... - Ћ-о, ще й Яких! - захоплено вигукнув салтан. - „Якую тобi. ѓазi-бею. - Ључук зупинивсЯ i потиснув спiврозмовниковi руку. - Џро одне прошу тебе - нiкому нi слова! - Ћхоче обiцЯю. ’им бiльше, що це нiчого менi не коштує! - салтан весело засмiЯвсЯ. - Љоли ти вирушаєш? - „освiтом вирушу... ’епер день короткий, а Я хочу по дорозi заглЯнути в навколишнi села, щоб не з порожнiми руками повертатисЯ в Љрим. •а-ха-ха! - —ора не примусить чекати на себе. Ѓуде вчасно! ‚они розсталисЯ, i кожний повернув у свiй бiк: ѓазi-бей до ворiт, а Ључук знайшов сина i з ним, нiким не помiчений, шмигнув у темнi суточки мiж будiвлЯми. Џеречекавши там, поки всi з майдану розiйшлисЯ, визирнув з-за рогу. - •одiмо! ‚они прокралисЯ мимо гетьманського будинку, мимо заметених снiгом стаєнь, звiдки чулосЯ глухе форканнЯ коней, i швидко попростували до будинку, вiдведеного гетьманом длЯ сiм'ї ‡ве-нигор i трьох Яничарських старшин. ’ам свiтилосЯ. Ључук зупинивсЯ бiлЯ плоту, заглЯнув через нього у двiр i, приклавши до рота долонi, тричi глухо кашлЯнув: - Љхи, кхи, кхи! Iз темрЯви у вiдповiдь долинув подiбний кашель. Џотiм почулосЯ шарудiннЯ, скрипнув пiд ногами снiг - i з-за плоту показаласЯ гостроверха татарська шапка. - ‘юди, мурзо! ‘юди! - ’атарин пiдвiвсЯ на повний зрiст. - Ђ де iншi? - спитав тихо Ључук. - ‚сi тут - у засiдцi... Ључук i —ора легко переплигнули через невисокий плiт i пiшли слiдом за сейменом, котрий привiв їх у затишне мiсце мiж сараЯми, звiдки було видно ганок i вiкна хати. ’ут, закутавшись у теплi кожухи, стоЯло ще троє. Џобачивши мурзу, вони вклонилисЯ йому. –е були вiдданi Ључуковi люди, готовi виконати все, що вiн накаже. - ЋдЯг захопили? - спитав мурза. - ‡ахопили. - ‡а хатою стежили весь час? - ’ак. - Ќу й що? - „iвчата повернулисЯ в супроводi двох туркiв. ’ретього з ними не було. - ѓм, доведетьсЯ вiдправити їх до праотцiв, - твердо сказав мурза. - кода, що нема третього, i його б заодно, щоб не здiйнЯв передчасно тривоги... Ќу, що ж - почекаємо, поки всi поснуть! ‚iн обiперсЯ об дерев'Яну стiну i замовк, не зводЯчи очей з освiтлених вiкон. †дати довелосЯ недовго. —ерез деЯкий час скрипнула хвiртка - i на подвiр'ї з'ЯвиласЯ темна постать. - Ђ ось i третiй, - прошепотiв Ључук задоволено. - ‚сiх разом i накриємо! Ђле цей третiй повiвсЯ не так, Як личило б господаревi. ‚iн швидко перебiг подвiр'Я i, замiсть того щоб пiднЯтисЯ на ганок, загрюкав кулаком у вiкно. Ќа ганку з'ЯвивсЯ ‘афар-бей. - •то тут? - Ђзем-ага наказав, щоб ви, ага ‘афар-бей, i џкуб-ага негайно прибули до нього! - почувсЯ голос незнайомцЯ. - ™о там стрЯслосЯ? - Ќе знаю... Ќаказано - не гаючись! ‘афар-бей Якусь хвилину мовчав, потiм зник за дверима. Ђ перегодЯ вийшов з џкубом i в супроводi посланцЯ Ђзем-аги швидко пiшов з двору. - ѓм, здаєтьсЯ, нам допомагає сам аллах! - знову прошепотiв Ључук. - ‚ хатi залишилисЯ самi жiнки та немiчний дiд, Який не зможе вчинити опору... - ™о ми з ними зробимо, тату? - спитав —ора. - Џобачимо... - џ не хотiв би їх убивати! - Џов'Яжемо - i хай лежать до ранку. Џеречекавши Якийсь час, Ључук дав знак своїм людЯм i, пильно оглЯдаючись довкола, почав повiльно наближатисЯ до хати. ’а раптом до його слуху долинув скрип снiгу. Њурза миттю присiв за заметом. —ора i сеймени затаїлисЯ бiлЯ нього. •тось зайшов у двiр i попростував прЯмо до ганку. Њурза по-думки вилаЯвсЯ. ‚се так гарно складалосЯ, могло обiйтисЯ без бiйки i кровопролиттЯ, а головне - без шуму i крику. ’ак нi ж - несе котрогось iз тих зарозумiлих туркiв! Ћтже, доведетьсЯ неминуче пускати в хiд зброю!.. ‚iн напружено вдивлЯвсЯ в темрЯву i мiркував, що робити: прикiнчити непроханого свiдка зараз чи дозволити йому пiднЯтисЯ на ганок i вiдчинити дверi. ’а ось незнайомець вийшов на освiтлену мiсцину насупроти вiкна - i Ључук упiзнав у ньому перевдЯгнутого в татарський одЯг ‘вирида Њногогрiшного. Њурза здивувавсЯ - що йому тут треба? ’а ще бiльше вiн здивувавсЯ, коли за Њногогрiшним iз темрЯви виринув цiлий десЯток пахолкiв, теж перевдЯгнутих татарами. "…ге-ге! ’ут пахне смаленим, хай йому чорт! - замалим не свиснув мурза, але вчасно спохвативсЯ. - ™о ж затiває той божевiльний ћрасько? Ђдже Њногогрiшний тут не по своїй волi, а з наказу гетьмана. ‚ цьому можна не сумнiватисЯ..." Њурза зробив своїм людЯм знак, щоб принишкли i не подавали жодного звуку, а сам, лiгши у пухкий снiг i визираючи обережно з-за замету, почав пильно стежити за тим, що робитьсЯ бiлЯ хати. ’им часом ‘вирид Њногогрiшний пiднЯвсЯ на ганок i загрюкав у дверi. ‡а шумом вiтру мурзi не чути, що вiн сказав, але видно, Як вiдчинилисЯ дверi i на порозi з'ЯвивсЯ сивоголовий дiд. ‚ ту ж мить пахолки штурхонули старого в груди i прожогом кинулись у сiни. Њногогрiшний залишивсЯ на ганку. ‡ хати долинули приглушенi скрики, гупаннЯ нiг. Џотiм надовго запала тиша. —увсЯ тiльки посвист вiтру, та жалiбно скрипiла стара кострубата груша, що тьмЯно бовванiла бiлЯ причiлка. —ерез деЯкий час дверi розчинилисЯ знову, нападники винесли два довгi важкi згортки i швидко зникли з ними в нiчнiй темрЯвi. Ључук схопивсЯ i люто тупнув ногою. ЏроклЯттЯ! –е ж у нього з-пiд самого носа вирвано рiдкiсної вартостi здобич, на Яку вiн гострив зуби ще за „нiпром. ‚iн не мав нi найменшого сумнiву, що Њногогрiшний викрав дiвчат. I, звичайно, зробив це з наказу гетьмана. Њурза швидко пiднЯв своїх людей. - Ѓачили?.. Њи не повиннi втратити їхнiй слiд! •одiмо! - коротко кинув вiн i перший рушив за нападниками. —ора порiвнЯвсЯ з батьком, спитав схвильовано: - ‚они викрали дiвчат? - ’ак. - Људи ж їх несуть? „о гетьмана? - Њабуть. - Ћ аллах, ми втратимо їх! Ђле Њногогрiшний поминув гетьманський дiм i повернув до посадської брами. –е здивувало Ључука. Ћтже, дiвчат несуть не до гетьмана? ’одi куди ж? ‚iн ще бiльше здивувавсЯ, коли побачив, що Њногогрiшний, а з ним i його пахолки зi здобиччю без затримки пройшли мимо варти i швидко попростували на полiвцi. –е ускладнювало обстановку. полiвцi - передмiстЯ велике, з багатьма плутаними вулицЯми й завулками, тож легко збитисЯ зi слiду. Љрiм того, тут мешкає чимало городЯн, розташованi татарськi й турецькi залоги. Џро те, щоб вiдбити дiвчат, Як сподiвавсЯ Ључук, годi й думати. ‡разу зчинитьсЯ шум - i пiднiметьсЯ все мiсто. „о того ж Ључук почав здогадуватисЯ про справжню мету викраденнЯ дiвчат. ‚iн давно розкусив характер ћрасЯ •мельницького, людини жорстокої i мстивої, i тепер не сумнiвавсЯ, що гетьман не забув образи i готує над дiвчатами Якусь мерзотну розправу. Ћт тiльки Яку? “бивство? ЌаврЯд. ’а й не посмiє вiн робити це в самому Ќемировi, оскiльки йдетьсЯ про туркеню, брат Якої служить у вiйську падишаха. Џродаж? ’еж малоймовiрно... ’одi залишаєтьсЯ подарунок?.. Ђле кому? Ѓезперечно, Якiйсь високопоставленiй особi, Яка своєю владою може покрити злочин гетьмана! Џашi ѓалiлю? ‚еликому вiзировi? —и самому падишаховi? Ључуковi стало жарко. ‚iн розстебнув кожуха. Ћ шайтан! Ќевже справдi цих дiвчат ћрась призначив самому падишаховi? џкщо так, то не зносити тобi голови, мурзо, коли станеш на перешкодi! Ђле зразу ж вiн уЯвив голубi озеречка ‘тешиних оченЯт, її пишнi густi коси, що важкою пшеничною хвилею спадали на округлi дiвочi плечi, нiжнi рожевi щоки i принадний, по-дитЯчому трохи наївний усмiх; уЯвив смаглЯву красу Ђдiке, що затуманила голову самому гетьмановi, - i п'Яний хмiль ударив йому в голову. ‚iн ще сам не мiг до ладу розiбратисЯ в своїх почуттЯх. ™е сам не знав, котрiй з дiвчат вiддасть перевагу. •отiв обох мати в своєму гаремi. Ђ час тодi покаже... ’а все ж бiльше йому подобаласЯ пшеничнокоса гЯурка ‘теха. —ому - i сам не знав. Њоже, тому, що в противагу йому, чорному, мов цигану, мала молочнонiжну шкiру i бiлЯве волоссЯ?.. "…-е, будь що буде! - подумав Ључук. - Ќе випущу з рук ту золотокосу пташину!.. Ћбох - небезпечно. Ђ одну - ‘теху... •iба, може, ладком домовитисЯ з Њногогрiшним? Ќевже старий пес вiдмовитьсЯ вiд грошей?.. ’одi хай нарiкає на самого себеї Џерейму в степу - вирубаю всiх до ноги! ™об жодного свiдка не лишилосЯ! Ђ дiвчата - в такому випадку обидвi - стануть моїм Ясиромi" ‚iн не вiдставав вiд Њногогрiшного i незабаром побачив, Як той завернув у глухий провулок i, вiдпустивши там пахолкiв, завiв дiвчат до невеликої хатини-пустки. Џеречекавши, поки пахолки зникнуть у нiчнiй iмлi, Ључук з людьми оточив хатину i тихо посту-кач у дверi. - •то там? - почувсЯ голос Њногогрiшного. - –е ти, ”едоре? Њабуть, вiн ждав когось. - ‚iдчини, пане хорунжий! –е Я - Ључук! Њногогрiшний довго мовчав. Џотiм брЯзнув засув. Ќа ганку з'ЯвиласЯ темна постать. - —ого тобi, мурзо? џк знайшов мене тут? - ‰шов по слiду... Ћт i знайшов! Њногогрiшний злЯкавсЯ i хотiв було шуснути в сiни, та мурза, а потiм i —ора перегородили йому шлЯх до вiдступу. - —екай, пане хорунжий, маю щось сказати! - притиснув його до стiни Ључук. - ™о ти маєш сказати? - видихнув злЯкано Њногогрiшний, вiдчуваючи, Як цупкi пальцi пiдбираютьсЯ йому до горла. - —ого тобi треба? - Њи бачили, Як ти викрав дiвчат... ‘кажи - длЯ чого? Људи маєш подiти їх? Њногогрiшний затiпавсЯ, але мовчав. Ључук притиснув його дужче, а —ора приставив до грудей Ятаган. - Њурзо, не змушуй мене розкривати чужу таємницю! - прохрипiв Њногогрiшний. - Ѓо не зносити нам обом голiв! - Ѓайдуже! џкщо будемо розумнi, то не загубимо їх - нi Я, нi ти!.. ‘кажи - це наказ гетьмана? - ’ак. - џ здогадувавсЯ... Људи ж ти маєш їх подiти? - ‚iдвезти в Љам'Янець... - Џашi? - ™об передав самому Љара-Њустафi. - Ћбох? - ‚ласне, одну - Ђдiке... - Ђ другу? - Ђ другу - за компанiю... ‚ подарунок пашi ѓалiлю... Ќе розумiю, длЯ чого це тобi треба знати? - ‚iддай менi ту другу - ‘теху! Ћсь що менi треба! - Ђле ж... - ’и нiчим не ризикуєш, пане •орунжий. ‡вiдки гетьман дiзнаєтьсЯ, - довiз ти обох дiвчат чи одну? ‚ разi чого - скажеш, що тiкала i... Ђ щоб не вважав себе скривдженим, Я добре заплачу! Ћсь маєш! - i Ључук потрЯс перед носом ошелешеного i в смерть перелЯканого Њногогрiшного невеликим оксамитовим капшуком. - I держи Язик за зубами! Ђ Я теж, звичайно, держатиму! „звiн золота подiЯв магiчно. Њногогрiшний обм'Як i, вiдчувши, Як розслабли на горлi пальцi, полегшено зiтхнув: - •у-у! Ќу, й налЯкав же ти мене, мурзо! I чого б вiдразу так не сказати - по-людськи?.. ‡аходьте до хати - берiть собi ту дiвку! ’а мерщiй тiкайте, бо незабаром сюди прибудуть мої люди! - i вiн, зваживши на долонi, опустив собi в кишеню туго напханий капшук. 8 ‚iдштовхнувши варту, до свiтлицi вбiгли вкрай стривоженi й схвильованi Њладен, Ќенко i џкуб. Ќе дотримуючись правил етикету, заведеного при гетьманському дворi, вони оточили ћрасЯ •мельницького, котрий стоЯв бiлЯ столу з Ђзем-агою i мурзою Ључуком. - ѓетьмане, що це все означає?! - вигукнув Ќенко, люто блискаючи чорними очима. - „е подiлисЯ дiвчата? „е моЯ сестра? - џ теж хотiв би це знати, - не ображаючись на тоЯ, Яким звернувсЯ до нього молодий ага, вiдповiв ћрась. - Њенi ось тiльки що доповiли, що салтан ѓазi-бей, вiд'їжджаючи до Љриму, сплюндрував навколишнi села i взЯв Ясир... џ не допущу, щоб союзники грабували i розорЯли мiй край! џ напишу великому вiзировi про це... - Ђле ж хтось мусить знати! - втрутивсЯ Њладен. - „е була варта? - ‚арта нiчого не знає, - подав голос мурза Ључук i згорда кинув поглЯд на розгублених i пригнiчених туркiв. - ЏiслЯ пiвночi бiлЯ ворiт стоЯли мої люди, i жоден з воїнiв не помiтив нiчого пiдозрiлого. - Ђле ж не нечистий дух винiс їх iз посаду, мурзо! - раптом люто гаркнув ћрась. - ’и перший мусиш дбати за безпеку мiста i всiх нас!.. џкщо пiде так i далi, то одної ночi, чого доброго, викрадуть не тiльки наречену гетьмана, а й самого гетьмана! ‚iн розлютувавсЯ не на жарт. ‡блiд. ‡ рота бризкала слина. Џалаючi очi метали блискавки. Џрава рука судорожно шарила бiлЯ боку, де мала бути шаблЯ, але не знаходила її. Ќiхто ще не бачив гетьмана таким схвильованим i гнiвним. I, головне, його схвильованiсть i гнiв здавалисЯ цiлком природними й щирими. Ќенко переглЯнувсЯ з Њладеном. ‚ очах посивiлого воєводи стоЯла безмiрна туга. ‰дучи сюди, вiн сподiвавсЯ, що ‡латка тут, що викраденнЯ її i ‘техи - дiло рук гетьмана. ’епер же вiн не знав, що й думати. џкщо правда, що кримчаки взЯли Ясир, то можна гадати, що вони могли викрасти i дiвчат, тим бiльше, що стара ‡венигориха i дiд Ћнопрiй в один голос твердЯть, що напали на них татари. Њурза Ључук намагавсЯ виправдатисЯ, але ћрась не захотiв його слухати, i мурзi не залишалосЯ нiчого iншого, Як вiдiйти до вiкна i, склавши на грудЯх руки, заглибитисЯ в свої думки. Ђ думав вiн про те, що нiхто з присутнiх, крiм нього, не знає правди. ѓетьман гадає, що в цю мить ‘вирид Њногогрiшний везе дiвчат у Љам'Янець i там передасть кому потрiбно. Ђзем-ага, напевне, думає те ж саме, бо наврЯд щоб ћрась утаїв вiд нього цю свою затiю... I не знають вони, що Ључук-бей обвiв їх обох навколо пальцЯ, що одна з дiвчат у цей час у супроводi —ори i вiрних сей-менiв верстає шлЯх у зовсiм протилежний бiк - на схiд... ‚ серцi Ључук-беЯ клекотiла радiсть. “Явивши, Як розлютуєтьсЯ - на цей раз не удавано, а насправдi - гетьман, коли дiзнаєтьсЯ про це, вiн ледве стримав зловтiшну усмiшку. ’iльки Ђзем-ага був незворушний, хоча в душi дивувавсЯ умiнню гетьмана вдавати iз себе невинне ЯгнЯтко. - ’реба кинути всiх людей на пошуки, - сказав Ќенко. - Ќе гаючись! - ’ак, ми кинемо всiх на пошуки, - погодивсЯ гетьман. - I передусiм - у погоню за ѓазi-беєм... „умаєтьсЯ менi, що дiвчата не поминули його рук. - џ поїду! - вигукнув Ќенко. - „айте менi загiн воїнiв! - Ќi, поїду Я! - раптом виступив наперед мурза Ључук. - ЊоЯ провина, що варта нiчого не помiтила, тож Я i мушу спокутувати її... ЉлЯнусь аллахом, Якщо дiвчата викраденi ѓазi-беєм, йому непереливки будуть!.. џ вiдберу їх i привезу до Ќемирова! ћрась мовчки хитнув головою, i Ључук швидко вийшов з покою. - Ђ ви, - гетьман глЯнув на Ќенка, Њладена i џкуба, - перевернiть увесь Ќемирiв! Ќе виключена можливiсть, що дiвчата десь тут. Љоли всi вийшли, вiн повернувсЯ до Ђзем-аги: - „орогий мiй Ђзем-ага, тобi ж доведетьсЯ прослiдкувати, щоб нiхто не кинувсЯ вслiд за Њногогрiшним... I щоб взагалi всюди був належний порЯдок... - ѓаразд, гетьмане, - коротко вiдповiв Ђзем-ага i, не поспiшаючи, з незалежним виглЯдом вийшов надвiр. “ Ќемировi пошуки нi до чого не привели. Ќадвечiр повернувсЯ Ључук. ‡ його слiв i зi слiв його людей виходило, що ѓазi-бей, набравши по дорозi бранцiв i бранок, швидко зник у дикому полi, де хуртовина замела всi слiди. Ћтже, мурза теж повернувсЯ нi з чим. ‡розумiвши, що бiльше сподiватисЯ нi на що, Њладен i Ќенко вирiшили, поки не пiзно, рЯтувати Ђрсена. ‡ цiєю метою Ќенко розшукав хатину, де переховувались Ђрсеновi друзi, i розповiв про те, що трапилосЯ з козаком та дiвчатами. Џалiй дав наказ виступити. Љоли стемнiло, загiн запорожцiв таємно пробравсЯ до руїн старої кам'Яної церкви, що стоЯла неподалiк од ‚икiтки. Ќенко розшукав на полiвцЯх Iваника i попередив, щоб усi дубовобалчани, хто захоче тiкати з Ќемирова, тримали напоготовi коней. Ќезабаром до церкви прибув ‘ава ѓрицай зi своїми людьми. - ‚се готово? - спитав Џалiй. - „рабини з вами? - ’ак. Џ'Ять драбин... “ кожного - пiстоль, а то й два. џтагани та ножi... ‚се готово, - вiдповiв ‘ава. - ‘кiльки привiв людей? - ‡i мною - двадцЯть п'Ять... - ’а нас три десЯтки... ‡овсiм непогано! - Џоколошкаємо татар! - кинув хтось iз гурту. Џалiй пiдвищив голос, щоб усi чули: - Ќi, друзi, ми йдемо не длЯ того, щоб колошкати татар... ‡апам'Ятайте: ми йдемо, щоб визволити наших друзiв. Ђ длЯ цього передусiм потрiбна тиша. ’иша й обережнiсть... Ќе забувайте, що у ћрасЯ тисЯча воЯкiв. Њи повиннi не тiльки безшумно проникнути на ‚икiтку, а й так же безшумно вийти з неї, щоб не накликати на себе погонi. ‡розумiли? - ‡розумiли! - почулисЯ голоси. - Ћт i гаразд... —астина з нас проберетьсЯ в посад. ђешта залишитьсЯ тут... Ђле тi, хто залишитьсЯ, мають в разi потреби прийти нам на допомогу. џкщо почуєте пострiли, - а це означатиме, що нас викрито, - нападайте на ворота фортецi... џсно? - ’ак! - ’одi - рушаймо... I хай не оминає нас щастЯ! ‚они швидко спустилисЯ з горба i попростували через став до ‚икiтки. ’ам, на фортечному валу, їх уже ждав Ќенко. ‚iн закрiпив кинутi знизу вiрьовочнi драбини i, пересилюючи шум вiтру, гукнув: - ЏiднiмайтесЯ, другарi! Џiвтора десЯтка темних постатей стрiмко подерлисЯ на заснiжений палiсад. ‚ Ясну нiч звiдси було б видно весь Ќемирiв, а тепер крiзь снiгову круговерть ледве пробивалосЯ кiлька жовтавих вогникiв, що блимали у вiкнах найближчих хат. ‡алишивши трьох козакiв на чатах. Џалiй вiддав наказ спускатисЯ вниз. Iшли один за одним, щоб не розгубитисЯ в темрЯвi. Ќенко показував дорогу. џк було домовлено ранiш, вiв прЯмо до Ями. - Ћсь у цьому будинку живе Ђрсенова сiм'Я, - поЯснював, показуючи на темнi обриси чималої хати. - Ђ там - дiм гетьмана. Ћбабiч нього розташованi будiвлi, де мешкає Ђзем-ага з Яничарами та сеймеиами, Якi охоронЯють гетьмана... ‡араз вони всi сплЯть, тiльки в гетьманському будинку вартує двоє сейменiв... Ђ ген там, прЯмо перед нами, посеред майдану, знаходитьсЯ Яма, повна в'Язнiв. Џалiй зупинивсЯ. - ’епер ми пiдемо вп'Ятьох: Ќенко, Я, ђоман, ‘пихальський i ‘ава, - сказав вiн. - ђештi ждати нас тут i бути напоготовi. џкщо буде потрiбно, Я подам знак... •одiмо, друзi! ЃiлЯ Ями стовбичило двоє вартових. ‡акутавшись у кожухи i натЯгнувши на самi очi гостроверхi малахаї, вини стоЯли спинами до вiтру i пританцьовували, щоб зiгрiти ноги. Ќенко прискорив ходу i, випередивши товаришiв, наблизивсЯ до них. “пiзнавши знайомого Яничарського агу, сеймени не запiдозрили нiчого поганого. ‚они знали, що в'Язнiв на допит водЯть не тiльки вдень, а й уночi. ’ому продовжували тупцЯти, не звертаючи уваги на те, що троє незнайомих воїнiв зупинилисЯ позад них. - ’ут усе гаразд? - спитав Ќенко. - Ќiчого не трапилосЯ? - ‚се гаразд. џкшi! џкшi! - закивали головами сеймени. –е були їхнi останнi слова. ‚ ту ж мить несподiванi удари Ятаганiв звалили їх на землю. ђоман i ‘пихальський вiдтЯгли тiла вбiк i прикидали снiгом. Ђ Ќенко i Џалiй швидко зiрвали з Ями заснiжену мату, спустили вниз драбину. ‡ Ями почувсЯ стогiн, видно, драбина зачепила когось. - Ђрсене! Ђрсене! „руже! - загукав Џалiй. - ’и тут? ‚илазь! ‚сi схилилисЯ над Ямою, з нетерпiннЯм чекаючи Ђрсенової поЯви. Ђле у вiдповiдь - незрозумiла тиша. —улосЯ тiльки стримане покашлюваннЯ простуджених людей та шелест соломи. - Ђрсене, виходь! ™о ж ти? –е ми, холера Ясна! Њи тутка! - нахиливсЯ над Ямою ‘пихальський. - Џрийшли визволЯти тебе! ‘крипнула драбина, хтось полiз нагору. ЏоказаласЯ в темрЯвi чиЯсь кудлата голова. - •то ви? џкого Ђрсена питаєте? —и не запорожцЯ? - запитав незнайомець. - ’ак, так, запорожцЯ. „е вiн? ™о з ним? - Ђ хто ж ви такi будете? - знову почав допитуватисЯ незнайомець, перекидаючи ногу через верхнiй щабель. - ‰ого друзi, хай тобi грець, чоловiче, - не стерпiв Џалiй. - •iба не бачиш?.. „е ж Ђрсен? - ‰ого нещодавно взЯто до гетьмана на допит. - Ћх, чорт! - вилаЯвсЯ ђоман. - џк нам не щастить! - •олера! - видихнув проклЯттЯ ‘пихальський. ‚сi були приголомшенi. Ќiхто не сподiвавсЯ на таке. Џершим отЯмивсЯ Џалiй. - Ђ Њирона ‘емашка там внизу немає? - Њирона?.. ‚iн тут... Ђле його так скатували, що ледве дихає. - ’о вiн сам вилiзти не може? - Људи йому! Ќоги почорнiли, мов головешки... ’iльки й того, що живий, бiдолаха. - ’о виносьте гуртом його сюди. ’а скорiше!.. I всi, кому на волю хочетьсЯ, хай вилазЯть! ЏочулисЯ радiснi вигуки. ’iльки тепер в'Язнi зрозумiли, що їм несподiвано усмiхнуласЯ долЯ. Ќайдужчi пiднЯли Њирона, передали наверх. Ћдин по одному почали вилазити iншi. - ‘аво, виводь усiх! ’а обережно несiть Њирона. Ђ ми пiдемо на пошуки Ђрсена. Љоли ‘ава з гуртом людей зник у темрЯвi. Џалiй з ђоманом i Њартином витЯгай з Ями драбину, отвiр закрили матою i на хвилину задумалисЯ. - „оведетьсЯ вiдвiдати клЯтого ћраська, - сказав Џалiй. - Ќе хотiлосЯ, але що поробиш! џк думаєш, Ќенко? - Iншого виходу нема. Њартин i ђоман теж погодилисЯ з цiєю думною. ’а й що можна було вигадати iЯше? - ’одi веди нас. Ќенку. ‡нiмемо вартових - i прЯмо в гостi до гетьмана. Ћто зрадiє!.. ’iльки тобi, Я думаю, не варто показуватись перед ним, - сказав Џалiй. Ќенко на знак згоди мовчки кивнув головою i перший попростував до гетьманського будинку. 10 “ грубцi весело палахкотiли сухi дрова, приємне тепло розливалосЯ по чималому покою. ’а Ђрсен все нiЯк не мiг зiгрiтисЯ пiслЯ доби, проведеної у холоднiй, сирiй Ямi. ’а й на серцi було важко. ‚iн сидiв на мiцному дубовому стiльцi, руки були прив'Язанi мiцною вiрьовкою до бильцЯ, i вiн не мiг ними поворухнути. Љрiм нього, в покої знаходивсЯ тiльки ћрiй •мельницький. ‚iн сидiв насупроти козака, за широким столом, i пильно дививсЯ на нього. - Љозаче, Якщо ти скажеш правду, Я обiцЯю тобi життЯ i волю, - тихо промовив гетьман. - Ќе треба упиратисЯ... Њи знаємо, хто ти, Як звешсЯ, звiдки прибув. Ќам хочетьсЯ тiльки знати, з чим ти прибув сюди. ‡ Якою метою? ‚ислiдити i вбити мене? —и вивiдати, що робитьсЯ в Ќемировi? ‚iдповiдай! ‡венигора мовчав. ‘казати правду вiн, звичайно, не мiг, бо не хотiв вiдкрити своїм ворогам справжню мету приїзду, не хотiв, щоб вони знали про його зв'Язки зi ‡латкою, Ќенком, Њладеном, џкубом, про його сiм'ю... ™е вчора ввечерi вiн врозумiв, що Њногогрiшний не пам'Ятає ‡латки або ж нiколи не бачив її в Ђксу. Ћтже, з цього боку можна не боЯтисЯ викриттЯ. Ќу, а вiд нього вони небагато дiзнаютьсЯ... Ћднак, щоб витрати час, вiн вирiшив схитрувати. - џсновельможний пане гетьман, скажу, Як на сповiдi. ’ак, Я приїхав з ‘iчi. Њене прислав ‘iрко... - ‡ чим? - •мельницький не мiг приховати зацiкавленостi, що заблищала в його очах. - ‚чора Я не хотiв говорити в присутностi чужинцiв... Ђ сьогоднi скажу... ѓадаю, пан гетьман". - Њожеш казати все вiдверто, - запевнив ћрась. - ѓаразд... Ћтже, мене прислав кошовий до вашої милостi, пане гетьман. Љошовий велiв передати, що сподiваєтьсЯ на добропорЯднiсть пана гетьмана i вручає долю свого посланцЯ у вашi руки. - Њожеш не турбуватисЯ, - запевнив ћрась. - ’обi нiщо не загрожує. - ’одi навiщо мене зв'Язано? Ќавiщо кинуто в Яму? - Њи не знали, хто ти. „о того ж... ѓетьман зам'ЯвсЯ. - ђозумiю. “ присутностi Яничарiв i татарських мурз ви iнакше не могли зi мною повестисЯ? —и не так? - допомiг йому ‡венигора. - ’и догадливий, козаче, - погодивсЯ гетьман. - Ќу, кажи далi! - ’одi розв'Яжiть менi руки. Iнакше Я не буду говорити... —ого вам боЯтисЯ? ‡а дверима ж варта! - џ не боюсЯ тебе... –е зроблено на той випадок, коли сюди зайде хто-небудь з чужинцiв, Як ти кажеш, - вивернувсЯ ћрась. - Ћтже, потерпи трохи... Њенi не хотiлосЯ б, щоб нас бачили за мирною бесiдою. Ђдже сам розумiєш, що за мною тут стежить десЯть пар очей... - ’одi чого сидiти тут? - џк це? - не зрозумiв ћрась. - џкий же ви гетьман, коли вашi руки теж зв'Язанi, Як i мої? ‡а кожним вашим кроком стежать чужинцi! ‚и виконуєте їхню волю... —и не пора, пане гетьман, кинути все i повернутисЯ до свого народу? ‘аме про це i хотiв знати кошовий ‘iрко... ‚iн дуже любив i високо цiнив вашого батька i сподiваєтьсЯ, що Ѓогданiв син вiдсахнетьсЯ од споконвiчних ворогiв наших - турецького султана i кримського хана, Якi за останнi п'Ять-десЯть рокiв винищили пiв-“країни, i разом з козаками лiвобережними i запорожцЯми стане супроти них! ‚ такому разi народ простить i забуде провину вашу... ћрась зблiд. ‹едве стримуючи себе, сказав: - џк же мислить собi кошовий ‘iрко моє поверненнЯ в лоно народу нашого? Ќавiть коли б Я хотiв це зробити, то турки не дозволЯть. Њене зразу схоплЯть! - Њи допомогли б. Ђби тiльки на це ваша згода. - Ћтже, ‘iрко пропонує менi зраду? - ‡радити можна друзiв, товаришiв, народ свiй, вiтчизну... Ђле втечу вiд ворогiв наших не можна назвати зрадою. - ’о мої союзники! - ’о нашi найлютiшi вороги!.. ‘ултан Њагомет зараз робить на нашiй землi те, що колись робив Ѓатии, - до ноги винищує населеннЯ... Ќiщо не може виправдати вашого союзу з ним. - ’и ще хлопчисько - i нiчого не розумiєш! - вигукнув роздратовано гетьман. - †орстокiсть i насиллЯ - невiд'ємна ознака всЯкої влади. - ’ак, влада - це насиллЯ, але розумнi правителi обмежують його законом, через Який навiть самi, Якщо вони поважають себе, не повиннi переступати i не переступають. Ђ де нехтуєтьсЯ закон, там починаєтьсЯ свавiллЯ i жорстокiсть... Ќi султан, нi хан не дотримуютьсЯ навiть у себе на батькiвщинi законiв, то чого ж ви хочете вiд них тут, на чужiй землi, серед чужого їм народу? ѓетьман, видно, не сподiвавсЯ такої вiдповiдi вiд простого, на перший поглЯд, козака i був здивований i його думками, i його мовою. Ђле раптом до його свiдомостi дiйшло, що, може, козак натЯкає на те, що й сам гетьман чинить беззаконнЯ, катуючи жителiв цього краю i вимагаючи вiд них золота, срiбла та iнших коштовностей. ‚iн почервонiв i зловiсно втупивсЯ холодним поглЯдом у смiливцЯ, Який не вiдвiв своїх очей. –е ще бiльше розлютило ћрасЯ: вiн не терпiв, коли хто-небудь намагавсЯ передивитисЯ його. - ‘iрко знав, кого посилав, - з притиском промовив вiн. - ’и, козаче, маєш гострий Язик. Ђле ти мусиш вiдати, що часто Язик - наш ворог i через нього не одна голова злетiла з плiч!.. –е була прЯма погроза. Ђ ‡венигора знав, що у ћрiЯ •мельницького, людини нестриманої, хворобливо вразливої, навiть шаленої, вiд погрози до рiшучого вчинку - один крок. Џобачивши, Як люто блиснули чорнi гетьмановi очi, вiн здригнувсЯ i пожалкував, що був такий вiдвертий. - џсновельможний пане гетьмане... Ђле ћрась перебив його. - ‚сi запорожцi - мої вороги! Љоли б Я мiг, то всiх вiддав би султановi на каторгу! I ти був би серед них не останнiй! •то зна, чим би кiнчиласЯ цЯ незвичайна розмова, коли б раптом не розчинилисЯ дверi i на порозi не виросла постать ‘емена ЏалiЯ. ѓетьман отетерiло дививсЯ на незнайомцЯ, за Яким з темних сiней ввалювалисЯ в покiй озброєнi люди. ‡давалосЯ, йому вiдiбрало зненацька мову. - ‘лава богу, ми встигли! - вигукнув Џалiй, кидаючись до Ђрсена i розрiзаючи у нього на руках вiрьовки. - Ђрсене! Ѓрате! - ђоман схопив ‡венигору в обiйми, мiцно поцiлував у щоку. - ’ак ми перехвилювалисЯ за тебе! Ђ позаду стоЯв, розкинувши руки, ‘пихальський i радiсно, мало не плачучи, усмiхавсЯ. ‚уса його настовбурчилисЯ i ворушилисЯ, мов у кота, а в очах блищала сльоза. Љоли ђоман випустив Ђрсена з обiймiв, пан Њартин згрiб козака у свої ведмежi лапи i мiцно притиснув до грудей. - †ивий, голубе! †ивий, холера! - загув Ђрсеновi на вухо - Ћсь скинемо ми тобi штани та всиплемо духопелiв, лайдаку ти мiй любий, щоб знав, Як лiзти поперед батька в пекло! ™об слухавсЯ старших, коли вони тебе наставлЯють на лiпше! ‚iдштовхнувши Ђрсена вiд себе, вiн насправдi дав йому мiцного лЯща по спинi i кулаком витер мокру щоку. ђадiсть полЯка була така безпосереднЯ i щира, що Ђрсен, смiючись, схопив його за плечi i чмокнув у шорсткi, мов дротини, вуса. - „Якую, Њартине! „Якую, братове, - вклонивсЯ вiн i враз посерйознiшав. - ѓадаю, ви сюди завiтали ненадовго?.. „iло зроблено - тож пора, мабуть, прощатисЯ з господарем цiєї хати? ‚сi повернулисЯ до ћрiЯ •мельницького. ѓетьман уклЯк за столом i повними жаху очима дививсЯ на обсипаних снiгом козарлюг, Якi хтозна-звiдки i Як ввiрвалисЯ сюди. - —олом, пане гетьмане! - сказав Џалiй. - Џравду мовити, не сподiвавсЯ Я тебе побачити вже коли-небудь. Ђ от довелосЯ. Ќедарма кажуть, гора з горою не сходитьсЯ... ‹ибонь, лiт сiмнадцЯть минуло з того часу, Як востаннє бачилисЯ... - ’и хто? - хрипко спитав ћрась. - Ѓув колись козаком Ќiжинського полку... Џам'Ятаєш такий? - Џам'Ятаю... - Ђ зараз - вiльна птаха: абшит одержав... ‘тав запорожцем... - —ого ж ти хочеш вiд мене? - Ђ нiчого!.. Ћсь визволив товариша, а тепер дивлюсЯ на тебе - невже ти справдi син Ѓогданiв? - ’обто? - Ќе вiритьсЯ... Љоли б гетьман побачив, що ти накоїв на “країнi, вишкребку, вiн тебе сам, своїми руками задушив би, мов паршиве щенЯ! - ’и хочеш убити мене? ‚они твердо дивилисЯ один одному в вiчi. Ѓули майже ровесники. Џалiй, правда, був на кiлька рокiв старший, але мав виглЯд навiть молодшого. „олЯ звела їх сьогоднi i поставила вiч-на-вiч. Ћдин з них уже був широко знаний Як на “країнi, так i далеко за ’i межами, про другого ще майже нiкому нiчого не було вiдомо. Ћдин закiнчував свiй шлЯх, сповнений тривог, ударiв долi, злетiв i падiнь, хоча й не знав про те, другий теж не мiг прозирати майбутнього, але долЯ судила йому ще довге життЯ, сповнене не менших тривог, ударiв, злетiв i падiнь. Ћдин зажив слави великого нещасливцЯ в особистому життi, руйнiвника i губителЯ вiтчизни, мучителЯ i жорстокого вбивцi; другий ще не мав нiЯкої слави i навiть не пiдозрював, що стане вiдомим на всю “країну. I ось долЯ звела їх i поставила одного проти одного: хирлЯвого, слабовольного ћрасЯ •мельницького i високого, дужого, мов дуб, сильного духом ‘емена ЏалiЯ. Џобачивши, Як розширилисЯ вiд жаху очi гетьмана, Џалiй гiрко усмiхнувсЯ i сказав: - џкщо правду мовити, ти давно заслужив шибеницi, ћрiю! - —ому ти мене так називаєш? - Ѓо ми ж товаришi... ‚илетiли з одного гнiзда: Љиївська колегiЯ - наша альма-матер. - ’и вчивсЯ разом зi мною в колегiї? - ’ак, тiльки на два чи на три роки Я був старший. „о речi, тут, у Ќемировi, жив ще один твiй товариш i спiвучень по колегi!... - •то ж це? - ’и його добре знаєш - Њирон ‘емашко... - Њирон ‘емашко? - џкого ти кинув у смердючу Яму i наказував лупцювати киЯми по ногах! - Ћ боже! - ™ойно ми ледве теплого витЯгли його з Ями, нелюде... ‡а одного Њирона тебе варто б розп'Ясти! Ђ скiльки ти вигубив люду разом зi своїми турками й татарами - годi й полiчити!.. ћрась тремтiв i поволi опускав голову. Љожне слово козака падало на нього смертним вироком, i йому ставало Ясно, що пощади не може бути. Ќа Якусь мить у покої запала тиша. ‚сi дивилисЯ на схиленi плечi гетьмана, на його опущену голову, на Якiй чорний чуб уже почав вкриватисЯ срiблЯстим iнеєм, на блiде, мов у мерцЯ, обличчЯ i тонкi кистi рук, що лежали безживне на столi, а бачили, - звичайно, кожен по-своєму, - спаленi мiста i села, татарськi чамбули, що гасали по “країнi, валки невiльникiв i невiльниць, тисЯчi трупiв, розкиданих по степах i обглемеданих вовками i здичавiлими собаками. I кожен розумiв, що перед ними сидить людина, на совiстi Якої значна частина всiх цих нещасть. I Якими б високими, на її думку, цiлЯми не керувалась вона, виправданнЯ їй немає. ’ишу порушив Џалiй. - ѓетьмане, подивисЯ навколо себе: що ти зробив з вiтчизною нашою? ™о полишив пiслЯ себе?.. Ћдну руїну! ‘трашну руїну... I хто зна, чи знайдетьсЯ сила, Яка пiднiме наш край з цих руїн?.. Ђ все почалосЯ з тебе та ‚иговського. –е ви своїми зрадами занапастили творiннЯ рук Ѓогданових! ‡ вас почалисЯ всi нещастЯ краю i народу нашого! Ђ мали ж вiйсько, силу, владу... …х!.. „урнi, нерозумнi голови... Ќе бiйсЯ, ми не стратимо тебе... I знаєш чому? ћрась довго сидiв непорушне. Џотiм, видно, до його свiдомостi дiйшли останнi слова козака, i вiн поволi пiдвiв голову. Ћднак не проронив нi слова. ’iльки в очах стоЯло запитаннЯ - чому? - та десь у глибинi спалахнула iскоркою надiЯ. - ’ому, що ти - син Ѓогданiв! - з притиском сказав Џалiй. - ’iльки заради свiтлої пам'Ятi батька твого даруємо тобi сьогоднi життЯ!.. ’и Як думаєш. Ђрсене? - џ теж так думаю... Ћт тiльки що робитимемо з ним? ‡алишити тут небезпечно: зразу по нашому вiдходi зчинить гвалт... ‡в'Язати хiба? ‚сi задумались. Ђле тут вихопивсЯ наперед ‘пихальський. - “ Яму його, сучого сина! “ Яму!.. Hex покуштує, Як там солодко! - загримiв його голос. - •оч на єдну нiч у Яму! - Ђй справдi, це - думка! - пiдтримав полЯка ђоман. Џалiй i Ђрсен не заперечували. ‚мить козаки пiдхопили гетьмана попiд руки i, пригрозивши, що при найменшому опоровi чи спробi покликати на допомогу вiн одержить ножа пiд ребро, вивели на майдан. ’ут лютувала хуртовина. ‚iтер скажено свистiв у суточках мiж будiвлЯми i жбурлЯв в обличчЯ холодним снiгом. Ќiде не видно жодної живої душi. ‘пихальський i ђоман швидко вiдкотили мату. Ђрсен чобiтьми почав розчищати снiг, щоб добути з-пiд нього приметену драбину. ’а ‘пихальський не став чекати, штурхонув ћрасЯ межи плечi - i той, глухо скрикнувши, полетiв донизу. - Ќу, Як там - м'Яко, пане? - нагнувшись, спитав тихо i нашорошив вухо, прислухаючись. ‡ Ями долинув стогiн. - Ђ-а, живий-здоровий, най би тебе шлЯк трафив... Ћт i добре! ‘пробуй, Як тутай солодко, гунцвоте... кода, що ниньки всi в'Язнi втекли звiдтам, а то б вони нам'Яли тобi боки, будь певен! Џотiм швидко накинув на отвiр мату, i її зразу ж почало заносити снiгом. 11 ‡алишатисЯ на ‚икiтцi довше було небезпечно: кожної хвилини варта могла викрити запорожцiв i зчинити тривогу. ’ому не гаючись, Ђрсен забрав матiр i дiдусЯ i, пригнiчений сумною звiсткою про зникненнЯ ‡латки i ‘техи, що Як снiг упала йому на голову, залишив з товаришами фортецю. ‡ руїн церкви невеликий кiнний загiн мав повернути на схiд, до старовинного городища, що лежало у вибалку за кiлька верст вiд Ќемирова. ’ам була призначена зустрiч з Iваником та iншими дубовобалчанами, котрi мали приєднатисЯ до козакiв, щоб спiльно тiкати з-пiд влади туркiв. ЏрощалисЯ в темрЯвi. Њладен обнЯв Ђрсена, поцiлував в обидвi щоки. - Џрощай, сину, - сказав глухо. - Њи з Ќенком залишимосЯ тут... Ќе вберегли ‡латки... Ќема сумнiву, що її захопив султан ѓазi-бей, i ми постараємосЯ вирвати її з Љриму. Ќенко - так ми домовилисЯ - знову пiде на службу в Яничарський корпус, йому легше буде порушити клопотаннЯ перед султаном чи великим вiзиром про покараннЯ ѓазi-беЯ i поверненнЯ ‡латки... Ќе забуватимемо також i про ‘теху... - „Якую, батьку, - сумно вiдповiв Ђрсен. - ‚iрю, що ви зробите все, щоб визволити дiвчат... џ теж не сидiтиму, склавши руки. џ знайду шлЯх у Љрим, розшукаю там ѓазi-беЯ, i горе йому! - ‰ого не треба довго розшукувати. ’о ак-мечетський салтан... - ‚ самiй серцевинi Љриму сховавсЯ хижий Яструб. Ђле Я знайду його i пiд землею. Ѓудьте певнi!.. Ђ Якщо вам пощастить напасти на слiд ‡латки i ‘техи, то дайте менi знати в ‘iч. - Ћбов'Язково дамо... I вiд тебе чекатимемо радiсних вiстей, - у Њладена здригнувсЯ голос. ‘тарий воєвода на хвилину замовк, а потiм, переборовши хвилинну слабiсть, узЯв Ђрсена i ЏалiЯ за руки, вiдвiв убiк, сказав зосiм тихо, але твердо: - Ђ тепер, друзi, слухайте уважно: вiд кам'Янецького пашi до гетьмана вчора прибув чауш iз надзвичайної ваги звiсткою... - џкою?! - вигукнули одночасно козаки. - Ќавеснi цього року, найпiзнiше - влiтку, вiзир Љара-Њустафа кине своє вiйсько на Љиїв! џкщо йому пощастить легко i швидко взЯти мiсто, вiн перейде на ‹iвобережжЯ... - Ћсь Як! - Џалiй i Ђрсен не могли приховати радостi. - –е ж звiстка, Якiй цiни нема! - Ђле це ще не все... Џеред походом вiзира кримський хан з ордою має пошарпати ‹iвобережжЯ, а буджацькi татари разом з Яничарами - вiдбудувати зруйнованi запорожцЯми в пониззi „нiпра турецькi фортецi... ѓадаю, що ви й самi розумiєте, що цi вiстi треба негайно передати куди слiд! - ‘пасибi, батьку, - Ђрсен мiцно притиснув Њладена до грудей, потiм обнЯв Ќенка. - ‘пасибi, брате... ‚се буде зроблено Як треба! Џовернувшись до џкуба, вiн хотiв обнЯти i його, але старий раптом сказав: - Ќi, Ђрсене, не прощайсЯ зi мною: Я їду з вами... ‚игук здивуваннЯ вирвавсЯ з грудей Ђрсена, Њладена i Ќенка. - џкубе, що ти надумав? - кинувсЯ Њладен. - ’ак треба, Њладене, - спокiйно вiдповiв той. - џкщо ‡латка опинитьсЯ на “країнi, Я їй замiню тебе, буду батьком... ’а й до Ђр-сена приросло моє серце, Як до сина. Ђ тут менi нiчого робити. џкщо запитає хто, де подiвсЯ, скажете - загинув... Ќа батькiвщинi у мене нiкого нема, нiкому Я там не потрiбний. Ђ тут... Я вiрю, що знайдетьсЯ ‡латка, а в неї один шлЯх - до Ђрсена! ’о й Я з ними! ђозчуленi Њладен, Ќенко i Ђрсен обнЯли старого i так, обнЯвшись, постоЯли в мовчаннi Якусь хвилину. Џотiм Њладен опустив руки. - ‚се... їдьте! ’а не забувайте, що ми тут i можемо передати длЯ ваших воєвод не одну цiкаву новину! - Њи знайдемо вас, батьку, - сказав Ђрсен i перший рушив у темрЯву ночi. 12 Ћглушений i до смертi налЯканий, ћрась довго лежав на купi гнилої соломи. Љоли свiдомiсть проЯсниласЯ, вiн пiдвiв голову, ворухнув руками й ногами, щоб пересвiдчитисЯ, що цiлi, а потiм сiв i обiперсЯ спиною об вогку, ослизлу стiну. ‘идiв непорушне й отупiло, все ще не вiрЯчи, що живий, аж поки задушливо-нудотний сморiд i сирий могильний холод, що почав забиратисЯ йому пiд жупан, не повернули його остаточно до пам'Ятi. ‚iн схопивсЯ на ноги. Ќесамовита лють враз переповнила все його єство i скаламутила розум. „икий, звiрЯчий крик вирвавсЯ з горла. - Ђ-а-а!.. ‚iн кричав i бив кулаками в стiну, задираючи голову вгору, Як вовк, i тодi його крик був схожий на вовче виттЯ. - “-у-у!.. ’а його, звичайно, нiхто не чув i не мiг почути. ѓолос даремно бивсЯ об покритi памороззю стiни i глухнув десь високо вгорi, пiд товстою очеретЯною матою, Якою було прикрито отвiр Ями. ‚iн розумiв, що його нiхто не почує, але тваринний страх i злоба примушували його кричати. I вiн кричав. Љричав до хрипоти, аж поки зовсiм знесилiв i сiв у знемозi на солому. џкийсь час мовчав, не знаючи, що робити. Ќайпростiше було ждати ранку адже його, безумовно, кинутьсЯ шукати... Ђле думка, що йому доведетьсЯ до днЯ сидiти в цiй смердючiй Ямi, сповнювала його шаленством. Љрiм того, вiн уЯвлЯв, Як вилазитиме звiдси, брудний, вивалЯний у нечистотах i напiвзотлiлiй соломi, на очах багатьох воїнiв, Як завтра весь Ќемирiв потiшатиметьсЯ з його пригоди, - i нова хвилЯ лютi й розпачу ударила в груди. ‘хопившись у нестЯмi на ноги i виставивши наперед руки, швидко пiшов попiд стiною, сподiваючись у темрЯвi намацати драбину, хоча знав, що її тут нема... ђаптом спiткнувсЯ i впав, шугнувши руками аж по самi лiктi в рiдке холодне багно... Ѓр-р-р... ’iльки цього не вистачалої Њов iз вогню, вирвав руки, порачкував назад, витерсЯ вогкою соломою, лiг, зiщулившись, мов цуценЯ, i тихенько заплакав... ‚итЯгли його з Ями тiльки на другий день. „о того часу перелЯканий Ђзем-ага перевернув усю ‚икiтку i весь Ќемирiв, послав кiннi татарськi загони в степ, гадаючи, що •мельницький утiк. Ђле все даремно. ѓетьман зник, Як у воду впав. ’атари повернулисЯ теж нi з чим: снiговiй замiв усi стежки й дороги, всi людськi й звiрЯчi слiди... I тiльки тодi, коли хтось iз гетьманських охоронцiв, бредучи двором, зачепивсЯ за приметений снiгом труп вартового, Ђзем-ага здогадавсЯ заглЯнути в Яму. ‰ого подиву й радостi не було меж: там один-однiсiнький на купi соломи лежав, скоцюрбившись, гетьман i тихо стогнав... ЌЂ ђ“ЇЌЂ• 1 Љоли пiслЯ пiвночi втiкачi зiбралисЯ нарештi в умовленому мiсцi, пiд захистом високих землЯних стiн старовинного городища, де був хоч сЯкий-такий затишок вiд снiговiю, нiхто навiть не пiдозрював, скiльки людей вирушило в путь. „умали передусiм про те, щоб Якнайдалi вiд'їхати вiд мiста i не навести на слiд погоню. їм пощастило: хуртовина не вщухала два днi i швидко позамiтала їхнi слiди. I тiльки на кiнець другого днЯ, коли в Якомусь розореному хуторi, де бовванiло кiлька запустiлих хат, зупинилисЯ на нiчлiг. Ђрсен i Џалiй обiйшли всi пiдводи. ‚иЯвилосЯ, що з ними їхало, включаючи тих смiливцiв, Якi разом iз ‘авою ѓрицаєм тiкали з Ќемирова, та дубовобалчан на чолi з Iваником, сто сiмдесЯт чоловiк. –е вже був чималий гурт людей, котрих об'єднала спiльна мета - втекти з-пiд влади ту