‡марнiла, дiвко, споганiла... †уриласЯ? Ќiчого: молода - перетерпиш... Ђ тут нема менi одбою вiд хлопцiв за тебе: чому та й чому, тiтко, •ристЯ до вас не приходить? Ђ Я почiм знаю - чому? Џiдiть, кажу, довiдайтесь. I сьогоднi забiгав один... —и буде •ристЯ хоч у колЯдцi? - џ знаю, хто забiгав, - умiшаласЯ ѓорпина. - Ќi, не знаєш. - ’ак скажи хто? - спиталасЯ •ристЯ. - Ђга, хочетьсЯ знати... хочетьсЯ? Ќе скажу ж за те, що не приходила. - џк же його ходити? - виправлЯласЯ •ристЯ. - I грiх, i мати не пускають. - Џотурай грiховi... Ђ матерi скажи: хiба вона не була молодою? ђозмову перервали три-чотири дiвки, що, запихавшись, убiгли у хату. - Ѓач! ‚они уже тут; а ми, дурнi, за ними бiгали. Џрибiгаємо до ѓорпини, кажуть - пiшла до •ристi. Џриходимо до •ристi - аж у неї i хата ‡акручена. Џоцiлувала •имка у ломаку та й назад вернуласЯ. - Ѓрешеш! ‘ама цiлувала, а на других звертає, - одрiзала •имка. - ’а то ЊарусЯ цiлувала, - додала третЯ дiвчина, ще пiдлiток, указуючи на свою старшу сестру. ЊарусЯ тiльки закопилила губу. „iвочий клекiт на хвилину затнувсЯ. - —и ще багато наших немає? - спитала, обдивлЯючись гурт, ѓорпина. - Ќемає Ћниськи та Ївги. ‡наєте що? Џоки вони прийдуть, заколЯдуймо матерi! - „авайте! давайте! - пiдхопили другi. ѓорпина вискочила уперед. - Ѓлагословiть колЯдувати! - гукнула. - ЉолЯдуйте! - вiдказала ‚овчиха. „iвчата стали в коло; однi питали: "џкої?", - другi вiдкашлювалисЯ. ѓорпина почала... ‡ично її голос роздавсЯ серед хати, мов бренькiт голосної струни або ‡абiй у дзвона... ‡давалосЯ, то черницЯ скликала на молитву своїх товаришок. “сi притихли, слухаючи того вигуку... –е зразу усiма голосами пiдхопили: ‘лавен єси, Ћн, славен еси! Ќаш милий боже, Ќа небеси! I знову вигук, i знову "славен"... ЉолЯдка була довга-довга. Ќа кiнець наспiли i жданi: Ћниська - мишаста i Ївга - товстуха. - Ћце насилу вирвалисЯ! - виправлЯласЯ Ївга. - ‡абiгаємо до однiї - пiшла, кажуть, туди; до другої - у другий край. џк пiшли шукати, Як пiшли бiгати - насилу допиталисЯ. Ђ тут iдемо до вас - стрiвають парубки: "Људи, дiвчата, чешете?" Њи вiд їх, а вони - за нами... Ќасилу втекли! - Ђ ’имофiЯ б то i не бачила? - спитала, усмiхаючись, ѓорпина. ироке, чорне лице Ївги ще дужче почорнiло; очi заблищали. - •ай вiн тобi на шиї повiситьсЯ! - сердито одказала Ївга. - ’ю-тю, дурна! џ жартую, а вона - навсправжки, - виправлЯєтьсЯ ѓорпина. - Ћт ще погризутьсЯ... Ђ - грiх! - умiшаласЯ ‚овчиха. - ‘вої, та й не миритесЯ... ион, ион, ион! - I стара захитала сивою головою. - —ого ж вона менi очi вибиває ’имофiєм? - не вгамовуєтьсЯ Ївга. - Ївго! годi! - умiшалосЯ декiлька дiвчат. - ѓодi вам змагатисЯ; пора збиратись! - пiдказали другi. - Џора, пора... Џрощавайте, мамо. - ‡ богом, дiти, щасливо. Ђ колЯдку пропивати - до мене. - „о вас! до вас! - I цiлим гуртом повалили з хати. Ќiч Ясна, морозна. ЏiвмiсЯць високо плаває у чистому небi, горить; кругом його стовпились зорi: Як рiй коло матки, Як горiшки коло доброго крайцЯ хлiба, так вони витанцьовують та виблискують кругом його; а вiн, зрадiвши, так висвiчує на все небо, так вистилає своїм свiтом укриту бiлим снiгом землю, горить в однiм мiсцi сизим огнем, у другiм зеленим, у третiм червоним, аж жовтогарЯчим, - мов хто розкидав дороге намисто по землi. ‚ повiтрi тихо, холодно, i морозне стоїть воно й не поворухнетьсЯ, тiльки давить своїм холодом, аж дихати важко, аж встоЯти не дає. Џо селу скрип, луск, гвалтлемент... ’ам рипить бiльше дееЯтка нiг, перебiгаючи вулицю; пiд хатою чуєтьсЯ: "Ѓлагословiть колЯдувати!", а там, з далекого краю, доноситьсЯ i сама колЯдка... —ерiдка високих голосiв мчитьсЯ понад селом, будить застигле холодне повiтрЯ, веселить кривi улицi, дратує собак по дворах... †иве, гулЯє Њар'Янiвка! ‘вiтло горить у кожнiй хатi; у кожного свої гостi, а не гостi - то свЯто. „iвчата, вискочивши з двору ‚овчихи, розкинулись на невеличкi купи. ѓорпина i •ристЯ - одна коло другої. - Џро кого то мати натЯкала? - спитала •ристЯ. - Џро кого? ‡иiсио, про ”едора! - одказала та й одбiгла до других. •ристЯ трохи одстала. "’а невже той ”едiр так убиваєтьсЯ за мною? - думала вона. - Џитав, чи буду Я? Џiдожди, стрiну Я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюсЯ; та вже ж i за нiс поповоджу!.. Љоли каже твiй батько, що ‡ ума тебе звела, - хай недурно каже!" - нахвалЯласЯ •ристЯ. їй так гарно, так радiсно на душi, легко на серцi... 6 той, що i за нею побиваєтьсЯ, її любить... ‚она не зробить так, Як чорна Ївга зробила, та й ще сердитьсЯ, коли їй натЯкають на ’имофiЯ. Ќi, вона не сама оддастьсЯ до рук, а вiзьме його в свої руки. •ристЯ усмiхнуласЯ, пригадуючи, що б його зробити таке ”едоровi, Як стрiнетьсЯ? Ќа неї найшла та дiвоцька жартiвливiсть, Якої вона давно вже не звiдувала. -- —и пiдемо, дiвчата, до ‘упруненка колЯдувати, чи минемо? - спитала вона, наганЯючи гурт. - Џiдемо. —ого минати? –ей край обiйдемо та тодi й на другий. - ‚и йдiть, а Я не пiду, - сказала •ристЯ. - —ому? - ЃоїшсЯ, щоб ѓрицько цiпка не дав? - цвiркнула Ївга. - Ћсь пiди, пiди!.. —и й сама вiд цiпка викрутишсЯ? - Ђ менi за що? - ‡а те, що й менi. - ’и ж, - кажуть, - його ”едора причарувала, - плеще Ївга. - —ого не накажуть. Ћн i про тебе кажуть. - ™о ж про мене кажуть? - Љазаному кiнцЯ нема, - одказала •ристЯ, щоб не розводити сварки. Ђ тут i ‘упруненкова хата виглЯнула з-за комори. „iвчата пiдiйшли до ворiт. - Ќумо, ходiмо! - скрикнула ѓорпина. - Ђ Як справдi цiпка дасть, та ще й собакою нацькує? ‚iд нього усього треба ждати. ’а дивiтьсЯ, уже, мабуть, i спати повкладались - свiтла не видно, - обiзвавсь хтось з дiвчат. - ‘лiпа, не бач! - крикнула ѓорпина. - Ћн же свiтитьсЯ. „iвчата поспиналисЯ аж на тин. - ‘вiтитьсЯ, справдi свiтитьсЯ! - ‡аходь! - скомандувала ѓорпина i вскочила у двiр. ђЯба здоровенна собака на прив'Язi бiлЯ комори почала гавкати. - Ћт розгавкавсЯ! •азЯїн кращий вiд тебе, та не гавкає! -сказала ЊарусЯ, поспiшаючи за ѓорпиною. „ругi зареготалисЯ i собi - бiгом. Џереднi вже були бiлЯ вiкна, тодi Як заднi тупцювалисЯ коло фiртки, ламали ломаку з тину. - Ѓлагословiть колЯдувати! - крикнула ѓорпина, зазираючи у вiкно. ‚оно намерзло i, окрiм жовтої плЯми вiд свiтла, нiчого не було видно. - Ѓлагословiть колЯдувати! - гукнула удруге ѓорпина, довго дожидаючись одказу. - •то там? - донiссЯ з хати голос. - ЉолЯдники. Ѓлагословiть колЯдувати. - Ћсь Я вас поколЯдую! ѓемонськi дiти! „е б спати, а вони ходЯть попiд чужими вiкнами, собак дражнЯть. „екiлька дiвчат зареготалисЯ, другi кинулись геть навтiкача; зосталасЯ ѓорпина з трьома дiвками. - ’а цитьте! - скрикнула ѓорпина, дослухаючись до гомону в хатi. - Ћсь Я зараз! Џiдождiть трохи! - почувсЯ голос ѓрицькiв. - Ћ-о, бачте: "Џiдождiть". ‚iн таки впусте, - пiдохочувала ѓорпина дiвчат, що мали були утiкати. —утно - дверi рипнули, щось зашамотiло у сiнЯх. ‘обака на прив'Язi - Як не розiрветьсЯ! ’о кинетьсЯ в один бiк, то стрибоне уперед, аж вiрьовка трiщить. ‘iнешнi дверi розчинилисЯ i - висунуласЯ кочерга... „iвчата, забачивши - дай, боже, ноги! - не знали, коли за двором опинилисЯ; другi, боЯзкiшi, помчалисЯ вподовж улицi. Ћдна •ристЯ стоЯла серед шлЯху i заливаласЯ ‡ реготу: - Ђ що, здобулись? - џ вас! џ вас, бiсовi старцi!.. - гукав ѓрицько. - Ѓог свЯто дав, нi, де за цiлий день нагулЯвшись, спочивати, а вони ходЯть, роти деруть та добрим людЯм не дають спокою. ђЯбко! куси їх! - Љуси, ђЯбко, лисого! - одгукувались дiвчата. - Ђ що, заробили? - кричала одна. - ‡аробили, аж торба продралась! - одказує друга. - ‡аробили - насилу ноги домчали! - додає третЯ. - ™е й у такого багатирЯ заробиш! - сердитьсЯ ѓорпина. Ђ чорна Ївга кривить ѓорпину: - Ѓлагословiть колЯдувати! Ѓлагословiть колЯдувати! - носитьсЯ її гук вподовж улицi. “ той саме час ѓрицько спустив ђЯбка з цепу. ‹юта собака, Як вiтер, помчаласЯ вподовж городу, стрибаючи на тин, та аж виє, гавкаючи. - ’ю! тю! - тюкали дiвчата, удираючи вперед. - Ѓлагословiть колЯдувати! - одно желiпае Ївга. - •ай вам бiс! Њенi й ђЯбко заколЯдує, - перекривлЯючи ѓрицька, товсто гукнула •ристЯ. ЌестЯмний крик реготу зiрвавсЯ i, Як бурЯ, помчавсЯ по всiй вулицi: - Xa-xa-xa! xa-xa-xa! “же и далеко одбiгли вiд двору, уже повернули й в другу вулицю, а регiт ‡ смiшної •ристиної вигадки не вгавав. ‚еселим гуком та криком носивсЯ вiн у морозному повiтрi, бунтуючи собак по дворах. ‚iд ‘упруненка повернули до багатого козака Ћчкура. ‘тара Ћчкуриха з почотом прийнЯла дорогих гостей, вареною частувала, пирогами годувала, ще й сорокiвку дала колЯдницЯм. Ѓадьорнiшi й веселiшi вийшли дiвчата з Ћчкурового двору й напрЯмилисЯ до батюшки. ’ам прийшлосЯ разiв з шiсть колЯдувати: батюшцi, матушцi, батющиним дiтЯм. •оч батюшка за те грошей не дав, зате матушка добре нагодувала й напоїла; деЯкi вийшли уже й геть-то з гудючою головою. Ївга трохи не згубила книша, Яким матушка обдарила; Ївга, Як здоровiша, була за мiхоношу. ЏрийшлосЯ перемiнити другiй, а чорне ївжине лице, жартуючи, натирали дiвчата снiгом, щоб прочунЯласЯ... ‘мiх, регiт, жартiвливi вигадки... i знову смiх, регiт. ‚есела пора - колЯдки. Ќедаром кожна дiвчина, Як бога, дожидає їх: i наспiваєшсЯ, i нагулЯєшсЯ, i нарегочешсЯ... Ќа •ристю - Як насiло: не було того двору, з Якого вона, вийшовши, не кривила хазЯїв, не смiЯласЯ з подруг, не дратувала ломачкою об тин собак. - –е тобi, •ристе, не перед добром. ™ось тобi буде таке, - казали дiвчата. - ѓлЯди, сiї ночi не налови ракiв, бо дуже щось регочеш, - зло увернула Ївга. - Ќе твоєї звички, - реготала •ристЯ. - Ђбо, Як додому вернешсЯ, мати вилає, - одгадувала невеличка Џрiська. - •ай лає, зате нагулЯюсЯ! - одказала •ристЯ i знову почала реготати. ‡ противної вулицi доносивсЯ парубочий гомiн. - „iвчата! парубки... - хтось сказав. - •лопцi-поганцi! Ѓiсова мати того, хто в шапцi! - желiпнула •ристЯ. - ’ю!.. - одгукнулисЯ парубки. - ’ю-ю-ю! - гуконула •ристЯ. - •ристе! Ќе займай: може, чужi! - обiзвалась ѓорпина. - Ђ Як чужi, так що?.. - I ще дужче гуконула: - ’ю-ю! - ’рррр!.. - роздалосЯ голосне й високе тирканнЯ вподовж вулицi. •ристЯ мала перекривити, та Язик затнувсЯ... ‡а першим тирканнЯм промчалосЯ друге, там трете. —имала валка парубкiв показаласЯ з улицi - у здоровенних бiлих кожухах, у сивих шапках, лавою йшли вони через улицю, поскрипуючи по снiгу ногами. „iвчата вдарилисЯ врозтiч. - ‹ови! лови! - гукнули парубки на всю вулицю. ЏiднЯвсЯ гомiн та бiганина. Џарубки ловили дiвчат, здоровкалисЯ, жартували. ’о були усе знайомi парубки - свої: ’имофiй, Iван, ѓрицько, Ћнисько, ”едiр... ”едiр так i кинувсЯ до •ристi. - ’и куди так розiгнавсЯ, роззЯво? - скрикнула та. - ‡а тобою. Ђ ти куди втечеш? - —ого Я буду тiкати? •iба i ти такий, Як твiй батько? Џрийшли до його заколЯдувати, а вiн собакою нацькував... Ѓагатирi, дуки, кажете! - •ристе! Ќе споминай менi про дiм, не кажи нiчого за батька. •iба його нiхто не знає? - почав жалiбно ”едiр. - Ђ про мене що вiн каже? I не грiх таке плести! - •ай каже... Љазаному кiнцЯ немає. - Ќемає! Ђ совiсть е? Ћсоружнi! - скрикнула •ристЯ i побiгла до гурту. ”едiр, насупившись, потЯг за нею. ’ам уже настав мир; хлопцi, зiйшовшись з дiвчатами, вели жартiвливу розмову. - ’ак пiдемо купно колЯдувати? - питали хлопцi. - Ќе треба, не хочемо вас. ‚и гукаєте дуже, - одмагалисЯ дiвчата. - Ђ ви не дуже? - ‚се ж не так, Як ви. - ’а ну! ѓлЯдiть лиш, чи не перекричите. - •оч i кричимо, та не хочемо. Њи пiдемо самi. - Ђ ми - за вами. Људи ви - туди й ми. - Ђ ми втечемо. - Ђ ми доженемо. - ‡угарнi! ‡аплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. - Џобачимо. ‡магалисЯ, аж поти не посходилисЯ всi до гурту. ’о було завждишне змаганнЯ; дiвчата були ще радi, що парубки з ними - i веселiше, i охвiтнiше: чи п'Яне нападетьсЯ, чи собака кинетьсЯ - є кому одстоЯти й оборонити. “сi разом посунули далi, дехто гуртом, дехто в парi. Ївга наче прилипла до ’имофiЯ, хоч той бiльше балакав з другими дiвчатами. ”едiр понуро тЯгсЯ за •ристею. ’ак i ходили по всьому селу, забiгаючи трохи не у кожен двiр. “же по других краЯх села стихла колЯдка, уже i свiтло де-не-де тiльки горiло, а нашi колЯдники все ще бiгали та вiдшукували, кому б заколЯдувати. - —и були, дiвчата, у матерi? - Ѓули. - Ѓач, а ми не були. - ѓарнi! - Џевно, вона не спить. •одiмо. - Ђ ходiмо, справдi, ще раз до матерi, - сказала ѓорпина. - Џiзно буде. Ћн уже мiсЯць сiдає, - одказала •ристЯ. - •ай сiдає. •iба i без його не видко шлЯху? Љоли боїшсЯ - проведемо, - кажуть парубки. •ристЯ противиласЯ, одступає назад. - џк •ристЯ не пiде, то й ми не хочемо! - упираютьсЯ дiвчата. „ва парубки пiдбiгли до •ристi i, взЯвши за руки, поволокли за гуртом. ЊiсЯць зовсiм спустивсЯ над гору, наче пiвхлiба лежало над землею; з Ясного та блискучого вiн став мутним-червоним; по небу тiльки виблискували зорi та землЯ свiтила своїм бiлим снiгом. “же не тiльки люди - й собаки утихли; тiльки тими вулицЯми, де проходили колЯдники, чулисЯ ще собачi заводи... Џоти дiйшли до ‚овчихи, мiсЯць зовсiм скривсЯ, i хата ‚овчихи стоЯла темна та сумна. - Ѓач, Я казала - не йдiмо, - мати вже спить, - обiзваласЯ •ристЯ. - •iба не можна збудити? - сказав ’имофiй i напрЯмивсЯ в двiр. - ’имофiю! ’имофiю! - загукали дiвчата. - Ќе буди! ‚ернисЯ! ’имофiй став. Џарубки настоювали - збудити матiр, дiвчата казали - не треба. - •ай стара хоч у свЯто виспитьсЯ. Њи їй i так не даємо спати, - доводили дiвчата. Џарубки згодились, хоч ще пристоювали. - ѓодi! Џора додому, - сказала Ївга. - ’и, ’имофiю, iдеш? ’имофiй мовчав. - •iба ’имофiєвi по руцi з тобою йти? - обiзваласЯ Џрiська, далека ’имофiєва родичка. - Ђ твоє Яке дiло? - визвiриласЯ Ївга. - џ •ристю одведу, - сказав ’имофiй. - џ не хочу з тобою. Ћн Ївга тобi, - одказала •ристЯ. - ’имофiєвi Ївга! - гукнули дiвчата. - ’ак, так! - згодилисЯ хлопцi. - ’имофiй Ївгу веде, ѓрицько - Њарусю, Ћнисько - ѓорпину, ”едiр - •ристю, - дiлили хлопцi мiж собою дiвчат. - ‘тановись, братцЯ! I кожен, пiдiйшовши до своєї, повернули назад. „еЯким треба було йти у лiву руку, другим - у праву, третiм - прЯмо. ѓорпинi й •ристi до церкви разом, а там ще чималий майдан зостававсЯ •ристi додому. ѓурт розсипавсЯ, розбивсЯ, i, на ходу прощаючись, розiйшласЯ кожна купка своєю дорогою. ѓорпина i •ристЯ - одна бiлЯ другої; коло їх з обох бокiв хлопцi. Ћнисько, невеличкий, у своєму довгому кожусi, котрий трохи не волочивсЯ по землi, смiшив дiвчат: то вигадку уверне Яку, то колiнце викине. ђегiт i жарти не стихають. ‡ате ”едiр, понурившись, тЯгне коло •ристi, нiмий-мовчазний. ‰ому мов i гарно коло неї йти, i разом боЯзко; йому хочетьсЯ i собi що-небудь сказати, чим-небудь дiвчат посмiшити, та поки надумаєтьсЯ, дивись - Ћнисько уже й розсмiшив. Ђж плач його бере, Який вiн несмiлий та незугарний. Ќедаром батько каже - дурний. "„урний i е", - думає вiн, мовчки бейкаючись. Ђж ось i церква показаласЯ, чорнiє у сiрому мороцi ночi; кругом неї тихосумно. - „ивись, Як менi страшно, - струснувшись, каже •ристЯ. - Ћце тобi, ѓорпино, вже й дома, а менi ще майданом скiльки йти. Њоже б, ти провела? - …, нi, сестрице: спати вже хочетьсЯ. ’а тебе он ”едiр та Ћнисько аж додому доведуть. - —ого там Ћнисько, Я i сам! - обiзвавсЯ ”едiр. „iвчата попрощалисЯ, розiйшлись. Ћнисько, повернувши за церкву, став. - ’о ти, ”едоре, сам? - Ђтож. - ’ак прощавайте. Ќа добранiч! - Џрощай. „обранiч! •ристЯ i ”едiр зосталисЯ удвох. „екiлька часу йшли мовчки. ”едiр думав, що 6 його •ристi сказати; •ристЯ мовчки виступала i раз по раз струшувалась. - ’и, •ристе, замерзла? - надумавсЯ ”едiр. - I сама не знаю, що це зо мною: наче трЯсцЯ трЯсе. - Љоли хоч... - несмiло почав ”едiр, - у мене кожух добрий i довгий. - ’о що, скинеш? Ђ сам у сорочцi зостанешсЯ? - “ мене свита... Ђ хочеш - поли широкi - полою прикрию. I в одну мить розстебнув кожух. •ристЯ усмiхнуласЯ. ”едiр побачив, Як у •ристi очi блиснули... ‰ого серце тьохнуло... Ќе пригадає, Як i коли •ристЯ опиниласЯ пiд його кожухом, коло його боку. ‰ому гарно так i тепло, радiсно. Џростують обоє мовчки. - ™о, коли б се твiй батько побачив, що ми так iдемо? - спитала •ристЯ i зареготаласЯ. - •ристе! - скрикнув ”едiр, придавивши її до боку. - ’и ж не дависЯ, - ласкаво обiзвалась •ристЯ. ”едiр затремтiв. - Џоки свiту сонцЯ, - почав вiн, - поки землЯ стоїть... поки сам пропаду - не забуду Я сього, •ристе. •ристЯ дзвiнко зареготаласЯ. - —ого ее так? - спитала. “ ”едора дух сперло у грудЯх, огнем пекло коло серцЯ. - ’и смiєшсЯ, •ристе... ’обi байдуже, - знову почав вiн, - а Я? Я... Ѓатько мене лає: дурний - каже. џ сам чую, що одурiв. Ђ тобi байдуже, ти смiєшсЯ... ѓолубко моЯ! - тихо прошептав ”едiр i мiцно притiїс •ристю до свого серцЯ. ‚она чула, Як воно у його несамовито колотилосЯ, Як його гарЯче зiтханнЯ грiло лице їй. - Ќе пустуй, ”едоре, - суворо сказала вона. - Ѓез тебе менi свiт - не свiт i люди - не люди! - крiзь плач скрикнув вiн. - џ не знаю, чого ти моєму батьковi нелюба... ’а хто йому любий? “сi - то дурнi, то вороги... I задастьсЯ таке! - жалiвсЯ ”едiр. •ристЯ важко зiтхнула... "–ей ”едiр справдi кохає її i щиро кохає. ѓрiх i те сказати, щоб вiн був i непутЯщий Який. I з себе красивий i добрий", - думалосЯ їй. ’о була хвилина, коли i •ристi серце обiзвалосЯ. ™ирий i жалосливий голос ”едорiв уразив його. Њовчки вони пройшли ще чимало. ‚она чула, Як ”едорова рука вже важче та важче обвиваласЯ коло її стану, давила її до його... ‚она не противиласЯ, їй плече черкалосЯ з його плечем, її бiк приходивсЯ коло його серцЯ. - •оч би i вiк отак, •ристе, - шептав вiн. - •оч би i вмерти отак. ‚они стали. •ристЯ мовчала. - Ћсь уже i двiр твiй! - журливо промовив ”едiр. - ѓосподи, Як швидко! ‚она зiтхнула i одкинула полу. ”едiр побачив її лице, блiде, задумане. - ‘пасибi тобi, ”едоре, - тихо подЯкувала вона. - Џрощай! - I напрЯмиласЯ у хвiртку. - •ристе! - обiзвавсЯ вiн. ‚она озирнуласЯ. ”едiр кинувсЯ: - •оч одно слово... ‹юба моЯ, мила моЯ! ‚iн обхопив її i хотiв поцiлувати. •ристЯ мотнуласЯ i в одну мить опиниласЯ за хвiрткою. ‚она сама не знає, чого їй стало смiшно-смiшно... ђоздавсЯ тихий регiт. - ’и смiєшсЯ, •ристе?.. ‘мiєшсЯ?.. - питає, тремтЯчи увесь, ”едiр. - Iди вже собi, - з-за хвiртки сказала •ристЯ. - ѓосподь з тобою! - промовив ”едiр i, наче п'Яний, повернув назад майданом. “ •ристi жаль так здавив серце, що аж сльози виступили на очах. ‚она вже мала була гукнути на ”едора, щоб вернувсЯ, та не гукнула. ‘хилившись на ворота, вона дивилась, Як нетвердою ступою потЯг вiн вiд неї, криючись у сiрих померках ночi. ‰ого бiлий кожух то блисне, то зникне. Ћсь уже не стало й видно; чутно тiльки, Як ступнi рипотЯть у тихому морозному повiтрi. „алi i ступнi затихли. •ристЯ ще постоЯла, озирнулась навкруги, глЯнула у небо на зорi... ’ихо та Ясно виграють вони. •ристЯ важко i глибоко зiтхнула i, похнюпившись, повернула до хати. VI ‘умно минали празниковi днi, важко тЯглисЯ довгi рiздвЯнi ночi, приносЯчи i проносЯчи неодраднi думки. Ћднiї тiльки не проносили вони з задуреної Џрiсьчиної голови: наче цвЯшок, забиласЯ вона у душу, загородилась у серце. ™о, коли справдi одберуть вiд неї її землю? ‚она пригадати не зможе, що тодi буде з нею? Ќа ту землю всЯ її надiЯ, там - її добро, її життЯ; без землi - голодна смерть! Ђ ѓрицько такий. “же коли вiн намiривсЯ що зробити, то зробить. Љарпо каже: не журiтьсЯ - за нас мир. ’а що той мир - сотнЯдруга бiдноти? ™о вони пороблЯть, коли багатирi затнутьсЯ? Ќе вступить громада за землю, багатирЯм що? Ѓерiть, скажуть, землю, тiльки не ждiть вiд нас нiЯкої помочi. „осi ми i тим, i другим громадi служили, а з сього часу - моЯ хата скраю, Я нiчого не знаю!.. Љожен будь сам собi. I пiде мiж людьми розладдЯ, ворожнечi. —и варт вона, безвiсна Џрiська з своєю безвiсною нуждою, тiї спiрки? I громада скаже: що нам Џрiська таке, у Якiй вона помочi стане, що ми розпинаємось за неї? Ѓагато нас гибiе i так... ѓосподи! Як же без землi бути? „обре тим панам: у їх її не орано, не мiрЯно, а в нас той невеличкий шматочок, а скiльки то очей заздритьсЯ на його? ‘кiльки рук тЯгнетьсЯ за нею? Љожному хочетьсЯ схопити, бо в землi - хлiборобська сила! Ђ в панiв землЯ. I чому господь бог так не дав, Як у панiв, - друге дiло. Џани тiльки знають панувати. ‚они самi коло землi не ходЯть, її не роблЯть, другi за них топчутьсЯ коло неї. —ого ж воно так у свiтi? Ќащо господь бог так дав, що кому землi i не треба - в нього землi несходиме, а в кого її жменЯ, на ту жменю сотнЯ ротiв роззЯвиласЯ. —и не зробити б царевi чи кому там такого: одiбрати землю вiд того, хто коло неї сам не ходить, та й роздати б тому, хто у їй риєтьсЯ, - скiльки б нужди з свiту зникло, скiльки б слiз обсушилосЯ, достатку та щастЯ прибуло. Љругом голова йшла у Џрiськи вiд тих думок, i всi вони сходилисЯ з однiєю; що буде, коли в неї землю одберуть? Ќе знаючи, Як її розгадати, вона ремствувала на людей, ремствувала i на Љарпа: навiщо вiн повiдав їй ранiше про те? ™е, може, i не одберуть, а одберуть - то хоч би зразу одiбрали: зразу б вона дiзналасЯ, що у неї немає землi. “же б тодi i пригадувала, що їй робити, Як їй бути. Ђ от тепер - тiльки мука тЯжка, несподiване почуттЯ нового горЯ... Ќу, вже й життЯ! Љраще темна могила, нiж таке життЯ! - казала вона, дожидаючи зо днЯ на день сiльського сходу, виглЯдаючи, чи не йде хто кликати її. Џройшов тиждень. Ќастав Ќовий рiк. ™о то їй новий рiк принесе? ‘ерце її непокiйно билосЯ. Ќа третiй день нового року зранку забiгав Љарпо сказати, що пiслЯ водосвЯттЯ збiрка. "Њоже, й про вас будуть балакати. ‚иходьте пiслЯ обiду", - додав. "—и йти, чи нi? - думала Џрiська. - Џiти, а коли не будуть за неї говорити, - чого, скажуть, прийшла? Ђ не пiти - рiшать без неї. Љоли б вона там була, все б Яке слово за себе замовила". Ќепокiйна i аж зелена, швендЯла Џрiська по хатi i не знала, що їй робити. ‚она пригадувала всi сни, Якi тiльки снилисЯ їй за той час, коли вона почула ту проклЯту звiстку, - чи на добро вони, чи на лихо?.. ’а й сни були, Як i життЯ, - страшнi та неодраднi: всi покiйнi снилисЯ їй, нове лихо верзлосЯ... ™о вони вiщують, що пророкують? Ќе розгадає вона своєю головою, не проглЯне зомлiлою душею, наболiлим серцем. Џрийшов день збору. •ристЯ ранiше i обiд зварила, щоб не барити матерi. ‚она, дивлЯчись на неї, i сама журиласЯ i не знала, чим би їй розвеселити матiр. Џрiська не обiдала. „е вже та страва iтиме на душу, коли, може, з завтрашнього днЯ нiчого буде кусати? “кинула Џрiська ложку кашi у рот; не пожувавши, ковтнула та й удавиласЯ. ‡ тим устала i з-за столу. Љрик i гвалт застала Џрiська на майданi коло волостi, де зiбралась гроиада. ‘таршина, засiдателi, писар, староста стоЯли на рундуцi i мовчки позирали на море шапок, що колихалосЯ по майдану. ‹юди сходилисЯ у купи, гомонiли i знову розходились. Ћднi кричали: "Ќе хочемо так! чого така правда у свiтi?" „ругi розмахували руками i голосно гукали: "Ќе буде по-вашому!" Љожен казав своє, i на майданi стоЯв такий гомiн, що не розбереш, хто чого хоче, хто за кого говоре. Џрiська, побачивши купку жiнок, що стоЯли в сторонi, повернула до їх. ’ут були: ”еська ‹азорчишина, Љилина —опiвна, ѓорпина ’калева, Њар'Я Ѓубирка - все то свої, знайомi. - ‡доровi! - привiталасЯ Џрiська. - ‡дорова. I ти, Џрiсько, прийшла подивитисЯ? - спитала Њар'Я Ѓубирка, огрЯдна, червонопика молодицЯ. - ‡найшла „иво, - сказала Џрiська. - “же менi, старiй, на диво дивитисЯ, коли б не було свого дiла? - ™о ж у тебе за дiло таке? Џрiська розказала. Њолодицi ззирнулись одна з другою. - Ђ от ми вийшли подивитисЯ, - жартiвливо почала Њар'Я. - ’калиха - Як її чоловiка у старшину будуть вибирати; ”еська - з жалобою на свого - хай посадЯть на тиждень у чорну, щоб знав, Як їй боки трощити; —опiвна - жалiтисЯ на хлопцiв, що ЇЇ п'Ятилiтньої дочки нiхто досi не сватає. †iнки реготали з Њар'їних вигадок. Џрiська тiльки подумала: "Њолодi, здоровi, при достатках... —ому їм не реготати?" I, зiтхнувши важко, геть одiйшла вiд них. ‚она зобачила ‡дора, що, зiбравши бiлЯ себе чималу купу людей, щось гарЯче розказував i доводив, зобачила ‘упруненка, що, закинувши шапку аж на потилицю, ганЯв по майдану вiд однiї купи до другої; там стрiвсЯ з Џерепелицею: "ѓлЯди ж!" - гукав, потiм - з ‚асютою: "Ђ ви ж пiддержте!", а далi - з Љiбцем, там - з Њиленьком... ‚iн лiтав, Як муха, i кожному говорив Яке-небудь коротеньке слово. ’i мовчки одмахувалисЯ головами, - добре, мов! - i або йшли далi, або стоЯли на мiсцi. "–е, видно, про мене трахтують, видно, про мою землю ѓрицько замишлЯє. ѓосподи! ’а й недобрий же Який цей ѓрицько. ™о йому з моєї землi? “ самого - людЯм ще вiддає, нi - ще й на мою заздритьсЯ. I зародитьсЯ таке лихе, i завдастьсЯ таке люте!" - Џрiська трохи не заплакала. - Ќу, що, набалакалисЯ? - гукнув старшина з рундука. - Љажiть скорiше: ще багато зосталосЯ дiла кiнчати, а вже нерано. Ѓлижчi до рундука рЯди щось забелькотали; Џрiська не вчула - що. - ’ак Як, за Ћмельком ставити? - спитавсЯ старшина. - ‡а Ћмельком! ‡а Ћмельком! - •ай тiльки за те вiдро горiлки поставе! - обiзвалосЯ декiлька голосiв. - ‡ Якої речi? - гукнув Ћмелько ’хiр, що держав станцiю при волостi. - џк з Якої речi? •iба малi грошi колупаєш? - Ђ розгон малий? –е не то, що в ‘винарськiй волостi, куди становий хiба тричi на рiк заглЯне; а в нас куди не їде - та все через Њар'Янiвку. Ћт i готуй тройку коней. ’орiк пару загнали - от тобi i заробiток! - виправлЯвсЯ Ћмелько. Џрiська тодi тiльки розчовпала, що то балакали про станцiю. ™об було чутнiше, вона трохи наблизиласЯ до рундука. - ’ак усi згоднi? ‡а Ћмельком? - гукає втрете старшина. - “сi! усi... ‡а ним! - Ќу, а тепер будемо балакати про надiли. „ехто з хазЯїнiв помер, другi - недоїмки по збору позаводили... ™о його робить, Як громада посуде? - ’а хто ж там? Џро кого судити? - Ђ ось. Џрочитайте, „енис Џетрович, - повернувсЯ старшина до писарЯ. ’ой почав, за ним старшина вигукував. - Љобила Ќазар! Iван вець! „анило ‚ернигора! ‚асиль ‚олЯ! Џилип Џритика... Џрiська всЯ затiпаласЯ, почувши те слово. •олод її пройнЯв вiд голови аж до нiг, i вона сама не знає - кому i чого уклониласЯ. Ќарод, почувши вигуки старшини, почав пiдступати до рундука. „екiлька чоловiкiв, товплЯчись, штовхнули Џрiську. - I чого ше тут сЯ баба устрЯла? - поспитавсЯ рудоусий молодий чоловiк, поспiшаючи за другим наперед. Џрiська одiйшла геть i наставила вухо. ѓромада гомонiла, клекотiла, чулисЯ жарти, регiт. "Људи вже його реготатисЯ? - думала Џрiська. - —и хто гадає про те, що тут долЯ людська рiшаєтьсЯ? –iле життЯ беретьсЯ? Ќi, мабуть. Ќе реготали б так, коли б гадали". „алi чула Џрiська викрики старшини, вигуки громади: "Ћдiбрати!" - "Ќе треба! „ати йому рiк одстрочки: не поправитьсЯ - тодi й одiбрати". Ђбо: "„iти у його малi, прийнЯти на громаду". Ђж ось старшина гукнув: - Ќу, а за Џилипа Џритику? - ‡а Џилипа? - спитало декiлька голосiв. Џрiська прикипiла на мiсцi. - Ћдiбрати! - крикнув перший ѓрицько; за ним хтось другий... третiй. “ Џрiськи в очах потемнiло. - Џiдожди кричати - одiбрати! -чує Џрiська Љарпiв голос. - –е дiло треба розсудити. „алi скоївсЯ гвалт... ‘лiв не чутно, чує тiльки Џрiська - хтось десь бубонить, хтось кричить: "Ђ дочка? а сама?" I знову другий голос: "Ѓрешеш! багатирi! звикли тiльки себе глЯдiти, а другi нехай з голоду пухнуть, хай здихають!" ѓвалт, гомiн i крик такий знЯвсЯ, Якого ще i не чутно було. ѓромада знову розсипалась на скiльки куп. Љожна купа гомонiла, одна дужче, друга тихше. Ћд купи до купи, знай, бiгав Љарпо i гукав: - Џiддержте, братцЯ! ™о се таке? ‡а бiсовими дуками швидко не можна буде бiдному чоловiковi i дихнути. џк се можна? „е се видано? Љоли б ви бачили тiльки її... та ось i вона! - I Љарпо, ухопивши Џрiську за рукав, потЯг за собою до ѓрицька. - Ћце та гладка! Ћце та здорова! - гукав Љарпо ѓрицьковi. - „ивись! „ивiтьсЯ, добрi люди: ось вона! Ћце та Џрiська! ‡дужає вона сама ®о робити? - “ неї дочка гладка! - гукає у свою чергу ѓрицько. - •ай найме дочку. —ого ж другi наймаютьсЯ, а їй не можна? - “ неї одна дочка. џк найнЯти її, то i в хатi нiкому поратись! - кричить Љарпо. - ’а цитьте! цитьте! ЏiднЯли таке - розiбрати нiчого не можна! - гукнув старшина. ѓромада потроху почала стихати. - Ќу, то Як землЯ: за вдовою зостаєтьсЯ? - ‡а нею! за нею! - ревнула бiльша половина громади. ѓрицько червоний, Як рак, махнув рукою i геть одiйшов. –е зразу - наче його опекло - знову посунувсЯ вперед. - Ќу, добре. ‡емлЯ, кажете, за нею зостаєтьсЯ. Ђ податки хто буде платити? хто викупне даватиме? - Џодатки? Џодатки, звiсно, на громаду, а викупне - на землю, - пiдказав Љарпо. - Ѓач, трЯсцЯ його матерi! - желiпнув ѓрицько. - I землю їй дай, ще й податки за неї плати. - Ќе трЯси, лишень, бо трЯсцЯ не розбирає, на кого напастись. —асом Як трусне тебе, - вiдказує Љарпо. - ’ак де ж се видано? џк се можна? I податки плати, i землю вiддай. - Џравду ѓрицько каже, - обiзвалосЯ декiлька голосiв. - Љоли землю бере - хай i податки плате. - ‹юди добрi! - гукнув Љарпо, наближаючись до громади. - Џостiйте! Џiдождiть!.. џк же ее так? Џритицi приходилось тiльки за одну душу платити; вiн один у ревiзiї. Љоли б у його син був - друге дiло, а то вiн один. ’епер вiн умер, - хто, Як не громада, за його повинна платити? - Ѓрешеш! Ќе вмер, а околiв! - гукнув ѓрицько. - Ќе вмер „анило, так болЯчка вдушила! - хтось сказав з громади. „ехто зареготавсЯ. ѓрицько не вгавав... - “се на громаду та на громаду. ™о ж громада таке, Як не ми? Љому приходитьсЯ тЯгтисЯ, Як не нам? - гукав вiн, маючи надiю доїхати Џрiську не одним, то другим. ѓромада почала схилЯтисЯ на руч ѓрицькову. - ’а постiйте, пiдождiть! - гука знову Љарпо. - ‚она по закону податкiв не повинна платити. „е се видано, щоб удова давала податки за помершого чоловiка? ‡ того їх узЯти? - Ђ землЯ? землЯ? - желiпае ѓрицько. - ™о ж землЯ? ‡а землю викупне треба дати. Ќу, викупне й буде давати, а податки з Якої речi? - ’ак! так! - ревнула громада. - Џодатки на громаду, а викупне - хто ‡емлею володiє. - Џисать? - пита старшина. - Џишiть! - гука громада. ѓрицько з серцЯ плюнув, поскромадив потилицю i геть вiдiйшов вiд громади. ‹ице його було червоне, люте; очi стратили свою гостру колючiсть i Якось похмуро дивились, немов казали: ну, тепер все пропало! ‚iн справдi бурчав сам собi пiд нiс, що тепер все пропало, коли голодрабцi почнуть верховодити громадою... ‘кривджений i побитий вiн вийшов з того змаганнЯ, Яке сам завiв. Ќi одна його думка не справдиласЯ, нi одна надiЯ не звеселила... Џохмурий пiшов вiн додому. ‡ате Љарпо несказано зрадiв. Ѓiгав од купи до купи i радо гукав: - Ђ що, взЯв? ‚ертiв, вертiв хвостом, бiсiв ‘упруненко, та й довертiвсЯ! ’ак вам i треба, гаспидськi дуки! ‘пасибi вам, панове, що пiддержали. - ’епер твiй, Љарпе, могорич! - жартуючи, сказав йому високий усатий чоловiк. - ’вiй! твiй! - гукнуло ще два-три голоси... - Ќа чорта й краще! •то кислицi поїв, а кого оскома напала. •то землею володiтиме, а кому могорич ставити, - умiшавсЯ ѓудзенко, непитущий ‡роду. - —ого? - гукнув Љарпо. - ‡а се i могоричу слiд. Є семигривеник у кишенi... ходiмо, прогулЯємо! - Ћт добрЯчий цей Љарпо! Џослiднiм дiлитьсЯ... •одiмо, ходiмо, - вiдказав перший усач, видно, голiнний до склЯного бога. ‚алка душ з п'Ять вiддiлиласЯ вiд громади i напрЯмиласЯ до шинку, що тута ж, тiльки через майдан, стоЯв, червонiючи своїми вiкнами. Љарпо, простуючи мiж народом, знову стрiнув Џрiську, що плуталасЯ i не знала, куди i Як їй вийти. - ‚и ще й досi тут тупцюєтесь? - обiзвавсЯ вiн. - Iдiть додому. ‚аше дiло на лад пiшло. Џоздоров, боже, громади, землЯ зосталасЯ за вами. Iдiть додому. - ‘пасибi вам, добрi люди! - промовила тихо Џрiська, низько уклонившись на всi боки громадi. - Ђ тобi, Љарпе, найбiльше! - Ќi за що. Ѓогу дЯкуйте. Iдiть додому та, Якщо побачите Ћдарку, скажiть - хай не жде мене, може, Я й забарюсЯ. Џрiська, ще раз подЯкувавши, подибала вулицею. ‚ечорiло. ‘онце, цiлий день закрите хмарами, надвечiр вибилосЯ з своєї неволi i, сiдаючи за гору, обливало червоним свiтом усе село. ‘вiт, падаючiї на снiг, знiмавсЯ високо вгору, красЯчи холодне зимне повiтрЯ: здавалосЯ, воно палало-гоготiло. Џо небу шматками розiслалисЯ хмари темно-зеленi, аж чорнi, i додавали ще бiльшої краси прозорому повiтрю. Њороз дужчав. ‡ села доносилисЯ одинокi викрики жiнок, з майдану чувсЯ неугавний клекiт чоловiкiв. џкось чудно було, Якось сумно, Як тiльки буває зимнього вечора. Џрiська дибала та дибала, поспiшаючи додому. ‚она не примiчала тiї краси свiтової; її похилу голову клопотали свої думки. ‚они не були гiркi; коли б Џрiська не забула радiти, вони б були, може, i радiснi; а тепер вони - тiльки тихосумнi, Як i її зомлiла душа. ‚она думала про землю, за котру стiльки болiла серцем, котру намiрЯлисЯ лихi люди однЯти... I от та землЯ - знову її. Џоздоров, боже, Љарпа, вiн одтЯгав її. "‘вiт, видно, не без добрих людей... не без добрих людей", - шептала вона. ‘ерце частiше стукало, очi наливались слiзьми. “же коло двору вона стала перевести дух i озирнуласЯ назад. ‘онце Якраз проти неї сiдало; червоне, огнисте його коло так i iскрило свiтом. "I воно радiє доброму дiлу", - подумалосЯ їй. - Ћх, нехай йому! Як Я умориласЯ, - вимовила Џрiська, увiйшовши у хату i опускаючись на лаву. ‚она всЯ трусиласЯ, важко дихала. •ристЯ прикро подивиласЯ на матiр; по обличчю пiзнавала, чи добру звiстку мати принесла за ту землю, чи лиху. I її серце було непокiйне; дивлЯчись на матiр - i воно в неї болiло. - Ќуте, Я вам поможу хоч кожушину скинути, - сказала •ристЯ, запримiтивши намiр матерi роздЯгтись. - Џоможи, дочко... ‘кинь, дочко... Ћх! Як Я намориласЯ, - кволиласЯ Џрiська. - ‘казано, нема сили, не стало здоров'Я... •то ж то коло тiї землi буде ходити, Як i влiтку так буде? - Ђ землЯ хiба за нами зосталасЯ? - боЯзко спитала •ристЯ. - Ћ-ох! Џоздоров, боже, добрих людей. ‡а нами, дочко, - казала Џрiська, спинаючись на пiч. •ристЯ перехрестиласЯ. "‘лава богу! ‘лава богу!" - шептала вона. - џк не кричав ѓрицько, Як не гукав, Як не пiдструнчував громаду, а по його не сталосЯ... ‘пасибi Љарповi... Ѓач, Я й забула. Џобiжи, дочко, до Ћдарки, скажи: Љарпо переказував, щоб не ждали його, бо, може, вiн i забаритьсЯ. „урна голова, поки дiйшла i забула! ѓаразд, хоч тепер згадала... Ћх, що то за добрий чоловiк, спасибi йому! - гомонiла Џрiська, не примiчаючи, що •ристЯ вже дременула з хати. •ристЯ не забариласЯ вернутись. - ЏиталасЯ Ћдарка: де ж Љарпо зоставсЯ? Љажу - не знаю, - докладала •ристЯ матерi. - Ќа радощах зайшли у шинок. ‘пасибi їм! - одно дЯкувала мати. - ’а ще питаласЯ: чи землю за матiр'ю зоставили? ‡а матiр'ю, - кажу. Ђ вона так зрадiла, аж пiдскочила. - ѓосподи! i за що цi люди мене так люблЯть? - здивуваласЯ Џрiська. - “чисЯ у них, дочко... вони краще рiдних, прихильнiше самих близьких. Џошли їм, господи, всього, чого вони тiльки бажають! I не доведи, боже, коли б усi були такi, Як отой ѓрицько: поїли б, здаєтьсЯ, одно одного. I завдастьсЯ ж таке зле та немилосердне! •оч би сказав - у самого мало, у самого нужда та недостача: а то добра того - на десЯтьох би стало! Ќiт же, йому ще трохи, сухий шматок чужого хлiба йому вадить!.. ‡ате ж i провчили його... ‚iн - слово, а Љарпо йому - десЯтеро... ’а таки не його послухала громада, а Љарпа... —ервоний та хмурий пiшов вiн iз збiрки, - переказувала Џрiська дочцi свою радiсть, грiючи на печi посинiлi руки. •ристЯ слухала матiр, а сама думала: от i пiймайсЯ такому в невiстки, - усi з тебе кишки вимотає... буде гризти, поти загризе. Ќехай йому з його багатирством! —ого ж той ”едiр лабузнитьсЯ? —ого йому треба? ѓосподь 3 ним! ‚iн i добрий парубок, та що зможе з отаким батьком? ™е й не додумала •ристЯ своїх думок, Як почула, що в сiнЯх щось зашамотiло. ‚она кинуласЯ позирнути, хто там, i на порозi стрiласЯ... з ”едором. - ‡доровi були! - привiтавсЯ вiн, уступивши в хату. - •то там? - додивлЯючись з печi, спитала Џрiська. - ‡асвiти, •ристе, - нiчого не видно. - ’а се Я... ”едiр, - одказав той, тручись коло порога. "”едiр! —ого се?" - подумала Џрiська. -- ‡асвiти, •ристе! - удруге сказала вона. - ’а Я свiчу. Ќезабаром невеличкий каганчик освiтив сумну хату; жовтогарЯчий свiт розливсЯ серед вечiрнього мороку i обдав ”едора, що тупцювавсЯ коло порога. - —ого ж ти стоїш, ”едоре? - спитала Џрiська. - ‘iдай! ™о скажеш доброго? ”едiр, зиркнувши по хатi, похнюпивсЯ. - ’а Я се до вас... - рвучи слова, несмiло почав вiн. ѓолос його бринiв, Як перервана струна: йому, видно, важко було говорити. "—и не сватати, бува?" - подумала •ристЯ i глЯнула на ”едора. ’ой, блiдий, стоЯв край порога i, мнучи шапку в руках, тремтiв. ’е запримiтила i Џрiська... Ќастало важке мовчаннЯ, ще важче жданнЯ. - Ѓатько прислали, - знову промовив ”едiр, i знову його голос обiрвавсЯ. - Ѓатько сердитi прийшли додому. Ќапали на мене... •отiли бити... а далi: "Џiди, - кажуть, - до... скажи: Я їй цього не забуду!.." - ледве-ледве вимовив ”едiр, i сльози закапали з його очей. „очка i мати ззирнулисЯ... Џройшла хвилина мовчаннЯ, наче сон найшов на всiх... ЌестЯмний стук далi їх розбудив. Љоли вони прийшли в себе - ”едора вже не було. —и сон то справдi, чи бувальщина? „очка i мати ззиралисЯ, дивуючись, здiймали плечима, i знову ззиралисЯ, i знову здiймали плечима, поки •ристЯ не розреготаласЯ... ‚она сама не знає, чого їй стало так смiшно... „звiнкий її регiт розкочувавсЯ по всiй хатi. - —ого ти? - сердито спитала мати. - —и не дурний вiн! —и не божевiльний! - скрикнула •ристЯ i знову залиласЯ... ’о був непевний смiх, нестЯмний регiт: так смiєтьсЯ само лихо або почуттЯ його. Њорозом обдав той смiх Џрiську, а вона, дивлЯчись тривожними очима на дочку, тремтiла, їй так зразу гiрко стало, так важко, лихо знову так надавило на її душу - мов недавньої радостi i не було. "џ їй цього не забуду!" - учувалосЯ тихе ”едорове шептаннЯ... "‘ина прислав сказати, - думалосЯ їй, - щоб не забули... Ѓоже! що за причепа ѓрицько той, що за лихий чоловiк!" VII ѓрицько прибiг додому голодний i лютий. ’а землЯ Џритичина не одну вже нiч не давала йому спати, болЯчкою на серцi сидiла, спичкою ув оцi стримiла. "•ай вона не достанетьсЯ менi, а другому... тiльки аби одiбрати! —ого їй тодi жити у селi? ‡ чого вона проживе? Ћпухне з голоду... Iди, голубочко, в найми... в найми iди на старiсть лiт... i дочку свою, пишну панночку, веди ‡а собою, хай лишень коло чужої роботи помаже-покалЯе свої бiлi рученьки, а то вибiлилисЯ... ’iльки хлопцiв i глЯдить, тiльки їх i знає з ума зводити... ‡iйдеш сама скорiше!.. Ђби вас випхнути з села, а то ви менi i за вухом не свербите. Ђ випхнути треба, бо зовсiм пропаде ”едiр. „умав, Як полаю - оханетьсЯ... Љий бiс! џк дурень той ходе. –iлу нiч з колЯдками, кажуть, водивсЯ... Љоли б не дурень, наводив би їй такого, щоб мати знала, Як пускати дочку на всю нiч... ’ак дурень же, дурень! Ќiчого не поробиш... випхнутiї треба... i випхну! “же хоч по сю, а випхну!" - думав трохи не всю ту нiч перед збором ѓрицько. Џригадував, кого вiн прохав, кого б ще треба попро хати, що казати перед громадою, Якi доводи давати? ‚iн i не- гадав, щоб громада не згодиласЯ. —и статечне таке дiло, щоб громада сама на себе i податки взЯла, i землю вiддала? –ього нiколи не буде, цього не може бути. I от тепер... на тобi, та цить! ‚iн винуватив усiх багатирiв, що за його Як слiд не стоЯли, i громаду, що з глузду зсунуласЯ та таке викинула. Ђ гiрше всього Џрiська сЯ... ненависна Џрiська з своєю дочкою зостаєтьсЯ у селi!.. I от тепер почнуть вони Як у дзвони дзвонити: а що, здобувсЯ? а що, взЯв? покурив?.