жали рицарi з ‘вiонiї, „атської землi i навiть з англiв, але ђогнедь, Якiй тодi було тiльки вiсiмнадцЯть лiт, говорила батьковi, що їй не подобаєтьсЯ жоден з них, - хто знає, може, вона виглЯдала сватiв вiд нiмецького iмператора?! ЌетерпелививсЯ, ждав i кнЯзь ђегволд разом iз своїми синами. ‰ому - жадiбному, ненажерливому - було тiсно в городi Џолотську, мрiЯв вiн про землi з багатьма городами, влади хотiв, багатства. ’ому й послав одразу ж, тiльки на Љиївському столi сiв џрополк, своїх слiв до нього, тому ђегволд прихильно зустрiв звiстку про те, що џрополк убив брата Ћлега, коли ж київський кнЯзь запропонував полотському волос-телиновi сукупно з ним iти на Ќовгород супроти кнЯзЯ ‚олодимира, ђегволд вiдповiв згодою i заходивсЯ збирати воїв з своєї землi. —ерез те вiн так зустрiв i послiв новгородських, - вони пропонували вiд iменi ‚олодимира мир, ђегволд уже давно пiднiс над Џолотською землею чорне знамено вiйни. 3 видко посувались уперед рiками та озерами вої кнЯзЯ ‚олодимира. Ќа чолi пливли лодiї Ќовгородської землi, слiдом за ними важкi лойви й шнеки варЯгiв, позаду, де не глЯнь, - учани, буси, однодеревки земель заволотських i полунощних. Ќа озерi Iльменi, широкому, Як море, де не видно було й берегiв, пiвнiчний вiтер швидко гнав лодiї з хвилi на хвилю, у гирло ‹оватi вони увiйшли ключами й так довго пливли мiж зелених берегiв i високих лiсiв; лодiї чола вже наближались до Џархiна, а в гирло все входили однодеревки, що охоронЯли воїнство ззаду. Џослав кнЯзь ‚олодимир багато своїх воїв ще й пiшо та комонно понад ‹оваттю, вони посувались обома берегами велика, незборна сила невблаганно йшла з пiвночi на пiвдень; стережучись пiдступного ворога, вої дивились уперед, у затЯгнуту веснЯними туманами далину, на боки, обминали зрадливi лiси, оглЯдались назад, де за озером Iльменем сховавсЯ Ќовгород. “се було нiбито спокiйно в лодiЯх, вої на веслах не розгинались день i нiч, схiд сонцЯ зустрiчали на широкому плесi, сонце ховалось за лiси, але однаково в нiчнiй тишi гримiли весла в кочетах, солов'ї спiвали у верболозах та кущах, а люди слухали й мовчали. ‚они чули битву, смерть ходила там, де над обрiєм висiли великi, Яснi зорi. Ѓитва цЯ була все ближче й ближче. ‚ої, Якi на конЯх мчали поперед воїнства, часом повертались, ждали кнЯзЯ, розповiдали, що робитьсЯ на берегах i в полi. - —и спить кнЯзь? - чув ‚олодимир голос тисЯцького —удина. - џ чую, тисЯцький, з чим приїхав? „вi лодiї сходЯтьсЯ на плесi. ЉнЯзь i тисЯцький сидЯть рука в руку, вої опускають у воду весла i не гребуть, щоб не заважати розмовi, лодiї пливуть за течiєю, на бистринi тремтЯть їхнi чорнi вiдбитки, навколо дзюркотить вода, вiдблиски зiрок грають за кермами. - Є вiстi, кнЯже! - тихо говорить —удин. - Ћн у березi горить вогник - туди дiйшли нашi вої, що йдуть крiзь лiси i в полi. ‚они кажуть, кнЯже, що всюди на погостах i у весЯх тiльки й чутки, що про похiд џрополка на Ќовгород. - I що люди? - ‹юди тiкають у лiси, ховаютьсЯ в болотах, аби тiльки не йти з џрополком, не хотЯть його. Ђ тепер, коли почули, що ти, кнЯже, iдеш на џрополка в Љиїв, виходЯть з лiсiв, шукають нас, стоЯть тут усюди на обох берегах. - —удин широко розводить руки, нiби обнiмає все навкруг. - Ђ џрополк де? - I про це запитував, кнЯже. Љажуть люди, що тут, на пiвнiчних рiках, його воїв ще не бувало, збираютьсЯ вони за ‚олоком, стоЯть їхнi лодiї далеко за ‘моленськом. ‹юди просЯтьсЯ до нас, дехто має й списи - чи брати їх з собою? - Ѓудемо брати, тисЯцький! Ќехай iде на нього всЯ землЯ, всЯ ђусь! Љоли лодiї допливли до гирла ‹оватi, звiдки їх через озера та дрiбнi рiки волоком потЯгли до „нiпра, однiєї темної ночi вої побачили на заходi багрЯну заграву, що пiзнiше стала Яснiти. ’о не мiсЯць сходив над лiсами - не на заходi його отчина, - то десь за лiсами, де стоїть город Џолотськ, щось горiло, i цЯ велетенська пожежа не вгасала всю нiч, навiть перед сходом сонцЯ на захiднiй частинi неба видно було багрЯну широку пасмугу. “ цю нiч кнЯзЯ ‚олодимира на лодiЯх уже не було. ‡ тисЯчею своїх воїв мчав вiн на конЯх, Якi вже давно стоЯли напоготовi на ближчих погостах, на захiд, де буЯла пожежа: там горiли лiси, i то був знак, що їм треба поспiшати на помiч чолу свого вiйська. џрл ”улнер, дiзнавшись вранцi про цю подiю, був дуже невдоволений i, поблискуючи одним своїм оком, довго дививсЯ в далечiнь, куди пiшов з дружиною ‚олодимир. "•итрий новгородський кнЯзь, - думав вiн, - боїтьсЯ мати мене спiльником у боротьбi з ђегволдом. ™о ж, нехай б'єтьсЯ сам, Я ждатиму кiнцЯ битви..." 4 ЉнЯзь ‚олодимир настиг до Џолотська, коли його вої вже захопили посади над Џолоттю й „вiною, пiдступили до город а й почали там сiчу. „ружина ђегволда, вiдступивши з посадiв, зачинила ворота, пiднЯла мости, швидко стала на городницЯх, жони й смерди вже готували там гарЯчу смолу й камiннЯ, скрiзь лежали оберемки стрiл. ЏочаласЯ люта сiча. Ќовгородцi з великим трудом пробились i розметали околлЯ, проминули вал i рови, стали пiд самими стiнами, дерлись на них, почали бити ворота. ‡гори лилась смола, падало камiннЯ, стоЯчи за заборолами, дружина ђегволда метала тисЯчi стрiл, землЯ навкруг червонiла вiд кровi, за стiнами чувсЯ крик, iржали конi - вiдбивши перший наскок, полочани готувались, либонь, опустити мiст, вiдкрили ворота, щоб скопом виїхати звiдти i в полi розметати новгородцiв. ‘аме тодi на шлЯху, що вiв з Џолотська на схiд - за рiки Ћболь i Џолоть, - встала хмара курЯви, там землЯ загула вiд кiнських копит, почувсЯ крик. “ полочан, звичайно, i гадка зникла потикатись за ворота; перекликаючись мiж собою, вони чимшвидше готували на стiнах смолу й стрiли, багато з них кинулись до ворiт, закидали їх зсередини колодами, присипали землею. Џолочани дивились не туди куди треба, бо в той час, коли вершники летiли зi сходу, невiдомо Як, але зовсiм з iншого боку - вiд заходу, з берегiв „вiни, - непомiтно пiдступили до стiни i видерлись на городницi кiлькасот воїв-iзборцiв, вони, тримаючи в руках щити й мечi, пiшли з городницi на городницю, рубаючи й скидаючи з них дружину ђегволда, а тим часом вершники вже були пiд стiнами, розбили, повалили ворота. ЉнЯзь ‚олодимир разом з першими воЯми пролетiв у ворота. ‚iн побачив страхiтливе видовище - на землi серед двору лежав мертвий ђегволд, iзборцi взЯли на списи двох його синiв, скрiзь волали покалiченi вої, iржали конi, чувсЯ брЯзкiт щитiв i мечiв, дверi ломились у теремах, розлюченi вої вибивали вiкна. - ѓодi! - крикнув кнЯзь ‚олодимир. - Џрипинимо сiчу! ѓлумитись над мертвими не годитьсЯ. Љоли сонце стало зовсiм низько над „вiною, вiд берега за Џолотськом одiрваласЯ, зробила широке пiвколо на плесi й попливла на захiд до пониззЯ велика лодiЯ. Ќа нiй не видно було нi керманича, нi гребцiв, нi весел у кочетах, тiльки чорне широке знамено маЯло на високiй щоглi. Џосеред лодiї на дошках лежали мертвi - кнЯзь ђегволд i два його сини ђоальд i ‘вен, опорЯдженi в далеку дорогу: волоссЯ було зачесане, руки вимитi, на пальцЯх пiдрiзанi нiгтi, груди присипанi землею. ’ак велiв древнiй покон свiонiв i так зробила дочка ђегволда ђогнедь - кнЯзь ‚олодимир дозволив їй поховати батька й братiв, Як велить покон, а дворЯнам - допомогти їй. Љоли лодiЯ рушила, ђогнедь з розпущеним волоссЯм, з сльозами на щоках довго стоЯла на березi, над головою її з шумом лiтали ластiвки, але вона нiчого не чула, дивилась i дивилась, Як лодiЯ пливе плесом, зникає вдалинi. ’ак вона й плистиме, бо, Якщо десь i пристане до берега, її вiдштовхнуть полочани - у них свiй покон, нехай лодiЯ з мертвими кнЯзЯми пливе до ‚арЯзького морЯ. Ђ коли й там хвилЯ не прийме її, то й ще далi - до далеких скелЯстих берегiв ‘веарiке. Ќадходив вечiр. ‹одiї вже не було видно. ђогнедь довго стоЯла на березi, а тодi пiднЯлась крутою стежкою на гору i зникла у воротЯх города. 5 ‚елика стравницЯ кнЯзЯ ђегволда мала головнi дверi з пiвднЯ, вiд Џолотi, - длЯ хазЯїна i дружини його, ще однi, з пiвночi, - длЯ дворЯн. Џосерединi стравницi стоЯв великий стiл, на широких дубових лавах округ нього можна було не тiльки сiсти, а й покласти меч i щит. ’ут пiслЯ бою пiд стiнами города й у дiтинцi кнЯзь ‚олодимир зiбрав старшу свою дружину, щоб перепочити, випити й поїсти, радитись про похiд далi. Ќадворi вже стемнiло. „ворЯни запалили на столах залитi ведмежим салом свiтильнi, гноти Яких нестерпно чадiли, поставили горнцi й дерев'Янi миски з м'Ясом, рибою, рiзним зiллЯм, корчаги з медом i олом. –е була звичайна вечерЯ воїв пiслЯ ратного труда, пожива длЯ стомленого тiла, услада покалiченому в жорстокiй сiчi. “ цей же час в городi й на погостах, Як велiв суворий закон вiйни, вої добрались до медуш, викочували бочки з медом i олом, складали жертви й правили тризну по тих, що загинули пiд Џолотськом. ‚огнi палали й далеко за Џолотськом, на берегах „вiни, над „риссою й на Џоозер'ї - то полочани одержали вiсть, що не стало кнЯзЯ ђегволда, клали вогнища, гнали серед нiчної пiтьми коней, щоб приєднатись до воїв кнЯзЯ ‚олодимира. - ‘лава ‚олодимиру! - гримiло в стравницi, де так недавно сидiв i пирував кнЯзь ђегволд. - ‘лава ‚олодимиру! - лунало скрiзь у городi й по долинi. ’iльки сам ‚олодимир не пив, говорив з полотським тисЯцьким ‘видом, що у вирiшальну годину велiв воЯм у дiтинцi обернути мечi проти ђегволда, радивсЯ з новгородським воєводою ЏутЯтою, Якого хотiв залишити посадником своїм у Џолотську. - ‡алишаю тобi невелику дружину, а ти заутра скликай людей, говори, що мир i тиша повиннi стоЯти в Џолотськiй землi, блюди їхнi закони й покони, дивись на захiд, звiдки невпинно загрожує ворог, дивись i на схiд, посилай нам пiдмогу. - Ђ Як бути з дочкою ђегволда? - запитав ЏутЯта. - Џолочани поважають ђогнедь, - вставив слово тисЯцький ‘вид. - „iвчина справедлива, смiлива, на ловах iде порЯд з мужами, з убогими щедра, не рiвнЯ своєму батьковi. - ‡даєтьсЯ, ми її також не скривдили? - звернувсЯ ‚олодимир до ЏутЯти. - ’ак, кнЯже. ђогнедь поховала за твоїм дозволом свого батька й братiв по локону, поклала їх у лодiю, що попливла до морЯ. - Њертвим - прощеннЯ й тлiн, живим - життЯ, - промовив кнЯзь ‚олодимир. - Ђле що це? - занепокоївсЯ вiн, подивившись на затЯгнутi прозорою шкiрою вiконцЯ в стравницi, що почервонiли, нiби налилисЯ кров'ю. „алi все сталось надзвичайно швидко. ‘травницю почав наповнювати їдкий дух смоли, воєводи кинулись до дверей, але тi були пiдпертi знадвору, шкiрЯнi вiконцЯ почали горiти й лопатись. Љрiзь вiконцЯ долетiв шум багатьох людей, брЯзкiт мечiв, крики. Џо всьому було видно, що хтось пiдпалив стравницю. I раптом дверi розчинились, їх вiдбили зовнi. ‚оєводи й кнЯзь притьмом вибiгли в двiр, де побачили багатьох воїв, Якi гасили вогонь, а разом бились з невiдомими людьми. - ‡рада! - кричали вої. - ‚ас хотiли спалити живцем, кнЯже! ‚они полили стiни смолою, замкнули всi дверi. Њи пiймали їх, одних порубали, iнших схопили, все це - свiони, слуги ђегволда, а вела їх змiЯ - дочка кнЯзЯ. Ћсь їх i женуть, всi ми вiдоки того, що сталось. „озволь скарати їх i у бiйницю разом з ними. ‚оїв бiлЯ стравницi ставало все бiльше й бiльше - однi розповiдали iншим про пiдпал, звiдусiль линули голоси: - ‘карати головникiв!* (* ѓоловний - убивцЯ) ‘мерть убiйницi! ‘мерть! Џривели й палiїв. “ свiтлi смолоскипiв кнЯзь ‚олодимир побачив кiлькох закривавлених воїв-евенiв, Яких штовхали в спини, жiнку в темному одЯзi, у Якої були зв'Язанi за спиною руки. - ‘мерть їм, смерть! - волали вої, i вже гострi мечi заблищали над головами палiїв i дочки полотського кнЯзЯ. Ђле в цей час пролунав дужий, рiшучий голос кнЯзЯ ‚олодимира: - Џощо поспiшаєте, дружино моЯ? Ђще ворог учинив звабу, будемо судити його по закону й покону нашому... “сiх палiїв велю посадити в поруб. ‡ кнЯжною говоритиму окремо... ‡аведiть i стережiть її в теремi. ‡автра буде суд! 6 ЉнЯзь ‚олодимир добре бачив ђогнедь. ‚она стоЯла посеред свiтлицi - висока, струнка, темне платне облЯгало тонкий стан i високi груди, обруч на головi туго стЯгував волоссЯ, що нагадувало нитки золота i нiбито аж свiтилосЯ; ђогнедь, Як жiнка пiвночi, мала голубi очi кольору морської води, дрiбнi її зуби були слiпучо-бiлi, всЯ вона була дужа, мiцна, засмагла, але водночас напрочуд чарiвна, красива, i ‚олодимир на Якусь хвилину навiть замилувавсЯ нею - зухвалою, смiливою. - ’и велiв привести мене сюди, - промовила ђогнедь. - ѓовори, Я слухаю. - ’ак, Я велiв привести тебе сюди, - вiдповiв їй ‚олодимир, - бо не хотiв, щоб мої вої вбили тебе. - ‚iн хвилинку помовчав i додав: - Ќе думай, проте, що вої мої убiйники й розбишаки, - вони хотiли й мусили тебе вбити, бо ти пiднЯла руку на їхнього кнЯзЯ... „ревнiй наш закон каже: око за око, зуб за зуб. - Ќавiщо ж ти тодi, - зухвало крикнула вона, - вирвав мене з їхнiх рук? ‡акони i у вас, i у нас однаковi. Ћко за око, зуб за зуб - так Я хотiла помститись ворогам, Якi вбили мого батька, Якщо ж боги не допомогли менi, краще б Я померла пiд вашими мечами... ѓаразд, кнЯже, не будемо багато говорити - убий ти мене сам... ЉнЯзь ‚олодимир посмiхнувсЯ. - џ вислухав тебе, але не розумiю, чому мушу вбивати? - ’и впивсЯ кров'ю i прийшов по дань, - почала вона. - ’и - син рабинi i сам трел* (* ’рел - раб (швед.) - уже ранiше посилав своїх слiв i вимагав, аби батько мiй скоривсЯ тобi, Я ж стала твоєю жоною. —уєш, батько мiй узЯв меч проти тебе, а Я не захотiла роззути й не роззую сина робочича. „алi ти знаєш усе - це Ћдин велiв менi помститись, бо ти вбив мого батька й братiв, але Я не зумiла цього зробити... ™о ж, так судила долЯ, ти маєш право i повинен мене вбити - око за око й зуб за зуб. ’е, що ђогнедь говорила ‚олодимиру, було образою длЯ нього, вона вважала себе високою особою, кнЯзiвною, а його називала рабом, трелом, проте сам вiн не хотiв ображати її, дiвчину, й стримав себе. - ’и зухвала й горда, ђогнедь, - сказав їй ‚олодимир i презирливо додав: - ’iльки в тебе надто кволi руки длЯ того, щоб знищувати руських кнЯзiв i їхнiх воїв. ‚она аж зблiдла й стиснула, заскреготiла зубами. - Љоли ти поставиш мене пiд дубом смертi, Я сама накину собi петлю на шию... - џ бачу, ти смiлива... Џолотська кнЯжна мовчала. ЉнЯзь ‚олодимир ступив крок уперед i зупинивсЯ близько вiд неї. - ‘лухай, ђогнедь, - по дуже довгiй хвилинi сказав вiн. - “ нас, руських людей, є давнiй покон: коли ми одолiваємо ворога, то укладаємо з ним мир i вже бережемо його. ’ам, у Ќовгородi, посилаючи слiв до твого батька, Я говорив, що хочу мати з ним мир i любов, а тебе на знак цього волiю назвати своєю жоною... Љоли ж мої сли повернулись i сказали, що кнЯзь ђегволд порвав i ногами затоптав мою грамоту, Я дав слово Ќовгороду i поклЯвсЯ перед богами, що Џолотськ буде нашим, а ти - моєю жоною... Ђ далi що сталось, ђогнедь, - твiй батько i брати вбитi, - що менi - ворогувати з мертвими? Џолотська землЯ скорилась - вiднинi тут буде мир. ’iльки от ти не скорилась - хотiла мене вбити, помста живе в твоєму серцi. - џ не розумiю, длЯ чого ти це говориш i чого жадаєш вiд мене. - —уєш, ђогнедь, - голосно промовив вiн, - вже хто-хто, а Я мiг вимагати з тебе дань, та зараз не хочу цього, бо не був би кнЯзем, аще мстивсЯ б жонi, удовицi, сиротi, та й тобi, полотська кнЯжно... ‡роблю з тобою кнЯжий i справедливий руський суд. ’и дiЯла, Як велiв твiй закон, - не винувачу тебе, але бiльше, чуєш, бiльше нiчого ти вже зробити не можеш. —ерез це Я тебе й не караю... Ѓудь, ђогнедь, такою, Як велить розум, серце, тiльки не роби зла, бо загинеш. ‘лово ж моє таке. џкщо ти хочеш бути в городi або десь у землi Џолотськiй - живи тут, слово кнЯзЯ - закон длЯ його людей. џкщо хочеш повернутись у землю твоїх батькiв - дам тобi грамоту, воїв, Якi проведуть тебе скрiзь, хоч i за ‚арЯзьке море... ’и - дочка кнЯзЯ ђегволда - вiльна робити, що хочеш... Iди, ђогнедь! ‚она не йшла, стоЯла на мiсцi, от з її уст зiрвалось: - ‘кажи менi одно, кнЯже! —ому ти так робиш, чому волiєш так судити? ‡акон? џкий закон? џ не розумiю того, що ти робиш... ‚олодимир пильно подививсЯ на неї. - Ќi, тiльки й допреже закон, - вiдповiв вiн, - але, либонь, є щось i iнше, що велить менi саме так зробити... - Ћчевидь, ти, - суворо сказала вона, - вбивши мого батька й братiв, тепер хочеш поглузувати й з мене. - ѓлузувати? Ћ нi! - одразу ж суворо вiдповiв вiн. - ’и повинна знати i знаєш - не моЯ десницЯ вбила батька й братiв твоїх, а руськi люди. ‡нову ж, не моЯ десницЯ, а вони хотiли вбити й тебе, Я ж не дав мечу впасти на твою голову. - ’одi ти... - почала вона й не кiнчила. - ‘кажи менi правду, руський кнЯже. ’и пожалiв мене Як бранку, але не хочеш, щоб Я була в Џолотську, гониш за ‚арЯзьке море, бо Я немила тобi? - ’и марно, - промовив вiн, - говориш це, ђогнедь, бо ще в Ќовгородi Я нарiк тебе жоною. Ќе Я, а ти - зухвала, горда - вважала, що в тобi тече кров кнЯзiвни, а Я тiльки раб, це ти одштовхнула мою руку, сказала, що не будеш жоною сина рабинi, бо не любила й не любиш мене... џк же ти смiєш запитувати тепер, мила менi чи нi?! ‚она мовчала, i це вже була не та зухвала, горда полочанка, Яка недавно злим словом ганьбила кнЯзЯ. ђогнедь опустила очi долу, впали й руки її - в'Ялi, безсилi. - џ жду, ђогнедь, говори. џкщо хочеш пiти в землю своїх батькiв, вiдчиню дверi, дам грамоту, людей; хочеш бути в Џолотську - лишайсЯ... Ђ тепер iди! џ дуже стомивсЯ, завтра ж у похiд... Iди, ђогнедь! Џрощай! Ќе пiднiмаючи очей, вона повернулась, рушила до дверей, вийшла... •то знає, чи довго спочивав кнЯзь ‚олодимир?! Њоже, Як воїн, що спить i все чує, склепив очi на одну хвилину i враз прокинувсЯ, може, i це ймовiрнiше, спочивав бiльше, до пiзньої години ночi, - але раптом вiн схопивсЯ, сiв на ложi, одразу ж взув чоботи. ‡а вiкном стигла нiч, темно було в палатi, крiзь розчиненi дверi струмувало жовтаве свiтло з переходiв, на порозi ж невиразно окреслювались чиїсь тiнi, звiдти линули притишенi голоси. - •то там? - запитав кнЯзь, i рука його несамохiть потЯгласЯ до лави, де лежав меч. - –е Я, - почув вiн голос ђогнедi. - •очу з тобою зараз говорити. ’вої ж вої не пускають... ‚iн зрозумiв, що кнЯжна прийшла до нього у Якiйсь важливiй справi, хоче сказати те, чого вiдкладати не можна... ’iльки одного не мiг збагнути ‚олодимир: що змусило її прийти так пiзно, наглої ночi. - ѓриднi, - велiв вiн, - Я говоритиму з кнЯжною... ‡апалiть свiтло. ‚они внесли й поставили на столi свiчку, швидко вийшли. ‚олодимир i ђогнедь залишилисЯ в палатi тiльки удвох. Ѓлiда, вже без обруча на головi, з розпущеним волоссЯм, що сЯгало аж до колiн, у тому ж темному платнi, тiльки з зеленкуватим каменем на грудЯх, вона стоЯла з опущеними руками бiлЯ порога. - Љонунг ‚ольдемар, - нечутно ступивши крок уперед, почала вона. - џ не конунг, а кнЯзь, - одразу ж перебив вiн її, - i не ‚ольдемар, а ‚олодимир. - ‚ибачай, кнЯже. - џ слухаю тебе. ‡нову мовчаннЯ й невисловлене ваганнЯ. - “ цю нiч, - продовжила вона, - менi було дуже важко... џ нi крихти не спала... попросила воїв... прийшла до твоєї палати... довго умовлЯла збудити тебе... ‚они навiть, - ђогнедь ображено посмiхнулась, - шукали, чи немає в мене зброї... џ прийшла... Я мусила йти... так треба... так судили боги... ‚она на мить замовкла, дивлЯчись на вогонь свiчi, що гарЯче, Як жертва, горiв на столi, i ‚олодимир помiтив, Як з її очей скотилось кiлька сльозин. - џ прийшла сюди, щоб роззути тебе, кнЯже, - закiнчила ђогнедь, i густi рум'Янцi виступили на її щоках. ‚iн щиро здивувавсЯ, пригадавши розмову з ђогнеддю в цiй же палатi кiлька годин тому, суворо сказав: - ’и вiдмовилась мене роззути, коли Я того бажав. Ќинi вночi ти намiрЯлась навiть мене вбити, говорила, що ненавидиш. џ простив тебе, дав життЯ, дозволив їхати, куди бажаєш... —ому ж ти тепер прийшла?.. - ЉнЯже ‚олодимире, - щиро промовила вона. - ’и - смiливий, хоробрий витЯзь, умiєш ненавидiти й прощати, а тому Я прийшла й мушу роззути тебе, кнЯже! ђогнедь замовкла, рум'Янцi на її щоках потухли. ЏочуттЯ перемоги! Ћ, в цю пiзню годину ночi кнЯзь ‚олодимир вiдчув його i, либонь, дужче, нiж напередоднi в битвi, - дiвчина, дочка кнЯзЯ ђегволда, що недавно образила й вiдмовилась вiд нього, прийшла сюди, вiддає найдорожче - своє тiло, душу. - џ був i лишаюсь нинi сином рабинi, - не стримавсЯ й зухвало сказав ‚олодимир. ђогнедь на мить затЯлась, але опанувала себе й вiдповiла: - „уже шкодую, що колись назвала тебе робочичем, проклинаю годину, коли так сказала. ‡робила б тодi iнакше, - заломила вона руки, - може, не було б цього страхiттЯ, живi були б мiй батько й брати... ЉнЯже ‚олодимире, менi дуже шкода, що минулого не повернеш. Ќинi Я побачила, що син рабинi здатний зробити бiльше i може бути справедливiшим, анiж кнЯзь... i Я полюбила тебе. ’и вiриш менi? ‘кажи правду... ‚олодимир не ждав таких слiв ђогнедi, важко було йому й вiдповiдати на її одверте питаннЯ. - ’и дуже смiлива й до серцЯ менi, ђогнедь! - вимовив вiн. Ќiби борючись з хвилею, Яка налiтала на неї, ђогнедь простЯгла руки. - I ти бiльше нiчого не скажеш? - крiзь стиснутi зуби вирвалось у неї. ‚олодимир зрозумiв її. Ћ, цi жiнки, либонь, усi такi, тiльки що - присЯгайсЯ їм у любовi. Ђ чи знає вона - це зухвале дiвчисько, - скiльки сил вже коштує йому?.. - џ ще з Ќовгорода посилав своїх слiв, - вiдповiв ‚олодимир, - пропонував тобi бути моєю жоною... - ’и глузуєш з мене, кнЯже, - суворо промовила ђогнедь. - ’одi Я вiдмовила твоїм слам, а тiльки-но, ти вже чув, проклЯла годину, коли так зробила... ’е, що було, минуло, те, що робитьсЯ зараз, ой, Яке все це страшне, кнЯже. Џроте Я говорю, жду твого слова, бо хочу, щоб нам з тобою було добре... - Ќам i буде добре! ’и - справедлива, смiлива, хороша! џ, чуєш, ђогнедь, також буду справедливим, хорошим, добрим з тобою... ‚iн пiшов уперед, усе ближче й ближче до неї, обхопив її стан руками... - •ороша моЯ... —удова!!! - зривались у нього слова. - ™о Я роблю! Ѓоги! - промовила вона, рвучко пiднЯла руки й обнЯла його за шию. ‚iн поцiлував її раз, i другий, i третiй, вона вiдповiдала несмiливим, Якимсь шукаючим поцiлунком. –е була, либонь, останнЯ краплина, що наповнила серце ђогнедi. ‚олодимир сiв на ложе, вона стала перед ним на колiна, - так велiв древнiй покон, - i роззула його. Ђ тодi ‚олодимир схиливсЯ до ђогнедi, взЯв її дужими руками, посадив на ложе, довгим поцiлунком подЯкував за муки й стражданнЯ. - ђогнедь - добре iм'Я, - владно сказав вiн, - але Я волiв би називати тебе руським iм'Ям - ђогнiдою. —и дозволиш, ђогнiдо? Ћ любов - перша в життi, неповторна, принадна! ’и Як квiтка, що розпустиласЯ вночi i, свiжа, запашна, Яскрава, здригаєтьсЯ вiд важких крапель роси, повна живодайних сокiв, тремтить у млосному сподiваннi й напрузi, вiддав нектар, усю таємничу силу чудовому метелику, трудiвницi-бджолi й цiлує теплу щоку, Яка схилилась над нею. “ неї було мiцне, але нiжне й гнучке тiло, поцiлунки її нагадували тепло сонцЯ, пестощi й ласка подiбнi до морської хвилi; а хiба молодий, мужнiй ‚олодимир не був схожий на неї? ’iльки на свiтаннi лодiЯ їхньої любовi зупинила свiй плин у щасливому, безтурботному морi. “ примарному свiтлi нового днЯ ‚олодимир подививсЯ на неї стомленим, щасливим поглЯдом. ‚она повiрила - новгородський кнЯзь може бути суворим, але ще бiльше, мабуть, ласкавим, пристрасним, нiжним... - ’епер ти й поїдеш, кнЯже ‚олодимире? - тихо й дуже смутно промовила вона. Џоклавши руку на плече, вiн довго дививсЯ на її обличчЯ, бачив голубi очi, надзвичайно довгi й нiбито аж важкi вiї, блiде чоло, темнi пасмуги пiд очима. - ’ак, ђогнiдо, зараз Я поїду. Љличуть землЯ i люди. Џопереду тЯжка брань. - џ знаю це - попереду в тебе брань, Љиїв, слава... ’ам ти забудеш мене. - Ќi, не забуду. ‘лово руського кнЯзЯ - тверде й несхитне. ™е не бачивши, Я нарiк тебе жоною, вночi Я був твоїм мужем, так i буде. ‚iн поцiлував її уста, що були вже холоднi, теплою щокою доторкнувсЯ її чола. ђогнiда замислилась i сказала твердо, рiшуче: - Ќi, кнЯже, пiслЯ всього, що сталось, i за одну тiльки нiч ти не мiг мене полюбити. џ ждала, всю нiч ждала твого слова, але ти його не сказав. ™о ж, уже з Љиєва напиши менi в грамотi, що велить серце, пошли гiнцЯ, щоб усе знала... џ ж не забуду цiєї ночi. ‚ибачай ще раз за те, що називала тебе ранiше робочичем; ти справжнiй кнЯзь ђусi. Ђ тепер усе, кнЯже. Їдь щасливо! џ молитимусь за тебе так само, Як молилась за свого батька й братiв. - ђогнiдо! - промовив вiн. - џ тобi сказав усе, що думав. - џкщо ж ти, - закiнчила вона смутно, - не полюбиш чи поїдеш i забудеш мене, Я залишусь сама й не проклинатиму тебе... —уєш, мiй єдиний i коханий! ’ак, виходить, судили боги... ‚она поцiлувала його. Ћ, Який щирий, пристрасний був останнiй поцiлунок ђогнiди! ЉнЯзь ‚олодимир вийшов з палати, проминув кiлька переходiв, де стоЯли озброєнi вої, i потрапив до стравницi. ’ам уже приготували снiданок, в зборi була старша дружина. Џроте нiхто не сiдав до столу, всi привiтали кнЯзЯ i тiльки тодi, коли вiн сiв, брЯзкаючи мечами, розташувались на лавах. - Ќе будемо затримуватись, дружино! - сказав ‚олодимир. - „орога нам далека. ‚они їли досхочу, добре й випили. ‘ам ‚олодимир не хотiв їсти, взЯв кiлька шматочкiв в'Яленої конини, запив її медом. Џрийшов час залишати Џолотськ. ЉнЯзь i воєводи вийшли у двiр, щоб сiсти на коней, прЯмувати до рiчки, а там лодiЯми й далi. Їм не так швидко пощастило виїхати. “ дворi бiлЯ терема, де стоЯли розбитi вози, валЯлись посiченi шоломи, поламанi списи, сокири, стовпилось багато бородатих, одЯгнутих у довгi темнi платна й високi ремiннi чоботи людей. ’iльки-но кнЯзь з'ЯвивсЯ на ганку, вони стали низько йому вклонЯтись, загомонiли: - ‚ислухай нас, кнЯже ‚олодимире! Ќе покидай без свого слова. - џ слухаю! - зупинивсЯ на сходах ‚олодимир i дав знак, щоб хтось iз старших полочан пiдiйшов ближче до нього. Ќаперед ступив сивобородий чоловiк, на обличчi Якого темнiв широкий шрам. - ЉнЯже ‚олодимире! - почав вiн. - Њи зiбрались тут - полотськi воєводи й боЯри, - а множество люду стоїть за стiнами града, щоб сказати тобi, Як багато натерпiлись вiд свiонських конунгiв, Як багато зла побачили вiд кнЯзЯ ђегволда... Џраве дiло ти зробив, покаравши його. Ђле докiнчи справу, кнЯже. Ћдвiку ми були з ђуссю, мали своїх руських кнЯзiв, дружбу з Љиїв-городом. Џросимо тебе, кнЯже, прийми нас до себе, волимо бути з ђуссю, багато наших людей бажають iти з тобою. Ђ нас не залишай сиротами, дай свого кнЯзЯ! - ‡акiнчивши цю мову, сивобородий чоловiк ще раз низько вклонивсЯ кнЯзевi, слiдом за ним схилили голови й боЯри та воєводи, що стоЯли в дворi. - Ђ ще волимо, - загомонiли вже в дружинi самого кнЯзЯ. - ‡роби суд над головниками, що хотiли вчора вбити тебе й нас, кнЯже, вели десницею своєю їх покарати. - „обре! Ѓуде так, Як просите, - вiдповiв кнЯзь ‚олодимир. - ђусь прийме до себе Џолотськ й усю землю. Љоли пiзнiше побуваємо у вас, будемо говорити про кнЯзЯ. ‡араз залишаю у вас посадника свого, воєводу новгородського ЏутЯту, що дiЯтиме по слову моєму i з вами разом стоЯтиме за ђусь. - ‘пасибi, кнЯже ‚олодимире! - залунали навкруг голоси. - Ђ головникiв покарай... ‡роби суд, кнЯже! - не вгамовувалась дружина. ЉнЯзь ‚олодимир знЯв шолом з своєї голови, подививсЯ на людей, що заповнювали двiр, на долину за городом, голубе небо, сонце. - Ѓагато смертi наокруг, - промовив вiн, - i нє хочу її примножувати... Ќехай буде не смерть, а життЯ - велю всiх головникiв випустити, нехай iдуть i кажуть, чи справедливi руськi люди. „очку ж кнЯзЯ ђегволда ђогнiду, що робила так, Як пiдказував їй закон: хотiла помститись за батька й братiв, але не змогла цього зробити, а нинi вночi мене роззула, - милую, залишаю в теремi Як жону свою й кнЯгиню. Ќа високiй стiнi Џолотська, край заборола, спершись на поручнi, стоЯла й дивилась на осЯЯну вранiшнiм рожевим промiннЯм долину перед собою жiнка в темному платнi - це була ђогнiда. ‚она бачила, Як iз ворiт города виїжджала численна дружина, а за нею рушили полочани, їй було видно, Як на березi вої сiли в лодiї й попливли до рiжка, де вода Џолотi зливалась з „вiною, а полочани стоЯли й привiтно махали їм руками. Ђле мiж усiма цими людьми ђогнiда бачила тiльки кнЯзЯ ‚олодимира, що видiлЯвсЯ нiбито з-помiж iнших одЯгом своїм, зброєю, був - так здавалосЯ ђогнiдi - вищий, нiж iншi, кращий, ставнiший. Ћсь вiн виїхав на чолi своєї дружини за ворота, обернувсЯ й довго дививсЯ на стiни Џолотська, ось рушив далi по долинi, зупинив конЯ на високiй кручi й ще раз подививсЯ на город, а от ступив, сiв у лодiю. ѓлибокi й складнi почуттЯ хвилювали душу ђогнiди в цi хвилини. ‚она пригадувала недавнє минуле, коли в палатi отцЯ свого осуджувала новгородського кнЯзЯ-трела, бiй пiд стiнами города й у дiтинцi, коли загинули батько її й брати, трупи їх пiд чорним знаменом у лодiї на „вiнi... Ќарештi ще одна, минула, нiч, коли ђогнiда намагалась помститись кнЯзевi-трелу, що вбив її батька й братiв, а потiм сама прийшла до нього в палату, роззула, вiдповiла поцiлунком на поцiлунок, була з ним всю нiч в одно тiло... - I Я його полюбила, полюбила довiку, - зривалось з її уст. - џк же, Як Я могла це зробити? Њiй коханий - вбивцЯ отцЯ мого й братiв. ‚iн поїхав i нiколи вже не повернетьсЯ. Ђ що жде мене тут, у Џолотську, крiм сорому? џку кару мушу прийнЯти?! Ќi, смерть, тiльки смерть. Ѓоги, боги, допоможiть же менi, приймiть стомлену дуiїiу! ‚исока й крута стiна Џолотська, гостре околлЯ чорнiє внизу, на днi i схилах наокруг рову. Љинутись туди - i кiнець, обiрвутьсЯ важкi думи, припинЯтьсЯ невимовнi муки, вона пiде до отцiв своїх, буде з ними. Ћдин крок! Џолотська кнЯжна не зробила цього кроку, темна постать її хитнулась над безоднею, проте одразу ж завмерла, вона вп'Ялась пальцЯми в забороло, стоЯла, дивилась. ђогнiда бачила, Як лодiї руськi зупинились бiлЯ пiвострова, де води Џолотi зливаютьсЯ з могутньою течiєю „вiни, бачила, Як там, на високiй кручi, вої зiбралисЯ пiд голубим знаменом, що маЯло, Як вiтрило, пiд вранiшнiм вiтром, ще раз побачила на конi ‚олодимира, i їй здалосЯ, нi, вона була певна, що це так i було, - вiн махнув їй рукою на прощаннЯ. I цей невеликий, невловимий рух, Якого, може, й не було? але Який помiтила ђогнiда, викликав ще одну, i, мабуть, останню, бурю в її душi, змусив зупинитись, вiдступити вiд краю заборола. Џалати ‚алгалла!* (* Џалати ‚алгалла - рай (швед.) Ћ, прийде час, i вона полине туди на пир Ћдина, приєднаєтьсЯ до валькiрiй* (* ‚алькiрiї - райськi дiви), пiднесе рiг з медом отцю й братам, що загибли Як герої... –е буде пiзнiше, набагато пiзнiше. Ќавiщо ђогнiдi зараз думати про смерть i небо, коли тут, на землi, так принадно пахне веснЯне повiтрЯ, тiло ще тремтить вiд пестощiв, ласки, поцiлункiв, у вухах дзвенить голос: "Џрощай, ђогнiдо! џ покличу тебе з Љиїв-города..." - ’рел! - ще раз i вже востаннє промовила ђогнiда. - Ќi, кнЯзь новгородський, що взЯв неприступний Џолотськ, скоро буде великим кнЯзем ђусi, - не трел... ђогнiда також буде не тi* (* ’i - рабинЯ), а жона кнЯзЯ ‚олодимира, велика кнЯгинЯ ђусi... ђогнiда дiЯла й мислила так, Як батьки її й усi далекi предки, що над усе в свiтi ставили силу, силою добували владу, але скорЯлись i вiрно служили, коли зустрiчали когось дужчого вiд себе. I ще подумала ђогнiда про те, що минула нiч не пройде безслiдно, що насiннЯ любовi, посiЯне в цю нiч, дасть свiй плiд i народить вона сина... ЉнЯзь ‚олодимир, виїжджаючи з Џолотська, звичайно, бачив ђогнiду. ’емна постать її виразно окреслювалась край стiни дiтинцЯ, коли вiн спроквола спускавсЯ з дружиною до Џолотi; розгледiти ђогнiду можна було й з подiї, що пiд дужими ударами гребцiв перетинала зеленкуватi води рiчки, з пiвострова, де Џолоть зливалась з „вiною. “весь цей час ‚олодимир бачив самотню ђогнiду на стiнi города. —и краЯли його серце скорбота й жаль за полотською кнЯжною, з Якою так несподiвано звела долЯ й тепер надовго розлучала, чи хотiв би повернутись назад i бути з нею, зустрiти ще одну й ще одну нiч у цьому глухому лiсовому городi, пливти й пливти в чарах коханнЯ? Ќi! ‘корбота й жаль не турбували в цю вранiшню веснЯну годину молодого новгородського кнЯзЯ, радiсть, гордiсть i щастЯ наповнювали його душу. Ћточений дружиною, їхав вiн на баскому конi до рiчки, переплив Џолоть, вийшов на берег, щоб оглЯнути перед далекою дорогою комонникiв, Якi тут зiбрались, зробити у порЯдок лодiЯм. Џолки стоЯли, ждали його слова. ѓребцi на лодiЯх уже приготувались до далекого походу, пiднЯли весла. ‚исоко над ними висiло до самих своїх глибин прозоре голубе небо, в ньому котилось, Як вогнЯне коло, тепле принадне сонце, близько линули й дзвенiли, перлами розсипаючись у крутих берегах, веснЯнi води Џолотi й „вiни, на луках зеленiли трави, мiж ними жовтими й голубими озерцЯми свiтились квiти, десь ударила зозулЯ, в неозорiй височинi дзвенiв жайворонок, - Як мiг не радiти i не милуватись свiтом кнЯзь ‚олодимир! ‚се це хвилювало, пiдносило, втiшало його серце, новий день був зовсiм не такий, Як попереднiй, тiльки вчора тут землЯ гула пiд копитами коней, лилась кров, вмирали люди, долЯ Џолотська вирiшувала успiх усiєї його справи, важкого походу на Љиїв. I тепер ще попереду був далекий шлЯх, у голубому небi мчали на пiвдень чорнi круки, багато, о, Як багато доведетьсЯ пролити кровi руським людЯм, доки мир i тиша прийдуть на землю. Џерша перемога завжди окрилює людину. Џодолавши кнЯзЯ ђегволда i прилучивши Џолотську землю, кнЯзь ‚олодимир вiрив у свою перемогу, був переконаний, що похiд на Љиїв закiнчитьсЯ щасливо, - чорнi круки полетiли ген далеко, жайворони дзвенiли над полками. Ђ серце?! ™о поробиш - молодому серцю (та хiба тiльки молодому?) властивi пориваннЯ й дерзаннЯ, молоде серце - це голуб, Який шукає собi голубицi; перемога i любов, радiсть i щастЯ, здiйсненнЯ бажань i невпинний порив уперед, - хто не був молодим, хто цього не знає! ЉнЯзь ‚олодимир був гордий, що скорив свавiльну полотську кнЯжну, щасливий, бо вона вiддала йому ласку й тепло, певен, що полюбить її колись, покличе до города Љиєва. Ћсь чому, покидаю чи древнiй Џолотськ, кнЯзь ‚олодимир зупинивсЯ на кручi, пiднЯв руку й послав ђогнiдi, що все стоЯла й стоЯла на стiнi, тепле вiтаннЯ. I рушили вої кнЯзЯ ‚олодимира - подiЯми по тиховоднiй Џолотi, комонно й пiшо через лiси й полЯ, щоб вийти бiлЯ города ‘моленська, з'єднатись з пiвнiчними воЯми, Якi там їх ждали, i пливти далi „нiпром на сiчу з џрополком. Ќазустрiч їм, угору вiд Љиєва, „нiпром посувалось воїнство џрополка. ѓроза стоЯла над ђуссю, брат iшов на брата, землЯ на землю. 8 I нiхто з них не знав того, що саме в цей час до україн ђусi, до мирних городiв i сiл на захiд сонцЯ пiдступає ворог, Який давно вже вiдточив свiй нiж i тiльки ждав нагоди, щоб напасти. "Drang nach Osten!"* (* "Drang nach Osten!" - Џохiд на ‘хiд! (Ќiм.) –ей крик лунав на слов'Янських землЯх уже не вперше. ‡а тим, що дiЯлось на ђусi, пильно стежили нiмецькi iмператори, за спиною Яких стоЯв римський папа. Ќа пiвднi iмперiї були землi “горщини, Ѓолгарiї, ‚iзантiї, з Якими нiмецькi iмператори Ћттон I i син його Ћттон її не раз стикались, але перемогти не могли. —ерез це вони всi свої сили скеровували на схiд. "Drang nach Osten!" - це був перший клич, що пролунав у новоутворенiй Ќiмецькiй iмперiї, i вже тодi полчища їхнiх рицарiв рушають на схiд. Џроте ‘хiд виЯвивсЯ не таким пiддатливим i кволим, Як вважали нiмецькi iмператори. „овго й дуже довго довелось їм боротись з Џольщею, тЯжкою була длЯ iмперiї боротьба з —ехiєю, доки вони цiною величезних втрат, по колiна в кровi пiдкорили володарiв цих земель. Ђле коли нiмецькi орди посунули далi на схiд, щоб скорити слов'Янськi племена над ‚арЯзьким морем, то на рiчцi ‹ехi зазнали жорстокої поразки. ‘лов'Яни люто, не шкодуючи сил i життЯ, боролись за своє життЯ i волю. ‚орожнеча мiж ‚олодимиром i џрополком, усобицЯ в ђуськiй землi надали сил нiмецьким iмператорам. Ќе власними руками - польський кнЯзь Њешко I, що був їхнiм слухнЯним слугою, почувши про брань на ђусi, велить своїм полкам вирушати на схiд, захоплювати руськi городи й землi. I в той час коли вої кнЯзЯ ‚олодимира бились у Џолотську з дружиною ђегволда й перемогли її, в той час коли кнЯзь ‚олодимир вирушає на ‘моленськ i далi на пiвдень супроти џрополка, в цей час потай до ђуської землi пiдходЯть вороги з заходу. ’емної ночi стали вони на схилах гiр навкруг ЏеремишлЯ, подерлись на його стiни, сталась велика сiча, загинуло множество людей руських, запалав город i околицi. ‡вiдси ворожi вої пiшли на —ервен, оточили його, три днi руйнували й палили стiни, прорвались, залили город кров'ю. ђазом з ними йшли єпископ ‹ев i свЯщеник ђейнберн, - їм не пощастило в Љиєвi з хрестом, тепер римський папа дiЯв мечем. ‘лух iде по ђусi про сварку кнЯзiв-братiв, i хвилюютьсЯ далекi її землi; волзькi булгари збирають воїв, посилають слiв у степи за Iтиль-рiкою, щоб знайти там орди, Якi виходЯть з глибин Ђзiї, з'єднатись з ними i рушати на ђусь. ѓоре дому, де немає злагоди й миру, горе землi, де сварЯтьсЯ племена, страшно, коли зброю пiднiмає брат на брата, син на отцЯ. Ѓагато зла принiс землi ђуськiй кнЯзь џрополк, великi й труднi дiла випали на долю ‚олодимира, сина ‘вЯтослава. ђЋ‡„I‹ Ћ‘’€‰ 1 ЉнЯзь ‚олодимир розумiв, що џрополк не допустить його до Љиєва, а намагатиметьсЯ зустрiти й розбити пiвнiчну рать у верхiв'Ях „нiпра. Џiзнiше вiд купцiв, втiкачiв-смердiв i простих чорних людей вiн довiдавсЯ, що џрополк справдi зiбрав багато воїв, частину Яких посадив на лодiї, а багато їдуть комонно й посуваютьсЯ пiшо берегами. “же в полi переднЯ сторожа знаходила слiди й бачила не раз на обрiї воїв: невiдомо було тiльки, де ж зупинитьсЯ i прийме сiчу џрополк. I от нарештi в один з перших днiв iзока* (* I з о к - червень) лiта 980-го на свiтаннi примчали вої передньої сторожi, зскочили iз замилених коней, розповiли, що вище вiд ‹юбеча на „нiпрi i в затоках пiше вiйсько џрополка ховаєтьсЯ у лiсах над кручами, а комонники розтЯглись пiвколом у полi. ЉнЯзь ‚олодимир спав на лодiї; почувши тупiт коней, прокинувсЯ, вийшов на берег i слухав сторожу, а тодi покликав старшу дружину, сiв з нею пiд вербами й став думати, Як починати сiчу з полками џрополка. –е була дуже важлива й вiдповiдальна година - рать наближалась до ратi, вирiшувалась долЯ ђусi, все залежало вiд того, Як вести далi воїв з пiвночi, щоб розбити полки убiйника-кнЯзЯ. ЉнЯзевi ‚олодимиру було на кого спертись - навкруг нього стоЯли й сидiли на приступках днiпрової кручi бувалi, старi вже воєводи, що вздовж i впоперек сходили землi ђусi, перетинали на лодiЯх морЯ, били багатьох i багатьох ворогiв. ‚олодимир ловив на собi примружений поглЯд то одного, то другого воєводи; кожний з них вмiє i готовий боротись з ворогами, кожен зробить так, Як велить кнЯзь. Ђле вiн не хотiв вихоплюватись з власною думкою, краще послухати, що скажуть бувалi люди. - ‚и знаєте, воєводи мої, - почав ‚олодимир, - рать џрополка зупинилась i стоїть бiлЯ ‹юбеча. •очу почути, що думаєте? ѓоворiть, воєводи. “горi над ними трепетало листЯ на вербах i осокориннi, десь вiд лодiй долинули звуки смутної пiснi, скiльки не кинь оком, голубiло плесо „нiпра. ЉнЯзь ‚олодимир ждав. ‚iн сидiв у бiлих ногавицЯх i довгiй бiлiй сорочцi з розстебнутим комiром, пiдперезаний широким поЯсом, в зеленого хза чоботЯх, з непокритою головою. ‹егенький вiтер з „нiпра перебирав русе волоссЯ, карi очi допитливо дивились на воєвод. I воєводи загомонiли - їм сподобавсЯ такий початок ради - кнЯзь ‚олодимир не криєтьсЯ, що молодий, вiн, напевне, зробить так, Як порадить старша дружина. „еЯкi з них вважали, що найкраще