ське вчинити! Ђ тут - спи! Ќi! Џiду! - •ай iде. ™ось поможе. ‡доровий уже хлопець, - сказав дiд. - ‘правдi, хай! - пiдтримав його тато. ‘вiтло враз блимнуло i погасло. - ‡iрвало! Ђ може, й стовпа звалило, - сказав у темрЯвi тато. „iд чиркнув сiрника, запалив гасову лампу, що стоЯла на припiчку. - ‚дЯгни оно татового ватника i чоботи взуй, - сказала менi мати. - ‹iхтарика свого вiзьми, - пiдказав тато. - ‹ампу не будемо гасити •ай! Ѓо Як џришка прокинетьсЯ... Ћт краще б ти не йшов усе-таки. “ мене б душа спокiйнiша була, - мати зiтхнула. - ’а що ви, їй-богу, мамо, з тою џришкою! ‡доровуща вже дiвка, у школу пiшла, а ви... - Џiшли, пiшли, годi вже вам, - втрутивсЯ дiд. Њи вийшли з хати у мокру, негожу, вiтрЯну темрЯву. ѓнаний вiтром дощ перiщив просто в обличчЯ. - ѓоловне, що човни, мабуть, позносило, потопило, - ледве почув Я голос дiда, Який iшов поруч. џ хотiв сказати, шо плоскодонку нашу, може, й не знесло, бо вона на горбку лежить догори дном, але вiтер затулив менi рота, i Я тiльки хавкнув. ’о тут, то там, наче свiтлЯчки, блимали вогники, звiдусiль з лiхтарЯми поспiшали люди. ™е здалеку крiзь шум зливи було чути тривожний гомiн, зойки та крики. —им ближче ми пiдходили до вулицi ѓагарiна, що вела в берег, тим виразнiший i гучнiший ставав отой гомiн. “же можна було вчути хурчаннЯ мотора, цюкiт сокир i розпачливi вiдчайдушнi жiночi крики. "Ћи лишенько! Ћй пробi! Ћй рЯтуйте!" ’ужно ревла худоба, верещали свинi, вили собаки. ‚се це було чути вже зовсiм близько, порЯд, але Як Я не напружував зiр, крiзь дощ i темрЯву нiчого не мiг розгледiти. Ђж ось попереду спалахнули два свiтлих ока - фари. I перше, що Я побачив у свiтлi фар, - це тин i воду. ‚ода хвилею накочувалась i розбиваласЯ об тин, а вiн хитавсь i хиливсЯ. Џотiм бiлЯ тину з'ЯвиласЯ постать по поЯс у водi, з телевiзором на головi. “ свiтлi фар мокрий од дощу екран виблискував величезним страшним оком - лупатим i бiльмуватим. ”ари були тракторнi - у провулку натужно хурчав колiсний трактор "Ѓеларусь". ‡доровеннецькi заднi колеса буксували, розбризкуючи багнюку. - „авай, давай, ну! - кричав хтось позад трактора: там свiтилисЯ ще фари машин. Љiлька дЯдькiв посеред вулицi цюкали сокирами - нашвидку збивали з колод плота. „iд, батько i мати одразу кинулисЯ до дiла, дiд помагати робить плота, батько до трактора, а мати просто у воду, до найближчої хати - виносити добро. - Џобудь поки що тут! - гукнула вона менi на ходу. I Я не встиг опам'Ятатись, Як лишивсЯ сам. ‡ темрЯви раз у раз, наче водЯники, вигулькували з води люди, тЯгнучи на собi рiзний домашнiй скарб Ћн провели корову, що вже не ревла, тiльки стогнала. Ћн бабусЯ, спотикаючись, тЯгне по водi за собою, наче човна, цинковi ночви з вузлами й подушками. I, плачучи, весь час примовлЯє: - Ћй що ж це робитьсЯ! Ћй господи! Ћй за що ж це така кара! Ћй пропало все, пропало! Ћй боже ж мiй, боже! - Ќайгiрше внизу, в березi, - сказав хтось у темрЯвi. - ѓребенюкiв, Њазниченкiв, Џашкiв затопило зовсiм. Ђ стару „еркачку - так по самiсiньку стрiху. I дiстатисЯ нiЯк. —овни потопило. ™е й трактор, бач, застрЯв - колоди длЯ плотiв пiдвезти не можна. - –е щось у природi таке, їй-богу, коїтьсЯ. ‘амi стихiйнi лиха в усьому свiтi: урагани, землетруси, повенi, смерчi. ’о в Ђмерицi, то в џпонiї, то в ѓолландiї... ’а й у нас... ’о у ‡акарпаттi, а то на Љубанi... ’епер оце в нас... ‡аскрипiли колеса, захропли конi - люди пiд'їздили возами. - Љладiть осюди! „авайте! ’елевiзора отут поставте, на сiно! џ кинувсЯ помагати вантажити на вози речi потерпiлих. ‡ темрЯви почувсЯ голос Iвана Iвановича апки, голови колгоспу: - ‚езiть до школи! ‡аймайте школу, i клуб, i правлiннЯ! ’ам усе одчинено! Ђ трактор усе хурчав i хурчав, аж звискував, та не мiг зрушити з мiсцЯ. Њiй тато командував там, вигукуючи: - Џереключай на першу! ‹iворуч верни, лiворуч! „авай задню! ’епер вперед! ’о було клЯте мiсце. ’ам завжди калюжа i болото навiть у найсухiшу погоду. I завжди застрЯвали машини. Ђ тепер вiд дощу воно зовсiм розкисло i просто засмоктувало, Як драговина. ‡ненацька здалеку, з берега, долинув вiдчайдушний пронизливий жiночий крик: - ђЯтуйте! ђЯтуйте! Ћй! ‹юди безпорадно заметушилисЯ. •тось iз дЯдькiв кинувсЯ просто в воду. ‰ому загукали: - Људи ти? ™о ти там поможеш? ‡араз плота кiнчимо. Ђле вiн уже зник у темрЯвi. ’одi сердито закричали до тракториста: - ™о ти засiв, панiмаєш! ’ам люди гинуть, а ти!.. ’рактором не можеш проїхати, герой! Љричали, щоб зiгнати своє безсиллЯ. ’ракторист хрипло вiдлайнувсЯ: - ™о - трактором! ™о - трактором! ’ут танком не проїдеш, не те що трактором! ђозумники! "’анком..." I раптом в уЯвi моїй виник вiйськовий табiр, артилерiйський двiр, дивовижнi незграбнi машини iз скошеними, Як у човнiв, носами... "Ѓронетранспортери-амфiбiї, да... „лЯ подоланнЯ водних рубежiв... длЯ десантiв, да. " џ вмить згадав, що читав десь, Як воїни допомагали людЯм пiд час стихiйних лих... I раптова думка пронизала мене. - Iване Iвановичу! Iване Iвановичу! - загукав Я в темрЯву. Ђле голова не вiдгукувавсЯ. ’одi Я кинувсЯ до тата: - ’ату! ’ату! ‚iн, забрьоханий з нiг до голови, пхав трактора. ‡ пiд колеса, що буксувало, просто на нього летiла грЯзюка. - Ћдiйди! Ћдiйди, ну! - крекчучи вiд натуги, роздратовано прохрипiв вiн. …х! ’а що там питати, казати! Ќе можна гаЯти нi хвилини. ‘амому треба рвонути туди. I, не роздумуючи бiльше, Я кинувсЯ додому. ‡ахекавшись, вбiг у сiни, схопив велосипед, прихилив динамку до шини, щоб свiтила фара, i скочив у сiдло. Їхати було ой Як важко! Љолеса в'Язли у грЯзюцi, буксували на глинi. „оводилосЯ раз у раз злазити i пхати велосипеда поруч себе. „обре, що то не трактор. Љоли вибравсЯ з села на биту польову дорогу, колесам стало трохи легше. Љолесам, та не менi. Ѓо тут шугав дужий вiтер, Який збивав, просто клав на землю. „вiчi Я не мiг втриматись i валивсЯ набiк, на ногу, i Якийсь час стрибав на нiй, не можучи вирiвнЯтись. Ђ раз просто впав у болото. Ђле поспiшав iз останнiх сил. I з тривогою вглЯдавсЯ уперед, у темне громаддЯ лiсу, що наближалосЯ. укав очима вишку, де прапор, i не мiг знайти. I думав з острахом: "Ђ що, Як навчаннЯ ще не закiнчилисЯ i в таборi нема людей? ™о робити? Ђ навiть Як є, чи послухають, чи повiрЯть вони менi, пацану?" Ѓуло б, мабуть, розшукати голову або хоч когось з дорослих намовити. ’ак нi ж! ‚илетiв кулею i помчав. Ќе подумавши навiть. џк скаженин! I вже каЯвсь Я, i картав себе. ’а вертатисЯ в село було б безглуздЯм. ‹юди гинуть. Љожна хвилина дорога. Ђж ось i посадка. џ в'їхав на "глеканку". ‚iтер одразу вiдпустив мене. ‚iн пiшов верхом, з шаленим свистом чешучи настовбурченi чуби струнких сосонок. Ђле тепер увесь час менi доводилосЯ пильнувати, щоб не наскочити на пеньки Ѓо Як наскочиш та зробиш "восьмьорку" - тодi все. I, вшнипившись у "глеканку", так Я и не вгледiв, чи є прапор на вишцi, чи нема. „есь тут уже дот на узвишшi, за дубами, невидимий у темрЯвi: Я виїхав на "генеральську" дорогу. I Як про щось далеке i примарне, подумав про тi iнструкцiї, що лежать там у розколинi над амбразурою. ’а цю думку враз витiснив спогад про вiдчайдушний пронизливий крик: "ђЯтуйте!", що й зараз дзвенiв у мене в ушах. I Я ще дужче натиснув на педалi. •то був у лiсi вночi у негоду, коли гуде, завиває скаженим вовком у кронах вiтер, коли стогнуть людським голосом дерева, коли десь щось гухкає, свистить, трiщить, ламаєтьсЯ, падає, перекидаєтьсЯ, реве, лютує i шаленiє - той знає, що то таке. ’о страшне. Ђле, присЯгаюсь вам, Я не вiдчував того страху. „есь iз глибини спливла навiть думка: "—ому менi не страшно?" ’а Я одразу забув про це думати. џ був весь Якось нацiлений уперед i тiльки вперед. џ думав тiльки про те, щоб їхати швидше, швидше, швидше... џ думав тiльки про свої ноги, що крутили педалi i вже страшенно болiли вiд напруженнЯ, i про дорогу, про отi нескiнченнi корчi, Ямки, горбочки - щоб не наскочити, не натрапити, обминути. ђЋ‡„I‹ XIX Џолковник ‘оболь. ‡нову старший лейтенант Џайчадзе Љоли Я раптом вискочив нарештi на галЯвину до тої арки i шлагбаума, освiтленого лiхтарем, то Якось не одразу втЯмив, що вже приїхав. ‚артовий помiтив мене I гукнув: - ‘тiй! •то такий?! џ пiд'їхав упритул до шлагбаума. - Њенi начальника... ѓоловного... Ѓудь ласка... „уже треба. Ќегайно... - Я вагавсЯ, говорити вартовому чи нi: однак же вiн не вирiшує, а що, Як не захоче покликати офiцера. - ™о сталосЯ? ’iльки повернулисЯ з навчань. ’роє дiб... Њоже, вранцi? - “ нас село заливає, - видихнув Я. - ‘тривай. ‡араз. - ‚артовий кинувсЯ до будки, схопив телефонну трубку. - ’оваришу капiтан! „оповiдає вартовий на прохiднiй єфрейтор Єфимов. ’ут хлопець приїхав. Љаже, у них село заливає... Єсть! - ‚iн обернувсЯ до мене. - „авай он до тiєї палатки! џ пiрнув пiд шлагбаумом i поїхав до палатки. Ќазустрiч менi вже виходив високий офiцер з червоною пов'Язкою на рукавi. - ™о таке? •екаючи i затинаючись, Я розказав йому про наше нещастЯ - i про хати, що по самiсiньку стрiху затопленi, i про те, що човни позносило i дроти електричнi позривало, стовпи повалило, i про те навiть, Як трактори буксують, не можуть пiдтЯгти колоди длЯ плотiв... - џсно, - сказав капiтан. - •одiмо. „оведетьсЯ будити полковника. •оч i жаль - годину всього, Як лiг, тiльки оце з походу повернулисЯ. ’а нiчого не вдiєш - тут така справа, що... Њи пройшли кiлька палаток i бiлЯ однiєї зупинились. Љапiтан пригнувсЯ i пiрнув у неї. ‡а мить палатка освiтиласЯ зсередини жовтим свiтлом, i на брезентi заколивалась довга химерна тiнь. - ’оваришу полковник, - почувсЯ голос капiтана. - ‚ибачте, що турбую, але справа серйозна. “ сусiдньому селi повiнь. ‡атопило хати, потрiбна допомога. •тось (очевидно, полковник) прокашлЯвсЯ i мовив густим, неквапливим басом: - ‡начить, так... Џiднiмiть поки що офiцерiв - начштабу, начартилерiї, транспортникiв, командирiв мотострiлецьких батальйонiв.. Iнших не треба. •ай вiдпочивають. Њенi враз перейнЯло подих. ‚чулосЯ, що нiби це той самий голос, що говорив зi мною по телефону. - •то сповiстив про повiнь? - •лопчик, товаришу полковник. Ќа велосипедi примчав... - •ай зайде ‡ палатки вийшов високий капiтан: - ‡айди, з тобою полковник хоче поговорити. џ зайшов у палатку. Ќа вузькому залiзному лiжку сидiв, натЯгуючи чоботи, огрЯдний лисуватий чоловiк. ‚iн був уже в галiфе, але ще в майцi. I менi зразу впала у вiчi Якась дивна невiдповiднiсть обличчЯ в нього було немолоде, у глибоких зморшках, iз сивими скронЯми i засмагле, аж чорне, а тiло, навпаки, бiлiсiньке, чисте, молоде, з опуклими, Як у борцЯ, налитими силою м'Язами, i шиЯ теж, Як у борцЯ, товста i дужа. I таке було враженнЯ, що та голова не од того тiла. - „растуйте, - привiтавсь Я. - ‡доров. ‘iдай. Ќу, розказуй, що там у вас. џ сiв на лаву бiлЯ столу i став розказувати. Џоки Я говорив, вiн вдЯгнув кiтель, що висiв на стiльцi коло лiжка, - з полковницькими погонами i кiлькома рЯдами орденських колодок на грудЯх. ™е Я не закiнчив розказувати, Як почали заходити офiцери. ’ихо вiталисЯ. ‚iн, не перебиваючи мене, мовчки показував їм на довгi лави, що стоЯли круг столу. ‚они сiдали. ‡айшов старший лейтенант Џайчадзе. ‡дивовано звiв на мене брови - пiзнав. ‹едь усмiхнувсЯ, але з слiв моїх усе зрозумiв - нахмуривсЯ. Ќарештi Я замовк. Џолковник пiдвiв очi на офiцерiв, обвiв їх поглЯдом: - ‚сi? - ’ак, товаришу полковник, - вiдповiв високий капiтан. Џолковник пiдiйшов до столу, витЯг з планшета карту, розстелив: - ’оваришi офiцери! •то ще не зрозумiв, поЯснюю - в сусiдньому селi повiнь, рiчка вийшла з берегiв, прорвало греблю, затопило хати, гине худоба, майно. ’реба евакуювати населеннЯ, худобу, майно. Ћсь уЯвний район дiї... ‡атопило, очевидно, цю частину села, в долинi, бiлЯ рiчки... –ю вулицю, оцi хати... Џiдходи отут, тут i тут... Џолковник i офiцери схилилисЯ над картою. "—ого вони так зволiкають? - з досадою думав Я. - ‡амiсть того щоб зразу пiднЯти всiх по тривозi, кинутисЯ по машинах i в село - наради Якiсь проводЯть... Ђ там люди вже, може, гинуть... " ’iльки потiм Я розшолопав, що на все це пiшли лiченi хвилини. Џросто - то була дисциплiна, органiзованiсть, Якi виключали безладдЯ i метушню. I Я зрозумiв, що робити швидко - це не обов'Язково хапатисЯ i поспiшати. Ђле це Я зрозумiв тiльки згодом, а тодi досадував, що вони, на мiй поглЯд, дуже повiльно повертаютьсЯ. - ‡начить, так, - казав полковник. - ‚ операцiї братимуть участь бронетранспортери, два мотострiлецьких батальйони, перший i третiй, три малих арттЯгачi. „iЯти будемо за обстановкою. ’ривогу по табору не оголошувати. ‹юдей пiднiмати тихо, без галасу. Iнших не будити. ѓотовнiсть... - вiн глЯнув на годинника, i в цей час на стiльцi коло лiжка задзижчав телефон. Џолковник пiдiйшов, знЯв трубку. - Џолковник ‘оболь слухає Ђ... так... драстуйте... „растуйте, товаришу евченко... ’ак... “же знаємо... —ерез п'Ять хвилин виступаємо... ‡вiдки? ‡вiдки знаємо?.. ’а тут нам сповiстили... - вiн глЯнув на мене, усмiхнувсЯ, прикрив трубку рукою, спитав тихо. - џк тебе звати? ‘екретар райкому дзвонить. - џва - розгубивсЯ Я i додав: - ђень. - Ћдин товариш. џва ђень. ‡наєте?.. ’ак... так... „обре, передам. ‡начить, через п'Ять хвилин виступаємо, товаришу евченко. Ќе хвилюйтесЯ, все зробимо, що в наших силах. „о побаченнЯ. - Џолковник поклав трубку, знову глЯнув на годинника. - ѓотовнiсть... через... чотири хвилини! Ћ другiй чотирнадцЯть ‚иконуйте! Њить - i палатка вже була порожнЯ. - Ђ тобi секретар райкому просив передати подЯку. ‡а iнiцiативу i оперативнiсть. ‚iн, виЯвлЯєтьсЯ, знає тебе. џ почервонiв i опустив очi: - ’о вiн матiр мою знає, а не мене. ‚она - депутат. Џолковник накинув на плечi довгий, майже до п'Ят зелений плащ з каптуром, без рукавiв, i ми вийшли. ‡ палаток вискакували, на ходу поправлЯючи гiмнастерки, солдати i бiгли до артилерiйського парку. I не чути було нi крикiв, нi вигукiв - нiЯкого галасу. ’iльки тупотiли i гупали по дорiжках чоботи. “ парку заводили машини. Џоки ми пiдiйшли, вони вже одна по однiй вивертали на дорогу. ЋбганЯючи бронетранспортери i тЯгачi, вперед вирвавсЯ газик з брезентовим верхом, схожий на наш колгоспiвський, на Якому їздив голова i Який усi звали "бобик." Ђле цей "бобик" був зовсiм новенький, не забрьоханий грЯзюкою, з бiлими кружалами на скатах. "Ѓобик" пiдскочив до нас i рiзко загальмував. Ќа задньому сидiннi сидiло троє офiцерiв. ‚iльне було тiльки мiсце попереду, порЯд з шофером. Џолковник на Якусь мить задумавсЯ... - Њда, з велосипедом ми сюди не влiземо... - ’оваришу полковник, Я його вiзьму в свою машину, да, ми з ним стариь друз'Я, - почувсЯ позаду голос старшого лейтенанта Џайчадзе. - Ђ, добре! „обре. I Я не встиг отЯмитись, Як Џайчадзе схопив мiй велосипед i побiг з ним уперед, гукнувши менi на ходу. - „авай за мною! џ кинувсЯ за ним. Џайчадзе пiдбiг до бронетранспортера-амфiбiї, передав комусь наюру велосипед i вже сам 3'лечiв угору i зник за бортом. Ђ Я тiльки пiдбiг i безпорадно заметушивсЯ, не знаючи, Як видрЯпатись. ‚сюди Я натикавсЯ на мокру слизьку броню Њене охопив розпач - мотор гуркотiв, машина здригаласЯ - от-от рушить Ђ Я все дрЯпавсЯ i сповзав, Як жаба у склЯнiй банцi. “ вiдчаї Я вже хотiв крикнути, Як почув згори: - „авай руку, да! - голос старшого лейтенанта Џайчадзе. Њене, Як пушинку, одiрвало вiд землi. I втЯгло в машину. ‡разу ж машина рушила. I настрiй мiй з розпачливо-безнадiйного вмить пiдскочив до радiсно-збудженого. ‚перше у життi Я їхав на такiй машинi! Ќа вiйськовому бронетранспортерi-амфiбiї, що призначений длЯ висадки десантiв i доланнЯ водних рубежiв! —и їздив хто-небудь iз хлопцiв на такiй машинi? ’а нiколи в свiтi! ’а вони луснуть од заздрощiв, Як узнають! …х, машинка! Ћце машинка! Њоже ж, вона ще й секретна... Ќапевне секретна! ЂЯкже! •iба є ще де-небудь у свiтi такi машини! Њене розпирало од гордостi i радiсно лоскотало у грудЯх. ’iльки б побачив хтось iз хлопцiв! ’iльки б побачив! Ђ то ж не повiрЯть... I раптом Я згадав, куди i чого Я їду... "…х ти! - з презирством сказав Я собi. - ’ам таке робитьсЯ! ’аке нещастЯ! ‹юдей заливає, а ти. "’iльки б хтось побачив!.." Ђле радiсний лоскiт у грудЯх не минав. џ стоЯв бiлЯ самiсiнького водiЯ, дививсЯ на освiтленi перед ним прилади, на рiзнi циферблати i тремтливi стрiлочки, дививсЯ крiзь скло вперед на дорогу, Яку освiтлювали потужнi фари, на "бобик", що, легко пiдстрибуючи на вибоЯх, бiг перед нами, i здавалосЯ менi, нiби Я iду в справжнiй бiй з ворогом, i серце моє солодко завмирало. "…х ти! - знову з презирством сказав Я собi. - ’ам таке... таке... а ти... …гоїст!" Њи вже проминули дот i виїхали на "глекапку". Њашини йшли швидко, повним ходом. џ навiть не встиг долаЯти себе Як слiд - уже позаду й "глеканка", уже польова дорога i ген уже й село... I знову менi здалосЯ, наче Я iду в справжнiй бiй, вриваюсь у захоплене ворогом рiдне село. I таке мене охопило бойове завзЯттЯ, що вiд нетерплЯчки Я аж пiдстрибувати почав. Њашини з ходу влетiли в село i, не зупинЯючись, повернули просто на вулицю ѓагарiна. “ свiтлi фар Я ще здалЯ побачив людей, Якi поралисЯ бiлЯ плоту, i трактор, що буксував у провулку, i вози, на котрi потерпiлi вантажили своє мокре майно. I все було так, Як Я його залишив. џ мимохiть здивувавсЯ - невже так мало часу минуло. Ђ менi здалосЯ - цiла вiчнiсть. "Ѓобик" полковника пiд'їхав до людей i спинивсЯ. ‘пинилисЯ й ми за ним. Џолковник i офiцери вилiзли з машини. Ќаш старший лейтенант Џайчадзе теж скочив на землю i пiдбiг до них. I враз де й узЯлисЯ бiлЯ них i голова Iван Iванович апка, i секретар сiльради •алабуда, i директор школи Њикола Џавлович, i зооiехнiк Iван ‘виридович - коротше, все наше сiльське начальство. ‚они оточили офiцерiв i всi разом збуджено заговорили, розмахуючи руками. ‘лiв не було чути, бо в машинах гуркотiли невимкненi мотори. Ђ Я весь напруживсЯ, зiщуливсь i завмер. џ думав про одне - аби тiльки мене не висадили зараз з машини, тiльки б дозволили залишитисЯ. "Ќу, будь ласка, ну, що вам - шкода, ну, забудьте про мене, ну, не чiпайте, будь ласка, ну..." - причитував Я сам собi. I боЯвсЯ пiдвести очi, щоб не зустрiтисЯ поглЯдом iз старшим лейтенантом, чи з водiєм, чи з солдатами (їх було всього п'Ятеро на машинi). ‚чепившись у мокрий холодний поручень, Я напружено дививсЯ вперед, на полковника, оточеного людьми. I чекав, вiдчуваючи чомусь, що головне залежить вiд нього. ‚iн уже щось упевнено говорив офiцерам, показуючи рукою то в один, то в другий бiк, - очевидно, ставив завданнЯ. I от люди розступилисЯ - офiцери кинулись до машин. Џайчадзе скочив на бронетранспортер i наказав водiєвi. - ‚ кiнець вулицi, да, до крайньої хати! џ зиркнув на Џайчадзе i похолов - зустрiвсЯ з ним поглЯдом. ‚iн дививсЯ прЯмо на мене. џ опустив очi. ‡араз вiн скаже: "‡лiзай" - i все. Џросити, вмовлЯти, переконувати в такий момент просто неможливо. Ќе до того. Ђле замiсть "‡лiзай!" Џайчадзе сказав: "„авай!" - i не менi, а водiєвi. I водiй крутонув кермо, i, обминаючи "бобик", машина рушила прЯмо до води. - ’iльки сиди й не рипайсЯ! - почув Я над собою голос Џайчадзе. џ зiтхнув i з вдЯчнiстю звiв очi на нього. Ђле вiн на мене вже не дививсЯ. ‚iн дививсЯ вперед. офер ввiмкнув верхню фару-прожектор, i вона прорiзала темрЯву далеко вперед. I куди тiльки сЯгало око - всюди була вода, хвилЯста, буруниста, темна. •вилi вже з хлюпотом билисЯ об борти машин. ‚она все глибше занурювалась у воду. ‚одiй перевiв Якийсь важiль, позад машини закипiла, зануртувала вода, i враз Я вiдчув, що ми вже не iдемо, а пливемо: нас хитало й погойдувало, не було пiд ногами грунту. Џаркани й тини обабiч уже сховалисЯ пiд водою, i вжа важко було повiрити, що ми пливемо вулицею. ђЋ‡„I‹ XX Џодвиг старшого лейтенанта Џайчадзе. Ќесподiвана поЯва Џавлушi „ивно було бачити хати, по вiкна зануренi у хвилi, вони скидалисЯ на незвичайну флотилiю бiлих кораблiв,що пливла не серед очерету чи комишiв, а серед Якихось дивовижних кущiв, рЯсно всiЯних жовтими, бiлими, червоними плодами (так незвично виглЯдали крони дерев напiвзатоплених садкiв). ‚рожай на фрукти цього року видавсЯ добрий, i в садках зараз був справжнiсiнький компот, вода важко гойдаласЯ, перемiшуючи збитi плоди. ‚сюди на хатах, на повiтках, на хлiвах, на клунЯх купчилисЯ люди. ‘трiхи, покрiвлi i дахи заставленi були рiзним хатнiм скарбом. I по-чудернацькому виглЯдали на покрiвлi швейна машина, велосипед або люстро. Ђ вода несла Якiсь уламки, дошки, рiзний мотлох - ганчiр'Я, кошики, вiдра... Џобачивши нас, люди почали махати з дахiв руками, пiдкликаючи до себе. Ђле старший лейтенант Џайчадзе загукав: - Ќе хвилюйтесЯ, зараз вас знiмуть! ‡араз вас знiмуть, да! Ќе хвилюйтесЯ! Ђвжеж, ми не могли зупинЯтисЯ тут. Њи прЯмували до крайньої хати, туди, де найбiльша вода, де найскрутнiше. Ђж раптом, не доїжджаючи двох хат до крайньої, ми почули вiдчайдушне жiноче: - Ћй, рЯтуйте! Ћй, швидше! „итина в хатi на печi. Ћй, потоне! ђЯтуйте! ’о була хата Џашкiв, де жив отой самий гугнЯвий третьокласник ЏетЯ Џашко (ЃетЯ Ѓашко), що вiдкривав завiсу пiд час "ђевiзора", на Якому так здорово провалилисЯ Я - Ѓобчинський i Џавлуша - „обчинський. Њати Ѓетi Ѓашка була не звичайна мати. ‚она була мати-героiнЯ. ‚ неї було одинадцЯтеро дiтей. —етверо вже дорослих, а решта - дрiбнота. I ота дрiбнота сидiла зараз на даху круг матерi, Як пташенЯта в гнiздi. Џотiм уже Џащиха розказувала, що чоловiка її та старших дiтей в ту нiч саме не було дома - поїхали до Љиєва влаштовувати у технiкум середульшого сина. I бiднiй матерi довелосЯ самiй рЯтувати дiтей вiд повенi. I, закрутившисЯ, не встигла вона винести п'Ятирiчного Ђльошку, що з перелЯку забивсЯ на пiч. I вода вже вiкна залила. - Ћй, рЯтуйте! Ћй, гине дитина! Ћй, люди добрi! ‘тарший лейтенант Џайчадзе не вагавсЯ жодної митi. - Џовертай тачку до тiєї хати, да! - наказав вiн водiєвi. I за Якихось кiлька секунд ми були вже бiлЯ хати Џашкiв. - Ћй, валЯйте хату! Ћй, що хочете робiть, врЯтуйте менi тiльки сина! Ћй, люди добрi! - голосила надриваючись Џащиха. Џайчадзе роззув чоботи i одним рухом вискочив на борт машини. - Џрожектор на вiкно! - скомандував вiн i шубовснув у воду. ‡а мить Яскраве свiтло прожектора було спрЯмоване вниз, на стiну хати, де ледь визирала над водою верхнЯ шибка вiкна. ЃiлЯ шибки з'ЯвиласЯ голова Џайчадзе. Џiрнула у воду, тодi знову з'ЯвиласЯ. ‚идно було, що вiн висаджує ногами вiкно. ’а ось над водою на мить мелькнули босi ноги - лейтенант знову пiрнув. Є такий вираз "час зупинивсЯ". џ ранiше не розумiв. цього. Ђле справдi бувають хвилини, коли час нiби зупинЯєтьсЯ, коли перестаєш дихати, i серце не б'єтьсЯ, i не вiдчуваєш, скiльки минуло - секунда чи година. Ќiби виключивсЯ десь у тебе всерединi годинник, перестав цокати. I так страшно. I порожньо. I нiчого в тобi нема, окрiм моторошного чеканнЯ. I враз зацокало!.. ‡ води бiлЯ вiкна вигулькнули двi голови - Џайчадзе i Ђльощина, жива, пирхаюча. –е було так радiснб, що Я аж закричав. I мати закричала, i всЯ її дiтлашнЯ, i солдати на "тачцi". I руки солдатськi вмить пiдхопили Ђльошку з води i передали на дах - матерi. I Џайчадзе пiдхопили i втЯгли в машину. ‚се це сталосЯ так швидко i так нiби просто, що нема про що й розказувати. Ћбхопивши мокрого Ђльошку, пригортаючи й цiлуючи його, мати не встигла навiть подЯкувати старшому лейтенантовi. Њи вже вiдпливали. Џайчадзе тiльки гукнув: - ‚ас зараз знiмуть! I справдi - вже пiдпливала iнша машина. „о мене враз дiйшов залiзний закон армiї: наказ є наказ. Ќайперший обов'Язок солдата - виконаннЯ наказу. Ћт Џайчадзе зробив щойно подвиг - врЯтував дитину, ризикуючи своїм життЯм (оно в нього навiть кров на руках i на обличчi - порiзавсЯ, мабуть, об шибку у вiкнi), але вiн не думав зараз про це - вiн поспiшав виконати наказ, поспiшав до крайньої хати. I вiн нiби вiдчував себе винним, що через обставини змушений був затриматисЯ длЯ подвигу, i намагавсЯ надолужити згаЯний час. џ з захопленнЯм, дививсЯ на Џайчадзе, Який по-хлоп'Ячому стрибав на однiй нозi, витрушуючи з вуха воду, i тiльки тепер роздививсЯ його Як слiд. ‚iн був зовсiм молодий, хоч i з вусиками. I вуха в нього вiдстовбурченi, Як у Џавлушi. I взагалi, Як не дивно, вiн чимось нагадував менi Џавлушу. I Я подумав: "Ђ де зараз Џавлуша? ™о вiн робить?" I раптом здригнувсЯ, - Я побачив його. ‘лухайте, це було просто неймовiрно! Ђле Я вже давно помiтив: варто, на приклад, зустрiти на вулицi когось схожого на твого друга чи знайомого i подумати про нього, Як обов'Язково незабаром зустрiнеш його самого. ‡i мною багато разiв уже було таке... I Я не знаю, чому це так, але це закон. I коли Я побачив Џавлушу, Я здригнувсЯ вiд несподiванки, але майже не здивувавсЯ. Ѓо десь у глибинi душi вже передчував, що побачу його. “ першу мить Я побачив лише човен, що плив до хати назустрiч нам вiд густих прибережних верб. I тiльки потiм роздививсЯ постать, що навстоЯчки гребла на човнi. I одразу впiзнав Џавлушу. џ впiзнав би його навiть без прожектора, у темрЯвi... Ќа днi човна лежав добре вiдомий менi червоний надувний гумовий човник, Якого подарував Џавлушi торiк його київський дЯдько. –ей ловкенький одномiсний човник, що не тонув, хоч Як перекидавсЯ, викликав заздрiсть у всiх наших хлопцiв. џсно - Џавлуша дiставсЯ на своєму надувному до верб, де в'ЯзалисЯ човни всього села, знайшов там човна, Якого чудом не знесло i не потопило (бо, мабуть, довгий i мiцний був ланцюг), i тепер пливе рЯтувати людей. Ћт молодець! Ќу молодець! •вацький усе-таки хлопець! ™о б вiн про мене там не думав, що б не балакав, Як би не ставивсЯ до мене, а Я об'єктивно... ‹юблю правду! Њолодець! Њолодчинка! ‘правжнiй, геройський кадр! Ђ Я?.. …х!.. ЉатаюсЯ собi на амфiбiї розчудеснiй, Яку й атомна бомба не потопить. ’еж менi геройство!.. Њи саме пiдпливали до крайньої хати. ‚ласне, до двох крайнiх хат, що стоЯли порЯд, в одному дворi. –е було обiйстЯ баби Њокрини. Ћдна хата була стара, похила, пiд стрiхою. „руга - то був новий, недобудований цеглЯний будинок, на Якому не було ще й даху, тiльки бiлiли голi свiжотесанi крокви. Ќа старiй хатi верхи на стрiсi, обхопивши руками димар, сидiла баба Њокрина. Ђ двi її здоровеннецькi, немолодi вже, але незамiжнi дочки, з Якими вона жила, були на горищi недобудованої кам'Яницi - стоЯли там, тримаючись за крокви, обабiч плЯмистої рудої корови. ђозсовуючи крони славнозвiсних Яблунь баби Њокрини (здоровi, Як кавуни, денешти, падаючи просто в машину, загупали об дно), ми запливли у двiр i, розвернувшись, стали так, що носом уперлисЯ в стiну хати, а задком пришвартувалисЯ до кам'Яницi. - Љорiвоньку, корiвоньку спершу! Љорiвоньку, люди добрi! - загукала баба Њокрина. ‚одiй скерував прожектора на кам'Яницю. I всi ми посунули туди - i Џайчадзе, i солдати, i Я з ними. ‚iд горища до машини було метрiв пiвтора, не бiльше, та корова - не кицька, стрибати не вмiє, i за карк її не вiзьмеш, щоб зсадити вниз. - Ђ Як ви її туди випхали? - спитав Џайчадзе бабиних дочок. - ’а по сходнi ж, по сходнi, - пробасила одна. - „есь її змило, - пробасила друга. ‘ходнЯ - то такi дошки з прибитими до них поперечними планками, по Яких, Як по сходах, пiднiмаютьсЯ на будiвництвах робiтники, коли ще сходiв нема. - „оведетьсЯ на вiрьовках, товаришу старший лейтенант, - промовив один iз солдатiв, i тiльки тепер Я з подивом пiзнав знайомого менi Њитю Iванова. ’ю! Ћт же ж! ‘кiльки їхав разом i не помiтив, що то вiн. ’емно, та й мовчали вони всю дорогу, не до балачок було. Ђ онде ж i друг його, здоровань Џiдгайко. Ћт же ж! Ќаче навмисне! - „а, доведетьсЯ на вiрьовках, да, - погодивсЯ Џайчадзе - Ђйда! Ћдин по одному солдати почали видрЯпуватисЯ на горище џ сунувсЯ був i собi, та Џайчадзе раптом узЯв мене за руку. - ‘иди, сиди! Њи вже Якось самi, да! ‡аважатимеш тiльки... Љров кинуласЯ менi в обличчЯ. •лопчаком мене вважає, оберiгає, щоб чого, бува, не трапилось. I Џавлуша ж, мабуть, чув. Ћно темнiє човен його попiд стiною хати - пiдплив, дивитьсЯ: нiколи ж не бачив амфiбiї отак близько i в дiї. ‡амукала стривожено корова - солдати вже обв'Язували її вiрьовками. - Ћбережненько! Ћбережненько! - зойкнула на стрiсi баба Њокрина. - ’а не гавкайте, мамо! - роздратовано гукнула котрась iз дочок. - Ѓез вас зробитьсЯ! ‘идiть собi нищечком! - пiдкинула друга. - ‘покою од вас нема! - Ћт бачите, люди добрi, Якi в мене дiти! - забiдкалась баба Њокрина. - ђiдну матiр за боже пошиттЯ не мають! I раптом голос її набрав сили й металу: - Ћто ж господь бог наслав кару на землю за те, що до мене дiти погано ставлЯтьсЯ!.. Џотоп! Џотоп! ђозверзли-сЯ хлЯбi небеснi. Џотоп! Ћто маєте, маєте! "™ось баба Явно передала кутi меду, - подумав Я. - џкби бог навiть i iснував на свiтi, не став би вiн заради однiєї баби та її сiмейних стосункiв витрачати стiльки пороху i енергiї. „уже вже неекономно. ЋбiйшовсЯ б чимось скромнiшим. Ђ то чого це стiльки людей має страждати через одну бабу". - ’а цитьте, мамо! - Ѓез вас весело, а тут ще ви дзЯвкаєте! - знову закричали дочки. Ѓаба Њокрина замовкла, хлипаючи i постогнуючи. I менi стало жаль її. ‘винуватi-таки в неї дiти. ™об отак розмовлЯти з мамою, Яка вона там не є! •iба так можна? џкби Я своїй матерi таке сказав, Я б собi Язика вiдрiзав! Њоже, та баба Њокрина тому i в бога вiрить, що в неї такi дiти... - I пожалiти, i захистити нiкому - простогнала баба Њокрина i раптом зойкнула: -Ћй, лишенько! Ћй, забула! ‡абула! ‡а iконою... Ћ господи! I вона тихенько заскиглила, пiдшморгуючи носом, Як мала дитина. Ќiхто на її зойк не звернув уваги. Ќа кам'Яницi було гамiрно - кректаннЯ, тупiт, шамотнЯ. ђаз у раз чулисЯ вигуки: "‘юди!", "„авай!", "’Ягни!", "„ержи!", "Џускай!" Ћбв'Язану вiрьовками корову нiЯк не могли виштовхнути з горища... - Џропало!.. Џропало!.. Ћ господи! - розпачливо повторила баба Њокрина. ђЋ‡„I‹ XXI џ пiрнаю в затоплену хату. Џастка. ‚iч-на-вiч з богом. Ѓезвихiдь ђiшучiсть охопила мене зненацька. џ вагавсЯ всього на одну Якусь мить. ’одi рвучко скинув ватника, чоботи. Ћдним рухом, Як старший лейтенант Џайчадзе, вискочити на борт машини не змiг - длЯ мене було зависоко. Џiдскочивши, Я повиснув перехильки, животом спираючись на борт, потiм перекинув ногу, на мить завис на руках уже по той бiк i нечутно спорснув у воду. Љiлька рухiв - i вже бiлЯ вiкна. Iкона має бути отут-о у кутку, зразу за вiкном праворуч. Ќамацую. Ђби тiльки шибку висадити так, щоб не порiзатисЯ. •ата була затоплена майже по самiсiньку стрiху, i вiкна, власне, Я не бачив, лише край вiзерунчастої рiзьбленої лутки виднiвсЯ над водою. Џiдпливши, схопивсЯ за ту лутку i сунув руку у воду, мацаючи. ђука вiльно пройшла у вiкно: шибки вже були повибиванi. ‚се гаразд. џ крутнув головою в бiк човна. …х, жаль, що Џавлуша, здаєтьсЯ, не бачить. Ќу нiчого, вiн побачить, коли Я вирину i передаватиму бабi Њокринi те, за чим вона плаче. Џобачить! џ трохи сiпнувсЯ вгору, хапнув повнi груди повiтрЯ i пiрнув. Џропливаючи крiзь вiкно, Я зачепивсЯ за щось ногою i вже думав, що застрЯв. ™осили шарпонув ногу - вiдпустило. ѓребнув руками i виринув уже в хатi. ђозплющив очi i враз побачив у кутку iкону. ’ак, так - побачив! Ѓо перед нею горiла лампадка... Њенi спершу навiть не здалосЯ це дивним. џ зробив два-три рухи i опинивсЯ бiлЯ iкони. ‘унув за неї руку i намацав Якийсь невеликий довгастий пакуночок. ‚ихопив i назад до вiкна. Џiрнув - i враз ударивсЯ об щось головою, руки наштовхнулисЯ на Якусь перепону. џ став похапливо руками намацувати прохiд. “ вiкнi щось застрЯло. Њенi забракло повiтрЯ, i Я виринув. ‡нову пiрнув i знову не мiг пробитисЯ. ‚иринувши, спробував намацати i вiдштовхнути ногою те, що заважало. џ гатив ногою щосили, але марно. ‚iкно завалило чимось великим i важезним —и то Я зрушив його ногою, коли зачепивсЯ, чи вода пiднесла - хтозна. џ сiртонувсЯ крiзь прочиненi сiнешнi дверi до вихiдних - вони були замкненi. Њало того, Я намацав, що вони були ще й пiдпертi зсередини Якимись колодами - мабуть, баба Њокрина думала врЯтуватисЯ так од води... џ поплив назад у хату. „руге вiкно було загороджено шафою, чи то вода її сюди посунула, чи знову ж таки сама баба - невiдомо. Ѓiльше вiкон не було. •ата в баби Њокрини стара, на два вiкна, тiсна й незручна. ’ому-то дочки й будували кам'Яницю - длЯ себе. Њокрий одЯг тЯгнув донизу, важко було триматисЯ на водi, дававсЯ взнаки i мiй марш-бросок на велосипедi до вiйськового табору. џ вхопивсЯ за електричнии дрiт з лампочкою, що звисав зi стелi посеред хати. „ихати було важко. I раптом Я зрозумiв увесь жах свого становища. џ висiв на електричнiй дротинi майже пiд самiсiнькою стелею у затопленiй хатi, а вода все прибувала. “ тремтливому свiтлi лампадки Я бачив, Як хлюпоче вона попiд стiнами, здавалосЯ, з кожною миттю все вище й вище Ћно вже хвильки зачiпають, пiдгойдують лампадку. I тiльки тепер Я розчовпав, Як незбагненне дивно виглЯдає цЯ лампадка, що горить у кутку перед iконою. џк не згасла у тому шалi стихп цЯ маленька крапелька свiтла? ’о було Якесь диво!.. Ђ може... Ђ може, це справдi диво? Њоже... ’ут Я вперше придививсЯ до iкони i побачив... бога. ‚iн зорив на мене з кутка великими круглими чорними очима - спокiйно i строго. ‡давалосЯ, вiн стоїть у водi по груди i вода ворушитьсЯ, хлюпоче бiлЯ його грудей вiд того, що вiн дихає. –е було так страшно, що Я вiдчув, Як у мене здiймаєтьсЯ догори чуб. ‘пав на думку пiп ѓога, його таємничi слова: "’емна вода во облацех", Якi Я нiЯк не мiг зрозумiти, хоч Явно вiдчував у них осуд i докiр. ‡гадав i бабу Њокрину, i її прокльони на свою адресу. ’емна вода... ‚ода... Ћт вона - вода... "Ќевже, виходить, є-таки в свiтi бог i це вiн карає мене, - з жахом подумав Я. - I зараз менi буде кiнець. Ѓо нiхто ж не знає, що Я пiрнув сюди. ‚они возЯтьсЯ там з тою коровою, i нiхто не бачив. ‡араз вода пiднiметьсЯ до стелi, заповнить усю хату, Я булькну, захлинусЯ, i все... Ђле Я не хочу вмирати! Ќе хочу! џ хочу жити! •очу кататисЯ на велосипедi, грати в футбола, їсти морозиво "крем-брюле". џ рвонувсЯ до вiкна i пiрнув. I несамовито, в усiєї сили запрацював руками, намагаючись пробитисЯ крiзь вiкно. џ вовтузивсЯ пiд водою доти, поки не вiдчув, що одна тiльки ще мить - i Я захлинусь. ’одi Я виринув. ђозплющивши очi, встиг iще побачити, Як востаннє блим нув i згас вогник лампадки. ‘воїм пiрнаннЯм Я здiйнЯв хвильки, i вони перекинули лампадку. ‘уцiльна непроникна темрЯва огорнула мене. џ борсавсь у водi, Як слiпе кошенЯ. ‘ил ставало дедалi менше. џ почав ковтати воду i захлинатисЯ. Ќевимовний жах охопив мене. Ќевже це кiнець?! Ќе хочу! Ќе хочу! Ќе хо...о...о! џ закричав. I сам почув, Яким здавленим i безсилим був той крик. ’ак кричать крiзь сон, коли душать кошмари. Ђ може, це i справдi лише кошмар, може, це все менi снитьсЯ? I Я зараз прокинусь, побачу сонце, що свiтить у вiкно, i почую... ђЋ‡„I‹ XXII "„авай руку!" џ знову з ним. ™о було за iконою - џво! џво! џво! „е ти? џво! ’о був голос... Џавлушi. џ не одразу збагнув, що це насправдi. Њенi спершу здалосЯ, що то менi маритьсЯ. Ђле враз Я побачив тоненьку смужку свiтла. ’о свiтиласЯ вузенька шпарина вiльного над водою повiтрЯ у сiнешнiх дверЯх. ‰ой! ’ам же в сiнЯх у стелi хiд на горище! џк Я ранiше не розшолопав! Iз останнiх сил, ковтаючи воду i захлинаючись, Я сiртонувсЯ туди. ‘вiтло лiхтарика заслiпило мене, i Я нiчого не бачив. ’iльки чув Џавлушин голос: - „авай руку! „авай руку! џ важко звiв над водою руку i вiдчув, Як її цупко схопила його рука. I лише тепер Я змiг вiддихатисЯ. џ дихав, Як паровоз. џ дихав так, Як може дихати тiльки людина, Яку щойно витЯгли з води. џ ковтав повiтрЯ одразу цiлими кубометрами, жадiбно, ненаситно, ковтав i не мiг наковтатись. Џавлуша мовчав. ‚iн тiльки мiцно стискав мою руку. Ђ Я стискав його руку. I мiцнiшого, палкiшого рукостисканнЯ не було в моєму життi. Љоли Я трохи вiдсапавсЯ i очi мої звикли до свiтла, Я роздививсЯ навколо. „рабини на горище не було - певно, знесла вода чи баба кудись затЯгла. Ћтже, сам би Я тут не вилiз нiколи Џавлуша почав потроху пiдтЯгати мене вгору. Ђле Я так знесилiв, що не мiг видрЯпатись i весь час сповзав назад у воду. - Ќiчого, нiчого, зараз... “се буде гаразд! ™е трошки! Ћтак! Ћ! Ћ! Ћх! - заспокоював мене Џавлуша, крекчучи вiд натуги. ’а йому довелосЯ добрЯче-таки помучитисЯ, поки Я одiрвавсЯ нарештi од води i переваливсЯ, Як лантух, на горище. џкийсь час ми лежали поруч, вiдсапуючись. ’одi Я поклав йому руку на плече i сказав, затинаючись: - ‘пасибi, с-старик!.. џ вже думав, що капець... Ћт вталапавсЯ... - Ђ Я бачу, що ти пiрнув... Џотiм бачу - тебе нема... Њало чого, думаю... i - на горище.. - Џавлуша на хвилину примовк. - ‡наєш, Я Як побачив, що ти пiрнув, здивувавсЯ страх џ саме про тебе подумав - де ти є... Ђ ти тут.. џ тебе шукав, знаєш... „умав, щоб разом по човна .. Ђле ти десь... џ засмiЯвсЯ. Њабуть, йому дивно стало, що Я засмiЯвсЯ. Ѓо нiчого смiшного вiн не сказав. Ђле Я засмiЯвсЯ. Ћд радостi. ‚iн шукав мене! ‚iн шукав мене! —уєте! „рузЯка мiй дорогий! џк Я мiг думати, що ми назавжди посварилисЯ? џк? ’а хiба можу Я посваритисЯ з ним назавжди! ’а вiн же Џавлуша! Џавлуша! Ќi, йому не стало дивно, що Я засмiЯвсЯ. Ѓо раптом вiн сам засмiЯвсЯ ‚iн усе зрозумiв. Њи лежали i смiЯлисЯ. I хоч мокрi штани i сорочка, противно облiпивши моє тiло, страшенно холодили, менi було так тепло, так хороше, Як, здаєтьсЯ, нiколи. џк добре жити на свiтi, коли тебе врЯтував од смертi твiй друг! …х Џавлушо, Џавлушо! џкий ти молодчина, що мене врЯтував! Џрощаю тобi все: i твою зраду, i твоє малюваннЯ, i твої слова образливi длЯ мене, i те, що ѓребенючку захищав, Як Я її грудкою по спiдницi вцiлив, i те, що ти не дальтонiк... Џрощаю! ’о все не твоЯ вина. ’о все таЯ... ну, не буду! Ќе буду! Ќавiть у думках не буду! •оч цiлуйсЯ з нею, Я в той бiк навiть i не глЯну. ЋдвернусЯ. Ѓо головне менi, що ти отакий-о хлопець! I немає длЯ мене в цiлому свiтi кращого друга. џ б поцiлував тебе навiть зараз, та не вмiю. Ќе цiлуютьсЯ хлопцi мiж собою, не заведено. ’о тiльки дорослi друзi-чоловiки цiлуютьсЯ. —и розумiєш ти все, що Я думаю? ’а, мабуть, розумiєш. џ по смiху твоєму вiдчуваю, по тому, Як ти дихаєш навiть. џ ж тебе так знаю, Як нiхто в свiтi, Як мати рiдна не знає. Ќарештi ми пересмiЯлисЯ, i Џавлуша сказав: - Ђ ти молодець усе-таки. џ не знаю, чи наваживсЯ б отак пiрнути у вiкно . –е ж загинути - дев'Яносто шансiв iз ста. I чи варто було? ™о вона там за iконою могла ховати? Ќу, грошi... Ќу, облiгацiї трипроцентнi... ’а хай вони горЯть синiм полум'Ям, щоб через них головою накладати. Џравда? „iдько з ними! “х ти! Ђ Я ж зовсiм забув про отой довгастий пакуночок. џ рвучко мацнув себе за кишеню. Є! Љоли Я ото державсЯ за лампочку, Я сунув отой пакуночок у задню кишеню штанiв, ще й на гудзика застебнув - щоб не вислизнуло. Ќе мiг же Я його кинути, раз Я по нього сюди полiз. Ђ в руцi вiн менi заважав. Ћй-йой! џк там облiгацiї або грошi, то, може, з них уже каша у водi розкисла. Ђну треба глЯнути! ђозстебнувши гудзика i вiдстовбурчивши кишеню, Я обережно витЯг пакуночок. - ’а ти що - таки дiстав? - здивовано вигукнув Џавлуша. ’о ж вiн був певен, що Я не дiстав, i заспокоював мене: "„iдько з ним! •ай горить синiм полум'Ям!" Ђ воно, бач... Њенi було страшенно приємне його здивуваннЯ. Ќавiть кров у голову вдарила. ‚же тiльки заради цього варю було пiрнути й зазнати всiх отих прикрощiв. Љращої похвали, нiж це Џавлушине здивуваннЯ, длЯ мене не було. Ђле скромнiсть не дозволила показати, що менi приємно. I Я сказав: "’а!" - i махнув рукою, - мовлЯв, що ж тут такого? - Ђну, присвiти лiхтариком, - попросив Я Џавлушу i почав обережно розгортати пакуночок - газету, у Яку