ж там могло трапитись?
„обранЯ схопив меча i притьмом кинувсЯ з-за стогу на подвiр'Я.
’е, що вiн побачив, страшенно вразило й обурило його.
Ќа дорозi, бiлЯ броду через рiвчак, стоЯла велика монгольська гарба,
наповнена всiлЯким добром - лантухами з зерном, вичиненими шкурами
хутрЯних звiрiв та домашнiм скарбом. —етверо монголiв порЯдкували в дворi:
один за налигача тЯгнув до ворiт корову, а другий - ѓанночку, що,
вiдбиваючись, кричала "рЯтуйте!". Ђ ще двоє з шаблЯми наголо насiдали на
Љузьму, Який вiдбивавсЯ вiд них кочергою, але поволi задкував до землЯнки,
з дверей Якої визирали перелЯканi дiти.
„о ѓанночки було найближче, i „обринЯ метнувсЯ туди - сторчма всадив
меча в спину нападниковi. ’ой випустив з рук здобич i з глухим стогоном
заваливсЯ набiк.
’ут же тонко свиснули три стрiли - i кожна знайшла свою жертву. ‚сi
чотири степовi розбiйники так i не зрозумiли, звiдки звалиласЯ на них
бiда, полЯгли, мов пiдкошена трава.
‚се це трапилосЯ так швидко i так несподiвано, що й „обринЯ зi своїми
товаришами, i Љузьма з ѓанночкою застигли, враженi, там, де стоЯли, i
спантеличено, розгублено дивилисЯ на дiло рук своїх - на полеглих
чужинцiв.
„о них iз сусiднiх дворiв бiгли люди. ’еж завмирали у страсi великому.
™о ж тепер буде? џкась жiнка почала хлипати, голосити.
Џершим опам'ЯтавсЯ „обринЯ.
- ѓодi! Ќе голосiть! - гримнув. - ‡а нашими людьми нiхто з них не
голосив, зате вбивали i старого, i малого! ’ож туди їм i дорога!.. Ђ тепер
слухайте, що Я скажу! ’рупи вiдтЯгнiть у глибину Яру i закопайте поглибше,
щоб звiрi не розрили. Љоней, Якщо не таврованi, можете забрати собi -
пустiть на пасовисько. Ђ гарбу порубайте i спалiть, щоб i слiду не
залишилосЯ! I останнє - ви нiкого не бачили, нiчого не чули i нiчого не
знаєте! ‚торопали?
- ’а вже ж! - закивали головами чоловiки.- Њи нiчого не бачили й нiчого
не знаємо! Ѓудь певен, „обрине, не пiдведемо!
- Ћт i гаразд. Ђ тепер - за роботу! ‡робiть так, Як Я сказав! - I вiн
повернувсЯ до сестри та до зЯтЯ.- Ђ нам - пора в дорогу! —ас!
ѓанночка заплакала, припала йому до грудей.
- ‘пасибi, братику, що приїхав i порЯтував нас. Ѓо Љузьму убили б
нехристи, а мене забрали б! џк би тодi жили нашi маленькi „обрики?
„обринЯ приголубив її, погладив по косах.
- Ѓережи їх, сестронько! •ай ростуть - на них усЯ наша надiЯ! „лЯ них
будемо жити! Њоже, хоч зони або їхнi нащадки спекаютьсЯ того Ярма, що долЯ
наклала на нас... Џрощай! џ заглЯну незабаром! - I гукнув челЯдi: -
‘iдлайте, хлопцi, коней! ’а мiцнiше пiдпруги затЯгуйте! „ивись - по дорозi
ще Який-небудь зайда зустрiнетьсЯ!
[1] Џороки - стiнобитнi пристрої.
[2] ’ьма - монгольський вiйськовий корпус на 10000 воїнiв. ’емник -
начальник тьми.
[3] ЏереЯслав-ђуський - тепер ЏереЯслав-•мельницький.
[4] •арманкiбе - Љиїв.
[5] Њенгу - так називали хана Њунке нашi лiтописи.
[6] ’умен - те що й тьма, тобто 10 000 воїнiв.
[7] Ќойони - монгольськi феодали.
[8] Љамча - нагайка.
[9] Ѓаатур - визначний воїн, витЯзь.
[10] Ћйє - так.
[11] ‘оїл - булава, довбешка.
[12] Ђрати - кочовики-простолюдини.
[13] ’ерджуман - перекладач, товмач.
[14] Љипчак - половець.
[15] Ѓогол - раб.
[16] Љiш - стан, мiсце розташуваннЯ орди чи загону кочовикiв.
[17] Љанга - дерев'Яна колодка на шию.
[18] —апан - верхнiй одЯг.
[19] ѓутули - чоботи.
[20] ‰єка-монголи - великi монголи.
[21] окпар - бойова булава з залiзними гострЯками
[22] Ћ аруах! - Ћ дух предкiв!
[23] ‹Ядськi ворота були розташованi у •рещатому Яру. ‹Яд, лЯдина -
дрiбний лiс, кущi, болото.
[24] „жихангiр - потомок —iнгiсхана, принц кровi.
[25] Љопирiв кiнець був розташований мiж теперiшньою ‹ьвiвською площею
i вулицею Ћбсерваторною. ‡ Љиєвом вiн сполучавсЯ Iудейськими ворiтьми (на
‹ьвiвськiй площi).
[26] †елЯ, жлЯ - волосЯний аркан половцiв, Яким в'Язали полоненикiв.
„ив. у "‘ловi": карна i жлЯ. Љарна - гузир невода, кут, а переносно -
бойовий стрiй половцiв при нападi, оточеннЯ.
[27] Џерестрiл - вiдстань, на Яку летить стрiла.
[28] Њихайло ‚севолодович —ернiгiвський - син ‚севолода —ермного, онук
‘вЯтослава Љиївського, героЯ "‘лова о полку Iгоревiм".
[29] Ќукер - воїн.
[30] Џоруб - темницЯ, Яма, тюрма.
[31] Њангуси - злi духи.
[32] –ей вислiв означав каЯттЯ i проханнЯ про помилуваннЯ.
[33] ђуссю в тi часи називаласЯ Љиївська землЯ. ‚сi iншi кнЯзiвства
часто називалисЯ українами - ЏереЯславська, ‘iверська, ѓалицька,
‚олинська, навiть ‡алiська. Џiзнiше це слово стало власною назвою -
“країна. ЏонЯттЯ "ђосiЯ" з'ЯвилосЯ в XVII ст.
[34] Џослушник - монастирський прислужник, що готуєтьсЯ стати ченцем.
[35] Ќавороп - роз'їзд, передовий загiн, розвiдка.
[36] Љлич (тюрк.) - довгий захалЯвний нiж.
[37] Њати Ѓели IV була половчанкою.
[38] Љитати (монг.) - китайцi, китатським - китайським.
[39] Њстиславiв город був розташований у районi ‚олодимирської горки.
[40] Ѓабин торжок - торговий майдан на ѓорi, у ‚ерхньому Љиєвi, пiзнiше
- центральний майдан перед „есЯтинною церквою.
[41] ЉнЯзь ђюрик, сучасник "‘лова", помер 1215 року.
[42] ’епер - село „звонкове.
[43] ‘нем - нарада, збори.
[44] Љалка - тепер р. Љальчик у „онецькiй областi.
[45] –е iм'Я наводить у своїх записах Џлано Љарпiнi.
[46] Џушта - степ, пуща.
[47] ’умак - шапка.
[48] Ћбезьких - Љавказьких, абхазьких.
[49] Ќизовськi землi - ‚олодимиро-‘уздальськi землi.
[50] Џоршани - тi, що жили по р. ђосi.
[51] ‚елика “горщина - прабатькiвщина угорцiв на пiвденному “ралi
[52] Љотора - мiжусобицЯ.
[53] Љуль-Ћба - Љерченський пiвострiв.
[54] Ѓолохiвська землЯ - невелике кнЯзiвство мiж Љиївською та
ѓалицько-волинською землЯми.
[55] ЃебрЯних - шовкових.
[56] ЉнЯжа ѓора - мiсто в гирлi ђосi.
[57] „iвицЯ - мiсто на ђосi
[58] Љощiй - раб, полоненик.
[59] ’ака традицiЯ пiшла вiд —iнгiсхана.
[60] ћр'їв - тепер Ѓiла –ерква.
[61] —орногород - с. —орногородка на Iрпенi.
[62] ‡араз вiд монастирЯ залишиласЯ лише назва урочища - ‹исiвка.
[63] Ћсанна (церк.) - порЯтунок, захист.
[64] ’оросун - горiлка.
[65] ’атари вважали недостоиним воїна захищати спину.
[66] ‘ьорбати - вiд сорби, м'Ясної юшки. ’ак приходили в нашу мову
чужоземнi слова.
[67] Ќа ЉнЯжiй ѓорi справдi нiколи вже не селилисЯ люди.
[68] ’уг - бунчук.
[69] ’айджi - монгольський царевич.
[70] Њiндер - подушка длЯ сидiннЯ.
[71] Ѓай-аралла - дЯкую.
[72] Ѓай-артай - будь здороа, до побаченнЯ.
[73] ’архан - грамота, що видаваласЯ кнЯзЯм, боЯрам, церквам на
звiльненнЯ вiд податкiв.
[74] ’ут - Љиївська.
[75] Љешикгени - гвардiйцi
[76] ‹ашкаркашi - керiвник вiйськового походу, головнокомандувач.
[77] 3 того часу та гора називаєтьсЯ Ѓатиєвою.
[78] ’уленгiти - охоронцi, юртаджi - тi, що вибирають мiсце i ставлЯть
юрту.
[79] Љурултай - збори, свЯто.
[80] —еркес до ’iмур-Љахалки - Џiвнiчний Љавказ до ‡алiзних ворiт
(„ербента).
[81] “лус - область, держава.
[82] Ѓату - твердий, мiцний.
[83] џсак - указ, Ярлик - грамота.
[84] Ђгалик - учитель, наставник.
[85] џса - закон.
[86] Ђнда - друг, побратим, союзник.
[87] Iудейськi ворога були розташованi десь у районi сучасної
‹ьвiвської площi.
[88] Ѓiлгородськi - у районi, де перетинаютьсЯ сучаснi вулицi ‹ьвiвська
та Ћбсерваторна. ’ериторiЯ мiж ними - Љопирiв кiнець.
[89] Ћй вей! - Ћ горе!
[90] Џодiбного змiсту листи Ѓатий посилав багатьом кнЯзЯм, королЯм i
воєводам. „еЯкi з них дiйшли до нашого часу.
[91] IзЯславiв город був розташований у районi нинiшньої ‚олодимирської
гiрки.
[92] Ђгой - невiглас, iновiрець, Язичник.
[93] ‹апсердак - довгий верхнiй одЯг.
[94] Џiзнiше ’iгак з ордою перекочує з Ѓолгари на Ќижнє Џоднiпров'Я.
[95] Ћстаннiй напад на “країну кримський хан вчинив 1769 року.
[96] Љелари - полЯки.
[97] Ѓашкорди - угорцi.
[98] ‡алишки їх виЯвлено неподалiк площi Ѓ. •мельницького, на розi
вулиць ‚олодимирської та ‚еликої †итомирської.
[99] Ѓув розташований пiвденнiше сучасної Ђндрiївської церкви.
[100] Љархан - майстернЯ.
[101] ’ан - „он.
[102] ѓора Њарактан - Љарпати.
[103] „аругачi - намiсник хана в завойованому мiстi
[104] ЊазовiЯ - iсторична область Џольщi по середнiй течiї ‚iсли з
центром у ‚аршавi.
[105] ЉнЯзь Њихайло —ернiгiвський належав до вiтки чернiгiвських
Ћльговичiв, родоначальником Яких був кнЯзь Ћлег ѓориславич ("‘лово"), онук
џрослава Њудрого, син ‘вЯтослава џрославича.
[106] Ђси - предки осетинiв.
[107] Ѓаримта - розбiй, баримтача - розбiйник, месник.
[108] Њузалiм - посланець длЯ надзвичайних доручень.
[109] •унар-iль - рiк Ѓика.
[110] “гедей помер II груднЯ 1241 року.
[111] ’уна-дар'Я - „унай.
[112] ђаци - серби.
[113] Ѓесермени - збрiрачi податкiв. ‡вiдси наше слово "бусурмени".
[114] џсак - податок.
[115] Љуремса - хан Љуремшi, племiнник ЃатиЯ.
[116] Ѓiрюч - глашатай.
[117] „алай-хан - хан-океан.
[118] Ћлександр Ќевський.
[119] ‘аба - мiшок длЯ кумису.
[120] ’ак це урочище в селi Ќовосiлках Њакарiвського району на Љиївщинi
зветьсЯ й досi
[121] ‚они були знесенi на початку XIX ст.