е вiн, i навiть не в бою, а коли тоii сповнЯв на
конi образливий длЯ нього танок. ‹аврiновi стугонiло серце й тiло обсипало
жаром. ‚iн не мiг взЯти до тЯми, Як те сталосЯ, що обiрвав життЯ в отому,
завиненому в бiле, тiлi. Ђдже не сподiвавсЯ, що дострiлить туди. ‚iн
чомусь аж злЯкавсЯ свого пострiлу й, аби не дивитисЯ на вбитого,
одвернувсЯ. џк то просто, думав, убити людину, й Як, нехай йому всЯчина,
важко. „есь же той чоловiк жив, щось робив, приїхав сюди... Ђ чого
приїхав? Џо його, ‹аврiиове, життЯ? —и по життЯ отих жiнок i дiтей, що
позабивалисЯ по норах? ‡ринула думка - Як про це розкаже ЉилiЯнi. ‚iн
тепер майже все розказував Їй у думцi.
I ще почував: бiлий саван ходитиме за ним довго. ‘тоЯтиме за плечима,
гарцюватиме на конi, вимахуватиме руками.
‚однораз у головi спиналасЯ iнша думка: запорожцi можуть розгадати, що
з ним коїтьсЯ. ’ого не хотiв, легурно, дiловито пiдвiв рушницю, почав
продмухувати полицю, далi знЯв з теча торбину й заходивсЯ рахувати кулi.
- Ќе кепський пострiл, - мовив хтось iз заздрiстю.
- •iба то вiн, то Я стрiлЯв, - пожартував Љайдан, i кузаки засмiЯлисЯ.
‡ненацька турки - все вiйсько - попадали на колiна. ‘аме настав час
третьої молитви. „iставали з-за пазух свЯщеннi камiнцi, клали шаблi i
творили молитву. ’оркалисЯ пальцЯми камiнцiв, торкалисЯ щабель i шепотiли
слова молитви так тихо, що їх чув лише вiтер i той, кому вони
призначалисЯ. ђуки клали на колiна й дивилисЯ вгору. Ѓули лагiднi, покiрнi
вищiй силi i, здавалосЯ, просили в аллаха не кровi, а добра i злагоди всiм
людЯм на землi. Љозаки примовкли. ’а гуртова молитва згнiтила їхнi серцЯ
дужче, нiж гарматнi випали. ‚она свiдчила про єдинодушнiсть ворога, а
також про те, що на свiтi є iнший бог, Який допомагає вороговi. Ќечутно
шелестiли вуста, нiмо зводилисЯ вгору сотнi тисЯч рук, вимагаючи смертi
тим, що стоЯли на валу. аблi в туркiв лежали на колiнах.
„алеко на горi бiлЯ наметового мiстечка iржали конi. ’ам теж стоЯли на
колiнах турки й молилисЯ. ‡вiдси вони були схожi на барвистих птахiв, Якi
щось дзьобають на землi. ‹ибонь, то молилисЯ високi турецькi
воєначальники. —отири найбiльших, схожих на хлiви, намети стоЯли збоку.
„ва однакових, один трохи менший, i один найменший. ’i намети давно
тривожили Њаркову уЯву, i вiн запитав про них.
- ’о намети султановi, - поЯснив Љайдан.
- ‘ултановi? - не повiрив Њарко. - Ђж чотири? „лЯ чого йому стiльки?
- Ћтой маленький - нужник, - показав рушницею Љайдан. Љозаки
зареготали.
- —ого зуби показуєте? - обуривсЯ Љайдан. - “ кущi султан бiгати
боїтьсЯ. ’а й не звик, там пiддуває.
Љозаки хоч i смiЯлисЯ, але вiрили. Љайдан їх трохи розвеселив.
Ћпiвднi турецькi пiхотинцi - секбани - знову приступали пiвнiчний вал.
‰шли густими рЯдами, над Якими майорiли розгорнутi прапори, були нещаднi й
лютi, спiвали фатiху - першу суру корану, глухо гримiли барабани й
пронизливо верещали сурми. Ќа валу теж заспiвали сурми. Љозаки та
ополченцi стали за частокiл.
Љричали й тi, й тi - однi, щоб залЯкати, iншi, щоб збадьоритисЯ,
погрозливi погуки i музика линули в небо, в безхмарне високе небо, й були
звернутi кожна до свого бога, проте боги були нiмi й байдужi, зайнЯтi
своїми небесними справами.
‘екбани несли драбини, котили вози з гноєм та мокрою соломою - засипали
рiв. Љiлька чоловiк на валу не витримали й дочасно почали стрiльбу.
Ђнастас „митрiєв пiднiс угору шаблю, й стрiльба вщухла. ‘ам вiн дививсЯ у
вузенький пролом, його лiва рука була стиснута в кулак, губи беззвучно
щось шепотiли. Њабуть, ротмiстр рахував кроки. ’одi враз вимахнув шаблею,
гримнули затиннi пищалi, рушницi, й мовби ураган промчав по переднiх рЯдах
туркiв. “пало кiлька прапорiв, секбани розладнали стрiй i, переступаючи
через мертвих, побiгли до валу. ЃралисЯ по соломi та гноївцi, грузли в
мулЯцi, кидали вгору мотузки i витЯгували один одного - цiлими вервечками
- пiд самий вал.
‹аврiн дививсЯ вниз у Якомусь подивi чи зацiпенiннi. •ололо серце.
‚перше бачив так близько ворогiв. ’урки йшли з полЯ рЯдами - у довгих
синiх каптанах iз заткнутими за поЯси полами, бiлих шапках, на Яких щось
поблискувало (пiзнiше довiдавсЯ - дзеркальцЯ), швидше й швидше, миготiли
взутi в червонi та жовтi черевики ноги, грiзнiше й грiзнiше зводилисЯ
шаблi, сокири, алебарди. ‘тоЯв дзвiн, лЯскiт, миготiли обличчЯ - сотнi,
тисЯчi облич; вiн не мiг зупинитись на жодному i вже не почував страху,
тiльки Якусь сторопiлiсть. ’урки комашилисЯ дiловито, навчено, однi падали
на колiна, iншi сунули драбини по їхнiх спинах, ще iншi пiдпирали драбини
рогачиками. Їх роздiлЯло п'ЯтдесЯт чи, може, трохи бiльше косових
сажнiв...
’урки дивилисЯ вгору - бiлi плЯми облич i чорнi цiвки очей, вони
дивилисЯ на нього, щоб сЯгнути його... щоб убити. ‘ерце наливалосЯ
ненавистю, ‹аврiн вiдчув, Як воно поважчало й Як поважчала рука, але разом
з ненавистю народжувалосЯ вiдчуттЯ небезпеки, всерединi мовби щось
натЯглесЯ, тремтiло, застерiгало. Љинув оком лiворуч - запорожцi дiловито
зводили рушницi, вицiлювали, стрiлЯли. ‹аврiновi стало соромно, адже й вiн
тримав рушницю, ще й був гарним стрiльцем, але замiсть того, щоб стрiлЯти,
виважував щось у своєму серцi.
Љозаки насамперед вицiлювали тих, що перли нагору драбини. ‹аврiн
стрiлЯв без пiдсипки й встиг зробити три випали, поки драбини лЯгли на
вал. Ѓачив, Як, ухопившись за живiт, тицьнувсЯ в землю високий пничар, i
йому самому чомусь гарЯче запекло в животi, нiби туди влучила гарЯча кулЯ.
Ќебагато драбин сЯгнуло вершини валу, висота Якого була сорок аршинiв (та
ще рiв глибиною десЯть аршинiв), але турки облiпили їх, Як мурашнЯ. ‚
ровах вибухали пороховi мiни, на голови нападникiв падали труби з нафтою,
змочене в нафтi палаюче ганчiр'Я, але секбани дерлисЯ угору, мов саранча,
лiзли у вогонь. ЃiлЯ ‹аврiна до стiни прилипло двi драбини, одна лiворуч,
куцiша, друга праворуч - довга-предовга, вистромилась свiжоструганими, на
Яких закипiлась живицЯ, щаблЯми за палi. Џоки що тiльки четверо чи п'Ятеpo
туркiв долiзли до половини драбини - їх змiтали фланговим вогнем iз
землЯного бастiону. Ђле зненацька вогонь правого бастiону вщух -
запорожцi, що оборонЯли його, самi взЯлисЯ за шаблi, по драбинах до них
полiзли секбани. Ђ тут, де оборонЯвсЯ ‹аврiн, просто перед ним над
гострЯками паль уже бiлiла шапка iз золотою парчевою смугою, бiлим
тюрбаном i слiпучим мiдним чи й золотим значком - Якийсь турецький
начальник бравсЯ все вище й вище, поруч нього дрЯпавсЯ iнший - маленький
турок в жовтiм убраннi. Џо лiвiй драбинi теж пiднiмалосЯ кiлька чоловiк,
гримали в руках i зубах оголенi шаблi та Ятагани. ЏiднiмалисЯ легко -
навченi братисЯ по драбинах.
- ѓей, берись! - пролунало позаду в ‹аврiна. ‚iн оглЯнувсЯ - козак
Љайдан пiдважив плечем один кiнець колоди, кликав на помiч. Ћдразу
метнулосЯ кiлька чоловiк, понесли колоду до частоколу. ‚они довго не могли
завдати її через частокiл. ’им часом на драбинi праворуч турок вихопив iз
зубiв шаблю й зiп'ЯвсЯ на повен зрiст. ’а козаки врештi перепхнули обидва
кiнцi колоди, i вона загуркотiла, збиваючи секбанiв одразу з обох драбин.
’ам захурчало, почувсЯ крик, вереск, одначе двоє туркiв з правої драбини
встигли скочити на вал: той, що в шапцi з султаном, рубонув на льоту
молодого козака по сивiй смушевiй шапцi, замiривсЯ на Љайдана, коли вiн
був нагнувсЯ за iншою колодою, та йому просто в потилицю стрельнув Њарко.
’урчин у жовтих штанЯх лежав, приплiшований до землi, розрубаний шаблею
майже навпiл. ’о був чийсь страшний удар - не врЯтувала й приторочена
ззаду до шапки захисна матерчана єпанча.
Ћбiч нього лежали мертвi козаки. Ќа мить ‹аврiновi здалосЯ, що отой
маленький - Њарко. ‚iн пiдбiг, нагнувсЯ, легко перекинув тiло з боку на
спину (страшно хитнуласЯ голова), з внутрiшнiм тремтiннЯм вiдсмикнув руку:
"Ќе Њарко". Џоруч лежав дебелий козак, йому вiдiрвало Ядром ногу, кров
цебенiла зi страшної рани, а вiн припав до флЯжки, пив горiлку.
Џереборовшiї страх i нудотну млiсть, ‹аврiн присiв, щоб перев'Язати
козаковi рану, але той рiшуче хитнув головою: мовлЯв, то вже не допоможе,
не заважай. ‚iн знав, що зараз сп'Янiє i спливе кров'ю, засне й не
прокинетьсЯ.
Ђ по драбинах бiгли новi нападники. ’о там, то там перехоплювалисЯ
через частокiл, безстрашно кидалисЯ на запорозькi шаблi. ’ому, хто перший
проб'єтьсЯ в козацький стан i укрiпитьсЯ там, обiцЯно сто золотих екю i
десЯть бранок.
‹юто боронилисЯ запорожцi. ‚же полiг козак абалда, а козак Љремiнь
сидiв, тримаючись руками за голий жиавiт, з Якого булькала кров, у Џадалки
в руках розiрвалисЯ одразу двi гранати, вибили з грудей серце, й воно
димiло на чорнiй землi, стискалосЯ й розтискалосЯ. Љриваво димлЯче й
пульсуюче серце найдужче запам'ЯталосЯ ‹аврiновi з того бою.
-Ќе дивисЯ, снитиметьсЯ вночi, - на ходу застережливо пораЯв йому
Љайдан, несучи на плечах величезнi ночви зi свинцем.
‹аврiн на мить зупинивсЯ, приголомшений, втомлений. ‡ненацька йому в
мозок пробивсЯ Якийсь незвичний згук. ‡давалосЯ, хтось дотикавсЯ чимось
прохолодним, зеленим, тонким. ™о згук незвичайний, те ухопив свiдомiстю
одразу, але звiдки вiн i що то таке, збагнуїи не мiг. ’а зненацька
заморока спала, й вiн почув, що ген у лузi, далеко-далеко, кує зозулЯ. —и
вона не чула бою, чи вже звикла до нього в цих краЯх, чи була Якась
навiжена - хто зна, але кувала, й спiв її був чистий та прозорий. Љому
вона кувала, ‹аврiн навiть не встиг здумати, бо поруч, схопившись обома
руками за груди, впав козак ("не йому!"), а мимо бiгли запорожцi та
городовики, й ‹аврiн подавсЯ за ними праворуч, де на вал прорвалосЯ одразу
кiлька нападникiв, їх рубали бердишами ладижинцi. Љайдан вискочив на
палiсад i шмагав бичем, мов молотник цiпом. ‚елика, чорна, їжаста кулЯ
свистiла й гула, и турки летiли вниз, мов снопи околоту. "•рЯсь, хрЯсь" -
лунало на валу, й чулисЯ стогони, вигуки, зойки, хрипiннЯ. Љайдановi на
живiт зсунувсЯ пороховий рiг, що висiв на тонкому ремiнному перев'Язi,
заважав, Љайдан рвонув перев'Язь, пожбурив порохiвницю вниз i молотив
знову. ‰ого обличчЯ спотворили гнiв i запал. ‚оно було страшне.
‹ибонь, то Љайданової звитЯги додалосЯ ‹аврiновi в груди. ‚iн вихопив з
мертвих рук ладижинцЯ бердиш й собi вилiз на частокiл, правою ногою вперсЯ
в палю, лiвою став на щабель драбини й сЯгнув по чорнiй, круто зiгнутiй
спинi турка. ’ам щось хрЯснуло, в швидкому, вже конвульсивному замаху
зметнуласЯ рука з шаблею, але шаблЯ випорснула ворогу з пальцiв i,
блиснувши на сонцi, полетiла в рiв. ’урок позадкував по драбинi, дививсЯ
вгору круглими, безтЯмними очима, в Яких крутивсЯ свiт, вiдтак i сам
крутнувсЯ й шугнув головою вниз.
Ќесамовита вiдвага охопила ‹аврiна. Њинуло зацiпенiннЯ й зiйшло на душу
озорiннЯ, що страх минув i вiн уже нiчого не боїтьсЯ й не боЯтиметьсЯ
нiколи. ‚iн цього не думав - думати не було коли, тiльки почував у душi
вiдвагу, пив її, Як повiтрЯ; страх смертi розвiЯвсЯ, йому здавалосЯ, буцiм
витає в бою, понад боєм. ‚iдвага засвiтила йому лице й налила силою м'Язи.
Ѓердиш свистiв у руках, Як хворостина. ‹аврiна мовби щось несло. џкби
зараз з'ЯвивсЯ дванадцЯтиголовий дракон, вiн би i його не злЯкавсЯ.
‡ненацька щось джикнуло в ‹аврiна бiлЯ вуха, вiн оглЯнувсЯ й враз вiдчув,
що права нога втратила опору. Љинув на вал бердиш, хитнувсЯ назад, щоб
ухопитись за частокiл, але зiрвавсЯ з драбини. ЊетнуласЯ кудись убiк
землЯ, рвонулосЯ вгору серце, щось стислось усерединi й розсипалось на
червонi та синi скалки. ™е раз сЯйнуло й затрiщало в головi. –ей трiск -
останнє, що пам'Ятав.
Џрийшов до тЯми од чийогось доторку. ‚ одну мить повернулосЯ все, -
тiльки чомусь не пам'Ятав падiннЯ, - страх обсипав холодом тiло. "’урки.
Џолон". ђозплющив очi й побачив над собою закiптюжене, вiд того ще
грiзнiше, нiж завжди, обличчЯ Љайдана.
- †ивий! - не стiльки почув (у головi стоЯв дзвiн), Як вiдгадав з
поруху губiв Љайдана ‹аврiн. ‚iн ще раз заплющив i розплющив очi, сiв.
- Ќеначе живий.
- ’урки тобi пiдмостили постiль, - повiв рукою Љайдан. ’iльки тепер
‹аврiн побачив, що лежить на купi гною. Џоруч нього з-пiд уламкiв воза
стримiли ноги в м'Яких шкiрЯних чоботЯх - то обвис мертвий турок, а далi
трупи чорнiли купами.
- ЋдбилисЯ ми, - пiдвiв голову Љайдан. - ’и рачкувати зможеш? –iле все?
- ‰, не чекаючи вiдповiдi, смикнув ‹аврiна спочатку за одну, а далi за
другу ногу:- Ќе болить? ђуками чеберЯєш? Ђну скрути дулю. ’а не менi, а
туркам! ’обi таки просто по-диЯвольському пощастило. Ќе на воза, не на
землю впав... Њабуть, змалку виливки пив... Ѓачиш оту драбину? Ѓiжи до неї
собачою риссю i вмах - на вал. Џоки її нашi не скинули й поки турки не
очухалисЯ.
Љайдан казав, що треба вибратисЯ вмах, а сам лiз по драбинi, Як
ведмiдь.
- Ќехай турки надивлЯютьсЯ на онеє мiсце, - сказав, коли ‹аврiн
спробував поквапити. - Њоже, подумають, що i в нас є гармати.
Њарко обiйнЯв ‹аврiна й одвернувсЯ, аби нiхто не побачив слiз, що
набiгли в кутики очей. Ђле на них нiхто й не дививсЯ. ‚сi поглЯди були
зверненi на бойовище.
Џоле перед валом, де ладижинцi тримали городи, згарцьоване до чорного,
вкрите трупом. Ќа валу теж лежало немало трупiв, козаки й турки -
вперемiж. ’уркiв кидали до рову, своїх зносили вниз, до хат поблизу валу,
й клали рЯдком пiд чиїмось новiсiньким - ще не прив'Яла лоза - тином. ’ам
уже голосили жiнки - впiзнавали своїх чоловiкiв. I не вгавав на соборнiй
церквi дзвiн, бив i бив на сполох. ‚рештi Ђнастасу „митрiєву урвавсЯ
терпець, i вiн пiдкликав козака з мiського ополченнЯ та наказав:
- ‘кажи дзвонаревi, нехай перестане бемкать. Ќе додає вiн бойного духу,
а одбирає.
Ќезабаром церковнi дзвони замовкли.
Ђ в турецькому таборi вчиниласЯ метушнЯ - до спагiїв[6] пiд'їхали вищi
воєначальники, а може, й сам вiзир - довга варЯницЯ вершникiв на бiлих
конЯх прозмiїла через табiр, покрутилась на одному мiсцi i вже тiснiшим
гуртом од'їхала геть. ‰ знову загримали гармати, козаки вже звикли до них,
майже не пiдводили голiв на свист Ядер. ’а й не всi вони долiтали до валу.
Ђ тодi гармати враз умовкли, й проти пiвнiчно-схiдного рогу фортецi турки
викотили на горбок два вози. Ќа них клали дошки, вцвЯховували до драбин; а
тим часом пiдiйшла цiла валка сурмачiв i тимпанникiв з велетенськими, мов
казан, тимпанами, сурмачi засурмили, довбишi вдарили в тимпани. ‚они
вочевидь намагалисЯ привернути увагу обложених. Џотiм з лiска вийшло двi
шеренги Яничар, оточили вози, оголили шаблi. „рiбно, з короткими перервами
загуркотiли тимпани. Љозаки з валу намагалисЯ розгадати, що то буде. Ћднi
казали - поставлЯть на помiст велику, ще нiколи не бачену гармату, iншi -
промовлЯтиме звiдти Якийсь паша, а може, й сам султан.
I враз тимпани замовкли, четверо туркiв у зелених- ковпаках та жовтих
сорочках привели й поставили на помiст двох зв'Язаних спи ною до спини
дiдiв у бiлих сорочках. ’одi звiдкiлЯсь узЯвсЯ голий до половини,
пiдперезаний червоним поЯсом турок, скочив на помiст, щось закричав i,
махнувши в повiтрi величезною прЯмою шаблею, одним ударом одтЯв голови
одразу обом дiдам. ’урки закричали, заревiли в захватi, знову загуркотiли
тимпани, i четверо катових поплiчникiв витЯгли на помiст хлопцЯ та
дiвчину. Ќа валу зашепотiли, що то брат i сестра. „iвчина голосила,
рваласЯ з рук турчинiв, а парубок дививсЯ на вал i щось гукав. Ђле за
лементом туркiв козаки не могли розiбрати його слiв, одначе було видно -
кликав не до покори.
‡нову голий до поЯса мiстр вимахнув мечем, парубок ступив до нього
крок, кат поспiшливо вдарив, влучив у плече, хлопець хитнувсЯ усiм тiлом,
й кат вдарив удруге. „iвчина знепритомнiла, кат вiдтинав їй голову на
помостi. ‚iн зiпхнув униз тiла, й тодi Яничари, що до цього стоЯли чiткими
шеренгами, повихоплювали шаблi й кинулисЯ кромсати мертвих. ‚они аж вили
од захвату й лютi, закривавленi шаблi миготiли на сонцi, то вже були не
воЯки, а тiчка сп'Янiлих од кровi звiрiв.
’урки хотiли зрубати вiдвагу захисникiв фортецi, намагалисЯ залЯкати
їх. ‰ справдi, жахними були їхнi дiЯннЯ. Љоли катовi помiчники заволокли
на помiст ще двох хлопчикiв i двоє дiвчаток i кат, не поспiшаючи,
заходивсЯ гострити бруском шаблю, на валу запала могильна тиша. ‚она була,
Як похоронний дзвiн. I тiльки важке, з дна душi, зiтханнЯ та болiсний
стогiн порушували її. ‰ вже невiдомо, чи то когось пекла рана, чи рвала
груди мста. ђуки потЯглисЯ до шаблi, старий сiчовик похилив голову, ще
хтось прикрив очi рукою.
- Џане ‘аво, пане Њурашку, вдаримо на супостатiв, - прошепотiв Љайдан
благальне, а очi йому стали каламутнi, гейби божевiльнi, й губи зсудомило,
перекосило.
- ‚даримо, пане отаман, - просили козаки.
- Ђ що, пане полковнику, - обiзвавсЯ ‘ава. - ‚они не сподiваютьсЯ нашої
налоги. ѓадають, ми поламанi приступом.
- Њожемо полЯгти даремно, - в непевностi сказав Њурашко. ‚iн стоЯв
спиною до турецьких екзекуторiв, його лiва щока сiпаласЯ.
- џ посадовлю своїх на коней, i наскочимо з брами, - запропонував
Ђнастас „митрiєв. - Ђ ви - з валу. Џо драбинах, по колодах... ‚мить
добiжите. ‚они ж он майже всi покинули шанцi.
- Џане Ђнастасе, на вашу голову, - застерiг Њурашко.
- ™о там уже нашi голови, - махнув рукою „митрiєв i крутою стежкою
швидко пiшов з валу. ‰ого шаблЯ метлЯласЯ на довгiй перев'Язi i
гнула-збивала бур'Ян.
- ’и вже знаєш дорогу, показуй, Як швидше добутисЯ вниз, - мовив до
‹аврiна Љайдан, коли ‘ава пройшов поза козачими спинами й наказав, аби
приготувалисЯ до випору. „о нiг, пiд частокiл, клали довгi тичини,
принесли з дзвiницi й ратушi драбини i позв'Язували по двi та по три.
‡нак, що „митрiєв з комонниками вже стоїть бiлЯ ворiт, подав з осокора
ладижинський мiщанин на прiзвисько –уцик. ‹едве вiн вимахнув шапкою, всi
заворушилисЯ, шугонули по драбинах та тичинах униз, декотрi просто
стрибали на купи гною та соломи, насипанi турками в рiв.
‘утичка була коротка: з шанцiв їх зустрiли рiденькою стрiльбою,
випалило кiлька гармат - гармашi та секбани кинулисЯ навтьоки. Ћдначе,
побоюючись можливого козацького випору, турки ще ранiше поприковували
ланцюгами до стовпiв усi гармати. Љозаки рвали гармати бал емез та
колонборни й трохи меншi - шахане, але нiчого не могли вдiЯти. ’iльки в
одного сiчовика був з собою молоток та свинець, вiн збив кiлька
метникiв-прицiлiв та заклепав три колонборни, в решту жерл понабивали
землi, а тим часом iншi шарпали лозову заплiтку шанцiв, руйнували вал.
’реба було поспiшати, бо з хвилi на хвилю могла налетiти татарська кiннота
й одiтнути їх од мiста. Џохапали кинутi турками прапори - їх було не мало,
аж тридцЯть сiм, зiбрали зброю, декiлька чоловiк котили бочки з порохом,
тЯгли двi гармати шахане, Якi їм вдалосЯ вирвати зi стовпами, подалисЯ до
валу.
Џiзно ввечерi ховали перших убитих. Ќакрапав дощик, в попа на лисинi
поблискували краплi, вiн читав молитву швидко, дививсЯ кудись угору.
Ќефарбованi труни двома рЯдами бiлiли перед ним;
‹аврiн i Њарко стоЯли по той бiк могили. ‹аврiн теж дививсЯ кудись
угору, а Њарко пожадливо вдивлЯвсЯ в обличчЯ убитих, неначе вони могли
вiдкрити йому щось таке, не знане досi, й мiнивсЯ на виду. ‚ажкi вiка
сховали їх од нього, вiн повернувсЯ й пiшов у темну сутiнь вулички.
‹аврiн ледве наздогнав його. Џерехреста теж вразив похорон - на ‘iчi
здебiльшого ховали старих дiдiв, вiн їх майже не знав, i були тi люди длЯ
нього десь там, за далекою межею, за глухою стiною, просто вони вже оджили
своє (сам же почувавсЯ майже безсмертним) , а тут падали поруч такi ж, Як
i сам, молодi парубки та чоловiки. ‰ невiдомо, хто полЯже завтра.
Љороткий випал посмертного салюту вдарив у спини, вони несамохiть, уже
вдруге за день, взЯлисЯ за руки й побрели, неначе покривдженi дiти, пiд
густе шатрище в'Язовника в темну каламуть вулички. III
‘ултан копнув ногою, й легенький горiховий столик на низеньких нiжках
полетiв шкереберть. ‡абрЯжчали золотi тацi, й на жовтий китайський килим
посипалосЯ мускатне.печиво, пахучi жолудi, персики в меду, солодощi з
амброю, пирiжки з фiалками та гiацинтом.
Ќечестивi собаки! ‚они хочуть зацукрити його душу, пiдсовують чашi з
мускатним вином, а вiсiм тисЯч його кращих воїв уже осушили чашу смертi. ‡
кожного вийшла кров i душа, душа полетiла за морськi надра в рiднi краї, а
кров угноїла чужу землю. ‚iн витрачає силу бiлЯ цього нiкчемного мiстечка;
ще тиждень облоги, й йому вже не буде з ким iти на Љиїв i далi, на
пiвнiчну столицю. ‚iн стає посмiховиськом в очах усього свiту. Ђ
стамбульськi кравцi вже шиють трiумфальний каптан з вiдкидними рукавами
длЯ цiлуваннЯ. ’ак, султан уже давно збагнув, що похiд не буде
трiумфальний, Як те пророкував вiзир Њустафа. "Ћдкладемо, - сказав той, -
розор ђимської держави до iншого часу. ‚она зараз не така погибельна длЯ
нас". Ћдначе воювати королiвства ђимської держави почесно й вигiдно длЯ
скарбницi, а воювати оцi ‹адижини, про Якi не чули в жоднiй столицi свiту,
важко й принизливо длЯ великого падишаха. –е останнЯ пiдмова, на Яку давсЯ
султан. „алi вiзир нехай воює з чорними джинами на островi ђодос, куди
його повезе галера одразу по закiнченнi цiєї вiйни.
‘ултан прибув з-пiд Љам'ЯнцЯ учора ввечерi. Џриступало ж козацькi мiста
вiйсько пiд рукою сердара[7] Њустафи-пашi. Њагомет вручив йому
командуваннЯ не тому, що покладавсЯ на його великий бойн'й досвiд, а тому,
що так нараЯв великий вiзир - Ђхмед-паша. ‡араз султан ще раз упевнивсЯ в
мудростi великого вiзира Љепрюлю, Який радив йому й зовсiм не переходити
днiстрових вод. ‡упинитисЯ у повойованiй Њолдовi, де мають багато палацiв,
котрi, може, й поступаютьсЯ стамбульським, але теж гарнi. ‡вiдти до
козацьких мiст - палицею кинути, вiн завжди може приїхати на трiумф.
‡ринала думка - чи таки не вернутись у ”ракiю. Ђле воднораз в душi
запалала злiсть. ‘iм днiв згаЯв Њустафа пiд цiєю нiкчемною фортецею.
‘ултан далi не мiг всидiти в Љам'Янцi.
’ри служки в синiх халатах, чашнiгiри, тихi й непомiтнi, немов летючi
мишi, збирали розкиданi солодощi.
‚сi наче змовилисЯ ("вони й справдi у змовi!"), намагаютьсЯ вiдвернути
його поглЯди вiд мiста. Џозавчора пiд Љам'Янцем влаштували полюваннЯ, i
вiн гасав помiж жовтоголових сонЯхiв, арабаш зламав ногу, а вiн
вполював... поросЯ. Џовелитель правовiрних, великий мисливець вполював
гидотне поросЯ! •iба длЯ таких ловiв приїхав сюди вiн, Њагомет —етвертий,
охоронець вiри й воїн, що має несхибний удар i хоробре серце! Ћн лежать
його меч i лук, повсЯкчас нагадуючи, що вiн мужнiй воїн i великий
полководець. “ той же час з гiркотою, навiть з огидою зiзнававсЯ собi, що
похiд утомив його, що, позбавлений розкошiв i втiх палацу: мудрих бесiд
високих учених - мудерiв (адже вельми любить помiркувати про вади та
дивацтва iнших народiв), заспокiйливого спiву фонтанiв, магiчних танцiв
єгипетських танцiвниць, - втрачає звичну рiвновагу, що невдачi вiйська пiд
Љошицею й Ѓершаддю похитнули його вiру. ‡лiсний голос нашiптував з-поза
спини: "’и - кепський воїн, ти звiривсЯ на своїх полководцiв, аби потiм
всю провину скласти на них". Ќi, вiн хотiв кермувати вiйськом сам, а вони
вiдвертали його вiд того... –е вони затримали його в Љам'Янцi.
‹ють тугою сирицею скручувала серце Њагомета —етвертого. ‚iн покладе
цьому край, погромить варварське мiсто, хоч Як мiцно воно сидить на скелi
i страшенно важке длЯ здобуттЯ, й пiде далi, i звiстка про його перемоги
струсне свiт. –ей похiд вiн обмислив з усiх бокiв. Ћсь-ось має пiдiйти
йому на помiч нова, свiжа хвилЯ. ‚iйсько припливе на галерах по „нiпру,
воно добре озброєне, має хороше спорЯдженнЯ. ‚оїни не втомленi довгою
сухопутною дорогою, вiн поставить їх наперед, i тутешнi простори скорЯтьсЯ
їм.
’реба тiльки швидше зламати це мiсто. Џадишах бiльше не буде звiрЯтисЯ
на свого сердара; вiддасть повелiннЯ на штурм сам. Ќа один переможний
штурм, а тодi вернетьсЯ в Љам'Янець. ‘екбанбашам[8] сьогоднi вже посланi
накази, на Яких вiдтиснуто печать брильЯнтовою тугрою, аби завтра були
готовi виступити в похiд далi. ‘ьогоднi ‹адижин впаде попелом в рiку Ђксу
- ‚ода Ѓуг. ‰ тодi вiн вернетьсЯ в Ђдрiанополь - …дiрне. ‰ там йому
справлЯть трiумф. Џодiбний до тих, Якi справлЯли римським цезарЯм, коли тi
повойовували варварiв. “ мечетЯх мулли прославлЯть його iм'Я. Џоети
складуть на його честь оди. ‚iн знудьгував за ними. Ќашмаганi батогами,
вони спiвали про його безсмертЯ, щастЯ жити в iмперiї Ћсманiв, тепер же,
мабуть, спiвають про очi коханої i схiд сонцЯ, Якого нiколи не бачать, бо
пiзно встають. ‚iн навчить їх спiвати про Њарсове поле!
Ќизько зiгнувшись, ввiйшов начальник похiдних султанських покоїв i
доповiв, що ага ѓаси - начальник Яничарського корпусу - чекає милостивого
падишахового дозволу ввiйти в намет.
‘ултан ворухнув пальцем, чашнiгiри зникли, немов їх i не було, охорона
вiдступила на крок пiд чорний шовк запони, задки виплив i начальник
покоїв. Њайже одразу по тому до намету вступив Яничарський ага. ‚же не
молодий, аскетичної статури, вузьколобий, вилицюватий, улесливий i
непокiрний воднораз. ’а непокiрнiсть примазана лестивiстю, мов ‘олЯчка
медом. џничари - найвiрнiшi й найнепевнiшi падишаховi слуги. Ѓо вiдають -
трон стоїть на їхнiх плечах. ’Яжко без них, тЯжко й з ними. Ќадто багато
вони забрали собi волi.
џничарський ага опустивсЯ на колiна, одначе в очах страху не мав.
- Џовелителю мiй, нехай буде непереможна твоЯ боротьба за вiру. •вала
аллалу, що перед тим, Як померти, менi довелосЯ ще раз побачити падишаха.
-Ђллах премудрий i всюдисущий, вiн оберiгає правовiрних синiв своїх.
Ђле звiдки ти, Яничаре агаси, знаєш, що вiн кличе тебе на Њарсове поле?
- Ѓо хто ж, окрiм хоробрих Яничарiв, може розгризти цього горiха? -
запитав, дивлЯчись просто в обличчЯ падишаховi. Њагомет скипiв од такого
зухвальства, його очi позлiшали, тонкi губи мiцно зцiпилисЯ.
- ’и нюхаєш фiмiам, Який ще не воскурили.
џничар вiдверто глузливими очима подививсЯ в протилежний бiк намету, де
з срiбної, у виглЯдi пави з розпущеним хвостом, курильницi струменiв
тонкий аромат. ‹егкий синiй димок вивсЯ i вдень, i вночi, султан намагавсЯ
загасити ладаном, миррою бдилi запахи цього краю, степу, кiнської збруї i
спiтнiлих у бою тiл. ‚давав iз себе воїна, а сам не виходив iз наметiв,
набитих шовковими подушками i золотими цЯцьками. ‘правжнiй же воїн, нехай
вiн i монаршого достоїнства, однаково легко ловить запахи i мирта, i
полину. ћлiй –езар, коли воював варварiв, жив, Як простий воїн.
‹егкi сiрi птицi пролетiли в очах Яничарського аги. Њагомет помiтив i
перейнЯв їх. ѓнiв переповнив його серце, воно кам'Янiло злобою. Ђга ѓаси
забув, де випустив своїх птиць. ’ут, у чужоземнiй сторонi, юточенi ордою,
спахiЯми, воїнами джебелiх[9] та малоазiйською кiннотою, Яничари не
страшнi султану. ‚iн пiдвiвсЯ, важким поглЯдом притиснув агу до килима.
- ‚iтер перемоги вiє в наш бiк. ѓоре тобi, Якщо не вловиш його. ’воЯ
душа полетить доганЯти той вiтер у полi. Ђ вловиш - вибереш найкоштовнiшу
шаблю з мого арсеналу.
џничар поблiд, стиснув зуби, аби не видати дрожу, що враз почав ним
тiпати. Њозок закипав ненавистю, серце - страхом, й вiд того йому стало
зимно. ‡розумiв, що життЯ його повисло на кiнчику меча.
- ђокую всiх невiрних переможному мечу, - мовив, упершись поглЯдом у
килим. - Њи скинемо їхнi тiла з просторiв всесвiту. џ полечу попереду сам,
наче птицЯ саламандра, - i пiдвiв голову. - Ќакажи, о великий, нагодувати
Яничарiв. Њи вже бiльше тижнЯ не маємо нiЯкої здобичi. ‚оїни охлЯли на
пшонi.
- џ повелю зварити їм овечий кебаб. Ђ всiх алай-беїв дарую Яствами зi
свого столу, - сказав, ворухнув пальцем i в цю мить наштовхнувсЯ на
сповненi вовчої ненавистi, глибокi пам'Яттю очi Яничара.
"џкщо вiн повернетьсЯ з цього бою живий, - подумав, - то буде
звинувачений у зрадi".
- ™едрiсть падишаха не має меж, - вклонивсЯ ага ѓаси i вийшов з намету.
‰шов нетвердою ходою, падишахова погроза стримiла в серцi, мов нiж,
вгрузаючи з кожним кроком все глибше. џничарський ага зупинивсЯ за другим
кiльцем алай-чаушiв - збройної охорони султана - й оглЯнувсЯ на
велетенський голубий намет з довгим трикутним зеленим прапором зверху.
"ЉлЯнусь аллахом, - прошепотiв, - Якщо Я здобуду перемогу i залишусь
живий, цей намет накриє твоє тiло".
’iльки за третiм разом утрапив ногою в стремено. ’онконогий кiнь
китайської породи, що бiгав, мов стрибунець, тiльки скоком, рвонувсЯ й,
осаджений незвично мiцним притиском, закрутивсЯ на мiсцi.
...Џадишах спостерiгав атаку Яничарiв у розсувну пiдзорну трубу. Ѓачив,
Як вони шикувалисЯ по ортах та алаЯх - загонах i полках, Як вийшли вперед
алай-беї, Як воїни творили молитву.
’исЯчi маленьких комашок, що мають прїiнести нектар слави в його вулик.
–Я думка на мить заволодiла Њагометом, вiн розчуливсЯ i вибачив Яничарам
їхнi свавiльства.
Ђга ѓаси стоЯв на чолi першого алаю. ‹едве скiнчиласЯ молитва, ступив
крок уперед i скинув одЯг. ‡алишивсЯ в бiлiй шовковiй талiсманнiй сорочцi,
списанiй од верху до низу суворими мудростЯми з корану. џничари розлЯглисЯ
до голого тiла. ‡нЯли синi, фессалiйсько-го сукна, каптани, бiлi повстЯнi
шапки, сорочки, штани, залишилисЯ в бiлих полотнЯних панчохах та
черевиках. Ђлай-беї взЯли з рук служникiв металевi опанчi, одЯгли їх на
голi рамена. ‡аграли дев'Я-титрубнi Яничарськi оркестри, тримаючи чiткого
строю, що навiть довгi драбини не ламали його, навпаки, ще бiльше
окреслювали алаї по краЯх, полки рушили на приступ. Џопереду байрактири -
прапороносцi - несли знамена. ‡ пiвдороги алай-беї вiдступили, сховалисЯ
посеред воїнiв, - не вiдступав лише а: а ѓаси, - наперед вийшли
воїни-велетнi з палицЯми, в довгих кол,.чугах, зiмкнули передню лаву. їм
поставлЯть драбини, вони кинутьсЯ першi.
џкийсь квадранс Яничари йшли моьчки, а далi закричали, заволали, й
крики тi злiтали до трьох небесних сфер. ЉЯфiри мали б умерти вiд того
крику, Як умирали й падали зi стiн оборонцi ‚iднЯ, ‘емиграда, ЌейхейзелЯ,
Ѓрюна, Ћльмюца. Џроте вони не падали, метушилисЯ на валу, за їхнiми
спинами курiли чорнi дими, над головами майорiли бiлi знамена з червоними
хрестами.
’о був пекельний приступ. ѓолi, чорнi Яничари лiзли, Як чорти з пекла,
зблискували на сонцi шаблi, зблискували голi, пiтнi тiла, на мiсце одного
вбитого одразу ставало троє живих. ‡вiддалiк вони скидалисЯ на вервечки
мурашок, що бралисЯ по патичках угору. Џорскали з валу чорнi цiвки смоли,
падало колоддЯ, камiннЯ, горщики з нафтою, вимахували келепи й бойовi
палицi. ‘ултан то дививсЯ в трубу, то кидав поглЯд на великий круглий
дзигар, що стоЯв бiлЯ нiг. ‚же пiвтори години грав Њарсiв кривавий танець,
уже не одна сотнЯ добiрних султанових воїв спила нектар з чашi смертi. "Ћ
великий володарю небесних сил, - прошепотiв Њагомет до аллаха, - Якщо ти
не допомагаєш нам, то хоч не допомагай нашим ворогам".
‘аме тодi Яничарам вдалосЯ зачепитисЯ за лiвий бастiон, осiдлати вал до
Ѓугу. ‡амайорiли їхнi знамена та кривавi алеми - значки полкiв, й почали
Яничари метати з валу в мiсто гук, од Якого знЯлисЯ голуби й закружлЯли
над мечетЯми невiрних. Ђж сюди, на горб, долiтали тi переможнi погуки, а
також гуркiт тулумбасiв i вищаннЯ флейт, вони мали паралiзувати невiрних,
вибити з їхнiх рук зброю. ’ак бувало завжди. ’а враз гук пригас, перейшов
у глухе ревисько.’ам знову заклекотiв бiй. ‡нову ангел смертi Ђзраїл
збирав свiй кривавий урожай. Љозаки ударили злiва, й прийшла їм пiдмога з
мiста. Њагомет бачив, Як козаки гуртами бiгли через майдан. ‚они збили
Яничарiв з валу, й ще густiше полиласЯ смола, змоченi в нафтi вiхтi горiли
на голих iiлах чорним вогнем. Њарно галасували чаушi, вимахували шаблЯми
алай-беї, марно переривалисЯ пiд стiнами оркестри - Яничари вiдступали.
Ћстаннiм залишив поле бою ага ѓаси, вiн iшов з низько опущеною головою,
не ховавсЯ од куль, - диво, чому жодна не зачепила? Њоже, його оберiгали
написанi на сорочцi слова пророка?
џничарського агу скарали на тому ж помостi, де вчора рубали голови
невiрним, щоб залЯканi обложених, тiльки перенесли помiст у лiс i заслали
дорогим перським килимом.
* * *
Ќаступного днЯ вранцi турки мiста не приступали. ‘пантеличенi, дивилисЯ
на вал, де на пiвнiчно-захiдному землЯному бастiонi височiла зелена
корогва з образом пресвЯтої богородицi, а в обидва боки од неї полоскалосЯ
на вiтрi вiсiм рiзнобарвних прапорiв та значкiв iз хрестами. ‚чора нi
корогви, нi значкiв не було. Џокликали козакiв Њогилiзського полку
полковника ѓоголЯ, Який передавсЯ басурманам i ходив у султановому обозi,
й тi сказали, що то маєва - запорозькi. ‚они впiзнали корогву, називали по
значках куренi, котрi виставили їх на виклик вороговi, тiльки не могли
дiйти розгаду, Яким способом прорвалисЯ в мiсто новi запорозькi загони.
„екотрi доходили думки, що частина куренiв просто була приховаласЯ, а
тепер стала до бою.
’ак чи iнак, а тiльки в таборi обложникiв тi запорозькi стЯги викликали
чимале замiшаннЯ. Їх споглЯдав хан, споглЯдав сераскер вiзир Њустафа,
видивлЯвсЯ в трубу султан, вони довго радилисЯ й поклали: перш нiж
розпочинати новий приступ, провести пильну розвiдку та дознати доконечно,
через Якi ворота чи потаємний хiд ввiйшли до фортецi запорожцi.
‘iчовики теж видивлЯлисЯ новi прапори. ‚они ходили по валу юрмами, й
вiд того здавалосЯ, що їх справдi побiльшало. Џомiж них штовхавсЯ й ‹аврiн
з Ќогайцем та Љайданом. ‹аврiн удавав байдужiсть, а груди йому розпирала
радiсть, i зухвалiсть, i трiшки навiть гордiсть - адже це майорiли стЯги,
намальованi його рукою. ‚игадка та була не його: Љайданова чи Њаркова -
зараз уже й не пам'Ятає достеменно чиЯ, але образ богородицi, й гармати, i
стрiли, й хрести у зiрках малював у притворi церкви вiн. ‘писав їх з
пам'Ятi, й запорожцi казали, що його богородицЯ достотно така, Як на
справдешнiй хоругвi в сiчовiй церквi. I в зiрках, у стрiлах не помиливсЯ
анi разу. „опомагали йому Њарко та Љайдан, Њарко фарбував камковi
полотнища, а Љайдан стругав держална. ‘ею маленькою фантазiєю обложенi
здобули пiвднЯ перепочинку. ‡аладнали прорву у правому бастiонi, поставили
новi палi замiсть обвалених, наносили колоддЯ та камiннЯ. ‰ого лупали
ковальськими молотами у величезному розломi в саду за церквою - камiннi
пласти тут випирали iз землi, пiдступали до самого чорнозему, на них
стоЯла фортецЯ, церква й iншi будiвлi. Љамiннi брили лежали на валу
купами. Їхнi гострi гранi поблискували, Як леза сокир. Ќамальованi
‹аврiном прапори пiднесли бойнiй дух. “ стомлених серцЯх оборонцiв-
заполум'Янiла вiра, що їх на поталу не вiддадуть. ‡iркiше вглЯдалисЯ у
пiвнiчний бiк, прислухалисЯ: чи не гуде козацькою Ясою небо, не летЯть по
мастЯх коней гетьманськi полки, не гойдаєтьсЯ степ од ходи сердюкiв? ’а
дорога з опiвнiчного боку була пустельна.
’урки грали сурмами приступ аж надвечiр, i знову вiдступили до шанцiв.
‚ночi вони спробували вчинити два пiдкопи, але оборонцi їхнiй задум
розгадали. Љозаки заздалегiдь розставили попiд валом тимпани, насипали на
них проса, що вiд ударiв сокирЯнок пiд землею осипалосЯ, вказувало на
небезпеку. ‚ тих мiсцЯх провели контрмiни й вигребли порох з пiдкопiв.
Џроте не менш небезпечним ворогом стали приступи з середини мiста. –ей
ворог був незримий, але так само страшний. Ћдвiчний супутник обложених,
хапав за горло одразу всiх. Њiсто не мало запасiв, прохарчувати двi тисЯчi
вiйська та кiлька тисЯч бiженцiв не могло. ‚ижали на городах жито, варили
iз стеблом, та i його вистачило ненадовго. ‚ижали траву, пообчухрували
листЯ - дерева стоЯли голi, немов ранньої осенi. Ћстанньої ночi було
кимось покрадено просо з барабанiв. ЏочалисЯ грабунки в мiстi. ‚иламано
вiкна в кiлькох крамничках бiлЯ базару, але нiчого їстiвного там не
знайшли. Ћбивателi замикали ворота не тiльки на нiч, а й удень, але й
усидiти не могли - страх заповзав в усi шпарки, хотiлосЯ знати, що ж там
за взЯтими на шпуги вiконницЯми. ЃiлЯ колодЯзiв стоЯли величезнi черги,
вночi воду носили з Ѓугу.
„нi були жаркi, в мiстi стоЯв сморiд. ‚улички вражали пустельнiстю,
врЯди-годи по них прошмигував чернець у довгiй рЯсi - бiг кудись прочитати
канон на iсход чиєїсь душi.
‡а голодом прийшов iнший незримий ворог, проти Якого теж не мали зброї.
’ой ворог - чутки, лихi вiщуваннЯ. џвлЯлисЯ чорнi знаменнЯ, вiщi знаки, й
все те клалосЯ на одне: гетьманове вiйсько на помiч не прийде. ‚они
забоЯлисЯ, одступилисЯ за „нiпро. ‹адижинцi ж, чим довше оборонЯтимутьсЯ,
дужче роздратують супостата, й на їхнi голови впадуть страхiтливi кари. Ќа
те показували прикмети: зiрка впала у вир на Ѓузi, i вишнЯ зацвiла посеред
лiта. Љайдан намагавсЯ всiх запевнити, що вишнЯ зацвiла од пожеж -
перегрiласЯ землЯ, але йому не йнЯли вiри. Џiп двiчi окропив її свЯченою
водою, проте цвiт не обсипавсЯ.
...“ вiйтовiй хатi зiбраласЯ на раду козацька та городова старшина.
•ата у вiйта багата, на сiм свiтлиць i покоїв; у чотирьох свiтлицЯх- печi
iз зелених кахель, два поставцi, лави, обкладенi зеленим сукном, килими,
покривала, шовковi завiски. ‘тарий вiйт дививсЯ на все вiдсутнiм поглЯдом
- дочка iз зЯтем жили в ЏереЯславi, власне життЯ добiгало краю; весь
статок уже був нiби не його, нi за чим не шкодував i нi од чого не мав
радостi. Џроте обов'Язок перед громадою спонукав скликати через лавникiв
на цей сумний круг старшин. ‘хиливсЯ на кiстлЯву руку, жував сухими,
поморщеними губами, нiби хотiв щось сказати, але Якщо й казав, то тiльки
самому собi.
ѓородова старшина загомонiла, тiльки-но сiли за довгий липовий стiл,
видно, що прийшла сюди з одною думкою: боротисЯ до кiнцЯ.
- „асть бог, i одiб'ємось, - сказав бурмiстр, рудобородий дЯдько у
венетiйському зеленому каптанi, оперезанiм козацькою шаблею.
“сi поглЯди зверненi на Њурашка, котрий сидiв край столу, зiгнувшись.
ЋбличчЯ Њурашкове вкрили зморшки, був геть сивий, рот йому крививсЯ.
Џолковник хорував шлунком, а ще дужче катували його хмарнi думи, тиснув
тЯгар, що завдав собi на плечi. ѓарЯча вiдвага, звитЯга, з Якими недавно
козакував у степу, шарпав татарськi ташi, перегорiли на попiл i чорною
осугою осiли на душу. ‚ нiй усе двоїлосЯ, не сходилосЯ докупи, витиналосЯ
гострими шпичаками, що росли день од днЯ й шматували її все дужче. ‘трашна
вiдповiдальнiсть гнула до землi. Ќе був боЯгузом i мiг сам пiти на ворожi
списи й померти, але не мiг бачити стражденних, спрЯмованих на нього
поглЯдiв жiнок та дiтей. ‚они вiрили в нього, Як у спасителЯ. Ђ вiн уже не
вiрив нi в що i найперше - в гетьмана. џкби збиравсЯ дати вороговi бiй пiд
‹адижином, уже прийшов би, принаймнi подав би Якимсь чином звiстку. Ќочами
полковника мучили змори, жахавсЯ у снi, а ось уже третю добу зовсiм не мiг
склепити повiки. Ѓув бридкий сам собi. ‰ому здавалосЯ, кривавi потоки, що
червонЯть ‘iльницю та Ѓуг, течуть через його нерозважливiсть. “ мiстi
лютував голод, хати бiлЯ валу були переповненi пораненими, Якi мерли, мов
мухи. ‡а кiлька днiв ладижинський цвинтар вирiс удвоє. Џриймав усе те, Як
покуту за Якiсь грiхи й боЯвсЯ бiльшого лиха. ‘ерце провiщало бiду од
самого початку, вiн тодi хотiв од'їхати звiдси, даремно ладижинцi не
випустили його. ‚iн би забрав з собою провину за вбивство ханського
фа-мiльЯнта, басурмани не помщалисЯ б за це ‹адижину. Ђ тепер мiщани
прирiкають своєю затЯтiстю на смерть i себе, й своїх жiнок та дiтей, i
його козакiв.
Љожнiй людинi вiдведена мiра страждань, покути за вчинки - його
переповниласЯ вщерть.
- Њи затЯгуємо зашморг на власнiй шиї, - пiдвiв полковник голову, й очi
йому заблищали, - та й нема в нас чим боронитисЯ. ‘винцю лишилосЯ двоє
корит, пороху теж обмаль. ‘ултан обiцЯв милосердЯ - приймiмо його жаданнЯ,
поки не пiзно.
- •iба ти не знаєш султанового милосердЯ! - суворо грюкнув об пiдлогу
шаблею ‘ава. ‚ його карих, косуватих очах горiли осуд i гнiв. - I коли б
хто з нас важивсЯ до тої згоди... - нервово вийнЯв з-за поЯса похiднiй
пiрнач, поклав на стiл i одразу ж прийнЯв його.
- џ важусЯ, Я, - закричав Њурашко, - i пошлю зараз