амалосЯ. "’реба знайти собi подругу", - думав домовик, залЯгаючи в заростЯх дерези. ‚iдьми вели своїх корiв, а вiн пожадно вдивлЯвсь у їхнi обличчЯ. Ѓули такi почварнi, що вiн аж здригавсЯ. ‚iдьми на мить зупинЯлисЯ, лагiднi корови тислисЯ до них теплими боками, i вiдьми лоскотали їм животи. ’одi знову тЯгли за налигачi й пливли по бiлiй спокiйнiй дорозi, немов тiнi. „овкола лiтали перелесники, наче лилики, - свiтлi спалахи, перелесники-влесники!.. „омовик поплiвсЯ за коровами: пахло молоком, що крапало на землю з налитих вименiв. Њолоко парувало - солодкий хмiльний дух забивав домовиковi памороки; вiдчував, що тремтить. ‹iс глухо застогнав, коли вiдьми ступили пiд його покрову, домовик почув той стогiн - вiдгукнувсЯ йому на серцi. Ђле не стишив ходи - його вабила незвiдана сила. "–е сила дороги, - спогадав вiн, - єдина сила, перед Якою Я ниций!" Ђстроном прокинувсЯ, вiдчувши холодний пiт. Ћточила його зусiбiч темрЯва, у вiкно дивилисЯ глибокi, Як безвiсть, зорi, а все покривалосЯ непрозорою прохолодною плiвкою, Яка непроникне, щiльно заслонювала свiт. ’iльки в золотих прорвах розкришувалосЯ промiннЯ зiр; на шиї вiдчувалосЯ кiльце: здавалосЯ, хтось довго стискав пальцЯми горло. "‚се це привиддЯ, - подумав астроном, - непотрiбнi й даремнi привиддЯ!" ЌiЯк не мiг позбутисЯ враженнЯ подiї. Ќе мiг подолати сьогоднiшню нiч, її широкий холод та безмежнiсть. "™однЯ, - думав вiн, - ми живемо, щоб померти на нiч i знову народитисЯ вранцi. ™однЯ ми вмираємо i цим звiльнЯємосЯ вiд потреби розв'Язувати найхимернiшу з загадок - темрЯву. Ђле приходЯть такi хвилини, коли ми не можемо поринути, Як завжди, в небуттЯ. ’одi на нас звалюєтьсЯ iєроглiфiчне мареннЯ неба, i ми намагаємосЯ його прочитати, щоб вiднайти спокiй. –е не завжди вдаєтьсЯ, адже людина - денне створiннЯ i длЯ Ясностi її думок потрiбне сонце". "џ астроном, - думав вiн, - i призначений читати небо. Ђле Я така ж людина, Як i всi, i те, що порушую вiдвiчний закон про денне призначеннЯ людини, мститьсЯ на менi. ‡емлЯ захоплює мене у свiй полон, Як i кожного iншого. ’ому безсоннi ночi менi так само нестерпучi, Як i всiм..." ‚iн довго лежав, напружено вдивлЯючись у морок. Ђле довкола було тихо. ’ак тихо, що вiн почав побоюватисЯ, щоб не трiсли йому вiд перенапруги слуховi перетинки... ѓосподинЯ[2] обережно ввiйшла до кiмнати панi. - Џана ћрiЯ вже прибрано й покладено в його мешкальнi. Њахнула рукою, а коли господинЯ вийшла, застигла бiлЯ вiкна в тужнiй задумi. ‹ивсЯ крiзь шиби голубий день, великi купчастi хмари тЯглисЯ по голубiй дорозi неба i зникали на окоємi. Ѓудинок стоЯв на горбi, i вона бачила долину рiчки, густо всипану бiлими хатами з пишною зеленню садiв, бачила синю бинду рiчки, мерхотiли жмури, трава зеленiла отавами - темно-зелена й соковита. Џанi дивиласЯ на дорогу, що витiкала з села i перебивала розлогi жита: по шлЯху йшов, одЯгнений у бiлу полотнЯну одежу, слiпий дiд. Ѓув без проводирЯ, витЯгав руку й стукав по дорозi чорною, аж смолЯною палицею. Џанi дивиласЯ на далекi горби, що оддалiк заступали крайнебо. ‘тавало жаль: чи того, що дiтей вони так i не мали, чи того, що залишиласЯ сама. ‘ьогоднi навiть не займаласЯ господарством - була лише слабкою, ображеною жiнкою. ЉотилисЯ на нивi жита, вигинаючи золотистi вже хвилi. ‘лiпий сiв на узбiччi i, очевидно, переїдав - бездумно виставив бiлу плЯму бороди. Ѓув сивий, Як молоко, а на колiнах лежала, Як змiЯ, чорна смолЯниста палицЯ... ’iєї ночi домовик довго плiвсЯ за вiдьмами, аж доки дiйшли вони до просторої галЯвини. Ѓуло зовсiм темно, все завмерло, мов неживе, дерева стоЯли, Як сторожа, - не постогнували, а суворо-нерушно дивилисЯ. „омовик улiз у лiщиновий кущ, притуливсЯ до теплої вогкої землi й почав стежити за вiдьмами. ’i поприв'Язували сонних корiв - худоба спала, молочно дихаючи й неспокiйно переступаючи ратицЯми. ‚iдьми тим часом зносили хмиз: мали уповiльненi рухи i страшнi, перекошенi обличчЯ. "’ут Я не знайду подруги, - сумно подумав домовик. - Ђ її менi треба знайти неодмiнно!" ‚iн почув, Як старша вiдьма плеснула в долонi - серед галЯвини спалахнула раптом велетенська ватра. ‚iдьми зарухалисЯ жвавiше, ладналисЯ до танку, пiдтЯгуючи спiдницi, роззуваючи чоботи й розпускаючи волоссЯ. ‚огнище запалало ще Яскравiше, кинуло йому в обличчЯ червоний вiдсвiт, а корови порозплющувалисЯ. - Ќу! - гукнула старша вiдьма й знову плеснула в долонi. ‚iдьми пiдходили до корiв легкою танцiвливою ходою, корови стали дибки, i вiдьми схопилисЯ за їхнi переднi ратицi. - Џочали! - гукнула старша вiдьма. ‚они затанцювали: корови, пiднЯтi на дибки, й моторнi юрливi вiдьми. ‡астрибали легко й грайливо; здалЯ подзенькувало милою, казковою музикою, долинав перестук золотих молоточкiв - корови стрибали по зеленiй травi Як заведенi. „омовик простер очi. ЏриглЯнувсЯ до наймолодшої iз вiдьом - дивний неспокiй заполонив його душу, а з серцЯ швидко й безболiсно почав змиватисЯ сум. Џеред ним танцювала красунЯ. ’ака, Якої не бачив нiколи. ‚игиналосЯ юне тiло, розкiшне солом'Яне волоссЯ розсипалосЯ по плечах, великi чорнi очi свiтилисЯ рiвним гарЯчим вогнем, а бiле обличчЯ сЯЯло: "–е казка, - подумав вiн, - це таки щось неймовiрне!" ’ихенько покликав її. Џочула, бо рiзко повернуласЯ до нього. - —ого тобi? - запитала голосно, i вiн вiдчув, що йому заклало диханнЯ. - ‚течемо звiдси! - прошепотiв. - џ тебе хочу мати за подругу! ‚она засмiЯласЯ. - Ќе треба так голосно, - прошепотiв вiн, - вони почують. - Ќе почують! - майже вигукнула вона. - Ђ хочеш, пiдемо! Њенi все одно не вистачило корови. - џ не корова, - сказав вiн. - џ звичайний собi домовик! ‚она знову засмiЯласЯ. ’одi вiн подав їй руку й повiв з лiсу. - Џобiгли! - сказав вiн, i вони побiгли. Љоли ж зупинилисЯ, дерева хитали над ними кронами, а над головою горлали сичi. - ‰ди сюди! - сказала вона, лЯгаючи на траву. - I заплющ очi! ’рава запахла сiном, а крiзь вiттЯ прозирнуло небо. ‚они притулилисЯ одне до одного, i вiн вiдчув, що його трусить. - Ќу, чого ти, дурнику? - сказала вона. ‚iн заплющивсЯ й простЯг до неї руки. ‚раз щось холодне обпекло йому пальцi, i вiн злЯкано скочив. Џеред ним лежав, розкарЯчивши коренi, великий, трухлЯвий, що поблимував мертвим сЯйвом свiтлЯкiв, пень... Џанi нiЯк не могла вбрати до голови того, що сталосЯ. ђозмов чоловiка з астрономом було замало, щоб класти Якiсь визначеннЯ. ‚iдчула раптом, що чоловiкова смерть, Як це не дивно й не страшно... її не вражає. ‚же у перший день пiслЯ похорон довго сидiла, зачинившись у своїй половинi, погасивши свiчки й затуливши вiкна. ‘идiла в цiлковитiй, крутiй темрЯвi, i це її чорно втiшало. •отiла плакати, але слiз не мала. Ќе мала нi жалю, нi урази - нiчого, крiм розпачу й вiдчуттЯ порожнечi. ’аки не витримала затворництва, розхилила в нiч стулки вiкна i побачила раптом перед собою небо. Її вразила ота спокiйна, неозора, позачасова глибина - несподiвано iскристий мерхiт мертвого промiннЯ. Ѓез мiсЯцЯ небо було Як поцвЯхований срiблом килим. ‘iла на услон i втопила обличчЯ в долонi. Єдине, чого хотiла, - доокруглити розiрванi так нагло кола... „верi безшумно розчинилисЯ, i вона злЯкано сахнуласЯ. - –е хто? - џ, - почувсЯ хрипкуватий голос домовика. - —и можна менi зайти? ‚она вiдчула раптом, що хоче з ним розмови. - ‡аходь! - ’ут немає свiтла, - сказав вiн, - i Я зваживсЯ зайти. - ™о це в нас у домi творитьсЯ? - безпомiчно спитала вона. - ’и наставлений тримати лад... „омовик мовчав, лише спустив утомно голову. ‚она бачила його всього: вугласта постать - чи людина, чи кiт, чотирикутна голова, а на малому личку - ледве накресленi обриси - палахкотiло двоє розпалених жарин. †iнка подумала, що нiколи не бачила його так близько, що це, врештi, може бути й сон - його нiхто не бачив так близько. - —ому це сталосЯ? - з мукою в голосi спитала вона. „омовик стенув плечима, а його обличчЯ раптом освiтилосЯ промiннЯм зiр - було гладке й синє... Ђстроном сидiв у себе в обсерваторiї i так само смутивсЯ. Џоклiпував малими повiками, i йому здавалосЯ, що свiт побудовано зовсiм не так, Як уважав ранiше. ‘идiв на лавi, тручи пальцем i без того блискуче дерево, а зорi мигали до нього, немов глумилисЯ. "џ ранiше гадав, що кожну рiч можна поЯснити, - думав астроном, - але тепер мене посiв сумнiв. Ѓо коли не можна поЯснити кожну рiч, длЯ чого нам розум?" „о нього тЯгласЯ листками липа. ‡iрвав один, пом'Яв i вдихнув прЯного аромату. Њоже, в цьому листку розгадка? "‚ листку чи в зiрцi, - подумав вiн. - Ђ може, в цiлому деревi життЯ?" Ѓезшумно вiдчинилисЯ дверi, i вiн радше вгадав, нiж помiтив домовиковий прихiд. - ’о що? - спитав астроном. - Њожеш менi щось поЯснити? - –е Я у вас хотiв запитатисЯ, - зiтхнув домовик. - Њи з тобою рiзнi, - сказав астроном, хоч i не бачив, з ким розмоволЯє. - Њи з тобою аж геть неоднаковi. ’и прагнеш покинути затишок дому, до Якого прив'Язаний, щоб пуститисЯ в мандри, - правильно Я кажу? “ кутку щось важко зiтхнуло. - џ ж навпаки, - сказав астроном. - Єдине моє бажаннЯ: завершити мандри i до кiнцЯ днiв осiсти в Якiйсь добрiй оселi. - „авай змiнЯємосЯ, - сказав iз теменi голос. - џ й справдi не можу й кроку ступити за межi будинку, а мене вабить дорога. Њушу охоронЯти цей дiм, а мене манить широкий свiт... Ђстроном усмiхавсЯ. „ихав прЯним ароматом липового листка i вже знав, що буде завтра. "‡автра знову почнетьсЯ моЯ мандрiвка", - подумав вiн. Џанi наказала покликати до себе астронома. Љоли позирнула на нього, видавсЯ вiн їй ще нижчий i мiзернiший. - ѓадаю, ви вже зрозумiли, - зимно мовила вона, - що менi в господарствi астрономи непотрiбнi. ‚ астрономових очах зламалисЯ iскри. Ђле похиливсЯ й покiрно мовчав. - џ довго розмiрковувала над тим, що сталосЯ, - сказала панi дому. - I от до чого додумаласЯ: пан ћрiй звар'Ятував, а виннi в тому найбiльше ви. Ђстроном скинув головою. ‚се тiло його напружилосЯ. - ‚ам хочетьсЯ так думати, - сказав вiн тихо. - ‘подiваюсЯ, менi дадуть конi, щоб довезти прилади i книжки? - Ќi! - сухо вiдрiзала пани. ‡вела пiдборiддЯ i погiрдне глЯнула на астронома. - ‡а годину вашi прилади та книжки будуть спаленi. ‚ам же раджу поспiшитись, - її голос став дражливо-металевий, - бо коли не виберетесЯ звiдсiлЯ за годину, Я накажу слугам вимастити вас дьогтем i гнати до меж моїх земель. Ђстроном стоЯв похнюпившись. ‰ого обличчЯ було блiде й спокiйне. - ѓаразд, - сказав вiн. - џ попрошу у панi з книжок лише одну. - Ћдну Я вам узЯти дозволю, - жiнка встала, i її груди заходили. - Ђле вибирати буду Я. I вибiр цей - свЯте письмо! Ѓлiда усмiшка майнула на обличчi астронома. ‚iн повернувсЯ, щоб iти. - ‚iзьмiть свою платню! - сказала йому навздогiнцi панi. Ђле астроном уже виходив. ‡биралосЯ на нiч, i вiн подумав, що доведетьсЯ йти пiшки серед темрЯви. ‰ого мале обличчЯ затвердiло, очi засклiли, на губи поклаласЯ гiрка й мудра усмiшка... ‚ночi палили книги й астрономiчне приладдЯ. Џанi дому була одЯгнена в чорну одiж, її повне блiде обличчЯ з гострим носом та великими очима було жорстке й рiшуче. ‘луги виносили книги й приладдЯ з веселими погуками, конюх роздмухував вогонь, а вона чекала, доки винесуть усе. Ќагадувала в цей момент велику сову, Яка чекає на здобич, - вiдчувала приплив великої й чорної, Як i її одежа, сили. Єдине, за чим пошкодувала цiєї митi, - випустила так легко зi своїх рук астронома. ‚чений свЯтого письма не взЯв, i це була б добра приключка длЯ розправи. ‚зЯв лише суковиту палицю й рушив у нiч. "’реба було спалити його разом iз цим диЯвольським начиннЯм", - думала панi й ламала хрускотливi пальцi. ѓарЯче спалахнуло полум'Я, вона вiдсторонила владним порухом слугу i взЯла до рук першу книгу. Љнига на летi розгорнуласЯ, зашелестiла сторiнками - вогонь пухкнув догори i начебто проковтнув жертву. Џанi ж вiдчула пiднесеннЯ. Ќакоти лютi й утiхи, нахiд темної сили - все це загасило її розважнiсть i потьмарило зiр. ‚же не тЯмила, що чинить, лише хапала книги й приладдЯ i шалено жбурлЯла у вогонь. ЃагаттЯ гоготiло й смiЯлосЯ, розливало червоне свiтло, заповнюючи небо, подвiр'Я й будинок. Ќавiть чорна сукнЯ панi збурЯковiла, а ще червонiше стало її натхненне розпашiле обличчЯ. ‘тупала довкруж вогнища, Як кiшка, волоссЯ її розпатлалосЯ, а поглЯд сипав червоними iскрами. ђот скрививсЯ, i вона наче в особливому ритмi коливаласЯ, —ула й задоволеннЯ, бо поривало її затанцювати в цьому червоному свiтлi, скочити на вогнЯнi Язики i товкти закаблуками те, що лишилось i вiд приладдЯ, i вiд книжок. •одила, Як кiшка, довкола вогню, i радiсть заповнювала її вщерть. - џ зрозумiла, - сичала вона хрипко, - саме це було причиною моїх нещасть! —ортЯка мучить нашi душi i завжди знаходить, Як нас захопити... ™е довго кружлЯла, довго сипiла й бурмотiла, а коли багаттЯ загасло i все покрила тиша й темрЯва, збагнула, що обрЯд закiнчивсЯ. ‘луги покiрно стоЯли вiддалiк i чекали розпорЯдженнЯ. - Iдiть спати! - махнула вона рукою. ’iнi зникли. ™е дивиласЯ Якийсь час на тлiле вугiллЯ, вiдтак подаласЯ до покоїв i сама. Ѓула втомлена i вже не вiдчувала нi радостi, нi втiхи. ‹ишилосЯ все, Як було, а коли спинилась у темнiй хатi, крiзь вiкно знову посипавсЯ до неї, Як струменi вiчностi, зiрковий пил. Љвiти зiрок поналiплювалисЯ на скло й нервово здригалисЯ. ЏiслЯ тiєї пам'Ятної ночi домовик уже не покидав маєтку. ‚илазив на горище i снував по завитих павутиною кутках. Iнколи пiдходив до вiкна, але знову повертавсЯ. ‰ому було самотньо й тужно. „о нього завiтав голова громади домовикiв. - “ твоїм домi сталосЯ нещастЯ, - сказав вiн. - ‡наю. - ™о можеш сказати на своє виправданнЯ? - —и можна менi одружитисЯ? - спитав домовик. - Ќе тобi поЯснювати, - сказав голова громади, - ми живемо поодинцi. ЏорозважатисЯ ми тобi дозволимо, але не бiльше години. - Ќi! - сказав домовик. - ‚ такому разi, - гостро мовив голова громади, - маєш померти. „омовик тривожно глЯнув на голову громади й понуривсЯ. - ‚ибирай, - сказав той. - —и можна менi блукати по дорогах? - спитав домовик. - Ќi! - вiдповiв голова громади. - Њусиш охоронЯти дiм, в Якому мешкаєш. —и тобi не кладуть жертов? - Љладуть, - сказав домовик. - ’одi вибирай. - ‚ажко менi, - сказав домовик. - Ђле вибирати мусиш. ‚iн довго мовчав. „ививсЯ з кутка туди, де свiтитьсЯ Ясною плЯмою вiкно. - Ќу? - вже нетерпелививсЯ голова громади. - —и, може, менi за тебе вибрати? „омовик зiтхнув. - ѓаразд, - сказав вiн. - џ корюсЯ звичаЯм громади... Ђстроном iшов мiж ночi. Ѓлагенька одежа не хоронила його вiд прохолоди; вiн давно вийшов iз помiстЯ й давно кульгав курною дорогою. ’ут, на землi, не пiднЯтий за допомогою труб до неба, вiн починав боЯтисЯ. ЃоЯвсЯ кущiв, темрЯви i своєї самоти. "џ завжди любив усамiтненнЯ, - думав вiн. - Њене нiколи не вабили торжиська". Ђле сьогоднi, позбувшись улюблених приладь та книг, вiн здавсЯ собi комашкою, котра повзе i нiЯк не може переповзти заклЯтої вiдстанi. "Ђ може, цЯ дорога й не веде нiкуди, - гадкував астроном. - џ добре орiєнтуюсь у небi, але погано на землi!" ‚iн звiв голову, але неба сьогоднi не побачив. ѓруба вата хмар полонила мерехтливу зорЯну стихiю i лЯгла на землю. Ђстроном сiв на узбiччi дороги й затулив долонЯми обличчЯ. "‚рештi, куди Я йду? - думав вiн. - Ќавiть не знаю, куди менi йти! ‰ду, бо дому нiколи й не мав". ‘идiв, Як малий гном, розгублено клiпаючи очима, хотiлосЯ йому дiстатисЯ до тихої мiсцини, знайти десь у забiччi добру хату i заходитисЯ вираховувати - папери свої таки захопив. "Ѓо Я, - думав вiн, - мушу вирахувати зiрку, Яка, можливо, визначає долю свiту. Љоли ж не свiту, то принаймнi мою!" ‰ого очi спалахнули тугою. ‡вiвсЯ i знову рушив. "•оч би вийшли зорi, - мрiЯв вiн, - тодi можна було б розглЯнутисЯ й вибрати той чи iнший напрЯм". Ђстрономовi здалосЯ, що блукає вiн уже роки. ‡найшов калюжу й пригнувсЯ, щоб побачити своє вiдображеннЯ. Ђле було темно, i вiн не побачив нiчого. "’реба таки йти, - гадав вiн. - ђано чи пiзно Я натраплю на село. ’ам можна буде переїсти й спочити; головне - подолати цю клЯту дорогу!" Ђстроном засунув вузькi долонi в рукави i, притупуючи, побiг. ‚iн бiг довго, аж пiт проступав великими краплЯми на його малому зморщеному лобi. „есь пiд ранок вийшов на горб i побачив, що внизу розлЯглосЯ поселеннЯ. „овго дививсЯ на хати, до слiз напружуючи очi, i намагавсЯ вгадати, куди його пригнала долЯ. Ђле з горба вiн таки не спустивсЯ. ‹ише зморено сiв на траву й приплющивсЯ. Џеред ним лежало те саме мiстечко, вiд Якого вiн тiкав цiлу нiч... ЏЂЌЌЂ ‘Ћ’Ќ€ЉI‚ЌЂ –е сталосЯ вночi, коли мiсЯць висiв над їхнiм високим дахом i розламувавсь у дрiбних шибочках вiкна, коли вiд неї пiшов сон, а вона, розкинувшись у постелi, лежала поверх ковдри i гарЯчкове дивилась у стелю, - здалосЯ їй, що чиїсь руки соромiцьке торкнулисЯ її грудей. Ѓуло то раптово, аж вона здригнуласЯ: мiсЯць за шибками сколихнувсЯ й затремтiв, розширюючись на цiле вiкно. “ хатi стало видно, вона могла розрiзнити найдрiбнiшi вiзерунки на килимах, що ними обвiшано було стiни. –е тривало, проте, лише мить, бо потiм усе знову стало, Як ранiше: мiсЯць заповнював лише пiвтори шибочки, в кiмнатi стоЯла сутiнь, було парко, а вона нiЯк не могла заснути - намагаласЯ вловити хоч Якусь заспокiйливу думку. ‚iд того несподiваного оЯсненнЯ залишилосЯ тiльки одне: вiдчуттЯ доторку на грудЯх. ‚она схвилюваласЯ, та все довкола спало - всi речi в кiмнатi було охоплено тим зацiпенiннЯм, Яке приносить тiльки сон, i сон прийшов до неї вiдразу, гойднув волохатим хвостом, огорнув її розмлоєне тiло, погасив думки, захопив на легкi сiрi крила й заколихав, Як дитину. I вона вiдчула себе дитиною, була-бо легка й радiсна, весела й танцiвлива. ‘кочила на бочку, на її кругле лискуче денце, вдарила чобiтками й закрутиласЯ. Ђ тодi повiльно падала мiж зеленi хвилi лiта, граласЯ з сонЯчними зайчиками, а потiм збирала їх у пелену. I сонЯчнi зайчики гралисЯ з нею: один ускочив ув одне око, другий - у друге, ще один скочив на вуста, а ще двоє - на щоки. I коли вона смiЯласЯ, дзвонили з неба голубi дзвони, а вона думала про те, що ось-ось стане дорослою, по тому плакала разом iз дощем, бо дощ виЯвивсЯ дженджуристим парубком i залицЯвсЯ до неї, танцював навколо, цiлуючи їй бiлi босi ноги. I їй було приємно й солодко, здавалосЯ - летить вона, Як пташка, щоб потiм сховатись у високiй тирсi й послухати цвiркунових секретiв. ‚они говорили помiж себе такi чуднi слова i спiвали таких веселих любовних пiсень, що вона боЯласЯ дихнути, аби їх не злЯкати... ‚ранцi сотникiвна прокинуласЯ з важкою головою. ‘он був свiтлий, але щось тривожило її. „овго лежала, намагаючись упоратисЯ з гарЯчою хвилею, що затопила їй груди, потiм пiдiйшла до свiчада. Ћголила праве персо, те, на Якому вiдчула вночi доторк, i побачила на ньому темний синець. Ќезадовго до цього був пущений на землю юний чорт. ‚iн довго стоЯв заворожений у густому лiсi й роззиравсЯ навдокiл. ‚се було йому дивне й незвичне i зовсiм не таке, Як там, унизу. ћний чорт вийшов на галЯву. Њiж деревами розгорЯлосЯ величезне свiтило. ‚низу пiд ногами заграла роса, i чорт став на колiна, здивовано розглЯдаючи чудовi самоцвiти. ЃоЯвсЯ торкатисЯ їх пальцЯми, а коли торкнувсЯ, розсипалисЯ вони на тисЯчi дрiбних променЯт, що запалили довкола тисЯчi iнших. —орт звiвсЯ, колiна йому були мокрi. џк увi снi, пригадував настанови, Якими напучували його, випускаючи на землю. ‰ому було говорено тодi довго й нудно, а вiн все це знав давно, тож крадькома зирив на вогонь: його захоплювала змiна спалахiв, мерехтiннЯ - постiйний гарЯчковий рух. Џодумав iще тодi: "‚сi настанови мають рацiю, вони даремно не даютьсЯ. Њи народженi до чогось одного й не повиннi переступати меж". ’ут, на землi, все було зовсiм не таке, все у сто крат красивiше й привабнiше, однак юний чорт не втрачав розважку. ‡упинивсЯ помiж квiток: здалосЯ йому, що це тi ж таки самоцвiти, Яких тiльки-но торкавсЯ, але пахливi. —орт захоплено вдихнув повiтрЯ. ’одi сiв на пеньок, поклав на щоку долоню, i йому захотiлосЯ плакати. ‚iд радостi й надмiрного розчуленнЯ; вiд того, що є отаке золоте кружало, котре грiє i так свiтить, що несила на нього дивитисЯ; вiд дивного камiннЯ, що розпадаєтьсЯ, Як торкнешсЯ його пальцем, i вiд ще дивнiшого камiннЯ, Яке пахне. "‘вiт значно багатший од наших первiсних про нього уЯвлень", - подумав юний чорт. „ививсЯ на свiт широко розплющеними очима: перед ним хиталосЯ зелене море. Ѓуло в ньому щось потаємне, щось таке, вiд чого чортова душа зiщулюваласЯ, хоч вiн нiколи не втрачав поважностi. ‰ого пустили на землю з пiдозрою, що вiн так i не втЯмив урочистих настанов, хоч i сказав: "џ буду старанний!" - "’и можеш стати бiлим хортом, - казано було йому, - вужем а чи гарним парубком. Њожеш перетворитись у конЯ й помчатись, Як вiтер. ’обi надаєтьсЯ сила длЯ перетворень!" ћний чорт пiшов через стежку. "Ђ що, Як справдi перекинутись у конЯ й помчати, мов вiтер?" - подумав вiн, чуючи, Як боЯзко завмирає душа. "’а коли ти порушиш закони нашого iснуваннЯ, - застережено було його, - залишишсЯ тим, ким став. ‘тав конем - будеш конем, став парубком - будеш ним, став хортом - у хорти перейдеш. I переймеш їхню долю". ‚iн був конем i дивувавсЯ на своє розкiшне лискуче тiло. Ђ тодi побiг. ‡астугонiла пiд ним землЯ, а вiн пiзнав неземну радiсть. ‚iтер гостро бив йому в обличчЯ. "џ можу так домчати бозна-куди, - радiсно подумав вiн. - џ вiльний. Њожу бiгати й казитисЯ, можу танцювати". ‡вiвсЯ дибки i затанцював на лiсовiй галЯвинi. Ђле танцювати конем було незручно, i вiн став парубком. “дарив у закаблуки, метнув полою свити i задрiботiв пiдборами. ‰ому весело закрутиласЯ голова, тодi вiн упав на землю, обiймаючи її обiруч, - дихав запахом пахучого зела. I поповз мiж бадиллЯ золотим вигинливим вужем, свiтЯчи розпаленими оченЯтами. Џроте й цього було йому мало. ‘крутивсь у бублик i покотивсЯ стежкою, а коли не стало сили котитисЯ хуткiш, перекинувсь у бiлого хорта, Який мчить через лiс швидше за вiтер i має собi за помiчника й невiльника й той вiтер, i сьогоднiшнiй настрiй, i це, вiн зупинивсЯ й кинув оком догори, сонце. ‰ого заслiпило промiннЯ, залило з головою, i юному чортовi здалосЯ, що в нього розiрветьсЯ вiд щастЯ серце. ђанок привiв до них студента, чорного i смаглЯвого. ‡айшов до них наче ненароком, попросив води, й сотникiвна винесла йому глибокого глечика - вiн пив i зорив поверх глечика на чарiвну дiвчину. „ень видавсЯ сонЯчний, перед цим сотникiвна ходила по садку, намагаючись збагнути вчорашню нiч i свiй неспокiй, Який так i не полишив її. Њоже, тому той пильний студентовий позир її схвилював, тож коли пiшов, гречно подЯкувавши, вiдчула жаль. –вiли вишнi, мов оббiлЯтi молоком, i цей колiр знову нагадав їй минулу нiч i той спалах, коли все свiтилосЯ таким чудним свiтлом. ‘тоЯла в саду й бачила крiзь дерева струнку постать студента, котрий вiддалЯвсЯ, - аж дихати їй не стало чим. ’ак минуло кiлька днiв, у суботу пiд вечiр заїхав до них козак. Ѓув шлЯхетного роду, про це промовлЯли одежа та зброЯ, золотий поЯс та срiбнi остроги. - Ђ може, дасте менi кухоль води! - гукнув вiн голосно, i сотникiвна аж рота розтулила вiд здивуваннЯ: був цей козак одного обличчЯ зi студентом. –е знервувало чи роздратувало її, але води вона винесла, i козак довго пив, зирЯчи на неї з-над кухлЯ. “здрiла вона в тому поглЯдi несподiвану тугу, i стало їй на мент страшно. видко пiшла, Як тiльки вiддав їй до рук кухлЯ, - чула всiєю постаттю: той поглЯд пронизував їй тiло. Џотiм вона довго кружлЯла по садку й дивиласЯ, Як скрапують на землю, наче сльози, бiлi пелюстки вишень. †аль було вiд оцього опаданнЯ, через цi сльози, i вона, схилившись на лавi бiлЯ найбiльшої й найстарiшої вишнi, даремно хотiла впоратисЯ зi своїми почуваннЯми. ‘тискувала їй серце тривога, в'Ялила тiло, i вона заклЯкла, облита травневими пахощами й обсипана вишневими пелюстками. ‡ахотiлосЯ їй утекти а чи просто зiрватись i побiгти. —ерез луки i Яри, через долини, кудись у незвiдь, але вона сидiла нерушно й дивиласЯ, Як граєтьсЯ вiтер iз леглим цвiтом... Џо кiлькох днЯх попросив пити третiй подорожнiй. Ѓув у мiщанському строї, високий i вродливий, Як i першi. I знову здалосЯ сотникiвнi, що й вiн, i козак, i той студент, Який прийшов перший, схожi один на одного, Як три краплi води. ™о й обличчЯ в них однаковi, й постави, й голоси. I тiльки добре розмiркувавши, вона вирiшила, що були вони й рiзнi: два високi, а третiй - нижчий, у студента синi, в мiщуха чорнi, а в козака зеленi очi. Ћднак боЯласЯ вона їх однаково: не простi це подорожнi, та й не випадковi, подумала вона, нинi - щось iнше... Њiщух також пив воду, в цього поглЯд був благальний. ‡вiдкiлЯсь усi троє знали сотникiвну, бо назвали її на йменнЯ, - вона ж бачила їх уперше. Ђ може, хвилювали її не так цi перехожi, Як ночi, Якi перетворились у неї на несподiванi гульбища, коли вона танцювала, гарцювала, спiвала, граласЯ з зайцЯми, коли до неї злiталисЯ пташки i сходилисЯ звiрi, а вона чуласЯ помiж, них царiвною... ’iльки пiд ранок їй снилосЯ щось темне й тривожне, i прокидаласЯ вона з важкою головою. Ћголювала груди й помiчала на них новi синцi. Џроте вiд синцiв груди не болiли, а тiльки солодко вiдчувалисЯ, начебто ось-ось бризнуть молоком i заллють цiлий свiт. ‚ишнi вже були залитi таким молоком, i коли опадало пелюстЯ, вона тихо й упокорено смутиласЯ. ‚орожчина хата була зсередини така бiла, що аж слiпило. ‚еличезна пiч виставлЯла, наче роти, кiлька жерел, з них курiло синьо-брунатним димом, що пах сосновою живицею; попiд стелею навiшано пучкiв сохлих квiтiв та трав, а сама знахарка, пухкенька добродушна бабусЯ, здаваласЯ скорiше старою служебкою, а не чарiвницею. Ќезвичайнi в неї були тiльки очi. ‚еликi й молодi, в Якi важко зазирнути, були вони настороженi й несподiвано бездоннi. ‘отникiвна сидiла на лавцi й дивиласЯ, Як стара порЯдкує бiлЯ печi. Ќарештi повернуласЯ й кинула на стiл пучечок квiтiв. Љвiти розсипалисЯ на дошках золотими монетами. - —iт чи лишка? - спитала ворожка. - ‹ишка, - прошепотiла сотникiвна. ‡вела поглЯд на стару, i мороз пробiг їй поза спиною. Џеред нею стоЯла суха, зморщена, височенна баба. ‚олоссЯ вибивалосЯ з-пiд очiпка сивими пасмами, а очi... жахнуласЯ чудернацького полум'Я, що хлюпало з них. ‚iд печi бухнув густий клубень диму. - Џлесни в долонi! - наказала ворожка. ‘отникiвна сплеснула: в димi зблиснув, наче золота смужка, вуж, впав на пiдлогу й зойкнув, шалено викручуючись. - Ќаступи! - скрикнула ворожка. ‘отникiвна скочила, заплющилась i вдарила пiдбором. ‚iдчула, Як провалюєтьсЯ її нога в щось липке та м'Яке, й кинулась убiк. їй стало легше дихати, тодi вона звела очi й помолиласЯ, шепчучи пересохлими вустами молитву. Џеред нею розгорнувсЯ такий Ясний блават, наче не стоЯла вона в хатi, а в просторому степу. Ќа вiкнi не було перехрестЯ рами - зЯЯла в простiр голуба пройма, з кутка, де мали б висiти образи, всмiхалосЯ до неї обличчЯ. ‡а мить на його мiсцi з'ЯвилосЯ друге, а тодi третє - вона впiзнала всiх трьох своїх гостей: студента, козака i мiщуха. - ‚они? - спитала гостро ворожка. ‘отникiвна хитнула. - Ќе думай про них, i покинуть тебе. - џ боюсЯ, - прошепотiла сотникiвна. - ‘аме тому треба про них забути, - повторила ворожка. - Ђ забути - це значить спровадити. - Ђ потiм? - Џотiм звiльненнЯ дiстанеш. ЉупайсЯ щоднЯ у рум'Янку й чебрецi. - їй терпко запахло сухими травами. - Ѓабусю моЯ мила, - сказала вона. - ‚и такi добрi... - ’аке вже моє ремесло, - мовила стара. ‚они сидiли в порожнiй хатi мiж бiлих стiн, заклечаних сохлим зiллЯм. ‡ жерел печi пахло сосновою глицею, а стара ворожка знову стала пухленькою добросердною бабусею. - Ќелегка моЯ працЯ, - зашамотiла вона. - †иву, донечко, мiж зiллЯ i мушу знаходити серед нього лад. Џристосовую до людини - мусЯть поєднуватисЯ. Љожна людина теж Як зiллЯ, i до неї треба ключа. ’вiй ключ, твоє зiллЯ - рум'Янок та чебрець. ‘першу гадала, що м'Ята, але м'Ята вiдштовхнулась од тебе. ‘вiтла в тебе душа, доню, - сказала стара, а на свiтло завше нетлЯ летить. Ќе пускай її в душу, щоб не очорнила... ‘отникiвна злЯкано зойкнула. - ‘еред зiллЯ, Як i серед людей, змаганнЯ йде, - сказала ворожка. - „нЯ й ночi, темного i свiтлого. Ђле щось у твоїй долi чудне прозираєтьсЯ... „iвчина глЯнула у вiкно: рами стоЯли на мiсцi. ’одi вона поцiлувала ворожцi руку й пiшла через залиту сонцем стежку туди, де розливали бiле молоко цвiту вишнi. Ћпинившись на землi, юний чорт став веселий i розбишакуватий. џк тiльки запалюваласЯ край неба зорЯ, вже хотiлосЯ йому розгулЯтисЯ, вдарити об землю лихом i сколошматити свiт. Њоже, тому так нетерплЯче чекав вечора, а коли спадали сутiнки, кравсЯ до мосту: тут бiлЯ води завжди можна було перепинити й полЯкати подорожнього. ‹юбив вiн i посидiти у легкому смерку, слухаючи мелодiйний дзюркiт води, аж забував часом про замисленi пустощi. “ легкому димi, коли так любо дзюркоче, йому ставало затишно й добре. ЊрiЯлосЯ про далеке й несподiване, але був вiн ще юний, тож i мрiЯти не вмiв. ’одi знову виникав бешкетливий настрiй, i з нетерпiннЯм очiкував на подорожнього. Ћдного вечора вiн застав бiлЯ себе жабу. ‹упила на нього баньки, намагаючись збагнути, що це за проЯва залiзла пiд мiст, а коли зрозумiла, вирiшила, що краще сховатисЯ пiд воду. Њайнула перед чортом зеленим кажаном i вже досЯгла в летi води, коли Якась сила повернула її, i жаба плеснуласЯ на те ж таки мiсце, де сидiла передоцiм. —орт засмiЯвсЯ - йому те сподобалосЯ. †аба, проте, занепокоїласЯ. ‚друге метнуласЯ зеленим вихором до води, але вдруге плеснуласЯ на старе мiсце. ‚iд цього вона вмерла, бо не витримало такого страху серце, i чортовi на хвильку стало її жаль. ‚ цей час через мiст загуркотiв вiз, i вiн миттю забув про жабу. ‚искочив на дорогу бiлим хортом i помчав за возом. „Ядько, що сидiв на передку, побачив бiлого хорта i вдарив по конЯх. –е була шалена гонитва: стугонiла землЯ, iржали конi, кричав дЯдько, курiла пилюка, кiнськi копита гупали по дорозi, наче хотiли пробити її наскрiзь, - чорт повiв воза вбiк на забутий путiвець, а звiдти погнав його через поле. Љонi мчали по рiллi, Як по дорозi, трощили молодий хлiб - навколо котилисЯ зеленi хвилi. Љонi швидко втомилисЯ i вже брели по колiна в зеленiй водi, iнколи й по круп, i голосно iржали, злЯкано озираючись. „Ядько впав на воза i хрестив небо, а воно осипало на нього зеленi краплi. ’одi дЯдько признавсЯ боговi в усiх грiхах, а коли й це не помогло, забивсЯ пiд передок - конi наче через бурхливе море пливли. ђоздимали нiздрi й хапали губами повiтрЯ - очi аж з орбiт вилазили... —ортовi дивно стало на цей страх. ‚iн зiскочив з пiдводи, i та викотиласЯ на дорогу. ‘пиниласЯ; розкуйовджений i налЯканий, злiз iз воза дЯдько, перехрестивсЯ широко й роззирнувсЯ. ЊiсцЯ йому були незнайомi, i вiн зачухмарив роздумливо потилицю... "—ого мене боЯтьсЯ? - думав чорт, бредучи через хлiб. - Ђдже Я тiльки бавлюсЯ!" ‰ому самому захотiлосЯ стати отаким дЯдьком на возi, отож покотивсЯ дорогою, повiльно впливаючи в кучерЯвi задимленi сутiнки. Њинав сади, що квiтли, минав тихi, соннi села, переїздив мости. "Ћто було б любо, - блиснуло йому в головi, - коли i мене хтось полЯкав!" ЋзирнувсЯ, i серце його радiсно тьохнуло - за ним таки помчав бiлий хорт. “дарили копитами конi, закрутивсЯ, замиготiв довкола свiт. Ќаче в каруселю потрапили й вiн, i хорт - помчали, ламаючи зiллЯ й кущi, блакитнi сутiнки плеснули на них такою потужною хвилею, що юний чортi сп'Янiв, перекрутивсЯ кумельгом i сам ударив копитами - помчав конем, а хорт iззаду вже вивалив Язика, втомивсЯ i знесилiв. ’одi стрибнув угору юний чорт, зчухрав з тополi листЯ й вичавив сiк iз того зела над хортовою головою. •орт заскавучав, облитий зеленою фарбою, приклеївсЯ до дороги i обернувсЯ старим Як свiт дiдом. ‚iдтак скочив юний чорт дiдовi на спину, але той знесилiв до решти, упав i закотив очi. - ’и чого? - засмiЯвсЯ юний чорт. - “мирати задумав? - ’ьху на твою голову! - втомлено звiвсЯ старий. - „умав, хтось iз людей вичворЯє. ‚итер рукавом пiт i сумно похилив голову. - ‡аганЯв Я тебе, дiду! - спiвчутливо сказав юний чорт. Ћпiвночi, коли найЯскравiше загорiвсЯ мiсЯць, стара ворожка вибралась у лiс по таємниче зiллЯ. Љрадькома пробраласЯ через стежку, щоб її не побачив сусiда, теж характерник, Який уже кiлька мiсЯцiв її вислiджував, i з полегшею зiтхнула, коли ступила на бiлу пiд мiсЯцем дорогу. Iшла повiльно, нiч була мiсЯчна й тепла, а вона виспалась удень i бурмотiла заклинаннЯ супроти лихого насланнЯ. „умала про свої домашнi клопоти й про сусiда, Який заповзЯвсЯ проти неї, i спершу не помiтила, що її залило Яскраве свiтло. Ђле розгорЯлосЯ все дужче i нарештi стало таке Яскраве, що вона спиниласЯ, пiдвела голову i сторопiла. Ђле зметикувала кинутисЯ вiдразу ж пiд тин, бо повз неї промчав з шаленою швидкiстю вогнЯний смерч. ‡абилась у бур'Ян i злЯкано звiдти зорила: свiтло розливалосЯ все бiльше, мiсЯць розрiссЯ на пiвнеба i кипiв, наче молоко. ‚орожка приплющиласЯ, боЯчись, що ослiпне вiд цього сЯйва, але цiкавiсть перемогла, i вона знову розплющиласЯ. I здалосЯ їй, наче йде землею величезний бiлий чоловiк. ‚имахує велетенськими чобiтьми, аж нiчого, крiм них, не видно. ‘тара ворожка тричi перехрестиласЯ i знепритомнiла. —орти сидiли в пустицi з забитими вiкнами, дiд палив люльку, було затишно, лагiдна пiвтемрЯва голубила їх i заспокоювала. „iд пихнув димом i несподiвано всмiхнувсЯ беззубим ротом. - Ќелегке наше життЯ, хлопче, - прошамрав вiн. - Ђле Як ти мене, старого, пiдвiв! I треба, щоб удалосЯ таке капосне! ћний чорт загорнувсь у сутiнок i дрiмав. ‡а вiкном плюскотiв дощ, а тут було м'Яко й сухо. - Ѓагато Я бачив за своє життЯ, - сказав дiд, посмоктуючи люльку, - а от не пiдводив мене так, Як ти, нiхто. Ѓув, правда, колись один чоловiк... - ђозкажи, - попросив юний чорт, поринаючи в солодкi хвилi дрiмоти. ЏiслЯ сьогоднiшнiх жартiв тiло болiло, i вiн з насолодою вiдпочивав у сутiнку, що його привiЯв сюди знадвору дощ. - Ђ хто це там носом сопе! - скрикнув, аж пiдстрибнув юний чорт, дiд. - Ђну вилазь! - •то, хто! - забурмотiло з розваленого комина. - ђозгалакалисЯ тут... ћний чорт здивовано помiтив, Як з-за цеглини висунуласЯ чудернацька вусата голова, а за хвилю на долiвку скочило, стукнувши ратицЯми, дивне розколошкане створiннЯ. - Џрийшли в мою господу, ще й гарикають! - ‘iдай до гурту, - мирно сказав дiд. - „омовик, - сунуло юному чортовi лапу створiннЯ. - џ тут хтозна-скiльки, показалисЯ мої господарi й покинули мешканнЯ... †ивеш, Як собака! - „омовик зачухмаривсЯ. „iд пихнув димом, а юний чорт знову заколивавсь у дрiмотi. - „ай тютюнцю, - сказав домовик. „iд дав йому торбинку, i домовик заклав у нiздрю здоровенну нюшку. - ’iльки не чхай! - сказав дiд. - џк то не чхати? - домовик розтулив рота i ловив повiтрЯ, вибалушивши очi. - Ђпчхи! - вибухнув вiн, i юний чорт знову здригнувсЯ. - Ђ в цього малого, - сказав домовик, - нерви!.. ‚же, Як нюхати, - повернувсЯ до дiда, - то й чхати... - Ќе нерви, - сказав поважно дiд, - а молодий ще... ’о от Я й розказую. Ќаша долЯ незавидна: вiрЯть у тебе - живеш, не вiрЯть - умираєш. ‘кiльки вже нашого брата переставилосЯ нi за цапову душу... - Ђ мене дороги вабили, - сказав домовик. - Ќу от i сталосЯ: господар петлю собi накинув, а його жiнка вiд того розумом розслабла. Ћтак i сиджу на пустицi... Љоливались у сутiнi, й кожен думав про своє. ‡далосЯ тодi юному чортовi, що десь на днi його єства щось пробудилосЯ. Џодумав, що варто розплющити очi - i свiт заллє такими барвами, що не витримає його молоде серце. "•очетьсЯ менi чогось незвичайного, - подумав вiн. - ™о цi жарти менi, коли вiд них нема доброго задоволеннЯ!" ‚iн довго сидiв i думав, п'ючи солодкий сутiнок. ѓрала в ньому кров, i це так приємно було! - Њалий твiй? - спитав домовик. - ’а нє, - сказав старий. - џкийсь вiн трохи не теє... ‘пить, чи що? - ‘пить. Ђле юний чорт не спав. Љоливало його в ласкавих хвилЯх, понесло через Яри й долини, а на душi стало тривожно й смутно. ’одi вiн i побачив перед собою панну. ‘тоЯла серед саду, а довкола цвiли, наче срiбнi, вишнi. ‘тислосЯ в юного чорта серце, й важко дихати йому стало. ‡авмер, вдивлЯючись до болю в очах у чарiвне видiннЯ. Џанна була гарна, такої краси ще не зустрiчав вiн на цiй землi, тож, дивлЯчись на неї, вiдчув на душi смуток i щастЯ. Ќа те заграли над його головою труби. ђевнули, наче сотнЯ волiв, а по тому загупали бубони. ‡астрибали тисЯчi тiней, чорних i вигинливих, Якi затанцювали шалений танок. I серед цього стукоту, реву, полиску тiл, серед цих срiбних вишень, бiлЯ чарiвної панни, що витанцьовувала найшпаркiше, упало його роз'Ятрене, закривавлене серце... ‚чинити так навчила панну сотникiвну ворожка. Њала пiднЯтисЯ, щоб нiхто не бачив, опiвночi й прокрастисЯ до церкви, а там помолитисЯ за спокiй душi. Њожливо, тодi знову почне спати спокiйно i прожене своїх залицЯльникiв, Якi почали приходити до неї щоночi. —асом приходили всi три, а часом зливалисЯ в одного - примушували її танцювати й веселитисЯ цiлу нiч. ‚iкно було заздалегiдь вiдчинене, i вона спустиласЯ через нього до саду. ‘ад дихав утомою i сном, зiтхав, шелестЯчи змореним листЯм, кущi витиналисЯ, наче велетенськi жаби, облитi цвiтом вишнi нагадували сивi голови. Џiшла помiж тих голiв, обережно ступаючи босими ногами, i їй здавалосЯ, що це снитьсЯ її важкий сон. ‚ грудЯх жив неспокiй, знайомий з ночей, коли до неї почали приходити чуднi видiннЯ. ‚она сiла на садовiй лавi й приплющиласЯ, щоб угамувати хвилюваннЯ. Џеред нею попливли синi смуги, i вiдчуласЯ вона, немов на днi морЯ. „овкола плавали великi риби, а на них, наче на конЯх, перекинувши хвости через круп, сидiли русалки й покурювали маленькi тонкi курички. Њали довгi, пофарбованi в зелене нiгтi, а груди було пiдперезано лискучими нашивками. ђиби пiдпливали до неї й тупалисЯ носами в скло - були наче у велетенськiй прозорiй коробцi. ‚низу хиталисЯ водоростi й сидiв зелений, зарослий мохом водЯник... ‘отникiвна розплющиласЯ i скочила на ноги. Џеребiгла стежку до виламаної в парканi дiрки й обпеклась у кропивi. –е остаточно її остудило, i вона завагаласЯ: йти далi чи повернутисЯ? Ђле ноги самi повели її до церкви, i за хвилю вона прослизнула досередини. ‚пала перед образами, але помолитисЯ не встигла: знадвору почулисЯ важкi кроки. ‡айшов студент. ’Ягнув на плечах труну, а коли поставив її на узвишшi посеред церкви, роззирнувсЯ. ЊiсЯчне свiтло проливалосЯ через вiконцЯ й трiпотiло на пiдлозi та помальованих стiнах. ‘вЯтi й титарi з оселедцЯми на головах дивилисЯ чорними незмигними очима, наче хотiли зрозумiти цих людей, що так невчасно прийшли до церкви. ‚горi залопотiли крила, i студент здригнувсЯ. ‘тоЯв у мiсЯчнiй стЯзi високий, гарний i смутний. ‡iтхнув тЯжко i полiз до труни. ‘тало тихо, дивно тихо, i сотникiвна боЯласЯ дихнути, аби не виказати себе. ‡нову пролопотiли крила, а за тим вдруге почулисЯ важкi кроки. “ церкву зайшов мiщух. Ѓув у бiлiй одежi й тримав перед собою свiчку. ‘вiтло вiд неї падало знизу, i його обличчЯ через те було страшне. - ’и вже тут? - спитав глухо. - •очеш умерти, бо не полюбила вона тебе? ‘отникiвна молиласЯ. ѓарЯче вишiптувала слова, а на неї так само непорушне дивилисЯ зi стiн свЯтi й титарi з оселедцЯми. ‚третє затрiпотiли крила, i прийшов козак. Ѓув у чорному й безшумно почав крастисЯ до труни. Њiщух рiзко повернувсЯ, i всЯ церква раптом освiтиласЯ Яскравим свiтлом. ‚оно потекло через усi вiкна, спадало з банi й залило церкву так, що та аж захиталасЯ. ‡ахиталисЯ образи й мальованi козаки. ‚ глибинi церкви щось ухнуло й кинулосЯ. ‚ трунi трупом лежав студент, а мiщух раптом закричав, дико вимаху