дивовано поглЯнув на свого старшого болЯрина. - Ђ чого б це Я став просити, щоб кнЯгинЯ Ћльга зупинилась у Џреславi, а тим бiльше говорила з нами? - запитав вiн у нього. ЃолЯрин ‘урсувул вiдповiв не одразу, а подумав, щось згадував, щось зважував, i хмаринки сумнiвiв, здавалосЯ, пробiгали по його обличчю. - Љесарю Џетре! - нарештi сказав вiн. - џ хочу сьогоднi говорити з тобою одверто й прЯмо, Як говорили ми тодi, коли вмер твiй батько каган ‘имеон, коли йшли ми з тобою супроти ромеїв, коли радились, чи брати тобi в жони дочку iмператора •ристофора. - Џослухай, ѓеоргiю, - здивувавсЯ кесар Џетро. - ’и не тiльки мiй старший болЯрин, а рiдний дЯдько, i ми нiбито нiколи нi з чим не крились один вiд одного. - ’и сказав правду, - вiдповiв на це ‘урсувул. - Њи, кесарю, нi з чим не крились один вiд одного, бо нiколи з тобою одверто й не говорили. ’ому слухай, кесарю. ’ридцЯть лiт тому ЃолгарiЯ уклала мир з ‚iзантiєю, i всi цi тридцЯть лiт... - “сi цi тридцЯть лiт, -перебив його кесар Џетро, - ЃолгарiЯ не вела жодної вiйни, не пролила жодної краплини кровi. ‘урсувул iз жалем похитав головою. - ’ак, кесарю, - сказав вiн, - за цi тридцЯть лiт ЃолгарiЯ справдi не вела жодної вiйни i не пролила жодної краплини кровi, але за цей час втратила так багато, Як нi вiд жодної вiйни: вона обливаєтьсЯ кров'ю... - џк ти смiєш це говорити! - крикнув кесар Џетро. - Ђдже тодi, тридцЯть лiт тому, одразу пiслЯ наглої смертi батька, ти сам говорив менi, що треба укласти з ‚iзантiєю мир, i то негайно... - ’ак, - згодивсЯ ‘урсувул. - ’одi, тридцЯть лiт тому, Я сказав тобi, що треба укласти з ‚iзантiєю мир. Ђле хiба Я мiг радити iнакше? Љоли помер кесар ‘имеон, проти тебе пiшов i мiг захопити престол брат твiй Њихайло, нам загрожували серби, хорвати, печенiги, угри, всiх їх сварила з нами й нацьковувала на нас ‚iзантiЯ. џ бачив тодi, що народу нашому загрожує смерть, i радив тобi та й сам все робив длЯ того, щоб замиритись з ‚iзантiєю... на певний час, доки наведемо лад у своїй державi, доки укладемо мир з сербами й хорватами - нашими ж братами, доки дiстанемо помiч вiд русiв. Ђле тодi сюди прийшла василiса Iрина - i пропав наш мир з сербами i хорватами. –е Iрина сварить нас з русами, через ‚iзантiю вже тридцЯть лiт загибає ЃолгарiЯ... - ЃолгарiЯ загибає! - засмiЯвсЯ кесар Џетро. - ’и ослiп, ѓеоргiю. ђозплющ очi, подивисЯ, що робитьсЯ в Ѓолгарiї! Њи одержуємо справно дань вiд ‚iзантiї, живемо не в Якiйсь Џлисцi, а побудували нашу славну Џреславу, все тут нагадує Љонстантинополь; ми воз-двигли багато храмiв, соборiв, монастирiв, у нас розквiтають науки й мистецтво... - “ нас, кесарю, розквiтає вражда i распрЯ, - сказав на це ‘урсувул. - I нiколи ще ЃолгарiЯ не була такою убогою, роздробленою, безславною, Як зараз. ‘лухай, кесарю. “сi цi тридцЯть лiт, вiдколи ми уклали мир, ‚iзантiЯ мiцнiє, поширює свої володiннЯ, збирає багатства, готує i вже має вiйсько i флот. Ђ ЃолгарiЯ всi цi тридцЯть лiт бiднiшає, у нас у селах панує голод, населеннЯ стогне вiд надмiрних податкiв, люди проклинають христиЯнську вiру й молЯтьсЯ богу просто неба. ’а й кметi нашi, й топархи не тiльки не вiрЯть нам, а ворогують один з одним. - –е лжа! - крикнув кесар Џетро. - Ќаш посол сидить у Љонстантинополi вище вiд посла iмператора Ћттона, нашi купцi торгують з усiма землЯми й ‚iзантiєю. Ѓогомоли, отi, що молЯтьсЯ просто неба, - то єретики, що не пiзнали iстинної вiри. I Я, i кметi мої, i топархи маємо мiцнi дружини. Ђ коли в мене виникала або, крий боже, виникне потреба, - на помiч менi завжди прийде ‚iзантiЯ... ЃолЯрин ‘урсувул все нижче й нижче опускав голову. - ™о з того, - говорив вiн, - що наш посол сидить за столом у Љонстантинополi на першому мiсцi, i хто вiн, цей наш посол? –е не болгарин навiть, а брат василiси Iрини. ™о з того, що купцi нашi торгують з ‚iзантiєю, - у них беруть тiльки те, що потрiбно ромеЯм, а нам продають те, що ромеЯм без надоби, а нам у тЯгар. ’и кажеш, кесарю, що богомоли - то єретики, Якi не пiзнали iстинної вiри. ‘правдi ж усi нашi богомоли були христиЯнами. Ђле вони прозрiли, побачили, чого прагнуть iмператор i патрiарх, i вiдмовились, не хочуть константинопольського хреста, вони - вороги ‚iзантiї; сам наш патрiарх „амiан проти ‚iзантiї, вiн не хоче жити в Џреславi, а сидить у „оростолi. ’и кажеш ще, кесарю, що тобi на помiч уже приходила, а коли буде потреба, то й прийде ‚iзантiЯ... ’ак, ‚iзантiЯ приходила нам на помiч iз своїм вiйськом, але тiльки длЯ того, щоб одiрвати вiд нас сербiв, хорватiв та iншi племена, щоб роздробити Ѓолгарiю. ’а й зараз ромейське вiйсько стоїть у городах над „унаєм... Ќавiщо ми пустили їх у свiй дiм?! - ’и хочеш мене залЯкати? - крикнув кесар. - Ђле все це лжа, лжа, лжа!.. џ не хочу, не можу тобi вiрити, ‘урсувуле. џ вiрю в •риста, Я не хочу вiйн, Я люблю тишу й мир, Я хочу на схилi днiв своїх взЯти постриг i пiти в монастир. - ‘ин iмператора ‘имеона, Який змушував тремтiти ромеїв i стоЯв пiд стiнами ЉонстантинополЯ, слухай мене! - сказав ‘урсувул. - Ќевже ж ти зовсiм забув заповiт свого батька, невже ти не бачиш, куди iде ЃолгарiЯ i до чого вона дiйде? - ’о ти хочеш вiйни? - пiдозрiливе подививсЯ на нього кесар Џетро. - Ќу, говори, говори, - хочеш, щоб Я воював з ‚iзантiєю? ѓовори ж! ‘урсувул важко зiтхнув i з презирством глЯнув на кесарЯ Џетра. - Ќi! - вiдповiв вiн. - Људи Ѓолгарiї, куди тобi, кесарю, воювати з ‚iзантiєю?! Ћ, iмператори ромеїв були б радi почати з болгарами вiйну i добити нас. Ђле поки що не смiють, бо, дЯка богу, за нами стоЯть угри, нам на помiч можуть прийти печенiги. ‚iрю Я, i це знають iмператора, коли Ѓолгарiї буде важко, нам допоможе i ђусь... ’iльки тому ЃолгарiЯ ще живе на свiтi, тiльки через це ‚iзантiЯ платить нам дань... I доки, кесарю, ми маємо мир з уграми й русами, доти можемо ще жити. ’iльки це Я хотiв сказати тобi, кесарю! - Ђле ти не кiнчив, - глузливо процiдив кесар. - ™о ж менi - брататись з руською кнЯгинею, укладати мир, домовлЯтись про єднiсть проти ‚iзантiї? - џ певен, що руська кнЯгинЯ i не добиватиметьсЯ цього. Њiж нами i ђуссю здавна iснує мир i любов, каган ‘имеон i київський кнЯзь Iгор не укладали рЯду, але вiрили один одному i завжди приходили на помiч. џ думаю, кесарю, що треба, аби кнЯгинЯ Ћльга вiдчула це... Њоже, буде можливiсть ще Якось iнакше ствердити наш мир. ђуськi люди, Я знаю, дуже щирi, слово держать. 7 „о столицi Ѓолгарiї Џреслави поїзд кнЯгинi Ћльги добиравсЯ бiльше десЯти днiв. Џоки колiсницi котилисЯ утрамбованими шлЯхами ”ракiї й Њакедонiї, все йшло добре. “ передках колiсниць сидiли стерновi з лодiй - досвiдченi й бувалi морськi вої. ‚они берегли коней, пiдгодовували їх на кожнiй найменшiй зупинцi. џкщо колiсницi заривались - не шкодували рук i нiг, витЯгали. ’ак робив i стерновий ‘упрун, що був вiзником у кнЯгинi Ћльги. Ђле чим далi їхали вони, тим бiльше було безпуттЯ: перед ними вставала вище i вище Џланина* (*Џланина - Ѓалкани (були: ‘хiднi Ѓалкани - Џланина, ‘ереднi - ‘ереднЯ ѓора, ‡ахiднi - ђодопи).), шлЯх їм перетинали рiки й гiрськi потоки, на крутих перевалах воЯм i всьому почту доводилось вставати й пiдштовхувати колiсницi. —асом шлЯх крутивсЯ вище хмар, над такими ущелинами й безоднЯми, що паморочилась голова. ’а все ж нi кнЯгинЯ Ћльга, нi її супутники не нарiкали, що поїхали через гори. –е була чудова землЯ, у долинах i на полонинах вони зустрiчали людей, Якi говорили зрозумiлою їм мовою, одЯгались так само, Як i в них над „нiпром. Џiснi їхнi були такi ж печальнi, Як i там. –е була не рiзноплемiнна, багатоЯзична ‚iзантiЯ. Љоли б не гори та перевали, можна було б подумати, що їдуть вони по ЏолЯнськiй, ‘iверськiй - по своїй рiднiй землi. Џреслава з'Явилась перед ними рано-вранцi, коли вони подолали ще один, чи не найбiльший, перевал. ‡упинившись, вийшли з колiсниць, довго милувались городом, що нагадував гнiздо орла серед гiр. Ќа тлi гiр, то тут, то там уже вкритих снiгами, город Як на долонi стоЯв перед ними - на стрiмких скелЯх, з високими кам'Яними стiнами навкруг теремiв i церков, з вежами, на Яких вiтер роздував знамена. ‡давалосЯ, до нього було зовсiм близько. Џроте колiсницi петлЯли схилами гiр ще цiлий день. I тiльки тодi, коли сонце вже торкалось вершин далеких гiр, а з долини почали пiдiйматись тумани, опинились вони перед високою кам'Яною стiною, Яка вранцi здавалась такою близькою, - бiлЯ мосту i ворiт Џреслави. “ Џреславi в ‡олотiй палатi болгарських кесарiв все блищить i сЯє. Џалата справдi нагадує Њагнавру - ‡олоту палату вiзантiйських iмператорiв. “ схiднiй частинi, Як i там, стоїть позолочений трон, над ним у конху - образ •риста, перед троном - крiсла длЯ родини кесарЯ, лiворуч - срiбнi ворота, через Якi входить кесар, праворуч - завiси, за Якими пiд час церемонiй стоїть хор, в глибинi - завiса й дверi, через Якi входЯть пiслЯ дозволу кесарЯ. Ђ хiба тiльки цЯ палата нагадує в Џреславi ‚iзантiю? ‚се в Џреславi робитьсЯ, Як у ‚iзантiї, кесар хоче бути схожим на вiзантiйського iмператора, його оточують болЯри, кметi, топархи, вiн щедро роздає їм землi, лiси, парикiв* (*Џарики - раби.). “ ‡олотiй палатi було повно болЯр, кметiв. ‚они, Як стовпи, стоЯли попiд стiнами, гордовито, скоса позирали на кнЯгиню Ћльгу. “ кiнцi ж палати, на високому помостi, на стiльцi з золотими оковами, сидiв кесар Ѓолгарiї Џетро - у пурпуровiй хламидi, пiдперезаний широким червоним поЯсом, у багрЯних черевиках, а поруч iз ним - у бiлiй, оздобленiй золотом сукнi, з червоним корзном на плечах i в царських черевиках - василiса Iрина. ЉнЯгинЯ Ћльга зайшла, Як належало за поконом руським, - гордо, смiливо, в супроводi кiлькох жон i слiв, низько вклонилась кесаревi й василiсi, а жони й сли поклали перед престолом кесарЯ дари - хутра, бiлий зуб, срiбну зброю длЯ кесарЯ, київськi емалi - длЯ василiси Iрини. “ цей час за завiсами палати заспiвав хор iз преславського собору „iви Њарiї, що славив кесарЯ i василiсу. Џотiм кесар запитав у кнЯгинi Ћльги, Як вона їхала з ЉонстантинополЯ, Як її здороваЯ, куди думає далi прЯмувати. ЉнЯгинЯ Ћльга вiдповiла i сама побажала здоров'Я йому, василiсi й дiтЯм. ’одi кесар подЯкував кнЯгинi за її побажаннЯ й запросив пообiдати з його родиною. “се було так само, Як i в Љонстантинополi, з тiєю хiба вiдмiною, що кесар не затримував кнЯгиню в Џреславi, а, навпаки, швидше хотiв розпрощатись з нею. I обiд у кесарЯ Џетра нагадував Љонстантинополь. ’ам, правда, за столами сидiло кiлькасот людей, а тут чоловiк двадцЯть-тридцЯть. Џiд час обiду кнЯгинЯ Ћльга добре роздивилась на кесарЯ Џетра, що постаттю своєю, довгим волоссЯм, борiдкою, тихим голосом, обережними рухами рук, всiм єством нагадував свЯщеника чи ченцЯ. ‡а кожним словом вiн згадував iм'Я •риста, дуже часто творив хрест перстами рук. ‡ате жона його - василiса Iрина - була повною протилежнiстю кесаревi. ЋдЯгнена в царське вбраннЯ, обтЯжена всiлЯкими регалiЯми, що висiли в неї на шиї й грудЯх, з перснЯми й обручами на руках, вона здаваласЯ склепищем коштовностей, царською скотницею, Яку виволокли й показують на людЯх. –i всi коштовностi важким тЯгарем лежали на нiй, заважали, сковували, i василiса сидiла, важко дихаючи, аж зелена вiд хвороби й утоми. Џроте було помiтно, що вона пильно стежить за всiм, що робитьсЯ за столом, дослухаєтьсЯ до кожного слова, особливо ж стежить за київською кнЯгинею Ћльгою. ‡рiдка Iрина й встрЯвала в розмову, кидала кесаревi одно-двоє грецьких слiв. ђозмова за столом точилась млЯво. ’а, власне, iншого нiчого було й сподiватись: тут сидiли кесар i василiса, старший болЯрин ‘урсувул, що, Як казали кнЯгинi Ћльзi, доводивсЯ рiдним дЯдьком кесаревi, три дочки кесарЯ i два його сини, ще кiлька родичок василiси, далеких родичiв кесарЯ, кiлька мовчазних болЯр i кметiв, а вiд Ћльги були двi кнЯгинi-родички її, три купцi, три сли та ще свЯщеник ѓригорiй. ‹ибонь, сама кнЯгинЯ Ћльга, купцi її й сли були найговiркiшими людьми за столом, вони пробували заводити розмови й про торг, i про стару дружбу болгар i русiв i навiть згадали, Як колись ходили разом на Љонстантинополь. Ђле в невеликiй свiтлицi, де приймав їх кесар, це було воланнЯм у глибокому урвищi, ущелинi, де голос гримить гучно, але довiку не вирветьсЯ вгору, не проб'є твердих кам'Яних скель. ђаз i другий, правда, до бесiди приєднувавсЯ старший болЯрин ‘урсувул. ‚iн, виЯвилось, бував ще за кнЯзЯ IгорЯ в Љиєвi, зустрiчавсЯ з покiйним кнЯзем, добре пам'Ятав його. ЉнЯгинЯ Ћльга аж здригнуласЯ, почувши цi слова. ‚она слухала б i слухала ‘урсувула, але, помiтивши, що кесаревi i василiсi не дуже подобалась розповiдь старого воєводи, вона одразу заходилась розпитувати ‘урсувала про щось iнше. ’ак i скiнчивсЯ обiд - у мовчаннi, тишi. “сi дЯкували кесаревi й василiсi, мовчки вставали з-за столу, а десь далеко в сiнЯх палацу хор спiвав тужну молитву. Џроте кнЯгинЯ Ћльга вважала б свою подорож до Ѓолгарiї безглуздою, Якби не мала окремої розмови з кесарем. I тому, встаючи iз-за столу, сказала цесаревi, що приїхала до Џреслави, щоб з ним поговорити. - ’ак ми ж нiбито про все вже й поговорили, - винувато вiдповiв кесар, шукаючи очима василiсу. Ђле василiси в свiтлицi вже не було, вона вийшла з-за столу, Як тiльки скiнчивсЯ обiд, слiдом за нею поспiшили вийти i всi дiти та родички її. ЃолЯри й кметi ще потупцювали бiлЯ дверей i теж поспiшили вийти. I тому трапилось так, що в свiтлицi залишились тiльки кесар iз болЯрином ‘урсувулом i кнЯгинЯ Ћльга з своїми родичками, купцЯми й послами. - Ќi, кесарю, - зухвало промовила кнЯгинЯ Ћльга. - џ приїхала здалеку до Џреслави i хотiла говорити з тобою, але досi ще нiчого не сказала. - ’о говори! - неохоче сказав кесар Џетро i сiв у крiсло бiлЯ столу. - ‚и йдiть! - звелiла кнЯгинЯ своєму почту й, коли тi вийшли, сiла напроти кесарЯ... ’епер вони були вдвох - кесар i кнЯгинЯ, ще болЯрин ‘урсувул стоЯв оддалiк. ‚iн хотiв нiбито вийти, але не встиг i тепер уже мусив бути бiлЯ свого кесарЯ. - џ, кесарю, хотiла сказати, - почала кнЯгинЯ Ћльга, - що їхала сюди не марно, а з великими сподiваннЯми, Як колись сюди приїжджали кнЯзi Ћлег i Iгор, Як завжди сюди приходили руськi люди... „есь далеко замовк хор, за вiкнами вечорiло, синi присмерки заповзали в свiтлицю, де сидiли кесар i кнЯгинЯ, i обличчЯ в них починали темнiти. - џ хотiла сказати, - вела далi кнЯгинЯ, не почувши вiдповiдi од кесарЯ, - що в днi давно минувшi нашi люди були мiцно зв'Язанi мiж собою, нашi кнЯзi й вашi кагани любили й поважали однi одних, i через те нам нiЯкi вороги не були страшнi, а, навпаки, всi боЯлись ђусi й Ѓолгарiї... - Ѓолгарiї й зараз боЯтьсЯ, - гордовито промовив кесар Џетро, - на Ѓолгарiю нiхто не нападає, ми також бережемо мир i любов... - ђусь також нi на кого не нападає, - посмiхнулась кнЯгинЯ Ћльга, - i на ђусь нинi нiхто iти не смiє, - ми бережемо мир i любов... Ђле, кесарю Џетре, нинi свiт не такий, Яким був колись, далi вiн буде не таким, Як нинi... ‡араз Я об'їхала багато земель i бачу, що в свiтi є вражда, бачу, що i ђусь, i ЃолгарiЯ не мають доброго миру з ‚iзантiєю... - ‚iзантiЯ тридцЯть лiт живе в мирi з болгарами, вiд неї ми маємо дань... - џ хотiла би, - промовила й зiтхнула кнЯгинЯ Ћльга, - щоб ЃолгарiЯ жила в мирi з ‚iзантiєю не тридцЯть, а триста лiт, але щоб мiцний мир був i мiж нами. џк ЃолгарiЯ, так i ђусь хоче миру. Ђле що буде, кесарю Џетре, коли хтось нападе на Ѓолгарiю або на ђусь? - џ не хочу вiйни, Я тридцЯть лiт... - твердив кесар. - Ђ Якщо хтось нападе на Ѓолгарiю чи ђусь? - ще раз запитала кнЯгинЯ Ћльга. Љесар мовчав, i тодi кнЯгинЯ Ћльга сказала: - Џам'Ятаючи дружбу отцiв наших, Я приїхала сюди, щоб ствердити її нинi i укласти рЯд: аще хто нападе на Ѓолгарiю - ђусь захистить її, аще нападе на ђусь -матиму Я болгар за спiльникiв i друзiв... - ЃолгарiЯ нi з ким не має рЯду... џ не хочу вiйни... џ тридцЯть лiт не мав бранi... Ќi, кнЯгине, нi... - Ђ може, кесар Џетро приїхав би, Як Я нинi до Џреслави, до нас на ђусь? - Ќi! - схопивсЯ з стiльцЯ i на весь голос крикнув кесар Џетро. - џ не воєвода, Я хворий, Я молюсь... i нiкуди не поїду. - ’одi прощай, кесарю Џетре, - закiнчила кнЯгинЯ Ћльга i встала з стiльцЯ. - џ пiду. ЃолЯть мої костi й серце. ‚она вклонилась кесаревi й тихим кроком вийшла з свiтлицi в сiни, де ждав її почет. Љесар Џетро стоЯв i дививсЯ їй услiд. “ свiтлицi темнiло. ‘урсувул вийшов з кутка свiтлицi й став навпроти кесарЯ. - ЃолгарiЯ повiк шкодуватиме, - сказав вiн, - що кесар її Џетро так говорив з київською кнЯгинею. - ™о ти сказав? - џ сказав i бачу, що, коли камiнь кинуто в безодню, його вже нiщо зупинити не може. ѓоре Ѓолгарiї, кесарю Џетре! ЏiслЯ прийому кнЯгинi руської кесар Ѓолгарiї Џетро прЯмує з жоною Iриною до своїх покоїв. ‚же пiзнiй час, спить Џреслава, затихає шум у палацi, час спочити й василевсам. I от вони залишаютьсЯ вдвох. ‚ опочивальнi горЯть свiтильники. –е давнЯ опочивальнЯ каганiв Ѓолгарiї, вподовж стiн її на килимах висить зброЯ, на полицЯх стоїть посуд, мiж Яким тьмЯно поблискує кований срiблом келих, зроблений з людського черепа. Љесар Џетро знав колись, що це за келих, - покiйний батько його, кесар ‘имеон, не раз розповiдав синовi, що цей келих каган Ѓолгарiї Љрум зробив з черепа iмператора Ќикифора, Який хотiв знищити Ѓолгарiю, залив її кров'ю, але загинув, Як пес, бiлЯ ЂнхiлоЯ... “ важкi години свого життЯ, - а життЯ в нього було завжди важке, бо вiн або одбивав напад ромеїв, або сам наступав на них, - кесар ‘имеон пив тiльки з цього келиха. "I ти, сину, коли тобi буде важко, пий з цього келихам, - говорив синовi каган ‘имеон. Ђле кесар Џетро давно забув про келих, i стоїть той, припавши порохом, на полицi в опочивальнi, не грає, Як колись, срiблом, а тьмЯно блищить у кутку. ‡абув кесар Џетро i про книги, написанi рукою його батька, що лежать недалеко вiд черепа на тiй самiй полицi. “ тих книгах написано, Як одвiку ‚iзантiЯ хотiла скорити болгар i Як кагани боролись з iмператорами. –их книг кесар Џетро не перегортає давно, вiн забув слова свого батька. ‡араз вiн уважно прислухаєтьсЯ до слiв своєї жони Iрини. ‚iдколи вона тут, - а минуло вже багато рокiв, - усе робитьсЯ в Џреславi так, Як скаже василiса. I зараз, скидаючи свою пурпурову мантiю й такi ж черевики, кесар пильно стежить очима за її обличчЯм, жде, що вона скаже про прийом руської кнЯгинi. Ђле василiса ще нiчого не каже, натомiсть сама звертаєтьсЯ до Џетра: - I що говорила тобi цЯ кнЯгинЯ? - Ћ, - тихо вiдповiдає кесар, зрозумiвши, що Iрина справдi не знає, про що вiн говорив з кнЯгинею, - вона говорила про дружбу, Яка з давнiх-давен iснує мiж болгарами й русами, нагадала про спiльнi походи мого батька й київського кнЯзЯ IгорЯ на Љонстантинополь... - I ти слухав цi нечестивi слова? - џ, Iрино, змушений був слухати, - виправдувавсЯ кесар Џетро, - але Я сказав, що часи ‘имеона i IгорЯ вже давно минули i що зараз ЃолгарiЯ бiльше зв'Язана з ‚iзантiєю, анiж з ђуссю... - ’и сказав їй не так, Як слiд, - обурюєтьсЯ василiса Iрина. - ’и мусив їй сказати, що мiж Ѓолгарiєю i ђуссю немає i нiколи не буде нiчого спiльного. - џ сподiваюсь, - винувато каже кесар Џетро, - що вона сама це розумiє. - Ћ, ти помилЯєшсЯ, - закiнчує василiса i гасить свiтильник. - –i руськi i їхнЯ кнЯгинЯ, - чути вже в темрЯвi її голос, - дуже гордi i небезпечнi люди. Ѓолгарiї допоможе, її завжди врЯтує тiльки Љонстантинополь... ЉнЯгинЯ Ћльга лежить у свiтлицi, Яку вiдведено їй у палацi, i не може заснути. ’iльки-но в неї був i вийшов свЯщеник ѓригорiй... ‚она покликала його й надiЯлась, що вiн розкаже про Ѓолгарiю багато такого, чого сама не може зрозумiти. Ђдже свЯщеник ѓригорiй прийшов до Љиєва з Ѓолгарiї, у нього тут повиннi бути друзi. ‘вЯщеник довго сидiв у кнЯгинi й розповiдав, що вiн не пiзнає Ѓолгарiї й не може її зрозумiти. "‚се тут, - говорив вiн, - не так, Як було ранiше. Ѓула колись ЃолгарiЯ христиЯнською, а стала вiзантiйською, навiть патрiарх „амiан утiк з Џреслави, а свЯщеники й поготiв. Їдьмо й ми, кнЯгине, швидше до Љиєва!" ‡а розчиненими вiкнами шумить i шумить ‚елика ЉамчiЯ, десь далеко-далеко в горах чути смутну пiсню, дуже схожу на тi, Якi спiвають над „нiпром. Ќа мурах фортецi час вiд часу перекликаютьсЯ нiчнi сторожi, ось вони вдарили раз i вдруге в мiдЯнi била. Ђле не тiльки цi звуки не дають спати кнЯгинi Ћльзi - глуха образа давить їй груди, стискає серце. "‡а чим, - думала вона, - їхала сюди, чого шукала?" ‘мутна пiснЯ, що лине й лине в горах, здаєтьсЯ, дає вiдповiдь на це питаннЯ: однаковi пiснi спiвають люди над „унаєм i „нiпром, без товмачiв розумiють одне одного, з давнiх-давен жили вони, Як брати, i у важкi години свого життЯ однi одним допомагали. ЉнЯгинЯ Ћльга пригадує чоловiка свого IгорЯ, Який не раз, прощаючись з нею, говорив: "Iду допоможу брату ‘имеону" - i йшов, не знаючи, чи повернетьсЯ назад. Њоже, проходив вiн через Џреславу, може, лежав колись у цiй свiтлицi, лежав, слухав далеку пiсню в горах. Ђле затихає смутна пiснЯ вдалинi, вiтер давно завiЯв слiди кесарЯ ‘имеона i кнЯзЯ IгорЯ, а тi, що прийшли пiслЯ них, до своїх батькiв уже не подiбнi. ЉнЯгинЯ Ћльга пригадує обличчЯ кесарЯ Џетра, з Яким розмовлЯла цього вечора, i думає: на кого вiн схожий, кого нагадує? I тодi виринає перед нею ще одне обличчЯ - обличчЯ iмператора ЉостЯнтина: та ж посмiшка, тi ж рухи i тi ж самi злi вогники в очах. "0сь на кого став схожий кесар Ѓолгарiї, - думає кнЯгинЯ Ћльга. - Ќi, марно Я заїжджала сюди, до Ѓолгарiї. Џреслава - це той самий Љонстантинополь, тiльки менший, зовсiм маленький... " 8 —им далi на пiвнiч, тим ставало холоднiше. Iшов снiг, дужчали морози, замело шлЯхи. Џосуватись далi колiсницЯми нiчого вже було й думати. ЉнЯгинЯ Ћльга велiла обмiнЯти їх у Якомусь болгарському городi, де починалась рiвнина, на сани. Ђле незабаром виЯвилось, що й на санЯх вони не проб'ютьсЯ через заснiжену рiвнину... ’одi вони залишили й сани. Ќа конi сiли кнЯгинЯ Ћльга, всЯ рiднЯ її, сли, купцi. Џерехрестившись на схiд, полiз на конЯ свЯщеник ѓригорiй, спритно стрибали в сiдла служницi кнЯгинi, - полЯнським дiвчатам це була не новина. Ћстаннiми сiли, озброївшись луками й списами, лодiйнi вої - разом з дружиною вони повиннi були охоронЯти поїзд. Ќа добре поприще розтЯгнувсЯ поїзд: попереду їхали дружинники, за ними - кнЯгинЯ з своїми супутниками, лодiйнi вої пильнували слiду. Џеред ними тЯгсЯ довгий шлЯх, степове бездорiжжЯ, днi й ночi серед снiгiв, у лiсових хащах i просто на мерзлiй землi, пiд небом. Ђле чутка про те, що київська кнЯгинЯ Ћльга їде з Ѓолгарiї на ђусь через “горську землю, швидко летiла перед нею, i в лiсах над ’исою валку кнЯгинi зустрiв загiн закованих у броню вершникiв на чолi з братом кнЯзЯ ’акшонЯ - кнЯзем Њiтлашем. –ей загiн супроводив кнЯгиню в усiй дальшiй дорозi, а в особi кнЯзЯ Њiтлаша вона мала розумного супутника. ‚iд нього кнЯгинЯ Ћльга дiзналась, Як живуть угри на рiвнинi над ’исою. ЉнЯзь Њiтлаш говорив, Як важко їм було знайти куточок землi серед слов'Янських племен i Як довго доводилось утверждати дружбу з цими племенами. „алi кнЯзь Њiтлаш розповiв, Як разом уже з руськими племенами доводилось уграм одбивати раз за разом наскоки сусiдiв, розповiв про страхiтливу битву з германським iмператором Ћттоном над рiкою ‹еха, що сталась за два роки до цього... ’а кнЯгинЯ Ћльга i сама пересвiдчилась, що угри, Якi тiльки сто лiт тому вийшли з далеких земель на сходi, рушили на захiд i стоЯли деЯкий час, шукаючи вiльних земель, недалеко вiд Љиєва, знайшли цi землi, осiли на широкiй долинi над ’исою, побратались з слов'Янами, багато чого вже вiд них навчились, посходили з коней, залишили свої намети. ‘кiльки не їхала кнЯгинЯ з почтом понад „унаєм, а потiм понад ’исою, вона бачила великi села, обробленi ниви, табуни худоби. “ палацi кнЯзЯ ’акшонЯ Ћльга не зустрiла нi розкошi, нi вiзантiйського блиску. –е була справжнЯ фортецЯ серед степiв i гiр, а мешканцi її - мужнi люди, вої. I чомусь так трапилось, що кнЯгинЯ Ћльга, Яка не змогла вiльно говорити й не зустрiла пiдтримки нi в Љонстантинополi, нi в Џреславi, зрозумiла цих суворих воїв. –i люди хотiли жити, працювати на землi, тримати в руках не меч, а рало, але на них накочувались ворожi хвилi з пiвночi й з пiвднЯ; цих людей так само, Як i тi племена, що жили тут до цього, хотiли знищити з пiвночi германцi, з пiвднЯ - ромеї, i тому кнЯзь ’акшонь дуже люб'Язно зустрiв кнЯгиню Ћльгу, що прийшла до нього з дружбою i миром, - маючи запеклих ворогiв на пiвночi й пiвднi, угри хотiли мати друзiв на сходi. I щось бiльше, нiж сусiдська дружба, народилось за цi днi й у довгi осiннi вечори, Якi кнЯгинЯ Ћльга провела в палацi кнЯзЯ ’акшонЯ. ‚она просила кнЯзЯ й дружину побувати в Љиєвi-городi, запропонувала дочцi кнЯзЯ Iльдiко поїхати з нею до Љиєва, подивитись на руських людей, познайомитись з її синами... ‚она бiльше нiчого не сказала, але i кнЯзь, i його дружина зрозумiли, що кнЯгинЯ Ћльга немарно запрошує Iльдiко до Љиєва, немарно називає її Џредславою, а хоче назвати її дочкою, змiцнити мир любов'ю. ™о ж, угорський кнЯзь не заборонЯє Iльдiко-Џредславi побути гостею в Љиєвi, познайомитись iз кнЯжичем ‘вЯтославом, обидвi ж кнЯгинi домовились i про бiльше - посаг. ’ак закiнчувалась далека подорож кнЯгинi Ћльги до ‚iзантiї. Џеред нею був ще важкий шлЯх через широку рiвнину, де протiкала швидка ’иса, через високi Љарпати, лiси, нетрi, червенськi городи. Ђле кнЯгиню вже не лЯкав цей шлЯх - тут, над ’исою i в Љарпатах, жили рiднi руськi люди. ЉнЯзь ’акшонь i кнЯгинЯ посилали з Џредславою рiзнi добра, велику дружину, багато коней. ‡ таким почтом кнЯгинi не страшнi були нi зима, нi звiрi, нi зла людина. ђЋ‡„I‹ „…‚'џ’€‰ 1 „нi ставали коротшими й коротшими, морози все дужче сковували „нiпро, вiд стiн города до самого обрiю бiлiли снiги, снiги... Ќарештi настав i Љорочун - найкоротший зимовий день, коли, Як тодi вiрили, бог сонцЯ сходивсЯ з богами темрЯви, боровсЯ з ними й перемагав. ‡акутанi в шкури, убогi, перемерзлi люди вiд щирого серцЯ хотiли допомогти доброму богу врЯтувати сонце, бо втрата свiтила була б загибеллю й длЯ них, - i в найдовшу зимову нiч у звiрЯчих шкурах, зi зброєю в руках виходили на снiги, загрожували злим богам, палили вогнi, щоб боги темрЯви тiкали. ’ак було й на ѓорi. ’iльки настала нiч, перед постаттю Џеруна бiлЯ величезного вогнища завирував натовп чоловiкiв, жiнок, дiтей. Џроте добрати, хто з них чоловiк, а хто жiнка, - було важко, бо цiєї ночi боги темрЯви не повиннi були знати, хто на них наступає. “сiх злих, хижих, богiв годилось налЯкати, й тому багато чоловiкiв понатЯгали на себе жiночi платна, жiнки ж одЯгали чоловiче вбраннЯ, на обличчЯх у багатьох були скурати й ларви* (*‘курати, ларви - машкари.), люди тримали в руках щити, списи, мечi, дехто нiс з собою сопелi, бубни, гудки... ’одi зчинивсЯ великий шум - усi били мечами об щити, гримiли списами, хто вмiв, свистiв у сопелi й гудки, iншi просто обертались круг вогнища, кричали: Љорочуне, Љорочуне, виходжай на рать, Љорочуне, Љорочуне, днесь тобi загибать, Љрутить коло вогнЯне ЉолЯда, ЉолЯда, “тiкай, Љорочуне, iз двора, iз гнiзда, Љорочуне, Љорочуне, не ховайсь, виходжай. Џомирай, Љорочуне, загибай!!! „алi в коло входив хтось iз жерцiв, Який заради цiєї ночi одЯгав на обличчЯ страхiтливу скурату - цiлу голову бика з рогами, великими очима, а в руках мав бубон з мiдними брЯзкалами. ‘тавши серед кола, жрець через дiрки в шкурi вдивлЯвсЯ в скурати й ларви навкруг себе, потiм починав обертатись все дужче й дужче, високо пiднЯвши в руках бубон, що гримiв i брЯзкотiв. ‘лiдом за ним швидше обертались i люди в колi, дужче брЯжчали щити, пищали сопiлки й гудки, - це був страхiтливий танець перед Џеруном. I раптом жрець зупинивсЯ. ‡упинилось i коло. †рець Якийсь час передихував, дививсЯ в темрЯву, що стелилась за Џеруном. - Ѓачу Љорочуна, бачу! - раптом волав вiн. I тодi вiн брав головешку з багаттЯ, пiдiймав її над головою, рушав у темрЯву, де ще звечора приготовлена була й оздоблена велика сосна, а пiд нею стоЯло обв'Язане соломою й змащене смолою коло. - †енiть Љорочуна! - кричав вiн. - ‘лавте ЉолЯду! - голосили люди. †рець пiдносив головешку до сосни, i вогонь вiдразу запалював гiллЯ, повз угору, до вершини. - †енiть Љорочуна! - кричав жрець. Ђ вже кiлька чоловiк запалювали обв'Язане соломою та змащене смолою коло, пускали його по снiгу з гори, на Якiй стоЯв Џерун, i воно котилось, освiтлюючи снiг навкруг, розсипаючи iскри, мчало в проваллЯ й там зникало... - Љорочун тiкає! Ќемає Љорочуна! ‘лава ЉолЯдi! - кричали люди, дивлЯчись на освiтленi снiги i вiрЯчи в те, що боролись з богами темрЯви й перемогли їх. ‡а це їм належала нагороди, всi на ѓорi повиннi були знати, що Љорочун переможений, i люди в скуратах i ларвах, з мечами, щитами й списами урочисто спiвали, йшли до будинкiв боЯр i воєвод, стукали в тереми, щоб викликати господарЯ, спiвали їм колЯдки - пiснi, у Яких розповiдалось про початок свiту, про боротьбу добрих i злих сил, про перемогу над темними силами, що була одвiку й сталась цiєї ночi: Љоли не було з нащада свiту, ’одi не було неба нi землi, Ќеба нi землi, лиш синє море, Ђ серед морЯ та два дубочки... „верi будинкiв розчинЯлись, з свiчками i свiтильниками на ганки виходили з цiлими своїми родинами боЯри i воєводи, вони весело смiЯлись, дивлЯчись на скурати й ларви, самi спiвали разом з людьми, пiдносили їм дарунки - вино, ол, мед, горiхи... 2 ‘вЯтослав не пiшов до Џеруна, коли там гнали Љорочуна й славили ЉолЯду, - Як господар i кнЯзь, вiн мусив сидiти в теремi, ждати колЯдникiв, щоб вийти на ганок, коли вони почнуть спiвати, подивитись на скурати й ларви, дати щедрi дари... Ѓув чудовий вечiр. ™е з днЯ ключницЯ Њалуша з дворЯнками приготували в стравницi все длЯ свЯткової вечерi, накрили стiл i поставили страви, на сiнi в кутi свiтлицi - кашу з пшеницi й ситу з меду - длЯ померлих, що нiбито злiтались свЯткового цього вечора додому i вечерЯли разом iз живими. “ теремi було тихо. ‡а вiкнами рипiв мороз. ‘клЯнi маленькi шибки з олов'Яними оковками затЯгла срiбна паморозь; у сiнЯх, свiтлицЯх, стравницi горiли свiчки й свiтильники, тЯгнуло теплом, пахло свiжим сiном, смачними стравами. Џiд вiкнами терема час вiд часу чувсЯ тупiт нiг - то молодь поспiшала до Џеруна. Џотiм долинули звуки бубнiв, сопiлок, гудкiв, залунав спiв. ‘вЯтослав, а за ним ‘венелд i “лiб, Њалуша, дворЯни, гриднi вийшли на ганок, щоб подивитись на танцi бiлЯ Џеруна. Ќадворi лютував мороз... ‚горi холодним сЯйвом iскрилисЯ зорi, скрiзь намело снiгу, але нiкому не було холодно, усi захоплено дивились на натовп, що обертавсЯ навкруг багаттЯ, слухали крики й спiви. Ѓачили вони й те, Як запалала сосна за Џеруном, Як вогнЯне колесо помчало в темрЯвi, щоб збити з нiг Љорочуна, i пiслЯ цього люди в скуратах i ларвах рушили скрiзь по ѓорi... ЉолЯдники iз смолоскипами в руках наближались i до кнЯжого терема, спiвали: „обрий тобi вечiр, наш славний кнЯже, ™едрий вечiр, добрий вечiр, „обрим людЯм на здоров'Я... - Ќесiть дари! - велiв кнЯжич ‘вЯтослав. Ђле що трапилось? ЉолЯдники йшли вулицею до терема, весело спiвали i раптом зупинились, замовкли... ‚iд ворiт з Џодолу їхав великий гурт вершникiв, слiдом за ними конi тЯгли кiлька великих саней, поїзд замикав ще один загiн вершникiв. ЃiлЯ ганку поїзд зупинивсЯ, вершники стали стрибати з коней, з саней почали виходити подорожани. “ жовтуватому свiтлi вiд смолоскипiв видно стало вершникiв, Якi посходили з коней, тих, що вилiзли з саней. - ЉнЯгинЯ Ћльга! - кинулись з ганку на вулицю ‘венелд, “лiб, дворЯни. ’ак, це була вона - кнЯгинЯ Ћльга, що саме в свЯтковий вечiр повернулась до Љиєва з далекої дороги. ‘вЯтослав пiшов уперед, обнЯв матiр. “ неї було холодне, приморожене обличчЯ. - ‡ свЯтим вечором! - звернулась до всiх кнЯгинЯ. - ‡дорова будь, кнЯгине! - в поЯс вклонились їй усi. Ђ вже колЯдники наближались iз смолоскипами в руках до ганку, танцювали, показували свої страхiтливi скурати i ларви, сп'Янiлi вiд боЯрського частуваннЯ, вигукували й спiвали, а їм з ганку сипали дари: печиво, горiхи, коржi... ‡ ’ак настало те, чого Њалуша ждала, а в глибинi душi сподiвалась, що минетьсЯ; що хотiла б, але не могла одвернути; чого боЯлась, а знала, що воно однаково прийде, впаде на її голову, покарає. “вiйшовши до терема, кнЯгинЯ Ћльга велiла погодувати їх. Њалуша й сама знала, що вони приїхали з далекої, важкої дороги перемерзлi й голоднi. ’а й приїхала кнЯгинЯ Ћльга не сама - разом з нею до терема зайшли Якiсь чужинцi, мiж ними Њалуша помiтила навiть дiвчину. Ќа щастЯ, думати про вечерю не доводилось - длЯ свЯтого вечора у неї все було приготовлене. I от кнЯжа родина - кнЯгинЯ, ‘вЯтослав, “лiб, - нетi IгорЯ, а за ними ‘венелд, кiлька воєвод i боЯр увiйшли до стравницi. ‘тоЯчи на порозi, Њалуша зустрiла всiх їх поклоном, позад неї стоЯли й так само низько кланЯлись кнЯзЯм Џракседа й дворЯни, що порались того днЯ на кухнi. “ цей вечiр їм дозволЯлось постоЯти на порозi кнЯжої стравницi. ЉнЯзi заходили, вiдповiдали на вiтаннЯ. Њалуша стоЯла й дивилась на кнЯгиню. ’епер було помiтно, Яка вона блiда, стомлена, квола. Џо праву руку вiд неї iшов кнЯжич ‘вЯтослав - вiн був нiбито такий, Як i завжди, але й не такий - в очах кнЯжича Њалуша помiтила тривогу; по лiву руку вiд кнЯгинi iшов кнЯжич “лiб, вiн увесь аж сЯЯв, лукаво посмiхавсЯ, а за ними вже крокували нетi Iгоревi, боЯри, свЯщеник ѓригорiй. Ђле, зайшовши до стравницi, де все було приготовлено длЯ вечерi, вони не сiли за стiл, а стоЯли й мовчали, нiбито когось ждали. ђаптом у сiнЯх залунали кроки, почулись голоси, i на порозi свiтлицi з'ЯвилосЯ ще кiлька боЯр, Якi їздили з кнЯгинею за море, їхнi жони, одЯгнутi Як на свЯто, а з ними кiлька чужинцiв i молода, одЯгнена в темне вбраннЯ, iз золотою короною-обручем у волоссi, чорнЯва, дуже блiда, надзвичайно вродлива дiвчина. ЉнЯгинЯ Ћльга ласкаво посмiхнулась дiвчинi, взЯла її за руку, пiдвела до кнЯжича ‘вЯтослава, “лiба, ‘ве-нелда, називаючи їхнi iмена, а один iз чужинцiв, що, либонь, розумiв слова кнЯгинi, говорив щось дiвчинi - тiльки Њалуша не розумiла його мови. ’а їй i нiколи було слухати. ЉнЯгинЯ Ћльга вже запросила всiх до столу, рукою дала Њалушi знак, i та побiгла на кухню, щоб подавали страви. ‘воїх i гостей виЯвилось бiльше, нiж ждали, i дворЯни поспiшали з усiх сил, наповнюючи миски, накладаючи м'Ясо, наливаючи келихи й прибираючи посуд... Њалушi було дуже важко. ‘травницЯ, кухнЯ, вогнi, корчаги, келихи миготiли перед очима, у неї нiмiли руки, терпли ноги, вона поспiшала, щоб усього було вдосталь, щоб усе було гарЯче, до смаку. Ђле мiж дiлом вона бачила, Як у кутi, там, де приготовленi були страви й сита длЯ померлих, сидить кнЯгинЯ Ћльга, по праву руку вiд неї ‘вЯтослав, по лiву - дiвчина iз золотою гривною-обручем у волоссi, з темними очима. Ѓачила Њалуша й те, Як цЯ дiвчина поглЯдає на ‘вЯтослава, Як всi вони жваво розмовлЯють, а один чужинець все стоїть бiлЯ них i то говорить з кнЯгинею, то щось iншими словами переказує дiвчинi. Џодаючи страви, Њалуша прислухалась, хоч слухати їй було дуже важко, бо пiд самим вiкном спiвали й спiвали колЯдники, у свiтлицi лунало багато голосiв, брЯжчали келихи, дзвенiли братини. ‚она ж хотiла чути розмову тiльки кнЯгинi, ‘вЯтослава й дiвчини... "–Я дiвчина - кнЯзiвна, її iм'Я - Iльдiко-Џредслава, їй дуже подобаєтьсЯ Љиїв, цей город нагадує їй батькiвщину", - от що почула Њалуша. - Љлючнице! —ому мало вина? ѓрецького... •ер-сонеського... Њеду... Ћлу! - перебивали Њалушi слухати голоси за столом. I вона бiгла до кухнi, несла корчаги з грецьким, подавала херсонеське, наливала в келихи мед, ол... Ђле знову й знову вона дослухалась до розмови трьох, чула: "ЉнЯзiвнi Џредславi багато розповiдали про ђуську землю... Їй подобаєтьсЯ цЯ землЯ... ’ак, кнЯзiвна Џред-слава вже бачила частину цiєї землi... Ђ Њалушу тим часом кличе “лiб: - „ай менi, ключнице, вина... - џкого? - Ќайкращого... џке ти любиш? Њалуша дивитьсЯ на нього - вiн сп'Янiв чи глузує з неї - i наливає йому грецького. Ђ троє розмовлЯють далi: "ЉнЯгинЯ Ћльга багато розповiдала кнЯзiвнi Џред-славi про кнЯжича ‘вЯтослава. ЉнЯзiвна знає, що кнЯжич уже вбив не одного ведмедЯ... i тепер бачить, що кнЯжич ‘вЯтослав може вбити ведмедЯ... ‚iн такий, Як вона i уЯвлЯла... " “ цю мить рука Њалушi, що наливала келихи, здригаєтьсЯ, i кiлька крапель грецького вина, Як кров, проливаєтьсЯ на бiлу скатертину. - Ѓоги! - вириваєтьсЯ в Њалушi, i їй здаєтьсЯ, що пiд нею колишетьсЯ пiдлога, пливуть вогнi, щось кричать, насуваютьсЯ на неї тi, що сидЯть у свiтлицi. Ђле це одна тiльки мить! - Ќа щастЯ! - каже й посмiхаєтьсЯ Џредслава. - “ нас радiють, коли вино розливаєтьсЯ. Ќа щастЯ! Њалуша дивитьсЯ на кнЯзiвну, ‘вЯтослава, зустрiчає його спокiйний поглЯд. "Ќу, чого ж злЯкалась ти, Њалушо?" - нiби запитує вiн. 4 I ще одно - останнє, а може, перше в рЯду нових - стражданнЯ судилосЯ пережити цiєї ночi ключницi Ња-лушi. Љоли скiнчилась вечерЯ i всi - збудженi, сп'Янiлi, гомiнкi - виходили з стравницi, кнЯгинЯ Ћльга покликала Њалушу й сказала їй: - ЉнЯзiвна Џредслава дуже перемерзла й стомиласЯ з дороги. ’и вже пiди до неї й допоможи. “ теремi все незабаром стихло й заснуло. ЉнЯгинЯ Ћльга вiдвела кнЯзiвнi свiтлицю порЯд iз своєю опочивальнею. Љоли Њалуша, тримаючи в руках цебро з теплою водою й дерев'Янi ночви, пiдiймалась до покоїв, то загледiла, Як iз опочивальнi кнЯгинi швидко вийшла Џракседа. Џобачивши Њалушу, вона на Якусь мить затрималась бiлЯ дверей, а потiм обминула ключницю й швидко побiгла сходами. ЉнЯзiвна була в свiтлицi сама, вона сидiла в крiслi й дивилась у вiкно, за Яким видно було всiЯне великими зорЯми небо. Љоли рипнули дверi, кнЯзiвна обернулась, поглЯнула на дiвчину смутними очима, але перемогла себе й тепло їй посмiхнулась. ‚они не розумiли одна одної, але кнЯзiвна збагнула, чого прийшла до неї цЯ дiвчина, робила все, що треба, часом висловлювала свої бажаннЯ дивними, але приємними словами. Њалуша приготувала ложе длЯ Џредслави, роззула її, налила в ночви води й рухами показала, що хоче помити їй ноги. ЉнЯзiвна слухнЯно поставила ноги в ночви - у неї були дуже маленькi, майже дитЯчi, нiжки, випещенi, несходженi... I всЯ Џредслава була нiжна, тендiтна, дуже тонка, з невисокими грудьми, вузькими стегнами, бiлою шкiрою тiла, кiлькома родимками на ногах. "–е боги позначили її, - думала Њалуша, - вона щаслива. Ђ в мене ж немає жодної родимки... " ‚она допомагала, старанно мила ноги, перебирала кожен палець, кожну кiсточку цього тiла, а думала про те, чого ж приїхала сюди, до Љиєва, цЯ угорська кнЯзiвна, чого вона тут шукає, що замислила кнЯгинЯ Ћльга. „умала Њалуша й про те, що, може, в цю саму годину кнЯжич ‘вЯтослав пройшов тихо сiньми терема, зупинивсЯ перед дверима її хлiвини, взЯв клЯмку i не змiг вiдчинити дверей, бо Њалуша замкнула їх, коли поспiшала вранцi на кухню. "’а нi, - думала вона, - у теремi гостi, не спить кнЯгинЯ, “лiб, не сплЯть усi дворЯни. –iєї ночi кнЯжич не прийде до мене". “ ночвах була тепла вода, у кнЯзiвни було тепле тiло. Ђ в Њалушi було холодно на серцi, вона почувала себе такою нещасною, що кiлька сльозин раптом зiрвались з її очей i впали в ночви. Љоли б то Џредслава знала, що цЯ дiвчина, Яка на колiнах стоїть перед нею, - ключницЯ Њалуша, миє їй ноги водою з „нiпра та ще сльозами свого серцЯ. •то ще в свiтi мив свої ноги в такiй купелi? Ђле вона цього не знала, була задоволена, що її так гостинно зустрiчали в цьому городi, їй дуже подобавсЯ простий, але дуже приємний звичай русiв - мити ноги своїм гостЯм, iй подобалас