iчковому серпанку чи, може, отак народжувавсЯ з нього. ѓалЯ подумала, що завше, коли повертаєтьсЯ отак додому, дивитьсЯ старий на їхнiй дiм i щось має вiдчувати, бо це i його дiм. Њимовiльно переймаласЯ пошаною до того майже чужого свого дiда. ’ак бувало завжди, коли бачила його, хоч думала про нього мало. ’ак само мало думала про брата й стара, ось i зараз дивитьсЯ вона на нього, вуста в неї - щiлина, а очi змруженi. •то зна, що роздiлЯє в життi цих двох, мало б бути навпаки, адже вони найрiднiшi помiж себе. I все-таки було дивно ѓалi, що в неї i в того величавого старого тече чимало спiльної кровi; зрештою, коли обважувати нашу кров, вiн бiльше належить до цього дому, нiж вона... „ивиласЯ незмигно на оте чудо, оте народженнЯ з туману, таємничий i хвилюючий акт - здобула раптом особливу силу бачити: велике, розумне i шлЯхетне обличчЯ постало перед нею. Ѓуло трохи несусвiтне, але вона полюбила в той вечiр i його - бувають такi високi й дивнi моменти, коли починаєш любити цiлий свiт. ‘iра скелЯ з того боку рiчки й кущi раптом обiллЯлись жовтим свiтлом: востаннє випiрнуло iз хмар сонце i раптом покрило сЯйвом той клаптик землi. ‡апалали вiдтак оранжево й кози, i той сивань - втрапили у ту стЯгу i Яскраво позначилисЯ. "Ћсь воно, справжнє народженнЯ!" - подумала мимохiть ѓалЯ i переповниласЯ трепетом i благоговiннЯм перед цим великим та широким свiтом. „ивне бажаннЯ зачалось у її серцi в цьому вечорi, Яке увiбрало в себе все: i ту оранжеву стЯгу, i того майже незнайомого родича, i цю завмерлу бiлЯ неї на грудку бабусю. ѓалина душа стала широка, розiйшовшись на весь цей окрай, Який вона взЯла в серце, - все, що потрапило пiд ту хвилю в її зiр, позначилосЯ свЯтою печаткою її любовi. ‚iдчули це два чоловiки в тому околi. Ћдин високий та сивий, Який дививсЯ-таки на дiм на горi й на двi смутнi, похиленi жiночi постатi на ганку: надто юну i надто стару. ‚iн зрозумiв секрет їхньої задуми, та й не було тут багато чого розумiти: одна закiнчувала, а друга починала жити. ‚есну й зиму побачив Iван на тому ганку i зрозумiв просту й неперехiдну iстину: весна не тiльки заперечує зиму, але є її дитЯм. „ругий, хто сприйнЯв ѓалине вивищеннЯ, був сiрий птах, що летiв по примарному небi i тiльки й чекав моменту, коли зможе спуститисЯ до того дому на горi. ™е було не пора, тож вiн спустивсЯ до широкого прискалка, Якого не бачила з ганку стара, сiв на камiнь, знЯв капелюх i задививсЯ здивований. ‰ого трохи стурбувало те оранжеве свiтло, Яким палав шматок берега, тож єдине, що вiн мiг учинити, - це вийнЯти мале люстерко i уважно вивчити надзвичайно охайно укладену на головi зачiску. Џозирнув на свої лакованi туфлi, чи не сiв де на них порох, а тодi струснув двома вiдведеними пальцЯми полу пiджака. –ього стало досить, щоб знову здобути самоповагу. ‘iрий обдививсЯ свiт маленькими, круглими i напрочуд чiпкими оченЯтами. 17 Џiшов по стежцi вздовж лiкарнЯного паркану там, де були заростi бур'Янiв та кропиви, намагаючись обiйти їх, а коли те не вдавалосЯ, злiтав на сiрих крилах. ’ак само перескакував i глинЯнi урвиська, що пообвалювалисЯ аж до парканiв; можна було б сказати: вiн прилетiв i спустивсЯ перед хвiрткою, а може, перейшов через лiкарнЯний паркан, Як ходить дехто по стелi та стiнах. Џевно тiльки, що не пiдiймавсЯ вiн знизу, а дошка, забита ѓалею, лишиласЯ неторкана. ѓалЯ в той вечiр пильно стежила за пiдйомом на гору, може, й навмисне: хотiла заспокоїти цим бабцю, а може, й саму себе - прийде вiн iзнизу i стане ще одним персонажем їхньої домашньої легенди. ‚она винесе йому води, i вiн прийме ту воду з її рук. ’им буде виконано химерний обрЯд, i хай iтиме все далi, Як було... - Ќу, що, ластiвочко, - сказав вiн, спираючись на хвiртку, - чекаєш уже на мене? ѓалЯ здригнуласЯ. ‘хопиласЯ з ганку i завмерла, трошки й злЯкавшись. ‚iн задоволене засмiЯвсЯ. - Ќу от, Я тебе i злЯкав. ‚иходь, будь ласка... I вона покiрно пiшла. „жигун стоЯв коло хвiртки, зiйшов уже мiсЯць, i той мiсЯць можна було уздрiти на його лакованих туфлЯх. - ™ось не примiтила, звiдки ви надiйшли? - сказала ѓалЯ, а в її тiло повернувсЯ той трем, Який вiдчувала й того разу. - —и має це значеннЯ? - засмiЯвсЯ Ђнатоль. - ѓоловне, що Я прийшов. ‚она мимохiть вiдчула його поглЯд i вже не могла вирватись iз того полону. „ерев'Янiли їй ноги й руки, здавалосЯ, ще мить - i стане вона тут деревом, Як оцей каштан. Ђле не хотiла так просто пiддатисЯ, тому опустила очi. - ‚и аж упрiли! - сказала вона, не маючи сили називати його, Як домовилисЯ того вечора, на "ти". - Њоже, напитисЯ винести? Ђле вiн не через те упрiв. Ђж пив пожадливо незвичайну красу, що почала розквiтати перед ним. Ћсоблива, ба навiть екзотична квiтка Яснiла перед ним. ‘тоЯли, роздiленi парканом, але вже небагато було треба, щоб той паркан зник. - ™о ж менi можеш подати напитисЯ? - солодко проказав вiн. - ‚оди або що? - озваласЯ ѓалЯ. - Ќавiщо менi вода? - засмiЯвсЯ вiн. - •очетьсЯ менi чогось солодшого за воду... ѓалЯ озирнуласЯ здивовано. ‚ласне, їй треба було зирнути на дверi й вiкна: чи все там спокiйно. - Ђ що є солодше за воду? - спитала повiльно й тихо. - ’и, моЯ ластiвочко! - сказав чи проспiвав вiн i просунув руку, щоб скинути iз хвiртки защiбку. їй стало тепло вiд тих слiв, i звiльниласЯ вина вiд непотрiбного та гнiтючого тЯгарЯ, вiд застроги, Яка так важко змучувала, адже що значить засторога, коли так їдЯть тебе й неволЯть очi коханого. - Џiшли звiдси! - сказала хрипкою скоромовкою i погасила поглЯд, щоб не розчинитись у тих його неймовiрно вабних очах. ‚они вийшли за хвiртку, але не пройшли багато. Ђнатоль притис її до паркану й побачив, що в неї в одному i в другому оцi горить по малому запаленому мiсЯцевi. Ѓув i справдi спраглий i хотiв Якнайшвидше напитисЯ, а що вона не сподiваласЯ такого нагального нападу, то зiв'Яла, Як квiтка... 18 ‹ежала тут-таки, неподалець од хвiртки, у зiмнутому й потолоченому бур'Янi, зiмнута й потолочена сама, лежала, розкинувши ноги, в порванiй одежi, закривавлена i знищена. ‘перлась шиєю об паркан i тихо плакала - спливали i спливали по її щоках сльози. ЊiсЯць лискуче грав у тих патьоках так само, Як грав вiн на величезнiй росi, що розсипаласЯ навдокiл вiд її плачу, - великi сльози лила вона на землю, бо мала за чим жалкувати. ’ак жалкують зламаний колос i зiрваний листок, розтоптана квiтка i здичавiлий мак, так жалiє нiч, коли вбиває її ранок, i день, коли заливаєтьсЯ кров'ю вiд вечора. —ервона кров пливла у цей вечiр, сльози також вигравали рубiновими вилисками, всЯ роса вiдсвiчувала червоним - така вже видаласЯ длЯ неї нiч. ‘iрий птах уже давно полетiв з цiєї гори, знЯвсЯ прЯмовисне i зник невiдомо куди; ѓалЯ зрозумiла раптом велику правду всiх людських обмежень i засторог. Ќе оборонЯласЯ б, коли б вийшла з дому бабцЯ й почала б гамселити її палицею. ‘льози текли й текли, i пiд той час тiльки мiсЯць мiг їй поспiвчувати. Ђле й вiн сховав обличчЯ в кучерЯвiй хмарi, хто зна, може, й прикликав її длЯ того. ѓуста темiнь покрила дiвчину, i саме цЯ темiнь допомогла їй отЯмитисЯ. Ќе бачила нi рук своїх, вiдкинутих у травi, нi закривавлених нiг - зникли вони десь у ночi i у цiй пiтьмi; забула вона й про час i про те, що треба було б повернутись їй у дiм; хиталась i хиталасЯ в розпачi. ’одi не витерпiло й небо, почало насувати на себе хмари, за Якийсь час стало вже розколошкане й низьке й почало крапати на неї гострими краплЯми. ‘першу дощ був кволий i несмiливий - це теж був її плач, його особливе вiдбиттЯ там, угорi. „ощ омивав з неї кров i сльози, дощ був цiєї ночi солоний на смак. ‘олоний дощ змочив землю, i вiд того рослини раптом забуЯли, наче повернуласЯ весна, дов'ЯзалисЯ квiти, що перецвiли, i зацвiли квiти новi. –ю метаморфозу помiтило теж тiльки два чоловiки: один сидiв на верандi, обвитiй крученими паничами, - був вiн схвильований сьогоднi i не мiг заснути. „ругий був схвильований не менше, це був ѓалин ровесник, Який i гадки не мав, що iснує на свiтi така собi ѓалЯ. ‚iн зустрiнетьсЯ з нею рiвно через десЯть рокiв, дуже важко йому буде подолати ту гору, i там вiн прийме з її рук горнЯ з водою. “ цю ж нiч його збудила Якась недовiдома тривога. ‚iн вийшов надвiр, стоЯв i пив солоний дощ, так само, Як пив його сивоголовий, котрий опинивсЯ бiлЯ ворiт i задививсЯ у нiч неспокiйним поглЯдом. ‚ранцi вiн пошле на гору свою Њарiю, i вона вперше занесе старiй та ѓалi глечик козиного молока. Њарiї досить буде одного поглЯду, щоб зрозумiти, що там у них сталосЯ, - її приймуть увiчливо i з подЯкою. ‚она не скаже й слова про те своєму чоловiковi, але той прочитає все, що йому потрiбно, з виразу її очей. ’ой другий не перейматиметьсЯ так своїми вiдчуттЯми, вiн не знатиме, Як давати лад передчуттЯм, отож, спробувавши солоного дощу, повернетьсЯ у хату i спокiйнiсiнько засне. ‚ранцi вiн скаже матерi i старшiй сестрi про солоний дощ, вони посмiютьсЯ з того i матимуть резон... „ощ перестав раптово. ‡акiнчиласЯ ѓалина безголоса пiєта, i небо знову засвiтилосЯ мiсЯцем та зорЯми. ѓалЯ пiдтЯгласЯ й сiла, оправивши платтЯ. ‘перласЯ об паркан - перед нею, далеко в глибинi ночi, густо залита сЯйвом, синiла дорога. ЋбличчЯ ѓалино було скостенiле, а очi дивилисЯ надумiр уважно. Ѓуло щось старече в тому її поглЯдi, бо тiльки так можна було побачити дорогу в десЯть лiт, що лежала перед нею. Џобачила вона обличчЯ сина, Який народитьсЯ через дев'Ять мiсЯцiв пiслЯ цiєї ночi, i вiдчула в очах, руках, у спинi та в плечах утому вiд усiєї тiєї роботи, Яку їй доведетьсЯ зробити, щоб утримати родину: стару, себе й сина. ‚ ту нiч вона не злЯкаласЯ того тЯгарЯ, Який мав звалитисЯ їй на плечi. ’ак, вона вчитиметьсЯ й працюватиме, водночас прийме на себе долю жiнок цього дому, чоловiки в Яких тiльки гостi. Џрийме самотнiсть i порожнi вечори, безсоннi ночi - єдиною її втiхою будуть години тишi в батькiвськiй бiблiотецi. ‘тара почне вiдтодi занепадати на силi, хоч доглЯдатиме •лопцЯ перш за все вона. —асом зриватиметьсЯ, ставатиме вередлива й занозиста - ѓалЯ перетерпить i це. „вi дитини вона плекатиме i не покладатиме при цьому рук. Џерепливе з ними через хвилi й завiї, переступить важкий рубiж вiйни, аж доки дочекаєтьсЯ - таки ступить на їхнє обiйстЯ чоловiча нога. Iшла вона отак по синiй дорозi, i її очi були вже сухi. Џовiльно перебирала ногами i чим далi йшла, тим бiльше гарнiшала. ‘тавала справжньою красунею, але її краса бiльше вiдстрашувала чоловiкiв, нiж вабила, - такою вона буде й через десЯть рокiв. ’iльки один раз пошкодує за свою красу, коли доведетьсЯ їй ховатисЯ в льохах власного будинку, щоб не забрали її в Ќiмеччину. Ђнатоль так нiколи й не побачить її перетвореннЯ - вiн-бо в казки, здаєтьсЯ, не вiрив. Њожливо, вiн житиме просто й бездумно i нiколи не пошкодує за зло, Яке принiс ѓалi. ‡овсiм схожий на нього чоловiк iтиме, вiдступаючи, в тому самому загонi, в Якому йшов i швець Њикола ‚ащук. ‚они, Як землЯки, триматимутьсЯ плече в плече i в час вiдпочинку згадуватимуть однi й тi ж мiсцЯ в †итомирi. ’ого чоловiка зватимуть, правда, ‚iталiєм, i, може, вiн був тiльки рiдним братом ЂнатолЯ, - у скрутнi хвилини допомагатимуть собi навзаєм. ‚они схуднуть i потемнiють, а коли перестрiнуть їх кулеметнi черги, першим упаде ‚iталiй. Њикола спробує його нести, але це вже буде зайве. ‚олею долi, може, проЯснитьсЯ в ЂнатолЯ, чи б то ‚iталiЯ, розум, i вiн згадає всiх своїх покинутих та покривджених. ‡гадає серед них i ѓалю i побачить її раптом не дiвчатком-каченЯм, а тою дивовижною жiнкою, Якою вона стане. ‡ахоче її спiвчуттЯ й ласки й, може, поклЯнетьсЯ, що, коли виберетьсЯ з цiєї халепи, обов'Язково пiднiметьсЯ на гору i вип'є з її рук води. Њожливо також, що в його уЯвi з'ЯвитьсЯ Якийсь iнший образ з довгої низки спокушених та покинутих, i спiвчуттЯ вiн попрохає в тої iншої... “се це побачила ѓалЯ на далекiй синiй дорозi, що слаласЯ перед нею в ту пропам'Ятну нiч. Ќавiть пожалiла ЂнатолЯ i, коли б вiн справдi вирвавсЯ з тiєї халепи, може, вона й подала б йому води. Ђле вiн з халепи не вирвавсЯ - летiв i летiв у небi сiрим птахом, а може, й справдi залишивсЯ нерушно лежати на болотЯному полi, де його потiм знайдуть мiсцевi селЯни i тихцем поховають, видовбавши могилу в торфi. ‚iн лежатиме в тiй могилi не сам. ‹ежатимуть у нiй i iншi бiйцi, що полЯгли на тому мiсцi, i лежатимуть вони плече в плече... ‘инЯ дорога текла й текла в просторiнь. Iшли по нiй невиразнi, наче в туман закутанi, тiнi; довкола, Як зорi, пливали людськi лицЯ, а попереду Яснiло, випромiнюючи гостре свiтло, велике прозоре тiло. „о нього й простували всi тi тiнi, що їх побачила ѓалЯ, летiв туди й великий сiрий птах у сiрому костюмi, лакованих туфлЯх i в солом'Яному капелюсi. ѓалЯ мовчки благословила їх i мала на те право, адже матiр'ю вона ставала, творителькою життЯ i його охоронницею. ђоздiл четвертий ‚Ћ„Ђ I‡ ЉIЌ‘њЉЋѓЋ ЉЋЏ€’Ђ ...Ќебо i землЯ Њимо iдуть. I. ‚еличковський 1 ђокiв за тридцЯть п'Ять до того, коли вiдчув старий козопас Iван евчук осiнь, що її сплiтали, переповзаючи вiд куща до куща, малi й прудкi павуки, вiн теж прийшов додому, ледве пересуваючи ногами. ‹ице його незвично виблiдло, а що було його волоссЯ густо-чорне, це тим бiльше вразило Њарiю. ‡устрiчаючи чоловiка, Як то в них повелосЯ, бiлЯ ворiт, вона ще здалеку побачила, що з ним щось коїтьсЯ. Iшов через вулицю i десЯток людей, що помiтили його пiд ту хвилю, подумали, що вiн добрЯче випив. Џодумала це спершу й ЊарiЯ, хоч здалосЯ їй це неймовiрним: Iван анi пив, нi курив. ‚се-таки тривога заповнила їй груди, i вона проти звичаю спустиласЯ з гори, щоб швидше зустрiтись iз чоловiком. ‚они здибались тодi, коли вiн тiльки-но почав братисЯ пiд гору: тодi вона й побачила незвично блiде обличчЯ i пласкi, майже прозорi очi. - Људись зiбраласЯ? - спитав, ледве розтулЯючи вуста. “ неї забракло смiливостi признатисЯ, що стурбована i поспiшає назустрiч йому. - Љупити солi, - вiдповiла майже пошепки. - ‚ернисЯ, будь ласка, - запропонував вiн i рушив, насилу долаючи круту стежину. - Iва-а! - дихнула вона за його спиною. - ’обi недобре, Iва-а? Ќе вiдповiв, а все так само йшов пiд гору. Ѓув зсутулений i начебто поменшав. ‘тоЯв бiлЯ своїх ворiт широкоплечий, бородатий, молодий ще ‘тепан, майбутнiй шкiльний сторож, i ЊарiЯ вiдповiла на його привiтаннЯ. ‚ глибинi ‘тепанового двору завмерла, залита сонцем, маленька й товстенька ‘тепаниха - вона аж рота розтулила, видивлЯючись на пониклого i блiдого Iвана. ’ой все так само важко ступав, очi його лежали на тiй-таки стежцi, ноги зсували i вминали жорству, i виникав вiд того сухий хрумкiт. ‚идовжена тiнь вiдкидаласЯ набiк i була так само поникла. ЊарiЯ поспiшала слiдом, ноги їй посковзувались на жорствi, а серце аж щемiло вiд неспокою. ’ак вони ввiйшли у хвiртку. Iван перетнув кругле, заросле шпоришем подвiр'Я i втомлено присiв на лавку бiлЯ садового столу. - ™о ж таке сталосЯ? - спитала ЊарiЯ. Њимохiть подививсЯ на неї, була стурбована i сполошена. ’одi на вуста його найшла блiда, ледь видна усмiшка. - ’а не турбуйсЯ, - сказав вiн. - ‘идiв Я в тiй конторi, було душно, i щось менi приключилосЯ... - ‚iн говорив, ледве дихаючи, i вона аж напружиласЯ, щоб вловити той його шепiт. - ‚iдчув, що, коли залишусЯ довше в тiй конторi, в мене розiрветьсЯ голова. Ћтакий Я недоладний, - сказав вiн i знову всмiхнувсЯ ледь помiтно. ‚она скерувала до нього всю здатнiсть вiдчувати й розумiти. - ’обi щось болить? - спитала обережно. Ќа неї знову наставилисЯ два синi, добрi i смутнi ока. - –е не те слово, - сказав так само тихо. - џ вiдчув, що не можу бути в тiй кiмнатi, що вона мене задушить або висмокче. ‡наєш, - скинув вiн раптом головою i засмiЯвсЯ, - коли Я вийшов надвiр, так легко й просторо стало на душi! ‚она чомусь засумнiваласЯ, що йому було легко й просторо: надто блiдий був i надто вичерпаний. - ’обi треба покинути службу, - сказала вона. - ‚iдпочити й розважитись... ‚iн, однак, дививсЯ кудись пiд ноги. Ќаче не чув її слiв, наче взагалi перестав iснувати. Ђ коли звiв очi на Њарiю, чимось дивним i незвичайним повiЯло вiд нього. - Ќа що ж ми житимемо, коли Я покину службу? - спитав коротко. - “ мене є материнi коштовностi, - сказала в тон йому вона. - ‡рештою, коли ти нiчого не маєш проти... знаєш, менi мало доглЯдати дiм i вести господарство... „ивилисЯ одне на одного i наче ще раз перевiрЯли себе. Ќе було сказано тут найважливiшого; тi слова, що вимовили, були тiльки шкаралущею змiсту, що його раптом вiдчули. Ѓув вдЯчний їй за таке розумiннЯ, вона ж знала, що тiльки так може досЯгти того, щоб тi синi очi, Якi дивлЯтьсЯ на неї, не змiнювали свого кольору. Ѓачила в тих очах щось не зовсiм збагненне длЯ себе, Якусь ще не виЯвлену силу; хто зна, подумала пiд ту хвилю, може, це Якась хвороба в нього почаласЯ? ‚ночi довго про те думала, не можучи склепити повiк, i вже пiд ранок знову дiйшла до тiєї ж думки: коли у нього є вичерпанiсть, хай вона зникне, а коли це хвороба, варто поставитисЯ до нього, Як до хворого. 2 ’епер, коли минуло вiд тої хвилi стiльки часу, ЊарiЯ любить часом, впоравшись iз обiдом, вийти в сад, сiсти на ту ж таки садову лавочку i пуститись у такi солодкi й далекi мандри. ‚она незмiнно бачить при тому перед собою нешироку синю дорогу i мимохiть ступає на неї, щоб трохи там проходитисЯ. Ћстаннiм часом це длЯ неї по-особливому жадана розривка, i ЊарiЯ џкiвна не вiдмовлЯє собi в тому задоволеннi. ‚она бачила на тiй дорозi перш за все високу постать спершу чорнЯвого, а тодi зовсiм сивого чоловiка: мимоволi йшла за ним, достосовуючись до його ходи, i знову вони ставали плече в плече. Iшли так, тримаючись за руки, i мали на серцЯх непорочний мир, що його може зродити тiльки справжнЯ любов... Iванова хвороба першого разу тривала два роки. ’одi й було винесено на веранду стiл i замовлено в палiтурнi кiлька обшитих шкiрою зошитiв. —ерез два роки Iванова хвороба закiнчиласЯ - вiн дописав одного з зошитiв i поклав його на горiшню полицю етажерки. ‡нову пiшов на роботу, i вони знову почали жити, Як усi. ‚друге це сталосЯ, коли йому минуло сорок, вiн прийшов з роботи так само незвично блiдий i такi самi вимовив слова. ‚она прореагувала теж так само, хiба що нiчого не сказала про материнi коштовностi, замiсть того вона вже мала працю в школi... I все-таки ЊарiЯ џкiвна й зараз не до кiнцЯ знає, що таке з ним приключилосЯ. ‘першу трохи побоюваласЯ за нього, щось дивне й незвичайне вiдчувала, здавалосЯ, запалювавсь у Iванi темний невгасимий вогонь, його синi добрi очi аж чорнiли, i було трохи страшно поринати в них, хоч Iван лишавсЯ до неї так само чуйний та уважний. ’ак само, а може, й палкiше любив вiн її, i ЊарiЯ аж задихаласЯ вiд його нестримної до безуму сили, - це не могло не хвилювати її Як жiнку, бо ставав пiд ту хвилю ще й посправжньому привабливий. ‚одночас виключавсЯ з реального свiту; дух його, здавалосЯ, жив в iнших сферах та iншими вимiрами. ‚она не намагаласЯ всього зрозумiти - мала досить клопоту на роботi i вдома. ‘трахаласЯ тiльки, що це початок психiчної хвороби, i з днЯ на день чекала вибуху. Ђле нi разу за всi цi тридцЯть п'Ять рокiв не вчинив вiн нiчого такого, що свiдчило б, що дух його й справдi хворий, а коли й пропадав десь цiлоденне, приносив навзамiн букетик польових квiтiв. ‘палахувала тодi вдЯчнiстю до нього i притискала той букет до вуст, а вiн стежив за нею трохи обважнiлими очима, вiд чого аж трем iшов їй по тiлу, а на його вуста лЯгала погiдна всмiшка. „ивлЯчись на нього пiд таку хвилю, ЊарiЯ мимоволi сповнюваласЯ неземним здивуваннЯм, її невимiрне вабили тi його змiненi очi i мудре, шлЯхетне лице. —асом їй здавалосЯ навiть, що чує бiлЯ себе шерхiт легких бiлих крил - її голубим вiтром омивало. Ѓувши наладнована на нього, щоб постiйно вiдбивати поклики його душi, вона несподiвано й сама починала жити Яскравiше i красивiше, а коли на його обличчi розквiтала ота тиха, блага всмiшка, радiла, що навiть у цей час вони одне вiд одного не вiдчужуютьсЯ. ’ого першого разу їй не зразу вдалосЯ легко до того при-наладитисЯ. ‡ одного боку, вiдчувала присутнiсть на душi Якогось свЯта, а з другого, непокоїласЯ i втомлюваласЯ через це; була зроджена до життЯ звичайного. Ћтож наступного днЯ пiслЯ отої пропам'Ятної їхньої розмови ЊарiЯ зайшла була й до церкви. ѓарЯче молиласЯ того особливого длЯ неї 1911 року, i їй у дивний спосiб здалосЯ, що хвороба її чоловiка i те, що не мали вони дiтей, - це один вузол. „ивиласЯ на iкони i бачила в кожному образi обличчЯ власного чоловiка. ‚они зорили на неї такими очима, тi свЯтi, що її лЯком пробирало. Ћсобливо ж уразив її образ, поставлений у кутку, - уздрiла вона там його очi, пласкi, випитi й майже прозорi. Џро те своє враженнЯ вона й оповiла Якось йому в добрий, погiдний, лiтнiй вечiр, коли вони сидiли в саду i, Як звичайно, дивилисЯ на захiдне небо. ‚iн стежив тодi за грою барв, що мiнилисЯ на очах i були такi чистi, що весь свiт од того випогодiв. ‡ирнула мимохiть у його бiк i вразиласЯ, таке гарне й добре обличчЯ побачила. ЏоглЯд його сЯЯв, очi синьо прозорiли, вуста пом'ЯкшувалисЯ вiд тремтливого усмiху, i їй аж голова вiд того запаморочиласЯ. Ќе мала сили встоЯти перед нездоланним його чаром, тож оповiла тихим, Як шелест листЯ, голосом про свої вiдвiдини церкви i про свЯтого, що нагадав їй його, Iвана. „ивиласЯ тодi на чоловiка й описувала словами його ж таки. ‚iн одiрвавсЯ на хвилю вiд споглЯданнЯ вечiрнього неба, i воно раптом умiстилосЯ в його прозорих зiницЯх - позирнув на неї пильнiше. Ќе сховалосЯ вiд нього нi її зворушеннЯ, нi неспокiй. ‚пало десь недалеко пiдточене червом Яблуко, пахли квiти, а може, й усе повiтрЯ, сповнене трiпотливого й рiзнобарвного свiтла. ‚они тримали поглЯди зiткнутими, i ту хвилину вона згадуватиме всi тридцЯть п'Ять рокiв, що минули вiдтодi. ‡даєтьсЯ, саме тодi й почало складатисЯ остаточно їхнє взаєморозумiннЯ. ’ак, це тЯглосЯ кiлька секунд, бо наступної хвилi вiн коротко засмiЯвсЯ i сказав м'Яко, але безапелЯцiйно: - Ќе переймайсЯ!.. ‚она миттю послухаласЯ, миттю забула про того свЯтого в притворi i про своє смiшне намаганнЯ все-таки знайти поЯсненнЯ тому, що дiєтьсЯ з її чоловiком, - все це було жалюгiдне i грубо приблизне; збагнула, що є речi, над Якими, мабуть, не варто застановлЯтисЯ - все дивне дивним здаєтьсЯ через елементарне бажаннЯ зрозумiти те, що треба вiдчувати. ‡розумiла: те, що вiдбуваєтьсЯ з Iваном, таки не руйнує його душi. Ђж зiтхнула полегшено, хоч неспокою не тратила весь той час, доки жили вони разом. Ђле могла заспокоїтисЯ хоч би на позiр: сидiли плече в плече iз ним у цьому саду i дивилисЯ на захiдне небо; могла милуватисЯ чудовими барвами, котрi гасли й народжувалисЯ. ‡нала: не дано їм прожити життЯ Як у всiх, i раптом, розчулена вiд тiєї тишi i спокою, що лежали навдокiл, вiдчула вдЯчнiсть, що її суджений, ступивши в Якiсь незбагненнi длЯ неї сфери, не вiдштовхнув її, а так само хоче вiдчувати поруч зi своїм плече її - заради такого, подумала вона, можна згодитисЯ, що на її чоловiка й пальцЯми показуватимуть. Ђ захiд палав. ѓустим, малиновим вогнем, в Який перетопилосЯ раптом усе рiзнотоннЯ барв; наливавсЯ тим малиновим свiтлом весь свiт навколишнiй, Як i їхнiй сад; скло на вiкнах раптом запалало гострим i високим полум'Ям; топлЯчись у тiй пожежi, будинок начебто вiддiливсЯ вiд землi, став легкий та примарний, з повiтрЯ витворений. ‹егкими та примарними стали й вони, i хоч вiн не вiдповiв поглЯдом пiд ту хвилю на поглЯд її, вона зрозумiла, що тiльки й щастЯ її, що бiлЯ цього чоловiка. ЃоЯласЯ, що мить оцЯ швидко мине, що мине її Ясний надпорив, що все прозоре знову стане кострубатим, а коли це й справдi сталосЯ, не вiдчула урази й невдоволеннЯ - на устах її чоловiка знову ожила та ж таки його мила, ледь помiтна всмiшка. 3 ‚ один iз серпневих днiв того-таки 1911 року вiн справдi не мiг знайти ладу в накопиченнi рахункiв, що лежали перед ним. „ививсЯ на них порожнiми очима, потiм звiвсЯ, коротко пославсЯ на нездоров'Я i вийшов iз примiщеннЯ, в Якому просидiв майже сiм рокiв. Ќа вулицi озирнувсЯ й побачив замiсть двоповерхового будинку непрохiдну й безводну пустелю. ’ихе свiтло осЯЯло його, здавалосЯ, в нутрi його почав горiти невеликий свiтильник, що й заповнював його отим прозiрчастим сЯйвом. Iшов через вулицю i не бачив цiєї вулицi. „овкола неслись екiпажi, проїхав, гуркочучи, трамвай, i обличчЯ посажирiв, Якi дивилисЯ крiзь шибки, були виблiдлi й напiвпрозорi. ‘пустивсЯ —уднiвською вулицею донизу i пiшов широкою сЯгнистою ходою в напрЯмку Џавлюкiвки. ’ам звернув у вузеньку вуличку й попростував до голови —ацького та —еркiсових лiтнiх будинкiв. ’ут шумiли широкими кронами сосни, i вiн вiдчув, що саме цього спокою йому захотiлосЯ. „е-не-де траплЯлисЯ люди, Якi здивовано позирали на блiдого високого чоловiка, але той не помiчав їхнiх поглЯдiв. ‘пустивсь у глибоку, заставлену зусiбiч скелЯми, долину i вже тут, присiвши на камiнь, збагнув, що свiтла йому всерединi побiльшало. ‡далосЯ йому, що все навколо рiзко освiтилосЯ, сЯйво те попливло з неба i все єство його почало насичуватисЯ дивовижним Яскравим спокоєм. ‚сi чуттЯ його обернулись у це єдине - наслуханнЯ й теплу радiсть. Ѓачив скелi, що нависали навколо, безладно громадЯчись одна на одну, вiдчував небо, що наче приспустилось i лЯгло йому на душу; пiзнав раптом увесь свiт, засiЯний тим-таки свiтлом, повний гармонiї, але сплетений у надзвичайно складний вузол. ‡давалосЯ, душа його розширюєтьсЯ, роблЯчись безмежно широкою; вiдчув пульс днЯ, що ожив отут, на цiй землi, - з'єднаннЯ всього живого, неба й землi, води й землi, а також води й неба - чудовий вогонь запалював усе це, напоюючи й живлЯчи. Џобачив вiн, Як рухаєтьсЯ сiк вiд корiннЯ до стебла в травi та гiллi кущiв, Як п'є тепло й повiтрЯ Ящiрка i Як травитьсЯ в золотому соку в нiй зловлений комар. ‚iдчував над собою там, угорi, величезний i безмежний простiр, його душа проходила туди, розкладаючись на етер, пливла, обволiкаючи далекi планети, метеорити й супутники. ‚еликий космос, засаджений безлiччю круглих тiл, Явив йому раптом свiй злагоджений ритм - все там було сповнене i впоєне найтоншим, проникливим вогнем. ‡давалосЯ, що цей вогонь виходить iз нього самого i розсiваєтьсЯ у просторi. ‚одночас вiн, той вогонь, приходить iз простору й до нього, єднаючись на пiвдорозi чи в початках, створюючи тi первнi, що ними i стають потiм круглi тiла. Ќевимовне задоволеннЯ, Яке вiдчував пiд ту хвилю, поглиналосЯ безоднею свiтла, i в ньому, Як i в безоднi отiй, було розсiЯне тонкою матерiєю тихе й безначальне вiдчуттЯ вiчностi. ‘идiв мiж сiрого камiннЯ, одгородившись вiдтак вiд свiту, i раптом Ясно й чисто зрозумiв, що все довкола нього, все бiлЯ нього i все в ньому iснує. ’одi ж бо й народилась уперше на його вустах та легенька пiвусмiшка, вiд Якої обличчЯ його повивалосЯ привабливiстю, а очi оЯснювалисЯ спокiйним та мудрим свiтлом. ’ож коли вiн устав, щоб покинути це мимовiльне мiсце усамiтненнЯ, мiг уже Ясно й просто понести те свiтло з собою, хоч зовнi був блiдий наче стiна. ’аким блiдим Як стiна й побачила його ЊарiЯ, i пережила першi незвичайнi хвилi затурбуваннЯ. ‚она переживе таке ще двiчi, завше по-новому, але результат буде один. їй доведетьсЯ опiкати його пiд такi хвилi, Як дитину, тож i ставитиметьсЯ вона до нього, Як до дитини. Џершого разу вона продасть свої коштовностi, щоб можна було прожити, навчитьсЯ простої роботи i зароблЯтиме на хлiб учителюваннЯм. ‚iн допомагатиме їй тим, що ловитиме рибу, приноситиме гриби й оброблЯтиме город та сад. Џiзнiше вiн заведе кiз, i вона научитьсЯ тих кiз доїти. †одне слово докору не зiрветьсЯ з її уст, навпаки, коли матиме вiн такi нальоти, трохи його свiтла переходитиме й на неї. ‚iдчуватиме тодi настрiй свЯта, i, може, через те не зборе її холодномозкий войовник - будень. Iван же лишатиметьсЯ до неї уважливий та чулий, але тiльки на смертному ложi зможе вимiрЯти силу її вiдцаностi. Iван тодi зрозумiє, що любов, про Яку вiн стiльки мiркував i Яку добачав у кожнiй живiй iстотi, звела найкоштовнiше гнiздо перш за все в його подвiр'ї. 4 “ той день, коли довелосЯ Њарiї џкiвнi схопитисЯ за поруччЯ на ганку i коли забило їй подих, вона вперше й почала згадувати весь їхнiй довгий спiльний шлЯх. ‘идiла в лозовому крiслi на верандi й, чекаючи, поки заспокоїтьсЯ серце, вдивлЯласЯ в ту синю дорогу, що простелЯласЯ перед нею. ‚ажко дихала, i бракувало їй повiтрЯ - не могла признатисЯ Iвановi за свою хворобу. Ћчi її змружилисЯ, власне, приплющилисЯ, тодi й проклаласЯ ота синЯ дорога, в Яку вдивлЯласЯ вона пильно. Џобачила там високого чоловiка, Який гнав перед собою гурт кiз; i вiн, i кози зголубiли i виблiдли, повилисЯ прозорою поволокою; чоловiк повернув у її бiк обличчЯ, i їй знову зайшлосЯ серце, знайоме воно було їй i дороге. "’акий безпомiчний вiн у життi, - думала ЊарiЯ џкiвна, - i хто зна, чи мiг би прожити сам?" †ив, Як парашутик кульбаби, несений вiтром, його тЯгне, i вiн несетьсЯ; свiт длЯ нього - зело, залите сонцем, i вiн тiльки й бачить, що це зело й сонце. „ивний смуток вiдчула ЊарiЯ џкiвна, сидЯчи отак пiвнепритомно i вдивлЯючись у свою синю дорогу. ‚она не знала, що отам, з того боку рiчки, поза межами її баченнЯ, Iван раптом вiдчує її тривогу. „овго дивитиметьсЯ в бiк своєї домiвки, намагаючись збагнути, що там сталосЯ, - був, наче мембрана, чутливий; але додому вiн зараз не повернетьсЯ. „очекаєтьсЯ вечора, хоч на серцi лежатиме i в нього не зовсiм збагненний притЯжок... - ™о тут у тебе сталосЯ? - спитав вiн уже ввечерi, п'ючи своє молоко. ‚они сидiли за столом у саду, i перед ними, Як щоднЯ, цвiв захiд. ‚она скинула трохи злЯкано очима. - ‡вiдкiлЯ ти взЯв, що в мене щось сталосЯ? - ’а от взЯв, - сказав вiн, i м'Яка усмiшка лЯгла йому на вуста. - ™о ж ти знаєш? - злЯкаласЯ вона. ‚iн спустив поглЯд. „ививсЯ пiд ноги, i його обличчЯ поволi бурЯковiло. ЊарiЯ ще бiльше знiЯковiла i раптом стала безпорадна, Як дiвчинка. - Iва-а! - сказала, начебто скаржачись. - “ мене щось iз серцем, Iва-а! ‚еликi сльози раптом викотились iз її очей i бризнули на щоки. - ‡вернисЯ до лiкарЯ, - мовив вiн трохи розгублено, водночас пильно її роздивлЯючись. I справдi, побачив її серце, вперше так близько в нього зазирнув. Ќерiвне билосЯ i наче захлиналосЯ кров'ю, Яку мало вiдганЯти од себе, - червоне кружало, що скорочувалосЯ й тремтiло. ‘муток увiйшов i в нього, а очi його запалали. - Ќе хотiла тебе турбувати, - сказала вона майже пошепки. Ќе мiг їй допомогти, мiг тiльки бачити й вiдчувати. †одної житейської вправностi не навчивсь у цьому свiтi. ЏростЯг руку й нiжно торкнувсЯ сивого волоссЯ на її скронi. - Њи вже старi. Њарiйко! - сказав тим-таки теплим i смутним голосом. - џ так злЯкаласЯ сьогоднi, - швидко заговорила ЊарiЯ, ковтаючи сльози. - Ќе за себе Я боюсЯ, бо коли пiду з цього свiту... ‚она не доказала. ђаптом спиниласЯ на ньому поглЯдом: нiколи не бачила вона таких очей: були вони Ясно-синi. ‡иркнула на захiд: он вiн, той колiр, онде вона, та голуба смужка. I чи вiд того порiвнЯннЯ, чи вiд свiтла, що влилось у неї, вона раптом заспокоїласЯ. - ’ака Я дурна, - сказала, змахнувши сльозу i нiЯково всмiхаючись. - Џереполохала й тебе, й себе... „ививсЯ на неї тим-таки поглЯдом, тiльки до Ясної синЯви додалосЯ трохи й здивуваннЯ: побачив її такою, Якою зустрiв уперше. ‚она щиро й широко всмiхаласЯ, i на щоках у неї цвiли найдобродушнiшi в свiтi Ямки. Џобачив вiн зимовий день, почув iржаннЯ коней i легенький подзвiн збруї. Џара здiймаласЯ вiд кiнських морд, тремтiло морозЯне й чисте повiтрЯ; засипана снiгом долина була залита легкою морозною синЯвою. ЊарiЯ ховала руки в муфту, переступала черевичками по рипливiй стежцi, - хотiла так вiдiгнати холод, - i пересмiюваласЯ. ™оки її рожевiли, носик був гладкий та рiвний, її величезнi очi прискали смiхом, i вiн завмер зачарований. Џара легенько здiймаласЯ з конЯчих нiздрiв i вiд її рота, а ще вона, щоб його трохи подражнити, показала, ледь-ледь висунувши, Язичка. Iван пiдходив до неї, Як молодий лев, - груди були в нього розпрЯмленi, а в м'Язах спiвала молодецька сила. ‡ уст у нього так само здiймаласЯ пара, а коли пiдiйшов до неї зовсiм близько, пара з їхнiх уст сполучиласЯ. ‚iдтак повернулосЯ до них широчезне, обрамлене бородою обличчЯ вiзника, i вони раптом злЯкалисЯ того круглого й такого недоречного при цiй їхнiй iнтимностi лицЯ... „ивно стало Iвановi, що перед ним сидить така немолода жiнка з рисами, що ледь-ледь нагадують оту, Яку мимохiдь побачив: була вона вже Як мати чи бабусЯ тiєї. ‚iн же сам був дiдом юнака, котрий так захоплено пiдходив до повоза, коло Якого пританцьовувала на стежинi найкраща в свiтi дiвчина: вiдтак почув Iван посвист батога, що змахнув ним вiзницЯ, i повiз рушив у той синюватий серпанок, Який плiвсЯ над дорогою i повивав свiт. "‘юди ми приїхали, - подумав вiн. - “ вечiр цей i у цей сад!" 5 Џ'ЯтнадцЯть рокiв по тому пригадала ЊарiЯ џкiвна той вечiр, i їй, Як нiколи, стало соромно за свою слабкiсть, адже турбуватисЯ тодi треба було за нього, а не за неї. Ќаштовхнув її на цi спогади ѓалин •лопець, уже двадцЯтисемирiчний; десЯть рокiв блукав вiн по свiтi i оце сидiв перед старою вчителькою, спонукаючи її до розповiдi. Ѓула ЊарiЯ џкiвна вже зовсiм ветха, захiдне свiтло м'Яко її осЯювало, i •лопцевi здалосЯ, що цЯ бабусЯ легка й повiтрЯна. Њав дивну iлюзiю пiд ту хвилю, що вона поволi розчинитьсЯ i зникне а вiн залишитьсЯ сам у цiй господi й муситиме давати раду власним думкам. - ‡аходила твоЯ мама, - мовила ЊарiЯ џкiвна. - ’ака вона рада, що ти повернувсЯ. ‚же бiльше не ваблЯть тебе мандри? - ‚же не ваблЯть, - сказав •лопець i усмiхнувсЯ. ‚она дивиласЯ на нього: широкоплечого й трохи заповного, з енергiйним обличчЯм, схожого i водночас не схожого на її Iвана з часiв молодостi: той був високий та худий, цей середнього зросту i повний. I все-таки було щось разюче спiльне мiж них, i вона з того дивуваласЯ. Њимовiльно переносилась у той далекий 1911 рiк, коли все оте в Iвана почалосЯ... ‚ипивав склЯнку молока, заїдав скибкою чорного хлiба, цiлував її в лоба, Як батько дочку, i йшов з дому. Џриходив надвечiр i з'їдав тарiлку борщу. ‚ночi був по-особливому нiжний iз нею, i в Њарiї так i Язик не повертавсЯ спитати, що з ним дiєтьсЯ й куди щоднЯ ходить. Ѓула тодi ще надто юна i не вмiла чекати. ‚ головi їй почали плестисЯ всiлЯкi химери, i навiть зараз, коли вона така стара i ветха, їй соромно за них... „умала про це, коли •лопець уже пiшов: є речi, що їх не можна розказувати. ’ак настирливо розпитував її про старого, що в неї все мимоволi сколихнулосЯ. ‹ежала сама в порожньому домi, мiсЯць зазирав у горiшню шибку, обливаючи холодним свiтлом пiвстiни, i отi пiвстiни раптом прочинилисЯ перед її зором, розхилиласЯ неозора далина, i ЊарiЯ знову опиниласЯ на синiй дорозi. Iван iшов по нiй сам, без кiз, високий та рiвний, озирнувсЯ на неї й начебто попросив чогось очима. - ‚ибач менi, - зашепотiла бiла-бiла вiд старостi й мiсЯчного свiтла жiнка. - ‡а оту пiдозру вибач, недоречну й дурну, а ще бiльше за те недоречне стеженнЯ... “ ту нiч не спав i •лопець. ‚iн лежав на канапi в дiдовiй бiблiотецi, крiзь вiкно вливалосЯ мiсЯчне свiтло, а йому здалосЯ, що хтось невидимий пiдiйшов до нього, розчинив, Як вiчко у скриньцi, йому груди i поклав туди сокровенний згорток iз сокровенними письменами. 6 Iван iшов рiвною ходою, не пришвидшуючи й не притишуючи кроку. ЏодавсЯ пiд Џросиновську гору, за ним, наче тiнь, трохи злЯкана й засоромлена, подаласЯ й ЊарiЯ. Џоспiшала пiд гору, бо вiн сховавсЯ за закрутом i мiг би легко отак зникнути з очей. Ђле вiн не зник, iшов розмiрене i наче свiту не бачив. ’рохи понуривсЯ i, хоч проходили врЯди-годи повз нього люди чи проїжджав звощик, нi разу не звiв голови. ЃiлЯ театру й водонапiрної башти зустрiвсЯ йому знайомий. ѓукнув до Iвана, i той наче з iншого свiту зiйшов. ‘трепенувсЯ i змушений був вiддати знайомому коротку розмову. ЊарiЯ тодi звернула в бiчну вуличку, щоб i собi не здибатись iз знайомим, а коли знову вийшла Iвановi в спину, той так само рiвно й неквапно йшов. ‡вернув на Њолочанiвську, i гадки не маючи, чи стежить за ним хто; коли переходив вулицю, на нього голосно загорлав звощик, i вiн покiрно перечекав. “ звощику сидiла молода жiнка, Њарiї здалосЯ, що вона позирнула на Iвана з iнтересом. ’ой же не помiтив жiнки, хоч була вона по-справжньому гарна, а завернув до Њихайлiвської. ’ут юрмилосЯ чимало людей, i вiн iшов серед натовпу, дивно видiлЯючись. Џозаду пленталасЯ ЊарiЯ, їй аж очi втомилисЯ стежити за ним, тим бiльше що вже почала заспокоюватисЯ - пiдозра й ураза розчинЯлись у нiй, натомiсть з'ЯвлЯвсЯ сором. Ќа Љиївськiй Iван завернув лiворуч, Як це робила вечорами, гулЯючи тут, молодь, i подавсЯ до Љафедрального майдану. ’ут його знову перепинив знайомий, але Iван вiдбувсЯ тiльки вiтаннЯм. ЏодавсЯ вздовж базару, минаючи рибнi рЯди, - до нього погукували врЯди-годи продавцi, але вiн на них не зважав. ЃiлЯ магiстрату спинивсЯ й уважно роззирнув будинок. ’одi рушив на ‡амкову й пiшов по синьо-лискучому вiд сонцЯ бруковi. „о нього вискочив iз гавкотом чорний i кудлатий песик. Iван схиливсЯ й погладив його по головi. Џесик радiсно заскiмлив i почав лащитисЯ до Iвана. ‚ Њарiї знову збудиласЯ пiдозра, i вона спиниласЯ на вступi до вулицi. Ђле Iван не звернув до двору, з Якого вискочив песик, а подавсЯ стежкою, що зводила iз ‡амкового крутосхилу. ’ой самий песик загавкав тепер i на Њарiю, але коли вона лагiдно промовила до нього, не заскавучав лагiдно i не замахав хвостом, а залЯщав уже несамовито. ‚она сердито цитькнула на нього, притупнувши ногою, i песика мов водою змило - вже аж у подвiр'ї заливсЯ вiн ображеним i вискотливим тЯвкотом. Iван був уже внизу. ’ихо дзюркотiла мiж камiннЯм Љам'Янка; вiн сiв бiлЯ води, задумливо дивлЯчись на воду. ЊарiЯ мусила стоЯти в заростЯх кущiв i спекла кiлька разiв ракiв, бо повз неї проходили люди i здивовано на неї озиралисЯ - мiсце було не з тих, щоб годилосЯ стоЯти тут без дiла. Ђле Iван сiв, очевидно, на тому каменi надовго, тож вона знову пiднЯлась угору i пiшла понад ‡амковим урвищем. “низ вона спустиласЯ вже за горою - Iван iшов берегом рiчки, так само задуманий i так само вiдсторонений. ђухавсЯ, однак, трохи швидше, голову тримав просто, i вона мимохiть замилуваласЯ з його постави i гарної, стрiмкої ходи. –е помiтила й та сама дама з повоза, що зустрiласЯ їм на Њолочанiвськiй. ‚она саме висiдала iз звощика i теж задивиласЯ на ту стрiмку й високу постать. “ Њарiї болiсно стислосЯ вiд того серце, але в той момент iз двору пролунав радiсний дитЯчий погук, i по стежцi до ворiт покотивсЯ чудовий простоволосий хлопчик, одЯгнений у матроський костюмчик. †iнка тицьнула вiзниковi грошi i побiгла назустрiч тому ‡олотоволосику. Џiдхопила на руки, пiдкинула, а за мить почала спрагло його цiлувати. ЊарiЯ вiдчула тодi, Як терпкий кiлок став їй у горлi, сльози вибилисЯ на очi, i, палаючи з сорому й докуки, вона раптом покинула дурне своє стеженнЯ й побiгла додому. ‚же не бачила, що Iван звернув на Ђндрiївську вулицю й подавсЯ вгору мiж рЯди розсипаних пообабiч одноповерхових хат - сьогоднi його повабило на те саме мiсце, де пережив вiн нещодавно неймовiрне знесеннЯ та щастЯ i де вiдчув був такий високий спокiй. ‚ той день вiн i принiс Њарiї невеличкого букетика диких гвоздик, Яких назбирав на кручах, i вона припала до нього вустами. ‘аме цЯ дрiбницЯ й дала їй силу знову беззастережно повiрити йому, i, хоч було то вкрай сентиментально, потай зiрвала кiлька найкращих квiток i поклала їх мiж сторiнки. Ћдну iз цих квiток вона знайде через тридцЯть сiм рокiв, коли їй буде ще дуже важко лишатисЯ самiй у порожньому домi. ‘тане та гвоздичка руда, аж брунатна, але коли д