неначе пiдрiзаних зубiв. —ервона неширока стрiчка вiнком обвивала її голову та товстi чорнi коси на головi. ’а червона стрiчка незвичайно приставала їй до лицЯ, надавала краси темним карим чималим очам. "ѓарна, Як калина в зеленому листi", - подумав ‡iнько, почуваючи, що його серце стривожилось i закидалось в грудЯх. Њаринка все стоЯла коло його; їй не хотiлосЯ бiгти в садок та шукати дiвчат в густих кущах. ‚она тупцЯла на одному мiсцi, не одходила од ‡iнька, неначе ждала од його розмови. "—ом це менi одпала охота шукати паннiв? ‚се б стоЯла та дивилась на цього ‡iнька. џкi в його тихi Яснi очi! Якi в його м'Якi русЯвi кучерi! џк менi хочетьсЯ погладити тi кучерi, м'Якi та лиснючi, неначе шовк!"-думала Њаринка i все стоЯла поруч з ‡iньком. - Џоказати тобi, панно, на декотрi кущi... де сидЯть пташки? - спитав в неї ‡iнько. ѓетьманша посварилась на його пальцем i насупила брови: мовчи, мовлЯв, не твоє дiло! Њаринка побiгла в гущавину i почала шукати своїх подруг. „овгенько вона блукала в гущавинi i нiкого не знайшла. ‚она повернулась до ганку, вискочила по сходах на ганок i заглЯнула за густий лист винограду, котрий гнiздом висiв на стовпах ганку, заглЯнула за спину обозного ’имоша Ќосача. - Ћтам, панно, в мене за спиною, певно, знайдеш когось. Ђ тут у мене в кишенi ще одна панна сховалась, - жартував Ќосач, вдаривши себе по жупанi збоку. ‡iньковi стало жаль Њаринки. ‚iн пiдморгнув раз до неї, а другий раз пiд стiл. Њаринка заглЯнула пiд стiл i зареготалась. Џiд столом почувсЯ •ристинин регiт, дзвiнкий, Як срiбний дзвоник, котрий дзвенiв десь неначе за тонкою стiною. ѓетьманша й Љатерина ‚игроська й собi засмiЯлись. ‡асмiЯлись усi гостi. Ђ Њаринка тЯгла з-пiд стола за руку проворну •ристину. ‚ той час з кущiв посипались дiвчата в квiтчастих уборах, неначе райськi птицi вилiтали з-пiд зеленого гiллЯ. ЏiднЯвсЯ регiт на ввесь садок. •ристина розчервонiлась. ™оки в Њаринки аж горiли. - –е тобi хтось сказав, де Я сховалась! ’и б сама зроду-звiку не догадалась, де Я сиджу. џ знаю, хто тобi сказав! - говорила i реготалась •ристина i моргнула одним оком на ‡iнька. Њаринка опустила вiї на щоки, втупила очi в траву i засоромилась. ‚ той час вона була така гарна, що ‡iнько не мiг одвести очей од її довгих чорних вiй, котрi спадали кружками на її делiкатнi матово-бiлi щоки, зарум'Яненi рожевим прозорим одлиском. ‡iнько ледве вдержав в персах важке зiтханнЯ. "‡агорiлось моє серце од твоїх очей, од твоєї краси, та не знаю, що з того вийде задлЯ мене: чи щастЯ, чи одна мука", - подумав ‡iнько. ‚iн пригадав, що Њаринка - шлЯхтЯнка, не козачка; пригадав, що його батько не любив шлЯхти, хоч би й своєї, української, не то вже польської; пригадав, що й мати його була неласкава до шлЯхти, i вiн вже неначе передпочував тi докори, Якi мали сказати йому батько й мати. "Ћй дiвчино мила! навiщо ти занапастила моє серце карими очима, чорними бровами?" - подумав ‡iнько i важко зiтхнув. I поважний батько несподiвано неначе став перед ним на ввесь свiй козацький високий зрiст i впiк його страшними неласкавими очима. Ќадворi вечорiло. ‡орi несмiливо виступали на Ясному синьому небi, неначе боЯлисЯ пишного одлиску сонцЯ, котрий одбивавсЯ своїм замираючим червоним свiтом на червоних хмарах, на оранжевому гарЯчому небi десь далеко за лiсом. Ќа садок впала гарЯча iмла. ѓетьманша встала i запросила гостей, паннiв та козакiв до покоїв. ‡iнько пiшов слiдком за паннами в свiтлицю. ѓетьман не виходив до гостей. Ћбозний ’имiш Ќосач, ‡iнькiв дЯдько з материної руки, пiшов в покої гетьмана. ’ам держали раду, Як прийнЯти московського посланцЯ, що прибув з Њоскви з докорами од царЯ, чому гетьман не дав знати в Њоскву про вибори його на гетьмана. ‚ свiтлицi накривали столи, готувались подавати вечерю. Џанни розсипались по здоровiй свiтлицi, неначе пташки по садку. ‡iнько таки насмiливсЯ приступити до Њаринки. "Ђну, чи буде говорити з козаком цЯ шлЯхтЯнка, чи, може, погордує, Як гордує козаками сама ‚иговська?" - —и ще не занудилась ти, Њарино, тут, в —игиринi? Ќе нудьгуєш за домом, за матiр'ю? - спитав ‡iнько. - Ђ чого менi скучати? Њенi в —игиринi веселiше, нiж дома, - промовила Њарина. - ‚ нас рiднЯ все або не молода, або й зовсiм стара, або дуже значна, що нехтує вже нами, простiшими шлЯхтичами, хоч би й рiдними. ЊоЯ мати не цураєтьсЯ й простiших людей в Љиєвi, але в нас мало буває в гостЯх паннiв. - Ђ менi здавалось, що тобi в —игиринi так весело, Як в тюрмi, - сказав ‡iнько. - Ћт i вигадав! џ в такiй тюрмi готова сидiти хоч i десЯть рокiв або й довше, - сказала Њаринка i зареготалась. - ™о ж тут в нас гарного, що так тебе принаджує до —игирина? - спитав ‡iнько. - Ђ он! - сказала Њаринка i показала рукою на паннiв. - ѓлЯнь, скiльки в мене веселих подруг! •валити Ѓога, є з ким i погулЯти, i розважити себе. ’а й вашi козаки все веселi: все жартують i старi, й молодi, неначе їм i лиха нема. •оч вони все в битвах та в битвах десь по степах, але видко, що про смерть їм байдуже, неначе її й на свiтi нема. џкби надi мною лiтала смерть трохи не щоднЯ, менi було б не до жартiв. - Њи, Њаринко, звикли до битв. Ђ Як свистЯть над головою кулi, то це все одно, що гудуть над головою джмелi або бджоли, - сказав ‡iнько. -- –ур їм, таким джмелЯм та бджолам! џ не охоча до такого гудiннЯ. - Ћ, не говори так, Њарино! ’ой свист куль длЯ нас все одно, що музики длЯ дiвчат. Ђж жижки чогось задрижать, Як почуєш той свист; аж кров закипить, а серце так ходором i ходить, неначе ти напивсЯ старого меду або доброго вина; на душi весело, й кидаєшсЯ в битву, неначе йдеш на Якийсь веселий бенкет; Як зачуєш свист куль, зараз так би й кинувсЯ в битву на ворогiв i рубав би їх, i кришив, Як черствий хлiб, i шаткував би татарву, Як капусту. ‡iнько запаливсЯ, згадуючи битви з татарами. Ћчi в його засвiтились, вiн махав руками, неначе в його i справдi в руках була шаблЯ, неначе вiн углЯдiв перед собою татарву i був напоготовi кинутись в битву i шаткувати ворогiв, Як капусту. Њарина замилувалась, дивлЯчись на смiливий вид козака, ловлЯчи матовий блиск в його синiх очах, котрий ставав все гострiший. ‡iнько дуже сподобавсЯ Њаринцi в той час. "Ћй, Який вiн, мабуть, гарний в той час, Як в його руках свистить шаблЯ, Як вiн кидаєтьсЯ в битву на ворога! џка смiливiсть в його очах! џкий огонь заблищав в його Ясному поглЯдi!" - подумала Њаринка i тiльки тепер догадалась, чому —игирин був длЯ неї такий веселий та принадний. Њолода дiвчина тепер почувала, що i —игирин, i гетьманський палац стали длЯ неї ще принаднiшi, ще веселiшi. - ’ут би Я хотiла жити i не виїздити з цього —игирина... Ќе хочетьсЯ менi вертатись додому... ’ут би Я й вiк звiкувала, дивлЯчись на... ‡iньковi Яснi очi, стоЯчи з ним вкупi!" - думала Њаринка, задивлЯючись на ‡iнька. Џеред вечерею вийшла з своїх покоїв i стара гетьманиiа, ѓанна •мельницька. ‚она Якось неохоче привiталась до молодої гетьманшi, зараз одiйшла од неї i сiла за столом оддалеки. Њiж двома гетьманшами, мiж двома господинЯми в палацi вже починалась незгода то за те, то за друге, то за слуг, то за господарськi справи. ‡а столом Њаринка сидiла мiж паннами далеченьке од ‡iнька, але вiн примiтив, що Њаринка не зводила з його очей, все дивилась на його, розчервонiлась, все балакала з подругами та смiЯлась, неначе впиласЯ мiцним медом. ‚ неї очi блищали, вона все кидала очима на молодого козака. ‡iнько почував, що на його сипались iскри з тих Ясних очей i западали десь глибоко в душу, в його серце. ‚iн був тепер певний, що Њаринка його любить, i йому забажалось признатисЯ, що й вiн її любить. Ђле де сказати, коли в свiтлицi повно гостей? "Ћй Який гарний цей молодий бiлЯвий козак! ѓарний вiн i з тихими очима, гарний i з сердитим поглЯдом, гарний, Як смiєтьсЯ, гарний, Як i сердитьсЯ", - думала Њаринка, не зводЯчи цiлий вечiр очей з молодого козака. ЏiслЯ вечерi гетьманша встала i почала походжати по свiтлицi тихою ходою, неначе вона гулЯла. ѓанна •мельницька скоса поглЯдала на неї i все ждала, що молода гетьманша сЯде поруч з нею i ласкаво побалакає. Ђле ‚иговська все ходила i навiть не глЯнула на ѓанну: вона все наглЯдала за ‡iньком, придивлЯлась до його i зiтхнула легенько. "Њiж цим козаком та Њаринкою починаєтьсЯ любов, - подумала ‚иговська, - але Њаринка шлЯхетського роду, а ‡iнько i його батько з простих козакiв. Ћй коли б те коханнЯ мiж ними не стало причиною лиха длЯ бiдної Њаринки! ‚ийде те саме, що було зо мною та з Iваном Ћстаповичем, коли моЯ рiднЯ хотiла нас розлучити... Ђ ‡iнько - хлопець гарний та кучерЯвий, i на вдачу моторний та добрий. Ѓатько його, хоч з простих козакiв, але заможний чоловiк... „обре було б, Якби Њаринку одружили з ‡iньком, але ж його батько - страшний козарлюга!" - I ‚иговська поважно приступила до молодих козакiв, що стоЯли купкою в кутку i промовила: - Ћце ми на днЯх виїздимо до ‘уботова. Џрошу вас, молодi козаки, не забувати нас i навiдуватись до нас в ‘уботiв. ‚ ‘уботовi в нас не будете нудитись. Њiсце гарне й веселе, а Я хлiба й солi, й мiцних медiв не пожалiю длЯ вас. I ти, ‡iньку, не забувай нас, прибувай до нас в гостi, не жалуй свого конЯ вороного, не заїздиш його, ‘уботi в недалеко од —игирина. џ буду рада гостЯм кожного часу. Ќе забувайте про мої iменини. - ‘пасибi вам, Ясновельможна гетьманшо! Љоли дозволите, то ми ладнi заїздити не одного конЯ вороного, а до вас в ‘уботiв прибудем, - промовив ‡iнько i поцiлував гетьманшу в руку. Iншi молодшi козаки й сотники так само подЯкували гетьманшi i поцiлували її в руку. ‡iнько приступив до Њаринки, котра сидiла серед подруг. ‰ому здавалось, що Њаринка мiж ними, Як те сонце, краще й пишнiше за всi зорi, за Ясний мiсЯць. ‰ому так забажалось промовити до неї одне словечко, що вiн її любить, що вiн без неї жити не може, але кругом неї вилисЯ молодi панни, Як тi бджоли. ‡iнько одiйшов мовчки. "Ќехай вже iншим разом, лiпшим часом скажу Я Њаринцi те одне словечко, а тепер не можна. Ќехай вже в ‘уботовi..." - думав ‡iнько i оступивсЯ од Њаринки. ‚же пiзньої доби вернувсЯ ‡iнько додому. ‚ домi всi спали. ‡iнько одвiв конЯ в станю, а сам пiшов спати в клуню на сiно. „ругого днЯ вранцi мати спитала в ‡iнька, де вiн був, де вiн загаЯвсЯ до пiзньої доби. - Ѓув Я, мамо, в гетьмана в гостЯх. ѓетьманша була привiтна до мене, казала, щоб Я й iншi молодi козаки, що були в неї в гостЯх, прибували в ‘уботiв в гостi на її iменини, - сказав син. - Ђ молода шлЯхтЯнка, Њаринка Џавловська, була привiтна до тебе, чи не дуже? - спитала мати. - I Њаринка була привiтна до мене, привiтнiша за всiх паннiв. ‡ усiх паннiв вона найбiльше говорила зо мною. - ѓлЯди, лишень, сину, щоб ви з нею не договорились до чогось... - Ђ Як договоримось? - сказав син i осмiхнувсЯ. - —им же вона не гарна? - ’а вона гарна, ще й дуже гарна. џ не раз бачила її в ѓанни •мельницької на обiдi. Ђле що з того, що вона гарна? ‚она шлЯхтЯнка, i за тебе замiж не пiде. ‚она, певно, гордує нами, козаками, Як i всЯ наша православна шлЯхта. ’а, сказати по правдi, менi не хотiлось би мати невiстку-шлЯхтЯнку. - —ом так, мамо? - аж крикнув син. - Ђ тим, що i наша православна шлЯхта спанiла, набралась панської пихи од польської шлЯхти. лЯхтЯнка-невiстка буде нехтувати мною, простою козачкою, буде нехтувати твоїм старим батьком, хоч вiн був козацьким осавулом, бо всЯ шлЯхта пнетьсЯ вгору i задирає носа перед козаками, хоч би козаки були й багатi, й значнi. - Њамо! –е ще вилами писано по водi, чи буде Њаринка пишатись та нехтувати вами. ‚она не з багатої шлЯхти, - сказав син. - ’а вона, ‡iньку, за тебе й не пiде, а коли б i захотiласЯ вийти за тебе замiж, то гетьманша за тебе й не оддасть її. „урнiсенько ти топчеш до неї стежку та томиш свого конЯ вороного. ѓарна вечiрнЯ зiрка на небi, та ти її не дiстанеш: не длЯ тебе вона свiтить, а длЯ когось iншого. Ќе приставиш же ти драбини на небо, щоб знЯти Ясну зорю, - обiзвавсЯ батько з кiмнати. - џ, тату, постерiгаю, що воно не так. ѓетьманша до мене дуже добра й ласкава, - обiзвавсЯ син. - ‡даєтьсЯ, сама Ясновельможна гетьманша приставлЯє менi драбину до неба. -’ак, так! говори до гори, а гора мовчить! - крикнув старий ‹ютай з кiмнати. - ѓепнеш ти з драбини та об сиру землю! Ђ хоч i дiстанеш ту зорю, то попечеш руки i будеiй хукати на пальцi цiлий вiк. - Ћй сину, i не думай собi, i в голови не покладай брати шлЯхтЯнку. Њи хоч заможнi, але не багатирi Якi џ сама не цураюсЯ усЯкої роботи, Як буває в господарствi багато дiла. Ђ Њаринка - панi: вона не схоче робити простої господарської роботи. лЯхтЯнки звикли панiти, а не господарювати. ‡роду-звiку не прийму Я шлЯхтЯнки за невiстку. –ур, пек їм, тим панiЯм! ™е, може, буде Њаринка й кепкувати та смiЯтись з нас. Ћй ѓосподи! ох! ох! ™о ж то буде? Ћй, не доведи тебе, сину, до цього. Њати Ѓожа печерська й почаївська! Њаринка буде кепкувати з мене. - Ђ може, й не буде? ‡вiдкiль, мамо, вам знати про це? - сказав син вже з невдоволеннЯм. - Ћтже ж, мати чи не каже правду, - сказав батько i вийшов з люлькою в ротi з кiмнати в свiтлицю i сiв коло стола на ослонi, вкритому килимом. - I менi не хотiлось би брати в свою хату невiстку-шлЯхтЯнку. Ќе хотiлось би менi й родатись з гетьманшею та й з гетьманом. Љажуть, що нова гетьманша не дуже-то любить “країну, а Џольщу дуже любить. I гетьман тЯгне туди ж, до Џольщi, - сказав батько. - Ђ Я не тЯгну до Џольщi, а все-таки оженивсЯ б з Њаринкою, Якби вона за мене пiшла, - несмiливо обiзвавсЯ син до батька. - Њаринка сама по собi, а гетьманша сама по собi. - Ђле ж кажуть, що Яблучко недалеко одкочуєтьсЯ од Яблунi. Ђ Њаринка з тiєї ж Яблуньки, що й гетьманша ‚иговська. Ќе дурно оце твоЯ мати вже так важко зiтхає ще заздалегiдь, може, за рiк, може, й за два почала вона важко зiтхати та охати. –е погана прикмета! - сказав батько вже поважно й насупивсЯ. ‡iнько примiтив, що батько починає сердитись, замовк, вийшов на ганок, сiв на лавi i задумавсЯ. ‚iн постерiгав, що матиме багато клопоту, Як тiльки Њаринка згодитьсЯ вийти за його замiж, що йому треба сподiватись великої притичини од старих. ‡iнько зiтхнув й сперсЯ лiктем об гратки ганку i втопив очi в небо, в той бiк, де був ‘уботiв. Ќадвечiр другого днЯ ‡iнько сiв на лавцi в ганку i засумував. Њаринка виїхала з гетьманшею з —игирина, i —игирин став йому немилий. "Ћй, тЯгне мене, пориває мою душу туди, за гори, де ти пробуваєш, моє серце миле! Ѓуду тебе любити, буду тебе сватати, хоч би менi заборонив батько й мати. Ќе життЯ менi на цьому свiтi без тебе в парi! - думав молодий козак. - Ћсiдлаю конЯ, поїду в —игирин, може, гетьманша з Њаринкою ще не виїхали з —игирина", - подумав ‡iнько. I вiн осiдлав конЯ, побiг в —игирин, об'їхав гетьманський палац, заглЯнув в подвiр Я, заглЯнув в садок, кинув оком на зелену прогалину в садку, де Њаринка грала в хрещика з подругами, але скрiзь було пусто; нiгде не було видко й душi. ‡iньковi здалосЯ, що без Њаринки все замерло, все вимерло в гетьманськiй оселi. "‘крiзь, скрiзь пусто, скрiзь мертвота, неначе в гетьманськiй оселi усi вимерли. ’iльки слiди твої живi й милi длЯ мене, моє серце!" - подумав ‡iнько, вертаючись додому з засмученою душею. ™овечора сидiв ‡iнько на ганку задуманий та засмучений. ™овечора неначе Якась сила тЯгла його в той бiк за горою, де був ‘уботiв. Њати знала, чого син сидить задуманий, i мовчала, щоб не вразити його серцЯ. ‚она думала, що син посумує, посумує та й забуде про Њарннку. - Ћтже ж, пропаде хлопець нi за що, нi про що! Ћй ѓосподи! Яка напасть на мою дитину! - говорила ‹ютаїха до „емка. - –ур дурної навiсної! Џропаде... ™е що вигадай! ™об козак та пропав од баби? „е це ти чула про таке диво! чи в ’уреччинi, чи в Џольщi? џ щось не чув, щоб Який дурень та пропав через ваше жiноче кодло. Ђ коли Який козак i пропав через це, то вiн, певно, поперед того наївсЯ собачої блекоти та й здурiв, а потiм вже й пропав! - кепкував старий „емко. "Џориває до тебе, молода дiвчино, мою душу щовечора. ‡наю, що батько й мати не схотЯть приймати тебе в свою хату за невiстку, а все-таки Я тебе люблю, хочу тебе любити i любитиму, доки й мого вiку. Ћсiдлаю конЯ, побiжу в ‘уботiв смерком... Њоже, де тебе вглЯджу в оселi, в садку. •оч глЯну на тебе здалеку, розпитаю про тебе, то менi буде легше", - думав ‡iнько, поглЯдаючи на гори, на лiси. Ќадвечiр вiн осiдлав конЯ i поскакав до ‘уботова. ‚же лЯгома доїхав до села. ѓетьманський палац стоЯв край широкого майдану на невисокому пригорку. Џо один бiк майдану мрiла на вищому пригорку проти Ясної смужки неба одна церква, по другий бiк неначе тонула в темрЯвi друга церква на шпилi. ‡iнько приїхав до гетьманського двору, оглЯдiв подвiр'Я. ‘крiзь було тихо. ‚ палацi вже погасло свiтло, очевидЯчки, там вже спали. ‡iнько повернув конЯ поза частоколом i пустив його тихою ходою. ‚iн заглЯнув у садок. ‘вiтло свiтилосЯ в одному вiкнi з самого краю палацу. "—и не в неї свiтитьсЯ свiтло? I що вона робить тепер? i про що думає? џк менi хочетьсЯ побачити її, знати її думки! Џерелiзти б через частокiл та хоч заглЯнути в вiконце..." - подумав ‡iнько, але вiн здалеку примiтив, що те вiконце було заслонене заленуватою завiсою. ‡iнько об'їхав садок навкруги, з болЯчою душею повернув конЯ назад до —игирина i торкнув його пiд боки острогами. Љiнь-неначе знЯвсЯ з мiсцЯ, Як птицЯ, i полетiв по битому шлЯху. ‡iньковi стало легше на серцi од швидкого руху. ‘вiже вогке повiтрЯ прохолодило його гарЯче лице. "Ћй, коли б тi гетьманшинi iменини швидше, а то моЯ душа занидiє од довгого жданнЯ!" - думав ‡iнько, вже свiтом вертаючись в батькiвський двiр. —ерез тиждень старий „емко ‹ютай послав ‡iнька верхом в степи, де один старий козак держав воли на випасi, i звелiв йому прикупити двi пари молодих волiв до плуга. ‡ ‡iньком поїхав верхом один наймит-парубок, щоб пригнати додому тi воли. „орога в степи до випасу йшла недалечко од ‘уботова. Љупивши двi пари волiв, ‡iнько звелiв наймитовi гнати воли додому, а сам збочив з простої дороги i завернув до ‘уботова. ‚же смерком вiн вглЯдiв верхи суботiвських церков i в його серце защемiло. Љiнь летiв, Як стрiла, неначе постерiгав думки свого хазЯїна. Ћт i верхи гетьманського палацу мрiють в темрЯвi, Як в туманi! Ћт i садок за домом вирiзуєтьсЯ на небi, неначе густi, чорнi хмари облЯгли палац з трьох бокiв! "џк не вглЯджу її де-небудь, то заїду до гетьманшi в гостi, вступлю смiливо в її покоїв, i, може, побачу Њаринку... ѓетьман живе на другiй половинi палацу, то, може, й не бачитиме мене... •оч Я син осавула, але простий козак, а в гетьмана все-таки високi пороги длЯ простого козака..." ‡iнько об'їхав двiр. ‚ дворi не видко було нi живої душi. ‚iн пустив конЯ поза садком, об'їхав садок, заглЯнув через частокiл: на прогалинах, в квiтниках нiкого не було, тiльки квiтки пахли з садка, аж дух забивало. ‡iнько повернув конЯ назад i, похнюпившись, їхав тихою ходою та все заглЯдав у садок. Љоло однiєї прогалини кiнь сам спинивсЯ, неначе спiткнувсЯ. ‡iнько вглЯдiв, що стежкою йшла Якась панна тихо-тихо, неначе посовувалась по червонуватому пiску, котрим була посилана стежка. ‚iн придививсЯ, впiзнав тонкий, гнучкий стан i височеньку постать: то гулЯла по садку Њаринка. - •то то такий? - крикнула Њаринка через частокiл. - —ого тобi тут треба? ‡iнько впiзнав Њаринчин голос. - –е Я, Њаринко, ‡iнько ‹ютай, коли не забула про мене, - обiзвавсЯ ‡iнько з-за частоколу. Њаринка наблизилась до частоколу. - „обривечiр тобi. Њарино! I не думав, не гадав тебе побачити, а от i трапилось, що Я таки тебе побачив, - промовив тихо ‡iнько. - –е ти так пiзно приїхав до нас в гостi? —ого ж ти так опiзнивсЯ? - спитала Њаринка так само тихо, але ‡iнько почув, що її голос дрижав. - џ не в гостi приїхав, але заїхав, вертаючись з степу, з випасу, де Я купив длЯ батька двi пари волiв. ‚ертаючись з степу, Я зумисне заскочив до ‘уботова, щоб де-небудь вглЯдiти тебе. Ћтже, i вглЯдiв! Ќеначе сам Ѓог з неба погодив менi i вивiв тебе в садок. Њiй кiнь сам спинивсЯ от на цьому самому мiсцi, неначе впiзнав тебе. Џро що ти думала, Њарино, ходЯчи по садочку такої пiзньої доби? - Џро тебе думала, - обiзвалась щира Њаринка. –i слова вирвались в неї несамохiть. ‚она почувала, що спахнула, мов огнем; i почервонiла. - Ђ Я думав про тебе, об'їжджаючи кругом садок. Њої думи неначе викликали тебе в садок в цей пiзнiй час; думав Я, чи не вглЯджу тебе, чи не побачу хоч твого слiду, бо Я тебе, Њарино, люблю так, Як нiкого на свiтi не любив. џ не вперше отут об'їжджаю оселю та заглЯдаю в садок... џ заїздив би конЯ, заїздив би й не одного, аби тiльки вловити поглЯд твiй, Ясний та милий, аби тiльки подивитисЯ на тебе, подивитись на твої очi i знов вернутись додому. - I не їздь сюди, i не муч надаремно конЯ, бо з того нiчого не буде, нiчого не вийде. ѓетьманша вже заздрiває, що ти мене кохаєш, але вона оце Якось недавно говорила про мене й про тебе з Љатериною ‚иговською, найближчою своєю приЯтелькою... - ™о ж вона говорила про нас? - спитав ‡iнько. - Џопереду пiднiмали мене на смiх, що Я тебе причарувала, вже й не пам'Ятаю чим... смiЯлись менi тобою. I нiЯково менi було, i приємно було слухати, Як вони про тебе говорили. џ цiлий день слухала б, Як вони про тебе говорЯть, тебе згадують, але... Њаринка спинилась i замовкла. - Ђле що ж? Њоже, вони думають, що Я так тiльки залицЯюсь до тебе, що Я жартую, що Я дурю тебе? Ђ Я люблю тебе щиро i готовий хоч би й завтра до тебе старостiв слати. •iба, може, гетьманша та твоЯ мати не видадуть тебе за мене, бо Я козак, а ти шлЯхтЯнка. - Ћй, не те вони говорили! ѓетьманша й Љатерина ‚иговська все хвалили тебе, говорили, що кращого за тебе жениха трудно й знайти, але що твiй батько i твоЯ мати нiзащо в свiтi не дозволЯть тобi мене сватати через те, що Я шлЯхтЯнка, бо вони обоє не люблЯть шлЯхти, вважають панiв за своїх ворогiв. ‡iнько важко зiтхнув. Њаринка примiтила це i собi зiтхнула: вона постерегла, що гетьманша говорила правду. - Ђ ще що вони говорили про мого батька та про матiр? - ѓоворили, що менi жити в домi твого батька та матерi буде погано, бо вони, хоч люди заможнi, але люблЯть самi все робити, Як простi селЯни, що вони i мене будуть силувати до простої роботи, вважатимуть на мене, Як на свою наймичку, що вони будуть мене лаЯти, а може, й бити, коли Я буду їм непокiрлива... Ђ Я не цураюсь роботи; роблю усЯку роботу вдома в своєї мами, бо ми люди, хоч i заможнi, але не багатi, мабуть, бiднiшi за вас... - говорила Њаринка. „уже почувлива на вдачу, вона при тих словах сама незчулась, Як її голос задрижав, а сльози так i закапали з очей. ‡iньковi стало невимовне жаль її. ‘льози її неначе гарЯчими краплЯми падали на його серце. ‚iн почував в душi, що Њаринка дуже його любить i догадуєтьсЯ, що його старий батько та мати стануть їй впоперек дороги до щастЯ. - Ќе плач, Њаринко! џ поговорю з своїм батьком та матiр'ю, розкажу їм, що ти не з тих великих ледачих панiв, котрi нiчого не роблЯть i тiльки люблЯть байдики бити. Њiй батько i моЯ мати ще не знають добре нi тебе, нi твоєї матерi, хоч моЯ мати не раз бачилась з твоєю матiр'ю тут, в —игиринi. џ поговорю з ними... а потiм... потiм... —и любиш ти мене щиро? ‘кажи менi правду, моЯ добра Њаринко! —и можна менi до тебе старостiв слати? - I люблю тебе, i старостiв присилай. ѓетьманша i моЯ мати будуть тому радi, але... але... џ постерiгаю, що з того нiчого не вийде, - сказала Њаринка, втираючи сльози. - ’и добра, Як голубка, Њаринко! Ќе плач, не печи мого серцЯ своїми сльозами. Ѓуде так, Як Я схочу, а не так, Як мiй батько схоче, хоч вiн крутий на вдачу. Њати моЯ добра людина i жалiслива, та й батько не лихий, хоч у його крутi норови. „уша моЯ чує, що тебе вони полюблЯть i приймуть за невiстку. Џрощай, серце Њаринко! ‹юби мене, жди i сподiвайсЯ! ‡iнько нагнувсЯ над сiдлом, перехиливсЯ через частокiл, обнЯв однiєю рукою Њаринку за шию i неначе впiк її уста своїми гарЯчими устами. - Џрощай, ‡iньку! Џрибувай на гетьманшинi iменини. Џобачимось, поговоримо, i менi легше буде на душi. ‡iнько повернув конЯ на шлЯх i торкнув його пiд боки острогами. Љiнь полетiв, Як орел. ‘вiжий вiтрець повiвав з степiв i прохолоджував гарЯче ‡iнькове лице. ‡iнько неначе набравсЯ здоров'Я, щастЯ, напивсЯ з криницi цiлющої води. ‰ого поетична м'Яка вдача вилила щастЯ пiснею. Ћд щастЯ, од любовi ‡iнько завiв пiсню, i його голос поливсЯ степами, дзвенiв, переливавсЯ на всьому скаку прудкого баского конЯ. “се щастЯ молодої душi козака, усЯ радiсть коханнЯ, котрою була сповнена його душа, Як веснЯної пори рiчка водою, виливаласЯ через край бурливими голосними гуками козацької пiснi. џк пишно та Ясно тепер свiтили зiрки на небi длЯ ‡iнька! ‚они неначе смiЯлись до його з високого неба своїм мигаючим свiтом. џким пишним здававсЯ тепер ‡iньковi широкий степ, десь далеко вкритий сизою iмлою, широкий, просторний, облитий тихим сЯєвом зiрок, прикритий синiм, неначе шовковим, наметом, густо обсипаним зорЯми! ‰ому забажалосЯ летiти на конi без мiри, без кiнцЯ, i щоб тому степовi не було нi краю, нi кiнцЯ, хотiлось спiвати до свiта, до сонцЯ. ’iльки степ та зорi на небi слухали ‡iнькову пiсню. ‡iнько незчувсЯ, Як доскакав до —игирина i дуже здивувавсЯ, Як заманЯчили перед ним хати та церкви, Як висунулась на небi твердинЯ на горi, неначе чорна та важка хмара. - —и це вже й —игирин? - аж крикнув голосно ‡iнько, i йому не хотiлосЯ в'їжджати в мiсто, в тiснi, душнi улицi. ‰ому знов забажалось летiти конем по степу, назустрiч вогкому холодному вiтровi, i дивитись на широке небо над степом, засiЯне зорЯми. ‰ому там було добре, вiльно й просторно; длЯ його щасливого серцЯ здавалось тепер, що тiльки зорi, та степ, та степовий вiтер спочувають до його щастЯ, до його любовi. "ирокий степ - мiй боЯрин, а Яснi зiрки - дружечки моєї молодої; вони тепер однi радi моєму коханню! - думав ‡iнько, повернувши конЯ на узьку уличку. - Ћх, що то скаже мiй старий батько? ™о то скаже моЯ ненЯ? ’а й Якої ще заспiває i сама гетьманша, Як Я зашлю старостiв до Њаринки?" I ‡iнькiв кiнь пiшов тихою ходою по душних улицЯх сонного мiста, а ‡iнько схилив голову, i сам похиливсЯ од важких думок в головi. ‡орi неначе згасли на небi, а —игирин неначе повивсЯ густим туманом перед очима молодого козака. VII „ругого таки днЯ ‡iнько задумав сказати матерi й батьковi, що вiн хоче слати старостiв до Њаринки Џавловської. ‘тарий ‹ютай того днЯ вранцi сам помазав воза, запрiг конi i поїхав у поле; вiн повiз полудень косарЯм: в полi косили овес. ‚же надвечiр вернувсЯ старий з полЯ i все гримав та сердивсЯ: овес трохи перестоЯв i вже сипавсЯ. ‹ютай посiЯв багата вiвса, бо догадувавсЯ, що овес буде швидко потрiбний длЯ козацьких коней... ‚iн вже знав, що гетьман задумав вернути “країну Џольщi, знав, що цЯ справа не обiйдетьсЯ без вiйни, i вiн заздалегiдь готував овес не длЯ коней прихильникiв гетьманської справи, не длЯ польського вiйська, а длЯ коней гетьманських та польських супротивникiв... Ќастав вечiр. Љосарi вернулись з полЯ. ‚они поставили грабки рЯдком, поспинавши їх на стрiху. ѓрабки стримiли над стрiхою. Љосарi посiдали вечерЯти пiд хатою коло ганку на дошках, котрi вони поклали на обрубках колодок. ‘ама ‹ютаїха виносила страву в мисках i ставила миски на довгiй i широкiй дошцi, покладенiй на двох круглих дзигликах. ‘тарий ‹ютай винiс чималу плЯшку горiлки i почастував косарiв. Џочастувавши усiх чоловiкiв, ‹ютай сiв рЯдом з косарЯми вечерЯти. ‚iн все бiдкавсЯ, що спека дуже велика, i овес сиплетьсЯ додолу, Як полова. ‚же надворi зовсiм смеркло, Як косарi встали, попоївши всмак, перехрестились на схiд сонцЯ i подЯкували господаревi й господинi за вечерю. ‡абравши грабки, косарi тихою ходою пiшли з двору. ‹ютай сiв на лавi на ганку; вiн зiтхнув, неначе пiслЯ довгої важкої та втомної роботи. ‘ин сидiв проти його. Ќезабаром вийшла й Ћльга ‹ютаїха, сiла на лавцi i почала балакати з „емком про господарськi справи, про овес, про жито, що вже половiло, достоювало на полi. - Ђ чого ти, сину, вчора загаЯвсЯ в дорозi? - спитав в сина „емко. - ‚чора ввечерi наймит попередив тебе з волами i пригнав воли до двору ранiше, нiж ти вернувсЯ на конi. —ого це випало так, що воли стали прудшi за твого конЯ? - ’а Я, тату, трохи збочив в дорозi: поскакав конем не битим шлЯхом, а... - Ђ манiвцЯми... - обiзвалась мати. - џ й догадуюсь, куди ти завертав манiвцем. - Ђ куди, мамо? Ђнуте, чи вгадаєте? - „о ‘уботова, до гетьманського двору. Џевне, заїздив в гостi в гетьманський двiр, - сказала ‹ютаїха. ‚ двiр не заїжджав, а коло двору був, це правда, - сказав син. - •отiлось тобi побачити Њаринку? —и вглЯдiв же її де-небудь? - спитала. - Ѓачив її, мамо, в садку i поговорив з нею через частокiл, - сказав син. - I через частокiл перелазив? —и не наробив ти часом шкоди? Ќе звалив часом частоколу? - сказав батько. - I понесло ж тебе, ледащо, валЯти частоколи та плутатись в гетьманському гарбузиннi... - Ќi, Я в садок не лазив, бо менi Њаринка i так сказала з садка, щоб Я слав до неї старостiв хоч i зараз. - Ћт тобi й на! ити-бiлити: завтра ‚еликдень! - жартував батько. - ‡аманулось Њаринцi в Џетрiвку мерзлого: давай їй в жнива криги! ‚идко, що шлЯхтЯнка. Ђ ти ж їй що? - Ђ Я сказав, що готовий хоч i зараз старостiв до неї слати, - сказав ‡iнько. - Ћго-го! кидаймо овес, нехай висипаєтьсЯ на втiху голубам та дрохвам, кидаймо й жито! „авай грати весiллЯ та танцювати! - жартував старий ‹ютай. - Ђну, стара! заходжуйсЯ шити новi червонi сап'Янцi, бо танцювати прийдетьсЯ в самi жнива, та ще й швидко. - Ћх, ох! - зiтхнула стара Ћльга i тiльки голову похилила, пiдперши долонею щоку, передпочуваючи лихо. - ‡аздалегiдь, стара, зiтхаєш i ще за рiк або за два до весiллЯ, - сказав старий „емко. - Њабуть, охаєш на запас, бо запас бiди не чинить. - Ђ може, й вчинить бiду, - обiзвалась стара Ћльга. - Ѓог його свЯтий знає. - џка ж це буде, мамо, бiда, Як Я оженюсЯ? Ђдже ж люди женЯтьсЯ, та од цього немає ж бiди, - обiзвавсЯ син. - —и ти, ‡iньку, бавишсЯ в коханнЯ, чи справдi надумавсЯ оженитись з Њаринкою? - спитав батько i з його очей зслизла насмiшкуватiсть. Ћчi глЯнули з-пiд густих брiв поважно i трохи сердито. - џ, тату, не бавлюсЯ в коханнЯ, а таки справдi думаю сватати Њаринку, Як ви, тату, i ви, мамо, поблагословите менi слати до Њаринки старостiв, - сказав скн несмiливо i не дивлЯчись батьковi в вiчi. ‘тарий „емко пiдвiвсЯ з жвавiстю, непiдхожою до його лiт, схопивсЯ з мiсцЯ, Як обпечений, i випроставсЯ на ввесь свiй велетенський зрiст. - ™об Я тобi дав благословеннЯ сватати шлЯхтЯнку? Ќiколи цього не буде! ‚ибирай собi козачку або просту селЯнку, тодi Я тобi поблагословлю женитись! - крикнув батько. - Љоли, тату, моє серце вибрало Њаринку. •то ж винен, що вона шлЯхетського роду? - несмiливим тихим голосом промовив син. - —уєш, ‡iньку? Ќе дурiй! Њолоде серце дурне. Ќехай твоє серце трохи пристарiєтьсЯ, тодi ти й сам не схочеш сватати шлЯхтЯнки. ‡наємо ми, козаки, шлЯхту, i католицьку, та й православну. ‡алила вона нам за шкуру сала. Ѓагато покотилось додолу козацьких голiв через оту шлЯхту. “сЯ шлЯхта дивитьсЯ на Џольщу ласими очима, Як кiт на сало, бо звiдтiль на неї сипалось усЯке добро, i панщина, i усЯкi привiлеї. - Ђле ж, тату, Њаринка i її мати не з таких шлЯхтЯнок, що поглЯдають на Џольщу ласими очима. ‚они i нашого роду, i нашої вiри, - сказав син. - ѓовори, говори! Ќе такi! “сi вони однаковi. Ћн приїздив до нашого табору пiд Љумейками наш таки шлЯхтич, нашого ж роду i нашої вiри Ђдам Љисiль; приїздив нiбито за посланцЯ од королЯ, щоб помирити козакiв з Џольщею. Ћй, хитра лисицЯ! Ќаговорив, наказав усЯких обiцЯнок козакам: казав, що й Џольща видасть нам i плату од скарбу за чотири роки, бо нам тодi з польського скарбу не давали плати поспiль чотири роки; наговорив нам Љисiль усЯких обiцЯнок, аби ми тiльки не пiднiмались на Џольщу, сипав облесливими словами, Як горохом. Ђ чому? ’им, що сам став польським сенатором, знайшов ласку в королЯ, сiв в сенатi, брав добрi грошi од полЯкiв, опассЯ i вгодувавсЯ польською ласкою, Як кабан, i став готовий продати i козакiв, i мужикiв, i всю “країну полЯкам за лакомство погане. Ћтакi тепер стали нашi шлЯхтичi, нашi пани! ’ака, певно, i твоЯ Њаринка. - Ќе така, тату! џ її знаю i духом почуваю, що вона не Љиселевого заводу, - обiзвавсЯ син. ‘тарий „емко сiв на лавцi, схилив голову i сперсЯ на поручата. ‚iн важко зiтхнув. Џригадав вiн i облесливого Ђда-ма ЉиселЯ, i його облесливi слова, котрими вiн дурив козакiв, i його зрадливiсть “країнi й козакам, i йому стало важко на душi за грiхи православної української шлЯхти, котра тЯгла до Џольщi i длЯ своєї особистої вигоди була готова i сполЯчитись, i продати Џольщi i хлопiв, i козакiв, i свою вiру, i всю “країну. - Џотривай, сину i не хапайсЯ! Ќехай ми придивимось до Њаринки i до її матерi. Ќе можна ж таки так похапцем брати нам невiстку в свою хату, не розвiдавши добре, Яка вона людина, Який її рiд, - тихо промовила мати. - Ћй Ѓоже наш милостивий! ЃоюсЯ Я тих шлЯхтЯнок! Ћх! - Ђ Який її рiд? ЉнЯзi ‹юбецькi, кнЯзi ‘оломирецькi, Ћгiнськi, ‘теткевичi. –iла метка кнЯзiв, хоч вози на Ярмарок на продаж! џк не третина, то добра половина їх вже спольщилась, пристала до католицької вiри, стала ворогом нам, потЯгла до Џольщi, - [сказав „емко]. - Ћй Ѓоже мiй єдиний! Ћх! - почала стара Ћльга, поправивши старий парчевий очiпок на головi. - ’а воно ж нездатне нi спекти, нi зварити, нездатне показати й розказати наймичкам, Як варити борщ, Як спекти палЯницi та хлiб, нездатне нi до чого, бо має бiлi ручки, бо звикло панiти i не бралосЯ i за холодну воду. Ћх! ох! Ђж коло серцЯ менi здавило. - •то його зна, мамо! Њоже, Њаринка тими бiлими ручками вмiє i спекти, i зварити, - обiзвавсЯ син. - ђозвiдайте попереду, розпитайте, та тодi вже й гудьте. - ’а так, стара! ‚ тих панiв так! ’iльки їм подай або прийми! Ѓiльше вони нiчого не тЯмлЯть. Ђ хлоп нехай їм усе робить, нехай запрЯгаєтьсЯ до панщини в Ярмо. ’и, ‡iньку, i не думай, i в головi собi не покладай брати нам за невiстку шлЯхтЯнку! ‘ам чорт вигадав парувати козакiв та мужикiв з шлЯхтЯнками. ‘ватай краще чортицю! –е длЯ мене буде краща невiстка, нiж шлЯхтЯнка. - Ћй, що ти говориш! „е ж таки говорити таке та ще й проти ночi! ™е й приснитьсЯ, що чортицЯ стоїть з кочергою коло моєї печi. „ух свЯтий при нас та при нашiй оселi! Ћце старий! „оговоривсЯ ти з досади не знать до чого! - сказала мати i тричi перехрестилась. ‘тарий „емко ‹ютай од злостi схопивсЯ з лавки i прожогом дременув у сiни. ‚iн спересердЯ забувсЯ навiть нахилити голову в низьких дверЯх i з усiєї сили стукнув лобом об одвiрок. - Ћв-ва! ™е нi сiло нi впало, а от тобi на перший гостинець батьковi од невiстки-шлЯхтЯнки! „ай, Ѓоже, i тобi, стара, таких гостинцiв! - сказав „емко i неначе пiрнув в темрЯву сiней. ‘ин i мати довгенько сидiли мовчки на лавцi. Њати мовчала i все важка зiтхала, її чорнi блискучi очi стали жалiбнi й журливi, їх блиск неначе припав росою та пилом. - Ќе журисЯ, сину! Њенi стара Џавловська, Њаринчина мати, дуже припала до душi: весела, добра й негорда. Њоже, й Њаринка в неї вдаласЯ. Џотривай з сватаннЯм! Ќе хапайсЯ! Ќехай Я розпитаю в людей i сама придивлюсЯ до Њаринки. ‹юдське життЯ, Як те море: з берега тихе й Ясне, а десь далеко ревуть бiлi хвилi. ‚иходити в море, хоч i тихе з берега, небезпечно. Ќе журисЯ, сину! - ђозпитуйте, мамо, в людей, придивлЯйтесь! бо без вашого й батькового благословеннЯ Я не буду женитисЯ, - сказав син, - навiщо менi гнiвити Ѓога? Ќавiщо менi викликати на себе кару з неба самохiть? ЃоюсЯ, мамо, щоб менi часом не довелосЯ в водi потопати, в огнi погорЯти або вмерти Якоюсь наглою смертю. Џобачите Њаринку, придивлЯйтесь до неї добре, навиглЯдайте її, розпитуйте. џ знаю, що вона й вам припаде до вподоби, Як i менi. - Ќе знаю, сину! Ќе знаю! „ай, Ѓоже, щоб було по-твоєму, - сказала мати, - але все-таки Я боюсь тiєї шлЯхти... Ћй, боюсЯ, сину! Ћй, боюсЯ шлЯхтЯнки, хоч i рада вволити твою волю. Њинув тиждень, минув i другий. ‡iнькову душу поривало до ‘уботова, до Њаринки, але тодi саме настали жнива. ‰ому не було часу лiтати конем до ‘уботова: батько загадував йому усЯку роботу. ЏiслЯ обжинкiв Якось одного днЯ надвечiр прибiг козак-вiстовець з ‘уботова в ‹ютаїв двiр. ‹ютай, ‹ютаїха i ‡iнько сидiли на ганку i балакали, одпочиваючи пiслЯ роботи довгого лiтнього днЯ. - Љозак од гетьмана... - тихо сказав ‡iнько. - —ого треба гетьмановi од мене? - ще тихiше промовив старий осавул. Љозак знЯв шапку, поклонивсЯ „емковi i промовив: - Џросили гетьманша i гетьман, щоб ти, осавуле, з жiнкою та з сином не забули про гетьманшинi iменини i щоб прибули до їх в ‘уботiв завтра на пiзнiй обiд. - ‘пасибi, спасибi за честь та за ласку! - сказав „ем-ко. - Ђле Я вже старий: не менi їздити на iменини. ЊоЯ стара з сином, коли схотЯть, то нехай їдуть. ЏодЯкуй гетьмановi i гетьманшi од мене за честь, а тим часом випий чарку-другу горiлки та йди до пекарнi пiдвечiркувати, - сказав „емко. ‡iнько винiс плЯшку з горiлкою, i старий батько сам випив i почастував з своїх рук посланцЯ, а Ћльга винесла на тарiлцi пирогiв i подала козаковi на закуску. Љозак випив всмак пiслЯ дороги, аж крЯкнув пiслЯ другої здорової чарки, i пiшов до пекарнi. - Ќу що, стара? Џоїдеш до гетьманшi в гостi? -спивав „емко в жiнки. ‘ин подививсЯ на матiр пильним i прохаючим поглЯдом. - Џоїду! - сказала Ћльга. - Ђ ти, „емку, поїдеш? -- —ого Я туди поїду? Ќе бачив Ѓеньовських та ‘оломирецьких, та усЯких панiв, чи що? ЌадививсЯ Я доволi на тих панiв. Ѓуде з мене на ввесь останнiй вiк! ’а й погулЯли в гетьмана не доведетьсЯ. Њолода гетьманша не любить, їцоб в гетьманському домi козацька старшина напиваласЯ досхочу. ‡наю Я, що вона неначе видавцем дає гостЯм меди, вина та горiлку. —и так же було за старого гетьмана Ѓогдана, Як, було, старшина зберетьсЯ до його в гостi? …т! не поїду Я на тi iменини до Ћлесi-преподобницi! їдьте собi самi, коли хочете. ’ам же побачите i Њаринку, що ‡iньковi од неї свiт замакiтривсЯ. „ругого днЯ вранцi Ћльга ‹ютаїха убраласЯ в найкраще убраннЯ: завертiла голову шовковою намiткою, надiла жовтi сап'Янцi, убраласЯ в шовкову юбку та парчеву плахту i звелiла синовi запрЯгати конi. ‘ин запрiг чудовi баскi конi в простий кiнський вiз, обшитий новими лубками, намостив в задок сiна i застелив сiно новим квiтчастим килимом. - ’а поснiдайте ж добре, - говорив старий „емко, - бо будете голоднi. џ вже знаю тi пiзнi панськi обiди. џк почне варшавський кухар партолити Якiсь панськi потрави, то вас i за живiт потЯгне. Ђле й ти, стара, прибраласЯ, неначе хочеш йти замiж! —и не хочеш ти часом запаморочити свiт Якомусь прудиусовi в гетьманському палацi? - жартував старий „емко. - Ћце ѓосподи! Ќе надiну ж Я буденної одежi, коли їду в гетьманський двiр. ’ам же будуть усЯкi полковницi, а може, й шлЯхтЯнки та кнЯгинi наїдуть з Љиєва до гетьманшi. Ќе бурЯки ж шкромадити Я прибралась, i не капусту буду шаткувати, а буду сидiти поруч з гетьманшею. Њоже, приїде й Њаринчина мати џкилина Џавловська... -- Ѓодай їй колеса розпались в дорозi, коли вона їде з Љиєва! Џро Њаринку менi й не згадуй i не дуже там з нею панькайсЯ. —уєш, стара? Ќе дуже цiлуйсЯ та милуйсЯ з нею, щоб вона часом не подумала, що ти готова її i в пазуху сховати i в пазусi привезти менi на гостинець. - Ћх, ох! Ћй Њати Ѓожа почаївська! Ѓуде так, Як Ѓог дасть, а не так, Як люди хотЯть... - сказала навздогад Ћльга. ‘ин з матiр'ю, поснiдавши, сiли на вiз. Љонi, баскi та лихi, Як змiї, так i шугнули в одчиненi ворота i полетiли улицею, тiльки густа курЯва пiднЯласЯ з-пiд копит та колiс i закрила вiз нiби густою хмарою. - ѓосподи, не споспiшай! „ай, Ѓоже, час недобрий! - крикнув вслiд воза старий „емко, перевертаючи навпаки народне приказуваннЯ. Ѓаскi степовi конi так швидко долетiли до ‘уб