тут гуртом проживемо Якось. Ђ в тебе - далека дорога: грошi знадоблЯтьсЯ. ’а й не мої вони, а казеннi. ‡ нашої полкової каси. Ѓери - i не переч! - „Якую, батьку. - Ђрсен заховав гаманець до кишенi. - ‚ дорозi справдi знадоблЯтьсЯ... - Ќу, а тепер прощайї I хай не спiткнетьсЯ твiй кiнь на далекiй нелегкiй дорозi! - Џолковник обнЯв козака, поцiлував у щоку, потiм рвучко вiдштовхнув од себе, нiби вiдiрвав вiд серцЯ, i суворо, мабуть, щоб приховати смуток, сказав: - ‘iдай - i гайда! ‚ путь! ђозшукати у ‹ьвовi ‘пихальського виЯвилосЯ зовсiм неважко. Ћскiльки Ђрсен прибув до палацу џблоновського ввечерi i на подвiр'ї, крiм вартових, уже не було нiкого, вiн звернувсЯ з розпитуваннЯм до пiдстаркуватого жовнiра, що з напарником стоЯв на чатах бiлЯ ворiт. - Џана Њартина ‘пихальського? - перепитав жовнiр. - ЂЯкже, знаю! - „е його знайти? - ’о хай пан приходить сюди завтра вранцi... - ‘ьогоднi потрiбно. - Ќу, Якщо пан має в кишенi зайвий злотий... - Њаю. - Ћ, тодi, мосьпане, iнша рiч! - зрадiв жовнiр i пiдморгнув своєму напарниковi, що стоЯв пiд лiхтарем. - —уєш, џцеку, ти побудь Якийсь час сам, а Я проведу пана. ’утай недалеко... •одiмте, пане! ‚они завернули за рiг i пiрнули в густу темрЯву. ‰шли недовго. - ’утай! - оповiстив жовнiр, показуючи на похмурий будиночок, що причаївсЯ, мов гриб, пiд високими безлистими деревами. - џ зараз погукаю... - Ќi, не треба, - спинив його Ђрсен, даючи монету. - „Якую. џ сам. †овнiр пiднiс монету до очей, повертiв мiж пальцЯми, навiть длЯ чогось понюхав i, переконавшись, що то спражнiй злотий, швидко подавсЯ геть. Ђрсен пiдiйшов до освiтленого вiкна, трохи постоЯв, щоб перебороти мимовiльне хвилюваннЯ, що враз охопило його, а потiм тихенько постукав у шибку. Џросто не вiрилосЯ, що зараз вiдчинЯтьсЯ дверi - i вiн почує голос пана Њартина. „верi не вiдчинилисЯ. ‡ате важка чоловiча рука вiдсунула занавiску, i до шибки припало вусате обличчЯ з булькатими очима. ’о був ‘пихальський. - •то там? - почувсЯ його гучний голос. - Џан Ђнджей Љомарницький. - •то?.. ™о за дурнi жарти, пане! - ‘пихальський вирЯчивсЯ ще бiльше, намагаючись розпiзнати незнайомцЯ. Ќа його обличчi залiг вираз розгубленостi. - Єще раз питам - хто тутай? Ђрсен засмiЯвсЯ. ‚iн не хотiв називати голосно своє справжнє iм'Я. - Ќевже не впiзнаєш, пане Њартине? Ћце такi Ђ ще зовсiм недавно клЯвсЯ, що довiку не забудеш друга! ‘пихальський тихо охнув. ‡анавiска опустиласЯ. —ерез Якусь мить грюкнули дверi - i вiн Як вихор вилетiв надвiр. - •олера Ясна! ѓолубе мiйi Ќевже це ти, Ђрсене! - ’-с-с-с! - Ђрсен затиснув йому рота. - џ ж кажу - пан Ђнджей Љомарницький. Ќевже не впiзнав? ‘пихальський пирхнув, мов кiт, i, зареготавши, згрiб Ђрсена в обiйми. - ‚пiзнав! Ћдразу впiзнав! Їй-богу! ’iльки сам собi не повiрив - звiдки? џким вiтром? ‡аходь... ‚они зайшли в чималу незатишну кiмнату. Ћдного поглЯду Ђрсеновi було досить, щоб зрозумiти, що пан Њартин веде парубоцьке життЯ. ‚ кiмнатi неймовiрний розгардiЯш. ЋдЯг висить на гвiздках, лежить, розкиданий, на стiльцЯх, на пiдлозi. ‹iжко не застилалосЯ, мабуть, тижнiв два. Ќа столi - брудна тарiлка з курЯчими кiстками, окраєць черствого хлiба, надгризена цибулина... Ќевелика лойова свiчка давала мало свiтла, зате вгору здiймалосЯ чимало кiптЯви. ‘пихальський прийнЯв тарiлку, рукавом змахнув зi столу крихти, швиргонув на лiжко Якесь лахмiттЯ, пiдсунув ногою стiлець гостевi. - ‘iдай! - Ђ сам примостивсЯ навпроти, пильно розглЯдаючи товариша. - ђозповiдайї Ѓо у мене зовсiм мало часу. - ’и поспiшаєш? - ‡ третiми пiвнЯми маю вирушати до ‚аршави. - ’ак це ж чудової џ простую до ‚аршави теж... Ћтже, в нас буде час поговорити. - ‘правдi чудово! - зрадiв ‘пихальський, але зразу ж посерйознiшав. - Ђрсене, а чого ти туди їдеш? - —ерез стiну не чути? - повiв очима Ђрсен. - —и сусiдiв у тебе немає? - Љолись один був, та загув... Ќаш спiльний знайомий - полковник џненченко. - „е ж вiн? - ’одi ще... - ‘пихальський зробив багатозначну паузу. - ђозстрiлЯли... ‡а вироком вiйськового суду... Ђрсен помовчав, бо згадка про џненченка враз нагадала йому „убову Ѓалку, пожарище, викраденнЯ ‡латки i ‘техи... Ђ потiм, зiтхнувши, розповiв ‘пихальському про свої пригоди й поневiрЯннЯ. - Ћднак ти так i не сказав, Яка бiда жене тебе до ‚аршави. —и, може, таємницЯ? - спитав полЯк. - џкщо так, то можеш не казати... - Ќе ображайсЯ, пане Њартине. “ мене вiд тебе таємниць немає i не може бути, бо з'їли ми з тобою не один пуд солi, друже... Ђ їду Я до самого королЯ, щоб ти знав. - I Ђрсен розповiв про причину своїх мандрiв. - Ћсь чому не хочу, щоб тут знали моє справжнє iм'Я. I то не тiльки тому, що дехто з шлЯхетного панства все зробить, аби не допустити козака до королЯ, а й тому, що у ‹ьвовi та ‚аршавi можуть бути султанськi вивiдачi. Ђ моє дiло цiлком таємне, Як ти сам розумiєш... - ђозумiю, - ствердно кивнув головою ‘пихальський. - ’и намислив правильно, i Я допоможу тобi! - џ вiрив у це, тому й поїхав не прЯмо до ‚аршави, а завернув до тебе у ‹ьвiв. - –е твоє щастЯ, що прибув вчасно. Ѓо Якби спiзнивсЯ на один день - ми б не зустрiлисЯ, холера Ясна! - џка ж причина жене тебе до столицi? - Ќе мене одного. ‘танiслав џблоновський - а тепер вiн став великим коронним гетьманом - їде на вальний сейм, а Я разом з почтом маю супроводжувати його. ‡автра вранцi рушаємо... I ти з нами! - Ђ твiй господар? ‚iн не матиме нiчого проти? - Њiй господар, побий його грiм! - вигукнув ‘пихальський. - ’и правильно пiдмiтив - мiй господар! ™об ти знав, твiй лiпший друг, уродзоний шлЯхтич Њартин ‘пихальський, став хлопчиськом на побiгеньках у можновладного пана џблоновського, сто болЯчок йому в живiт! - ’о покинь його! - Ђвжеж! ‹егко сказати - покинь! Ђ їсти що буду? ’атари спалили мою хату, пограбували все, що мав, - хоч, правду сказати, i мав мiзерiю, - i пустили по свiту жебраком, голого мов бубон... ’ож i мушу тепер за кусень хлiба й оце житло служити у џблоновського, нiби простий хлоп. ™о накаже, те роблю, куди пошле, туди їду... ‚се сподiваюсЯ, що назбираю трохи грошей - плюну на все i подамсЯ в свiй Љруглик, а там поставлю хатину, одружусЯ i житиму спокiйно... - ‡ чого житимеш? - Ѓачиш, у мене там залишилосЯ кiльканадцЯть моргiв землi, - татари не зумiли захопити з собою. Ћратиму, сiЯтиму... - –е добре дiло. ’о чого ж баришсЯ? ‘таткiв тут, бачу, в тебе небагато. Ќа конЯ - i гайда! - …-е, брате, найнЯвсЯ - продавсЯ. ‡алiз у борги - треба вiдроблЯти. „о того ж подейкують по секрету, що на вальному сеймi џблоновського можуть обрати королем замiсть џна ‘обесь-кого. .Њоже, тодi i Я пiду вгору? - ‚iн гiрко усмiхнувсЯ. - Ћ, це щось нове! - здивувавсЯ Ђрсен. - ‡ чого б то? ‘пихальський оглЯнувсЯ, нiби його мiг тут хто-небудь пiдслухати, i по-змовницьки прошепотiв: - ’iльки тобi одному вiдкрию таємницю... Ђле нiкому - нiчичирк! Ѓо пан ‘танiслав скорий на розправу, шлЯк би його трафивi ‰ого лайдаки застукають у темному мiсцi, пирнуть ножакою пiд бiк - i поминай раба божого Њартина... - Ќу, ти ж мене знаєш, пане Њартине! - ’о слухай... ‡аплутавсь Я тут, мов стрепет у сильцi! Ќавiть сон втратив. Ђ засну - i увi снi не маю спокою, холера Ясна! - ™о ж сталосЯ, друже? Љажи толком! ‘пихальський ще раз оглЯнувсЯ i нахиливсЯ до самого Ђрсенового вуха. - ’и що-небудь про французьку й австрiйську партiю серед нашого шлЯхетства чув? - ’рохи чув. - Ќу, так от, пан џблоновський - коханець королеви, тiєї шльондри, Яку, одначе, безтЯмно кохає король, - завжди був прихильником австрiйської партiї i королЯ... Њоже, тому, щоб приспати пильнiсть його Ясновельможностi, Який у себе пiд носом не бачить, що королева заводить шури-мури з iншим... Ђ це раптом став Я свiдком i спiвучасником зради пана ‘танiслава... - џк саме? - ‡ Якогось часу до ‹ьвова почав навiдуватись посланець великого пiдскарбiЯ сенатора Њорштина, верховоди французької партi!... џ нiчого б i не знав, але одного разу мене покликав до себе пан ‘танiслав i сказав: "Џане Њартине, Я знаю, ти вiддана менi людина". - "Ѓезперечно, вельмишановний пане", - вiдповiв Я. - "’о чи не мiг би ти, пане Њартине, зробити менi одну дуже важливу послугу?" - "џку?" - запитав Я. "Ћдвезеш до ‚аршави листа... Ђле такого, що менi може коштувати званнЯ великого коронного гетьмана, а тобi - голови!" I тут Я припустивсЯ великої помилки. ‡амiсть того щоб вiдмовитись, Як пiдказував здоровий глузд, мов останнiй дурень, бовкнув: "‡ радiстю, вельмишановний пане!" ’и чуєш - з радiстю! Њав би Я сказитисЯ на тiм словi! I з того почалосЯ... Ќе встиг Я повернутисЯ з ‚аршави, де таємно пробравсЯ до того здрайцi Њорштина, Як довелосЯ їхати знову. I знаєш, про що Я дiзнавсЯ? - Џро що? - Ђрсен слухав з пильною увагою, бо вiдразу зрозумiв, що йдетьсЯ про дуже важливi справи. - I Њорштин, i џблоновський стали вважати мене своїм однодумцем i вже не дуже криютьсЯ вiд мене... Њорштин втЯгнув у змову, крiм пана ‘танiслава, братiв ‘апег, а також пiдкупив багатьох шлЯхтичiв на сеймиках, щоб на вальному сеймi одностайно виступити проти ‘обеського. ЌосЯтьсЯ чутки, що џблоновський погодивсЯ з пропозицiєю братiв ‘апег обрати його королем... ’и бачиш, в Яку халепу Я вскочив? •оч верть-круть, хоч круть-верть, а всюди - смерть! џкщо змовники не прикiнчать, то король напевне пошле на шибеницю. - ‘правдi... џ спiвчуваю тобi. Њартине, - погодивсЯ Ђрсен. - Ђле й це ще не все, - промовив пiслЯ паузи зовсiм знiченим голосом ‘пихальський. - ™о ж iще? - –iлком випадково Я дiзнавсЯ, що пан Њорштин кожного тижнЯ доповiдає про успiхи змовникiв французькому посланниковi де Ѓетюну, холера б його забрала! Ђ крiм того, домовлЯєтьсЯ безпосередньо з секретарем мiнiстерства в Џарижi Љольєром i просить у нього грошей длЯ змови... Ђ це вже просто зрада, о пресвЯта дiво! „iзнаєтьсЯ король - проллєтьсЯ багато кровi, полетЯть голови, а серед них - i моЯ дурноверха... Ќу, що менi робити? ‘пихальський був украй прибитий лихом. Ђрсен ще нiколи не бачив його таким пригнiченим i засмученим. ЋбличчЯ блiде, навiть брезкле, постарiле, нiби пiслЯ тЯжкої хвороби. Ђ йому ж щойно звернуло з тридцЯти... Ђрсен обнЯв друга за плечi: - Ќе журисЯ. Њартине! Ѓували ми i в гiрших бувальцЯх! Ђ духом не занепадали. - …-е, там було все Ясно: перед тобою ворог - бий його. Ђ тут же навколо все свої люди. Ђ виходить - вороги... - ‚иходить, що й так. I нам треба зважити, хто наш справжнiй ворог. - Ђ Як ти думаєш? - “перше в очах пана Њартина блиснула надiЯ. Ђрсен пильно глЯнув на побратима. - Ѓачиш, пане Њартине, Я мчав iз ‘тамбула до ‚аршави не длЯ того, щоб випити кухоль старки у шинку над ‚iслою. џ поспiшаю до ‚аршави, щоб попередити полЯкiв про страшну небезпеку, що нависає над Џольщею. - џ розумiю. - ’и розумiєш, а ось пани Њорштин i џблоновський, мабуть, не розумiють, Якщо йдуть на поводку у французького королЯ, союзника султана Њагомета. ‘правдi, до чого вони закликають полЯкiвi Џорвати з Ђвстрiєю? Ђле ж на сьогоднi це єдина союзницЯ Џольщi... ’iльки разом вони можуть протистоЯти туркам. Ђ Якщо поодинцi - турки проковтнуть i австрiйцiв, i полЯкiв! I писнути не дадуть! Ђ тодi знову вiзьмутьсЯ за нас... - Ћтже, виходить, ми повиннi пiдтримувати австрiйську партiю? ’обто королЯ џ на? - ‚иходить, що так... ‘обеський хоче пiдписати з Ђвстрiєю договiр, щоб спiльно бити туркiв. ’о чого ж нам iще треба? †дати, поки султан забере ‚iдень, а потiм поверне на ‚аршаву, а звiдти на Љиїв? - –е було б глупство з нашого боку! - Ћт бачиш! †иттЯ само пiдказує, що робити. - Ђ все-таки - що робити? Ђрсен пильно глЯнув на ‘пихальського. - Џане Њартине, ти вiриш менi до кiнцЯ? - ™е б пак! Ќевже ти сумнiваєшсЯ в цьому? - ’одi у всьому покладись на мене... „о ‚аршави будемо їхати разом. ™об у џблоновського не викликати нiЯкої пiдозри, Я вiдрекомендуюсь шлЯхтичем Ђнджеєм Љомарницьким. Њи з тобою познайомимосЯ i здружимосЯ тiльки в дорозi. ‡розумiв? - ‡розумiв. - “ ‚аршавi допоможеш менi зустрiтисЯ з королем. Ђ там видно буде, що робити. - ѓаразд. Ќу й голова у тебе, пане-брате! Љоб менi така голова, то був би Я сенатором ђечi Џосполитої, от хай би мене грiм побив, коли брешу! - ђозчулений ‘пихальський притЯгнув Ђрсена до себе, мiцно обнЯв i поцiлував у лоб. - Ќу, досить розмовi ‘iдай вечерЯти... лЯх до ‚аршави був важкий. Ќесподiвано завихрiло, захурделило - дороги так занесло снiгом, що конi провалювалисЯ по саме черево. ’ому замiсть того, щоб приїхати до столицi напередоднi рiздва, Як розраховував џблоновський, валка прибула пiслЯ Ќового року i зупиниласЯ на просторому подвiр'ї сенатора Њорштина. Ќiхто Ђрсена на питав, хто вiн i звiдки, бо виЯвилосЯ, що звiдусюди їхали на вальний сейм десЯтки шлЯхтичiв, приставали до загону львiвського магната i гуртом торували заснiжену дорогу на ‹юблiн, а потiм - на ‚аршаву. Ќа другий день по приїздi, поголившись i причепурившись. Ђрсен з паном Њартином пiшли до королiвського замку. ‡авжди балакучий, сьогоднi ‘пихальський був на диво похмурий i мовчазний. - ’и що, пане Њартине, Язика проковтнув? - спитав Ђрсен, коли вони, обiйшовши замок, переконалисЯ, що проникнути всередину зовсiм непросто. - —ого мовчиш? - Ђ що тут скажеш? —ерез цi мури хiба що птах перелетить! Ђ потклешсЯ у ворота - варта не пропустить. Ћсь так, прошу пана, i будемо галайкати попiд стiнами... ‚ цю мить з ворiт, розвихрюючи снiг, вимчали невеликi фарбованi сани з будкою, запрЯженi баскими вороними кiньми. “ будцi сидiв Якийсь поважний пан у бобровiй шубi й шапцi з павичевим пiр'Ям. Ќа козлах - похмурий вусатий кучер. Ђрсен i ‘пихальський ледве встигли вiдскочити вбiк. - •олера! ’ак i задавити чоловiка можна! - бурчав пан Њартин, обтрушуючи з комiра i вусiв дрiбнi снiжинки. - ‚идно, неабиЯке цабе - пре, мов на пожежу! ‚они знову почали розглЯдати високi кам'Янi мури, вежi i будiвлi замку. - Љоли б у тебе тут був Який-небудь знайомий... - непевно мовив Ђрсен, бажаючи нагадати товаришевi, що той у ‹ьвовi обiцЯв знайти когось, хто б допомiг зустрiтисЯ з королем. Ђле ‘пихальський, видно, забув обiцЯнку. - •-ха! Љоб у мене був знайомий у цьому палацi, то Я, прошу пана, не слугував би џблоновському, хай би був скис! - Ђле ж ти похвалЯвсЯ цим у ‹ьвовi, - нагадав Ђрсен. ‘пихальський знiЯковiв, потiм почервонiв. Ќарештi скрушно махнув рукою. - …-е, мало що може бовкнути чоловiк на радощах, що зустрiв найлiпшого друга! - I вiн винувато блимнув голубими випуклими очима, в Яких свiтилисЯ по-справжньому глибока i вiрна дружба й любов. Ђрсен посмiхнувсЯ, обнЯв друга за плечi. - Ќу, гаразд... Ќе журись. Џридумаємо щось! - ™о ж тут придумаєш? „оведетьсЯ ждати, поки сам пан король не зводить виїхати з замку. - ’ак можна прождати цiлий тиждень... Ќi, це не годитьсЯ! Ђрсен, круто повернувшись, попростував до замку, де перед брамою, кутаючись вiд морозу в кожухи, тупцЯли вартовi. - „обрий день, панове! - з напускною бадьорiстю привiтавсЯ до них. ‚артовi не вiдповiли. ’iльки один, мабуть, старший, спитав суворо: - —ого треба панам? - Њи шлЯхтичi. Џриїхали на сейм. •отiли б побалакати з королiвським секретарем... - Џаном ’алентi? - ’ак, - швидко вiдповiв Ђрсен, радiючи, що його маленька хитрiсть принесла першi плоди. - Ђле ж, панове, - здивувавсЯ вартовий, - пан ’алентi щойно виїхав з замку! - •iба? Ђ ми й не впiзнали, - розвiв руками Ђрсен. - „оведетьсЯ ждати, поки приїде. ‚они вiдiйшли на достатню вiдстань. —екали годину, а може, й двi, аж поки не побачили знайомi зеленi сани, запрЯженi вороними кiньми. Ђрсен переступив дорогу. ЏiднЯв догори руки. - ’пр-р-р-у-уI Љонi зупинилисЯ. ‚усатий i дужий, Як ведмiдь, вiзник замахнувсЯ батогом. - ‡ дороги, лайдаку! Ђле ‘пихальський уже схопив вороних за вудила, а Ђрсен смiливо пiдступив до саней. ’им часом пан, що сидiв у будцi, прикривши ведмежою шкурою ноги, наказав кучеровi опустити батiг. - Џробачте, пане ’алентi, що ми насмiлилисЯ зупинити вас на дорозi. Џовiрте, тiльки нагальна справа змусила нас вдатисЯ до такого не вельми шлЯхетного вчинку, - сказав Ђрсен, вичiкувально поглЯдаючи на незнайомого чорнЯвого пана i не знаючи достовiрно, ’алентi це чи нi. - ™о вам треба? - холодно спитав той. - Њи хочемо бачити королЯ! “ королiвського секретарЯ ледь помiтно здригнулисЯ брови. - ‚сього-на-всього? - ‚iн i не намагавсЯ приховати глузливої iнтонацiї в голосi. Ђрсен стишив голос. - Џане, йдетьсЯ про дуже важливi речi... ‚лаштуйте нам зустрiч з королем, i ви добре прислужитесЯ ойчизнi! - џ кожен день служу ойчизнi! - бундючне вiдрiзав пан. - џ королiвський секретар, i менi ви можете розповiдати все. ’епер сумнiву не було. –е справдi був ’алентi. Ђрсен сказав рiшуче: - Ќi, мостивий пане, при всiй нашiй повазi до вас ми нiчого не можемо вам розповiсти. Єдине, що можу повiдомити, це те, що Я прибув iз ‘тамбула. џкщо пан ’алентi розумiє важливiсть цього... Љоролiвський секретар вмить збагнув "важливiсть цього". - Ћ! - вигукнув вiн. - ЏрЯмо iз ‘тамбула? - ’ак. ’алентi вихиливсЯ з будки, пильно оглЯнув Ђрсена з голови до нiг. - Ќеймовiрно! •то ж ви такий? - Џотiм дiзнаєтесь... Њоє прiзвище - Ђнджей Љомарницький, але воно вам нiчого не скаже. - ѓаразд, iдiть до ворiт. џ накажу, щоб вас пропустили... Љонi рвонули з мiсцЯ, i сани помчали до замкових ворiт. - Ќу, ти й зух, Ђрсене! - радiсно вигукнув вражений ‘пихальський. - ’епер не сумнiваюсЯ - вiдчинЯтьсЯ дверi королiвського покою! •ай мене грiм поб'є, Якщо брешу! Ђрсен теж був радий. - ™е б пак! ’епер, звичайно, вiдчинЯтьсЯ. •одiмо! ‚артовi бiлЯ брами вiдiбрали у них зброю i пропустили на подвiр'Я. ‚они вiдразу побачили пана ’алентi, що стоЯв бiлЯ високого кам'Яного ганку. Љоролiвський секретар здалеку махав їм рукою. - ‘юди, панове! ‚узькими сходами вiн провiв їх на другий поверх. ’ут у невеликiй склепiнчастiй залi стоЯла внутрiшнЯ двiрцева варта - кiлька добре вишколених жовнiрiв. ‘тарший наказав прибулим знЯти кожухи й шапки, причепуритисЯ, а тим часом пильно оглЯнув - чи нема зброї. - Џрошу, панове! - показав рукою в бiк широкого коридора. ’алентi йшов попереду, начальник варти - позаду. Ќарештi у великiй свiтлiй залi з колонами королiвський секретар зупинивсЯ. - ‡ачекайте на мене тут, - сказав упiвголоса i зник за рiзьбленими дверима з бiлим орлом. —ерез кiлька хвилин з'ЯвивсЯ й урочисто проголосив:- Љороль чекає на вас, панове! Ђрсен i пан Њартин вступили до королiвського кабiнету. –е була така велика й розкiшна кiмната, що вони спочатку королЯ й не помiтили. ‘торопiлi, дивилисЯ на величезний рiзьблений, з позолотою стiл, на такi ж розкiшнi, з рiзьбою i позолотою шафи та крiсла, на портрети у важких рамах, на фарбовану, начищену до дзеркального блиску пiдлогу i не помiчали, що король стоїть праворуч, пiд стiною, мiж двома лицарськими панцерами. Ђ коли помiтили, обидва мовчки низько вклонилисЯ. џн ‘обеський вийшов на середину кабiнету. –е був високий, огрЯдний чоловiк з одутлим лицем, темними очима i такими ж темними, але вже густо покрапленими сивизною вусами i чубом. Љивком голови вiн вiдповiв на привiтаннЯ i спитав: - ’о це правда, панове, що ви прибули iз ‘тамбула? - ’ак, Ясновельможний пане круль, то є свЯта правда, - вiдповiв ‘пихальський, оскiльки король дививсЯ на нього. - Ђле тiльки наполовину... - џк це? - Њенi теж доводилосЯ бувати в ‘тамбулi, най би був щез, i навiть добре його пам'Ятаю, бо не раз куштував там нагаїв, коли був рабом на галерi, але то було давно... Ђ зараз iз ‘тамбула прибув мiй лiпший друг, ваша вельможнiсть, е-е-е... лЯхтич Ђнджей Љомарницький... Ђрсен мовчки вклонивсЯ, а потiм, боЯчись, що пан Њартин бовкне щось таке, чого не варто говорити при секретаревi, сказав: - ’рохи бiльше мiсЯцЯ минулого з того часу, ваша вельможнiсть, Як Я виїхав зi ‘тамбула. џ привiз дуже важливi вiстi, Якi хотiв би розповiсти вам одному. ‘обеський пильно глЯнув на свого молодого спiврозмовника, а потiм кивнув секретаревi: - Џане ’алентi, вийди! ‘екретар вийшов. Љороль перевiв поглЯд з Ђрсена на ‘пихаль-ського. - Џан Љомарницький сказав, що хотiв би розповiсти менi одному... Ђ пан... - Џан Њартин ‘пихальський - мiй друг, i вiд нього у мене таємниць немає, - сказав Ђрсен i додав:- „о того ж вiн служить у пана џблоновського i розповiсть вам багато дуже цiкавого про стосунки зацного пана з сенатором Њорштином i його друзЯми... - Ћ-о! - мимоволi вихопилосЯ з уст королЯ. ‚iн враз проЯснiв, по-дружньому всмiхнувсЯ i показав на оббитi голубим оксамитом крiсла. - Џрошу, панове, сiдайте! ђозповiдайте, будьте ласкавi! ‘початку мову повiв Ђрсен. ‰ому довелосЯ стисло розказати i про себе, i про ћрiЯ •мельницького, i про болгарських друзiв. Ѓiльш докладно змалював зустрiч з Љара-Њустафою i його оточеннЯм. I вже зовсiм детально, Як умiв i скiльки знав, розповiв про пiдготовку Џорти до вiйни з Ђвстрiєю i про цiлi, Якi ставив султан перед вiйськом. џн ‘обеський слухав уважно, не перебиваючи, i його великi чорнi очi нi на мить не вiдривалисЯ вiд Ђрсенового обличчЯ. Ќарештi, коли Ђрсен закiнчив, вiн сказав: - ‚се це, пане Љомарницький, дуже цiкаво i дуже важливо... џкщо, звичайно, все це правда, тобто Якщо вiдповiдає становi речей. - Ѓуло б великою помилкою з вашого боку, ваша Ясновельможнiсть, не вiрити моїм словам, - з почуттЯм гiдностi вiдповiв Ђрсен. - Ђле Я передбачав це i недаремно взЯв з собою пана ‘пихальського. ‚iн зараз розповiсть вам про те, в що ви не можете не повiрити, бо воно стосуєтьсЯ вашої королiвської особи, а вiдтак, оскiльки пан Њартин довiрив цi таємницi менi, ви повиннi повiрити i всiм моїм щойно сказаним словам. - Ќе ображайтесЯ, пане, Я змушений усе перевiрЯти, перш нiж приймати рiшеннЯ. - Љороль лагiдно поплескав Ђрсена по колiну й повернувсЯ до ‘пихальського. - ™о ж менi має розповiсти цiкавого пан шлЯхтич? - Њiй найЯснiший пане круль! - урочисто почав пан Њартин. - џ сам, не вiдаючи того, став мимовiльним учасником змови проти вашої вельможностi i, Як пiдказав менi мiй друг Љомарницький, також змови проти ђечi Џосполито!... - џ слухаю, пане... ђозповiдай - i цим полегшиш свою душу, - довiрливо промовив король. Џан Њартин вiдкашлЯвсЯ. - ‚еликий коронний гетьман ‘танiслав џблоновський, у Якого Я маю честь служити, з Якогось часу став другом сенатора Њорштина. ‚iн кiлька разiв за останнiй рiк посилав мене до ‚аршави з таємними листами до пана сенатора, а той засилав своїх гiнцiв до пана гетьмана. †одного разу Я не поцiкавивсЯ, - бо Я, мостивий пане, чесна людина, - змiстом тих писань, однак мене було попереджено, що листи дуже важливi й таємнi i що вони можуть коштувати пановi гетьману мiсцЯ, а менi - голови. џ не здогадувавсЯ, холера б мене побрала, про змiст тих листiв аж до того часу, коли почув од людей сенатора, що французька партiЯ готує пана џблоновського на королЯ ђечi Џосполито!... Ћ, Я нещасний! џких душевних мук зазнав Я вiдтодi, носЯчи в своєму серцi таку страшну таємницю! ‚ражений король тихо промовив: - ’и спокутував свiй грiх щиросердим зiзнаннЯм, сину мiй. - ‚iн поклав свою пухку, але важку руку на плече ‘пихальському. - ™о ще тривожить твоє серце? - џ дiзнавсЯ - теж випадково, - що великий пiдскарбiй Њорштин, Якого ваша величнiсть осипала своїми щедротами й прихильнiстю, доносить французькому посланниковi де Ѓетюну про все, що дiєтьсЯ в ђечi Џосполитiй, а також пише листи секретарю мiнiстерства Љольєру в Џарижi... Ђ це вже прЯма зрада, псЯ крев! - вилаЯвсЯ пан Њартин, та зразу ж схаменувсЯ i почервонiв. - Џрошу вибачити мене, ваша Ясновельможнiсть... ‘обеський зблiд вiд хвилюваннЯ й гнiву. - Ћ пан Єзус! ™о Я чую! - вигукнув. - џ багато що знав, але щоб пан ‘танiслав зазiхнув на корону - повiрити цьому не можу! - I Я не повiрив би, коли б не чув на власнi вуха, хай мене грiм поб'є! - пiдтакнув королевi ‘пихальський. - Ђ пан Њорштин! - не мiг заспокоїтисЯ ‘обеський. - ‘кiльки Я зробив йому добра! џкими почестЯми i милостЯми осипав! ‚озвiв у чин сенатора i великого пiдскарбiЯ ђечi Џосполитої! Ђ вiн... ‡радник, бидло, а не шлЯхтич! - Љороль почав лаЯтись, Як простий жовнiр. - џкщо все це правда, вiн заслуговує найлютiшої кари! - џких доказiв потребує ваша Ясновельможнiсть? - спитав Ђрсен, побоюючись, що ‘обеський обмежитьсЯ тiльки вибухом гнiву, а потiм згасне. Љороль нахиливсЯ до своїх спiврозмовникiв i рiшуче сказав: - Њенi потрiбен речовий доказ, що недвозначно свiдчив би про вину Њорштина i џблоновськогої Њенi потрiбен хоча б один листi I то - негайно! Ѓо днЯми вiдкриваєтьсЯ вальний сейм, i на ньому вирiшитьсЯ - Яким шлЯхом пiде ђiч Џосполита: чи пiдтримає Ђвстрiю у вiйнi з турками, чи спокiйно дивитиметьсЯ, Як султан проковтне її, щоб згодом проковтнути й Џольщу. ‚и мене зрозумiли, панове? - I пiдвiвсЯ. - ‡розумiли, ваша Ясновельможнiсть! - пiдвелисЯ також Ђрсен i ‘пихальський. - ’одi Я чекаю на вас найближчим часом... Џеред вальним сеймом. ЌiЯк не пiзнiше! ‡апам'Ятайте! - Ќе забудемо! ЏостараємосЯ, ваша Ясновельможнiсть! - I ще одно: моєму секретаревi, пановi ’алентi, можете цiлком довiрЯтисЯ... Ѓажаю вам успiху! ’ри наступнi днi, що минули пiслЯ зустрiчi з королем. Ђрсен майже не спав. Џо черзi з паном Њартином вони стежили за кожним кроком великого пiдскарбiЯ i не спускали очей з дверей його кабiнету, намагаючись серед безлiчi людей - слуг, охоронцiв, вiдвiдувачiв, гостей i родичiв - виЯвити того, хто був зв'Язковим мiж ним i французьким посланником. Ћднак це нiчого не дало. Џiдозра могла впасти на кожного, хто заходив до Њорштина, але ж прослiдкувати за всiма не було нiЯкої змоги. - ’ак ми нiц не зробимо, холера Ясна! - лаЯвсЯ нетерплЯчий ‘пихальський. - ‘коро - сейм, а ми тупцюємо на одному мiсцi... ™о подумає король? ™е бiльше олiї у вогонь пiдлив королiвський секретар. Џiзно ввечерi, вдЯгнутий простолюдином, вiн перестрiв Ђрсена i пана Њартина бiлЯ костьолу, де вони товклисЯ серед челЯдi Њорштина, пильно назираючи за кожним незнайомцем, Який мiг одержати листа вiд довiреної особи великого пiдскарбiЯ, i, схопивши їх за руки, шепнув: - Џанове, король все ще сподiваєтьсЯ на вашу спритнiсть... Њатимете щось важливе - негайно йдiть до сеймового палацу. Џостукаєте тричi в бiчнi дверi лiвого крила. џ чекатиму на вас... Љоролiвський секретар зник так же раптово й непомiтно, Як i з'ЯвивсЯ. Ђрсен напружено думав. ™о робити? џк виЯвити серед багатьох десЯткiв людей, що оточують щоднЯ Њорштина, ту єдину людину, Якiй сенатор довiрЯє свої найбiльшi таємницi? - —ому мовчиш. Ђрсене? - зашепотiв схвильовано ‘пихальський. - •ай йому грець, Якщо ми з'ЯвимосЯ до королЯ з порожнiми руками, вiн матиме повне право назвати нас брехунами! - Њенi здаєтьсЯ, пане Њартин, що ми почали танцювати не з того боку, - задумливо промовив Ђрсен. - џк це розумiти? ѓовори Яснiше! - Ѓачиш, Я подумав, чи не краще б нам стежити за будинком де Ѓетюна? џкщо ми там помiтимо кого-небудь з оточеннЯ сенатора, то це означатиме, що нападемо на вiрний слiд. ‘пихальський заклiпав очима. - ѓм, а знаєш, може, ти й маєш рацiю! I Як це ми не додумалисЯ до цього ранiше? - ™е не пiзно. •одiмо! Ѓудинок французького посланника, розташований недалеко од ‚iсли, був їм вiдомий, i через пiвгодини, спiтнiлi й захеканi, вони опинилисЯ перед ворiтьми, що вели в глибину парку. Ќiч була безмiсЯчна, але не темна. Џорошив дрiбний снiжок, замiтаючи слiди на безлюдних вулицЯх. „есь гавкали собаки. „рузi обiйшли все обiйстЯ посольства й переконалисЯ, що, крiм головного пiд'їзду, з боку ‚iсли є невелика хвiрточка, Якою користувалисЯ не тiльки влiтку, а й зимою: недалеко вiд берега темнiла свiжопрорубана ополонка, з Якої, мабуть, носили воду длЯ господарчих потреб, а обсаджена деревами алеЯ за високим дощаним парканом була розчищена од снiгу. - „оведетьсЯ стежити за обома входами, - сказав Ђрсен. - ’и, Њартине, залишайсЯ тут, а Я пiду на той бiк... ’iльки дивись не засни! - ‡аснеш тут у бiсового батька! Ђдже доведетьсЯ лежати в снiгу, а не в перинi. - Ѓiльше нiде, - погодивсЯ Ђрсен, оглЯдаючись довкола. - Ѓерег голий, хоч би кущик Який... ’ож заривайсЯ Якомога глибше i справдi не засни, бо замерзнеш. Ђрсен пiдштовхнув друга. ‘пихальський вiдiйшов крокiв на п'Ять вiд стежки i плюхнувсЯ у пухкий замет. Ђрсен притрусив його снiгом - тепер жодна собака не запримiтить. - Ќу, дивись пильно! ’рапитьсЯ що - свиснеш. Ђ Я пiшов... Ђрсен зник у темрЯвi. ѓодину чи й двi ‘пихальський почував себе добре - пiд боками м'Яко, немов i справдi в перинi. •отiлосЯ спати, але вiн вiдганЯв сон, хапаючи губами нiжний чистий снiг та смикаючи себе за вуса. Ћднак з часом стало холодно. ‘початку мерзли ноги, потiм - руки, а згодом йому почало здаватисЯ, що вiн лежить не в кожусi i не в добрих чоботЯх, Якi справив минулої осенi, а зовсiм голий. „рiж хвилЯми прокочувавсЯ по тiлу, а зуби так цокотiли, що, мабуть, було чути на той бiк ‚iсли. I що найгiрше - вiн боЯвсЯ поворухнутисЯ: а Як хтось з-за рогу стежить за хвiрткою або, навпаки, хоче вийти з посольства i виглЯдає з-за тину? Љоли б був сам - утiк би звiдси, але було соромно перед Ђрсеном, Який теж десь лежить, Як i вiн, i Якому також, мабуть, не тепло. ‡вернуло за пiвнiч. I раптом до його слуху долинув легкий скрип снiгу. ‘пихальський зцiпив зуби, щоб не цокотiли, i глЯнув лiворуч, звiдки долiтали тi звуки. Њоже, йде Ђрсен? Ђле нi. ’о не Ђрсенова постать, не його хода. Ќезнайомець був невисокого зросту i злегка накульгував на одну ногу. ‰шов обережно, оглЯдаючись i прислухаючись. Ђ наблизившись до хвiртки, зупинивсЯ й обережно натиснув на клЯмку. •вiртка була замкнена. Ќезнайомець вилаЯвсЯ: - ‰олопи! ‘кiльки разiв попереджував: у середу не замикайте! ‚iн задер голову, дивлЯчись на високий паркан, потiм пiдскочив, ухопивсЯ руками i почав здиратисЯ вгору, намагаючись правою, здоровою, ногою стати на клЯмку, але не попадав на неї. Ќарештi йому пощастило пiдтЯгнутись i лЯгти животом на паркан. ™е мить - i перевалитьсЯ на той бiк. ‘пихальський роздумував недовго. џкщо це посланець Њорш-тина, то треба хапати негайно! џкщо нi, то можна легко викрутитись, звинувативши його у намiрi пограбувати чужоземне посольство. ‚iн прудко вискочив зi своєї схованки, схопив незнайомцЯ за ногу i щосили потЯгнув донизу. ’ой з несподiванки охнув i впав у снiг. ‘пихальський мiцно затулив йому рота долонею, а колiном притиснув до землi. - ’ихо! Ќе пручайсЯ! Iнакше... Ќезнайомець щось замурчав, заметлЯв головою. ‚идно, йому забракло повiтрЯ. ‘пихальський вiдпустив трохи руку - i той кiлька разiв зiпнув ротом. - •то такийi „о кого йшов? - прошипiв ‘пихальський. - ’а не подумай крикнути, бо задушу, мов кошенЯ, клЯнусь паном Єзусом! - ‚iн дужче натиснув колiном. - Ќа бога, пане, вiдпусти! - ’и хотiв пограбувати посольство! - џ не злодiй, мостивий пане! - Ђ хто ж ти? - Њене звати ћзеком... Љривим ћзеком... Ћдведiть мене до пана де Ѓетюна! - ’и знайомий з паном де Ѓетюном? Џосланником? - ‘пихальський ледве стримав радiсть, бо зрозумiв, що до його рук потрапив той птах, Якого вони з Ђрсеном вислiджували. - ’ак. - —им доведеш це? - Џан Њартин трохи послабив руку на горлЯнцi ћзека, щоб той мiг говорити. - •ай пан одведе мене до посланника i сам пересвiдчитьсЯ. - ’ак Я тобi й повiрив! —и менi розуму забракло, щоб Я вiв тебе до пана де Ѓетюна, шельмо! —ого захотiв! џ задушу тебе, розбiйнику! •оча ‘пихальський говорив тихо, майже пошепки, ћзековi його слова, мабуть, лунали Як грiм, бо вiн з лЯку почав заїкатисЯ. - Њ-мостивий п-пане, вислухайте мене! џ справдi не розбiйник i не злодiй! џ йшов до пана де Ѓетюна вiд вельмишановного пана сенатора Њорштина... —и мостивий пан чув такого? ‡ листом... - Ќе бреши! ™об вiдомий на всю ‚аршаву пан сенатор посилав листи з таким негiдником i злодюгою, Як ти! „е вони? Ќе повiрю, поки не пересвiдчусЯ, що сказав правду! - •ай пан вiзьме в кишенi... - ‚ Якiй? - Ћсь тут, злiва... ‘пихальський потЯгнувсЯ було рукою до кишенi, Як раптом одержав такого несподiвано мiцного стусана в груди, що вiдлетiв на кiлька крокiв i впав у снiг. ‚iн зразу ж схопивсЯ. Љривий ћзек теж блискавично звiвсЯ на ноги i, ще важко дихаючи; пiднЯв угору праву руку. ‚ нiй тьмЯно заблищав кривий татарський Ятаган. - ’ак ось Який ти посланець Ясновельможного пана Њоршти-на! - прошипiв люто ‘пихальський. - Љинь ножа, лайдаку! Ѓо, клЯнусь ойцем, Я уб'ю тебе! - ’епер буде видно, хто кого, хе-хе! - глузливо хихикнув ћзек. - ’епер Я сам вiдправлю тебе, мостивий пане, до праотцiв! ‚они поволi кружлЯли один навколо одного, мов пiвнi. ћзек утекти не мiг: розумiв, що довгоногий супротивник зразу наздожене його. ’а, мабуть, був не з полохливого десЯтка. “ ‘пихальського ж мета була одна - заволодiти листом. ‚iн мiг скористатисЯ з пiстолiв, але не хотiв здiймати шуму, тому всю надiю покладав на свою силу i спритнiсть. Џерший не витримав Љривий ћзек. Ѓачачи, що супротивник не озброєний, вiн вирiшив скористатисЯ з своєї переваги i одним ударом Ятагана покiнчити з ним. ‰ого напад був швидкий i рiшучий. џтаган блискавкою сЯйнув у ‘пихальського над головою. Ђле ще швидшим виЯвивсЯ пан Њартин. Њов обценьками, перехопив вiн занесену над ним руку своєю лiвою рукою, а правою щосили затопив ћзековi в обличчЯ. “дар був такий мiцний, що ћзек упав Як снiп i лежав, не подаючи нiЯких ознак життЯ. - ѓе-ге, паршивцю, та ти, Як Я бачу, слабосильний! - звернувсЯ ‘пихальський до знепритомнiлого ворога, витЯгуючи у нього з кишенi тугий сувiй паперу. - ‘ам винен, собачий сину! ‡ цими не дуже чемними словами вiн схопив ћзека за ноги i поволiк до рiчки. ‡ жалем глЯнув на Ятаган, все ще затиснутий у того в кулацi, i, подумавши, що брати його не слiд, щоб не став свiдком цього вимушеного вбивства, пiднЯв тiло над ополонкою i .тихо пустив пiд лiд. ’им часом дрiбний снiжок сiЯвсЯ з похмурого неба i замiтав слiди трагедiї, що розiграласЯ на березi ‚iсли. "„о свiтанку й знаку не буде", - подумав пан Њартин i, сунувши глибоко за пазуху дорогоцiнний сувiй, поволi пiшов на розшуки Ђрсена. Ђ тим часом на протилежному боцi посольської садиби вiдбувалисЯ подiї безкровнi, але не менш драматичнi. Њiсце длЯ спостереженнЯ Ђрсен вибрав незвичайне - на широкому, занесеному снiгом дашковi надбрамної вежi. ’ут було дуже холодно, бо наскрiзь продимав вiтер, зате безпечно, а головне - звiдси весь двiр посольства вiдкривавсЯ Як на долонi. ‚iдразу ж Ђрсен помiтив там Якесь пожвавленнЯ. •тось iз лiхтарем ходив бiлЯ конюшнi та возiвнi. “ будинку блимали вогники - то в одному вiкнi, то в другому, то в третьому. ђаз чи два долинули людськi голоси i кiнське iржаннЯ... Ђрсен весь перетворивсЯ на увагу, хоча й вiдчував, що ось-ось задубiє на цiй високiй, вiдкритiй усiм вiтрам вежi. „алеко за пiвнiч, коли з-за ‚iсли прокричали другi пiвнi, вiд ганку посольського будинку вiд'їхали сани з халабудою. "Ќевже сам посланник вирушає кудись так рано?" - подумав Ђрсен. Џопереду саней пiдтюпцем бiг ключник: бiлЯ поЯса у нього подзенькували ключi. —ути було, Як вiн важко дихає. Ђрсен щiльнiше припав до заснiженого дерев'Яного дашка. Љлючник вiдiмкнув браму, широко вiдчинив. ‡нЯвши шапку, став збоку, щоб дати дорогу санЯм, i Ђрсеновi було видно його широку лисину. "Њабуть, посланника проводжає", - мiркував козак, але тут же змiнив думку, бо до його вух долетiли слова, Якими перекинулисЯ ключник з кучером, i Якi трохи проЯснили картину i примусили Ђрсенове серце забитисЯ частiше. - џнеку, синку, назад скоро? - запитав ключник, коли кучер зрiвнЯвсЯ з ним. Ључер злегка притримав коней. - Ќе турбуйсЯ, батьку, - вiдповiв. - Џередай матерi, що до обiду повернусЯ. •ай припасе чарку горiлки, щоб погрiтисЯ з морозу. ‚iдтарабаню цього пана, - вiн показав батогом на будку, - до "Ѓiлого лебедЯ", а там вiн поїде в Џариж на перекладних. Ђ Я - додому. Ѓувай, батьку! џнек хльоснув батогом - конi дружно рвонули з ворiт i помчали в снiжно-каламутну темрЯву ночi. Љлючник зачинив ворота, клацнув замком, а потiм, щось бурмочучи собi пiд нiс, поволi побрiв на подвiр'Я. Ђрсен виждав, поки вiн зник у темрЯвi, i стрибнув на землю. - •олера Яснаї •то тутай? - почувсЯ перелЯканий голос пана Њартина. - –е ти. Ђрсене? ‡валивсЯ, Як снiг на голову! ’ак можна чоловiковi й карк зламати! - ‘пихальський вибравсЯ iз замету, куди пiрнув, почувши, що вiдчинЯютьсЯ ворота, i обнЯв товариша за плечi. - “дача, пане-брате! Њам листа! Џравда, довелосЯ спровадити одного лотра на дно ‚iсли ракiв годувати... - –е справдi удача, - зрадiв Ђрсен, здригаючись вiд холоду. - Ђле послухай, що Я скажу. ™ойно виїхав французький гонець, простує до Џарижа. ѓадаю, не з порожнiми руками... - —ому ж не схопив? - Їх було троє. Љрiм гiнцЯ - кучер i ключник... - …т, Яка невдача! Ђ куди вiн поїхав? - “ тiм-то й рiч, що Я не зрозумiв... Ључер сказав - до "бiлого лебедЯ". - „о "Ѓiлого лебедЯ"? —оловiче, але ж то корчма на познанськiй дорозi. I перша станцiЯ, де можна перемiнити коней! - вигукнув ‘пихальський.-Њи їх наздоженемо! - „алеко це? - ‚ерхи - днi або три години... - ’одi не гаймо часу! ’реба взЯти коней i наздогнати будь-що! Ѓiжiмо! ‚они щодуху мчали безлюдними заснiженими вулицЯми до двору пана Њартина. ’ам вивели коней i погнали на познанську дорогу. „о "Ѓiлого лебедЯ" прибули вранцi. - ‘пiзнилисЯ! - скрушно вигукнув пан Њартин, побачивши вдалинi бiлу курЯву. ’ам швидко мчали i зникли за горою критi сани. Ќа подвiр'ї корчми Ђрсен упiзнав џнека, Який копирсавсЯ бiлЯ своїх саней, але не подав i знаку, що знає його. - •лопче, де знайти корчмарЯ? - спитав, проходЯчи мимо. - „е ж йому бути? ‚ корчмi! ѓосподар корчми i заїзду, невисокий опецькуватий товстун, стоЯв за шинквасом. ЉраЯв на широкiй не зовсiм чистiй дошцi хлiб. ‚ корчмi, незважаючи на раннiй час, уже сидiло кiлька подорожнiх. Ђрсен привiтавсЯ i, перехилившись через шинквас, промовив тихо, але твердо: - Iменем королЯ, пане, дай конейi Ќайкращих i негайно! Ђ своїх ми залишимо тут - нагодуєш i напоїш. ‡розумiв? Љорчмар витрiщивсЯ на нього. - Њатка боска! Џриїздить один - iменем королЯ, приїздить другий - теж iменем королЯ... I всi вимагають найкращих коней, i негайно! Ђ де бiдному корчмаревi їх узЯти? —им їх нагодувати? Ђрсен кинув золоту монету. - џ поспiшаюi видко! Љорчмар затис грошi в кулацi. - ‚ одну мить, вацпане! - Џрудко викотивсЯ з-за шинквасу i шанобливо вклонивсЯ. - •одiмте! ‚иходЯчи з корчми. Ђрсен тицьнув у жменю корчмаревi ще одну монету, взЯв його пiд руку. - Њене цiкавить той пан, що приїхав нещодавно ось iз цим кучером. - I показав кивком голови на џнека. - ‚iн полЯк? Љорчмар здивовано глЯнув на незвичайного вiдвiдувача. - Ќi, пане, вiн не полЯк. Ѓо по-польськи говорить погано. - џкої мастi коней ти дав йому? - ‘iрi в Яблуках, пане. - ‘ани вiдкритi чи з будкою? - ‡ будкою... ‡а це менi було заплачено додатково. - Ђ Як звати кучера, що повiз його? - Ђнтось, пане. - “м-гу, гаразд. –е все, що Я хотiв знати, - сказав Ђрсен, пiдходЯчи до конюшнi, й суворо додав:- Ђ ти, пане корчмарю, їж борщ з грибами та держи Язик за зубами! ‡розумiв! - џк не розумiти! –е не первина длЯ мене, - вiдповiв корчмар, виводЯчи зi стайнi двох коней. Џересiдлати їх було дiлом кiлькох хвилин - i вже вершники в сiдлах! ЏригнулисЯ, свиснули - i Як вихор помчали по слiду, залишеному саньми француза. Ќаздої на.'iи нони ного опiвднi, i то тiльки тому, що кучер, збочивши i дирогн, паскочiїи на приметений сином пеньок i зламав копила. - „обрий вечiр, пане Ђнтось! - привiтавсЯ Ђрсен до кучера. ’ой, давши конЯм у речтусi оброку, вправно ор