на Љарадаг, йому повивертають очi
буравами. ’их мук, котрi приготував ‘елiм-ѓiрей, ще не зазнав жоден гЯур.
•ан надiв на голову шолом, вставив ноги в стремена. Ѓунчуковий з
бунчуком уже рушив до вiйська, коли до ‘елiм-ѓiреЯ пiдскакав маленький,
пикатий, нiби вiн тримав щось за щоками, бей племенi седжют на височенному
бахматi, на скаку стрибнув з конЯ; не випускаючи повода, припав до
ханського стремена й швидко сказав:
- Ќехай твоє серце, великий хане, наповнитьсЯ радiстю. Ќам на помiч йде
вiйсько правовiрних. ’о, мабуть, паша ‘едi-ага з ордою.
- •ай прославитьсЯ на вiки переможне ханове iм'Я! - молодо закричав
перекопський мурза на радощах за вiйсько, Яке йшло в помiч, i за те, що
тепер вони пустЯть його поперед себе, йому менше доведетьсЯ важити власною
головою.
- •ай застогнуть землЯ i небо! - вигукнув калга-солтан. - ‘мерть
гЯурам! - I витер рукавом солонi краплi зi стемнiлого од утоми, хижого
обличчЯ.
•ан торкнув правим колiном конЯ, той слухнЯно, широкою, розмашистою
риссю пiшов лiворуч, огинаючи тiсне стовписько вiйська. „обiгши до лiвого
краю, зупинивсЯ, ледве вершник ворухнув поводами. ‘елiм-ѓiрей дививсЯ в
степ. ’ам справдi вставала курЯва. •ан пiднЯв угору руку з двома
розчепiреними вбоки пальцЯми. „воє сейменiв з почту виїхали з-за його
спини.
- ‘кажiть азi, - мовив, - нехай стане на лiвому крилi. ‘еймени
попустили поводи, помчали назустрiч вiйську.
- ‘онце свiту мого, великий хане, - наблизивсЯ до ханського стремена,
засвiтив бiлками вузьких очей бей племенi аркан, - аллах провiщає
перемогу.
Ѓей пiднiс угору довгого пальцЯ з брудним, приламаним нiгтем, i хан
пiдвiв голову. ‚исоко в небi ширЯли два орли. ‚они плавали великими
колами, потроху даленiючи в бiк ‘иваша. Їх уже бачило все вiйсько,
переможний гук котивсЯ над ордою. Џо обличчю беЯ розпливаласЯ солодка
усмiшка, й без того широкий, iз запеченою в кутиках слиною, його рот
розтЯгнувсЯ до самих вух - бей перший вказав на вiсникiв перемоги i
сподiвавсЯ на винагороду. ’а в цю мчть хан перевiв поглЯд у степ i
побачив, що посланi ним сеймени мчать назад. Ђле ж, подумав, вони ще не
встигли доїхати до вiйська ‘едi-аги. I враз гостра чорна думка прошила
йому мозок. Ќапруженим зором, несамохiть натЯгнувши поводи, вiд чого кiнь
затанцював переднiми ногами, але з мiсцЯ не зiйшов, вдивлЯвсЯ в пiднЯтi
над головами значки та постатi вершникiв. ‡начки були їхнi, ординськi. Ђ
вершники... „освiдченим оком степового воїна хан розпiзнав, що то не
ординцi. ’атари, в котрих стремена пiдтЯгнутi високо, мають чiпку, що її
називають вовчою, верхову поставу, а цi сидЯть у сiдлах прЯмо.
- –е козаки! - гукнув нуреддин-солтан, що напружено, до гарЯчої сльози
вдивлЯвсЯ в степ. •ановi на мить мов розкололосЯ щось у головi. Ћдначе
опанував себе, викинув убiк праву руку.
- ‚iйську - списами сюди!
‡аграли сурми. ‘рiбний тривожний згук ударив по конЯх i людЯх, орда
загаласувала, розгортаючись до бою. •ан квапив, махав нагайкою, сурми вже
подавали iнший поклик - рушати: треба було розiгнати орду длЯ зустрiчного
удару. ‚ них за спинами тремтiв iнший згук - гугнЯвий, протЯжний -
козацьких труб, проте ординцi його вже не чули.
’атарськi конi брали з копита. ‹ава була туга, лiве крило обганЯло
праве сонце свiтило вершникам в очi, слiпило їх. ‘вист, стукiт копит,
шаблi рiжуть повiтрЯ, воно, сухе, рве груди, там хрипить, рукiв'Я шаблi
беретьсЯ потом, поза спиною йде холодок, в горлi скипаєтьсЯ злiсть, а в
серцi запалала тривога. •ан ке ховавсЯ в гущу лави, мчав попереду. Џросто
на нього летiв вершник на бiлому конi, i в нього, i в конЯ були ощиренi
роти, обличчЯ вершника витЯглосЯ, з рота вилiтав нечутний крик. „вi лави
вдарили одна в одну, неначе двi хвилi, й закрутилисЯ шаленi кручiї,
завируiзал:i потоки, заструменiли увсiбiч потiчки. ‹ава ханського воїнства
була потужнiша, вона почала тиснути козачу кiнну лаву, ось-ось мала
перекинути її, та в цю мить на татар налетiла ззаду третЯ лава, й бiй
знову завирував на мiсцi.
ѓвалтований дужими кiнськими копитами, двигтiв i стогнав степ. Ѓахкали
пострiли, свистiли стрiли, мелькали келепи й клювала, дзвенiв булат. аблi
миготiли в повiтрi, рубаючи на сiчку сонЯчне промiннЯ. Iржали конi, волали
пораненi, вибитi з сiдел па землю, на люту й страшну погибель од кiнських
копит, в скаженiй Яростi вони пiдтинали знизу конЯм сухожиллЯ й
розпорювали Ятаганами животи. Љонi падали, давили вершникiв, червона пiна
юшила бiлий ковил.
•ан опинивсЯ в гущi сiчi. Ћточений кiльцем сейменiв-велетнiв, намагавсЯ
пробитисЯ до лiвого крила, вирватисЯ з бою. Ќад його головою трiпотiв
бiлий бунчук, виказував козакам хана, збадьорював ординцiв. Љозаки рвалисЯ
до бунчука, падали пiд шаблЯми сейменiв. Џеред самими ханськими грудьми
свиснула необачно пущена кимось з татар стрiла, ковзнула по кiнськiй шиї,
залишивши на нiй кривавий слiд. ‡вiздочолий, золотистої мастi румак
звинувсЯ. ‘елiм-ѓiрей ледве вгамував його. •аном тiпав страх: ще жодного
разу, одколти став на чолi орди, йому не припадало крутитисЯ в такiй
сiчi.. Ћдначе в грудЯх тремтiло й iнше почуттЯ - солоної лютостi, певностi
свого мiсцЯ - поки карачеї бачать ханський бунчук, вони рубатимутьсЯ до
останнього подиху. Ѓунчук нiби виростав з його серцЯ.
‘iча стоЯла страшна, кров i пiт збiгали в траву, iржали конi, звивалисЯ
дибки, орали копитами цiлину, там, де вони басували, де завихрювавсЯ бiй,
землЯ була переорана до чорного. „звенiла, скиглила крицЯ, трiщав одЯг,
ревiли в запалi, в передсмертних хрипах горлЯнки, пiт застилав очi, i вже
не гаразд бачили, кого тЯти; озвiрiлi од болю, лютi й страху, рубалисЯ
наослiп. ‡а кiлька крокiв вiд хана на землi стоЯв вибитий з сiдла молодий,
тонко-вусий татарин, вiн дико роззиравсЯ i вже не володiв собою, бо раптом
упав на землю й затулив голову руками. ‰ого розтоптали копита.
Њеншало воїнiв, ширшало поле бою - вiн розповзавсЯ в усi боки. Ћдин по
одному падали сеймени. ѓинули мовчки, неначе були нiмi. I враз скрикнув
високий, iз золотим значком на шапцi сеймен, бiлий бунчук похиливсЯ i впав
на землю. Љозак у синiй, з червоною стьожкою бiлЯ комiра сорочцї перерубав
ратище разом з рукою сеймена, аж хрЯпнула кiстка. ‘притно, кiшкою,
сковзнув вiн з сiдла, ухопив бунчук за блискучу золоту грушу, проте на
конЯ вискочити не встиг - упав, пронизаний списом у шию. Ђле бунчук з його
руки встиг ухопити iнший запорожець, двоє сейменiв кинулисЯ за ним й
згинули в гущi бою. Ќа мить хана полишила вiдвага. Ћдначе її не втратив
ага племенi аркан. ‚iн скочив на землю, щосили рубонув шаблею по рiпицi
хвоста сiрого, в Яблуках конЯ. Ѓiлий, розкiшний хвiст упав на землю.
‡дичавiла од болю тварина звинуласЯ на заднiх ногах, але ага вже встиг
вiдскочити вбiк. Iз запаленої, прокушеної губи татарина текла кров. Ћчi
горiли запалом i вiдданiстю хановi та прапоровi пророка. ‚iн згрiб хвоста,
схопив держално, обiрваним з шиї шовковим шнурком прив'Язував до нього
криваво-бiлу волосiнь. ‰ому допомагав один iз сейменiв, тримаючи в поводi
конЯ, - вже не длЯ себе, длЯ аги. Ђга вставив ногу в зубцювате стремено,
скочив на конЯ, пiднЯв над головою бунчук. —ервоний струмок збiгав по
держалну, по руках аги, Який загубив руду лисЯчу шапку, й червонi краплi
зрошували виголену до блиску голову. ‚iн крутив нею на всi боки,
закликаючи до звитЯги, витЯгувавсЯ вгору, неначе збиравсЯ злетiти. ђадiсне
"аллах" скинулосЯ довкола, татари знову спробували налЯгти козакiв. Ђле та
налога була геть квола. ‚ажко пробивалисЯ вони до бунчука, й було їх мало.
‚они стратили воєнну фантазiю й вiру в щасливу фортуну. ‘елiм-ѓiрей бачив
це. ‚iн далi не пильнував бою, правував конем у бiк гiр. ‚ирватисЯ у
чистий степ, а там його конЯ не дожене й вiтер!
Ќа той час сiча одкотиласЯ трохи назад, ближче до ‘иваша, й перед ним
миготiли тiльки окремi вершники. ’о здебiльшого були татари, що втiкали.
Џодекуди за кимось iз них гнавсЯ козак. „есь тонко сурмив у жалiбну сурму
кiнь. Iнший свiтло-рудий румак спинавсЯ на переднi ноги й не мiг
зiп'ЯстисЯ, в нього був розпорений живiт, i з кривавої пiни виглЯдали
кишки. •ан об'їхав конЯ, що конав, його власний кiнь злЯкано заiржав, i те
iржаннЯ побiгло по тiлу хана, глухою луною одбилосЯ в грудЯх. ‚iн ударив
конЯ тупим кiнцем шаблi по темному вiд поту боцi й пустив учвал. ‚iтер
свнстiз йому у вухах, хан зiгнувсЯ в сiдлi, лiвою рукою правував, а
правою, зовсiм не по-воЯцьки, тримавсЯ за луку сiдла. ‚iн стратив силу й
боЯвсЯ впасти.
’епер за ним бiгло тiльки двоє сейменiв. ‡ненацька пiд одним спiткнувсЯ
кiнь, крутнувсЯ лiворуч i одразу ж осiв на заднi ноги. ’а хан уже не
оглЯдавсЯ й не бачив, що сталосЯ з тим його охоронцем. Ѓив конЯ обухом
шаблi, й арабаш, не звичний до того, скажено гриз вудила й летiв, Як
птицЯ. Ѓiла пiна падала йому з рота й осiдала на пожухлих травах. Ќад
степом високо-високо в небi ширЯли два орли.
* * *
...‘ироватка одразу побачив, що то не простi татари, й помчав їм
навперейми. Ќадто значний був перший - у блискучому шоломi, на рудому, що
одливав золотом, арабашi. ‚iн би, мабуть, перебiг їм дорогу, проте татарин
у шоломi погнав прЯмо, а другий, у сукнЯнiй шапцi з пером, повернув i
поскакав назустрiч Њокiєвi. ‘ироватка сам не знав, що його кинуло в
погоню. ‘крута, що знову вiдстав, звичайний порух - гнатисЯ за тим, що
втiкає? Њабуть, останнє. Ђле одразу ж побачив: здобич не по силi. ’атарин
був велетенської статури, молодий, мабуть, з навченого вiйська, при добрiм
риштунку й на доброму конi. Ђ Њокiїв ‘авур важко йойокав селезiнкою.
‘ироватка теж притомивсЯ вiд довгої дороги, риштунок його - стара, тонша в
одному мiсцi (хоч би не перебиласЯ!) шаблЯ, гнотовий мушкет (з нього й не
стрельнеш без розсiшка), ще й телiпалисЯ ззаду при сiдлi сакви та
дзеленькав мiдний казанок - його таки доп'Яв. Ћдначе уникати бою не
випадало, Як i втiкати, та й куди б утiк на бiдному ‘авуровi!
Џроте на нього тепер була й найбiльша надiЯ. ‘ироватка видобув шаблю -
прЯму, не любив кривих шабель, здавалисЯ йому незамашними, повiв плечем,
розслаблЯючись, збираючись силою до змаги.
‚они летiли чистим притихлим степом назустрiч один одному, важкий,
сповнений лютi й рiшучостi татарин на гнiдому конi й маленький, дрiбний у
костi, але спокiйний, певний себе ‘ироватка на охлЯлiм мишастiм ‘авурi, у
Якого змокрiла не тiльки шиЯ, а й кiнчики великих, у червоних прожилках
вух, Якi висiли, наче в зайцЯ.
’атарин тримав шаблю за плечима, сидiв високо ("џк пес на стозi", -
ковзнув думкою Њокiй), готувавсЯ випростатись i перетЯти ‘ироватку разом з
конем. Њокiй знав, що не витримає того першого скаженого удару. ‹ишалосЯ
сажнiв десЯть, коли ‘ироватка трiпнув ‘авура лiвою рукою по холцi. ‚iн сам
ледве встиг упертисЯ правою ногою в стремено, так круто шарпонувсЯ в
правий бiк кiнь. ’атарин звiвсЯ в стременах: вiн збагнув маневр,
очевидЯчки, сподiвавсЯ досЯгти супротивника, потЯгнувсЯ тiлом i шаблею в
правий бiк - не досЯг, ще й сам трохи не вилетiв з сiдла. ‘авур повернувсЯ
спритно, Як пес. ‘ироватка ледве не запопав татарина ззаду. ‘еймен крутнув
конЯ в лiвий бiк, устиг вiдбити Њохiєву шаблю. Ѓув чорний, пласколиций,
крутив бiлками очей i стискував зуби. ‚ пiдбрiв'ї у нього чорнiли тiнi
злостi, на губах запекласЯ кривава смага. ’атарин свердлив запаленими
буравчиками очей, вiн закусив нижню губу, i його великi, неначе iкла, зуби
бiлiли. Џо крилах носа татарина збiгав пiт.
‘ироватка зiбгавсЯ весь у грудочку, притис до конЯ ноги, штовхнув його
пiдборами, i ‘авур уже лiз до його бахмата, вкривав крийма, так, що
татарину довелосЯ вiдхилитисЯ, щоб замахнутись. ‰ замах тепер у нього був
не дужий, Њокiй вiдбив удар, хоч i вiдчув, Як затрудило руку. •екнувши з
натуги, ‘ироватка занiс шаблю й собi, мацнув очима татаринову шию - сеймен
прикривсЯ. Њокiй перевiв поглЯд на його праве плече, мовби шукаючи, куди
потЯти. ‚ловивши ту нерiшучiсть, татарин крутнув бiлками очей, замахнувсЯ
знову, а ‘ироватка в одну мить повернув шаблю й, спрЯмувавши її
супротивнику вiстрЯм у груди, пiдтримуючи лiвою рукою за обушок, усiм
тiлом подавсЯ вперед, не забувши торкнути острогами ‘авура. ’ой аж
пiдпiрнув пiд гнiдого бахмата, зливсЯ з ним. ‘еймен устиг опустити руку,
але вдарив тiльки рукiв'Ям шаблi ‘ироватку по головi. —ервонi iскри
спалахнули козаковi в очу, вiн випустив шаблю й вхопивсЯ за гриву конЯ.
Џроте чуттЯ бою жило в ньому й далi, упав на сiдло й похиливсь у правий
бiк - на той припадок, Якщо татарин черконе вдруге. Ћдначе татарин вдарити
не мiг. ‚ його грудЯх стримiла ‘ироватчина шаблЯ, вiн лежав на землi,
залитий кров'ю, а гнiдий бахмат мчав степом у той бiк, де манЯчила постать
другого втiкача. Њокiй нагнувсЯ, вийнЯв закривавлену шаблю. ‚ мертвих очах
татарина все ще летiв сухий, живий туман. ‘ироватка подивував сам собi, що
потЯв такого дужого ворога. ђозпалений боєм, потерпаючи, що гнiдий бахмат
утiкає, Њокiй погнав навздогiн, але, проскакавши гонiв з двоє, натЯгнув
повiддЯ. ‡багнув, що йому не наздогнати гнiдого бахмата й то бiльше
вершника в блискучому шоломi на рудому конi. Ѓуло видно: той кiнь - цiле
багатство, але вже не його. Њокiй витер об рiденьку кiнську гриву шаблю,
сховав її в пiхви й повернув назад. ‡Япав ротом, неначе загнана коршаком
степова чайка. ѓойдавсЯ в сiдлi, наче п'Яний, землЯ i небо злилисЯ перед
ним в одну велетенську сiру плЯму. Ћстаннiй бiй випив з нього рештки сили.
* * *
‡апорожцi перейшли ‘иваш успак у тому самому мiсцi, в Якому
перехопилисЯ на кримський бiк. ‰шли через Љаланчак, до Љочкар i —орної
долини. ‚езли чималу здобич, вели сiм тисЯч визволених христиЯн, гнали
полоном кiлька аг, беїв, а серед них найзнатнiшого та найбагатшого пiслЯ
хана мурзу - Ѓатиршу-Њансурова. ‚алка розтЯгласЯ на кiлька верст. “боки
розлетiлисЯ козацькi загони - шарпали татарськi таши, одбивали худобу й
табуни коней.
‘тоЯла нестерпна спека. ‘онце пекло немилосердно, небо пашiло жаром,
хмари ходили на обрiї бiлими кораблЯми, гуркотiли громами й пливли за море
в турецьку сторону. Њабуть, бог правовiрних мав на той час бiльшу силу.
‘теп лежав, немов укритий сiрою татарською буркою. ‚iн був мертвий а чи
сонний, i навiть табуни диких коней та сайгакiв не будили його. ‚они
зринали, мов маревнi, й розтавали в травах. ’рава й та здаваласЯ гарЯчою.
Љiнськi копита вилЯкували з неї коникiв, вони розлiталисЯ вусiбiч рудими
бризками, скрекотiли шорстко, неприємно, здавалосЯ, хтось черкає склЯнкою
по залiзу. Ќевiдступне їхали в далекiй далинi, обiч валки, дивовижнi
велетнi на сивих конЯх, тiльки конi ступали не по землi, а брели по водi.
‹юди тЯглисЯ в той бiк очима, хоч знали, що то - омана. ‘теп хворiв
спекотою, безводдЯм, марив дощами та синiми рiками. ‚алка йшла важко,
волокла за собою хвiст сiрої кушпелi, позначила шлЯх витовченими
бур'Янами, покинутим, чорним од поту порваним шматтЯм, кiнськими кiзЯками,
ввiткнутими в землю поламаними списами та палицЯми - знаки длЯ партiй, що
вiдстали.
ЋбличчЯ козакiв побурiли вiд сонцЯ, шкiра злазила. ЋбшарпалисЯ,
обносилисЯ, везли у кульбаках вiйськову здобич, але з того одЯгу нiчого
длЯ себе пiдiбрати не могли. ‰шли конi пiд в'юками, махали головами,
одганЯючи оводiв, що тучею стоЯли над валкою. Љонi виморилисЯ i похудли,
животи їм попiдтЯгувало, шерсть позбиваласЯ в ковтюхи. Ђ сонце кипiло в
небi, а сонце шмалило немп-лосердно, козаки поглЯдали на нього
причмеленими очима. Ћсь на розпечене коло напливла одинока хмарка, руда,
благенька, Як стара рЯднина, вона й розповзласЯ, наче рЯднина. ‘iрко
доторкнувсЯ до мiдної луки й одсмикнув руку - пропекло вогнем.
‚изволенi з полону брели окремо, на деЯкiй вiдстанi, щоб не ковтати
пилюку й не годувати своєю кров'ю гедзiв та мух, Як роїлисЯ бiлЯ коней. „о
пiвднЯ притомилисЯ навiть тi, що зранку бiгли й пустували, мов дiти, кого
радiсне вiдчуттЯ волi несло в рiдний край, наче на крилах.
Џраворуч, у в'Язкому маревi, йшли захопленi в Љриму табуни.
‚ертаючись од бiчного пiд'їзду, ‘iрко вирiшив пiд'їхати до валки,
наздоганЯв її ззаду, з боку сонцЯ. Ѓачив, що чимало з недавнiх бранцiв
несуть клунки, хотiв порадити оддати їх козакам у тороки. Ђ декого,
подумав, можна посадовити й на конi, - але це вже пiслЯ привалу, -
захопленi в татар табуни пiшли попереду. ‚iн їхав, поклавши кунтуш на
холку коневi, звiсивши ноги в один бiк. Ќавiть спека не могла випалити
радостi з його душi, щось молоде, давнє пульсувало в нiй, отак би звiвсЯ
на весь зрiст у сiдлi й закричав, щоб степ здригнув i затремтiли вороги в
усiх його краЯх. Ћтак би розкинув руки й обiйнЯв би всiх недавнiх бранцiв,
притиснув до грудей чи сам притиснувсЯ до них. Љозаки пролили в останньому
бою багато кровi, але пролили не марно - вона шугає волею в жилах он тих
людей. џк-то зараз свiтЯтьсЯ їхнi душi!
‚iн сам думав про полон не раз i не двiчi. Ќу, длЯ нього полон - смерть
у катiвницьких мурах. Ђле й длЯ iнших козакiв немає в свiтi нiчого
страшнiшого, Як попасти в Ясир. Џростого козака хто викупить? ‰ого чекають
галери або чорнi дiри анатолiйських рудень. ’рохи збоку од гурту
втомленою, але сЯгнистою ходою йшла висока бiлЯва дiвчина, либонь,
литвинка, поруч неї, ведучи за повiд конЯ, ступав молодий запорожець у
збитiй на потилицю шапцi. “подобав козак дiвчину, соромивсЯ товариства
(раз по раз оглЯдавсЯ), але й далi вивсЯ бiлЯ неї, щось говорив, говорив i
усмiхавсЯ. I в помiч йому були сонце, степ, минулий бiй i страх та
радiсть, що обiйнЯлисЯ у серцi дiвчини.
‘лiдом за ними брели лiтнiй дЯдько i таранкуватий парубiйко, обоє в
татарських волохатих шапках, несли удвох на палицi вузол, дЯдько почiсував
брудною п'Ятiрнею неголену щоку, кидав з-пiд руки парубiйковi Якiсь слова,
а той крутивсЯ, нервово зиркав назад. Њоже, лишилисЯ в нього в
басурманськiй сторонi брат чи сестра або й кохана дiвчина. Ѓо не рвавсЯ
вiн душею до рiдного краю. Ђ може, то тiльки здалосЯ отамановi?
‘iрко навiть почував нiби трохи гординю, що привели з кошем до волi
одразу стiльки людей. Џрикипiв очима до натовпу, намагаючись дихнути разом
з ними тiєю волею, порадiти їхньою радiстю. Ђле що довше приглЯдавсЯ, то
меншала його радiсть, натомiсть у душу напливала тривога. ‘першу подумав,
що троє визволених зупинилисЯ випадково, волочатьсЯ позаду, бо
притомилисЯ. Ђле ж з виглЯду не хворi. ‚они тихо розмовлЯли, зиркали в
його бiк. I вiн уловив у тих поглЯдах щось нишкове, злодiйкувате,
нерадiсне.
‘iрко вiдчув себе так, мовби в душу кинули жменю снiгу. Ќе довiрЯючи
собi, чомусь гнiвлЯчись на себе, побiг очима далi й помiтив, Як разом
оглЯнулись чоловiк i жiнка, що несли вдвох на палицi клунка. Њоже, вони
оглЯнулисЯ просто так, знiчев'Я? I туга в їхнiх очах теж привидiласЯ йому?
Ђ отой майже вiдверто ворожий позирк - вiд утоми, а може, з болю...
‰ почував, що то не так. ‚iн нiколи не обманювавсЯ людськими очима, й
оглЯдаютьсЯ вони на Љрим не знiчев'Я. ‰ не всiм треба його волЯ. ђабство -
воно iнодi теж солодке! Љуплений зрадою бог дорожчий, нiж той, з Яким
народивсЯ. Њилiшими стають i чужi слова, й одiж, i звичаї.
’одi длЯ чого ж навчають тих слiв матерi! „лЯ чого вони є на свiтi? „лЯ
чого бережуть звичаї батьки? „лЯ того, щоб дiти обмiнЯли їх у чужому краї,
Як розмiнюють на жменю мiдЯкiв золотий грiш?! —ужi звичаї можуть бути й
гарними, але ж вони - чужi. ’iльки потурнаки мiнЯють своє, батькiвське, на
чужинське. ’ак можна помiнЯти все. Ђле ж тодi збiднiє свiт. –е Якби
барвистий квiтник засiЯти тiльки одним квiтом. ЏомiнЯти звичаї, вiтцiвщину
- це помiнЯти матiр. Ќародила мати дитЯ, виспiвала йому всi пiснi, а в тих
пiснЯх - пiт i кров дiдiв i прадiдiв, а тепер цей чоловiк промiнЯв рiдну
пiсню на чужинську, вицiдив з свого серцЯ кров дiдiв i прадiдiв та налив
чужої! “ чужому краї теплiше сонце, у чужому краї солодшi плоди. Ђле чим
завинив перед тобою, потурначе, рiдний край, що ти цураєшсЯ його? Љрай, Як
i долю, не вибирають, вони - од бога.
Ћгрiтий iзнагла нагаєм, кiнь завертiвсЯ, мов помрачений. Ђ далi
рвонувсЯ й, стелЯчись низько, полетiв за козацькою партiєю.
Ђж надвечiр стали в неглибокiй балцi, по дну Якої хлюпотiв помiж сухих
осок степовий струмок. ‰ого облiпили конi й люди, i хоч Як перiщили їх
нагайками козаки з варти, але не могли нiчого вдiЯти. ‚оду скаламутили тi,
що стоЯли нижче, бiгли вгору, учинилисЯ лемент, стовпотворiннЯ. Ћсавул з
чатою довго не могли дати ладу, через те й кануло немало часу, доки валка
вгамувала спрагу.
Џо тому ‘iрко наказав варити на всiх кашу - на козакiв, недавнiх
невiльникiв i полон. Љазанiв мали вдосталь своїх та й захопили чимало в
татар. Џшона й борошна теж. ‡бирали в степу бур'Ян, сухi кiзЯки, рубали в
балцi лозу i терен. Ќезабаром по степу розливсЯ запах розвареного пшона,
Який перемiшувавсЯ з пахощами полину, буркуну, iнших уже сухих трав.
‘iрко довго блукав понад балкою, вiдтак зiйшов на могилу, що самотньо
чорнiла у степу плескатою макiвкою, дививсЯ на багаттЯ, на визволених з
полону, що розташувалисЯ на схилi балки й перевзувалисЯ, вмивалисЯ у
струмку, декотрi прали. Ѓув схожий на степового пiдорла, котрий щойно сiв
на могилу. ѓлибока зморшка прокреслила йому руба чоло, здавалосЯ, там, над
перенiссЯм, стримiла стрiла. Џекуча дума краЯла мозок. Ќе веселив навiть
степ, котрий хоч вже й пахнув домiвкою, близьким вiдпочинком, але навiвав
тугу своїм безмежжЯм i безконечнiстю. „ушi кортiло кудись сховатисЯ, а
сховку не було. Џо той бiк струмка на горбi сидiв ворон, вiн поопускав
крила, хекав з жароти, а оком пантрував на табiр, вишукував здобич.
Ћтаман почував - вiн клює йому серце.
‚iтер доносив вiд струмка лоскiтливий запах димку та кулешi, але вiЯв
вiн не тiльки з балки, а й ще звiдкiлЯсь - iз далекого далеку - й доносив
запах iншої кулешi, чимось схожої й не схожої на цю. ‘мачна, круто
заварена була то кулсша, що її варили на кризi Ѓерезанського лиману. ’ам
стоЯли зимiвлею турецькi галери, в по-занавiгацiйну пору вони правили за
тюрму. „ерев'Янi черева галер були наповненi кайданниками, котрих
приковували не до лав, а до одного велетенського ланцюга, що звивавсЯ
вздовж борту галери. Љайданники спали в сiнi, страшенно мерзли, їх морили
голодом, i вони мерли наче мухи. ’а кулеша була длЯ них першим справжнiм
обiдом за кiлька мiсЯцiв. Ћдначе до тiєї кулешi теж спочатку потрiбно було
дiйти. Љозаки залишили коней в кущах бiлЯ лиману, а самi добувалисЯ по
кризi. ‚iд морЯ вже наступала весна, вдень пригрiвало сонце, снiг на
кiлька сот крокiв од берега пiдтанув, i в кожному їхньому слiду хлюпала
вода. Iнодi вона перехлюпувала й через халЯву в чобiт. ‚они вирушили перед
свiтанком, над лиманом висiв вологий, густий туман, що осiдав на одежi, на
обличчi, на бровах, i ‘iрко пам'Ятає, - бач, не забулосЯ, - Як звезькував
його мокрою долонею. Ѓув вiн тодi молодим козаком, молодим i зеленим, Як
барвiнок, вiдчайдушним i безжурним, Як степовий вiтер. Њчав попереду iнших
сайгачим скоком i накликав на своє серце найдужчого з ворогiв. ‘торожа
почула їх крокiв за сто, але нiчого не могла вдiЯти, козаки змели її
вмить, ‘iрко встиг потЯти тiльки одного турка, Який оборонЯв вузенькi,
спущенi на лiд сходи. I така тодi змагала ‘iрка вiдвага, й такий у серцi
бринiв жаль до кайданникiв, така великодушнiсть вихлюпувала з серцЯ, що
вiн бив молотом по ланцюговi, а сам плакав, Як дитина. ‰ ридали галерники,
й лепетiли та вигукували всiма мовами, й молилисЯ кожен своєму боговi i
боговi богiв - безмежнiй спочутливостi й великодушшю визволителiв. ‰ тодi
козаки розпалювали з дощок, вiдiрваних iз галер, вогнища й варили кулiш.
Ѓо без тої страви кайданники не були спроможнi пiти з ними, а вони всi
хотiли йти з козаками далi, до Ћчакова, щоб помотатись своїм лютим
ворогам. ’о був банкет єднаннЯ i спiльної наснаги на грЯдущу битву, бачив
справедливiсть у тому, що визволеним на тому банкетi присвiчували
велетенськi смолоскипи, Якими стали жахливi катiвнi - турецькi галери.
‚они пили молоде турецьке вино й не п'Янiли. †оден iз визволених не втiк у
лози, хоч їх нiхто не стерiг, жоден не поспiшав повертатисЯ додому, й
жоден не помишлЯв про подальше життЯ серед катiв своїх - туркiв. Ѓули,
здаєтьсЯ, одностайнi у своєму гнiвi, в дружбi, в жаданнi помсти.
‡ думою, iз свiтлим спомином ‘iрко зiйшов з могили й побрiв помiж
бранцЯми, iнодi зупинЯвсЯ, розпитував у того чи в того про життЯ в неволi.
‚сi вони уже знали його. Ћсторонь iнших сидiла смаглЯва черкешенка в
дорогiй одежi - кажуть, жiнка чи наложницЯ хана. ‚она збила ноги, отаман
наказав пiдiбрати длЯ неї взу-вачку, знайшли чоловiчi ремiннi постоли,
вона виглЯдала в них, Як горлицЯ на гусЯчих лапах. Ђле, видно, за ханом не
сумувала - усмiхаласЯ. Ђ може, подумав, посмiхаласЯ зi страху, щоб
задобрити його? ‚они, недавнi бранцi, не всi щирi. ‡нову ловив скрадливi й
навiть приховано ворожi поглЯди. ‘еред радостi, щастЯ стрiчаласЯ
байдужiсть, а часом зловорожiсть.
Њолодий, зарослий до самих очей чорною бородою парубiйко сидiв
по-татарськи, пiдiбгавши босi ноги, неподалiк од води, розминав у руках
онучi, що взЯлисЯ коржем.
‘iрко пiдiйшов до нього. ‡абачивши отамана, той пiдхопивсЯ, вклонивсЯ -
не по-татарському, а таки по-козацькому, але очима втiк у степ - ген через
струмок, на той бiк балки. ‰ ‘iрко не впiзнав його. ‚ далекiй-далекiй
глибинi, Як тонкий промiнець на днi глибоченної копанки, змигнув неЯсний
спомин i згас... Ђ Њарко стоЯв i вростав у землю, у вiчний степ... Џо
кiсточки, по колiна, по поЯс. ‡араз ‘iрко пригадає, Як приходив вiн до
нього i скрадливо розповiдав, що двоє козакiв ЉислЯкiвського куренЯ не
дишкретно щось про нього казали. Ћтаман тодi прогнав його... Ђбо пригадає,
Як приходив до ‹аврiна. џкось сидiли на долiвцi й лаштували набої до
полюваннЯ. ‘iрко пiдсiв до них, i довго розмовлЯли... Ќi, не впiзнав його
отаман. Њоже, коли б заглЯнув у вiчi, то й упiзнав би. Ђле очi Њарко
ховав.
- ’и козак чи татарин, чоловiче? - запитав ‘iрко. - Ђ може, - тум?[28]
- ‡ ‹адижина Я, пiдсусiдок козака —ересленка. ‘iрко не повiрив тим
словам. —и тому, що вчорашнiй невiльник не дививсЯ йому в очi, чи через
те, що ‘iч вела з Ѓахчисараєм довгi перетрактацiї, аби викупити козакiв,
Якi попали в полон пiд ‹адижином, й таки нiчого не домогласЯ - увесь
узЯтий в ‹адижинi Ясир поганини продали в рабство в Џерсiю. ‡вичайно,
можна було спробувати дознати в цього чоловiка, хто вiн, але нащо? Ќебавом
долЯ розшеретує їх сама. ‚iн ще не знав, Як-то розшеретує їх долЯ,
сподiвавсЯ, що Якось воно складетьсЯ. –Я думка вперше змигнула в ного
головi бiлЯ шанцiв, коли ховали порубаних у бою запорожцiв. ’одi до могили
не пiдiйшло чимало визволених iз неволi. Її погасила iнша думка, iнший
бiль - про те, що вороги не залишать у спокої могили. ‚езти ж полеглих iз
собою в таку спеку було неможливо. ’ак i залишили їх на чужинi, в таборi
за шанцЯми, присипаних солоною землею, а поверх землi - накошеним шаблЯми
керме.там. Ђле пiслЯ того, Як догнав у степу валку визволених, Як побачив
подеколи скрадливi позирки назад, на Љрим, цЯ думка вернуласЯ. ‚она була
важка, Як та землЯ, що її навалили на груди порубаним побратимам, гнiтила
його неЯсним передчуттЯм та неЯсним рiшенцем. ‡роджуваласЯ в грудЯх скарга
на долю i на своїх землЯкiв, що так легко горнулисЯ до чужого берега, так
легко переймали чужi звичаї i пiснi.
—ужиною переймаютьсЯ тi, в кого душа Як барабан: хто по ньому вдарить,
тому й честь прогуркоче, тi, в кого немає в душi нiчого свЯтого, хто самi
суть - патолоч, пужина, смiттЯ. Ђ воно ж засмiчує й чистi береги, чистi
ниви. ‚ євангелiї сказано: колись зiйдутьсЯ водне усi народи, всi нарiччЯ.
Њоже, й буде таке. Ђле чому має першим зникнути його нарiд, вливши свої
сили в iнших? Ќесправедливо це i проти божого закону. ‚iн на цiй землi
одвiку й розпочинавсЯ з себе, а не вiд когось. “ горлi стоЯло проклЯттЯ,
але кому його кинути - не знав.
„ививсЯ на чоловiкiв та жiнок, що прудили сорочки, шепотiлисЯ чи просто
спали, й те почуттЯ, з Яким зустрiв їх пiслЯ кривавого бою над ‘ивашем,
тануло. ’епер майже кожен поглЯд здававсЯ пiдступним, кожне слово -
скрадливим. ‚iн не мiг приймати їх у серце через те, що серед них були
такi, Яким очужiла рiдна землЯ. ђозумiв: то - несправедливо, але серце
було зле, воно мало свою волю - лиху. I зводилась у головi страшна думка -
вiн не може, не має права привести їх на “країну. Ќе може поселити
зловорожцiв серед своїх людей, не може висiЯти власною рукою серед пшеницi
кукiль. ’о що ж робити? Џустити їх, нехай iдуть у Љрим, а потiм вертаютьсЯ
з Ятаганами? џкщо й не самi прийдуть, то їхнi дiти...
Ћтаманiв гнiв, його бiль i розпука злютувалисЯ в запитаннЯ, з Яким i
звернувсЯ до чоловiка, що видавав себе за ладижинцЯ:
- ’ам тобi було добре чи погано?
Њарковi пересмикнулисЯ губи, i ‘iрко, не в змозi перемогти неприЯзнь до
нього, сказав:
- ’iльки не бреши. Ќемає длЯ чого.
‘тоЯли в спекотi, на краю балки, обоє закiптюженi, серед сухих,
стоптаних трав, один прЯмий i суворий, другий знiчений i обмерлий.
„есь поруч було гнiздо шершнiв, великi, туго перетЯгнутi в станi, вони
з iржавим гудiннЯм зривалисЯ з трави й пролiтали помiж кошовим i Њарком.
–иганкуватий дЯдько, що за кiлька крокiв вiд них струшував з сорочки вошi,
метлЯючи нею по кущевi полину, враз пiдскочив на мiсцi й, махаючи сорочкою
в повiтрi, побiг з горба до рiчки.
- Ќе знаю... - одказав Ќогаєць, згорЯючи в страховi: чого це до нього
причепивсЯ кошовий отаман, що хоче вiд нього й чи, бува, таки не впiзнав?
‡вичайно, не впiзнав, iнакше б розмовлЯв з ним Якщо не шаблею, то
нагайкою. Њарко гриз себе каЯттЯм, що не сховавсЯ в Ѓахчисараї бiлЯ
монастирЯ свЯтої ‘офiї, що давсЯ погнати в степи. ’епер йому не минути
лиха. Ќе одкрутитись од розпитувань, вивiдувань, розпiзнаннЯ. ‚есь цей час
вiн ховавсЯ в натовпi, намагавсЯ триматисЯ подалi вiд запорожцiв. I ось
зненацька зiткнувсЯ з самим отаманом. Ћтака його нещаслива, проклЯта долЯ,
котить ним, Як бур'Яниною, та все в чиїсь багаттЯ. Ђле нiЯкi iншi думки не
бралисЯ Њарковi до голови, страх знову заполонив його всього од кiнчикiв
вух до п'Ят. I знову стоЯв на герцi з долею за власне життЯ, й сподiвавсЯ
вистоЯти. ‰ого не впiзнає нiхто. Ѓорода - до самих очей, на головi - чорна
куделЯ. ЋдЯг - татарський. Ќемов у вiдповiдь на Њарковi думки, впало нове
‘iркове запитаннЯ:
- џкби одпустили, вернувсЯ б назад?.. Њаркове обличчЯ пересмикнулосЯ, в
очах потекла сiра каламуть.
- Ќе знаю.
‚iн боЯвсЯ збрехати й боЯвсЯ сказати правду. ‚ичавив на губи посмiшку
догiдливу й вибачальну воднораз. Ћтаман довго мовчав. Њарко переступав з
ноги на ногу, йому здавалосЯ, що кошовий забув про нього.
‘iрко дививсЯ в степ, а бачив щось червоне, воно мовби накочувалось на
нього - на козакiв, на всiх. ’о не була степова пожежа, й сонце хилилосЯ
не в той бiк. ‰ому аж сльози набiгли в кутики очей. ‡аплющив i розплющив
очi, степ ще раз майнув багрЯно й упав до нiг сiрою киреєю. Ђ десь у
пам'Ятi бродив голос - ‹аврiнiв голос i Якийсь iнший, регiтливий, але й
лестивий. ‘iрко спробував подивитисЯ туди - в далекi днi, напруживсЯ
згадкою, йому здавалосЯ, ось зараз щось обiрветьсЯ в головi, щось
перевернетьсЯ. ‚же зовсiм iншими очима подививсЯ на Њарка. ‚iн бачив цього
чоловiчка маленьким-маленьким i дрiбненьким-дрiбненьким. ’ой iшов до нього
оддалеку, пробиравсЯ через нетрi, розгортав комиш, аж поки не пiдiйшов на
вiдстань, з Якої кошовий побачив його посмiшку. ’одi й пригадав цього
чоловiка. ѓуста борода сховала його обличчЯ, вона сплеласЯ з вусами, з
чуприною, залишивши тiльки бiлi латки пiд очима та самi очi - вузькi,
схожi на татарськi. ‚они вводили в оману всiх. ‚вели i його. Ђ тепер вiн
знав, хто це такий. Ћт тiльки не пам'Ятав йменнЯ. Ђле це колишнiй козак.
‚iн не раз бачив його з ‹аврiном. Џро цього козака казали...
I враз ще одна згадка блискавицею висвiтлилась в пам'Ятi. Џолоненi
басурмани казали, що їх навiв на ‘iч запорожець, схожий на татарина.
‘iрковi гарЯче вдарила в голову кров, люто зчепила пальцi в кулаки. "‚зЯти
тебе на спитки... ’и скажеш... ‚се скажеш..." I одразу ж iнша думка,
холодна, Як припорошена iнеєм шаблЯ: "ђано... ™е рано". ‚она змикаласЯ з
тiєю, котра вперше виникла бiлЯ шанцiв, коли ховали порубаних побратимiв.
Ђ за ними й ще одна: "—и треба накликати проклЯттЯ на власнi голови? —и
треба, щоб усi знали, що серед запорожцiв є зрадники? Ђдже нiЯка кара не в
змозi спокутати зради". Ђ серце Ятрила злiсть, вiн не мiг погамувати її.
—ерез те й запитав ще раз, важко впершись Њарковi поглЯдом у груди:
- ’ак пiдеш назад, коли вiдпустимо? - ‰ казав далi, не чекаючи
вiдповiдi: - Џiдеш, пiдеш. "Џiдеш до отцЯ свого й понесеш йому кривду
свою".
- Ќема в мене нi отцЯ, нi неньки, - тихо сказав Ќогаєць. ‡иркнув
скрадливо отамановi в очi, але в них стоЯла чорна мжа, й вiн знову опустив
голову.
- Ќе того отцЯ маю на мислi. Ђ що неньки немає - брешеш. “ всiх нас є
ненька. ‚она одна - во вiки вiкiв. Ѓуває тiльки серце без неньки...
Ѓуває... - й осмикнув себе думкою: "ђано ще, рано".
‚ажко повернувсЯ й пiшов. Ђ Њарко лишивсЯ стоЯти в страховi та
невiдомостi, плутаючись у прикро обрiзаних кiнцЯх, що затЯгнули вузол
власного життЯ.
Џо обiдi та короткому спочинку кошовий наказав пiднЯти й зiбрати докупи
всiх, кого виручили з неволi.
‚они збийсЯ у великий тiсний гурт над балкою, декотрi поглЯдали
здивовано, декотрi злЯкано. „осi йшли мовби за власною волею, самi по собi
- щоправда, позаду й з бокiв у степу мрiли козачi пiд'їзди, але ж то було
длЯ їхньої i всього вiйська оборони, й це вперше мовлено до них словами
наказу.
‘iрко пiшов уподовж натовпу, припадаючи на лiву ногу. її потЯгла рана -
нова чи давнЯ, нова рана нiби й не болiла, пiслЯ бою вiн промив її мiцною
горiлкою, присипав перепаленим порохом та обiклав зiллЯм воронЯчого ока,
перев'Язав чистою шматиною. ‚она заживала. Љошовий отаман пройшов у
кiнець, вернувсЯ й став перед натовпом. „овгим поглЯдом обвiв усiх,
здавалосЯ, рахував людей чи шукав когось. Ќатовп стоЯв притишений: був вiн
рiзноликий i рiзнобарвний, тихий i згнiчений. Ѓагато виморених, вимучених
облич, весь одЯг чужинський, вiд того й люд видававсЯ мовби не своїм.
Ћдначе ж це були свої, христиЯни, - волинЯки, подолЯки, слобожани,
запорожцi й трохи полЯкiв та литвинiв, московитiв i молдаван. “сi вони
занiмiли в тривожному чеканнi.
‘iрко тепер уже знав певно, що чеканнЯ те не однакове длЯ всiх i що
жадають не всi одного.
- ‹юди добрi, - сказав суворо й тихо, але так, що почули i в тому кiнцi
натовпу, - козаки, посполитi i всi iншi, кого недолЯ закинула пiд
басурманина. Њи визволЯли вас од поганина й привели в оцей степ. ’епер
вибирайте самi, кому куди стелитьсЯ путь: у землю батькiв чи назад у
ханську сторону. ‚ести силомiць на налигачi не будемо нiкого. “ кожного з
вас є серце, а в ньому любов, що вибирає. Є совiсть, є честь... - Ћтаман
примовк з досади на себе, що не втримав тих слiв... - Ћтож волЯ ваша. •то
пiде з нами, лишайтесЯ на мiсцi, хто хоче вернутисЯ, проходьте вперед, за
мою спину.
ћрба заворушиласЯ, загомонiла. ’i, що були посiдали, пiдводилисЯ, заднi
спиналисЯ навшпиньки, заглЯдали через плечi переднiх.
‘iрко не сподiвавсЯ, що все станетьсЯ так швидко. ™е полонений
ногаєць-товмач не переклав до кiнцЯ його слiв, - не всi розумiли
по-українському, - а вже цiлi гурти недавнiх бранцiв потЯглисЯ за його
спину. „екотрi навiть бiгли, наче боЯлисЯ, що їх зупинЯть. „опiру вiн
думав: їх буде небагато. Ђ вони йшли i йшли: однi - радiсно посмiхаючись,
iншi - похиливши голови, бо ж на них дивилисЯ отаман i козаки, й, може,
десь глибоко в серцi обзиваласЯ совiсть. Ћтаман спочатку намагавсЯ
втримати їх поглЯдом, а далi опустив очi й дививсЯ в землю.
‘iрковi здавалосЯ, то не люди, то гранiтнi брили одриваютьсЯ од скелi й
котЯтьсЯ на нього. ‹ибонь, скелi, про Яку мислив, у Яку вiрив усе життЯ, -
не було. Ѓули каменi, багато каменiв, i то тiльки долЯ могла злютувати їх
водне. Ђле чому цi люди не боЯлисЯ божої кари? —ому не боЯлисЯ, що помруть
з туги по вiтчизнi? —и в них немає вiтчизни? —и стала нею та, бiлЯ гiр?
’i, що перебiгали, обминали його, немов чумну вiху. џра злiсть ходила
гомоном по рЯдах запорожцiв: на отамана, що дав таке повелiннЯ, на
недавнiх бранцiв, за визволеннЯ Яких скiльки наклали життЯм, бранцiв,
котрих мали за братiв, з котрими гомонiли на спочинках, дiлилисЯ хлiбом,
тютюном i радiстю. ‚иходило, вони їх дурили? ‰ тодi козаки намарно лили
кров? I в могилi над ‘ивашем надаремно заснуло на вiки вiчнi двi тисЯчi
побратимiв! ‘трашно їм стало свого походу й отаманового умислу. ‘тоЯли
похмурi, з важкою оскаргою в очах.
“же останнi перевiтники долучилисЯ гурту за отамановими плечима.
Љошовий пiдвiв голову, повернувсЯ: було їх трохи менше, нiж тих, що
лишилисЯ. Ћтаман не йнЯв вiри очам. ‡апитував себе й не мiг вiдповiсти: що
штовхало недавнiх бранцiв назад? ‘початку гадав - зажадають повернутисЯ
отакi, Як черкешенка. ‡викла до розкошiв, ситого життЯ, промiнЯла на нього
волю; Љоли йому сказали, хто цЯ жiнка, повелiв не чiпати її, хоч могли б
одвести полоном i потiм заправити в хана викуп. Џроте вона не пiшла,
лишиласЯ на краю балки. ‚iтер трiпотiв її блакитною намiткою, вона тримала
її тонкими бiлими пальцЯми й дивиласЯ не в кримську, а в кавказьку
сторону. Ћтамановi стислосЯ серце, вiн ледве стримавсЯ, щоб не вклонитисЯ
тiй жiнцi.
‘iрко знову повернувсЯ до меншого гурту, пошукав очима - чорнобородий
татаркуватий козак стоЯв серед тих, що лаштувалисЯ на Љрим. ’а й де мiг
стоЯти? "Ћт i розшеретувала долЯ, - подумав отаман. - Ќехай лишаєтьсЯ
безiменним навiки". Џотiм пiдiйшов до трьох чоловiкiв, подолЯкiв (на них
ще шапки й поЯси подолЯцькi), що стоЯли праворуч од нього й тихо
перемовлЯлисЯ.
- ‘кажiть менi, чого йдете туди, а не в рiдний край? - запитав. - Њоже,
Я чогось не тЯмлю? Њоже, ви забули, де отча землЯ?
ЏодолЯки довго переминалисЯ з ноги на ногу, а тодi за всiх, знЯвши
брилЯ, вiдповiв високий, вже немолодий чоловiк з коротко пiдголеною
рудуватою бородою.
- Џробач нам, отамане, але, може, тобi й справдi важко до всього
дорозумiтисЯ. ‚ Љриму в нас осiдлиська й господарства, а дома - нiчого.
—ого ж нам iти туди? Њи простi хлiбороби, а ще ж помiж нас немало
майстрового люду. Њайстровому в Љримськiй ’аврiї й зовсiм добре. Ѓондарi
ми. “ татар сади, виноградники, бочок треба без лiку.
- ‹ибонь, по-твоєму, отчизна там, де господарство й де сите життЯ? - з
гiркотою мовив отаман.
—оловiк пом'Яв у руках брилЯ, зiтхнув.
- Њоже, Я щось i не так сказав. ’о прости нам, отамане. Ќе годнi ми на
високi розмисли. - ‚iн пiдвiв голову, на днi його очей горiли недовiрливi,
неприЯзнi вогники. - Џрецiнь, уже шкодуєш на своє добре велiннЯ? ’одi
вкажи пов'Язати нас i гнати в отчий край, буцiм пожартував, але вклав у
слова стiльки прихованого глузу, злостi, що злЯкавсЯ сам, швидко заморгав
спаленими сонцем вiЯми.
‘iрковi очi налилисЯ червоним вогнем.
- џ нi за чим не шкодую, - не стiльки подолЯковi, скiльки собi сказав
вiн. - Ѓог нам суддЯ! I вчинкам нашим. ‚iн суддЯ всiм.
Ќiхто не зрозумiв до кiнцЯ тих його слiв, нiхто нiчого не вичитав з
отаманових очей. ’iльки один чоловiк прочитав у них невмолимий присуд,
прочитав наструненою душею, струпцюватою пам'Яттю, тремким серцем, налитим
по вiнцЯ перегiрклою зрадою. Ќа мить вiн закам'Янiв. ‘тав ще одною
камiнною бабою у степу. Ђ коли трохи вiдтало серце, вiн подумав, що, може,
це найлiпший кiнець. ‚же не мiг нести далi чорного вантажу у душi й не мiг
натЯгти на себе ще одну личину. ’iльки подумав, що в гуртi все-таки
помирати легше. ‰ гаразд знав, що дати о собi вивiд не може, бо то - гiрше
смертi.
Љошовий повернувсЯ й, накульгуючи дужче, нiж ранiше, важко погупотiв
чобiтьми до зчорнiлої од сонцЯ могили. ’а враз, ступнувши кiлька крокiв
угору, зупинивсЯ, немов наштовхнувсЯ на натЯгнену линву. ЏрислухавсЯ,
здивовано, повiв бровою. ‘ерце стукотiло Якось дивно, здавалосЯ, воно
ось-ось зупинитьсЯ й н