о люди кажуть: ѓлипа вночi вiдкриває шлюз на верхньому
ставку i спускає воду i коропiв, тих, що колгосп розводить. Ђ тодi,
лисюга, тЯгає собi рибку - пудами...
- Ђ воно й видно, - сказала Ќiна, - що воду спускали.
Ђтож, Якщо придивитись, то видно: розливалась недавно рiчка; оно
затЯгло мулком острiвцi, причесало траву, розвiшало мох на сучках.
"–iкаво, - подумав Я, - що пiймалось у ѓлипину вершу?"
‚зЯв жердину i ткнув у рiчку, туди, де бульбашилась вода. ’кнув, але
тичка не йшла - пiд нею щось трiпотiло. џ бовтнув жердиною i тут - Як
дрова! - плесь, плесь!.. ‡акипiла пiна, забилась риба, хвостами аж
молотить по водi. Ћдин коропище Як хвисьнув, так i вилетiв на берег,
позЯпав ротом i знов на дно.
- Ћт риби! - сказав Я. - Ђж кишить. ’ичку встромив - i не падає.
- ™о робити? –е ж розбiй! Њоже, покликать кого?
- Ќавiщо? Њи самi щось придумаємо... ‡наєш, Ќiно, ѓлипа затикає вершу
соломою. Ђ Я затичку вийму, i хай иливе собi риба, тюгу-у! - у нижнi
ставки.
- „авай! ’iльки швидше!
џ полiз у рiчку, а тут глибоко, i ноги по колiна грузнуть у мулЯку. ’ак
Я аж вухом лiг на воду, намацав рукою затоплену вершу, намацав її гузир i
висмикнув цiлий снопок соломи. ’iльки висмикнув, Як чую: залоскотало!..
затрiпотiло!.. пiшла рибка мiж моїми ногами.
- Ћсь, ось вона! - закричав Я смiючись. - Џливе табуном! Ќа волю!
Ђ жирнi коропцi лiнивим ходом, тЯгнучи за собою хвилю, пiшли по течiї.
‚они плавно й поважно вихлЯли хвостами, луска на їхнiх боках вiдсЯвала
золотом. ђиба зовсiм нас не боЯлась, пливла попiд самим берегом. Њи довго
проводжали коропцiв. ’а ба! ‡нов Якась перепона! ’ак само крутило воду i
зашумовувало пiну. ‚иЯвлЯєтьсЯ, обачливий ѓлипа поставив ще одну,
контрольну вершу. I тут Я витЯг затичку - жмут гнилої соломи. ’епер була
вiльна дорога вiд верхнього ставу до нижнього.
- Ђ вершi? - спитала Ќiна. - ѓлипа їх знов поставить. I буде тЯгати
коропи.
ѓм, вершi... ™о з ними робити?
- Ќiно, - сказав Я. - ‚же вечорiє. Ђ ми з тобою мокрi та й змерзли; бач
- у тебе сироти на лiктЯх. „авай розведемо вогонь.
- Ћ-о, це прекрасно!
Ќад рiчкою, в густих кущах, ми назбирали падалiшнiх стебел, хмизу,
сухого гiллЯччЯ. Џоки Ќiна лаштувала багаттЯ, Я притЯг ѓлипинi вершi. ‚они
добрЯче вимокли у водi, стали аж чорнi, вiд них на сто метрiв несло мулом
i риб'Ячою лускою. –i важеннi споруди Я поставив так: одну вершу пiдпер
другою, щось вийшло схоже на курiнь, а внизу Якраз було мiсце длЯ вогню.
Љоли спалахнуло полум'Я, ми побачили грандiозну картину: закурились вершi!
’епла шипуча пара змiЯми повзла крiзь плетену лозу i стовпом звиваласЯ
вгору.
- „иви! - сказала Ќiна. - Ќемовби чуми димлЯть. Ђ ми з тобою ескiмоси i
їмо ведмежатину.
- …ге, - зiщуливсЯ Я. - …скiмоси. I, мокрi, сидимо на снiгу.
—и то вогонь додав темноти, чи ми не помiтили, Як упала темрЯва. Ќас
обступила нiч, обступили чорнi кущi, з-пiд Яких тЯгло рiчковою сирiстю. Ђ
коли вогонь вiдкидав пiтьму, тодi - лиш на коротку мить - багрЯний полиск
падав на вiтрило, i нам було видно щоглу i сонний кораблик, що стоЯв коло
берега. Ќад нами тремтiли зорi, синi, Як iскри бенгальських вогнiв.
џ ще пiдкинув хмизу у багаттЯ, полум'Я шугнуло вгору, пiд самi вершi.
‘ира лоза довго шипiла й сичала та ось, нарештi, спалахнула, червонi Язики
поповзли в небо, i вершi, Як двi ракети, снопами вогню освiтили весь луг.
Ћце красота!
Ќiна пiдскочила ( а очi горЯть) i давай: "’рам-та-там! ’рам-та-там!" I
пiшла круг вогню, стрiпує косами, плеще в долонi, а Я за нею i наче
вибиваю в бубон, а полум'Я трiщить, сипле додолу жарини. —уєте? ѓримлЯть
тамтами в джунглЯх! I раптом - нiч...
‚пало, обвалилось вогнище, одразу повiЯло холодом,дихнуло порожнечею,
осiннiм смутком.
Ќiч стоЯла мiж нами; Я тримав Ќiну за руку, але не бачив її. Њи
принишкли, наче осиротiли без вогню. „есь у небi зi свистом пролетiв
самотнiй птах.
- Ћсiнь, - сказала Ќiна.
- Ћсiнь, - сказав Я. - Џтахи у вирiй збираютьсЯ.
- I менi пора.
џ вiдчув, Як вона легенько стисла менi руку.
Ќiна вiдпливала восени.
‚се пливе восени: листЯ за водою, хмари, павутиннЯ,. птаство, школЯрi,
комбайни. ‚се кудись пливе, прощаєтьсЯ з лiтом. I Ќiна прощалась.
џк завжди, ми зустрiлисЯ з нею на броду. ‚она сидiла. в кораблику, Я на
каменi. Џо водi проносились тiнi журавлиних ключiв.
- ’и в Який клас пiдеш? - спитала Ќiна.
- ‚ третiй.
- ‡начить, скоро забудеш про мене.
"…т, - знизав Я плечима. - Ќавiщо пустi балачки?"
- ’ак, ти забудеш про мене, - тихо, але твердо сказали Ќiна. - “ мене
друзiв багато було, вони повиростали, купили собi мотоцикли, транзистори,
квитки на футбол. I коли Я приходжу до них у гостi, вони дивлЯтьсЯ на мене
сонними очима i не впiзнають. "’и хто?" - питають. "Ќiна", - кажу. "Ќе
знаю такої". - "Ђ пам'Ятаєте, - нагадую тодi, - Як ми слухали в степу
павукове радiо?" - "’ю, що за дурницi!.. Џавукове радiо! ‰ди собi,
дiвчино, геть, не мороч нам голову!.."
•тозна, про кого це казала Ќiна, та Я чомусь живо побачив ѓлипу,
побачив, Як вiн сонно глипає над своїм патефоном, бо вiн, коли добре
пiдiп'є, крутить одну музику:
…х, „унЯ, „унЯ Я-Я,
„унЯ Ягiдка моЯ...
- Ќе всi такi, - ображено засопiв Я. - Ђдам не забув. ‚iн часто казав
про тебе.
- Ђдам, - Ќiна особливо Якось вимовила це iм'Я. - Ђдам був дитина.
‚елика дитина. “ нього був свiй Ѓуме, своЯ ‘опуха i свiй лiхтарик.
‹iхтарик вiн менi подарував, ти його бачив.
- Ђ-а, це Ђдам подарував? - аж тепер Я дiзнавсЯ, де вона взЯла грибок,
Який свiтив у печерi мiсЯчним свiтлом.
џ поривсЯ в кишенi, витЯг свої припаси. ‡абрiв по колiна в воду, до її
кораблика, i сказав:
- Ќiно, ось два кремiнцi. Ќайкращi. Ћдин свiтлий, другий з багрЯнцем.
‚они викрешують вогонь. џкщо тобi страшно-страшно стане, вiзьми їх i так
покреши - блись, блись, i все, i страху не буде.
- ѓарнi кремiнцi, - сказала Ќiна й загорнула їх у хустинку. - Ќу все,
‹ьоню, менi пора.
‚она сiла в кораблик, спустила весла на воду. ‹егкий, з соснової кори,
вiтрильник вийшов на течiю. ‚сЯ рiчка була встелена жовтим листЯм, вiд
нього рЯбiло в очах; серед жовтого листу плив її тихий кораблик. Ђ над нею
неслись павутинки, а ще вище - журавлинi ключi. ђiчка петлЯла долиною,
губилась за бурим горбом. I кораблик вiддалЯвсЯ, меншав, мрiв над водою. џ
вже бачив тiльки присмучену дiвчину, Яка жеврiла на сонцi, мов свiчка.
- Ќiно, прощава-ай! - змахнув Я рукою.
- ...щавай! - вiдгукнулась луна.
- Ќа те лiто ждатиму. —уєш?
- —ую!.. Џриїду!..
џ зiп'ЯвсЯ на носки, але вiтрильник став маленький, Як тiнь журавлЯ. I
раптом менi здалосЯ: то справдi журавлик! ѓлЯньте, вiн знЯвсЯ з води,
понiссЯ над землею, виплив у небо i з розвороту пiшов за бистрим ключем.
Ќавiть примарилось менi: Я бачу Ќiну. ‚она спрЯмовує. свiй крилатий
кораблик у синю затоку, веслує мiж хмарами. Ђ хмари над нею - Як скелi. Ђ
вiтрило у неї - Як бiла пiр'їна. Ђ вода чиста-чиста, без дна.
Џопливла Ќiна у вирiй. ‡а птахами.
...I досi не знаю, чи була вона, така дiвчина, чи Я її просто вигадав.
[1] Љурай - мiсцева назва перекотиполЯ.
[2] "‘анта-ЊарiЯ" - одна з каравел, на Яких X. Љолумб вiдкрив Ђмерику.
=====================================================================
’имофiй ЃордулЯк. ЋповiданнЯ
Џ…ђ€‰ ђЂ‡
™ойно на свiт Ѓожий стало займатись, а мати i старший брат спали, коли
ЏаранЯ збудилась зi сну. Ћна мала перший раз в своїм життю йти в поле
жати, i вже страх Як з великою нетерпеливiстю очiкувала она того ранку...
Ћна схопиласЯ з постелi, розглЯнулась по хатi, i видалось їй напричуд, що
она вже не малий дiвчук, Яким була дотепер, але вже велика, слушна[1]
дiвчина, що десь i того розуму та поваги у неї набралосЯ, чого дотепер
цiлком по собi не замiчала. Ћна причепурилась наборзi[2], вхопила
коновки[3], побiгла до криницi, принесла до хати води i розпалила в печi
на обiд.
- —ого ти, Џараню, чим боржiй[4] вже зiрваласЯ та берешсЯ не до своєї
роботи? ’обi ще спати б! - докорЯла мати дочцi, збираючисЯ сама варити
обiд.
- …т, мамо, тепер не пора спати, коли зачинаютьсЯ жнива; тепер хiба
самi лiнюхи сплЯть, тi, що не хочуть робити,вiдказала ЏаранЯ з великою
повагою, крутнулась на однiй нiжцi i побiгла до комори, де на кiлочку
висiв єї новий серп.
Њати лиш усмiхнулась та похитала головою... Ћна тiшилась в душi своєю
донечкою-робiтницею, своєю потiхою на старi лiта, хоч i не давала по собi
пiзнати тої утiхи.
Џаранi минав заледве чотирнадцЯтий рiк життЯ, вона була хорошою
бiлЯвочкою, чорноокою, чорнобровою, єї тiло стало щойно розвиватисЯ, мов
той пуплЯшок[5] рожi. Ќе одному могло б видатись, що се навiть грiх
заставлЯти до тЯжкої роботи таку ще не розвинену цвiтку. Ћднак в
селЯнськiм станi на се не зважають...
Њати Џаранi була убогою вдовою, мала всього хатку з огородцем i оден
загiнчик[6] полЯ. Iз сього годi прожити, длЯ того треба йти на панський
лан жати за снiп, а своє нехай за той час[7] чекає; а Як своє жито буде
вже само проситисЯ пiд серп, i клонитисЯ, i опадати, тогдi хоч би вночi
при мiсЯцевi можна своє вижати.
„отепер ходила вдова на жнива з сином, та ось сего року "пiдросла" вже
ЏаранЯ,то нехай i она йде, втрiйку все-таки бiльше зароблЯть... ЏаранЯ й
без того рвалась до роботи, а коли мати нагадала про жниво i принесла длЯ
неї з мiста новий серп, то ЏаранЯ аж скакала з великої радостi i плескала
в долонi.
’а сего ранку она вже тiшилась найбiльше, бо ж сей ранок видавсЯ длЯ
неї Якимсь великим празником, а день, в котрiм она мала йти в поле жати i
перший раз в житю побiч матерi омитись потом тЯжкої працi, мав бути
переломом в єї житю... ‚iдтепер набiк лЯльки i дитинЯчi забавки, а замiсть
них серп до рук i працЯ, невсипуща працЯ так довго, Як довго вiку на сiм
свiтi. ’а чи єсть тут чого так дуже тiшитисЯ? Ѓiдна дитина!..
ЏаранЯ побiгла до комори, здiйнЯла з кiлочка серп, принесла до хати i,
оглЯнувши єго зi всiх бокiв уже Ѓог знає котрий раз, положила на столi;
потiм подивиласЯ до маленького зеркальцЯ на стiнi, поправила собi на
головi неслухнЯний космик волосЯ, що все вилазив з-за уха, i, спiваючи
впiвголосу Якусь пiсеньку, побiгла до стодiльчини будити старшого брата,
що спав блаженним сном на сiнi, мовби єму i в думцi не було йти нинi жати.
- Ђну, Iване! ‹iнтЯю, вставай! - закликала ЏаранЯ срiбним голосочком, а
коли Iван i вусом не моргнув на єї поклик, тогдi ЏаранЯ давай єго
термосити, давай за ноги тЯгнути.
‚кiнцi[8] Iван збудивсЯ, протер очi.
- ™о таке? ѓорить, чи що? - спитав вiн, здивований.
- Ќе горить, а час вже вставати. ‚ хатi вже обiд доварюєсь! - закликала
ЏаранЯ.Ђну, виходи зi стодоли на свiт Ѓожий, умийсЯ зимною[9] водою та
Ѓогу молисЯ, бо вже люде збираютьсЯ, та й нам пора йти жати!
- Ћв! џка менi жницЯ, Як з клоччЯ батiг! - проворкотiв Iван i хотiв
знову положитисЯ на запашне сiно, але ЏаранЯ не дала, вхопила єго за руку
i силомiць тЯгнула надвiр. џкраз зiйшло сонце i золотим промiнем ударило
просто в створенi дверi стодiльчини. Iван зiрвавсЯ на рiвнi ноги, i обоє
молодi люде розсмiЯлисЯ голосним реготом.
Ќезадовго й обiд[10] був на столi, обiд скромненький i пiсненький, Як
звичайно в бiдних людей i то ще напереднiвку[11],- такий обiд, що коло
него не потрiбно довго гаЯти часу. ‚iдтак всi троє забрали серпи, не
забули також на полуденок[12], що складавсЯ з прiсної палЯнички i кiлькох
огiрочкiв, заперли хату i пiшли улицею вздовж села.
„о них прилучалось все бiльше женцiв, бо попереднього днЯ панський
тивун[13] оголосив початок жнива на панськiм ланi, а вкiнцi назбиралась
спора[14] громадка. Џопереду йшли дiвчата, за дiвчатами хлопцi, а позаду
старшi жiнки i молодицi сумiш з чоловiками i старшими дЯдьками. ‚сi були
убого повбиранi, а дехто навiть дрантиве, Як звичайно найбiднiйшi люде в
селi i безземельнi халупники, що йшли на панський лан жати за копу, щоб
заробити собi дещо на прожиток. ‹ипневе сонце щойно зiйшло з-за обрiю i
оживило своїм благодатним свiтлом цiлу вселенну, донедавна погружену в
глибокiм снi. Ќа стодолах клекотали бузьки, по плотах скакали горобчики i
весело цвiрiнькали, а пестрi[15] метелики перелiтали з цвiтки на цвiтку та
упивалисЯ пахучою росою. ‡емлЯ усмiхаласЯ, синє небо усмiхалосЯ, i женчики
були веселi: дiвчата щебетали, мов тi пташечки, хлопцi весело гомонiли, а
старшi позаду розмовлЯли повагом.
Њiж тим дiвчата все оглЯдалисЯ вiд часу, мовби їм чого недоставало. I
справдi, їм недоставало старого дЯдька Џрокопа. Ѓув то старий парубок i
великий смiхун. ™о-небудь вiн скаже, то чоловiк, що его слухаЯ, не
зiтримає, мусить смiЯтись, аж за боки триматисЯ, а дiвчатам того тiльки й
треба. I вже они єго любили, того дЯдька Џрокопа, душi за ним не чули.
„е-небудь єго здибають, так зараз беруть межи себе та й: говори, дЯдьку!
оповiдай всЯку всЯчину!.. Ћднак сим разом дЯдько Џрокiп iшов з самого
заду. Ќе знати, чи вiн справдi забув дома Ѓогу помолитисЯ, чи то сей
красний, лiтнiй ранок так зворушив єго поетичну душу, досить, що вiн
тримав у руках капелюх i, йдучи позаду громадки женцiв, вiдмовлЯв набожно
молитви впiвголосу. ‘таршi уважали се рiчiю довсiм[16] природною, бо ж
прецiнь[17] не раз можна спiткати чоловiка, що йде селом або полем i
молитьсЯ Ѓогу, але дiвчата, звичайно вiтрогони, мусили й тут знайти щось
смiшного. Љотрась шепнула: "„ивiть, дЯдько Џрокiп молитьсЯ Ѓогу, дЯдько
Џрокiп без отченашу обiдав...".[18] I Як почули другi, що дЯдько Џрокiп
нинi без отченашу обiдав, так давай смiЯтисЯ, хихотатись, i вже через цiлу
дорогу не було у них iншої бесiди, Як тiлько про се, що дЯдько Џрокiп без
отченашу обiдав. Ђ ЏаранЯ смiЯлась вже найбiльше, їй було невисказано
любо, що ось-то она йде поруч з дiвчатами-вiдданицЯми, котрi ще вчора
уважали єї за пiдростка, а нинi принЯли до свого гурту Як подругу, бо ж
прецiнь має серп в руках i йде не на забаву, а на жниво.
Ђ дЯдько Џрокiп, хоч i чує, що дiвчата смiютьсЯ, хоч i видить, що они
все за ним оглЯдаютьсЯ, хоч i знає, що они хотiли б мати єго мiж собою,
однак не подаєсь покусi. ‚се йде позаду i молитьсЯ Ѓогу, мовби хотiв їм
сказати: "‘мiйтесЯ здоровi, а менi в тiй хвилi не до того; Я мушу
подЯкувати Ѓогу за те, що не пороснув градом на людську працю, бо десь там
мiж людськими полЯми i мiй клаптик жита доходить..."
Џрийшли вкiнцi на панський лан, i тут всi розпаювалисЯ[19]. —лени
поодиноких родин сходились докупи i разом ставали до роботи. ЏаранЯ з
матiр'ю i зi старшим братом зiйшлисЯ також разом, занЯли одну полосу,
перехрестились набожно по три рази i стали жати.
- Ђну-но ти, сороко чорноока, берисЯ до роботи! - закликав до Џаранi
дЯдько Џрокiп, котрий зi своєю родиною занЯв сусiднiй загiн.Ѓудемо видiти,
чи вмiєш ти так само серпом вивiвати[20], Як по дорозi хихи-смiхи
виправлЯти.
ЏаранЯ почервонiла, мов квiтка, зi встиду, коли почула дЯдьковi слова.
Ћни видались їй справедливим докором за те, що она по дорозi смiЯлась,
мовби дЯдько без отченашу обiдав, i тепер жалувала в душi i каЯлась того,
що вже не вернесЯ, та не знала навiть, Як дЯдьковi вiдповiсти, що сказати.
ЏаранЯ, лиха сама на себе, стала завзЯтущо жати... ™о набере жменю
стебел, то серпом чах! - i кладе позад себе на снiп; серп полискуєсь, мов
змiЯ, жито шелестить, дiвчина жне...
- Џоволi, дитинко, поволi! - остерiгала мати.’и ще непривична, коби-сь
не врiзала собi руки...
Ђ дЯдько Џрокiп був таки трохи цiкавий[21]. ‚iн пiдступив ближче до
дiвчини i, накладаючи до люльки тютюну, став пильно приглЯдатисЯ молодiй
жницi.
- ѓе-ге-ге! - закликав старий по хвилi,нiвроку, нiвроку, нiвроку! ’а
она жне, Як стара, готова ще всiх нас випередити...
’ут уже ЏаранЯ, заохочена похвалою дЯдька Џрокопа, уважала за потрiбне
конче щось сказати, iначе могли б єї уважати за немову[22]... Ћна, не
перестаючи жати, вiдказала:
- ‚же кого Як кого, але вас, дЯдьку, то таки, певно, випереджу, коли
ви, замiсть серпом жати, будете люльочку пакати...
- Ђ диви, Яка робiтницЯ! ™е й мене до роботи жене... ѓей, кумо
Њарисько!звернувсЯ вiн до Џараниної матерi.‹агодьсЯ до весiлЯ, бо таким
робiтницЯм, Як твоЯ донЯ, не довго дiвувати...
- ‘мiйтесЯ, смiйтесЯ! - вiдказала гордовито вдова Њариська,та не
вречiть[23] менi дiвку...
- Ќе бiйсЯ, кумо Њарисько! ‚же менi, такому старому собацi, не вречи
твоєї дочки,вiдповiв дЯдько Џрокiп.Љоли Я тебе саму не врiк тогдi, Як ти
пишаласЯ чорними бровами, а Я, чорновусий паруб'Яга, обертав тобою на
музиках, Як тою стебелинкою, а все заглЯдав в твої чорнi очi, то тепер вже
не вречу твоєї дочки... …й, кумо Њарисько, то-то було колись весело! Ќе
правда?
- Ђ йди собi, старий! - закликала вдова Њариська i махнула серпом.„iти
слухають, а вiн менi буде теревенi гнути та нагадувати, Як ще баба дiвкою
була...
‚сi розсмiЯлисЯ, а дЯдько Џрокiп, попакуючи люльку i усмiхаючись iз
вдоволенем, пiшов на своє мiсце та став жати, серпом вимахувати.
Ђ вдова Њариська таки не оперласЯ[24] покусi, таки нагадала собi той
час, коли она була ще молодою дiвчиною та витанцьовувала з Џрокопом, i
рiшила в своїй головi, що таки справдi було тогдi весело. Ћна собi
нагадала також, що Џрокiп навiть до неї сватавсЯ колись, та вже вiн,
бiднЯга, Якось нiколи не мав до того щастЯ та й так лишивсЯ парубком аж до
сивого волоса.
‘онце пiдносилосЯ усе вище вгору, раннiй холодок улiтав, а замiсть него
ставало чимраз гарЯчiйше. Ќа небi нiгде не видко нi найменшої хмарки,
нiзвiдки не дихне вiтрець, гарЯчий пiт чимраз бiльше обливає женцiв, але
вони не устають в роботi[25], серпи полискуютьсЯ, чахкають, жито
шелестить... Њов тi мурашки, що не зважають на денну спеку, а все iдуть
дальше в своїм походi, так само женцi все вперед поступають в роботi.
Џеред ними чимраз менше незжатого жита, поза ними чимраз бiльше стернi...
†енцi в полi при роботi - се длЯ мене красний зворушаючий вид[26]. Ќа той
вид огортає мене Якесь неописане, богоговiйне почуванє, Я клоню чоло перед
тою величною працею i вiддаю честь рукам, що тої працi пiднЯлисЯ. ’а чого
они такi бiднi, такi забутi, тi чорнi, порепанi руки? ’а чи скоро прийде
длЯ них лучча долЯ, вiдраднiйша будучнiсть[27] длЯ тих голодних, захлЯлих
робiтникiв-хлiборобiв? ѓей, ѓосподи Ѓоже, зглЯньсЯ, допоможи та прискори
той час!..
ЏаранЯ анi разу не пристала[28], анi почула втоми. Ћна йшла разом зi
старшими, личко єї зарум'Янилось, хустина впала на плечi, короткi
перстiнчики[29] волоссЯ, що не далисЯ заплести в косу, розбурхались i, мов
вiночок, окружали еї чоло. ’а она, мов знаючи, що єї з тим до лицЯ, дала
їм волю i все жала та жала, лише вiд часу до часу випрЯмлЯлась та запаскою
овiювала своє розпалене лице.
‚кiнцi сонце пiднеслось до найвищої висоти i сипало на землю, мов
грань, гарЯчим промiнем, стало парно, мов у банi, настав полудень.
„Ядько Џрокiп подививсЯ на сонце, глЯнув на тiнь i крикнув зi всеї
сили:
- ѓей, люде, христиЯне! Ђну поглЯньте вгору: он де сонце! Ђ тiнь вiд
людини маленька, Як чорний песик при ногах... —ас вже хiба вiдпочити та
покрiпитись, чим Ѓог послав!..
†енцi мов чекали на той поклик, кожде кидав серп та бiжить до торбини з
чорним хлiбом, з часником, з огiрочком. ‚сi розтаборились i стали
полуднати, а Џаранi ще нiколи не смакували так, Як сьогоднi, палЯницЯ з
огiрочком. ‚сi веселi, балакають, смiютьсЯ, жартують, а дехто, попоївши,
витЯгнувсЯ лiниво на сирiй землi i лежить в Якiйсь одеревiлостi: не то вiн
спить, бо на сон нема часу, не то чуває, бо обоЯтний[30] на те, що другi
говорЯть. ‚iн приник до свЯтої земленьки i лежить на нiй непорушне, мовби
хотiв за той короткий час набрати з тої землi свiжої сили до дальшої
працi...
* * *
‘онце зайшло вже. ‚ечiр зближаєсЯ скорою ходою, на небi стали
показоватисЯ зiрки. ‡ панського лану вертала громадка женцiв тою самою
дорогою i в тiм самiм порЯдку, в Якiм iшли рано в поле. Ќе було мiж ними
лише старших жiнок, бо тi пiйшли скорше додому варити вечерю. ‚сi женцi, а
особливо молодiж, були веселi, немов вертали з весiлЯ, а не вiд тЯжкої
працi. „iвчата попереду спiвали пiснi, а хлопцi весело жартовали або
спiвали разом з дiвчатами.
‹иш одна ЏаранЯ була Якось не своЯ... Ћна нажала цiлу копу[31], так
само Як кождий пересiчний[32] жнець. —ерез цiлий день, Як довго тривала
робота, не чула она втоми, аж коли робота скiнчиласЯ i люде пустилисЯ в
дорогу додому, почула ЏаранЯ в собi нагло Якусь охлЯлiсть, неповоротнiсть
в руках, в ногах i в цiлiм тiлi. Ѓiдна дiвчина була ще непривична до так
тЯжкої працi, она перший раз в житю перебула той "iспит зрiлостi", з того
i втомилась. Ћднак за другим, за третiм разом людина набирає вправи[33],_
а тогдi i втоми в такiм степенi не чує. ‘е рiч звичайна... Ќайбiльшим
бажаннЯм Џаранi було не дати по собi пiзнати того умученЯ перед другими,
щоби з неї нiхто не смiЯвсЯ, i длЯ того удавала она веселiсть i
бадьорiсть. „iвчата спiвали, i она також силуваласЯ спiвати, хоч чула
добре, що у неї, нема до того нi найменшої охоти. „Ядько Џрокiн iшов поруч
з молодiжiю i оповiдав смiшностi, з чого всi заходились вiд реготу. I
ЏаранЯ також смiЯласЯ, але она чула добре, що єї смiх не такий, Як
удругих, она навiть не знала гаразд, що таке смiшне дЯдько Џрокiп
говорить...
‡-за овиду[34] викотивсЯ круглолиций мiсЯць. ‚ечiр став чудово гарний,
величавий... „о села було вже недалеко, а дiвчаїа, мов навмисне,
звiльнЯли[35] ходу, щоб довше бути разом, та повеселитисЯ пiслЯ цiлоденної
працi, та наслухатись смiшних оповiдань дЯдька Џрокопа.
Ђле дЯдько Џрокiп був iншої гадки, Як дiвчата; ему було спiшно
повечерЯти та заритись де в солому на нiчний вiдпочинок, длЯ того i сам
iшов скорше i пiдганЯв дiвчат до скоршого ходу.
- Ђну, козоньки! - говорив вiн.Ќе приставайте ви так дуже, а поспiшайте
скорше, бо тепер не ‚еликдень з гагiлками, а жнива, час гарЯчий, треба йти
спати, щоб завтра знов стати до роботи...
I дiвчата, радi не радi, мусили пiдбiгати за, дЯдьком Џрокопом.
‚кiнцi прийшли до села, i тут громадка людей стала чимраз зменшатись.
’ут то там хтось з людей зближавсЯ до своїх ворiт та й прощавсЯ зпрочими:
"„обранiч, дЯдьку!.. „обранiч, подруженьки! Ђ кличте нас завтра рано, не
втiкайте!.."
‚дова Њариська чекала вже на свої дiти з вечерою, з пiсненькою,
скромненькою... „iти прийшли. ЏаранЯ не впала до хати зi спiвом i гамором,
Як се дотепер бувало, а вступила поважно, тихо, повiсила серп на кiлочку
пiд образом, сама сiла на лавцi i тЯжко зiтхнула. Ћна виглЯдала мов та
пташка, прибита сльотою, що опустила крильцЯ i вже не здiбна[36] до
дальшого лету.
- Ђ що.Џараню,- заговорила мати,- втомиласЯ дуже? правда?
- ‚томиласЯ, мамо,вiдповiла дiвчина,ми всi троє нажали по копi...
- Џравда? Ђ Я тобi все казала: не дурiй! †ни поволi, розважно,докорЯла
мати,а ти все рваласЯ цiлий день наперед, Як дурна коза, щоби всiх, навiть
матiр, випередити... Џам'Ятай же, май розум на другий раз та роби вмiру,
пiслЯ сили[37], Як Ѓог приказав, а тепер сiдай вечерЯти та йди спати,
вiдпочинь...
Їй жаль було своєї єдиної донечки, кришечки, що так утомилась
цiлоденною працею в полi... Ђле она потiшаласЯ тим, що єї донЯ вдаласЯ нi
в кого, тiлько в неї, в свою маму... ‚дова Њариська пригадала собi, що i
она колись так само втомилась, коли вийшла малою дiвчиною перший раз на
жниво, але потiм набрала вправи й умiркуванЯ[38], так що i втоми опiслЯ не
було чути... ‚дова Њариська пригадала собi, що она колись за молодих лiт
була першою робiтницею в селi, та що, власне, длЯ того, хоч она, сирота,
нiчого не мала, посватав єї небiжчик чоловiк... ’ак i Џараню хтось
посватає - рiшила она в своїй головi - може, навiть Який багацький син...
Ѓо ж з неї робитьсЯ красна дiвчинка, а Яка роботЯща, моЯ донечка,
голубонька єдина... ѓосподи Ѓоже, благослови єї та дай їй добру долю...
Џо вечерi мати лЯгла спати на постелi в хатi, а ЏаранЯ з братом пiйшли
до стодоли на сiно. Ђх, Як она бажала на дорозi дiстатисЯ чимскорiйше до
того затишного мiсцЯ на вiдпочинок! - i кинулась она, мов камiнчик, на
запашне сiно... ‹ежачи горiлиць, слухала она з Якоюсь неописаною
любостiю[39], Як десь на сiножатi все рiвномiрно диркав деркач, пiд
пiдвалиною[40] в стодолi цвiркав сверщок, а котрийсь з сусiдiв молотив при
мiсЯцi жито на хлiб. ’ут прийшла Џаранi до голови думка: що за силу мусить
мати той хлоп, коли вiн не тiлько працював цiлий день у полi, але ще
вночi, замiсть iти спати, гопає цiпом, що аж вiдголос[41] розходитьсЯ...
Ѓрат не спав; вiн сидiв на сiнi бiлЯ сестри i шептав молитви. „iвчина
пригадала собi, що она також по вечерi ще не молилась, i їй стало совiсно,
она забажала вiдмовити принаймi отченаш, Ѓогородице-дiво... Ћна хотiла
пiднестисЯ, сiсти, перехреститись... однак ноги, руки, крижi видались їй
тугими, мов з олова, нiЯк не можна їх пiднести, нi ними рушити... ’ут
виринув в уЯвi бiдної дiвчини дЯдько Џрокiп... що нiби той дЯдько Џрокiп
виставив з-пiд сивих усiв кiнець Язика i усмiхаєсь глумливо до неї; деркач
на сiножатi все диркає рiвномiрно, а сверщок цвiркає, а сусiд молотить
жито на хлiб... Ћднак тi голоси нiби все бiльше й бiльше вiддалЯютьсЯ, все
тихшають... Ѓрат уже перестав молитисЯ, вiн перехрестивсЯ впослiднє, лiг
спати; деркач i сверщок вже замовкли, ще лиш трохи чути, Як молотить
сусiд, але вже десь нiби дуже далеко... ‚кiнцi всьо затихло, дiвчину
опускає самосвiдомiсть, вона засиплЯє глибоким, твердим, молодим сном...
Ќадворi красна, тепла, чудова нiч, цiле село спить пiслЯ тЯжкої працi
глибоким сном, навiть чоловiк, що молотив недавно жито на хлiб, пiйшов
спочивати в солому. ‹иш пес вiд часу до часу десь гавкне в селi, зрештою
всьо тихо...
Љрiзь шпару в стодолi ллє мiсЯць своє промiнє на сiно, одна зiрочка
цiкаво заглЯдає, дивитьсЯ на личко сплЯчої дiвчини, а в мiсЯчнiм променi
понад головою Џаранi уноситьсЯ одинокий комар та бринить, виспiвує:
- ‘пи, Џараню, бо ти дуже втомлена, спи, рибонько, набирай сили, щоби i
завтра знову нажала копу на панськiм ланi твоїй неньцi на потiху, на
славу...
[1] ‘лушний - тут: вже спроможний до роботи.
[2] Ќаборзi - наскоро, нашвидкуруч.
[3] Љоновка - дерев'Яне вiдро.
[4] Ѓоржiй - швидко, спiшно; чимскорiш, нагально.
[5] ЏуплЯшок - пуп'Янок, брунька.
[6] ‡агiнчик - тут: смужка полЯ (менше гектара).
[7] ‡а той час - тим часом.
[8] ‚кiнцi - нарештi, врештi решт, в кiнцi кiнцiв.
[9] 3имний - тут: холодний.
[10] Ќезадовго - невдовзi, незабаром; обiд - тут: снiданок.
[11] Ќапереднiвок, переднiвок - час перед жнивами, коли в селЯнських
господах кiнчалисЯ запаси їстiвного.
[12] Џолуденок - тут: обiд, їжа.
[13] ’ивун - тут: осавула, старший над панськими слугами.
[14] '‘пора -_ чимала, величенька.
[15] Џестрий - рiзнобарвний, картатий.
[16] „овсiм - зовсiм.
[17] Џрецiнь - проте, однак, мiж тим.
[18] Ѓез отченашу обiдав - не проговорив цю молитву перед їжею, що було
обов'Язковим у тi часи.
[19] ђозпаюватисЯ - тут: роздiлитисЯ.
[20] ‚ивiвати - тут: орудувати.
[21] –iкавий - тут: зацiкавлений.
[22] Ќемова - тут: нiмий, нiма.
[23] ‚речити - зурочити, накликати хворобу чи нещастЯ.
[24] ЋпертисЯ - тут: чинити опiр.
[25] “стають в роботi - тут: не зупинЯють роботу.
[26] ‚ид - тут: видовисько, картина.
[27] Ѓудучнiсть - майбутнє.
[28] Џристала - тут: зупиниласЯ, перепочила.
[29] Џерстiнчики (вiд слова перстень)_ -_ кучерики, кiльцЯ волоссЯчка.
[30] ЋбоЯтний - тут: зацiкавлений чимсь.
[31] Љопа - 60 снопiв.
[32] Џересiчний - середнiй, посереднiй.
[33] ‚прави - тут: вправностi.
[34] Ћвид - обрiй, горизонт.
[35] 3вiльнЯти - тут: уповiльнювати, затримувати.
[36] ‡дiбна - тут: здатна, спроможна.
[37] ЏiслЯ сили - розраховувати свої сили, по своїх можливостЯх.
[38] “мiркуваннЯ - тут: помiркованостi, вмiннЯ працювати по силi.
[39] ‹юбостiЯ - замилуваннЯ, зачарованiсть.
[40] Џiдвалина - тут: фундамент.
[41] ‚iдголос - вiдгомiн, вилЯски, луна.
„Ђ‰, ЃЋ†…, ‡„ЋђЋ‚‹џ ЉЋђЋ‚I!
- ѓо, го, го, небоженьку! не мало Я напрацювавсЯ, заким Я заробив 50
ринських... 50 ринських! ’о не п'ЯтдесЯт разiв кивнути пальцем, не
п'ЯтдесЯт колачiв з'їсти, а товчисЯ цiлу зиму з сокирою по лiсах, по
дебрах, коло сажнiв, коло брусiв... мерзнути, Як собацi, та ще й о
жидiвську ласку стоЯти, щоби жидовин песiй не пхав чоловiковi замiсть
грошей горiлки! Ђ прецiнь Я заробив i купив тебе, мосьпаненьку, та веду
додому, дiтЯм на потiху!..
’ак говорив халупник Њатвiй Ѓас до корови, ведучи її на мотузi з
Ярмарку додому. Љорова хороша: попелЯстої шерстi, з закривленими догори
рогами, з великим вим'Ям... видно, добре перезимована.
„овкола зеленiли полЯ, у воздусi заливались жайворонки, а туй по дорозi
росла зелена м'Яка травицЯ, що так i манила до себе корову. ‘онце
спустилось уже д' заходовi, чоловiк спiшивсЯ додому, але корова на се не
вважала. ‚она що кiлька крокiв ставала й жадiбно скубла зелену траву.
- Ќу, ну! ‰ди-бо! џка ж ти уперта! - провадив Њатвiй дальше свою
бесiду, силуючись з коровою. - ’и давай лише багато молока, то вже моЯ
стара буде тебе доглЯдати, та й дiти пастимуть по межах, по берегах,
кiлько сама схочеш... I тамту, що-м торiк продав, доглЯдали, тiлько
прийшла бiда... треба було восени довг вiддати, податок заплатити, одежу
на зиму посправлЯти, та й мусив продати. Ђ добра була корова i молока
сипала багато!..
Љорова мов розумiла бесiду свого провiдника, бо вiд часу до часу
обертала до нього рогату голову i мiрЯла його своїми великими чорними
очима.
Ќа подвiр'ї перед невеличкою хатиною, що стоЯла край села, бавилосЯ
п'Ятеро малих дiтей в полатаних сорочках i все бiгали до ворiт та
виглЯдали на дорогу, чи не йде батько. ‘онце, мов величезний бальон,
.спускалосЯ за рубець лiсу i червоним променем обливало хатину з малими
вiконцЯми, обливало подвiр'Я, обливало бiлi голови дiтей, що качались по
муравi.
ђипнули дверi, i на порозi стала халупничка Њатвiїха, жiнка ще не
стара, але вже з поморщеним i почорнiлим лицем. Џослiднi лучi сонцЯ ще
захопили її, поцiлували в лице, i Њатвiїха виглЯдала через хвилю наче
мiдЯна статуЯ.
- ™е не йдуть тато! ™е нема тата! - лепетали дiти до матерi. - Њи
хочемо гаму, дайте нам їсти!
- Ђх ви сарань Якась! Ќiчого, тiлько би-сьте їли, а до роботи нема вас!
- закликала мати з ласкавою усмiшкою на лицi.
‚она знала, що вiд таких дiтей ще не можна сподiватись великої помочi.
- ’о ми будемо пасти корову, Як тато приведуть з Ярмарку! - сказав з
жаром найстарший хлопчик-семилiток.
Њати винесла з хати кусень чорного хлiба i стала обдiлЯти дiти по
черзi... Ђ тут i Њатвiй непостережено з'ЯвивсЯ пiд ворiтьми з коровою.
- ѓей! ану вiдчинЯйте! - далось чути з-за ворiт.
„iти, Як заздрiли батька, так i кинулись прожогом до ворiт, лиш одно
маленьке зiстало у матерi на руках.
- ’ато! ’ато! Љорова! - кричало одно, то друге.
—етверо малих люда вчепилось за ворота i в одну мить отворили навстiж.
Ћтворили: i корова з трiумфом вступила на подвiр'Я, а дiти обступили її i
стали оглЯдати з цiкавiстю.
Њатвiїха перехрестила хребет корови i поцiлувала її в лоб межи рогами.
- Ђх, моЯ голубонько! Ђх, моЯ маленька! ’и, певно, хочеш їсточки, ти,
певно, хочеш питоньки! - лебедiла вона, примилюючись до корови i гладЯчи
її по боках.
Њатвiй стоЯв збоку i гордо дививсЯ на ту сцену. ‰ого очi так i
промовлЯли: "„ивись, стара, Який з мене господар! џкий з мене батько!
ануй же мене, небого!.."
- Ќу, годi панькатись з коровою! ‹учче зробиш, _Як _даси їй хопти або
трави. Љорова дiйна, добра, всi люде говорили. ’а й менi дай що хлепнути,
хоть борщу абощо, - сказав Њатвiй до жiнки i пiшов до хати.
Њатвiїха не спiшила за чоловiком, бо знала, що вiн собi дасть раду без
неї. ‚она назбирала вже наперед цiле рЯдно хопти та трави по берегах рiчки
i стала частувати корову.
Њатвiй не чекав на жiнку. ‚iн знайшов в печi борщ, взЯв кусень хлiба i
ту плинну страву справдi "хлептав", що аж на двiр було чути. Ћднак, коли
пiслЯ дороги ложка видалась йому замала, то вiн собi iначе порадив: вiн
узЯв вiнцi горшка межи зуби i пив борщ лакомо, перестаючи лише, щоби
вiдiтхнути та закусити хлiбом. Њатвiй наївсЯ (оскiльки можна наїстись
голим борщем) i положивсЯ на постiль, що стоЯла в кутику хати, поклавши
собi пiд голову одиноку брудну подушину, Яка в цiлiй хатi була. Ђ жiнка
годувала корову.
- ѓей, стара! Ђ їсть корова? - гукнув Њатвiй з постелi.
- Їсть моЯ маленька! ’а ще й напоїти треба бiдненьку! - далась чути
вiдповiдь Њатвiїхи.
‚доволений Њатвiй лежав на постелi i нi о чiм не думав. ‘е були
найщасливiшi хвилi в його життi, коли вiн собi лiг чи то в хатi, чи в лiсi
пiд сосною i пустив самопас свої мислi, що без зв'Язi кружили по його
головi, а вiдтак десь геть розходилисЯ собi з шумом лiсу, й його огортав
твердий сон... Ћднак такi хвилi були длЯ нього рiдкими. Ќевсипуща працЯ й
журба о жiнку i дiти займали його днем i нiччю.
Њатвiїха взЯла скипець i стала доїти корову. „iти не вiдступали нi на
крок i цiкаво та жадiбно слухали, Як цвiркало молоко. ‡а хвилю був повен
скипець, а Њатвiїха не чуласЯ з радостi. ‚она завела корову до хлiвцЯ, що
був прибудований до хати. Ђ дiти вслiд _за нею... їм так i пахла молочна
каша.
- Ђ що, стара? „ала корова молока? - спитав Њатвiй.
- „ала, дала, та ще й повен скипець... добре молоко, густе...
- ‚ари кашу! - закомандував Њатвiй, лежачи _на постелi, мов турецький
баша.
Ќе було то в звичаю Њатвiїхи варити молочну кашу в буднiй день. ’ака
страва на недiлю, на свЯто, а буднi днi вона збувала чим-небудь: борщем,
бараболею, кашею на водi або на сироватцi... Ђле нинi вона сама чула в
своїй душi Якесь свЯто... ’ак довгий час не було в них корови, так довгий
час дiти не видiли ложки молока, а нинi той пожаданий гiсть обдарував їх
на першiм вступi цiлим скип-цем поживного нектару. —и ж не можна нинi
зробити виїмки? ’ак! ‚она не дала собi два рази говорити, розiклала в печi
огонь i стала варити кашу. „iти стоЯли коло припiчка i пильно глЯдiли в
огонь, що жовтими Язиками пiдлизував челюсть, дивились на горщик, що
спокiйно стоЯв собi при огнi, а найстарший хлопець притулив крадьком
палець до горшка, чи вже череп гарЯчий. ’а не уйшло йому се безкарно. Њати
спостерегла його цiкавiсть i пацнула його ложкою по руцi. та закричала на
дiти:
- —ого стоїте коло припiчка, Як той грiх при душi? •очеш одно з другим
попечись? Ќе можеш вичекати хвилi?
„iти послухали: вiдступили вiд припiчка, посiдали рЯдочком на лавцi пiд
печею i чекали.
Ћгонь трiщав, каша зачинала кипiти, а Њатвiй лежав на постелi й нi о
чiм не думав. Ќi о чiм не думав? „ивне диво! ’ой щасливий стан душевний
впроваджував його звичайно в сон, а сон об'ЯвлЯвсЯ знов голосним
хропiннЯм, мовби хто рiзав пилою соснову колоду. Ќинi ж Њатвiй не спав.
‚iн лежав собi тихо зi зложеними навхрест руками i водив по хатi очима...
‚iн ждав...
Ќарештi прийшов кiнець i жданню. Њатвiїха вiдставила горщик вiд огню,
поставила на столi миску й налила до неї кашi, а молочна пара розiйшлась
хмарою по хатi. „iти кинулись до ложечника, i кожде взЯло свою ложку,
позасiдали за стiл i чекали батька. Ђле батько не йшов до вечерi, вiн
навiть не ворухнувсЯ на своїм леговищi, бо йому конче хотiлось, щоби жiнка
кликнула на нього, що вечерЯ вже на столi.
Њатвiїха вистудила в маленькiй мисочцi кашу длЯ наймолодшої дитини i
посадила _її з ложкою в руцi на долiвцi. „итина їла...
Ђж тепер прийшла черга _на всiх. Њатвiїха взЯла ложку длЯ себе i длЯ
чоловiка i сiла коло стола.
- Ђну, старий! ‚ставай до вечерi! - кликнула вона на чоловiка.
- ѓа? ™о? ‚же? - говорив Њатвiй мовби спросоннЯ, i пiднiмаючись повагом
з постелi.
‚]н мав вид зовсiм рiвнодушний. ‰ого неголене лице так i говорило: "…т,
що менi молочна каша? ‚сьо одно що борщ... —и то Я дитина?"... ’iльки се
дивно: чому вiн на перший поклик жiнки зараз встав з постелi? ’аж звичайно
жiнка його сiпала, щоб добудитись до вечерi, а дiти тЯгнули за ноги...
—ому вiн перед тим, заким сiв коло стола, зробив на собi три рази великий
хрест i в поЯс поклонивсЯ перед кашею, - коли, впрочiм, вiЯ любив з
привички лише махнути кiлька разiв рукою по грудЯх або здорово позiхнути й
перехрестити рот?.. „iти сього не завважили, але жiнка замiтила,
осмiхнулась пiд носом i подумала: "„ивуйсЯ ж тут дiтЯм, коли старий, Як
дитина, аж трЯсесЯ за молочною кашею..."
‘тали їсти кашу. Њатвiй з'їв ложку, другу, третю, - смакує...
- „обра каша! - каже. - ‚же-м давно таку їв.
- „обра каша! - жебонЯть весело дiти, їдЯть. iсть рук, воружених в
ложки, бiгає _то до миски, то з миски, i шiсть тiней гойдаєтьсЯ на стiнi.
‡'їли все, що було в мисцi.
Њатвiй подививсЯ з-пiд густих брiв на жiнку.
- Ђну, стара! „осип ще!.. ’о, либонь, не всЯ.
- „осипте, мамо, досипте! - домагаютьсЯ дiти. Ђле Њатвiїха не досипала.
‚она хотiла трохи подразнити свого чоловiка.
- „е вже тобi не всЯ? - каже _вона. - _I горщик вишкрабала, коли хочеш,
то заглЯнь...
Њатвiй не вiрив жiнцi. ‚iн недаром водив по _хатi очима, лежачи на
постелi, вiн видiв кождий рух жiнки.
- …т, не жартуй, стара, не дури, та сип кашу! Љоли їсти, то їсти!
Ђ дiти й собi:
- Љоли їсти, то їсти!
Њатвiїха насипала ще повну миску кашi, а сама сiла на долiвцi коло
найменшої дитини, вишкрЯбувала горщик та годувала малого, а батько з
старшими дiтьми чистив з миски.
Љоли вже зiсталось лише трохи на днi в мисцi, Њатвiй положив ложку,
обтер пiт з чола i сказав:
- Ќу, нагодувала ж ти нас нинi, стара, коби так все! „ай же, боже,
здоровлЯ коровi за те, що дала молока!
- „ай, боже, здоровлЯ коровi! - повторили дiти в один голос за батьком
i кiнчили вишкрЯбувати миску.
Њатвiїха була дуже рада з того, що нагодувала всiх досита, але бiльшу
часть тої заслуги вона приписувала не собi, а коровi. ’ож зараз по вечерi
вийшла до неї подивитисЯ, що вона там робить, "бiдненька"...
Ќiч була тиха, погiдна, на небi свiтили зорi, а корова лежала собi в
хлiвi та ремигала спокiйно...
„I„ ЊЂЉЂђ (скорочено)
Љатерина ѓрущиха вiд шiстьох недiль повдовiла. Єї чоловiк ‘емен ѓрушка,
халупник[1] був тверезою i роботЯщою людиною: працював, зароблЯв, тиснув
грiш до гроша, зодЯгав i живив себе, жiнку i п'Ятеро дiтей. ’а лучиласЯ
ему нещаслива пригода. ‘емен був з другими робiтниками в лiсi коло
балькiв. ‘тинали сосну, а вiн, - чи з неосторожностi, чи "вже так мало
бути", Як говорили опiслЯ єго товаришi, - пiдлiз пiд дерево, i оно,
падаючи, придавило ‘емена i забило на мiсцi.
‘емена принесли з лiсу на ношах неживого, а за два днi й поховали, i то
з великою процесiєю... ђушив сумний похiд до церкви, а з церкви на
кладовище, де в сирiй землi закопали ‘емена. ™е раз всi помолились за єго
душу, а вiдтак вернули - кожде до свого дому.
ЏослiднЯ вертала Љатерина з дiтьми, а за нею в певнiм вiддаленню
шкандибав одинокий чоловiк - дiд Њакар. ‚ однiй руцi мав вiн грубу
суковату палицю, а в другiй тримав подерту шапку i, дивлЯчись вперед себе
в землю, щось перебирав губами. Њiг би хто думати, що вiн, Як звичайно,
шептав молитви. Ђле вiн не моливсЯ. ‚iн, iдучи дорогою, думав i шептав сам
до себе тихi слова.
"Ќу, аж нинi виджу, що Я багач, i то ще Який! - мурмотiв вiн пiд носом.
- Ђ та ось жiнка, що йде вперед мене, i молода ще, i здорова, i має свою
хату, а она бiдна, ще бiднiйша вiд мене. џ йду з палицею i з торбами вiд
хати до хати i всюди дiстану кусник хлiба, а она того не зробить, їй того
не можна... Ѓа! Ђле що ж вона буде робити? џк їй вигодувати, Як зодЯгнути
тi дiти, поки хоч двоє старших стане робити на себе? Њусить ходити на
зарiбки! Ќу й що ж заробить? Ќа день двi шiстки[2], часом лише
кiльканайцЯть крейцарiв[3], часом i нiчого?.. I чим же тут вижити матерi з
дiточками, не згадуючи вже про одежу?.."
™е раз оглЯнувсЯ дiд Њакар за нещасною челЯдiю[4], зiтхнув тЯжко i
поплiвсЯ в бiчну уличку до себе, на свою квартиру.
* * *
„iд Њакар був громадським дiдом[5]... ‚iн тут осiв вiддавна, i длЯ
того[6] всi єго добре знали: i старе, й мале. ‘тарi люди тЯмлЯть, Як ще по
угорськiй вiйнi прийшов звiдкись в бiлiм кабатi[7] i в синiй жовн