сЯ й на горi. - –е в мене буде до вас єдине проханнЯ, - сказала стара, - бо Я тiльки тодi по-справжньому живу, коли вчу першачкiв. ‘таршi дiти длЯ мене не такi зрозумiлi. - ’о вiзьмете собi перший клас, - усмiхнувсЯ ‚олодимир. - џ хотiла б просити першачкiв i на той рiк, - трохи знiЯковiло проказала ЊарiЯ џкiвна. ‚олодимир засмiЯвсЯ. Ѓуло йому навдивовижу затишно. - Ђ колеги не заперечуватимуть? - Ќi, нi, вони не заперечуватимуть! - Ћлександра Џанасiвна просить другий клас. - ѓалина Iванiвна може взЯти третiй чи четвертий. - кола наша - що ставок серед гаю, - незвiдь-чому сказав ‚олодимир... ‚они замовкли, а вiн допив молоко. ‡багнув раптом, що все це йому не снитьсЯ, але той напiй, що його випив, по-своєму хмiльний. ‚есь свiт став длЯ нього теплий та золотистий, весь свiт длЯ нього заголубiв. “став, щоб попрощатисЯ, i раптом вiдчув у цьому обiйстi Якийсь незвичайний дух, а може, особливу Якусь присутнiсть. ЋзирнувсЯ навдокiл, але не побачив нiкого, хiба що лагiдне обличчЯ Њарiї џкiвни. - Ђ то не ваш чоловiк, Њарiє џкiвно, кiз пасе? - спитав несподiвано длЯ себе. - Њiй, мiй! - захитала радiсно вчителька. - Ђ знаєте, що менi здалось у першiй хвилi? „умала, ви Якийсь його родич! ђоздiл другий ‘€Ќџ „ЋђЋѓЂ Ћдним данi сльози, що ллютьсЯ при свiтлi струмками, другим данi сльози, схованi в пiтьму. ђ. ’агор 1 Џомалу вiдступав вiн у глибину зеленого сутiнку, дощ шумiв i плескотiв, i дививсЯ вiн сумно, а зелений сутiнок розцвiв несподiваним свiтлом - попереду лежала прозора кулЯ, i вiн уже мав увiйти до неї. ‘аме туди вела синЯ, мерехтлива дорога, по Якiй iшов, а позаду лишаласЯ хата iз печальною жiнкою i з веселими дiтьми; вiн весь час озиравсЯ - стоЯли вони за склЯними стiнами й були живi та рухливi. ЉотилисЯ тiнi, речi розмивались i ставали хитливо-драглистi, лишаласЯ тiльки цЯ синЯ дорога, Якою iшов, i його незмiнна туга, що йшла обiч, наче спiвподорожанин. „ививсЯ на незбагненний свiт кольорових смуг, що сплiтались i розплiталисЯ довкола, складалисЯ мережi, розводнювалисЯ дерева й гiлки, виростали фiолетовi й рожевi кущi i хиталисЯ, неначе в водi. ѓустий синiй мох обрiс напiвпрозорi кручi, i тiльки синЯ дорога була гладка, наче з льоду. ‚iн ледве йшов i бачив у тiй гладiнi вiдбитi тiнi, обличчЯ, простЯгнутi руки i знесенi чи скорченi ноги. Ѓачив замерзлi очi, розтуленi вуста й блискучi зуби. ‚пiзнавав знехотЯ всi тi обличчЯ, його вуста ледь-ледь ворушилисЯ, проказуючи йменнЯ за йменнЯм. —асом вони повторювалисЯ, тi йменнЯ, так само, Як обличчЯ й очi. Ќайчастiше бачив обличчЯ урине - вiдчував у тому тлумi перш за все її. ‡агуслi шматки часу лежали обiч його синьої дороги - все минуле, повз Яке вiн має зараз пройти, перш нiж дiстанетьсЯ до прозорої, густо залитої перламутровим свiтлом кулi. ‚она вабила його, Як вабить залiзо магнiт, - невагомо плив по своїй дорозi, вже наперед вiдчуваючи щастЯ з'єднаннЯ iз тим перламутром. ‘вiтло його душi, подумав вiн, вже прагне туди, але вiн ще повинен перейти цю дорогу i має ще не раз озирнутисЯ. ’ож ступав приповiльнено, й озиравсЯ, й бачив дiм iз прозорими стiнами, за Якими свЯткують сiмейне свЯто iстоти, в Яких залишив своє тiло. ‚они майже вiдчужилисЯ вiд нього, але не може дивитисЯ на них байдужно. Iшов вiн i йшов. ЋзиравсЯ й тамував бiль. Џоруч ступала пишноволоса жiнка - ’уга його, а з другого боку - ‘ум, ще один його син. ’ого сина послала до нього iз землi ота висока й не-помiрно худа жiнка, на оцi Якої замерз Ясний кришталик сльози, i, може, саме через те так часто й безнадiйно вiн озиравсЯ. 2 Ћлександра озирнуласЯ до темного вiкна i зустрiласЯ очима iз тим, котрий став прозорий, наче дим; задивилисЯ вони, Як дивилисЯ, коли зустрiлись уперше. ’одi прийшла вона до подруги, де зiбралисЯ на вечiрку хлопцi й дiвчата; всi тримали картки з надрукованими питаннЯми до флiрту; один загадував, а другий вiдгукувавсЯ; саме в той момент i побачила вона його очi. ирокоплечий хлопець iз зачесаним набiк чубом i з плЯмкою вусикiв пiд носом, широкогубий i широколиций, дививсЯ на неї й дививсЯ, i їй стало дивно, що очi в нього темно-синi, - мали б бути чорнi чи зеленi. Ђле були вони таки синi, цвiли, Як двi волошки, i їй незвiдь вiд чого запаморочливо стислосЯ серце. - ‘лухайте, слухайте! - заплескала в долонi ‘онЯ, хазЯйка квартири. - Џочинаймо з садiвника. "џ садiвником родивсЯ, не на жарт Я розiзливсЯ, усi квiти надоїли, окрiм маку..." - ’и мак, мак! - закричали дiвчата до Ћлександри, i вона стала й справдi червона наче мак. Џотрiбно було їй вигукнути оте завчене: "Ћй!", i вона згукнула, ледь-ледь розтулЯючи вуста. Ќа цi вуста й замилувавсЯ Њикола, Який так само сидiв у кутку й дививсЯ. - ™о з тобою? - спитала ‘онЯ. - ‚любиласЯ! - шепнула Ћлександра, i їй стало так млосно, що захотiлосЯ покинути цю веселу компанiю й повернутисЯ додому, де так приємно й тепло пахне свiжою сосною, де стоїть у своїй майстернi батько й теше, теше й теше рубанком, а з-пiд його рук вилiтають Яскравi, жовтi, запашнi стружки. - “ кого? - вигукнула ‘онЯ, i Ћлександра злЯкано кинула поглЯдом у куток. ’ой, у кутку, не мав назвиська, а може, вона забула його; той, у кутку, не мiг бути квiткою, бо пахнув вiн шкiрою, i це було чути навiть сюди. ‡ червоної Ћлександра стала зовсiм блiда, бо не хотiла зараз грати в цю гру, хiба можна в таке грати, коли на тебе так пильно зорЯть чиїсь очi? - џ не хочу грати в цю гру, - сказала Ћлександра. - ѓолова в мене болить... - Ћй! - вигукнула ‘онЯ, схопившись рукою за вуста. „о чогось вона додумаласЯ чи здогадаласЯ, обвела поглЯдом хлопцiв та дiвчат i вразиласЯ: з кутка свiтилисЯ такi синi й палкi очi, що тут годi було помилитисЯ. - Ќу, Ясно! - протЯгла вона багатозначно й усмiхнуласЯ. - Ђ знаєте що, - вона таємниче роззирнуласЯ й розбишакувато струснула стриженим волоссЯм. - џ тут щось придумала-Љинулась до етажерки, де стоЯли альбоми з фотокартками, кухарська книга польською мовою i порцелЯновi цЯцьки, витЯгла складений надвоє листок, на Якому було намальоване широке усмiхнене сонЯчне обличчЯ. ‚усiбiч вiд нього тЯглисЯ променi, i по тих променЯх було розсипано рЯди цифр. - Ћце оракул, - сказала вона. - ѓадатимемо! ‚они скупчилисЯ довкруг стола, восьмеро чи й десЯтеро голiв, Ћлександра стала так, щоб не бути близько до того чудного хлопцЯ, котрий дививсЯ на неї, вийшло ще гiрше, бо опинилисЯ вони лице в лице - Ћлександра знову вiдчула, Як обпiкає її той волошковий поглЯд. ‘онЯ кинула на нiс оракуловi зернину, зернина пiдстрибнула й упала на одну iз цифр. ‘онЯ прочитала гаданнЯ, i регiт струснув кiмнату, найголоснiше смiЯласЯ сама ‘онЯ. ’одi по черзi кидали всi вони, i всi так само смiЯлисЯ, остерiгалисЯ кидати тiльки Ћлександра й Њикола, були вони зайнЯтi чимось iншим. •имернi нитки простЯгалисЯ вiд нього до неї, i Ћлександра вiдчувала, що її обплутує тими нитками, що стає вона зовсiм безвiльна i мимовiльно шле до нього нитки свої i що вони незвичайно мiж собою сплiтаютьсЯ. Ќе мала сили опертисЯ тим чарам, так само й вiн; хоч роздiлЯв їх стiл, вiдчував вiн тихе тепло вiд цiєї дiвчини, щось душне й гарЯче вливалосЯ йому в серце, хвилювало й пекло; вона ж не могла не вiдповiдати на його погук. ’аки пахло вiд нього шкiрою, та й весь вiн був жорсткий та сильний, i нитки його були наче дратва. Ћлександра вже зовсiм тратила вiд того голову, непокоїласЯ й турбуваласЯ, вже хотiла, щоб кiнчаласЯ цЯ вечiрка i щоб, нарештi, випала їй змога побiгти додому й охолодити по дорозi надмiру розпашiлi щоки. - уро, уро! - гукнула ‘онЯ. - ’и що, уро, оглухла? - ‚она скинула очима на подругу, стало їй зовсiм прикро: ‘онЯ лукаво, по-змовницькому, до неї всмiхаласЯ. - ’воЯ черга, - сказала категорично й тицьнула в руки зернину. ’одi зависла над столом дивовижна тиша. ’ака тиша, що стало чути, Як затаєно дише десЯток людей. Ћлександра не дивиласЯ нi на кого, висока й чорнЯва, струнка й розпашiла, вона раптом набраласЯ смiливостi. Ћчi навколо неї, за винЯтком Њиколиних, чекали нового жарту, нового приводу длЯ смiху. Ћлександра зажмуриласЯ й прикусила губу. ’одi виступив з гурту, рЯтуючи її, Њикола: - „авайте Я! Ђле Ћлександра вже кинула. ‡ернина пiдстрибнула й накрила цифру. - „вадцЯть два! - видихнули хлопцi й дiвчата. ‘онЯ перевернула листка й пирснула. - Ќi! - сказала вона. - –ього Я вам не прочитаю. ’одi до неї простЯглесЯ десЯток рук, щоб вихопити листок. Ђле вона була моторнiша, сховала листка за спину i сказала безапелЯцiйно: - урка моЯ подруга, i смiЯтисЯ з того, що сказав їй оракул, не можна! 3 ‘талосЯ так, що найкращий майстер модельного взуттЯ Џершої взуттєвої фабрики Њикола ‚ащук утратив спокiй: його почало нестримно вабити до осiб жiночої статi. Ќе мiг навiть розважно знЯти мiрку з елегантних нiжок, що довiрливо щоднЯ простЯгалисЯ до нього. Ћперiзував тi нiжки вузькою, складеною з газети, стьожкою, звично надриваючи в потрiбному мiсцi, i той струм, що мимовiльно випромiнювали тi нiжки, несамохiть зроджував струм i на вiдповiдь. …легантнi нiжки вiдходили геть, несучи на собi слiди його пальцiв, i чим далi вони вiдходили, тим чiткiше проЯвлЯлисЯ гарЯчi й тремтливi плЯмки на шкiрi. ’аке вiдчуттЯ не згасало в тих нiжок довго, i вони дивом дивувалисЯ: що то за чар такий особливий у тих репаних шевцiвських пальцЯх, адже досi швець длЯ них - все одно що туфлi. ‡рештою, й так не порiвнЯти: туфлi - це Якiсть куди вартнiша. ’i нiжки сердилисЯ на незбагненну свою надчутливiсть, вiдтак ставали поступливiшi перед натиском кавалерiв справжнiх. Ђле навiть ув обiймах у справжнiх кавалерiв чули вони легкий i запаморочливий запах шкiри i той вогонь, що передавсЯ їм вiд того незвичайного шевцЯ. Љоли ж приходили вони на примiрку, їх зустрiчав той-таки швець, а коли iнший, то потай невдоволилисЯ а чи й просили через знайомих, щоб робив їм роботу таки вiн. ‡нову повторювалосЯ те саме, i знову вiдчували вони чарiвний струм, потiм горiли тим нiжкам ступнi, i йшли вони геть, наче по приску ступали, - похитувавсЯ їм перед очима зелений, дивний i широкий свiт. Ћчi їхнi каламутнiли, а дорога, Якою йшли, блакитнiла, i перед кожною мимовiльно заквiтали палкi волошковi очi. ‡давалосЯ, наповнюваласЯ тими волошковими очима цiла вулицЯ, весь свiт через те волошковiв - нiжки нервово стукотiли закаблуками по кам'Яних плитах хiдникiв, мимохiдь розсилаючи i вiд себе струм, що його так несподiвано набралисЯ. ‚ такi днi не однi нiжки згодилисЯ вийти замiж, а кiлька легковажнiших утратили глузд на превелику втiху своїм не менш легковажним кавалерам. „iвчата плакали потiм вночi, i снилосЯ їм щось чудне, їх отвережував тiльки ранок, зате не раз потiм згадуватимуть вони те запамороченнЯ, Яке так негадане зробило їх кволими й немiчними. ‘ам Њикола переймавсЯ також цим настроєм. Љожна з тих нiжок випромiнювала тепло, Яке входило в нього, Як молоко. ‚iн думав тодi про всiх фабричних дiвчат: тих, що на процесi, i тих, з iндпошиву, сотнi очей, усмiшок, носiв, пiдборiдь та щiк пропливало перед його зором, але жодне не дiймало так, Як умiв дiймати тi ж таки очi, пiдборiддЯ й нiжки вiн сам. •мiльне молоко переповнювало його, особливо вночi, i не мiг вiн спати - оточували його сотнi нiжок у лискучих туфлЯх його власної роботи: всю силу й неспокiй виливав вiн у роботу. I виходили з його рук зовсiм не схожi на iншi туфлi, незбагненний чар струмував iз них, наче вони фосфоризували. ’i туфлi мандрували на виставки, i коло них незмiнне спинЯлисЯ юрби жiнок, Якi очi видивлЯли на те диво, а кожна подумки вдЯгала на ноги. ’iльки невелика кiлькiсть щасливих справдi одЯгала тi туфлi на ноги, цiлий свiт тодi їм пiдхилЯвсЯ, i доки ходили вони в тих зачарованих туфлЯх, доти збирали на себе безлiч поглЯдiв, а довкола них самих пливав незвично збуджуючий дух шкiри i ще чогось чого й не назвеш: тiльки найсмiливiшi признавалисЯ, що це не покидає їх дух того незвичайного майстра. ‡давалосЯ їм, що вiн десь тут поруч, йде й тримає нiжно пiд руку, ставали вiдтак благi й покiрливi i сЯЯли усмiшками, Якi не могли не заслiпити тих, кому призначалисЯ. ‘ам Њикола ‚ащук непокоївсЯ також. ‚иходив з роботи, забувши й попрощатисЯ, i йшов, не знаючи напрЯмку. ‡абував про домiвку i стару матiр, Яка чекала його з обiдом, - не мав сили до обiдiв. ’ак блукав до сутiнкiв, i в тих сутiнках аж зовсiм нiЯковiв. ‚огонь, Який вiдходив вiд нього, здавалосЯ, гас, i вiн сiрiв так само, Як горби, скелi, дерева й небо, - весь свiт сiрiв тодi вiд його туги. ‚ грудЯх поселЯлосЯ кошлате чудисько, торкалосЯ лапою струн, напнутих понiкуди; заходив до пивницi й випивав, щоб заспокоїтисЯ. ’одi проЯснювалосЯ йому в головi, i вiн знову звичайнiв: парубок в одежi, що виказувала в ньому робiтника, кепка на чубi й чуб, що виглЯдав з-пiд неї, надмiру широкi груди й плечi, - йшов вiн i плювавсЯ насiннЯм. I коли б побачила його пiд ту хвилю котрась власницЯ елегантних нiжок, з Яких знiмав вiн мiрку, зневажливо б пхикнула i загнула б кирпу, - навiки погас би у нiй той вогонь, Якого не могла вона цiлий день позбутись. ’ак воно й тЯглосЯ аж до тої пропам'Ятної вечiрки, коли зустрiв вiн Ћлександру, але поки дiйде до тої вечiрки, вiн потопче не один хiдник, i не одна хвилЯ гiркоти заллє йому груди. „ивувало його в тiй iсторiї найбiльше те, що вiн i сам не вiдав, що таке з ним приключилосЯ i Яка це сила так немилосердно й химерно його крутить. 4 ’им часом iшов вiн на танцмайданчик, де духовий оркестр поперемiнно грав вальси, танго i фокстроти. Ќа лавках сидiли дiвчата, Якi не були запрошенi до танцю, i хлопцi, Якi перепочивали. Њiж тих лавок крутиласЯ, стискуваласЯ й розходиласЯ, гарЯче дихала i розмлоюваласЯ розкладена на пари юрба. ѓрiла кров у фокстротi, розганЯла її у вальсi i млiла, дослуховуючись до таємних токiв спарених тiл, у танго. Њикола дививсЯ на танцюристiв, душний вечiр обвiвав йому обличчЯ: з глибини сутiнкiв пливли гарЯчi хвилi; десь неподалiк гавкали собаки, мабуть, на ЏутЯтинцi, але все покривала мiдна музика, Яка наче заворожила цей веретiльний, розхитаний у єдиному ритмi тлум. ™е сильнiша туга стискала Њиколине серце: надаремно привели його до цього мiсцЯ ноги i надаремно вiн тут стовбичить. ‚се ж заплатив за квитка i ввiйшов на танцмайданчик: на нього попливли дiвочi й парубочi обличчЯ, блискали очима, серед них упiзнавав i тих дiвчат, що володiли стрункими нiжками, взутими у туфлi його роботи. ‚пiзнавав тi туфлi, мигали на мить у курЯвi i зникали, зелено спалахували до нього очi красунь, задлЯ Яких можна було спопелiти. Ђле й такi блискавки не розтоплювали льоду, що накопичивсь у Њиколиних грудЯх; вiн пробравсь у куток, де вистоювали хлопцi з їхньої фабрики. ‚они тут i справдi стоЯли, задоволене похитуючись у ритмi музики, i свiтили усмiшками, наче потрапили сюди хтозна-Як випадково. ’им часом вiд цього веселого гурту вiдклеювавсЯ один чи другий, i одною з дiвчат ставало на лавках менше - влiтали вони у той крутiжний вир i начебто й iснувати окремо переставали. - Ќу то що? - спитав, усмiхаючись до Њиколи, ‚олодька ѓаман. - ђибку прийшов ловити? „олучивсЯ мовчки до своїх хлопцiв i за хвилю став зовсiм Як вони: стоЯв, продаючи зуби, i роздивлЯвсЯ на дiвчат. ЏерекидавсЯ жартами, i всi з того смiЯлисЯ. Ѓули в них усiх задоволено-самовдоволенi лицЯ, i цвiркали вони зневажливо пiд ноги: по їхньому ж рЯду обережно проходжувалисЯ очi тих дiвчат, Якi танцювали, i тих, кого до танцю не взЯли. Џомiтив однi такi очi й пiшов просто на них, трохи їх злЯкавши, але бiльше втiшивши. ‘хилив голову, простЯгаючи водночас руку. „iвчина звеласЯ й тiльки торкнуласЯ тої руки, Як обезволiла й подаласЯ назустрiч вже безтЯмно. Џахло вiд нього шкiрою, тютюном, а часом i горiлкою, але тiк вiд його важкуватого, майже чотирикутного тiла незбагненний струм. „iвчина в його руках ватiла, й не ставало їй повiтрЯ, задихалась i починала спотикатисЯ, i тiльки те, що тримали її такi залiзнi й пекучi долонi, не давало їй втратити тЯмку. ‚олошковi очi тим часом вдивлЯлись в обличчЯ обраницi з поважною увагою, i не було сили витримати той поглЯд. ’ож дивиласЯ дiвчина на нього тiльки по-дiвочому - поверталась убiк, але помiчала i волошковi очi, i тугу його. Џiд кiнець танцю i вiн, i вона розумiли - це заважке длЯ них випробуваннЯ, отака спiльнiсть: йому дiвчина не пiдходила, а вона не мала стiльки сили, щоб до нього пристосуватисЯ. ‡нову стоЯв серед хлопцiв, курив i дививсЯ крiзь сизий дим на танцiвливий тлум i на тих, хто в нього не втрапив. †ваво грала музика, поволi опускаласЯ на дерева й землю прохолодна нiч, сiючи велику й важку росу. ‡гиналосЯ пiд тим тЯгарем листЯ, завмирало пелюстЯ, i мовчки несла на собi всю ту випалу воду трава. ‘вiт завмирав i затихав, тiльки валували вiд ЏутЯтинки собаки, голосили весело й печально мiднi труби з присмоктаними до них пiтними чоловiками. Ќа Њиколу блимнула зелена блискавицЯ - власницЯ виточених нiжок i туфель, роблених його руками, впiзнала його мiж гулЯючих парубкiв, заслонених хмарою сизого диму. Ѓула одЯгнена ошатнiше й вишуканiше, i хвилЯ диму бiлЯ Њиколи стала щiльнiша - курив вiн швидше й запальнiше. ‹овив у юрбi власницю зелених очей, точених нiжок i роблених його руками туфель - вiдчайдушна думка визрiвала в ньому. ‚ цей час дiвчина вiдiрваласЯ вiд партнера, худого й високого, з прилизаним до голови чорним волоссЯм. Џартнер спробував пiти за нею, але його вiдтiснили iншi пари, що розходилисЯ на мiсцЯ. „iвчина стала за стовбуром дерева i втирала пiт, i там, за стовбуром, її i знайшов Њикола. ‘хилив голову й простЯг руку, вона повагаласЯ, перш нiж згодитисЯ, але його туфлi ще й досi наповнювали її хвилюваннЯм, тож махнула кучерЯвою голiвкою й подала руку. Ѓула мило вражена струмом, що потiк вiд шевцЯ. ‚они попливли в юрбi, важкий, чотирикутний хлопець з духом, що хвилював, i Який сам хвилювавсЯ, i струнка, холодна та врiвноважена красунЯ. ‚ неї вистачило сили зирнути йому в очi, але i їй, такiй холоднiй, стало боЯзко - волошковий вогонь обпiк її. Ђле на плечах дiвчина носила повну льоду голiвку: вiддаваласЯ танцю, а водночас посмiювалась iз себе, бо що сказав би той, той i той, коли б вони й справдi стали парою. "Ђх, боже мiй! џ танцювала з тим, хто шив менi туфлi!" - скаже подружцi, i вони похихотЯть вволю... ‚олошковi очi тим часом вдивлЯлись ув обличчЯ обраницi з тою-таки напруженою увагою, але чим далi, тим холоднiше й прикрiше. ™ось темне побачив вiн у тiй чудовiй голiвцi, застигле й морочне. ѓлуха темiнь плавала довкола невеличкого мозку, маленьке серце билосЯ пiд чудовим персом, але було воно кам'Яне. Њиколина сила почала гаснути, а коли дотанцювали вони танець, то розiйшлисЯ без жалю: їй тiльки туфлi нагадували про нього, а вiн знову вiдчув ту ж таки свою теперiшню приЯтельку-тугу. 5 Ћлександра любила прокидатись у залитiй сонцем кiмнатi. ‚ глибинi дому спiвав за роботою батько, могутнiй бородань iз чорними лискучими очима. ‚она слухала, Як шурхочуть стружки, випадаючи з-пiд рубанка; мати гримiла на кухнi посудом, готуючи снiданок. Ѓiлоснiжна постiль м'Яко грiла, сонце танцювало на пiдлозi, весь час мiнЯючись, - за вiкном рiс величезний дуб. ЉружлЯли в стЯгах срiбнi порошинки, вiд дзеркала вiдкинувсЯ сонЯчний зайчик i затремтiв нервово на стiнi. "ЌедiлЯ, - подумала дiвчина, - сьогоднi недiлЯ!" Їй щось заспiвало в серцi й засвiтилосЯ; встала вона, поспiвуючи отак, i вдЯгласЯ, а тодi помiтила, що поспiвує ту ж таки пiсню, Яку мугиче в своїй майстернi батько. ‘тало дивно, що вiн працює i в недiлю - ранiше шанував цей день надзвичайно. ‚рештi зарипiли дверi, в кiмнату зайшла мати: висока, чорна й незмiрно худа - така, Якою стане через п'ЯтнадцЯть рокiв сама Ћлександра. Њати була засмучена, i на очах у неї висiли розсвiченi сонцем сльози. - –е що, батько i в недiлю працює? - спитала здивовано Ћлександра. - ‚иконує замовленнЯ, - сумно вiдказала мати i сiла на стiлець. Її миттю залило сонце, видiливши на головi сивi волосини, Якi бiло зажеврiли. - Ђле ж i ранiше в тата була нагальна робота... - ’о було ранiше, - вiдгукнуласЯ мати. - ’одi нiхто не придиравсЯ. ‘ама ж знаєш: батько не годен працювати на фабрицi. - ‚же не можна мати майстерню? - Џриходили iз фiнвiддiлу, - сказала мати. - Ќа нас наклали, дочко, такий податок!.. “ глибинi дому так само спiвав батько. ‚исокий, рiвний голос, чистий, з оксамитовими нотками, заповнював i цю кiмнату, де вони сидiли. ‚iн майже завше спiвав за роботою, i цей спiв завжди згадуватиметьсЯ Ћлександрi, коли їй ставатиме важко... ‡алита сонцем, мати тихо сумувала на своєму стiльцi, а Ћлександрi незвiдь-чого стало любо, що все-таки воно є, сонце, i є вона, ота батькова пiснЯ. - Ђ менi, - пристукнула вона взутим черевичком, - на фабрицi зовсiм добре!.. - Њи старi! - сказала мати, все ще сумуючи на тому сонЯчному стiльцi. - 3 iншого ми тiста, нелегко нам переiнакшуватисЯ... - Ђ менi-от легко! - всмiхнуласЯ Ћлександра. - ’о й слава богу! - сказала мати. - ‡бираєшсЯ куди? - „о ‘тефи, - сказала Ћлександра i раптом захвилюваласЯ, хоч нiколи ранiше не хвилюваласЯ, збираючись до подруги. ‡далосЯ, що за вiкном пролетiв величезний прозорий птах i зронив отой птах до неї голубе пiреньце, "™о це воно вiдбуваєтьсЯ зi мною сьогоднi?" - подумала вона. Ѓатько спiвав чудову, смутну пiсню, i Ћлександрi, слухаючи, здавалосЯ, що весь дiм просЯкнутий цiєю мелодiєю, Як i сонцем. ‚есь дiм вiд того стає великий, просторий, i стiни його нiжно починають пахнути сосною. - Ђ тобi-от i турботи до нашої бiди нема, - сказала мати. - •оди-но поснiдаєш! ’е пiреньце на днi її серцЯ почало бiльшати й бiльшати, розросталосЯ неймовiрно - заголубiло все її серце, та й усЯ вона. ‡арипiли вхiднi дверi, i, коли вона кинуласЯ до дверей, побачила повну ‘тефину постать, густо залиту в прочiлi сонцем. ‘онце проривалось у подруги довкола голови й рук, i всЯ вона вiд того була темна й кошлата. - Џiдемо сьогоднi в крошенський клуб, - прошепотiла їй ‘тефа, аж навшпиньки стаючи, щоб дiстатись Ћлександриного вуха, - а наступної недiлi ‘онЯ хоче зiбрати в себе вечiрку. - —омусь боюсЯ ходити на тi вечiрки, - трохи нiЯково сказала Ћлександра. - ’аке скажеш! - пробурмотiла добродушно ‘тефа i раптом засмiЯласЯ. - ‚оно й справдi, таких, Як ти, там часом крадуть!.. ‘пiв у батьковiй майстернi обiрвавсЯ. ‚iн розчинив рвучко дверi i затулив весь прочiл могутньою постаттю. - •тось прийшов? - спитав тривожно. - Ќе хтось, а ‘тефа! - сказала Ћлександра й обсипала батька срiбним дзвоном свого смiху. 6 „ощ шумiв i плескотiв, Њикола дививсЯ сумно в зелений сутiнок, що розсвiтивсЯ несподiвано, - там попереду лежала прозора кулЯ, до Якої вела синЯ мерехтлива дорога. ‚еликий всесвiт стоЯв перед його зором, звiдусiль вивишалисЯ острiвцi й горби, i на цих острiвцЯх, що їм i числа не знайти, видно ставало ледь примiтнi садиби й тiнi бiлЯ них. ‚орушилисЯ, займаючись буденним дiлом: хто снiдав, хто обiдав, а хто вечерЯв, хто копав заступом хмару, а хто ту хмару засiвав. вець шив невидимi чоботи, а кравець невидиму одежу, шофер їхав на машинi без колiс, а жiнки варили обiди в уЯвних каструлЯх i прали уЯвне шматтЯ. ‚рЯди-годи озиралисЯ вони на синю дорогу, по Якiй iшов Њикола, приставлЯли долонi дашком i вдивлЯлисЯ. Ђле тут не було в нього знайомих облич - залишив їх позаду, в тiй справжнiй хатi, а ще вони були в тiй прозорiй кулi, до Якої простував. ‡нав: чекає там на нього малий хлопець - брат, i ступне йому назустрiч молодий батько, куди молодший за нього. ’риматиме вiн пiд руку зовсiм стару його матiр, їм не буде нiЯкого дiла до тої великої помiж себе рiзницi. Џовiльно простував ступiнь за ступенем, неквапно долав важку свою дорогу, i йому здавалосЯ, що чує навколо шум голосiв i дитЯчi погуки. Ќа вiддаленому острiвцi стоЯв косар i клепав невидимим клепалом косу, iнший косив, повiльно переступаючи в густiй пiнi хмари, ливар лив метал, а годинникар лагодив невидимi годинники. ’i, що тiльки їли в життi, - їли, а тi, що спали, - спали. ‚iвчар пас вiвцi, i це були майже справжнi вiвцi - кучерЯвi, бiлi, блискучi клубки. Љнижники читали книги без лiтер, намоцувавши на носи окулЯри, i розливалосЯ довкола рiвне, одноманiтне свiтло. „орога перед Њиколою була порожнЯ, хоч, коли придививсЯ вiн пильнiше, побачив там кiлька майже невидимих тiней. ЋзирнувсЯ, але вже не побачив нiчого - висiв за спиною бiлий туман. Ќiхто не знав про його хiд цiєю дорогою, i нiхто його не бачив. ‚идивлЯлисЯ, правда, з острiвцiв з-пiд дашкiв долонь сумнi матерi, коло них - матерi iншi, а далi ще i ще - довга низка матерiв. „овга низка й батькiв - безконечний рЯд, - що дивиласЯ на нього, але не бачила, бо не його сподiваласЯ. Џостатi складали довгi лави, що були наче смужки чи гiллЯ, - безконечне дерево, розгалужене навсiбiч, з'єднувалосЯ, розходилосЯ, нiде не починалось i не кiнчалосЯ. Џочатки без кiнцЯ i кiнцi без початкiв побачив самотнiй подорожнiй на своїй дорозi. ’ЯгласЯ, драглиста i тремтлива, i впечатувались у неї бiлi й круглi свiтлЯки зiр. ‘тупав по тих зорЯх, Як колись по кам'Яних тетерiвських греблЯх, завертав голову, щоб хоч вiдчути, коли не може бачити, дiмець, до Якого нещодавно пiдходив, - п'Ятеро дiтей i жiнка в цей час думали про нього. ‡амовкли на хвилину там, за столом, в хатi бiлЯ ’етерева, i зробилисЯ раптом серйознi-серйознi - великий всесвiт навiдавсЯ до їхнiх душ i засiЯв їх своїм попелом. Ћлександрi незвiдь-чому захотiлосЯ помолитисЯ, хоч вона давно смiЯласЯ з таких бабських забобонiв, але те, що вiдчувала оце зараз, годi було поЯснити. ‚iн таки був тут, бiлЯ їхнiх вiкон, а зараз уже повiльно вiдходить по синiй дорозi. ‘льози пiдiйшли їй пiд очi, бо свiт перед нею раптом покрутивсЯ, i вона аж за стола схопиласЯ. –ього, на щастЯ, не помiтив нiхто з дiтей, чи, може, так їй здалосЯ, i Ћлександра змушена була струснути головою, запосмiхатисЯ, зашарiтисЯ й почати оповiдати дiтЯм щось iз такого, чого ще не оповiдала, - була то розповiдь про височезного столЯра, що, працюючи, спiвав сумних, але гарних пiсень... ‚iдчував все це ще один чоловiк iз непосвЯчених. ‘ивоволосий козопас Iван евчук сидiв на верандi й дививсь у просвiт мiж кручених паничiв. Љоло нього бiлiла невипита фiлiжанка молока, чув вiн за спиною звичайне клопотаннЯ дружини - стелила лiжка, змахуючи бiлими простирадлами й наковдрениками. ‡мiнювала вона й пошивки на подушках, i тi бiлi тiнi, Якi майорiли в освiтлених iзсередини кiмнатах, викликали в Iвановiй душi далеке марево. ‡рештою, то було й не марево, старий зрозумiв це, Як тiльки зирнув у небо. Џобачив вiн синю дорогу, по Якiй було розкидано зористе камiннЯ, - вiчна рiка потекла перед його зором. Џобачив самотню тiнь на тiй рiчцi-дорозi, що брела, ледь ворухаючи ногами, i повторив вiдтак просту iстину, хтозна, чи й придуману ним самим, чи вичитану з Якоїсь книжки: "‹юбов свiт цей ушлЯхетнює". 7 Њикола знову стоЯв серед товаришiв, у ротi в нього цвiла цигарка, а нога мимовiльно притупувала в такт музицi. I здалосЯ йому, що стоїть серед порожнього полЯ, навколо тiльки кущi й колоссЯ й немає нi душi... (’е саме почуттЯ вiн переживе значно пiзнiше, через багато рокiв, коли йому й справдi доведетьсЯ бiгти через порожнє поле i коли прошиє його, перерiзавши навпiл, кулеметна черга. ’одi вiн ще довго стоЯтиме на мiсцi, могутнiй його органiзм не хотiтиме здатисЯ, i вiн тiльки й думатиме про це поле, i матиме таке ж вiдчуттЯ порожнечi й пустелi...) ‰ому гiрко було в ротi, бо вже нiнащо було тут стовбичити й виглЯдати вiтра в полi, мiг спокiйнiсiнько покинути цей тлум. Ђле було йому й жаль - стiльки крутилосЯ тут, довкола нього, барвистих, чудових метеликiв, кожен з Яких бажав бути зловленим! —ерез це Њикола ступнув до найскромнiшої iз дiвчат, Яку досi ще нiхто не запросив до танцю. ‚она глЯнула на нього зизом, але руку подала. Џлив серед iнших пар i мав у своїх руках колоду, а перед волошковими його очима стрибало грубе обличчЯ iз презирливо закопиленою губою. Ќе знав уже, де й дiтисЯ з тiєю колодою, хай i завзЯто вона гопцювала - їй теж хочетьсЯ мати все, що наказано природою. Џозирнув глибше у вiчi дiвчинi, вона витримала його поглЯд i не затремтiла, Як iншi: побачив плоскi зорки, кринички, замерзлi до дна, а на сподi те, чого мав би остерiгатисЯ - цЯ жiнка зробить усе, чого вiн запрагне, народить йому дiтей i варитиме їсти, але все їхнє життЯ стане її помстою за те, що її взЯв. ‚iн покинув дiвчину, трохи здивовану й розсерджену, i вийшов. Ќа бульварi повiльно гулЯли пари, парубки тримали пiд руки дiвчат i статечно перемовлЯлисЯ, схилЯючись одне до одного й поблискуючи грайливо очима. ‚иринав i тремтiв коло них, наче дзвоник, смiх, рокотiв смiшком баритон, змигували в свiтлi лiхтарiв туфлi, i вiн упiзнав на кiлькох чепурухах туфлi свої. Ѓули кращi й ошатнiшi iнших, i Њикола надаремно намагавсЯ згадати, коли ж це тримав вiн у своїх руках тi такi виточенi нiжки. Ѓув утомлений i вичерпаний. “же навiть мрiЯв про завтрашнiй день, коли знову сЯде на шевський стiлець. ’одi його руки знову вчинЯть диво з кiлькома шматками шкiри, уладивши їх так, що знову вона засЯє i стане магнетична длЯ жiночих очей. "Ќе було й не буде у нас майстра над тебе!" - скаже йому старий начальник цеху й подумає, що цьому чоловiковi шити б взуттЯ длЯ тих, у кого замiсть серцЯ лiд та пустелЯ. Ђ ще вiн подумає про свої лiта i що його старша дочка вже теж одЯгла такi туфлi: хто зна, може, пора йому ставати дiдом? Њикола входив у свiй завулок. ‚iд рiчки кумкали жаби, а навдокiл заливалисЯ натхненно цвiркуни. ‚се спало, залите неживим, мiражним сутiнком, - стоЯв серед неба великий i голий мiсЯць. „есь наподалець озвавсЯ собака, рипнули дверi, темна постать спиниласЯ на порозi. - —ому не спите, мамо? - тихо запитав вiн. - Ќе прийшов обiдати, то й серце в мене не на мiсцi, - так само тихо озваласЯ мати. - •iба може зi мною щось статисЯ? - засмiЯвсЯ вiн. - ‡ кожним, сину, може статисЯ... - …, мамо! - розвiв вiн руками. - ‚ мене такої сили!.. „ивиласЯ на нього з любов'ю. Ќе був схожий на неї, нi на покiйного чоловiка. Ќе був схожий нi на кого в родi, кого пiзнала її пам'Ять. ’рохи лЯкала ота його незбагненна сила i той струм - вiдчувала те Як жiнка. ’ому й дивиласЯ так печально на сина i похитувала легенько головою. ’епла усмiшка лежала їй на вустах, бо дивиласЯ на нього з любов'ю. - †енитисЯ тобi пора, сину, - сказала, а вiн засмiЯвсЯ: так просто розв'Язує вона й поЯснює його неспокiй. 8 Ћлександра любила дорогу на Љрошню: шосiвка, кепсько мощена бруком, а пообабiч верткi стежини, по Яких розсипалисЯ, цвiтучи вихiдними сукнЯми й костюмами, хлопцi й дiвчата. ‚она нагиналасЯ врЯди-годи, щоб зiрвати квiтку й докласти до букетика, що Яснiв у руцi. ‡а нею пихкала ‘тефа, ‘онЯ, навпаки, вирваласЯ вперед. ‡боку зависло захiдне сонце, велике й жовте, купалось у далеких деревах, наче в зеленiй купелi. Ќеподалець заграла музика, мимовiльно згадала Ћлександра батька - цiлий день вiн сьогоднi спiвав. ‚одночас грiло її незбагненне оЯсненнЯ, Якого дiзнають дiвчата, згадуючи женихiв, вiдчулосЯ їй, що ось-ось хтось прийде до неї, незнайомий i владний, вiдчинить її серце й забере. Ќебо над головою було оранжеве, помережане блакитними смужками, - це поєднаннЯ кольорiв також хвилювало її. ЏривидiлисЯ Якiсь пильнi волошковi очi, одне в одному краї неба, а друге в другому. ‡боку вона побачила ще одне видиво: чоловiка з бiлою бородою. ‚иставив руку й тримав у нiй велику оранжеву книгу. - ѓлЯнь, Який дiд! - показала вона ‘тефi на ту химерну хмару. - •iба це дiд? - протЯгла зневажливо ‘тефа. - –е на хату скидаєтьсЯ... - ‘ама ти хата! - засмiЯласЯ Ћлександра. - „иви, i книжку читає... - Љнижку? –е скорiше на гусака схоже... Їй перехотiлосЯ змагатись iз ‘тефою, бо небо почало раптом змiнювати барви. ‘онце зайшло, зник дiд, став i справдi схожий на хату, зникла й книжка, стала й справдi тепер схожа на гусака; тонко-тонко забринiла Ясно-голуба смужка мiж червоної та зеленої хмар. Ћлександра раптом забоЯласЯ чогось невiдомого в собi. ‘тало страшно стоЯти отак вiч-на-вiч iз небом, вiдчула-бо всiм нутром особливу, ледь вловиму музику. "™ось має невзабарi статисЯ", - мимохiть подумала. Њаленьке, прозоре щастЯ пойнЯло її, i вона не захотiла губити його. ‡абажалосЯ їй повернутисЯ додому, зачинитись у свiтлицi й вiдчути власнi сльози на подушцi. Ђле змушена була йти з цим веселим гуртом, бо Як вона їм поЯснить усе. ЏовернуласЯ через те до захеканої ‘тефи i засмiЯласЯ: - ѓлЯнь на ту ‘оньку! Ќаче моторчика вона собi приробила до п'Ят... ‘тефа засмiЯлась i собi, а Ћлександра, дивлЯчись на велике розсмiЯне обличчЯ подруги, ще раз пересвiдчиласЯ, що прочуттЯ її справжнi. 9 Њикола тим часом не знаходив собi мiсцЯ. ‚день було легше, бо вiддававсЯ роботi. ‡давалосЯ, тут вiдбувавсЯ процес навзаєм: передавав шкiрi свою збентегу, а шкiра вiддавала йому свiй запах. •то вдихав його, вiдчував привiллЯ степу, шелест трави й квiтiв, запах широких, облитих сонцем лугiв, смак незвичайно дiбраного вина чи меду. ‚одночас i сила, Яка вiдходила вiд нього, була п'Янка, i це найбiльше вiдчували тi, в кого серце - чутливо наладнана мембрана, готова вiдбити найменше коливаннЯ. Єдиний, хто не усвiдомлював цiєї сили, був вiн сам, але й вiн знав, що його руки, Якi чаклують над шкiрою, мають особливу здатнiсть - йшла вона звiдти, вiд тих сонЯчних, запашних лугiв, вщерть засипаних некошеною травою й квiтами. ’римав це почуттЯ на сподi серцЯ i, може, тому вiдчував такий погiдний настрiй. ѓiрше було, коли його руки переставали працювати. ’емна хвилЯ заливала тодi груди, i вiн знову минав рiдний завулок, а повертав на порожнi довгi вулицi. ‰шов i начебто вiд себе тiкав. ‘ьогоднi вiн пiшов на острiв серед ’етерева, заплатив iнвалiдовi, що сидiв у будочцi, й перейшов кладку. ‚iд жiночих купалень долинав смiх, по алеЯх гулЯли парочки: чоловiки йшли, звiвши голови, а дiвчата зорили набiк. ЉлеїлисЯ одне до одного плечима - чоловiча рука пiд дiвочим лiктем, а ноги й землi не торкалисЯ - пливли i пливли. ЃiлЯ гiгантiв бiгали, злiтаючи в повiтрЯ, хлопцi, одна петлЯ була вiльна, i Њикола продiвсЯ в неї. ‡астрибав i побiг, попереду мчало Якесь чорне тiло, злiтало разом iз ним у повiтрЯ i знову торкалосЯ землi. Џовискував на стовпi блок, довкола юрмилисЯ парочки, Яким набридло мiрЯти туди-сюди алеї, захват ожив на мить у Њиколинiм серцi. Њчав по колу вслiд за чорною спиною Якогось джигуна, парочки-роззЯвлЯки витрiшкувались на них i пересмiювалисЯ - їхнi обличчЯ зливалисЯ в одну свiтлу стрiчку. ‚iн мчав i вiдчував, що чим далi бiжить, тим бiльший неспокiй посiдає його, адже нiЯк не може наздогнати джигуна в темному, його ж не може наздогнати iнший джигун i так може тЯгтисЯ бозна-скiльки. ‚ажко йому бути отаким летючим тiлом, i духу йому вже не стає, а довкола крутитьсЯ свiтла стрiчка, в Яку повтикано безлiч блискучих зiрок. ‚iн звiльнивсЯ з петлi i зирнув на гойдалки, де моталисЯ, позатикавши мiж колiна платтЯ, дiвчата з їхньої фабрики. ‡апосмiхалисЯ до нього, i вiн помахав їм на привiтаннЯ; знав уже добре - мiж ними нема тiєї, що її мав пiзнати вiдразу. ‘iв на березi коло-кам'Яної кладки, з Якої повиростали вербовi гiлки, i задививсЯ через тi гiлки, Як променитьсЯ й грає рiчка. ЃiлЯ жiночих купалень виднiлосЯ у водi три голiвки з високо заколеним волоссЯм. ‚iн наче наблизив силою зору тi голiвки до себе: одна була бiлЯва, друга чорнЯва, а третЯ зовсiм руда. ’одi вiн i почув гру гiтари. •тось рвав струни зовсiм неподалець за кущами, i цЯ музика чудово пасувала до цього вечора, що тримав ще на небi сонце, але було воно вже зi смаком осенi. Њузика пасувала до срiбного блискоту хвильок i до тих голiвок - чутливих, чудових поплавцiв. Џасувала до гомону голосiв i шелесту листЯ зусiбiч. ’ой, що грав, тонко вiдчував i теплий смуток захiдного сонцЯ, i настрiй надумiру подовжених свiтлотiней на стежках. Ѓула це проста i водночас особлива музика; Њикола не стримавсЯ, звiвсЯ й рушив їй назустрiч. Ќа березi сидiв вiдомий на все мiсто ЉолЯ ЃовдЯ, схилив голову до iнструмента i нiжно торкавсЯ пучками струн. „руга рука обiймала гриф, пальцi натискали на струни i вiдпускали - гiтара плакала у вечiр, наче жива. Њикола присiв коло Ѓовдi навпочiпки, той тiльки повiв у його бiк очима, але грати не перестав. ‡давалосЯ, все заслухалосЯ: замовк шелест листЯ i перестали перегукуватисЯ купальницi серед рiчки. ЋбличчЯ в Ѓовдi було смутне, i струни пiд його пальцЯми були смутнi не менш. Њикола, слухаючи цю музику, раптом зрозумiв, що його неприкаЯнiсть - щось мале й дочасне, що iснує навколо широкий та великий свiт i що свiт цей повен сонцЯ й пишної зеленi. ‚ ньому є i цей настрiй, Який виповiдає зараз гiтара, i вiн кладетьсЯ в унiсон до тих поодиноких жовтих листкiв, Якi вже свiтЯтьсЯ на кущах по той бiк рiчки. - •то це тобi зробив такий iнструмент, Љолю? - спитав Њикола. - Ќе хто ж, Як ђайко, - вiдказав ЃовдЯ, не припинЯючи гри. - Ќу, ђайко, той може. Ђ зараз вiн бере роботу? - Ѓере, - вiдгукнувсЯ ЃовдЯ. - ’еперечки замовлЯти в нього саме раз! - Ђ то ж чому. Љолю? - Ѓез копiйки вiн сидить, - озвавсЯ ЃовдЯ, i гiтара його задзенькала веселiше. I чи вiд того, що змiнила вона тембр, сколихнулисЯ серед рiчки три голiвки з високо пiдколеним волоссЯм, засмiЯлисЯ безтурботно й попливли до будочок купалень. - ‚iн зараз у труднацiї, - сказав -ЃовдЯ, i його гiтара знову взЯла печальний тон, що звучав ранiше. - Љоли захочеш до нього зайти, не забудь, братцЯ, пiвлiтру захопить. 10 - ’ак, - сказав йому ђайко. - џ спецiалiст - тепер не знайти таких. џ мав колись музикальну фабричку, де був i власником, i директором, i головним майстром. Ќiколи не було великих достаткiв, але дiло знав добре... Њикола роззирнувсЯ. ‘идiли вони в захаращенiй дошками й фанерою кiмнатi. Ќа ђайку був засмальцьований, колись "панський", пiджак, з-пiд Якого визирала майже чорна сорочка. Ќа столi ледве блимала низенька лампа, освiтлюючи неголене обличчЯ ђайка i зарослу густими пелехами голову. Ћчi старого сидiли глибоко в черепi i свiтили двома вже хмiльними iскрами. ‚iн знЯв iз стiни балалайку й покрутив її в руках. - Ћтакi iнструменти в мене виходЯть! - сказав i голосно дзенькнув струнами. - Ђле Я тобi цю не продам. џ тобi нову зроблю, не гiршу. –е в мене, хлопче, Як музейний експонат. ‡адзижчали й забринiли струни, дзвiнка й коротка мелодiЯ виринула з-пiд руки старого. - Ћсь з чого Я все це клею! - гордо сказав ђайко. ‚став i пiшов до купи дощок, планок i дикту. ‚исмикнув вже суху вiд часу, всипану остюками планку iз двома загнутими цвЯхами на краЯх. - –е карельська береза, хлопче, не дивись, що вона така сiра, - сказав i значуще подививсЯ. - Ђ знаєш, де Я її дiстаю? Њеблi привозЯть, а тара в них з такого золота! ђайко поставив планку до себе, наче це була гiтара чи балалайка, i зробив рух рукою, наче починав грати. - Ђ ти, хлопче, хто по спецiальностi? - вець, - вiдказав Њикола, крутЯчи в руках "музейний експонат". - ’о й чудово, дорогий ти мiй! - вигукнув старий i вже знову засiв за стiл, доливаючи в склЯнки рештки горiлки. - џ за цiну не стоЯтиму. Џоший ти менi, бра, черевики зi своєї шкiри, а Я тобi, бра, балалайку iз мого дерева. 11 I здалосЯ Ћлександрi, що та балалайка, Яка завжди висить у них на стiнi, раптом глухо застогнала, обiзвалисЯ її струни, загувши й забринiвши. Џозирнула занепокоєно в той бiк; дiти вже спали, дружно посопуючи носами; на столi стоЯв, темно окреслюючись на тлi вiкна, самовар - наче Якась постать людська, широка в плечах i приземкувата; свiтло мiсЯцЯ, Який раптом вигулькнув iз хмар, вiдбило на пiдлозi вiконний хрест - у цей Ясний квадрат потрапив шматок лiжка старшого сина й рука найменшої д