буде тобi. Ђж тодi ‘варг тихо промовив: - Ђ менi, браттЯ, дайте рiзну кузнь. ’ам у клiтЯх чимало її лежить - крицЯ й ллЯчки, ковадла та молоти. ‚ам вони нi до чого, менi будуть у нагодi. - ‡абирай усе! - крикнув Ѓразд. - Ѓери, - згодивсЯ Њикула. I вони замовкли. ‡ усiм нiбито закiнчили. ™о, справдi, можна було ще подiлити в оцiй старiй, убогiй хижi? Ђле брати не йшли, вони немов сп'Янiли вiд розмови, може, в них бродив ще хмiль i вiд тризни. - Ђ скажи, брате, - запитав раптом ‘варг, - чи не було в батька Ђнта золота, срiбла, кун? ‚iн подививсЯ на Њикулу недовiрливими хижими очима. - ‡олота, срiбла, кун? - хрипким голосом промовив Њикула. - ’а звiдки ж вони? - ‡ажди, братеї - вже бiльш сердитим голосом крикнув ‘варг. - Ђле ж ти менi сам говорив про скарб, Який тобi заповiдав батько. - ’ак, говорив... - Ѓач, Ѓразде, - звернувсЯ ‘варг до старшого брата. - џ ж тобi казав. - Ѓачу, ‘варже, бачу, - запаливсЯ i Ѓразд. - ’ак де ж цей скарб? - заревiв ‘варг. Њикула схопивсЯ на ноги. ‘хопились i брати. —ервоний жар свiтивсЯ в них пiд ногами, тiнi братiв сЯгали стелi, й здавалосЯ, що вони впираютьсЯ в неї головами. - ™о ви говорите? - захрипiв Њикула. - ѓовори краще ти! - кричав Ѓразд. - ‚iддавай скарбi - волав ‘варг. I вже Ѓразд i ‘варг разом схопили Њикулу за руки, трЯсли його так, нiби з його тiла мiг висипатись батькiв скарб. - ЉлЯнусь Џеруном! - хрипiв Њикула. - Ќе дав менi батько нiЯкого скарбу. ‚iн говорив, що скарб за городищем, над „нiпром. - Ѓрешеш! - кричав Ѓразд i трусив Њикулу. -‹жа! - волав ‘варг. Ђле в цю хвилину в хижi пролунав ще дужчий крик - на помостi прокинуласЯ ‚iста i в однiй сорочцi, Як спала, схопилась, пiдбiгла до трьох братiв, заголосила: - Џощо убиваєте? Џощо? ‘лiдом за нею схопиласЯ й Њалуша, вона також пiдбiгла до батька й також закричала. ‘варг з Ѓраздом облишили брата Њикулу. - •одiмо! - промовив ‘варг. - Џiдемо! - махнув рукою Ѓразд. ‚они ще потоптались на мiсцi, обернулись i, вдаривши дверима, вийшли з хижi. - ™о то було? - запитала ‚iста. - —ого вони тебе хотiли вбити? - Њовчи! - вiдповiв Њикула. - Њобчи, ‚iсто, мовчи й ти, Њалушо. Ќiхто мене не вб'є. ‹Ягайте спати, спiть... ‚они вiдступили до помосту, а Њикула сiв бiлЯ вогнища, схилив голову на руки i задививсЯ на жар, що таємничо, з легким трiскотом дотлiвав на камiннi. ‡ його засмучених очей викотилисЯ одна за одною кiлька сльозин, а з грудей вирвавсЯ стогiн. ђЋ‡„I‹ „ђ“ѓ€‰ 1 ѓора* (*ѓора - найстарiша частина давнього Љиєва.), Як i передграддЯ з Џодолом, прокидались рано, до схiд сонцЯ. ’iльки друга, нiчна, змiна сторожi закiнчувала свою варту, приходили сторожi деннi, на вежах i наокруг стiн ѓори - вiд Џодолу, „нiпра й Џеревесища - лунали звуки бил: нiч закiнчувалась. Ћдразу ж пiслЯ цього на ѓорi - у теремах кнЯжих, на дворах воєвод, боЯр, тисЯцьких i тiунiв* (*’iуни -урЯдовцi, виконавцi.), що стоЯли посеред ѓори, i в землЯнках i хижах гриднiв* (*ѓриднi - кнЯжа охорона.), смердiв, ремiсничого люду, що тулились до внутрiшнiх стiн города, - запалювались жовтi вогники, чулись голоси, iржали конi, ревла худоба. ’одi ж опускали мiст, через Який з ѓори iшов шлЯх до Џодолу. „овго рипiли жеравцi* (*†еравцi-блоки.), щось вигукувала в пiтьмi сторожа, нарештi, торкаючись протилежного кiнцЯ рову, гупав мiст. Џо той бiк рову вже ждали, бо на дерев'Яному настилi мосту одразу ж тупотiли конi, лунали кроки багатьох людей - то сюди, на ѓору, з Ћболонi й кнЯжих садiв i городiв холопи везли молоко, овочi й зiллЯ* (*Ћвочi - садовина, зiллЯ - городина.), поспiшали на роботу здателi* (*‡дателi - будiвельнi майстри.), всiлЯкi кузнецi, Яким не було де жити на ѓорi i Якi тулились у хижах i землЯнках передграддЯ. ѓора оживала. ‚же брЯжчала ключами й ходила, присвiчуючи лiхтарем, з своїми дворЯнами* (*„ворЯни - слуги на кнЯжому дворi.), одмикала клiтi й медушi ключницЯ кнЯжа џрина; ремiсники й кузнецi запалювали й роздмухували горна, скрiзь над димарЯми вставали й вились до неба димки; пахло свiжим печеним хлiбом, рибою, м'Ясом; жерцi розпалювали вогонь на требищi, i на тлi чорного неба вирiзувавсЯ тесаний з товстелезного дуба Џерун. Џоблискуючи срiбними вусами й бородою, вiн, здавалосЯ, пiдiймаєтьсЯ навшпиньки й дивитьсЯ через стiну ѓори на Џодол, „нiпро i далекий, темний ще берег. Ќа головному концi* (*Љонець - вулицЯ.) ѓори, що тЯгнувсЯ вiд Џодольських ворiт до требища, видно було все бiльше возiв, спроквола їхали на конЯх гриднi, а далi забрЯжчали об камiнь посохи - боЯри й воєводи, мужi лiпшi й тiуни поспiшали до широких дверей кнЯжого терема, щоб бути там, коли покличе кнЯгинЯ. •тось торкнув кнЯжича ‘вЯтослава за плече: - ‚ставай, кнЯжичу, вставай! ‚iн ще хотiв спати, нелегко було пiдiйнЯти важкi повiки, але знову до плеча торкнулась рука: - ‚ставай-бо, кнЯжичу! I тодi кнЯжич остаточно прокинувсЯ, розплющив очi, подививсЯ перед собою. ЃiлЯ лiжка стоЯв вуйко* (*‚уйко, уй - дЯдько, вихователь, пестун.) його Ђсмус в темному опашнi, на Якому окреслювались сива борода й блiдi руки. Џраворуч вiд нього на столику рiвним вогнем горiла свiчка, через вузьке вiкно, бiлЯ Якого стоЯло лiжко кнЯжича, видно було зорi. ‚уйко Ђсмус допомiг кнЯжичу помитись, простежив, коли вiн одЯгавсЯ, i разом з ним спустивсЯ сходами в сiни. ’ут, у сiнЯх, було людно. ‘аме в цей час змiнювались гриднi - сторожi терема, скрiзь горiли свiтильники, бiлЯ сходiв стоЯли молодший брат ‘вЯтослава “лiб, воєвода ‘венелд i ще кiлька боЯр i воєвод, що, либонь, ждали ‘вЯтослава, бо, тiльки вiн спустивсЯ, привiтались i рушили переходами до стравницi. ‘травницЯ виходила вiкном на „нiпро, там вже горiли два свiтильники; в кутку, у побудованiй Як жертовник печi, палахкотiв вогонь. Џосеред стравницi стоЯв стiл, накритий бiлою скатертиною, навкруг нього - стiльцi з високими спинками. Ќа столi все було готове длЯ снiданнЯ: посерединi лежав у великiй корчазi хлiб, край столу - череп'Янi миски й дерев'Янi ложки, келихи, налитi пахучим квасом з кнЯжих медуш. ЉнЯгинЯ Ћльга увiйшла до стравницi з iнших дверей i зупинилась на порозi. Ѓула вона одЯгнута, Як належало, - у бiлiй сукнi тонкого шовку з срiбними пальметами по всiй тканинi, облЯмованiй широкою темною каймою; поверх сукнi плечi її облЯгало червоне, заткане золотом корзно* (*Љорзно - мантiЯ, накидка.); темне волоссЯ, зачесане на продiл, прикривала шовкова бiла пов'Язка, кiнцi Якої спускалисЯ на груди, єдиний знак великокнЯжого роду - золота гривна* (*ѓривна - золотий обруч.) - поблискував на шиї, а на ногах у неї були червонi хзовi* (*•оз (хзовий) - сап'Янова шкiра.) - чобiтки. ЉнЯгинЯ була не молода вже жiнка, з продовгуватим обличчЯм, тонкими темними бровами, чiтко окресленим носом, тугими устами, проте блiдiсть, кiлька глибоких зморщок на чолi, великi запаленi очi, що проймали, здавалосЯ, людину наскрiзь, свiдчили про її неспокiй, тривогу, може, довгi безсоннi ночi. ’iльки кнЯгинЯ увiйшла, сини, воєводи й боЯри низько їй вклонились. - ‡драва будь, кнЯгине! - мовили вони. ЉнЯгинЯ вiдповiла на їх привiтаннЯ, ступила вперед i зупинилась бiлЯ столу. ’одi до стравницi зайшла лiтнЯ, трохи зiгнута жiнка з сивим волоссЯм - ключницЯ џрина. ‚она наблизилась до кнЯгинi, вклонилась їй i поцiлувала руку. - „озволь, кнЯгине, подавати страви! - Џочинай, џрино! - вiдповiла кнЯгинЯ. џрина вийшла, повернулась, принесла й поставила на стiл горнцi, в Яких парувало смажене м'Ясо, казанок, у Якому булькотiла юшка, велику миску з сочивом. “ свiтлицi запахло лавром, чЯбром, перцем. Ђле кнЯгинЯ не робила знака сiдали до столу. ‚она обернулась до воєводи ‘венелда, кивнула йому головою, i той узЯв на столi одну з порожнiх дерев'Яних мисок, поклав на неї потроху вiд кожної страви, Якi були на столi, - хлiба, м'Яса, риби, сочива, - потiм ступив до печi в кутку i поклав з миски на вогонь вранiшню жертву. ‚огонь пригас, над жаром пiднЯвсЯ i клубком покотивсЯ по стравницi димок, але одразу ж вогнЯнi Язики, неначе жадiбнi гнучкi пальцi, обгорнули страву, у жертовнику вибухнуло, загоготiло полум'Я. ’iльки тодi всi сiли до столу й почали снiданнЯ. Ќа покутi, на чiльному мiсцi, сiла кнЯгинЯ, по праву руку вiд неї син ‘вЯтослав, по лiву - “лiб, а ще далi воєводи, боЯри. ЉнЯгинЯ Ћльга теплими очима дивилась на своїх синiв. Ћсь сидить ‘вЯтослав! ‚узлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний, з високими грудьми й дужими руками, вiн здаєтьсЯ старшим вiд своїх лiт. ђусЯвого, з довгим i цупким волоссЯм, що, рiвно пiдстрижене над чолом, пасмами спадало до шиї, з сiрими очима, що iнодi, правда, можуть раптом невiдомо чому i потемнiти, з сухим, iз невеликою горбинкою носом i жорсткуватими устами, ‘вЯтослава не можна було назвати красивим хлопцем. Iнодi ж кнЯгиню Ћльгу вражало й те, що ‘вЯтослав зненацька мiг сказати рiзке слово, вихопитись iз власною думкою поперед старших, зробити щось всупереч, на своє. ‡овсiм не таким був менший син кнЯгинi “лiб. Ѓiлолиций, з рум'ЯнцЯми на щоках, з темним хвилЯстим волоссЯм i такими ж темними рiвними бровами, карими ласкавими очима, менший син кнЯгинi був слухнЯний, запобiгливий, тихий, i коли б не хлоп'Ячий одЯг, його можна було б прийнЯти за дiвчину. ‚она любила обох синiв, але серце її чомусь бiльше лежало до молодшого сина “лiба. —ому? ‚она не могла б на це вiдповiсти, але справдi, мабуть, тому, що старший, ‘вЯтослав, i схожий був на батька - чоловiка кнЯгинi Ћльги - IгорЯ, i вдачею нагадував його, менший же син “лiб нагадував її саму, кнЯгиню. Ђ хiба може людина не любити себе або хоч свою вiдбитку?! Їли в мовчаннi. ЉлючницЯ џрина так само мовчки час вiд часу заходила до стравницi, пiдкладала страви, принесла нарештi корчагу з вином. I тодi сталось те, чого давно не траплЯлось тут, у стравницi, i що дуже сполошило кнЯгиню Ћльгу, а ще бiльше ключницю џрину. Љоли џрина пiдiймала перед собою корчажець, щоб спочатку налити вина кнЯгинi, а потiм кнЯжичам, воєводам i боЯрам, рука її здригнулась, на чолi рЯсно виступили краплини поту. Џроте вона не зупинилась, пiднЯла корчажець ще вище, пiднесла його до келиха кнЯгинi й почала наливати. Ђле вино полилосЯ не в келих, а на скатертину перед кнЯгинею, розпливлосЯ кривавою плЯмою. - ™о ти наробила? - сплеснула руками кнЯгинЯ. - Њатiнко кнЯгине! - крикнула џрина. - –е ж Я... Я не бачила, матiнко кнЯгине. ‚она залишила свiй корчажець i пiдвела голову. “ цю хвилину на стару жiнку, сиве волоссЯ Якої вибилось з-пiд чорної хустки, а очi закипiли слiзьми, страшно було дивитись. - Њатiнко кнЯгине! - благала вона. - Џрости мене, свою робу. ‚iк працюю... цього не бувало... ‘тара Я вже стала, немiчна! - бiдкалась ключницЯ, намагаючись пiймати руку кнЯгинi. “ кнЯгинi на перенiссi гнiвно звелисЯ брови, очi її блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе, опустила брови, примружила очi. - ‚ино проливаєтьсЯ на щастЯ... Ђ тобi чи не час спочити вже, џрино?.. Ђдже тремтить рука... ’ерем київських кнЯзiв збудований був на два поверхи. Џерший поверх, куди через високий ганок входили просто з двору, мав сiни - великий покой, у Який через двоє вузьких загратованих вiкон iз вкованими в них скельцЯми лилось кволе свiтло. ‚ сiнЯх стоЯли день i нiч кнЯжi гриднi, сюди раннього ранку приходили тiуни, боЯри, воєводи, мужi нарочитi. ‚iд сiней праворуч i лiворуч тЯглисЯ довгi вузькi переходи. ‹iворуч - перехiд до кнЯжої стравницi, праворуч - ще один перехiд, обабiч Якого видно було дверi багатьох свiтлиць: в однiй ждали своєї черги й дрiмали вночi гриднi, ще в однiй жив ларник* (*‹арник - кнЯжий писепь i охоронник печатi.) Џеренiг, що берiг харатiї кнЯзiв i їхнi печатi, в самому куточку туливсЯ христиЯнський свЯщеник ѓригорiй, Якого кнЯгинЯ тримала бiлЯ себе на ѓорi. –е був добрЯчий поверх, будували його стiни в давнi часи, i нiби перший камiнь в них поклав сам Љий. Џiзнiшi ж кнЯзi добудовували його й поширювали. Ђле все тут було, Як i колись: у сiнЯх i переходах стоЯли важкi свiтильники, пiд стелею висiли свiчада, камiнь пiдлоги витертий був до блиску тисЯчами нiг, тут пахло землею й цвiллю, звуки крокiв лунали глухо, невиразно. ‡овсiм iнший виглЯд мав другий поверх терема, Який звичайно всi називали верхом. ’уди вели широкi сходи, в кiнцi Яких була ‹юдна палата, де звичайно збирались тi, що ждали виходу кнЯгинi або ж готувались увiйти в ‡олоту палату. ’ут iнодi, сидЯчи в крiслi пiд вiкном, чинила суд i правду кнЯгинЯ. ‡ другого ж боку вiд сходiв починавсЯ самий верх. ’ут була ‡олота палата, покої кнЯзiв. Ћсобливо вражала тих, кому щастило потрапити на верх, ‡олота палата. Ѓула вона, Як на тi часи, досить велика - крокiв тридцЯть завдовжки, десЯть - п'ЯтнадцЯть завширшки. ‡надвору через вузькi, але високi вiкна, в олов'Янi рами Яких встановлено було склЯнi круглi шибки, сюди вливалось багато свiтла, все в палатi сЯЯло й блищало: срiбнi свiтильники попiд стiнами, свiчада пiд стелею, високий помiст в кiнцi палати, де стоЯло велике, викладене золотом крiсло, два золотi перехрещенi списи над ним - знамена кнЯжi, i ще два такi ж, але меншi крiсла без списiв обабiч. Џроте не все сЯЯло в цiй палатi. Џопiд її стiнами стоЯли важкi, темнi дубовi лави, а над ними на стiнах рЯд у рЯд тьмЯно поблискували поїденi прозеленню шоломи, кольчуги, щити, списи. ’ому, хто нiколи не був у цiй палатi, спочатку здавалосЯ, що то встали з лав, стоЯть попiд стiнами Якiсь велетнi, богатирi. ’а нi, на лавах звичайно, коли входив кнЯзь, сидiли воєводи й боЯри, зброЯ ж на стiнах належала покiйним київським кнЯзЯм. ’ут висiла зброЯ й обладунок перших київських воєвод - залiзний, клепаний такими ж цвЯхами шолом без заборола, Який колись носив Љий, його щит i топiр i такi ж шоломи й топори воєвод-кнЯзiв ™ека й •орива. ‡-помiж iншого видiлЯлисЯ шолом i бронЯ кнЯзЯ Ћлега. Џо них кожний мiг бачити, що кнЯзь був надзвичайно високий, широкий у плечах, мав велику славу, бо i шолом, i бронЯ-меч, i щит кнЯзЯ Ћлега блищали золотом i срiблом, всипанi були дорогоцiнним камiннЯм. Ќедалеко вiд цiєї зброї висiли шолом i меч кнЯзЯ IгорЯ, його бронЯ й щит у кiлькох мiсцЯх погнутi були мечем. I тому, хто проходив тут, через ‡олоту палату, особливо ж у вечiрнi години, коли променi сонцЯ мiнливо грали на стiнах, здавалосЯ, що за цими шоломами крiзь щiлини заборол свiтЯтьсЯ очi людей, що бронi цi ще теплi вiд людських сердець. “ палатi було кiлька дверей - праворуч i лiворуч, що вели до свiтлиць кнЯгинi й кнЯжичiв, i в стiнi за помостом - до спочивальнi кнЯгинi та її покоїв. ‡а ними, хоч не всi це знали, знаходились ще однi - чорнi сходи, Якими можна було пройти до стравницi, вийти в двiр, спуститись у сiни. Ђле цими сходами ходили тiльки кнЯгинЯ та її сини. ЉнЯгинЯ Ћльга не сказала џринi правди. ЏлЯма вiд червоного вина на скатертинi в стравницi дуже збентежила її - то, гадала вона, був недобрий знак, пересторога. џкщо так починаєтьсЯ день, слiд ждати лиха й надалi. ЉнЯгинЯ не помилилась. Љоли вони виходили з стравницi, воєвода ‘венелд, що нечутно ступав трохи позаду неї з лiвої руки, встиг сказати: - Ќедобрi вiстi з полЯ, кнЯгине! - Ђ що? - Џеченiги прорвалисЯ за Ќежатою Ќивою, доходили аж до ‹юбеча, наробили великого зла. - Људи ж дивиласЯ сторожа полЯ? - ЉнЯзь Ћскол тут, сам скаже. ЉнЯгинЯ Ћльга уповiльнила кроки; з сiней долiтав шум людей, що ждали там кнЯгиню. - ‡нову ж повернулись купцi нашi вiд ‘аркела* (*‘аркел - Ѓiлi ‚ежi, хозарське мiсто на „ону.), - встиг ще сказати ‘венелд, - пограбували їх там, двох убили, а ЏолуЯра ослiпили. Ђ в сiнЯх все зростає шум: перед кнЯгинею, що вийшла з темних переходiв i стоїть, освiтлена багатьма вогнЯми, на порозi, низько вклонЯютьсЯ воєводи й боЯри, до самої землi згинаютьсЯ тiуни. - ‡драва будь, кнЯгине! - Ќа многi лiта, кнЯгине! ‚она суворо оглЯдає весь цей натовп, дивитьсЯ на довгобородих, озброєних високими посохами мужiв нарочитих, у Яких на темних опашнЯх висЯть по двi-три золотi гривни, на воєвод, що, погладжуючи довгi вуса, тримають правi руки на золотих Яблуках своїх мечiв, на старших i молодших боЯр, Якi так низько вклонились, що не видно їхнiх облич. - ‡доровi будьте, воєводи, боЯри, мужi! - вiдповiдає кнЯгинЯ Ћльга i, зробивши рукою знак ‘венелду, починає пiднiматись сходами вгору. ‡а нею iдуть сини ‘вЯтослав i “лiб, воєвода ‘венелд, тисЯцький сторожi полЯ Џрись, кнЯзь чернiгiвський Ћскол, мужi нарочитi i ларник Џеренiг. “сi вони, важко гупаючи ногами, слiдом за кнЯгинею Ћльгою пiдiймаютьсЯ сходами в ‹юдну палату. “ цiй просторiй палатi, де стелю пiдпирають дубовi тесанi стовпи, дверi й вiкна розчиненi, крiзь них повiває свiжий вiтер з „нiпра. Ќебо над „нiпром ще темне, на ньому горЯть Яскравi зорi, вище вiд усiх палахкотить схожа на розпечений камiнь денницЯ. ЉнЯгинЯ Ћльга сiдає в крiсло. Ћбабiч неї горЯть два свiтильники. ‚iтер з „нiпра роздмухує вогнi, мiнливе промiннЯ блукає по палатi. ЃоЯри, воєводи й тiуни встигли вже увiйти, стоЯть пiвколом попiд стiнами, й кнЯгинЯ бачить їхнi довгобородi обличчЯ, гострi очi, чiпкi, нiби до самого долу опущенi руки. Џозад крiсла за кнЯгинею стоЯть мужi нарочитi й сини ‘вЯтослав i “лiб. - —ули ви, боЯри й мужi, - починає кнЯгинЯ, - печенiги нiби заЯвились у полi? - —ули. “ землi ‘iверськiй i ЏереЯславськiй, - лунають сполоханi голоси. - Ђ де кнЯзь чернiгiвський Ћскол? - џ тут, кнЯгине! - ‚ийди сюди... ЉнЯзь Ћскол виходить наперед i зупинЯєтьсЯ напроти кнЯгинi. –е не старий ще чоловiк, небiж кнЯзЯ IгорЯ по сестрi ѓоринi, мужу Якої, ђатомиру, кнЯзь Iгор i подарував —ернiгiв. Ђле Як несхожий Ћскол на свого батька, що вiрно служив Љиївському столу, не раз ходив з кнЯзем Iгорем на рать i загинув, захищаючи його в землi „еревлЯнськiй. „ивитьсЯ кнЯгинЯ Ћльга на Ћскола i думає: багатий, дуже багатий кнЯзь чернiгiвський, хто знає, у кого бiльше в скотницi* (*‘котницЯ - скарбницЯ.) золота, срiбла й рiзних скарбiв - у неї на ѓорi чи в нього в —ернiговi. I не хтось, а сама кнЯгинЯ Ћльга винна, що став таким кнЯзь Ћскол. Ђдже це вона, уставлЯючи ђуську землю й даючи погостам уроки, подарувала кнЯзю Ћсколу кращi землi за —ернiговом, лiси над „есною, гони на рiках. Ѓагатий, думала, буде кнЯзь чернiгiвський, мiцним буде стiл Љиївський. Ћт i помилилась кнЯгинЯ. Ђлчна душа в кнЯзЯ Ћскола, не може вiн задовольнити своєї жадоби, насипає скотницi, збирає землi, перетiсує* (*Џеретесати - поставити своє клеймо, печать.) лiси, замикає гони. Ђ от землi ђуської не береже кнЯзь Ћскол. ‘идить у дiтинцi* (*„iтинець - фортецЯ города.) на —орних горах, має численну дружину, знає, що нiхто не пiдступить i не вiзьме його там. ’а й кому —ернiгiв i всЯ ‘iверська землЯ на завадi? Ќе на —ернiгiв, а на Љиїв цiлЯтьсЯ вороги - з одного боку в Ћскола сидЯть деревлЯни, що тiльки й думають, Як би одiрватись вiд Љиївського столу, з другого - в'Ятичi, що й днесь не визнають зверхностi Љиєва. Ђ на схiд вiд —ернiгова - „ике поле, печенiги. ‡нiме кнЯзь Ћскол свої сторожi по ‘ейму - от i вiдкритий печенiгам шлЯх до Љиєва. Ќе тiльки кнЯзь чернiгiвський Ћскол такий. ’ри днi тому був у Љиєвi кнЯзь переЯславський „обислав, скарживсЯ, що налiтають i налiтають печенiги на його землю, просив пiдмоги й пожалуваннЯ длЯ себе, воєвод, боЯр, волостелинiв. I мусила кнЯгинЯ Ћльга дати пожалуваннЯ над Ђльтою. - ЉнЯзю Ћскол, - промовлЯє суворо кнЯгинЯ. - —ому не стримав печенiгiв на ‘еймi, адже пройшли вони через усю ‘iверську землю, були пiд ‹юбечем i Ћстром, могли дiстатись i до Љиєва. - Њатiнко кнЯгине, - спроквола й тихо вiдповiдає Ћскол. - Ќалетiли печенiги з полЯ нагло, не самi iшли - нiби Якась сила їх випирала, щити - хозарськi, мечi - грецькi, Як можу Я один супроти ‚iзантiї, хозар i печенiгiв стоЯти? - ‘упроти ‚iзантiї й хозар стоїть Љиїв, ти стережи в полi печенiга. - Њатiнко кнЯгине, - скривджено каже Ћскол. - Џоле - широке, ‘ейм - глибокий, сторожа стоїть на горi, печерiг скрадаєтьсЯ Яругами... - ’ак постав сторожу, щоб печенiг не пройшов нi горою, нi Яругами, плече в плече став, не токмо мене - сiверЯн рЯтуєш. - Љого поставлю, матiнко кнЯгине? ’Яжко ратають люди в —ернiговi, ‹юбечi, Ћстрi... - Ђ ти дай землi людЯм по ‘ейму. I над „есною та „нiпром дай, нехай кожен себе береже... - Ќе маю вiльної землi по ‘ейму, „еснi i „нiпру. ’о твоЯ землЯ, кнЯгине. ЉнЯгинЯ Ћльга подивилась на мужiв i боЯр, поглЯнула на широко розчиненi дверi палати. ’ам, за „нiпром, над самим обрiєм нiби хтось провiв розпеченим жигалом, пiслЯ чого залишивсЯ вогнЯний слiд - рожева смужечка, що стала ширитись i розгортатись, а вiд неї, Як колоссЯ, в усi боки потекло Ясне промiннЯ. - ’о Як скажемо, мужi й боЯри? - запитала кнЯгинЯ. - „амо землi кнЯзевi Ћсколу, - пролунали хрипкi голоси. - Ќехай захищає ђуську землю. - —и згоднi? - ‡годнi. ’одi кнЯгинЯ Ћльга, звертаючись до ларника Џеренiга, що сидiв недалеко вiд неї на ослонi пiд стiною, де горiла свiчка, i тримав перед собою звиток шкiри й перо, сказала: - Џиши, ларнику... ‡емлю над ‘еймом на два поприща до заходу сонцЯ дати кнЯзю Ћсколу й волостелинам, щоб боронили межу... - I бiлЯ Ћстра, й на „нiпрi пiд ‹юбечем, - вставив кнЯзь Ћскол. - I бiлЯ Ћстра на два поприща по „еснi, i бiлЯ ‹юбеча на два поприща, - згодилась кнЯгинЯ. - ’iльки бережи ђуську землю, Љиїв бережи. - Ѓережу, матiнко кнЯгине, - голосно промовив Ћскол. - ЊоЯ сторожа вже прогнала їх далеко в поле. I не допустимо, не допустимо до Љиєва повiк. Ђле кнЯгинЯ була все ж неспокiйна. - Ђ може би, мужi й боЯри, - промовила вона, - послати за Љиїв дружину в поле? - ‹iпше, кнЯгине, лiпше, - загомонiли мужi. - Џошлемо дружину, - сказала кнЯгинЯ, - а поведе її кнЯжич ‘вЯтослав з воєводою Ђсмусом. —уєш, сину? - —ую, - промовив кнЯжич ‘вЯтослав i вклонивсЯ матерi. “ цей час на сходах, що вели в сiни, почулисЯ кроки багатьох нiг, збудженi голоси, i в ‹юдну палату увiйшло кiлька чоловiк - в темних свитках, пiдперезанi широкими ремiнними поЯсами, з кишенЯми на них длЯ ножiв, огнива, солi й гаками, на Якi можна було чiплЯти речi, у важких, кованих цвЯхами чоботЯх, бородатi, чорнi вiд сонцЯ й вiтру. Ќайбiльше з них вражав один чоловiк - старий, сивий, Якого вели пiд руки, бо вiн нiчого не бачив - замiсть очей в нього зЯЯли двi червонi западини. - –е ти, ЏолуЯре? - запитала сухим голосом кнЯгинЯ Ћльга, побачивши слiпого. - џ, матiнко кнЯгине! - крикнув, почувши її голос, ЏолуЯр i поваливсЯ їй у ноги. - ‚стань, ЏолуЯре, - сказала кнЯгинЯ. ‚iн встав. - ѓовори! “ палатi настала така тиша, що чути було, Як вiє вiтер одразу за вiкнами, Як глибоко зiтхнув ЏолуЯр. - ђанньої весни, - почав вiн, - Як пам^Ятаєш ти, кнЯгине, i всi ви, люди, вибули ми лодiЯми з Љиєва-го-рода, щоб дiйти до ‚ерхнього ‚олока* (*‚ерхнiй ‚олок - мiсце, де з „нiпра перетЯгали лодiї до ‚олхова.), спуститись „оном, переволокти подiї до IтилЯ-рiки* (*Iтиль-рiка - ‚олга.) i пливти в „журджанське море. Ќе вперше ми їздимо цим шлЯхом, Як i батьки нашi, дiди й прадiди, з добром усЯким - торгувати, з мечем - захищати межi. ’ак їхали й ми з великим добром - моїм, твоїм, кнЯгине, вашим, добрi люди, щоб самим його продати, а iнше добро собi привезти. ЏолуЯр на хвилину замовк, пригадуючи, либонь, Як ранньої весни вирушали вони з Љиєва, довго билисЯ проти швидкої течiї „есною й ‘еймом, Як волокли подiї вiд ‘ейму до „ону i Як пливли „оном до ‘аркела, де в бiлих вежах стоЯть хозари й беруть десЯтину. Ђле про цей довгий i важкий шлЯх купець ЏолуЯр не сказав, бо хто ж тут, у Љиєвi, цього не знав, а закiнчив: - Џроте коли добилисЯ до ‘аркела, то побачили там не бiлi вежi, а великий кам'Яний город, i заплатили за волок не десЯтину, а головою, бо темної ночi налетiли й оточили нас вої. „вох купцiв - ѓреха i ‘тогуда - вбили, багатьох покалiчили, все добро наше й твоє забрали, а менi за те, що не випустив меча з рук, викололи очi. - ™о ж то за город? - •озарський, тiльки храмина в ньому поганська, грецька. - Ђ головникiв* (*ѓоловники-вбивцi.) бачив? - Ѓачив, кнЯгине. - •то вони? - ѓречини... Ќад обрiєм з'ЯвивсЯ блискучий промiнь сонцЯ. “ палату враз увiрвалосЯ багато свiтла, постатi боЯр, воєвод i тiунiв стали виразнiшими, на обличчЯх їхнiх можна було вчитати тривогу й розпач. - Њатiнко кнЯгине! - залунало багато голосiв. - ™о робитьсЯ? Ќа Iтилi-рiцi вбивають, у –аргородi роздЯгають, а печенiги хiба не вiд них? ѓречини, тiльки гречини... - Ќедобре дiють хозари й гречини, - сказала кнЯгинЯ Ћльга, - але маємо з ними рЯд, хозарам платимо дань, грекам у –аргородi даємо i все беремо вiд них по укладу. - “ –аргородi, - гомонiли купцi, що не раз за своє життЯ вимiрЯли шлЯх до ЉонстантинополЯ, - з нами не торгують, а глузують з нас. Ђ доки будемо платити дань хозарам? ‡а що? ‡а те, що вбивають наших людей? Ќi, кнЯгине, мусимо їхати до iмператорiв i до кагана, чинити суд з ними... ЉнЯгинЯ Ћльга встала з крiсла. ‚она знала, що кричать до неї не тiльки тi, що стоЯть тут, у палатi, кричить, волає до неї всЯ землЯ. ’а хiба ж можна рвати рЯд з хозарами, укладений ще Iгорем? •iба можна потопити в „нiпрi харатiї з греками, пiдписанi давнiми кнЯзЯми? - џ чую вас, боЯри й воєводи, - промовила вона, - i пошлю слiв* (*‘ли - посли.) до IтилЯ i –аргорода. - ™о зроблЯть сли? - крикнули тодi воєводи. - Ќе з словом до них треба йти, а з мечем. - Ђле Як iти з мечем? - з болем сказала кнЯгинЯ. - Iти на хозар, щоб тут на нас напали греки, чи йти на грекiв, щоб пiд Љиєвом стали хозари. Ђ в полi блукають ще й печенiги - вони служать i хозарам, i ро-меЯм... - Ќе бiйсЯ, кнЯгине! - кричали воєводи. - Џiдемо на хозар, а там i на гречинiв. ЉнЯгинЯ Ћльга, дуже блiда, iз запаленими очима, Якусь хвилину мовчала. - Ќе за себе боюсь, за ђусь. ђЯду ламати не стану, слiв посилати не буду. ‘ама поїду в –аргород. - „обре дiло зробиш, кнЯгине, - загомонiли боЯри. - Ђ тобi, ЏолуЯре, буде таке, - промовила кнЯгинЯ, звертаючись до слiпого купцЯ. - Џиши, ларнику... Љупцю ЏолуЯру iз нашої скотницi дати все, що вiн втратив, а ще дарую йому боЯрську гривну, три поприща полЯ за „нiпром... ЃоЯрин ЏолуЯр упав додолу, проповз на колiнах кiлька крокiв, нiби хотiв знайти руку великої кнЯгинi... Ћт немовби й розв'Язано всi тi дiла, Якi турбують ђуську землю, Якi не дають спати людЯм на ђусi. Ђле нi, є ще й ѓора, у Якої багато своїх власних справ, Яка вимагає в кнЯгинi Ћльги суду й правди. Ќа сходах гримлЯть кроки, iде тiун дворiв кнЯжих ’алець, а за ним кiлька гриднiв ведуть зв'Язаного закривавленого чоловiка. - ™о сталось? - запитує кнЯгинЯ. ’iун ’алець низько вклонЯєтьсЯ кнЯгинi, витЯгає голову так далеко вперед, що вона, здаєтьсЯ, от-от одiрветьсЯ вiд шиї. - ’атьба i вбивство! - каже вiн. - Њинулої ночi оцей смерд ‚екша пiдкравсЯ у ‚ишньому городi до житницi боЯрина „рача, утнув* (*“тнути - убити.) на смерть кнЯжого мужа. - ’атьба i вбивство! - гомонЯть боЯри. - „оки це буде?! ђоби суд, кнЯгине, по правдi! ‘мерд ‚екша - здоровий, молодий ще, широкоплечий чоловiк iз копицею волоссЯ, що нагадує стигле жито, босий, в однiй сорочцi й портах - стоїть серед палати, дивитьсЯ на боЯр, воєвод i, либонь, не розумiє, де вiн опинивсЯ й що сталосЯ. Ђ потiм бачить кнЯгиню, й на закривавленому його обличчi з'ЯвлЯєтьсЯ чи то страх, чи надiЯ - вiн падає їй в ноги. ЉнЯгинЯ мовчить. ’ут є кому розпитати й допитати смерда, буде потреба - мужi й боЯри, що стоЯть у палатi, не тiльки розпитають чи допитають, а зроблЯть ще й божий суд - кинуть людину у воду i будуть дивитись, чи вона не втоне, змусЯть людину взЯти голiруч розпечене залiзо i дивитимутьсЯ, згорiла чи не згорiла на руках шкiра, мужi нарочитi й лiпшi боЯри зроблЯть все, що треба, кнЯгинЯ ж скаже останнє слово, вчинить суд по закону, по правдi! - —ого полiз у житницю боЯрську? Џощо вбив кнЯжого мужа? - допитують мужi. ‘мерд ‚екша пiдiймає голову. - ѓолодно є в хижi... †она, дiти... Људи пiду? Љупу в боЯринi маю - нiчим вiддати, заставу у купцЯ взЯв - нiчим платити... - —ули! ‡наємо! Љожного разу те ж саме, - обурено гомонЯть мужi й боЯри. - ЃоЯри мої i всi мужi! - зупинЯє кнЯгинЯ цi голоси i обводить поглЯдом бородатих людей, Якi ждуть кнЯжого суду. - џк мусимо судити за вбивство? - ‡а смерть - смерть! - рiшуче промовлЯє хтось у натовпi. - џк велить покон. ЉнЯгинЯ Ћльга дивитьсЯ туди, звiдки лунає цей голос, але не пiзнає, хто це сказав: воєвода ‡морщ чи боЯрин ђатша. Џроте хiба не однаково, хто сказав? ‘мерть за смерть - так велить покон, так думають усi боЯри, воєводи й мужi, так думає й сама кнЯгинЯ. ‚она пiднiмає руку. - Ћтже, вбив смерд кнЯжого мужа, то головнику смерть. Ђле в цей час виступає вперед боЯрин „рач - у темному опашнi, з посохом у руках. - Ђ моЯ житницЯ зламана, кнЯгине, - каже вiн. - I то чи перший раз був там смерд ‚екша? Њаю шкоду, кнЯгине. - Џравда, кнЯгине, - гомонЯть боЯри й воєводи, у Яких то тут, то там на дворах все частiше траплЯютьсЯ розбої й татьба. - ‚екшу на смерть, - закiнчує кнЯгинЯ, - а двiр його з жоною й дiтьми на поток i пограбуваннЯ* (*Ќа поток i пограбуваннЯ - конфiскацiЯ майна й вiдданнЯ родини в рабство.) . - ’о є по правдi, - лунає в гридницi. 2 Ѓитим шлЯхом за „нiпром їде з дружиною своєю кнЯжич ‘вЯтослав. џк велiла кнЯгинЯ Ћльга, вони повиннi проїхати чимдалi за „нiпро, шукати там печенiгiв, Якщо ж знайдуть, - гнати їх з полЯ. ЉнЯжич ‘вЯтослав їде попереду дружини, поруч iз ним - Ђсмус. ‡ дитЯчих лiт виховує Ђсмус кнЯжича, куди кнЯжич - туди й вiн. ’iльки все важче й важче Ђсмусовi супроводжувати ‘вЯтослава в далеких походах - пусти кнЯжича, то помчить вiн аж за Iтiль-рiку, за „журджанське море. Ђ куди вже летiти старому воєводi? Ќе тi лiта! Џроте Ђсмус нiколи не скарживсЯ та й не поскаржитьсЯ на те, що йому важко сидiти на конi i що часом хочетьсЯ виїхати на високу могилу, витЯгнутись на травi, спочити. Ќi, воєводi, що пройшов з краю в край цю землю, побував за багатьма морЯми, стоЯв пiд стiнами ЉонстантинополЯ, негоже сидiти на землi, лiпше вже їхати на конi до кiнцЯ. ’а й не тiльки це змушує Ђсмуса супроводжувати кнЯжича ‘вЯтослава. ‰ому випала щаслива долЯ. ‡ дитЯчих лiт пестить вiн кнЯжича, переказує йому все, що знає, вчить тому, що сам умiє, готує ‘вЯтослава до вокнЯжiннЯ. Ћт i зараз їдуть вони попереду дружини, широко розплющеними очима дивитьсЯ молодий кнЯжич вдалину, милуєтьсЯ небом i землею, впиваєтьсЯ пахощами трав, а вiдтак починає розпитувати Ђсмуса. Ќавкруг них широко стелитьсЯ поле. Ќад ним пробiгає й пробiгає свiжий вiтер, струшує росу з трав, розгойдує, хилить до землi бiлi квiти ромену, жовтi сережки шальвiї; тiльки тирса супротивитьсЯ - пiдiймає вгору свої пружнi остi, й мiнлива сивина затЯгає поле з краю в край. ЉнЯжич ‘вЯтослав з дружиною своєю їде шлЯхом, що повивсЯ мiж могил, на вершинах Яких стоЯть сiрi, витесанi з каменю постатi богатирiв, Якi в давнi часи боронили цю землю. –е - ‡алозний шлЯх, гостинець, Яким їздЯть купцi-гостi. ‚iн тЯгнетьсЯ вiд города Љиєва до IтилЯ-рiки, ним можна їхати день, два, тиждень, не побачивши людини, тiльки в травi сюрчатимуть коники, високо вгорi спiватимуть жайворонки, на схилах могил iнодi засвистить байбак, а ген-ген на обрiї промчить, Як хмара, табун диких коней. Ђле i кнЯжич ‘вЯтослав, i його дружина знають, що це не безлюдна землЯ. ‚арто звернути з шлЯху, проїхати десЯток поприщ, i очам вiдкриютьсЯ села, городища, ниви, сади, колодЯзi. ‡ давнiх-давен живуть тут люди, орють землю, випасають табуни худоби, б'ють звiра в лiсах, що перетинають поле, ловлЯть рибу в рiках, Якi тихо несуть свої води до „нiпра. Ћт про цю землю, про поле, Яким вони їдуть, про далину, в Якiй встають марева, i розпитує кнЯжич ‘вЯтослав вуйка свого Ђсмуса. - I що там? - показує кнЯжич рукою на пiвнiч. - ’ут, кнЯжичу, поле й поле, а там лiси, великi рiки, озера. Љоли їхати все вище й вище, буде Ћковський лiс, далi ‚олок, ‡аволоччЯ, ще далi верхнi землi, Ќовгород i Љрижаний окiЯн. Ђ за окiЯном вже варЯги по морю, далi лЯхове, нiмцi, франки, а на островi в морi англЯни... - I всюди до окiЯну живуть нашi Язики? - ’ак, кнЯжичу, аж до окiЯну живуть Язики нашi, деЯкi з них жили тут, у полi й над морем, а потiм пiшли у верхнi землi, деЯкi вийшли iз-за IтилЯ-рiки i порiднились з нашими племенами. - I всi вони тЯгнуть до Љиєва? - ’ак, кнЯжичу, усi вони чують Љиїв, бо без нього загинуть. Ћт тiльки в'Ятичi, - вiн показав рукою на пiвнiчний схiд, де низько над обрiєм висiла рожева хмара, - дань дають не нам, а хозарам, та ще булгари по Iтилю, що також сукупно з хозарами. - ‡вiдки ж взЯлисЯ цi хозари? - запитує кнЯжич. Ђсмус замислюєтьсЯ. - ’ам, над Iтилем, - поволi вiдповiдає вiн, - жили ранiше нашi люди, нашi племена, а вже потiм iз земель пiвденних прийшли хозари. Ќе нашої вiри, чужого роду... - ’о треба було їх не пускати, бити. - Ќе пускали, били, - вiдповiдає Ђсмус, торкаючись перебитої руки i згадуючи, либонь, про давнi рани. - Ђле в наших землЯх було неспокiйно, мусили боротись з варЯгами, вже кiлька вiкiв боремось з ‚iзантiєю, а тим часом хозари сiли над Iтилем, перетЯли нам шлЯх до морЯ, порiднились, хоч самi юдеї, з iмператором ‚iзантiї - христиЯнами, от i мусимо ми їм платити дань... ‘вЯтослав зупинЯє конЯ. ‘iрими своїми очима довго дивитьсЯ на схiд, на рожеву хмару, що пливе й пливе над обрiєм. - I далеко до цих хозарiв? - запитує вiн. ‡упинЯє конЯ й Ђсмус, дивитьсЯ на хмару. - Ћцим полем, - повiльно говорить вiн, - треба їхати повний круг мiсЯцЯ, й тодi буде Iтиль-рiка. - Ђ далi, далi? - ‡а Iтилем-рiкою, - веде далi Ђсмус, - буде „журджанське, а Як по-нашому - •валинське море, над Яким живуть рiзнi Язики - ‚iрменiЯ, Џерсида, ‚атр, ‘iрiЯ, ЊiдiЯ, ‚авiлон, ЂравiЯ, IндiЯ, а ген-ген - хинцi... Ђсмус примружує очi, пригадує. - Ђ в полуденних землЯх, он там, - показує вiн рукою, - за нашим ђуським морем, суть ‹iвiЯ, ЌумiдiЯ, ЊасурiЯ, там …юпет, ”iва... - I ти скрiзь там бував, уй Ђсмусе? Ђсмус глибоко зiтхає. - ‘вiт великий, кнЯжичу мiй, - каже вiн, - i всього його однiй людинi не сходити. ’а й що свiт? ‘воЯ землЯ, свої Язики й роди, їх Я, кнЯжичу, знаю i люблю... “вечерi вони зупинились у полi пiд високою могилою, спутали коней, на схилi могили поклали сiдла й постелили попони, назбирали гiллЯ й, викресавши вогонь, розпалили багаттЯ. •тось з дружинникiв дiстав з торби шматок конини, покраЯв її тоненькими скибочками, пiдсмажив на кiнцi списа в гарЯчому полум'ї i перший шматок подав кнЯжичевi. –е була дуже добра вечерЯ - м'Ясо пахло димком i хрумтiло на зубах, пахнув димком i корж, привезений з Љиєва, а ковток меду з мiха будив згадки й нiс на своїх крилах у далину й майбутнє. “ степу було надзвичайно тихо, тiльки десь бив i бив перепел, iнодi здалеку долiтала луна копит диких коней, а мiж цим стигла тиша, - вiчна, здавалосЯ, i все ж неповторна. ‹Ягли спати. Џросто на землi, на пахучих травах, поклавши голови на сiдла; але кiлька дружинникiв пiшли навкруг у поле - пильнувати, щоб хтось уночi не пiдкравсЯ до могили. ЉнЯжич ‘вЯтослав лiг поруч iз дружинниками своїми, поклав голову на тверде сiдло, витЯгнувсЯ на попонi, розкинув широко руки, задививсЯ на небо, зорi. “ й Ђсмус не лЯгав, а довго ще сидiв, притулившись спиною до кам'Яної постатi богатирЯ на могилi. - Ћт i стемнiло, - стиха говорив вiн. - Ќiч... —уєш, кнЯжичу, Як пливе землЯ? - Људи? - ‡емлЯ пливе в окiЯнi, на чотирьох рибах-китах. - Ђ вгорi що над нами? Ђсмус пiдвiв догори обличчЯ й довго дививсЯ на небо, на Якому то тут, то там спалахували, а далi заткали всю синь зiрки. - Ќебо - також окiЯн, зорi - свiчада богiв, - долiтав його голос. - ’ам, далеко-далеко, є острiв ЃуЯн з алатир-каменю, де живуть Џерун i богинЯ ‹ада, лежить громовий змiй, гнiздитьсЯ птаха-бурЯ, роЯтьсЯ бджоли-блискавки, стоЯть засiки дощiв... ’ам, - вiн показав на схiдну частину неба, - буде вирiй, де течуть рiки з молока i меду; там, - вiн показав на захiд, - чорний окiЯн, куди на нiч зникає сонце, а вдень ховаютьсЯ зорi... - Ђ люди? - “ кожної людини є своЯ долЯ, призначена Џеру-ном. Є долЯ щаслива, є нещаслива. “ нас iз тобою, кнЯжичу, щасливi долi... - —ому? - Њи - вої, кнЯжичу, захищаємо рiдну землю, помремо, коли покличе Џерун, i вже готове нам мiсце у вирiї. •iба це не щастЯ? ЃагаттЯ на схилi могили то розгоралосЯ, то пригасало, голос Ђсмуса то дужчав, то притихав, i ‘вЯтославу часом здавалосЯ, що чує вiн голос не Ђсмуса, а кам'Яного богатирЯ, Який, опустивши вниз руки, стоїть на могилi, дивитьсЯ великими очима в тьмЯну далину. - ‘вiт широкий, кнЯжичу ‘вЯтославе, i поглЯнь навкруг - багато мiсцЯ має в ньому ђусь. Ђле є в свiтi злi сили, злi Язики, а мiж ними хозари й ромеї, Якi ненавидЯть нас i бажають знищити. Ѓагато лиха вже мала вiд них ђусь, ще бiльше матиме, бо вони Як шашiль, що точить дерево, Як чорна хмара, що закриває сонце... ‘вЯтослав пiдводитьсЯ на лiктi, схилЯє голову до Ђсмуса. - ’ак чому ж не йдемо на них? Ђдже Я скрiзь чую цi слова. Ђсмус вiдповiдає не одразу. - Ѓув час, - говорить вiн тихо, замислившись, спроквола, - i ми, руськi люди, били ворога, тiльки вiн з'ЯвлЯвсЯ перед нами. ‚арЯги до нас потикались - били їх нещадно, тепер вони духу нашого боЯтьсЯ, служать вiрно. - ‚оєвода ‘венелд також варЯг, Ђсмусе! - ’ак, кнЯжичу, ‘венелд - варЯг, але не про нього мовлю. Ѓули iншi, рiзнi варЯги. Љиїв-город i всЯ цЯ землЯ, - вiн обводить рукою навкруг, - це острiв у окiЯнi, насувають i насувають хвилi. ђiзнi йшли на нас племена й орди: були торки - розбили, чорнi клобуки - розсiЯлись вони по всiй нашiй землi, iшли булгари - показали i їм меч, пробували напитись води з „нiпра обри - погибоша, а тi, що лишились, побiгли за гори на захiд... Њногих ворогiв мала ђусь - i всiх побиваша. Ѓили їх ѓостомисл, Љий, ™ек, •орив, кнЯзi Ћлег i Iгор i велике множество людей наших. ‘вЯтослав бачить, що Ђсмус зводитьсЯ на ноги, стоїть, дивитьсЯ вдалину. ‘хоплюєтьсЯ i вiн, стає поруч iз вуєм, дивитьсЯ на схiд... I ще помiчає ‘вЯтослав, що Ђсмус бере його руку, тисне її своєю гарЯчою правицею. - ‚iчна пам'Ять кнЯзЯм нашим i всiм людЯм, оже полЯгли за ђусь! - натхненно каже Ђсмус. - ‚iчна пам'Ять! - промовлЯє за ним ‘вЯтослав. I Якесь дивне, велике почуттЯ охоплює душу кнЯжича. ‚iн стоїть, тримаючи руку старого свого уЯ, i здаєтьсЯ йому, що обидва вони й дружина, Яка спочиває навкруг, - всi, Як трави, квiти, всЯке зело, виростають з цiєї теплої, пахучої землi, торкаючись неба, що тiльки продовжує твердь... - ’ак чому ж не б'ємо ми хозар i печенiгiв? - знову запитує ‘вЯтослав i дужо, скiльки в нього є сили, стискує руку Ђсмуса. - “ тебе мiцна рука, - чує вiн у вiдповiдь, i бачить перед собою освiтлене багрЯнцем вогнища обличчЯ Ђсмуса, i помiчає, що це обличчЯ суворе, замислене. - •озар i печенiгiв ми мусимо стерегтись, мусимо боротись iз ними, щоб жити... –е говорю Я, Ђсмус, так говорить дружина, множество людей. Ђле є вороги й окрiм них, i цих ворогiв мусимо ми берегтись паче хозар i печенiгiв. - •то ж вони, вуйку, скажи? - –i вороги мiж нами, кнЯжичу, вони обiкрали землю нашу, взЯли полЯ й лiси, рiки й озера, вони збирають у скотницЯх своїх золото й срiбло, i це вони мирЯтьсЯ з хозарами й греками. - ’о це христиЯне? - вириваєтьсЯ у ‘вЯтослава. - Ќi, такi не токмо поганцi-христиЯне, много їх є й серед людей нашої, iстинної вiри. •то забуває про ђусь, а думає тiльки про себе, - той наш ворог. - ’о й мати моЯ, кнЯгинЯ... - схилЯєтьсЯ до самого вуха кнЯжич ‘вЯтослав. - Ќi! - голосно вiдповiдає Ђсмус. - Ќаша мати кнЯгинЯ - мудра, справедлива, вона перша предстательницЯ людей руських i перед богом, i перед усiм свiтом. - ’о хто ж тодi? - запитує ‘вЯтослав. - Њине час, - повiльно вiдповiдає Ђсмус, - i ти побачиш, хто, не призиваючи всує бога, хоче добра й щастЯ ђуськiй землi, а хто