е хутро, на помостi спала ‚iста. ‚ хижi було тихо, спокiйно. ‘пати, тiльки спати!.. Ђле неспокiйно було на душi в Њикули. ‚iн довго сидiв, почухавсЯ, лiг, пробував заснути - i не мiг. ’одi Њикула обережно, щоб не збудити ‚iсту, пiдвiвсЯ з помосту, постоЯв над вогнищем, а там тихо, босий, у сорочцi та ногавицЯх пройшов по долiвцi, одчинив дверi, вийшов надвiр. —ому так сталось, хто знає, але Њикула Якийсь час постоЯв серед двору, а далi пiшов, пiшов, видерсЯ на вал городища, рушив до рЯдових могил, пiд Якими спочивали старiйшини роду Ђнт, “лiб i далекий прапрадiд - старiйшина-витЯзь ‚оїк. Ѓула тепла нiч, високо вгорi висiв на небi мiсЯць, вiн уже щербивсЯ - Џерун iз тризубцем у руках наступав на духiв пiтьми, на злi сили, - край мiсЯцЯ нiби присипаний попелом. Ќа землi було тихо, в зеленкуватому промiннi мiсЯцЯ темнiв, Як довгий рЯд бортневих колод, ‹юбеч, там не горiв жодний вогник, з лiвого боку широкою пiдковою чорнiв лiс, десь серед дерев блимав вогник у корченицi брата ‘варга, звiдти ж долiтали удари двох молотiв - все кує й кує ‘варг лемешi, мечi, лемешi, мечi... Џо праву руку вiд Њикули линув „нiпро. Њикула аж зiтхнув: дивно чудовий був у цю пiзню годину ночi „нiпро - повноводий, могутньострумний, широкий, голубий у мiсЯчному промiннi. „есь серед ночi почувсЯ удар i сплеск, либонь, скинувсЯ сом, недалеко на рiвному плесi щось зарЯбiло, там виринають з глибин, зупинЯючись табунами, дивлЯтьсЯ крiзь товщу вод на мiсЯць величезнi рибини. ‚оди днiпровi линуть i линуть мiж берегiв, темнi лiси стоЯть над ними, у туманах далина. Ќе тiльки Њикула дивитьсЯ на цей дивний свiт, серед ночi вiн побачив i витЯзЯ їхнього роду - старiйшину ‚оїка. ‚iн стоЯв - закам'Янiлий воїн у шоломi, бронi, з мечем бiлЯ поЯса - тут, над „нiпром, на могилi, так давно, що не тiльки ноги, а й руки вросли, в'їлисЯ в землю, весь обрiс травою, зеленкуватий мох, затЯгнувши всi шпари в каменi, обволiк, Як платном. ’iльки обличчЯ воїна було чисте, таке, мабуть, Як i в живого i Яким витесали його колись майстри-каменЯрi, - широко розплющенi очi, брови, Як стрiли, великий, широкий на кiнцi нiс, товстi, випнутi уста, - такий вiн дививсЯ вiки й цiєї ночi на „нiпро, затоки, луки, лiси. I Њикула навiть зрадiв, що дивитьсЯ на чудовий свiт разом з древнiм витЯзем-старiйшиною. ђЋ‡„I‹ „ђ“ѓ€‰ 1 ‚асилевс* (*‚асилевс - iмператор.) ‘хiдної ђимської iмперiї Iоанн –имiсхiй хворiв довго й тЯжко. ‚iдтодi Як вiн повернувсЯ з далекого походу в Ђзiю, страхiтлива невблаганна хвороба руйнувала й руйнувала його тiло, iмператор не мiг їсти, втратив сон, висох. „ивно було, Як вiн ще й досi живе на свiтi. ‚iд iмператора майже не вiдходила жона його василiса ”еодора, проедр* (*Џроедр - перший мiнiстр.), постiльничий ‚асиль, не виходив з ‚еликого палацу днi й ночi. „о iмператора приводили кращих лiкарiв ЉонстантинополЯ, їх везли з далекої ‘iрiї, ‚енецiї, Ђмальфи, проте вони не могли виЯвити причини хвороби iмператора, а вiдтак не знали, Якими лiками й знадоб'Ями його лiкувати. Ћдин тiльки лiкар - це був славетний “не-ђа з Єгипту, - здавалосЯ, розгадав таємничу хворобу iмператора. ЋглЯнувши висхле, кiстлЯве тiло Iоанна, вiн довго розпитував, коли iмператор почув себе недобре, що в нього болить... - Ћ, Я розумiю... - прошепотiв лiкар “не-ђа. Џроте, пiймавши на собi поглЯд проедра ‚асилЯ, що стоЯв бiлЯ ложа iмператора, вiн знiтивсЯ й замовк. ‡вичайно, тут не годилось говорити про хворобу. Џiзнiше, коли вони залишилисЯ один на один з проедром ‚асилем, той запитав: - ’и, лiкарю, знаєш, що це за хвороба? - ’ак, - вiдповiв лiкар. - Ћчi, печiнка, серце, колiр шкiри пiдказують менi, що iмператору дали... - —ому ти замовк? - зашепотiв проедр. - Iмператору Iоанну дали отруту гадюки, Яка водитьсЯ тiльки в одному мiсцi - в Єгиптi, у верхiв'Ях Ќiлу. - ’и божевiльний... Љонстантинополь i Ќiл... •то й коли мiг дати таку отруту iмператору? - Ќе знаю, - низько вклонивсЯ лiкар “не-ђа. - џ говорю тiльки те, що бачу й знаю. - ЏроклЯттЯ! - скрикнув проедр ‚асиль. - ’а невже ж немає лiкiв, Якi б припинили дiю тiєї отрути? - џ знаю такi лiки, - тихо вiдповiв лiкар “не-ђа. ’одi проедр ступив уперед, схопив лiкарЯ за руку й сказав: - џкщо вони є, їх треба знайти i вжити одразу, негайно. џ, чуєш, лiкарю, обiцЯю тобi велику нагороду. ’и будеш патрикiєм iмперiї, ти одержиш усе, все, що захочеш, тiльки врЯтуй василевса. ‹iкар залишив ‚еликий палац. ‚iн думав тепер лише про лiки, готував їх i, може, вилiкував би iмператора Iоанна, але наступної ночi, коли повертавсЯ додому на тиху вулицю бiлЯ ‡олотого ђогу, на нього бiлЯ самого будинку напали й пройнЯли ножами кiлька невiдомих, що одразу ж зникли. Єдиний лiкар, що вгадав хворобу й мiг ще врЯтувати життЯ iмператора Iоанна, сам пiшов у небуттЯ, i це зробив проедр ‚асиль, Який власними руками дав iмператору отруту в час походу пiд горою Ћлiмп. Iмператор Iоанн знав, що вiн дуже тЯжко хворий. Џроте така вже природа людська, а iмператорська й тим паче, - Iоанн –имiсхiй не хотiв, не вiрив, що незабаром покине цей свiт. Џравда, вiн говорив усiм навкруг, що, либонь, помре, швидше велiв будувати в Љонстантинополi на •алцi храм во iм'Я •риста-спасителЯ, коли ж йому доповiли, що храм цей закiнчують, то велiв покласти там привезене ним з Џалестини волоссЯ з голови Iоанна Џредтечi й приготувати там же мармурову гробницю длЯ бренного свого тiла. Ђле все це були тiльки пустi слова - Iоанн хотiв, щоб живi дбали про нього, молились, благали бога, що ж до самого бога - вважав, що ще один храм йому не завадить. –имiсхiй вдавсЯ й до iнших заходiв - маючи незчисленнi маєтки в усiх фемах* (*”еми -областi.) iмперiї, вiн велить один iз них, - невеликий, пiд Љонстантинополем, - продати, а одержанi грошi роздати ницим людЯм, особливо тим, що страждають вiд падучої хвороби. Iоанн –имiсхiй робить це навмисне - божевiльнi ходЯть по Љонстантинополю, падають, волають, молЯтьсЯ за одужаннЯ всемогутнього Iоанна. ‡гадує –имiсхiй ще про одно. ‡ патрiархом Ђнтонiєм, Якого вiн сам колись вивiз iз ‘тудiйського монастирЯ й висвЯтив на соборi в Љонстантинополi, в нього склались недобрi стосунки: воюючи в Ђзiї, –имiсхiй змушений був позбавити духiвництво багатьох пiльг, через що Ђнтонiй запаливсЯ жагучою ненавистю до Iоанна. ’епер –имiсхiй звелiв привезти в ‚еликий палац не патрiарха, а єпископа адрiанопольського - Њиколу; довго був з ним один на один, Як усi говорили, а єпископ ствердив, висповiдавсЯ в своїх грiхах, благав єпископа бути посередником мiж ним i богом. ’ак дiЯв –имiсхiй i так нiбито готувавсЯ до смертi. Ђле коли починаласЯ нiч, вiн непокоївсЯ, кликав жону ”еодору, проедра ‚асилЯ, не вiдпускав їх вiд себе, благав їх шукати рЯтунку, перемогти хворобу, прагнув вирватисЯ з її лабетiв, жити, жити! ‚асилiса ”еодора весь час була з ним - перевертала разом з слугами на ложi, напувала, давала знадоб'Я, Яке навiвало сон, зволожувала оцтом чоло й вуста. Ђле вона сама почувала себе недобре, страждала вiд печiнки, часом не могла вийти з кiтону. ’iльки проедр - паракимомен ‚асиль - не залишав тепер –имiсхiЯ. ‚ одну з ночей Iоанн довго мовчки лежав на своєму ложi, слухав, Як за стiнами свистить осiннiй вiтер, дививсЯ на мусiї* (*Њусiї - мозаїки.) колишнiх iмператорiв, що з молитовниками в руках, з пiднЯтими вгору очима змальованi були навкруг усiх стiн спочивальнi. - I є одно, що не дає менi спати, одужати, жити, - раптом пролунав у тишi спочивальнi його голос. Џроедр ‚асиль, що сидiв у цей час недалеко вiд ложа й, склепивши повiки, спочивав, схопивсЯ й запитав: - ’и про щось говориш? - џ говорю про те, - вiдповiв Iоанн, - що нiхто не хоче й не може допомогти менi у ‚еликому палацi. Џо безбородому обличчю проедра ‚асилЯ пробiгла ледь помiтна посмiшка. - Ђле чому ти забув про мене? - запитав вiн. - Џравда, Я розумiю, зовсiм недавно бiлЯ гори Ћлiмпу ти говорив, що Я не дбав i не дбаю про тебе, що Я обдурював i зраджував тебе. - Џроедре! - прохрипiв Iоанн. - –е були несправедливi слова, i Я вже сказав про це. џ вiрю тiльки тобi, бо iнакше збожеволiв би в цiй спочивальнi. - ‘пасибi тобi, василевсе, - схилив голову ‚асиль. - I ще Я вiрю однiй людинi в свiтi, - продовжував Iоанн, - Яка не допустила б, щоб Я так хворiв i страждав, Яка могла б вирвати мене з лабетiв смертi, але Яка, на жаль, перебуває зараз далеко вiд ЉонстантинополЯ. - ’и про кого думаєш? - џ говорю про ”еофано, Яку ми вислали в далеку ‚iрменiю. Џроедр мовчки стоЯв перед iмператором. - џ звик вгадувати твої думки, - сказав вiн, - знав, що ти захочеш бачити ”еофано, бо справдi вона єдина може пiдвести тебе з ложа, через що давно послав у ‚iрменiю дромон* (*„ромон - великий корабель.). - ’и добре зробив, проедре. џ хочу бачити ”еофано, тiльки вона з'ЯвитьсЯ в Љонстантинополi. 2 Џроминуло шiсть рокiв вiдтодi, коли Iоанн –имiсхiй пiслЯ вбивства Ќикифора ”оки за вимогою патрiарха Џолiєвкта вислав ”еофано на острiв Џрот у Џропонтидi, а ще пiзнiше, коли вона втекла звiдти й сховалась у соборi ‘офiї, вислав, за власним уже розсудом, у далеку ‚iрменiю. Iмператор Iоанн додержав слова - усi цi роки ”еофано жила у ‚iрменiї, в городi Ђнi* (*Ђнi - столицЯ ‚iрменiї.), Як справжнЯ василiса, мала палац, багатьох слуг, скарби. ђазом з нею жили спочатку й обидвi її дочки - ‡оЯ й Ђнна. Ќа десЯтому роцi менша її дочка ‡оЯ померла, i з нею залишилась одна Ђнна. ”еофано була такою ж, Як i у днi молодостi, - завзЯтою, упертою, жорстокою, в свої тридцЯть п'Ять лiт вона лишилась чарiвною, красивою, Як i ранiше, роки, здавалосЯ, обминали її, на гарному, рiвному, Як мармур, обличчi не було жодної зморшки, очi так само блищали пiд рiвними тонкими бровами, уста пашiли, витонченим рукам її, персам, усiй постатi могли б позаздрити самi богинi. Ћднаковим лишилосЯ й серце ”еофано - рiк за роком у нього збиралась образа, жадоба помсти, ненависть до Iоанна –имiсхiЯ, до проедра ‚асилЯ, з Яким, либонь, була зв'Язана бiльше, нiж з Iоанном, бо з ним заподiЯла смерть свекру своєму ЉостЯнтину, чоловiку ђоману, Ќикифору ”оцi, разом вони клали корону й на голову Iоанна –имiсхiЯ. I ”еофано готуваласЯ до боротьби з ними - тут, в Ђнi, вона часто навiдуваласЯ й стала другом царЯ Ђшота, приймала в себе вдома й сама була бажаною гостею багатьох iшханiв* (*Iшхани - аристократiЯ, знать (вiрм.).), раз i другий їздила в ѓрузiю, де говорила з царем „авидом, азнаурами* (*Ђзнаури - дворЯни (груз.).), ”еофано знає, що робить, - у ѓрузiї й ‚iрменiї безлiч людей ненавидЯть ‚iзантiю, Яка прагне поневолити їхнi землi, i Ђшот, i „авид - вороги iмператорiв ромеїв, але мати малолiтнiх ‚асилЯ й ЉостЯнтина, Яку вигнали з ЉонстантинополЯ, може стати їх щирим другом. ‚пливає й краса ”еофано, боже, до чого чудова цЯ удовицЯ-василiса! Ќе забуває ”еофано ще одного - недалеко звiдси, в Љаппадокiї, пiдiймали повстаннЯ проти Iоанна брат Ќикифора ”оки ‹ев i син його ‚ард; нинi ‹ев живе ослiплений у Ђмазiї, ‚арда постригли й вислали в монастир на островi •iосi. ”еофано цiкавитьсЯ ‚ардом ”окою, зустрiчає в Ђнi його прихильникiв - все в цьому свiтi може знадобитись! ЋдЯгнутий у чернечу рЯсу ‚ард ”ока, одержавши першу звiстку про ”еофано, Яка живе в далекiй ‚iрменiї, ожив духом. ‚ард ”ока добре пам'Ятає свою тiтку. ™е в Љонстантинополi, зустрiчаючи ”еофано, вiн божеволiв вiд її краси. —ернець ‚ард, що змушений нинi проводити час у постах i молитвах в монастирi на островi •iосi, почувши здалеку клич ”еофано, готовий зробити все, що вона звелить. “ Љонстантинополi також пам'Ятали про ”еофано. “ ‚iрменiї вона одержала вiд проедра два пергаменти з побажаннЯм доброго здоров'Я й щасливого повороту до ЉонстантинополЯ. Џроедр ‚асиль думав, дiЯв, пiдбадьорював ”еофано. I от з ЉонстантинополЯ прибув дромон. “ руках ”еофано опинивсЯ ще один, i найдорожчий, пергамент. Џроедр ‚асиль велiв їй негайно повертатись до столицi iмперiї. Ѓула пiзнЯ осiнь, коли дромон ”еофано одiрвавсЯ вiд берегiв ‚iрменiї й поплив на захiд. Џеред ними був далекий шлЯх, у Џонтi …вксiнському в цей час лютували страшнi бурi, горами ходили хвилi, вiЯли холоднi пiвнiчнi вiтри. Ќавiть бувалi мореходцi-ромеї боЯлись вирушати в небезпечну путь. ”еофано ж не зважала нi на що. ‡ухвала й завзЯта, вона нiколи й нiчого не боЯлась, не лЯкало її й тепер море. ђазом з дочкою Ђнною зiйшла вона на дромон, спустилась в трюм, де можна було сховатись вiд вiтру й дощiв, терплЯче сидiла там, поки важкий дромон, стрибаючи на хвилЯх, посувавсЯ пiд пiвденними берегами Џонту. ‚тiм, мореходцi-ромеї боЯлись у цю пору року скелЯстих берегiв, де на камiннЯх дромон мiг розбитись в трiски, - вони йшли далеко в морi, звiдки врЯди-годи, коли розсiювались хмари й виглЯдало сонце, видно було ген-ген на пiвднi гори Ђзiї. ’ак минали днi й ночi, позаду лишились ‘iноп, Ђмастрида, IраклiЯ, дромон наближавсЯ до ЉонстантинополЯ. Iнодi, коли була краща година, ”еофано з дочкою виходили на палубу, дивилисЯ вперед - на захiд, поглЯдали на пiвнiч. ’ам над самим обрiєм висiли важкi, темно-сiрi, схожi на звалище скель хмари. ђаз за разом товщу цих хмар прорiзували гострi слiпучо-бiлi стрiли блискавиць, вiдблиски Яких тривожно грали на темно-синiх високих роздратованих хвилЯх, ще пiзнiше звiдти долiтала луна далекого грому. - ’и чого тремтиш, мамо? - запитувала перелЯкана дочка Ђнна. - ’ам, - вiдповiла ”еофано, стискуючи плечi дочки, - над …вксiнським Џонтом лежить страшна землЯ - ђусь, мешканцi Якої дикi, жорстокi люди. ‚они живуть у норах, їдЯть сире м'Ясо, не вiрЯть у •риста, молЯтьсЯ своїм дерев'Яним богам. I вони завжди, завжди були нашими ворогами, iшли на iмперiю, їхнi кагани стоЯли пiд самими стiнами свЯщенного нашого ЉонстантинополЯ. - Ђле зараз вони не йдуть на нас? - Ћ нi, дочко, - посмiхнулась ”еофано. - Iоанн –имiсхiй достойно провчив їхнього кагана ‘вЯтослава, он там, за цим морем, на березi „унаю, вiн наголову розбив його. ’реба тiльки стерегтись їх надалi, завжди. Њаленька дiвчинка не могла збагнути всього того, що їй розповiдала мати, вона зрозумiла тiльки одно, останнє, - що русiв треба стерегтись, i тому вона просто, по-дитЯчому й запитала: - Ђ до них далеко, мамо? - Ћ так, - уже засмiЯлась ”еофано, - туди, до нашого города •ерсонеса, що лежить край ђусi, треба плисти морем багато днiв i ночей, а до самого їхнього города Љиєва їхати ще мiсЯцi. - –е справдi дуже далеко, - засмiЯлась i дiвчинка. - џ не боюсь їх, - закiнчила вона зухвало. •iба могла дiвчинка Ђнна знати, що промине багато лiт i вона поїде до далекої ђусi, потрапить у •ерсонес, а далi в Љиїв? “ цю годину безмежне море i важкi хвилi заступали далекий обрiй, ђусь. „ромон колишньої василiси ”еофано з туго нап'Ятими вiтрилами летiв далi й далi на захiд. 3 Ќiхто в Љонстантинополi не бачив, Як однiєї темної ночi дромон з ‚iрменiї проминув ‘отенну вежу й став у ‡олотому ђозi, поклав Якiр у його кiнцi - напроти ‚лахернського палацу, - Як пiзнiше до цього кораблЯ пiд'їхали й знову повернулись до ‚лахерна кiлька легких лодiй. Ќа одну з них зiйшла жiнка з дiвчинкою. ‘копцi, Якi непорушне стоЯли вздовж бортiв, гребцi, що одноманiтно, намагаючись не шумiти, пiдiймали й опускали в чорну воду свої весла, - всi вони не знали, що за жiнка в темному одЯзi й з темним покривалом на головi спустилась з дромона й сiла в їхню лодiю. Љоли лодiЯ перетинала ‡олотий ђiг, жiнка не витримала й на Якусь мить одкинула з голови покривало - свiтло вiд вогнiв ЉонстантинополЯ вiдбилосЯ в очах, впало на блiде чоло, стиснутi уста ”еофано. ‚она одразу опустила покривало. Ѓлизько був берег. Ќiс лодiї розрiзав рiнь. ‚пала походнЯ. —иїсь руки пiдхопили ”еофано, її повели до стiни, у вузький i довгий прохiд, де було холодне й вологе повiтрЯ, через сад, де терпко пахло пiзнiми осiннiми квiтами, кам'Яними схiдцЯми й переходами, де звуки лунко одбивались пiд склепiннЯм, завели до палат, де панувала пiвтемрЯва. - Џривiт тобi, василiсо! Џокривало впало з голови, й легке зiтханнЯ вирвалосЯ з уст ”еофано. ‚асилiса - о, Як давно не чула вона цього слова, Як багато промовило це слово в устах всемогутнього проедра ‚асилЯ тут, у Љонстантинополi! ‚iн ступив до неї ближче й узЯв її за руку. ’епер вони стоЯли одне напроти другого - скопець, проедр iмперiї, й ”еофано - колишнЯ василiса, а нинi - жiнка в темному покривалi. - ’и така ж, Як i колись, ”еофано, - промовив проедр ‚асиль. - ’и була й нинi є найкращою жiнкою свiту. ‘кинь з своєї голови цей чорний саван. - ‘кажи менi, де Я зараз опинилась i що сталось? - ‡араз ми у ‚лахернi, де нас нiхто не може нi бачити, нi чути. Џоки що нiчого не сталось. ’и, напевне, дуже стомилась пiслЯ далекої дороги. “ЯвлЯю, Як неспокiйно зараз у Џонтi …вксiнському. Ђле все це позаду, далеко. ’и житимеш тут, у ‚лахернi, з тобою буде й дочка. Њоже, ми сЯдемо? Ћсь на столi вино. ’и хочеш їсти? ’ут є з чого вибрати. Џий, їж, ”еофано, тобi це так потрiбно пiслЯ далекої дороги. - Ђ за кого ж пити? - посмiхнулась ”еофано i сiвши до столу, взЯла келих з вином. - ‚iн помирає, - сказав проедр, - скоро, либонь кiнець. - џка в нього хвороба? - ’и знаєш, ”еофано. - Њiй порошок з Єгипту? - ’ак, вiн. - –Я отрута дiє дуже швидко. - џ тримав порошок кiлька рокiв, i вiн, напевне, втра тив силу. Љрiм того, Њаленький* (*–имiсхiй - маленький (вiрм.)) виЯвивсЯ дуже мiцним ‚iн подихає вже пiвроку, й тiльки тепер йому скоро кiнець - „лЯ чого ж ти кликав мене? - Ћ ”еофано, нам треба зробити дуже багато ‚ iмперiї неспокiйно, на пiвночi збирають сили болгари, в Њалiй Ђзiї спалахують повстаннЯ за повстаннЯм. - ’епер Я добре знаю Њалу Ђзiю, - посмiхнулась ”еофано. - –е - справжнiй вулкан, Який кожної години може вибухнути: ‘iрiЯ, ЊесопотамiЯ, ЉаппадокiЯ, а за ними -араби... - Ѓачиш, тобi достеменно все вiдоме! I в Љонстантинополi неспокiйно. џ розумiю й знаю все це, - холодно сказала ”еофа но. - Ђле що менi до цього? - –е моЯ й твоЯ справа, ”еофано. Iоанна скоро не стане... - I що? ‚и пожинаєте те, що посiЯли. Iоанн має нинi порфiрородну жону ”еодору, i пiслЯ його смертi вона по праву сЯде на ‘оломоновiм тронi, її патрiарх благословить. Џроедр посмiхнувсЯ. - Ќе тiльки ”еодора, є й iншi, що хотiли б посiсти ‘оломонiв трон. Ќашу константинопольську знать, - це тобi, напевне, зрозумiло, - не влаштовують нi ”еодора, нi - ти не ображайсЯ, ”еофано, - нi твої сини, вони мрiють про iмператора-полководцЯ, Який повiв би легiони проти болгар i Њалої Ђзiї. - I кого вони приготували? - Њенi здаєтьсЯ - ‚арда ‘клiра. ’и добре його знаєш - вiн був полководцем Ќикифора ”оки, Iоанна –имiсхiЯ, i тепер, либонь, сам хотiв би посiсти їх престол. - ‚арда ‘клiра Я знаю, - промовила ”еофано. - ™о ж, вiн блискучий полководець i, певне, буде непоганим iмператором. - I це говориш ти, ”еофано, мати ‚асилЯ й ЉостЯнтина? ’а невже ж ти не розумiєш, що нi ”еодора, нi ‚ард ‘клiр не допустЯть у ‡олоту палату нi синiв твоїх, нi тебе - ‚они не допустЯть, тебе, - засмiЯлась ”еофано. ѓовори правду, проедре! - ’ак, вони не допустЯть, виженуть iз ‚еликого палацу тебе, синiв твоїх i мене також, - згодивсЯ проедр. - ’епер ти менi подобаєшсЯ, ‚асилю, - поглузувала з проедра ”еофано. - Ђ мусить бути так, - встав i ступив близько до ”еофано проедр, - коли Iоанн –имiсхiй помре, на престолi сЯдуть твої сини, порЯд з ними Як регентша й соправительницЯ. а справдi Як повновладна василiса повинна сiсти ти. џ ж, - проедр благальне подививсЯ на ”еофано, - буду тим, ким i був - вашим, твоїм паракимоменом, проедром. ”еофано так хвилювалась, що їй важко було дихати. Ћ, Якi величнi обрiї вiдкривались перед нею! ‚iрити своєму щастю, повiрити проедру чи нi? ‘тiльки вже разiв вiн обдурював її й людей, що звiрЯлись на нього! Ђле нi, нi, на цей раз вiн не може брехати й обдурювати. ‚асиль i ЉостЯнтин по праву сЯдуть на трон, вони й зараз соцарствують з Iоанном. - Ћтже, треба прибрати ”еодору й ‘клiра? - суворо сказала ”еофано. - ’ак, ”еофано, обох... џ домiгсЯ того, що Iоанн хоче побачитись i говорити з тобою. Љоли ж ти будеш у нього, то зумiєш все зробити. ™о ж, василiсо, - пiднЯв вiн келих, - може, ми тепер вип'ємо за наше щастЯ й успiх?.. - ‚iн помовчав i кiнчив: - ’а ще за те, щоб Iоанн швидше зайнЯв своє мiсце в гробницi на •алцi в храмi •риста-спасителЯ! - Ћ нi, - вона пiднЯла келих i зухвало, хижо засмiЯлась. - џ вип'ю за те, щоб Iоанн ще пожив... доки ми не закiнчимо своєї справи. 4 ”еофано нелегко було потрапити до ‚еликого палацу, ще важче опинитись у спочивальнi Iоанна, але в проедра скрiзь - i бiлЯ ‘лонових ворiт, i на терасi „афн, i в самому кiтонi - стоЯли свої люди; у чорному одЯзi й капелюсi з струсевими перами, з мечем бiлЯ поЯса, вона, Як етерiот* (*…терiот - охоронник.), разом iз сторожею другої змiни пройшла до ‚еликого палацу, там її повiв переходами начальник етерiї Џеон, у кiтонi вона скинула одЯг етерiота, капелюх, меч. ”еофано разом з проедром ‚асилем зайшла до спочивальнi у ‚еликому палацi, де жила ранiш могутньою василiсою за iмператорiв ђомана й Ќикифора ”оки i де тепер були василевсами Iоанн i ”еодора. ‚она навiть затремтiла, побачивши пiслЯ багатьох лiт знайомi стiни спочивальнi, намальованi на них постатi iмператорiв колишнiх - з молитовниками в руках, пiднЯвши очi вгору, вони йшли i йшли кудись, Як ранiше, так i тепер. Џобачила вона й пiзнала срiбнi свiтильники, що стоЯли пiд стiнами, темнi iз золотою ниткою занавiски на вiкнах i дверЯх, ложе в кутку, - о, ”еофано знала це ложе, на ньому спочивали iмператори ђоман, Ќикифор i ”еофано з ними. ‡араз на цьому ложi лежав Iоанн –имiсхiй - той, що вбив тут, у цiй спочивальнi, iмператора Ќикифора ”оку, той, що присЯгавсЯ в любовi, а пiзнiше зрiксЯ ”еофано. ‚она навiть не пiзнала його. –е був не той Iоанн, колись мiцний, жилавий, дужий, Якого вона обнiмала й цiлувала, Який тут задовольнЯв її ненаситну пристрасть. Ќа ложi лежав кiстЯк Iоанна, на бiлому простирадлi витЯгнутi були висхлi, темнi, скрученi хворобою руки, вражала голова - облисiла, з вогнЯно-червоною бородою й вусами, мiж Якими видно було зуби, далi загострений нiс, темнi очi, що вогниками блищали в глибоких западинах. - Iоанне! - голосно промовила вона. - ‚iтаю тебе, василевсе! - ”еофано! - глухо прозвучало в спочивальнi. ™об не заважати їхнiй розмовi, проедр ‚асиль зробив рукою знак, що стоЯтиме одразу за дверима, й вийшов iз спочивальнi. - ’и мене, либонь, не пiзнала, - промовив –имiсхiй. - ‚iдтодi Як розбилось... Як Я розбив дзеркало, Я не бачив i не хочу бачити свого обличчЯ. ‘кажи, Я дуже змiнивсЯ, Я дуже страшний, ”еофано? ‚она пiшла вперед i зупинилась близько вiд його ложа. - Ћ нi, - сказала ”еофано. - ’и - хворий i змiнивсЯ, але не страшний. - ЏроклЯта хвороба! - хвилювавсЯ вiн. - Ќiхто її не знає, а вона мучить, виснажує моє тiло й душу. џ вже втратив усi сили. ‚iн помовчав i, важко вiддихуючи, все дививсЯ й дививсЯ на неї - таку ж чудову, Як i колись, незрiвнЯнно красиву ”еофано. - ‘пасибi, що ти приїхала. џ дуже ждав тебе. Џроте ти нiби гнiваєшсЯ на мене? ’и, мабуть, не можеш забути ночi в ‘офiї, коли у нас сталась останнЯ розмова й коли Я сам порадив тобi виїхати до ‚iрменiї. - Ќе порадив, а вислав, - не стрималась ”еофано. - ’ак, так, вислав; того вимагали обставини. - џ згадую нiч у ‘офiї, - промовила ”еофано, - i не винувачу тебе. ’и зробив тодi так, Як змушували обставини. Ђле ти не зважив, хто твiй друг i хто ворог, ти зрадив ”еофано i тепер розплачуєшсЯ за це. ’а Я все забула, любила тебе й люблю, варто було тобi мене покликати - i Я через весь Џонт примчала до ЉонстантинополЯ, пробралась сюди... ’iльки длЯ чого, длЯ чого, Iоанне? ‚iй безпомiчно озирнувсЯ по спочивальнi. - џк же Я мiг тебе не кликати? Ђдже Я залишивсЯ сам-один. - ’и залишивсЯ один ще тодi, коли ми бачились з тобою в соборi, в ‘офiї. Џригадуєш, ти сам говорив про це. - Џригадую все, нiби це трапилось учора. ’ак, Я тодi вже був один, а потiм вiйна з ‘вЯтославом, походи в Ђзiю, страшна, невiдома хвороба. - ’и захворiв, Iоанне, тiльки через те, що бiлЯ тебе не було мене. џ б цього не допустила, одвела б ворожу руку. ‚она сiла на ложе зовсiм близько вiд –имiсхiЯ, бачила перед собою його неспокiйнi, злЯканi очi. - ’и думаєш, хтось мiг це зробити навмисне? - Ќе тiльки мiг, а й зробив. - Ђле хто? Ќевже вiн? - Iоанн кивнув на дверi, за Якi вийшов проедр. - Ћ нi, - одразу ж вiдповiла ”еофано. - џ не знаю людини, Яка б тобi служила так вiрно, Як вiн. - ’одi хто, хто? Ђдже Я захворiв не тут, а в далекому походi. –е почалосЯ вночi... бiлЯ гори Ћлiмпу, де Я був тiльки з проедром. - Є отрути, Якi дiють не одразу, а через певний час i довгi роки... - Ђ далi? - ‚iн схопив ”еофано за руки. “ нього були холоднi, висхлi, кiстлЯвi пальцi. - ”еофано! —ому ж ти мовчиш? ’и хотiла сказати, що далi кiнець, смерть? ”еофано гладила теплими пальцЯми його холоднi руки. - Ћ нi! - впевнено вiдповiла вона. - Џроти кожної отрути є лiки. ’реба тiльки дiзнатись, що саме могли тобi дати. џ певна, що зумiла б це розгадати i вилiкувала б тебе. - ‘пасибi, що ти мене пiдтримуєш, ”еофано. Ђле треба взнати, хто мiг дати цю отруту, бо цей чоловiк може дати її ще раз i ще раз. - —оловiк або жiнка, - коротко процiдила ”еофано ‚iн пильно з западин свого черепа дививсЯ на неї - ’и думаєш, що це жiнка? - †iнка i чоловiк. - ”еофано! ‘кажи менi правду. - ѓаразд, Я скажу правду, Якою б жорстокою вона не була. ”еодора... Я чула про неї ще у ‚iрменiї, а тепер i в Љонстантинополi, - це твiй ворог; але багато говорЯть i про ‚арда ‘клiра, вiн навiть тримає тут свої легiони. ”еодора i ‘клiр - длЯ них це було б непогано. - џкий жах! - говорив вiн. - Ќiкчемна ”еодора! ђозумiю, вона мене нiколи не любила, не любив i Я її... ‚асилiса, о, Як Я помиливсЯ, взЯвши з нею шлюб. Ђ ‘клiр - невдЯчний полководець, бездара, вбивцЯ. ’ак нi ж, вони мене не присплЯть, не обдурЯть, не обдурЯть, Я зроблю так, що їхнi божевiльнi намiри не здiйснЯтьсЯ, розсиплютьсЯ в прах, а самi вони загинуть. ”еофано байдуже нiбито сказала: - џ тобi вiдкрила всю правду, ти ж роби, Як хочеш, Iоанне. Џам'Ятай, що ”еофано близько, у ‚лахернi, i допоможе, врЯтує тебе, Я завтра ж, завтра знайду, пришлю тобi лiки. - ‘пасибi, ”еофано! ‚она схилилась i поцiлувала чоло iмператора. - Iмператор мусить дiЯти спокiйно, - нахилившись до вуха iмператора, прошепотiла ”еофано. - “ тебе є багато ворогiв. - џ знаю, що в мене i в тебе є багато ворогiв, i дiЯтиму дуже спокiйно, - також пошепки вiдповiв на це –имiсхiй. - Ќинi ще досить одного мого слова - й усе буде, Як Я хочу ‘пасибi, ”еофано. “же пiзно, iди пришли менi лiки сама жди мого слова. - Џрощай. „о побаченнЯ, любий василевсе! 5 “ нiч перед 6 сiчнЯ 976 року до спочивальнi вмираючого iмператора прийшов вселенський патрiарх Ђнтонiй - сивобородий, старий, але жвавий ще чоловiк. “вiйшовши туди, вiн низько вклонивсЯ iмператоровi, а потiм сiв бiлЯ його ложа. - Џомираю Я, отче, - почав iмператор. Џатрiарх смиренно сказав: - ‚севишнiй благословив тебе, вiн принесе тобi здоров'Я, дасть довгi лiта життЯ на благо ‚iзантiї й усього свiту. - Ќi, отче, днi мої порахованi, i Я покликав тебе, щоб зробити останнi земнi мої розпорЯдженнЯ. - ‚еликий василевсе, - говорив патрiарх, - церква день i нiч молитьсЯ за твоє здоров'Я, хоч ти сам не дуже доброзичливий до нас: ходив у походи, нас позбавив усiх пiльг, коли тобi важко, кличеш до свого ложа не мене - патрiарха, а Якогось адрiанопольського єпископа... •оч, правда, - закiнчив патрiарх, пiдiйнЯвши руки д'горi, - всi ми рiвнi перед богом: василевс, патрiарх i єпископ також-де, а перед смертю тим бiльше. Iмператор розумiв образу старого патрiарха. - џ кликав багатьох i багатьох осiб, - сказав вiн, - i готовий покликати сюди всю церкву. Ђле патрiарх у мене один, i тому в цю особливо важку годину кличу токмо тебе. I ще мушу сказати, отче мiй Ђнтонiю, що Я дiЯв не завжди справедливо щодо тебе й церкви, - коли iмперiї було важко, позбавив духiвництво багатьох пiльг, встановлених попереднiми iмператорами. ™о ж, винюсь, повертаю церквi всi її пiльги, Якi забранi були в неї передаю їй храми, дам землi в Њакедонiї й ”ракiї. - ѓосподь не забуде тебе, ми ж прославимо навiки. - џ хочу пiти з цього життЯ, повiвши тобi про всi свої грiхи й одержавши перед життЯм вiчним прощеннЯ вiд бога... - ѓовори, василевсе, а Я iменем господа бога вiдпущу тобi всi грiхи. - џ хочу сказати про один грiх: незаконний мiй шлюб. Џатрiарх, не розумiючи нiчого, пильно дививсЯ на Iоанна. - џк тобi вiдомо, отче, у iмператора ЉостЯнтина були дiти ђоман i ”еодора, Я ж небiж покiйного Ќикифора, що був чоловiком ”еофано - дружини ђомана... - Ћ, розумiю, - суворо промовив патрiарх, - спорiдненiсть третього колiна, а церква заборонЯє кровозмiшаннЯ до шостого колiна... Џам'Ятаю, патрiарх Џолiєвкт заборонив шлюб Ќикифора з ”еофано, хоч вiн був тiльки хрещеним батьком її дiтей... Ђ тут справа гiрша. - Њучусь, отче... џк стану Я на суд перед престолом господа бога?.. - Ќе пiзно ще церквi оголосити цей шлюб кровозмiшаннЯм, розiрвати його, Я ж iменем бога прощу i вже зараз прощаю тобi грiх. - џ згоден, отче, i прошу оголосити мiй шлюб кровозмiшаннЯм, розiрвати його... - ‚олЯ твоЯ буде виконана, василевсе... –ерква розриває твiй шлюб з ”еодорою. Ѓлижчого ж днЯ, зiбравши синклiт i запросивши на нього патрiарха ЂнтонiЯ, проедр ‚асиль домiгсЯ, що члени синклiту визнали шлюб Iоанна з ”еодорою недiйсним, бо, мовлЯв, Iоанн був небожем iмператора Ќикифора, а Ќикифор - кревним родичем iмператора ЉостЯнтина, через що шлюб його з ”еодорою є кровозмiшаннЯм. ‡ таким самим i, мабуть, бiльшим правом можна було довести й iнше - що Iоанн все життЯ прагнув i все одно не мiг стати родичем когось з iмператорiв, але проедру ‚асилевi досить було ухопитись за тоненьку ниточку сумнiвiв, потрiбних длЯ досЯгненнЯ своєї мети, i цЯ ниточка стала справжнiм канатом. ‘инклiт ухвалив, патрiарх благословив, i наступної ночi корабель з ”еодорою вийшов iз ‡олотого ђогу, круто завернув бiлЯ пiвострова й попрЯмував на захiд - до Џроту. I, звичайно, ”еодора не була ”еофано - надiї повернутисЯ в Љонстантинополь не мала. Ќе тiльки про ”еодору говорили члени синклiту. Џроедр ‚асиль розповiдає про Њалу Ђзiю, - там усе кипить, часто спалахують повстаннЯ, ‘iрiЯ, ЊесопотамiЯ, ‚iрменiЯ, IверiЯ, а за ними ЂравiЯ i держава •амсанiдiв ждуть першої-лiпшої нагоди, щоб напасти на ‚iзантiю. ‘енатори, члени синклiту, сходЯтьсЯ на тому, що в Њалу Ђзiю треба послати кращi легiони, проедр ‚асиль наполЯгає, що на чолi легiонiв треба поставити й лiпшого полководцЯ iмперiї. - Iмператорська десницЯ, - закiнчує проедр ‚асиль, - призначає доместиком легiонiв у Њалiй Ђзiї славетного нашого полководцЯ ‚арда ‘клiра. I ‚ард ‘клiр, приймаючи призначеннЯ, заранi приготоване проедром ‚асилем, схилЯє низько голову, слухаючи наказ iмператора, а коли пiдводить її, ненавидЯчими очима дивитьсЯ на проедра. ‚iн - кращий полководець iмперiї, саме iм'Я Якого було грозою длЯ ворогiв* (*‘клiр - жорстокий.), славетний патрикiй ЉонстантинополЯ, до голосу Якого прислухавсЯ i прислухаєтьсЯ весь синклiт, нiколи не забуде i не простить того, що зробив з ним iменем iмператора проедр ‚асиль. 6 Ѓула нiч напередоднi 10 сiчнЯ 976 року. ‚iд ѓалати мчав через ‡олотий ђiг, пiднiмав вихори над Љонстантинополем i гнав високу хвилю в Џропонтидi пiвнiчний холодний вiтер, часом з темних хмар, що пливли й пливли вiд ђодопiв, випадав дощ, сiЯвсЯ снiг. “ таку нiч звичайно кожна людина почуває себе недобре, ховаєтьсЯ десь у теплому закутку, вмираючому ж iмператору ‚iзантiї Iоанну –имiсхiю було дуже важко, вiн мучивсЯ, просто конав. ‡ самого вечора бiлЯ нього були кращi лiкарi столицi, вони клали до його нiг i рук амфори з гарЯчою водою, час вiд часу давали ковток терпкого вина, Яке живить тiло й пiдтримує серце, слуги розчинили в спочивальнi iмператора дверi й вiкна, що виходили до морЯ, - але йому вже нiщо не допомагало. „есь опiвночi –имiсхiю стало нiбито краще: зникла задишка, рiвнiше забилось серце, вiн навiть заплющив очi i на Якусь мить забувсЯ, може, й заснув. Љоли через короткий час iмператор прокинувсЯ, в спочивальнi було тихо, десь глибоко внизу за вiкнами шумiла хвилЯ важко перекочувалось камiннЯ. “ ногах бiлЯ ложа –имiсхiЯ стоЯв проедр ‚асиль. - џ спав? - запитав iмператор. - ’ак, ти спав, - вiдповiв проедр. - ”еодору вислали? - ’ак, досi вона на Џротi. - Ђ ‚ард ‘клiр? - ‰ого легiони вже переправились в Ђзiю, i вiн сам також залишив Љонстантинополь. - џк дуже шумить хвилЯ... ‡ачини проедре, дверi, вiкна... Њене дратує цей шум... Џроедр виконав загад –имiсхiЯ. - Ћтепер краще... ’ихо... Ќавiть дуже тихо... Џроедре, Я хочу, щоб ти привiв сюди ”еофано... - ‡араз пiзнЯ година, завтра вона буде тут. - Џроедре, ти чогось не договорюєш... I чому ти так дивишсЯ на мене?. ’и думаєш... ти думаєш, що Я вмираю? - ’и помираєш дуже довго, довше, нiж треба... - ™о?.. ‡iбравши всi сили, Iоанн –имiсхiй вперсЯ руками в ложе й пiдвiвсЯ, вiн дививсЯ на обличчЯ проедра, що зараз йому видалосЯ хижим, злим. - ‚асилю!.. Џроедре! –е ти хочеш моєї смертi? - ’ак, - пролунав у спочивальнi тонкий i безжальний голос проедра-скопцЯ. - џ давно, давно вже хочу твоєї смертi, бо ти - нiкчемний iмператор, вискочка, бездара, ти образив мене - сина iмператора ђомана, i Я дав тобi отруту бiлЯ Ћлiмпу... Ђле помирав ти надто повiльно, довго, i Я нинi знову дав тобi отруту... Iмператор хотiв крикнути, але з горла його вирвавсЯ тiльки хрип: - ”еофано! - Њовчи! - голосно промовив проедр. - ‹iки, Якi ти пив усi цi днi i Якi прислала ”еофано, - це i є твоЯ останнЯ отрута... - Ѓоги! - ’епер тобi вже нiхто не допоможе. 7 “ранцi ”еофано розбудив незвичайний шум i крик. ‚она прокинулась. „есь далеко, а потiм все ближче й ближче чулись рiвнi кроки багатьох нiг, брЯзкiт. ’ак, нога в ногу, брЯзкаючи через один крок у щити, ходили тiльки етерiоти. Ђле чому вони опинились бiлЯ ‚лахернського палацу та ще так рано? ”еофано схопилась з ложа i кинулась до вiкна. Љрiзь слюдЯну круглу шибку видно було, Як за Џеру* (*Џеру - берег ‡олотого ђогу.) народжуєтьсЯ ранок. ‡вуки крокiв i брЯзкiт щитiв усе дужчали. I ось ”еофано побачила на вулицi темний чотирикутник етерiї. ‚они йшли, зупинились, долетiли людськi голоси. ”еофано вiдчинила вiкно. - ‚iчна пам'Ять iмператору Iоанну, - долинув у свiтлицю гучний крик, - нехай живуть божественнi iмператори ‚асиль i ЉостЯнтин!.. ”еофано занiмiла бiлЯ вiкна. ‘ерце її нестЯмно калатало. "‚iчна пам'Ять iмператору Iоанну", - отже, цiєї ночi його не стало. "Ќехай живуть iмператори ‚асиль i ЉостЯнтин!" - отже, сини її сiли на трон. ’ак закiнчилосЯ все з Iоанном, так порфiророднi онуки ЉостЯнтина i сина його ђомана воцарились. Ђле чому, чому ж мати їх - порфiроносна ”еофано - не знає, що сталось цiєї ночi у ‚еликому палацi, чому вона довiдуєтьсЯ про воцарiннЯ нових iмператорiв, Як усi мешканцi ЉонстантинополЯ? ”еофано нетерпеливилась. ‚она ждала, що от-от, кожної хвилини, до неї з'ЯвитьсЯ посланець вiд проедра ‚асилЯ, вiд синiв i що вони покличуть її у ‚еликий палац. Ђдже проедр обiцЯв це зробити негайно, тiльки помре Iоанн, а ‚асиль i ЉостЯнтин - її ж сини. ‚она хотiла зустрiти цих посланцiв Як належить, та й, звичайно, їй треба бути готовою, щоб iти до ‚еликого палацу. ’ому ”еофано нашвидку поснiдала, одЯглась, почепила на шию, груди, руки оздоби, одЯгла на голову вiнець василiси. Ђ час iшов. “ ‚лахернський палац доходили все новi й новi вiстi. Џатрiарх Ђнтонiй на свiтаннi благословив у ‘офiї молодих iмператорiв, бiлЯ ‘лонових ворiт ‚еликого палацу зiбралисЯ всi члени синклiту, вони рушили до ‡олотої палати, проедр ‚асиль звернувсЯ до них iз словом. —ому ж вiн не кличе її? ™о сталось? ”еофано повинна бути там, з синами, в ‡олотiй палатi... †дати далi? Ќi, годi. Ќеспокiйна, невгамовна ”еофано вирiшила зробити так, Як робила все життЯ: не ждати, коли покличуть, а самiй iти, силою брати те, що належить їй чи не належить. ‚она велить слугам приготувати ношi, разом з дочкою Ђнною виходить з покоїв, спускаєтьсЯ вниз. Ђле що це? “ ‚лахернi й на вулицi стоЯть етерiоти вони наповнили палац, стоЯть бiлЯ всiх дверей... ђозгублена, розбита ”еофано все зрозумiла, але не виказала свого хвилюваннЯ, жодним рухом не виЯвила, Як це її вразило, постоЯла в сiнЯх, повернулась назад у свої покої. ’ам, зiрвавши з голови, шиї, рук i кинувши на стiл оздоби й вiнець, ”еофано довго стоЯла бiлЯ розчиненого вiкна. “ Љонстантинополi вже був день, звiдтiлЯ з усiх вулиць летiли крики: "‘лава божественним iмператорам! ‘лава ‚асилевi й ЉостЯнтину!" - скрiзь лунали спiви, урочиста музика, удари дзвонiв. Ћтже, проедр ‚асиль не допустив її до трону. 8 ‘хiдна ђимська iмперiЯ - ‚iзантiЯ, що виникла на змiну ђиму, знала в минулому блискучi часи, першi василевси її - ‘ептимiй ‘евер, ЉостЯнтин, прозваний ‚еликим, i багато iмператорiв пiзнiших з'єднали в'єдно потомкiв древнiх римлЯн i грекiв, зберегли й примножили науку й культуру ђиму й …ллади, довгий час дивували свiт своєю силою, приєднували до iмперiї новi й новi землi в Європi, Ђзiї й навiть Ђфрицi, - у свiтi рабовласникiв i загарбникiв, в морi насильства й кровi ‚iзантiЯ вистоЯла, досЯгла багатства, сили, розквiту, владувала над багатьма й багатьма землЯми й народами. Џроте цi часи минули, вiд всемогутньої колись iмперiї вiдпадали землi й народи, в самiй нiй столiттЯ за столiттЯм спалахували повстаннЯ - зубожiле селЯнство, ремiсники, раби, народ самої ‚iзантiї не раз пiднiмались проти iмператорiв. —ас, у Який василевсами були ђоман I i ђоман II, ЉостЯнтин VII, а потiм полководцi - коханцi ”еофано Ќикифор ”ока i Iоанн –имiсхiй, i, нарештi, сини ”еофано ‚асиль i ЉостЯнтин, був дуже важкий длЯ ‚iзантiї - iмперiЯ приймала на себе удар за ударом, сама горiла у вогнi повстань. Џроедр ‚асиль, що був найближчою особою й правою рукою iмператорiв ЉостЯнтина, ђомана, Ќикифора i, нарештi, Iоанна, краще, нiж хто iнший, розумiв, на чому тримаєтьсЯ ‘оломонiв трон вiзантiйських iмператорiв; йому доводилось пожинати те, що ним було посiЯно, розв'Язувати вузли, Якi вiн сам свого часу зав'Язав. ‚ажко в самiй iмперiї: у фемах її кiлька рокiв був неврожай, де щось i родило на скелЯстих, сонцем випечених її нивах, те забирали за податки, то тут, то там спалахували повстаннЯ, щоб з ними боротись, доводилось утримувати численну армiю; ще бiльшу й вимогливiшу армiю складало духiвництво й ченцi, що володiли багатьма маєтками й землЯми навкруг них; величезнi кошти поглинав ‚еликий палац, у Якому за всЯку цiну, хоча б заради iноземцiв, треба було пiдтримувати зовнiшнiй блиск; золота, золота й ще раз золота вимагали синклiт, сенатори, патрикiї, чиновники, нарештi, етерiЯ, полки безсмертних, що мали охоронЯти особу iмператора, легiони, розсiЯнi в Європi й Њалiй Ђзiї. ‚ажко доводилось ‚iзантiї i з сусiдами. Ќайлютiшим ворогом iмперiї протЯгом останнiх столiть була нова ‘вЯщенна ђимська iмперiЯ, вона, Як чорна хмара, насувала на ‚iзантiю з пiвночi й вiд заходу, їй належали землi вiд ‚арЯзького* (*‚арЯзьке море - Ѓалтiйське море.) до ‘ередземного морЯ, майже всЯ IталiЯ, острови на ‘ередземному морi. „овго, великою силою боровсЯ з Ќiмецькою iмперiєю iмператор Ќикифор ”ока, але перемогти її не мiг. Iоанн –имiсхiй зробив те, чого не досЯгнув його попередник: вiн вiддав дочку iмператора ЉостЯнтина ”еофано за сина Ћттона I, i зараз, коли цей iмператор помер, а на престол сiв його син Ћттон II, Ќiмецька iмперiЯ гадки не мала посуватись на пiвдень i захiд - її легiони рушили на схiд. Џольща вiддала в заставу Ћттону II малолiтнього сина королЯ Ѓолеслава, —ехiЯ прагн