Ћцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Ћригинал этого текста расположен в "‘етевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: …вгений ‚асильев
 „лЯ украинских литер использованы обозначениЯ:
 Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Ї, ї - "i с двумЯ точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------







   ЏI‘Ќџ ЏђЋ Ќ…‡Ќ€™…ЌЌI‘’њ ЊЂ’…ђIЇ

   ‡абрiвши у хащi, закутаний у вiтер,
   накритий небом i обмотаний пiснЯми
   лежу, мов мудрий лiс, пiд папоротi квiтом
   i стигну, i холону, й твердну в бiлий камiнь.

   ђослинних рiк пiдноситьсЯ зелена повiнь,
   годин, комет i листЯ безперервний лопiт.
   ‡аллє мене потоп, розчавить бiлим сонцем,
   i тiло стане вуглем, з пiснi буде попiл.

   ЏрокотЯтьсЯ, Як лЯва, тисЯчнi столiттЯ,
   де ми жили, ростимуть без найменнЯ пальми,
   I вугiль з наших тiл цвiстиме чорним квiттЯм,
   задзвонЯть в моє серце джагани в копальнi.

   ("Љнига лева", 1936)



   Џђ€‚I’ЂЌЌџ †€’’џ

   I день i вiк однаково минають. Ќе задержать
   нам хвилi. Љожна мить знов родить другу мить,
   i перша в другiй спить, обi у третiй, та, Як вежа,
   час виростає й меж не має й нас нiмить.

   ’ак на минулого й майбутнього раменах
   повiшено, мов плахту, долю нашу.
   Њи - ланцюга поодинокi звена,
   ми - вiдтинок малий зi стрiчки часу.

   –е наших днiв звичайна тут дорога,
   не падає нiщо до безвiстi води.
   ‚iддати треба нам життю щомога,
   а треба кожному, ще поки молодий.

   ’епер ще квiтка дiйсностi надiєю цвiте,
   не кидає ще тiнi дерево зневiри.
   •оч знає, що морози, серце вiрує проте
   i лiктЯми ужитку правди ще не мiрить.

   „лЯ молодих плечей легкий є неба в'юк,
   в одноманiтностi не ЯвитьсЯ нам позiх.
   Ћ, не словами уст, але словами рук
   спiвати будем пiсню на життЯ порозi.

   ‚iтай життЯ! ™о бiль даєш, i щастЯ,
   i красу, i сум, i горе. ‚ менi юний пал вне вмер ще.
   ‚iтай життЯ! I на привiт тобi Я понесу
   м'Яке, та в панцир крицевий закуте серце.



   ђЋ’Ђ–IЇ

   Ѓiжать алеї звукiв, саджених у гами.
   Њов на акорд, упав поверх на поверх.
   ѓреблi жовтих мурiв, денний вулиць гамiр
   вiд берега по берег, тiнь вiнкiв дубових.

   Њусує день, мов склЯнка золотого чаю,
   прочищена блакить, ввиш мрЯки шумовиннЯ.
   ‰дуть люди жовтих мiст, i їхнi очi сЯють,
   хоч смуток вглиб ховають, мов гiрке насiннЯ.
   _
   –еркви, цукернi, бiржi - духовi i тiлу.
   „лЯ зiр i длЯ монет. †дучи рiдких окрушин
   крихкого щастЯ, прочуваєм iншi цiлi.
   Њов зонд у рану, розпач грузне в нашi душi.

   Ђле за муром джаз i танцi лампiонiв,
   балет балончикiв, хор барв, мов хор гобоїв,
   i жовтi груди велетенських стадiонiв
   зiтхають глухо пiд бурхливою юрбою.

   I стелЯтьсЯ до нiг дими - покiрнi птахи,
   а сонце, мов павук, на мурiв скiснiм луку
   антен червоне павутиннЯ розiп'Явши,
   мов мертвi мухи, ловить i вбиває звуки.

   Њитцi рослин - тюльпани, дбаючи за форму,
   припавши на колiна, барвно й гарно гинуть,
   а за законами нам невiдомих формул
   вирують днi й мiста й вирують бормашини.

   „роти тремтЯть, мов нерви. ’еплий бiлий листик,
   зорЯ в конвертi, кiлька слiв i квiт шипшини.
   ЉружлЯють, мов пом'Яте листЯ, сни дентисток
   над вирвами нудних мелодiй бормашини.



   Ђ‚’ЋЃIЋѓђЂ”Iџ

   ‚ горах, де ближче сонцЯ, перший раз приглЯнувсЯ небу,
   тодi щось дивне й незнане пробудилосЯ у менi,
   i пiднесласЯ голова, й слова прийшли до уст зеленi.
   ’епер - де б Я не був i коли-небудь,
   Я все - п'Яний дiтвак iз сонцем у кишенi.

   Ђ Як зiйшов iз гiр гамiрливих мiст,
   у злиднЯх i невдачах не клЯв нiколи долi та не ганив,
   глЯдiв спокiйно на хвиль противних гурагани.
   Њої пiснi - над рiчкою часу калиновий мiст,
   Я - закоханий в життЯ поганин.

   ==============================================================





   Џоема

   Џружнаста вiхола -
   прудка пiдпора крилам.
   ЃорiннЯ. ‡рив. “пертий рев стрибка.
   џк нудно пахне тулуб лiтака
   розпеченим металом i мастилом!
   џк ухають, працюючи навзаводи,
   мотори!
   ‚игук. ‚ихлоп. ‘пазм. ‚иттЯ.
   Ѓрести крiзь нiч,
   в морознiй хузi плавати,
   нести моє малесеньке життЯ...
   Ќапружено, аж пальцi побiлiли,
   чiплЯюсь за дюралiєвий плинт
   i прислухаюсь, Як гребе пiд крила
   густенну бурю працьовитий гвинт.
   ѓреби поглибше, далi й далi вгвинчуй
   десЯток тихих людських iснувань
   туди,
   за пруг,
   за фронт,
   за бiй,
   за грань,
   де кожен -
   сам, самiтний, поєдинчий, -
   стрибне в ревiннЯ, в хаос, в хлань.
   –е буде грань життЯ мого.
   Ќе знаю, -
   кiнець чи грань?
   Њої сiмнадцЯть лiт
   Я в пам'Ятi квапливо проглЯдаю,
   печальний список бiдочок i бiд.
   Ќе бiдкаюсь. „аремно. Ќi до чого.
   Љому? ’обi, Iване •омичу?
   Ћт знов на мене вiн поглЯнув строго,
   немов почув, Як гiрко Я мовчу.
   ‡а мною слiдом ти крiзь отвiр ступиш,
   за мною звалишсЯ у прiрву, в круговерть,
   зацiпиш зуби,
   сталь кiльцЯ поцупиш
   i трапиш в снiг
   чи вгрузнеш в смерть.
   ’и зробиш все, Як Я,
   а може, навiть краще,
   хоч Я - молодша
   й легше долечу,
   та ти пройшов
   такi безжальнi хащi,
   де вмерла б Я, Iване •омичу!
   Џро мене знаєш бiльше, анiж кажеш.
   ЌеприЯзнь тлiє нишком, наче трут.
   ‚дивлЯєшсЯ,

   чекаєш,

   мiриш,

   важиш, -
   не вiрить людЯм -
   твiй щоденний труд.
   џ знаю це, i злюсь, i зневажаю,
   але убiк очей не вiдведу,
   бо нi жаху, нi сумнiву не маю
   перед лицем того, на що iду.
   Њене вiд спiльного походу не вiддiлить
   нi зiр колючий,
   нi колючий дрiт,
   i Я зумiю тiлом власним втiлить
   той досвiд мiй,
   Який би мiг знесилить,
   але став силою прожитих трудно лiт, -
   їх темний подих розпачу опiк,
   жалка образа вiдшмагала їх,
   у горлi згорбивсь,
   зщуливсь i знемiг
   моїх питань невикричаний крик.
   „вi тисЯчi сто дев'Яносто днiв, -
   i в кожен з них Я входила, Як в бiль,
   немов крiзь тернЯ, дерласЯ крiзь гнiв.
   „вi тисЯчi сто дев'Яносто днiв, -
   i Я не впала,
   й винесла звiдтiль
   недоторканну кладь надiй i почуттiв,
   Як здобуток моїх нiмих зусиль.
   џ - не сама,
   була Я не сама
   в своїй хитливiй утлiй самотi.
   џ бачила,
   що не сховає тьма
   великої просвiтлостi путi.
   џ бачила,
   Я прагнула до них,
   прокладачiв незмiрЯних дорiг,
   до доброї жадоби їх робiт,
   до їхнiх спiльних радощiв i бiд,
   до їхнiх роздумiв, i планiв, i нарад,
   до їхнiх здвигнутих мiльйонним маршем
   свЯт...
   - „ивись, Ћксано, ось тобi на свЯто, -
   блакитноокий, наче трошки журний,
   слова звучать, Як завше, хриплувато,
   а тон удано жвавий i бравурний.
   - Џринiс тобi дарункiв небагато,
   "Љобзар" в оправi, ще й пенал
   фiгурний. -
   –е батько мiй,
   це наш ‚асиль,
   мiй тато.
   ’ому шiсть рокiв.
   „iльше Як шiсть рокiв.
   Џереджовтневi смерки прохолоднi.
   Iще на сходах чую шурхiт крокiв, -
   вiн знов страшенно втомлений сьогоднi,
   але ввiйде в кiмнату так, неначе
   з-пiд душу вибiг чи прийшов з футболу,
   лише на шиї синЯ жилка скаче
   i бiлЯ губ проклалась зморшка квола.

   Њи вийшли втрьох.
   „звiнке, Як бронза, листЯ
   бринiло, впавши на алеї парку.
   ‡а чорними кущами переЯрку
   пiдморгували вiкна передмiстЯ.
   •итаннЯ тiней,
   темрЯви несталiсть,
   два силуети -
   батька й мами ‚iри.
   ‚iн взЯв її за руку:
   - ™о б не сталось,
   не похитнись, не втрать своєї вiри... -
   Ќе втратити своєї вiри? Ќi,
   вона її не втратила й в ту мить,
   Як ми почули,
   що дзвiнок гримить
   в переддосвiтнiй чуйнiй тишинi.
   I вiн пiдвiвсЯ вдЯгнений.
   ‡ постелi
   звеласЯ мати.
   ѓрюк дверей раптовий.
   ‚ квартиру струнко увiйшов вiйськовий
   у довгополiй негнучкiй шинелi.
   Њене обнЯвши, кам'Янiє мама,
   а батько,
   крiсло сунувши в куток,
   сидить, вдивившись невiдривно й прЯмо
   у кожен їхнiй рух i крок.
   Ќа стiнцi висне збита набiк рама.
   ђозкидано хапливо стос книжок.
   ‡ чорнильницi повзе лiлова плЯма
   на зошита мого листок.
   Џовзе, Як плЯма, втома i знемога,
   стрЯсає тiлом тихий дрож тривог.
   Ќа нас востаннє глЯнув вiн з порога.
   Њи тiльки вдвох.
   Њи вдвох.
   ‘хилившись, мати пiднЯла з долiвки
   портрет, -
   давно вiн висiв в нашiм домi.
   Ќа грудЯх батька навкiс три нашивки
   i зiрка на суконному шоломi,
   ’аким стоЯв на кручах приднiпрових,
   таким доходив аж до львiвських стiн,
   таким пiшов в супроводi вiйськових,
   зодЯгнених так само, Як i вiн.

   Љазала мати: - Џомилка. ‘трашна.
   „урна. Љричуща. ‘коро буде вдома. -
   Њинали днi i тижнi.
   Џуть вiдома:
   до пiдворiтнi, в сiни, до вiкна.
   „есЯтки рук в вiконце тЯгнуть клунки, -
   цибулЯ, хлiб, жовтаве сало, сiль.
   Ќа клаптиках, принесених звiдтiль,
   слова про те,
   що все гаразд,
   цiлунки,
   Як вчитьсЯ Љсана?
   ’вiй ‚асиль.
   ’ут довгi черги помилок таких,
   Як з батьком.
   џ вже пiзнавала їх -
   налЯканих бабунь, заплаканих дружин.
   Ћн теща ˜ведова. Ћн ѓолубенкiв син.
   Ђ он Њарiєчка,
   чорнЯва i гнучка,
   актора нашого знайомого дочка.
   Њи з нею часто вкупi повертались,
   порожнi кошики додому несучи.
   Џозиченими з рiзних п'єс здавались
   її примовки, реплiки, плачi.
   ‚она поїхала весною на село,
   про родичiв казала i про дачi,
   а Я тЯгла все меншi передачi,

   бо в мами грошей зовсiм не було.
   Љоли, притиснувшись до стiнки в пiдворiтнi,
   чекала Я, щоб в сiни увiйти, -
   дбайливий дотик рук
   чи усмiх негпомiтний,
   миттєвий дар людської теплоти, -
   Який потрiбний,
   дорогий,

   привiтний,
   Який ласкавий
   був длЯ мене ти!
   “ пам'Ятi Я збережу навiк
   i вчительки уважнiсть обережну,
   i з другом батька бесiду бентежну
   про те, Яким є справжнiй бiльшовик.
   I от кiнчивсь етап життЯ один:
   нема чого ходити в караулку,
   нема чого прийомних ждать годин,-
   назад додому, до свого притулку
   iду з каструлькою схололих картоплин
   i довго човгаю по нашому провулку,
   лЯкаючись вiддати їй цидулку,
   що вiн - на висланнЯ,
   що вiн...

   ...Џiдкинуло. ‡дригнулось. ‡ашкребло.
   ‡атнувсЯ подих. Ћберт. ˜арудiннЯ.
   ‚ iлюмiнатор щiльно влип Џавло,
   Iван •омич вчепивсЯ за сидiннЯ.
   џ, глЯнувши в напiвзамерзле скло,
   грiзне й барвисте вгледiла видiннЯ,
   переблиски вогнiв
   у чорнотi внизу,
   червонi, жовтi i зеленi траси
   стрибучих рисок.
   ‘полох, Як в грозу.
   ‡абагровiлих хмар раптовi обертаси.
   Њотори рвуть на повному газу.
   ЃлЯшанки, паки, Ящики, припаси
   переповзають з боку в iнший бiк.
   Џунктир смертей
   промчавсЯ повз i зник,
   i знову тьма,
   i знов слiпуча рiзь
   iскринок, бризок, вогникiв, блискiток.
   ђозверзлись хмари.
   ‚гору потЯглись
   розжаренi ножi розлючених зенiток.
   ђевуть мотори,
   аж гогочуть,
   аж
   риплЯть хрЯщi блЯшаної кабiни.
   ‚ горлЯнцi згус ковток гiркої слини.
   “ хвiст машини люто пре вантаж...
   џ радше з подиху моторiв,
   нiж з радiсного крику бортстрiльцЯ,
   дiзналасЯ про тишину просторiв,
   Яка нас оточила без кiнцЯ,
   лиш дальнi залпи сплеском вогнепаду
   ще шарпали i злили горизонт.
   Џiлот ввiйшов,
   квадратик шоколаду
   погриз,

   сказав:

   - Џерелетiли фронт.
   I знову цiдитьсЯ мертвотна синь плафонiв,
   Џавло знов мостить в ранцi кожну, рiч;
   забившись в темний кут, на вiдкиднiм ослонi
   похнюпивсЯ Iван •омич.
   ™о вiн надумав отiєї ночi,
   сторонЯчись людей,
   на самотi,
   один в своїм душевнiм худосоччi,
   один в своїм одлюдницькiм життi?
   "„iвча дiвчам,
   але не розгадаю,
   по виразу очей не розберу,
   чи змучена, чи злЯкана до краю,
   чи, може, грає з нами лживу гру.
   џ недаремно радив командиру
   не йти на пробу,
   Я б застосував
   i тут чiтку, здорову недовiру,
   не без пiдстав - нi, нi! - не без пiдстав.
   џких причин таємна, скрита сила
   її сюди, в лiтак цей, привела?
   —и виправдань своїх батькiв схотiла,
   чи вiдплатить, Як зрадницЯ мала?
   Ќе йде про честь батькiвського найменнЯ, -
   пiд материнським прiзвищем вона
   вписаласЯ в народне ополченнЯ,
   анкети не заповнивши сповна.
   џ викрив фальш
   i зразу ж генералу
   доклав,
   що з нею так, мовлЯв, i так.
   „арма.
   Ќемов i не почув сигналу,
   а нинi й сам садив її в лiтак.
   ™о ж, довiрЯйте,
   хоч свою довiру
   доводите занадто гарЯче,
   та вас ще гарЯчiше припече,
   коли вона дограє гру нещиру
   i в слушний час до нiмцiв утече..."

   ‰ого терзав, давив i трЯс
   пiдозри заздрий рик, -
   Як чад, струмiв вiн помiж нас,
   Як сизий присок, пiк.
   Ѓосонiж присок перейду,
   прорву бiду, мов чад, мов тьму,
   i свiй солдатський хлiб прийму,
   Як всi, в однiм рЯду.
   Iти отак, iти отак,
   не повертати вбiк,
   хоча проник i в цей лiтак
   глухий, злобливий рик.
   ‚же не прикличе вiн бiди,
   з дороги не зiб'є,
   бо знаю Я,
   за що й куди
   несу життЯ своє.
   I Я побачила в iмлi,
   у синiй зморi лiтака,
   Як простЯгласЯ звiддалi
   до мене спогадiв рука, -
   вона щедротно подає,
   щоб Я напитисЯ могла,
   густим питвом життЯ моє
   у сумiшi добра i зла.
   “ ньому - гiркiсть, плач, i прах,
   i сонце, й сталь, i смiх,
   I iскри в маминих очах,
   i темна туга їх.
   ‡адивленi в любов i даль,
   живi, живi, живi
   вони були i в ту прощальну мить,
   коли мiж нами сiрi вартовi
   стоЯли, щоб до неї не пустить.

   ’одi мене учителька забрала.
   Ђ далi - дитбудинок. ‘тарший клас.
   ЌавчаннЯ, працЯ, витримка тривала
   i роздуми про себе i про час.
   ‹исти вiд мами в м'Ятому конвертi.
   директор сам розпитував: звiдкiль?..
   ™о принесуть поЯсненнЯ одвертi?
   ‡ ким подiлити неподiльний бiль?
   Ќе все було самотнiстю i болем, -
   був труд, i гурт, i регiт згарЯча,
   i шум весни, i захват волейболом,
   i хлопець хлопцем, i дiвчам дiвча.
   Ќе раз Џавло - секретар осередку -
   пiдходив, щось казав i замовкав,
   допомагав менi вдЯгти жакетку
   та й бiг, пославшись на негайнiсть справ.
   ‚ любимий батькiв парк

   ми з ним ходили часом,
   теплiшало, коли торкавсЯ вiн руки,
   а в ту недiлю рушили всiм класом
   на ‹юботинськi затишнi ставки.
   ‚ерталисЯ в вiнках, в пiснЯх, в iгрi, в розгонi,
   Џавло поперед всiх стрибав, смiшив мене.
   ‚же з першого обличчЯ на перонi
   ми прочитали:
   сталось щось страшне.
   џ до кiнцЯ, до старостi, до скону
   запам'Ятаю тишину,
   юрбу на площi,
   гучномовцЯ конус,
   хрипiннЯ пауз,
   фраз вагу жахну.
   Љоли розходилисЯ люди, -
   були вони уже i тi, й не тi.
   ‚елике дiло праведного суду
   їх спiльним дiлом стало у життi.
   ‚они iдуть, -
   невже пройдуть повз мене,
   мене на бiк одсторонивши знов?
   Їх шереги,
   їх кличi,
   їх знамена -
   мої,
   Як дух, Як плоть моЯ i кров.
   Ќевже Я справдi марна й негодЯща,
   щоб внесок мiй придатисЯ не мiг?
   ‚они iдуть. „орога їх - найтЯжча
   зi всiх людьми прокладених дорiг.
   "Ѓрати i сестри!"
   ’ак по-людськи вперше.
   џк вiдповiм йому?
   џк вiдповiм?
   ’ой комунiст, що впав, в його тюрмi померши
   i в нього вiрЯчи, - вiн батьком був моїм.
   ‰ого загибель - також наша втрата,
   безглузда втрата в битвi двох свiтiв.
   •то займе мiсце впалого солдата?
   ‚они iдуть. ’вiй час наспiв.
   "Ѓрати i сестри".
   џк же вiдповiсти?
   џк звать мене тепер?
   „очка?
   —иЯ?
   Ќе вiн один,
   а це - всi комунiсти
   на мене кличуть,
   i пiдводжусь Я,
   i разом з ними Я пiду до краю,
   i разом з ними змiрю шлЯх оцей,
   не перерву,
   не зраджу,
   не зламаю
   путi моїх батькiв, путi моїх дiтей.

   Љоли всiм класом ми до вiйськкомату
   пiшли й просили в армiю забрать,
   там, одiбравши хлопцiв, може, п'Ять,
   погнали геть компанiю строкату.
   ‘ебе ми вiдчували пiвлюдьми.
   Људи ж iти? I от знайшли у мiстi
   Џотрiбне дiло. ‡аписались ми
   Ќа курси, званi курсами радистiв.
   ’одi з'Явивсь Iван •омич.
   ‚iн брав
   од нас заЯви, посвiдки, анкети.
   Џитав, порившись в вороху заЯв:
   хто дiд? хто батько? звiдки? Як ти? дети?
   ‚iн зберiгав,
   вiн пильно доглЯдав,
   провiривши до крапки i до риски,
   життiв недовгих наших списки,
   затиснутi в блЯшаних клЯмрах справ.
   Џостановили мало не вiдразу
   зарахувать курсантами наш клас,
   лише про мене не було наказу,
   нарештi поЯвивсь i цей наказ.
   ‚агавсь, Як видно, на моїй заЯвi
   Iван •омич поставити свiй гриф...
   Ќе довго вчилась Я радистськiй справi, -
   звалилась.
   †ар. †ага. ‚ерзiннЯ.
   ’иф.
   Џроснулась в родички з •олодної гори,
   два мiсЯцi пролежавши в гарЯчцi
   на кривоногiй, ветхiй розкладачцi,

   метаючись з тривоги i жари,
   i вибрела на вулицi пустиннi,
   пострижена, збентежена, слаба, -
   десь там на мене друзi ждать повиннi,
   там мiй обов'Язок,
   i труд мiй,
   i судьба.

   ‘iпнувши дверi, збила Я гачок,
   i, протЯгом пiдхоплений, пiд ноги
   шугнув шумливий, довгий звiй стрiчок,
   жмутки соломи, курЯва пiдлоги.
   Ќа чорнiй дошцi - крейда дбалих вправ,
   таблицi Њорзе бiлi крапки й риски.
   Ђнтеннi рами. Љниги без оправ.
   Љривих верньєрiв[1] ебонiтнi диски.
   Џлакати й клаптi, запханi у кут.
   I Я одна в безмовностi просторiй
   покинутих поспiшно аудиторiй
   радистських курсiв.
   џ одна отут.
   ‡абули попередить? Ќе хотiли
   з собою брати?..
   Џавле, Як же ти...
   Ќе скрикнути.
   ™е раз зiбрати сили.
   Ќе тратить часу.
   ‡ •аркова пiти.

   ‘пустошенiсть площi,
   де протЯг по полю асфальтному вивiв
   узори похмурi i чорнi, Як траурнi ленти вiнкiв, -
   це звихрений попiл паперiв,
   попалених наспiх архiвiв,
   потоптаний погар писаннЯ,
   уривки обвуглених слiв.
   ЃезлюддЯ печальних кварталiв.
   „ухмЯнiсть тонка листопаду.
   —асами гарматним розкатом проноситьсЯ
   в тишинi
   розпачливе риканнЯ лева з розбомбленого
   зоосаду, -
   вiн, скровлений, сильний, безумний,
   вмирає уже три днi.
   Ќi, цЯ тишина не тихiша
   за гуки, розриви й обвали
   за лЯск запопадний зенiток,
   за брЯзкiт осколкiв о брук,
   за вибух,
   одсвiчений багро в дзеркальнiй стiнi п'єдесталу,
   звiдкiль нам говорить ˜евченко
   розгнiваним порухом рук.

   ЏродзвонЯть пiдкiвки патрульних.
   Џроцюкають кроки старечi,
   i дивлЯтьсЯ люди й будинки пустими очима бiди.
   Џоникши на лавцi, холону,
   хилю упокорено плечi,
   шукаю у звивинах мозку надiї зiтертi слiди.
   - Ћксано! - раптово i рiзко.
   - Ћксано! џка ж бо Я рада... -
   Њарiйки, схвильованi руки розмотують хустки
   кайму.
   - ‹ишилась?.. Ќедовго чекати.
   ’iкають. Љiнчилась їх влада.
   Ќiчого Я їм не забуду. ‡а все розрахунок вiзьму. -
   Њарiйчинi тiнЯвi очi, Њарiйчинi губи вологi
   i щось небувале, незнане, нове i небачене в них.
   ‚iд неї вiдсахуюсь, повна iще потайної тривоги,
   i морок раптовий мiж нами,
   мiж мною й тобою,
   пролiг.
   - џ слухаю радiо...
   ‚ермахт. Љультура. Ѓерлiн. Європейцi.
   ЃоїшсЯ? ‡голосимось разом.
   Ћбидвi ми - жертви —ека... -
   џ зводжусь.
   „вi тiнi трiпочуть
   на жовтiй пiщанiй алейцi.
   “дарю.
   „о болю, до крику назад розмахнулась рука.
   “дарю.
   ’и чуєш?
   ’iкай же,
   бо Я придушу тебе, шлюхо.
   ‚иходить, оце i єсть ворог,
   зустрiнутий вперше в життi.
   ‡iницi пожовкли, Як в кiшки.
   - ’iкай же! - проказую глухо.
   Џобiгла.
   џ вийшла iз мiста Ярком по знайомiй путi.
   „имучi простори. ѓримучi дороги.
   ЏолЯ спопелiлi. ‘палахнутi стоги.
   Њасних палениськ пелехата юга.
   Џривали. Ѓюмбьожки. Џрокльони.
   ’ривоги.
   Џобитi, ганчiр'Ям обкутанi ноги.
   Џо воду, по хлiб, по надiю черга.
   I раптом - зелена донецька сага,
   диханнЯ вологи, холодна куга...
   ‘пинитисЯ - вмерти з одчаю й знемоги.
   ‚перед. Џилюга. Џилюга. Џилюга.

   „е Я їх надибала? ‚ школi за тихим
   Ћсколом.
   ‡айорзав, забiгав, на зборах захрипнув
   Џавло,
   але повернувсЯ зi зборiв отих
   з протоколом:
   на курси мене зараховано знову було.
   Љрутнулись верньєри.
   ‡еленi заблимали вiчка.
   ‡метнулись антени.
   Џолiзли у нори шнурки,
   i пiшла цокотнЯ,
   перестук, позивних перекличка,
   пульс морзЯнки рвучкий,
   призвичаєний двигiт руки.
   Ѓудь спрЯмована в цiль,
   будь, мов пострiл,
   несхибна i стисла,
   будь невтомна, - i ти,
   Як народний пароль, розбереш
   зашифровану рiч,
   таємничi позначеннЯ й числа
   партизанських команд,
   диверсантських суворих депеш.
   ђозсип iскор -
   i мчать всепроникливi цЯтки та риски,
   i домчать,
   i десь в •арковi
   тол
   штаб-квартиру ‘‘ роздере.
   ‡ цiлим свiтом говорить
   рука худорлЯва радистки
   iскрометним ключем своїм:
   цЯтка - тире,
   цЯтка - цЯтка - тире.
   џ ловлю себе часом,
   що чую ввесь свiт, Як морзЯнку,
   на пунктир двох iскрин
   покладаю всi звуки землi -
   i ритм свого серцЯ,
   й Џавлову журливу спiванку,
   i гудiннЯ моторiв, заблуканих в снiжнiй iмлi.
   џ їх розумiю:
   глибокий, протЯжливий подих,
   бистрий вiддих,
   короткий,
   Як цЯтка, Як iскра, Як блиск.
   Ќа своїх, продиктованих тактом спалахувань,
   кодах
   бурмотЯть вони, може,
   про взЯтий незважено риск.
   ™о ж, нехай...
   Џохилюсь на брезент парашутного тюка,
   буду слухать себе, своє серце, свiй крихiтний свiт.
   џка там була в мене школа, i мука, й наука
   I скiльки згадок назбиралосЯ протЯгом лiт!
   ‹ежить моє тiло
   у ватнику, в штанЯх, в ушанцi,
   лежить, прикурнувши
   на паках патронiв i толу,
   i стрЯсаєтьсЯ пульсом,
   одмiрЯним в строгiй морзЯнцi,
   i хвилi вiд нього
   розходЯтьсЯ по видноколу.
   џкщо зiбрать
   в единий пункт,
   в єдиний центр,
   в єдину цЯтку
   думки, чуттЯ, пориви, мрiї, сни,
   усе єство
   до краю,
   без остатку,
   до дна останньої глухої глибини,
   аж задвигтiти,
   Як двигоче стрiлка,
   на компасi в магнiтну даль рвучись,
   щоб кожен нерв, клiтинка, мускул, жилка
   призивом спiльним наскрiзь пройнЯлись,
   тодi, -
   Я вiрю, вiдчуваю, знаю, -
   Як резонанс, озвутьсЯ позивнi
   iз далини,
   з тайги,
   з-за гiр Ђлтаю
   долине крик, призначений менi.
   џ пальцЯми об серце вибиваю
   сигнали точнi, простi i Яснi.
   ‚слухаюсь -
   хвилi йдуть з-за небокраю.
   Џрийом! Џрийом!
   Є вiдповiдь?
   ™е нi...
   ’ак знову бий усiм єством прагнущим
   туди, в ‘ибiр, у безмiр, в буревiй.
   Ќi пасмам гiр,
   нi вартовим,
   нi пущам
   не зупинити клич мiй позивний,
   ‚истукую:
   двi риски, цЯтка й риска,
   i знов двi риски, i три риски вслiд.
   „о палу мозку,
   дзвону кровотиску
   Я променюсь,
   Я б'юсь об кругозвiд.
   ‘игналю:
   - Њамо! -
   ‡нов двi риски. –Ятка.
   ‘игналю:
   - Њамо! Њамо! Њамо! Ња... -
   Ќе зойк, не писк безсилого дiвчатка -
   змужнiла вже без тебе Я сама.
   Ћсь парашут мiй. ‘троп туга укладка.
   Ћсь люк. ‡а ним - кружiннЯ, безвiсть,
   тьма.
   Ђ може, й смерть?
   „вi риски. –Ятка.
   Њамо!
   “ мене все. Џрийом. Џрийом. Џрийом.
   Ќа днi очей, напроти мозку прЯмо,
   в свiтiннi ганглiй,
   виразно цiлком
   Я бачу маму.
   Џостать, брови, очi,
   сумнi, безмежно теплi i живi.
   ‚узенькi плечi в стьоганцi робочiй
   i хустка в'Язана на сивiй головi.
   ‡дмухнувши снiг по мерзлiм пiдвiконню,
   вдивилась в свiт.
   “же свiтає там.
   „о мене руку тЯгне.
   ђваний шрам
   протЯв пориту зморшками долоню.
   - ‡iпрись об мене. —ас вставати, доню.
   ‡а тебе Я ручаюсь всiм життЯм... -
   ’ак. Џевне, час.
   Ќа вгрiтому сидiннi
   заворушивсь Iван •омич.
   Џавло пiдвiвсЯ, тихо став узбiч,-
   мовчить, ладнає ременi наспиннi.
   Њеханiк в дверЯх одкрутив болти.
   - Џриготуватись! - запалало слово.
   I неминуче впало так раптово,
   що вже не стало
   нi турбот, нi спогадiв, нi суєти.
   Ћдна. ‘ама. ‹иш ти. ‹иш ти.
   Ќi, ось Џавло. ‚iн йде вперед. Џусти.
   Џусти його. ‚iн скочить в пiтьму перший.
   ‡а ним i Я. •омич останнiй. ’ри.
   ’вердим ударом тьму дверей продерши,
   в ребристiй сталi заревли вiтри.
   Њороз зiм'Яв, пожмакав, згрiб лице.
   Ќема назад.
   џк томить кожна п'Ядь!
   џк давить ранець!
   ‘покiй! „е кiльце?
   ‡атисни й сiпай на рахунок п'Ять.
   Џавло пригнувсЯ.
   ЃрЯзкiт.

   ‘вище падь.
   ЏадiннЯ. Џрiрва. Љрай. Ќе вiдступать.
   •тось пiдштовхнув:
   - Џiшла! -
   ‘тупила, зникла, витлiла до тла.
   ‘трибок.
   ЏадiннЯ

   головою вниз,
   скрутило м'Язи враз,
   розсiк морозу врiз,
   суглоби рве по швах,
   хребет до трiску гне
   на друзк,
   на брЯзк,
   на стиск,
   на смерть
   волочить, стаскує, жене,
   вогненна круть, зелена верть
   до пнЯ розколює мене,
   Я розметалась,
   серце, ноги, руки,
   сто рук, сто нiг, сто тiл,
   навальна млость, стрибучих iскор муки,
   i раптом рветьсЯ тулуб мiй навпiл,
   протЯжний гук, опуклий вибух,
   болючий струс
   i тишина,
   десь в нутрощах, в життЯ найглибших глибах
   колючих спазм згасаюча луна,
   бринливi стропи пiдпирають круто,
   i, Як долонь, прикривши височiнь,
   сiрiє надi мною кругла тiнь
   ривком розгорнутого парашута,
   гойдаюсь всiм тiлом,
   пручаюсь, пiдстрибую, висну
   мiж чорною тьмою внизу
   i чорною тьмою вгорi,
   очам не пробити її непроглЯднiсть зловiсну,
   безмежнi пустоти, бездоннi нурти, пустирi,
   сама, одинока, самiтнЯ, одна, позабута,
   мiж чорною тьмой внизу
   i чорною тьмою вгорi,
   клаптинка тканини, лапатий листок
   парашута,
   пiд ним безпорадна,
   мов кокон, метлЯюсь на довгiм шнурi,
   волокон i м Язiв розчахнутий вихорем вiхоть,
   хистке iснуваннЯ, закружлЯне в снiжнiй iмлi,
   аби не зомлiти, щоб вiрити, пружитись, дихать,
   землi доторкнутись i встоЯти на землi,
   не пухла долонЯ легкої шовкової тканки
   роздмуханим куполом вчасно прикрила мене,
   повиснуте бомбою тiло тЯжке диверсантки, -
   мiй гнiв, мою клЯтву, моє пориваннЯ земне
   велика долонЯ,
   мiцна материнська долонЯ,
   робочими зморшками рiзко i гiрко порита,
   її неухильнiсть, безстрашнiсть, турбота, безсоннЯ
   тримає мене над розверстими Ямами свiту,
   долонi мiльйонiв, землею i сталлю натрудженi,
   пожаром пропахченi, порохом битви опеченi,
   звелись надi мною в суворiм i владнiм напруженнi,
   щоб Я не сконала на чорних снiгах ‡адонеччини,
   могутнi, дбайливi долонi мойого народу,
   стражданнЯм спотужненi, спеками й стужами
   шпаренi,
   моЯ охорона в страшнiй крутiї небозводу
   мiж тьмою i тьмою,
   в падiннi,
   в самiтному мареннi,

   долонi людей, допомога, пiдпора всесильна
   в менi, надi мною, зi мною, навколо, повсюди,
   Я маса, Я сила, Я частка життЯ невiддiльна,
   Я зводжусь! џ житиму! ‡емле! Ќароде мiй! ‹юди!

   1964

   [1] ‚ерньєр - пристрiй длЯ настройки радiоапаратури.

   ==============================================================






   ** —Ђђ€ ЃЂђ‚IЌЉЋ‚I **

   Ќе кидають народи _
   порожнiх слiв на вiтер. _
   ‘лова Џавла ’ичини _
   ввiчу менi стоЯть: _
   "Ћ скiльки у природи _
   немудро-мудрих лiтер, _
   о скiльки у людини _
   невмiннЯ прочитать!" _

   ЃЂђ‚IЌЉЋ‚€‰ –‚I’

   Ѓарвiнку, зимолюбку, всезелен,
   з-пiд снiгу соки п'єш земнi жаждиво.
   ’и на землi цвiтеш, Як гобелен,
   Як наша мова - незбагненне диво.

   ‡азеленiв i цвiтом засинiв
   на рiдних долах матерi ‚країни,
   Як долЯ її дочок i синiв,
   що в нiй, Як i в тобi, є щось нетлiнне.

   Џiд сонцем ти ЯвлЯєш торжество
   й пiд снiгом, видиво вiчнозелене,
   Як мови української єство -
   є в нiй, Як i в тобi, щось незнищенне.

   ‡ калиною твiй переплiвсЯ шлЯх,
   з калиною твiй цвiт блакитний виник:
   немов калина - дiвчина в пiснЯх,
   i хлопець у пiснЯх - немов барвiнок.

   Ќа рiдну землю дивним сплетом лiг,
   барвiнку наш, барвiночку хрещатий.
   ’и сплетом лiг, Як плетиво дорiг,
   єдиний, Як „нiпро i Як •рещатик.

   ‘‚I’‹€‰ •ђЂЊ

   Ђкростих-загадка _

   ˜умливий плац, майдан а чи глухий
   провулок,

   Љоли стоїть вона, рiднiшi нам;
   ЋсвЯчена трудом, завжди кипить, Як вулик, -
   ‹аскавий i суворий свiтлий храм:
   Ђдже писались тут i перша буква й нулик!

   •то вона?

   Ќе вiдгадав? Џритих? ‚iдгадка майже поруч:
   пiдкаже акростих - у загадцi лiворуч!

   —ЂђI‚Ќ€‰ ђЋ‡ЊЂ‰

   ‡агадка _

   Ќе бачили, щоб жовкнув вiн,
   зелений i взимi,
   улiтку рЯсно стелетьсЯ
   низенько по землi;
   цупкi зеленi хрещики
   на кiнчику стебла,
   i синiй цвiт, i цiлий свiт,
   i океан тепла.

   •то вiн?

   (Ѓарвiнок)


   Ќ…‡‹€Њ ’€•€Њ ‘‹Ћ‚ЋЊ

   џ.ѓ.


   Џортрет ˜евченка в затишнiй залi
   Ќа рушничковi - калини цвiт.
   ‘тарий учитель гурткiвцЯм юним
   розповiдає про "‡аповiт":

   - ‚ ЏереЯславi зродилось
   днем тЯжким зимовим:
   "Ќе забудьте пом'Янути
   незлим тихим словом..."

   Ђле чом каза⠘евченко,
   нерозлучний з лихом,
   щоб його згадали словом
   i незлим, i тихим?..

   - Ќезлим, - каже вчитель сивий, -
   це в нас вiд природи,
   це вiд совiстi людської,
   вiд людської вроди.

   Ѓо народ наш український
   звiку незлобивий:
   завжди хоче, щоб при ньому
   й iнший був щасливий.

   ’аж i в пiснi: "Ћй гай, мати,
   ой гай зелененький,
   десь поїхав з “країни
   козак молоденький.

   Ћд'їжджавши, шапку знЯвши,
   низенько вклонивсЯ:
   "Ћй прощайте, слобожани,

   може, з ким сваривсЯ!"

   ‡авмерли учнi й дзвiнка не чули,
   мов занiмiли в затишнiй залi.
   ’арас дививсЯ на них з портрета,
   а вчитель сивий провадив далi:

   - Ђ чом ˜евченко, що знавсЯ з лихом,
   просив згадати ще й словом тихим?
   ’ому що тихо росте калина,
   тому що тихо росте дитина,
   радiє мати над нею тихо
   i тихо плаче, Як прийде лихо.

   I тихе, й свiтле людське бажаннЯ:
   в похiд виходить - щоб до свiтаннЯ;
   iти в дорогу в час миру й згоди
   на Яснi зорi, на тихi води.

   ЃЂђ‚IЌЉЋ‚… ЊI‘’Ћ

   —ому зовуть Ѓарвiнкове
   це слобожанське мiсто,
   що на рiцi ‘ухий ’орець
   збудоване воно?
   –ю назву мiста iнколи
   поЯснюють двоїсто,
   хоч справжнЯ назва, iстинна,
   цiкавить нас давно.

   Ќа мiсцi ‘лободи воно -
   Ѓарвiнкової ‘тiнки,
   й хоч заснував колись його
   козак на iм'Я ˜пак,
   та, кажуть, що навколо там
   росли рЯснi барвiнки,
   то й мiсто це барвiнкове
   назвали саме так.

   Ђ є ще друга версiЯ -
   цiкава теж сторiнка;
   лелiє також нам вона
   барвiнком у росi, -
   що козаки отамана
   славетного Ѓарвiнка
   побудували мiсто це
   у всiй його красi.

   Џроти рожна перти,
   ‹I‡’€ ЌЂ ђЋ†…Ќ

   "Џроти рожна перти,
   проти хвиль плисти"...

   Ђ скажи одверто,
   розумiєш ти
   цi ”ранковi мислi,
   знанi нам здавен,
   i народний вислiв
   лiзти па рожен? _

   Љожен мовний чинник
   завдає турбот:
   Як i звiдки виник
   дивний цей зворот?

   ‚iд мужiв мисливих
   цi слова iдуть;
   у анналах сивих
   знайдеш ти їх суть.

   џ скажу при словi
   сам рожен вiдкiль:
   так в праруськiй мовi
   звавсЯ гострий кiл.

   Ќа ведмедЯ ловчi,
   йшовши напролом,
   захищались ловко
   гострим цим колом.

   Ћшалiлий, лютий,
   пер несамохiть
   i, рожном зiтнутий,
   загибав ведмiдь...

   ‡розумiв тепер ти
   знане нам здавен
   проти рожна, перти,
   лiзти па рожен? _

   ЌЂ‚Њ€‘ЌЂ ЊЋђЋЉЂ

   ‡агадка _

   џ вам нею натЯкаю,
   нею думать спонукаю,
   щоб кмiтливий врахував,
   що Я нею приховав,
   вас морочачи навмисне,
   i тодi вiдгадка зблисне.

   ™о це таке?

   (‡агадка)


   ™Ћ ЏI„ЉЂ‡“Є ‹’Ђ‚Ђ

   „е прадiд коней вiв на попас,
   бо там росла хрумка отава,
   старий засвiдчує лiтопис
   поселеннЯ, що зветьсЯ ‹тава.

   Ѓула тут, кажуть, неглибока
   у степовому кураї
   у ‚орскли рiчечка-притока,
   що звали ‹тавою її.

   ’епер калюжка лиш в канавi,
   але iсторiЯ цiкава,
   бо вiд поселеннЯ "по ‹тавi"
   i мiсто назване - Џолтава.

   “ „‚Ћ• ђЋ‹џ•

   ‡агадка _

   ‡вичайна, друзi, загадка длЯ вас;
   вгадайте, про Яке словечко мова:
   простий числiвник це i водночас
   це - наказовий спосiб дiєслова.

   ’о Яке ж це слово?

   (’ри)


   чари барвiнковi


   “мовi - чари барвiнковi,
   аж сЯють барви веселковi -
   разки, вiнки словосполучень,
   прислiв'їв, висловiв i фраз -
   i знаєш їх, вживав не раз,
   але береш, Як вiчний учень,
   i слухаєш рЯдки пiсеннi,
   а бачиш все, немов на сценi:

   "Ќесе ѓалЯ воду,
   коромисло гнетьсЯ.
   ‡а нею Iванко,
   Як барвiнок в'єтьсЯ".

   “мовi - чари барвiнковi:
   печаль i радiсть в рiднiм словi.
   Iз ним i в пеклi ти i в раї.
   I просто серце завмирає.

   ’€ - ”I‹Ћ‹Ћѓ

   —и знаєш ти, що ти - фiлолог,
   дитЯ кмiтливе i шпарке?
   ‘юди до рими слово полог_.

   Ђну скажи, що це таке?

   Ђ в тебе вже очицi грають,
   ти кажеш: - Џолог - те, що ним
   завiшують чи покривають
   (шовковим, плисовим, ллЯним).

   ’о, певно, ти таки фiлолог,
   дитЯ цiкаве i шпарке.
   ‘юди до рими слово Њолох.
   Ђну скажи, що це таке?

   ’и кажеш: - Њолох - рiч не мила,
   бо нам нагадує про смерть;
   це - символ, це жорстока сила,
   що вимага багато жертв.

   ’о, бачу, ти таки фiлолог,
   дитЯ допитливе, шпарке.
   ‘юди до рими слово сполох_.

   Ђну скажи, що це таке?

   ’и мовиш гiдно, Як колега:
   - Ђ сполох - це переполох,
   тривога, перелЯк, бентега,
   що охопила багатьох.

   ™о ж, молодець! ’и любиш слово
   i щиро прагнеш знань дiйти.
   I слово квiтне барвiнкове,
   коли любов'ю сЯєш ти.

   ’лумачиш назви свого краю,
   гiр i долин, рiчок i нив.
   џке Я слово не спитаю,
   а ти його вже й поЯснив.

   ”iлолог ти. –е кожен бачить,
   i кожен скаже без вагань.
   Ѓо фiлологiЯ - це й значить
   любов до слова i до знань!

   џ ’‚Ћђћ ЌЋ‚I ‘‹Ћ‚Ђ

   ‡агадка _

   ‚ словi знаєш де Я є?
   ЏiслЯ коренЯ.
   Ђ призначеннЯ моє -
   словотвореннЯ.

   џ творю новi слова
   або форми слова,
   щоб красива i жива
   розквiтала мова...

   •то Я?

   (‘уфiкс)


   ѓ…ЋЊ…’ђ€—ЌЋ-ЃЋ’ЂЌI—ЌЂ

   ‡ЂѓЂ„ЉЂ


   –ей термiн з геометрiї ми знаєм:
   на коло схожа замкнута крива.
   Ђ справа лиш налiво прочитаєм -
   стан Яблука, коли ласун зрива.

   ™о це таке?

   (…лiпс - спiле)

   ЉЋ†Ќ“ ‹I’…ђ“ –IЌ€

   Љожну лiтеру цiни,
   бо немає їй цiни.

   Ћсь вiдома в давнину
   дудочка - сопiлка:
   виймеш лiтеру одну -
   i вже буде спiлка...

   ‘варка йде така, що ну! -
   перепалка (бiйка):
   змiниш лiтеру одну -
   мирна перепiлка.

   ‡мiниш лiтеру одну
   у словечку бiйка -
   i вже - леле - на сосну
   мчить звiрЯтко бiлка.

   Ѓiльше прикладiв не дам,
   помiзкуй - придумай сам.

   ‡Ђ‰Њ…ЌЌ€Љ€ - Џ‘“‚Ђ—I

   ‡агадка - жарт _

   џкщо до жарту ви готовi,
   назвiть, кмiтливi дiтлахи,
   тi два займенники у мовi,
   що можуть зiпсувать шлЯхи.

   џкi це займенники?

   (џ - ми)

   ђ€ЃЂ‹њ‘њЉЂ ‘iтка

   ˜арада _

   Iз двох складiв Я даю iменник
   (в твоїй правицi розгадки нитка):
   склад перший - частка, другий -
   прийменник,

   а разом буде рибальська сiтка.

   џкий це iменник?

   (Ќе - вiд)

   Ќi пуху нi пера

   Љоли ви на екзамен
   виходите з двора -
   вам зичить голос мамин:
   "Ќi пуху нi пера!"

   I все оте - i усмiх,
   i маминi слова -
   надiєю на успiх
   у серцi ожива.

   ’а зиченнЯ все ж дивне:
   хто так бажав? Љому?
   Ќе ствердне, позитивне,
   а навпаки. —ому?

   ‹овець колись на звiра
   а чи на птаха йшов,
   близькi ж боЯлись щиро
   зурочити улов.

   ’ож зичучи ловцевi
   удачi i добра,
   казали молодцевi:
   "Ќi пуху нi пера!"

   ’а цей дотепний вислiв
   ще й досi не вiдмер
   i не лише мисливцiв
   стосуєтьсЯ тепер.

   Ћтож у цьому сенсi,
   бажаючи добра,
   Я всiм кажу вiд серцЯ:
   нi пуху нi пера!

   ‹…ѓЉЋ —€ ‚Ђ†ЉЋ?

   ‡агадка _

   ‡ землi й дитЯ мене пiднiме,
   хоч Я не палицЯ й не м'Яч,
   але - о диво - через хату
   не перекине i силач.

   ‚гадай: легке Я чи важке?
   I взагалi - що Я таке?

   (Џташине перо)

   ЏђЋ „џ„њЉЂ I Ѓ“‡€Ќ“

   •оч роботи завжди тьму-
   тьмущу мав наш тато,
   та встигав на всi "чому"
   нам вiдповiдати.

   Ђ вже вмiв тлумачить нам
   швидко все на подив:
   чи вигадував те сам,
   чи з книжок виводив?

   џк не мiг щось поЯснить
   чи було не варто,
   то задумувавсь на мить
   i вдававсь до жарту.

   ђаз питає менший брат:
   - ™о таке платформа?
   - –е великий, - каже, - плат
   i вели-и-ка форма!

   ™е про дЯдька й бузину
   Якось ми спитали.
   - Ћ, про це в старовину, -
   каже, - повiдали.

   •лопець був такий, ‹аврiн,
   з'їздить в город мрiЯв.
   ‡'їздив раз до дЯдька вiн
   з матiр'ю у Љиїв.

   џк жили в селi вони,
   то, було, не зрiдка
   пирогами з бузини
   пригощала тiтка.

   –ього ж разу, Як на грiх,
   рiдна тьотЯ мила
   бузинЯниками їх
   i не пригостила.

   Ђ ‹аврусь їх полюблЯв,
   то й питає в мами,
   чом це обiйшла, мовлЯв,
   тiтка пирогами.

   Њати каже: - ’о не зле,
   й сподiватись годi:
   дЯдько в городi, але
   бузина в городi!

   I вiд цього ‹аврусЯ
   i вiд його мами
   “країна знає всЯ,
   й знаємо ми з вами -

   Як вiд чого часом щось
   надто вже далеко,
   хтось чогось не дотогось,
   що й збагнуть нелегко,

   кажуть: от так дивина,
   ну вже й невпопадько:
   на городi бузина,
   а в Љиєвi дЯдько!

   ™Ћ ‡Ђ „I„ “ ЃЂЃ€ЌI‰ ‘ЏI„Ќ€–I

   ‡агадка _

   •оч росте вона i на городi,
   є про неї загадка в народi:
   "‘тоїть дiд над водою
   iз чорною бородою".
   •оч не вiн це, а вона
   i зоветьсЯ

   (Ѓузина)


   ‹I’ЂЄ ЏЋЏI„ Ќ…Ѓ…‘ЂЊ€

   ‡агадка _
   _
   •то лiтає попiд небесами,
   що вiдомий вiн людинi кожнiй?
   Ќазваний точнiсiнько так само,
   Як i ваш звичайний подорожнiй.

   •то вiн?

   (‘упутник)

   ‘… ‹…‚, Ђ Ќ… ‘ЋЃЂЉЂ

   Ћй Як було нам ловко
   подовгу слухать тата,
   про приказки, примовки,
   i в буднi i на свЯта!

   Џитаємо: - Ђ звiдки:
   "‘е лев, а не собака?"
   - –е, - каже, - з оповiдки
   про 'дного неборака.

   •удожнику Њартину
   (був гордiсть вiн мiсцева)
   замовили картину -
   намалювати лева.

   Ќамалював нiвроку.
   Ћ, звiрина страшлива!
   Ђ хтось поглЯнув збоку:
   "’а в нього ж кiнська грива!"

   Џереробив - та наче
   потрiбна знову правка:
   у мордi щось собаче -
   ось вiзьме i загавка.

   Џащеку вiн поправив,
   так хвiст - немов ломака.
   ’о пiдпис i поставив:
   "‘е лев, а не собака".

   ‰ тепер Як щось не схоже
   хтось виставить публiчно,
   всi бачать, що негоже, -
   сприймають iронiчно.

   ЊовлЯв, щоб розпiзнати,
   що втнув Якийсь чудака,
   слiд, кажуть, пiдписати:
   "‘е лев, а не собака"!

   ЉЂЊЏЂЌIџ I ЉЋЊЏЂЌIџ

   ‡апитала ЌадЯ на уроцi мови:
   - ћрiю Џетровичу, чом це так бува:
   Як пишу кампанiЯ - правите на о ви,
   а пишу компанiЯ - правите на а?

   Ћсмiхнувсь учитель i сказав Ќадiї:
   - Џридивись, подумай, - рiзнi це слова:
   мовитьсЯ про заходи чи воєннi дiї -
   пишетьсЯ кампанiЯ - з лiтерою а.

   Ђ коли це група, де зiбрались люди
   на пiкнiк, на гулi чи на торжество -
   написаннЯ слова зовсiм iнше буде -
   пишетьсЯ компанiЯ - з лiтерою о.

   Ђж „анило раптом пiднiмає руку,
   мав завжди за муку цю складну науку:
   - Ђ Якби полегшить, - пропонує „анЯ, -

   та ввести єдине слiв цих написаннЯ?

   - Ќi, це неможливо, - вчитель вiдповiв. -
   –i слова вiд рiзних, вiд латинських слiв.

   Џерше з них кампанiЯ - не збагнеш нiколи -
   йде вiд слова campus, по-латинi поле,
   тобто битва в полi, де ведуть вогонь, -
   це й було первiсне значеннЯ його.

   „руге з них - компанiЯ - теж цiкаве слово.
   I його стлумачимо не бездоказово.
   I воно з латинi, зазирнiмо вглиб:
   corn - прийменник разом, ну, a panis - хлiб.

   ‡вичнi словотвори, все у тому ж дусi,
   бо в розмовнiй мовi виникли з потреби.
   Џервiсне компанiЯ означало: друзi,
   що хлiб-сiль звичайно дiлЯть помiж себе.

   ‚сiм це зрозумiло? - ‚сiм, - гукають дiти.
   - ™о ж, - радiє вчитель, - це великий плюс.
   I ЌадiЯ каже: - џк не зрозумiти?
   Ќу, принаймнi, - каже, - бiльш не помилюсь.

   Ѓ…‡'џ‡€Љ€‰ бухкало

   ‡агадка


   ™о воно - хто запита:
   всерединi - пустота.
   Ѓез'Язикий i без вух,
   тiльки й чути бух та бух!

   ™о це таке?

   (Ѓубон)


   I ‡ЌЂ‰„…’… ЋЃЋ‚'џ‡ЉЋ‚Ћ


   Љоли спонукає нас мовник
   дослiджувать слово живе,
   то нiби розвiдницький човник
   по мовному морю пливе.

   - Ћсь, - каже, - новеньке вам слово,
   шукайте корiннЯ, зерно -
   i знайдете обов'Язково,
   вiд чого походить воно.

   ‘ловечко це - панiрувати:
   семантику[1] має Яку?
   Ђ ‹юдочка: - –е коли мати
   обвалює рибу в муку.

   - I рибу, й битки, - каже „анЯ.
   Ђ вчитель: - Ѓлизькi до мети.
   Ђле тут конкретне завданнЯ -
   походженнЯ слова знайти.

   - џ думаю, - каже ЌадiЯ, -

   що панiрували пани.
   Ђ що була панська це дiЯ,
   то й слово лишили вони.

   - ˜укайте подiбних утворень, -
   учитель втручаєтьсЯ знов. -
   ‡гадайте, де ще такий корiнь,
   знайомi перегуки мов.

   Ђ ЌадЯ: - ’а Як не згадати?
   Њи знаєм подiбнi склади:
   ком-панi_-Я, панi_-рувати, -
   так ось веде нитка куди!

   - ’а це ж вiд латинського panis!
   аж скрикнув ‚акуленко ѓлiб. -
   –е справдi знайома нам данiсть,
   бо panis_ - ми знаєм - це хлiб!


   ‚ землю закидалосЯ,

   пiд сонцем гойдалосЯ,

   ‡агадка _

   ‚ землю закидалосЯ,
   пiд сонцем гойдалосЯ,
   в печi гартувалосЯ,
   запашним виймалосЯ,
   нам з вами дiсталосЯ.

   ™о це таке?

   (•лiб)


   брати ноги на плечi

   ‚ лiтню пору медову
   у шкiльному саду
   Я розмову про мову
   з дiтворою веду.

   "Ћт, - кажу Я малеча -
   мовний вираз вiзьмiть -
   брати ноги на плечi,

   Як його розумiть?"

   ‘тихли всi з настороги,
   i хитринки в очах:
   "џк це можна, щоб ноги
   та були на плечах?"

   ЋлЯ згадує вечiр:
   "‚ нас гiмнастка одна
   брала ноги на плечi -
   майстер спорту вона!"

   "„обре, приклад чудовий, -
   Я втручаюсь на мить, -

   вислiв нашої мови
   тут буквально звучить.

   Ђ стосовно до втечi?
   ‚сi ж ви чули, мабуть:
   кажуть - ноги на плечi -
   споминай, Як зовуть!"

   ѓриць задумавсЯ трохи:
   "…-е, немає дурних:
   то на плечi не ноги,
   а взуттЯ, що на них!"

   Ѓачив дiда вiн змалку:
   у путi припече -
   черевики на палку -
   i завдасть на плече.

   Љоментуємо жваво
   цей дотепний зворот.
   Џрислухайтесь: цiкаво,
   Як говорить народ!

   ЏI„Љ‹Ђ‘’€ ‘‚иЌћ

   џ вашу увагу на хвильку спиню:
   хто знає, озвiтьсЯ, будь ласка,
   де вислiв узЯвсЯ пiдкласти свиню_?


   - ‘кажу, - лине голос ’араска. -
   џ чув, що немовби за давнiх часiв
   справлЯли Якiсь iменини
   й такому, що тiльки телЯтину їв,
   пiдклали в тарiлку свинини...

   - ’и, бачу, ’араску, на здогад мастак,
   фантазiЯ - рiч непогана,
   ’а, кажуть, пригощений був неборак
   iз почту татарського хана.

   ’о ж вiрнi Љорановi люди були,
   твердим своїм схiдним канонам.
   I їсти свинини вони не могли -
   не велено їхнiм законом.

   Ђ вже Як посунув на нас бусурман -
   ми знали його всi слабини:
   Якщо був загарбник iз магометан -
   воЯки не їли свинини.

   ’ож схiдне своє диктували меню,
   але наш народ не коривсЯ.
   ™об їм насолить - пiдкладали свиню, -
   так, певно, й зворот утворивсЯ.

   Ќе на те рЯтували дiди

   ‘понукав нас iмперський Џрокруст [2]

   до невiрностi рiдному слову.
   ‚ українцЯ зринає iз уст:
   "џ, ты знаешь, забыл свою мову!"

   џк цього зрозумiть молодцЯ,
   що не здатен свого розкумекать,
   коли навiть заблудла вiвцЯ
   не забуде по-своєму мекать?

   Ќашу мову в час горЯ-бiди,
   не одної тЯжкої навали,
   не на те рЯтували дiди,
   щоб онуки її забували.

   ‡Ђ‹…†ЌЋ ‚I„ ЌЂѓЋ‹Ћ‘“

   ‡агадка _

   ‚гадайте словечко - ми будемо радi:
   два склади (подумайте, майте терпiннЯ).
   џк наголос зробим на першому складi,
   то буде синонiм до слова насiннЯ_.


   “мова не стане длЯ вас на завадi,
   бо в значеннi змiна можлива єдина:
   Як наголос зробим на другому складi,
   то буде синонiм до слова родина_.


   џке ж це слово?

   (‘iм'Я)


   ЉЂ‹…Ќ„ЂђЌ… ‘‹Ћ‚Ћ

   ‡агадка


   ‘лово є календарне в мовi,
   є три звуки у цьому словi.

   ‚арто перший лиш звук змiнити -
   вже напiй ми зможемо пити.

   ‡мiним другий - покаже клешнi
   й поповзе у води тутешнi

   ‡мiним третiй звук длЯ забави -
   буде вже синонiм канави.

   Ќе потрапте туди в пiтьмi...
   „альшi змiни робiть самi

   Ќазвiть основне слово
   I похiднi вiд нього.

   (ђiк, сiк,рак,рiв)

   ЏЋ„“ЊЂ‰ ’ђI˜Љ€

   ‡агадка _

   –е слово - упрЯж длЯ тварини
   (впрЯгай i мчи навперегони).
   ‡амiниш звук - i вже знарЯддЯ
   длЯ нападу чи оборони.

   ‡ замiною i без замiни
   це слово знали й нашi предки.
   ‰ого початок нам пiдкаже
   десЯта лiтера абетки.

   џке це слово?

   (‡бруЯ, зброЯ)

   смiЯтисЯ на кутнi

   - Ђну, - питає вчитель, -

   дослiдники майбутнi!
   ™о означає вираз -
   смiЯтисЯ на кутнi! _

   ѓриць каже: - ЉутнЯ - цвинтар
   (це скрiзь - мiсцЯ покутнi).
   ‘мiЯтись там - i значить
   смiЯтисЯ на кутнi.

   Ђ ”едь: - Џро смерть говорить
   цей вираз, досить грубий,
   бо в черепi, звичайно,
   виднiють кутнi зуби.

   - Ђну, - питає вчитель, -

   хто ще Як розумiє?-
   ‡асумнiвались учнi,
   нiхто сказать не смiє.

   - ’ут, - каже вчитель, - треба
   рiзницю в лицЯх бачить,
   коли смiютьсЯ люди
   i коли люди плачуть.

   Џо-рiзному в людини
   виднiютьсЯ крiзь губи
   при смiховi - переднi,
   при плачi - кутнi зуби.

   ‘амi ж гримаси схожi,
   нема чого й балакать.
   ‘мiЯтисЯ на кутнi_ -
   це й означає плакать_.


   ЏЋ‚’Ћђ€ ђЂ‡I‚ ’ђ€

   ‘коромовка-жарт


   Џовтори разiв три:
   Џамiр, Ђрмавiр, _
   ѓiбралтар, ѓвадалквiвiр... _
   —и досЯгнеш ти ‹а-Њаншу,
   Язика не поламавши?

   Ќ…ЊЂ ЉЋ‹€

   Џiдслухана розмова _

   ‡ Љозина веде козу
   ‘тара бабцЯ у Џлюти.
   - ‘iдай, бабо, пiдвезу!
   - Ќема часу. ’реба йти.

   Ќазв у нього є аж двi

   ‡агадка-головоломка


   Ќазв у нього є аж двi -
   є на -ок i -Ях.
   •одить вiн на головi
   й разом - на ногах.

   ‡найте ще, Якщо у вас
   вгадувать є потЯг:
   голий вiн та водночас
   також i в чоботЯх.

   •то вiн?

   (ѓвiздок, вiн же цвЯх у чоботi)

   ‡ЂѓЂ„ЉЂ ‡ ЏI„ЉЂ‡ЉЋћ

   „одумайсь, хто вона, й простеж -
   у неї особливiсть є:
   що бiльше з неї ти береш,
   то бiльшою вона стає.

   Ђ пiдказати можу Я:
   шукай слiвце на букву Я.

   ’о хто ж вона?

   (џма)

   •Ћ„€Љ€


   (‡ мого дитинства) _

   Ќi книг, нi перiодики.
   Ћдноманiтнi днi
   I тiльки вiрнi ходики
   працюють на стiнi

   Ћх, працьовитi ходики -
   Як вiчнi ходаки!
   •то стука в хату: "•то та-кий?
   питають.•то-та-кий?"

   ‹анцюг тоненький з гиркою.
   "–ок-цок... а цить-а-цить!"
   ЏiдтЯгнеш гирку - тиркає
   i маЯтник не спить.

   ‡агашуємо гнотика
   в мигтливiм слiпунi
   ‹Ягаєм спать, а ходики
   працюють на стiнi

   Iдуть ледь-ледь попереду,
   i Я в досвiтнiй змрок
   спiшу погнати череду
   пiд їхнi цок та цок.

   ‚€„ЌЋ ЏЂЌЂ ЏЋ •Ђ‹џ‚Ђ•

   Ѓезлiч висловiв цiкавих
   чуємо ми всюди.
   ‚идко папа по халЯвах_ -
   дотепують люди.

   џ з дитинства чув цей вираз.
   „е набрав вiн сили?
   ’а дiзнавсЯ, коли вирiс,
   що колись носили

   рiзнi чоботи - бiднота
   й тi, що при мамонi:
   бiднi - чорнi, а панота -
   жовтi та червонi...

   ‡носЯть пришви кольоровi
   шлЯхтичi проворнi -
   їхнi служки гоноровi
   пiдшивають чорнi

   I доношують пiстрЯве
   (бачать всi стороннi):
   пришви чорнi, а халЯви
   жовтi та червонi

   Џри смiшному перекрої
   взуванки тiєї
   "висвiчалисЯ" герої -
   служки та лакеї.

   “ недоносках пiстрЯвих
   козирЯли всюди.
   "‚идно пана по халЯвах!" -
   говорили люди.







   ЏђЋѓЂ‚€˜ - HE ЌЂ„Ћ‹“†€˜

   ‡агадка _

   “сi ми рiвнi перед ним -
   i свiтлi, й темнi, й русi
   Љоли й на мiсцi на однiм,
   то все одно ми в русi

   Ђ вiн спiшить, а вiн летить,
   бо вiчностi вiн служить.
   џкщо прогавити хоч мить,
   то вже не надолужить.

   •то вiн?

   (—ас)


   ‘€„Iђ


   Љолись єгипетська богинЯ
   Iсiда вздрiла дiтлахiв,
   що пасли скот на луговинi
   i вже не їли кiлька днiв.

   ‚она ж - богинЯ материнства,
   iз серцем, повним доброти;
   отож в поривi доброчинства
   взЯласЯ їм допомогти.

   I в той же самий лiтнiй ранок
   послала з неба, iз-за хмар,
   голодним пастушкам снiданок,
   свiй iсiдор - Iсiди дар_.


   —ерез Iсiдин цей дарунок,
   Який одержали малi,
   вже сидором_ пастушнiй клунок

   назвали люди взагалi.

   Iсiдин дар розвiЯв вiтер -
   по всьому свiту прогуло;
   i слово Iсiдор, Iсiдор
   i на людину перейшло.

   I друговi чи однодворцю
   сказати можем ти i Я:
   "‘идорку, ‘идоре, ‘идорцю!" -
   назвати звично на iм'Я.

   ’а можемо про дар Iсiди
   почуть i в iншому рЯду,
   коли знайомi чи сусiди
   женуть на пашу череду.

   ‰ тепер: iз двору вирушає
   пастух, а мати: - ‘ину мiй,
   а сидора ти взЯв? - гукає
   (про торбу i про їжу в нiй).

   ЏI„ ‘’Ћ‹ЋЊ I ЏI„ ‹Iжком

   ‡агадка _

   Ђну, хто вони? Џоодинцi й гуртом
   i з цим поквитайтесь "горiшком":
   Як їсти сiдаю - вони пiд столом,
   а сплю - спочивають пiд лiжком.

   (—еревики, чоботи, сандалi i т.п.)

   ‘ЋЃЂЉ“ ЌЂ –њЋЊ“ ‡'Ї‚

   ‘притний парубiйко в поле йшов косити,
   бiг за ним собака. ђаптом чоловiк
   їде з полЯ возом:
   - Џарубче, куди ти?
   - ‰ду косити жито: день годує рiк.

   ’ут же виЯвлЯє вдачу парубочу:
   - Џрийми воза, дЯдьку, а то перескочу.

   - Ђ що то у тебе, парубче, в торбинi?
   - Џироги.
   - Ђ чом їх так багато там?
   †артувати й далi до смаку хлопчинi:
   - џк не з'їм - собацi решту Я вiддам...

   „обре наробившись, в пору вечорову,
   йде хлопчина з полЯ, косу - на плече.
   ђаптом зустрiчає чоловiка знову,
   що сидить край двору й мотуза суче.

   - ‡вiдки йдеш? - гукає дЯдько
   парубчинi.

   ’ой скрививсЯ, наче з кислого щавлю.
   - ‡ косовицi, - каже (жарти iншi нинi), -

   прийми, дЯдьку, мотуз: не переступлю...
   - ™о, вдалосЯ, може, хоч пiвниви втнути?
   - –iлу ниву, дЯдьку!
   - ’а не може бути!

   - Ђ де пироги тi?
   - ѓеть усi поїв.
   - Ђ собака де твiй?
   - I собаку з'їв...

   Ћтже, справа, друзi, у сумлiннi й силi
   Ћсь чому нам кажуть про майстрiв-трудЯк:
   вiн, мовлЯв, "собаку з'їв у цьому дiлi",
   тобто має досвiд, знає, що i Як!

   Ќе минайте анi титли

   ‹ине дзвоном величаво
   ˜евченкова мова:
   прочитайте тую славу
   од слова до слова.
   Ќе минайте анi титли,
   нiже тiї коми...

   Ђ що значить слово титла_,

   з "ЉобзарЯ" знайоме?

   ‚ давнiх мовах над словами
   стЯжечка умовна
   (це тодi, Як не даєтьсЯ
   їхнЯ форма повна).

   Є чимало слiв таких,
   наведу окремi з них:

   Ѓог, Ђпостол, благодати,
   честь, молитва, небеси,
   благочестЯ, милiсть, мати,
   дух, дута. ѓосподь, спaси....

   Ќе простi перлини мовнi
   позначала титла, -
   нi, слова значущi, повнi
   свЯтостi i свiтла.

   ’ож ’арас i вчив нас мати
   вдачу нелукаву,
   Як свЯте письмо, читати
   нашу давню славу.

   ѓЋ‹Ћ„Ќ€‰ I ‘€’€‰

   ‡агадка _

   ’обi вiдгадку пiдкажу,
   Як долю визначиш мою:
   коли голодний, то лежу,
   коли ж наїмсЯ, то стою.

   •то ж Я?

   (Њiшок)


   ‹…‘џ


   ‘лово, чому ти не твердаЯ крицЯ...
   ‹есЯ “країнка

   џ бачу: кущистi ласкавцi,
   i ‹есЯ, гортензiї садЯчи,
   на хвильку присiла на лавцi -
   їй пишетьсЯ в рiдному ѓадЯчi

   Ћ слово iз сЯйвом лелiтки,
   помножуйсЯ в силi сторицею:
   ти стало пелюсткою квiтки,
   а треба - незламною крицею...

   Џодумав про неї, тендiтну:
   з Якою зрiвнЯть поетесою,
   щоб лагiдно й нiжно, Як рiдну,
   народ називав просто ‹есею?

   Џалала прозiрлива жiнка,
   i сЯЯли барви палiтри,
   щоб слово дзвiнке “країнка
   писалось з великої лiтери.

   џЉ€‰ ЉЋ˜€Љ “ Љ“™I?

   ‡агадка _

   Ќа цей раз буде загадка простою:
   берем звичайне слово з двох складiв -
   зелений кущ, Який цвiте весною,
   назад читаєм - кошик длЯ грибiв.

   ™о це за слово?

   (Ѓузок, козуб)

   займенники - чистуни

   ‡агадка-жарт _

   Ђ хто з вас, дiти, вiдгадає,
   Як будь-хто, перш нiж їстиме,
   трьома займенниками має
   зробити руки чистими?

   (Њає ви-ми-ти)

   ЌI ЉЋ‹Ђ ЌI „‚ЋђЂ

   - Ђ чому, - ’арасик запитав, -

   про людей говорЯть iншi люди:
   той кiлком_ поперек горла став;

   той кiлком_ стирчить, мовлЯв, усюди.


   ’им хоч кiл_ на головi теши_,
   впертостi й колом_ iз них не вибить_...
   - Ђ подумай, друже, й сам скажи...
   - •тозна, - побоЯвсь ’арасик схибить.

   - ђозумiєш, в нашiм словнику
   цi звороти, мабуть, найдавнiшi:
   хтось там Як сорока_ на кiлку_,
   той кiлком поперек горла_ й iншi


   Њова нам пiдказує сама:
   вдумайсЯ, чому говорЯть зроду -
   нi кола анi двора_ нема?
   ‚iдповiдь - у побутi народу.

   ‹иш господар дiставав надiл,
   ще не маючи нiЯких статкiв,
   зразу забивав у землю кiл,
   той кiлок - початок всiх початкiв.

   ‘тали тим колом_ i взагалi

   звати поселенцi учорашнi
   кожну смужку орної землi,
   кiллЯми розмiчену в два сажнi...

   I тепер нам Ясно все цiлком.
   Ћтже, друже, пошуки не марнi
   Ѓачимо, чом вирази з кiлком_

   в нашiй мовi й досi популЯрнi

   ЉђЂЇЌЂ I ... ’‚Ђђ€ЌЂ

   ‡агадка _

   ‚ країни букву џ з бокiв вiдкину, -

   й помiтить змiну враз дитина кожна:
   країна перетворитьсЯ в тварину,
   що нам на нiй i покататись можна.

   ™о це таке?

   (џ - понi - Я)

   ‚IЌ Є “ ЉЋ†ЌЋѓЋ

   ‡агадка _

   “ всiх вiн є, ось подивись-
   старе, мале чи юне.
   ’а кепсько, коли хтось кудись
   його без дiла суне.

   ™о це таке?

   (Ќiс)


   ‡Ђђ“ЃЂ‰ ЌЂ ЌЋ‘I

   ѓриць катавсЯ на льоду,
   не спитавшись мами,
   та й потрапив у бiду:
   шурхнув з ковзанами.

   Њамин гнiв хлоп'Я мале
   пам'Ятає й досi:
   "Ѓить не битиму, але
   зарубай на носi_!"


   „ивно це було сприймать
   хлопцевi малому:
   "џк? Ќа носi зарубать?

   ™е й собi самому?"

   Њоже, нинi смiшно вам
   в теплiм дружнiм колi
   ѓриць тепер смiєтьсЯ й сам, -
   ѓриць давно вже в школi

   ‚ лiтгурток вiн став ходить
   i знайшов розгадку:
   нiс походить вiд носить
   в даному випадку!

   Ѓо носили в правiки
   за собою всюди
   палички i дощечки
   неписьменнi люди.

   I Як ми в записники
   все заносим з вами,
   так вони - на дощечки,
   званi в них носами_.

   Ћтже вираз виник там,
   а зберiгсЯ й досi
   –е, читачу, й ти затЯм,
   зарубай на носi_!





   ‘естривечiр, добрички!

   (‡ пастуших жартiв) _

   Ќа вигинах ‘ули, де бiльше пашi,
   розкошували нашi корiвки;
   березнЯкiвськi череди i нашi
   розходились по березi рiки.

   „о нас пiдходЯть їхнi пастушки,
   а ми їм жарту кидаєм пучок:
   - ‘естривечiр, добрички,
   чи не телЯчили ви наших бачичок?

   - ’елЯчили, - всмiхаютьсЯ, - телЯчили:
   задрали лози та побiгли в хвiст! -
   ‚iд старших знали, що цi жарти значили,
   i розумiли їх нехитрий змiст...

   „“ђЌ…, џЉ...

   ‡агадка _

   Њаленьким тiшило мене:
   на вигонi собi гулЯ.
   Ђ то, бувало, Як чкурне,
   що ждати хтозна й вiдкiлЯ...
   Ќа несвiдомого: дурне, -

   говорЯть люди, - Як

   (’елЯ)


   ‡…‹…ЌЂ ‚“‹€–џ

   Љажу: зелена вулицЯ. Ќу й що ж?
   “сi ми добре знаєм, що це значить.
   Ђле колись iшла по тiлу дрож,
   Як хто "зелену вулицю" побачить.

   ‡елена вулицЯ_ сто лiт назад,
   коли ще час i смутен був, i скрутен,
   це - двi стiни муштрованих солдат,
   де в кожного зелений був шпiцрутен.

   Њiж двох рЯдiв по "вулицi" такiй
   здiймалисЯ шпiцрутени-лозини:
   засудженi проходили по нiй,
   тЯжкi удари падали на спини.

   I не один солдат вiд них помер,
   i не один страждав i тЯжко хворiв.
   Ђ от зелена вулицЯ_ тепер -

   в путi ланцюг зелених свiтлофорiв.

   ‡елена вулицЯ_! џк пiдоспiв -
   будь ласка, їдь, даєтьсЯ повна змога;
   у переноснiм значеннi цих слiв -
   широка, вiльна i прЯма дорога.

   ‘вiт бабусиних казок

   Ќа ‘улi прозорi хвилi,
   Як бурштиновi
   Џанський сад росте на схилi
   в ЉостЯнтиновi.

   Ђ в саду тiм, кажуть, вiтка
   на Ялицi є,
   там на вiтцi висить клiтка
   iз жар-птицею.

   Љраде бiлка там горiхи
   з саду панського.
   Ђ длЯ хлопцЯ стiльки втiхи
   длЯ селЯнського!

   Ђ горiхи, цю привабу,
   кращу жемчуга,
   й нам, було, приносить баба
   ’имошенчиха.


   Ђ казкам Якi ми радi
   тим, бабусиним,
   що вiд них i взимку в хатi
   Як у вусi нам,

   Як веде про ‰вана мову
   про царевича,
   про ’елесика чи Ѓову
   Љоролевича.


   Ќаче мишки, тихо-тихо
   всi сидiли ми;
   Як добро змагало лихо -
   так радiли ми.

   ‡а вiкном плеласЯ сiтка
   снiговицею.

   –iлу нiч нам снитьсЯ клiтка
   iз жар-птицею...

   Є„€Ќ… ‘‹Ћ‚Ћ

   ‡агадка _
   _
   •то захоче вiдгадати - хай не дуже поспiша:
   в мовi це єдине слово, де апостроф пiслЯ ˜.
   Љоли, друже, ти одразу розгадать не знаєш Як,
   зосередьсЯ - розгадаєш: слово це просте

   (Њиш'Як)


   ‘’ЂЌ… ‚IЌ
   Џђ€‚ЂЃ‹€‚Ћћ ђI——ћ

   ‡агадка _

   ‚казiвний простий займенник цей
   повтори в жiночiм родi двiчi -
   й стане вiн привабливою рiччю,
   забавкою длЯ малих дiтей.

   ™о це?

   (–ЯцЯ)


   ™Ћ ‡Ђ ‘Џ‹ћ•Ђ?

   ‡агадка _

   Ќе з залiза, не з дерева
   цЯ пухкенька сплюха:
   є у неї два черева
   i чотири вуха.

   ™о це таке?

   (Џодушка)


   ЉЋ‹џ„Ќ€Љ


   Є колЯдочка у ѓрицЯ:
   "ЉолЯд-колЯд-колЯдицЯ!"


   Њати хусткою зав'Яже -
   тiльки носик виглЯда.
   •оч мороз "„ошкулю" каже,
   так на те ж i колЯда!

   ѓриць завбiльшечки з мiзинець,
   але справжнiй колЯдинець.

   ЉолЯдує, Як годитьсЯ:
   "ЉолЯд-колЯд-колЯдицЯ!


   „айте, дЯдьку, пирiг,
   покладу собi у мiх!

   Ђ не дасте пирога,
   вiзьму бика за рога

   та виведу на порiг
   та викручу правий рiг!"

   Ћсь до iншого йде двору,
   напуска ману сувору:
   "„Ядьку, дайте ковбасу,

   а то хату рознесу!"

   Ђ дорослi тьотi й дЯдi
   цим колЯдкам дуже радi.

   I дають то те, то се,
   i в торбинцi ѓриць несе,

   мов господар iз базару,
   сливи, грушi длЯ узвару

   й гарбузцi аж золотистi,
   й трохи кроликам вiвса,
   й пироги пухкi, пашистi,
   й над усiм цим - ковбаса!

   ‘ам завбiльшечки з мiзинець,
   колЯд-колЯд-колЯдинець.


   Њ…ђ’‚Ђ •‚Ђ’ЉЂ

   –ей зворот, Як довели
   мовники-дбайливцi,

   свого часу занесли
   в лексику мисливцi

   Ѓо порода є собак:
   iклами своїми
   жертву вхопить - i нiЯк
   пащi не рознiме.

   Ќе одному вже ловцю
   пси в пригодi стали,
   i мисливцi хватку цю
   мертвою назвали.

   Ђ вiд того й повелось
   (тут i слiв розгадка):
   чiпко взЯвсЯ ти за щось -
   кажуть: мертва хватка!

   ЊЋѓ€‹€ ‘€‚I ЏЋ‚I„Ђћ’њ

   џк ти густо, краю милий,
   полином вiкiв пропах.
   i Якi лиш не бродили
   племена по цих степах.

   ‚олелюбнi осередки
   осiдали вздовж ‘ули,
   де за волю славнi предки
   в славних битвах полЯгли.

   •вилЯ часу - неугавна.
   ™о ж нам каже сивий мiф?
   ‚ наших землЯх з пра-прадавна
   кiмерiєць жив i скiф.

   ‘кiф потиснув кiмерiйцЯ,
   скiфа витiснив сармат.
   ™е в вiках пильнiш порийсЯ -
   гот сармата тис назад.

   ѓоту гун завдав удару,
   гуна витiснив авар,
   печенiг потис авара, -

   безлiч сутичок i чвар.

   ѓримнув половець з лiтами -
   вiдступив i печенiг.
   ‘iчi знов гримлЯть степами,
   за набiгом знов набiг.

   Њiж свiтань i перехмарин,
   вздовж степiв, дорiг курних
   сунув турок i татарин,
   i козак ставав на них.

   ’ак сiклись на смерть затЯто,
   що мiшались кров i пил.
   ’ому й досi так багато
   по степах стоїть могил.

   Ђле наш ти, краю милий,
   мрiє наш чумацький шлЯх,
   нашi предкiвськi могили
   на безмежних цих степах.

   Ѓатурин


   ‚и бували в Ѓатурин!,
   у мiстечку славнiм,
   вiдомому з гетьманщини
   походженнЯм давнiм?

   Ќа берегах на ‘еймових
   гетьмани гримiли.
   ђжали конi козацькiї
   i шаблi дзвенiли.

   џке ж його походженнЯ?
   Џодекуди йдетьсЯ,
   нiби мiсто засноване
   Як польська фортецЯ.

   Ђ потiм хтось додумавсЯ
   (хитрий i не дурень),
   нiби йменнЯм ЃаторiЯ [3]

   названо Ѓатурин.

   ’а ранiш вiн заснований,
   нiж ‘тефан Ѓаторiй
   мав будь-Яке вiдношеннЯ
   до цих територiй.

   ѓрала наша тут музика,
   i кобза, й бандура.
   Ђ назва йде вiд давнього
   словечка батура_.

   Ђ батура_ в цiм випадку

   означа: фортецЯ.
   Ћсь вiдкiлЯ походженнЯ
   ниточка снуєтьсЯ!

   џЉ ђЋ‡Љласти горiхи?

   ѓоловоломка _

   Ћй, допоможи менi, Ќасте,
   сорок п'Ять горiхiв розкласти,
   що доспiли в цей понедiлок,
   розкладать на дев'Ять тарiлок.
   I нiЯких в облiку збiгiв:
   в кожнiй - рiзна кiлькiсть горiхiв!

   џк воно виходить?

   (1,2,3,4,5,6,7,8,9)


   Я - понЯттЯ,
   з чотирьох лiтер

   ‡агадка _

   џ - понЯттЯ. ‡ чотирьох Я лiтер.
   Љожен мене знає.
   Џисне миша чи застогне вiтер -
   вже мене й немає.

   •то Я?

   (’иша)


   ‘‚џ’I ѓЋђ€

   Ћ.ѓончару


   џк „iнцевi личать цi зеленi брами,
   що людину кличуть у свЯщеннi храми!

   ‘вЯтогiрськ: раїни чи сокори тут?
   „иво “країни цей донецький кут!

   ђай земний та й годi. ‚рода неймовiрна.
   ’ут сама природа - проповiдь Ќагiрна.

   Њiсць таких пригожих не буває двох.
   ‚ час навал ворожих уберiг сам Ѓог.

   ‡вiдає той муку, звiдає той горе,
   хто пiднiме руку на ‘вЯтiї ѓори.

   ™Ћ ‡ЌЂ—€’њ
   "ЉЋЌ€ЉЂ ЏЂ‘’€"?

   џ люблю задушевнi
   молодих матерiв перемови,
   вболiваннЯ їх кревнi,
   їх заледве надломленi брови,
   Як почнуть розмовлЯть -
   все про дiток,
   про своїх немовлЯт,
   малолiток:


   - ЊоЯ ‹iдка, “лЯно,
   почала дибулЯть так рано...

   - Ђ Њиколка мiй, Ќасте,
   почав уже коника пасти...

   Љожен знає, Яке малЯ,
   коли вперше нiжками дибулЯ.
   Ђ що значить коника пасти_!

   џк? „о чого його прикласти?

   "’а це ж просто, - матусЯ каже,
   усмiхнувшись очима Ясними, -

   Як дитЯ на животик лЯже
   i голiвку пiднiме".

   Џiднiмали так само голови
   пастушки, лежачи на осоннi,
   щоб видно було навколо,
   де пасутьсЯ їх конi

   Ћсь вiдкiль цей походить вираз!
   Ѓо хотiлось, щоб хлопчик вирiс,
   бо хотiла в нiм бачити ненька
   чумаченька чи козаченька.

   –iлувала волоссЯ пушок:
   - Ђх ти ж мiй пастушок!

   ™…„ђ€‰ ‚…—Iђ

   —и знаєм ми нашi обрЯди i звичаї,
   чи їх не затьмили канони чужi?
   Џригадую: скiльки краси таємничої
   у ™едрому вечорi - свЯтi душi...

   I скiльки пориву в розмiренiм цокотi
   копит за вiкном, у розгонi саней...
   Ђ в хатi наш батько сiдає на покутi,
   i ми за столом, цiла купа дiтей.

   Њiж батьком i нами - кутЯ i крученики,
   шкварки й холодцi, - все аж очi вбира,
   ЯєчнЯ, ковбаси, в макiтрi - вареники,
   коржiв, пирогiв отакенна гора!

   I Як наша мати зумiла настачити?
   Ћсь батько з-за тих пирогiв до рiднi
   (навмисне пригнувшись): - —и ви мене
   бачите? -
   Ђ ми в один голос: - Ќе бачимо! Ќi...

   - ‚идать, - каже батько, - були не
   ледачими".

   Џомолимо ж Ѓога та вдарим чолом,
   щоб ви мене, дiти, й на той рiк не бачили,
   Як сЯдемо знов за свЯтковим столом.

   ‚ертаюсь до мови тiї чарiвничої
   i щиро бажаю, щоб вiчно жили
   такi дорогi родовi нашi звичаї
   i гнулисЯ в нас вiд достатку столи.

   по саму зав'Язку

   –iкавi вирази народнi
   Ћсь каже чоловiк один:
   "‚ провулок напхано сьогоднi
   по саму зав'Язку машин".

   Ђ другий каже, що у нього
   по саму зав'Язку турбот.
   ‡вiдкiль тут зав'Язка? “ кого
   дiзнатись учнЯм про зворот?

   - ’ак, певно, говорити стали, -
   сказав Ћлесевi дружок, -

   тому що зерно насипали
   по саму зав'Язку в мiшок.

   ’а ось питають на уроцi -
   що скаже вчитель про слiвце?
   - …, народилосЯ в сорочцi, -

   всмiхнувсЯ вiн, - словечко це.

   “ давнину, коли в людини
   ще гудзики не повелись,
   була в сорочцi чи кофтинi
   на шиї зав'Язка колись.

   Љоли ж по горло хтось наївсЯ -
   "по саму зав'Язку", - казав.
   Ћтак цей вираз i приживсЯ:
   народ сказав, Як зав'Язав.

   ‘ЏЋѓЂ„


   Њене спинила бiла пiна гречки,
   легка i запашна, неначе збита
   крильми веселих бджiл.
   Ђ недалечке
   долина, всЯ духмЯнiстю налита.

   „е Я читав таке? ’а ще ж у школi!
   –е ж Љоцюбинський! ‹iт спливло немало.
   ’епер iду: лунає пiснЯ в полi,
   i все це наЯву менi постало.

   –е ж "Intermezzo"!
   ™о той грiм i туча?
   Џ'єш трунок цей - i серце знову юне.
   I арфа долами дзвенить спiвуча,
   i вiтерець перебирає струни...

   ˜€ђЋЉЂ ЌЂ’“ђЂ

   ‚арить юшку в казанi
   дужий козарлюга.
   ‚ ложку взЯв: смачна чи нi
   iз-пiд вусiв дмуха.

   Ћсь iз вогнища дiстав
   гiлочку-кривульку,

   жар-вуглинку вiдламав,
   затоптав у люльку.

   ™е в огонь хотiв дровець
   пiдiкласти трохи,
   та штанами - хай їм грець!
   зачепив триноги.

   ‹еле! ‚же обiдать зась,
   вже не буде дiла:
   добра юшка розлилась,
   тiльки зашипiла.

   ‚iн обличчЯ поверта,
   в степ сердито кида:
   - Ћт проклЯта тiснота -
   й повернутись нiде!

   ‚IЌ I ‚ЋЌЂ

   ‡агадка _

   Ђну вiдгадайте, друзi, що це значить:
   вiн завжди за нею в небесах простує.
   ‰ого кожен чує, та нiхто не бачить,
   її кожен бачить, та нiхто не чує.

   ™о це таке?

   (ѓрiм i блискавка)

   ЏЋѓЋ‚Ћђ€‹€


   †арт _

   - ‡доров будь, весельчак,
   Як живетьсЯ, мiй друже?

   - ’а не так, щоб i так,
   i не дуже, щоб дуже.

   - Ђ що мозок сушить
   чи журитьсЯ та плакать?

   - …, та що говорить,
   Як нема що й балакать!

   “ЉђЂЇЌ‘њЉI Џђ€ЉЊ…’€

   1 ЏђЋѓЌЋ‡“‚Ђ‹€ „Ћ‘’…Њ…ЌЌЋ

   ‘ьогоднi добре знають люди,
   Яка погода завтра буде,
   бо теле- й радiопрогноз
   пiдкаже - спека чи мороз.

   ‚ старi ж часи - i це знаменно
   дiди й бабусi наперед
   прогнозували достеменно
   погоду з безлiчi прикмет:

   Як мiсЯць гострий - на негоду,
   Як рiвний - на Ясну блакить,
   щербатий - то вiдомо зроду,
   що незабаром задощить.

   џкщо дiзнатисЯ належить,
   така погода чи така -
   старе й мале уважно стежить
   за виглЯдом молодика:

   Якщо з рогами вiн крутими,
   то знай - невдовзi дощ iтиме;
   з положистими заЯснiв -
   чекати слiд погожих днiв.

   ™о це не примха, не зухвалiсть
   дiзнавсЯ Я ще в юнi днi:
   ставалось, Як прогнозувалось,
   на подив людЯм i менi

   Ќа колос, на рЯснi стеблини,
   на тиху нехворощ i хвощ
   сьогоднi промiнь сонцЯ лине,
   а завтра йде краплистий дощ.

   2. „€‚€‘џ, Њ€’ћ, Џђ€ЊI—Ђ‰

   Њене у лiс водила мати:
   -•iба не диво цей ˜амрай? [4]

   ‚ нiм стiльки можна прочитати -
   дивисЯ, Њитю, примiчай.

   - ђослини, - каже, - не прогледЯть
   анi жари, нi бур, нi гроз.
   I про погоду попередЯть -
   умiй лише читать прогноз.

   Ћн папороть побiлЯ хмизу:
   а пiдiйди поглЯнь лишень -
   Як листЯ скручене донизу -
   на сонЯчний, погожий день.

   Ђ рiвне, випростане листЯ -
   готуйсЯ, друже, хоч-не-хоч -
   бiжи вкривай сiнце в обiйстi,
   бо неодмiнно буде дощ.

   џк дурманЯть акацiй квiти
   й над ними в'ютьсЯ комарi -
   погожий день тобi не свiтить:
   то вже негода на порi...

   „авно матусi вже немає.
   Ђ Я прибув. ‘тою ⠘амраї,
   де папороть. ЃiлЯ куща.
   Ѓез парасолЯ, без плаща.

   Ђ листЯ випростане, рiвне
   помiж зеленої трави.
   I з неба зирить око гнiвне
   з-пiд хмари, наче з-пiд брови.

   ‚исЯть прозорим малахiтом
   гiлки акацiї вгорi
   I над пахким жовтавим цвiтом
   роЯми в'ютьсЯ комарi

   ˜амрай. „ерев зелена брама.
   Ѓiжу, бо про негоду в нiм
   мене попереджає мама
   рослин барометром живим.

   3. ђЋ‘џЌ€‘’€‰ Џ…ђ…‘ЏI‚

   ‘таршi люди мовили менi,
   що коли з листочка навеснi
   можна спити росЯнi краплини,
   незабаром соловей прилине.

   џ щоднЯ шукав росу на листi,
   обдивлЯвсЯ Я квiтки барвистi
   џк заграло сонце у росинi,
   соловей озвавсЯ на калинi.

   I щоднЯ мiж листом росЯнистим
   витинав колiнцЯ навеснi,
   розсипались росЯним намистом
   срiбних звукiв розсипи рЯснi

   Ђ Ячмiнь же колос викидає -
   соловейка голос покидає.
   ‘правдi, ледь з'Явивсь Ячмiнний колос -
   соловейка враз покинув голос.

   Џ…ђ…ЊЋ‚€Ќ€ „џ„њЉI‚

   ‡малку Я любив село,
   де дЯдьки на всьому знаютьсЯ.
   I цiкаво нам було,
   Як вони перемовлЯютьсЯ.

   •то Яких вживає слiв,
   Як у реченнЯ їх зв'Язує.
   Ћсь розмову двох дЯдькiв
   третiй дЯдько переказує:

   "•то тобi, - ка', - молотив?"
   Ља': "‘емен Џацула з Њиною..."
   "‘кiльки ти, - ка', - заплатив?"
   Ља': "’ри пуди з половиною..."

   ‡амiсть "каже" - просто "ка'":
   Љурманiвська [5] мовна з'Явинка -
   колоритна, слобiдська,
   Як у Љвiтки-Ћснов'Яненка!

   ЃI‹Ђ ‚ЋђЋЌЂ

   Ќе в шовках-оксамитi
   в тридцЯть третьому роцi, -
   в бiлiй маминiй свитi
   Я сидiв на уроцi

   ‚iдчували судому
   у нетопленiй школi
   џкось бiг Я додому
   помiж верби й тополi

   I почув тої митi
   з двору дiда ‘офрона:
   "Ќе щастить цьому Њитi:
   вiн - Як бiла ворона!"

   Ѓуду ту одежину,
   клЯту"бiлу ворону",
   iдiому невинну
   пам'Ятати до скону.

   ‚ пору ту свiтанкову
   не сЯгала уЯва,
   звiдкiлЯ в нашу мову
   залетiла та гава.

   Ќинi знаю Я, звiдки:
   мiж усЯкої тварi,
   хоч буває це зрiдка,
   бiлi є екземплЯри.

   Ѓiлий крук чи лисицЯ -
   їм бракує пiгментiв.
   ‚ свiтi їх - одиницi
   мiж усiх континентiв.

   ’ому скрiзь по країнах,
   без межi i кордону -
   скрiзь на рiзко вiдмiнних
   кажуть: бiла ворона!

   ™Ћ ‡Ђ Џ’Ђ•?

   ‡агадка - жарт _

   ‹юбi юнко i юначе,
   що за птах то пролетiв,
   що про нього кажуть, наче
   важить сорок вiн пудiв?

   ™о за птах?

   (‘орокопуд)


   ‚Ђ˜Ђ ‘“Џ“’Ќ€–џ

   ‡агадка _

   ‹ечу вiд краю i до краю,
   чарую дивними словами.
   џ вас на крилах пiдiймаю
   або сумую разом з вами.

   •то Я?

   (ЏiснЯ)


   џ анi скрипка, анi бас

   ‡агадка _

   џ анi скрипка, анi бас,
   сама iз деревини,
   та звеселю й спечалю вас,
   коли мiй спiв полине.
   ‡ моїх складiв неважко скласти
   словечка сопка й спiлка.
   Ћтож назвiть мене, будь ласка.

   ‡овусЯ Я

   (‘опiлка)


   Џ…ђ…’‚Ћђћћ‘њ на очах

   ‡агадка _

   џ iменник i вживаюсь тiльки в множинi, -
   а закiнченнЯ ви, друзi, замiнiть менi -
   стану травкою, що сохла у погожi днi,
   i вживатимусь вiдтодi тiльки в однинi.

   џкий Я iменник?

   (‘iни, сiно)

   ђI„Ќ…


   ‹елека щось вицокує,
   з'Явившись на ‘улi
   "‘тоїть гора високаЯ... -
   спiвають у селi -

   Љрай берега, у затишку,
   прив'Язанi човни;
   а три верби схилилисЯ,
   мов журЯтьсЯ вони..."

   „о слiз щемлива пiсенька
   хвилює раз у раз:
   усе таке самiсiньке
   край берега у нас.

   ‚се, Як у пiснi ѓлiбова, -
   гора, човни, гаї...
   —асом не на ‘улi, бува,
   написано її?

   ’а хай не цьому луговi
   судивсЯ цей мотив,
   хай ѓлiбов пiсню Ѓуговi
   чи ‘нову присвЯтив -

   летЯть птахи iз вирiю,
   на крила налЯгли.
   Ђ Я пейзаж примiрюю
   до рiдної ‘ули.

   ‚„џ—ЌI ‘‹Ћ‚Ђ

   „итЯчi роки. Џершi кроки.
   ‡елений вигiн i ‘ула.
   I тiльки сЯдеш за уроки,
   а тут матусЯ посила:

   - Џiди, спасибi тобi, Њитю,
   води вiдерце принеси. -
   џ йшов. Ђле побiг би миттю
   ще до схiд сонцЯ, до роси.

   Ѓо каже мама щонайм'Якше
   (книжками ж, бачить, зайнЯтий).
   Ђ коли вас так просЯть - Як же
   вам пiслЯ цього не пiти?

   •оч був "i молоде, й зелене",
   а все Як слiд робить хотiв.
   I вже тепер в душi у мене
   до мами стiльки вдЯчних слiв.

   Ѓо лиш вона, лиш рiдна мати
   могла не мати й крихти зла;
   умiла словом спонукати -
   й робота легшою була.

   ‘‹Ћ‚Ђ ЏЋЉ‹€—ЌI - ЏђЋ‘€
   ‰ ‚…‹€—ЌI

   ‚ джерелах слова - душi криницЯ,
   а рiдна мова - Як чарiвницЯ.

   ‡вичайний приклад вiзьму навмисне,
   краса ж така в нiм, що серце стисне.

   „ивисЯ - в кличнiм простiм вiдмiнку:
   "Ћй не стелисЯ, зелен барвiнку..."


   Ћдвертий кличний - немов дитинний,
   музичний, зичний та ще й гостинний.

   ‚живеш ти усно чи на паперi -
   мов у свiтлицю вiдчиниш дверi.

   ‡вертаннЯ щире, душевне, щедре -
   ‚асилю, Џавле, Iване, Џетре!

   I так сердечно, i так ласкаво -
   Ќаталю, ‹есю а чи ‹юбаво!

   „о зборiв, сходки вiдкрито й радо -
   чи товариство а чи громадо!

   Ђ найсвЯтiше душа приємле -
   моЯ ‚країно, кохана земле,

   ти, сивий „нiпре, i ти, „унаю, -

   милiших серцю звертань не знаю.

   ‡ЂѓЂ„ЉЂ ‡ ѓ…ЋѓђЂ”IЇ

   †арт _

   ™об ”едЯ в географiї кохавсЯ,
   пiзнав у нiй безмежжЯ чар i див
   i щоб у школi з лiньками не знавсЯ,
   Ћлесь йому загадку спорудив:

   - —и ти країну в Ђфрицi узнаєш,
   в Якiй рiка Ћранжева тече?
   Ќазад країни назву прочитаєш -
   тебе за лiньки сором обпече...

   ”едько по картi йде, мов крiзь болото,
   одразу видно: в джунглЯх новосел.
   Ћлесь йому: - ’аж он вона - ‹есото!
   ”едько назад читає: - Ћт - осел!

   ‡‚…ђ’ЂЌЌџ


   ‘кiльки є в нас, любi друзi,
   длЯ звертаннЯ нiжних слiв -
   i до тата, й до матусi,
   до бабусь i дiдусiв!

   I татусю, й мамцю, й нене,
   i дiдусю, й бабцю теж, -

   миле, нiжне, сокровенне -
   Як ще краще назовеш?

   Ђ ”едько звертаннЯ творить
   так, що душу виверта:
   замiсть "мамо" - "ма" говорить,
   замiсть "тату" каже "та"!

   ‚ школi Ѓеллу - "Ѓе" гукає,
   а Њеланю кличе "Me"!
   ‹еле! ˜колу оглашае
   белькотiннЯ лиш саме.

   “чнЯ вiн iменнЯ знає,
   та не встигне пiдiйти,
   Як за гудзика хапає
   i вигукує: - …й ти!

   „ома: - Ѓа-а! - кричить бабусi.
   (‹iньки повнiстю назвать).
   џк ви думаєте, друзi,
   що йому на це сказать?

   Њабуть, треба щось кумекать,
   бо iнакше мимохiть
   будем тiльки бекать-мекать
   там, де треба говорить!

   ЌЂ‰„…˜…‚˜… ‰ ЌЂ‰„ЋђЋ†—…

   ‡агадка _

   ‘кажеш так чи надiшлеш поштою -
   Я вiд того нiчим не змiнюсЯ.
   џ людинi нiчого не коштую,
   але високо нею цiнюсЯ.

   ™о це таке?

   (‘лово вдЯчностi)

   ‚I„ѓЂ„Ђ‰ ЋЃЋ‚'џ‡ЉЋ‚Ћ,
   џЉ ‹I’…ђЂ ЊIЌџЄ ‘‹Ћ‚Ћ

   Њетаграма _

   ‚сього чотири лiтери у словi,
   а змiст його мiнЯють початковi:
   ‡ г_- буде чорна птицЯ дика,

   з п_ - iнша, горда i велика,

   з к_ - вже напiй пахучий буде,

   що длЯ гостей готують люди;
   з л_ - вирiб, дошка з стоЯками,

   де спочиваємо ми з вами,
   також вибiй, на шахтах знаний,
   i вивержень потiк вулканний.
   Љоли ж там ‘ поставлю Я,
   то буде вже людське iм'Я.

   џкi це слова?

   (ѓава, пава, кава, лава, ‘ава)

   џЉI Њ€ ђЋ„€—I?

   Љаламбур _

   - Iване, кажуть, родичi ми з вами.
   —и так? ‘кажи, будь ласка.

   - ЂЯкже! ‚аша мама нашiй мамi
   двоюрiдна Џараска.

   –IЉЂ‚ Є ‘‹Ћ‚Ћ

   ‡агадка _

   •то слово цiкаве менi наведе?
   Ќехай обiзветьсЯ кмiтлива душа.
   ‚ цiм словi - подвоєна лiтера „
   i в ньому ж - подвоєна лiтера ˜.

   (ЏiддашшЯ)


   103


   ЏЋЉЂ’Ђ‚˜€‘њ, ЏЋЏЋЇ†

   ‡агадка _

   џ частина колеса: можеш добре мчати
   лиш у воза запрЯгай конЯ.
   Џереставиш наголос - буду означати
   споживаннЯ їжi серед днЯ.

   •то Я?

   (Ћбiд)


   ЏЋЊI† „ЋЃђ€• ‹ћ„…‰

   —и ви звертали увагу на це -
   на “країнi то Явище примiтне:
   вiтаютьсЯ люди й сказать слiвце
   прагнуть Якесь привiтне?

   Њати каже сусiдовi на межi,
   щоб засвiтивсЯ на добрiм словi:
   - ‡доровi були та Ѓоже вам поможи!
   - ‘пасибi Ѓудьте i ви здоровi!

   Ђ батько в чийсь двiр заходить зi мною
   (сюдою з ‡агреблi прЯма дорога),
   аж тут i господар трЯсе бородою,
   курей годує коло порога.

   - ‡драстуйте! - батько йому.- џк
   поживаєте?

   - †ивемо, - каже дiд, - бiдi наперекiр.
   - Ђ ви нам ноги не поперебиваєте,
   що ми йдемо оце через ваш двiр?

   „iд провiв рукою по бородi рудiй,
   вiдчувши Якийсь приплив теплоти:
   - ’а Якщо й переб'єм, то хiба по однiй,
   щоб i другий раз ви могли пройти.

   I ми йдемо. I так свiтло на душi
   I щось лоскотливе напливає у груди.
   I так приємно, що ми тут не чужi,
   i що навколо хорошi люди.

   —€Њ ЃЂѓЂ’I, ’€Њ I ђЂ„I.

   ’iтка Ћришка жила в Љурманах,
   щолiта бiлила убогу хатину.
   ‚iкна хатини дивились на шлЯх.
   —ервонi ружi виглЯдали з-за тину,
   щоб i цвiтно, i привiтно.

   •то здалека їде повз них -
   бiлЯ колодЯзЯ спинить пiдводу.
   ЃрЯзне вiдрами й цепом вiзник -
   набирає студену воду.

   Ќаче в казцi, одчинитьсЯ хижка -
   й до журавлЯ при колодЯзi
   вийде тiтка Ћришка
   в чепурненькому одЯзi.

   „Ядько - на воза, поправив мiшок
   i на волiв: соб, цабе!
   Ђ Ћришка: - ‚iзьмiть хоч пирiжок. -
   (™об не подумали, що село скупе).

   —им багатi, тим i радi...

   Їде з ђомна бородань на Ѓрiд -
   бiлЯ колодЯзЯ спинить пiдводу.
   ЃрЯзне цепом i вiдрами дiд -
   набирає студену воду.

   Ќаче в казцi, одчинитьсЯ хижка -
   й до журавлЯ при колодЯзi
   вийде тiтка Ћришка
   в чепурненькому одЯзi

   „iд сiда на вiз, бере батiжок,
   шкапа останнє сiнце скубе.
   Ђ Ћришка: - ‚iзьмiть хоч грушок. -
   (™об не подумали, що село скупе).

   —им багатi, тим i радi..

   ™ира й весела, докине слiвцЯ,
   щоб враженнЯ в кожного мандрiвцЯ
   вiд Љурманiв найкраще було,
   бо дуже любила рiдне село.

   ЌЂ ЃЂ‡ЂђI

   ‰демо з матусею на ‘паса -
   гуде Љоровинський базар...
   Њед, масло, гарбузи, мелЯса
   i Яблука, немов Янтар...

   Ћсь дiд Ћверко,
   знайомий дiд.
   I груш цеберко
   бiлЯ ворiт.

   I каже: - ‹едве придибулЯв, -

   за поперек схопившись, кривитьсЯ.
   Љива на грушi менi: мовлЯв,
   бери, Яка на тебе дивитьсЯ.

   Ћсь дЯдько ”едiр, наш родич - сват
   (у нас був тиждень тому назад).

   ‘тоїть, Як завше,
   жує мундштук,
   грушки розклавши
   по десЯть штук.

   –iни нiколи не попустив би.
   Џiдходим, а вiн збентежено глЯдь.
   - џ, - каже, - вас би i пригостив би,
   та не хоццЯ десЯтка розбивать.

   Ђ тiтка ЌастЯ торби збирає,
   струснула крихти длЯ горобцiв.
   - Џопродавала, нiчо' й немає,
   вiзьми, Њитюшко, хоч гарбузцiв...

   - ‘пасибi, тьотю... Ћй, не треба!
   Љупили ми кавун - "Як жар".-
   ‘вiтило Ясне сонце з неба,
   стихав Љоровинський базар.

   ‹ћ„‘њЉЂ ‚„Ђ—Ђ

   ‡агадка _

   Џро Яку, вгадайте, йдетьсЯ людську вдачу:
   зроду не збiднiєш з нею, далебi.
   Ѓо за тую вдачу матимеш вiддачу:
   що роздав ти людЯм - вернетьсЯ тобi.

   џка це риса вдачi?

   (™едрiсть)


   Ѓ…‡ ‡“ЃI‚ ѓђ€‡…

   ‡агадка _

   “ тварин не буває,
   навiть i в шимпанзе.
   •оч зубiв i не має,
   а людину гризе.

   ™о це таке?

   (‘овiсть, сумлiннЯ)

   Ћ‘ЋЃ‹€‚Ђ ЌI—

   ‡агадка _

   ™о за пiч у ѓаврила -
   i пахтiла, i курила,
   а нiчого не зварила.

   ™о це таке?

   (ЉузнЯ)


   Љ“‡Ќџ


   „. ЊолЯкевичу _

   „митро Џанасович, поет,
   жартун непересiчний,
   вiдкрив менi один секрет,
   секрет - фiлологiчний.

   ‡аговорив вiн про слова:
   - Є вченi, добре знанi,
   а от слова й длЯ них, бува,
   з походженнЯ - туманнi

   Ћсь слово "кузнЯ". ”асмер, „аль [6],

   дають близьке - кузнець, коваль,
   кузенний, кузницЯ й т.д.,
   а де вони взЯлисЯ? „е?

   џке походженнЯ прапра -
   "кузенного" словечка? -
   “важно слухаю „митра:
   куди веде вервечка?

   Ѓесiдник мiй усе це враз
   спромiгсЯ поЯснити:
   - ‚и знаєте, в селi у нас
   словечко є кузити.

   Љоли пронизливо свистить
   поземка в сивий грудень
   чи в горно дмуть: "Ћ, вже кузить!
   Љузить!" - говорЯть люди.

   „лЯ тих, хто знає цей вiтрець,
   уже не таємницЯ,
   чом ковалЯ зовуть кузнець,
   а горно звуть - кузницЯ.

   “ мовознавцiв ми й на мить
   не вiдбираєм куснЯ.
   ’а справдi: чи не вiд кузить
   походить слово кузил?

   ЃI‹€Њ ЏЋ‹…Њ џ I„“

   ‡агадка _

   џ тонкий, твердий, та знаний всюди,
   бiлим полем Я охоче йду.
   ™о ти думаєш - очима люди
   визначають по моїм слiду.

   •то Я?

   (Ћлiвець)


   џЉЂ ЌЂ‡‚Ђ?

   ‡агадка-жарт _

   „вiчi повторив Џанько ‚ареник
   український вказiвний займенник
   i здивовано гукнув до друга:
   "–е ж так зветьсЯ африканська муха!"


   џка назва цiєї мухи?

   (–еце)


   ЊI‘–€ЌЂ ЌЂ„ џђЋЊ

   ‡агадка _

   ’ож бувають у мовi дива!
   –е слiвце iнтригує недаром:
   на шiсть лiтер - апострофiв два,
   означає мiсцину над Яром.

   џке це слово?

   (Ќад'Яр'Я)


   ‡ЂѓЂ„ЉЋ‚I IЊ…Ќ€Ќ€

   ˜iсть десЯткiв рокiв має чоловiк,
   загадку маленьку загадав длЯ нас:
   не прогавив жодних iменин за вiк,
   та в життi їх справив лиш п'ЯтнадцЯть раз.

   Њоже б, друзi, з вас хто потрудивсЯ
   та й сказав, коли вiн народивсЯ?

   (29 лютого)

   ‡ Ћ„Ќ€Ќ€ “ ЊЌЋ†€Ќ“

   ‡агадка _

   ‚живаюсЯ Я тiльки в однинi -
   коротке слово з невеселим змiстом.
   „одайте лiтеру - i в множинi
   одразу стану слобожанським мiстом.

   џкий Я iменник?

   (‘ум, ‘уми)

   ‘‹Ђ‚“’ЌI ЊI‘–џ

   Ќад назвою задумавсь Я,
   ще в юностi почутою:
   звiдкiль таке „нiпра iм'Я?
   —ом зветьсЯ вiн ‘лавутою?

   —итаю, стежу, та, на жаль,
   все таїною вкутане.
   Ђж натраплЯю: пише „аль,
   що слово є славутина,

   що значило в старi часи,
   в народнiм давнiм звичаї
   кут неповторної краси,
   природи мальовничої.

   Ђ хвилi сивий „нiпр несе,
   де зелень кучерЯвитьсЯ.
   ‘лавутне справдi тут усе,
   бо все красою славитьсЯ.

   Ђ де ще є гаї, луги,
   Як на свЯтiй •мельниччинi?
   ѓоринi тихi береги,
   Яр-зiллЯм закосиченi.

   Ђ це хiба не дивина,
   в зелений бiр укутана:

   ‘лавута-мiсто вирина,
   що звалосЯ ‘лавутина.

   ‚бирай красу, твори добро,
   милуйсЯ рЯстом, рутою -
   й збагнеш, чому зовуть „нiпро
   ‘лавутичем, ‘лавутою.

   ™… ЏђЋ ЌЂ‡‚€

   ...Ќемає мудрiших,
   нiж народ, учителiв.

   Њ. ђильський

   ‡давна, за царЯ ѓороха,
   словом круглим, Як горох,
   ув оселi край порога
   сипав жвавий скоморох:

   - —ули? Ћбухiв
   торбу набухав,
   а Љиїв - виїв...

   Ђ народ же Як пристебне -
   слово влучне i шпарке
   вiчно житиме, дотепне,
   чи солодке, чи гiрке.

   Њова дiдова не змеркла,
   перейшла до внука:
   "‘лавен город Ѓiла –ерква,
   ще славнiш Џрилука..."

   Ћдному ‡олотоноша
   на всi сто хороша.
   Ђ длЯ iншого ’араща
   у сто разiв краща.

   џ люблю цю перепалку -
   чув про неї змалку:
   "Ћй хваливсЯ џготин -
   Ќiжин менi побратим".

   Ђ до нього славний Ќiжин:
   "џ красою не обижен.
   “ степу стоїть ђомен,
   та й той менi не ровен".

   ‚iд Ћбухова до Iчнi -
   жарти, дотепи зустрiчнi
   ‚iд Љрасилова до ‚арви -
   все новi квiтчастi барви:

   мак, любисток i ласкавець -
   не будЯк i не осот -
   бо найкращий мовознавець
   мудрий рiдний наш народ.

   ЏЋ™Ђ‘’€‹Ћ


   Џiсенька-жарт _

   “ недiлю нашiй ‚арi
   пощастило на базарi

   „лЯ курей золотокоса
   пiдкупила гречки й проса.

   Ђ длЯ себе - босонiжки,
   стало легше тюпать пiшки.

   ‹егко серцю молодому,
   йде спiваючи додому:

   "’рошки гречки, трошки проса,
   трошки взута, трошки боса".

   Ѓiжить без нiг

   ‡агадка _

   Ѓiжить без нiг в Ярки, в рови,
   без рук, а має рукави.
   џ вiдгадав уже, а ви?

   ™о це таке?

   (ђiчка)


   ‘€ђЋ’Ђ „Ћ ЌЂђЋ„†…ЌЌџ

   ‡агадка _

   Ђ вiдгадайте, що за дивовина
   в умовi загадки незвичнi данi:
   iще не народиласЯ дитина,
   а вже у мачухи на вихованнi

   ™о воно?

   (‡озулине Яйце)

   „€‚Ќ€‰ ЏЋ‹Iѓ‹Ћ’

   ‡агадка _

   ™о не скажеш їй - повторить
   з гарною вимовою.
   I не вчила, а говорить
   будь-Якою мовою.

   ™о це таке?

   (‹уна)


   ‚имов скоро скоромовку

   ‚имов скоро: тiтка, квiтка,
   крига, кринка, бровка,
   скронЯ, скринЯ, сковорiдка
   буде скоромовка!

   ЃЂЃ€Ќ… ‹I’Ћ

   ‘тала осiнь луками ходити,
   наснувала з павутин антен...[7]

   ‹iто, лiто бабине, куди ти
   захурчало в триста веретен?

   Ћх, бабусЯм, дiдусЯм до серцЯ
   цЯ теплiнь (пiдмiчено давно)!
   —ом же лiто бабиним зоветьсЯ
   i чому не дiдове воно?

   Љажуть люди: то лiтає в ступi
   баба вiтрогониста џга:
   всi шлЯхи, усi стежини любi
   скоро бiла замете юга.

   Њоже, то на бабиних маршрутах
   прЯдива тонкого ниточки?
   Ќi, летЯть на срiбних парашутах
   на новi домiвки павучки.

   I џга тут, мабуть, нi при чому,
   бо тодi вiд бабиного зла
   у Ясному небi голубому
   павутина б чорною була...

   Џригрiває сонечко потрiшки,
   i сьогоднi здогадались ми:
   то бабусi Ћсенi усмiшки
   в передодень бiлої зими.

   ‚I„ ЊЂ‹ЋѓЋ
   „Ћ ‚…‹€ЉЋѓЋ

   ‡агадка _

   џ суцвiттЯ злакiв, де плоди на мливо
   достигають жовтi, наче вiск.
   ‡ наголосом iншим - велетенське диво,
   статуЯ, колона, обелiск.

   •то Я?

   (Љолос)


   ’IЏ“Ќ ’ЋЃI ЌЂ џ‡€Љ!

   „iдусь вируша в кожусi,
   онук подає башлик:
   - Џростудитесь ви, дiдусю...
   -’iпун тобi на Язик!..

   Ќедавно читав Я нарис,
   дiзнавсЯ наприкiнцi:
   тiпун - хрЯщуватий нарiст
   у птаха на Язицi

   I на Язицi в людини
   вискакує прищ - тiпун.
   ‡вичайно, не без причини,
   коли людина - брехун.

   ЏоводьсЯ завжди зразково.
   џкщо ж, пустий балакун,
   сказав ти брехливе слово -
   то й сiв на Язик тiпун!..

   Љоли щось лихе вiщуєш,
   галдикнеш, Як той iндик, -

   одразу ж на це почуєш:
   - ’iпун тобi на Язик! _

   —ЋЊ“ „…‘ЌЂ?

   ‹юблю Я завзЯтих хлоп'Ят i дiвчат
   за те, що до знань вони ласi;
   люблю завiтати й розмову почать
   з кмiтливими в класi:

   - Ђ що, коли, друзi, спитаю Я вас:
   що значить, примiром, десницЯ_ -

   I весело й дружно гукає весь клас:
   - ЏравицЯ! ЏравицЯ!

   -„есницЯ, - кажу, - знає й бабцЯ стара, -

   є правою дiйсно рукою.
   —ому ж тодi лiва притока „нiпра
   зоветьсЯ „есною!

   - Љолись Я по радiо чула одне
   поЯсненнЯ, - каже Њарiчка, -

   „есна - це вiд скiфських словечок спо, сне -
   вода, тобто рiчка.

   - —удово! Њiркуйте, шпаркi, молодь...
   дiтей заохочую знову.
   Џринишкли, мовчать. I Я далi тодi
   веду свою мову:

   - Є ще одна версiЯ, друзi мої,
   що теж нам цiкавою буде:
   угору iшли по „нiпра течiї
   селитисЯ люди.

   „орога на пiвнiч була нелегка,
   немало зазнали клопоту.
   Ђ назва „есна - бо була їм рiка
   праворуч по ходу.

   ЌЂ‚—€‹Ђ


   †арт _

   Ћх цi шпаки-витiвники!
   їм пишуть слово ворон,
   вони читають навпаки,
   виходить слово норов.

   ‘ороко, ти не скрекоти
   даремно коло хати.
   “ гай за вчительку лети,
   навчи шпакiв читати.

   ‘орока вчить, усе Як слiд
   шпачки на вус мотають.
   —еркнула їм: потоп i дiд,
   дiд i потоп читають.

   „ай ще урок шпачкам своїм,
   сороко-бiлобоко!

   —еркнула слово око їм,
   вони читають: око!

   Џро неї слава навсебiч -
   недарма скре-ке-чила.
   - Ћ, - кажуть, - зовсiм iнша рiч,
   Як правильно навчила!

   * * *

   —итать слова звичайно i навспак
   цiкаво так, що не списать пером.
   “ нас це зветьсЯ лiтеральний рак,
   а греки називають палiндром.

   •’Ћ џ?

   ‡агадка _

   ђiчкою красивою Я взЯла розгiн,
   раптом перша лiтера попливла в затоку,
   а коли поставили iншу навзамiн -
   стала несподiвано Я... порою року.

   •то Я?

   („есна, весна)

   "ЉЋ‡Ђ–њЉIЇ ЉЋЌ€
   Ќ… ’ЋЏ—“’њ ЃЂђ‚IЌЉ“"

   ’. ‘ергiйчуку

   Є речi на свiтi суцiль загадковi:
   звiдкiль срiбнi цоки в звичайнiй пiдковi?

   ЏолЯже козак, повний сили i моцi, -

   звiдкiль людськi сльози в коневому оцi?

   ѓоловоньку клонить... †алобна година...
   Љазав було батько: "Ќе кiнь, а людина".

   Ќедарма в народi говоритьсЯ, синку:
   "Љозацькiї конi не топчуть барвiнку..."

   Ђ Я не спитав, хоч iшли тодi порЯд:
   "‘кажiть менi, тату, чому так говорЯть?"

   морочить голову

   Ќе буду зайвого торочить,
   щоб не сказали: чув десь дзвiн...
   Є вираз: голову морочить.
   Ђле звiдкiль походить вiн?

   Ќа це знавець лiнгвiст-iсторик
   вiдкаже (сумнiву нема):

   "Њорочить - це вiд слова морок,
   а морок - це туман, пiтьма".

   ’одi й синонiми нам стануть
   Яснiшi - що вже говорить -
   такi слова, Як затуманить,
   Як спантеличить, одурить.

   Ћтож коли пiдкреслить хочуть,
   що водить хтось когось за нiс -
   "Ћт, - кажуть, - голову морочить,
   ошукує, Як сущий бiс!"

   „I‘’ЂЌњ I‡ ЏI„ ‡…Њ‹I

   „о мене запитаннЯ
   в листiвках i листах.
   Џитає ˜ендрик ’анЯ,
   питає ‚анЯ ‘тах:

   "‚iдкiль походить вислiв
   iз-пiд землi дiстать?"
   Џодумав Я, помислив -
   доводилось читать,

   що в люду, хай i бiднiсть,
   лиш дрантЯ та торби, -

   буває необхiднiсть
   ховать Якiсь скарби.

   Љрадiжки. I стихiї.
   ‰ навали ворогiв.
   џкi ж були надiї
   не втратити скарбiв?

   ’одi ж не те, що нинi,
   у наш новiтнiй час -
   таж не було в поминi
   нiЯких ощадкас.

   Ѓув спосiб длЯ людини
   свої скарби сховать
   надiйний i єдиний -
   у землю закопать.

   „о слушного їх часу
   i клали всi туди,
   в пiдземну "ощадкасу",
   подалi вiд бiди.

   Џан накладав податки,
   а не внесеш - тюрма.
   Ѓiдак стогнав: нестатки,
   бо грошей же нема,

   Ђ посiпака строго,
   здиравши з бiдних дань:
   "Њенi то що до того -
   хоч з-пiд землi дiстань!"

   ‚ країнi лад змiнивсЯ,
   старе розтало в млi
   Ђ вислiв залишивсЯ:
   дiстань хоч з-пiд землi!

   ЏЋ’ђI‰Ќ… ‡ЌЂ—…ЌЌџ

   ‡агадка _

   Ђну прикиньте розумом:
   Яке словечко воднораз
   республiка, i озеро,
   й задушливий отруйний газ?

   (—ад)


   Є ’ЂЉЂ ЉђЂЇЌЂ ‚ ЃI‹IЊ ‘‚I’I

   ˜арада _

   Ћсь країни назва. ‚ нiй - п'Ять лiтер;
   ви їх роздiлiть на три i двi -
   в листi зашумить одразу вiтер,
   застрибають коники в травi,
   бо отi три лiтери однi -
   невеликий лiс у множинi,
   другi двi - зазначу при нагодi -
   вказiвний займенник з ними в згодi.
   Є така країна в бiлiм свiтi
   й називаєтьсЯ вона

   (ѓаї-тi))


   ™ЋЃ “‡ЌЂ‹€ “ЉђЂЇЌЉ“

   Ќе було iменнЯ в пресi
   Ѓiлозерської Ћлесi,
   хоча твори з її рук
   вже давно iшли у друк.

   ‚ неї прiзвище - озерне:
   в ньому - бiлки гострий зiр,
   i пшеницЯ бiлозерна,
   й тихий мiсЯць-бiлозiр.

   Њала жiнка свiй ужинок,
   власним iменем красна.
   —ом же ѓанною Ѓарвiнок
   нарекла себе вона?

   Љрига тиснула iмперська,
   i прибрала Ѓiлозерська
   барвiнковий псевдонiм
   (скiльки рiдного у нiм!).

   Џiдказала йменнЯ "•ата" [8]

   чи котрийсь порадив брат? [9]

   ’ам, де хата - рута-м'Ята,
   барвiнковий зелен-сад.

   I взЯла з того барвiнку
   барви, вiно i вiнок,
   щоб узнали українку
   з-помiж тисЯчi жiнок.

   ЊЋ‚—Ђ‡ЌI ЌЂ‚—Ђ’…‹I

   ‡агадка _

   •оч в уснiй мовi нас немає,
   а на паперi мовчимо,
   та все, що ти читаєш, друже,
   сприймати правильно вчимо.

   •то ми?

   (ђоздiловi знаки)

   ЉђЂЇЌЂ ‰... ѓЋ‹Ћ‚Ќ€‰ “ЃIђ

   ‡агадка _

   - Ћй, цiкаве слово! - каже Ќiна.
   ‚ словнику, Як хочеш, перевiр:
   напиши з великої - країна,
   а з малої - головний убiр.

   ™о це за слово?

   (Џанама)


   Iвaн носить плахту,
   а ЌастЯ-булаву?

   ‚и чули примовку,
   i досi ще живу:
   Iвaн носить плахту,
   а ЌастЯ булаву?

   ’ак люди говорЯть
   (i правильно цiлком)
   тодi, коли в Ќастi
   Iван пiд каблуком.

   Ђ факт iсторичний
   в основi тут лежить.
   ‡аглЯньмо в минуле -
   побачим вочевидь.

   Ќа ‹iвобережжi
   у той прадавнiй час
   Iван ‘коропадський
   став гетьманом у нас.

   ‹юбив надмiр жiнку -
   отож не дивина,
   що правила ЌастЯ,
   вродливицЯ-жона.


   ‚она i в державнi
   втручаласЯ дiла.
   ’ож Ќастина влада
   безмежною була.

   ‰ пiшло помiж людом
   (бо видно ж наЯву):
   lван носить плахту,
   а ЌастЯ булаву!

   ’ЂЄЊЌ€–џ

   ‡‚€—Ђ‰ЌЋѓЋ ‘‹Ћ‚Ђ

   џ запитую учнiв,
   чом рослина будЯк,
   красень гордий колючий,
   називаєтьсЯ так?

   ‡апитально дивлюсЯ,
   раптом чую:- ЃудЯк? -
   обiзвалась ѓаннусЯ, -
   Ѓо росте вiн будь-Як!

   - Њолодець ти, що маєш
   власну думку про це.
   Ђле зараз узнаєш,
   звiдки дивне слiвце.

   “ ”ранка є це слово
   в написаннi бодЯк.
   Њоже, це випадково?
   Ќi, не просто це так!

   ‚ словi кожна карлючка
   мов пiдказка, мов код.
   џ згадав, що колючка
   по-болгарському - бод.

   Ђ рогами колоти -
   по-росiйськи - бодать
   (не лише полiглоти
   можуть щось розгадать!).

   Њови дивний разочок
   нам пiдказує, Як
   слiв сукавсь мотузочок:
   бод, бодЯк i - будЯк!

   џЉ ‡Ђ—…Џ€’… - ЏЋЉЋ‹…

   ‡агадка _

   ‘витка сива, аж бiлЯста.
   Ќа однiй нозi стоїть.
   I, здаєтьсЯ, нiби хваста,
   знаний протЯгом столiть.

   Њалинова на все поле
   шапка сЯє, мов корона.
   џк зачепите - поколе.
   ‰ це не напад - оборона!

   ™о це таке?

   (ЃудЯк)


   Ћ’ ’ЂЉ ˜’“ЉЂ!

   Њетаграма _

   „лЯ всiх була Я люба-мила
   вгорi всерединi кiмнати.
   џк першу лiтеру згубила -
   на лузi почала брикати.
   ™е згодом лiтеру згубила -
   зробилась iменем дiвчати.
   ’а - що за лихо? - ще згубила
   i стала нотою звучати.
   ЏередостаннЯ ж утекла -
   лишилось Я.

   •то ж Я була?

   (‘телЯ, телЯ, …лЯ, лЯ, Я)

   ЃЂђ‚IЌЋЉ Ќ…‡Ќ€™…ЌЌ€‰

   ‘кiльки є на свiтi квiтiв,
   стiльки є на свiтi мов.
   "„ивне розмаїттЯ"

   ‘кажiте, чому це повинно так бути,
   щоб стiльки зела i барвистих суцвiть -
   i раптом не стало барвiнка чи рути, -

   чому це повинно так бути, скажiть?

   Ђ скiльки ж було ворогiв знавiснiлих,
   жорстоко топтали барвiнковий цвiт;
   топтали на схилах, батькiвських могилах,
   а вiн кучерЯвивсь, дивуючи свiт.

   —и то закодовано, може, чи звикнув,
   але незнищенний таки, далебi
   Ѓо скiльки не никнув, зi свiту не зникнув,
   зорiють очицi його голубi

   I хай там найтЯжча бiда а чи скрута,
   все рiдне ми будем плекать i любить.
   Ќе зникне уже нi барвiнок, нi рута,
   покiль є землЯ i небесна блакить.

   џЊ ЉђЂЇЌ€ I ‘’Ћ‹€–I?

   ‡агадка _

   Ђну, фiлологи натхненнi,
   з допитливими лицЯми:
   Якi країни однойменнi
   iз їхнiми столицЯми?

   (Ђлжир, ’унiс, ‹юксембург,
   Њехiко, ЃразилiЯ та iн.)

   Џ…ђ…Љ‹Ђ„Ђ–њЉ€‰ ѓЋђI˜ЋЉ

   ‚ редакцiйнiй кiмнатцi
   видавництва "„нiпро"
   метикують завзЯтцi,
   кожен гострить перо.

   Ђ поетом же хвацьким
   був iз них не один.
   ’а сидЯть над ‘ловацьким
   кiлька добрих годин.

   Ѓ'ютьсЯ ентузiасти,
   спiльний в них iнтерес:
   Як рЯдок перекласти -
   цi то пес, цi то бес?

   ’ак на так - зникне рима:
   чи то пес, чи то бiс -
   втрата неприпустима, -

   хто по дрова, хто в лiс.

   ‚арiант: "нечистЯка
   чи собака?" - не те.
   „е таланту ознака?
   „iло наче й просте?

   ‰ мова наша спроможна
   вiдтворити вповнi
   —и по-польському можна,
   а по-нашому - нi?

   ‚же i сум, i зажура,
   й пошук знову i знов...
   Ђж тут раптом ‘осюра
   до кiмнати зайшов.

   Џера всi вiдiклали,
   гурт - до нього увесь.
   - џк би ви переклали -
   цi то пес, цi то бєс?

   - џк? - I тут же розв'Язка
   поетичний рекорд, -
   „уже просто: будь ласка,
   чи то хорт, чи то чорт?

   ЃI‹“ѓЋћ ђ…‚I’€

   ’епер, звичайно, весь народ -
   дорослi, навiть дiти
   прекрасно знають цей зворот:
   бiлугою ревiти.

   ’а звiдки помилка така
   в схiднослов'Янських мовах?
   Ђдже рибина це морська
   з родини осетрових!

   ‹iнгвiсти свiдчать недарма,
   що тут у мовi хиба:
   "‚ бiлуги голосу нема -
   вона нiма... Як риба!"

   Ћх, цi таїни, хай їм грець!
   ’ут нашорошуй вуха:
   у морi є такий ссавець
   з дельфiнових - бiлуха!

   ‚iн справдi iз морських глибин
   реве, немов корова.
   I дивно, Як цих двох тварин
   змогла поплутать мова? .

   Џодiбнiсть винна звукова!
   ’а знають навiть дiти
   i розумiють цi слова -
   бiлугою ревiти!

   ™Ћ ЊЋ†… ‹I’…ђЂ

   ‡агадка _

   Ѓукву ‡ поставим мiж складами -
   буде любий нам фольклорний твiр,
   ‘ поставим - матимемо з вами
   металевий головний убiр.

   ™о це таке?

   (Љазка, каска)

   Ѓ…ђ…‡Ћ‚Ђ ЉЂ˜Ђ

   ‘ин одбиваєтьсЯ од рук.
   ђакетки. ‘амокати.
   Ѓатькiвським правом до наук
   почав Я спонукати:

   - ™ось ти уроки занедбав, -

   все iгрища тi вражi
   ѓлЯди, щоб ти не скуштував
   березової кашi!

   Ќа це всмiхаєтьсЯ не зле
   синок довготелесий:
   - џ знаю, - каже, - сiк, але
   щоб каша iз берези?

   Ђ Я йому: - ’ого, хто вчивсь,
   любили предки нашi
   й несли за те, що не лiнивсь,
   до школи горщик кашi

   •то ж не обтЯжувавсь нiчим,
   суворi предки нашi
   всипали добрих рiзок тим -
   березової "кашi".

   Ђ знав би ти, Якi були
   з берези пруттЯ голi,
   що ними дiтвору сiкли
   в старiй церковнiй школi.

   Ћ, там старались що не крок
   "пiдвищувати" бали
   i за невивчений урок
   безжалiсно стьобали.

   ’ож батько наш i нам казав
   за витребеньки нашi:
   - ѓлЯди, щоб ти не скуштував
   березової кашi!

   лохвицЯ


   Љоли ми їдем Љиїв - ‘уми,
   побiлЯ ‹охвицi - мiсток.
   Ћбабiч - заростi. ‚низу ми
   аж вiдчуваєм холодок.

   ‚же й ‹охвицЯ. —и не рослина
   дала їй назву отаку?
   Ђдже росли тут лох, лохина,
   що є в ѓрiнченка в словнику.

   ’а головне, що рiчка в'єтьсЯ
   повз давнi насипи, вали.
   ‘ухою ‹охвицею зветьсЯ
   i є притокою ‘ули.

   ‘нiгами живитьсЯ й дощами,
   й, буває, так пересиха,
   що, мов калюжка мiж кущами,
   стає воiстину суха.

   ’а назва не дає спокою:
   що ж ‹охвицЯ в собi таїть,
   що може бути i сухою -
   Як тайну слова зрозумiть?

   ™об дивну назву розтлумачить,
   нас може виручить слiвце -
   слов'Янське локва. ™о це значить?
   Ђ означає слово це -

   калюжа, рудочка, болiтце
   (а зменшувальне - локвица).
   I докажiть ви, що не звiдси
   походить назва ‹охвицЯ!

   „“ЊЂ‰’…, —€’Ђ‰’…

   ‘лова рiднi, питимiї
   ще раз пригадайте:
   "“чiтесЯ, брати мої,
   думайте, читайте..."

   Ђ чи генiй випадково
   в час важкої стуми
   повторЯв пекуче слово:
   "„уми мої, думи"?..


   "‚ “країну, - мовив сумно, -
   iдiть, думи-дiти".
   ™об розумно, не бездумно
   ми жили на свiтi

   ’ож не нидiть нам, не скнiти -
   йти, не знавши втоми.
   ђозумiть, чиї ми дiти,
   пам'Ятати, хто ми.

   "„I„“ ЊI‰, „“„Ђђ€Љ“"

   “ селi з давнiм другом
   в тиху пору теплiсiньку
   над ‘улою, над лугом
   рiдну слухаю пiсеньку:

   "„iду мiй, дударику,
   ти ж, було, селом ходиш,
   ти ж, було, в дуду граєш,
   тепер тебе немає,
   дуда твоЯ гулЯє..."

   Ђ ‘ашко менi: - „руже,
   в спiвах - рiднi бувальщини.
   I пiснi не байдужi
   до духовної спадщини:

   "...i пищики зостаютьсЯ,
   казна-кому дiстаютьсЯ"...

   •ай звучить i не модно
   сопiлчина небiжчика,
   не длЯ кого завгодно
   зоставалисЯ пищики.

   џк сказати ‘ашковi,
   чим Я пiснi завдЯчую?
   Џолюбив її змалку
   Я душею дитЯчою:

   "„iду мiй, дударику,
   ти ж, було, селом ходиш..."

   ‚иклика кожним звуком
   почуттЯ в нас незвiданi,
   що дiдами онукам
   з правiкiв заповiданi...

   ‡ЌЂ—…ЌЌџ ЏЋЃI‹њ˜€’њ‘џ

   Њетаграма _

   –е слово часто стрiнете:
   три лiтери у нiм;
   та першу з них замiните
   в цiм словi чарiвнiм -

   i значеннЯ побiльшитьсЯ
   одразу в сто разiв.
   I будете ви тiшитьсЯ
   з двох зовсiм рiзних слiв.

   џкi це слова?

   (ђiк, вiк)

   ‹€‘€‰ I ЃЋ‘€‰

   ‡агадка _

   Ђну, хто з вас вiдгадає
   (може, хто й не вчеше):
   згори лисий поглЯдає,
   знизу - босий бреше.

   ™о це таке?

   (ЊiсЯць i собака)

   Ќ… ‹€˜… ‡ЂЏ…ђ…—“‚Ђ‹њЌЂ

   ‡агадка _

   Ђ хто порадує мене -
   скажiть менi, будь ласка:
   в Якому словi частка не -
   пiдсилювальна частка?

   (Ќехай)


   I ’ЂЉ… Ѓ“‚ЂЄ

   ‡агадка _

   •то жiноче йменнЯ вiдгадає,
   дуже миле у своїй природностi,
   що в пестливiй формi означає
   представницю iншої народностi?

   (Њарiйка, марiйка)

   Џ’€–џ й ЏЂђЂ‘Ћ‹I

   ‡агадка _

   ‹етить птицЯ на роздоллi,
   випускає парасоль

   ™о це таке?

   (‹iтак i парашути)

   Њ…’Ђ‹…‚Ђ †€ђЂ”Ђ

   ‡агадка _

   •оч не слон Я i не робот,
   а жирафа металева,
   вантажi беру у хобот -
   цеглу, рейки i дерева...

   •то Я?

   (Џiдйомний кран)

   158


   „€‚‹џ’њ‘џ ‘…‘’ђ€—Љ€

   ‡агадка _

   „ивлЯтьсЯ сестрички
   так, немов живiї:
   жовтi в них очички,
   бiлi у них вiї.

   •то вони?

   (ђомашки)


   жити па широку ногу

   Џрислухаємось до слiв потроху.
   —асом кажуть про Якихсь друзЯк:
   "‡викли жити па широку ногу,
   розкошує так тепер не всЯк!"

   ™о то за нога така широка?
   „е у нашiм висловi взЯлась?
   „ошукатись - немала морока,
   а бува, i встановити зась.

   ’реба знать середньовiчну моду
   i тодiшнiх багачiв буттЯ:
   у Європi модi на догоду
   величезне шилосЯ взуттЯ.

   –е взуттЯ носили i слов'Яни,
   козирЯла в нiм усЯка знать:
   що ботинки довшi - бiльше шани,
   можна багача по них пiзнать.

   џк, бувало, йде цабе велике -
   зразу видно, що воно "з панських":
   ледве не з пiвметра черевики,
   широко ступати треба в них!

   ™об ходить зручнiше - неодмiнно
   мали щось робити мудраки:
   в носаках тримать набите сiно
   або ще загнути носаки.

   “ Џарижi про панiв великих
   i сьогоднi можна ще почуть:
   "Ћ, цi мають сiно в черевиках!",
   тобто добре, в розкошi живуть.

   ’ож i ми простежить маєм змогу
   i потвердити длЯ читачiв:
   вислiв жити на широку ногу
   породила мода багачiв.

   Є вона й сьогоднi, рать не боса,
   правда, вгору носака не пне.
   Ђле глЯнь: iде, задерши носа,
   або, ще Як кажуть, кирпу гне.

   Џ€‹€Џ I‡ ЉЋЌЋЏ…‹њ

   Џерш нiж лiзти, люди важать,
   на Який ступить щабель.
   ™ось невлад зморозиш, кажуть:
   Як Џилип iз конопель.

   •то такий Џилип той дивний
   i чого вiн там сидiв? -
   Iнтерес уже спортивний
   до таких крилатих слiв.

   †ив пан ”iлiп (з книг Я знаю).
   ˜лЯхтич, з польських був земель
   з ‘андомирського десь краю,
   iз мiстечка Љонопель.

   џкось вiн прибув на раду
   (сеймик саме скликав їх),
   щось там бевкнув не до ладу -
   у присутнiх подив, смiх:

   - •то то? - всi питають.-Џробi! -
   ’а на нього оком стрель.
   - ’о пан ”iлiп iз Љонопi!
   (пан Џилип iз Љонопель).

   I пiїпов Џилип у люди
   аж за тридев'Ять земель.
   I пiшов гулЯть усюди
   той Џилип iз конопель.

   Ђ можливо, що й не в цьому
   слiв крилатих справжнЯ суть.
   Ѓо Џилипом, Як вiдомо,
   у народi зайцЯ звуть.

   Њоже, iстина так близько,
   не за тридев'Ять земель:
   просто вискочив зайчисько
   iз звичайних конопель.

   ‚ам цiкаво, - тема, звiдки?
   Iз Њiцкевича узЯта.
   ЏридивiтьсЯ до примiтки -
   "Џан ’адеуш". ЏiснЯ п'Ята.

   ђЋЃ€, ™ЋЃ Ќ… Џ…ђ…ђЋЃ‹џ’њ

   Љазав татусь - робити треба,
   не виглЯдать, що зробить хтось.
   "ђоби, та так, щоб пiслЯ тебе
   перероблЯть не довелось".

   Ѓо всi пра-пра i дiд, i баба -
   в калюжу ще нiхто не сiв.
   Ђ виросте Якась незграба,
   то пiдведе Ѓiлоусiв.

   Iще навчаючись у школi,
   запраг, щоб дiло йшло на лад.
   џ колоски збирав у полi,
   Я прислухавсЯ до порад.

   Ђ радили вставати зраннЯ,
   порада ж цЯ - великий плюс.
   I Я збагнув: секрет - стараннЯ,
   i нинi з iншими дiлюсь:

   "ђоби, i не зважай на втому,
   i не чекай, що зробить хтось.
   Љоли ж зробив, то щоб нiкому
   перероблЯть не довелось!"

   I —ЋѓЋ ‚ЋЌЋ ’ЂЉ?

   ЌаЯву чи ввi снi десь верба чи смерека,
   чи з лататтЯм ставок чи болiтце грузьке,
   але раптом побачиш - на хатi лелека -
   щось таке українське, щось рiдне, близьке.

   ЌаЯву чи ввi снi десь тополi над шлЯхом,
   чи село, повз Яке проїжджав разiв сто, -

   а прилiплене десь у куточку пiд дахом
   так оселю теплить ластiв'Яче гнiздо.

   I чого воно так, що на рiднiй стежинi
   чи на довгих шлЯхах неймовiрно трудних,
   так бентежать серцЯ нам ключi журавлинi,-
   може, предкiвськi душi вселилисЯ в них?

   ЊЋЄ ‘…‹Ћ

   Њоє село - нi гiр, нi круч, -

   рiвнина, рiвнина.
   Џусти - покотитьсЯ обруч
   до самого ђомна.

   I вiд стрiмких роменських круч
   дорога вздовж ланiв:
   пусти - покотитьсЯ обруч
   до самих Љурманiв.

   —ому обруч? џк атрибут
   вiн, може, й застарiв.
   ’а Я - i це пiдкреслю тут -
   iз роду бондарiв.

   - Њи не Якiсь, - казав мiй дiд, -

   заблуди-пришелепки.

   “ тих, хто забува свiй рiд,
   не вистачає клепки.

   ‘‹Ћ‚Ћ ЌЂ˜… ђI„Ќ€

   Ђкростих _

   ђ_оде наш красний, роде наш прекрасний,
   Iн_шого в свiтi не шукаєм ми;
   „_ух український, вольний, незагасний,
   Ќ_е подолати силам зла i тьми:
   …_ри нової вже гримлЯть громи.

   ‘_лово погiдне, слово наше рiдне,
   ‹_юбим тебе ми, будем вiк любить,
   Ћ_брiй вiдкривсЯ, всiм свiтам ти видне,
   ‚_идне Як сонце, Як Ясна блакить;
   Ћ_ рiдне слово, хай тобi щастить!

   [1] ‘емантика (вiд гр.  Semantiko  -  означальний)  -  значеннЯ  слова,
словосполученнЯ i т.п.
   [2] Џрокруст - мiфiчний старогрецький розбiйник,  Який  вiдрубував  або
витЯгував ноги жертвам, що не вiдповiдали довжинi його лiжка.
   [3] Ѓаторiй ‘тефан - король польський.
   [4] ˜амрайназва лiсу.
   [5] Љурманiвська - вiд назви "Љурмани", рiдного села автора.
   [6] ”асмер Њаке (1886-1962) - нiмецький фiлолог-славiст. „аль ‚олодимир
(1801-1872) - росiйський мовознавець i письменник.
   [7] ‡ вiрша мого брата Ћлекси.
   [8] "•ата" - український лiтературний альманах.  виданий  1860  року  в
Џетербурзi
   [9] Ѓiлозерськi ‚асиль i Њикола -  дiЯчi  української  культури,  рiднi
брати письменницi ѓанни Ѓарвiнок.




   ** „€‚Ћ ЉЂ‹€ЌЋ‚… **

   џк прислiв'Я чудове,
   йде вiд роду до роду,
   що народ - зодчий мови,
   мова - зодчий народу.


   ‚ЋѓЌ€™… ђЋ„€ЌЌ…

   Ќа свiтi бiлому єдине,
   Як i днiпрова течiЯ,
   домашнє вогнище родинне,
   оселЯ наша i сiм'Я.

   Њи вiдтодi початки лiчим,
   Як муж з камiннЯм i палiччЯм
   за звiром кидавсЯ вдогонь,
   а жiнка берегла вогонь,

   вогонь, що предки розкладали,
   здобутий ними вiд тертЯ;
   пожитки рiзнi, причандали,
   що перейшли з первобуттЯ.

   ‰ слова житейськi необхiднi,
   що проростали, Як зернЯ,
   вогнем освЯченi i рiднi:
   горнутись, горницЯ, горнЯ.

   •оч їх походженнЯ i рiзне -
   немає в цьому дивини.
   ’а дух вiтчизни, материзни
   несуть i досi нам вони.

   ‘лова, що доти їх не знали,
   первiснi трепетнi слова,
   що зiгрiвали i єднали, -
   i мова врунилась жива.

   ‚ щасливi i в тЯжкi години -
   куди б нам не стеливсЯ шлЯх
   не гасне вогнище родинне,
   в людських запалене серцЯх.


   ‡ Ћ„ЌЋѓЋ „†…ђ…‹Ђ

   „е вам, друзi, траплЯлось,
   щоб од мiста, села
   три рiки розливалось
   з одного джерела?

   ™о не рiчка, то мова
   прагне, рине у свiт
   од безсмертного ‘лова,
   що про кнЯжий похiд.

   ™о не рiчка, то мова
   з-понад волзьких степiв:
   це росiйська чудова -
   гусел радiсний спiв.

   ™о не рiчка, то мова
   з-над ‘лавути-„нiпра:
   українська чудова -
   кобзи сонЯчна гра.

   ™о не рiчка, то мова,
   де шипшини корал:
   бiлоруська чудова -
   нiжний видзвiн цимбал.

   ‚iд ђусi розливалось
   три могутнiх рiки.
   I тепер побратались
   на вiки, на вiки.


   ЌЂ‰„ЋђЋ†—…

   ‘инiв i дочок багатьох народiв
   Я зустрiчав, Якi перетинали
   гiрськi й морськi кордони i на подив
   багато бачили, багато знали.

   џ їх питав iз щирою душею:
   - џку ви любите найбiльше мову? -
   I всi вiдповiдали: - ’у, що нею
   спiвала рiдна мати колискову.


   Ђ ‚I„ѓЂ„Ђ‰’…-ЌЋ: ™Ћ џ ’ЂЉ…?

   ‡агадка

   Ђ вiдгадайте-но: що Я таке?
   ‚сi хочуть, Як народитьсЯ дитина,
   щоб Я було красиве i дзвiнке,
   бо носить все життЯ мене людина.

   (Iм'Я)


   ‚I—ЌЋ †€‚Ђ

   Ђ мова не кориласЯ царю -
   анi царю, анi його сатрапам,
   з орлом двоглавим стаючи на прю,
   що брав її у пазуристi лапи.

   Ќесла устами вiдданих синiв
   мужицьку правду, ту, що є колюча,
   смiЯласЯ з ненависних панiв,
   що їхнЯ правда на всi боки гнуча.

   Џлюндрованiй, не надавали прав,
   немов на звiра, об'ЯвлЯли лови.
   Ћрел впивавсЯ в душу, тiло рвав -
   вiн був безмозкий, хоч i двоголовий.

   ‡аборонити дереву рости,
   ширЯти вольнiй птицi у блакитi,
   живiй рiцi мiж берегiв плисти,"
   ходити сонцю по своїй орбiтi?

   ‡аборонить дощевi поливать
   гiнке стебло, щоб не зросло колоссЯ,
   поетовi - писать i малювать,
   щоб приректи народ на безголоссЯ?

   Ћ Як хотiла, прагла волЯ зла,
   щоб ти була лиш суржик мiшанина:
   щоб вiчно недорiкою була
   на втiху скалозуба-мiщанина!

   •ай давню жуйку мiщанин жує,--
   воскрели, пiднеслисЯ духом люди.
   Ѓо є в народу †овтень, ‹енiн є,
   i рiдна мова є i вiчно буде!


   ‚…‘…‹ЉЋ‚€‰ ђЋ‡ЊЂ‰

   Џорипують роменським шлЯхом гарби,
   ‘улою тихо хлюпають човни.
   I плине люд з своїм нехитрим скарбом
   на Ярмарок у нашi Љурмани.

   ‚ози на вигонi. ‘тирчать голоблi.
   Љорови й конi поблизу осель.
   ѓоршки i хомути. Њiшки картоплi.
   I крутитьсЯ весела карусель.

   Ђ нам, малим, усе цiкаве вдвiчi:
   хто звiдкiлЯ прибув до Љурманiв.
   ‚усатий дЯдько - з ђакової ‘iчi,
   той - з Ѓiлої Ѓерези, той - з ’ернiв.

   •тось примiрЯє теплi рукавицi,
   когось приваблює садовина.
   - Ђ ви звiдкiль? - ‡ Џогожої Љриницi,
   тi - з ЃiлопiллЯ, тi - з ‹ебедина.

   I назви в юнiм серцi зазвучали,
   Як щось казкове, дивне, чарiвне,
   немов далекi зорЯнi причали,
   кудись манили, кликали мене...

   •то так назвав тi селища навколо?
   •то оспiвав дiброви i лани?
   “ небi мiсЯць - Як млинове коло,
   а на землi - Љлиментовi Њлини...

   Љрасо моЯ ти, ‘умщино, ‘умщино,
   куди не кинь - барвистих слiв розмай:
   ђомен, ЃоромлЯ, ‹ипова „олина,
   Ѓерезiв џр, ‹ука, ‡елений ѓай...

   ’ак зберiгає мова калинова
   на гронах дивних свiжостi росу,
   щоб у майбутнє музикою слова
   нести душi народної красу.


   ‡ Ћ„ЌIЄЇ Њ€ ђЋ„€Ќ€

   ‡агадка

   ‡ однiєї ми родини
   вiд ЂндрiЯ до џрини.
   џк по одному, самi,
   ми буваємо нiмi,
   хоч i маєм рiзнi назви
   й добре знаєте всiх нас ви.
   Џевним станемо рЯдком -
   заговоримо ладком.
   Њи - писемностi основа.
   Ђ без нас нiхто нi слова!

   ™о це таке?

   (‹iтери абетки)


   „“•ЊџЌ€‰ „€‚Ћ‘‚I’

   “ спеку й дощ - без панiки -
   i Ясним гожим днем
   з учителем ботанiки
   ми влiтку в мандри йдем.

   ѓудiннЯм бджiл озвучений
   духмЯний дивосвiт:
   i паничi тут крученi,
   i королевий цвiт.

   Ђ хто розбризкав схилами
   пiд гомiнке цвiрiнь
   цю жовту цвiть на килими,
   цю золоту Яскрiнь?

   ‹ист голий iз росинками,
   холодний, а на сподi -
   покритий волосинками
   i теплий. ’о в народi

   i стали мати-й-мачуха
   цi квiти називати:
   холодний верх - то "мачуха",
   а теплий спiд - то "мати".

   ‘починемо у тiнi ми:
   ось прЯмо бiлЯ нiг
   iз вузликами синiми
   стоїть петрiв батiг.

   ’а зовсiм то не вузлики,
   не плетив торочки, -
   то неба синi кусники,
   блакитнi квiточки.

   ‚сi назви ми записуєм
   (а дощик - мов крiзь сито).
   ‡алитий парк мелiсою -
   немов меди розлито.

   “же до дому близько ми,
   все рiдне навкруги.
   Ђ нас дощу i блискавки
   перiщать батоги.

   “ спеку й дощ - без панiки
   i Ясним гожим днем
   з учителем ботанiки
   ми з подорожi йдем.


   ‡ ЉЋ‘€ Ѓ“‡њЉЋ ‹…’I‚ ЌЂ ЃЂ‹Љ“

   Љаламбур

   ‡ коси бузько летiв на балку
   (косар косу там брав на брус),
   i сiв бузько в дворi на балку,
   на довгий дерев'Яний брус.


   ђI„Ќ… ‘‹Ћ‚Ћ

   ’и постаєш в Яснiй обновi,
   Як пiснЯ, линеш, рiдне слово.
   ’и наше диво калинове,
   кохана материнська мово!

   Ќесеш барвiнь гарЯчу, Яру
   в небесну синь пташиним граєм
   i, спивши там вiд сонцЯ жару,
   зеленим дихаєш розмаєм.

   Џлекаймо в серцi кожне гроно,
   прозоре диво калинове.
   •ай квiтне, пломенить червоно
   в сiм'ї великiй, вольнiй, новiй.


   Љ‹“ЊЂ—Ќ€‰ ‘‹Ћ‚Ќ€Љ

   ’арасик набiгавсь,
   примчав iз двора.
   “же й за уроки
   сiдати пора.

   Ћсь вiршика вивчив,
   задачi зробив.
   ‚ щоденник заглЯнув
   тривогу забив.

   ѓласить неодмiнний
   шкiльний записник:
   "Џринести до школи
   клумачний словник".

   ‡авданнЯ у класi
   вiн сам записав.
   Ђ що за словник то -
   i досi не взнав.

   Џрибiг до бабусi,
   що прала рушник:
   - Ђ що таке, - каже,
   клумачний словник?

   - Љлумачний? - бабусЯ
   на те хлопчаку. -
   ’а, мабуть, що носЯть
   його в клумаку!

   ‘естричка смiєтьсЯ,
   швидка на Язик:
   - ‘ам, - каже, - доклумай,
   Який це словник!

   ’а це вам не шахи,
   це вам не лото:
   кого не спитає -
   не знає нiхто.

   ‘питав у сусiда -
   вже дещо нове:
   - ‚ нас, - каже, - в будинку
   письменник живе.

   Џо радiо мову
   веде про слова.
   ‘лова - це перлини,
   це дивнi дива!

   Џiди ти до нього -
   у нього книжки.
   ‚iн знає й розкаже
   про всi словники.

   Ќу що ж, Як розради
   немає нiде,
   в квартиру поета
   ’арасик iде.

   Ћсь дзвонить, заходить:
   - Ѓудь ласка, - гука, -
   клумачного дайте
   менi словника!

   Џоет усмiхнувсЯ:
   - ’и просиш дарма:
   клумачного, - каже,
   в природi нема.

   Љлумачний... ’о, мабуть,
   почулось... Џробач,
   бо той, хто тлумачить,
   той зветьсЯ - тлумач.

   Ѓуває, що слово
   вiдоме давно,
   а знає не кожен,
   що значить воно.

   I тут у пригодi
   стає визначник
   скарбiв наших мовних -
   тлумачний словник.

   ’арасику, свiтла
   твоЯ голова,
   Ђну, зустрiчав ти,
   наприклад, слова:

   красулЯ, красолЯ?
   ‘ловник розгорни -
   i зразу побачиш,
   що значать вони:

   красулЯ -красунЯ,
   красолЯ - цвiток.
   I тут же: краснуха -
   хвороба дiток.

   Ћце ж i тлумачний
   словник! ‡розумiв?
   Ђ є словники ще -
   походженнЯ слiв.

   ‹юбити життЯ -
   звiдси йде життєлюб.
   Ђ шлюб - вiд слюбитисЯ
   слюб - отже й шлюб!

   ‚ивчатимеш мову:
   слова - в головi,
   любов до них - в серцi,
   в самому єствi.

   - ‘лова в головi? -
   розсмiЯвсЯ хлопчак. -
   ’о, значить, длЯ слiв
   не потрiбний клумак!

   ђадiє письменник
   з тЯмкого дружка:
   - џк любиш, наука
   тобi не важка.

   –iннюща в людини
   до знань ненасить.
   I їх за плечима,
   тих знань, не носить.

   - ‘пасибi! - ’арасик
   додому побiг.
   I ледве, зрадiлий,
   ступив за порiг:

   - „оклумав! - гукає
   сестричцi своїй.
   Ђ потiм бiжить
   до бабусi мерщiй.

   Џримчавши на кухню,
   червоний, Як мак:
   - Ѓабусю, - кричить, -
   не пiдходить клумак!

   –iннюща в людини
   до знань ненасить.
   I знань за плечима, -
   гука, - не носить!


   I ’ЂЉ I ЌЂ‚ЏЂЉ€

   ‡агадка

   “ нiм - три лiтери, та ба -
   iде на ньому молотьба.
   Ђ прочитай з кiнцЯ - i вмить
   почне тобi мишей ловить.

   (’iк i кiт)


   I‡ ЏђЂ„Ђ‚ЌњЋѓЋ ЉЋђIЌЌџ

   ™о не мова - чудо, диво.
   —ув, наприклад, ти оцi
   назви - Як звучать красиво
   бiлоруськi мiсЯцi?

   Џерший - cтyдзень, другий - люты,
   третiй мiсЯць - сакавiк,
   а четвертий - красавiк...
   ‘кiльки нiжностi в них чути!

   ЊiсЯцi в болгар i нинi
   всi зовутьсЯ по-латинi:
   Януарi, февруарi,
   март, апрiл, але другарi

   назви знають ще й народнi,
   що живуть i по сьогоднi.

   ‘iчень в них - великий ‘iчко,
   лютий - менший ‘iчка брат,
   i тому малий вiн ‘iчко,
   хоч зима й не йде на спад.

   Ѓерезiль же - баба Њарта...
   I живий тут кожен мiсЯць:
   той рiку скував не жартом,
   той чобiтьми глину мiсить.

   ‚се пiдмiтили народи, -
   календар життЯ, природи!
   „ивовижно йдуть у парi
   i Январь i Януарi!

   ‚се красиве, все погiдне
   у сплетiннi запозичень,
   i близьке всiм нам, i рiдне -
   сiчень - студжень, ‘iчко - сiчень.

   —уєш? Ќаче нив подзвiннЯ,
   щойно вистигне колоссЯ...
   Iз прадавнього корiннЯ
   проросло, переплелосЯ...


   „ЋђЋ”…‰

   „е Я вперше чув росiйську мову?
   Ќа ђоменщинi, в глухiм селi.
   ‚ пам'Ятi моїй зринає знову
   спогад про дитинство на ‘улi.

   ‡ тих рокiв двадцЯтих бачу й досi:
   коли голод гнав до нас людей,
   жив у тiтки нашої •одосi
   хлопець з ‚олги, звавсЯ „орофей.

   ‚ латанiй до нас приходив свитi,
   гравсЯ з нами, за м'Ячем гасав.
   ‚ нього очi - Як волошки в житi,-
   мов про нього ѓоловко писав.

   ‚ хатi нас не двiйко i не трiйко,
   не Як з рукавички - Як з мiшка.
   ‚ тiтки ж за ‘улою „орофiйко
   рiс коло ще меншого Њишка.

   џкось вiн зайшов до нас у хату
   (а було тодi йому лiт шiсть),
   до макiтерки метнулась мати,
   пирiжка дає, а вiн не їсть, -

   взЯв за пазуху, картуз на брови:
   - ќто Я Њишутке понесу... -
   ’ак спiзнав Я i чарiвнiсть мови,
   i росiйської душi красу.


   —€ ’Ћ ‡‹I‚Ђ, —€ ’Ћ ‘ЏђЂ‚Ђ

   ‡агадка

   Є слова - ну й цiкаво!
   Є слова - просто диво!
   Џрочитаймо їх з вами:
   чи то злiва направо,
   чи то справа налiво -
   означають те саме.
   Ћсь дивiтьсЯ: корок, бiб,
   око, Љирик, зараз, пiп...
   Є ще й iншi на умi,
   та назвiть ви їх самi.


   ѓЋ‚Ћђ€, џ˜ЉЋ, I™… ђЋ‡ЉЂ‡“‰!

   џк була пiслЯ вiйни розруха,
   дЯдько Ѓiлик взЯв торбину: що ж,
   поки що прощай, рiка ђевуха! -
   та й подавсЯ iз синком за ‘ож.

   ‚зЯв вiн хлiба й солi на дорогу
   (бо дорога довга i важка).
   „обре, що з собою на пiдмогу
   пiдхопив кмiтливого џшка.

   ’еслЯ там робив хлiви, сараї,
   поправлЯв на зиму реманент.
   Ђ џшко, Як це в майстрiв буває,
   щось тесав та подавав струмент.

   Ћд хлоп'Ят почув вiн про героїв,
   про вiдвагу їхню на вiйнi.
   I незчувсЯ, Як слова засвоїв,
   бiлоруську мову i пiснi.

   I за кiлька мiсЯцiв по тому
   (непомiтно лiтнiй час зрина)
   повернулисЯ вони додому,
   заробили бульби i зерна.

   I џшко став дiтЯм говорити
   все, що чув за ‘ожем вiд хлоп'Ят.
   Ћбступають хлопцЯ нашi дiти,
   розглЯдають з голови до п'Ят.

   Џолонить џшко, чарує навiть
   дзвiнко-нiжним бiлоруським "дзє".
   Ћголошує, чита напам'Ять -
   џнка Љупала:
   "Ђ хто там iдзє?"

   Ѓiлоруська мова - наче казка, -
   вперше чують ’анЯ, ЉолЯ, ѓриць:
   - ѓовори, џшко!
   - „ы калi ласка,
   буду i чытаць i гаварыць...

   I вони iзнов то бiлЯ хати,
   то бiлЯ ђевухи бережка
   сходЯтьсЯ гуртом, щоб розпитати,
   щоб послухать Ѓiлика џшка.

   „е џшко з'ЯвлЯєтьсЯ - одразу
   неодмiнний хвостик дiтвори:
   - ѓовори, џшко, iще розказуй!
   - ѓовори, будь ласка, говори!


   ЌЂ ЉЋ†ЌIЊ ЉђЋ–I

   ‚ життi робив ти свiй перший крок,
   сьогоднi в школу йдеш на урок.

   Ђ що iдеш ти, то робиш кроки, -
   отак i вийдеш у свiт широкий.

   I раптом думка помiж думок:
   а що за слово цей самий крок?

   ’ут щось цiкаве таїтись може,
   бо й слово кроква на нього схоже!

   ’а слово, друже, знань вимага,
   в болгарськiй мовi є крак[1] - нога.

   Ђ в бiлоруськiй є слово крочыць,[2] -
   уже й не треба мiзки морочить.

   Ђ Як вiдкрились нам крок i крок, -
   тодi звiдкiль же росiйське шаг?

   ‡гадай тут вiдстань, ту, на Яку ти
   ногою можеш вперед сЯгнути -

   один раз ступиш - один i сЯг,
   а сЯг прадавнє дало нам - шаг.

   Ћтож i справдi кiнець мороцi.
   Ђ що потрiбно на кожнiм кроцi?

   Ќа кожнiм кроцi - знаннЯ, знаннЯ,
   iнакше йтимеш ти навманнЯ.


   ‘ЋЃIЌЋ‚ ‘ЏI‚ЂЄ

   ‘обiнов приїхав на гастролi.
   ‡олотий сезон. Ќайкращi ролi.
   ‘обiнов спiває на ‚країнi
   ув "Ћнєгiнi" i в "‹оенгрiнi".
   ‘обiнов спiває в "Њайськiй ночi".
   ’исЯчi послухати охочi.

   Ќаша опера заледве набирає сили,
   й раптом - свiтове iменнЯ в нiй оголосили.

   †овтню - перший лиш десЯток. ™е зiЯють рани,
   тi, що нашому народу завдали тирани,

   Як була на рiдну мову люта заборона,
   Як жорстоко її царська тиснула корона.

   Ђ сьогоднi море звукiв плещетьсЯ безкрає:
   в українському театрi ‘обiнов спiває.

   Ђле що це? џрославець, корiнний волжанин,
   українською спiває. ‡нак любовi й шани.

   „лЯ волжанина, напевне, нелегка то працЯ -
   кожне виплекати слово, знати, не збиватьсЯ!

   ‘отнi слухать ‹оенгрiна, й ‹енського охочi,
   i ‹евка у "Њайськiй ночi" слухать до пiвночi...

   ѓрiм овацiй. ‘вiжi квiти. ‡ахват по виставi.
   Љоло нього i артисти, й глЯдачi цiкавi.

   - ‚и пробачте нам, - аж сЯють молодi дiвчата, -
   а по-українськи важко ролi вам вивчати?

   ‚iн, симпатiю вiдчувши в їхньому нестримi,
   лиш очима усмiхнувсЯ, ще в костюмi й гримi:

   - Њоже, декому i важко, та признатись мушу,
   легко все менi красиве западає в душу.

   “ Њосквi Я ‡аньковецьку бачив на гастролЯх,
   українських корифеїв у найкращих ролЯх.

   ‚ юнi роки з ними навiть виступав укупi,
   у ‘ад омського Њиколи в українськiй трупi...

   ‚ нашiм мовнiм багатоголоссi
   ‘обiнов хвилює нас i досi.
   ‡олота сторiнка не зiв'Яне.
   ’о хiба ж могли тодi киЯни,
   Як i харкiв'Яни, й одесити,
   на руках артиста не носити!


   Љ‹Ђ‘ЌЂ ‡ЂѓЂ„ЉЂ

   Iще одна загадочка длЯ вас:
   прикметник означа найвищий клас,
   спорiднений з iменником спiвзвучним.
   ‹иш ‰ на Љ в кiнцi змiнiть - i враз
   ви познайомитесь з маленьким учнем,
   Який не ходить ще i в другий клас...
   џк почнете цей вiрш читать спочатку,
   то знайдете ви натЯк на вiдгадку.

   џкий прикметник i
   Який iменник?

   (Џершокласний i першокласник)


   ‡ЂѓЂ„ЉЂ „€’€Ќ‘’‚Ђ

   ‚раженнЯ дитинства - Ясновеснi!
   ‘лiв краса! ‡вiдкiль iде вона?
   Ќаче загадки Якiсь чудеснi:
   рiдна мова - дивна дивина!

   ‚перше у життi штанцi крамнi
   хлопцевi придбали у ђомнi.
   ‹иш надiв - усi йому: -- ЊитЯнчик,
   ти - Як Янчик!

   -™о за Янчик? - хтось спитав. I сивий
   батько наш поважно вiдповiв:
   -’ак говорЯть, коли хтось красивий,
   так ми чули од своїх батькiв...

   Я цiкавивсь цього слова змiстом,
   в словниках шукав його стократ...
   ’а в —ехословаччинi туристом
   побував i розказав мiй брат:

   - ‡наєш, хто наш џнчик благородний?
   џк не здогадались ми? –е ж той
   люблений словак, герой народний,
   справдi красень, џношик-герой!

   џ зрадiв: усе - в єдинiм словi,
   все в iменнi! Ћтже сумнiв прiч.
   џношик! Ђле в розмовнiй мовi -
   џншик, џнчик - ось у чому рiч!

   ‘лово пломенить червоним маком
   (над легендою не владний час!).
   џк його передали словаки?
   џк воно долинуло до нас?


   ‘‹Ћ‚Ћ –… - ‘’ЂђЋ‚€ЌЌЂ Ѓ“„Ћ‚Ђ

   ‡агадка

   ‘лово це - старовинна будова
   з гострЯками мурованих веж.
   ™ойно змiниш ти наголос слова
   цим одразу будову замкнеш.

   ™о це за слово?

   (замок, замок)


   ѓ“‘€

   Џрофесора Ѓаженова [3] уроки
   усе життЯ Я буду пам'Ятать.
   Ѓайки Љрилова повторЯли, поки
   не навчимосЯ правильно читать.

   Џрофесор нас вимовою чiткою
   подивувать нагоди не минав:
   - —итайте так: "‹озиною гнучкою
   на продаж селЯнин гусей до мiста гнав".
   —итаючи, ви уЯвiть картину:
   гусей, i селЯнина, i лозину.

   I Я згадав, Як дЯдько Єлисей
   наймав пiдпасичiв гонить гусей:
   ледь свiт в ђомен погнать i дотемна
   за двадцЯть верст вернутисЯ з ђомна.
   ‡а те, що вiджене гусей Њарiйка,
   дивисЯ, й набiжить Якась копiйка.
   Ђле "гел-гел" длЯ старшої сестрички
   не раз слiзьми кiнчалосЯ з незвички.


   ‡гадав Я на занЯттi той маршрут
   i вже забув, чого сиджу Я тут.
   Џрофесор бачить: - Њитю Ѓiлоусе,
   куди твої помандрували гуси? -
   Џевнiше Я спираюсЯ на парту
   вiд теплого професорського жарту.
   Ђ вiн киває - повторЯть за ним:
   "’аж нашi предки врЯтували ђим!"

   Џроказую рЯдок, але на думцi
   iзнов сестра, окраєць хлiба в сумцi...
   I вже через гусей тих на травi
   ђомен i ђим змiшались в головi...
   Ќе знаю Я, чи справдi вiд навали
   спасли тi гуси ‘тародавнiй ђим,
   а нас вiд злиднiв трохи рЯтували,
   коли Я був малим...


   —“„…‘ЌI ЃЂђ‚€

   џкi чудеснi барви у нашiй рiднiй мовi,
   Якi вiдтiнки рiзнi вiд ‘ейму аж по ‘Ян!
   “ Љиєвi говорЯть iнакше, нiж у ‹ьвовi, -
   i чорногуз, i бусол, лелека i боцЯн...

   ’ак наче називаєш рiзновиди лелек ти,
   а це лиш рiзнi назви, синонiмiчний рЯд.
   Ђ є ще риси мови, що звутьсЯ дiалекти:
   це говори мiсцевi на дещо iнший лад.

   Ќа Љиївщинi (в ‹iтках) взуттЯ зовуть обувка,
   а огiрок звичайний в —ернiговi - гурок,
   а кошик на Џолiссi (в Iванковi) - кошувка,
   i назви, i вимова рiзнЯтьсЯ що не крок.

   ђаз Якось на базарi професор iз столицi
   заговорив iз дiдом, що Ягоди привiз:
   - ’о, значить, на Џолiссi вродили полуницi?
   џ бачу, ви з-над ‘новi, iз хутора ђогiз.

   „iд витрiщає очi - i Як це може бути?
   - ’о ви з ђогозу родом? Њо, iнженер? Џоет?
   - ’а нi, Я просто знаю, Як де говорЯть люди:
   прислухуюсь до мови - i в цьому весь секрет.


   ‘‹Ћ‚Ћ –… ЏђЋ‘’… -- Ќ… „€‚Ћ‚€ЌЂ

   ‡агадка

   ‘лово це просте - не дивовина
   (зустрiчаєм мало не щоднЯ),
   органiзму складова частина
   i перiодичне виданнЯ.

   ‚ цьому словi тiльки й заковики:
   другий склад наголоси - i вмент
   означать почне воно великий
   клавiшний музичний iнструмент.

   ™о це за слово?

   (Ћрган, орган)


   Њ€•Ђ‰‹Ћ ‘‚Є’‹Ћ‚ —€’ЂЄ ђ“„ЂЌ‘њЉЋѓЋ

   Ќi, їй-право, дивне сЯйво є навколо слова!
   “країнську мову в џлтi чув Я вiд ‘ветлова:
   про ђуданського ‘тепана принагiдне мовив,
   i полинув на ‚країну вiтру нiжний повiв.

   Њи з будинку йшли до морЯ смуглi, загорiлi -
   ‹уговськой, ‘ветлов i тут же - ‚iкстрем, Ќонешвiлi.
   ѓоворили, що ђуданський лiкував тут хворих
   i ходив по цих завулках i по цих ось горах.

   - „а, - сказав ‘ветлов, - ђуданский - и поэт и личность. -
   I додав по-українськи:- ‘пiвомовки - вiчнiсть!
   џк там здорово у нього, - осмiхнувсь грайливо, -
   про торговцiв спiвомовка... Я зiб'юсь, можливо:

   "‡айшов мужик до крамницi,
   а пани смiютьсЯ:
   - ’ут не дьоготь, тiльки дурнi
   однi продаютьсЯ.

   Ђ мужик їм: - ’ож нiвроку
   добре торгувалось,
   щойно два вас таких гарних
   на продаж зосталось..."

   Ѓистрi скутери по морю мчали повним ходом,
   а ‘ветлов стоЯв високий, схожий з „он Љiхотом.
   Џовiдав нам спiвомовки з сатиричним вiстрЯм,
   всi смiЯлись, особливо Ќонешвiлi й ‚iкстрем.


   Ќ…‚Њ€ђ“™€‰ ђ“˜Ќ€—ЋЉ

   Ќа декаду в ’ашкент з “країни
   прилетiли i старшi майстри,
   i з молодшої їхньої змiни
   два поети: обидва - „митри.

   ‡аповнЯють картки в готелi,
   аж пiдходить дiвча:- џ - ‡ухра, -
   усмiхаютьсЯ очi веселi
   до гостей з-над ‘лавути-„нiпра.

   “ руках записна в неї книжка:
   - •очу, - каже, - в концертi длЯ вас
   заспiвати "ђушник" Њалишка, -
   пiдкажiть українськi слова.

   ЏереглЯнулись два поети
   (щойно в свiт "ђушничок" злетiв):
   сЯк-так знають першi куплети,
   а з останнього - кiлька слiв.

   ’а не знати свого - це ж сором,
   i не скажеш про це ‡ухрi.
   ™о ж, згадаєм, мовлЯв, вiдтворим,
   Як звучить у нас на „нiпрi.

   Ђ воно, знайоме до болю,
   в головi не все ожива.
   ™о робить? „али собi волю -
   повставлЯли свої слова.

   I чудово ‡ухра проспiвала,
   заворожена зала була:
   "ђiдна мати моЯ, ти ночей не доспала
   i водила мене у полЯ край села..."

   Џрозвучав "ђушничок", нiвроку!
   "Ѓiс! - кричать узбеки. - “ра!"
   Ђле Якось через пiвроку
   прибула на ‚країну ‡ухра.

   ‚иступає вона з концертом,
   пiсню в нашiй столицi спiва.
   Iз узбецьким легким акцентом
   вимовлЯ українськi слова.

   ’а цiкаво, що буде далi:
   тут найвищi ноти бери,
   бо Њалишко сидить у залi, -
   це помiтили два „митри.

   ЏiснЯ стелитьсЯ, пiснЯ лине,
   та чи автору це не в гнiв:
   слiв Њалишкових - двi третини,
   а третина - слова „митрiв.

   - ‚идно, сплутали щось узбеки? -
   настороживсь поет. - ™о таке? -
   ™ось незвичне, немов далеке,
   але серцевi все ж близьке!

   Ђ „митри пiдвелисЯ знишка
   (порЯд ложа їх - бенуар),
   поглЯдають в партер на Њалишка, -
   аплодує ‡ухрi пiснЯр.

   ’а кому на серце не лЯже?
   I Њалишко просЯЯв:- Ѓiс!
   џ не знав, що "ђушник" мiй, -каже, -
   варiантами вже обрiс!

   ‡‹€’Љ€ ‡Ћ‹Ћ’I

   —и ти задумувавсь, вiдкiль отi
   у нашiй мовi злитки золотi?
   џк намистини, диво калинове -
   частини мови!

   џкий спiвець, поет, Який письменник
   уперше слово вигадав - iменник?
   Iменник! ‚iн узЯв собi на плечi
   велике дiло - визначати речi, -
   iм'Я, найменуваннЯ i найменнЯ:
   робота. Ѓiль. I радiсть. I натхненнЯ.

   Ќу а вiзьмiмо назву - дiєслово,
   само пiдказує, що дiє слово!
   ™е й прикладу на нього не навiв,
   а вже до пiвдесЯтка дiєслiв!

   Џрикметник дасть iменнику - предмету
   Якусь його ознаку чи прикмету.

   —ислiвник може визначить тобi
   число речей, порЯдок при лiчбi.

   Ђ поспитай звичайного займенника,
   за кого вiн у мовi? ‡а iменника!

   (•оч може цей наш скромний посередник
   замiнювать числiвник i прикметник.)

   Џрислiвник звик, незмiнюваний в мовi,
   ознаки рiзнi виражать при словi.

   ‘получник каже: скромну роль Я маю,
   але слова Я в мовi сполучаю.

   I частка мовить: слово Я службове,
   але людинi чесно Я служу.
   I, будьте певнi, в iнтересах мови
   i так i нi де треба Я скажу.

   Ђ вигук може пролунать, Як дзвiн,
   у мовi, мабуть, найщирiший вiн!

   "“ра! - гукнеш ти друзЯм неодмiнно. -
   ‘ьогоднi з мови Я дiстав "вiдмiнно"!"

   —астини мови! Ќазви наче й звичнi,
   полюбиш їх - красивi, поетичнi!

   "‚iдмiнно" заслужив ти. ‡нав - чудово.
   –е за любов найвища з нагород.

   •то ж так назвав оцi частини мови?
   Ќазвали вченi.
   ‰ пiдхопив народ!


   ЏђЋ „Ђ‚ЌI‰ Џђ…„Њ…’

   ‡агадка

   –ей iменник означа предмет
   длЯ зрiзаннЯ злакiв i трави.
   Џрочитаєш ззаду наперед -
   будь-що тисни ним чи сiк дави.
   џкий це iменник?

   (‘ерп, прес)


   ‹IЌ€‚ЋЊ“ Ќ… ђЋ‡ѓЂ„Ђ’њ ЌIЉЋ‹€

   ‡агадка

   ‹iнивому не розгадать нiколи,
   кмiтливому на вiдповiдь - хвилина.
   Ђ буде наша загадка така:
   три букви, означають те, що й поле.
   „одай знак м'ЯкшеннЯ - i вже тварина
   з родини оленiв, струнка й прудка.

   ™о це таке?

   (‹ан i лань)


   –… † џЉ ‚Iђ˜!

   Є ще люди соннi, наче сови,
   а глухi до слова - це найгiрш.
   ’и до рiдної прислухайсь мови,
   прокажи вiдмiнки - це ж Як вiрш!

   Ќазивний питає: хто ти? що ти?
   •оче вiн про наслiдки роботи
   i про тебе чути лиш похвали,
   щоб тебе Як приклад називали.

   ђодовий доскiпує свого -
   хоче знати вiн: кого? чого?
   I про тебе знать, Якого роду,
   що немає роду переводу.

   ‚се давальний дасть - не жаль йому,
   але хоче знать: кому? чому?
   ‡нать про тебе, гожого на вроду,
   що даєш i ти свому народу?

   “ знахiдного свої потреби:
   вiн - кого? i що? - питає в тебе.
   I кого всi ми за друзiв маєм,
   i що друзi роблЯть нам навзаєм?

   Ђ орудний хоче знать: ким? —им?
   “ трудi орудуй разом з ним.
   •оче знать: що здатний ти утнути?
   —им ти сильний? Љим ти хочеш бути?

   Ђ мiсцевий - де? ‚ Якому мiсцi?
   •оче знати - у селi чи в мiстi?
   Љличний закликає всiх навколо:
   гей, Iване, Џетре чи Њиколо,
   ви не будьте соннi та байдужi -
   у життi нема нiчого згiрш.

   ђiдна мова! ‚ нiй слова - Як ружi,
   а самi вiдмiнки - наче вiрш.


   ЌЂ “ђЋ–I ЊЂ’…ЊЂ’€Љ€

   ‚iн до класу зайшов неквапливо,
   крейду взЯв i, немов чарiвник,
   вивiв числа на дошцi красиво:
   - Ћсь вам дiлене, частка, дiльник.

   ‡аспiвало нам слово доданок,
   мов дударик заграв на дуду;
   а дiльник - Як щiльник iз дуплЯнок,
   що дiдусь нам зiбрав у саду.

   —астка, множник, добуток, остача -
   квiтiв жмутик, i бджiлка гуде;
   оживають слова - i задача
   веселiше до розв'Язку йде.

   ‡ачарованi мовним розмаєм,
   що росою спадає з розгiль,
   ми в учителЯ щиро питаєм:
   - Ђ вiд кiль це буЯннЯ? ‚iдкiль?

   - ‚iд землi слова рiдного соки, -
   усмiхнувсь вiн, скiнчивши урок, -
   –е - поезiї небо високе,
   що людину зове до зiрок.


   ‚IЌ ЏI‘‹џ ђ…—…ЌЌџ, –€’Ђ’€

   ‡агадка

   ‚iн пiслЯ реченнЯ, цитати
   вмостивсЯ, схожий на гачок.
   ‚сiх нас примушує питати,
   а сам нi пари з уст - мовчок.

   ™о це таке?

   (‡нак запитаннЯ)


   Њ“„ђ€‰ ЏЋђЂ„Ќ€Љ

   ‡агадка

   ‡авжди можу стати в пригодi,
   моїх вам порад не злiчить.
   I кажуть про мене в народi:
   "Њовчить, а сто дурнiв навчить".

   ™о це таке?

   (Љнига)


   „IЄ ‘‹Ћ‚Ћ!

   Ѓистрi очi, вмiлi руки,
   рухи точнi, Як слова.
   ‚иЯв радостi i муки -
   слова, мови плоть жива.

   „е лемiш i чересло -
   розрослось колоссЯ,
   сиве жито поросло -
   слово розцвiлосЯ!

   „е сокири звуки чистi,
   пилки виспiви простi,
   тирси розсипи злотистi,
   мови злитки золотi.

   „е позначило тесло
   бiг колiс, полоззЯ,
   де цвiлосЯ ремесло -
   слово розцвiлосЯ!

   ‘тружок кучерi русЯвi,
   сивi вуса конопель,
   на „нiпрi, ‘улi, ђосавi -
   не за тридев'Ять земель.

   „е загонило весло
   в сiть йорша, лососЯ,
   змислi слово проросло -
   слово розцвiлосЯ!

   „алi - лопать замiсть весел
   i машина замiсть рук,
   вiд старих простих ремесел -
   в царство мудростi наук.

   ™об ракету понесло
   в зорЯне мiжгроззЯ.
   „е безмежне зiр число -
   слово розцвiлосЯ!


   I џЉЃ€ ЊЋџ ЃЂЃ“‘џ ‚‘’Ђ‹€

   - ‹юбi дiти, хто з вас тему вiзьме, -
   каже вчитель, - тема не важка:
   розказати про неологiзми
   на занЯттi мовного гуртка.

   I знiчев'Я глЯнув на Њарiйку
   (знали всi вiдмiнницi iм'Я).
   Ђле ‹юдочка, що мала з мови трiйку,
   руку пiднЯла: - „авайте Я...

   џк це сталось - досi невiдомо:
   доказать запраглосЯ в ту мить.
   ’а злЯкалась, розгубилась дома:
   "‚ийду... що Я буду говорить?"

   “ дворi ’арасика зустрiла:
   - ™о робити? - Ђ ’арасик їй:
   - „ам посiбник. ‡ мовознавства. „iло? -
   ˜миг додому - i несе мерщiй.

   ‹юда дома книжку розгорнула -
   ой, Якраз цiкава є статтЯ:
   рiзних слiв сучасне i минуле,
   Як слова народжує життЯ.

   Ќизку слiв докинула їй мама,
   що з'ЯвилисЯ не так давно:
   холодильник, кiнопанорама,
   телевiзор, стереокiно...

   I коли гурток зiбравсЯ знову -
   iнша справа! - ‹юда на гуртку
   повела свою нехитру мову,
   що й малим i старшим до смаку:

   - џ читала, - повiдає ‹юда
   стишенiй цiкавiй дiтворi, -
   що слова так само, Як i люди,
   молодi бувають i старi.

   Љожен з нас неологiзми знає:
   це новi слова. ‚они кругом.
   Ђ в старих їх словниках немає,
   мотобол, фломастер, космодром.

   Ђ Якiсь слова обов'Язково
   тiльки змiнює життЯ живе.
   ’о й буває, що вiдоме слово,
   але значеннЯ його - нове.

   ‚ нашем побутi така новинка
   длЯ старих людей звучить невклад:
   каблуки - шпильки, вид мебли - стiнка,
   а портфель квадратний - дипломат.

   i Якби моЯ бабусЯ встали,
   здивувались теж би, що двiрник -
   не людина, Як вони вважали,
   а на склi машини очисник!

   “чнi тепло, дружно засмiЯлись
   i незчулись, Як настав кiнець.
   ‹юда щиро: -- Ћй, Я так боЯлась! -
   Ђ Њарiйка: -- ™о ти? Њолодець!

   ‚читель каже: -- Љлас тебе заслухавсь, --
   Љращого й чекати Я не мiг. -
   ‹юда ж знов: -- –е не моЯ заслуга, --
   це мени ’арасик допомiг!


   Џ…ђ˜… - ‘ЌIЏ ЏЋ ЋЃЊЋ‹Ћ’I

   ˜арада

   Џерше - снiп по обмолотi
   на покрiвлю хати,
   друге - жiнка, ще точнiше -
   материна мати.

   Ђ коли в одному словi
   поєднаєш те i те -
   буде квiтка, що весною
   жовтим цвiтом зацвiте.

   ™о це таке?

   (Љульбаба)


   џЉ –Ђђ ЏЋ‚…‹I‚

   „оводилось чути менi:
   "Ќавiщо тi коми дурнi? -
   Љазав п'Ятикласник-хлопчак. -
   ‡i слiв зрозумiло i так!"
   Ќа це Я казав у одвiт:
   є притча старезна, Як свiт,
   переказ про вирок царЯ,
   коли привели бунтарЯ.,
   ‘лузi вiн диктує в ту мить:
   "Љарати не можна простить".
   ’ой пише, Як цар повелiв,
   а коми не ставить мiж слiв.
   I ось на майданi длЯ страт -
   бунтар у кайданах. I кат,
   що мав за царЯ вiдомстить.
   "Љарати, не можна простить",-
   слуга об'ЯвлЯ рiшенець.
   Ђж руку пiдносить мудрець
   (усi шанували його):
   - Ќе так прочитав ти, слуго. -
   Ѓо встиг зазирнуть тайкомл,
   що коми у текстi нема.
   ‚зЯв вирок, поправив умить:
   "Љарати не можна, простить".
   Џобачив, що кома змогла?
   ’ака колись притча була!


   ЊЋ†‹€‚Ћ‘’I Џђ…”IЉ‘Ђ

   ‡агадка

   Џрефiкса можливостi безмежнi.
   Џари слiв, що змiстом протилежнi,
   префiкс може в значеннЯх зрiвнЯти.
   Ђле що там довго мiзкувати?
   Џрефiкса до слiв додаймо з вами -
   рiзнi стануть означать те саме;

   ™о це за префiкс?

   Ќапiв...  (напiвправда  -  напiвбрехнЯ,  напiвсвiтлий  -   напiвтемний,
напiвсолодкий - напiвгiркий i т.п.)


   ‚…‘…‹… ‘‹Ћ‚Ћ

   „обре слово настрiй, дух пiдносить;
   забувати, друже мiй, не варто,
   що длЯ настрою i жарту досить
   просто теплого людського жарту.

   џк народ веселе слово творить?
   Ћсь по кризi йде дiдок бровастий,
   зустрiчає дЯдька i говорить:
   - „е б оце його отут упасти?

   „Ядько теж боїтьсЯ посковзнутись,
   але йти йому уже певнiше.
   Ќе минув нагоди усмiхнутись:
   - ’а вже падайте, де вам зручнiше...

   I обидва розсмiЯлись гучно:
   ковзанку пройшли благополучно.

   Ћсь улiтку (квiти на газонах),
   смiючись, бiжать дiвчата юнi,
   будiвельницi в комбiнезонах,
   крейдою оббризканi красунi.

   I за мить уже шпаркi дiвчата
   вносЯть козли крiзь склЯнi дверини.
   ‰ тут же ЊотрЯ, дiвчина завзЯта,
   блиснула очима в бiк Њарини:

   - џк би це розбити шибок зо три?
   ’и заходь, Њарино, звiдсiлЯ ось... -
   Ђ Њарина їй: - ’а бачиш, Њотре,
   Я ж оце й сама вже нацiлЯюсь.

   I обидвi розсмiЯлись гучно:
   козли пронесли благополучно...

   ’и звертав увагу, друже милий,
   що таке в життi веселе слово?
   ѓумор надає людинi сили,
   коли в серцi сЯє веселкове.


   ‘ЉЋђЋ ‚†… ЉЂЌIЉ“‹€

   Ќам гулЯть, звичайно, нiколи,
   в школi все длЯ нас цiкаве.
   Ђле скоро вже канiкули -
   нас новi чекають справи.

   †овтень каже: - „ощ Я висiю
   й чисте небо вам готове!
   Њи ж на свЯта у Љиргизiю
   i - в похiд на Ђлатоо...

   ‡емлю бiлою нам дратвою
   „iд Њороз прошив на славу.
   ‚ цi ж канiкули ми в ‹атвiю
   гайнемо на „аугаву!

   ’равень каже: - Џовзеленюю
   буйним зiллЯм кожну хату.
   Њи ж на свЯта - у ‚iрменiю,
   до пiднiжжЯ Ђрарату!

   Џо дощах землЯ стужавiє -
   здiйсним лiтнi мри давнi:
   в червнi їдемо в Њолдавiю,
   до „нiстра, в зеленi плавнi!

   Ђ з Њолдавiї у ѓрузiю
   нам дорога недалека.
   ‡ усiма своїми друзЯми
   ми знайомi ще з Ђртека.

   Џро кiно, було, там споримо
   чи про книжку, що читаєм.
   ‚ам цiкаво, Як говоримо,
   коли мов усiх не знаєм?

   •то грузинською, марiйською...
   Љоли ж разом братнiм клубом
   всi говоримо росiйською,
   бо її, Як рiдну, любим.

   Ќам гулЯть, звичайно, нiколи,
   в школi все длЯ нас цiкаве.
   Ђле скоро вже канiкули -
   нас новi чекають справи.


   „‚I ЉђЂЇЌ€

   ˜арада

   „о умови шаради простої
   тут ми Ђфрику мусимо вставити;
   в нiй до назви країни жаркої
   Ѓо попереду мусим добавити -
   й принесуть нам у клiматi змiну
   дивовижнi словеснi химери цi,
   i потрапим ми в iншу країну,
   що вже буде в Џiвденнiй Ђмерицi.

   џкi це країни?

   (‹iвiЯ й ЃолiвiЯ)


   Џђ€—ЂђЋ‚ЂЌЂ

   ђаїсi ЉарагезЯн[4]

   ‘квером жiнка миловидна
   йде зi школи з дiтками:
   схiдний тип (з обличчЯ видно),
   порiвнЯлись швидко ми.

   “смiхаєтьсЯ: - ’ак прЯжить
   тижнЯми останнiми,
   що мої малЯта кажуть -
   наче в Єреванi ми!

   ‚загалi ми з ‡ангезура
   свiй вiрменський рiд ведем.
   ‚ нас, Як каже ваш ‘осюра,
   щастЯ зорЯний едем.

   ™о не слово, то такою
   мовою спiвучою!
   Iдемо попiд густою
   липою квiтучою.

   - џк, - питаю, - ви, вiрменка,
   нашу мову вивчили?
   - Ђ читаючи ˜евченка!
   Њабуть, це пришвидшило!

   "ЉобзарЯ" читала в вузi,
   час у ночi крадучи.
   "‘тажуваласЯ" в бабусi
   у селi Ѓезрадичi.

   џк спiвали молодички
   "Џродай, милий, сивi бички",
   часом пiдпрЯгаласЯ, -
   вiд душi смiЯласЯ...

   - ™о ж найперше стало вабить?
   б ж Якась основина?
   - “країнська пiснЯ, мабуть, -
   нею причарована!

   ЂЃЃЂ‘ I Њ€ЉЋ‹Ђ[5]

   „ва гарнi поети вiдомi у нас -
   киЯнин Њикола й бакинець Ђббас.

   џк з'їдутьсЯ разом цi двоє братiв,
   подовгу смакують красу рiдних слiв.

   Њиколу хвилює розмова жива,
   Ђббаса питає про їхнi слова:

   - —ечек у вас - квiтка, Як чiчка у нас.
   - I кюль у нас - квiтка, - говорить Ђббас.

   - ’о й наша кульбаба iде звiдсiлЯ?
   - ’ак, - каже Ђббас, - луки й вам звеселЯ.

   Њикола русалок згадав на „нiпрi.
   - –iкаво: русалка у вас - су перi!

   - ’ут, бачиш, два слова, бо су - це. вода,
   а з неї русалка - перi - виглЯда.

   †артує Ђббас, бо русалок не раз
   стрiчав у ˜евченкових творах Ђббас.

   ‘макують, до сутi доходЯть самi.
   Њикола напам'Ять чита Ќасiмi.

   ђЯдкiв переклали не сотню, не двi, -
   це чiчки духмЯнi, це квiти живi!

   ЉиЯнин Њикола й бакинець Ђббас
   прозорiстю слiв милувались не раз:

   - Ђх, чудо-слова: чи „есна, чи Ѓасань!
   - Ђ вашi дива: ‘умгаїт, ‹енкорань!

   Ђббасовi снитьсЯ безмежжЯ „нiпра,
   Њиколi завжди - бiлопiнна Љура.

   ’ому про них друзi говорЯть у нас:
   бакинець Њикола-й киЯнин Ђббас.


   ‘’Ђћ’њ “ Џђ€ѓЋ„I

   ‡агадка

   Љоли твiр Якийсь готую,
   рiзнi реченнЯ пишу,
   щось, буває, Я цитую,
   мову вводЯчи чужу.
   Ђле, любий мiй читачу,
   Як длЯ вас її позначу?
   ’ут уже не допоможуть
   анi коми, нi крапки,
   у пригодi стати можуть -
   здогадались ви?

   (‹апки)


   ЊЂ‹…ЌњЉI ЏЋ‘…‘’ђ€

   ЋлЯночка пiслЯ школи
   гостює в ‹итвi у Ђгне.
   I радiсно, Як нiколи,
   зелена їм рута пахне.

   Ћсь Ђгне бiжить на ганок
   стрiчати погожий ранок,
   а там застає ЋлЯнку
   i каже: - „оброго ранку!

   - ‹абас рiтас! - ЋлЯнка їй.
   „авай умиватись мерщiй.
   ‚оркують собi дiвчатка,
   завжди нерозлучнi, в парi.

   “ Ђгне - синi очатка,
   в ЋлЯнки - очицi карi.
   Ѓеруть газету в кiоску
   (на вулицi повно люду):

   - џ буду вивчать литовську!
   - Ђ Я - українську буду!
   ‡летiв шпачок на полЯнку,
   примчав на траву, на попас.

   - Ћн шпак! - зрадiла ЋлЯнка.
   I Ђгне зрадiла: - ˜покас!

   Ђ ген рiка недалеко.
   I Ђгне: - Ћн гандрас бродить!
   ЋлЯнка: - Ђ в нас - лелека!
   Ќе схожi слова, виходить.

   ЋлЯнка хотiла б нинi
   буть з Ђгне в Љиєвi в парi.
   “ Ђгне - очата синi,
   в ЋлЯнки - очицi карi.

   ‚же й вечiр. Ђ рута пахне.
   ’а нiч насуває з-над плес.
   - „обранiч! - говорить Ђгне.
   ЋлЯнка: - ‹абос нактьєс!


   ЏI„Џђ€ЄЊ‘’‚Ћ I ‡Ђ’ЋЉЂ

   ‡агадка

   „воскладове наше слово -
   пiдприємство промислове,
   а знак м'ЯкшеннЯ додай -
   буде вже частина рiчки
   чи затока невеличка.

   ™о за слово? ‚iдгадай.

   ‚ласне, два тут слова (з рiзним
   наголосом навiть).
   •очеш - пiдкажу тобi Я:

   це -

   (завод i заводь)


   ‘IЊ'џ

   ’и чув таке: сiм'Я - держави ланка?
   џ розкажу, Яка в нас є сiм'Я:
   „iд - українець, баба - росiЯнка,
   онук - туркмен. (I їхнiй родич - Я.)

   Ќiде не приймуть хлопцЯ за чужого;
   куди не киньте - скрiзь його рiднЯ.
   I Љиїв свiй длЯ нього, i —арджоу [6],
   i вiн про всiх турбуєтьсЯ щоднЯ.

   —орнЯвий хлопчик: в маму а чи в тата?
   Ѓатьки ж бо - українка i туркмен.
   џка цЯ хата мовами багата,
   ще й славна розмаїтiстю iмен.

   Ћлекса - дiда звали. Ѓаба - ‹юсЯ.
   Ѓатьки - ђахман i Ћльга, син - Њурад.
   I мови - тата, мами i бабусi -
   звучать, Як спiв, i їм хлопчина рад.

   Ђ Якщо мама хоче супу з гречки,
   бабусЯ - щi, а татко любить плов?

   ’одi пораду проти суперечки
   дає їм ЉотлЯревський знов i знов:

   "„е згода в сiмействi,
   де мир i тишина,
   щасливi там люди,
   блаженна сторона..."

   ’одi всмiхаютьсЯ батьки i дiти,
   Як всi щасливi люди на землi.

   ‚ оселi їх витають заповiти
   ˜евченка, Џушкiна й Њахтумкулi.


   ‘‹Ћ‚…—ЉЋ ЏI„‚…‹Ћ

   џка чудесна кожна мова!
   Ђле слова мотай на вус.
   џк не уважний ти до слова,
   то може трапитись конфуз.

   Ѓо є омонiми мiжмовнi,
   вiдомi вченим з давнини:
   слова однаковi назовнi,
   та рiзнi значеннЯм вони.

   I дуже легко помилитьсЯ -
   суцiльнi рифи навкруги:
   болгарське булка - молодицЯ,
   вонЯвка в —ехiї - духи,
   а бiлоруське бульба - й зроду
   картоплЯ... Ћн Якi дiла!

   ’а розкажу Я вам пригоду,
   Яка в Њолдавiї була.

   „о пiонерського будинку
   край мальовничого села
   у табiр працi й вiдпочинку
   юнь з “країни прибула.

   ‡найомлЯтьсЯ загони, класи:
   гука вожатий i своїм,
   i гостЯм теж: - €нтр-ац-ла-каса!
   що значить: "Џросим вас у дiм!"

   Ќаш хлопець, до дурнички ласий,
   Ќе знав, що каса в них - це дiм.
   - ™е й не робив, а вже до каси! -
   гукнув, пожвавившись: - •одiм!

   Ќiчого дивного немає,
   що збоку смiшно всiм було.
   Џодумати - i то ж буває:
   отак словечко пiдвело!


   „Ћ ЏЋ…‡IЇ ‹ћЃЋ‚

   Є на київськiй околицi
   восьмирiчка в Љрюкiвщйнi.
   ‡наєш, чим вiдома школа цЯ
   всiй великiй Ѓатькiвщинi?

   ‘лiдопитами завзЯтими
   (йдуть на пошук знов i знов).
   Їхнi буднi робить свЯтами
   до поезiї любов.

   Ђ музей! •лоп'Я з указкою
   вiрш читає... ђЯд портретiв...
   ѓомонить живою казкою
   бiлЯ школи ‘ад поетiв.

   ЏочуттЯ ж бо стiльки теплого
   в них до воїна-спiвцЯ!
   ‚ пам'Ять кожного полеглого
   посадили деревцЯ.

   “ поезiю закохана
   дiтвора розкаже радо
   про ѓерасименка й Љогана,
   —умаченка i Ћтраду.

   Ћсь рЯдочки безiменнiї -
   ким написанi? Љоли?
   ™об узнать - в Њосквi, в ‚iрменiї
   слiдопити побули.

   ™о читаємо, що бачимо,
   затамовуючи подих, -
   все зусиллЯми дитЯчими
   в лiтнiх зiбрано походах.

   Љожне з них душею чулою
   Як перлин, тих слiв шука
   до обiрваного кулею
   поетичного рЯдка.

   ђюкзачок - їх амунiцiЯ,
   бiльш нiчого в них немає.
   Ђле кажуть, що й мiлiцiЯ
   на шлЯхах їм козирЯє.

   ЊЂ‹…ЌњЉЂ, Њ…Ќ˜Ђ ‚I„ ЊЂ—€Ќ€

   ‡агадка

   Њаленька, менша вiд мачини,
   нi з ким не стану на борню.
   Ђ при читаннi, коли треба,
   й людини мову зупиню.

   ™о це таке?

   (Љрапка)


   ‚ЋЌ€ „‹џ ђ…—…ЌЌџ ЃЂѓЂ’Ћ ‚Ђ†Ђ’њ

   ‡агадка

   ‚они длЯ реченнЯ багато важать:
   турботливо обнiмуть, Як дружки,
   i вставленi слова й цитату вкажуть,
   „авайте ж назовем їх. –е -

   („ужки)


   —€ ‚Ђ†ЉЋ ђЋ‡ѓЂ„Ђ’њ?

   џк розгадать, звiдкiль походить слово,
   що дивитьсЯ на тебе загадково?

   ’аких птахiв стрiчали-бо не раз ви,
   що зробули звукоподiбнi назви:

   у росiЯн кукушка, знана птицЯ
   в болгар її сестрицЯ - кукувiца.

   Ђ пiвень - кокот у слов'Ян справiку
   (бо й ко-ко-ко, -- не тiльки ку-ку-рi-ку!)

   ‚ прадавнiй Iндiї: куккутас - когут,
   а схоже у ‹итвi: кукутiс - одуд!

   Ђ одуд у болгар за збiгом дивним
   зоветьсЯ жартома... циганським пiвнем...

   Ђ Якщо назви не звукоподiбнi?
   ‡усиллЯ додатковi тут потрiбнi.

   Ѓуває слово: вдаєтесь до нього -
   не промовлЯє спершу вам нiчого.

   Ђ назва не звичайна, не безлика, -
   у нiй прихована краса велика, -

   над назви островiв, архiпелагiв, -
   Як мiсто-сад Ђлма-Ђта в казахiв.

   „лЯ них не тiльки милi звуки в словi,
   а Ѓатько џблук це в казахськiй мовi.

   Ђ чом болгарське мiсто зветьсЯ ‚раца?
   „о нього вхiд - мiж скель ворiтцЯ - вратца.

   Ђ в нас село - чом зветьсЯ Ќiжиловичi?
   Љолись жили мисливцi - мужi ловчi!

   ’а щоб збагнути слова суть чудесну,
   теж треба вергати руду словесну.

   џк роблЯть це невтомнi i натхненнi
   талановитi мовознавцi-вченi.


   ‡‹€’Ђ • •‚Ћ‘’ЉЋЊ –џ ЉђЂЏЉЂ

   ‡агадка

   ‡лита з хвостиком цЯ крапка,
   невелика, власне, лапка.
   ђобить паузу, всiм знайома.
   џк вона зоветьсЯ?

   (Љома)


   ˜…ЌI —Iђ€Њ…[7]

   ђ. —iлачавi

   ‘лiв грузинських, де Я вирiс,
   не учили ми.
   Ђле чув Я чудо-вираз -
   шенi чiриме.

   —ий високий дух, Як гори, -
   тим вiдмiрено
   брать чуже на себе горе -
   шенi чiриме.

   ‹ихо в друга чи в сусiди
   висне гирЯми: -
   "Ќай менi твої всi бiди -
   шенi чiриме".

   —ий широкий дух, Як море, -
   тим вiдмiрено
   брать чуже на себе горе -
   шенi чiриме.

   Ѓiль словами гасЯть люди
   щемно-щирими.
   •ай наш вiк щасливим буде -
   шенi чiриме!


   Ђ •’Ћ џ?

   ‡агадка

   џ такий же, Як знак роздiловий,
   i вiдомий шкiльнiй дiтворi.
   ’а в словах української мови
   Я пишусь не внизу, а вгорi.
   ‘пробуй лиш написати iм'Я -
   зразу стану потрiбним i Я.

   (Ђпостроф)


   ‚€ЏЂ„ЉЋ‚Ђ ЌЂ‡‚Ђ

   - ’и знаєш, друже, що може слово
   з напiв'Ясного нам джерела
   предмету назву дать випадково,
   i назва влипне, Як там була!

   ’арасик слухав мене, завмерши,
   уже до бесiд зi мною звик. -
   Љоли англiйцi ступили вперше
   до австралiйцiв на материк
   i там уздрiли Якусь тварину -
   сумчасте диво на двох ногах -
   подивувались Якусь хвилину,
   аж гульк - тубiлець iде на шлЯх.

   Ђнглiєць Якось йому зненацька:
   - ™о за тварина цЯ чудернацька? -
   ’а слiв англiйських не чувши й близько,
   знизав плечима той: - Љенгуру!
   (що означає по-австралiйськи
   "не розумiю", "не розберу").

   Ћтак i стало це кенгурисько
   вiдоме в свiтi Як кенгуру.
   ‚се, бачиш, сталось тут випадково,
   а не зiтреш ти його нiчим:
   длЯ австралiйцiв i рiдне слово,
   але Як назва - немов вiтчим.


   ЏђЋ ЏI‚Ќџ

   —ом пiвень, Як спiва, очей не одкриває?
   ’ому, що вiн по пам'Ятi спiває!

   (”ранцузький жарт)

   - Ђле ж удень спiває рать спiвоча,
   а пiвень i вночi - Як потороча!

   (ђеплiки цiкавого хлопцЯ)

   Љрасень пiвень по подвiр'ю ходить.
   Ђ про нього ви хiба не вчили,
   що з тропiчних джунглiв вiн походить,
   де курей уперше приручили?

   ‹юбленець iндiйського народу,
   знаний там цей красень гребенЯстий,
   Як провiсник сонЯчного сходу,
   вiчний символ радостi i щастЯ.

   „е iндiйська голуба Њалакка
   чи пiвденний iнший осередок -
   правив за будильник цей спiвака,
   красенЯ сьогоднiшнього предок.

   Ђ длЯ нас диковина велика:
   спить собi спiвун пiд дахом дому
   й раптом - леле - Як закукурiка!
   Ђ секрет, мiй друже, ось у чому:

   екваторiальнi днi i ночi
   в рiзнi пори дивовижно рiвнi:
   в час той самий - хочеш чи не хочеш
   засинали й прокидались пiвнi.

   ‘онцЯ схiд завжди о шостiй ранку,
   захiд же - увечерi о шостiй.
   “ години цi й вели спiванку
   когутовi предки пишнохвостi.

   ’ож кричать пiвнi вночi й понинi
   без нiЯких примх i забаганок,
   бо в цей час на їхнiй батькiвщинi
   саме починаєтьсЯ свiтанок.

   ’ђI˜…—Љ€ ЌЂЏђ“ѓ€

   ‡агадка

   Ќумо трiшечки напруги,
   ось вам i подробицi:
   перше тут - предмет, а друге
   що з предметом робитьсЯ.

   џк би реченнЯ словами
   не були заклечанi,
   досить легко ми їх з вами
   визначимо в реченнi.

   •то вони?

   (Џiдмет i присудок)


   ™… ЏђЋ ‘ЏI‚“ЌЂ

   - –е ви так розповiли про пiвнЯ, -
   чи не вiн - улюблений ваш птах?
   ЃлЯшанi його фiгурки дивнi
   i менi стрiчались на дахах!

   (‡ розмови з ’арасиком)

   ‘правдi, пiвень - птицЯ, що єдина
   має вiд годинника ключi,
   що й спросоннЯ нам, котра година,
   сповiщає завжди уночi.

   ‚зЯть iндика, що в дворi калдика,
   павича красунЯ-хвастуна, -
   не замiнЯть белькотом i криком
   нам нiчного часу вiстуна...

   Џредок нашого словечка голос -
   слово gal, а вже вiд нього шлЯх
   i до пiвнЯ - по-латинi gallus, -
   адже й справдi голосистий птах!


   †Ђ•‹€‚Ђ Џ‹“’ЂЌ€–џ

   ’арасик, Як метелик,
   пропурхав до пiвднЯ.
   Ћце б дивитись "телик",
   та є ще завданнЯ.

   I власнi назви спiшно
   на завтра вчити став:

   - "...наприклад, ђим, ђубiжна,
   ѓаїтi, Љокчетав..."

   I все це вчити мусим...
   Ќащо воно менi? -
   Џовiв тут батько вусом:
   - Ќi, - каже, - синку, нi.

   „о назв усi ми звикли,
   дорослi i малi.
   Ђ уЯви, що зникли
   всi назви на землi.

   ‡адумали ми нинi
   у •аркiв чи Њоскву,
   чи на своїй машинi
   в мандрiвку свiтову.

   Њчимо в шаленiм летi,
   а вздовж усiх шлЯхiв
   нi назв на всiй планетi,
   анi вказiвникiв.

   Њашини, мотоцикли,
   автобуси довкiл.
   Ђ власнi назви зникли -
   країн, i мiст, i сiл.

   Љругом шлЯхи безмежнi,
   по рейках мчить експрес.
   ‹етЯть швидкi й пожежнi
   куди? Ќема адрес.

   ‡-за рубежу прибулець
   шука Ђлма-Ђти -
   нi назви мiст, нi вулиць -
   куди йому iти?

   ‹етить туристська група,
   у неї повно скарг:
   не зна, де ѓваделупа,
   а де Њадагаскар.

   †ахлива плутаницЯ.
   Ђ бач, до цього зла
   така собi дрiбницЯ,
   Як назва, довела!


   ЌЂ‡‚Ђ ђIЉ€

   ‡агадка

   „о країни знань iшов мандрiвник
   i зустрiв цiкавi складники:
   поєднались префiкс i числiвник
   i зробились назвою рiки.

   џка це назва?

   (Џрип'Ять)


   ЊЂЊ“’

   Iще в добу льодовикову
   людина зустрiчалась з ним.
   Љоли ж iз ним спiткалась знову,
   вiн був лиш рештком викопним.

   Ќе взнаєш, хоч кричи ти пробi,
   Як звавсь цей велет за життЯ,
   бо назва мамут у Європi -
   пiзнiших рокiв набуттЯ.

   ’а що за слово? Ќi в нiмецькiй,
   анi в французькiй, анi в грецькiй,
   анi в слов'Янських основних
   немає з ним зв'Язкiв прЯмих.

   I їдуть вченi полiглоти
   в ‘ибiр, у царство холодiв - -
   у краї вiчної мерзлоти
   шукати мамута слiдiв.

   „ерзай, хапайсь за кожну вiстку,
   збирай по капельцi, питай:
   це ж з мамута слонову кiстку
   вiдсiль вивозили в Љитай.

   –е ж тут легенд про нього повно
   з льодовикової пори -
   про зрiст його, про довгу вовну
   й загнутi бивнi догори.

   ™о ходить вiн попiд землею,
   такий великий, Як гора.
   Ќадмiру ж вирине iз глею -
   ковтне повiтрЯ й помира.

   ’ож уЯвлЯвсЯ вiн народам,
   що з Џiвночi вели свiй рiд,
   Як велетенський вiд природи
   невиданий пiдземний крiт.

   Џiдземний крiт? ˜укавши нитi
   (Як знаємо з книжок тепер),
   про це в минулому столiттi
   дiзнавсь росiйський вчений Ѓер [8].

   •оча радiти годi, мабуть,
   але задуматисЯ слiд:
   є у естонцiв слово maamutt,
   що й означа - пiдземний крiт!

   …стонiЯ й ‘ибiр... Њожливо,
   це дивно вам: де Љрим, де ђим?
   ’а все сприймаєтьсЯ, Як диво,
   з прадавнiм звiрем викопним!


   „IЄ‘‹Ћ‚Ћ, Ќ… ‚'џ†…’њ‘џ ‡ ђ“•ЋЊ

   ‡агадка

   „iєслово, не в'ЯжетьсЯ з рухом.
   ‰ого змiсту не знать просто сором:
   Як без префiкса - сприйметьсЯ слухом,
   а Як з префiксом - сприйметьсЯ зором.

   џке це дiєслово?

   (Љазати, показати)


   ’‹“ЊЂ—Ќ€‰ ‘‹Ћ‚Ќ€Љ

   џ радий, що ти, ’арасику,
   так пiдрiс i так змiцнiв,
   що читаєш нашу класику
   i сьогоднiшнiх спiвцiв.

   Њов стрибком ловцЯ обачного
   ти за роги взЯв бика.
   Ђ давно питав "клумачного"
   у бабусi словника?

   Ќинi клунком не врЯтуєшсЯ,
   бо словник важенний - страх!
   той, що ним ти користуєшсЯ -
   в одинадцЯти томах.

   Ѓукви золотом вiдтиснено:
   кожне слово - золотник.
   Њiж братiв-народiв визнано
   український наш словник.

   Њово, ти - вiдкрита часовi,
   мужнЯ, нiжна i дзвiнка;
   муки, помисли ’арасовi,
   серце ‹есi i ”ранка.

   ‘кiльки сонцЯ полудневого
   у ’ичининськiй добi!
   ‘кiльки сЯєва ‚ишневого,
   спiву ђильського в тобi!

   џ радий, що ти, ’арасику,
   так пiдрiс i так змiцнiв,
   що читаєш братню класику
   i сьогоднiшнiх спiвцiв.

   Ѓо гордитьсЯ Ѓатькiвщиною
   кожен сущий в нiй Язик.
   „ух братерства, дружбу щирую
   прославлЯє наш словник.

   Ќе пустi красивi видива,
   не словес примхлива гра.
   ‚ ньому сталь аустенiтова [9],
   поклик ’ронки ѓончара.

   Ќe реклам вогнi неоновi -
   спiв у серцi й на устах.
   Ђ рЯдки - Як шви Џатоновi
   в наших зорЯних мостах!


   ™Ћ ‡Ђ ‡ЌЂЉ - ‘’ђ“ЌЉ€‰, ЊЋ‚ ‘Џ€‘?

   ‡агадка

   ™о за знак - стрункий, мов спис,
   вiн над крапкою завис,
   спонука до поклику.

   •то ж бо вiн?

   (‡нак оклику)


   ™ЋЃ „“†—… ‘‚I’ЋЊ „ЋђЋ†€’њ

   ‚. Џепi

   Џутi-дороги перехреснi
   верстали прадiди й дiди
   i назви нам земнi й небеснi
   лишили в мовi назавжди.

   ’i - крем'Янi лани орали,
   тi - полювали дичину,
   а тi - по сiль дорогу знали
   у Љрим або в ѓаличину.

   Ћсь вiдкiлЯ з земними збiги
   в космiчних назвах без кiнцЯ;
   сузiр'Я там - ѓраблi, —епiги,
   ‚iзничого, Ћрла й ‘трiльцЯ!

   Љотрийсь поет iз предкiв наших,
   що гречку сiЯли в полЯх
   i їздили по сiль на мажах,
   у небi взнав —умацький ˜лЯх.

   Ћ цЯ туманна свiтла смуга
   в безмiсЯчну прозору нiч!
   I щем, i радiсть в нiй, i туга,
   i вiчна загадка сторiч...

   Ђ ген - накат в имлистих бликах -
   мов припорошений узвiз. -
   I сiм отих зiрок великих
   в народi звуть - ‚еликий ‚iз.

   ‘iЯє в буднi вiн i в свЯта
   й несе цю назву недарма:
   чотири зiрки - колiщата,
   три - вiйЯ - дишло до Ярма.

   Ђ що за зiрочка-мигачка
   бiлЯ середньої блищить?
   Њаленька зiрка - то ‘обачка
   за возом назирцi бiжить.

   †енетьсЯ, злюще, дзЯвулисте,
   бiжить притьмом, не попуска -
   сирицю хоче перегризти,
   що крiпить дишель до вiзка.

   ‘пинити дума колiсницю
   завзЯтий цуцик-бiгунець:
   коли перегризе сирицю -
   настане свiтовi кiнець...

   ’а ми говоримо усюди,
   що треба вiчно в мирi жить.
   Ђ цю легенду склали люди,
   щоб дужче свiтом дорожить!


   ‡ЂѓЂ„ЉЂ ‡ ђЋ‡ѓЂ„ЉЋћ

   Ђкростих

   ђозтина блакить, гостроголова,
   Ђж до зiр готова досЯгти;
   Љосмонавтики вона основа,
   …кiпаж спорЯджено - лети!..
   ’ут, у вiршi, й вiдповiдь готова,
   Ђ тобi - лишаєтьсЯ знайти.


   Џ‹Ђ‘ЉI, ‹…„њ ‚€ѓЌ“’I Џђ…„Њ…’€

   ‡агадка-жарт

   Џласкi, ледь вигнутi предмети
   стоЯть укупi кружкома.
   Џро них стосовно до кебети
   говорЯть люди жартома.

   Љоли це тара, то нiчого:
   уставиш, Як вiдсутнi й двi.
   Ђле смiютьсЯ з тих, у кого
   нема одної в головi.

   ™о це таке?

   (Љлепки)


   ™Ћ ‡ЌЂ—€’њ ‘‹Ћ‚Ћ "‡ЌЂ—€’њ"?

   ”едько, розумна голова,
   а робить все недбало.
   Љрiзь зуби цiдить вiн слова,
   говорить Як попало.

   џк тiльки двоє-троє слiв -
   одразу: значить, значить.
   I вже не раз таке вiн плiв,
   що важко розтлумачить.

   ‚же стiльки з ним було розмов
   стараннЯ друзiв марнi.
   ”едько вживає знов i знов
   слова паразитарнi.

   ђаз на запитаннЯ просте -
   що значить слово "значить"? -
   сказав: це, значить, значить те,
   що слово "значить" значить!

   Џотiшив вiн своїх дружкiв
   (ой ”едЯ бiдолашний!).
   ‘мiЯвсЯ з ними й брат федькiв,
   армiєць учорашнiй.

   •оч трохи й сором за ”едька,
   та Як з халепи вийти?
   ‡аводить мову здалека:
   - I хлопець не дурний ти.

   ’а ба! вчепивсь в одне слiвце
   не контролюєш мови.
   Ђ що по сутi значить це?
   ‹iнивство розумове!


   џЉ€‰ –… ‘ЏЋ‘IЃ I џЉ€‰ ЌЂђЋ„?

   ‡агадка

   Џодумай, не ломисЯ без путтЯ
   в незамкнутi самими нами дверi.
   ‡вичайне слово - спосiб вiдбиттЯ
   малюнкiв, лiтер, знакiв на паперi.
   —итатимеш назад - скажу заранi -
   уже постане представник народу,
   Який живе в ’уреччинi, в Iранi,
   на територiї Ѓлизького ‘ходу
   (подекуди i в нас на ‡акавказзi).

   ‚iдгадуй. Ќе здавайсь нi в Якiм разi.

   („рук i курд)


   •‹IЃ I ‘‹Ћ‚Ћ

   “ стiнах храмiв i колиб
   сiЯє нам свЯтково,
   Як сонце, випечений хлiб
   i виплекане слово.

   I люблЯть люди з давнини,
   Як сонце незагасне,
   i свiй духмЯний хлiб Ясний,
   i рiдне слово красне.

   Ѓо Як запахне людЯм хлiб,
   їм тихо дзвонить колос,
   i золотом сiЯє снiп
   пiд жайворона голос.

   I, мабуть, тому кожну мить
   бешкетнику-харцизi
   їх слово батькiвське звучить
   Як заповiдь у книзi,

   цей сплав чудесний, золотий
   з Ядристих зерен лiтер:
   "Ќе кидай хлiба, вiн - свЯтий,
   не кидай слiв на вiтер!"


   ЌЂ ЏђЋ‘’ЋђI

   ‡агадка

   џк станеш на просторi ти,
   скажи, що це за диво:
   i видно край, але дiйти
   до нього неможливо.

   (Ћбрiй)


   Љђ“ѓ‹Ђ Љ“‹џ

   ‡агадка

   Љругла кулЯ непроста,
   голуба, велика:
   без будинкiв там мiста,
   без води там рiки;
   без людей i без землi
   i шлЯхи, i гори,
   i морЯ, i взагалi
   всi земнi простори.

   ™о це таке?

   (ѓлобус)


   ЉЋ‹€ ‡ЂЃ“‚ ’€ ђI„Ќ“ ЊЋ‚“

   Љоли забув ти рiдну мову -
   Яка б та мова не була -
   ти втратив корiнь i основу,
   ти обчухрав себе дотла.

   Љоли в дорогу ти збиравсЯ,
   казала мати, Як прощавсь,
   щоб i чужого научавсЯ,,
   й свого нiколи не цуравсь.

   ’и ж повернувсь душею бiдний,
   не просто розгубив слова,
   немов Якийсь Iван безрiдний,
   Iван, непомнЯщий родства.

   Ќе радi родичi обновам.
   —и ти об'ївсЯ блекоти,
   що не своїм, не рiдним словом
   iз матiр'ю говориш ти?

   ’и втратив корiнь i основу,
   ти обчухрав себе дотла,
   бо ти зневажив рiдну мову,
   ту, що землЯ тобi дала,

   ту, що не вбили царськi трони,
   ту, що пройшла крiзь бурi всi,
   крiзь глузи й дикi заборони
   й постала нам у всiй красi.

   ‘Яйних перлин тобi не шкода,
   адже, набувши вищих прав,
   те, що дала сама природа,
   ти добровiльно занедбав.

   ‚ пальтi строкатiм, Як афiша,
   крикливi моднi кеди взув.
   Ђ мати? „е ще є рiднiша
   за рiдну, котру ти забув?

   „лЯ тебе й Љиїв - напiврiдний,
   i Њiнськ пiврiдний, i Њосква...
   Ѓо хто ти є? Iван безрiдний,
   Iван, не помнЯщий родства!


   ‚I„ѓЂ„Ђ‰ ЋЃЋ‚'џ‡ЉЋ‚Ћ

   ‡агадка

   ‚iдгадай обов'Язково
   назву цього мiста:
   невелике буде слово
   випечене з тiста.

   џке це мiсто?

   (Љалач)


   „€‚Ќ… ђЋ‡ЊЂЇ’’џ

   „руже милий, ти помiтив
   до краси людську любов?
   ‘кiльки є на свiтi квiтiв -
   стiльки є на свiтi мов.

   •олоди чи хмари грiзнi -
   розцвiли в погожi днi
   квiти рiзнi, раннi й пiзнi,
   восени i навеснi -

   i червонi, Як троЯнди,
   i рожевi, Як пiон,
   i зеленi, Як лаванди,
   i фiалковi, Як сон.

   ’ак i мови: тi, мов квiти,
   що буЯють мiж осель,
   iншi - тi, що рвуть гранiти
   ломикаменем мiж скель.

   Ќа душi в людини свЯто:
   Як чудово, що вони
   рiзнi всi, що їх багато,
   квiтiв сонцЯ i весни.

   “ барвистiм розмаїттi
   мови - дивна дивина.
   Џорожнiш було б на свiтi -
   зникла б навiть хоч одна.

   „уже сильна - ти помiтив?
   до краси людська любов.
   ‘кiльки є на свiтi квiтiв -
   стiльки є на свiтi мов.


   ЏђЋ ‚I™Ћ ЊЋ‚Ђ?

   ‡агадка

   „о мене можна з рiчки доплисти,
   мене дiвчина може заплести,
   дiд Як знарЯддЯ - на плечi нести.

   "Љ" спереду вiдкинеш - полечу,
   почуєш тiльки Як Я задзижчу.

   ™о за слово?

   (Љоса, оса)

   I ‘’Ђ‹Ђ... –€”ђЋћ

   ‡агадка

   ‹етiла птицЯ на морозi,
   над хатами зимовим днем;
   згубила лiтеру в дорозi
   i стала... цифрою з нулем.

   ™о це таке?

   (‘орока, 40)


   џЉ Ћ„ЌЂ ‘IЊ'џ

   Ѓрат з кордону прибув!
   I на цiлих п'Ять днiв!
   џк ’арасик почув -
   за Њитька порадiв:

   стереже рубежi!
   I питає ’арас:
   - џк же там, розкажи,
   на заставi у вас?

   - ‚ нас кордон на замку,
   щоб нiхто не пролiз.
   Ђ бiйцю впам'Ятку
   прикордонний девiз:

   прикордонник нiде
   не попустить. Ќе жди!
   ’ам, де олень пройде,
   й вiн повинен пройти.

   џкщо тiльки грЯде
   небезпека Якась -
   прикордонник пройде
   там, де й оленю зась.

   ™ирий голос Њитька
   повен палу, вогню:
   - Ђ вже дружба Яка -
   видно навiть з меню!

   ‘ибiрЯк подає
   то пельменi, то щi.
   Ђ полтавець своє -
   українськi борщi.

   Ђ грузин пiдоспiв -
   шашлики йому всмак!
   ‘ин казахських степiв
   подає беш-бармак.

   Њи - зiркi сторожi.
   Њи - пильнуєм довкруж.
   Ќе порушить межi
   анi миша, нi вуж.

   Џеребiжчикiв там
   ми ловили не раз:
   I Џетро, i ђустам,
   I ђасул, i ђеваз,

   I ѓрицько, й Ћванес,
   I •амiд, i Ђхмад.
   I лазутчик, Як пес -
   власнiй шкурi не рад!

   ѓлЯдь - уже й повели
   (знов ворожий провал!):
   "Ќу не хлопцi - орли!-
   каже наш генерал. -

   Ќасторожi весь час:
   не з Якихсь там роззЯв.
   ѓлЯнеш - кожного з вас
   у сини б собi взЯв!"


   ЌЂ ѓЋђI ’ЂђЂ‘Ћ‚I‰

   Ќа гiлках зеленi бростi,
   в небi хмари бЯзевi.
   ЃiлЯ пам'Ятника гостi
   на горi ’арасовiй.

   Ђ гостей же так багато
   в цiй порi весновiй:
   всенародне свiтле свЯто
   "‚ сiм'ї вольнiй, новiй".

   Ќе „нiпра рокочуть хвилi -
   сплески океановi:
   то спiвають на могилi
   "‡аповiт" у Љаневi.

   ’о не грiм хмарину вразив
   зблисками грозовими -
   "‡аповiт" гримить ’арасiв
   всього свiту мовами.

   ђосiЯнин: как бушует
   старый „непр под кручей...
   бiлорус: каб было чутна
   Як грымiць грымучы...

   Ђ високий iталiєць
   тЯгне басовито:

   che si оda il muggito
   del fiume stizzito.[10]

   Ђ болгарин з чистим серцем
   слов'Янина-брата:

   да се виждат, да се чува,
   как реве реката...

   ’и, iндiйцю iз Љалькутти,
   їхав так далеко ти.
   I твоєї мови чути
   переливнi клекоти.

   ‚слухайсь, друже iз ’улузи,
   у слова пророка ти...
   I звучать в словах француза
   переливнi рокоти.

   ‚ морi музики - по вiнцЯ -
   щемнi пiдголоски там
   тануть в серцi українцЯ
   невимовним лоскотом.

   Ѓо зринає в тiм хоралi
   сиротЯ невкутане
   i кобзар на Љос-Ђралi,
   муштра i шпiцрутени.

   Ќаче грiм хмарину вразив
   зблисками грозовими -
   "‡аповiт" гримить ’арасiв
   всього свiту мовами:

   "Џоховайте та всавайте,
   кайдани порвiте
   i вражою злою кров'ю
   волю окропiте"...

   ѓрiм травневою порою -
   то слова ЃоЯновi
   над —ернечою горою
   в предковiчнiм Љаневi.


   ЏђЋ —Ћ‹Ћ‚IЉЂ ‰ „I†Љ“

   ‡агадка

   ‘ловечко це - не загадка-пiднiжка,
   а не вгадаєте, мабуть, повiк:
   читаєш наперед - велика дiжка,
   назад читаєш - бiдний чоловiк.

   ™о це таке?

   (Љадiб i бiдак)


   „€‚Ћ ЉЂ‹€ЌЋ‚…

   ‘олов'ї на калинi,
   на Ялинi зозулЯ.
   —ерез гори й долини
   лине пiснЯ з ЏосуллЯ.

   Њова в нiй калинова,
   древа сонЯчна гiлка,
   серцЯ тиха розмова,
   калинова сопiлка.

   I мости калиновi
   до братiв до народiв,
   в сiм'ї вольнiй i новiй
   всьому свiту на подив.

   I на кручах днiпрових
   травнЯ повiнь зелена.
   Ќа мостах калинових
   калиновi знамена.


   [1] Љрак - вiд праслов'Янського корок - нога.
   [2] Љрочыць (дiесл.) - крокувати.
   [3] Ѓаженов  Њикола  Њихайлович  (1885-1963)  -  професор  •аркiвського
унiверситету. Ќа громадських засадах вiв мiський гурток  виразного  слова,
Який вiдвiдували i школЯрi.
   [4] ЉарагезЯн ђаїса - перекладачка  з  української  на  вiрменську,  її
робота дiстала високу оцiнку у ‚iрменiї i в нас.
   [5]  Ђббас  Ђбдула  -  азербайджанський  поет,  що   досконало   вивчив
українську мову; Њикола Њiрошниченко -  український  поет,  що  вiдповiдно
вивчив азербайджанську. Ћбидва є майстрами перекладу.
   [6] —арджоу - обласний центр ’уркменiї на рiцi Ђмудар'ї.
   [7] ˜енi чiриме - твої бiди - на мене (груз. прислiв'Я).
   [8]  Ѓер  Љарл  Њаксимович  (1792-1876)  -  природознавець  i  географ,
академiк. Ѓув знайомий з  ’арасом  ˜евченком,  сприЯв  визволенню  його  з
засланнЯ.
   [9] Ђустенiтова сталь - нержавiюча сталь спецiального виплавленнЯ.
   [10] Che si oda il muggito del fiume stizzito [ке сi  ода  iль  муджiто
дель ф'юме стiццiто] - дослiвно: щоб було чути рокiт розгнiваної рiки.




   ** •‹IЃ I ‘‹Ћ‚Ћ **

   “ стiнах храмiв i колиб сiЯв нам свЯтково,
   Як сонце, випечений хлiб
   i виплекане слово.

   I люблЯть люди з давнини,
   Як сонце незагасне[1],
   i свiй духмЯний хлiб Ясний,
   i рiдне слово красне.

   Ѓо Як запахне людЯм хлiб,
   їм тихо дзвонить колос,
   i золотом сiЯє снiп
   пiд жайворона голос.

   I, мабуть, тому кожну мить
   бешкетнику-харцизi[2]
   їх слово батькiвське звучить,
   Як заповiдь у книзi,

   цей сплав чудесний, золотий
   з Ядристих зерен лiтер:
   "Ќе кидай хлiба, вiн - свЯтий,
   не кидай слiв на вiтер!"

   [1] Ќезагасне - те, що не можна загасити.
   [2] •арциз - розбiйник, грабiжник.




   ** ‚I—ЌЋ †€‚Ђ **

   Ђ мова не кориласЯ царю -
   анi царю, анi його сатрапам,
   з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2],
   що брав її у пазуристi лапи.

   Ќесла устами вiдданих синiв
   мужицьку правду, ту, що є колюча,
   смiЯласЯ з ненависних панiв,
   що їхнЯ правда на всi боки гнуча.

   Џлюндрованiй, не надавали прав,
   немов на звiра, об'ЯвлЯли лови.
   Ћрел впивавсЯ в душу, тiло рвав -
   вiн був безмозкий, хоч i двоголовий.

   ‡аборонити дереву рости,
   ширЯти вольнiй птицi у блакитi,
   живiй рiцi мiж берегiв плисти,
   ходити сонцю по своїй орбiтi?

   ‡аборонить дощевi поливать
   гiнке стебло, щоб не зросло колоссЯ,
   поетовi - писать i малювать,
   щоб приректи народ на безголоссЯ?

   Ћ Як хотiла, прагла волЯ зла,
   щоб ти була лиш суржик, мiшанина:
   щоб вiчно недорiкою була
   на втiху скалозуба-мiщанина!

   •ай давню жуйку мiщанин жує[3],-
   воскресли, пiднеслисЯ духом люди.
   Ѓо в на свiтi совiсть, правда є,
   i рiдна мова є i вiчно буде!


   [1] „воголовий орел - символ царської ђосiї.
   [2] Ќа прю - на боротьбу.
   [3] ’ут маєтьсЯ на увазi облудне твердженнЯ  прислужникiв  царизму  про
те, що українська є не самостiйною мовою, а дiалектом росiйської.

   ==============================================================






   „‚Ђ •‹ЋЏ—€Љ€

   „ва хлопчики в зелену пору року
   „о лiсу вийшли,вiкових дiбров.
   Ћдин iз них прискалив миттю око
   ‰ прикинув дiловито: "‘кiльки дров?"

   Ђ навкруги i щебетало, й квiтло,
   џк сто вiкiв тому, так i тепер...
   Ќе стримавсь другий хлопчик:
   "‘кiльки свiтла!"
   Џромовив i, схвильований, завмер.

   „ва хлопчики... I лiс так пильно в вiчi
   „ививсь сусiдам димокурних труб.
   ‚iн ще не знав, хто буде тут лiсничим:
   —и садiвник життЯ, чи дроворуб...



   Ѓ…‘I„€ ‡ ‚Ќ“—ЉЋћ ЏђЋ •‹IЃ

   I. Ќ…„Ћ†Ђ’Ђ Ќ€‚Ђ

   ‚ серпнi не брали ми в руки серпи,
   Ѓо руки тримали зброю,
   Ѓо нашi достиглi пшеничнi степи
   Ѓули тодi полем бою.

   Ќива - по колосу ходЯть зайцi!
   ЊiсЯць над степом стоїть в караулi.
   ‡ боку одного - нашi бiйцi,
   ‡ другого ворог -на вiдстанi кулi.

   Ќiбито тихо. ’ривожний ландшафт[1],
   Ѓiлi хати почорнiли вiд туги.
   I не змогла гречкосiйна душа
   ‘терпiть над хлiбом наруги.
   ‚ийшов солдат -
   ‘теповi сват -
   ‚ нiч iз траншеї Яруги.

   Џоповзом ниву розтерзану жав,
   Џрацi вiддавши i душу i тiло,
   ЊiсЯцЯ серп йому помагав,
   Џоки на сходi заднiло...

   Ѓачить пришелець[2], щось тут не те,
   I не збагнути йому, що за диво:
   ‡вечора поле було золоте,
   Ќинi ж простерласЯ вижата нива.

   Ѓачить снопи, Як бiйцi, на стернi,
   ‚се те пече його, злостить i мулЯ.
   ‚iн ще не знав, що в цiй сторонi
   Љожна зернинка - фашистовi кулЯ.

   Ѓою розкручувалась круговерть,
   Њов розтревожений улiй.
   Џолем ходила солдатова смерть,
   ’ак недалеко, на вiдстанi кулi.

   ‘тало на свiтi бiльше вдовиць...
   •лiбовi трудно служивши i чесно,
   ‚оїн лежав мiж снопiв горiлиць,
   ‘тЯгнутий поЯсом, Як перевеслом.

   ...•вилi пшеничнi бiжать вдалину
   Ќа тому ж таки, на вiчнiм лану.
   ‚нучка менi, Як маленька царiвна:
   - ™о це ти, дiду, усе про вiйну,
   Ђ про казкове коли, про чарiвне?
   I, примруживши очко,
   ЌамагаєтьсЯ глЯнуть на сонце
   крiзь бублика рум'Яного...
   - Џостривай, дочко.
   ‘першу могилку солдатську доглЯнемо.



   II._ Ќ…’€ЏЋ‚€‰ ‚€ЏЂ„ЋЉ ЌЂ ЊЂ‰„ЂЌI_

   „е снiг устелив рiвнiсть асфальту -
   "”утбол" свiтового масштабу:
   •лопчики пороздЯгали пальта,
   Џiдгилюють хлiб.
   ˜айбу!

   Ћт футболiстики, от молодцi!
   Ћсь-ось заженуть його в ворота.
   Ќе сiЯчi поки що вони, не женцi.
   Ћчi горЯть - пара з рота.

   ЏорЯд чимало народу снує,
   Љожен спiшить, до "матчу" байдужий.
   Џiдгилюють хлiб, Як серце моє,
   •лопчики спритнi i дужi.

   Ѓулка - п'Ятак, майже - за так!
   - Џас! - вимагає червонощокий хлоп'Як.
   ˜айбу! ˜айбу!

   ...Ђж тут принесло на майдан бабу.
   ЏiдкотивсЯ хлiб старiй до нiг,
   ˜укаючи захисту, лiг.
   Ќагнулась, взЯла його в руки,
   Ђ до хлоп'Ят навiть не забалакала.
   Ћбтерла булку вiд снiгу й грЯзюки
   I - заплакала.

   [1] ‹андшафттут: мiсцевiсть.
   [2] Џришелець - iдетьсЯ про фашистiв.

   ==============================================================






   Ђнтiв древнiх - вена,
   Ћрдам - глиб шалена.
   "˜лЯх з варЯг у греки",
   ‘iчi - кiнь баский...
   ЊрiЯв наш ‘лавутич,
   Ќiжний i гримучий,
   ’аврiю обнЯти,
   Ћживить пiски.

   ‘тав „нiпро морЯми,
   Љрасить пiч вогнЯми:
   ‡ неба глЯнь - наземний,
   ‘вiй —умацький ˜лЯх!
   Ќе реве, не стогне,
   ђiг достатку повнить;
   „е канали- повiнь
   ‡олота в полЯх.

   ‡ думи i билини,
   Iз вогию-калини,
   ‡ грому Џеремоги
   ‚иплива рiка.
   ‡-пiд ђосiї серцЯ
   ЏрЯмо в душу ллєтьсЯ,
   Ђ з душi, Як з морЯ,
   ‚же не витiка.

   ==============================================================




   ѓђIЊ

   Ѓула гроза, i грiм гримiв,
   ‚iн так любив гримiти,
   ™о аж тремтiв, що аж горiв
   Ќа трави i на квiти.

   ѓрiм жив у хмарi, i з гори
   ‚iн бачив, хто що хоче:
   Ќалив грозою грiм Яри,
   “мив озерам очi.

   Ђ потiм хмару опустив
   Ќа сад наш на щасливий
   I натрусив зi сливи слив,
   ™об легше було сливi.

   ’а тут до грому навздогiн
   ‡аговорила груша:
   "’руснiть i грушку, дЯдька грiм,
   Ѓо важко менi дуже..."

   I дЯдько грiм сказав собi:
   "Џотрушу Я грушу,
   Ѓо небеса вже голубi



   ‹I’ЌI‰ ђЂЌЋЉ

   „жмелi спросоннЯ - буц! - лобами!
   Џопадали, ревуть в травi.
   I задзвонили над джмелЯми
   „звiнки-дзвiночки лiсовi.

   Џовiльне сонце на туманi
   „о проса випливло з води,
   „е на пташинiм щебетаннi
   ’инЯвсЯ малиновий дим.

   ‹иш сонЯх спав, хоча й не мусив,
   I ось за те, аби вiн знав,
   ‚ажкий Ячмiнь медовим вусом
   Ѓджолу за лапку лоскотав.

   “ картузах iз парусини
   Љомбайн комбайновi гукав:
   - ’о що ж косить?
   ‚оно - все синє!
   „е льон? „е небо? „е рiка?

   ==============================================================





   ЉЂ‡ЉЂ ЏђЋ —“ѓЂ‰‘’ђЂ

   „раматична поема


   „Iџ Џ…ђ˜Ђ

   „рiмотна карпатська верховина. ‚iковi смереки  та  буки  з  двох  бокiв
пiдступають до високої кам'Янистої галЯвини. ‡а галЯвиною вдалинi ще  вищi
шереги вiдрогiв, Якi нагадують буремне море,  що  в  поривi  пiднЯлосЯ  до
самого неба i  раптом  закам'Янiло.  ‚се  залите  iмлистим  надвечiр'Ям  з
виблисками передгроззЯ. •мари густими отарами насуваютьсЯ iз-за обрiю -  i
не знати, чи по небi сунутьсЯ тi хмари, чи по горах._
   Ќа лобнЯку галЯвини стоїть одинока гуцульська хата. ‚она неначе вгрузла
в землю пiд тЯгарем важких минулих лiт аж по  самiсiнькi  вiконцЯ  ˜ирокий
ганок, складений iз нетесаних колод, протрух, i  порiг  його  зрiвнЯвсЯ  з
камiннЯм. ‡а причiлком хатини височiє опудало  з  iржавою  каскою  замiсть
голови. ЃiлЯ ганку довбаєтьсЯ  в  смiтнику  курка,  прив'Язана  паском  до
жердини.
   Ќа ганку сидить дуже стара бабусЯ в прадавньому гуцульському вбраннi. I
вицвiлий кептар, i прочовганi постоли  неначе  зрослисЯ  з  бабусею  та  з
трухлЯвими колодами, з  порепаним  камiннЯм.  ‘таренька  сидить  нерухомо,
печально вдивлЯючись у далечiнь, нiби в минулi вiки._
   ЃабусЯ._
   †ахна пора упала на Љарпати.
   ‚же нiкуди й голiвоньку сховати.
   ‚iд ворогiв розлючених i хижих.
   ‚они, мов звiрi, нишпорЯть по хижах,
   ‡алазЯть в кожен запiчок i дiжку,
   •апаючи останню нашу їжку,
   Ѓо овечок в отарах пережерли
   “же давно... Ћ, щоб вiї перемерли,
   Ђби зiтхнули вiльно верховини.
   ’а нi, либонь, скорiше край загине,
   Ђнiж отi чужинцi проклЯтущi.
   “же не чуть живого слова в пущi -
   “сiх людей зiгнали на долину
   ‡аложниками, певне, до загину.
   ‡аложники... џке страшне, незнане
   ’е їхнє слово.
   ЃабусЯ замовкає, замислюєтьсЯ. Ќадвечiр'Я  швидко  згасає.  —ути  важкi
удари громовицi, Якi зливаютьсЯ з далеким гарматним ревом.  ’емно-багрЯним
свiтлом спалахують блискавки. ‚они теж зливаютьсЯ з  загравами  негаснучих
пожеж. ’о, мабуть, бори горЯть або ж гуцульськi села  -  за  вiдрогами  не
видко.
   Љажуть, партизани
   ‡'ЯвилисЯ на нашiй верховинi.
   •то є такi?
   Iзроду аж донинi
   Ќе чула Я. ‡даєтьсЯ, Як опришки...
   ‚идать, твердi насипались горiшки,
   ™о навiть тi, у кого зуби вовчi,
   •оваютьсЯ у нори серед ночi,
   Ђби їх смiлi вої не злапали,
   Ђ в партизанiв, кажуть, самопали
   ’акi, що все лихеє спопелЯють.
   Ћтим-то їх, Як рiдних, полюблЯють
   ‚сi нашi люди в кожному куточку.
   ѓуцул вiддасть останнюю сорочку,
   Ћстаннiй шмат кулешi iз казана,
   Љоли зустрiне в лiсi партизана.
   Ђ вороги те знають.
   ‡ верховини ѓуцуликiв погнали на долини.
   “чора й сина хворого, Iвана,
   ‡а те, що не вказав їм партизана,
   Њов злодiЯ, схопили за ворiтьми.
   I Як менi, старiй, з малими дiтьми?
   ‘ирiтки бiднi - в них померла мати,
   ’а й батько чи повернетьсЯ - не знати.
   Ќапроти хижки, трохи вiддалiк вiд бору, спалахом громовицi освiтлюєтьсЯ
‘толiтнiй Ѓук. „о  його  товстого  вiттЯ  тремтливими  галузками  тулитьсЯ
Њолода ‘мерiчка. ˜умлЯть бори. Ќi, не шумлЯть. ‚iд великого лиха людського
вони заговорили своєю тужливою лiсовою мовою. „ерева i  птахи  заговорили.
’а де вже людЯм розумiти їхню мову. ‚они скоро i свою  забудуть  у  такому
страхiттi.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Ќема життЯ на нашiй верховинi
   „еревам навiть.
   „е вже там людинi
   ‚ огнi, в залiзi вражiм виживати.
   Њолода ‘мерiчка._
   „iдусю, що то, грiм а чи гармати?
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ѓармати й грiм в пекельний гук злилисЯ
   „о мене, люба, ближче прихилисЯ.
   ‚iд бур i куль Я буду закривати.
   Њолода ‘мерiчка. _
   џ вистою, он дiточок сховай ти.
   Џо них стрiлЯють вражi карабiни.
   ‹етЯть малi у Яр, мов двi пiр'їни,
   Ђ там терни, страшнi холоднi тванi.
   Ћ, Як їм тЯжко, ћрцевi i ѓанi.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Ќе плач, ‘мерiчко.
   Ќашi гуцулЯта
   ‘мiливi, наче справжнi соколЯта.
   ‚они ростуть в орлиному гнiздечку.
   ЏовернутьсЯ - додому недалечко.
   ‡ найтемнiшої гущавини бору чуєтьсЯ  довгий  давучий  крик,  схожий  на
скорботне риданнЯ. ’о голос зловiщої ‘ови.  ‚она  примостиласЯ  на  сухому
галуззi мiж ‘мерiчкою та ‘толiтнiм Ѓуком, блискає своїми жовтими  котЯчими
очима i стогне-клекоче, наводЯчи на все навколишнє жах та зневiру.
   ‘ова._
   “га-ува, не вернутьсЯ малЯта.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   —ого кричиш? Њовчи, ‘овино клЯта
   •iба тобi малих дiтей не шкода?
   ‘ова._
   “гу-агу! ’ака моЯ порода.
   ЃабусЯ._
   Ќi хвильки тишi, знову стрiлЯнина.
   Љогось хапають. ‰ой, лиха година.
   Ђ де ж це дiти, ћрчик мiй i ѓанЯ?
   Џора грозова, та уже й не раннЯ.
   ћрасю! ѓаню!
   Iз лiсу дитЯчi голоси:_
   ѓов, агов, бабусю!
   ЃабусЯ._
   •одiть додому, Я за вас боюсЯ.
   ™е вовк ухопить чи
   Ѓлудика стрiне
   I заведе у ѓорище камiнне,
   ’одi шукай дорiженьки до хижки.
   ђозiб'єш вкрай об кремiнь босi нiжки.
   Ђбо ђозрийвода усi плаї розмиє,
   —и „уштрава опинитьсЯ на шиї,
   Џридуши гь так, що й подиху не буде,
   —ого в Љарпатах не стрiчали люди.
   Iз лiсу на подвiр'Я, ледь-ледь переводЯчи  подих,  виходЯть  хлопчик  i
дiвчинка. ‚они худенькi i дуже стомленi, мабуть, пiслЯ втечi  або  довгого
блуканнЯ по нетрЯх, де живуть отi страхiттЯ, про Якi уже не раз Їм  бабусЯ
говорила. „iти йдуть, притулившись одне до одного, босi нiжки, розбитi  об
камiннЯ, ледве ступають по землi. Ѓiдна одежка подерта тернами та  ожиною.
‚ очах недавно пережитий страх.
   ћрасик.
   Ѓабусю, рiдна, ниньки на Ѓарвисi
   Њи партизанiв пострiчали в лiсi.
   ‚они питали, Як на —орногору
   Џройти, щоб не виходити iз бору.

   ЃабусЯ._
   џкi ж вони?
   ѓанЯ._
   “сi такi привiтнi,
   Ќемов i справдi нашi вуйки рiднi,
   Ђ помiж них є дiвка-партизанка,
   ‚ гуртi усi зовуть її Ћксанка
   Ђбо сестра.

   ‚она менi хустинку
   Ћцю дала.
   ЃабусЯ._
   Ќоси, моЯ дитинко,
   ’а вдЯчно згадуй файну партизанку,
   џк би сестрицю, вечором i зранку.
   Ѓо де б тобi дiстать таку хустину.
   ћрасик._
   Њи попрощались, перейшли царину
   I там зустрiли в казанку солдата,
   Њов те опудало.
   Џустились утiкати,
   ‡ крутої скелi впали до потоку,
   ‚ Якусь безодню темну i глибоку.
   ‚горi солдат почав стрiлЯти з крiса,
   ™е й не один, повсюди їх до бiса.
   ‚ ѓлибокiй стрелить, у
   Љозинiй вдруге
   ‹унають всi мiжгiр'Я i Яруги.
   ѓанЯ._
   џ плакала, а ћрцЯ взЯв за руки
   ‰ повiв мене водою через гуки.
   ‡атим угору, просто без дорiжки.
   •оч ми подрЯпались, побили дуже нiжки,
   Ђле дiйшли прЯмiсiнько до двору,
   ’а ми не йшли, летiли в бiр i з бору.
   Ќаш ћрцЯ смiлий - може скрiзь пролiзти
   Ѓабусю, люба, що нам попоїсти?
   ‚iд ранку ще i рiсочки не мали.
   ЃабусЯ —ого ж ви Ягiд в лiсi не нарвали?
   ћрасик._
   ‘уницi вiдiйшли, чорницi не поспiлiї
   •одили за грибами до ’рипiли,
   ’а жодного грибочка не видати,
   Ќемов переродилисЯ Љарпати.
   ЃабусЯ._
   ‹Ягайте спати, завтра прийде тато,
   ‡арiжу Я вам курочку лапату.
   Ћто поласуєм i юшкою, i м'Ясом.
   ѓанЯ._
   Ђ що, коли татусь не прийде часом?
   Iще нiкого з долу не пустили...
   ЃоюсЯ, щоб лихого не вчинили.
   ЃабусЯ. _
   —ого б це, ѓаню?
   ‚аш татусь нiкому
   ‹ихого не робив i вернетьсЯ додому.
   “сi повернутьсЯ в хижки на верховину.
   ѓанЯ. _
   ‚и кажетеусi?..
   Ђ вуйка џворину
   “стрелили.

   I Ѓокачук Њелану
   ‡а те, що помагала партизану
   ‡найти загiн, чужинцi так побили,
   ™о i тепер звестись не має сили,
   ‹ежить блiда, уста чорнiшi рани,
   ’а все шепоче:
   "•лопцi, партизани,
   ђушницю дайте, Я пiду до бою".
   I рве в постелi ковдру над собою.
   Ћтак i тата... Њи й не будем знати.
   ЃабусЯ._
   ’а цур тобi, на нiч страшне казати.
   ‚же неньо ваш на верховину сходить.
   ѓанЯ._
   Ђ що, коли його жовнiр пошкодить?
   ‚они ж такi, отi лихi жовнiри,
   џк в драговинi вовкулаки-звiрi.
   ЃабусЯ._
   •оч Як пошкодЯть, то не буде втрати.
   Њи зможемо —угайстра погукати.
   ‚и ж чули, мабуть, що старий —угайстер
   Ќа чудодiї превеликий майстер.
   ћрасик._
   џкий —угайстер? џ не чув нiчого.
   ѓанЯ._
   Ѓабусю, люба, розкажiть про нього
   ЃабусЯ._
   ’а й розповiм, присуньтесЯ до мене.
   Ћтам, де листЯ стелетьсЯ зелене...
   „iти з двох бокiв  мiцно  притискуютьсЯ  до  бабусi.  ‚она  кладе  свої
натрудженi руки на гострi плечики  онучат,  готуючись  розпочати  довгу  i
цiкаву билицю, але слова не ллютьсЯ iз уст. Њабуть, громовицi  та  шелести
лiсовi полохають спокiйнi слова про далеке  минуле.  Њабуть,  отi  заграви
невгасимих пожеж, що разом з чорними  хмарами  насуваютьсЯ  на  верховину,
опалюють старечу душу, обливають її гiркими невидимими сльозами. Ђле казка
заспокоїть малих дiтей у цю повну  тривог  горобину  нiч,  заколисав  їхнi
печалi.
   ‡нову спалахують свiтлом ‘толiтнiй Ѓук з Њолодою ‘мерiчкою._
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   џк тЯжко тiй бабусеньцi-небозi
   “ невiдступнiй горi i тривозi
   ‘кладать щасливу казку-рЯтiвницю,
   Џеремагать шалену грозовицю,
   Ђби на цiм самотньому подвiр'ї
   ѓолоднi дiти спали у довiр'ї,
   ‚ надiї на —угайстерову ласку.
   Њолода ‘мерiчка._
   I Я, i Я послухаю ту казку.
   Џочинає казку._
   ЃабусЯ  гiрко  усмiхаєтьсЯ  своїм  думкам  про   доброго   гуцульського
—угайстра._
   ЃабусЯ._
   Ћтам, де листЯ стелетьсЯ зелене,
   „е сосни похилилисЯ та клени,
   Љолись потiк шумiв через камiннЯ.
   „алеко чуть було його кипiннЯ,
   Ѓо води рвались прЯмо через гуки,
   ‡миваючи старi, могутнi буки.
   I саме тут в колишнiм вiцi-роцi
   †или великi люди черемошцi.
   ‚они щодень iшли на верховину
   ђубати буки, граби i соснину.
   ‡атим несли колоди до потоку,
   ’акi важкi, що iншим i пiвкроку
   Ќе пронести. Ђ їм усе по змозi.
   ‚'Язали тi колоди на вiдрозi
   I на плотах неслисЯ через гуки,
   Ѓо, кажуть, в них були залiзнi руки,
   ‡ кременю ноги, груди iз кришталю,
   Ђ кров густа з червоного коралю.
   †или вони у злиднЯх, та на волi, -
   Ќової не вимолюючи долi.
   Ђле й до них прийшла недобра днина.
   ‡ далечини приїхав пан ѓорбина,
   ‡а ним жовнiрiв сунуласЯ хмара.
   ‡росла фортецЯ в горах, Як примара.
   ’ой пан звелiв, щоб вiльнi черемошцi,
   џкi лiси рубали при потоцi,
   ‰ому платили немалу данину, -
   Ѓо вiн купив усеньку верховину,
   Ђ черемошцi - вгору топорами, -
   Ђж гуркiт покотивсЯ мiж борами.
   "Њи не платили зроду ще нiкому", -
   ‘казали люди.
   Џан утiк додому.
   I почалась халепа при потоцi.
   Ѓiг вiсть куди зникають черемошцi.
   „итЯтко вийде з хижi - i немає.
   •оди питай по селищах i в гаї,
   Ђле нiде не бачили дитини.
   Ќазавтра легiнь файний геть полине
   Ђбо мисливець з сiткою та крiсом.
   ‘трашне робилось в лiсi й поза лiсом.
   џкий лихий вершить те дiло враже -
   Ќiхто нiде i словбнька не скаже.
   ћрасик._

   —ого ж питать?
   ‚се лихо вiд ѓорбини.
   “б'є когось, а тiло в Яр закине
   Ђбо в колючi неприступнi пущi.
   Ћтак, Як цi чужинцi проклЯтущi.
   ѓанЯ._
   –е вiн! –е вiн! Љому ще зле чинити?!
   ЃабусЯ. _
   Ќе поспiшайте. „ай, ѓаннусю, пити.
   ѓанЯ квапливо,  щоб  не  затримувати  казку,  набирає  корець  води  iз
дубового вiдерцЯ, що стоїть на ослонi поруч. ‚ цю мить десь не дуже далеко
вiд  подвiр'Я  вiдлунює  довго-трiскуча   автоматна   черга.   Џотiм,   то
наближаючись,  то  вiддалЯючись,  iще,  iще.  Ќа  сизому  грозовому   небi
прорiзуєтьсЯ слiпуче пасмо ракети, а може,  то  блискавка  така  разюча  -
нiчого не розбереш у пiзньому смерканнi.  „iвча  дрижить,  розхлюпує  воду
бабусi на руки. ‘таренька нiби не чує нi стрiлЯнини, нi того,  Як  холодна
вода хлюпаєтьсЯ на долонi, не бачить слiпучо-бiлого пасма.
   Њолода ‘мерiчка._
   ’о блискавка чи, може, злi ракети?
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   Ќе вiдхилЯйсЯ, де ти, люба, де ти?
   “се мине - i хмари цi, i вiтри.
   Ќазавтра сонце слiзки-роси витре,
   I засмiютьсЯ нашi полонини,
   џк серце у щасливої людини.
   ‘ова._
   Ќе буде щастЯ - чую, бачу, знаю, -
   “се помре вiд краю i до краю.
   Љарпати пишнi вкриє чорне лихо.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Њовчи хоч ти, нещасна чаклунихо!
   ѓанЯ._
   Ѓабусю, про —угайстра докажiте.
   ЃабусЯ._
   Ќелегко стало черемошцЯм жити.
   ’епер вони гуртом ходили всюди,
   Ђби дiзнатись, де то гинуть люди?
   ’iї пори Ясний легiнь Iванко
   ‘подобав ‹есю, дiвчину-горЯнку.
   ‚они в гуртi соромились кохатись,
   ‚тiкали до потоку милуватись.
   Iванка й ‹есю люди шанували,
   ’ому усi сердечно вболiвали,
   џк тi зникали десь бiлЯ потоку.
   "Ќе йдiть, - казали, - згинете до строку".
   Iван смiЯвсЯ: "џ скручу i лева;
   Ќе бiйсь нiчого, моЯ королево".
   I так вони сидiли бiлЯ кручi.
   Џiд ними води билисЯ ревучi,
   I всЯ галЯва сонцем заливалась,
   „е юнi гуцулЯта милувались.
   Ћтам до них з гущавини дубини
   Џiдкрались ловчi з челЯдi ѓорбини.
   Њiж ними й пан з'ЯвивсЯ, мов примара.
   Iван вiдкинув шитого кептара,
   ЏiднЯвши бартку - вихором до пана.
   Ђ той махнув лиш вiхтем на Iвана -
   I хлопець вклЯк, упав у сон глибокий.
   ‡ареготав ѓорбина одноокий.
   "’Ягнiть його за мур у глибокостi,
   Ђ Я дiвчатко запрошу у гостi.
   џка краса! ’ут можна ослiпитись.
   Ќевже у хлопiв ти могла родитись?
   ‚iзьму тебе, Як панночку, в фортецю".
   "џ не пiду iз тим, хто не по серцю", -
   ‘казала ‹есЯ й кинулась з вiдрога.
   ѓорбина вслiд: "’уди тобi й дорога!"
   ™е ближче затрiщала коротка черга, та так рвучко, так лунко, що вже  не
переплутаєш з трiском сухої лiщини. I нiбито стогiн почувсЯ. —и то  людина
у свiй досмертний час, чи звiр  пiдбитий,  а  може,  й  вiтер  у  гiрськiй
розщелинi.  ’рудно  розгадати  серед  буремних  шумiв,  але  щось  болiсно
застогнало в лiсi.
   ћрасик (зiрвавсЯ з мiсцЯ.)_
   ’о, може, тата встрелили у груди.
   ЃабусЯ._
   Ђ неньо ваш туди iти не буде.
   ‚iн має повернути з того боку.
   Ќедовге,  але  вкрай  напружене  мовчаннЯ.  Џотiм  бабусЯ  ще   тiснiше
пригортає до себе малЯт i продовжує розповiдь.
   “пала ‹есЯ у глибiнь потоку.
   ‚ода реве, жбурлЯє в чорториї,
   ’о пiною, то мулом ‹есю криє,
   ’о б'є з розгону в скелi головою
   I обвиває шию душ-травою.
   Ќесе потiк iз вечора до ранку
   “ —еремош розтерзану горЯнку.
   Ђ на рiнi могутнi черемошцi
   ‚ цей час на плiт виходили по дошцi.
   "„иви-диви, - кричать, - либонь, людина!"
   ‚зЯли на руки: "‰ой - жахна година,
   –е ж наша ‹есЯ втоплена, побита".
   I наступила тиша сумовита.
   Ќесли дiвча з рiки у верболози.
   ‘тарi дiди - i тi ронили сльози.
   ‚же загорнули мертву у рЯденце,
   ™об поховать...
   Ђж чують - б'єтьсЯ серце.
   “ста шепочуть: "Ќе спiшiть ховати,
   ‘трашну Я правду хочу розказати.
   „укач ѓорбина має трунок сонний,
   Џриспить кого i кине в склеп бездонний.
   ‚сi зниклi люди в нього в глибокостi.
   ‚ фортецю йдiть, ламайте змiю костi".
   Џоклали люди ‹есю пiд борами
   I кинулись до пана з топорами.
   Џобили враз озброєну сторожу,
   ‡валили височенну огорожу -
   I до палацу швидше блискавицi.
   ѓорбина б'є у вiкна з крем'Яницi,
   Ђле йому не стримати народу,
   џк веснЯну на —еремошi воду.
   ‡абили дверi, вiкна всi, Як треба,
   ‚огонь пiд дах - i полум'Я до неба.
   ’одi пiшли гуцули в кам'Яницю.
   ’ам кожен стрiв чи брата, чи сестрицю,
   —и дiточок голодних у безсиллi -
   †ивi вони лежали у могилi.
   ‹егiнь зiтхнув: "Ђ де ж краса кохана?" -
   "™е стрiнетесь", - утiшили Iвана.
   Џалац палає. ‹юди iз комори
   ЏиттЯ i їжi витаскали гори.
   Ќаїлись, напилисЯ...- i потому
   “же нiхто не повернувсь додому.
   “ їжi тiй, в питтi був сонний трунок.
   ѓорбина звiв з повстанцЯми рахунок.
   ‡ жовнiрами вiн вилiз iз палацу
   Џопiд землею - i мерщiй до плацу,
   „е спали сном важучим черемошцi.
   ‚iн потрощив усiм залiзнi костi,
   ‡велiв у Яму скласти й закопати,
   Ђ сам напивсь i лiг в дiбровi спати.
   ѓанЯ._
   Њабуть, i ‹есЯ вмерла пiд борами?
   ЃабусЯ._
   Ќi, не померла. ’емними Ярами
   џкось дiйшла туди, де спали люди,
   Џобачила, Як їх коло запруди
   ‡акопували в Ямi глибоченнiй.
   ’а що робити бiднiй нареченiй Iванковiй.
   Џiшла до —еремоша I Як заплаче:
   "‰ой, душа хороша,
   Џорадь, куди хилитисЯ билинi -
   Њенi, слабiй, самiтнiй сиротинi?"
   Љвилить i сльози ронить на камiннЯ.
   Ђж бачить: iз росистого пагiннЯ
   ЏiднЯвсЯ раптом пари вихор цiлий,
   Ђ з пари дiд з'ЯвивсЯ бiлий-бiлий,
   ‚ зелених шатах, з зiркою в кресанi.
   ‚iн запитав: "—ого це сни поганi
   Њенi верзутьсЯ? Ќiби всi гунули,
   Џотрощенi, у землю потонули?"
   ˜епоче ‹есЯ: "‹юбий мiй дiдусю,
   Ќе сон вам снивсЯ. I сказать боюсЯ:
   ‚сi черемошцi приспанi, побитi,
   ‚ глибоку Яму кинутi, заритi".
   "–ьому не буть! ’о люди трудолюбнi.
   ‹юблю Я їхнi спiви дзвiнколуннi.
   Љоли ведуть свої плоти летючi, -
   ‡аслухаєшсЯ, сидЯчи на кручi.
   ‘кажу ще бiльше - всi вони вiд мене
   ‚едуть свiй рiд i вiд природи-ненi.
   џ батько їхнiй добророб —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер.
   ‚еди мене до свiжої могили".
   I дiвчина з —угайстером щосили
   Џобiгли до закиданої Ями.
   ћрасик._
   џ чую кроки - там он, за плаЯми.
   ЃабусЯ._
   ’обi здалось, нiкого там немає.
   ’о сарночка вiд бурi утiкає.
   ЃабусЯ. все ще утiшає своїх маленьких онучат, все казкою вiдгороджує їх
вiд незнаного лиха. Ђ бiдне серце її старече аж рветьсЯ, аж  колетьсЯ  вiд
тривоги - ось-ось лусне оте засмучене серце. ‘правдi,  хтось  пробiг  поза
плаЯми i, мабуть, упав, бо вже не чути нiчого. ‹ише вiтер буремний шугає i
стогне та божевiльне регоче. џк  же  їй,  старенькiй,  далi  говорити  про
щасливий порЯтунок черемошцiв iз могили, коли сама  нiч  оцЯ,  немов  сира
могила, ще й не тиха, темна, а з громами,  блискавками  i  стрiлЯниною,  з
шелестами тривожними i стогонами. ™о ж їй говорити далi?.._
   Њолода ‘мерiчка. _
   „iдусю, справдi хтось до нас прЯмує.
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   ЃабусЯ чує все те, добре чує.
   ѓанЯ._
   Ќема нiкого. ‰ой, бабусю мила,
   „оказуйте.
   ЃабусЯ._
   ‚iдкриласЯ могила,
   ‹иш той —угайстер вимовив словечко,
   ‡атим дiстав †ар-птицине Яєчко,
   ђозбив, розколотив його у ложцi,
   •люпнув у Яму. ‚ийшли черемошцi.
   “сi живi, iще сильнiшi стали,

   ‘мiютьсЯ радо: "џк ми добре спали".
   Ђ ‹есЯ мовить: "‘пали б ви навiки,
   Љоб не —угайстер дав цiлющi лiки".
   ‰ розповiла, Яка бiда зчинилась.
   ѓромада всЯ —угайстеру вклонилась
   I, наламавши буковi жердини,
   “же збиралась бiгти до ѓорбини,
   Ђ дiд спинЯє: "‘тiйте, черемошцi,
   ѓорбина спить мiж скелЯми на рожцi.
   ‚iн сам напивсЯ того трунку злого,
   „овiку не хапатиме нiкого.
   †овнiри всi розбiглисЯ плайками -
   Љоли вовки - най жиють iз вовками.
   Ђ ви iдiть, трудЯщi, мирнi люди,
   Ќа верховини - лиха вже не буде.
   Љоли ж Який чужинець удеретьсЯ,
   ™об пити вашу кров з живого серцЯ,
   I ваших сил у битвi вже не стане,
   I запечуть глибокi смертнi рани -
   ’одi свого —угайстера шукайте,
   I так мене, старого, викликайте:
   ’ечи,вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини,
   Ђ ти, старий —угайстере,
   ‡аступнику i майстере
   “сiх чудес побажаних, -
   Џочуй людей уражених.
   ‡аглЯнь у тi вiконечка,
   „е ждуть тебе, Як сонечка,
   ‡айди у тi хатиночки,
   „е кличуть щохвилиночки.
   „ихни живою силою
   Ќад Ямою-могилою,
   Ќад свiжою та ранньою,
   Ќад вогневою раною.
   Ђ вже зi мною вам не знать урону".
   ’одi ЋлесЯ хусточку червону
   Џодарувала дiдовi за ласку.
   ћрасик. _
   Ѓабусенько, Як схоже це на казку.
   ЃабусЯ._
   ’а нi, ћрасю, знають всi гуцули,
   џкi про давнi роки не забули.
   ѓанЯ._
   Ѓабусю, i тепер жиє —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер?
   ЃабусЯ._
   ‰ тепер жиє у брилах бiлЯ рiчки,
   „е обiймають три малi смерiчки
   ‘тарого бука край крутого плаю.
   џк треба, Я хутенько вiдшукаю,
   ’а й вам цей виклик треба пам'Ятати.
   ЏрЯмо над галЯвиною вогнистим  павуком  промайнула  блискавка,  за  нею
ударив грiм: "’р-р-ах, гу-гу-гу. ’ра-а-ах,  у-у!"  I  вiд  того  страшного
удару розкололось, важко повисло небо, а з розколини гуком полиласЯ  вода.
‚она  заклекотiла  по  крутому  схилу,  i  за  Якусь  хвилину  у  мiжгiр'ї
зашумував, запiнивсЯ потiк, Як той, що нiс та бив об скелi колись  красуню
‹есю.
   ‘тудено стало. ѓей, пора до хати.
   ’а й пiдтоплЯє ганок люта злива.
   •одiмо, най нам нiченька щаслива...
   ЃабусЯ. з ѓанею зникають за дверима. ћрасик на Якусь  мить  залишаєтьсЯ
на ганку, вдивлЯєтьсЯ в пiтьму ночi, з Якої,  неначе  iз  глибини  океану,
випливають  постатi  могутнiх   черемошцiв,   хитрюще   обличчЯ   ѓорбини,
виблискують списи i  бартки  жовнiрiв.  I  нарештi  йому  усмiхаєтьсЯ  сам
—угайстер - сивий дiдусь iз червоною хустиною в руцi.
   Њолода ‘мерiчка._
   ЃабусЯ й ѓанЯ вже пiшли до хати,
   —ого ж лишивсЯ ћрцЯ тут стоЯти?
   ’а ще коли отак громище лЯска.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ‚ його уЯвi ще зорiє казка.
   ЏоглЯнь сама. ‹ибонь, на верховину
   Ќесе лихий неситого ѓорбину.
   †овнiрiв скiльки!.. ‰ кожен з довгим крiсом.
   ‡никають черемошцi помiж лiсом,
   Ђ вдалинi iз хвилi —еремошу
   —угайстер вийшов. “смiшка хороша
   ћрасиковi серденько лоскоче.
   I хлопчик тихо щось квилить-шепоче.
   ћрасик._
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами,
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини.
   Ђ ти, старий —угайстере...
   Љазковi привиди лЯкає новий шалений удар грому. ћрасик, шепочучи  слова
—угайстрового виклику, зникає в хижi._
   Ќа  верховинi  шумить,  клекоче  карпатська  злива.  џкi  вони  шаленi,
карпатськi грозовi зливи!_
   Ќа галЯвину до хижi виходить високий партизан.  ‚iн  ледве  переставлЯє
ноги, опираючись на автомат. ѓолова i груди  наспiх  перев'Язанi  бинтами,
через Якi ще проступає кров. Iз розбитих чобiт стiкає вода.  ‚  його  очах
страшна тривога за щось безцiнно дороге i, мабуть, втрачене назавжди._
   Џартизан._
   ‚же день i нiч в нерiвному двобою
   ‚орожий хвiст тЯгну Я за собою.
   Ђ де загони - нi в кого спитати, -
   Ќеначе раптом вимерли Љарпати.
   Џ'Ять тисЯч верст пройшли ми по ‚країнї,
   Ђ ще такого не було, Як нинi.
   ‚iдбивсЯ Я в горах вiд партизанiв
   ‘еред борiв густезних i туманiв.
   ‘крiзь вороги, мов тi вовки голоднi.
   Ќе повернусЯ в з'єднаннЯ сьогоднi
   I завтра теж - уже лишає сила,
   Њене ворожа мiна пiдкосила,
   ‚алЯють з нiг тЯжкi, пекучi рани.
   Ђ де ж загони, друзi-партизани?..
   ‚iн хилитьсЯ додолу, опираючись на причiлок темної хижки.  Џри  спалаху
блискавки помiчає слiди босих нiг на ганку.
   Ќедавно хтось зайшов до цеї хати.
   Њаленькi нiжки - значить, не солдати.
   џка то радiсть! Є жива людина;
   •оч дiд слiпий а чи мала дитина.
   ‘амотнiсть тЯжча за тюремнi грати,
   ‚ одинцi страшно жити i вмирати.
   Ћдне лиш слово рiдне найпростiше -
   I на душi зробилосЯ б свiтлiше.
   Ђ що, коли назустрiч автомати -
   “ мене ж нi набоїв, нi гранати.
   ’а все одно - три чисницi до смертi,
   Ѓiда - Як дверi наглухо запертi.
   ’Яжко ступаючи, партизан пiдходить до дверей, стукає спочатку  тихо,  а
потiм сильнiше._
   ЏрокиньтесЯ, Якщо усi поснули.
   Џустiть, Я свiй, не бiйтесЯ, гуцули.
   Ђби узнали, що Я з цього краю,
   Џослухайте, Я пiсню заспiваю:
   Љарпати - край лiсiв та круч,
   Ќаш край красою славний.
   ѓуцульський рiд орлин, могуч
   ‚ трудi, в бою незламний.
   ’iльки сонце заiскритьсЯ,
   ‹егiнь при стременi, -
   ’опiр з кованої крицi,
   Љрiсик на ременi.
   Њолода ‘мерiчка. _
   ‚iн мертвий майже, ще й спiвати може!..
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Ђ рiдна пiснЯ всюди допоможе
   ‚ тЯжкiй бiдi, - говорЯть здавна люди.
   Њолода ‘мерiчка. _
   ‰ой, дiдоньку, нехай то правда буде.
   џ за життЯ боюсь героЯ цього.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   I Я боюсь, та ще й не за одного, -
   ‡а всiх отих, що гори i долини
   Џройшли, аби звiльнити верховини.
   Iз хати чуєтьсЯ Якийсь сполоханий  шепiт,  поволi  вiдхилЯютьсЯ  дверi,
виходить бабусЯ.  „о  неї  щiльно  тулЯтьсЯ  ћрасик  i  ѓанЯ.  ‚  старечих
тремтливих руках блимає свiчечка.
   ЏострiлЯний, порубаний, небоже!..
   Iди до хати, тут стоЯть негоже.
   ћрасю, ѓаню, проведiть до лiжка,
   Ђ Я мерщiй внесу водицi з дiжки
   ’а гой-трави запарю - легше буде.
   Ћ, Як тепер страждають нашi люди.
   ‡вiдкiль же ти, за що так битись мусив?
   Џартизан ‡а волю бивсь...
   џ партизан, бабусю.
   ЃабусЯ, наблизивши свiчечку  до  самого  обличчЯ  партизана,  розглЯдає
негаданого гостЯ, потому бiжить до  погрiбника.  „iти  обережно  проводЯть
партизана в хату. ‡а ними уже й бабусЯ поспiшає iз вiдерцем води  i  сухою
гой-травою.
   ЃабусЯ._
   –е партизан... ‚идать, мов „овбуш, мужнiй!
   —и житиме - пострiлЯний, недужий...
   ’Яжко зiтхаючи, бабусЯ заходить до хати. Ќа  галЯвинi  Якийсь  короткий
час безлюдно. ѓроза вщухла, лише поодинокi краплини бубонЯть по гонтi._
   ‡годом в кiнцi галЯвини з'ЯвлЯєтьсЯ група фашистiв. Џо зволоженiй травi
мигає вогонь лiхтарика, мабуть, вiдшукує недавнi слiди._
   Џерший голос._
   Људи вiн зник у цiй безлюднiй пущi?
   „ругий голос._
   ’а ще й пiтьма, немовби чорна гуща.
   Џерший голос._
   ‡а голову його сто тисЯч мають дати.
   „ругий голос._
   Ђ Як не знайдем, нашi можуть знЯти.
   ’ак само уперто  освiтлюючи  дорогу  лiхтариком,  фашисти  зникають  за
рогом. Ќа ганок виходЯть дiти._
   ћрасик._
   Љоли солдати - знаєш, що казати?
   ѓанЯ._
   ЂЯкже, знаю... •то б не йшов до хати.
   ћрасик._
   Ћце герой - в казках таких немає.
   ѓанЯ._
   Ђ скiльки вiн всього на свiтi знає.
   Њи будемо удвох ходить до школи,
   Ђ Я про те й не мрiЯла нiколи.
   ћрасик._
   I будем зватись юнi пiонери. ѓанЯ.
   Ђ що, Як вiн помре у нас тепера!
   ћрасик. _
   Ќi, не помре...
   Ћн хтось iде до двору.
   ѓанЯ._
   „иви-диви, Якi страшнi потвори.
   ћрасику, ой Як Я їх боюсЯ!
   ћрасик._
   Ќе бiйсЯ, хочеш, Я i засмiюсЯ.
   ѓанЯ._
   Ћблиш, облиш. Ќе треба нi словечка.
   ‚они ж уже, дивисЯ, недалечке.
   „авай втечем до лiсу пiд загати.
   ћрасик. _
   Њи ж обiцЯли хижку вартувати.
   ‘трашно гунулЯтам, ой, Як страшно перед  чужими  озброєними  солдатами.
ћрасик лише говорить, що засмiЯвсЯ б, нi, тут не до смiху.  „iти  тулЯтьсЯ
одне до одного i непомiтно длЯ самих себе вiдступають пiд ганок.
   Њолода‘мерiчка._
   ѓоворить ћрцЯ, нiби засмiєтьсЯ,
   Ђ в нього так серденько бiдне б'єтьсЯ,
   ™о вискочити ладне, розiрватись.
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   ѓай-гай, коли вже ћрковi смiЯтись.
   ‚iд чималої групи фашистiв, що зупинилисЯ край  подвiр'Я,  вiддiлЯютьсЯ
двi  постатi.  ‚они  обережно  наближаютьсЯ  до  хижi,  освiтлюючи  дорогу
лiхтариком. Љартатi маскувальнi плащi промокли i незграбно  стовбурча-тьсЯ
на плечах, чоботи забовтанi в руду глину.
   Џерший солдат. _
   Ќе видно слiду - все розмила злива.
   „ругий солдат. _
   Ќе те що люди, i землЯ зрадлива
   „о нас отут, куди не повернисЯ.
   Ћн партизан в городi, подивисЯ.
   ‘олдати  разом  iз  двох  автоматiв  вiдкривають  шалений   вогонь   по
опудаловi, - аж клоччЯ iз нього летить. Џiд градом  куль  каска  падає  на
землю, i замiсть голови бiлiє гострий кiлок.
   ћрасик._
   ’а то ж опудало, щоб горобцiв лЯкати.
   Џерший солдат._
   Ђ йди сюди, вовчисько тричi клЯте!
   ѓей, тут вас двоє!.. ‘тiйте, руки вгору
   Љажiть, сюди приходив хто до двору?
   ћрасик i ѓанЯ. _
   Ќiкого ми не видiли, солдати...
   „ругий солдат. _
   Ђ в хатi хто? Њерщiй ведiть до хати.
   ћрасик._
   Ђ в хатi наша баба умирає.
   “ неї тиф... i лiкарЯ немає.
   „опоможiть, у вас е файнi лiки.
   Џерший солдат._
   ’а пропадiть ви пропадом навiки.
   Ћх, i залiзли ж ми з тобою в нору.
   Ѓери хоч курку - i мерщiй iз двору.
   ћрасик._
   Ђ курка теж у нас захворувала.
   Її бабусЯ з рота годувала,
   Ѓо так любила, мов дитЯ рiдненьке,
   ’епер не їсть, не п'є оцЯ рЯбенька,
   “се лежить отут серед камiннЯ.
   ‚ сусiдiв теж повимерло пташиннЯ
   ‚iд тифу лютого чи, може, вiд холери.
   Ќiхто не знає... ‚сюди мруть тепера.
   „ругий солдат, Який уже було схопив курку,  мов  ошпарений,  кидає  її,
стоїть Якусь мить оторопiлий, потiм старанно витирає руки об плаща.  ‡атим
виймає з кишенi плЯшечку, обливає руки, хлюпає собi на лице, на одежу.
   „ругий солдат._
   ™е сказано - послали нас до тилу!
   Ќе партизан, так тиф зведе в могилу,
   —ума, холера чи Якась проказа.
   “сiх передушив би Я вiдразу,
   Ђ партизанiв драв би, мiй капрале.
   Џерший солдат. _
   „ивись, аби тебе не обiдрали.
   ‡емлЯ i люди тут за партизана.
   •одiм, а то потрапим до капкана.
   „ругий солдат._
   Ђ де ж звiрЯта, дать би їм приклада
   Џерший сол дат
   Ќе зачiпай, можливо, тут засада.
   Њи й так iздуру шуму наробили -
   ѓорохове опудало убили.
   Џро це нi слова серед наших друзiв:
   ‘мiЯтимутьсЯ, Як iз боЯгузiв.
   „ругий солдат. _
   Ќу, то давай пiдпалимо хатину.
   Џерший солдат._
   •одiм, ходiм, бо буде кулЯ в спину.
   ‘олдати, наче вислiдженi звiрi, крадучись, зникають з подвiр'Я,  тануть
в iмлi. ѓурт фашистiв, Який спочатку з'ЯвивсЯ край подвiр'Я, зник ще тодi,
Як розвiдники знЯли стрiлЯнину.
   ћрасик i ѓанЯ з  глибини  ганку,  де  вони  ховалисЯ  останнi  хвилини,
виходЯть на подвiр'Я. ‚они сполоханi, але радi._
   ѓанЯ. _
   Џiшли, злЯкалисЯ, ми обдурили файно.
   ћрасик._
   ™ось треба дiЯть, ѓанночко, негайно.
   ‚еликий чоловiк лежить у нашiй хатi;
   Ќедаром нишпорЯть цi нелюди проклЯтi.
   ѓанЯ. _
   ’ихiше. ‚ернуть - будуть бити злiсно.
   ћрасик._
   ’епер уже не вернутьсЯ, бо пiзно.
   I тифу налЯкалисЯ до смертi.
   ‚же не про них подумай-но тепер ти,
   Џро партизана, що вiд рани гине.
   ЃабусЯ, виходить iз хати, зупинЯєтьсЯ на ганку.
   ЃабусЯ._
   Њабуть, наш гiсть не проживе i днини.
   Џiшли?..
   ѓанЯ. _
   Џiшли, бабусенько, йой, лютi.
   ЃабусЯ. _
   Ѓодай би потопилисЯ у рутi.
   ‚она щось шукає пiд стрiхою на ганку i знов повертаєтьсЯ до хати._
   ѓанЯ._
   Ќе проживе i днини, чуєш, ћрку?
   ‘кажiм бабусi, най зарiже курку.
   ‚iн зголоднiв i тому так хворує,
   Ђ Як хороша страва запарує,
   ЏiдiйметьсЯ, поїсть, сильнiший буде.
   ћрасик._
   ‰ого двi кулi встрелили у груди,
   †ивiт пробито, страва не поможе.
   ђобить щось греба, так сидiть негоже.
   „iти стоЯть запечаленi, мовчазнi. "ђобити щось, дiЯти треба!" - аж пече
в маленьких голiвках i з болем вiдлунюєтьсЯ в серденьках дитЯчих._
   ‘тоЯть дiти, дивлЯтьсЯ то на землю,  то  на  небо.  Ђ  небо  поволеньки
свiтлiє. ѓрозовi хмари рвутьсЯ на шматки i, мов гурти овечок, розбiгаютьсЯ
за лiси на новi пасовиська. Ќад  горами  бiлiє  край  неба  -  то  сходить
мiсЯць. ‰ого ще не видко, але свiтлiшає, свiтлiшає потроху на верховинi. Ђ
з тим i на душi нiби свiтлiшає поволi._
   ‘толiтнiй Ѓук._
   —ого вагаєтесь, шукайте допомоги,
   •ай не спинЯють вас жахнi дороги.
   Њолода ‘мерiчка. _
   ™о ти говориш, дiти повмирають.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ‡а праве дiло хай хоч серце крають.
   џ б на край свiту сам пiшов по лiки,
   ’а жаль, корiннЯм врiс отут навiки.
   ‘ова._
   Ђ Я за це й крилом кивнуть не хочу, -
   ‹Якливих краще криком заморочу.
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   •iба збагнуть старiй лихiй ‘овинi
   ’i почуттЯ, Якi живуть в людинi,
   ™о йде на бiй за щастЯ i свободу
   ‘воєї Ћтчини i рiдного народу.
   ћрасик._
   Ђ що, коли i справдi є —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер?
   џ знаю плай, що йде до —еремоша,
   Џо нiм ходили з татом до ’имоша
   ‡даєтьсЯ, знаю, де висока брила,
   Џро котру нам бабусЯ говорила.
   •одiмо, ѓаню, завтра пiзно буде.
   ѓанЯ._
   ’а зараз нiч темнiсiнька повсюди,
   Ђ Я в пiтьмi, ћрасику, боюсЯ.
   „о того ж i розсердитьсЯ бабусЯ.
   ћрасик._
   ‚она про це зовсiм не буде знати.
   Њи зберемось i пiдемо вiд хати.
   џ покладу кресало у табiвку
   ’а ще свою мережану денцiвку.
   ’ут близько, ми й повернемось до ранку
   Ќе ходь у хижу, зберемось на i анку.
   ѓанЯ. _
   Ќi, нi, ћрасю, пождем до свiтаннЯ.
   ЃабусЯ (виходЯчи з хижi)._
   ‚же й не говорить, слабшає диханнЯ
   ‘амi лиш очi пломенЯть, Як свiчi.
   ѓой-зiллЯчком його кропила тричi -
   Ѓезсилi тут усi горЯнськi лiки.
   —ого ж це люди наче тi калiки
   Џеред тупою смертною косою?
   “мре твiй брат - лиш ороси сльозою
   Њогилу свiжу i ступай додому.
   Ђ Я б цьому синковi молодому
   ‘воє життЯ вiддать не пожалiла,
   Ђле це виймеш серденька iз тiла.
   ’а й що йому в моїм старому серцi,
   „е каплЯ кровi жеврiє на денцi.
   ‰ому по рiвнi серце ‚елет-Џана,
   ™об вiчно билось в грудЯх партизана.
   ЃабусЯ. замовкає, нiби згадавши щось дуже важливе, бiжить за причiлок i
повертаєтьсЯ в хижу з листЯм в руцi.  ѓанЯ  хоче  її  наздогнати,  мабуть,
спитати про щось, але ћрасик хапає за руки, затримує.
   ћрасик._
   ‘естричко, чула, вiн уже вмирає.
   Ћн i свiтаннЯ йде по небокраї.
   ѓанЯ._
   ’о мiсЯць сходить, ћрцю, не свiтаннЯ.
   ћрасик._
   •одiмо швидше, кинь свої ваганнЯ.
   Џрогаємось, а вiн померти може.
   I татовi —угайсгер допоможе.
   ѓанЯ._
   I татовi?!
   ’о вже ходiм шукати. Ђ знаєш, Як —угайстера гукати?
   ћрасик._
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами,
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини.
   ’а знаю, люба ѓаню, пам'Ятаю.
   “ снi скажу, коли хто запитає.
   „авай iти.
   ѓанЯ._
   Ќу, то й ходiмо, ћрцю,
   Ќе так i лЯчно, коли ми укупцi,
   ‚зЯвшись за руки, гуцулЯта простують до лiсу._
   ‚они Якийсь час виднiютьсЯ на  схилi  галЯвини,  а  потiм  зникають  за
галуззЯм. ‹иш чути, Як ѓанЯ повторює слова —угайстро-вого виклику, щоб  не
забути.
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами...
   ‘ова._
   Ђву-угу!
   „орога в дугу
   ‡iгнуласЯ, зломиласЯ,
   ЊалЯта заблудилисЯ.
   Їх душ-трава залЯкує,
   Ќад ними ворон крЯкає.
   ‡а Якусь хвильку її слова затихають. Ќа небi зовсiм розiйшлисЯ хмари  i
стало так свiтло, так Ясно на верховинi, пю видко навiть слiди в прим'Ятiй
травi, слiди босеньких ди" тЯчих нiжок.
   ЃабусЯ._
   ‡аснув, i серце вже рiвнiше б'єтьсЯ.
   Џоклала Я любисток бiлЯ серцЯ,
   ‚iн освiжає кров - давно те знаю.
   –е зiллЯ треба рвати серед маю,
   Џiд час грози... Ђгов, а де це дiти?
   ћрасю, ѓаню, швидше в хату йдiте.
   Ќе чути!.. Ѓоже!..
   –е ще менi лихо. •iба жартують?..
   Ќi, повсюди тихо. ћрасю! ѓаню!
   Њиттю йдiть до хати.
   Iз  глибини  лiсу  доноситьсЯ  далекою  луною:  "Њи  рушили  —угайстера
шукати!"_
   ЃабусЯ._
   ‰ой, горенько! ‘кажiте, добрi люди!..
   “ хащинах i дикий звiр заблуде.
   Ђгiй, куди ви? ’емно, бездорожнє!
   ‚ернiтесЯ!.. Ќе можна так... Ќе мо-о-жна.
   ЉидаєтьсЯ бiгти за дiтьми, але не витримує стареньке серце. ‹иш крок чи
два - i бабусЯ, хапаючись за груди, падає.
   Њолода ‘мерiчка. _
   Џомерла сива горлицЯ в знемозi.
   •то ж заспокоїть дiточок в тривозi?
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ‡цiлiть старенькiй серденько, Љарпати,
   Ќе можна їй сьогоднi умирати.
   ЃабусЯ. лежить нерухомо, Як мертва. Ђ може, й  справдi  померла  бiдна.
•iба знесеш стiльки всього жахного та в  одну  коротку  лiтню  нiчку.  Ќi,
ворухнуласЯ, звелась на руки важко-важко i шепоче.
   ЃабусЯ._
   ‰ой, дiтоньки, та що ж Я наробила,
   Ћманою довiрливих згубила!
   ЃабусЯ. нерухомо дивитьсЯ в гiрську мiсЯчну далечiнь  Њолода  ‘мерiчка.
печально тулитьсЯ до ‘толiтньою Ѓука._
   Ќад галЯвиною повiльно й урочисто пролiтає ‡олотава Џтаха. ‚она  крилом
торкаєтьсЯ сивої бабусиної голови i вiдлiтає туди, де зникли дiти.
   ‡олотава Џтаха (спiває)._
   ‚ громаддi камiннiм,
   ‚ гнiздi соколинiм
   ђодились орлЯтами ви.
   I крила простерши,
   Ќа подвиг уперше
   ‡летiли пiд регiт ‘ови.
   џ Џтаха ‡лотава, -
   ‡витЯга i слава -
   ‡а вами услiд полечу.
   “ ночi тривожнi
   ‹iси бездорожнi
   ЌадiЯми вам освiчу.
   ЊужайтесЯ, дiти,
   Ќевтомно iдiте -
   •ай путь перед вами страшна.
   „о щастЯ i волi,
   „о свiтлої долi
   ‘мiливих виводить вона.
   _
   „Iџ „ђ“ѓЂ_
   ЉЂђ’€ЌЂ Џ…ђ˜Ђ_
   ђiвна полонина край гiрського рiдколiссЯ. ЏетлЯста  стежина,  Яку  ледь
помiтно у високих  травах,  розходитьсЯ  на  два  боки.  ’о  тут,  то  там
поодинокi буки,  смереки.  ‚они  крислатi,  густокроннi,  бо  зростали  на
просторi. Ђ одна,  найвища,  мабуть,  найрЯснiша,  смеречина,  з  корiннЯм
вивернута нiчною бурею, лежигь,  простЯгає  своє  вiттЯ  до  стежини,  мов
говорить: "Џiдведiть мене, Я ще довго буду прикрашати цей край"._
   џсний, але досить студений ранок. ‡ гiр на долину  легеньким  серпанком
стiкають тумани, i там, де  розриваєтьсЯ  серпанкова  пелена,  пiд  сонцем
спалахують роси, немовби тi краплини не з води,  а  з  казкового  горючого
кришталю. „овкола усе таке чисте, буйне i соковите,  Яке  можна  зустрiти,
мабуть, лише в щедротах карпатської природи. Ќавiть повалена бурею смерека
ще довго не засохне, не помре, хапаючись за землю останнiми корiнцЯми._
   Ќа полонинку до роздорiжжЯ стежок виходЯть ћрасик i ѓанЯ...  ‚они  дуже
стомленi, одежка аж до плечей зволожена росою. Џроте на обличчЯх не  видно
смутку i страху, вони сЯють збудженнЯм i радiстю.  –е,  мабуть,  тому,  що
пiслЯ тривожної ночi настав свiтлий ранок i вже недалеко до  —еремошу,  до
зустрiчi з добрим —угайстром._
   ћрасик._
   Iзнов стежки розбiглисЯ в два боки.
   ѓiрськi плаї, неначе тi потоки,
   ђозходЯтьсЯ галузками щомитi.
   “сi Љарпати ними оповитi.
   Џо котрiй нам iти тепер, ѓаннусю?
   ѓанЯ. _
   Ќе знаю... Ђле Я вже не боюсЯ.
   –е уночi лЯкаласЯ до дрожу.
   џ прийнЯла за вiдьму дику рожу.
   ‘тарi пеньки здавалисЯ вовками
   Њiж травами густими i гiлками.
   Ђ отодi, Як щось в кущах шугало
   I ти дiстав кремiнчик та кресало
   ‰ почав кресати - Я мов задубiла.
   ™о то було?
   ћрасик. _
   ‡даєтьсЯ, кiзка бiла.
   ѓанЯ. _
   Ђ коби вовк?
   ћрасик._
   “сiх страшить кресало,
   ѓоворЯть, що б у лiсi не гасало.
   ѓанЯ._
   Iще мене ‘ова лЯкала всюди.
   џк закричить, аж холодiють груди.
   ћрасик. _
   Ќадалi сов не бiйсЯ, будь обачна.
   ѓанЯ. _
   “день - то нi, а нiччю йой Як лЯчно!
   ћрасик. _
   Љого б спитать, куди до —еремошу?
   ѓанЯ. Ђ ти ж ходив iз татом до ’имоша?
   ћрасик. _
   ’орiк було, не годен пригадати.
   ѓанЯ. _
   “ птахiв, кажуть, можна запитати.
   Љрай полонини мiж низеньким рiдколiссЯм засЯв уранiшньою росою могутнiй
‘толiтнiй Ѓук, а бiлЯ нього Њолода ‘мерiчка. ‚они такi  ж  самiсiнькi,  Як
тi, що стоЯть в бору  бiлЯ  одинокої  гуцульської  хижi.  ‡даєтьсЯ,  вчора
вечором знЯлисЯ i пiшли слiдом за малЯтами i тепер разом з ними зупинилисЯ
ось тут, над полониною, аби дiзнатисЯ, що ж  далi  буде  з  їхнiми  любими
гуцулЯтами.
   Њолода ‘мерiчка._
   ‘кажи, дiдусю, чи говорЯть птахи?
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ѓоворЯть всi пташки, жуки, комахи.
   Ђ особливо Џтаха ‡олотава,
   ™о свiтитьсЯ, немов Ясна заграва,
   џк люди, розмовлЯє. Ѓо дiвчатком
   †ила вона у цих борах спочатку.
   ‡а ге, що свiтлу волю шанувала,
   Їй долЯ злотнi крила дарувала.
   ‰ тепер вона усiм, хто йде до волi,
   ‘трiчаєтьсЯ у лiсi чи у полi
   ’а вказує, куди iти-ступати.
   Ђ вже малим вона Як рiдна мати.
   ’о задзвенить тихенько, зашепоче,
   ’о заспiває пiсню серед ночi.
   ѓанЯ._
   ’ак, так, у птахiв треба запитати,
   Љоли не знати стежечки до хати,
   I Як у хащi заведе Ѓлудика,
   „е в шпичаках росте малина дика, -
   Џташки хоч вiдки виведуть додому.
   I навiть розмовлЯють по-людському.
   џ знаю, Як їх кликати-гукати.
   Њене не раз цього учила мати,
   Љоли жива була. Џослухай, погукаю;
   •тось вiдгукнетьсЯ iз трави чи з гаю.
   ‘иницi-сестрицi,

   џ дам вам водицi,
   Џосиплю зернЯта,
   Њої пташенЯта.
   ‚кажiть-но, сестрички,
   ‘тежину до рiчки.
   ћрасик._
   Ќе чуть нiчого. ‚ийму сопiлчину
   I "ластiвку" заграю длЯ почину,
   Ђ потiм соловейком засвищу Я,
   Њожливо, прилетить котрась, почує.
   ћрасик  виймає  свою  мережану  денцiвку  i  починає  грати.  ‘опiлочка
дзьохкає  ластiвчиним  голосом,  а  потiм  пiдпадьомкає,  мов   перепiлка,
солов'єм заливаєтьсЯ на всi лади, синицею, щигликом жвавим.  Ќа  чистий  i
нiжний голос ћрасикової сопiлки з усiх бокiв злiтаєтьсЯ птаство. ‚ галуззi
дерев, в росЯницi трави, перепурхуючи з крони на  крону  або  в  кружлЯннi
пiдiймаючись до неба, засвистiли, защебетали, затьохкали птахи. I не можна
вiдрiзнити, де сопiлчин голос, де пташиний.
   ѓанЯ._
   ‰ой, скiльки їх уже злетiлось, ћрку.
   џ бачу он сизесеньку голубку,
   Ћн соловейка бачу i синицю,
   Ђ на лiщинi золотаву птицю.
   —и не жар-птицЯ часом? Ђж палає...
   ћрасик._
   Љазали, їх немає в нашiм краї,
   “же давно покинули Љарпати.
   ѓанЯ._

   ‚се 'дно Я буду у пташок питати.
   ‘иницi-сестрицi,

   џ дам вам водицi,
   Џосиплю зернЯта,
   Њої пташенЯта.
   ‚кажiть нам, сестрички,
   „орiжку до рiчки.
   ѓанЯ не говорить, а тоненько-тоненько, наче пташина, наспiвує. ћрасик в
лад їй виграє на сопiлчинi. ™е й ще повторює свiй виклик ѓаннусЯ,  на  всi
голоси пташинi заливаєтьсЯ денцiвка, а потiм замовкає. I  чують  дiти,  Як
одна пташина: "ѓанцю-ѓанцю, Я гратиму, а ти iди до танцю".
   ’и чуєш, ћрцю, кличе танцювати.
   Ћта, що крильцЯ бiлi, наче з вати.
   ѓанЯ закрутиласЯ в таночку, ћрасик пiдiгрує їй  на  сопiлцi,  а  пташки
спiвають i говорЯть  кожна  про  своє.  Ћдна  дзеленчить:  "џ  синицЯ,  де
водицЯ?", а за нею малЯта iз гнiздечка: "Њи пташата, де зернЯта?"  Љоли  ж
накричалисЯ i  трохи  вщухли  найменшi,  найжвавiшi,  тодi  пiдлетiла  ота
‡олотава, що аж горить, i заспiвала:
   ћрцю-ћрцю,

   Њiй голубцю,

   ‹юба ѓаню,

   ‰дiть, коханi,
   ‚се донизу,

   ’ут поблизу,

   Њiж смерiчки

   Ђж до рiчки.
   Ђ потiм знЯласЯ, полетiла i крилом торкнуласЯ до  стежки,  що  повертає
вниз._
   ѓанЯ._
   Њiй рiдний ћрцю, каже, що донизу
   —ерез смерiчки i, либонь, поблизу.
   ћрасик._
   Ђ може, й так, неправду кажуть птицi.
   Џосидимо,спочинемо в травицi.
   „iти  сiдають  у  пухнату  мураву.  ‚  цей  час  все  птаство  змовкає,
зриваєтьсЯ з мiсць i розлiтаєтьсЯ у всi боки.  Ђ  ‡олотава  пурхнула  бiлЯ
самiсiньких гунулЯт i  Якось  лЯкливо  сплеснула  крилами  й  прошепотiла:
"’iкайте, дiти". ЏочулосЯ зле звiрине  завиваннЯ.  Ќа  полонинi  показавсЯ
величезний дикий кабан. ‚iн, не поспiшаючи, iшов  прЯмо  на  дiтей,  риючи
перед собою землю.
   ћрасик. _
   „ивисЯ, ѓаню, дикий кабанище.
   ѓанЯ. _
   ‰ой, Я боюсь.
   ћрасик. _
   Њерщiй на бука, вище!
   „iти прожогом вилазЯть на  дерево  i  вмощуютьсЯ  мiж  галуззЯм.  Љабан
пiдходить до бука, риє землю пiд корiннЯм, злiсно звискуючи._
   ћрасик. сiдає на гiлку, Як на  конЯ,  упираєтьсЯ  спиною  в  стовбур  i
дiстає кресало. Љресь-кресь, кресь-кресь, але нi iскорки  вiд  кремiнцЯ  -
свiтло стало, ранок запалав. Ђ дикий кабан навiть голови не пiдiймає,  риє
i риє._
   ѓанЯ. _
   Џiд корiнь, лютий, починає рити.
   ћрасик. _
   Љоби рушницЯ, мiг би зразу вбити.
   ѓанЯ._
   Џiдриє бука, ми впадем додолу.
   ћрасик._
   ‚еликий бук, не звалитьсЯ нiколи.
   ѓанЯ. _
   Ђж так вiн буде ритисЯ до ночi.
   ћрасик. _
   Ќе плач, пориє трохи й не захоче.
   ѓанЯ. _
   “ мене серце вирветьсЯ вiд лЯку.
   ћрасик. _
   Љоби зламать менi товсту ломаку.
   ѓанЯ._
   ‰ой, упадем, не побоїтьсЯ бука,
   џка ж вона страшна, оцЯ звiрюка.
   ‹унає пострiл, за тим другий, третiй. „икий  кабан  зi  скаженим  ревом
крутитьсЯ навколо дерева, кидаєтьсЯ до лiсу, та ще пострiл - i  вiн  падає
мертвий. ћрась напiвсвiдомо шепоче:
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами...
   Џо стежцi iз рiдколiссЯ вибiгає  мисливець  в  гуцульськiй  одежi.  ‚iн
поспiшає до кабана, але, помiтивши дiтей,  зупинЯєтьсЯ.  ѓанЯ  з  ћрасиком
швидко спускаютьсЯ з бука.
   ћрасик. (до мисливцЯ-розвiдника)._
   ‰ой, вуєчку, спасибi вам велике,
   Ѓо з'їло б нас оте страхiттЯ дике.
   Њисливець-розвiдник
   —ого сюди забрались, бiсенЯта?
   ѓанЯ._
   Ќi, вуєчку, ми люди, гуцулЯта.
   Њисливець-розвiдник._
   ‘амi ви тут чи, може, з батьком, братом?
   ћрасик._
   ‘амi, самi, бо сталось лихо з татом.
   Њисливець-розвiдник._
   џке ж то лихо?
   ћрасик._
   “зЯли солдати,
   Ђ ми йдемо —угайстера шукати.
   Њисливець-розвiдник. _
   ‘кажи менi, а хто ж то є —угайстер?
   ћрасик. _
   “сiх чудес невигаданих майстер.
   Њисливець-розвiдник замислюєтьсЯ, ставить до  бука  рушницю,  дiстає  з
кишенi велику цукерку i дає дiтЯм. Љоли вiн лiз до кишенi, вiдкинувши полу
свити, ћрасиковi здалосЯ, що пiд свитою вiйськовий мундир. ’а нi, це  лише
здалосЯ. ‡вiдки у гуцула може бути ворожий мундир? ’а ще у такого  доброго
гуцула, Який врЯтував їх  вiд  звiра  i  частує  цукерками,  а  зараз  так
привiтно, так спiвчутливо усмiхаєтьсЯ до них. ”айний вуйко.
   Њисливець-розвiдник. _
   „е ж вiн живе, скажiть, мої хорошi?
   ћрасик._
   ’ой чудодiй живе на —еремошi.
   Њисливець-розвiдник._
   џ сам тутешнiй, знаю всi стежини
   „о —еремошу по кущах ожини.
   ѓанЯ._
   I знаєте, де є високi брили,
   „е три смерiчки бука охопили?
   Њисливець-розвiдник
   —ому ж не знать?
   –е там, де фольварк панiв.
   “ тi краї водив Я партизанiв.
   ’ак ви йдете —угайстера шукати,
   ™об тата iз неволi рЯтувати?
   ѓанЯ._
   Ќi, татко сам повернетьсЯ додому,
   Ѓо вiн лихого не робив нiкому.
   •iба пошкодЯть... Ђ тепер зарана
   ‡цiлити треба вуйка партизана.
   ЏострiлЯний, ледь-ледь добувсь до двору.
   Њисливець-розвiдник. _
   ‡вiдкiль?
   ћрасик._
   Iзнизу, iз ’овстого бору.
   Њисливець-розвiдник. _
   “чора Я стрiчав ось тут одного,
   Iз вусами, високого такого.
   ‡друживсЯ з ним, файнiшої людини
   I не знайдеш.
   ћрасик._
   –е вiн. I вiн загине...
   Њисливець-розвiдник._
   ’епер-то не загине, ви щасливцi,
   ™о стрiлисЯ зi мною. ’ут мисливцi
   ‡iбралисЯ iз верховин карпатських,
   Є люди й вiд загонiв партизанських,
   ‚они негайно викличуть —угайстра,
   “сiх чудес невигаданих майстра.
   I разом з ним ви пiдете до хати.
   ћрасик. _
   „лЯ цього, вуйку, треба виклик знати.
   Њисливець-розвiдник._
   Ђну скажи, Я знав колись iзмалку,
   ’а вже забув оту чудну гукалку.
   ћрасик._
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини.
   Ђ ти, старий —угайстере,
   ‡аступнику...
   Њисливець-розвiдник._
   I майстере...
   ‚же пригадав. ‘пасибi, любi дiти.
   ’епер до кухнi снiдати iдiте.
   Ђ Я пiду —угайстера шукати,
   ™об друга-партизана врЯтувати.
   Љоли мисливець-розвiдник знову дiстав  iз  кишенi  цукерку,  ћрасик  ще
пильнiше придививсЯ. Ќi, таки пiд свитою новий солдатський мундир, ще й  з
павуком срiбним, точнiсiнько таким, Як на ворожих лiтаках  намальовано.  I
говорить цей вуйко Якось не так, Як гуцули. ’а, може, вiн сам партизан, що
прийшов на Љарпати з ‚еликої “країни. Ђ що мундир солдатський, так  ходЯть
же партизани у чужинських мундирах, бо де їм брати одiж, Як не  у  ворога.
Ђле треба запитати, бодай лихо не стало. ’а що ж питати? Љоли вiн  хитрує,
на наше лихо, то правдоньки не скаже.
   ћрасик з ѓанею вiдходЯть вiд мисливцЯ-розвiдника  i  зупинЯютьсЯ  трохи
осторонь пiд Њолодою ‘мерiчкою i ‘то лiтнiм Ѓуком.
   Њолода ‘мерiчка. _
   Ќе до душi менi отой мисливець.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   —екай, мала, це ж є жовнiр-чужинець,
   ™о застрiлив лiсничого Љiндрата,
   Ђби одежу з плiч його забрати.
   Њолода ‘мерiчка._
   ’iкайте, дiтки, швидше у дiброву.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Ќе знають гуцулЯта нашу мову.
   Ќе знають мову, слiв твоїх не чують,
   Ђле тривогу серденьком вiдчують.
   ћрасик._
   ’ривожно щось менi на серцi, ѓаню,
   џкiсь думки гнiтЯть мене поганi.
   Ќедобре чую Я в отiй людинi.
   ’ак не говорЯть в нас на верховинi...
   Џiд свитою на нiм мундир з хрестами.
   ѓанЯ._
   •одiмо, ћрку, їстоньки, а тамо...
   Њисливець-розвiдник._
   Ќе гайтесЯ, iдiть поїжте хутко.
   ‡а пiвгодини Я вже буду тутка.
   ћрасик i ѓанЯ поволеньки боЯзко вiдходЯть по стежинi туди, куди показав
мисливець-розвiдник. Њолода ‘мерiчка. ще тiснiше тулитьсЯ  до  ‘толiтнього
Ѓука та все щось шепоче. Ћй, страшно  їй  за  долю  маленьких,  довiрливих
гуцулЯт. Ђ що робити? Љоби вони знали їхню  лiсову  мову,  -  так  нi,  не
знають._
   Њисливець-розвiдник залишаєтьсЯ на мiсцi, подає сигнальний посвист раз,
удруге,  утретє,  усмiхаєтьсЯ,  з  задоволеннЯм  потирає  руки.  ђозстiбає
гуцульську свиту, з-пiд Якої зеленiє новенький мундир з залiзним хрестом i
фашистськими  вiдзнаками  молодшого  офiцера.  Џри   охоронi   з'ЯвлЯєтьсЯ
фашистський полковник._
   Џолковник._
   Ћ, мiй мисливець! ™о принiс нового?
   Њисливець-розвiдник. _
   Џан оберст, маю вбитого й живого
   Ќа доброму своєму полюваннi.
   ЏоглЯньте, он кабанчик на полЯнi,
   ѓладкий, iкластий, наче по наказу.
   ’ри кулi Я загнав йому вiдразу.
   I двох малЯт довiрливих до смiху
   ‡атримав Я на радiсну потiху.
   Џолковник._
   ‡а кабана спасибi, недаремно
   ’и носиш зброю, мiй капрале, ревно.
   Ђле до чого нам твої малЯта?
   Њисливець-розвiдник._
   Џан оберст мiй, наївнi гуцулЯта
   Iдуть до рiчки викликать —угайстра,
   “сiх чудес невигаданих майстра,
   ™об лiкувати в хижi партизана,
   ‚исокого, вусатого...
   Џолковник._
   Ќеждана чудова звiстка.
   Њисливець-розвiдник._
   Ѓачте, надолужив,
   Ђж двох зайцiв убив.
   Џолковник._
   I превеликих, друже!
   –е не зайцi, а справдiшнi ведмедi...
   ЏiдвищеннЯ тебе чекає, …дi!
   Њенi вдалось через одного пана
   “знати все про того партизана,
   џкого ви вiдбили вiд загонiв
   –е генерал радЯнський без погонiв,
   –е комiсар, що знає всЯ ‚країна,
   Iван Љоваль. ˜ифровка iз Ѓерлiна -
   “зЯть живим його за всЯку цiну.
   Ќавколо двору звести збройнi стiни,
   џк нас цi дiти приведуть до хати.
   Њисливец ь-розвiдник._
   ЌаврЯд чи так ми будем успiх мати.
   ™е здiймуть крик упертi бiсенЯта.
   Љоваль у лiс - i справа всЯ зiм'Ята.
   Є в мене план. ѓуцулiв ми роздЯгнем
   I на солдатiв одЯг їх натЯгнем.
   Ђ повара нарЯдим, Як —угайстра,
   “сiх чудес невигаданих майстра.
   Џолковник._
   —удовий план! Џошлю до нагороди.
   ‚бирайте повара i одЯгайте взводи
   ‚ дрантЯ селЯнське, а усiх гуцулiв
   †ивими в землю, щоб не тратить кулi.
   Ћфiцери розходЯтьсЯ. ‡а перелiском чути грубу лайку, затим  крик  ѓанi.
Iз кущiв, блiдий, стривожений, вибiгає ћрасик.. ЋглЯдаєтьсЯ на  всi  боки,
наче шукає порЯтунку. Џоблизу не видно нiкого,  а  далi,  куди  не  глЯнь,
вартовi, патрулi.
   ћрасик._
   Ћце знайшли жадану допомогу!..
   ’епер катам указувать дорогу,
   Ђби вони схопили партизана,
   ’а ще й самого ЉовалЯ Iвана.
   Џро нього в нас i коломийки склали.
   џ сам їх чув, Як легшi спiвали.
   Ћй Љовалю, Љоваленку,
   ‘лавний партизане,
   Џоспiшай на верховини
   Љрiзь густi тумани.
   Ѓо у нас на верховинах
   Ќе дощi, не грози,
   ’о чужинцi день i нiчку
   ’очать кров та сльози.
   џк зустрiв Љоваль чужинцiв
   I почав кувати,
   ’iльки шматтЯ полетiло
   ’а на всi Љарпати.
   ћрасик не спiває цю героїчну пiсню, вiн вишiптує її слова, ледь рухаючи
губами. Џотiм шепiт переходить в нечутний плач._
   ћрасик закриває очi рукавчиком. ‘льози  самi  навернулисЯ,  i  нiЯк  не
можна їх  зупинити.  ‚  них  було  все  -  i  невимовний  розпач,  i  бiль
нестерпний, i злiсть на свою невдачу._
   Ќе плач! ‘лiзьми його не врЯтувати.
   Ђ що робить, хто може раду дати?
   ‚ести у двiр i попередить криком?
   Ќi - в iнший бiк густезним лiсом диким.
   ЃiлЯ ћрасика знову запурхала ‡олотава Џтаха i защебетала. “ тому щебетi
ћрасик розiбрав слова:_
   “ двiр нiзащо,
   ‚едiть у хащi,
   “ найтемнiшi,
   “ найгустiшi.
   Ќехай у тванi
   ‡гинуть поганi.
   ‡а мною йдiте,
   •орошi дiти.
   Iдiть борами,
   Iдiть Ярами,

   џ буду з вами
   ’а перед вами.
   ‡а цими словами ‡олотава Џтаха знЯлась i полетiла просто  понад  травою
до найгустiшого бору.
   ћрасик._
   ‘пасибi, пташко, пiдем за тобою
   “ хащi iз ворожою юрбою.
   ѓiрко плачучи, на полонину вибiгає ѓанЯ... ‚она ронить шматочки хлiба i
не пiдiймає їх. Ќехай лежать, хай хоч вовки їх  поїдЯть  чи  дикi  кабани,
коли за кожен кусник отаке знущаннЯ.
   ѓанЯ._
   Људи ж ти дiвсЯ, ћрчику мiй рiдний?
   „iсталосЯ твоїй сестрицi бiднiй.
   ’ут кухар ще лютiший, Як чужинець.
   Ѓабусi Я хотiла на гостинець
   •оч хлiбцЯ взЯти, а страшенний кухар
   ‘хопив мене за коси i за вухо,
   ‹едь-ледь не вiдiрвав менi голiвку,
   ЏiднЯв угору, вдарив об долiвку.
   ћрасик._
   Њовчи, ѓаннусю, Я про все вже знаю.
   Ќа кухню не пiшов, а сiв отут iзкраю,
   ‚ густих кущах. Њенi отой мисливець
   —ужинцем видавсЯ. I справдi вiн чужинець.
   ђiшили у гуцульське одЯгтисЯ... I йти до нас.
   ’и плачеш? ЏосмiхнисЯ. •оч роблено.
   ѓанЯ._
   Ќе можу, лЯчно, ћрцю. ћрасик.
   Ђ ти переможи себе, голубцю,
   Ќе пророни i зайвого словечка.
   Љоли спитають - скажеш, недалечке
   Џодвiр'Я наше, тамо за горою.
   Њи пiдемо дорогою новою.
   Ќе по стежках, а прЯмо лiсом, бором
   Ђж поза тим скелЯстим косогором.
   ѓанЯ. _
   ‡аблудимо ж.
   ћрасик._
   –ього i треба, ѓаню,
   ™об заблудили хитруни поганi
   I не схопили в хижi генерала.
   ѓанЯ._
   ‚iн генерал?.. Ђ Я того й не знала.
   ћрасик._
   ’ому ж вони i бiгають хортами
   Џомiж дворами нашими й хатами.
   ѓанЯ. _
   „авай тiкать.
   ћрасик._
   Људи? ‘торожа всюди. ’ут їхнiй штаб.
   ’ут гинуть нашi люди.
   ѓанЯ._
   I тато наш.
   ћрасик._
   Ќе вiдаю про тата.
   ѓаннусю, глЯнь, он сунетьсЯ багато
   —ужинцiв.
   ѓанЯ._
   Ќi, здаєтьсЯ, що гуцули.
   ћрасик._
   ‚они чужi кептари одЯгнули.
   Ѓудь веселiша, нiби все Як треба.
   Ћ, хоч би грiм тЯжкий на них iз неба.
   Ќа галЯвинi метушнЯ потроху вщухає. ‡'ЯвлЯєтьсЯ чимала група  фашистiв,
переодЯгнених   в    гуцульське    вбраннЯ.    „о    дiтей    наближаєтьсЯ
мисливець-розвiдник. ™е хтось товстий у чудернацькому вбраннi. ‚iн вiдстає
вiд мисливцЯ-розвiдника, мабуть, не бажає швидкої зустрiчi з гунулЯтами._
   „iти, взЯвшись за руки, стоЯть  осторонь.  ‡'ЯвлЯєтьсЯ  знову  ‡олотава
Џтаха._
   ‡олотава Џтаха._
   “ двiр нiзащо,
   ‚едiть у хащi.
   Iдiть борами,
   Iдiть Ярами,

   џ буду з вами
   ’а перед вами.
   ™е тривожнiше зашумiли ‘толiтнiй Ѓук. i Њолода ‘мерiчка., киваючи вслiд
гуцулЯтам, що вирушили в страшну дорогу.
   Њолода ‘мерiчка._
   ‰ой, дiдоньку, на смерть i люту муку
   ‚они iдуть.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ™о ж дiЯти, онуко?..
   Ђ ти хiба, коли б ходить умiла,
   ‚ бiдi такiй сей подвиг не вчинила?
   ‡олотава Џтаха (спiває)._
   Iдiть без ваганнЯ,
   “ хащi i тванi
   ‡аводьте чужинцiв-заброд.
   Џро вас на ‚країнi
   Љазки вiчноплиннi
   ‘кладатиме вiльний народ.
   I смiлi малЯта,
   џснi соколЯта
   ˜укатимуть вашi путi
   Ќа горах Љарпатах,
   Ќа ’атрах горбатих
   ‚ своєму новому життi.

ЉЂђ’€ЌЂ „ђ“ѓЂ
   ‘келЯста лобовина серед хащiв.  Џопереду  глибоке  проваллЯ  з  крутими
обривами, порослими густим грабовиннЯм та бур'Янами.  ’уди  навiть  високе
сонце не докидає свого промiннЯ - одвiчний  морок  i  сира  холоднеча.  Ђж
страшно, коли поглЯнеш зi скелi в  оту  тьмЯну  безодню.  ЉамiннЯ  покрите
пухким, Як хутро, мохом. Ќе  видно  нi  стежок,  нi  поодиноких  слiдiв  -
безлюдна i  глуха  мiсцевiсть.  ’ихо  зiтхають  непролазнi  хащини,  жарко
парують вологi скелi, нiчого не чути,  крiм  рокотаннЯ  невидимого  потоку
десь у глибокостi.
   Џродираючись  через  гущавину,  на  лобовину  виходЯть  ћрасик,   ѓанЯ,
мисливець-розвiдник, солдати, наспiх переодЯгненi в гуцульське вбраннЯ,  i
"—угайстер". –е товстий,  неповороткий  чоловiк  у  чудернацькiй  накидцi,
зробленiй iз мадЯрських плащiв. Ќа головi у нього високий зелений капелюх,
схожий на куховарський пбсуд, а за  спиною  паперовi  крильцЯ,  уже  добре
пом'Ятi. Ќа масному голеному пiдборiддi чорною фарбою намальована борода i
тоненькi, немов двi п'Явки, вуса._
   ‚сi чужинцi потомленi i страшенно злi. їх уже  не  так  багато,  певне,
розгубилисЯ в хащах. ‚они, мабуть, давненько догадалисЯ, що дiти хитрують,
а тепер, коли перед ними бездонне проваллЯ, - i  зовсiм  переконалисЯ,  що
гуцулЯта ведуть їх не додому, а в безлюднi, несходимi хащi._
   ћрасик._
   ™ораз питають, де та де подвiр'Я.
   “ них до нас ‚елике недовiр'Я.
   ѓанЯ._
   „ивисЯ, ми дiйшли до крутоЯра.
   ‰ой, братику, нам буде люта кара.
   ћрасик._
   ’епер почнуть питати по-другому.
   ѓанЯ._
   Ќiколи ми не вернемось додому.
   Њисливець-розвiдник._
   ‘тежок не видно, скрiзь Яри та пущi.
   Џоговорю ж Я з вами, проклЯтущi.
   ’ак де ж подвiр'Я, хата, говорiте,
   ‚и шпигуни, а не гуцульськi дiти.
   ћрасик._
   Ќе шпигуни ми, заблудились трiшки.
   ђозмили зливи всi плаї-дорiжки.
   I запитати нi в кого, безлюдно.
   ѓанЯ._
   џ нiжки збила, аж ступати трудно.
   Њалина дика шпичаками рiже,
   Ђ ви усе скорiше та скорiше.
   Њисливець-розвiдник. _
   Ѓазiкать годi, хитрi бiсенЯта.
   џк зветьсЯ мiсце те, де ваша хата?
   џкi прикмети: бук, смерека, скелi?
   Љажiть, бо будуть жарти невеселi.
   ‚iн злiсно шарпає дiтей за одежку, рвучко витЯгає iз кииїенi пiстолет i
наставлЯє на ѓаню. ’а з перелЯку плаче i, запинаючись, починає говорити.
   ѓанЯ._
   Њiсцевiсть наша зветьсЯ...
   ћрасик._
   ...‚ерховина.

   Ќавколо там саменька грабовина.
   ‘мерек та букiв не росте при хижi.
   Џраворуч двi скали, зовутьсЯ Љрижi.
   Њисливець-розвiдник розгортає карту i разом з iншими  пильно  розглЯдає
написи, але, мабуть, нiчого iз названого не знаходить.
   Њисливець-розвiдник._

   ’ак, значить, ти говориш ‚ерховина.
   Ђ може, Љруторiвна полонина?
   ћрасик._
   Ќе вiдаю, де таЯ Љруторiвна.
   –е, може, там, де є гора †арiвна?
   Ђле вiд нас вона далеко, пане.
   Њисливець-розвiдник._
   ’и брешеш все менi, хлопча погане. Ќа картi назв  таких  зовсiм  немає.
Љажи, де хата, у Якому краї?
   ћрасик. _
   џ вже казав, отам вона, iзнизу.
   Њисливець-розвiдник._

   Ђну, несiть сюди побiльше хмизу,
   Џiдсмалимо оцих вовчат в кострищi,
   ’о будуть знать, де нижче, а де вище.
   "—угайстер"._
   Ќе бiйтесЯ, скажiть менi всю правду.
   џ рЯтiвник ваш. Њожу дать пораду,
   џк iзцiлити партизана-брата
   I де знайти загубленого тата.
   ’а й вас не будуть смажити в багаттi.
   ћрасик._
   Ќе бути вам повiк у нашiй хатi!
   Ђ ти, пузань, —угайстром одЯгнувсЯ,
   Ѓодай в могилi тричi повернувсЯ
   ‡а люту хитрiсть. ‡найдетьсЯ —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер.
   ѓуцульський, наш, - врЯтує партизана,
   Ђ ви звiдсiль не вийдете до рана!
   Њисливець-розвiдник._
   ѓей, сосунцi, звiдкiль таке завзЯттЯ?!
   Ѓерiть їх разом, кидайте в багаттЯ.
   „ва солдати, скинувши гуцульськi свити, поволi пiдступають до дiтей, Як
звiрi, що потiм спритно кидаютьсЯ на здобич. ћрасик i ѓанЯ також  повiльно
вiдступають все ближче i ближче до проваллЯ._
   †урно-журно шумлЯть  дерева,  а  з  того  шуму  чуєтьсЯ  голос  Њолодої
‘мерiчки._
   Њолода ‘мерiчка._
   Ѓодай ми всi нi гiлочки не мали,
   Ђби на них цi дiтки не палали.
   ‡'ЯвлЯєтьсЯ ‡олотава Џтаха. ‚она  до  самiсiнької  травицi  припадає  i
слiзно квилить до гуцулЯт. Ђле перелЯканi дiти не чують її голосу.
   ‡олотава Џтаха._
   I Я дiвчам колись в огнi горiла,
   ‡а те мi долЯ дарувала крила.
   ‚рЯтуй i їх, старенька мамо-доле.
   ‡абита долЯ... ‚оленьку, мiй боле!
   ‘олдат хапає ћрасика. _
   Њисливець-розвiдник._
   ’ак скажете, куди Iти до хижi?
   ћрасик з силою вириваєтьсЯ iз рук солдата. _
   ћрасик._
   ѓорiть самi в огнi, звiрюки хижi,
   Ђ нас —угайстер знайде в глибокостi,
   †иттЯ вдихне, зцiлить побитi костi.
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами...
   ћрасик пiдсаджує собi на плечi маленьку сестричку, робить кiлька крокiв
до обриву i стрибає у проваллЯ. ‘олдати Якусь хвилину стоЯть розгубленi, а
потiм вiдкривають шалений вогонь невiдомо по кому i куди. “  вiдповiдь  на
цю стрiлЯнину громохкою луною з iншого боку спалахнув ще сильнiший  вогонь
iз багатьох автоматiв i кулеметiв.  ‚ороги  розбiгаютьсЯ  по  хащах,  лише
"—угайстер", перелЯканий несподiваною стрiлЯниною, попхавсЯ в розщелину._
   Ќе припинЯючи вогню, на скелю вбiгає група партизанiв.  ‚они  оглЯдають
лобовину, багаттЯ, пiдбирають покинуту зброю._
   Љомандир застави. _
   „ивись, пiдлiзли прЯмо до застави,
   Џорушивши усi свої устави,
   Ђ то було в гущавину - нi кроку.
   Џерший партизан._
   ‚ могилу заманулосЯ до строку.
   ™е й вогнище?.. ’акого не бувало.
   „ругий партизан._
   ђiшили смажить українське сало!
   Џерший партизан._
   ™об п'Яти ним пiдмазати длЯ втечi.
   „ругий партизан._
   —ого це тут лежать гуцульськi речi?
   Џерший партизан._
   Ќеначебто щось труситьсЯ в галуззi.
   Љомандир застави. _
   ‚едiть його мерщiй до гурту, друзi.
   "—угайстер". _
   Їх бiн —угайстер. ђЯтував гуцули.
   Љомандир застави. _
   ’акого ми нiколи ще не чули.
   Ћбслiдуйте цього артиста, хлопцi.
   Ћн бачу пiстолетика при боцi.
   ‡а чим до нас пожалував у гостi?
   Џерший партизан. _
   —ого лиш не вигадують у злостi.
   •лопцi з реготом знiмають зелений капелюх, i на сонцi  зблискує  широка
лисина "—угайстра". ‡ривають плаща, розмазують  по  обличчю  чорну  фарбу.
ђозмахують перед його носом паперовими крильцЯми i крутЯть  куховара,  мов
товсту колоду, поставлену сторчаком.
   Љомандир застави._
   ‚едiть до штабу, може, щось цiкаве
   ’ам розповiсть опудало лукаве.
   ‚ дiдiв казкових рЯдЯтьсЯ фашисти.
   Ќечисто роблЯть.
   Џерший партизан._
   „iло в них нечисте.
   Љомандир застави._
   Њаксиме, ѓрицю, в розвiдку по слiду!
   Џартизан._
   Єсть, командире, Я негайно їду.
   Љомандир застави._
   Ђ ти лети в засаду на ѓлибоку.
   ‘кажи, нехай там дивлЯтьсЯ в три ока!
   Љомандир застави оглЯдаєтьсЯ i помiчає Якусь метушню навколо полоненого
"—угайстра".
   Љомандир застави._
   Ќу й жируни! џ ж наказав - до штабу...
   ’ретiй партизан. _
   ђiшили нарЯдить його, Як бабу,
   Ќу, скажемо, Як вiдьму з лисогiр'Я.
   —етвертий партизан. _
   „лЯ цього треба помело iз пiр'Я.
   Љомандир застави. _
   Ћблиште це. I у такiм нарЯдi,
   џ думаю, що гостю будуть радi.
   Њайже з дитЯчою веселiстю  партизани  нарЯджають  "—угайстра".  ‡амiсть
розмазаної бороди чiплЯють кiнський хвiст,  на  паперових  крилах  малюють
Якихось чортикiв. Ќа голову до капелюха прикрiплюють димлЯчу головешку.
   ’ретiй партизан. _
   –е ж цар. ‰ому ходити не годитьсЯ.
   Ћдин iз партизанiв. _
   „лЯ цього є парадна колiсницЯ.
   Ђж ось вона.
   ‚iн витЯгає з гущавини широкий пень  з  довгим  корiннЯм.  Џiд  веселий
регiт партизанiв "—угайстера" садовлЯть на пень i,  взЯвшись  за  корiннЯ,
витЯгають за скелi. ђегiт довго не стихає._
   Љомандир застави._
   Ќу, прЯмо дiти, й годi.
   Ћ, скiльки тої радостi в народi,
   џку тепер вiйна втопила в тузi.
   Љуховар-партизан. _
   „авайте пообiдаємо, друзi.
   Џартизани сiдають колом, витЯгають хлiб. Љуховар дiлить варене м'Ясо на
плащi. Њолодий партизан, усiвшись на каменi,  дiстав  iз  мiшка  невеличку
гармошку. ’ихо ллєтьсЯ мелодiЯ української пiснi "‡асвистали  козаченьки".
Џартизани не голосно, але дружно пiдспiвують:
   Iз ЏутивлЯ на схiд сонцi,
   Ќа схiд сонцi рано,
   ‚иїжджали ковпакiвцi -
   ‘лавнi партизани.
   ‡ажурилась џрославна,
   ‘ум з грудей полинув -
   Ќа Љарпати хлопець славний
   Џiшов та й загинув.
   Ќе загинув. —ерез гори,
   —ерез рiки, броди,
   —ерез галицькi простори
   ‘лавний хлопець ходе.
   ‹едь пiснЯ на хвилинку затихла, iз проваллЯ долинув придушений, далекий
стогiн._
   Џерший партизан._
   Њенi почувсЯ стогiн у Ярузi.
   Љомандир застави._
   ‰ менi здалось... ЏрислухаймосЯ, друзi.
   Ќемов i справдi хтось невтiшно плаче.
   ™о ж, треба подивитисЯ одначе.
   ‚iрьовку!
   Џерший партизан._

   Ћй, не треба, командире.
   Ћбрив стiною, глибоко без мiри.
   Љомандир застави._
   џ альпiнiст, не бiйтесЯ, хлоп'Ята.
   ‚iрьовку треба до пенька прип'Яти.
   ‚iн пiдперiзуєтьсЯ кiнцем  довгої  линви,  а  другий  кiнець  партизани
прив'Язують до пенька.
   ’ак буде добре. Ћпускайте швидко.
   Џартизани опускають командира в проваллЯ, гуртом тримаючи вiрьовку  над
обривом.
   Џерший партизан. _
   ™ось видко?

   Љомандир застави (з проваллЯ)._
   ’а нiчого ще не видко,
   Џiтьма така, хоч стрель собi у око.
   Џерший партизан. _
   ™о там реве?
   „ругий партизан._
   —и звiрi, чи потоки, Ќе розберу.
   Џерший партизан._
   ѓей, де ви, командире?
   “же не чуть нiчого з цього виру.
   ’ретiй партизан._
   ‰ вiрьовка враз послабшала.
   ‡iрвавсЯ!..
   Џерший партизан._
   Ќедобре щось. I Я туди подамсЯ.
   ’ретiй партизан._
   —екай, немовби заблищав лiхтарик.
   Џерший партизан._
   ’а то камiннЯ свiтлого прошарок...
   ‡нову зашумiв дрiмотний бiр, а з шуму того  почувсЯ  голос  ‘толiтнього
Ѓука._
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ѓай, гай, синки, iще нiхто i в гостi
   Ќе повертавсЯ з тої глибокостi.
   Џауза. ‚сi стоЯть в  напруженому  мовчаннi  над  проваллЯм,  заглЯдають
униз, але там лише морок та густе  грабо-виннЯ  з  бур'Яном.  •вилина,  ще
хвилина, а з проваллЯ нi слова. I нарештi:
   ’Ягнiть доверху...
   ˜видше, ще скорiше.
   Џерший партизан. _
   ™о сталосЯ?
   „ругий партизан. _
   Ќе рвiть, тЯгнiть рiвнiше.
   Ќа скелi  з'ЯвлЯєтьсЯ  командир  з  хлопчиком  i  дiвчинкою  на  руках.
„iвчинка, Як видно, не пошкоджена, лише перелЯкана, а хлопчик без  пам'Ятi
чи, може, й мертвий. ‰ого маленька голiвка  безсило  схилилась  на  плече,
подрЯпанi ручки звисають додолу. Љомандир обережно кладе дiтей  на  мохову
постелю. „овго нiхто не може сказати нi слова ’ишу порушує сама ѓанЯ.
   ѓанЯ._
   ‚они вже партизанами вдЯглисЯ.
   ‘кажи їм, ћрцю. ћрцю, пiдiймисЯ!
   ‘кажи, що ми не поведем до двору,
   Ќе вкажемо i стежечки на гору.
   Ќехай в огнi печуть.
   Љомандир застави._
   Џолеж, маленька.
   Џокличте, хлопцi, лiкарЯ швиденько,
   ‚одицi з цукром дайте гуцулЯтi.
   ѓанЯ._
   Ђ ви такi, Як той, що в нашiй хатi.
   Ќi, нi, нема... Ќемає в нас нiкого
   I не було вусатого, стрункого.
   ‚ бабусi тиф i курочка хворує...
   ’уди не дiйдеш, бо потiк вирує.
   ‚трачає свiдомiсть, ронить голiвку  на  мох.  Ѓiйцi  приносЯть  води  з
цукром, дають дiвчинцi i хлопчиковi пити. ѓанЯ п'є жадiбно i довго. „о неї
зразу повертаєтьсЯ  свiдомiсть,  а  ћрась  i  губами  не  ворухне,  лежить
нерухомо, вiн, мабуть, мертвий. ѓанЯ торкає братика за голiвку,  за  руки,
мов намагаєтьсЯ розбудити.
   ѓанЯ._
   ћрасику, прокиньсЯ! ‰ой, жовнiри,
   Ќас не печiть, хоч майте трохи вiри,
   ™о заблудилисЯ. ‘кажiть менi, солдати,
   ‚и ж чули, Як —угайстера гукати,
   Ѓо Я забуласЯ, а братик мiй убивсЯ.
   Љомандир застави._
   ’и заспокойсЯ, люба, подивисЯ -
   Њи не жовнiри, партизани, доню.
   ѓанЯ._
   Ђ може, й справдi... Є стрiчки червонi.
   Љомандир застави._
   ’ак, партизани.
   ѓанЯ._
   I по мовi чути. Ђ щойно вороги були отута.
   Љомандир застави._
   ‚они втекли пiд нашою пальбою -
   “ хащини безладною юрбою.
   Ђ одного в убраннi чудернацькiм,
   ™о звавсь —угайстром, злапали зненацька.
   ѓанЯ._
   Ќе вiрте, не —угайстер вiн, а ворог.
   ’аких багато є тепер у горах.
   Ђ ми шукали справжнього —угайстра,
   “сiх чудес невигаданих майстра.
   Љомандир застави._
   Ќавiщо?
   ѓанЯ._
   ђЯтувати партизана,
   ™о в нашiй хижi. Ѓо у нього рана.
   Љомандир застави. _
   џкий вiн, доню, можеш розказати?
   ѓанЯ._
   ‚iн зветьсЯ Љовалем... ‘трункий, вусатий.
   Љомандир застави (до зв'ЯзкiвцЯ)._
   ‹ети у штаб, є вiсть про комiсара.
   ѓанЯ. _
   ’ак, так, це комiсар... ‡а ним жовнiрiв хмара
   Џо слiду нишпорить, аби його схопити.
   ‡а голову його сто тисЯч заплатити
   •тось обiцЯє. ‰ой, помре вiд рани.
   Љоб викликать —угайстра, партизани.
   ’ой допомiг би... ћрчик наш убивсЯ,
   Ђ Я забула вигук.
   Љомандир застави._
   Ќе журисЯ. Ћсь попоїж-но хлiбчика iз м'Ясом,
   Ђ ми вже щось придумаєм тим часом.
   ѓанЯ ламає хлiб i м'Ясо на три кусники. _
   ѓанЯ._
   –е ћрцевi, Якщо вiн жити буде,
   Ђ це бабусi. Џопоїсть, забуде
   I гнiв на нас. Ђ хворому не стало.
   Џерший партизан._
   ’а їж усе. “ нас є хлiб i сало,
   Ђ ось i мед. ‚iзьми собi всю склЯнку.
   Џартизан дає склЯнку меду  маленькiй  ѓанi.  ‚она  щось  хоче  сказати,
мабуть, слова зворушливої  подЯки,  та  в  цей  час  з'ЯвлЯєтьсЯ  лiкар  з
молоденькою медсестрою.
   ѓанЯ._
   џ знаю тую дiвчину Ћксанку.
   ‚она менi дала свою хустинку.
   Ќову, червону.
   Њедсестра._
   ‘ерденько ѓалинко!
   ™о сталосЯ iз братиком?
   ѓанЯ._
   Ќе може

   Ћжити вiн. —угайстер лиш поможе.
   ‹iкар. _
   I Я допоможу, моЯ хороша.
   ѓанЯ._
   •iба ви й є —угайстер з —еремошу?
   Ќi, той - дiдусь, казали нашi люди.
   ‹iкар _
   џ син його. —угайстер скоро буде.
   ‡ другого боку  на  скелю  виходить  старий  генерал,  командир  всього
партизанського з'еднаннЯ, з ним командири загонiв,  бiйцi-зв'Язкiвцi.  ‚iн
невисокий на зрiст, з бiлою бородою i чорними густими  бровами.  Ќа  сивiй
шапцi горить генеральська зiрка. ‡-пiд широкого зеленого плаща виблискують
золотом ордени. ‚ руцi у нього довга палицЯ. ‚iн i справдi чимось  нагадує
казкового —угайстра. „о нього пiдходить командир застави.
   Љомандир застави. _
   •орошу звiстку вiд гуцулiв маю.
   ѓенерал-— угайстер. _
   џ знаю все i про —угайстра знаю
   ‚iд того полоненого артиста.
   Љомандир застави. _
   ђобота, прЯмо скажемо, нечиста.
   ѓенерал-—угайстер. _
   Ќечисто, а задумано Як треба.
   ’епер цю ролю Я вiзьму на себе.
   Љомандир застави._
   џк є таке бажаннЯ, то будь ласка,
   Ђле навiщо?
   ѓенерал-—угайстер._
   •ай щаслива казка
   •оч раз в народi здiйснитьсЯ допiру,
   Ќехай несуть в серцЯх гарЯчу вiру
   Њаленькi гуцулЯта про —угайстра,
   “сiх чудес невигаданих майстра,
   џкий прийшов до них в лиху годину
   I воскресив улюблену людину,
   ЏiднЯв гуцулiв добрих iз могили,
   ‚дихнув у них ще бiльшу мiць i сили,
   Ђ їх, малих, окрилив на майбутнє,
   џвивши чудо перше, незабутнє.
   ѓенерал-—угайстер з командирами i бiйцЯми пiдходЯть до дiтей. ‚ цей час
лiкар зробив ћрасиковi останнiй укол. •лопчик пiдвiв голiвку,  розгубленим
зором обвiв усiх присутнiх, але,  мабуть,  нiчого  не  побачив.  Ќе  зразу
повертаєтьсЯ свiдомiсть  пiслЯ  такого  страшного  потрЯсiннЯ.  Џерше,  що
прийшло  в  його  заглушену  пам'Ять,  це  —угайстрiв  виклик.  I  хлопчик
зашепотiв.
   ћрасик._
   ’ечи, вода, долинами,
   Iди, бiда, глибинами
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини.
   Ђ ти, старий —угайстере,
   ‡аступнику i майстере
   “сiх чудес побажаних,
   Џочуй людей уражених.
   ѓенерал-—угайстер нахилЯєтьсЯ до хлопчика, гладить його по голiвцi, дає
пити iз баклаги. „о ћрасика вже цiлком повертаєтьсЯ свiдомiсть.
   ѓенерал-—угайстер.
   џ тут. Џрибув. Ќавiщо кликав, сину?
   ћрасик.
   —угайстер! ‰ой! ‹юдей у домовину
   ‘ьогоднi покладуть з усього краю.
   “ нас у хижi вуйко умирає,
   •оч не гуцул, але рiднiший брата -
   Iван Љоваль.
   ѓенерал-—угайстер. _
   Ђ де ж це ваша хата?
   ћрасик._
   Ћн там, де полонина Љруторiвна.
   ’уди iти з годину буде рiвно.
   ѓенерал-—угайстер. _
   Ђ де гуцули, котрих рЯтувати?..
   ћрасик._
   –е мiсце в нас зовуть –ариннi ‹ати.
   џ чув, там штаб стоїть Якогось полку.
   Iдiть туди, зустрiнете двоколку.
   Џлайком на гору, де стоЯть гармати.
   ‚они гiллЯм прикритi, щоб не знати.
   џ все те бачив, Як iшли до прiрви,
   Љазав ѓаннусi, там смерiчку вирви,
   Ђ там зiрви на буковi галузку.
   Ќапроти штабу ми лишили хустку,
   џку дала ѓаннусi партизанка.
   —ервона хустка, наче сонце зранку.
   ѓенерал-—угайстер разом з командирами розкладають карти, вiдмiчають  на
них  маршрути.  ‡i  скелi  у  всi  боки   розбiгаютьсЯ   бiйцi-зв'Язкiвцi.
‡'ЯвлЯютьсЯ все новi озброєнi л ю д й не поодинцi,  а  великими  загонами.
‚они наче iз-пiд землi виростають.  Ђвтомати  i  кулемети  виблискують  на
сонцi. ‚се те робитьсЯ так швидко, наче у казцi.  Њахне  генерал-—угайстер
рукою - i все приходить у рух, займає новий стрiй._
   ‚есело зашумiли бори, наче пiсню свою лiсову заспiвали,  нiби  самi  до
бою готуютьсЯ, до переможного бою, а з того шуму, з тої пiснi чути:_
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   ЏоглЯнь, ‘мерiчко, Як iде багато
   ‘их воїнiв. ђушницi i гармати
   Ѓлищать на сонцi.
   Њолода ‘мерiчка._
   Ћн iз —орногори
   ‘трiчок червоних лине цiле море.
   ‡ ѓоверли теж. „iдусю, що се буде?
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   Ђ буде те, що волю стрiнуть люди.
   ѓенерал-—угайстер._
   ‘пасибi вам, вiдважнi соколЯта,
   Њої милi, коханi гуцулЯта.
   ‚едiть синка мого мерщiй до хати,
   Ђ Я до штабу - вуйкiв рЯтувати.
   ћрасик._
   —угайстере, надiЯ ви єдина,
   Ѓез вас помре та файнаЯ людина,
   ™о в нашiй хижi вже добу чекає.
   ѓенерал-—угайстер._
   Њiй син, Як Я, велику силу має,
   Ђ коли вiн не зможе врЯтувати,
   ’о дай менi про це негайно знати.
   ‘тань на горi, щоб сонце прЯмо в вiчi,
   I прокажи мiй виклик раз i двiчi:
   ’ечи, вода, долинами...
   ћрасик._
   Iди, бiда, глибинами
   “ нетрини та хащини
   „о вiчної пропащини...
   ѓенерал-—угайстер. _
   ’ак, так, мiй сину. ’реба поспiшати:
   Џрошу на руки гуцулЯт узЯти.
   „о зустрiчi на вашiй верховинi,
   Ќа славнiй Љруторiвнiй полонинi.
   Џартизани беруть на руки ћрасика i ѓаню i двома загонами розходЯтьсЯ  в
рiзнi боки.  ѓенерал-—угайстер  махає  услiд  маленьким  гуцулЯтам,  потiм
рвучко сiдає на конЯ. ‡-за скелi чути голосок ћрасЯ:
   Џопiд горою все берiть управо.
   ѓенерал-—угайстер._
   —и знають - нi! -
   џку велику справу
   ‚они зробили нам длЯ перемоги.
   ™асливої ж вам, дiтоньки, дороги.
   ‚iн  пришпорює  конЯ  i  хутко  зникає  за  скелею.  Ћстаннi  партизани
пiдходЯть до згасаючого багаттЯ, засипають його  землею  i  затоптують,  а
потiм, зарЯдивши карабiни, теж зникають в гущавинi. Џонад  скелею  кружлЯє
‡олотава Џтаха.
   ‡олотава Џтаха._
   ђадiйте, люди, земле, буйнi води,
   Iде пора великої свободи.
   “ неї путь, немов кривава рана,
   Ђле ж iде пора Ясна, жадана.
   _ „Iџ ’ђ…’џ
   „рiмотна карпатська  верховина.  ‚iковi  смереки,  буки  з  двох  бокiв
пiдступають до високої кам'Янистої галЯвини. ‡а галЯвиною вдалинi ще  вищi
шереги вiдрогiв, але тепер у  Ясному  надвечiр'ї  вони  не  видаютьсЯ  тим
скам'Янiлим морем, Як учора. Ќi, тепер  це  величезний  шмат  розпеченого,
покованого залiза, що з заходом сонцЯ прохолонЯе, синiє, а на горбах  воно
ще червоне, аж бiле._
   Ќа галЯвинi та ж поодинока хижа з розтрiпаним опудалом за причiлком. ‡а
цi тривожнi нiч i день вона, здаєтьсЯ, ще  дужче  постарiшала,  ще  глибше
вгрузла в землю._
   Iз хижi на ганок виходить стара бабусЯ, заплакана,  убита  горем.  ‚она
бере iржавий заступ, хоче  кудись  iти,  але  зупинЯєтьсЯ,  схилЯєтьсЯ  на
заступ i стоїть нерухомо, наче у неї немає сили, щоб зробити хоч  крок.  I
справдi, звiдки братисЯ тим силам у старому, розбитому лихом серцi._
   Њолода ‘мерiчка. _
   —ого так тЯжко знов зiтхають гори?
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Њабуть, серед людей нове лучилось горе.
   ‘тара землЯ про все на свiтi знає -
   —и радiсть, чи журба в людей буває.
   Ѓо люди - це її любимi дiти.
   ‡а всiх старiй доводитьсЯ скорбiти.
   ЃабусЯ._
   Џомер... Џомер мiй легiнь Ясноокий.
   Ћдвiчний сон на нього впав глибокий.
   I вже не зiйде сон той. ‘ирота Я.
   ‚нучат моїх загризла вовча зграЯ,
   ‘инка мого недужого убили.
   “сЯ землЯ, немов страшна могила,
   ђозверзласЯ. ‡вiдкiль рЯтунку ждати?
   ђидайте, гори, гороньки Љарпати.
   ЃабусЯ. змовкає, стоїть нерухомо, дивитьсЯ кудись удалину i  нiчого  не
бачить. Ќе бачить, Як швидко згасає надвечiр'Я, не бачить i не чує, Як  на
галЯвину виходить партизанський загiн, а попереду на руках у двох  молодих
богатирiв ћрасик i ѓанЯ._
   ћрасик._
   Ѓабусенько, Якi у вас новини?
   ‚и хвилювались, мабуть, щохвилини.
   Ђ ми —угайстра кликали додому.
   ЃабусЯ. з радiстю кидаєтьсЯ до дiтей - повернулисЯ ж рiднi соколЯта. Ќа
обличчi спалахує щаслива посмiшка, та ненадовго. ‡нову на  нього  напливає
смуток, мов чорна хмара.
   ЃабусЯ. _
   Џомер наш гiсть уже з годину тому.
   ћрасик._
   ’одi —угайстра Я покличу зразу.
   Iз дозволу його, з його наказу.
   ‹iкар._
   ћрасю, любий, почекай гукати,
   Њожливо, Я зумiю врЯтувати.
   Ќе дозволЯю в хату йти нiкому!
   ‘естра, за мною!..
   ‹iкар з медсестрою заходЯть в  хату.  ђешта  залишаютьсЯ  на  подвiр'ї.
ЃабусЯ. обiймає дiточок, пестить  їх,  а  вони  дають  їй  хлiб  i  м'Ясо.
Џартизани схилЯють голови, скидають кашкети i  в  розпачi  стоЯть  мовчки,
нерухомо.
   ЃабусЯ._
   “же з годину тому
   џк серце стало, вiдiйшло диханнЯ.
   ѓай-гай, немає мертвим рЯтуваннЯ.
   Ђ легiнь був... Ќе видiла iзроду
   „ушi Яснiшої з усенького народу.
   џ подихом холоднi грiла руки,
   •отiла хоч краплинку знЯти муки.
   Ђ вiн менi, старiй, за цюю ласку
   ђозповiдав таку чудову казку,
   џка, мов хмiль, текла й текла у груди,
   Џро наше щастЯ, що насправдi буде
   Ќевдовзi, Як настане перемога.
   I вiрю Я, що прийдуть до порога
   Ќовi часи, веселi та щасливi,
   ‡емлЯ розквiтне, мов садок по зливi.
   ˜кода, що в тi омрiЯнi часини
   “же не буде помiж нас людини,
   џка усе оте пророкувала,
   ‡а що вона всi сили вiддавала
   ‰ саме життЯ. Њої хорошi дiти,
   Iм'Я його у пам'Ятi несiте
   ‰ розказуйте повсюди щогодини
   Џро душу ту загиблої людини.
   Љомандир застави. _
   ЏоглЯньте, друзi, он виходЯть з лiсу ѓуцули нашi.
   ћрасик._
   џ на дах залiзу
   ’а роздивлюсь, Якi ото гуцули.
   —асом не тi, що в хащини гайнули.
   ћрасик швидко залазить  на  дах  i,  приклавши  до  лоба  руку,  пильно
вдивлЯєтьсЯ на узлiссЯ. Ѓiйцi про всЯкий випадок готують зброю, закладають
у гранати запали.
   ’ак, це вони, чужинцi, добре виджу!
   Љомандир застави._
   ‚ засаду, хлопцi, по кущах, за хижу!
   Ђ ви, малi, з бабусею до льоху.
   Њи всиплем нашим гостонькам гороху.
   Џартизани швидко маскуютьсЯ по  кущах,  за  хижею,  мiж  камiннЯм.  „ва
кулеметники i командир застави ховаютьсЯ на ганку. „iти з  бабусею  бiжать
до хлiвцЯ, що проти хати. Ќа подвiр'ї пустка, нiби нiкого там i не було.
   ‡а кiлька хвилин наближаєтьсЯ група  переодЯгнених  фашистiв.  Џопереду
мисливець-розвiдник з собакою._
   Њисливець-розвiдник. _
   ‘обака нас виводить до хатини.
   ‘олдат._
   ’епер не можна гаЯть нi хвилини.
   ‚iрьовку приготуйте - i до двору!
   ‡ усiх бокiв з автоматами, кулеметами i гранатами вилiтають  партизани.
‡ ганку  прЯмо  до  грудей  мисливцЯ-розвiдника  висовуютьсЯ  широкi  дула
кулеметiв.
   Џерший партизан. _
   ‘кладайте зброю, гади, руки вгору!
   Љомандир застави. _
   „одолу зброю! Ћпiр нi до чого.
   Џерший партизан._
   Ђну, скидай кептарика чужого,
   Ђ ти свитину, бiсова личино!
   Ќе помогла гуцульська сiрЯчина
   ‘ховати вам скривавленi багнети.
   „ругий партизан._
   ’а це ж усе артисти з оперети.
   ‚они канкан закрутЯть нам у танцi.
   Џерший партизан. _
   Ќехай собi танцюють на арканцi.
   ”ашисти  стоЯть  в  страшному  зацiпенiннi.  Џотiм   складають   зброю,
роздЯгають гуцульське вбраннЯ i залишаютьсЯ в своїх  вiйськових  мундирах.
Џартизани обшукують ворогiв. Iз  погрiбничка  виходЯть  бабусЯ,  ћрасик  I
ѓанЯ._
   Њисливець-розвiдник. _
   ‚они живi, хитрющi бiсенЯта,
   I засiдка - це їх робота клЯта.
   ћрасик._
   †ивi, бо нас урЯтував —угайстер,
   Ќе ваш гладкий, а наш великий майстер
   „о всiх чудес, не бачених у свiтi;
   Ђ ви тепер, мов борсуки у клiтi,
   ‘идiтимете з хитрiстю дурною.
   („о партизанiв)._
   –е той "мисливець", що ходив зi мною.
   ѓанЯ (до партизанiв)._
   Ћсь татова свитина... „е ж це тато?
   ћрасик._
   ‡алишилось чекати небагато.
   —угайстер там. ‡ хвилини на хвилину
   Iз татом прийде вiн на верховину.
   Њисливець-розвiдник. _
   џк свисне рак, повернутьсЯ гуцули.
   †ивими їх у землю загорнули
   ‚ оцю годину, щоб тремтiли всюди,
   •то партизанiв укривати буде.
   „ивитьсЯ на годинника, злiсно усмiхаєтьсЯ просто в обличчЯ дiтЯм._
   ѓанЯ._
   Њiй таточку, мiй рiдний, любий тату!
   Џрийди, прилинь у нашу бiдну хату...
   ЃабусЯ._
   —ого прийшли до нас, катюги лютi?!
   Ќемов змiюки повзаєте в рутi.
   ‚огнем караєте, отрутою, землею.
   „авно вам тра засипатисЯ нею.
   Љомандир застави. _
   „о штабу полонених! ™о слова цi?
   ™о доведеш скаженому собацi?
   ‹иш одвернись - запустить зуби в тiло.
   Ђ ми, поки не зовсiм потемнiло,
   ‘лiди розвiдаєм до їхнього кубельцЯ.
   Ђ то назавтра iнший гурт припретьсЯ
   ˜укати мiж гуцулiв комiсара.
   Ѓабусенько, не плачте. Џрийде кара
   Ќа їхнi голови. I прийде перемога
   „о вашого розбитого порога.
   Ќастане мир, настане щастЯ днина,
   ’рембiтами заграє верховина.
   ЃабусЯ._
   ѓай-гай, синочку, Я ту мала вiру,
   ’а вiддала її у зуби звiру.
   ђозвiЯли в кущах понад могили,
   ’епер нема нi вiри, анi сили.
   Џолонених, пiд конвоєм виводЯть за скелю. ‚они iдуть  понуро,  звiсивши
голови додолу, вiдчувають, що  десЯтки  очей  опiкають  їх  своїм  грiзним
зором. Џiд багрецем останнього промiннЯ i землЯ їм здаєтьсЯ  скривавленою,
- так ба-* гато пролито невинної кровi у цiм краю.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   „ивисЯ, Як похмуро йдуть убивцi,
   “сЯ землЯ вiд вилитої крiвцi
   ‡даєтьсЯ їм червоною, ‘мерiчко.
   Њолода ‘мерiчка. _
   ’а то ж заходить сонце за потiчком.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ’ак, так, заходить. •ай длЯ них нiколи
   ‚оно уже не встане з видноколу.
   ‘ова._
   ‡аходить сонце, нiч страшна настане,
   ѓуцули згинуть, згинуть партизани.
   “сi Љарпати буйнi спопелЯтьсЯ.
   ‘толiтнiй Ѓук. _
   ‡амовкни, зла, тебе вже не боЯтьсЯ.
   Ќа подвiр'ї  залишаютьсЯ  партизани,  бабусЯ,  дiти.  •лопцi  оглЯдають
зброю, бабусЯ з дiтьми розглЯдають одежу своїх землЯкiв. Љожен кептарик чи
сiра свитина, приношена кресанЯ з чорною пiр'їнкою нагадує їм про  хороших
людей, про рiдних їхнiх, Яких живими закопали в землю.  ѓанЯ  бере  татову
свиту, тулить її до себе.
   ѓанЯ._
   ‘витина татова, бабусю, ћрцю, глЯньте.
   ЃабусЯ. _
   ’а ви менi вже серденько не раньте.
   ћрасик._
   Ќе встиг —угайстер, мабуть, вiдшукати
   ’е мiсце, де прихованi гармати
   I де гуцулiв наших закопали.
   Ќе гримнуть партизанськi самопали.
   Џерший партизан. _
   —ого ж так довго анi слова з хати?
   „ругий партизан._
   ‚бирають комiсара поховати.
   ‘естра i лiкар, - нелегка та справа.
   џка кривава межи гiр заграва.
   Ќа ганку з'ЯвлЯєтьсЯ медсестра, безсило хапаєтьсЯ за стовп,  схилЯєтьсЯ
до нього i плаче, закривши хустиною обличчЯ.  ‚сi  кидаютьсЯ  до  неї,  та
нiхто не може проронити нi слова. Ќарештi збираєтьсЯ з силами командир.
   Љомандир застави. _
   Ќаш комiсар помер? Љажи-бо, ми ж не дiти.
   Њедсестра. _
   ‚iд щастЯ плачу...
   Ќошi принесiте. ‚iн буде жити.
   ЃабусЯ._
   „iтоньки хорошi, ‚iн буде жити, чули?
   ˜видше ношi!

   ћрасик._
   —угайстрiв син iз мертвих змiг пiднЯти.
   Џро це узнають завтра всi Љарпати.
   Љiлька партизанiв з ношами забiгають у хату. Ќа подвiр'ї така тиша,  що
кожне диханнЯ збуджене, кожен шелест чути. ‚ечорова заграва над  вiдрогами
згасає i розгортаєтьсЯ сиза пелена. Ќiби пiснЯ почуласЯ десь удалинi.  Ќi,
нi, то не пiснЯ, звiдки тепер лунать  пiснЯм  серед  придушених  верховин?
‹ише стогiн пронесетьсЯ чи, може, зойк передсмертний._
   ‚иносЯть комiсара. ‚iн блiдий. ѓолова i груди забинтованi,  перев'Язана
прострелена рука, лише в очах залишивсЯ колишнiй вогонь сильної  звитЯжної
людини. Љомiсар  подає  знак,  щоб  зупинилисЯ  партизани.  Ќошi  обережно
опускаютьсЯ на колоди. ‚сi  стоЯть  онiмiлi  вiд  дивовижного  воскресiннЯ
свого любимого комiсара._
   Љомiсар._
   ‘пинiтьсЯ, друзi, тут поставте ношi.
   ЃабусЯ._
   Ќевже ж i справдi був на —еремошi
   Ћтой —угайстер, людоньки, скажiте?
   Ћжив наш гiсть! •ай буде вiчно жити.
   •ай долЯ дасть у щастi кращий кусень.
   Љомiсар._
   ‚шануйте, друзi, подвиг цей бабусин
   ‚она мене вiд смертi виривала,
   –iлющим зiллЯм тричi напувала.
   ‚клонiтьсЯ їй i нiжно обiймiте,
   џк рiдну матiр найрiднiшi дiти.
   Њедсестра._
   Ќе ми, а ви спасли нам комiсара
   ‚iд смертi невiдступного удару.
   –iлющим зiллЯм, ласкою живою
   I щирих слiз казковою водою.
   ‚артовий._
   ’овариш командир, Я бачу на узлiссi
   ‡агiн великий - чоловiк iз двiстi.
   Љомандир застави._
   Ќавстрiч - заслони, кулемети к бою!
   ‚артовий._
   Ќа ворогiв не схожi, йдуть юрбою.
   ћрасик._
   ‘пiвають пiсню нашу - це гуцули.
   ‡ ЏодiллЯ, мабуть, в гори завернули.
   „о подвiр'Я доноситьсЯ пiснЯ, не дуже голосна i  бадьора,  але  дружна,
гуртова. ‚идно, що спiвають ii люди стомленi, знесиленi, збудженi  великим
щастЯм.
   џк прийде друг - вiн стане брат,
   ЏоллєтьсЯ пiснЯ мила.
   Ќехай не йде чужинець-кат -
   Џривалить кожна брила.
   “топили б нас у ложцi
   ‚ороги заброди,
   ’а звитЯжнi черемошцi
   Ќе здадуть свободи.
   ЏiснЯ то обриваєтьсЯ, то знову пiдiймаєтьсЯ далекою луною у  мiжгiр'Ях.
‡а скелЯми чути голоси. –е  гуцули  розходЯтьсЯ  в  рiзнi  боки  до  своїх
поодиноких дворiв, розкиданих по гiрських  полонинах.  ‚они  ще  рiднiшими
сiали вiд бiди великої та вiд порЯтунку негаданого
   ѓолоси._
   Џрощайте, люди!
   ‰дiть собi здоровi!
   ‚iддайте партизанам, що є в сховi,
   Ћвечку чи козлЯтко десь в Ярузi!
   ‘пасибi вам, герої, вiрнi друзi!
   Њолода ‘мерiчка. _
   ѓуцули йдуть, вернулись нашi друзi!
   ‘толiтнiй Ѓук._
   ‡асЯють ватри знов на виднокрузi.
   ѓанЯ._
   Ѓабусенько, Я бачу ‚уйка ’ита...
   ћрасик._
   Ђ он за ним коваль, Џанькiв Њикита.
   ‚они вже близько, їх веде —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер.
   ЃабусЯ._
   Iзнов —угайстер... „е вiн взЯтись може?
   ™о казка та накоїла, о боже!
   ЏiснЯ затихає. —ути вiтальнi вигуки. ’о  розвiдники  зустрiчають  своїх
товаришiв  i  гуцулiв.  Ќа  подвiр'ї  з'ЯвлЯєтьсЯ  юрба  людей.  Џартизани
обтЯженi зброєю - у кожного бiйцЯ по два автомати або карабiни. ѓуцули без
верхнього  одЯгу,  замученi,  замазанi  в  глину,  але  збудженi   радiстю
визволеннЯ. ‘еред юрби г е н е  р  а  л-—  угай-стер.  ‚iн,  здаєтьсЯ,  аж
помолодшав за цей час, нiЯка втома його не бере. “здрiвши  свого  бойового
побратима, свого комiсара, що лежав на  ношах,  сповитий  бинтами,  старий
генерал припав до його узголiв'Я. ђадiсть, бiль, тривога i нездоланна вiра
в життЯ, в перемогу переповнювали серцЯ друзiв - легендарних партизанських
ватажкiв, їхньої тихої i схвильованої розмови нiхто не  чув  у  збудженому
гаморi вируючого натовпу._
   Ћсь до свого залюдненого  подвiр'Я  прибiг  i  сам  господар  -  батько
ћрасика i ѓанi. ‚iн обiймає дiтей, стареньку матiр._
   Ѓатько._
   ‰ой, мамцю рiдна, любi мої дiти,
   џ повернувсЯ аж iз того свiту.
   Њи всi були у глибинi могили,
   Џросили їх, аби спочатку вбили,
   ’а нi, живими стали закидати.
   џкий то жах, моЯ старенька мати.
   “же землЯ на голови нам тисне...
   I раптом чую: поруч хтось Як свисне.
   I стрiлЯнина - прЯмо громовицЯ.
   ‡аскреготала, задзвенiла крицЯ.
   "Љапут! Љапут!" - кричать отi катюги.
   "—и ви живi?!" - хтось кличе раз, удруге. "
   †ивi, живi!" - взЯлисЯ ми гукати.
   I чуємо, Як дзенькнули лопати.
   I дужi руки пiдiймають вгору
   Ќа бiлий свiт, несуть у тишу бору.
   ‘ам генерал менi подав баклагу,
   I Я з питтЯм вiдчув живу наснагу.
   ћрасик._
   Ќе генерал вiн, а —угайстер, тату,
   џкий синка послав у нашу хату
   I врЯтував вiд смертi комiсара.
   Њене i ѓаню винiс з крутоЯру.
   Ѓатько._
   Њожливо, i —угайстер з ‡аднiпров'Я.
   ЃабусЯ._
   Ћ, дай йому багато лiт здоров'Я.
   Ђле не вiрте. ’о в казках буває,
   ™о нiби десь —угайстер е у гаї
   Ќад —еремошем. Ђ шукати годi...
   ѓенерал-—угайстер. _
   —ого ж це так? ’ож вiрЯть у народi,
   ™о є —угайстер добрий, - бути має,
   џкий людей з неволi визволЯє,
   ‡акопаних на свiт виносить з Ями
   I водить їх щасливими плаЯми.
   Ќехай це казка, хай гарЯча мрiЯ,
   Ђле ж вона прибавила довiр'Я,
   •оробростi твоїм онукам, нене.
   IдетьсЯ тут, звичайно, не про мене.
   •iба не так?

   ЃабусЯ._
   ’ак, так, мiй любий сину.
   „ай подивлюсь на тебе хоч хвилину.
   ‰ой, дiтоньки, i справдi це —угайстер,
   “сiх чудес невигаданих майстер.
   Њолодий гуцул._
   †ивими вiн пiднЯв нас iз могили,
   ‚ернув нам свiтло, влив цiлющi сили.
   „руги й гуцул. _
   Ќавiк приспав чужинцiв, Як ѓорбину.
   ѓанЯ._
   Љолись ЋлесЯ красную хустину
   —угайстровi свою подарувала,
   џк черемошцiв вивiв з-пiд завалу.
   ’а де у мене та свЯткова хустка?
   Њи дуже бiднi, у коморi пустка.
   Є кiсники,неначе мак, червонi,
   Ѓерiть, вони згодЯтьсЯ у загонi.
   џк будуть новi люди приходжати,
   •ай на кресанi стануть нашивати.
   ‚и любите, у кожного ж на шапцi
   —ервона стрiчка, наче промiнь вранцi.
   ѓенерал-—угайстер. _
   ‡абув було. ’ак ось твоЯ хустина,
   ‹ежала проти штабу, бiлЯ тину.
   ѓанЯ. _
   ‘пасибi, тож вiзьмiть її вiд мене.
   ѓенерал-—угайстер. _
   —ервона хустка буде Як знамено.
   ‚'Яжiть, хлоп'Ята, хустку до жердинки
   I бережiть дарунок верховинки!
   ћрасик._
   Ђ Я, —угайстере, дарую вам денцiвку,
   Њою кленову випалену цiвку.
   Џослухайте, Яка вона спiвуча,
   Љоли заграю, чує кожна круча.
   ЃабусЯ (сама до себе)._
   I Я вже чимось маю догодити.
   ’ож обiцЯла курочку зварити,
   Ђ де ж вона подiласЯ, йой, леле?!
   Њабуть, зайшла в царинку до ‘томели.
   ћрасик лунко виграє на сопiлцi. ЃабусЯ.  бiжить  шукати  свою  курочку.
‘ходЯтьсЯ i сходЯтьсЯ дiвчата,  жiнки  привiтати  своїх  рiдних.  ђадiснi,
збудженi вигуки  зринають  у  гуртi  щомитi.  ѓуцули  несуть  в  барвистих
хусточках їжу, питво i роздають  все  те  партизанам  i  своїм  чоловiкам,
братам. ЃiлЯ комiсара на ганку стовпилисЯ легiнi. ‚они, мабуть,  просЯтьсЯ
в загiн, iншi розбирають свою одежку, залишену ворогами на подвiр'ї._
   Ќа верховинах то тут, то там спалахують вогнища._
   ‡нову ожили Љарпати. —ути гук вечорової трембiти на полонинi._
   Iз гурту селЯн до генерала-—угайстера пiдходЯть лiтнЯ жiнка  з  молодою
вродливою донькою. Њати тримає в руках кобушечку i кухлик, а донЯ - кулешу
на дощечцi. ‚они низько кланЯютьсЯ генераловi._
   ‹iтнЯ жiнка._
   ‘пасибi вам, —угайстере, спасибi!
   •ай в кожнiй хижi. стаї i колиб!
   •вала iде вiд роду i до роду
   ‡а порЯтунок нашого народу.
   Џриймiте i вiд мене подарунок -
   ‘тарої жiнки щирий поцiлунок -
   ’а випийте малинового соку.
   ‚iзьмiть з собою доню карооку.
   ЏоранЯть з вас котрогось пiд горою,
   ’ому най буде рiдною сестрою.
   ѓуцули._
   I нас, i нас вiзьмiте до загону!
   Ђби свободу вирвати з полону,
   Њи пiдемо на смерть i лютi муки,
   ‹иш дайте крiси в мозолЯстi руки.
   ѓенерал-—угайстер. _
   Ѓерiте зброю, друзi! „о кресанi
   Ќашийте стрiчку гуцулЯтi ѓанi.
   Ќехай зорить промiнчиком Яскравим,
   Ќехай веде до волi i до слави.
   „iвчата нашивають стрiчки до капелюхiв гуцулiв-легiнiв.  •лопцi  беруть
вiдбиту у ворога зброю. ‚сi разом наспiвують:
   —еремоше, —еремоше, -
   —истаЯ водицЯ,
   „iвчинонько з верховини,
   „ай менi напитьсЯ.
   ’а напiй конЯ гнiдого,
   „iвчинонько-зоре,

   џ в загонi захищаю
   ‚ашi рiднi гори, ‡еленавi полонини,
   ’вою гарну вроду.
   „iвчинонько з верховини,
   —и не знаєш броду
   Ќа той берег —еремошу
   ’а на тi дороги,
   ™о вестимуть партизана
   Ђж до перемоги.
   ћрасик (до ѓанi)._
   ‰ менi наший мерщiй оцю широку.
   ѓанЯ._
   ’ебе не вiзьмуть, бо не має строку.
   ћрасик._
   Ђ ми самi отут загоном станем
   I будем помагати партизанам.
   ‚ розвiдку пiдем...
   ѓанЯ._
   Џравда, любий брате,
   џк треба буде, сходим всi Љарпати.
   Љомiсар._
   ћрасю, ѓаню, ближче пiдiйдiте,
   џ обiйму вас на прощаннЯ, дiти,
   ‡а вашi вчинки, сповненi любовi,
   „вi зiрки дам вам, правда, не казковi,
   Ђле, кому вони квiтчають груди,
   ’ого, хоч де, шанують нашi люди.
   ђостiть щасливi. „Яка вам i слава!
   Љоли пролине цЯ пора кривава,
   Ќазавжди Я приїду на Љарпати
   Ќове життЯ iз вами будувати.
   ѓенерал-—угайстер. _
   I Я хвалю вас, милi, Як —угайстер,
   •оч до чудес нiЯкий Я не майстер,
   –е ви вчинили нинi справжнє чудо,
   Џро вас казки складуть хорошi люди.
   ‚и будете стоокi i крилатi
   “ тих казках. ‡ Љарпат по ‡акарпаттi,
   Њов ручаї, тектимуть по ‚олинi,
   Џо всiй ђадЯнськiй вiльнiй “країнi
   Џро вашi вчинки славнiї сказаннЯ,
   Џро вашi дивнi подвиги, дерзаннЯ.
   I iншi дiти в iншi поколiннЯ
   ˜укатимуть ось тут, серед камiннЯ,
   ‘лiди своїх улюблених героїв.
   I десь пiд Љрутоверхою горою
   IменнЯ вашi висiчуть кирками
   I заквiтчають кращими квiтками.
   Ћтож iз казки ви iдiть у казку,
   Ќе за —угайстром, що хвилює рЯску
   “ тиху пору десь на —еремошi,
   Ђ вже самi. Iдiть, мої хорошi,
   Ќемов луна за синi небокраї,
   ‚ казковий свiт, Який кiнцЯ не має.
   Љомандир застави. _
   Ќовi бiйцi, ставайте у загони,
   „о —орногори йти у три колони.
   ‚перед на конЯх вислати дозори!
   ѓенерал-—угайстер. _
   џкi ж бо рiднi люди цi i гори.
   ‚лiтав ‡олотава Џтаха, мов блискавицЯ описує коло над людним  подвiр'Ям
i дзвiнко промовлЯє.
   ‡олотава Џтаха. _
   Iдiть на гори,
   „е людЯм горе,
   Iдiть по полю
   ‡а щастЯ й волю,
   Iдiть гаЯми,

   Iдiть степами,
   Ђ Я мiж вами

   ’а перед вами.
   Џартизани швидко гуртуютьсЯ у колони. ѓенерал-—угайстер обiймає  дiтей,
цiлує їх, щось iще говорить їм, та в  гуртi  не  чути  нi  його  слiв,  нi
прощальних слiв ћрасика i ѓанi. Ѓiйцi пiдiймають на  ношах  комiсара,  вiн
привiтно махає рукою до гурту жiнок i лiтнiх гуцулiв,  що  залишаютьсЯ  на
подвiр'ї._
   џскраво палають вогнища на верховинi. Ќеначе кличуть до себе погрiтисЯ,
бо нiч наступає свiжа  i  росиста.  ‹юдськi  колони,  немов  широкi  рiки,
стiкають з верховини. Ќеголосно, але дружно переливаєтьсЯ пiснЯ:_
   Ќам видно з гiр
   ‚iтчизни шир,
   ђодючi, злотнi гони.
   Њи йдем на бiй за правий мир
   Џiд знаменом червоним.
   ‘толiтнiй Ѓук._
   Iз волею вертайтесь, мужнi люди!
   Џобiдна зiрка най квiтчає груди!
   „о гурту, що залишивсЯ на подвiр'ї, вибiгає бабусЯ з куркою в руках._
   ЃабусЯ._
   Џiшли... Ќе встигла. Џiдождiть, будь ласка.
   ’а що ж це - сон чи, може, й справдi казка?
   Iз мiжгiр'Я гучною луною доноситьсЯ приспiв гуцульської пiснi:_
   “ загiн веде дорога
   ‹егенЯ-героЯ.
   ‚же зорiє перемога
   ’а над Љiнь-горою.

   1957



   ЉЋ‚Ђ‹њ Њ€Љ€’Ђ

   Њiй батько славний був коваль
   Ќа все село, на кiлька сiл.
   ‚ його руках спiвала сталь,
   Ќа сорочках блищала сiль.
   Љував пiдiски, лемешi,
   ‚арив поламанi вали.
   ‚ двадцЯтiм роцi гармашi
   ѓармату в кузнi притЯгли,
   I комiсар сказав: "Ѓiда!
   Ћдна була на два полки..."
   “ батька сила молода,
   ‚ роботi все йому з руки.
   ‚iн положив свiй молоток
   I тихо вимовив: "‡роблю.
   ‚ гарматi з'їдений замок,
   Ђле Як-небудь пiдсталю".
   I вiн сталив. †аркi бої
   Ѓули над ‚орсклою по полю:
   "‡а волю-волю - Ќашу долю!"
   I толочились пирiї.
   Њiй батько славний був коваль
   ‰ому робота не страшна.
   ‚iн заварив гримучу сталь -
   ‚ той день закiнчилась вiйна.
   Ћрали стоптаний пустир,
   •марки лiтали голубами.
   I комiсар промовив: "Њир!" -
   ‘ухими, чорними губами.
   I, вже прЯмуючи додому,
   ‡айшов у кузню. Ћсь вона,
   ѓармата в блиску молодому,
   ЏрЯма, нацiлена, мiцна.
   - •вала тобi за труд, ковалю!
   ’а ми вже нинi не в бою.-
   I батько мiй сказав без жалю:
   - „лЯ миру, голубе, й кую.

   1948



   ‹ћЃ‹ћ џ ‹I‘

   ‹юблю Я лiс!
   „рiмотний лiс.
   ‚iн партизановi принiс
   †аданий захист
   I спочинок.

   I не один звитЯжний вчинок
   џ по стежках його пронiс
   ‡а нашу рiдну Ѓатькiвщину.
   Ѓерезу, вiльху i лiщину,
   „убiв могутнiсть величаву
   I навiть тихий верболiз -

   ‹юблю Я лiс.

   ‰ого по праву
   џ i шаную, i люблю,
   ‚клонЯюсь пишному гiллю,
   Ѓо тричi щиро напоїв
   ЉорiннЯ букiв i дубiв
   ‘воєю кров'ю молодою.
   ’епер спокiйною ходою
   Џроходжу лiсом. ’ихий шум
   Њенi навiЯв безлiч дум
   Џро давнi роки незабутнi
   I про омрiЯнi, майбутнi,
   ‚ Якi ростимуть
   I цвiстимуть

   Ћцi незайманi лiси,
   Љрасу новiй землi нестимуть
   “ вiк найвищої краси,
   “ вiк без вiйн,
   Ѓез кровi,
   ‘лiз.
   ‹юблю Я лiс.

   1953


   ˜ЉЋ‹Ђ ЃЂ’њЉI‚_

   Џривчав мене батько трудитись до поту,
   Ђ мати - любити пiснi.
   ‘пасибi вам, рiднi, за щиру турботу,
   Ќаука згодилась менi.

   ‘воїми руками копав Я траншеї,
   •одив мурувать тракторбуд.
   I радий, що з пiснею нинi моєю
   ‚ роботу вливаєтьсЯ люд,

   ђовесники, друзi мої сивуватi,
   ђозумнi батьки i брати,
   Џривчайте дiтей працювати й спiвати!
   ‚иховуйте, в кожного серце крилате,
   Ѓо їм наше завтра нести.

   1960



   ‘Ћ‹Ћ„ЉЂ ‚Ћ„Ђ

   ‚оду, що пити можна,
   Ќа сходi "солодкою" звуть.
   ‚ цiй назвi щось нiжне й тривожне,-
   "‘олодка" - не смак, а суть.
   „е пекло такирiв, барханiв[1] -
   ‡емлЯ, де немає землi,
   ’ам голови скельних титанiв[2]
   Ћдвiку в скорботнiй золi,
   ’ам зрада озер солоних
   ‡аспраглому -
   в груди ножем,
   ’ам подих вiтрiв похоронних
   ‡а кожним новим мiражем.
   џ був у пустелЯх зловiсних,
   „е гибла душа не одна.
   ‘олодка вода не прiсна,
   ‘олодка -
   коли питна.
   ‘тою при днiпровiм розливi -
   Ѓезмежна солодка вода!
   Њи з нею багатi, щасливi.
   Ћ будьмо ж усi бережливi!
   џк зникне солодка вода,
   ‘льозами солоними свiт зарида.

   [1] ’акир - плескатi глинЯстi  зниженнЯ  в  пустелЯх  i  напiвпустелЯх.
Џоширенi в ‘ереднiй Ђзiї та Љазахстанi. Ѓархани -  навiЯнi  вiтром  рухомi
пiщанi горби, не закрiпленi рослиннiстю.
   [2] ‘кельнi титани - високi скелi (скелi-велетнi).



   * * *

   ‡ вокзалу в станцiю метро
   џ ескалатором спускаюсь
   I їду глЯнуть на „нiпро,
   Љоли у Љиїв повертаюсь.

   Џiдземний шлЯх! џке добро!
   ‰ забути можна, де ти є -
   ‚ Њосквi? “ ‹ондонi? ‚ Џарижi?
   Ђле у Љиєвi своє
   „иханнЯ у пiдземнiй тишi,
   ‚оно свої нитки снує.
   ‘нує з легенького промiннЯ
   ‚iд мiдних лiтер: "Ђрсенал",
   ‚iд того сизого камiннЯ,
   џке дробилось на кремiннЯ
   ‚ козацький крiс i самопал.
   ‚оно з ˜евченкового зору,
   ‡ очей ”ранка, ‘ковороди,
   ™о проводжають нас угору
   ‚ ранкову, у робочу пору
   ™однЯ на подвиги-труди.
   ‚оно снує iз кiс русЯвки,
   ™о тут розводила вапно
   —и мила цi дубовi лавки.
   ЉиЯни любi i киЯнки, -
   ‡ усього рiдного воно.



   * * *

   Џахне хлiб,

   џк тепло пахне хлiб!
   ‹юбов'ю трударiв,
   I радiстю земною,
   I сонцем, що всмiхалосЯ весною,
   I щастЯм наших неповторних дiб.
   „ухмЯно пахне хлiб.

   1952

   ==============================================================






   ‘…ђ–… Њ“‡€Љ€

   Џам'Ятi Њ. ‹исенка

   I

   ‘ерце музики спинилось...
   —уєте - серце музики!
   ‘ерце, що ритмами билось,
   ‚же занiмiло навiки.

   Ћх, Як те серце любило -
   „о нестерпучого болю!
   џк воно тЯжко болiло
   ‡а “країну, за волю...

   Џовне свЯтої розпуки,
   ‘ерце музики стискалось,
   „алi - не стерпiло муки -
   I розiрвалось!..

   II

   џка краса! “се життЯ
   ‚ акорди перелить,
   ‡ високих дум i почуттЯ
   Ќове життЯ творить!

   Ќести любов, будити гнiв,
   ’ворити чудеса...
   Ћ, вiщий спiв, натхненний спiв!
   џка в ньому краса!

   •ай серце, болю повне вщерть,
   ђозiрветьсЯ... нехай!
   ‚исока честь: прийнЯти смерть
   ‡а любий, рiдний край!

   ‚исока честь: усi скарби
   ‡ложити на вiвтар, -
   I жити в пам'Ятi юрби
   џк лицар i кобзар!

   ‘еред братiв, серед сестер,
   „е пiснЯ гомонить,
   ‘пiвець почив, але не вмер
   I вiчно буде жить.

   Љиїв, 1912 р.



   „Ћ ЊЋђџ

   —олом тобi, синє, широкеє мореї
   Ќезглибна безодне, безмежний просторе,
   ЊогутнЯЯ сило - чолом!
   „ивлюсь Я на тебе i не надивлюсЯ,
   „умками скорЯюсь, душею молюсЯ,
   ‘пiваю величний псалом.

   Њiцне, необорне!.. Ќi грому, нi хмари
   Ќе страшно тобi, не боїшсЯ ти кари -
   ‘амо собi виший закон.
   ‡вабливе, розкiшне!.. ‚ тобi й раюваннЯ,
   I мрiЯ солодка, i втiха коханнЯ,
   I любий та лагiдний сон.

   Џрийшов Я до тебе змарнiлий та бiдний,
   Џроте не чужий, але близький та рiдний,
   ’обi-бо вiддавна Я свiй, -
   I ось Я з тобою душею зливаюсь,
   ‚ просторi блакитнiм на хвилЯх гойдаюсь,
   ‚топаю в безоднi твоїй!..

   џк ти - неосЯжне, хитке, таємниче,
   џк ти - чарiвливе, Як ти - бунтiвниче,
   ’ака ж i душа у спiвцЯ;
   ’ому i до тебе вона так прихильна.
   ™о пут i кайданiв не зносить - i, вiльна,
   Ѓурхає, Як ти, без кiнцЯ.
   Ќа пароплавi до Ќового Ђфона.

   18.VIII 1901 р.



   ‡Ђ “ЉђЂЇЌ“!

   ‡а “країну
   ‡ огнем завзЯттЯ
   ђушаймо, браттЯ,
   ‚сi вперед!
   ‘лушний час
   Љличе нас -
   Ќу ж бо враз
   ‘повнЯть свЯтий наказ!
   ‡а “країну,
   ‡а її долю,
   ‡а честь i волю,
   ‡а народ!

   ѓанебнi пута
   Њи вже порвали
   I зруйнували
   –арський трон,
   ‡-пiд Ярем
   I з тюрем,
   „е був гнiт,
   Њи йдем на вiльний свiт!
   ‡а “країну,
   ‡а її долю,
   ‡а честь i волю,
   ‡а народ!

   Ћ, “країно!
   Ћ, рiдна Ќенько!
   ’обi вiрненько
   ЏрисЯгнем.
   ‘ерцЯ кров
   I любов -
   ‚се тобi
   ‚iддати в боротьбi!
   ‡а “країну,
   ‡а її долю,
   ‡а честь i волю,
   ‡а народ!

   ‚перед же, браттЯ!
   Ќаш прапор має,
   I сонце сЯє
   Ќам в очах!
   „ружний тиск,
   ‡брої блиск,
   ‚ серцi гнiв
   I з ним свобiдний спiв:
   ‡а “країну,
   ‡а її долю,
   ‡а честь i волю,
   ‡а народ!



   I‚ЂЌЋ‚I ”ђЂЌЉЋ‚I

   ‚iдповiдь на його Џосланiе

   La poesie n'a pas la verite pour
   objet, elle n'a qu'elle-meme.
   Charles Baudelaire[1]

   Hi, мiй учителю i друже,
   Џро мене все це не байдуже.
   †иттЯ з його скаженим шалом,
   ‡ погонею за iдеалом,
   ‡ його стражданнЯм i болiннЯм
   I невгамованим сумлiннЯм,
   †иттЯ - се двi противнi сили,
   ™о мiж собою в бiй вступили.
   Ћдна з них - велетень-гнобитель,
   Ђ друга - генiй-визволитель;
   ‰ого двосiчна гостра крицЯ
   ‚лучна, Як з неба блискавицЯ;

   Ђле i велетень могучий
   ‚ руцi тримає меч блискучий?
   ‘трашнi, тЯжкi його удари,
   Ђ ще страшнiш таємнi чари...
   џк маю Я його цуратись
   —и вiд ударiв ухилЯтись?
   Ћ, нi! џ, взЯвши в руки зброю,
   Iду за генiєм до бою.
   ђубаюсь з ворогом, спiваю,
   ‚ пiснЯх до бою закликаю
   ‚сiх тих, що млЯвi, чи недужi,
   —и пiд укриттЯм сплЯть байдужi.
   I знаю Я, що замiсть плати
   Њене чекають кари, страти...
   ’а чи ж грiзний удар обуха
   ’ам, де буЯє творчiсть духа?
   Ћдна хвилина раюваннЯ
   ’ам вiдкуплЯє всi стражданнЯ.
   Ѓо то чуттЯ свобiднi, щирi
   ЃринЯть у свЯтобливiй лiрi.
   I прикро, Як ураз зi мною
   ‘тають, немовби теж до бою,
   Ђ справдi длЯ пихи своєї
   ‡ порожнiм серцем фарисеї
   I паперовими мечами
   ‚имахують над головами.
   •то кликав їх? —ого їм треба?
   —и хробакам потрiбно неба?
   Ќехай iдуть всi тi нездари
   Ќа торговицi та базариї
   Ќiкчемний крам, дрiбнi вигоди -
   Ћт їх найвищiї клейнодиi
   Ђле коли повсЯкчас битись,
   ’о серце може озлобитись.
   ЋхлЯти може, зачерствiти,
   ‡ав'Януть, Як без сонцЯ квiти.
   „уша бажає скинуть пута,
   ™о в їх здавен вона закута,
   Ѓажає ширшого простору -
   ‘хопитись i злетiти вгору,
   †иттЯ брудне, життЯ нiкчемне
   ‡абути i пiзнать надземне.
   ‚се неосЯжне - охопити,
   Ќезрозумiле - зрозумiти!
   Ћ, друже мiй, то не дурницi.-
   ‚сi тi щасливi небулицi
   Џро райських гурiй, про нiрвану,
   Џро землю ту обiтовану.
   ‚они тЯгар життЯ скидають
   I душу раєм надихають.
   —и все ж те розумом збагнути,
   ™о дастьсЯ серцевi вiдчути?
   I чи можливо без утрати
   ‘вобiдний творчий дух скувати?
   I хто Џоезiю - царицю
   Џосмiє кинуть у в'Язницю?
   •то вкаже шлЯх їй чи напрЯмок,
   Љоли вона не зносить рамок?
   ‚ нiй в с i краси кольори сЯють,
   ‚ нiй в с i чуттЯ i змисли грають!..
   „о мене Як горожанина
   ‘тавлЯй вимоги - Я людина.
   Ђ Як поет - без перепони
   џ стежу творчостi закони;
   ‡ них повстають мої iдеї -
   Ќайкращий скарб душi моєї.
   ’ворю Я їх не длЯ шаноби;
   Ќе руш, коли не до вподоби.
   I ще скажу, мiй славний друже,
   џ не беру життЯ байдуже.
   ‚исоких дум свЯтi скрижалi,
   ‚сi нашi радощi i жалi,
   ‚сi тi болiннЯ i надiї
   I чарiвливi гарнi мрiї, -
   ‚се, що вiд тебе в серце впало,
   Ќе загубилось, не пропало...
   ЊоЯ девiза: йти за вiком
   I бути цiлим чоловiком!

   •аркiв, 1902 р.

   [1] Џредметом поезiї є тiльки вона сама, а не дiйснiсть. ˜арль  Ѓодлер_
(франц.).



   —€ ‡“ЊIЄ˜?

   —и зумiєш ти кохати,
   ™об за все, про все забути,
   ™об усi зiрвати пути,
   ™об усi зламати грати?
   —и зумiєш ти лiтати,
   ™об зi мною в парi бути?

   —и здолаєш ти в коханнЯ
   ‚сi скарби душi вложити,
   ™оби знов перетворити
   їх огнем свого стражданнЯ?
   —и здолаєш без ваганнЯ
   ’ак же вмерти, Як i жити?

   Љоли так, летiмо разом
   ‚ неосЯжнi високостi,
   ‚ище, дужче... аж до млостi!
   „ушi, збуренi екстазом,
   џк раби, не гнутьсЯ плазом,-
   Ќа землi вони лиш гостi!

   ‚ свiтовий процес творiннЯ
   ‚лиймо всi духовнi сили.
   Ѓудьмо, Як громовi стрiли:
   „вi душi - одно горiннЯ!
   ™об згадали поколiннЯ,
   џк жили ми, Як любили.

   1912 р.



   Є‚˜ЂЌ-‡I‹‹џ [1]

   (Џоема)

   „о лучче єсть на своей земли_
   костю лечи,_
   ине ли на чюже славну быти._
   (‹iтопис, за Iпатським списком)_

   ‚ давнiх лiтописах наших
   Єсть одно оповiданнЯ,
   ™о зворушує у серцi
   ЌайсвЯтiшi почуваннЯ.

   Ќе блищить воно красою
   ‘лiв гучних i мальовничих,
   Ќе вихвалює героїв
   ’а їх вчинкiв войовничих.

   Ќi, про iнше щось говорить
   ’е старе оповiданнЯ.
   Њiж рЯдками слiв таїтьсЯ
   ‚ нiм Якесь пророкуваннЯ.

   I воно живить надiю,
   Џевну вiру в iдеали
   ’им, котрi вже край свiй рiдний
   ‡ацурали, занедбали...

   * * *

   †ив у Љиєвi в неволi
   •анський син, малий хлопчина,
   Џоловецького б то хана
   Ќайулюблена дитина.

   Њономах, кнЯзь ‚олодимир,
   ‚зЯв його пiд час походу
   ‡ Ясирем в полон i потiм
   Џри собi лишив за вроду.

   Ћточив його почотом
   I розкошами догiдно -
   I жилось тому хлоп'Ятi
   I безпечно, i вигiдно.

   —ас минав, i став помалу
   ђiдний степ вiн забувати,
   Љрай чужий, чужi звичаї
   џк за рiднi уважати.

   ’а не так жилосЯ хану
   Ѓез коханої дитини.
   ’Яжко вiку доживати
   Џiд вагою самотини.

   ‡ажуривсЯ, засмутивсЯ...
   ‚день не їсть, а серед ночi
   Џлаче, бiдний, та зiтхає,
   ‘ну не знають його очi.

   Ќi вiд кого вiн не має
   Ќi утiхи, нi поради.
   ‘вiт увесь йому здаєтьсЯ
   Ѓез краси i без принади.

   Љличе вiн гудцЯ[2] до себе
   I таку держить промову,
   ™о мов кров'ю з його серцЯ
   ‘лово точитьсЯ по слову:

   "‘лухай, старче, ти шугаєш
   џсним соколом у хмарах,
   ‘iрим вовком в полi скачеш,
   ђозумiєшсЯ на чарах.

   Ѓожий дар ти маєш з неба
   ‹юдЯм долю вiщувати,
   ‘ловом, пiснею своєю
   ‚сiх до себе привертати.

   ’и пiди у землю ђуську -
   ‚орогiв наших країну,-
   ‚iдшукай там мого сина,
   Њою любую дитину.

   ђозкажи, Як побиваюсь
   џ за ним i днi, i ночi,
   џк давно вже виглЯдають
   ‰ого звiдтiль мої очi.

   ‡аспiвай ти йому пiсню
   Ќашу, рiдну, половецьку,
   Џро життЯ привiльне наше,
   Ќашу вдачу молодецьку.

   Ђ Як все те не поможе,
   „ай йому євшана-зiллЯ,
   ™об, понюхавши, згадав вiн
   ‘тепу вiльного привiллЯ".

   I пiшов гудець в дорогу.
   ‰де вiн три днi i три ночi,
   Ќа четвертий день приходить
   ‚ мiсто Љиїв опiвночi.

   Љрадькома пройшов, мов злодiй,
   ‚iн до сина свого пана
   I почав казати стиха
   Њову зрадженого хана.

   “лещає, намовлЯє...
   ’а слова його хлопчину
   Ќе вражають, бо забув вже
   ‚iн i батька, i родину.

   I гудець по струнах вдарив!
   Ќаче вiтер у негоду,
   ‡агула невпинна пiснЯ -
   ЏiснЯ вiльного народу.
   Џро славетнiї подiї -
   ’i подiї половецькi,
   Џро лицарськiї походи -
   ’i походи молодецькi!

   Њов скажена хуртовина,
   Њов страшнi Џеруна громи,
   ’ак ревли-стогнали струни
   I той спiв гудцЯ-сiроми!

   Ђле ось вже затихає
   Ѓренькiт дужий акордовий
   I намiсто його чути
   ‘пiв народний, колисковий.

   ’о гудець спiває тихо
   Џiсню тую, що спiвала
   Њати синовi своєму,
   џк маленьким колисала.

   Ќаче лагiдна молитва,
   †урно пiснЯ та лунає.
   Ћсь її акорд останнiй
   ‚ пiтьмi ночi потопає...

   Ђле спiв цей нiжний, любий,
   Ђнi перший, сильний, дужий,
   Ќе вразив юнацьке серце,-
   ‚iн сидить нiмий, байдужий.

   I схилиласЯ стареча
   ѓолова гудцЯ на груди -
   ’ам, де пустка замiсть серцЯ,
   ЏорЯтунку вже не буде!..

   Ђле нi! ™е є надiЯ
   ’ут, на грудЯх в сповиточку!..
   I тремтЯчими руками
   ђоздирає вiн сорочку,

   Iз грудей своїх знiмає
   ’ой євшан, чарiвне зiллЯ,
   I понюхать юнаковi
   Џодає оте бадиллЯ.

   ™о ж це враз з юнаком сталось?
   ’вар[3] поблiдна у небоги,
   ‡атремтiв, очима блиснув
   I зiрвавсь на рiвнi ноги.

   ђiдний степ - широкий, вiльний,
   Џишнобарвний i квiтчастий -
   ђаптом став перед очима,
   ‡ ним i батенько нещасний!..

   ‚олЯ, воленька кохана!
   ђiднi шатра, рiднi люди...
   ‚се це разом промайнуло,
   ‘тисло серце, сперло груди.

   "Љраще в рiднiм краї милiм
   ЏолЯгти кiстьми, сконати,
   Ќiж в землi чужiй, ворожiй
   ‚ славi й шанi пробувати!" -

   ’ак вiн скрикнув, i в дорогу
   ‚ нiчку темну та пригожу
   Џодались вони обоє,
   Ћбминаючи сторожу.

   Ѓайраками та Ярами
   Ќеутомно проходжали -
   ‚ рiдний степ, у край веселий
   Џростували, поспiшали.

   * * *

   “країно! Њамо люба!
   —и не те ж з тобою сталось?
   —и синiв твоїх багато
   Ќа степах твоїх зосталось?

   —и вони ж не вiдцурались,
   Ќе забули тебе, неньку,
   —и сховали жаль до тебе
   I коханнЯ у серденьку?

   Њарна рiч! Ѓули i в тебе
   Љобзарi - гудцi народнi,
   ™о спiвали-вiщували
   ‡аповiти благороднi,

   Ђ проте тiєї сили,
   „уху, що зрива на ноги,
   ‚ нас нема i манiвцЯми
   Њи блукаєм без дороги!..

   „е ж того євшану взЯти,
   ’ого зiллЯ-привороту,
   ™о на певний шлЯх направить,-
   ˜лЯх у край свiй повороту?!

   1899 р.

   [1] Євшан-зiллЯ - рiзновид полину, що росте  в  пiвденних  степах;  має
сильний i вiдночас нiжний, приємний запах.
   [2] ѓудець - музикант i спiвак.
   [3] ’вар - тут: обличчЯ, лице.

   ==============================================================





   Љ’Ћ ˜“ЊЄ‹?

   ‚ ресторанi київськiм
   Џитає директор:
   - Љто шумєл здесь - контрольор,
   ђевiзор, iнспектор? -
   Љухар каже: - …то тiп
   ‚ вишiтой рубашкє
   Џо-українскi мораль
   ђєзал нашей Њашкє.
   ђаспєкал: "‚аш борщ такий.
   ™о не можна їсти".
   - ђозжiрєлi, стєрвєци,
   Ќацiоналiсти.



   ‘…ђ…„ ’…ЊЌЋЇ ЌЋ—I

   ‘еред ночi Љиїв
   ЉриєтьсЯ туманом.
   ђозмовлЯє вiтер
   ‡ бронзовим Ѓогданом.
   - Ћблiтав Я,каже,-
   ‚улицi всi чисто.
   џк змiнивсЯ Љиїв,
   –е прадавнє мiсто!
   „е вiтри гулЯли,
   ’ам новi квартали...

   Ђ Ѓогдан зiтхає:
   - ™о там тi квартали...
   Ќинi i киЯни
   ‡овсiм iншi стали.
   џ сто лiт на площi
   „нюю i ночую,
   Ђле дуже рiдко
   ђiдну мову чую.



   ’“ђЋЉ

   ‡бираєтьсЯ мiй знайомий
   ‚ далеку мандрiвку.
   Џридбав собi в ’уреччину
   Ќа тиждень путiвку.
   Љостюм купив елегантний,
   ‚чить турецьку мову.
   “же знає, Як звуть турки
   ‘виню i корову,
   џк спитати по-турецьки,
   Џочiм у них шуби,
   „е купити мило й пасту,
   џка чистить зуби.
   ѓолова трiщить у нього
   ‚iд отих урокiв...

   ‚iн, до речi, в “країнi
   †иве тридцЯть рокiв.
   •одить всюди, Як хазЯїн,
   Ђж дверима гурка,
   •оча мову українську
   ‡нає гiрше турка.



   „џ„њЉЋ Ї‘’€ •Ћ—Є

   Џросить дЯдько в ресторанi:
   - Џринесiть котлету. -
   Ђ йому офiцiантка
   ’ихо каже: - Ќєту.
   - ’о давайте хоч салату
   Ђбо вiнегрету. -
   Ђ йому офiцiантка
   ‡нову каже: - Ќєту. -
   „Ядько дивитьсЯ на дiвку,
   џк на поторочу.
   - ‡арЯдила: "нєту, нєту"...
   Ђ Я їсти хочу. -
   „iвка стала руки в боки,
   ‚'їдливо питає:
   - Ђ хiба ви наїстесЯ,
   џк скажу немає?



   ‡ЂЌЋ‡Ђ

   ‘казав Якось ”едiр ѓалка
   ‡анозi Џаньковi:
   - ’и чому не розмовлЯєш
   Ќа вкраїнськiй мовi?
   - ‡ачим вона мiнє нада? -
   Џрошипiв ‡аноза. -
   ˜то Я - дЯдько тiбє, что лi,
   ‡ какогось колхоза?



   ЉђЂ‘Ћ’“‹њЉ€

   “ крамницЯх, у пивницЯх -
   „уськи, Њуськи, ‹юськи.
   ’и до них - по-українськи,
   Ђ вони - по-руськи.
   ‘танеш глЯнеш: мамо рiдна,
   ѓосподи мiй, Ѓоже!
   ЌаЯложене, патлате,
   Ќа чортЯку схоже,
   ‘тан свинЯчий, поглЯд вовчий
   I усмiшка кiнська...
   Ќащо таким красотулькам
   Њова українська?



   ЊЋ‚Ђ ‚…‹€—Ђ‚Ђ

   џкщо в нашiй безталаннiй мовi_
   ЌаберетьсЯ двiстi тисЯч слiв,_
   ’о за кожне українське слово_
   ‚же поклали сто голiв..._

   Ќашу мову величаву
   —уємо не всюди.
   I не мова винна в цьому -
   ‚инуватi люди.
   Ќе вживетьсЯ щира мова
   ‡ кволими рабами,
   ‚ Яких думка на припонi,
   џзик за зубами.
   “ чиновницьких чуланах,
   „е столи дубовi,
   „е неволЯ i сваволЯ,
   ’iсно нашiй мовi.
   Џо крамницЯх та пивницЯх,
   „е й повiтрЯ п'Яне,
   ѓасне, в'Яне слово наше
   ‘тепове, духмЯне.
   Ќе длЯ "куплi" мова наша
   I не длЯ "продажi".
   Ќе длЯ того, щоб базiкать
   Ќа ледачiм плЯжi.
   Ќаше слово не ввiбгати
   “ сухi трактати,
   ™об лакейством хлiба кусень
   Џiдло зароблЯти,
   ™об брехати, щоб дурити,
   ‡абивати баки,
   Џозичаючи нахабно
   Ћчi у собаки.
   Ќа зачовганих асфальтах,
   „е смолою пахне,
   Ќаше слово крила губить,
   Ќаша мова чахне...



   Ќ… ‚ ‘‚ЋЇ‰ ’ЂђI‹–I

   Џрибув ‘ава до Љиєва
   ‡ дружиною в парi.
   Џродавали сало, м'Ясо,
   џйцЯ на базарi.
   ‡ покупцЯми торгувались,
   ‡ людьми говорили.
   Џотiм пiшли •рещатиком
   Ќа „нiпровi схили.
   Ђ Як звiдти повертались,
   Њовив ‘ава жiнцi:
   - „авай "чтокать",
   бо невдобно,
   ™о ми українцi.



   ‘ЏI‹Љ“‚ЂЌЌџ

   „орiкає мати донi:
   - ’и жiвйош у Љiєвє,
   Ђ нє гдє-то у ђЯзанi
   —и в каком ’етiєвє,
   Ќо Язик ти украiнскiй
   ‡нать нє собiраєшсЯ.
   ѓовору тiбє об етiм,
   Ќо ти возмущаєшсЯ.
   —то ти дєлаєш мнє глазкi,
   ‘мотрiш, как на дурочку?
   ’и же часто в сєльскiх тьоток
   Џокупаєш курочку.
   Ќаучись хоть торговатьсЯ:
   "Ђ почому кури?"
   "Ђ не буде лi дешевше?"
   "Ќе дерiть три шкури!"



   ‡ЂЊЋђ‘њЉI ѓЋ‘’I

   Џрилетiли на ‚країну
   ѓостi iз Љанади.
   Њандруючи по столицi,
   ‡айшли до райради.
   ЃiлЯ входу запитали
   Њiлiцiонера:
   - —и потрапити ми можем
   Ќа прийом до мера? -
   Љозирнув сержант бадьоро.
   - ѓолови немає.
   ‚iн Якраз новi будинки
   ‚ „арницi приймає. -
   ‡дивуваннЯм засвiтились
   Ћчi у туриста.
   - ‚аша мова бездоганна
   I вимова чиста.
   Ђ у нас там, у Љанадi,
   ѓаласують знову,
   ™о у Љиєвi забули
   “країнську мову. -
   Љозирнув сержант i вдруге. -
   Ќе дивуйтесь,каже. -
   ђозбиратисЯ у людЯх
   Џерше дiло наше.
   џ вгадав, що ви культурнi,
   Ѓлагороднi люди,
   Ѓо шпана по-українськи
   ђозмовлЯть не буде.

   ==============================================================






   ‹€‘€–џ-†Ђ‹IЃЌ€–џ

   “ тихому гаю ‹исичка щастЯ мала,
   џк у своїм добрi, жила, гулЯла;
   Ќiхто її там не лЯкав,
   I вдень, i ввечерi там соловей спiвав,
   I пташки пурхали, зозуленька кувала;
   ‘крiзь зеленiло, все цвiло;
   ’ак гарно, любо там було.
   ‹исицЯ так собi казала:
   - Ћт де по правдi можна жить
   I доленьку хвалить,
   ‚ добрi кохатьсЯ, всiх любити,
   Ќiколи зла i кривди не чинити! -
   џкби ж то правдонька щербата не була,
   ’о, може, й справдi б так жила.
   ђаз на калинi недалечке
   “глЯдiла вона гнiздечко;
   ‘идiли пташки там.
   - Ћх,каже,- Як не грiх котам
   ’аких малесеньких, безвинних не жалiти!
   I їм же хочетьсЯ на свiтi жити...
   Ќу, вже коти! „есь на лихо вони
   ‚родились, вражiї сини,
   Ќе тiльки вдень - вночi поживу бачуть,
   Ќе бачать тiльки, Як горюють в свiтi, плачуть..
   ‡ажерливих пройдисвiтiв таких
   џ перевiшала б усiх...-
   I жалiбницЯ щось сказати ще хотiла,
   Ђж пташки iз гнiзда додолу Якось лЯп -
   ‹исичка зараз хап та хап -
   Џрехорошенько всiх поїла...
   џк жалiбно спiвати почала,
   Ђ он на що звела!

   ‹укавий чоловiк словами нас голубить,
   Ќеначе всiх i жалує, i любить,
   „лЯ правди, длЯ добра живе,
   џк по водi пливе;
   Ђ ближче придивись ти -
   I видно, що вилЯ хвостом:
   Џомажу, мов, медком -
   ‘олодше буде з'їсти.

   (1891)



   Ћ•ђIЊЋ‚Ђ ‘‚€’Ђ

   Ѓула в Ћхрiма сiра свита,
   ’ак хороше пошита:
   Iззаду вусики з червоного сукна;
   Ќа комiрi мережечка така, що на! -
   •оч головi носити.
   „урний Ћхрiм не вмiв її глЯдiти,
   ’аскав, коли й не слiд таскать.
   ђаз став вiн свиту надЯгать,-
   Ђж дивитьсЯ - рукава вже продрались.
   Ћт мiй Ћхрiм, щоб люди не смiЯлись,
   Ќалагодивсь латать.
   Ђ де ж суконцЯ взЯть? Ћхрiмовi невдивовижу!
   "Њи знайдемо! - вiн каже сам собi,
   ђукава трохи обчикрижу
   ’а й поможу журбi".
   ‡робив
   I свиту знов надiв.
   I хороше йому здаєтьсЯ,
   •оч руки й голi до локiт;
   ’ак он бiда: куди вiн не поткнетьсЯ,-
   “сЯк од реготу беретьсЯ за живiт.
   ђозсердивсЯ Ћхрiм, що з його так глузують.
   "’ривайте ж,- каже,- коли так,
   ‡роблю ж Я осьде Як...
   Ќехай дурнi собi пустують;
   “ них, видно, жуки у головi...
   Ђ ми втнемо рукавцЯ i новi,
   •iба мудрацiЯ велика!"
   Ћхрiм догадливий був парубiка!
   Џрехорошенько взЯв
   Џiдрiзав поли вiн чимало,-
   џкраз, щоб на рукава стало,-
   ЏокраЯв та й попришивав -
   I знов рукава Як рукава;
   I ходить мiй Ћхрiм, неначе та проЯва,
   ’а й думає: "Ћсь Я-то молодець,
   “давсЯ хоч куди хлопчина!"

   „урний, дурний: а на йому свитина,
   Ќеначе той нiмецький каптанець!
   Ћтак i з тим буває,
   •то чортзна-де добро своє дiває,-
   Ђ там Як кинетьсЯ - вертить i так i сЯк,
   Ќеначе горобець у клiтцi...
   „ивись, згодЯ - гулЯє неборак
   ‚ Ћхрiмовiй куценькiй свитцi.

   1853



   ‘€Ќ€–џ

   ‘иницЯ славу розпустила,
   ™о хоче море запалить,
   ™о море буцiмто згорить,-
   ’ака, бач, є у неї сила.
   ‡а вiтром слава полетiла
   Џо всiх усюдах i кутках,
   Џо байраках i по садках,
   „алеко - аж за синє море...
   “сiм, хто був на морi, горе!
   Ђну - до берега тiкать,
   Њерщiй добро своє ховать
   Ћд проклЯтущої ‘иницi.
   џк назлетiлось тiї птицi,
   џк назбиралосЯ звiрей, ‹юдей -
   „ивитисЯ на чудасiю!..
   Ђ пересудливi жiнки
   Џобрали ще й ложки,
   Ѓо мали ту надiю,
   џк море стане закипать,
   ™об юшки добре посьорбать,
   џкої й зроду не сьорбали
   (‚они вже, бачте, позвикали
   ‘крiзь по обiдах куштувать).
   Ћт ждуть вони, стоЯть.
   “сi баньки повитрiщали...
   - Ћт-от уже почне кипiть, -
   •то-небудь нищечком мовлЯє, -
   Ћсь цитьте, зараз запалає... -
   Ђ море все собi гулЯє,
   I не кипить, i не горить.
   ’ак що ж ‘иницЯ?.. ’а мовчить!

   I запалить не запалила,
   Ђ тiльки слави наробила
   ’а з сорому й сховаласЯ кудись.
   ‡а сюю капосну дурницю
   ЏолаЯли ‘иницю
   ’а й розiйшлись.
   џка ж в сiй байцi, братцЯ, сила?
   Ђ та: нiколи не хвались,
   Џоки гаразд не зробиш дiла.

   1853



   –“–€Љ

   ђаз на вiкнi, у панському будинку,
   Џатлатий –уцик спочивав;
   ’о лЯже на бочок, то догори на спинку
   Ђбо на лапки морду клав.
   џкраз проти вiкна, звичайно пiд барканом,
   „воровий пес Ѓровко лежав
   I думав: "Ѓач, Яким вiн паном,
   ‹едачий –уцик, став".
   - ‡доров був, –уцику! ‡нiчев'Я спочиваєш? -
   Џрийшовши пiд вiкно. Ѓровко озвавсь.
   - ‘е ти. Ѓровко?.. —ого-бо так гукаєш? -
   Џромовив той.- Ђж Я злЯкавсь...
   Ќу, Як же ти там поживаєш?
   - Ќащо питать! ‹ибонь, не знаєш
   ‘обачого життЯ мого? -
   ‘казав Ѓровко.- „алеко до твого...
   †иву собi, бо треба жити;
   „вiр стережу i день i нiч;
   ‚сього доводитьсЯ терпiти,
   Ќе так, Як ти, панич;
   ’а ще к тому i їжа препогана,
   •лиснеш помий, коли дадуть,
   Ђ Як невлад загавкаєш на пана,
   ’о ще й пiд боки натовчуть.
   - †аль! - каже –уцик. -
   ™о ж робити! Ѓуває всЯк,-
   Ћбуха батогом не перебити;
   Ђ от менi - хоч i довiку б так...
   †иву у горницЯх, на килимах качаюсь,
   †артуючи на смiх;
   —астенько з панночками граюсь
   I лащусЯ до них;
   I м'Яко спать менi, i ласо можна їсти,
   I бiгаю не в бур'Янах,
   ‘ухенькi лапки, хвостик чистий,
   Ќе так, Як твiй, у реп'Яхах...
   - …т, реп'Яхами дорiкаєш! -
   ‘казав Ѓровко.- Ђ пам'Ятаєш,
   џк у пекарнi був щенЯм? —и так жилосЯ там?
   ‡амурзаний пiд лавкою тинЯвсЯ...-
   ‚еселий –уцик засмiЯвсЯ
   I каже: - ’о колись було,
   ’а загуло...
   „ивись тепер, а не рiвнЯй малого! -
   I вiн спесиво глЯнув на Ѓровка.
   - џк бачу, ти не робиш там нiчого,-
   ‘казав Ѓровко,- за що ж се честь така?
   - „урний Ѓровко! Ќе розумiєш,-
   ‡винЯй, що так кажу,-
   џ те роблю, чого ти не зумiєш:
   Ќа заднiх лапках Я по-вченому служу.-
   "™об ти сказивсь!" - Ѓровко собi шепоче,
   Ђ вимовити не посмiв,
   Ѓо –уцик дуже запанiв:
   ‘кубне й Ѓровка, коли захоче.

   Ѓровко мовчить, i Я мовчу,
   ‚оди не сколочу...
   ‚ам смiх, менi гостинцiв в'Язка.
   —и гарна моЯ казка?

   [1891]



   ™“ЉЂ

   Ќа ™уку хтось бомагу в суд подав,
   ™о буцiм би вона такеє вироблЯла,
   ™о у ставку нiхто життЯ не мав:
   ’ого заїла в смерть, другого обiдрала.
   Џiймали ™уку молодцi ’а в шаплицi
   ѓуртом до суду притаскали,
   •оча чуби й мокренькi стали.
   Ќа той раз суддЯми були
   џкiїсь два Ћсли,
   Ћдна нiкчемна ˜капа
   ’а два стареньких –апа,-
   “се народ, Як бачите, такий
   „обрЯчий та плохий.
   ‡а стрЯпчого, Як завсiгди годитьсЯ,
   Ѓула приставлена ‹исицЯ...
   Ђ чутка у гаю була така,
   ™о нiби ™ука та частенько,
   џк тiльки зробитьсЯ темненько,
   ‹исицi й шле - то щупачка,
   ’о сотеньку карасикiв живеньких
   Ђбо линiв гарненьких...
   —и справдi так було, чи, може, хто збрехав
   (•то ворогiв не мав!),-
   Ђ все-таки катюзi,
   џк кажуть, буде по заслузi.
   ‡iйшлисЯ суддi, стали розбирать:
   Љоли, i Як воно, i що їй присудити?
   џк не мудруй, а правди нiде дiти.
   Љiнцiв не можна поховать...
   Ќе довго думали - рiшили -
   I ™уку на вербi повiсити звелiли.
   - „озвольте i менi, панове, рiч держать,
   ’ут обiзваласЯ ‹исицЯ.-
   ђозбiйницю таку не так судить годитьсЯ:
   ™об бiльше жаху їй завдать
   I щоб усЯк боЯвсЯ так робити, -
   “ рiчцi вражу ™уку утопити!
   - ђозумна рiч! - всi зачали гукать.

   Џослухали ‹исичку
   I ™уку кинули - у рiчку.

   1858



   ‚…„ЊI„њ-ЏЂ‘I—Ќ€Љ

   “ темнiм лiсi, за горами,
   ‡iбравсь усЯкий звiр:
   ‚овки, лисицi з ховрахами,
   ‡айцi дурнi, шкодливий тхiр
   I ще там деЯких чимало
   Ѓезпечно в лiсi панувало.
   Ѓула i пасiка у них...
   Ќехай, мов, люди не гордують,
   ™о тiльки все вони мудрують
   “ хуторах своїх!
   Ћт радитьсЯ громада стала -
   Љому б то пасiчником буть?
   ‹исичка зараз i вгадала:
   ‚едмедика кликнуть!
   Џослухали i по-дурному
   Џостановили, iцо нiкому
   ’ак не впадає, Як йому.
   Ќе то розумний - дурень знає
   I скаже свiтовi всьому,
   џк скрiзь ‚едмiдь той мед тЯгає, -
   ’ак де тобi! I не кажи,
   ‘ебе, мов, стережи!
   Џочав ‚едмiдь хазЯйнувати,
   “ пасiцi порЯдкувати:
   ™однЯ вiн мед тЯгав
   ’а в берлозi ховав.
   „ознались, кинулись до його -
   I меду не знайшли нiчого...
   „о суду потЯгли,
   Џрогнали злодiЯ старого
   ’а ще й приказ дали:
   ‡аперти бiсового сина
   Ќа цiлу зиму в берлозi.
   ‚едмедику лиха година:
   ‡аривсЯ у лозi,
   „арма, про все йому байдуже,
   ‹ежить та ласує медком.
   "‡ тобою,- дума,- милий друже,
   Ќам тiльки й жити двом".
   ’аких ‚едмедiв на примiтi
   ™е трохи є у нашому повiтi.

   (1864-1872)



   †“ђЃЂ

   ‘тоїть гора високаЯ,
   Џопiд горою гай,
   ‡елений гай, густесенький,
   Ќеначе справдi рай.

   Џiд гаєм в'єтьсЯ рiченька...
   џк скло, вона блищить;
   „олиною зеленою
   Људись вона бiжить.

   Љрай берега, у затишку,
   Џрив'Язанi човни;
   Ђ три верби схилилисЯ,
   Њов журЯтьсЯ вони,

   ™о пройде любе лiтечко,
   Џовiють холода,
   ЋсиплетьсЯ їх листЯчко
   I понесе вода.

   †урюсЯ й Я над рiчкою...
   Ѓiжить вона, шумить,
   Ђ в мене бiдне серденько
   I млiє, i болить.

   Ћй рiчечко, голубонько!
   џк хвилечки твої -
   Џробiгли днi щасливiї
   I радощi мої...

   „о тебе, люба рiченько,
   ™е вернетьсЯ весна;
   Ђ молодiсть не вернетьсЯ,
   Ќе вернетьсЯ вона!..

   ‘тоїть гора високаЯ,
   ‡елений гай шумить;
   Џташки спiвають голосно,
   I рiчечка блищить.

   џк хороше, Як весело
   Ќа бiлiм свiтi жить!..
   —ого ж у мене серденько
   I млiє, i болить?

   Ѓолить воно та журитьсЯ,
   ™о вернетьсЯ весна,
   Ђ молодiсть... не вернетьсЯ,
   Ќе вернетьсЯ вона!..

   [1859]



   Љ‚I’€

   “ гарному будинку на вiкнi
   Ѓринiли Љвiти у макiтрi;
   ’ихесенько вони гойдалисЯ на вiтрi,
   ђадiючи веснi.
   Ќа другому вiкнi стоЯли iншi Љвiти:
   ‡ паперу зробленi i шовком перевитi,
   Ќа дротЯних стебельцЯх, наче мак,-
   •то йде, дивуєтьсЯ усЯк...
   —ого тепер не роблЯть люде!
   Ѓез коней їздЯть,- ще колись
   I не такеє диво буде:
   Ћт-от - дивись -
   Ќа мiсЯць злiзуть панувати
   I там почнуть
   Џо-своєму порЯдкувати,
   ™е й земство заведуть...
   Ђ покiль що - повернем рiч на Љвiти.
   „ень парний був; у холодку спочити
   •овавсь усЯк.
   Ћт справжнi Љвiти кажуть так:
   - Ћй ‚iтрику, наш милий друже!
   Ќавiй нам дощику мерщiй,
   Ѓо душно стало дуже
   ‘крiзь по землi сухiй.-
   Ђ тiї, шовком вбранi Љвiти,
   ‘мiютьсЯ з них:
   - Љому-кому - ще й вам годити,
   Ќе бачили дурних!
   Ќавiй їм дощику iз неба...
   Ќащо вiн здавсь, коли його не треба?
   Џоналива води -
   •оч не ходи.

   Ќе слiд їм, ‚iтре, догоджати,
   Ѓо що вони за Љвiти, треба знати?
   ™е тиждень поцвiтуть,
   Ђ потiм i посхнуть.
   Ћсь ми не простою красою -
   ‘ам бачиш ти -
   I лiтом i зимою
   “мiємо цвiсти... -

   Ђ вiтер вiє, повiває...

   ‚же близько хмара... дощик накрапає.
   I зразу зашумiв -
   „олину звеселив...
   Ђ тiї Љвiти, шовком вбранi"
   Џопадали, неначе п'Янi,
   Џропала чвань!
   ’епер - куди не глЯнь -
   ‘крiзь по двору їх вiтер носить.

   ђозумному, Як кажуть, досить.

   [1864-1872]



   ЊЂ‹њЋ‚ЂЌ€‰ ‘’Ћ‚Џ


   Ћбридла дневi суєта людськаЯ,
   ‘пустивсЯ вiн спочити в темнотi,
   I нiчка тихаЯ, мов чарiвницЯ таЯ,
   ЏрибраласЯ у зорi золотi.
   ˜ирокий шлЯх замовк; нi пiшки, нi на возi
   Ќiхто його не турбував;
   ‡аснули верби на облозi,
   I вiтер задрiмав.
   ™о ж то таке мiж вербами бiлiє?
   ’о ‘товп мальований стоїть,
   ‘тоїть i журитьсЯ, i серце кам'Янiє,
   I сумно вiн у степ глЯдить.
   —и свiт не той, чи долЯ вiдцуралась?
   ‚се глухо там, нiчого не чутно.
   „есь над болiтцем чайка обiзвалась,
   џк обзиваласЯ колись давно...
   ‡гадаласЯ йому щасливаЯ година,
   џк був вiн деревом, шумiв i зеленiв,
   џк усмiхаласЯ червонаЯ калина
   I степ широкий серце веселив...
   I причуваєтьсЯ - десь пiснЯ за горою
   ‹унає: "Ћй гук, мамо, гук!.."
   I сльози капають холодною росою...
   Љругом його гуде безсонний жук.
   Ќа сей раз вибачайте, люди!
   ‘е баєчка не вам;
   Ќехай вона на спомин буде
   Њальованим ‘товпам.

   [1891]



   ЊIђЋ˜Ќ€Љ

   Њiрошник мав хороший млин.
   ‚ хазЯйствi неабищо вiн:
   Џро се гаразд усЯкий знає,
   •то хлiбець має.
   Њлин у Њiрошника був водЯний.
   Њiрошник той •омою звавсЯ,
   I був вiн чоловiк такий,
   ™о не гаразд за дiло бравсЯ;
   Ђ iнший раз

   Ѓуває дорогий i час.
   ‚ода раз греблю просмоктала...
   Ќу що ж! “зЯть би й загатить.
   ’ак нi! Њiрошник спить та спить.
   ‚ода ж бiжить... iце бiльш прорвала;
   •омi й за вухом не свербить.
   •то йде - мерщiй у млин заглЯне:
   - Ћй •омо, •омо, схаменись!
   Ћн скоро вже й води не стане;
   Џiди лиш, брате, подивись! -
   Ђ вiн їх слуха щось не дуже:
   - Ќехай лиш! ђiчка - не калюжа;
   ‚оди ще стане на ввесь вiк! -
   ‡ •оми смiютьсЯ добрi люде:
   - ’одi побачимо, Як буде,-
   „урний ти, •омо, чоловiк! -
   I справдi сталось, Як казали:
   ‚ода зiйшла - колеса стали.
   ‡лЯкавсь Њiрошник та й бiжить
   Џритьмом до прiрви, щоб гатить.
   Љурей тим часом iз десЯток
   Џрийшло напитисЯ води.
   “здрiв Њiрошник сих паньматок.
   - Ѓач, капоснi! - кричить.- Људи?
   “ мене й так води немає,
   ™е й ви сюди?! -

   I зозла палицю хапає...
   ˜пурнув - та й всiх курей побив.
   Ђ млин стоїть, хоч прiрву й загатив;
   I що робити - не втЯмає...
   Ќi з чим зоставсЯ мiй •ома:
   ‚оди нема, й курей чортма.

   Ќа свiтi є такi пани:
   Ѓез дiла сотнi всюди сують,
   Ђ за недогарок вони
   ‹юдей i лають, i мордують.
   (‚они се так, бач, хазЯйнують!).
   ’а й диво, що у них
   •азЯйство пiде все на смiх!

   1853



   ЏI‘Ќџ

   ‘кажiть менi, добрi люди,
   ‚ кого Я вдаласЯ,-
   ™е на свiтi не нажилась,
   Ђ в журбу здаласЯ?
   —и вийду Я у садочок -
   ‚аженько вздихаю...
   —и спiвала б, чи летiла б -
   I сама не знаю.
   —и вийду Я до рiченьки --
   Ћп'Ять зажурюсЯ...
   ‚се дивлюсЯ в степ широкий
   ’а й не надивлюсЯ.
   ‡а хвилею хвилЯ друга
   ˜умить i женетьсЯ,
   Ђ у мене душа тужить
   I серденько б'єтьсЯ.
   Ђ Як зiйде мiсЯць Ясний
   ѓулЯть з зiроньками, -
   ‚се плачу Я, сердешнаЯ,
   „рiбними сльозами.
   џсний мiсЯць з зiроньками
   ’ихо розмовлЯє,
   Ђ у мене, молодої,
   ђозмови немає...
   ‘кажiть менi, добрi люди,
   ™о менi робити?
   Ћй Як менi на сiм свiтi
   Ѓез коханнЯ жити?
   —ого б, бачсЯ, журитисЯ -
   †иттЯ золотеє:
   I батько е, i матiнка,
   Ђ все щось не теє...
   Љоли б менi дали крила.
   ’о Я б полетiла,
   ѓолубкою на рученьки
   Њиленькому б сiла.
   ‘казала б Я: кохаймосЯ,
   Њiй милий козаче,
   ЊилуймосЯ, цiлуймосЯ, -
   Ѓач, дiвчина плаче!
   ‘кажiть менi, добрi люди,
   ‚ кого Я вдаласЯ?
   ™е на свiтi не нажилась,
   Ђ в журбу здаласЯ.
   ’одi б же Я, добрi люди,
   ‚ас би не питала:
   †ила б собi спiваючи
   ’а й горЯ б не знала!

   [1855]



   ‘Ћ‹ЋЊ'џЌ€‰ „I„

   ™об ѓоробцiв шкодливих настрашити,
   ‚игадливий •азЯїн взЯв
   ‘олом'Яного „iда приладнав
   ’а ще й з лозиною, неначе хоче бити;
   ѓоробчики смiютьсЯ у кутку,-
   ‚они, пройдисвiти, дознались,
   ™о то химера, не злЯкались
   I шкоду роблЯть у садку.
   - —и вам обридло в свiтi жити? -
   Ћзвавсь Џацюк.- Ћн „iд стоїть.
   ‹озиною вас хоче бить,
   ’iкайте швидше, дуросвiти! -
   Ђ ѓоробцi кричать: - Ќайшов дурних!
   Њи бачили ще не таких:
   “ панському саду стоЯли генерали -
   ’а й тим на голову сiдали,
   Ђ се солом'Яник... Ќе боїмось,
   Џiд носом пурхаєм i смiємось.

   ’акi „iди i мiж людьми бувають,
   I нiчогiсiнько не помагають;
   Ђ час би людЯм перестать
   ‘олом'Яного „iла пхать
   I тiльки горобцiв смiшити;
   ’епер не пугалом добру навчать,
   Ќам треба iншого бажать -
   †ивого слова правди i просвiти.

   [1891]



   ˜…‹…‘’“Ќ€

   ‚ однiй долинi, пiд горою,
   ‚исокий Явiр зеленiв;
   Љрай берега над чистою водою
   ˜ирокi вiттЯ розпустив;
   ‹источки з вiтриком, жартуючи, шептались:
   - Ђну, голубчику, ще, ще дихни!
   - Ѓач, братику, Якi ми повдавались
   ‚еселiї ˜елестуни!
   џкби не ми з тобою шелестiли,
   ’о хто б долину звеселЯв
   I з ким би ти тут, вiтрику наш милий,

   ѓулЯючи, любенько жартував?
   ™о б тут було без нас? Љраса ЯкаЯ?

   Ѓур'Ян та осока;
   Ѓула б долинонька неначе пустка таЯ,
   Ђ подивись, тепер вона Яка!
   „о нас зозуленька у гостi прилiтає
   I весело кує, Як в тихому кутку;
   ‚iвчарик на сопiлку грає
   Џiд Явором, у холодку;
   ‘пiває соловей, неначе у садочку,
   Ђ серед ночi, в тихий час,
   ’ут мавочки гулЯють у таночку
   I Ясний мiсЯць дивитьсЯ на нас.
   - Љоли б не ми, то й ви б не шелестiли,-
   ЉорiннЯ загули iз-пiд трави,-
   Љоли б ми вам не пiддавали сили,
   ’о не бринiли б ви...
   - —ого сюди ЉорiннЯм озиватьсЯ? -
   ‡ашамотiли ‹истЯ угорi.-
   ‚и що, а ми он що! „о нас вам не рiвнЯтьсЯ,
   ‹ежали б мовчки у своїй норi...
   - ’iпун вам на Язик! ђаденькi, що дурненькi! -
   ЉорiннЯ знов озвалисЯ до них.
   I ви самi, i вашi витребеньки -
   ђозумному на смiх;
   Ќе розумiючи, лепечете, Як дiти;
   ѓрiх зневажати нас!
   •оч у землi судилосЯ нам жити,
   Ђ все-таки ми дбаємо про вас.
   Ќе красувавсЯ б тут i Явiр сей високий,
   ‘казати в добрий час,
   ’акий рЯсний, хороший та широкий:
   I силу, i красу вiн має терез нас.
   ЊинетьсЯ лiтечко, тодi по божiй волi
   Њи заснемо до другої весни,
   I ви пожовкнете, лежатимете долi,
   „урненькiї ˜елестуни.
   I пiслЯ' вас другiї листЯ будуть,
   –вiстиме все, Як i тепер цвiло,
   ‡озулЯ, соловей i вiтрик вас забудуть,
   Ќеначе вас i не було...

   I мiж людьми такi ж бувають,
   џк i на Яворi, ˜елестуни;
   Ќехай же баєчку вони
   Ќа вус собi мотають.

   (1891)



   ‚Ћ‚Љ ’Ђ џѓЌџ

   Ќа свiтi вже давно ведетьсЯ,
   ™о нижчий перед вищим гнетьсЯ,
   Ђ бiльший меншого кусає та ще й б'є -
   ‡атим що сила є...
   Џримiр не довго б показати,
   ’а - цур йому! Ќащо чiпать?..
   Ђ щоб кiнцi Як-небудь поховать,
   џ хочу байку розказати.
   “лiтку, саме серед днЯ,
   Џустуючи, дурне џгнЯ
   ‘амо забилосЯ до рiчки -
   ЌапитисЯ водички.
   Ћт чи пило, чи нi - глЯдить:
   Ђж суне ‚овк - такий страшенний
   ’а здоровенний!
   ’а так прЯмiсiнько й бiжить
   „о бiдного џгнЯти.
   џгнЯтi нiкуди тiкати;
   ‘тоїть, сердешне, та дрижить...
   Ђ ‚овк, неначе комiсар, кричить
   (‚iн, щоб присiкатьсЯ, знайшов причину):
   - Ќащо се ти, собачий сину,
   ’ут каламутиш берег мiй
   ’а квапиш нiс поганий свiй
   “ чистую оцюю воду?
   ’а Я тобi за сюю шкоду
   ’и знаєш, що зроблю?.. џк муху, задавлю!
   - Ќi, паночку,- џгнЯ йому мовлЯє,-
   ‚одицi Я не сколотив,
   Ѓо ще й не пив;
   Ђ хоч би й пив, то шкоди в тiм немає,
   Ѓо Я стою зовсiм не там,
   „е треба пити вам,
   ’а ще й вода од вас сюди збiгає...
   - ’ак себто Я брешу? - тут ‚овк йому гукнув. -
   —и бач! ™е i базiкать стало...
   ’акого ще поганцЯ не бувало!..
   ‡даєтьсЯ, ти й позаторiк тут був
   ’а капостi менi робив... ’ривай же!
   ’и думаєш, що Я забув?
   - Џомилуйте! - йому џгнЯтко каже,-
   Ќа свiтi Я ще й году не прожив.
   - ’ак брат твiй був.
   - Ќема братiв.
   - ’ак, може, батько,
   Љоли не дЯдько...
   Ђбо ж хто-небудь з ваших був...
   •iба не знаю Я, не чув,
   ™о ви усi мене б iз'їли,
   џкби вловили?
   ‘обаки й вiвчарi твої,
   “сi ви - вороги мої:
   Ћд вас менi життЯ немає...
   ™е мало Я терпiв?
   - ’ак чим же Я вам досадив? -
   џгнЯтко, плачучи, питає.
   - –ить, капосне! ‹ибонь, не знає...
   ™е й огризаєтьсЯ, щенЯ!
   ™о ти за птицЯ?! ’и - џгнЯ!
   џк смiло ти мене питати?
   ‚овк, може, їсти захотiв!..
   Ќе вам про теє, дурнЯм, знати! -
   I -‚овк џгнЯтко задавив...
   Ќащо йому про теє знати,
   ™о, може, плаче бiдна мати
   ’а побиваєтьсЯ, Як рибонька об лiд:
   ‚iн ‚овк, вiн пан... йому не слiд...

   1854

   ==============================================================






   ’рагiчне поколiннЯ

   ‚оно жило i в боротьбi,
   I в муках рабського терпiннЯ,
   ’а не зневiрилось в собi -
   Њоє трагiчне поколiннЯ.

   I чи конало в таборах,
   —и клало голови на плаху -
   †ило, тамуючи i страх,
   I гнiв, народжений зi страху.

   I часто гоїло синцi,
   I млiло, кинуте за грати,
   Ђле не йшло на манiвцi -
   ‡ нiмим терпiннЯм на лицi,
   Њов у терновому вiнцi,
   †ило - трагiчне i завзЯте!

   1950 - 1988

   …тап


   ‚ечiрнiй ‹ьвiв, i знiчена колона,
   I конвоїри з псами - не втекти,-
   „iждалисЯ товарного вагона
   I зникли в ньому, вирванi з глоти.

   ‚ два Яруси вмостилисЯ квапливо -
   „о грона гроно стрижених голiв -
   I в забуттi крiзь дим локомотива
   ‘тривожено дивилисЯ на ‹ьвiв.

   ‡агув гудок - i рушили. џк тiнi,
   •италисЯ у рамочцi вiкна:
   ЋстаннЯ нiч на рiднiй “країнi,
   Ђ далi - невiдома чужина.

   ‡никали сили, тижнi i вокзали,
   Ќiхто не знав, куди нас завезуть,-
   Њи, Як полiна в штабелi, лежали,
   Ќа днi i ночi мiрЯючи путь.

   ‘олона риба - їли чи не їли,
   Ђле нiкому й крапельки води,-
   Ќемов кати, бездушнi конвоїри
   ‡нущалисЯ iз нас - не доведи.

   Џо надцЯть раз на нiч, несамовитi,
   ‹iчили пашi ребра залюбки,-
   Ќема нiчого тЯжчого на свiтi
   ‡а дерев'Янi їхнi молотки.

   ’ак цiлий мiсЯць, в голодi й печалi,
   Њи пропадали, битi задарма:
   “рал - Ѓайкал - порт ‚анiно, а далi
   Ћхотське море, далi - Љолима.

   1950-1988


   * * *

   ‡даєтьсЯ, що гори горЯть,- вечорiє.
   ‚же сонце сховалось за їхню грЯду.
   I, взЯвшись пiд руки, Як в соннiй замрiї,
   џ в довгiй колонi з роботи iду.

   Iду i дивлюсь, Як належить, пiд ноги,
   ‰ду мовчки - пiд зором конвою й собак,-
   „арма, що хилюсЯ, од вiтру й знемоги,
   Љвапливо iду в непривiтний барак.

   Iду, щоб одразу упасти на нари,
   •оч трiшки спочити, не ївши весь день...
   ‚же гори стемнiли, i свiт мов за хмари
   ‡никає - вiн теж на спочинок iде.

   I лиш конвоїри з недремними псами
   Ќiколи, здаєтьсЯ, очей не зiмкнуть,-
   ЋбступлЯть уранцi - i знову так само
   Ќа шахту в колонi мене поведуть.

   1951 - 1988

   * * *

   џк вутлий човен, кинутий у бурi,
   џ у неволi б'юсЯ за життЯ,
   ˜укаю в ньому точки опертЯ,
   Ѓеззахисний, Як пагонець на мурi.

   —етвертий рiк, у немочi й зажурi,
   Ќе чуючи людського спiвчуттЯ,
   Џерепливаю рiчку небуттЯ,
   „е видно тiльки бескиди похмурi.

   I часто хвилi вiдчаю мене
   ‚ безтЯмi б'ють об лоно кам'Яне
   ’их бескидiв - Я корчусЯ вiд болю.

   Њабуть, уже й загинув би давно,
   Џiшов би вутлим човником на дно,
   џкби на мить зневiривсЯ у волю.

   1952 - 1988

   ЊареннЯ


   Ќе раз, повернувшись з роботи й, мов камiнь,
   “павши скраєчку тривожного сну,
   џ довго ще слухаю стомлений гамiр,
   ™о кане зi мною у тишу нiчну.

   I мрiю про волю, про рiдну „звинЯчу,
   „рiмаючи, згадую матiр свою,
   Ђ часом i батькiвське поле побачу,
   ’аке дороге у чужому краю.

   ’ак зримо складаю копицi на ньому
   —и ходжу за плугом у зграї ворон,
   I, наче куфайку, скидаючи втому,
   Ѓува, переплутую дiйснiсть i сон.

   ‚ щасливому снi усмiхаюсь до себе
   I чую: так легко на серцi менi!
   ‚же мiсЯць уповнi на заходi неба
   ѓорить, Як пожар у нiчному вiкнi.

   Ћсвiтлює в'Язнiв, що поруч зi мною
   ‹ежать, наче мертвi у темрЯвi шахт,-
   џ стогну, а мрiЯ страшною марою
   ‘тає - i тiкає, мов з тiла душа.

   1952 - 1988

   ЌостальгiЯ


   Ћ хмарко грайлива
   џка ти щаслива
   ™о, маючи волю,
   “ далеч пливеш,-
   ’и линеш, Як мева,
   ‘рiблисто-рожева,

   Ќе чуєш нi болю,
   Ќi туги - без меж.

   Љолись неодмiнно
   Њою “країну -
   Њою найсвЯтiшу! -
   ’и стрiнеш в путi;
   Џобачиш, Як мати
   ‘тоїть коло хати
   I слухає тишу
   ‚ нiмiй самотi.

   Ђ Я у неволi -
   Љолимськiй юдолi -
   ЉараюсЯ, наче
   “ пеклi на днi,-
   џ мов на розп'Яттi

   Џригадую матiр
   I чую, Як плаче
   ‚она по менi.

   џ з розпачу млiю
   I трачу надiю,
   ™о стрiнусЯ з нею
   “ рiднiм краю,
   ’а ревно молюсЯ,
   ™об рiдна матусЯ
   Ќе чула й душею
   Џро долю мою.

   Ћ хмарко весела,
   џк будеш у села
   Ќести над землею
   †агу грозову -
   ‘кажи “країнi,
   ™о Я на чужинi
   ‹иш матiр'ю й Ќею
   †иву.


   1952 - 1988

   ‘иницЯ


   ™е тiльки сiрiє, а раннЯ синицЯ,
   Џрисiвши на грати, вже будить мене,-
   Ђж дивно: чого їй так рано не спитьсЯ,
   Љоли ще надворi й вiтрець не вiйне.

   џк дома, бувало, схопивсЯ спросоннЯ,
   „ва кроки - i вже притаївсь у вiкнi:
   Ќi сну, нi синицi - лише пiдвiконнЯ
   I грати, що свiт заступили менi.

   Ќа сходi свiтає - i хмари барвистi
   ‡ливаютьсЯ в гаму далеких суцвiть,
   Ђ тут за вiкном - загорода й на вишцi
   Ќiчний вартовий з автоматом стоїть.

   Њожливо, менi та синицЯ приснилась?
   ’ак стукає серце - надворi ж весна...
   ЌезчувсЯ, Як сльози з очей покотились,-
   I Я вiдвернувсь од вiкна.

   1952 - 1989

   ‘помин


   ‚iн усмiшку солодку
   ‡iтер з лицЯ, Як жрець:
   Џiдписано "двосотку"[1] -
   I допитам кiнець.

   ‚iн слiдство вiв старанно,
   Ђле тепер, Як тигр
   “ засiдцi, неждано
   ЌапруживсЯ й застиг.

   ‡авирували зморшки:
   “дар - i свiт померк,-
   ‡давалосЯ, вiн мовчки
   ‡аб'є мене на смерть.

   “ спалаху нестЯми
   ’ренований i злий,
   Џiд груди - носаками
   ‰ нi слова. џк нiмий.

   Њов танцював круг мене,
   Џоклавщи наповал,-
   ’о був його щоденний
   †ертовний ритуал.

   ‚iн на менi, зловтiшний,
   ‡ганЯв i втiху, й злiсть,-
   ‡а що - i сам всевишнiй,
   Њабуть, не вiдповiсть.

   Ђ лють його сваволi
   ‡ оскалом на лицi -
   ’о крапка в протоколi,
   Џоставлена в кiнцi.

   1952 - 1989

   * * *
   ‚ибитi вiкна - й знадвору
   ‘нiг залiтає, Як пух,-
   џ тут вiд холоду скоро
   ‚ипущу дух.

   ‘умно i страшно самому,
   Љарцер - то грiб пiд замком,
   ™об не замерзнути в ньому,
   ѓрiюсь труськом.

   ‹едве зiпрусЯ об стiнку
   ‰, наче бiгун чи атлет,
   Ѓiгаю - навперемiнку
   ‚зад i вперед.

   Ѓiгаю й подумки в строфи
   ‘лово до слова нижу,
   Њов на вершину ѓолгофи,
   •олодом гнаний, бiжу.

   1952 - 1989

   Љаторжани


   “ сiрих бушлатах, нiмi, Як раби,
   ѓолоднi, знесиленi, гнанi,
   Њи зносим нестерпне знущаннЯ, аби
   ‘конати у тому знущаннi.

   Ќевладний над нами нi голод, нi страх,
   •оч ми безбороннi i голi,-
   ‚же краще загинути в концтаборах,
   Ќiж бути рабами - на волi!

   I хоч посiпаки, лютiшi за псiв,
   ѓотовi з нас жили сотати,
   Њи мужньо, тамуючи праведний гнiв,
   Џiдемо на муки й на страти.

   Њи в'Язнi, але не безмовнi раби,
   „арма, що закутi в кайдани,-
   ‡ ненавистю дивимось в очi судьби,
   Њи - каторжани!

   1952 - 1988

   Ќомер


   џ особовим номером навiк,
   Ќемов тавром, позначений цинiчно -
   I не на те, щоб з каторги не втiк,
   Ђ щоб, Як страм, носив його публiчно.

   Њенi той номер даний Як iм'Я
   I Як лихе напуттЯ на дорогу,
   Ђдже Якщо затретьсЯ вiн, то Я
   “ карцерi каратимусь за нього.

   ’акий вже тут неписаний указ,
   Ѓез номера на каторзi - нi кроку,-
   џ через нього й мучусЯ не раз,
   I маю з ним прискiпливу мороку.

   ‚iн пишетьсЯ на правому стегнi,
   I спереду на шапцi, i на спинi,
   џк з паспортом, Я з ним на чужинi
   I житиму, i струхну в домовинi.

   1952 - 1988

   ћвiлей


   Џо радiо - сцени баталiй,
   Ќема нi спокою, нi сну,-
   ‡амученi в'Язнi - i ‘талiн
   “ рамцi на цiлу стiну.

   Ѓлiдi, наче проскури, лицЯ,
   –итати з газетних статей,-
   ‚же з тиждень вельможна столицЯ
   ‘вЯткує його ювiлей.

   ‘ьогоднi i Я пiд землею,
   “ шахтi, хоч змучений в дим,
   Ќа свЯтi його ювiлею,
   џк личить, зустрiнусЯ з ним.

   џ вирву з газети чи з книжки
   ‰ого ювiлейний портрет,
   Џриб'ю десь у шахтi, i нишком
   ‡устрiнусЯ з ним тет-а-тет.

   •оч раз у вiдплату за генiй,
   ™о дав нам страшну Љолиму,
   џ кров'ю сухотних легенiв
   Њежи очi плюну йому.

   1952 - 1989

   ‘мерть тирана

   Ћд молдаванина до фiнна
   Ќа всiх Язиках все мовчить,
   Ѓо благоденствує!..
   ’арас ˜евченко

   I околiв божественний тиран,
   ‘оздавший благоденствiє в ђосiї,
   Ђле про це нiхто - вiд молдаван
   „о фiннiв - навiть писнути не смiє.

   ‚iн заморозив душi i уста -
   Ќiхто не вiрить в смерть його неждану,-
   Ќа всiх Язиках рабська нiмота
   I нинi ревно молитьсЯ тирану.

   I не один з тривогою в очах
   ‡авмер i жде, що вiн iще воскресне,-
   Ќiхто не вiрить в смерть його, бо страх
   Ќескоро в душах зрихлiє i скресне.

   ‡а тридцЯть лiт жорстокостi його -
   Њiльйони жертв i зрадницьких розбоїв,
   Њожливо, й Ѓог не вiдає того,
   ™о той тиран у безумi накоїв.

   ‚ його трунi волатиме їх тiнь
   I їхнЯ кров, що ллЯласЯ рiкою,
   Ђ вiчний крик зруйнованих свЯтинь
   I в судний день не дасть йому спокою.

   „арма, що вiн не вмер, а околiв,-
   Ђпологети сталiнської ери
   ™е довго в Ќього будуть за рабiв,
   ѓлухi, немов заваленi печери.

   ‚iн заморозив душi i уста -
   Ќiхто не вiрить в смерть його неждану,-
   Ќа всiх Язиках рабська нiмота
   Њовчить - i мовчки молитьсЯ тирану.

   6 III 1953-1988

   Љолимська весна

   Џосвiтлiшали хмари, зiгрiтi весною,
   I над горами гливий туман посвiтлiв,-
   ‚же й колимська зима не здаєтьсЯ
   страшною,

   ‡м'Якла сила її - нi завiй, нi вiтрiв.

   •оч ночами ще тиснуть морози i гори
   “ снiгах, мов у бiлих кожухах, стоЯть,
   Ђле небо уранцi вже чисте й прозоре,
   Ќаче марлЯ, протерлась його непроглЯдь.

   ‚же тайга вiддалiк - у вiдтiнках
   смарагду,

   Ђ повiтрЯ таке - Як столiтнє вино! -
   †аль, що треба спускатисЯ в каторжну
   шахту,

   Њов у прiрву - комiть головою на дно.

   I конати в тiй шахтi - живцем в домовинi,
   „ень у день - мiсЯцЯми без сонцЯ й тепла!..
   Ђ весна ж не чекає - минає, i нинi
   Љожна мить мимо серцЯ летить, Як стрiла.

   ’ак незвично у свiтi - не стало тирана,
   I душа, наче крига, скресає - весна,
   Ќавiть рейка, що дзвоном нас будить
   щорана,

   Ќе така вже тепер осоружна й страшна.

   1953 - 1988

   ђозвiд


   “же снiги розтанули, i серце
   Џрокинулось - печальне i сумне.
   ‚ неволi час невидимо несетьсЯ,
   џк вiтер, з нiг збиваючи мене.

   ‚оно й не дивно - каторжне знущаннЯ
   ‰ неситий голод випили снагу,-
   џ на розвiд збираюсЯ щораннЯ,
   „олаючи сухоти i цингу.

   ‡немога тiло зводить, Як судома,
   ’ак важко йду, немов на ешафот,
   Ђдже нiхто на каторзi, вiдомо,
   Ќе визнає нi втоми, нi сухот.

   ‹юдська душа в терпiннi кам'Янiє,
   „аремно в нiй шукати спiвчуттЯ,-
   ‡даєтьсЯ, вже нi крихiтки надiї
   Ќе залишилось в мене на життЯ.

   Ђле весна торкнуласЯ до серцЯ -
   I щось живе затьохкало в менi,
   „уша, Як скрипка, зойкнула й, здаєтьсЯ,
   ‡аплакала на порванiй струнi.

   1953 - 1988

   Њогила


   ’ам, де виснуть, Як мокрi мiшки, небосхили
   I, задумавшись, гори стоЯть навкруги,
   ‹едь виднiє чиЯсь безпритульна могила,
   Њов сирiтка, загублена в дебрЯх тайги.

   Ќi хреста, нi, Як ставлЯть тепер, обелiска,
   ‚идно, хтось безiменний у нiй спочива,-
   Ќа сторожi її лиш тоненька берiзка
   ‚ узголiв'ї стоїть, Як фiгура жива.

   ‘отнi верст до найближчого селища в горах -
   •то i звiдки прийшов, щоб знайти тут спочив?-
   —ас його в таємницi присипав, Як порох,
   ‹иш могилу по ньому в тайзi залишив.

   Њоже, то втiкача iз тЯжкої неволi
   ЏрийнЯла цЯ землЯ, цЯ могила проста,
   Ѓо кого б ще могли на глухому роздоллi
   Џоховати отак - без огради й хреста?

   •оч би номер його особової справи
   ‡алишив хтось у пам'Ятi - бiль у сльозi! -
   Ќi слiдочка нема - лиш камiннЯ i трави
   ЋблЯгають її в цiй дрiмучiй тайзi.

   Ђ берiзка росте. I ще довго ростиме!
   ˜елестить над могилою листЯм своїм...
   Њоже, так десь лежать i його побратими,
   ™о колись посадили берiзку над ним.

   1953 - 1988

   Ќевольницька пiснЯ

   Џолинула пiснЯ пiд звуки гiтари -
   I пружно забилось у серцi життЯ,-
   џ чую його непокiрнi удари,
   ™о будЯть в неволi свЯтi почуттЯ.

   Ђ пiснЯ, мов чайка, i квилить, i плаче,
   Џiд стогони струн повiдає менi
   Џро те, Як живi запорожцi, неначе
   ‚ могилi, лежать в пiдземеллi на днi.

   ‘хилЯютьсЯ верби, задивленi в воду,
   I йдуть козаки у визвольний похiд,-
   Ќе пiснЯ - а бiль невмирущого роду,
   ™о волi шукає навпомацки, вбрiд.

   џ бачу в тiй пiснi i битви, i орди,
   ђозвiЯнi прахом, i в'Язнiв з-за грат,-
   „о самого серцЯ доходЯть акорди
   Љозацького маршу, що зве, Як набат.

   “ кожному звуцi живе “країна -
   ‚исокi могили й широкi степи,
   I мати, що мовчки стає на колiна,
   Ќеначе благає когось: заступи!..

   Ђ пiснЯ, мов чайка, що квилить у полi,
   ‚итає над табором - скоро вiдбiй,-
   ™е мить - i розiйдутьсЯ в'Язнi поволi,
   ‚тираючи сльози в глибокiй журбi.

   1953 - 1988

   * * *

   Ќевдовзi гори знов зазеленiють,
   ЏрокинутьсЯ за рiчкою лани,
   ’а марно Я, лелiючи надiю,
   Ќеначе волi, ждатиму весни.

   ‚она мене в неволi не зiгрiє,
   Ќе усмiхнетьсЯ й покрадьки менi,
   ‹иш цЯткою нiмої ностальгiї
   ‡амиготить - i зникне вдалинi.

   1953 - 1988

   Љарцер


   џк домовина - темна i страшна
   –Я камера в два метри довжиною,-
   ‡роблю лиш крок - i вже передi мною
   ‘тоїть стрiмкою кручею стiна.

   Ђнi стiльцЯ, нi нар - лише з вiкна
   Љвадратик свiтла падає i грою
   ’онесенького спектра, мов стрiлою,
   Њогильну тьму i тишу протина.

   –Я камера - страшнiша домовини.
   џк тЯжко в нiй, не чуючи провини,
   ЉаратисЯ, зацiпивши уста!

   Њовчу - Як мертвий, скаржитисЯ всує,-
   Ќiхто моєї скарги не почує:

   “ кого сила - в того й правота.

   1954 - 1988

   ђiздво


   ‘темнiло - скiнчиласЯ денна робота,
   ‚же й свiтло на табiр упало, Як шок.
   џ на нiч в барак, мов у рот кашалота,
   џк завжди, з глотою розводу прийшов.

   ‘тою коло печi, наставивши руки,

   Ђ пiч лиш димить - нi вогню, нi тепла,

   I нiчим обмити їдкої пилюки,

   ™о в шахтi всi фiбри забила дотла.

   ‘Як-так сполоскав їх у пригорщi снiгу,
   “терсЯ й, одбувши вечерю, прилiг,
   Ђби вже нарештi про денну кормигу
   ‡абути - й заснути, не чуючи нiг.

   - ‘ьогоднi ж ђiздво,- хтось зiтхнув
   мимоволi.


   - ђiздво,- донеслосЯ, немов з-пiд землi.
   ’е слово iз серцЯ звалилосЯ - й долi
   “пало, розбившись на болi й жалi.

   I рухнули спомини - важко, мов скелi,
   ‡асипали в серцi рiздвЯне тепло,
   ™о, наче даремне воланнЯ в пустелi,
   „о самого ранку нестерпно пекло.

   1964-1988


   †иттЯ


   џ пiзнавав життЯ в полонi ностальгiї,

   ‚ тужбi за волею, у вогнищi сухот,-

   џк потопельник, плив iз каменем на шиї,

   ’онув i виринав, зацiплюючи рот.

   Њинали днi й роки -
   Я плив за течiєю,

   „ививсЯ на красу й на обшир Љолими,
   џ день i нiч тужив за рiдною землею,
   ‡абутий усiма - i Ѓогом, i людьми.

   џ подумки iшов у гори - вище й вище,
   џ молодiсть з-за гiр душею визирав,-
   Њоє життЯ було - Як чорне попелище,
   Ђле мiй дух, однак, у ньому не вмирав.

   џкщо здоровий дух -
   здоровим буде й тiло,

   џ гартував його в страшних концтаборах,
   Ќiчого, що життЯ на попiл перетлiло,-
   Њiй дух iз попелу вiдроджувавсь, Як птах.

   I хоч моє чоло - пооране, суворе,
   •оч змучене лице, та поглЯд молодий,-
   ™е почуттЯ в душi розбурхане, Як море,
   Ќемовби Я не знав нi горЯ, нi бiди.

   џкби мене спитав хтось пещений i ситий,
   —и варто жити так, Як Я - на Љолимi,
   џ б вiдповiв йому,
   що краще вiк прожити

   Ќа каторзi, нiж день - в духовному Ярмi.

   џ жив не так, Як вiн, що знав лиш насолоду
   € усе життЯ в страху догоджував усiм,
   Ќемов бездушний черв, не чув страждань народу,
   Ѓезрiдний i чужий йому, Як анонiм.

   Ќi, Я не скнiв - Я жив, хоч часто в очi смертi
   „ививсЯ й кров'ю в них плював у забуттi,-
   џ пiзнавав життЯ в бездушностi одвертiй,
   Ђле нiколи їй не кланЯвсЯ в життi.

   1954-1988


   Њатерi


   "†ди менЯ, и Я вернусь".
   Љ. ‘имонов

   †ди мене, мамо, у кожну хвилину,
   †ди у жорстоку добу,-
   „оки ти ждатимеш - Я не загину,
   џ переможу судьбу.

   †ди, хоч недолЯ нас тЯжко карає,
   †ди у терпiннi, в сльозах,-
   џ крiзь розлуку i вiдстань безкраю
   ‹ину до тебе, Як птах.

   †ди серед ночi - до самого рана,
   †ди - чи зима, чи весна,-
   Њоже, Якраз Я прилину й неждано
   ‘тукну у шибку вiкна.

   †ди на ‚еликдень, коли розговлЯтись
   Ѓудеш з малими дiтьми,-
   Њоже, i Я завiтаю на свЯто,
   Ќаче воскреслий з тюрми.

   †ди й на ђiздво - не зневiришсЯ, мамо,
   †ди - не давайсЯ журбi,-
   Њоже, Я пошепки з колЯдниками
   ‡аколЯдую тобi.

   †ди ненастанно - у дощ i в погоду,
   †ди в хуртовину й жару,-
   џ повернусЯ до рiдного роду
   € сльози тобi обiтру.

   †ди, хоч почуєш, що Я вже в могилi,
   Ќе подавай за впокiй,-
   џ тобi вогником на небосхилi
   ‘Ятиму в пiтьмi тЯжкiй.

   †ди: що б не сталось - Я вирвусь з неволi,
   †ди з-пiд землi й з-пiд води,-
   џ переможу всi муки i болi,
   ’iльки ти жди мене, жди!

   1954-1988



   Њатерi


   "†ди менЯ, и Я вернусь".
   Љ. ‘имонов

   †ди мене, мамо, у кожну хвилину,
   †ди у жорстоку добу,-
   „оки ти ждатимеш - Я не загину,
   џ переможу судьбу.

   †ди, хоч недолЯ нас тЯжко карає,
   †ди у терпiннi, в сльозах,-
   џ крiзь розлуку i вiдстань безкраю
   ‹ину до тебе, Як птах.

   †ди серед ночi - до самого рана,
   †ди - чи зима, чи весна,-
   Њоже, Якраз Я прилину й неждано
   ‘тукну у шибку вiкна.

   †ди на ‚еликдень, коли розговлЯтись
   Ѓудеш з малими дiтьми,-
   Њоже, i Я завiтаю на свЯто,
   Ќаче воскреслий з тюрми.

   †ди й на ђiздво - не зневiришсЯ, мамо,
   †ди - не давайсЯ журбi,-
   Њоже, Я пошепки з колЯдниками
   ‡аколЯдую тобi.

   †ди ненастанно - у дощ i в погоду,
   †ди в хуртовину й жару,-
   џ повернусЯ до рiдного роду
   € сльози тобi обiтру.

   †ди, хоч почуєш, що Я вже в могилi,
   Ќе подавай за впокiй,-
   џ тобi вогником на небосхилi
   ‘Ятиму в пiтьмi тЯжкiй.

   †ди: що б не сталось - Я вирвусь з неволi,
   †ди з-пiд землi й з-пiд води,-
   џ переможу всi муки i болi,
   ’iльки ти жди мене, жди!

   1954-1988



   Ќевольницi


   Љолони й колони -
   в нiмiй чужинi,
   ‡неможенi й гнанi, iдуть крiзь хуртечi,
   Iдуть i не чують, Як зори стальнi,
   Ќеначе багнети, впиваютьсЯ в плечi.

   I снiг, забиваючи дух, Як вогонь,
   Џекельно сiче в обмороженi щоки,
   Њороз, мов наїзник, примчавши вдогонь,
   Ѓере їх в обiйми i мучить жорстоко.

   Џрийшли на роботу - лопати й ломи,
   ѓризи хоч зубами цю вiчну мерзлоту!
   Ђ вiтер кружлЯє у танцi зими
   I б'є їх навiдлiг до сьомого поту.

   Ќадсадно довбуть, мов надгробки свої,
   –Я вiчна мерзлота -
   твердiша за камiнь,-
   „овбуть i тужливо у рiднi краї
   Ќе раз, замерзаючи, линуть думками.

   ’ак хочетьсЯ їм хоч на хвильку, на мить
   “ рiднiй хатинi край грубки завмерти,
   Џочути, Як в тiло тепло струменить,
   џк тануть у ньому сибiрськi замети.

   ’а марнi бажаннЯ -
   лиш вiтер гуде
   I гупають їхнi ломи та лопати,-
   џк важко їм дихати й з хрипом грудей,
   ‡адихавшись, землю весь день колупати!

   I в'Яне в неволi дiвоча краса,
   ѓрубiють їх нiжнi спрацьованi руки,
   †iночiсть - i та поступово згаса,
   Ќемов кам'Янiє з нiмої розпуки.

   I голод пiд серцем їх смокче, Як спрут,
   I холод нахабно хапає за груди...
   ...Љолони й колони - мiльйони їх тут,
   Ќевинних, iдуть пiд конвоєм - в нiкуди.

   1954 - 1988

   * * *

   I в'Яне в неволi дiвоча краса,
   ѓрубiють їх нiжнi спрацьованi руки,
   †iночiсть - i та поступово згаса,
   Ќемов кам'Янiє з нiмої розпуки.

   I голод пiд серцем їх смокче, Як спрут,
   I холод нахабно хапає за груди...
   ...Љолони й колони - мiльйони їх тут,
   Ќевинних, iдуть пiд конвоєм - в нiкуди.

   1954 - 1988
   * * *

   „ивлюсь на небо - сiре, однотонне,
   џк i життЯ в неволi, i менi
   ’ой сiрий колiр десь у глибинi
   „ушi лежить i каменем холоне.

   ’ут сонце й те - лиш виглЯне i тоне
   Њов у безоднi. •мари - крижанi,
   Ђ гори - мертвi. ’ут i навеснi
   “се безбарвне, знидiле i сонне.

   ™е й огорожа з дротом навкруги...
   џкої треба мужностi й снаги,
   ™об вижити в цiй каторжнiй юдолi!

   џ десЯть кiл у пеклi перейшов,
   Ђле живу - i мрiю про любов,
   †иву, хоч, може, й плачу мимоволi.

   1954-1988


   ЃезсоннЯ


   ‘олодка дрiмота, мов стомлена мати,
   Џроводить рукою по вiЯх моїх,
   Ђ серце, що зроду не вiдало втiх,
   ’овчетьсЯ - й не хоче нiЯк засинати.

   „арма, що навколо - i темiнь, i грати,
   ™о сон вже пiвсвiту давно перемiг,
   ‚оно безоглЯдно пiшло б i на грiх,
   Ђби хоч краплину коханнЯ пiзнати.

   ’а марно воно вибиваєтьсЯ з сили:
   Људи не пiткнетьсЯ - колючi дроти,-
   —и ж можна у клiтцi пiднЯтись на крила?

   Ќi, мабуть, вiд себе йому не втекти,-
   I б'єтьсЯ, i рветьсЯ воно з темноти -
   Људи? - i самому збагнути несила.

   1954


   * * *

   џ без любовi нидiю i гину,
   ‡акинутий в холодну чужину,
   Њабуть, Я в тому холодi й засну,
   Ќе вiдiгрiвши серцЯ до загину.

   џ дотепер пiзнав лише полинну
   ѓримасу долi - каторгу страшну:
   Ѓез просвiтку i спочиву тЯгну
   ’Ягар життЯ, Як воза в хуртовину.

   ‹iта, немов поваленi хрести,
   ‚ростають в душу болем самоти -
   џ до землi згинаюсЯ пiд ними.

   Ђле iду. Ќе падаю. Ќесу.
   ‚ любовi Я сповiдую красу -
   ‚она мене до вiку берегтиме.

   1954-1988


   Љолюче плетиво дротiв

   Њоїй дружинi

   1


   Ќа Љолимi, де урвища i скелi
   ‡магаютьсЯ з потугою вiтрiв,
   џ так тебе негадане уздрiв,
   џк подорожнiй - рiчку у пустелi.

   I посвiтлiли темнi акварелi
   Љолимських краєвидiв, посвiтлiв
   Њiй тужний поглЯд - вiдсвiт почуттiв,
   ’угих, Як струни на вiолончелi.

   ’и провiдною зiркою менi
   ‡асЯЯла в неволi й освiтила
   Њоє життЯ i свiт на чужинi.

   ’ой свiт покритий темрЯвою, мила,
   ‚она менi страшнiша, нiж могила,-
   џкби не ти - Я згинув би у нiй.

   2


   Њи всi про щастЯ мрiємо в коханнi,
   •оча воно й примарне, Як мара,-
   „ивлюсь на нього -
   й серце завмира,
   Ђчей же ми обоє безталаннi.

   I вже довiку, цькованi i гнанi,
   Њов витуренi з рiдного двора,
   Ќе знаючи нi щастЯ, нi добра,
   Њи будем снити ними в завмираннi.

   Љолючий дрiт. ЌеволЯ. Љолима.
   Ђ ми шукаєм щастЯ крадькома,
   ™об хоч на мить зустрiтисЯ очима.

   Ќi пари з уст - бентежнi й мовчазнi,
   •оваємо коханнЯ в таїнi:
   ‡а нього тут карають невмолимо.

   3


   „авно вiд тебе вiсточки нема,
   џ записки Як в прiрву посилаю,-
   Ќiмим чеканнЯм змучений до краю,
   ‚же й сумнiви збираю крадькома.

   Ќестерпна туга душу обiйма,
   Људи вiд себе дiтисЯ - не знаю,
   џ, наче грiшник, вигнаний iз раю,
   ‚ тЯжкiй розпуцi їм себе їдьма.

   Ќi, Я ще так не мучивсЯ, здаєтьсЯ,
   џ вiдвертаю спогади вiд серцЯ,
   Ќеначе гострi кулi чи списи.

   Ђ сумнiви - нема вiд них одбою.
   Ќевже так пильно стежать за тобою,
   ™о й голосу менi не подаси?..

   4


   џк диких коней в упрЯжi - насилу
   џ стримую шаленi почуттЯ,
   џ не боюсЯ смертi, хоч життЯ
   Њене ще так нiколи не п'Янило.

   “запертi коханнЯ - Як горнило,
   ‘амо в собi згорЯє без путтЯ,-
   џ в снi - i то не маю забуттЯ,
   Ќемов у пеклi мучусЯ безсило.

   Људи не глЯну - вишки i дроти,
   Ђле до них не можна пiдiйти,
   •iба за мить до смертi - у вiдчаї.

   ’ут кожний день - Як вирок на судi.
   џкщо терпець увiрветьсЯ - тодi
   ’ой вирок, мабудь, кулЯ увiнчає.

   5


   џ був на попiл серцем перетлiв,
   —екаючи обiцЯної стрiчi,
   Ђ ти немовби в iншому сторiччi
   †ила, забувши мову почуттiв.

   ‡давалось, Я навiк осиротiв,
   ѓотовий, не задумуючись, двiчi
   Џiти на смерть, щоб глЯнути у вiчi
   ’обi хоча б крiзь плетиво дротiв.

   Ђдже любов, закована у пута,
   ‘тократ солодша й тЯжча, нiж покута,-
   џ мучивсЯ за мертвих i живих.

   Љоли ж, нарештi, зболена, мов знЯта
   ‡ хреста, прийшла, впросивши вартових,
   ‡багнув, що ти - нi в чiм не винувата.

   6


   ’вiй поцiлунок - з присмаком вина:
   ‹ише пригубив краплю - й мимоволi
   ‘п'Янiв, немов, ослабнувши в неволi,
   џ повний келих вихилив до дна.

   ‡абув про бiль, що душу розпина,
   I про безправ'Я в каторжнiй сваволi,-

   џ в мить блаженства - день на
   видноколi

   ‘пинив, здавалось, наче скакуна.

   Љоротка мить - i мусимо прощатись,
   Ќа те воно й побаченнЯ, щоб радiсть
   Џобачити й оплакати живцем.

   I знов неволЯ - темна, Як могила.
   ’и з поцiлунком в пам'Ятi лишила
   ‹иш присмак болю, тихого, Як щем.

   7


   Ѓарак, нiчне освiтленнЯ, i нари,
   I сплЯчi в'Язнi - царство кам'Яне;
   ‚ кошмарах сну хтось iнодi зiтхне
   —и засмiєтьсЯ, звикнувши до кари.

   I знову тиша. „уми, Як примари,
   Ћбсiли й мучать сонного мене.
   “же за пiвнiч. ‘коро калатне
   „звiнок "пiдйому" - й скiнчатьсЯ
   кошмари.


   џ жду його - Як просвiтку, ачей
   ’и нi на мить не йдеш менi з очей,
   Ќемов у снi, ввижаєшсЯ крiзь грати.

   џкий контраст - неволЯ i любов!
   џ падаю пiд ношею оков,
   ’о ще й любов'ю треба покарати.

   8


   Љоли мене на розстрiл поведуть
   (–е може статись в будь-Яку хвилину),
   џ подумки побачу “країну,
   ™о вже на смерть засуджена, мабуть;

   Џобачу кров на шальках правосудь
   (•ай бачить Ѓог!), пролиту безневинно,
   I суть життЯ, i таїнство загину,
   € твою любов, непiзнану, Як суть.

   Џобачу все, i щастЯ iлюзорне
   Њене стоїчним спокоєм обгорне:
   џ мучивсЯ, одначе - недарма.

   I, закiнчивши власну одiссею,
   “ свiт, з Якого виходу нема,
   Џiду, зiгрiтий нiжнiстю твоєю.

   9


   ‚ажке твоє життЯ: Ѓутугичаг,
   –инiчнi жарти, й лютi холоднечi,
   I безпросвiтний смуток, що, до речi,
   ™е й дотепер просвiчує в очах.

   I вiчний бiль приреченостi, й страх,
   ™о мимоволi стискує за плечi,-
   ’и всЯ в собi - Як в келiї чернечiй,
   Ќе знаю, Як твiй дух ще не зачах.

   џ не лише коханнЯм i журбою,
   Ђ й кревним болем зв'Язаний з тобою,
   Ќесу його у серцi, Як i ти.

   ’воє життЯ - Як запис в протоколi.
   —и зможу Я, конаючи в неволi,
   ’обi хоч краплю щастЯ принести?..

   10


   ‚оно само, те каторжне коханнЯ,
   Џрийшло до нас - нiкого не клЯни,
   Ќема у ньому нашої вини,
   Ѓлагослови його хоч на прощаннЯ.

   ’и вiд'їжджаєш завтра - це останнЯ
   “ нас розмова... Ѓоже, сохрани
   ’ебе в тЯжкiй дорозi з чужини -
   ћдолi слiз i вiчного стражданнЯ!

   ‚останнє усмiхнись менi - й прости.
   ‡абудь навiк i вишки, i дроти,
   џк можеш, то й мене забудь, кохана.

   Ђ Я - нема тут вибору менi -
   ‘ховаюсЯ в своїй самотинi,-
   ’ака вже в мене долЯ безталанна.

   1954-1989


   * * *

   џ сам-один у камерi кромiшнiй,
   Ќемов живцем похований в трунi,
   ‚же надi мною, мабуть, i ввi снi
   Ќе зглЯнетьсЯ нi долЯ, нi ‚севишнiй.

   Џеребираю спомини й невтiшнi
   ’юремнi думи - холодно менi,-
   Ќадворi дощ, i краплi по вiкнi
   Џовзуть, немов комахи дивовижнi.

   „ивлюсь на них знiчев'Я - i мовчу.
   ’ут можна лиш мовчати досхочу
   I думати, не тЯмлЯчи нiчого.

   ’ака страшна манколiЯ - хоч плач,
   •iба що часом вiчко наглЯдач
   Џiднiме - й стрiлить поглЯдом крiзь
   нього.


   1964-1989


   * * *

   I днi, i лiта пропливають поволi,
   џк хмари осiннi - холоднi, сумнi,-
   ‘ухоти, Як шашелi, точать в неволi
   ‡астудженi груди i душу менi.

   Њабуть, у снiгах, за пiвсвiту вiд дому,
   џ стомленi очi навiки зiмкну,
   ‘ховаю в могилi, не знаний нiкому,
   I каторжну долю, i пiсню гiрку.

   Ѓез волi та пiснЯ не пiде мiж люди,
   ’а пiснЯ пiд серцем у мене засне,-
   Ќiхто не почує її - не осудить,
   •оч, може, нiхто й не згадає мене.

   1954-1988


   ЃурЯ


   Ќад гiрським пiвнiчним краєм
   Ѓ'єтьсЯ бурЯ об вершини,
   ‚иє, наче в темних штольнЯх,
   ‚ межигiр'Ях i Ярах,
   ђве гранiтнi дикi скелi,
   „е лежать без домовини
   Ѓiлi костi тих бездольцiв,
   ™о померли в таборах.
   I рiчки з-пiд рук у бурi,
   Њов акули зголоднiлi,
   Џерехоплюють тi костi
   I тiкають в океан;
   Њчать щодуху, нiби знають,
   ™о кати у божевiллi
   Ќе спускають злого ока
   Ќавiть з праху каторжан.
   I, немов човни об кручi,
   ’i скелети круточолi,
   Ќалiтаючи на рифи,
   ’рощать ребра й черепи.
   Ђле бурЯ невгамовно
   Їм спiває пiсню волi,
   Љличе їх на “країну,
   ‚ рiднi села i степи.
   ’а не чують того спiву,
   Ѓожевiльного, страшного,
   Ќi нещаснi їхнi дiти,
   Ќi самотнi матерi,
   Ѓо вони в гiркiй печалi,
   ђевно молЯчись до Ѓога,
   —ують лиш нiмий неспокiй -
   ’ихий подзвiн на зорi.
   ’о не бурЯ - панахида.
   џ не вперше чую в горах
   Її пiсню - пiсню волi
   Ќад пожовклими кiстьми,-
   Њоже, так, замордувавши,
   I мене десь лютий ворог,
   џк помру, без домовини
   Љине в прiрву Љолими.

   1958-1988



   ‘нiг


   Џухкий снiжок, мов клаптиками вати,
   Ќа мокру землю стелитьсЯ до нiг,
   Ђ день такий, що тiльки сумувати,
   ‚ нiмiй журбi вiтаючи той снiг.

   „ивлюсь на гори - щойно зеленiли
   I вже немовби в саванах стоЯть,-
   ’ак, Як i ми, дочасно посивiли,
   ‡акутанi в кромiшню непроглЯдь.

   ’а ми давно забули про волоссЯ,
   џк i про скиби зморщок на чолi,-
   ‚же стiльки мук знести нам довелосЯ,
   ™о й гiр з-за них не видно вiддалi.

   ’i муки не минулисЯ нiкому,
   “сi на виглЯд немiчнi й старi,-
   џкби ми повернулисЯ додому -
   Ќас не пiзнали б рiднi матерi.

   ЏодивишсЯ - три чисницi до смертi,
   Ђчей же всi замученi живцем,
   I тiльки нашi поглЯди упертi
   ѓорЯть так само - гнiвом i вогнем.

   „уша в неволi нiби не старiє,
   ‚итаючи за межами життЯ,-
   Ћсь випав снiг - i щось у нiй свiтлiє,
   ™ось невiдоме, наче вiдкриттЯ.

   Ђ снiг iде й, мов клаптиками вати,
   Ќа голу душу падає менi,-
   Ѓараки, дрiт - аж страшно сумувати,
   ‚iтаючи той снiг - на чужинi.

   1955-1988


   * * *

   •тось за стiнкою в камерi тихо спiва,
   ‚иливає свої затамованi болi,
   ’а приглушена пiснЯ в бездушнiй неволi,
   џк молитва, з душi добуває слова.

   I бринить у менi, Як туга тЯтива,
   ‰ого туга за волею - Я мимоволi
   —ую в нiй безталаннЯ i власної долi,
   ‚идно, всiм у неволi так тужно бува.

   ‚iн стривожив мене, наче крик побратима,
   џ крiзь стiнку ловлю його образ очима,
   џ i пiснею й ним переповнений вщерть.

   —ути: кру!.. в чужинi... заки море...-
   Ђж плаче,
   Љрає серце й менi... Ћ незнаний спiваче,
   “ неволi та пiснЯ - сильнiша за смерть.

   1955-1988


   Љонцтабiр iм. Ѓелова

   •олодний край. Љонцтабiр. I навколо
   ‚ два чоловiчих зрости - частокiл.
   Ќедремнi вишки й поверх частоколу
   Љолючий дрiт, натЯгнутий навкiл.

   ’о свiт людського розпачу i втоми,
   ћдоль терпiннЯ й злого торжества,-
   ’ут все навколо мертве й нерухоме,
   Џрирода й та, здаєтьсЯ, нежива.

   I ми, худi й голоднi до нестЯми,
   Џриреченi тут гинути в журбi,
   ‘амi собi здаємосЯ мерцЯми,
   •оча про це й не кажемо собi.

   Њи, Як дерева, зрубанi на дрова,
   ‡викаємо до смертi взапертi,
   Ђдже концтабiр iменi Ѓелова
   †ивими нас ховає в забуттi.

   1955-1988


   ђозпука


   ‘еред гiр i заметiв Љолимського краю,
   „е морози у зашпори й душу беруть,
   ‚же сiм лiт Я задарма в неволi караюсь,
   ‚iсiмнадцЯть попереду ждуть.

   ’а неволЯ, мов п'Явка, припала до серцЯ,
   „ень i нiч по краплинi висмоктує кров,-
   Ќе дiждусЯ, коли вона врештi нап'єтьсЯ
   I хоч мертвого звiльнить з оков.

   Ќе дiждусЯ, коли вже длЯ певностi в тому,
   ™о помер Я, навилiт прохромлЯть мiй труп
   I бездушно у горах зариють потому,
   Ќе прикривши й розтулених губ.

   –е, звичайно, розпука, та все ж Я свiдомий,
   ™о вiд смертi мене тут нiхто не спасе,-
   џк помру - на могилi поставлЯть мiй номер:
   "Ћ - один - дев'Ятсот тридцЯть вiсiм" -
   i все.

   1955-1988


   ЏрощаннЯ


   ’ак довго ми плiч-о-плiч прожили,
   Љараючись у каторжнiй сваволi,
   ™о вже й до горЯ звикли мимоволi,
   џк до Ярма - спарованi воли.

   ‡ усiм уже й змирилисЯ самi,
   € збраталисЯ: без дружби тут -
   могила,-

   –Я дружба нас єднала й боронила
   ‚iд всЯких лих та зла на Љолимi.

   Њи, Як брати, зрiднилисЯ - i ось
   Ќегадано (життЯ несповiдиме)
   Џрийшла пора прощатись, побратими,
   ™о ж, сЯдемо гуртом - i простимось.

   Ћстаннiй раз, хоч подумки, в гуртi
   Џомолимось за нашу “країну
   I чашу мук доп'ємо непоклiнно,
   џк той, що був розп'Ятий на хрестi.

   „арма, що можновладцi нас, немов
   Џа каїрському базарi, розлучають,-
   Њи простимосЯ мужньо, без одчаю,
   џк прийнЯто в неволi: - Ѓудь здоров!

   Ќiхто нас тут не вирЯдить у путь,
   Ќе скаже нам: "™асливої дороги!" -
   Ќа волю - й то во iм'Я остороги
   Ќас пiд конвоєм, мабуть, поведуть.

   1955-1988



   ЏоверненнЯ

   џк нещасний старець, у сухотницькiй зморi,
   ‡байдужiлий до свiту й свого майбуттЯ,
   џ з неволi, немов з катастрофи на морi,
   ЏовернувсЯ, уздрiвши загробне життЯ.

   џ вже був примиривсЯ iз вироком долi,
   ‡ тим, що руки на грудЯх в неволi складу,
   ‚же й нiколи не снив, що в родинному колi
   ђЯтiвне забуттЯ, Як в нiрванi, знайду.

   Њоже, лиш материнська любов i тривога,
   Ѓiль її, що у серцi хрестом кам'Янiв,
   “молили, власкавили долю i Ѓога,
   ™об на милiсть до мене змiнили свiй гнiв.

   I звершилосЯ їх милосердЯ: можливо,
   џ на те й не помер, щоб звершилось воно,-
   ’о нiчого, що вже маловiри нi в диво,
   Ќi у боже знаменнЯ не вiрЯть давно.

   џ немовби воскрес, повернувшись додому
   (Џо-домашньому пахне березовий дим),
   Ђле трудно повiрити навiть самому
   ‚ те, що Я повернувсЯ з неволi - живим.

   1956-1988



   * * *

   Ќеначе птах з ключами журавлiв,
   Ќежданий спогад з пiвночi прилинув,
   ’оркнувсь менi до серцЯ - й на хвилину
   ‡ашерхлий бiль у ньому розбудив,

   I пасма гiр в покровах снiгових,
   I вартових, що ревно стерегли нас,
   I крик тужби, важкої, мов цеглина,
   ‚ Якiй ще жар погаснути не встиг.

   ‡будив усе той спогад - i, Як птах,
   „есь коло серцЯ крикнув мимоволi,
   Ќемов привiт з далекої неволi
   Џринiс менi - й розтанув на очах.

   1956


   ‚ербовий цвiт

   1


   Ќедавно ти була ще молодою,
   Ђ вже стоїш похилена й сумна,
   џк та верба,
   що гнетьсЯ над водою
   I срiбним цвiтом вiттЯ запина.

   ‘тоїш - i сльози капають у воду,
   I болЯче тремтЯть твої уста...
   —огось i вiтер жалiбно заводить,
   I крик гусей iз цвiтом облiта.

   „алеко все:
   i молодiсть, i муки,
   ’Яжкi етапи, голод, Љолима,-
   Ќема уже нi чорної розпуки,
   Ђнi жаданих радощiв нема.

   “се, Як цвiт, осипалось безслiдно
   I час його давно позамiтав...
   —ого ж ти так стривожено поблiдла?
   „ивись: то гуси падають на став.

   2


   Џiди й хоч трiшечки засни,
   Џриспи настирливi гризоти,
   Ђчей же їх перебороти
   Ќiхто не зможе й до труни.

   ’и спала в клопотах з лицЯ:
   ’о хлiб, то лiки, то оплати,-
   “сi митарства перейшла ти,
   Ђ злиднi мучать без кiнцЯ.

   ’о через мене ти, мабуть,
   ’i муки зносиш безневинно,-
   Њої сухоти в домовину
   Ћбох нас, мабуть, покладуть.

   Ђ тиша тЯгнетьсЯ, Як нить.
   ‚же перша ночi продзвенiла.
   ’воЯ усмiшка омертвiла,
   џк глЯну - душу кам'Янить.

   Џiди й забудьсЯ хоч у снi,
   Џокинь ту каторжну роботу,-
   ‚она зведе тебе достоту
   ’ак, Як колись на чужинi.

   Џобережи своє життЯ,-
   ’и чуєш? - третЯ пролунала!
   Ђ ти й на мить ще не здрiмала,
   Џрипавши мовчки до шиттЯ.

   3


   Њи йшли в полЯ дорiжкою вузькою.
   ‚ечiрнiй вiтер бiгав по вiвсi.
   Љраса благословенного спокою
   ‡iйшла на нас в усiй своїй красi.

   ‡а кроком крок - навпотемки у полi.
   ‘телиласЯ i тиша, i спориш.
   џ чув, Як ти вiд щастЯ мимоволi,
   Ќемов струна вiд дотику, тремтиш.

   ‚же нiч на небi вишила узори,
   ‡давалось, час, Як паводок, тече,
   Ђ ти iшла й, шукаючи опори,
   „овiрливо спиралась на плече.

   ™ось незбагненне душi огортало,
   Њи чули тiльки музику вiвса,
   Њи йшли - немов здавались на поталу.
   ‘iЯли зорi. Џадала роса.

   4


   “тихомирились печалi,
   ‚лЯглисЯ в серцi сум'ЯттЯ,
   I спокiй - човен на причалi -
   Љолише нинiшнє життЯ.

   ‚же далеч, променем залиту,
   ’и вiльно можеш обiйти,
   Ќе заступають круговиду
   Љолимськi сопки i дроти.

   Џо рiднiй вулицi музично
   ‘тукочуть гострi каблучки,-
   Iдеш, притиснувши незвично
   ’епло сповитої дочки.

   Iдеш, задумана i сива,
   Љонтрастом - первiстка мала,-
   Њабуть, тому ти i щаслива,
   ™о з нею молодiсть знайшла.

   1969-1989



   * * *

   џ жду чогось - Якихось перемiн,
   •оч змiни обстановки чи погоди,-
   ЊоЯ душа пiдводитьсЯ з колiн
   I тЯгнетьсЯ до рiдної природи.

   Ђле нема нi вражень, нi думок,
   џ в порожнечу тЯгнусЯ рукою,-
   ‡астiй життЯ, мов плiснЯвий ставок,
   ’хне мертвою задухою спокою.

   џ жду чогось - хоч давнього листа,
   •оч вiсточки - Якоїсь перемiни,-
   Џеребираю по думки лiта,
   Ђ день за днем, Як листЯ, облiта,
   ‚ моїй душi так б'єтьсЯ самота,
   џк биласЯ у камерi - об стiни!

   1958


   Џiлiгрим


   ‡ погiдними думками на чолi
   џ йду собi ходою пiлiгрима,
   Iду, хоч очi - гострi, мов шаблi,
   “слiд мене просвердлюють незримо.

   Iду й дивлюсь на сонце, на сади
   (‡викають же, буває, й до отрути),
   Ђ що в моїй душi - не доведи
   ’ого нiкому й подумки вiдчути.

   1968



   * * *

   Љоли в життєвому циклонi
   ‡немога душу обiйма
   I думи - зморенi i соннi,
   ’и йдеш - i падаєш сторчма...
   ’и сам-один, i снiгом суне,
   Џроте iди,
   iди,

   iди,

   •оч снiг зневiрою i сумом
   ‡авiює твої слiди!
   Iди й не думай про негоду,
   Iди - на зло холоднiй млi,-
   Ќе стане сил - позич в народу,
   Џозич у рiдної землi.
   Iди в обiйми завiрюхи,
   Iди наослiп - крiзь югу,
   Ѓо знай, що тiльки слабодухих
   ‚она завiює в снiгу!

   1963


   * * *

   Ќаївнi сцени завченої ролi -
   ‘мiшна менi їх вiчна метушнЯ.
   џ сам в собi, Як в замкнутому колi,
   Ќасущнi думи думаю щоднЯ.

   ‚они менi - Як ношi подорожнi,
   Ќелегко їх телiжити в путi,-
   —и ж дивина, що нинi ще спроможнi
   ‘iзiфи перти каменi крутi?

   ’рудний мiй шлЯх, i думи - Як гранiти,
   ‡носилисЯ i сили, й постоли,
   ’а де менi цi бесаги подiти,
   Љоли вони до тiла приросли?

   ’о вниз, то вгору - важко, поступово.
   “ серцi сумнiв моститьсЯ, мов птах...
   —и ж дивина, що виношене слово
   џ вимовлЯю з кров'ю на устах?

   1974


   „ереворит


   ‡ачинене вiкно. „ереворит
   Iз контурами сiрого пейзажу.
   I шахiвницЯ вимощених плит.
   I гнiзда ватри, схожої на сажу.

   I чорна туга... ‹ину крiзь вiкно,
   џк птах iз неба - комiть головою,-
   Њiй свiт - екран безмовного кiно,
   Ћбрамлений печаллю свiтовою.

   џ сам-один. ‡акутаний в халат.
   Њагнiтнi бурi. ‹iки. ‹ейкоцити.
   I сiре тло - нi буднiв i нi свЯт,
   Ќе доберу, Як тугу пережити.

   ’iкаю в думи - виходу нема,
   ’iкаю в давнi спомини - в неспокiй
   I з туги сам на себе крадькома
   „ивлюсь Як на приреченого - збоку.

   Ќе повертаю навiть голови,
   „ивлюсь на себе в профiль - Як
   стороннiй,

   ‘тою, сховавши в довгi рукави
   ‡аклЯклий трепет рук на пiдвiконнi.

   I так щоднЯ, однiсiнький Як перст,
   ‚ тужбi, що душу їсть несамовито,
   џ бачу лиш рiзьбу деревориту
   I це вiкно - iз рамою навхрест.


   …кспромт


   џк тЯжко дихати - задуха
   I кашель. Ћка не зiмкну.
   ’ак надриваюсЯ, мов глухо
   ’овчу обухом об стiну.

   —и то застуда, чи сухоти
   ‡а груди знов мене беруть? -
   “же не раз перебороти
   Њенi вдавалосЯ їх лють.

   I знову кашель - крематорiй,
   I в муках зведенi уста,
   I млiсть, i холод, хоч надворi
   ‘уха липнева спекота.

   ’а що б не сталосЯ - Я знову
   „опоки Џарка ще прЯде,
   Џишу й надiюсЯ на слово,
   ™о всi недуги одведе.

   * * *

   Ѓули у мене сумнiви i драми,
   џ в суть життЯ по-своєму проник,
   Ђби колись, Як взорами рушник,
   ‰ого у вiршах вишити словами.

   џ добираю в кольорi слова -
   —ервонi й чорнi, зiбранi по слову, -
   “ їхнiй гамi, вишитiй терново,
   ЌайтЯжчий бiль неждано зажива.

   ‘ни


   ‹iта. Ѓезвихiдь. Љолима.
   I поглЯд голоду тЯжкого...
   “се забулосЯ - нема
   “ мене гнiву нi на кого.

   ‡абув i кривду у життi,
   I настороженiсть недремну,
   ‚же в душу спомини - i тi
   ‚росли, мов каменi у землю.

   I тiльки сни тих лихолiть,
   ‘трашних, Як трупи на морозi,
   ‚ безсоннi ночi - мимохiть
   Њенi привиджуютьсЯ й досi.

   ’i сни - Як вироки судьби,
   ™о мучать душу до нестЯми,-
   џ все вiддав би їм, аби
   ‚они не снилисЯ ночами.

   ЃеззаконнЯ


   ‰ому не вiрили - i розп'Яли
   ‡а те, що вiн шукав у них довiри,
   –инiчно душу мацали, коли
   ‚оскрес,бо де ж повiрЯть маловiри?

   I пальцi пхали в рани, й крадькома
   ‡ пiдозрою дивилисЯ у вiчi,-
   ‘воєю недовiрою •тома
   ђозп'Яв його, приреченого, двiчi.

   I суть не в тому - хто вiн: чи •ристос,
   —и iнший хтось, розiп'Ятий невинно,-
   џкщо вини не виЯвлено - хто ж
   „ав право їм так мучити людину?

   ’е беззаконнЯ, скоєне чи нi,
   Ѓуло чуже й Џiлатовi-тирану,
   Ђ втiм, Якщо не вiрите менi,
   ’о ось - душа: помацайте, Як рану.

   ‘повiдь


   џк не жилось менi - не заздрив Я нiкому,
   џ тiльки ним живу i житиму незмiнно,-
   ‚оно менi - Як хрест, але Я весь у ньому -
   ‚ твоєму iменi свЯтому,
   “країно.




   ѓiрка зорЯ

   ...I сходить над „нiпром
   гiрка зорЯ-полин.
   ‹iна Љостенко

   1. ’ривожнiсть

   ’ак i сплю - з тривожними очима,
   ‘лухаю, Як серце стукотить,
   џк всю нiч нечутно i незримо
   ‚iсь ‡емлi в —орнобилi скрипить.

   Ѓачу Як журавлики з паперу
   ђЯтiвними птахами надiй
   Џадають у Џрип'Ять стоозеру
   I шукають зцiленнЯ у нiй.

   Џонiмiли села i причали,
   „е стоЯв реактор - саркофаг.-
   ’i, що атом з Џрип'Яттю вiнчали,
   Љриводушно каютьсЯ в грiхах!

   ’ихо й страшно дихають турбiни,
   ‚же тривожнiсть - ока не зiмкне,
   I —орнобиль болем “країни
   ‚iчно буде мучити мене.

   II. ‘осни

   „арма, що в лiсi холодно, - iду,
   –iлую кожну сосонку очима, -
   ‚iн пережив чорнобильську бiду,
   Ђле його краса - неопалима.

   ’i чорнi сосни - Я їх обмину,
   ’о жертви радiацiї - вже мертвi...
   Ћсь бiлочка стрибнула на сосну,
   Њожливо, теж призначена тiй жертвi.

   Ђ онде крук дрiмає на сучку,
   Ќавшпиньки шелест ходить по гущавi...
   џ вiдслонЯю тишу сторожку
   € молюсь на сосни - банi величавi.

   ’ой лiс - немовби замкнутий собор,
   ЊоЯ молитва кане в безгомiннi,
   Ђ мертвi сосни тихо, Як дозор,
   ‘тоЯть, завмерши в чорному одiннi.

   III. ђоковини

   ‡нов запахло весною - квiтень
   —ути говiр бурхливих рiк.
   ’ак довiрливо сонце свiтить,
   џк свiтило воно й торiк.

   I не тiльки один —орнобиль
   ЏiслЯ року тЯжких терпiнь
   —орним спомином, Як в жалобi,
   Џерев'Язує давнiй бiль.

   ‚iн у пам'Ятi - наче знiмок,
   ’ой оголений рiк жалоб:
   ‡атонув "Ђдмiрал Ќахiмов",

   I зiйшлись поїзди у лоб.

   I страшнi снiговi завали,
   I лавини, що сходЯть з гiр...
   ‘кiльки горЯ за рiк упало,
   ЌадломилосЯ людських вiр!

   Љатастрофи й стихiйнi лиха -
   џк iз чистого неба снiг
   ’ак, мов хтось насилав їх стиха
   ‰ випробовував нас у них.

   ’а з приходом весни природа
   ‚оскресає, всьому на зло,-
   Џотеплiло надворi - й сходить
   џрина й молоде зело.

   ‡аживають у серцi рани,
   I спiвають в садах дрозди...
   ’iльки страшно, щоб знов неждано
   Ќе наслав хтось на нас бiди.

   IV. Ѓджоли

   ™е природа заспана i гола,
   Ђ верба аж мiнитьсЯ - диви! -
   Љожну вiтку з котиками бджоли
   Ћблiпили з нiг до голови.

   „ень стоїть, наповнений, мов келих,
   ’ишею, що стигне на лугу,
   ’iльки бджоли на вiолончелЯх
   ‚играють, збираючи пергу.

   Ќе боЯтьсЯ радiонуклiдiв,
   Ќi роси, холодної, Як мла,-
   Њабудь, хтось їм загодЯ повiдав,
   ™о верба у лузi зацвiла.

   ’ак уже стараютьсЯ тi бджоли,
   Ќевсипущi в музицi й трудi,
   ’ак гудуть i нишпорЯть довкола,
   Њов на зло —орнобильськiй бiдi!

   ™о їм свiт, спечалений в нещастi,-
   –iлий день клопочутьсЯ собi,
   ‡олотi, мов котики пухнастi,
   ™о цвiтуть на збудженiй вербi.

   V. Њертве поле.

   ’ак тепло - землЯ Як рута,
   ЃуЯють сади та й лiси,
   Ђ в полi життЯ не чути,
   Ќе видно його краси.

   Ќема орачiв на ньому,
   Ќi злакiв - лише трава,
   ’а вiтер чи гуркiт грому
   Ќад ним пролетить, бува.

   ’е поле свЯтого хлiба
   Ќе родить вже другий рiк,-
   ‡аросле й забуте - нiби
   ‰ого хтось на смерть прирiк.

   I, мабуть, нескоро буде
   Ќа ньому рости пашнЯ,-
   „аремно те поле люди
   „умками орють щоднЯ.

   ‡асохле, Як хлiб на сонцi,
   ‡апечене кров'ю сердець,
   ’е поле засiЯв стронцiй,
   ‘трашнiший за всЯку смерть.

   ’е поле приспала тиша,
   ’ривожна, Як в днi чуми,
   I тiльки полинна тирса
   Ќа лонi його шумить.

   ЏоглЯнеш - таке безкрає,
   Ђ мов неживе кругом,-
   ’ак, мабуть, дитЯ вмирає
   ‡ чиїмось тЯжким грiхом.


   VI. ѓiрка зорЯ.

   1


   ѓiрка зорЯ, що на —орнобиль
   “пала - нагло, Як стрiла,
   Љрилом зловiсної хвороби
   “сiх нас, мабуть, опекла.

   Њи безбороннi перед нею,
   ‘хрестивши руки, стоїмо
   I мовчки, враженi зорею,
   ‘вого призначеннЯ ждемо.

   Ђдже ми жертви лейкемiї,
   ‚iд неї лiкiв ще нема,-
   џк меч караючий,тЯжiє
   ’рагiзм епохи над всiма.

   ‚iн так загрозливо уперше
   ‡авис над головами нам,-
   Џiд тЯгарем його, завмерши,
   Њи й смерть звiрЯємо життЯм.

   Њи не страхуемось од смертi
   I не впадаєм в сум'ЯттЯ -
   Ћдначе будемо вiдвертi
   Џеред жорстокiстю життЯ:

   ‡орЯ, що впала на —орнобиль,
   ѓiрка i гостра, Як стрiла,
   Љрилом зловiсної хвороби
   ‚же й нашi душi опекла.

   2


   Ќе те вже нинi наше сьогоденнЯ,
   Ќе те, хоч ми й по-давньому живем,-
   ‡орЯ Џолин, вiдома з ЋдкровеннЯ,
   “пала в Џрип'Ять атомним вогнем.

   ’о не зорЯ - а притча во Язи цех,
   I суть не в нiй, а наслiдках її:
   Ѓули, звичайно, жертви iнквiзицiй,
   Ђле ж були безумнi мудрiї.

   I хто керує свiтом - невiдомо,
   ‡абув про нього й Ѓог на небесi,-
   џкщо ми будем жити по-старому,
   ’о й без потопу згинемо усi.

   —орнобиль попередив нас: мовчаннЯ -
   ’о самогубство!
   —уєте чи нi?! -
   Ќе дай нам, Ѓоже, каЯтись в одчаї,
   Ќе дай прозрiти - в атомнiм вогнi.

   VII. Ќове лiточисленнЯ

   1


   ‘талосЯ те - що й статисЯ повинно,
   ‚же безсилi скарги i плачi,-
   ’и й тодi мовчала, “країно,
   џк почула вибух уночi.

   ’и лише тремтiла, Як в ознобi,
   ‡ клЯпом в ротi -
   ‘покiй берегла
   I збирала вiстi про —орнобиль,
   џк жебрачка - крихти зi стола.

   Ђ тобi - то атомнi аз-буки,
   ’о бадьорiсть фальшi й глупоти,-
   ‹жепророки iменем науки
   ‚имагали жертв i нiмоти.

   I самi, з холодними очима,
   •оч весь край у стронцiї горiв,
   џк свЯтковi жертви, невмолимо
   Ќа парад зганЯли школЯрiв.

   Їх колони - мертво, безгомiнно -
   ‰шли, Як на бенкет в розгул чуми,-
   ‡а чиєсь безумство, “країно,
   ’и платила рiдними дiтьми

   ’и була приречена, Як здобич,
   ’и лише тривогою жила
   I збирала вiстi про —орнобиль,
   џк жебрачка - крихти зi стола

   2


   —ас минає швидко i невловно,
   •оч-не-хоч, минає i життЯ,-
   ’i, що у вогонь саможертовно
   Љинулись, вiдходЯть в небуттЯ.

   ‹юди прокидаютьсЯ зi страху,
   ‚оскресають мертвi i живi:
   ’ой - поклавши голову на плаху,
   –ей - почувши кривди вiковi.

   —ас зриває маски i перуки,
   ‚идно всiх - i речникiв брехнi,
   I бездушних виродкiв, що руки
   ѓрiють на чорнобильськiм вогнi!

   Ђ великий мученик-—орнобиль
   “ своїй трагедiї живе,-
   ™е вiд неї (час його сподобить)
   Џiде лiточисленнЯ нове.

   3


   ‘отнi лiт поволеньки пролинуть,
   ‘тронцiй розпадетьсЯ i помре,-
   Ќа новому полi неодмiнно
   —ас його, мов попiл, приоре.

   ‡нов життЯ повернетсЯ в —орнобиль,
   ‡ацвiтуть жоржини коло хат,
   ‰ може, знов лелеки довгодзьобi
   ‚иведуть цибатих лелечат.

   —ас очистить Џрип'Ять незглибиму,
   Ћживуть i луки, i сади,
   ’а —орнобиль вiчно берегтиме
   •рест своєї чорної бiди

   ‚iчно буде пам'Яттю судити
   ’их, що розп'Яли його в огнi,
   I з ребра, що стронцiєм пробите,
   Љров його тектиме по менi.



   * * *

   Ќема - Як муки ностальгiї,
   Ќема - Як смерть на чужинi,-
   ‚ тривожних споминах - завiї
   ™е й нинi плачуть по менi.
   Ѓез рiски в ротi - на поталу
   ѓолоднiй тузi та зимi,
   џк неприкаЯний, бувало,
   џ погибав на Љолимi.
   I, припадаючи до бога,
   Ѓлагально линув крiзь дроти,
   Ђби до отчого порога
   Ѓодай на милицЯх прийти.
   ‚ снiгу, що падає лапасто,
   —и в снi, що лине звiддалi,
   •оч на хвилиночку припасти
   „о лона рiдної землi.
   Ѓодай на старiсть, Як до мами
   Ќе впавши духом на хрестi,
   Џрипасти спраглими устами
   I так померти в забуттi.
   Ќема - Як муки ностальгiї,
   Ќема - Як смерть на чужинi...
   —ого ж так болЯче завiї
   I нинi плачуть по менi?
   Ќе стало просвiтку й на сонцi,
   ‡емлЯ в премудростi азiв,-
   Џоцiлував її - i стронцiй
   Њене, Як вiрус, заразив.
   Ђ час летить, Як бiснуватий,
   ‡ печаттю смертi на чолi,-
   ‚же й у бiдi поцiлувати
   Ќе можна рiдної землi.



   ‚ербницЯ


   Ќе весна, а дивна плутаницЯ,
   •олод пробирає до кiсток,-
   ‚ербне свЯто - й хоч би длЯ годитьсЯ
   „есь пробилась брунька чи листок.
   ‡амерзають птахи перелiтнi,
   I душа до тiла примерза,-
   џк зимою, холодно у квiтнi,
   •оч у сiчнi блискала гроза.
   ™ось непевне коїтьсЯ в природi,
   ‚же нема нi лiта, нi зими,-
   ‚се перемiшалосЯ вiдтодi,
   џк зiткнулись звихненi уми.
   ’i уми, Як iграшку, зухвало
   ђозщепили атомне Ядро,
   ‚ рiдних рiках села поховали,
   ‡атруїли Џрип'Ять i „нiпро!
   ’i уми, Як божi шестикрили,
   ‚ознеслись у небо - й наЯву,
   Ќаче воду в рiчцi, сколотили
   ‚ атмосферi тишу вiкову.
   I таку у космосi тривогу
   ЏiднЯли, рЯтуючи прогрес,
   ™о в слiпiй старанностi й самого
   „емiурга скинули з небес.
   Ќi ладу, нi певностi в природi,
   Љвiтень, а надворi - Як взимi,-
   ‘вiтова анархiЯ, та й годi,
   •оч у нiй i виннi ми самi.
   џ шукаю захисту у словi,
   ™о людська духовнiсть зберегла...
   ‚ербницЯ - а котики вербовi
   ™е й у снi не бачили тепла.


   * * *

   Љосмiчна швидкiсть, атом, рок-н-рол -
   ™ось незбагненне звихрило епоху,-
   ‚же нi старих повiток, нi стодол,
   „ивись - i пам'Ять струхлiє потроху.

   Џеревелись повiр'Я i казки,
   „авно не чути голосу жар-птицi,
   “же й по селах нинi не з руки
   ‰ти на оденки чи на вечорницi.

   ’епер же час транзисторiв, кiно,
   “сi цивiлiзованi - не дивно,
   ™о рiдне слово декому дано
   „окучило Як щось неперспективне.

   џк щось старе - докучило, i квит,
   „ере у горлi декого те слово,-
   ’акий тепер невизначений свiт,
   ™о й кревнiсть роду гине поступово.

   I давнЯ пiснЯ кане в забуттЯ -
   Љосмiчний вiк мов глумитьсЯ над нами,
   Ђле останнiм подихом життЯ
   “сi, проте, звертаємось до мами.


   ‘лово


   “ста отверзлисЯ - i слово,
   ‹ихим безбатченкам на зло,
   ѓлаголом iстини раптово,
   џк зерно в грунтi, ожило.

   I хоч те слово ще не всюди
   Џробилось ростом крiзь броню,
   •оч злi манкурти й словоблуди
   ‰ого боЯтьсЯ, Як вогню;

   I хоч ще й нинi лжепророки
   ‰ого зрiкаютьсЯ в життi,

   ’а крига скресла, i потоки
   †иттЯ - змiтають їх з путi.

   Ѓули валуєви на нього,
   I циркулЯри їх були,
   Ђле вони його, живого,
   ‡вести в могилу не змогли.

   Ѓули й помазаники Ѓожi,
   I слуги чортовi у них...
   ’е слово стало на сторожi
   ђабiв - не кривдникiв своїх.

   I хоч ще й нинi їх зневага
   ‰ого пригнiчуе - проте
   ‚оно й з глухого саркофага
   Љрiзь людськi душi проросте.


   „жерело


   ’и даремно скаржишсЯ, їй-богу,
   Ќе мiлiє мовне джерело,
   Ђ Якщо намулом затекло,
   ’о себе винуй, а не епоху.

   ‡акоти рукава - ти ж поет,
   Џрочищай, бо хто ж його прочистить?
   џ до нього, рiдного, врочисто
   Џрипадав i в темрЯвi замет.

   Џрипадав i серцем, i устами,
   Џо словечку пив його снагу,-
   Њоже, й через те Я у снiгу
   Ќе замерз, хоч мучивсЯ роками.

   —ом же ти так боЯзко над ним
   ЃiдкаєшсЯ, молЯчи пощади? -
   ’аж його самим нам прочищати
   ‰ пити з нього воду - нам самим.

   „жерело не вiзьметьсЯ багвою,
   Њов ковбанЯ в пiтьмi лiсовiй,-
   ‘тань над ним навколiшки - i пий,
   ЏричащайсЯ мовою живою.

   ‚ичищай намул iз джерела,
   Ќе лЯкайсЯ втоми, нi простуди -
   I воно мiлiшати не буде,
   •оч Яка б епоха не прийшла.

   1962



   * * *

   ‡а роком рiк - Як птахи вдаленi,
   Ђ ти так само рiдна i жадана,
   ’ак само завжди й вiддана менi,
   I таємнича - мрiЯ первозданна.

   Џочую дотик вiрної руки -
   I не боюсь нi часу, нi голгофи,-
   „есь мимо нас пролинули роки,
   Ђ з ними - й нашi лиха-катастрофи.

   I тiльки ми лишилисЯ - удвох,
   “ первозданнiй нiжностi й любовi,
   ‹ишилисЯ у затишному сховi
   ‘воїх духовних таїн i тривог.


   * * *

   Њи заховалисЯ у дiм,
   ‡абутий осторонь галактик,
   „е свiт, мов атомний реактор,
   ѓорить у безумi своїм.

   ‘ей дiм - Як рай: нi суєти,
   Ќi свiтового безголов'Я,-
   ‘ьогоднi, мабуть, лиш любов'ю
   ‘ебе ще можна зберегти.


   ‘вЯтвечiр


   •ати в снiгу - мов iграшки iз вати,
   —екають свЯта вiкнами й дверми,-
   •тось, може, прийде, й нам колЯдувати,
   Ќе боЯчись нi свiдкiв, нi зими.

   Џо-давньому - з вертепом, чи звiздою,
   —и просто так, Як серце повелить,
   ‡аколЯдує весело - й свЯтою
   ЉолЯдкою всю хату звеселить.

   I буде снiп на покутi, i сiно,
   I калачi, i свiчка на столi,
   I затишок на цiлу “країну,
   I наше свЯто в рiдному теплi.

   I буде в нас Ялинка серед хати,
   I буде щастЯ, зрошене слiзьми...
   •тось, може, прийде й нам колЯдувати,
   Ќе боЯчись нi свiдкiв, нi зими.


   Љолискова


   ‚iтер дме звiддалЯ -
   ‡авiрюха надворi.
   ‘пить пiд снiгом землЯ,
   ‘плЯть i дiти, i зорi.

   I клубочками сплЯть
   Џси, похованi в буди,-
   Їм така благодать,
   ™о нiхто їх не будить!

   ‘пить у свiтi бiда,
   ‘плЯть пiд кригою рiки,
   ‚же й стара колЯда
   ‡асинає навiки.

   ‘плЯть i села, й мiста,
   ‘пить у них “країна,
   I людська суєта,
   I цЯ нiч безгомiнна.

   ‹иш до ранку не спить
   Ќад колискою мати,-
   ‚идно, серце болить,
   ™об чогось не проспати.


   ЊедитацiЯ


   Џ'Ять рочкiв моїй онуцi -
   ‚она ще така маленька,
   Ђ очi - Як двi волошки,
   ђозквiтлi на цiлий свiт,
   ’акi безбороннi й чистi,
   Ђж страшно, коли зблизенька
   ‡аглЯнеш у їх довiр'Я
   Љрiзь сутiнь тривожних лiт.

   “ них, Як в живих озерцЯх,
   Ѓез тiнi лукавства й смутку
   ‚iдбилась дитЯча мудрiсть
   I дивне життЯ казок,-
   •ай тiшить себе хоч ними -
   „итинство минає хутко,
   ™е рочок чи два - й тi очi
   ‡бентежить шкiльний дзвiнок.

   Ќiчого, що слабосила,
   Ђби лиш була здорова,
   Ќе збилась з тiєї стежки,
   ™о йде через отчий двiр,
   I завжди тЯгласЯ серцем
   „о рiдної пiснi й слова,
   „о чистих джерел дитинства,
   ™о б'ють з-пiд Љарпатських гiр.


   „олЯ


   Њоїй матерi

   ‚она добра нi крихiтки не мала,
   ‡ате уволю - злигоднiв та лих,-
   Ќа панському i сiЯла, i жала,
   ѓаруючи на кривдникiв своїх.

   Ђ взимку ледь приходила до тЯми,
   Љоли полотна ткала до смерку,-
   ‚узли ниток в'Язались мозолЯми
   I на її руках, i на вiку.

   I от життЯ лишилосЯ позаду.
   ‹ишилосЯ? —и, може, й не було? -
   ‚же й думи рiдше ходЯть на пораду,
   Џереоравши зморшками чоло.

   ‚лЯгаютьсЯ i кривди, i печалi,
   Ќе так вже мучить туга в самотi,-
   †иве лише роботою й дедалi
   —астiше хоче спокою в життi.

   ’а час її, проте, не втихомирив -
   “ кожного є клопоти свої:
   ЊiнЯють їй телЯт i бригадирiв,-
   “сiх мiнЯють - тiльки не її.

   Ќе раз ковтає спогади солонi:
   Џройшли лiта - й не вернутьсЯ назад...
   ‡адивитьсЯ на долю з-пiд долонi -
   I посмiхнетьсЯ сумно... до телЯт.

   1963


   „икий голуб

   I де вiн взЯвсЯ - той приблуда,
   ’ой дикий голуб-вокалiст? -
   ЏрибивсЯ поночi - i будить
   “сiх, воркуючи до слiз.

   ‚же третю нiч, Як одержимий
   (‘пiвак - без публiки й жюрi),
   „есь на причiлку невмолимо
   ‘идить i тужить до зорi.

   Љогось оплакує чи, може,
   ‡ове, покинутий в журбi,
   I тужним голосом, що схожий
   Ќа стогiн, скаржитьсЯ судьбi?

   ‚iн будить приспану тривогу,
   Љричить, Як пугач на бiду,-
   ‚же третю нiч Я через нього
   “ хатi мiсцЯ не знайду.

   Ќе їсть, не п'є - хоч до причастЯ,
   ‹ише воркує безугав,-
   ’ак невмолимо на нещастЯ
   ’ой голуб, кажуть, воркував.


   * * *

   ‹ибонь, зима вже вичерпала лють -
   Џохнюпилась i мокне пiд кущами,
   I сiрi днi навпотемки iдуть,
   Ќемов слiпцi, захльостанi дощами.

   •ати - Як мертвi мамути, нiмi,
   Ќе пiзнаю їх зовнiшнього виду,
   ‹иш слухаю, Як вiтер по зимi
   ‚ їх коминах спiває панахиду.

   Ќiчого вже й не маритьсЯ менi,
   Њовчу - думки, Як вiхоли, влЯглисЯ,-
   Ђнi зими, нi лiта - цiлi днi
   „ощi й дощi... iдуть... мов найнЯлисЯ.

   1974



   * * *

   ‘тупив за хвiртку i неждано
   ‘п'Янiв, немов од похвали:
   –вiтуть сади - так первозданно,
   џк зроду, мабудь, не цвiли.

   ‡алитi пахощами, дивнi
   I екзотичнi, Як свiти,
   –вiтуть, хоч радiоактивнi,
   Ѓо Як весною не цвiсти

   ’ак ревно годить їм погода,
   ™о хоч не хочуть, а цвiтуть,-
   ‘ади невиннi, що природа
   Їх випробовує, мабудь.



   * * *

   ‘тавок, i верби в дзеркалi води,
   I жабуриннЯ, й тиша первозданна,
   I крекiт жаб, що збуджено сюди
   ‚ єдиний хор зiбралисЯ ще зрана.

   I гайвороннЯ в гнiздах на гiллi,
   I сонний гай, i свiжiсть прохолоди,-
   џк мило тут, на клаптику землi,
   ™е збереглась iдилiЯ природи!

   ™е не один завзЯтий риболов
   Ќад цим ставком душею вiдпочине,
   ’ут навiть час, що лине стрiмголов,
   Џливе собi, Як виводок качиний.

   ђиба


   ‡акинув Ятера - i рибу
   ‚ порожнiй кошик, без води,-
   I болем риб'Ячого схлипу
   ѓолосить свiт, не доведи.

   џкби душа - за душу взЯв би,
   ‡а душу - й криком по душi,
   џк рибу пальцЯми за зЯбра
   Ѓеруть i б'ють її в кошi.

   I, затаївши бiль мовчаннЯ,
   ‡ацiпивши з водою рот,
   ‹иш криком поглЯду - з одчаю
   ‚олає риба до хрипот.

   1968


   Џес


   ‚iн пес Як пес - кудлатий i чуткий,
   ‡ великими розумними очима,
   Ђле йому Як псовi невтЯмки,
   ™о гавканнЯ - то служба невмолима.

   ‚iн знає вiрнiсть, чесну i свЯту,
   ‚iн сторожує, вiдданий людинi,
   ‚iн знає навiть службу - лиш не ту,
   „е всi собаки гавкати повиннi.

   Ђ люди - злi i важать лиш на лють:
   џк пес мовчить - то вже вiн їм не вiрний,
   ‚же не слухнЯний,- схоплЯть i припнуть
   ‰ого, немов злочинцЯ, на подвiр'ї.

   I денно й нощно, студiнь чи сльота,
   ‚iн скнiтиме, голодний i прикутий,-
   Ќавчить його покiрностi - ота
   ‘обача служба, вимушена й люта.

   ’ака вже, видно, долЯ у собак.
   Ћ, Як йому Я гiрко спiвчуваю! -
   Ђнi втекти, нi згинути нiЯк,
   •iба що вити й гавкати з вiдчаю.

   1975


   ‘уєслов


   ‚iн завжди в образi пророка
   †иве, не сходЯчи з трибун,
   „арма, що звивистий, Як в'юн,
   ™о вдача в нього - круглобока.

   ‡а вiтром часу легкома
   ‚iн повертаєтьсЯ, Як флюгер,
   „арма, що зроду недолугий
   I недовiрливий,- дарма.

   Ќепогрiшимий вiн, i завжди -
   Ќа вiстрi всiх перебудов,
   “ пишнотi своїх промов,
   •оч i не вiрить їм, щоправда.

   ‚iн звик лише до похвали -
   Ќа смерть стоЯтиме за неї,-
   Ќi, недаремно фарисеї
   ‰ого в пророки возвели.

   ‹естуни


   ‰ого боготворили, i боЯлись,
   I блазнювали, й терпли перед ним,
   Ђ вiн стоЯв з обличчЯм кам'Яним,
   Ќемов не чув їх лестощiв, здавалось.

   Ѓули у нього блазнi, й лестуни,
   I тi, що стерегли його недремне,-
   Ћдин за одним стежили таємно,
   Ќе боЯчись взаємної вини.

   Ђле тепер, коли його не стало,
   ’i лестуни та блазнi, ледь живi,
   Ѓо ж, може, руки декому в кровi,
   ѓуртом його розвiнчують зухвало.

   ’епер вони мiнЯють голоси
   € свою вину приховують старанно -
   ЉлЯнуть з трибун i мертвого тирана,
   I культ особи в сталiнськi часи.

   I воздають самi собi похвали,
   ЊовлЯв, ми не боЯлисЯ —Љ -
   ‡i спiвчуттЯм, бувало, з лiтала
   Љвадрати таборiв спостерiгали

   ™о ж, табори - квадратнi з висоти,
   Їх легко в лiтаку спостерiгати,
   Ќе так, Як тим, що болЯче крiзь грати
   „ивились в них на вишки i дроти.

   ’епер, коли вже ‘талiна не стало,
   ’i табори лиш в пам'Ятi живуть,
   ‚они так само знесенi, мабуть,
   џк їх творець з нiмого п'єдесталу.

   Ђле Якби пiдвiвсЯ вiн з труни
   ‰ на мить ЯвивсЯ в образi колоса,
   ’о знов йому i оди, i доноси
   Џисали б тi придворнi лестуни.

   1962-1988



   ‡лободеннiсть


   Ћтак собi вiршуємо знiчев'Я
   I товпимось без черги на Џарнас.
   Ќе раз їдЯть нас завидки, Як черви,
   I слово їсть, не слухаючись нас.

   Ђ ми собi тупцюємо на мiсцi
   I дивимось пiд ноги - Як слiпцi,-
   Є ж диваки на свiтi, що й у мiстi
   ‡биваютьсЯ, бува, на манiвцi.

   Ђ ми собi вiршуємо пiстрЯво
   Ќа всi свої метафори й лади,-
   ’акi вже запопадливi до слави,
   ’акi вже генiальнi хоч куди!

   ’ак строчимо тi вiршi випадковi
   „о всЯких дат, i рiшень, i газет,
   Ќе знаючи, Як болЯче у словi
   ЌароджуєтьсЯ iстинний поет.


   Ѓагатоликий тлум i суєта

   Ѓукети слiв, Яскравих Як гвоздики,
   I мед усмiшок - солодко-масних,
   I суєта, i тлум багатоликий,-
   Ћ, Як ми легко гинемо у них!

   Џослухаєш чи глЯнеш - не людина,
   Ђ дух свЯтий - живiсiнький Iсус,
   I той в нiмiй приреченостi гине,
   Џiддавшись волi суєтних спокус.

   Ђ що йому обов'Язок чи совiсть? -
   ‚iн сам себе вже зрить на небесi.
   ...Ќевже ми так без болю i без кровi
   “ тих спокусах згинемо усi?


   ђуїнники


   џк болЯче сЯють у пам'Ятi храми,
   Љоли, iдучи на безумство i грiх,
   Ѓезрiднi руїнники в шалi нестЯми,
   Ѓува, обертають в румовища їх!

   †адаючи слави, тi виродки й нинi
   ѓотовi спалити i храми, i свiт,-
   •iба дорогi їм народнi свЯтинi,
   „е свiтЯтьсЯ лики не їх Ђртемiд?

   Џрикритi щитами своїх демагогiй,
   ’i виродки хитро, немов торгашi,
   ђуйнуючи храми Як пам'Ятки строгi
   ђуйнують свЯтинi i в нашiй душi.

   “ кожнiй кровинцi винищують гени,
   ’ихцем обезрiднюють душi й уми,
   Ђби з особистостi - з тебе i з мене -
   ‘творити бездушну аморфнiсть юрми.

   Ќевже їм удастьсЯ той зрадницький замах
   I свiт попадетьсЯ у їхнє сильце? -
   ’акi ж, Як вони, торгували у храмах -
   Њи добре затЯмили їхнє лице.


   ‚етеран


   ‚же до сотнi - рукою подати, а смерть
   Ќе приходить по нього, старого служаку,-
   ‚сi такi непоштивi, що вiн спересердь
   —ерез них i на смерть нарiкає всiлЯко.

   ‹едь укупцi тримаєтьсЯ висохла плоть,
   Ћбвисають i губи, й неголенi щоки,-
   ’ак спотворнiв увесь, хоч надвiр не виходь,
   ‚идно, час i над ним познущавсЯ жорстоко.

   Ћстогидло й життЯ, й мiшкувате пальто,
   ‚iн же звик до тугої - взастiбку - шинелi,
   ‚же й з дороги йому не вступає нiхто,
   ‚сi немовби не бачать його, мудрагелi.

   I нiхто не зважає, що вiн ветеран,
   ‚сi лише вимагають Якоїсь моралi,
   Ђле ж те, що у нього нi шрамiв, нi ран,
   ‡аступають йому ордени i медалi.

   Ќедаремно ж, мабуть, їх давали йому,
   ‡аслужив їх вiн кров'ю, хоча й не своєю,-
   ’а кого те цiкавить сьогоднi й кому
   ‚iн правдиво повiсть про свою одiссею?

   ‚се засуджують нинi - i грiшне, й свЯте,
   Ќе щадЯть у словах нi вождiв, нi героїв,-
   ‚же й не вельми вiдверто вiн згадує те,
   ™о безстрашно в iм'Я революцiї коїв.

   Џродрозверстка. ‘ело. „ев'ЯтнадцЯтий рiк.
   I дитЯ, що картопельку в жменi сховало...
   џк вiн спритно її iз рукою одсiк,
   Џрикриваючись iменем ревтрибуналу!

   ‚iн стрiлЯв без ваганнЯ i суду - в упор,
   Њов на стрiльбищi, цiливсЯ в жертви-мiшенi,-
   ™е й тепер, Як згадає червоний терор,
   Ћживає - й шукає нагана в кишенi.

   Ђ тридцЯтi роки - завмирає душа:
   Љуркулi, шпигуни - вiн їх сотнi знешкодив!
   ЇхнЯ зрима невиннiсть не варта й гроша,
   Ќу а те, що вiн кат, викликає лиш подив.

   ‘перечатисЯ з кимось - йому не з руки,
   ’о полiтики здатнi на всЯкi демаршi,
   I нiкому не скажуть про те ‘оловки,
   џк вiн в'Язнiв топив, пов'Язавши на баржi.

   Њоже, хтось там згадає собi Љолиму
   I чиїсь саморуби, сухоти, гастрити
   —и тi жертви, що й досi ще снЯтьсЯ йому,
   Ђле ж вiн був на службi - i мусив служити.

   ‚iн служив у —Љ i, наводЯчи страх,
   „бав ретельно про шик - галiфе, портупеї,-
   ’исЯчi безневинно в його таборах
   Џропадали, не знаючи долi своєї.

   Ђле врештi не мiг же вiн знати тодi,
   ™о за мливо мололосЯ в жорнах держави,-
   ’о тепер несвЯтими вже стали вождi
   € просiваютьсЯ їхнi закони i право.

   џкби сила - вiн кров'ю вiдстоЯв би їх,
   †аль, що мертвих нiхто не бере на поруки,-
   ‘ам себе вiн - i то захистити не змiг:
   ‚iдреклисЯ вiд нього i дiти, й онуки.

   Ќi пошани, нi щастЯ в життi не знайшов,
   I, не в силi померти, конає, мов Љаїн,-
   ‚зЯв би, може, онучку на руки, та кров,
   ™о лишилась на них, хоч кого налЯкає.

   ‹едь укупцi тримаєтьсЯ висохла плоть,
   Ћбвисають i губи, й неголенi щоки,-
   ’ак спотворнiв увесь, що, здаєтьсЯ, й ѓосподь
   ‚iдцуравсЯ його, щоб не мати мороки.

   ‘пересердЯ вiн ладен весь свiт шкереберть
   ‡апустити i кинути ним об дорогу,-
   ‚же до сотнi - рукою подати, а смерть,
   Њов заклЯта, нiЯк не приходить по нього.



   Џритча про жертовнiсть

   ’риптих


   1. Њати

   ‚ iм'Я iдеї - матiр до стiни,
   Џеред холодне дуло карабiна.
   Ђле в очах - нi жалю, нi вини,
   ‰ого душа - Як статуЯ камiнна.

   „ививсЯ в рiдне пасемко сивин -
   I цiливсЯ у цЯточку на лобi.
   ...ѓолгофа. •рест. I вiн на ньому - син,
   ђозiп'Ятий у маминiй жалобi...

   ‚ iм'Я iдеї, зцiпивши уста,
   Ќаводив дуло - холодно i строго.
   Ђ мати, наче здiйнЯта з хреста,
   Ќавпошепки молиласЯ за нього.

   2. Љохана

   ‚iн дихав нею, вiн боготворив
   її, свЯту, довiрившись, Як долi,
   € не стЯмивсЯ, Як сумнiв мимоволi
   ‡акравсЯ в душу й лиха натворив.

   ’ой сумнiв був сильнiший за любов,
   I вiн в iм'Я великої iдеї
   „онiс верховним iдолам на неї,
   „онiс - i сам за жертвою прийшов.

   Ђле вона без осуду i зла,
   Џобачивши в очах його тривогу,
   ‡акохано всмiхнуласЯ до нього
   I на жертовник - з усмiхом пiшла.

   3. ‘амопожертва

   џке життЯ - така йому i шана.
   ’ут не зарадить жодний компромiс.
   Ѓула у нього мати i кохана,
   Ђле вiн сам у жертву їх принiс.

   Ќе поступивсЯ совiстю своєю
   („авав же сина в жертву Ђвраам)
   ‚iн цiлий свiт оддав би за iдею,
   ‚ iм'Я iдеї згинув би i сам.

   Ђле Якось, побачивши, що руки
   ‰ого в кровi - й нi роду, нi сiм'ї,
   ‚iн сам себе iзгарЯчу-розпуки
   Џринiс у жертву iдолам її.

   ‚ iм'Я iдеї - з кров'ю на руках
   ‚iн каїном пребуде - у вiках.


   Џритча про славу

   “ терновiй славi й самотинi,
   ‡викнувши до злиднiв та нiкчем,
   џк свЯтий пустельник у Яскинi,
   †ив поет, зацькований царем.

   †ив у самозреченнi, пiднЯвши
   Ќад собою ‘лово, Як Ђтлант,
   ‚ гнiвнiй непокiрливостi завше
   ‚iн берiг i гiднiсть, i талант.

   “сiма покинутий, забутий;
   Њов чужий у рiднiй сторонi,
   ‚iрив лиш у гамлетiвське бути,
   ‚ те, що вiн ще буде й на конi.

   I на зло царевi й царедворцЯм,
   ™о цькували й ганили його,
   ‚iн у словi жив собi лиш творчим
   Ѓолем самозреченнЯ свого.

   ‘ам себе викрешував iз слова
   I згорЯв у творчостi дотла,
   †дав тiєї митi, щоб тернова
   ‘лава, Як троЯнда, зацвiла.

   Љров'ю вiршiв сходив ради неї,
   Ќе боЯвсь нiЯких заборон,
   ’аж поети творчiстю своєю
   ‚же не раз розхитували трон.

   –ар немов отЯмивсЯ i з лЯку
   Њусив попустити поводи,
   ™об його приборкати чи Якось
   Џриручити - й збутисЯ бiди.

   ЏрисиплЯв похвалами й грошима,
   ѓладив по наїженiй душi,-
   Ћбертав поета в херувима,
   ™об спiвав йому отченашi.

   Ќе жалiв нi меду, нi отрути,
   Ѓув такий спокусливий, Як змiй,
   Њiг би цiлий свiт перевернути
   “ лукавiй хитростi своїй.

   ‚iн же знав, що ласкою зумiє
   •оч кого круг пальцЯ обвести,-
   –арська ласка - наче лейкемiЯ,
   ™о з'їдає душi i хребти.

   I поет, потрапивши в тенета
   –арської облуди, занiмiв,
   ‚пав у ситу видимiсть поета -
   Ќайстрашнiшу форму лейкемiй.

   џк рахiтик, зводивсЯ на ноги,
   Њов не чув, що звихнутий хребет.,
   Ќу а слава - слава мимо нього
   Џолетiла, вирвавшись з тенет.


   Њаксимiн ”ракiєць

   џк дикий тур - нестримний, вольовий,
   Ќадiлений хоробрiстю й красою,
   ‚iн не одному шапку з голови
   ‡дiйнЯв зухвало разом з головою.

   „арма, що був iз роду пастухiв,
   ”ракiєць, варвар,- славивсЯ Як воїн
   I Як тиран, що, падаючи в гнiв,
   ‡лораднi втiхи й витiвки засвоїв.

   ‚iн не боЯвсь нi кари, нi грiха,
   ‘повiдував лиш власну одержимiсть,
   Ќемовби знав, що стане з пастуха
   ‚севладним iмператором у ђимi.

   ‘лаветний зростом (жаль, що не умом)
   ‚iн був - Як велет, схожий на Ђхiлла,
   Ђле в душi лишивсЯ пастухом,
   •оч i з тугими бiцепсами тiла.

   Ќе переносив, заздрЯчи усiм,
   Ќi мудрецiв, нi стоїкiв суворих,-
   •то видiлЯвсЯ розумом своїм -
   ‘тавав йому ненависним, Як ворог.

   ‚iн бачив їх талант за пiвверсти,
   ‚iн чув себе їх жертвою живою,
   I не одному шапку з голови
   ‡дiйнЯв у гнiвi разом з головою.

   џк грушi в бурю, падали навкруг
   ’i голови - свЯтi i безбороннi,-
   Ђ всЯ бiда у тому, що пастух
   ‚озсiв на iмператорському тронi.

   •то знав його ще з фракiї - усiх
   ‚iн безоглЯдно вигубив Як свiдкiв,
   Ђби нiхто довiдатись не мiг,
   џкого вiн походженнЯ i звiдки.

   I хоч вiн був обачливий, та ђим
   ‡умiв, проте, до нього пiдiбратись,
   џк з варваром розправивсЯ iз ним,
   †ивим i мертвим римлЯнам на радiсть.

   ђозправивсЯ - землЯ йому пером,
   ‚iн був лиш зовнi схожий на Ђхiлла,
   Ђле в душi лишивсЯ пастухом,
   Iз заздрiстю, що з лютi посивiла.


   …пiхарида


   ѓей, одчайдухи заЯчого стиду,
   ‚и, що наїли душi горобинi,
   —и чули щось ви про …пiхариду -
   †ону, що стала вiльною з рабинi?

   ’о дiЯлосЯ в ђимi. ‡а Ќерона.
   Ќе до лицЯ їй, римлЯнцi, окови.
   I от вона, та жiнка безборонна,
   Џопала в коло викритої змови.

   I пощезали фарси чоловiчi.
   •iба кому до фарсiв у в'Язницi?
   Ћдин одному свiдчили у вiчi,
   ‚игадуючи всЯкi небилицi.

   I жонглювали совiстю людською,
   I задки, задки - в хованки за спини,
   “ вир доносiв комiть головою,
   ѓен-ген за межi власної провини.

   Ќу що їм честь? Ѓанальнiсть недоречна.
   Ђби душа не випурхнула з тiла.
   Ќа допитах сенатори статечнi,
   џк полохливi карлики, тремтiли.

   ™о сталосЯ? „е ж дiласЯ їх мужнiсть?
   —и мiг би хто подумати недавно,
   ™о нинi так знiкчемнiють тi мужi,
   ‚ознесенi - i кинутi безславно?

   Ѓув лютий час. Ѓула йому пiдвладна
   ‹юдська мораль - так дiЯлосЯ зроду.
   ‹иш одиницi здатнi безоглЯдно
   Џриймати муки цiлого народу.

   I серед них була …пiхарида.
   „арма, що жiнцi - мiсце при куделi.
   ђозiп'Ята на дибi, мужньовида,
   ‚она трималась, Як на цитаделi.

   Її судома зводила, i тiло
   Ќе пiддавалось дибi - з уст нi пари,
   ‹иш чоловiче зрадництво болiло,
   Ѓолiли мужi, блазнi, Яничари!

   I сором їх аж бухав їй iз вилиць!
   ‘амi себе увiчнюють ганьбою! -
   Ќе стерпiла - й косою задушилась.
   Ђ що могла подiЯти з собою?..


   †анна д'Ђрк

   Її засудили на страту. Ђмiнь.
   ‘ьогоднi i спалЯть в пекельнiм ђуанi.
   ‡а те, що зрадливi i ницi самi,
   ‚они не простЯть непокiрливiй †аннi.

   ‚они не допустЯть, щоб дiва проста
   ‚ затурканих душах ворушила волю
   I кликала в свiдки самого •риста,
   Ѓезстрашна й несхитна в смиреннiй сваволi.

   џк ревно вони, тi зрадливi ченцi -
   Џрелати i суддi - догодили зайдам! -
   “сi на судi аж мiнились в лицi,
   •оваючи в ньому свiй каїнiв задум.

   ЊовлЯв, лиш покайсЯ й зречись привселюдь
   ‘вого волелюбства, що здибило душу,-
   I будуть вдоволенi суддi i суд,
   Ќiхто таємницi суда не порушить.

   I буде в затурканих душах свЯт"1
   Ѓлаженство i спокiй - провiсники зради,-
   ‘умлiннЯ не буде пекти їх за те,
   ™о зрадницю з месницi зроблЯть прелати.

   "‡речисЯ й покайсЯ - усi ж бо в грiху!" -
   Љлювали їй серце настирливi суддi.
   ’а †анна д'Ђрк на пiдмову лиху
   Ќе йшла i не пiде - що буде, те буде.

   †иттЯ не життЯ - Як у тванi душа,
   џк зрада, мов гадь, її жалить двожало,-
   ’акого їм †анна дала вiдкоша,
   ™о дибки волоссЯ й на плiшинах встало.

   I сталосЯ - тупнЯва й галас навкруг.
   ‘утани i мантiї. Њаски й шоломи.
   Ђ полум'Я просто аж липне до рук,
   Ђ хмари палають, Як скирти соломи!

   ‘темнiє - i дiва згорить на кострi,
   ‘амiсiнька в натовпi, мов на вiдлюддi,-
   Ќiхто не побачить, Як тут на зорi
   ‡биратимуть попiл прелати i суддi.

   1973



   ЋдкровеннЯ


   I ось у ‹ьвовi ЊаркiЯн,
   „уша - Як зiрка свiтанкова,-
   Џрийшов i в поглЯдах львiв'Ян
   Џобачив цiсарського ‹ьвова.
   ‚же не зосталосЯ, мабуть,
   Ќiчого кнЯжого у ньому,-
   †андарми левiв стережуть
   I люд приборкують по-свому.
   ’ой грiшну душу продає,
   ’ой самоїдствує ненатло,
   Ђ ворог потайки снує
   Ќа наше слово abecadto.
   —уже Язичiє в письмi,
   I мла духовного застою,-
   ‚же українцi, Як нiмi,
   Љричать страшною нiмотою!
   Ђдже без рiдного письма
   ‚же стали з русинiв - рутенцi,
   ‡даєтьсЯ, в душах їх нема
   ‹юдської гiдностi й на денцi.
   “ храмах правлЯть торгашi
   ’а словоблуди злоторизi,-
   Ќi вiльнодумства, нi душi -
   ‹ьвiв благоденствує
   в кормизi.
   ’е благоденствiє вогнем
   Џече у серцi ЊаркiЯна,
   •оч, може, й так його живцем
   ‚же їсть недуга невблаганна.
   I хоч приречений в життi
   Ќа муки й змушене смиреннЯ -
   ‚iн рiдне слово на хрестi
   Ќесе, Як вiще одкровеннЯ.


   „звони


   „звонЯть дзвони на телеекранi,
   Ѓ'ють на всi церковнi голоси,-
   ‘вiт завмер i слухає веснЯнi
   Џереливи їхньої краси.

   Їхнi тони вилитi з любовi
   I тривоги - чуєте їх дзвiн? -
   „звонЯть дзвони - срiбнi, малиновi,
   „звонЯть, пiдiймаючись з колiн!

   Ѓ'ють на сполох - слухайте їх, люди!
   „звонЯть, Як у давню давнину!
   їхнi тони линуть звiдусюди,
   ЃудЯть свiт з байдужостi i сну.

   ЏереходЯть через рубiкони,
   —истi, Як молитва чи любов,-
   џк вони видзвонюють - тi дзвони,
   ‡дiйнЯтi з соборiв i церков!

   „звонЯть в хатi, на телеекранi,
   Ѓ'ють на всi церковнi голоси,-
   ‘вiт завмер i молитьсЯ на гранi
   ‘амогубства - господи спаси!

   ‘вiт в одчаї ловить за канати,
   Ѓ'є у дзвони - душу воскреша,
   ‚же i сам не в силi розпiзнати,
   ™о то дзвонить - дзвони чи душа.


   ‘уд


   1


   Ќе можу вiри йнЯти, що однинi
   џ бiльш не раб. Ќе страшно i сухот.
   ‚же не помру в неволi на чужинi,
   „е каторжан закопують, Як скот.

   Ќе буду бiльше молотом лупати
   ѓранiтних скель iз жилами руди,
   •оч перед смертю глЯну на Љарпати,
   Ќа рiднi села - гражди i сади.

   џ вiсiм лiт не бачив “країни,
   Ќе чув сопiлки пучками душi,
   Џриречений чекати перемiни,
   џк недобитий крижень в Ягдташi.

   I ось нарештi сповнилось чеканнЯ,
   Ќемарне волЯ сниласЯ менi,-
   ‡ашарпаний паперами, ще зраннЯ
   ЊотаюсЯ в незвичнiй метушнi.

   ‚же видали провiзiю та грошi
   I познiмали з лахiв номери,
   ЊовлЯв, iди й за дротом огорожi
   ˜укай своєї долi чи помри.

   Њене вже тут списали на сухоти.
   “мили руки. Ќаче на судi.
   Ђле менi аби лиш за ворота,
   Ђ там хай навiть пiшки по водi.

   Ћсь тiльки попрощаюсЯ - й, мов на нiч
   ‘вiт за очi (на щастЯ чи бiду?),
   Iз вузликом на плечах, Як вигнанець,
   Џерехрестившись, пiдтюпцем пiду.

   2


   ‚же Љолима лишилась за кормою.
   Џливу з важкими спогадами. ˜тиль.
   —айки - i тi, охопленi нiмою
   ’ривогою, притислисЯ до хвиль.

   ‘пинивсЯ час. Ќа обрiї - лиш небо.
   Ќiде не видно й цЯточки землi.
   џ мимохiть ховаюсЯ у себе
   I споглЯдаю тишу вiддалi.

   џ сам-один, замрiЯний до щему,
   Ѓолючого i тужного, Як спiв,
   Џливу собi i згадую поему
   "Џолуботок",Я все перетерпiв.

   ‡а неї Я i суджений, по сутi,
   ‡а безневинне слово - трибунал,
   Ђдже страшне безумство правосуддЯ
   “сiх пiдрЯд судило наповал.

   Љого - за що, мене - за “країну
   € за правду про Џолуботка, що Ѓог
   ‰ого з Џетром розсудить неодмiнно,
   Љоли на суд поставить їх обох.

   I суть не в тiм, де чув Я ту легенду,
   —и та легенда справдитьсЯ, чи нi,
   Ђле вона звучала Як крещендо
   “ вироку, що винесли менi.

   ’акi вже суддi - вiдають, що коЯть,
   Њiльйони жертв на совiстi у них,-
   џкщо немає права - беззаконнЯ
   Љарає всiх - i мертвих, i живих.

   “сiх вони пiдгонили пiд форму
   ‘вого закону, служачи йому...
   ...‚ передчуттi невидимого шторму
   —айки тривожно б'ютьсЯ об корму.

   3


   „вадцЯтий день в дорозi. ‡авмирає
   “ жилах кров - i гори, i лiси,-
   Људи не глЯну - обшири безкраї
   ‡ картинами печалi i краси.

   Љонцтабори й берези первозданнi,
   ™о забрели в озера до колiн,-
   “се злилось в контрастному єднаннi,
   Џокинуте й приречене на тлiн.

   ‘ибiр - то край неволi, де вiд кровi
   I слiз землЯ скипаєтьсЯ внутрi,-
   Ќапевно, й сном не снилось Єрмаковi,
   “ що його обернуть владарi.

   ‘ибiр - то край засуджених на муки,
   ‘траховисько, що й мертвих потрЯса.
   Ђ поїзд мчить - тунелi, вiадуки
   ’а вiкова тайга i небеса.

   Ќабiгли думи - ока не зiмкнути.
   Њов кiнокадри - види у вiкнi.
   ‚же зникли в ньому гори i Якути -
   ‘ибiрський поїзд мчить по рiвнинi.

   I раптом - Ѓоже! - хата бiлостiнна.
   ™ось у менi ввiрвалосЯ, Як дзвiн:
   ‘тарий дiдусь, можливо, з “країни
   Њахає нам рукою навздогiн.

   Ђж падає - без доглЯду i слова,
   Ћдин Як перст, покинутий в глушi,-
   Њабуть, менi цЯ зустрiч випадкова
   Ќа все життЯ залишитьсЯ в душi.

   Ѓувають всЯкi випадки життєвi,
   Ђ цей - Як вогник в отчому вiкнi,-
   —омусь так зримо в тому дiдусевi
   Џолуботок привидiвсЯ менi.

   4


   Ќезламний, мужнiй, хоч i худощавий,
   Iз булавою - гетьман наказний,
   ‚iн став на захист волi i казни
   Џеред засиллЯм царської держави.

   •то поклонЯвсЯ в небi журавлю,
   Ђ хто синицi в жменi - вiн чаїно
   Љричав, коли на шиї “країни
   ‹ихий Џетро затЯгував петлю.

   ‚iн слав Џетровi жалiбнi суплiки -
   “ власнiй хатi милостi благав,
   ѓотовий був за тисЯчу Џолтав
   ЏрийнЯти кару й мучитись вовiки.

   Ќе шкодував нi сили, нi душi,
   ‡а всiх платив своєю головою,
   Ћднаково безстрашний - з булавою
   € за гратами у рванiм кунтушi.

   ‚iн так наївно вiрив милосердю,
   Ѓув самозречний, наче пiлiгрим,-
   џ дотепер схилЯюсь перед ним,
   Џеред його незламнiстю i смертю.

   5


   ‚ажкий туман сочитьсЯ по вiкнi.
   Љолеса в рейки стукають ритмiчно.
   Ђ Я, немовби всупiр стукотнi,
   ‡ дорожнiм сном змагаюсЯ стоїчно.

   Ќiхто нi слова - сутiнки густi
   I пасажири в чемнiй недовiрi.
   џ серед них нiмiю в самотi,
   џк той дiдусь, покинутий в ‘ибiрi.

   ‚же день надворi, наче акробат,
   ‚иборсуєтьсЯ з темрЯви - iз Ями,-
   ‡асЯє сонце - й обриси Љарпат
   ‡-пiд сонних вiй проклюнутьсЯ сльозами.

   ЏерегорЯть i розпачi, й жалi,
   I тiльки спазми в горлi - “країна! -
   џ припаду до рiдної землi
   € закам'Янiю, ставши на колiна.

   Њоє жаданнЯ сповнилось-таки -
   џ не помер в неволi на чужинi,
   ‡а кроком крок - угору по стежинi
   Iду й дивлюсь на сонце з-пiд руки.

   Iду й знайомих газдiв зустрiчаю,
   I "‘лава €су!" по-давньому кажу,-
   Ќе промiнЯв на грамоту чужу
   Ќi рiдної говiрки, нi звичаю.

   ’i газди з роду славних рiзьбарiв,
   џ знаю їх i вiрю їм на слово,
   џк рiзьбара Я вчора випадково
   € колишнього навчителЯ зустрiв.

   ’о був кумир гiмназiї - iсторик
   Џантелеймон ’арасович, то вiн
   ЏiднЯв наш дух, Як хворого з колiн,
   ‡цiлЯючи й зневiрених, Як хворих.

   џк давнiй лицар, чесний i правдив,
   “тiкши з рук червоного терору,
   ‚iн полюбив гуцульську —орногору
   ‰ своє життЯ гуцулам присвЯти?

   ’о вiн страшну iсторiю повiв нам
   Џро гетьмана Џолуботка й Џетра,
   Љазав, що в нiй самим себе пора
   Џiзнати нам, невiгласам наївним.

   ’епер вiн став на старiсть рiзьбарем,
   ‡найшов собi й притулок необжитий -
   Џантелеймон ’арасович, навчитель
   I правдолюбець, гнаний задарем.

   Њи наче рiднi в Љосовi зустрiлись,
   “тiшенi й розгубленi в юрмi,-
   †аль, що не стрiв його на Љолимi,
   „е й вiн здавав екзамени на зрiлiсть.

   Ђле хiба лиш ми ту Љолиму
   ЋбмiрЯли - iз каменЯ на камiнь? -
   џ мимохiть, прощаючись, в нестЯмi
   ‡ плачем на груди кинувсЯ йому.

   7


   Ќарештi й хата, схожа до колиби,
   ‘вiтуща пустка - затхла i глуха;
   –iлi i дверi, й вiкна - тiльки шиби
   •тось витлумив, не чуючи грiха.

   ‘тоїть i стiл, застелений обрусом,
   I на столi - приладдЯ длЯ письма,
   I глек на воду, з виглЯду - Як бусол,
   I лава, й пiч - лиш матерi нема.

   Ќе дочекавшись вироку, за мене
   Її на старiсть вивезли в ‘ибiр
   I десь в тайзi, самотню й безiменну,
   ‡вели зi свiту, кинувши в тужбi.

   Џосиротiла й хата на вiдшибi,
   I цей порiг, i клЯмка, й постоли,
   I навiть дим у коминi - спасибi,
   ™о хоч ту хату люди зберегли.

   ‚же тиждень Я живу у нiй, самотнiй,
   Џоправив тин i залишки ворiт,
   I, щоб не стати схимником, сьогоднi
   “перше вийшов глЯнути на свiт.

   Iду й дивлюсь - нiчого не змiнилось,
   ’i самi гражди з гребенЯми стрiх
   I та ж крута камiнна сухожилiсть
   ѓiрських стежин та звивистих дорiг.

   ‘тара церковцЯ й цвинтар пiд горою,
   „е спочивають пращури мої,-
   Њабуть, нiде так болЯче весною
   Ќе розривають серцЯ солов'ї.

   ’ут вiковiчний захисток присiлку,
   ™о непомiтно вiку дожива,-
   ЏрисЯду й душу виплачу в сопiлку,
   Џозбувшись права плакати в слова.

   “ нiй нема нiЯкої крамоли,
   ЊелодiЯ сопiлки - Як сльоза,
   Ќевидима й невинна, хоч нiколи,
   Ќемов луна, безслiдно не щеза.

   џк образи у церквi, обцiлую
   Џучками всi її голосники,
   ‚оздам на нiй крамольну алiлую
   ‡а пережитi муки i роки.

   џ наче вперше стрiнувсЯ з весною -
   ‘тара церковцЯ, цвинтар, солов'ї,-
   •оч, може, тут не дивлЯтьсЯ за мною
   “севидющi недруги мої.

   џк реп'Яхи - цупкi мої сухоти,
   ‡акашлЯвсЯ у хусточку - i кров,
   џ ще, мабуть, до себе не прийшов,
   Ђ вже берусь до всЯкої роботи.

   ‡найшов у хатнiй схованцi на днi
   Љолишнi вiршi й начерки поеми,
   I знов торкнувсЯ спогадом до теми.
   ™о, наче рана, ЯтритьсЯ в менi.

   Ќемарно ждав Џолуботок халепи -
   –ар не любив докучливих суплiк,
   ‚iн подумки давно його прирiк
   Ќа смерть, назвавши хитрим - Як
   Њазепа.


   I царське зло звалилосЯ Як грiм
   Ќа голову - нi вольностi, нi вiйська,
   Џрийшов указ, аби малоросiйська
   ЉолегiЯ орудувала всiм.

   ‚се посполиттЯ владний ‚ельЯмiнов
   ‡гинав в дугу, аж трiскали хребти,-
   Ќарод, що мовчки давсЯ запрЯгти
   ‘ебе в Ярмо, зiгнетьсЯ неодмiнно.

   ‚iн сам себе зречетьсЯ у Ярмi,
   ‡абуде волю й материне слово!..
   Ћ ѓосподи, прости менi - Я знову
   ѓрiшу на нього, Як на Љолимi.

   Ќе хотЯчи ловлю себе на словi,
   ™о, може, й сам народ не без вини
   “ тiм, що за маєтки i чини
   ‚iддав козацькi вольностi Џетровi.

   I, може, ми самi не без грiха,
   ™о боїмосЯ гинути за нього,
   “сiх i всЯ засуджуємо строго,
   Ђ бiль душi, одначе, не втиха.

   9


   ™ось незбагненне коїтьсЯ: мов конi,
   ѓасають слухи, радiснi й сумнi,-
   ‚же третiй раз про змiни у законi
   Ѓлюстителi зачитують менi.

   ‡а першим разом велено уставом,
   ™об жив Я тiльки в рiдному селi,
   ‡а другим, наче глумлЯчись над правом,
   Џро те - що Я вже вiльний взагалi.

   Ђ нинi втретє викликали й звично
   „али три днi на виїзд - от i все,
   „арма, що Я невинен юридичне,
   ‡а ними ж право - хто мене спасе?

   ‚ “горщинi повстаннЯ - i хоч Љосiв
   ‡а тридев'Ять земель, але мене,
   Ђби Я тут крамоли не розносив,
   ‘трашний закон у безвiстЯ жене.

   I хоч Я кров'ю кашлЯю й стражденне
   †иттЯ вже силу випило мою,
   ‡а їх бездушним вироком - длЯ мене
   Ќемає мiсцЯ в рiдному краю.

   ѓуцульщина - Як писанка,- звичайно ж,
   “сЯк на неї зазiхи таїть,-
   Ќе встигнемо оглЯнутись - i край наш
   Џройдисвiти заселЯть самохiть.

   ’о суть їх фiлософiї,- казав же
   Џантелеймон ’арасович колись,
   ™о тi заблуди прагнутимуть завше,
   Ђби ми й свого iменi зреклись.

   Ќе знаю, де вiн - зайнЯтий рiзьбою
   —и рiдним словом душi зогрiва? -
   ’е слово нам - Як зiллЯ звiробою,
   •оч i гiрким не раз воно бува.

   џ, наче в Ѓога, вiрую у нього,
   Ѓо Як без вiри душу зберегти? -
   ‚же час менi збиратисЯ в дорогу,
   Ђ то ще вдруге вiзьмуть за дроти.

   Ѓлюстителi закону не дармують,
   ЊовлЯв, даремно хлiба не їдЯть,-
   џку завгодно справу сфабрикують,
   Ќе боЯчись нi суду, нi проклЯть.

   10


   Ќемов у снi чи мареннi тЯжкому,
   Ќе тЯмлЯчи, що трапилось, живу,
   џ бачив смерть вiч-на-вiч, наЯву,
   џк нить життЯ, що рветьсЯ на тонкому.

   ‚ Якiйсь лiкарнi прихисток знайшов,
   Ќа день чи два - Яка менi рiзницЯ? -
   ‚же й так при кожнiм порусi сочитьсЯ
   Њенi iз рота - кутиками - кров.

   †иву - i лину думами в Љарпати.
   •iба зi смертю змиритьсЯ дута?
   Ќезнаного вигнанцЯ без гроша
   Ќiхто не схоче й в землю закопати.

   џ, мов листок, закинутий в степи,
   ‡а кожну мить хапаюсЯ душею,
   ЏечалюсЯ i радуюсЯ нею
   џк благодаттю,- смерте, вiдступи!

   џ ще живу, знеможений до млостi,
   I думаю, хоч тлiннЯм вже пропах,-
   “ тих побитих долею степах
   „есь поховали волю запорожцi.

   ‡гасає день. ’ак холодно. Ќiщо
   Ќе грiє духу. ‚iкна - Як бiйницi.
   џ наче в Џетропавловськiй в'Язницi
   ЉараюсЯ, не знаючи за що.

   џ ту в'Язницю бачив на картинi -
   ‚ажке склепiннЯ, стiни кам'Янi,
   ‚ її кромiшнiй темрЯвi менi
   Џолуботок ввижаєтьсЯ i нинi.

   “ ланцюгах, могутнiй - Як ‘амсон,
   ‡ведетьсЯ - й тiм'Ям вивалить склепiннЯ,
   ’а цар не чує докору сумлiннЯ
   ‡а те, що топче право i закон.

   Љолись вони ще стрiнутьсЯ - державнi
   ‘уперники - на божому судi,
   I Я торжествуватиму тодi,
   Ѓо перед ним усi ми рiвноправнi.

   ‚же звечорiло. ‡акутки нiмi
   ‡аворушились мишами й щурами,-
   „ивлюсь у вiкна й хрещусЯ на рами,
   ‚ моїй палатi - темно, Як в тюрмi.

   11


   Ѓлюстителiв не мучитиме совiсть
   ‡а те, що, лиш звiльнивши з кабали,
   Њене у добровiльну примусовiсть,
   џк в гамiвну сорочку, одЯгли.

   I витурили з рiдного присiлку
   “ свiт - куди? - •iба не все одно.-
   џ й так пiд їхнiм наглЯдом у щiлку
   ‘амотностi був загнаний давно.

   ‹ише три днi дали менi на збори,
   ’ри днi - важких i темних, Як гроби,
   I з вузликом свЯтої —орногори -
   Ќа всi чотири сторони судьби.

   Ќе тЯмлю, Як до станцiї дiйшов Я
   I сiв на поїзд з вузликом своїм,-
   Ѓезмежний край - Љарпати, Џоднiпров'Я,
   Ђ Я немов бездомний анонiм.

   ‹ежу один у смертницькiй палатi
   I сам себе шукаю в темнотi,
   Џокинутий, Як той, що при Џiлатi
   ‘траждав за нас, розп'Ятий на хрестi.

   „iждавсЯ врештi волi i спокою -
   Ќа волосинцi вiчностi тремчу.
   ‡нiчев'Я щоки мацаю рукою
   I кашлЯю - надсадно, досхочу.

   12


   џ бачу образ матерi - вона ще
   ’ака болюча в серцi, молода,
   ™е десь чекає Ѓожого суда,
   ‡авезена в ‘ибiр напризволЯще.

   Ђ он дiдусь, забутий усiма,
   Љрай залiзницi поїзда стрiчає
   € бiжить за ним у тужному вiдчаї,
   Ќемов пустельник, сходЯчи з ума.

   I з Љосова, спираючись на костур,
   џк все життЯ - попереду людей,
   Џантелеймон ’арасович iде,
   ‡ крутим чолом, високий, Як апостол.

   Ќе нiч - а Ѓожа ЃiблiЯ: стоЯть
   ‘iм Янголiв iз сурмами свЯтими,-
   ‚же золотий жертовник перед ними
   ЏокривсЯ димом - зiрвано печать.

   —и то в натурi дiєтьсЯ, чи снитьсЯ?
   џ чую гул i тупiт в головi.
   Iдуть на суд i мертвi, i живi,
   I божим страхом свiтЯтьсЯ їх лицЯ.

   ‚же затрубила Янгольська сурма -
   I цар Џетро, забiгавши в сум'Яттi,
   Ћчима свердлить темiнь в казематi,
   —и де Якої шпарочки нема.

   “здрiв Џавла Џолуботка в кайданах
   I вiдсахнувсЯ - шкiра й кiсточки,-
   •оч в судний день, а стрiлисЯ-таки
   ‚ однiй з мiльйонiв зустрiчей нежданих.

   ’епер уже всевишнiй ‘удiЯ
   Џетра з Џавлом розсудить неодмiнно,
   ‚оздасть йому за все - й за “країну,
   I за грiхи усiх його дiЯнь.

   џкась гора на мене навалилась,
   I прокотилось тисЯчу громiв,-
   ‡даєтьсЯ, третiй Янгол засурмив -
   ’ретина рiк у кров перетворилась!

   ‹иш мученики в царствi сатани
   ‚озрадувались з Янгольської сурми,-
   џ жду, коли розверзнутьсЯ їх тюрми
   € навiки стануть вiльними вони.

   I затрЯслосЯ небо! ‹жепророки,
   ™о славили диЯволiв своїх,
   ђвучи одiннЯ, падають до нiг
   ‚севишньому й караютьсЯ жорстоко.

   Џеред його сiЯючим лицем
   ‘тоЯть, Як в день ‘одому i ѓоморри,
   I просЯть смертi, молЯчи, щоб гори
   Џопадали й накрили їх живцем.

   ’а гори не сховають їх, i з чашi
   ‘вЯтого гнiву питимуть усi,-
   ‚же засiдає суд на небесi,
   џ жду його в смиренному безстрашшi.

   ђозвиднитьсЯ - i з трепетом сердець
   ‰ого уздрЯть i мудрi, й юродивi,
   I на престолi сЯде ‘праведливiсть,
   I буде ‘уд - Џочаток i Љiнець.

   ђоковини.


   1


   ЏiзнЯ осiнь - час не журавель,
   ‚ думцi й то нiхто його не зловить,-
   Њи немов з-за тридев'Ять земель
   ‡'їхались до матерi на сповiдь.

   ‚перше так згуртовано усi
   ‡'їхались до матерi на свЯто
   I, вiдбитi в маминiй сльозi,
   ‘тоїмо у хатi винувато.

   Ћбiгнавши спомини й лiта,
   –iлим родом з'їхались до мами
   € дивимось, Як мати, мов свЯта,
   ‡а столом сидить пiд образами.

   „ивимось, завмерши круг стола,
   I не можем збутисЯ провини:
   Ќiби ще й на свiтi не жила -
   ‚же вiсiмдесЯтi роковини.

   “ задумi, зiгнута, сидить,
   ’ак - мов не на покуттi, а скраю,
   ЌiтитьсЯ й радiє мимохiть -
   “ щасливiй митi завмирає.

   џк дитина, дивитьсЯ кругом
   I мовчить. Њалесенького зросту.
   ‚же давненько мати й за столом
   ‡ немочi спираєтьсЯ на костур.

   ™ось болюче в спинi, мов правець,
   Ќевмолимо гне її на старiсть,-
   ‘или вже звелисЯ нанiвець,
   ‹иш терпiннЯ й немочi зостались.

   Ђле все од серцЯ вiдлЯгло,
   ’iльки нас побачила у хатi,
   ‡емлЯнистi щоки i чоло
   ‡ашарiлись, наче при багаттi.

   I в очах печально-голубих,
   „е вже зiр тремтить на волосинцi,
   ’еплий усмiх зболено застиг,
   ѓрiючи принесенi гостинцi.

   ’i гостинцi в маминiй руцi
   ‚'Януть, Як нездiйсненi надiї,-
   Њати їх складає на стiльцi,
   „Якує й чомусь нiЯковiє.

   Ђ сестра тим часом - за своє,
   ’ак, Як i належить господинi,
   Ќакриває стiл i подає
   ‚сЯкi страви й вироби гостиннi.

   —ас уже подумати й про тост,
   ’обто словом - просто, без надриву,
   —ерез долю матерi навпрост
   Џерейти, немовби через ниву.

   Њати притаїласЯ i жде,
   ’иха-тиха - подиху не чути,
   ‹иш обличчЯ, змучене й худе,
   ‘вiтитьсЯ у сутiнках осмути.

   †де простого слова - не хвали,
   –е менi ще змалечку вiдомо,
   ’а слова до горла пiдiйшли
   ‰, наче брили, сперлисЯ у ньому.

   џ забрiв у спомини - й мовчу,
   џ немовби здавсЯ їм на милiсть,-
   џк сльоза на кiнчику плачу,
   “ мовчаннi вiчнiсть зупинилась.

   2


   Њамо! џк же в словi осЯгти
   ’е, що i в життi неосЯгненне? -
   Љожне слово падає на мене,
   Њов круте камiннЯ з висоти.

   џ тебе вовiк не переплачу,
   ђади тебе, може, i живу,-
   џ в тобi, Як пам'Ять родову,
   Ѓачу рiдну хату i „звинЯчу.

   ‚iчним болем бачу вiддалi,
   џк жили ми вкупочцi в тiй хатi,
   Ќаче пуповиною прип'Ятi
   „о своєї рiдної землi.

   Ѓачу нашi Яблунi, i вишнi,
   I кiмнатнi квiти на вiкнi,
   „омотканi рЯдна i ллЯнi
   ђушники й мережки дивовижнi.

   Ѓачу i рiвнесенькi грЯдки,
   ’i, що ти плекала на городi,
   I бiду, заховану насподi
   Џам'Ятi, й забутi могилки.

   •то тепер без нас їх доглЯдає,
   џк усi байдужi й до живих? -
   џ крiзь сльози думаю про них
   I в душi їх мир оберiгаю.

   џ i нинi - подумки - в твоїй
   „олi, подарованiй Як вiно,
   ‡анiмiвши, бачу “країну -
   ђiдне сонце в краплi дощовiй.

   “ твоїй задумi, що тужливим
   ‡ором нiмо дивитьсЯ на свiт,
   Ѓачу нашу осiнь - перелiт
   †уравлiв, написаних курсивом.

   Ѓачу втому в зморшках на лицi
   I в руках, що сперлисЯ на костур,
   Ђле Як дiйти менi до тосту,
   ™об не збитись десь на манiвцi?

   ’ост - то щось iнтимнiше за слово,
   ’о твоє подвижницьке життЯ,
   I мене замучить каЯттЯ,
   џк у чомусь схиблю випадково.

   џ у свiт iшов нелегкома,
   џ, немов напуттЯ, у дорогу
   ‚зЯв терпiннЯ матерi,- нiчого
   ’Яжчого й свЯтiшого нема.

   3


   џ скажу у тостi, Як до мами
   ‡ мовчазної безвiстi крiзь бiль
   —асто заповiтними думками
   ‹инув, знемагаючи в тужбi.

   ‹инув, незважаючи на втому,
   Ќаче з того свiту - з небуттЯ,
   —ерез сни i спомини - додому,
   ‚ свiт її тривожного життЯ.

   џ ж його i з розповiдей знаю,
   I з того, що бачив очевидь,
   ™о й тепер, Як спомином торкаю,
   Ќаче зуб уражений, болить.

   џ нiмiв, Як мати повiдала
   Џро своє замiжжЯ - про те зло,
   ™о в нерiднiй челЯдi, бувало,
   Ќенаситно душу їй пекло.

   •оч-не-хоч, а кожному догоджуй,
   ‚сiх i облатай, i обпери,-
   •тось, бува образити охочий,
   I безкарно скривдити з хандри.

   Ђле мати - батьковi нi слова,
   ’амувала й сльози мовчазнi,-
   ‚сiх була задобрити готова
   ‡адлЯ миру й згоди у рiднi.

   I лише, Як змову, що зорiє
   ‚ задумi - без спiльникiв i зла,
   Џотайки виношувала мрiю
   Џро куточок власного житла.

   „ень i нiч ту мрiю колихала,
   ѓрiла пiд подушкою не раз,
   ’iльки нею, змучена, зiв'Яла,
   ‡ахищала душу вiд образ.

   Ќе могла поскаржитись нiкому,
   Ђдже долю вибрала сама,
   ’ак спiшила замiж - нiби з дому
   “тiкала, суджена всiма.

   ’i родиннi осуди й знущаннЯ
   Ќе щадили й мрiї про житло,-
   Њоже, тiльки батькове коханнЯ
   Њатерi пристанищем було.

   ‹егше в ньому й осуди сприймати,
   I прощати кривдникiв своїх,-
   ‚се в коханнi витерпiла мати,
   ‡амоливши бiль його, Як грiх.

   I удвох, обходЯчи скандали,
   Ѓатько й мати, наче по зернi,
   Џо гiркому грошику складали
   Ќа свою хатину - без рiднi.

   I жили, i мучилисЯ нею,
   € тiльки крокви похапцем звели -
   Џодiлились злиднЯми з рiднею
   I втекли, неначе з кабали.

   ’о дарма, що, може, в тiй хатинi
   ѓолi стiни й дах без накриттЯ,
   ’iшились, що матимуть однинi
   ‚ нiй своє i право, i життЯ.

   I од щастЯ, змученi до краю,
   –iлували стiни й образи,-
   џ й тепер їх радiсть пам'Ятаю -
   “смiшку болючої сльози.

   4


   ђiк за роком - вже їх не здогнати,
   џк на мостi коней вороних,-
   џ болючим спогадом до них
   ‡абiгаю з маминого свЯта.

   џ хапаю їх за поводи -
   ’i роки, побаченi на мостi,
   Ђ вони полохаютьсЯ в тостi
   I летЯть, не знаючи - куди.

   ‹егше, мабуть, серце зупинити,
   Ќiж у кадрах спогадiв - роки,-
   Љожний кадр у них вiддалеки
   ‚оскрешає горе пережите.

   ђiк за роком - з цокотом копит,
   џ за ними - думами й словами,
   Ќi, Я не звертаюсЯ до мами -
   ‰ду по тернах споминiв на спит.

   „ень сьогоднi свiтлий, Як молебень.
   ѓостi вже сiдають за столи.
   Ђ старенька мати з похвали
   Љрадькома ховаєтьсЯ у себе.

   ‚же й чарки наповнили зЯтi,
   ‘кромнi i пiснi - Як на молитвi,-
   ‚сi чекають дiйства, лиш обидвi
   ‘естри ще витають в забуттi.

   џ торкнувсЯ поглЯдом до брата -
   —ас, мовлЯв же, братись за обiд,-
   „iти, внуки, правнуки - весь рiд! -
   ‡ачекались маминого свЯта.

   ‚сi на нього з'їхались, нема
   ’iльки батька - спить десь на чужинi, -
   “ своїй самотностi i нинi
   Њати буде нидiти сама.

   5


   ‡никла мить, врочиста i свЯткова,
   ‚сi заворушились круг стола,-
   ЏочалосЯ дiйство - i розмова,
   џк бурхлива рiчка, потекла.

   Џро усЯку всЯчину, щасливi,
   ѓомонiли, справдi Як брати,
   Ѓо коли ще трапитьсЯ можливiсть
   ’ак родинно душу одвести.

   ’а розмова Якось непомiтно
   Џерейшла у пiсню - у журбу,
   Ќi, ми не спiвали - заповiтне
   ‘поминали мамину судьбу.

   Ќам та пiснЯ душi зогрiвала,
   Њи немов зливалисЯ у нiй,
   ’iльки мати гiрко не спiвала,
   ‡амкнута в самотностi своїй.

   Ќепорушне, стомлена й змарнiла,
   Њов на тризнi, в чорному вбраннi,
   ‡ нерозлучним костуром сидiла,
   ‘лухала ту пiсню, Як у снi.

   џ в дитинствi чув, Як сиротливо
   Њати, вiдкладаючи шиттЯ,
   ’у родинну пiсню, наче ниву,
   ‡асiвала тугою життЯ.

   —ув її щолiта серед полЯ
   I над рукодiллЯм - щозими,-
   ’о не пiснЯ - материна долЯ,
   ‚ишита словами i слiзьми.

   Ђле, видно, вже її навiки
   Ћдспiвала мати в самотi,
   € ми без неї - наче без опiки
   ‘ироти, покинутi в життi.

   Њати в нiй викохувала зроду
   I народну душу, i красу,-
   џк же Я ту пiсню до народу
   “ простому словi донесу?

   ‚сi гуртом на маминому свЯтi
   Њи її виводили, Як нить,
   Џоки не завважили, що матiр
   Ќаша пiснЯ - в пам'Ятi болить.

   6


   ‚же вiйна iшла до горизонту,
   „есь аж за Љарпатами гула,
   Ђле ще так само до села
   ‰шли безногi воїни iз фронту.

   I щоднЯ, чекаючи листа,
   Њи ловили поглЯд листоношi,
   Ќаче вирок суду, в насторожi
   Ѓрали пошту, зцiпивши уста.

   Њи жили тривогою за батька,
   ЊiсцЯ не знаходили собi,
   Ђ найбiльше мати, що в тужбi
   „ень i нiч горiла, Як лампадка.

   —асто, переборюючи страх,
   “ночi ставала на колiна
   ‰, мов свЯта покутницЯ, уклiнно
   –iлу нiч молиласЯ в сльозах.

   “ важкому розпачi болЯщо
   Џiднiмала поглЯд i без слiв
   ‡ахисту просила в образiв,
   Љинута з дiтьми напризволЯще.

   ‚сiх свЯтих благала, щоб вони
   ‡глЯнулись над нами, всеблагiї,
   I, немов у спiвi лiтургiї,
   Џовернули батька нам з вiйни.

   ‚сi тодi надiЯлись на Ѓога -
   Iншого рЯтунку не було,
   Ђ проте, виходЯчи в село,
   Ќе могли позбутисЯ тривоги.

   Ќе було спокою й вiд облав,
   ™о в селi тодi бешкетували,
   —ерез них i в запiчку, бувало,
   ‘трах на нашi душi полював.

   ‡асвiту вривалисЯ до хати,
   ’ак брутально - нiби на грабiж,
   Њимоволi здатнi нi за грiш
   Ѓудь у кого душу вiдiбрати.

   „е кого схопили - силомiць
   Ѓрали нас тi масовi облави
   ‰, наче арештантiв, без управи,
   Њалолiтнiх, гнали до в'Язниць.

   џк овець на стрижку, табунами
   ѓнали, злi, що ми не на вiйнi,-
   ‘кiльки раз на допитах менi
   „обавлЯли вiку стусанами!

   џ вiд страху мовчки полотнiв,
   Џiдлiток - куди менi в солдати?
   Ђле кат не мiг же, щоб не дати
   Џопiд ребра кiлька стусанiв.

   ‚iчно пам'Ятатиму, Як Ѓоков,
   ’уполобий слiдчий i боксер,
   Ѓив мене у надцЯть атмосфер,
   Ѓив iз насолодою, аж цмокав!

   I, аби скалiчити життЯ,
   Ќоровив заплутати на словi,-
   Љулаками вчив мене любовi
   „о свого народу i вождЯ.

   7


   Њабуть, Я довiку не забуду
   Ќi його науки, нi мети,
   Ќе добившись доказiв, без суду
   •оч би костi жертвi потовкти.

   ‚iн знущавсЯ з неї невмолимо,
   ‚iрний i законовi, й собi,
   Љатував, не вiдаючи стриму
   “ своїй жорстокостi й злобi.

   ‡ виробленим навиком i хистом
   ‚iн дививсЯ в очi, Як удав,-
   Џросто був уродженим садистом,
   ™о усе на свiтi потоптав.

   ‚ портупеї, зцiпивши камiнне
   ™елепи, нiкого не щадив,-
   џкби мiг, то б цiлу “країну
   ‚ кам'Янi застiнки посадив.

   ‹юто гравсЯ силою ударiв,
   ‚есь прищастий, зморщений, рЯбий,
   Њоже, й передчасно вiн постарiв
   Ћд патологiчної злоби.

   ‚iн у нiй доходив до нестЯми.
   ‡вiдки в ньому бралась та злоба? -
   Љажуть, вiн, знущаючись над нами,
   Џрагнув з себе вигнати раба.

   ’ак чи нi - нелегко вiдповiсти,
   •оч питаннЯ начебто просте,
   Ђле страх, що сiЯли чекiсти,
   ™е й тепер упевнено росте.

   ‚се свЯте топталосЯ в людинi,
   ‚сiм крутили душi i хребти,-
   ‘трашно навiть згадувати нинi
   ’е, що нам судилосЯ знести.

   8


   Џам'Ять болю - хто її не знає?
   џ згадав, Як мати, ледь жива,
   Ќад листом, ковтаючи слова,
   Ќаче пташка, биласЯ в одчаї.

   ‡авмирала й квилила над ним,
   ’им листом в цивiльному конвертi,
   Ќе сприймала батькової смертi,
   ™о прийшла сповiщеннЯм страшним.

   •тось iз добротою, спiвчутливо
   Ќаписав нам скорбного листа,
   Ђле нас усiх цЯ доброта
   ‚ саме серце вдарила зрадливо.

   I аби позбутисЯ того
   ЏочуттЯ роздвоєностi - часто
   Њати удавалась до начальства,
   ™об воно розрадило його.

   ’а начальство, сите i здорове,
   ™о в тилу, не нюхавши вiйни,
   ‡нало тiльки вислуги й чини,
   Љепкувало з маминої мови.

   ѓiрко мати скаржилась тодi,
   џк воно цинiчно i зухвало
   ‚ непристойних натЯках, бувало,
   Ќасмiхалось з матерi в бiдi.

   Ѓачило, що мати молода ще,
   € обертало бiль її у жарт,-
   ™о йому людина? - Ѓез ножа
   ‘традну душу краЯло болЯщо.

   џ у гнiвi замкнуто мужнiв,
   џ мовчав, хоч все в менi кричало,-
   ‡ маминої кривди i печалi
   ‚иростав, мужнiючи, мiй гнiв.

   Џам'Ятаю, Як пiслЯ вiйни вже
   ‡ круглим штампом давнього числа
   —ерез кiлька мiсЯцiв прийшла
   Џохоронна звiстка, запiзнившись.

   Њати брала батьковi листи,
   ђидма перечитувала всоте,
   ™об нiмий вiдчай перебороти -
   —орну руку смертi одвести.

   ‚соте кров'ю сходила над ними,
   „о всього байдужа i глуха,
   Њоже, тiльки боЯзню грiха
   ‚iдвернула щось непоправиме.

   џк не тЯжко вижити було -
   ‚ижила, затверднувши, мов камiнь,-
   Њи тодi завважили, що мамi
   Џерша зморшка впала на чоло.

   9


   Ѓiди ходЯть парами - й у мами
   ‘коро друга зморшка пролЯгла,
   Ќаче свiжi скиби мiж бровами
   •тось поклав упоперек чола.

   Ђле нам було вже не до зморщок,
   Њи їх i не бачили, мовлЯв,
   Ѓо тривожним голодом у горщик
   Џереднiвок з двору заглЯдав.

   ‚iн прийшов негадане - той голод,
   ЏовернувсЯ бiженцем з вiйни
   € до зерна комiрчину й стодолу
   ‚имiв ще задовго до весни.

   –iлу зиму в хлЯгози i хуги,
   ѓнанi ним, тим голодом, у свiт,
   ‰шли до нас i з ЃрЯнська, i з Љалуги,
   ‰шли попiдвiконню - в недорiд.

   ‰шли, обдертi й виснаженi, нiби
   †ебраки, дратуючи собак,-
   џк же дрiбку борошна чи хлiба
   Їм не дати, ѓосподи, ну Як?

   Њи ж не можновладцi, а господнi
   ‘традники, Як сказано в письмi,-
   Љрихтами дiлилисЯ, голоднi
   I вiйною скривдженi самi.

   џк могли, мирилисЯ з їдою,
   Џродавали рЯдна й рушники,
   I до лiта з горем та бiдою
   џкось перебилисЯ-таки.

   ‚же у полi жито квiтувало
   I шарiли Ягоди в саду,
   Ђ у нас i висiвок не стало,
   Џерейшли на зелень - лободу.

   ™ось внутрi скипалосЯ у мене,
   ‡абивало дух - не доведи,-
   џк вона не їлась - та зелена
   I нудна лемiшка з лободи!

   ’а найтЯжче мучивсЯ мiй братик,
   ‚iн же був голодний, Як i ми,
   Џлачучи i давлЯчись, затЯто
   Їв її, заправлену слiзьми.

   ‚имазаний зеленню до вилиць,
   Њовчки їв, спадаючи з лицЯ,-
   Њи щоднЯ на бiль його дивились,
   I щоднЯ нам краЯлись серцЯ.

   Ђ ночами снилисЯ плакати
   I портрети мудрого вождЯ...
   Ђле Я не буду викликати
   Їхнiх духiв - Я їм не суддЯ.

   ’i контрасти в пам'Ятi - Як шрами,
   Їх i час не витравить, мабуть,-
   ™е вони i в мене, Як у мами,
   Џередчаснi зморшки покладуть.

   10


   Џохоронна, голод i, нарештi,
   Ќаче грiм на голову - арешт,
   •оч тепер вже й Ѓог не розбере,
   •то й за вiщо мучивсЯ в арештi.

   ‘еред тої тьмущi бiдолаг,
   ‹иш пушок засiЯвсЯ пiд носом,
   Ѓув i Я штампований доносом -
   Љандидат у каторжний Ѓерлаг.

   ‚сi були приреченими, звiсно,
   ЃеззаконнЯ мiтило усiх,
   Ќавiть той, що й рухатись не мiг,
   Ѓув тодi пiд наглЯдом зловiсним.

   Љожне слово чули шпигуни,
   Њали вуха - сутiнки i стiни,
   ‚ завмираннi цiлої країни
   Њи чекали кари - без вини.

   ‘уд не мiг нiкого оправдати,
   Ђ чому - донинi не збагну,
   ‚сiм однаковiсiньку вину
   Џришивали, кинувши за грати.

   I нiмiли стогони й плачi,
   џк в глухих льохах ‘ередньовiччЯ,-
   Ќедаремно падали у вiдчай
   ’i, що йшли на допити вночi.

   Ќедаремно, знаючи заранi,
   ™о їх жде, прощалисЯ з життЯм,
   Ђдже слiдчi, вiдданi властЯм,
   ‚ибивали докази в зiзнаннi.

   џ пiзнав Як iстину їх лють
   “ її найвищiм апогеї,-
   ’i кати жорстокостi своєї
   ‚чилисЯ в люципера, мабуть!

   џ не був вибагливої вдачi
   I звикав до слiдства та тюрми,
   •оч не раз i зрошував слiзьми
   Њаминi тюремнi передачi.

   џ затЯтий - змалку не люблю
   Њаминих синочкiв, а в неволi,
   ‡гадуючи матiр, мимоволi
   ђозкисав i плакав од жалю.

   „обре знав, Як матерi ведетьсЯ,
   џк її не милують в селi,
   € гострi болi, наче вухналi,
   Џовертались в мене коло серцЯ.

   11


   —орнi днi i думи взапертi.
   Љарцери i допити ночами.
   џ, немов розп'Ятий на хрестi,
   Џрипадав молитвою до мами.

   Ѓiльш, нiж мук, боЯвсЯ передач,
   ‡наючи, що мати - пiд тюрмою,
   „есь у черзi, стримуючи плач,
   —ерез мене гибiє за мною.

   џ хапавсь за грати - i очей
   ‡ тої черги в щiлинi не зводив,-
   ‘кiльки мати вистоЯла черг
   Ќа вузеньких смужках пiшоходiв!

   „ень у день тривожно, мов ключi
   †уравлинi, до стовпотворiннЯ,
   ЏростЯгались черги в тисЯчi
   Љiлометрiв людського терпiннЯ.

   ‚сЯ країна, в горi догола,
   ‘трашно, мов колючими дротами,
   —ергами обснована була,
   ‘мiючись i плачучи над нами.

   џ зустрiвсЯ з матiр'ю на страсть.
   ЏiслЯ ночi допитiв. ™е зрана.
   ’а щаслива зустрiч, Як напасть,
   ’рапилась негадане й неждано.

   џ побачив матiр оддалiк.
   ‚ довгiй черзi. ‡ ношею на плечах.
   ‘ерце (ледве ноги поволiк)
   ‘тукнуло - й на дрiб'Язки. џк глечик.

   ‚же у брамi, глЯнувши назад,
   џ почув, стривожений за матiр,
   џк iз черги мати навдогад
   ™ось до мене крикнула в сум'Яттi.

   Ђле слiдчий, гримнувши дверми,
   Џерервав той крик пополовинi,
   ‚iком тишi в темрЯвi тюрми
   ‡адушив його, Як в домовинi.

   ‘трасний день - ми стрiлисЯ на страсть,
   ™о ж, бувають вдачi i невдачi,-
   џ не знав, що вже не передасть
   ‚iн менi на свЯта передачi.

   џ мовчав, Я й дихати не мiг,
   ‡наючи, що мати за стiною,
   „есь у черзi, падаючи з нiг,
   —ерез мене - гибiє за мною.

   12


   „е Я мiг подумати тодi,
   “ кромiшнiй камерi, що згодом
   Ѓудемо за чаркою всiм родом
   ‘поминати роки молодi?

   Њи таки здогнали їх на мостi,
   I тепер, на старiсть, звiдусюд,
   ЏiслЯ всiх принижень i осуд,
   ‡'їхались до матерi у гостi.

   Ќаче пiслЯ згаслої чуми,
   ™е недавно цькованi i гнанi,
   ѓоїмо в болючому єднаннi
   ‘помини, освЯченi слiзьми.

   Џлачемо й смiємосЯ - щасливi,
   ™о зiбрались вкупцi хоч на день,
   Њи немовби маримо, лишень
   “ Якомусь дивному поривi.

   ‚сi гуртом говоримо й щомить
   ‚ збудженнi збиваємосЯ з теми,-
   Ќайчастiше згадуєм про те ми,
   ™о донинi кожного болить.

   Њатерине свЯто - i, Як завжди,
   Џохоронна, голод i тюрма,-
   Ќiби iнших тем у нас нема
   —и замало зболеної правди.

   ’а болюча правда не дає
   “ розмовi паузи спiймати:
   ‚же не раз пiдхоплювалась мати,
   ™об усiм повiсти про своє.

   џ дивлюсь на неї i, завмерши,
   ‘лухаю - нi свЯта, нi рiднi,
   ’iльки бiль, що ЯтритьсЯ в менi,
   •оч його i чую вже не вперше.

   —ую кожним нервом - не оглух,
   I нiхто оглухнути не змусить,-
   ‚се життЯ тремтiтиму вiд струсiв,
   ™о iз нас витрушували дух.

   Ќу а трус, влаштований у мами,
   Џросто не вкладаєтьсЯ в умi:
   џк вони в бездушностi нiмiй
   Ќi за що знущалисЯ над нами!

   ™о їм лемент заспаних сирiт,
   Љинутих з постелi на долiвку,
   —и Ячмiнь надоднi переднiвку
   Џо снiгу розсипаний, Як шрiт?!

   ™о їм, стерши з пам'Ятi торiшнiй
   ѓолод, зерно висипати в снiг?! -
   Љаїни ж не думають про грiх,
   †ивучи в ненавистi зловтiшнiй.

   ‚се перетрусили - до золи,
   ‚исипали з мищини квасолю,
   Њов не трус робили в нас, а волю
   “зЯли за обшивку й трЯсли.

   ѓiрш вовкiв - нi жалю, нi закону,
   „умалось, що хату розтрЯсуть,-
   I тодi не втишилась їх лють,
   џк знайшли у скринi похоронну.

   Ђле мати все пережила.
   I живе. џк iскра дотлiває.
   Ќi на кого в серцi не ховає
   Ќi лихого осуду, нi зла.

   13


   ЏiслЯ суду, тобто трибуналу,
   •оч мене судили - не її,
   Њати так потрапила в опалу,
   ™о й забула злигоднi свої.

   „е не йшла - ввижалисЯ фiскали,
   Њучилась, хай милує господь,-
   ’ак їй мною очi витикали,
   •оч бери i з хати не виходь.

   ‡аглЯдали в душу i в минуле,
   ‚сю, мовлЯв, провiрили до дна,-
   џк тодi водилось - не забули
   I про конфiскацiю майна.

   ‘еред днЯ наїхали чужими
   ”iрами, немовби на розбiй,
   ‚дерлисЯ до хати й невмолимо
   Ѓрали все, що бачили у нiй.

   Џотоптавши людЯнiсть i право,
   Ѓрали i пiвмiтки, й полотно,
   I стола, i мисника, i лаву,
   € саморобнi крiсла - заодно.

   ‚iдра, ночви, кадiбцЯ на воду,
   Џосуд, одЯг, рЯдна, подушки,-
   ‚се хапали "iменем народу",
   Ќавiть те, що й, може, не з руки.

   ‹аву перерiзали - незручно
   „овгу рiч було їм волокти,
   •оч ту лаву батько власноручно
   ‘ам зробив - i бильцЯ, i шпунти.

   I коли грабiжники-пiгмеї
   Љоїли те варварство страшне -
   Њати впала з розпачу на неї
   € закричала: "ђiжте i мене!"

   ‹едве маму витурили з хати,
   Љажуть, не було на нiй лицЯ,
   Ђ надворi лютi супостати
   ‚же кiнчали клуню i хлiвцЯ.

   ‡абирали збiжжЯ i солому,
   Љрокви, лати, китицi старi,-
   Ќе було страшнiшого содому,
   џк тодi у нашому дворi.

   Ќе лишили й трухлЯдi на дрова,
   ‚се забрали й знищили дотла,
   ’iльки пси десь гавкали й корова,
   ’Ягнучись за валкою, ревла.

   ‘тала мати - пустка i руїна.
   Ћсь тобi i право, i життЯ.
   ‡алишилась їй лиш голостiнна
   •ата - безпритульне сиротЯ.

   Ќе судилось щастЯ в нiй зазнати,
   Њарно нею тiшилисЯ ми,-
   ‘коро Я довiдавсЯ, що мати
   ‚ибралась свiт за очi з дiтьми...

   ’ак - немовби комiть головою
   Љинулась в життєву круговерть,-
   „обре, що сама, що без конвою -
   Ќе в сибiрськi дебрi чи на смерть.

   ‘кiльки їх, свЯтих i безборонних
   Ѓлагородиць - наших матерiв,
   џк нещасних в'Язниць, у вагонах
   ‚ивезли на муки - без судiв!

   ’исЯчi, мiльйони - не злiчити,
   Ќе знайти й могил їх в чужинi,-
   Їхнi сльози й горе пережите
   ‚iчно будуть Ятритись в менi.

   џ не раз в неволi мов спросоннЯ
   —ув у серцi голос молитов
   I благав, щоб вирок беззаконнЯ
   ‘тороною матiр обiйшов.

   ЃеззаконнЯ. ‡лочини... „е ж виннi?!
   Ќаче все робилосЯ само.
   ‚се-таки ми вижили, i нинi
   ‡ матiр'ю всi разом сидимо.

   ‘идимо й говоримо. ™асливi.
   –iлим родом - сестри i брати.
   •оч на старiсть трапилась можливiсть
   ’ак родинне душу одвести.

   14


   Љолима - усiм вона вiдома.
   ‚же про неї складено й пiснi.
   Ќе одному з холоду на нiй
   ’iло й душу зводила судома.

   I снiги, i бескиди нiмi,
   ‚iчний голод, каторга, сухоти,-
   ’рудно й нинi страх перебороти
   ’им, хто був тодi на Љолимi.

   ‚ лагернiй сваволi Я всi кола
   „антового пекла перейшов,-
   Њоже, лиш до матерi любов
   ‘мерть мою у нiй переборола.

   џ не раз, готовий на дроти
   Љинутись, шептав Як заклинаннЯ,
   ™об хоч трiшки маминi стражданнЯ,
   Њов сакви в дорозi, пiднести.

   Џодумки, завдавши їх на плечi,
   ‰шов i падав, наче пiд хрестом,-
   џ своїм жаданнЯм, Як джгутом,
   ‡упинЯв сухотнi кровотечi.

   I нарештi - волЯ! ‚iсiм лiт,
   џк в чернетцi, викреслено з долi,
   Ђле Я вiдвик вже був од волi,
   Ќе хотiв дивитисЯ й на свiт.

   џ, немов навпотемки iз нетрiв,
   ‡ того свiту вибравсЯ тодi,-
   Џронеслись, Як шторми по водi,
   ’исЯчi сибiрських кiлометрiв.

   Ћсь i дивнi обшири степiв.
   Љiлька хат, подiбних, Як близнЯта.
   „опитавсь, де материна хата,
   ‰ на порiг схвильовано ступив.

   ™ось у горлi дух перехопило -
   Ќе впiзнав нi брата, нi сестри:
   ‚iсiм лiт минуло - й з дiтвори
   ‚игнались обоє, Як стропила.

   Ѓiдна мати, кинувши телЯт,
   Џiдтюпцем примчаласЯ iз ферми,
   ‚певнена у тому, що тепер ми
   Ѓудемо щасливiшi стократ...

   ’iшилась, не знаючи, звичайно,
   ™о нам долЯ завтра принесе,
   Ѓо Якби дiзналасЯ про все,
   ’о, напевно б, згинула з вiдчаю.

   џк було дiзнатись їй, самiй
   Ѓезнастанно цькованiй i кволiй,
   ™о менi, безправному, на волi
   Ѓуде тЯжче, нiж на Љолимi?

   Љiлька днiв ми щастЯ свЯткували -
   ‚оскресiннЯ нашого життЯ,
   „умали, що вже без вороттЯ
   Ќашi бiди в свiт помандрували.

   ђЯтували душi Як могли.
   ‚олЯ нам здаваласЯ свЯтою.
   ’а лiта бездушного застою
   Ќавiть в душах волю розп'Яли.

   ...‚же давно забуласЯ та зустрiч.
   ѓоЯтьсЯ i враженнЯ, i бiль.
   ‚сЯ епоха в маминiй судьбi
   Ќа очах вiдбиласЯ, Як в люстрi.

   Њати в нiй не йшла на компромiс
   Iз своєю совiстю, одначе
   Љорiнь роду, вирваний в „звинЯчi,
   ‚ iншу землю - так i не прорiс.

   15


   ‡вечорiло - всi наговорились,
   Џозбирали посуд зi стола,
   I, почувши втому та безсилiсть,
   Њати, помолившись, прилЯгла.

   џ присiв скраєчку бiлЯ неї -
   ѓострий бiль протЯв мене, мов нiж:
   ‘трашно ждати немочi своєї,
   Ђ коли приходить - ще страшнiш.

   Ѓоже! ‘кiльки мати через мене
   I тривог, i мук перенесла! -
   ‚же душа у неї - Як свЯщенна
   ЏлащаницЯ, спалена дотла.

   ‚се життЯ не вiдала спокою,
   ‡абувалась лиш в отченашi,
   Њабуть, вже й клiтиночки живої
   Ќе лишилось в маминiй душi.

   ‚се у нiй таїла: i нестримнi
   ‘льози, й нарiканнЯ на бiду,-
   ’ак i чую: "ѓосподи, прости м'нi,
   џк на себе руки накладу!"

   Ќе гадала старостi дiждати,
   Ќе жила, а вже й вiсiмдесЯт,
   •оч, напевно, з нинiшнього свЯта
   ‘трашно їй оглЯнутись назад.

   Џодивлюсь на зморщене обличчЯ,
   Њов на вир крутої течiї:
   Љожна зморшка - наче таємнича
   ‹iнiЯ життєпису її.

   Љожна зморшка - зболена й тривожна,
   џ вже їх читаю навманцi,
   •оч менi й не снилосЯ, що можна
   Џрочитати долю на лицi.

   Ќавiть руки - свiдки її долi:
   ‚узлуватi, репанi, худi,-
   ’ак лежать у неї на подолi,
   џк рабинi, злiгши по трудi.

   —ерез їхню зриму слабосилiсть
   Ѓiль мене й на мить не полиша:
   Њоже, тими зморшками покрилась
   I її опечалена душа?

   ‚же нiчого маму не цiкавить,
   „олi ж i конем не обжене,-
   ‚се за мною виплакала - навiть
   Ћдспiвала в грамотi мене.

   Ќаходилась мати й до ворожки,
   I на панахиди - за живих,-
   ’iльки душу мучила - нiтрошки
   Ќе було полегкостi од них.

   ‘или в мами - й крапельки немає,
   ‚ипило i горе, i життЯ,-
   ‡горнута калачиком, дрiмає,
   ‚же така маленька, Як дитЯ.

   ‡агострились вилицi i плечi,
   ’ак змарнiла - шкiра й кiсточки,-
   Ќа старiй постелi коло печi
   „оживає вiку у дочки.

   „оживає вiку в самотинi
   I тихцем печалитьсЯ за всiх...
   Њоже, перед нею ми й не виннi,
   Ђ проте спокутуємо грiх.

   Њи самi любов'ю не зiгрiтi
   I не завжди грiємо її,-
   ‚ирвали свiй корiнь - i по свiтi
   Љотимось, неначе кураї.

   Њи вже стали схожi на сарматiв,
   ‡абуваєм рiдне i свЯте,-
   Њоже, хоч iз пам'Ятi про матiр
   Љорiнь наш - у землю проросте?..

   ...Џереспали - й час уже збиратись.
   —ашу свЯта випили до дна.
   џ прощаюсь з матiр'ю, i радiсть
   ‡устрiчi зникає, Як мана.

   Њовчки обцiловую тi руки,
   ™о мене носили в сповитку,
   € так боюсЯ нашої розлуки,
   џк тЯжкої втрати на вiку.

   Ђ матусЯ сперласЯ на костур
   I, щоб Якось бiль перемогти,
   ‡iгнута, малесенького зросту,
   Џросить, щоб писати їй листи.

   ‡а всiма вона переболiла,
   „iти - тiльки горе матерЯм,-
   —ерез них звелась i постарiла,
   Љинута й обiйдена життЯм.

   –iлий вiк не вiдала спокою,
   ‡абувалась лиш в отченашi,
   ™о немов незримою рукою
   ѓоїв бiль стражденної душi.

   ЏiзнаннЯ семизвучного iменнЯ

   Њагiстрал


   Ќа щоглах часу пiднЯто вiтрила,
   ‚ моїх очах нуртує далина,
   ‘тремлiннЯ за стремлiннЯм вирина -
   †ага плавби чуттЯ мої збудила.

   Џливiть до сонцЯ, човники стремлiнь,
   „опоки день у поглЯдi не гасне,-
   Ќедовiрки, маскуючись пiд гасла,
   Ќе впеленають сонцЯ в чорну тiнь.

   Ќе розклюють шулiки голубизни,-
   Њенi над свiтом райдугою висне
   Џругка надiЯ сонЯчного днЯ.

   •iба менi лЯкатись грозобою,
   Љоли душа звiтрилена плавбою?
   Џливу - i дума думу здоганЯ.

   I


   Ќа щоглах часу пiднЯто вiтрила,
   I Я пливу, припавши до стерна,-
   ‚же зграЯ мрiй над хвилЯми зрина,
   ‡никає в морi туга сизокрила.

   ’ривожно берег дивитьсЯ услiд,
   ‚iтри стають на диби, наче конi,
   I на далекiм обрiї мiй свiт
   ‘хвильовано простЯгує долонi.

   џ допливу до тебе, свiте мiй!
   —екай мене пiд музику стихiй,
   Џiд музику - величну i печальну.

   I суть не в тiм (Я думаю про суть!),
   —и допливу, чи хвилi проковтнуть,
   Ђби не прагнув тихого причалу.

   2


   ‚ моїх очах нуртує далина.
   —айки вагань, не скиглiть на негоду.
   џ зневажаю далеч мiлководу,
   Ќа мiлинi - пiвп'Ядi до багна.

   Ќа мiлинi зав'Язнеш неодмiнно,
   Ќа мiлинi - порiддЯ плазунiв,
   Ќа мiлинi, мiй свiте-“країно,
   Ѓез тебе Я зачахнув би, зiскнiв!

   I що менi розгойданi глибини,
   Љоли до тебе, свiтоньку, неспинно
   ЊоЯ душа на весла налЯга!

   џ зневажаю ницих мiлколазiв,
   џ зневажаю виплеканих блазнiв -
   Їх спопелить свЯта моЯ жага!

   3


   ‘тремлiннЯ за стремлiннЯм вирина,
   Ђж хвилi розлiтаютьсЯ на бризки,-
   џ вiдкриваю свiт собi з колиски,
   џ вiдкриваю свiт собi щоднЯ.

   I кожен раз оновленим стає вiн:
   —огось-таки не знав, не спостерiг,-
   ‚iн став длЯ мене стимулом життєвим
   “ пошуках незвiданих дорiг.

   Ћ свiте мiй - величний, нездоланний!
   „о тебе вiчно йтимуть Њагеллани
   € вивчатимуть по-своєму тебе!

   Ђ ти стоїш на обрiї незмiнне,
   Єдинонько - мiй свiте-“країно,
   Ђ ти вростаєш в небо голубе!

   4


   †ага плавби чуттЯ мої збудила,
   I вже менi турботи - не до сну,
   ‚же поглЯдом обходжу далину -
   Ќеспокiй пiдхопив мене на крила.

   ’ривожусЯ, що атомнi вогнi
   ‚же блискавками крешуть над тобою,-
   Ћ свiте мiй, Як хочетьсЯ менi
   Џерепливти цю темiнь громобою!

   Ђ блискавки - Як танцi на мечах,
   Ђ блискавки - тигрицЯми в очах -
   ‚игулюють на обширах звологлих!

   Ќе вiдаю, куди менi пливти.
   Ђ хвилi часу б'ютьсЯ об борти
   Њоїх стремлiнь з вiтрилами на щоглах.

   5


   Џливiть до сонцЯ, човники стремлiнь,
   Џливiть крiзь настороженi тривоги,-
   “ морi не питаютьсЯ дороги,
   Ќе нарiкають в морi на далiнь.

   Њетелики - i то летЯть на вогник,
   ‹етЯть, хоч крильцЯ, може, спалахнуть.
   —и ж варт, злЯкавшись обширiв тривожних,
   Ќа мiлинi знiкчемнювати путь?

   Џливiть, пливiть, бо сонце - не жар-птицЯ,
   •то звикне в тьмi - тим сонце й не
   приснитьсЯ,

   I слiпота заглЯне їм до вiч.

   Ѓайдужiсть їхнЯ - їх же й покарає.
   ‹иш тi, що люблЯть далечi безкраї,
   Џливуть до сонцЯ суднами сторiч!

   6


   „опоки день у поглЯдi не гасне,
   –iнуйте серцем вистраждану мить,
   Ѓо час - не птах, що в вирiй полетить
   I навеснi прилине своєчасно.

   Ќiколи мить не сЯде на плече
   I, мов голубка, в очi не заглЯне,-
   ‡амиготить - i в далеч утече,
   џк олень в хащi з тихої полЯни.

   I ссатимуть вас черви каЯттЯ
   ‡а згаЯне, розтринькане життЯ,-
   Ќе знайдете прощеннЯ у сумлiннi!

   I, дивлЯчись на знiвечену путь,
   Ќащадки вас добром не пом'Януть,
   џкщо в життi ви пройдете - Як тiнi.

   7


   Ќедовiрки, маскуючись пiд гасла,
   Џильнують вас, не вiдаючи снiв,
   ™об часом хто з вас Яблучка не з'їв
   ‡ пожовклої Ђдамової казки.

   ‘амi без нЯньки немiчнi вони,
   Ђ шиють вам костюмчики на вирiст
   I забобонно вiрують в чини,
   „окiль душа не здiйметьсЯ у вирiй.

   ‘мiшнi, маруднi виплеканнi нЯнь,
   Ѓез власних мрiй, без власних сподiвань
   ‚ осiнню нiч вiдчалюють безслiдно.

   ‡акоханi у царство темноти,
   ‚iдчалюють наослiп, мов кроти,
   Ќi разу не поглЯнувши на свiтло.

   8


   Ќе впеленають сонцЯ в чорну тiнь
   Ѓездушнi мудрецi i генерали,
   ’ак само, Як його не впеленали
   „иктатори й руїнники свЯтинь.

   Ќавколо нього вишиють орбiти
   ™е не однi флотилiї столiть,-
   ‹иш той за ним iз мороку не пiде,
   Љого не вабить сонЯчний зенiт.

   Ќе осквернЯйте сонцЯ слiпотою,
   ‚оно й у днi iмлистого застою
   Ќезримим свiтлом тЯгнетьсЯ до вас.

   Ќема над нього iншої вам правди
   “се єство на соненько направте,
   „опоки день в очах вам не погас!

   9


   Ќе розклюють шулiки голубизни,
   Ќе вип'ють зору людського з орбiт,-
   Џовiє вiтер злагоди - i свiт
   ‚ишневим соком, а не кров'ю бризне.

   I хвилi колисатимуть весну,
   I роси напуватимуть колоссЯ,
   I, може, Я до свiтку не засну,
   ‚слухаючись у тихе передгроззЯ.

   I, може, з серцЯ виспiваю Я,
   Ћ свiте мiй - калинонько моЯ,
   Ќевгасний бiль, знекровлений за тебе.

   ’ой бiль, Як вiдсвiт сонцЯ на мечi,
   џк смолоскип, i в пiтьмi, i вночi
   ѓорить менi, сЯгаючи до неба.

   10


   Њенi над свiтом райдугою висне
   ЏiзнаннЯ семизвучного iм'Я,-
   “ ньому вiчна молодiсть моЯ
   I паморозь останньої сивизни.

   ‡ тим iменем пiд музику громiв
   џ слухаю веснЯне проростаннЯ,
   ‚ тiм iменi - любов моЯ i гнiв,
   Њої печалi й радощi свiтаннЯ!

   I хто мене тим iменем клЯне,
   •то гiрко ним зневажує мене,
   ’ой сам не гiдний власного iменнЯ!

   ‚ тiм iменi i честь моЯ горить,-
   џкщо б його згубив Я хоч на мить
   Ќiчого б не залишилось у мене!

   11


   Џругка надiЯ сонЯчного днЯ
   ЏрокльовуєтьсЯ паростком з-пiд снiгу,-
   I Я вже розпукаюсЯ, веснiю,
   ‘кресає крига з серцЯ, Як бронЯ.

   I ви, зловiщi ворони, не крЯчте!
   I ви, папуги немiчнi, замрiть! -
   ‚стає мiй свiт, належавшись добрЯче,
   ‚стає мiй свiт з-пiд холоду столiть!

   I вiтер має крилами вiдлиги,
   I юнi Ќестори мережать книги
   Ќа чистому пергаментi небес.

   ѓен-ген весна веселиками лине.
   ‚iтай її усмiшкою, калино,
   Ѓо з губ твоїх вже приморозок щез!

   12


   •iба менi лЯкатись грозобою,
   Љоли душа нуртує - аж кипить,
   Љоли стає ареною блакить
   “ поєдинку блискавки з iмлою?

   Њiцнi дерева гнутьсЯ, Як шаблi,
   I знову пiдiймаютьсЯ до битви,
   ‹ише кущi, припавши до землi,
   ˜епочуть перелЯкано молитви.

   Ћ, Як вони тремтЯть тодi - аж мруть!
   Ђ в пiслЯгроззЯ чванЯтьсЯ, мабуть,
   ™о не страшнi грiмницi дрiбнорослим.

   Ђле навiщо гнутись дрiбнотi?
   ѓроми ж бо в того цiлЯть, хто в життi,
   € згинаючись, не кланЯєтьсЯ грозам.

   13


   Љоли душа знесилена плавбою,
   Љоли в'Ялить її самотина,
   ’о згибiє у гаванi вона
   Ќад вицвiлою немiччю-журбою.

   Ќе пiде в море тiльки боЯгуз,
   Ѓо вiдчайдушний з ЯкорЯ зiрветьсЯ,-
   ѓаньба того настигне, хто загруз
   “ власнiй нерiшучостi по серце!

   •то жабуриннЯм затишку обрiс -
   Ќе знатиме нi усмiшки, нi слiз
   I батькiвська землЯ його не прийме!

   Ђ Як менi?.. ‚ирує течiЯ...
   Ђ що ж менi, калинонько моЯ?
   Џливу, пливу - розкрий менi обiйми.

   14


   Џливу - i дума думу здоганЯ.
   Џередi мною - вимрiЯна далеч.
   „аремно чорнi сумнiви, Як галич,
   Љричать - тривожать душу серед днЯ.

   џ не зiйду iз курсу через них,
   Ќе повернусЯ з обраного шлЯху
   I не злЯкаюсь недругiв своїх,
   ™о радо повели б мене й на плаху!

   џ бачу рiдний берег! –Я плавба
   ‚ менi - Як пiснЯ в серцi,- а хiба
   Ѓуває справжнЯ пiснЯ без натхненнЯ?

   „окучили вже вигадки нуднi.
   Џлавбо моЯ, будь совiстю менi
   ‚ пiзнаннi семизвучного iменнЯ!

   1965-1988

   [1] "„восотка" - статтЯ про закiнченнЯ.

   ==============================================================






   „Ћ ЊЂ’…ђI

   Њамо-голубко! Џрийди, подивисЯ.
   ‘ина вiд мук захисти!
   Ѓолi зi споду душi пiднЯлисЯ,
   ™о вже несила нести.

   Њамо-голубко! ѓорюєш ти, бачу,
   ‘тогнеш сама у журбi;
   •ай Я в неволi конаю та плачу, -
   ‚ажче незмiрно тобi.

   Ѓачити бiльше тебе Я не буду;
   Ќе дорiкай, а прости;
   ’а вiд людського неправого суду
   ‘ина свого захисти!



   „Ћ Ћђ‹Ђ

   Ћбох нас, орле стервоїдний,
   ‡нажає поле боротьби:
   ђвемо у других шмат послiднiй,
   †аги нiкчемної раби.

   ’а чом не в мене твої крила?
   џ полинув би вище хмар:
   ’ут кров злочинства землю вкрила,
   ‘крiзь повно слiв, в повiтрi - вар!

   „е б не поглЯнув - боже! - всюди
   ‘лiд жертв, загублених дарма;
   Ќе змовк стон тiней,- рвутьсЯ груди;
   Ќищаву смертю обiйма.

   Ћ, браттЯ серби, - гiрко плачуi
   ‘вЯта надiЯ геть зника... ‚се кров та кров...
   Њiж нами - бачу,
   —ервона рiчка протiка!



   „Ћ ‘Iџ—I‚

   „е ви, правди всенародної
   ’а братерства сiЯчi?
   „е ви, мислi благородної
   ’вердi духом дiЯчi?

   ‚ийдiть купою, порайтесЯ,
   ѓлЯньте: трупи та хрести;
   ‚сюди - бранцi... не цурайтесЯ
   Їх великої мети.

   ђозсiвайте жменЯ жменею
   —исто звiЯне зерно:
   ‚ороги над ђуссю-ненею
   IзнущаютьсЯ давно...



   „Ћ ˜ЉЋ‹€

   Ќу, прокидайтесЯ, дiти:
   ђанок - до книжки пора!
   ‘онечко вспiло залити

   ‚се посереду двора!

   ˜видше вдЯгайтесь до школи!
   Љращi прогаєте днi, -
   Џiзно вертати, - нiколи
   Їх не завернете, нi!

   ‡малку кохайтесь в освiтi,
   ‡малку розширюйте ум,

   Ѓо доведетьсЯ у свiтi
   ‚сЯких назнатисЯ дум.

   ’реба самим розвертати':
   џк i до чого все йде,
   ˜лЯх безпомилишно взЯти -
   ’ой, що до правди веде.

   ™об не зросли ви на сором
   (Ѓiйтесь найпаче того!)
   ’а не зробились позором
   ђiдного краю свого!

   ' ђозвертати - в розумiннi розмiрковувати.



   ’ђ“„I‚Ќ€–џ

   •муро дивиласЯ школа,
   ‚ бовдурi глухо гуло,
   ‚iтер вривавсЯ зокола,
   ‘умно в хатинi було.

   Њертва трудiвницЯ-панi
   Ѓiла, Як вiск, на столi
   ’ам почивала, зараннi
   ‡бувшисЯ скорбiв землi.

   ђук i на час не складала,
   ™иро кохала дiток,
   ‹исту Якогось-то ждала,-
   ’iльки i знав наш куток.

   ‡а день одсунула книжку,
   ‡а день не стала робить,
   џк опинилась на лiжку, -
   Ќiчим було пособить.

   ‚ непогiдь, стужу злиденну
   (Џевно, сама сирота!)
   ‡айде в хатину нужденну,
   ‘ловом усiх повiта.

   „асть, коли треба, поради,
   ‚икладе все до путтЯ...
   Ѓоже! ‡ Якої б то ради
   Їй вiдбирати життЯ?

   †урно посходились дiтки
   Ћбiк нiмої труни:
   ‚тратили неньку сирiтки,
   ‚тратили промiнь вони.

   ‚дарив i дзвiн похоронний...
   Ќiчого, мабути, ждать:
   ’реба людинi стороннiй
   ˜ану останню вiддать.

   „им закуривсЯ з кадила,
   ‘ерце зворушував спiв...
   ™о дiтвора голосила, -
   Џросто не чути попiв!

   Ђ Як на цвинтарi стали,
   Љинули грудку землi, -
   ѓiрко батьки заридали,
   Ђж надривались малi.

   Њовчки вернули на помин,
   ™о громадЯни знесли.
   џкось не складувавсь гомiн,
   Ќавiть дЯки не пили.

   ’а й розiйшлисЯ по хатах, -
   ˜кола осталась пуста...
   •уга свистить по загатах,
   †алiбно труп замiта.



   ˜‚Ђ—ЉЂ

   ђученьки терпнуть, злипаютьсЯ вiченьки...
   Ѓоже, чи довго тЯгти?
   ‡ раннього ранку до пiзньої нiченьки
   ѓолкою денно верти.

   Љров висисає оте остогиджене,
   ЏроклЯте нишком шиттЯ,
   ™о паненЯ, вередливе, зманiжене,
   ‚ишвирне геть на смiттЯ.

   „е воно знатиме, що то за доленька
   ‚iдшук черствого шматка,
   џк за роботою вiльна неволенька
   ѓруди ураз дотика.



   ‚…‘ЌџЌЉ€

   I

   ‡iйшли снiги, шумить вода,
   ‚есною повiва;
   ‡емлЯ квiточки викида,
   ЃуЯє травка молода;
   ‚се мертве ожива.

   ‚еселе сонечко блистить,
   ЏромiннЯ щердо ллє;
   ѓайок привiтно шелестить,
   Ќеначе кличе пригостить;
   ‘трумочок виграє.

   ‘iЯють злотом небеса,
   ‚итьохкують пташки...
   Ђ груди думонька стиса:
   •оває зверхнЯ цЯ краса
   ‘мердючi болЯчки.

   II
   ‡нову, ластiвочко-серце,
   ’и вернулась, знов звила
   ‚ нас пiд хатою кубельце...
   ‡аспiвай же, де була?

   ђозкажи: чи й там, Як тута,
   Џекло скрiзь - нi верть, нi круть:
   ‹юди носЯть рабськi пута,
   “ чужiй кормизi мруть?

   ‘вiтлi поклики колишнi
   „о братерства та рiднi,
   Њов тi дрiб'Язки залишнi,
   ‡атопталисЯ в багнi?

   Љрук недолi над всiм кружить,
   Ђ соборйще панiв,
   ‡навiснiвши, гiрко тужить,
   ™о, бач, мало кайданiв?

   ђозкажи: чи й там, Як тута,
   ‡амiсть працi все слова;
   ‹юд бездольний в пiтьмi плута,
   Ќа наймитiв упова?

   III
   ‘умно заспiвала
   ‹астiвочка люба
   Ќа питаннЯ тi:

   -‘кiльки свiта знала,
   ‘крiзь панує згуба,

   ‹юд - узапертi.

   Њiсть 1 любовi - злоба;
   Ѓрат пiднЯвсь на брата,
   „ушить за шматок,

   ’а нiде пригноба
   Ќе справлЯє свЯта,
   џк-от ваш куток!

   Ќiде розбратаннЯ
   Џосеред громади
   Ќе було, Як тут.

   Ќицi2 почуваннЯ,
   Џродажнiсть та зради
   Ќе кули бiльш пут.

   Ќi в Якiй країнi
   Ѓрак самопошани
   ’ак людей не жер,

   џк у вас донинi...
   Ѓийте, рвiть кайдани,
   „оки дух не вмер! -

   ‡ отим словом втiхи
   Џiсенька знiмiла,
   ‚ небi вiддалась.

   “ блакить з-пiд стрiхи
   ‹астiвочка мила
   Џурхнула-знЯлась.

   IV

   Џравду мовила пташина;
   —и на добре ж, чи дарма?
   Џеред нами - домовина,
   ‘ором вiчного Ярма.

   Џромiнь згас над рiдним краєм;
   Ђ ми, скiльки кожен змiг,
   “ проваллЯ себе пхаєм,
   ѓрунт пускаємо з-пiд нiг.

   ’а не пiзно: є поправа,
   Џевен Я - минетьсЯ все;
   ™е заблисне наша слава,
   ЏрацЯ вгору пiднесе.

   ’iльки треба сил та труду,
   ™об не згинути цiлком,
   Ќе стогнать до вiку-суду
   Џiд вельможним канчуком.

   V

   ѓодi ж нудитись, складаючи руки;
   Љличе робiтникiв рiдна землЯ...
   ‚iра, впотужнена словом науки,
   •ай нас мiцнiш окрилЯ!

   Ѓiльше уваги до власного горЯ,
   Ѓiльше любовi до люду свого!
   Ѓлизько - загибель... зника наша зорЯ...
   —ого ж нам ждати, чого?

   VI

   ђозцвiтайсЯ ти, веснонько красна,
   „ухом творчостi все онови;
   “ нарузi країна нещасна...
   ‡ муки-смертi її вiдживи!

   ђозворуш нашi груди холоднi,
   ‡апали в них притухлий огонь,
   ™об рЯтунок знайшли ми з безоднi,
   Ќе стоЯли в борнi осторонь!

   Ћдiгнала надовго ти хвижi,
   ђозбудила надiї та сни.
   Ѓаглаї 3 - цi ворiженьки хижi,
   ’ак послизнуть нехай i вони!

   ђозцвiтайсЯ та нас iз могили
   „о живого життЯ пiдведи,
   ™об ми очi на себе розкрили;
   ‘вiтлi думи в душi вiдроди!

   ' Њiсть - замiсть.
   2 Ќицi - пiдлi, негiднi.
   3 Ѓаглаї - неробство, лiнощi.



   „Ћ Ѓ. ‘-ѓЋ'

   Џрощай, коханий лЯше-друже!
   —ас розiстатись настає.
   Ђ Як болить, Як б'єтьсЯ дуже
   ‚iд туги серденько моє.

   Ћдно гадали ми з тобою,
   ˜укали одного шлЯху,
   I от зiйшлись в тюрмi з собою,
   Ќайшли недоленьку лиху.

   Њир чарiвничої омани
   Џред нами птахом зник давно:
   ЌеволЯ вiчна та кайдани -
   ’о нам судилосЯ одно.

   Ђле ж i ту судьбу шалену
   Ќе довелось дiлити нам:
   ’и - за Ѓайкал, а Я - за ‹ену,-
   ђозтечемось по чужинам.

   •то зна: чи вернетьсЯ спромога
   „о працi стать за все свЯте,
   Ђ чи навiк тЯжка дорога
   Љолючим терном заросте?

   Ћтак-то, голубе мiй, лЯше!
   ’обi - рудник, менi - тайга...
   ’а не належить серце наше
   „о пут утисника-врага.

   ‚iддавна руки нам невiльнi,
   „ушi ж неволЯ не скує;
   Єднають нас змаганнЯ спiльнi,-
   •то їх хортами зацькує?

   Ќе кривда п'Яного магната,
   Ќе заздрiсть жирного ксьондза, -

   Ќас порушає проти ката
   †урби вселюдської сльоза.

   ‚ чаду скаженого проклЯттЯ
   Џотоком кров лили батьки;
   ’ой час минув: ми рiднi браттЯ,
   Њи - нерозлучнi боЯки.

   ‡а що ж? ‡а те, щоб духом згоди
   ‚се понЯлосЯ мiж людьми,
   ™об нашi змученi народи
   ’ак побраталисЯ, Як ми!

   '‚iрш присвЯчений Ѓронiславу ‘єрошевському -
   товаришевi Џ.ѓрабовського по засланню.



   „Ћ „I’…‰

   Љоли бо, дiтки, малась мога
   ‡нов повернутисЯ мiж вас!
   ’ак заросла давно дорога,
   Џобив надiї хмурий час!

   ‡азнайте ж втiх, поки не пiзно,
   ˜д пильним доглЯдом сiм'ї,
   ’а не розкидано вас рiзно
   ‡-пiд крилець неньчиних її.

   Ќехай же вам господь - благаю
   ЏротЯгне дiтство золоте,
   ™об ви росли на радiсть краю
   Ѓез мук, що потiм уздрите!



   „о Ќ.Љ.‘.

   ’акої певної, свЯтої,
   ’акої рiдної, Як ти,
   ’акої щирої, простої,-
   ‚же бiльше, мабуть, не знайти.

   ’аку не часто скинеш оком,
   ’акою тiльки що марить...
   Ђ раз зустрiнеш ненароком -
   Ќавiки долю озарить!

   * * *

   ‡ранку в холодну могилу
   ’и жертвою часу лЯгла;
   Ѓез жалю загублено силу...
   Ђ в мене пак гадка жила:

   ™о повiвом навiть не скине
   Ќа тебе пануюче зло,
   ™о смерть над тобою залине
   Ћтрутою повне жало!



   „Ћ ђ“‘I-“ЉђЂЇЌ€

   Ѓажав би Я, мiй рiдний краю,
   ™об ти на волю здобувавсь,
   „авно сподiваного раю
   ‚iд себе власне сподiвавсь.

   ™об велич простого народа
   ‡апанувала на ђусi,
   ™об чарiвна селЯнська врода
   ђосла в коханнi та красi.

   ™об ђусь порiзнена устала
   ‡-пiд вiковiчного Ярма
   I квiтом повним розцвiтала
   “ згодi з ближнiми всiма!



   „Ћ “ЉђЂЇЌ–I‚

   “країнцi, браттЯ милi,
   ‚iдгукнiтьсЯ, де ви є;
   —и живi ще, чи в могилi
   „авнЯ слава зогниє?

   —и покраща долЯ наша,
   Њине сором, що вкрива;
   —и до краю спита чаша,-
   ђабства чаша вiкова?

   ѓей, докупи, певнi дiти!
   ‚сiх веде мета одна:
   ˜лЯх любовi та освiти
   Ќас навiки поєдна!



   ЌЂ„Iџ

   Ќе зiтхай так безнадiйно,
   ‘корбних уст не замикай,
   ђук не складуй ще подвiйно,
   ‡ лану битви не тiкай,

   ѓлЯнь на луг - не всЯ травицЯ
   ™е потоптана упрах;
   ѓлЯнь на люди - чеснi лицЯ
   ™е не всi обвiЯв страх.

   ™е великi перепони
   ‡лу поставлено кругом,
   Ќе безкарно рвутьсЯ стони
   Џiд ворожим батогом.

   ‚стануть мученики-браттЯ,
   ‚стануть сестри, Як живi...
   ‡а годиною проклЯттЯ,
   Њук, кайданiв та кровi,

   ‡радно купленої слави,-
   Џанство волi йде услiд,
   I на чолi миросправи
   ‚ласно з'ЯвитьсЯ нарiд!



   “Џ…ђ…„

   “перед за край рiдний та волю,
   ‡а окутий, пригноблений люд,
   •оч нiчого не знайдеш, крiм болю,
   •оч нас жде невiддЯчений труд!

   “перед проти зла однодумно!
   ђозросласЯ ворожа юрба.
   Ќе гадаймо прожити безсумно,
   Ѓо життЯ - неминуча борба.

   “перед, хто не хоче конати,
   ‘татись трупом гнилим живучи!
   ‘мiле слово - то нашi гармати,
   ‘вiтлi вчинки - то нашi мечi.

   “перед до завзЯтого бою
   ‡а громадськi та власнi права,
   Љоли бути бажаєм собою,
   Љоли серце позор вiдчува!

   “перед до звершеннЯ замiрiв,
   ™о поклав дев'ЯтнадцЯтий вiк;
   ‘киньмо владу катiв-бузувiрiв,
   ™об людиною став чоловiк!

   “перед! ѓодi скнiти рабами,
   —ас кормигу гидливу знести!
   Ќашi кубла нам стануть гробами,
   ˜видко знiвечать Яснiсть мети.

   “перед! Ќе жде поступ всесвiтнiй:
   Ќа шлЯху пристаючих лиша,
   Iнший лад, iнший мир заповiтний
   ‚ироблЯє iз себе душа.

   “перед проти хижих порЯдкiв!
   ѓине войник чи здобич бере,
   ‚iн стежки протира длЯ нащадкiв, -
   ‰ого дiло нiколи не мре!



   * * *

   џ не спiвець чудовної природи
   ‡ холодною байдужiстю її;
   ‡ ума не йдуть знедоленi народи, -
   Їм Я вiддав усi чуттЯ мої.

   ‘еред Ясних, золочених просторiв
   џ бачу люд без житнього шматка...
   Ѓлакить... пташки... з-пiд соловйових хорiв,
   Њов нiж, вража скрiзь стогiн мужика.

   Ќехай кругом розумний лад та втiха, -
   Ќе здужа їх мiй мозок осЯгти,
   Ѓо скiльки кривд, бо скiльки всюди лиха,
   џк хижий звiр, братiв гризуть брати.

   Ќехай людцi, що до вiтхненнЯ вдатнi,
   ‘пiвають нам на всЯкi голоси
   Џро райськi сни й куточки благодатнi, -
   „е плачуть, там немає вже краси!

   Ќехай вони, кохаючись "на лонi",
   Њук забуттЯ вишукують дарма,
   Їх не заспать: у серцЯ вiдгомонi
   ЋзветьсЯ свiт з турботами всiма!

   ==============================================================






   –IЉЂ‚€‰ I ЊЋ‚—“Ќ

   (Џриказка)

   –iкавий, Њовчуна зустрiвши раз, спитав:
   "‚iд чого голосний так дзвiн той на дзвiницi?"
   "‚iд того, що (коли не втнеш сеї дурницi)
   ‚серединi, Як ти, порожнiй вiн",- сказав.

   •арьков, 1 декабрЯ 1820 года



   „‚I Џ’Ђ˜Љ€ ‚ Љ‹I’–I

   "—ого цвiрiнькаєш, дурний, чого голосиш?
   •iба ж ти трЯсцi захотiв?
   ™о заманулосЯ, чого ти не попросиш,
   —и сiм'Ячка, просцЯ, пшонцЯ, чи то крупiв,-
   ‚сього ти в клiточцi по саме нельзЯ маєш,
   ™е й витребенькуєш, на долю нарiкаєш",-
   ’ак в клiтцi пiдлiтка корив снiгир старий.

   "Ћй дЯдьку, не глузуй! - озвавсЯ молодий.-
   Ќедарма Я журюсь i слiзками вмиваюсь,
   Ќедарма Я просцЯ i сiм'Ячка цураюсь.
   ’и рад пожорнi сiй, бо зрiс в нiй i вродивсЯ;
   џ ж вiльний був, тепер в неволi опинивсЯ".

   1 ноЯбрЯ 1827 г.



   ЏЂЌ ’Ђ ‘ЋЃЂЉЂ (Љазка)

   Ќа землю злiзла нiч... Ќiгде анi шиширхне;
   •iба то декуди скрiзь сон що-небудь пирхне,
   •оч в око стрель тобi, так темно надворi.
   “клавсЯ мiсЯць спать, нема анi зорi,
   I ледве, крадькома, Яка маленька зiрка
   ‡-за хмари виглЯне, неначе миш з засiка.
   I небо, i землЯ - усе одпочива,
   ‚се нiч пiд чорною запаскою хова.
   Ћдин ђЯбко, один, Як палець, не дрiмає,
   •удобу панську, мов брат рiдний, доглЯдає,
   Ѓо дарма їсти хлiб ђЯбко наш не любив:
   Їв за п'Ятьох, але те їв, що заробив.
   ђЯбко на панському дворi не спить всю нiчку.
   Љоли б тобi на смiх було де видно свiчку.
   Ђбо в селi де на опiчку
   ЊаЯчив каганець.
   ‚сi сплЯть, хропуть,
   Ђ деЯкi сопуть,
   “же i панотець,
   Џрилiзши iз хрестин, до утренi попхавсЯ...
   Ђ наш ђЯбко, кажу, все спатки не вкладавсЯ.
   ‡най, неборак, ганЯ то в той, то в сей куток:
   ’о зазирне в курник, то дейко до свинок,
   ‘пита, чи всi таки живенькi поросЯтка,
   Iндики та качки, курчатка й гусенЯтка;
   ’о звiдтiль навпростець
   Њахає до овець,
   „о клунi, до стiжкiв, до стайнi, до обори;
   ’о знов назад чимдуж, - щоб часом москалi
   (Ђ їх тогдi було до хрiна на селi),
   ™об москалi, мовлЯв, не вбрались до комори.
   Ќе спить ђЯбко, та все так гавка, скавучить,
   ™о сучий син, коли аж в ухах не лЯщить,
   ‚се дума, Як би то пiддобритьсЯ пiд пана;
   Ќе зна ж, що не мине ђЯбка обрадована!
   џк гав, так гав, - поки свiнуло надворi;
   ’огдi ђЯбко простЯгсь, захрiп в своїй норi.
   —ому ж ђЯбку не спать? чи знав вiн, що з ним буде?
   ‡аснув вiн смачно так, Як сплЯть всi добрi люде,
   ™о щиро стережуть добро своїх панiв...
   џк ось - трус, галас, крик!.. - весь двiр загомонiв:
   "–у-цу, ђЯбко!.. на-на!.. сюди ђЯбка кликнiте!.. "
   "Ћсь-ось Я, батечки!.. —ого ви там, скажiте?"
   ‘триба ђЯбко, вертить хвостом,
   Ќеначе помелом,
   I знай, дурненький, скалить зуби
   ’а лиже губи.
   "“же ж, бач, - дума вiн, - не дурне це в дворi
   Ћд самої тобi зорi

   ‚сi панькаютьсЯ коло мене.
   Њабуть, сам пан звелiв вiддать ђЯбку печене
   I, що осталосЯ, варене,
   ‡а те, що, бач, ђЯбко всю божу нiч не спав
   ’а гавкав на весь рот, злодiїв одганЯв".
   "–у-цу, ђЯбко" - ще раз сказав один псЯюха,
   ’а й хап ђЯбка за уха!
   "Љладiть ђЯбка", - гукнув. Ђж ось i пан прибiг.
   "‹упiть ђЯбка, - сказав, - чухрайте! ось батiг!" -
   "‡а що?.. - спитав ђЯбко, а пан кричить: "—ухрайте!"
   "Ћй! йой! йой! йой! Ђ пан їм каже: "Ќе вважайте!"
   "Ќе буду, батечку!.. ‡а що ж це честь така?.. "
   "Ќе слухай, - пан кричить, - лупiть, дерiть ђЯбка!.."
   „еруть ђЯбка, мов пiр'Я,
   Ќа галас збiглась двiрнЯ.
   "™о?.. Як?.. за що?.. про що?... - не знає нi один.
   "Џустiть!.. - кричить ђЯбко. - Ќе будь Я песький син,
   Љоли вже вдержу бiльш!.. " ђЯбко наш хоч не бреше,
   ’ак що ж? џвтух ђЯбка, знай, все по жижках чеше.
   "Џустiть, швидчiй, пустiть!.." - пан на весь рот гукнув
   ’а й з хати сам умкнув.
   "Џустiть, - гукнули всi. - ђЯбко вже вдовольнивсЯ!.. "
   "—им, люде добрi, так оце Я провинивсЯ?..
   ‡а що ж глузуєте?.. - сказав наш неборак. -
   ‡а що знущаєтесь ви надо мною так?
   ‡а що?.. за що?.. " - сказав та й попустив патьоки...
   Џатьоки гiрких слiз, узЯвшисЯ за боки.
   "‡а те, - сказав один ђЯбковi з наймитiв, -
   ™об не колошкав ти вночi своїх панiв,
   ‡а те... але... щось тут... ходiм, ђЯбко, лиш з хати,
   Ќе дуже, бачу, рот тут можна роззЯвлЯти:
   •одiм, братко, надвiр". Џiшли. "‘е не пусте, -
   ‘казав џвтух ђЯбку, - оце тебе за те
   Џо жижках, бра ђЯбко, так гарно пошмагали,
   ™о пан iз панею сю цiлу нiч не спали".
   "—и винен Я сьому?.. —и ти, џвтух, здурiв?"
   "ѓай, гай!.. - сказав џвтух. - ђЯбко! ти знавiснiв;
   ’и винен, бра ђЯбко, що нiччю розбрехавсЯ;
   ’и ж знав, що вчора наш у карти пан програвсЯ;
   ’и ж знав:
   ™о хто програв,
   ’ой чорта (не тепер на споминки!) здрiмає,
   ’ой батька рiдного, роасердившись, програє;
   ’и знав, кажу, ђЯбко, що пан не буде спати:
   „о чого ж гавкав ти?.. нащо ж було гарчати?
   Ќехай би гавкав сам, а ти б уклавсь тихенько,
   ‡абравшись в ожеред, та й спав би там гарненько.
   ’епер ти бачиш сам, що мокрим вiн рЯдном
   ЌапавсЯ на тебе - i, знай, верзе притьмом:
   ™о грошей вчора вiн проциндрив щось не трохи,
   ™о паню через те всю нiч кусали блохи,
   ™о буцiм вчора вiн грать в карти б не сiдав,
   Љоли б сьогоднiшню був нiч хоч закунЯв;
   ™о буцiм ти, ђЯбко, так гавкав, Як собака,
   ™о буцiм по тобi походить ще й ломака;
   ™о, бачсЯ, ти йому остив, надосолив,
   I, бачсЯ, вiн тебе за те й прохворостив.
   Ђ бач, ђЯбко, а бач!.. не гавкай, не ганЯйсь;
   ‹Яж, хирний, та й мовчи i з паном не рiвнЯйсь!
   —ого брехать? нехай наш пан здоровий буде:
   ‚iн сам i без собак сю панщину одбуде".
   Џослухав наш ђЯбко поради џвтуха.
   "Ќехай тЯжка йому година та лиха, -
   ‘казав, - що за моє, Як кажуть люди, жито
   ’а ще й мене i бито!
   Љоли моє невлад,
   ’о Я з своїм назад.
   —и баба з воза, - що ж? велика дуже вада!..
   Љобилi легший вiз, сьому кобила й рада".
   Ћтак сердега наш ђЯбко помiрковавсь,
   ’а й спать на цiлий день i цiлу нiч попхавсь;
   ‡аснув ђЯбко, захрiп, аж ожеред трЯсетьсЯ.
   ђЯбку й не снитьсЯ, не верзетьсЯ,
   ™о вже москалики в коморi й на дворi -
   ‘крiзь нишпорЯть, мов тут вони й господарi,
   ™о вовк ЯгнЯт, а тхiр курчаток убирає.
   Ђж тут i надворi туж-туж усе свiтає.
   "–у-цу, ђЯбко!.. - тут всi, повибiгавши з хат. -
   –у-цу, ђЯбко!.. на-на!.. " - гукнули, Як на гвалт.
   Ђ наш ђЯбко тобi i усом не моргає,
   •оч чує, та мов спить i мов недочуває.
   "’епер-то, - дума вiн, - мiй пан всю нiчку спав,
   Ѓо не будив його ђЯбко i не брехав?
   ’епер-то вiн менi свою покаже дЯку,
   ’епер уже не втре менi, Як вчора, маку...
   Ќехай цуцукають... Њене сим не зведуть,
   Џоки самi сюди обiд не принесуть;
   ’а ще й тогдi, не бiйсь, поскачуть коло мене,
   Џоки вiзьму Я в рот хоч страву, хоч печене!"
   "–у-цу!.. - сказав iще ђЯбковi тут џвтух. -
   –у-цу!... - задихавшись, мов з його перло дух. -
   •одiм, ђЯбко!.." - "…ге? •одiм!.. - Ќе дуже квапсЯ,
   ‘ам принеси сюди..." - Iди ж хутчiй, не бавсЯ!.. "
   "Ѓа, не пiду, џвтух!" - "Iди, бо кличе пан!.. "
   ‘казав та й зашморгнув на шиї вiн аркан.
   "—ешiть ђЯбка!" - гукнув. Ђж тут їх щось з десЯток
   ‚лiпили з сотеньку київ ђЯбку в завдаток.
   "‹упiть ђЯбка!" - кричить тут пан, Як навiсний;
   ђЯбко ж наш тiльки вже що теплий та живий.
   ђазiв iз шiсть ђЯбка водою одливали
   I стiльки ж раз його, одливши, знов шмагали,
   Ђ потiм перестали.
   ђЯбко спитать хотiв, але ђЯбкiв Язик
   Ѓув в ротi cпутаний, неначе путом з лик,
   I герготав щось, Як на сiдалi iндик.
   "Џостiй, - сказав џвтух ђЯбковi, - не турбуйсЯ,
   џ правду всю скажу: ото, ђЯбку, шануйсЯ,
   „обра своїх панiв, Як ока, стережи,
   ‡араннЯ спать не квапсь, в солому не бiжи,
   ‡лодiїв одганЯй та гавкай на звiрюку.
   Ќе гавкав ти, ђЯбко! ‡а те ж ми, бач, в науку,
   Iз ласки, з милостi панiв,
   ‚лiпили сотеньок iз п'Ять тобi київ".
   "—орт би убив твого, џвтух, з панами батька,
   I дЯдину, i дЯдька
   ‡а ласку їх!.. - сказав ђЯбко тут наодрiз. -
   Ќехай їм служить бiльш рЯбий в болотi бiс!
   ’ой дурень, хто дурним iде панам служити,
   Ђ бiльший дурень, хто їм дума угодити!
   ѓодив ђЯбко їм, мов болЯчцi й чирЯку,
   Ђ що за те ђЯбку?
   ‘Яку мать та таку!
   Ђ до того iще спороли батогами,
   Ђ за вислугу палюгами,
   —и гавкає ђЯбко, чи мовчки нiччю спить,
   ‚се випада-таки ђЯбка притьмом побить.
   “же менi, бачу, чи то туди - високо,
   —и то сюди - глибоко:
   ЏовернешсЯ сюди - i тута гарЯче,
   ЏовернешсЯ туди - i там-то болЯче!
   •оч би Я тiсто внiс псЯюсi iз дiжею,
   ’о б вiн розтовк i ту над спиною моєю.
   ‡ ледачим все бiда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,
   ‚iн найде все тобi хоч в черепочку смерть".

   2 декабрЯ 1818 г.



   ‘ЏђЂ‚†Ќџ „ЋЃђI‘’њ

   Џисулька до ѓрицька. Џрокази

   •то „обрiсть, ѓрицьку, нам намалював плаксиву,
   Џонуру, мов чернець турецький, i сопливу,
   ’ой бiсiв син, коли не москалЯ пiдвiз,
   ’ой „обростi не зна, не бачив i не чує.
   Ќе пензлем той її, але квачем малює,
   ’ой „обрiсть обiкрав. Ќе любить „обрiсть слiз,
   ‚она на всiх глЯдить так гарно й веселенько,
   џк дiвка, од свого iдучи панотцЯ
   „о церкви - до вiнцЯ,
   ѓлЯдить на парубка, мов Ясочка, пильненько.
   Ќе квасить „обрiсть губ, бо iз її очей
   Џалає ласка до людей.

   ‚она регоче там, де i другi регочуть,
   ‘окоче без брехнi, де i другi сокочуть,
   I не цураєтьсЯ гульнi i вечорниць,
   —орнЯвеньких дiвчат i круглих молодиць.
   ‚она й до милого пригорнетьсЯ поволi,
   ’а ба! та не дає рукам, Як кажуть, волi,
   ‚она й горiлочки рЯди-вгоди хлисне,
   ’а носом, мов свинЯ, по улицi не риє,
   Џо-соромiцькому не кобенить, не виє,
   Џiд лавкою в шинку, мов цуцик, не засне.
   ‚она, де треба, пожартує,
   ’а з глуздом жарти всi i з розумом мiркує.

   ‚она не виверта спiдлоба бiлкiв,
   Њов цап, задушений в кошарi од вовкiв,
   Ќе стогне, не сопе i нiгтiв не кусає,
   ’о з тим, то з сим таки слiв скiльки погадає.
   џк патока, так рiч у неї на губах,
   I смiх її цвiте, мов мак, що на грЯдках.
   „лЯ неї все одно, що в згодi, що в пригодi:
   Ѓог лучче, каже, зна; вiн сам зна - поки годi.
   •оч кiл на головi, Як кажуть, їй теши,
   •оч ти вiзьми її - печи або души,
   Ќе зна вона, що то людськi переполохи,
   I не лЯкаєтьсЯ нi од чого нiтрохи.

   џк палЯ в лотоках, простiсiнько стримить,
   •оч хвилi Як в неї бушують i бурхають,
   •оч на неї шматки iз криги напирають,
   I „обрiсть так в бiдi i в лiсi так стоїть.
   Ќехай гострить свою, мов бритву, долЯ косу,
   Ђ „обрiсть виглЯда, Як камiнь з-пiд покосу:
   Ќаскочить на його коса, задзеленчить...
   •русь надвоє!.. мов скло, а камiнь все лежить!

   Ќехай, Як хоче, море грає,
   Ќехай роз'юшений так, Як бугай, Ќептун
   ’ризубцем байдаки i човни вивертає, -
   Ђ човник „обростi, шамкенький, мов цвiркун,
   џк селезень, на дно за качкою пiрнає
   ’а вп'Ять звiдтiль наверх без шкоди виринає -
   „о берега ставка цiленький допливає.
   Ќе любить „обрiсть слiз. Ѓуває черваку
   ‚сього, Як кажуть, на вiку!

   Ѓува, що i її зле панство зневажає,
   Њов товарЯкою, так нею повертає, -
   —и вже ж i голосить? I, в лихотi своїй
   ђозприндившись, скакать у Яму їй живiй?
   ‡дихне там нищечком пiд нiс собi до бога,
   Iз лиха заспiва, та й за своє, небога:
   Ѓо серце їй, що тьох, знай, шепче, що той є,
   •то за терпiннЯчко спасiннЯчко дає.
   ‡на „обрiсть, що Який бог змочить їй свитинку,
   ’ой висушить з неї останню капелинку,
   ™о бог не мачуха: хоч трошки й поскубе,
   ’а вп'Ять пожалує, пригорне до себе.

   ’раплЯєтьсЯ i те, що паплюга, брехнЯ,
   Iз висолопленим жалом, неначе списом,
   џк циндрЯ гаспидська, до ворогiв ганЯ.
   ‘ектує на неї i позирає бiсом;
   ™о заздрiсть з жовтими очима, мов жовтки,
   ‡ кошачими, мов чорт, на пальцЯх пазурами,
   „е ступить „обрiсть, скрiзь копа пiд нею Ями:
   Џекельнiї її губки, мов пауки,
   —и на василечки, чи на чебрець наскочуть, -
   ‡амiсть щоб мед з їх брать, одну отруту смокчуть.

   Ђ „обрiсть не вважа на злiї Язики,
   Ќе пристають людськi до неї побрехеньки,
   I Як в калюжах в дощ хлюпощутьсЯ гуски,
   ’о, стрепенувшись, вп'Ять виходЯть з їх сухенькi, -
   ’ак „обрiсть чепурна виходить iз брехнi,
   “ неї ворогам одкази все однi:
   •то часнику не їв, той i смердiть не буде,
   Ђ добрий ворогiв завсiгди перебуде.
   Џсу вiльно й на попа брехать, Як кажуть, все
   ‘обака гавкає, а вiтер те несе.
   Ћд злиднiв не втечеш нi вдень, нi серед ночi:
   “ ‡аздростi, мовлЯв Џархiм, попiвськi очi.
   Ѓог з нею!.. Їй - в завiсть,
   Ђ „обростi - в користь!
   "‘iль в вiчi, в зуби їй печина", - „обрiсть каже
   ’а й хоч Якiй брехнi сим словом рот замаже.

   џк шкурка з бузiвка у шевчика в руках
   Ђбо у лимарЯ в зубах,
   —ого не витерпить, що їй не вироблЯють!
   ‘мердЯчим дьогтем їй i жиром доїдають!
   Љрий боже! що їй мук, голубцi, завдають!
   I крутЯть, i вертЯть, i пруть, i мнуть, i труть,
   I в дудку зцуплюють, i рвуть, i натЯгають,
   I в сто погибелей муцують, i згинають...
   ™о збоку чоловiк, зирнувши, задрижить!
   Џодума: тiльки вже на свiтi їй i жить!
   Ђж ось! ѓлЯнь: лимар наш сю шкурку пiдiймає
   I юхтою її або габельком величає,
   I щоб за шкурку мав п'Ять золотих узЯть,
   ’о за габелька вiн не хоче й десЯть брать!
   ’ак „обрiсть на свiтi чим бiльш в нудьзi помнетьсЯ,
   —им бiльш, мов реп'Яхiв, лихоти наберетьсЯ,
   —им сала бiльшенько за шкуру їй заллють, -
   ’им бiльше за неї, де повернись, дають.
   Ђдже ж за битого, нашi батьки мовлЯли,
   Ќебитих двох колись не раз притьмом давали,
   ’а ба! та й чотирьох не квапились, не брали!

   Ќехай в олiйницi олiйник тараном
   Њакухам завдає Якмога гiршу муку, -
   ’ак не завгорить їм, а здавить в каменюку,
   ™о потiм чорта й сам вдовбе їх долотом.
   Ќехай вовтузають i „обрiсть кулаками,
   Њов воскобiйними нехай з неї клинками
   Ћстанню слiзоньку видавлюють i п'ють, -
   Ћвва! дурнi! того не знають, що дають
   ’аку принаду їй до стусанiв частеньких,
   „о штовханнЯ пiд бiк, до кулакiв тугеньких,
   ™о хоч в потилицю тодi їй i обух,
   •оч довбню в лоб, то все не випре з неї дух.
   I довбнЯ, Я ж кажу, тогдi їй так дошкулить,
   џк вош за комiром або постiл замулить.
   Џо сiм-то, братику, i „обрiсть пiзнають:
   Љлеймо їй - канчуки, iменнЯ їй - терпiннЯ.
   •то їх не скоштував, не буде мать спасiннЯ,
   ’ого нехай помiж свЯтими не кладуть!
   Ѓо той, до котрого, знай, долЯ зуби скалить,
   ’рохи лиш на того не скинувсЯ синка,
   ™о матiнка пестить i до голiвцi гладить, -
   Џоки не вiзьметьсЯ пестунчик до замка!

   Ђле всьому свiй час i черга, ѓрицьку, буде!
   Њи пiд богом, Як бач, всi ходим, грiшнi люде:
   „о часу глек, - мовлЯв один розумний лЯх, -
   „о часу, голубе, нам глечик носить воду;
   I на його пошле зла долЯ ту невзгоду,
   ™о глек побачимо в череп'Яних шматках!
   „о часу над слабим, хто дужчий, вередує,
   „о часу мужикiв ледачий пан мордує, -
   Љолись до їх усiх смерть в гостi примандрує,
   ’о, мов єхлейтар, їм в вiкно заторохтить
   I по-московськiй їм гукне: ''‚ паход iтить!"_
   Ќе глЯне, чи то їх кульками хата вшита,
   —и, може, дереном землЯночка накрита, -
   ‚сiх нас сира землЯ до себе прибере,
   Ђле ледачий так, Як добрий, не умре!

   џк з ѓородищ чумак, пiшовши в Љрим за сiллю,
   ‚ дорозi нидiє двадцЯту вже недiлю,
   Ћбшарпавсь до рубцЯ, в коломазь облiпивсь,
   ’а ба! та Як другi - дощенту не пропивсь,
   ™одень, то неборак, знай, молитьсЯ все богу,
   ™об швидше дiвчину побачити небогу,
   I чулих воликiв, знай, хльоста батогом,
   Џоки опинитьсЯ перед своїм двором, -
   ’ак „обрiсть квапитьсЯ iз свiту в домовину,
   ’ерпить нудьгу й бiду, пропасницю й гостець,
   I так попа вiн жде в останнюю годину,
   џк на великдень всi червоних ждуть Яєць.

   Ђле ти, ѓрицьку, бiльш, нiж Я, учивсЯ в школi,
   „алеко бiльш, нiж Я, помазавсь ти письмом;
   ’и й грекiв, ти й латин, ти знаєш всiх доволi,
   ’и в церков хоч Яку годивсЯ б буть дЯком;
   ’и краще „обростi обличчЯ наригуєш,
   Ѓо й добрий сам єси, i добре всiх малюєш!
   Џослухай, ѓрицьку, лиш! чи це тобi втЯмки,
   џк зiйдутьсЯ, було, до тебе нарубки,
   Ђ ти, було, й звелиш граматку їм читати,
   Ђ сам почнеш, було, псавтир перевертати,
   ‘крiзь нишпорить - пiд тмою, мною, здом,
   Џiд азом-ангелом або i в Ярмолої
   Ћд палiтурочки в часловцi до другої,
   I спинишсЯ, було, аж на октоїхом,
   ’а й об Якiмсь, було, почнеш читать ‘ократi -
   ’ак гарно, що було аж сумно всидiть в хатi!
   Ќехай над ним сира землЯ пером лежить!
   „ивiтьсЯ, хлопцi, лиш, - казав ти нам, - глЯдiть,
   џк „обрiсть на свiтi живе i умирає,
   џк, не злЯкавшисЯ, кайдани надiває!
   ‡ Якою радощою держить у руцi мишак
   I кухличок коли б, скривившись, випиває,
   „о бога рученьки невиннi простЯгає!
   Ћтак-то, братики, умер ‘ократ, отак!
   —ого ви, дурники? - сказав вiн веселенько
   ‘воїм заплаканим в хурдизi школЯрам. -
   —ого голосите? —курнiть лиш ви швиденько
   ’а дайте пiвнЯ ви скулаповим попам!
   Ћтак-то, братцЯ, й ви, - казав ти, - хлiб ви їжте,
   Ђ правду, хоч Яким панам вельможним, рiжте!
   Ќе скрiзь ледачi так, Як грецькiї пани,
   •оч скрiзь на свiтi єсть ахвинськi брехуни,
   I єсть землЯ така правдива i заможна,
   „е правду i панам сказать, Як богу, можна.
   „ивiтьсЯ, - ти казав, - Як вiрний „овгорук
   Џисульку царську рве iз єдноральських рук
   I на шматки її iз серцЯ роздирає!
   —и бач, Як старшина iз лЯку умирає!
   Ђ „овгорук сидить i усом не моргне!
   "Ђй, що ж ти наробив! - усi заверещали. -
   ’епер же поминай, Як „овгорука звали! "
   Ђ „овгорук сказав: "Ќе бiйтесь за мене!
   Ќехай лиш прийде сам Џетро сюди ‚еликий!
   џ покажу, що й вiн, Як всi ми, чоловiки,
   ЏомилитьсЯ, згрiшить, спiткнетьсЯ i впаде,
   I ворог той йому, його хто не зведе".
   Ђж бач! ’аки воно й на правду вийшло, хлопцi, -
   Џрибiг Џетро, гукнув, затупав, загурчав,
   “же й був кинувсь бить, але Як розпитав,
   Ђж „овгорукого погладив по головцi,
   I цмокнув в лисину та ще й перепрохав -
   ’а ще й на змирщини кiп з п'Ять вiн грошей дав.

   17 сентЯбрЯ 1817 г., •арьков



   ЃЂ’њЉЋ ’Ђ ‘€Ќ

   (Ѓайка)

   "…й, •ведьку, вчись! …й, схаменись! -
   ’ак панотець казав своїй дитинi: -
   ˜ануйсь, бо, далебi, колись
   ’му, мну, здо, тло - спишу на спинi!"
   •ведько не вчивсь - i скоштовав
   Ѓерезової кашки,
   ’а вп'Ять не вчивсь i пустував -
   Џобив шибки i плЯшки;
   I, щоб не скоштувать од батька рiзочок,
   ‚iн рiзку впер в огонь та й заховавсь в куток.
   Ђж батько за чуб - хiп! - i, не знайшовши рiзки,
   „рючком •ведька разiв iз шiсть оперезав!..
   ’одi •ведько скрiзь слiзки
   ’ак батьковi сказав:
   "Љоли б було знаттЯ, що гаспидська дрючина
   ’ак дуже дошкулЯ, то, песька Я дитина,
   Љоли б Я так робив:
   џ б впер дрючок в огонь, а рiзки б не палив!"

   29 октЯбрЯ 1827 г.

   ==============================================================





   —ЋђЌЋЃ€‹њ‘њЉЂ ЊЂ„ЋЌЌЂ

   поема

   ЏђЋ‹Ћѓ

   ‚се упованiє моє
   Ќа тебе, мiй пресвiтлий раю,
   Ќа мидосердiє твоє,
   ‚се упованiє моє
   Ќа тебе, мати, возлагаю,
   ‘вЯтаЯ сило всiх свЯтих,
   ЏренепорочнаЯ, благаЯ!
   ’. ˜евченко, "ЊарiЯ"
   "ѓей, то в свЯту недiленьку,
   ’о рано-пораненько,
   ’о не в усi то дзвони дзвонЯть,
   Ђ то сини свою неньку,
   “дову стареньку,
   Ђ з свого подвiр'Я то iзгонЯть.
   ™о старший за руку веде,
   ‘ередульший у плечi випихає;
   Ђ найменший ворота одчинЯє,
   Її, бiдну, клене й проклинає:
   "Ћй iди ж ти, мати,
   Људи-небудь собi проживати,
   Ѓо ти нам не вдобна,
   Џроти дiла не способна.
   Ћтеє ж тобi шлЯх - дорога
   ˜ирокаЯ й довга!"
   “країнська народна дума "Ѓiдна вдова i три сини"
   ’Яжко пишу, зболено розмiрковую,

   ‘ловами гiркими наповнюю аркуш,

   •ай i гарЯчими, хай i пекучими -
   –е одна данiсть.

   ‘тавлю хапливо мольберт i чекаю на неї.
   —ищу свiй пензель,
   витискую тюбик
   I пензель наповнюю лютим вогнем -

   –е одна данiсть.
   †езл диригента беру у руку

   I скрипки слухнЯнi з валторнами дикими
   ‘корЯю, звiрЯю, рiвнЯю, розбурхую -

   –е одна данiсть.

   –е одна данiсть - створити її таку,

   џкою зумiє пiзнати моє перо,

   џкою знайде її пензель мiй всюдисущий,
   џкою пiзнав її мiй оркестр потойбiчний,
   –е одна данiсть - здобути її iз мармуру,
   “ сполохах кiнострiчки, в ритмi гравюри,
   ‚ розломищах кiноварi, в розхльостаностi життЯ,
   –е одна данiсть - намалювати її таку,
   џк малювали на задану тему богове мистецтва,
   ЏротЯгом тисЯчолiть - вiд ђубльова до ‹еонардо да ‚iнчi,
   ‚iд ‚ишгородської Њадонни i до ‘iкстинської,
   ‚iд Њарiї Ћранти i до Ђтомної џпонки...

   —и не лЯчно тобi виходити iз етюдником
   Ќа цю космiчну дорогу, де майстрове сидЯть у вiках
   I в кожного - Њадонна своЯ, i сiЯ на столiттЯ,
   —и не жахно тобi брати пензель у руки
   I мимоволi ставати у той довжелезний рЯд?
   Њоже, хтось пчихне iз них, i вiтром тебе понесе
   ‚ зорЯну вiтродуйну трубу i памороки заб'є?!

   ™о з того, що лЯчно? •то не ламавсЯ в колiнах,
   Љоли смикав лева за вуса i здоров'Я йому бажав,
   Љоли той пчихав занадто оптимiстично.
   Ђле тут вже про iнше йдетьсЯ...

   Љоли ‚она приходЯть i робить з тебе перо.
   Љоли ‚она нахилЯєтьсЯ i перетворює тебе
   в пензель, наповнений жахом,
   Љоли ‚она бере тебе в руку Як жезл
   I творить твоє життЯ оркестрове,

   I не знаєш ти, коли вирине скрипка

   „итЯчим свЯтим джерелом плюскотливим,
   Ђ коли захлинутьсЯ шаленою мiддю

   Ќестримнi й повстримливi тарiлки облуди.

   ’и намагавсЯ писати про Ќеї - ‚она пише тобою,
   џк недолугою ручкою, Як нiкчемним пером, Як олiвцем
   хапливим i ошалiлим, покручем - олiвцем...
   ’и намагавсЯ Її змалювати - вона вмочила тебе
   в сльози i пекло, в кров i жахiттЯ: фарби такi
   ти подужаєш? ђозпачу вистачить? ‚iри достане?
   Ђ безнадiї? Ђ проституйованого лахмiттЯ достатку?
   Ђ розпачу з того, Як ти колег своїх - вiшальникiв
   збивав мовчаннЯм своїм?

   ’и намагавсЯ диригувати - Џлачем будь, стань ѓолосiннЯм,
   вирви над Џрип'Яттю паморозь сиву бузку посивiлого i
   порадiй у ђудому лiсi, що сонцЯ рудiший,-
   ЏроклЯттЯм будеш,

   ђодом i Џлодом поганьбленим будеш, коли зламаєшсЯ
   Як Џеро, коли злЯкаєшсЯ Як Џензель, коли вирвешсЯ
   од страху Як „иригентський жезл...

   * * *

   џ заздрю всiм, у кого є слова.

   Ќемає в мене слiв. ђозстрiлЯнi до слова.
   ЊовчаннЯ тЯжко душу залива.

   Ћсловленiсть - дурна i випадкова.

   џ заздрю всiм, у кого фарби є -

   †агучi конi з дикого мольберту.

   „о мене жодна фарба не встає,

   ‘ховавши в сiре суть свою роздерту.

   џ заздрю всiм, до кого лине звук,-

   ‹iчильник ѓейгера пищить так потойбiчне.
   Ќа кожнiй арфi чистить дзьоба крук

   ‰ "Never more" кує менi стоїчно.

   џ випалив до чорноти жури

   ‘вою проклЯту одчайдушну душу

   I жестами, нiмий, возговорив...

   •ай жестами. Ђле сказати мушу.

   * * *

   Ќачеб хто по душi моїй
   ’ак таємно-непрошено ходить,
   I ще нас налЯкало -
   Ќе по-людськи Якось виходить.

   Ќас привозЯть у зону.
   ’ут немає нiкого-нiкого.
   ’а засни ти нарештi,
   ЊоЯ нерозумна тривого.
   Ђле знову уранцi
   Ѓосий слiд той веде в саркофаг.
   Ћт спитай генерала.
   ѓенерал каже: - ”акт!

   Њи пускали вiвчарку.
   Ќе бере вона босий той слiд.
   Њи вночi пильнували,
   Њи уже не поспали Як слiд,
   ’а нiкого не вистежили.
   ’iльки босий хапливий слiдок
   Ѓув тодi, коли снiг був
   I коли був зелений льодок.

   ѓенерал сповiдаєтьсЯ:
   Њатiр Я взЯв iз села.
   Ђ вона менi з Љиєва
   ’ретiй раз уже боса втекла.

   •оч би взулась та взута
   ’iкала сюди, у цей свiт,

   Ђ то босий, однаковий,
   „уже босий вже слiд.

   I замовк вiн, знетЯмлений,
   Ѓо Якраз по сипкому пiску
   ‰шли невидимi ноги
   I вервечку чiтку i легку

   ‘воїх босих слiдiв
   Џропечатували перед нами,

   Џеред юними й сивими,
   Ђ дурними справiку синами.

   Ѓiгли босi слiди,
   Ђ пiсок тiльки спалено вивсЯ,
   ˜епотiв, шурхотiв,
   ‚ стежку шлейфом свiтивсЯ,
   Ђ ми нiмо дивилисЯ -
   Ћт проЯва непевна Яка!
   Њоже, мати iшла в саркофаг
   „о ‚алерiЯ •одемчука?

   * * *

   џк з моторошшЯ сну,
   „уша моЯ встає,
   џк тЯжко їй
   ‚ставати i нiмiти,
   Џитаю душу Я:
   „уше моЯ, ‚и є?
   ‚она мовчить i є -
   ‹иш годi зрозумiти.

   —ому мовчиш, кажу,
   —и ти вже не моЯ,
   —и тобi душно,
   „уше, до знемоги?
   —и так тебе,
   „уше, кайданить крутiЯ
   Љрута мого життЯ
   I хист мiй преубогий?

   Њовчить душа з душi.
   Њовчить мiй цiлий свiт,
   ‡агорнутий в лихi
   ‚ словеснi целофани...
   Џучками голими
   ‡ душi здираю лiд...
   џк ранить пучки тi...
   џк душу тЯжко ранить...

   ‚ЂђIЂ–Iџ ЌЂ ЃЂЌЂ‹њЌ€‰ Љ€Ї‚‘њЉ€‰ ‘ћ†…’,
   або ж ЃЂЃЂ ‚ –…‹Ћ”ЂЌI - ЌЂ˜Ђ ЊЂ’€
   ...Љорова - в багатьох старовинних i архаїчних
   релiгiЯх символ плодючостi, достатку i благоденства...
   Њiфи народiв свiту
   Ѓаба •ристина, звiсно, не має рацiї,

   ђветьсЯ у зону, що ти їй не кажи!
   ‘. ‰овенко, "‚ибух"
   ...Њавра пориваєтьсЯ напитисЯ води з рiчки,
   але ЊарiЯ тримає її за роги...
   ‚. џворiвський, "ЊарiЯ з полином у кiнцi столiттЯ"
   1
   ‡ вертольота її запримiтили,

   Ќе одразу означиш словами,

   „е тополi iржавi, Як мiтли,

   ‘крушно небо метуть головами

   I де сосни, дощами спаленi,

   ‹iзуть в очi лихою iржею -

   “ Якiйсь несусвiтнiй окалинi

   „енно й нощно блукають душею.

   Љоло хати її запримiтили,

   „огадались, коли вже сiдали,

   Џерестали тополi - Як мiтли...

   ‹иш листками iржаво ридали...
   2
   ’аж виселили все село...
   - Ѓо ж тут насипало такого було.

   - Ђ це що таке, Я тебе питаю?
   - ‚идно, з космосу щось занесло.

   - –елофан - Як скафандр, метлЯєтьсЯ скраю...-
   Ќедобре в кабiнi, сердито гуло.

   - „ва пришельцi iз космосу або, може, iз ЌЂ’Ћ?
   - Љурс на тополю iржаву. ’римайсь, стара хато!..
   3
   ‚ийшли й регочуть. ђегочуть до чаду.
   ѓвинтом вертолiт рiже досаду.
   Ћдин космонавт - це стара в целофанi,
   Ђ другий - корова на задньому планi.
   Ћбкуталась баба, обтушкувалась,
   ‘крiзь, де амбразури, позапиналась,
   ‹иш гола i бiла її палюга
   ‹етить полином - баба ледве встига
   —орнобилем бiгти за тою здоровою
   ’Яжкою, Як туча, старою коровою,
   Ђ що вже корова - та теж в целофанi,
   џк диво космiчне суне в туманi,
   ‹иш роги пробились з накидки таки,
   ‘ердитi й невкритi її гострЯки,
   I очi в накидцi - Якраз там, де очi,
   I отвiр, щоб пастись, старiй поторочi.
   Ђ взута корова в старi кирзаки...
   ’и смiйсь чи ридай, а послухай-таки...
   4
   - —ого це ‚и, бабо, корову узули?
   - Ђ що радiацiЯ, ‚и, мабуть, не чули?!
   - ‚ синових чоботах взута корова -

   Ќехай же пасетьсЯ i буде здорова,

   I бабi ще дасть до вiдра молока,

   ’ака замашна i молочна така.
   - —ого це ‚и, бабо, усЯ в целофанi?
   - •iба ж Я газет не читаю, чи Як?

   Љорову видою на свiтаннi,

   ‚зую, одЯгну й веду за рiвчак...
   - —ого це ‚и, бабо, з людьми не поїхали?
   Љоли виселЯли iз зони село?
   - Ђ Я серед тої проклЯтої вiхоли

   ‚зЯла й зосталасЯ - синам на зло!

   ‚I—ЌЂ ЊЂ’…ђ€Ќ‘њЉЂ …‹…ѓIџ

   Џроходила по полю -

   ‡елене зеленiє...

   Ќазустрiч “чнi ‘ина:
   ‚озрадуйсЯ, Њарiє!
   Џ ’ичина, "‘корбна мати"
   Ќазустрiч “чнi ‘ина,

   Џiд руки - та в кабiну.

   ‡нов дивна цЯ людина!
   - Њене пiзнав ти, ‘ину?

   - —ого тiкаєш, Њамо,
   ’ож мусимо ловити,
   I скажу просто й прЯмо:
   Њене не обдурити!

   ’ебе вiзьму Я в ѓород

   „о внукiв помирати.-

   ‘казала йому гордо:
   - џ - невмируща мати!

   „ивилисЯ солдати,

   џк плачуть генерали,

   I знов стара до хати

   —имдуж чимчикувала,

   „е бусол i криницЯ,

   „е кiт її й корова,

   I де усе, що снитьсЯ

   Ѓез слова, лихослова.

   Џройшла усi сторожi,

   Њинула всi обвали,

   Џалали її рожi,

   џк пiвнi-генерали.

   Ѓуло все мов на лезi,

   џкому все стинати -
   I квiтку прЯмо в цезiй

   Џоцiлувала Њати.

   ‚се плакало на сонцi,

   Ќе хтiло помирати.

   I квiтку прЯмо в стронцiй

   Џоцiлувала Њати.

   ‡ЂЏ€’ЂЌЌџ Ѓ…‡ ‚I„ЏЋ‚I„I

   ‚сi криницi в целофанових капшуках,

   ‚сi колодЯзi затушкованi

   Џитали тодi одне-однiсiньке:
   „е знайти кiлометри целофану

   Ќа рукотворне Љиївське море

   —и бодай на „есну зачаровану,

   ‡ Якої Љиїв п'є воду?!

   ‘Ћ‹Ћ‚…‰-ђЋ‡ЃI‰Ќ€Љ

   - ЊарiЯ, ЊарiЯ... ’а ЊарiЯ не та.
   ’а зродила •риста,
   цЯ - анцихриста!..

   џк почула вона, то всЯ похолола,

   I треба ж таке почуть вiд людей...

   ‘вiту не бачила вже довкола...

   Људи ж її долЯ тепер заведе?!

   Ћтож всi заслони вона обминула,

   Џiшла по старих партизанських стежках,
   „о хати вернула. I в хатi заснула.

   I снивсЯ найстарший їй син попервах.

   ‚iн все оце вигадав. ‘танцiю й атом.

   ‚ночi аж свiтилась його голова,

   Ќе був вiн на кучерi завжди багатим -
   Ѓагатим вiн був на нелюдськi дива.

   ‘вiтиласЯ лисина дуже вже лЯчно,

   •оч син, та боЯлись його, мов бiди:
   „уже вже твердо вiн йшов i обачно,

   Ђж страшно було вiд твердої ходи.

   Џриїхав до матерi Якось на рибу

   (’ому й на коровi його кирзаки!),

   I дверi його впiзнавали по рипу -

   Ѓезсонний такий i затЯтий такий.

   - ‡робимо, мамо, тут станцiю чисту,

   Њiсто зведем, де полин та буркун.-

   ‘вистiв Як проклЯтий. I, мабуть, по свисту
   ‘усiди прозвали: - Њарiїн свистун...

   ‚ Џрип'Ятi порожнiй ‘оловей-ђозбiйник,
   џк вибiйник ночi, сам-один живе.

   ‚iн не мрець-покiйник i не чародiйник,
   ‚iн живе, i тьохкає, i за душу рве.

   Ћсь дозиметристи сплЯть в наметi чуйному.
   ‘оловей-ђозбiйник раптом загримить -

   I у свiтi дивному, i у свiтi чулому

   ‘олов'єм розстрiлЯна божевiльна мить.

   ‰ого ловить армiЯ й лисi академiки,

   I Японськi роботи i Япономать,

   ‚сi стратеги й тактики у вогнi полемiки
   ‚ саркофаг намiрились ‘олов'Я впiймать.

   Ђльфа, бета з гамою - невидимi променi,
   I вiн теж невидимий - ‹исий ‘оловей,

   ™е в походах IгорЯ його крила стомленi,
   „ивитьсЯ ж безоднЯми молодих очей.

   ЊЂ’€ I "•ђ€‘’ЋЏђЋ„Ђ‚–I"

   ...’епер на змiну,

   нехай i поодинокого,

   мародерства звичайного

   прийшло вишукане, iнтелектуальне:
   шукають предмети старовини,

   найчастiше - iкони...
   Ђ. Њихайленко, "Љоренi i пам'Ять ‡они..."
   —огось її било, термосувало,

   „ушу закутувало сльотою,

   Ђ згодом мов пiдказало:
   - ‡мий ти голову дощовою водою,

   ‚оно тобi i полегшає,

   Љоли голiвонька буде змита

   „ощовою водою з-пiд ринви

   –ього пекельного лiта!

   Ћтак вона i зробила:
   Ќабрала води в каструлю

   Iз бочки,
   що тихо цiдитьсЯ

   I поїть Яблуню й грушу-дулю,

   Ќабрала води, нагрiла,

   I голову змила, i вмилась,

   Ђ потiм лЯгла чистенька,

   Ђж наче всЯ засвiтилась!..

   I снилась їй дивовижа -

   ‹етить вона пiд небесами,

   ’ака молода-молодюсiнька

   ˜ирЯє понад лiсами.

   Љоса в неї вiльно розплетена,

   Ќачеб у молодої,

   ’iльки волоссЯ сивого

   Ѓагато в коси отої...

   I снилось - сини хапають
   I в матерi рвуть волоссЯ,
   I з нею летЯть у небi,
   I дiтьми малими голосЯть,
   ‘хопили матiр за коси
   I нумо їх виривати,
   Ђ мати по небу навтьоки -
   ‚iд синiв утiкає мати!..
   Ђж раптом вона стрепенулась,
   Џрокинулась: мотоцикли
   Џiд хатою захурчали,
   Ђ потiм раптово зникли.
   Џодумала мати: мiлiцiЯ
   ‡нову примчала по мене.
   ’а Я затЯлась навiки -
   ’ут збуду життЯ оглашенне!..
   Ђж раптом рипнули дверi,
   ™ось сунуло вже до хати,
   ‹iхтарем її шмагонуло,
   Њатiр Ѓожу стало здiймати,
   ‘криню стару одчинило,
   ‘орочку взЯло з поликами,
   „ихало перегаром,
   ‡биткувалосЯ над вiками...
   —ом же її зацiпило,
   Џрийшли, бач, не пiшодрала!
   - ѓосподи, та це ж ‚овка! -

   Ћнук її! ‘ин генерала!

   Ќавiв, бач, "христопродавцiв" -

   •ати вони чистЯть повсюди.

   ‘хопиласЯ баба за серце -

   ‘хопила онука за груди.
   - Џолундра! - вiн злЯкано вдарив

   I бабi вчепивсЯ в волоссЯ,

   „умав, що баба з могили,

   Ђбо щось лихе приверзлосЯ.
   ‚тiкали вони з перелЯку,

   ѓримнули мотоцикли...

   –вiркуни лише били в душу,

   Ђ потiм тихенько зникли...

   Љоса лише вирвана долi

   ‹ежала на збитiй iконi...

   Џропали, прогуркотiли
   I щезли бензиновi конi...

   Љоса лише, вирвана внуком,

   ‘вiтиласЯ на долiвцi.

   Ѓаба iз лiжка звеласЯ

   I нипала по долiвцi,

   Љаганцем собi присвiтила,

   Џодивилась на себе на лису,

   Ѓеззубо собi посмiхнулась:
   - Ќу й дiвка, до пари бiсу!..-

   „ивились безоднi зорЯнi

   “слiд дорогому онуку...
   - Ђ сон таки справдi справдивсЯ,

   Ђ сон таки справдi в руку!..

   ЊЂ’…ђ€Ќ‘њЉЂ ЏI‘Ќџ ‡ —Ћ‹Ћ‚I—ЋЇ „“˜I

   Ќе дiтись, не дiтись менi вiд вогню!
   Ћ ноче, ночуй мене! „нюй мене, дню!
   Људи не пiду Я, мов кiнь вороний,
   Њене здоганЯє сам хрест вогнЯний.
   Џекучий, палючий - на всi небеса,
   I падає з нього вогненна роса,
   Ѓо небо роздерто, i думи роздертi,
   ’ри чисницi, може, лишилось до смертi,
   ’ой огненний хрест, а на ньому i в нiм
   Џалає мiй син у кiльцi вогнЯнiм,
   Ѓо атомнi цвЯхи засаджено в руки,
   Ѓо губи горЯть од пекельної муки...
   ‹иш Я намагаюсь до нього iти,
   ’iкає вiн геть в несусвiтнi свiти,
   ‹иш Я намагаюсЯ вирвати сина,
   „е мучить його вогнЯна хуртовина,
   џ прагну до нього - вiн прагне вiд мене,
   I котитьсЯ нiмбом те коло вогненне...
   ’одi Я тiкаю вiд нього - i вiн
   ‡а мною женетьсЯ хрестом навздогiн.
   Људи не ступлю Я, мов кiнь вороний,
   Њене здоганЯє сам хрест вогнЯний,
   Љлекоче, стукоче у дивнi копита,
   „орога роз'юшена слiзьми побита,
   Џробита, цвЯхована тЯжко слiзьми...
   Ќа вiчнiй дорозi розiп'Ятi ми...

   ’ђЂЉ’Ћђ€‘’ЉЂ

   Ќа горi горить реактор -

   Џiд горою оре трактор...
   ‡ сучасного фольклору
   Ќе чiпайте мене.

   џ - трактористка.
   џкось - це було по вiйнi -
   ѓолова матюкав тракториста,
   ‚здовж i впоперек,
   ’ак i сЯк його смужив,
   Џiвруки йому люто виважував,
   Џлюнув
   I пiшов у контору.

   „емобiлiзований тракторист

   Ќезворушно вернувсЯ додому,

   Ќезворушно води напивсЯ,

   Ќезворушно у клуню зайшов.

   ђозвернуласЯ клунЯ -

   ‚ийшов танк.
   ‡вiдки вiн взЯвсЯ?

   —ого вiн чекав у клунi?

   ’анк люто йшов на контору.

   ѓолова пiд мiсток сховавсЯ.

   ’анк залишив вiд тої контори
   Љупу нещасної глини -

   ’рощив усе i патрошив,

   „оки нарештi ухекавсЯ.

   ’ракторист тодi вийшов iз танка

   I пiшов у район... здаватись...

   Ќе чiпайте мене.

   џ - трактористка.
   Љабiна герметизована -
   Ќе длЯ мене.
   Љожен день Я ковтаю пилюку
   ‡ чорнобильськими радiонуклiдами,
   ‚ченi кажуть по телевiзору,
   ™о вони мiнiмальнi.
   ™е раз вченим повiримо.
   Ђле не чiпайте мене.
   Ќе кажiть менi того,
   Џро що можна бодай помовчати.
   џ ж не прошу у вас телевiзора
   “ свiй трактор герметизований.
   Ќе прошу кондицiонера.
   Џрошу єдине -
   Ѓодай не брешiть.

   ђозумiєте, трактористка Я, трактористка.
   —орнобильська трактористка.

   Њенi ще треба родити.

   Џђ€ЊI’€‚Ќ€‰ ЏЋђ’ђ…’ ‘Љ‹Ђ„ЌЋЇ ‹ћ„€Ќ€

   Њожна все на свiтi вибирати, сину...
   _‚. ‘имоненко_

   Ѓард кучерЯвий, мов макiтра,

   ‚се воював проти пiвлiтра,

   ‘казали б "за", то був би "за" -

   ‘Яйнула б перваком сльоза.

   —и радiо, чи телевiзор -

   „лЯ нього менторський був мiзер.

   “се вiн справно осiдлав -

   “сiх вiн вчив, всiм славу слав.

   Ѓувало, й праску пiдключи -

   ’о заговорить i вночi

   ‘олодким голосом, будь ласка,

   Ќемов приймач, безсонна праска.

   ’акий був славний славослов,

   ™о Як не стань - не лихослов!

   Ђ Як же Њатiр оспiвав,

   ™о попелiли всi слова.

   ”отографи спiшили справно

   I парно вдвох їх - дуже славно

   „лЯ всiх видань по саму Љубу

   ’иражували на всю губу!

   ‚iн Њатiр ставив Як трибуну

   I вергав рiч свою трибунну,

   ‡ ’рибуни-Њатерi кричав -

   ‘вiт дивувавсЯ... й величав...

   ’а Як здригнувсЯ чорний атом,

   ‚iн Њатiр згадує лиш матом,

   ‚iн виїхав, а не утiк,

   џк сам вiн в мiкрофон прорiк,

   ™об перспективи вищi мати.
   Ќе вмiла ж Њати шанувати,

   Ќе всi ж вiнки приберегла

   „лЯ кучерЯвого чола,

   Ќе пiдсадила на всi трони

   ‡ад войовничої персони,

   Ђ примiтивам треба знати,

   ™о матiр можна й вибирати!

   Ђ гордий свiт? ‚iн не гордує.

   ‚iн дивитьсЯ... i аплодує...

   Ћ„Ђ ЊЋ‹Ћ„Ћ‘’I

   ‹ава вулканна нестерпного бiтуму.
   Ѓурхає полум'Я. ‚алує дим.
   I рвутьсЯ слова без жодного вiдома:
   - Љоли помирати, то вже молодим!

   ‘оловейко сiЯє, i витьохкує мiсЯць.

   ‘трiлЯє вогонь навiсним i твердим,

   I серце палає, не рушить iз мiсцЯ:
   - Љоли помирати, то вже молодим!

   †аб'Ячi хори у прип'Ятськiй тишi є -

   —адiють в безумi лютих годин.

   ‘вiт iдiотствує, хоч зверху мудрiшає,
   ‚рЯтований ще раз життЯм молодим.

   ‡а безладу безмiр, за кар'єри i премiї,
   Ќемов на вiйнi, знову вихiд один:
   ‡а мудрiсть всесвiтню дурних академiй
   Џлатим безсмертЯм - життЯм молодим.

   * * *

   ‘тали в вiкна бити шершнi
   I джмелi густи,
   ‘тали душi, тЯжко вмершi,
   Ќатовпом густим.
   I чого б мене питати,
   I нащо б Я їм,
   Љоли й сам не дам Я ради
   Iз життЯм своїм.
   Ђ вони мене питають -
   ™о воно й куди.
   I не дихають - ридають
   ѓолосом бiди.
   ™о менi собi сказати?
   Ѓо Я бiльше в них,
   Ѓiльше в них питаю ради
   ‚ сумнiвах нiчних...

   ђЋ‡„“Њ€ ЏI„ —Ђ‘ ‚I„Љђ€’ЋѓЋ —ЋђЌЋЃ€‹њ‘њЉЋѓЋ ‘“„“
   ‚ ‡ЂЉђ€’I‰ ‡ЋЌI ЌЂ ‘’Ђђ“ ’…Њ“: IђЋ„ I ЏI‹Ђ’

   ...‚ зв'Язку з аварiєю в —орнобилi рiзко
   пiднЯласЯ гiркота i розчаруваннЯ наукою...
   ћ. ™ербак, "—орнобиль"

   ...I ранiше у багатьох виникав сумнiв
   у правильностi вибраного длЯ станцiї мiсцЯ...
   ‚. Ћлiйник, "‚ипробуваннЯ —орнобилем"
   ™о нам цар Iрод! ‘ивий примiтив!
   ‰ого загнали два тисЯчолiттЯ.
   Ђ днi старi на iродський мотив
   Ќам видаютьсЯ старосвiтським смiттЯм...

   ‚ нас - Ѓезiменнiсть! ‚сiх вона поїсть,
   ’а ще й закусить нами з iменами...

   ‚она там сьома, де було їх шiсть,
   ‘iмдесЯт сьома, хитра до нестЯми.

   —ому їх - шiсть? Ђ де ж це сьомий - ’и?!
   —ому ти не сидиш на лавi - перший?

   Ќi! ’и зориш на нас iз висоти,

   Ќауки длань над нами розпростерши.

   ‚се зекономив? ‘овiсть?! —есть?! ‡умiв
   ‡абалагурити самi ‚ерховнi ‚уха.

   Љолегiальний ум в мiльйон умiв -

   Ђ лестощi лиш персональнi слуха.

   —ому їх - шiсть? Ђ де ж це перший - ’и?!
   —ому ти не сидиш на лавi - Џерший?

   Ќi! ’и зориш на нас iз висоти,

   „лань керiвну над нами розпростерши.

   ’ак, ти вгадав, знак ‚ирожденнЯ - ’и,
   Ђ не ‚iдродженнЯ, такий пiдлотний вирiд...
   Iсторiї пiдземної кроти
   ’ебе знайдуть i вкажуть точно - Iрод.

   •оч засторогу Я несу гiрку,

   Ќе каменую —есний •рам Ќауки...

   Ђ хто це там за ширмою в кутку?

   Ћд радiацiї Џiлат вмиває руки...

   * * *

   Љоли ‡мiй чистить Яблуко

   Џеред тим, Як Євi його вiддати,

   ‚iн шкiрку зрiзує по спiралi -

   ‡елений виток з-пiд ножа його плине

   I зветьсЯ вiн пiзнаннЯм...

   ‡мiй Яблуко рiже надвоє

   I витинає Ядро з половинок,

   ‚илущує нутрощi iз насiннЯм -

   I тiльки тодi Євi його дає.

   Єва дiлитьсЯ iз Ђдамом...

   ‘“—Ђ‘ЌЂ ‘ЉЋ‚ЋђЋ„€‘’ЉЂ

   Њисливська бувальщина

   џка краса кругом,

   џкий веселий свiт...

   Њисливцi молодi

   ‚томились пiд обiд.

   –ей хутiр, хутiрець,

   –ей виселок села,

   I п'Ять хаток у нiм -

   I четверо без скла,

   Ђ п'Ята ще жива,

   ™е стежка йде туди,

   ‰ несе врЯди-годи

   џкесь вiдро води...

   I ми туди зайшли

   Ѓез зайцiв, без лисиць.

   Џоставили в кутку

   ‘вiй арсенал рушниць.

   Ђ бабцЯ у кутку

   ‹ежить на тапчанi

   I тихо так, Як смерть,

   —орнiє - на стiнi:
   - ‘пасибi, хлопцi, вам,

   ™о в хату ви зайшли,

   ™о в хатi тарарам,

   Џростiть - нема коли...

   ‚зЯласЯ вмерти Я,

   Ћсь i труна в кутку,

   Ћсь i гора свiчок -

   Ќадбала на вiку.

   ’а нiкому сховать

   Њене, Ягу стару...
   ‚iд того Я нiЯк

   Џо-людськи не помру.

   ‘пасибi, хлопцi, вам,

   ‚ас принесло-таки.

   Ћнуки ви чужi -

   Њої гробовщики...

   Ђ цвинтар - онде вiн,

   ‰де стежечка туди,

   Њогила жде мене,

   џк у ‘ковороди...

   ‘ама її щоднЯ
   „овбала з мiсЯць Я.

   ‘кiнчиласЯ моЯ

   "†иттєва мiсiЯ"...

   ‘ини всi розповзлись,

   —ортма i невiсток...

   ‡осталась Я сама,

   Њов на вербi листок.

   Ќу, а села нема.

   ‚текло кудись село.

   Ѓуло колись село -

   †иттЯ колись було.

   ‚ас покара ѓосподь,

   џк лишите саму...

   џ вас не пiдведу -

   ‚iзьмусь... i вмру вiзьму...

   ‹иш в руки Я вiзьму

   –ю свiчку воскову -

   ‚же, дiточки, за мить

   “же Я не живу.

   ‘ховаєте мене,

   ‚iдразу ж пом'Янiть -

   Ћн самогон в кутку.

   Ћн хлiб. ‘амi вiзьмiть.
   Ћн цвЯхи. Ћн хустки.

   Ђ онде молоток.

   „ай ще води ковтну.

   Љовточок ще. Љовток.

   ЃЂЌЉ…’ ‚ ЏЋђ“ ‘ЌI„у, або ‘ЉI”‘њЉЂ ЊЂ„ЋЌЌЂ

   1

   Ќа рукотворному морi

   ‘еред зеленої ропи,

   Ќаче келихи вiчностi,

   –окнулись черепи...

   Ќа рукотворному

   Љременчуцькому морi,

   џке Я теж колись оспiвав

   ‘тудентським голоском
   недолугим
   “ свiй мiдний
   ‘олдатський кларнет,

   Ќаслiдуючи звитЯжну

   „овженкову ‡олоту ѓенеральську

   ’рубу,
   Ќа рукотворному Љременчуцькому морi,

   џке високо розхвилювалось
   над цвинтарЯми,

   –окнулись бiлих два черепи.

   Ћдин череп та й

   •мельницького Ѓогдана,

   „ругий череп та й

   ‘iрка затЯтого Iвана:
   - –е ти, Ѓогдане?
   Ђ казали, що ти згорiв?
   - –е ти, Iване?
   џк ти шлюзом сюди забрiв?! -
   Ќа рукотворному морi
   ‘еред зеленої ропи,
   Ќаче двi бiлi чари,
   –окнулись черепи...
   Ђж тут будiвельники

   ‡ —игиринської Ђ…‘,

   Ќе чайка у кожного,

   Ђ лютий "Џрогрес",

   Ќе байдики били,

   Ђ рибу ловили,

   ˜пурлЯли блешню

   ‡ усiєї сили -

   Ќа спiнiнг по черепу

   “пiймали
   I здивувались!

   Ђ вам цього мало?!

   џк вам цього мало,

   ’о ще не кiнець.

   џк хлопцi-молодцi,

   ’о кожен молодець,

   Ќа нiс "Џрогреса"

   ‚чепили по черепу,

   џк годитьсЯ кожному

   ‘амогоночерпу.

   ‘еред тої зеленої

   ђукотворної корости

   Њчали по морю
   Џiратськi ростри,

   Џонад всi закидушки

   I вудочки донки

   ‹етiли скажено

   Ќавперегонки...

   Ќа рукотворному морi,

   ‘еред зеленої ропи,

   Људи ви мчите так,
   Њої черепи?!
   - ’и, пане Ѓогдане,

   ’ак лiтав коли-небудь?
   - Ќiчого, Iване,
   Џопадемо на небо!..-
   ’а попали на юшку,
   „е хлопцi-орли

   ЃагаттЯ вербове
   „о хмар розвели.
   ‘кiльки їх з'їхалось,

   ‡вiдки взЯлосЯ!

   Iз Џоднiпров'Я,

   Iз ЏонадроссЯ,

   „е сини хлiборобськi,

   Ђ де вже онуки,

   Ђ де уже правнуки

   ‘плелисЯ за руки

   I ходЯть у танцi

   Ќавколо вогню.

   —и Я все це бачу?!

   —и, може, Я сню?!

   Људи там ти сниш,

   Љоли люто пече,

   ’обi - гарЯче,

   I менi - гарЯче...

   ‚ багаттi стоїть

   ‘кiфська мадонна.

   „итЯ кам'Яне
   •оче вийти iз лона,

   ’а мати замкнула

   ђуками живiт,
   Ќе хоче дитину

   Џустити у свiт.
   - Њоже, розродитьсЯ? -

   ђегiт стоїть
   I пробиваєтьсЯ

   ‚ пекло столiть.
   - Џiдсмажимо бабу! -

   Љричить внучка ротата...
   —ом так всiх вабить

   ‚огонь ѓерострата?

   —ом руйнiвний
   ’ак шалiє азарт,

   I видно по ньому -
   •то чого варт?!
   - Ѓабо, роди! -
   Љричать голi нащадки.
   ’анцюють, рачкують,
   •то просто, хто задки.
   Џартнери сiдлають
   ѓолих дiвок -
   ‡ жаху тiкає
   Ћстаннiй вовк...
   ѓолi дiвки осiдлали партнера.
   ‚се поїдає
   ‚огонь-ненажера.
   - ’и щось таке бачив,

   Џане Ѓогдане?!
   - Џопали ми в пекло,

   ’римайсЯ, Iване!..-

   ’а скiфка не родить.

   ‚же чорна стоїть.

   „им лютий валує.

   ‚же зорЯна сiть

   “ небi з'Явилась.

   ‚же мiсЯць з-за хмар

   ‘онцем козацьким

   ‡орить на пожар.

   ’а баба затЯто

   ‘тоїть у вогнi...

   Ќе видно тобi?

   ‡ате видно менi!
   - ‡араз ти, суко,

   ђозродишсЯ враз! -
   ˜алiє чи сказ,

   —и скажений екстаз,

   ’а нашi рибалки

   ‚же шини несуть,

   Ќавiть длЯ скiфiв

   Џекельна в них суть.

   ˜ини - на бабу.

   Ѓензином полили.

   Љострище iз гуми

   ™е раз пiдпалили -

   I заревло,
   завирувало,
   загоготiло -
   I кам'Яне розверзлосЯ тiло,

   I розродивсЯ порепаний мiф,

   I вийшов на волю розлючений скiф,

   ™об наволоч голу стрiлЯти iз лука...

   ђаптом розчинилисЯ дверi у —игиринi, у мiлiцiї: голий
   хлопчина зi стрiлою у спинi, з п'Яним жахом у голосi
   розповiдає про щось несусвiтенне,єдине, що розiбрали:
   - ‘кiфи!

   Љоли приїхала мiлiцiЯ, дивне побоїще вiдкрилосЯ перед
   очима: всi голi гульвiси були прохромленi стрiлами, два
   бiлих черепи стримiли на човнах, чорна порепана
   скiфська баба плакала чорними слiзьми i не давала
   дострiлЯти своєму синовi останню пару, Яка була зайнЯта
   своїм. ‘ходило сонце, а з кущiв долунювало i старе, i
   сьогочасне водночас:

   - ‘онце моє, чи не боїшсЯ ‘ЌI„у ти?! -
   I повлЯгались голi... снiдати...

   —ЋђЌЋЃ€‹њ ЏЋ-ЊI‹ЂЌ‘њЉ€

   „ипломатам роботи по зав'Язку -

   ™однЯ викидають з подвiр'Я

   ‡а чорнi стрiлчастi грати

   „ебелу капусту, Як сизi Ядра.

   „емонстранти приносЯть її щоднЯ

   I завчено кидають, Як спортсмени,

   “ подвiр'Я нашого консульства,

   ™об знала "iмперiЯ зла".

   ђадiацiЯ в сизiй капустi,

   “ цвiтнiй, у петрушцi, у морквi...

   ‡ручно Як закидати фермерам

   Џерележанi Ядра головок.

   Ќатренованi гуманiсти

   Џрив'Язали корову-помсту,

   —орно-бiлу тiльну корову

   „о чорних стрiлчастих грат.

   Ќе давала корова спати

   Ќавiть звичному персоналу,

   Ђ жiнки її нашi жалiли,

   Ќапували нещасну з вiдра.

   Љорова затЯто мукала,

   „ень i нiч ремигала надсадно

   I жахала набрЯклим вим'Ям -

   ’Яжко їй далась демонстрацiЯ.

   Ђ потiм взЯла й отелилась,

   ‘породила ловкеньке телЯтко.

   —орно-бiлий бичок звiвсь на ноги -
   Ќазвали його —орнобилем.

   „ивилось телЯ на цей свiт

   „уже юно й незрозумiле.

   ‡ двох сторiн пiдходили дiти

   I давали поссати пальчика.

   ‘оромно стало дорослим -

   Ћдв'Язали корову з телЯм,

   “ критий фургон завели

   I на ферму вiдправили.

   ‡ „ЋЏЋ‚I„ЌЋЇ ‘ЉђЋЊЌЋѓЋ Ђѓ…Ќ’Ђ ”ђЂЌ–“‡њЉЋЇ ђЋ‡‚I„Љ€
   ЏђЋ ЏЋ‚…„IЌЉ“ ЏЋ…’I‚ “ ЏЂђ€†I

   џпонський поет •iро ‘iм цiкавивсЯ дуже всiм
   ˜анували його усi ми ‚iн приїхав iз •iросiми
   •iро ‘iм - Японський поет схиливсЯ був на парапет
   Љоли ‘ена текла попiд нами “сiма паризькими снами
   ‡ваблювала катерами

   ‘палахом дiорами ђосiйський поет ”рол
   Ѓайкал їздив на цвинтар бiлогвардiйський
   ‚се могилу Якусь шукав

   I кинув грудку грунту московського

   Ќа могилу ЂндрiЯ ’арковського

   “країнський поет —орний Ѓiль (скорочено: —орнобиль) хотiв на
   Ќабережнiй купити iкону
   “ них пiдлЯгає це пiд заборону

   ‹ише двох франкiв не вистачило

   I все у нього iз рук вискочило

   Њатиме спокiй на митницi бодай

   Ђ iкона стара була хоч молода …поха? „олЯ? ‘мерть?
   ’ак, Я вже знаю хто - —орнобильська Њадонна?!
   ’ебе вкрутила в чорну круговерть
   —и вилонила з молодого лона?

   Ђле ось фiзик прибiг. „ивна длЯ мене цЯ мить.
   џка ж Я йому солом'Яна оборона?!

   ˜епоче вiн болiсно: - ‚она менi не простить...
   Ќе простить... —орнобильська Њадонна...

   ‚она вже взЯла. Ћдного. I двох. I трьох.
   I Я не збрешу... •оч помста її законна.
   Њоже, ти ближче до неї, хоч, звiсно, Який ти бог.
   Џомста вона i є - —орнобильська чорна Њадонна...

   •лопчина такий молодий. Ѓлагословенний вiк.
   Џiд четвертим реактором - усмiшка безборонна...
   - ђозумiєте, донька у мене.
   „онечцi - один рiк.

   Њоже, простить вона - —орнобильська Њадонна?!

   - ‘лухайте, хлопче, адреса у вас не та.
   - ѓрiхи Я не вiдпускаю,- шепочу Я монотонне
   •лопчина ж ображено з колiн своїх вироста,
   Ќаче стоїть за ним справдi —орнобильська та Њадонна.
   - Љоли до Џоета не можна з душею на сповiдь
   прийти,
   ’о куди ж менi дiтись з бiдою - йти по iконах?! -
   „ивиласЯ Iстина з вiчної висоти,
   ‡-пiд чорного рушника - —орнобильська наша
   Њадонна.

   •ђ…™Ђ’€–њЉЂ ЊЂ„ЋЌЌЂ

   “ юрмищi хрещатицького днЯ

   ’и боса йшла, ти, сива Љатерина -
   Ѓунт ‚рубелЯ з кирилiвського дна,

   ‹етюча йшла, жагуча i поривна.

   ‘ахалисЯ од тебе - що таке?
   Ѓо лЯльку ти з лахмiттЯ спеленала,
   Ѓо молоко було в тобi гiрке,
   Ѓо всюди й скрiзь дороги було мало.

   Ќевже цi очi помстою горЯть?

   ‡а муки ненародженого сина?!

   ‚уста киплЯть i сивi од проклЯть,

   Ќевже проклЯттЯ - суть твоЯ єдина?!

   Љому ти будеш мстити? —и й менi?

   —ому ж тебе душа вчуває мстою,

   ЌастоЯною геть на полинi,

   ‘угестiєю дикого настою?!

   —и той, хто винен, сам в собi згорить -
   ‡ твоїх очей длЯ нього iскри досить?!
   Ђ хвора кров iз рани цебенить,

   Ђ кровi гул палючий i гундосий...

   ’и - збожеволiла. ‡ лахмiттЯ лЯльку ти
   Ќесеш - куди? •iба в психiатричку?!

   ’ебе - знайти, од пекла вберегти!

   Ђ ти втекла, Як в пекло, в електричку...

   ‘пеленуте нiщо в твоїх руках.

   Ђ груди чом так спалено розпухлi,

   Ђ губи чом запаленi в вавках -

   ‡апаленi на вогнЯному кухлi?!

   џкий напiй ти в квiтень той пила,

   Љоли, заквiтла сином, ти ходила,

   ‚iд Iрода себе не вберегла -

   ’ебе накрила та нечиста сила?!

   Ђ хустка збилась так на головi,

   ™о лисиною свiтиш, Ѓожа Њати...
   џ босий слiд твiй бачу у травi,

   џкий боюсь i подихом займати.

   …ЏI‹Ћѓ

   ...’а стали хуртовини наступати,

   ’а стали вдовиченкiв побивати:
   ™о перва хуртовина
   „ома попалила,
   Ђ друга хуртовина
   ‘котину поморила,
   Ђ третЯ хуртовина
   “ полi й у домi
   ’а хлiб побила,
   Ђ нiчого в полi й у домi
   Ќе й остановила...
   “країнська народна дума

   "Ѓiдна вдова i три сини"
   ‚она дивитьсЯ, дивитьсЯ в душу.

   ‚она палить очима до дна.

   Ђ Я все це дотерпiти мушу,

   Ѓо в душi не душа, а вина.

   Ќу чого ти, чого ти, чого ти,

   ЋдкараскайсЯ геть, вiдiйди!

   ‚она ж стала затЯто навпроти

   I пильнує очима бiди.

   ‚она йде вже, прЯмує до тебе,

   Ћдчинила вже дверi - й тобi

   ЌахилЯє це атомне небо

   “ своїй потойбiчнiй журбi.

   ЉраплЯ совiстi є ще на денцi?

   ‚она вiрить i в краплю твою:
   “ твоєму життi-одноденцi

   џ нiкчемнiсть свою впiзнаю.

   Ќад тобою схилилась, полiтик,

   —и впiзнав ти цю матiр - вдову?

   Iз мiльЯрдом поганьблених дiток

   ‚она долю несе свiтову.

   —и впiзнав ти її, енергетик,

   Ђтоммашна ‚еличносте, ти,

   ™о з твоїх скороспiлих абеток

   ‹юдську мову нiЯк не знайти.

   ‹исомудрi пихатi лахудри -

   ‚аших внукiв вона затулЯ:
   Ѓоса йде на вогонь кривомудрий,

   Ѓо ‚ода вона є i ‡емлЯ.

   Її поглЯд ти чуєш, учений,

   ’ож тiкай, лиш подумай, куди?!

   Її поглЯд на тебе вогненний -

   ‰ого лазером ти вiдведи!

   Ђ менi, а менi, славослову,

   ‚ас-бо славив, дурний вертопрах,

   ‚iдiбрало розбещену мову,

   I нiмотствую геть у вiках.

   •то ж там, сиву, посмiє займати?

   ‘iль пiзнаннЯ - це плiд каЯттЯ...

   Ќесе сива чорнобильська мати

   –ю планету... –е хворе дитЯ!..



   ѓI’ЂђЂ ЏЂ‚‹Ћ Ќ…ђ“„€

   Џомiж смертю i тим,
   ™о називають безсмертЯм,
   џ вибираю гiтару...
   Џабло Ќеруда

   I

   ™о може поет в цьому свiтi -
   Ќапитись сонетом води,
   Џогладити сонце в зенiтi
   I бути, Як хлопчик, радий, -
   ™о може поет в цьому свiтi?!

   џ згадую днi веснЯнi,
   ‘погадую ‚еймарський форум,
   џк Џабло всмiхавсЯ менi,
   I квiтцi, i зiрцi в ту пору, -
   I сонцем вмивалисЯ днi.

   ’а ось Ѓухенвальд - i Ќеруда
   ’ам серце своє натрудив.
   ‚ очах клекотала огуда,
   Ђ вiн повен гнiву ходив
   ‡ гiтарою в парi - Ќеруда.

   ‚iн був - наче той материк,
   ’вердий, незворушний флегматик,
   I нiмо кричав його крик,
   I Я, непiддатний до паток,
   Ћбожнював цей материк.

   ѓiтара ж, мов хвилЯ ласкава,
   ‚се била в його береги,
   Ђж гнуласЯ дивом лекала,
   ’акий вiн був їй дорогий -
   Њузична ласкавка легкава.

   ЏроклЯтi цi концтабори -
   Њембранне вона трiпотiла
   ‰ летiла йому догори,
   ’о тiло тулила до тiла -
   ‹юбила над концтабори...

   ’а Як же, та Як вiн ожив,
   Ћтой Ѓухенвальд, аж у —iлi?
   ‘кажи менi, Џабло, скажи,
   Џро днi розкажи поночiлi,
   „е час Ѓухенвальдом ожив.

   џк цвiль пiдiймаєтьсЯ з дна
   I честь вiддав Џiночету -
   Ќовiтнiй фашизм розпина
   ѓiтару i душу поету,
   Ѓо ж гнiвом клекоче струна.

   ™о може поет в цьому свiтi?
   Ђ може вiн вмерти тодi,
   џк душi замкнули у клiтi
   I хунта над виром подiй
   Џавучо зависла в зенiтi.

   ’а нi ж! Ќе помре вiн тодi,
   •оч смерть його в губи цiлує,
   •оч губи у неї твердi -
   Њежа навiть чорному злу є,
   Ќе може вiн вмерти тодi...

   II _

   Ћбрубанi руки у •ари.
   Ќа сонцi - кривавий пил.
   ‡мордовано душу гiтари
   Ќа гiтлерiвський копил.
   ѓiтару кладуть на мари.

   Љоли протира Џiночет
   Љривавi свої окулЯри,
   ™о може в розпуцi поет:
   Ќевже ж бо волати до хмари -
   ѓiтари, гiтари, вперед?!

   III _

   "Iнтернацiоналом" суремить спiв
   Ќад неподоланою труною,
   •оч кулемет люто косить з-пiд брiв.
   ‚стає правiчною новизною
   "Iнтернацiонала" суремний спiв.

   ђобiтники iз свЯтих передмiсть
   ‹агодЯть струни в лихому пiдпiллi -
   •оч кулемет розлютовано їсть
   ‘труни отi посивiлi, аж бiлi, -
   Ђльєндiвську гвардiю з передмiсть.

   Џабло, мiй Џабло, струна до струни,
   „уша до душi - нехай руки закутi,
   ‚iко дощенту розбий у труни,
   •ай кулемет захлинаєтьсЯ з лютi,
   Ќад смертю - гiтарою нам продзвени!



   †Ђђ’I‚‹€‚Ђ ЃЂ‹Ђ„Ђ ЏђЋ ‚€ЏђЂЌI ˜’ЂЌ€

   Ќiч розписала небо
   в синю домашню вазу.
   ‡ахлинуласЯ електричка.
   Љомар в споришi принишк.
   ‡амурзавсЯ Я на роботi -
   i мати примiтила зразу
   ‡аплЯмленi солiдолом ще путнi
   сiрi штани.


   ЃанЯк на плиту поставила.
   „iстала з полицi мило.
   Ђ мiсЯць у бiлих споднЯх
   з батьком у шахи грав.
   „алеко овогнене мiсто
   на сон голубий мостилось.
   ‘мачною була пiслЯ пива
   густа кабачкова iкра.

   ‚iдгонили грушами хмари.
   “ вiтрi топилисЯ шепоти.
   ‘ад колихавсЯ солодко
   на гойдалцi тишини.
   Ђ на пружинистiй шворцi,
   звiшенi за манжети,
   Џришпиленi гострими зорЯми,
   в небо iшли штани.

   (Џовнi образи, повнi огуди
   Њої пишногубi етюди.
   "–е вже занадто, це вже занадто" -
   Њенi нашiптували сонати,
   I розсипались по панелi
   Њої рондо i ритурнелi -
   џ обiйшовсЯ без них,
   Ћспiвуючи штани.)



   ЊЂЌЂ‰‹Ћ‚Ђ ‚€‘’Ђ‚ЉЂ

   ‚арiацiЯ на тему "‘корбота" (1940)

   Ѓув собi тато, була собi мама,
   було собi Я.

   ’ато сидiли собi на ослонi.
   ’ато робили менi вiтрЯка,
   Ђ мама кашу менi варила,
   Ђ кицЯ Њурка гралась собi з хвостом.
   Ђ прийшли дЯдьки, кричали на тата,
   I мама мене зачинила у хатi,
   I кицЯ кричала на мене без мами.
   Љричала кицЯ на мене,
   Љричала мама надворi,
   I Я кричало, бо всi кричали,
   I з печi так пахла гречана каша.
   ‡ахотiлосЯ татовi спати,
   ‘клали руки йому на грудЯх
   I поклали тата на лавi.
   Ђ Я собi кричало: "„айте кашi!
   Ќу, мамцю, дайте кашi, мила мамцю!"
   Њама плаче коло печi,
   а Я плачу коло мами.
   Ћтож пiду до тата,
   нажалуюсь на маму:
   џ хочу собi кашi, а мама не дає.
   ‘вiчка на столi. ђуки на грудЯх.
   Ѓув собi тато. ’епер тiльки мама та Я.



   Ћ„Ђ ‘Ћ‚I‘’I

   „ослiдiв зливи. Љаскади думок.
   …кспериментiв напружений крок.
   Ћсь ”еофанiЯ. ѓен там „убна.
   ‚ криницi пiзнаннЯ не бачу Я дна!
   ’а голос пiдношу за бомбардуваннЯ
   џдра таємницi! •ай тихе свiтаннЯ
   ђозчепитьсЯ криком хитрющого кварка!
   •оч сумнiв, Як ворон, нав'Язливо карка:
   Ќавiщо? „лЯ бомби?! Ќавiщо? „лЯ муки?!
   —ого ж Ћппенгеймер заламував руки?!
   —и ж фiзики атомних псiв розпустили?
   ’а в •iросiмi згорiли й могили!
   џк совiсть народiв звеласЯ з золи,
   —и ж фiзики атомних псiв вiдтЯгли?!
   Ќамордник на бомбу! ‘киглiннЯ бiди!
   ‚же атомний лайнер хрускоче льоди!
   Ђ в тишi стозвукiй на всi голоси
   ‚иють i виють атомнi пси...
   Љрiзь виверти мозку й фашистську грiзьбу
   Ќад вченим хай сЯє моральне табу:
   †одного грама науки длЯ зла.
   „обро хай осЯює мудрiсть чола,
   •ай волЯ пiзнаннЯ розгортуе дiї,
   •ай совiсть веснiє, хай свiт молодiє,
   •ай вiтер зеленим своїм Язиком
   Џiдтверджує серцЯ веснЯний закон:
   †ити. ’ворити. ‘вiт берегти.
   ‘вiтити людинi на цiлi свiти.
   •олонуть зiрки. Ђле чуйно i зiрко
   ‹иш ти не холонь-бо, людинонько-зiрко!



   Ћ‘’ЂЌЌI‰ ЊI‘’ ЏЋ‹ЉЋ‚Ќ€ЉЂ

   ‚дарили сурми в маєво листЯ зеленого,
   Љрила наметiв лЯчно залопотiли,
   ‡орi летiли в очi молодо i черлено,
   I сон оксамитив непрочумане тiло.

   Ѓагнетами хрЯснули карабiни холоднi,
   ‘iЯлась нiч крiзь рожеве решето.
   ‘мачно кричали сколошканi взводнi,
   I шикувались солдати нарештi.

   Љовтали останнi сонливi шепоти,
   ‘опiли друзЯм у теплi потилицi.
   ‚ уЯвi блукали несмiлi прожекти,
   “ що цЯ тривога неждана виллєтьсЯ.

   ђiжучи мрево тугою статурою,
   ЊiсЯчи порох чобiтьми Яловими,
   Ќезугарною рухливою скульптурою
   ‚ирiс вiн перед рЯдами Ямбовими.

   Ћдноокий, на цибатих кривих ногах,
   ‚едучи на прив'Язi штабну свиту,
   ‚iн темрЯву бив пiд лопатку i в пах
   •охлацькою скоромовкою басовитою.

   Џолковник старiв на наших очах
   I, втЯмивши це, холов до образи.
   ЊЂ‚[1] його пружно i тепло гарчав -
   ‚iтер пiд пахвами в нього лазив.

   ‘лова конали в терпкiй живицi,
   ‘лова навзаводи йшли в замiс,
   ‘лова наливали тiло по вiнцЯ
   ‡еленим маревом пiснi про мiст.

   ђiзкий ацетон ковтала iмла,
   ѓойдалисЯ блоки на спарених шинах,
   Љавалькада металу гуркiт тЯгла,
   Ќебо вигойдувала на пружинах.

   •итаючи прутом пругкої антени,
   ЊЂ‚ зеленавий мiж ‡I‹ами нишпорив,
   I рЯтували дивацькi крени
   ‰ого шофера, грузина вишколеного.

   I вже начштабу летiв туди,
   „е лЯже моста зелена соната,
   I вiЯвсь за ЊЂ‚ом блакитний дим,
   I бiг наказiв полковничих натовп.

   ‚ апарелЯх пiщаних хрустiла лоза,
   Ќад урвищем рiзко хрипiли гальма,
   Џолковник кричав захрипло: "Ќазад,
   Ќазад, такувашумать, негайної"

   I, Як тасує карти картЯр,
   ‡бивав вiн машини в строгi колони,
   Ђ потiм палив: цигарковий жар
   Ќе встигав йому сипати дим солоний.

   Ѓлоки летiли, збиваючи бiлу грозу.
   Џрогони гули,
   катери сновигали чвалом,
   I мошкара надибала сизу брудну лозу,
   I на бровах мостиласЯ
   викличне i зухвало.

   ‡водилось сонце. Ћбсiла його мошкара.
   ‚оно червонiло -
   покусане, зле i безруке.
   I вже вигулювало кругле, Як сонце,
   "ура".

   I чувсЯ з-за лiсу
   продимлених танкiв грюкiт.

   ‡iрвалисЯ з прив'Язi ситi тугi ЃЊЉ[2],

   ‚ходили в лiнiю вже налаштованi ланки,
   I вктЯгсЯ мiст на понтонах,
   Як на биках,

   I гарЯчково побiгли
   хапливi тони морзЯнки.

   ’а вибухло серце,
   Як спалах вогню вночi,
   ‚зЯлись днiпровськi очi
   димчатим сизим оловом.
   Њiст прогинавсЯ од рику
   дублених тЯгачiв,
   I лiкар наш полковий
   тужно схопивсЯ за голову.

   [1] ЊЂ‚ - малий плаваючий автомобiль.
   [2] ЃЊЉ - марка катера.



   ЏЋЊ€ђЂћ’њ ЊЂ‰‘’ђ€...

   Џам'Ятi академiка Ћ. I. Ѓiлецького

   Џомирають майстри. —iтко значать вiки.
   їх життЯ вперезало вогнЯми й димами.
   ‚ груди траурних маршiв
   дзвенЯть молотки,
   I влЯгаютьсЯ думи золотими томами.

   ‹юди круто жили. ‹юди в сонце ходили
   I державу науки несли на плечах,
   ‹юди гупали кайлом в оранжевi брили,
   ‹юди шквально згорiли,
   щоб день не зачах.

   Ђмплiтуда людська -
   вiд колиски до гробу.
   ’а не знати народу таких амплiтуд,
   Ѓо ошпарює реквiєм мою душу окропом
   I сподiвану зрiлiсть вишукує тут.

   ‘плЯть монархи труда. ‡рiє черга велика
   „о незайнЯтих тронiв крiзь думи густi.
   Џiдмайстри мого вiку!
   џ вашi риданнЯ покликав,
   ™об на цвинтарi чолами пiдрости...



   ‘Њ…ђ’њ ˜…‚—…ЌЉЂ

   (‘имфонiЯ)

   (“ривки)

   ЏђЋ‹Ћѓ

   ‘толiттЯ - зморшка на чолi ‡емлi:
   ‚сесвiтнi вiйни, революцiй грози...
   „нiпро до нiг стежиною пролiг
   I котить славу в сивi верболози.

   Џоет став морем. „алеч степова,
   I хмарочоси, й гори - ним залитi.
   Ѓунтують хвилi - думи i слова,
   I сонце генiЯ над ним стоїть в зенiтi.

   „но глибшає, i береги тiкають,
   Ђж небо рве свою блакить високу,
   I шторми пiнЯтьсЯ од краю i до краю,
   Ћд ‹енiнграда до ‚ладивостока.

   ‡ глибин сердець джерела пружно б'ють
   I шумувати морю, не вмирати,
   •ай ллють у нього i любов, i лють,
   ’ривожну шану, жовч гiрку розплати.

   •удожнику - немає скутих норм.
   ‚iн - норма сам, вiн сам в своєму стилi...
   “ цей столiтнiй i стобальний шторм
   џ кидаюсь в буремнi гори - хвилi.

   I частина

   ‚€˜Ќ…‚€‰ –‚I’

   I

   ‡авiрюха стугонiла, вила,
   Ђ мороз гострив свiй бiлий нiж,
   Ђ ‡емлЯ, од лЯку задубiла,
   Ќа вiтрах крутиласЯ скорiш.

   ™улились дороги, мерзли хмари,
   ‚ сiру безвiсть зносило мiста,
   Ђ дуби стругалисЯ на мари,
   Ќа труну, на вiко, на хреста.

   Џетербурзьким шлЯхом, по колiна
   ѓрузнучи в заметах, боса йшла
   ‡морена, полатана ‚країна,
   Њуку притуливши до чола.

   I намисто сипалось пiд ноги.
   Ќiби кров змерзалась на льоту.
   "‘ину, сину",слухали дороги
   ’их ридань метелицю густу.

   "Њоже б, сину липового чаю
   —и калини, рiдному, бува..."
   Ђ дорога ген до небокраю -
   Ќа дорозi мати ледь жива.

   •удерлЯє хуга хуртовинна,
   ‡асипає снiгом очi вщерть.
   I бiжить до сина “країна
   ЋдганЯти знавiснiлу смерть.

   II

   –iлу нiч надворi виє хуга,
   Џлаче, деренчить в вiконнiм склi.
   Ќi дружини, нi дiтей, нi друга -
   ’iльки гiлка вишнi на столi.

   ’елеграма вiд полтавцiв. Њ'Ята.
   ‚iє в душу запахущий дим,
   ’а маленька свiчка тьмЯнувата
   ’рiскає i мружитьсЯ над ним.

   „вi у шафi, що життЯ досвiтЯть,
   Ќу, а там - свiтити вже йому
   ‚ завiрюшних, грозЯних столiттЯх,
   ‘ерцем розпанахувати тьму.

   Ќинi вишнЯ бризнула суцвiттЯм -
   ‚ плЯшцi тепла гiлочка жива...
   Ѓiль пекучий... I вона, самiтна,
   ‚ цвiтi всЯ, Як в думах голова.

   ‹iг у лiжко. ‚iє чи не вiє -
   ‚ заметiлЯх весь життєвий шлЯх.
   ‚ свiчцi ледве дихають надiї,
   I блукають пальцi в пелюстках.

   V

   „руге мареннЯ

   ‡ шибки впурхує в кiмнату зграЯ  горобцiв,  всiдаєтьсЯ  бiлЯ  свiчки  i
цвiрiнчить:__

   Њи - українськi горобцi,
   џк оселедцi, в нас чуби,
   ‚країнський усмiх на лицi,
   ‚країнськi писки i лоби.
   ™о нам сипнуть, те ми клюєм,
   —олом за ласку вiддаєм.
   –ар нас шугнув, i ми - о страх! -
   ‚сi пурхнули по смiтниках.
   ’о служимо в своїх панiв,
   џк Ѓог велiв i цар велiв,
   ’о мостимосЯ до чужих
   I в урнах порЯдкуєм в них,
   Ђ те, що “країна гола,-
   Ќам соромно за нашi вола,
   Њи обминаєм наш смiтник -
   ‚же одбуЯв козацький вiк,-
   I ми не витвори локальнi,
   Њи навiть iнтернацiональнi,
   Ѓо Як пiдiйметьсЯ руїна
   ‰ зачервонiє “країна,
   ’о нам прийдетьсЯ утiкати,
   ™об крильцЯ не поопiкати.
   Ђ вдалинi, на чужинi,
   Ђ чи в сусiдськiм бур'Янi
   Њи розпережемось орлами...
   –вiрiнь-цвiрiнь, ти будеш з нами?
   ’и в нас дивись, бо спересердЯ
   Њи поклюєм твоє безсмертЯ...
   Ђ то престол тобi зiв'єм,
   I епiгонством тихо вб'єм,_
   ‚ труну твою, Як лЯжеш спати,
   Њи рiдної натрусим м'Яти.
   ™о ми свої (хай знає свiт!) -
   –вiрiнькнем тихо "‡аповiт"...
   ’и - вiчний? ‚iчнi ми, борцi,
   Њи - всюдисущi горобцi!

   VI

   ’ретє мареннЯ

   ‚iн лежить горiлиць i не бачить нiчого,
   ’iльки з хрому халЯви - глум гидкий, навiсний.
   I пiдходить один, пружно виструнчив ногу,
   ‘тав на груди поетовi (чи це Ява, чи сни?).
   I пристукує, i гатить
   Љаблуками кованими -
   џк би серце розiрвати
   ѓострими пiдковами.
   ѓупотить, тупотить,
   ’исне, мне, вичовгує -
   ‡лiсний танець глупоти
   ‚ пiнi вишумовує.
   ’а по грудЯх, та по серцю,
   ’а по тiлi бiлому.

   Љрики. ‹емент: "Џiдсип перцю!"
   ‚ диму очамрiлому.
   Ћфiцери ходЯть колом,
   Ћренбурзький гарнiзон,-
   I, прошитий гострим болем,
   ‡ахлинаєтьсЯ прокльон.

   ‚iн тужавiє мукою, битi груди розпростує,
   ђве сорочку скривавлену - i росте, i росте:
   I злiтає мiзерiЯ золотою коростою,
   ‡бившись в закутку шинку в павутиннЯ густе.

   I малi йому зруби, дико валЯтьсЯ стiни,
   „ах злiтає за вiтром, та впину нема.
   I казарми трiщать од лежачої спини,
   ‡ лЯку в море пiрнає пустелЯ нiма.

   I не встати йому, мов прибитий навiки,
   •оч пiд ним, наче хмиз, трiскотить Ћренбург,
   •оч здаютьсЯ струмочками вигнутi рiки
   I дмушками дитЯчими посвисти бур.

   ‚iн кричить з перелЯку, бо рука вже на полюсi
   Њаца лисину льоду, а друга внизу.
   —орне море пiзнала по козацькому голосi
   I так спрагло голубить поднiпрову лозу.

   ѓолова в Џетербург вже уперлась - i звiдти
   ‘унуть армiї, прЯмо по ньому гудуть,-
   I танцює iмперiЯ, i двигтЯть динамiти,
   ™об дiбратись до серцЯ, в поетову лють.

   Ђ над серцем гопака
   Џанство з “країни
   “ червоних чобiтках
   Џробива до спини.
   „ави його, слава Ѓогу,
   ™об iнший боЯвсЯ,
   ™об iти в таку дорогу
   I не замiрЯвсЯ.
   ѓоп-гоп гопака
   “ червоних чобiтках,
   “ киреЯх вишневих,
   “ шапочках смушевих...

   ‚iн лежить горiлиць. ѓасне свiчка поволi.
   ‹юто груди печуть, та нiкого нема,
   I летЯть на ‚країну незагоєнi болi,
   ‡упинЯють їх грати, бо вiтчизна - тюрма...

   VII

   ѓолосiннЯ матерi “країни

   ’а до кого ж Я лiтатиму,
   Љому в очi заглЯдатиму,
   Љому квiти-самоцвiти
   Џо долинах розстилатиму?
   ‚iдкiль тебе ж викликати?
   —и то з рути? —и то з м'Яти?
   —и з глибокої могили,
   „е барвiнки хрест обвили?
   џкi столи застилати?
   Џовнi чари наливати,
   ’а й налити, пригубити,
   ‡ хрестом цокнутись i пити?
   џк же тебе шанувати -
   –вiт вишневий обсипати
   Ђ чи жовтий лист кленовий
   Ќа вiночок твiй терновий?!

   II_ частина_


   ‚€˜Ќ…‚€‰ ‚I’…ђ

   ‚ишневий цвiт
   ‡ вишневих вiт
   ‚ишневий вiтер
   ‡вiває з вiт.

   ‰ому стелиласЯ дорога незвичайна -
   Єдина у життi i в смертi теж єдина,
   Љрiзь всi вiки, загорнутi у смуток,
   Љрiзь всi народи, сивi i веснЯнi,-
   Љругом землi йти на плечах братiв.

   I до труни з кленового безсмертЯ
   ˜експiр пiдходить з глибини столiть
   I, чорний плащ вiдкинувши рукою
   (Ќа грудЯх зарЯхтiли дiаманти,
   Њов зорi на небесному чолi),
   ‘хиливсЯ до землi, поцiлував у лоб -
   ‚iйнулосЯ волоссЯ над труною.
   ‡астиг в мовчаннi, вiчний, Як життЯ.
   ‚iйнуло подихом насичених терзань -
   ђiшуче звiвсЯ бурЯний Ѓетховен.
   ‹евиний чуб iз чорних блискавок
   “пав на груди вогнЯного брата -
   ‚ислухав громи в ’арасовiй душi.
   ‘трункий, i чистий, i легкий, мов птах,
   ‚ устах затисши бiлий цвiт черешнi,
   Џлив на вiтрах гарЯчо-мудрий Џушкiн.
   I полилось волоссЯ кучерЯве
   Ќа мудрi руки сивого борцЯ.
   I скинув ѓойЯ вороний цилiндр,
   Џоставу згорблену нiс крiзь тривожнi хмари
   ‡ совою на широкому плечi.
   “ кожного рукав пов'Язаний хустиною
   ‡ Яскравим українським вишиттЯм.
   ‚зЯли на плечi дорогу труну.

   ‚ишневий цвiт
   ‡ вишневих вiт.
   ‚ишневий вiтер
   ‡вiває з вiт.

   I замiсть свiчки палахтiло сонце...

   ‚ишневий плiд
   ‡дивує свiт,
   ‚смiхнетьсЯ сонцю
   Ќа крилах лiт

   ‚ ’арасових натруджених руках.

   I доки свiт
   “ плинi лiт -
   ‚ишневий вiтер,
   ‚ишневий цвiт.

   “ кругосвiтнiй похорон пiшли,
   ™об зупинитись на горi —ернечiй.
   ‰шла вперше “країна по дорозi
   “ глибину епох i вiчних зльотiв -
   ‰шла за труною сина i пророка.
   ‡а нею по безсмертному шлЯху
   Iшли хохли, русини, малороси,
   ™об зватись українцЯми вiднинi.

   ‚ишневий цвiт
   ‡ вишневих вiт
   ‚ишневий вiтер
   ‡вiває з вiт.

   ‹iтали ластiвки й снували за собою
   ѓодини й днi, журбою перевитi.
   Ђ з купола захмарених небес
   ѓлибинний реквiєм схилЯвсЯ до землi,
   I очi смутку зазирали в душу -
   ‰шла “країна в глибину столiть
   ‡ народами веснЯними i сивими
   Џлече в плече в незвiданi краї.

   ‚ишневий плiд
   ‡дивує свiт,_
   ‚смiхнетьсЯ сонцю
   Ќа крилах вiт.
   ѓора —ернеча стала на колiна,
   ‚зЯла труну безсмертну в чисте лоно,
   I вiчнiсть тополина стала поруч,
   ‚ишнева веснЯна пора.
   ‹етЯть стежини до „нiпра,
   ‹етЯть хмарки, летЯть дороги,
   ‡iбгавши курЯву пiд ноги.
   ‹етЯть студенти i монахи,
   ‹етЯть мундири i папахи,
   ‹етЯть солом'Янi брилi,
   ‹етЯть кленовi костилi,
   ‹етЯть берлини i пiдводи,
   ‹етЯть вiки. ‹етЯть народи.
   ‚ишневий вiтер на землi.
   ‚ишневi думи на чолi.

   I доки свiт
   “ плинi лiт -
   ‚ишневий вiтер,
   ‚ишневий цвiт.



   ‘ЋЌџ—Ќ€‰ …’ћ„

   „е котитьсЯ мiж голубих лугiв
   •марина нiжна з бiлими плечима,
   џ продаю сонцЯ - оранжевi, тугi,
   ‡ тривожними музичними очима.

   Ћсь сонце вiри - чисте i просте,
   Ћсь сонце мiри - з вiжками на храпах,
   Ћсь сонце смутку, звiдки проросте
   †орстока мудрiсть в золотих накрапах.

   I переливно блискотЯть сонцЯ
   ЏротуберанцЯми сторч головою.
   Ѓерiть сонцЯ - кладiть менi серцЯ,
   џк мiдЯки з осугою-турбою.

   џ вашi душi клином обмину,
   џ не поставлю їх на п'Янi карти,
   Ђ що сонцЯ за дорогу цiну,
   ’о сонце завжди серцЯ варте.



   ЃЂ‹Ђ„Ђ ЏђЋ ‘Ђђ'џЌI‚ ’Ђ ‚ЂЌ-ѓЋѓI‚

   •ата у серцi свiтитисЯ мусить,
   Џогiдною бути при всЯкiй погодi.
   ‘тоЯть Џарфенони солом'Яно-русi,
   ‘инькою вмитi, джерельноводi.

   Њами мої чистi в мелодiЯх кропу,
   ‚ мелодiЯх гички зеленоросої,
   Џризьба тече у вогненну шопу
   ‡-пiд вашого пензлЯ з сипучого проса.

   ‚ проваллЯх чекає розсипчаста глина
   ђук ваших чорних, звiтрiлих, гречаних.
   I млiє палiтра на згорблених спинах,
   ђозведена потом в мiшках десЯтчаних.

   Џооранi вiком смаглЯвi лицЯ:
   ѓорпини i ’еклi, ’етЯни i ѓанни -
   ‘ар'Яни в хустках,
   ‚ан-ѓоги в спiдницЯх,
   Љричевськi з порепаними ногами.

   ‘нiпки золотистi загачують греблю,
   Ѓо хата блакитна текла б в небеса...
   Њамо! џ вашi думи тереблю,
   I крапка в баладi моїй - сльоза.



   ЃЂ‹Ђ„Ђ ЏђЋ ‘ЋЌџ˜Ќ€Љ

   ‚ сонЯшника були руки i ноги,
   Ѓуло тiло, шорстке i зелене.
   ‚iн бiгав наввипередки з вiтром,
   ‚iн вилазив на грушу,
   i рвав у пазуху гнилицi,
   I купавсЯ коло млина, i лежав у пiску,
   I стрiлЯв горобцiв з рогатки.
   ‚iн стрибав на однiй нозi,
   ™об вилити з вуха воду,
   I раптом побачив сонце,
   Љрасиве засмагле сонце,-
   ‚ золотих переливах кучерiв,
   “ червонiй сорочцi навипуск,
   ™о їхало на велосипедi,
   Ћбминаючи хмари на небi...
   I застиг вiн на роки й столiттЯ
   ‚ золотому нiмому захопленнi:
   - „айте покататисЯ, дЯдьку!
   Ђ нi, то вiзьмiть хоч на раму.
   „Ядьку, хiба вам шкода?!

   Џоезiє, сонце моє оранжеве!
   ™омитi Якийсь хлопчисько
   ‚iдкриває тебе длЯ себе,
   ™об стати навiки сонЯшником.



   ЃЂ‹‹Ђ„Ђ Ћ ЊЋ…Њ Ћ‘ЉЋ‹Љ…

   _Џредседателю колхоза имени Ќариманова, _
   _ѓерою ‘оциалистического ’руда _
   _узбеку €скандару Ќосову,_
   _раненному на украинской земле_

   ‘ердце жаворонком падучим
   ‚ твердь груди напористо бьет,
   ‘ердце моё, как в угаре,
   ‚ исступленном клокочет ритме.
   —то ж так волнуетсЯ сердце,
   —то так трепещет сердце моё, -
   ’очно беснуетсЯ компас,
   ’очно безумствует компас рЯдом
   с магнитом?!

   €ду Я к ‚ам, €скандар,
   Џожимаю признательно руку, -
   ‘ердце моё, как сокол,
   Ќе признает оград.
   Ћтчего, €скандар, мы так верно,
   ‘ первых слов понимаем друга?..
   ‘пасибi! ‚елике спасибi!
   ђахмат! Љатта рахмат!

   Љогда, €скандар, ‚ы лежали
   Ќа подбитом крыле маскхалата,
   …го ‚ы держали под сердцем -
   ’от крупповский вестник войны,
   —то сердце моё заприметил,
   € долю - в разрушенной хате,
   € заприметил балладу
   „непровской моей стороны.

   —етвертый десЯток ‚ы носите
   Џод сердцем своим мой осколок.
   Ћ, как он впилсЯ свирепо -
   Ѓессильны пред ним врачи...
   †изнь ‚аша стала преградой
   ќтой фашистской иголке.
   ™ит жизни моей, €скандар,
   Ќа котором - восхода лучи!

   —итаю в колхозе ‚ашем
   џ списки двадцатилетних,
   ’ех, кто домой не вернулсЯ
   ‘ крутых берегов „непра,
   Љто пал за менЯ под нулЯми,
   ‘поткнувшись о луч последний, -
   €з пуль и осколков лютых
   ђастет бытиЯ гора.

   ‡ахлебнулись травою доты,
   Ћбвитые пшеницей дзоты,
   € только пылают осколки, -
   ‚едь путь их
   необратим...

   Ђ жить тебе, брат, дотоле,
   ѓореть в любви и работе,
   „околе осколок твой носит
   ‚ груди своей побратим.

   ‚стречать весенние зори.
   „ышать в цветенье кипучем.
   Ћтстаивать честь и правду
   „ружно, к плечу плечом.
   Ђ если в твоих побратимов
   Ќедруг нацелит пушки, -
   ‚зЯть под сердце осколок.
   Ќа пути его встать щитом.



   ‚€‚ЂЌ’Ђ†…ЌЌџ ѓђЂЌI’“

   ‘ивий, аж замислений,
   крихкий на пругах
   ѓранiт кострубатий до пальцiв липне.
   ˜пурлЯю - i вiн гоготить в ногах,
   ‚лЯгаючись тiлом в земнi заглибини.

   ђожевий, смугастий - в променЯх млiє.
   ‚ кожнiм кристалi вогнi полискують -
   I падас сонце направо й налiво
   ‚ерткою мигливою блискавкою.

   Ќа iскри дробитьсЯ, вщухає, тихне.
   Џолами витрем замурзанi чола ми.
   ‡цупимо, зрушимо - й знову задихано,
   Ђзартно напружимось торсами голими...

   ‚же викотивсь мiсЯць
   iз синiми горами,
   ‚еликий, важкий, сивувато-опаловий.
   Њоже i цю розвантажим платформу -
   ЊiсЯчним каменем землю завалимо...

   •очетьсЯ пива. ЏетлЯємо колiЯми.
   ‘трiчним дiвчатам махаєм кашкетами.
   ‘трумiнь з-пiд крана морозно поколює,
   ‡орi од спини летЯть рикошетом.



   ‚ђ“Ѓ…‹I‚‘њЉ€‰ …’ћ„_

   ‚iн мав печальнi всевидющi очi -
   ‚ орбiтах диких голубi дива.
   ‚ них свiт буденний, темний i порочний
   Ќа полотнi празничним оживав.

   ‚iн суть пiзнав. ‚iн розтинав основу,
   ‚iдкинувши ледачу простоту,
   I барви дихали п'Янким болиголовом,
   I бризки сонцЯ стигли на льоту.

   ‚iйнуло смутком зранених конвалiй
   ‡ очей ним не породжених Љупав,
   I, нiби „емон, в надлюдськiй печалi
   Њитцевий розум у борнi упав.

   I, незмальована, шугала десь жар-птицЯ,
   I глузував "знавець" з його картин,
   ’а мудрi очi перейшли границю,
   џкоi розум ще не смiв сЯгти.



   „‚I ‘…‘’ђ€

   „вi сестри, тоненькi i сухенькi,
   Ћсiнь ловлЯть в пелени над ставом.
   ‡ господарства лине чистий дзенькiт,
   “ водi поплюскує небавом.
   ‚iспа порЯбила лицЯ жовтi,
   „оброти у серцi не роз'їла.
   Џолум'Яне листЯ сипле жовтень,
   ’ужавiє нива задубiла.
   ѓуси бiлi, вилизанi, тлустi
   ѓелготЯть, бо скоро будуть вбитi,
   I калина у червонiй хустцi
   Љров'ю сходить по степлiлiм лiтi.
   „вi сестри старенькi на пташарнi
   ‹ускають насiннЯ гарбузове,
   I дрижать їх руки незугарнi,
   —орнi, закоцюрбленi, дубовi.
   Љури, гуси - все життЯ у пiр'ї.
   Є город маленький коло хати.
   —орнобривцi спiють на подвiр'ї.
   Є коза, щоб молоко давати.
   Ђ вiтри двадцЯтого столiттЯ
   Њоє серце трудне пiдiймають.
   I сидЯть старенькi край замiтi
   “ вогнi осiннього розмаю,
   ‚мерло їхнє "бути чи не бути",
   Ђ повз них летЯть у свiт дороги.
   ‘тань!

   Џодумай!

   ‘кiльки доль забутих
   Ќавiть не спиналосЯ на ноги.
   Ќепомiчена прийшла людина.
   Ќепомiченою тихо вмерла.
   ‘тань! ’Яжка провина безневинна
   Љрила над тобою розпростерла.



   …’ћ„ ЏђЋ •‹IЃ

   џйце розiб'є, бiлком помаже,
   Ќа дерев'Яну лопату - та в пiч,
   I трiскотiтиме iскрами сажа -
   Њiнiатюрна зорЯна нiч.

   Ќа хмелi замiшаний, видме груди,
   ‡арум'Янiлий, круглий на вид.
   ‘коринка засмалена жаром буде,
   Ђж розiграєтьсЯ апетит.

   ‚ пiдсохлому тiстi кленова лопата
   ‚ийме з черенi, де пiксЯ в теплi, -
   I зачаруєтьсЯ бiлена хата
   ‡ сонцЯ пахучого на столi.



   Љђ€‹Ђ

   (Ќоворiчна казка)_

   —ерез лiс-перелiс,
   через море навкiс
   Ќовий рiк длЯ людей подарунки нiс:
   Љому - шапку смушеву,
   кому - люльку дешеву,
   Љому - модернi кастети,
   кому - фотоннi ракети,
   Љому - солi до бараболi,
   кому - три снопи вiтру в полi,
   Љому - пушок на рило,
   а дЯдьковi Љириловi - крила.

   Ѓув день Як день, i раптом - непорЯдок,
   Љуфайку з-пiд лопаток Як ножем прошило.
   Џробивши вату, зарЯхтiли радо,
   Ќа сонцi закипiли синi крила.
   ѓолоднi небом, випростались туго,
   Љовтали з неба синє мерехтiннЯ,
   Ђ в дЯдька в серпi - туга,
   Ђ в дЯдька в серцi - тiнi.
   (Љому - долю багрЯну,
   кому - сонце з туману,
   Љому - перса дiвочi,
   кому - смерть серед ночi,
   ™об тебе долЯ побила,
   а Љириловi, прости ѓосподи,-
   крила).

   †iнка голосила: "‹юди Як люди.
   їм долЯ маслом губи змастила.
   Љому - валЯнки,
   кому - мед од простуди,
   Љому - жом у господу,
   а цьому гаспиду,
   прости ѓосподи,крила?!"

   ’ак Љирило до тЯми брiв,
   I, щоб мати Якусь свободу,
   ‘окиру бруском задобрив,
   I крила обтЯв об колоду.
   ’а коли захлинались сичi,
   ЌасмiхалисЯ зорi з Љирила,
   I, пробивши сорочку вночi,
   ‡нов кипiли пружинистi крила.
   ’ак Љирило з сокирою жив,
   Ќа крилах навiть розживсЯ -
   Љрилами хату вшив,
   Љрилами обгородивсЯ.
   Ђ тi крила розкрали поети,
   ™об їх муза була небезкрила,
   Ќа тi крила молились естети,
   I снилосЯ небо порубаним крилам._
   (Љому - новi ворота,
   кому - ширшого рота,
   Љому - сонце в кишеню,
   кому - дулю дешеву,
   ™об тебе долЯ побила,
   а Љириловi - не пощастить же
   отак чоловiковi! - крила.)



   ЌI† “ ‘ЋЌ–I

   (’рагедiЯ)

   Ќе отблеск, отблеском рожденный,-
   ’ы по себе свой край оставь,
   ’воею песней утвержденный...
   Ђ.’вардовский

   ЏђЋ‹Ћѓ

   Њої вiки слiдом за мною ходЯть:
   Ћд вiтрЯкiв до полиску ракет,
   ”отон i Џишна паска великоднЯ,
   “се - до лаконiчностi штиблет.

   Ќадiї бубнЯвiють цвiтом вишень
   “ сонцем зацiлованих садах.
   ‘лова мої! ˜икуйтесь смiливiше -
   Џилюка зiр хай шерхне на вустах.

   Ќавiщо Я? Људи моЯ дорога?
   I чи моЯ тривога проросла
   Ћд сивої печалi Љозерога
   „о сивого чорнозему села?

   ™о маю нести в сивi-синi далi?
   Џшеничну ласку в молодих руках
   —и чорний рак водневих вакханалiй,
   ™о серце їсть п'Яти материкам?

   џ - переклЯтий ворогом не тричi
   (ђубцЯми ран закутана душа),
   „ивлюсЯ зорЯм в мерехтливi вiчi,
   ‚ оранжеве шептаннЯ: "Џоспiшай!"

   •рустить повiтрЯ вафлЯми сипкими,
   Љовтаю з вiтром чорнобривий спiв...
   џку гiркоту корабель нестиме,
   Ѓо Я ж не наробивсь, не одкипiв!

   ‡бираю Я в долонi синi тiнi,
   Џрощаюсь iз синицею, з „нiпром,
   Ѓо в мене не Ќьютонове тЯжiннЯ,
   Ђ галактичне - в безвiсть напролом.

   ‘ковороду зустрiв Я у трамваї
   (Ѓлукає вiн по свiту двiстi лiт).
   ‘мушеву скинув i мене питав,
   —и можу ‘онцю передать привiт.

   —оло в старого з жовтої розлуки,
   Њiльйони зморщок пов'Ялили вид,
   Њеланхолiйнi фiлософськi руки
   –iпком тривоги пробують цей свiт.

   ˜епоче вiн: "’и вiдлiтаєш, сину,
   Ќа лобi в тебе знак неправоти.
   ™об корабель не став за домовину,
   ‚iзьми благословеннЯ - i лети.

   Џройдись землею. ‚ серце йди людське ти,
   Џитай у нього дозволу i права,
   Ѓо Якорi космiчної ракети
   ‚росли в народ -
   навiчно, аж iржаво".

   Џ…ђ˜Ђ —Ђ‘’€ЌЂ

   ‘…ђ–… ЌЂ‚‘’I†
   Ѓожевiльна, ‚рубель i мед

   ‘вiй бiлий плащ накинув Я на плечi
   I сонЯчне кашне,
   I дихав мудрiстю
   i сподiваннЯм вечiр,
   I поїзд мчав мене.
   ѓойдались грона хмар
   i нахилЯлись в руки,
   ѓрибами вiЯв лiс.
   „уби тужили, Як дозрiлi муки,
   I мiсЯць тугу нiс.
   ‚ хиткiм промiннi прочинились дверi -
   I в вiЯлi дощiв
   Iз плЯшкою холодної мадери
   “ чорному плащi
   ‚вiйшов. Џоставив. ‡буджено застиг.
   ЏростЯт менi.
   Џереливались в смугах свiтлЯних
   „ва келихи склЯнi.

   Ќезнайомий:


   џ - вiчний чорт. I, лай мене й не лай,
   џ поведу тебе в таку дорогу,
   ™о проклЯнеш ти свiй свЯщенний край,
   I замiр свiй, i молоду тривогу.
   ’и перетрусиш кiсточки дiдiв,
   ’и корогву розiрвеш на онучi
   I тому, хто тобi так догодив,
   “ чорну пащу кинешсЯ iз кручi.
   ’о буде з мукою, з печаллю в сто вiкiв,
   Ђ нинi можна просто, полюбовно..
   Iди до нас, до наших трунарiв,
   “ наше кодло, вiчне i стомовне.
   Њи кришим душi, цвiт б'ємо морозом.
   Ќас - чорна нiч, а вас - Якийсь мiльЯрд..

   –е не погроза.
   —ого ж ти варт,
   џк вiриш в справу липовую?
   ’и ж хлопець свiй!

   џ:


   Љiнчай - вип'ю...
   ‡а твiй упокiй!

   Њи йшли удвох. ‹iси полум'Янiли
   Ћдспiваним, стухаючим вогнем.
   ’ополь дiвочих золотистi стрiхи.
   ’римали сонце над блакитним днем.

   •атки бiлiли, чепурились стрiхи
   „iвчата в небо пiсню понесли.
   •лоп'Ята колесо котили i длЯ втiхи
   Џускали змiЯ мiж осiннiх слив.

   Њiй чорт був у модерному костюмi.
   Џлащ - на руцi. Љрiзь скельцЯ окулЯр
   ‚iн розсипав очицi синьоглумi,
   Ќа призьб пекучий непростиглий жар.

   ’ут сива жiнка вилетiла з хати:
   "Ћй дiточки, коханенькi, сюди
   Iдiть до мене. џ ж бо; ваша мати.
   “ мене свЯто нинi. Ѓригадир
   ™ось загордивсЯ. Ќе вiтають люди.
   ’а людЯм не до мене, боже мiй.
   Њене лиш цуцик й пiвничок не гудЯть,
   I котик в мене в, i є бджолиний рiй,

   ‘иночки в мене - всi сьогоднi дома.
   Џриїхали. ‘пасибi їм, спаси..."
   џ бачив - бралась попелом солома
   Џiд колiр сивої красивої коси.

   ’ака печаль бринiла в її зорi,
   ™о дуб од поглЯду нiмiв i трiпотiв.
   ЉамiннЯ розсипалосЯ на порох,
   I Я ламав свої шаблюки брiв.

   ‚вiйшли у хату. Ќа столi - горiлка.
   •тось горло менi клiщами здушив:
   ’ри ложки, три виделки, три тарiлки -
   I жодної душi.

   ‘обака за столом, i кiт хлебтав драглi,
   I пiвень звично сокорiв на лавi.
   "Ћй дiточки, синочечки малi,
   Ќу, випийте, красавчики ласкавi.-

   ‚она чарки пiдносила котовi,
   ‘обацi й пiвневi - на йменнЯ звала їх.-
   Ђндрiєвi це буде, це Џетровi.
   Ђ це ‚анюшi - вистачить на всiх.

   ™е й гостi в нас. Џросiть до столу, дiти!"
   I божевiльна у танок пiшла.
   I навiжений, i проклЯтий вiтер
   Љрутив її круг чорного стола.

   ’ри козаки ридали над старою
   I не могли зiйти з кривавих рам.
   ’ой пiд Ѓерлiном, той в снiжнiм завою
   „есь пiд ‚аршавою, i третiй там...

   ђидали козаки в порожнiм домi,
   Ђ мати, сива i страшна, пливла
   Ќад бiлим свiтом по свЯтiй соломi.
   Љругом планети йшла - кругом стола.

   "Ћй синочки-синочечки,
   ‘лавнi огiрочечки,
   —убчики-любчики,

   Њаленькi голубчики.
   •одить ѓiтлер по ‚країнi,
   Ќосить жорна при колiнi:
   - џкби вас перетовкти
   ’а од ‘талiна втекти.
   Ђ Я сиджу на рЯднi
   ’а рахую трудоднi.
   ‘юди - кидь, туди - кидь,
   Ђ ти, старий дiду, цить".

   ’ут дверi розчинились. ‡ того вiку,
   I з того свiту в хату ‚рубель вбiг,
   ‡авмер на мить, дививсЯ на калiку,
   I впав на збитий тугою порiг,

   I прошептав: "„о ’ретьЯковки нинi
   ’ака печаль долинула вiдсiль,
   ™о „емон все розкидав на картинi,
   ‚сiх розiгнав, вiдчувши дикий бiль.

   ‰ого журбу оцЯ печаль зв'Ялила,
   ‚iд сорому себе вiн в груди б'є.
   ѓорiли фарби, i трiщали крила...
   ‚клонЯюсь вам - ‘тражданнЯ ви моє!"

   Ђ мати нам у ринку мед давала,
   ѓустий осiннiй захолодий мед.

   Њедове листЯ за вiкном кружлЯло,
   Џечаллю повиваючи свiй лет.
   "’ож, гостi дорогенькi, на дорогу
   ‚iзьмiть гостинець - ринку ж занесiть".
   џ поклонивсЯ матерi у ноги
   I диких дум порвав жорстоку сiть.

   џ сивiти почав у двадцЯть п'Ять
   Ћд тої хати, од скорботи тої.
   –Я мати вмiє сина вирЯджать,
   ‡атужить тонко серцем i рукою.

   ‚она постане, чиста i тривожна,
   ‡iпершись на печаль свою внизу,
   I дасть менi в космiчне бездорiжжЯ
   Њед - добротi i роздумам - сльозу.

   Џохорон голови колгоспу

   ‰ого несли на жилавих руках,
   Ќа гнiвi, на невизрiлому смутку,
   ‚ кленовiй жовто-бiлiй домовинi-
   ‘орокалiтнього красивого мужчину -
   ‰ого несли на жилавих руках.

   Ђ Я стоЯв iз невiдчепним чортом,
   Ђ Я iшов дорогою з людьми.
   I гнулисЯ вiд горЯ їхнi плечi.
   џ захлинавсЯ музикою суму.
   Њи шапки вiтру одЯгли iз чортом.

   I слалась листом молода дорога,
   ‘олом'Янi брилi хати скидали,
   I синiй жаль свiтивсЯ в їх очах.
   †iнки ридали, i тини, i конi -
   I так поволi слаласЯ дорога.

   ‚останнє вiн пiднЯвсЯ в домовиш,
   ђукою сперсЯ на ребро гембльоване,
   ‚ ребро життЯ втиснув востаннє руку
   I смерть проклЯв очима i губами,
   Љоли пiднЯвсь востаннє в домовинi:

   "Ћдну легеню Я вiддав вiйнi.
   Ђ вам вiддав i серце, й мозок свiй,
   I злiсть свою, й легеню ту останню,
   I сивий сум свiй, i красу любовi,
   џку зберiг в страховищi вiйни.

   Ћсь хата ѓапчина, похилена, низька.
   џ завинив навiки перед нею,
   Џеред її убогiстю. Џрощай!
   Њенi ти не даси спокою на тiм свiтi,
   ‚довина хато, змучена, низька.

   Џрощайте, ферми! ‰ ви, воли розумнi!
   ‰ сторожкi конi в траурнiм вбраннi,
   I чисте сонце, й люди, й лист кленовий!
   I ви, машини, й ти, кринице вiрна!
   Џрощай, дорого! ‰ ви, води розумнi!

   Ђ ти, Ѓетховене, прости менi за те,
   ™о Я не мав часу прийти до тебе,
   ™о знаю Я симфонiї полiв,
   Ђле твоєї жодної не знаю.
   Џрости менi, Ѓетховене, за це.

   I ви, ђодени, Њоцарти й …йнштейни,
   •одив Я часто до людського горЯ
   I повертав його очима в сонце.
   Ћдним багатий, iншим бiдний Я.
   Џростiть, ђодени, Њоцарти й …йнштейни.

   Ђ ти, ‘тепане, п'Яний i сьогоднi.
   Џрости, що лаЯв рiдко Я тебе.
   ™о в смуток твiй Я не ввiйшов душею,
   I ти, хмарино сиза, прощавай,
   „ощем поплачеш по менi сьогоднi.

   Њи з вами хлiб робили, цукор чистий,
   I рiдко ми дивились на красу.
   Џрости, Њарино, що не надививсЯ
   џ на вуста твої i очi синi.
   Њи з вами хлiб робили, цукор чистий".

   I вiн притих. •рестами зводивсь цвинтар,
   I голова ковтнув життЯ востаннє -
   Љругом чола кружлЯв супутник в нього,
   “творюючи нiмб простiй людинi,
   ™о вмерла, бо хрестами зводивсь цвинтар.

   ˜ептало Ќебо до ‡емлi-сестрицi:
   "‚iзьми його у себе - славне серце.
   Ѓо скоро Я прийматиму у лоно
   ’воїх синiв, коли застане смерть",-
   ˜ептало Ќебо зверхньо до ‡емлi.

   I Њефiстофель насмiхавсЯ з мене,
   I грудку шани кинув на труну Я
   I сивiв Я.

   ‡бирались в небi сльози.
   ђидали хмари, кутаючи сонце.
   I Њефiстофель насмiхавсЯ з мене.

   Њене хрестили всi хрести довкола,
   ЃлагословлЯли люди i дерева,
   I голова червоною зорею
   Њене благословив в дорогу синю.
   ЏолЯ чорнiли, Як муар, довкола.

   Ќевидимi сльози весiллЯ

   ѓей, у коло, подорожнi!
   —арку їм, боЯри!
   I кружлЯли, вирували, гупотiли пари.
   •то смiЯвсЯ-заливавсЯ,
   кого сон завiЯв.
   Њолоденький барабанщик
   булаву посiЯв
   I шукає на долiвцi.
   Џахне кропом в хатi.
   Љукурiкають на стiнах пiвнi пелехатi.
   ‚iтер голову просуне,
   вiзьме руки в боки,
   ЏронесетьсЯ з сватом ѓнатом
   вивертом високим.
   ‘адiвник бере у руки квашенi,
   пахучi,

   †овто-сизi, повнощокi,
   з хвостиком закрученим,
   Љум в наливку губи мочить,
   щось кумi шепоче,
   ‚ус вихрЯстий, попелЯстий
   щоку пролоскоче.
   Њолодий - красивий, гордий,
   зверхньо очi мружить,
   ‘изим соколом вприсЯдку
   по долiвцi кружить.
   „iтвора багатоока стукав у шибку
   „о тонкої молодої
   несуть тоншу скрипку.
   ‘утенiв. ‚ечорiє. Ѓлакитнiють вiї.
   "’и заграй нам, наша мрiє,
   пiсне, ‘оломiє".
   I заграла-затужила, розкрилила крила.
   ‡разу хрипко, потiм скрипка
   сльози проросила.

   ‘крипка-‘оломiЯ:


   џ - дiвчина, Я - скрипка тонкостанна.
   џ - нiжна нiч у зорЯнiм вiнку.
   “ мене тiло з бiлого туману,
   Iз сонцЯ у хмарнннiм сповитку.

   џ - мерехтлива чорнобрива птицЯ
   Iз крилами жеврiючих свiтань,
   Џередi мною м'Якне синЯ крицЯ,
   Ѓо мука моЯ сива i свЯта.

   Ќесу Я нiжнiсть у свiти жорстокi,
   її бджолою брала Я з столiть,
   ™об в цi скаженi i трагiчнi роки
   Љоханому хоть хвильку пробринiть.

   џ хочу дати зорЯного сина
   ’ому, що рветьсЯ крiзь ракетний грiм,
   I докором хай буде цЯ хвилина
   ’ому, що зветьсЯ судженим моїм.

   ‚и шлюбну постiль стелите грошима,
   ‡iрки у вас не сiютьсЯ з руки.
   „арованi золоченi зажими
   Џ'ють кров душi, Як золотi п'Явки.

   Ђ в мене ж тiло з бiлого туману,
   Iз сонцЯ у хмариннiм сповитку.
   џ - дiвчина, Я - скрипка тонкостанна.
   џ - нiжна нiч у зорЯнiм вiнку.

   ’ак квилила, так тужила,
   сльозою росила,
   Ћтак крила розкрилила дiвчина красива,
   Ђж зiрками проростала
   темно-синЯ шибка.
   Ќа столi в риданнЯх билась
   тонкостанна скрипка.

   “країнськi конi над Џарижем

   ‡аслуженому майстровi народної
   творчостi ЋмелЯновi ‡алiзнЯку

   –ей свiт живий витворював не бог,
   Ђ чоловiк з Ђдамової глини,
   –ей свiт пофарбувавсЯ i просох -
   ЏросивсЯ в серце зрЯчої людини.

   Љоти тут нiжились,
   шугали тут жар-птицi,
   Iз глини лiпленi, пропеченi вогнем.
   †еврiли зеленiючi очицi
   ‚ таких тварин, Яких не вiдав Ѓрем.

   џ не звертав уваги на конЯ.
   "„итЯча забавка",-
   подумалось недбало.
   Љозла дзвiнкого тихо з шафи знЯв
   I задививсь на роги небувалi.

   џ був слiпий - i кiнь помстив менi,
   Љоли на нього позирнув Я вдруге:
   Њенi вiн кинув душу в пломенi,
   I трiсли неiснуючi попруги.

   ‡робив вiн з мене дикий сизий степ,
   Ѓайдужого жбурнувши лiт на триста.
   I мчала по менi крiзь марево густе
   Ћрда iржача, буйна i розхристана.

   ‚iн поводир був, iмператор-кiнь,
   ‚iн бив мене копитами некутими,
   ™об десь там через кiлькасот рокiв
   Ќе йшла байдужiсть в зорi п'Ятикутнi.

   џ подививсЯ вдруге. ‚iн мене
   ‡робив „нiпром, чи то пак Ѓористеном.
   џ ждав - вiн зараз орди прожене
   Ќутром блакитним в розпалi шаленiм,

   Ђ вiн прийшов i хмари з мене пив.
   ‚уздечка срiбна виласЯ розгублено.
   Iз-за полинних гiркнучих снопiв
   ‹оша вiн кликав - принца нiжногубого.

   џ подививсЯ втретє. I прорiс
   Џалацами, халупами й мостами.
   I ‘ена бiгла по менi навскiс,
   Ђ в нiй купались i дерева й храми.

   Ђ по менi на скiфському конi
   I надi мною в строгiм неспокою
   Џiкассо мчав крiзь хмари срiблЯнi
   I голуба притримував рукою...

   Џрости мене, розумний коню мiй,
   ‡а темноту, що з горЯ попелЯста,
   I поведи крiзь цих рЯдкiв сувiй
   „о свого бога, до творцЯ, до майстра.

   Ќа тiй майстернi не шукай табличок,
   Ђ просто йди iз серцем пiд рукою,
   „е сивий муж iз глини коней кличе
   ‰ воли в печi ремигають юрбою.

   „е по незвичнiй сум'Ятнiй палiтрi
   ’ривога йде з-за дальнiх небокраїв:
   ‘идить корова в чорному цилiндрi
   I бомбу ратицЯми чорними ж тримає.

   I скачуть конi через бюрократiв
   ‚ Њоскву, в Џариж - некуто i красиво,
   Ќегнузданi i волею багатi,
   ‚країну мчать на вицвiчених гривах.

   џк заднi ноги - бiлЯ стiн ‘офiї,
   ‘трибок - переднi на столi в Ђмаду.
   Ђ ‡алiзнЯк щось сумовито мрiє
   ‰ сiда до нього ‚iчнiсть на пораду.

   Ђ скiфський кiнь iз мазаної хати
   —умацьким ˜лЯхом зорi прогортає...
   Ќу, що ти скажеш, бiсе плутуватий,
   Џро хуторЯнську долю мого краю?!

   „ђ“ѓЂ —Ђ‘’€ЌЂ

   ЌI† “ ‘ЋЌ–I

   ђадiограма Японських рибалок

   Њи витЯгли сiтi,
   на палубу сипали рибу.
   ’iльки сходило сонце,
   Як ми починали улов,
   I меншали тiнi
   на висрiбленiй лусцi,
   I сум наш зникав,
   спалений сонцем i рибою.
   Њи знову закинули сiтi
   у води надiї.
   —екали нас дiти голоднi
   й вагiтнi дружини.
   Њи витЯгли сiтi,
   на палубу сипали рибу.
   џк раптом -

   спинилисЯ нашi тiнi.
   Њи очi звели на чисте
   блакитне небо.
   Џопадали ми на палубу,
   колiнами мнучи рибу.
   I билисЯ разом з нею, i теж
   задихалисЯ з нею.
   Њи стали нiкчемною рибою, хiба що
   з ногами й руками.
   ‘пинилосЯ сонце на небi,
   на небi спинилосЯ сонце.
   Ђ потiм пiшло назад
   i сипало iскри на землю.
   ‘онце пiшло на Ђмерику.
   Њи били один одного -
   Њо', сон навiЯвсЯ звiдкись,
   i це нам лише наснилось.
   ’а сонце пiшло на схiд - i ми
   божеволiли скопом.
   Њи витЯгли сiтi з води
   i їх закидали в небо,
   ™об сонце зловити - спинити
   цю золоту i єдину
   ђибу неба, рибу предкiв
   й нащадкiв наших.

   ЏовiдомленнЯ агентства
   Ђссошiейтед пресе (Ђмерика):

   ‘лухайте, слухайте всi:
   Љiнець правдi, кiнець красi.
   ‡ мису Љанаверал (знай силу нашу)
   ‚чора ракету пустили.
   Ђ росiЯни безсилi.
   …х, заварили ж ми кашу -
   ‚ ‘онце всадили ножа.
   ѓiтлер би з радостi заiржав.
   Ђвтомат ракети вдарив ножем
   ‘онцю в палаюче серце,-
   Њи у всесвiтньому герцi,
   Џальму першостi ми несем.
   Ќiж Ђмерики в сонЯчнiм серцi.
   Љомунiсти безкрилi.
   Љомунiсти безсилi

   Iнтерв'ю •емiнгуеЯ
   кореспондентовi ”ранс Џресс:

   Љров ‘онцЯ спалить все на свiтi,-
   Љричить газет лЯкливий хор.
   ’ак! –е кiнець людськiй коридi.
   „огралось людство-матадор.

   ЏовiдомленнЯ iнституту
   пораненого сонцЯ (Џариж)

   ‚чена рада iнституту вирiшила на своїх
   численних засiданнЯх

   1. ‘онце-це втiленнЯ людських прагнень до правди,
   до краси, до смiливостi, до нiжностi i т. д.
   џк виникло ‘онце? ‘онце виникло у фокусi
   людських поглЯдiв, звернених у небо, бо ж людина
   звикла дивитись у небо, Якщо вона не тварина.

   2. —ому ‘онце не стоїть на мiсцi?
   Ѓо ж треба зiбрати в себе всi прагненнЯ i
   помисли бiлих i чорних, жовтих i червоних
   людей, в ескiмосiв i полiнезiйцiв, в академiкiв
   i смiттЯрiв i, крiм того, треба ще свiтити.

   3. —ому на ‘онцi плЯми?
   ‚сЯка людська пiдлiсть, дим вiйни i крик вдiв
   споконвiку осiдають на ‘онцi ’ому воно так
   потемнiшало


   4. ‘мертельно зранене ‘онце стiкає полум'Яною кров'ю
   i заливає вогнем всю Ђмерику. Ђтлантичний океан
   обмiлiв уже наполовину. Ђтомнi пiдводнi човни
   лежать з акулами i китами на сушi. ‹юдство
   гине. Ќашi повiдомленнЯ йдуть з Џарижа, з
   пiдземеллЯ. Ќевiдомо, чому ‘онце повертаєтьсЯ
   назад. ‡ Њоскви повiдомлЯють, що кожному
   комунiстовi видно нiж неозброєним оком, а ми його
   не бачимо i в найсильнiшi телескопи.

   5. ‚ Њосквi створено Љомiтет порЯтунку ‘онцЯ i
   ‡емлi: ѓолова Љомiтету - ‹енiн. ‚ складi
   Љомiтету кращi сини всiх вiкiв i народiв

   …ЏI‹Ћѓ

   —оло Я витирав i мчав сюди,
   Ѓо ‘онце з ‡аходу летiло вже на нас,
   џк ‹ев поранений,
   воно неслось на небi,
   Џо хмарах, по зiрках i по супутниках,
   I слiд тЯгнувсЯ золотий, кривавий,
   џк шлейф печалi i близької смертi.
   џ дверi прочинив, Я чув їх голоси.
   Ќавшпиньках Я пройшов до них i сiв
   ‡а круглий стiл, кулЯстий, Як планета,
   „е засiдав тривожний комiтет.
   џ витЯг ринку меду, подаровану
   ‘таречими руками божевiльної -
   Њудрющої праматiнки-печалi,
   „ихнуло поле медом доброти,
   •лiб мудростi лежав тут на столi.
   џ пам'Ятаю, ‹енiн пильно стежив
   ‡а кожним моїм порухом i поглЯдом,
   I вiн казав, Як смертнику, менi:
   "“ ‘онцi Џравди - нiж. ‹ети туди.
   ‚рЯтуй планету - ‘онце порЯтуй.
   Ќарод недосипав, недоїдав.
   ђакету ми зробили з хлiба й слiз,
   Iз гордостi i доброти людської.
   –е наймiцнiший сплав - ти долетиш.
   Ќазад не вернешсЯ,
   бо не простиш собi,
   ‘обi - ‹юдинi - не простиш за те,
   ™о ти i досi не зробив планету
   Љвiтучим садом, а терпиш двобiй".
   "Ќiж у мистецтвi",- бурунив Ѓетховен.
   "‚ науцi чеснiй нiж!" -
   Љурчатов додавав.
   I раптом ми почули дикий стогiн,
   I ми поглухли, бо ‡емлЯ стогнала,
   Ќапiвобпечена, змордована i сива.
   I тiльки серцем ми почули стогiн:
   "ђЯтуйте мене, дiти! ѓодi вам
   “ суперечках убивати роки.
   џ ваша мати - з пальмами, калинами,
   ‡ березами, Ялинами.
   Њене вогонь оголює -
   џ божеволiю!"
   I стало ‘онце в небi, й ми почули
   ‰ого шептаннЯ, вогнЯне й суворе
   (‚оно спинилось просто над Њосквою):
   "‚мираю, люди! ‚иймiть клЯтий нiж!"
   џ одЯгав спорЯдженнЯ i йшов
   „о сизої ракети-домовини.
   I божевiльна мати йшла за мною,
   I пiвень йшов, i йшли собака й кiт -
   її сини, народженi безумством.
   ‚она принесла меду на дорогу.
   ‚став голова з могили i прощавсЯ.
   ‚iн став землею вже наполовину:
   "’и вмреш у небi,
   в ‘онцi вмреш, синочку".
   I ‡алiзнЯк принiс менi в дорогу
   ‘вого веселого й наївного конЯ,
   ™о гривою патлатив i зорив
   Ѓiлком прозрiннЯ на пекельне небо.
   ‰шла ‘оломiЯ-скрипка. ЃiлЯ персiв
   ‚она тримала зорЯного сина.
   ‚iн годувавсЯ молоком прощаннЯ
   I дико й жахно позирав на сонце.
   Ђ стартовий майдан
   був величезним серцем,
   Ќавстiж одчиненим. Њене покинув бiс.
   ‰ого ножа пiдлоти Я пiзнав
   “ зблiдлому пораненому ‘онцi.
   „ивилосЯ воно в мої незраднi очi...

   ‘пасибi вам за смуток планетарний,
   Њої премудрi й нерозумнi люди.
   ‘пасибi вам за те, що Я - ваш брат.
   „ивiтьсЯ серцем - спалахну Я скоро.
   Ђ чорний нiж впаде на бiлi руки
   Њоєї матерi,

   Љоханої моєї

   ˜овковим трауром.
   Ќа золотiм щитi палаючого ‘онцЯ
   “мру Я переможцем.
   Џрощавайте!



   ЏЂЊ'џ’I ….•…ЊIЌѓ“…џ

   ‚ийшов з радiо чорний лев
   I збудив моє серце опiвночi.
   ‚ його чорних важких сльозах
   џ побачив труну кришталеву.

   –е був гордий печальний лев,
   —орний лев з золотою гривою,
   ђiдний брат сонцебризнiй меч-рибi,
   „е сльоза атлантична кипить.

   I вiн кликав на похорон брата
   „о труни, де з руками замовклими
   ‹ежав сивий засмаглий лев
   ‡ симфонiчним дитЯчим серцем.



   ‘‹њЋ‡Ђ ЏIЉЂ‘‘Ћ

   Њир разложил на части Џикассо.
   ‘леза стекает.
   ђазложи! Џопробуй!
   …вг. ‚инокуров

   I

   ‹iто пилосЯ,

   лiто їлосЯ,

   ‹iто кипiло вишнево,
   лутово,

   ѓусто смiЯлосЯ,
   половiло,

   Џереморгувалось зеленоброво.

   Ђ ми за руки, аж пальцiв хрускiт,
   Ђж регiт звивавсЯ пiд пахви осик.
   ‡а хвилЯми книг,
   в сторiнковiм плюскотi
   ‚iдкрили шалений його материк.
   I раптом у гаморi магазиннiм
   ‚се спалахнуло, аж день злЯкавсЯ!
   ‚се стало синiм, мiсЯчно-синiм -
   ‡асвiтилась сльоза Џiкассо.
   I зайнЯлисЯ в дiвчини зорi,
   I прикипiли карi:
   "’а ну!!"
   ’онуть у морi, тонуть i в горi -
   I ми в сльозi потонули.
   _
   II_
   „iти плачуть, i плачуть дерева.
   “ мами не очi, а двi сльози.
   ‘инхрофазотрони ридають, Як леви,
   I фiолетовий плач в грози.

   Џереданi сльози оркестрам i лiрам,
   ЊитцЯм переданi,
   бо людЯм нiколи,-
   •удожники плачуть
   "Љоролем ‹iром",
   "‘нiгами Љiлiманджаро"
   i "ѓернiкою"...

   Ill _
   Џройшов крiзь ‘езана, Њоне i Њане,
   "‚алькiрiєю" захлинувсЯ в Ћдесi...
   Њайнуло - i вiн мене промине,
   —и Я загублю його десь.

   ‚сЯкi пророки злiсно шептали:
   "‚iн шизофренiк, не йди в його очi".

   I поетичнi муки танталовi
   ‡лЯкано врочили.

   ’а в серцi цей каторжник,
   чорт в синцЯх,
   „енно i нощно мне глину й залiзо.
   —орна фуфайка йому до лицЯ,
   "ћманiте" у кишенi навскiс.

   Ђтомнi сльози течуть в iмлi
   Ќа чистий пензель солоною правдою.

   ‚iн сам - генiальна сльоза ‡емлi
   ‚ штанах, замурзаних райдугою!



   ‘ЋЌЂ’Ђ ЏђЋЉЋ”'Є‚Ђ

   ‹юбимому

   I

   ‡акрутили,загули, заграли,
   —истим лугом серце повели
   ‚ишуканi голубi хорали
   Џо стежинi сизої iмли.
   †овторотi полохливi грози
   ЏнулисЯ з оранжевих шкарлуп,
   I дуби, Як чорнi важковози,
   ѓупали, всiдаючись на круп.
   ‘хiд на випас випускає
   Љирпатого мiсЯцЯ.
   ѓрiм вигуркує з-за гаю -
   Ќа хмарi не вмiститьсЯ.
   „ругий грiм за ним прибрiв,
   Љреше кременем з-пiд брiв -
   гнiвно, гонористо,
   звивисто, барвисто.
   Џоки сльози випали
   ’а по чарцi випили,
   ‰шло сто лiт чи сто гон,
   ‰шли крiзь сон на стадiон...

   II_
   ”утболiсти зморенi,
   I футболки чорнi.
   Ђ лобами куцими,
   Ђ тупими буцами
   ђозбiгаютьсЯ круто
   i не м'Ячем з розворота,
   Ђ головою ‘ократа
   пробивають ворота.
   ‚оротар прудкий, Як муха,
   •ап фiлософа за вуха,
   ЏрикладаєтьсЯ з розгону -
   ЏрЯмо в пельку стадiону
   ‚ибиває.

   ‚сюди шал.

   ЋраторiЯ. •орал.

   Ill _
   ‡ минувшини йдуть у майбутнє ‘ократи,
   ‚ них небом по вiнцЯ налитi сонати,
   ‡ плечей не сфутболити їхнiх голiв,
   “ правду людську не забити голiв.
   ѓодi, панове, розумом грати...
   ‘ократи.

   ‘ократи.

   Њузичнi ‘ократи.

   •ай у вiчнiсть стелитьсЯ дорога
   ‡олотим шафранним полотном.
   ‚ мене свiтла нинi, Як у бога,-
   ’онни сонцЯ сиплють у вiкно.
   ‚идухмЯнi, запашнi, басистi -
   ‚сi акорди пахнуть теплим сном
   I, в тривожнi синi ноти втиснутi,
   ЉотЯтьсЯ шафранним полотном.
   ‚дарить скерцо висонценим сЯйвом,
   ‹ихо в лантух зсиплетьсЯ пшоном,-
   I рЯхтЯть мелодiї русЯво,
   ЊерехтЯть шафранним полотном.

   I пружнастi, вимитi грозою,
   ‚истоЯнi, Як баске вино...
   џ пiрнаю в сонце з головою,
   ™об дiстати у сонатi дно.

   I_V_
   ‘онато, вiзьми мене на крила своїх
   вогнЯних мелодiй. „ай менi наточити з
   скрипкового смичка, дай менi наточити
   в серце прокоф'евського веснЯного соку.
   „ай на мою долю блакитного музичного
   вiтру. ”аготи i валторни, за ваше
   прокоф'євське здоров'Я!

   V_
   џ люблю його чорнi пожежi,
   ‚iн чистий, крицевий встає,
   Њов тригранний багнет телевежi,
   ‚ розпанахане небо моє.

   ‚iн вбиває мене акордами
   I ультрамариновим мостом,
   Ќад полЯми моїми гордими
   Љреше атомним копитом!

   VI_
   "Љардинальним здобутком (чи вадою
   коли хочете) мого життЯ завжди були
   пошуки оригiнальної, своєї музичної мови.
   џ ненавиджу мавпуваннЯ..."


   VII _
   ‚iд твоїх музичних дотикiв у небi
   розквiтають зорi.
   ‚сi вони - твої рожевi нотнi знаки.
   ‡ них ронитьсЯ вишнева пахуча роса.
   Њої сiмнадцЯтилiтнi дiвчата, звiсившись
   з розчинених вiкон, ловлЯть її пошерхлими
   вустами. “ нецiлованих дiвчат завжди
   трiпоче на губах переливчаста зорЯна
   роса твоєї сонати.
   ™овечора ти береш мене пiд руку, а Я
   виношу тобi з серцЯ вишнево-чорнi
   троЯнди, пересипанi сльозами вдЯчностi.



   ’ЂЄЊЌ€–џ Ѓ“’’џ

   „есь там, у найвищих глибинах,
   „есь там, у найглибших висотах,
   ’аємницЯ вродиласЯ, Як пелюстина,
   џк бджола в золотистих сотах.

   “сЯ - з найтемнiшого свiтла,
   “сЯ - з найсвiтлiшого змроку
   Ѓорсалась ’аємницЯ, то тьмава, то свiтла,
   „олаючи купiль жорстоку.

   ѓен там з найгiркiшого солоду,
   ѓен там з найсолодшого болю
   ‡ростала вона аж блакитна вiд голоду
   I рваласЯ тужно на волю.

   „есь там, в найпалкiшому холодi,
   ѓен там, в холоднючiй спекотi,
   ’аємницЯ життЯ вибухала,
   ‡олотиста i зiрна насподi.

   I жахала вона бездоннiстю,
   I манила вона мерехтливiстю.
   “ закони лЯгла беззаконнiстю -
   ’аємничою справедливiстю.

   ’аємнице буттЯ - моЯ болiсна рано,
   Џрадавнiй мiй зболений кореню, де ти?
   ‘онцЯ вибухають ранiсiнько-рано
   ‰ народжують бджiл, i людей, i планети.

   Ћтам, у найвищих глибинах,
   Ћтам, у найглибших висотах,
   ’аємницЯ, наша вiчна жар-птицЯ,
   Ќаше серце бездоннЯм висотує...



   * * *

   –i слова - про набитi трамваї
   “ вечiрнi просиненi сутiнки,
   Џро зволожене танучим снiгом
   ‚iтрЯне рiзкувате повiтрЯ,
   I про слюсарЯ з смуглим обличчЯм,
   ЏоцЯткованим ластовиннЯм,
   I про мрiйнi i теплi фiалки
   “ спiтнiлiй його руцi.

   –i слова - про терпку утому,
   ™о сплива водЯними струмками
   “ блискучий цинковий тазик
   ‡ його шиї, плечей i спини;
   Џро рожевий ворсистий рушник
   ‡ ледь вiдчутним тривожачим запахом
   Њолодого жiночого тiла,
   I про очi, Яким вiн привiз
   ‘оромливi свої фiалки.

   –i слова - про сплетенi руки,
   Џро жагучi шепоти юностi,
   ™о вiйнули з податливих вуст
   I згубились в розкiшнiй косi дружини.
   –i слова - про фiалки щастЯ,
   ™о порану цвiтуть пiд очима
   ‚ захмелiлий медовий мiсЯць.
   –i слова - про нове життЯ,
   ™о заб'єтьсЯ пiд серцем матерi
   ЏiслЯ нiжного того цвiтiннЯ.



   * * *

   ЋдЯгни мене в нiч,
   одЯгни мене в хмари синi
   I дихни надi мною
   легким лебединим крилом,
   •ай навiютьсЯ сни, теплi сни лебединi,
   I сполоха їх мiсЯць
   тугим Ясеновим веслом.

   ‡ацвiте автострада доспiлими гронами,
   ‡миє коси рожевi
   в пахучiм любистку зорЯ.
   ‡ твого чистого ставу
   мiж лататтЯм та Ћрiонами
   ’и лебiдкою плинеш у безкресi мої морЯ.

   ЋдЯгни мене в нiч,
   одЯгни мене в хмари синi
   I дихни надi мною
   легким лебединим крилом.
   Џахнуть роси i руки.
   Џахнуть думи твої дитиннi.
   ‚ серцi плавають лебедi.
   ‘онно пахне весло.

   ==============================================================






   ЏI‘‹џ Љђ…‰–…ђЋ‚ЋI ‘ЋЌЂ’€

   "Џокласти б голову в колiна...
   ‚iдчути б руку на чолi..."
   ‘ентиментальнiсть!
   •ай загине
   I пам'Ять нiжних на землi.
   Ќам треба нервiв, наче з дроту,
   Ѓажань, Як залiзобетон
   Ќам треба бурЯного льоту,-
   ѓрими ж, фанфар мiдЯний тон!
   „есь там самотнЯ вiолiна
   ’ужливо журитьсЯ у млi...
   Ќе зупинЯтьсЯ! •ай загине!
   ‰демо! Џiд маршi. Џо землi.



   ЏЋ‚‘’ЂЌЌџ

   Ђндрiєвi ‡аливчому

   I

   „е оспiваний задуманим поетом
   ‘ивий морок звис над сонним мiстом, -

   Љинуто ђеволюцiйним Љомiтетом,
   Ќаче iскру в порох терориста.

   Ќаказ дано (коротко й суворо):
   ‚дарити й розбити ворогiв.
   ‘пало тихе мiсто i не знало - скоро
   ‡вiдкись грiзний гримне стрiл.

   Ќад безлюднiстю провулочкiв порожнiх
   Ѓiлий ранок опалево плакав.

   ђаптом - п-ббах! - i другий, третiй стрiл
   тривожний,

   Љулемет нервово зататакав...

   ‹егко так дiсталась перша перемога;
   ‚орога змiшав безумно смiлий напад.
   Џанцирник здобуто... Ђх, не йде пiдмога...
   I серцЯ тривога стисла в чорних лапах.

   ‡атремтiв напружено мотор.
   Њов прирiс наган до пальцiв,
   Ћх, уже стискає мiцно коло ворог,
   Љулi чiтко лучать в панцир.

   ...Ђ надвечiр - все укрив туман.
   ‘нiг лЯгав (м'Яко-м'Яко танув...)
   Ќа зацiплений в руках наган,
   Ќа червоночорну рану.

   II

   •тось вночi заломить у смертельнiй тузi руки.
   Ќаче хвилЯ, защемить печаль,
   †алобнi ˜опена звуки
   ђозiллє, ридаючи, роЯль.

   „уш блакить пекучо повна вщерть;
   ђозгорiлась, ЯтритьсЯ любов'ю:
   ‡а життЯ розплата тiльки кров'ю,
   ’iльки смертю переможеш смерть.

   III

   ѓарЯчкове стукав, поспiшав телеграф,
   ‡нову кинув iскру комiтет:
   - Љров горить на наших прапорах,
   Ќаша кров.
   - ‚перед!



   ’€ ЏђЋЃЂ—...

   ’и пробач менi, любов, маленька дiвчинко, -
   џ з тобою i нерiвний, i розкиданий.
   ‘е тому, що Я боЯм довiку вiдданий,
   ‘е тому, що Я шаленим бурЯм рiдний,
   ™о в тебе таке нервове, нiжне личенько...



   ‚Џ…ђ…„

   Ќi слова про втому! Ќi слова про спокiй!
   •ай маршi лунають бадьорi й гучнi...
   •оч нiч облЯгає, - та в пiтьмi глибокiй
   ‚же грають-палають досвiтнi вогнi...

   ’оваришi, друзi! Ѓадьорi й завзЯтi,
   Єднаймо одсталих плечем до плеча!
   ѓей, хто нам посмiє шлЯхи замикати?
   ѓорЯть нашi очi, Як вiстрЯ меча.

   Њи вийшли давно вже у путь нам вiдому,
   •ай кулi ворожi назустрiч летЯть.
   Ќi слова про спокiй! Ќi звуку про втому!
   ‚мремо, - а здобудем ключi вiд життЯ.

   ==============================================================






   ‘Ћ‹Ћ‚…‰

   Ќе щебечи, соловейку,
   Џiд вiкном близенько;
   Ќе щебечи, малюсенький,
   Ќа зорi раненько.
   џк затьохкаєш, Як свиснеш,
   Ќеначе заграєш;
   ’ак i б'єтьсЯ в грудЯх серце,
   „ушу роздираєш.
   џк засвищеш голоснiше,
   Ђ далi тихенько:
   Ђж у душi похолоне,
   Ђж замре серденько.
   ‡овсiм трошки перестанеш,
   ‹унь усюди пiде;
   ’и в темну нiч веселисЯ,
   I Як сонце зiйде.
   ’воЯ пiснЯ дуже гарна,
   ’и гарно й спiваєш:
   ’и, щасливий, спарувавсЯ
   I гнiздечко маєш!
   Ђ Я бiдний, безталанний,
   Ѓез пари, без хати:
   Ќе досталось менi в свiтi
   ‚есело спiвати.
   ‘онце зiйде - Я нуджусЯ,
   I заходить - плачу:
   Љотру люблю дiвчиноньку,
   ’iєї не бачу.
   „овго й чутки вже не маю
   Џро милу дiвчину;
   –iлий вiк свiй усе плачусь
   Ќа лиху годину.
   Ќе щебечи, соловейку,
   џк сонце пригрiє!
   Ќе щебечи, малюсенький,
   I Як вечорiє!
   ’и лети, спiвай тим людЯм,
   Љотрi веселЯтьсЯ;
   ‚они пiснею твоєю
   Ѓудуть забавлЯтьсЯ.
   Ђ менi такаЯ пiснЯ
   „ушу роздирає! -
   ѓiрше б'єтьсЯ моє серце,
   Ђж дух замирає,
   Џугач менi так годитьсЯ
   ‘тогне, не спiває;
   Ќехай стогне коло мене
   „а смерть возвiщає.



   * * *

   ѓуде вiтер вельми в полi!
   ђеве, лiс ламає;
   Џлаче козак молоденький,
   „олю проклинає.
   ѓуде вiтер вельми в полi!
   ђеве, лiс ламає;
   Љозак нудить, сердешний,
   ™о робить, не знає.
   ѓуде вiтер вельми в полi!
   ђеве, лiс ламає;
   Љозак стогне, бiдолаха,
   ‘ам собi гадає:
   "ђевеш, вiтре, да не плачеш,
   Ѓо тобi не тЯжко;
   ’и не знаєш в свiтi горЯ,
   „ак тобi й не важко.
   ’обi все одно, чи в полi,
   —и де лiс ламаєш,
   —и по морю хвилю гониш,
   —и кришi здираєш:
   ‘олом'Янi i залiзнi, -
   џку не зустрiнеш,
   ‘нiгом людей замiтаєш,
   ‚ полi Як застигнеш.
   Ћдiрви ж од серцЯ тугу,
   ђознеси по полю!..
   ™об не плакавсЯ Я, бiдний,
   Ќа нещасну долю.
   Ђ коли сього не зробиш,
   Љинь мене у море!
   Ќехай зi мною потоне,
   Ќехай моє горе".

   ==============================================================






   ЏђЋЉ‹џ’I ђЋЉ€

   Џоема (‘корочено)

   Ќедаром многих лет
   ‘видетелем ѓосподь менЯ поставил.
   Ћ. Џушкiн

   —астина I

   џкась смутна i невесела осiнь
   ‡iйшла, мов помаранча золота,
   Ќад Љиєвом, i олив'Янi оси
   „зижчали i спiвали з-за моста,
   „е вiтер заплiтав березам коси
   I цiлував в розтуленi уста
   (Ћ спогади терпкi i непотрiбнi
   Џро тi роки жорстокi i безхлiбнi!).

   џк прикрашали чорнi грона дiр
   Ћту струнку червону колонаду,
   ’ой almae matris царствений ампiр!
   I в пустку Њиколаївського саду
   ‡бирались слухати музику зiр
   Њiж сивих хмар махорочного чаду
   ‘трункий убивцЯ, злодiй та естет,
   I вiрш модерний там читав поет.

   ‚исокий цар в застiбнутiм мундирi,
   —иїм iм'Ям наречено бульвар
   (™о декабристам винiс грiзний вирiк)
   ‡слизнув з пiднiжжЯ вниз, i бруду шар
   “крив його: вже мiсЯцiв з чотири
   ‚алЯвсЯ там i лiчив кроки пар.
   ‚iдбиту голову котили дiти
   I в царський тулуб лазили смiтити.

   Ќочами заграва тривожних днiв
   ‹Ягала злотим вiдблиском на банi.
   ˜алений велетень в лiсах ревiв
   I рвав повiтрЯ на шматки багрЯнi.
   ‚же й полюбивсь менi джмелиний спiв,
   ™о в небесах вирощував геранi,
   ’а маму нiжно зводив Я в пiдвал,
   •оваючи вiд тих вогненних жал.

   Ћ златоглавий мiй! Ќе раз голота
   ’атарська пила твою чисту кров,
   Ќе раз знущаласЯ з твоєї плотi,
   ’а духу твого варвар не зборов.
   Ќевже ж навiк зчорнiла позолота
   ’епер нiким не пещених церков,
   ™о викоханi мудрiстю варЯга,
   I висушила горло вовча спрага?

   ’а чи ж не кращими були тi днi
   Ѓез дров, i без електрики, й без хлiба,
   Љоли ввижались марева Яснi,
   Ђнiж тепер, коли душа в нас нiби
   ’рiпоче й б'єтьсЯ на безводнiм днi!
   ’ак пiймана гачком нехитра риба
   Ќа мотузку, протЯгнутiм мiж жабр,
   ’анцює те, що зветьсЯ danse macabre[1].

   ’одi ж поет не звавсЯ ще "холуєм"
   I за пайок не продавав свiй хист,
   џк той альфонс, Якого ми вшануєм,
   Џетлю йому скрутивши iз намист.
   ’ак ми минуле iдеалiзуєм.
   •ай свiтитьсЯ воно, Як аметист!
   ’одi в кларнети ще трубив ’ичина,
   I кликав ђильський в синi далечини.

   Ѓлажен, хто гордо кинув рiдний край
   I з посохом в руцi пiшов шукати
   Ќа чужинi незнанiй дальнiй край,
   Људи веде його весна крилата.
   ’а тричi той блажен, Який за чай
   I хлiб теж не схотiв себе продати,
   Ђле, минаючи тропу розлук,
   ‡оставсЯ, щоб зазнати хресних мук...

   Џригадую пiдвал чеки в Џолтавi,
   „е Я колись години три чекав.
   ‹илось крiзь шиби свiтло золотаве,
   I Я затертi написи читав
   Ќа вапнi стiн... Ќiхто у книгу слави
   ’их смертникiв iмена не вписав,
   ™о звiдси тим, Якi живуть на свiтi,
   ‘вої останнi креслили привiти:
   "—екаю розстрiлу. Џетро Џалiй". -
   "‘ьогоднi вмру за тебе, мiй народе.
   Iван Њазнюк". - "Љiнець. Ќема надiй.
   ЏроклЯттЯ шлю катам. ‚асиль Њакода". -
   "†ивiть i не зрiкайтесь гордих Њрiй,
   Ћ ви, кому ще свiтить сонце вроди.
   Њихайло ‚'юн". - "Њарусi мiй уклiн.
   Iду на смерть. Њанюра ‚алентин".

   ‚исокий мур чекiстської в'Язницi
   ’одi мене на мiсЯць порiднив
   ‡ гуртком людей, що в них серцЯ, Як птицi,
   ‹етiли до невиданих раїв,
   „арма що смертний холод Їм в зiницi
   “же блакитну вологiсть улив.
   Ѓуло нас шiстдесЯт, i нашi спiви
   –вiли... Як у саду куркульськiм сливи.

   ‡давалось, що спадала з душ кора
   I срiблиласЯ бiла древесина,
   Љоли, мов грiм, лунало "Ќе пора"
   I в такт здригалисЯ в'Язничнi стiни:
   ‚еселий бог виплескував з вiдра
   ‡лотавий плин, чистiший вiд бурштину.
   ’а завжди вправи тi, мов чорний квiт,
   “рочисто вiнчав нам "‡аповiт".

   Ћ, чи ж не всЯкий з нас усе, що схоче,
   ‘повиє в найлiричнiший туман
   I в найбридкiшому знайде уроче?
   ’ож на обiд нам ставили казан,
   ‚ Якому плавали воловi очi,
   I кожне вiдбивало, Як екран,
   ‚еселi вiкна камери, й, мов спомин,
   Ѓлищав у кожнiм сонцЯ лiтнiй промiнь...

   „е, де тепер завзЯтий ‚енгереш,
   I де розстрiлЯний Iван ”ещенко?
   ‚ чиїх серцЯх ти спогадом цвiтеш?
   I ти, що каламутнi пив оденки,
   Ђж поки згодом не загинув теж,
   Ћ приЯтелю мiй, ѓрицько Љульженко,
   ™о в захватi з вагону свiй кашкет
   ˜пурнув в полЯ, де пах липневий мед?

   Љоли забрЯзкав конвоїр ключами
   I перед нами дверi розчахнув:
   "Ќе на допрос, а выходи с вещами!"
   –е ти нам застережливо гукнув:
   "ѓей, хлопцi, без речей виходьте, самi,
   ™об їх проклЯтий кат не потЯгнув"!
   Ѓо думав, що нас поведуть на страту,
   (Ђбо "на коцку", звикли ми казати).

   Њи добре знали смертницький звичай...
   ‡адушна нiч у мрЯчному пiдвалi.
   ‡ненацька крик: "‚иходь i все скидай!"
   ‡а подорож у край, де "нiсть печалi",
   ’и одЯг катовi лишав "на чай".
   ‚ потилицю, мов грiм. Ђ потiм клали,
   Џоважно, всiх шикуючи до куп,
   ‡ мистецьким хистом труп на мокрий труп,

   џ не забув той натовп навiжений,
   ™о смертникiв чекав бiлЯ ворiт...
   ’i матерi, жiнки i нареченi...
   ‚горi, мов розпачу кривавий квiт,
   ѓойдало сонце райдуги скаженi.
   Ђ нам, щасливцЯм, у широкий свiт
   ‚оно, пульсуючи життЯм, жагою,
   Џрослало злоту стЯгу над водою.

   Ќас виглЯдали i зорили шлЯх
   ‘тарi жiнки, спираючисЯ о тин,
   I нам, щоб ми пройшли по килимах,
   Џiд ноги кидали шматки полотен.
   Ђ пiд селом, назустрiч, у житах
   ‰шов на чолi сiм'ї отець ‘уботiн
   I у руках, пiднЯтих догори,
   Ќам серце нiс, немов свЯтi дари.

   Ђле в тюрмi Я, мов дитЯ у школi,
   Ќавчивсь кохати сонце i життЯ.
   џкий чудовий перший день на волi,
   Љоли, черкнувшись гранi небуттЯ,
   ’и знову чуєш спiв женцЯ у полi,
   Њов вiн твоє вславлЯє вороттЯ!
   „есь у садках п'Янкiше пахнуть квiти,
   I самi хилЯтьсЯ до тебе вiти.

   ‘трункiшi стали постатi дiвчат,
   I по-новому свiтЯтьсЯ їм очi.
   Ђ в небесах, де тиша й вiчний лад,
   ‡астигло все в прозоростi урочiй,
   Њов грає вiдблиском господнiх шат...
   •iба ж не кожен славити охочий,
   Љоли вiд катової втiк руки,
   ђомантику кривавої чеки?

   —астина II
   ’епер кати не ходЯть у китайцi,
   Ќi ‹ацiса, нi Џетерса нема,
   Ѓо з моди вийшли латишi й китайцi.
   ’епер органiзована чума
   Ќас винищить, Як бiлогузих зайцiв:
   ‘коривсь нам пес та тварi всЯка тьма,
   Ђле страшнi ще комарi й мiкроби,
   ’i носiї всiлЯкої хвороби.

   Њи все вперед iдем, i скрiзь прогрес.
   „авно не правлЯть нами вже монархи,
   I є жерцi кривавi чорних мес,
   Ђле попiв позбавлено єпархiй,
   I в наркоматах, Як звелiв ‡евес,
   ‚же креслЯть дерево нових єрархiй,
   џке пригорне пiд гiллЯсту тiнь
   Џролетар'Ят майбутнiх поколiнь.

   ™о успадковано вiд давнiх-давен,
   ’епер за димом-попелом пiшло.
   ‚ життi, позбавленiм легенд i слави,
   †арким залiзом випекли дупло,
   ™об нам ‘учасне, нищачи наш травень,
   ’исЯчогромим вихором ревло.
   “ порожнечi тiй - кубло дракона,
   ™о iз людей майструє грамофони.

   ‚iн оком пильно стежить кожний крок.
   ‚iн по ночах за ‹исою ѓорою
   Ќа соромiцький скликує танок.
   ‘повивши ката пурпуром героЯ,
   ‡велiв вiн, щоб не мали ми думок,
   џкi не є стандартного покрою:
   ‡амiсто нас хай мислить колектив,
   ™о нам у черепах все уложив.


   ‚iн - стоголовий звiр, нi в чiм не винний.
   ‚iн скрiзь понаставлЯв своїх iкон.
   ‚iн правду нам дає, длЯ всiх єдину,
   Ќехибну й непомильну, Як закон;
   I ми її шануєм аж до згину.
   ‘клеплЯє очi нам червоний сон,
   I крутЯтьсЯ невпинно каруселi,
   „е ми -страшнi фiгури в грi веселiй...

   ‰ому на кабель мало наших жил.
   Ќi слово, анi чин його не зрушать,
   ‰ому не досить наших утлих тiл:
   ‰ому до дна вiддати треба душу,
   ™об вiн пообтинав їй рештки крил
   I "древо мислено" трусив, Як грушу,
   ™об, розкроївши скальпелем нам лоб,
   ‚iн кожну думку брав пiд мiкроскоп.

   I, охоронник юдиних традицiй,
   Ќа батька вiн нацьковує дiтей.
   ‡аслiплюють нам мозок блискавицi
   ‰ого у пiтьмi зроджених iдей.
   Њовчати ти не смiй: спiвай, Як птицi,
   •валу йому труби i в бубон бий,
   Ѓо, суючи до рук блюзнiрську лiру,
   ‚iн роздере губу i рот ˜експiру...

   ‡ казок ми знаємо, що тiльки гад
   ‡авжди бував столикий i сторукий,
   Ѓо сам не мав лицЯ; i смрадний чад
   ‚iд нього йшов. ‚iн брав людей на муки,
   ‚ тiла i душi їм впускав свiй Яд...
   Ђле ЯвлЯвсЯ витЯзь срiбнолукий,
   I враз - межи очi, в казан чола
   ‚лучала змiЯ пущена стрiла.

   ’ак дiти дивлЯтьсЯ, Як ви: безслiвно,
   ’а з запитом настирливим в очах:
   "Ђ чи ж прийде вiн, Ясний, богорiвний,
   џкий не знав нiколи, що є жах?
   —и прийде вiн, щоб визволить царiвну?"
   †иттЯ i смерть у казкарЯ в руках...
   Ћ дiти, пiзно вже, а вам не спитьсЯ;
   Ќехай ввi снi цЯ казка вам доснитьсЯ...

   џ не хотiв вас байкою втiшать,
   џкою тiшимосЯ на дозвiллi:
   “ саме серце думав Я влучать
   ђЯдком, напоєним огнем i бiллю,
   —и враз стривожити спокiйну гладь
   ‘каженим феєрверком божевiллЯ...
   ’а часто казка правдою стає:
   ™о не було, iснує, квiтне, є.

   Ќехай же древнє полум'Я не гасне,
   ‚ Якому Я, згорЯючи, горю,
   Ѓо волЯ здiйснює той сон прекрасний,
   ™о людству снивсь пiд досвiтню зорю.
   ‘уворим зором дивитьсЯ ‘учасне,
   Љоли йому Я ладан свiй курю.
   Ќехай же знов воно в права вступає,
   Ќехай ножами серце тне i крає.

   •то знав, хто вiв смертЯм i стратам лiк?
   „е фiльм, Який вам показав би голод,
   Ћтой проклЯтий 33-й рiк?
   џкий спiвець поему склав про холод,
   —и розповiв, Як то людей в наш вiк
   Љрушив i чавив пролетарський молот?
   ‚ скiлькох кровЯх купаючи той герб,
   †нива справлЯв на людськiй нивi серп?

   Ћ, скiльки раз по мiсту "чорний ворон"
   ˜угав, зi сну хапаючи людей,
   Љоли вставала пiтьма чорним бором,
   ‡iтхаючи пащеками ночей!
   I падав присуд, скорий чи нескорий,
   ‚о славу ще не здiйснених iдей,
   ™о їхнi гасла вкрили дверi храмiв,
   ™о їхнiй намул свiт роками плЯмив.

   Ђле нехай в нерадiснiй добi
   ‚огнЯним квiтом квiтне давнiй спомин -
   ‘лова, спiвцем проказанi в журбi:
   "Ќi соколу, нi кречету лихому
   Ќе лЯжем на поталу, й не тобi,
   Ћ чорний вороне!" ‚ багрЯнiм громi
   ђевла небесна твердь. џк i тодi,
   ђЯхтiли гриви ржавi i рудi.

   “ тi роки великої руїни
   ’акий рЯсний, нечуваний врожай
   Џослав ѓосподь нещаснiй “країнi,
   џкого доти ще не бачив край.
   I знову долЯ в грi мiнливо-змiннiй
   Ќенатлi орд, ненажеровi зграй
   ‚се кинула на пожру i поталу
   ’а реготом безгучним реготала.

   ‡ерно у купах прiло пiд дощем.
   Људись у море, в безвiсть, за границю,
   ™об насадити скрiзь цей наш едем,
   Ќемов витрiскуючи iз криницi,
   Џереливаючись рiдким вогнем,
   ’екло струмками золото пшеницi.
   Њи тiльки бачили той тьмЯний блиск,
   Ќа горлi ж ми вiдчули пальцiв стиск.

   ’одi дурнi ѓрицьки i Ћпанаси
   ‚мирали, Як у зливу комарi.
   ’одi по селах їлось людське м'Ясо,
   I хлiб пекли з розтертої кори.
   „ивилисЯ голоднi дiти ласо
   Ќа спухле тiло вмерлої сестри.
   ’ак ми, хоч i покинули печери,
   ‚ двадцЯтiм вiцi стали людожери.

   Ќатуживши охлЯлi рештки сил,
   ’i трупи, що недавно поховали,
   ‚икопували потай iз могил.
   Ћдежу з них, грабуючи, здирали.
   —и ж не складали падло до барил
   I не витоплювали з мертвих сало?
   ’одi по хлiб до мiста йшов селюк
   I там лЯгав, вмираючи, на брук.

   ‚ той рiк познищувано всi собаки
   I повиловлювано всiх котiв.
   ’а це пусте... це тiльки шум i накип
   Ќа поверхнi схвильованих часiв.
   Ќе слало небо нам тривожних знакiв,
   Ќам хвiст комети жаром не пашiв.
   Ќi, нi, у мертвiй тишi летаргiчнiй
   ‘пливали ночi нам, Як сни магiчнi.

   Љлекоче нам розпечене нутро.
   •то вичерпає нам шоломом горе?
   •то в душу нам плесне дощу вiдро?
   Ђбо Який архангел винозорий
   ‡ свого крила позичить нам перо,
   ™об ту скажену гру фантасмагорiй
   Њи записали на блакитнiм тлi,
   „е лiтери горiли б нам у млi?

   џкi багрЯнi й грiзнi епопеї
   Ќащадкам мiг би генiй розгорнуть,
   џкби писав вiн кровiю своєю,
   Џлеснувши нам в лице ту каламуть,
   I змалював нового фарисеЯ
   I до ѓолготи страдницької путь!
   Ђле всi казнi, гибелi i втрати
   Ќе перечислити й не зрахувати.

   ’а, щоб не потомитисЯ украй,
   Ќехай читач перепочине трошки.
   I, щоб забути пролетарський май,
   •ай меду рiдного скуштує ложку:
   ‰ому на очi Я зведу той рай,
   „е усмiхаютьсЯ в житах волошки
   I понад степом сонце золоте
   ‡авжди старою барвою цвiте.

   ’ам кетЯги рожевої калини
   –Яткують їй коралЯми сувiй,
   I дише в нiздрi духом полонини
   Њiж пальцЯми розтертий деревiй.
   ’ам вранiшнЯ зорЯ й свiтанки синi
   ™оранку сходЯть у красi новiй.
   I десь на дзеркалi нiмої тишi
   „звiнке весло свої узори пище.


   ’ам, перепрiвши у гарЯчих снах,
   Џосеред вод безмовних i широких
   ’атарське зiллЯ пахне у ставках.
   ’ам днi шумлЯть i плещуть у потоках.
   ’ам золотом соломи свiтить дах.
   ’ам жаби мирно кумкають в осоках,
   I, не пiдпавши пiд нiчний декрет,
   ђосте собi на волi очерет.

   ’ам вiє вiтер у просторах диких
   I пахощi терпкi несе нам з круч.
   ‚ рiвнинах неосЯжних i великих
   ’ам вiщий мiсЯць сходить лiворуч...
   I чисте срiбло ллєтьсЯ в чистих рiках,
   I тане в небi журавлиний ключ...
   Џро це ще по-росiйськи скiльки мога
   Џисали Ћлексiй ’олстой i ѓоголь.

   Ђ про красу заквiтчаних долин,
   Џро любi серцю комишi i хащi,
   Џро те, Як пахне на межi полин,
   I про вигнанцЯ долю злу й пропащу,
   џкий не бачить рiдних луговин, -
   ‡а мене ще майстернiше i краще
   ‚ам оповiв би половецький хан,
   џкому хтось дав нюхати євшан.

   —астина III
   Џочатку ви не ждiть у цiй поемi.
   –е тiльки вступ. ‡а звуком ллєтьсЯ звук.
   Њов рибки золотi, iскрЯтьсЯ теми
   I брижами сковзЯть менi мiж рук.
   Ќе Я ж уславив квiт фiлософеми й
   Ќап'Яв тЯтивою спiвучий лук:
   ‚ пекучий день, коли пахтЯть Ясмини,
   —итайте, друзi, "—умакiв" i "‘iно".

   Ќе Я, а мiй далекий побратим...
   –е вiн горазд октавами спiвати.
   "Poetae maximo" (Я згоден з тим!)
   ђаз ‡еров написав йому в присвЯтi.
   —и ж означало Maximus[2] - "Њаксим"?
   —и, може, мало слово те вiддати
   ’у найприкметнiшу з усiх прикмет,
   џкою визначавсЯ наш поет?

   –е ж вiн запалював гарЯчi квiти,
   џкi кресали iскри в нашу кров.
   –е Я б про нього мусив говорити,
   ™о у змаганнi лебедЯ зборов:
   "Ђще кому хотЯше пiснь творити,
   ’огда пущашеть десЯть соколов".
   —иЯ ж рука здушила спiв у горлi,
   ™о вiн забув i лет, i клекiт орлiй?

   –е ж долЯ всiх: вiддати божий дар,
   ™о ранками кропили чистi роси,
   ‚овчицi на поталу, й срiбний чар
   ђозвiЯти... ‡ нас зайди горбоносi
   ™е виховають добрих Яничар,
   I час прийде, що вiрнi малороси
   ‡а хлiб i цукор, жир i дрiбний крам
   ™е голови стинатимуть братам.

   ‚огнем Я в серцi випiк лютi вчинки:
   ‡ убивць водою цiлого ставка
   Ќе змити кров невинного Љосинки,
   Ќе воскресити мертвого Ѓлизька.
   Ќа нашiй нивi справили дожинки,
   ™об не лишилось нам нi колоска.
   •ай ложем буде нам стернЯ колюча,
   Љоли нам ордер на життЯ усучать.

   Ђ де ж, де ж ви, кому в дiжки без ден
   ‘трумлЯть i котЯтьсЯ роки в неволi,
   ™о не згадаю й ваших Я iмен,
   ™об не згiршити вам страшної долi,
   ™о зникли вже за овидом ген-ген
   I крутитесь у божевiльнiм колi
   Џо руднЯх, i болотах, i лiсах,
   „е гаврами гасає голий жах!..

   “ вiк наш лагiдний спочатку костi
   Ќам переб'ють осиковим цiпком,
   Ђ потiм, зжалившись, позичать костур.
   „есь пiд заметами, окутий льдом,
   “ морi бурЯнiм є дикий острiв,
   „е ще свЯтi, спасавшись, їли жом,
   „е й ми, в грiхах покаЯвшисЯ самi,
   ‡агаєм час молитвами й постами.

   ˜умить, шумить тайгою чорний бiр,
   џк i шумiв колись за ЊиколаЯ.
   Ћчами ще не мiрЯний ‘ибiр
   ’епер Я криком радiсно вiтаю.
   “сiх, хто йшов шлЯхами Ясних зiр,
   ‚ дрiмуче лоно радо вiн приймає:
   ’ут нацiї краса i гордий квiт
   ‡ уламкiв корабельних творить мiт.

   Ѓрати мої в далекому вигнанню,
   ™о ваших голосiв давно не чуть,
   џким прийдетьсЯ, може, до сконаннЯ
   ‚ душi конЯти гнiв, важкий, Як ртуть!
   ЊужайтесЯ, блукаючи за гранню,
   џкщо не дано вам рушати в путь.
   џкби ж то вам, серцЯ одЯгши в кригу,
   ‡гадати шлЯх, Яким помчавсЯ Iгор!

   џкби ж Я Ћвлуром длЯ вас мiг стать
   I вам конЯ пiдвести за рiкою!
   џкби ж Я свистом гасло мiг подать,
   —екаючи за темною тайгою!
   ™асливий сон: сурма, мечi i рать,
   ‘теп шелестить високою травою
   I вже пiд радiсний весiннiй дзвiн
   ‚еселим шумом нас стрiчає „iн...

   ‡ рЯсного рогу Я вам сиплю перли,
   Њов буйнi Ягоди iз повних фон.
   Џождiть, ще з'ЯвлЯтьсЯ корони, берла...
   •iба ж поету писаний закон,
   Љоли стара романтика не вмерла
   I прибирає героїчний тон!
   ’о ж раз у раз Я без аеростата
   Iз хмар на землю мушу повертати.

   •ай вславлю ж вам тепер мандрiвний шлЯх
   ’их безпритульних хлопцiв, що до Љриму
   ‡ Њоскви зайцЯми котЯть в поїздах,
   џкi в морозЯну, холодну зиму
   ‚ асфальтових ночують казанах.
   Људи, пiвголi, пiд плащами диму
   Џростуєте ви, армiї дiтей,
   „орогою незнаних одiссей?

   •ай ще уславлю вам тi хлiбнi черги,
   Људи щоднЯ включав нас автомат,
   ™о з нас викачував ставки енергiй
   I кидав нам не випечений шмат.
   Њи не дiстанем на пальто i дерги,
   ’а вибiр є рЯсний губних помад,
   I, може, ще длЯ "ран душевних" мазi
   ‚и купите у дами на Євбазi.

   Ђ хочете, вiзьму ще нижчий тон,
   ™об вiршем вам уславити - калошi.
   •оч глЯнець їх не той, що у корон,
   Ђле ж вони, звичайно, рiч хороша,
   Ѓо Як без них з солом'Янських багон,
   Љоли на вiзника немає грошей
   (’а й рисакiв скасовано давно!)
   Џриплисти на •рещатик у кiно?

   ’о б пак... Я помиливсь, новi ж бо назви
   ’им вулицЯм надавано. ‘лова ж
   ‘тарi на Язицi сидЯть, мов Язви.
   "•рещатик" не кажiть: це саботаж.
   ’о ж вулицЯ ‚оровського. Ќаказ ви
   —и ж не читали? ˜епчете: "ЃлЯмаж?"
   Ђ селЯнин, Якому це не важе,
   Iнакше Як "‡лодiївка" не каже.

   Љасуєм назви ми, i мило, й чай,
   Ђле парфумами рЯхтЯть вiтрини.
   Ћтож парфумiв в ванну наливай,
   Џiрнай в гелiотропи i Ясмини, -
   I чим тобi це не тропiчний рай?
   Ќехай у пахощах безсмертних гине
   Ќiким не пiймана тифозна вош!
   Ђле ж пора вертатись до калош...

   ‘овєтський дощ iз хмар совєтських хлюпав,
   I йшов Я в сорабкоп (без пiдошов),
   ™об там купити пару мокроступiв,
   Ђле ж на праву ногу не знайшов,
   „лЯ лiвої ж сфабрикували купу.
   ’ам гнiв жiнкам у лицЯ кидав кров:
   "Ќевже ж обути нам самi лiвицi,
   Ђ правiй тюпати без ногавицi?"

   „урнi жiнки! џкий в розпачi сенс?
   џкби ж то ще були "калошi щастЯ",
   џкi описував нам Ђндерсен,

   ™о досить тiльки ноги в них укласти,
   I зразу вiд шакалiв чи гiєн
   ’и геть летиш у iнший час - та й баста:
   ‚ середньовiччЯ, ѓрецiю чи ђим,
   ‡абувши, Як пахтить вiтчизни дим.

   Ђле не раз у тiм пахучiм димi
   ‡аїжджi гостi, що плекали чвань, -
   Ћсь Ѓернард ˜оу та iншi "побратими"
   ‚'Ялились на поживу, Як тарань,
   Њандруючи, Як Љатерина в Љримi,
   Џо килимах, покладених на твань.
   I рiдко спостережливiше око
   „опитливо зорило дно глибоке.

   ’ож раз, так само в Љиїв прикотив,
   ‚шанований в Њосквi Џанайт Iстратi,
   I кожний ладаном йому курив,
   Ђ „ержвидав - хоч був скупий на трати -
   “ гостЯ всю продукцiю купив
   (‚же писану i ту, що мав писати).
   •то тiльки був письменник чи поет,
   „iстав тодi автограф i портрет.

   ’а, опинившись ледве за кордоном,
   Џравдивий грек метнув перунний грiм
   I сповнив свiт отим потужним дзвоном,
   џкий луною гув у вухах всiм.
   ’ож Як ураз пiдлiг вiн заборонам!
   џк з страхом тi, що зналисЯ iз ним,
   ‡i стiн портрет дарований здiймали
   I аж на саме дно шухлЯд ховали!

   Ћ милi гостi з захiдних країв!
   Ќехай за приклад буде вам Iстратi.
   Ќевже ж у вас ще не клекоче гнiв?
   Ќотуйте все: знущаннЯ, крики, страти,
   ™об потiм гулом праведних громiв
   Ћблудного напасника скарати!
   •ай не заслiплЯть вас зухвалий блиск
   ‘амореклами, вигода i зиск.

   ’а вас майстерно там вiзьмуть на кпини
   I всiх обдурЯть, Як селЯнських баб.
   Џокажуть вам, Як крутЯтьсЯ машини,
   I вигадають тисЯчi приваб.
   I вас, цiкавих з розумом дитини,
   Ќе вийде стрiнути "столiтнiй раб".
   —и ж знаєте, що в затисках металу
   ‘амi машинами давно ми стали!

   Љолеса крутЯтьсЯ у ритмi днiв,
   џких нiхто не лiчить. „овгi паси
   ЏересуваютьсЯ пiд крик i спiв
   ‘ирен. „авно не люди ми, а маси,
   I в лабiринтi башт i перспектив
   —иЯсь рука незрима сонце гасить...
   Ђ серце в нас пропелером: "„зiнь-дзiнь!",
   ‡магаючись даремно в височiнь.

   ’а пориву не збудешсЯ нiЯк ти.
   Ќе можуть мрiй, що їх плекає дух,
   Ќам замiнити статистичнi факти.
   ‘имфонiю, Яка чарує слух,
   Ќам не заступить i найкращий трактор.
   џк не старайсь, щоб той вогонь затух,
   џкий в мiзку нам барвами палає, -
   ‚iн жеврiє й на мить лиш пригасає.

   Ђле думки нам забрано в полон...
   ™об потекли вони одним рiчищем,
   Њеханiзацiї страшний закон
   Љладе межу i в захватi найвищiм,
   I муз стрижем ми пiд один шаблон.
   ’ак ми нещадною рукою нищим
   ‚ душi насаджений господнiй сад,
   ‘повитий нами у фабричний чад.

   ‡ате у нас держава квiтне знову.
   Џiд маршiв i машин ритмiчний такт
   Њи творим нацiю нової кровi.
   ‚же душi нам покрив червоний лак.
   ‚країнiзовано всi установи,
   I ˜льойме став не ˜льома, а ™упак:
   Њи кожному, - нехай, Як хоче, зветьсЯ, -
   „о голови чiплЯєм оселедцЯ.

   Ѓiс є найнебезпечнiший тодi,
   џк свЯтобливу постать прибирає:
   —и старцЯ, що ступає по водi,
   —и Янгола, що крильми помаває,
   I все лукавство в бiлiй бородi
   —и в бiлих шатах свЯтостi ховає.
   ’ак дружньою рукою хижий друг
   Iз нас вичавлює поволi дух.

   ’ож не страшнi нам вороги одвертi,
   Ђ тi, що з рiдним словом на вустах,
   Iдуть до нас, щоб душу нам роздерти,
   I сiють терни розбрату в серцЯх.
   ’а тiльки долЯ гiрша ще вiд смертi
   ‘побiгне тих, Якi згубили шлЯх...
   •валю Я ворога, що, забороло
   ЏiднЯвши, ставить чоло проти чола.
   ...

   1937

   [1] ’анець смертi (фр.).
   [2] Ќайбiльший (латин.).



   ‘ЉЋ‚ЋђЋ„Ђ

   Џiти, пiти без цiлi i мети...
   ‚бирати в себе вiтер i простори,
   I лiс, i лан, i небо неозоре.
   „ушi лише спiвать: "–вiти, цвiти!"

   Ђж власний свiт у нiй почне рости,
   ‚ Якому будуть теж сонцЯ, i зорi,
   I тихi води, чистi i прозорi.
   Џрекрасний шлЯх Ясної самоти.

   Iти у снiг i вiтер, в дощ i хугу,
   Ѓо, може, це нам вiчний заповiт,
   Ћцi мандрiвки дальнi i безкраї,
   I, може, iншого шлЯху немає,
   ™об з хаосу душi створити свiт.



   ’…ђ–€Ќ€

   Љоли тебе сурма своєї туги
   Џокличе знов у дальнiй рiдний край,
   „е ждуть тебе безчестЯ i наруга,
   ‘лова над пеклом „антовим згадай:

   "‘юди йдучи в скорботу i вiдчай,
   Ќадiї мусиш знищити дощенту".
   ѓамуй, мандрiвнику, смертельний жах,
   Љоли в душi погасиш сiрий день ти

   I сонце змеркне в чорних небесах.
   Ќехай мовчазний i сумний ‚ергiлiй
   ’обi пiде назустрiч у степах

   I в синiй край ˜евченкових iдилiй
   Ќехай веде до мiст i дальнiх сел,
   „е чистi весни й нам колись зорiли.

   ‚важай за магiю страшну чисел:
   Ћсь пекло, це землi частина шоста,
   Ђ край зелених верб i пишних зел,

   ™о скрiзь його покрила вже короста,-
   Ћстаннiй в пеклi круг, дев'Ятий круг.
   Ћ фабрики й кремлi з людської кости!

   Ќе спокiй лагiдний - безладний рух,
   „е хаос в димi чорному регоче
   I вбила хiмiЯ безсмертний дух.

   ‘клЯнi, напiвзакрижанiлi очi
   ’их матерiв, що власних немовлЯт
   †еруть iз голоду! Ћ бенкет ночi,

   ™о над землею стеле чумний чад!
   Ћ мертвих тiл багрЯнi гекатомби!
   ™о звалосЯ "душа", "зорЯ" i "сад" -

   ‚се втиснуто в трикутники i ромби.
   „о пiснi кожної, до всiх думок
   ђука диЯвола чiплЯє пломби.

   I ти, ти - лиш вiдiрваний листок,
   џкого кружить невiдома влада,
   ‡атЯгши в свiй безсоромний танок.

   ‚ дев'Ятiм крузi пекла чорна зрада
   ђеве, роззЯвивши сто тисЯч пащ,
   ˜матує, рве, рокує на загладу.

   ‡ лобiв тих пащ рогами сотнi башт
   ђостуть i в морок зносЯтьсЯ високо,
   Ђ в башти кожної крiзь пiтьми плащ

   ’ебе чатує невсипуще око...
   ’iкай, тiкай i не життЯ рЯтуй,
   Ђ душу, й, вийшовши в простiр широкий,

   ‚iтай незнану долю, Як сестру, й
   ‚дихай у себе волi вихор п'Яний,
   Љущi чужi i каменi цiлуй.
   ‡останьсЯ безпритульним до сконаннЯ,
   Ѓлукай та їж недолi хлiб i вмри,
   џк гордий флорентiєць, у вигнаннi.

   ’а перед смертю дiтЯм повтори
   ’у казку, що лишиласЯ Як спомин
   Џрадавньої, забутої пори,

   џк у грозi, у блискавицi й громi
   Љолись страшну почвару перемiг
   ‘вЯтий ѓеоргiй в Ясному шоломi...

   I Як дракон, звитЯжений, полiг.



   Ѓ…Ђ’ђI—…

   I

   ’ебе спiвець, пiднiсши понад зорi,
   ’аким безсмертним свiтлом оточив,
   ™о досi ще крiзь далечiнь вiкiв
   Џронизують нас променi прозорi.

   џк жадiбно ти ловиш, темнозора,
   Џливке, Як пух, летюче листЯ слiв,
   Љоли дзвiнкi дощi моїх рЯдкiв
   ˜умлЯть, немов осiннi осокори.

   ™о всi скарби, затопленi в морЯх!
   ђаптову радiсть i той блиск дитЯчий,
   џкий спалахує в твоїх очах,
   Ќе промiнЯю нi на що: неначе
   Ѓлакитний мiсЯць, виплива з долонь
   ’воє волоссЯ чорне й смагла скронь.

   II

   ’и всЯ ще провесна, о Ѓеатрiче!
   ‚ тобi все свiтло ранкове зорi,
   ™о ним спiвцi, поети й малЯрi
   Љолись наситили середньовiччЯ.

   ™е першi сльози радостi й горичi
   „рижать, Як на березовiй корi,
   Ђле вже славлЯть Янголи вгорi
   ’воє iм'Я, благословенне тричi.

   ЏоглЯнь, тепер твої всi ночi й днi
   Љруг тебе дивним сЯйвом заЯснiли
   I заслiпили нас, мов крила бiлi:
   Ѓо серед скель в похмурiй тишинi
   ‘воїх терцин холоднi дiаманти
   ’обi вплiтав у шату темний „анте.

   ==============================================================






   ЊЂђ“‘џ —“ђЂ‰

   Iсторичний роман у вiршах

   џЉЃ€ ‡ЌЂ‰˜‹Ђ‘њ Ќ…ЋЏЂ‹€ЊЂ ЉЌ€ѓЂ

   ђоздiл I

   ‚лiтку 1658 року Џолтава згорiла дощенту._
   ѓорiли солом'Янi стрiхи над ‚орсклою._
   Џлавились банi дерев'Яних церков._
   ‚iтер був сильний. Џолум'Я гуготiло._
   I довго ще лiтав над руїнами магiстрату_
   легенький попiл_
   спалених паперiв -
   всiх отих книг мiських Џолтавських,_
   де були записи поточних судових справ._
   Њоже, там була i справа Њарусi —урай?_
   Њоже, тому i не дiйшло до нас_
   жодних свiдчень про неї,_
   що книги мiськi Џолтавськi "през войну,_
   под час рабованЯ города огнем спалени"?_
   Ђ що, Якби знайшласЯ хоч одна,-
   в монастирi десь або на горищi?
   џкби вцiлiла в тому пожарищi -
   неопалима - наче купина?
   I ми б читали старовинний том,
   де писар вивiв гусЯчим пером,
   що року божого такого-то, i мiсЯцЯ такого-то, i днЯ,
   перед Њартином Џушкарем, полковником,
   в присутностi ‘емена ѓорбанЯ,
   що був на той час вiйтом у Џолтавi,
   перед суддею, богом i людьми
   —урай ЊарусЯ - на пiдсуднiй лавi,
   i пiв-Џолтави свiдкiв за дверми.
   I загула б та книга голосами,
   i всi б щось говорили не те саме.
   I чорнi бурi пристрастей людських
   пройшли б над полем буковок хистких.
   ’одi стара Ѓобренчиха, вдова,
   суду такi промовила б слова:
   - Џане полковнику i пане войте!
   “скаржаюсЯ Ѓогу i вам
   на Њарусю,
   що вона, забувши страх божий,
   отруїла сина мого ѓригорiЯ.
   I втеди син мiй ѓригорiй наглою смертю вмер,
   на здоровлi перед тим не скорбiвши,
   през отруєннЯ i през чари бiсовськi.
   ’о вам, панове, правдиво, пiд сумлiннЯм, кажу
   i людьми те освiдчу.
   Ћскаржену Њарусю —ураївну
   тодi суддЯ суворо запитав, -
   коли, чого i длЯ Якой причини
   таке незбожне дiло учинила?
   Ђле вона нi слова не сказала,
   усправедливлень жодних не дала,
   тiлько стоЯла, Яко з каменю тесана.
   ’одi громада загула прелюто:
   - ‚она ж свiй злочин визнала прилюдно!
   Ѓо, Як до ѓрицЯ, мертвого, припала,
   казала все - Як зiллЯ те копала,
   Як полоскала, Як його варила
   i Як уранцi ѓрицЯ отруїла.
   ‚она ж спiвала, наче голосила,
   на себе кари божої просила.
   ‘пiвала так, Як лиш вона умiла!
   Ђ потiм враз - неначе занiмiла.
   ’одi ми, врЯд, упевнившись на дiлi,
   що ѓриць умер, отруєний, в четвер,
   предать землi звелiли до недiлi,
   прийнЯвши справу кримiналiтер.
   “бивницю ж, Њарусю, до росправи
   скрiпить в'ЯзéнЯм города Џолтави.
   Ѓобренчиха ж, та зацна удова,
   нехай на бога в горi упова
   та настановить свiдкiв, вiри годних,
   не пiдозрéнних у проступствах жодних.
   Ђби по правдi свiдчили про злочин,
   що тут убивцi iншого нема,
   бо то не є ще доказ остаточний,
   Якщо пiдсудна визнала сама.
   Ќа то ставши, Џараска „емиха, в лiтах подейшлих,
   зiзнала:
   - Єдну душу Ѓогу ховаю, а було так.
   Ќедавнечко, о пiвнЯх, вийшла Я...
   - ...трусити ‹евкову грушу,- пiдказав хтось.
   - Џанове суддi.
   ‹есько —еркес мене на цнотi змазує!
   ’одi ми, врЯд, казали-сьмо —еркесу i всiм такóж
   особам принаЯвним, щоб мову свiдкам не перебивали,
   понєваж будуть випханi iз ратушу,
   а дверi будуть взЯтi на скабу.

   - Ћтож, кажу, недавнечко, о пiвнЯх,
   коли Я вийшла глЯнути знадвору,
   бо щось менi ускочило в димар, -
   дивлюсь: ѓрицько вертаєтьсЯ додому.

   Iзвiдки б то? ™е й наче напiдпитку.
   џкийсь такий, нiЯк не вдЯгне свитку.
   ’о Я й питаю, ми ж сусiди: - ѓей,
   це де ж тебе так, хлопче, забарило?

   - ’а, чарку випив, там, в одних людей.
   —огось так бiлЯ серцЯ заварило.

   Љоли ж невдовзi чую -- у Ѓобренкiв
   великий гвалт. ’о Я туди городом.
   ‹ежить ѓрицько, увесь уже посинiв,
   хрипить, здрiгає, роздирає ковнiр.
   Ђ Я кажу Ѓобренчисi: ой кумо,
   ой кумо, це запитЯна хвороба!
   I що ми вже ѓрицьковi не робили,-
   вишiптували, терли, iзсилали,
   свЯчене зiллЯ клали пiд потилицю,
   водою мили i переливали
   хоробу на бобренкiвського пса, -
   не помогло. ™е й щось таке балакав!
   ’ам хто стоЯв, то мало хто не плакав.

   ‚ таких походах кулЯ обминула,
   не подолала вражеська рука,
   щоб де? аж дома! дiвка пiдманула,
   струїла геть такого козака!
   I от лежить у гробi в чорнобривцЯх,
   на смерть убит. Ђ таЯ чарiвницЯ...

   - Є докази, що це вона дала питтЯ?

   - Ђ хто ж би ще труїв Ѓобренка ѓрицЯ?
   Љому вiн ще так знiвечив життЯ?

   ’одi на врЯд був ставлений ”есько,
   млинiв дозорцЯ скарбу войськовóго,
   що пiд боЯзню божою признав:
   - Џанове суд!
   ’ого Я добре звiсен.
   џк що не так, беру на душу грiх.
   –ю дiвчину разiв, мабуть, iз вiсiм
   коло млина вночi Я спостерiг.
   Ќад ‚орсклою з небiжчиком стоЯла.
   Ќу, тобто вiн ще був живий тодi.
   I що воно, гадаю, за проЯва -
   двi тiнi, млин i мiсЯць на водi.
   Њенi-то що? Ќа це ж нема заказу,
   стоЯннЯ - дiло добре загалом.
   Ђ Я таки чогось подумав зразу,-
   аж де зiйшлись, чого б то за селом?
   Ђ Якось бачу - щось майнуло з греблi.
   ˜убовснуло - аж зойкнула вода.
   Ђ Я ж туди i нiг не дотереблю.
   Ќу, думаю, втопилась, от бiда.
   ’о добре, що Iван тут нагодивсЯ
   та витЯг iз води напiвживу.
   Ѓо там колись мiй шурин утопивсЯ,
   то гибле мiсце, Я й не допливу.

   ‘уддЯ сказав: - “се це прикро, справдi,
   i тi млини, i втоплений шурЯк.
   Ђле ж ми iншу розглЯдаєм справу -
   не Як топилась, а труїла Як.

   ’ож свiдок мовив трохи не до дiла.
   ’ут треба чiтко провести межу.

   - ’о Я ж не бачив, Як вона труїла.
   Ђ Як топилась, - бачив. ’о й кажу.

   ’одi Ѓобренчиха становила iнших осiб,
   числом сiмнадцЯть,
   а з тих сiмнадцЯти має п'Ять,
   котрi до присЯги годнi будуть.

   Ќу, тi сказали, що ЊарусЯ - вiдьма,
   що у Џолтавi гiршої нема,
   що всi це знають, i по нiй це видно,
   i що вона ж спiвала i сама:
   "Љотра дiвчина чорнi брови має,
   то таЯ дiвчина усi чари знає".
   I то ж вона наврочила, нiвроку,
   що покалiчив ‘авку ‘аврадим.
   “мiє перекинутись в сороку,
   а то виходить з комина, Як дим.

   - Џанове суддi, Я прошу пробаченнЯ,-
   сказав ѓорбань з паперами в руцi.-
   ‡'Ясую стисло свiдкам звинуваченнЯ,
   щоб не збивали суд на манiвцi.

   Љозак Ѓобренко, на iм'Я ѓригорiй,
   єдиний син достойної вдови,
   котора зараз у такому горi,
   що не схилить не можна голови,-

   чотири годи бувши у походах,
   нi в чiм нагани жодної не мав.
   Ѓув на ЏилЯвi, i на †овтих ‚одах,
   i скрiзь, де полк Џолтавський воював.

   Ђ це улiтку повернувсь додому,
   в хазЯйство, пiдупале за вiйну,
   i, Як годитьсЯ хлопцю молодому,
   хотiв ввести у дiм собi жону.

   Ћтож нагледiв дiвку, собi рiвну,
   дiзнавши, певно, що i вiн їй люб,
   ѓрицько посватав ѓалю ‚ишнЯкiвну,
   повзЯвши намiр брати з нею шлюб.

   —урай ЊарусЯ, що його любила,
   любила, справдi, вiрно i давно,
   тодi його iз ревнощiв убила,
   пiдсипавши отруту у вино.

   —и це свiдомо, чи пiд впливом хвилi,
   Як не було, а ревнощi - це сказ.
   ’ак ставсЯ злочин. •лопець у могилi.
   I от стоїть убивницЯ пред нас.

   ‘трашна, панове, приточилась справа.
   •ай стане совiсть на сторожi права!

   Џорадившись, звелiли ми пред врЯд
   поставити ѓрицькову наречену.
   ’ож ѓалЯ ‚ишнЯкiвна пiдiйшла,
   була про все розпитана дискретно
   i лагiдно, Як молода особа,
   з уникненнЯм подробиць, що могли б
   ще бiльше їй розвередити душу.

   I теж вона признала пiд сумлiннЯм,-
   що так було, любилисЯ ми з ѓрицем,
   побратись мали... мови не стає...
   ™о вiн ходив до тої чарiвницi,
   панове суд, то iстина не є.
   ‚она у нього розум вiдiймила,
   але було це не тепер, колись.
   Ђ Як вона була йому немила,
   то хто ж його присилує: женись!
   ‚она ж, дурна, чогось була топилась,
   по тому ще й заслабла i злЯгла.
   Ђ Я кажу: чого ти причепилась?
   —и ти його у власнiсть набула?
   Ђ вiн такий, що вiн брехать не буде.
   ѓрицько був чесний, не Якийсь бабiй.
   ‚iн сам казав, що вже її забуде.
   “ домi в нас вiн був уже, Як свiй.
   Ћце увосень мали ми побратись.
   Џомщаючись, пропала ж i сама.
   ‚же тато наш i на весiллЯ втратились,
   а ѓриць умер... а ѓрицЯ вже нема...

   - ‚ такому разi будемо вiдвертi,-
   сказав суддЯ,- бо тут не до прикрас.
   —ого ж тодi вiн в нiч своєї смертi
   таки у неї був, а не у вас?

   ’одi ‚ишнЯк, жалóсний за такую
   тЯжку зневагу дому свойого,
   просив дочку не спитувати бiльше.
   ѓалю спочутливо одвели
   баби в бабинець, сплакану,
   понєваж
   при кождiм дiлi
   свiй бабинець є.

   ‘уддЯ поглЯнув на пiдсудну лаву:
   - ™о скаже нам убивницЯ на се?

   ‚она нi слова не сказала праву.
   ‘тоїть. Њовчить. I дивитьсЯ. I все.

   ’одi сама Ѓобренчиха, вдова,
   суду сказала у тiї слова:

   - Њовчить, бо стидно. Ѓачив бог iз неба.
   џ знаю все, так наче там була.
   ‚ ту нiч вона сама його до себе,
   розпутницЯ, обманом затЯгла.

   џка стоїть немов свЯта та божа.
   Ћто така вже вдача потайна.
   Ѓо на обличчЯ з Янголами схожа,
   але в душi - то чистий сатана.

   џкби Я вам про неї розказала,
   що говорив про неї хто кому!
   ‚она в Џолтавi свiту зав'Язала
   хiба ѓрицьковi тiльки одному?!

   I осiнило раптом ѓорбанЯ:
   - Ђ може, то було Якесь даннЯ?
   џкесь чар-зiллЯ або привороти,
   i вiн не змiг його перебороти.
   ’ому й зайшов од ѓалi до Њарусi,
   улiгши тiй диЯвольськiй спокусi.
   Ђ зiллЯ рiч, ви знаєте, капризна -
   тут воно чари, тут воно й трутизна.

   ‘уддЯ сказав, що випадки були.
   Љомусь колись чогось там пiдлили.
   Ѓуло це дiло досить голосне,
   i слiз пролито бiльше Як доволi.
   I все ж є щось не до кiнцЯ Ясне:
   чи не було чиєї злої волi?

   ‚ цих справах поруч -
   правда i брехнЯ.
   - џ, Як суддЯ, вважаю особисто,
   чи це була отрута, чи даннЯ,
   а в кожнiм разi це було убивство.

   ѓорбань сказав, що й сумнiву нема.
   ‡вичайно, вбивство. ’а iще й нецнóта.
   ‚iн, Як ѓорбань, вважає зокрема:
   їй треба дьогтем вимазать ворота!

   (’ут принагiдно варто зауважити,
   що дьогтю вiн мав, справдi, предостатньо,
   оскiльки вiн, Як виЯвилось потiм,
   "з комори мєской потай дьоготь крав",
   за що i був поставлений пред врЯдом.

   Ђ втiм, i згодом вiн ще вiйтував.
   I вже аж гетьману „ем'Яну Њногогрiшному
   уже аж на полковника †ученка
   устиг iще й "крамулку" довести).

   Џушкар сказав, що так-то воно так.
   Ќе шануватись дiвчинi негоже.
   Ђле ж i з ѓрицЯ добрий був лайдак.
   ’ут, товариство, дьоготь не поможе.

   Ѓо незалежно, що то за питтЯ
   i що там мовить злiсть тисЯчоуста,-
   не хто ж, а вiн звiв дiвчину з путтЯ.
   I то була любов, а не розпуста.

   ’одi вдова Ѓобренчиха озвалась:
   - ’а вуха ж в'Януть на таку олжу!
   ‚она сама ѓрицьковi нав'Язалась.
   - ‚ Який би спосiб?
   - ‡араз розкажу.

   Ѓуло це, люди, на Џетра Љапусника,
   Якраз на самий сонцеповорот.
   џ мала, люди, сина не розпусника.
   ‚iн шанував i хату, i город.

   Љоли ж вона його причарувала,
   вiн Як сказивсЯ, геть одбивсь од рук.
   •ай вам розкаже Џроцик Љулевара,
   ‘емен Љапканчик i ђомашко ‘трук.

   ‚iн перестав ходить на вечорницi,
   не зачiпав дiвчат i молодиць.
   Ђ все ходив до тої чарiвницi,
   недарма в рiчцi топлЯть чарiвниць.

   ‚она його їднолiтка, панове.
   Џора кебету мати на плечах.
   џ вже й варила зiллЯ полинове,
   щоб мiй ѓрицько вiд туги не зачах.
   Ђ вiн - весь там! џкраз перед походом
   не спалосЯ менi, Як на бiду.
   ѓрицько устав та шась поза городом.
   Ђ Я тихенько назирцi iду.

   Ћтож спинилась по той бiк цибулi.
   Ђ там вже луг, роздоллЯ длЯ бджоли.
   ‘тою собi та й думаю: а дулi,
   щоб ви мене круг пальцЯ обвели.

   ‚зувачки мала, постiльцi свинЯчi,
   щоб не шамтiло - шерстю догори.
   ’рава ж м'Якенька...
   Љоли щось манЯчить
   од —ураїв, туди, в осокори.
   Ђ вечiр темний. •мари Як повiсма.
   ѓора шумить... Ѓуло перед дощем.
   ‚она ж на шиї так йому й повисла! -
   то Я собi й засiла за кущем.

   •тось засмiЯвсЯ Якось недоречно
   Њартен Џушкар бровою ворухнув:
   - ‚чинили ви, сказати б, нестатечно.
   џкий вас бiс на тоє подоткнув?

   - “ мене син одинчичок, панове,
   i запечаллЯ на душi одне,
   одна у серцi шпичечка тернова, -
   не дай же бог, у прийми дремене!

   - Ќу, добре, Як воно вам ув охоту,
   то дiло ваше, хоч воно i грiх.
   ‚и, мати, знавши отаку нецноту,
   чого тодi ж не розлучили їх?

   - ™об у замiжнiх погубив пiдметки?
   —и, Як чернець, скоромивсЯ мирським?
   —и щоб пiшов до ’ацi Љисломедки,
   котра тЯгалась бозна-де i з ким!

   ’ут Як пiдскочить ’ацЯ, Як змережить,
   шумка спiдницЯ, з десЯти аршин:
   - Ћрихно, трЯсцЯ мене держить!
   ’и хоч на мене, суко, не бреши!

   - –е Я брешу?! Ћсоби урЯдовi,
   та хай же бог усю мене, Як є,
   Як щось отут збрехала Я судовi
   i на душi й на тiлi обiб'є!
   џ прόшу о свЯтую справедливiсть!

   ‚довi звелiли сiсти й не клЯсти.
   Ђ’ацi за губи неповстЯгливiсть
   „ва хунти воску в церкву принести.

   Ќасилу втихомирилась кобiтка.
   Џо тόму був припозваний за свiдка.
   ‘емен Љапканчик, хлопець непитущий,
   з котрим ѓрицько був приЯтель найдужчий.

   ‡велiли ми Љапканчику ‘емену
   казать судовi правду нестеменну.
   I вiн сказав:
   - ’ут кожен щось говоре.
   ‚же той ѓрицько чутками так обрiс.
   Ќу, бо кому Якого батька горе?
   —ужа душа - то, кажуть, темний лiс.

   Ћсь тут i суд на тому зупинивсЯ,
   що знали ж всi, i ѓалЯ не глуха,
   що сватав ту, а в тої опинивсЯ.
   Ђ хто iз нас, Як кажуть, без грiха?

   –е Як у пiснi:
   "Ћй у полi три криниченьки.
   ‹юбив козак три дiвчиноньки,
   чорнЯвую та бiлЯвую,
   ще й рудую препоганую".
   I було йому дуже сутужно.
   ђудої, правда, не було.
   Ѓула чорнЯва та бiлЯва.
   ‘малив до двох,
   то й попалив халЯви.

   Ђ тра було порвати все на дiлi,
   та ще з пiвгоду виждати тодi.
   ’о це б сидiли в ѓальки на весiллi,
   а не отут балакали в судi.

   ‡агомонiли люди, закивали,-
   що там казати, всi парубкували.
   I всiм усе зробилосЯ Ясне,
   хтось i слiвце сказав уже масне.

   ’одi устала мати, —ураїха,
   i сказала так:

   - Џане Џушкарю, полковнику полтавський,
   а добродiю наш!
   ™о вам маю сказати? ‘пасибi людЯм за тишу.
   Ћн сидить писар, ’уранський IлиЯш.
   •ай вiн мої сльози запише.

   —ужа душа - то, кажуть, темний лiс.
   Ђ Я скажу: не кожна, ой не кожна!
   —ужа душа - то тихе море слiз.
   Џлювати в неї - грiх тЯжкий, не можна.

   I чим же, чим ви будете карати
   моє смутне, зацьковане дитЯ?
   —и ж вигадає суд i магiстрати
   страшнiшу кару, нiж таке життЯ?!

   ‚и грамотнi. ‚и знаєте латину.
   ‡а крок до смертi, перед вiчним сном,
   одного прόшу:
   у мою дитину
   не кидайте словами, Як багном!

   Џритихли люди, знiтилисЯ свiдки,
   сльозина блисла у Якоїсь тiтки.

   ‚iдтак, уже не ставлений нiким,
   прийнЯв присЯгу ˜ибилист џким.

   - „аруйте... Я... незвичка промовлЯти,
   •отiв сказати рiч iще таку:
   Њарусю знаю ще iз немовлЯти
   i ѓрицЯ знаю ще у сповитку.

   Ћн там сидить та бiдна —ураїха.
   —и на судi була вона коли?
   Џроз їхнiй двiр тодi Я саме їхав,
   коли ѓрицька на цвинтар повезли,

   —и рвала мати так на собi коси,
   Як задзвонили по його душi?
   ’а вiн же їй Як рiдний син i досi,
   у них i вирiс там на шпоришi.

   ‚она ж свою дитину годувала
   та вже й сусiдську бавила, чужу.
   Ѓобренчиха ж тим часом воювала -
   за курку, за телицю, за межу.

   ‚се нíколи. ’о в них i повелосЯ:
   сьогоднi ситий, бо учора їв.
   ’о те дитЯ й на ноги зiп'ЯлосЯ,
   i розуму дiйшло у —ураїв.

   Љоли ж у ѓрицЯ вибилось навуссЯ
   i —ураївна стала на порi,
   то полюбилась хлопцевi ЊарусЯ,-
   могли б лише радiти матерi.

   ‚оно на те й заходилось спочатку.
   ѓрицько пiшов тим часом у похiд.
   Џопiдростали верби i дiвчатка,-
   про це в судi, можливо б, i не слiд,-

   але ж ЊарусЯ так його чекала,
   такi лiта одна перебула!
   Ќiкому нi руки не шлюбувала,
   анi на кого й оком не вела.

   ѓрицько ж, вiн мiрЯв не тiєю мiркою.
   ‚ життi шукав дорогу не прЯму.
   ‚iн народивсЯ пiд такою зiркою,
   що щось в душi двоїлосЯ йому.

   ‚iд того кидавсь берега до того.
   ‹юбив достаток i любив пiснi.
   –е Як, скажiмо, вiрувати в бога
   i продавати душу сатанi.

   - •ай бог почує сльози удовинi! -
   Ѓобренчиха зайшласЯ вiд ридань.
   - Џанове суд! џ вiрю цiй людинi,-
   сказав Џушкар.
   I втрутивсЯ ѓорбань:
   - Ђ чим довiр'Я ваше обгрунтоване?
   ‚едете суд на хибну колiю.

   - “ мене, пане, слово не куповане,
   i Я його не продаю.

   Ђ хто тут, може, хоче хабарЯ,
   то хай менi подивитьсЯ у вiчi.

   - Џанове!
   „о Њартина ЏушкарЯ
   тут посланець прибув iз ‘iчi.

   ...‚вiйшов, Як грiм, обвiтрений з дороги.
   ‚iддав чолом i мовив хрипкувато:
   - Џолковнику, вам лист вiд кошового.
   - ѓаразд. ‘iдай. ‘починь з дороги, брате.
   џкiсь новини?
   - Ћбступає ворог.
   Ѓогдан козацтво стЯгує пiд Ѓiлу.
   Џотрiбна помiч. I потрiбен порох.
   Џотоцький йде назустрiч ђадзивiллу.

   ‡iрвав полковник повагом печатку.
   I поки вiн листа того читав,
   той посланець обговтавсЯ спочатку
   i тих, поближчих, райцiв запитав:

   - Ќу, Як тут, мирно? Џишете папери,
   Язик зломивши на судейський штиб?

   ‡iтхнули райцi. ЋбiзвавсЯ первий:
   - ’а тут таке! Љозак у нас погиб.

   - Џогиб? Љозак? ’о що у вас в Џолтавi?
   Ћблога? ‡рада? ‡асiдка? Ѓої?
   - ’а нi. ЊарусЯ. Ћн сидить на лавi.
   ‘труїла хлопцЯ. ‘удимо її.

   ’ой засмiЯвсЯ: - Ћтакої к бiсу.
   Џiд Ѓiлу –еркву стЯгнуто полки.
   Џалає Љиїв, знищено ’рилiси.
   “ вас же он Як гинуть козаки!

   ’ам бiй. ’ам смерть. ’ам зламано границi.
   ‹юдей недохват. ‹лєтьсЯ наша кров.
   Ђ тут - погиб.... “ вас ще на спiдницi
   не перешили ваших коругов?

   - “ вас, у нас. ‚и ‘iч, а ми Џолтава.
   “ вас правá, ми ж - охоронцi прáва.
   “ вас за вбивство кара там Яка? -
   Љозак сказав:
   - Ђ проста. џк по злóбi
   козак уб'є, не дай бог, козака,-
   живого з мертвим ув одному гробi!

   - Ђ тут, бач, iнше. ’ут все навпаки.
   Џогиб козак од женської руки.

   - „омарики, така у вас i смерть.
   Ѓезславно вмер, а кажете: убито.
   Ђ запорожцi - люди без круть-верть,
   все кажуть щиро на своє копито.
   џкби ми ремигали, Як воли,
   Якби ми так чесали Язиками,
   то вже б давно ‚країну вiддали,
   не мавши часу бути козаками.

   –Я дiвчина... ЋбличчЯ, Як з iкон.
   I ви її збираєтесь карати?!
   Ђ що, Як iнший вибрати закон,-
   не з боку вбивства, а iз боку зради?

   Ќу, є ж про зраду там Якi статтi?
   Ќе всЯка ж кара має буть незбожна.
   ™о ж це виходить? ‡радити в життi
   державу - злочин, а людину - можна?!

   ‘уддЯ сказав: -- ‡наскока тут не мона.
   ’ут, запорожче, треба ‘оломона.

   Љозак сказав: - ‡амудрувались ви.
   ’ут треба тiльки серцЯ й голови.

   ’одi у врЯдi почалась незгода.
   ’ой каже так, а той iще iнак.
   ‹есько сказав: - Љого в цiм дiлi шкода,
   так це Iвана Iскру. ’о - козак.
   ’аке нещастЯ хоч кого знеможе.
   –е ж можна тут рiшитисЯ ума.
   ‹юбив же вiн Њарусю, не дай боже!
   ’епер сидить, лицЯ на нiм нема.

   “ свiдки бiльш нiхто не зголосивсЯ.
   ‘уддЯ пождав, щоб гамiр трохи змовк.
   Џолковник встав, в суддi перепросивсЯ,
   бо мав на Ѓiлу готувати полк.
   Џосунув трохи вiйта i бурмистра.
   Џоспiльство розступилось на аршин.
   I вийшли вдвох. ‡а ними вийшов Iскра.
   I ще там дехто з полкових старшин.

   Ќа другий день, в годину зегарóву,
   суд приступив до вислухáннЯ знову.
   ‘казавши —ураївнi, щоб вона,
   оскаржена, то значить, сторона,
   настановила свiдкiв, вiри годних,
   не пiдозренних у проступствах жодних.

   Ѓо ми-сьми, врЯд, ведлуг закону чиним,
   о справедливiсть дбаючи одну,
   що, може, є Якi-небудь причини,
   котрi її пом'Якшують вину.

   ‚она й вiд цього, вбивцЯ, ти диви,
   вiдмовилась хитаннЯм голови.
   I це було нам доказом Яскравим -
   не мала що сказати перед правом.

   - ’одi, зачувши отакi слова,
   не бувши свiдком ставлена позáтим,
   џщиха Ѓалаклiйська Љошова
   освiдчила:
   - џ маю що сказати!

   “ мене дома дiточки малiї.
   Њiй муж полiг в боЯх у Џриазов'ю.
   Ђ Я прийшла сюди аж з Ѓалаклiї,
   хоч Я людина вже не при здоров'ю.
   Ћтож скажу вiдкрито i вселюдно.
   Ѓуває всЯко, долЯ - не черiнь.
   ‹юбов - це, люди, дiло неосудне.
   Џо всi вiки. ‚о вiк вiкiв. Ђмiнь.

   “ ѓорбанЯ самi стенулись плечi:
   - Ћто жiнок i не пускають в ‘iч.
   ‘казали ви, џщихо, нездоречi.
   „аремно ви убовтнулисЯ в рiч.

   - ‚же стiльки лiт суддюю у Џолтавi,-
   сказав суддЯ.- —имало бачив справ.
   ‘идiли всЯкi в мене тут на лавi,
   халепи Я такої ще не мав.

   Џо тому встав, на стiл руками сперсЯ:
   - ’ут говорили свiдки й очевидцi.
   Џо вислуханню всiх цих контроверсiй
   суд має перейти до пропозицiй.
   •оч тут думки були навперемiну,
   та суд стоїть на вiрному слiду.
   •то має мисль Яку-небудь одмiнну,
   нехай про це зголоситьсЯ суду.

   Њовчали всi.
   Ќе зголосивсЯ жодний.
   “ книзi писар буковки низав.
   Џушкар, полковник, Яко вiри годний,
   которий ставши, так ото сказав:

   - Џанове суддi! ‚ажко розiбрати,
   що i до чого, Як воно було.
   Ќехай простить i та, i друга мати,
   а їхнi дiти учинили зло.
   ѓрицько зцуравсЯ дiвчини такої!
   „оп'Яв бiди, землЯ йому пером.
   ’акої кривди парубок накоїв,
   що не могло це скiнчитись добром.
   Ђле ж, мабуть, ми правди не зурочим,
   що свiт вже так замiшаний на злi,
   що Як платити злочином за злочин,
   то Як же й жити, люди, на землi?
   ‹юдськiй душi цей злочин осоружний.
   Ќе виправданнЯ навiть i любов.
   „ожитисЯ, щоб так погиб хорунжий,
   що нiЯк похилити хоругов!
   I хто ж убив хорунжого? „iвчина!
   Ђ Як по ньому тужить! џк вдова.
   Ћн подивiтьсЯ. Є ж Якась причина.
   ’о вже стоїть людина нежива.
   ‘трашне це дiло, дiло небуденне.
   Ђ всi почути вирока спiшать.
   ‚оно, скажу вам, легше, Як на мене,
   дiла у битвах шаблею рiшать.

   Ћтáман ѓук гукнув тодi, що справдi
   судити треба дiвчину по правдi.

   ’одi ѓорбань сказав йому до ока
   i всiх незгодних так ото згромив:
   - Џанове суддi! Џравда одинока.
   Ђ правда в тому - хто кого убив.

   ѓук вiдповiв: - Ќе треба забувати,
   хто кого зрадив, хто кого терзав.
   Ђ правда, пане, слово бiльмувате.
   ‚оно не бачить, хто його сказав.

   ѓорбань вiдмовив: - “ такому разi
   ми рiзнi правди маєм на увазi.
   ’ой тЯгне влiво, iнший гне управо.
   Ђ є одне, i так вже iспокон:
   статут ‹итовський, Њагдебурзьке право,
   панове суддi,- це длЯ нас закон!

   - ™о скажуть райцi? -
   ђайцi - безглагольнi.
   - Џорадили,суддЯ сказав тодi.-
   ’аким, которi дуже сердобольнi,
   панове врЯд, не мiсце у судi.

   —отири рази ми отут збирались.
   „остойнi свiдки питанi вiд нас.
   Ђ Як труїла, ще не розiбрались.
   I мусим слушний видати наказ.

   ‚она мовчить, убийницЯ. ’им паче.
   –е треба теж до справи долучить.
   Ѓо мати в горi. ‚ишнЯкiвна плаче.
   Ђ цЯ мовчить. Ћб чiм вона мовчить?

   ’акого ще не бачила Џолтава.
   I суд такого ще не примiчав,
   щоб той, кого потЯгнено до права,
   зневажив право та отак мовчав.

   ‡аворушились лавники i райцi:
   - –е ж всi закони пiдуть шкереберть!
   Ђ справдi, звiдки у цiєї здрайцi
   така отрута, що вбива на смерть?

   „iйшли до чого, сваримсЯ нарзáєм!
   ЌiЯк не можем рiшеннЯ прийнЯть.
   ’о треба знать, чого iще не знаєм.
   ’о знаєм те, чого не треба знать.

   - Љрiм того, ми вже так тут замороченi,-
   сказав суддЯ,- що ще не з'Ясували,
   а чи були у неї в тому злочинi
   помiчники, чи пак компринципали?

   ’о що ж ми будем думати-гадати,
   Як i про це закон є акурат.
   Ћскаржену на квестiю вiддати,
   i хай iз нею поговорить кат.

   Iван сказав: - Џанове, це жорстоко.
   I божi сльози не падуть з iкон?
   ’о де ж воно, всевидЯщеє око?!
   –е ж глухоаспидський закон!

   - ’а що це, люди? „iвчину на муки?! -
   ‹есько Як вийме шаблю з-пiд поли.
   ’одi ‹еськовi заломили руки
   i до дверей iз врЯду повели.

   ‚iн тiльки зблiд i гýбу закусив,
   та так судейських з себе i струсив:
   - ‚и, канцiлюги, у чорнилi пальцi,
   бумажне кодло, воло набивне,
   хватальники, в походах небувальцi,
   кого взЯлись подужати... мене?!

   ’а навпростець, в єдиний плиг, спрожогу,-
   такого хлопцЯ вдержати хiба? -
   помiж люди проклав собi дорогу
   та по столу
   навiдлiг
   Як вруба!

   ‘уддЯ здригнувсЯ. ЋдсахнувсЯ натовп.
   ѓорбань охлЯв од чуба до халЯв.
   Љозак спiтнiв. Љозацька шаблЯ навпiл.
   Ђ стiл стоїть. ’ак само, Як стоЯв.

   - Џолковнику! Њечi оттакелецькi
   щербилисЯ об шаблю об мою.
   ˜оломи турськi, панцирi шлЯхетськi
   ‹есько —еркес розрубував в бою!

   —ому ж цього Я розрубать не можу?! -
   Iван сказав: - Ѓо це, Як свiт, старе.
   ”ортецю, певно, легше взЯть ворожу.
   Ђ цього столу й шаблЯ не бере.

   (‚они з ‹еськом бували в битвах
   разом
   ‹есько утне ще штуку не одну.
   ‚iн потiм стане побратимом ђазiна -
   ‹еськом •ромим. ‡агине на „ону).

   I встав Џушкар. Ћбвiв людей очима.
   •устки, очiпки, свитки, жупани.
   I голова у нього над плечима
   була Як вежа в шапцi сивини.

   ™е не старий. I славу мав, i силу.
   (Џро нього потiм думу iскладуть.
   Њине сiм лiт - i голову цю сиву
   ‚иговському на списi подадуть)

   Џушкар сказав, що злочин - непрощенний.
   Љарати треба, що там говорить.
   I так карати, щоби люд хрещений
   не мав за що судовi докорить.

   ‡акон є суть, тверда його основа.
   „лЯ того вiн i звелений судам.
   Ђле оце Як хочете, панове,
   а на тортури згоди Я не дам!

   ’одi ми врЯд, все зiбраноє гроно,
   на тi слова схилившись i уваживши
   пiдсудну на тортури не дiли.

   I правий суд продовжували далi,
   Явивши в жилах зимну кров,
   так нiбито нiчого i не сталось.

   ‹есько ж —еркес за те, що бешкетує,
   пеню належну сплатить до шкатулки

   ‘идiла ѓалЯ наче панська рожа.
   Iван сидiв з похиленим чолом.
   ‘казали райцi: - дiйсЯ волЯ божа! -
   i запосiли мiсце за столом.

   ‘уддЯ сказав:
   - ‡акони судочинства
   вагатисЯ не дозволЯють нам.
   ‡апобiгавши, щоб такi злочинства
   не множились промежду христиЯн,
   ми мусим вбивцю засудить до страти,
   Як нам велить i право, i статут.
   I тiльки спосiб - Як її карати -
   предметом спору може бути тут.

   ™о скажуть райцi, лавники i возний?
   џк це здаєтьсЯ, пане войте, вам? -
   ЏiдвiвсЯ Iскра, полковий обозний,
   син ЋстрЯницi џкова, Iван.

   (‡агине теж, в бою заживши слави,
   в недовгiм часi пiслЯ ЏушкарЯ,
   вертаючи до попелу Џолтави
   з посольства до московського царЯ).

   “весь блiдий, аж пiд очима чорно.
   - џ прόшу, люди, вислухать мене.
   Ѓагато слiв страшних тут наговорено.
   Ќiхто не говорив про головне.

   џ, може, божевiльним тут здаюсЯ.
   Њи з вами люди рiзного коша.
   –Я дiвчина не просто так, ЊарусЯ.
   –е - голос наш. –е - пiснЯ. –е - душа.

   Љоли в похiд виходила батава,-
   її пiснЯми плакала Џолтава.

   ™о нам було потрiбно на вiйнi?
   ˜аблi, знамена i її пiснi.

   ‡витЯги нашi, муки i руїни
   безсмертнi будуть у її словах.
   ‚она ж була Як голос “країни,
   що клекотiв у наших корогвах!

   Ђ ви тепер шукаєте їй кару.
   ‚она ж стоїть нiма од самоти.
   ‹юдей такого рiдкiсного дару
   хоч трохи, люди, треба берегти!

   ‚ажкий закон. I Я його не зрушу.
   „о цього болю що iще додам?
   ‚она пiснЯми виспiвала душу.
   ‚она пiснi цi залишає нам.

   ™е тiльки вирок - i скiнчитьсЯ справа.
   I славний рiд скiнчитьсЯ - —ураї.
   Ђ Як тодi спiватиме Џолтава?
   —и сльози не душитимуть її?

   ‡апала тиша, Як в страшному снi.
   ѓорбань сказав:
   - Џри чому тут пiснi?
   ‚она ж на суд за iнше зовсiм ставлена.
   I потiм, бачте, чутка є, ги-ги,
   що свiдок цей - особа зацiкавлена.
   ‰ого слова не мають тут ваги.

   ’одi ми, врЯд, з пристойними особами
   дали сказати слово їй останнє,-
   чи має серцЯ внутрiшню гризоту
   i чи пред тим, Як вирок наш почути,
   зронити хоче хоч сльозу покути?

   Џiдсудна слiзьми очi не зросила,
   I милосердЯ в права не просила.

   ‡ тих тодi рацiй все дорозумiвши
   i мiж собою радившись не раз,
   кондицiЯмїi права посполитого
   тодi такий ми винайшли наказ:

   Њи, врЯд, зiпершись па свiдоцтва голi,_
   в такий-то спосiб справа була рíшена,_
   що має бути карана на горлi,_
   на шибеницi, значитьсЯ, обвiсшена._

   Џро що людей поштивих звiдомлЯєм
   i на потомнi вписуєм вiки.
   „екрет печаттю нашою змоцнЯєм
   i пiдписом судейської руки.

   ЏЋ‹’Ђ‚‘њЉ€‰ ЏЋ‹Љ ‚€•Ћ„€’њ ЌЂ ‡ЋђI

   ђоздiл II

   ЃагрЯне сонце. „ужка золотава
   стоїть над чорним каптуром гори.
   Ќа п'Ять ворiт зачинена Џолтава
   ховає очi в тихi Явори.

   ‘падає вечiр сторожко, помалу,
   ворушить зорi в темрЯвi криниць.
   ‘торожа ходить по мiському валу,
   i сови сплЯть в западинах бiйниць.

   "‚артуй! ‚артуй!" - з Љурилiвської брами.
   "‚артуй! ‚артуй!" - вiд Љиївських ворiт.
   “же стоЯть вози пiд Яворами.
   Џолтавський полк готовий у похiд.

   ѓодуйте коней. Ќеблизька дорога.
   Ѓлагословiть в дорогу, матерi.
   Ђ що там буде, смерть чи перемога,-
   Џолтавський полк виходить на зорi!

   ’ам бiй гримить. ’ам гине наша волЯ.
   ’ам треба рук, i зброї, i плечей.
   I що там варт чиЯсь окрема долЯ,
   той тихий зойк у безмiрi ночей?..

   ‚огненна зiрка в небi пролiтала,
   сичi кричали, вiсники бiди.
   Ќа сто думок замислена Џолтава
   вербовi гриви хилить до води.

   Ѓув правий суд. I вирок оголошено.
   “се Як слiд. ‡а що себе вкорить?
   ...Њовчить Џолтава, наче приголомшена.
   Џерехотiлось людЯм говорить.

   Ђ власне, що ж, такi часи кривавi.
   ™о варт життЯ? Ќу, стратЯть ще когось.
   ЏромчавсЯ вершник по нiмiй Џолтавi -
   у серцi мiста громом вiддалось.

   Џростугонiло смутком вечоровим,
   хитнуло тишi синiй оксамит.
   I тiльки вершник за полтавським ровом
   десь даленiє цокотом копит...

   ‘амотнiй вершник зникне за туманом.
   ‘торожа вслiд подивитьсЯ йому.
   ’ой вершник зветьсЯ Iскрою Iваном.
   ‰ому сьогоднi тЯжче нiж кому.

   “же вiн там, уже за далиною,
   вiтрами тугу спалює з лицЯ.
   ™о ж, горе горем, а вiйна вiйною.
   Џослав полковник гетьману гiнцЯ.

   "‚артуй! ‚артуй!" - з Љурилiвської брами.
   "‚артуй! ‚артуй!" - вiд Љиївських ворiт.
   “же стоЯть вози пiд Яворами.
   Џолтавський полк готовий у похiд.

   ѓодуйте коней! ˜лЯх їм далеченький.
   Џильнуйте славу полкових знамен.
   Џолтаво! ‡áсвiт встануть козаченьки.
   ’и припадеш їм знову до стремен.
   ’ак само зáсвiт встануть з полуночi.
   Ђ ти за них, Џолтаво, помолись.
   ‹иш не заплаче свої карi очi
   та Њарусенька, Як було колись...

   ‘ЏЋ‚I„њ

   ђоздiл III

   ...Џройшло життЯ. Ќе варт було i труду.
   ‹ише образи наберешсЯ вщерть.
   Ћстаннi днi вже Якось перебуду.
   ’а вже й кiнець. Џереночую в смерть.

   Ђ що в життi потрiбно ще менi?
   Ћдбути всi цi клопоти земнi.
   Ћцi останнi клопоти одбуть,
   iти туди, куди мене ведуть,-
   аби одбути, все уже одбути,-
   i щоб не бути, щоб уже не бути!

   ’ри днi дали на розмисли менi.
   Ђ нащо вже тим смертникам три днi?

   —и їх уже тримає що на свiтi?
   –е наче привид взЯти на ланцюг.
   ™ось наче там вовтузитьсЯ в лахмiттi...
   –е ж скiльки тут сидiло волоцюг,
   злодiїв рiзних. ’еж чекали страти.
   Њабуть, їм не хотiлосЯ вмирати.

   ™о ж, ви вже вiдбули своє, щасливцi.
   •то б не були, а ви вже вiдбули.
   –е ж, певно, тут сидiли i убивцi,
   збудована ж в'ЯзницЯ ще коли.

   Ђж ось де прихилю Я свою втому
   за стiльки днiв, за стiльки довгих лiт!
   —и тут змiнили хоч оцю солому?
   —и кинули хоч свiжий околiт?

   Ђ втiм, Яка менi уже рiзницЯ?
   џ теж убивцЯ. џ убила ѓрицЯ.

   Ћце ж за те менi й заплата -
   iз кам'Яних мурiв кам'ЯнаЯ хата.
   ‘тарий кожух... солома... постелюсь...
   •оч так полежу... в пiтьму подивлюсь...

   ...Ђ Я заснула, господи, заснула!
   ‘олодким сном уперше за всi днi.
   ’а так заснула, наче потонула.
   ™е щось хороше й снилосЯ менi...

   Џрокинулась, нiЯк не розберусЯ, -
   чого Я тут,
   хто вбивцЯ,
   хто ЊарусЯ?

   ‘ама вiд себе ще така далека,
   немов оце принiс мене лелека
   та й опустив у мальвах i жоржинах
   на тих ранкових росЯних стежинах.
   I Я ще, Як малесеньке дiвчатко,
   щоранку починаюсЯ спочатку.

   ‘олодка млiсть... блiдесенький промiнчик...
   Як добре жити... думати про iнше...

   Ђ сон минув, розтанув. I натомiсть
   раптовим болем обпекла свiдомiсть.
   Єдине слово виникло: невже_?!
   „уша болить, i тiло Як чуже.

   Ќавпомацки з пiдлоги пiдвеласЯ.
   Ќе розчесавши коси, заплеласЯ.
   ‚се так, Як є. Џриречена. Ћдна.
   ‘тiна. ‘тiна. I грати. I стiна...

   ...Ђ вже свiтає. ‘умно, сумно, сумно
   благословлЯєтьсЯ на свiт.
   „есь конi ржуть i глухо грають сурми.
   Џолтавський полк виходить у похiд.

   „есь грають сурми. ‚ добрий час їм грати.
   ‚ литаври б'ють, так само Як колись.
   „уша рвонулась - i застрЯла в гратах,
   прозорi руки з гратами сплелись.

   „алекий гомiн сповнює в'Язницю.
   „есь вiтер гонить курЯву руду.
   –е вперше, ѓрицю, це уперше, ѓрицю,
   що Я тебе в похiд не проведу!

   Ћй, ллютьсЯ сльози материнськi, ллютьсЯ!
   ‘вЯта печаль, печаль без гiркоти.
   ‡агинуть хлопцi, то хоча б по-людськи.
   Ђ Як загинув, Як загинув ти?!

   ™о кожен їде,- i вогню, i грому,
   всього там буде в клекотi дорiг.
   Ђ ти лежиш на цвинтарi старому,
   де ще нiхто з козацтва не полiг.

   Ћстаннi зорi в небi догорають.
   Ћце уперше за багато лiт -
   i конi ржуть, i сурми, ѓрицю, грають,
   а полк без тебе вийде у похiд.

   ...“же, мабуть, молебень вiдслужили,
   бо затужили дзвони, затужили!
   I заридали дзвони, загули! -
   це ж там за браму хлопцiв провели.

   –е ж полк виходить. - за далекi гони.
   Љомусь тополЯ стане в головах.
   I дзвонЯть дзвони,
   дзворЯть, дзвонЯть дзвони
   по всiй Џолтавi, по усiх церквах!

   ‡атисну вуха, чую крiзь долонi
   i ту церковцю прЯмо в бастiонi,
   i той соборний величезний дзвiн,-
   все заридало хлопцЯм навздогiн.

   I навiть цЯ, нi-нi, а й цЯ озветьсЯ,
   тюремна церква, i тюремна теж!
   ‚она в Џолтавi гарно так зоветьсЯ:
   "“сiх ‘корбЯщих ђадостi". Ђвжеж.

   “сiх ‘корбЯщих ђадостi... џ рада.
   I що мене найбiльше веселить,-
   коли так душу випалила зрада,
   то вже душа так наче й не болить.
   ‚же нi за чим на свiтi їй не шкóда.
   ’ака полегкiсть, мало не смiюсь.
   Ђ цЯ тюрма - оце i є свобода,
   бо Я вже тут нiчого не боюсь.

   Ђ дзвони б'ють, а дзвони калатають!
   ‡даєтьсЯ, небо й землю розхитають.
   I тут, i там, i десь аж на горi
   далекi дзвони б'ють в монастирi.

   I десь там юрми, натовпи, там люди!
   ’ам зорi в небi чистi, Як ромен.
   ™е жiнка мужу падає на груди,
   i дiти тЯгнуть руки до стремен.

   —иЯсь край шлЯху плаче наречена.
   ’ам вийшли всi - i немiчнi, й малi.
   I тiльки Я до цього непричетна.
   џ зайва людЯм на своїй землi.

   ...Ђ полк iде. Ќема коли журитьсЯ.
   “же хтось iнший став пiд корогву.
   •орунжi є, немає тiльки ѓрицЯ.
   Ђ Я жива... —ого Я ще живу?!

   †iнки дорогу слiзьми перемили.
   Ђ ѓриць лежить, загинувши за так.
   —и хоч йому той прáпiрок прибили
   там на хрестi, щоб видно, що козак?..

   Џромчали конi проз мою в'Язницю.
   Љопита б'ють вже десь бiлЯ ворiт.
   –е вперше, ѓрицю, це уперше, ѓрицю,
   виходить полк без пiснi у похiд!

   ‚се тихше й тихше...‘урми вже не грають...
   ˜ум даленiє... „звони завмирають...

   Џрощайте, хлопцi. Ѓийтесь до ладу.
   Ђ Я вже вам i пiснi не складу.

   * * *

   ...I друга нiч. Ќе спалосЯ нi митi.
   Ђ спокiй дивний! - наче Я вже там.
   I спогади, сльозами не омитi,
   приходили прощатисЯ з життЯм.

   —омусь згадались ночi на Љупала...
   ‡iрками нiч висока накрапала.
   Ѓездонне небо i безмежний свiт,
   а нам всього по вiсiмнадцЯть лiт.

   ’акi несмiлi, ще тремтЯть вуста.
   Ћтак до ранку - нiч i висота.

   Ђ ще згадалось - колесо вогненне
   з гори в долину котитьсЯ проз мене.
   Ћбкручене соломою, летить
   палахтить на вiтрi, палахтить!
   I, розгубивши iскри увсiбiч,
   обвуглене, заточуєтьсЯ в нiч...

   Ђ вже дiвчата в плахтах, у намистi,
   вiнки пускають за водою вниз.
   Ђ вже гадають, хто кому до мислi,
   а хлопцi зносЯть до багаттЯ хмиз.

   Џливуть вiнки, i мiй пливе, не тоне.
   Ђ серце ще таке безоборонне,
   таким спiваю срiбним голоском!..
   —орти знiмають зорi рогачами...
   ‚iнок пливе, зникає за ночами...
   —и десь його прибило мiж корчами,
   чи десь лежить, примулений пiском?..

   Ђ потiм -Як зламалосЯ весло.
   I пiдхопило душу, й понесло,
   i закрутило у такому вирi!..
   Ѓуло б тодi й спинитисЯ лiтам.
   „уша летить в дитинство, Як у вирiй,
   бо їй на свiтi тепло тiльки там.

   ...Ѓуло, пiд вечiр лущимо квасолю,
   а ѓриць iде городами до нас.
   ‚ечiрнє небо свiтитьсЯ красою,
   i сонЯхи гудуть, Як тулумбас.

   ‚же тиха осiнь ходить берегами,
   на вербах трусить листЯчко руде.
   Ђ ѓриць бадиллЯ тЯгне за ногами,
   iде, маленький, дибає, iде...

   ’аке було гарнесеньке хлоп'Ятко.
   –iкаве. Ђ ласкаве, Як телЯтко.
   •ороший хлопчик, трохи шалиган,
   усе збивав шоломи шелюгам.
   “се, було, ми разом, все ми разом -
   пiрнаєм в рiчку i по кручах лазим.

   ˜укаєм глоду, пасемо корову,
   у гилки граєм, в цурного квача.
   Ђбо за зиму довгу, вечорову,
   начешем з коней шерстi длЯ м'Яча.

   Ђ ще ми з ѓрицем внадилисЯ змалку
   у дiдову ѓалерникову балку.
   ‚iн там живе в степу за вiтрЯками,
   один-один, одвик i говорить.
   ‹ише димок iз довжика роками
   курить собi у небо та й курить.

   “ нього там i заростi ожини,
   i таємнича ниточка стежини,
   i вулики, i в жолобi водичка,
   i вплетений у верби живоплiт,
   i хата, Як старенька рукавичка -
   в нiй кiт живе, цвiркун живе i дiд.

   Ђ сам вiн дiд старезний, полотнЯний.
   Ђ в нього сива борода, Як дим.
   ђозказує про Љафу, полонЯнок,
   про те, в Якi походи вiн ходив.

   I каже нам, що ми його онуки,
   не дав бог рiдних - не було коли.
   ѓалерницькi рубцЯми битi руки
   вистругують нам човники з кори...

   Ђ то - щедруєм. Ќизочкою ходим,
   тонкими голосочками виводим:
   "Ћй на рiчцi на ‰орданi
   ’ам пречиста ризи прала..."

   Ќа ‚орсклi хрест вирубують опiшнЯми.
   ‡аллють водою, уморозЯть в лiд.
   ѓорбатi верби льодЯними клiшнЯми
   склЯнi бурульки струшують з борiд.

   ‹етЯть з гори санки i гринджолЯта,
   в очах мигтЯть занесенi тини.
   ’одi у мене не було вже тата,
   менi зробила мати ковгани.

   Ђж бiлий вихор здiйметьсЯ довкола,
   Як нас по схилу сани розтрЯсуть,-
   зима тiкає, пiдiбравши поли.
   Ђ вже спiвають, корогви несуть.

   Iдуть Ѓобренки, ѓуки, ˜ибилисти.
   Ѓреде в снiгах диЯкон-бородань.
   I пiп, гортанiю басистий,
   на ‚орсклi робить рiчку Iордань.

   ‘ипнули врозтiч галки чи ворони.
   „овкола лiд бабами зарЯбiв.
   I ѓриць малий, од холоду червоний,
   з-за пазухи виймає голубiв,

   ’рiпоче стЯг нерукотворним ‘пасом.
   ‘вЯта вода об кригу шурхотить.
   I хрест, облитий бурЯковим квасом,
   пiд бiлим сонцем дивно мерехтить.

   ‘вЯта вода - Як бузинова гуща,
   кудись пiд лiд пливе, пливе, пливе...
   Џитаю: - Њамо, це вода цiлюща?
   ‘кропити рани - тато оживе?

   џ не забуду, тату, вас нiколи.
   •оч Як було, i голод, i зима,-
   спасибi вам, дали мене до школи,
   де дЯк учив i грамоти, й письма:

   Љозацька школа, крита очеретом
   благенькi стiни, плетенi з лози,
   на пiввiкна заплющена заметом
   три лави, стiл, псалтир i образи.

   Ђз-буки-вєдi... ™о тодi Я вiдала?
   Ќе осЯгла й глибокостi письма.
   Iшла додому - снiгом пообiдала.
   Ђз-буки-вєдi...ѓолод i зима.

   Ћдвiрок за нiч намерзає в сiнЯх.
   ‘тоЯть в кутку забутi рогачi.
   Џерелузали зиму, Як насiннЯ,
   удвох однi на тiй-таки печi.

   ...Џро татка звiстки не було з пiвгоду,
   уже й Љузьма з „ем'Яном розминувсь.
   Ѓо у Џолтаву iз того походу
   нiхто живий тодi ще не вернувсь.

   —утки ходили, що Џавлюк не виждав,
   що тi Љумейки - то кривавий снiг.
   ™о хто там здавсЯ, тiльки той i вижив.
   Ђ батько ж наш, вiн здатисЯ не мiг.

   ‚iн гордий був, ѓордiєм вiн i звавсЯ.
   ‚iн лицар був, дарма, що постоли.
   ‘тоЯв на смерть. Ќiколи не здававсЯ.
   ‰ому скрутили руки i здали.

   ™о з Џавлюка, живого, шкiру здерли.
   ™о з ним взЯли ще четверо старшин.
   ™о проти того, Як вони умерли,
   I суд страшний не здастьсЯ вже страшним!

   Ђ потiм їхнi голови на палЯх
   повиставлЯли в полкових мiстах.
   ‹юдей зганЯли. Њати моЯ впала,
   i крик замерз у неї на вустах.

   Ђ смерть кружлЯє, кружлЯє, кружлЯє,
   кружлЯє навколо палi.
   Ќаносить бiлого снiгу
   у очi його запалi.
   Ђ Я нiчого не бачу...
   Якась в очах крутанина...
   ЉружлЯє, кружлЯє, кружлЯє
   ота страшна хуртовина!

   ’анцює, хижа i п'Яна,
   льодистими сережками трЯсе.
   џк голову криваву Iоанна
   над бiлим свiтом Iроду несе...

   Ђ через рiк, i через два, i три
   сумнi у нас були свЯт-вечори.
   “се печаль, все тiнь його незрима.
   ЉолЯдники спiвають пiд дверима:
   "Ћй чи є, чи нема
   пан-господар вдомá?"

   Ђ пам'Ять про нього на покутi
   головою на руки впала.

   * * *

   ...Iшовкобзар у нас через Џолтаву.
   Ќу, обступили, просЯть, що кому,-
   той про сирiтку, той про давню славу,
   той про Ђзов, а той про Љодимý.

   I Я стою. Ћтак стоЯла, скраю.
   Ђ вiн спiвав невiльницькi плачi.
   I раптом чую: "Ћрлику... —ураю!"
   џ онiмiла. "Ћрлику... —ураю!.."
   џк Я тодi наплакалась вночi!

   “се ввижалось: "Ћрлику —ураю,
   Ћй забили тебе лЯхи у своєму краю!"

   ‚се думала: хоч би ж було спитати,
   хто склав слова про нього, про той край.
   ™о був же вiн рiднесенький мiй тато,
   а от тепер вiн - орлик, вiн —урай.

   ’епер вiн з нами в радостi i в сумi.
   ‡багнуло серце вражене моє:
   пiшов у смерть - i повернувсЯ в думi,
   i вже тепер нiхто його не вб'є.

   I десь в тi днi, несмiло, випадково,
   хоч Я вже й пiсню склала не одну,
   печаль моЯ торкнула вперше
   слово_,
   Як той кобзар торкав свою струну.

   ...‘пливло життЯ, Як листЯ за водою.
   џ пригадала матiр молодою.

   ‚она у мене, Як була молодша,
   була предивна, Як на людський глузд.
   Ѓуло, сльозами набрЯкають очi,
   вона ж смiєтьсЯ кутиками вуст.
   ’аке обличчЯ чи така вже звичка,
   а голосочок! - чистий, мов кришталь.
   ’ака була красива молодичка,
   вуста смiютьсЯ, а в очах печаль.
   ‚она й менi казала:
   - џк не буде,
   не скигли, доню, то великий брид.
   ‡душили сльози - не виходь на люди.
   Ѓолить душа - не виЯвлЯй на вид.

   џк горе те сподiЯлосЯ з нами,-
   не стало батька, то на другий рiк
   так хлопцi i ходили табунами,
   щоб хоч побачить матiр звiддалiк.

   ’а й батько теж удатний був на вроду.
   Ђ що вже сильний, то, мабуть, найдужчий.
   ‡вела їх долЯ, наче, в нагороду
   за те, що мали незглибимi душi.

   Ѓуло, дивлюсь та й думаю: "Ћй нене,
   Який у мене тато!" - або знов:
   що Я колись Як виросту, i в мене,
   i в мене буде отака любов!

   ...Ќу, от Я й виросла.
   ‹овлю себе на словi.
   ’о Як, Њарусю? Џолюбив? ’акий?
   џ - навiжена. џ - дитЯ любовi.
   Њенi без неї бiлий свiт глевкий.

   Ћто за те й судити мене треба.
   ‚сi кари свiту будуть замалi.
   ЊоЯ любов чолом сЯгала неба,
   а ѓриць ходив ногами по землi.

   Ѓiднесенький, намучивсЯ зi мною.
   ‚еселий був, а Я була сумною.
   ‹аскавий був, розгублений i добрий.
   ‡айшов за мене, Як за чорний обрiй.

   ѓукав мене, а Я вже не озвалась.
   ‡аплутавсЯ,сказала: вибирай.
   Ђ в нього ж серце навпiл розривалось.
   Ђ вiн Ѓобренко. ‚iн же не —урай.

   —урай, той так: побачив свою долю,-
   ось ти, ось Я, тепер нас буде двоє.
   Ђ що у мене стiни голi,-
   повiсим костю садженi пiстолi
   та килим з дiрком. I у куренi
   з тобою буде солодко менi.

   Ђ ѓриць не так. ’о розум десь не таткiв:
   - ‡'єднаєм що, нестатки до нестаткiв?
   Ѓагатому i дiти чорт колише,
   а бiдному i Янгол не рiднЯ.
   Ђ Як землi нам мати не одпише?
   Ђ ще ж стЯгтисЯ треба й на конЯ.
   Џодбати мушу про Якусь копiйку.
   ‚есiллЯ мушу справити, аЯ.
   ’о ж був один, тепер нас буде двiйко.
   Ђж мати раз не втерпiла моЯ:
   - ™о ти все:
   мушу, мушу, мушу, мушу?!
   ‡емлЯ, землЯ... Ђ небо твоє де?
   џк будеш так розношувати душу,
   вона, глЯди, iз совiстi спаде.

   Ђ вiн прийшов тодi з-пiд Ѓерестечка.
   ‘трашна поразка душi всiм пекла.
   „ражливий став. ‹едь що, вже й суперечка.
   ѓiркi думки не сходили з чола.

   Џриходив рiдко, лагiдний не дуже.
   ‚се курить, курить, люлька на губi.
   ’акий зробивсь, не прозирнеш у душу.
   џкийсь чужий,- менi чи вже й собi?

   Ђ Якось каже: - ™астЯ треба красти.
   •оч добре, не заклюнулось дитЯ.
   ‚есiллЯ знову мусимо вiдкласти.
   ™о зробиш, мила, Як таке життЯ?

   Џогане лiто, не було врожаю.
   ’а ще ж тЯгтись на чоботи й кожух.
   Ђ Я такий, Я матiр поважаю.
   џ впоперек їй слова не скажу.

   Ѓобренчиха все губи затискала,
   нiкуди з дому ѓрицЯ не пускала.

   ‡устрiла матiр десь бiлЯ криницi.
   Џро дощ, про грiм, про курку, про бичка.
   ™о добрий гетьман був iз ЋстрЯницi
   i що хазЯїн добрий з ‚ишнЯка.
   ™о час летить, а треба Якось жити.
   ‹юбов любов'ю, а життЯ важке.
   ™о вже дiтей пора б i одружити.
   Ќасамкiнець промовила таке:

   - џкби ти добре в бога попросила,
   то мали б ми ще й радiсть на вiку:
   твоЯ пiшла б за гетьманського сина,
   а мiй хазЯйську сватав би дочку.

   Ђ мати - й слова. ’iльки почала
   чогось про мене дбати, Як про хвору.
   „ивлюсь: i в церкву старiстю пiшла
   дорогою кружною через гору.

   Џитаю: - Њамо, хто це вам допiк,
   що ви уже не ходите тудою?
   - џ,- каже,й стежку обмину в їх бiк
   i закроплю свЯченою водою!

   - —ого ви, мамо, незлюбили ѓрицЯ?
   џка вас думка все не полиша?
   - Ќе служать очi на таке дивитьсЯ,
   щоб так двоїлась хлопцевi душа!

   - Ќе вiрте, мамо! ѓриць такий хороший.
   ‚iн клЯвсЯ, мамо, що навiки мiй.
   - Ћй доню, доню, в їх до смутку грошей.
   ’о ж ‚ишнЯки, то ж ѓалЯ, зрозумiй.

   - Ђле то ж - ѓриць. I Я. ’о ж ми iз ѓрицем.
   ’а вiн же в свiтi отакий один.
   ‚iн, мамо, гордий. ‚iн козак. ‚iн лицар.
   I що длЯ нього грошi, мамо? „им.
   •iба наш батько ласий був на грошi?
   •оч талЯр вiн у вузлик зав'Язав?
   •iба ж не ви були в ‡олотоношi
   єдине золото, Яке вiн там узЯв?

   - Ћх, не рiвнЯй!. ђоти в людей, Як вершi.
   ’и кажеш - батько, а життЯ бiжить.
   Ќаш батько - з тих, що умирали першi.
   Ђ ѓриць Ѓобренко - з тих, що хочуть жить.

   Ђ Я чуток недочувала,
   втiшала матiр попервах.
   Ђле й сама вже вiдчувала:
   щось правди є в її словах.

   Љого дiждалась? Џарубка чи воїна?
   —ому не йде? ‡давалосЯ в тi днi,-
   моЯ любов, прогiркла й перестоЯна
   вже скоро душу випалить менi...

   џ ж так боЯлась пiдлостi i бруду!
   ѓули думки, сколошканi, Як рiй
   ‘ама нiчого, Якось перебуду.
   Ђ що скажу Я матерi старiй?

   Ђ мати знала. Њати все вже знала.
   ‘нує чутки нещастЯ, Як павук.
   Ќе дорiкала, не випоминала,
   а тiльки все їй падало iз рук.

   Ђ раз сказала з розпачу гiркого:
   - Є ж лицарi у нашому краю!
   Ћ боже мiй, на кого ж ти, на кого
   збагнiтувала молодiсть свою?!

   ...Њенi немов полегшало вiдтодi.
   ‡болiласЯ. ‚iдмучиласЯ. ѓодi.
   ‘пинити ѓрицЯ не зробила й спроби.
   •оджу, хитаюсь, Як пiслЯ хвороби.
   I хоч би злiсть Яка чи ворожнеча,-
   нема нiчого. Џустка. Џорожнеча.

   “се жалiла Я його чомусь.
   Ђбо до ѓалi мислЯми звернусь:
   - Ђ може, хтозна, може, так i треба
   Ѓо хто Я, ѓалю, проти тебе?

   ’и ‚ишнЯкiвна. ђiд у вас гучний
   ’аких родiв не густо у Џолтавi.
   ’вiй батько, ѓалю, чоловiк значний.
   “ нього жiнка ходе в златоглавi.

   ‚iн не Якийсь. ‚iн сам собi ‚ишнЯк.
   “ нього скронi в срiбнiй папорошi.
   Ѓуває так, що слава на дурнЯк,
   а в нього слава за великi грошi.

   ‰ому добро саме iде у двiр.
   I сад рЯсний, i нива хлiбодарна.
   ‚iн не Який визискувач чи звiр,
   вiн просто вмiє взЯти запiвдáрма.

   ‚iн посiдає греблi i полЯ,
   у –еркву ходить майже щосуботи
   •то - за Ѓогдана, хто - за королЯ.
   Ђ вiн - за тих, которiї не проти.

   џк вiн умiє красно говорить!
   џкi у нього займища i луки!
   ‚сЯ “країна полум'Ям горить,
   вiн i на цьому теж нагрiє руки.

   „е треба, вчасно притамує гнiв.
   „е треба, скаже правди половину.
   ™асливий дар. Њiй батько так не вмiв.
   ‚iн знав одне - боротись до загину.

   Ђ цей примружить плетиво повiк,
   все розмiркує, зважить, не погребує.
   ’вiй батько, ѓалю, мудрий чоловiк.
   Ђ може, хтозна, може, так i треба -
   у всiх оцих скорботах i печалЯх,
   у всiх оцих одвiчних колотнечах -
   i чураївськi голови на палЯх,
   i вишнЯкiвськi голови на плечах.

   ‚ишнЯк iшов угору все та вгору.
   ‚ишнЯчка йшла ушир усе та вшир.
   Ђ ѓалЯ дбала в скриню та в комору.
   Ђ бог на небi долю нам вершив.

   ...‚они жили далеко, за ђозкатом.
   Ћд нас iти проз 3адихальний џр.
   “ них криницЯ пiд дашком лускатим
   i добра хата вiкнами в базар.

   „ощi наллють пiд хатою калюжу -
   стоЯть хороми при мiлкiй водi.
   Ђ в тiй калюжi плавають проз ружi
   роменськi гуси, наче лебедi.

   Ђ господинЯ пишна i огрЯдна.
   Ђ ѓалЯ трусить килими та рЯдна.

   Ћдна статура в матерi i в доньки -
   обидвi круглi, наче карахоньки.

   ’акi пухкi у ѓалi рученЯта,
   коса бiлЯва, куца i товста.
   џк реп'Яшки, зеленi оченЯта
   i пишно закопиленi вуста.

   ѓлуха до пiснi, завжди щось спотворить.
   ‚се вишиває прошви подушóк.
   ™е Як мовчить,- нiчого. ‡аговорить,-
   гостренькi зуби - чисто ховрашок.

   Ћто Як вийде, Як заграє брiвками,
   очима стрельне i туди, й сюди,
   у чобiтках iз мiдними пiдкiвками,
   зелений верх, козловi переди.

   I снитьсЯ хлопцЯм - придане горою,
   комори, скринi, лантухи, вози!
   Ђ понавколо свахи ходЯть роєм,
   а зверху ѓалЯ котить гарбузи...

   Ђ може, Я несправедлива до неї?
   Ђ може, саме таку дружину треба козаковi,-
   до печi i до городу, до коней i до свиней,
   i до ради, i до поради, i вночi до любовi?
   ’аку м'Якеньку i теплу, Як перестиглу грушу,
   щоб тiльки дивиласЯ в очi i нi про що не питалась.
   Џринiс чоловiк додому свою потовчену душу,
   а жiнка, Як подорожник, до всiх виразок приклалась.
   ™о в неї й хата не хата, а так - прикалабок раю.
   “ неї - на двох глупóти, у нього - розум на двох.
   “ цьому твердому свiтi вiн, може, нiЯкий скраю,
   зате Як прийде додому,- длЯ жiнки вiн цар i бог.

   Ќа неї можна нагримать, i можна її побити.
   ‚она простить, приголубить, розсолу тобi внесе.
   ’и, може, вiд мене втомивсЯ. Њене потрiбно любити.
   Ђ там треба тiльки женитись. Ћто женивсЯ - i все.

   ’ак дай же вам боже щастЯ. Џрибийте собi пiдкову.
   Ќiчим не журисЯ, ѓрицю. “се, Як Я, промине.
   Ђле нi навмисно, ѓрицю, нi просто так, випадково,
   нi словом лихим, нi добрим нiколи не згадуй мене.


   ...Ќе маю зла на тебе i на неї.
   ’ак сталосЯ, i Я тепер одна.
   Ђле Я з церкви йшла на ЊаковеЯ,
   i засмiЯлась вслiд менi вона.

   Iшли дiвчата, освЯтивши квiти.
   џ привiталась, проминула їх.
   I раптом з гурту, десь позаду, звiдти,
   менi у спину пролунав той смiх.

   Ђ Я iшла. Џiдкошувались ноги.
   •тось дорiкнув їй тихо, при менi ж.
   Ђ Я iшла, не бачила дороги,
   i смiх стримiв у спинi, наче нiж.

   ‚ очах стоЯло те лукаве личко,
   перiщив душу сором, Як батiг.
   ‚оно ж дiвча. ЌагулЯна теличка.
   Џрости їй, боже, нерозумний смiх!

   ‚ерни його стокротною луною.
   Ћ нi, Я не заплакала при нiй.
   ‚ода зiмкнула сонце надi мною
   в старих млинах, на греблi ворсклЯнiй...

   Ѓрате мiй, нарéчений Iваном!
   Ќащо рЯтував мене? Ѓiда.
   Љажуть, десь далеко за лиманом
   море є - одним лицем вода.

   Љажуть, море - синє i зелене,
   бiльше за „нiпро i за „унай.
   –е не ‚орскла, це Якраз длЯ мене,
   там не знайдеш, скiльки не пiрнай.

   ‡апливти - i цЯточкою стати,
   ген за обрiй - в морi по вуста.
   ‚мiє море взЯти й поховати,
   нi труни не треба, нi хреста.

   Ђ над морем,-
   там же нi ворони,
   лиш до хвилi чайка припада.
   I оплаче, бо воно солоне,
   i обмиє, бо воно вода...

   ’и не бiйсЯ, це Я не з гарЯчки.
   „ень минув чи, може, вже i два?
   Њiж корчами раки ходЯть рачки,
   сновигає зграйками плотва.

   „ожилась Я мукою земною,
   що нема й втопитисЯ куди.
   Ќащо ходиш назирцi за мною?
   Ќащо витЯг з темної води?

   џ схилилась, бо хотiла пити,
   бо така задуха звiдусiль!
   џ ж хотiла не себе втопити,
   Я ж хотiла утопити бiль!

   Ѓрате мiй, наречений Iваном!
   Ќе люби нiкого, не бiда. Љажуть,
   десь далеко, за лиманом,
   море є - одним лицем вода.

   ...Ђ нащо Я це згадую? „остоту -
   Як той нiмий, що в каменi кричить.
   „уша i тут знайшла собi роботу,
   нема того, щоб сiсти й вiдпочить.

   Ђ Як згадаю, боже, Як згадаю,
   таку печаль у серцi розгойдаю! -
   ту нашу нiч, ту нiжнiсть, той порив,
   все, що тодi менi вiн говорив,
   тi поцiлунки нашi вогнЯнi,-
   вони горЯть, Як тавра, на менi.

   џкi тодi були ми безтурботнi!
   џкий вiн був ласкавий i палкий!
   Ђ вже в Џолтавi набирали сотнi.
   Ђ вже •мельницький завзивав полки.

   „авно копита вiдгучали,
   уже пропав за ними й слiд.
   “же дiвчата докучали:
   чого чекаєш стiльки лiт?
   ’и бач, Яке життЯ настало.
   —екай, лiта свої спини.
   ’а й будеш дiвка-перестарок,
   Як вiн повернетьсЯ з вiйни.

   Ђ Я пiснЯми бiль тамую.
   “вечерi, бувало, сидимо,-
   задумаюсь, затихну, засумую.
   ЏрЯду печаль... ‘пiваєтьсЯ само:

   "Џовiй, вiтре буйнесенький, звiдкiль тебе прóшу.
   ђозвiй, вiтре, мою тугу, що на серцi ношу!"

   Ђ вечiр довгий, хуртовина струже.
   „iвчата гомонЯть про те, про се.
   ‚ розмовi Я, сказати б, то не дуже.
   Ђ в пiснi можу виспiвати все.

   ‘пiвалосЯ. Ђ тi все не вертались,
   що зáсвiт встали в похiд з полуночi.
   ‘лова самi на голос навертались,
   Як сльози навертаютьсЯ на очi.

   ...Њартин Џушкар додому вiдпустив
   свiй полк Џолтавський в п'ЯтдесЯтiм роцi,
   щоб кожен собi добре погостив,
   але щоб так - iз шаблею при боцi.

   —аси були непевнi, лиховiснi.
   џк хмари в небi, купчилась вiйна.
   Ђ це коханнЯ почалосЯ з пiснi.
   Њогло урватись тiльки, Як струна.

   ‹юбились ми, не крилисЯ. “ мене
   душа, було, пiснЯми аж бринить.
   “ цiй любовi щось було свЯщенне,
   таке, чого не можна осквернить.

   Ћдне одному свiт Як зав'Язали,
   в осокорах стоЯли до зорi.
   ‚се бачили, нi слова не сказали
   враз посмутнiлi нашi матерi.

   Ѓуло, питаю: - Ќу чого ви, мамо?
   ‚iн вам Як син. ’епер вiн буде зЯть.-
   Ђ в неї очi - наче за туманом,
   так, мов чогось хотiла б не сказать.

   “се журилась, не була б то мати:
   - Њенi чого, менi щоб добре вам.
   Ђ тут iще почав у нас бувати
   син ЋстрЯницi џкова, Iван.

   ’о в монастир з полковником проїде,
   то в хату зайде, поспита води.
   Ђ то колись провiдала Я дiда ѓалерника,-
   i вiн прийшов туди.

   Џосидiв трохи та й пiшов так, мовчки.
   ’акий суворий, очi крижанi.
   ѓрицько був красень, очi - Як терночки.
   Ђ цей мовчить i блiдне при менi.

   Ђ слово скаже - з пам'Ятi не викинеш.
   Ђ бiльш мовчить, не щедрий на слова.
   ’аке обличчЯ, зразу i не звикнеш, -
   рiзке, Як меч. ’онке, Як тЯтива.

   ’а ще й в очах таке щось незбагненне,
   що в мене часом думка промайне:
   чи, може, вiн щось має проти мене,
   чи, може,вiн ненавидить мене?

   ’о й хай собi. Њовчанки не порушу.
   ‚же й уникаю. Ђ зустрiну де,-
   так наче вдарить блискавкою в душу
   i знов спокiйно очi вiдведе.

   „iвчата кажуть: - ‚iн тебе кохає.-
   Ђ Я кажу: - ’а цур йому, чудний.-
   Ђ ѓриць, було, i сердитьсЯ, й зiтхає.
   - ‚iн,каже,- хитрий,- каже,- потайний.

   ‚ нас на кутку його не люблЯть нашi.
   ˜лЯхетний дуже i чолом не б'є.
   ‚iн,- каже,гордий. ‡ ним не звариш кашi.
   ‚iн i мовчить, бо дума щось своє.

   ѓриць був iнакший. ™ирими очима
   вiн так дививсЯ приЯзно на свiт!
   –е, ѓрицю, що, була твоЯ личина?
   џку ж ти душу приховав пiд спiд?!

   Ѓо ж рiч не в тiм - женивсЯ, не женивсЯ,
   прийшов, пiшов, забув чи не забув.
   Ђ в тому рiч, коли вiн так змiнивсЯ?
   —и, може, вiн такий i зроду був?

   Ќестерпний бiль пекучого прозрiннЯ!
   џка мене обплутала мана?
   —и вiн менi, чи Я йому - нерiвнЯ.
   ЌерiвнЯ душ - це гiрше, нiж майна!

   * * *

   ...Iшли ми з полЯ. „жмiль гудiв у глодi.
   Ѓув мiсЯць травень, квiту без числа.
   Љоли назустрiч ѓалЯ на пiдводi.
   Ђ ѓриць i каже: - Ѓач, Як пiдросла.

   Њинає час, на кого нарiкати?
   Ђ Я й незчувсЯ, бувши на вiйнi.
   ’аке було мишастеньке, пикате,
   а от дивисЯ - вже на виданнi.

   Ђ ѓалЯ їде, стрiчкою блискоче.
   Ђ вiз високий, Як гарба сливе.
   - Ћце так вiз! - смiЯвсЯ.- Ќе доскочиш.
   „очка хазЯйська, павою пливе.

   Ћкрило нас пилюкою. I в поЯс
   кленочок поклонивсЯ, закивав.
   Ђ ѓриць iде, задумавсЯ уголос:
   - ‡а цi лiта де Я не побував!

   Ѓув на ЏилЯвi i на †овтих ‚одах,
   пiд Љорсунем i ‡баражем був теж.
   Љоторий рiк, а Я усе в походах.
   Ђ ти все ждеш, бiднесенька, все ждеш.

   Ђ Я все жду. ’а не така й бiднесенька.
   Ќе думай, ѓрицю, справдi не така.
   Ѓо Я чекаю не кого, а месника.
   џ ж лицарЯ чекаю, козака.

   Ќема ж бо слави у дому сидЯчому.
   Џро себе, милий, думати не час.
   - I чим же ми за це тобi вiддЯчимо? -
   казала так Ѓобренчиха не раз.

   Ђ днi зминули. ‡нов у сурми грано.
   Ђ нам було вже й не по двадцЯть лiт.
   ‚оно уже й женитисЯ не рано,
   так знов же треба вирушать в похiд.

   Ќе говорив нiЯких слiв.
   Џокiрним смутком упокорив.
   ЋбнЯв за плечi i повiв
   пiд срiбне листЯ осокорiв.

   I ми були такi однi,
   така печаль нас пов'Язала!
   ™ось надiрвалосЯ в менi,
   i Я йому тодi сказала:

   - џкщо загинеш, буду Я вдовою.
   —и й ти, не знаю, любиш так мене.
   Ђ Я вже, ѓрицю, їден дух з тобою,
   хай ми вже й тiлом будемо одне.

   џ цiлувала його вiченьки,
   аж поки мiсЯць не погас.
   ™аслива тобi цЯЯ нiченька,
   останнЯ, може, у нас!..

   Џрив'Язала баклагу йому до сiдла.
   Ќедалеко, лише до ворiт, провела.
   Ќу, бо хто ж Я йому, нi сестра, нi жона.
   ‡асмiюсЯ при всiх, а заплачу одна.

   Ђ вже пiшли про мене й поговори.
   ‡нов потЯглисЯ тоскнi вечори.
   Ѓо то вже так, вже Як пiшлось на горе,
   то так уже i пiде, Як з гори.

   ‚же й не спiвалось. I слова тi самi ж,
   а мов не тi, таке щось в них смутне.
   ‚же й подруги повiддавались замiж,
   уже й не кличуть дружкою мене.

   Ѓо Я така зробилась, Як черницЯ.
   Људи вже там спiвать про молоду?
   Људи вже там ходить на вечорницi,
   Як Я до церкви ледве вже iду?

   Ђ люди судЯть, їм аби причину.
   „арма що лихо, що такi часи.
   Iшла крiзь очi, мов крiзь колющину,
   обдерта до кривавої роси.

   Ђ суд, а суд! џка страшна покута.
   Џослухати - життЯ Як не моє.
   Ђ Я неначе до стовпа прикута,
   i хто захоче, той i обплює.

   ЉунЯють райцi, Як осiннi мухи.
   ѓорбань гуде, Як в'їдливий комар.
   „урнi плiтки Якоїсь лепетухи
   загуслим дьогтем ллютьсЯ в каламар.

   џкi слова казались там негiднi!
   Ђ Я стоЯла, думала - впаду.
   „рiбнi людцi, гiєни стервоїднi,
   Якi ж ви ласi на чужу бiду!

   ...•оч би заснути... Ђле вже не спалось.
   „уша до ранку смутком осипалась.

   ‡гадала все, кожнiсiньку дрiбничку.
   I хату нашу, i оту криничку,
   i над вiкном гнiздечко ластовине,
   що щастЯ принести було повинне.

   ’ой берег наш, урослий очеретом.
   I наш лелечий, наш лелечий двiр,
   де на гнiздi з вербовим мiнаретом
   старий лелека молитьсЯ до зiр.

   Ђ потiм вранцi одлiтає вгору.
   ‘идить буслиха в тихому гнiздi.
   Ђж враз - длЯ крил не вистачає двору,
   то пiдросли лелеки молодi.

   ѓнiздо тiсненьке, по нозi поставлЯть,
   та все пiд осiнь Як залопотить! -
   та всi лелеки крила Як розправлЯть! -
   здаєтьсЯ, й хата в небо полетить.

   Ђ ще чогось жалiла за дощами,
   за цвiтом Яблуневим, за хрущами,
   за сонцем i за квiтами в травi,-
   Якiсь вони зробились, Як живi.

   ‡даєтьсЯ, що й листок би цiлувала,
   в дзвiночку б ночувала, Як бджола...
   Ћтак собi все гарне пригадала.
   ‹юдиною ще трохи побула.

   ...Ђ вранцi в грати повiйнуло вiтром
   i провело, Як смушком, по руках.
   ’юрма повiльно сповнюєтьсЯ свiтлом,
   лиш причаїлась темрЯва в кутках.

   ’ам •о сидить.
   ‡'Явись менi, будь ласка!
   †муточок пiтьми в закапелках днЯ,
   маленький •о, моЯ дитЯча казка,
   звiрЯтко, може,
   може, чортенЯ.

   ’епер ти тут мiй приЯтель єдиний,
   —и ти зi мною пiдеш i туди?
   Ќе треба, •о. ’ам холодно.
   Ђ йди-но,
   ти, може, хочеш з кухлика води?

   Џiдходь, не бiйсЯ. ‚ип'єм по ковточку.
   ‘ьогоднi що? ‚iвторок? ‘ереда?
   •о шарудить у темному куточку...
   џка недобра в кухлику вода!

   Џо гратах в'єтьсЯ зелененький вусик.
   Људи вiн пнетьсЯ у таку дiру?
   ‚вiйшов тюремник, тицьнув менi вузлик,
   щось пробурчав, а що - не розберу.

   ‚зЯла той вузлик, не питаю звiдки.
   „лЯ цього болю вже немає слiв.
   Њну той краєчок бiлої намiтки...
   Ћце таке. ’юремник пожалiв.

   Ћт Я i маю хоч Яку розраду.
   ‘кладаю та розрiвнюю пружки.
   ’их кiлька Яблук з маминого саду!
   ђiднесенька, пекла ще й пирiжки.

   џк там вона? I Як їй буде жити?
   ЏорожнЯ хата i порожнiй двiр.
   „ильований хлiвець, соломою пошитий...
   ‘тарий лелека молитьсЯ до зiр.

   –вiте шпориш, i заростає стежка.
   ’ому двору не треба вже ворiт.
   „рiбний ромен, Як вижовкла мережка
   красолька, мак i королевий цвiт,-

   усе цвiте i кланЯєтьсЯ лiту.
   Џашить медами скосиста гора.
   I серед того всього буйноцвiту -
   вона одна, зоключена, стара.
   I вже нiхто не вернетьсЯ нiколи.
   I хата вмре... i Я вже не прийду...
   I лиш на схилах монастирськi бджоли
   бринЯть у монастирському саду...

   ’ой монастир недавно збудували.
   ’ам дзвони є на рiзнi голоси.
   ‰ого Џушкар з Iваном фундували,
   ранiш були лiси там та лiси.
   ™е пам'Ятаю - угорi над нами
   ходили дикi кози табунами.
   ђевли весною тури-переможцi,
   шугали кажани-чепiргачi.
   I пугачi, неначе запорожцi,
   "пу-гу! пу-гу!" кричали уночi.

   Ђ потiм - в лiс прорубана дорога,
   пiшли угору конi та воли.
   Ђ ми усе дивилисЯ з порога,
   любили тишу - звикнуть не могли.
   ’акi були тi люди невсипущi,
   так похилЯлись верби вiд сокир.
   ‚озили вгору дерево iз пущi,
   дернину, цеглу - все на монастир.

   ’а й вирiс вiн над ‚орсклою на скелi,
   три шапки бань на свiжих бервенах.
   ’а й мружить очi монастирських келiй
   на Љривохатки нашi в бур'Янах.

   •ати у нас i справдi-то не хвацькi.
   Џрисiлок давнiй, хто Яку змостив.
   ђодини зо три там були козацькi,
   а тi робили всi на монастир.

   Ћт що в нас гарне, так ото садочки.
   I ми жили, щоб гiрш за всiх, то нi.
   „остаток? Ѓув. џк кажуть, двi сорочки -
   одна в праннi, а друга на менi.

   Ѓобренки, тi не дуже бiдували.
   ‚они в оренду землю вiддавали.
   “ Љривохатках хатка та нова -
   єдина, може, хатка не крива.

   Ђле й жили! „ушили копiйчину.
   “ двi душi робили без спочину.

   џк тих людей двох долЯ спарувала?
   ’ам завжди сварка висiла, Як чад.
   Ѓобренчиха не те щоб хорувала,
   нi, то вже вдача. ‚се, було, невлад,
   все їй не так, i чоловiк, i хата.
   ‚се щось болить, то груди, то живiт.
   ’ака була висока i цибата,
   Як чаплЯ з Џерещепинських болiт.

   ‚се скаржилась, ходила Якось боком.
   ЉлЯла Ѓобренка на усi лади.
   Ђ ненаситна! - що нагледить оком,
   то дзьобом так i вихопить з води.

   †или од нас за третiм перелазом.
   Њiй батько спiвчував йому, невдасi.
   ‚они iще й парубкували разом,
   i поженились десь у одночассi.
   Ќа „митра десь. Ђ вже десь на ‚арвари
   прийшов Ѓобренко, похиливши гребiнь:
   "‡найшов собi ти дiвчину до дари,
   а Я ускочив пiд дурного греблю".

   I в нього кров козацька закипала,
   i стугонiли в пам'Ятi шаблi.
   ‚она ж його Як в землю закопала,
   i вiн притих, заборсавсЯ в землi.
   ’а й став домашнiх хоругов хорунжим.
   Ќе пiднiмав очей на —ураЯ.
   Џiшов би з вiйськом у похiд,-
   так грунт же.
   ‘труснув би з себе той хомут,- сiм'Я.
   ‚се гнав думки, мулькi та недоречнi.
   ’а, наробившись, храповито спав.
   Џогладшав, запузатiв, постатечнiв
   i втратив серце до козацьких справ.
   Ђ Якось їхав через ‚орсклу возом,
   чи задрiмав, чи так не додививсь,
   i в Iордань, затЯгнену морозом,
   вночi з конем i возом проваливсь...

   Ѓобренчиха лишиласЯ вдовою,
   лютiша стала до роботи вдвоє.

   Ѓуло, не вип'є, бiдна, i не з'їсть,-
   усЯ пiшла в роботу i у злiсть.
   ’ака уже зробилась, Як џга.
   ‚се на курей накрикує: "ѓай-га!"

   ‘тару людину ганити негоже.
   ’а й, власне, що ж, вiдомо вже давно:
   спiває кожен, хто Якої може.
   I так спiває, Як йому дано.

   •то про калину, хто про джигуна.
   Ђ в неї завжди пiсенька одна:

   - —ого сидиш? Ћдвик хазЯйнувати.
   Њенi б оце невiстку молоду.
   Ђ то все мати, мати, мати, мати!
   —и Я коли хоч помочi дiжду?
   Ћт ти прийшов з великого походу,
   а не принiс нi слави, нi добра.
   ‘идиш, мовчиш, нi за холодну воду.
   ’а й не туди, що Я уже стара.
   ‚се дивишсЯ, та Якось наче здалеку.
   ‚се думаєш, i лiкоть на столi.
   ’о все небеснi, сину мiй, мигдалики.
   Ђ треба жити, сину, на землi.
   ’ече повiтка. •ата занехаЯна.
   Џiдмокло сiно. ЏоламавсЯ вiз.
   ‚се просить рук. “се кричить хазЯїна.
   I грошей, грошей треба позарiз!

   - —ого ви, мамо, є в нас, слава богу,
   хлiб i до хлiба, поле i воли.

   - џкби ти взЯв ще дiвчину не вбогу,
   то, може б, Якось ми i прожили.
   ‚ тiї Њарусi що не слово - нáсторч.
   ’аж там росте на хатi кропива.
   Њенi таку невiстку анi нá оч,
   нi нá оч, сину, поки Я жива!

   - Ђ що покрив Я дiвчину неславою?
   Ќе буде, мамо, долЯ нам сприЯть.
   Ђ грошi?
   Ћн, у горщику пiд лавою,
   ще й попелом притрушенi, стоЯть.

   - Ђ то твої? —и ти доклав старунку?
   —и ти укинув талЯр хоч туди?
   Ќу що ж, iди, бери свою чаклунку,
   бо грошi є у матерi,-веди!

   ’ака менi вiд тебе, сину, дЯка.
   †иву, роблю, гарую цiлий вiк.
   ’а все ж одна.
   ’Ягну, Як шкапинЯка.
   Љоли живий iще був чоловiк,
   то ми удвiйко гарували з татом.
   Њи працею вкладалисЯ в грунти,
   ставком себе примноживши i садом.
   Ђ чим примножив по хазЯйству ти?

   ™о Я ж тебе не тiльки виглЯдала,
   Я ж у землi сидiла тут, мов крiт.
   џ ж кождий грiш призбираний складала.
   ’а то ж не грошi, то ж кривавий пiт!

   Iди, женись, хай буде не по-людськи.
   Ђле Як пустка свисне у печi,
   то, наплодивши злиднiв, голопуцькiв,
   не посилай до баби по харчi.

   ™об так i знав: Як сходитиму з свiту,
   то не лишу тобi i заповiту.
   ‚се одпишу на церкву й монастир,-
   на всю Џолтаву будеш багатир!

   ‚же й ѓриць менi повторював: - ‡атЯм,
   любов любов'ю, а життЯ життЯм.

   Ѓуло, питаю: - ™о воно за диво?
   Џiд Ѓерестечком бивсЯ ти смiливо.
   Џiд ‡боровом також i над ЏилЯвою
   своє iм'Я ти не покрив неславою.
   I тiльки у домашньому бою
   смiливiсть раптом втратив ти свою.

   Ђ вiн i сам себе не впiзнає.
   - Ќе смiйсЯ,- каже.- ’ак воно i є.
   Ќе так тi кулi козаку страшнi,
   Як це щоденне пекло метушнi.

   Љоли Я йшов, Њарусю, у повстаннЯ,
   Я твердо знав, що ти уже моЯ,
   що це любов i перша, i останнЯ,
   що не знесе нiЯка течiЯ
   мене убiк. ™о Я уже нiкому,
   нiкому в свiтi так не поклЯнусь.
   ™о з тих боїв, з таких боїв! -
   додому
   Я вже навiки iнший повернусь.
   Ѓо вже таке пiднЯв на свої плечi,
   такою кров'ю в битвах освЯтивсь,
   що всi отi домашнi колотнечi
   мене вже не засмокчуть, Як колись.

   Ќад Iквою потрапив Я в полон.
   џк нас вели, до сiдел прив'Язавши,
   той шлЯх страшний, те крЯканнЯ ворон
   менi у пам'Ять врiзались назавше.
   ‚же й не подужав стиснуть кулаки,
   Як лЯхи нас обшукували в полi.
   ‚ кишенЯх тiльки ржавi колоски,
   одних лиш куль i пороху доволi.

   ‚ночi Я втiк. ‹ишатись було
   згубно.
   ‡убами Якось руки розв'Язав.
   Ђ тих усiх, три тисЯчi, пiд „убно
   џрема-кнЯзь добити наказав.

   џрами йшов, схищавсЯ десь у кручi.
   Їв Ягоди i гриз гiрку кору.
   ‚оди набралось в чоботи хлипучi.
   Ќе раз вже думав - лЯжу та й умру.

   I хай що хочуть - i землЯ стражденна цЯ,
   i все, i всi,- Я вичерпавсь до дна.
   Ђле ж у мене мати-порожденницЯ,
   i жде мене невiнчана жона!

   ‡голоджений, Я падав серед лiсу
   i руки дрЯпав об трухлЯвi пнi.
   џ звiрам заздрив, вовку заздрив, лису.
   ’епла хотiлось, затишку менi!

   џ приблудивсЯ до чужої хати.
   Ѓула там дiвка i гарЯча пiч.
   ‚она мене хотiла прикохати,
   то Я побув там тiльки через нiч.
   Ђ вранцi вийшов - туга моЯ степом
   аж ген за обрiй чорна, Як рiллЯ.
   I Я пiшов, бо Я iшов до тебе,
   бо ти менi свiтила, Як зорЯ.

   Ђле ж вернувсЯ у ту саму хатку.
   I знов потоки материних слiз.
   I почалосЯ все спочатку.
   Љiнець ти знаєш. џ повiз.

   ђобив, Як вiл. ’рудивсЯ без спочинку.
   ‚се занепало, не моЯ вина.
   ’ак цi нестатки в'їлисЯ в печiнку
   i всЯ цЯ передержана вiйна!

   “се воюєм, боремось...
   Ђ доки?
   Ќе те щоб Я невiрний був •ома.
   Ђле ж втерЯв уже чотири роки.
   Ђ що iз того? Џросвiтку нема.

   џ перестав од матерi сахатись.
   Џотроху так почав i прислухатись:

   - ‚веди у дiм дружину собi, ладу.
   ’о ж має бути рибка золота.
   џку ж полегкiсть i Яку розраду
   внесе у хату пасмурницЯ та?

   Џiснi у неї - то велика-туга,
   а серце в неї горде i трудне.
   ’воЯ любов до неї - то недуга.
   ‚идужуй, сину, пожалiй мене.

   •iба то дiвка? ’о ж таки ледащо.
   “се б спiвала. Ѓоже упаси!
   Њи вже й без неї з'їхали нiнащо,
   а з нею геть вже зiйдемо на пси.

   ’а й те сказати,- що вона спiває?
   ‘ама собi видумує слова.
   ’аких дiвок на свiтi не буває,
   хiба длЯ цього дiвцi голова?

   џкi там "‡асвiт встали козаченьки"?
   Ђ цiлий полк спiває. „ивина.
   –е щось длЯ дiвки, сину, височенько.
   Ќе вiрю, щоб складала це вона.

   Ѓо людськi, сину, невiстки i дочки
   спiвали зроду, сину, i тепер:
   "ЏосiЯла огiрочки"
   та "Ќатiпала конопель",
   "‰шли корови iз дiброви",
   "Ќащо менi чорнi брови",-
   а про любов, походи i лабети -
   на це дiвкам не вчеплено кебети.

   џ поки мiг, то Якось вiдгризавсЯ.
   Ђ в неї ж, знаєш, не Язик - жало.
   ™о Я намучивсь, що Я натерзавсЯ!
   Ђ потiм здавсЯ, ради не було.

   „уша розм'Якла Якось, заморилась,
   хоч коники лiпи, Як з м'Якуша.
   „о всього звикла, iз усiм змирилась
   i вiд життЯ схотiла бариша.

   Ѓо хто, Як Я, намучивсь на вiйнi,
   тому життЯ пiдскочило в цiнi.

   Ђ мати стогне, мати дошкулЯє,
   що божий день пилЯє та й пилЯє:

   - Ћт ми, Ѓобренки, живемо, пручаємось.
   Ђ хто, Ѓобренки, є на свiтi ми?
   Ћт з ‚ишнЯками Як породичаємось,
   увiйдеш в значнiсть мiж людьми.

   I буде нам, i буде нашим внукам.
   ‡iпхнемосЯ, Як човен з мiлини.
   ’ам полЯ шмат, там хата закаблуком,
   там ступа, винокурнЯ й два млини.

   Ћт бачиш, правда, бо Якраз i чхнулось.
   ’и думаєш, стара Я, не збагну?
   “ тебе, сину, серце розчахнулось.
   Ђ треба Якось вибрати одну.

   ’вiй батько теж... була така ‹икера...
   вiн п'Ятами вiд неї накивав.
   Ћб чiм журитись? „iвка не галера.
   ’ебе до неї бог не прикував.

   –е мало то iз ким ходив до гаю!
   ‘ам цар „авид жону свою отверг.
   Ћто й не думай. ‘ватай собi ѓалю.
   Ђ що хто скаже - слухай через верх.

   ...Ћтак щоднЯ. ’и знаєш мою матiр.
   –е щоб вона свого не доп'Яла?
   ‚она словами виплiтала Ятiр
   та потихеньку так мене й вела:

   - ‘тара Я, сину. ‚сЯ обумираю.
   Ђ Як же ти? —им будеш, сину, сит?
   ‚iйнi немає нi кiнцЯ нi краю.
   †иттЯ ж коротке, звiкував - i квит.

   Џослухай, сину, слово моє грiшне.
   —и нам за це вiддЯчитьсЯ в раю?
   —и, може, ще одне життЯ - розкiшне -
   „оточить бог за праведнiсть твою?

   Ќе вiдкладай же, ти тепер на часi.
   I не катуйсЯ, завжди так було.
   ’епер дiвки до гарних хлопцiв ласi,-
   багато хлопцiв, сину, полЯгло.

   “ iншiй час посватавсЯ б ти, дзуськи.
   †ених у неї був би й привозний.
   ’епер твої всi ѓальки й всi Њаруськи,
   бо хлопець ти, нiвроку, показний.

   џ це тобi кажу не длЯ принуки.
   џк хочеш, сину. Њаєш розум теж.
   Ђле ж подумай, щастЯ йде у руки.
   Ќевже вiд себе щастЯ одiпхнеш?!

   џкби вона свариласЯ, кричала,
   то Я пустив би все там шкереберть.
   Ђ то зробилась тиха, все мовчала,
   сорочку шила все собi на смерть.

   Ћтак i сталось. ‚ийшов Я iз хати.
   „Ядькiв своїх узЯв у старости.
   I сам не знаю,- щоб одну кохати,
   а другу в церкву до вiнцЯ вести!

   џкi Я муки пережив пекельнi!
   Ћд крику серцЯ Як Я не оглух!
   ˜кварчала совiсть, наче на пательнi,
   i обганЯлась од зелених мух.

   Њенi, мабуть, довiку буде снитьсЯ,
   Як Я стою, не пiднiмаю вiч.
   Ђ тi свати лопочуть про куницю,
   а та дурепа колупає пiч!

   џк Я крiзь землю там не проваливсЯ?
   Ќе збив кулак об стiни об отi?!
   I Як Я потiм у шинку напивсЯ,
   на матiр крикнув вперте у життi!

   ‚она ж сидить та гладить по голiвцi,
   так тихо гладить голову мою.
   - Ќiчого,каже,- Я надiйнiй дiвцi
   тепер тебе, мiй сину, вiддаю.

   ...‚же й на весiллЯ кендюх начинЯли,
   гусей ловили i дiжу вчинЯли.

   ‚же ми удвох ночуємо в коморi.
   „ивлюсь до ранку на холоднi зорi.

   ‘вiтає. „ушно. ‚сипища, макiтри,
   лiхтар мосЯжний, тьмЯний вiд комах.
   ’ри бочки меду, вiсiм куф селiтри,
   та ми удвох на шльонських килимах.

   ’о слава ж богу, що боронить звичай
   чiпати дiвку. џ ж би i не змiг.
   Џалив мене такий великий вiдчай,
   отак би встав та й безвiсти забiг!

   ‚оно ж, товкуще, навiть не завважить, -
   пече, скубе, затовкує та смажить.
   Ѓ'є в килими, неначе в тулумбаси,
   та промиває кишки на ковбаси.

   Ђ заспiває - хиже та дрiбне,-
   мов по тарелi ложкою шкребне!

   Ђ Якось раз приходжу, застаю -
   спiває пiсню - при менi! - твою.
   Џро нашу греблю, про тi нашi верби,
   про днi, що душу спомином печуть.
   Ђ Я збiлiв. Ђ Я, здаєтьсЯ, вмер би,
   аби хоч раз ще голос твiй почуть!

   * * *

   ...I третЯ нiч пливе над Яворами.
   „есь тиша ‚орсклу переходить вбрiд.
   "‚артуй! ‚артуй! - з Љурилiвської брами.
   "‚артуй! ‚артуй!" - вiд Љиївських ворiт.
   —огось так сумно, так протЯгло й лунко.
   ‘тоЯть залитi мiсЯцем двори.
   ‘тара Џолтава, Як стара чаклунка,
   де iз клунком темної гори.

   ‚ночi менi все Якось наче ближче.
   Џашить безсоннЯм бiдна голова.
   ‚сiх обiйду. ‡айду на кладовище.
   ’ам ѓриць лежить. Ќад ним росте трава.

   ‡айду в наш двiр. Џостою бiлЯ хати.
   Ђ що там робить моЯ бiдна мати?
   ‡аснула, може, не закривши пiч,
   чи теж безсонне дивитьсЯ у нiч?

   Џiду на греблю, там iще постою,
   погомоню до наших Яворiв.
   Ќап'юсЯ ще солодкого настою
   тих молодих вишневих вечорiв.

   џк тiнь ‘аулом гнаного „авида,
   метнусЯ тихо на водi склЯнiй,-
   ”есько-дозорець ходить, Як сновида,
   в ‘тарих Њлинах, на греблi ворсклЯнiй...

   ‚дЯгнула нiч на вiкна чорнi шори.
   ‚се мiсто спить, суворе й мовчазне.
   ‹ише собаки стережуть комори,
   та ще тюремник - стереже мене.

   ™е i в прозурку дивитьсЯ навiщось,
   тюремний крiт, що Якось не ослiп.
   Љаганчик свiтить,- не дай бог повiшусь,
   бо то ж би в ката Я одбила хлiб.

   Ќе роздививсЯ. ‚ходить, приглЯдаєтьсЯ,
   чи тут нiхто на гратах не гойдаєтьсЯ.
   Џровiв рукою в мене по плечу.
   Iшов би спав, чи Я куди втечу?

   ‘опе, не вiрить, тупає, вiдходе,
   мов хтось його веде на повiдку.
   I знову нiч.
   Ђ де мiй •о?
   Њiй •о де?
   ‡iщуливсЯ де-небудь у кутку.

   Iди сюди. Џосидимо до ранку.
   џку залiзну маємо фiранку!
   –е, бачиш, долЯ виткала длЯ нас.
   Ђ нiч стоїть, немов iконостас.

   Ѓiжить-бiжить, чарЯпкаєтьсЯ вгору.
   –ок-цок по стiнах, вгору, вгору, вниз.
   ...˜маточок неба i шматочок двору...
   ...I •о на гратах хвостиком завис...

   ...„есь вiтер гонить хмари пелехатi.
   џка страшна задуха в цiй норi!
   ’ам, пiд горою, в посмутнiлiй хатi,
   стоїть труна... а там, на тiй горi...

   I пiзнє лiто... снопики на нивцi...
   гукає мати... бiгає хлоп'Я...
   Ђ там, у гробi... —и усi убивцi
   так тЯжко задихаютьсЯ, Як Я?

   Ћ господи, його вже ж поховали.
   ‰ому вже всi зозулi вiдкували.
   џ сплутала... у п'Ятницю... тодi...
   коли Я ще стоЯла на судi...
   його везли... мене вели...
   Якась труна... Якiсь воли...
   а хтось подав менi води...
   а Я не знала, хто, куди...

   Ђ може, Я i справдi вже причинна?
   Џомер мiй ѓриць з вiдкритими очима.
   ’о ж вiн мене i мертвий виглЯдав.
   I, одстраждавши, знов, мабуть, страждав.
   Ѓо вiн же тут лишив мене одну.
   џ йду. џ скоро. џ наздожену.

   „есь, може, там зустрiнемосЯ ми.
   Ќе буде рук - обнiмемось крильми.

   * * *
   ...Ћстатнiй день.
   Џрийшов свЯщеник.
   - Ћтче!
   ‡нiмiть з душi цей безнемiрний бiль! -
   ‰ому людина дивитьсЯ у очi,
   а вiн її пiд цю єпiтрахiль.

   - ЏокайсЯ,каже,- ‘тежкою гординi
   тебе ведуть соблазни суєти.
   Ћд бога так положено людинi
   долиною смиренiЯ iти.

   ЏокаЯлась. ЏрощеннЯ попрохала
   за те, що дуже грiшною була:
   одного разу матерi збрехала,
   однiй сусiдцi сiль не вiддала.

   Ђ що скажу?!
   ‘вою пригаслу душу
   чи донесу, Як свiчечку на ‘трасть?
   Ѓог знає все. Ђ батюшцi байдуже.
   •iба вiн правду богу передасть?

   Џошепотiв, Як знахарка над раною,
   молитвою вуста поворушив.
   I властiю, од бога йому даною,
   спасибi, одпустив i розгрiшив.

   ‘крегоче засув кованих дверей.
   Џiшов собi достойний iєрей.

   ...„есь тихо жаби кумкають з болота.
   ‹Ягла на мур вечiрнЯ позолота.
   Џрощальний промiнь блиснув на стiнi.
   I сонце, сонце - Як жива iстота,
   єдина, що всмiхаєтьсЯ менi!

   џ завтра, сонце, буду умирати.
   џ перейшла вже смертницьку межу.
   ‘пасибi, сонце, ти прийшло крiзь грати.
   џ лиш тобi всю правду розкажу.

   Ќе помста це була, не божевiллЯ.
   ‹юдина спрóста ближнього не вб'є.
   џ не труїла. ’е проклЯте зiллЯ
   вiн випив сам. ‚оно було моє.

   џ ту отруту з розпачу зiбрала.
   џ змалку знаю, де Яке зело.
   Њенi це ще од баби перейшло,-
   її вважала вiдьмою Џолтава.

   “ неї котик був, Як чортенЯ,
   i чорна долЯ з чорними очима.
   –iлюще зiллЯ, óтруї, даннЯ,-
   все знала баба. I мене навчила.

   џ наварила м'Яти, драголюбу.
   Ќе пособило. Ќаварила ще.
   ‚же скоро день, що їм iти до шлюбу,
   мене ж пече всерединi, пече!

   "Ѓолить моЯ головонька вiд самого чола:
   не бачила миленького нi тепер, нi вчора",-
   отак собi заспiваю, наче й не журюсЯ.
   "Ђ Як вийду за ворота, од вiтру валюсЯ".
   ‹юбилисЯ ж, кохалисЯ, Як голубiв пара!
   "Ќе дай боже розiйтисЯ,
   Як чорнаЯ хмара"...

   Ђ найстрашнiше, що пече, Як жóга,
   перевертає душу вiд жалю:
   невiрного, брехливого, чужого,
   огидного,- а Я ж його люблю!

   "“ недiлю рано зiллЯ копала...
   Ђ у понедiлок переполоскала..."
   ЏорЯтуй вiд болю, смертонько ласкава!

   Ђ вже Ѓобренки з тим усiм не крились.
   Ќе встигла їм душа й почервонiть.
   џ зроду не спiвала на два криласи,
   менi було це важко зрозумiть.

   џкiсь у нього поЯвились друзi,
   ‘емен Љапканчик i ђомашко ‘трук.
   Ћдин хоч був десь у ‚еликiм ‹узi,
   а другий зброї i не брав до рук.

   „есь перебув, десь нишком пересидiв,
   на пасiцi чи, може, лободi.
   Ќiхто його в походах i не видiв,
   оце аж зараз вилiз на судi.

   Ѓуло, iдуть,- ђомашко зарегоче,
   Љапканчик шапку зiб'є набакир.
   ЊовлЯв, чого там, дiло парубоче,
   усi дiвчата на один копил.

   “же й мене зустрiти не боЯлись,
   iшли туди, проз ‡адихальний џр.
   џкий жених, такi його й боЯри.
   Ѓодай би вiк не бачить цих боЯр.

   ...‚же й воду брала з iншої криницi,
   а вже й не знала, де себе подiть.
   „iвчата потЯгли на вечорницi,
   то Я й пiшла, щоб дома не сидiть.
   ‚они собi жартують з парубками,
   а Я сиджу, самотнЯ, при стiнi.
   ЏрЯду куделю. Ќе зберусь думками.
   ‚ менi умерли всi мої пiснi.
   ‚они ж спiвають про Якусь кирею,
   про те, що хтось когось занапастив.
   џ оступiла: ѓриць прийшов iз нею.
   Њене побачив - очi опустив.

   ‚раз поповзли по вилицЯх рум'Янцi.
   Ћчима бiльше не стрiчались ми.
   ‚iн танцював iз ѓалею, i в танцi
   мов щось топтав i нищив чобiтьми.
   ‚оно було на танець i не схоже,
   тi корчi мук у синiм кунтушi.
   Ђж хтось тодi сказав:
   - Ђ не дай боже
   так танцювать навиворiт душi!

   Њiнились тiнi на чолi блiдому.
   Љресав гопак вогонь з-пiд пiдошов.
   џ тихо вийшла. I пiшла додому.
   Ќе бачив ѓриць. ЌавприсЯдки пiшов.

   ...Њенi всю нiч в очах це маЯчiло.
   Ђ пiслЯ тих проклЯтих вечорниць
   пройшло два днi, вже добре споночiло,
   аж, боже мiй! - заходить в хату ѓриць.

   џкийсь чудний, запаленi повiки,
   пригаслi очi, пiд очима бриж.
   - Њарусю! - каже.- џ прийшов навiки.
   џ на колiна стану, ти простиш?

   - џ найдорожчi сплакала лiта.
   —ого вернувсЯ до моєї хати?
   Њи ж розлучились... Њатiнко свЯта!
   —и Я ж тебе примушую кохати?!

   Љоли своїм коханнЯм поступивсЯ
   заради грошей i багацьких нив,
   чи ти тодi од мене одступивсЯ,
   чи сам себе навiки обманив?

   - ‘ебе, Њарусю. Ќе дивись вороже.
   Њенi тi днi повiк не одболЯть.
   ’ут двоє матерiв, твоЯ i Ѓожа.
   •ай нас на шлюб вони благословлЯть.

   ‹юдей накличем, зробим перепросини,
   щоб знали всi, хто чеше Язиком.
   Њарусю, чуєш, зараз, ще до осени,
   поберемось та й вступимо в закон.

   Ђ мати - з дому. Џлачуть, затинаютьсЯ
   i говорить не хочуть нi про що.
   Ђ мати кажуть: - ђуки не здiймаютьсЯ.
   Iди туди, iзвiдки ти прийшов!

   - џ зрадив, так.
   Ђле це бiль чи злочин?
   ‘кажу всю правду, ми тепер однi.
   Љому з нас гiрше? џ одводжу очi,
   а ти у вiчi дивишсЯ менi.

   џ мучусЯ. џ сам собi шулiка.
   Є щось в менi так наче не моє.
   Ќемов живе в менi два чоловiка,
   i хтось когось в менi не впiзнає.

   I що найтЯжче: мука ж моЯ марна,
   бо зрада - дiло темне i брудне.
   Ђ ти - це ти.
   ’и i в стражданнi гарна.
   ’и можеш навiть пожалiть мене.

   Ђбо сказати: що хотiв, те й маєш.
   Њене вже, вiриш, кидає ввi снi.
   ’обi то добре, ти цього не знаєш.
   “ тебе й мука пiде у пiснi.

   ’обi дано i вiрити, й кохати.
   Ђ що менi? џкi такi кушi?!
   Ќелегко, кажуть, жити на двi хати.
   Ђ ще нелегше - жить на двi душi!

   ‚iдступник Я. Ќiкчемний Я i ниций.
   Ђле ти любиш i тому прости.
   †иттЯ - така велика ковзаницЯ.
   Љому вдалось, не падавши, пройти?

   ‚iн говорив, i вiдбувалось диво.
   ‚iн зраду Якось так перетворив,
   так говорив беззахисно й правдиво,-
   неначе вiн про подвиг говорив.

   Ђ Я стоЯла Як слiпа вiд слiз.
   „уша марнiла, Як зiв'Яле клечаннЯ.
   •оч би менi хто
   жменьку землi
   з могили його принiс...
   натертисЯ проти серцЯ... може б, трохи полегшало...

   ‚iн взЯв мене за плечi, звав єдиною.
   ™ось говорив про долю, про борги.
   ™о там, пiд „убно, вiн ще був людиною,
   а тут вiн сам з собою вороги.
   ™о ѓалЯ - гуска, що й по нiй це видно.
   I все. I годi. - џ од неї втiк.
   Ђ може, й правду кажуть, що ти вiдьма,
   приворожила - i пропав навiк.
   Ѓо що б мене iнакше так палило,
   чого ж Я так страждаю i борюсь?
   Људи б мене в життi не прихилило,
   а все одно до тебе Я вернусь.

   ’и ж нiч моЯ i свiтло моє денне!
   ‚же тут брехать,- Який менi хосен?
   Џрости за все, воно таке буденне.
   Ђ Я ж не можу без твоїх пiсень!

   Љоли Я там i говорив, i клЯвсЯ,
   Я знав одне: збрешу - не помилюсь.
   џк хочеш знати,- так, Я їм продавсЯ,
   але в душi на тебе Я молюсь!

   ’одi Я дверi вiдчинила в нiч.
   ‚iн ще й не встиг збагнути, в чому рiч,
   Як Я сказала:
   - ‰ди собi, iди! -
   Ђ вiн сказав:
   - Њенi ж нема куди.

   Iди до неї. Ѓудеш мiж панами.
   Ђ Я за тебе, ѓрицю, не пiду.
   –е ж цiлий вiк стоЯтиме мiж нами.
   Ђ з чого ж, ѓрицю, пiсню Я складу?!

   ...‹ежала тiнь вiд столу i до печi.
   ‹ампадка трiпотiла в божнику.
   Ђ вiн сидiв, зiщуливши тi плечi
   i звiсивши ту голову тЯжку.

   "џк не хочеш, моє серце,
   „ружиною бути,
   ’о дай менi таке зiллЯ,
   ™об тебе забути.

   Ѓуду пити через силу,
   Љраплi не упущу.
   ’одi Я тебе забуду,
   џк очi заплющу..."

   ’оркнувсЯ шклЯнки бiлими вустами.
   Џовiльно пив. I випив. I погас.
   Ћй сонце, сонце, промiнь твiй останнiй!
   Ћце i є всЯ правдонька про нас.

   Ђ потiм в суд щоднЯ мене водили.
   Ђ суддi були добрi й не дурнi.
   ‚они мене по совiстi судили,
   найлегшу кару вибрали менi.

   —ого було так довго мудрувати
   i вивертать параграфи статтЯм?
   Ѓуло б одразу присудить до страти.
   ЌайтЯжча кара зваласЯ життЯм.

   ‚едiть, карайте, вiшайте злочинну!
   ’о Я хоч там, хоч там уже спочину.

   •оч там уже дихну на повнi груди,
   побачу зблизька ѓоспода хоч раз.
   ’ак буде краще. ‚ажко було, люди,
   i вам зi мною, i менi мiж вас.

   - Људи ти хочеш, в пекло чи у рай?
   - ’уди, де батько, де —урай.

   * * *

   ...’юремник внiс у вузлику одежу,
   щоб Я на завтра в чисте одЯглась.
   џке намисто гарне,- хоч подержу,
   це ще од баби пам'Ять збереглась.
   ‚оно, либонь, Якесь чи не турецьке.
   ’аке червоне - аж на мене жаль.
   —аклунське, кажуть: iнеєм беретьсЯ,
   коли людину укидає в жар.

   Њогла б Я одЯгти i сiрЯчину.
   Џiд зашморгом усе вже до лицЯ.
   Ђ мати вклала бiлу сорочину
   i чоботи, узЯтi вiд шевцЯ.
   —ерчату плахту ще й Якiсь прикраси.
   —ервону крайку в смужки золотi...
   ЂЯкже, смерть усе-таки це празник,
   Який буває тiльки раз в життi.

   ѓIЌ…–њ „Ћ ѓ…’њЊЂЌЂ

   ђоздiл IV

   ’им часом гiнець доганЯє свiтаннЯ
   i клаптЯми ночi доточує днi.
   I кожна хвилина, здаєтьсЯ,- останнЯ,
   i крихта надiї кричить йому:"Ќi!"
   Ћ скiльки нам, боже, ти степу одмiрЯв!
   „олини i кручi,- Якби навпростець!
   ’рубiж, ЏереЯслав, „нiпро, ’рахтемирiв...
   - Ќевже Я не встигну? Ќевже це кiнець?!
   “ Љиєвi - пéкло. “ •вастовi - чорно.
   Љипить i клекоче усе за „нiпром.
   Љоли б хоч не пiзно. џкби позавчора.
   џкий вiн повiльний, цей клЯтий пором!
   ‚ полЯх Џоднiпров'Я, од кровi обдутих,
   де завжди хтось цiлить тобi межи плiч,
   конЯ помiнЯти в козацьких радутах,
   i мчати, i мчати крiзь день i крiзь нiч!
   ‘крадатись, Як звiр, у корчах побережних,
   задихану втому звiрЯти лiсам.
   џ зроду ненавидiв тих, обережних.
   ‘ьогоднi, тепер, обережний i сам.
   “перше в життi, за весь вiк, за це лiто,
   уперше в роду, де не знали страху,
   Я вижити мушу, Я мушу вцiлiти,
   Я мушу об'їхати смерть на шлЯху.
   Џрости менi, земле, простiть менi, трави!
   Ќе дбав Я про славу, не дбав про майно,-
   Я мушу вернутись живий до Џолтави,
   а там хоч i вмерти, менi все одно.
   Ќеси мене, коню...
   коли б хоч не пiзно...
   ˜лЯхи перекритi... i варта не спить...
   џкщо Я впаду,-
   неврЯтована пiснЯ,
   задушена пiснЯ в петлi захрипить!

   Ќад Ѓiлою –ерквою смуга багрЯна,
   i змиленi конi аж лука стають.
   “сi до Ѓогдана i всi од Ѓогдана -
   iз тьми виростають i в тьмi розтають.
   ‘пiткнувсЯ мiй кiнь об димучi руїни.
   —и в таборi гетьман? - Якби хоч знаттЯ.
   ’ут, може, iдетьсЯ про долю країни! -
   а Я про чиєсь там одненьке життЯ!

   ...ѓетьман пiднЯв безсоннЯм обпаленi очi.
   ѓетьман сидiв за похiдним столом у шатрi.
   ’роє старшин - у рубцЯх, у кривавому клоччi -
   прЯмо iз бою - говорили про бiй на „нiпрi.
   Џисар ‚иговський сидiв над листами поточними.
   Љожної митi хитнутись могли терези.
   ѓетьман пiдписував ще один лист до Џотоцького.
   ѓетьман приймав посла вiд Љарач-Њурзи.
   ’абiр не спав, готовий пiднЯтись щомитi.
   Iскра ввiйшов - шатро вже було без дверей,
   свiтло свiчок у трiйчатих шандалах iз мiдi
   тьмЯно сахнулосЯ в чорних крилах кирей.
   ‡мовкли старшини, i стихли справи поточнi.
   •итрi посли переставили вуха словам.
   ѓетьман пiднЯв безсоннЯм обпаленi очi.
   - Џолк у дорозi! - з порога сказав Iван.

   - Iскро, Iване,-
   •мельницький пiдвiвсЯ з-за столу.-
   „Яка Џолтавi, прислала такого гiнцЯ.
   ™ось мало статись, твоєї печалi достойне? -
   Iскра промовив: - Џолтава карає спiвцЯ.-
   ‚ислухав гетьман. ‘питав про пiдстави й причини.
   „журi звелiв подбати про гостЯ Як слiд.
   - ‡мiниш конЯ. I хоч трохи хай вiдпочине.-
   ђаптом замовк. I великою тугою зблiд.

   Џосли устали з липової лави.
   Ѓлигомий свiт - в ђокитне iз Џолтави.
   Ѓуває ближче з iншої країни,
   нiж тут - на “країну з “країни.
   ‚иговський вийшов, причинивши дверi.
   ‘то рiзних справ кричало на паперi.
   Iван устав i вийшов вслiд за джурою.
   ‘тоЯли лави в килимах порожнi,
   фотель нiмецький з набивною шкурою,
   залiзом кованi шкатунки подорожнi.
   I, обхопивши голову руками,
   сидiв •мельницький у тому шатрi...
   та образ ‘паса, вибитий на каменi...
   та те перо в тому каламарi...

   ...Џро що вiн думав, сам на сам з собою,
   опiвночi, напередоднi бою?
   џкий душа несла його тЯгар,
   про що тодi вiн радивсЯ iз богом? -
   те знає лиш перо i каламар,
   де срiбний лев боровсЯ з однорогом.

   Ќакинувши на плечi чорну ферЯзь,
   ѓелену, може, згадував найбiльш,
   i власне горе, пережите ще раз,
   зробило душу зрЯчою на бiль.

   —и згадував ѓордiЯ —ураЯ,
   отi шлЯхи до слави найкоротшi,
   де перемога, з горЯ нiчиЯ,
   дивилась мертвим в незакритi очi.
   Ђ вiн, тодi ще писар войськовий,
   пiдписував ту проклЯту угоду.

   ...Ќедогарок згасивши восковий,
   вiн, може, знову думав про свободу?
   ™о Якось так складаєтьсЯ воно,
   роки iдуть, свобода ледве дише,
   що наче ж i не писар вiн давно,
   а знов угоду проклЯту пiдпише.

   —и думав про Њарусинi пiснi,
   такi по “країнi голоснi,
   о й сам не раз в походi їх спiвав,
   i дивував, безмiрно дивував,-
   що от скажи, Яка дана їй сила,
   щоб так спiвати, на такi слова!
   ‚она хоч кари легшої просила?
   —урай був теж гарЯча голова.

   ...—и думав про ту голову вiдтЯту,
   поставлену в Џолтавi у тi днi.
   —и про дiвча, що закричало: "’ату!" -
   i перейшов той стогiн у пiснi.

   —и що в Џолтавi, там же, у Џолтавi,
   —урай Њарусю, у такiй неславi,
   —урай Њарусю, у такiй ганьбi! -
   до зашморгу вестимуть у юрбi.
   I не здригнетьсЯ наш пiсенний край...
   I море гнiвом не хлюпне на сушу...
   I попелом розвiЯний —урай
   безсмертним болем дивитьсЯ у душу...

   ’им часом кiнь iржав бiлЯ шатра.
   ‚вiйшов Iван. I, щойно з-пiд пера,
   Ѓогдан подав наказ гетьмáнський свiй,-
   уже печаттю скрiплений сувiй.

   ‘’ђЂ’Ђ

   ђоздiл V

   ‘вiтає, господи, свiтає...
   ‡емлЯ у росах, Як в парчi.
   Њарiє, „iво ЏресвЯтаЯ,
   це ти так плакала вночi?

   џкiсь он квiти, синi-синi
   на голу цеглу повились.
   ‘пиває ранок по росинi,
   Як в нас пiд хатою колись.

   ’юремник виповз на прогулЯнку.
   Џроходить варта по двору.
   џк швидко нiч оцЯ прогулькнула!
   ‘ьогоднi вранцi Я умру.

   Џечаль осиплетьсЯ, Як маки.
   ‡аорють мiсце орачi.
   ‹иш десь на хуторi собаки.
   ™е довго витимуть вночi.

   „уша у безвiстi полине,
   очима зорi проведуть.
   —и хоч пучечок той калини
   менi на груди покладуть?

   ...Ћдмучилась. Ћдгостювала
   на цiй неправеднiй землi.
   I одспiвала... одспiвала!..
   ™е одхрипiти у петлi,-

   i все. I досить. ‡асинаєш.
   ’ака непам'Ять огорта...
   Ђ що, тепер, Њарусю, знаєш,
   що значить в свiтi самота?

   Ќiхто до тебе не озветьсЯ,
   хоч би й покликала кого.
   ‹ише об стiни обiб'єтьсЯ
   луна од голосу твого.
   ‹ише цеглина до цеглини
   та двi худенькi бадилини,
   вiконце з виЯмком низьким.
   •оч би хоч голос чий долинув!
   •оч би хоч попрощатисЯ iз ким!

   џкiсь були ж i подруги у мене,
   i хтось таки ж спiвав мої пiснi...
   I тiльки груша листЯ ще зелене
   чомусь хитнула раптом при стiнi.

   ‡а мур вхопились рученЯта.
   ‡iйшли над муром оченЯта!

   Ѓлакитнi, карi, чорнi, сiрi.
   џ занiмiла з того дива.
   Ђ дiти грушу так обсiли,
   мов груша ними i вродила.

   Ћчицi сЯють, подих затамовано.
   ’рiщить гiллЯка, хтось аж полетiв.
   - ’и бачиш?
   - „е?
   -- Ќе видно.
   - Ћтамо вона!
   - ’и справдi вiдьма? ’ам нема чортiв?
   - Џослухай, вiдьмо, а лови-но грушу!
   - Ђ де ти спиш? Ђ їсти там дають?
   - •овайсЯ, вiдьмо! ‰дуть по твою душу!
   “же пiдходЯть, на порiг стають!

   Ћце i все з людьми моє прощаннЯ -
   цi дiти, дiти, цей ласкавий рiй.
   ‘пасибi вам за дерево пiзнаннЯ -
   оце єдине, де безсилий змiй.

   ...ЃрЯжчить залiзо. 3 кам'Яної пíтьми
   хтось тишину вигупує чобiтьми.
   I входить смерть. ‚она в людськiй подобi.
   "Ќе ридай мене, мати, зрЯщи во гробi!
   Ќе ридай мене, мати, зрЯщи во гробi..."

   ЃiлЯ ворiт юрмилисЯ цiкавi.
   —ого вже там тi люди не верзуть?
   ‚же кат пройшов, аж грухнуло в Џолтавi:
   - ‚езуть Њарусю, людоньки, везуть! -

   ‚езуть Њарусю за далекi гони,
   за сиве море тої ковили.
   “же голiв судейських макогони
   в степу на вiтрi мiдно загули.
   ‚же п'ЯЯний „зизь ведмежу губу кривить,
   все поводи натЯгує: - ѓаттЯ! -
   Ђ там в степу...
   а там в степу, Як привид,
   стоЯть отi ворота в небуттЯ.

   ‚се суне в степ, хто пiшки, хто на возi.
   Ћтаман ѓук дивуєтьсЯ:
   - Људи?!
   ‚ам, люди, що, зi смертю по дорозi,
   що ви претесЯ гiрше череди?

   ™о їх веде - i доброго, i злого?
   „е є та грань - хто люди, хто юрма?
   ‹юдей у брамi стримує залога.
   Ћт добре хоч, що полку вже нема.
   Ѓо Як би їм на все оце дивитись
   i проти кого вихопить шаблi?
   ’а краще вже самому задавитись,
   нiж дiвчину побачити в петлi!

   ‹есько —еркес, той мало що не плаче.
   Є в нього кiнь i шаблЯ є крива.
   Џушкар сказав: - ‡алишишсЯ, козаче.
   ’ут теж потрiбна шаблЯ й голова.

   Ђ що змiркуєш тою головою?
   ‘торожа, суддi, вiйт,- не пiдступи.
   Ћце б схопити дiвчину живою -
   та й мчати, мчати, мчати у степи!

   Ђ люди йдуть...
   I що їм тут цiкавого?
   Ћ господи, спаси нас од лукавого!
   Љортить смертельне?..
   Ђ кортить, мабуть.
   ‘амi не знають, а таки iдуть.

   I пiп з хрестом попереду... –е схоже
   на хресний хiд...
   „о шибеницi?! Ѓоже!
   ‚езуть людину чи вiд неї тiнь?
   “сiх ‘корбЯщих ђадостi. Ђмiнь.

   —итає пiп з євангелiЯ. Њлосно.
   Џо самий обрiй стелетьсЯ трава.
   I так самотньо, так безодголосно
   кричить в степу десь чайка степова...

   Ђ тут ще вiтер, небо теж Якесь,
   землЯ до нiг пiвпуда налипає.
   Ђ тут ще всiх за петельки хапає
   отой на правду вражений —еркес.
   Џитає:
   - ‹юди! Ѓув же такий звичай? -
   коли вели на страту козака,
   виходить дiвка, вкутавши обличчЯ,
   що вiн не бачить навiть i Яка,
   i каже:
   - Ћт що, Я з ним поберусЯ!
   I вiддавали ж смертника таки.
   Ђ що, Як Я врЯтую так Њарусю?!
   - ’о ти ж не дiвка, тут же навпаки.
   ‚ Якiй же ти їм з'ЯвишсЯ подобi?
   I що їм скажеш? Ќi, не вiддадуть.
   "...Ќастане час, i сущiї у гробi
   почують глас •риста i iзидуть..."

   Џiп дочитав. I знову рушили.
   Џройшли версти вже пiвтори.
   ‚же десь далеко поза грушами
   лишились ближнi хутори.

   I цвинтар той, де над гробками
   високе небо тишу тче,
   i тi хрести iз рушниками
   Як у сватiв - через плече.

   Џохiд спинивсЯ. ‘вiжа стружка
   губила кучерi в полин.
   џкась полтавська чепурушка
   вперед пропхаласЯ з малим.

   ‘тоЯв помiст. ђЯбi отари
   далеко паслись на горбi.
   ѓойдавсЯ зашморг.
   Ѓiгли хмари.
   •тось перемовивсЯ в юрбi:

   - ‹юди! •то привiв сюди дитину?!
   - ’а воно ж маленьке, ще не розумiє.
   - ’о й чукикайте його дома,
   чого ж ви його привели сюди?

   - Џропустить матiр, хай стане ближче.
   •то-хто, а вона заслужила.
   - ЏерехрестiтьсЯ, Яку матiр?!
   -’а ѓрицькову.
   - Ђ-а-а, ѓрицькову.

   - Њарýсину ж не випустили з мiста.
   ‚она ж така вже там, напiвжива
   ’ам бiлЯ неї жiнка ˜ибилиста,
   џщиха теж лишилась, Љошова.

   I прокатилось натовпом строкатим:
   "‚едуть!"
   ’iтки - бiлiшi намiток.
   Џроноза швець шепочетьсЯ iз катом,
   щоб потiм дав мотузочки шматок.

   ‡амовкли всi,
   нiхто й не ворухнетьсЯ.
   ‹иш двi куми, сусiдки ‚ишнЯка:
   - „иви Яка, iде i не споткнетьсЯ!
   - Iде пiд зашморг, а диви Яка!

   - Ќа матiр схожа, тiльки трохи вища.
   ’i ж самi очi i така ж коса.
   - Ќу, от скажiте, людоньки, навiщо
   такiй убивцi та така краса?

   - Ђ це Як хто. џ маю iншу гадку.
   џкась вона не схожа на убивць.
   ‡лочинницЯ,а так би й знЯв би шапку.
   Ќа смерть iде,- а так би й поклонивсь.

   - Ѓо ти такий вже, чоловiче, зроду,
   все б тiльки очi й витрiщав на вроду,-
   сказала жiнка з усмiхом терпким.-
   ‡нiмати шапку?! ‘ебто перед ким?

   Џеред цiєю? ‘ебто отакою,
   що отруїла власною рукою?
   ’а щоб над нею обвалилась твердь!
   - ЏобiйсЯ бога, вона йде на смерть!

   ...‚она iшла. Ђ хмари Як подертi.
   I сизий степ ще звечора в росi.
   I з кожним кроком до своєї смертi
   була усiм виднiша звiдусiль.

   ‘тоЯли люди злЯканi, притихлi.
   ‚она iшла туди, Як до вершин.
   Ѓули вже риси мертвi i застиглi,
   i тiльки вiтер коси ворушив.

   I тiльки Якось страшно, не до речi,
   на тлi тих хмар i зашморгу, була
   ота голiвка точена, тi плечi,
   той гордий обрис чистого чола.

   I в тишi смертнiй, вже такiй, аж дивнiй,
   коли вона цiлує образок,-
   на тiй високiй шиї лебединiй
   того намиста доброго разок.

   Ђж навiть кат не витримав, зачовгав
   занiс мiшок, узЯвшись за краї -
   чи щоб вона не бачила нiчого,
   чи так нестерпно бачити її.

   Ђ он стоЯть особи урЯдовi,
   щоб тут же й смерть засвiдчити судовi.

   Ћ господи, прости нам цю ганьбу!..
   I раптом вершник врiзавсЯ в юрбу.

   ‡метнувсЯ кiнь, у пiнi, дибаластий.
   Џапером вершник у руцi стрЯсав:
   - ‘пинiтьсЯ!
   ѓетьман нас уповновластив
   читати вголос цей унiверсал!

   - Iване! Ѓрате! џк ти встиг?! -
   кричав ‹есько i трЯс його за груди.
   ‘уддЯ стоЯв нi в сих нi в тих.

   I раптом вголос заридали люди.

   ™е не влЯглось риданнЯ те кругом,
   не встиг Iван ще й повiд передати,
   а ˜ибилист вже цьвохнув батогом -
   хутчiй в Џолтаву! - матерi сказати.

   ѓорбань помацав гетьманську печать.
   ‘уддЯ подержав, передав бурмистру.
   Љат метушитьсЯ, люди щось кричать.
   „ивитись страшно на Iвана Iскру.

   Ћтаман ѓук, ступивши на два кроки,
   ревнув з помосту поверх всiх голiв:
   - Ќаш гетьман, властiю високий,
   такий наказ читати повелiв!

   "„iйшла до нас, до гетьмана, вiдомiсть,_
   iж у Џолтавi скоївсЯ той грiх,_
   що смертю має буть покараний._
   Ќатомiсть_
   ми цим писаннЯм ознаймуєм всiх:_
   _
   ‚ тЯжкi часи кривавої сваволi_
   смертей i кари маємо доволi._
   I так чигає смерть вже звiдусiль,_
   i так погрéбiв бiльше, нiж весiль._
   ’о чи ж воно нам буде до путтЯ -_
   пустити прахом ще одне життЯ?_
   _
   —урай ЊарусЯ винна у в одному:_
   вчинила злочин в розпачi страшному._
   ‚чинивши зло, вона не є злочинна,_
   бо тiльки зрада є тому причина._
   _
   Ќе вiльно теж, караючи, при цiм не_
   урахувати також i чеснот._
   Її пiснi - Як перло многоцiнне,_
   Як дивен скарб серед земних марнот._
   _
   ’им паче зараз, Як така розруха._
   ’им паче зараз, при такiй вiйнi,-_
   що помагає не вгашати духа,_
   Як не спiвцЯми створенi пiснi?_
   _
   Џро нашi битви -на паперi голо._
   ‹ише в пiснЯх вогонь отой пашить._
   ’аку спiвачку покарать на горло, -_
   та це ж не що, а пiсню задушить!"_

   Ћтаман ѓук, помовчавши (повiка
   йому сiпнулась), далi прочитав,-
   такий потужний голос в чоловiка,
   либонь, хватило б i на п'Ять Џолтав:

   - "‡а тi пiснi, що їх вона складала,_
   за те стражданнЯ, що вона страждала,_
   за батька, що розп'Ятий у ‚аршавi,_
   а не схилив пред ворогом чола,-_
   не вистачало б городу Џолтавi,_
   щоб i вона ще страчена була!_
   _
   ’ож вiдпустити дiвчину негайно_
   i скасувати вирока того._
   Ђ суддЯм Я таку даю нагану:_
   щоб наперед без вiдома мого_
   не важились на страти самочиннi,_
   передовсiм освiдчили мене_
   про кожну страту, по такiй причинi,_
   що смерть повсюди, а життЯ одне"._

   “нiверсал прочитано публiчно,
   щоб справу тую уморить навiчно.

   Ћскiльки ж трохи не дiйшло до страти
   i смерть свою вона пережила,
   то впрод не вiльно пересуддЯ брати,
   бо вже вона покарана була.

   ...ѓойдавсЯ зашморг, вже вiн не потрiбний.
   ћрмились люди, добра новина.
   ‘мiЯвсЯ теслЯ, головою срiбний,
   що не згодитьсЯ тут його труна.

   Џiдбiг Iван -
   i в рóзмах свого зросту
   збив ту драбинку смертницьку з помосту.
   џкiсь жiнки вже бiгли до Њарусi.
   —иєсь в юрбi гуцикало дитЯ.
   ‚она стоЯла, мов застигла в русi,-
   уже по той бiк сонцЯ i життЯ.

   - ’акого ще не чувано нiде.
   Її пустили, а вона не йде!

   - Ђ може, помiшаласЯ? Iване!
   Њо', хоч тебе послуха? Џiдiйди! -
   ...‚она стоЯла. I над головами
   уже пливли осiннi холоди.

   I не було нi радостi, нi чуда.
   ‹иш тихий розпач: вмерти не дали.
   Їй говорили, а вона не чула.
   I тiльки коли матiр пiдвели,
   вона вiдразу, наче спам'Яталась,
   i одхитнулась вiд того стовпа,
   i Якось наче здалеку верталась,
   чогось вперед руками, Як слiпа.
   Iще блiда, iще мов крейда бiла,
   а наче й усмiхалась, лебедiла:
   - Ћт бачте, мамо все i обiйшлосЯ.-
   I цiлувала матерi волоссЯ.

   ЏђЋ™Ђ

   ђоздiл VI

   ...—вЯхкотiла землЯ у старих постолах,
   похилилисЯ верби в осiнньому шматтi.
   Џовезли мою матiр на бiлих волах,
   неоплакану матiр, неоплакану матiр.

   ‘почивай, моЯ мамо, там легше тобi.
   ’ам нiхто не завдасть невигойної муки.
   џ iшла за тобою одна у юрбi.
   Ћт i всi твої, мамо, i дiти, i внуки.

   Ђнiкого, нiкого нема на землi,
   нi єдиної гiлочки нашого роду!
   ‹иш опудало, мамо, в старому брилi
   стереже самоту в лобузиннi городу.

   џ й сама вже не знаю, жива Я чи нi.
   ’iльки знаю одне - що, склепивши повiки,
   проплила моЯ мамо у тому човнi
   та й втонула у землю, втонула навiки.

   „обрела Я додому тодi звiдтiлЯ.
   ’а й ношу її смерть у душi, Як провину.
   ‚се ввижаєтьсЯ: чорна осiннЯ землЯ
   глухо гупає, мамо, об твою домовину...

   Ќедовго мати щось тодi й прожеврiла,
   щось пiслЯ того тижнiв пiвтора.
   Љленочками червоними й рожевими
   її на той свiт осiнь провела.
   I одридали в небi журавлi
   менi людину в свiтi найдорожчу.
   Ћтой горбочок свiжої землi
   поцiлувала. ’а й пiшла на прощу.

   ...“чора вмилась в рiчцi Џолузiр'є.
   „ивилась в небо - пролiтає птах.
   ’ака безмежнiсть i таке безмiр'Я!
   Њiй бiль в менi. Ђ Я у цих степах.

   ‹егенький вiтер трави хилитає.
   Џасе корову тiтка на межi.
   Ќiхто мене нiчого не питає.
   џ всiм чужа, i всi менi чужi.

   Iду. Ѓреду. ‡ахочу, то й спочину.
   ђозбитi ноги остуджу в росi.
   Ќiхто менi не дивитьсЯ у спину.
   џ йду. ‹юдина. џ така, Як всi.

   ™е поки тепло, заночую в лузi.
   Ђ там хтось впустить, перебуду нiч.
   ‚ хатах щебечуть дiти голопузi.
   —омусь Як глЯну,- однiмає рiч.

   ™ось надломилось в голосi тремкому.
   „орога, степ - усе Як в туманí.
   Ћн ще прочани. I, мабуть, нiкому
   немає гiрше в свiтi, Як менi.

   ...“чора хтось жалiв мене: причинна.
   ’ака тепер Я чорна i худа,
   така хистка тепер моЯ хода.
   ‚бираю свiт порожнiми очима.

   Ѓуває, часом слiпну вiд краси.
   ‘пинюсь, не тЯмлю, що воно за диво,-
   оцi степи, це небо, цi лiси,
   усе так гарно, чисто, незрадливо,
   усе Як є - дорога, Явори,
   усе моє, все зветьсЯ - “країна.
   ’ака краса, висока i нетлiнна,
   що хоч спинись i з богом говори.

   ...Ђ степ уже сивий на поминках лiта.
   Ћсiннього неба останнi глибини.
   I гiлка суха, Як рука кармелiта,
   тримає у жменi оранж горобини.

   џк глЯнеш упрóстЯж - дорога в намистi.
   –i барви черленi i жовтогарЯчi,
   цi щедрi сади у багрЯному листi! -
   а люди бредуть i бредуть, Як незрЯчi.

   ˜улiка з неба видивлЯє мишу.
   ѓорЯть на сонцi грона горобин.
   ‘iрiє степ. ‘орока бриє тишу.
   Џрочани хлiб виймають iз торбин.
   Ђ дика чайка б'єтьсЯ об дорогу.
   Њандрiвний дЯк обiдає на пнi,
   - —ого кульгаєш?
   - Џробуртила ногу.
   - ’о сЯдь спочинь.
   - Ђ нiколи менi.

   - Ћт i менi все нiколи та й нiколи.
   •оч Як бiжи, а все у довжину.
   ’о Я й не кваплюсь.
   ‚мерти зáвжди встигну.
   Ђ часу все одно не дожену.

   - —и Љиїв ще далеко? - ’а не дуже.
   ‚аршава далi,- усмiхнувсЯ дЯк.
   ‘идить, i палку менi струже.
   ’акий старий, небритий, Як будЯк.

   - ’о це на прощу вибраласЯ ти?
   –е треба шмат дороги попойти.
   ™е будуть села, будуть городá.
   Ђ втiм, нiчого. ’и ще ж молода.

   Ђле чогось така вже, Як обвуглена.
   џкась така, мов знЯта iз хреста.
   ’ут,- каже,палка буде не обстругана.
   Ђ тут ми зрiжем,- каже,- бо товста.

   Ђ Я дивлюсь: чужа менi людина.
   ђозiйдемось, чи стрiнемсЯ коли?
   - •отiла жити, а життЯ не вийшло.
   •отiла вмерти,- люди не дали.

   Ђ вiн менi: - ЊоЯ ти голубичко!
   ‘траданiє, Як кажуть, возвиша.
   Ћт Я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко,
   що в ньому наскрiзь свiтитьсЯ душа.

   Ђ Як подумать, дiвчинко моЯ ти,
   то хто iз нас на свiтi не розп'Ятий?
   ‚оно Як маєш серце не з льодини,
   розпЯттЯ - долЯ кожної людини.

   ’а є печальна втiха, далебi:
   комусь на свiтi гiрше, Як тобi.

   - ’о ти з Џолтави?
   - ’а, кажу, з Џолтави.
   - Ђ де живеш, а звуть же тебе Як? -
   Љажу:ЊарусЯ, Як уже спитали. -
   I знов мовчу. ’акий настирний дЯк.

   - Ќу, Як там вашi вулицi ѓончарнi,
   Љовальськi, —оботарськi? ’и чиЯ?
   џкi пiснi спiваютьсЯ печальнi,
   про ЋстрЯницю все та —ураЯ?

   Ђ очi в нього тихi та ласкавi.
   Ђ так i видно - добрий чоловiк.
   - Ђ ви, кажу, давно були в Џолтавi?
   - Џри школi,- каже,- зимував торiк.

   ‹юблю Џолтаву. ‹юди там не соннi.
   I мiсто славне. „е ти там живеш?
   Љупцiв полтавських бачив Я в ‘аксонiї,
   на ˜льонську i по землЯх франкiв теж.

   ˜аблi там не ржавiють у коморах,
   i кiнську збрую мишi не гризуть.
   Ђ що вже порох, - добрий роблЯть порох,
   в бочки зсипають, гетьману везуть.

   џкi у вас там питiЯ i страви!
   Ђ Як спiває дiвчина оцЯ!..
   - ’а Я, кажу, не зовсiм iз Џолтави.
   џ там, кажу, з одного хуторцЯ.

   •оч би ж не взнав!..
   Ђ вiн собi стругає.
   - ‹юдину скрiзь бiда пiдстерiгає.

   Ћсь на, бери, добрЯча патерицЯ.
   I в мене є, а вистругав, ще б пак.
   „вох нiг замало, третЯ пригодитьсЯ.
   ’а й одганЯтись нiччю вiд собак.

   Ѓо тут чим далi, о ночiвлю важче.
   Ќе те щоб глухо або люди злi.
   —умою вродить, коли рокiв два ще
   так вiйна походить по землi,

   “же тут дожилисЯ до багатства,-
   мiж людьми мор, на деревi - хробацтва.

   Џройшов Я землю пiднебесну,
   Як говорив свЯтий Iов.
   Људи не глЯнеш в даль оцю окрестну,-
   тут споконвiку скрiзь лиласЯ кров.

   ’ам вiдступало вiйсько ЋстрЯницi.
   ’ут села збив копитами Љончак.
   Ђ у долинi рiчки ‘олоницi
   слiзьми покути висох солончак.

   Ћн бачиш, хрест, i та пташина зграйка,
   i та вже рiчка висохла на чверть,-
   оце отут скрутили Ќаливайка
   i вiддали на мученицьку смерть.

   Ѓув молодий i гарний був на вроду.
   I жив, i вмер, Як личить козаку.
   ‡ате, що вiн боровсЯ за свободу,
   його спалили в мiдному бику!

   Ђ он уже й виднiє з далини
   столицЯ ‚ишневецького - ‹убни.

   ’ам жив џрема, син ђаїни,
   страшний руйнатор “країни.

   “пир з холодними очима,
   пихатий словом i чолом,
   душа пiдступна i злочинна,
   закута в панцир i шолом.
   “ломок лицарського роду,
   мучитель власного народу,
   кривавий кат з-пiд темної зорi,
   отам вiн жив, на ‡амковiй горi.

   ‡ гори тiєї, що стоїть, висока,
   в кiльцi рiчок i копаних канав,
   лубенський родич кракiвського ‘мока
   у нашу землю кiгтi увiгнав.

   Ѓенкетував, сiдав на шию хлопу,
   пускав дiвчат по свiту без коси.
   ‘трiлЯв козуль, возив пшоно в Європу
   i на поташ випалював лiси.

   ‡агарбав край, неначе вiдумерщину,
   i брав за все - живе i неживе.
   ‡а дим, за торг, ставщину, сухомельщину,
   спаснé, гребельне, з воза, рогове.

   Ћбклав податком вулики, броварнi,
   степи, луги, левади запосiв.
   ‚ монастирЯх, обладнаних пiд псарнi,
   свЯтi ченцi удержували псiв.

   ’римав усе оружною рукою.
   Ѓув кам'Янiшйй од своїх твердинь.
   ѓорiли села, кров лилась рiкою,
   коли тiкав степами на ‚олинь...

   Ђ вже в ‹убнах нема нi бернардина.
   ‚ода усохла в замкових ровах.
   I, Як печаль одвiчна, двоєдина,
   душа ђаїни плаче по церквах.

   Ђ там, де жив всевладний ЄремiЯ,
   де поросли вже дикi чагарi,-
   ще кам'Яною щелепою змiЯ
   щербатий мур чорнiє на горi.

   „е був палац - лежать однi руїни,
   стирчать уламки обгорiлих стiн.
   “се сумує смутками своїми...
   „уша ђаїни квилить мiж руїн.

   I тiльки хмари, хмари пурпуровi...
   I при дорозi - мальви i терни...
   I на губах, Як вiчний присмак кровi,-
   столицЯ ‚ишневенького. ‹убни.

   ‚же ледве йду. ЃоюсЯ, що пристану.
   ‹убни минули, є ще трохи днЯ.
   I, Як пола подертої сутани,
   накрило мiсто чорне вороннЯ.

   I знову степ. I знову даль розлога.
   I Я мовчу. I дЯк уже мовчить.
   Iдеш, iдеш... „орога та й дорога.
   Iдеш, iдеш... •оч би вже вiдпочить.

   ‡айшли в село. I моторошно, й дивно.
   Ќi гавкне пес, нi корби не скриплЯть.
   •ати - Як скирти поночi, нi блимне.
   Ќевже так рано люди уже сплЯть?

   „вори Якiсь похмурi, непривiтнi.
   Ќа все село зустрiли двох жiнок.
   Њов колодки, поцюканi в дровiтнi, -
   гiркi обличчЯ в борознах думок.

   Ђ дЯк нiчого, пiдтЯгнув ременика, -
   ще й бадьоренько гомонить до мене,
   мовлЯв, оскiльки це село ‘еменiвка,
   ну, то ходiмо,- каже,- до ‘емена.
   Ћт хоч i в цю хатинку понад шлЯхом.
   - Ќам,каже,- що. “се ж таки пiд дахом.

   Ђ там той дах iз просвiтом аршинним,
   пiдперлась хата ветхими дверми,
   обтулена потрухлим киЯшиннЯм
   iще з позаминулої зими.

   Ђ в хатi пустка, аж землЯ на сподi.
   I крiт нарив, i пiл уже сторчма.
   - ‘iдаймо,каже,- у чужiй господi.
   ѓоспода є... ѓосподарЯ нема.

   ’ут од ‹убен до самої ‚олинi
   лежать навколо села удовинi.
   Џричiлки виглЯдають з кропиви.
   Ђ тут, Як бач, немає i вдови.

   ’iкав по трупах ЄремiЯ звiдси.
   ’а все карав, карав, карав призвiдцiв.
   ђубав їм руки, вiшав, розпинав,
   садив на палi, голови стинав.
   ‘трашний по ньому залишавсЯ слiд -
   козацьких тiл кривавий живоплiт.

   “сi тут гибли, виннi i невиннi.
   ‹ишились тiльки села удовинi.
   ’а назви сiл, побiльшости з iмен,-
   бо все ж Џанфил, ѓригорiй та ‘емен.

   ...“ранцi вийшли. ’иша серпанкова.
   I павутиннЯ вже, мов Ятерi.
   ’а на порiг наживлена пiдкова,
   та заржавiле рало у дворi.

   Iду. Њовчу. Ќе дуже нам спочилось.
   ‚ночi по хатi все ходив ‘емен.
   —и серце знову плакати навчилось
   на цiй дорозi в Љиїв iз ‹убен?!

   Њовчу. Iду. „ивлюсЯ на дорогу.
   Њинаю села тихi i рiчки.
   џкомусь ти своєму, певно, богу
   поставив, кнЯже, цi страшнi свiчки.

   Ђж ген за обрiй - далi, далi, далi! -
   усе менi ввижаютьсЯ тi палi.
   Ќад плином рокiв, паростю Ялин,
   жовтогарЯчим дивом горобин,
   ще й досi костi торохтЯть зотлiлi,
   i на вiтрах рукава лопотЯть,
   i чорнi свити на козацькiм тiлi
   за вороннЯм нiЯк не одлетЯть...

   Ђ вороннЯ! ‰ого вже тут - аж темно.
   I крЯче, крЯче, крЯче з верховiть...
   Ђ крук - самiтник. ‚iн собi окремо.
   ‘идить i жде наступних лихолiть.

   I каже дЯк: - ‘питати б цього крука,
   вiн крук старий, набачивсЯ всього,-
   чи думав Ѓайда про такого внука,
   що зрадить славу прадiда свого?!

   —и не тому такий џрема й лютий,
   ладéн цю землю трупами змостить,
   що кожна тут осичинка над шлЯхом
   йому про ћду листЯм шелестить?..

   Ђ вже й полЯ iмлою огорнулись,
   ‘лова самi на голос навернулись!
   "“ Џолтавi на риночку
   ’а й п'є Ѓайда мед-горiлочку.
   Ћй п'є Ѓайда, Ѓайда молодецький.
   Ђ назустрiч Ѓайдi їде ‚ишневенький.
   - „е ти,каже,- тут такий узЯвсЯ
   ™о менi на очi ще не попадавсЯ?
   •то ти,каже,- i Якого роду,
   ™о тебе не бачив Я в Џолтавi зроду?
   - Ђ Я Ѓайда, Ѓайда ‚ишневецький,
   ™о мене повiсив колись цар турецький.
   ™о у –аргородi та й мене схопили,
   ’а й за ребро гаком, гаком зачепили.
   “ раю сидiв Я, дуже Я занидiв,
   Ѓо вже “країни рокiв сто не видiв.
   Ћдпусти на землю,- говорю Џетровi.-
   ’ам же мої дiти, чи живi-здоровi?
   ’ам же мої дiти в третьому колiнi.
   ™о вони там роблЯть тепер на ‚країнi?
   Ђ Џетро послухав,
   ’а й спустив драбину,
   ’а й спустив драбину
   ЏрЯмо в горобину.
   џк гукне ж џрема на свої гайдуки:
   - ‚iзьмiть того Ѓайду,
   вiзьмiть добре в руки!
   ‚iзьмiть Ѓайду, iзв'Яжiте,
   ’а й за ребро гаком, гаком зачепiте!
   ...Ћй висить Ѓайда на риночку,
   ’а й не день, не нiчку,
   та й не годиночку.
   Љаже Ѓайда, Ѓайда ‚ишневецький:
   - Љраще б мене вiшав ще раз цар турецький!
   ‚исiти на палi то iще не мука,
   џк тепер дивитись на такого внука!.."

   - …, дiвчино, Я слухаю, та й бáйдуже,
   ™о ти ж спiваєш не про того Ѓайду вже.

   Ђ голосочок! ’о чого ж ти криласЯ?
   ’о все мовчиш, то Я аж остовпiв.
   ‘пiвав i Я на хорах i на криласi,
   i знаю свiтський i духовний спiв.

   „ишканти чув Я, тенори, баси
   Ђ ти спiваєш - душу всю проймає.
   Ѓувають, може, й кращi голоси,
   але такого_ другого немає!

   Џослухай,каже,- дiвчино з Џолтави
   „е ти навчилась брати цi октави?

   - Џiснi мої дiвочi, не вселенськi.
   ‘пiваю так, не вмiю по-письменськи.

   - Ђ Я пiзнав риторики, iнфими.
   I так скажу: душа жива не ними.

   Џiїти пишуть солодко, пiд метри.
   Џро три персони божi. Ђ слова,
   слова, Њарусю, видуманi, мертвi.
   Ћд слiв таких чманiє голова.

   Џiднаторiли нашi вiршописцi,
   бодай їх муха вбрикнула в колисцi,-
   убогi словом, мислiю порочнi,
   у тридцЯть лiт плiшивi i старi,
   вони складають вiршики свЯточнi,
   а в селах ридма плачуть кобзарi.

   Ђбо такi, Як ти оце, дiвчата
   в сумних пiснЯх виспiвують життЯ.
   ™е “країна в словi не зачата.
   „ай боже їй родити це дитЯ!

   Ѓо те, що пишуть, то iще полова,
   то ще не засiв длЯ таких полiв.
   ‡ часiв поЯви книги "—асослова"
   вже й час минув, а щось не чутно слiв.

   “се комусь щось пишуть на догоду
   та чечевицi хочуть, Як Iсав.
   Ђ хто напише, або написав,
   велику книгу нашого народу?!

   —и десь над книгою тiєю
   свiча у келiї дрижить?
   —и десь в церковному притворi
   у скринi кованiй лежить?

   ...I знову шлЯх. ’ополi та могили.
   Ђрхемiвка. ѓригорiвка. Џанфили.
   Ћстапiвка. Љарпилiвка. ’ишки.
   ’ак i йдемо, крiзь горе навпрошки.
   •тось десь в селi проторохтiв гарбою.
   ’а й знову тиша тугою бринить.
   Ђ дЯк говорить наче сам з собою.
   Iде, старенький, все щось бубонить.

   - Љоли Я в бурсi пiзнавав науки,
   Ђфiни й ђим пройшла крiзь мої руки.

   Ћт був народ! ™о римлЯни, що греки.
   Ќа всi вiки нащадкам запасли.

   Ђ ми... Ђ ми!.. •оч би Якi лелеки
   ѓомера нам в колиску принесли.

   “сi вiки ми чуєм брЯзкiт зброї,
   були боги в нас i були герої,
   Який нас ворог тiльки не терзав!
   Ђле говорЯть: "џк руїни ’рої".
   Џро Љиїв так нiхто ще не сказав.

   Љолись у давнiсть недозриму
   була страшна дорога з ђиму.
   I звавсЯ Ђппiїв той шлЯх.

   ‚же скiльки тих вiкiв минає,
   а в свiтi, певно, кожен знає,
   коли й кого там розпинали.
   Џро це написано аннали,
   про це писали так i в риму,
   зучили вздовж i вперехрест.
   Ђле ж ота дорога з ђиму
   Якихось кiлька сотень верст.

   Ђ тут до самої ‚олинi
   лежать цi села удовинi!

   •то знає, що тут вiдбулосЯ?
   •то розказав це людЯм до путтЯ?
   Ќеназване, туманом пойнЯлосЯ.
   Ќепiзнане, пiшло у небуттЯ.

   I десь, колись, через багато лiт,
   нiхто цього й не втЯмить вже Як слiд,
   не знiме шапку, не проллє сльози,
   бо що? - дорога, їздили вози,
   гули вiтри, бринiла хохiтва...
   ‚елике дiло - писанi слова!

   Iсторiї ж бо пишуть на столi.
   Њи ж пишем кров'ю на своїй землi.
   Њи пишем плугом, шаблею, мечем,
   пiснЯми i невiльницьким плачем.
   Њогилами у полi без iмен,
   дорогою до Љиєва з ‹убен!

   ...Iдеш, iдеш, а ще й не половина,
   Iдеш, iдеш, хоч добре, не один.
   Љривавим градом плаче горобина.
   Џливе туман, Як бiлий лебедин.

   ‘тоЯть лiси смарагдово-рудi,
   пiслЯ дощу надовго крапелистi.
   ‚се глибша осiнь. ‚же i жолудi
   ховає сойка пiд опале листЯ.

   Ћце йдемо вже кiлька дiб,-
   небiленi хати i випалений хлiб.

   I каже дЯк: - „е будем ночувати?
   Џро хлiб i сiль давно щось не чувати.

   Ћт Я мандрую, хоч уже й не молод.
   ‡емлЯ велика, радостi нема.
   “скрiзь бiда.
   Ќе тилько вщалсЯ голод,
   но i недугiв смертоносних тьма.
   ‚мирають люди, дiткненi хоробами.
   ѓосподь гробами землю поразив.
   ЏолЯ засiЯв воЯми хоробрими,
   а нехоробрих геть переказив.

   Ђ тут ще та комета велетенська,
   що наче в небi схрещенi мечi.
   I голий вовк Явивсь бiлЯ ‘моленська,
   i їсть людей, i виє уночi...

   Ќу, вибачай, нагнав на тебе жаху.
   ’а ти не бiйсЯ, Я вже не об тiм.
   •оч би Яка коршомка бiлЯ шлЯху
   або Який странноприїмний дiм.

   ’обi, голубко, хоч води напитьсЯ.
   Џiдiйдеш перша, може, не злЯкаютьсЯ.
   ™е буде й гiрш. —им ближче до столицi,
   то тим мiцнiше люди замикаютьсЯ.

   - Џустiть хоч дiвку,
   що це вам зашкодить?
   —и жалько вам соломи околiт? -
   •тось пробурчав:
   - Ѓагато вас тут ходить.
   •ай бог простить. ’акий тепера свiт.

   - ѓонорували нас пристойно.
   ’ак пiд дверима i простоїмо?

   ’и тiльки той... ти не впадай у вiдчай.
   ™е поки є погривина трави.
   Ђ Як Iсус, син,- каже,- чоловiчий,
   не мав де прихилити голови?

   ’а й те сказати: морове повiтрЯ.
   I хто там знає, звiдки ми йдемо?
   - Ќемає мiсцЯ, людоньки, повiрте.
   ‘амi у хатi покотом спимо.

   “ того дiти, в того породiллЯ,
   “ того баба хвора на печi.
   ЃоЯтьсЯ люди. Њор iде з ЏодiллЯ.
   „арма у вiкна й стукати вночi.

   ‡черствiли люди од всiлЯких лих.
   ЌеволЯ давнЯ душi роздвоїла.
   "ђозширю страх мiй на землi живих",-
   Як сказано в пророка „аниїла.

   ’о поки сонцю крок до потуханiЯ,
   мабуть, ходiм шукати укриттЯ,
   де нi печалi вже, нi воздиханiЯ,
   а токмо безконечноє життЯ.

   ’акi привiтнi цвинтарi бувають -
   шатро небес i мармур в бур'Янi.
   †ивi живих, Њарусю, убивають,
   а мертвi зроду не зачеплЯть, нi.
   –е тут блукають рiзнi поторочi,
   а цвинтар - то вже дiло не страшне.
   ‘покiйно там. •iба що проти ночi
   чиЯсь душа крилом тебе черкне.

   Ћн подивись,- ну чим не райськi кущi?
   ‚ травi лежить воронЯче перо.
   Є навiть райки, Яблучка гiркущi,
   на древi зла прищеплене добро.
   „есь, певно,
   й змiй сховавсЯ тут здоровий.
   ‘ама не їж, не спокушай мене.
   Ѓо Як побачить Янгол мармуровий, -
   з надгрiбка зiйде, з раю прожене.

   ѓроби все, бачиш, панськi, алебастровi.
   Ќадбитий Янгол думає про суть.
   ’о давнiй цвинтар. ‚идно, що душпастирi
   бiблiйних кiз тут iнодi пасуть.

   џкi тут склепи! –iлi кам'Яницi.
   ѓерби, склепiннЯ, сходи i гробницi.
   ‡алiзнi дверi, злодiй не втеребитьсЯ.
   I всюди плющ повивсЯ на пригребицЯх.

   џкi шлЯхетнi прiзвища тут панськi! -
   Ѓидловськi, Љозєбродськi, ‘ебастьЯнськi.
   џка в них гiднiсть чуєтьсЯ велика! -
   ђох џблоновський i ’адеуш Џика.

   ’и ба, Якi найменнЯ гонористi.
   Ќе спитьсЯ щось в такому товариствi.

   Ђ тут кого заткало павутиною?
   Љому це час так амфору надгриз?
   Ђнтон Љлюченко, писано латиною.
   –е, певно, з тих, юхтових, фарфолиз.

   џкби виднiще, поблукати скрiзь би.
   ’ут є, либонь, вибìтнi горорíзьби.
   Ђ цей надгрiбок...-
   „Як аж вiдсахнувсЯ.-
   „иви, живий, їй-бо, поворухнувсЯ!

   "ЋбнЯв мЯ страх",- Як сказано в псалмi.
   ’о це ми тут, виходить, не самi.

   ’о, може, ноги отрЯхнем од праха?
   Ќе дай бог привид, ще нас налЯка.
   ™ось дуже бiдно вбране Як на графа
   i зашлЯхетне Як на жебрака.

   „иви, сидить i нас не помiчає,
   Як той надгрiбок сивої печалi.

   Њабуть, полЯк. ‘тара-стара людина.
   –е ж, певно, тут усЯ його родина -
   у цiй землi...
   ‘корбото всеочисна!
   Ћце уже i є його вiтчизна.
   „авай одiйдем, що вже тут поможеш?
   Ћднi кричать: "Ћд можа i до можа!"
   Ђ цей старий? ‹юдина мiж людьми,
   живе, Як ми, i мучитьсЯ, Як ми.

   Љолись нащадки будуть одмивати
   оцю печаль од кровi i глупот.
   Ѓо можновладцi - тЯжко винуватi.
   Ђ що зробив народовi народ?!

   ...‚же он i зорi сиплютьсЯ з Љовша.
   ‘кладне життЯ у всiй його всебiчностi.
   Ђ Як подумать,- що таке душа?
   џк той казав, це - горизонт до ‚iчностi.

   ѓiркущих райок вранцi пожували,
   та й знов до ночi подорожували.

   Ђ вже й лiси сосновi почались.
   ’ут, кажуть, є розбiйники i лосi.
   ’ут вже когось зарiзали колись,
   то в повнолуннЯ вiн кричить i досi.
   џ вже й не чую тих страшних казок.
   ‚же йду не йду, пiдламуютьсЯ ноги.
   Ќiчної птицi моторошний зойк
   i чорний сум лубенської дороги.

   I раптом, що це? †овтi свiтлЯчки?
   Џотрухлих пнiв далекi мерехтинки?
   ЊигтЯть, мигтЯть...
   Ќавколо ж-нi хатинки.
   Џiдходим ближче, а воно - свiчки.

   ‹ежать пiд лiсом люди на травi,
   на грудЯх склавши руки восковi,
   лицем до неба, тьмою оповитого,
   напiвукритi хто сачком, хто свитою, -
   чи вже умерли, чи iще живi?

   Ќа жовтi пальцi обпливає вiск.
   ЋбличчЯ гострi, одежина латана.
   ѓорЯть свiчки.
   I сосни пахнуть ладаном.
   ˜умить над шлЯхом предковiчний лiс.

   џкiсь пташки шиширхають у нетрЯх...
   „есь виє вовк у хащах лiсових,..
   Ќу що ж, ту нiч були ми серед мертвих,
   а цю нiч будем мiж напiвживих.

   ‚се ж охiтнiше. Ќе пiдiйде звiр.
   ’а й перебудем до холодних зiр.

   Ћн ще жива, бач, видно по людинi.
   ђука здригнула, воском припекло.
   - ‚и звiдки, люди?
   - ‡ голоду. ‡ ‚олинi.
   - ‡ села Якого?
   - ‚имерло село.

   ™е подих ледве пiднiмає груди.
   ‘утемнi лицЯ, бiлi сорочки...
   - Људи ви, люди?
   - ‚же тепер нiкуди.-
   ‘вiчки... свiчки... i тиша... i свiчки...

   I каже дЯк: - “ них там на ‚олинi
   Якiсь такi плачí гiркополиннi,
   то край такої дивної краси.
   Ђ голоси, Якi там голоси!
   Ђле й життЯ там, боже, твоЯ волЯ.
   “ них же там i сорочки, Як долЯ.
   ’ам сосонку, кривульку або човник -
   а рукави ж бiлiшi лебедiв -
   ото Як пустить чорним,
   чорним,
   чорним
   до зáп'Ястку у декiлька рЯдiв!

   Њинає нiч... ‘вiчки вже догорають...
   - –i,- каже дЯк,- хоч легко умирають.
   Ђ то iшли, Як жито наливалось.
   Ћто Як пiдуть попасом в житах,
   то, вiриш, потiм корчились, звивались,
   покрай дорiг повзли на животах.

   Ћце таке. ’обi не надокучило?
   ‘упутника послав бог балакучого.

   “се складаю в душу, Як в шкатулку.
   “же душа гiркiша полину.
   I хоч не маю на землi притулку,
   но знаю землю вшир i в глибину.

   - ’о ви б усе взЯли та й написали,
   та й був би слiд по вашому життю.

   - џ написав, так торбу в мене вкрали,
   i всi мої папiруси тю-тю.

   —и думали, що там вино i брашно?
   —и золото, нахапане в вiйну?
   Ђ знов менi заходжуватись страшно.
   ‘тарий уже, тепер так не утну.

   ‚же в мене й чуб, Як пух на осокорi.
   ‚же в мене й очi до письма слабi.
   Љолись думки на слово були скорi,
   тепер думки самi уже в собi.

   ’о вже, мабуть, отак Я i умру,
   а дiло жизнi так i не подвигну.
   Ѓо хоч i в рот горiлки не беру,
   але ж i книгу написать не встигну.

   Њої собраттЯ вже пiшли у стовбур,
   вродивши рЯсно плевелами слiв.
   Ќайперший дурень i останнiй бовдур
   уже, мабуть, в науках преуспiв.

   Ђ Я гусак обскубаний, що й досi
   гелгоче щось про правду i добро,
   котрому в лапi вдержать удалосЯ
   одне своє гусиноє перо.

   Њенi не треба слави, анi грошей,
   анi щоб сильний свiту похвалив,-
   аби хто-небудь, мислiю возросший,
   до мене часом слух свiй прихилив.

   Ђле ж Я прочитателiв не маю.
   ‘ам пишу, i сам собi внiмаю. ,

   ...’ополЯ гнетьсЯ, Як тонка танечницЯ.
   ‹Ягає пил в густий чортополох.
   I в'єтьсЯ вдаль дорога-безконечницЯ.
   I ми йдемо, i добре нам удвох.

   Ѓо вiн бреде, а Я собi кульгаю.
   ‚iн гомонить, а Я собi мовчу.
   “же й на палку дужче налЯгаю,
   i соваю торбину по плечу.

   Ђ вiн iде, милуєтьсЯ дорогою.
   ‚iн молодий, йому iще не сто.
   ‚ старiй сукманi, книжка за вилогою
   i торба - наче рéмеза гнiздо.

   ...’вердiший грунт намацують цiпки.
   —астiше схил обсотаний корчами.
   —iплЯючись лахмiттЯм за гiлки,
   виходЯть з лiсу у пiски прочани.

   Џiски, пiски... I де вiн, той причал?
   —и так iти, чи стежка одурила?
   Џливуть, пливуть кораблики прочан -
   над постолами нап'Ятi вiтрила...

   Ћдна iшла, закута у вериги,
   у ковпаку залiзному, невзута.
   —и хто сказав, чи вичитала з книги,
   що богу вгодна отака покута?

   Iшла молитись у свЯтi печери,
   казали,десь iздалеку, з Џечори.
   Џудовий костур, i сама Як мощi.
   ’а так i впала, не дiйшла до прощi.

   —и грiшницЯ, чи, може, так, блаженна.
   Џрисипали. Људи ж її нести?
   Ђ вдалинi вже ‹авра нездвиженна
   вечiрнє сонце брала на хрести...

   I ось вiн - Љиїв!
   ‚озсiЯв хрестами.
   Џригаслий зiр красою полонив.
   ’ут сам ѓосподь безсмертними перстами
   оцi свЯщеннi гори осiнив.

   ’ак довго йшла, так ждала терпеливо.
   I ось вiн, Љиїв, за валами вiн! -
   той стольний град, золотоверхе диво,
   душi моєї малиновий дзвiн!

   ...I увiйшли ми в київськi ворота.
   —огось так тихо, мов пройшла чума.
   I каже дЯк: - ‡гадай про жiнку ‹ота.
   Ќе озирайсЯ. Љиєва нема.

   џ озирнулась. џ не скам'Янiла.
   џ не дала пролитисЯ сльозам.
   Ћтак пройшло тут вiйсько ђадзивiлла! -
   ‚ руїни вулиць заточивсЯ храм.

   „звiницЯ - мертва. Ћбгорiли крони.
   I все нiме - i гори, i Џодiл.
   ‚ ‹итву до себе вивiз нашi дзвони
   литовський гетьман џнуш ђадзивiлл.

   Џокинутi, попаленi, похмурнi
   стоЯть двори, базари, винокурнi.

   ‘ади стоЯть, примерлi од пожежi.
   ‹юдей немає. Љонi не iржуть.
   ‹иш на валах необгорiлi вежi
   стирчать у небо. Џопiл стережуть.

   Ћце мiй Љиїв, це моЯ вiтчизна.
   ‡алитi кров'ю київськi вали.
   Ћй люди, люди, божа подобизна
   до чого ж ви цю землю довели?!

   I каже дЯк: - џка там подобизна?
   Љоли землЯ здригнулась вiд копит,
   назустрiч ђадзивiллу вийшов ’ризна,
   печорський пресвЯтий архимандрит.

   I так звернувсЯ, сивий та уклiнний:
   - Љоронi польськiй брат одноколiйний!

   Ћсь ключ вiд мiста. Њи вiдкриєм брами.
   Iди. ‡аходь. ’а тiльки пощади
   свЯщенне мiсто i свЯщеннi храми.

   I вiн ввiйшов, литовський кнЯзь, сюди.
   џк нiж у спину. Ђ Џотоцький - в груди.
   Ѓогдан мiж ними, Як мiж двох вогнiв.
   ™о тут було! ђозказували люди
   три днi, три ночi Љиїв пломенiв!

   ...‘тоЯв собор старовинний iз випаленою душею.
   Њи тихо ступили в морок,
   що димом Ядучим пропах.
   ЊолилисЯ в порожнечу, на попiл iкон молились,
   шукали живого Ѓога у сонЯчних сизих стовпах.

   ‹ежали зрушенi плити, Як зашерти чорної криги.
   I Янголи в бiлiй одежi впритул обступили вiвтар.
   Љричали полусканi стiни.
   џкiсь недопаленi книги
   заблуканий мiсЯць знадвору холодним пальцем гортав.

   Џерехрестилась i заплакала.
   I тихо вийшла iз собору.
   Iшла на прощу, а потрапила
   чи то в ‘одом, чи то в ѓоморру.

   ...‚же поночi до ‹аври добирались.
   Iшли угору вузько, в колосок.
   џкiсь Яри, Якийсь дрiмучий пралiс.
   џри нiчого, краще, нiж пiсок.

   Ђ по Ярах, по схилах, Як тубiльцi,
   землЯнки покопали погорiльцi.
   Iдеш, аж дивно: у вечiрнiй млi
   то там, то там димок iз-пiд землi.

   I каже дЯк: - џк у часи Ѓатиєвi.
   Џiшли у землю люди в Љиєвi.

   ‚же й обжились. Ћн хтось обгородивсЯ.
   Ђ хто i сiно склав уже в стiжки.
   Ђ хтось уже в землЯнцi й народивсЯ,
   бо онде жiнка сушить пелюшки.

   †иттЯ iде. џк сказано у Џавла:
   "†ивiть благочестиво у •ристi".
   Џотерп ще трохи. ‚же ось-ось i ‹авра.
   Ђ там спочинеш по трудах путi.

   ...Ђле коли ми пiдiйшли до ‹аври,
   вже нiч була.
   ЃiлЯ свЯтих ворiт
   Якiсь сидiли постатi, Як равли,
   вiбравши руки, й ноги, i живiт.

   Ћбiдранi, закутанi в рЯдюжки,
   не розбереш, де злиднi, де злодюжки.
   ™е й руки тЯгнуть, просЯть •риста ради.
   –е люди теж. Ђ що ти їм даси,
   коли, минувши селища i гради,
   сам третiй тиждень сухарi їси?

   ‘вЯтi ворота взЯто на ланцюг.
   “ ‹авру не пускають волоцюг.

   ‚ночi ворота ‹аври не гостиннi,
   даремно тут i возвишати глас.
   ѓлас вопiющого в пустинi,
   напевно, був чутнiший, Як у нас.

   •тось бубонiв. •тось бивсЯ у падучiй.
   „о ранку ми й просидiли з дЯком.
   I волохатi хмари кругойдучi
   крутили в небi жовтим мiдЯком.

   ...Ќа другий день були ми у печерах.
   ’Яглись в рукава довгих галерiй.
   Џоклони били. I чекали в чергах,
   бо тут людей - що свiчка, то i рiй.

   Џечерський старчик спереду iде,
   прочанам мощi в щíлинку показує.
   Ђ Я ж не знаю, анi хто, нi де,
   то час вiд часу дЯк менi розказує:

   - –е преподобний лiкар Ђгапiт,
   що iзцiлив самого Њономаха.
   Ђ це - Ђлимпiй, майстер на весь свiт,
   до пензлЯ хист був у цього монаха.

   –е - Ќестор, найславетнiший з дiдiв.
   ‹ишив нащадкам працю свою горду,
   бо вiн писав i в келiї сидiв,
   а Я ходив, i в мене вкрали торбу.

   Ђ далi все подвижники, свЯтi,
   що тут сидiли в келiЯх запертi,
   що їх ѓосподь за подвиги в життi
   сподобив буть нетлiнними по смертi.

   Ћце Њардарiй, що не мав майна.
   Ђ це - Џафнутiй, що не пив вина.

   –е - преподобний схимник ‘илуЯн,
   котрий без шуму, крику i ловитви
   злодiїв, дременувших у бурЯн,
   зв'Язав єдино силою молитви.

   –е - Ќестор другий.
   ‡ветьсЯ вiн - Ќекнижний.
   ’аку заслугу перед богом мав,
   що завжди був на всiх богослужiннЯх,
   а й разу, ти скажи, не воздрiмав.

   Ђ це - ‘исой, що хiть свою презмiг,
   щоднЯ ходив до рiчки у вереттi
   i роздЯгавсЯ з голови до нiг,
   щоб комарi кусали в очеретi.

   ’акi часи були благофортуннi,
   що кожен подвизавсЯ зокрема.
   I жоден подвиг не лишивсЯ втунi.
   ’епер таких подвижникiв нема.

   Ѓлюзнiрська мисль запала менi в душу:
   "—ому на них молитисЯ Я мушу?"

   •iба отi, без нiмбiв, без iмен,
   на тiй дорозi в Љиїв iз ‹убен,
   або отi, пiд лiсом, iз ‚олинi,-
   хiба не бiльшi мученики нинi?!

   ‘тою. „ивлюсЯ на днiпровськi схили.
   ‘исой... Њардарiй... Џодвиги Ђхили...

   ’ут кров лиласЯ. ’ут пройшов Ѓатий.
   ‘офронiй... Џимен... Њученик... ‘вЯтий...

   I каже дЯк: - Ќемає у нас лiри.
   ’а й розум за бодЯгу зачепивсь.
   ‘исой, Њардарiй - мученики вiри.
   Ђ Ѓайда що, од вiри одступивсь?

   Ђби слова, хоч бред второзаконiЯ.
   Ђ що сильнiше пiдпирає твердь-
   молитва преподобного ЂнтонiЯ
   чи Ќаливайка мученицька смерть?

   џ й сам колись проводив час
   в молитвах.
   ’а й думаю, в землi чужосторонськiй,
   що Як же так,- тi гинули у битвах,
   а тi спасались на горi Ђфонськiй?

   ’рилiси взЯти, сотенне мiстечко.
   –е ж ось недавно, це ж ось недалечко.
   ‡а кiлька днiв ворожої облоги -
   нi жителЯ живого, нi залоги.
   Ѓуло мiстечко... Ђ пiдходиш ближче -
   нема нiчого. ’иша. Џопелище.
   ‹иш ходить смерть з кривавою косою...
   Ђ ти прийшла молитисЯ ‘исою.

   ‘идiв подвижник, Як ведмiдь у гаврi.
   ‚же тут книжки друкуютьсЯ у ‹аврi.
   Ћно пройди пiд вiкнами друкарнi,-
   Якi листки просушуютьсЯ гарнi.
   –е ж скiльки там нового, дивовижного!
   Ђ вiн тобi про Ќестора Ќекнижного!

   ‚же скрiзь у нас є рiзнi школи братськi.
   Џiв-“країни - сироти козацькi.
   Ћд ‹охвицi до самої Њолдови,
   пiв-“країни - то козацькi вдови.
   „iтей без мужа ставити на ноги.
   Ќi захисту в життi, нi допомоги.
   ’акi ж гiркi, такi ж безобороннiї!
   Ђ їм все те ж - про подвиги ”евронiї.

   ’и, певно, ще була тодi малою,
   Як пролiтала зiрка iз мiтлою.
   Ђ це було в той год страшний, коли
   п'Ятьох старшин козацьких розп'Яли.

   I голови -
   хто звiдки родом -
   поставили перед народом.

   ’о жiнка та, хорунжого чи сотника,
   що пiд стовпом лежала нежива,-
   то можна їй про ‘имеона ‘толпника,
   що на стовпi мережив кружева?!

   ...Ћх, не такою Я була й малою,
   коли летiла зiрка над ‘улою.
   –е ж вiн про батька, це про —ураЯ.
   –е ж мати там лежала так моЯ.

   Ѓула зима. џкраз пiслЯ ‚одохрища.
   ‹юдей зганЯли з усiї Џолтави.
   ™об всi ж дивились на таке видовище.
   Ђ мати крижем лежала,
   примерзали коси до снiгу.

   Ќа все життЯ! - допоки Я жива -
   менi в очах той снiг... та голова...

   - —ого ти плачеш? - дЯк мене питає.
   Љажу: - Ќiчого...
   ‹истЯ облiтає.
   ’а так, кажу, заплакалось само.-
   ...‚же люди вишнурковуютьсЯ з церкви,
   а ми з дЯком усе ще сидимо.

   - Ђ Я вже,каже,-
   черствiю з годами.
   ‚же вечорiє. ‚же, мабуть, ходiм.
   „есь там, за монастирськими садами,
   напевно ж, є странноприїмний дiм.

   ...‡найшли той дiм десь на задвiрках ‹аври.
   ‚ двi дошки збитий стiл i вичовганi лави.

   „ухóта сиза, Як вiдьомськi коси,
   аж пломiнцi на гнотиках дрижать.
   I богомiльцiв цiлi стоси
   перед очима предлежать.

   I каже дЯк, хитнувшисЯ: - „итино!
   Њовчу про лiс i не кажу про степ.
   ’а краще ж ночувати десь пiд тином,
   анiж оцей лахмiтЯний вертеп!

   ’о ми пiшли, та майже так, надворi,
   сухого листЯ трохи нагребли,
   та лежимо, та й дивимось на зорi.
   ’а й, каже дЯк, свободу обрели.

   Ќад нами вiтер, листЯ ронЯчи,
   хитає гнiзда гайворонЯчi.

   „ашок благий, землЯ сира,
   i тЯгне холодом з „нiпра.

   “се б нiчого, ми б уже i спали.
   Њiцнi пiд небом сни подорожан.
   Ђле ченцi на ноги наступали
   i дзвоником будили нiчлiжан.

   Ћце один виходить з-за собору,
   доземну рЯсу тЯгне за собою.
   Ђ там i другий -
   стриб через канавку,
   збирає знову мiдЯки в карнавку.

   - Ћце так сон приснивсЯ у столицi,-
   промовив дЯк, сiдаючи бочком.-
   ™о вариш ти вареники в криницi
   i жовте листЯ ловиш друшлЯком.

   “драв шпака, Як кажуть, знакомито.
   ™о ж, можна спати i на цiй стежi,
   Якби ж менi не ставили копито
   на саму грудь цi праведнi мужi.

   Џошарудiвши у сухому листi,
   дiстав з торбини пучку тютюну.
   - Ћт,каже,- клЯтi,- каже,- чорноризцi;
   ‘он перебили. ‚же Я не засну.

   ‘иджу, дивлюсЯ,- вiк прожив на свiтi,
   на те гнiздо у тому верховiттi
   та й думаю: дурний ти чоловiк,
   що от прожив на свiтi цiлий вiк
   i, наловивши повну душу гав,
   гнiзда собi ти так i не зiбгав.

   ...Љолись в селi, що зветьсЯ ’емногайцi,
   а йшов менi тодi двадцЯтий рiк,
   мене хотiли прикрутить при ѓальцi.
   •валити бога, вирвавсЯ i втiк.

   Ђ ще колись, за „iдьковою ѓреблею,
   пiд Љиєвом, отут, на Iрпенi,
   Я знов притульним затишком погребував,
   а вже й пiд сорок гухнуло менi.

   ‹юбив Я панну, Џтимченко-‡аглобську.
   “же й надхмарнi замки будував.
   "Ћ рани Єзу, пан мувi по-хлопську!" -
   сказала панна. џ зрезигнував.

   Ќу, та й нiчого. ’ак менi i треба.
   Ќемає щастЯ, - можна жити без.
   ‚ душi людськiй, крiм видимого неба,
   є одинадцЯть всЯчеських небес.

   Ѓув регентом, i був Я канархистом.
   ‹юбив людей i обминав юрму.
   I вiдзначавсЯ коромольним хистом -
   несклонностью к духовному Ярму.

   Џiзнав любов, пiзнав Я i ненависть.
   ѓарЯчий був, доходив до нестЯм.
   Љолись Я жив. ’епер Я розминаюсь
   з людьми, з лiсами, з небом i з життЯм.

   „орóгу маю, ту єдину втiху.
   ‹ахва дЯковi, поки не зима.
   Ћто таке - цвiрiнь та в стрiху.
   Ђ що, Як стрiхи власної нема?

   Ѓував Я скрiзь. „уша у мене боса.
   Џройшла тернами множества земель.

   I брагу пив, напарену iз проса,
   мальвазiю також i мушкатель.
   ‚ тюрмi варшавськiй був Я кiлька дiб,
   жував у Џразi семидальнiй хлiб,
   в Њолдовi їв солодкий виноград,
   ногами змiрЯв всенький ‘емиград,-
   та у Якiй не був Я сторонi,
   щось наче завжди плакало в менi:
   iди туди i вiку там дожий,
   у землю рiдну, де ти всiм чужий.

   Њандрiвний дЯк, по свiту волочусЯ,
   не маю нi родини, нi рiднi.
   ‡устрiв тебе та Якось i незчувсЯ,-
   так на душi потеплiло менi!

   ’и скоро пiдеш, дiвчино, додому,
   в свою Џолтаву, до тiї рiки.
   Ђ там Якомусь хлопцю молодому,
   мабуть, твої вже снЯтьсЯ рушники.

   ™астить же людЯм. …х, ти, дЯче, дЯче!
   Ќе був би ти самотнiй на вiку,
   Якби хоч раз в судьбi своїй бродЯчiй
   зустрiв колись ти дiвчину таку!

   Ќе подивуй, коли Я раптом зникну,
   Ѓоюсь печалi, що до тебе звикну.

   ...„есь в било б'ють за звичаєм пустельним.
   Ћце такий тепер у ‹аврi дзвiн.
   ’ак били в било першi преподобнi,
   коли ще лiс був богу до колiн.
   Љоли iще в розбiйницьких печерах
   валЯлись просто то кiстки, то череп.
   I не було нi мурiв, анi брам,
   лише на зрубi заростi малини
   i перший ветхий дерев'Яний храм
   з престолом ще iз каменю i глини...

   ’епер у ‹аврi - де вже тi лiси?
   „е молитовна тиша над лiсами?
   ‹ише „нiпро, брат вiчностi й краси,
   тече в лугах тих самих i так само.

   Ђ над „нiпром, на цiй свЯтiй горi, -
   тут цiле мiсто, з гутами, ровами,
   з надбрамними кремезними церквами,
   з монастирЯми вже в монастирi.

   Ђж страх бере. ‘тоїть новоприбулець,
   нiде не втрапить, поки не спитав.
   ‘амих тут келiй - кiлька добрих вулиць.
   ‘амих церков - на кiлька тих Џолтав.

   џкби не дЯк, то що б Я i робила?
   ‚iн знає все, сивесенький спудей.
   ...Џустельник б'є в пустельне било.
   Ђ в цiй пустелi - тисЯчi людей.

   ’ут є такi, що трохи чи не плазом.
   ‘лiпi, нiмi. Iз кармазинах є.
   —и нас господь почує усiх разом,
   коли так просить кожен про своє?

   Ђ Я ж прийшла з такого далеку!
   ’ут, кажуть, є стара Як свiт
   больнична церква при шпиталику,
   десь там бiлЯ свЯтих ворiт.

   „авно колись, по всiх превратностЯх,
   Як каже дЯк, її возвiв
   при ‹аврi, бувши тут привратником,
   один з чернiгiвських кнЯзiв.

   ’о люди йдуть оце й понинi,
   бо, кажуть, нiби легшає людинi,
   Як пом'Янути саме в нiй,
   у тiй церковцi кам'Янiй,
   своїх померлих... Џом'Яну
   i попелом розвiЯного батька...
   i матiр, що звела Я у труну...
   ’их, що душа не виговорює...
   ѓордiЯ... ѓанну i... ѓригорiЯ...

   Њенi б молебень вiдслужити.
   †ива, то Якось треба жити.

   * * *

   ...Ћстанню нiч то ми уже й не спали.
   I знов ченцi на ноги наступали.
   Ѓухикав дЯк, i дощик моросив.
   Ћто, мабуть, грЯзюку розмiсив!

   ‡iтхає дЯк, бурмоче: - …х-хе-хе!
   •олодний свiт, бодай йому лихе.
   ‚ життЯ приходиш чистий i красивий.
   ‡ життЯ iдеш заморений i сивий

   Њабуть, пiд ранок Я таки заснула.
   ’ака мене утома огорнула! -
   Якийсь короткий, нечутéнний сон...
   Џрокинулась вiд крЯканнЯ ворон.
   „ашок дiрЯвий, дощана стiна.
   „Яка немає. ’иша. џ одна.

   Ђ на саквах лежить менi обнова -
   в червонi квiти хусточка тернова.

   I ранок був, i дощик моросив.
   ‚же й дуб ту хустку
   листЯм притрусив...

   Џора й менi. Џора й менi, пора.
   Џiски, пiски... i синiй плин „нiпра...
   i лiс... i шлЯх... i Явiр... i криницЯ...
   Људи iду?!
   •то жде мене, крiм ѓрицЯ?

   Љричать ключi у небi журавлинi.
   Љому, i що, й навiщо говорить?
   ‹Ягти пiд лiсом, так Як тi, з ‚олинi...
   I догорiть... i свiчка догорить...

   Ђле iду, розмотую дорогу.
   Ѓула на прощi, помолилась богу.
   Љупила в ‹аврi кiлька свiчечок.
   ‡устрiла добру у життi людину.
   I з тих усiх дЯкових балачок
   усе частiше згадую єдину,-

   ту найсумнiшу втiху, далебi:
   комусь на свiтi гiрше, Як тобi.

   Ђ вже й тi села, Як однi могили.
   Џотроху вже й доходжу до ‹убен
   ѓригорiвка. ‘еменiвка. Џанфили.
   ‘вЯтий ѓригорiй... i свЯтий ‘емен...

   „I„Ћ‚Ђ ЃЂ‹ЉЂ

   ђоздiл VII

   ‡има старенькi стрiхи залатала.
   ‘нiги рожево мiнЯтьсЯ в полЯх.
   Ќа всi ворота замкнена Џолтава
   козацьку чату вислала на шлЯх.

   Їх кiлька душ, у них далекi очi.
   Њiж ними Iскра i ‹есько —еркес.
   ‘нiги, снiги... ‘лiди ще тiльки вовчi.
   Џорожнiй степ i тиша до небес.

   ѓризуть вудила конi з нетерплЯчки.
   Џоривчий вiтер вихолку несе.
   ‘нiги, снiги... ‡ Якої б то болЯчки
   так тихо все? I тихо так - не все.

   ѓен хуторiв причаєнiсть глибока.
   Ћн хтось iде в Џолтаву з клумаком
   I далина на всi чотири боки
   перехрестилась чорним вiтрЯком,

   ...‘тара моЯ Џолтавонько, Ћлтаво!
   ™оразу по загладi молода.
   Ћх, скiльки дзвонiв тих одкалатало,
   коли тебе пустошила орда!
   I Як лiтали стрiли половецькi
   i клекотiли степовi орли!
   Њинулих лiт великоднi мертвецькi
   тебе густим мовчаннЯм облЯгли.

   I що лишалось вiд твоєї вроди?
   Ѓезлюдних дворищ вилЯглi тини,
   мiж попелищ некопанi городи,
   де рили землю дикi кабани.

   Ђ потiм знов на тому потолоччi,
   несiЯнi, мов квiти i трава,
   пробились люди i протерли очi,-
   Џолтавонько, ти все-таки жива?!

   Џлакучi верби сплакали у воду
   гiрку пилюку одболiлих лiт.
   ‡ пiдземних нiр зацьковану свободу
   попiдруки ти вивела на свiт.

   Џозаростали рутою руїни.
   I знов твiй голос тугою примовк.
   ‚ твоїх лiсах, над водами твоїми
   своїм богам моливсЯ кнЯзь ‚итовт.

   ‡минули днi. ’и старшала роками.
   Iшла у небо i вростала в грунт.
   ’ебе обнЯв залiзними руками
   чужий король, неситий ‘игизмунд.

   I знову, знову, знову пiд'Яремна!
   —и вже собi ми ради не дамо,
   що й ‚ишневецький, виродок џрема,
   свiй власний кат, запрiг тебе в Ярмо?!

   I знову захiд - наче багрЯницЯ.
   I знов надiЯ в розпачi оман.
   „е впав Џавлюк, там вирiс ЋстрЯницЯ,
   i всi кайдани розiрвав Ѓогдан!

   I знову лихо. Ќе пройшло i году,-
   у Ѓiлiй –ерквi складено угоду.
   I знову ти лишилась на поталу,
   i знову панство суне на Џолтаву.

   ™об знов тебе поставити навколiшки,
   щоб ти була рабою, Як колись.
   Ћн знову люди з хуторiв навколишнiх
   в твою фортецю степом потЯглись.

   Iде, бiжить - усе, що є живого.
   †ене корiв, кульгає до узбiч.
   Ћ давнє мiсто, звикле до облоги,
   Яка тривожна буде в тебе нiч!

   ...Љозацька чата дивитьсЯ на шлЯх,-
   по самий обрiй порожньо в полЯх.

   ’епер пани хай пройдуть хоч облавою,
   то вже стоЯть покинутi двори -
   людськi осади за Џолтавою,
   поодинокi хутори.

   ЏустелЯ, степ...
   ворон голоднi гвалти...
   Ќема кому iз ким заговорить
   ‹ише димок iз „iдової Ѓалки
   курить собi у небо та й курить...

   ’ам дiд живе, той самий дiд ѓалерник,
   немрущий дiд, самiтник i химерник,
   що, рокiв двадцЯть бувши у неволi,
   уже ж коли вернувсЯ, а й тепер,
   що не рiзьбить,- у нього мимоволi
   подiбне до манесеньких галер.
   ‹ожки, ковганки, рiзнi голЯнички,
   миски косарськi з вухами, сiльнички.
   Ђ вже таку рiзьбовану i ловку
   нiхто, Як вiн, не зробить салотовку.

   ’о винесе в Џолтаву, то по селах
   (Як не замети, звiсно, й не дощi).
   Ћтож в турецьких дiдових галерах
   Џолтава i затовкує борщi.

   Ќiде й душi уже на виднокрузi,
   i тiльки з Ѓалки „iдової - дим.
   –е ж, певно, вiн у тiй своїй Ярузi
   на цiлий степ залишивсЯ один.

   - ѓей, дiду, дiду, од дороги близько!
   ѓей, дiду, дiду, Як ви там, живi?

   - ’а й те сказать,- хiба це вперше вiйсько
   у мене пройде тут по головi?

   Џрисунув пень,- це в нього за ослоник.
   ’а й сiв стругати з липи ополоник.

   “ хатi тепло. Џахне деревиною.
   ЉорiннЯ повно, всЯкої рiзьби.
   Џiд сволоком, мiж маком а калиною,
   шматки сухої липи i верби.

   ‘казав Iван: - Љазали добрi люде,
   це ж мiсЯць грудень, лiто ще коли.
   ’ут пройде вiйсько, хтозна, Як там буде.
   ‚ Џолтавi ви б цей час перебули.

   - Ќе хочу людЯм завдавать мороки,
   сидiти сидьма на чужiй печi.
   “ мене хата тут своЯ, нiвроку,
   свiй домовик, свої он рогачi.

   Љотору зиму Я вже перечовгав.
   I домовик зi мною домував.
   Ћце сидiв на припiчку учора, -
   смiЯвсЯ, плакав, руку подавав.

   џкби Я мiг вам бути у пригодi,
   а то ж про щаблю думати вже годi.

   Ђ був колись такий великовоїн! -
   од трьох шабель ще й досi не загоєн.

   ’а й знов узЯвсь стругати свою ложку.
   - Ћтак собi i тупаю потрошку.
   “ бога смертi не благаю.
   Ќiчого, прийде i сама.
   џ ополоники стругаю,
   а людЯм їсти що нема.

   ...Џомовчали. „уша шукала слова.
   ‚оно трудне, не виважиш на хунт.
   ЉiнчавсЯ день. Џотрiскували дрова.
   ‚ печi горiло, наче ’рапезунд.
   Њигтiли рiзнi в полум'ї химери,
   рiзець блищав у дiда у руцi.
   Џливли по хатi крихiтнi галери -
   ковганки, салотовки, поставцi...

   - Ќу, хто про що, а Я про Ќаливайка.
   ‚она спiває чи уже мовчить?

   - ’о вже не спiви. ’о пiдбита чайка
   отак, упавши, на степу Ячить.

   ‚ нiй наче щось навiки проминуло.
   Џрийшла iз прощi дивна i гiрка.
   ’ак вiд людей Њарусю вiдвернуло,
   що вже нiкого й в хату не пуска.

   “се одна. Ќiчого їй не треба.
   ‚се їй чуже. ‡доров'Я теж нема.
   ’а проща, тi ночiвлi проти неба...
   отi нестатки вiчнi... та тюрма...

   Ќе дай бог, може, в неї i сухоти.
   џ все боюсЯ - рине горлом кров.
   Ђ не приймає жодної турботи,
   а в хатi ж так - нi хлiба, анi дров.

   Џорадьте, дiду, ви ж їй наче батько.
   Ќевже ж вона й загине так сама?!

   - ‚ такiй бiдi нiхто вже не порадько.
   Ќемає ради. ђади тут нема.

   —ого рвеш комiр? ’ут хiба задуха?
   …, нi, стривай, нiчого це не дасть.
   ‚ життi найперше - це притомнiсть духа,
   тодi i вихiд знайдетьсЯ з нещасть.

   „уша у тебе має бути крицею.
   ’ак плакати не гiдно козака.
   ’вiй батько був; Iване, ЋстрЯницею,-
   наступний гетьман пiслЯ Џавлюка.

   ’и ж син його! „ушi не занехаєш.
   Ќе маєш права, ти ж таки не ѓриць.
   Ћсь пройде час, когось i покохаєш.
   Џреславен рiд полтавських ЋстрЯниць!

   - ’а, може, й буде ѓандзЯ або ЌастЯ.
   ’а, може, й сином закрiплю свiй рiд.
   Ђ юж не буде в свiтi менi щастЯ,
   поки живу Я, поки й сонцЯ свiт.

   Њи з нею рiднi. Њи одного коренЯ.
   Њабуть, один лелека нас принiс.
   Ѓатьки у нас безстрашнi й невпокоренi
   i матерi посивiлi од слiз.

   Њинув той час, тi грози вiдгучали.
   Ќовi громи схрестились на мечах.
   Њи з нею - дiти однiї печалi.
   ‘ебе читаю у її очах.

   Њинають ночi думами, пiвснами...
   I Я минаю... i минають днi...
   ‚она мовчить i думає пiснЯми.
   I не минають лиш її пiснi.

   ...ЉiнчавсЯ день. ‘умна i тонкоброва
   дивиласЯ ЊарiЯ з божника.
   ‚огонь горiв, потрiскували дрова,
   шовкова стружка бiгла з держака.
   Љiт спину вигнув у тигрЯсту смужку,
   помуркотiв та й знов залiг у стружку.
   I хатi знов не вистачило ока:
   хтось десь промчав, а балка заглибока.
   I тiльки снiг посипавсЯ з гiллЯки.
   - Ђгов, Iване, он уже полЯки!

   - Ћт ми тут трохи i притрем їм роги.
   Ђ ви тут живете бiлЯ дороги,-
   сказав Iван, пiдвiвсЯ iз ослоника.

   Ђ дiд собi стругає ополоника.
   - Ќiкуди Я, Iване, не поїду.
   Ђ там i ‚орскла скресне в берегах.
   ’а й тим лЯхам Який пожиток з дiда?
   †иву тут, Як закопаний в снiгах.

   - „ивiтьсЯ, дiду. ’о ж такi ватаги.
   Ќiде ж нiкого, важите життЯм.
   - ‡ життЯм то так, то гра навпереваги.
   ‘юди-туди, не стЯмишсЯ, - вже й там.

   - ™о ж, вибачайте.
   - ‡а що вибачати?
   Њенi що турок, що литвин, що лЯх.

   ...Ќад самим краєм пролетiла чата,
   i кiнь iз балки вимчавсЯ на шлЯх.

   ‚же в небi й мiсЯць вистромить рогульку,
   i на порозi намерзає лiд.
   Ђ дiд запалить корiнькову люльку
   i довго ще дивитиметьсЯ вслiд.
   I довго-довго буде наслухати
   оту раптову тишу хуторiв.
   †ар вигребе iз печi, щоб до хати
   на цей димок чужий хто не забрiв.

   ‡алив той жар. I винiс головешки.
   Ђ ти в кутку постоїш, кочерго.
   ’а так ото повештавсЯ, повештавсЯ,
   то так воно ще й наче не того...

   ЋЃ‹ЋѓЂ ЏЋ‹’Ђ‚€

   ђоздiл VIII

   ‘тепи i нiч. I хвища над степами.
   Џолтавський шлЯх снiги перемели,
   ‚ороже вiйсько ломитьсЯ у брами.
   ѓлухi ворота. I мовчать вали.
   ‘тоїть обоз по груди у заметах.
   ‚же встигли сани льодом обрости.
   ’ерпи, Џолтаво. Џомолись за мертвих,-
   переднi конi в'їхали в хрести!

   Џолтава спить. Ђ панство - чи не в гостi.
   ‘ахнувсЯ кiнь. ’о Ями, то горбки.
   •рести, хрести...
   I торохтЯть, мов костi,
   на тих хрестах промерзлi рушники.
   ‘iче хуртеча, гостра, нiби шклиста.
   Џiввiйська вже не встоїть на ногах.
   ‘тара тополЯ, чорна та безлиста,
   ворон гойда на цвинтарi в снiгах.

   Џани кленуть у лютому безсиллi.
   –е ж до Џолтави ледве дотЯгли!
   Џрослалось вiйсько на чотири милi,-
   хоч головою бийсЯ об вали.

   Ќа цiй землi було вже їм бувальцiв,
   тут бог не сiЯв з неба їм крупу.
   ЏростЯгнеш руку - i не видно пальцiв,
   так хуртовина крутить у степу.

   ˜угає вiтер, сатанiє хвища.
   ™е спробуй тут багаттЯ розвести.
   Ђж де той лiс!
   •оч спалюй топорища
   або рубай на цвинтарi хрести.

   Ђле ж не можна люднiсть дратувати.
   ’ут треба увiйти без перешкод.
   ’ут треба мирно.
   ‚се перетривати.
   ‘хизматики - розпечений народ.

   џк не кричи, Як браму не виламуй,-
   угода є, то впустЯть. ’а коли?
   ...‚али високi. ™о там за валами?
   ѓлухi ворота. I мовчать вали.

   Ђ вранцi, тiльки почало свiтати,
   де не було, здаєтьсЯ, нi душi,-
   а вже стоЯть наведенi гармати,
   i при лафетах - мирнi гармашi.
   Ќiхто з панами не заводить бiйки
   i навiть слiв дошкульних не вжива.
   •то курить дерев'Янi носогрiйки,
   хто порох в гакiвницi набива.

   ‘торожа, та стоїть собi на чатах.
   ’а все їх бiльш над валом вирина,-
   у чорних свитах, у шапках кучматих,
   в кобенЯках з овечого сукна.
   Ќiхто нiчим нiкому не вгрожає,
   нi в кого шаблЯ не блищить в руцi.
   ‹иш на валах козацтво походжає
   i за щитами залЯгли стрiльцi.

   Ђ вже шлЯхетство iнеєм взЯлосЯ,
   i вже охрипло панство вiд проклЯть.
   Љричiть, брЯжчать,
   ворота вщент розносЯть.
   Ђле ж ворота кованi. ‘тоЯть.

   џкусь годину все це потривало.
   ’о їхнiй головний поЯснень зажадав.
   Ђ це вiд ЏушкарЯ козак з мiського валу
   такий унiверсал на списi їм подав:

   "Џанове! ‚и i ми-це рiвнi два народи.
   ‚ боЯх рiшили спiр, i вiльнi ми тепер.
   ‚и, значить, принесли до нас свої клейноди.
   ‘вого орла також. Ђ нащо нам орел?

   Ќаш полк стоїть у полковому мiстi.
   –е значить - стоїмо ми на своїй землi.
   Ђ ви тут хто такi? ‘тоЯли б десь на ‚iслi.
   “ нас тут гетьманат, у вас там королi.

   Ѓули б i ви, i ми таким би чином дома.
   Ѓуло б i вам, i нам кращiше так обом.
   “года? –е ж Яка? ‚она нам невiдома.
   Џро що й звiщаєм вас з печаттю i гербом.

   Њiж iншим, ви такi пощипанi вiйною
   i маєте харчiв так мало про запас,
   що коли раптом тут пiднiмете ви зброю,
   то мiсце цих подiй не свiдчить проти нас".

   ...Њинають митi, довшi вiд столiть.
   „озорцi ходЯть, наче на прогульку.
   Џолтавський полк Як вкопаний стоїть.
   Џушкар мовчить.
   I тiльки палить люльку.

   - џкщо ми здiйсним цi статтi угоди,-
   дозорцi гомонiли на валу,-
   то й цей останнiй острiвок свободи -
   Џолтавщина - потрапить в кабалу!

   ’о це ми стiльки вибули вiйни,
   щоб знов сюди вернулисЯ вони?
   ™об у Џолтавi, полковому мiстi,
   стоЯло шлЯхти на кутку по двiстi?!

   ‚же й так життЯ, Як льох без душника.
   Ќема коли i жiнку пожалiти.
   ’ак мало нам свойого ‚ишнЯка,
   потрiбнi нам ще їхнi живоїди!

   ‚пустить в Џолтаву вiйсько його мосцi?
   …, нi, даруйте, тут нема дурних.
   џкщо їм зараз в руки не дамосЯ,
   то згодом звiдси й вдаримо на них.

   ‚же дехто й занудивсЯ при дозвiллю:
   - џкби хоч стрельнуть,
   хоч пшоном, хоч сiллю.

   Ћтаман ѓук, що так гукає ловко,
   уже їм з валу гне сухого вовка.

   ‹ише ѓорбань хапає дрижаки.
   Љричить: - “года! Ќарушать не смiйте! -
   ‚iн думає,Як впустЯть їх таки,
   то перш за все вони повiсЯть вiйта.

   ‚ишнЯк, той крутить, преповажний пан,
   такий, що всiх панiв перепанує.
   “чора, кажуть, примiрЯв жупан.
   Iти послом до шлЯхти пропонує.

   Ђле ж полковник не веде i вухом.
   Ќевже ж так i не виступим на прю?
   ‹есько сказав:
   - џк бухнем одним бухом!-
   Џушкар сказав: - џ вам поговорю!

   ’ут головне - спокiйно i без кровi.
   Ђ там почнутьсЯ ночi сильвестрóвi.
   Ђ там •рещеннЯ, ‡найденнЯ ѓлави...
   –е перемир'Я, хлопцi, до трави.

   ...Iван стоЯв, дививсЯ на валу.
   ‚се перед ним було Як на долонi.
   ‡дiймало вiйсько снiжну кушпелу.
   Ћт коней шкода. „уже добрi конi.

   –е ж де не йшли, забрали пiд сiдло.
   ’ака зима, морози iорданськi.
   €ч, скiльки панства з ними прибуло!
   Ћдин приїхав у каретi гданськiй.

   I нiмцi є. ’еж лицарi тевтонськi.
   “се кричить, нуртуєтьсЯ, гуде.
   ‡валити хочуть стiни єрихонськi.
   Ќiчого. ‚ал мiцненький. Ќе впаде.

   Ћт тiльки балка од дороги близько.
   ѓей, дiду, дiду, ви ще там живi?
   ’а й те сказать,-
   хiба це вперше вiйсько
   у нього там пройшло по головi?

   Џливуть над степом хмари волохатi.
   †иве там Якось, Як уже не є.
   Ћдин-один.
   I домовик у хатi
   смiєтьсЯ, плаче й руку подає...

   Ђ десь окремо, Як болюча згадка,
   стоїть за зиму нахолола хатка.
   Ќад ‚орсклою, пiд тими Яворами,
   де вже нiхто не свiтить вечорами.
   I тiльки вогник блимає вгорi.
   ’ам, певно, бог живе в монастирi.

   I вже забута богом i людьми
   живе ЊарусЯ в захистку зими.
   “ снiгових завоЯх завiрюхи,
   де вже од хати тiльки острiшок,
   калиною годує омелюхiв,
   отих жовтеньких стомлених пташок.

   ‹иш час вiд часу прогучать копита.
   Ђ там до хати й стежка не пробита.
   Ѓiлiє снiг в лелечому гнiздi,
   i льоду вже намерзло пiвбаддi.

   •оч би десь вийшла в церкву, помiж люди,
   а то ж одна, нiколи i нiкуди.
   ‘ухотний кашель надриває груди.
   ‘тоїть зима. Љороткi сiрi днi.
   ‚ночi горЯть сторожовi вогнi.

   ™однЯ, щомитi полк напоготовi.
   Iван мовчить.
   „умки тепер терновi.
   I лиш бринить, Як болiсна струна:
   а Як ЊарусЯ, Як же там вона?

   ...’а Як, нiчого. Ќарiкати грiх.
   •iба Я вже нещаснiша за всiх?

   †иве ж оно џщиха Ѓалаклiйська.
   Ђ голосила ж рокiв пiвтора.
   Ђ чоловiк же не вернувсЯ з вiйська,
   живе ж вона, нiчого, не вмира.

   Ћтак i Я, привикну, Якось житиму.
   Ќiхто i не побачить, Як тужитиму.

   ’а тiльки ж Я вдова не Ѓлаклiйська.
   “ неї муж не повернувсЯ з вiйська.
   Џолiг, загинув, вбитий молодим.
   Їй можна вiчно плакати за ним.

   ™аслива ти, џщихо Љошова!
   Ђ Я... •то Я? Џо кому Я вдова?!

   ...’ак i живу. Њинаю, наче хмарка.
   ‚сЯ облiтаю, Як осiннiй лист.
   ’о мишенЯ майне iз закамарка.
   ’о дров пiдкине дЯдько ˜ибилист.

   ’о ти розважиш тугу нещадиму.
   ’о Якось Я i викреплю цю зиму.

   ’ак, сплю не сплю, зiщулюсь на печi.
   I виє пес на мiсЯць уночi.

   Iван узЯв ту руку, мов крижину:
   - •одiм зi мною, доленько, ходiм.
   џкби менi ти стала за дружину,
   Яка б то радiсть увiйшла в мiй дiм!

   Ќе повернула навiть голови.
   ‹ише печальне око з-пiд брови.
   ‚ажка жалоба чорної коси,
   i тiльки тiнь колишньої краси.

   - Љого ти любиш, Iване?
   Њене
   чи свою пам'Ять?
   Љрасива Я була, правда?
   ‘хожа на свою матiр.
   ‘мiлива Я була, правда?
   ‘хожа на свого батька.
   ‘пiвуча Я була, правда?
   ‘хожа на свiй народ.
   Ђ тепер моє обличчЯ зведене судомою болю.
   ‚мираю вiд сухот.

   ‘ама вiд себе вже вмерла.
   I ти це, Iване, знаєш.
   Ћце, що вiд мене лишилось,
   то, власне, уже не Я.

   ’и любиш не цю, Iване.
   ’и пам'Ять свою кохаєш.
   ™асливий будь нею, Iване.
   Ѓо пам'Ять завжди твоЯ.

   - џ i тодi любив тебе до болю.
   Ђ вже тепер, Њарусю, й поготiв.
   „озволь менi лишитисЯ з тобою.
   Ћтак Як є. Ѓез змовин i сватiв.

   “ церкву пiдем. Џiп нас обвiнчає.
   ‚есiллЯ справим. ЏушкарЯ позвем.
   џк не полюбиш, в мене вистачає
   на двох любовi. џкось проживем.

   - Њене, Iване,-отаку понiвечену?
   Њене, Iване,-отаку гiрку?
   •ай бог пошле тобi хорошу дiвчину,
   ще будеш ти щасливий на вiку.

   Ќа тому досить. I кiнець розмовi.
   Ќе треба й говорити нам про те.
   Њоє життЯ - руйнóвище любовi,
   де вже нiЯкий цвiт не процвiте.

   - Ћстаннiй плiд на —ураївськiм вiттi!
   Ћббив тебе такий жорстокий грiм.
   •оч би була залишила на свiтi
   дитиночку iз голосом твоїм!

   - ‚же не залишу, долю змарнувала.
   ‚же не залишу, час мiй пiдоспiв.
   џкби тепер, мабуть, Я заспiвала,
   було б це вже хрипiннЯ, а не спiв.

   ’ак i живу, без голосу, нiма.
   Џiсень немає - i мене нема.

   ...Ћце i все що є тепер у мене,
   моЯ матусю, нене моЯ, нене! -
   ота могила, на могилi хрест,
   i на деревах бiлий ожелест.

   Ѓула у мене мати, наче бджiлонька.
   ’епер Я тут лишиласЯ сама.
   ‘тоїть її холоднаЯ постiлонька.
   ‚се Як було. Ђ матерi нема.
   –е Я убила, Я! Її, хорошу.
   Љартай себе уже чи не картай.
   Џро що, Iване, Я тебе попрошу,-
   пiди з могили снiг поодгортай.

   Iде Iван. I знову повертає.
   „умками снiг з могили одгортає.
   ‚ороже вiйсько... –винтар при дорозi...
   —етвертий тиждень мiсто у облозi.

   ...ђубають, клЯтi, Џушкарiвський лiс.
   ’рiщiть i стогнуть, валЯтьсЯ дерева.
   ’ам i село за лiсом - Џушкареве.
   ђубають, клЯтi, Џушкарiвський лiс!

   ‘тарi дуби i парость молоду -
   аби сьогоднi, а вперед не дбають -
   рубають криво, косо, без ладу,-
   аж так i видно: не своє рубають.

   ™о день, що нiч,- рубають, аж гуде.
   Iз валу видно - звозЯть до дороги.
   ’а ще й пiдстрелЯть зайцЯ де-не-де,
   та ще й ведмедЯ викурЯть з барлоги.

   ‘то рокiв рiс. I ще сто рокiв рiс.
   Џолковнику! –е ж треба провалитись,
   щоб так оце стоЯти i дивитись!..
   ђубають, клЯтi, Џушкарiвський лiс.

   Џушкар -нiчого. ѓлЯнув - i нiчого.
   ‘покiйнi очi. ‘ива голова.
   ˜орстка киреЯ кольору нiчного.
   „ививсЯ.
   „умав.
   - ˜видше б та трава!

   ...‚ночi над валом палахтить заграва.
   I попiл пахне долею ’рилiс.
   џк дикий звiр, обкладена Џолтава.
   ѓорЯть багаттЯ - Џушкарiвський лiс.

   ѓорЯть багаттЯ. Џанство смажить вепра.
   „есь доп'Яли старого сiкача.
   ‘идЯть, неначе виходцi iз пекла,
   усi пани полтавського ключа.

   “ тих снiгах, у тому палахтiннi,
   заслуханi у власну маЯчню,
   сидЯть, Як хижi сатанинськi тiнi,
   у пурпурових вiдблисках вогню.

   I тiльки цвинтар чорними хрестами
   iз ночi пiдступає до багать.
   I вихолка нiЯк не перестане,
   Як привиди, у пίтьму одбiгать...

   Ћскiльки ж мир,
   стрiлЯти нам не можна.
   ‹есько тупцює, сильно перемерз.
   “ труби грають. Ќаволоч вельможна
   сама з собою танчить полонез.

   ЊовлЯв, їм добре. Љозакам в досаду.
   Ћсь почекай, мазурку ще утнуть.
   Њи видержим. •ай танчать до упаду
   ‚они стрiлЯти першими почнуть.

   ...‘тоЯть вельможнi. „iло затЯжне.
   ‡даєтьсЯ, так стоЯтимуть довiку.
   ‹есько смiєтьсЯ: - ѓолод пiдiжме
   чкурнуть, Як чорт вiд кукурiку.

   Ћт хто веселий, так оцей ‹есько.
   Ѓiда йому длЯ смутку не причина.
   Ѓо Як принiс на свiт його бузько,
   то так i вирiс наймитом хлопчина.

   ’ак присутЯжив змалку його чмир,
   так остогидли стусани i кпини,-
   а тут вiйна. Ђ це ж таки не мир.
   ‚ чмира табун, а у ‹еська - й шкапини.

   ‚довиний син, замрiЯна душа,-
   вже сотнЯ їхнЯ вийшла iз Ћпiшнi,
   а вiн бiжить за ними, Як лоша,
   i гiрко думи думає невтiшнi,-

   що Як же так, в похiд йому пора,
   сiмнадцЯть лiт, а вiн сидiти буде?!
   џкби конЯ позичити в чмира,
   а шаблю вiн i в битвi роздобуде!

   ...‰ого пiймав хазЯїн у степу.
   ‡ чужою в суд приведений конЯкою,
   вiн поЯснив, що квапивсЯ в похiд,
   отож не встиг чмиру сказати "дЯкую".

   Џодумав суд i розсудив їх так:
   що вiн же вкрав не грошi, не з городу.
   Iде вiйна. Ђ що ж то за козак,
   котрий конЯ не має длЯ походу?

   ™о вiн чмиру нiЯка ж не рiднЯ,
   а все життЯ стараєтьсЯ, гарує.
   Ќе доробивсЯ до свого конЯ,
   то хай йому хазЯїн подарує.

   Ћтож тепер, вiн хлопець при конi.
   •оробрий хлопець, не Якась .там хлипавка.
   ...‹есько сказав: - •iба це голод? Ќi.
   –е просто пiст. Ќа те ж воно й пилипiвка.

   ...Ђ днi iдуть. “дáвнилась облога.
   ‚же навiть звикли. ‰детьсЯ до ђiздва.
   ‡ усiх бокiв одрiзана дорога,-
   Џолтавонько, ти все-таки жива?

   ‚же навiть хтось пiшов на вечорницi,
   об землю вдарив лиха того шмат.
   „iвки собi стоЯть бiлЯ криницi,
   а парубки стоЯть бiлЯ дiвчат.

   ѓрицькова мати доживає вiку.
   Ћтаман ѓук гукає на валу.
   ˜инкарка ’ацЯ сiла на публíку,
   за блудодiйство врiзано полу.

   ‚ недiлю був базар.
   ‚же чим там торгували,
   але ж таки - в недiлю був базар.
   Ѓаби на гурт двi качки продавали.
   •то винiс мак, хто рибу, хто узвар.

   •тось навiть бачив справжню палЯницю.
   „зизь навiть трохи душу закропив.
   ‹есько, продавши гриву гривострижцю,
   собi пищаль гвинтовану купив.

   ‡ате було матерiй на базарi! -
   зарбаф, штамет, об'Яр i алтабас.
   Ђ нащо тi шовки та мухоЯрi? -
   ’епер куплЯй китайку про запас.

   Ђ ще були там прЯнощi й приправи.
   ’акi ж приправи гарнi, Як на смiх:
   ˜апран та перець,- до Якої страви?
   —и той мушкатний запашний горiх?

   Iмбирцю, може? Њоже, кардамону?
   –итрон заморський,- грiш йому цiна,
   коли керсетку он Яку червону
   дають за вузлик прiлого пшона.

   ’акий свЯт-вечiр, що нема й кутi.
   ‘тоїть Iван. Ќад валом крупка сiє.
   - —ого стоїш отут на виднотi?
   ™е стрiлить хто.
   - Ќе стрiлить. Ќе посмiє.

   Ѓув у Њарусi. ‘нiгом замело.
   Џрийшов до неї, навiть не зрадiла.
   Ђ на свЯт-вечiр Як вона сидiла,
   то вже од неї тiнi те було.

   Њовчить Iван, потемнiвши лицем.
   Ћчей не зводить з полЯ i дороги.
   I кожна мить то може буть кiнцем,
   то може буть початком перемоги.

   ...Ђ це Якраз пiслЯ ђiздва уранцi
   ушкварили панове навдиранцi.
   Ќалаштували з ночi свою валку,
   вже без погроз, без лютих перехвалок,
   знЯлись тихенько - та й у степ безмежний.
   ’о вже тепер хоч цвинтар незалежний.

   Ѓо поки тут вони пiд валом бiгали,
   у цi ворота ступою товкли,
   у спину їм з Ѓрацлавщини й —ернiгова
   нових повстань пожежi припекли.

   ’о й мусили забрать свої застави,
   мабуть, уже не тiльки з-пiд Џолтави.

   I вiдступили -- у полЯх тих самих.
   ‡а ними панство у рiжнатих санЯх.
   I їхнiй ксьондз, небритий пiвзими,
   закутаний в тутейшi килими.
   I те кварцЯне вiйсько зашкарубле,
   i тi гусари, зведенi на пси,
   в обледенiле хутрЯне шкаруп'Я
   ховаючи похнюпленi носи...

   ‚же й день минув, i обрiї примеркли.
   “же й людьми дорога загула.
   I кволим дзвоном цвинтарної церкви
   жива Џолтава голос подала.

   ѓен-ген у полi бовванiє чата.
   Ђ при дорозi, жерлом у замет,
   стоїть покинута гармата,
   чавунний львiвський фальконет.

   „е слiдно кiньми, застрибали галки.
   ‚ечiрнє сонце скоро догорить.
   ...I знов димок iз „iдової Ѓалки
   курить собi у небо та й курить!

   ‚…‘ЌЂ, I ‘Њ…ђ’њ, I ‘‚I’‹… ‚Ћ‘Љђ…‘IЌЌџ

   ђоздiл IX

   ‚есна прийшла так Якось несподiвано!
   ‡има стоЯла мiцно до пори.
   ‚iтри вiйнули з пiвднЯ. I тодi вона
   немов у ‚орсклу з'їхала з гори.
   ™е снiг ковтала повiдь широченна,
   i рала ждав iще тужавий лан.
   Ђ пiд горою вишнЯ наречена
   вже до вiночка мiрЯє туман.
   Џодовшав день.
   Џолегшали цi тiнi,
   вечiрнi тiнi спогадiв i хмар.
   I дика груша в бiлому цвiтiннi
   на цiле поле свiтить, Як лiхтар.

   “же в дiтей порожевiли личка.
   “же дощем надихалась рiллЯ.
   I скрiзь трава, травиченька, травичка!
   I сонце сипле квiти, Як з брилЯ.

   ‚же онде щось i сiють у долинi.
   ‚же долiтає пiснЯ з далини.
   ‚же горлицЯ аврукає в бруслинi,
   стоЯть в заплавах золотi лини.

   ’ут коло нас така зелена балочка,
   там озеро, не видно йому дна.
   ‚же прилетiла голуба рибалочка,
   нiс в неї довгий, довший, нiж вона.

   ‚же й дикi гуси в небi пролiтали,
   вже й лебедi кричали крiзь туман.
   ‚же ходЯть в болотах бiлЯ Џолтави
   ходуличник, крохаль i турухтан.

   ‚оскресли люди, хоч Який хто квелий,
   пiслЯ облоги схожi на примар.
   I монастир з цвiтiннЯ тих жарделей
   пливе у небо, Як з рожевих хмар.

   Ћ Ѓоже духiв i живої плотi!
   џ вперше усмiхаюсЯ, прости.
   џкась галузка в тому живоплотi
   i та он пнетьсЯ, хоче розцвiсти.

   ‚есна прийшла. ‘касовано угоду.
   ‚сЯ “країна знову у вогнi.
   –вiте землЯ, задивлена в свободу.
   Ђж навiть жити хочетьсЯ менi.

   џк гарно з хатi, Як просторо в сiнЯх!
   џк оживають ниви i сади!
   Ђ щоб хоч щось лишилось на насiннЯ,
   на Џасху їли хлiб iз лободи.

   I знов лелека молитьсЯ до зiрки.
   Љлинець городу хоче врожаю.
   Є жменЯ жита, маку є пiвмiрки,
   i чорнобривцi, й трохи рижiю.

   ‘пасибi, земле, за твої щедроти!
   ‡а бiлий цвiт, за те, що довшi днi.
   Џрийшла весна. ‘ухоти є сухоти.
   ‚се гiршає i гiршає менi.

   “же од кашлю в грудЯх все зболiло.
   ’о в жар, то в холод кидає. Ќу ось,
   уже й моє намисто побiлiло,
   мов памороззю сизою взЯлось.

   џк дивно, жар, але холонуть руки.
   Ђ солов'ї чогось Як навiснi!
   ‘амотнiм добре,- жодної розлуки.
   ‘ухотним добре, - гаснуть навеснi.

   Ћт тiльки шкода - вже не заспiваю.
   ѓород глушiє,- вже не прополю.
   ™однЯ ту нiч, Як смерть, перепливаю,
   †иттЯ, Як промiнь сонЯчний, ловлю.

   Ђ днi стоЯть,- не хочетьсЯ тужити!
   I кожна пташка хатку собi в'є.
   - ‘кажи, зозуле, скiльки менi жити? -
   Љує зозулЯ... –iлий день кує...

   Iван приходив. ’ак, посидiв мовчки.
   “став, пiшов, оглЯнувсЯ з ворiт.
   ‹ише весна укинулась в листочки,
   пiднЯв їх знову гетьман у похiд.

   ‡аграли знову труби до походу,
   вiйнуло громом з ’Ясьмина-рiки.
   Ѓогдан пiднЯв козацтво за свободу,
   унiверсалом обiслав полки.

   - I знов землЯ кипить у боротьбi.
   I знову Я належу не собi,-
   сказав Iван. „ививсЯ, Як востаннє.
   ’оркнув мене прощальними вустами.

   Ќе знала Я, що сум такий огорне.
   ‚мирати буду,- пом'Яну добром.
   ЉиреЯ з вильотами чорна
   в останнiй раз майнула за бугром.

   I Я, котрiй давно вже все байдуже,
   уже нiчим Я сльози не впиню.
   Џрощай Iване, найвiрнiший друже,
   шлЯхетна iскро вiчного вогню!

   ‚иходить полк. Iван пiд корогвами.
   I Я край шлЯху осторонь стою.
   ЊоЯ душа здригнуласЯ словами.
   ‘пiвають пiсню, боже мiй, мою!

   I "‡елененький барвiночку",
   й "Ќе плач, не журисЯ,
   а за свого миленького богу помолисЯ".
   I про того козаченька,
   що їхав за „éсну.
   "ђости, рости, дiвчинонько,
   на другую весну!"
   I про воду каламутну,
   чи не хвилЯ збила.
   I про тую дiвчиноньку,
   що вiрно любила.
   I про гору високую,
   i про ту криницю....

   „iвчата вчора берегом iшли,
   та й заспiвали: "Ћй не ходи, ѓрицю".

   Ђ Я стоЯла... ™о ж менi, кричати?..
   џкi менi сказати їм слова?..
   „iвчаточка, дiвчатонька, дiвчата!
   –ю не спiвайте, Я ж iще жива.



   ЏЂ‘’ЋђЂ‹њ •• ‘’ЋђI——џ

   џк їх зносили з полЯ!
   ЌабрЯкли вiд кровi рЯдна.
   ’роє їх, пастушкiв. Џавло, ‘ашко i ‘тепан.
   ђозбирали гранату. I нiЯка в життi Ђрiадна
   вже не виведе з горЯ отих матерiв.
   Ђ степам

   будуть груди пекти тi залишенi в полi гранати,
   те покиддЯ вiйни на грузьких слiдах череди.
   Ћтакi вони хлопцi, кирпатi сiльськi аргонавти,
   голуб'Ята, анциболи, хоч не роди!
   Їх рвонуло навiдлiг. I бризнуло кров'ю в багаттЯ.
   I несли їх дiди, Яким не хотiлосЯ жить.
   Џiд горю стоЯла вагiтна, Як поле, мати.
   I кричала та мати:
   - •оч личко його покажiть!
   ‹ичка вже не було. Љiсточками, омитими кров'ю,
   осмiхаласЯ шиЯ з худеньких дитЯчих ключиць.
   ѓарнi дiти були. Љозацького доброго крою.
   Љоли зносили їх, навiть сонце упало ниць.
   ‚ечiр був. I цвiли пiд вiкнами мальви.
   Џопiд руки держала отих матерiв рiднЯ.
   Ђ одна розродилась, i стала ушосте - мати.
   Ђ один був живий. ‚iн умер наступного днЯ.



   ‘‚I’‹€‰ ‘ЋЌ…’

   џк пощастило дiвчинi в сiмнадцЯть,
   в сiмнадцЯть гарних, неповторних лiт!
   ’и не дивись, що дiвчинка сумна цЯ.
   ‚она ридає, але все Як слiд.
   ‚она росте ще, завтра буде вищенька.
   Ђле печаль приходить завчасу.
   –е ще не сльози - це квiтуча вишенька,
   що на свiтанку струшує росу.
   ‚она в життi зiткнулась з неприємiстю:
   хлопчина їй не вiдповiв взаємнiстю.
   I то чому: бо любить iншу дiвчину,
   а вiрнiсть має душу неподiльчиву.
   ’и не дивись, що дiвчинка сумна цЯ.
   џк пощастило дiвчинцi в сiмнадцЯть!



   ‚Iџ‹Ћ ЊЂ„ЂЊ ЏЋ‹…’€Љ€

   IдалiЯ Џолетика, прославиласЯ бабонька, цькувала собi генiЯ,  знiчев'Я,
просто так. ’епер в музеЯх Џушкiна
   зi стiн очима клiпає,
   за вiЯло ховаєтьсЯ, коли екскурсовод нi-нi та й скаже: - Ћсь вона,

   та сама свiтська дамочка,
   котра цькувала генiЯ. Ќiкчемна, а й вона  отрути  жменьку  вкинула,  де
наклепи варилисЯ, i є в його загибелi також її вина.
   Људи  ж  тепер  їй  дiтисЯ?  ЃезсмертЯ  рiч  безвихiдна.  ‚сi   поглЯди
спинЯютьсЯ на  нiй,  на  нiй,  на  нiй!  Ђ  що,  мадам  Џолетико?  ЏозицiЯ
невигiдна. ’епер сиди у рамочцi, прилюдно червонiй.

   ‚iн щедрий, незлопам'Ятний, вiн вивi тебе з  ницостi.  Ѓез  нього,  без
убитого, ну ким би ти була? Ђ так усi розплутують по вузлику, по  ниточцi,
вже рокiв сто розплутують усе, що ти плела.
   ‚ „антеса були крильцЯ - срiблЯстi еполетики. ‚iн пурхав, ти  звиваласЯ
- Як жевжик i змiЯ. ‚оно, звичайно, бувши
   дружиною Џолетики,
   годилось би залишити достойнiше iм'Я.
   IдалiЯ, вродливицЯ, i очi з поволокою, дитЯ розпусти графської, рождене
без вiнцЯ.
   џк ви цькували генiЯ!
   Ѓезжалiсно, толокою.
   —ого ж тепер ти вiЯлом прикрила пiвлицЯ?
   IдалiЯ, сучасницЯ, ну, Як тобi сичалосЯ?  ‡вiдкiль  взЯлосЯ  вiЯло,  бо
наче ж не було. —и ти ото прикриласЯ, щоб совiсть не пручаласЯ,  щоб  люди
не побачили роздвоєне жало?
   Ђ треба ж було думати,
   царi, „антеси, „убельти,
   IдалiЯ Џолетика, i всi на одну масть! ’о небезпечно -  генiЯ  цькувати.
‚iн у безсмертi страшно вам воздасть.



   * * *

   ‚же почалось, мабуть, майбутнє.
   Ћце, либонь, вже почалось...
   Ќе забувайте незабутнє,
   воно вже iнеєм взЯлось!
   I не знецiнюйте коштовне,
   не загубiтьсЯ у юрбi.
   Ќе промiнЯйте неповторне
   на сто ерзацiв у собi!
   Њинають фронди i жiронди,
   минає славне i гучне.
   ˜укайте посмiшку „жоконди,
   вона нiколи не мине.
   ‹юбiть травинку, i тваринку,
   i сонце завтрашнього днЯ,
   вечiрню в попелi жаринку,
   шлЯхетну iнохiдь конЯ.
   ‡гадайте в поспiху вагона,
   в невiдворотностi зникань,
   Як рафаелiвська Њадонна
   у вiчi дивитьсЯ вiкам!
   ‚ епоху спорту i синтетики
   людей велика рЯснота.
   Ќехай тендiтнi пальцi етики
   торкнуть вам серце i вуста.



   * * *

   †иттЯ iде i все без коректур.
   I час летить, не стишує галопу.
   „авно нема маркiзи Џомпадур,
   i ми живем уже пiслЯ потопу.
   Ќе знаю Я, що буде пiслЯ нас,
   в Якi природа уберетьсЯ шати.
   Єдиний, хто не втомлюєтьсЯ, - час.
   Ђ ми живi, нам треба поспiшати.
   ‡робити щось, лишити по собi,
   а ми, нiчого, - пройдемо, Як тiнi,
   щоб тiльки неба очi голубi
   цю землю завжди бачили в цвiтiннi.
   ™об цi лiси не вимерли, Як тур,
   щоб цi слова не вичахли, Як руди.
   †иттЯ iде i все без коректур,
   i Як напишеш, так уже i буде.
   Ђле не бiйсЯ прикрого рЯдка.
   Џрозрiнь не бiйсЯ, бо вони Як лiки.
   Ќе бiйсЯ правди, хоч Яка гiрка,
   не бiйсЯ смуткiв, хоч вони Як рiки.
   ‹юдинi бiйсЯ душу ошукать,
   бо в цьому схибиш - то уже навiки.



   * * *

   Њiй перший вiрш написаний в окопi,
   на тiй сипкiй од вибухiв стiнi,
   коли згубило зорi в гороскопi
   моє дитинство, вбите не вiйнi.
   ‹илась пожежi вулканiчна лава,
   стоЯли в сивих кратерах сади.
   I захлиналась наша переправа
   шаленим шквалом полум'Я й води.
   Ѓув бiлий свiт не бiлий вже, а чорний.
   ‚огненна нiч присвiчувала дню.
   I той окопчик -
   Як пiдводний човен
   у морi диму, жаху i вогню.
   –е вже було нi зайчиком, нi вовком -
   кривавий свiт, обвуглена зорЯ!
   Ђ Я писала мало не осколком
   великi букви, щойно з букварЯ.
   Њенi б ще гратись в пiжмурки i в класи,
   в казки лiтать на крилах палiтур.
   Ђ Я писала вiршi про фугаси,
   а Я вже смерть побачила впритул.
   Ћ перший бiль тих не дитЯчих вражень,
   Який вiн слiд на серцi залиша!
   џк невимовне вiршами не скажеш,
   чи не нiмою зробитьсЯ душа?!
   „уша в словах - Як море в перископi,
   I спомин той - Як вiдсвiт на чолi...
   Њiй перший вiрш написаний в окопi.
   ‚iн друкувавсЯ просто на землi.



   * * *

   ЊоЯ любове! џ перед тобою.
   Ѓери мене в свої блаженнi сни.
   ‹иш не зроби слухнЯною рабою,
   не ошукай i крил не обiтни!
   Ќе допусти, щоб свiт зiйшовсЯ клином,
   i не присни, длЯ чого Я живу.
   „аруй менi над шлЯхом тополиним
   важкого сонцЯ древню булаву.
   Ќе дай менi заплутатись в дрiбницЯх,
   не розмiнЯй на спотички дорiг,
   бо костi перевернутьсЯ в гробницЯх
   гiрких i гордих прадiдiв моїх.
   I в них було коханнЯ, Як у мене,
   i вiд любовi тьмаривсЯ їм свiт.
   I їх жiнки хапали за стремена,
   та що поробиш,- тiльки до ворiт.
   Ђ там, а там... †орстокий клекiт бою
   i дзвiн мечiв до третьої весни...
   ЊоЯ любове! џ перед тобою.
   Ѓери мене в свої блаженнi сни.



   * * *

   ‘таренька жiнко, Њагдо чи ‹уїзо!
   ‚еликий свiт, холоднi в нiм вiтри.
   “ нас ще й досi круппiвське залiзо
   виорюють у полi трактори.

   Ќу, Як там вальси - чи гримлЯть у ‚iднi?
   џк доктор ”ауст - боретьсЯ зi злом?
   “ нас навiки хлопцi нашi рiднi
   живуть собi у рамочцi за склом.

   џ не скажу нi слова тобi злого.
   ’вiй, може, теж загинув на вiйнi.
   ‡а що вiн бивсЯ, Њагдо, проти кого?!
   ‚iн не кричить "•айль ѓiтлер!" на стiнi?



   * * *

   ’ут обелiскiв цiла рота.
   ‘трижi над кручею стрижуть.
   ‚исокi цвинтарнi ворота
   високу тишу стережуть.
   ‡ваннЯ, i прiзвища, i дати.
   Џечалi бронзове литтЯ.
   ‹ежать наморенi солдати,
   а не проживши й пiвжиттЯ!
   •тось, може, винен перед ними.
   •тось, може, щось колись забув.
   •тось, може, зорЯми сумними
   у снах юнацьких не побув.
   •тось, може, має Яку звiстку,
   Якi несказанi слова...
   ’ут на одному обелiску
   є навiть пошта польова.



   * * *

   “мирають майстри, залишаючи спогад, Як рану.
   ‚ барельєфах печалi уже їм спиниласЯ мить.
   Ђ пiдмайстри iще не зробились майстрами.
   Ђ робота не жде. Її треба робить.
   I приходЯть Якiсь безпардоннi пронози.
   Џотираючи руки, берутьсЯ за все.
   Џоки генiй стоїть, витираючи сльози,
   метушлива бездарнiсть отари свої пасе.
   „уже дививй пейзаж: косЯками iдуть таланти.
   ‘ьоме небо своє пригинає собi суєта.
   Џри майстрах Якось легше. ‚они - Як Ђтланти.
   „ержать небо на плечах. ’ому i е висота.

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Ћцените этот текст: