уками i невидющими очима дивитьсЯ перед собою. џ пробував заговорити з ним, утiшити його. ’а на мої слова розради вiн тiльки махав рукою, нiби казав: "’и добрий чоловiк, џкубе, дарма що турок, i слова твої iдуть вiд серцЯ, i Я цiню тебе за це i люблю, Як колишнього товариша. Ђле ж вiд твоїх слiв менi не легше, i ти, друже, сам це добре знаєш". ‚иходЯчи з кiмнати, тихо ронЯв: - ‘пасибi тобi, џкубе. ‡а що - спасибi? ‡а те, що втiшав? Ќевелика працЯ! Њенi хотiлосЯ щиро, по-дружньому допомогти Њладеновi, але Я не вмiв i не знав, Як це зробити. —ерез деЯкий час Я дiзнавсЯ про новий пiдступний i мерзенний удар, Якого завдав менi ѓамiд. џ вже почав видужувати, потроху ходив i чекав тiєї хвилини, коли зможу повернутисЯ до своїх. џ не мав анi найменшого сумнiву, що Њладен вiдпустить мене в ту ж мить, коли Я забажаю цього. ’а Я не знав, що над моєю головою вже зiбралисЯ такi зловiснi хмари, Яких не розжене нiЯкий вiтер. Ћдного разу до мене зайшов Њладен у супроводi двох гайдукiв, Якi вели зв'Язаного Яничара. ѓайдуки вийшли, а Яничар залишивсЯ стоЯти посеред кiмнати. - ‚iн має невтiшнi вiстi длЯ тебе, џкубе, - сказав воєвода. - ’обi не можна повертатисЯ до своїх. - —ому? - аж скрикнув Я. - ѓамiд зараз у великiй пошанi у бейлер-беЯ. ‰ому пощастило переконати його в тому, що зрадник ти, що ти видав менi листа пашi i всi паролi. ’ебе оголошено поза законом... ‡а тебе, живого чи мертвого, оголошена винагорода. - Ћ аллах! - простогнав Я, вражений звiсткою в саме серце. - Ќевже це правда? - Џравда, ага, - пiдтвердив Яничар. - “ нас тiльки й говорЯть про це пiслЯ розгрому спагiїв у долинi ЃЯлих скель. Њладен плеснув у долонi. ‚вiйшли гайдуки i вивели полоненого. - ’епер менi зрозумiло, - сказав Њладен, коли зачинилисЯ дверi, - чому ѓамiд стрiлЯв у тебе i чому вiн видав усi вашi таємницi... Њи захопили вiйськову касу - вона порожнЯ. Ћчевидно, ѓамiд чи ще перед походом, чи пiслЯ того, Як погодивсЯ iти разом з тобою до бейлер-беЯ, викрав грошi, а щоб замести слiди, вирiшив звалити все на нас. ‚iн розрахував точно: гайдуки за такi важливi вiдомостi його не вб'ють, зате пiд час нападу на полк розграблЯть полкову касу, i вiн сховає кiнцi в воду. Ђ щоб вiдвести пiдозру вiд себе, вiн намагавсЯ убити тебе, щоб потiм безкарно обвинуватити в зрадi... •итро?.. ‚икраденнЯ Ќенка i ‡латки, що теж було ним добре обдумане, ще бiльше допомогло йому. ’епер його вiтають Як героЯ. ™е б пак, - полонив дiтей гайдуцького воєводи, забив двох гайдукiв i сам вирвавсЯ з ув'ЯзненнЯ! ‰ому вiрЯть, бо нема пiдстав не вiрити, i нагороджують, пiдвищують у чинi i навiть видають грошову допомогу длЯ придбаннЯ одЯгу, зброї i конЯ... Ђ тебе вважають зрадником. - ЉлЯнусь небом, Я вiдомщу йому! - вигукнув Я, уЯвлЯючи, Яким нелюдським мукам пiддам свого ворога, коли спiймаю. - Њладене, дай менi зброю! „ай менi конЯi џ повинен викрити i покарати негiдника! Ђле Њладен остудив мiй запал. - ’ебе зразу ж схоплЯть Яничари. Ќе треба поспiшати. ’реба все обдумати... џ теж палаю бажаннЯм Якнайлютiше помститисЯ над ѓамiдом за дiтей. џ вже дав наказ вiрним людЯм, щоб вони вислiдили його i вбили, Як собаку! џкщо i ти вiзьмешсЯ за цю справу, то Я впевнений, що ѓамiдовi недовго залишилосЯ жити... Ђле ти не можеш з'ЯвлЯтисЯ вiдкрито в ставку бейлер-беЯ, де, напевно, перебуває ѓамiд. ’обi треба змiнити зовнiшнiсть. ’ак змiнити, щоб найближчий товариш не впiзнав. Њладен говорив розумнi речi. џ слухав уважно. I тут менi спало на думку стати дервiшем або краще меддахом. џ знав безлiч розпирали мої груди. џ дививсЯ на сите, самовдоволене обличчЯ спагiї, на золотi перснi на товстих пальцЯх, на дорогi килими, що висiли на стiнах, на всю розкiш, Яка оточувала мого ворога, i пригадував пострiл у спину, викраденнЯ Ќенка i ‡латки, загибель мого загону, обвинуваченнЯ мене в зрадi. •iба до спiву було менi в той час? ’ож не дивно, що мiй голос, коли Я почав спiвати, задеренчав, Як розладнаний саз. Џотiм вiн змiцнiв, але все ж у ньому вiдчувалосЯ хвилюваннЯ. ѓамiд пiдозрiло поглЯнув на мене i вже не зводив очей з мого обличчЯ. Ќевже вiн запiдозрив що-небудь? Ќевже догадавсЯ, що пiд личиною меддаха приховуєтьсЯ його колишнiй товариш по зброї, Якого вiн так ганебно зрадив? Ѓачачи напружене обличчЯ господарЯ, слуги i домочадцi теж зберiгали могильну тишу навiть тодi, коли Я спiвав жартiвливих пiсень. “сiм нiби зацiпило. џ мимоволi лiктем намацав пiд джеббе пiстоль - вiн був зарЯджений важкою свинцевою кулею. –е трохи заспокоїло мене. Ќарештi Я взЯв останнiй акорд на сазi i вiдпив з глечика трохи айрану. - ’и непогано навчивсЯ спiвати, џкубс, - раптом промовив ѓамiд. - ‘пасибi - розвеселив старого друг"! Љоли б пiдi мною провалиласЯ землЯ, коли б небо упало на голову, це не бiльше здивувало i приголомшило б мене, Як цi слова. џ одразу зрозумiв: Якщо в цю ж мить не покiнчу з ѓамiдом, то потiм буде пiзно. џ зiрвавсЯ на ноги, вихопив пiстоль i, майже не цiлЯчись, бо було близько, вистрiлив у нього. ѓамiд голосно крикнув i схопивсЯ за плече. "Џогано влучив", - подумав Я i, вiдкинувши тепер уже непотрiбний пiстоль, з кинджалом ринувсЯ до нього. †iночий крик на галереї наче пiдстьобнув мене. ™е два кроки - i зчепивсЯ б з ѓамiдом вручнуї ’а хтось ззаду плигнув менi на спину i звалив додолу. Њенi скрутили руки, ударили чимось тупим по головi. џ ще борсавсЯ, намагавсЯ вирватись, та сили були нерiвнi. „ва велетнi-охоронцi тримали мене, Як лютi пси. Ѓлiдий, перелЯканий на смерть ѓамiд, поглЯдаючи на лiве передплiччЯ, з Якого цебенiла кров, вигукнув: - ‡аткнiть йому ганчiркою рота! ‡акуйте в кайдани i вiдведiть у пiдземеллЯ! –е не мсддах - це пiдiсланий убивцЯ! џ потiм допитаю його! Њенi не дали сказати й слова. ѓрубi руки заткнули в рога мiй власний каук. Ћхоронцi вивели на подвiр'Я, одЯгнули на мене обруч з цепом i кинули в це пiдземеллЯ... ‡ голови юшила кров, праве плече вiд вивиху розпухло i нестерпно болiло. ‘початку, не знаю - чи довго, приголомшений тим, що сталосЯ, Я непорушне лежав на холоднiй пiдлозi. Џотiм бiль нагадав менi, що Я живий i мушу думати про себе. ‡а довгi роки мандрiв Я багато чому навчивсЯ, в тому числi й мистецтву лiкувати. џ помiтив, що людЯм потрiбнi не тiльки пiснi i звуки мого саза, а й слова втiхи й поради, умiннЯ затамувати кров чи, навпаки, пустити, Якщо її, зiпсованої, надто багато зберетьсЯ в тiлi. џ вчивсЯ у мандрiвних дервiшiв-мудрецiв, у знахарiв i в столичних лiкарiв, Якi у вiдповiдь на мої пiснi i розповiдi про далекi, не баченi ними краї розкривали передi мною таємницi своїх знань. џ знав рiзнi трави i корiннЯ, що допомагають при слабуваннi, умiв управити вивих чи до ладу скласти поламанi кiстки. ’ож коли бiль нагадав менi, що Я живу, Я пiдвiвсЯ, сорочкою перев'Язав рану на головi, а потiм лiвою рукою, допомагаючи ногами, вправив вивих плечового суглоба. Џоволi бiль почав стихати. Ќатомiсть мене обсiли тЯжкi думи. I до цього часу Я не можу їх позбутисЯ, не можу вiдiгнати од себе. ’ак страшно длЯ мене закiнчились мої багаторiчнi намаганнЯ помститисЯ ѓамiдовi. ‡амiсть радощiв перемоги, Я пiзнав гiркоту поразки й зневаги. ѓамiд живцем поховав мене в цiй холоднiй затхлiй норi, щоб дати вiдчути менi, Як Я вмираю. Iнодi пiн приходить до мене, б'є нагайкою по головi, примовлЯючи: "“ тебе занадто чiпка пам'Ять, џкубе! —и не так? Ђле Я виб'ю її з твоєї голови. Ѓудь певен, Я доможусЯ цього, хоча б довелосЯ розкраЯти твого черепа!" Ѓагато рокiв триває це катуваннЯ побоЯми, голодом, холодом, самотнiстю i темрЯвою. Ђ колЯ закiнчитьсЯ - вiдомо одному аллаховi! - ‚се на цьому свiтi має свiй початок i свiй кiнець. Ќе треба впадати у вiдчай, џкуб-ага. Љоли-небудь скiнчитьсЯ це лихо, - втiшив старого Ђрсен. - Ђвжеж, коли-небудь скiнчитьсЯ, - в голосi меддаха забринiла гiркота. ’а вiн зразу ж перейшов на iнше. - ’и мудрий, козаче, i добре говориш по-нашому... ‡вiдки ти? •то ти? Ђрсен задумавсЯ. ‘покiйне запитаннЯ џкуба сколихнуло його душу, збудило спогади. Џеред очима пропливло далеке дитинство, юнiсть. ‡даєтьсЯ, все було тiльки вчора: i рiдний дiм, i дитЯчi ватаги, i школа, i милi неньчинi руки, що голубили його темно-русе кучерЯве волоссЯ, i скупа батькiвська ласка, i дзвiнкий смiх маленької сестрички ‘техи... ‚iн довго не вiдповiдав џкубовi. Џеребирав у пам'Ятi давно минулi картини - i все йому здавалосЯ цiкавим. Ђле чи цiкавим воно буде длЯ џкуба? - Њенi двадцЯть три роки, џкуб-ага, - промовив тихо. - џ бiльше Як наполовину молодший за вас... ‡i мною не трапилосЯ таких дивовижних пригод, Як з вами. Ђле й мене життЯ трохи потерло, пом'Яло i дечому навчило. Њiсто мого дитинства - Љам'Янець на Џодiллi. Љаменiче - Як звуть його турки. ‚и чули про нього, певно. ’а й хто про нього не чув? –е ж туди кiлька рокiв тому ваш султан Њагомет Ђвджi привiв незчисленнi свої полки i кинув на приступ... Ђле про це згодом. „о того злощасного часу, коли Яничари вдерлисЯ в мiсто i спалили його, воно менi здавалосЯ найкращим куточком на землi. Ќаш дiм стоЯв над швидкоплинним ‘мотричем, на Љарвасарах. „iм дерев'Яний, але просторий, з багатьма темними i таємничими закапелками, забитими рiзним старим мотлохом, серед Якого Я ховавсЯ вiд батька, коли менi набридало допомагати йому в майстернi. Ѓатько мiй був добрий майстер-рiзьбЯр. ‚ироби його славилисЯ на всьому Џодiллi i навiть залюбки купувалисЯ в Џольщi та ’уреччинi. –е приносило батьковi, Як Я пiзнiше зрозумiв, непоганi заробiтки. ‰ого обрали цеховим старостою. I вiн, колишнiй бiднЯк-гуцул, пiдмайстер, вибившись у люди, задумав дати синовi освiту. ‚iн вiддав мене спочатку до бурси, а згодом до колегiуму. •отiв бачити мене свЯщеником... ’ам навчали закону божого, пiїтики, риторики, а також латинi... Ћднак Я був непосидющий i, хоч наука легко лiзла менi в голову, дуже швидко зрозумiв, що це не мiй шлЯх. Њенi хотiлосЯ волi, простору. џ мiг годинами стоЯти на плацу i дивитисЯ, Як фехтують, навчаючись, жовнiри, Як стрiлЯють вони з аркебузiв i самопалiв. ‘лухав розповiдi бувалих людей про вiйни, про герцi. Њенi й самому хотiлосЯ стати воЯком. Џо сусiдству з нами жила багата вiрменська сiм'Я. ‚арпет Ћванес Љероненц мав торговий рЯд у мiстi i спорЯджав великi каравани в ’уреччину. ‚iн добре ставивсЯ до мого батька - не раз закуповував у нього вироби цiлого цеху. ‡ його сином •ачиком ми були друзЯми. Ђ що Љеронеици забули свою мову i говорили по-турецькому, то i Я навчивсЯ її вiд •ачика i дивував старого Ћванеса доброю турецькою вимовою. Ќапевно, це спонукало його пiслЯ того, Як Я втiк з колегiуму i заЯвив батьковi, що нiзащо не вернусЯ туди, взЯти мене до себе на службу. џ супроводжував його разом з •ачиком та слугами в поїздках по ‚олощинi, Ѓолгарiї та ’уреччинi. ‡а три роки Я тричi побував за Ѓалканами. ‡ •ачиком ми жили Як брати, дiлЯчи навпiл i хлiб, i сiль. ђазом стоЯли за прилавком, разом читали Ѓакi ' i задушеного з дозволу султана Ћмера Ќефi, разом скакали на баских конЯх, маючи при боцi шаблю i пiстолi, коли супроводжували караван старого купцЯ... Ќе знаю, ким би Я став до цього часу, коли б одного днЯ над мiстом не забив на сполох дзвiн. ‡ пiвднЯ сунула турецька навала. ‘ам султан з'ЯвивсЯ пiд стiнами Љам'ЯнцЯ. Џоки ще виходи з мiста були вiльнi, батько вiдправив матiр, мою дванадцЯтирiчну сестричку i дiдусЯ, материного батька, у ‚iнницю. Ђ менi дав зброю - i ми пiшли на мiську стiну. ђозпочаласЯ облога. –е було пекло. Њiсто оборонЯлосЯ мужньо, але не вистоЯло. ‹юди гинули, будинки палали в огнi. Ќа моїх очах полЯгли обидва Љероненци - старий Ћванес i •ачик, а також мiй батько. џ поховав їх на подвiр'ї, де вже нiчого не лишилосЯ, крiм головешок. Ќезабаром Яничари ввiрвались у Љам'Янець. ™о робилосЯ! Џiд Ятаганами падали старi i дiти. †iнок в'Язали i тЯгнули в неволю. ‚оЯки гинули в бою. „олЯ була ласкава до мене. •оча Я бивсЯ порЯд з iншими, жодна краплина кровi не пролиласЯ з мого тiла. “вечерi, коли впали останнi польськi корогви i рештки уцiлiлих воїнiв почали здаватисЯ переможцЯм, Я переодЯгнувсЯ Яничаром (їхнiх трупiв теж було вдосталь навкруги) i пройшов через ворожий табiр. Ќа ранок уже був далеко по дорозi на ‚iнницю. ‚сюди по путi Я бачив сплюндрованi села i мiстечка, трупи людей: татари, мов сарана, прокотилисЯ нашим краєм. џ розумiв, що єдиний порЯтунок длЯ нас - тiкати на ‹iвобережжЯ, пiд владу московського царЯ. ‡абравши рiдних, Я вирушив у путь. Њи йшли вночi, ховаючись удень вiд татарських чамбулiв. Њати, ‘теха й дiдусь не переставали плакати за батьком i гаразд навiть не тЯмили, куди Я їх веду. Џо дорозi до нас приставали такi ж вигнанцi-втiкачi, Як i ми, i наш загiн, коли ми бiлЯ —еркас перебралисЯ через „нiпро, налiчував близько сотнi чоловiк. ‹iвобережжЯ зустрiло вигнанцiв привiтно, Як рiдних. ‹убенський полковник видiлив пустирище над ‘улою, що звалосЯ „убовою Ѓалкою, i ми там до осенi поставили хутiр. џ з дiдусем збудував хатину, розорав шмат землi... Ђле, видно, не судилосЯ менi стати хлiборобом. ‡ахотiлосЯ потримати шаблю в руцi. ’а й час був дуже неспокiйний, жорстокий. Њолодь iшла до вiйська гетьмана ‘амойловича. џ, залишивши рiдних, подавсЯ на ‡апорожжЯ - став козаком. Ќу, а звiдти вже долЯ закинула мене сюди... Ђле про це iншим разом. Њабуть, спати пора, ага џкуб. „осi надворi стоїть глуха нiч. ѓримкочучи кайданами, вони лЯгли на холодну долiвку. џкуб ще довго вертiвсЯ, зiтхав. Ђ молодий ‡венигора заплющив очi i враз мiцно заснув. Њинула коротка турецька зима. Ѓезконечнi розмови в'Язнiв ще скоротили її. џкуб умiв Яскраво розповiдати, i Ђрсен в уЯвi мандрував з ним по безмежнiй Ћсманськiй iмперiї, заходив у темнi хижi каратюркiв-селЯн i свiтлi просторi зали спагiїв, у казарми Яничарiв i в похмурi вежi замкiв, бродив по гамiрливих вулицЯх i майданах ‘тамбула... ’ак наче менше вiдчувалисЯ голод i сирiсть пiдземеллЯ, забувалось нерадiсне життЯ i не таким похмурим уЯвлЯлосЯ темне майбутнє. Ћдного разу замiсть глухонiмого наглЯдача на порозi з'ЯвивсЯ Ћсман i гучно крикнув: - ѓей, ти, невiрна собако, виходьi Ђрсен пiдвiвсЯ, потис руку џкубовi i вийшов надвiр. Џо очах болЯче рiзнуло давно не бачене Яскраве сонЯчне свiтло. Џримруживши очi, вiн поспiшив стати у тiнь горiха, що вже вкривсЯ молодим нiжно-зеленим листЯм. Ќа подвiр'ї панувала тиша. Ћсман десь зник. Џризвичаївшись до свiтла. Ђрсен оглЯнувсЯ. Ќа подвiр'ї - нiкого. ђаптом з галереї пролунав смiх. Ђрсен пiдвiв голову i стрiвсЯ поглЯдом з ѓамiдом, що розмовлЯв з молодим монголуватим чоловiком у дорогому одЯзi. Џо обличчю ѓамiда перебiгла гримаса гидливостi. - ”е, Яка брудна свинЯi- скрививсЯ вiн, дивлЯчись на козака. - ЏоглЯнь, друже ”ерхад, на це чудовисько. Ќе людина, а звiр! ‡арiс, мов гЯурський пiп! Ќiгтi на пальцЯх аж позаверталисЯ. Ђ тхне вiд нього так, що аж сюди чути. I це падло хотiло мене вбити! - Ќу що ж, убий ти його, - спокiйно промовив ”ерхад, нiби мова йшла й справдi про Якого-небудь звiра. - “бити мало! ‘мерть ворога приносить насолоду тiльки тодi, коли ти бачиш його муки й жах, що спотворює йому обли'i'iЯ. „ух ворожої кровi п'Янить, Як добре настоЯне вино! џ приберiг цього гЯура до твого приїзду, ”ерхад-ага, щоб потiшити тебе незвичайним видовищем... ѓей, Ћсман, вiдчинЯй клiтку! Ђрсен ще не знав, що приготував длЯ нього ѓамiд. Ћднак у його словах вiдчув смертельну небезпеку длЯ себе. Ћбвiвши поглЯдом подвiр'Я i галереї, вiн переконавсЯ, що єдиними глЯдачами є ѓамiд i його гiсть. Ћтже, затiваєтьсЯ криваве видовище. ™об не застукали зненацька, став спиною до горiха. - Ђ-а, боїшсЯ! - зареготав ѓамiд. - Ђ менi казали, що запорожцi й самого шайтана не боЯтьсЯ. ™о йому вiдповiдати? Љраще промовчати. ‹iворуч, пiд вежею, почувсЯ скрип завiсiв. ‘тукнули дерев'Янi дверцЯта. Ђрсен рiзко повернувсЯ i побачив пругке тiло в'юнкого плЯмистого барса. ‡вiр вийшов iз клiтки, вмурованої в стiну фортецi, i зупинивсЯ. Џо тiлу козака пробiг холодок. Ћн Яке видовище приготував длЯ гостЯ ѓамiдI •оче нацькувати лютого голодного звiра на беззбройну, виснажену i заковану в кайдани людину! ™о робити? „умка запрацювала блискавично. Џлигнути на дерево? Ќi, це не врЯтує. Ѓарс i там дiстане. „о того ж ѓамiд знiме з дерева стрiлою або кулею. ’iкати? Људи? ‚сi дверi зачиненi, ворота на замках... ‚ступити з барсом у єдиноборство? ‘аме на це розраховує ѓамiд. ’а що це дасть? ѓолими руками звiра не вiзьмеш. •iба схопити каменюку? ’о вже хоч Яка-небудь зброЯ! ѓострою каменюкою можна розкраЯти череп хижаковi. Ђ може, вичiкувати? Њоже, звiр i не нападе? Ѓарс ще не бачив людини. ЏотЯгнувсЯ, позiхнув, широко роззЯвивши iкласту пащу, а потiм облизавсЯ тонким рожевим Язиком. ’iльки пiслЯ того нюхнув повiтрЯ, ступив кiлька крокiв наперед - i зустрiвсЯ поглЯдом з напруженими сiрими очима... ‡упинивсЯ, присiвши на заднi лапи, нiби роздумував, що за дивна iстота перед ним. Џотiм, напевне, вирiшив, що це здобич, Яка може наситити його порожнiй шлунок, бо вже другий день його не годували i вiн вiдчував нудотний пекучий голод. Џравда, людина - небезпечний ворог. Ѓарс це знає. ‚ усЯкiм разi, не заєць i не козулЯ. Ќавiть не гiрський баран. ’а вибирати нi з чого. ѓолод допiкає все дужче, i барс зажмурює жовтi вузькi очi, щоб краще виважити i розрахувати стрибок. Ђрсеновi м'Язи теж напружилисЯ. ‚iн повiльно почав пiдводити вгору бруднi руки з закрученими довгими нiгтЯми, схожими на пазурi хижака. ’ихо забрЯжчали кайдани. ‡вiр насторожено пiднЯв вуха, збентежений пiдозрiлим, досi не чуваним звуком. ‡ галереї долинуло схвильоване диханнЯ ѓамiда i ”ерхада. Ђрсен на мить скосив око, глЯнув угору. ‰ого вразила зловтiха, що свiтиласЯ в ѓамiдових очах. ‘пагiЯ наперед смакував криваву битву звiра i людини. Ѓарс напруживсЯ, готуючись до стрибка. ’а стрибнути не встиг. Ќа нижнiй закритiй галереї почулисЯ тупiт, смiх i вереск. ‡ грюкотом вiдчинилисЯ дверi. ‡ них прудко вибiгла молода дiвчина в барвистих шароварах. ‚iд швидкого бiгу її обличчЯ пашiло рум'Янцем. Џухнасте чорне волоссЯ розвiвалосЯ за спиною. ‘лiдом за нею вискочила, смiючись, молодша, тендiтнiша, i кинулась доганЯти втiкачку. ѓамiд i ”ерхад схопилисЯ з мiсць, перелЯкано закричали: - Ќазад! Ќазад! - Ћ аллах екбер, врЯтуй їх! „iвчата побачили барса - зупинилисЯ. Џронизливий зойк забринiв смертельним жахом. „iвчата кинулись назад, але менша спiткнулась, упала пiд ноги подрузi, й обидвi покотилисЯ по землi. Ѓарс не довго роздумував, на кого нападати. ‡вичайно, на того, хто тiкає, а не на того, хто рiшуче чекає нападу. ‚ повiтрi промайнуло його плЯмисто-жовте тiло. Ќа галереї заверещав ѓамiд. ”ерхад перехиливсЯ через поручнi вниз i теж витиснув з горла хрипкий дикий крик. Ђрсен не встиг обдумати своїх дiй. џкась внутрiшнЯ нестримна сила метнула його вперед, коли звiр був у повiтрi. ’iла зiткнулисЯ. “дар - i барс покотивсЯ по землi. ’а за Якусь блискавичну мить звiр уже схопивсЯ i, зрозумiвши, що йому не уникнути сутички з нападником, кинувсЯ на нього. Џаща звiра люто ошкiрилась. •ижо блиснули гострi iкла. Ђрсен простЯгнув уперед скованi кайданами руки. Ѓарс, замiсть того щоб учепитисЯ зубами й пазурами в живе тiло, ударивсЯ грудьми об холодний метал. ‚ ту ж мить ланцюг обкрутнувсЯ навколо його шиї, щосили здавив горло. ‡вiр дико заревiв, заборсавсЯ, намагаючись пазурами дiстатисЯ до ворога. ™об не дати йому змоги порвати груди. Ђрсен подавсЯ назад. Ѓарс захрипiв, забив заднiми лапами об землю. Џереднiми рвав ланцюг, але визволитись iз петлi не мiг. ‚она все дужче врiзувалась йому в шию. Ѓарс робив вiдчайдушнi зусиллЯ, щоб дотЯгнутисЯ лапами до грудей людини. I коли цс йому щастило, з одЯгу летiло шматтЯ, забагрене кров'ю. ’а Ђрсен уже не вiдступав. Ќапружував усi сили, щоб Якнайдужче затЯгнути металеву петлю. •рЯснули кiстки. ‡вiр завив од болю i замовк. ЋпустилисЯ переднi лапи. ‡ пащi перестало вириватисЯ важке хрипiннЯ. ’iло хижака обм'Якло, обважнiло. ’а переможець все ще боЯвсЯ послабити зусиллЯ: барс - живучий звiр. Ќавiть напiвзадушений, вiн може в останню мить завдати противниковi смертельного удару. Ќарештi, руки самi не витримали нелюдського напруженнЯ. ‹анцюг розiмкнувсЯ на здавленiй шиї звiра, i мертвий барс упав на землю. ‡несилений, важко дихаючи. Ђрсен обiперсЯ спиною об стовбур горiха. Џеред очима пливли жовтi кола, ноги тремтiли. •отiлосЯ впасти i забути про все. Ђле змушений був стоЯти: до нього наближалисЯ дiвчата. Џопереду - старша, позаду - молодша. џк погано не почував себе, все ж не мiг не вiдзначити, що подiбної красунi, Як цЯ, переднЯ, йому нiколи в життi не доводилосЯ зустрiчати. ‚она мала не бiльше шiстнадцЯти рокiв - той вiк, коли дiвчина, особливо на пiвднi, розквiтає пишним квiтом. ‹егке сiре вбраннЯ окреслювало її струнку постать. ЋбличчЯ довгасте, нiжне, ледь покрите легким веснЯним загаром. ‡атiненi рЯсними чорними вiЯми очi здавалисЯ i синiми, i темними одночасно. „iвчина зупиниласЯ за кiлька крокiв i, все ще здригаючись вiд страшного потрЯсiннЯ i навiть забувши, що стоїть перед чужим мужчиною з вiдкритим обличчЯм, тихо промовила: - „Якую. ’и врЯтував нас, батиреї Ђрсен помiтив, що, крiм вдЯчностi, в її поглЯдi промайнув подив i прихована вiдраза, i йому до слiз стало соромно за свої бруднi руки з велетенськими пазурами, за нечесанi, збитi в ковтюхи патли, за подертий одЯг i важкий дух, що йшов од його давно не митого тiла. ‚iн ще не звик вiдчувати себе рiччю в руках iншої людини, а тому не мiг допустити думки, що цЯ дiвчина та її подруга дивлЯтьсЯ на нього не Як на людину, а Як на тварину, що належить їй чи членам її сiм'ї. ‚она стоЯла перед ним i дЯкувала за порЯтунок, а вiн охоче проваливсЯ б крiзь землю, бо усвiдомлював, Яким нiкчемним, бридким i навiть огидним здававсЯ дiвчинi, хоч захистив її вiд смертi. - џ радий, що все скiнчилось длЯ вас так щасливо, джаним, - сказав хрипко, з трудом пiдбираючи вiд хвилюваннЯ i слабостi турецькi слова. - Ђ длЯ мене... - „лЯ тебе теж, - сказала молодша дiвчина. - ‘кажи йому, Ђдiке! - Ѓезперечно, - задумливо промовила синьоока. - •атче правду каже. •атче - батькова пестунка, улюбленицЯ нашого хазЯїна. ‚она попросить - i ти станеш вiльний. - Ќу, це ще побачимо, - похмуро вiдповiв Ђрсен. - •азЯїн, мабуть, думає iнакше... ‚низу рвучко розчинилисЯ дверi - вискочив перелЯканий Ћсман, а за ним вибiгли ѓамiд i ”ерхад. ’овсте одутле обличчЯ спагiї посiрiло вiд страху. ‚iн кинувсЯ до •атче, обнЯв доньку. - •атче, дорога моЯ, ти жива? ‘лава аллаху, що урЯтував тебе! - –е вiн урЯтував нас, таточку, - i дiвчина показала пальцем на невiльника. - –ей нещасний... ѓамiд пiднЯв голову. „ва поглЯди, мов двi шаблi, схрестилисЯ на цiлу хвилину в напруженiй тишi. Ђрсен помiтив, Як щось здригнулосЯ в каламутних волових очах спагiї, нiби там вiдкрилась Якась темна холодна заслiнка. - ’и заслужив смертi, гЯуре, - промовив ѓамiд пiслЯ довгого роздуму. - I ти прекрасно це знаєш... - ’аточку! - •атче вчепилась у руку батька. - Џрошу тебе! ‡аради мене й Ђдiке - прости йому! •ай живе!.. ѓамiд погладив її по головi i закiнчив свою думку, нiби й не чув тих слiв: - Ћднак своєю хоробрiстю ти врЯтував мою доньку, наречену високошанованого ”ерхада-аги. - ’ой кивнув на знак згоди головою i випнув кругле пiдборiддЯ. - Ђ також - Ђдiке... ’ож, зважаючи на такий гiдний подиву i подЯки вчинок, Я дарую тобi життЯ. Ђле не волю!.. ’и й надалi залишишсЯ моїм рабом. I Якщо проЯвиш непослух, Я пригадаю тобi i старi провини. „Якуй •атче i Ђдiке. –е через їхнiй необдуманий дитЯчий вибрик ти залишивсЯ живий, гЯуре! Ђрсен мовчки вклонивсЯ. џк-не-Як - йому подаровано життЯ. - Њоже, у тебе є Яке-небудь проханнЯ до мене? - спитав ѓамiд. трохи заспокоївшись. Ђрсен ступив крок наперед: - Є, господарю. - Љажи. Ђле... - џ багато не прошу, - перебив його невiльник. - •очу саму мiзерiю - побувати в руках цирульника i помитисЯ... - ’и занадто смiливий, гЯуре, - буркнув ѓамiд. - Ђле хай буде по-твоєму. Ћсмане, чуєш? Ђ потiм вiдправиш його до Ѓекiра в олiйницю. ‚iн скарживсЯ, що не вистачає людей. - ‘лухаю, ага, - i Ћсман подав Ђрсеновi знак iти за ним. ...‘тарий мовчазний турок у волохатому кауцi з верблюжої шерстi швидко поголив невiльника i змастив Якоюсь маззю глибокi подрЯпини на грудЯх i руках. Џотiм Ђрсен залiз у рiчку i довго полоскавсЯ у холоднiй водi. Ћсман ходив по березi i нетерплЯче поглЯдав униз, однак пiдганЯти раба не посмiв: пам'Ятав наказ хазЯїна. ’iльки Як той, посинiлий вiд холоду, мокрий, вилiз i почав з огидою копирсатись у своєму брудному дрантi, кинув йому замiсть порваного барсом жупана турецький бешмет i досить пристойнi шаровари. - ЋдЯгайсЯ! ’а швидше! - гримнув похмуро. ЋдЯгаючись, Ђрсен дивувавсЯ: дивний все-таки народ турки! ‘кiльки часу вже вiн у їхнiх руках, а ще нiхто не поцiкавивсЯ вмiстом його шкiрЯного поЯса. —и не пiдозрiвають, щоб у такого обiрванцЯ водилосЯ золото? Ќапевно, так. Ќу що ж, тим краще. ‡надобитьсЯ колись. ‡нову брЯзнули замки кайданiв, - i його повели до фортецi. Ђле тепер навiть кайдани не здавалисЯ йому такими важкими i ненависними. —истий, поголений, помолодiлий, вiдчув, Як i ранiш, непереборну жагу до життЯ. ‡апашне веснЯне повiтрЯ п'Янило голову, i вiн жадiбно втЯгував його в легенi, мов цiлющий бальзам. Ќа подвiр'ї Ћсман залишив Ђрсена одного - пiшов по ключi. ‡а живоплотом дiти гралисЯ в челика. ’о була весела гра, подiбна до українського квача, i Ђрсен задививсЯ на чорноголових турченЯт, Якi нагадали йому дитинство на далекiй, мабуть, назавжди втраченiй батькiвщинi. ђаптом до його нiг упав невеликий пакунок. ‚iд несподiванки здригнувшись, глЯнув на галерею. ’ам, у вiдчиненому вiкнi, стоЯла, прикрившись чорною шаллю, Ђдiке. Љрiзь вузьку щiлину блищали глибокi синi очi. „iвчина зробила рукою ледь помiтний знак. Ђ коли побачила, що невiльник не зрозумiв її,_ i мовчки дивитьсЯ на неї, тихо промовила: - ‚iзьми! ’о тобi! Ђрсен узЯв пакунок, заховав за пазуху. - ‘пасибi, джаним! - кивнув головою. „iвчина на мить вiдкинула покривало i сумно усмiхнуласЯ. ’епер вона здаваласЯ блiдою i зажуреною. Ђ вiд того ще кращою. Ќа її обличчi були написанi бiль i смуток, Як на обличчi людини, глибоко враженої жорстоким словом. Ђрсен мовчки дививсЯ на неї, мов на чудо, що хтозна-звiдки i Як з'ЯвилосЯ у його життi. Џозаду почулисЯ кроки: йшов Ћсман. Ђрсен стрепенувсЯ - марево щезло. ‡никла й Ђдiке. I коли б не пакунок за пазухою та не розчинене вiкно, можна було б подумати, що все це приверзлосЯ... Ћсман одвiв його у погрiб длЯ невiльникiв i замкнув дверi Ћднак скрегiт ключа на цей раз здавсЯ йому чудовою музикою. ЏiслЯ холодного темного пiдземеллЯ, пiслЯ того, Як вiн змив з себе кiлькамiсЯчний бруд i побачив в очах тiєї дивної дiвчини спiвчуттЯ, навiть цей льох виглЯдав затишно й привiтно. ’о дарма, що вiконце пропускає зовсiм мало свiтла, а на пiдлозi солома геть перетрухлаї ѓоловне - вiн живий, молодий, здоровий... Ђ все iнше Якось влаштуєтьсЯ! ‚ийнЯвши з-за пазухи пакунок, пiдiйшов до вiконцЯ i розгорнув його. ’ам лежав чималий пирiжок, шмат баранини i тонкий шовковий шарфик, що зберiгав Якiсь незнанi пахощi - троЯнд, любистку чи небачених заморських трав. Џирiжок i баранина - це зрозумiло! Ђ длЯ чого шарфик? Ќевже дiвчина, вкладаючи його, хотiла тiльки висловити ще раз свою вдЯчнiсть? —и, може... Ќi, навiть думати смiшної ‘хаменисЯ, козаче! Ќе тiш себе марними мрiЯми! Ћднак на душi було i радiсно, i тривожно. Џеред очима вставала гнучка постать Ђдiке, пишна чорна коса i смутнi очi, що зазирали в серце голубими веснЯними зорЯми. Ђрсеновi здавалосЯ, що долЯ навмисне послала дiвчину в ту фатальну хвилину, щоб урЯтувати його. –е не вiн її та ѓамiдову дочку врЯтував, а вони його!.. „о речi, хто ж така Ђдiке? ѓамiд називав донькою тiльки •атче. Њоже, племiнницЯ чи Якась далека родичка? •то зна... “вечерi почали сходитисЯ невiльники. Џершим зайшов, подзвонюючи ланцюгами, пан ‘пихальський. ‡а ним важко ступав довготелесий похмурий Љвочка. ‚iд обох гостро пахло димом i свiжою рiпаковою олiєю. ‚ажка втома проглЯдала з їхнiх пожовтiлих змарнiлих лиць. ‡i свiтла вони не зразу впiзнали ‡венигору. Љвочка, Як тiльки переступив порiг, зразу поваливсЯ в куток, а ‘пихальський почав згрiбати солому i намощувати собi пухкiше ложе. - ‘то дзЯблiв його мамi, - лаЯвсЯ вiн. - Џрацюєш, Як вiл, а спиш, Як свинЯ, прошу пана! ‡а день так очманiєш у диму i накрутишсЯ бiлЯ котка, що голова йде обертом. Ђ прийде нiч - навiть не вiдпочинеш Як слiд! ’ой паскудний ѓамiд, най би його шлЯк трафив, свiжої соломи жалiє... - ‚iн нiчим не гiрший за вельможного пана џблоновського, пане Њартине, - втомлено сказав Љвочка. - ’ой теж своїх хлопiв мав за бидло. ’а, врештi, пан Њартин про це добре знає, бо сам uq раз, на втiху гетьмановi, вiдбирав у хлопiв їхнi пожитки i залишав голих i холодних серед розорених халуп. - …, нащо згадувати старе... - „лЯ перестороги на майбутнє, - втрутивсЯ в розмову Ђрсен i вийшов на середину, де було свiтлiше. - Ђ-а, пан запорожець! ‘ердечне вiтаннЯчко! - вигукнув радiсно ‘пихальський. - †ивий? - †ивий, Як бачите. Љвочка теж схопивсЯ, потиснув руки. - Ђ ми вже думали, що тебе й на свiтi нема. ‚иходить, нашого брата не так легко вiдправити до ‚ельзевула в пекло! Њи радi тебе бачити! - ‘пасибi. Ђ де ж џцько? „е мiй юний друг? - џцька немає з нами, - люто блиснув очима Љвочка. - ™е взимку ѓамiд його i Њногогрiшного подарував комусь. џк собак!.. ЃолЯчка йому в бiк! Ђрсен нахмуривсЯ. ђадiсть, що сповнювала його серце, раптом поблЯкла, зiв'Яла, Як рЯст на морозi. ‘лова товариша по нещастю враз нагадали про їхнє страшне, рабське становище, з Якого не видно було нiЯкого виходу. ‘…‹њ Ќа крем'Янистому березi бурхливого Љизил-Iрмаку стоїть саманна закопчена олiйницЯ. ‚она приносить ѓамiдовi чималi прибутки, бо вiн пiдрЯдивсЯ постачати олiю длЯ всiх вiйськових залог санджака '. ‡ раннього ранку тут палахкотить вогонь пiд залiзним барабаном, в Якому пiдсмажуєтьсЯ рiпакове та рижiєве насiннЯ. ѓримить кам'Яний коток. ЃiлЯ велетенського преса хекають потомленi люди. „им i чад виїдають очi. ‡венигора, ‘пихальський i Љвочка уперлисЯ грудьми в товстi дубовi балки, котЯть по дерев'Яному жолобу велетенський круглий камiнь, схожий на жорно. Љамiнь перетирає насiннЯ. ‚iн жовто-зелений вiд густої тЯгучої олiї. Ђрсен i Љвочка мовчать, а пан ‘пихальський, вирЯчивши вiд натуги очi, зачiпає робiтникiв-каратюркiв: - ™о, ћсупе, Я чув, сьогоднi у вас байрам? - Ѓайрам. - Ќе схоже. ’и сьогоднi такий же зароплений i прокопчений димом, Як i завжди. џкий же це байрам? - –ить, гЯуре! - шипить старий висохлий ћсуп i погрожує пальцем. - Ќе розвереджуй душi! Ѓо зозла Як заїду тобi кулаком у вухо! ‘мердючий шакал! Iшак! I ћсуп, i його товаришi ще зранку були сердитi: навiть у свЯто ѓамiд примусив їх працювати. џке йому дiло до того, що правовiрнi не зроблЯть вчасно омиваннЯ i не прочитають намаз? ‰ому аби олiЯ була! Љожного днЯ її великими бочками вiдправлЯють з Ђксу в усi кiнцi округу. Џливе їхнЯ працЯ в чужi краї, Як потоки у зливу, щоб потiм повернутисЯ золотим струмочком у кишеню хазЯїна. ћсупа заспокоює Ѓекiр: - ћсупе, притримай свого Язика! ѓЯур правду каже: собака ѓамiд уже всiм сiв на голову. ‡емлЯ наших батькiв i наша землЯ майже всЯ опиниласЯ в його руках. ™об побудувати халупу, ми залазимо до нього в кабалу. џ вже шiсть рокiв працюю на нього, мов каторжник, а кiнцЯ не бачу... - Ђ Я вiдроблЯю батькiв борг, - сказав ђеджеп, молодий довгорукий чолов'Яга, i сплюнув набiк. - џк запрiгсЯ з п'ЯтнадцЯти рокiв, то й до цього часу... I, думаєте, той борг зменшуєтьсЯ? ЂЯкже! †енивсЯ - мусив позичити у ѓамiда знов. Љожної зими, щоб не здохнути з голоду, позичаю теж... I так без кiнцЯ. •ай шайтан забере таке життЯ i самого ѓамiда! Љажуть, бiлЯ …шекдагу знову з'ЯвивсЯ зi своїми хлопцЯми Њустафа —орнобородий... Џлюну Я на все та пiду до нього! - ’и здурiв, ђеджепе! айтан скаламутив твiй розум, нещасний! „iзнаєтьсЯ про це ѓамiд - пропала твоЯ голова, - зашипiв ћсуп i люто крикнув на невiльникiв, що, скориставшись розмовою, зупинилисЯ. - Љрутiть коток, проклЯтi собаки! Ќiчого тут прислухатисЯ! Ѓруднi свинi! Ќевiльники знову налЯгли грудьми на перекладини. ‡аскрипiв коток, забрЯзкотiли кайдани. Ђле в цю мить знадвору долинув пронизливий крик. “сi кинулисЯ до дверей. Џо дорозi вiд Ђксу щодуху мчала дiвчина з кошиком у руцi. ’о була Iраз, донька Ѓекiра. її доганЯв Ћсман i намагавсЯ зловити за довгий бiлий шарф, перекинутий у дiвчини через плеча. Џозаду їхав на конi ѓамiд i щось кричав смiючись. Ѓекiр розштовхнув плечем товаришiв i побiг назустрiч. •оча Ћсман мав зброю i на голову був вищий за Ѓекiра, олiйник налетiв на нього, мов Яструб, i зацiдив кулаком у вухо. Iраз вирвалась iз рук охоронцЯ i вскочила в гурт людей. Ћшелешений нежданим нападом, Ћсман спершу розгубивсЯ. Ќа його круглому ситому обличчi промайнув подив. ’а враз охоронець наливсЯ кров'ю i накинувсЯ на Ѓекiра з нагайкою. ЏосипалисЯ градом важкi удари. - ‘тривай, Ћсмане, - спинив його ѓамiд, пiд'їжджаючи на красивому конi. - џ хочу поговорити з Ѓекiром. Ћблиш свiй нагай! Ћсман, кленучи все на свiтi, вiдiйшов убiк. Ѓекiр теж не хотiв залишатисЯ в боргу i бажав своєму кривдниковi звернути шию, здохнути, Як паршивому собацi, або пiдхопити десЯток щонайгiрших болЯчок. - ’а замовкнiть, диЯволи! - гаркнув на них ѓамiд, злазЯчи з конЯ. Ѓекiр рушив до олiйницi. ѓамiд не вiдставав од нього. - џ не знав, що в тебе така гарненька донька, Ѓекiре, - сказав ѓамiд. - ‘кiльки їй рокiв? - Џ'ЯтнадцЯть, ага, -вiдповiв похмуро Ѓекiр. - ’и мiг би давно позбутисЯ боргу, коли б послав її в замок на роботу. ‚она могла б чесати вовну, прЯсти або слугувати в гаремi... ‚они зупинилисЯ на горбочку. - ‰ок! ‰ок! - вигукнув Ѓекiр, рвучко повертаючись обличчЯм до спагiї. - Ќе чiпай її, ѓамiд-бею! ‚она ще молода, з неї вистачає роботи вдома. “ мене хвора дружина... Ђле ѓамiд наполЯгав на своєму. - ’и вже багато рокiв вiдроблЯєш позичку, Яку взЯв на будiвництво хати, Ѓекiре, а борг не зменшуєтьсЯ, бо, крiм того, треба ще їсти й пити... Ђ так ти заразом позбувсЯ б його, Як болЯчки! Џодумай! - џ сам вiдроблю тобi свiй борг, ѓамiд-бею! џ працюватиму ще два роки, але доньки в замок не пошлю! ’о мiсце не длЯ молодих дiвчатi ѓамiд спалахнув. - „умай, що мелеш, Ѓекiре! - вигукнув роздратовано. - Ћднак рано чи пiзно муситимеш послати її до мене. Ѓорг давно прострочений... Ќу, чого упираєшсЯ? ЋдумайсЯ! - Ќi, ѓамiд-бею, цього не буде! - рiшуче вiдповiв Ѓекiр. - “сiм вiдомо, що дiвчат, Якi слугували в замку, нiхто не бере замiж! Ќевже ти хочеш зробити нещасними зразу чотирьох людей: мене, мою дружину, доньку i її жениха Iсмета? - Џоганий собако! - верескнув спагiЯ. - ’и ще пожалiєшi џ не забуду цих слiв!.. Џаршива свинЯ, смердюча гiєна, Як ти смiєш базiкати таке про свого господарЯ?.. „аю тобi тиждень длЯ сплати боргу! џкщо не сплатиш чи не вiдробиш разом зi своєю дружиною i дочкою, Я викину тебе з хати i вижену з Ђксу! - ‹а хавлаї - пiднЯв догори руки Ѓекiр. - •ай буде те, що має бути! Ђле дочки Я тобi не вiддам! ‚iзьмеш її тiльки пiслЯ моєї смертi, ѓамiд-бею! –е моє останнє слово! Ѓекiр сказав це так рiшуче, що всi з подивом глЯнули на нього. „о цього часу вiн нiколи нi в чому не суперечив нi ѓамiдовi, нi його охоронцЯм, що нi на крок не вiдступали вiд хазЯїна. ’ому ѓамiд, вважаючи його за розумного i досвiдченого олiйника, настановив старшим над iншими батраками i невiльниками. ‚иконував вiн свою роботу старанно, i ѓамiд був ним задоволений. Ђ зараз просто не можна впiзнати Ѓекiра - очi палають, кулаки стиснув, скажи йому ще слово - так i вчепитьсЯ в горлЯнку! ѓамiд нiчого не вiдповiв. ’iльки пильно глЯнув на Iраз, що визирала з-за плечей олiйникiв, мов злЯкане звiрЯтко, скочив на конЯ i погнав чвалом. Ћсман поколивав слiдом. - ‘обака! Ѓрудна свинЯ! - прохрипiв Ѓекiр. - џ вiльний турок, а вiн хоче перетворити мене на раба. ‚iн хоче посЯгнути на честь моєї доньки i на мою честь! Ђле ми ще побачимо, чий день буде довший! Ќедарма з'ЯвивсЯ Њустафа —орнобородий у наших краЯх: вiн знайде стежку i до замку Ђксу. - •валиласЯ курка, що буде на байрамi в турка, та й справдi побувала - смаженою на столi! - охолодив його запал ћсуп. - ’и даремно роздражнив цього дикого кабана! ’епер не жди вiд нього iющади. Ђ можна було обiйтисЯ ладком - вiн i не приставав би до Iраз. ‚iн правовiрний, i серце у нього таке, Як i в нас... - ‚iн звiр, а не людина! I серце в нього кам'Яне! - вигукнув ђеджеп. - ђожна йому в бiк - ото i всЯ з ним мова! Ѓекiр обвiв усiх довгим каламутним поглЯдом i враз Якось зiв'Яв. Џлечi опустилисЯ, на обличчi з'ЯвиласЯ винувата посмiшка. ‚iн пiдiйшов до Iраз, обнЯв її за плечi, нiби хотiв захистити вiд нещастЯ, вiдiбрав кошик з їжею i тихо сказав: - ‘iдай отут у холодку i чекай на мене - додому пiдемо разом! „iвчина сiла на лавочцi пiд стiною олiйницi, а робiтники, товплЯчись у низькi дверi, почали заходити в примiщеннЯ. "Ћн Яка ’уреччина, - подумав Ђрсен, кладучи закованi руки на балку i напираючи на неї грудьми. - I тут, Як i в нас, бiднi низом, а багатi - горою! Џравда мовчить, зцiпивши зуби, а кривда безсоромно розперезаласЯ i слiпо, нахабно бреде по людських горбах". ‡а тi кiлька тижнiв, що Ђрсен працює в олiйницi, вiн змiцнiв пiслЯ перебуваннЯ в пiдземеллi, випитав у Ѓекiра, Якими шлЯхами найзручнiше i найшвидше можна добратисЯ до морЯ, i почав подумувати про втечу. ‰ого нiщо не лЯкало: нi злигоднi в дорозi, нi переслiдуваннЯ, нi навiть загибель. •отiлось одного: щоб на той час не було дома ѓамiда. Ђле хазЯїн, здаєтьсЯ, ближчим часом нiкуди не збиравсЯ виїжджати. I це ускладнювало здiйсненнЯ давно обдуманих намiрiв^ “вечерi, коли Ѓекiр привiв невiльникiв до фортецi, Ћсман розлютувавсЯ. Ќавiть у сутiнках було видно, Як гнiвно блиснули його круглi очi. ‚iн пхнув Ѓекiра в спину i почав виштовхувати за ворота. - ѓеть звiдси, негiднику! I не потикай сюди свого кривого носа, червонопикий лисе! “ Ѓекiра справдi нiс дививсЯ трохи набiк, а вимазане в олiю обличчЯ вiдбивало червоною мiддю. Ѓекiр огризнувсЯ: - ‡абери руки. Ћсмане, а то дуже довгi маєш! - ™о ти хочеш цим сказати? ™о вкоротиш? ѓа? - ‚iн знову штурхнув Ѓекiра в спину, так що той засторцював до ворiт. - Iди, iди, - там Я тобi покажу, скiльки важить мiй кулак, дурню! ‹аючись, Ћсман випхнув Ѓекiра за ворота. Ќа деЯкий час невiльники залишилисЯ самi. Џан ‘пихальський i Љвочка сiли в знемозi пiд стiною на кам'Яну плиту, а Ђрсен вiдiйшов убiк i зупинивсЯ перед вiкном, де колись бачив Ђдiке. ‡ того часу дiвчина з'ЯвиласЯ у вiкнi ще раз i, Як йому здалосЯ, зробила рукою Якийсь знак. Ђле наглЯдачi швидко загнали невiльникiв у погрiб, i вiн не зрозумiв, що вона хотiла сказати. ‚iтала його? —и ще раз дЯкувала за порЯтунок? Ђ може, поманила, щоб пiдiйшов ближче, i знову кинула б шматок пирога? “ вiкнi промайнула легка тiнь. Ђдiке! ‡-пiд покривала показалась бiла рука, i на землю полетiла Якась маленька чорна рiч. Ђрсен оглЯнувсЯ - чи нiхто не слiдкує? Ђ потiм швидко нагнувсЯ. ‘ерце радiсно тьохнуло: то був ключ вiд кайданiв! ‚iн сунув його в кишеню i вдавано байдуже почав розглЯдати галерею, в душi сподiваючись побачити ту, котра заради нього так ризикувала. Ђле у вiкнi вже нiкого не було. „iвчина зникла. Ћкрилений радiсною надiєю на визволеннЯ, вiн не звертав уваги на лайку i штурхани, Якими розлютований Ћсман заганЯв їх у погрiб. “ головi без угаву дзвенiла думка: "Ќезабаром буду вiльний! Ќезабаром буду вiльний! Ђ там усе залежатиме вiд щастЯ. ’iльки б дiстатисЯ до морЯi џ мушу виконати наказ ‘iрка! Ћбов'Язково мушу!" - ’и чого це такий раденький? - спитав Љвочка. - Џриг