, стели постелю,
горличко нiжна моЯ,-
та сама лишень лiзь пiд
стелю,
а на долiвцi прилЯжу Я.-
Ћтак i жили без нужди та
горЯ. ‘усiди шепталисЯ, Як_
один:
- ‚iд чого товстiє Џетрова
”едорЯ? -
Ђж гульк -
у ”едори син.
I такий тобi хлопець, що
далi нiкуди,
i такий тобi хлопець, що -
ну.
Ќа другий рiк вже навчивсЯ
бiгати,
а на шостий - виматюкав
старшину.
Џрийшли тодi до Џетра
пузатi
та й кажуть:
- ’и знаєш чи нi,
що виродок твiй губатий
сказав, нiби ми дурнi? -
ђозiзливсЯ Џетро:
- Ћтаке тобi й на!
’а Я ж його витурю з
дому,
щоб не балакав малий
сатана
того, що усiм вiдомо...-
“зЯв i прогнав.
Ђ що дурному?
’iльки приказував, Як
проганЯв:
- Iди, лобурЯко, з дому -
ти з мене останню сорочку знЯв!
Iди собi, зла личино!
Њоже, десь виб'єшсЯ у
пани,
то глЯди не поскуписЯ,
сину,
матерi справить картату
хустину,
а менi - кисет i штани...
Ќу, йди вже, клЯта рахубо,
бо дома з голоду врiжеш
дуба...-
I пiшло хлоп'Я iз убогої
хати
кращої долi собi шукати.
„е воно не ходило, де воно
не було!
‘пало, де впало,
їло, що мало,
та, мов трава, росло.
’а хлопцЯ й вигнало -
слава Ѓогу:
не менше саженЯ в рiст.
Љулаки - мов горщата,
мов обаполи, ноги -
i де те здоров'Я бралосЯ
в нього,
коли ж все життЯ
безконечний пiст?
Ђ люди про хлопцЯ так
говорили:
- —ому б не рости, коли
вiн - „урило! -
Ћтож, Як „урило уже
змiцнiв
i огидло хлопцевi
байдикувати,
раптом нi сiло, нi впало вiн
захотiв
навiдатьсЯ до рiдної
хати.
‘пакував у кишеню речi,
доброго костура в руки
взЯв -
i, Як говорЯть, ноги на
плечi
та й пiшов, куди знав.
Iде та й людей питає:
- Ђ де тут дорога до
ђiдного краю? -
Ђ люди говорЯть:
- Љругла ‡емлЯ,
так що прЯмої дороги немає:
сонце сходить онно
звiдтiлЯ,
а тамечки он сiдає.
‘питай у нього. ‚оно
бiга довкола ‡емлi давно,
то, певне, тобi щось
розумне порає.-
Њахнув рукою „урило
та й пiшов навпростець,
добре, що сонце у спину
грiло,
а в груди вiЯв вiтерець.
Iде та й iде. Ђж у ногах
занило,
присiсти хотiв, та ба -
з-за кущiв до „урила
вибiгла враз галаслива
юрба.
- ’и куди йдеш?
- „одому.
- Ђ де ж та домiвка?
- “ ђiднiм краю.
- Ђ край де?
- Їй-богу, не знаю.
џ люди, шукаю вiтчизну свою.
- Ђ навiщо шукати?
‹ишайсЯ, хлопче, у нас -
у нас не життЯ, а свЯто,
щасливим зробишсЯ враз.-
I вмить та юрба оточила
„урила
i дружно до нього отак
говорила:
ђ…—€’Ђ’€‚ ‘’Ђђ€Ќ ђЂћ
Џорода наша мудра вiд
природи,
ми знаєм все, бо осЯгнули
все.
I глипає на нас зворушено
i гордо
щасливий предок - щирий
шимпанзе.
‰ому гойдатись на гiллi
рипучiм
i на тропiчних тiшитись
вiтрах,
а ми пiдем i цiлий свiт
научим,
Як у чорнильних плавати
морЯх.
“ нас до того мудрi всi
та вченi,
що лiмiтуємо чорнило
i папiр.
‚улкани дiють дужi
i скаженi
в хребтах висотних
паперових гiр.
Њи знаєм все! „лЯ нас усе
вiдоме!
буде завтра? ‡апитайте
нас.
џк живить вогнища руда
суха солома,
так нас годує мудрiсть
повсЯкчас.
Њи пронесем, ми пiдведем
i пiдем,
ми дiйдемо, ми сЯгнемо
висот!
Њи стiльки iстин вам _за_
мить нацiдим,
що подив назавжди
зацiпить рот.
—ого ж тинЯєтесь по свiту,
нiби п'Янi,
чого шукаєте, коли ми все знайшли,
коли ведуть дороги
осiЯннi
пiд наше сонце з вашої
iмли?
“ нас давно нiхто й не чув
про горе
та iншi нiсенiтницi й
бридню.
Ћдна турбота чола нашi
оре -
а що, Як в мудрi паперовi
гори
раптово влучить iскорка
вогню?
—и вистачить чорнила, щоб
залить?
Ђ бiльше нам нiчого не
болить
„урило, звичайно,
розвiшує вуха,
„урило аж рота роззЯвив
та слуха,
„урило гукає:
- ‡рiкаюсЯ ђiдного краю!
‚iзьмiть мене, друзi, до
вашого раю! -
I друзi „урила пiд руки
беруть,
i друзi „урила до себе
ведуть.
Ђ хлопцевi думка сидить в
головi:
- —ого, люди добрi, в
вас ноги в кровi?
- ’а це,йому
кажуть,-
така у нас звичка:
до щастЯ дорога веде через
рiчку -
та рiчка iз кровi та трiшки
зi слiз,
але ти не бiйсЯ.
Ќе втопишсЯ.
‹iзь.
‚она не глибока -
либонь, до колiн...
- Ђ кров там чиЯ? - не
гамуєтьсЯ вiн.
- —иЯ? Ђ вiдомо чиЯ -
тих людей,
що пiдло не визнали
наших iдей...
Њи їх, значить, трiшечки,
зовсiм помалу
кого задавили, кого
зарубали.
- Ђ це хто тут
висить? -
питаєтьсЯ в них.
- –е дурень один iз отих
навiсних,
що прутьсЯ на острiв...
- Ќа острiв? ‡а чим?
- ’а, правду сказати,
либонь, нi за чим:
там щастЯ закуте в печерах
нiмих
не те, що длЯ нас,
а оте, що длЯ всiх...
- ’о нащо ж повiсили?
- ’ак, длЯ годитьсЯ:
Якби не повiсили, мiг би
втопитьсЯ...
I далi „урило по ђаю iде,
круг себе очима дурними
прЯде.
- Ђ це що за iдол? -
питаєтьсЯ знов.
- –е той, хто закон
наймудрiший знайшов:
навчив нас хапати,
навчив убивати,
навчив людЯм в вiчi оману
пускати,
навчив нас, Як жити
годитьсЯ на свiтi,-
читай заповiта його на
гранiтi
‡ЂЏЋ‚I’ ‡Ђ‘ЌЋ‚Ќ€ЉЂ ђЂћ
™о кому на роду
написано,
то й конем не обскачеш
того.
Ћдному долЯ дарує лисину,
другому шлЯпу з широкими
крисами,
а третього причастовує
батогом.
Ђ четвертому, п'Ятому,
шостому i дев'Ятому
цiлiсiнький довгий вiк
стiльки добра обiцЯтиме,
що врештi з четвертого,
п'Ятого, шостого i
дев'Ятого
поробить стандартних калiк.
Ђ найкраще тому, кому
долЯ багата
не захоче нiчого дати -
анi честi, нi глузду, нi
сорому -
нiчогiсiнько.
Ћсь цьому ми з нiкчемства свого
п'єдестала створимо
та освЯтим в кадильнiм
диму,
та сипнемо пiд ноги квiтiв,
та у лаври чоло вберем,
та, щоб весело жив на свiтi,
приведем панну Њузу в
гарем.
Ђ самi заживем без гризоти,
бо вiдомо й дитинi малiй,
що у Њузи тiєї цноти
вже не бiльше, нiж у повiй.
‘кiльки бiдною торгували,
стiльки вже продавалась
сама,
що назвать її лЯрвою мало,
а сильнiшого слова нема.
Ќу а нам що до того?
Њи люди тихi.
Ќам би повне корито бурди,
теплу ковдру, затишну
стрiху
та цукерку врЯди-годи.
Ѓо таке на роду написано:
вiд Ђдама до наших днiв
будуть людЯм свiтити лисини
величаво-мудрих вождiв.
„умав, думав „урило,
аж йому голова заболiла,
та нiЯк собi не збагне:
куди i до чого той iдол
гне?
џкщо йому правда -
рiднесенька мати,
то нащо ж йому п'Яти
лизати?
Ђ Якщо йому люба лизнЯ,
то тодi його ненька -
брехнЯ?
’ак замисливсЯ,
що аж присiв,
сiм днiв не пив i не їв,
а на восьмий устав i каже:
- џкесь дуже дивне те
щастЯ ваше!
Ќе хочу такого, щоб Я
вмер!
‘ходжу ще на острiв до
тих печер...-
’а й ну „урило
вiд друзiв нових тiкати,
а тi йому в спину кiлки
метати.
„обре, що наш „урило
водою не брiв -
вiн, Як i батько,
ходить по водi умiв -
отож вiн рершим став у
печерi
i давай своїм костуром
бити у дверi.
‡а третiм ударом впали
дверi,
i враз нiби сонце сЯйнуло
в печерi.
I вийшло звiдти дiвча,
i всмiхнулосЯ мило:
- ‘пасибi за помiч тобi,
„урило!
џ долю тепер не мину
i твою -
жду тебе, парубче, у
батькiвськiй хатi,
у твоєму ђiднiм краю...-
‘казало i щезло.
ЋзирнувсЯ „урило -
дивитьсЯ:
гори вогнем охопило,
i кривава рiка змеженiла,
а там, за рiкою,
на тихiй ‡еленiй горi
бiлiє батькова хата,
а пiд нею засмучена мати
пасе сонЯчних зайчикiв
у дворi...
Љђ€‚„Ђ
Ќовела
“ IвасЯ немає тата.
Ќе питайте тiльки чому.
‹иш вiд матерi ласку знати
„овелосЯ хлопчинi цьому.
‚iн росте, Як i iншi дiти,
I вистрибує, Як усi.
‹юбить босим прогоготiти
Џо ранковiй колючiй росi.
‹юбить квiти на луках рвати,
Њайструвати лука в лозi,
Џо городу галопом промчати
Ќа обуренiй, гнiвнiй козi.
Ђле в грудЯх жаринка стука,
Є завiтне в IвасЯ одно -
•оче вiн, щоб узЯв за руку
I повiв його тато в кiно.
Ќу, нехай би смикнув за вухо,
•ай нагримав би раз чи два,-
‚се одно вiн би тата слухав
I ловив би його слова...
ђаз Iвась на толоцi гравсЯ,
ђаптом глЯнув - сусiда йде.
- ’и пустуєш тута,- озвавсЯ,-
Ђ тебе дома батько жде-
Ѓiг Iвасик, немов на свЯто,
I вибрикував, Як лоша,
I, напевне, була у п'Ятах
Џелюсткова його душа.
Ќа порозi заклЯк винувато,
Ђле в хатi - мама сама.
- „Ядько кажуть, приїхав тато,
’iльки чому ж його нема?..
ђаптом стало Iвасю стидно,
ђаптом хлопець увесь поблiд -
„огадавсЯ, чому єхидно
‡ахихикав сусiда вслiд.
‚iн допiзна сидiв у коноплЯх,
Њов уперше вступив у гидь,
‡ оченЯт, вiд плачу промоклих,
ђукавом витирав блакить.
Ђ вночi шугнув через грЯдку,
„е сусiдiв паркан стирчав,
‚ибив шибку одну з рогатки
I додому спати помчав...
Ѓо ж немає тим iншої кари,
•то дотепи свої в iржi
‡аганЯє буздумно в рани,
“ болючi рани чужi...
‹ћЃЋ‚
„звенЯть нiмою тугою лiси,
Љоли їх нiч тремтлива обнiмає
I вiд очей у ревностi ховає
Џринади їх первiсної краси.
ЃринЯть живою радiстю лiси,
џк ранок спалахне на небокраї,
џк сонце огнЯне завiсу пiднiмає
Iз їх первiсної i чистої краси.
Њенi здаєтьсЯ, - може, Я не знаю, -
Ѓуло i буде так у всi часи:
‹юбов, Як сонце, свiту вiдкриває
Ѓезмежну велич людської краси.
I тому свiт завжди благословлЯє
I сонце, що встає, i серце, що кохає.
ЊЋЌЂђ•€
„иктатори, королi, iмператори,
Њлiючи в димi хвальби,
ђоззЯвлЯли пащi, мов кратери,
I гукали:
- Њи - символ доби.
- •то не з нами, той против Ѓога.
- •то не з нами, той проти всiх.-
I сипались лаври убогi
„о куцих кривавих нiг.
Ќiкчемна, продажна челЯдь,
Ѓанда кривлЯк длЯ втiх,
™об мати що повечерЯть,
ѓодувала холуйством їх.
Iдоли обслиненi, обцiлованi
Iшли величавi в своїй ходi.
Ђ поруч вставали некоронованi
Љорифеї i справжнi вождi.
‚ставали Љоперники i „жорджоне,
евченко пiдводив могутнє чоло,
I бiлЯ вiчного їхнього трону
‹акузи жодного не було.
Ѓо щире, високе небо
Ќе пiдмалюєш квачем,
Ѓо величi справжнiй не треба
‘пиратись на плечi нiкчем.
‘’ЂђI‘’њ
‘iм десЯткiв дiдовi старому,
‘ам незчувсь, коли i вiдгуло, -
‚же лице пожовкло, Як солома,
Ѓорознами вкрилосЯ чоло,
‘Яють очi глибоко спiдлоба,
’iльки пух лишивсь на головi.,,
‹ає син, що нi чорта не робить,
„опiка невiстка; ще живi?
Ћстогидло дiду хлiб жувати,
‘лухати образи вiд усiх,
–iле лiто горобцiв ганЯти
’а гракiв сусiдовi на смiх.
‚аЯть би iстик, торбу через плечi
I пiти свiт за очi з села,
Ђле звик до хати, до малечi,
™о його, мов батька, облЯгла-
‚се стерпить, хiба заплаче стиха,
„ивлЯчись на добрих малюкiв.
‚се стерпить - докори, сором, лихо -
‹иш би вмерти на землi батькiв!
‡‹Ћ„I‰
„Ядька затримали чи впiймали -
„Ядька в сiльраду ескортували.
„Ядька повчали i докорЯли:
"џк вам, дЯдьку, не ай-ай-ай
Љрасти на полi свiй урожай!
“ кого ви крали?
‚и крали в себе.
–е ж просто сором красти свiй труд".
„Ядько понуро тiм'Я теребив
I смакував махру.
„Ядько клiпав товстими вiЯми,
‚ажко дивитись в очi ганьби,
‚ажко йому iз домашнiми мрiЯми
‚раз осЯгнуть парадокси доби.
"’ак воно, так,у кулак кахикав,-
Љрасти пагано, куди вже гiрш".
ђвисЯ з горлЯнки свавiльним криком,
Њiй неслухнЯний вiрш.
- —ому вiн злодiй?
‡ Якої речi?
—ому вiн красти пiшов своє?
„авить той клунок менi на плечi,
‘ором у серце менi плює.
„Ядька Я вбити зневагою мушу,
’iльки у грудЯх клекоче гроза:
•то обiкрав, обскуб його душу,
•то його совiстi руки зв'Язав?
„е вони, тi вiдгодованi й сiрi,
Ќедорiкуватi демагоги й брехуни,
™о в'Язи скрутили дЯдьковiй вiрi,
Џробираючись у крiсла й чини.
Їх би за грати! Їх би до суду!
Їх би до карцеру за розбiй!
„оказiв мало??? „оказом будуть
‹антухи вкрадених вiр i надiй.
ЃЂЃЂ ЋЌ€‘џ
“ баби ћнисi було три сини.
“ баби Ћнисi синiв нема.
Ќа кожнiй її волосинi
морозом трiщить зима.
џ горЯ на свiтi застав багато.
‘трашнiшого ж горЯ нема,
нiж те, коли старiсть мати
в домiвцi стрiчає сама.
Ќемає такої бiди i муки,
нiж сумно з-пiд сивих брiв
дивитись щоднЯ, Як внуки
ростуть без своїх батькiв.
‡а те, що ми в космос знЯлисЯ,
що нинi здоровi й живi,
Я пам'Ятник бабi Ћнисi
воздвиг би на площi в Њосквi.
™об знали майбутнi предтечi
в щасливiй i гордiй добi:
їх горе на утлi плечi
ЋнисЯ взЯла собi.
™об подвиг її над землею
у бронзi дзвенiв вiки,
щоб всi, iдучи повз неї,
знiмали в пошанi шапки.
„“ЊЂ ЏђЋ ™Ђ‘’џ
“вiйшла вайлувате в сiни,
з хати вiє нудьга
й самота.
“ руках засмiЯвсЯ вiник -
спритно валЯнки обмiта.
’употить
об долiвку ногами
i мороз вибива
з рукавиць.
‡ нею
в хату ввiрвавсЯ гамiр,
ошалiлий смiх снiговиць.
Њов воскресли
принишклi дiти -
тупiт, лемент,
вищаннЯ й писк.
ЊiсЯць хоче,
мабуть, погрiтись -
суне в шибку
свiй блiдий диск.
‡аглЯдає, цiкавий,
у миску:
що ви з'їли таке смiшне,
що од вашого
реготу й писку
тЯгне в хату
iз неба мене?
•люпа щастЯ
дзвiнкою хвилею,
нiби тут вiкувало воно -
не життЯ тобi, а iдилiЯ,
Як в поганих книжках
чи в кiно.
„е фотографи?
„е поети?
Ќуте, хлопцi, сюди скорiш!
Њожна знiмок утнуть
до газети
i жахливо веселий вiрш.
–е ж так показна ситуацiЯ --
гарна мати i троє дiтей,
це ж чудова Яка iлюстрацiЯ
длЯ пiдтвердженнЯ наших iдей.
‡астрибають веселi цифри
у грунтовно важких статтЯх,
та не встане
з словесних вихрiв
многотрудне її життЯ.
‚и мовчанкою соромливою
постараєтесь обминуть,
що в доЯрки цiєї
щасливої
руки й ноги
вночi гудуть.
I чи прийде
пiд вашi кашкети
блискавицею думка дзвiнка:
в космос крешуть ота
не ракети,
але пружнi цiвки молока.
Ђ длЯ неї
це зовсiм не диво,
бо збагнула давно таке:
справдi,
зараз вона щаслива,
тiльки ж щастЯ Яке важке!..
I тому цЯ ЊарiЯ
чи ЌастЯ
будить дзвоном дiйницi село,
щоб поменше
важкого щастЯ
на ђадЯнськiй землi було.
ѓђ“„Ћ—ЉЂ ‡…Њ‹I
™е в дитинствi Я ходив у трави,
‚ гомiнливi, трепетнi лiси,
„е дуби мовчали величаво
“ краплинах ранньої роси.
Ѓiгла стежка вдалеч i губилась,
Ђ менi у безтурботнi днi
Ќазавжди, навiки полюбились
Ќiжнi i замрiЯнi пiснi.
‚ них дзвенiло щастЯ непочате,
ђадiсть невимовна i жива,
Љоли їх виводили дiвчата,
џк iшли у поле на жнива.
’i пiснi мене найперше вчили
Џоважати труд людський i пiт,
анувать ‚iтчизну мою милу,
Ѓо вона одна на цiлий свiт.
Ѓо вона одна за всiх нас дбає,
Ќам дає i мрiї, i слова,
‘илою своєю напуває,
‹аскою своєю зiгрiва.
‡ нею Я дiлити завжди буду
ђадощi, турботи i жалi,
Ѓо у мене стукотить у грудЯх
ѓрудочка любимої землi.
Љ€ђЏЂ’€‰ ЃЂђЋЊ…’ђ
I. ‡амiсть вечiрньої молитви
’и лежиш iще впоперек лiжка -
Ќу до чого мале й чудне!
Ђ до тебе незримi вiжки
Џрив'Язали цупко мене.
Љажуть, носа ти вкрав у баби,
ѓуби й ноги забрав мої,
‚зЯв у матерi синю звабу
I в очах своїх затаїв.
‘пи, грабiжнику мiй кирпатий,
‘умнiв диханнЯм розiгрiй,
џ тобi стану в голови слати
Ќайнiжнiшi подушки мрiй.
ђозiшлю свої думи в дозори,
™об у сизому мiражi
Ќе ступило свавiльне горе
Ќа кордони твоєї душi.
Ѓо не змок ще убивчий порох
Ћд потокiв дитЯчих слiз -
—ерез трупи надiй бадьорих
’вiй одвiчний i пiдлий ворог
„о усмiшки твоєї лiз.
Ќад народами, над вiками
‚стало горе, мов чорний гном.
’орохтЯть бойовi тамтами
Ќад прозорим дитЯчим сном.
‚iдгодована злiсть, i хитрiсть,
I закута в броню брехнЯ
Ђтакують добро i щирiсть
‘еред ночi й бiлого днЯ.
ѓуркотЯть бойовi колiсницi,
‘вищуть ратища i шаблi...
I тривозi моїй не спитьсЯ.
‰де вона босонiж по землi.
I встає проти кривди й злоби
Њiй обсмалений сонцем гнiв,
™оби спав ти спокiйно, щоби
’и смiЯвсЯ i жебонiв.
I ладнає совiсть гармати
Џроти пiдлостi i обмов,
I виводить зневiру на страту
Ѓезпощадна моЯ любов.
ЌаливайсЯ земними силами,
‚досталь радощiв зачерпни -
Ќад тобою трiпочуть крилами
’ихi-тихi спокiйнi сни...
II. ’ЂЌ…–њ ЏI’…ЉЂЌ’ђЋЏI‚
Њи не брешем, не лукавим -
™о подужаєм, берем!
Њи сьогоднi свiтом правим,
‚се жерем,
†ерем,
†ерем!
’iльки ми од страху вiльнi,
Њи - сини Європи!
Њи - могутнi,
Њи - всесильнi,
Њи - пiтекантропи!
Ќам живетьсЯ ласо й любо,
Ђ на совiсть ми плюєм -
™о потрапило на зуби,
’е жуєм,
†уєм,
†уєм!
’iльки ми вiд глузду вiльнi,
Њи - сини Європи!
Њи - могутнi,
Њи - всесильнi,
Њи - пiтекантропи!
’анцювали, гупотiли, раптом провалились,
Ќа їх мiсцi генерали Як з землi вродились.
Ћточили мою душу й заревiли п'Яно,
Ѓили в груди кулаками, мов у барабани.
III. ђанок
Ќад тихим сном мого малого сина,
Ќад плетивом думок моїх i мрiй
Џливла тривога, нiби всесвiт, сива.
ѓойдаючись на гребенЯх надiй.
–iдилась нiч крiзь темне сито неба,
I зорi танули, Як вогники малi...
Љирпатий мiй! „ивлюсЯ Я крiзь тебе
“ завтрашнє страдалицi ‡емлi.
џ бережу длЯ тебе її квiти,
’обi несу думок своїх огонь,
„лЯ тебе запускаю на орбiти
ђакети iз порепаних долонь.
Њи народились в муках, щоб родити.
‘инами обезсмертити свiй рiд,
™об квiтував на диво всьому свiту
Љозацький генiальний родовiд!
‘ини! ‘ини! Ѓарометри кирпатi
‹юдського спокою i завтрашнього днЯ!
Њи перед вами разом винуватi,
™о на планетi бiйки i гризнЯ.
Њи винуватi, що мiлiють рiки
I лисинами свiтЯть береги,
™о десь духовнi луплЯтьсЯ калiки
I виростають вашi вороги.
Ѓудь проклЯт спокiй! „осить нарiкати
Ќа клопiтливий i суворий час!
ѓрЯдуть сини - барометри кирпатi,
‚они за все спитають завтра нас.
‹…Ѓ…„I ЊЂ’…ђ€Ќ‘’‚Ђ
Њрiють крилами з туману
лебедi рожевi,
‘иплють ночi у лимани зорi сургучевi.
‡аглЯдає в шибу казка сивими очима,
Њатеринська добра ласка
в неї за плечима.
_
Ћй бiжи, бiжи, досадо,
не вертай до хати,
Ќе пущу тебе колиску синову гойдати.
Џрипливайте до колиски, лебедi, Як мрiї,
ЋпустiтьсЯ, тихi зорi, синовi пiд вiї.
’емрЯву тривожили криками пiвнi,
’анцювали лебедi в хатi на стiнi.
‹опотiли крилами i рожевим пiр'Ям,
‹оскотали марево золотим сузiр'Ям.
‚иростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
‚иростуть з тобою приспанi тривоги.
“ хмiльнi смерканнЯ мавки чорнобровi
†датимуть твоєї нiжностi й любовi.
Ѓудуть тебе кликать у сади зеленi
•лопцiв чорночубих диво-нареченi.
Њожеш вибирати друзiв i дружину,
‚ибрати не можна тiльки Ѓатькiвщину.
Њожна вибрать друга i по духу брата,
’а не можна рiдну матiр вибирати.
‡а тобою завше будуть мандрувати
Ћчi материнськi i бiлЯва хата.
I Якщо впадеш ти на чужому полi,
Џрийдуть з “країни верби i тополi,
‘тануть над тобою, листЯм затрiпочуть,
’угою прощаннЯ душу залоскочуть.
Њожна все на свiтi вибирати, сину,
‚ибрати не можна тiльки Ѓатькiвщину.
ЊЋџ ЊЋ‚Ђ
‚се в тобi з'єдналосЯ, злилосЯ -
џк i помiститисЯ в однiй! -
епiт зачарований колоссЯ,
Џоклик iз катами на двобiй.
’и даєш поету дужi крила,
™о пiдносЯть правду в вишину,
‚ченому ти лагiдно вiдкрила
Њудростi людської глибину.
I тобi рости й не в'Януть зроду,
Љвiтувать в поемах i вiршах,
Ѓо в тобi - великого народу
Ќiжна i замрiЯна душа.
‘Ђ‹ћ’€ Њ€ђ“
‚ днi травневi, мрiЯми багатi,
Љоли щастЯ хлюпає з пiсень,
Њи щороку зустрiчаєм свЯто -
Џеремоги радiсної день.
I встають у пам'Ятi дороги,
’i, що довелосЯ нам пройти,
™об багрЯний прапор Џеремоги
Ќад рейхстагом гордо пiднести.
I живуть у пам'Ятi народу
‰ого вiрнi дочки i сини,
’i, що не вернулисЯ з походiв
ѓрiзної, великої вiйни.
Їх життЯ, їх помисли високi,
Љотрим не судилось розцвiсти,
‡акликають мир Ясний i спокiй,
џк зiницю ока, берегти.
“ЉђЂЇЌI
Љоли крiзь розпач випнутьсЯ надiї
I загудуть на вiтрi степовiм,
џ тодi твоїм iм'Ям радiю
I сумую iменем твоїм.
Љоли грозує далеч неокраЯ
“ передгроззi дикiм i нiмiм,
џ твоїм iм'Ям благословлЯю,
Џроклинаю iменем твоїм.
Љоли мечами злоба небо крає
I крушить твою вроду вiкову,
џ тодi з твоїм iм'Ям вмираю
I в твоєму iменi живу!
‚ЋЌЂ Џђ€‰‹Ђ
‚она прийшла непрохана й неждана,
I Я її зустрiти не зумiв.
‚она до мене випливла з туману
Њоїх юнацьких несмiливих снiв.
‚она прийшла, заквiтчана i мила,
I руки лагiдно до мене простЯгла,
I так чарiвно кликала й манила,
’акою нiжною i доброю була.
I Я не чув, Як жайвiр в небi тане,
Љого остерiгає з висоти...
Џрийшла любов непрохана й неждана
Ќу Як менi за нею не пiти?
* * *
—орнi вiд стражданнЯ мої ночi,
Ѓiлi вiд скорботи мої днi
‚пали у твої свавiльнi очi,
†адiбнi, глибокi i чуднi.
џ тебе не хочу обминути,
џ тебе не смiю обiйти.
„ай менi губами зачерпнути
Ќiжної твоєї доброти.
„иких орд незлiченi навали
ђозтрощили пращури мої,
™об несла ти гордо i зухвало
ѓруди недоторканi свої.
™об горiли маками долонi,
™об гуло моє серцебиттЯ,
™об в твоєму соромливiм лонi
‚изрiвало завтрашнє життЯ.
I моє проклЯттЯ очманiле
“паде на тiм'Я дурнЯм тим,
•то твоє солодке грiшне тiло
ЋсквернЯє помислом гидким.
‘тегна твої, брови i рамена,
иЯ i вогонь тендiтних рук -
‚се в тобi прекрасне i свЯщенне,
Њамо моїх радощiв i мук!
* * *
„е зараз ви, кати мого народу?
„е велич ваша, сила ваша де?
Ќа Яснi зорi i на тихi води
‚же чорна ваша злоба не впаде.
Ќарод росте, i множитьсЯ, i дiє
Ѓез ваших нагаїв i палаша.
Џiд сонцем вiчностi древнiє й молодiє
‰ого жорстока й лагiдна душа.
Ќарод мiй є! Ќарод мiй завжди буде!
Ќiхто не перекреслить мiй народ!
Џощезнуть всi перевертнi й приблуди,
I орди завойовникiв-заброд!
‚и, байстрюки катiв осатанiлих,
Ќе забувайте, виродки, нiде:
Ќарод мiй є! ‚ його гарЯчих жилах
Љозацька кров пульсує i гуде!
* * *
’ам, у степу, схрестилисЯ дороги,
Ќемов у герцi дикому мечi,
I час неспинний, стиснувши остроги,
Ќад ними чвалить вранцi i вночi.
Њовчать над ними голубi хорали,
“ травах стежка свище, мов батiг.
Ћ, скiльки доль навiки розрубали
Њечi прадавнiх схрещених дорiг!
Њи ще йдемо. ’и щось менi говориш.
’воЯ краса цвiте в моїх очах.
Ђле скажи: чи ти зi мною поруч
Џройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
* * *
’и знаєш, що ти - людина.
’и знаєш про це чи нi?
“смiшка твоЯ - єдина,
Њука твоЯ - єдина,
Ћчi твої - однi.
Ѓiльше тебе не буде.
‡автра на цiй землi
Iншi ходитимуть люди,
Iншi кохатимуть люди -
„обрi, ласкавi й злi.
‘ьогоднi усе длЯ тебе -
Ћзера, гаї, степи.
I жити спiшити треба,
Љохати спiшити треба -
ѓлЯди ж не проспи!
Ѓо ти на землi - людина,
I хочеш того чи нi -
“смiшка твоЯ - єдина,
Њука твоЯ - єдина,
Ћчi твої - однi.
* * *
Є в коханнi i буднi, i свЯта,
Є у ньому i радiсть, i жаль,
Ѓо не можна життЯ заховати
‡а рожевих iлюзiй вуаль.
I з тобою було б нам гiрко,
Ћбiймав би нас часто сум,
I, бувало б, темнiла зiрка
“ туманi тривожних дум.
Ђле певен, що жодного разу
“ ваганнЯ i сумнiвiв час
„рiб'Язковi хмарки образи
Ќе закрили б сонце вiд нас.
_
Ѓо тебе i мене б судила
Ќе образа, не гнiв - любов.
‚ душi щедро вона б свiтила,
ЋновлЯла їх знов i знов.
“ мою б увiрваласЯ мову,
™об сказати в тривожну мить:
- ЌенаглЯдна, злюща, чудова,
џ без тебе не можу жить!..
* * *
‡адивлЯюсь у твої зiницi
ѓолубi й тривожнi, нiби рань.
Љрешуть з них червонi блискавицi
ђеволюцiй, бунтiв i повстань.
“країно! ’и длЯ мене диво!
I нехай пливе за роком рiк,
Ѓуду, мамо горда i вродлива,
‡ тебе дивуватисЯ повiк...
Ћдiйдiте, недруги лукавi!
„рузi, зачекайте на путi!
Њаю Я свЯте синiвське право
‡ матiр'ю побуть на самотi.
ђiдко, нене, згадують про тебе,
„нi занадто куцi та малi,
™е не всi чорти живуть на небi,
•одить їх до бiса на землi.
Ѓачиш, з ними щогодини б'юсЯ,
—уєш - битви споконвiчний грюк!
џк же Я без друзiв обiйдусЯ,
Ѓез лобiв їх, без очей i рук?
“країно, ти моЯ молитва,
’и моЯ розпука вiкова...
ѓримотить над свiтом люта битва
‡а твоє життЯ, твої права.
ђади тебе перли в душу сiю,
ђади тебе мислю i творю...
•ай мовчать Ђмерики й ђосiї,
Љоли Я з тобою говорю.
•ай палають хмари бурЯковi,
•ай сичать обращи - все одно
џ проллюсЯ крапелькою кровi
Ќа твоє свЯщенне знамено.
==============================================================
Њикола ‘ингаївський
‚I„ ‘…ђ–џ ЏЋЉ‹ЋЌћ‘њ
‡нову чую, мов спiває мати,
долiтає голос до зорi.
I мене виходЯть зустрiчати
край дороги нашi Явори.
‘онце з небокраю
встало рано-рано.
‡нову розмовлЯю
з вами, рiдна мамо.
‚и спiвали дiтЯм колисковi,
нiжне серце сповнили добром.
‚и життЯ давали колосковi,
щоб наливсЯ соком i зерном.
‚ашi материнськi заповiти,
Як найпершi на землi стежки.
‚иростають роботЯщi дiти
i дарують пiсню нам жiнки.
‡аквiтують, Як весна, бажаннЯ,
Я в тiй пiснi словом озовусь.
ЊатерЯм з найглибшим побажаннЯм
Я вiд серцЯ щиро поклонюсь.
‘онце з небокраю
встало рано-рано.
ЃЂ’њЉI‚‘њЉ… ЏЋ‹…
’ихе батькiвське поле
за полiським селом розлЯглось.
‚се чекає когось,
не дiждетьсЯ когось.
—ує кроки господарЯ,
чує дотик руки.
I засiвом його
наливаютьсЯ вщерть колоски.
ЌаливаютьсЯ
сонцем, вiтрами, теплом,
споконвiчним,
живим, невмирущим зерном.
ђаннє батькiвське поле
змалку нам до роботи прийшлось.
‚се чекає когось,
не дiждетьсЯ когось.
‘iЯчеве диханнЯ
воно чує щоднЯ.
’ой, хто потом зросив його,
той у полЯ рiднЯ.
’ой, хто слухав його
вiд роси - до зорi -
орачi, сiЯчi,
а в жнива - всi Як є - жниварi.
‚сi вiд полЯ,
вiд грудки землi, вiд зерна,
всiх об'єднує хлiб
i турбота одна.
„авнє батькiвське поле,
скiльки поту за вiк напилось.
‚се чекає когось,
не дiждетьсЯ когось.
•лiбороб його потом не раз поливав
сподiваннЯ душi,
мов добiрне зерно,
у рiллю висiвав.
I воно проростало,
бо в ньому, Як iскра, жарiла душа,_
i живого зернЯтка
не торкнулась посуха-iржа.
•лiбне батькiвське поле
i менi пiзнавать довелось.
‚се чекає когось,
не дiждетьсЯ когось.
ђазом з батьком сюди
Я хлопчиськом прийшов.
‘кiльки лiт пролетiло,-
Я сьогоднi тут знов.
Ѓатько Якось надвечiр,
наче з полЯ, пiшов iз життЯ.
‚iдчуваю i досi
його думи-турботи,
його втрати-скорботи,
його зерна-чуттЯ
™едре батькiвське поле,
о, скiльки знало ти грому i гроз.
‚се чекає когось,
не дiждетьсЯ когось.
Ѓорозна залишилась -
аж за обрiй, за хмари лЯгла.
†айвiр сiє промiннЯ,
Як умiлий сiЯч, з-пiд крила.
’ут менi, Як i птицi,-
все знайоме у рiднiм краю.
‚ борознi,
у зернi,
у колоссi
Я батькiвський слiд пiзнаю.
==============================================================
Ћлена ’елiга
‹I’Ћ
’опчуть ноги радiсно i струнко
‘оннi трави на вузькiй межi.
‚ день такий вiддатись поцiлункам!
‚ день такий цiлим натхненнЯм жить!
Џ'Яним сонцем тiло налилосЯ,
’ане й гнетьсЯ в ньому, Як свiча,-
I тремтить схвильоване колоссЯ,
Џрихилившись до мого плеча.
‚ сотах мозку золотом прозорим
Њед думок розтоплених лежить,
Ђ душа вклонЯєтьсЯ просторам
I землi за свiтлу радiсть - жить!
I за те, що стiльки уст палило
I тЯгло мене вогнем спокус,
I за те, що замiнить не сила -
Ќi на що - твоїх єдиних уст!
Њ“†—€ЌЂЊ
Ќе зiрвутьсЯ слова, гартованi, Як крицЯ,
I у руцi перо не змiнитьсЯ на спис.
Ѓо ми лише жiнки. “ нас душа криницЯ,
‡ Якої ви п'єте: змагайсЯ i крiпись!
I ми їх даємо не у залiзнiм гимнi,
“ срiблi нiжних слiв, у вiрi в вашу мiць.
Ѓо швидко прийде день i у завiсi димнiй
‚и зникнете вiд нас, мов зграЯ вiльних птиць.
™е сальви не було, не заревли гармати,
’а ви вже на ногах. I ми в останнiй раз
‚се, що дає життЯ iскристе i багате,
Њов медоносний сiк, збираємо длЯ вас.
ѓойдайте ж кличний дзвiн!
Љрешiть вогонь iз кремнiв!
Њи ж, радiстю життЯ вас напоївши вщерть, -
Ѓез металевих слiв i без зiдхань даремних
Џо ваших же слiдах пiдемо хоч на смерть!
—Ћ‹Ћ‚IЉЋ‚I
Ќе цвiтуть на вiкнi геранi -
‘онний символ спокiйних буднiв.
Њи весь час стоїмо на гранi
Ќевiдомих шлЯхiв майбутнiх.
I тому, що в своїм полонi
Ќе тримають нас речi й стiни,
Ќi на день в душi не холоне
Њолодече бажаннЯ чину.
™о нам щастЯ солодких звичок
“ незмiнних обiймах дому,-
Њоже, завтра вже нас вiдкличе
Љанонада грiзного грому.
I напружений поглЯд хоче
‚iдшукати у тьмi глибокiй
Ѓлискавок фанатичнi очi,
Ђ не мiсЯцЯ мрiйний спокiй.
‚…—IђЌџ ЏI‘Ќџ
‡а вiкнами день холоне,
“ вiкнах -першi вогнi ...
‡амкни у моїх долонЯх
Ќенависть свою i гнiв.
‡ложи на мої колiна
ЉамiннЯ жорстоких днiв,
I срiбло свого полину
Њенi поклади до нiг.
™об легке, розкуте серце
‘пiвало, Як вiльний птах,
™об ти, наймiцнiший, сперсЯ,
‘почив на моїх устах.
Ђ Я поцiлунком теплим,
Њ'Яким, мов дитЯчний смiх,
‡гашу полум'Яне пекло
‚ очах i думках твоїх.
’а завтра, коли простори
Џрорiже перша сурма --
‚ задимлений, чорний морок
‡беру Я тебе сама.
Ќе вiзьмеш плачу з собою --
џ плакати буду пiзнiш!
’обi ж подарую зброю:
–iлунок гострий Як нiж.
™об мав ти в залiзнiм свистi --
„лЯ крику i длЯ мовчань --
“ста рiшучi Як вистрiл,
’вердi Як лезо меча.
ЊоЯ душа й по темнiм трунку
Ќе хоче слухатись порад,
I знову радiсно i струнко
Ѓiжить пiд вiтер i пiд град.
™об заховавши мудрий досвiд
“ скринцi без ключа i дна,
‡нов зустрiчати сiрий розсвiт
‚огнем отрути чи вина.
™об власнiй вiрi непохитнiй
Џалить лЯмпаду в чорну нiч
I йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi
Љрiзь бiль розлук -- у радiсть стрiч.
==============================================================
Џавло ’ичина. Џоезiї
ЃI‹џ Ћ‡…ђЂ “ ‹I‘I
’емний лiс, стежина бiла:
чудно так, немовби снитьсЯ...
- Џричаїлась то лисицЯ?
- Ќi, гiллЯка порудiла:
хтось її зламав i кинув.
- ‡а Яку ж таку провину?
џ мовчу - i ти мовчиш.
„ень стає все гарЯчiш.
‡алишились батько й мати
на узлiссi на травi,-
нам обiд приготувати.
...™о це в тебе на бровi?
ѓлицЯ? „ай знiму руками.
Ќу, та стiй же... дереза!
ѓлЯнь он: на соснi над нами
бiлка шишку обгриза...
’а маленька Ќаталюка
раптом крикнула: - ѓадюка!
- Ќi,кажу,- звичайний вуж,
сам тiкав вiн чимдуж.
„е його, питаєш, хата,
i чого ушивсь прожогом? -
Ћй дiвчаточко-небого,
ти - широкi оченЯта!.
’и до всього ж бо цiкава,
квiтонько ласкава.
ум кругом, немов хто бродить...
ѓрушка стежку загородить,
вiльха руку подає -
i не знаєш, де тиiє...
ѓриб найшла ось ЌаталюсЯ.
„ай сюди - Я подивлюсЯ!
‚iд такого - тiльки мор.
Љинь його, це мухомор.
‡араз на гриби ще бiдно:
без дощiв же їх не видно,
пiдем iншої доби
по опеньки й по гриби.
Ћсь пеньочки, трухлi, прiлi;
три берiзки бiлi-бiлi,
всi у фартушках, в нарЯдi,
аж тремтЯть - такi нам радi...
Џапороть тебе забавить:
гостре листЯ розпушавить,
руку враз твою шершавить,
кличе все: - †у-жу, жу-жу,
пiдiйди - щось iскажу!
- Ќi, ти краще нас зiрви! -
збоку чулось од трави.
ЋглЯнулись: там, де тiнi,
лiсовi дзвiночки синi...
’ут ЌаталЯ танцювать:
- Ћсьде три... чотири, п'Ять!
ђву длЯ мами, рву длЯ тата,-
чуєте, Як дзвонЯть дзвiнко? -
Ћй русЯвенька дитинко,
ти - широкi оченЯта!
ЏавутиннЯ мiж дерев;
думає на нiм павук...
—ути десь i грюк, i рев.
’о лiсник рубає дрова,
мукає в дворi корова...
Ђ з сосни пташина: чирк!
ѓлЯне вниз - i нiчичирк...
’и це, дЯтлоньку рЯбенький,
на голiвцi червоненький?
–iлий день ото клопочеш -
їстоньки, голодний, хочеш?
‘онце в листi прозира,-
лискотить сосни кора...
Њи з тобою iдемо.
‘тежка в - то знову щезне.
Ћзеро - немов трюмо,
та таке ж бо величезне,-
тихо в берегах лежить.
Џташка писне: хочу жить!
Љрильцем об трюмо черкає,
вмент знiмаєтьсЯ й зникає...
‹iс шумить та все гуде -
голова кругом iде...
‚раз шепоче ЌаталюсЯ:
- џ ж боюсЯ, Я боюсЯ,-
зуби скалить он ведмiдь...
- Ќi, виблискує то мiдь.
- ‡вiдкiлЯ ж узЯтись мiдi
в стовбурi старого дуба?
- Ћх, дитинонька ти люба,
скiльки побувало гидi
в наших селах i лiсах!..
Њи той день запам'Ятали
в час фашистської навали.
™о тут дiЯлось - це ж жах!
‚ороги прийшли в село,
кожен з них - немов той звiр,
забiгають просто в двiр.
Ћй, Як страшно то було!
‚ них на касках - наче роги.
- Џадай,гелгають,- у ноги!
‚сЯ землЯ цЯ вже не ваша:
люди, й хлiб, i конi, й наша.
‚и ж вiднинi в нас раби -
що не скажем, те й роби.
Ќашу мову переймайте,
а свою геть забувайте;
те, що їсти i що пить,-
за кордон до нас везiть!
‚ мене ж думка: треба битись,
а не тiльки боронитись!
‚лада нас попереджала:
вирвати гадючi жала!
‘или збройнiї готовi
в нас були напоготовi,
проти ворога щоб стати.
’и, ђадЯнськаЯ країно,
всiх сипiв скликай, Як мати,-
хай же встануть воєдино
росiЯни й українцi,
бiлоруси й молдавани.
‚дарить ЂрмiЯ ђадЯнська -
сила знiтитьсЯ поганська.
Њи ж iдем у партизани.
Ќе збороть нам поодинцi
цих загарбникiв, заброд,
що розпалюють вiйну...
...„ай на мить передихну.
Ќаталюню, що ти! що ти!
в тебе сльози...
Ќаш народ
цих заброд змiтав аж доти,
поки з них не залишилось
нi одного палiЯ!
‡ ними в нас давно скiнчилось.
...Ћт i розповiдь моЯ.
Ќi, чекай... iще... згадаю:
ми зiбрались там, у гаю,-
партизани. Ќас багато
(хто в чiм вирвавсь од... собак)
i улюблений твiй тато -
молодий тодi юнак.
—уємо: доби нiчної
бухають з гармат сюди.
ђозриваютьсЯ набої
на узлiссi... й близ води...
I один iз тих набоїв
в дуб попав...
„алекi днi!
ђану дуб свою загоїв,
а народ - не зразу, нi.
‹енiн нам вказав дорогу
в тi труднi, страшнiї днi.
Џеремогу, перемогу
ми одержали в вiйнi!
Ѓудемо ж спiвать з тобою:
паш народ за мир стоїть.
Џроти воєн ми й розбою,
ми за те, щоб в дружбi жить.
...џ замовк. Ђ ЌаталюсЯ
повторила: - "Ќаш народ..."
џ ведмедЯ не боюсЯ,
Я боюсЯ тих заброд.
‚се сидiла та журилась.
™ось спитать її кортить?
’о на озеро дивилась,
то на дуб, що блискотить...
Ћ! вже чути голос тата.
Ќу ходiмо ж, Ќаталюнь!
’и - широкi оченЯта,
ти - не юнь, а ще пiд'юнь.
џ пiдвiвсь. ‚она устала
i задумана iде...
- "Ќаш народ..." - все повторЯла.
...‹iс шумить кругом, гуде.
‹иш берiзоньки мережка
радо-радiсно дрижить...
Ђ iз лiсу бiла стежка
щезне враз - то знов бiжить,
уперед бiжить, бiжить...
[1961]
„… ’ЋЏЋ‹џ ђЋ‘’…...
„о тополЯ росте,
‘еред полЯ стою.
I шумить, i спiва
†ито думку свою.
умить жито, спiва,
‡аохочує жить.
‚iтерець повiва,
†ито хилить, п'Янить...
†ито шепче менi,
џк привiльно навкруг,
I тремтить вдалинi
‰ потопа виднокруг...
ѓей, простори Якi.
‹юбо-мило землi:
„е не глЯнь - колоски
’а всi в злотi-срiблi.
„е не глЯнь - колоски
Џроти сонцЯ блись-блись..
‹иш ген скраю лiски,
Ќiби дим, простЯглись...
‹iше скраю лiски,
Ђ то все, все жита,
Љолоски, колоски,
’иха думка свЯта.
1911
„Ћ™
Ђ на водi в чиїйсь руцi
ѓадюки пнутьсЯ...
‘он. „о дна.
‚iйнув, дихнув, сипнув пшона -
I заскакали горобцi!..
- ’iкай! - шепнуло в береги.
- ‹Ягай...хитнуло смолки.
‘пустила хмарка на луги
Њережанi подолки.
1918
ѓЂЇ “Њ‹џ’њ
ѓаї шумлЯть -
џ слухаю.
•марки бiжать -
ЊилуюсЯ.
ЊилуюсЯ-дивуюсЯ,
—ого душi моїй
так весело.
ѓей, дзвiн гуде -
Iздалеку.
„умки прЯде -
Ќад нивами.
Ќад нивами-приливами,
Љупаючи мене,
мов ластiвку.
џ йду, iду -
‡ворушений.
Љогось все жду -
‘пiваючи.
‘пiваючи-кохаючи
Џiд тихий шепiт трав
голублЯчий.
™ось мрiє гай -
Ќад рiчкою.
ѓен неба край -
џк золото.
Њов золото - поколото,
ѓорить-тремтить рiка,
Як музика.
1914
•Ћђ ‹I‘Ћ‚€• „‡‚IЌЋ—ЉI‚
(“ривок iз поеми)
Њи дзвiночки, ‹iсовi дзвiночки,
‘лавим день. Њи спiваєм, „звоном зустрiчаєм:
„ень! „ень.
‹юбим сонце,
Ќебосхил i сонце, ‘вiтлу тiнь, ‘ни розкiшнi, ‚се гаї затишнi:
’iнь! ’iнь.
‹иньте, хмари, Ћй прилиньте, хмари, -
џсний день. Ћкропiте, Ќас нашелестiте:
„ень! „ень.
•ай по полю, ‡олотому полю,
‹Яже тiнь. •ай схитнетьсЯ - †ито усмiхнетьсЯ:
’iнь! ’iнь.
1917
•’Ћ‘њ ѓ‹Ђ„€‚ Ќ€‚€...
•тось гладив ниви, все гладив ниви,
•одив у гнiвi i сiЯв спiви:
Ћ, дайте грому, о, дайте зливи! -
Ќехай не сохнуть злотистi гриви.
•тось гладив ниви, так нiжно гладив...
Џлили хмарини, немов перлини...
Їх вид рожевий - уста дитини!
Ќабiгли тiнi - i... ждуть долини.
Џробiгли тiнi - сумнi хвилини:
Џлили хмарини чужi, далекi...
‘лiпучi тони - i дика волЯ!
Ћй, хтось заплакав посеред полЯ.
‡ловiсна долЯ, жорстока долЯ.
‡далЯ смiЯлась струнка тополЯ.
‘лiпучi тони - й смутнi волошки...
1915
ЉЋ‹€ ‚ ’‚ЋЇ Ћ—I „€‚‹ћ‘џ
Љоли в твої очi дивлюсЯ -
‡даєтьсЯ менi:
Њов бачу Я небо прозоре.
Њов бачу брильЯнтових зiр цiле море,
™о десь там горЯть-усмiхаютьсЯ,
—удовi, Яснi!..
Ђх, очi, тi очi!.. Љохана,
—ом серце твоє не таке?
—ому, Як говориш - на думку спадає
’е поле у жовтнi. ’уман поглЯдає.
‘уха бадилина хитаєтьсЯ ..
‘пить груддЯ важке.
1911
ЊЋ‹Ћ„€‰ џ, ЊЋ‹Ћ„€‰
Њолодий Я, молодий,
Џовний сили та одваги.
ѓей, життЯ, виходь на бiй,-
Џожартуєм длЯ розваги!
ѓей життЯ, ставай, тремти!
„ай Я з тебе посмiюсЯ.
•то смiлiший: Я чи ти -
ЏодивлюсЯ, подивлюсЯ.
ѓоре?.. бiль? - Як жарт мине.
‘кiльки сили молодої!
—и ж моЯ рука здригне,
™о йде битись без озброї?
Ћй скажiть менi, скажiть,
‹юбi мої сестри, браттЯ:
™о в життi вас так гнiтить?
—ом нема у вас завзЯттЯ?
’ам, де всесвiт Я стЯгну,
„е вiд болю шаленiю,-
’ам нiЯк вас не збагну,
‚ас нiЯк не розумiю.
Њолодий Я, молодий,
Џовний сили та одваги.
ѓей, життЯ, виходь на бiй,-
Џожартуєм длЯ розваги!
1911
ЌЂ ‡Ђ•€‘’ Њ€ђ“
(ЌЂ ‚‘…‘Ћћ‡ЌI‰ ЉЋЌ”…ђ…Ќ–IЇ Џђ€•€‹њЌ€ЉI‚
Њ€ђ“ ‚ ЊЋ‘Љ‚I “ ‚…ђ…‘ЌI 1949 p.)
ЃраттЯ! „рузi! Џобратими!
„нi Якi в нас Яснi, чистiї
Ђ в буржуазiї - нiч...
‡ почуттЯми iз свЯтими
ми в Њосквi зiбрались вмiстi,
щоб за мир пiднести клич.
•оч з країн ми й рiзних свiту -
в нас одна мета, едина:
жити в здруженiй сiм'ї.
Џроти воєн ми i гнiту!
‚iльна щоб була людина
‰ трудове життЯ її!
•ай мiж нами океани -
нас не роздiлити звiру
(звiр в злобi своїй скона!).
‚ нашiм прагненнi до миру
всi ми вийдем, Як титани:
сила, сила в нас одна!
•то ж то зброєю гуркоче?
•то плете iз брехень сiтi,
нахвалЯєтьсЯ на нас?
Ќаш народ лиш миру хоче,
миру, миру у всiм свiтi,-
i настане ж бо цей час!
‚ палiїв вiйни - нахвалка.
‡гинуть хай слова їх згубнi
про те царство свiтове!
Ќад колонiЯми палка? -
‚сi народи миролюбнi
встануть за життЯ нове!
ЃраттЯ! „рузi! ѓей на чати!
ѓолос свiй за мир пiдносим:
вiщий - в кожнiм з нас - ЃоЯн!
Џалiїв вiйни проклЯтих
ми навiк безжально скосим,
ми пiдкосим, Як бур'Ян.
Њирний труд, землЯ радЯнська...
за морЯми ж крик i свисти -
бiзнесу їм дай, вiйни!
‡нов це граютьсЯ фашисти,
чорна зграЯ самозванська? -
Ќе жартують хай вони!
‡а братерство, за свободу,
за прогрес, за щастЯ люду!
‡а все те, що нас живить!
‚ iменi свого народу
палiїв вiйни до суду!
Ќам же розцвiтать i жить!
ЃраттЯ! Њир нам захищати!
Њи ж бороним край свiй милий
i жiнок своїх, дiтей...
‚бивцi хочуть панувати?
Њаси вже ж давно прозрiли,-
розкувавсЯ Џрометей!
‡ тьмою б'єтьсЯ Џрометей!
[1949]
Ћ ЉЋ‘ЊЋ‘… ‚…‹€Љ€‰ ЌЂ...
Ћ Љосмосе великий наш,
безмежжЯ розпрозорене!
Њи iз ‡емлi блакитної
мчимо у далi зорЯнi.
Њи всi до тебе звикнемо,
ранiш ти був