ть їх пiд тi машини з страшними зубцЯми. Ќiмець все показував їм, Як ходить коло машини, i вони насилу оговтались, насилу призвичаїлись до обстави, до нової роботи. Ћпiвночi, сливе перед свiтом, задзвонили в дзвоник, й iншi робiтники стали на їх мiсце, а вони пiшли до казарми на ночiвку. ’о була нiчна змiна. Њiж бiлими, чистими нiмецькими домнами, мiж зеленими вербами чорнiли двi довгi казарми длЯ бурлак. Љазарми були довгi, обiдранi, з оббитими дощем стiнами. Њожна було подумать, що то кошари длЯ овець, а не хати длЯ людей. Ќа кiнцi кожної казарми в кутку стоЯли здоровi казани, замурованi в цеглЯну пiч, де варили бурлакам їсти. Њинув рiк пiслЯ того, Як вербiвцi втекли з ‚ербiвки. Ѓула недiлЯ. ‚ селi почали благовiстить на службу, i дзвiн голосно гув понад ђоссю, мiж скелЯми. ‚ казармi коло довгого стола стоЯли й сидiли бурлаки. Њiж ними був i Њикола „жерЯ. ‚iн так помарнiв i змiнивсЯ на обличчi, що його трудно було впiзнать. Ѓлискучi карi очi наче погасли, лице постарiлось, рум'Янець пропав, лоб став жовтий, Як вiск, шиЯ поморхла. ’iльки здоровi жилавi руки з довгими пальцЯми та довгi вуса нагадували про давнього Њиколу „жерю. Ќа Њиколi була чорна, мов землЯ, сорочка, подерта свита, старi шкарбани з дiрками, звiдкiль виглЯдали солом'Янi устiлки. ‚олоссЯ на головах у бурлак було закудлане, мов у не-просипленних п'Яниць. Џоруч з Њиколою сидiли за столом бурлаки в таких чорних сорочках i з такими невми-тими видами, з такими бруснатими щоками, з такими кудлатими головами, що й дивитьсЯ було страшно. Ћднi бурлаки грали в карти, такi засмальцьованi, що на їх ледве червонiли безталаннi королi й королеви, замазанi нечупарними бурлацькими руками. Ќа столi стоЯла горiлка: декотрi бурлаки пили могорич i частували бурлачок. Њикола грав на скрипцi. Ћдна молодицЯ з темного кутка загомонiла й почала його лаЯть за те, що вiн грає до служби божої. —ерез усю казарму попiд стiною стоЯли неприбранi поли, на полах валЯлась солома й потерть. Ќа тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозi дранi свитки й кожухи. Ћдна чепурна молодицЯ в бiлiй сорочцi замiтала казарму i згортувала з полiв барлiг. Џ'Янi бурлаки затЯгли пiснi; Њикола пригравав їм на скрипцi. - ѓосподи! нема вам нi празника, нi недiлi! - гукнула богобоЯща молодицЯ з другого кутка. - —и не чуєте, що до церкви дзвонЯть? - „звонЯть, бо їх на панщину не гонЯть! - обiзвавсь приказкою Њикола i задзвонив на скрипцi так, що трохи струни не порвались. ‚ казарму вбiг Љавун i крикнув до Њиколи: - ’iкаймо, бра! тiкаймо! џ йшов з мiста коло корчми i бачив свого пана Ѓжозовського. - Ќевже? - аж крикнув Њикола i так шпурнув скрипку на стiл, що вона загула нiби не своїм голосом. - Їй-богу, бачив! Ќехай мене свЯтий хрест поб'є, коли брешу! ‚ербiвцi покидали карти на стiл i пороззЯвлЯли роти. - Њабуть, довiдавсЯ, що ми тутечки на фабрицi, та це приїхав по нашi душi, - сказав Њикола. - Ђле чорта лисого забере звiдсiлЯ до себе в ‚ербiвку, а не нас. - ‡найшов дурнiв! ’ак оце живцем i дамосЯ йому в руки, - обiзвавсЯ один бурлака. - „е ж ти його бачив? - спитав „жерЯ в Љавуна. - ‘идiв в заїздi коло вiкна й люльку курив. џ зараз впiзнав його руду голову й червону пику та й дав драла за жидiвськi хати через тини, - сказав Љавун. - ‚ котрому вiкнi вiн сидiв? - знов спитав Њикола. - ‚ самому крайньому, що зараз од угла з причiлка, - сказав Љавун. Њикола подумав, встав, покликав Љавуна i вербiвських бурлак надвiр i нишком промовив: - ‡наєте що, хлопцi? „авайте провчимо вражого пана, щоб не квапивсЯ ганЯтьсЯ за бурлаками! - џк же ми його провчимо? - спитали бурлаки. - Ќападемо вночi на станцiю, видеремо вiкно, влiземо в кiмнату та дамо йому стiльки стусанiв i рiзок, скiльки вiн колись надавав нам на економiї. - „обре, їй-богу, добре! „аймо йому доброї прочуханки, щоб пам'Ятав до нових вiникiв, - загукали бурлаки. Ѓурлаки вернулись до казарми, позабирали свої клунки, тихенько один за одним втекли з казарми i поховались у скелЯх мiж густими лозами. ‚они поклали клунки пiд голови i полЯгали спати. Џан Ѓжозовський i справдi довiдавсЯ од людей, що бували по Ярмарках, про вербiвських утiкачiв. Њикола показав дорогу iншим, i слiдом за ним багато людей повтiкало на стеблiвськi заводи. Ѓжозовський приїхав в ‘теблiв, пiшов на справу до стеблiвського пана i полаЯвсЯ з ним за те, що вiн приймає до себе на фабрики без пашпортiв його панщанних людей. Ѓжозовський задумав другого днЯ з сiльською полiцiєю половить своїх крiпакiв i вернути додому. Ќадворi смеркало й сутенiло. Њикола з товаришами спав в лозах, готуючись в далеку дорогу. ‚ пiзню добу вiн побудив товаришiв; всi вони рушили з лiз i потЯглисЯ на мiсто до корчми. Ќiч була темна, тiльки на небi Ясно блищали зорi. Ќадворi було холодненько, Як буває весною. Ѓурлаки прийшли на мiсто. ‚ однiй жидiвськiй хатi ще блищало свiтло. Ѓурлаки посидiли на призьбi коло однiєї жидiвської хати, поки не погасло свiтло, i крадькома через тини та городи прийшли до заїзду. ‚ заїздi все спало. ‘крiзь було тихо й мертво. Љавун показав бурлакам те вiкно, де Ѓжозовський сидiв удень з люлькою в зубах. ‚iкно виходило не на вулицю, а на подвiр'Я. Ѓурлаки обiйшли кругом заїзду, пiдiйшли пiд вiкно i почали прислухатись. Љрiзь вiкно було чути, Як Ѓжозовський сопiв та хрiп на всю кiмнату. - Џочинаймо! - зашепотiв Њикола i почав одколупувать ножем вiкно. „ругi бурлаки помагали йому. Џоганенькi рами й завiски швидко подалисЯ пiд дужими руками, мов тонке павутиннЯ. Њикола вийнЯв i виставив вiкно, поставив його коло стiни i полiз у кiмнату. ‡а ним слiдом полiзли другi бурлаки. џк той звiр кидаєтьсЯ на товарЯку, так кинувсЯ Њикола на Ѓжозовського лiжко i налапав пановi ноги. Џан схопивсь, з перелЯку втратив голос i не мiг навiть крикнуть: Як блискавка, мигнула в його головi думка про Њиколу й вербiвських бурлак. Њикола однiєю рукою вхопив пана за ногу, а другою почав давать стусани в груди. ‚ хатi було поночi, Як у льоху. Ѓжозовський звивсЯ, Як уж, та й шугнув просто в дверi, Як сполоханий пiвень. Ѓурлаки не знали, де дверi, i тiльки крутились по хатi. Џан перебiг прихожу, де спав осавула, i побоЯвсЯ бiгти надвiр: в його була думка, що коло дверей засiли на вартi i стережуть його другi бурлаки. Ѓжозовський налапав сiнешнi дверi i в одну мить кинувсЯ по дверЯх на горище. ‚ сiнЯх, на його щастЯ, не було стелi. ‚iн видрЯпавсЯ по дверЯх на горище й кинувсЯ бiгти. Ћдначе бiгти не було куди: вiн вдаривсЯ лобом об крокву i поколов собi лице куликом. Ћд перелЯку на його лобi виступив холодний пiт. ‚iн присiв у самiсiнькому куточку пiд покрiвлею. ’им часом бурлаки розсипались по двох темних кiмнатах, лапали руками по всiх закутках, лазили пiд лiжка i не знайшли пана. Њикола був лютий, Як звiр, i посатанiв. - „оставай сiрникiв! ‘вiти свiтло? - шепотiв вiн сливе нишком бурлакам. - Ѓудемо гамселить при свiтлi... що бог дасть! Љавун дiстав з кишенi сiрники, тернув сiрником об стiну. Ћгонь спахнув - i бурлаки вгледiли порожнє лiжко, а в прихожiй вербiвського осавулу долi. Ћсавула лежав на спинi i спав мiцним сном, аж рота роззЯвив i вищирив зуби. Ѓурлаки без сорому засвiтили свiчку, миттю кинулись на осавулу i почали його лупцювать кулаками. Љавун накинув йому на голову свиту, ще й сам сiв зверху. ЏерелЯканий осавула тiльки харчав пiд Љавуном. Ѓжозовський, сидЯчи на горищi, почув те страшне харчаннЯ. Ћдин бурлака вгледiв одчиненi дверi, догадавсь, де подiвсЯ Ѓжозовський, i почав дертись по дверЯх на горище. Ѓжозовський схопивсЯ з мiсцЯ, мiж латами продер кулики видерсЯ на покрiвлю i стрибнув з стрiхи додолу. Џiд стрiхою стоЯв воловий вiз. ‚iн потрапив на вiз, страшенно обiдрав собi литку об полудрабок, скочив з воза й побiг через двiр. Џерескочивши в город через тин, вiн присiв пiд тином i боЯвсЯ бiгти далi. ‰ому здавалось, що бурлак повний двiр, повний город, що вони позасiдали на засiдки скрiзь попiд вiкнами, попiд стайнею, поза тинами. ‰ому здавалось, що от-от знов на його спину плигне „жерЯ i почне лупцювать його в груди кулаками. - ’iкаймо звiдцiль, браттЯ! - промовив Њикола. - ’iкаймо! ‚ислизнув жмикрут з наших рук! Ќе животiти теперечки нам на свiтi. Ћдин бурлака схопив з стола золотий годинник i хотiв сховати його в кишеню. - Ќе зачiпай! –е наша кров! - крикнув Њикола несамовито, видер з рук годинник i брЯзнув ним об помiст з усiєї сили. ѓодинник дзенькнув i розбивсЯ на дрiб'Язки. Њикола вискочив через вiкно надвiр; за ним почали плигать другi бурлаки. ‘вiтло погасло. Џан бачив, Як блиснуло свiтло, Як бурлаки стрибали з вiкна надвiр, i з перелЯку дременув просто через грЯдки, нахилЯючись при самiй землi. ‰ого ноги грузли в м'Яких грЯдках. ѓрудки землi летiли на всi боки. Њолода кукурудза лущала пiд ногами. Ѓжозовський вбiг у молодий бур'Ян i прилiг у йому на саму землю. Ѓурлаки зникли. Ќадворi стало тихо. ’iльки осавула в хатi охав та стогнав. „овго Ѓжозовський лежав у бур'Янi та прислухавсь. ‚iн втратив памороки i тiльки тодi опам'ЯтавсЯ, Як почув, що в його все тiло труситьсЯ од холоду, а зуби аж цокотЯть. Ќа селi десь далеко заспiвав пiвень. ’ой пiвень неначе розiгнав дiдькiв длЯ Ѓжозовського. ‚iн набравсЯ смiливостi, пiдвiвсЯ, глЯнув на небо i побачив, що забiг таки далеченько. ѓрудки мулЯли в босi ноги, а холодна землЯ обсипала ноги, наче снiг. ‚iн прийшов до заїзду, побудив жидiв i звелiв погоничевi зараз запрЯгать конi. Ћсавула ледве ворушивсЯ од стусанiв. Џан ще вдосвiта рушив в дорогу з ‘теблева. Ђ тим часом бурлаки були вже далеко од ‘теблева. ‰дучи шлЯхом темної ночi, вони все бiдкались, що їм не спосудилось добре оддЯчить своєму пановi. ‚они брались не на пiвнiч, де було так само багато сахарень, а на пiвдень. ’уди їх тЯгло почуваннЯ волi на степах; туди, далеко на степи, їх надила Якась невiдома сила, на тi шлЯхи, на тi степи, де колись ховалась волЯ українського народу, невважаючи на другу пащеку страшного степового звiра - татар. ’а й цей степовий звiр, мабуть, не був такий страшний, Як свiй небезпечний звiр домашнiй, котрий катував їх i знущавсЯ над ними без жалю. ‚ той час Ѓжозовський вертавсЯ до ‚ербiвки. —етвiрнЯ добрих коней несла легенький фаетон нiби на руках. Ћсавула ледве поспiшав за ним маленькою бiдкою. Ѓжозовський згадував про бурлак, про „жерю, i всЯ кров кидалась йому в голову, заливала його очi. ‚iн почував на своїх грудЯх бурлацький кулак, i йому здавалось, що саме в тому мiсцi пекло його нiби вогнем. ‚iн пригадував, Як втiкав через горище, Як скакав з покрiвлi на землю, Як лежав у бур'Янi, i ввесь його шлЯхетський гонор пiднЯвсЯ з самого дна, кипiв, клекотiв у його душi. ‚iн догадувавсь, що й погонич, певно, знає про те дiло, знає й осавула, знає й увесь ‘теблiв, знатиме й усЯ ‚ербiвка i всi пани-сусiди. Ћд помсти вiн усе штовхав погонича кулаком у спину, Як тiльки той не потраплЯв на добру дорогу, Як тiльки фаетон нахилЯвсЯ набiк. Џогонич од злостi передавав тi стусани конЯм, лупцював їх немилосердно гарапником попiд черево, а конi передавали злiсть панському фаетоновi, хвицали по йому заднiми копитами й трохи не поносили. ‚же свiнуло надворi, вже й зiйшло сонце, а бурлаки йшли й не спочивали. ‚они поминули багато сiл, багато сахарень та суконних фабрик, нiде не спочивали i не ставали, їм усе здавалось, що Ѓжозовський буде гнатьсЯ за ними. Ћпiвднi вони звернули в лiсок, з'їли по шматку хлiба, напились з кринички погожої води i помандрували далi. ‚вечерi з'Явилось на долонi велике мiстечко з двома бiлими мурованими церквами. ‡а мiстечком осторонь стоЯли здоровi сахарнi з високим чорним стовпом. ‚iтер повiвав од заводу, i далеко на полi було чути препаскудний противний сморiд од перепалиних кiсток, од гнилого малЯсу. ‘онце сiло за горою. —ереда йшла в мiстечко. Џотомленi бурлаки ввiйшли в мiстечко. ’о була —еркащина. - ‘таваймо тут на роботу в сахарнi, - промовив „жерЯ. - Њи зайшли вже далеко од ‚ербiвки. ’ут не знайде нас пан. - „е пристанемо, там i на роботу станемо, - сказав Љавун. - ‘ахарень є доволi; ми вже поминули їх по дорозi бiльше десЯти. Џро мене, зоставаймось тут. Ђле треба нам десь переночувать. - ЏросiмосЯ на нiч до людей: може, нас будлi-де й пустЯть, - промовив „жерЯ. Ѓурлаки сiли на окопi коло царини, трохи одпочили, з'їли по шматку хлiба та по цибулi i ввiйшли в мiстечко. - —и будемо проситись до багатих, чи до бiдних? -обiзвавсЯ один бурлака. - ‘пробуємо переднiше до багатих, - сказав Њикола. Ѓурлаки повернули повернули до великої хати i ввiйшли у двiр. Ќа просторному дворi мекали вiвцi, стоЯли потомленi воли. ЊолодицЯ доїла корову. ‘тарий чоловiк поравсЯ в загородi. - „обривечiр вам! ‡ понедiлком будьте здоровi! - сказали бурлаки до хазЯїна, пiднЯвши трошечки шапки. - Ѓудьте ласкавi, пустiть переночувать! - Ђ хто ж ви такi; звiдкiлЯ бог несе? - спитав хазЯїн. - Њи йдемо здалека на заробiтки й хочемо стати на роботу в сахарнi, - сказали бурлаки. •азЯїн бистро кинув на їх оком i задумавсЯ. Џеред ним стоЯли люди в чорних, Як сажа, сорочках, з бруснатими щоками й пiдборiддЯми, в старих драних свитках, в старих дiрЯвих брилЯм з червоними очима. - ’о ви б то бурлаки, чи що? - спитав їх хазЯїн згорда. Ѓурлаки трохи помовчали, а Њикола промовив: - ’а еге ж! Ќе з добра стали бурлакувать... - Љоло нашої хати великий шлЯх; а великий шлЯх несе всЯкого народу, - i доброго, i лихого. укайте собi, люди добрi, пристановища деiнде, промовив хазЯїн i кинувсЯ до роботи. Ѓурлаки мовчки повернули з двора, а Њикола не стерпiв i промовив: - ’а й ми такi хазЯїни, Як i ти, чоловiче, та тiльки лиха долЯ погнала нас з дому. Ѓурлаки пiшли до другої хати, далi до третьої: їх нiде не пускали на нiч. Љоло самої церкви вони зайшли до одної убогої молодицi й почали проситись переночувать в клунi. - џ б вас пустила, та мого хазЯїна нема дома. џ не знаю... Я б рада й пустить, та... - говорила молодицЯ, заникуючись. Ѓурлаки розказали про все своє горе, розказали, Як вони втекли з села од пана, Як бiдували, Як набрались лиха, i розжалобили добру молодицю. ‚она пустила їх на нiч у клуню, ще й наварила на вечерю кулешу. Ѓурлаки покотом полЯгали на соломi й спали Як убитi. Ђ добра молодицЯ, вернувшись до хати, Як почала думать та гадать, то з перелЯку поховала в скриню всю одежу, Яка висiла на жердцi, пiдперла дверi кочергою й рогачем i довго не спала, та все думала за бурлак. „ругого днЯ, тiльки що свiнуло, молодицЯ встала й почала оглЯдать хату i все, що було в хатi: подивилась на скриню, заглЯнула в скриню - все добро було цiле. ‚она перехрестилась i вийшла надвiр. Ѓурлаки покотом спали на соломi Як побитi. ЊолодицЯ затопила в печi й почала варить обiд. Ѓурлаки встали, повмивались, помолились богу до схiд сонцЯ, подЯкували молодицi й пiшли до сахарень. IV_ ‘ахарнi стоЯли за великим ставком, захищенi глибоким ровом i обгородженi стiною. лЯх вивсЯ до великої мурованої брами; коло брами стоЯла сторожка длЯ вартового, помальована бiлими й чорними смугами, Як малюють скарбовi сторожки длЯ москалiв. Ѓурлаки ввiйшли в браму i побачили цiлий невеличкий городок. Џеред ними була зовсiм мiська вулицЯ з мостовою, з тротуарами. Џо обидва боки стоЯли невеликi мурованi домики з здоровими вiкнами; коло їх зеленiли садочки. ’о були житла длЯ нiмцiв та длЯ писарiв. Ќа другiй вулицi стоЯв чималий дiм директора рафiнаду. ’ам була навiть школа, тiльки не длЯ просвiти народу, а задлЯ того, щоб вивчить хлопцiв на писарiв длЯ фабрицьких канцелЯрiй. ‚ кiнцi вулицi стоЯв високий будинок; то був театр - панська примха, длЯ розваги офiцiалiстiв, їх дочок i синiв та писарiв, а пiд ним були крамницi з усЯким крамом. „алi йшли довгi магазини а серед майдану стоЯла прездорова сахарнЯ, з одного боку на чотири поверхи, з другого на п'Ять. Љоло самого ставка стоЯв рафiнад та костопальнi з високими чорними стовпами. ‡а сахарнею здоровий двiр був закиданий сажнЯми дров; звiдтiль тЯглась залiзна дорога до заводiв. ‘еред того двора мiж сажнЯми дров стоЯла парова машина; там рiзали колодки на дрова, складали дрова на вагони i везли їх просто до парових машин на заводи. Џо всьому дворi й по тому мiстi сновигали позамазуванi робiтники, в чорних сорочках, з чорними видами. ‘крiзь було чути гук, шум, гам, свист. Њашини в заводах стукотiли та гуркотiли, аж стiни гули й трусились. ‡ високих виводiв завжди валували стовпи чорного, смердючого диму. Ѓурлаки дiйшли до сахарнi й почали розпитувать, хто приймає людей на роботу. ђобiтники показали їм на один дiм, де жив посесор тих заводiв. Џосесор був єврей, Ђбрам Њойсейович Ѓродовський. ‚сi заводи належались до одного дуже багатого пана, котрий жив за границею, й рiдко приїздив на заводи. Єврейське господарство вже далосЯ взнаки людЯм i кидалось в вiчi. Ћгорожа мiсцЯми лежала на землi, по двору стоЯли гнилi калюжi; будинки були облупленi, вiкна в хатах були повибиванi; подекуди цiле стадо кiз гулЯло по садочках i гризло дерево. ‚ той час Як вербiвськi бурлаки розмовлЯли з робiтниками, надiйшов сам посесор. ’о був товстий, здоровий жид, з рудою бородою, з сiрими очима, в чорнiй оксамитовiй жилетцi. Ќа жилетцi телiпавсЯ важкий золотий ланцюжок з печаткою i всЯкими цЯцьками; на товстих куцих пальцЯх блищали важкi золотi перснi з дорогими блискучими камiнцЯми. Љомiрчики й сорочка, чорний блискучий галстук на шиї були засмальцьованi, аж блищали проти сонцЯ. —орний довгий сюртук, вишневий оксамитовий картуз на потилицi давали йому дуже характерний вид. Ќевважаючи на його багате вбраннЯ, на золото, од його тхнуло чимсь. Ѓурлаки впiзнали той дух пiд багатою одежею, Як вовки впiзнають вовчий дух у вовчiй шкурi. - —ого вам треба? - спитав у бурлак Ѓродовський. ‚сi робiтники поздiймали перед ним шапки. ‚ербiвськi бурлаки не знЯли шапок, не поклонились, тiльки згорда поглЯдали на його, неначе вони були хазЯїнами в сахарнi, а Ѓродовський був наймитом. - Њи хочемо стать на роботу в сахарнi, - обiзвавсЯ Њикола згорда. - Ќу, коли хочете, то ставайте, - сказав Ѓродовський. - Ђ хiба ти приймаєш тут на роботу? - спитав Њикола Якось з осмiхом i гордо. Ѓродовський зобидивсЯ. ‚сi робiтники осмiхнулись. - Љоли хочеш ставать на роботу в мене, то не тикай на мене! Ќу, що це таке з цими мужиками! џ тут хазЯїн. •iба ти не знаєш, чи що? - Ђвжеж не знаю! •то тебе знає, що ти таке, - сказав Њикола Якось сердито, Як звичайно селЯни говорЯть. - —ого ти кричиш на мене! Ќу, Я з тобою свиней не пас! Ќу, коли хочеш в мене служить, то не тикай на мене, бо Я тут пан, - промовив уже сердито Ѓродовський. Њикола трохи не загнув Ѓродовському в батька-матiр i насилу вдержав Язика; одначе вiн уже зумисне поминав те капосне "ви". ‚iн усе-таки бачив перед собою жида, хоч i багатого. Ѓродовський, взЯвши в посесiю сахарнi, довго морочивсь, поки привчив людей казати йому "ви", а хто на його тикав, тому вiн довго не видавав плати за роботу. Ћднi захожi бурлаки довго не гнулись, та все тикали на його, на дiтей, навiть на його жiнку, хоч вона зовсiм була схожа на паню. Ѓурлаки згодились з Ѓродовським по три карбованцi на мiсЯць, на його харчах i пiшли до казарм. - —и не комедiЯ, вражого сина, з жидом! - сказав Њикола. - ‘лужили панам, а це вже довелось служить жидам. Џокуштуємо ще жидiвського хлiба, Який вiн на смак. Ѓурлаки ввiйшли в казарми. Љазарми, довгi без мiри, були ще поганшi, нiж на стеблiвськiй сахарнi. ‚ хатi було повно барлогу, Як у свинюшниках; там стоЯв Якийсь чад од махорки, од гнилої соломи, од нечистої одежi, от кислого борщу, од бурлацьких онуч. Ќа заводах задзвонили в дзвоник. ѓустими рЯдками потЯглисЯ люди з заводiв. Ћднi пiшли в мiстечко; за всi днi найнЯтi робiтники пiшли на обiд в казарми. Ѓурлаки посiдали обiдать. Љухарi насипали з великих казанiв у миски борщ. ’ой борщ був такий смачний, що вербiвськi бурлаки, виголодавшись пiслЯ дороги, через велику силу набивали ним пельку. ‚ борщi була сама за себе бутвина та квас; подекуди тiльки плавали таргани замiсть м'Яса. ЏiслЯ борщу подали кашу. Љаша була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм. •лiб був чорний, Як свЯта землЯ. - Ћто каша! - промовив Њикола. - I в ‚ербiвцi бiдував, а такого добра не їв. —и й сам пан жид їсть таку кашу? - Џоживеш, чоловiче, покуштуєш ще й кращої кашi, - озвавсЯ один бурлака. „звоник задзвонив, i всi бурлаки знов пiшли на роботу. ‚ казармах зостались самi вербiвцi, зостались i задумались. Љожний згадував за свою хату, за свою жiнку, своїх дiтей. Њикола сидiв i журивсь. - —и доведетьсЯ нам коли вернутьсЯ додому? - спитав Љавун наче сам у себе. - џк ухопить нашого пана, то, може, й повертаємось, - промовив Њикола. - Ђ коли ж то його вхопить, коли вiн здоровий, Як вiл, - знов обiзвавсЯ Љавун i похилив на стiл свою русЯву голову, своє довгообразе лице з тонким рiвним носом i з довгими вусами. - ’а й смердить же наша хата! - сказав Њикола i вийшов надвiр. ‡а ним вийшли i другi вербiвцi. Љазарми стоЯли над самим ставком. ‘тавок був здоровий, далеко розливавсЯ в поле мiж двома невисокими горами. ‡а ставком, од самого берега йшов на гору старий лiс високою рiвною стiною, переходив гору й ховавсЯ в долинi, за горою. Џоловина лiсу вже пiшла на сахарнi, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стоЯла в пишнiй красi, нiби хтось зумисне насадив його стiною до самого ставу. ’овстi граби, берести, дуби, кленки стоЯли, нiби густо наставленi стовпи, з зеленою покрiвлею зверху. Љруглi зеленi широкi верхiв'Я вкривали лiс зверху, нiби зеленими шатрами. Ђ там далеко на Яру блищав ставок, зеленiли береги; а далi в водi стоЯв стiнами густий темно-зелений оситнЯг. ‰ого тоненькi гнучкi стебла здалеки були схожi на купи павутиннЯ. ‚iн одбивавсь у водi ще тоншим, ще нiжнiшим, неначе пiд водою плавав зелений пух. Ѓурлаки хотiли скупатись, але глЯнули в воду i побачили, що вода була густа й смердюча. „охла риба плавала коло берегiв: в ставок випустили малЯс i зробили з його смердюче багно; ставна вода була гнила. ‚ербiвцi стали на роботу в сахарнi. –Я робота була длЯ їх легша од роботи на полi, але зате нуднiша. Ќа полi, на чистому повiтрi було Якось веселiше й охотнiше робить, нiж коло машини, мiж стiнами, на помостi, слизькому й липкому од розлитого смердючого малЯсу. Њинув мiсЯць. Ѓурлаки пiшли до посесора за грiшми. Ѓродовський сам одлiчував плату робiтникам, незважаючи на те, що був дуже багатий: вiн був з простих євреїв. Њикола стрiв на подвiр'ї Ѓродовського жiнку. ‚она була убрана зовсiм по-панськiй, але її лице, її нечепурна одежа, чорний подiл спiдницi i розкудлане волоссЯ на головi - все це показувало, що вона не панiЯ. - Ђ де твiй чоловiк? - спитав Њикола в посесорiшi - ™о ти, свиню! Ќу! —ого ти на мене тикаєш? џ тобi не дам грошей за мiсЯць. ЌiЯк не привчимо цих хамул, Як треба розмовлЯть з панами. - Ђвжеж пак! •iба Я дурно робив мiсЯць, - сказав Њикола. Ѓродовська пiшла жалiтись на бурлак до свого чоловiка. Ѓродовський вилаЯв бурлак, одлiчив i видав грошi i вилiчив за всi днi, коли бурлаки були слабкi й не були на роботi. Ѓурлакам довелось забрати не всю свою мiсЯчну плату. - Ќу, не забагатiємо в цього пана! - промовили бурлаки, вийшовши з двора. Ѓродовський поставив шинок коло самих заводiв, хоч усi шинки в мiстечку були закупленi в дiдича таки Ѓродовським. Ѓурлаки в шинку оддавали Ѓродовському назад за його горiлку заробленi в його грошi. Ѓула недiлЯ. Ѓурлаки просто од посесора потЯглисЯ до шинку i з горЯ пропили трохи не всi свої грошi. Њикола пив чарку за чаркою; жид наливав та все не доливав на палець, бо з тих недоливкiв зоставались у його в кишенi сотнi карбованцiв. Љоло шинку сидiли музики i грали; бурлачки танцювали з бурлаками. Њикола на той час забув i ‚ербiвку, i Ќимидору, i свою хату, i свого страшного пана; запив все своє горе i вже жив у Якомусь iншому свiтi, веселому, гудЯчому, - неначе вiн знов удруге парубкував. - ѓрайте, музики! буду танцювать! - крикнув Њикола, пiднЯвши рукою високо шапку вгору. Њузики заграли, i Њикола пiшов садить гопака. ’ой гопак був страшний; здавалось, нiби сам сатана вирвавсЯ з пекла на волю. ‰ого темнi очi нiби горiли, Як жарини, а волоссЯ розпатлалось; блiде лице почорнiло i неначе посатанiло. ’о був не молодий Њикола з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен пити й гулЯть хоч весь день. - ѓрайте дрiбнiше, бо морду поб'ю! - крикнув Њикола несамовито i потЯг одну бурлачку у танець. ‚iн так обкрутив її кругом себе, що на бiднiй бурлачцi затрiщала свита, i вона ледве вирвалась з його рук. „о пiзньої ночi грали музики; до пiзньої ночi пили й танцювали бурлаки, доки не витрусили з кишенi усiх зароблених грошей. Ќастала зима. Ѓурлаки стали на роботу в Ѓродовського на цiлу зиму. Џосесор так харчував бурлак, що в великий пiст в його казармах почавсЯ помiрок. ‡аслабла одна молодицЯ i вмерла наглою смертю; потiм заслаб один чоловiк i не дiждав до вечора. „ругого днЯ знов заслабло кiлька чоловiк. Ѓродовський, взЯвши в посесiю сахарнi в одного великого пана дiдича, одразу заплатив багацько грошей i через це мусив позичить чимало грошей в заможного купцЯ в ‹ебединi, мулЯ Љаплуна. муль згодивсЯ позичить, але вимовив таке завсiдне право, щоб його зЯть харчував робiтникiв в сахарнЯх за три карбованцi от душi, аж доки посесор виплатить усю позичку. мулiв зЯть закупив на харчуваннЯ бурлак багато таранi за дуже малу плату. ’аранЯ була дуже давнЯ, лежана, трухла й гнилувата. Ћд неї бурлаки зараз почали слабiть, а потiм по бурлаках пiшов такий помiрок, що за його пiшла чутка по околицi та й скрiзь. ђобiтникiв умирало багато. Џосесор, вважаючи на себе Як на пана, задер вгору кирпу проти попа. ‚iн звелiв самим бурлакам ховать мерцiв. Џiп, не довго думавши, дав звiстку благочинному. Џочалось дiло. ’одi посесор побачив, що накоїв лиха, ледве загасив дiло сотнЯми карбованцiв. ‚iн скуб себе за пейси, за бороду i мусив платить поповi давню плату за фабрицьку парафiю. Ђ тим часом пошесть пiшла по всiх казармах. ‹юди не переставали слабiть i вмирати. Њiж бурлаками почаласЯ тривога: однi казали, що пани насипали зумисне в криницi отрути, другi казали, що посесор годує людей собачим м'Ясом. Џiшов по казармах гомiн, клекiт. Њикола правував над усiма, давав привiд, кричав на ввесь двiр, що жиди наслали пошесть на людей. ‚атага бурлак знЯласЯ, пiшла до посесора й побила йому вiкна. Џосесор тим часом з жiнкою й дiтьми утiк в мiстечко i пересидiв лиху годину, доки бурлаки не втихомирились. ’им часом вiн дав знати в стан. ‘тановий набiг на заводи з москалЯми, з доктором та з попом. „октор заглЯдав у криницi, куштував воду, ходив по заводах, по казармах, ходив чогось понад ставком, по двору, заглЯдав у пекарнi, в казани, заспокоював бурлак; але сам боЯвсЯ покуштувать бурлацького борщу з гнилою таранею, з додатком пацюкiв длЯ присмаки. ‚iн звелiв обчистить i вимазати казарми, але, невважаючи на те, бурлаки почали потроху втiкать з заводiв. Ќашi вербiвськi бурлаки ждали тiльки, доки трохи протрЯхне надворi. ‚они задумали тiкать далi, на херсонськi степи. Ђ тим часом несподiвано заслаб Љавун. ‚iн довго не признававсь, що вiн слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу. ‚iн боЯвсь лазарету, Як пекла, бо з того лазарету мало хто вертавсЯ до казарм. Ћдного вечора Љавун зваливсь з нiг; його перевезли в лазарет. Ќi один вербiвець не впiзнав би тепер Љавуна, колись здорового, кремезного, широкоплечого чоловiка, з довгообразим лицем та рум'Яними щоками. Љавун лежав на голому полу, прикрившись старою свитою, i стогнав. ‘мутно блищав вечiр у вiкно, i жовте, Як вiск, Љавунове лице ледве було видно проти вiкна. ™оки його позападали, рум'Янець зник, нiс загостривсЯ; темнi очi стали Якiсь нiби втомленi й дивились непорушне на стiну, неначе на тiй стiнi Љавун читав своє гiрке життЯ. Њикола сидiв коло його й думав думу, похиливши на груди голову. Iншi вербiвцi стоЯли коло полу, бо слiдком за Њиколою й Љавуном почало прибувать на заводи багато вербiвських людей. Ќе один десЯток уже втiк з ‚ербiвки од пана Ѓжозовського. Љавун стогнав та все не зводив очей з бiлої стiни, на котрiй став у закутку широкий темний вечiрнiй дiд. Ќа замазанiй стiнi темнiли чорнi плЯми, мiсцЯми червонiла цегла з-пiд обколупаної глини. Њинула година, i Љавун все дививсЯ очима на ту стiну i не мiг опам'Ятатись: перед ним нiби манЯчили то милi, то страшнi картини на тiй стiнi. Ћт зазеленiла вербами ‚ербiвка, всЯ облита гарЯчим сонцем, зазеленiла його левада над ђаставицею; забiлiли стiни його хати, i вiн засмiЯвсЯ тонкими смажними губами. Џотiм перед його очима усi верби нiби спалахнули страшним огнем; небо вкрилось хмарами; день змiнивсЯ на нiч... ‚ерби стали стiжками на панському току, i чорне небо замиготiло страшним полум'Ям; весь тiк, всЯ ‚ербiвка вже нiби палала перед його очима. ѓорiла його хата; йому здалось, що в хатi його жiнка з дiтьми, що вони от-от згорЯть в тому страшному вогнi. - ђЯтуйте жiнку, дiтей! •то в бога вiрує! - крикнув Љавун. - Њиколо! Ќимидоро! ђЯтуйте моїх дiтей! Ќимидорине йменнЯ неначе ножем укололо Њиколу в саме серце, i гарЯча сльоза скотилась з його очей. I здалосЯ Љавуновi, що горить його двiр, палає його клунЯ, горить землЯ пiд його ногами, горить i клекотить вода в ставку. ‰ому гарЯче й болЯче: його душить у горлi дим, а жаль за жiнкою, за дiтьми давить слiзьми його горло... от-от задавить його на смерть... ‚iн придивлЯєтьсЯ, а з полум'Я витикаютьсЯ скелi. витикаютьсЯ скелистi береги понад ђоссю, червонi, нiби розпечене червоне залiзо. Џеред ним, неначе з землi, одразу висовуєтьсЯ високий, Як стовп, камiнь, весь червоний, Як жар, а на тому каменi стоїть Ѓжозовський. Ќа Ѓжозовському палає одежа, палає волоссЯ на головi; з його ллєтьсЯ потьоками кров по гарЯчому каменi. - Ђга! Ђ що! Џiймавсь! I ти в пеклi! Ђ добре тобi в тому полум'ї! - простогнав Љавун, i перед його очима камiнь з паном пiшов пiд землю, а на тому мiсцi закрутились фабрицькi колеса, замахала, наче крилами, парова машина, заклекотiли казани з малЯсом, а мiж тими колесами закрутились чорнi дiдьки з рогами, з хвостами, з цапиними бородами, з огнЯними висолопленими Язиками. Њiж ними знов закрутивсЯ пан, закрутивсь осавула, жид-шинкар, закрутивсЯ Ѓродовський. ’а всЯ ватага танцювала, плигала, бiгала, верещала й стукотiла. —орти перекидались машинами, машини махали головами, хвостами, а з тих машин летiли на всi боки сахарнi бiлi голови i били Љавуна по головi, неначе хто безперестану бив його в тiм'Я залiзним обухом. - ‡а що ви мене б'єте? ‡а що катуєте? - знов несамовито крикнув Љавун на всю казарму й нiби прокинувсь; через його очi знов зирнув розум. Љавун затих, глЯнув на Њиколу, на вербiвцiв. - —и впiзнаєш мене, Џетре? - промовив до Љавуна „жерЯ. - ‚пiзнаю, - насилу вимовив Љавун. - —и не покликать попа, щоб тебе висповiдав? - обiзвавсЯ один бурлака. - I вже! „ай менi спокiй. ‚же смерть моЯ за плечима, - сказав Љавун. - Њабуть, Я вже не встану. Ѓрати-товаришi! Љоли хто вернетьсЯ додому, накажiть моїй жiнцi, нехай не журитьсЯ, не плаче, та нехай доводить до розуму дiтей. - ™об вийшли здатнi до панської роботи... - сумно промовив Њикола. - Ќе думав Я, бувши хазЯїном, що менi доведетьсЯ помирати на чужiй сторонi, в цьому лазаретi, - неначе нишком промовив Љавун. - Ћй боже мiй милосердний! ‡а що ж ти мене так тЯжко караєш? Ѓодай все моє горе, всi мої сльози впали на того душу, хто мене пустив по свiтi бурлакою. Љавун заплакав, але в його вже слiз не було: його сльози висохли, бо вже його животтЯ висохло до решти, до останньої краплi. - •оч поховайте мене по-людському закону. Ќехай посесор не викидає мене на смiтник, Як викидав других бурлак. џ ж працював на його душу; вiн здер з мене моє грiшне тiло, а пан виссав мою кров. Џростiть, брати-товаришi! Њоже, Я в чому перед ким винен... Њоже, Я був винен перед громадою, перед вербiвцЯми. ‘кажiть їм, щоб простили менi, бурлацi. џк вернетесь в ‚ербiвку, то кланЯйтесь жiнцi та скажiть, нехай мене не жде й не сподiваєтьсЯ в гостi. ‘умно було в лазаретi. Ќадворi поночiло. Џетро вмер на чужинi мiж чужими людьми. Ѓурлаки сидiли й стоЯли кругом його, мов кам'Янi. Љожний думав про себе, про свою долю. "™о ж далi буде з нами?" - думав кожний бурлака. "™о ж буде далi зо мною? - думав Њикола. - Ќевже ж колись i Ќимидора почує про мою смерть на чужинi?" Њикола почутив, що на його головi волоссЯ пiднiмаєтьсЯ вгору. I нiколи йому так не хотiлось вернутьсЯ у свою хату, до своєї Ќимидори; йому забажалось хоч побачитисЯ та поговорити на одну хвилину, - та пан був живий. ‚тiкачi недавно принесли звiстку, що у ‚ербiвцi все було так, Як i переднiше, що пан розпитує скрiзь по сахарнЯх та шукає „жерi, щоб на йому зiгнать свою злiсть. ЏiслЯ Љавунової смертi в посесора зостались його грошi за цiлий мiсЯць. џк настав облiч, вербiвцi почали нагадувать за тi грошi. Њикола просив Ѓродовського оддать тi грошi йому до рук; вiн думав передать їх в церкву на помин душi небiжчика. - Ђвжеж! ’ак оце й дам бурлацi в руки чужi грошi! - сказав Ѓродовський. - ‡наю Я, в Яку церкву ти однесеш грошi: ти їх проп'єш у шинку, бо ти ж на-пропали гулЯєш. - Ќе проп'ю, а оддам у церкву, - сказав твердим голосом Њикола. - џ й сам оддам на церкву, - сказав хазЯїн. - —и бог же прийме з ваших рук тi грошi за душу небiжчика? - ™о ти менi допiкаєш отими дурощами! џ тебе поведу в полiцiю до станового. - Њоже, оддасте в москалi? - вже грубо промовив Њикола. Ѓродовський зверетенивсЯ й почервонiв. - —ого ти чiплЯєшсЯ? џ й твоїх грошей не оддам, ще й напишу пановi, що ти служиш в моїй сахарнi. Џри цих словах в Њиколи очi заблищали. ‚iн ледве вдержавсЯ, щоб не луснуть Ѓродовського, i тiльки приступив до посесора ближче на ступiнь. - ѓвалт! ’о ти мене смiєш лаЯть? ’и думаєш, Я не знаю, звiдкiлЯ ти? - крикнув Ѓродовський. - Ђ хiба не варт лаЯть? •iба ми не знаємо, Як ви не додаєте грошей, годуєте нас собачим м'Ясом або здохлЯтиною та пацюками? ‡наємо, Як ви приймаєте бурЯки од мужикiв. Џанськi бурЯки важите, а мужичих i не важите, а приймаєте навманнЯ, Як собi хочете, а потiм платите, скiльки схочете. ‡наємо вас! I Њикола неначе загарчав, ледве здержуючи голос i лайку в горлi. Ѓродовський, одначе, стерпiв бурлацьку щирiсть i навiть лайку; вiн боЯвсЯ порозганЯть бурлак з заводiв. ‡ робiтниками було тодi дуже трудно. ‡ мiстечка люди йшли на роботу з великою неохотою, i тiльки важка нужда гнала бiдних на роботу до Ѓродовського. Ќадворi стало теплiше. Ѓурлаки почали змовлЯтьсЯ, щоб утiкать од Ѓродовського, i радились, куди тiкати. Џiшов гомiн по казармах. Ћднi хотiли йти на заводи, другi раЯли йти на заробiтки на степи або на Ѓассарабiю. - ‚же менi осточортiло тинЯтись по сахарнЯх, - промовив Њикола. - •одiм, бра, ще на степи. Ђдже ж i нашi вербiвцi не раз ходили на заробiтки на степи i в Ћдес. „екотрi поприносили додому чимало грошей. - Љоли на степи, то й на степи, - загомонiли вербiвцi. Їм хотiлось вибратись на поле, на степ. ‚сi вони позвикали робить влiтку на полi, на вольному повiтрi; всi любили хлiборобство. „о ‚ербiвцiв пристало ще кiлька бурлак, i, Як тiльки надворi потеплiшало, бурлаки накупили харчi, забрали клунки на плечi й помандрували на широкi херсонськi степи. - Ћт тобi й Ђбрам Њойсейович! ‡оставайсЯ з своїм скарбом! - промовив Њикола до бурлак, виходЯчи на сходi сонцЯ з сахарнi. Ѓурлаки вийшли на гору, глЯнули з гори на сахарнi, i їм стало веселiше на душi. ЏiслЯ смердючої казарми, пiслЯ смороду од гнилого малЯсу, од горiлих кiсток, од диму й чаду на сахарнЯх свiт божий наче смiЯвсЯ до їх зеленою веснЯною травою, синiм небом та чистим польовим повiтрЯм. Ѓурлаки йшли та йшли, минали здоровi села, хутори, минали багато сахарень, минали лiси й Яри. ‚ селах часом їх пускали люди на нiч, але частiше їм доводилось ночувать надворi пiд корчмами або в корчмах. ‚же вони минули —игиринщину. ‹iсiв стало менше, тiльки по долинах траплЯлисЯ невеликi байраки. ѓори й долини зрiвнювались. ‘ела траплЯлись все рiдше, а далi перед ними розiславсЯ широкий степ, широкий на всi боки, скiльки можна було скинуть оком. ‚они йшли день, йшли два, i не бачили нi одного села, нi .одного хутора по дорозi. Њолода трава Ясно блищала на веснЯному сонцi. Њiж травою купами жовтiли круглi квiтки кульбаби, синiв раннiй степовий сон. Џтицi крутились в небi й щебетали в широкому просторi. Ќа бурлак повiЯла широким крилом золота волЯ, волЯ од усЯкого лиха, од усЯкого безталаннЯ, од страху перед паном, перед панщиною та некрутчиною. - ѓосподи, Як тут просторно, Як тут широко! - промовив Њикола. - Ћт би де сховатись у будлi-Якому Яру або в балцi од усiх наших ворогiв. - ’ут уже нас не впiймає Ѓжозовський i не присилує робить панщину, - обiзвались бурлаки. Ѓурлаки звернули в Яр на одпочинок. ‚ тому Яру вилась невеличка течiЯ i ховалась далеко-далеко, мiж спадистими горбами. Џонад потоком зеленiли густi очерети, скiльки можна було осЯгти оком. Џодекуди мiж очеретом та оситнЯгом блищали невеличкi плеса, чистi й Яснi, Як дзеркало, а кругом їх стоЯв рiвною стiною густий оситнЯг. Ќадворi вечорiло. Ќа заходi небо почервонiло й запалало вогнем, розкиданi легенькi хмарки, нiби гурток лебедiв, i степ, i очерет облились рожевим свiтом. Ѓурлаки посiдали над водою, намочили житнi сухарi й почали вечерЯть. ‚они були потомленi, аж тлiннi. Ќiхто з їх i слова не промовлЯв. ‚елика тиша, рожевий свiт по зеленому степу засмутив i без того смутнi їх душi. ‘онце сiло. Џочало смеркать. Њикола назгрiбав торiшнього сухого очерету, сухої осоки й розпалив багаттЯ. Ѓурлаки полЯгали навкруги на свитках i дрiмали. Ќа далекому плесi кахкала дика качка, зашелестiла в оситнЯгу, збила крилами воду й перенеслась над огнем, неначе грудка чорної рiллi. Љрик завмер, i ввесь степ знов нiби завмер у снi. Ѓурлаки почули легкий шелест в оситнЯгу недалеко од багаттЯ: щось iшло i прЯмувало до їх. •ода була людська. ’рава шелестiла пiд ногами, людина ввiйшла в Ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем. ‡аблищала червонуватим свiтом чиЯсь голова, а далi заманЯчило лице з чорними вусами. Џросто до вогню iшов Якийсь чоловiк в чорнiй старiй свитi, в дранiй шапцi, з торбиною на плечах. - „обривечiр вам, люди добрi! - промовив чоловiк. - —и приймете до себе на нiч? - „оброго здоров'Я! - тихо й знехотЯ обiзвались бурлаки, повернувши до того чоловiка голови. - ‘iдай, чоловiче, коло багаттЯ та грiйсЯ, коли хочеш. Њи й самi думаємо ночувать отутечки просто неба на землi. —оловiк сiв на порожньому мiсцi коло вогню й поклав торбину коло себе. Ћгонь блиснув на його лице i проти вогню заблищали його чорнi швидкi очi й забiгали разом по всiх бурлаках, неначе вiн дививсь заразом кожному в очi. Љирпатий, круглий, Як картоплЯ, нiс, коротке лице, чорнi брови й блискучi, круглi, Як терен, очi, гостре маленьке пiдборiддЯ, - все в йому виЯвлЯло чоловiка швидкого, проворного, навiть хижого. ‰ого голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нiчну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими очима. Ѓурлаки мовчали й курили люльки, поглЯдуючи скоса на Якогось зайду. - ‡вiдкiлЯ вас бог несе? - спитав чоловiк, витЯгаючи з гамана люльку й набиваючи її тютюном. - ‡далека, чоловiче, - промовив Њикола. - Ђ куди вас бог несе? - знов спитав чоловiк, запаливши люльку i потЯгнувши з неї дим так здорово, що тютюн затрiщав i запалахкотiв. - I самi не знаємо, чоловiче, - обiзвавсЯ один бурлака. - Њи йдемо на заробiтки. - Џевно, повтiкали од панiв? - спитав чоловiк. - Њоже, й повтiкали; хто його зна... - насилу промовив Њикола, не виймаючи люльки з губiв. - ’а й Я втiк од свого пана, i вже блукаю не один рiк по цих степах. џ знаю тут усЯкi мiсцЯ. Љоли приймете мене до своєї ватаги, то Я вам на степах скрiзь дорогу покажу i, може, стану вам в пригодi. Ѓурлаки дивились на чоловiка i мовчали. видка розмова, швидкi очi, проворнi