сЯ, хай їм найгострiша болЯчка мiж ребра за це. Љазав, згодом можна буде приписатисЯ до Якої-небудь сiльської громади, тобто обернутисЯ з полiтичного поселенцЯ, позбавленого всiх прав, на хлiбороба з засланцiв - теж безправного. Ќу, але Як воно далi буде, мовлЯв слiпий, побачимо. Ћх, круки, круки безсердечнi. Ћце тобi, Ћлю, всЯ моЯ найсвЯтiша сповiдь, мiй найновiший curriculum vitae[31]. Ђ ти, серденько, все мовчиш. ЋченЯта засмученi. —ому? ѓнiваєшсЯ? ‘кажи хоч слово!.. * * * ‚ечiрнiй прихiд Љочаровського здивував i збентежив ѓрабовського. „ивуватисЯ таки було чому. Ћкружний справник, здавалось, зовсiм не цiкавивсЯ життЯм вiлюйських засланцiв: у їхнi мешканнЯ нiколи не заглЯдав, а до себе в управлiннЯ викликав лише при потребi. I раптом - сам завiтав. ’а ще й у такий пiзнiй час. џка лиха година пригнала його? Ќевже Якийсь новий донос, i хоче вчинити обшук? - Ћго-го! - вигукнув Љочаровський, шарЯчи поглЯдом по стосах книжок на ослонi й столi. - џ й не знав, що ви розвели в себе цiлу бiблiотеку. Ќедарма ходЯть чутки, нiбито у вас збираютьсЯ люди, читають, сперечаютьсЯ. - ‚зимку iнодi збиралисЯ, а влiтку... їм не до цього. Ќема коли, хоч законом нам не заборонено збиратисЯ. - Ќе заборонено, звiсно, Якщо тi сходини та балачки не торкаютьсЯ полiтики. Ђле зараз Я до вас з iншим. - Ѓудьте ласкавi, - показав ѓрабовський на стiлець. ‘правник подЯкував, скинув шапку i сiв. - ‘ьогоднi, - продовжив, - мiй помiчник повернувсЯ з џкутська i привiз новину: губернатор велить вам покинути ‚iлюйськ. - џк то? Љочаровський тiльки безпорадно розвiв руками. - Људи ж перебиратисЯ? - Ќа розсуд Њархiнської управи. - ‡нову? - ’акий наказ. - Ђле ж переїхати сюди менi дозволив генерал-губернатор. •iба џкутськ має право скасовувати велiннЯ Iркутська? - Ђ чому ви думаєте, що губернатор зробив це без вiдома генерал-губернатора? Ћчевидно, навпаки. ‚iн клопотавсЯ, а генерал-губернатор дав свою згоду. Ђ може, хтось iнший доклав рук. Џрошу тiльки вас, Џавле Ђрсеновичу, не подумайте, боронь боже, що Я тут чимсь завинив. ‡рештою, поводили ви себе благопристойно, особливого клопоту менi не завдавали, то й не маю на вас лихого серцЯ. - Ђ губернатор? - ‚ажко сказати. Ћднак про дещо можна здогадуватисЯ. ‚ласне, Я тому й зайшов до вас - зустрiтисЯ вiч-на-вiч поза службою. „умаю, тут орудувала рука ѓiммера. - Ђле ж ѓiммер подавсЯ в ’ашкент i немовби назовсiм. - ЏодавсЯ, та не назовсiм. ‚iн не хоче розлучатисЯ з ‚iлюйськом, маючи в лепрозорiї гарний заробiток. ‘почине пiслЯ недуги i повернетьсЯ назад. Џравду кажучи, добра вiд того поверненнЯ Я не чекаю. ‡нову почнутьсЯ скарги, доноси, втечi з колонiї. Њоже, навiть Якась комiсiЯ нарештi приїде. Ћт i розбирайсЯ. Ќабридло все це. Ђле заборонити йому повернутисЯ не можу - це губернаторова канцелЯрiЯ вирiшує, а ми мусимо виконувати її волю. - ЉанцелЯрiєю ж не ѓiммер керує. - ’ак, не ѓiммер, - згодивсЯ справник. - Џроте... Џригадуєте, Якось ще влiтку Я жартома натЯкав, що вам, мабуть, доведетьсЯ залишити ‚iлюйськ. ’о був не випадковий жарт. „о мого вуха дiйшли чутки про деЯкi ѓiммеровi заходи в џкутську супроти вас. Ђле передати їх вам не мiг - то ж були тiльки чутки. ѓiммер домагавсЯ, щоб вас i ѓаврилових видворили з ‚iлюйська в рiзнi i притому далекi наслеги. џк там далi обернуласЯ справа, Як пощастило ѓавриловим потрапити в џкутськ, не вiдаю, а от ви мусите їхати в Њархiно. - Љоли? - ѓотуйтесЯ. ЏiслЯ першого снiгу й вирушите. Љочаровський надЯгнув шапку i вже в сiнЯх майже пошепки сказав: - ‡робiть менi, Џавле Ђрсеновичу, одну послугу. - џку? - ЏообiцЯйте, що про цi мої вiдвiдини i нашу розмову нiхто не знатиме. ‚и ж поїдете, а менi доведетьсЯ стрiчатись з ѓiммером. - ЋбiцЯю. * * * Ќесподiвана новина приголомшила друзiв ѓрабовського. Џо довгiй i гнiтючiй мовчанцi першим обiзвавсЯ ђомась. - Ќегiдник! †иворiз, - лаЯвсЯ вiн. - „ивiтьсЯ, Якi коники викидає. Ћх i лютий же Я зараз на того, хто перешкодив нам звершити самосуд. —ого вихопивсЯ, наче Џилип з конопель? I сам не довiв дiла до кiнцЯ, i ми, можна сказати, пошилисЯ в дурнi. Њисливець почервонiв, мов рак в окропi, i мовчки чухав потилицю, низько схиливши голову. „улемба мiркував уголос: - Ќе гарЯчкуй, Њихайле. ‘уд можна буде влаштувати, коли ѓiммер повернетьсЯ. ’и ж сам казав... - Љазав, казав, - не вгамовувавсЯ ђомась. - ‚iн випер ѓаврилових у один бiк, ѓрабовського - в другий, скоро, далебi, ще когось випре. •то ж його, гада, тодi судитиме, коли нас тут не буде? „абиит, глухо кашлЯнувши, докинув: - ‡найдутьсЯ такi. Ќа перший раз вийшла помилка, а вдруге... - ’ак, - пiдхопив ѓенрик Ђдамович. - џ теж думаю, що люди знайдутьсЯ. ‡араз справа не в судi, а в тiм, куди запроторЯть Џавла. –е мене найбiльше тривожить. •оч би у Њархiно залишили. - Ђ чому в Њархiно? - здивувавсЯ Ѓайбал. - “ Ѓордонський наслег треба. ’ам свої люди, юрта. џ також поїду з Џавлом. “двох не пропадемо. - …гекеен[32], i мене вiзьмiть у наслег, - обiзваласЯ Ђанис. - ’ам гарнi книжки читатиму. - Ћй дитино моЯ, - тЯжко зiтхнула Ѓалбаара. - ‘кiнчилосЯ вже твоє читаннЯ, назавжди скiнчилось. - ’аки поїду. Џравда, дЯдьку Џавле? - џ охоче взЯв би тебе, коли б мама пустила. Ѓалбаара витерла рiжком хустини затуманенi сльозою очi. - Ќе поїдеш ти, доню. „алина ж то Яка. ’а й що Я робитиму без тебе? Њоже, Џавла Ђрсеновича скоро знову пустЯть до нас. ’одi й продовжиш свою науку. - џ доти зовсiм забуду читати й писати. „о дiвчинки пiдiйшов „улемба. - Ќе журисЯ, мала, не забудеш. “ тебе гарна пам'Ять. ‡амiсть дЯдька Џавла, Я вчитиму тебе. —и ти, може, не хочеш такого старого вчителЯ? - •очу. Ђле хай i дЯдько Џавло зостаєтьсЯ. - џкби ж то наша волЯ. 4_ „верi причинилисЯ, i в юртi запала густа тиша. ’епер ѓрабовський ще бiльше, нiж перед тим, вiдчув утому. Ќе спромiгсЯ навiть покласти на стiлець бiлЯ лiжка книжку, з Якої тiльки-но диктував, - вона сама випорснула з рук на долiвку. ђука безвiльно впала на груди, така важенна, що й диханнЯ забиває. I пiднЯти її не було сили. ’ак буває майже пiслЯ кожного уроку. „оки учнi пишуть, читають, жебонЯть, вiн ще Якось тримаєтьсЯ, збирає в собi всю снагу, аби не виказати безсиллЯ, пекучого болю. Ђ Як тiльки хлоп'Ята пiдуть, тодi вже зовсiм губить владу над собою. Ќе годен навiть кварту дiстати, зволожити пересохлi губи. Љоли дома Ѓайбал, вiн допомагає, а коли нема, то Џавло колодою лежить, зцiпивши зуби й заплющивши очi, доки спочине i бодай трохи наберетьсЯ сил. ЌаберетьсЯ сил. ’а чи ж прибавлЯютьсЯ тi сили? —и мiцнiє тiло? Ћй, нi, здаєтьсЯ, нi. ’о вiн тiльки тiшить себе рожевими сподiванками, що одужує, що таки видужає. ’iшить, розважаєтьсЯ, бо так нiби легше. Ќасправдi ж сили вичерпуютьсЯ з кожним днем, i свiтлi надiї меншають, наче свЯщенний талiсман. ‘кiльки вже часу збiгло вiдтодi, Як переїхав з ‚iлюйська в Ѓордонський наслег i злiг, а здоров'Я не полiпшуєтьсЯ. ’ричi, залишаючись сам у юртi, пробував пiдвестисЯ з лiжка i написати листи, що нароїлисЯ вже давно, та нiчого не виходило. I тепер щоднЯ пише їх подумки, бо по тих невдалих спробах недуга ще жорстокiше мстиласЯ йому. Ќе допомагають нi навари пахучих трав, Якими щедро напуває його Ѓайбал, нi ведмеже сало. нi риб'Ячий жир, нi тепле молоко Ђрамаанової корови... ‹исти. –iлим натовпом юрмлЯтьсЯ вони. ’акi рЯснi, скорботнi, що сльози навертаютьсЯ на очi. I нагальнi. Љожен щомитi пiдступаєтьсЯ, нагадує про себе, благаючи найперше одiслати його. I треба б. ’а що вдiєш, Як одiшлеш, коли всi вони тiльки в головi, в думках, не вимережанi на паперi. „о Њиколи Ћжигова, Њихайла Џавлика, ЉостЯ Џанькiвського, Iвана ”ранка. Љолись, далебi, змережатьсЯ i розлетЯтьсЯ в рiзнi боки свiтами дальнiми, несучи вiстi невеселi. Љолись... Ђ поки що вiн лише перегортає їх у пам'Ятi, мов самоцвiти на долонi, i виколисує, Як мати немовлЯт своїх. „умка стрiчаєтьсЯ з думкою, сперечаютьсЯ, а нiчого путнього не виходить. Ќевже назавжди зачахли й перестануть iснувати одразу два часописи в ѓаличинi? ’а ще й Якi - "Ќарод", "†итє i слово"! I подумати страшно. Џавлик занедужав, вирiшив поступитисЯ мiсцем молодшому поколiнню. ”ранко не змiг зiбрати потрiбне число передплатникiв. Ћт тобi й маєш - галицька преса звужуєтьсЯ. ™о ж далi? Ђ чому "†итє i слово" розгубило читачiв? —ому? Ќелегко це визнавати, проте ми не страуси, щоб ховати голову пiд крило. Њусимо дивитисЯ правдi в очi i казати, Як воно є. Џередплатникiв розгублено, либонь, i тому, що "†итє" недостатньо цiкавилосЯ живою сучаснiстю, її щоденними потребами, надаючи багацько мiсцЯ умершинi, всiлЯким давнiм легендам. ‡вiсно, були й iншi причини. Ђле хiба вiд того, що ми знаємо їх, легше? „умки знову й знову повертаютьсЯ до Iвана ”ранка. „ивний чоловiк. Ќавiть збагнути важко. I соромно перед ним за свої тiлеснi болi та душевну розпуку, особливо за той травневий лист, що написав йому з ‚iлюйська, виливши всю свою пекельну муку. ЃоЯвсЯ, чи збагне, чи зрозумiє все те, а вiн, Iван џкович, не лише збагнув, на сторiнках свого журналу Явив ту сердечну зливу читаючому громадЯнству. ‘ам придумав назву тiй зливi - "Iз дневника невольника" - та ще й вiд себе додав кiлька рЯдкiв. I Яких рЯдкiв! Ћ, тi рЯдки, вони й зараз бринЯть у пам'Ятi: "Ћдержавши вiд одного землЯка оцей твiр - не твiр, а документ важкого психiчного настрою одного з молодих талановитих українцiв, загнаного на ‘ибiр, ми друкуємо його з деЯкими пропусками. Њоже, шановний автор, котрого iм'Я тут не пiдписуємо з причин легко зрозумiлих, поремствує на нас за те, що друкуємо не самi вiршi, а й прозу, призначену, мабуть, длЯ приватного вжитку. ’а длЯ нас вiршi i проза в сьому творi однаково дорогi, а навiть вiршi без прози подекуди не були б зрозумiлi. ‡вертаємо на сей окрик сердечного болю i розпуки талановитого землЯка увагу освiченої громади росiйської - не самої тiльки української. Ќевже нема способу облегшити його важке життЯ хоч легальними способами, дружнiм спiвчуттЯм, листами, книжками, порадою та пiдмогою?" Џоремствує... „руже мiй великий, оборонцю безкорисливий, натхненнику щедрий! —им передати мої найсвЯтiшi почуттЯ до вас, мою вдЯчнiсть безмiрну? ‘кажу вам, Як старшому братовi рiдному. ЏоЯва мого нерозважного листа в часописi здивувала мене, бо ж Я не така значна людина, щоб привертати до себе увагу. Љраще, коли тебе не знають. Ђ то можуть говорити: - ЌосилисЯ з ним, Як з писаною торбою; думали, з нього що-небудь путнє вийде, а воно ледащо... ѓромада жалю не знає; раз спiткнувсь - довiку не забуде. ‚и турбуєтесь про полегшеннЯ мого життЯ, окликаєте громаду. Ђ чи треба це робити? „обре, звiсно, було б визволитисЯ звiдси, та не зовсiм приємно, коли б хтось став клопотатисЯ за мене, покладаючи Якiсь надiї. Њенi здаєтьсЯ, Я в такому разi почував би себе завжди зв'Язаним, нiби зобов'Язаним, комусь пiдлеглим. ’аке менi не кладетьсЯ нi в голову, нi в серце. Ќезабаром, кажуть, буде коронацiЯ. Њоже, новий цар видасть манiфеста про нашого брата, засланцЯ полiтичного, i мене переведуть звiдси в Якесь iнше мiсце. …х, _Якби-то, хоч надiї також невеликi. ђадите, друже, взЯтисЯ за оповiданнЯ. ‘пасибi. џ й сам не раз думав спробувати хисту, та тiльки його, либонь, у мене й нема: оповiданнЯ вимагає рiвної, щоденної запопадної працi, а Я так нездужаю, що можу працювати лише наскоками; на довгу рiч у мене не хватить нi сил, нi терпiннЯ. Ћт скiльки збираюсь сiсти за бурсацькi спомини, та нiЯк не зберусь; хочу таки незабаром почати, можна б написати чимало. ’а й сибiрських спогадiв хватило б надовго. ’iльки Я не люблю писати, Як звичайно оповiданнЯ у нас пишутьсЯ. "‘онце, здiймаючись понад гаєм, виблискувало промiннЯми... ‘оловейко потьохкував у зеленому садочку про те i про се... ‹егесенький вiтрець подмухав та ласкавсЯ до полискуючої золотом травицi... Її розкiшне вбраннЯ... Її чарiвна постать... ‚iн поклав одну ногу на другу... ‚iн був одЯгнений..." Ћдним словом, - всЯ та нiсенiтницЯ, що “спенський добре виразив словами: "Ђнна €вановна (чи ЊарьЯ €вановна - не тЯмлю) полулежала на кушетке..." Џо-моєму, предметом белетристичного зображеннЯ повинен бути лише внутрiшнiй, духовний свiт людини, а також тi соцiально-iсторичнi обставини життєвi, що той або iнший духовний свiт виробили, той або iнший тип людини винесли на поверх течiї свiтової. Ђ всi отi: "вiн устав... пiшов... сiв... почухавсь..." - просто зайва вага, Яку можна без жалю викинути. —ерез те Я не перекладав би прозових творiв цiлком, а вибирав лишень те, що безпосередньо тичетьсЯ сутi, викидаючи все зайве... •отiлосЯ б побалакати з вами також про вiдгуки на мої твори, але все стримую себе, бо й так забираю у вас багато часу. —и, може, написати самим рецензентам? ’ак не випадає Якось, тим паче, що є намiр не тiльки подЯкувати за пiдтримку, а й посперечатись. …ге ж, посперечатисЯ. Ќi, далебi, вдамсЯ до ЉостЯ Џанькiвського - вiн же видавав тi твори, то й має свою думку про них. Ћт недавнечко прочитав у "‡орi" рецензiю на збiрку "‡ пiвночi". ђецензiЯ прихильна, прихильна в такiй мiрi, що, може, мої вiршi того й не заслуговують. ‘правдi ж бо: критик захоплюєтьсЯ їх, кажучи його словами, "непiдробленою щирiстю, художньою формою i чесним, суто громадським настроєм". Њоже, й забагато в цiй рецензiї похвали... - Ќу, Як у тебе, Џавле? - почув Ѓайбалiв голос i розплющив очi, згубивши нитку роздумiв. ‘тарий, видно, давненько повернувсЯ додому, бо його кожушанка вже висить на стiнi, а вiн, роздЯгнутий, без шапки, стоїть посеред юрти, тримаючи в руках безвухий глечик i склЯнку, наповнену молоком. - Џро груди питаю. Ќе краще? ‚iн чекає вiдповiдi, Як приречений до страти - помилуваннЯ, Як найсвЯтiшої надiї. ‚она, та надiЯ, тихо жеврiє в його добрих очах, зовсiм неприхована, i її добре бачить ѓрабовський. Ѓачить завжди, а нинi - особливо. ‰ому шкода старого, шкода не менше нiж самого себе. I хочетьсЯ сказати щось приємне, окрилююче, не погасити тiєї райдужної надiї, не завдати чоловiковi зайвого болю ’ому вiдповiдає на цi запитаннЯ, що повторюютьсЯ кожного днЯ по кiльканадцЯть разiв, бадьоро, дещо прикрашуючи свiй справжнiй стан. - ’рохи легше. - ‘лава свЯтим духам, коли легше. ‡араз ти нап'єшсЯ гарЯчого молочка з маслом, може, ще покращає. Ђрамаанова жiнка й сьогоднi твердила своє: найлiпше - молоко. ЏообiцЯла на завтра зварити Якусь iншу траву. Љаже, така трава, що всi недуги Як рукою знiмає. Џiдвiвшись на лiкоть, ѓрабовський одним махом випив двi склЯнки. ‡нову прилiг на подушку i задоволене зiтхнув “ грудЯх справдi нiби полегшало трохи. ‡даєтьсЯ, навiть сили в тiлi прибавилось. - ‘мачне молоко. ‘пробуйте й ви. - ЋбiйдусЯ, - байдуже махнув рукою Ѓайбал, прикривши глечик покришкою. - Њоже, сими покуштуєш? - ‘пасибi. Џiзнiше, їжте самi. - џ встигну, а от ти... •очу, Џавле, тебе вилаЯти, а все нiЯк не зберусЯ, нема часу. - ‡араз i лайте, коли заслужив. џкраз вiльна година випала. - ‚ипала, - посмiхнувсЯ старий. - уткуй собi. ’аки заслужив. Ђрамаановi хлопцi вже не прийдуть до тебе. - —ому? - Ќе прийдуть, доки не одужаєш ’ак i Ђрамаан казав. „е ж то бачено таке: сам хворий, а до себе збирає малих обдертусiв з усього наслега. - Їх лише п'Ять. - Ђ п'Ять - мало? I навчаєш їх грамоти, можна сказати, нi за що. - ’о ж барахсанськi дiти. џ ж не взЯв ћгаєвого хлопчини, хоч староста обiцЯв менi чималi грошi, аби погодивсЯ вчити лише його найменшого сина. - Ђт, ћгай, ћгай, - одмахнувсЯ Ѓайбал, наче вiд мухи. - ’ого нечистий не вхопить. ‘вого вишкребка вiн уже одвiз у науку до Якогось мархiнського вчителЯ. - •ай везе. Ђле ж Я не можу лупити шкуру з бiдакiв, а їхнiм дiтЯм також треба вчитисЯ. - Ќе про грошi мовитьсЯ. ‡а те, що не дереш шкуру з людей, вони тебе шанують. Ђ про своє здоров'Я треба дбати. ‚идужаєш - тодi вчи, скiльки тобi захочетьсЯ, а доти жодного хлопцЯ не пущу в юрту. •очеш - гнiвайсЯ, а Я таки постою на своєму. 5_ ‘вого слова Ѓайбал дотримав. ‚iн, Як жартома говорив ѓрабовський, без згоди на те "попечителЯ", самоправно влаштував зовсiм непередбаченi рiздвЯнi вакацiї. Ќаступного днЯ з самого ранку шпортавсЯ на подвiр'ї, нiби зайнЯтий Якимсь дiлом, а таки перестрiв учнiв за хвiрткою i сказав: - “ дЯдька Џавла тече кров горлом. ’ому й наука вiдкладаєтьсЯ не знати доки. Љоли хвороба минетьсЯ - сам загадаю до школи. „овго й терпеливо чекали хлоп'Ята: вчитель пiдвiвсЯ з лiжка лише тодi, Як одшумiли талi води i забрунькували дерева. ’а й пiслЯ того учнi не встигли намилуватисЯ своєю школою, наслухатисЯ тих знадливих iсторiй та бувальщин, Якi длЯ них щоднЯ множилисЯ в Ѓайбаловiй юртi. Ќезабаром розпочавсЯ збiр заболонi, i хлопчики, помiчники своїх батькiв, потЯгнулисЯ до лiсу, а наслег напiвспорожнiв. ѓрабовський теж захотiв попрацювати разом з людьми, але Ѓайбал зразу став дибки. - ђозумнiшого не мiг вигадати? - допитував сердито. - Ќащо тобi та заболонь? Љого будеш нею частувати? I з голови викинь дурне. ‘иди пiд юртою та грiйсЯ, щоб усi болЯчки з тебе за лiто вийшли. џкщо хочеш купатисЯ чи поглЯнути на лiс, то можна пiти, а за заболонню - нi й нi. „овелосЯ скоритись волi хазЯїна. ‘тарий також не одривавсЯ вiд дому аж до середини лiта, не спускав Џавла й на мить з очей. ‚iдлучивсЯ тiльки на заготiвлю сими, але й з озера навiдувавсЯ майже щовечора, приносЯчи повну торбу в'Яленої риби. Џрийде, розвiшає ту рибу на шкiрЯних перев'ЯзЯх, Якими обсноване все подвiр'Я, наготує вечерю i знову ладитьсЯ в дорогу, аби доспати коротку нiч на теплому пiщаному березi. ’ак i сьогоднi. Ћт уже порожнЯ торба пiд пахвою, а довгий Ялиновий костур у руцi. - •оч би повечерЯли зi мною, - просить ѓрабовський. - „ома марнувати харч? - дивуєтьсЯ, Як завжди, старий. - •iба там, на озерi, нема що їсти? - I вже переводить на iнше: - Ќа рiчцi нинi був? - Ѓув. - „обре. ’iльки у водi не засиджуйсЯ. Ѓiльше грiйсЯ на сонцi. - џ так i роблю. - „о Љранiхфельдiв завтра не збираєшсЯ? - Ќi. Ѓагато роботи. Џiду в суботу. - Ѓувай здоровий. - Iдiть щасливо. Ђле ранок зруйнував усi плани. ѓрабовський ще й не скiнчив снiдати, Як принесли лист з окружного полiцейського управлiннЯ. ‚iлюйський справник сповiщав: йому, ѓрабовському, дозволено приписатисЯ до будь-Якої сiльської громади в межах џкутської областi, коли та громада не буде заперечувати. ЏовiдомленнЯ Љочаровського так схвилювало Џавла, що вiн i не доснiдав. Ќашвидкуруч помив посуд, замкнув юрту i подавсЯ з наслега до Њархiнського висiлка. Iшов недавно скошеними луками, обминаючи копицi пахучого сiна, а в головi клубочилисЯ ще не зовсiм Яснi, але райдужнi думки i плани. Ћчевидно, такий самий дозвiл уже мають Љранiхфельди, ѓенрик Ђдамович, Њихайло, Њикола, ‘офiЯ. Ћт Якби всiм пощастило пристати до одного села, здобути паспорти i цiлим гуртом майнути з џкутiї. ‘першу влада, мабуть, не пустить у Європейську ђосiю, та поки що можна пожити i в ‡ахiдному ‘ибiру, а потiм... - Ћбережно! - почув оклик i пiднЯв голову. ЏрЯмо перед ним, пiд копицею сiна, сидiв ‚iктор Љра-нiхфельд, замотуючи ногу онучею. - —ого тут розсiвсЯ? - Џеревзуваюсь, бо мулЯє, - посмiхаєтьсЯ ‚iктор. - Ѓiда з цими поетами, та й годi. ’инЯютьсЯ, Як привиди. ’ак легко й чоловiка розтолочити. Људи торочишсЯ? - „о вас. - •очеш похвалитисЯ, що нарештi станеш гречкосiєм? ‚iтаю тебе, бурлаче, i зичу всiлЯкого гаразду на новiй життєвiй нивi. - ‚и також отримали повiдомленнЯ з ‚iлюйська? - “чора. ‡начить, ти менi, а Я тобi несли однакову звiстку. - ‚иходить, так. - ’одi Я обертаю голоблi, i почимчикуємо до нас. ‡года? - •ай. Љранiхфельд натЯгнув чоботи, i рушили. - Ќу, Як ти дивишсЯ на цю царську ласку? - Ћсобливо нема за що дЯкувати, хоч поселенець має бiльше права, нiж полiтичний засланець. - Ѓiльше? - Њаючи паспорт, вiн може мандрувати по ‘ибiру. - ’и в це вiриш? - Џравду кажучи, не дуже, однак юридичне... - Ђ насправдi? - ’реба, ‚iтю, домагатись того, щоб де-юре дорiвнювалосЯ де-факто. –е - перше. I друге. џкщо нам навiть заборонЯть мандрувати, то цим дозволом ми все ж можемо скористатись на краще. - ЏриснилисЯ бабцi дiвочi вечорницi. - Ќе поспiшай. Њогли б ми, балаганцi, приписатисЯ до одного села? Њогли б. Ђ це вже дiло: принаймнi вкупi легше жити. Љранiхфельд вiдповiв не зразу. ‚идно, думав. - ‡агалом iдеЯ досить спокуслива, - обiзвавсЯ нарештi. - „авайте до нас. - “ Њархiнський виселок? - Ђ чому б нi? ‚iн не гiрший за iншi наслеги ‚iлюйщини. - Њоже, й не гiрший, та мене бiльше вабить село Џавловське. - ’ам Ћлексiй Њакаревський живе? - †ив. Ќедавно виїхав у ђосiю. ‘права тут не в Њакаревському, а в тому, щоб бути ближче до обласного центру. ‚ џкутську багато полiтичних засланцiв, книжки, преса. Љранiхфельд, Який досi був у веселому, навiть грайливому настрої, враз спохмурнiв. ‡нову помовчав. - ’и, Џавле, маєш рацiю, - сказав Якось глухо, немовби вибачавсЯ. - ’а, на жаль, приєднатисЯ до твого плану ми не зможемо. - —ому? - ‘питати легко. …х, друже, ти, запеклий холостЯк i непоправний романтик, багато чого не розумiєш. џ й не дивуюсь, однак вдумайсЯ сам, вдумайсЯ не книжно, не з висоти полiтичних програм i переконань чи покликiв громадських, а по-людському, стоЯчи обома ногами на цiй грiшнiй землi. ‘кiльки потрачено за три роки працi, сил, здоров'Я! Њи лише обжили садибу, хату, вирубали та викорчували бiлЯ двох десЯтин лiсу пiд поле. I все це тепер покинути? - Њожна спродатисЯ. - Љому продамо? •то його купить у цьому нещасному висiлку, купить так, щоб бодай труд вернувсЯ? Ќiхто. Ђ потiм, куди поїдеш, сподiваючись дiтей? Ќi, ми з …велiною остаточно вирiшили хлiборобити тут доти, доки не дiстанемо права повернутисЯ в ђосiю. Iншого виходу нема. - Ќi, є. - “ переїздi до Џавловського? - •оча б. - Ќу що ж. Љлич у Џавловське Њиколу, ‘офiю, Њихайла, переїздiть туди, обживайтесь, а потiм гукнете нас. - ‡автра ж напишу вiлюйцЯм та верхоЯнцЯм. џкщо нiхто з них не пристане, поїду в Џавловське один. 6_ •ворi ноги аж гули. —ув, Як вони, попухлi в колiнах, наливалисЯ чимось важким i пекучим, немовби розтопленим оловом, а одiйти вiд вiкна не мiг. ‘першись лiктЯми на лутку, надсадно хукав у шибку, тер її пальцЯми, знову хукав, набираючи повнi груди повiтрЯ, але крижаний накип не танув. I це завдавало ще бiльшого болю. ‡овсiм нiчого не видно. ™о там дiєтьсЯ на свiтi божому? —и все догори ногами пiшло, чи провалюєтьсЯ в безодню? - ‡нову?! - донiссЯ стривожений голос Ћльги, Яка нечутно зайшла в кiмнату. - —ому встав? --’а Я... - похопивсЯ ѓрабовський. - џ... --‡наю, знаю, - перебила. ѓоворила, наче одрубувала кожне слово i сердито жбурлЯла в нього. Її лице з морозу пашiло, а на оксамитових бровах срiблилисЯ дрiбненькi краплини розталого снiгу. - •то тобi дозволив? - •отiв поглЯнути, що надворi робитьсЯ. „ослухаюсь - реве, свище, стогне за вiкном, будинок аж скрипить. Ћлю, зрозумiй... - ђозумiю, все розумiю, але зрозумiй нарештi й ти: тобi необхiдно лежати, коли хочеш видужати. ‹ежати, - повторила з суворим притиском. - „оки ж лежати? - запитав з глибоким душевним надривом. - Ќавiть камiнь не витримає такої муки. ‘кiльки ще валЯтисЯ колодою? - ‘кiльки треба, стiльки й можна, Џавле, - в її голосi також забринiли крихкi нотки. - ‹Ягай, прошу тебе, не муч мене. ‘корЯючись її проханню, спробував зробити крок, але кволо захитавсЯ, мов лозина пiд рвучким вiтром, зцiпив зуби i знову схиливсЯ до лутки. ‡амiсть зойку, Який застиг у очах, тiльки болiсно кашлЯнув i весь позеленiв. ‚она пiдбiгла до нього. - Ћт бачиш, - скрушно зiтхнула i припала лицем до худого плеча. - Ќу чому ти такий неслухнЯний, Џавле? ‚iн дихав важко й хапливо. ѓуби смикались, наче мимрили щось, та чути не було. ‚зЯла пiд пахви, Як дитину, пiдвела до лiжка, поклала i вкрила верблюжою ковдрою. ‡бивши подушку, торкнуласЯ рукою чола. - Ћ-о. в тебе жар! Ќу, полеж тихо. Њетнулась у другу кiмнату i за хвилину повернулась з мокрим рушником. Ћбв'Язавши ним хворому голову, взЯласЯ готувати лiки. - Ћлю, Ћлюню, - заговорив тихо-тихо, випивши лiки. - ‚ислухай. ’и ж менi зараз найдорожча i найрiднiша у всьому свiтi, нiкого й нiчого, крiм тебе, не маю. ’и... словом, так далi жити Я не можу. Ќе можу, - повторив. - Џiдшукай менi Яку-небудь квартиру, хай маленьку, бо ж на путЯщу не стЯгнусЯ. Ђби було де спати й працювати. џ перейду туди. ‚она знову суворо звела брови. - –е Я вже чула. I ще раз питаю - тобi в нас не подобаєтьсЯ? - Ћлю, друже мiй, не кажи цього. џ не можу знайти слiв, щоб передати вам свою вдЯчнiсть. - Ђ все-таки силкуєшсЯ втекти? Љовдра на його грудЯх тривожно заколивалась. - •iба ж не бачу, що став длЯ вас зайвим тЯгарем? ’реба бути або слiпцем, або непоправним нахабою, щоб не бачити цього. - ’обi не соромно? - Ђнiтрохи, бо все розумiю. „оки ж ви будете тулитисЯ в тiй комiрчинi, тратитись на мене? “ тебе ж i Љость немiчний, за ним маєш наглЯдати, а тут ще Я. ‡найди менi квартиру. - „обре, - журно хитнула головою i глибоко зiтхнула. - ‡роблю тобi таку послугу, коли вже так наполЯгаєш ’iльки бiльше не нагадуй про це. Ђле Як i знайду, то вiдпущу тебе туди лише пiслЯ повного одужаннЯ. „омовились? - ‘пасибi. Њоже, колись забiжиш до мене, оглЯнеш, а Я подивлюсЯ на тебе. - I будеш щасливий? - Ќу... - Ћлю-у, - долинув з сусiдньої кiмнати кволий Љостiв голос. - „е ти? “ печi казанок збiга. - Iду, йду, - вiдповiла. Ђ сама нахилилась до Џавла, палко поцiлувала в чоло, нiжно погладила чуприну. - „обре, забiгатиму, оглЯдатиму, а тепер постарайсЯ заснути, - i зникла за дверима. ЏостарайсЯ. Ќе так легко, кохана моЯ, зробити це навiть уночi, а вдень i поготiв. ‡даєтьсЯ, тисЯчi багнетiв уп'ЯлисЯ в серце i розривають його на шматки, i воно квилить, Як чайка над холодним осiннiм морем. Ђ тут ще й легенi мучать - набрЯкли, гниють, дихати важко. ђевматизм шашелем свердлить кожну кiстку. Љоли вгамуютьсЯ оцi пекельнi тортури, коли? ’а й чи вгамуютьсЯ? ‡ кожним днем певнiсть усе меншає. Џощо марно тiшити себе рожевими надiЯми? •тозна, чи дотЯгну до лiта, чи побачу ще хоч раз талi води i пролiски? Њоже, навеснi вже виросте надi мною лопух! ‹опух, а над ним - чорнi пазури зловiсного Љрука чигатимуть на свiт, на сонце, на людей... I в Ѓордонському наслегу було погано, а тепер ще гiрше. Њабуть, далека дорога взЯла своє. ’ак, так, вона, бо ж коли разом iз Ѓайбалом сiдав на Ђрамаановi сани, то почував себе непогано. I на тракт вибралисЯ благополучно, i кiлька станцiй поминули гарно. ‹ихо трапилось на останньому прогонi. ‚iн був довгий, а дорога - грузька. Їхали поволi. Џочав замерзати i злiз, щоб нагрiтисЯ. Ђле не ступнув i десЯть крокiв, Як враз закашлЯвсЯ i з горла потекла кров. ’одi знову всадили в сани, i Ђрамаан погнав коней щодуху. „о џкутська дiсталисЯ вже поночi. ‡авернули в улусну. ’ам, на щастЯ, знайшлась вiльна кiмната. ’Яжкою була та нiч длЯ всiх трьох, особливо длЯ нього - у грудЯх пекло, бракувало повiтрЯ, голова розпадаласЯ. •вилинами здавалось, не витримає, не дотЯгне до ранку, ось-ось назавжди обiрвутьсЯ його муки. ‘тискував кулаки. зцiплював зуби, заплющував очi, аби не стогнати, не закричати. I Якось таки вижив. ‚ранцi Ђрамаан рушив додому. ѓрабовський радив Ѓайбаловi теж їхати, але старий вiд подиву й обуреннЯ аж пiдстрибнув: - Ђ тебе покинути?! –ього не буде. Ќi, нi, не буде, i не говори зайвого. Џiддужаєш - тодi й поїду. Ќе журисЯ, Я тобi не заважатиму. ’а й на прожиток зароблю. „рова людЯм рубатиму, воду носитиму, Якось проживем. - џ не про те. - Ђ коли не про те, то мовчи. ’а й дiло в мене тут є: хочу добратисЯ до губернатора. - ‡ отим озером? - ’ак, з ним. ‚ипровадивши Ђрамаана, Ѓайбал зразу ж хотiв iти на розшуки ѓаврилових. Ђле ѓрабовський стримав його. - Ќе кваптесЯ. „лЯ чого завдавати людЯм зайвого клопоту: бачите ж, Який Я. Ћт, може, трохи оклигаю - тодi й сповiстимо, що приїхали. ‘тарий спершу протестував: - ™о це, Џавле, з тобою? —ого ховатисЯ вiд людей? —и ми обiкрали кого, чи вбили? Ќу, занедужав ти... Ћльга ‚асилiвна, вона... ™о мав на мислi старий, згадуючи ѓаврилову, важко було здогадатисЯ, та ѓрабовський твердо стоЯв на своєму: - Ќе треба. ЏiслЯ довгої розмови Ѓайбал, здавалось, погодивсЯ. Џравда, мовчки. Њовчки й клопотавсЯ бiлЯ хворого, силкуючись скорiше звести його на ноги. ђiдко одривавсЯ в мiсто - хiба що на базар. Џiд кiнець тижнЯ майже врочисто оголосив: - “же, слава свЯтим духам, поправлЯєшсЯ. ‹ице порожевiло, ноги стухли, змiцнiли. Њожна рушати до Ћльги ‚асилiвни. Ќедужий тiльки болiсно посмiхнувсЯ. ‡нав, що старий перебiльшує: Яка там поправка? Ќоги. Љолоди колодами - ними й ворушити не годен пiд ковдрою Ќавiть Якiсь пiдозрiлi виразки з'ЯвилисЯ на них, кровоточать. —и не лепра, бува, захотiла породичатисЯ з ним? ™е тiльки її бракувало... –ього днЯ Ѓайбал довше, нiж звичайно, затримавсЯ в мiстi i повернувсЯ не сам, а разом з ѓавриловими. ЋглЯнувши недужого, Ћльга жахнулась, аж потемнiла на виду. - ‚арвари! †орстокi вандали ви! ‚ампiри! - мовила гнiвно. - Ћбидва. •iба можна так ставитисЯ до свого здоров'Я? Ћ боже свЯтий, боже милосердний. ‹ежить, конає, а про порЯтунок i не думає. - џ ж йому казав, що ви, а вiн... - вставив несмiливо Ѓайбал. - Ќу, зневажаєте мене Як медика, хай, - провадила далi, - могли б покликати ѓусєва. ’ой нiколи не вiдмовитьсЯ. I лiкар тЯмущий. ’и поглЯнь, глЯнь, - кивнула чоловiковi, показуючи Џавловi ноги, що вже бралисЯ синЯвою. - Ѓачу, - скрушно хитнув головою Љость. - …х, Џавле Ђрсеновичу, бити вас треба за такi речi, нещадно бити. „алi ви тут не залишитесь. Џоїдете до нас. ’ак же, Ћлю? - I негайно, - потвердила. ЏiслЯ обiду й вiдбулосЯ переселеннЯ. ‡ двох своїх кiмнаток ѓаврилови бiльшу вiдвели ѓрабовському та Ѓайбаловi, а самi оташувалисЯ в меншiй, де було зовсiм тiсно. ‚ першi днi Џавло протестував, незручно почуваючи себе в родинi коханої жiнки. Џросив найнЯти йому окрему квартиру, але нi Љость ‘еменович, нi Ћльга не хотiли слухати. Ђ потiм йому так погiршало, що вiн уже не мiг i просити. ѓай-гай, скiльки часу спливло вiдтодi - понад чотири мiсЯцi. ‘коро й весна - то ж, мабуть, перед її приходом так заморозило й завiхолило. ’епер йому, порiвнЯно _з тим, Як було, нiби полегшало, але цЯ зима назавжди закарбувала свою жорстоку печать: груди ниють, дихати важко, а ноги й зовсiм зледащiли. ‚iн чудово розумiє: без Ћльги наврЯд чи зможе змагатисЯ з своїми недугами, а надто - перемогти, здолати їх. Ђле й розумiючи все це, не може далi залишатисЯ тут. I не залишитьсЯ. Ќе дозволЯє сумлiннЯ, любов i повага до господарiв. Ђдже зараз квартира ѓаврилових нагадує шпиталь: у цiй кiмнатi лежить вiн, а в другiй - Љость, Якого теж мордують сухоти. ‚ажко Ћльзi: кожного днЯ треба тричi нагодувати обох, кiлька разiв напоїти чаєм, лiками, поставити банки, грiлки. ‚она намагаєтьсЯ не виказати своєї перевтоми - бiгає, жартує, бадьорить їх. Ђле Џавло добре бачить, Як вона вибиваєтьсЯ з сил, марнiє, Як ширшають i густiшають синцi пiд її очима, а самi очi вiд того гублЯть свiй колишнiй блиск i або меншають, або ж глибше занурюютьсЯ в орбiти... ‚iташевський зайшов збуджений i веселий. - Є, є! - гукнув ще в сiнЯх, зiрвавши з носа окулЯри, Якi враз змокрiли в кiмнатi. - ’аки знайшов. I подав книжку в брунатнiй обкладинцi - "ЏоэзиЯ славЯн", - прочитав ѓрабовський уголос. - Ћ-о-о! - вигукнув. - ‚елика, безмежна дЯка вам, Њиколо Ћлексiйовичу. „лЯ мене зараз це - прЯмо-таки лiки, бальзам, порЯтунок. - Ђ Я це й сам знаю, - задоволено посмiхнувсЯ гiсть, надЯгаючи протертi окулЯри. - —ув же, бачив, Як ви побивались, Як мрiЯли про неї. - „е ж ви її взЯли? - “ тутешньої вчительки Ђнтонiни Њихайлiвни џкуцевич. ‚она працює в жiночiй гiмназiї, любить поезiю i має непогану бiблiотеку. Љолись познайомлю з нею, думаю, будете задоволенi. - ‘пасибi. - Њаю длЯ вас ще подарунок. - џкий? ‚iташевський поглЯнув на трохи вiдхиленi дверi. - Љвартиру вам напитав. Ќедорога й близько звiдси - на Ѓереговiй вулицi, у ѓабишевих. •азЯїв двоє та донька. I люди порЯднi, чеснi. ‚ них буде добре. Ћт лиш потерпаю, чи не розсердЯтьсЯ на мене Љость ‘еменович та Ћльга ‚асилiвна. - Ђ таки будемо сердитись, Њиколо Ћлексiйовичу, - смiЯласЯ Ћльга, заходЯчи в кiмнату. - Ќавiть розгнiватисЯ можемо. Њи з Љостем уже почули вашi секрети. ‡а книжку дЯкуємо, а Џавла Ђрсеновича в такому станi не вiдпустимо, поки не одужає. I не наполЯгайте. - Ђ Я й не кажу, Ћльго ‚асилiвно, зараз, - мовив ‚iташевський. - ’ак, пiслЯ одужаннЯ цiлковитого й гарантованого, квартира почекає. ѓабишеви не кваплЯтьсЯ. Њаю до вас, Џавле Ђрсеновичу, одну невеличку справу, але про неї скажу, мабуть, потiм. - „лЯ чого ж вiдкладати? Љажiть. - ’ак, так, - докинула Ћльга. - ‡амахнувшись - бийте. —и при менi говорити не можна? —оловiчi потаємини? - Њожна й при вас. ‚и, Џавле Ђрсеновичу, Якось говорили, що взЯли б собi учнiв. “чора, коли Я був у џкуцевичiв, Ђнтонiна Њихайлiвна просила пiдшукати длЯ однiєї гiмназистки репетитора. ’а дiвчина в цьому роцi має закiнчити гiмназiю, але довго хорувала i вiдстала. Ќу, вчителька, звiсно, хоче... - —асом, не длЯ доньки осадчого? - перебила ѓаврилова. - „лЯ неї. ‡даєтьсЯ, Ђнфiсою звуть. - ’ак, так, Ђнфiсою, - ствердила Ћльга i Якусь мить подумала. - Ќевелике щастЯ. „ивна вона, цЯ дiвчина. I вродлива собою, i розумом бог не скривдив, але чогось нiби їй бракує. Љажуть, дуже химерна, не має нi характеру, нi сили волi, анi твердих переконань. ’а ще й з мiщанськими забаганками... 7_ –ього разу повернувсЯ Ѓайбал, коли в хатi вже блимало свiтло. Њовчки скинув шапку, роздЯгнувсЯ, грузько сiв на лаву i втупив очi в долiвку, наче йому було соромно. Ључмата голова низько схилена, плечi згорбленi, весь Якийсь жалюгiдний. Љоли б не важке диханнЯ, час вiд часу перериване зiтханнЯм, можна було подумати - старий скам'Янiв. ™о з ним? Ќе запитав про здоров'Я, Як завжди. Ќаче й не помiтив того, що хворий не лежить, а сидить за столом, працює. —им так заклопотаний? I де був? Џiшов ще зранку, мав тiльки зайти до ѓабишевих, оглЯнути кiмнату, познайомитисЯ з хазЯЯми. —и, може, ѓабишеви передумали, i вiн шукав iншу квартиру? ѓрабовський кладе на стiл книжку, котру читав, поволi зводитьсЯ на ще не зовсiм слухнЯнi ноги. ѓолосно кашлЯє, нагадуючи про себе, i обережно ступає по кiмнатi, Як дитина, що вперше смакує насолоду самостiйної ходьби. - Ќу, Як там? „овго чекає на вiдповiдь, але Ѓайбал мовчить. - Ѓули в ѓабишевих? ‘тарий тiльки болiсно зiтхнув. - Ѓачили кiмнату? ‡нову довга мовчанка. - ‘подобалась? Ѓайбал нарештi зводить голову, i ѓрабовський бачить у його вицвiлих очах сльози, а на лицi - темно-червонi садна. - ™о трапилось? - стривоживсЯ. - ‘кажи менi, Џавле, скажи! - вибухає старечий голос. - Људи тепер iти? „о кого вдаватисЯ? „е шукати? - ѓабишеви не хочуть мене прийнЯти? - ‘кажи, кому скаржитись? - Ќа кого? Ђле старий не вiдповiдає. - Џравду ти говорив, ще там, у наслегу, а Я, дурень, не вiрив. - ‚и про що? - ’а про губернатора ж. - •одили до нього? - •одив, хай з нього дух вийде. - ЏрийнЯв? - Ќе допустили. ‘тав їм викладати про озеро, а вони розреготалисЯ й виштовхнули мене геть. ’ак само, Як мархiнський писар, Як вiлюйський справник. ЃiлЯ управи здибав одного чоловiка - нашого ж таки, Якута, що сторожує там. ђозказав йому все, а вiн i порадив: ’и, каже, зроби, Як iншi. Їх теж не пускають до губернатора. ‚они чекають тут, пiд управою, а коли губернатор, скiнчивши службу, йде додому, переймають його, стають на колiна i виповiдають свої скарги". ’ак Я й зробив. ’iльки-но губернатор вийшов з управи, Я впав на землю, але не встиг i слова вимовити. "‡абрати!" - гукнув солдатам. Ќу, тi й схопили мене. џ вiдбивавсЯ, то вони понадавали менi, скiльки захотiли. Ѓайбал пройшовсЯ пальцЯми по виразках на обличчi, нервово зiщуливсЯ, обхопив руками голову i весь затрЯссЯ в давкому риданнi. ‚идно, намагавсЯ стримати сльози, та не мiг. ѓрабовський стоЯв остовпiло, не вiдаючи, чим допомогти цiй людинi, завжди такiй незламнiй, беручкiй, сповненiй вiри, а тепер безсилiй та безпораднiй. ™о викликало це розпучне риданнЯ? Љривавi садна, чорна кривда, образа? Ќесправедливiсть? Њожливо, й вони, можливо. Ђле найголовнiшим було, мабуть, iнше - крах свЯтої мрiї. ’ак, так, Ѓайбал, очевидно, прощавсЯ з своєю роками виплеканою мрiєю-надiєю, i його душили невтiшнi сльози. - Ќу от, - глухо заговорив вiн, сЯк-так вгамувавши риданнЯ. - ’епер усе, - похитав вiн головою, Як над покiйником. - Ћзеро... ‘iнокiс... ‹юди... Ќi, нi, не з того кiнцЯ треба починати. Ќе з того. ‚огню, Џавле, потрiбно. ‚огню. ’акого, щоб усе зiтлiло - i бордонський староста, i мархiнський писар, i вiлюйський справник, i тойони, й губернатор. „о єдиного, до нiгтЯ. Ђ тодi вже можна братисЯ за осушеннЯ озера. Ћхо-хо-о... ‡автра перевезу тебе до ѓабишевих та й поїду. „алi затримуватисЯ тут не можу, бо Як почне танути снiг - тодi не доберешсЯ, хоч на животi повзи. ‘аме траплЯєтьсЯ пiдвода у ‚iлюйськ, пiдвезе, а там... ѓодi просити. Џочну з ћгаЯ... * * * ‚iташевський та Ѓайбал не прогадали - кiмната в будинку ѓабишевих сподобаласЯ ѓрабовському. Ѓула вона невеличка, але з двома вiкнами, Якi виходили на пiвдень та захiд, тепла й затишна. ‚ нiй зручно вмiстилисЯ стiл, чотири стiльцi, лiжко й маленький, дбайливо виструганий ослiнчик бiлЯ груби. Ѓракувало тiльки довгої лави, де б можна скласти книжки. Ђле через тиждень по приходi пожильцЯ хазЯїн змайстрував мiцну, хоч i не дуже зграбну, модринову подобу мисника, Який увiбрав майже всю Џавлову бiблiотеку. ‡годом той мисник було пофарбовано охрою, а спереду зависла свiтло-синЯ ширмочка. Џавло добре знав, що її почепили моторнi Ќюргустанинi рученЯта, хоча й не бачив, коли те сталосЯ. Ќюргустана - єдина донька, чорноока втiха ѓабишевих. Їй пiшов шiстнадцЯтий рiк. ‚она вiльно читає, трохи пише, знає росiйську мову, але чомусь дуже сором'Язлива i полохлива, мов сарна. –ю дивну й милу цнотливiсть дiвчини Џавло помiтив з перших днiв свого життЯ у ѓабишевих. Љожен день чує, Як за стiною дзвiнко дзюрчить, грайливо переливаючись, безжурний смiх Ќюргустани, а коли переступить порiг мешканнЯ хазЯїв - вона одразу змовкне i не знає, куди подiти себе. Її гарна, гладенько зачесана голiвка схилена, стрiлчастi вiї опущенi, густо-чорних, схожих на перестиглi черешнi, очей не видно, а пальцi хапаютьсЯ за Якусь роботу. ’ака вона i на подвiр'ї, такою бачив її i в мiстi: йде вулицею - строга, зосереджена i поспiшає, наче боїтьсЯ, щоб хтось не перейнЯв її або не окинув лихим поглЯдом. ‘коро пiвроку, Як ѓрабовський мешкає в ѓабишевих, а побалакати з Ќюргустаною так i не довелосЯ. ’а й Як побалакаєш? ‘трiнешсЯ в сiнЯх чи на подвiр'ї - опускає очi; працюєш - нiколи не зайде. Ђ що вона буває в нього, це зразу видно: бо коли прибирає Ќюргустана, тодi не тiльки пiдметено та витерто, але й на столi охайно складено всi папери. Ќедавно сталосЯ й таке. ѓрабовський сфотографувавсЯ в ѓаврилова, одiслав картки ѓрiнченковi, ђомасевi, „улембi, Љранiхфельдам, Ћжиговим, а одна зосталась. Џоклав її на вiкнi, i вона лежала там, поволi згортаючись у дудочку. ’а раптом зникла звiдти. Џошукав, пошукав, але не знайшов i на тому заспокоївсЯ - незручно було говорити хазЯЯм. Њинуло кiлька днiв. Џовернувшись Якось з мiста, здивувавсЯ: його фотографiЯ стоЯла на столi в новiй полакованiй рамочцi. Iнодi траплЯлисЯ також iншi "пропажi". Ћдну з таких виЯвив випадково. Џрочитавши в "Љиевской старине" роман Њихайла ‘тарицького "Џеред бурей", залишивсЯ незадоволений i поклав часопис у мисник. ‡годом вирiшив написати гостру рецензiю на той роман. ЏодививсЯ туди, де мала бути книга, - нема. Џригадував, чи не дав кому почитати. Ќi, не давав. Џонервував трохи, а через два