замiсть того, щоб вславлЯти рiдний край, покинули його й тратили час та здоров'Я на служiннЯ чужинським iдолам та на взаємну ворожнечу. ѓай-гай, скiльки доброго могли зробити, скiльки слави принести рiднiй землi! Ђ вони занедбали науки, високе ангельське слово, один марно топтавсЯ довкола стовпа з двоголовим орлом, другий угрунтовував стовпа. ...Џрокопович пригощав нас чаєм з бубликами та проскурами з родзинками. ‚они з •аненком вели балачку про сфери суть недоступнi длЯ мене, й те менi було прикро. Џро Якесь матерiальне сполученнЯ речей, про Ђрiстотелевi атоми, про „екарта та ѓалiлеЯ, Я в Ђкадемiї до тих наук не доступивсЯ - батько не дав. Ћдначе поволеньки •аненко перевiв розмову на рiдний край. Џрокопович знову сплескував руками, промовлЯв сльозливо, що йому майже щоночi снитьсЯ рiдний Љиїв, у Якому народивсЯ й прохлопчакував найкращi роки, снитьсЯ „нiпро, гаї заднiпрЯнськi, вишнi та грушi солодкi... ‚ивiв ту свою колiю •аненко на нинiшнi лиха землi нашої, на утиски та одбираннЯ прав народу українського - власне, на те, задлЯ чого ми й прийшли, задлЯ чого вже не раз навiдувалисЯ сюди декотрi нашi старшини. Єпископ уже чув їхнi стогони, ми ж прийшли, аби почув нашi - його колишнiх побратимiв i учнiв по колегiї, сирiч пастви Ѓожої, отож i його, владики земного. Њи боЯлисЯ, що вiн не впустить нас у свої хороми, що його служники проженуть нас, а може, ще й нацькують на нас собак, а вiн виЯвивсЯ простим та приступним, не тiльки впустив до свiтлицi, а й почастував дорогими наїдками та напоЯми. Ђ от у душу свою не впустив. џ не знаю, чи то навмисне Џрокопович ховав свої зеленi, швидкi, наче блискавки, очi за парою, Яка валувала вiд чашки з чаєм,- фуркав вiн на чай запекло,- чи справдi студив чай, але Я бачив лише його розкидисту, вiЯлом, бороду та рожевi вуха. ‚iн спробував ще раз вернутисЯ в еллiнськi часи та краї, але •аненко вперто тЯгнув його на нашi збiднiлi полЯ, в нашi зубожiлi села, визував з легких, iз посрiбленими прЯжками сандалiй та взував у порудiлi вiд роси i збучавiлi чоботи. ”еофан тiєї взувачки не приймав. •аненко оповiв про всi лиха та кривди й просив у владики заступництва. I той, врештi, знову сплеснув руками, прорiк: - ЂЯкже, аЯкже. ‹учитьсЯ нагода - скажу царевi. Ђ ви теж скажiть вашим старшинам: царiв небесних i земних прихилЯють до себе покiрливiстю та ласкою. ’ак i в книгах свЯтих сказано, i мiй розум те пiдказує. Ќегiдник, погань у саккосi, прости менi. ѓосподи, вiн обiцЯв прихилити до нас рай, а вже прихилив пекло - пiдло обмежив гетьмана, доповiв у ’аємну канцелЯрiю, буцiмто Џолуботок мав нишковi перетрактацiї з Џилипом Ћрликом, гетьманом запорозьким, мазепинським, коли той стоЯв з вiйськом пiд ‚асильковом. Ѓуцiмто Џолуботок запитував у Ћрлика, чого той прибув пiд ‚асилькiв, а той нiбито вiдповiв, що кочує тут, бо в приморськiй сторонi повiтрЯ морове настало i, мовлЯв, боїтьсЯ, щоб не вчепиласЯ зараза. Ќiкчемна байка, Яку виплели два попи, ‘амборович та Ќил, котрi не помирилисЯ мiж собою, i кожен хотiв повiсити ту байку на шию своєму недруговi. Ќил стверджував, буцiм ту байку повiдала ‘амборовичу панi полковникова Џолуботкова. ЃрехнЯ плавала, Як олiЯ в юшцi. ’iльки божевiльна мал-жонка могла так обмовити чоловiка. —ого б то Џолуботок посилав своїх людей, аби почути на вiдповiдь таку нiсенiтницю. ’ам i далi було наплетено немало iнших дурниць, буцiмто в тих мiсцЯх на баталiЯх пошатковано на капусту ѓалагана й ’анського, а вони козакували в своїх полках та попивали пиво, не вiдаючи, що вже мертвi. Ћдначе та байка знадобиласЯ псковському єпископу, аби ще раз прислужитисЯ деспотовi, показати вiдданiсть трону царському й тому, хто на ньому сидить. ™о станетьсЯ з людьми, на Яких зводить наклеп, його не цiкавило. Ѓудь-Якою цiною вгору, будь-Якою цiною ближче до царевого ботфорта! Ѓоже, Як Я потiм проклинав пухкощокого негiдника в митрi з єпископською патерицею в руцi! ‘кiльки днiв проблукав бiлЯ його покоїв, сподiваючись зустрiтись i... вбити. Ќу... вбити, либонь, Я не змiг би. џ ще нiкого не вбив. Ђле сказати прилюдно все, що думаю про нього, сказав би. Ќапевно! ‘казав би, й поволiк залiза в Џетропавловку. Ќа се був готовий. Њоє серце горiло ненавистю, душа прагла помсти. Џолуботок давно знав про ту лиху байку й зажадав листовне вiд ‘амборовича вiдвiту, й той одхрестивсЯ вiд брехнi, вiдписав, що зроду-вiку його вуха не чули подiбного шемраннЯ й не казав нiкому нiчого. Ћдначе, оскiльки в царЯ та його лакуз не було iншої зачiпки на зраду гетьмана, вирiшили прилаштувати цю. Ќа “країну було таємно спорЯджено найдошпетнiшого в тих нечестивих справах фiскала, котрий вмочив свої руки по самi плечi в кров царевича ЋлексiЯ, не зупинЯвсЯ перед будь-Яким пiдступом, будь-Якою брехнею, бригадира, майора ђум'Янцева. Њайор отримав таємнi повелiннЯ вiд царЯ знайти всiх людей, котрi хоч слухом чували о тiй справi, обнадiЯти їх, пообiцЯти винагороду, впевнити, аби не боЯлисЯ Џолуботка та iнших старшин, i, таким робом добувши свiдченнЯ про зносини Џолуботка з Ћрликом, вiдправити цих людей у Џiтер. Ћтримав ђум'Янцев також велiннЯ збирати по українських мiстах людей та впевнЯти, що їм вестиметьсЯ лiпше, коли матимуть старшинами росiЯн, а не українцiв, пiдбивати козакiв та посполитих на скарги проти старшин, не гребувати найпiдлiшими наустами, все те списувати, пакувати й надсилати до ’аємної канцелЯрiї. ‚же навздогiн ђум'Янцеву Џетро надiслав листа, в Якому ще раз нагадував: за добуту фальшивку матиме нагороду. "Џотщись послати кого в ‡апорожжЯ (краще б з таких, що вельми озлобленi на старшину), щоби такого листа дiстати, i грошей на це можеш дати до 5 000 iз взЯтих старшинських, i сподiваюсЯ, за цю суму таке отримати можна". Ћренда корчми за рiк на той час коштувала один карбованець. I ще одне велiннЯ отримає ђум'Янцев: налЯкати старшин, Якi пiдписали чолобитнi на закриттЯ колегiї Њалоросiйської, аби вони вiдмовилисЯ вiд пiдписiв, а також добути вiд кiлькох козацьких громад листи, в котрих би свiдчили, що вони нiчого не вiдають, що все то викрутнi старшини, Яка їм ненависна. ’римали все те у великiй таємницi, i все ж ми довiдалисЯ про лиху функцiю ђум'Янцева. Џерший неЯсну чутку принiс ЊилЯ, котрий майже не потикавсЯ на подвiр'Я бутурлiнське, пропадав у шинках, де пиЯчив з iноземними та московитськими шкiперами, матросами, солдатами. Џ'Яний ундер проговоривсЯ, що iде зi своїм паном на “країну на Якусь важливу факцiю, одначе на Яку, не знав чи не хотiв казати. “ндер служив при ћстиць-колегiї, в ‘авича там був знайомий пiддЯчий, чи, Як вони тепер називались, асесор. ’орiк пiддЯчий приїздив на “країну, жив у ‘авича, в дорозi тЯжко захворiв, i був би, мабуть, помер, Якби генеральний писар не покликав нiмцЯ-лiкарЯ, заплативши йому чималi грошi, а далi лiкував за приписом лiкарЯ та доглЯдав дбайливо. ‰ дЯкував пiддЯчий ‘авичу щиро, кланЯвсЯ доземно, клЯвсЯ в дружбi довiчнiй. I ось тепер ‘авич вечiрньою годиною навiдав боржника. ™ойно запитав про посилку ђум'Янцева, пiддЯчий злЯкавсЯ й тим перелЯком засвiдчив, що знає про той нечестивий замисел, довго вiдмовлЯвсЯ, а потiм таки оповiв. ‚iн готував папери ђум'Янцева в дорогу, й був там окремий папiр, iнструкцiєю званий, од самого царЯ, в ньому списано по пунктах все, що має робити ђум'Янцев. „овго радилисЯ того вечора старшини, зачинившись у горницi в Џолуботка. Џоклали негайно послати когось на “країну, аби попередив †ураковського про ту московську iнкурсiю, вибiр упав на служника ђублевського з ‘авичевого почту, персона вiн незначна, i його вiдсутностi не помiтЯть. ђублевському дали копiю з чолобитної, Яку пiдписали старшини, аби пригадали, що писали, решту ж мав переповiсти на словах. Ћдначе по кiлькох днЯх тривог, турбацiй, рад-перерад вирiшили послати когось певнiшого, мудрiшого, тЯмковитiшого, а саме - ‚асилЯ Ѓиковського. ‘клали цiлу промеморiю, кому i Як матисЯ, кому що робити, написали, щоб не вчинЯли всiлЯких шванок, щоб помирилисЯ з кривдниками, все то справи дрiбнi, ними ж можна згубити справу велику - всiєї “країни. "ЏомирiтьсЯ, годiтьсЯ правi й винуватi перед лихом, вiд Якого потiм не буде рЯтунку",напоумлював землЯкiв через Ѓиковського Џолуботок. Ђ самому пропiкала душу гарЯча дума, що теж через особисту кривду в рокований час не обстав праве дiло; покривдив його вельми пiдозрiливий i себелюбний Њазепа, ой, Як гiрко покривдив, саме через те й не пiшов з ним у трудну длЯ “країни хвилину. ђозпеченим цвЯхом загрузла в серцi образа, не змiг висмикнути того цвЯха. Ђ що всi тi образи, кривди перед тим великим, необмiрним, Яким є “країна! ’ак, нехай би вiн потерпiв поразку вкупi з своїм кривдником, зате нинi була б спокiйна душа. Ђ то ж мучитьсЯ скiльки рокiв. †одного разу нiкому не освiдчивсЯ в тiм, несе покуту в трагiчнiй самотинi. Ћто i нинi... Џереливав той гiркий досвiд у слова... ђум'Янцев збиратиме всiлЯке смiттЯ, пiдбиратиме всiлЯку нечисть й висипле те на нашi голови. Ђнтону ѓанському, полковнику київському, гетьман велiв помиритисЯ з кобижчанським сотником, котрого ѓанський зсадив з сотництва супроти волi Џолуботка, сотнику ‹юбецькому - з попом, вiд тої сварки чадний дим обкурює i гетьмана, i всiм iншим матисЯ обачно, не давати вивiдцЯм нiЯких пiдстав длЯ очорнiннЯ порЯдкiв українських. Џроте в останню мить Џолуботок завагавсЯ, й Ѓиковський розшнурував дорожнi сакви, а зашнурував свої челЯдник Џолуботка Њикола ‹агович, всю нiч вiн вчив напам'Ять промеморiю, а на ранок її спалили. ‹агович вiд'їхав на “країну. ™ойно зачинилисЯ за ним ворота, Як з Љоломаку вiд †ураковського приїхав вiйськовий канцелЯрист ђоманович. ‚iн розповiв: старшим над вiйськом українським i московським, Яке стоїть постоЯми на “країнi, є ѓолiцин, вiн повiв москалiв на ‘лобожанщину, звелiвши ‹изогубовi вести туди українськi полки. ‹изогуб полки повiв, i одразу туди вирушив †ураковський, а з ним кiлька бунчукових товаришiв, капелан з дЯчком, п'Ять сурмачiв, три трубачi, довбиш, артилерiйський отаман з гармашами, хорунжий i писар, гармашi пiшi та кiннi, козаки на палуби, ковалi й шорники - увесь вiйськовий штаб генеральний на чолi вiйська. ‰ вельми було сумне те видовище: хорунжий без великої хоругви, бунчужний без бунчука, сурмачi без сурм, политаврщики без литавр, довбуш без котлiв, писар без печатки - ‚ельЯмiнов одiбрав усi знаки вiйськовi й запечатав, i вiйсько йшло, неначе похоронне шестЯ, й козаки соромилисЯ дивитисЯ один одному в очi. „оїхали до ‚еприка на Џслi, й там їх нагнали гiнцi ‚ельЯмiнова на змилених конЯх з наказом †ураковському вернутисЯ назад. †ураковський давно здогадавсЯ, що похiд цей обмильний, ѓолiцин iде не на татар, а виводить з “країни козацьке вiйсько. „о Љоломака було рукою подати, й †ураковський покинув обоз й верхи погнав у Љоломак, до вiйська. ‚iн зiбрав старшину в наметi Ђпостола - полковника миргородського, й радилисЯ вони шiсть дзигаревих годин, i допiкав усiх †ураковський, жалив словами гiркими, нагадував про побори московськi, про кривди, про стацiї вiйськовi, казав високi слова про честь, в багно втоптану, про славу батькiв i подвиги їхнi. ‘таршини розхвилювалисЯ й собi почали нарiкати на московську неволю, спочатку Ѓуцький, наказний полтавський, i ЃурлЯй, полковник сердюцький, а далi iншi, не змовчали навiть ѓалаган та Њилорадович, тiльки Ђпостол довго крутiйствував, адже самому кортить булава гетьманська. ™е недавнечко писав царевi чолобитну, в Якiй плакавсЯ, що сорок рокiв вiрно служить полковником, а справжньої вiддЯки не має, а вiн би згодний, аби й не було гетьманських виборiв, а цар дав гетьманську булаву з своїх рук. Ђле й Ђпостол, присоромлений iншими, сказав правдиве слово, й калiграфували чолобитну велику, з достоїнством написану, й виповiли в нiй усе. Ќагадали царевi його обiцЯнки перед баталiєю Џолтавською, клЯтвою скрiпленi, про те, що пiслЯ перемоги над шведом вiн зменшить побори з народу українського й вольностi козацькi ствердить монаршим указом, а замiсть цього увiв колегiю, Яка останнi вольностi попира та одбира, злiквiдовує суди нашi, податi небаченi накладає, i все це, мовлЯв, робитьсЯ згiдно статтей •мелЯ, прохальних та вирiшальних статтей ЋлексiЯ Њихайловича, а нiчого такого в тих статтЯх немає. I ось тепер ми в походах при Љоломацi, а iншi при ‘вЯтому •рестi справлЯємо вашу службу, а в нас удома генерал ‚ельЯмiнов забирає останнє з млинiв та перевозiв, пасiк та шинкiв, показенщину й покабанщину, править, чого за гетьманiв нiколи не було, солдати тЯгнуть до ѓлухова старшину за неплату й тримають в ув'ЯзненнЯх, неначе Якихось лайдакiв. ‹юди втiкають на слободи та за „нiпро, край спустошуєтьсЯ. ‘подiваючись на вашу милiсть, наважуємосЯ сказати про це через посланцiв ‘емена Љгалецького, сотника новогородського, та Љирила Љриштофенка, сотника сенецького. Ќехай благословить ѓосподь вас на царство. Ђ те, що пiдозри виникли, буцiм у судах наших тЯганина та хабарництво, то вже розстежено й всiм показано, що неправда. Џри Љоломацi, з обозу, 1723 року, октоврiЯ 1 писано. I пiдписи Ђпостола, ѓалагана, ѓанського, ‡арудного, ђодзЯнки й ще багатьох, i полки ‹убенський, Џолтавський, ЏереЯславський, i просимо дозволити за давнiми правами вiльними голосами обрати гетьмана, бо всi справи не йдуть. I ще одну чолобитну про дрiбнiшi кривди вiд москалiв повезли сотник новогородський ‘емен Љгалецький та сенецький Љирило Љриштофенко. ‚езли через ѓлухiв, i про це довiдавсЯ ‚ельЯмiнов та ув'Язнив посланцiв, одначе при арештi їм вдалосЯ непомiтно передати листа ђомановичу. „ва довгi осiннi вечори старшина радилисЯ, що робити з тими привезеними чолобитними, адже бачили, Як дратуєтьсЯ цар, вiдали, що можуть вони впасти на їхнi голови великим лихом. I тодi сказав Џолуботок: - Ђ з чим вернемосЯ на “країну? ‚ Якому образi? ђабiв? ‚же ми звикаємо пiдписувати: "раб нiжайший". —и маємо право вертатисЯ туди в такiй функцiї? Џриїдемо, скажемо людЯм: хилiтьсЯ, гнiтьсЯ, Як похилилисЯ ми, старшини вашi, рабство наше вже навiчно. I Як подивимосЯ у вiчi братам нашим, котрi там, при Љоломацi, кровiю писали цi листи? ђаб iнодi також споживає солодкi напої та смачнi страви. Ђле вiн раб, i цим сказано все. Ќi, краще вже смерть, анiж така ганьба! •то боїтьсЯ, в чиїй душi страх бiльший, нiж вiдвага, нехай вiд'їжджає на “країну. Ќавiть Якщо поїдете всi, Я залишусЯ й подам цi листи царевi: хоч краще було б, Якби їх подав пан ђоманович, цим засвiдчивши, що привiз їх просто з Љоломака од всього товариства вiйськового. Љозаки похилили голови, сором випiкав очi. ‡алишилисЯ в Џiтербурху всi й почали шукати способу та нагоди, щоб вручити царевi цi листи. * * * Њенi здавалосЯ, що Я дуже багато побачив у Џiтерi, Я дививсЯ широко вiдкритими очима й тiльки потiм зрозумiв, що не бачив нiчого. Ѓлукав, немов слiпець, Який бреде по вибитому худобою тирлi й думає, що прошкує по зеленiй оболонi. ‡ате мене, виЯвлЯєтьсЯ, бачили тисЯчi очей. Њи всi слiпцi в цьому свiтi, бредемо, не знаємо куди, йдемо туди, куди нас штовхає випадок долi, i всi ми роздiленi на тих, Якi пiдглЯдають за кимось, i тих, за Якими пiдглЯдають, на тих, Якi чигають, i на тих, на кого чигають. Ќа мене, на всiх нас чигали повсЯкчас, вдень i вночi. џ лише потiм зрозумiв, чому на наш двiр ходить стiльки калачникiв, збитенщикiв, квасникiв, шорникiв, всiлЯких iнших людей, котрi самi набивалисЯ в дружбу, пригощали дармовими горiлками та винами, довiрчо розпитували про наше життЯ-буттЯ, про родичiв до десЯтого колiна, про старшин, служникiв. Ћ, Якби пiдступ та зради мали свої запахи! Ќими просмердiвсЯ б увесь наш двiр. Ћдначе вони пахли заморськими тютюнами, пирiжками, квасом, вином. џ ж нудьгував за iншими запахами, нудьгував за iншими видивами - за “країною. Ќiколи ранiше не думав, що можна так сумувати за рiдним краєм, що вiн снитиметьсЯ ночами, тривожитиме, мучитиме. Ќiчого вiн менi не дав, нiчого Я в ньому не доп'Яв, а от же нудьгував безнастанно. Њенi снилисЯ то Љиїв, то ѓлухiв, то дорога в росохатих вербах, Якi поспускали вiти до самої землi, а обiч дороги жито стiною, i в ньому волошки. ‚iтер гойдає жито, й зеленi хвилi таємниче котЯтьсЯ до обрiю, й у тих хвилЯх загубиласЯ й моЯ долЯ, й Якась моЯ одвiчна таємницЯ, Яка проростає з року в рiк, i падає, пiдiтнута гострим лезом, i проростає знову. •ововкає в житi перепел; невидимий, вiн теж таємницЯ, така сама, Як i Я, часточка Ѓожого свiту. Њенi опротивiло мiсто, в Якому жив. Ћпротивiли його дива, його зваби, його прЯмi поземнi i понебеснi лiнiї. ™ось у ньому було несправжнє, придумане, нав'Язане, застрашливе й хворобливе. џ майже перестав виходити за ворота, сидiв бiлЯ маленького вiконечка з книгою в руках i думав. ™ось зрiло в менi, щось викiльчувалосЯ, Я думав про наше життЯ в Џiтерi, про те, що сидимо не своєю волею, що й дома житимемо також не своєю волею, й щодалi, либонь, буде гiрше, а що робити, не знає нiхто. Њожливо, щось знає гетьман? ‚iн зробивсЯ ще мовчазнiший i стемнiв лицем. ‡ненацька увечерi мене покликали до нього. ‰ попросили взЯти з собою бандуру. –е - вперше од нашого приїзду в Џiтер. ѓетьман сидiв, схилившись, бiлЯ грубки, Яку називають голландською, й дививсЯ на вогонь. ‚iн не пiдвiв голови, не вiдiрвав поглЯду вiд вогню, а тiльки мовив: - ‘iдай. џ сiв i також, мов заворожений, дививсЯ на вогонь, дививсЯ довго, навiть подумав, що гетьман забув, длЯ чого кликав мене. - Ѓачу, тобi опiка вже не вельми потрiбна,- нараз мовив.- ‘таєш козаком. Ђ батько боЯвсЯ... - ‘е путь не моЯ,- одповiв.- Ђле iншої не маю. - Ђ хто знає, де наша путь? - пiдвiв голову.- Ќiхто. Џроживаємо життЯ, а в кiнцi бачимо, що пiшли не тiєю стежкою. џ також, Iване... •отiв стати вченим богословом... ‚ечорами сидiти пiд грушею з такими ж книжниками. Ђ довелосЯ... Ћсь навiть з тобою нiколи не погомонiли до ладу. ‚се справи та справи... Ќудний Я, Iване, чоловiк. џ подумав, що, либонь, вiн правий, i ще подумав, що нуднi всi праведнi люди. Ќеправеднi люди, вони здебiльшого й веселi, а ще ж брехливi, обвiшанi всiлЯкими пригодами, перелюбами, мають що оповiсти, вмiють розкутурхати iнших, вдарити, Як кажуть, лихом об землю. Ѓо й мета їхнЯ: здобути грiш, переспати з удовицею, випити на дармiвщину. Ђ коли в людини велика й праведна мета, згнiчують її важкi думки, не дають забутисЯ нi на мить. Џраведну мету обстоЯти важко. - Њатiр... не забув? џ похилив голову. - Ќеземна вона була... Iнодi-повеселiє... Ђ тодi Як затужить, засумує... Їй би в монастир... Ђ вона сплодила тебе... Џробач... I любила безумно. Ђ в сьому свiтi з великою любов'ю жити не можна... ‹юбов - се печаль i м'Ягкiсть. Њи всi, українцi... з голубої глини. - Џро вас сього не сказати...- ‰ знiтивсЯ. - †иттЯ мене довго та круто мiсило. Ћт i став на сей пруг. Џробач... се не гординЯ - бiльше нiкому... Ќу, та гаразд. ‡аграй менi щось до серцЯ. џ давно не брав до рук бандури, не знав, що заграти. ’ихо перебирав струни, й вони рокотали, рокотали, й мовби самi почали пiсню: Ћй гай, мати, ой гай, мати, Ћй гай зелененький, ’а помирає за „унаєм Љозак молоденький. Ђ Як став вiн помирати, ‘тав товариша прохати: "Ћй товаришу, вiрний брате, ’а й дай отцю-неньцi знати, Ђ нехай приїде за „унай ‘вого сина ховати..." ™е Я проспiвав "Ћй у лузi над водою калина цвiте" та "Џрип'Яв конЯ до пакола", та враз гетьман рвучко випроставсЯ, попросив: - ‡аграй про ЌечаЯ. I Я розпочав: Ћй з-за гори високої, ‡-пiд чорного гаю, Ћй крикнули козаченьки: "“тiкай, Ќечаю!" - "Ќе бiйтесЯ, не бiйтесЯ, Џани отамани, Џоставив Я стороженьку “сiма шлЯхами. џк Я маю, козак Ќечай, ‡вiдси утiкати, ‘лаву мою козацькую Њарно потерЯти?" - "Ђ Я тебе, мiй Ќечаю, Ќе убезпечаю: „ержи собi конЯ в сiдлi „лЯ свого звичаю. Ђ Я тебе, мiй Ќечаю, Ќе убезпечаю: „ержи собi шабелечку ’а пiд опанчею!" ‚iн так i сидiв, високо пiдвiвши голову, лiва брова звеласЯ круто, й таким запам'Ятав Я його на все життЯ. ...Ћй Як стисне козак Ќечай ЉонЯ острогами, ‡а ним лЯхiв сорок тисЯч ‡ голими шаблЯми,. Ћй не дбали вражi лЯхи Ќа козацьку вроду,- ђвали тiло по кавалку, Џускали на воду. Ќе скажу, що Я спiвав того вечора гарно, щось менi мулЯло, щось мене долЯгало, але коли спiваєш однiй людинi, та ще ту людину любиш, спiваєш особливо, мовби передаровуєш їй пiсню з осмутою власної душi, i пiснЯ завжди здаєтьсЯ новою, незнайомою, й хвилює обох. I ще попросив мене гетьман заспiвати про отамана ЊатЯша. ‹ибонь, вiн радивсЯ сам з собою, виважував у душi свiй важкий рiшинець. Ѓо ж пiснЯ весь час вертала його до того самого: Љозаки, панове-молодцi, Ќебезпечно ви майте, Љозацьких коней iз припона не пускайте, ‘iдла козацькiї пiд голови пiдкладайте, Ѓо се долина ЉайнарськаЯ, Ќедалеко тут землЯ татарськаЯ... ™е тiльки Я почав спiвати пiсню-думу про ЊатЯша, до свiтлицi зайшов Iван ђоманович, канцелЯрист, Який приїхав вiд вiйська з Љоломаку, за ним —арниш та ‘авич, а по хвилi суддЯ гадЯцький ѓригорiй ѓрабЯнка, писар полку —ернiговського Iван џнушкевич, наказний полковник стародубський Џетро Љорецький i останнiм - Њикола •аненко. ‚iн щiльно причинив дверi, либонь, знав - бiльше нiхто не має заходити. ‘таршини неквапливо сiдали на лавах, декотрi повитЯгали люльки, понабивали тютюном, але не палили. џ скiнчив грати, запала мовчанка. ѓетьман пiдвiвсЯ, а тодi усмiхнувсЯ, поклав менi на плече руку: - ‘пасибi, Iване. ѓарнi пiснi, й гарно ти спiваєш. ‘кiльки в нас таких хлопцiв на “країнi! Ђ пiсень скiльки! Ќе загине “країна, житиме, вiрю в те всiм серцем. Ќемає такої сили, котра б могла вбити пiсню й землю таку. ‚били ЌечаЯ, вбили Њорозенка, а вони живуть, у пiснЯх живуть, у хлопцЯх цих живуть, i житимуть у дiтЯх їхнiх. ‘ебто, у наших дiтЯх i внуках. I все, що ми робимо нинi... аби пам'Ятали... Ђби прийшли... Џо нас. џ втЯмив, що сказано це було не тiльки менi, а всiм, хто сидiв у свiтлицi. •вилю помовчав. - ‘iдай i ти, Iване, чого пiдвiвсЯ. ’ут лише свої люди. Ѓудемо радити раду. * * * Ѓула недiлЯ, двадцЯть третЯ седмицЯ по п'ЯтидесЯтницi, Iвана Њилостивого, на все життЯ Я запам'Ятав її й те, що вона саме Iвана Њилостивого. ™е з суботи знали, що пiдемо до церкви ‘вЯтої ’ройцi, отож понаваксовували чоботи, подiставали новi жупани та кунтушi, курцi повитрушували крихти тютюну з кишень. –ерква ‘вЯтої ’ройцi - на майданi бiлЯ колегiй, вона дерев'Яна, з широкою вiдкритою дзвiницею, на Якiй дуже багато дзвонiв, ще й невеликi куранти, котрi кожний квадранс - чверть години - грають "ѓосподи, помилуй". I вельми мелодiйний передзвiн лине понад мiстом вiд дзвiницi, той передзвiн любить цар i майже завжди ходить слухати Ѓожу службу до ‘вЯтої ’ройцi. ‚iн i сьогоднi слухав лiтургiю тут. I слухали разом з ним гетьман, —арниш та ‘авич, i безлiч усiлЯкого високоповажного люду пiтерського набилосЯ в церкву - кнЯзi та генерали, президенти колегiй, сенатори, офiцери. Њи, канцелЯристи, до церкви не втовпилисЯ, та таких туди й не впускали - на сходах стоЯли гвардiйськi офiцери i вiдпихали, хто не по чину хотiв протовпитись у церкву. ‘тоЯла вiдлига, дзвони гули глухiше, нiж у морознi днi, зате було не холодно. „овкола церкви зiбралосЯ чимало простого та чиновного люду - аби побачити царЯ, вiддалiк стоЯли критi та вiдкритi сани - декотрi вельможнi пани приїхали виїздами. ‘лужба тривала недовго (цар не любив довгої вiдправи, при ньому справлЯли малу або середню лiтургiю), i враз вдарили всi дзвони - загули великi, забемкотiли меншi, заплакала мiдь малих дзвонiв, так що в тому передзвонi потонуло "ѓосподи, помилуй" курантiв, i вибiг з церкви чорноризець у клобуцi, за ним вийшли чвалом два архiмандрити, i вже за ними двома рЯдами гвардiйськi офiцери, розчищаючи дорогу царевi. ’римаючи пiд лiвою рукою капелюха, Џетро ступав широким кроком, поруч нього дрiботiв ”еофан Џрокопович, перехнЯблювавсЯ набiк, аби заглЯнути в очi царевi, так перекобенювавсЯ, що провисала лЯдунка на товстому золотому ланцюзi з парсуною царЯ. Љазали, вiн i спить з тiєю лЯдункою. –арську парсуну псковський єпископ носив замiсть iкони. I щось говорив, говорив, а цар слухав та всмiхавсЯ. Џосмiшка не скрашувала, а спотворювала його обличчЯ. ‚оно й так було неприємне. ‡а кiлька рокiв, вiдколи бачив царЯ, вiн ще дужче розмордатiв i одутлiв. ЋбличчЯ - важке, похмуре, недобре, ще й булькатi, напiввирЯченi рачачi очi. –ар зiйшов зi сходiв, гвардiйськi офiцери прокричали тричi "ура", дзвони затихли, барабани прогуркотiли "славу" й затихли теж. Џрокопович, пiдтЯгуючись до царевого вуха, i далi щось говорив. Џетро озиравсЯ, неуважно слухаючи свого найученiшого лакеЯ. I враз сталосЯ несподiване - несподiване длЯ натовпу i длЯ царЯ: просто з-за моєї спини вийшов Iван ђоманович, канцелЯрист вiйськовий, пружним кроком пiдiйшов до царЯ. ‘ереднього зросту, мiцний, туго перетЯгнутий у станi зеленим шовковим поЯсом, на Якому висiла дорога шаблЯ, ђоманович тричi низько вклонивсЯ царевi й простЯгнув на витЯгнутих руках синю тафту, вже розшиту з одного боку. ‡ тафти виглЯдав папiр. - „о вашої величностi вiд усiх полкiв гетьманських, котрi на рiчцi Љоломацi стоЯть i вийшли длЯ iнкурсiї з турецьким адверсором,- голосно проказав вiн. ‰ого вузьке вродливе обличчЯ з пшеничними вусами й такими ж бровами було незворушне, чисте й трохи наївне. Ћстаннє, либонь, менi здалосЯ. Ђ може, ђоманович навмисно напустив на себе наївностi, вiдтручавсЯ вiд чолобитної, мовлЯв, нiчого не знаю, Я тiльки гiнець, сповнЯю чужу волю. Џетро здивовано витрiщивсЯ на тафту, вiдтак згрiб її, наче коршак курча, не вiддав ад'ютантовi, котрий пiдскочив, а, ще раз роззирнувшись на всi боки, раптом швидко закрокував до кофейного будиночка, Який стоЯв за два десЯтки крокiв лiворуч, вiд церкви. ‡вичайний кофейний будиночок, Яких останнiм часом чимало з'ЯвилосЯ в мiстi, на однi дверi та четверо вiкон на площу, критий гонтом дах пiдтримувало шiсть дерев'Яних стовпiв - по три з кожного боку дверей. –ар простукотiв чобiтьми по ганку й зник за дверима. Ќа майданi запала тиша. ЋдiрваласЯ вiд даху й дзенькнула об сходи крижана бурулька, хтось забухикав простудним кашлем. Џара валувала з сотень ротiв, клубочила над головами. џ бачив, Як переглЯдалисЯ нашi старшини, пiтерськi вельможнi пани також зиркали один на одного, було невтЯмки, чого подавсЯ до кофейнi цар. Ђдже мав вiддати комусь чолобитну й прочитати в своєму кабiнетi. Ћдначе до царевих дивацтв звикли, покiрно мовчали. Њоже, закортiло йому зненацька кави?.. Џрокопович двiчi обкрутивсЯ на мiсцi, вiн не мiг стоЯти без дiла, тратити час даремно, й одразу ж пiддрiботiв до Њеншикова, задзигорiв до нього. ‘вiтлiиший поблажливо й милостиво погойдував довгою, завитою в кiльцЯ перукою. Ќа площi перед церквою почалосЯ шемраннЯ, декотрi подумали насправжки, що цар пiшов пити кагве й це триватиме довго, iншi просто поспiшали додому, до свЯткових обiдiв, натовп поплив вздовж вулицi. ‘тоЯли гвардiйцi, i високi урЯдовцi, й українськi старшини. ’а враз дверi кофейного будиночка з грюкотом розчахнулисЯ, й на ганок вилетiв цар. ‚iн був страшний. Ћчi вирЯченi по-скотинЯчому, рот роззЯвлений i перекривлений набiк, щоки здутi, неначе за кожною застрЯло по пирiжковi (може, вiн справдi пiдобiдував i, розпасiйований, вилетiв на ганок, не прожувавши страви), голова тикаласЯ на лiвий бiк. матував руками голубу тафту, шматував папiр i вигукував незрозумiлi слова. Ђ тодi ще раз тiпнув головою, витЯгнув шию, аж набрЯкли жили, й виплюнув з рота: - Iзменнiкi... бунтовщикi... не предаватьсЯ впрєдь... ”ерфлюхт... учинiть...- I затупотiв ногами. Џо натовпу мовби прокотивсЯ смертоносний вихор. Ќатовп вiдхитнувсЯ, завмер, переднi почали тиснутисЯ назад, але заднi не вiдступали - страх тих, що позаду, завжди менший, вони хотiли побачити, що буде далi. ђозгубилисЯ сенатори, розгубилисЯ генерали, нiхто не одважувавсЯ пiдiйти до бiснуватого царЯ. I враз у повiтрi майнуло щось голубе й малинове, то скинуласЯ, неначе крило, покрита голубим оксамитом киреЯ, й перед царем на нижнiй сходинцi став Џолуботок. ‰ого обличчЯ було незворушне, спокiйне, вiн дививсЯ знизу вгору вiдкритим прЯмим поглЯдом. “ правiй руцi тримав шапку, лiва лежала на держаку шаблi. ‡давалосЯ, гетьман не бачить, що коїтьсЯ з царем, уклонивсЯ з достоїнством, мовив: - Џослухай, государю, що мушу сказати. Њоже, в мене бiльше не трапитьсЯ такої нагоди... ’а й настав час сказати все, а тобi почути. Ѓуло вiдомо всiм: Якщо в царЯ починалосЯ тiпаннЯ, уговтати його не мiг нiхто, тiльки царицЯ Љатерина, поклавши цареву голову собi на груди, зупинЯла тi конвульсiї злоби. ‘ього разу сталосЯ дивне: цар завмер. —и так на нього подiЯв спокiйний Џолуботкiв голос (цар звик, що всi страшатьсЯ його гнiву, й вiд того розпалювавсЯ ще дужче), чи спокiйний, незворушний, невiдступний виглЯд гетьмана, але вiн нахилив голову й чекав, що скаже йому оцей непокiрний чоловiк. - ‡наю i бачу, государю, що ти хочеш згубити мою батькiвщину без будь-Якої причини. ’и вважаєш себе понад законами й хочеш знищити всi привiлеї урочисто ствердженi твоїми попередниками, що ти їх урочисто потверджував. ’и пiддаєш сваволi народ, свободу Якого визнав сам, i Який, бувши одноплемiнний i одновiрний твоєму народовi, пiдсилив i звеличив царство твоє добровiльною злукою в такий час, коли ще все в ньому було в станi немовлЯти i виходило з хаосу каламутних часiв i майже мiзерiї. ’епер ви посилаєте його на тЯжкi та принизливi роботи, примушуєте, неначе рабiв, копати канали у ваших володiннЯх i, що найобразливiше, позбавлЯєте нас дорогоцiнного нашого права обирати вiльними голосами гетьманiв та iнших старшин, i натомiсть, щоб залишити суддЯм з нашого народу владу судити своїх спiввiтчизникiв, ви настановили над нами суддЯми великоросiв, Якi не знають, або вдають, що не знають, наших прав i привiлеїв i не перестають всiма способами нас приневолювати й ображати. –ар остовпiв i мовби занiмiв. џ бачив, що вiн слухає, його очi раз по раз набирали iншого виразу, вiн тЯмив усе, отже, мiг ухвилi погамувати себе, а оте тiпаннЯ - суть розпущенiсть. Џо тому хвицьнув ногою, хотiв зiйти вниз, але вузький прохiд на сходах заступав Џолуботок, довелосЯ б штовхнути його, а зробити це не наважувавсЯ й мусив слухати далi, тiльки нахилив голову, здавалосЯ, хоче буцнути гетьмана, але не наважуєтьсЯ. Ђ Џолуботок провадив далi, либонь, вiн обмiркував цю свою промову багато разiв довгими ночами й тепер казав без найменшого затинаннЯ: - Ћтож, оточенi звiдусiль напастЯми, до кого iншого вдатисЯ маємо з воланнЯм своїм, Як не до тебе, августiйший монарху? Џоневолювати народи й володiти рабами та невiльниками є справа азiатського тирана, а не христиЯнського монарха, Який мусить славитисЯ й направду бути верховним батьком народiв. Ќевже, вiдмовлЯючи нам у правах наших, твоЯ величнiсть думає принести Ѓогу вдЯчнiсть за всi успiхи, котрi ‚iн вам послав? ’и заслiплений величчю i могутнiстю, Якi дали тобi щедроти Ѓожi, й не думаєш про Ѓожеське правосуддЯ. „озволь, твоЯ величнiсть, сказати востаннє, що не отримаєш нiЯкої користi вiд розореннЯ цiлого народу: набагато менше слави владарювати силою i карами над нiкчемними рабами, анiж бути батьком такого народу, Який за всi твої благодiЯннЯ готовий пожертвувати всiм i пролити кров задлЯ твоєї користi i слави. џ сказав усе, що менi велiла совiсть моЯ. ’и ж почув те, чого не чув нiколи, бо оточений рабами й лестивцЯми. џ знаю, що на мене чекають кайдани, що мене кинуть в похмуру темницю на голодну смерть, за московським звичаєм, менi однаково: Я промовлЯю за свою вiтчизну й лiпше загину катiвницькою смертю, анiж маю бачити далi доконечне розореннЯ мого краю. Џодумай, великий государю, i знай, що доведетьсЯ тобi неодмiнно складати звiт перед царем усiх царiв, всемогутнiм Ѓогом, за погибель нашу i всього народу українського. ’иша стоЯла над майданом, неначе ангел пролетiв над ним. Ќа всiх вустах позамерзали подихи. Ќавiть тi, хто стоЯв далеко й не мiг розiбрати слiв гетьмана, бачили, що дiєтьсЯ щось небачене на цiй землi. ‚продовж усього гетьманового казаннЯ Я кiлька разiв помирав i народжувавсЯ знову. џ пишавсЯ гетьманом, ладен був злетiти понад дзвiницю, понад це мiсто, Я знав, що нiхто iнший не зумiв би сказати так за всю “країну, й помирав, бо вiдав уже, що таке не прощаєтьсЯ, що наш гетьман iде на певну погибiль. ‚iн сам знав про це й казав привселюдно, але, либонь, казав ще й на те, аби знали й ми, i потемки нашi, i втЯмили всi московити, втЯмили велику правду та велику небезпеку, Яку готують i собi, й нам на майбутнє. Њабуть вiд гетьманових слiв розтанув би й камiнь, i зрозумiв би все, й пройнЯвсЯ мудрим милосердЯм, i заговорив людським голосом. –ар не волiв тЯмити. ‚iн лише злЯкавсЯ. ‚iдступав задки, неначе настраханий вовк, задом прочинив дверi кофейного будиночка, зник у ньому, по короткiй хвилi хрЯпнуло вiкно, i в ньому з'ЯвиласЯ роз'Ятрiла котЯча пика, Яка заверещала: - ‚зЯти їх! “сiх! ‚ тюрму... ‚ фортецю. “шаков! Џiд караул! Ћдiбрати зброю! ѓенерал рвонувсЯ, неначе уперiщений батогом кiнь, i загукав до гвардiйцiв: - •апайте їх! ‡ривайте зброю! ‚ колодки, в колодки! ѓукав щосили, аби почув цар. ‘ам пiдбiг до ‘авича, смикнув за перев'Язь шаблi, заточивсЯ, потЯгнув знову, йому на помiч кинувсЯ сержант, вдвох обiрвали перев'Язь. ‡абiгали iншi гвардiйцi, солдати та офiцери, i в цiй бiганинi перечiпалисЯ, збивали з нiг один одного, й люди кинулисЯ врозтiч. I тодi солдати густим кiльцем оточили українських старшин. Џолуботок сам знЯв шаблю й кинув пiд ноги “шакову. џ стоЯв у натовпi серед московитiв i, коли солдати почали оточувати наших, опинивсЯ за їхнiм кiльцем. џ рвавсЯ мислiю до своїх, але спалахнула, прикувала до землi ноги жаска думка, що їх поведуть i, може, порубають за отим рогом або повiшають, поколесують навпроти страшної ћстиць-колегiї, де вже погинуло страшною смертю стiльки люду, Я ж можу промовчати, податисЯ звiдси з товпою i втекти, втекти назовсiм, видати себе за хурщика, за чийого-небудь наймита. Ќа менi й шаблi немає, i кожух не козацький. Ћтож мерщiй прiч звiдси поки не схопили, не поволокли до тiєї страшної фортецi. Ђле ноги мої й далi мовби приросли до землi, й щось Ярiло в моїх грудЯх, маленьке, неначе реп'Яшок, колюче й гарЯче, воно росло, набухало, розросталосЯ, ставало все гарЯчiше й гарЯчiше. ‘ором облив мою душу кип'Ячкою, Яка одразу ж замерзла, а те, гарЯче, велике, росло й росло i вже стало бiльше за мене. Њабуть, саме тодi Я народивсЯ вдруге, народивсЯ iншим, хоч вже давно не був отим нiЯковим, соромливим Iваном, котрий усiх боїтьсЯ, всiм уступає дорогу, покладаєтьсЯ тiльки на Ѓожу волю, а не на себе. џ знав, що влада - вiд Ѓога, цар - вiд Ѓога, але Я не мiг миритисЯ з таким царем i такою владою, навiть Якщо мене покарає Ѓог. Ќинi Я знав, длЯ чого живу, Я почував свою силу, навiть отуто, оступлений з усiх бокiв чужими будинками, чужими церквами, чужим вiйськом, в самому серцi ненависного менi царства, i ненависть моЯ була бiльшою вiд цього царства. ‚ мене бiльше не було нiчого, за що мав би боЯтисЯ, страждати, а тiльки - лють i ненависть, Якi переважили все. Ѓiльше не було доброго, богобоЯзливого Iвана (на мить менi стало його шкода, але тiльки на мить). ‹юбов i ненависть спаЯлисЯ в моєму серцi в такий корж, що ним би можна було вбити людину. џ потерпав за своїх,- їх уже оточили з усiх бокiв солдати,- й ненавидiв тих, котрi їх ув'Язнювали. †иве кiльце довкола українських старшин ставало все густiшим, лунали команди, генерал “шаков вибiг на ганок, де недавнечко стоЯв цар, генерал вимахував руками, а вигавкував команди Якийсь iнший офiцер, розцЯцькований i в пiр'ї, Як Я довiдавсЯ потiм, то був ад'ютант лейб-гвардiї Џреображенського полку Ђртемiй Њаксимович, либонь, наш колишнiй землЯк. ‘вої своїх побивахом, о ѓосподи! ‚iн був старшим команди, Яка по хвилi повела наших у гарнiзон - Џетропавловську фортецю. ‘олдати вийнЯли шаблi, гиркнула команда, й сумна процесiЯ рушила в бiк Ќеви. Ђ Я все ще стоЯв, i страх полишив мене, але Я не знав, що чинити, що дiЯти. I враз зiрвавсЯ з мiсцЯ й кинувсЯ навздогiн командi з ув'Язнених та охорони, Я боЯвсЯ, що не наздожену їх i вони назавжди зникнуть з моїх очей. ‡ розбiгу влетiв, вдерсЯ в те коло, вiдштовхнувши двох солдатiв, один з Яких замахнувсЯ на мене шаблею, одначе не вдарив. ‡глЯдалисЯ помiж собою нашi, зглЯдаласЯ варта, але нiхто нiчого не сказав. Ђ Я крокував, високо пiднiсши голову, й майже не бачив нiчого. ѓарЯча хвилЯ несла мене понад конвоєм, понад вулицею i всiм цим чужим, ворожим менi мiстом, Я майже летiв серед ангелiв та архангелiв. I ледве запам'Ятав щось. ‘ахалисЯ перехожi, вiзник розжохав конi й трохи не налетiв на нас, i переднiй солдат бив конi плазом шаблi по мордах, i хрЯпали хвiртки, мелькали у вiкнах обличчЯ, а потiм нас зiгнали на лiд i повели чорною брудною зимовою дорогою через рiку. Џопереду виднiли важкi бастiони фортецi й високий шпиль церкви, i гармати дивилисЯ просто в нашi груди. ’рiснула крига, i в моїй головi майнула думка: добре було б, Якби крига розверзласЯ й поглинула нас разом з сторожею на страх i покуту царевi а його посiпакам. Ђ тодi подумав, що те не викликало б у них нi страху, нi каЯттЯ, вони готовi поглинути увесь свiт i не поморщатьсЯ. џ увесь час поглЯдав на широку спину гетьмана, Який iшов попереду. „орога по льоду була наїжджена й накочена, на нiй то там, то там стрибали горобцi та ворони, горобцi вiдлiтали недалеко, ворони з крекотом тЯгли за острiв. Ќас ввели у ворота фортецi, бiлЯ Яких стоЯло двоє солдатiв з велетенськими бердишами, на Яких поблискували широкi леза. Ќа кiлькох палЯх, прив'Язаних помiж зубцiв фортецi, висiли повiшенi. Ќа палЯх сидiло вороннЯ. ‡мiїстий холодок майнув менi поза спиною, одначе не погасив у грудЯх жертовного вогню, Я навiть протовпивсЯ наперед i смiливо дививсЯ в очi офiцерам та солдатам варти. ‚сiх овулом нас погнали до Якогось пiдземеллЯ, то виЯвиласЯ одна з казарм, у Якiй донедавна тримали полонених шведiв. веди добудовували фортецю, вони погинули майже всi в гнилих приневських багнах, їх лишилась жменька, й займали вони один з льохiв пiдземеллЯ. ’ут, у пiдземеллi, панував пiвморок, лише один вогнЯний Язичок свiчки погойдувавсЯ при дверЯх, котрi не зачинили, бiлЯ них стало кiлька солдатiв. Ѓуло вогко, холодно, солдати змерзли дужче, нiж ми, ми були в кожухах, а вони у своїх мундирах-свитах з рЯдами гудзикiв, бантами пiд горлом та перев'ЯзЯх, Ясна рiч, тi перев'Язi з китицЯми не грiли. I дивно все те було менi: на слов'Янськi душi поодЯгано нiмецькi мундири, й мусЯть тi душi чавити нашi, козацькi, слов'Янськi душi. Њи товпилисЯ в казармi, де були нари, але нiхто не сiдав на них, сходилисЯ по кiлька чоловiк, гомонiли. „о мене пiдiйшов •аненко. - Ђ ти чого прибiг сюди? - запитав похмуро.- •то тебе гнав? - Ќiхто. џ також козак i понесу той самий хрест,- спокiйно вiдповiв.- Њоже, Я його не заслужив? - Ђле ж ти мiг лишитисЯ на площi... - "Ђ ‘имон Џетро стоЯв, грiючись. I сказали до нього:"—и й ти не з учнiв ‰ого?" ‚iн вiдрiксЯ й сказав: "Ќi!.." I заспiвав пiвень тої хвилi..." - ‹ишитисЯ длЯ того, щоб принести користь... - џку користь можу принести? - вiдказав гiрко. - ’а хоча б ту, що - на волi. •аненко вiдiйшов. Ќас i далi тримали в казармi. Ќезабаром помiж нас пролетiла чутка, що послано на двiр кнЯзЯ-папи за тими старшинами, котрi не були бiлЯ церкви, лишилисЯ вдома. Џриведуть усiх, окрiм челЯдникiв, їх велено не брати. —утка справдиласЯ, незабаром сторожа привела ‘тепана Љосовича, Iвана ђимшу, ‚асилЯ Ѓиковського та „митра ‚олодковського, Яких захопили на подвiр'ї кнЯзЯ-папи. Ќе було з ними тiльки нашого батюшки ‚асилiЯ, а також челЯдник