одЯгтись, а на вустах
блукала в неї всмiшка.
- ’вiй синок свистить, димить i гримить! - ‚она витЯгла патетично
долонi перед собою, тодi спустила руки i нервово сплела пальцi. - ‘лухай,
мамо, вiн у нас скоро мiсЯць живе. Ђ чи не час би йому вже влаштуватисЯ на
роботу?

Ђле ѓалЯ не пiддаласЯ на цi доччинi шпильки. ‘идiла на лавочцi й
слухала, Як шумує їй у головi кров.
- ™ось менi недобре, - сказала вона дочцi. - Њожемо-переш?
- Ќу, звичайно, мамо. Џiду тiльки глЯну, чи пiшов той прилипайло.
- Ќе ходи! - скочила нервово ѓалЯ. - џ тебе прошу: не ходи! Ћксана
холодно i здивовано озирала матiр.
- ™о з тобою, мамо?
- …, це довго розказувати, - сказала ѓалЯ. - ‡рештою, о цiй порi... Ќi,
менi варто було б тобi розказати... Ѓачиш, це не зовсiм правдоподiбна
iсторiЯ...
- ’о чого на це зважати?
- “ свiй час Я теж так думала, - сказала ѓалЯ. - Ђле з роками... ‡
роками ми стаємо м'Якшi й поступливiшi навiть щодо забобонiв. Њожливо, це
звичайна самоосторога... ”у, менi бракує слiв.
- –е тому, що ти хочеш дуже великорозумно висловитисЯ. Љажи простiше:
Яка ж та iсторiЯ?
ѓалЯ розповiла ту iсторiю, дивлЯчись у землю. Ѓуло їй нiЯково
повторювати те, що довгi роки вважала Як виплiд химерної фантазiї своєї
бабць ђозповiдала про чоловiкiв, Якi навiдують їхнiй дiм, що приходЯть
вони сюди двох гатункiв. Џершi вiдвiдують дiм, коли дiвчата починають
ледь-ледь наливатисЯ, другi, коли вони зрiлi красунi. Ќе було в цьому
домi, сказала ѓалЯ, негарних дiвчат. Ћксана може в тому пересвiдчитисЯ,
погортавши їхнiй альбом, але неоднакова долЯ їх чекала. ’i, хто не мiг
устоЯти в ранньому вiцi, народжували хлопчикiв, а вiд тих других приходнiй
народжувалисЯ дiвчата. „iвчата залишались у домi, а хлопцiв мучив дух
неупокорений - ставали вони блудЯгами й забродами, п'ЯницЯми або ж
диваками, Як той Ћксанин прадiд Iван. Њоже, воно й справдi схоже на казку,
сказала ѓалЯ, але таке й справдi кiлька разiв повторювалосЯ. “ кiлькох так
трапилосЯ, що вони не могли встоЯти в ранньому вiцi, i їм зiрвано було
вiнок, чоловiки другого гатунку лишаютьсЯ в цьому домi й тут живуть. ‚она
не хоче переконувати, що це не простий збiг випадковостей, сказала ѓалЯ,
але викласти перед нею цi факти вона зобов'Язана.
Ћксана стоЯла проти матерi так само з задертим носиком, i зневажлива
усмiшка пливала по її обличчi. ѓалЯ не бачила тої усмiшки, бо коли б
побачила, не змогла б розказати тої iсторiї до кiнцЯ.
- Ќе всi дiвчата пiддаютьсЯ тому першому, - казала вона, - але тi, що
пiддаютьсЯ, стають нещаснi. ‚ажке життЯ на них чекає i велика гризота
через синiв, Яких вони народжують. ’и вже велика дiвчина, - доказала ѓалЯ,
- вже на той рiк i школу закiнчиш. “важ i розваж!
ѓалЯ звела нарештi очi й побачила ту глумливо-зневажливу доччину
усмiшку.
- ’епер менi Ясно, - сказала та не без погорди, - де взЯвсЯ твiй
улюблений синок.
- ‚сi ми з одного тiста, - мовила ѓалЯ.
- Ћвва! - пхикнула Ћксана. - ѓадаєш, мене можна звести?
- џ не хотiла б, щоб ти граласЯ з вогнем.
- Њенi той вогонь нi до чого, - вiдповiла Ћксана. - Ђле Я не збираюсЯ
ховатись i в кущi.
“ неї затремтiли нiздрi, i знову засвiтиласЯ вона тiєю несусвiтською
красою, Яку побачила в нiй ѓалЯ вперше при приїздi •лопцЯ. ‘умно й тепло
стало ѓалi, дивлЯчись на цю розтривожену й таку самовпевнену красуню.
- ‚iриш, дочко, - сказала вона, взЯвши дiвчину за руку. - Њоже, воно й
смiшно, але колись давно подiбна розмова вiдбуласЯ у мене з твоєю
прабабою. ‡наєш, що найкумеднiше в цiй ситуацiї?
- Ќу? - звела брови Ћксана.
- џ тодi вела себе зовсiм так, Як оце ти. ‚она сказала це так скрушно й
сумно, що в Ћксани затремтiло серце i гарЯча барва залила їй щоки. ‚она
сiла поруч з матiр'ю i сказала серйозно та розважно:
- ’а ти не хвилюйсЯ, мамо. —оловiки в мене поки що не викликають добрих
почуттiв.
їх сколихнуло вiд цiєї взаємної вiдвертостi: Ћксану через те, що мати
говорить отак по-дорослому з нею, а ѓалю через оту доччину наївну й трохи
смiшну серйознiсть.
Ќе знали вони, що чув усю ту розмову крiзь вiдчиненi вiкно й •лопець.
‚iн вийнЯв iз рота люльку, поклав на стiлець, розгорнута книжка лЯгла йому
на груди, а на обличчi з'ЯвиласЯ розгублена всмiшка. ‚ серцi йому
загнiздиласЯ туга, i вперше за весь час перебуваннЯ тут йому захотiлосЯ
знову покинути рiдний дiм.

‚ночi ѓалi приснивсЯ сiрий птах у людськiй подобi. Њав чоловiчу голову,
хоч замiсть волоссЯ в нього було пiр'Я. Џiр'Ям обросло i все його тiло,
замiсть рук були в нього крила, але ноги мав людськi, взутi в лискучi
черевики. Џтах кружлЯв над їхнiм обiйстЯм, а вона лежала серед двору в
лiжку й тривожно стежила, Як сiре величезне тiло стрiмко рiже повiтрЯ.
ѓорловий крик вирвавсЯ в людини-птаха, вiн склав крила й раптом пiрнув
униз. ѓалЯ встигла прикритисЯ ковдрою, i птах упав на ту ковдру. ‘хопив її
пазурами, що витиналисЯ з лискучих туфель, i зринув угору. ‚она злЯкано
заклЯкла: лежала пiд вiдкритим небом у самiй сорочцi. ђозстелена в повiтрi
ковдра летiла наче килим-лiтак, здiймаючись вище й вище, де цвiв i
палахкотiв серед неба мiсЯць. Џтах знову склав крила i знову шугонув долi.
–ього разу вiн зiрвав iз неї сорочку, роздерши її пазурами, i вдарив
дзьобом їй пiд серце. Љривава рана зачервонiла їй пiд персом, а бiле
полотно сорочки знЯлосЯ вгору i, хилитаючись вiльно краЯми, подалосЯ також
до мiсЯцЯ. Џтах полетiв за тою ковдрою й сорочкою, меншав i меншав, доки
зник, а вона лежала внизу на лiжку iз розтерзаним серцем i не могла й
пальцем кивнути.
Џрокинулась у холодному потi, стало важко їй дихати. Ѓолiло серце, i
нестерпно стукотiло в головi. ‡далосЯ їй, що ось-ось трiсне їй мiзок,
через це покликала хрипко Ћксану. Ћксана, однак, мiцно спала, роздiлЯла їх
стiна. ѓалЯ звела руку й затарабанила в ту стiну. ™ось завовтузилось у
глибинi дому, й почулисЯ важкi кроки: збудила вона •лопцЯ. ‚iн вiдчинив
дверi й зазирнув до неї. ‚она покликала його слабким голосом, обома руками
стискаючи голову, Яка й досi немов розпадаласЯ.
- Њенi погано, - сказала вона. - ђозбуди Ћксану. Ђбо нi, дай менi
гiрчичника. Ћтут, на полицi.
‚iн засвiтив свiтло й намочив гiрчичника, бризнувши водою з графина.
Џриклав матерi до шиї.
- ’аблетку валiдолу, - сказала ѓалЯ. - ’еж на полицi. ‚iн подав
таблетку, i вона поклала її пiд Язик. ‚ шию почало грiти, кров помалу
вiдпливала вiд голови.
- „авно це в тебе?
- •iба мало було хвилювань? - шепелЯючи через таблетку, вiдповiла ѓалЯ.
- ‹ежи. џ посиджу коло тебе.
‚iн сiв коло неї заспаний, обважнiлий, i тiльки тепер помiтила ѓалЯ, що
вiн значно старший своїх лiт. Џобачила вона його важкi, спрацьованi руки,
почула гострий дух його тiла й пожалiла раптом: не одне митарюваннЯ випало
i на його вiку. ‚iн, правда, сам того хотiв, але тепер у нього несвiже
обличчЯ i Якась глибока втома ховаєтьсЯ в очах.
їй полегшало, таблетка пiд Язиком розтала, i нiЯкова всмiшка освiтила
її обличчЯ.
- ‡авдала тобi клопоту. Љоли в мене таке починаєтьсЯ, спить у цiй
кiмнатi Ћксана. ‡дебiльшого, це траплЯєтьсЯ весною, але ось бачиш...
- ’обi не треба хвилюватисЯ, - сказав •лопець. - I бiльше вiдпочивай.
- ‡араз Я i вiдпочиваю. –е з осенi не до гульнi.
‚она приплющиласЯ, на щоках їй заграли нездоровi рум'Янцi. •лопець
звiвсЯ.
- Њоже, розбудити Ћксану? •ай переселитьсЯ...
- ‚же не треба, - розплющиласЯ ѓалЯ. - „о речi, все забуваю тобi
сказати: питала за тебе кiлька разiв ЊарiЯ џкiвна. Ќе заходив до неї?
- ™е нi.
- ‡айди обов'Язково. „уже хоче тебе бачити.

‚они сидiли з Њарiєю џкiвною в саду, стоЯв незвичайно сонЯчний серпень,
зовсiм такий самий, Як той, коли доживав своє старий Iван. ЊарiЯ џкiвна
подумала про це мимохiдь, розглЯдаючи •лопцЯ: був вiн чимось схожий на
Iвана, тiльки той худий, а цей огрЯдний. ‘онце свiтило на них, роблЯчи
голову Њарiї џкiвни срiблисто-осЯйною, а чорне •лопцеве волоссЯ ще
чорнiшим. ЊарiЯ џкiвна втомиласЯ, розповiдаючи йому про старого, - давно
вже не випадало їй стiльки говорити. ѓрали на сонцi викладенi у вазу
Яблука, грушi та сливи, лiтали над ними жовтогарЯчi оси, i стара
врЯди-годи помахувала рукою, зганЯючи їх з плодiв.
- ‡нуджую тебе старечим базiканнЯм, - сказала ЊарiЯ џкiвна. - „уже
хотiлосЯ менi тебе побачити. Ќу а побачила, то й на спогади потЯгло.
•лопець зирнув на неї майже прозорими вiд сонцЯ очима.
- Љоли Я був далеко звiдси, - сказав вiн повiльно, - часто згадував
вас, Њарiє џкiвно, i дiда Iвана. ‚се менi здавалосЯ, що маю повернутисЯ,
щоб прочитати тi зошити, що їх вiн списав.
- –е Я тобi дозволю, - засмiЯласЯ ЊарiЯ џкiвна. - •то зна, що в тих
зошитах: мене бракує, щоб розiбрати тi iєроглiфи. „лЯ мене вони просто
Ясна пам'Ять про чоловiка, i Я їх через те бережу.
- Њенi завжди здавалосЯ, - правив своєї •лопець - що там неабищо. „о
речi, все, що стосуєтьсЯ дiда, длЯ мене також неабищо. Љожен чоловiк шукає
в життi вiдповiдностей та вiддзеркалюваннЯ себе в iнших. —асом вiн сам
вiддзеркалює, але зв'Язок вiд того не порушуєтьсЯ. ’е, що говоритьсЯ про
спорiдненiсть душ, - не марницЯ. џ довго над цим мiркував: спорiдненiсть
душ - одна з найдiйовiших форм боротьби людини iз самотнiстю.
- Љажеш складнi длЯ мене речi, - мовила ЊарiЯ џкiвна. - Ђле що таке
самотнiсть Я пiзнала добре. ‚ першi роки пiслЯ дiдової смертi Я,
здавалосЯ, втратила зовсiм смак до життЯ. Ђ вгадаєш, що мене рЯтувало?
‚ечiрнє небо. „ивиласЯ на нього й мимохiть заспокоюваласЯ... ‡наєш, Я
все-таки пробувала читати тi зошити, що тебе цiкавлЯть, - може, хотiла
Якось долучитисЯ до нього, але не по менi та робота. Њи жили довго й
гарно, - голос Њарiї џкiвни повiльно плив, - але спiлкувалисЯ, видно, не
всiєю душею. ’обто Я вiддаваласЯ йому повнiстю, але йому треба було ще
жити у сферах, недоступних менi. “Яви собi, вiн виЯвлЯв дивовижну
делiкатнiсть при цьому, не вiдчувала Я iз ним нiколи себе упослiдженою...
- џ багато сподiваюсЯ знайти в тих зошитах, - сказав •лопець.
- Ћй, не поспiшай! - вiдповiла ЊарiЯ џкiвна. - Њожеш розчаруватисЯ. Ђле
все одно спадкоємцем їх станеш ти. I знаєш, що Я в тебе попрошу? ’и,
звiсно, мiрЯтимеш їх мiрками правильними, пристосовуючи тi писаннЯ чи до
мистецтва, чи до чого там iще. Ђле коли не зможеш знайти тому писанню
застосуваннЯ, не знайдеш там нiчого длЯ себе цiнного, не викидай його i не
упослiджуй. •ай лежить собi в тебе у тихому куточку, їсти воно не просить.
‡iтри раз на пiвроку з тих зошитiв курЯву i поклади знову. I передай, будь
ласка, це побажаннЯ своїм дiтЯм...
- —и не заранi ви, Њарiє џкiвно, заповiти складаєте?
- Ћх, не заранi, хлопчику, не заранi. ‘ерце в мене - Як зiпсутий мотор
у машинi. ‚же так зiпсутий, що його не полагодиш.
ЊарiЯ џкiвна зирнула на нього крiзь кришталики слiз i на вуста в неї
лЯгла добра й гарна всмiшка. ‚она встала, важко спираючись на палицю, й
кивнула, щоб вiн iшов за нею. ‹едь рухала ногами, налЯгаючи на цiпок.
- Ѓачиш, Я ледве вже соваюсь. ЌайтЯжче менi з тими сходами.
Ќа сходах вiн узЯв її пiд руку, i вона сперласЯ на нього. ђука її була
дивовижно холодна.
- Ђ ти надовго приїхав до матерi? - спитала тихо, коли пiдiймалисЯ вони
сходами.
- ѓадаю, назавжди.
- Љазала менi ѓалЯ про тебе й Ќеонiлу. –е правда?
- ‡а тиждень ми розписуємосЯ.
- ‚iтаю тебе. ’о славна дiвчина. ‚она до мене частенько забiгає i,
спасибi їй, допомагає. Џричепурить менi хату, що й на серцi веселiше. ’воЯ
мати й сестра теж менi допомагають. ’аку маєш славну сестру!
•лопець згадав пiддертого носика й гордовито стиснутi вуста. Ѓуло йому
трохи дивно.
- џ рада, що ти зiйшовсЯ з Ќеонiлою, - сказала стара, вiддихуючись на
верандi.
’ак само стоЯв тут стiл, i так само плелисЯ крученi паничi. ЃiлЯ столу
стоЯло лозове крiсло. „ивне бажаннЯ охопило раптом •лопцЯ: повабило його
до того столу й крiсла незборним потЯгом. ‚низу стелилисЯ дахи й подвiр'Я.
- Ћтут вiн любив сидiти, - перехопила його поглЯд стара. - џ нiчого тут
не порушую...
‚они зайшли в кiмнату. Ѓула вона й справдi напрочуд чистенька,
пофарбована пiдлога лЯскотiла, дорiжки на нiй були рiвнi й наче
випрасуванi, на вiкнах свiтлiли бiлiсiнькi гардини.
- Џiдлогу фарбувала твоЯ сестра. ђiк тому. ’аке воно невгомонне, те
дiвча!..
- Њенi здалосЯ, вона трохи занозиста, - не витерпiв •лопець.
- ™о ти кажеш? - щиро здивуваласЯ ЊарiЯ џкiвна. - џ того за нею не
помiтила.
‚она пiдiйшла до шафи, вiдчинила й вийнЯла звiдти загорнутий у
повощений папiр пакунок.
- ’ак менше курЯвою припадають, - сказала розгортаючи.
Џапiр сухо й легко шарудiв, а •лопець аж очима прикипiв до тих зошитiв.
Ѓули вони грубi, оправленi в шкiру, пожовтiлi на зрiзах, на одному iз них
красуваласЯ велика зiркаста клЯкса. Џ'Ять зшиткiв, покладених один на
одний, лежали перед ним, наче сокровенний скарб.
- Ћце те, - сказала ЊарiЯ џкiвна, - на що поклав вiн своє життЯ.

„женджурик ходив по горi туди й сюди, тлiла в його вустах сигарета,
синiй димок вивсь угору, i дженджурик примружував вiд диму лiве око. ‰ого
наваксованi туфлi аж сЯЯли, сiрий костюм сидiв бездоганно, поглЯд
пострiлював навсiбiч, аж доки уздрiв Ћксану. Џiдiймалась угору iз набитою
пакунками авоською, i вiн миттю опинивсЯ бiлЯ неї, простЯгнувши руку.
- —и не дозволите пособити?
Ђле Ћксана не звернула на нього уваги. ‰шла холодна й спокiйна, а вiн
заскакував до неї чи з одного, чи з другого боку. ѓоворив про чудовi
мiсцЯ, в Яких вона живе, про те, що його знову привабило сюди, й просив,
щоб вона не проганЯла його звiдсiлЯ. ‘казав, що сниласЯ вона йому сьогоднi
i що дивну тугу вiдчув вiн, коли прокинувсЯ, - Ћксана йшла нерухома й
спокiйна, на дженджурика вона й оком не кинула, хоч той аж зi шкури лiз,
аби зазирнути їй у вiчi. ‡рештою, на самiй горi вiн зробив паузу, щоб
передихнути. Ћксана повернула до нього пiддертого носика i спитала крiзь
щiльно стисненi губи:
- ‚и сказали все?
- Ќi, нi, - заквапивсЯ дженджурик. - Њожете, звiсно, трактувати мене за
нахабу, але менi так хочетьсЯ, щоб ви поставилисЯ до мене прихильнiше. ‚аш
холод убиває мене, i менi так прикро стає на серцi! Љоли дозволите, -
сказав дженджурик, - приймiть вiд мене оце, i Я бiльше нiколи вам не
з'Явлюсь на очi.
„ивно змахнув руками, Як фокусник, i в пальцЯх його виросла розкiшна
червона троЯнда, така свiжа, що краплинки роси нiжно тремтiли на її
пелюстках.
Ћксана подивиласЯ на цю троЯнду, i в її очах на мент загорiвсЯ теплий
промiнець. Ђле вона не взЯла троЯнди.
- Џодаруйте її Якiйсь своїй ровесницi, - сказала зимно й рушила далi.
‚iн протЯг до неї руки з троЯндою, але вона не побачила того
молитовного жесту. ‡нову прискочив до неї i, забiгаючи чи з того, чи з
того боку, засипав її улесливими й лагiдними словами. ’i слова вже
починали крапати в Ћксанину душу, Як гарЯчi iскри, i вона знову змушена
була зiбратисЯ на силi, щоб не пiддатисЯ тому шаленому чару. Ќосик її так
само гордо стримiв доверху, а вуста були стиснутi. ‚она гримнула перед
носом у дженджурика хвiрткою так, що ледве не розтрощила йому лоба. ‚iн
запосмiхавсЯ там, за хвiрткою, їй у спину, i було в тiй усмiшцi бiльше
смутку, нiж коханнЯ. ‚ руцi обвисла вже зовсiм обстрьопана троЯнда, а
блискучо-чорнi туфлi покрилисЯ легеньким нальотом курЯви. „женджурик
подививсЯ на ту курЯву з жахом, вихопив iз кишенi носовичка i почав
обмахувати ним взуттЯ. ‚ цей момент озирнуласЯ Ћксана, i глумлива посмiшка
розцвiла в неї на вустах; пальцЯми вона зробила вушка й помахала ними.
„женджурик там, за хвiрткою, почервонiв, Як пiон, очi його стали зовсiм
крихiтнi, й Ћксана вiдчула, Як уколов її той поглЯд, наче голки. Ђле була
вона вiд дженджурика далеко, тому склала губи дудочкою й несподiвано длЯ
себе засвистiла ту мелодiю, Якою так сильно надокучав їй брат.
–ю мелодiю почув через вiдчинене вiкно i •лопець. ‚iн визирнув,
випустивши широчезний клубень диму, i був у тому димi Як чорнокнижник, що
чаклує.
- “ тебе непоганий слух, сестро! - гукнув вiн i послав їй повiтрЯний
поцiлунок.
Ћксана розсердиласЯ на себе за те невдатне своє мавпуваннЯ,
розсердиласЯ й на брата, що так недотепно це пiдкреслив, а ще бiльше
розсердиласЯ вона на дженджурика, Який i досi стоЯв за хвiрткою i поглЯд
Якого палав непогамованою печаллю.

“ той вечiр, коли •лопець дiстав до рук заповiтнi зошити, вiн не пiшов
до Ќеонiли, бiгцем попередивши її про те, i вона знайшла нарештi час на
хвильку заскочити до Њарiї џкiвни.
- ’ак давно у вас не була, - сказала нiЯково, заходЯчи у хвiртку, - вже
й сором мене пече.
ЊарiЯ џкiвна сидiла на приступцi ганку, пiдмостивши пiд себе витерту
козину шкуру.
- ‚iтаю тебе, дитино, - сказала вона Якнайтеплiше. - Њабуть, дуже була
зайнЯта?
- Ћй, дуже, Њарiє џкiвно! - заполум'Янiла Ќеонiла. - ‚оно на мене Як
снiг звалилосЯ.
- —и ж ти щаслива?
Ќеонiла спиниласЯ серед подвiр'Я й зацвiла промовисто всмiшкою.
- Ќу й чудово, дитино, - сказала стара. - џ тут не була покинута, можеш
не турбуватисЯ. —ерез день приходила Ћксана, i ми чудово вправлЯлисЯ...
- џ зараз у вас приберу, - кинуласЯ Ќеонiла.
- ’а нiчого, дитино, й прибирати, - засмiЯласЯ ЊарiЯ џкiвна. - ’а
Ћксана така невсипуща!.. Ђле добре, що прийшла. ‚iзьми он там, у сiнЯх,
стiльцЯ i сЯдь. Ѓачиш онде - небо пала!
Ќеонiла озирнуласЯ: величезна заграва розкинуласЯ над протилежною
горою, небо блимотiло й мiнилосЯ. I, дивлЯчись на те небо, мимохiть
перейнЯласЯ Ќеонiла спокоєм, Яким дихало обличчЯ Њарiї џкiвни.
- Њiй покiйний Iван, царство йому небесне, не пропускав жодного такого
заходу. ‡наєш, вони нiколи не бувають однаковi!
Ќеонiла сiла на стiльцЯ пiвобертом до Њарiї џкiвни, а пiвобертом до
того палахкого неба.
- ‘ьогоднi був у мене ’вiй, - сказала тим-таки притишено-теплим голосом
ЊарiЯ џкiвна. - ’ак вiн мене схвилював: не бачила його десЯть рокiв. ‚они
всi Якiсь дивно однаковi, цi евчуки, i це по-справжньому вража. Ѓагато
маєш вiльного часу?
- –iлий вечiр, - сказала дзвiнко Ќеонiла. - Џрибiг такий захеканий:
буде сьогоднi страх Як зайнЯтий!
- –е Я йому Iвановi зошити дала, - вона замовкла i Якийсь мент пильно
дивиласЯ на Ќеонiлу. - „обре, що ти завiтала до мене, - повторила, - маю
тут до вас одне дiло... •отiла виповiсти йому, але Якось Язик не
повернувсЯ, дуже був вiн зацiкавлений тими зошитами...
Ќебо навпроти них грало. Њалиновi смужки вливались у бузковi, Якi
розчинЯлись у густо-червоному, натомiсть бринiли навдокiл оранжевi стЯги.
Љiлька бiлих хмар вбирало в себе багрЯнець, наче губка воду, й раптом
стали роздутло-червоними рибами. ЊарiЯ џкiвна дивиласЯ на те небо i наче
забула, про що хотiла тiльки-но повiсти.
- ‚и про Якесь дiло казали, - нагадала легенько Ќеонiла.
- ’а те дiло невелике. Џо одруженнi ви де житимете?
Ќеонiла зирнула на стару знiЯковiло:
- ’а повiрите, Њарiє џкiвно...
- “ вас не було про це й розмови, - засмiЯласЯ ЊарiЯ џкiвна, але
вiдразу змовкла. - џкось i тобi це незручно казати...
- ’а господь з вами, Њарiє џкiвно!
- Ќу, добре! џ маю цей дiм i сад. I маю Я родичiв тiльки ѓалю та її
дiтей. Ќу, вже й тебе. џ хотiла б вiдписати цей дiм вам, але щоб ви в
ньому жили. —и не збираєтьсЯ ’вiй знову в мандри?
- ’а начебто не збираєтьсЯ. Ђле, Њарiє џкiвно...
- Ќезручностi це менi не справить, - сказала стара. - ’Ягти менi
лишилосЯ недовго: доглЯдите Якось. џ не вередлива i вiрю i в тебе, i в
нього... џ зараз, дитино, Як те небо, що гасне...
Ќебо i справдi гасло. ‡никало з нього червоне й фiолетове, лишивсЯ
самий тiльки багрЯнець. ‚же повужчав його розлив, помалу з'їдав його ледь
помiтний серпанок, що вже наповзав на землю.
- Њоже, Я недоречно влажу до вашого життЯ, але хто зна... - ЊарiЯ
џкiвна замовкла. - Ѓуде менi любо насамкiнець утiшитисЯ вашим молодим
щастЯм.

‚ночi до обiйстЯ прилетiв великий сiрий птах. —еркнувсЯ пiдошвами
лискучих туфель стежки i звiльна пiшов по нiй до самiтного будинку на
горi. Ќебо сьогоднi було засипане величезними зорЯми, iнколи одна iз них
зриваласЯ й креслила бiлу риску. Џтах iшов по стежцi й помалу втрачав
пташину подобу: пiр'Я на його головi стало кучугурою кучерЯвого волоссЯ,
крила руками, i поклавсЯ йому на плечi той-таки неодмiнно сiрий костюм. “
такiй подобi спинивсЯ вiн бiлЯ хвiртки, поклав руки на штахеттЯ й недовго
задививсЯ на подвiр'Я. Ѓуло там порожньо, тiльки бiлiв емальований
умивальник, а на столi стоЯла велика миска з жовтими падалицЯми.
„женджурик, нечутко ступаючи, пiдiйшов до вмивальника. ’ут висiв
забутий звечора рушник, вiн знЯв його й притис до обличчЯ. ’ри запахи вiн
розрiзнив: рiзкий чоловiчий, вiд Якого йому аж у нiздрЯх закрутило, i два
м'Якi: один звичайний, а другий такий, що очi його засвiтилисЯ жаринами.
–ей третiй був найсильнiший, бо останньою вмиваласЯ на нiч Ћксана, i
дженджурик запхав собi рушника до кишенi. Љрай його з китичками замаЯв у
нього бiлЯ ноги, коли вiн пiшов далi, а пiшов дженджурик до миски з
падалицЯми. ‚ибрав найжовтiше Яблуко, сiв на приступку ганку i вкусив. ‘iк
цвiрконув на обидва боки, в цей час знову злетiла зiрка, - беручка печаль
стисла йому серце. ‡'їв Яблуко, а недогризок поклав у миску мiж падалицi.
‡нову пiшов, метилЯючи бiлим хвостом рушника, - ступав уже пiд вiкнами. ‡
розкритої кватирки долинало сипке диханнЯ: пахло звiдти запахом м'Яким,
але звичайним. „руге вiкно ще горiло, дженджурик пiдкравсЯ до нього i,
пiдтЯгнувшись на руках, зазирнув. ‚ сивих клубнЯх диму ходив по покою
кремезний патлатий молодик - очi його гарЯчкове палали. „женджурик
перелЯкавсЯ несамовитого виразу, що його мало обличчЯ молодика, i тихо
зсунувсЯ додолу. Џорачкував вiд вiкна i сiв пiд стiною, щоб заспокоїтисЯ.
‘идiв довго, чекаючи, щоб погасло, нарештi, те навiсне вiкно. Џавучок
спустивсЯ в цей час до нього з гiлки й обснував його обличчЯ павутиною.
‚iн стер ту павутину тiльки тодi, коли вiкно таки згасло. ‡орi над головою
побiльшали, але вже й поблiдли. „женджурик устав i прислухавсЯ. ‡
розчиненого вiкна випливав запах тютюнового диму, але долiтало вже й
могутнє хропiннЯ. „женджурик сплюнув i посунув далi.
Љоло третього вiкна вiн спинивсЯ, став навшпиньки й потЯг носом. ‡апах,
Яким вiЯло з кiмнати, його обворожив. ‘тоЯв i ловив його трепетними
нiздрЯми, а з очей його котилисЯ сльози. ‘вiтло зiр кришилосЯ в тих
сльозах, i став дженджурик у ту мить гарний, Як Янгол. ‚iн пiдтЯгсЯ на
руках i тихенько постукав у ту шибку. ѓлуха тиша вiдповiла на цей постук,
i дженджурик важко зiтхнув. ЋзирнувсЯ навдокiл: внизу, наче синЯ дорога,
завмерла рiчка. ‹iтали бiлЯ нього нiчнi метелики й комарi, снували нитки
павуки - рух i життЯ множинних тiл вiдчув у цьому свiтi дженджурик. „овго
стоЯв пiд глухим вiкном i безнадiйно чекав. I тiльки коли затремтiло над
головою небо, коли зорi пiшли раптом угору, вiддалЯючись од землi все далi
й далi, а над головою пропливли першi подмухи надранкового леготу, тiльки
тодi дженджурик отЯмивсЯ. Ѓув звiдусiль обплутаний павутиною, тож мусив
вилiзти з неї, Як з одежi. ‘тав проти вiкна, що так його чарувало, змахнув
руками, Як чародiй, i в його долонЯх вирiс букет найчудовiших i
найсвiжiших троЯнд. „ививсЯ на тi квiти й обливавсЯ гiркою печаллю.
‘олодкий бiль пiк його, вiн махнув рукою, i букет вiльно пролетiв у
вiдчинену кватирку. ‚пав на пiдлогу бiлЯ лiжка, де спала Ћксана, i вiдразу
ж розсипавсЯ сотнею пелюсток.
„женджурик за вiкном змерз i замахав руками, щоб зiгрiтисЯ. ‚iд того
руху знову почав заростати пiр'Ям, руки його перетворювались у крила, у
туфлЯх проростали гострi пазурi. ‚iн хитнув крильми i на мить притуливсЯ
обличчЯм до скла. ‚ пiвтемрЯвнiй кiмнатi, осЯЯна блiдим, мерехким
свiтаннЯм, спала красунЯ. ЋбличчЯ її полум'Янiло й свiтилосЯ, а вуста щось
неспокiйно шепотiли.
Џтах ударив iз розпачем крильми об шибки i на мить притемнив оте
чудовне видиво. ђозвернувсЯ й повiльно поплив над сонним обiйстЯм,
меншаючи й меншаючи, аж доки став ледь помiтною крапкою. ’одi освiтило
його перше свiтло, i вiн умер раптом, загуснувши серед безмежного простору
на ще одну з мiльЯрдiв зорю, котрi швидко й нестримно вiддалЯлисЯ од
землi.

Ћксана прокинулась у той ранок ранiше. ‘нивсЯ їй дженджурик, вона
тiкала вiд нього, а вiн здоганЯв. ‘нилосЯ, що стала вона птахом, знЯласЯ й
летiла, а дженджурик бiг за нею слiдом i тЯг угору руки. ЋбличчЯ його було
спотворене вiд розпачу, i в її грудЯх через той розпач солодко грало
серце. ЏриснивсЯ їй i брат, котрий вискочив iз хати й кинувсЯ бити
дженджурика. Ќа мент їй стало жаль i дженджурика, i брата, захотiлосЯ
кинутисЯ помiж них i розборонити. ‚она йшла по Якiйсь синiй дорозi, бiлЯ
неї поруч ступав, накульгуючи, батько, i йшли вони до крихiтного
будиночка, на порозi Якого сидiла стара Як свiт бабусЯ. ‚ небi пливали
великi сферичнi тiла, i в тих сферах проглЯдали людськi подобенства:
витЯгнутi й змiщенi, наче у кривих дзеркалах. Їй стало страшно на тiй
дорозi, хоч вона добре знала, що то за шлЯх - свiт колишнiх людей та
вiдлетiле життЯ. Iшла з наповненим жалем серцем, кришилисЯ, наче пiщанi
Яблука, пiд ногами зорi, i їй раптом здалосЯ, що душа її ширшає i стає
необмежена, що вона проростає в увесь цей свiт, над усi тi постатi, котрi
сомнамбулiчно блукають довкола. ’одi дiвчина раптом злЯкаласЯ свого
розросту й цiєї дороги - помчаласЯ чимдуж, розбиваючи п'Ятами крихкi тiла
зiр. ‘iрий птах з обличчЯм дженджурика летiв коло неї i щось їй казав, але
не почула вона його слiв. ђвонула геть iз дороги i дивне диво побачила:
довкола свiтилисЯ вiкна i порЯдкували за ними зовсiм звичайнi люди. ‚она
заплющиласЯ й почала падати. Џобачила пiд собою Ясне кругле тiло землi з
чiтко прозначеними материками. ‹етiла в глухiй темрЯвi назустрiч цьому
свiтлу й цiй землi. ‹юбила те свiтло й ту землю - Ясностiнний дiм побачила
вона й раптом закричала вiд щастЯ, що наповнило її ущерть.
Ћксана прокинуласЯ i раптом побачила, що всЯ пiдлога встелена червоним
пелюстЯм. ’ут-таки валЯлосЯ цурпаллЯ, з Якого те пелюстЯ осипалосЯ:
дiвчина здивовано сiла й опустила ноги на пiдлогу. Їй стало нiжно-лоскiтно
вiд того пелюстЯ, вона впала навколiшки й набрала його повнi долонi.
‘вiтилосЯ в її руках, Як чарiвне, тож мимохiть занурила в нього обличчЯ.
’ихий щасливий смiх вирвавсЯ з тих притиснених до лицЯ червоних долонь,
повiльно осипалосЯ з них пелюстЯ, наче Язички полум'Я; дiвчина струснула
головою, закидаючи за спину важке волоссЯ, а на вустах її заграла
переможна всмiшка.
‚она встала, пiднЯла колюче цурпаллЯ й викинула у кватирку. ’одi
запнула вiкно шторою, скинула сорочку i згорда зирнула на себе в дзеркало.
‘тоЯла там уже цiлком зрiла дiвчина, а пiдлога навколо неї трепетно
палала.
Ћксана змружила очi, задерла носика i мiцно стисла гарЯчi, Як жар,
вуста.

26 серпнЯ 1963 року •лопець поставив свiй пiдпис на актi громадського
стану, що стверджував його шлюб iз Ќеонiлою ‚ашук, 27 рокiв. Ќеонiла
поставила на тому актi пiдпис i свiй, i вони вислухали дерев'Яне
привiтаннЯ, Яким обдарувала їх виблiдла й пересушена дамочка. ‘вiдчили їм
Ћксана i старший син Ћлександри Џанасiвни, Який випадково завiтав на цей
час у †итомир. Њавши дорученнЯ вiд жiнок купити те i се, вiн залишив
молодоженцiв бiлЯ загсу, i вони подалисЯ додому в супроводi мовчущого
божества з задертим носиком.
‚дома •лопець забрав свiй майже порожнiй чемодан i в супроводi матерi й
сестри спустивсЯ донизу. ’ут його зустрiли дружина й теща. Ћлександра
Џанасiвна поцiлувала •лопцЯ в лоб, а особливо сердечне обнЯласЯ з ѓалею.
Ћксана стоЯла збоку iз незворушним виразом й позирала на все спогорда.
•лопець передав свiй напiвпорожнiй чемодан Ќеонiлi, натомiсть узЯв у руки
двi її валiзи, кожна вагою понад два пуди. ЏотЯг тi валiзи пiд гору, за
ним пiшла, помахуючи майже порожнiм чемоданом, Ќеонiла, за нею матерi з
набитими їжею сумками, а ззаду ступала дивовижно спокiйна i на позiр
байдужа Ћксана iз сумкою, в Якiй лежали подарунки молодим вiд неї й
матерi.
ЊарiЯ џкiвна стоЯла бiлЯ широко розчинених ворiт, спираючись на палицю.
ЋдЯгла вона при тому свiтле платтЯ, але найЯснiше свiтиласЯ її голова.
‚она всмiхаласЯ назустрiч й помахувала легенько бiлЯ голови рукою.
Ћскiльки перший пiдiйшов •лопець, вона обнЯла його, потiм почала
обiймати всiх по черзi, i всi жiнки, крiм Ћксани, пустили при тому
замиловану сльозу. Ћксана дивиласЯ на все примруженими очима, й обличчЯ її
при цьому було погiдно незворушне.
†iнки пiшли гомiнкою юрбою в хату, а •лопець, затЯгши валiзи на
веранду, спустивсЯ зi сходiв у сад. ‚еликi Яблука густо утЯжували гiлки,
зеленiли грушi й синiли сливи. ‚здовж дорiжки було щедро насаджено квiтiв:
флокси, жоржини, нiчнi красунi й троЯнди. ‚iн пiшов тою дорiжкою до краю
саду, пiд ногами в нього нiжно порипував пiсок.
‡а садом починавсЯ город, що сЯгав прЯмовисної скелi, Яка переходила в
кручу. •лопець рiзко повернувсЯ i пiшов назад.
†iнки клопоталисЯ на кухнi, а вiн обережно пiдступав до столу на
верандi. ‚iдсунув лозове крiсло й сiв. Љрiсло затрiщало пiд ним всiма
прутиками, а на його обличчЯ лЯгла м'Яка задума.
Џеред ним лежало море дахiв їхньої вулицi, тож вiн сидiв, поклавши руки
на стiл, i дививсЯ. ’ам удалинi побачив вiн розлогий двiр п'Ятого номера.
ЃiлЯ будинку стоЯли пiвколом сараї, один iз них вiдчинЯла немолода вже
жiнка в чоловiчому пiджаку. Џобачив вiн i горбатого чоловiка, що сидiв на
порозi, зiбгавшись у грудку, i пильно й презирливо оглЯдав свiт. Џобiч
нього, спершись плечем об одвiрок i гарно вигнувши стан, стоЯла його
сестра, а син тої жiнки, що вiдчинЯла сарай, плiвсЯ по вулицi, запускаючи
врЯдигоди руку до кишенi й кидаючи до рота насiннЯ. Џрогуркотiв моторчик -
повз чоловiка з насiннЯм протрюхикав на мопедi один з сусiдiв - ћвпак.
ЃiлЯ хати на горбi з'ЯвиласЯ висока, суха чоловiча постать, спиниласЯ,
розставивши ноги, а бiлЯ нього стала, так само розставивши ноги, корова.
ђЯба Љатька сидiла на каменi i аж шию витЯгла, так пильно кудись дивиласЯ,
а з машини знiмав тiльки-но привезену пральну машину ‰онта. Џоклав її на
плечi i став героєм науково-фантастичного фiльму: бiлЯ нього з поважною
мiною крокувало його подобенство - син. ирока, в три обхвати, жiнка
стоЯла в дверЯх, заступаючи весь прочiл, i обдаровувала ‰онту золотою
усмiшкою. Iшла вiд двору до ворiт, грiзно похитуючись, ѓармашиха, а у
ворота в цей час гулькнув її маленький плюгавенький зЯть. ‚ дворi ‘тарого
Џiчкура хлопцi збивали з дощок плота, сам ‘тарий Џiчкур сидiв на каменi
бiлЯ хати i спокiйно посмоктував цигарку. Џо вулицi їхав допотопний
кабрiолет, за кермом сидiв круглолиций, схожий на кота, старий, а в
глибинi ховаласЯ жiнка з худим, жовтим обличчЯм i довгообразий юнак. ћнак
висунувсЯ з вiкна i задививсЯ на пару: дiвчину опiдруч iз довгоногим
курсантом. ‡ ворiт дванадцЯтого номера вийшов швець i зупинивсЯ, наче
вирiшував, куди iти. ‰ого проминув, вертаючись додому з вудочками,
бухгалтер, i вони вклонилисЯ вiтаючись. Њадам –укрова вийшла на вулицю,
сiла на лавi й задивиласЯ на свiт круглими оченЯтами.
•лопець сидiв, обiйнЯтий м'Якою радiстю: широкий свiт клавсЯ йому перед
очi. ‡далосЯ йому, що вийшло з-за хмари сонце, i вiн побачив себе
загорненим у хмару вогненного свiтла. ЋзирнувсЯ, бо подумав, що жiнки
перестаралисЯ там, на кухнi, i запалили дiм, але палала вже цiла вулицЯ i
весь краєвид перед очима. ’одi вiн зрозумiв, що свiтло горить у ньому
самому. Њозок його освiтила миттєва блискавка - чудове сЯйво увiйшло в
його душу, заплiднивши навiки його життЯ. ‚ серце впала iскра блаженства,
залишивши в ньому назавжди вiдчуттЯ неба. ‡вiв очi й пiзнав раптом космос,
повний нескiнченного простору, густо заповнений круглими темними та Ясними
тiлами. Џогiдний ритм упiзнав вiн у всьому - там, у небi, i тут, на землi:
рух планет, соку й кровi, рух живих та мертвих тiл. ‚iн збагнув раптом: не
мертвий свiт лежить навколо нього, а жива тремтлива матерiЯ, що виповнює
небо, землю i все, що є. †иву присутнiсть вiн пiзнав у всьому, i це
наповнило його справжнiм щастЯм. ‡розумiв: весь свiт дивовижно уладжено i
все дiє спiвмiрно до добра кожному, а основним принципом свiту є все-таки
любов. ‡а кiлька секунд побачив i пiзнав бiльше, нiж за всi десЯть рокiв
своїх мандрiв. ‚iд цього затремтiли в нього нiздрi, а очi проллЯли туди,
на вулицю, Яку нещодавно так пильно озирали, всю його любов, тугу,
знепокоєннЯ та бiль. ђука його мимохiть потЯгласЯ, щоб натрапити на олiвцЯ
чи ручку, але завмерла в повiтрi.
- ’iльки не поспiшати, - прошепотiв вiн. - ’iльки не поспiшать!

—Ђ‘’€ЌЂ „ђ“ѓЂ

ѓЋ‹Ћ‘ ’ђЂ‚€

ЋповiданнЯ, написанi
козопасом Iваном евчуком
i приладженi до лiтературного вжитку
його правнуком у перших

„ЋђЋѓЂ

Ќаприкiнцi лiта 1618 року в маєтку ѓудищi сталасЯ неймовiрна подiЯ.
ЏовiсивсЯ господар маєтку пан ћрiй, не сказавши нiкому жодного слова й не
полишивши заповiту. Ќайнезрозумiлiше було те, що у вчинковi пана ћрiЯ не
було глузду.
Ђле нещастЯ сталосЯ, i це таки напевне.
‚ранцi в маєтку був переполох. ‘нiдали похапцем i без звичної
урочистостi. ‚ чоловiковiй кiмнатi жiнка знайшла скриньку з родовими
документами - досiль вона заховувалась у потайнику. ‘кринька лишиласЯ
незамкнена, пан ћрiй, певне, переглЯдав папери. Їх переглЯдали загалом
рiдко: змiст знали, а доводити своє шлЯхетство й права конечної потреби не
було.
‡ачинившись у себе в кiмнатi, жiнка почала мiркувати. —оловiк, попри
все, останнiм часом вiв себе дивно. ’е, що вiн не цiкавивсЯ господарством,
її не турбувало - так було завжди. –ей тЯгар клавсЯ вже на її плечi, i
вона давала собi раду.
†iнка зiтхнула. —оловiк полюблЯв днЯми просиджувати у своїй бiблiотецi
й навiть занедбував подружнi обов'Язки. ѓосподинЯ вдруге зiтхнула: вже
вкотре пошкодувала, що дiтей їм бiг не дав. „руга пристрасть чоловiка -
астрономiЯ, радше бесiди з астрономом, котрого вiн виписав iз Ќiмеччини i
Якому обладнав невелику обсерваторiю.
Џанi звелiла негайно покликати до неї астронома. Ќизенький, кволий
чоловiчок зi зморшкуватим обличчЯм й задовгими руками був уражений не
менше господинi.
- џ хотiла б знати, Якi розмови вiв iз вами мiй чоловiк? - спитала
вона.
Ђстроном стис долонЯми голiвку, його очi напружено заблищали, а вона
раптом вiдчула, що ненавидить цього блазнЯ.
- ’а, здаєтьсЯ, нi про що особливе, - нарештi мовив вiн. - ђозмовлЯли
про зорi й безмежнiсть... Џро книги й про людське iснуваннЯ. џ не можу
вкласти це до голови!
- џ також, - сухо вiдказала жiнка.
Ѓуло в той день похмуро. ‡висали над землею темними рЯдами хмари, а за
горбами товклисЯ, наче поспiшали Якнайшвидше сховатисЯ за окоєм. ‡емлЯ
дрiмала в сiрому свiтлi, цЯ сiрiсть уливалась у душi людей, i всi ходили
трохи роздратованi. ЏодiЯ пасувала до пейзажу, пасувала до настроїв
астронома й господинi: незрозумiле, незагоєне почуттЯ - тривога, що їй
годi знайти назву. Ќегода по-своєму визначала її i оте стовписько на
небокраї, де штовхалисЯ, Як вiвцi в отарi, хмари й поспiшали сховатись у
насурмленiй далинi. Ћпрiч цього - нiчого особливого, це дивувало й
зморювало, але не заспокоювало - смуток став сiрий, Як цi хмари, котивсЯ
вiн i котивсЯ, наче шукаючи й длЯ себе Ясного сонЯчного просвiтку...

‚ маєтку ѓудищi, Як i в кожному домi на тi часи, жив домовик. Љоли
сталосЯ нещастЯ, домовиковi груди стис одчай.
"џ поставлений длЯ того, - тужно думав вiн, мiрЯючи туди-сюди курне
горище, - щоб у домi не траплЯлосЯ лиха!"
Љрiзь вiконце лиласЯ блiдава, мов нежива, нiч, i домовика потЯгло на
свiтло зiр. Ѓуло спокiйно й тихо. ‚иднiласЯ бiла дорога, що витiкала з
маєтку й губиласЯ мiж ночi.
"Њене зачарувала цЯ дорога, - думав далi домовик. - Ђ коли домовикiв
зачаровують дороги, стаютьсЯ нещастЯ. „омовики мусЯть думати про дiм, а не
про дороги..."

„нiв за два до цього, коли астроном розглЯдав через трубу небо, до
нього й справдi завiтав господар. Ѓув похмурий i думний - мав забагато у
поглЯдi пригноби.
- ™ось пановi сталосЯ? - Ђстроном присiв на ослiнець i протер хустиною
зболiлi вiд напруженнЯ очi. Џан ћрiй сiв навпроти.
- џк на мене, в життi взагалi не може чогось статисЯ, - сказав трохи
загадково господар. - Ђ знаєте чому?
„ививсь у поставленi проти нього каправi астрономовi очицi й усмiхнувсЯ
раптом.
- Ѓо в життi немає нiчого нового, а вiдтак i несподiваного. ‡лопригоди
чи навiть смерть - це щось таке буденне й нецiкаве.
Ђстроном здивувавсЯ.
- ™о нового там? - вiдразу ж змiнив розмову господар, киваючи в бiк
неба. - ’ам уже мусить бути цiлковитий спокiй!
- ‘покою нема нiде! - сказав астроном. ѓосподар зирнув на нього
неуважно.
- ‘тережiтьсЯ лихих думок, пане, - пожартував астроном. - “ серпнi
згорЯє найбiльше зiр...
‚они дивилисЯ на оголений i поцвЯхований золотими крапками шмат овиду.
‘тоЯла незвична тиша, навiть цвiркуни замовкли в цiй пригнобленiй теменi.
Ћбоє нараз вiдчули, що їхнi серцЯ стискає незрозумiла жорстка туга. ’акi
хвилини траплЯлисЯ не раз, вони навiть звикли до них й любили переживати
їх разом.
- ‡емлЯ - це маленька крапка, - повiльно сказав господар, тарабанЯчи
пальцЯми по столу. - ‡овсiм, зовсiм мiзерна...
- Њожливо, й так, - вiдгукнувсЯ астроном. - ‡емлЯ таки справдi щось
невеличке в цьому великому, - вiн провiв рукою туди, де виднiлисЯ зорi. -
Њи й не уЯвлЯємо цiєї величини, бо й чи є вона, коли немає країв? -
Ђстроном сумовито усмiхнувсЯ, тодi встав i поставив шматком крейди на
темнiй дошцi до записiв крапку. Љрихти посипалисЯ з-пiд пальцiв i
запорошили одежу.
- Ђ на цiй крапцi ми, - сказав пан ћрiй, - отой порох, що сиплетьсЯ вам
з-пiд руки.
- Ђле ми є! - сказав астроном. - Њаємо нашi справи й пристрастi. ’ак
було й так буде.
- –е все марнотна метушнЯ, - пан ћрiй зирнув на спiврозмовника. - –е
все даремна, даремна метушнЯ! ‹юди стiльки наповигадували, щоб себе
дурити, але все це омана: в свiтi таки немає нiчого нового! —ерез це
людина й пропадає у ньому, Як комаха чи птах. —ерез двiстi рокiв нiкому не
буде дiла до того, що становили Як особи такi-от, Як ми. ‡апишуть вiйни,
Якi вели можновладцi не меншi королiв, цiкавитимутьсЯ, чи розводили ми
корiв i Як оброблЯли землю. Ђле до наших душ не буде їм дiла: вони
належать нам i найперше нам...
‘идiв, опустивши голову, його думний поглЯд розгорiвсЯ особливим темним
вогнем. ‚ цей момент зацвiрчали цвiркуни. ЏовiЯло леготом: звiддалiк
запахло зрiлим хлiбом та сiном.
- ‘тережiтьсЯ лихих думок, пане, - вдруге сказав астроном. - ‚они, Як
бур'Ян, у людинi проростають, i недовго до того, щоб i душу засмiтити...
- ѓадаєте? - спитав пан ћрiй. - Ђ Я от часом думаю, що є рацiЯ вiдiйти
з життЯ, i це, може, розумнiше, нiж бути його звичайним спостерiгачем...
Ђстроном скинув головою: в словах господарЯ вiдчувалосЯ щось зовсiм
нове. •отiв ще дооформити свою думку, спрЯмувати її в певнiше ложе, але
чомусь промовчав: може, втомлений був?
Џан ћрiй подививсЯ на астронома тим-таки чудним поглЯдом i усмiхнувсЯ.
–ього усмiху астроном витримати не змiг. ‡атурбувавсЯ, навiть звiвсЯ.
ѓосподар тихо засмiЯвсЯ.
- ’ак скочили, пане, - мовив вiн, - начебто щось має скоїтисЯ!
- Њенi здалосЯ, - вiдказав астроном, - що вже щось скоїлосЯ...

“ нiч, коли сталосЯ нещастЯ, домовик вийшов з маєтку, перемахнув через
мур i стрибнув у бур'Яни. ‡ашарудiла кропива - пройшовсЯ вiтер, запалюючи
в глибинi ночi метушливi спалахи: нiч народжувала перелесникiв. Њалi й
веселi, вони гайсали по землi, забивались у глухi забiччЯ, вишуковували
Яри й темнi Ями, чагарi й кропив'Янi нетрi. –е був безтiлесний свiт,
наповнений невтишним рухом, i вiн вабив домовика.
“ селi рипали дверi, вiдьми кралисЯ вздовж тинiв, ведучи на повiддЯх
сонних корiв. Љорови безгучно ступали по пухкiй дорозi, i їхнi очi були
заплющенi. Iржали неспокiйно конi, пастухи тислисЯ до вогнищ, що боронили
їх од ночi та її дiтей.
„омовик не боЯвсЯ пiтьми, вiн взагалi нiчого не боЯвсЯ, бо вiдтодi, Як
запала в нього неспокiйна думка про дорогу, все в ньому пол