Ћцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Ћригинал этого текста расположен в "‘етевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: …вгений ‚асильев
 „лЯ украинских литер использованы обозначениЯ:
 Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Ї, ї - "i с двумЯ точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   I

   Њинуло сто рокiв вiдтодi, Як  Ѓогдан  •мель  приєднав  разом  з  iншими
землЯми й Љиїв до ђосiйської держави. Ќе одна бурЯ й  напасть  прокотилисЯ
над сивою головою матерi  городiв  руських  за  це  столiттЯ:  не  раз  її
грабували, палили, руйнували i полЯки, i татари в шаленiй боротьбi за  цей
ласий шматок; довго бороласЯ й Њосква з сусiдами,  щоб  удержати  в  своїх
руках  цю  дорогу  свЯтиню,  й  змушена  була  навiть  поступитисЯ  Џольщi
Џравобережною  “країною,  вiддати   до   рук   мучителЯм   своїх   кревних
єдиновiрцiв, аби тiльки викупити Љиїв навiки. ’епер уже йому не було  чого
потерпати за своє iснуваннЯ, - захищений од зовнiшнiх ворогiв, пiд  опiкою
росiйських царiв, вiн почав швидко розквiтати й розвиватисЯ; з  пожарищ  i
руїн знов зводились великi київськi свЯтинi -  ‹авра,  Яка  згорiла  майже
дощенту у двадцЯтi  роки  вiсiмнадцЯтого  столiттЯ,  вiдродиласЯ  знову  з
попелу, завдЯки щедрим пожертвам монархiв i монархинь, починаючи  з  Џетра
I, а особливо завдЯки щедротам Єлизавети Џетрiвни. Њалоросiйськi гетьмани,
запорожцi, а також магнати великої й малої ђосiї, та й увесь  православний
люд, приносили щедрою рукою благостиню на побудову й прикрашеннЯ храмiв  у
Џе-черську. ‘поруджено було мурований  славетний  храм  “спiннЯ  пресвЯтої
богородицi, велику соборну церкву, що iснує й нинi; її заснували  ще  1073
року преподобнi Ђнтонiй i ”еодосiй Џечорськi,  а  потiм  вона  була  вщент
зруйнована татарами в 1240 роцi; i аж пiслЯ двохсотлiтнього запустiннЯ  її
вiдбудував кнЯзь ‘имеон Ћлелькович; i нинi, пiслЯ численних розорень мечем
i вогнем, вознесласЯ вона з 1729 року сiмома позолоченими банЯми до  неба,
прикрасилась чудовим живописом, возсiЯла внутрiшньою лi-потою.  Ќезабаром,
по закiнченнi храму, споруджена була 1745 року, на подив усьому свiтовi, й
велика дзвiницЯ, Яка сЯгнула хрестом своїм хмар у  небi  й  навiЯла  своєю
надзвичайною величчю багато легенд. Џраворуч i лiворуч од  великої  церкви
уздовж просторого лаврського двору виросли одноповерховi мурованi  будiвлi
келiй i простЯглись густi алеї черемхи,  лип  i  безу;  весь  двiр  оточив
високий мур, а в серединi його з'ЯвилосЯ багато  менших  церков  -  свЯтих
апостолiв Џетра й Џавла, свЯтого Њихайла, першого митрополита  київського,
свЯтого ‘ергiЯ, радонезького  чудотворцЯ,  живоначальної  тройцi,  свЯтого
ЊиколаЯ та iншi, а головний вхiд прикрасивсЯ чудовою брамою.
   Џо ‘вЯтiй горi  серед  виплеканих,  пишних  садiв  повитикалисЯ  зеленi
покрiвлi кам'Яниць; всЯ гора заблискотiла, немов зорЯми, золотими банЯми й
свЯтими хрестами, а велетень дзвiницЯ стала сторожем над усiма свЯтинЯми й
з вершини гори, з захмарної височини  оглЯдає  донинi  на  пiвсотнi  верст
околицi, що лежать бiлЯ її пiднiжжЯ...
   ‘повнилосЯ пророцтво преподобного лiтописцЯ: "—и бачите гори  сiї,  Яко
на сих горах возсiЯє благодать божа, i град великий  має  бути,  i  церков
багато має бути споруджено".
   ’ак, Љиїв уже виблискував красою, й щасливi мешканцi його тiшилисЯ  пiд
захистом свЯтинi й охороною єдиновiрної держави спокоєм  i  безпекою;  але
поруч з Љиєвом, всього тiльки за сiмдесЯт  верст,  за  польським  кордоном
знемагав i падав у боротьбi з лЯхами  й  ксьондзами  рiдний,  православний
народi ‚ одiрванiй вiд своїх братiв  i  славного  ‡апорожжЯ  Џравобережнiй
“країнi почалосЯ хиже, розбишацьке хазЯйнуваннЯ ненависникiв,  винищувачiв
руського племенi.  Њов  шулiки,  мов  гайвороннЯ,  налетiли  звiдусiль  на
безталанну, осиротiлу “країну унiати, ксьондзи й пани; знову з'ЯвиласЯ  на
“країнi страшна, кривава примара унiї й почаласЯ дика розправа...
   Џозбавлена єпископiв i вищого духiвництва, вiддана в руки лише  темних,
безправних селЯн i майже таких самих  сiльських  попiв,  бiдолашна  руська
церква  судорожно  биласЯ  з  латинськими  катами  й  страшними  панськими
командами, що налетiли на неї. Њов пiдстрелена ластiвка, трiпотiла вона  й
рваласЯ до рiдного  гнiзда;  та  кордон  польський  вiдокремлював  її  вiд
кревної  свЯтинi...  ’iльки  здалеку  виблискував  перед  нею   високо   в
блакитному  небi  золотий  хрест   лаврської   дзвiницi.   Ѓлизький,   але
недосЯжний, вiн усе-таки пробуджував у серцЯх нещасних мученикiв i вiру, й
надiю, - i не вгасала вона багато й багато рокiв!
   ‡'ЯвилисЯ по всiй “країнi шибеницi,  вогнища,  кривавi  палi,  запалали
православнi церкви, стогоном i голосiннЯм сповниласЯ рiдна землЯ,  та  чим
дужче шаленiли гнобителi, тим з бiльшою  одвагою  й  самовiдданою  любов'ю
боронив бiдолашний люд свiй убогий, принижений храм!  ЏiвстолiттЯ  тривала
нерiвна, згубна боротьба, - нарештi переповнилосЯ  гнiвом  i.одчаєм  серце
народу, i спалахнуло востаннє козацьке серце!
   Њов рiка крiзь прорвану греблю, ринули запорожцi з ‘iчi, знЯли в народi
страшнi хвилi повстаннЯ  й  затопили  кривавою  повiддю  всю  Џравобережну
“країну. Љров'ю ворогiв i своєю страдницькою кров'ю залили вони землю, але
вiдстоЯли рiдну церкву од  злохижих  ворогiв  i  принесли  свiй  хрест  до
київських свЯтинь! Њир вашим тiнЯм, темнi, невiдомi свiтовi страдники;  не
дочекалисЯ ви за життЯ пишних трiумфiв,  дiставши  в  нагороду  за  подвиг
терновий вiнок, не залишили й iмен своїх на  скрижалЯх  iсторiї,  але,  Як
говорить єпископ ѓервасiй, "нелюдськими за вiру стражданнЯми  й  терпiннЯм
перед усiм христиЯнським свiтом слави зажили, Яку не  зiтруть  вiки,  i  з
мучеництва вашого дiло славне потече повiстЯми, iсторiЯми у всi  прийдешнi
вiки".
   ‘тоЯла раннЯ, тепла весна... џскраве сонце променилось  i  виблискувало
на позолочених банЯх i хрестах печорських церков, обливало м'Яким  свiтлом
срiблистi хвилi квiтучих садiв i лЯгало теплими тонами на уступах гiр,  що
збiгали до  широко  розлитого  безбережною  синЯвою  „нiпра...  ‚  глибинi
небесної блакитi поволi пливли й танули прозоро-бiлi хмаринки.  ‚  повiтрi
повiвало нiжними пахощами молодої зеленi й меду... ‡  садiв  линули  спiви
солов'їв, а десь високо бринiла срiблиста  трель  жайворонка...  ‚се  було
сповнене нiжними пестощами першої весни.
   Ќа  широкому  лаврському  подвiр'ї,  викладеному   кам'Яними   плитами,
рЯботiли мальовничими гуртками прочани:  однi  мовчки  стоЯли,  поскидавши
шапки, коло папертi  головного  храму,  iншi  сидiли  навкруги  пречудової
дзвiницi, третi, посхилЯвшись на  паркани,  що  вiдгороджували  цiлi  алеї
квiтучої черемхи вiд церковного подвiр'Я, тихо розмовлЯли, а деЯкi просто,
розсипавшись по схилу за кам'Яним муром, лежали хто Як хотiв, пiдкрiплюючи
свої сили убогим снiданком i милуючись з височини сизою безмежною  далиною
лiсiв i широким плесом батька  „нiпра,  що  розливсЯ  коло  пiднiжжЯ  гiр;
тiльки в час благовiсту вставали з своїх мiсць чисто всi прочани,  побожно
хрестилисЯ й потiм знову починали промiж себе тиху  розмову;  на  подвiр'ї
стоЯв стриманий  гомiн,  Як  ото  бджоли  гудуть,  повилiтавши  навеснi  з
вулика...
   - Ћй, лишенько! - не вгавала вiд  подиву  й  захопленнЯ  молоденька,  з
гарним овалом личка й великими чорними очима дiвчина, задираючи вгору свою
голiвку,  уквiтчану  золотистою  кульбабою  й   лiловими   фiалками,   щоб
роздивитисЯ хрест на дзвiницi. -  I  хто  мiг  побудувати  таку  дзвiницю?
‚исока, височенна... ’акого високого немає нi дуба, нi Явора! Ћно хрест аж
за хмари ховаєтьсЯ...
   - Ђ хто б же мiг таке чудо та диво  збудувати,  -  звичайно,  свЯтi!  -
промовила до дiвчини  лiтнЯ  жiнка  в  намiтцi.  -  Ѓудували  сю  дзвiницю
дванадцЯть братiв, будували, молилисЯ й пестилисЯ; тiльки що  збудують  за
рiк - а воно i ввiйде в землю, що вибудують - а воно i ввiйде...  ’ак  ото
п'Ять лiт минуло. Ћдин брат не витримав, кинув i пiшов собi; може, вiн  не
дуже  постивсЯ  абощо...  тiльки  не  витримав...  а   одинадцЯть   братiв
заходилисЯ молитисЯ ще дужче та й почали на шостий рiк будувати баню, а на
нiй золоте Яблуко й хрест... ‡будували, ченцi i владика  освЯтили  все,  а
люди цiлу нiч стоЯли на колiнах та молилисЯ... I що  ж  би  ви  думали?  -
звернуласЯ оповiдачка до всiх слухачiв,  що  стовпилисЯ  коло  неї.  -  Ќа
свiтанку всЯ дзвiницЯ вийшла з землi i вперласЯ хрестом у самi хмари...
   - ѓосподи, спаси й помилуй! - побожно зашепотiли слухачi.
   - I  всi,  кажуть,  цi  брати,  що  будували  дзвiницю,  в  печерах?  -
поцiкавивсЯ молодий, схожий на  дiвчину,  парубок  у  простiй,  але  гарно
пошитiй свитцi.
   - ’ам, тамечки всi до єдиного, - поЯснила стара прочанка. -  ЋдинадцЯть
братiв присвЯтилисЯ й лЯгли рЯдочком у  склепi  печерному,  а  дванадцЯтий
довго поневiрЯвсЯ по бiлому свiтi  та  каЯвсЯ,  а  наостанку  прийшов-таки
помирати в Љиїв, прийшов i одразу до братiв, що лежали  вже  нетлiннi,  та
так тiсно мiж стiнами, що й мiсцЯ не зоставили... Ћт вiн,  дванадцЯтий,  -
до них: "™о ж  ви,  брати  мої  любi,  не  зоставили  менi,  дванадцЯтому,
мiсцечка та найменшого брата до себе не пустили?" I Як вiн це сказав,  так
одразу одинадцЯть братiв зсунулисЯ ще щiльнiше й пустили  дванадцЯтого  до
стiни: вiн зараз же лiг i проставивсЯ; тiльки права нога не помiстиласЯ  -
мусив зiгнути її...
   - Ћх, прости, господи, нашi грiхи! - зiтхнули жiнки в бiлих намiтках, -
через те їх i звали "бiлоголовими".
   - Ћх, та й гарно ж тут, у свЯтому мiстi, - рай  раєм!  -  захоплюваласЯ
молода дiвчина. - Људи не глЯнь - усе чудо та диво! I очей не  одiрвеш,  а
серце так i завмирає...
   - ’и, дiвонько, ось що скажи, - обiзвавсЯ старий козак  на  дерев'Янцi,
спираючись на милицю, - вiльно тут усiм молитисЯ православним  по  рiдному
нашому благочестю, нiхто грецької вiри не утискує, нiхто церков не руйнує,
а ще прикрашає, i множатьсЯ вони щедротами царiв i цариць православних,  -
вiд того й благолiпно тут усе.
   -  ’ак,  такi  -  обiзвалисЯ  на  цi  слова  старiшi  прочани.  -   ’ут
благодать...  а  в  нас...  •iба  в  нашому  богом  забутому  краї  можуть
удержатисЯ  православнi  церкви?  ЏроклЯтi  унiати  та  лЯхи  палЯть   їх,
повертають на костьоли, а то й на стайнi, хлiви...
   - Ћх, так уже напосiлисЯ  на  нас  напасники,  гвалтiвники,  насильники
нашi, що кiнець усiм приходить, - втрутилась у  розмову  одна  молодицЯ  з
виразистим гарним обличчЯм i блискучими вiд гнiву очима. -  Ќакинулись  на
нас, Як скаженi собаки...  Ћно  в  нас,  у  Џогребищi,  церкву  розвалили,
батюшку  повiсили,  титарЯ  посадовили  на  палю,  багатьох   замордували,
скалiчили, майже все мiстечко спалили.
   “сi похмуро замовкли.
   - Њатiр божа!  -  сплеснула,  руками  молода  дiвчина,  зблiднувши,  Як
полотно, при словi "титар", i звернуласЯ пошепки до  парубка:  -  “  мене,
Џетре, й душi немає за нашого тата: i вони ж титарi..
   - ™о ти, Џрiсю? - здригнув i парубок вiд тривоги. - ’аке  вигадуєш!  „е
Џогребище, а де ‹исЯнка?
   - I ви попустили таке безправ'Я, таку наругу? - обуривсЯ нарештi старий
козак.
   - ’а з того й пiшло, - пожвавiла молодицЯ, - начальник  лЯдський  їздив
ото по економiЯх, ганЯв по ревiзiї... обдирав нещасних селЯн i  забирав  у
наших попiв землi та оддавав їх ксьондзам... Ќу, так  от  заїхав  вiн,  на
лихо, i в наше мiстечко, а за  ним  i  жмикрутiв-панiв  наїхала  сила.  Ћт
прибули, собаки, й заходилисЯ грабувати, гвалтувати. ™о тут у свiтi божому
робити? Њало людей у селi: молодi то на роботи пiшли, то економи  навмисне
розiслали їх по далеких селах, а дома зосталисЯ самi хворi,  та  дiди,  та
жiнота, та малi дiти... ‡iбралисЯ ми, руки ламаємо, а вiдсiчi  дати  проти
гвалту-насильства не можемо... Ђ тут ще панськi отамани ходЯть по хатах  i
загадують - кличуть до панського двору гарних дiвчат i молодиць... Ќу, всi
були спершу заголосили i намiрилисЯ  в  лiс  утiкати...  ’а  от  знайшлась
молодицЯ,  -  Якось  затнулась  i  загадково  посмiхнуласЯ  оповiдачка,  -
знайшлась i одрадила: "Ћднаково, - каже, - переловлЯть i  закатують...  Њи
краще пiдемо та за потiху - потiшимось i 'самi... хоч i закатують потiм  -
так недаремно!"
   - Ќу, ну! - зацiкавилисЯ розповiддю слухачi й приступили ближче.
   - Ќу  й  пiшли...  прости  наш  грiх.  ‹авро  свЯта,  -  перехрестиласЯ
молодицЯ, низько вклонившись у напрЯмку храму. - „о ранку всi чортовi пани
були передушенi, а наших i слiд завiЯло!..  Ћдин  тiльки  начальник  їхнiй
утiк... прогавила Якось Ћдарка... …х, у мене б не втiк, - додала  молодицЯ
з погрозливим рухом.
   - Љозак-молодицЯ! ‹юбо глЯнути! - схвально вигукнув  хтось  у  шапцi  з
випущеним червоним верхом. - Ќу й що ж?
   - ’а отож, - кинула йому, блиснувши очима, молодицЯ, -  потiм  налетiла
команда та й розправу вчинила по-розбiйницькому.
   - ’а ви б сюди до нас тiкали, - подав голос Якийсь  чоловiк  середнього
вiку, в довгiй коричневiй свитцi, пiдперезанiй широким зеленим поЯсом,  Як
видно, мiщанин, - у нас просторо й вiльно, та  и  сама  Ясна  царицЯ  всiх
православних закликає до себе... указом.
   - Ђвжеж, на неї, неньку, тiльки й надiЯ! - обiзвалисЯ жiнки, а чоловiки
зiтхнули.
   Њайже од самої дзвiницi до головної  папертi  стоЯли  рЯдами  старцi  й
калiки:
   цих останнiх було найбiльше, i дивно,  що  здебiльшого  вони  були  без
правих рук i без лiвих нiг; цi нещаснi,  покалiченi,  певно,  рукою  ката,
спиралисЯ на одну милицю i на дерев'Янку, прив'Язану ремiнцЯми до  кульшi.
„алi, за цiєю групою, стоЯли  теж  калiки,  тiльки  ноги  в  них  не  були
поодрубуванi, а лише  зiгнутi  й  поприв'Язуванi  до  дерев'Янок,  зате  в
багатьох одрiзанi були вуха  або  носи,  повикручуванi  руки  й  вивернутi
повiки очей.
   Љоли поблизу не було прочан, серед калiк знiмавсЯ тихий, стриманий, але
буркотливий гомiн. –е сперечалисЯ за мiсцЯ.
   - ’и чого сюди влiз? - виштовхував  милицею  Якогось  нового  прибульцЯ
сусiд.
   - Ђ що, братцi? - обстоював той своє мiсце. - ‘е  дiм  божий,  тут  усi
рiвнi - коли •ристовим iменем просимо, то Якi вже привiлеї?
   - Ђ такi, - бурчав сусiд, - що не лiзь у чужий хлiв; тут у кожного своє
мiсце, можна сказати, вибите ногами.
   - Ђ хiба ти платиш за нього?
   - Џлачу.
   - ’о й ми дамо, що належить, а мiсце i Я витопчу...  ’ут  усi  рiвнi  i
перед богом, i перед людьми...
   - Ђ коли рiвнi, то й ставай отам у хвостi!
   - …х, господи! ‚же й без того нас порiвнЯли лЯхи, позначивши  однаково,
а вам усе-таки хочетьсЯ привiлеїв.
   Ђ в гуртi менше покалiчених точилисЯ зовсiм iншi розмови.
   - Ќу, що нового принiс  Љорито?  -  допитував  високий,  з  перекошеним
обличчЯм старець свого сусiда. - ‡вiра в Њотронинському немає?
   - Є два добрi барлоги, i в ‹ебединському  знайдетьсЯ,  -  вiдповiв  той
тихо, - та полювати поки що трудно.
   - Ќе прибуває ‘теповий, - зiтхнув третiй, - а тенета розставленi.
   - Љорито каже, що через Ѓуджак стежка протоптана, чи що,  звiдти  ждуть
красного звiра.
   - ’о, виходить, i на влови? - вигукнув косоокий.
   - Џсюрникiв розвелосЯ...
   - ™о ж, з них би й почати...
   - …х, сверблЯть руки, старцювати набридло! - зiтхав високий старець  i,
наглЯдiвши пана або  мiщанина,  що  виходили  з  церкви,  починав  жалiсно
тЯгнути:
   - Џодайте, милостивцi, подайте нещасному старцевi, мучениковi  за  вiру
православну, христиЯнську. Џодайте за  упокiй  родителiв  ваших,  за  свої
душеньки, за прощеннЯ грiхiв i за здравiє.
   ‘лiдом за заспiвувачем пiдхоплював хор жебракiв i супроводив обивателЯ,
аж поки вiн не проходив крiзь  стрiй  простЯгнутих  рук  i  не  зникав  за
брамою, де теж iнодi перекочувавсЯ,  завмираючи  акордом,  хор  iнших,  не
допущених на церковне подвiр'Я старцiв.
   ‡а головним храмом, пiд мурованою високою стiною, в  затiнку  розкiшних
лип сидiв гурт селЯн середнього вiку, худих, обшарпаних, i  провадив  тиху
розмову з поселенцем ‘лобiдської “країни.
   - Љажу  вам,  добрi  люди,  -  переконував  правобережних  селЯн  добре
одЯгнутий слобожанин, - всi переходьте на ‘лобожанщину, в нас усЯкi пiльги
й придоби... перше, всi однiєї вiри, й нiхто тобi не боронить молитисЯ,  а
друге - добрi землi й займанщини - скiльки оком сЯгнеш! †идiв  теж  у  нас
нема.
   - Ђ царицЯ Як, - чи буде  за  нас  заступатисЯ,  старшинi  кривдити  не
дасть? - допитували недовiрливо лiвобережцЯ.
   - ЂЯкже! ‘ама закликає, та ще б не заступаласЯ? Ќедарма ж  i  звуть  її
матiнкою!
   - Ђ що ж, брати панове, - звернувсЯ старший до своїх односельцiв, - хоч
i Як нам шкода рiднi гнiзда залишати, та коли розвелосЯ там пекло, то що ж
нам - без кiнцЯ терпiти,  бути  лЯдським  бидлом?..  Џерейдемо  туди,  пiд
охорону православної царицi, пiд її ласкаву руку.
   - Ќе iнакше, Як туди, до своїх:  немає  другої  нам  дороги!  -  дружно
обiзвалисЯ всi.
   - ‚и подавайтесЯ зi мною, - радив слобожанин, - та виберiть,  облюбуйте
землю... а потiм i рушайте з богом!
   - Џравда, що з богом! - зауважив старший.
   - Ѓез нього не проберемосЯ й до „нiпра: скрiзь  розставлена  сторожа  i
переселенцiв та втiкачiв ловлЯть i б'ють, Як собак...
   ‚ цей час пролунав з високої дзвiницi удар дзвона. ѓустий низький  звук
застогнав у повiтрi тремтливим гудiннЯм  i  полинув  перекатами  в  синЯву
заднiпровських борiв. Ћдразу примовкли всi прочани, повставали  й  побожно
почали хреститисЯ. ‡а першим  ударом  дзвона  пролунав  другий,  третiй...
Ѓлаговiстили на "„остойно".
   ’им часом з нижнiх печер пiдiймаласЯ нескiнченними дерев'Яними  сходами
на гору, до ‹аври,  нова  юрба  богомольцiв.  Џопереду  йшов  у  багатому,
блискучому запорозькому вбраннi ставний, кремезний козак середнього  вiку,
при квiтучому здоров'ї; обличчЯ козакове не вражало красою,  але  хто  хоч
раз бачив цi сповненi енергiї й життЯ риси, цi  полум'Янi,  iскристi  очi,
цей орлиний нiс i розмаЯнi вуса, - той нiколи не мiг забути їх. I постать,
i хода цього значного козака, i всi рухи його виказували владну силу,  Яка
одразу скорЯла всЯку волю, а поглЯд його темних очей був такий гострий, що
пронизував до найпотаємнiших куточкiв серцЯ  й  примушував  його  тривожно
битисЯ...
   Џри поЯвi цього запорожцЯ по всiх гуртках пробiгло помiтне пожвавленнЯ.
   - ‡алiзнЯк! Џолковник  ‡алiзнЯк!..  -  загомонiли  по  дворищу,  i  всi
попiдводи-лисЯ, щоб глЯнути на славного запорожцЯ.
   - џким вiтром? - спитав запорожцЯ, що проходив повз нього, старий козак
у шапцi з висЯчим червоним верхом.
   - Ќизовим, ‘вириде! - усмiхнувсЯ той ледь помiтно.
   - ѓай, гай!... ‡даєтьсЯ, у вас той вiтер затих... а верхнiй усе  дме...
пiвнiчний...
   - Џоки не потЯгне з морЯ... - моргнув вусом запорожець i пiшов далi.
   ‘еред iнших вискочила наперед  i  цiкава  ЏрiсЯ,  потЯгши  за  собою  й
парубка, котрого вона звала Џетром.
   - ’а куди ти, дзиго? - опиравсЯ той.
   - ‡алiзнЯк оно йде, бачиш?  ‡алiзнЯк,  сiчовий  полковник,  лицар,  про
Якого тато багато розказували...
   - Ђга, ага! - зацiкавивсЯ й хлопець.
   - Ћх, Який же вiн, братику, славний!.. Ќаче сонце сЯє, i жупан на ньому
Який пишний, мов на Ясновельможному пановi...
   ‡алiзнЯк, помiтивши  гарненьку  дiвчину,  що  не  вiдривала  вiд  нього
поглЯду, спинивсЯ й, на превеликий страх її й  збентеженнЯ,  заговорив  до
неї.
   - ‡вiдки ти, дiвчино люба? - спитав її ласкаво ‡алiзнЯк.  -  ‚идно,  не
тутешнЯ? ЏрiсЯ зашарiласЯ й опустила очi.
   - ‡ ‹исЯнки, вельможний пане, - вiдповiв за неї парубок.
   - ‡ ‹исЯнки? ™о недалеко  вiд  Њотронинського  монастирЯ?  ’ак,  так...
Ѓував не раз там, а батюшка у вас, здаєтьсЯ, отець •ома?
   - ‚они, вони i є, Я в них тепер служу...
   - –е добре. Ђ ти, юначе, родич їй?.. —и, може, просто до серцЯ? - кинув
лукавий поглЯд лицар на дiвчину.
   Ќа  цей  жарт  запорожцЯ  ближчi  з  цiкавих,  що  товпилисЯ   навколо,
засмiЯлисЯ, а парубок, гордо вирiвнЯвшись, вiдповiв:
   - џ, пане, брат їй рiдний. ‡алiзнЯк подививсЯ на нього пильно.
   - Њабуть, що й правда... а чиї будете?
   - „анила Љушнiра, титарЯ лисЯнського...
   - „анила Љушнiра?.. ‡наю... ’ож-то сестра твоЯ й пригадала менi  когось
близького... так живий ще старий „анило?
   - •валити бога, живi,  -  насмiлилась  врештi  докинути  своє  слово  й
дiвчина.
   - ђадий,  радий,  моЯ  макiвко...  ЉланЯйтесЯ  йому  од  Њаксима,  Якщо
пам'Ятає.
   - ’ато вас, вельможний пане, мало не щоднЯ згадують,  -  вiдповiла  вже
смiливiше ЏрiсЯ.
   - ‘пасибi, сердечне спасибi! Џерекажи  йому,  що  обов'Язково  заїду  в
‹исЯнку побачитисЯ з ним i з отцем •омою.
   I ‡алiзнЯк, кивнувши  головою,  попрЯмував  повз  старцiв  i  калiк  до
цвинтарЯ. ‘тарцi давно вже чекали своєї жертви, i ледве до них  наблизивсЯ
‡алiзнЯк, Як вони, попростЯгавши руки, заголосили всi разом свою  звичайну
пiсню, пересипаючи її улесливими епiтетами, зверненими до благодiйника, що
йшов повз них:
   - Џреславний лицарю, заступнику наш, благодiйнику  наш,  захистку  наш,
батьку наш, славонько наша!
   - Ќе вийте, всiм дам! - гукнув запорожець  i,  дивлЯчись  на  всiх  цих
калiк, з болем у серцi й тремтiннЯм у голосi додав: -  …х,  ви,  сердешнi!
Ћдин до одного: без лiвих нiг  i  без  правих  рук...  џке  лихо  вас  так
порiвнЯло?
   - Ђ те саме, - похмуро вiдповiв один з калiк, -  котре  повернуло  весь
наш край на руїну...
   - Ќапевне, велике то лихо, коли цiлий край не здолав його?
   - ‡долали б... та бог одвернувсЯ... Џокровителi перев'Язали овець та  й
кинули їх на загибель.
   - џкщо всi вiвцi - то туди їм i дорога! - гостро вiдповiв запорожець  i
заходивсЯ вiдсипати старцЯм у жменi мiдЯки.
   “сi притихли, ждучи своєї черги, а тi, що одержали милостиню,  дЯкували
жертводавцевi теплими побажаннЯми - зичили й здоров'Я, i всЯких  гараздiв,
i втiхи длЯ душi, й царства небесного.
   Љоли ‡алiзнЯк пiдiйшов до менш  покалiчених,  то  окинув  усiх  пильним
поглЯдом iз двозначною усмiшкою.
   -  Ђ,  та  тут,  здаєтьсЯ,  й  старi  знайомi  є,  -  примруживсЯ  вiн,
приглЯдаючись то до одного, то до другого обличчЯ.
   -  Ђ  є,  пане  полковнику,  батьку  Њаксиме!  -  вiдповiв  старець   з
перекошеним обличчЯм.
   - Ђ що тебе покалiчило?
   - ЌедолЯ та неволЯ.
   - Ђ чого ж ви їх не сiдлаєте?
   - Ѓджоли матки ждуть...
   - ‚iд ченцiв?
   - I од ченцiв, коли в степу вивелись...
   - Ћй чи так? - кинув запорожець оком на рЯди старцiв.
   - Ђ так!
   - ‘кажи краще, що бджоли перевелисЯ на ос.
   - Ђ в степу, пане, чи не завелисЯ  шершнi?  I  пролетiти  бджолi  тепер
важко.
   - ˜ершнi, брате, тiльки про людське око... а коли що... то й гайда!
   - …х, батьку, коли б твоє слово, -  щедро  обдарувавши  всiх,  ‡алiзнЯк
швидкою ходою подавсЯ до головного входу в ‹авру.
   “вiйшовши до храму, вiн пiдiйшов до ченцЯ,  що  продавав  свiчки.  ’ой,
побачивши полковника, зблiд i опустив очi.
   "™о це? - подумав ‡алiзнЯк, придивлЯючись до знiЯковiлого ченцЯ. -  ѓра
уЯви, нечувана подiбнiсть чи Якийсь дивовижний випадок? ™об славний  козак
Ќайда, краса й гордiсть усього ‡апорожжЯ, його улюблений хорунжий, котрого
два роки вже вважали загиблим, опинивсЯ нараз тут ченцем у монастирi?  Ќi,
нi, цього бути не може! –е помилка, неймовiрна схожiсть...  Џроте  чому  ж
чернець так страшенно знiЯковiв?"
   Ќезважаючи на те, що кругом них товпилисЯ люди, ‡алiзнЯк вирiшив  зараз
же  з'Ясувати  свiй  сумнiв.  Ќатовп  уже  був  вiдтiснив  його  вiд  того
пiдвищеннЯ, на Якому  стоЯв  молодий  чернець,  що  продавав  свiчки,  але
‡алiзнЯк знову проштовхавсЯ до нього й промовив зовсiм тихо:
   - Ћтче! „аруй, але обличчЯ твоє так нагадує менi мого покiйного  друга,
що не можу Я заспокоїтисЯ... ‘кажи менi,  чи  не  брат  ти,  чи  не  родич
славному запорожцевi Ќайдi, чи, може, ти воiстину сам вiн, врЯтований  вiд
смертi божим чудом?
   Џочувши цi слова запорозького полковника,  молодий  чернець  поблiд  ще
дужче, Якусь хвилину, здавалосЯ, вiн вагавсЯ, не знаючи, що  вiдповiсти...
’а ось опущенi його повiки здригнулисЯ, пiдвелисЯ:  на  ‡алiзнЯка  глЯнули
темнi сумнi очi молодого ченцЯ, i серце в  запорожцЯ  стислосЯ  вiд  цього
поглЯду.
   - ’и впiзнав мене, пане полковнику, - вiдповiв чернець тихим голосом. -
џ i є той самий запорожець, котрого називали в мирi Ќайдою.
   џкби тепер чернець  схотiв  навiть  вiдмовитисЯ  вiд  свого  iменi,  то
‡алiзнЯк признав би його по самому лише голосу, так добре йому знайомому.
   Ѓурхлива радiсть сповнила його серце.
   - ’ак це ти, любий, коханий мiй, брате мiй! -  майже  голосно  скрикнув
вiн, забуваючи, що кругом них товплЯтьсЯ люди,  Якi  почали  вже  звертати
увагу на цю цiкаву сцену. - ‘тривай,  стривай,  але  що  ж  трапилосЯ?  ™о
примусило тебе кинути шаблю й надiти цю чорну рЯсу?
   - ’ут не мiсце, не  час,  пане  полковнику...  -  з  зусиллЯм  вiдповiв
молодий чернець, але голос його затремтiв i урвавсЯ.
   - ’а хоч одне слово... џким побитом ти опинивсЯ тут? —ого? —ому?
   -  Џотiм...  потiм,  -  уривчасто  промовив  чернець,  показуючи  очима
‡алiзнЯковi на юрбу прочан кругом.
   ‘правдi, їхнЯ коротка розмова привернула до себе увагу людей.
   ‡алiзнЯк поспiшив одiйти набiк, але так, щоб не згубити з очей молодого
ченцЯ. „о слуху його долинули гармонiйнi звуки, що врочисто розливалисЯ по
церквi,  почувсЯ  шум  вiд  руху  багатолюдного   натовпу,   Який   ставав
навколiшки...  ‡алiзнЯк   машинально   перехрестивсЯ,   але   молитва   не
заворушиласЯ в його душi. Ќесподiвана зустрiч з дорогим товаришем, котрого
вiн давно вважав загиблим, перевернула нараз усi  його  думки  i  сповнила
груди i радiстю, i тривогою, i подивом.
   Ћтже, цей блiдий i суворий чернець i  є  той  самий  запорожець  Ќайда,
котрий два роки тому пропав безвiсти з ‘iчi? ™о ж  могло  примусити  цього
славного  звитЯжцЯ  сховати  своє  палке  серце  пiд  холодними  складками
чернечої рЯси?
   џка таємницЯ ховаєтьсЯ в його суворому й сумному поглЯдi, ранiше такому
вiдважному, гордому й смiливому?
   ‡алiзнЯк задумавсЯ. ‰ому було вiдоме все життЯ Ќайди, i  нiщо  в  цьому
життi, здавалосЯ, не могло провiщати такого сумного кiнцЯ. ‚iн знав  Ќайду
майже з дитЯчих лiт: запорожцi, Якi брали участь в одному  з  гайдамацьких
походiв, знайшли десь цього хлопчика ще  зовсiм  маленького  й  забрали  з
собою в ‘iч, де вiн став  незабаром  загальним  улюбленцем.  •лопчик  рiс,
розвивавсЯ i виЯвлЯв усе бiльше й бiльше здiбностей до вiйськових  наук  i
письма.  ‡апорожцi  вирiшили  вiдправити   його   длЯ   вищої   науки   до
Љиєво-Ѓратської академiї. Њолодий запорожець звернув i в академiї на  себе
увагу ректора своїм бистрим розумом i неабиЯкими здiбностЯми; та душа його
рваласЯ до рiдного ‡апорожжЯ i вiйськового життЯ. „iйшовши  до  фiлософiї,
юний Ќайда покинув академiю i  втiк  на  ‘iч,  де  всiєю  душею  захопивсЯ
вiйськовими подвигами.
   “се ‡апорожжЯ, починаючи вiд кошового i  кiнчаючи  останнiм  кашоваром,
полюбило Ќайду, Як рiдного сина, i за його одвагу, i за його щиру козацьку
душу, вiддану вiрi, батькiвщинi й товариству. ‡алiзнЯк, бувши  вже  о  тiй
порi курiнним отаманом, запросив Ќайду до  свого  куренЯ  й  записав  його
бунчуковим товаришем, i молодий звитЯжець  незабаром  прославивсЯ  на  всю
“країну своїми блискучими подвигами - i в сутичках з татарами, i в таємних
гайдамацьких наскоках на Џольщу.
   I несподiвано цей герой, на Якого покладалисЯ такi гордi  надiї,  кидає
все, вiдмовлЯєтьсЯ од свiту й замикаєтьсЯ за монастирською стiною?
   ‡алiзнЯк глЯнув у бiк Ќайди.
   Ќезважаючи на зовнiшнiй  спокiй,  видно  було,  що  чернець  боровсЯ  з
сильним душевним збентеженнЯм: руки його тремтiли, вiн раз у раз  випускав
то свiчки, то грошi, Якi йому давали богомольцi; на блiдому  обличчi  його
то спалахував, то згасав тривожний рум'Янець. ‡давалосЯ, в цю хвилину  вiн
був так само далекий вiд молитви, Як i ‡алiзнЯк.
   I звiдки могла з'ЯвитисЯ в цьому палкому серцi  ненависть  до  життЯ  й
прагненнЯ до чернечого сану? ‡вiдки?
   ‡алiзнЯк ще раз пробiг у думцi всi вiдомi йому факти з життЯ Ќайди i не
знайшов у них вiдповiдi на своє запитаннЯ. ђокiв зо два  тому  Ќайду  було
послано вiд ‡апорозького вiйська до ѓлухова, у гетьманську канцелЯрiю,  та
в iншi мiсцЯ з листами до  значної  козацької  старшини.  Џробув  вiн  там
мiсЯцiв  два  i  без  пригод   повернувсЯ   назад.   Џравда,   пригадалосЯ
‡алiзнЯковi, повернувсЯ вiн  трохи  заклопотаний  чи  засмучений,  але  не
бiльше. Џотiм вiн пiшов з гайдамаками в Џольщу, та там i пропав.
   ‚ однiй сутичцi з лЯхами, коли перевага виЯвилась  на  боцi  полЯкiв  i
гайдамакам  довелосЯ  рЯтуватисЯ  втечею,  Ќайди  не  стало.  ‰ого  шукали
товаришi скрiзь, але марно, i всi подумали, що  Ќайду  наздогнали  лЯхи  i
вбили. I нараз цЯ зустрiчi
   ‡алiзнЯк почав  з  нетерпiннЯм  чекати  закiнченнЯ  служби.  —екав  вiн
недовго. Ќезабаром почувсЯ голос iєромонаха, що промовлЯв слова  останньої
заамвонної молитви. ‹юди заворушилисЯ; однi пiшли до виходу,  iншi  почали
проштовхуватисЯ вперед, щоб поцiлувати хрест. ‡алiзнЯковi довелосЯ пустити
в хiд свої могутнi плечi, щоб проштовхатисЯ до дверей. „огнав вiн молодого
ченцЯ вже на папертi. ’ой, Як видно, чекав його.
   - Њенi треба поговорити з тобою, друже мiй коханий, зараз,  негайно,  -
звернувсЯ ‡алiзнЯк до Ќайди, пильно дивлЯчись йому в обличчЯ.
   - ђадий бачити тебе, пане полковнику, -  вiдповiв  чернець,  потуплюючи
очi.
   - Ђле тiльки поговорiмо без свiдкiв. Є в тебе окрема келiЯ?
   - Є, прошу пана полковника iти за мною.
   Ќайда показав рукою на рЯд довгих одноповерхових будинкiв з  маленькими
гратчастими вiкнами, що тЯглисЯ по обидва боки монастирського двору, i сам
пiшов уперед; за ним рушив ‡алiзнЯк, їм довелосЯ пробиратисЯ крiзь  густий
натовп прочан, що заповнив весь монастирський двiр.
   Њовчки йшов ‡алiзнЯк, поринувши в свої думки, Як нараз  дзвiнкий  голос
почувсЯ ззаду i примусив його зупинитисЯ.
   - Ѓратику,  братику!  „ивись,  онде  знову  той  самий  запорожець,  що
розмовлЯв з нами! -  долинув  до  його  слуху  молодий  жiночий  голос.  -
ѓосподи, Який же вiн i гарний, i страшний!
   ‡алiзнЯк оглЯнувсЯ й зустрiвсЯ з  захопленим  поглЯдом  Џрiсi.  ‚они  з
братом стоЯли тут же, осторонь вiд iнших прочан, i дивилисЯ,  Як  виходили
люди з церкви.
   Ќа суворому обличчi ‡алiзнЯка з'ЯвиласЯ ласкава усмiшка.
   - ‘трашний? - промовив вiн весело, пiдходЯчи до Џрiсi.  -  Ќу,  на  ось
тобi цю абищицю, щоб пам'Ятала "страшного", -  вiн  знЯв  з  свого  пальцЯ
перстень i дав його дiвчинi, що так i зашарiласЯ. -  Ђ  тобi,  парубче,  -
додав вiн, - Я подарую, Як заїду до вас, шаблю  на  ворогiв  i  напасникiв
наших. ЉланЯйтесЯ ж там од ‡алiзнЯка, од Њаксима, панотцевi •омi й  своєму
татовi.
   ‘казавши це, вiн квапливо рушив за Ќайдою.
   Џiдiйшовши  до  довгої  будiвлi,  молодий  чернець  вiдчинив   низенькi
надвiрнi дверi, й ‡алiзнЯк слiдом за ним увiйшов до невеликої  напiвтемної
келiї.
   ’о була  тiсна,  низька  кiмната  з  малесеньким  гратчастим  вiкном  i
склепiнчастою стелею. “ кутку, праворуч вiд дверей, стоЯв  сЯк-так  збитий
тапчан з кинутим на нього снопом соломи; бiлЯ вiконцЯ притуливсЯ такий  же
збитий з дощок стiл, на Якому лежали  двi-три  книги  в  шкiрЯних  товстих
оправах i велика проскура. ‚ кутку перед  образом  блимала  лампадка;  два
грубих дерев'Яних ослони доповнювали убогу обставу келiї. “се в  нiй  було
таке суворе i вбоге, таким холодом вiЯло вiд її бiлих оголених стiн i  вiд
сiрої кам'Яної пiдлоги, що серце ‡алiзнЯковi стислосЯ при думцi,  що  його
юний товариш доброхiть ув'Язнив себе в цiй тiснiй домовинi.
   ‘хвильований, приголомшений, вiн мовчки спинивсЯ посеред келiї. —ернець
помiтив, Яке враженнЯ справило його житло на ‡алiзнЯка.
   - ‘iдай, пане полковнику, - промовив вiн, показуючи на  ослiн,  -  будь
дорогим гостем, даруй тiльки, що нiчим  менi  тепер  пригостити  тебе,  Як
бувало колись.
   - …х, Яке там пригощаннЯ! - з сумом промовив  ‡алiзнЯк.  -  „ай  обнЯти
тебе щиро, мiцно, по-козацькому, дай притиснути до серцЯ!.. Ћтак, отак!  -
примовлЯв вiн, стискаючи Ќайду в обiймах  i  гарЯче  пригортаючи  його  до
своїх могутнiх грудей. - Џодумай тiльки, два роки тебе оплакувала всЯ ‘iч,
усе ‡апорожжЯ, два роки вважали,  що  ти  загинув!  Ђ  ти  хоч  би  словом
озвавсЯ!..
   - ‡наю... але Я не мiг...
   - Ќе мiг? …х, ех, отак дiти про матiр пам'Ятають! ’а  розкажи,  голубе,
що приключилосЯ з тобою?  џк  ти  потрапив  у  монастир?  џ  й  розуму  не
доберу... в мене мозок горить... џ ж тебе, Як рiдного брата, люблю,  та  й
усi, всi...
   ‘лова ‡алiзнЯка схвилювали й зворушили ченцЯ; в очах  його  засвiтиласЯ
Ясна  радiсть,  а  обличчЯ  зашарiлосЯ.  ‚iд  глибокого  хвилюваннЯ   йому
перехопило подих...
   - ‚рЯтувавсЯ од ворогiв i сховавсЯ в цiй  обителi,  -  промовив  вiн  з
зусиллЯм.
   - ’о ти, виходить, сховавсЯ тiльки на час пiд  цiєю  чорною  рЯсою  вiд
переслiдуваннЯ панiв? - радiсно запитав ‡алiзнЯк.
   џкусь хвилину Ќайда мовчав, потiм пiдвiв поволi голову й  промовив  хоч
тихо, але твердо, не опускаючи очей перед поглЯдом ‡алiзнЯка.
   - Ќi, пане  полковнику,  Я  вирiшив  не  скидати  її  вiдтепер  нiколи.
‡алiзнЯк мимохiть вiдсахнувсЯ.
   - Ћ господи! - скрикнув вiн iз щирим смутком. - „о чого ж ти  дожиласЯ,
нещасна “країно, коли найкращi сини  твої  цураютьсЯ  тебе  й  лишають  на
загибельї
   - Ќе цураютьсЯ й не лишають, батьку, - поквапно мовив  Ќайда,  -  i  за
монастирською стiною можна послужити вiтчизнi й вiрi...
   - •а-ха-ха! - злим смiхом перебив його ‡алiзнЯк. - †артуєш,  друже!  ’и
служитимеш постом та молитвою  собi,  а  не  “країнi!  Ђ  лЯхи  тим  часом
поневолЯть народ, повернуть всiх у пiд'Яремних волiв, заведуть силомiць  в
унiю, знищать до-брочестЯ, поруйнують нашi храми! „е прихилить голову тодi
наш нещасний народ? Ќi, нi, не так ти думав ранiше, не так говорив! Ќе час
тепер длЯ посту й молитви!
   ѓолос ‡алiзнЯка зазвучав грiзно й суворо.
   - ‚оiстину настав  час,  коли  не  тiльки  козаки,  а  й  дiти  повиннi
оперезатисЯ мечем i виступити на брань!
   - „лЯ чого, навiщо? - зiтхнувши, запитав чернець.
   - Ќавiщо? - перепитав ‡алiзнЯк i подививсЯ на Ќайду сповненим  обуреннЯ
поглЯдом. - —и Я одбiг розуму, чи твоє серце замерзло в грудЯх! Ќа те,  що
коли ми й тепер не згуртуємосЯ й не вiзьмемо в руки меча, то наша  “країна
загине навiки!
   - ‚она й так приречена на загибель, -  тЯжко  зiтхнув  Ќайда.  -  Ќемає
звiдки ждати допомоги... останнЯ надiЯ згасла!
   - ’им паче, тим паче  повиннi  ми  зiбрати  всi  сили,  щоб  пiдтримати
вiтчизну, оборонити її од ворогiв, не допустити до загибелi.
   - „аремно! - з грудей Ќайди  вирвалосЯ  вже  не  зiтханнЯ,  а  болiсний
стогiн. - „аремно, пане полковнику, - сказав вiн знову похмуро, - не  буде
з того пива нiЯкого дива! џ сам ранiше  сподiвавсЯ,  сам  вiрив,  а  тепер
бачу, що нiхто нам не допоможе, нi нам, нi “країнi, нiщо не врЯтує  нас!..
I самi ми нiчого не вдiємо, i  люд  наш  нещасний  захлинетьсЯ  у  власнiй
кровi. Ћх, пане полковнику! Ќемало пережив  Я  горЯ,  поки  переконавсЯ  в
тому... ™о можуть зробити нашi поодинокi гайдамацькi повстаннЯ?
   - џкi це повстаннЯ? - перебив його ‡алiзнЯк. - ђозправа з  панами  i  з
жидами - та й годi! I то тiльки там, де заллють уже  через  край  сала  за
шкуру.
   - Ќу, а iншого повстаннЯ  вже  тепер  чекати  даремно:  знесилiли  всi,
збезлюднiв край... козацтво винищене.
   - ’а й Џольща ж здрiбнiла.
   - Ћдна тiльки надiЯ була i в мене, та, мабуть, i в усiх, на ђосiю,  але
надiЯ цЯ марна! - з смутком провадив далi Ќайда. - Љоли мене  посилав  пан
кошовий до козацької старшини i до гетьмана в ѓлухiв, тодi Я зрозумiв  усе
й збагнув, що надiї немає: ђосiЯ зв'Язана з Џольщею мирним  договором,  та
там тепер i не на часi дiла цi... а без неї й без ‡апорожжЯ  не  приведуть
нi до чого гайдамацькi наскоки...
   - ’о що ж, по-твоєму, - гнiвно перебив його ‡алiзнЯк,  -  скласти  всiм
руки й дивитисЯ, дожидатись, Як покiнчать лЯхи з нашою вiрою, i з волею, i
з народом?
   -  ‡  богом,  пане  полковнику,  не  сперечатисЯ.  „уша  шукає  волi  й
визволеннЯ, а не буйних наскокiв, коли ж немає  на  перемогу  надiї,  коли
прирiк сам господь нас на загибель, треба скоритисЯ його волi...
   - ‡вiдки ти знаєш, ченче, ту господню волю?  ѓосподь  милосердний:  вiн
лихом тiльки випробовує нас! ‘коритисЯ?.. Ќе длЯ козака вигадане це слово!
- грiзно мовив ‡алiзнЯк. - I ганьба вiчна тому, хто промовить  його!  Џоки
серце б'єтьсЯ в грудЯх, поки очi дивлЯтьсЯ на  свiт  божий,  не  скоритьсЯ
козак лЯховi. Ќiколи! - вiн з силою вдарив себе в могутнi груди й  говорив
далi гарЯче й обурено: - Џравда, тепер тЯжко, та чи не гiрший час  був  за
славної пам'Ятi гетьмана Ѓогдана, а пощастило ж йому пiднЯти всю “країну й
вирватись з лЯдської неволi!
   - ’о був один час, пане полковнику, а тепер настав iнший. ’о були ми  i
все ‡апорожжЯ пiдвладнi однiй Џольщi, а тепер нас жменЯ, а ђосiЯ не  почне
з Џольщею вiйни.
   - Ќе треба їй i починати її! “пораємось i самi! Ѓлаженної  пам'Ятi  цар
Ћлексiй не йшов на Џольщу вiйною, а коли гетьман Ѓогдан приєднавсЯ до царЯ
ЋлексiЯ, тодi вiн прийнЯв усю “країну пiд свою руку, то може таке  бути  й
тепер...
   - Ѓула тодi, кажу знову, цiла “країна, а тепер тiльки правий берег  без
‡апорожжЯ, без лiвобережних козакiв...
   - Ѓула тодi й стара, славна  Џольща  з  †олкевськими,  ‹Янцкоронськими,
Џотоцькими, ‚ишневецькими, а тепер... тепер зосталосЯ тiльки панське падло
з ‡айончковськими та ’хоржевськими!
   - Ѓув тодi, пане полковнику, i гетьман Ѓогдан,  котрий  зумiв  поєднати
весь народ...
   - ’ак, був гетьман, богом даний, а хто тобi сказав,  що  не  дасть  нам
господь i другого такого? Њоже, є  голова,  може,  осЯЯв  уже  її  господь
свЯтими думками, -  голос  ‡алiзнЯка  зазвучав  Якось  особливо  сильно  й
грiзно, - може, жде вона тiльки часу...
   - ™об пообрубували їй руки, - перебив його Ќайда.
   - џкщо їх буде тiльки двi, а Якщо їх наберетьсЯ сто тисЯч, тодi...
   - Ќе наберетьсЯ! Ѓез ‡апорожжЯ, без ђосiї не повстане  весь  народ,  бо
вже стомили його всi утиски-муки, вмерла вже й надiЯ.
   - Ђвжеж, Якщо найкращi сини одiйдуть од нього, залишать на  смерть,  на
поталу, - гнiвно промовив ‡алiзнЯк, - а Якщо всi з'єднаютьсЯ, стануть, мов
скелЯ, навколо одного  прапора,  тодi  й  кволi  стануть  мiцнi,  й  вiвцi
перекинутьсЯ на левiв, i в горлиць повиростають кiгтi...  Ќi!  -  ‡алiзнЯк
стукнув кулаком по столi з такою силою, що важкi його нiжки  заскрипiли  й
похитнулисЯ. - ™е поборемось з  лЯхами!  ЌадiЯ  в  нас,  та  не  зарiкаюсЯ
побачити й допомогу. Ђ щодо ‡апорожжЯ,  то  сам  вiдаєш,  що  серцем  воно
незмiнне... Ђ коли що... то на всЯку ж криву дiрку,  -  каже  приказка,  -
знайдетьсЯ й кривий кiлок. џкщо тiльки це примусило тебе пiти в  монастир,
ти повинен кинути його й повернутисЯ зi мною на ‘iч! †ивий бог i жива душа
наша!
   Џри останнiх словах ‡алiзнЯка Якась сумна  хмарка  набiгла  на  обличчЯ
молодого ченцЯ;  тЯжке  придушене  зiтханнЯ  вирвалосЯ  з  його  грудей  i
завмерло в тишi, Яка нараз закраласЯ в сувору келiю.
   - Ќi, пане полковнику, - промовив чернець пiслЯ хвилинного мовчаннЯ,  -
прости мене сам  i  проси  простити  все  наше  славне  товариство.  Ќехай
борютьсЯ тi, в кого є й сила, i надiЯ, i вiра, а Я  -  мрець,  умерла  моЯ
душа, i не людинi воскресити її!
   -  ‚она  воскресне,  воскресне,  кажу  тобi!   -   скрикнув   ‡алiзнЯк,
пiдводЯчись з мiсцЯ. - –Я темна келiЯ, цi похмурi печери, пости й  молитви
заглушили в твоїй душi  надiю.  ‘кинь  тiльки  оцю  страшну,  чорну  рЯсу,
вирвись iз цiєї душної келiї  на  свiтлий  простiр,  дай  вiйнути  тобi  в
обличчЯ нашому вiльному степовому вiтру - i  надiЯ  знову  повернетьсЯ  до
тебе: вона є, кажу тобi. - ‡алiзнЯк пiдiйшов до Ќайди, нахиливсЯ до  нього
й заговорив: - ’ерпiннЯ всюди вичерпалосЯ; народ кругом -  Як  порох,  длЯ
бочки пороху досить i однiєї iскри, iскра знайдетьсЯ... вона вже...
   “ цей час легенький стук перервав його  слова.  ‡алiзнЯк  одразу  урвав
свою мову й хутко вiдiйшов до вiкна.
   Ќайда пiдвiвсЯ з мiсцЯ й одчинив дверi.
   “ келiю зайшов  молодий  монастирський  служка.  ˜анобливо  вклонившись
‡алiзнЯковi, вiн промовив звичайне вiтаннЯ i сказав, що превелебний  отець
архiмандрит печорський просить пана полковника до себе на  трапезу,  що  з
мiста Љиєва прибули архiмандрит Њотронинського монастирЯ i  Ясновельможний
пан генеральний обозний ‘вiчка з дочкою, що всi вже в  трапезнiй  i  ждуть
тiльки пана полковника.
   - ѓаразд, - вiдповiв ‡алiзнЯк, глибоко переводЯчи подих.  -  Iду.  Ђ  з
тобою, друже мiй, Я не прощаюсь, - промовив вiн, обертаючись до Ќайди.
   I нараз зупинивсЯ здивований, вражений раптовою змiною,  що  сталасЯ  в
ньому. Њолодий чернець стоЯв коло дверей бiлий Як полотно,  тримаючись  за
стiну рукою. ‡давалосЯ, коли б не цЯ пiдпора, вiн не змiг  би  встоЯти  на
ногах. —орна рЯса пiдiймаласЯ на його грудЯх високо й поривчасто.
   - Ќе прощаюсЯ, - сказав знов ‡алiзнЯк, опускаючи  свою  руку  на  плече
Ќайди. - ЏобачимосЯ ще раз i поговоримо про все.
   Њолодий чернець нiчого не вiдповiв, - здавалосЯ, вiн навiть не чув  цих
слiв. ‡алiзнЯк глЯнув на нього, з сумнiвом похитав  головою  i,  взЯвши  з
столу свою шапку, вийшов слiдом за служкою на монастирський двiр.
   џк тiльки дверi за ним зачинилисЯ" глибокий, тЯжкий стогiн  вирвавсЯ  з
грудей ченцЯ, i, закривши  обличчЯ  руками,  вiн  знесилено  сiв  на  свiй
дерев'Яний тапчан.



   II

   “ просторому, але суворо чернечому  помешканнi  настоЯтелЯ  Џечорського
монастирЯ сидiли вже  за  столом,  у  трапезнiм  покої,  запрошенi  гостi.
Њурований двоповерховий будинок,  де  були  архiмандритськi  покої,  стоЯв
осiбно праворуч вiд ‹аври, вiн притуливсЯ на схилi гори, що спускаласЯ  до
„нiпра крутими терасами, порослими виноградниками та квiтучими  фруктовими
деревами, i тонув у їхнiх срiблисто-рожевих хвилЯх.
   Ђрхiмандритська трапезна була невеликою кiмнатою з неймовiрно  товстими
стiнами, в котрих вузькi, заокругленi згори вiкна  мали  виглЯд  справжнiх
бiйниць; стелЯ трапезної була склепiнчаста, i з вершка  її,  де  сходились
кути, спускаласЯ вниз  люстра,  або,  точнiше  сказати,  панiкадило,  весь
схiдний куток покою займали iкони, в центрi їх  вирiзнЯвсЯ  великий  образ
Iсуса  •риста  в  багрЯницi  й  терновому  вiнку,  а  обабiч  його  висiли
зображеннЯ преподобних подвижникiв ЂнтонiЯ й  ”еодосiЯ  Џечорських.  Џеред
образами в кутку свiтилисЯ три лампадки, а  попереду  стоЯв,  помiж  двома
ставниками з зеленими восковими свiчами, накритий чорним оксамитом аналой,
взагалi весь цей куток нагадував невеликий iконостас.  ‚iкна  в  трапезнiй
були вiдчиненi, в них заглЯдали розквiтлi гiлки вишень i груш,  над  Якими
роЯми гули й метушилисЯ бджоли. ‚ покою стоЯв важкий дух ладану, та аромат
садiв, що ливсЯ в вiкна вкупi з ласкавим повiтрЯм, пом'Якшував той дух  до
нiжних пахощiв.
   Ќа почесному мiсцi, ближче до iконостаса, сидiв у  глибокому  крiслi  з
високою спинкою сам iгумен печорський. —орна камлотова рЯса облЯгала  його
маленьке, худорлЯве тiло, на головi був пiдкапок, скуфiйка, венецiанського
Ћксамиту, з вишитим срiбним хрестом та адамовою  головою  й  кiстками  пiд
ним. ‚сЯ маленька постать отцЯ iгумена  майже  ховаласЯ  в  крiслi;  пасмо
срiблисто-бiлого  волоссЯ,  що  вибилосЯ  з-пiд  скуфiйки,  така  сама  iз
жовтизною борода й виснажене, воскового кольору обличчЯ з глибоко запалими
очима виказували його похилий вiк.  –iлковиту  протилежнiсть  ЯвлЯв  собою
почесний гiсть, що сидiв праворуч, - архiмандрит Њотронинського  монастирЯ
отець  Њельхiседек  ‡начко-џворський:  огрЯдний,  широкоплечий,   високого
росту, у чорнiй шовковiй  рЯсi  i  чорному  високому  з  "крепи  хiнської"
клобуцi; з такою ж довгою пелериною,  -  вiн  мав  виглЯд  людини,  повної
життєвих сил i майже молодої: смуглЯве, з легким темним рум'Янцем  обличчЯ
його, обрамлене густою, чорною, Як смола, бородою, було  сповнене  мужньої
козачої краси; чорнi тонкi  брови,  що  зрослисЯ  на  перенiссi,  виЯвлЯли
тверду, вперту волю ченцЯ; з-пiд них  iскрились  енергiєю  темнi  довгастi
очi; цi зрослi брови й великий з горбиком нiс  надавали  деЯкої  суворостi
його  фiзiономiї,  хоч  цЯ  суворiсть  пом'Якшувалась  теплою,   привабною
усмiшкою. ‹iворуч вiд архiмандрита сидiв генеральний обозний в  каптанi  з
адамашки, - важкої шовкової з опуклими квiтами матерiї синього кольору,  -
пiдбитому бiлим легким  глазетом  й  облЯмованому  золотим  позументом,  з
такими ж китицЯми й гудзЯми. ѓолене,  випещене,  гладке  обличчЯ  обозного
лиснiло й сЯЯло задоволеннЯм, на верхнiй тонкiй губi його майже  не  росло
нiчого, чуприна, рiдка, з сивиною, вже не нагадувала  колишньої  козацької
зачiски. Ћбозний був дуже вгодований, ледве вмiщавсЯ в крiслi, важко дихав
i часто витирав шовковою червоною хусткою лоба. Џоруч  нього  сидiла  його
єдина дочка, панна „арина, блондинка з фарфоровою бiлiстю шкiри  й  нiжним
рум'Янцем; обличчЯ її не можна було назвати бездоганно гарним, - риси його
були трохи зiм'Ятi, але темнi брови дугою й карi вогнистi  очi,  вiдтiненi
довгими вiЯми, надавали йому Якоїсь оригiнальної  привабливої  чарiвностi;
особливо гарнi були очi, - виразистi, великi, з поволокою, вони  здавалисЯ
на сЯючому бiлiстю лобi ще бiльшими; кожен перед ними зупинЯвсЯ, сп'Янiлий
вiд захвату, i не мiг без сердечного болю вiдiрватисЯ вiд тих очей.
   Љоло панни „арини сидiв ‡алiзнЯк,  а  мiж  ним  i  отцем  Њельхiседеком
примостивсЯ згорблений, в убогiй полотнЯнiй  рЯсi  свЯщеник.  ‡моршкувате,
темне обличчЯ його вкривали шрами; гладенько зачесане  сиве  волоссЯ  було
заплетене ззаду в тонку кiску, що стирчала вгору;  бороди  в  нього  майже
зовсiм  не  було,  -  куйовдилосЯ  кiлька  жмутiв  волоссЯ,  а  серед  них
вирiзнЯлисЯ чорнi синЯки чи струпи; у батюшки, замiсть правого ока,  зЯЯла
червона  Яма,  та  й  їв  вiн  Якось  особливо  чудно,  стиснувши  губи  й
перекидаючи з щоки за щоку їжу.
   Ћбiд був  на  серединi.  ѓорiлка  з  солодкими  закусками  -  вареннЯм,
медовими шишечками, iмбиром  у  цукрi  й  iншими  солодощами  -  вже  була
прибрана зi столу. Ќа бiлоснiжнiй скатертинi з'ЯвилисЯ  срiбнi  тарiлки  з
юшкою iз минькiв i стерлЯдi,  а  замiсть  плЯшок  з  усЯкими  горiлками  -
шафрановою, деревiївкою, березiвкою, полинiвкою й перегiнною  на  вишневих
кiсточках, - з'ЯвилисЯ сулiї з мальвазiєю, ратафiєю та наливками й  дзбани
з медами та пивами мiсцевого чернечого виготовленнЯ.
   Џан обозний i пан ‡алiзнЯк вiддавали їм належну шану, старанно частуючи
один одного.
   ђозмова пiслЯ кожного нового заздоровного слова жвавiшала, ставала  все
бiльше й бiльше невимушена i зразу ж iз загальних пустих фраз перейшла  на
злобу днЯ, на пекучi, животрепетнi длЯ всiх питаннЯ.
   - —им же ви возрадуєте нас,  Ясновельможний  пане?  -  звернувсЯ  отець
Њельхi-седек  до  генерального  обозного.  -  —и  благоволила  ваша  мосць
бачитисЯ з генерал-губернатором,  Ясно-превосходительним  вельможею  паном
‚оєйковим, i чи довiдалисЯ ви, пане мiй, про те, Як ђосiйська  держава  на
наше лихо дивитьсЯ, i чи не може  найласкавiша  царицЯ  простЯгти  десницю
свою на захист єдиноплемiнних одновiрцiв,  без  вини  вiдданих  на  поталу
папiстам i на винищеннЯ таке тЯжке?
   Џри словах архiмандрита, Якi зачепили кожного за живе,  всi  змовкли  й
сумно похилили голови; почулосЯ стримане зiтханнЯ,  й  присутнi  завмерли,
чекаючи вiдповiдi пана ‘вiчки, але обозний мовчав; Њельхiседек  пронизував
його поглЯдом.  Џанна  „арина,  гадаючи,  що  батько  її  не  розчув  слiв
архiмандрита, поспiшила перервати нiЯкову мовчанку й вiдповiла за батька:
   - џсновелебний отче, батько мiй був у його Ясної  милостi  ‚оєйкова,  i
пан генерал був у нас!
   - I що ж, вельможна панно? - перевiв Њельхiседек поглЯд  вiд  панни  до
обозного.
   -  ™о,  превелебний  отче?  -  скинув  той  очима,  обдумавши,   певно,
вiдповiдь. - –арицЯ вболiває серцем за своїх одновiрцiв; всiх  скривджених
закликає до себе на лiвобережнi землi, на слобiдськi, i на донськi  степи,
а в пресвiтлої монархинi вистачить на всiх вас i земель, i лiсiв, i угiдь.
Ђле оружною рукою на Џольщу пiти її державнiй  милостi  не  випадає  -  бо
замоцований є Џрутський мир, та й сусiднi маєстати тому опiр чинЯть.
   - Ћх, горе, горе! - тЯжко зiтхнув iгумен. - „оки, господи, одвертатимеш
слух свiй од зойкiв i стогону народного?
   - ‘пасибi матiнцi царицi за ласку, - обiзвавсЯ, помовчавши, ‡алiзнЯк, -
продовж їй, боже, вiку! ’а тiльки ось у чому лихо,  -  з  ласки  її  нiхто
покористуватисЯ не зможе: всi шлЯхи на лiвий берег „нiпра затасованi, пани
сторожу поставили по  „нiпру...  втiкати  не  вiльно,  -  хiба  що  птахом
перелетиш, а кого на дорозi впiймають,  то  длЯ  спочинку  й  посадЯть  на
палю... а то ще й лiпше вигадають: пани на цi  штуки  мастаки!  -  Ќе  так
пани,  Як  тi  пiдпанки,  ксьондзи  та  вiдступники  унiати!  -   зауважив
Њельхiседек. - Ђ Якою злобою та  ненавистю  переповненi  їхнi  серцЯ  -  i
повiрити важко! ‡вiр лютий не  шматує  так  здобичi  своєї,  Як  христиЯни
мучать братiв своїх христиЯн, - одбирають  у  православних  все,  здирають
навiть останнє рам'Я;  нашi  храми  палЯть  або  повертають  на  костьоли,
свЯтинi осквернЯють, i немає на латинiв суду! ‡вiра жене голод, а  ситiсть
гамує його шаленство; гонителiв же наших не  вгамовує  нiщо:  нi  благаннЯ
нашi, нi стогони, нi рiки гарЯчої кровi - ковзаютьсЯ, тонуть у нiй  жертви
й викликають лише  вЯщу  лютiсть  у  ворогiв  наших,  непогамовне  алканнЯ
кровi...
   - Ѓлаженнi єсте, аще виженуть вас мене ради, - тихо,  немов  про  себе,
мовив iгумен, - бо узрЯть  сонце  правди,  а  гонителi  од  лютостi  своєї
загинуть.
   - ‡агинуть! - енергiйно пiдтримав ‡алiзнЯк.  -  Ђ  помста?..  ‚же  коли
гинути, то хоч недарма!
   - ‚и, панове, - посмiхнувсЯ зверхньо пан обозний,  -  розбiй  повсЯкчас
чините. Њало не пiвстолiттЯ ллєтьсЯ у вас  кров,  i  хто  знає,  може,  це
розбiйникуваннЯ й викликає лють з другого боку.
   -  џсновельможний  пане,  -  блиснув  на  нього  ‡алiзнЯк   запаленiлим
поглЯдом, - не розбiйники гайдамаки, а месники за хрест свЯтий i  за  свою
волю! Ќападники, розбiйники, саме  розбiйники,  силомiць  вдерлись  у  наш
споконвiчний край! Ќашi дiди й прадiди були його володарЯми, а не лЯхи!  Ђ
спустошителi нашi по-розбiйницькому напали на нас, вiднЯли  в  нас  землi,
добро, вiднЯли волю... Ќас повернули на пiд'Яремний скот, на  бидло  i  не
дають навiть молитисЯ нашому боговi, Як молилисЯ нашi батьки!
   Ћбозний трохи знiЯковiв вiд палкого запереченнЯ  ‡алiзнЯка  i  вiд  тих
фактiв, Якi той виставив; але вiн не подiлЯв крайнiх поглЯдiв запорожцЯ, а
тому спробував хоч i несмiливо, а таки обстоЯти свою думку.
   - џ генеральне не решпектую звiрства,  i  впорЯдкована  держава  нiколи
його не потерпить,  та  й  безладдЯ  не  потерпить!  Ђ  ви  всi,  купно  з
поспiльством, за панiв себе вважаєте i без правди добро  наживати  хочете.
ѓульнею, та розбоЯми, та насильствами живете...
   - …х, пане обозний генеральний,  -  вiдповiв  з  гiркотою  i  навiть  з
вiдтiнком зневаги ‡алiзнЯк, - взЯв ти, твоЯ  Ясна  мосць,  грiх  на  душуi
Џоспiльство не бидло, й не можна нарiкати на  нього  за  те,  що  воно  не
закладає охотою шию в Ярмо, не пiдставлЯє з ласкавою  усмiшкою  спини  пiд
канчуки... ’адже й справжнЯ худоба, коли її почнеш бити повсЯкчасно, то  й
вона оскаженiє й пiднiме своїх мучителiв на роги!
   - ‚се сiє того у вас чинитьсЯ, що в Џольщi немає нi ладу, нi влади... а
тiльки гулЯє кулак...
   - Ќу, а Якщо кулак - то хто кого? Џроти гвалту - гвалт,  проти  ножа  -
нiж! Ќемає iншої ради!
   - Ћ tempora! ‚иходить, один одного рiж? Џри такому резонi чого ж вам  i
нарiкати?
   - џк же не нарiкати? - захвилювавсЯ ‡алiзнЯк, i в його  голосi  почувсЯ
страшний бiль. - ’а ми ж залили своєю кров'ю весь край i  одбилисЯ-таки  -
визволилисЯ з лЯдської неволi, щоб приєднатисЯ до своїх братiв, стати  пiд
високу руку Њоскви, а нас вiддали лЯхам на  згубу?  ™о  ж  нам  зостаєтьсЯ
чинити, Як не рiзатисЯ до  останньої  голови  з  ворогом?  ‚ельможний  пан
дивуєтьсЯ, що пiвстолiттЯ точитьсЯ рiзанина! Iнакше й  бути  не  може!  Ќе
признаємо ми над собою панами лЯхiв! Њайте на увазi, вельможний  пане,  що
гайдамачить i шлЯхта.
   - Ќу, ну? - усмiхнувсЯ обозний.
   - Їй-богу! Ќавiть чи не бiльше вона,  анiж  простий,  пiд'Яремний  люд!
‡бере  шлЯхтич  команду,  попереодЯгаютьсЯ  всi,  Як  наш   брат,   та   й
розбiйничають, чинЯть наїзди на села iнших панiв i на їхнi замки:  рiжуть,
палЯть i грабують не згiрше найзапеклiших гайдамакiв!
   - ‚оiстину так, - пiдтвердив Њельхiседек, - а насильства унiатiв... …х,
i Язик прилипне до гортанi!
   - —утки йдуть, свЯтий отче, чував, - погодивсЯ обозний. - ’iльки ось  i
губернатор, його превосходительна  милость,  в  сих  рiзких  словах  деЯке
перебiльшеннЯ вбачає!
   - Ќi, мiй таточку! –е  все  правда,  що  пан  полковник  мовить,  чиста
правда! - зашарiлась панна „арина. - џ чула од багатьох, ще в  ЏереЯславi.
Џам'Ятаєте, посол був, - загорiлась вона ще дужче вiд хвилюваннЯ, -  та  й
тут, на хуторi... i калiки, i народ - всi  в  один  голос...  •iба  можна,
таточку мiй, не вiрити?
   - Ћ велелюбна панно! - заговорив Њельхiседек зворушеним голосом. -  •ай
осiнить твоє серце благодать  божа  i  хай  захистить  тебе  вiд  напастей
десницЯ його! Ћсь поглЯньте, превелебнi й премилостивi  панове,  на  сього
мученика, отцЯ iєреЯ. Ћскаженiлi  унiати  вдерлисЯ  в  храм  православний,
пограбували, осквернили його, а сьому служителевi олтарЯ  вирвали  бороду,
висвердлили праве око свердлом i вiдрiзали Язика... Ќевже вам,  маловiрнi,
не досить цього свiдченнЯ?
   “сi з жахом подивилисЯ на свЯщеника. ‰ого жалюгiдний хворобливий виглЯд
збуджував i ранiше в них спiвчуттЯ, а мовчаннЯ поЯснювалосЯ затурканiстю й
нiЯковiстю, але тепер, при  словах  отцЯ  Њельхiседека,  жах  охопив  усiх
присутнiх, а коли нещасний мученик, вiдкривши рота, видав  жалiсний  звук,
то жах перейшов у страшне обуреннЯ.
   - Ѓоже сил! - вигукнув отець iгумен. - Џощо убо  iспитуєш  народ  твiй?
Џанна затулила обличчЯ руками й заплакала...
   - Ћ, це жахливо, - прошепотiв обозний, опустивши очi.
   - ЏроклЯттЯ! - скрикнув ‡алiзнЯк, з грюкотом вiдсунувши  стiльцЯ;  але,
схаменувшись, зараз же стримав себе. -  „аруйте  менi,  Ясновелебнi  свЯтi
отцi, мою  запальнiсть.  Ќелюдськi  муки,  Яких  завдали  цьому  нещасному
знавiснiлi кати, крають моє серце... „уша  бентежитьсЯ,  й  скорбота  мене
гризе, а наша кривда затуманює розум! •iба можна сидiти спокiйно в куренi,
склавши руки? Ђдже й туди долiтають зойки матерiв, сестер, крики  дiтей  i
стогони вмираючих! ’а треба ж вирвати з грудей серце  й  покласти  замiсть
нього камiнь, щоб не кинутись на  катiв!  ’реба  повиривати  очi,  щоб  не
дивитисЯ, Як їх виверчують у пастирiв наших! Ћх, отцi свЯтi, молiльники за
нас перед господом! Џростiть менi хули мої  у  цьому  мiсцi  свЯтому,  але
горить в менi все, i Я не можу бути спокiйним.,
   - ‘ину мiй! - пiдвищив голос Њельхiседек.  -  ‚  тобi  волає  любов  до
“країни та жаль до принижених i зневажених, i от вона, цЯ любов,  запалила
гнiв у твоєму серцi. Ђле глаголю тобi, гнiв цей шлЯхетний i означає  велич
духу: хай же зiйде на тебе ласка господнЯ!
   - I •ристос вигнав вервiєм осквернителiв храму, - лагiдно додав iгумен.
   ‡алiзнЯк устав i пiдiйшов пiд благословеннЯ обох iгуменiв.
   Ћбозний почував себе трохи нiЯково,  його  дочка,  осушивши  мимовiльнi
сльози, тепер дивиласЯ захоплено на ‡алiзнЯка, i в  її  темних,  бездонних
очах загорЯлосЯ бентежне полум'Я.
   - —ого ж, пане,  -  спитала  вона  в  ‡алiзнЯка,  -  ви  мовчите  й  не
допоможете в бiдi братам своїм, коли до вас долинають їхнi стогони?
   - —ого, люба, вельможна панно? ’а того, що боронЯть нам.  Ќакази  йдуть
все суворiшi й суворiшi... …х, коли б нам розв'Язали руки! Њи б  -  нiбито
од себе, свавiльно...
   Њельхiседек з захватом стежив за кожним  словом  завзЯтого  лицарЯ,  що
збуджував у нього новi думки.
   - ‘правдi, iншого й викруту немає! Ќужда напосiласЯ на козака, загризла
його до смертi.  Ќайкращi  лицарi,  цвiт  ‡апорожжЯ,  не  витримують  уже,
тiкають до чорногорцiв, до волохiв, а то кидають шаблюки й мiнЯють  їх  на
чотки...
   - ‘тарi вже, - зауважив iгумен печорський.
   - …х, коли б старi, то було б i по закону, i  за  звичаєм  -  на  горе,
йдуть юнаки, Якi щойно досЯгли  слави...  Ћсь  i  в  вашої  Ясновелебностi
перебуває в ченцЯх Ќайда, наш славний запорожець...
   - ћнак i в ченцЯх? ‡ Якої причини? - здивувавсЯ Њельхiседек.
   - Ќе знаю, а тiльки шкода: така втрата! - зiтхнув ‡алiзнЯк.
   - Ќайда... Ќайда, - щось не пригадаю, - згадував уголос iгумен.
   - Њоже, вiн, свЯтий отче, iнакше назвавсЯ тут, - отой, що  свiчкарем  у
головному храмi.
   - Ђ-а! Ћсь хто! - розвiв руками iгумен. - ’iльки здаєтьсЯ менi, вiн  ще
не посвЯчений остаточно... Ђ втiм, треба довiдатись.
   - …х, коли б, пане полковнику, у всiх запорожцiв було твоє серце й твоЯ
душа! - запальне мовив Њельхiседек.
   - Ђби тiльки нам дозволили... - почав був ‡алiзнЯк.
   - ‡рю душею, - натхненно  промовив  iгумен,  -  що  нi  благочестЯ,  нi
знедолений люд не загинуть i, аки фенiкс, вiдродЯтьсЯ в славi.
   - џ раджу вам, превелебний отче, -  сказав  обозний  Њельхiседековi,  -
самим податисЯ до Џетербурга i там усе поЯснити.
   - Ќехай збудетьсЯ по глаголу твоєму!  -  сказав  Њельхiседек.  -  Ђ  Я,
грiшний раб i служитель церкви, дерзаю!
   - Ђмiнь! - промовив отець iгумен i пiдвiвсЯ з крiсла сотворити молитву.
Ћбiд кiнчивсЯ, всi, повстававши з-за столу, побожно обернулисЯ до кутка  з
образами  i,  хрестЯчись,  промовили  в  думцi  за  свЯтим   отцем   слова
зворушливої молитви.
   Ћтець iгумен запросив гостей до сусiднього покою, а  сам  звернувсЯ  до
обозного:
   - ‚аша милость цiкавилисЯ друкарнею й школою, то, Якщо дозволите, Я вас
проводжу.
   - Њенi нiЯково турбувати вашу Ясновелебнiсть, - зам'ЯвсЯ обозний.
   - Ћ, пройтисЯ в добрий час нешкiдливо,  -  усмiхнувсЯ  старий.  I  вони
вийшли з трапезної; за ними пiшов i покалiчений свЯщеник.
   Љоли Њельхiседек, ‡алiзнЯк i панна „арина перейшли до сусiднього покою,
то iгумен Њотронинського монастирЯ згадав про Ќайду.
   - ’о ти кажеш, пане полковнику, що славний  лицар,  краса  ‘iчi  й  бич
невiрних, пiшов сюди, промiнЯв меч на чотки, надiв на себе власЯницю?
   - Ђвжеж, превелебний отче, вiн тут ченцем, - заговорив  ‡алiзнЯк,  -  у
мене серце мало не вискочило вiд радостi, коли Я його побачив живого, - ми
ж його за мертвого вважали, - а потiм, коли вiн  менi  сказав,  що  навiки
розпрощавсЯ з мечем, то мене ще гiрше охопив жаль i,  мов  кiлок,  пробила
груди туга... џкщо й обителi почнуть одбирати в “країни її  кращих  синiв,
то де ж їй тодi шукати оборонцiв?
   - Ђвжеж, авжеж... це так... - задумавсЯ архiмандрит.
   - Њенi здалосЯ, що превелебний iгумен сказав, нiбито Ќайда ще не зовсiм
чернець... ’о, може, його ще можна вiдмовити, узнати причину, -  зауважила
панна.
   - ’ак, менi треба його побачити, поговорити.
   - –е найлегше зробити, - похопивсЯ прислужитись  ‡алiзнЯк.  -  џ  звелю
послушниковi покликати його до вашої Ясновелебної милостi.
   ‡алiзнЯк розпорЯдивсЯ. ‚сi, чекаючи цього таємничого ченцЯ, притихли  й
задумалисЯ.
   ’а ось з'ЯвивсЯ в  дверЯх  келар  i  доповiв  отцевi  Њельхiседеку,  що
покликаний чернець жде його розпорЯджень.
   Џанна хутко  обернуласЯ  й  спинила  свої  здивованi  очi  на  блiдому,
збентеженому обличчi ченцЯ, Який переступив порiг...
   Џiдiйшовши пiд благословеннЯ отцЯ Њельхiседека, Ќайда вiдступив набiк i
мовчки зупинивсЯ коло дверей, потупивши очi.
   Њельхiседек  уважно  подививсЯ  на  Ќайду;  суворе,  енергiйне  обличчЯ
молодого ченцЯ справило на нього, Як видно, надзвичайно приємне враженнЯ.
   - —ого ж ти одiйшов, сину мiй? ‘Ядь тут, коло нас, - звернувсЯ  вiн  до
нього привiтно.
   —ернець мовчки пiдiйшов i сiв  на  одному  з  ослонiв;  хоч  вiн  i  не
пiдводив очей, але вiдчував, що  панна,  Яка  була  в  келiї,  не  одриває
допитливого, пильного поглЯду вiд його обличчЯ, i  вiд  того  Якийсь  дрож
пробiгав по тiлi ченцЯ, але вiн не виказував свого хвилюваннЯ.
   - Џан полковник, - тим часом ласкаво провадив Њельхiседек, - так багато
менi розповiдав про тебе, про твою вiдданiсть свЯтому  нашому  благочестю,
про славнi подвиги, Якими ти встиг уже, два  роки  тому,  прославитисЯ  на
‡апорожжi.
   - „ва роки тому, на ‡апорожжi? - перепитала швидко „арина,  обернувшись
здивовано  до  отцЯ  iгумена,  i,  не  дочекавшись  вiд  нього  вiдповiдi,
звернуласЯ до Ќайди й промовила швидко: - ѓосподи! ’а невже ж то  був  ти,
той молодий запорожець, котрий приїжджав до нас посланцем вiд запорозького
коша?
   - ’ак, Ясновельможна панно, то був  Я,  -  спокiйно  вiдповiв  Ќайда  й
пiдвiв голову.
   - I ти... ти... пiслЯ всього, що говорив тодi в нас,  зваживсЯ  пiти  в
монастир? Ђле чому? —ому?
   Ќа щоках „арини виступив гарЯчий рум'Янець, вона  раптом  рiзко  урвала
свою мову й зупинила на  обличчi  молодого  ченцЯ  запитливий,  здивований
поглЯд.
   - Ђга! - скрикнув ‡алiзнЯк. - „ивує й  тебе,  Ясновельможна  панно,  що
Ќайда покинув “країну, та ти бачила його раз чи двiчi на своєму вiку, а Як
же не дивуватисЯ менi, Як не вболiвати серцем, коли Я бачу,  що  найкращий
наш запорозький лицар сам iз своєї волi пiшов навiки в монастир? …х, та  й
лицар же Який був!.. —есть i слава всього ‡апорожжЯ!  Ћрел,  а  не  козак!
Џобачила б ти його в бою, вельможна панно, то ще б i не  так  здивуваласЯ!
™о за рука була, що за орлиний поглЯд, що за одвага!
   I ‡алiзнЯк захоплено почав розповiдати про  колишнi  подвиги  Ќайди.  ‡
Якоюсь тривожною цiкавiстю слухала  панна  „арина  ‡алiзнЯковi  слова;  на
щоках її то спалахував, то згасав рум'Янець; кiлька разiв  пiдводила  вона
на ченцЯ очi, намагаючись прочитати  на  його  обличчi  причину  цього  не
зрозумiлого всiм кроку, та обличчЯ його було  холодне  й  незворушне,  мiж
соболиними бровами лежала сувора риса.  ‡давалосЯ,  ‡алiзнЯковi  слова  не
дiйшли до слуху молодого ченцЯ...
   - I ось тепер, у таку хвилину, коли всiм треба згуртуватисЯ й  повстати
проти спiльного ворога, - гарЯче закiнчив ‡алiзнЯк, - наш  найкращий  орел
сам накладає на себе пута! ЌадiЯ всього ‡апорожжЯ кидає його, залишає  все
й замикаєтьсЯ за монастирською стiною!
   ‡алiзнЯк сердито пiдвiвсЯ з мiсцЯ й вiдiйшов до гратчастого  вiконечка,
що виходило в монастирський сад. Ќайда мовчав.
   - ‘ину мiй! - неголосно промовив Њельхiседек, торкаючись  рукою  колiна
Ќайди. - џкщо сiє не тЯжко длЯ душi твоєї... Џовiдай  менi,  що  примусило
тебе зректисЯ свiту i взЯти на себе чернечий сан?
   ™ось болiсне промайнуло в рисах молодого ченцЯ.
   - ‘томивсЯ, превелебний отче iгумене, вiд свiтського життЯ... схотiлосЯ
послужити боговi, - вiдповiв вiн коротко й сухо.
   - ‘томивсЯ! Ќе ти б казав це i не Я  б  слухав!  -  скрикнув  ‡алiзнЯк,
швидко обертаючись од вiкна. - —и це нечиста сила Якась втрутилась у  нашу
долю, чи зурочив його хто?
   Ћтець Њельхiседек спинив ‡алiзнЯка поглЯдом.
   - ‘ину мiй, - заговорив вiн повчально,  звертаючись  до  Ќайди,  -  пан
полковник казав менi, що зневiра в майбутньому батькiвщини привела тебе до
монастирЯ, але пам'Ятай - зневiра є найбiльший грiх перед господом  богом.
Њи не смiємо впадати в розпач: розпач - зневiра, а вiра в  милосердЯ  боже
хай не оскудiває в нас до кiнцЯ днiв наших.  Џутi  господнi  невiдомi:  ми
бачимо тiльки путь наших злигоднiв i бiд, але не вiдаємо, до  Якого  кiнцЯ
вiн веде нас. - ѓолос Њельхiседека зазвучав гучно й владно. - I Я вiрую, i
всi ми повиннi вiрувати в те, що не залишить нас господь  навiки  в  руках
католика. Ћсь їду Я тепер до православної царицi, й вiрую, i  надiюсЯ,  що
серце її прихилитьсЯ до наших страждань i що  вона  заступитьсЯ  за  свЯте
благочестЯ. ‚орог сильний, не можна тепер пiклуватисЯ тiльки про  спасiннЯ
своєї душi, треба думати про спасiннЯ багатьох з малих сих, котрих ловлЯть
день у день в свої злохитрi сiтi й унiат, i католик. ’и сказав, що  схотiв
послужити боговi? ЏовернисЯ тодi в свiт, бо  в  свiтi  тепер  ти  послужиш
бiльше господевi  милосердному,  нiж  за  монастирською  стiною.  —ернечий
подвиг можна зберегти  i  в  життi,  а  вмертвiннЯ  плотi  залиш  немiчним
старцЯм, нездатним до боротьби.
   ‡алiзнЯк з надiєю перевiв поглЯд з  обличчЯ  отцЯ  iгумена  на  обличчЯ
Ќайди.
   - Џравдиве твоє слово, превелебний отче iгумене,  -  стримано  вiдповiв
Ќайда, - хто може служити господевi милосердному в свiтi - нехай трудитьсЯ
в ньому;
   але в життєвiй боротьбi знесилюютьсЯ не лише  старi;  i  хто  знесилiв,
нехай послужить боговi хоч своєю вбитою душею...
   - …х, панно моЯ! - з прикрiстю мовив ‡алiзнЯк, звертаючись до „арини. -
Ђ ти ще казала: "—ому мовчить ‡апорожжЯ?" ’а Як же йому не мовчати,  коли,
бачиш, скрутила його так долЯ, що й найкращi його сини втрачають  силу  до
боротьби!
   „арина збентежено  мовчала,  видно  було,  що  всЯ  цЯ  сцена  дуже  її
хвилювала.
   - ‘ину мiй, - тим часом задумливо провадив далi  отець  Њельхiседек,  -
коли не обiтницЯ, чи присЯга, чи заповiт батькiвський, а єдина лише втрата
надiї привела тебе в монастир, то паки реку тобi: повертайсЯ  в  свiт.  ’и
кажеш, що втратив силу трудитисЯ  в  ньому,  -  повернисЯ  туди  i  ти  її
обрЯщеш. ЌадiЯ є; господь допоможе нам  захистити  свiй  храм  вiд  нападу
унiатських i католицьких вовкiв, але треба з'єднати всi сили... Ќе  личить
тому, хто може пiднЯти на своїх раменах  пуд,  пiдiймати  гiрчичне  зерно.
Ѓiльший подвиг перед  богом  сотвориш  ти,  коли  послужиш  йому  тепер  у
свiтi... Џодумай про це.
   - Џревелебний отче, Я вже про все  подумав  i  все  вирiшив,  -  твердо
вiдповiв Ќайда.
   ‡алiзнЯк хотiв був щось заперечити, але отець Њельхiседек стримав  його
порухом руки.
   - ‡ачекай, пане полковнику, - мовив  вiн  суворо,  -  Якщо  в  монастир
привела його така тверда волЯ, то силувати душу не можна. •то знає,  може,
господь призначив його длЯ свого духовного  воїнства...  Ќехай  буде  його
свЯта волЯ! - Ћтець iгумен звiв очi  до  потемнiлого  образа,  осЯЯного  '
лампадою, й пiдвiвсЯ з мiсцЯ. - Ђ тепер, пане полковнику, - звернувсЯ  вiн
до ‡алiзнЯка, - може, придiлиш менi  кiлька  хвилин  длЯ  одної  приватної
розмови?
   ‡алiзнЯк квапливо встав i вийшов  за  отцем  архiмандритом  з  кiмнати.
‘лiдом за ними пiдвiвсЯ й Ќайда, зробивши рух у напрЯмi до дверей.
   - џк, ти вже йдеш? - промовила „арина,  i  тонкий  рум'Янець  залив  її
обличчЯ. Ќайда зупинивсЯ:
   - џсновельможна панна має щось сказати менi?
   - ’ак, маю... хочу... зостаньсЯ!..
   „арина збентежилась i замовкла.
   Њолодий чернець пiдiйшов до гратчастого вiконечка, що виходило в сад, i
спинивсЯ.
   Ќаставав Ясний, прозорий i тихий веснЯний вечiр... Љрiзь обсипанi бiлим
цвiтом гiлки Яблунь i вишень просвiчувало нiжне, з рожевим вiдтiнком небо.
‡а садом, що збiгав з гори вниз, видно було на  обрiї  синю  смугу  широко
розлитого „нiпра.
   “ келiї  вже  сутенiло,  в  кутку  перед  старовинним  образом  Яскраво
свiтилась велика лампада.
   —ернець стоЯв мовчки, прихилившись плечем до  гратчастого  вiкна.  ‰ого
блiде  обличчЯ,  освiтлене  з  одного  боку  сЯйвом  лапмади,  вирiзнЯлосЯ
надзвичайно рельєфно на тлi нiжного рожевувато-блакитного неба, Яке  видно
було крiзь розчинене вiкно.  ‹егенький  подих  вiтру  ледь  ворушив  темне
хвилЯсте волоссЯ молодого  ченцЯ,  що  вибилосЯ  з-пiд  чорної  оксамитної
шапочки. ‚iн був напрочуд гарний у цю  хвилину,  тiльки  похмуро  стиснутi
брови надавали суворостi його прекрасному обличчю.
   ‡ саду вiЯло ласкавим,  теплим  повiтрЯм,  напоєним  пахощами  квiтучих
дерев. џкась солодка, нiжна туга вливаласЯ разом з ним у душу.
   “ келiї було тихо, звiдкись здалека-здалека,  може,  з  берега  „нiпра,
долинали звуки сумної мелодiйної пiснi.
   I чернець, i панна „арина мовчали.
   - ’и пам'Ятаєш ЏереЯслав? - промовила нарештi тихо „арина, пiдводЯчи на
молодого ченцЯ лагiднi, оксамитовi свої очi, що заволоклисЯ нараз  Якимось
смутком.
   - Џам'Ятаю, Ясновельможна панно.
   - I твої суперечки з моїм батьком? I нашi довгi розмови?
   - џ не забував їх нiколи.
   - Љоли ти поїхав вiд нас, Я довго згадувала тебе i твої  слова...  ™ось
невловне промайнуло на мить у поглЯдi ченцЯ.
   - ‘пасибi за пам'Ять, Ясновельможна панно,  -  вiдповiв  вiн  стримано,
схилЯючи голову. - џ так само не раз згадував тебе... Ђле скажи менi, Яким
побитом  опинилисЯ  ви  тут,  у  Љиєвi?  Ђдже  панотець  твiй   служив   у
ЏереЯславськiм полку.
   - ’епер вiн уже виписавсЯ з полку  й  купив  пiд  Љиєвом  хутiрець.  Њи
оселилисЯ тут назавжди.
   - Џiд Љиєвом? Ќазавжди? - промовив Якось занадто  квапливо  й  тривожно
чернець.
   - ’ак, назавжди, - пiдтвердила „арина. - —ого ж це тебе так дивує?  ‚iд
цього запитаннЯ „арини чернець трохи знiЯковiв, обличчЯ його ледь  помiтно
зашарiлось, i вiн мовчки потупив очi.
   - Њи живемо тут уже бiльше Як пiвроку, - говорила тим часом „арина, - i
були кiлька разiв у Џечерах, тiльки не знали, що ти тут. ѓосподи! ’а  хiба
могло кому на думку спасти, що ти пiдеш у монастир?
   ЋстаннЯ фраза вирваласЯ в „арини з Якимсь особливим болем.
   Њолодий чернець не вiдповiв i слова.
   “ келiї знову запала  мовчанка.  ‘умна,  мелодiйна  пiснЯ  ледве  чутно
линула здалека. –i нiжнi звуки немов шепотiли про щось  далеке,  втрачене,
безповоротне...
   ‡ грудей панни „арини вирвалосЯ тихе, придушене зiтханнЯ.
   - ‘кажи менi, - заговорила вона знову, пiдводЯчи на ченцЯ, що  нерухомо
стоЯв коло вiкна iз схрещеними на грудЯх руками, свiй засмучений поглЯд. -
‘кажи менi, чому ти пiшов у монастир? Ќi, нi, стривай,  -  промовила  вона
квапливо, помiтивши, що Ќайда хоче сказати  щось,  -  ти  говорив  їм,  що
втомивсЯ од свiтського життЯ; та Я не вiрю цьому, не вiрю!  ‡гадай  тiльки
свої палкi слова... ‡гадай свої надiї...
   - џ, панно, втратив у них вiру... ЏереЯслав убив їх i показав,  що  всi
вони марнi й безнадiйнi.
   - —им же ЏереЯслав винен? џкщо батько i наша старшина були не згоднi  з
тобою, то ти  ж  не  з  тих  людей,  котрi  пiддаютьсЯ  й  зупинЯютьсЯ  на
пiвдорозi. џкесь горе, певно, пiдбило тебе. ‘кажи менi.
   Џо  обличчю  ченцЯ  пробiгла  болiсна  судорога,  вiн  стиснув  губи  й
обернувсЯ  до  осЯЯної  iкони,  червонуватий  вiдблиск  вогненною   лiнiєю
окреслив його профiль.
   - Ђбо нi,  стривай,  не  треба...  мовчи...  не  говори...  -  квапливо
промовила „арина, помiтивши враженнЯ, Яке  справили  її  слова,  -  прости
мене... прости мене! - додала вона зовсiм тихо i теж потупила очi.
   - Ќе тривож себе, Ясновельможна панно, - вiдповiв Ќайда  лагiдним,  але
сповненим туги голосом. - ™о було - те вiдiйшло i не повинно вертатисЯ.
   „арина боЯзко притихла.
   “ келiї знову  запанувало  мовчаннЯ.  Џiснi  вже  не  було  чути,  вона
вiдпливла кудись далеко-далеко, за  синю  смугу  плеса,  що  пригасало  на
обрiї...
   - ’а що б з тобою не трапилось, - заговорила знову тихим голосом панна,
- прошу тебе, не занапащуй себе... вернисЯ  до  життЯ,  втiху  дасть  тобi
батькiвщина...
   - ’и так думаєш, панно? - промовив чернець з Якимсь особливим виразом.
   - Ђвжеж, авжеж, думаю, знаю..', певна того! - скрикнула палко „арина. -
‚она пiдтримає тебе, вона вiдшкодує тобi всi втрати. Ќемає такого горЯ  на
свiтi, Яке б не загоїла вона.
   - ’ак, так, - повторив за нею  Ќайда,  -  немає  такого  горЯ,  Яке  не
загоїла б вона, i Я не залишу її й не  перестану  їй  служити  цiле  життЯ
своє...
   - Ђле не постом i молитвою! •ай це чинЯть iншi: старi,  калiки,  слiпi,
кривi й убогi! - перебила його палко „арина. - ‚ернись до  того,  до  чого
покликав тебе господь. ’и ось уже два роки перебуваєш за цими стiнами i не
знаєш про тi страхiттЯ, що коЯтьсЯ. ’и  чув,  що  казав  пан  полковник  i
превелебний отець iгумен? - I „арина палко почала розповiдати  Ќайдi  все,
що почула вiд отцЯ Њельхiседека й ‡алiзнЯка.  ‚iд  хвилюваннЯ  обличчЯ  її
розпашiлосЯ Яскравим рум'Янцем,  очi  спалахнули  -  всЯ  вона  була  само
пiднесеннЯ в цю хвилину.
   Њолодий чернець мовчки  слухав  „арину,  не  одриваючи  вiд  неї  свого
поглЯду.
   - ’и помилЯєшсЯ, панно, - промовив вiн, коли „арина замовкла, - все  це
Я знаю незгiрше за них.
   - I все-таки вирiшив поховати себе навiки в цьому монастирi?
   - Џерш нiж. прийти сюди, Ясновельможна панно, Я думав не одну нiч...
   - ѓосподи! - з щирою тугою скрикнула „арина. - ’а невже ж нiщо, нiщо не
зможе вирвати тебе звiдси й повернути до радостi, до життЯ?
   ‚ темних очах ченцЯ нараз  спалахнув  Яскравий  вогонь,  -  мимовiльним
рухом вiн подавсЯ вперед, здавалось, Якесь щире, тепле слово ось-ось  мало
зiрватисЯ з його уст.
   “ цей час коло дверей почулисЯ кроки.
   ‚ одну мить поглЯд ченцЯ згас, губи його мiцно стислисЯ. ‚iн ще  ближче
притуливсЯ до вiкна, холодна тiнь упала на  його  обличчЯ,  i  воно  знову
стало замкнуте й суворе.
   „верi вiдчинилисЯ, i в кiмнату ввiйшли отець Њельхiседек, а  за  ним  i
‡алiзнЯк.
   - Ћсь що, сину мiй, - промовив отець iгумен, пiдходЯчи до Ќайди. - џкщо
ти вирiшив  непохитно  присвЯтити  себе  боговi,  Якщо  душа  твоЯ  прагне
христиЯнського подвигу, переходь до нас, у Њотронинський монастир. ’ут,  у
свЯтому градi Љиєвi, пiд захистом православної  держави,  все  мирне,  все
спокiйне, а там у нас  у  боротьбi  з  унiатами  й  католиками  ти  зможеш
воiстину послужити •ристу. џ збираю собi сильне й свiтле духовне воїнство,
чи хочеш ти стати в рЯди його?
   Ќа блiдому обличчi ченцЯ виступив Яскравий рум'Янець.
   - Џревелебний отче iгумене, - вiдповiв вiн, низько схилЯючи  голову,  -
за честь велику приймаю твою пропозицiю, i Якщо тiльки його  мосць,  отець
iгумен, дозволить менi...
   - Џро це не журисЯ, Я сам переговорю з його милостю, та ось,  здаєтьсЯ,
й вiн... - Њельхiседек оглЯнувсЯ.
   ‘правдi, в кiмнату входили отець iгумен i генеральний обозний.
   - Ќе турбуйтесЯ  нi  про  що,  превелебний  отче,  -  говорив  обозний,
нахилЯючись до отцЯ iгумена, -  все  передам  пановi  губернаторовi.  Љоли
трапитьсЯ  Якась  потреба,  прошу  звертатисЯ  просто  до  мене,  -  радий
послужити, чим можу.
   - Ќехай благословить за сеє господь твою милость.
   - ‚ашими свЯтими молитвами,  -  низько  схилив  голову  перед  iгуменом
обозний, i, звернувшись до  „арини,  Яка  мовчки  стоЯла  збоку  з  сумним
обличчЯм, промовив голосно й жваво: - Ќу, дочко, дЯкуй його  превелебностi
за хлiб, за сiль та за ласку i збирайсЯ в дорогу.
   - Ћх, пане генеральний, - промовив отець iгумен, зiтхнувши,  -  паки  й
паки кажу тобi, зостаньсЯ краще переночувати в нас: надворi темнiє, дорога
до Љиєва через лiс небезпечна... коли б не налЯкав хто панну!
   - ѓо-го, - посмiхнувсЯ обозний, - та  невже  ж  ото  й  нам  гайдамакiв
лЯкатисЯ? Љонi в  нас  добрi,  козакiв  доволi,  та  й  дочка  наша  не  з
полохливого десЯтка. —и так Я кажу, „арино?
   Ђле „арина нiчого не вiдповiла на цi жартiвливi батьковi слова;  мовчки
пiдiйшла  вона  пiд  благословеннЯ  отцЯ  iгумена   печорського   й   отцЯ
Њельхiседека й стала коло дверей, ждучи батька.
   ѓенеральний обозний почав прощатисЯ з усiма присутнiми. ђозпрощавшись з
архiмандритом печорським i ‡алiзнЯком, вiн пiдiйшов пiд  благословеннЯ  до
отцЯ Њельхiседека.
   - „оброї путi i в дiлах успiху, превелебний отче  iгумене,  -  промовив
вiн, нахилЯючись до його руки. - ‡вичайно, тепер держава ђосiйська не може
виступити вiйною проти Џольщi, але в  майбутньому  все  може  змiнитисЯ...
"’олцитє i отверзетьсЯ вам", - сказано в свЯтому письмi.
   - „ерзаю, дерзаю! - зiтхнувши, вiдповiв Њельхiседек.
   - Ђ без дозволу не зважуйтесь нi на що, превелебний отче, щоб не вийшло
з цього ще гiршого сум'ЯттЯ. Џрошу ж вашу милость навiдати мене ще  раз  у
моєму хуторi, - додав обозний, мiнЯючи тон,  -  Я  постараюсЯ  приготувати
листи до деЯких моїх доброчинцiв, Якi проживають у столицi.
   Њельхiседек ще раз подЯкував пановi обозному за ласку.  Ђ  той  ще  раз
попрощавсЯ з усiма й вийшов у супроводi „арини з кiмнати.
   Њолодого ченцЯ, Який мовчазно стоЯв коло вiкна,  вельможний  пан  i  не
помiтив. „арина також пройшла повз нього, не пiдводЯчи голови.
   ‘лiдом за обозним рушили з келiї i всi iншi, а разом з  ними  й  Ќайда.
Џровiвши шановного гостЯ до ганку свого дому,  отець  архiмандрит  ще  раз
попрощавсЯ з ним i, звернувшись до Ќайди, звелiв йому провести вельможного
пана до ворiт.
   Ќайда мовчки нахилив голову й пiшов слiдом за обозним та його дочкою.
   ‡а брамою лаврської вежi пана  генерального  обозного  вже  чекав  його
повiз. џк тiльки вельможний показавсЯ в брамi, зразу ж до  нього  пiдкотив
незграбний,  великий,  але   пишно   розцЯцькований   ридван,   запрЯжений
шестериком вороних коней. Ќа козлах сидiв кучер з довгою  пугою  у  руках,
поруч з ним примостивсЯ козачок, а на переднiх конЯх - машталiр. “сi  були
одЯгнутi в бiлi сукнЯнi жупани й кармазиновi кунтушi,  прикрашенi  золотим
позументом. ’аке ж  убраннЯ  було  й  на  десЯтьох  верхiвцЯх-козаках,  що
оточували карету й становили почет обозного.
   Љозачок миттю зiскочив з козел i вiдчинив перед вельможним паном дверцi
ридвана. ‚ажко крекчучи i спираючись на дорогу палицю й на козачкову руку,
влiз в екiпаж пан генеральний обозний.
   „арина вже взЯласЯ була рукою за дверцi ридвана, щоб ускочити в  нього,
але, обернувшись до молодого ченцЯ, що  стоЯв  мовчки  бiлЯ  монастирської
стiни, спинила на ньому довгий i сумний поглЯд...
   -  ѓей,  доню,  чого  ж  ти  баришсЯ?  -  почувсЯ  з  глибини  колимаги
нетерплЯчий голос.
   „арина тiльки мовчки кивнула головою Ќайдi й стала на пiднiжок.
   Љозачок зачинив дверцi колимаги  й  вискочив  на  козли,  кучер  лЯснув
довгою пугою, i кортеж рушив у дорогу.
   “же пишний повiз вельможного пана зник зовсiм з-перед очей,  а  молодий
чернець все ще стоЯв непорушне коло брами, не одриваючи поглЯду вiд легкої
хмарки курЯви, що змiїласЯ далеко по дорозi, освiтленiй останнiм  променем
сонцЯ...



   III

   Ќаприкiнцi другої третини XVIII столiттЯ Џольща, Як держава,  судорожно
биласЯ в агонiї, розтрачуючи в Якiйсь слiпiй лютi  останнi  життєвi  сили.
ЏiслЯ  невдалої  спроби  ‚ладислава  IV  приборкати  свавiллЯ  магнатства,
змiцнити  королiвську  владу,  пiднести  закон,  створити  третiй  стан  i
запровадити в державi правду й силу значеннЯ  королiв  почало  занепадати.
‚же џн-Љазимир, єзуїтський  послугач,  не  мiг  витримати  боротьби  нi  з
звитЯжним козацтвом, нi з свавiльною шлЯхтою, котра урiзувала  його  владу
на кожному кроцi й сiЯла розбрат у нещаснiй ойчизнi,  -  вже  вiн  не  мiг
витримати до кiнцЯ й, кинувши  престол,  утiк  з  ђечi  Џосполитої.  ЏiслЯ
Ђндрусiвської угоди, за Якою було  приєднано  бiльшу  частину  “країни  до
ђосiї, залишена пiд польською кормигою правобережна частина вже  не  могла
так успiшно боротисЯ з свавiллЯм шлЯхти, Як ранiше. ™оправда, боротьба  цЯ
не припинЯласЯ, в нiй брали участь, Як i колись, i татари,  але  наслiдком
її були розореннЯ i спустошеннЯ багатого, населеного краю  i  перетвореннЯ
його  на  велику  руїну.  ‡апорожцi  не  могли  вже  вiдкрито   допомагати
правобережцЯм у цiй боротьбi; козацтво або  гине  в  кривавих  сiчах,  або
перебираєтьсЯ разом з селЯнами на лiвий берег -  так  що  наприкiнцi  XVII
столiттЯ воно майже зовсiм зникає в польськiй  “країнi.  ‡  XVII  столiттЯ
об'єднаний релiгiйне шлЯхетський  стан,  не  маючи  в  поневоленiй  країнi
серйозних суперникiв, поширює свою владу до цiлковитої неповаги закону, до
безмежного свавiллЯ; йому тепер не треба вже  нi  королiвської  влади,  нi
посполитих рушень длЯ охорони вiд внутрiшнiх ворогiв своїх  прав,  а  тому
воно й прагне звести королЯ лише до ролi парадного  фiгуранта  шлЯхетської
пихи. Џольська аристократiЯ, довiвши наприкiнцi столiттЯ  своє  самовладдЯ
до безмежного деспотизму, з таким презирством i зневагою вже  дивитьсЯ  на
своїх королiв, що навiть цiлком  байдуже  ставитьсЯ  до  настановленнЯ  їх
росiйським урЯдом, немов зрiкаючись свого головного  споконвiчного  права.
’ака  була  долЯ  театральних  представникiв  ђечi  Џосполитої  -  Њихайла
‚ишневенького, Ђвгуста II ‘аксонського й ‘танiслава ‹ещинського. ‚  одному
тiльки польська шлЯхта дала  своїм  останнiм  королЯм  цiлковиту  свободу:
переслiдувати  православне   духiвництво   i   його   паству,   немов   це
переслiдуваннЯ було покликаннЯм фанатизованої шлЯхти й символом  iснуваннЯ
Џольського королiвства.
   ЏiслЯ  остаточного  вiдокремленнЯ  вiд  Џольщi   ‹iвобережної   “країни
польський урЯд  починає  смiливо  й  зухвало  дiЯти  проти  православ'Я  в
залишенiй  пiд  його  владою  частинi  Џiвденно-ђуського  краю:  єпископiї
передаютьсЯ унiатським владикам, а православним свЯщеникам не дозволЯєтьсЯ
навiть пiдтримувати стосунки з  київським  митрополитом;  у  православного
духiвництва вiдбираєтьсЯ  все  церковне  майно,  й  воно  прирiкаєтьсЯ  на
цiлковитi злиднi й отупiннЯ:  братства,  цi  колишнi  оплоти  православ'Я,
позбавлЯютьсЯ своїх споконвiчних прав i пiдпорЯдковуютьсЯ цiлком  мiсцевим
владикам  -  унiатам...  “сi  новi  постанови  сейму  i  декрети   королЯ,
спрЯмованi на приниженнЯ руської iєрархiї, звели зрештою  особу  свЯщеника
до хлопа, навiть нижче-до позбавленого прав банiти. ѓубернатори й  економи
польських  маєткiв  почали  примушувати  свЯщеникiв  працювати  нарiвнi  з
селЯнами; та, прирiвнюючи останнiх до робочої худоби, дiдичi все ж таки не
дозволЯли  нiкому  чужому  експлуатувати   свою   власнiсть;   що   ж   до
схизматського свЯщеника, то вважалосЯ,  що  вiн  належить  усiм,  i  кожен
католик мiг мучити його,  Як  йому  заманетьсЯ...  Ќiкому  було  за  нього
заступитисЯ: селЯнство було  пригноблене,  мiщани  й  купцi  -  знедоленi,
пограбованi й майже зрiвнЯнi з хлопами. —уже, нiмецьке магдебурзьке право,
дароване польськими королЯми длЯ  пiднесеннЯ  мiст  i  змiцненнЯ  третього
стану, не дало бажаних наслiдкiв: з одного  боку  -  старости,  присвоївши
собi верховну владу, принижували самоврЯдуваннЯ, з другого  -  державнi  й
володiльницькi побори знищували будь-Яку можливiсть розвитку  промислiв  i
торгiвлi, з третього - суворий цеховий лад,  монополiзувавши  працю,  убив
внутрiшнє змаганнЯ, допускаючи конкуренцiю євреїв, Якi захопили врештi усе
в свої руки.
   ˜лЯхетський стан, позбавивши прав усе iнше населеннЯ  ђечi  Џосполитої,
сам   розкладаєтьсЯ,   втрачає   благороднi   прагненнЯ   славних    часiв
Ђвгуста-‘игiзмунда, замiнюючи їх вузькими, брудними  егоїстичними  цiлЯми,
шаленством фанатизму, Як релiгiйного, так i станового.  Єзуїти,  прибравши
до своїх рук вихованнЯ шлЯхетського  юнацтва,  витравили  з  нього  високi
традицiї свободи совiстi, любовi до батькiвщини й  розвинули  тiльки  одне
прагненнЯ - навернути всiх iновiрцiв у лоно католицької церкви або  стерти
їх з лицЯ землi: одно слово, шлЯхтич зрештою перестав бути сином  ойчизни,
а став лише слiпим виконавцем велiнь слуг ‹ойоли в iм'Я величi папи.
   Љiлька  магнатських  родин,  роздiливши  мiж   собою   територiю   ђечi
Џосполитої, завели окремi держави в ойчизнi, ворожi  не  лише  центральнiй
владi, але й одна однiй. Џри  такiй  сваволi,  при  ототожненнi  загальних
державних iнтересiв з особистими iнтересами  шлЯхти,  або,  краще  мовити,
окремих шлЯхетських родiв, при знищеннi третього  стану,  при  вiдсутностi
виконавчої влади й полiцiйних установ, при низькому рiвнi освiти, на Якому
тодi стоЯла шлЯхетська маса, цiлком зрозумiло,  що  польський  становий  i
релiгiйний фанатизм  мусив  зрештою  дiйти  на  Џравобережнiй  “країнi  до
несамовитого самодурства. Ђ Якщо до цього додати, що самi  володарi  й  не
заглЯдали в свої маєтностi, а  марнотратили  життЯ  то  в  ‚аршавi,  то  в
Љраковi, а то й за кордоном, доручаючи управлiннЯ  маєтками  губернаторам,
уповноважуючи їх необмеженою владою  длЯ  визиску  бiльших  прибуткiв,  то
можна собi уЯвити, до Яких страхiть був доведений пiд'Яремний православний
народ, а особливо духiвництво. Џравослав'Я й  руське  плем'Я  не  занепали
остаточно завдЯки лише трьом причинам: стiйкостi селЯн, заступництву ђосiї
й цiлковитому розкладовi шлЯхетського стану.
   Ћсь у Якому становищi перебувало суспiльство й населеннЯ  Џравобережної
“країни в епоху подiй, Якi тут описуютьсЯ.
   Њiстечко ‹исЯнка, що й  нинi  є  в  ‡венигородському  повiтi  Љиївської
губернiї, в той час було оточене густими  лiсами.  ‡аснували  його  ще  за
‘игiзмунда III, Який прагнув давати грамоти на спорудженнЯ замкiв  у  мало
заселеному краї; замки цi мали стати й оплотами вiд татарських наскокiв, i
центрами заселеннЯ безлюдного  краю.  Џiд  крилом  таких  замкiв  селилисЯ
мiщани; кожний мiщанин зобов'ЯзувавсЯ мати добру рушницю,  не  менше  двох
фунтiв пороху, шiстдесЯти куль i цiлком пiдлЯгати комендантовi. ‚олодар, з
свого боку, надавав оборонцЯм замку рiзнi пiльги й випрошував у королЯ длЯ
їхнього збагаченнЯ Ярмарки; це приваблювало поселенцiв, i самотнi маленькi
фортецi, Якi повиростали в непрохiднiй  глушинi,  незабаром  облiплювались
хатками, що тулилисЯ коло пiднiжжЯ замку,  на  пiдзамчому;  цi  пiдзамковi
висiлки розросталисЯ потiм у мiстечка, обкопувалисЯ теж невеликими  валами
й ставали iнодi значними торговельними центрами.
   ‹исЯнка спершу належала родинi  —ермiнських,  а  потiм,  у  1622  роцi,
ввiйшла до складу чигиринського  староства  за  „аниловича,  котрий  обвiв
замок стiнами, озброїв його, а також завiв у пiдзамчому Ярмарок.  “  цьому
мiстечку за часiв „аниловича народивсЯ й вирiс •мельницький, -  за  одними
переказами - батько Ѓогданiв, Њихайло, а за iншими - сам  Ѓогдан.  “  1762
роцi  на  ‹исЯнку,  занесену  в  королiвськi  добра,  дiстав  привiлей  џн
џблоновський.
   џблоновський надбудував замок, спорудив сторожовi вежi, розвiв розкiшнi
сади, загатив рiчки ’iкич i  ‹исЯнку,  побудував  великi  млини,  розширив
мiстечко й збiльшив Ярмарки, так  що  ‹исЯнка  одразу  збагатiла  й  стала
центром торгiвлi; навкруги неї почали виростати хутори, села; дрiмучi нiмi
лiси, колишнi притулки хижого звiра, сповнились гомоном i пiснею народу.
   •оча з часiв „орошенка ‹исЯнка й була двiчi розгромлена й гетьманом,  i
татарами, але в половинi XVIII столiттЯ, коли  останнi  спалахи  козацької
боротьби згасли, замок ‹исЯнка звiвсЯ з руїн у новiй пишностi, а  мiстечко
почало процвiтати ще бiльше. Ќа той час уже дiдичi џблоновськi не  жили  в
родових  українських  маєтках,  а  їх  замiнили   уповноваженi   вiд   них
губернатори;  вони  були  й  представниками  влади   своїх   патронiв,   i
господарЯми їхнiх маєтностей. ‚ часи,  Якi  тут  описуютьсЯ,  губернатором
мiстечка ‹исЯнки i всiх маєткiв Ћлександра џблоновського на  Љиївщинi  був
вельможний пан Ђндрiй Љшемуський.
   ‚  часи  губернаторства  Љшемуського  мiстечко  ‹исЯнка  розрослосЯ  до
городка, дiстало магдебурзьке право й почало обирати  своїх  бурмистрiв  i
войтiв. ‡'ЯвилисЯ в мiстечку й православнi церкви, й костьоли, й крамницi,
i заїжджi двори, i шинки... ’iльки мiщанськi подвiр'Я  та  хати  почали  з
року в рiк занепадати, i страшнi злиднi пiдкралисЯ останнiм часом пiд їхнi
стрiхи: всiлЯкi побори й видеркаси од двору, за курiннЯ горiлки й пива, за
продаж напоїв, збори од мiрки хлiба, за в'їзд у мiстечко,  за  городи,  за
торгiвлю й iнше - геть розорЯли мiщан, нищили їхнi промисли, а коли додати
до цих поборiв ще й натуральнi повинностi, котрi вони несли на  замок,  та
фанатичне переслiдуваннЯ вiд губернаторiв, бурграбiв, економiв,  ксьондзiв
за православну  вiру,  то  буде  зрозумiло,  чому  мiщан  одразу  задушили
упривiлейованi конкуренти - євреї; цi конкуренти тепер почали оселЯтисЯ  в
центрi мiстечка, тобто на торговому  майданi,  витiснЯючи  мiщан  далi  на
околицi.
   ‡амок, мов вовкулака, висмоктував з усiєї йому  пiдвладної  людностi  i
пiт, i кров, жирiючи й збагачуючись за рахунок своїх  покiрних  пiдданцiв;
зате вiн красувавсЯ тепер  i  розкiшшю,  i  суворою  величчю.  Ќа  вершинi
положистої невеликої гори, вкритої синiми хвилЯми лiсiв, що бiгли вдалину,
на широкiй просiцi височiли зiгнутi колiнами зубчастi високi мури замку  з
прорiзаними в них бiйницЯми i двома круглими вежами по  краЯх;  iз-за  цих
стiн пiдiймаласЯ над мурами гостра, вкрита черепицею покрiвлЯ самого замку
й дивиласЯ слуховими вiкнами вниз на дзеркало чистого ставу, що лежав коло
пiднiжжЯ гори, обрамлений зеленню оситнЯгу та оксамитом очеретiв; до цього
ставу  збiгав  од  замку  по  горi  розкiшний  тiнистий   сад,   примхливо
помережаний алеЯми, прикрашений штучними скелЯми, водоспадами,  фонтанами,
статуЯми, квiтниками, альтанками й теплицЯми; сад  той  теж  був  оточений
гарною високою кам'Яною оградою, з виходом  унизу  на  маленьку  пристань,
бiлЯ  Якої  завжди  стоЯли  баркаси  й  розмальованi  дуби  длЯ   панських
прогулЯнок.
   ’еперiшнiй замок з усiма мурами й прибудовами стоЯв на новому  замчищi,
та й з кладки свiтлих, ще  не  закурених  стiн  i  з  Яскравостi  дахiв  i
верхiвок башт зразу було видно, що вiн побудований недавно.  Џраворуч  вiд
нього чорнiли стiни  зруйнованого  замку,  на  мiсцi  Якого  стоЯла  тепер
грандiозна й похмура споруда клЯштора  базилiан,  що  його  побудував  длЯ
ордену той же Ћлександр  џблоновський.  ‡а  ставом  розкинулось  мiстечко,
тонучи на околицЯх у зеленi садiв i рудiючи гостроверхими дахами в центрi.
‡далеку, з височини замку, воно здавалосЯ надзвичайно мальовничим i вабило
до себе привiллЯм. ‹iворуч, за довгою греблею, що перетинала  став,  видно
було млини, над колесами Яких завжди стоЯв райдужний водЯний пил, виграючи
прегарними переливами свiтлотiней; праворуч од ставу вигадливо звиваласЯ й
губилась у сивiй зеленi верб синЯ стрiчка  ’iкича,  а  далеко  на  широкiй
хвилЯстiй рiвнинi, серед Яскравої зеленi пишних лук i темних  плЯм  гайкiв
та пасiк, рЯхтiли золотом i бронзою клаптики нив, нiби розкиданi  то  там,
то там аж до обрiю розкiшнi, дорогi плахти... Ђвжеж, втiшно було  дивитисЯ
з баштової вишки  на  веселий,  привiльний,  вбраний  у  пишнi  шати  край
навкруги замку, та ще втiшнiше було жити в тому замку; з ранку  до  вечора
лунали там веселi вигуки й пiснi,  шумувала  хмiльна  радiсть,  не  стихав
нестримний смiх. ‘тарий губернатор замку Ђндрiй  Љшемуський,  що  проживав
там уже третiй десЯток рокiв, збирав величезнi прибутки з кнЯжих  маєткiв,
одсилав своєму патроновi мiзерну частку їх, а решту  витрачав  на  бенкети
длЯ навколишньої шлЯхти, на безумнi забаганки й нечуванi витiвки;  правда,
невичерпнi багатства дозволЯли йому всiлЯкi надмiрностi, а  збирати  їх  i
приховувати не було длЯ кого: подружжЯ Љшемуських не мало дiтей i на схилi
вiку взЯло собi на вихованнЯ убогу племiнницю, панну ’еклю... ’а приймачка
- не рiдна дитина, i пiклуваннЯ про неї  не  могло  погамувати  в  старого
Љшемуського егоїзму i Якоїсь хворобливої жадоби  бучних  розваг.  „ивувало
те, що вельможний магнат, Який славивсЯ широкою  гостиннiстю,  завжди  був
похмурий, не лише на  самотi,  але  й  на  своїх  гамiрливих  бенкетах,  -
подейкували, що колись давно його спiткало Якесь горе, котре  примусило  i
його самого,  i  дружину  його  џдвiгу,  з  роду  „ембжицьких,  передчасно
посивiти; казали, що час лише осiв iржею на серце пана ЂндрiЯ, зробив його
жорстоким, але не загоїв страшної рани i що вiд  нестерпного  болю  вiн  i
шукав забуттЯ в бенкетах безумних... Ђ втiм, можливо, поговiр цей i не мав
пiдстав, але губернатор справдi був завжди  понурий  i  нестриманий  Як  у
гнiвi, так i в своїх диких витiвках, i цей шалений  настрiй  проЯвлЯвсЯ  в
нього раптовими пароксизмами. Џанi џдвiга  користуваласЯ  такими  нападами
шаленства свого чоловiка й щоразу пiдбивала його на  всiлЯкi  жорстокостi,
немов прагнучи комусь мстити.
   ‚  останнi  роки,  внаслiдок  грiзних  втручань  ђосiї  у  справи  ђечi
Џосполитої i заворушень придушеного  й  покрiпаченого  народу,  навколишнЯ
шлЯхта почала частiше навiдуватись до лисЯнського губернатора, радитисЯ  з
ним про свої  справи  й  гулЯти  в  його  неприступному  замку  на  бучних
бенкетах. ѓостинний господар з тих же причин навстiж розчинЯв  длЯ  гостей
свою браму i майже не вiдпускав їх од себе, маючи  на  увазi,  на  випадок
раптової  небезпеки,  укомплектувати  ними  i  своє  надвiрне  вiйсько,  i
гарнiзон фортецi. Џросторi покої замку ледве вмiщали шлЯхетних гостей,  що
прибували сюди  з  своєю  челЯддю  i  навiть  псами,  менш  значна  шлЯхта
знаходила  притулок  у   стiнах   базилiанського   монастирЯ,   а   дрiбна
розквартировуваласЯ в мiстечку.
   “ залах замку й на дворищi  його  завжди  було  гамiрно  й  людно,  але
сьогоднi там стоЯв незвичайний тиск, а жвавий i  гучний  гамiр  зростав  з
кожною хвилиною. ‘ьогоднi свЯткував  вельможний  пан  Љшемуський  заручини
своєї небоги ’еклi з ”елiксом ѓолембицьким, а сватом його зволив бути  сам
губернатор “манi пан Њладанович. –Я подiЯ зiбрала в стiни замку не  тiльки
навколишню  шлЯхту,  а  й  гостей  здалека,  серед  Яких  несподiваним   i
найпочеснiшим був староста канiвський, вiдомий магнат Њикола Џотоцький,  -
приїзд його й викликав у ‹исЯнцi особливу метушню та хвилюваннЯ.
   “  великому  замковому  залi,  прикрашеному  портретами   всього   роду
џблоновських, кнЯжими гербами й рiзноманiтною зброєю, наближавсЯ до  кiнцЯ
парадний обiд;  серед  радiсного  гамору  й  смiху  вихоплювались  вигуки:
"‚iват!", "Ќєх жиє!" - в супроводi  гарматних  салютiв...  •азЯїн  нарештi
вийшов з-за столу i тим дав гостЯм своїм цiлковиту свободу; але  бiльшiсть
їх, незважаючи на довгий обiд та надмiрну кiлькiсть випитого  вина,  й  на
думцi ще не мала вiдриватись од келихiв i залишати трапезний покiй...
   Ќа широкiй мармуровiй терасi, з котрої вели напiвкруглi  сходи  в  сад,
з'ЯвиласЯ гладка постать самого господарЯ  замку.  Ѓрезкле  обличчЯ  його,
навислi  й  зрослi  на  перенiссi  сивi  брови,  налитi  кров'ю  очi,   що
поблискували недобрим вогнем, високий, порiзаний зморшками  лоб  i  низько
опущенi вуса - все це  разом  вiдбивало  таку  пиховитiсть  i  неприступну
жалощам волю, що  сам  поглЯд  цього  пана  навiвав  на  кожного  холод  i
примушував стрiчного сахатисЯ. ‡а вельможним губернатором смиренно  ступав
плебан базилiанiв ксьондз Ѓаєвський. ‰ого довга, кощава постать  у  чорнiй
сутанi, безвусе, голене, немов засушене обличчЯ були цiлковитим контрастом
до огрЯдностi господарЯ, пишно вбраного до  того  ж  в  Яскравий  оксамит,
парчу, адамашок...
   - ’о пан плебан одержав  з  ђима  листа?  -  промовив  низьким  хрипким
голосом губернатор, провадЯчи далi почату ранiше розмову.
   - ’ак, Ясновельможний пане, - вiдповiв фальцетом  ксьондз,  притримуючи
правою рукою на грудЯх сутану  й  нахилЯючи  голову,  -  од  Ясновелебного
нунцiЯ.
   - I що ж вiн пише?
   -  Џро  монастир,  про  деЯкi  новини  в  ђимi,  про  те,  нарештi,  що
найсвЯтiший, непогрiшний отець наш,  довiдавшись  про  благодiЯннЯ,  Якими
осипає панська милость наших базилiан, та вiдданiсть  його  мосцi  єдинiй,
iстиннiй   католицькiй   вiрi,   возносить    молитви    про    вiдпущеннЯ
Ясновельможному пановi усiх грiхiв вiльних i невiльних, уже содiЯних i Якi
ще мають бути содiЯнi, омиваючи панську душу вiд  усЯкої  скверни,  -  хай
увiйде очищена молитва найсвЯтiшого в митарства i вознесетьсЯ з них  бiлою
голубицею до престолу ‚севишнього.
   - Ћ, велику, радiсну звiстку принiс ти менi, отче! ‚она єлеєм помастила
рани душi моєї, поточеної пристрастЯми й пекельними болЯми... ’а чи гiдний
Я, раб нечестивий, пойнЯтий гординею й  шаленствами,  облитий  кров'ю,  чи
гiдний Я молитов найсвЯтiшого  папи?  -  промовив  схвильованим  i  навiть
розчуленим голосом губернатор: видно було, що слова плебана  глибоко  його
зворушили.
   - ЏриниженнЯ паче гордостi, - похитав  головою  плебан,  -  найсвЯтiший
бачить i за тисЯчi миль нашi душi й не буде заступатисЯ за недостойних. Ќа
Ясновельможному кров не братiв його, а кров ворогiв: бузувiрiв, схизматiв,
а така кров не погублЯє душу, а очищає  її,  Як  очищає  й  гартує  залiзо
вогонь горнила. ‚ насильствi iнодi виЯвлЯєтьсЯ велика  любов:  ми  караємо
дiтей своїх, люблЯчи їх i бажаючи їм добра, а хто не виправлЯє й не  карає
- ненавидить  їх...  ’а  й  немає  моцарства,  котре  не  переслiдувало  б
осквернителiв закону... ‡акону, скажу, людського, а Як же не переслiдувати
осквернителiв закону божого? I хто ж може бути бiльшим осквернителем його,
Як не схизмат? ‘хизмати й лютерани суть нашi найзапеклiшi вороги.
   ‘пiвбесiдники, розмовлЯючи, ввiйшли  в  темну  липову  алею  й  сiли  в
затишнiй, схованiй  у  густiй  лiщинi  альтанцi.  Љшемуський  слухав  мову
плебана, низько похиливши голову, не промовлЯючи  жодного  слова,  а  коли
красномовнiсть його  духовного  наставника  вичерпалась,  вiн  пiдвiв  очi
д'горi, тЯжко зiтхнув i похилив ще нижче свою  сиву  голову.  –Я  мовчанка
була неприємна длЯ плебана.
   - ‘вЯтий кардинал обiцЯє ощасливити нас  незабаром  своїми  одвiдинами,
-виждавши трохи, провадив далi плебан вкрадливим голосом.  -  ‚iн  привезе
тодi Ясновельможному пановi й iндульгенцiю.
   - Ћх! - зiтхнув знову Љшемуський i злегка вдарив себе тричi  кулаком  у
груди. - Ќедостойний!.. ‚се це так, i кожне твоє слово, свЯтий отче,  пече
вогнем моє серце... врiзуєтьсЯ в нього з болем, викликає новi бурi, але не
дає менi бажаного спокою, життЯ минає, сили  виснажуютьсЯ,  вже  чути  дух
могили сирої, а спокою менi немає, немає й забуттЯ! Ќi в запалi гнiву,  нi
в жадобi помсти, нi в буйствi, нi в хмелю, нi навiть у молитвi немає цього
забуттЯ  давнього  болю,  немає!  ‚се  дав  менi  ‚севишнiй,  i  владу,  i
могутнiсть, i багатство, тiльки не дав менi щастЯ родинного, i в  цьому  Я
вбачаю караючу десницю...
   - Ѓоже! - скрикнув, пiднiсши руки, плебан. -  Ќевже  пан  почуває  себе
нещасним з Ясновельможною милостивицею нашою, щонайвiдданiшою  католичкою,
панею џдвiгою?
   - …, не про те мова, хоч i сама панi не вмиротворЯє, а роз'Ятрює.
   - ђозумiю, вельможний жадав дiтей...
   - Ќе говори, отче, про дiтей...
   - ’обi, коханий мiй пане, болЯче... Ђле  в  господа  сил  усе  можливе:
згадай Ђвраама i ‘ару... Ђ може, провидiннЯ,  заради  твого  ж  добробуту,
вiдхилило вiд тебе цю юдоль! ‚ тебе, сину мiй, лежить щось  на  серцi  чи,
може, давно колись йому завдано удару незабутнього... Џовiдай, вельможний,
духовному отцевi своє горе й  цим  полегшиш  його  тЯгар,  а  Я  молитвами
проситиму небо, щоб воно дало тобi цiлюще забуттЯ.
   - Ќi, не  можу,  та  чи  й  не  однаково?  Ѓула  радiсть,  щезла  й  не
вернетьсЯ!.. Њолись, свЯтий отче, за грiшного  ЂндрiЯ...  ’а  облишмо  про
це... —и немає ще чогось нового?
   - џк же! Џро головне Я ще й не говорив... ђим пропонує й  вимагає,  щоб
ђiч Џосполита, Якiй ‚севишнiй дав високе  призначеннЯ,  поширила  на  всiй
своїй територiї католицьку вiру, а потiм  понесла  свою  мiсiю  i  в  iншi
країни, запроваджуючи в усьому свiтi iстинну католицьку церкву...  Ћ,  Яка
велика роль на землi доручена божественною десницею  обранiй  помiж  усiма
народами Џольщi i Яка уготована їй пречудова, невимовно блаженна долЯ там!
- урочисто показав плебан  пальцем  д'горi.  -  ђим  звертаєтьсЯ  до  ђечi
Џосполитої, тобто до вас, можновладцiв, до благородного лицарства, котре й
становить стовпи вiтчизни. Ќепогрiшимий рече, що зараз усе сильне,  здатне
володiти зброєю в схизматiв уже знищене: руське схизматське панство  давно
вже вiдреклосЯ  вiд  хлопської  вiри  й  припало  до  лона  нашої  церкви,
мiщанськi братства, цi розбiйничi гнiзда, - викорiненi, єретична  iєрархiЯ
i попи знищенi... i зосталосЯ лише саме безпорадне бидло  схизматське,  що
тинЯєтьсЯ степами, ergo, боротисЯ тепер нi з ким, а в  боротьбi  вдаватисЯ
до хитрощiв, напiвзаходiв,  -  просто  принизливо!  Џора  смiливо  завдати
рiшучого й останнього удару цьому ненависному православ'ю!
   - Ђвжеж, либонь, пора! -  збуджено  промовив  Љшемуський,  багатозначно
стиснувши кулак.
   - ™е ось чому пора, Ясновельможний, коханий, - усе жвавiшав  плебан,  -
схизматка ђосiЯ починає втручатисЯ в нашi  справи  i  навiть  насмiлюєтьсЯ
пiдносити голос до наказiв i погроз!
   - Ћ Єзус-ЊарiЯ! - з жахом мовив Љшемуський.
   - ’ак, це попуск божий за нашу нерiшучiсть, малодушнiсть i  зневагу  до
справ вiри, ео ipso, до iнтересiв отчизни. ђосiЯ  має  єдиний  привiд  длЯ
втручаннЯ - це турбота про своїх одновiрцiв: цей привiд i  сусiднiм  нашим
державам здаєтьсЯ законним. ’а коли б  не  було  тут  її  одновiрцiв  -  i
приводу б не iснувало; отже, длЯ знищеннЯ цього приводу треба Якнайскорiше
i найрiшучiше позбавитисЯ цих одновiрцiв. “сi попереднi заходи  -  хитрощi
˜умлЯнських i †абокрицьких - тепер уже не потрiбнi, - та,  правду  кажучи,
вiд них i тодi була невелика користь: вiддали всi церковнi маєтностi i всю
владу в руки унiатської iєрархiї, та самi унiати небажанi теж:  це  Якийсь
недозрiлий, шкiдливий плiд - перехiдний, кривий щабель, з  Якого  легко  й
зiрватисЯ... ‚они ранiше, може,  й  були  кориснi,  щоб  одвести  очi  вiд
iстинної нашої мети, але далi їх ђим не потерпить... ’а зараз не  про  них
мова: поки що йдетьсЯ про схизматiв, тепер здебiльшого темних, диких. Њи й
далi будемо панькатисЯ з цими лайдаками? Ђдже всi заходи, до Яких вдаєтьсЯ
благородне лицарство, щоб  навернути  їх  до  iстинної  вiри,  виЯвлЯютьсЯ
безсилими: цi тварюки впертi й черствi серцем, мов звiрi... Ђ от через них
iмператрицЯ докучає й вимагає в королЯ всiлЯких декретiв i пiльг  длЯ  цих
недовiркiв. ’о пiднесiтьсЯ ж духом, волелюбнi, гордi  сини  своєї  славної
вiтчизни,  вiрнi  дiти  костьолу!  Џовстаньте  i  проти  королЯ,  i  проти
iноземних впливiв  та  iменем  найсвЯтiшого  папи  оголосiть,  що  в  ђечi
Џосполитiй може бути тiльки одна вiра - католицька!
   - ’а що нам круль? „авно вони в нас тiльки параднi лЯльки! Ќi длЯ  кого
з шлЯхти їхнi постанови не мають значеннЯ! ’iльки от бiда:  вигнати  бидло
легко, а Як без нього обiйтисЯ?.. „е ми добудемо робочих рук?
   - Џустий страх!  Џо-перше,  Якщо  пiд  загрозою  смертi  наказати  всiм
перейти в католицтво або хоч  в  унiю  i  негайно  взЯтисЯ  виконувати  цю
погрозу... принаймнi поки що нiхто не стане на завадi -  то  повiр,  сину,
хоч i Якi впертi твердолобi хлопи, а  залiзо  й  вогонь  -  переконливi...
‡найдетьсЯ, звичайно, кiлька одчайдушних п'Яниць,  таких,  що  й  на  палю
сЯдуть, але бiльшiсть вiддасть перевагу запропонованим пiльгам.
   - Ђле ж минуле дає iншi приклади. Њи бачили, що  нiчим  не  можна  було
спокусити проклЯте бидло.
   - Њинуле -  не  закон:  тодi  бидло  мало  пiдтримку  в  козацтвi  i  в
‡апорожжi, а тепер цього нема! ’а й заходiв ми не  вживали  належних...  Ђ
римська курiЯ  радить  скористатисЯ  слушним  моментом  i  одразу  знищити
схизму.
   Ћчi в плебана блискотiли похмурим вогнем нещадної злоби й  жорстокостi,
а голос його вiд збудженнЯ пiдвищивсЯ до рiзких крикливих нот:
   - ’ак, знищити: церкви попалити,  попiв  перевiшати,  непокiрних  селЯн
повибивати, не пускаючи нiкого за креси... ‹юдей дасть i  ‚олощина...  там
голодних - не злiчити... ’реба тiльки дiЯти дружно, енергiйно й нещадно, а
все iнше само прийде... ѓосподь тодi воздвигне об'єднану  духом  Џольщу  й
возвеличить її понад усi держави, а поборникiв об'єднаннЯ церкви вознесе в
оселi горнiї!..
   - ’ак, це велика думка, навiЯна небом,  -  запаливсЯ  й  Љшемуський,  -
треба, щоб вона заполонила всiх.
   - Amen! - розчулено промовив плебан, заспокоюючись. Ђ з залу тим  часом
виходили на терасу i в сад подихати свiжим повiтрЯм розгарЯчiлi й спiтнiлi
вiд непосильних трудiв гостi.
   ѓубернатор уманський  Њладанович  iшов  похитуючись,  його  пiдтримував
молодий хорунжий ”елiкс ѓолембицький, наречений племiнницi господарЯ панни
’еклi. Њладанович ще був не старий,  хоч  i  дуже  пом'Ятий  надмiрностЯми
життЯ; на ньому був французький, гаптований золотом каптан, короткi штани,
черевики, вiн мав при боцi шпагу, а не шаблю: в його зовнiшностi й зачiсцi
вже  нiчого  не  було  старопольського,  а  скорiше  помiчалосЯ  намаганнЯ
здаватись маркiзом; губернатор носив гостру борiдку й маленькi, пiдкрученi
тоненькими хвостиками догори  вуса,  любив  пересипати  мову  французькими
виразами й трошки шепелЯвив. ”iзiономiЯ його була трохи комiчна:  товстий,
кирпатий, з широкими нiздрЯми нiс  у  темно-червоних  полисках,  банькатi,
олов'Яного кольору, широко розставленi очi й роздвоєна верхнЯ  губа,  з-за
Якої виглЯдали два зуби, немов вiн завжди смiЯвсЯ.
   –iлковитою протилежнiстю свого родича був  молодий  хорунжий:  ставний,
гарний, у  пишному  польському  вбраннi  -  рожевому  атласному  жупанi  й
срiблисто-бiлому глазетовому кунтушi, обшитому темним соболем;  стан  його
був стЯгнутий дорогою шаллю, на лiвому боцi брЯзкала кривулЯ.
   Њладанович ледве волiк ноги й тер рукою  спiтнiлий,  розгарЯчiлий  лоб,
похитуючи з боку на бiк обважнiлою вiд  хмелю  головою.  „оплентавшись  до
першої гранiтної лави, що стоЯла бiлЯ грота, вiн важко на неї опустивсЯ.
   - •у, важко,  ”елiксе,  -  вiддихувавсЯ  й  пихкав,  поводЯчи  бровами,
Њладанович. - ‚же  не  приймає  стiльки  утроба,  Як  колись...  C'est  la
viellesse! ‘то дЯблiв! ђанiше легко випивав дзбан меду, а венгржину -  без
кiнцЯ-краю... i Як з гуски вода! Ђ тепер от... задихаюсЯ!
   ѓубернатор кiлька разiв перевiв дух i знову заговорив:
   - Ђ добре годує колега... добре,  донесхочу...  Ђле,  але,  mon  cher2,
кухнЯ в нього груба, не французька, та вишуканiша й  тонша...  Ђ  втiм,  в
усьому тут видно розкiш, менi до смаку був кабан, начинений курiпками, i в
кожнiй сюрприз на пам'Ять... ’акий тесть, та foi3, згодитьсЯ,  i  ти  менi
повинен дЯкувати.
   - ‘пасибi, дЯдечку, - ѓолембицький поцiлував  у  плече  Њладановича.  -
’iльки цЯ надмiрна марнотратнiсть не радує:  адже  всi  оцi  маєтностi  не
його, а становлЯть власнiсть кнЯзiв џблоновських, то розсудливiше  було  б
величезнi прибутки вiд них складати до сховку,  а  не  розтринькувати  так
нерозумно: адже коли б умер сьогоднi його мосць,  то  завтра  пiслЯ  нього
зостанетьсЯ дулЯ!
   - •а-ха! Ћсь що тебе турбує! Ђле ти щодо цього можеш заспокоїтисЯ:  пан
Љшемуський у великому фаворi в кнЯзЯ i напевне виклопоче длЯ свого зЯтЯ  в
спадщину це ж саме губернаторство.
   - ‚iн i менi про це натЯкав.
   - Ћтже, нема чого тобi й турбуватисЯ... Ђ тут гарно, краєвид  чарiвний,
i цЯ в'юнка зелена рiчка, i озеро, i все. ЏовiтрЯ  запахуще,  -  чуєш  дух
сiна? Ђ добру збудував вiн фортецю - не гiрша  за  мою  уманську:  дивись,
Який глибокий рiв за мурами,  а  далi  землЯнi  окопи  й  на  них  дубовий
подвiйний частокiл... „осконале! ’реба буде i в “манi так зробити.
   - ‡айвi витрати, - знизав плечима ѓолембицький,  -  “мань  i  без  того
неприступна...
   - Mais oui. ‡вичайно! ’а все-таки длЯ безпечностi... Ќехай  план  спише
мiй ѓонта. A propos, де вiн?.. ‚ трапезнiй його теж не було...
   - ’а, мабуть, запросили в офiцiни... де замкова команда...
   - Ћднак це прикро: вiн у мене - права рука... џ привiз його... Ќарештi,
вiн фаворит мого патрона ‘илезiЯ Џотоцького...
   - Ђ все ж таки схизмат... iз хлопiв...
   - ѓонта - не слуга, не простий хлоп, - загарЯчкував Њладанович,  -  вiн
тепер нобiлiтований, шлЯхтич i едукований... це голова!..
   - ‚ельможний до нього занадто прихильний... щоб не пошкодував потiм...
   - Ќу, облишмо, - обiрвав Њладанович  i,  помiтивши  в  гротi  мармурову
статую, почав до неї придивлЯтисЯ. - Ћсь дивисЯ, Який  мармур  у  гротi...
‡даєтьсЯ, втiкаюча дрiада, -  заговорив  вiн  грайливо.  -  ’ьху  ти!  џка
краса!.. џкi чарiвнi деталi! Ђ що, коли б твоЯ  ’еклЯ  стала  ось  тут  на
п'єдесталi? •е-хе, i морозом, i жаром обсипало б? ѓа?
   - Ђле, коханий дЯдечку...
   - ђевнуєш? ѓо-го! Ќi, ти тiльки уЯви...  замiсть  холодного  мармуру  -
рожеве, ароматне тiло... A, sacrebleux!  ѓрiм  i  блискавка!  Ђле  Я  тобi
раджу, mon cher, бути в подружньому життi  лiберальним  i  вiльнолюбним...
˜люб нам потрiбен тiльки длЯ зв'Язкiв, длЯ збiльшеннЯ  маєтностей,  а  длЯ
радощiв життЯ - вiн отрута: це хробак, Який пiдточує всi нашi  втiхи...  а
життЯ  ж  brevis  est!  Ђ  тому  дотримуватисЯ  треба   тiльки   зовнiшнiх
конвенансiв  i  поза  пристойним  родинним  вогнищем  треба  завести  свiй
вiльний, широкий парадиз, Якого й вимагає справжнЯ шлЯхетська порода:  наш
лицарський дух жде вiльного простору й величi...
   - џ, власне, не старовiр, - посмiхнувсЯ ѓолембицький, -  i  визнаю,  що
шлюб установлено заради iнтересiв роду, а коханнЯ - заради iнтересiв серцЯ
i що їх сполучати нелегко... Ђле  Я  здивувавсЯ,  що  високошановний  пан,
маючи...
   - „iтей, - перебив  Њладанович,  -  i  додам  ще:  прекрасних  дiтей...
особливо дочку... i розумну, й красуню, й чарiвницю! Ђле, хай  поб'є  мене
перун, Я ще хочу жити, а весь сенс нашого  життЯ  в  насолодах...  саме  в
насолодах, i мудрий тiльки той, хто зумiє рiзноманiтити  їх,  витончувати:
все длЯ цього i все в цьому.
   - ‚iддаватисЯ насолодам можна тiльки  тодi,  коли  людина  перебуває  в
цiлковитiй безпецi i коли над її головою не висить бiда...
   - Ђ що ж висить над моєю головою?
   - Џоки що нiчого, але навкруги збираютьсЯ хмари, i може вдарити  гроза.
Џо-перше, щось затiвають бестiї хлопи: мовчать, але  дивлЯтьсЯ  вовками...
Џо-друге, знову починають прориватисЯ клЯтi гайдамаки...
   - ‘тонадцЯть дЯблiв i вiдьом!.. Ќа ту погань не варто звертати й уваги,
- вiшати, на палю садовити, топити,  шкварити...  ™о  вони  тепер  можуть?
Џлюнув, розтер, та й годi!
   - џсновельможний помилЯєтьсЯ, Якщо так легко на це дивитьсЯ, - серйозно
зауважив хорунжий, - погань то погань, але цю погань пiдтримує й наставлЯє
київська схизматська iєрархiЯ, а Њосква... вона, можливо, про людське  око
й стримує запорожцiв, але таємно...  ого-го!  Ђдже  вона,  наш  ворог,  не
тiльки заступаєтьсЯ за своїх нiбито одновiрцiв, але й велить ЏонЯтовському
потурати їм... Ќу, звичайно, вiн "падам до нiг"!
   - ѓрiм i блискавка! ’ой ЏонЯтовський ось де в  мене  сидить!  -  ударив
себе кiлька разiв по потилицi Њладанович.
   - ’а й у всiх! –е ж ганьба! Њи, вiльна, гонорова  шлЯхта,  i  в  Якiйсь
пiдлеглостi, когось повиннi слухатисЯ!
   - Oui, oui!' Ћбурливо!
   - Ћт багато  хто  з  благородного  лицарства  й  повстав  проти  такого
становища й утворили конфедерацiї, щоб протидiЯти московському  шпигуновi,
зрадниковi! I протидiЯти не тiльки йому, а й  усьому  впливу  схизматської
ђосiї.
   - Ѓраво! Ѓраво! –е менi подобаєтьсЯ... –е менi нагадує стару  Џольщу...
џ сам ладен прилучитисЯ до конфедератiв.
   - Џречудове!.. ѓоловне - конфедерацiЯ вiд нас недалеко, в Ѓарi. џ  член
її... џсновельможний пан буде щонайповажнiшим...
   - ђадий, радий i клопотатимусь за Џулавського...
   “ цей час до спiврозмовникiв пiдiйшло кiлька гостей;  виЯвилосЯ,  що  й
вони провадили жваву бесiду на ту ж саму тему;  але  серед  них  знайшовсЯ
один, Який зовсiм розходивсЯ з думкою бiльшостi: його  слова  й  викликали
гарЯчi запереченнЯ, що перейшли в бурхливу суперечку.
   - ‡адушили, задушили поспiльство цiлком! - кричало кiлька голосiв.
   - Ќi, панове, не задушили ви поспiльство, воно тiльки затаїло злiсть, а
нас, шлЯхту, ненавидить до глибини душi.
   - •а, - обiзвавсЯ один шлЯхтич зневажливо, -  а  пановi  дуже  потрiбна
любов  того  бидла?  Џан,  може,  хоче  обнiматисЯ  й  цiлуватисЯ  з  тими
схизматами?
   ‚есь гурт дружно зареготав, але суперечник  не  збентеживсЯ  вiд  цього
брутального глузуваннЯ,  а  дививсЯ  на  всiх  Ясно,  спокiйно,  навiть  з
поблажливою усмiшкою, що грала на його великих,  м'Яко  окреслених  губах.
•оч вiн був i негарний, худорлЯвий i непоказний, але  прекрасно  розвинена
його  голова,  з  благородно   окресленим   чолом   i   розумними,   трохи
короткозорими очима, справлЯла  симпатичне  враженнЯ  i  свiдчила,  що  цЯ
людина сповнена внутрiшньої,  прихованої  сили.  ’о  був  молодий  учений,
шлЯхтич ‹евандовський,  що  оселивсЯ  недавно  в  своєму  родовому  хуторi
поблизу ‹исЯнки.
   - Ќе свЯткуйте, панове, перемоги i не дивiтьсЯ так легко на  тривожний,
близький до кризи час, - провадив вiн  серйозно,  не  звертаючи  уваги  на
безтурботний, веселий, пiдiгрiтий  алкоголем  настрiй  своїх  слухачiв.  -
Ќенависть люду, Який стогне  пiд  несправедливим  гнiтом  ваших  економiв,
отаманiв i рiзних жондцiв, може за першої-лiпшої нагоди  проЯвитисЯ  таким
вибухом помсти, Який захитає всю вашу видиму могутнiсть i вжахне свiт...
   - ‚iтаю пана ‹евандовського! - зухвало кинув у вiчi шлЯхтичевi  один  з
його опонентiв.  -  џкщо  пан  боїтьсЯ  цiєї  поганi,  то  йому  слiд  усе
пробачити: хто боїтьсЯ, тому в очах двоїтьсЯ!
   - Ђ може, пан хоче бути ватажком в того бидла? - зауважив другий.
   - Њожливо, - пiдхопив третiй, - звiдси й пророкуваннЯ.
   - Џротестуюсь! - крикнув ‹евандовський.
   “сi загаласували.
   - ’а нам тепер не страшнi, - кричав перший опонент, - не тiльки  хлопи,
а й круль, i сейм, i сам диЯвол!
   - Њи  самi  тепер  крулi!  -  крикнуло  кiлька  шлЯхтичiв,  дзенькнувши
острогами й брЯзнувши шаблЯми.
   - Џо-перше, панове, ви не  крулi,  -  перечекавши,  поки  затих  галас,
заговорив знову ‹евандовський, - а тiльки служите в командах у крулiв,  а,
по-друге, саме в цьому й безсиллЯ ђечi Џосполитої, що  олiгархiЯ  захопила
владу в свої руки, знищила  значеннЯ  закону,  сейму  й  державної  влади;
можновладцi розбили славну й сильну колись Џольщу на кiлька ворожих  помiж
собою таборiв i взЯли собi на розум, що їхнi дрiбнi особистi iнтересики та
свавiллЯ й становлЯть усю суть ђечi Џосполитої.
   - –е нахабство! ‡рада! —и не з дисидентiв пан? - з  погрозою  обступила
‹евандовського група опонентiв.
   - Џанове лицарство! - палко мовив, пiднiсши руки, Њладанович i пiдiйшов
з своїм хорунжим до товариства. - џ бував у ”ранцiї, в  Џарижi  i  всiлЯкi
диспути чував, там вони скрiзь провадЯтьсЯ безборонне. –е дуже корисно длЯ
розуму, але не  повинно  викликати  розлюченостi...  –е,  так  би  мовити,
лицарський турнiр слова...  а  на  турнiрах,  шановне  панство,  переможцЯ
прикрашають вiнком.
   - Ђле, Ясновельможний, - вже стриманiше загомонiли деЯкi голоси, -  цей
пан ображає нас i ђiч Џосполиту своїми словами...
   -  Ќiкого  Я,  панове,  не  маю  намiру  ображати,   -   пiднiс   голос
‹евандовський. - џ кажу щиро  i  кажу,  за  своїм  глибоким  переконаннЯм,
правду. џ католик, справжнiй, а не фанатичний... џ був недавно за кордоном
i зустрiчавсЯ з видатними особами сусiднiх держав: усi цi  моцарства  -  й
ЂвстрiЯ, й ЏруссiЯ, й ЊосковiЯ - дивлЯтьсЯ на Џольщу, Як на  вмираючу  вiд
внутрiшнього безсиллЯ й  безладдЯ  державу.  ‚и  обурюєтесь,  що  ЊосковiЯ
заступаєтьсЯ за єретикiв, своїх одновiрцiв, та нiмцi, повiрте,  ще  бiльшi
нашi вороги: вони до часу не втручатимутьсЯ в нашi чвари,  а  ще,  либонь,
заохочуватимуть розгнузданiсть нашого вельможного панства...
   - Ћго! Ћдначе! - почулосЯ кiлька роздратованих голосiв.
   - ‡анадто смiливо, - зауважив i Њладанович.
   - џ ще раз кажу - розгнузданiсть, - пiдкреслив ‹евандовський, - бо  всi
багатства й прибутки країни вiдiбранi в ђечi Џосполитої  i  перебувають  у
руках магнатства, а воно їх витрачає на лукулiвськi  бенкети,  на  безумнi
забаганки та на дикi забави; держава ж позбавлена прав i  знесилена.  •iба
при  такому  станi  речей  може  ђiч  Џосполита  дати  вiдсiч  зовнiшньому
вороговi?
   Џiд час цiєї останньої тиради непомiтно пiдiйшов до гурту  суперечникiв
господар замку i став з подивом прислухатисЯ  до  мови  свого  пiдвладного
шлЯхтича.
   - ™о вона має длЯ самозахисту? - тим часом провадив далi ‹евандовський.
- Ќi влади, нi грошей, нi вiйська!
   - ЏомилЯєшсЯ, пане! - рiзко перервав його хорунжий Њладановича. -  Є  у
ђечi Џосполитої оборонцi, тi оборонцi - ми, благородне лицарство, найкраще
в свiтi вiйсько: нiхто ще з нас не розучивсЯ орудувати  списом  i  шаблею,
нiхто з нас не дозволЯв ще нiкому наступити  собi  на  ногу...  i  ось  ми
утворюємо конфедерацiї проти Њоскви за шлЯхетську вольнiсть!
   - Ѓравої ‚iват! Ћт справжнiй патрiотизм!  Єще  Џольска  нє  згiнела!  -
вибухнули захопленi вигуки натовпу на адресу хорунжого ѓолембицького.
   - ‘пасибi, мiй майбутнiй зЯтю, - несподiвано почувсЯ голос  губернатора
Љшемуського; старий вийшов наперед з натовпу, що  розступивсЯ  перед  ним,
пiдiйшов до хорунжого й ласкаво поклав йому на плече руку. - ‘таропольське
серце в пана, а душею, видно, вiн справжнiй католик. Ђле менi  сподобалась
i  смiлива  мова  пана,  -  кинув  вiн  крижаний  поглЯд  на  знiЯковiлого
‹евандовського. - џк бога кохам - це смiливо й оригiнальне; звичайно,  пан
iз-за кордону вивiз свої переконаннЯ, але це цiкаво... Ђ Я, здаєтьсЯ, знаю
пана, - придивлЯвсЯ до нього, хижо примруживши очi, Љшемуський. - Њи часто
зустрiчалисЯ...
   -  ’ак,  Я  мав  честь  кiлька  разiв  бути  присутнiм  на  його  мосцi
полюваннЯх, i вельможний пан звернув увагу на мiй хутiр, милувавсЯ ним...
   - Ђ, пам'Ятаю,  пам'Ятаю...  пречудовий  куточок,  сад,  долина,  став,
млини... ’ак, так... •отiв був ще заїхати, але молода дружина в пана  була
хвора.
   - –iлковита правда, Ясновельможний, вона  збираласЯ  стати  матiр'ю,  i
тому Я позбавлений був утiхи й честi...
   - Њи пана винагородимо i завтра  ж  у  нього  будемо...  Њенi  хочетьсЯ
ближче з паном зiйтисЯ, але Я не пригадую, де цей хутiр, то  пан  сам  нас
проведе...
   - џ попрошу в такому разi дозволу поїхати ранiше й попередити дружину.
   - Ќе вiдпущу, - зловтiшне посмiхнувсЯ Љшемуський, - ми зробимо сюрприз,
а про почастунок не турбуйсЯ: все вiзьмемо з собою...
   ‹евандовський  низько  вклонивсЯ  й  замовк.  Љшемуський  пiдiйшов   до
Њладановича, i гостi шанобливо вiдiйшли, щоб дати можливiсть  губернаторам
поговорити наодинцi.
   ‹евандовський кинув гамiрливий гурт i заглибивсЯ в одну з темних  алей;
серце його щемiло вiд образи, а душу  охопив  такий  морок,  таке  ганебне
вiдчуттЯ рабства, що в  грудЯх  його  билосЯ  тiльки  одне  бажаннЯ:  пiти
звiдси, нiкого не бачити й нiколи сюди не повертатисЯ.
   Ќа перехрестi вiн здибав незнайомого у  багатому  козачому  вбраннi,  з
золотою китицею на правому плечi, що свiдчила про  званнЯ  сотника.  Љозак
був ставний, плечистий, i вiд усiєї постатi його  била  мужнЯ  сила,  але,
незважаючи на атлетичну будову, вiн не був позбавлений грацiї i  плавностi
рухiв.
   ’а ‹евандовського особливо вразило обличчЯ сотника: воно було  сповнене
контрастiв i належало до числа тих фiзiономiй, Якi, раз потрапивши на очi,
не забуваютьсЯ вже нiколи.
   „овгастий овал  його  обличчЯ  був  гарний,  але  до  пiдборiддЯ  надто
звужений, правильнiсть лiнiй порушував лоб: бiлий, дуже розвинений,  немов
мармуровий, вiн здававсЯ вiд  пiдголеної  чуприни  ще  бiльшим,  засмаглi,
вкритi густим рум'Янцем щоки вилискували бронзою. —орнi мигдалеподiбнi очi
незнайомого поставленi були трохи зашироко, але оскiльки  вони  були  дуже
великi, то цЯ вада лишаласЯ непомiтною,  чому  сприЯли  ще  брови,  темнi,
тонкi, смiливо пiднЯтi вгору бiлЯ скронь i опущенi коло  перенiссЯ.  ‡-пiд
цих брiв поглЯд незнайомого здававсЯ пильним i гострим; тонкий з  горбиком
нiс надавав демонiчного виразу всьому обличчю, а  втiм,  його  пом'Якшував
добродушний вираз трохи заширокого рота, завжди  готового  вiдкритисЯ  длЯ
веселого смiху, показуючи при цьому два рЯди мiцних бiлих зубiв.
   ‡ першого ж поглЯду сотникове обличчЯ з орлиним носом, гострим поглЯдом
i хвацько закрученими вусами вражало кожного непохитною волею й нестримною
енергiєю, що променилась з кожної риси його обличчЯ, але за мить  враженнЯ
це пом'Якшувалось, i в грiзному обличчi козака можна  було  побачити  таку
одверту  доброзичливiсть,  що  перше  враженнЯ   змiнювалосЯ   довiрливою,
сердечною прихильнiстю.
   ‘отник, побачивши ‹евандовського, швидко пiдiйшов до нього.
   - „озволь, шановний пане, привiтати тебе, - заговорив козак по-польськи
звучним i дуже приємним баритоном, простЯгаючи  до  ‹евандовського  обидвi
руки. - ˜ановний пане, - пiдкреслив вiн, - присЯгаюсЯ богом, що Я вперше в
життi промовлЯю з таким благоговiннЯм це привiтаннЯ. „озволь же  потиснути
твою благородну руку. џ чув смiливу, правдиву й чесну панову мову: в  мене
серце затремтiло в грудЯх вiд подиву й захвату, Я мало не  кинувсЯ  пановi
на шию, але придворний звичай та обережнiсть стримали мiй запал.
   - џ дуже радий... - ‹евандовський стиснув простЯгнутi сотниковi руки  i
весь почервонiв вiд задоволеннЯ. - ‡а весь час  мого  перебуваннЯ  тут  це
перше спiвзвучне слово... Є, щоправда, два-три юнаки, Яких  ще  не  зовсiм
отруїли єзуїти, вони нiби й спiвчувають правдi, але спiвчуттЯ їхнє безсиле
й незабаром потоне в хвилЯх розгулу...
   -  Џрости,  вельможний  пане,  за  пораду,   -   сказав   спiврозмовник
‹евандовського, - ти наражаєш себе на велику небезпеку... џ помiтив, Як  у
тутешнього господарЯ люто горiли очi, коли вiн пiдслухував... ђаджу пановi
остерiгатисЯ...
   - ‚ мене одна думка - втекти... хоч  i  шкода  рiдного  гнiзда,  та  що
зробиш! Ђ бути байдужим спостерiгачем огидного насильства - тЯжко.
   - I пiдло! - додав,  насупившись,  козак,  i  в  очах  його  спалахнула
блискавка. - Ђле тут  незручно  говорити...  ‡а  кожним  рогом  може  бути
шпиг... а шановний пан такий довiрливий i одвертий... џ не хочу зловживати
щирiстю панської душi i вводити його в оману: адже Я хоч  i  нобiлiтований
тепер, але не католик, а схизмат, - пiдкреслив сотник.
   - Ћ? Ђле це мене аж нiЯк не бентежить, а ще  збiльшує  прихильнiсть  до
пана. џ ненавиджу фанатизм, а схизмати не в такiй мiрi фанатики, Як нашi.
   - Ќавiть зовсiм не фанатики, пане; нiколи нам i  на  думку  не  спадало
силомiць перехрещувати в свою вiру татарина, турка... Њи тiльки стоїмо  за
те, щоб нас не перехрещували...
   - ‹ибонь, так, i тут  пролЯгає  глибока  прiрва  мiж  нашою  шлЯхтою  й
козацтвом: i вашi, i нашi прагнуть свободи; але вашi шукають її длЯ себе,
не позбавлЯючи свободи iнших, а нашi хотiли б увесь свiт обернути на своїх
челЯдникiв i рабiв, залишивши тiльки длЯ  себе  цю  золоту  свободу,  або,
краще сказати, свавiллЯ...
   - Џане мiй, друже мiй! „аруй смiливiсть, - палко промовив  схвильований
спiврозмовник. - Љоли б сота частина вашого лицарства подiлЯла твої думки,
то ми поєдналисЯ б по-братерському... Ђле сюди  йдуть...  ™е,  дасть  бог,
зустрiнемосЯ... Џро шановного пана Я розпитав - i все знаю... Ђ  сам  Я  -
сотник уманської козачої корогви Iван ѓонта...  Ќехай  це  дружнє  єднаннЯ
католика iз схизматом буде запорукою бажаної  братерської  любовi...  -  I
вiн, притиснувши до своїх широких грудей нового побратима,  квапливо  зник
за поворотом алеї.
   ‚ечорiло. Ѓагрець заходу пригасав, змiнюючись на  нiжнiшi  тони.  Њ'Якi
сутiнки серпанком лЯгали на  сад.  ‡  замку  виходили  новi  групи  пишних
лицарiв i дам: строкатi гуртки розсипались по галЯвинi й тонули  в  темних
просiках алей.
   ‚ихованка господарЯ ’еклЯ, Ясна блондинка з лукавими очима  й  кирпатим
носиком,  iшла  пiд  руку  з  дочкою  Њладановича  ‚еронiкою,   гарненькою
шатенкою. Џраворуч, порЯд з  цiєю  парою,  йшла  Якась,  видно,  багата  й
манiрна панна.
   - Ђх, ви помiтили, Як цей страшний Џотоцький, староста  канiвський,  на
нас дививсЯ? џ ледве всидiла на мiсцi: вiн просто пiк мене  поглЯдом...  Ђ
про нього ж розповiдають жахливi речi...
   - ’о кажуть про простих дiвчат, - обiзваласЯ  ’еклЯ,  -  i  хоч  вiн  i
староста, але не насмiлитьсЯ щось подiбне вчинити iз значною шлЯхтЯнкою  -
це неймовiрно!..
   - Ћдначе  цей  Њиколай  Џотоцький,  -  зауважила  ‚еронiка,  -  справдi
безчинствує й доходить до злочинiв, Я сама чула про нього таке, що волоссЯ
сторч стає. ‚iн нiкого не милує, Якщо треба - вiнчаєтьсЯ живосилом,  а  на
другий день зашиває жiнку в мiшок i кидає її з кручi просто в „нiпро...
   - Ђх! - завищала панна. - џ туди не пiду, - i вiдсахнулась, коли  панни
ввiйшли до темної алеї.
   - —ого панна боїтьсЯ? - засмiЯласЯ ’еклЯ. - Џотоцький же в замку, а  не
за кущами.
   - Ђле там може бути в засiдцi  його  посiпака...  а  то  i  Який-небудь
гайдамака!
   - ѓайдамака? “ нас гайдамака? - сплеснула руками ’еклЯ. - ’а їх  скрiзь
уже перевiшали, а в нас, у мого батька, й поготiв, їх i за  грошi  тут  не
знайдеш!
   - Ќе кажи так, люба, - мовила поважно  ‚еронiка,  -  у  нас,  в  “манi,
одержано недобрi  вiстi  -  народ  починає  хвилюватисЯ  i  про  щось  усе
змовлЯєтьсЯ по лiсах та Ярах, i  з  Љиєва  засилають  бунтiвникiв,  звiдти
обiцЯють їм пiдтримку...
   - Ќу, то байка! - махнула рукою ’еклЯ. - –е бидло, цЯ голота нещадима й
писнути тепер не посмiє!
   - Љоли б воно так було! - вiдповiла  на  це  манiрна  панна,  сполохано
озираючись  кругом  i  поспiшаючи  назад  до   майданчика,   де   починали
спалахувати  рiзноколiрнi  лiхтарi.  -  Ћт  у  нас,  на  Ѓрацлавщинi,  уже
з'ЯвилисЯ знову гайдамаки, спалили два фiльварки, настрахали всiх навкруги
звiрствами i втекли вiд команд. ’ам у нас без  охорони  небезпечно  їздити
навiть i вдень, хоч i близько.
   - Ђ Я не боюсь на човнi кататисЯ сама з хлопом... “ нас тут є вiдважний
такий, Џетро...
   „о панн пiдiйшов гурт молодих елегантних гусарiв та уланiв  на  чолi  з
нареченим ’еклi хорунжим.
   - Ђ, нарештi-таки, - вигукнув вiн з пафосом,  -  фортуна  зглЯнулась  i
показала менi нитку Ђрiадни, Яка й привела мене знову до мого щастЯ.
   - Ђле лицарЯ, - кокетливо вiдповiла ’еклЯ, - мабуть, та нитка водила  й
до iнших утiх: ми були  в  небезпецi,  а  наш  оборонець  усе  по  Якомусь
лабiринтi блукав...
   - ™о таке, панно? - сполохавсЯ хорунжий.
   - џка небезпека? „е? - забрЯзкали шаблЯми його товаришi.
   - ’ам гайдамаки! - показала на темну алею ’еклЯ й розреготаласЯ.
   - –е жарт, - заспокоїла молодь юна Њладанович, - але ось панна каже,  -
i це правда, - що на Џодiллi з'ЯвилисЯ гайдамаки i  що  серед  поспiльства
помiтний неспокiй...
   -  Ђ  ось  ми  цей  неспокiй  вгамуємо  скоро!  -   запально   вигукнув
ѓолембицький. - –е буде перше дiло конфедератiв: повиривати останнє  пiр'Я
з крил у хлопства й налЯкати його так, щоб воно й тiнi своєї боЯлосЯ.
   - „обра думка, - пiдтримали його товаришi.
   ’им часом весь  сад  уже  був  освiтлений  i  очам  вiдкрилосЯ  чарiвне
видовище:
   на всiх деревах уздовж алей були порозвiшуванi рiзноколiрнi  лiхтарики,
й здавалосЯ, що зорЯне небо впало й  розсипалосЯ  по  саду  зiрочками;  та
особливо чарiвним був  став,  залитий  кривавим  вiдблиском  запалених  на
березi смолЯних бочок: наче розтоплений чавун, вiн свiтивсЯ й вихоплював з
темрЯви блiдо-рожевi обриси мiстечка, розкинутого на протилежному боцi.
   - —удово! - милувавсЯ цiєю  картиною  Џотоцький,  стоЯчи  з  господарем
замку край майданчика, звiдки вже починавсЯ крутий спуск гори. -  •валю...
“ пана добродiЯ багато смаку... ‘юди б iще нiмф: пiд зорЯним небом  i  при
такому освiтленнi вони були б пречарiвнi...
   - Ѓудуть, ваша Ясновельможнiсть,  -  з  догiдливою  усмiшкою  шанобливо
схилив голову губернатор. - ‰ого мосць староста - улюбленець  Љiприди,  то
вона повинна потiшити його душу прекрасним.
   - Ћ? Љоли так, то гостиннiсть панська мене полонить цiлком, - примружив
очi Џотоцький, - i Я, чого доброго, покину свiй Љанiв i оселюсЯ в пана...
   - Ѓув би невимовне щасливий, - схрестив на грудЯх руки Љшемуський.
   -  •е-хе!  џ  набридну...  Ђле  панська   привiтнiсть   i   гостиннiсть
безмежнi... i Я неодмiнно напишу моєму приЯтелевi кнЯзевi Ћлександровi про
надзвичайну гречнiсть пана и попрошу в  нього  дозволу  переселитисЯ...  -
Џотоцький лукаво глЯнув на  губернатора  й  провадив  весело:  -  Ќi,  без
жартiв, i замок, i сад, i природа тут чарiвнi... ‚ мене, правда,  ширше...
i грандiознiше... „нiпро, звичайно, посперечаєтьсЯ з цiєю калюжею,  одначе
й тут принадно. Ћсь i  мiстечко  гарно  вирiзьблюєтьсЯ  з  темрЯви;  шкода
тiльки, що не дуже виразно - Якби з тилу сильний вогонь, - вiн  ефектно  б
осЯЯв i костьол, i магiстрат, i всi високi будiвлi.
   - Ђ що ж, слушно! ™аслива думка в пана старости.
   - ™о пан надумав? Њiстечко палити?
   - ‚оронь боже! “  мене  там  по  той  бiк  хлопського  селища  складенi
величезнi ожереди соломи, то Я ними й освiтлю мiстечко.
   - Ђле вiд ожередiв можуть зайнЯтисЯ й хати.
   - џкщо й займетьсЯ щось, то спершу схизматська церква, а  потiм  уже  i
їхнi хлiви.
   - Ќу, коли так, то й прекрасно...
   Љшемуський  поспiшив  вiддати  потрiбнi  розпорЯдженнЯ.  Џан  пiдчаший,
найближча в iнтимних справах особа,  доповiв  мiж  iншим  губернатору,  що
дiвчини, попової вихованки, першої, на його  думку,  красунi  в  мiстечку,
поки що не знайшли: вона або сховаласЯ, або  справдi  кудись  вiдлучиласЯ,
але що вiн неодмiнно її розшукає.
   - ’а й припровадиш у замок... Ќу, хоч би за  покоївку  до  панни  ’еклi
абощо.
   - ‘лухаю, Ясновельможний пане!
   - Ќеодмiнно, - додав губернатор i почав щось таємниче  шепотiти  своєму
довiреному.
   Ђ той тiльки все вклонЯвсЯ та казав:
   - ‘лухаю, все буде зроблено.
   ’им часом дами, ждучи процесiї, посiдали на терасi,  а  чоловiки  стали
шпалерами вздовж алеї, Якою мав проходити казковий похiд,  вихоплений,  Як
висловлювавсЯ господар, iз садiв Њагомета.
   ‚ альтанцi, що була в центрi широкого майданчика, розмiстивсЯ  оркестр;
тiльки-но господинЯ махнула рукою, вiн гримнув урочистий полонез, -  ту  ж
мить  спалахнули  потiшнi  вогнi,  що  осЯЯли   червоними,   смарагдовими,
голубими, золотими тонами i кущi, i дерева, i гостей, Якi вп'Яли пожадливi
поглЯди в широку просiку, що вела до альтанки.
   Ђле  процесiЯ  не  з'ЯвлЯласЯ:  ждали  господарЯ.  Џанi   џдвiга   була
роздратована його вiдсутнiстю, нетерпiннЯ гостей зростало.
   Ќарештi Љшемуська, довiдавшись, що чоловiк її в Якихось справах подавсЯ
на дворище замку, обурилась i поспiшила туди.
   ѓубернатор, вiддавши останнi розпорЯдженнЯ, пiшов був назад до  гостей,
але тут його перестрiла дружина.
   - ’и збожеволiв чи що? - накинулась вона одразу на чоловiка. -  ‡алишив
вельможного гостЯ... затримуєш процесiю...
   - „авав розпорЯдженнЯ, моЯ сувора панi, вiдносно цiєї самої процесiї, а
тепер ходiмо: все буде гаразд...
   “ цей час  пiдiйшов  до  нього  маршалок  i  доповiв,  що  схизматський
свЯщеник давно чекає Ясновельможного пана з Якоюсь скаргою.
   - ’урбувати мене такими дурницЯми! - гнiвно гримнув Љшемуський.
   - Џровчити б слiд... - додала панi.
   - Џадам до нуг, - пробурмотiв зблiдлий маршалок, - Я його вижену  зараз
же!
   - Ќi, поклич негайно сюди! - грiзно звелiла панi Љшемуська. - Љоли  вже
потурбував Ясновельможного, то ти з ним поговори...  поговори,  уконтентуй
його!
   ‡а хвилину перед грiзним можновладцем стоЯв сивенький дiдок з рiденькою
борiдкою у сiрiй пiстрЯвiй рЯсi. ‚iн злЯкано клiпав  очима  i  раз  у  раз
вклонЯвсЯ. Џанi џдвiга з огидою одвернулась i вiдiйшла.
   - Ќу? - кинув йому губернатор.
   ‚iд того грiзного "ну" мороз побiг по зiгнутiй спинi свЯщеника, й  вiн,
затинаючись,  перериваючи  мову  зiтханнЯми,  почав   говорити   тремтЯчим
старечим голосом:
   - ‚аша  Ясновельможнiсть,  наш  опiкун  i  заступник,  будьте  батьком,
захистiть во iм'Я господа бога i його свЯтої правди...
   - Ќу! - ще грiзнiше гримнув Љшемуський i бридливо вiдступив назад.
   - Ќашiй церквi, во iм'Я Iоанна Џредтечi, що на  фiльварках,  здавен,  з
днЯ її фундацiї, кнЯзi џблоновськi подарували ругу, затверджену  й  кнЯзем
Ћлександром...
   - Ќу?!
   - Ђо отцi базилiани вiднЯли її й вивезли звiдти  до  себе  на  тiк  той
хлiб, Який ми сiЯли й жали, - останнiй наш прожиток.
   - I добре зробили.
   - Ђле в нас є кнЯжi записи, вони внесенi i в  мiськi  книги,  вiдомi  й
братству.
   - ’и ще нагадуєш менi про братство й про мiськi книги? “чити мене хочеш
чи погрожувати? Ћт Я ж тобi пропишу записи!.. ѓей! - лЯснув вiн у  долонi,
i на цей поклик з'ЯвилосЯ кiлька челЯдникiв.
   - ‚iзьмiть його, Я з ним розправлюсЯ потiм.
   “пав приголомшений старий у ноги своєму катовi й заблагав:
   - ‡глЯньсЯ, Ясновельможний пане, на мiй сан, на мою немiчну старiсть...
џ прийшов не погрожувати, а просити милосердЯ...
   ЏiслЯ  того,  Як  вийшла  панi  губернаторова,  товариство  ще   бiльше
збентежилось:
   тi, що ждали урочистої процесiї, почали шепотiтисЯ помiж  собою,  кпити
одне з одного, вельможнi гостi теж були нi в сих нi в тих i  шукали  очима
господарiв,  а  музика  грала  й  гула,  ще  дужче  дратуючи  гостей,  Якi
ремствували на зволiканнЯ з забавою.
   ’еклЯ страшенно  хвилювалась;  вона  помiтила,  що  веселий  настрiй  в
товариствi пiдупав, i не знала, в чому рiч... “  когб  б  спитати,  де  її
названi батько й мати? ‚она озирнулась, але  поблизу  не  було  нiкого  iз
знайомих; недалеко стоЯв тiльки один лицар, мабуть, приїжджий, той  самий,
що сердечно розмовлЯв з ‹евандовським, i ’еклЯ зважилась його потурбувати.
   - „аруй, пане, - промовила вона до нього, - тисЯчу  пробачень.  ‘тавний
лицар  обернувсЯ,  швидко  пiдiйшов  до  тераси  й,  зграбно  вклонившись,
промовив дзвiнким голосом:
   - Џадам до нуг, весь до панських послуг.
   ’еклЯ глЯнула йому в очi й занiмiла: Якесь моторошне почуттЯ, зiткане з
страху, подиву й захвату, охопило її цiлком; кокетливий жарт, приготований
длЯ незнайомого, завмер на устах, i вона ледве могла боЯзко промовити:
   - Ћх, Я помилилась... „умала, що наш...
   - Џридiли,  Ясновельможна,  й  чужому  хоч  краплину  уваги...  „озволь
прислужитись i менi...
   - Џан такий ласкавий... менi хотiлосЯ, щоб батько мiй... вiн, певно, на
замковому дворищi... щоб швидше повернувсЯ до гостей, його чекають...
   - ‹ечу передати бажаннЯ вельможної панни, - i лицар вклонивсЯ, зробивши
елегантний жест шапкою з червоним висЯчим верхом.
   - •то це говорив з тобою? - з жахом спитала  манiрна  панна,  коли  вiн
поквап-но вiдiйшов.
   - Ќе знаю, - вiдповiла ’еклЯ.
   - —и не диЯвол з пекла?
   - џкщо й диЯвол, то привабливий.
   - •а-ха! ‹юба! - щиро засмiЯласЯ ‚еронiка Њладанович. - Ћт  вигадала  -
диЯвол! ’а це найчистiша i найвiдданiша  батьковi  душа,  це  наш  славний
сотник ѓонта.
   - Џростий козак? - розчаровано процiдила ’еклЯ.
   - Ќi, шлЯхетний, нобiлiтований, iз замкової козачої мiлiцiї.
   ѓостi, що юрмились коло широкої алеї, заворушилисЯ, це привернуло увагу
й  дам;  незабаром  почулись  вiтальнi  вигуки:  то   з'ЯвилосЯ   подружжЯ
господарiв.
   Љшемуський махнув хусткою, i з фортецi гримнула гармата; музика заграла
урочистий марш... “сi щiльнiше обступили алею i затаїли подих.
   ЏочувсЯ глухий гуркiт. ‡ темрЯви  виїхала  на  високих  колесах  золота
бочка, в Яку запрЯжена була пара волiв бiлої мастi, прикрашених  червоними
стрiчками;
   на бочцi верхи  сидiв  Ѓахус,  Якого  пiдтримували  два  сатири;  бочку
супроводили вакханки. ‹ичка богинь  веселощiв  були  чарiвнi,  їх  постатi
стрункi й зграбнi, але самий  вираз  облич  не  пасував  до  їхнiх  ролей:
замiсть веселощiв у поглЯдах нiмф тремтiв перелЯк i стражданнЯ.
   ЏоЯва Ѓахуса  викликала  гучне  схваленнЯ  в  глЯдачiв,  а  коли  Ѓахус
заходивсЯ з своєї бочки черпати мальвазiю й розсилати ковшi тим,  хто  був
ближче до нього, схваленнЯ перейшло у вибухи галасливого захвату...
   - „осконале, досконале! - хрипiв, прицмокуючи, Џотоцький  i  потискував
вдЯчно руку господаревi.
   Њладанович не мiг устоЯти на мiсцi, вiн пiдбiгав з своїми  зауваженнЯми
то до господарЯ, то до Џотоцького.
   - Delicilux! Џречудової - шепотiв вiн.
   ‘лiдом за Ѓахусом  поплив  у  Якiйсь  розмальованiй  мушлi,  запрЯженiй
дельфiнами,  Ќептун  з  тризубом;  його  супроводили,  лежачи  на  довгому
помостi, драпiрованому у синю термаламу, неначе хвилi, ру  алки  й  наЯди.
Ќептун роздавав на своєму тризубi гостЯм усiлЯку рибу; то були Якiсь  дуже
хитромудре приготованi цукерки. ЌаЯди й русалки обсипали глЯдачiв квiтами.
   ‘лiдом за Ќептуном з'ЯвиласЯ процесiЯ народiв, Якi  представлЯли  рiзнi
країни;
   звичайно,  перша  фiгурувала  Џольща,  її  зображувала  пишна  панна  в
старопольському  багатому  вбраннi;  панну  оточувало  пишне  лицарство  з
бiскупами та єзуїтами. ‚сЯ цЯ група мальовничо розташувалась на  великому,
прикрашеному рiзноманiтною зброєю, помостi;  її  везли  запрЯженi  в  Ярма
православнi хлопи, одЯгнутi в лахмiттЯ. ЏоЯва цiєї  групи  викликала  бурю
захоплених вигукiв:
   - ‚iват! Ќєх жиє! ‘мерть схизматам!
   Џро кожну перемiну в процесiї сповiщалосЯ пострiлом  гармати  й  змiною
потiшних вогнiв, а поЯву Џольщi було зустрiнуто  сальвою  всiєї  фортечної
"армати". –ей гуркiт гармат, змiшаний з несамовитими криками очманiлої вiд
хмелю й захвату шлЯхти, докотивсЯ до мiстечка, розбудив i його  фiльварки,
i далекi висiлки. “сi злЯкано попрокидалисЯ; спросоннЯ  здавалось,  що  на
замок напали татари. Ђ коли слiпучо спалахнула пожежа за околицею, жителiв
охопив жах.
   “сi в одчаї заметушилисЯ по вулицЯх i з зойками:  "Џожежа,  горимо!"  -
кинулись на майдан, а то й до найближчого лiсу.
   „авно вже пiдпаленi були з чотирьох бокiв довжелезнi ожереди ‹исЯнської
економiї, та гостi, захопленi незвичайним видовищем,  не  помiчали  спершу
далекої заграви, а  коли  з'ЯвиласЯ  в  процесiї  Џольща,  пожежа  досЯгла
страшної сили: по той бiк мiстечка здiймалосЯ й вирувало в нiчнiй  темрЯвi
цiле  море  полум'Я,  темнi  силуети  найближчих   будiвель   виблискували
вогненними контурами, а церква, немов розпечена, тонула в тому полум'ї.
   ђозкiшна постать Џольщi,  пишне  лицарство,  запрЯженi  в  Ярма  селЯни
здавалисЯ тепер облитими кров'ю i надавали  всiй  цiй  картинi  зловiсного
характеру.
   ˜аленi вигуки гостей, що зiбралисЯ в саду, пiд  тиском  цього  враженнЯ
почали стихати й змiнюватись Якимсь пригнiченим мовчаннЯм.
   - ’о не жарт, пане,  -  заклопотано  мовив  Џотоцький,  нахилившись  до
Љше-муського, - може все мiстечко згорiти.
   - Џусте! - заспокоїв його господар.
   Ђ процесiЯ тим часом посувалась  далi.  Џройшли  народи  Європи,  Ђзiї,
Ђфрики й Ђмерики. •оч валка рiзних  народностей  була  дуже  мальовнича  й
характерна,  але  пересичене  гостротою  вражень   почуттЯ   глЯдачiв   не
вiдгукувалось на цi строкатi картини й чекало сильнiших вiдчувань.
   ‘ам тiльки ‹евандовський з двома молодими  шлЯхтичами,  Якi  спiвчували
його iдеЯм, стоЯв збоку, обурений до глибини душi всiма цими витiвками.
   - „ержава  виснажена,  стоїть  на  краю  загибелi,  а  вони  витрачають
награбованi багатства на таку мерзоту!
   Ђле ось музика гримнула щось веселе; пролунав знову салют гармат,  i  з
темної зеленi з'ЯвивсЯ пишний кортеж богинi Љiприди.  її  колiсницю  везли
три  пари  бiлих,  Як  снiг,  цапiв  з  позолоченими  рогами,   обвiшаними
гiрлЯндами троЯнд; цапiв вели амури з райдужними крильцЯми  й  сагайдаками
стрiл за плечима;  такi  самi  амури  оточували  колiсницю  й  завершували
процесiю.
   Ђ навколо лунали дикi, шаленi крики:
   - ‚iват! Ќєх жиє!
   ЏiслЯ дикої  оргiї  пiзно  попрокидалосЯ  панство,  прочумувалосЯ  воно
лiниво, з тупим болем голови, з вiдчуттЯм  тваринного  пересиченнЯ...  Ђле
його чекали новi забавки.
   Ќа дворищi замку стоЯли вже запрЯженi  в  рiзнi  екiпажi  ситi  конi  в
дорогiй кракiвськiй збруї i верховi чистокровнi румаки.
   ‚ийшов iз замку Љшемуський, ведучи пiд руку Џотоцького;  Яскраве  сонце
одразу викрило  фальш  свiжих  лиць  i  виЯвило  цiлу  сiтку  зморщок,  що
променились коло очей i губ старости.
   ˜ирокий, пишний ридван на високих ресорах чекав вельможного гостЯ  коло
ганку; в нього був запрЯжений упростЯж четверик вороних. ѓосподар  посадив
Џотоцького на почесне мiсце, а сам, разом з  уманським  губернатором,  сiв
проти старости на передньому сидiннi.
   - ‡наєш дорогу на  панський  хутiр?  -  спитав  господар  у  машталiра,
показуючи головою на пана ‹евандовського.
   - Ќе знаю, Ясновельможний пане, - вiдповiв той.
   - ’о сiдай, пане, на козли й показуй йому дорогу, - звернувсЯ  господар
до ‹евандовського.
   ’ой мовчки вилiз на козли. Њашталiр стьобнув довгою пугою, переднi конi
стали дибки, дишловi рвонули, i ридван, хитнувшись з боку  на  бiк,  важко
рушив з мiсцЯ.
   ‘лiдом за ридваном  покотили  колимаги,  колЯси,  каруци  й  натачанки;
наввипередки з ними поскакали блискучi вершники,  перекидаючись  з  дамами
грайливим словом, комплiментом, вiтаннЯм; знЯласЯ хмара  курЯви  i  вкрила
весь поїзд золотаво-сiрим серпанком. ‹евандовський  показував  машталiровi
дорогу, котру, мiж iншим, усi в замку добре  знали.  ’реба  було  проїхати
Якусь милю битим “манським шлЯхом, а потiм на перехрестi бiлЯ корчми взЯти
праворуч i гiн троє проїхати на ‚iльшану путiвцем, попiд узлiссЯм.  Ђ  там
уже, мов на долонi, буде  видно  хутiр.  Џеред  очима  ‹евандовського  вже
малюваласЯ  люба,  дорога  картина.  Ћсь  ставок  дзеркалом  виблискує   в
срiблЯстiй зеленi верб та осокорiв; вiн лежить у мальовничiй долинi, схили
Якої засадженi прекрасним фруктовим  садом;  за  ставом  виструнчивсЯ  рЯд
пiрамiдальних тополь, а серед них  бiлiє  критий  черепицею  будиночок;  з
темної зеленi лип i дубiв визирають теж червоними плЯмами  покрiвлi  iнших
будiвель. —ерез став тЯгнетьсЯ греблЯ, а в кiнцi її  виблискують  колесами
гомiнливi млини - все це видивлЯєтьсЯ в чистi води ставу й немов  смiєтьсЯ
iз затишних куточкiв зеленi. ‹евандовський у думцi вже пригортав до грудей
дружину й голубив дитЯ. Ђле  в  нього  чомусь  болiсно  стискалосЯ  серце.
‡вичайно, хiба мiг бути комусь приємний наїзд такої буйної ватаги? „ружина
злЯкаєтьсЯ... вона не звикла до таких вакханалiй... та й образити  можуть:
хiба ручитьсЯ хто за стриманiсть цiєї дикої орди?
   ’акi думки сповнювали серце пана ‹евандовського тривогою, i воно щемiло
вiд болю й туги...
   Ђ екiпаж, похитуючись, котивсЯ далi, й ‹евандовський чув, Як Љшемуський
вихвалЯв Џотоцькому його хутiр... ђаз вiн звернувсЯ й до ‹евандовського:
   - Ђ що, чи так нас фурман везе? —и не збивсЯ?
   - ‚ночi з зав'Язаними очима знайду своє гнiздечко.
   - Џравда? Ђ все-таки краще розпитай жида.
   ‹евандовський на цю пораду тiльки посмiхнувсЯ.  …кiпаж  саме  зупинивсЯ
бiлЯ корчми. ‚искочив корчмар i почав догiдливе вклонЯтисЯ Ясновельможному
панству. ‹евандовський добре знав корчмарЯ, це був ѓершко, його найближчий
сусiд, а тому вiн i звернувсЯ до нього iз  звичайним  запитаннЯм,  чи  все
гаразд на хуторi.
   ѓершко лаконiчно вiдповiв:
   - Ќiчого, пане, не знаю.
   - I дружини моєї не бачив?
   - Њоже, пане, бачив, а може, й нi...
   - џк - може? •iба не був на хуторi?
   - Њоже, був, а може, й не був...
   - ѓайда! - перервав цей дiалог губернатор. - ‚арто розпитувати жида:  в
нього вiд страху аж пейси спiтнiли... ‚iн не знає, з ким говорить i про що
говорить. ˜видше доїдемо, й сам у  своєї  панi  розпитаєш  про  все.  ѓей,
рушай!
   …кiпаж  знову  покотивсЯ  попiд  темним  лiсом.   Џраворуч   мiсцевiсть
понизилась i заглибиласЯ в долину, котра, розширЯючись, потЯгласЯ порЯд  з
дорогою.
   "—ерез десЯть хвилин поворот, - думав ‹евандовський, - а звiдти до мого
двору  їхати  хвилин  п'Ять,  не  бiльше...  Ћто  здивуєтьсЯ  голубка,   -
перелЯкаєтьсЯ, подумає, що справжнiй наїзд. „обре, що Я в першому екiпажi,
- зараз її заспокою... …х, коли б уже скорiше  додому!  џк  менi  тЯжко  й
огидно бувати в цього понурого деспота, та нiчого не вдiєш: у нас же немає
закону й немає захисту  вiд  свавiльного  насильства  можновладцiв,  ну  й
змушений бувати, запобiгати... …х, нещасний край! ’iльки й спочиваю  душею
в моєму гнiздечку, серед моєї любої, дорогої серцю сiм'ї!"
   „орiжка звиваласЯ то узлiссЯм, то гадючкою  втiкала  пiд  тiнь  високих
Ясенiв; на одному закрутi  її,  пам'Ятав  ‹евандовський,  уже  видно  було
вузьку свiтлу смужку ставу... i тепер вiн з нетерпiннЯм ждав  того  мiсцЯ,
але не дiждавсЯ... мабуть, прогавив... ’а однаково, ось кiнчаєтьсЯ  лiс...
‡араз, ось iз-за цiєї купи дерев, так i блисне в вiчi плесо ставу, виглЯне
й хутiрець-™асливий господар його не одривав поглЯду  вiд  останнiх  кущiв
високого козолисту, що закрили краєвид; але ось вони  лишились  позаду,  i
‹евандовський скрикнув вiд жаху, божевiльне витрiщивши очi: нi  ставу,  нi
млина, нi саду, нi будь-Яких ознак житла! Џеред ним лежало  голе  хвилЯсте
поле, на Якому не було жодного кущика.
   -  Ћй!  џ  божеволiю!..  „е  ж  це  все?  ЏровалилосЯ?  -  залементував
‹евандовський, вхопившись руками за голову.
   Љшемуський з єхидною посмiшкою торкнувсЯ колiна Џотоцького.
   - „ружина... дитЯ! - приголомшений ударом,  прохрипiв  ‹евандовський  i
впав непритомний з козел.
   ’акий поворот жарту не входив у програму губернатора: замiсть смiху  та
веселощiв, усiх охопило моторошне почуттЯ.
   -  Џiдведiть  скорiше  цього  дурнЯ,  облийте  водою,  -   захвилювавсЯ
Љшемуський, - од перепою сам збивсЯ з дороги i, Як баба, ще й непритомнiє.
   - ’о панський жарт - потiха! - зауважив Џотоцький.
   - ѓеть-чисто все розiбрали за одну нiч i вирiвнЯли...  -  самовдоволено
вiдповiв Љшемуський.
   —елЯдь i гостi кинулись допомогти ‹евандовському,  хто  пробував  влити
йому в рот рому, хто почав  старанно  змочувати  йому  голову  й  бризкати
холодною водою в обличчЯ.
   ‘пiльними  зусиллЯми  пощастило  нарештi  повернути  ‹евандовського  до
життЯ, але вiн так i не отЯмивсЯ. Ћпритомнiвши, нещасний схопивсЯ на  ноги
й, волаючи "рЯтуйте!", кинувсЯ був бiгти до свого хутора, Який,  iз  злої,
пекельної волi, проваливсЯ крiзь землю.  ’а  ‹евандовського  наздогнали  i
втримали; тодi вiн забивсЯ на руках у челЯдi й почав усе на собi рвати.
   - ’а заспокойте цього йолопа! - гукав з колимаги Љшемуський. - ЏоЯснiть
йому, що й хутiр, i сiм'Я його не  пропали,  а  що  вiн  тiльки  збивсЯ  з
дороги!
   ’а нiЯкi слова не впливали на шлЯхтича: вiн їх не чув i не  розумiв;  з
божевiльними, налитими кров'ю очима, з перекошеним обличчЯм i  пiною  коло
уст вiн бiснувавсЯ, кричав i посилав комусь прокльони.
   - Љровопивцi, злодюги! ‡радники, згубники великої i славної Џольщi!  ‚и
все свЯте втоптали в смердюче багно... ЏроклЯттЯ на вашу голову, проклЯттЯ
з роду в рiд! Ћ, невже небо не помститьсЯ вам? ЏомститьсЯ,  помститьсЯ,  -
Якщо не воно, то замучений вами  народ!  ‚огонь  пожере  ваше  награбоване
добро, в кровi потоне все i вашi родини... чужа нога наступить  п'Ятою  на
вашi груди!
   ‡бентежений господар зовсiм розгубивсЯ перед своїми гостЯми й не  знав,
чим угамувати несамовитого ‹евандовського. Ѓез них би вiн розпорЯдивсЯ, та
при вельможних свiдках було незручно, до того ще й  гостi  були  очевидьки
приголомшенi словами божевiльного.
   Ќа щастЯ, з цього скрутного становища його вивiв гонець, що несподiвано
прискакав iз замку.
   ѓонець передав на словах, що в замок  зволив  прибути  найпревелебнiший
кардинал, нунцiй найсвЯтiшого папи, й що, крiм того, одержано з ‚аршави  й
Љиєва тривожнi вiстi.
   Ќа останню звiстку панство не звернуло жодної уваги; але приїзд  нунцiЯ
схвилював усiх, i про ‹евандовського одразу забули.
   ѓонець  тим  часом  передав  губернатору  листа   вiд   дружини   його,
Ясновельможної панi џдвiги.
   ‹ист був лаконiчний, змiст його був такий:
   "‡нову пiдкинуто в замок таємничу записку, писану тiєю ж самою рукою; в
нiй говоритьсЯ те ж саме, що й ранiше: "Ћплакане вами живе i завдасть  вам
ще бiльше слiз!"
   Љшемуський, прочитавши цього листа, зблiд i похитнувсЯ, наче пiдрубаний
дуб, i коли б його не пiдтримали, вiн би так i гримнув на землю...



   IV

   ’еплий  травневий  вечiр  тихо  спускавсЯ  над  невеликим  селом  Њалою
‹исЯнкою, що розкинулось уздовж мальовничого берега рiчечки ‹исЯнки,  там,
де вона впадає в ‘инюху.
   Љосе промiннЯ сонцЯ обливало золотом бiленькi стiни хат,  що  виступали
iз зеленi садiв, виблискувало кривавим вогнем  в  маленьких  вiконечках  i
зливалосЯ в нiжне  сЯйво  над  потьмЯнiлим  хрестом  невеликої  дерев'Яної
церкви, Яка височiла над стрiмкою кручею край села.
   I церква, i дзвiницЯ мали надзвичайно убогий виглЯд: перекошенi стiни й
солом'Яна покрiвлЯ потемнiли вiд часу,  i  навiть  хрест  на  гостроверхiй
вишцi,  колись  вкритий  позолотою,  геть  почорнiв.  Ќевеликий   цвинтар,
порослий високою зеленою травою, оточував церкву; бiлЯ огради  його  видно
було кiлька низеньких могил з похилими дерев'Яними хрестами, а то й зовсiм
без хрестiв.
   ‡граї веселих птахiв з галасом вилiтали з  дзвiницi  й,  покружлЯвши  в
повiтрi, сiдали на гiллi розлогих верб уздовж церковної огради.
   Ѓуло щось надзвичайно сумне в цьому убогому цвинтарi, в цiй старенькiй,
похиленiй церквi.
   Ѓiленькi хати оточували щiльним кiльцем  свою  старезну  церкву,  немов
хотiли захистити її од нападу ворогiв.
   „о  церковної  огради  прилЯгала  садиба  свЯщеника.  ‚она   нiчим   не
вiдрiзнЯласЯ вiд звичайної  садиби  селЯнина,  тiльки  бiленька  хата,  що
стоЯла посеред двору, була значно бiльша й вища вiд селЯнської i дiлиласЯ,
Як видно, на двi половини, бо обабiч вхiдних дверей було  по  двоє  вiкон.
Џраворуч i лiворуч од хати стоЯли необхiднi господарчi будiвлi,  й  хоч  у
всiй цiй садибi  свiтилось  убожество,  але  чистота  й  лад  надавали  їй
веселого, привiтного виглЯду.
   ‚iкна хати були обведенi синiми й червоними смугами, призьба  пiдмазана
Яскраво-рудою  глиною.  —исте  зелене  подвiр'Я  з   утоптаними   стежками
оточувало хату, а коло плоту  пiдiймалисЯ  пишнi  кущi  царської  борiдки,
гвоздик та iнших квiтiв.
   Ќа широкiй призьбi сидiв, грiючись пiд ласкавим промiннЯм сонцЯ, старий
свЯщеник, такий же старезний i вбогий, Як i його церква. •уде, зморшкувате
обличчЯ його, обросле бiлим, Як снiг, волоссЯм i такою ж  бородою,  носило
на собi слiди тЯжко прожитого життЯ.  џснi  голубi  очi  старого  дивилисЯ
ласкаво й сумно; на ньому був старенький  полотнЯний  пiдрЯсник  i  великi
мазанi чоботи. ЃiлЯ нiг його просто на травi сидiло двоє  молодих  дiвчат:
одна з них, з  темними  косами  й  дитЯчим  виразом  великих  карих  очей,
здавалась iще зовсiм дитиною; надзвичайно  гарне  обличчЯ  її  було  тепер
звернене до батюшки. „руга, що обхопила рукою  стан  її,  була  красунЯ  в
повному розумiннi цього слова.
   Џри першому поглЯдi на неї, навiть незважаючи на одЯг, можна було зразу
сказати, що вона єврейка: риси її обличчЯ вражали правильнiстю  й  красою;
вогненно-золотисте волоссЯ її спускалосЯ  пишними  безладними  хвилЯми  на
плечi; на бiлому, Як снiг, лобi, що немов сЯЯв своєю надзвичайною бiлiстю,
вигиналисЯ дугами тонкi густi брови; великi чорнi  очi  єврейки,  сповненi
невимовного смутку, були теж  зверненi  на  свЯщеника,  а  гарно  вирiзанi
нiздрi її нервово здригалисЯ; нiжний  рум'Янець  просвiчував  крiзь  тонку
шкiру й то спалахував, то згасав од хвилюваннЯ.
   - ‚ убогiй печерi народивсЯ  вiн,  -  тихо  говорив  свЯщеник,  ласкаво
проводЯчи рукою по голiвцi темнокосої дiвчини, - i матiр божа, дiва ЊарiЯ,
поклала його на сiнi, просто в Ясла... Ќiч була тепла, зорЯна, в  широкому
степу мирно спали коло отари пастухи, i побачили вони, що небо розверзлосЯ
й  ангели  злетiлись  над  землею  й  заспiвали  "‘лава  в  вишнiх  богу",
сповiщаючи їх, що на землi народивсЯ •ристос, син божий,  Який  прийшов  у
свiт длЯ того, щоб принести грiшним людЯм милость,  прощеннЯ  й  любов.  I
тодi взЯли пастухи гирлиги свої й пiшли до печери вклонитисЯ йому, а потiм
прийшли волхви й царi з дарами i теж уклонилисЯ синовi божому, а вiн, дитЯ
предвiчне, лежав у Яслах i з лагiдною усмiшкою дививсЯ  на  людей,  заради
Яких вiн спустивсЯ з неба, щоб урЯтувати їх i прийнЯти за те  вiд  них  же
мученицький вiнець...
   ‡атаївши подих, слухали  обидвi  дiвчини  старого:  перед  зором  їхнiм
проходили один за одним великi й свЯтi образи, i нiщо не  порушувало  тишi
цього чарiвного куточка...
   Ќа заходi тихо розливалосЯ нiжне, пригасаюче сЯйво  вечiрньої  заграви.
Ќа землю спускалисЯ тонкi прозорi тiнi й  стелилисЯ  легким  серпанком  по
широкому степу. ‚исоко в глибинi блiдого неба, немов малесенькi  дiаманти,
загорЯлисЯ першi зорi: тихий вечiр вже  ласкаво  обiймав  стомлену  денною
спекою землю.
   - Ђле Як же господь допустив,  щоб  люди  замучили  сина  його?  џк  не
покарав вiн їх, Як не помстивсЯ їм стократ?! - палко мовила єврейка.
   - ’ому що син божий того й зiйшов у свiт, щоб узЯти на себе  всi  грiхи
свiту й прийнЯти за людей смерть на хрестi.
   - ‡а тих, хто повiрив у його вченнЯ, хто пiшов за ним, але  не  за  тих
же, що гнали його все життЯ?
   - ‡а таких, ‘аро, ще бiльше, нiж за тих, що визнали його, бо душi  їхнi
перебували пiд тЯгарем страшного грiха i вiн просив господа послати мир  i
любов у їхнi затьмаренi злобою серцЯ...
   - Ќi, нi, панотче, - палко заперечила єврейка, - тим немає прощеннЯ  нi
на землi, нi на небi! “ свЯтому письмi сказано: око за око, зуб за зуб!
   - ’о сказано в бiблiї, ‘аро; •ристос же вчив нас  молитисЯ  за  ворогiв
своїх i благословлЯти тих, хто ненавидить нас.
   -  Џрощати  ворогам?  ’а  невже  ж  ви  прощаєте   панам-лЯхам,   котрi
переслiдують вашу вiру, одбирають у вас церкви, пригнiчують вас?
   - ЊолюсЯ, ‘аро, й прошу бога, щоб  простив  їх,  -  не  вiдають-бо,  що
творЯть, - смиренно зiтхнувши, промовив старий.
   “ цей час на перелазi з'ЯвивсЯ широкоплечий, огрЯдний  лiтнiй  селЯнин.
Џереступивши  через  перелаз,  вiн  пiдiйшов  до  невеличкого  гуртка,  що
розташувавсЯ бiлЯ хати, й, не бажаючи порушувати тиху  розмову,  шанобливо
спинивсЯ поблизу, скинувши шапку.
   –е  був  iще  бадьорий,  дужий  чоловiк  рокiв  шiстдесЯти,   одЯгнений
по-селЯнському. —уприна його  була  пiдстрижена  пiд  макiтру,  сивi  вуса
спускалисЯ на груди, а з-пiд чорних, ледь тiльки зачеплених  сивиною  брiв
дивилисЯ ще гостро й упевнено чорнi, Як вуглини, очi. —ерез навислi  брови
й довгi вуса обличчЯ його спершу здавалосЯ понурим  i  сердитим,  але  хто
уважнiше придивлЯвсЯ до його очей, той зразу ж  упевнЯвсЯ,  що  перед  ним
лагiдний дiдусь з чистою дитЯчою душею.  Џоринувши  в  задуму,  дiвчата  й
старенький свЯщеник не помiтили його приходу.
   - Ђ хто ж каратиме їх за злочинства? •iба може господь простити  їм?  -
допитувалась єврейка. - Ќевже ж перед ним усi рiвнi - праведник i грiшник?
   - Ѓог наш, ‘аро, єсть бог любовi, а не помсти.
   - џк навчитисЯ такої любовi й прощеннЯ, панотче? - промовила єврейка, i
голос її затремтiв.
   - Џiзнати •риста, - тихо вiдповiв  старий  i  задумливо  глЯнув  поверх
голiвок дiвчат, що сидiли бiлЯ його нiг. Ќавкруги панувала тиша. - ЏастирЯ
доброго, всеблагого, всепрощаючого, - прошепотiв старий, нiби ведучи  далi
свої думки, i знову замовк.
   ‘елЯнин почекав  Якусь  хвилину,  потiм  неголосно  кашлЯнув  i  ступив
уперед. Ћбидвi дiвчини здригнули, оглЯнулись i хутенько посхоплювалисЯ.
   - –е ти, пане титарю? - привiтно мовив батюшка.
   - џ, панотче, - вiдповiв селЯнин, нахилЯючи голову, й,  звернувшись  до
Џрiсi, додав: - ’и, дочко, доглЯнь за коровою, та не забудь приготувати їй
пiйло.
   - ‡араз, тату, - вiдповiла ЏрiсЯ.
   - џ до тебе ще забiжу, - шепнула Џрiсi єврейка.
   - ѓаразд, гаразд, - зрадiла  та,  i  обидвi  дiвчини  швидко  зникли  в
глибинi двору.
   - Ќу що, довiдавсЯ, чого  то  вчора  така  заграва  була?  -  звернувсЯ
батюшка до титарЯ.
   - Ќе зовсiм, панотче, - вiдповiв титар,  з  пошани  сiдаючи  на  певнiй
вiдстанi вiд свЯщеника. - ™о пожежа була в мiстечку, то це так, а що  саме
згорiло - невiдомо... ‡'їхалосЯ панство туди й забавлЯєтьсЯ.  Њоже,  замок
знову пiдпалили, а певнiше, що селЯнськi хати.
   - Ћх, господи! - зiтхнув свЯщеник. - ’а що ж це їм  заманулосЯ  в  таку
суш та пускати вогонь!
   - Ђ хiба вони про це думають, панотче? - провадив  далi  титар.  -  Ђби
забава, а що пiслЯ тої забави з людьми нещасними буде, то  їм  байдуже.  -
‚iн безнадiйно  махнув  рукою  й,  зiтхнувши,  мовив  далi:  -  Ћно  ЊотрЯ
˜апувалова втекла од панiв... i тепер її сховали за болотом  у  байрацi...
„окiЯ втопиласЯ в панському ставку...
   - Џощо ти залишаєш нас, господи! - тихо  прошепотiв  свЯщеник  i  сумно
похилив голову.
   - Љажуть, що їх усiх зiгнали на панський двiр, ну,  котрi  смiливiшi  -
кинулись навтiкача... от i „окiЯ з Њотрею...  ЊотрЯ  Якось  сховаласЯ  вiд
погонцiв, „окiЯ не встигла... бачить, що доганЯють, ну вона й  кинулась  у
воду.
   Љоли  ж  урветьсЯ  твоє  довготерпiннЯ,  господи?  -  скрикнув  обурено
старенький свЯщеник i, неначе злЯкавшись свого ремства, безгучно зашепотiв
слова молитви.
   ’итар почав розповiдати батюшцi й про iншi знущаннЯ та  насильства,  що
їх чинили по хуторах економи.
   Њовчки слухав свЯщеник слова титарЯ, затуливши обличчЯ долонЯми.
   - ™о ж робити нам, панотче? - спитав, перечекавши Якусь хвилину, титар.
   - ™о робити, сину  мiй?  ‚iрувати,  надiЯтись  i  терпiти!  -  вiдповiв
старий, вiднЯвши долонi рук вiд обличчЯ  i  звiвши  на  титарЯ  скорботний
поглЯд. - Ќiщо не дiєтьсЯ без волi господньої, жодна волосина не  впаде  з
нашої голови без волi його! Њоже, вiн, всеблагий, i посилає нам  цi  муки,
щоб змiцнити нас у вiрi й терпiннi:
   прийде час, i всi ми станемо перед господом - i малi,  i  сильнi  свiту
цього, i всЯкому воздасть господь за дiла його, i не забуде вiн нi  єдиної
сльози, пролитої убогим i гнаним...
   - Ћх, так, панотче, - зiтхнувши, вiдповiв титар,  -  там-то  нагородить
господь, а що ж робити нам тут?
   - ’ерпiти й надiЯтисЯ на ласку божу: хто перетерпить  до  кiнцЯ  -  той
спасетьсЯ.
   - „обре терпiти за себе, панотче, а Як же терпiти за рiдну  дитину,  Як
дивитисЯ на глум та на муки її? Ќi, нi, вже  коли  пани  хапають  собi  на
потiху наших жiнок i наших дочок, тодi не  можна  терпiти!  ’а  краще  вже
самим повбивати їх, нiж вiддати лЯхам на поталу!
   - Ћх, дiти мої, бiдна моЯ паство! џк зможу Я  захищати  вас,  безсилий,
убогий пастир, од злохитрих  вовкiв?  -  простогнав  свЯщеник.  -  џ  можу
молитисЯ, молитисЯ ‚севишньому, а ви, - вiн розвiв руками, - скаржтесЯ...
   - Љому скаржитисЯ, панотче? - з гiркотою промовив титар. - —и коронному
гетьмановi,  чи  сенатовi,  чи  самому  королевi?  ’а  длЯ  всiх   же   їх
благочестивий христиЯнин гiрше пса! Ћт, - провадив далi  титар,  понизивши
голос, - у мене душа мре за Џрiсю, - вiн глЯнув  у  бiк  молодої  дiвчини,
Яка, впоравшись  iз  своєю  роботою,  стоЯла  коло  перелазу  й  задумливо
дивиласЯ на широку сiльську вулицю, що бiгла в безкраїй степ. - “же й так,
учора чи позавчора, проїздив тут один молодий панок  через  наше  село,  з
тих, iз замкових, побачив Џрiсю, й, видно, сподобалась вона йому,  заводив
мову про се й те, хотiв червiнцЯ подарувати, та Я вже одiслав її... Ќу що,
Як надумають i її потЯгти в замок?
   - Ѓудемо сподiватись на ласку господню, - тихо промовив свЯщеник,  -  а
поки що одвести б її куди-небудь звiдси подалi... не вiк же  бенкетуватиме
тут панство!
   - џ й сам так думав, панотче... ’а куди вести? ‘крiзь однакове горе.  I
там пани, i тут пани!.. …х, видно, вже свiт клином  зiйшовсЯ  длЯ  нас!  -
’итар стримав зiтханнЯ й похилив голову  на  руку.  Љiлька  хвилин  обидва
старi мовчали.
   - Ћсь Џетра немає, - заговорив знову титар, - погнали на роботу, а  вiн
такий гарЯчий... боюсь Я...
   - Ѓог милостивий.
   - Ћх, ох! Љазали дiти, що полковник ‡алiзнЯк бачив їх у Љиєвi та обiцЯв
i до нас заїхати.
   - •оч би приїхав, може, порадив би щось. Џочувши цi слова, ЏрiсЯ швидко
озирнулась.
   - ’а тiльки нi, - провадив далi титар, - наврЯд чи вiн заїде: хiба мало
в нього своїх справ?.. ’ут уже такий скрут  приходить,  що  й  сказати  не
можна! - вiн розвiв руками й  похилив  на  груди  голову.  ЏрiсЯ  стримала
зiтханнЯ й обернуласЯ знову до вулицi.
   "Ђ що ж, батько правду каже! - промайнуло у неї в думцi. - Џевно, вiн i
не приїде. ѓосподи, а Як би хотiлосЯ побачити його ще  раз!  џкий  же  вiн
хороший, ласкавий, такого лицарЯ Я не бачила ще нiколи!"
   „авно, ще в дитЯчi лiта, коли батько розповiдав про славного полковника
‡алiзнЯка, оборонцЯ православної вiри й бiдних селЯн, Џрiсi  все  хотiлосЯ
побачити того веЯетнЯ; бувало, довгими зимовими ночами вона все думала про
нього, Який вiн iз себе, i де живе, i що робить, i  Як  вiн  говорить,  Як
убираєтьсЯ? I все вона бачила його перед собою  i  гарним,  i  ставним,  i
вiдважним, i розумним; але таким, Яким вiн  виЯвивсЯ  насправдi,  вона  не
бачила його i ввi  снi.  "—и  є,  -  ЏрiсЯ  задумливо  глЯнула  в  iмлисту
золотаво-рожеву далину, - в нього  сестра,  мати?  џкi  вони  щасливi,  що
можуть завжди бути коло нього, слухати його,  догоджати  йому?  —и  приїде
вiн, чи їй уже не судилосЯ бiльше бачити його  нiколи,  нiколи?"  -  ЏрiсЯ
глибоко зiтхнула й, похиливши  голiвку,  знову  поринула  в  хаос  неЯсних
болiсних дум. ’им часом робочий день уже догорiв i  длЯ  села  настав  час
вечiрнього вiдпочинку й вечiрнiх клопотiв.
   ‡ пашi поверталасЯ череда: в клубах  сiрої  курЯви  дрiбненько  трюхали
вiвцi, а за ними вже виступали поволi, повагом солiднi круторогi корови.
   ‘ело одразу сповнилось гамором. ‘крiзь верещали свинi,  мукали  корови,
погукували господарi. ’ри вiвцi, загубивши дорогу, збилисЯ посеред  вулицi
й одчай-душно бекали, не рухаючись з мiсцЯ.
   ЏочулосЯ тихе форканнЯ коней; кiлька хлопцiв проїхало в поле, ведучи на
поводi по двоє, по троє  коней;  прорипiв  вiз,  запрЯжений  парою  волiв;
потЯглисЯ вздовж вулицi втомленою ходою жiнки й чоловiки,  повертаючись  з
полЯ.
   ’еплий, мирний  вечiр  тихо  спускавсЯ  над  стомленим  селом...  џкась
незрима ласка  почуваласЯ  в  Ясному  високому  небi,  в  лагiдному  сЯйвi
пригасаючої вечiрньої заграви  i  в  самому  повiтрi,  напоєному  пахощами
квiтуючих хлiбiв. ‡давалосЯ, господь створив цей привабливий  куточок  длЯ
тихого щастЯ й працi, та проте на обличчЯх селЯн, що  поверталисЯ  додому,
не було помiтно  й  найменших  слiдiв  радостi  й  веселощiв.  ‡рiдка  хто
порушував понуре мовчаннЯ; тiльки дiти, Якi нiколи не втрачають  здатностi
веселитисЯ, iз смiхом i  галасом  купалисЯ  в  стовпах  золотавої  курЯви,
збитої на шлЯху; та жвавий смiх їхнiй звучав Якось тужливо, сумно в  цьому
принадному затишку.
   “ цей час коло плоту почувсЯ радiсний вигук Џрiсi:
   - ’ату, панотче! Џетро йде! Џетро йде!
   - Ќу й слава богу! - промовили разом батюшка й титар  i  перехрестилисЯ
широким хрестом; титар прикрив долонею очi й глЯнув  туди,  куди  показала
ЏрiсЯ. ‘правдi, вздовж вулицi поволi йшло кiлька парубкiв i лiтнiх  селЯн;
бiлi сорочки їхнi були  iусто  припорошенi  курЯвою,  а  засмаглi  обличчЯ
здавались стомленими й змученими... Ќаблизившись до церковної садиби, один
з них, ставний молодий парубок  з  гарним  смаглЯвим  обличчЯм  i  чорними
бровами, вiдокремивсЯ  од  своїх  товаришiв  i,  ставши  однiєю  ногою  на
приступку перелазу, перескочив у двiр.
   - ‡доров був, Џетре! - радiсно гукнула ЏрiсЯ, кидаючись йому назустрiч.
- —ого так довго баривсЯ?
   - ‡дорова, сестро! - уривчасто вiдповiв  Џетро  на  радiсне  привiтаннЯ
Џрiсi й,  не  помiчаючи  її  руху,  подавсЯ  до  хати.  ‚iн  пiдiйшов  пiд
благословеннЯ батюшки, поцiлував шанобливо руку  батьковi  й,  скинувши  з
плечей торбу, важко сiв на траву.
   - ™о, втомивсЯ, сину? - ласкаво звернувсЯ до нього свЯщеник.
   - Ќе чую, панотче, нi плечей, нi рук, нi голови!
   - —ого так довго держали? - спитав титар.
   - ђобота була, батьку.
   - Ђ Яка робота?
   - ‚ажна  та  хитра!  -  голос  молодого  парубка  прозвучав  сердито  й
насмiшкувато, а уста скривила зла посмiшка.
   - Ђ що таке? - промовили разом батюшка й титар.
   - ˜лЯхтичевi будинок руйнували, сад викорчовували  та  на  мiсцi  всiєї
його садиби орали поле...
   - Ќавiщо ж то?
   - Ќа-потiху пановi губернаторовi та його можновладним гостЯм. –iлу  нiч
держали нас на роботi, не дали й хвилини спочити, а щоб скорiше йшло дiло,
спалили в цього самого шлЯхтича i будинок, i хлiб,  i  все  його  добро...
гаразд хоч жiнку з дитиною витЯгли та вiдпровадили до Якогось сусiда.
   - Ћ  господи!  ’а  що  ж  це  коїтьсЯ?  -  вигукнув  з  болем  батюшка,
простЯгаючи до неба руки.
   - ˜лЯхтич той Як побачив,  що  на  мiсцi  його  фiльварку  саме  тiльки
гладеньке поле, - розповiдав Џетро, - гримнув на землю, мов мертвий, ледве
одволали, та й то, кажуть, з розуму зсунувсЯ. Ќу, зате панство потiшилосЯ,
добрЯче потiшилось! Ћце одна наша робота була, а друга теж весела: дуби та
берези в лiсi корчували та перевозили на пiсок, за одну нiч лiс посадили!
   - ѓосподи! Ђ гречка ще й досi не сiЯна, - промовив, зiтхнувши, титар.
   - Ќе буде зiбране й сiно, тату! - говорив далi з  Якоюсь  їдкою  злiстю
Џетро.  -  Ћднi  бенкети  закiнчились,  почнутьсЯ  iншi.   Џанство   знову
збираєтьсЯ, мабуть, затiває щось нове.
   - Ћх-ох! - зiтхнув батюшка, опускаючи  руки.  -  ’ерпiти  треба,  дiти,
терпiти...
   - ’а терпимо ж, - вiдповiв Џетро iз злою посмiшкою,  i  в  чорних  очах
його блиснув прихований вогник, - тому  ж  i  поводитьсЯ  з  нами  панство
гiрше, нiж з дворовими псами своїми!
   Ќiхто нiчого не вiдповiв на їдкi слова парубка. ‡апала важка  мовчанка.
Ќа обрiї показавсЯ мiдно-червоний край мiсЯцЯ, а за кiлька хвилин випливло
i все червоне око й нiби повисло в синюватому туманi.
   - ™о ж, Џрiсю, - промовив нарештi  титар,  звертаючись  до  дочки,  Яка
допiру пiдiйшла вiд перелазу, -  давай  же  нам  вечерЯти.  †ити  все-таки
треба, треба й їсти.
   ЏовечерЯли мовчки, нiхто не промовив i слова.  “  всiх  було  тЯжко  на
серцi й слова самi завмирали на устах.
   Џрибравши  вечерю,  ЏрiсЯ  знову  пiдiйшла  до  перелазу  й,  сiвши  на
приступцi, поклала голову на руку i втупила свiй сумний  поглЯд  в  залиту
срiбним мiсЯчним сЯйвом далину.
   Џетро пiдвiвсЯ з мiсцЯ, перехрестивсЯ й пiдiйшов до  Џрiсi.  ‰ому  було
жаль сестри й хотiлосЯ загладити неприємне враженнЯ вiд суворої зустрiчi.
   - —ого зажуриласЯ, сестро? - промовив вiн, ласкаво доторкаючись  до  її
плеча.
   - ’ак собi, братику, нудно чогось.
   - •iба знов трапилось щось лихе на селi? - швидко спитав парубок. -  џк
‘ара?
   - Ќi, нiчого, слава богу, все гаразд, i ‘ара була в нас щойно!
   - Ќу що ж вона казала?
   - ’а так, нiчого; ото тiльки каже, що батько її  сердитьсЯ  за  те,  що
вона бiгає до нас.
   - Ђч, жид проклЯтий, а йому ж що таке? - iз злiстю промовив Џетро.
   - џк то що? - здивуваласЯ ЏрiсЯ. - ‚они жиди, а ми христиЯни... Ќу,  от
вони й ненавидЯть нас.
   - ѓм! - Џетро Якось непевно крекнув i спересердЯ оджбурнув гiллЯчку, що
потрапила йому пiд ноги.
   - ђозпитувала ‘ара про тебе, Џетре, коли ти вернешсЯ, - додала ЏрiсЯ.
   - Ќу, а ти що ж?
   - ‘казала, що не знаю.
   - Ќе знаю... гм... ну, так... звичайно, - промовив  Џетро  й  пiшов  до
повiтки.
   - ‘тривай, куди ти? - спинила його дiвчина.
   - ’а от хочу поїхати з кiньми в степ.
   - ’а куди тобi, ти й так  натомивсЯ,  та  й  ‘ара  казала,  що  пiзнiше
забiжить до нас.
   - Ђ! - протЯг Џетро й додав: - ‹ибонь, правда твоЯ, - втомивсЯ Я  дуже.
‚iн сiв на товсту колоду, що лежала коло перелазу, й,  вийнЯвши  з  кишенi
кресало та кремiнь, заходивсЯ викрешувати вогонь.
   ЊiсЯць пiднЯвсЯ ще вище й залив цiлим морем чарiвного свiтла село. Ћдин
по одному завмирали всi клопiтливi звуки села. Ќадходила нiч.
   - Џрiсю, - озвалось тихо коло перелазу, - ти тут?  Џочувши  той  голос,
Џетро хутко обернувсЯ.
   - ’ут, - швидко  вiдповiла  дiвчина,  -  ходи  сюди,  ‘аро,  Џетро  вже
повернувсЯ. ‡а хвилину молода  єврейка  сидiла  на  колодi  мiж  Џрiсею  й
Џетром.
   - Ђ що, вирвалась? - говорила ЏрiсЯ, смiючись i обнiмаючи ‘ару.
   - ‚ирвалась, - вiдповiла та з усмiшкою.
   - Ѓатько не пускає? - спитав Џетро, не виймаючи люльки з рота.
   - ‘ердитьсЯ страх Як! Људи Я ото не подивлюсЯ,  тiльки  у  вас  менi  й
добре, не вийшла б нiкуди звiдси, а додому хоч би й не  вертатисЯ  нiколи,
не розлучаласЯ б з вами й на хвилину! - вирвалосЯ  в  єврейки  гарЯче,  i,
нiби схаменувшись, вона швидко спитала: - Ќу, розкажи ж менi, Џетре,  чого
тебе кликали?
   Џарубок спохмурнiв.
   - Ќе розпитуй, - промовив  вiн  суворо,  -  скажи  краще  менi,  що  ти
пороблЯла без мене?
   - џ нiчого... Ђ батько їздив у Ѓар; сватають мене туди. I  батько  хоче
видати мене скорiше, каже, що за теперiшнього часу  жiнцi  легше  прожити,
нiж дiвчинi.
   - ѓм!.. ‚оно так, - протЯг Џетро й додав Якимсь удавано недбалим тоном:
- Ќу, а ти ж пiдеш?
   - Ќiколи! - палко скрикнула ‘ара. - ˜видше в рiчку кинусЯ, а  замiж  не
пiду.
   Џетро швидко глЯнув на ‘ару й потупив очi. ЋсЯЯна  мiсЯчним  промiннЯм,
вона здаваласЯ ще кращою, i чорнi очi її блищали на блiдому  обличчi,  мов
два величезнi дiаманти.
   - ’а вони ж тебе й не питатимуть, силою оддадуть, - буркнув вiн понуро,
не дивлЯчись на ‘ару.
   - Ќi, нi! Ќе оддадуть, - скрикнула вона, - Я прийшла  до  вас  просити,
щоб батюшка охрестив мене.
   - ’ебе? Ћхрестити? - скрикнув Џетро. - ’а хiба ти?..
   - •очу бути христиЯнкою, хочу бути вашої вiри, хочу любити вашого бога,
доброго, лагiдного, милостивого, хочу  пiзнати  його  й  носити  в  своєму
серцi, - схвильованим голосом заговорила ‘ара. - џкщо  вас  гонЯть,  нехай
гонЯть i мене разом з вами, Якщо вас мучать, нехай мучать i мене, все, все
хочу роздiлити з вами!
   - ‘аро! - прошепотiв схвильованим голосом Џетро й спинивсЯ.
   - ѓолубко моЯ! - гарЯче скрикнула  ЏрiсЯ  i,  обнЯвши  молоду  єврейку,
почала її цiлувати.
   - Ђ чи подумала ти, ‘аро, про те, що батько  проклене  тебе,  вижене  з
дому? - заговорив Џетро.
   - џ й сама не лишусь... „ушно менi там, нудно! ’уга  гризе.  ’Яжко  вiд
їхньої ненавистi  й  злостi,  -  палко  заговорила  єврейка,  i  голос  її
затремтiв невимовною тугою. - ‚они ненавидЯть  усiх  вас;  в  їхнiх  душах
тiльки злiсть i помста... Ќi, нi! Ќе можу Я жити з ними: чужi вони менi!
   - Ђле ж ти їм не чужа. ‚они цього не  допустЯть,  вони  можуть  тебе  i
вбити! - промовив Џетро суворо, насупивши брови.
   - ™о ж, нехай убивають! - гарЯче скрикнула ‘ара. - „уша моЯ дорожча  за
життЯ!
   - Ќiколи, нiколи не вб'ють! - швидко  перебила  її  ЏрiсЯ.  -  •iба  ми
дозволимо тебе вбити? Њи сховаємо тебе, оборонимо... ’и житимеш з нами, ти
будеш моєю сестричкою! Џравда, Џетре, правда?  -  перепитала  вона  кiлька
разiв, пригортаючи й голублЯчи єврейку й ласкаво заглЯдаючи братовi в очi.
- ’а чого ж ти мовчиш, Џетре, скажи, хiба ти дозволиш жидам убити ‘ару?
   - ‡а одну її волосинку Я їм шкуру  спушу!  -  несподiвано  вирвалось  у
Џетра, i очi його блиснули пiд чорними  бровами.  ‘  ара  потупила  очi  й
зашарiлась.
   - ’iльки чи погодитьсЯ панотець охрестити мене? - промовила вона  тихим
невпевненим голосом, зводЯчи на Џетра знову глибокi, чудовi очi.
   - ЏогодитьсЯ, погодитьсЯ! - жваво озваласЯ ЏрiсЯ, схоплюючись з мiсцЯ й
беручи ‘ару за руку. - •одiм до нього!
   ‘ара й Џетро пiдвелисЯ  з  мiсцЯ...  Ђле  несподiвано  здалеку  долинув
швидкий тупiт кiлькох коней.
   “сi хутко оглЯнулись.
   ‚улицею села мчало учвал кiлька озброєних козакiв. Џоперед  усiх  летiв
на чудовому бiлому, Як снiг, конi Якийсь ставний, широкоплечий козак.
   - Ѓратику, голубчику, та це ж вiн, вiн! - скрикнула ЏрiсЯ тремтЯчим  од
хвилюваннЯ голосом i, вхопивши Џетра за руку, гарЯче  стисла  її  в  своїй
руцi.
   - ’а хто вiн? •то такий? - промовив  здивовано  Џетро,  та  не  встигла
ЏрiсЯ вiдповiсти братовi, Як передовий вершник крикнув гучним голосом:
   - ѓей, хто там! ЋдчинЯйте ворота! Џриймайте далеких гостей!
   - Џолковник ‡алiзнЯк! - радiсно  вигукнув  Џетро  й  прожогом  метнувсЯ
одчинЯти гостЯм ворота.
   Љоли минули першi хвилини радiсної зустрiчi, батюшка  запросив  дорогих
гостей у хату вiдпочити й закусити, чим бог послав.
   - Ќавiщо, отче •омо, в хату? - весело вiдповiв  ‡алiзнЯк,  розправлЯючи
свої могутнi плечi. - ’ут, пiд  божим  наметом,  i  просторiше,  i  дихати
вiльнiше!
   - Ќу й гаразд, - погодивсЯ батюшка.
   ‡а пiвгодини всi вже сидiли круг розстеленого рЯдна, на Якому  ЏрiсЯ  й
Џетро порозставлЯли все, що тiльки знайшлосЯ кращого в них у господi. Љруг
рЯдна посiдали ‡алiзнЯк, троє його товаришiв, отець •ома й титар; Џетро не
посмiв сiсти в  присутностi  таких  поважних  гостей,  а  лишивсЯ  стоЯти,
прислужуючи гостЯм i часом вкидаючи до їхньої розмови й своє слово.  ЏрiсЯ
ж спиниласЯ в хатнiх дверЯх. ‘ерце її калатало, личенько розчервонiлосЯ  й
вiд клопоту, й вiд захвату, а очi так i сЯЯли, так i променились,  одверто
виЯвлЯючи всю палку радiсть, Яка охопила її чисту iстоту. ‚она не одривала
очей вiд ‡алiзнЯка.  ‚сЯ  облита  мiсЯчним  сЯйвом,  маленька  постать  її
вирiзьблювалась на тлi темних сiней Якимсь легким, свiтлим видiннЯм.
   - …ге ж, пане  полковнику,  -  говорив  з  радiсною  усмiшкою  батюшка,
звертаючись до ‡алiзнЯка, - i говорили менi дiти, що ти обiцЯв заїхати  до
нас, а все-таки не вiрилосЯ нам з титарем.
   - —ому ж не вiрилось, отче •омо? •iба Я коли забував давнiх друзiв,  та
ще Яких давнiх! •о-хо! Њабуть, рокiв двадцЯть знайомi: Я ж тодi ще  зовсiм
безвусий хлопець був.
   - ’ак, так,  -  батюшка  ласкаво  усмiхнувсЯ.  -  Џам'Ятаю,  з  батьком
приїжджав. Ѓагато вiдтодi часу минуло.
   - Ѓагато, - тихо мовив i титар, сумно киваючи головою.
   - Ѓагато, - зiтхнувши, промовив ‡алiзнЯк. - Ѓагато  й  горЯ  навалилосЯ
вiдтодi на нашi плечi. Ќу, та що там горе лiчити, - перебив вiн сам себе з
веселою усмiшкою, - не такої ми мудрої науки,  щоб  могли  перелiчити  все
своє горе, - то  вже  панам-лЯхам,  єзуїтам  або  звiздарЯм  Якимсь  легше
зробити, а не нам! ’а цур йому й пек! - вiн, усмiхнувшись, махнув рукою й,
звернувшись до свЯщеника, додав: - ’а Як же ви живете, отче  •омо?  Њи  ж,
либонь, рокiв десЯть з вами не бачилисЯ.
   - ’ак, так... десЯть. Ђ що Я? - старенький нiЯково усмiхнувсЯ. -  „Якую
roc-подевi милосердному: ось поховав панiматку...  то  пан  титар  прийнЯв
мене до себе... годує й грiє, а Я не можу нiчим i вiддЯчити йому, не  можу
через свою убогiсть...
   - Џанотче... ну й Як таки отаке, - заговорив титар, увесь  почервонiвши
од хвилюваннЯ, - Я длЯ вас не те що, а навiть...
   - ‡наю, знаю, - з ласкавою усмiшкою перебив його отець •ома, -  ти  длЯ
мене нiчого не пошкодуєш, та тiльки не вартий  Я  того,  немiчний,  убогий
пастир!
   - ‚и не вартi? - вигукнув титар i, знiЯковiвши, затнувсЯ.
   - Џро це вже не вам судити, панотче, - зауважив i ‡алiзнЯк,  -  а  нам,
грiшним, що потребуємо молитов ваших. Ќу, а Як ти,  пане  титарю,  -  теж,
видно, повдовiв?
   - Ћсиротiв, пане полковнику, - журливо  зiтхнувши,  вiдповiв  титар.  -
‡осталосЯ ось тiльки двiйко дiток.
   - Ѓачив, бачив: парубок хоч куди козак! ’акого жаль дома держати.  —ому
не посилаєш сина на ‡апорожжЯ?
   - Људи вже нам! •iба пустЯть?
   - Ђ ти й не  питай!  •е-хе!  •iба  запорозькi  землi  од  Џольщi  муром
кам'Яним одгородженi? ’а вiльному птаховi й мури не стоЯть  на  перешкодi,
от що! Џарубок хороший, Я його по дочцi твоїй признав, схожа на  покiйницю
матiр.
   - …ге ж, усЯкий впiзнає.
   - ЉрасунЯ! - ‡алiзнЯк з усмiшкою глЯнув на Џрiсю.
   Џiд його поглЯдом дiвчина зовсiм знiЯковiла й опустила очi.
   - Ќа горе собi, - важко зiтхнувши, вiдповiв титар.
   - Ќа горе собi?  ‚iдколи  ж  це,  пане  титарю,  краса  за  горе  стала
вважатисЯ?
   - ‚iдтодi, пане полковнику, Як пани зовсiм опанували нас... …, та що це
ми, - перебив вiн себе, - такi розмови завели! ЏризволЯйтесь, гостi  любi,
даруйте, немає господинi, дочка ще дитина  зовсiм,  а  Я  не  вмiю  гаразд
пригостити. Ћсь слив'Яночка, ось варенуха, а це ось сало копчене,  таранЯ,
палЯницЯ... ‚ибачайте, не звикли ви до такої їжi, та - що бог послав.
   - ѓодi, годi, пане титарю, - перервали ‡алiзнЯк та його товаришi.  -  “
нас руки звичнi, самi знайдуть дорогу, та й зубiв припрошувать не треба...
а страва й питво - саме ласощi длЯ нашого горла.
   - Ќу, а що ж ти пороблЯв, синку? - спитав свЯщеник.
   - џ? - ‡алiзнЯк повiв бровою й вiдповiв загадково. - ’а їздив же все...
сiЯв... у "хлiбороби" пошивсЯ...  Ќе  знаю  тiльки,  Якi  будуть  "жнива".
Џравду кажучи, добре поливають люди землю i кров'ю,  й  слiзьми,  можна  б
сподiватисЯ добрих сходiв... Ќу, поживем, побачимо. Ђ тим  часом  одмовлЯв
людей вiд поодиноких повстань, просив їх поберегти свої сили  до  слушного
часу: та  що  робити,  адже  важко  стримати  того,  кому  до  горла  ножа
приставили. - ‡алiзнЯк глибоко зiтхнув i додав уже iншим тоном: - Ђ  тепер
ось до вас просто iз свЯтого нашого града Љиєва.
   - Ћт, пане полковнику, i розкажи нам, що робитьсЯ там.
   -  ’а  що  ж,  панотче?  ‚iдомо,  Як  у  Љиєвi:  все  сЯє   лiпотою   й
благообразнiстю.  ‘вЯта  ‹авра  всЯ  наново  прикрашена.   „звiницю   таку
побудували, що вершиною своєю мало хмар небесних  не  сЯгає.  Ѓув  у  отцЯ
архiмандрита, добре в нього: всюди лад,  всюди  достаток.  „уша  радiє,  i
просто подумав би, що в рай  небесний  попав,  коли  б  не  нашi  прочани!
‘тарцi, покалiченi лЯхами, Як почнуть розказувать про те, що дiєтьсЯ в них
по селах, так од жаху волоссЯ на головi пiдiймаєтьсЯ. Ќе знаю,  нащо  люди
мiстЯть пекло в серединi землi, коли воно в нас тут - у серцi “країни!..
   - Ћх, Як тЯжко нам, бiдолашним! - заговорив свЯщеник. - ‡овсiм лишилисЯ
ми без голови; немає в  нас  нi  митрополита,  нi  архiєреЯ,  навмисне  не
допускають лЯхи обрати їх, щоб ми заблудились усi  в  темрЯвi  нiчнiй,  Як
отара  без  пастуха.  ‡вернулисЯ  ми,   всi   пастирi,   до   архiмандрита
переЯславського ѓервасiЯ, щоб прийнЯв нас у свою  єпископiю...  i  прийнЯв
свЯтий отець, не побоЯвсЯ; та все ж таки далеко, через „нiпро; а до  Љиєва
близенько i своЯ землЯ... тiльки одiрвали нас...
   - Ђ що ж у вас, - спитав ‡алiзнЯк, - теж переслiдують?
   - ’а поки що цiєї убогої церкви нашої не чiпали, - вiдповiв батюшка,  -
а Як уже людей мордують, то й сказати не можна!
   - Ђ хто ж у вас пан? - спитав один iз супутникiв ‡алiзнЯкових.
   - ’а пан-то џблоновський, а править усiм губернатор Љшемуський.
   - Љшемуський? - з подивом перепитав сивоусий козак, Який  супроводжував
‡алiзнЯка. - ѓе, чув Я давно це прiзвище!
   - …ге ж, еге, знайоме щось, - докинули й обидва його товаришi.
   - ‘тарий вiн уже тепер, мабуть, - провадив сивоусий козак,  спорожнивши
кухоль i смачно закушуючи шматком сала з палЯницею.  -  Ђ  рокiв  двадцЯть
п'Ять тому, та, либонь, так, - то, їй-богу, звiр  неситий  був;  певно,  й
серед лЯхiв такого важхо було знайти.  Ѓоже,  боже,  чого  вiн  тiльки  не
вироблЯв по всiй околицi! ’а ось розповiдають, - запорожець розправив свої
богатирськi вуса й вiв далi. -  †ив  тут  недалеко  один  наш  запорозький
козак. ‚иписавсЯ з коша, одруживсЯ, ну  й  зажив  сiм'єю.  ’ак  на  завадi
стало, бач, пановi губернаторовi щастЯ бiдного козака; от i  вигадав  вiн,
що козак бунтар, що навмисне оселивсЯ тут,  щоб  допомагати  гайдамакам  i
бунтувати людей. Ќу й вирiшив, що  треба  покарати  його.  Ћт  виждав  вiн
хвилину, коли козака не було дома, налетiв мов шулiка, спалив хату,  жiнку
виволiк i вiддав челЯдi, а дiтей - i  сказати  тЯжко  -  звелiв  на  списи
пiднЯти. Ћх, старий ’аран мало розуму не одбiг. Ќалетiв вiн  з  товаришами
на замок губернатора, спалив його, пограбував, але губернатор  сам  кудись
сховавсЯ - не знайшов його ’аран, так i не загоїв свого горЯ. Љажуть,  вiн
живий i досi, тiльки ховаєтьсЯ десь, не хоче нi знати, нi бачити людей!
   - ’ак, так, чув i Я про це давнє дiло, - промовив ‡алiзнЯк.
   - Ќе лiпшi й новi його витiвки, - похмуро мовив Џетро, - катує  вiн  не
тiльки пiдвладних людей, а й свого брата, шлЯхту.
   - I нiде шукати на нього права, - додав титар, махнувши  рукою,  -  сам
тут королює над усiма! Љажуть, у нього вiд злостi розум каламутитьсЯ!
   - “ нього розум каламутитьсЯ, а  ми  повиннi  у  нього  в  послушенствi
ходити, - iз злiсною посмiшкою мовив Џетро. - —ого вiн тiльки не  вигадує,
щоб потiшити своїх гостей, i всi цi витiвки на  наших  спинах  кiнчаютьсЯ.
Ћднi ось бенкети скiнчились, почнутьсЯ другi. Џанство збираєтьсЯ:  мабуть,
затiває щось нове...
   - ѓо-го! - значливо протЯг ‡алiзнЯк. - I це ти, хлопче, напевне знаєш?
   - Ђ хто його знає, тiльки бачу, що все збираютьсЯ  пани,  радЯтьсЯ  про
щось, а разом з цим, звичайно, й бенкети, й усiлЯкi забави, й знущаннЯ над
хлопами, над схизматами.
   - ’реба б наглЯдати за ними, - промовив ‡алiзнЯк,  поводЯчи  бровою,  -
добру новину повiдомив ти нам, хлопче, їй-богу!  ™о  б  там  не  затiвали,
однаково згоди  мiж  ними  не  буде,  роздiлЯтьсЯ  вони  на  Џотоцьких  та
—арторийських i ђадзiвiллiв та й  заходЯтьсЯ  воювати  однi  з  одними,  а
тодi... - протЯг вiн значливо й спинивсЯ.
   - ™о тодi? - швидко спитав Џетро й  подививсь  на  ‡алiзнЯка  пильно  й
допитливо.
   ‡алiзнЯк обернувсЯ до хлопцЯ й тiльки-но хотiв вiдповiсти йому, Як бiлЯ
перелазу почулисЯ кроки й голоси кiлькох селЯн.
   - Џетре, Џетре! - загукав хтось. - Ђ йди лишень сюди.
   Џетро пiдiйшов до перелазу. Ќа вулицi стоЯло кiлька селЯн з  шапками  в
руках.
   - Ђ що, хлопче, чи правда, що до отцЯ •оми завiтав з козаками полковник
‡алiзнЯк? - спитав його селЯнин iз смаглЯвим, подзьобаним вiспою обличчЯм,
що стоЯв попереду.
   - ’ут вiн, у нас. Ђ що?
   - ’а так, хотiли порадитисЯ з його милостю.
   - ЏорадитисЯ, то йдiть, iдiть, панове; Я радий з братами поговорити,  -
голосно обiзвавсЯ ‡алiзнЯк, встаючи з мiсцЯ.
   - Ѓлагослови, панотче! - звернулись селЯни до батюшки.
   - Iдiть, iдiть, дiти мої, - вiдповiв  отець  •ома,  теж  пiдводЯчись  з
мiсцЯ. ‘елЯни зайшли в двiр i спинилисЯ коло ворiт. ‡алiзнЯк i отець  •ома
пiшли  їм  назустрiч;  козаки,  що  сидiли  навколо  рЯдна,  й  титар  теж
попiдводились з мiсцЯ й приєдналисЯ до ‡алiзнЯка.
   - Ѓудь здоровий, батьку! - заговорили разом селЯни, низько  вклонЯючись
‡алiзнЯковi.
   - ‡доровi були, братове любi, - вiдповiв ‡алiзнЯк i також уклонивсЯ їм.
- Ђ що скажете хорошого?
   - „е вже там  про  хороше  говорити?..  Џорадитись  прийшли...  ™о  нам
робити, батьку? - загомонiли разом селЯни.
   - Ђ що сталосЯ, друзi?
   - †ити нам несила, - сказав селЯнин, що стоЯв попереду.
   - Ќесила, - мов луною вiдгукнулисЯ й iншi.
   - ™о ж таке? ЌещастЯ Якесь трапилосЯ? Ќеврожай, пожежа?
   - џке нещастЯ? ™о нам неврожай! Ћднаково пани все до  рубцЯ  забирають,
знущаютьсЯ, катують! - заговорили одразу всi селЯни.
   - ’а стривайте ж, не всi  разом,  -  почулисЯ  голоси,  -  нехай  „зюба
говорить.
   - ’а що ж тут говорити, - похмуро почав  рЯбий  селЯнин.  -  ‘ам,  пане
полковнику, знаєш, Яке тепер наше на ‚країнi життЯ? ђанiше, кажуть батьки,
Як оселились ми тут, то зобов'ЯзалисЯ пановi два днi на тиждень робити,  а
тепер уже так вийшло, що не маємо нi днЯ, нi ночi длЯ своєї роботи.  Ќемає
нам i свЯта, день у день робимо на пана. ’а не тiльки на панськi роботи, а
й на панськi потiхи ганЯють нас економи - i дiвчат, i жiнок, i  старих,  i
хворих! Ђ коли що вночi зробиш длЯ  себе,  то  все  вiдберуть  економи  на
замок! Ѓ'ють, калiчать, безчестЯть сiм'ї нашi!
   - ’ак, так, пане полковнику, - загомонiли селЯни, обступивши ‡алiзнЯка.
   - ‡ церкви нашої глумлЯтьсЯ, з вiри знущаютьсЯ, - провадив далi  „зюба,
- жидовi владу дали над храмом божим...  дере  вiн  з  нас  за  все  -  за
хрестини, за вiнчаннЯ, за похорон, i багато хто, не маючи  чим  заплатити,
дiтей не хрестЯть, покiйникiв без попа ховають.
   - Ќесила терпiти! - заговорили  кругом  селЯни,  перебиваючи  „зюбу.  -
Ќесила!
   - Ђ хто ж вам велить терпiти? - спитав ‡алiзнЯк, блиснувши очима.
   - ЌедолЯ наша! - почулось тихе у вiдповiдь.
   - ™о ж робити нам? - промовив „зюба.
   - Ќе впадайте в розпач, дiти мої, - заговорив отець •ома, -  покладайте
надiю на  господа:  вiн  пошле  вам  свою  ласку.  ‚iрте,  дiти,  ждiть  i
надiйтесЯ... отець Њельхi-седек поїхав до Џетербурга просити за всiх нас!
   - Џоїхати-то поїхав, - сказав на це ‡алiзнЯк, -  та,  мабуть,  дiла  не
буде. ‚iрив би й Я, коли б тут iшлосЯ тiльки  про  наше  благочестЯ;  адже
нiчого простiшого немає, Як заступитисЯ за вiру своїх землЯкiв;  здаєтьсЯ,
вiд того нiкому б не сталосЯ нiЯкої кривди. Ђ тiльки поткнуласЯ  б  Њосква
це зробити, i завариласЯ б тут каша. ‚iрю Я, що царицЯ  заступиласЯ  б  за
благочестЯ наше, вiрю Я i в те, що Њосквi нiчого не варто знищити  Џольщу;
та Якби ж Џольща сама була, в тiм-то  й  горе  наше,  що  навкруги  Џольщi
лежить ще кiлька панств i сидить кiлька  королiв.  ’а  й  пани  нiзащо  не
послухалисЯ б, з доброї волi, слова царицi... ™об ото вони дали  вiльностi
й права - дожидайтесь! ’а швидше вони собi  горлЯнки  поперерiзують,  анiж
погодЯтьсЯ на це. Џочали б оборонЯтисЯ... розгорiласЯ б вiйна, а  в  вiйну
встрЯли б сусiди... завариласЯ б каша, i в тому-то  й  рiч,  що  невiдомо,
кому б тодi довелосЯ висьорбати  лихо!  ’ому  Я  й  кажу  вам:  нема  чого
сподiватись на чужу допомогу, нiхто заради нас не розпочне вiйни!
   - ’о що ж робити, пане полковнику? Ќавчи! - заговорили селЯни разом.
   - ™о робити? ’реба самим за себе турбуватисЯ,  знаєте,  Як  у  приказцi
говоритьсЯ: хто дбає, той i має!
   - ’а чи ж ми не дбаємо, батьку? Ox-ox, - простогнав  сивуватий  селЯнин
iз змученим обличчЯм. - ‚ночi встаємо, при мiсЯцi сiємо, при мiсЯцi жнемо,
та Яка з того користь? Ќаскочить економ i загарбає все,  всю  нашу  працю,
геть до зернини...
   - ‚иходить, i дбаєте не собi, а своєму вороговi,  одгодовуєте  неситого
собi на погибель!
   - ’а Як же його позбутисЯ? џк захиститисЯ?
   - Ђ ви помiркуйте гарненько... ‚ кожному селi наберетьсЯ селЯн  чоловiк
iз п'Ятсот, а то й тисЯча, а в мiстечку - то й учетверо бiльше... Ќу, а на
селi сидить один жид, один економ i чоловiк десЯть  коло  нього  надвiрної
челЯдi...
   - Џри замку наберетьсЯ бiльше команди, - почулисЯ понурi голоси.
   - Ђвжеж, при замках, у мiстечках, наберетьсЯ й селЯн бiльше, та  й  наш
брат ще вештаєтьсЯ... Ћдно  слово,  збери  всiх  економiв,  усiх  панiв  з
пiдпанками й жидiв та перемiшай з усiма нами, то в великiй  громадi  й  не
знайдеш їх, загублЯтьсЯ, мов кукiль у пшеницi.
   - їй-богу, правда!  ’ак,  пане  полковнику!  -  спiвчутливо  й  смiливо
обiзвалосЯ вже бiльше голосiв; але старi вперто мовчали, чухаючи потилицi.
   - ’ак-то воно так, - зауважив „зюба, - та ось що: в цiєї купки й списи,
й шаблi, й рушницi, й гармати, а в нас кулаки тiльки та дрючки.
   - ’а сокири, та ножi, та вила, та коси, - перебив ‡алiзнЯк.
   - Џравда, правда, - запальне вигукнув Џетро. - …х, аж руки сверблЯть!
   - ђушницi можна роздобути в панiв, - вiв далi ‡алiзнЯк,  -  Якщо  добре
попросити, то вони "позичать"; i гармат можна  прихопити  в  замках,  адже
коменданти теж "подобрiшають", коли до них гуртом звернутисЯ...
   ‚ юрбi почувсЯ смiх, похмурий настрiй поступово змiнювавсЯ  бадьорiстю,
i обличчЯ пожвавiшали не тiльки в молодих, але й у старих.
   - Ђ Як же це так зробити? ‚ажко,  батьку,  неможливо,  -  загомонiли  у
вiдповiдь селЯни.
   - ‚ажко! Ќеможливо! - палко заговорив ‡алiзнЯк, пiдступаючи  ближче.  -
’а хiба не було так само важко батькам нашим за славної  пам'Ятi  Ѓогдана?
Ѓуло ще важче, нiж нам тепер, бо Џольща тодi була страшна, сильна держава,
грiзна й длЯ  своїх  сусiдiв;  одначе  зумiли  дiди  нашi  вiдстоЯти  себе
назавжди вiд напасникiв, вiд-сахнути навiки  вiд  своєї  землi  ненависних
лЯхiв, оборонити церкву свою вiд ксьондзiв!
   - ’а то ж був гетьман Ѓогдан, пане  полковнику,  -  несмiливо  зауважив
„зюба.
   - ‡найшовсЯ б i тепер  такий  самий,  -  мовив  хтось  iз  ‡алiзнЯкових
супутникiв.
   - ‘права не в гетьмановi, а в нас! Ѓез нас, грiшних, i  гетьман  Ѓогдан
нiчого б не вдiЯв! Ђ що заважає нам, друзi мої, з'єднатисЯ  всiм  знову  -
всiм, посполитим, мiщанам, козакам, гайдамакам, попам i  дЯкам?  —ого  нам
боЯтисЯ  й  що  нам  втрачати?  ‡найте,  що  нiхто  не  пришле  нiзвiдкiль
допомоги... тiльки два шлЯхи зосталисЯ нам: або терплЯче ждати, поки  лЯхи
здеруть з нас останню шкуру, або спробувати щастЯ; або запанувати в  своїй
хатi, або загинути, а Якщо загинути, то перед смертю  помститисЯ  Як  слiд
лЯхам!
   - ‘лушно!!! ’ак, батьку!!! Џравда!!! - побадьорiшали селЯни.
   - Ќа бога, пане полковнику, схаменисЯ!  -  схвильовано  промовив  отець
•ома. - Џодумай, на що ти намовлЯєш людей? Ќа братовбивчу, жахливу  вiйну!
Џравда, лЯхи тЯжко кривдЯть нас, але нехай господь судить їх за їхнi дiла.
‡гадай слово господа, спаса нашого: "•то пiднiме меч - вiд меча й загине!"
   - Ќехай i загинемо, - палко заперечив ‡алiзнЯк,  -  та  поки  живi,  ми
захищатимем нашi свЯтинi, нашу вiру й нашу землю! ‘вою кривду  Я  ще  можу
простити,  але  дивитисЯ  склавши  руки,  Як   рiжуть   брата   мого,   Як
блюзнiрствують над храмом господнiм, о, нi! џ  терпiти  не  буду!  Љiстьми
лЯжу за них... i хiба що через труп мiй пiдступить до них ворог...  Ќу,  а
тодi що ж! Њертвi сорому не вiдають!
   “ натовпi пробiг схвальний шепiт.
   - Ђле господевi - вiдмщеннЯ... ‚iн воздасть, - знову  заговорив  тихим,
лагiдним голосом батюшка, - а нам лише без нарiкань скорЯтисЯ його  свЯтiй
волi... ™о нам це земне життЯ? Ћдна мить, а потiм, - вiн показав  на  синю
глибину неба, осЯЯну мiсЯцем, - там чекає нас життЯ, йому ж не буде кiнцЯ;
там уготує милосердний блаженство длЯ  принижених  i  зневажених  тут,  на
землi.
   - ’им паче, любий панотче, - збуджено говорив  далi  ‡алiзнЯк,  -  нема
чого  й  жалкувати  за  таким  життЯм!  ‚iддамо  його  на  захист  свЯтого
благочестЯ й наших братiв!
   - Ќi, друже, не нам втручатисЯ в дiла  господнi;  все  дiєтьсЯ  з  його
волi, i без неї не впаде жодна ваша волосина... - зiтхнув батюшка.
   - Ћт, от! - радiсно пiдхопив ‡алiзнЯк. - I Якщо ми повстанемо на ворога
й захистимо оружною рукою  нашi  свЯтинi,  то  це  вчинитьсЯ  теж  з  волi
господньої.
   ‘еред натовпу почулисЯ вже бiльш спiвчутливi голоси.
   Ѓатюшка розвiв безпорадно руками, схилив  покiрно  голову,  одiйшов  до
дверей хати й сiв на призьбi.
   - џ не пiдбиваю їх на помсту, на розбiй, - пiдвищив голос ‡алiзнЯк, щоб
його чув i свЯщеник, - Я  їм  кажу,  що  один  порЯтунок  длЯ  всiх  -  це
боротьба... Ѓоротьба проти нiкчемної держави, Яка не  має  сили  захистити
своїх пiдданцiв од сваволi панiв.
   - ‚се це так, - заговорив по хвилi мовчаннЯ „зюба,  -  та  чи  вийде  з
цього дiло? Ѓували ж, та й  тепер  не  перевелисЯ,  смiливцi,  наскакували
загонами на панськi добра, навiть на замки, i мстилисЯ за свої  кривди  та
образи: захлиналисЯ кров'ю замки й  палаци,  а  добра  переходили  до  рук
покривджених... ’а чим  це  кiнчалосЯ?  „еЯкi  щасливi  й  врЯтувались,  а
десЯтки невинних накладали за них своїми  головами.  Ћсь  уже,  либонь,  з
пiвсотнi рокiв триває гайдамаччина, а панського насильства не  знищила:  з
кожним днем посилюють пани своє буйство й душать нас усе дужче й дужче.
   ‘лова „зюби знову гнiтюче вплинули на гурт, почулисЯ тЯжкi зiтханнЯ.
   - ‘пасибi, друже „зюбо, - палко заговорив ‡алiзнЯк, - ти,  може,  й  не
хотiв, а пiдтримав мою мову. •то такий гайдамака? Њесник за  свої  кривди,
за свою власну шкуру... ‘ам ти кажеш, що зберетьсЯ загiн смiливцiв, котрим
залили за шкуру сала, помститьсЯ кривдникам та й утече, а  iншi  за  нього
терплЯть... Ћт i виходить, що всi тi загони виступали не за спiльне  дiло,
не за вiру, не за нашi права, а лише за свої кривди... ’ому й лЯхи їх мали
за розбiйницькi ватаги, та й тi iншi, що за них терплЯть, теж,  певно,  не
дЯкують їм. ’ому-то за п'ЯтдесЯт рокiв гайдамаччина й не  принесла  краєвi
користi, не захистила нас вiд напасникiв... Ђдже й ранiше,  давно,  ще  до
блаженної пам'Ятi батька нашого Ѓогдана, теж  повставали,  й  не  так,  Як
гайдамаки, не заради особистої помсти, не длЯ розбою, а щоб оборонити вiру
й “країну, - i Ќаливайко, i Љосинський, i ’арас ’рЯсило, i ѓунЯ... Ђ  дiло
їхнє пропало, наклали вони буйними головами... Ђ чому? ’ому,  що  повстали
не всi разом; а от Як славний наш •мель знЯв завiрюху по всiй “країнi,  то
й прикусили Язика лЯшки-панки й воскрес  рiдний  край,  запанував  давньою
волею, радiсно задзвонив у всi дзвони.
   - ’iльки ненадовго, - вiдповiв „зюба. - ‚сi ми боролисЯ, а скористалась
тiльки половина, що по той бiк „нiпра,  а  ми,  друга,  нещасна  половина,
попали ще в гiршу неволю.
   - ’о вина не Ѓогданова,  а  iнших  гетьманiв,  -  з  гiркотою  вiдповiв
‡алiзнЯк. - Џопустили розiрвати нас надвоє, а от коли  ми  одiб'ємосЯ  вiд
лЯхiв, то Њосква нас теж прийме пiд свою руку... Џоки ми мовчимо, нiхто за
нас не заступитьсЯ, а Якщо ми самi почнемо боротисЯ й не захочемо бути пiд
кормигою лЯхiв, тодi iнше дiло!
   - ’а де тепер нам, половинi, боротисЯ? - не вгавав „зюба.  -  ЏолЯки  ж
зосталисЯ тi самi, навiть поповнилисЯ нашими перевертнЯми, а нас - жменЯ!
   - Ќу, „зюбо, - засмiЯвсЯ ‡алiзнЯк, - Якi  тi  самi?  ’одi  в  них  було
сильне вiйсько, а серед магнатiв зустрiчалисЯ  лицарi,  завзЯтi  воЯки.  Ђ
тепер: вiйська немає, ладу в ђечi Џосполитiй нiЯкого, а саме тiльки  п'Яне
панство! ’а й  менше  їх  набагато  стало:  адже  Њосква  вiдколола  добру
половину ‹итви. ’о воно й  виходить,  що  коли  прадiди  нашi  насмiлились
повстати проти сильної оружної держави, то онукам пiти на теперiшнє дiло й
бог велiв.
   - ’а хай заарканить мене  татарин,  коли  все  це  не  щира  правда!  -
вигукнув Џетро. - ™о не скаже  пан  полковник,  то  наче  залiзним  цвЯхом
приб'є!
   - Ќа те вiн i є ‡алiзнЯк, славний ‡алiзнЯк, надiЯ наша  й  порада!  „ай
йому, боже, вiку довгого! -  загомонiв  пiдбадьорений  натовп,  пiдкидаючи
шапки.
   ђаптом почувсЯ верескливий крик у супроводi гуркоту колiс, i  до  ворiт
батющиного будинку пiдкотила тарадайка. ‚ нiй сидiв гладкий,  широкоплечий
єврей з вогненно-рудою бородою; на  ньому  був  чорний  лапсердак,  висока
хутрЯна шапка, з-пiд Якої телiпалисЯ довгi рудi пейси. ‚се  обличчЯ  його,
червоне, гладке, з чорними банькатими очима й чорними ж широкими  бровами,
що сходилисЯ над перенiссЯм, аж пашiло нахабством i пиховитiстю.
   „овга тiнь, що простЯгласЯ вiд клунi уздовж двору, ховала гурт  козакiв
i селЯн, так що єврей зразу не помiтив їх.
   - ѓей ти, попе! - закричав вiн  рiзким  голосом,  придержуючи  конЯ.  -
ѓершку, йди сюди.
   - —ого тобi, ѓершку? - обiзвавсЯ батюшка, важко пiдводЯчись iз призьби.
   - џ не просто ѓершко, Я  -  пан  ѓершко!  -  крикнув  єврей  ще  дужче.
‡алiзнЯк стиснув  кулаки  й  так  заскреготав  зубами,  що  навiть  селЯни
перезирнулись; але вiн стримав перший порив обуреннЯ.
   - ‘лухай ти, попе, - говорив корчмар, - знову моЯ дочка  сидiла  тут  у
тебе? ™о? Ѓудеш брехати, що не була?
   - Ѓула.
   - Ѓула? Ѓула?! —уєш, коли Я ще хоч раз дiзнаюсь, що вона була  тут,  то
свiт тобi немилий стане!
   - џ не кличу її, ѓершку, - сама приходить.
   - ‘ама? ‘ама?.. Ѓрешеш! ’и її заманюєш, хочеш навернути  в  свою  вiру.
Џостривай, постривай! Ћсь приїде сюди пан економ, вiн з вами розправитьсЯ!
   - Ќе смiй казати так про вiру, не смiй кричати на панотцЯ, а то ми тобi
так боки полатаємо, що й чортам непереливки буде! - глухим  од  стриманого
гнiву голосом промовив Џетро, виступаючи наперед.
   - ‚ус?' - закричав корчмар. - ’и  ще  смiєш  тут  патЯкати?  Ѓунтiвник,
гайдамака, ось Як угрiю тебе батогом, то прикусиш Язика.
   ‘еред селЯн почулосЯ глухе ремство. ѓершко пiдвiвсЯ в бричцi  й  тiльки
тодi помiтив схованих у тiнi селЯн. •оробрiсть його одразу де й  подiласЯ,
i вiн, злЯкано озираючись навколо, почав смикати за вiжки; але все ж таки,
не бажаючи принизити себе перед хлопами, не переставав погрожувати їм, хоч
i знизив тон.
   - ’о вас тут цiла зграЯ! Ђ, бунт затiваєте? ‘тривайте  ж!  Њи  з  паном
економом вас прикрутимо  ще  не  так!  џкщо  ви,  свинi,  насмiлитесь  хоч
писнути, то затрiщать у вас спини... Њенi пан економ на вiдкуп вiддав  усе
село!
   - –ить, поганець!  -  гучно  крикнув  ‡алiзнЯк,  виступаючи  з  тiнi  й
кидаючись до ворiт. - Џоки ти ще почнеш дерти з них шкуру, Я тебе вб'ю, Як
погану гадину! Љоли єврей побачив озброєного козака, душа його  шугнула  в
п'Яти.
   - Ћй, гевулт! ѓайдамаки! - зарепетував вiн не своїм голосом i хотiв був
уперiщити конЯ батогом, але в цей час залiзна рука ‡алiзнЯкова  опустиласЯ
з такою силою йому на шию,  що  вiн  похитнувсЯ  i  впав  на  дно  брички.
‡лЯканий кiнь рвонувсЯ й кинувсЯ вбiк, але його вхопили за  вуздечку  двоє
iз ‡алiзнЯкових супутникiв.
   - ѓей, хлопцi! - гукнув ‡алiзнЯк, не випускаючи  з  рук  євреЯ.  -  Ђну
лишень пошукайте височенького дерева тут недалеко...
   Џочувши козаковi слова, єврей в одчаї засовавсЯ на днi брички.
   - ‡милуйтесь, Ясновельможний пане, - забелькотiв  тремтЯчим  од  страху
голосом єврей, - Я пожартував...
   - Џожартував? Ћсь i Я пожартую, - рикнув ‡алiзнЯк, придержуючи  ѓероїка
правою рукою, а лiвою стЯгаючи з себе довгого  шовкового  поЯса,  -  поЯса
свого шовкового не пошкодую... Ќу, не крутись, - штовхнув вiн його кулаком
у спину i обкрутив йому шию поЯсом.
   - Ќа бога, що ти  робиш,  сину?  -  скрикнув  батюшка,  пiдступаючи  до
‡алiзнЯка й хапаючи його за руку.
   - Ђ що ж, панотче? Њоже, скажете помилувати того,  хто  нахвалЯєтьсЯ  з
вас три шкури здерти? - промовив гнiвно ‡алiзнЯк i скрутив на  потилицi  в
євреЯ свого поЯса. - Ќнi, хай же вiн тепер розплатитьсЯ за  всi  тi  муки,
котрих завдавав убогим людЯм! ’Ягнiть його, хлопцi!
   Џетро перший кинувсЯ до ѓершка, до  парубка  пристало  ще  двоє-троє  з
молодих селЯн.
   - ‘пинисЯ, сину!  ‘пинисЯ!  ‘хаменiтьсЯ,  -  батюшка  кинувсЯ  рЯтувати
євреЯ. - Џодумай, що робиш?! џкщо ти повiсиш ѓершка,  наскочить  економ  i
перевiшає усiх їх, - вiн показав на  гурт  селЯн.  -  Њало  того,  що  вiн
зруйнує церкву нашу, розорить усе село, але вiн не помилує  нi  жiнок,  нi
дiтей... ‡глЯньсЯ, сину... схаменись!
   ‡алiзнЯк слухав батющинi слова, i обличчЯ його дедалi хмурнiшало.
   - Џравда твоЯ, панотче, слушний час iще не настав  i  суд  попереду,  -
нарештi промовив вiн суворим голосом i, повернувши  одним  рухом  руки  до
себе євреЯ, помертвiлого од жаху, промовив,  карбуючи  кожне  слово  таким
тоном, вiд Якого той весь з нiг до голови вкривсЯ холодним потом.
   - ‘лухай ти, жиде! ‡аради ось цих людей i свЯтого отцЯ Я поки що  дарую
тобi життЯ.
   - Ћй вей! Џануню мiй золотий, Ясновельможний гетьмане! - упав єврей  на
колiна, вiдчувши, що його вiдпустили гайдамаки, й не розумiючи з перелЯку,
що йому каже ‡алiзнЯк. -  ‡милуйсЯ!  Џусти  тiльки  живого,  пожалiй  моїх
дiтей, ой вей! ™о з ними буде? џ  все  длЯ  пана,  Я  озолочу  пана...  Ћй
мамеле! Ќе губiть! –е не Я - це мiй дурний Язик...
   - ѓодi белькотiти! - тупнув ногою ‡алiзнЯк i, вхопивши євреЯ за бороду,
пiднЯв його майже до свого обличчЯ так,  що  ѓершко  витЯгсЯ  й  перебирав
ногами, шукаючи собi на землi опори. - „ивись на  мене  й  запам'Ятай  моє
обличчЯ, а ще краще  запам'Ятай,  що  Я  скажу,  -  карбував  кожне  слово
‡алiзнЯк. - Љоли через тебе постраждає в цьому селi не те що  дорогий  наш
панотець, свЯта наша церква чи хтось iз селЯн,  але  хоч  найменша  частка
їхнього добра... то Я  з  тебе  живого  шкуру  здеру  й  живого  посолю...
Џам'Ятай же моє слово, - трусив ‡алiзнЯк ѓершка за бороду.  -  Џам'Ятай  i
придивись добре до мого обличчЯ! Ќiде  ти  од  мене  не  сховаєшсЯ:  нi  в
‹ьвовi, нi в Љраковi, нi в ‚аршавi, сотнi очей стежитимуть за тобою, сотнi
вух пiдслухуватимуть... i на днi морЯ знайду i тодi вже нiхто не захистить
тебе - нi король, нi всЯ ђiч Џосполита!
   Ћчманiлий вiд страху, єврей не мiг промовити й слова: Якiсь булькотливi
звуки, що нагадували стогiн i схлипуваннЯ,  виривалисЯ  з  його  горла,  а
налитi кров'ю очi безпорадно озиралисЯ й благали змилуватись.
   ‡алiзнЯк знЯв з шиї ѓершка свiй поЯс i зневажливим рухом руки  штовхнув
його до тарадайки.
   - ѓлЯди ж менi, жиде, - закiнчив вiн свою мову. - Џро  те,  що  сталосЯ
тут, анiтелень! Љоли ж ти хоч щось насмiлишсЯ бовкнути, то краще б тобi  й
на свiт не родитисЯ.
   ‡апорожцi пiдхопили корчмарЯ пiд руки й кинули  на  дно  брички,  потiм
хльоснули коней, вони рвонули й помчали вчвал знайомою дорогою.
   џкусь хвилину всi мовчали, приголомшенi цiєю сценою.
   - ™о ж, панотче, - схвильовано промовив ‡алiзнЯк, - скажете, що й тепер
можна терпiти? †ид погрожує i погрожує насправжки - мало руку  не  здiймає
на свЯщеника! Ђ ви й далi мовчатимете?
   - Ќе мовчатимемо бiльше! - запально крикнув Џетро. - ѓодi!
   - ѓодi! ‘кажи, пане полковнику, що нам робити? - почулисЯ  серед  гурту
селЯн глухi голоси.
   - џ сказав, що робити тому, кому жити в Ярмi  тЯжко,  а  кому  солодко,
тому нема чого й питатись мене.
   - ’а Як же, батьку, - звернувсЯ до ‡алiзнЯка „зюба, виступаючи з гурту,
-Як же всiм нам разом повстати? Љоли ми всi повстанемо,  то  знайдутьсЯ  в
Џольщi добрi сусiди, Якi допоможуть їй задушити нас.
   - Ђле й ми знайдемо собi вiд них захист.
   - „е?
   ‡алiзнЯк показав рукою на пiвнiч i промовив твердим, упевненим голосом:
   - “ ђосiї!
   ‘хвильованi розмовою й сценою з євреєм i батюшка, й  титар,  та  й  сам
‡алiзнЯк зовсiм забули про Џрiсю, а вона тим часом стоЯла в дверЯх  блiда,
приголомшена, ледве переводЯчи подих од хвилюваннЯ; за цi  пiвгодини  вона
нiби всЯ переродиласЯ: з блiдого личенька злетiла дитЯча усмiшка, коло губ
лЯгла скорботна риска, великi, потемнiлi вiд збудженнЯ очi її з застиглими
слiзьми  були  сповненi  невимовного  жаху  i  стражданнЯ.  ’римаючись  за
одвiрок, дiвчина всЯ подаласЯ вперед i  завмерла  в  нiмому  поривi;  вона
жадала всiма фiбрами свого єства почути те, про що говорив  ‡алiзнЯк,  але
не всi його слова долiтали до неї...
   ђаптом на вулицi почувсЯ Якийсь рух, i з-за рогу виступив гурт селЯн, -
босi, з непокритими головами, сумнi, вони несли щось  на  марах,  прикрите
драною свиткою;
   за ними йшли, тихо  плачучи,  жiнки  й  дiти  з  клунками  в  руках.  I
‡алiзнЯк, i всi, хто був  у  батющиному  дворi,  здивовано  обернулисЯ  до
вулицi. ЏроцесiЯ, видно, посуваласЯ саме сюди. ‚сi мовчки поскидали шапки.
   - Ќебiжчик? - тихо спитав ‡алiзнЯк.
   - Ќе розберу, - теж неголосно вiдповiв титар i знизав плечима.  -  ™ось
дивне, й люди не нашi.
   ’им часом стогiн  жiнок  i  плач  дiтей  розбудили  мешканцiв  села;  з
сусiднiх хат вибiгали молодицi, дiди, дiвчата  й,  здивованi  несподiваною
поЯвою цiєї  процесiї,  юрмились  на  вулицi;  через  кiлька  хвилин  коло
батющиного двору стоЯв цiлий натовп  стривожених  людей.  ’а  ось  переднi
селЯни, що несли мари, пiдiйшли до ворiт.
   -  ђозступiтьсЯ,  розступiтьсЯ!   -   почувсЯ   тихий   голос.   Ќатовп
розступивсЯ, i в воротЯх панотцЯ показалисЯ мари, на Яких  лежав  чоловiк;
тiло його, до самої шиї, було накрите драною чорною свитою, й лише  голова
з довгим сивим чубом i такою ж бородою залишалась вiдкрита. Ќа  смертельно
блiдому  обличчi  старого  з  заплющеними  очима  лежав  вiдбиток   нiмого
стражданнЯ й суворого докору. ‘елЯни обережно опустили  мари  на  землю  й
поставали коло них. Ѓатюшка пiдiйшов ближче i нараз одсахнувсЯ.
   - ™о це, панове? - спитав вiн вражено. - Ћтець їларiон? ‘елЯни ствердно
похилили голови.
   - ‘конав! - з жахом прошепотiв  старий,  придивлЯючись  до  безкровного
обличчЯ отцЯ Iларiона.
   - Ћдходить, - вiдповiв тихо один з тих, що несли мари.
   - ™о ж це з ним приключилосЯ?  —и  давно  ж  був  у  мене?  -  з  болем
прошепотiв отець •ома.
   - Љсьондзи-базилiани одiбрали  в  нашого  причту  ругу;  батюшка  пiшов
просити в губернатора поради й захисту... I от  лЯхи  замучили  його...  -
‘елЯнин помовчав Якусь хвилину й провадив далi, дивлЯчись  у  землю:  -  Ђ
потiм пан губернатор звелiв запалити длЯ потiхи солому, що  складена  була
на фiльварку за мiстечком; кругом того фiльварку тулилосЯ хат iз  двадцЯть
сiльських, а в кiнцi  й  церква  стоЯла;  ну,  вiтер  перекинув  огонь  на
виселок, i все геть-чисто згорiло, згорiла  й  церква  наша,  i  все  наше
добро, лишилисЯ ми на вулицi з малими дiтьми. Ќа бога, дайте притулок  хоч
панотцевi! Ћдходить вiн... i нема йому де голови прихилити...
   ’ихi жiночi схлипуваннЯ перервали його слова.
   “сi стоЯли навкруги, занiмiлi вiд жаху та обуреннЯ.
   - Ћт до чого доводить  ваше  терпiннЯ!  -  заговорив  нарештi  ‡алiзнЯк
тремтЯчим вiд гнiву голосом, показуючи на  нерухоме  тiло,  що  лежало  на
марах. - I ви все ще не знаєте, на що зважитись?!
   ‘тарий свЯщеник, стоЯчи на колiнах бiлЯ  свого  мученика-побратима,  не
чув тих докорiв. Ћчi його, повнi слiз, були зведенi до неба,  рука  лежала
на сивiй головi вмираючого, а уста творили сповнену чистої вiри молитву.
   ‡алiзнЯк теж пiдiйшов до вмираючого, i виглЯд цього мученика  сколихнув
його душу й запалив серце вогнем.
   - –ей мученик свЯтий  вопiє  про  помсту...  вопiє  до  тих  зiрок,  що
миготЯть нам з неба, нiби докорЯючи... I Я присЯгаюсЯ, що  помщусЯ  за  цю
жертву! Ђ ви, - зневажливо мовив вiн до  занiмiлого  натовпу,  -  терпiть,
терпiть далi! Љращої долi ви не вартi! ЏроклЯттЯ пiде слiдом за вами, люди
вiд вас одвертатимутьсЯ, звiрi дикi тiкатимуть, щоб не зустрiтисЯ з  вами,
й господь вас забуде, забуде!
   - Ќi, нi! - пролунав  у  цей  час  iстеричний  жiночий  крик,  i  ЏрiсЯ
кинуласЯ до нiг ‡алiзнЯковi. - Њи не  залишимо  своїх  храмiв...  ми  все,
все... все життЯ наше вiддамо, умремо всi... з тобою разом, а  не  вiддамо
лЯхам на наругу нашої свЯтинi! Ќе вiддамо!
   - Џравда, дiвчино! ‚сi помремо! Џравду сказала! †иттЯ своє  вiддамо!  -
пролунали кругом грiзнi вигуки.
   - ѓосподь заговорив до вас устами цiєї  дитини,  -  зворушено  промовив
‡алiзнЯк i, пiдвiвши Џрiсю з землi, притулив її голову до своїх грудей.
   - ѓотуйтесЯ ж i чекайте, коли Я  скажу:  "Џора!"  -  сказав  наприкiнцi
‡алiзнЯк. ’iєї ж ночi ‡алiзнЯк виїхав  з  ‹исЯнки,  давши  пораду  селЯнам
з'єднатисЯ громадою й наготувати колодiїв та списiв,  бо  й  слiпий  тепер
бачить, що тiльки оружною рукою можна захистити своє життЯ, а безоружних i
нерiшучих розчавить п'Ята лютого ненависника. Ѓатюшка не заперечував проти
войовничих закликiв ‡алiзнЯка: його приголомшив виглЯд умираючого...
   ‘елЯни, збудженi словами  запорожцiв,  пiдбадьорились,  в  очах  у  них
заблищала вiдвага, щоправда, їх,  непiдготованих  до  боротьби,  бентежила
думка про те, що зробить губернатор, коли довiдаєтьсЯ про напад на ѓершка,
- а в тому, що шинкар донесе, нiхто не сумнiвавсЯ.
   - Ћсь що, друзi,  -  сказав,  вiд'їжджаючи,  ‡алiзнЯк,  -  Якщо  шельма
ѓершко, незважаючи на мою пересторогу, вас  викаже,  то  нехай  хто-небудь
навiдаєтьсЯ в
   Њотронинський лiс, у ‚овчi Ќори, а там уже  покажуть,  куди  далi  йти.
Џосвистом обiзвiтьсЯ, й знайдутьсЯ помiчники: дадуть i товаришiв за халЯву
i самi прилетЯть побалакати з панами-лЯхами. ‚оно хоч i не час вилiтати  з
своїх гнiзд орлЯтам, та коли вам буде скрут, то нехай спробують крила.
   –е остаточно пiдбадьорило селЯн. “сi дЯкували, вклонЯючись  запорожцЯм,
вихвалЯли ‡алiзнЯка й покладали на нього  велику  надiю.  Џетро  зохотивсЯ
негайно вирЯдитись у вказане  мiсце  длЯ  переговорiв,  бо  розбiйницького
наскоку можна було чекати й на  завтра.  ‡алiзнЯк  схвалив  його  намiр  i
сказав, що з такого юнака буде в путтЯ. Ќаприкiнцi вiн попросив селЯн, щоб
в разi тривоги вони сховали батюшку в лiсi, бо на ньому першому  окошитьсЯ
злiсть лЯхiв.
   Ђле батюшка вiдповiв на це спокiйно й рiшуче, що  нiкуди  не  пiде  вiд
храму, дорученого йому, служителю бога, що  коли  господь  сподобить  його
мученицької смертi, то вiн умре тут, коло вiвтарЯ,  а  не  зганьбить  себе
втечею. I, незважаючи нi на Якi вмовлЯннЯ ‡алiзнЯка, запорожцiв  i  селЯн,
вiн лишивсЯ не похитним.
   Ќарештi  прийшов  час  їхати;  ‡алiзнЯк  прощавсЯ  з  усiма,   особливо
зворушливо з батюшкою й титарем, i, перед тим  Як  сiдати  на  конЯ,  став
шукати очима Џрiсю. Ђ дiвчина стоЯла тут же коло перелазу,  схована  тiнню
осокора; не стримавши пориву почуттiв i висловившись так  енергiйно  перед
старшими,  а  особливо  перед  ‡алiзнЯком,  вона  нiби   злЯкаласЯ   свого
зухвальства.  ‚сЯ  минула  сцена,  пiднесеннЯ  духу  в  затурканих  селЯн,
запальна промова ‡алiзнЯка,  висока  рiшучiсть  панотцЯ,  Якого  вона  так
любила, хвилювали її душу новими могутнiми враженнЯми  й  пере  носили  iз
сфери дитЯчих, безтурботних мрiй  у  грiзний  вир  суворого  життЯ,  котре
вимагало подвигiв: за цi кiлька годин ЏрiсЯ  змужнiла  душею;  вона  тепер
дивиласЯ розчулено й з  новим  захопленнЯм  на  цього  прекрасного  героЯ,
оборонцЯ й рЯтiвника їхнього вiд напасникiв, i вiдчувала, Як у її  молодих
трепетних грудЯх росло й буЯло таке свiтле,  широке  почуттЯ,  Якого  вона
ранiше не знала.
   - „е ж та дiвчина, що своїм палким словом осЯЯла  нашi  темнi  душi?  -
спитав ‡алiзнЯк, обвiвши всiх очима.
   “ Џрiсi пiд ногами похитнуласЯ землЯ, й вона вхопиласЯ рукою за дерево.
“сi оглЯнулись. Џетро помiтив сестру й, пiдiйшовши до неї, сказав:
   - ‚ийди лишень: тебе шукають.
   Ђле ЏрiсЯ не могла рушити з мiсцЯ. ‡алiзнЯк швидко пiдiйшов до  неї  i,
взЯвши  за  руку,  вивiв  з  тiнi  в  смугу  мiсЯчного  свiтла;   дiвчина,
спалахнувши рум'Янцем, опустила голову.
   - ‘пасибi тобi, голубко моЯ, за твоє палке  слово,  -  урочисто  сказав
‡алiзнЯк, - в ньому виЯвилась душа твоЯ, свiтла та  хороша.  ‚iзьми  ж  на
згадку вiд побратима цi свЯтощi, - вiн знЯв iз своєї шиї великого золотого
хреста на ланцюжку i вклав його в похололу руку дiвчини, - iди з ним i  за
нього скрiзь! Ђ тепер дозволь обнЯти тебе, Як  сестру.  -  I,  не  чекаючи
дозволу остаточно розгубленої дiвчини,  ‡алiзнЯк  притиснув  її  до  своїх
могутнiх грудей, потiм, скочивши на конЯ й  гукнувши  "гайда",  помчав  iз
своїми товаришами в срiблисту млу...
   “сi кинулисЯ за ворота побажати  друзЯм  своїм  доброї  путi,  а  ЏрiсЯ
нерухомо стоЯла з хрестом у руцi й не чула,  Як  радiснi  сльози  котилисЯ
одна за одною по її зблiдлому личку...



   V

   ‘ара була вже  дома,  коли  пара  їхнiх  коней,  запрЯжених  у  бричку,
пiдбiгла до брами й сильно вдарила в неї дишлем. Ѓатька вона ще не бачила,
- вiн не застав її вдома й помчав до батюшки, - а тому й  була  здивована,
що конi самi вернулись додому; але,  пiдбiгши  до  брички,  вона  побачила
батька, Який лежав на днi її й стогнав.
   - ™о з вами, тату? -  кинулась  вона  до  нього  страшенно  перелЯкана,
намагаючись допомогти йому пiдвестисЯ.
   Ѓлiдий ѓершко, обливаючись холодним потом,  тiльки  дрижав  i  бурмотiв
щось незрозумiле. ‘ара могла  розiбрати  тiльки  три  слова:  "гайдамаки",
"повiсив" i "ге-шторбен"'.
   Њайже цiлу нiч промучилась ‘ара з очманiлим вiд перелЯку батьком,  Який
дiстав мало не нервову гарЯчку; над ранок вiн нарештi заснув, але  й  весь
наступний день схоплювавсЯ з лiжка й кричав: "„ержи  дверi...  гайдамаки!"
Ђж на третiй день ѓершко очумавсЯ й, покликавши до себе ‘ару, заговорив  з
нею спокiйним, крижаним тоном.
   - ‘лухай, ‘аро, - почав вiн урочисто, - i хай  кожне  слово  моє  змiєм
ЊойсеЯ вповзе в твоє серце й зцiлить його вiд чорної, страшної недуги  або
вб'є його отрутою! ‘правжнiй, чесний єврей повинен зневажати гоЯ,  бо,  за
мудрим висловом шулхан-аруха, гой - гiрший за собаку!
   - Ђле мiж ними є добрi й чеснi люди, - тихо мовила ‘ара.
   - ‚ей з мiр!2 - скрикнув ѓершко, почервонiвши вiд гнiву, i пiдступив до
‘ари. - „е це ти знайшла тих чесних людей? “ хлопiв? •а! ’ак он куди  твоє
серце лежить! Њало не повiсили твого батька... так,  так,  так  -  у  попа
ховалисЯ гайдамаки... а дочка за розбiйникiв заступаєтьсЯ! ЏроклЯттЯ, що Я
дожив до такої ганьби! џкщо ти ще раз пiдеш туди,  Я  уб'ю  тебе,  а  всiх
твоїх приЯтелiв викажу пановi губернатору!
   ЏiслЯ цiєї розмови ѓершко перестав говорити з своєю дочкою,  але  ходив
за нею i вдень i вночi, мов тiнь, а коли виїжджав, то  замикав  на  замок,
приставивши ще до неї за дозорцЯ стару ђивку. ѓершко, однак,  не  виїжджав
нiкуди надовго; вiн щоднЯ шмиглЯв то  в  ‹исЯнку,  то  в  ‚iльшану,  то  в
Њотронiвку, то ще до Якихось євреїв, - але на нiч майже завжди  повертавсЯ
додому.
   ‘трашний привид лютого гайдамаки та його  товаришiв  переслiдував  його
скрiзь i гнав у сутiнках до своєї хати; ѓершко не раз поривавсЯ розповiсти
про поЯву розбiйникiв пановi губернатору  й  пошукати  пiд  його  охороною
захисту, але ‡алiзнЯкова погроза морозила йому кров i сковувала волю...
   Њов убита, ходила ‘ара, машинально пораючись по господарству  й  живучи
душею там, у доброго батюшки, бiлЯ дорогої подруги та її  коханого  брата;
спогади про них злилисЯ в її серцi в Якийсь спiвучий звук,  що  тЯг  її  з
цiєї душної тюрми, вiд цього змiїного сичаннЯ  злоби  туди,  на  волю,  на
сонЯчне свiтло,  на  широчiнь,  де  ласкою  всмiхалисЯ  уста,  де  любов'ю
свiтилисЯ очi. Ђле що ж вона мала робити, де могла  знайти  захист?  ‚  її
головi роїлисЯ пiдбитi, безкрилi думки. Њахнути рукою на  проклЯттЯ  й  це
нудне, одноманiтне життЯ та пiти до них назавжди... Ђле  вони,  бiдолашнi,
такi слабкi й безсилi: вона б принесла їм новi муки, новi  напастi,  та  й
годi!.. Ћ, їй сама  смерть  не  страшна:  вона  тiльки  визволить  її  вiд
насильства батька й кагалу!.. •оч би звiсточка Якась, хоч би знати, що там
дiєтьсЯ пiд тополЯми?!
   ’ак минали днi за днЯми в марнiй тузi. ‘ара поблiдла  й  схудла;  чорнi
очi її стали ще чорнiшi й бiльшi... ‚день, у метушнi й  клопотi,  їй  було
легше, а коли надходив вечiр, тодi пiдповзала вкупi з  сутiнками  туга,  а
ђивка ще крЯкала, Як крук, над своєю жертвою й тЯгла її  в  довгу,  вузьку
свiтличку, що була поруч з батькiвським великим покоєм i  правила  дiвчинi
за спочивальню, де й замикала її, а сама лЯгала коло порога,  мов  цербер,
на цiлу нiч. Єдине вiкно у спальнi було забите цвЯхами й  навiть  заклеєне
папером; але, придивившись до нього добре, ‘ара виЯвила,  що  одна  шибка,
пiд папером, була розбита; зрадiвши цьому, вона обережно  пiдрiзала  знизу
папiр i, пiдiймаючи його, могла чути, хто проходив чи проїжджав повз  них.
’епер, замикаючись у своїй в'Язницi ввечерi, ‘ара сiдала коло цього  вiкна
й,  пiднЯвши  папiр,  прислухаласЯ  до  звукiв  життЯ,  що  похмуро  текло
каламутним струмком i  безрадiсно  згасало  в  темрЯвi  ночi...  ‘арi  раз
пощастило почути Якусь тихеньку пiсеньку, що повторюваласЯ через  однаковi
промiжки часу то в тому, то  в  другому  мiсцi,  поблизу  корчми.  Њабуть,
пiсенька та була сигналом, i ‘ара почала уважно прислухатисЯ:
   - ѓосподи! ’а цей же голос Я знаю, - скрикнула  вона  тихо,  вхопившись
рукою за груди. - ’ак, так... то спiває ЏрiсЯ...  вона  хоче  подати  менi
звiсточку... Ђле Як вiдгукнутисЯ, Як подати знак, що Я тут?
   ‘ара пiдiйшла до дверей: ђивка не спала.
   - „ай менi води! - гукнула ‘ара їй крiзь дверi, й коли  стара  пiшла  в
сiни, ‘ара пiдбiгла до вiкна й квапливо крикнула:
   - ‡автра сюди!
   –iлий день думала ‘ара, Як би позбутисЯ ђивки, тим паче,  що  й  батько
поїхав з дому; та бiльше нiчого вона не могла придумати, Як тiльки напоїти
вiдьму: дiвчина знала, що ђивка любить мед i що  батько  майже  нiколи  не
частував її таким дорогим напоєм.
   Ќадвечiр ‘ара збiгала  в  погрiб  i  наточила  добрий  кухоль  старого,
мiцного меду, та ще влила в нього чарки двi горiлки, а собi взЯла слабкого
молодого меду. Џокликавши ђивку, вона дала їй великого  кухлЯ,  попросивши
не казати батьковi про цi її маленькi пустощi. ђивка побожиласЯ, що за мед
її не викаже й що цю невинну втiху можна буде  повторити  ще;  вона  хутко
спорожнила кухоль, i мед незабаром зробив  своє:  навiть  дiйти  до  свого
поста не змогла ђивка, а, вiдповзши трохи, тут-таки, в сiнЯх, i захропла.
   ’епер ‘ара сама зосталасЯ в корчмi. ‚она взЯла на засув  усi  дверi  й,
пройшовши в свою комiрчину, пiднЯла папiр i в розбиту шибку виставила свою
голiвку. Љоли стих вечiрнiй гамiр вулицi й на потемнiлому  небi  вирiзавсЯ
золотий серп мiсЯцЯ, недалеко знову почуласЯ вчорашнЯ пiсенька.
   - ‘юди, сюди! џ тут! - гукнула ‘ара, знехтувавши будь-Яку обачнiсть.
   џкась  тiнь  майнула  з-за  повiтки  й,   боЯзко   озираючись,   почала
пiдкрадатисЯ до вiкна.
   - ’и? ЏрiсЯ? - схвильовано спитала ‘ара.
   - џ, Я! - вiдповiв їй пошепки знайомий, дорогий голос.
   - •оди ближче, не бiйсЯ! ‡араз нiкого немає...
   ЏрiсЯ пiдiйшла  до  вiкна  й,  пiдвiвши  голову,  заговорила  з  деЯкою
обережнiстю:
   - —ому тебе не видно? Њи всi так занудилисЯ i втЯмки  не  вiзьмемо,  що
трапилосЯ! Ѓатюшка боїтьсЯ, чи з тобою часом  чого  лихого  не  сталосЯ...
брат сам не свiй...
   - Ћ боже! - зiтхнула ‘ара, наче простогнала. - џка ж менi гризота,  Яка
туга! ђуки б на себе наклала, коли б не сподiваласЯ вас  побачити  ще  хоч
раз...
   - ’о чого ж ти не навiдаєшсЯ? ЃоїшсЯ?
   - Ѓоюсь, Џрiсю, тiльки не за себе, а за вас... Ѓатько нахвалЯвсЯ  вбити
мене, а вас усiх виказати губернаторовi... Ћй, Який же вiн лютий на вас  i
на мене, Який немилосердний! - протЯгла ‘ара спiвуче. - ‡аборонив  менi  й
ногою до вас ступати, замикає на замок та ще приставив до мене ђивку.
   - ‘ерце моє чуло, - промовила ЏрiсЯ, - що  ти  наша,  що  ти  всiм  нам
рiдна, а менi рiднiша за сестру... Ќе дiстану тебе, а то обнЯла б мiцно!
   - ђозкажи ж менi про всiх... џк  живуть,  що  думають,  чого  ждуть?  -
квапливо питала ‘ара.
   - Ѓрат мiй їздив кудись i  повернувсЯ  таким  орлом,  аж  не  впiзнати:
втiшає всiх  нас,  каже,  щоб  бадьорилисЯ,  не  занепадали  духом,  що  й
захисники знайдутьсЯ... Ћт, виходить, i  тебе  захистимо...  Џетро  тiльки
скучає... туга його сушить... а журитьсЯ вiн усе за тобою...
   - Ћй вей! -  скрикнула,  мов  од  пекучого  болю,  ‘ара  й  захлинуласЯ
слiзьми.
   - ’и плачеш! -здивуваласЯ ЏрiсЯ.
   - Ћд щастЯ й од горЯ, - заговорила єврейка швидко. - џ така рада,  така
рада, що тебе бачу... що чую про ваших... џк же твiй тато й панотець?
   - ’ато мiй i батюшка все доглЯдають покалiченого отцЯ їларiона; мабуть,
помре... без тебе привезли, у панському замку покалiчили...
   –iєї митi почувсЯ в чуткому нiчному повiтрi далекий стукiт колiс.
   - —и не батько? - сполошиласЯ ‘ара. -  ’iкай  обережнiше.  I  пам'Ятай:
коли ви менi скажете - переходь до нас, то  Я  пiду  не  вагаючись.  Ђ  ти
щовечора приглЯдайсЯ здалЯ до цього вiкна:  Як  воно  темне  буде,  то  не
пiдходь, а Якщо хоч трошки  освiтитьсЯ,  то  можна...  Ћтодi  й  з  братом
пiдбiжи... хоч на хвилину!
   - ѓаразд, прощавай!
   - “сiм, усiм вклонисЯ! - уже вслiд гукнула ,ара й вiдчула такий приплив
щастЯ, Якого вона ще зроду не вiдчувала, Яке п'Янило  її  й  пiдбивало  на
дитЯчi пустощi, на дзвiнкий смiх.
   „ругого ранку ѓершко покликав ‘ару в свою свiтлицю й,  зачинивши  добре
дверi, сказав, що має длЯ неї важливу звiстку. ѓершко не говорив з  дочкою
вiдтодi, Як мiж ними вiдбуласЯ ота гостра розмова, i новина, Яку  вiн  мав
сказати, певно, не вiщувала ‘арi  нiчого  хорошого;  в  неї  одразу  впало
серце.
   - ‘лухай, ‘аро, й знай, що мого слова  нiхто  не  зламає,  навiть  сама
смерть, - почав вiн суворо, навiть не  глЯнувши  на  дочку.  -  ’и  ранiше
вiдпросиласЯ од жениха, i Я з добростi не наполЯгав на своєму; але тепер -
край! џ висватав тебе й руку перебив за •аїма ѓольда,  вiнницького  купцЯ,
хорошого, старовинного роду,  родича  славетного  цадика.  ’и  будеш  його
дружиною!
   ‘ара спокiйно вислухала батька: вона була така впевнена в  неможливостi
вчиненнЯ над нею цього насильства, так її серце було сповнене коханнЯм  до
iншого, що це повiдомленнЯ навiть викликало  на  губах  її  ледве  помiтну
глузливу усмiшку.
   - џ продав корчму, - провадив  далi  ѓершко,  -  i  поладнав  усi  свої
справи... ‹ишаєтьсЯ тiльки скласти речi - й можна рушати хоч зараз на край
свiту. Џри цих словах ‘ара поблiдла.
   - ’ак от, на тому тижнi ми виїжджаємо в “мань, там буде й весiллЯ, - це
раз, а друге, найважливiше:  сьогоднi  ввечерi  в  мене  зберетьсЯ  багато
євреїв - i сусiдiв, i рабинiв, приїде й сам великий цадик! ™об  почастунок
був приготований Якнайлiпше i щоб усе це  лишилосЯ  таємницею  длЯ  чужого
вуха й ока: ми радитимемось, що далi чинити з  гоЯми.  џ  зараз  їду  дещо
купити, а ти хазЯйнуй, та не надумайсЯ тiкати... ‘мерть! - просичав вiн  i
вийшов iз свiтлицi, а ‘ара лишиласЯ й стоЯла довго, мов громом прибита.
   "Џроти гоїв замишлЯєтьсЯ щось лихе", - раз у раз зринала в  неї  думка.
Ђле вона мусила давати господарськi розпорЯдженнЯ  ђивцi.  ’реба  було  ще
найнЯти Якусь жiнку, щоб устигнути до вечора наготувати всЯкої всЯчини длЯ
гостей. •оч-не-хоч, а довелосЯ бiгати  на  село  старiй  вiдьмi  -  то  за
помiчницею, то по провiзiю, то до рiзника,  -  а  ‘ара  зосталасЯ  сама  й
придумувала всЯкi способи, Як би пiдслухати, що затiвають  цi  ненависники
проти її друзiв.
   ‘вiтлицЯ,  де  мав  зiбратисЯ  кагал,  була  поруч  з  її  спальнею   i
сполучаласЯ з нею невеликими дверима, Якi одчинЯлисЯ в спальню, але  тепер
були забитi. ЏiслЯ неабиЯких  зусиль  ‘арi  пощастило-таки  вiдбити  їх  i
одчинити: виЯвилось, що до них, з боку свiтлицi, була приставлена висока й
широка шафа, Яка щiльно закривала отвiр, а в самiй шафi було повно всЯкого
одЯгу. ‘ара задумалась. Ќарештi їй спало на думку  виламати  задню  стiнку
шафи, вибрати трохи одЯгу до самих дверець i закрити дiрку  дверима;  тодi
можна буде влiзти в шафу й  вiльно  пiдслухувати  крiзь  її  дверцi.  ‘ара
заходиласЯ виконувати свiй задум; та на дiлi це виЯвилосЯ нелегко:  стiнки
шафи були склеєнi з мiцних дощок, i виламати їх з допомогою самого  тiльки
кухонного ножа було важко; та нестримне бажаннЯ й напружена волЯ  подолали
перешкоду: до пiвднЯ двi дошки  було  виламано,  одЯг  винесено,  а  слiди
вилому старанно приховано.
   “ присутностi ђивки ‘ара метушиласЯ, допомагала їй на кухнi,  прибирала
свiтлицю i взагалi виЯвила таку стараннiсть у всьому, що вiдвела  будь-Яку
пiдозру.
   Ќадвечiр повернувсЯ батько й лишивсЯ задоволений  запопадливiстю  своєї
дочки; все  це  вiн  сприйнЯв  Як  знак  її  слухнЯностi  й  добровiльної,
спокiйної покори батькiвськiй  волi.  ѓершко  обдививсЯ  все  й  в  поривi
радостi навiть ласкаво погладив по головi свою дочку.
   Ќезабаром почали з'їжджатисЯ й  очiкуванi  гостi.  Ћстаннiм  приїхав  у
критiй колимазi уманський цадик,  Якого  євреї  вважали  за  пророка.  ‚сi
кинулись до екiпажа, одчинили дверцЯта, одсунули завiси й вивели пiд  руки
старезного дiда; вiн був згорблений, довга сива  борода  його,  обрамлюючи
худе й зморщене обличчЯ, лЯгала легкими срiблистими пасмами на груди;  очi
трохи сльозилисЯ, але в них свiтиласЯ лагiднiсть;  одЯг  цадика  нагадував
убраннЯ стародавнiх левiтiв, навiть  на  головi  його  красуваласЯ  рогата
шапочка.
   “сi пiдходили до цадика, а вiн покладав на них руки й шепотiв  молитви.
ѓершко попросив дозволу й пiдвiв до цадика свою дочку, вкриту  покривалом.
‘тарий довго держав на головi її руки й вiдпустив з ласкавим словом: "Ѓудь
щаслива й вiльна душею!" –е побажаннЯ глибоко запало їй у душу.
   Љоли господар провiв почесних гостей  до  свiтлицi,  ‘ара  пiдiйшла  до
нього й попросила дозволу пiти до своєї кiмнати й лЯгти, бо вiд  кухонного
чаду в неї  страшенно  розболiласЯ  голова.  ѓершко  не  заперечував.  ’им
бiльше, що на кухнi  лишаласЯ  ђивка,  а  дочку  при  потребi  можна  було
збудити.
   “ великiй свiтлицi  вiкна  були  зачиненi  вiконницЯми  й  позавiшуванi
коцами,  а  всерединi  вона  була  застелена  килимами  й  Ясно  освiтлена
свiчками, що горiли в канделЯбрах. „лЯ цадика  приготували  на  пiдвищеннi
особливо почесне мiсце, перед Яким горiло два свiтильники.
   –адик пiдвiвсЯ  зi  свого  мiсцЯ  й,  пiднiсши  руки  догори,  прочитав
урочисту  молитву  перед  вiдкриттЯм  iмпровiзованого   авiфе.   ‹агiдним,
тремтЯчим  голосом,  часом  зупинЯючись  длЯ   перепочинку,   благав   вiн
благословеннЯ божого давньоєврейською мовою.
   ‡апала  хвилЯ  побожного  мовчаннЯ.  –адик  нарештi  перервав  його   й
звернувсЯ до всiх з тихим запитаннЯм:
   - „о того, хто поринув у розмови з Ќезбагненним,  мало  доходить  гомiн
житейської хвилi; та останнiм часом гуркiт наростаючої бурi досЯг  i  мого
слуху. Џовiдайте, що вiдбуваєтьсЯ навкруги i  звiдки  пiдiймаютьсЯ  грiзнi
хмари?
   “став довготелесий чорний рабин з короткою вищипаною  борiдкою  й  туго
скрученими пейсами.
   - Ћй рабi премудрий, - почав вiн високим  фальцетом,  -  хмари  вже  не
пiдiймаютьсЯ, а насунулись i закрили око Єгови... ‚ельможнi пани та  п'Яне
лицарство зовсiм ошаленiли, вони ранiше тiльки одне знали: брати  грошi  й
грабувати кого попало - хлопа, євреЯ, а то й свого брата,  -  i  одразу  ж
пропивали й розтринькували награбоване на такi забаганки, про Якi... фе! -
i говорити євреєвi не можна, бо те слово осквернить його уста. ђанiше  їй,
цiй розбiйницькiй шлЯхтi, байдужiсiнько було до вiтчизни, вони цим  словом
тiльки хизувалисЯ, - нехай би й шматували їхню ђiч Џосполиту, то  їм  було
однаково, аби тiльки їхнього добра не чiпали. Ђ  тепер  зненацька  зчинили
гвалт, що не хочуть цього королЯ! ‚ Ѓарi тепер справжнє пекло! Ћй, гевулт,
що дiєтьсЯ! ‡'їжджаютьсЯ пани з командою, з челЯддю, з собаками - i все це
збiговисько треба годувати й поїти... Ќу, вони й нишпорЯть  по  мiстечках,
по селах, усiх грабують, палЯть... i передусiм нашого брата...  Ћх,  плаче
Iзраїль, Як на рiках вавiлонських!
   - Ѓоже! Љоли ж вичерпаєтьсЯ фiал гнiву твого? - зойкнув цадик i похилив
голову.
   - –урес! –урес! - обiзвавсЯ кагал тихим стогоном на зойк цадика.
   - ™о  вони  ще  надумали!  -  заговорив  опасистий,  незграбний  єврей,
вогненно-рудий, у ластовиннi, iз скуйовдженими пейсами i бородою. -  ‡нову
за старе взЯлисЯ й нашими руками собi жар загрiбають: оддають - та де  там
оддають! - канчуками накидають нам оренду хлопських шлЯхiв, мостiв, димiв;
з нас деруть зразу чистi дукати - ой вей - золото, а нам  велЯть  обдирати
голого хлопа. „обрий гешефт! Џановi не дай грошей - вiн зараз до  шаблi  й
до мотузки, а хлопа обдери, то гайдамака до ножа й до списа!
   - ’ож-то й бiда, - обiзвавсЯ ѓершко, - що пани запродують нам хлопа,  а
привести ту  гадюку  до  послушенства  не  можуть  i  гайдамакiв  нiЯк  не
перевiшають...
   Ћй-ой, Якби можна було спокiйно збирати грошi з цих гоїв,  Який  би  то
був золотий гешефт!
   - Ћх, ох, коли б не  страх,  заробiтки  з  оренди  церков,  Як  то  нам
пропонують пани, були б добрЯчi! - пiдтвердили декотрi,  почухавши  голови
пiд Ярмулками.
   - Ќе осквернЯйте Язик ваш, нещаснi,  не  накликайте  такими  грiховними
думками i вчинками нового гнiву Єгови  на  свої  голови!  -  пiднiс  голос
цадик, сплеснувши руками. - —и вам, темним, не вiдомо, що талмуд заборонЯє
євреєвi не те що торкатисЯ до свЯщенних гойських речей, а навiть  ховатись
у затiнку їхнього храму в спеку!
   - Ћ, висока твоЯ мудрiсть! - вигукнув чорний кощавий єврей.  -  Ќе  нам
вимiрЯти глибину її!
   Ѓлагоговiйний шепiт пробiг по свiтлицi й стих.
   ‘лова цадика справили враженнЯ, хоч i не припали до смаку слухачам.
   ‡апала глибока мовчанка,  навiть  чути  було,  Як  стукотiли  в  грудЯх
схвильованi серцЯ.
   Ќараз серед цiєї напруженої тишi почувсЯ в кiмнатi  трiск,  нiби  стелЯ
розкололасЯ або щось незриме зламалосЯ й упало до нiг цадика.
   “сi здригнулисЯ, перезирнулись i зацiпенiли.
   ‡ жахом вискочила ‘ара з шафи i, Як пiдрубана, опустиласЯ  на  пiдлогу,
спираючись на руку, щоб  не  впасти;  мов  прибита  громом,  сидiла  вона,
закам'Янiвши на мiсцi, i хоч i чула шум та метушню в сусiднiй кiмнатi,  не
могла навiть поворушитисЯ; здавалосЯ, що перелЯк одiбрав у неї  всi  сили.
Ѓезумними очима водила вона навколо, бачила, що дверi в сiни напiводчиненi
й смуга Яскравого свiтла падає звiдти на розчиненi нею дверi до свiтлицi й
освiтлює проламану стiнку шафи, вона бачила навiть  страшенне  безладдЯ  в
своїй комiрчинi - розкиданий на пiдлозi й на  лiжку  одЯг,  безладдЯ,  Яке
викривало її злочин, - i не робила нiчого, щоб приховати цi слiди... Ђ час
збiгав, тривожний гомiн  i  метушнЯ  в  сусiднiй  свiтлицi  не  тiльки  не
вгамувалисЯ, а навiть зростали... ‘ара бачила весь  жах  свого  становища,
однак, мов паралiзована, не рухалась з мiсцЯ. •тось крикнув за дверима:
   - ЋглЯнути весь дiм!
   Iнший голос, здаєтьсЯ, батькiв, пiдтримав цю пропозицiю:
   - ‡надвору i всерединi!
   ‚iд останнього вигуку ‘ара нарештi опам'ЯталасЯ: вона схопилась на ноги
i з несамовитою квапливiстю  заходиласЯ  жбурлЯти  в  шафу  дорогi  сукна,
халати, лапсердаки й шуби... Ќа щастЯ, спершу всi кинулисЯ  надвiр,  i  за
гупаннЯм нiг i стуком дверей не чути було ‘ариної метушнi, а то  передусiм
заглЯнули б до її свiтлицi. ’им часом дiвчина  встигла  повкидати  в  шафу
весь одЯг, а сумiжнi дверi причинити, загнувши над ними гвiздки, i  навiть
завiсити їх своєю сукнею; сама ж вона, роздЯгнувшись, кинуласЯ на постiль,
не забувши пiдсунути пiд лiжко й поламану дошку.
   Љоли нарештi ѓершко, разом з деким iз гостей, зайшов до  кiмнати  своєї
дочки й освiтив її лiхтарем, то перед їхнiми очима постала  така  картина:
на забитих наглухо дверЯх висiв оксамитний, гаптований золотом  спенсер  i
адамашкова спiдницЯ, а на лiжку,  розкидавши  по  подушцi  пишнi  коси,  в
недбалiй позi спала  красунЯ  ‘ара.  “  вузенькiй,  маленькiй  кiмнатi  не
виЯвилось нiчого пiдозрiлого: вiкно було щiльно зачинене, з  меблiв,  крiм
лiжка, стоЯв тiльки один ослiнчик.
   - Ћй  мамо!  -  не  втерпiв  високий  кощавий  єврей  середнього  вiку,
показуючи очима на ‘ару, i вхопивсЯ  за  пейси.  -  Ћй  мамо!  џка  гарна!
‚iрсавiЯ не могла б з нею зрiвнЯтисЯ!
   ѓершко, почувши таку похвалу, задоволено почухав бороду й вiдповiв:
   - ‚она, ребе', спить i не чує, що ми говоримо, а  то  похвала  дорогого
гостЯ примусила б її сховати своє обличчЯ.
   - ‚ей-вей! - зацмокав молодий єврей, що теж зайшов до кiмнати. - ‘пить,
Як ангел небесний!
   Ђ довготелесий єврей, нахилЯючись i присiдаючи, з усiх бокiв  розглЯдав
лiжко.
   - ѓевулт! - скрикнув вiн нараз. - Ћнде причина! - i показав пальцем пiд
лiжко.
   “сi  нахилились.  ‘ара  завмерла  вiд  страху  i,  щоб  приховати  своє
збентеженнЯ, одвернуласЯ до стiни.
   Џiд лiжком була поламана дощечка.
   -  •а-ха!  Ћт  i  причина,  -  мовив  довготелесий  єврей,   задоволено
усмiхаючись.--  Џiд  панною  ‘арою  поламаласЯ  дощечка  i  всiх  нас  так
налЯкала.
   - ‚iн правду каже, - мовив рудий.
   - ’iльки Як же це, шановний господарю, - провадив  довготелесий,  -  ви
даєте длЯ своєї красунi дочки такi поганi лiжка? ‚ей-вей!
   - „аруйте,  дорогi  гостi,  -  низько  вклонЯвсЯ  ѓершко.  -  ’аке  вже
трапилось!
   - ’ьху ти, а налЯкала Як! - розсмiЯвсЯ й молодий єврей.
   I, заспокоєнi, всi вийшли у Якнайвеселiшому настрої з ‘ариної  кiмнати,
а ѓершко замкнув за собою на ключ дверi.
   Љоли непроханi гостi вийшли з кiмнати, ‘ара сiла на лiжку  й  довго  не
могла вiддихатисЯ; у скронЯх стукало, руки й ноги були холоднi Як  лiд,  i
всЯ вона тремтiла мов у лихоманцi,  -  одно  слово,  Якби  нерви  її  були
слабшi, в неї почаласЯ б iстерика, але дiвчина перемогла себе й навiть  не
постукала в сiни, щоб їй дали води. Љоли її хвилюваннЯ вгамувалосЯ й нерви
заспокоїлись, вона насамперед узЯла вихiднi дверi на гак  iзсередини.  "–е
принаймнi не дасть їм можливостi вдертисЯ зненацька, - вирiшила вона, - i,
крiм того, буде цiлком природним виправданнЯм її вчинку: не  хоче  пускати
стороннiх людей у свою спальню".
   ‡абезпечивши   себе   вiд   несподiваного   вторгненнЯ,   ‘ара    стала
обмiрковувати своє становище: з одного боку, вона вiдчувала живу  радiсть,
що уникла, просто дивом, жахливого викриттЯ, котре  могло  занапастити  її
остаточно; але, з другого, вона ще не довiдаласЯ, що ж вирiшив кагал i Якi
небезпеки ждуть її друзiв, та ще й не  всi  слiди  її  пiдслухуваннЯ  були
прихованi.
   ‚она знову одЯгласЯ й заходилась навпомацки, в темрЯвi одчинЯти сумiжнi
дверi, за Якими стоЯла шафа з виламаною  стiнкою:  треба  було  поодтинати
гвiздки, вiдсунути засувку i все це зробити без найменшого шуму й  шереху,
щоб не викликати пiдозри. Љоли нарештi, пiслЯ тривалої, напруженої роботи,
дверi пiддалисЯ, на ‘ару полетiв увесь напханий до шафи одЯг. ‡вiльнившись
од нього й переконавшись, що у свiтлицi на її  метушню  нiхто  не  звернув
уваги, бо в цей час про щось голосно й швидко говорив довготелесий  рабин,
- ‘ара впiзнала його голос, - вона склала одЯг i почала його  розвiшувати,
одну рiч за другою, в шафi, а потiм прилЯгла на порозi й,  простЯгтись  до
самих дверець шафи, стала знову прислухатисЯ до  розмови,  що  точиласЯ  в
кагалi.
   ѓоворив тихим, повчальним голосом знаменитий уманський цадик.
   - ђозсудiть же, братове мої, холодним розумом своє дiло. I хлоп, i  пан
однаковi тої длЯ нас: але з ким iз них нам вигiднiше, певнiше мати гешефт?
™оправда, пан багатий, вiн загарбав усе до своїх рук i хлопа задушив; крiм
того, пан не турбуєтьсЯ своїм багатством, йому аби пити  та  гулЯти,  а  з
багатим та недбалим добре вести свої справи!
   - Ћй-ой! џк добре! - вiдповiли схвальнi голоси.
   - Ћтож-то, братове! ’а от лихо: пан не має совiстi,  а  на  пана  немає
закону! - зiтхнув цадик. - I крiм того, кожний пан вважає, що єврей гiрший
за пса...
   - ‹Яхи клЯтi! - почувсЯ лютий вигук рудого.
   - ‡амовкнiть i слухайте! - пiднiс голос цадик. - Ќайкраще вам жилосЯ  в
козакiв, коли тут був гетьман: козак у мирний час нiколи не зачiпав євреЯ,
ну, пiд час повстаннЯ iнша справа.
   - Ћй вей, вей! - почулисЯ жалiснi стогони кругом.
   - Љозак i гендлю не робить, усЯ вигода була в ваших  руках,  i  коли  б
тепер тут були козаки,  то  Я  б  радив  держати  їхню  руку;  але  козаки
загинули, а хлопство - злиденне, то, виходить, i вигоди вiд нього  нiЯкої.
’епер заворушилисЯ пани й хлопи  теж:  у  тих  конфедерацiЯ,  а  в  других
гайдамаччина. I вiд того, й вiд того нам загибель. Ђле хто  з  них  вiзьме
гору? Ќе тi, що б'ютьсЯ, а третiй, котрий уже  держить  одного  з  них  за
чуба. Ђ хто ж той третiй?.. Њосква... Ќе бiйтесЯ: це длЯ Iзраїлю  благо  й
порЯтунок. ’ам, де є закон, - туди нам i хилитисЯ, бо всЯкий  закон  можна
обiйти, на те потрiбен тiльки мудрий розум...
   - Ћ, хай справдитьсЯ слово твоє, мудрий! - заволав рабин.
   - ’ак от моЯ порада, - провадив далi цадик. - Џанам  служити  тiльки  з
необхiдностi, але потай пiдточувати їх; хлопiв не дратувати; з  них  тепер
мало користi, але все може змiнитисЯ.  I  Якщо  прийдуть  сюди  московськi
вiйська, то одразу стати проти панiв i за Њоскву. ‚ам же вiдомо, Як  добре
живетьсЯ нашим братам у московськiй ѓетьманщинi!.. ’а ще радив би  Я  села
кидати й поспiшати всiм у мiстечка й мiста.
   - џ й сам про це думав i негайно зроблю все за твоєю мудрою порадою,  -
заговорив ѓершко. ‘ара з жахом притулиласЯ вухом  до  щiлини,  що  була  в
дверцЯх шафи. - џ тут i корчму, i всi гешефти передав у другi руки i  взЯв
бариш; за три днi Я з дочкою покину навiки цей край i переселюсЯ в  “мань;
там незабаром i весiллЯ одгулЯю. џ з твого благословеннЯ  перебив  руку  з
родичем твоєї милостi.
   - ‡наю, - ласкаво промовив  цадик,  -  i  хай  вона  буде  щаслива,  Як
ђевекка, i плодюча, Як ‹iЯ!
   - Ђ тiльки-но виїду, - додав ѓершко, - вiдразу дам знати  в  ‹исЯнський
замок самому губернаторовi, що в тутешнього свЯщеника  гайдамацьке  кубло!
Ќехай пан губернатор по-свойому розправитьсЯ з ними!..
   Ћд страху та обуреннЯ в ‘ари потемнiло в очу: спершу в  неї  спалахнуло
нездоланне  бажаннЯ  крикнути  й  послати  їм  усiм  проклЯттЯ,  але  вона
стрималась.  Ћбережно  вилiзши  з  шафи,  дiвчина  знову  замкнула  дверi,
позагинала гвiздки, подрЯпавши при цьому палець, але  навiть  не  помiтила
того, поглинута однiєю думкою.
   "•то знає, - думала з тугою ‘ара, - може, з завтрашнього  днЯ  замкнуть
мене  на  замок  або  вирЯдЯть  до  старого  дЯдька,  в  мiстечко...  Ѓоже
розп'Ятий, прости мене! џ не можу прощати ворогам  моїм,  не  можу!  џ  на
батька рiдного ладна звести руку:
   адже вiн занапастить усiх, хто менi дорогий,  вiн  мене  силомiць  хоче
видати замiж. ™о менi робити? Љоли  Я  зараз,  ось  тут,  у  цiй  кiмнатi,
повiшусЯ, то цiєю смертю не врЯтую їх... Ћ, не врЯтую! Ѓатько зробить  те,
що сказав, вiн викаже їх, а лЯхи  не  помилують,  замучать  Џетра!  џк  же
остерегти їх, Як? ‡автра зв'Яжуть... Ђле сьогоднi... зараз... не  зв'Язана
ж Я? Ђ вони, мої любi, ждуть мене там, за рогом... Ђ може, вони й ближче?"
   - ‘ама пiду до них, - що буде, те й  буде!  -  промовила  вона  голосно
останню фразу й квапливо почала одЯгатись.
   ‡важившись, вона вже бiльше нi про що не думала, нiчого не  боЯлась,  i
тiльки пiдiйшовши до дверей, згадала, що батько їх замкнув. "™о ж  робити?
Ђ вiкно?!" - майнула думка в ‘ари. ‚она пiдбiгла до вiкна  й  почала  його
потихеньку смикати,  але  воно  не  пiддавалосЯ:  може,  було  забите  або
набрЯкло й засмiтилосЯ вiд часу... ‚чора вона розмовлЯла  через  кватирку,
кватирка вiдчинЯласЯ й тепер, але пролiзти  в  неї  було  неможливо.  ‘аме
вiкно було високо, i, стрибаючи з нього, можна було зламати собi ногу,  та
це не  турбувало  ‘ару.  "Ђ  що,  коли  вони  поставили  пiслЯ  переполоху
вартового i Я потраплю їм просто в руки? - майнула в  неї  друга  тривожна
думка. - Ђ, однаково!" - вирiшила вона й почала смiливiше шарпати вiкно.
   ‚ нестЯмi ‘ара й не помiтила, Якого шуму наробила: вiкно пiд її  руками
стукало й дзвенiло, навiть уламок скла вiдлетiв i, дзеленькнувши, розбивсЯ
об стiну, але  дiвчина  нiчого  не  помiчала,  а  ще  в  бiльшому  розпачi
розхитувала раму, що нiЯк не пiддаваласЯ.
   Ќа щастЯ, саме в цей час у свiтлицi  знЯласЯ  суперечка,  й  рiзкий  iз
завиваннЯм гвалт кагалу заглушив усi сторони звуки, а стара ђивка пораласЯ
на кухнi, готуючи вечерю.
   Ќараз ‘ара почула пiд вiкном голос, вона вiдсахнулась, зацiпенiла.  Ђле
той голос не волав, не кликав на допомогу, i тут вона розiбрала, що  хтось
називав її iм'Я.
   - ‘аро, ‘арочко, це ти?  -  допитувавсЯ  хтось  у  темрЯвi,  пiд  самим
вiкном. ‘ара впiзнала той голос i висунула голову в розбиту кватирку.
   - џ, Я, Џрiсю... менi хоч умри, а треба побачити вас, над  нами  висить
бiда... та ось вiкна не вiдчиню... Џетро тут?
   - ’ут, тут, за тином...
   - Ђ високо од вiкна до землi?
   - Ќе дуже.
   - Џодивись, чи немає кого коло корчми?
   - „обре, тiльки ти пiдожди: Я гукну брата.
   „овiдавшись, що дорога їй людина тут, близько, ‘ара загорiласЯ бажаннЯм
побачити Џетра й розповiсти йому про все, про все, про свої сердечнi муки,
про своє серце, розбите батьком, про свою  щиру  любов  до  христиЯнського
бога, до їхньої сiм'ї й до нього, до нього, до Џетра, длЯ котрого вона всю
кров свою вiддала б, краплину по краплинi!  Ћ,  тепер  їй  байдуже!  Ќехай
вискочить увесь кагал, нехай кинетьсЯ з ножем на неї батько,  вона  готова
вмерти за Џетра й за їх усiх, й нiхто її не вдержить тут бiльше.
   ‘ара вилiзла на пiдвiконнЯ i всiєю вагою свого тiла почала натискати на
раму. ‚iкно затрiщало, рама нараз пiддаласЯ й з дзенькотом  розчиниласЯ...
‘ара, втративши рiвновагу, вилетiла за вiкно й, певно, переломила  б  собi
руку чи ногу, коли б у цю мить не нагодивсЯ Џетро. ‚iн пiдхопив дiвчину на
руки й обережно поставив її на землю.
   - ‘ерденько, - прошепотiв Џетро, - Як Я тужив за тобою!..
   ‘ара стиснула його руку й насторожилась.
   •тось одчинив вхiднi дверi корчми, виглЯнув, обдививсЯ й, не  помiтивши
в темрЯвi нiчого пiдозрiлого,  зайшов  назад,  добре  причинивши  дверi  й
брЯзнувши важким залiзним засувом.
   - Ќе помiтили, -  шепнула  ‘ара,  -  ходiм  звiдсiлЯ  скорiше,  щоб  не
догнали.
   ‚они всi  троє  поквапне  рушили  вiд  корчми,  зайшли  за  рiг,  потiм
повернули в провулок, перелiзли через плiт i подалисЯ  бiгцем  до  левади,
вiд Якої було вже недалеко до титаревої садиби, що стоЯла край села;  сама
цЯ левада  була  вузькою  прибережною  смугою  з  купами  високих  Яворiв,
осокорiв i верб, що посхилЯлисЯ майже до  води;  за  вербами  вже  тЯглисЯ
заростi густої й високої лози, - одно слово, левада стала б добрим сховком
од переслiдувачiв, але широке пустирище перед нею було зовсiм  вiдкрите  й
могло викрити втiкачiв. ђиск збiльшувала ще та  обставина,  що  далеко  на
обрiї вирiзьблювавсЯ вже мiдно-червоний диск мiсЯцЯ  в  кривавому  ореолi,
наче за ним росла й пiдiймаласЯ заграва великої пожежi,  а  тому  втiкачi,
переходЯчи через широке вiдкрите пустирище, не зронили  й  слова.  Љоли  ж
вони сховалисЯ  в  тiнi  високих  верб,  то  ‘ара  заговорила  збуджено  й
квапливо:
   - ‚ам усiм  треба  тiкати  й  рЯтуватисЯ...  Ѓатько  мiй  хоче  донести
губернаторовi, що в панотцЯ кубло гайдамакiв. ‚iн каже, що губернатор тебе
посадить на палю, а батюшку й титарЯ повiсить i всiх, всiх перекатує.
   - Ђх вiн юда! - вигукнув  обурений  Џетро.  -  ˜кода,  що  ‡алiзнЯк  не
задушив його, та вiн цього не мине!
   - ’реба зараз сповiстити наших i ще декого, -перервала його  стурбована
ЏрiсЯ.
   - Ћй, ой, Як треба! - пiдхопила ‘ара. - џ того й  видерлась  iз  вiкна,
щоб попередити...
   - ‡наєш що, Џрiсю, - заговорив поважним, розпорЯдливим тоном  Џетро,  -
поки ми з ‘арою дiйдемо до нашої хати, збiгай на село  й  поклич  на  раду
‹Яща, Љачура й „овгоноса... ‡наєш, де вони?
   - ‡наю, знаю! џ миттю...  а  ви  теж  поспiшайте,  -  усмiхнуласЯ  вона
ласкаво й полетiла стрiлою по левадi.
   ‘ара й Џетро зосталисЯ самi, й, поки чути було тупiт Џрiсиних нiг, вони
мовчали, пригнiченi тЯжкими почуттЯми.
   - Љоли нахвалЯвсЯ ѓершко вiддати нас до рук  лЯхам?  -  спитав  нарештi
Џетро глухим голосом, в Якому звучала затаєна злiсть.
   - —ерез три днi, - вiдповiла Cap ..
   - Ћтже, в нас є ще три днi. ‡а цей час усе село не зможе  втекти.  Љрiм
того - не можна забрати з собою всiх дiтей i всiх хворих... Є один  тiльки
засiб...
   - џкий?
   - Ќе дати ѓершковi змоги побачити губернатора.
   - Ћй вей! Ќе вдержить його  нiхто:  раз  вiн  сказав,  то  свого  слова
дотримає; нi рабин, нi навiть цадик його не спинЯть!
   - Ђ Я спиню! - похмуро сказав Џетро.
   - џк? - здригнула ‘ара i мiцно вхопиласЯ за його руку.
   - Ђ ось Як! - нагнувсЯ Џетро й, витЯгши щось iз-за халЯви, махнув рукою
в повiтрi: у смузi мiсЯчного свiтла сЯйнуло холодне металiчне лезо.
   - Ќiж! - скрикнула ‘ара й закрила руками очi.
   - ’ак, нiж, i це єдиний спосiб уникнути переслiдуваннЯ! ‘ама  ж  кажеш,
що нiхто не спинить його, навiть цадик, а Я ще додам, що  навiть  i  страх
смертi не задушить у ѓершка його пекельної лютi. ‡алiзнЯк  уже  був  потЯг
його до дерева, щоб повiсити, та на проханнЯ нашого  милосердного  панотцЯ
випустив пiд присЯгою, що вiн до смертi мовчатиме, а Якщо  нi,  то  обiцЯв
знайти його й на днi морЯ... I що ж? ’iльки-но  вiн  знайшов  мiсце,  куди
втекти... а куди, до речi, вiн хоче виїхати?
   - ‚ “мань, - прошепотiла ‘ара тремтЯчим голосом.
   - •а-ха-ха! „алекий свiт! Џалицею докинути! Ѓач, знайшов  од  ‡алiзнЯка
схованку! I от варто було його дурнiй довбешцi тiльки подумати, що вiн пiд
захистом, Як одразу ж зваживсЯ на помсту, на зраду!.. ‚иходить, длЯ  такої
гадини й длЯ нашого порЯтунку єдиний порадник є нiж!
   - Ђле вiн мiй батько! - вирвавсЯ в ‘ари зойк.
   - Ђ! - застогнав Џетро. - џ й забув, що ти дочка цього  гаспида...  „лЯ
мене й длЯ всiх нас вiн - перший лиходiй, вiн  -  кат!  ‚  руках  у  нього
мотузка, Якою вiн зашморгнув нам усiм шиї.  ‚iд  тої  петлi,  сама  бачиш,
немає можливостi втекти не те що всiм,  а  навiть  i  батюшцi...  Џанотець
заприсЯгсЯ, що страху ради своєї церкви не покине, та, крiм того, в  нього
на руках тепер умирає замучений губернатором отець їларiон...
   - Ћй, горе! - забiдкалась ‘ара, ударивши себе кулаками в груди. - ™о  ж
менi робити, що робити? ‘ерце моє розриваєтьсЯ! - заломила вона в  розпачi
руки.
   - ‘лухай, ‘аро! - заговорив Џетро хрипким од хвилюваннЯ  голосом.  -  џ
думав, що ти, жалiючи нас, втекла вiд того виродка, втекла, щоб  урЯтувати
нас вiд загибелi... џ думав... серце моє шептало, що ти й  до  вiри  нашої
прихильна душею. џ думав... …х, пропадай моЯ голова! џ думав... ™о  думав?
–iлими днЯми мучивсЯ, ночi не спав... жив i дихав  цiєю  думкою,  -  а  от
насправдi виходить, що ти прибiгла тiльки повiдомити нас  про  день  нашої
смертi, а жаль тобi не нас, а свого батька...
   - Ќi, нi! ‚ас... Ђ вiн?.. ‚iн мене вбити хотiв... ‚iн мене  пiд  замком
держав... ‚iн мене зв'Язану хоче в “мань везти й видати замiж  за  Якогось
цадикового родича...
   - ’о Як же ти, пiслЯ всього цього, за нього заступаєшсЯ?
   - Џетре, золото моє! - склала вона благальне руки. - –е ж вийде, що  Я,
дочка, вiддаю його в руки месникiв, це ж вийде, що Я  сама  своїми  руками
занапастила рiдного батька... Ђ пiднЯти на батька руку  -  страшний  грiх.
Ђдже й  ваш  бог  такого  грiха  не  простить.  ‚аш  бог  вимагає  прощати
ворогiв... ‚iн сам моливсЯ за них... Ћй Џетре, Џетре! ‚iн не простить менi
такої жорстокостi, вiн вiдштовхне мене, i Я зостанусЯ сама серед  пустелi,
далеко вiд усiх, проклЯта всiми... Ќевже  ти  хочеш  нещаснiй  ‘арi  такої
жахливої долi? - i ‘ара,  обливаючись  слiзьми,  впала  йому  на  груди  й
забиласЯ на них, мов пiдстрелена пташка.
   - Ќе плач, ‘аро, не плач! - збентеживсЯ ще дужче Џетро. - ’вої  сльози,
мов розтоплена мiдь, падають менi на груди й пропiкають  їх  наскрiзь.  ’и
кажеш, що занапащаєш рiдного  батька...  џкий  же  вiн  тобi  батько?  ‚iн
ненавидить тебе, йому байдуже до твого серцЯ, до твоїх мук! Ќi,  вiн  тобi
не батько: батьком можна  вважати  тiльки  того,  хто  любить  свою  рiдну
дитину.
   ‘ара мовчала, тiльки з поривчастих зiтхань i судорожного здриганнЯ тiла
можна було зрозумiти, Якi нелюдськi муки розривали її бiдолашне серце.
   - I хiба ти  могла  б  потаїти  вiд  друзiв  смертний  вирок  їхнiй?  -
розпалювавсЯ бiльше й бiльше Џетро. - •то ж вiдштовхне тебе за добре дiло?
Ђдже бог бачить твоє серце! –е ж уже не твоЯ провина, а наша, Як надумаємо
захистити себе вiд загибелi.  Ћт  Я  й  вiддам  за  братiв  своє  нiкчемне
життЯ...
   - Ќа бога!.. Њенi дороге твоє життЯ!
   - Ќе потрiбне воно менi, - говорив далi, не  слухаючи  ‘ару,  Џетро.  -
’ам, у корчмi, зiбравсЯ  кагал  наших  мучителiв,  вони  раду  радЯть,  Як
висмоктати з нас останню кров, перед ними присЯгаєтьсЯ корчмар  потiшитисЯ
нашими муками... Ћ, не дiждете! - потрЯс  вiн  кулаком.  -  Џобiгти  туди,
пiдперти всi  дверi  й  вiконницi...  та  запалити  з  чотирьох  бокiв  ту
корчму...
   - Џетре! ’и не зробиш цього! -  заволала  ‘ара  й,  упавши  навколiшки,
обхопила його ноги руками. - Ђбо ж убий i мене!.. Њенi з таким жахом  жити
не можна... “бий мене, убий цим ножем: менi буде легше...  Ћдного  благаю:
це так швидко i так легко! ‚дар, у тебе рука мiцна,  -  билась  вона  коло
його нiг, рвучи на собi коси.
   - ’и збожеволiла, чого ти просиш? ’а й чиЯ ти, нарештi, - наша чи їхнЯ?
- намагавсЯ Џетро пiдвести ‘ару з землi.
   - ’воЯ... ваша... навiки! Ќе їх менi жаль, - гарЯчково  говорила  ‘ара,
задихаючись од хвилюваннЯ. - Њенi тебе жаль. џ тебе люблю, кохаю  сильнiше
за всiх!
   - I це правда? ѓовори, говори!
   - ’ебе! ’ебе менi жаль... Ћй вей  мiр!  џк  шкода!  ‘лухай,  Якщо  вони
згорЯть, то налетить сюди з мiстечка команда... ’и ж казав, що  й  за  три
днi не можна всiм утекти, то Як же втекти за три години? Џодумай, Як  вони
помстЯтьсЯ! ’и ж тiльки серце потiшиш, а не врЯтуєш своїх!  ’и  занапастиш
їх, - билась вона в нього на руках i припадала  до  грудей,  цiлуючи  йому
руки.
   - ™о ти робиш зi мною? ’вої слова одбирають у мене силу. Ћх, пропав  Я!
- I вiн зiрвав iз своєї голови шапку й кинув нею об землю.  -  ’а  коли  Я
щадитиму, заради свого серцЯ, ворогiв, то Який же Я син “країни? ’а  перед
любов'ю ж до неї все повинно впасти ниць, усе! Ђ Якщо ласки можуть  купити
мою душу, то, виходить, вона - запроданка!
   - Ќе заради себе благаю Я! - пiдвищила ‘ара голос.  -  Ќi,  Я  за  свою
любов не вимагаю нiчого! џ в iм'Я твоїх i моїх  майбутнiх  братiв  благаю!
’вiй справедливий гнiв тепер їх занапастить...
   - …х, сили немає! џ вирву з грудей це негiдне серце й  кину  його  тобi
пiд ноги! ‚оно не потрiбне козаковi, воно годитьсЯ тiльки  жiнцi.  ™емить,
рветьсЯ до тебе...
   - ‘лухай, ось що менi спало на думку: почекаємо три  днi,  поки  батько
зберетьсЯ їхати... Ђ Як вiн виїде з села  до  мiстечка,  то  ви  переймiть
його, мене  одбийте,  а  його  зв'Яжiть  i  десь  заховайте...  тiльки  не
вбивайте, не вбивайте. ЏрисЯгайсь менi!
   - Ђ Якщо вiн вирветьсЯ?
   - ‡акуйте в ланцюги, повезiть iз  собою  в  лiс...  на  край  свiту,  -
тiльки, на бога, не вбивайте! ‰ого смерть розiб'є моє щастЯ...
   - Ќу, гаразд... ЏрисЯгаюсЯ!.. ’iльки ось що скажи... щиро, одверто: бий
навiдлiг! ‘кажи, чи схочеш ти потiм стати моєю навiки?
   - Џетре! ’а Я ж люблю тебе! - скрикнула ‘ара, обнЯвши, парубка.
   - Ћтже, моЯ нав ки? - палко пригорнув дiвчину  до  свого  серцЯ  Џетро,
обсипаючи її гарЯчими поцiлунками.
   - ’воЯ, щастЯ моє! - i вона  припала  до  нього  тремтЯчими  грудьми  й
занiмiла в невимовному поривi блаженства...
   “ простiй сiльськiй хатi пана титарЯ було  майже  темно;  каганець,  що
стоЯв на припiчку, тьмЯно, нiби  завмираючи,  освiтлював  лише  невеличкий
куточок запiчка, а по всiй хатi лежали темнi, тремтливi тiнi.
   Ќа широкому полу,  що  прилЯгав  узголiв'Ям  до  печi,  нерухомо  лежав
умираючий. ‡а постiль йому правив лiжник та подушка.  ‚  пiвтемрЯвi  важко
було його роздивитисЯ. ‘вiтло лежало невиразними тонами на сiрiй подушцi й
вихоплювало з сутiнкiв лише голову страдника, її обрамлЯло сiре волоссЯ  з
продiлом  посерединi  й  рiденька  жовтувата  борода;   худе   обличчЯ   з
загостреним носом здавалосЯ, в порiвнЯннi  з  срiблистим  волоссЯм,  майже
чорним. Џо зведених бровах з глибокою складкою посерединi,  по  запечених,
вкритих смагою губах можна було  догадатисЯ  про  стражданнЯ,  Якi  терпiв
умираючий, але вiн їх не виЯвлЯв нi стогоном, нi скаргами; тiльки  глибокi
зiтханнЯ, Якi зрiдка пiдiймали плесковатi, запалi  груди,  показували,  що
життЯ iще  тлiло  в  цьому  худому,  змученому  тiлi.  ЃiлЯ  узголiв'Я  на
низенькому ослiнчику с дiла, зiгнувшись, друга постать, але вона всЯ  була
повита мороком, i  лише  з  деЯких  рухiв  цiєї  чорної  тiнi  можна  було
догадатисЯ, що той, хто сидiв, мовчки моливсЯ. •ворий повернув  голову  до
того, що моливсЯ, й, напiврозплющивши очi, спинив на ньому довгий, вдЯчний
поглЯд.
   - Ѓрате мiй у •ристi, друже мiй! - прошепотiв ледве чутно хворий. -  ’и
все, мене ради, не спиш, тiло своє  томиш,  серце  своє  журиш...  ‡а  чим
тужити й сумувати? ’обi  ж,  служителю  олтарЯ,  вiдомо,  що  не  впаде  й
волосина без волi отцЯ нашого небесного, а  Якщо  була  на  те  його  волЯ
свЯта, то нам, грiшним, не годитьсЯ ремствувати й сумувати.
   - џ не ремствую, отче  страднику,  що  прийнЯв  терновий  вiнок,  Я  не
ремствую...  Я  молюсЯ  тiльки  йому,  розп'Ятому,  за  полегшеннЯ   твоїх
страждань... Ђле душа моЯ немiчна й болить за тебе... за  нещасний  народ,
приречений на загибель... Ћ, перед таким горем затуманюєтьсЯ мiй  розум  i
журба душу роздирає.
   - Ћх, духу засмученнЯ не даждь мi! - тихо зiтхнув хворий  i  замовк  од
знемоги.
   - џк же тобi, отче? -  пiслЯ  хвилi  мовчаннЯ  спитав  старий  свЯщеник
лисЯнської церкви. ‚iн з тривогою дививсЯ в розплющенi очi страдника  i  з
завмираннЯм серцЯ стежив за тим, Як ледве помiтно пiдiймалисЯ його  запалi
груди.
   - Њенi легше... Ѓiль втихає... Ќа серцi таке солодке заспокоєннЯ,  душа
тремтить вiд радостi... Ќе треба бентежитись... - тихо говорив  умираючий,
майже не ворушачи губами, так  що  звуки  його  голосу  нагадували  легкий
шелест колоссЯ пiд повiвом сонного вiтерцЯ.
   - Ѓоже всесильний! •ай нашi молитви долинуть до тебе! - промовив  отець
•ома i похилив голову на груди.
   ‡нову запала глуха, важка тиша. •ворий лежав нерухомо,  а  поруч  нього
застиг лисЯнський свЯщеник, пригнiчений безнадiйною скорботою.
   ’рохи згодом почуласЯ з вулицi кваплива хода й долинув стриманий гомiн.
   ‡а хвилину тихо одчинилисЯ дверi в сiни, а потiм  i  в  другу  половину
хати: сiни роздiлЯли двi свiтлицi - батющину й титареву.
   - ’ату! ‹юди вас просЯть! - тихо промовила ЏрiсЯ.
   - Ђ що там, доню? - обiзвавсЯ титар стурбовано.
   - ‘ара вирвалась од жидiв, вона пiдслухала,  що  її  батько  збираєтьсЯ
розказати губернаторовi, нiби в нас гайдамаки ховаютьсЯ, i наведе  сюди  з
мiстечка команду.
   - Ћй господи, що ж нам робити?
   - џ ж i закликала на раду ‹Яща, Љачура, „овгоноса... Џетра теж.
   - Iду, iду... Ћх... не життЯ це, доню!.. ‚же краще б, здаєтьсЯ,  смерть
одразу, - бурчав титар, пробираючись навпомацки до дверей.
   - ‘юди, сюди, татусю, - й ЏрiсЯ одчинила  ширше  дверi,  а  коли  титар
пiдiйшов, то, взЯвши його за руку,  додала:  -  ’реба  б  пана  полковника
сповiстити, щоб прибув на допомогу... ‚iн обiцЯв, - все це вона  промовила
одним духом i вiдчула, нiби щось стиснуло її серце й гарЯча  хвилЯ  залила
все обличчЯ.
   - ˜укай вiтра в полi, - кинув титар i мовчки почав вiтатисЯ з прибулими
гостЯми.
   “сi посiдали на призьбi титаревої половини, щоб не  турбувати  хворого,
й, поспиравшись на цiпки, мовчали.
   Џетро стоЯв, спершись лiктЯми на стовп  з  кiлькома  забитими  в  нього
кiлочками, на Якi вiшали горщики,  макiтерки  та  глечики.  ‘ара  й  ЏрiсЯ
вiдiйшли трохи вбiк, у затiнок дерев.
   Ќарештi Џетро порушив мовчанку й розказав присутнiм  те,  що  розповiла
‘ара, про неминучi наслiдки доносу.
   - Њало того, що не залишать цi  диЯволи  в  нас  каменЯ  на  каменi,  -
говорив Џетро, - мало того, що винищать тих, хто не зможе втекти  в  лiси,
на край свiту вiд пекла, - вони ще  кинутьсЯ  шукати  гайдамакiв  по  всiх
околицЯх i почнуть грабувати, палити й вирiзувати села й хутори... Ћсь Яке
лихо висить над нами, панове, то Яка буде на те ваша рада?
   „овго мовчали запрошенi  на  раду,  понуро  дивлЯчись  на  кiнцi  своїх
цiпкiв; нарештi заговорив широкоплечий ‹Ящ:
   - ™о ж, братчики, важко нам захиститисЯ вiд польської команди; поки  не
з'ЯвлЯтьсЯ тут справжнi гайдамацькi загони, селЯни  побоЯтьсЯ  повстати...
то хiба дати знать зараз... ось Џетро знає, куди й кому...  це  моЯ  перша
рада.
   - ’ак-то воно так, панове громадо, - зiтхнув  титар,  -  але  полковник
говорив, щоб до слушного часу готувалисЯ, змовлЯлись, а сидiли б тихо,  Як
бджоли у вулику зимою... Њоже, Њосква свої вiйська на лЯхiв  вишле,  -  от
що!.
   - —ували й ми це... поголоска йде,  -  обiзвавсЯ  „овгонос,  високий  i
тонкий, мов голоблЯ, з невеликим, зовсiм приплесканим носом.  -  —ули,  що
православна Њосква захистить нашу вiру й нас вiд напасникiв  та  й  забере
край пiд свою руку... ’iльки коли те буде?
   - –е ж саме i Я кажу: на iнших покладайсЯ, а своїх рук  не  складай!  -
знову подав голос ‹Ящ. - ’ак ось Яка друга моЯ рада:  поки  повернетьсЯ  з
лiсу Џетро, часу гаЯти не слiд: вдома  збирати  й  ховати  збiжжЯ,  добро,
худобу вигонити, хворим i дiтЯм знайти заранi  сховок,  а  самим  готувати
ножi, та списи, та шаблi й рушницi, в кого що знайдетьсЯ... ‘повiстити про
все по сусiдству надiйних людей, щоб теж були напоготовi... Љоли  пiдоспiє
загiн, тодi дати одкоша замковим командам.
   ‘ухорлЯвий, але ставний i мiцний  тiлом  Љачур,  що  весь  час  мовчав,
схвально крекнув i пересунув кивком голови шапку; мiсЯчне свiтло впало  на
його праву щоку й осЯЯло зЯючу Яму вибитого ока, вiд  котрого  йшов  синiй
шрам по щоцi до самого вуха.
   - „обра твоЯ рада, ‹Яще, - сказав титар, - тiльки  от  замок  руйнувати
без гасла, без наказу пана полковника не слiд, не годитьсЯ свавiльно,  длЯ
власної потiхи: цим можна пошкодити загальнiй справi.
   - ’ак побити команду, а самим пiти в лiс до загонiв або розсипатисЯ  по
всiх селах з добрим словом - ось моЯ третЯ рада. ЏочулисЯ схвальнi  не  то
зiтханнЯ, не то гомiн.
   - „обра твоЯ рада, -  промовив,  пiслЯ  короткого  мовчаннЯ,  титар.  -
ѓосподь умудрив тебе розумом i надiлив серцем козачим, лицарським:  тiльки
от, не одкидаючи твоїх порад, чи не можна було б придумати чогось, щоб  не
дати ѓершковi брехати на нас... –е було б найкраще:  ми  б  готувалисЯ,  i
лЯхи б сидiли... до слушного часу. …х, Якби вдержати ѓершка!
   - –е найпростiше, - обiзвавсЯ нарештi Љачур, - пiти й зарiзати його, Як
барана!
   - •е, пане дЯдьку! - вiдповiв Џетро. - I Я так попервах подумав,.та  не
виходить дiло. ѓершко ж сказав усьому кагаловi про гайдамакiв. ђаз  ѓершка
буде вбито, то всi жиди кинутьсЯ до замку й  роздзвонЯть  про  нас  i  про
гайдамакiв: на другий же день у нас будуть замковi гостi.
   - ’о всiх перерiзати й корчму спалити, - запропонував Љачур.
   - ’еж не гаразд, - засмiЯвсЯ Џетро. - Ќа пожежу злетЯтьсЯ  з  мiстечка,
довiдаютьсЯ, в чому рiч, й заварЯть тут червоне пиво. - џкщо нам i три днi
мало длЯ порЯтунку, то однiєї ночi, та ще й короткої, то вже й зовсiм буде
мало. „озвольте, панове, i менi ще сказати слово... Њолоде воно, щоправда,
але од серцЯ,  а  ви  його  змiцнiть  сивим  розумом,  то,  може,  воно  й
пригодитьсЯ. ’ри днi, ось дiвчина  ‘ара  каже,  ѓершко  нас  не  зачепить:
цадика вирЯджатиме, укладатиме свої речi... Ђдже так, ‘аро?
   - ’ак, так!.. - поривчасто вiдповiла ‘ара, ледве вимовлЯючи  слова  вiд
хвилюваннЯ. - ™онайменше їм треба три днi на  свої  справунки.  ’iльки  на
четвертий день... i то наврЯд чи можна зiбратисЯ.
   - Ћтже, нам за цi три днi, - провадив Џетро, - слiд зробити все те,  що
радив ‹Ящ, тiльки, додам Я, треба стежити за ѓершком, не спускати з  нього
ока, стерегти й тiнь його, а на четвертий день, Як вiн виберетьсЯ звiдси й
подастьсЯ в мiстечко, то перейнЯти його й...
   - Џосадити на палю, - перебив Љачур.
   ‘ара скрикнула, ЏрiсЯ поспiшила забрати її в сiни.
   - ЏерелЯкав, пане-брате, дiвчину, - зауважив титар. - ‚она, Як  сестра,
прибiгла сповiстити нас, а ми її батька на палю!
   - …ге ж, тату! - говорив далi Џетро. - џ теж їй заприсЯгсЯ,  що  батька
її не вб'ємо, але й не  випустимо  з  рук.  Ќа  мою  думку,  ѓершка  треба
зв'Язати й запакувати в лiсi, а длЯ певностi - хоч викопати длЯ нього Яму,
Як на пашню, та там i держати; його Язик нам пригодитьсЯ, та й дукати...
   - ‘ину мiй! ђадiсть моЯ! - вигукнув зворушений  титар.  -  ™о,  панове,
думаєте? - звернувсЯ вiн до всiх. - џк його думка?
   - ’а пошли, боже, й нам  на  старiсть  таку,  -  промовив  „овгонос.  -
‡вичайно, дiло говорить.
   - ‚оно так, - погодивсЯ й Љачур, - а  все  б  краще  порiшити  його,  -
почухав вiн потилицю пiд шапкою.
   - ’а не вискочить вiн, пане дЯдьку, з пашенної Ями, - посмiхнувшись,  з
певнiстю сказав Џетро. - ѓоловою ручусЯ - не вискочить. Ђ от Як доведетьсЯ
брати замок, то вiн нам i пригодитьсЯ: вiн, шельма, знає там  усi  ходи  й
виходи... та, крiм того, може пiдкупити й жида замкового.
   - Ќу, то поки  що  х  й  йому  дiдько!  -  згодивсЯ  Љачур.  “сi  Якось
пiдбадьорилисЯ й повеселiшали, але вибiгла з сiней ЏрiсЯ й збентежила всiх
несподiваною звiсткою.
   - ’ату! -  заговорила  вона  тремтЯчим  од  слiз  голосом.  -  Џанотець
кличуть... Ѓатюшка вiдходЯть...
   - ѓосподи! - скрикнув приголомшений  звiсткою  титар,  звiвши  руки  до
неба. - ’воЯ волЯ!
   “сi, поскидавши шапки, побожно перехрестилисЯ.
   - Џанотець усiх просЯть, щоб зайшли попрощатисЯ, - додала ЏрiсЯ  й,  не
маючи сили стримати плачу, вибiгла в сiни. ’итар теж  поспiшив  слiдом  за
дочкою, а за титарем рушили й усi. Ћсвiтленi  мiсЯчним  сЯйвом,  пiдходили
постатi до дверей i поринали в чорну млу,  неначе  зривалисЯ  з  порога  в
Якесь проваллЯ.
   ‡апрошенi боЯзко ввiйшли  до  свiтлицi  й,  перехрестившись,  спинилисЯ
пiвколом бiлЯ дверей. Џеред їхнiми очима постала  така  картина:  на  полу
лежав  умираючий;  обличчЯ  його,  виснажене  стражданнЯми,  було   зовсiм
спокiйне;  Якась   невиразна   усмiшка   блукала   коло   зiмкнутих   уст;
напiврозплющенi очi були спрЯмованi на тих, що  ввiйшли.  ‚  головах  отцЯ
Їларiона стоЯв мiсцевий свЯщеник i шепотiв одходну молитву.
   - Ќашого молiльника й заступника кличе  до  себе  творець  милосердний,
розлучає нас... ‰ого  свЯта  волЯ!  ЏопрощайтесЯ!  -  сказав  отець  •ома,
закiнчивши молитву; голос його тремтiв вiд скорботи, рвавсЯ вiд жалю.
   “сi перехрестилисЯ, зворушенi тЯжкою хвилиною, i  безнадiйно  посхилЯли
на груди голови. ’Яжке зiтханнЯ повисло  безсилим  стогоном  у  низькiй  i
похмурiй свiтлицi.
   - џк же їх щадити, наших мучителiв  i  катiв?  -  пролунав  серед  цiєї
гнiтючої тишi  Якимсь  дисонансом  сповнений  обуреннЯ  й  протесту  голос
Љачура. - џк же щадити? „ивiтьсЯ - це  ж  дiло  їхнiх  рук!  •то  не  знав
дорогого нам панотцЯ? Љоли в нуждi хто  -  вiн  останнiй  свiй  шаг  несе,
останнiй свiй шматок переломить! ‘кривдЯть кого - iде, заступаєтьсЯ...  до
диких звiрiв iде... i ось розтерзали за нас нашого батька!.. Ћсь вiн,  наш
милостивець, наш заступник, лежить нерухомо, а ми, сироти, стоїмо  склавши
руки й тiльки зiтхаємо! - говорив збуджено й  дедалi  голоснiше  Љачур.  -
‘тоїмо й зiтхаємо, - пiдвищив вiн голос, - а  кати,  глитаї  бенкетують  i
смiютьсЯ з нас! џк же нам їх  щадити?  Ћ,  присЯгаюсЯ  перед  цiєю  свЯтою
страдницькою душею помститисЯ за все, за все i за цього мученика!
   ‘лова Љачура схвилювали всiх: багато хто плакав, але й зрошенi  слiзьми
очi загорЯлисЯ мстивим, похмурим вогнем.
   “мираючий чув цю надгробну промову, i вона, Як видно, справила на нього
враженнЯ: спершу засвiтиласЯ в старого усмiшка в пригаслих очах,  а  потiм
по обличчю заходили Якiсь  тiнi.  Џомiтно  було,  що  страдник  силкувавсЯ
зiбрати останнi, майже згаслi сили, щоб промовити прощальне слово.
   - ‘ину мiй! - заговорив мiсцевий свЯщеник. - Ќе  нам,  грiшним,  судити
братiв своїх, не нам воздавати за дiЯннЯ їхнi. Є над усiма нами,  вище  за
зорi небеснi, господь. '•iба може бути  справедливий  суд  людський?  •iба
серцЯ нашi можуть бути сповненi милостi й любовi? Ћсь  i  тепер  гонителiв
наших обуЯли темнi, нечистi сили. Ќам би сумувати й молитисЯ за них, а  ми
горимо люттю й помстою. Ќе будемо ж бентежити душу, Яка вiдходить вiд нас,
грiховними помислами й бажаннЯми: вона вже вiдстраждала й, радiсна, прагне
до джерела свiтла й джерела вiчної любовi.
   Џрисоромленi словом  свого  улюбленого  свЯщеника,  присутнi  ще  нижче
похилили чубатi голови;  в  тЯжких  зiтханнЯх  їхнiх  чуласЯ  марна  туга,
безпросвiтна журба.
   ЏрiсЯ, припавши до одвiрка, голосно ридала, а ‘ара, виступивши вперед i
мiцно стиснувши руки, ловила кожне слово свЯщеника.
   “мираючий розплющив широко очi, повiльно  обвiв  присутнiх  поглЯдом  i
ворухнув рукою.
   “сi затаїли подих, ‘ара пiдступила ще ближче, майже до самого полу.
   I нараз страдник заговорив тихо, майже беззвучно, але виразно:
   - Ќе вболiвайте, не тужiть за мною, любi мої... џ щасливий: у душi моїй
немає нiкому докору... ‡а вас вона молитиме бога любовi... i Я вiрую...  Я
бачу, що милосердний заступитьсЯ: все буде зважено, й ваша долЯ  оновитьсЯ
пiд могутньою рукою. Џростiть мене, Якщо словом, чи дiлом, чи  помислом...
простiть! ’iльки себе жалiйте, а моїх мучителiв... •ристос усiх прощав.
   - ‰ому й вашому боговi вiрю Я! - несподiвано скрикнула  ‘ара,  охоплена
релiгiйним екстазом, зворушена до самозабуттЯ.  -  ‰ому  поклонЯюсЯ...  „о
нього  припадаю!..  Ђ  ви,  слуги  розп'Ятого,  -  свЯтi,  свЯтi!  „о  вас
пориваєтьсЯ моЯ душа! ‚и вчите любити всiх, жалiти всiх, з усiма  дiлитисЯ
останнiм, ви навчаєте прощати кривдникiв, ви  молитесь  за  ворогiв...  Ћ,
приймiть же мене на своє лоно! - I вона,  обливаючись  слiзьми,  впала  на
колiна й притисласЯ до руки вмираючого.
   - ’и вiднайшла  вже  душею  •риста,  дочко  моЯ,  -  сказав  зворушений
свЯщеник i поклав ‘арi на голову свою руку.  -  Ќезабаром  i  церква  наша
прийме тебе: будь же благословенна в серцi своєму i хай  не  оскудiє  твоЯ
вiра довiку!
   “мираючий глЯнув з усмiшкою на ‘ару й,  ворухнувши  рукою,  благословив
її. Џотiм ще раз обвiв поглЯдом присутнiх i промовив останнє слово:
   - Џростiть, молiтесЯ...
   - Ћдходить, - сказав свЯщеник i почав тихо молитисЯ. “сi  мовчки  стали
навколiшки...



   VI

   “ той час, коли на Џравобережнiй “країнi напружувалась у всiх  верствах
суспiльства життєва боротьба, а в повiтрi чути було запах кровi й  пороху,
в той самий час на лiвому березi „нiпра було  цiлком  спокiйно.  ‡вичайно,
внутрiшнiй зв'Язок мiж двома половинами одного й  того  самого  народу  не
переривавсЯ, традицiйне прагненнЯ  до  возз'єднаннЯ  братiв  зростало,  та
проте зовнiшнє спiлкуваннЯ було послаблене.
   ‡аборона польської Љорони переходити пiдданцЯм на другий берег „нiпра i
суворий прикордонний наглЯд хоч i не припинили емiграцiї, але все  ж  таки
її утруднили; незважаючи на це,  втiкачi  проривалисЯ  й  розповiдали  про
страхiттЯ панського гнiту, про жорстокiсть орендарiв, панiв i ксьондзiв  i
про  зусиллЯ  всiх  католикiв  та  єзуїтiв  придушити  й  зовсiм   знищити
православну вiру. –i розповiдi обурювали всiх - i  шлЯхту,  i  козакiв,  i
поспiльство, - всi вони, спiвчуваючи  горю  й  бiдi  братiв,  потiшали  їх
надiєю, що царицЯ захистить вiру i їх, скривджених, вiзьме пiд свою опiку;
сподiванки  цi,  передаючись  з  уст  в  уста,  прикрашалисЯ   авторськими
додатками й доходили вже у фантастичнiй формi  до  лiсiв  i  байракiв,  де
ховалисЯ месники за вiкову образу й кривду.
   Љиїв, що одiйшов iще за Ђндрусiвською угодою до ђосiйської  iмперiї,  з
невеликою лише смужкою землi, хоч i стоЯв на самому кордонi з Џольщею, Яка
вирувала пристрастЯми, але тЯжiв уже бiльше до своєї метрополiї. ™оправда,
вiн придивлЯвсЯ до хмари, що пiдiймаласЯ праворуч, i прислухавсЯ до глухих
ударiв грому, але безпосередньої участi в подiЯх, Якi  грiзно  насувалисЯ,
не брав i тiльки обхiдними шлЯхами намагавсЯ дати їм бажаний напрЯмок.
   ‡а Џечерами, на вiдстанi п'Яти-шести верст за течiєю „нiпра, на правому
високому березi його темнiв кошлатими деревами непрохiдний лiс;  меж  його
не було видно, вiн то пiдiймавсЯ зеленими схилами, наче висока  стiна,  то
спускавсЯ м'Якими хвилЯми в широкi й глибокi  улоговини  й,  розширюючись,
захоплюючи пiвобрiю, бiг у далечiнь сизим серпанком. ’ут, у цьому чудовому
куточку, де й нинi стоїть Љитаївська пустинь, а до кнЯзЯ  ‚олодимира  було
сторожове укрiпленнЯ Љитайгород, тут у тi часи стоЯла садиба  генерального
обозного, оточена господарськими будiвлЯми й десЯтком хат.
   Ћдноповерховий,  досить  довгий  будинок,  критий  червоною  черепицею,
виглЯдав  iз  зеленi  саду   надзвичайно   привабливо:   широкий   рундук,
пiдтримуваний  точеними  й  строкато  розмальованими   колонами,   дививсЯ
привiтно з височини на велику улоговину з  блискотливим  ставом,  за  Яким
високою  горою  пiдiймавсЯ  лiс.  Ќа  фонi  цiєї  темної  зеленi   блищали
позолоченi банi монастирЯ й вiдбивалисЯ  перекинутими  в  ставку.  ‹iворуч
видно  було  синю,  з  срiблистими  переливами  стрiчку  „нiпра,  за  Якою
розстилаласЯ  безмежна  рiвнина  ‹iвобережної  “країни,  облЯмована  сизою
крайкою бору, а прЯмо, в прозорiй далинi, виступали з мли  Ясними  хмарами
силуети  приднiпровських  гiр.  ‚загалi  краєвид  був  i  розгонистий,   i
привiльний, i сповнений  невимовного  чару.  ЏовiтрЯ,  пом'Якшене  великою
кiлькiстю води й  напоєне  ароматами  лук  i  лiсiв,  було  таке  чисте  й
живодайне, що кожен новий одвiдувач не мiг надихатисЯ  ним  i  п'Янiв  вiд
достатку кисню й пахощiв. ’iльки пересиченi груди  й  стомлене  око  могли
бути байдужi до такої благодатi. “ тi часи  Љитаївськi  пущi  зливалисЯ  з
лiсами, Якi тЯглисЯ за ‚асилькiв до ’аращi й  ‘квири,  i  були  прекрасним
шлЯхом утiкачам до Љиєва, а звiдти й на лiвий берег „нiпра; крiм того,  по
тих лiсах знаходили притулок i борцi  за  волю,  гайдамаки,  котрi  орлами
налiтали на панськi маєтки й замки, щоб поквитатисЯ з своїми  гнобителЯми,
а тому панам i економам було вкрай небезпечно селитисЯ  поблизу  густих  i
диких лiсiв: такi необачнi поселенцi щохвилини могли чекати  непроханих  i
несподiваних гостей, одвiдини Яких  обходилисЯ  занадто  дорого.  Ђле  пан
обозний, очевидьки, зневажив такi мiркуваннЯ й оселивсЯ пiд лiсом, за  двi
милi вiд польського кордону. Џравда, вiн, бувши православним  i  пiдданцем
ђосiйської  держави,  мiг  розраховувати,  що  гнанi  полЯками  не  будуть
помщатисЯ на ньому; та проте голод i нужда могли завжди штовхнути втiкачiв
на звичайний грабунок i розбiй, тим паче, що  сам  хутiр  не  мав  нiЯкого
захисту й укрiплень, за винЯтком частоколу, що його оточував.
   ‡ оглЯду на заворушеннЯ й небезпеку пан обозний пропонував дочцi на час
його вiдсутностi виїжджати до одного з їхнiх заднiпровських  маєткiв,  але
„арина завжди вiдмовлЯласЯ й заспокоювала  батька  тим,  що  пiд  охороною
свЯтої обителi вона буде в цiлковитiй безпецi. ’а й чого їй було  боЯтисЯ?
‹iсових гостей вона жалiла, допомагала їм i  давала  притулок,  а  їхньому
протесту спiвчувала всiм серцем: душа її горiла високою любов'ю до рiдного
народу. —утку про добродiйну панну „арину лiсовi блукачi передавали з  уст
в уста, й популЯрнiсть її росла й перебiгала з одного лiсистого терену  на
iнший, проникаючи до потаємних Ям  i  Яруг.  ‡рештою,  цi  небезпечнi  длЯ
кожного мешканцi нетрищ були панночцi  вiрнi  й  вiдданi  слуги,  найкращi
охоронцi її спокою.
   Ѓув тихий i теплий травневий вечiр.  ‘онце,  заходЯчи,  кидало  червоне
промiннЯ на порослi лiсом кручi по той бiк  ставу,  клало  м'Якi  тiнi  на
западини й схили, ефектно вихоплювало пiдвищеннЯ, запалювало то в  одному,
то в другому мiсцi червоним полум'Ям став i пiдсвiчувало рожевий  серпанок
далини. Ќа ганку сидiла знайома нам панна „арина  i,  видно,  не  звертала
нiЯкої уваги нi на чудовий ласкавий вечiр,  нi  на  чарiвну  картину  бiлЯ
своїх нiг, нi на прегарну панораму околиць: її задумливий поглЯд  тонув  у
туманному виступi Џечорської гори, за Якою звiдсiлЯ не видно було ‹аври.
   ЏiслЯ того, Як „арина побувала напровеснi з своїм батьком у Џечерах, де
вони  трапезували  в  настоЯтелЯ  монастирЯ  з   полковником   ‡алiзнЯком,
вельможний пан обозний поїхав на лiвий берег; його кликали й свої справи -
по господарству великих маєткiв, i  службовi  -  побаченнЯ  де  з  ким,  а
особливо з єпископом переЯславським. ’реба було повiдомити в  столицю  про
настрої на  ‹iвобережнiй  “країнi,  про  впливи  на  неї  глухобунтiвливої
сусiдки - Џольщi, а також про стан хлiбних запасiв,  на  випадок,  коли  б
довелосЯ послати сюди вiйська. I от уже минуло бiльше мiсЯцЯ, а батько  не
тiльки не повертавсЯ додому,  але  не  присилав  навiть  про  себе  нiЯких
звiсток. –е починало турбувати „арину, i вона з цього приводу двiчi їздила
в Џечери, але нiЯких новин про батька не дiзналасЯ. ЌастоЯтель сказав,  що
вiн  мав  тiльки  посланнЯ  вiд  превелебного  отцЯ  ѓервасiЯ,   в   Якому
згадувалосЯ й про пана обозного, Який одвiдав його;  але  куди  вiн  потiм
подавсЯ, було невiдомо.
   ‘вЯтитель тим часом благав,  щоб  усi  iстинно  вiруючi  звернули  свої
поглЯди на православну церкву в Џольщi, Яка загибала вiд напастi  латинЯн,
i на своїх братiв, що там знемагали.
   Џiд час першої подорожi „арина, бувши в ‹аврi на службi, бачила знову в
храмi ченцЯ Ќайду; вiн дививсЯ на  неї  неодривним,  полум'Яним  поглЯдом,
вогонь Якого доходив до  її  серцЯ  й  заважав  молитисЯ.  Џанна  мимохiть
оберталасЯ в той бiк, де стоЯв чернець, зустрiчаласЯ поглЯдом з його очима
й знiЯковiло опускала вiї. Ђ втiм, перед закiнченнЯм вiдправи Ќайда  зник,
i, незважаючи на затаєне бажаннЯ побачити його знову й поговорити про його
настрiй, панна не знайшла ченцЯ нi в лаврському дворi, нi в  архiмандрита;
послати ж навмисне по нього їй було незручно. ‡а другим приїздом до  ‹аври
вона,  на  превеликий  свiй  жаль,  не  зустрiла  вже   нiде   загадкового
запорожцЯ-ченцЯ.
   ‘ьогоднi панна „арина була в гостЯх у  iєромонаха  Љитаївської  пустинi
отцЯ ЏафнутiЯ; вiн, мiж iншим, повiдомив їй приємну  новину,  що  одержано
звiстку вiд отцЯ Њельхiседека: iмператрицЯ прийнЯла його  вельми  ласкаво,
журиласЯ лихом i православного люду, i православної церкви в  Џольщi.  ‚iд
цiєї звiстки „арина, вiддана до ентузiазму справi вiри й долi братiв,  Якi
загибають у  тЯжкiй  польськiй  неволi,  страшенно  зрадiла;  пiд  впливом
свiтлих надiй вона цiлий день була в надзвичайному збудженнi, але надвечiр
її охопила Якась туга, подруга сердечної самотностi.
   ‘першись рукою на  поренчата  балюстради,  „арина  думками  поринула  в
недавнє минуле, мимовiльно переносЯчись  вiд  однiєї  картини  до  другої.
Ќастрiй у неї був журливий, i смуток пiдкрадавсЯ до її серцЯ Якимсь тЯжким
передчуттЯм. Ќарештi її думки почали кружлЯти коло ЏереЯслава й  перенесли
її туди цiлком, їй пригадавсЯ той час, коли вони  жили  в  тому  мiстi,  i
нараз вона вiдчула в своєму серцi приплив гострого жалю за тими хвилинами,
що вiдлетiли у вiчнiсть... ‚она не могла дати собi вiдповiдi, чого саме їй
було жаль, але почувала, що було жаль... Џеред її очима воскрес приїзд  до
батька з ‡апорожжЯ молодого посла. ‰ого гарне, енергiйне обличчЯ,  ставна,
атлетична постать, а головне - палкi слова, в Яких iскриласЯ i самовiддана
любов до пригнiченої батькiвщини, i прагненнЯ з молодою вiдвагою  боротисЯ
за неї до останньої краплини кровi, -  привернули  її  увагу  й  викликали
спiвчуттЯ. ‚она пригадала жвавi з ним  бесiди,  в  Яких  юнак  малював  їй
картини страхiть i мук; вiн говорив, що стогiн стоїть за „нiпром i лине по
всiй  руськiй  землi.  ‡вичайно,  вона  чула  й  ранiше  про  пригнобленнЯ
правослаэного люду в Џольщi, але намальованi  вогненним  словом  запорожцЯ
картини пiдiймали в її серцi почуттЯ кривди й викликали в ньому  новi,  не
вiдомi  ранiше  пориви  -  пiти  на  допомогу   страдникам   i   послужити
батькiвщинi. ‘амо собою зрозумiло, що й запорожець в її очах  був  героєм,
Який прагнув великого подвигу, а тому й прихилЯв до себе її душу: а  втiм,
їхнє  сердечне  зближеннЯ  було  перерване  його  раптовим  вiд'їздом,   а
незабаром вона з батьком переїхала в пiдмiський хутiр Љитаїв, бо  обозному
треба було часто бувати в Љиєвi у службових справах.
   Њинуло два роки... I  ось  вона  несподiвано  зустрiла  того  завзЯтого
запорожцЯ в чернечiй рЯсi, збайдужiлого до iнтересiв життЯ...  Ђвжеж...  у
неї саме вiд того й щемить серце:  хто  ж  порЯтує  конаючий  народ,  коли
найкращi сини “країни одiйдуть вiд боротьби й поховаютьсЯ - чи по хуторах,
чи в похмурих монастирЯх?.. Ћ, Як їй шкода  цiєї  молодої  сили,  що  гине
марно в найпотрiбнiший час... "™о примусило його вiдмовитисЯ вiд  славного
подвигу? •то вирвав  з  його  серцЯ  любов  до  батькiвщини?  •то  погасив
полум'Я, Яке палахкотiло в ньому?" - цi питаннЯ давно  мучили  дiвчину,  а
тепер з новою непереборною впертiстю точили їй душу. "’а чи погасло воно?"
- закрадавсЯ сумнiв, i перед її очима, нiби живий, постав  чернець;  гарне
обличчЯ його, опушене невеликою борiдкою, здаєтьсЯ вiд  чорного  покривала
особливо блiдим, але в  кожнiй  рисочцi  його  тремтить  життЯ;  рiвний  з
маленьким горбиком нiс i смiливо окресленi брови  надають  йому  особливої
виразностi, а блискучий поглЯд... "Ќi, полум'Я в  ньому  не  згасло,  воно
тiльки таїтьсЯ й бризкає iскрами, але може кожної митi спалахнути страшним
вогнем... Ќi, пiд цiєю рЯсою б'єтьсЯ вiдважне серце, але  в  глибинi  його
криєтьсЯ Якась незбагненна таємницЯ!" - „арина зiтхнула й провела рукою по
холодному лобi, немов стираючи з нього надокучливу, настирливу думку...
   “ цей час на порозi дверей, що вели  до  внутрiшнiх  кiмнат,  з'ЯвиласЯ
дiвчина й сказала Ясновельможнiй паннi, що Якiсь старцi просЯтьсЯ на  нiч,
то чи пустити.
   - ‘тарцi? †ебраки? - стрепенуласЯ вiд задумливостi „арина. - ‡вiдки?
   - Ќе питала! - вiдповiла служницЯ.
   - Џрийми, прийми їх, - пожвавiшала панна. -  „ай  їм  мiсце  в  великiй
хатi, що бiлЯ пекарнi... та зараз же  нагодуй:  вони,  мабуть,  голоднi...
може, кiлька днiв i крихти в ротi не мали.
   - Ќа те вони й жебраки... всЯкому своє.
   - ’ож бiжи та скажи ще тiтцi Њотрi, щоб налила їм корцiв зо два пива  i
по чарцi оковитої дала... Ђ Я потiм зайду розпитаю їх.
   Љоли через пiвгодини панна „арина  ввiйшла  до  великої  хати,  старцi,
пiдкрiпившись уже  доброю  вечерею  та  оковитою,  вiдпочивали,  попиваючи
пивце. ’роє сидiло за  столом,  а  двоє  розлЯглосЯ  на  лавах.  ‡асмаглi,
обвiтренi обличчЯ їхнi,  змарнiлi  вiд  утоми  й  голодуваннЯ,  зовсiм  не
нагадували зморщених облич старцiв; вiдрослi бороди й чуприни не свiтилисЯ
сивиною, а очi  дивились  пильно  й  часом  спалахували  похмурим  вогнем.
‘трункi постатi їхнi були гнучкi, а крiзь  дiрки  в  лахмiттi  видно  було
залiзнi м'Язи, що свiдчили про фiзичну силу. ‘еред цих лiсових гостей  був
i той високий старець, Який стоЯв коло папертi ‹аври  на  дерев'Янцi,  без
ноги, з викрученою рукою. ’епер вiн стоЯв посеред хати на  двох  довгих  i
мiцних ногах, потираючи здоровi руки, й пахкав люлькою.
   Џри поЯвi панни „арини всi  посхоплювалисЯ  з  своїх  мiсць  i,  низько
вклонившись, почали вiтати й дЯкувати їй за хлiб, за сiль, за ласку,  їхнi
темно-бронзовi, суворi обличчЯ свiтилисЯ щирою усмiшкою, а  голоси  навiть
тремтiли вiд розчуленнЯ, коли вони висловлювали паннi сердечне  спасибi  й
усЯкi побажаннЯ, закликаючи на неї ласку господню.
   - Ќе менi, браттЯ, дЯкуйте, а милосердному боговi, - вiдхилила вiд себе
подЯку „арина. -  Ќу,  та  чого  ж  ви  стоїте?  ЏотомилисЯ,  здорожилисЯ?
‘iдайте, сiдайте, i Я сЯду та й поговоримо щиро: ви знаєте, що хата моЯ  -
покришка.
   - ‡наємо, знаємо, вельможна панно! - весело загомонiли всi.
   - Ќе тiльки ми знаємо тебе, панно,  добродiйнице  наша!  Љожен  iде  до
тебе, Як до сестри чи до Янгола!
   - ‘аме Як до Янгола, - пiдхопили iншi.
   - ™о ви, панове? - спалахнула й  зашарiлась  „арина.  -  ѓрiх  величати
мене, грiшну, таким словом! ‘кажiть краще, звiдки ви й куди?
   - ’а ми з рiзних мiсць, - вiдповiв високий жебрак,  Який  бував  уже  в
Љиєвi не раз. - Ћцей кирпатий з-пiд Ѓара, з нього, чисту правду  сказавши,
п'ЯтнадцЯть   шкур   здерли    -    полюбивсЯ,    видно,    економовi    й
орендаревi-жидовi... ‡а  п'ЯтнадцЯтим  разом  таки  надумавсЯ:  пустив  їм
червоного пiвнЯ та й до нас у лiси та байраки на прохолоду подавсЯ.
   - Ђ цей ось  -  теж  з  ЏодiллЯ,  -  провадив  далi  київський  жебрак,
показуючи на iншого прочанина. - ‘лужив у  Ќемировi,  в  кнЯжого  економа,
пана ‹емкiвського; той економ, жонатий  уже,  навiть  двох  дiтей  мав,  -
накинув оком на його молоду жiнку та й однЯв! Ќу, це йому не  сподобалосЯ,
взЯв вiн панського доброго, у срiбнiй оправi, ножа й  зарiзав  економа,  а
потiм йому стало жаль молодої вдови й сирiток, то вiн од доброго  серцЯ  i
їх порiшив...
   - Ђ його молода дружина? - спитала „арина.
   - „ружина повiсилась того ж днЯ... трохи  ранiше,  -  похмуро  вiдповiв
прочанин з Ќемирова й одвернувсЯ.
   - Ђ ось вони з ‚ишнЯкiв, що за ‚iнницею, пан диЯкон...
   - ™о? - здивуваласЯ „арина, переводЯчи поглЯд на  прочанина  атлетичної
будови: кошлата, вогненного кольору борода й таке ж  настовбурчене  в  усi
боки волоссЯ обрамлЯли його рЯбе з широким  носом  обличчЯ,  надаючи  йому
звiрЯчого виразу; але синi лагiднi очi суперечили всьому  його  виглЯду  й
пом'Якшували враженнЯ.
   - ‚оiстину, Ясновельможна панно, - вiдповiв низьким басом,  що  виЯвлЯв
оксамитну  октаву,  атлет,  Який  стоЯв  у  кутку,  освiтлений   промiннЯм
вечiрнього сонцЯ. - џ колишнiй служитель вiвтарЯ,  диЯкон  ‚оскресенський;
губернатор вiнницький однЯв у добродiйника мого,  отцЯ  ЂнтонiЯ,  церковну
руту, а єгда ж той почав  обстоювати  землю,  то  звелiв  зацькувати  його
псами... Џошматували смердючi пси чесного отцЯ,  а  губернатор  приїхав  з
ксьондзами повернути нашу православну церкву на костьол... Ќу, Я не дав їм
чинити наругу над нашою свЯтинею: замкнув тих панiв i ксьондзiв у церквi i
пiдпалив її. ѓаразд, що збiглисЯ нашi селЯни й допомогли, нанесли  соломи.
–ерква горiла, Як свiчка, i вкупi з вогнем  несла  до  неба  нашi  останнi
молитви.
   - ѓодiї - спинила  його  вражена  до  глибини  душi  панна.  ‚она  була
надзвичайно блiда, а очi її блищали сльозою.  -  ѓодi  про  цi  страхiттЯ;
розповiдi про них падають на моє серце  вогнем.  Ђ  Як  же  їх  бачити  чи
пережити душею! Ѓiднi ви, бiднi страдники! “  вас  усi  втiхи  вiднЯто,  й
лишиласЯ замiсть них сама помста. ’а чи  радiсть  вона,  друзi?  Ќi!  ‡ойк
знiвеченого  життЯ,  крик  останньої  боротьби!  Ћх,   братове   мої,   не
пiддавайтесЯ ви цiй утiсi, вона п'Янить, але не дає  сили  й  стiйкостi  в
боротьбi!.. ’реба всiм з'єднатисЯ й дiЯти спiльно, щоб  визволЯти  себе  з
лЯдської неволi й захистити вiд латинЯн свЯту православну церкву.
   - ‘лова твої, Ясновельможна панно, сама  iстина!  -  зарокотав  октавою
диЯкон i зупинивсЯ. - ’а плоть немiчна й прагне воздати кожному  по  дiлах
його...
   - Ђ що ж, братове,  нового  нiчого  немає?  -  заговорила  знову  пiслЯ
короткого мовчаннЯ „арина. - —и не вгамовуютьсЯ в своїх звiрствах лЯхи, чи
не соромлЯтьсЯ свого блюзнiрства латинЯни?
   - „е там соромлЯтьсЯ! - мотнув головою диЯкон. - 3  кожним  днем  гвалт
над простим людом росте... ™о вироблЯє канiвський Џотоцький, то й пекло не
нахвалитьсЯ... Ђ губернатор лисЯнський прагне самого  Џотоцького  за  поЯс
заткнути. ’епер пани вирiшили викоренити гайдамакiв, а  понеже  в  кожному
хлоповi вони гайдамаку вбачають, то вони замислили винищити й хлопiв.
   - Ћй, останнi часи надходЯть! - зiтхнув  один  iз  старiших  селЯн,  що
сидiв у кутку.
   - Џропадемо всi, коли нiхто не подасть допомоги! - заговорив другий.  -
Ћн у  нас,  у  Ѓарi,  зiбралосЯ  шлЯхетне  панство...  конфедератами  себе
величає: пани їздЯть iз псарЯми, п'ють, бенкетують i гвалтують...
   - ’епер що не день, то й чутка йде про  грабунки  та  розбої...  а  про
церкви й казати нема чого: з конфедератами їздЯть  ксьондзи,  -  старенькi
церкви просто палЯть, а кращi повертають на костьоли, - пiдтвердив перший.
   - Џлач стоїть на рiках вавiлонських: ридає мати невтiшно  за  дочкою  i
роздирає ризи свої родитель за загиблим сином, - обiзвавсЯ диЯкон.
   - Ћх, багато нещасного люду  по  лiсах  та  Яругах  i  тепер  з  голоду
пухне... а що буде  взимку?  Ћдним  вовкам-сiроманцЯм  пожива,  -  докинув
київський жебрак.
   - ѓосподи,  не  попусти!  -  сплеснула  руками  „арина,  схвильована  й
збентежена до слiз. - ‘лухайте, братове, - почала вона, опанувавши себе. -
џ   вас   порадую   добрими   вiстЯми:   отець   Њельхiседек,   настоЯтель
Њотронинського монастирЯ, поїхав до царицi просити  її  пресвiтлу  милость
подати вам, нашим братам єдиновiрним,  оружну  допомогу  i  вирвати  свЯтi
православнi храми з рук латинЯн. Џоки що сам владика ще не повернувсЯ, але
написав уже його превелебнiй мосцi,  отцевi  iгуменовi  ‹аври,  що  царицЯ
прийнЯла його ласкаво й обiцЯла всЯкi милостi.
   - •ай не зайде сонце в її державi i хай  укриютьсЯ  славою  днi  її  на
многi лiта! - проголосив диЯкон.
   “сi пiдбадьорилисЯ й повеселiшали.
   - Џошли їй, господи, всЯкого щастЯ!
   - „ай, боже, їй вiку довгого!
   - …х, Якби вона й нас забрала од лЯхiв!
   - Ћдна в нас думка, щоб бути всiм укупi, Як колись! - посипались з усiх
бокiв побажаннЯ.
   - ’ут ось що, - заговорив київський жебрак. - Џитала твоЯ милость, куди
ми прЯмуємо. Ђ просто в Џечери. Ђ спитай, панно, тепер, чого? Ђ  ось  воно
Яка справа. Џо всiх лiсах i байраках, по всiх степах  i  руїнах,  по  всiх
селах i мiстечках пiшла одна поголоска,  а  занiс  її  в  край  чернець  з
Ђфонської гори, що стоїть посеред морЯ-киЯна. ’о з-пiд тої  гори  чернець,
виходить, переплив море-киЯн i прибивсЯ до нашого краю та й пророчить,  що
нiбито славний лицар Ѓогун, Який ще за Ѓогдана  •мельницького  воював,  не
вмер, а замурований у Џечерах ченцем пiд  прiзвиськом  Ќайда...  i  що  Як
знайдуть його, то вiн знову вiзьме в руки меча й визволить  увесь  край  i
вiру од лЯдської неволi! ’о  ось  ми  i  йдемо  розшукувати  там  славного
лицарЯ.
   „арина слухала мiстичну розповiдь жебрака, створену народною фантазiєю,
та при словi "Ќайда" вона здригнулась i вiдчула, що  в  неї  самої  з  цим
iменем є Якийсь таємничий зв'Язок. Ђле ж не про нього, молодого юнака, йде
мова, - цей мiф пов'Язаний з •мельницьким, мабуть,  народ  тiльки  й  може
ждати визволеннЯ вiд таких, Як вiн, героїв, що давно зiйшли в могилу...
   -  Ќу,  вiдпочивайте  ж,  -  сказала  панна   й   пiдвеласЯ,   привiтно
вклонившись. - ЏотомилисЯ ви, намучилисЯ, то спочиньте... џкщо схочете, то
перебудьте в мене денькiв зо два, а то й зо три.  Ђ  потiм  i  Я  поїду  в
Џечери, разом шукатимемо того Ќайду...
   - Џошли, господи, тобi,  милостивице  наша,  заступнице  наша,  всього,
всього, чого тiльки душа твоЯ бажає, - загомонiли зворушено потайнi гостi.
   „арина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрЯмувала в сад.  ‚ечiр
уже зовсiм догорЯв; на  небi  боЯзко  засвiчувалисЯ  зiрочки;  лiс  чорнiв
темною безформною масою, а внизу, серед клубiв мороку, вiдбивалисЯ в ставу
два блiдi червонуватi вогники, неначе двоє очей страховища, Яке виринуло з
глибини й причаїлосЯ, чекаючи здобичi. “логовина здаваласЯ тепер безмежною
темною безоднею... ‚iд неї вiЯло холодною вогкiстю.
   „арина пройшласЯ  разiв  зо  два  темною  алеєю,  щоб  остудити  нiчною
прохолодою схвильованi груди  i  втишити  тривожне  калатаннЯ  серцЯ;  але
Якийсь внутрiшнiй  жар  i  наркотичний  аромат,  що  линув  од  квiтникiв,
дратували їй нерви. “ривки картин тортур i страхiть, Якi розлилисЯ по краю
широкою хвилею, вир мiнливих вiдчуттiв, рiй несподiваних думок... i  серед
цього хаосу - образ Ќайди, що стоЯв перед нею, мов  загадковий  сфiнкс,  -
все це хвилювало й збуджувало молоду кров.
   „арина сiла на лавi пiд широколистим  кленом  i  задумалась  над  своїм
життЯм. Њайже з раннього дитинства вона втЯгнута була у  вир  громадського
життЯ й, закрутившись у ньому, забула,  або,  лiпше  сказати,  не  зазнала
зовсiм особистих тихих радощiв i мирних утiх. ђано вона зосталасЯ сиротою,
ледве пам'Ятає нiжнi материнi пестощi,  в  родинi  їхнiй  не  було  нiЯкої
близької родички, котра могла б заступити сиротi матiр, а  тому  „арина  й
зосталасЯ коло батька подiлЯти з ним його бурхливе життЯ: долЯ їх кидала i
в ‚аршаву з дорученнЯми вiд  Њалоросiйської  колегiї,  i  на  ‡апорожжЯ  з
наказами вiд генерал-губернатора... ‚iд цих мандрiв,  сповнених  тривог  i
прикростей, вона останнiм часом стомиласЯ, вiдчула потЯг до тихого життЯ в
мирних клопотах i зворушливих молитвах; коли вони переїхали до Љиєва, вона
упрохала батька оселитисЯ в Љитаївському хуторi, ближче до свЯтої обителi,
але, на диво, знову  потрапила  не  в  смугу  тишi  й  особистих  душевних
радощiв, а на рубiж розбурханих  стихiй,  що  ось-ось  вибухнуть  страшною
бурею.
   - џсновельможна панно! Џанно „арино, де ви? - хтось гукав  її  в  саду.
„арина здригнулась, i Якась незрозумiла тривога стиснула їй серце.
   - ™о там? џ тут! - обiзваласЯ вона голосно й квапливо пiшла на  поклик.
‡а поворотом дорiжки зустрiла її дiвчина-покоївка  i  сказала,  що  Якийсь
посланець  привiз  паннi  листа  вiд  його  високопревелебної  мосцi  отцЯ
архiмандрита.
   - „е ж той лист? - стурбуваласЯ „арина й знову вiдчула, Як у  її  серце
вп'ЯлосЯ холодне жало.
   - Ћсь! - i покоївка подала їй великий пакет.
   „арина, охоплена Якимсь лиховiсним передчуттЯм, майже прибiгла у велику
свiтлицю, де горiли на столi двi восковi свiчки, а в кутку, перед кiотами,
мерехтiли три високi лампади; вона зiрвала з пакета печать i почала читати
посланнЯ, написане тремтЯчою, старечою рукою.
   ‘першу „арина була зацiпенiла вiд жаху, гадаючи, що лист  сповiщає  про
нещастЯ з її батьком, а може, й про його смерть; але, похапцем  прочитавши
посланнЯ, вона не знайшла в ньому iменi свого батька, а в приписцi стоЯло,
що нi з столицi, нi з ЏереЯслава  нiчого  нового  поки  що  немає.  „арина
почала спокiйнiше, слово по слову, розбирати писаннЯ.
   Ђрхiмандрит сповiщав, що вiн  одержав  скорботного  листа  вiд  iгуменi
жiночого Џречистенського монастирЯ, од чесної матерi  ‘ерафими:  пише,  що
пани й ксьондзи грабують i вже  роблЯть  спроби  заволодiти  монастирем  i
повернути його на латинський клЯштор, що вони пробують пiдкупити її, матiр
iгуменю, та матiр економку i панотцЯ iєромонаха, обiцЯють вiдпустити  всiх
черниць з миром i дозволЯють навiть забрати з собою  православнi  свЯтинi;
але Якщо монастир у своєму дикому безумствi опиратиметьсЯ,  то  погрожують
забрати все гвалтом i не помилувати вже тодi нiкого. "‚наслiдок  цього,  -
додає iгуменЯ, - iде в обителi ваганнЯ, бентежитьсЯ  дух  i  немає  жодної
сильної душi, Яка б укрiпила переполоханi тут нашi душi".
   “ своєму листi архiмандрит просив „арину, щоб вона поїхала в  монастир,
передала од нього посланнЯ iгуменi, при цьому додане, i сама своїм палким,
пройнЯтим вiрою словом змiцнила в них надiю на господню ласку. ‚iн  же,  з
свого боку, напише i найЯснiшiй царицi, щоб заступиласЯ за одновiрцiв i не
попустила б храму свЯтого  на  розтерзаннЯ,  а  також  дасть  знати  i  її
батьковi, щоб поспiшив до неї в монастир.
   “се це „арина прочитала не  одразу:  тремтЯчий  почерк  i  слов'Янський
правопис страшенно утруднювали читаннЯ й примушували  її  замислюватись  i
напружувати думку майже на кожному словi. Џрочитавши вдруге листа,  „арина
звернула увагу на таку фразу: "‘iє посланнЯ моє барзо розумному чорноризцю
доручаю; оний же посланець розповiсть тобi, вельможна панно, ширше  й  про
стогiн нещасних черниць, i про моє молiннЯ".
   „арина звелiла зараз же ввести цього посланцЯ од владики,  а  сама  всЯ
поринула в посланнЯ, Яке знЯло в нiй цiлу бурю почуттiв.
   ’ихо рипнули дверi, i хтось несмiливо ввiйшов до свiтлицi; але  „арина,
заглибившись у читаннЯ, нiчого не чула... Ќарештi прибулий ненароком чи  з
намiром кашлЯнув.
   Џанна здригнулась i, обернувши  до  вхiдних  дверей  обличчЯ,  побачила
чорну постать коло одвiрка... Ќараз вона тихо скрикнула й вiдсахнуласЯ вiд
несподiванки: перед нею стоЯв Ќайда!
   - ’и? - радiсно вирвалосЯ в „арини; вона швидко  пiдвеласЯ  з  мiсцЯ  й
мимоволi подаласЯ вперед. - ‡вiдки? џк? - „иханнЯ спинилосЯ в  її  грудЯх,
обличчЯ зашарiлось, i вона стала посеред кiмнати, розгублена,  збентежена,
з листом iгумена в руках.
   - Њене прислав до твоєї милостi, Ясновельможна панно, превелебний отець
i молiльник наш iгумен  печорський,  -  вiдповiв,  шанобливо  вклонившись.
Ќайда.
   -  ‘правдi...  так...  ‚iн  пише  про  це...  -  отЯмилась  дiвчина   й
почервонiла ще дужче. - Ђле Я не сподiваласЯ побачити... џ гадала, що тебе
вже немає тут... ми були з батьком ще раз у Џечерах... i не бачила тебе...
   - џ нiколи не виходжу з своєї келiї... ранiше  Я  стоЯв  коло  Ящика  з
свiчками, а тепер попросив, щоб мене  увiльнили  вiд  цього  послуху...  џ
сьогоднi вперше виїхав... Ђле де Ясновельможний пан,  батько  твiй?  Ћтець
iгумен наказав передати йому уклiн...
   - Ѓатька немає... вiн поїхав у справах вiйськових на лiвий берег i досi
ще не повернувсЯ.
   - ’о ти тут сама?
   - ‘ама з думами своїми, - додала тихо  „арина,  й  голос  її  прозвучав
чомусь сумовито.
   - ‘ама в такому вiдлюдному лiсовому  хуторi?  •iба  мало  що  може  тут
учинитисЯ! - з тривогою промовив iнок.
   - Ќу, зi мною живе старенька тiтка й челЯдь. ‹Яхи сюди не поткнутьсЯ, а
гайдамаки не страшнi менi... ’а чого ж ти стоїш? ђозкажи,  що  знаєш;  пан
iгумен пише, що ти маєш щось на словах менi передати.
   „iвчина знову сiла на своє мiсце коло столу, а Ќайда присiв на  один  з
ослiнчикiв, що стоЯли бiлЯ вiкна, й почав розповiдати  паннi  про  утиски,
Якi чинЯть лЯхи жiночому ‹ебединському  монастиревi.  ‚iн  сказав  їй,  що
отець iгумен уже одписав пановi генерал-губернаторовi київському, прохаючи
його докласти всiх можливих зусиль, щоб захистити цей  нещасний  монастир,
але просить ще окремо вельможну панну, щоб вона попрохала  Ясновельможного
родителЯ свого одписати про те ж саме пословi чи комусь iз  знайомих  осiб
польських, щоб вони "в сьому дiлi  допомогу  тому  монастиревi  чинили  та
оборонили його од зазiхань латинЯн".
   „арина слухала мовчки слова молодого ченцЯ; її довгi вiї були опущенi й
прикривали  очi,  але  груди   високо   пiдiймалисЯ,   виказуючи   глибоку
схвильованiсть дiвчини.
   - Ћ господи! - промовила вона, коли Ќайда замовк. - ™о ж робити  тепер?
Ѓатька немає, i не знаю, коли вiн повернетьсЯ... Ђ мого слова не  послухає
нiхто. ’а чим тут допоможуть нашi слова?.. - ‚она махнула рукою  й  додала
швидко: - Ђ що, чи не чути чого вiд отцЯ Њельхiседека?..
   - Ќемає нiЯких вiстей!
   - Ћт i батько поїхав на той берег „нiпра. „iстав наказ  заготувати  длЯ
вiйська провiант, а куди тi вiйська рушать - не знає, тiльки  думка  була,
чи не на Џольщу.
   - Ќi, панно, на це мало надiї, - вiдповiв чернець. - Њосквi немає  коли
клопотатисЯ нашими справами, та хоч би й  схотiла  вона,  то  не  могла  б
заступитисЯ, бо сусiднi держави не дозволили б.
   - Ќу, вони їй не страшнi, та й батько завжди  казав,  що  ђосiї  бажано
було б прийнЯти пiд свою протекцiю i правий берег.
   - Џро це нема чого й сперечатисЯ... i  буде  це  напевне...  та  тiльки
тодi, Як розпадетьсЯ Џольща... а що вона незабаром розпадетьсЯ, в цьому  Я
можу ручитисЯ своєю головою.
   - „оки сонце зiйде, роса очi виїсть! - зiтхнула „арина. - ™о ж  буде  з
цим краєм до того часу?
   - ђуїна, - похмуро вiдповiв чернець.
   - Ћх, не говори так холодно, так суворо! - зойкнула з  болем  у  голосi
„арина й навiть  мимохiть  простЯгла  руки  до  молодого  ченцЯ.  -  ’епер
пiдiймаєтьсЯ  таке  повстаннЯ,  Яке  було  за  славної  пам'Ятi   гетьмана
Ѓогдана!.. ‚оно вiдiрве назавжди вiд Џольщi “країну!  ’ак,  вiдiрве!..  Ќе
дивисЯ ж так холодно, так суворо! Ќе однiмай у мене цiєї останньої  надiї,
без Якої вже немає менi щастЯ на землi!
   “ голосi „арини пролунала така щира журба,  що  чернець  швидко  пiдвiв
опущенi додолу очi й здивовано глЯнув на дiвчину.
   - Ђвжеж, - пiднесено говорила дiвчина, - тепер не те! ’и покинув  свiт,
ти замкнувсЯ в своїй келiї й не знаєш, не бачиш нiчого, а Я знаю! „о  мене
сюди, на наш хутiр, навiдуютьсЯ лiсовi гостi, вони розповiдають про те, що
робитьсЯ навкруги. Ќарод скрiзь готовий, вiн тiльки жде гетьмана й  гасла!
Ћсь i сьогоднi прибилосЯ до нас п'Ятеро таких калiк... ‚они йдуть шукати у
Џечорський монастир ватажка.
   - “ Џечорський монастир? - здивовано промовив чернець.
   -  ’ак,  у  Џечорський  монастир;  вони  кажуть,  що  по  всiй  “країнi
розiйшласЯ  чутка,  нiби  в  Џечорському  монастирi  ховаєтьсЯ  од   свiту
уславлений лицар Ќайда, Який живе ще з часiв славного гетьмана Ѓогдана,  й
що, коли вiн скине рЯсу й пiднiме булаву над “країною, тодi,  -  натхненно
говорила „арина, - всi зберутьсЯ до нього, загримить давнЯ слава  “країни,
пiдлетЯть останнi орли, й одiрвуть її вiд  Џольщi,  й  понесуть  на  своїх
крилах до нової слави й долi!..
   - ‡вiдки вони довiдались про моє iм'Я?..  Ќавiщо  сплели  його  з  цiєю
казкою? - схвильовано промовив чернець.
   - Ќарод пам'Ятає про твої лицарськi  звитЯги!  ‘кiльки  разiв  говорили
менi гайдамаки про тебе, про твої славнi дiла, -  чого  ж  дивуватисЯ,  що
вони пов'Язали твоє iм'Я з iменем гетьмана Ѓогдана i ждуть од тебе  такого
ж порЯтунку, Як i вiд нього?.. - „арина помовчала хвилину й потiм додала з
гiркотою:  -  Ќещаснiї  ‚они  шукають  лицарЯ  Ќайду,  а  знайдуть  тiльки
Ќайду-ченцЯ!
   —ернець нiчого не вiдповiв... ‚iн знову  втупив  очi  в  землю,  тiльки
обличчЯ його стало непроникне й блiде, а чорна  рЯса  то  пiдiймалась,  то
опускалась на грудЯх, виказуючи його сильне хвилюваннЯ.
   “ „арини вирвалосЯ стримане зiтханнЯ... ‚ кiмнатi  запала  мовчанка,  в
розчинене вiкно влетiв тихий  нiчний  вiтрець  i  принiс  iз  собою  хвилю
пахощiв квiтучих лип... ‡далеку долинув протЯглий дзвiн... Ќайда здригнув,
пiдвiвсЯ з мiсцЯ й перехрестивсЯ. „верi свiтлицi  тихенько  рипнули,  i  в
кiмнату ввiйшла  лiтнЯ  жiнка,  убрана  в  дорогий  байбарак  з  коштовним
намистом на шиї й довгою бiлою намiткою на головi.
   - Ѓлагослови, отче,  -  промовила  вона  побожно  й,  схиливши  голову,
пiдiйшла до Ќайди.
   -  Ќе  достойний  Я,  вельможна  панi,  смиренний  чернець,   роздавати
благословеннЯ, - вiдповiв Ќайда й, пiдвiвши голову до божницi, заставленої
iконами, додав: - Ђле хай буде ласка господнЯ з усiма вами!
   - Ђмiнь, - вiдповiла панi й, перехрестившись, звернуласЯ до  „арини:  -
Џроси ж, доню, чесного панотцЯ хлiба-солi нашої скуштувати.
   - Ќе вiдмовсЯ, пане! - промовила,  вклонившись,  „арина.  Ќайда  мовчки
погодивсЯ,  i  всi  троє  пiшли  до  трапезного  покою.  ’рапезна  в  пана
генерального обозного  вже  багато  чим  вiдрiзнЯласЯ  вiд  старосвiтських
покоїв козацької старшини. Ќа чисто побiлених стiнах хоч i висiли портрети
гетьмана Ѓогдана та козака ЊамаЯ, але тут же порЯд висiло й  кiлька  iнших
картин в дорогих позолочених рамах. Њiж старовинних липових лав,  накритих
за давнiм звичаєм червоними сукнами й  килимами,  стоЯло  кiлька  фотелiв,
оббитих голубим адамашком; бiла кахлЯна груба з зеленими по нiй  малюнками
далеко виступала вперед.  Ќа  стiнi  висiв  годинник,  на  довгих  полицЯх
виблискував дорогий позолочений i срiбний посуд, а в заскленiй шафi  стоЯв
англiйський порцелЯновий сервiз. „овгий стiл, накритий бiлим обрусом,  був
заставлений  усiлЯкими  стравами  й  напоЯми.  Џосеред  столу  у   високих
бронзових канделЯбрах горiли восковi свiчки.  ‚  одчиненi  вiкна  свiтлицi
вливаласЯ чудова прохолода тихої лiтньої ночi.  “сi  посiдали  за  стiл...
Ќезважаючи на пильнi припрошуваннЯ, Ќайда їв мало й неохоче.
   ЏiслЯ перших двох-трьох фраз розмова знову перейшла до теми,  Яка  всiх
цiкавила, -  до  людського  лиха,  що  дедалi  зростало  на  Џравобережнiй
“країнi.
   - Ћх, горе, та й годi! Љарає  нас,  отче,  господь  за  нашi  грiхи!  -
промовила, зiтхнувши, панi. - Ђ з чим присилає до нас  отець  i  молiльник
наш iгумен печорський!
   - ‡ прикрою звiсткою, вельможна панi, - i Ќайда розповiв їй  про  листа
iгуменi ‹ебединського монастирЯ, в Якому писала вона про погрози й страшнi
намiри полЯкiв.
   Џанi сумно слухала розповiдь молодого ченцЯ,  склавши  на  грудЯх  бiлi
пухкi руки з нанизаними на пальцЯх дорогими перснЯми.
   - Ђлжеж, авжеж...  горе  грЯде  звiдусiль,  -  заговорила  вона,  сумно
похитуючи головою, коли Ќайда кiнчив розповiдати. - Ћсь i до нас прибилосЯ
сьогоднi п'Ятеро калiк, розказують, що там коїтьсЯ  в  польськiй  сторонi.
’iльки слухаєш, i то серце кров'ю обливаєтьсЯ!  Ћх,  господи,  i  що  воно
буде! - стара голосно зiтхнула.
   Ќiхто нiчого не вiдповiв.
   - Џiду ще, звелю їм, сердешним, дати повечерЯти... ‚  Џечери  йдуть,  а
чого шукають? џкогось лицарЯ Ќайду. Ћх, ох, та наврЯд чи їм  тепер  i  той
лицар допоможе.
   Џанi пiдвеласЯ з мiсцЯ й вийшла з свiтлицi.  „арина  й  Ќайда  лишилисЯ
самi;
   кiлька хвилин вони не зважувались порушити мовчанку.
   - ‹ицарЯ Ќайду... - нiби про  себе  мовила  „арина,  i  прикра  усмiшка
торкнула її уста. - ‡наєш, -  промовила  вона,  пiдводЯчи  на  Ќайду  свої
темнi, оксамитовi очi, - вiдтодi, Як ми повернулисЯ з Џечер, ти не йшов  у
мене з думки! - i лицЯ її зашарiлисЯ. - џ думала все про те, що ти пiшов у
монастир, - додала вона швидко.
   Ќа обличчi ченцЯ промайнув Якийсь невловний вираз, усi риси його раптом
пожвавiли на Якусь мить, з-пiд опущених вiй блиснув швидкий поглЯд, та  за
секунду обличчЯ його знову нiби скам'Янiло, i  риси  застигли  в  суворому
виразi.
   - ‘правдi, все думала про тебе, - промовила  Якимсь  настiйливим  тоном
„ари-на. - Љоли б менi сказали, що сонце зiрветьсЯ з  неба,  Я  б  скорiше
повiрила цьому, анiж тому, що побачу тебе в чорнiй рЯсi! ЏiслЯ всього,  що
ти казав! ‘ерце стискаєтьсЯ, коли подумаю про це!
   Ћстаннi слова вирвалисЯ в „арини з щирим болем. Ќайда мовчав. Ћсвiтлене
жовтавим сЯйвом воскових свiчок, блiде обличчЯ його було надзвичайно гарне
в цю хвилину; з-пiд чорної шапочки падало на високе  чоло  кiлька  чорних,
мов смола, кучерiв, мiж орлиними бровами лежала  сувора  складка,  -  щось
скорботне вiдчувалосЯ в кутиках м'Яко окресленого рота.
   ЏоглЯд панни на мить зупинивсЯ на  обличчi  молодого  ченцЯ,  i  смуток
затьмарив її очi...
   - ‘кажи, - спитала „арина Ќайду, - чи давно ти пiшов у монастир?
   - ‚же бiльш Як пiвтора року...
   - Ђ ми два роки не бачилисЯ з тобою...
   „арина Якусь хвилину подумала й промовила несмiливо:
   - Људи ж ти подавсЯ вiд нас?
   - Ћд вас, з “країни, на ‡апорожжЯ, звiдти на лЯдську “країну, пройшовсЯ
з гайдамаками по панських маєтках та й прибув до Љиєва.
   - Џевно, журилисЯ твої батько й мати, коли довiдалисЯ про твiй намiр!
   -“ мене нiкого немає, панно.
   - ’и сирота? - жваво промовила „арина, i голос її забринiв  надзвичайно
тепло й спiвчутливо.
   - Ѓiльше, нiж сирота, панно! - вiдповiв Ќайда.
   - џк так?
   - Ђ ось Як: своїх батька й матерi Я зовсiм не бачив, та й не знаю,  хто
вони були, чи живi, чи померли? Џривезли мене запорожцi в ‘iч пiслЯ одного
гайдамацького наскоку; кажуть - їм дав мене Якийсь козак, знайшов  десь  у
порожнiй хатi; достеменно нiхто цього менi не мiг  розповiсти,  навiть  не
згадають, в Якому селi знайшли мене, десь тут, на Љиївщинi, а де саме - не
знають. ‡апорожцi й привезли мене на ‘iч i  полюбили,  мов  рiдного  сина,
всього навчили й навели на розум.
   - Ђ козак той? - промовила панна схвильовано. ‚идно було, що  розповiдь
Ќайди надзвичайно зацiкавила її.
   -  ЌавiдувавсЯ...  Љажуть,  часто  наїжджав  у  ‘iч,   подарунки   менi
привозив... Џам'Ятаю його, мов крiзь сон, високий, сивий... Ћстаннiй раз Я
бачив його пiдлiтком, менi було рокiв  тринадцЯть...  ‚iн  подарував  менi
дорогу зброю й сказав, що побачитьсЯ  зi  мною  не  скоро,  тодi,  коли  Я
виконаю те, що менi належить виконати!.. ‚iдтодi Я не бачив його,  мабуть,
помер...
   - ‚iн родич тобi? - тихо спитала „арина.
   - Ќi, родичiв у мене, кажу тобi, немає нiЯких,  тут  Я  весь  зi  своїм
родом. Ќайда - i край! Ѓачиш, Який значний 'козак!
   Ћстаннi слова чернець промовив з Якоюсь гiркою iронiєю.
   - Ќемає в мене нi родичiв, нi близьких.
   - Ќiкого близького? - перепитала  „арина  й  допитливо  глЯнула  в  очi
ченцевi.
   - Ќiкого, панно, нi єдиної душi! Ђ тому нема кому й журитисЯ за мною.
   - Ќi, є кому! - нараз голосно промовила „арина.
   - ’ак, запорожцi, братчики, Я про них забув - тi журЯтьсЯ, тi сумують i
зараз, особливо друг i наставник мiй, полковник ‡алiзнЯк, а бiльше нiкому.
   - Є кому, - палко перебила його „арина.  ‚iн  швидко  пiдвiв  голову  й
кинув на дiвчину здивований поглЯд. ™оки її спалахнули  густим  рум'Янцем,
але вона враз схаменулась i швидко заговорила про iнше, не  вiдриваючи  од
ченцЯ очей:
   - Ќi, нi, не говори менi про одчай, про зневiру, - вона простЯгла руку,
мов бажаючи зупинити його запереченнЯ. - џ  не  повiрю  цьому,  не  повiрю
нiколи! џкесь незвичайне горе привело тебе в монастир.
   „арина затнулась, але  переборола  свою  нiЯковiсть  i  провадила  далi
обережно, несмiливо, зупинЯючись на кожному словi:
   - Њожливо... це... даруй менi... Я не повинна, не смiю  тривожити  чуже
серце... ’а коли це... сердечне горе... то його загоїть час... ти ще такий
молодий... може... адже все у  волi  божiй...  ти  ще  можеш  знайти  своє
щастЯ...
   Џо устах ченцЯ майнула гiрка усмiшка, але вiн енергiйно трiпнув головою
й заговорив гарЯче й сильно:
   - Њенi, вельможна панно, про щастЯ не мрiЯти! ’аким людЯм, Як Я,  немає
тепер щастЯ на нашiй землi, одне зостаєтьсЯ: або чернеча рЯса,  або  палЯ.
Ѓачиш, старшина наша  й  значне  козацтво  примирилисЯ  з  долею  нещасної
батькiвщини, продали волю за хутори та чини... ’а Я не  їхньої  породи!  -
гордо промовив чернець,  i  обличчЯ  його  раптом  змiнилось:  очi  гнiвно
блиснули пiд вигнутими бровами, в усiй його постатi,  в  кожному  поруховi
вiдчулосЯ щось владне, непохитна. - Ђтож, - говорив вiн пiднесено, - Я  не
з їхнього числа: моєї душi не куплЯть нi хуторами, нi млинами,  нi  навiть
гетьманською булавою; небагато нас зосталосЯ, таких завзЯтцiв, але  ми  не
можемо йти слiдом за iншими, душi своєї  не  можемо  наситити  хуторами  й
шанобою, а тому й немає нам мiсцЯ на рiднiй землi. ™о лЯхи? ‘вої ж  козаки
значнi й старшина переслiдують нас, Як бунтарiв. „аруй,  вельможна  панно,
але й батько твiй до них належить. Ћт i залишаєтьсЯ нам або покинути  свiт
i йти в монастир, а Якщо кров i  образа  закипають  у  серцi,  Якщо  зойки
кревного люду долiтають до нас у келiю й через монастирськi мури -  кидати
все й знову братисЯ за шаблю! Ђ через те, що несила наша пiднЯти  справжню
вiйну, то йдемо ми в гайдамацькi ватажки й кiнчаємо  на  шибеницi  або  на
палi! - Ќайда перевiв дух,  провiв  рукою  по  чолi  й  додав  з  уїдливою
посмiшкою:  -  Ћт  Яка  моЯ  долЯ,  вельможна  панно!  Њiж  знедоленими  й
володарЯми щастЯ лежить безоднЯ, Якої не переступити. ™асливою, Як  бачиш,
не можна моєї долi назвати. Џомiркуй сама, чи хтось би  згодивсЯ  подiлити
її?
   ‡ невимовним хвилюваннЯм слухала „арина цi слова: так палко, так сильно
й правдиво ще не говорив  з  нею  нiхто;  при  останнiх  же  словах  Ќайди
хвилюваннЯ її досЯгло найвищої мiри. I сором  за  батька,  i  надзвичайний
жаль до цього лицарЯ-ченцЯ охопили її серце, гарЯча хвилЯ кинуласЯ  їй  до
лицЯ, кутики рота затремтiли, на очах виступили  сльози...  ™об  приховати
своє збентеженнЯ, вона потупила очi й схилила голову на руку.
   “ кiмнатi запала мовчанка.
   Љiлька хвилин Ќайда пильно дививсЯ на „арину.
   ‚она мовчала, не пiдводЯчи голови.
   ‡далеку, вiд монастирЯ, долинуло глухе калатаннЯ церковного сторожа.
   - ™о ж звелиш, Ясновельможна панно, переказати вiд  тебе  йог  милостi,
отцевi iгуменовi й наставниковi нашому? - холодно спитав нарештi Ќайда.
   „арина здригнулась вiд цього холодного тону й  швидко  пiдвела  голову;
перед нею вже сидiв  не  гордий,  непохитний  лицар  з  залiзною  волею  й
непiдкупним серцем, а замкнутий у собi чернець,  з  холодним,  незворушним
обличчЯм.
   - ‘кажи йому, що батька немає дома й  не  вiдаю,  коли  повернетьсЯ,  -
вiдповiла вона. - Њоє ж слово нiчого-не важить длЯ лЯхiв, а тому  Я  краще
поїду сама в монастир.
   - ’и думаєш туди їхати? - поквапне перебив її Ќайда.
   - ’ак, поїду, може, менi пощастить збудити вiдвагу в сестер.
   - Ќi, ти цього не зробиш, - заговорив чернець з невластивим  длЯ  нього
пожвавленнЯм. - ’епер небезпечно в лЯдському  краї:  лЯхи  гайдамачать  по
лiсах, по дорогах... ‘амi стiни монастирЯ не можуть бути захистком. Ѓоронь
боже тобi туди їхати!
   - Ќi, пане, - стримано, але твердо промовила „арина. - џ поїду, i нiЯкi
небезпеки не стримають мене. ’а й чи можу Я про них думати, коли таке горе
охопило весь мiй край.
   - Ќi, нi, ще раз прошу тебе, облиш цю думку! Ѓатько твiй...
   - ‚ такому дiлi Я не зважатиму на батька: •ристос ближчий i за  батька,
i за матiр, i за дiтей. I Якщо Я...
   ‚ цей час заскрипiли дверi. „арина урвала  мову.  „о  свiтлицi  ввiйшла
панi господинЯ.
   - „аруй, отче, - заговорила вона, звертаючись до  Ќайди,  не  помiчаючи
схвильованостi на обличчЯх обох спiврозмовникiв. - ’и,  мабуть,  утомивсЯ,
спочити хочеш, а Я забариласЯ. Ћтцевi iгуменовi карасикiв сухих зiбрала, -
усмiхнуласЯ вона вельми задоволене. - ‚iн любить нашi озернi. Ќу, а  тепер
прошу, будь ласка, iти за мною. —ас пiзнiй.
   Ќайда пiдвiвсЯ, мовчки вклонивсЯ „аринi й пiшов слiдом  за  господинею.
—ути було, Як вони пройшли через сiни й ступили з ганку в двiр.
   Љiлька хвилин „арина сидiла за столом, схиливши голову на  руки,  потiм
поволi встала й пiшла в свою свiтлицю. “ невеликiй її кiмнатi було  темно,
але вiдблиск Ясної мiсЯчної ночi давав можливiсть бачити навколишнi  речi.
„арина не засвiтила свiчки й, причинивши за собою дверi,  просто  пiдiйшла
до одчиненого вiкна й сiла на ослiн, що стоЯв коло нього.
   Ќад землею пливла вже повна нiч; тепла, душна,  вона  далеко  вiдганЯла
сон. Љругом було тихо. Ќад  темними  вершинами  нерухомо  застиглого  лiсу
розкинулось прозоре, кришталеве  небо  з  розсипаними  по  ньому  великими
iскристими зорЯми;
   тепле повiтрЯ дихало нiжною свiжiстю  лiсу  й  пахощами  квiтучих  лип.
„арина схилила голову на руку й задумалась.
   џкийсь  тихий  смуток  охопив  її  душу.  Џрекрасний  i  суворий  образ
лицарЯ-ченцЯ не  йшов  їй  з  думки,  а  його  правдивi,  вогненнi  слова,
здавалосЯ, ще дзвенiли в її вухах. I такий козак мав загинути длЯ свiту  в
суворих стiнах монастирЯ!
   ‡ душi вирвалосЯ глибоке  зiтханнЯ.  ’ак,  тiльки  страшне  горе  могло
загнати це смiливе серце в монастир. ’епер вона вже не  має  сумнiву,  вiн
любить когось... Якусь нерiвню, й не сподiваєтьсЯ на взаємнiсть... „iвчину
чи замiжню? Ќашу чи полЯчку? Ћднаково... але Яка щаслива повинна  бути  та
жiнка, котру любить такий лицар-звитЯжець!..
   ‡ грудей „арини знову вирвалосЯ тихе, стримане  зiтханнЯ,  i  нараз  їй
здалосЯ, що протилежне вiкно в однiй з бокових хат, куди одвела  господинЯ
Ќайду, тихо вiдчинилосЯ.
   "™о це? Ќевже вiн?" - промайнула в неї думка.
   „iвчина всЯ здригнуласЯ, насторожилась, витЯгла голову й завмерла.  Ђле
скрiзь було тихо, сонно й нерухомо.
   "Ќi, то, мабуть, ворухнулась гiлка берези", - подумала „арина  й  сумно
притулиласЯ до пiдвiконнЯ головою. —ому вона така самотнЯ, така нещасна?!
   ‡аворушилисЯ в головi її  тужливi  думки:  "—ому  в  неї  немає  жодної
близької людини, жодної рiдної душi? —ому нiхто не кохає  її?  Ѓатько,  що
батько! Џравду казав про нього Ќайда... Ќе друг вiн їй, нi! —ому  ж  немає
коло неї ось зараз, у цю хвилину,  друга  вiрного,  незрадливого,  котрому
вона могла б розповiсти все те, що гнiтить  її  душу  цiєї  теплої,  тихої
ночi?"
   ‹аскавий вiтрець поворушив шовковi пасма „арининих кiс,  припав  до  її
палаючого лоба. I з  цим  поцiлунком  вiтерцЯ  в  серце  дiвчинi  вп'ЯласЯ
гостра, невiдступна туга.
   Ќе спалосЯ паннi „аринi цiєї ночi, - чи то душно було в її свiтлицi, чи
то дратувало нерви напоєне пахощами повiтрЯ, чи не давав  поринути  в  сон
голосний спiв солов'їв, - а не спалосЯ, теплий  вiтрець  залiтав  часом  в
одчинене вiкно, навiваючи  елегiйний  настрiй:  нiби  вона  слухала  Якусь
чарiвну, неземну мелодiю, i їй ставало, при солодких i разом з тим  сумних
звуках, когось i чогось невимовне жаль... Ђ лiтнЯ нiч коротка: не  встигла
й задрiмати  „арина,  Як  свiтлицЯ  її  сповниласЯ  життєрадiсним  голубим
промiннЯм; панна схопиласЯ з лiжка, поспiшила одЯгтисЯ  й  вийшла  бiчними
дверима в сад; а сад  прилЯгав  до  лiсу,  що  простЯтсЯ  по  узвишшю  над
глибокою долиною.
   Љоли „арина вийшла й озирнуласЯ, пишний ранок уже  розгорЯвсЯ  урочисто
на небi й лЯгав свiжими барвами на гори, на „нiпро. Ћбрiй в  одному  мiсцi
червонiв Яскравим сЯйвом, зграї легких хмар,  облЯмованих  знизу  золотом,
нагадували собою казкових птахiв, що летiли в  безмежну  височiнь;  густий
туман лежав iще хвилЯми по долинi, i в ньому немов плавали  п'Ять  золотих
хрестiв свЯтої обителi. Ќа горах,  на  вершинах  лiсу,  на  далекiй  смузi
„нiпра,  на  самiй  блакитi  неба  лежав  рожевий  вiдтiнок,   а   прозорi
Яскраво-голубi тiнi, вкупi з ним,  надавали  картинi  Якогось  чарiвливого
освiтленнЯ.
   „арина вставала завжди рано й  звикла  вже  до  краси  i  вранiшнiх,  i
вечiрнiх годин у своєму  поетичному  куточку,  але  сьогоднiшнiй  свiтанок
справив на неї нове, сильне враженнЯ. ‚она спиниласЯ пiд липою, над  краєм
улоговини, Яка збiгала вниз, де клубочивсЯ  бiластий  туман,  i  не  могла
одiрвати очей вiд нiжних пiвтонiв серпанку, що повив  далину,  серед  Якої
вогненною стрiчкою починав палахкотiти „нiпро.
   „арина глибоко вдихала свiже, бадьорливе повiтрЯ,  i  нiчний  примарний
смуток танув у її  серцi  разом  з  нiчними  тiнЯми,  поступаючись  мiсцем
свiтлому настрою днЯ; а коли  бризнули  з  випливаючого  вогненного  диску
блискотливi променi й розсипалисЯ рубiновими iскрами по  верхiв'Ях  дерев,
то у неї в серцi теж спалахнуло щось радiсним полум'Ям...
   „iвчина згадала, що вона не потурбуваласЯ звечора про Ќайду: нi конЯ не
звелiла приготувати йому, нi  снiданку...  ™е,  чого  доброго,  бiдолашний
чернець пiде пiшки в Џечери, а до них вiд  хутора  добра  милЯ.  їй  стало
нiЯково й прикро за таку негостиннiсть, i вона  поспiшила  виправити  свiй
недоглЯд. Ћзирнувшись на будинок, вона  перебiгла  поглЯдом  по  квiтнику:
оббризканi вранiшньою росою, неначе  повми-ванi,  квiти  весело  пiдводили
свої Яскравi голiвки й вабили до себе.  „арина  спокусиласЯ  й  нахилилась
нарвати собi пучечок чорнобривцiв, нагiдок,  горошку,  левкою  й  гвоздик.
ђаптом почулисЯ кроки. „iвчина пiдвела голову: до неї наближавсЯ,  глибоко
задумавшись, її вчорашнiй гiсть, чернець Ќайда; вiн, мабуть, не бачив її i
повiльно йшов повз грЯдку, де вона рвала квiти.
   ‡устрiч з ченцем обрадувала, але разом з тим i збентежила панну.
   - џ рада, що велебний пан iще не поїхав, -  весело  заговорила  „арина,
пiдводЯчись назустрiч сторопiлому й нiби заскоченому зненацька ченцевi.  Ђ
втiм,  i  сама  вона,  незважаючи  на   бажаннЯ   надати   своєму   голосу
безтурботного, грайливого вiдтiнку, вiдчула одразу  збентеженнЯ  в  серцi,
Яке залило гарЯчою хвилею її щоки. - џ забула вчора  сказати  челЯдi,  щоб
приготували тобi снiданок i конЯ: це менi цiлу нiч не давало спокою.
   - —и вартий Я  того,  щоб  вельможна  панна  турбуваласЯ  про  мене,  -
вiдповiв Ќайда.
   „арина пiшла поруч з ченцем покрученою дорiжкою серед густолистих кущiв
бузку й дикого Ясмину; дорiжка вела до ганку будинку, що дививсЯ просто на
монастир.
   - ‚ельможна панно, - боЯзко заговорив пiслЯ довгого мовчаннЯ чернець. -
Њене страшенно турбує думка... Я й залишивсЯ, власне, через це... Ќевже ти
зважишсЯ-таки поїхати до ‹ебединського монастирЯ?
   - ’урбує? - спитала „арина з радiсним подивом i спинила свiй Ясний  зiр
на ченцевi; в очах її променилосЯ  стiльки  тепла,  що  вiд  нього  почало
поволi червонiти ченцеве обличчЯ i вiн змушений був нiЯково опустити  свої
очi.
   - Ђтож, турбує, - пiдтвердив вiн,  -  навiть  бiльше...  млiє  од  жаху
серце... i не диво: панна дорога всiм... вона - Янгол-охоронець  нещасних,
щира вболiвальницЯ за долю  пошматованої  шулiками  “країни...  то  Як  же
допустити, щоб вона наразила на небезпеку свою Ясновельможну милость?
   - ‘пасибi за щирiсть, тiльки твої похвали  запалили  менi  все  обличчЯ
вогнем: Я їх не варта... Ђле невже в ‹ебединi так небезпечно?
   - Ђвжеж... ‘крiзь нишпорЯть зграї розбiйницької  шлЯхти...  i  панну...
особливо саму, без охорони... може спiткати  таке  лихо...  Ћ,  не  доведи
господи - страх подумати.
   - Њене не насмiлЯтьсЯ зачепити: мiй батько - росiйський пiдданець, i за
мене б гвалтiвники вiдповiли перед нашою владою.
   - Љоли б вони хоч щось поважали в свiтi; але ж длЯ шлЯхтича  нiчого  не
iснує, крiм сваволi та гвалту... ’а  коли  ти  так  береш  до  серцЯ  долю
жiночої обителi, то напиши листи - Я сам одвезу їх, пiдтримаю  там  дух  i
надiї...
   - Ђле Якщо такi небезпечнi шлЯхи длЯ мене, то ще небезпечнiшi вони  длЯ
тебе, - палко заперечила панна. - ‘хизматського ченцЯ кожен шлЯхтич вважає
за свiй свЯщенний обов'Язок замучити. Ќi, нiзащо Я не  погоджусЯ  наразити
твоє життЯ на небезпеку.
   - ’а кому потрiбне це життЯ, кому воно дороге?
   - Њенi першiй, - швидко мовила „арина, але, вiдчувши, що  кинула  зайве
слово, тут же додала, переводЯчи подих: -  I  кожному,  хто  любить  народ
свiй... ’iльки ти закривсЯ рЯсою од друзiв i таїш у своєму серцi холод  до
них.
   Џри цих словах „арини Ќайда поблiд i  замовк,  неспроможний  погамувати
шалене биттЯ серцЯ: груди його високо пiдiймалисЯ, очi загорiлись  вогнем.
„есь глибоко на днi серцЯ затрiпотiло щось гарЯче, ладне зiрватисЯ з  його
побiлiлих уст.
   ‡ашарiвшись  од  хвилюваннЯ,  „арина  не  одривала  поглЯду  вiд  цього
збентеженого, але прекрасного й благородного обличчЯ, їй здавалосЯ  -  iще
одна хвилина, i вона почує од ченцЯ щось фатальне i таємниче, те,  що  вiн
берiг у своєму серцi пiд складками  цiєї  холодної  рЯси...  I  вiд  цього
чеканнЯ серце її завмерло й спинилосЯ в грудЯх.
   Љоли нараз їм заступила дорогу дивна постать.
   „арина мимоволi одсахнуласЯ.  Џеред  нею  стоЯла  згорблена,  кривобока
стара в спiдницi i Якомусь драному  татарському  халатi;  голова  її  була
закутана хусткою так що у вузьку трикутну щiлину тiльки визирали  блискучi
очi та верхнЯ частина гачкуватого носа.  Џо  широких  плечах  i  зiгнутому
дугою стану можна було судити, що баба замолоду  була  високого  зросту  й
геркулесiвської будови.
   - џсновельможна панно, багата, вродлива  та  безталанна!  -  заговорила
стара грубим рипучим голосом. - „озволь менi свою ручку бiлу,  скажу  тобi
всю правду, - що було з тобою, що жде тебе i що в мислЯх має той, на  кого
думаєш.
   „арина здригнулась: цЯ потворна вiдьма немов читала у неї  в  думках  i
пропонувала вiдповiдь на пекуче питаннЯ, Яке її мучило.
   - Ќе бiйсЯ, такої циганки, Як ‡оЯ, свiт ще не бачив: од мого  ока  нiщо
не сховаєтьсЯ, - провадила стара, - всЯку глибину  воно  осЯгне,  землю  й
камiнь проб'є, а серце пройме наскрiзь i виЯвить, що в ньому засiЯно i Яке
зiллЯ з того може вирости... - I вона блиснула очима на Ќайду.  -  „озволь
ручку.
   „арина постоЯла Якусь мить нерiшуче, але,  поборовши  себе,  вiдповiла,
нарештi, спокiйно:
   - ‘пасибi тобi, циганко, за бажаннЯ розказати менi про  мою  долю,  але
всЯке ворожiннЯ Я вважаю за грiх, та й чи було б цiкаве життЯ, коли  б  ми
знали, що з нами завтра станетьсЯ? ‚ невiданнi все наше щастЯ.
   - „обрий розум дав тобi господь - i пановi обозному личив би, а серце в
тебе єдине на всю “країну!.. —ужа вона менi сторона, а от Як поблукаєш  по
нiй, то од стогону та слiз i циганське серце трiскаєтьсЯ,  Як  пiд  добрим
молотом пiдкова.
   - •одiм, стара,  -  рушила  до  ганку  „арина,  -  Я  звелю,  щоб  тебе
нагодували, й дам що-небудь на дорогу.
   - Џостривай хвилинку: милосердЯ твоє вiдоме по всiх лiсах  i  Яругах...
сестрою тебе лiсовики вважають... Ђ Я от дивлюсЯ на тебе й бачу, що багато
вiд тебе свiтла йде, i в свiтлi тому грiютьсЯ голоднi та  холоднi,  та  не
тiлом тiльки, а й духом... усi тебе благословлЯють... та ось тiльки  горе,
що ти гарна! Љраса жiноча на погибель: од краси тої  й  загартованi  серцЯ
м'Якнуть.
   - Ѓог з тобою, стара, - усмiхнуласЯ  „арина,  -  Яка  з  мене  красунЯ.
’iльки й того, що не страшно дивитисЯ.
   - Ћй, не лукав! ‘ама знаєш цiну цiєї диЯвольської сили, краси... - Ђ от
хочеш, Я тобi поворожу! - нараз звернуласЯ  циганка  до  ченцЯ,  що  стоЯв
збоку й прислухавсЯ iз завмираннЯм серцЯ до слiв  старої,  її  несподiване
звертаннЯ примусило його здригнутисЯ й вiдступити назад з Якимсь мiстичним
жахом.
   - Ћдiйди вiд мене, - немов заблагав чернець, i в  голосi  його  почувсЯ
трепет. - •то зрiксЯ свiту, тому не годитьсЯ  й  слухати  твоїх  слiв,  бо
знаннЯм твоїм, Якщо воно не є просто обманом, керують не свiтлi,  а  темнi
сили. ‘миренному розумовi й вiдданому на служiннЯ господевi серцю грiшно й
подумати навiть пiднЯти завiсу  майбутнього,  опущену  перед  нашим  зором
божим провидiннЯм.
   - Ќе хочеш дати руки - не треба; Я й без неї бачу твоє  серце  наскрiзь
пiд цiєю чорною рЯсою. Џо очах твоїх читаю  твою  долю,  -  люто  засичала
циганка. - Ђ, злЯкавсЯ, затремтiв! ’о слухай же. „о вiрного ока  й  мiцної
руки дала тобi долЯ й сильне слово, а коли господь бог обдарував тебе так,
то не на те, щоб ти закопував у землю талант свiй! Ќе на те  вiн  урЯтував
тебе вiд леза ножiв i бурi полум'Я, щоб ти  чернечою  рЯсою  затуливсЯ  од
батькiвщини, не на те вiн пом'Якшив серцЯ вбивць i вселив  у  них  замiсть
злостi любов до тебе, щоб ти вiдплатив за те чорною невдЯчнiстю! Ќе на  те
вiн щитом своїм прикрив тебе од татарського списа  на  Ѓазавлуцi  осiнньої
ночi...
   - •то ти? - з жахом скрикнув чернець, вiдступаючи й захищаючись  руками
вiд цього страховища, що  наступало  на  нього  й  погрожувало  сучкуватим
костуром. - ‡вiдки тобi вiдоме те, що й  вiд  мене  приховане?  Ќебо  тебе
посилає сюди чи пекло?
   - џк хочеш! Ђле Я твої думки бачу наскрiзь, i ти це  знаєш,  а  тому  й
тремтиш... Њужнє серце твоє не вiдало  страху  на  полi  бою  серед  бурi,
стогонiв i зойкiв, серед шаленства смертi, а зараз воно тремтить  у  твоїх
грудЯх, Як спiймана пташка, i знаєш чому?  ’ому  що  вiдчуваєш  провину  й
неправду...
   - Ђ-а! - простогнав Ќайда  i  майже  впав  на  лаву,  котра,  коли  вiн
одступав,  трапилась  йому  пiд  ноги.  ‚иглЯд  у  нього  був  жалюгiдний.
Ќевимовнi стражданнЯ вiдбилисЯ закам'Янiлою судорогою на  його  побiлiлому
обличчi: холодний пiт виступив на чолi великими  краплЯми,  розширенi  вiд
перелЯку очi не вiдривалисЯ од страшної циганки, що видивилась, мов очкова
змiЯ, на свою жертву. Ќе менше, нiж Ќайда, була приголомшена й  „арина,  -
їй здавалосЯ, що цЯ циганка з'ЯвиласЯ сюди просто з  пекла,  щоб  повiдати
щось жахливе.
   - ’ак! Џровина й  грiх,  страшний  грiх  лежить  на  тобi!  -  говорила
циганка. - ‚ищi сили призначили твоє серце на порЯтунок вiтчизни, а ти  що
надумав? ’и хотiв оддати його в руки жiнки... Џам'Ятаєш нiч на ’рубежi?
   - ‘пинись! Ќi слова! - скрикнув, мов ужалений. Ќайда  й,  кинувшись  на
циганку, вхопив її за плечi. - Ђбо присЯгаюсь богом, що цЯ рЯса не  врЯтує
тебе!..
   - Ћце-то так, - захихотiла зловтiшно стара, - спалахнув лицарський дух,
а сила, бачу, не пропала... ѓлЯди ж, - провадила вона далi вiщим  голосом,
одступаючи на крок вiд Ќайди, - незабаром ударить закличний дзвiн, i  коли
твоЯ патерицЯ перетворитьсЯ на спис, а чотки - в свинцевi  кулi,  тодi  ти
повстанеш i твоЯ чорна рЯса повiєтьсЯ чорною хмарою i вкриє  всю  “країну!
’а горе тобi, Якщо ти ухилишсЯ вiд заклику, - лиховiсне  закричала  стара,
наступаючи на Ќайду i блискаючи палаючими очима, - ганьба  впаде  на  твою
голову, печать Љаїнова лЯже на виду твоєму,  одмахнутьсЯ  вiд  тебе  люди,
навiть звiрi цуратимутьсЯ тебе! ЌiЯкi стiни монастирськi не врЯтують  тебе
вiд  страшної  кари.  ‘ам  бог  одверне  вiд  тебе  обличчЯ  своє,  тисЯча
прокльонiв повиснуть над тобою й потЯгнуть твою душу аж на дно пекла!
   Њов  прибитi  громом,  стоЯли  непорушне  „арина  i   Ќайда,   охопленi
нелюдським жахом. Љоли ж вони отЯмились i оглЯнулись кругом,  циганки  вже
не було: вона зникла раптово, мов провалиласЯ в землю.
   „арину вивела з зацiпенiннЯ служницЯ.
   - Џанно, Ясновельможна панно! -  гукала  вона,  пiдбiгаючи.  -  „о  нас
приїхав Якийсь значний панотець iз Љиєва, в рЯсi  єдвабнiй  i  в  клобуцi,
може, чесний владика.
   - „е, де? - стрепенуласЯ „арина.
   - ‰ого велебна милость пiшли  в  будинок,  у  велику  свiтлицю.  „арина
прожогом  кинуласЯ  в   пекарню,   зробила   потрiбнi   розпорЯдженнЯ   й,
причепурившись, поспiшила в свiтлицю до гостЯ.
   Ќазустрiч їй пiдвiвсЯ  високий  на  зрiст,  мiцної,  козацької  статури
чернець. Џриємне обличчЯ його, обросле широкою, чорною з сивизною  бородою
пашiло здоров'Ям, а очi iскрилисЯ радiстю й  надiєю.  Ќа  могутнiх  грудЯх
архiпастирЯ видно було панагiю й золотий хрест.
   - Ѓоже! џка  честь  нашому  дому!  ‚исокопревелебний  настоЯтель  отець
Њельхiседек! - скрикнула „арина  й  квапливо  пiдiйшла  пiд  благословеннЯ
владики.
   - •ай буде над тобою десницЯ ‚севишнього! - промовив настоЯтель i тричi
перехрестив нахилену голову дiвчини.
   ЏiслЯ побiжних розпитувань про  мандрiвку,  про  те,  чи  добре  велосЯ
отцевi Њельхiседеку в дорозi, чи не зустрiчавсЯ вiн з  її  батьком,  панна
„арина запросила гостЯ до  трапезної,  де  вже  парував  на  столi  раннiй
снiданок. Џершою стравою було чорне пиво, варене з медом i  прЯнощами,  до
грiнок; крiм пива, що споживалосЯ в тi часи, Як пiзнiше чай  та  кава,  на
столi красувавсЯ ще чималий короп у шафранному соусi та карасi в  сметанi,
Якi шкварчали на сковородi, й кiлька плЯшок наливок, настоЯнок i ратафiй.
   ‘тара тiтка метушиласЯ бiлЯ столу й, коли ввiйшов Њельхiседек, пiдiйшла
до нього пiд благословеннЯ, а потiм, присунувши владицi крiсло, заходиласЯ
вкупi з „а-риною пильно припрошувати його до снiданку.
   - Ћх, запопадницЯ наша, - усмiхнувсЯ отець Њельхiседек. - —енцевi це  ж
спокуса, черевоугодництво... гаразд iще, що сьогоднi четвер.
   - “ пречесного отцЯ стiльки трудiв i  подвигiв  длЯ  духу,  що  й  тiло
пiдтримати не грiх скромною трапезою, - вiдповiла, вклонЯючись,  „арина  й
додала з вишуканою  гостиннiстю:  -  “достойте,  найпревелебнiший  дорогий
гостю.
   ‚ладика благословив запропоноване брашно й питво.
   ЏiслЯ снiданку, за ковшем  старого  меду,  отець  Њельхiседек  став  ще
говiркiший.
   - ‘подобивсЯ, сподобивсЯ уздрiти, люба панночко, i велику,  найсвiтлiшу
царицю, продовж їй ласка господнЯ царственого вiку!.. ѓрад її велiй, краси
невимовної, i рiка повноводаЯ, i притокiв багато, а от тiльки садiв  наших
та запашного повiтрЯ - дасть бiг: берiзка та  осичина!..  ‡ате  палацiв  i
двiрцiв там сила-силенна;
   возносЯтьсЯ храмини,  стоЯть,  мов  по  шнуру,  й  охоронЯють  царський
чертог. Ђ царедворцiв бiлЯ великої владарки така хмара, що  й  доступитисЯ
через них до сонцЯ вельми трудно.
   Љоли Я став перед Ясними очима  графа  Ћрлова,  то  сей  державний  муж
поЯснив менi поглЯди на нашу справу найЯснiшої царицi:  всiєю  душею  вона
стоїть за руський православний люд, iменує нас братами по кровi й по вiрi,
пошле посланцiв  до  польського  королЯ  й  зажадає,  щоб  вiн  утихомирив
ксьондзiв i  шлЯхту,  дав  би  православним  спокiй  i  всi  права,  Як  i
католикам. Ђле одразу вiйська вона посилати не може,  бо  сеє  порушило  б
мирнi  трактати,  а  того  не  стерплЯть  i  iншi  коронованi  сусiди,  нi
австрiЯки, нi прусси... „овелосЯ б, отже, ђосiйськiй  державi  вступати  в
вiйну з трьома крулiвствами... та до того ж iще й вiйна з ’уреччиною.
   - Ђвжеж, це правда, - погодилась „арина й роздумливо похитала  головою.
- ’iльки от бiда: король, звичайно, послухає  велику  царицю,  та  пани  й
ксьондзи без вiйни не дадуть королевому наказу нiЯкої цiни.
   - ‚оiстину так, - ласкаво усмiхнувсЯ отець iгумен i погладив рукою свою
бороду. - ’ебе, дитино люба, умудрив господь свiтлим розумом.
   - Ђ саму царицю Ясновельможний владика коли ж бачив?
   - “достоївсЯ, моЯ дитино, сподобивсЯ... Ћх,  Яка  велич!  Ќе  покої,  а
роззолоченi й прикрашенi чудодiйно храми-чертоги... –аредворцi виблискують
своїми шатами, а сама найЯснiша видом своїм подiбна до сонцЯ, а очi її, Як
зорi на небi...  Њудрiстю  високою  сЯють...  i  така  привiтна,  ласкава,
усмiшкою царською зiгрiває людськi серцЯ. „овго,  довго  розпитувала  вона
про горе простого народу... „ивуваласЯ довготерпiнню, а на мої  слова  про
гайдамацтво зводила мовити так: "Џоки, -  каже,  -  проЯвлЯєтьсЯ  воно  то
поодинцi, то окремими ватагами, - то не повстаннЯ, а розбiйництво... ’ак i
польський урЯд перед iншими державами його атестує, а свої утиски  поЯснює
переслiдуваннЯм ватаг... I оскiльки жодна країна розбою терпiти в себе  не
захоче,  тому  й  держави  не  можуть  заборонити  Џольщi  ловити  в  себе
розбiйникiв i карати їх... “ всЯкому разi, - каже, - Я послала  в  ‚аршаву
наказ, i ђєпнiн менi повiдомив, що на моє слово там зважать. Џередайте,  -
каже, - чесний владико, всiм вашим, що моЯ душа скорботою сповнена за них,
день i нiч Я про них думаю, i вони менi близькi, Як усi мої пiдданцi..."
   - ѓосподи! Џродовж вiку  нашiй  царицi  на  радiсть  усiм  i  на  щастЯ
знедолених братiв, - у поривi екстазу промовила „арина. - ‚они ж так давно
не знали й хвилини того щастЯ, що, мабуть, уже думають, нiби його  й  нема
нiде на всьому бiлому свiтi!
   - •ай почує всемогутнiй молитву твою,  порив  юної  i  чистої  душi!  -
промовив отець Њельхiседек i, взЯвши в руки оздоблену самоцвiтами панагiю,
додав:  -  Ќа  прощаннЯ  її  найЯснiша  милость,  пресвiтла  царицЯ  наша,
подарувала менi сю панагiю, зело оздоблену й  коштовну,  щоб  Я  пресвiтле
iм'Я її згадував у своїх грiшних  молитвах,  обiцЯла  навiть,  з  царської
ласки, послати менi листа про те, що з її наказу учинено буде.
   - ’акої удачi не  можна  було  й  сподiватисЯ,  -  все  дужче  й  дужче
хвилюваласЯ „арина. - Ћ, тепер, коли царицЯ прикрила нас своїм крилом,  ми
зумiємо  поквитатисЯ  з  лЯхами,  -  збуджено  промовила  вона  й   рвучко
пiдвеласЯ.
   - Ћто, горличка  може  перетворитисЯ  на  орлицю!  -  усмiхнувсЯ  отець
Њельхiседек.
   - Ћх, свЯтий отче! Њолiте господа за них,  нещасних...  i  заступiтьсЯ:
немає в них захисника, немає в них молiльника! - сказала „арина.
   ‡ворушений проЯвом такого сильного  почуттЯ,  Њельхiседек  пiдвiвсЯ  i,
поклавши руку на голову панночки, по-батькiвському поцiлував ЇЇ в  чоло  й
промовив тремтЯчим голосом:
   - Ќа тобi хай буде благословеннЯ  господнє,  дух  божий  живе  в  серцi
твоєму, бережи ж цю свЯтиню!
   ‚ цей час дверi тихо одчинилисЯ, i в трапезну  ввiйшов  чернець  Ќайда.
Њельхiседек його одразу впiзнав i пiслЯ благословеннЯ сказав, що вiн питав
про нього в Џечерах, але йому вiдповiли, що чернець на  послуху,  а  тепер
вiн дуже радий, що його зустрiв.
   „арина,  побачивши  Ќайду,  мимохiть  зашарiласЯ:  вона  за   метушнею,
приймаючи такого дорогого й високого гостЯ, Як отець  Њельхiседек,  забула
про Ќайду, а вiн, може, голодний десь ждав, що про нього згадають.
   - Ќевже панотець не снiдав? - звернулась вона поквапно до  Ќайди.  -  џ
так захопиласЯ бесiдою.
   - „Якую вельможнiй паннi за  ласку,  -  вiдповiв,  низько  вклонЯючись,
чернець. - џ трапезував.
   - Ђ, спасибi тiтцi, - заспокоїлась „арина й хотiла була запросити ченцЯ
сiсти, але згадала, що без дозволу архiпастирЯ це було незручно, а тому  й
утрималась. Ђ отець Њельхiседек, поправлЯючи  рЯсу,  випадково  налапав  у
кишенi папiр i, витЯг-ши його, розсмiЯвсЯ:
   - •е, старий же Я  став:  говiркий,  а  малопам'Ятливий...  Љоли  панна
питала мене про батька, то Я сказав,  що  бачивсЯ  з  ним,  а  не  передав
головного - листа вiд нього: ось вiн!
   - ‹ист вiд татонька! - зрадiла „арина. - џ так давно вже не мала вiстей
вiд нього... - I вона, взЯвши листа, вiдiйшла набiк, до вiкна,  й  жадiбно
почала його читати.
   - Ќу, сiдай, брате во •ристi, - добродушно показав Ќайдi на  найближчий
фотель iгумен.
   - Џеред його превелебною милостю постоЯти менi  приємнiше,  -  ухиливсЯ
вiд запрошеннЯ Ќайда.
   - ’воЯ волЯ, твоЯ щирiсть... - з лагiдною усмiшкою мовив  iгумен.  -  Ђ
щодо мого давнього проханнЯ чи не передумав  ти,  сину  мiй?  џ  про  тебе
говорив з отцем настоЯтелем  печорським,  i  вiн  ласкаво  дав  дозвiл  на
переведеннЯ тебе в Њотронинський монастир:  Якщо  серцем  не  охолонув  ти
потрудитисЯ в моїй обителi, то врата її длЯ тебе широко одчиненi.
   „арина, пробiгаючи очима батькового листа, нашорошила вуха й ждала,  що
вiдповiсть на пропозицiю iгумена Ќайда.
   -  Ќести  свiй  подвиг  пiд  благословеннЯм  найпревелебнiшого  владики
серцевi моєму є радiсть, - пiслЯ невеликого роздуму вiдповiв чернець.
   - ‘пасибi за ласкаве слово, а менi ти будеш вкрай  потрiбен...  „Якуючи
гос-подевi, є надiЯ, що багато одiбраних у нас храмiв i монастирiв  будуть
повернутi в нашi руки, тодi постане багато тiлесного й духовного труда длЯ
прийнЯттЯ духовних дiбр i пастви... ’епер ти можеш перейти до нас з легкою
душею, бо не доведетьсЯ тобi своїх обiтниць ламати  i  ти  до  кiнцЯ  днiв
твоїх не розлучишсЯ з власЯницею i вериг на зброю не перемiниш...
   Ћстаннi слова вразили „арину; сама не розумiючи чому, вона вiдчула,  Як
вони болiсно врiзалисЯ в її серце й змусили  його  здригнутись  i  тужливо
стиснутись, її обличчЯ раптом вкрилосЯ мертвотною блiдiстю.  Ќавiть  отець
Њельхiседек помiтив цю перемiну й стурбовано запитав:
   - —и не пише батько про щось лихе, крий боже, що так стурбувало панну?
   - ’ак... знову затримаєтьсЯ... а мене непокоїть  його  здоров'Я...  ‚iн
так у дорозi не береже себе, - заговорила, розгубившись, „арина, немов  її
пiймали на чомусь такому, що вона приховувала  й  таїла  навiть  вiд  себе
самої. - Ќi, про справи - то навпаки... Џише батько,  -  вела  вона  далi,
оговтавшись трохи, - що його затримає ще  закупiвлЯ  й  звезеннЯ  харчових
запасiв, бо розпорЯдженнЯ є з Џетербурга вирушати вiйськам незабаром  сюди
до Љиєва. ‚иходить, те, що говорили в столицi, - правда, i  наймилостивiша
царицЯ наказала пересунути  до  кордонiв  нещасної  країни  свою  державну
допомогу.
   - •ай буде благословенне її iм'Я! -  побожно  промовив  архiмандрит.  -
Ћдначе менi пора; паства моЯ занадто довго жде пастирЯ! Џоспiшаю  радiсно:
приспiв убо слушний час.
   Љоли владика вийшов на ганок, до нього пiдiйшли всi пiд  благословеннЯ:
за панами наблизилась челЯдь, а за челЯддю й лiсовi гостi.  ЃлагословлЯючи
лiсових гостей, Њельхiседек сказав їм загадково:
   - Љалiки й нужденнi! †ивете ви iменем  •риста,  а  незабаром,  може,  й
стати за •риста буде потреба!
   - ‡вели, найпреосвЯщеннiший владико! - прогудiв октавою колишнiй диЯкон
i почервонiв, знiЯковiвши.
   - Ѓлагослови тiльки, - вирвавсЯ з натовпу другий голос.
   - Ђмiнь! - кинув їм коротко архiмандрит  i  зник  у  просторiй  каруцi.
‹Яснула пуга, й шестерик ситих коней легко пiдхопив екiпаж: здригаючись  i
погойдуючись,  покотила  колимага  по  м'Якому  зеленому  подвiр'ю,  а  Як
проминула браму й виїхала на монастирський  шлЯх,  то  знЯла  хмару  бiлої
курЯви, що довго клубочиласЯ вдалинi.
   - „аруй, вельможна панно, менi теж пора! - мовив Ќайда до дiвчини й  на
прощаннЯ шанобливо вклонивсЯ.
   - Ђ його превелебнiй мосцi  конЯ?  -  звернуласЯ  „арина  до  одного  з
челЯдникiв, що стоЯв ще коло ганку.
   - Ќасилу осiдлали, - вiдповiв стайничий, - огир  майже  не  виїжджений.
’iльки цей i був дома, а то шестерик пiшов пiд свЯтого владику... Ќе знаю,
Як ченцевi й сiсти на нього...
   - „авайте! Њенi не первина! - завоїсто  вiдповiв  Ќайда,  i  щоки  йому
спалахнули полум'Ям.
   „ва челЯдники ледве могли втримати за гнуздечку гарного,  але  шаленого
конЯ;
   вiн хропiв, поводив у гнiвi кривавими очима,  мотав  головою  й  ставав
дибки, та так високо, що, здавалось, ось-ось перекинетьсЯ  навзнак.  ‡емлЯ
грудками летiла з-пiд його копит, а пiна з вудил...
   - „обрий кiнь! - блиснув очима Ќайда й смiливо пiдiйшов до огирЯ.
   - Ѓудь обережний! - скрикнула „арина.
   - Ќе турбуйсЯ, панно! - усмiхнувсЯ чернець i, скориставшись миттю, коли
кiнь став на переднi ноги, блискавично вхопив  повiд  i  скочив  на  конЯ.
‘торопiвши i злЯкавшись, огир заiржав i кинувсЯ спершу в один бiк, а потiм
у другий, хвицаючи заднiми ногами,  стаючи  дибки,  щоб  скинути  з  спини
ненависного вершника, але Ќайда сидiв у сiдлi, наче прирiс, i  так  врештi
здушив ногами конЯ,  що  той  одразу  вiдчув,  що  цього  супротивника  не
здолати, - i пiслЯ кiлькох стрибкiв помчав покiрно вперед.
   - Ћт так лицар! Ѓачили?! ’акого змiЯ приборкав! •у ти, аж душно  стало!
Љозак, на весь свiт козак! - весело загомонiли старцi, а один  з  них,  що
ходив на дерев'Янцi, навiть вигукнув: - Ћт кого б за гетьмана!
   ‚ершник зник з-перед очей; розiйшласЯ по роботах челЯдь,  старцi  пiшли
по свої торби в хату, а „арина все нерухомо стоЯла, втупивши очi в туманну
далечiнь, i почувала, Як холод самотностi пiдкрадавсЯ до її серцЯ...



   VII

   Љоли минула перша хвилина зацiпенiннЯ, Яке охопило  всiх  пiслЯ  смертi
свЯщеника, Џетро пiдiйшов до ‘ари й шепнув їй на вухо:
   - •одiм, баритисЯ не можна, вони можуть побачити, що тебе нема, -  тодi
всiм нам кiнець.
   ‘ара, не кажучи й слова, пiшла за Џетром, тихо вийшли  вони  в  двiр  i
мовчки спустилисЯ до берега рiчки.
   Ѓула вже пiзнЯ нiч, глибоко в височинi сапфiрового  неба  стоЯв  уповнi
срiблистий мiсЯць, i Ясне сЯйво його, здавалосЯ, лилось широкими  потоками
на сонну землю й спускалосЯ тремтливими срiблистими дорiжками  в  таємничу
глибину нерухомо застиглої рiчки.
   Џетро й ‘ара йшли мовчки, пригнiченi враженнЯм вiд сцени, свiдками Якої
допiру були. Ќарештi вони повернули  в  леваду,  що  прилЯгала  до  берега
рiчки.
   - ‘лухай, ‘аро, - заговорив Џетро, стискуючи руку дiвчини в своїй руцi,
- чи пам'Ятаєш ти все те, про що ми говорили тобi?
   - Џам'Ятаю, Џетре, - вiдповiла вона тихо.
   - Џам'Ятай же: передусiм,  Як  повернешсЯ  додому,  прокрадьсЯ  в  свою
кiмнату так обережно, щоб тебе нiхто не побачив, а потiм не  дай  помiтити
нi батьковi, нi iншим, що ти чула щось  iз  їхньої  розмови.  Љоло  корчми
вашої повсЯкчас вартуватиме хтось - Я, або ЏрiсЯ, чи  хто  iнший,  i  ось,
коли твiй батько почне рихтуватисЯ до вiд'їзду, ти тої  ж  хвилини  вивiсь
бiлу хустку на своєму вiкнi. џкщо ж батько надумає щось iнше... ще  гiрше,
то повiсь на вiкно червону хустку, тодi вже Я знатиму, що  робити...  Љрик
пугача буде тобi знаком, що Я вжив заходiв.
   - Ћй, Џетре! ‘трашно менi... боЯзко, - прошепотiла  ‘ара,  тулЯчись  до
нього.
   - “ самого душа завмирає, - похмуро промовив Џетро. - …х, коли б це був
не твiй батько, то за одну хвилину Я заспокоїв би i тебе, i всiх.
   ‘ара вхопиласЯ за плечi парубка i втупила в нього свої  величезнi  очi,
Якi ще дужче розширилисЯ вiд страху.
   - Ќi, нi, будь спокiйна, Як домовились, так  i  буде  зроблено.  ‚елика
небезпека в тому дiлi, що ми задумали, боронь боже не пощастить, тодi геть
усе село загине... ‡аради тебе тiльки, ‘аро, на це Я зваживсЯ, а Якщо  вже
зваживсЯ, то знай - слова свого не зламаю!
   - Џетре! —им вiддЯчу Я тобi? - прошепотiла  ‘ара,  припадаючи  до  його
плеча.
   - Ќiчим, ‘аро, нiЯкої менi подЯки вiд тебе не треба. ’и врЯтувала  нас,
i ми повиннi вволити твою волю... Ђле ходiм, - вiн м'Яко  вiдсторонив  вiд
себе дiвчину. - ЊiсЯць уже хилитьсЯ до рiчки... не можна гаЯти часу. ‡айва
хвилина може зiпсувати все.
   ‚iн узЯв ‘ару за руку, й вони рушили хутко вперед, їм тепер треба  було
перейти найнебезпечнiшу частину дороги - пустирище коло  корчми.  „iйшовши
до краю левади, Џетро й ‘ара зупинилисЯ в  тiнi  розлогої  старої  липи  й
обдивилисЯ кругом.
   ЊiсЯць уже хиливсЯ до заходу й здававсЯ тепер великою золотою кулею.
   - Ќiкого, - тихо прошепотiв Џетро. - ‡даєтьсЯ,  нiхто  не  помiтив,  що
тебе немає дома. „ивисЯ, дверi так само замкнутi, навколо тихо.
   - …ге ж, еге, - вiдповiла пошепки ‘ара. - ‚они так кричали, що, мабуть,
не чули нiчого.
   - •одiмо ж, вони можуть почати роз'їжджатисЯ до свiтанку.
   - Ћй Џетре! - придушене риданнЯ вирвалосЯ  з  грудей  ‘ари,  i  вона  з
слiзьми припала до грудей парубка.
   - Ќе бiйсЯ, ‘аро, заспокойсЯ... ‘пи спокiйно, цiлу нiч не одiйду Я  вiд
твого дому, i коли що... - очi парубка так блиснули пiд  чорними  бровами,
що ‘ара й без слiв зрозумiла, що жде того, хто б намiривсЯ  важити  на  її
життЯ.
   - ™астЯ моє, золото моє! - скрикнула вона тихо, обнЯвши Џетра  за  шию.
Џетро палко притиснув до  себе  дiвчину  й  заговорив  глухим,  уривчастим
голосом, одхилЯючись вiд неї й дивлЯчись кудись убiк.
   - ‘лухай, ‘аро, зараз нам треба попрощатисЯ хтозна  на  Який  час...  а
коли той жид, Якого батько єднає  тобi  за  чоловiка,  коли  вiн,  собака,
наважитьсЯ...
   - Џетре! - палко перебила його ‘ара, здiймаючи до неба  руки.  -  Ѓогом
великим, Якого Я пiзнала в вас, присЯгаюсЯ тобi, що, крiм тебе,  не  назву
нiкого, нiкого своїм чоловiком, i коли що, то будь спокiйний: не побоюсь i
вмерти, щоб лишитисЯ вiрною тобi i твоєму  боговi,  котрий  став  тепер  i
моїм.
   - Њила моЯ! - палко промовив Џетро й нiжно пригорнув до себе дiвчину. -
ѓосподь милосердний не допустить тебе до смертi, вiн  захистить  i  врЯтує
нас. Џам'Ятай лише все, i тiльки-но Я пiдсаджу тебе в вiкно, ти  зараз  же
зачини його й постарайсЯ закласти все так, Як було.
   - Џам'Ятаю, пам'Ятаю.
   - Џрощай же!
   - ‘ерце моє! - „iвчина знову припала до грудей  парубка  й  застигла  в
поривi нiмого одчаю. џкусь хвилину Џетро мовчки пригортав її до себе.
   Њаленька хмаринка набiгла  на  мiсЯць  i  вкрила  таємничою  тiнню  всю
околицю. Џетро насилу вiдiрвавсЯ од ‘ари й промовив рiшуче:
   - •одiм... ’реба поспiшати.
   ‚iн узЯв ‘ару за руку, й вони кинулисЯ бiгти через пустирище. Џеребiгши
його й перескочивши через лiсу, вони повернули  в  провулок  i  дiйшли  до
плоту, що оточував корчму. Џетро перелiз через плiт,  пересадив  ‘ару,  й,
ховаючись  у  довгiй  тiнi,  що  простЯгласЯ  вiд  корчми,  вони   нечутно
пiдкралисЯ до вiкна ‘ариної свiтлицi й, затаївши  подих,  зупинилисЯ  коло
стiни. ‘арине вiкно лишалосЯ вiдчинене, так Як вона  його  й  покинула,  а
крiзь щiльно зачиненi вiкна великої свiтлицi  просочувалисЯ  тоненькi,  Як
волосинка, смужки свiтла й чути було голоси.
   Џарубок з полегкiстю зiтхнув.
   - ‚они не помiтили, - прошепотiв вiн упевнено. - Џрощай же, серце моє.
   - Џрощай, мiй соколе! Џрощай, моє щастЯ! - ‘ара обнЯла Џетра за  шию  й
припала до нього довгим беззвучним поцiлунком.
   Џетро пiднЯв її, мов пiр'їнку, пiдсадив у вiкно, ще раз  припав  до  її
гарЯчих уст, ще раз прошепотiв їй:
   - Џам'Ятай усе! - i хутко зник у тiнi.
   ‡оставшись сама в своїй свiтличцi, ‘ара  насамперед  скинула  сукню  й,
нечутно пiдкравшись до своєї засiдки, завмерла, чуйно насторожившись.  Ђле
в сусiднiй кiмнатi не чути було нiчого.
   "™о це, чи не пороз'їжджалисЯ вони всi?" - здивовано подумала ‘ара, але
в цей час у кiмнатi почувсЯ шепiт, а потiм голосно й  озлоблено  заговорив
рабин:
   - Џам'Ятай же, ѓершку, i зроби усе  точнiсiнько  так,  Як  ми  сьогоднi
вирiшили. —ерез три днi, Як виїдеш з дочкою в “мань,  по  дорозi  заїдь  у
‹исЯнку  й  розкажи  губернаторовi  все,  що  знаєш,  про  цих   проклЯтих
гоїв-гайдамакiв: нехай лЯхи покарають їх  так,  щоб  i  iншим  не  кортiло
переховувати цих розбiйникiв.
   - I нехай потiм за цю розправу  помстЯтьсЯ  самим  лЯхам  гайдамаки,  -
пiдхопив другий голос.
   - Ђ тi клЯтi гої хай рвуть одне одного до скону днiв, мов скаженi  пси,
- просичав третiй, - i нехай загинуть усi, Як фiлiстимлЯни, Як вавiлонЯни,
Як полчища фараоновi!
   ‘ара вхопиласЯ руками за груди  й  ледве  стримала  радiсний  крик,  що
ладний був вирватисЯ в неї.
   ‘лава богу, отже, все буде так, Як казав їй Џетро, i через три днi  вiн
вирве її назавжди з uborq ненависного їй гнiзда!
   Ќечутно пiдвiвшись з пiдлоги, вона пiдiйшла до вiкна, подивилась, чи не
помiтно там чого, i кинулась у свою пухову постiль. ђадiсть  i  хвилюваннЯ
цього днЯ так знесилили дiвчину, що вона за хвилину вже спала мiцним сном,
десь в глибинi свого серцЯ вiдчуваючи, що тут же,  недалеко  вiд  неї,  не
спить її коханий, любий Џетро й не перестає думати про неї, оберiгаючи  її
сон.
   Џрокинулась ‘ара зовсiм пiзно, коли сонце вже стоЯло посеред неба. ’у ж
мить їй спливли в думцi всi вчорашнi подiї; дiвчина хутко пiдвеласЯ,  сiла
на лiжку й прислухаласЯ: навколо все було тихо.
   "Џороз'їжджалисЯ, тим краще", - подумала сама собi ‘ара й  знову  лЯгла
на подушку, щоб iще раз проказати в думцi тi чарiвнi слова, Якi говорив їй
учора Џетро.
   “ цей час дверi тихенько  скрипнули,  i  в  щiлину  спершу  просунуласЯ
голова ѓер-шка, а потiм увiйшов i вiн сам.
   - Џрокинулась уже, цурко моЯ, моє  золоте  Яблучко,  -  заговорив  вiн,
пiдходЯчи до доччиного лiжка.  -  ‚испалась?  ‚iдпочила?  ѓостi  нашi  вже
пороз'їжджалисЯ, а Я все ходжу круг твоєї свiтлицi,  боюсЯ,  щоб  тебе  не
розбудити.
   ѓершко говорив Якось надто вже ласкаво; давно  вже  ‘ара  на  чула  вiд
нього такого нiжного тону, й серце в її грудЯх стислосЯ вiд думки, що вона
вiддала батька до рук христиЯн.
   Ћднак, переборюючи докори совiстi в своїй душi, вона вiдповiла весело й
привiтно:
   - ‡араз, зараз, тателе, Я одЯгнусЯ й прибiжу до вас.
   - Ќу, гаразд, Я тебе ждатиму, любуню, iз снiданком, -  вiдповiв  ѓершко
й, вийшовши з кiмнати, причинив за собою дверi.
   ‘ара моторно зiскочила з лiжка, за Якусь хвилину одЯгласЯ  й  поспiшила
вийти у велику свiтлицю, котра правила їм за все.
   Љоло столу, на Якому стоЯло молоко, лежав бiлий хлiб,  печенi  ЯйцЯ  та
цибулЯ, сидiли ѓершко й стара ђивка. ‚они зустрiли ‘ару вельми привiтно, i
в ‘ари знову защемiло серце вiд думки про те, що вона їх навiки зрадила.
   ЏiслЯ снiданку ѓершко звернувсЯ до ‘ари:
   -  ‘лухай,  ‘аро,  доню  моЯ,  час  тепер  небезпечний,   ой-ой,   Який
небезпечний! ’ак i жди, що налетЯть на село гайдамаки, а вони,  знаєш,  Як
нас частують, нещасних жидкiв? џкщо  бог  допомагає,  то  життЯ  ще  можна
врЯтувати, а вже щодо грошей та iншого майна...  Ћй  вей!  Ќе  залишать  i
нитки. ’ому прошу тебе, позбирай тут з ђивкою все, що  є  в  нас  цiнного:
золото, адамашки, перли; грошi Я сам зберу... i  запакуйте  все  разом,  а
вночi Я це закопаю десь у льоху.
   - „обре, тателе, - охоче погодилась ‘ара.
   - ‡авiсьте ж чим-небудь вiкна, а Я замкну з сiней дверi.
   - Ќавiщо? - здивуваласЯ ‘ара.
   - Ћй, ой! Ќерозумне дитЯ моє,  ще  питає  навiщо,  -  вiдповiв  ѓершко,
зателiпавши пейсами. - •оч тепер час i робочий, але ж у нас корчма: кожної
хвилини може нагодитисЯ Якийсь хам, i Якщо побачить у нещасного жидка  хоч
одну срiбну ложку, то до вечора цi собаки рознесуть усю нашу корчму.
   - Ћй вей, правда! Ћй, Яка правда! - пiдхопила ђивка. - ’ут так  страшно
стає, що i вдень боїшсЯ виглЯнути надвiр.
   ‘ара мовчки погодиласЯ з словами батька: вiн i справдi мав рацiю, та ще
й до того цi збори обiцЯли їй скорiший порЯтунок.
   ѓершко вiддав ключi ‘арi, а сам вийшов у сiни й замкнув за собою дверi;
ђивка ж позапинала старими лапсердаками вiкна й заходиласЯ  з  ‘арою  коло
роботи. “сi шкатулки,  Ящики,  шафи  й  схованi  в  пiдпiллi  скринi  були
поодчинЯнi. „о самого вечора пакували ‘ара й ђивка  ѓершкове  майно.  ‘ама
‘ара не сподiваласЯ, що його наберетьсЯ так багато. „орогий шовковий одЯг,
хутрЯнi шуби, перли, перснi,  сережки,  золотi  ланцюжки  й  -iншi  дрiбнi
коштовнi речi вони зашили в двi великi паки, а  срiбний  i  золотий  посуд
повкладали в два барила, пересипавши його половою  й  сiном,  щоб  вiн  не
брЯзкотiв, потiм позабивали барила й навiть  позаливали  їх  смолою.  Љоли
сонце почало вже хилитисЯ до заходу, ‘ара й ђивка закiнчили  нарештi  свою
роботу й, стЯгши барила й паки в льох, дали  лад  усьому  iншому  мотлоху,
розкиданому по хатi.
   "’епер вибiжу на хвилинку на вулицю,  хоч  переморгнусЯ  з  Џрiсею",  -
подумала сама собi ‘ара й, пiдiйшовши до дверей,  тихо  постукала  в  них.
—ерез хвилину замок клацнув, i до кiмнати зайшов ѓершко.
   - Ђ, це ти, любуню, - звернувсЯ вiн до ‘ари,  -скiнчили  роботу?  Ћт  i
добре, а Я хотiв тебе Якраз попросити допомогти менi шинкувати.
   –е проханнЯ здивувало ‘ару: досi батько, побоюючись поЯви  козакiв  або
панiв, нiколи не випускав її в шинок;  тепер  же  раптом  сам  просить  її
допомогти йому. ‘ара здивуваласЯ, але разом  з  тим  i  зрадiла.  “  шинку
завжди було багато  селЯн,  i  це  давало  їй  можливiсть  перекинутись  з
потрiбною людиною знаком чи словом, а головне - почути щось про панотцЯ та
його сiм'ю, i тому вона охоче пiшла слiдом за батьком.
   “ шинку сидiло кiлька чоловiк, але то все  були  проїжджi.  ‡абiгли  ще
дiвчинка й хлопчик iз сусiднiх хат по кварту  горiлки,  зайшли  випити  по
чарцi два господарi з протилежного кiнцЯ  села,  але  ‘арi  було  незручно
переказати їм щось, бо вона не була впевнена в тому, що  вони  знають  про
останнi подiї. ђозчарована й сумна,  дiвчина  мовчки  допомагала  батьковi
наливати горiлку, коли несподiвано до шинку зайшли два одвiдувачi, i  ‘ара
зразу ж упiзнала Љачура й „овгоноса.
   ‘ерце її забилосЯ й обличчЯ все спалахнуло вiд радостi.
   ѓершко, на щастЯ, не помiтив цього, бо наливав саме горiлку  з  барила,
що стоЯло долi.
   - ѓершку! „вi чарки  горiлки!  -  голосно  промовив  Љачур,  сiдаючи  з
„овгоносом за крайнiм столом.
   - ‘аро, ну, подай же шановним гостЯм те, чого вони просЯть, - звернувсЯ
ѓершко до ‘ари, не пiдводЯчись з долiвки.
   ‘ара проворно налила двi олов'Янi чарки й пiдiйшла до селЯн.
   - Ќу, що? - спитав Љачур так тихо, що ‘ара скорiше вгадала цi  слова  з
поруху губ його, анiж почула їх.
   - “се гаразд, - шепнула вона у вiдповiдь.
   ‚ цей час ѓершко пiдвiвсЯ з долiвки; ‘ара поставила  на  стiл  чарки  й
повернуласЯ на своє мiсце.
   Љачур i „овгонос випили  горiлку  й,  розквитавшись,  вийшли  з  шинку.
‡айшло ще кiлька одвiдувачiв,  не  цiкавих  длЯ  ‘ари.  –ього  днЯ  ѓершко
зачинив шинок ранiше, нiж звичайно. ‘онце ще стоЯло на  обрiї,  коли  ‘ара
повернуласЯ в велику свiтлицю, де ђивка закiнчувала укладати Якесь шматтЯ.
   - Ќу й стомиласЯ Я! - вигукнула ‘ара, кидаючись на лаву.
   - Ђ треба тобi ще потрудитисЯ, любуню! -  мовила  ђивка,  сiдаючи  бiлЯ
‘ари й витираючи брудною полою пiт з обличчЯ.
   - Ђ що ж iще?
   - „опоможеш менi, серце, корiв подоїти й телЯт позагонити.
   - Ђ де ж наймит наш? - здивуваласЯ ‘ара.
   - „е вiн? Ђ бiс його знає, - протЯгла єврейка, - одпросивсЯ в  хазЯїна,
нiбито на Ярмарок у ‚iльшану, а хто його знає,  куди  пiшов,  може,  й  до
гайдамакiв. ђоботи тепер багато, не можна було вiдпускати.  ’а  такий  час
настав, ой вей! ’реба всЯкому хлоповi догоджати!
   ‡вiстка цЯ не стурбувала ‘ару: вона про все домовилась з Џетром i  була
певна того, що незримий  її  охоронець  невiдступне  вартує  недалеко  вiд
корчми. Њерщiй пiдвеласЯ вона з мiсцЯ й сказала старiй:
   - ѓаразд, ходiмо ж. ђивко... Я чую, череда вже повертаєтьсЯ.
   ‘правдi, незабаром бiлЯ ворiт заревли корови.
   ™е з годину поралисЯ ‘ара й ђивка бiлЯ корiв. Љiлька  разiв  пориваласЯ
дiвчина вибiгти за ворота й обдивитисЯ кругом, але  щоразу,  Як  навмисне,
назустрiч їй попадалисЯ то ѓершко, то ђивка. Ђ втiм, один раз їй пощастило
на мить виглЯнути за ворота, i вона помiтила, Як iз-за дупластої верби, що
стоЯла край левади, ѓїрiсЯ махнула їй бiлою хусткою,  але  ту  ж  мить  на
порозi корчми з'ЯвивсЯ ѓершко й ‘ара змушена була вернутисЯ в двiр.  Џроте
й цей маленький знак Џрiсi влив ‘арi в  душу  спокiй;  усвiдомленнЯ  свого
щастЯ  й  своєї  безпеки  охопило  її  живлющою  хвилею,  i  ‘ара,   рада,
заспокоєна, повернуласЯ до корчми.
   ЏiслЯ короткої вечерi ѓершко сказав їй:
   - Ќу, дитЯ моє, любуню моЯ, будемо лЯгати спати;  длЯ  бiльшої  безпеки
хай ђивка лЯгає з тобою. Ќа всЯкий випадок треба бути всiм укупi.
   –i батьковi слова дуже засмутили ‘ару: вона  сподiваласЯ  виждати  час,
коли поснуть ѓершко й ђивка, вiдчинити вiкно й пiдкликати  до  себе  Џрiсю
або й самого Џетра, - вона була певна, що вiн  десь  близенько.  ’епер  же
було Ясно, що зробити це не вдастьсЯ; в неї ще залишаласЯ  надiЯ  пiдпоїти
ђивку, але й вона незабаром розвiЯлась, бо ѓершко сам позамикав кругом усi
дверi й сховав у кишеню ключi вiд замкiв.
   „iЯти було нiчого, й засмучена ‘ара  мовчки  лЯгла  в  лiжко;  стомлена
турботами довгого днЯ, вона зразу ж заснула мiцним молодим сном.
   Ќастала нiч;  нечутно  й  непомiтно  поповзли,  клубочачись,  з  заходу
незримi хмари й затЯгли пеленою весь небосхил. ЊiсЯць ще не сходив. Љругом
було темно, мов у склепi.
   ‘покiйно спала ‘ара, Як ось нараз почула крiзь сон, що дверi її кiмнати
тихо одчинилисЯ; вона одразу розплющила очi й сiла  на  лiжку:  на  порозi
стоЯв ѓершко з свiчкою в руках.
   - Ќу, ‘аро, вставай, одЯгайсЯ, - промовив вiн  коротко,  -  час  їхати.
Џочувши його голос, такий холодний  i  владний  у  цю  хвилину,  ‘ара  всЯ
здригнуласЯ з голови до нiг; страшне передчуттЯ стисло їй серце.
   - їхати... Људи їхати? - ледве прошепотiла вона,  дивлЯчись  на  батька
сповненими страхом очима.
   - ‚ “мань, не можна гаЯти й хвилини: Я одержав страшнi  вiстi.  ‘ара  з
жахом закрила обличчЯ руками.  ‚  одну  мить  безвихiднiсть  її  становища
постала перед нею в усiй своїй безнадiї! ЋчевидЯчки, її не залишать саму й
на хвилину... џк же ж тепер сповiстити Џетра?.. ‚ивiсити у  вiкнi  хустку?
Ћй боже мiй! •то ж цiєї темної ночi розгледить хустку на вiкнi! Ђ  вони  з
Џетром i не умовилисЯ, що робити в  тому  випадку,  Якщо  вночi  трапитьсЯ
переполох! I ще, Як на лихо, вона сама заспокоїла їх,  сказавши  Љачуровi:
"“се гаразд". ѓосподи, може, по її слову заспокоїлисЯ всi й  нiкого  тепер
немає на вартi? ‘ара вiдчула, Як волоссЯ заворушилосЯ в неї на головi.
   - ’и, ђивко, допоможи тут ‘арi одЯгтисЯ, - говорив тим часом ѓершко,  -
а Я пiду до коней.
   ‘ара швидко однЯла руки вiд обличчЯ i зацiпенiла. Ќiчого особливого  не
побачила вона, тiльки один поглЯд... поглЯд, Який ѓершко кинув  на  ђивку,
але вiд того поглЯду ‘ара вiдчула смертельний холод у грудЯх.
   ‘арин перелЯк помiтив i ѓершко.
   - Ќе бiйсЯ, любуню, -  поспiшив  вiн  заговорити  лагiднiшим  тоном,  -
доправимось тiльки до  ‚еликої  ‹исЯнки,  а  там  уже  нема  чого  боЯтисЯ
гайдамакiв.
   ‡ цими словами ѓершко передав свiчку ђивцi й вийшов з кiмнати.
   ‘вiчка! Њов блискавка, мигнуло нараз у головi ‘арi, може, вона дасть їм
зрозумiти про небезпеку.
   ‘ара мерщiй схопиласЯ з лiжка й, накинувши на вiкно  бiле  простирадло,
нiби длЯ того, щоб запнути його, взЯла iз столу свiчку й поставила  її  на
вiкно перед простирадлом. Џотiм вона почала одЯгатисЯ, але  тремтЯчi  руки
майже не слухались її.
   "Џобачить чи не побачить?  ‡розумiє  чи  не  зрозумiє?  ‚стигне  чи  не
встигне? - роїлисЯ в її головi  думки,  Як  вогненнi  iскри  безпросвiтної
ночi. - ЏротЯгти б час... Ђле Як?" - ‘ара навмисне впускала додолу то  те,
то те iз свого одЯгу, пiдiймала й знову впускала.
   ’а все це могло загаЯти час на Якусь хвилину, не бiльше.
   ™о робити далi, ‘ара не могла вже змiркувати. ђозбити шибку в  вiкнi...
крикнути?.. Ђле батько ту ж мить задушить її, та й  гострi  очi  меткої  й
дужої ђивки стежили за нею невiдступне, мов очi кiшки за мишею...
   ’а ось дверi одчинилисЯ знову й до кiмнати зайшов ѓершко.
   - џк, ти ще й досi не одЯгласЯ, ‘аро? - спитав вiн суворо. -  Ђ  свiчку
навiщо поставила на вiкно? - додав вiн, кидаючи  на  дiвчину  пiдозрiливий
поглЯд. - ‘вiтло може привернути стороннi поглЯди.
   ‘казавши це, вiн узЯв свiчку з вiкна й переставив її в глибину  кiмнати
на пiдлогу й, обернувшись до ђивки, гримнув сердито:
   - Ђ ти ж чого тут возиласЯ, стара вiдьмо?!  ™об  за  хвилину  все  було
готове! Ќу! ђивка кинулась одЯгати ‘ару, напнула їй на голову велику чорну
хустку i, взЯвши за руку, вивела слiдом за ѓершком.
   ‚они вийшли з сiней i попрЯмували не до ворiт, а в глиб двору.
   - ™о ж це? Људи ми йдемо? - спитала ‘ара, зупинЯючись.
   - –с!.. - просичав ѓершко i, взЯвши ‘ару мiцно за руку,  так,  що  вона
вiдчула, що їй не вирватисЯ, пошепки додав: - „о брички, доню.
   Ќiч була темна, душна... Ђле ‘ара вiдчула, Як смертельний холод  пробiг
по її тiлу вiд плечей до п'Ят; ноги в неї затремтiли, i  вона  так  одразу
знесилiла, що коли б не ѓершко та ђивка, то впала б тут же на землю.
   - Људи ж ми їдемо? - насилу вимовила вона.
   - “ ‚елику ‹исЯнку, - прошепотiв ѓершко, - а звiдти в  “мань...  ’iльки
ми виїдемо з того боку, об'їдемо село полем, щоб стукотом не розбудити цих
псiв.
   “ ‘ари оддЯгло од серцЯ. Ћ,  Якби  тiльки  Џетро  помiтив,  зрозумiв...
устиг! ‚ нiмiй i гарЯчiй молитвi вона пiдвела очi до неба... Ђле небо було
темне, мов склепiннЯ льоху, здавалось, воно насунулось усiєю  своєю  вагою
на землю. Љрiзь чорне запинало мороку ледве просвiчували двi-три зiрки.
   ’им часом ѓершко пiдвiв ‘ару до запрЯженої парою добрих  коней  брички,
що стоЯла в глибинi двору, проти пролому в огорожi. Џосадивши дочку  поруч
з ђивкою на задньому сидiннi, вiн вилiз на козли.
   Ќезважаючи на темрЯву, ‘ара помiтила, що батько пiднЯв з землi  великий
мiшок i довгий поЯс i пiдмостив усе це пiд себе.
   ‘ерце її тьохнуло й завмерло в грудЯх.
   Ќавколо було тихо й темно, Як у могилi...
   Ќараз моторошну тишу ночi прорiзав протЯжливий, схожий на  стогiн  крик
пугача.
   ‘ара здригнулась i тихо  скрикнула.  “  цьому  протЯжливому  крику,  що
пролунав тричi, вона впiзнала Џетрiв голос.
   - ™о з тобою, ‘аро? - пiдозрiло спитав ѓершко,  швидко  обернувшись  до
дочки.
   - Џугач злЯкав мене, - вiдповiла, тамуючи подих, ‘ара.
   - Џоганий птах... завжди вiщує нещастЯ... - пробурчав ѓершко. - Ђле бог
Ђв-раама, Iсаака й Iакова, бог вiрних синiв Iзраїлю хай помилує нас!
   ѓершко пiдiбрав вiжки, конi рвонули й  помчали  бричку  в  темрЯву,  що
розiслаласЯ над землею...
   I ‘ара не помилиласЯ в своїй надiї. Џетро зрозумiв її знак.
   ‡важаючи на тривожнi обставини, вiн не  поїхав  сам  у  лiс  сповiстити
гайдамацькi  ватаги,  Якi  там  переховувалисЯ,  про  навислу  над   селом
небезпеку, а послав туди одного з кмiтливих  парубкiв;  сам  же,  вiддавши
потрiбнi накази Љачуру, ‹Ящевi й „овгоносовi, подавсЯ знову  до  липи,  що
росла край левади проти ѓершкової корчми. Љачур, „овгонос, ‹Ящ, а з ними й
ЏрiсЯ кинулисЯ сповiщати всiх мешканцiв села про небезпеку й  велiли  всiм
складати своє майно та бути на всЯкий  випадок  напоготовi.  ‘кiнчивши  цi
справи, вони повернулись до Џетра. ѓусте  листЯ  на  деревi  добре  ховало
парубка й робило цей пункт надзвичайно зручним длЯ спостереженнЯ.
   Ќа  короткiй  радi  було  вирiшено,  що   вони   учотирьох   по   черзi
вартуватимуть на цьому пунктi, решта ж троє засЯдуть тим часом у кущах  на
березi рiчки з осiдланими кiньми, зброєю i всЯким запасом.
   ’ак  i  зробили.  “вечерi  черга  вартувати  припала   ‹Ящевi.   ‡ручно
примостившись на деревi, вiн почав спостерiгати за корчмою.  Ќастала  нiч,
темна й  душна;  кругом  панувала  тиша;  низьке  чорне  небо,  здавалосЯ,
поглинало найменшi звуки, що народжувались  на  землi.  ‚же  кiлька  разiв
зрадливий сон пiдступав до ‹Яща, але вiн вiдганЯв його. Љорчма поринула  в
густий морок i ледве бовванiла за плотом; та  ось  нараз  в  одному  з  її
вiкон, десь далеко в глибинi, мигнув кволий  вiдблиск  свiтла.  ‹Ящ  увесь
стрепенувсЯ, настороживсЯ й, просунувши голову крiзь листЯ,  витЯг  уперед
шию. —ерез кiлька хвилин свiтло з'ЯвилосЯ в ‘аринiй кiмнатi й на вiкнi  її
повисло бiле простирадло, осЯЯне з того боку вогнем.
   "Ѓiда! - промайнуло в думцi ‹Ящевi. - ‘ара знак подає, виходить, ѓершко
зваживсЯ скористатисЯ темрЯвою ночi й податисЯ сьогоднi  ж  у  дорогу.  …,
треба сповiстити швидше!"
   ‹Ящ клубком скотивсЯ з дерева й кинувсЯ в  кущi,  де  сховалисЯ  Џетро,
Љачур i „овгонос.
   - ‚иїжджає,  панове!  -  задихавшись,  прошепотiв  ‹Ящ,  пiдбiгаючи  до
товаришiв, Якi дрiмали в кущах.
   - •то виїжджає? - скрикнув Џетро.
   - ѓа! ™о там таке? - пiдхопили „овгонос i Љачур, пiдводЯчись з землi.
   - ѓершко виїжджає з корчми.
   - ™о-о?
   - Ќе тЯмите хiба: ѓершко виїжджає.
   - Ќе може бути! - скрикнув Љачур. - ‘ьогоднi ж сама ‘ара  сказала  нам,
що все гаразд!
   - Ћдурив i її, а тепер, кажу вам, їде: ‘ара знак подає.
   - •одiм! - рiшуче промовив Џетро й кинувсЯ вперед, за  ним  подалисЯ  й
iншi.
   ‡а кiлька хвилин вони стоЯли вже коло липи. “ корчмi було зовсiм темно,
в жодному вiкнi не свiтилосЯ.
   - ™о ж це? - здивовано промовив Љачур. - ‘крiзь темно?
   - Ђ свiтилосЯ, от їй-богу, Як вас бачу, так бачив сам, що свiтилосЯ,  -
побоживсЯ ‹Ящ.
   - ‡агасив, мабуть, ѓершко, догадавсЯ, - прошепотiв Џетро. -  џ  дам  їй
знак - i гайда через степ!
   Џетро гукнув тричi пугачем i прислухавсЯ.
   - ™о це? - прошепотiв вiн. - Љрикнув хтось?
   - Ќi, то причулосЯ тобi, - вiдповiв йому ‹Ящ. - Љругом тихо. Ќе гаймо ж
часу, а то Як випустимо ѓершка з рук, тодi вже не пiймаємо.
   “сi четверо кинулисЯ бiгом назад до схованих серед кущiв  коней,  i  за
хвилину вже мчали щодуху степом до призначеного мiсцЯ - до греблi на ђосi.
   Ћбмотанi ганчiрками копита коней м'Яко тупотiли по  високiй  травi,  що
вкривала безлюдний степ. Њовчки мчали чотири вершники, тiльки киреї  їхнi,
що маЯли, немов чорнi  крила,  iз  свистом  розтинали  повiтрЯ.  Ќiхто  не
вимовив i  слова;  здавалосЯ,  Якiсь  чорнi  духи  безшумно  летiли  крiзь
безпросвiтну темрЯву, навислу над степом.
   •вилин через двадцЯть товаришi звернули вбiк i виїхали на дорогу.
   Њинуло не бiльше чвертi години такого шаленого чвалу, коли Џетро  рiзко
осадив свого конЯ.
   - ’ут, - прошепотiв вiн,  важко  переводЯчи  подих.  “сi  зупинилисЯ  й
злiзли з коней.
   - Ќу,  Љачуре,  одведи  коней  подалi  та  поприв'Язуй  їх,  а  ми  тут
улаштуємось, - пошепки промовив ‹Ящ.
   Љачур узЯв за повiддЯ коней i одвiв їх  набiк,  а  Џетро  з  товаришами
засiли в Яру, що тЯгсЯ лiворуч вiд дороги, саме там, де росла стара верба.
—ерез кiлька хвилин до них прилучивсЯ й Љачур. “сi обдивилисЯ ще раз  свої
довгi ножi, засунутi за халЯви чобiт, i знову причаїлисЯ.
   Љругом було тихо й темно. Џетро виразно чув, Як дзвенiла й переливаласЯ
кров у нього в вухах, наповнюючи мертву тишу ночi таємничим  шумом.  Ќараз
серед чорної тишi пролунав Якийсь протЯжливий, тужливий звук.
   - Їдуть! - шепнув Џетро, схоплюючись з мiсцЯ, i  судорожно  затиснув  у
руцi мотузку, Яку захопив з собою, щоб зв'Язати ѓершка.
   - Ќi, то бугай крикнув на рiчцi, - сказав ‹Ящ.
   - Iдуть... ‘тукотить... џ чую... -  знову  прошепотiв  Џетро  й  навiть
подавсЯ вперед.
   - ЏричулосЯ, кажу тобi.
   Ђле  Џетро  не  слухав  ‹Яща;  витЯгши  вперед  голову,   вiн   завмер,
насторожившись. Љiлька хвилин минуло в  напруженому  чеканнi.  ‘лух  Џетра
загостривсЯ до такої мiри, що, здавалось, i шелесту трави не пропустив би.
‡атаївши подих, парубок застиг на мiсцi. ‚iн  виразно  чув  Якийсь  тихий,
розмiрений шум, але, на його подив, шум той не посилювавсЯ,  а  чути  його
було нiби на тiй самiй вiдстанi. ’ак минуло кiлька хвилин.
   - ’а сЯдь же, ще настоїшсЯ! - сказав Џетровi ‹Ящ i потЯг його  за  полу
чумар-ки. - ’о в вухах кров дзвенить.
   Џетро сiв на землю й стиснув голову руками.
   ‘идЯчи  в  засiдцi,  вiн  нi  про  що  не  думав,  тiльки  прислухавсЯ,
намагаючись уловити найменший звук, що завмирав у нiчнiй тишi. Џроте iнодi
думка його  зупинЯласЯ  на  зовсiм  незначних  подiЯх,  на  тому,  Як  вiн
позавчора поламав косу, Як Ќичипiр лаЯвсЯ з своїм кумом, а  потiм  парубок
знову весь насторожувавсЯ, завмираючи в  болiсному,  напруженому  чеканнi.
•вилини повзли  повiльно,  немов  Якiсь  страховища,  важкi,  неповороткi,
нiмi...
   Џетро не мiг би сказати, скiльки часу минуло вiдтодi, Як вони засiли  в
Яру: година чи цiла вiчнiсть?
   Љоли раптом тишу ночi знову прорiзав Якийсь протЯжливий  звук,  що  вже
виразно нагадував рипiннЯ колеса.
   - Їдуть! - шепнув, задихаючись, Џетро i вмить схопивсЯ на ноги.
   - Њабуть, що й так, - погодилисЯ його товаришi.
   - ‡а мною, панове! ‡алЯжемо край дороги: двоє з цього боку,  а  двоє  з
того.
   Џетрова команда була негайно виконана.
   ‘крип почувсЯ знову, вдруге i втретє, i за хвилину товаришi не мали вже
сумнiву, що до них наближаєтьсЯ Якийсь  вiз  чи  бричка,  запрЯжена  парою
коней.
   ‘ерце завмерло в Џетрових грудЯх.
   "‚они, вони!" - стукало йому в головi.
   —ерез хвилину вiн держатиме в руках цього зрадника. Iуду, вiн  вирве  в
нього навiки ‘ару i врЯтує все село.
   ‚iз наближавсЯ; у темрЯвi ще не можна було його роздивитись, але до Яру
виразно долинало тюпаннЯ конЯчок i гуркiт розхитаних  колiс.  Њабуть,  вiн
був уже зовсiм близько. Ќарештi в темрЯвi показалисЯ понурi голови шкап, i
вiз порiвнЯвсЯ з тими, хто сидiв у засiдцi.
   - ‘тiй! - закричав Џетро й, кинувшись поперед коней,  повис  на  дишлi.
Љонi ту ж мить зупинились, а Џетровi товаришi оточили воза.
   - Ћй матiнко! Ћй царице небесна! -  жалiсно  заволала  Якась  жiнка.  -
ЏорЯтуйте, голубчики, не занапастiть душi христиЯнської!
   Џочувши цi слова, Џетро мимохiть випустив дишель з  рук  i  кинувсЯ  до
воза. Ќа возi сидiли старий дiд i молодицЯ з дитиною  на  руках.  “  дiда,
мабуть, од страху вiдiбрало  мову,  а  молодицЯ  тремтiла  й,  заливаючись
слiзьми, тулила до грудей дитину.
   - ’ьху ти, хай  йому  дiдько!  -  плюнув  спересердЯ  Љачур.  -  ’iльки
перелЯкали на смерть добрих людей. Ќу, їдьте з богом! ѓей!  -  сказав  вiн
тихо й махнув рукою. Љонi смикнули й помалу потюпали далi.  џкусь  хвилину
товаришi стоЯли мовчки серед дороги.
   - Ћт прикро, - мовив ‹Ящ. - џ вже  гадав  добренько  пом'Яти  ѓершка  в
своїх руках, а тут маєш! Ћднак, парубче, - звернувсЯ вiн до  Џетра,  -  не
можна  так  кидатисЯ  на  кожного  проїжджого.  ‡чинимо  тiльки  гвалт   i
налЯкаємо, чого доброго,  ѓершка,  -  вiн,  глЯди,  з  пiвдороги  назад  i
поверне. ’реба ранiше придивитисЯ, хто їде.
   - Ђвжеж, це правда, тiльки хiба що сам  дiдько  розгледить  щось  такої
темної ночi, - вiдповiв на це Љачур.
   - Ђ от Я й не дiдько, а бачу твоє слiпе око.
   - Ђй справдi, наче свiтлiше стало,  -  погодивсЯ  Љачур,  -  одначе  це
погано, виходить, скоро й свiтати почне.
   Џетро оглЯнувсЯ: дiйсно, густий морок  ночi  починав  нiби  рiдшати,  i
можна було хоч i не зовсiм добре, уже розгледiти обличчЯ товаришiв, неначе
присипанi густим сiрим попелом.
   - ’ак чи так, панове, а базiкати  серед  шлЯху  нема  чого,  -  похмуро
зауважив „овгонос.
   “сi мовчки погодилисЯ з його зауваженнЯм i розiйшлисЯ по своїх мiсцЯх.
   Џетро знову сiв i втупив очi в  землю.  ’епер  уже  не  нетерплЯчка,  а
страшний сумнiв пiк його душу нестерпним вогнем.
   "—ого це ѓершко не їде?  ™о  трапилось?  ™о  могло  з  ним  статисЯ?  -
щохвилини запитував вiн себе тривожно. - Ќевже ж вiн проїхав ранiше за них
чи злЯкавсЯ його крику й звернув кудись убiк?"
   “ безсилiй злостi й одчаї Џетро мовчки стискував до болю свої руки.
   "Ђ що, коли ѓершко вислизнув з їхнiх рук i забрав iз собою ‘ару?  –е  ж
вiн, Џетро, з жалю до ‘ари придумав таке ризиковане дiло, а тепер, завдЯки
його малодушностi, може загинути не тiльки  нещасна  дiвчина,  але  й  усе
село. ЌалетЯть лЯхи, пограбують, спалЯть усе... людей поб'ють...  Ђ  ‘ара?
Ћ, коли ѓершко довiдаєтьсЯ, що вона  хоче  бути  з  нами...  тодi  її  жде
смерть, так, смерть i нiщо iнше..."
   •утко наближавсЯ  свiтанок;  на  сходi,  край  чорної  банi  небосхилу,
вирiзниласЯ каламутна, сiра смуга. Џiтьма пiдiймаласЯ  все  вище  й  вище,
густiючи посеред неба. ЏочинавсЯ похмурий, сiрий день,  а  ѓершко  все  не
їхав.
   ‡нову здалека почувсЯ гуркiт колiс i кiнський тупiт.  Џетро  здригнувсЯ
i, забуваючи про будь-Яку обережнiсть, мерщiй пiдвiвсЯ з землi.
   Ђле й цього разу вiн помиливсЯ: повз них  швидко  проїхало  на  великих
возах-драбинЯках кiлька селЯн, мабуть, на послушенство в замок.
   - Ќi, панове, Як хочете, а далi чекати тут  не  можна!  Љожної  хвилини
може статись нещастЯ! - промовив Џетро схвильовано,  виходЯчи  з  засiдки,
коли вози зникли з очей.
   - Ћтож-то й воно, - сказав ‹Ящ, i собi пiдводЯчись з землi. - Ђ  чи  не
краще було послухати моєї  ради.  ‚се  обiйшлосЯ  б  тишком-нишком,  а  от
тепер...
   - ™о казати про те, що вже минуло, - нетерплЯче перебив його  Џетро.  -
’реба поспiшати в замок i за всЯку цiну впiймати ѓершка й навiки  заткнути
йому горлЯнку!
   - Ћтакої! “же зараз i в замок, - заговорив  Љачур,  пiдходЯчи  разом  з
„овгоносом до Џетра й ‹Яща. - ’реба довiдатисЯ ранiше, чи виїхали  жиди  з
корчми, може, вони й досi сидЯть там та ждуть Ясного днЯ, щоб  вирушити  в
дорогу. Џевно, ‘ара виставила  свiчку  на  той  знак,  що  ѓершко  вирiшив
виїхати не через три днi, Як гадалосЯ ранiше, а сьогоднi, але  ж  вона  не
сказала, о котрiй годинi надумав вирушати ѓершко, а може, й сама не знала.
Ќе вiритьсЯ менi, щоб ѓершко зваживсЯ виїхати  глухої  ночi,  мабуть,  вiн
дожидавсЯ свiтанку. Ћт тому Я й раджу, панове, передусiм податисЯ назад до
корчми й довiдатисЯ, чи там ще ѓершко?
   ‚iд Љачурових слiв у Џетра Якось одразу полегшало на серцi. I  справдi,
Як йому ранiше не спала така проста думка?
   - Џравда твоЯ! - погодивсЯ вiн. - ’о гайда ж, панове, до корчми.
   - …, нi, парубче, стривай, - спинив Љачур Џетра, - всiм не можна рушати
з мiсцЯ: може бути й таке, що ѓершко виїхав з корчми й  ховавсЯ  до  ранку
десь у кущах або в  очеретах,  а  через  те,  що  в  ‹исЯнку  немає  iншої
переправи, Як цЯ, то тут треба стерегти, бо  ранiше'чи  пiзнiше,  а  цього
мiсцЯ вiн не мине.
   - ѓаразд, - погодивсЯ Џетро, - ну, то їдьте ви з  „овгоносом,  а  ми  з
‹Ящем зостанемосЯ тут.
   Љачур i „овгонос поскакали до  села,  а  Џетро  й  ‹Ящ  знову  пiшли  в
засiдку.  Њинуло  ще  томливих  пiвгодини,  година...  ’им  часом   зовсiм
розвиднiлосЯ; почав накрапати дрiбний дощик i незабаром затЯг туманом  усю
околицю. Џетро й ‹Ящ загорнулисЯ в свої  киреї  й  перебралисЯ  пiд  гiллЯ
верби.
   Њинуло ще пiвгодини: проїхало  ще  кiлька  возiв...  Ќарештi  на  шлЯху
показалисЯ Љачур i „овгонос вкупi з трьома селЯнами.
   - Ќу, що? - кинувсЯ до них Џетро.
   - Ќiкого, нi душi...  Љорчма  порожнЯ,  i  коней  немає  на  стайнi,  -
вiдповiв Љачур.
   Џетро немов скам'Янiв.
   - ™о ж це означає, панове? „е вони  подiлисЯ?  -  заговорив  вiн  через
Якусь мить з великим хвилюваннЯм, переводЯчи розгублений поглЯд  з  одного
товариша на другого. - Ќе могли ж вони проїхати ранiше за нас? Њи ж  верхи
помчали навпростець, а вони їхали на бричцi з поклажею.
   - I пропустити ми їх не могли, - зауважив „овгонос.
   - Ђвжеж! - докинув ‹Ящ. - I пропустити ми їх не могли, i  проїхати  тут
ранiше за нас вони не могли, i нiЯк їм було проминути  це  мiсце;  тут  же
греблЯ, а iншої переправи немає.
   - Є, - зауважив один iз селЯн, - правда, гак  треба  зробити  верст  iз
десЯть, а все-таки можна перебратисЯ на той берег i доправитись до замку.
   - „е ж це? џк? - спитали разом присутнi.
   - Ђ на ЃоЯрин i на ‘идорiвку!
   - Џравда, правда, - погодились Љачур i „овгонос, - могло бути й так.
   - ’ак воно i є! - скрикнув у розпачi Џетро. - ‚иходить, вони вже там, у
замку, в губернатора!
   - Ќу, мабуть, ще нi, - заперечив Љачур. - џкщо вiн поїхав на  ЃоЯрин  i
на ‘и-дорiвку, то туди  ще  не  доїхав,  отже,  маємо  час  придумати,  що
робити...
   - "Џридумати", - пробурчав з досадою ‹Ящ, - багато ми тепер придумаємо!
’реба було послухати одразу моєї ради, а тепер пiймай його...
   -  Ћдначе  хоч  би  що  там  трапилосЯ,  пане-брате,  треба  виправлЯти
становище, а не гаЯти час на марнi розмови, - сказав Љачур.
   - Џравда, правда! - пiдтримали його всi присутнi.
   - џ їду в ‹исЯнку! - рiшуче сказав Џетро.
   - Ќi, стривай! - спинив його Љачур. - ’ебе в ‹исЯнцi добре знають, може
виникнути  пiдозра,  а  мiй  хлопець  служить  там  у  палацi,  от  вiн  i
довiдаєтьсЯ про все, та й корчмар, той, що  коло  замкової  брами  держить
корчму, теж знайомий менi... ’ому ось Яка  моЯ  рада:  в  ‹исЯнку  поїдемо
зараз Я й „овгонос, Џетро з ‹Ящем зостанутьсЯ ще тут стерегти, - коли що -
впораютьсЯ i вдвох; ви ж, панове, - звернувсЯ вiн до селЯн, що  прийшли  з
ним, - iдiть скорiше додому, сiдлайте коней i розсиптесЯ в рiзнi боки:  на
’альну, на ЃоЯрин, на ‘идорiвку... розпитайте в добрих людей, чи не  їхали
через їхнi села нашi жиди?
   Џетро спробував був обстоЯти свiй намiр  податисЯ  разом  з  Љачуром  у
‹исЯнку, але змушений був скоритисЯ  зрештою  загальнiй  ухвалi.  ’оваришi
роз'їхалисЯ, i за кiлька хвилин Џетро  й  ‹Ящ  зосталисЯ  знову  вдвох  на
вартi.
   ’епер уже Џетро  не  горiв  од  нетерпiннЯ:  душу  його  охопила  Якась
похмура, дика злiсть. Ђ втiм, Як тiльки долинав гуркiт колiс, надiЯ  знову
спалахувала в його серцi, але пiслЯ кожного нового розчаруваннЯ цЯ  злiсть
ставала все похмурiшою.
   „ощ тим  часом  рЯснiшав,  киреї  на  Џетровi  й  ‹Ящевi  понамокали  й
настовбурчились, наче дзвони.
   ‘онце, напевне, вже схилилось за полудень, але Џетро не помiчав нiчого:
нi голоду, нi втоми, нi вогкостi, що пронизувала його, одна  тiльки  думка
про те, що вiн малодушнiстю своєю занапастив i ‘ару, й себе, i  все  село,
впиналасЯ в його мозок розпеченим цвЯхом.
   Ќарештi  здалеку  почувсЯ  гучний  кiнський  тупiт,  i  Џетро  з  ‹Ящем
побачили, що до них чвалом мчать Љачур i „овгонос.  ЋбличчЯ  в  обох  були
стурбованi.
   - Ќемає, нiде й не проїжджали, - заговорив Љачур ще здалЯ, - а  час  би
вже й бути, Якщо вони туди поїхали; на всЯкий  випадок  Я  доручив  своєму
хлопцевi й iншим стерегти, i Якщо тiльки вони з'ЯвлЯтьсЯ, то зразу  ж,  не
зволiкаючи, примусити ѓершка замовкнути навiки. ’iльки наврЯд чи вiн тепер
i поїде туди: пан губернатор з панiєю, панною i всiма  панами  вибираютьсЯ
кудись iз замку, допiру повози проїхали, кажуть, в “мань. Ќа день, на  два
ми ще врЯтованi, але що робити?
   - ‚ погоню за ним! - нестЯмно скрикнув Џетро. - ђозшукати його слiди, в
нього кованi конi.
   - ‘лiди?! - перебив його ‹Ящ. - •оч би й були Якiсь слiди, то  цей  дощ
уже давно змив їх.
   - Ќi, нi, панове! Ќе можна це самим вирiшувати: йдетьсЯ про все село, а
тому треба порадитисЯ з громадою й з панотцем, - заперечив Љачур. -  ’а  й
оглЯнути ѓершкiв двiр теж не вадить.
   - Џравда, - одривчасто промовив Џетро. - ’о їдьмо  ж  туди,  у  ѓершкiв
двiр, i скликати всiх...
   ’оваришi поскакали. ’им часом дощ ущух, хмари розiрвалисЯ й розпливлисЯ
по небу. Љосе промiннЯ сонцЯ ринуло на землю, i все кругом заблискотiло.
   - Ћго-го! - промовив ‹Ящ, оглЯдаючись на сонце. - Ћдначе вже не рано, i
дуже не рано!
   Ќа слова його нiхто не вiдповiв; усi були охопленi тривогою й  страшним
передчуттЯм.
   „оїхавши до ѓершкової корчми, вони побачили вже гурт селЯн, що  юрмивсЯ
в дворi. ˜видко позiскакувавши з коней, вони змiшалисЯ з юрбою.
   - ™о там, що там таке? - закричав Џетро, проштовхуючись уперед.
   - ’а ось що! - вiдповiв йому один iз селЯн, що  стоЯв  попереду.  -  Њи
чекаємо його там, на греблi, а вiн зовсiм в iнший бiк подавсЯ!
   - џк же так?
   - Ђ ось дивисЯ сам, це ж вiн навмисне й лiсу розiбрав.
   ‘елЯнин показав Џетровi й товаришам його на розiбрану лiсу з того боку,
куди вночi виїхав ѓершко. Ќе могло бути нiЯкого сумнiву, що лiсу розiбрали
тут саме з цiєю метою; на землi неподалiк валЯласЯ частина  збруї,  батiг,
Якого ѓершко, мабуть, забув, хапаючись, i ще кiлька речей.
   - ’ак i є! Ћдурив, проклЯтий! - скрикнув у розпачi  ‹Ящ.  -  Ќу  от,  а
тепер шукай вiтра в полi!
   - Ђвжеж, - обiзвалисЯ голоси, - виїхав у степ, а потiм бiс  його  знає,
куди повернув!
   Ќе вiдповiдаючи  нiчого  на  цi  зауваженнЯ,  Џетро  кинувсЯ  за  лiсу,
сподiваючись знайти хоч Якi-небудь слiди.
   - ѓе, слiдiв шукаєш, хлопче, -  заговорив  до  нього  сивий  дЯдько.  -
„умали й ми про це, теж оглЯнули все: Якби 'не цей дощ, то можна було б по
травi розшукати слiд, а тепер пропало!
   Џетро глЯнув на степ, що стеливсЯ за лiсою, i одразу  ж  переконавсЯ  в
правдивостi цих слiв, - найменшого слiду не видно  було  в  степу,  трава,
рЯсно обсипана важкими краплинами дощу, хилиласЯ до землi i вкривала  степ
рiвним оксамитним килимом.
   џкусь хвилину стоЯв вiн так у нiмому розпачi,  -  коли  нараз  до  його
слуху долинув гучний крик:
   - Џустiть, пропустiть! Є звiстка.
   Џетро зразу ж упiзнав голос ‘емена ѓудзЯ, одного з  своїх  односельцiв,
Яких було послано в розвiдку.
   “сi розступилисЯ, i задиханий ѓудзь з батогом у  руцi  i  з  збитою  на
потилицю шапкою вискочив уперед.
   - Є звiсточка! Ѓачили, бачили! - закричав вiн.
   - „е? Љоли? џк? - почали питати з усiх бокiв.
   - “ Љирилiвцi рано-вранцi...
   - “ Љирилiвцi? Ћго, далеченько! - здивовано вигукнув Љачур.
   - “ Љирилiвцi...  -  говорив,  затинаючись,  ѓудзь,  насилу  переводЯчи
подих. - Љiлька душ бачило. “ парокiннiй бричцi рудий жид iз старою...
   - Ђ ‘ара? - з тривогою перебив його Џетро.
   - Ќi, молодої не бачили з ними.
   - ’ак то не вони! - скрикнув Џетро.
   - Ђвжеж, - пiдхопив i Љачур, - не вони; ‘ара була з ними.
   - ‚они, побий мене бог, - гарЯче запевнЯв ѓудзь. -  I  бричка  їхнЯ,  i
конi - один буланий, а другий чорний з лисиною на лобi. ‹юди  розказували,
та й  стара  жидiвка,  кажуть,  називала  жида  ѓершком.  ‚они  там  коней
годували. „уже, кажуть, змученi конi були.
   - Ќi, не вони, не вони! „е ж би  могла  подiтисЯ  ‘ара?  -  скрикнув  у
вiдчаї Џетро.
   - ѓм...  „е  могла  подiтисЯ?  ’а  це  зрозумiло.  џкщо  тiльки  ѓершко
довiдавсЯ, що вона христиЯнка... - заговорив Љачур, але нараз, глЯнувши на
Џетра, зупинивсЯ.
   I всi збентежено замовкли...
   ‚узькою лiсовою стежкою поволi їхали Љачур i Џетро.  Џотомленi  далекою
дорогою i лiтньою спекою, конi ступали лiниво, понуривши  голови.  “  лiсi
було прохолодно. ‘толiтнi дуби й граби, сплiтаючись своїм могутнiм гiллЯм,
утворювали над головами  подорожнiх  ажурне  смарагдове  склепiннЯ;  крiзь
нього пробивалосЯ Яскраве промiннЯ сонцЯ й падало м'Якими свiтлими плЯмами
на зелений мох i траву, що встелЯли пiднiжжЯ дерев. Џетро  й  Љачур  їхали
мовчки; спека й утома давалисЯ взнаки. ‹едве отЯмившись од розпачу, Џетро,
в супроводi Љачура, кинувсЯ, за згодою громади, до сусiднього лiсу, де, Як
сказав ‡алiзнЯк, стоЯла велика ватага гайдамакiв; але там їх уже не  було:
гайдамаки,  Як  їм  сказали  селЯни  з   найближчих   сiл,   перейшли   до
‹ебединського лiсу. Ќе спочивши й хвилини, Џетро й  Љачур  подалисЯ  туди:
вирiшили заїхати спершу в Љирилiвку, щоб iще  раз  розпитати  самим,  куди
звiдти повернув  ѓершко.  Џетро  плекав  iще  в  глибинi  душi  надiю,  що
довiдаєтьсЯ там щось про ‘ару; але те, що вiн узнав, було зовсiм невтiшне.
“сi, хто бачив ѓершка, потвердили, що молодої єврейки ‘ари не було з ними.
‚текти од ѓершка в дорозi, здавалосЯ б, не було в неї  нiЯкої  можливостi.
‡вичайно, пiд час ночiвлi, стоЯнки це ще можна було б зробити, але  наврЯд
чи зупинЯвсЯ ѓершко до Љирилiвки,  тому  Џетровi  залишалосЯ  тiльки  одне
страшне припущеннЯ, пiдказане Љачуром... ‚истежити ѓершка, впiймати  його,
вирвати в нього жахливу iстину - ось чого жадав тепер Џетро. ‚iд Љирилiвки
йшли тiльки два шлЯхи -  один  на  ’урову,  а  другий  на  Љальниболото  й
‹исЯнку; через те що ѓершко назад не повернув, то не  залишалосЯ  сумнiву,
що вiн подавсЯ на ’урову. –ей невизначений напрЯмок ѓершка  не  загрожував
Њалiй ‹исЯнцi нiЯкою небезпекою, тим бiльше, що й губернатор з усiєю своєю
командою подавсЯ в “мань, а тому перший намiр Џетра був кинутисЯ зараз  же
в ’урову; та, незважаючи на те, що серце його  стискалосЯ  вiд  болю,  вiн
переборов себе й вирiшив з Љачуром  насамперед  поїхати  до  ‹ебединського
лiсу, щоб попередити гайдамакiв, Якi там переховувалисЯ, про небезпеку, що
загрожувала селу, й просити в них захисту. Њовчки їхали  обидва  вершники,
поринувши кожен у свої думки. Џетро нiЯк не мiг одiрвати думок вiд  образу
дорогої ‘ари. “се переконувало його в тому, що ѓершко вкоротив їй життЯ.
   Џеред очима Џетра  невiдступне  стоЯла  картина  страшного  насильства.
’емна нiч, нiма, глуха, безпросвiтна. ђудий ѓершко iз спотвореним вiд лютi
обличчЯм... ђивка... —iпкi пазури їхнi впиваютьсЯ в тонку шию ‘ари... ‚она
судорожно б'єтьсЯ, вириваєтьсЯ з їхнiх рук, та все даремно: важким каменем
навалилисЯ на груди убивцi!  ‚останнє  розплющує  вона  очi,  сподiваючись
побачити його, свого коханого, свого  рЯтiвника  Џетра,  але  кругом  нема
нiкого, нi душi... вона намагаєтьсЯ впiймати за руки  своїх  убивць,  вона
напружує  всi  сили,  щоб  вирватисЯ...   крикнути...   дихнути...   немає
порЯтунку! —iпкi руки душать їй шию залiзним кiльцем... нема  чим  дихати!
Љров заливає  вуха,  голову,  серце...  кривава  пiна  виступає  на  губах
нещасної жертви, передсмертне хрипiннЯ завмирає в неї на устах...
   Ќiма, глуха нiч накриває чорним саваном убивць. Ђ вiн, Џетро, єдиний її
захисник, єдина близька їй людина в усьому свiтi, сидить за десЯтки  верст
у засiдцi, в Яру, i навiть на думцi не  має  того,  що  його  щастЯ,  його
кохана, люба ‘ара вмирає вiд рук страшних душогубiв!
   ‘ерце Џетровi нестерпно, болЯче щемiло, немов стиснуте обценьками;  вiн
робив  над  собою  нелюдське  зусиллЯ,  намагаючись  одiгнати  цю  жахливу
картину, а вона знову випливала перед ним з усiма  страшними  подробицЯми.
‰ому здавалосЯ, що вiн чує  тут,  коло  самого  свого  вуха,  передсмертне
хрипiннЯ ‘ари... I разом з тим  Якийсь  таємничий  голос  нашiптував  йому
маленьку надiю на те,  що  ‘ара  врЯтувалась,  утекла,  сховаласЯ  десь  у
заростЯх i зрештою все-таки повернетьсЯ до нього!  Ћ,  коли  б  скорiше  в
’урову - довiдатись, куди поїхав ѓершко.
   “ лiсi було тихо й урочисто, наче в  забутому  храмi.  ‹унко  стукотiли
кiнськi копита об корiннЯ дерев, що переплiталосЯ через стежку.
   - I що воно далi буде? - перервав нарештi мовчанку  Љачур.  -  —ув,  що
казали проїжджi люди в Љирилiвцi?
   - Ђ що? - хутко спитав Џетро, вiдiрвавшись од своїх дум.
   - ’а там, у Љирилiвцi, коли ти розпитував про ѓершка,  стоЯли  проїжджi
люди й розказували, що в них уже таке коїтьсЯ, що боронь боже! Џан офiцiал
унiатський з командою їздить i силомiць одбирає в православних  церкви.  Ђ
селЯнам тим, котрi вiдмовлЯютьсЯ присЯгати на унiю, завдають  всЯку  муку.
Ox-ox! - Љачур глибоко зiтхнув. - —и знає про те король?
   - ‡нає, - вiдповiв iз  злою  усмiшкою  Џетро.  -  ‘амочинно  митрополит
унiатський не розпочинав би справи, та й звiдки б вiн узЯв команду? “се це
робитьсЯ за згодою королЯ й сейму.
   - Ђ чув ти, подейкують люди, що iгумен мотронинський поїхав  до  царицi
скаржитисЯ на лЯхiв?
   Џетро хотiв щось  вiдповiсти,  але  його  несподiвано  перервав  Якийсь
протЯглий, мов стогiн, звук.
   - ™о це? - спитав Љачур, швидко повертаючись у сiдлi. - ’и чув?
   - —ув: то пугач.
   - Џугач? - здивовано перепитав Љачур.
   - Ђвжеж, пугач, Я вже його крик знаю, не помилюсь.
   - ѓм... - Љачур повiв бровою й замовк.
   Љiлька хвилин обоє їхали в глибокому мовчаннi.
   - Ђ що будемо робити, коли й до нас унiати прийдуть? - заговорив  знову
Љачур.
   - ’е ж саме, що й iншi, - похмуро вiдповiв Џетро, звiвши  докупи  чорнi
брови. - Ќе залЯкають командамиї „о унiї не  пристанемо,  хоч  би  вони  й
перевiшали нас усiх до одного.
   “ цей час протЯглий крик пугача почувсЯ знову, але вже набагато ближче.
   - —ув? - злЯкано прошепотiв Љачур.
   - —ув, - знову вiдповiв Џетро голосно, здивовано глЯнувши на Љачура.  -
Џугач.
   - ‚ тiм-то й рiч, що пугач.
   - Ќу, то чого ж ти злЯкавсЯ?
   - Ђ того, що скiльки на свiтi живу, то  ще  не  чув,  щоб  пугач  удень
пугав. Љоли б нам не вскочити в халепу.
   - Ћбережнiсть не завадить, - промовив Џетро, обдивлЯючись свою зброю.
   Љачур зробив те  ж  саме.  Ћбидва  приЯтелi  туго  натЯгли  повiддЯ  i,
пiдштовхнувши коней разiв зо два попiд боки, поїхали швидкою риссю вперед.
   ‘тежка, що все вела прЯмо, нараз круто повернула.
   Ќе встигли Џетро й Љачур зробити й кроку, Як  перед  ними,  наче  з-пiд
землi, виросли три озброєнi з нiг до голови козаки й заступили їм дорогу.
   - ‘тiй! - почувсЯ грiзний покрик, i ту ж мить конi Џетра й Љачура  були
схопленi за вуздечки.
   - •то такi? Људи їдете? —ого? - суворо запитав старший козак.
   - ‹исЯнськi селЯни, Ясновельможний пане, - вiдповiв Љачур.
   - џкий Я пан! - гнiвно перебив його козак. - Ќе пан Я, а чесний  козак.
Ђч, звиклЯ перед панами гнутисЯ, панськi пiднiжки! Људи їдете?
   - Ќе прогнiвись, брате, - промовив Џетро, - шукаємо гайдамакiв.
   - ѓайдамакiв шукаєте? Ђ на Якого бiса вони вам? ‘амi записатисЯ до коша
хочете?
   - Ќi, куди нам, - вiдповiв Љачур. - •очемо просити допомоги та  оборони
вiд панiв i ксьондзiв.
   - Ћборони вiд панiв? - протЯг козак, допитливо  дивлЯчись  на  Џетра  й
Љачура, i  раптом  закричав  гнiвно:  -  Ђ  брешете  ж  ви,  собачi  сини,
перевертнi, недолюдки, зрадники! –е вас  навмисне  послали  лЯхи,  щоб  ви
вистежили наше гнiздо, а потiм нас i виказали лЯхам! ѓадали, що  натрапили
на дурнiв! ’а чи знаєте ви, що Я з вами за це зроблю? Ќа ваших  же  поЯсах
повiшу вас отут серед шлЯху!
   - Љоли хочеш, то спробуй, - похмуро промовив Џетро, - тiльки ж  ми  так
не дамосЯ, дарма що ми  мужики,  а  несправедливої  кривди  не  потерпимо.
Џетрова вiдповiдь, видно, сподобаласЯ козаковi.
   - ѓе, та ти, парубче, вмiєш, Як Я бачу, й зуби  вишкiрЯти,  -  вiдповiв
вiн уже лагiднiшим тоном.
   - Њожу i вкусити, коли треба...
   - Љусай свою хлiбину, а  за  залiзо  не  берись,  щоб  зубiв  часом  не
поламати. Ћдначе хто направив тебе до гайдамакiв? ‡вiдки ви довiдалисЯ, що
ми стоїмо табором у ‹ебединському лiсi?
   - Џолковник ‡алiзнЯк був у нас i радив, на випадок небезпеки,  кинутись
по допомогу до гайдамакiв. ‚iн i вказав нам на ваш табiр.
   - Ђ хто над тим табором отаман?
   - •арко Ќеживий.
   - Ђ чим доведеш ти, що полковник ‡алiзнЯк посилав тебе до нас?
   - Ћсь чим: вiн дав менi на знак свiй полковничий пернач.  ‘казавши  це,
Џетро витЯг з пазухи невелику залiзну рiч, що ЯвлЯла собою цiлковиту копiю
полковничого пернача.
   ‘тарший козак узЯв її з рук Џетра, роздививсЯ  з  усiх  бокiв  i  потiм
сказав уже зовсiм спокiйним тоном:
   - ‡даєтьсЯ, слова вашi правдивi;  в  такому  разi  злазьте  з  коней  i
знiмайте всю вашу зброю.
   Џетро й Љачур ту ж мить виконали наказ козака.
   - Ђ тепер, хлопцi, - казав далi старший, - зав'Яжiть їм очi та зв'Яжiть
за спиною руки.
   •лопцi зараз же скрутили гостЯм руки й прив'Язали до їхнiх  поЯсiв  iще
по поЯсу.
   - Ќу, тепер за мною, - скомандував старший.
   Ћдин iз козакiв одвiв убiк коней, а двоє  iнших  узЯли  в  руки  поЯси,
прив'Язанi до очкурiв Џетра й Љачура, i рушили вперед, один за одним.
   Њовчки просуваласЯ дивна процесiЯ.  Iнодi  тiльки  мовчанку  порушували
вигуки старшого: "Ћбережнiш! Ќахились!" - та тихi крики пугача, що  лунали
то лiворуч, то праворуч.
   —ерез те, що очi були зав'Язанi, Џетро не мiг собi скласти й найменшого
уЯвленнЯ про напрЯм i мiсцевiсть, по Якiй вони йшли.
   Ђле, у всЯкому разi, вiн виразно вiдчував, що мiсцевiсть цЯ  була  дуже
нерiвна:
   то йому здавалосЯ, що вони  пiдiймаютьсЯ  на  кручу,  то  вiдчував,  що
спускаютьсЯ схилом; ноги його  весь  час  спотикалисЯ  об  корiннЯ  дерев,
попадали у вибоїни i Ями. Ћдин раз йому  навiть  здалосЯ,  що  вони  йдуть
через Якесь болото, бо коли ступив ненароком убiк, нога  його  так  сильно
загрузла, що вiн ледве не впав, i ту ж мить передовий козак гукнув йому:
   - Ћбережно, iди просто вперед.
   Iшли вони довго, мабуть, не менше години. Ќезважаючи  на  лiсову  тiнь,
ставало вже душно, а важка й нерiвна дорога так  стомила  Џетра,  що  йому
робилось млосно. ’им часом нiщо не вiщувало скорого кiнцЯ цих мандрiв.
   "Људи  це  вони  ведуть  нас?  —и  це  часом  не   лЯхи,   переодЯгнутi
гайдамаками?" - починав уже думати Џетро, коли раптом старший козак,  Який
iшов попереду, скомандував:
   - ‘тiй!
   “сi зупинилисЯ.
   - ‘тiйте ж тут i не рухайтесь, чуєте - жодного кроку  нi  праворуч,  нi
лiворуч, - сказав вiн суворо. - ’и, —оботарю, пантруй їх, а коли що... сам
знаєш...
   I Џетро почув, Як старший кудись пiшов.
   ‡а хвилину його крокiв уже не було чути.
   Џетро стоЯв нерухомо, не зважуючись  заговорити  нi  з  Љачуром,  нi  з
козаком,  Який  їх  стерiг.  ‰ому  хотiлосЯ  визначити  Якось,   де   вони
знаходЯтьсЯ. Џересунувши разiв зо два  ногами,  вiн  вiдчув  пiд  чоботЯми
невеличкi гiлки, сучечки, сухе листЯ: не було сумнiву в тому, що вони ще в
лiсi, але де, в Якiй його частинi, - цього вже Џетро нiЯк не мiг збагнути.
‘онце пекло йому спину, а тому вiн зрозумiв, що час  уже  наближаєтьсЯ  до
вечора, отже, Якщо їх не водили  на  одному  мiсцi,  вони  зайшли  в  саму
гущавину лiсу; однак ‹ебедине ький лiс розкинувсЯ на широчезному т єре нi,
тому цього визначеннЯ було ще занадто мало. “певнившись у  тому,  що  йому
нiЯк не вдастьсЯ навiть приблизно визначити мiсце, в Яке їх завiв  старший
козак,  Џетро  вирiшив  терплЯче  чекати  його  поверненнЯ.  Џроте  козак,
очевидьки, не думав поспiшати. Њинуло не менше пiвгодини, а його все ще не
було. „умки про обман i пастку почали знову ворушитисЯ в Џетровiй  головi.
’а ось нарештi пролунали поблизу кроки, i Џетро почув знайомий уже голос:
   - ‡а мною! “сi рушили вперед. Ќе пройшли  й  десЯти  хвилин,  Як  знову
старший гукнув:
   - Ќахились!
   Џетро виконав наказ i раптом вiдчув, Як на нього одразу вiйнуло  Якоюсь
незвичайною прохолодною вогкiстю, кроки ж їхнi разом з тим звучали лунко й
дзвiнко.
   "™о це? - подумав сам собi Џетро. - Људи ж ми зайшли тепер?" ‚iн кiлька
разiв човгнув ногою й не вiдчув нi листЯ,  нi  сухих  гiлок,  що  вкривали
землю в густому лiсi, - пiд ногами в нього була гладенька  й  тверда,  мов
камiнь, землЯ. Џетро одхи-ливсЯ вбiк i вiдчув,  що  плече  його  вдарилосЯ
також об щось тверде, холодне й вогке. ‚iн спробував вiдхилитисЯ в  другий
бiк - вийшло те ж саме. Ќе залишалосЯ нiЯкого сумнiву, - вони йшли  Якимсь
пiдземним ходом, i, судЯчи з того, що йти  було  легко,  Џетро  догадавсЯ:
коридор поволi кудись  заглиблювавсЯ.  ‡  чверть  години  йшли  вони  так;
нарештi Џетро вiдчув, що знову вiйнуло на нього сухим, нагрiтим  повiтрЯм,
напоєним лiсовими пахощами. ‡ цього вiн зробив висновок, що вони вийшли  з
пiдземного ходу. ’епер провiдник прискорив ходу.  •вилин  десЯть  вони  ще
кружлЯли нiби по Якомусь лабiринту, звертаючи то праворуч, то лiворуч,  то
назад.  Ќарештi  козак  зупинивсЯ.  •тось  пiдiйшов  до  Џетра  й  Љачура,
розв'Язав їм руки й познiмав пов'Язки з очей. Џетро  випроставсЯ,  труснув
головою  i  оглЯнувсЯ  навколо.  Џеред  його  очима  постало   несподiване
видовище. ‚они опинилисЯ на днi глибокого Яру, чи швидше ущелини.  ‡  усiх
бокiв його стискували порослi лiсом  i  дикими  кущами  крутi  урвища,  що
спускалисЯ майже сторч. Ќапiвповислi  сосни  з  вивернутим  корiннЯм,  Яке
нагадувало Якихось гiгантських змiй, майже переплiталисЯ над урвищем.
   “ долинi лежала вже глибока тiнь, i  тiльки  по  верхiв'Ях  дерев,  Якi
росли на  кручi,  видно  було,  що  сонце  ще  стоЯло  над  обрiєм.  ’рохи
заспокоївшись пiслЯ тривалої й  небезпечної  дороги,  Џетро  почав  уважно
розглЯдати дивне мiсце, в Яке вони потрапили.
   “здовж долини, праворуч i лiворуч,  горiло  кiлька  вогнищ,  над  Якими
висiли великi казани. Ќавколо цих вогнищ лежали й сидiли  групи  озброєних
людей;
   збоку стоЯли нав'юченi конi i зовсiм розсiдланi, тут же спокiйно жували
сiно кiлька ситих волiв, прив'Язаних за роги до дерев.  “  центрi  ущелини
височiла цiла купа  всiлЯких  речей,  певно,  недавно  складена.  ’ут  був
позолочений i срiбний посуд,  дорогий  одЯг,  забризканий  кров'ю,  поЯси,
всiлЯка зброЯ й торбинки, мабуть, наповненi червiнцЯми, i навiть  прикраси
з католицького костьолу.
   ‡боку од усiх, на розстеленому килимi,  сидiв  лiтнiй  козак  з  довгим
сухим обличчЯм, з очима  Якогось  мертвотно-олов'Яного  кольору  й  сивими
вусами, що спускалисЯ на груди. ‚iн похмуро курив люльку. ‘удЯчи з  усього
його виглЯду, з багатого одЯгу й зброї, це був отаман загону. ѓлЯнувши  на
страшеннi кручi, Якi стискали ущелину, Џетро зрозумiв,  що  добутисЯ  сюди
можна тiльки пiдземним ходом. ’а хоч Як озиравсЯ вiн кругом, нiде не  було
й найменшого натЯку на Якусь печеру або вихiд з пiдземного коридора.



   VIII

   ’им часом старший козак, котрий супроводив Џетра й Љачура, пiдiйшов  до
отамана й почав йому щось  тихо  говорити,  показуючи  на  приведених,  що
стоЯли оддалiк; отаман слухав його мовчки,  не  мiнЯючи  похмурого  виразу
свого обличчЯ.
   - Џiдведи їх! - промовив вiн холодним, уривчастим тоном. ‘тарший  подав
знак, i другий козак, Який усе-таки стоЯв коло Џетра й  Љачура,  зараз  же
сказав їм iти за ним.
   Џетро й Љачур поскидали шапки й, пiдiйшовши  до  отамана,  низько  йому
вклонилисЯ. џкусь хвилину отаман мовчки, але пильно дививсЯ на них.  Џетро
мимоволi вiдчув, Як  холодний  дрож  пробiг  по  його  тiлу  пiд  поглЯдом
мертвих, олов'Яних очей отамана.
   - Ђ чого, хлопцi, ви прийшли? -  промовив  отаман  тим  самим  суворим,
холодним тоном.
   - Џросити допомоги, пане отамане, - вiдповiв Љачур.
   - „опомоги? …х ви, гречкосiї, а самi ж що, оборонЯтисЯ не вмiєте?
   - Људи нам! Ќа вашу ласку тiльки й надiЯ.
   - Ќа нашу ласку? ’епер i ласкавi ми стали! Њи за вас пiдставлЯємо  свої
голови лЯхам, а що ви длЯ нас, длЯ нашої оборони, робите?
   - Џане отамане, - гарЯче мовив Љачур, - та невже ж ми?..’а хiба ми  вам
не допомагаємо всiм, чим можемо... та коли б у нас...
   - Ќе те! Ќе волiв та коней нам ваших треба. Ђ ви, гречкосiї, тiльки про
свою пельку й думаєте... ‘iєте! ‘iйте ж, сiйте!..
   - Ћй пане отамане! - промовив  з  гiркотою  Љачур.  -  ѓорем  сiємо,  а
слiзьми поливаємо, гiркими слiзьми!
   - Ђ пожнете пекучою  кров'ю!  -грiзно  вигукнув  отаман.  -’iльки  тодi
покаєтесь, та буде вже пiзно! Ђдже ж поки ось вас лЯхи не зачепили, то  ви
й мовчали, i байдуже вам було до того, що  дiєтьсЯ  на  всiй  “країнi!  Ћт
тепер прийшли кликати гайдамакiв, а Якби обминуло вас лихо, то  просили  б
бога, щоб вони проминули ваше село! ‹ежнi! ’а чи знаєте ви, що коли так  i
далi житимете, то не виб'єтесЯ нiколи з лЯдської неволi! ™о ж буде з того,
що ми порозгонимо ваших лЯхiв? Џiдемо ми звiдсiлЯ, - наїдуть до  вас  новi
комiсари й пропишуть на ваших спинах i нашi, й вашi грiхи. ‚сi за одного й
один за всiх - тiльки тодi буде дiло, а поки ви  гречку  сiЯтимете,  а  ми
шаблЯмч орудуватимем, не буде добра нiколи!
   - ’а що ж нам робити, пане отамане? Ќе вмiємо ми шаблею орудувати!
   - „о нас iдiть, навчимо! ЃоїтесЯ жiнок i дiтей покинути -  однаково  їх
лЯхи поодбирають у вас, не сьогоднi, то завтра.  Ђ  може,  за  шкури  свої
труситесь? ’о й їх не вдержите!
   - Ќе за шкури свої боїмосЯ ми, пане отамане, -  вiдповiв  iз  стриманим
гнiвом Џетро, - а не повстаємо тому, що нiчого ми  самi  з  усiм  злом  не
вдiємо, от Якщо всi...
   - •а-ха, он що вигадав, хлопче, - вигукнув iз лихим смiхом отаман. - ’а
Якщо всi так оглЯдатимутьсЯ на iнших,  Як  ти,  то  не  дiждетьсЯ  нещасна
вiтчизна кращої долi. Ќехай би сидiли по селах калiки та убогi,  а  таким,
Як ви, сором ходити за плугом, коли iншi за вас оддають своє життЯ!
   - Ќе ухилЯємось ми, пане отамане, вiд захисту вiтчизни,  а  тiльки,  не
знаючи броду, не хочемо сунутись у воду, - гарЯче вiдповiв  Џетро  i  весь
почервонiв од хвилюваннЯ. - ’iльки-но з'ЯвитьсЯ голова...
   - ѓолова! ѓолова, хлопче, без рук нiчого не варта.
   - ђуки, пане отамане, пiд головою ростуть... I  виростуть,  аби  тiльки
гукнув хто...
   - ѓлухi й архангельської труби не почують! - сердито пробурчав  отаман.
- ’о Яка в тебе справа до нас? - перебив вiн сам себе.
   Џетро розповiв  йому  всю  iсторiю  з  ѓершком,  а  також  про  панськi
насильства, вчиненi  у  ‹исЯнцi,  про  смерть  замученого  свЯщеника,  про
‡алiзнЯкову пораду...
   ђозповiдь його, Як видно, справила велике враженнЯ на отамана.
   - Ќенависнi мучителi, стривайте, дочекаєтесЯ ж ви розплати! -  промовив
вiн крiзь зуби й додав голосно, звертаючись до Џетра й Љачура:  -  ѓаразд,
скажiть же вашим панам, що отаман •арко Ќеживий завiтає до них  iз  своїми
хлопцЯми в гостi. ’и ось, - показав вiн на Љачура, - зостанешсЯ з  нами  й
завтра ж проведеш частину нашої ватаги в Який-небудь найближчий до  вашого
села лiсок, а ти, - обернувсЯ вiн до Џетра, - поїдеш додому  з  кимось  iз
наших, та ось хоч iз дЯком, вiн чоловiк спритний, вивiдає там у замку все,
що нам треба, i повернетьсЯ до нас на нову стоЯнку. Ќу, а тепер  iдiть  до
коша, вечерЯйте.
   Џетро й Љачур низько вклонилисЯ отамановi, i старший одвiв їх до одного
з казанiв, коло Якого вже сидiв гурт гайдамакiв.
   -  ѓа,  гречкосiї  вечерЯти  прийшли!  -  зустрiли  їх  гучним   смiхом
гайдамаки, однак посунулисЯ й дали їм мiсце бiлЯ казана.
   - ‹ожки є? - коротко спитав один iз гайдамакiв.
   - Є, - вiдповiв Џетро.
   - Ќу, то їжте.
   Џетро й Љачур, Якi давно вже виголодалисЯ, дружно  взЯлисЯ  до  смачної
вечерi. ЏовечерЯвши, гайдамаки закурили люльки й попростЯгалисЯ  на  землi
навколо вогнища, Яке вже догорЯло.
   - ‹Ягайте, мосць панове, де сидите, - звернувсЯ до Џетра його сусiд  iз
лiвого боку, молодий гайдамака з сумним обличчЯм.  -  Џерин  i  подушок  у
нашому господарствi немає.
   Џетра й Љачура не треба було припрошувати; за хвилину  Љачур  уже  спав
мiцним  сном,  Џетро  ж,  прилiгши  поруч  нього,  почав  прислухатисЯ   й
придивлЯтисЯ до того, що  робилосЯ  навкруги.  ‘еред  гайдамакiв  точиласЯ
жвава розмова, згадувалисЯ сьогоднiшнi подiї -  розправа  з  лЯхами;  однi
гайдамаки говорили про них, зловтiшне  смiючись,  iншi  ж  -  iз  злобними
проклЯттЯми.
   Џетро слухав розмови вiльних козакiв, i  моторошно,  i  хороше  ставало
йому вiд них. „уша його й здригаласЯ, коли  чув  про  тi  тортури,  котрих
завдавали гайдамаки ненависним гнобителЯм, але разом з тим i  сповнювалась
Якоюсь злою радiстю, коли думав про  те,  що  ненависнi  переслiдувачi  їх
свЯтої вiри зазнали нарештi заслуженої кари за  всi  тi  муки,  Яких  вони
завдавали беззахисним  селЯнам  i  смиренним  служителЯм  •риста.  Џетрове
обличчЯ палало, дике завзЯттЯ прокидалосЯ  в  його  душi.  —ого,  справдi,
чекати? †аль батькiвської хати, тихого  сiльського  життЯ?  ’а  Яке  ж  то
життЯ? ’iльки безнастанна працЯ на панiв, знущаннЯ, муки й навiть  смерть!
Ќi, покинути все й пристати до цих вiльних орлiв, визволити вкупi  з  ними
батькiвщину, а не пощастить, то хоч раз у життi розправити  широко  крила,
загинути, але помститисЯ так  ворогам,  щоб  i  онуки  їхнi  пам'Ятали  цю
страшну помсту до кiнцЯ своїх днiв.
   ’а не всi гайдамаки брали участь у  цiй  жвавiй  розмовi:  однi  з  них
лежали мовчки, з понурими обличчЯми, iншi  тихо  розмовлЯли  помiж  собою,
перериваючи розмову придушеними зiтханнЯми.  Џетрову  увагу  привернув  до
себе особливо  один  гайдамака.  ’о  був  чоловiк  дуже  високого  зросту,
одЯгнутий у Якесь дивне вбраннЯ, чи то в козацьке,  чи  то  в  чернече,  з
густим кучерЯвим рудим волоссЯм, котре спускалосЯ йому на  плечi.  ЋбличчЯ
його вiн  не  мiг  роздивитисЯ,  бо  той  дивний  чоловiк  сидiв  оддалiк,
затуливши обличчЯ й спершись лiктЯми на колiна: в позi його  було  стiльки
тЯжкого горЯ, що Џетро зацiкавивсЯ його долею.
   - Ђ дозволь тебе, пане-брате, спитати, - звернувсЯ вiн  тихо  до  свого
сусiда, - хто то сидить там збоку?
   - Ђ то дЯк наш, - вiдповiв молодий гайдамака.
   - —ого ж то вiн так зажуривсЯ?
   - ѓорЯ свого не може забути.
   - ѓорЯ? Ђ що ж з ним трапилосЯ?
   - …х, довго тобi розказувать, парубче. џкби говорити про те,  кого  Яке
горе загнало сюди, - не вистачило б часу й до завтрашнього днЯ...  ‚  кого
батька, в кого матiр, в кого дружину або дiтей замордували лЯхи.
   Њолодий козак раптово урвав свою мову й одвернувсЯ од Џетра.
   Џетро  замовк.  ‘лова  молодого  гайдамаки  справили  на  нього  сильне
враженнЯ:
   вiн пригадав своє горе, смерть замученого свЯщеника, горе  односельцiв,
горе, розлите по всiй “країнi, i думки його оповилисЯ чорною запоною.
   ’им часом розмова козакiв стала лiнивiша: то там, то  там  чулосЯ  тихе
хропiннЯ; одне по  одному  згасли  вогнища.  ’иша  й  морок  запанували  в
глибокiй ущелинi; тiльки високо-високо, крiзь гiллЯ навислих угорi  дерев,
мерехтiли, мов скалки дiаманта, двi-три зiрки: вони, здавалось, дивилисЯ з
тихою ласкою на дно цiєї глибокої ущелини, на цих змучених злобою й  горем
нещасних людей.
   “се спало... або вдавало, що спить...
   Ћбхопивши голову руками, Џетро сидiв, не заплющуючи очей. Ђле  не  своє
горе мучило його - нi, душа його тужливо биласЯ й завмирала вiд думки  про
тi страшнi, кривавi сльози,  Якi  запеклисЯ  в  серцЯх  оцих  загартованих
людей, що примусили їх покинути рiднi спустошенi  хати  й  оселитисЯ,  мов
диких звiрiв, в ущелинах, печерах, непрохiдних лiсах...
   ‰ому здавалосЯ, що то не нiч пливе вгорi по небу, що то  повзе  страшне
горе, Яке розлилосЯ по всiй “країнi й зiгнало сюди цих неборак...
   ‚ранцi, тiльки-но Џетро й Љачур попрокидалисЯ й  поснiдали,  з'ївши  по
окрайцю хлiба з салом, що їм запропонував молодий сусiд, до  них  пiдiйшов
дЯк, на Якого Џетро  вчора  звернув  увагу,  й  промовив,  звертаючись  до
парубка, низьким басом:
   - •лопче, збирайсЯ в дорогу. Џан отаман звелiв менi з  тобою  їхати.  I
виглЯд, i голос дЯка одразу викликали прихильнiсть у Џетра.
   - ’а менi й збиратисЯ нiчого, - вiдповiв вiн, пiдводЯчись  з  землi.  -
“весь тут! ’iльки ось кiнь...
   - ЉонЯ тобi дадуть на своєму мiсцi, - добродушно усмiхнувсЯ дЯк.  Џетро
попрощавсЯ з Љачуром, Який лишавсЯ в  загонi,  i  потiм  уклонивсЯ  своєму
вчорашньому сусiдовi.
   - Џрощай, пане-брате, спасибi тобi за хлiб i за ласку; може, колись i Я
тобi стану в пригодi, то ти теє... Ћсь тiльки не знаю, Як тебе звуть.
   - Џогане прiзвисько, ђевою товаришi продражнили, - вiдповiв гайдамака.
   - ђева, то й ђева. ’о Як тобi щось треба  буде...  живемо  ми  в  Њалiй
‹исЯнцi, пiд замком ‹исЯнським, так Я завжди готовий...
   - ‘пасибi за добре слово, парубче, може, й побачимосЯ скоро.
   - „асть бог, скоро усi вкупi будемо, - сказав  дЯк.  -  Ќу,  давай  же,
парубче, Я зав'Яжу тобi очi.
   ‚iн зав'Язав Џетровi очi i, взЯвши його за руку, повiв за собою.
   ‡нову  почалисЯ  довгi  й  чуднi  мандри;  а  втiм,  цього  разу   вони
закiнчилисЯ швидше.
   ѓодини через пiвтори дЯк спинивсЯ й промовив:
   - Ќу, тепер, парубче, реку: "ђозв'Язуй очi!"
   Џетро розв'Язав очi й здивовано побачив, що вони стоЯть  на  перехрестi
тiєї самої стежки, на Якiй вони зустрiли вчора гайдамакiв... ‡а деревом їх
чекав козак, тримаючи за вуздечки пару коней; в одному з них Џетро впiзнав
свого чалого, а другий - чудовий вороний  кiнь  призначавсЯ,  певно,  його
супутниковi.
   ‚они посiдали на коней i рушили пiдтюпцем вузькою лiсовою стежкою.
   ђанок був погожий; весь небосхил повивав тонкий  молочний  серпанок,  у
лiсi було прохолодно, сповнене свiжiстю повiтрЯ вливалосЯ в груди широкими
живлющими хвилЯми. Џопервах Џетро й дЯк їхали мовчки,  кожен  поринувши  в
свої думки.
   - Ђ що, хлопче, - звернувсЯ нарештi до Џетра дЯк,  -  на  Якi  села  до
вашої ‹исЯнки треба правитись?
   - ’а менi б хотiлосЯ насамперед у ’урову заїхати... справа є негайна...
пекуча, та й про дорогу там би розпитали.
   - ‚елелiпно! - радо промовив дЯк, розгладжуючи бороду. - Њенi теж треба
конче заїхати в ’урову.
   - ’еж справи?
   - …ге ж, справи, братiю свою треба побачити.
   - Ѓратiю? Ђ що ж вони там роблЯть?
   - ‘iють, хлопче!
   - џк - сiють? - здивувавсЯ Џетро.
   - Ћтак, сiють, - усмiхнувсЯ дЯк. - ’iльки не жито й  не  овес,  а  таке
зерно, длЯ котрого немає нi зими, нi весни, нi осенi, нi лiта,  -а  сiють,
Як у притчi, свЯте слово...
   - Ћх, важко тепер його сiЯти, - зiтхнув Џетро.
   - ’ак, важко, та тiльки немає нiчого неможливого длЯ того,  хто  вiрує!
‚iруйте, уповайте, i надiйтесЯ, i пiдiймайтесЯ всi, бо  близько  спасiннЯ.
Љiлька хвилин минуло в глибокому мовчаннi.
   - ’о, виходить, пане, ти сам ’уровського причту? - знову спитав Џетро.
   - Ќi, парубче, Я сам здалека, во днi онi був диЯконом у селi  ‚ишнЯках,
що по той бiк ‚iнницi.
   - Ђ ти ж казав, що братiЯ твоЯ в ’уровiй?
   - Џо духу братiЯ, по духу, парубче, а по сану немає вже в мене  братiї;
настоЯтелЯ нашого, чесного панотцЯ, розтерзали, а церкву  спалили;  Я  сам
зоставсЯ без парафiї, тепер моЯ парафiЯ - всЯ “країна, а  причт  -  низове
товариство!
   - Ђ де ж сiм'Я твоЯ, панотче, були ж у тебе дружина, дiти?..
   - ‘iм'Я... дружина... дiти, - повторив глухим голосом диЯкон i  понурив
скуйовджену голову.  -  Џро  це  не  питай...  не  питай!..  ЏрийнЯв  усiх
господь... звiльнив мене вiд усiх i  всЯ!  -  „иЯкон  одвернувсЯ  набiк  i
замовк; мовчав i Џетро,  побоюючись  необережним  словом  роз'Ятрити  горе
свого супутника, Яке знов постало перед ним.
   Њайже годину отак їхали вони мовчки, нарештi диЯкон заговорив до Џетра:
   - Њи вже багато проїхали, скоро  кiнець  лiсу,  а  година  ще  раннЯ...
Џолудень нашому братовi -  час  непридатний...  ‚iд  лiсу  до  ’урової  ще
верстов п'Ять  переїзду  битим  шлЯхом;  пани  нашi,  унiати  й  офiцiали,
нишпорЯть кругом, а Я не хотiв би зустрiчатисЯ з ними поки що  -  бачились
уже... ’о ми теє, звернемо  вже  вбiк...  спочинемо,  потрапезуємо,  а  Як
схилитьсЯ сонце до заходу, тодi й виїдемо!
   •оч Џетровi й не зовсiм до серцЯ припала пропозицiЯ диЯкона,  та  дiЯти
було нiчого, i вiн мусив погодитисЯ. ‘лово по слову мiж  ними  зав'ЯзаласЯ
щира розмова. „иЯкон розпитав Џетра, чого  вiн,  власне,  хоче  заїхати  в
’урову, i почув вiд нього всю iсторiю з ‘арою.
   „олЯ нещасливої єврейки глибоко зворушила добре серце диЯкона, i  через
годину-другу Џетро й диЯкон були вже  найщирiшими  друзЯми.  —ас  пролетiв
непомiтно.
   Љоли, на думку диЯкона, сонце мало вже повернути до заходу, вiн сказав,
що пора їхати... Ќовi приЯтелi  посiдали  на  коней  i  рушили  далi.  ‹iс
незабаром почав рiдшати, й через кiлька хвилин вони виїхали  вже  на  його
узлiссЯ й поскакали вузьким польовим путiвцем. Џроїхавши з пiвверсти  цiєю
дорогою, диЯкон звернув убiк i виїхав з Џетром на битий шлЯх.
   - Ќу, тепер, парубче, -  промовив  вiн  пiвголосом,  пильно  озираючись
кругом, - давай швидше, тут до села недалеко, -  пролетiти  б  тiльки  цей
перегiн-ЏриЯтелi пiдiбрали повiддЯ, попригиналисЯ до  коней;  диЯкон  тихо
свиснув, i конi вихором помчали по рiвному шлЯху; курЯва, що знЯласЯ з-пiд
копит, приховала вершникiв од стороннього, цiкавого ока...
   ‡а чверть години перед ними вже розкинулось невелике село,  потонуле  в
садках i левадах.
   - Ќу, слава богу, пролетiли! - мовив  диЯкон,  придержуючи  конЯ,  знЯв
шапку, витер спiтнiле чоло, дихнув разiв зо два на повнi iруди й додав:  -
‡апахуще повiтрЯ!
   - –е i є ’урова? - спитав Џетро.
   - ‚она сама, хлопче.
   - „е ж ми розпитаємо про все?
   - Ђ де ж, Як не коло церкви; бачиш, люди ще  на  цвинтарi,  -  вiдповiв
диЯкон. - ‡араз тут залишимо коней у мого  приЯтелЯ  дЯка  й  подамосЯ  до
церкви.
   Џетро й диЯкон звернули в  одну  з  бiчних  вулиць,  залишили  коней  у
привiтної  дружини  диЯконового  приЯтелЯ  й   попростували   до   церкви.
‡авернувши за рiг, вони вийшли на широкий зелений майдан, посеред Якого  й
стоЯла низенька церква. ‚она мала надзвичайно убогий  виглЯд  -  маленька,
дерев'Яна, майже вросла в землю;
   стiни  її  зовсiм  посiрiли  од  часу  й  нiби  вкрилисЯ  Якоюсь  сивою
плiснЯвою, дерев'Яна покрiвлЯ поросла мохом i  жовтими  лишаЯми,  а  такий
самий дерев'Яний хрест, колись позолочений,  зовсiм  похиливсЯ,  й  тiльки
де-не-де на ньому ще видно було Якiсь iржавi, червонуватi  плЯми.  ‡елений
цвинтар, зарослий густою, соковитою травою, оточував церкву. Љiлька старих
розтовчених могил було видно попiд оградою, вздовж Якої  де-не-де  схилЯли
до  землi  свої  зеленi  вiти  верби,  торкаючись  забутих  могилок.  ™ось
надзвичайно сумне було у всiй цiй картинi.
   Џетро й диЯкон поскидали  шапки  й  ввiйшли  в  церковну  ограду;  обоє
церковних дверей були  одчиненi  навстiж;  i  крiзь  них  було  видно,  що
всередину набилосЯ повно людей. Ѓлакитнi клуби кадильного  диму  стелилисЯ
над головами парафiЯн;  де-не-де  мерехтiли,  розпливаючись,  вогники,  Як
маленькi  зiрочки,  й  зрiдка  чувсЯ  тихий  спiв.  Ќе  всi   люди   могли
протовпитисЯ в церкву, багато хто стоЯв на перекошених схiдцЯх папертi.
   ѓурт молодих селЯн  оточив  слiпого  бандуриста,  що  сидiв  на  землi,
недалечке вiд схiдцiв. Ќа  другому  кiнцi  юрмились  бiлЯ  когось  дЯдьки,
молодицi й хлопцi.
   - ЉiнчаєтьсЯ служба, - тихо промовив диЯкон, зупинЯючись  коло  огради.
Џетро  теж  спинивсЯ  бiлЯ  нього,  обидва  замовкли,   прислухаючись   до
неголосних звукiв, що линули з розчинених дверей. Ќавколо було тихо, тепло
й надзвичайно сумно... ѓiллЯ похилих  верб  немов  застигло  в  нерухомому
повiтрi. Љрiзь молочний серпанок, що  затЯг  небо,  загорiлисЯ  на  заходi
червонi смужки й полиски i розлилисЯ тихим сЯйвом по  верхiвках  верб,  по
стiнах церкви, по бiлих сорочках селЯн.
   Љiлька хвилин товаришi стоЯли мовчки,  поринувши  в  мовчазну  молитву.
Ќарештi диЯкон сказав Џетровi:
   - Ђну, парубче, ходiмо лишень туди послухаємо, про  що  люди  гомонЯть.
Њоже, воно й нам згодитьсЯ.
   Џетро кивнув головою, i вони пiдiйшли до  гурту  людей  в  протилежному
кiнцi цвинтарЯ; проштовхавшись помiж чоловiками й жiнками, Џетро й  диЯкон
побачили трьох жебракiв, що сидiли на землi. “ одного з них нога  була  на
дерев'Янцi й рука вивернута, iншi два не мали нiЯкого  калiцтва;  вiдрослi
бороди їхнi й чуприни були присипанi  сивиною,  очi  поглЯдали  бадьоро  й
гостро, а зважаючи на здоровi, хоч i худi їхнi  тiла,  не  можла  було  не
дивуватисЯ, чому цi молодцi записалисЯ в число калiк  i  вирiшили  жити  з
милостинi. Ћднак гурт, що оточував старцiв,  ставивсЯ,  видно,  до  них  з
цiлковитим спiвчуттЯм. Џобачивши жебракiв, диЯкон ледве стримав здивований
вигук, а потiм ще ближче пiдiйшов до них.
   - Ќе бiйтесЯ, панове, не пiддавайтесЯ лЯхам, - говорив кривий  старець,
- їхнього пануваннЯ зосталосЯ тiльки сiм днiв, а  вiшаннЯ  буде  сiм  лiт!
–арицЯ за нас заступитьсЯ.
   - –арицЯ, чуєш, царицЯ допомогу дає! - рознеслосЯ в гуртi.
   - „ай боже їй долю! Џошли їй вiку довгого! - чути було то тут, то там.
   - ’а стривайте, хто сказав це? ‡вiдки вiстi? —и правда ж? - почулосЯ  з
iншого боку.
   - Џравда така, Як i те, що в нас сьогоднi свЯта субота, - провадив далi
кривий старець. - ‡аступник i молiльник наш, отець Њельхiседек, повернувсЯ
з ђосiї, бачив сам Яснi очi царицi, й вона йому ласкаве слово сказала...
   - ’епер би й виступити проти лЯхiв... ’iльки Як? ѓолими руками  жару  з
печi не вигребеш!
   - ™е б пак! - заговорив знову старець на дерев'Янцi.  -  ’iльки  дурень
голими руками за жар хапаєтьсЯ, а розумний чоловiк припасає на той випадок
кочергу.
   - Џравда, але де ж її взЯти?
   - Ѓула б охота... знайдетьсЯ, та ще така мiцна,  що  й  сам  дiдько  не
зiгне, - промовив загадково старець на  дерев'Янцi  й  значуще  пiдморгнув
бровою.
   - ѓм!.. ‡нову ж таки й голови немає, ми аки череда без пастирЯ, - подав
хтось голос з протилежного боку.
   - Є голова, є такий козак, запорожцi його на те поставили,  -  вiдповiв
калiка.
   - •то такий?
   - Њаксим ‡алiзнЯк! - промовили разом жебраки.
   - Њаксим ‡алiзнЯк! - залунало в гуртi.
   - Њаксим ‡алiзнЯк? - скрикнув з їiодивом i Џетро.
   - Ђ ти його хiба знаєш? - спитав диЯкон.
   - ЂЯкже, батьковi моєму вiн добрий приЯтель, тiльки Я не думав, що його
всi знають.
   - ѓе, батька Њаксима всi знають од  морЯ  до  морЯ,  -  голосно  сказав
диЯкон. - Ђ Як свисне вiн, то  з  усiх  лiсiв  посиплютьсЯ  тисЯчi  добрих
козакiв, Як горiхи з торби!
   †ебраки почули диЯконiв голос,  i  Џетро  побачив,  Як  вони  непомiтно
кивнули йому головами.
   ’им часом по схiдцЯх папертi почали сходити, один за одним, селЯни, Якi
бу в церквi; кожен з них поспiшав приєднатисЯ до гурту, що оточував калiк.
‡апитаннЯ и вiдповiдi змiшувалисЯ в загальному гомонi.
   - Ћ, Њаксим ‡алiзнЯк - щирий козак, з ним не те що  на  лЯха,  а  й  на
турка страшно! - говорив голосно диЯкон, звертаючись до селЯн.
   - Џравда, правда! Њи всi за нього! - погоджувалисЯ його слухачi. “  цей
час на дверЯх церкви з'ЯвивсЯ високий козак у  дорогому  вбраннi  надвiрнi
козакiв пана Џотоцького; його на диво  енергiйне  й  виразисте  обличчЯ  з
рiзко оi ресленими бровами й  орлиним  носом  одразу  привернуло  до  себе
Џетрову  уваг  ‡начний  козак  поволi   зiйшов   схiдцЯми   i,   побачивши
схвильований натовп, пiдiйшс до нього й почав прислухатисЯ до того, про що
гомонiли збудженi звiсткою людi
   - ‚и тiльки слухайте мене, панове, а Я вже  вам  усю  правду  скажу,  -
провади далi жебрак на дерев'Янцi. - Ќе лише батько Њаксим стає за нас. џк
тiльки повста не “країна, тодi за  нас  пiде  й  преславний  лицар  Ѓогун,
прийме з рук ‡алiзнЯка бу лаву, бунчук,  корогву  й  поведе  всiх  нас  на
ворога!
   - Ѓогун? Џолковник Ѓогун? ’а вiн же вмер  уже  давно!  ‚же,  либонь,  i
кiстки йоге потлiли! - почулосЯ кругом.
   - “мер! џ вам кажу, що не вмер, а живе й досi в Џечорському  монастирi.
Ќам про це свЯтий чернець з Ђфонської гори сказав,  а  вичитав  це  вiн  в
однiй свЯтiй книзi, що зберiгаєтьсЯ  в  їхньому  пречистому  монастирi,  а
сказано там таке: "ѓосподь не захотiв одiбрати  в  “країни  її  останнього
лицарЯ-славуту, а сховав його вiд усiх  у  Џечерському  монастирi,  спинив
йому лiта й не дозволив смертi торкатисЯ до славного козака, а йому звелiв
лишатисЯ доти схимником у келiї, поки  не  настане  длЯ  “країни  останнiй
скрут, а тодi велiв устати  i  врЯтувати  ще  раз  рiдний  наш  край...  I
поселивсЯ Ѓогун у Џечерському монастирi, а через те, що нiхто не знав його
й не вiдав, звiдки прийшов вiн, то й прозвали всi того схимника Ќайдою. Њи
самi ось ходили навмисне в Џечери довiдатисЯ, чи  є  там  такий  козак,  i
довiдалисЯ, що є там схимник на прiзвище Ќайда. Ђ хто вiн такий, звiдки  й
коли з'ЯвивсЯ в монастирi - не вiдають  i  найстарiшi  монастирськi  дiди.
‡нають тiльки, що звуть його Ќайда i  що  замурувавсЯ  вiн  аж  у  глибинi
дальнiх печер.
   - „иво, диво господнє, - загомонiли слухачi, побожно скидаючи  шапки  й
хрестЯчись, жiнки заходилисЯ витирати очi.
   ‡ацiкавившись розповiддю калiк, незнайомий значний  козак  проштовхавсЯ
ближче.
   - Ђ хто це такий, пане-брате? - спитав пошепки диЯкона Џетро, показуючи
на козака.
   - –е? ’а хiба ти не знаєш  його?  ‘отник  уманської  надвiрної  мiлiцiї
ѓонта.
   - Iм'Я чув, а самого ще не бачив.
   - ™о ж робити нам у свiтi? - почулисЯ з усiх бокiв запитаннЯ.
   - Ђ те робити, що роблЯть усi добрi люди по всiй “країнi, - кидати хати
й перековувати рала на списи, та й сходитисЯ докупи.
   - Људи? џк?
   - –с! - перебив диЯкон голоси,  що  лунали  з  усiх  бокiв,  i  показав
жебракам очима в той бiк, де стоЯв ѓонта.
   “сi одразу Якось збентежилисЯ й перезирнулись.
   - —ого ти? -  здивовано  прошепотiв  Џетро.  -  ‚iн  же  наш,  схiдного
благочестЯ!
   - ‘хiдного благочестЯ, та не наш, а сотник пана Џотоцького, а тому, хто
може проклЯтим лЯхам служити, не можна йнЯти вiри й на грiш!
   Џетро замовк; жебраки перемiнили розмову, й ѓонта, помiтивши,  що  його
присутнiсть бентежить селЯн, одiйшов до бандуриста, Який тихо спiвав думу.
   - •одiм послухаємо, про що спiває там старець божий, - звернувсЯ  Џетро
до диЯкона.
   - ’и пiди, хлопче, послухай, а менi ще  треба  перемовитисЯ  словом  iз
своїми, - вiдповiв диЯкон. - Ђдже ото  всi  нашого  гурту  люди...  Ѓачиш,
розкинули ми невода по всiй “країнi.
   Џетро  одiйшов  до  бандуриста,  а  диЯкон  наблизивсЯ  до  жебрака  на
дерев'Янцi й почав з ним про щось пошепки радитисЯ.  Џетро  став  недалеко
вiд значного козака, прислухаючись до того, що спiвав слiпий бандурист.  Ђ
той спiвав думу про Ѓогдана •мельницького, i спiв  його  справлЯв  глибоке
враженнЯ на слухачiв, а особливо на ѓонту, Який стоЯв  оддалiк,  похиливши
голову.
   џкась незбагненна  сила  притЯгала  серце  Џетрове  до  цього  значного
козака, в обличчi котрого, в кожному  порусi,  в  самiй  ходi  вiдчувалисЯ
надзвичайна сила й енергiЯ.
   „овго спiвав  бандурист,  воскрешаючи  перед  слухачами  героїчнi  часи
козацької сили й слави; усi стоЯли мов скам'Янiлi, не пiдводЯчи голiв. ’им
часом iз церкви  вийшли  останнi  парафiЯни.  ђожевi  вiдблиски  вечiрньої
зiрницi згасли, тихi сутiнки поволi почали спускатисЯ з  поблiдлого  неба.
„о ѓонти пiдiйшов титар i сказав, що  батюшка  просить  його  завiтати  до
нього на вечерю й спочити пiслЯ дороги.
   ѓонта стрепенувсЯ; обличчЯ його одразу ж набрало люб'Язного, свiтського
виразу;
   вiн рушив за титарем, i через  кiлька  хвилин  Џетро  побачив,  Як  вiн
вийшов з церковної огради в супроводi батюшки, ще молодого, повного  сили,
високого чоловiка, з загорiлим, смаглЯвим обличчЯм.
   ‹юди теж почали розходитись; до Џетра пiдiйшов диЯкон i  запросив  його
на ночiвлю до свого приЯтелЯ.
   - ’ам ти розпитаєш про все - i про дiвчину, i про ѓершка, та  й  дорогу
вiн добре знає, - додав диЯкон.
   Џетро пiшов за ним; господар хати, куди привiв  його  диЯкон,  виЯвивсь
вельми гостинною й балакучою людиною. ђозпитавши Џетра, вiн  пригадав,  що
через їхнє село справдi проїжджав рудий  єврей  iз  старою  єврейкою,  але
молодої гарної єврейки з ними не було. Ђ про дорогу вiн  сказав  йому,  що
одна веде просто з ’урової до ‚еликої ‹исЯнки, друга ж iде на  пiвдень,  i
цiєю дорогою можна проїхати й на Ѓар, i на ‚iнницю, й  на  “мань.  Ћд  цих
вiдомостей Џетро впав у глибокий розпач; було Ясно, Як божий день, що коли
ѓершко не повернувсЯ найкоротшою дорогою в ‹исЯнку, то  далi  знайти  його
слiди вже немає нiЯкої надiї. „орога розгалужуваласЯ по  таких  вiддалених
напрЯмках, а з часу ѓершкової втечi  минуло  так  багато  часу,  що  тепер
тiльки Якесь чудо могло вiдкрити те мiсце, куди  сховавсЯ  орендар.  Џетро
зрозумiв, що йому  лишаєтьсЯ  тепер  здатисЯ  на  волю  божу.  ‚iн  зайшов
дiзнатисЯ про своє наболiле ще в кiлька хат i до  корчми,  i  скрiзь  була
одна й та сама вiдповiдь. Џовернувшись до хати, Џетро не сказав  нiкому  й
слова, а мовчки лiг, повернувшись  обличчЯм  до  стiни.  „о  самого  ранку
пролежав вiн отак i тiльки тодi поринув у важкий сон.
   ЏрокинулисЯ приЯтелi досить пiзно, вже люди були  всi  у  церквi,  коли
вони сiли за раннiй снiданок. Џiдкрiпившись i подЯкувавши  господаревi  за
гостиннiсть, Џетро й диЯкон подалисЯ далi прЯмим шлЯхом на ‹исЯнку.
   Ќе встигли вони од'їхати й пiвтори версти од села, Як  до  них  долинув
тривожний дзвiн.
   - ™о це, до служби божої? Ќi, не схоже, - здивовано промовив диЯкон  i,
осадивши конЯ, уважно прислухавсЯ до звукiв, що долiтали здалека.  Ђ  вони
ставали дедалi настiйливiшi й тривожнiшi.  ‚они  нiби  кричали,  волали  й
благали про допомогу.
   - Ќi, брате, це не до служби, - рiшуче сказав Џетро.  -  џкесь  нещастЯ
трапилось... –е ж дзвiн на сполох!
   - Ќа сполох, так i є! ѓей, хлопче, завертай конЯ! —ерез  десЯть  хвилин
Џетро й диЯкон знову були в ’уровiй. Ќезвичайне сум'ЯттЯ панувало в  селi.
†iнки й дiти з голосним лементом бiгли до церкви; здалека чути було  гомiн
численного натовпу, тупiт коней, iржаннЯ, стукiт i тривожнi, волаючi звуки
надтрiснутого дзвона, що сповiщав про Якесь нещастЯ...
   - ѓей, жiнко, молодице! ’а постривайте  ж,  скажiть,  що  трапилосЯ?  -
силомiць зупинив диЯкон за рукав сорочки жiнку, що кудись бiгла.
   - Ћй нещастЯ, дЯдечку, остатнЯЯ година! - скрикнула жiнка,  заливаючись
слiзьми. - Џан офiцiал приїхав з жовнiрами  одбирати  церкву  нашу!  -  I,
вирвавшись, вона побiгла далi.
   - Ћн воно що! - пробурмотiв диЯкон,  i  обличчЯ  його  почервонiло  вiд
гнiву. - I сюди вже з'ЯвилисЯ!
   ‚iн рвонув конЯ за повiд, кiнь став дибки  й  вихором  помчав  вулицею.
Џетро не вiдставав вiд диЯкона; серце його так колотилосЯ, що,  здавалось,
ось-ось вирветьсЯ з грудей. ‚ипереджаючи юрби людей, що бiгли з  плачем  i
зойками, мчали вони вулицею i за кiлька хвилин  вискочили  на  майдан,  де
стоЯла церква. Џеред ними постала страшна картина. ‚есь цвинтар,.вчора  ще
такий тихий i сумний, був затоплений тепер гамiрливою юрбою  схвильованого
люду. Џеред входом до церковної огради стоЯла запрЯжена  четвериком  коней
колимага, в Якiй сидiли два ксьондзи.
   ЃiлЯ колимаги стовбичив ще третiй  ксьондз,  молодий  i  сухорлЯвий,  з
блiдим, безкровним обличчЯм. ЃiлЯ ворiт двоє  дужих  жовнiрiв  держали  за
руки свЯщеника, Якого вчора мигцем бачив Џетро. ‡а колимагою  вишикувалась
лава кiнних жовнiрiв.
   - “, i цей  собака,  протопоп  ѓдишицький,  тут!  -  пробурчав  диЯкон,
показуючи на чорного ксьондза. - ‘тривай, поквитаємосЯ, дасть господь!
   - Ђ то хто ж з ним поруч? - спитав пошепки Џетро.
   -  ’о  теж  не  кращий  собака!  ’о  офiцiал  унiатського  митрополита,
Њокрицький - лютий гонитель благочестЯ.
   - •то ж їм дав жовнiрiв?
   Ђле Џетрове запитаннЯ було заглушене рiзким голосом Њокрицького.
   - ’ак що? ’и пристаєш на унiю?
   - Ќi, - твердо вiдповiв свЯщеник, дивлЯчись йому в вiчi.  -  ЏрисЯгавсЯ
на благочестЯ!
   - Ќа благочестЯ? - перебив його  ѓдишицький.  -  Ќа  схизму,  а  не  на
благочестЯ!
   - Ђ чи знаєш ти, що чекає всiх схизматiв?  -  кричав  ще  верескливiшим
голосом Њокрицький. - ’а коли ви ще бунтуватимете й опиратиметесь,  то  не
лишитьсЯ в вас на спинах i клаптЯ вашої бидлЯчої шкiри! —уєте ви, тварюки,
каналiї, проклЯтi хлопи! џкщо не присЯгнете менi зараз же на унiю,  то  не
зостанетьсЯ в вас нi хат ваших, нi збiжжЯ, нi свитки на спинi!  ’а  Я  вам
придумаю таку кару, - вiн люто застукотiв палицею з дорогим набалдашником,
- Якої ще i в пеклi не запасли длЯ вас! —уєш ти, - знов  закричав  вiн  до
свЯщеника, - кажу тобi, присЯгай зараз же на унiю  i  приводь  до  присЯги
свою хлопську паству, а нi, то...
   - Ќе зраджу вiри своєї i не введу в спокусу нi єдиного вiд малих сих! -
вiдповiв тим же твердим голосом свЯщеник. Њокрицький позеленiв увесь.
   - ‚останнє наказую тобi: служи мшу! - верескнув вiн i аж  пiдскочив  на
мiсцi.
   - “бий, але служити за твоєю римською вигадкою не буду! Џри цих  словах
очi ѓдишицького лиховiсне блиснули.
   - ‘обака! - люто закричав вiн i кинувсЯ на свЯщеника.
   - „авай ключi вiд церкви! ’и тут бiльше не пiп!
   - ‡в'Яжiть його, з ним ми розправимосЯ по-свойому! - крикнув Њокрицький
жовнiрам.
   ’i миттю виконали його наказ.
   -  Ћсь  ваш  ксьондз,  -  сказав  вiн,  звертаючись  до  селЯн.  -  Џан
‚ишницький; Я благословив його й видав йому абсолюцiю,  а  пан  колЯтор  i
патрон вашої церкви хорунжий ѓолембицький видав йому презент; слухайтесЯ ж
вашого ксьондза i корiтьсЯ йому.  ‚iн  одслужить  вам  зараз  мшу,  i  вiд
сьогоднi церква ваша переходить в унiю. „е ключi? -  обернувсЯ  Њокрицький
до свЯщеника.
   - Ќе дам ключiв i не пущу в храм унiата. ЌайЯснiший круль дозволив  нам
держати в себе благочестЯ, й ти не смiєш ламати його  привiлей,  -  твердо
промовив свЯщеник.
   ’а слово "круль" викликало вибух дикої лютi в ксьондзiв i жовнiрiв.
   - ™о? Љруль видав тобi привiлей? - закричав  Њокрицький,  вискакуючи  з
екiпажа. - ’а Якщо круль видав вам такi привiлеї, то йому за це...
   - „е ж ключi? Љажи! - знову крикнув вiн.
   - Ќе скажу! - спокiйно вiдповiв свЯщеник,  i  обличчЯ  його  спалахнуло
такою непохитною рiшучiстю, що Њокрицький посинiв од шаленства.
   - Ќе скажеш, не скажеш? - заверещав вiн,  тупаючи  ногами  й  бризкаючи
слиною. - Џостривай же, не так ти в мене заговориш!  ѓей,  панове,  всипте
йому сто бар-бар!
   Џри цих словах натовп сколихнувсЯ, над ним сплеснув крик жаху.
   - Ќа бога! ‡глЯньсЯ, пане! -  почувсЯ  один  загальний  вигук.  †овнiри
пiдхопили свЯщеника пiд руки й поволокли його по  землi;  але  в  цей  час
пролунав розпачливий зойк, натовп розступивсЯ i на  майдан  вибiгла  гарна
молода жiнка.
   - Њатушка! Њатушка! - почулосЯ звiдусiль. Џобачивши, що жовнiри тЯгнуть
її чоловiка, матушка кинулась їм навперейми i, вчепившись одному з  них  у
руку, почала з зусиллЯм виривати його.
   - Џустiть, на бога! ђЯтуйте! Џане офiцiале,  зглЯньтесЯ!  ЏорЯтуйте!  -
кричала вона, задихаючись.
   - ЋдтЯгнiть геть вiдьму! - крикнув ѓдишицький, звертаючись до жовнiрiв.
   - •е-хе! Ћсь Я тебе порЯтую й помилую,  красуне!  -  вигукнув  один  iз
жовнiрiв i, зiскочивши з конЯ, пiдбiг до дружини свЯщеника, обхопив її  за
стан рукою, перекинув собi через плече й потЯг набiк.
   ‚iн зробив  це  так  швидко,  що  жiнка  не  встигла  опам'ЯтатисЯ,  Як
опиниласЯ в його мiцних руках.
   - Џусти, собако, жiнку! - заревiв, Як дикий  звiр,  диЯкон,  розпихаючи
юрбу, i кинувсЯ на жовнiра.
   Џетро хотiв був кинутись за ним, та натовп,  розступившись,  одштовхнув
його у другий бiк. Љоли ж вiн виїхав з нього, то мiж диЯконом  i  жовнiром
кипiла  справжнЯ  боротьба,  але  жiнки   вже   не   було:   скориставшись
несподiваним нападом, вона вислизнула й зникла  в  натовпi.  †овнiри,  Якi
тЯгли свЯщеника, зупинилисЯ, чекаючи кiнцЯ цього єдиноборства.
   “ вулицЯх, за майданом, почулисЯ знову жiночi крики й зойки...
   - —ого ж ви стали? - закричали Њокрицький i ѓдишицький. - ’Ягнiть його!
   - Џрощай, жiнко! Џрощайте, дiти! ‘тiйте мiцно! -  крикнув  батюшка.  Њи
пропускаємо подальшу сцену дикої розправи над свЯщеником, старим титарем i
над двома десЯтками парафiЯн. †ертви мовчали... Ќi крику,  нi  стогону  не
вирвалосЯ з їхнiх уст. “ натовпi, що юрмивсЯ навколо церкви i  досi  стоЯв
мовчки, понуро, починало закипати глухе хвилюваннЯ.  “чорашнiй  жебрак  на
дерев'Янцi стоЯв тепер перед юрбою на двох здорових ногах i про щось палко
кричав, вимахуючи милицею  i  показуючи  нею  на  жовнiрiв  та  ксьондзiв;
недалеко вiд нього Џетро помiтив вогненну чуприну диЯкона i його волохатий
закривавлений кулак, що високо пiдiймавсЯ над юрбою. ЄдиноборцЯ вже з  ним
не було:  вiн  лежав  пiд  ногами  юрби,  весь  облiплений  темно-червоною
багнюкою...
   Џетро вдарив конЯ пiд боки ногами й хотiв був кинутисЯ до диЯкона,  але
натовп вiдтiснив його так, що йому треба  було  проскакати  через  майдан,
оточений жовнiрами.
   - ѓайдамаки! - блискавкою майнула думка в Џетра. ‚iн  повернув  конЯ  й
помчав стрiлою по безлюдних вулицЯх села.
   ‡а загальним галасом не можна  було  розiбрати,  що  кричали  диЯкон  i
жебрак на дерев'Янцi, але глухе ремство,  що  знЯлосЯ  в  натовпi,  почало
швидко зростати й перетворюватись на грiзний  рев.  ’о  там,  то  там,  Як
сплески пiни  в  бурхливому  морi,  почали  пiдiйматисЯ  стиснутi  кулаки,
палицi...  ѓнiвнi  крики  виривалисЯ  з  загального   гомону,   здавалосЯ,
бракувало тiльки одного слова, однiєї iскри, щоб натовп цей  люто  кинувсЯ
на мучителiв.
   Ќараз десь iззаду пролунав крик:
   - Џан, пан їде!
   Ќад натовпом одразу запанувала тиша,  та  лиховiсна  тиша,  Яка  завжди
буває перед страшною бурею... Ќавiть  екзекутори  припинили  тортури.  “сi
повернулисЯ в той бiк, звiдки почувсЯ крик, i застигли в  нiмому  чеканнi.
„о майдану наближавсЯ  на  вороному  конi  в  пишному  убраннi  вершник  -
хорунжий ѓолембицький,  наречений  дочки  лисЯнського  губернатора.  ЏоЯва
цього нахабного, жорстокого шлЯхтича  не  могла  обiцЯти  нiчого  доброго.
Џоруч iз шлЯхтичем їхав ѓонта.
   ЋбличчЯ його було непроникне, здавалосЯ, нiхто не змiг  би  розпiзнати,
що ховаєтьсЯ за цими насупленими бровами, за цим стиснутим  ротом,  в  цих
темних, потуплених очах. ‡а паном i ѓонтою йшло кiлька челЯдникiв. †овнiри
миттю  розступилисЯ  перед  вельможним  паном.  Џобачивши  видовище,   Яке
вiдкрилосЯ перед ними, ѓонта здригнув i вiдсахнувсЯ. Ќа Якусь хвилину  вiн
утратив самовладаннЯ; обличчЯ його густо почервонiло, темнi  очi  блиснули
страшним гнiвом, але то була тiльки одна мить  -  i  знову  обличчЯ  ѓонти
набуло замкненого, непроникного виразу.
   ˜лЯхтича ж картина катуваннЯ, навпаки, дуже потiшила. ‚iн окинув  увесь
майдан задоволеним поглЯдом, i на обличчi його  заграла  весела  посмiшка.
Џривiтавшись iз ѓдишицьким, шлЯхтич промовив, презирливо мружачи очi:
   - ™о, навчаєте?
   - ’ак, проше пана, маленька  дисциплiна:  лайдаки  були  надумали  бунт
учинити.
   - Ѓунт?! - шлЯхтич нахмуривсЯ, i вродливе обличчЯ його  одразу  набрало
жорстокого виразу, а в свiтлих очах спалахнув злий вогник. -  —ому  ж  пан
плебан одразу не послав до мене в двiр? ѓо, Я б їм показав, що  значить  у
мене сама тiльки думка про бунти!
   - ђозправились поки що й самi, а  Як  потомлЯтьсЯ  нашi  жовнiри,  тодi
попросимо панських челЯдникiв на допомогу.  ‹айдаки  надумали  лЯкати  нас
крулем! ‚идав, мовлЯв, їм привiлей на право держати благочестЯ!
   - Љруль? - шлЯхтич пiдвiв пиховито голову, брови його поповзли вгору, а
губи скривилисЯ в гоноровиту усмiшку. - Ђ Яке має право  круль  втручатисЯ
до моїх хлопiв? - промовив вiн, гордо похитуючись у сiдлi.  -  ’о  є  село
кнЯзЯ ‹юбомирського, а Я його комiсар i посесор, отже, Я тут пан, i суддЯ,
i цiлковитий господар, а крулевi  сюди  втручатисЯ  -  зась!  Ќехай  видає
привiлеї своїм стайничим i кухарЯм, а Якщо  надумає  втручатисЯ  до  наших
пiдданцiв, то ми швидко вкоротимо йому руки.
   - ЌасмiлюсЯ доповiсти, що селЯни цього села  мають  привiлей  на  право
держати  благочестЯ   i   вiд   господарЯ   їхнього,   вельможного   кнЯзЯ
‹юбомирського! - промовив ѓонта.
   - Ќiгди! - вiдрiзав шлЯхтич,  iще  пиховитiше  пiдводЯчи  голову.  -  џ
нiколи не чув про такий привiлей.
   - ‘вЯщеник цього села ще вчора увечерi казав менi про це.
   - Ѓреше! џкби кнЯзь видав їм такий привiлей, вiн би менi сказав про це!
   - Ђле, запевнЯю пана, Я сам бачив його вчора  на  власнi  очi.  ˜лЯхтич
кинув на ѓонту неприЯзний поглЯд.
   - ‚ такому разi цiкаво було б побачити його! Џан буде  такий  ласкавий,
що покаже його менi?
   - ‚iн зберiгаєтьсЯ в потайнiй скриньцi у настоЯтелЯ цiєї церкви, але де
зберiгаєтьсЯ - не знаю.
   - ѓей, розпитати його!
   †овнiри, Якi били свЯщеника, почали його штовхати ногами; але  нещасний
мученик, незважаючи на це, i не поворухнувсЯ; вiн нерухомо лежав ницьма.
   - ’и що,  не  чуєш,  про  що  вельможний  пан  тебе  питає?  -  крикнув
ѓдишицький. ’iло  нещасного  судорожно  здригнулосЯ,  але  вiн  не  пiдвiв
голови.
   - Ђ, удає мертвого, - вереснув  шлЯхтич.  -  Џiдвести  його,  ми  хутко
оживимо! ’ри жовнiри насилу  пiднЯли  важке  тiло  панотцЯ;  але  вiн  був
непритомний, голова його безсило падала на груди, блiде, безкровне обличчЯ
з заплющеними очима здавалосЯ мертвим.
   - Ћблийте його водою i дайте ковтнути горiлки, - порадив ѓонта.
   - Џан дуже турбуєтьсЯ про здоров'Я цього схизмата, - зауважив з  тонкою
усмiшкою Њокрицький.
   - џ турбуюсь про те, щоб  одержати  вiд  нього  потрiбний  документ!  -
вiдповiв незвичайно сухо ѓонта.
   ’онкi брови його ледь-ледь здригнулись, але обличчЯ залишилосЯ таким же
непроникним.
   - ‚iн говорить правду! -  погодивсЯ  господар.  -  „окумент  подивитисЯ
цiкаво... ‚оди!
   Ѓатюшку облили водою, влили йому в горло трошки горiлки, i через кiлька
хвилин вiн розплющив очi.
   ѓонта стоЯв, одвернувшись убiк; здавалосЯ, вiн не мав  сили  пiдiйти  й
глЯнути в очi нещасному мучениковi.
   - Ќу ж, вацпане, спитай його! - рiзко звернувсЯ до нього шлЯхтич. ѓонта
зробив над собою видиме  зусиллЯ  й,  пiдiйшовши  до  свЯщеника,  промовив
лагiдно:
   - Џанотче, Я доповiдав пановi, що у вас є привiлей на вiльне додержаннЯ
благочестЯ вiд самого господарЯ, кнЯзЯ ‹юбомирського; але  пан  не  вiрить
менi без документа; треба б показати... а Я не знаю, де вiн...
   ‘вЯщеник заговорив у вiдповiдь так тихо, що ѓонта мусив  нахилитисЯ  до
самого його вуха.
   - Џро що вiн шепче там? - нетерплЯче перебив шлЯхтич.
   - ‚iн каже, що документ той закопаний у нього в скриньцi пiд грубою.
   - „обути! - скомандував ѓолембицький, звертаючись до своїх  челЯдникiв.
„воє з них притьмом кинулисЯ виконувати наказ свого пана.
   - –iкаво подивитисЯ, цiкаво! - промовив шлЯхтич, пiдкручуючи  з  Якоюсь
загадковою усмiшкою свої вуса й легко похитуючись у сiдлi.
   ‡а чверть години з'ЯвилисЯ челЯдники з маленькою скринькою в руках.
   - ’ут? - крикнув шлЯхтич до свЯщеника. ’ой мовчки нахилив голову.
   - Ќу, пане ѓонто, вийми лишень i дай нам цей папiрець.
   ѓонта вiдкрив скриньку й витЯг звiдти великий аркуш пергаменту з важкою
iменною печаттю на шовковому шнурку.
   “ натовпi почувсЯ Якийсь непевний гомiн - чи то полегшенi зiтханнЯ,  чи
то  радiснi  вигуки.  ѓдишицький  i  Њокрицький   квапливо   пiдiйшли   до
ѓолембицького.
   ‚ очах шлЯхтича майнув затаєний вогник. ‚iн узЯв папiр  iз  рук  ѓонти,
уважно обдививсЯ його й печать i сказав голосно:
   - ‘правжнiй!
   Џотiм, пiднЯвши високо папiр, вiн голосно звернувсЯ до селЯн:
   - ’о на цьому паперi ви грунтуєте своє право дотримувати тут благочестЯ
й опиратисЯ унiї?
   “ вiдповiдь на це почулисЯ зрадiлi, сповненi надiї голоси.
   - ѓаразд, гаразд! - сказав ще голоснiше  шлЯхтич.  -  Ќу,  то  ось  же,
дивiтьсЯ! I одним порухом шлЯхтич розiрвав документ пополовинi.
   - ™о, не сподiвалисЯ? Ѓачили? -  кричав  шлЯхтич,  регочучи  розриваючи
документ на дрiбнi клаптики. - Ќате ж, ховайте на  спогад!  -  i  кинув  у
натовп жменю дрiбно розiрваного пергаменту, а потiм, звернувшись до ѓонти,
зовсiм   приголомшеного   цiєю   несподiванкою,   додав   хвальковито,   з
самовдоволеною усмiшкою:
   - ™о, пане, не сподiвавсЯ?
   - ЏризнаюсЯ! - з зусиллЯм вiдповiв ѓонта. - ‚чинок смiливий!
   - „лЯ хлопа, а не длЯ пана! -  ѓолембицький  змiрЯв  ѓонту  зневажливим
поглЯдом i, обернувшись до натовпу,  закричав  знову:  -  ‘лухайте  ж  ви,
лайдаки, бидло, псЯ крев! Ѓачили, що сталосЯ з вашим привiлеєм, те ж  саме
буде й з усiма вами, Якщо опиратиметесь. Ђ тому слухайте мене й  корiтьсЯ.
џ ваш господар, патрон i колЯтор цiєї церкви, а тому моЯ  над  нею  й  над
вами  волЯ!  Ћголошую  привселюдно,  що  церкву  передаю  у   владу   пана
митрополита унiатського, i вам усiм наказую присЯгати зараз  же  на  унiю!
Ќу, одчинЯйте церкву!
   - Ќе  одчинимо!  -  почувсЯ  у  вiдповiдь  ѓолембицькому  гучний  голос
диЯкона. - Ќе одчинимо й на унiю не присЯгнемо нiколи!
   - –о? - почервонiв шлЯхтич. - ’а Я вас закатую  всiх.  Ђле  голос  його
перекрив вибух шаленого обуреннЯ натовпу.
   - Ђ, так ось ви Як! - заревiв шлЯхтич, вихоплюючи шаблю. - Ќа палю  їх!
Ѓийте всiх, i жiнок, i дiтейi
   †овнiри кинулисЯ вперед. ЏочулисЯ пострiли, крики, проклЯттЯ,  зойки...
‡ав'ЯзаласЯ одчайдушна боротьба...
   “ маленьку церкву вели двоє дверей: однi, посерединi, призначалисЯ  длЯ
входу парафiЯн; другi, невеликi, боковi, одчинЯлисЯ, власне, длЯ батюшки й
церковного причту.
   Ќа цi два пункти й спрЯмували всi свої сили  нападники.  •оч  кiлькiсть
селЯн i перевищувала в кiлька разiв число жовнiрiв, та зате тiльки в  дуже
небагатьох iз них були шаблi й пiстолi, бiльшiсть же не мала нiЯкої зброї,
крiм палиць, кiс та сокир. †iнки з праниками, дiти з ожогами2 кидалисЯ  на
жовнiрiв; однак напад їхнiй не завдавав  великої  шкоди  кiнним  жовнiрам;
вони виривали  з  натовпу  дiтей,  пiдколювали  їх  списами,  пiдкидали  в
повiтрi, топтали кiньми, волочили жiнок за коси по  землi...  Ђле  все  це
тiльки посилювало озлобленiсть юрби. Њов розлюченi левицi, кидалисЯ  жiнки
просто пiд копита коней, впивалисЯ зубами їм у шиї, стЯгали  вершникiв  i,
поваливши їх на землю, добивали важкими праниками,  камiннЯм  i  всiм,  що
потраплЯло пiд руку, дiти допомагали їм.
   - ђубайте їх,  панове!  Ќе  бiйтесЯ!  ‡а  мною!  -  командував  диЯкон,
розмахуючи важкою довбнею i завдаючи нею смертельних ударiв лЯхам.
   - Ќе довго вже їм глумитисЯ над нами! ‘коро почепимо їх усiх на гiллЯки
в лiсi! ’ак, жiнки, так, за мною! ™е, ще  натиснiть,  i  ми  проженемо  це
падло!
   Ќа других дверЯх  керував  обороною  вчорашнiй  жебрак  на  дерев'Янцi;
товаришi його старанно допомагали йому в цьому.
   ‡апаленi їхнiм прикладом, селЯни героїчно вiдбивалисЯ од нападу.
   - ЉусаютьсЯ, собаки! - прошипiв шлЯхтич. - Џостривайте ж!  Ќехай  скаче
хто-небудь негайно в замок, щоб з'ЯвиласЯ  сюди  всЯ  моЯ  команда  i  всЯ
челЯдь!
   Џотiм  вiн  пiд'їхав  до  свЯщеника,  Який  лежав  на  землi,  й  почав
допитуватисЯ, де той сховав церковний скарб. Љоли ж свЯщеник сказав, що  в
нього немає нiЯкого  церковного  майна,  ѓолембицький  звелiв  пекти  його
вогнем.
   —елЯдники пiднЯли панотцЯ, вiн зiбрав останнi сили й з простЯгнутими до
натовпу руками крикнув на весь голос:
   - Ѓратiє, не пiддавайтесь, •ристос, розп'Ятий за нас,  -  благословеннЯ
ваше!
   - ‘мерть лЯхам! ђЯтуймо панотцЯ! Ќе  допустимо  до  кари!  -  пролунали
кругом голоснi крики.
   —астина натовпу кинулась боронити  свЯщеника;  зав'ЯзаласЯ  боротьба  з
челЯддю.
   ‡а допомогою ѓдишицького й самого  ѓолембицького  селЯн  через  хвилину
вiдбили, багато хто з них упав з розчерепленою головою; лЯхи почали  брати
гору.
   Ђле селЯни вiдчайдушне оборонЯлисЯ.
   ѓолембицький почав уже втрачати терпець.
   - ЏсЯ крев! ЋгризаютьсЯ! - шипiв вiн, кусаючи вiд досади губи.
   - ’а ми їх заспокоїмо за пiвгодини! -  сказав  зi  зловiсною  посмiшкою
ѓди-шицький. - Ќа двоє слiв, пане!
   ѓолембицький  од'їхав  убiк  i  нахиливсЯ  до  ѓдишицького.  ’ой  почав
нашiптувати йому щось на вухо, i в мiру того,  Як  нашiптував  ѓдишицький,
обличчЯ ѓолембицького розквiтало посмiшкою.
   - „осконало! - вигукнув вiн. - •итро  й  забавно!  ЏрисЯгаюсЯ,  з  пана
протопопа мiг би вийти чудовий воЯка! •а-ха-хаї Ћт розсатанiє  бидло!  Џан
офiцiал згоден?
   - Ћ, звичайної џ зараз доповiм його  милостi.  ѓдишицький  пiдiйшов  до
Њокрицького й почав йому  щось  тихо  говорити.  ‰ого  слова  викликали  в
Њокрицького задоволеннЯ так само, Як i в ѓолембицького.
   - Џречудове, - засмiЯвсЯ вiн. -  ЏрисЯгаюсЯ  перуном,  це  буде  цiкаве
видовище!
   - ‚ такому разi поспiшаймо, панове!
   - Њи з паном протопопом пiдемо в атаку, а пан офiцiал усе зробить сам.
   - Ћ, нехай пан хорунжий не турбуєтьсЯ!
   - „о зброї ж, панове! - гукнув iз смiхом ѓолембицький  i,  в  супроводi
юрби своїх челЯдникiв, кинувсЯ на головний вхiд  церкви.  Ђ  ѓдишицький  з
десЯтком жовнiрiв, Якi ждали наказу, подавсЯ до бiчних дверей.
   Ќападники, пiдбадьоренi тим, що  прибуло  пiдкрiпленнЯ,  накинулись  на
селЯн з новою силою; але цей натиск тiльки  посилив  завзЯттЯ  селЯн,  Якi
оборонЯли свою убогу церкву.
   ‡ав'Язалась шалена боротьба.
   Ќе зважаючи нi на шаблi, нi на списи, жiнки  кидалисЯ  на  жовнiрiв  i,
пронизанi списами, падали тут же пiд копита коней.
   •оч вони були цiлком безоружнi, вiдчай  робив  їх  страшними;  дiти  не
вiдставали од матерiв; старшi кидалисЯ на  нападникiв,  меншi  з  лементом
чiплЯлисЯ за їхнi руки.
   †ебраки й диЯкон запалювали юрбу. “же на  обличчi  диЯкона  красувалосЯ
кiлька кривавих рубцiв, але вiн не помiчав нiчого й люто кидавсЯ то в той,
то в другий бiк, махаючи важкою  довбнею,  i  скрiзь,  де  вiн  з'ЯвлЯвсЯ,
закипала ще запеклiша боротьба.
   Ђле й жовнiри не вiдступали. —ерез те, що сталевий  шолом,  кольчуга  й
гарЯчий кiнь робили ѓолембицького майже недосЯжним длЯ ударiв селЯн, вiн з
шаленою люттю нападав на безоружних, топчучи  жiнок  i  дiтей,  врiзуючись
шаблею в натовп.
   ѓдишицький не вiдставав вiд нього. Ѓоротьба тривала з  рiвними  шансами
длЯ обох сторiн. Љрики, зойки, прокльони, iржаннЯ коней, брЯзкiт шабель  -
все це змiшувалось в Якомусь оглушливому гвалтi.
   “ цьому пекельному вирi, що клекотiв навколо церкви, нiхто з  селЯн  не
помiтив, що молодий ксьондз, привезений  офiцiалом,  в  супроводi  десЯтка
челЯдникiв ѓолембицького зник з майдану.
   Ѓоротьба тривала... Љоли нараз у юрбi  селЯн  пронiссЯ  сповнений  жаху
крик:
   - ‚дерлись до церкви! ‘лужать!
   –ей крик викликав збентеженнЯ серед селЯн.
   - ‡вiдки? џк?! - пролунали розпачливi вигуки.
   - Џiдкопались i влiзли! - кричали крайнi.
   - ™о робити? ђЯтуйте!
   - ‘обаки! - заревiв диЯкон, кидаючись  iз  своєю  довбнею  до  пiдкопу.
—астина людей, Якi охоронЯли головний вхiд у церкву, кинулась за ним. Љоло
мiсцЯ пiдкопу вже хвилювавсЯ натовп.
   ЏiдкопатисЯ пiд церкву  було,  мабуть,  зовсiм  не  важко:  пiдлога  її
трималась на дерев'Яних стоЯках, Якi зовнi, попiд стiнами,  аж  до  землi,
були оббитi дошками й приваленi камiннЯм;  поодкидати  камiннЯ  й  пробити
поточенi, гнилi  дошки  було  справою  кiлькох  хвилин;  навколо  великого
пролому в стiнi валЯлисЯ трiски й камiннЯ.
   - ‡абивай пролом! - закричав гучним  голосом  диЯкон;  червоне  обличчЯ
його було страшне в цю хвилину,  нiздрi  широко  роздувалисЯ,  голубi  очi
здавалисЯ бiлими од гнiву, Який  душив  його.  ђуде  волоссЯ  стоЯло  круг
голови вогненним ореолом. - ‡абивай пролом! - кричав вiн, розмахуючи своєю
страшною довбнею. - Ђ ви не допускайте лЯхiв до дверей; Якщо вони  вiднЯли
в нас церкву, то не дiстанетьсЯ ж  вона  їм!  Ќесiть  сюди  вогню,  хмизу,
соломи! Ќехай горить, Як остатнЯ наша свiчка господу богу!
   - ‚огню! ‚огню! Ќе вiддамо їм  церкви!  -  пiдхопили  всi.  Ѓагато  хто
кинувсЯ в сусiднi хати. †овнiри помчали їм  навперейми.  Ќатовп  змiшавсЯ,
однi побiгли допомагати товаришам, другi до  обложених  дверей,  третi  до
пiдкопу. ‡вiдусiль почулисЯ крики:
   - ‹Яхи перемагають! Ќа допомогу! ђЯтуйте!
   I серед цих тривожних вигукiв вирiзнЯлисЯ радiснi викрики лЯхiв.
   Љоли несподiвано через увесь майдан прокотивсЯ страшний крик:
   - ѓайдамаки!
   Ќа мить усi зупинилисЯ - i нападники, i  обложенi,  пильно  оглЯдаючись
навколо.
   ˜ирокою вулицею села,  що  виходила  просто  на  майдан,  мчало  щодуху
чоловiк п'ЯтдесЯт озброєних вершникiв; конi летiли з такою  швидкiстю,  що
копита їхнi ледь торкалисЯ землi, довгi гриви маЯли на вiтрi. Џоприпадавши
до кiнських ший, вершники, здавалось, зрослисЯ з ними; грiзнi покрики їхнi
стрЯсали повiтрЯ. Њов чорна хмара, мчали вони, наганЯючи на всiх жах.
   Љоли ѓолембицький побачив гайдамакiв, обличчЯ його вкрилосЯ смертельною
блiдiстю, очi зупинилисЯ, нижнЯ iуба одвисла.
   - Ѓери, пане, пiд свою руку загiн, а  Я  поїду  по  пiдмогу,  -  насилу
промимрив вiн  до  ѓонти  й,  давши  коневi  остроги,  полетiв  стрiлою  в
протилежний бiк.
   ѓдишицький i Њокрицький вмить скочили на  конЯ,  що  стоЯв  поблизу,  й
помчали за ним. “сi жовнiри, Якi були на майданi, кинулисЯ хто куди.
   - ѓайдамаки! - радiсно закричав диЯкон, потрЯсаючи довбнею й  кидаючись
уперед. - ‡а мною ж, панове, тепер уже цi мосцьпани  не  втечуть  од  нас!
‹овiть перш за все отих ксьондзiв на кобилi.
   ‡ахоплений крик прокотивсЯ по натовпу, всi  кинулись  за  диЯконом;  та
лЯхiв уже було мало на майданi. ‹ишилисЯ  на  мiсцi  тiльки  пораненi,  та
ѓонта стоЯв посеред майдану з радiсним, трiумфуючим обличчЯм.
   ‡а мить увесь майдан заповнили гайдамаки; селЯни оточили їх  гамiрливим
натовпом.
   - Ђ де ж лЯхи? ЉинулисЯ врозтiч? - спитав передовий  гайдамака,  отаман
Ќеживий, осаджуючи вкритого милом вороного конЯ.
   - „алеко не втекли, пане отамане, - вiдповiв диЯкон,  виростаючи  перед
отаманом.
   - ‹етiть же, хлопцi, доганЯйте тхорiв та винишпорте все навколо. I  тут
чи не знайдетьсЯ хто! - скомандував Ќеживий.
   - Є, лишивсЯ в церквi ксьондз та десЯткiв зо  два  лЯшкiв,  -  вiдповiв
диЯкон.
   - Џопались мишi! ’Ягнiть їх сюди та паль, вогню, лози наготуйте!
   - Ђ тут ще один, мабуть, iз значних, - почулосЯ за  спиною  отамана,  i
двоє гайдамакiв пiдвели до нього ѓонту.
   - ЏопавсЯ, лЯшку? - зустрiв його отаман  зловтiшною  посмiшкою.  -  Ќу,
тепер же ти менi даси вiдповiдь за всiх.
   - Ќе лЯх Я, а православний козак, сотник  уманської  надвiрної  команди
Iван ѓонта, а тому менi нема за кого  вiдповiдати,  -  промовив  твердо  й
упевнено ѓонта.
   - ѓа, ѓонта? —ули, чули - преславне iм'Я! -  вигукнув  iз  саркастичним
реготом Ќеживий. - Џравославний козак i служить сотником надвiрної команди
в пана католика, щоб допомагати йому ловити  й  мучити  своїх  же  братiв,
останнiх захисникiв цих нещасних людей?! ’акi пси гiршi за проклЯтих лЯхiв
та унiатiв, i немає їм гiдної кари на землi!
   ЋбличчЯ отамана густо почервонiло, очi налилисЯ кров'ю.
   - ѓей, лози, вогню й паль сюди! - гукнув вiн, пiдводЯчись  у  сiдлi.  -
“х, i справимо ж бенкет! ‚iдплатимо їм за всiх i за все!..
   ‘лова отамана вразили ѓонту, мов грiм. Љоли вiн почув, що  наближаютьсЯ
гайдамаки, йому й на думку не спало  тiкати,  навпаки,  звiстка  про  їхню
поЯву сповнила його серце радiстю, бо вiн знав,  що  гайдамаки  нiколи  не
чiпають своїх i завжди подають допомогу братам.  Ќе  раз  йому  доводилось
зустрiчатисЯ з ними, i багато було в нього серед них приЯтелiв i знайомих,
i нараз - такий несподiваний кiнець! “се це  так  вразило  ѓонту,  що  вiн
навiть  нiчого  не  вiдповiв  отамановi.  ’а  й  що  вiн  мiг  вiдповiсти?
‚иправдуватись? Ќiхто б не повiрив йому!  Џросити  пощади  -  нiхто  б  не
змилосердивсЯ! ’iкати, - але тепер уже  й  польова  миша  не  втекла  б  з
майдану, та й власна гордiсть не дозволила б йому це вчинити.  ‡оставалосЯ
скоритисЯ своїй долi й прийнЯти смерть, Яка заскочила його так зненацька i
так безглуздо.
   - Ќу що ж, катуй i свого, - промовив  вiн  нарештi,  гордо  кидаючи  на
Ќеживого сповнений зневаги поглЯд. - „осi ми знали, що  гайдамаки  служать
оборонi православних од ненависних лЯхiв; а тепер знатимем, що  гайдамаки,
Як розбiйники, катують кожного, хто попадетьсЯ, хоч i свого!
   - ‘вогої - злобно перебив його Ќеживий. - •а-ха-ха! Ћце  так  свiй!  Ћд
таких своїх ще гiрше трiщить наша шкiра!
   - ’и можеш катувать мене, бо Я тепер у твоїй владi, а ганьбити не смiй,
- вiдповiв ѓонта похмуро, i в очах його блиснув недобрий вогник. -  ™е  од
моєї руки не трiщала нiчиЯ шкiра: Я фундатор  свЯтої  церкви  й  оборонець
благочестЯ!
   - ѓа, оборонець! Ђ до панiв у  надвiрну  мiлiцiю  ти  чого  пiшов?  ™об
оборонЯти благочестЯ наше?
   - џ служу в кнЯзЯ у мiськiй мiлiцiї Як оборонець “манi, не бiльше!
   - •а-ха-ха! ‘пiвай пiснi кому хочеш, а мене не одуриш! ‡в'Язати його  й
поставити коло нього сторожу.
   ѓайдамаки скрутили ѓонтi за спиною руки й одтЯгли  його  набiк.  Џетро,
стоЯчи за кiлька крокiв вiд Ќеживого, чув цю  розмову;  щось  вабило  його
серце до ѓонти, а тому страшна i, Як йому здавалосЯ, несправедлива  ухвала
отамана вразила й дуже засмутила його.  Ќе  знаючи,  Як  i  чим  допомогти
козаковi, Џетро безпорадно озиравсЯ навколо, коли нараз перед ним  виросла
велетенська постать диЯкона.
   - ‡доров, пане-брате! - промовив  вiн,  плеснувши  Џетра  закривавленою
рукою. - –е ти привiв наших?
   - џ!
   - Ћце добре! Љоли б не вони, то ми б телiпалисЯ вже тут на мотузках!  I
Як у такому пеклi ти вчасно згадав про це? …х, брате, i чого  тобi  потiти
за плугом? „о нас би йшов! Ѓув би з тебе добрий козак!
   Џетро зашарiвсЯ.
   - Їй-богу, плюнь на все! „е наше не пропадало! - провадив далi  диЯкон.
- ™о, згода?
   - Џро це потiм, - ухильно вiдповiв Џетро. - Ђ ти вже  чув:  пан  отаман
звелiв зв'Язати ѓонту й намiрЯєтьсЯ закатувати його?!
   - ’ак йому, собацi, й треба!
   - ™о ти! - перебив його Џетро. - ’а вiн же наш!
   - ѓе, наш! ‡наємо ми таких наших! - „иЯкон махнув рукою й  пiшов  далi.
’им часом гайдамаки й селЯни  швидко  виконували  наказ  Ќеживого:  церкву
оточили подвiйним рЯдом сторожi, iз закиданої Ями витЯгли свЯщеника,  Який
уже ледве подавав ознаки життЯ, й однесли в одну з сусiднiх хат.  Ќещасних
селЯн, засiчених катами, попiдводили, й тих, котрi ще були  живi,  однесли
набiк, де їх заходилисЯ приводити до пам'Ятi; мертвих  же,  -  а  їх  була
бiльшiсть, - поклали на церковному цвинтарi. Ћчистивши  майдан,  гайдамаки
взЯлисЯ до роботи. ‡абили в землю цiлий рЯд гострих паль, розпалили кiлька
вогнищ, поставили шибеницю.
   I ще не встигли вони скiнчити свої приготуваннЯ, Як почали  повертатисЯ
тi, що кинулисЯ наздоганЯти жовнiрiв. Ќезабаром на майданi зiбраласЯ  сила
людей.
   - Ќу що, хлопцi, всiх переловили? - спитав їх Ќеживий.
   - Ќi, батьку! - вiдповiли ватажки кiлькох загонiв, Якi вiдрЯдженi  були
в рiзнi напрЯмки. - Ѓагатьох пiймали, а багато й повтiкало.
   - Ќу, а ксьондзи i пан?
   - ‘аме їх i не впiймали, десь поховалисЯ. ‚инишпорили скрiзь!
   - …х ви! - Ќеживий махнув рукою. - Ќе гайдамачити вам, а пiр'Я дерти  в
запiчку. ‡-пiд самого носа тiкали, гаспиди, а ви й не  догнали!  ‘амих  би
вас повiшати отут перед добрими людьми!
   Њовчки стоЯли вони похнюпившись i слухали грiзнi  слова  отамана,  коли
раптом у заднiх рЯдах гайдамакiв,  що  оточували  майдан,  почувсЯ  рух  i
вiтальнi вигуки.
   Џетро  оглЯнувсЯ  й  побачив,  що  на  майдан  виїхав  Якийсь   значний
запорожець, оточений козаками.
   ‡iркi Џетровi очi одразу впiзнали в ньому Њаксима ‡алiзнЯка. ‘ерце його
радiсно забилосЯ.
   - ‡алiзнЯк! Ћсь хто дасть усьому лад i пораду!
   “сi одразу впiзнали ‡алiзнЯка. ˜апки злетiли вгору, i натовп  загомонiв
вiтаннЯми.
   Њайданом поволi їхав верхи на конi ‡алiзнЯк, уклонЯючись  на  всi  боки
селЯнам i гайдамакам,  Якi  махали  йому  шапками.  „оїхавши  до  середини
майдану, вiн злiз з конЯ, пiдiйшов до Ќеживого й тричi поцiлувавсЯ з  ним,
а потiм обернувсЯ до гайдамакiв i гучним голосом промовив до них:
   - ‡доровi були, дiтки! Ђ що пороблЯєте?
   - ‘iємо, батьку! - вiдповiло йому зразу багато голосiв.
   - ‘iєте! —ас уже й жати: жито виколосилось!
   - ’а ось i жнемо потрошку.
   - –е не жнива, а прополюваннЯ! ’реба всiм у  рЯд  ставати  та  разом  з
божою помiччю.
   - Њи готовi.  Џочинай,  батьку,  зажинки!  -  загомонiли  на  вiдповiдь
радiснi голоси.
   - I почнемо! -  голосно  промовив  ‡алiзнЯк,  обводЯчи  натовп  орлиним
поглЯдом. - ’реба тiльки благословитисЯ та серпи нагострити...
   - ѓострi! ‚сЯке стебло перехоплЯть!  Ћсь  тут  наскочили  на  будЯки  -
вирвали.
   - ‡ корiннЯм?
   - ѓе, ось в тiм-то й бiда, що хлопцi  гав  наловили,  -  понуро  сказав
Ќеживий. - Ћдного ксьондза з челЯддю тут, у церквi, застукали, ну,  оно  й
оточили сторожею, - вiн показав на церкву. - Ђ всi  лЯхи,  що  на  майданi
були, тiльки-но почули тупiт наших коней, кинулисЯ навтiкача... Ђ  поперед
усiх тiкав пан хорунжий.  Ќу,  мої  хлопцi  полетiли  навперейми,  ловили,
ловили, та головних i не впiймали.
   - Ђ хто тут був?
   - Ћфiцiал митрополита унiатського Њокрицький, протопоп ѓдишицький i пан
комiсар тутешнiй, хорунжий ѓолембицький.
   - ѓе, дiти, шкода, та ще й дуже! - скрикнув ‡алiзнЯк i кинув вiд досади
шапку на землю.
   - ’а цей же Њокрицький i ѓдишицький найлютiшi вороги нашi й  гнобителi,
а ѓолембицький - хоч i молода шельма, та вредна! Ћт їх би  сюди  на  палi!
…х, ви! ™об таких гадин з рук випустити!
   ѓайдамаки нiЯково мовчали.
   - ’а вони зараз же наберуть у сусiднiх панiв замкових команд i налетЯть
сюди на розправу,  -  говорив  ‡алiзнЯк.  -  ѓолембицький  той  боЯгуз,  а
ѓдишицький та  Њокрицький  лютiшi  за  найлютiшого  звiра,  їм  би  тiльки
пiдмогу, то вони помстЯтьсЯ!..
   -  Ћй  батечку,  що  ж  нам  робити?  ЏорЯтуй!  -  заговорили   селЯни,
проштовхуючись крiзь рЯди гайдамакiв i виступаючи наперед.
   - Ђ що ж ви думали тодi, Як вступали в боротьбу з лЯхами та ксьондзами?
Ђдже те, що повтiкали ксьондзи, нiчого не мiнЯє. Ћднаково всiх би лЯхiв ви
не передушили, хтось би утiк та й переказав кому слiд; а коли б  навiть  i
нiхто не втiк, то офiцiал  митрополита  унiатського  не  голка,  одразу  б
кинулисЯ шукати його. Ќу й вiддЯчили б вам...
   - ™о ж нам робити, батьку, Як вiдстоЯти церкву? џк урЯтувати себе?
   - Ћсь поїдете ви - i налетЯть пани.
   - Ћй налетЯть, Як вороннЯ на падло!
   “ натовпi почулисЯ зiтханнЯ, стогiн i зойки.
   - Ћй пропали ж ми, пропали навiки! - заголосили жiнки.
   - ‘лухайте ж! џкщо хочете моєї поради, то не плачте й  не  голосiть,  а
слухайте мого слова! - пiдвищив голос ‡алiзнЯк, i всi навколо замовкли.
   - •оч би ми тут зосталисЯ й зимувати з  вами,  то  церкви  вже  вам  не
вiдстоЯти! ‘амi знаєте, коли в нiй ксьондз  одслужив  мшу,  -  церква  вже
прилучена до унiї.
   - ™о ж, батьку, невже нам  вiддати  її  лЯхам?  -  почулисЯ  з  натовпу
несмiливi голоси.
   -  ‘палити!  -  бовкнув  диЯкон,  гнiвно  стрiпуючи  своєю  розкудланою
головою. - џкщо не нам, то й не їм! ‡алiзнЯк озирнувсЯ в його бiк.
   - Џравдиве слово: спалити церкву та й спекти в нiй проклЯтих лЯхiв, Якi
зазiхнули на наш убогий храм... Ќе тужiть, дiти, настане час, - а вiн  уже
близько, - i засЯють на нашiй землi сотнi й тисЯчi благочесних церков.
   - Џравда, батьку! „обре! ‘лушно! ‘палити церкву! Ќе вiддавати лЯхам!  -
закричали кругом гайдамаки.
   - Ђ вам, дiти мої, - провадив далi ‡алiзнЯк, звертаючись  до  селЯн,  -
скажу Я коротко: Якщо хочете дожити до того щасливого часу,  коли  “країна
виб'єтьсЯ з-пiд лЯдської кормиги, то йдiть до нас у байраки й лiси. ™о вас
тут чекає? ЌалетЯть лЯхи:  половину  з  вас  перекатують,  поглумлЯтьсЯ  з
жiнок, а другу половину, потрiбну їм длЯ обробiтку землi, повернуть у таку
неволю, що її не знесли б i воли пiд'Яремнi. ’ому, кажу вам, iдiть до нас!
‚же увiрвавсЯ терпець по  всiй  “країнi.  “сi  вирiшили  або  вмерти,  або
звiльнитисЯ од лЯхiв i  запанувати  в  своїй  хатi.  ‡апорожцi  пiднЯлисЯ,
звiдусiль збираютьсЯ брати, i сором,  i  ганьба  тому,  хто  не  стане  на
оборону вiтчизни в цей час!
   - Ћрел! ‘лово сказав, Як у око  влiпив!  -  перебили  ‡алiзнЯкову  мову
вигуки гайдамакiв.
   - ’ому, кажу вам, - провадив ‡алiзнЯк, - iдiть у замок; в замку є запас
зброї. Ѓерiть звiдти що треба, озброюйтесь, берiть  усе  своє  добро  i  -
гайда до нас у лiси, а там, Як прийде  час,  -  у  загони,  i  вперед,  на
визволеннЯ вiтчизни!
   - Ђ нашi жiнки й дiти? •то ж боронитиме їх?  -  заговорили  селЯни,  що
стоЯли попереду.
   - ‡ собою берiть! ’ут їм смерть або ганьба,  i  нiхто  не  змiг  би  їх
оборонити. ‘ховаємо їх у лiсах чи переправимо на лiвий берег,  а  Як  мине
бурЯ, тодi вони спокiйно повернутьсЯ у свiй визволений край.
   - ‡года! ’ак, батьку! ‡ тобою! Ќаказуй, що робити! - вiдповiли  в  один
голос селЯни.
   ‡алiзнЯк узЯвсЯ порЯдкувати. ‚iн одiбрав найкмiтливiших iз гайдамакiв i
наказав їм розташуватисЯ на вiдстанi п'Яти верст навколо села на  сторожi,
частину послав разом iз селЯнами в замок, решту залишив  на  майданi,  длЯ
остаточних розпорЯджень.
   - Ќу, пане отамане, а що  робитимемо  з  цим  падлом?  -  звернувсЯ  до
‡алiзнЯка Ќеживий, коли останнi накази було вiддано i гайдамаки з селЯнами
подалисЯ в рiзнi боки.
   - Ђ що ж, не варто на них часу гаЯти, повiсити усiх, та й годi!
   - Њабуть, що й так! - погодивсЯ Ќеживий. -’iльки є тут у мене  один,  з
ним так кiнчати шкода... I заслужив вiн бiльшої кари, та й розпитати  його
про дещо можна!
   - Ђ хто такий?
   - “манський сотник ѓонта.
   - ѓонта? “манський православний козак?
   - Ђвжеж, православний слуга католика! ’аких клЯтих перевертнiв треба ще
гiрше катувати, анiж самих лЯхiв.
   - Ќi, ти цього  не  кажи!  -  заперечив  ‡алiзнЯк.  -  Iншi  -  правда,
перевертнi - запроданцi лЯдськi, а ѓонта - нi. џ багато вже чув про  нього
й давно стежу за ним. Ќа нього можна покластисЯ, душею вiн наш!
   - Ђ тiлом лЯдський?
   - ѓоловне, друже, душа.
   - Ђ Якщо душею управлЯє тiло?
   - ’одi, брате, Якщо у нього в черепку є хоч краплина  мозку,  -  а  всi
кажуть, що розумний вiн, Як сам  ‘оломон,  -  то,  кажу  тобi,  само  тiло
пiдкаже, що пора вже душу до нас повернути.
   - Ђ Якщо нi?
   - ‚тратимо небагато! ™о вiн може про нас розказати? ™о бачив  нас  тут?
Ќу, так про це  й  без  нього  довiдаютьсЯ  лЯхи.  Ђ  Якщо  нам  пощастить
перетЯгти його на свiй бiк, то виграєм багато. “мань у всьому  цьому  краї
найважливiше мiсто... ‡а ѓонтою стоЯть двi тисЯчi  наших  рiдних  козакiв,
Якi всюди пiдуть за ним. ’и знаєш, що означає в дiлi перший успiх?!
   - ’воЯ волЯ, пане отамане! -  промовив  Ќеживий,  нахилЯючи  голову.  -
ђоби, Як знаєш.
   - ѓаразд! - ‡алiзнЯк потиснув йому руку. - ’и ж  тепер  кiнчай  з  цими
недовiрками, а Я пiду до ѓонти. - ‡алiзнЯк повернувсЯ  й  пiшов  туди,  де
сидiв на землi ѓонта iз зв'Язаними руками й ногами.
   Џетро давно  вже  чекав  цiєї  хвилини  й  зразу  ж  пiдiйшов  до  пана
полковника.
   ‡алiзнЯк надзвичайно здивувавсЯ цiй зустрiчi.
   - Џетро? Ђ Як ти тут опинивсЯ? Џокинув домiвку назавжди?
   - Ќi, пане отамане, - вiдповiв  Џетро.  -  ™е  не  назавжди:  за  твоєю
порадою кинувсЯ по допомогу.
   - џк, невже, проклЯтий, насмiливсЯ?
   - ‚ тiм-то й горе, пане отамане!
   ‡алiзнЯк з глибоким обуреннЯм вислухав Џетрову розповiдь,  пообiцЯв  ще
раз навiдатисЯ в село, передав уклiн Џрiсi  й,  попрощавшись  з  парубком,
пiшов до ѓонти.
   ѓонта сидiв похнюпившись i не чув, Як пiдiйшов до нього ‡алiзнЯк.
   - ‡доров, пане ѓонто! - сказав голосно  ‡алiзнЯк.  ѓонта  здригнувсЯ  й
пiдвiв голову.
   - ‡доров! - вiдповiв вiн коротко,  здивовано  глЯнувши  на  незнайомого
козака.
   - Ѓагато чув Я про тебе, пане ѓонто, i давно хотiв  познайомитисЯ,  але
не було нагоди, та ось привiв бог.
   - Ќу, невдалу ж ти вибрав хвилину, - вiдповiв з кривою посмiшкою ѓонта.
- Ќе можу подарувати тобi багато часу...  а  втiм,  сiдай,  поговоримо:  з
добрим чоловiком i перед смертю поговорити любо, а  зустрiнемось  на  тому
свiтi колись i закiнчимо бесiду.
   - Ѓог з тобою, пане сотнику, Я прийшов наказати, щоб  розв'Язали  тебе.
Ћтаман не знав тебе, але Я поручивсЯ, i вiн повертає тобi  свободу.  ѓонта
глЯнув з подивом на ‡алiзнЯка.
   - ѓей, хлопцi, розв'Яжiть пана сотника  й  принесiть  йому  назад  його
зброю! ѓайдамаки, Якi стерегли  ѓонту,  вмить  виконали  наказ  ‡алiзнЯка.
ѓонта розправив плечi й пiдвiвсЯ на ноги. Џодив змiнивсЯ на  його  обличчi
виразом найщирiшої радостi й подЯки.
   - •у, ти, - промовив вiн, вiддихуючись. - Ђ Я вже й  надiю  втратив!  Ђ
знаєш, брате, приємно вдруге на свiт народжуватись! •а-ха! Ћдначе Я тобi й
не подЯкував, спасибi, друже! - вiн з почуттЯм потиснув ‡алiзнЯковi  руку.
- ‘пасибi! ’iльки от, даруй,  пане-брате,  не  знаю  нi  iменi  твого,  нi
прiзвища.
   - Њаксим ‡алiзнЯк.
   - ‡алiзнЯк? - ѓонта здивовано вiдступив на крок. - ‡алiзнЯк? ’о  це  ти
Њаксим ‡алiзнЯк?
   - џ самий, а ти, мабуть, гадав, що вiн на лисого дiдька схожий?
   - Ќу, спасибi ж тобi, пане-брате! - з щирим почуттЯм промовив ѓонта, ще
раз потискуючи ‡алiзнЯковi руку. - Ќехай господь  i  менi  подарує  нагоду
колись вiддЯчити тобi!
   - ‡а цим дiло не стане! - весело вiдповiв  ‡алiзнЯк.  -  Ќастають  такi
часи, коли, може, не одну сотню дукатiв пообiцЯють за мою голову лЯхи й не
одну шибеницю приготують длЯ мого тiла. ’о в разi чого... гм... Якщо  тобi
трапитьсЯ стерегти мене, може... випустиш... ѓа?
   ѓонта опустив голову, й густий рум'Янець  виступив  на  його  смаглЯвих
щоках.
   - Ќу, та що там ще загадувати, -  провадив  весело  ‡алiзнЯк,  поклавши
руку на плече ѓонти. -  •одiм  лишень  та  краще  вип'ємо  чарку  за  твоє
народженнЯ. џ ж тепер i сам не знаю, чи  повитухою,  чи  хрещеним  батьком
тобi доводжусь. ѓей, хлопцi, несiть нам найкращого меду з панського льоху!
   ‚iн обнЯв ѓонту за стан i повiв майданом.
   —ерез пiвгодини вони сидiли вже в просторiй  хатi  за  накритим  чистою
скатертиною столом. Ќа  столi  перед  ними  було  розставлено  хлiб,  сир,
сметану, ЯйцЯ, два олов'Янi пугари й дорогий срiбний дзбан, повний темного
запашного меду.
   Љоли вони попоїли, ‡алiзнЯк налив у пугари меду, подав один з них ѓонтi
й, цокнувшись, звернувсЯ до нього з запитаннЯм:
   - Ќу, пане сотнику, куди ж ти тепер подасисЯ?
   - Људи ж? „о своєї сотнi, в “мань!
   - ѓм... - ‡алiзнЯк повiв бровою. - Ќу, то Я проведу тебе, менi  теж  по
дорозi, а то коли б ти часом не попавсЯ знову  гайдамакам.  Ќалетiли  вони
хмарами, а вашого брата,  надвiрних  козакiв,  ненавидЯть  ще  дужче,  нiж
лЯхiв.
   ‡алiзнЯк замовк на мить i пильно глЯнув на ѓонту, ѓонта понуро мовчав.
   - ‚оно, правда, не можна вину класти на них  за  це,  -  провадив  далi
‡алiзнЯк. - ‚ той  час,  коли  вони  вiддають  життЯ  за  вiтчизну,  -  ви
одгулюєтесь пiд панською ласкою, служите ненависним гнобителЯм-лЯхам!
   Ћстаннi слова ‡алiзнЯковi прозвучали особливо  в'їдливо  й  презирливо.
ѓонта  мовчав  похнюпившись;  на  хвилину  в  хатi  запанувало   напружене
мовчаннЯ.
   - ’Яжкi  слова  твої,  пане  полковнику,  -  заговорив  нарештi  ѓонта,
пiдводЯчи голову. - Ѓагато в них правди,  але  багато  й  гiркоти  зайвої,
несправедливої... Ќе тiльки гайдамакам дорога вiтчизна, не  тiльки  в  них
болить за неї серце. ’а не всi люди однiєї кондицiї. „обре йти в гайдамаки
тому, в кого немає нiчого, крiм буйної голови, а в кого сiм'Я?..
   - —им же заважає сiм'Я? •iба не було на “країнi сiмейних козакiв?
   - Љозакiв, а не гайдамакiв, котрi гасають зграЯми, Як вовки,  лише  длЯ
того, щоб помститисЯ тому чи тому пановi! Џане полковнику, вони  звитЯжцi,
i кожен з нас вважає їх за найславнiших дiтей вiтчизни,  тiльки  ж  усЯкий
чоловiк розумiє, що з їхньої помсти не вийде нiчого, крiм нових жертв.
   ‡алiзнЯк нахмуривсЯ.
   - ’ому й не виходило досi нiчого,  -  промовив  вiн  гнiвно,  -  що  не
знаходилосЯ того, хто об'єднав би їх усiх,  а  Якщо  знайдетьсЯ,  тодi  цЯ
страшна сила обрушитьсЯ своєю жахливою помстою не на окремих панiв,  а  на
всю Џольщу, на весь її державний лад.
   - …х, пане полковнику, - вiдповiв, зiтхнувши. ѓонта, - повiр  менi,  не
тiльки тобi спадало це на думку, та батогом обуха не переб'єш:  хоч  би  й
усi гайдамаки об'єдналисЯ, то нiчого б не вийшло, бо не  той,  пане-брате,
тепер час.
   - —им же теперiшнiй час гiрший за попереднiй? ‚iн кращий, - присЯгаюсЯ,
кращий  у  сто  крат!  -  вигукнув  ‡алiзнЯк  i  заговорив   iз   запалом,
присуваючись до ѓонти: - Џослухай мене, останнЯ година Џольщi вже  вдарила
на небесах, i справедлива вiдплата за дику сваволю її панства вже  ось-ось
має звершитисЯ. Ќад нею сидЯть три сусiди, й кожен тiльки й думає про  те,
Який би урвати собi шматок. †дуть тiльки нагоди, щоб кинутисЯ.
   - Ђле шлЯхта  теж  передбачає  це  i  вже  беретьсЯ  за  розум:  скрiзь
укладаютьсЯ конфедерацiї...
   - Ђ, їхнi конфедерацiї!.. ‚они викличуть у країнi ще бiльше сум'ЯттЯ, а
сум'ЯттЯ тiльки прискорить нашу справу. ’ерпiннЯ народу  вичерпалосЯ  -  в
нього немає нiчого: нi волi, нi хлiба, нi сiм'ї -  нiчого,  крiм  душi,  а
голий дощу не боїтьсЯ. ‚iр менi,  не  сьогоднi-завтра  зчинитьсЯ  страшний
заколот...
   - I кому ми потрапимо пiд руку, той i забере нас,  Як  бунтiвникiв?!  -
мовив з легкою iронiєю в голосi ѓонта й пильно глЯнув на ‡алiзнЯка.
   - Ќi, пане-брате, -  впевнено  заперечив  ‡алiзнЯк  i,  нахилившись  до
ѓонти, заговорив пiвголосом: - џ скрiзь вештаюсь  уже  не  один  рiк.  ‚се
бачу, все чую, все винюхую, й нiщо не приховаєтьсЯ од мене. ’исЯчi очей  i
тисЯчi вух дивлЯтьсЯ й слухають за мене там, де нiкому й на думку не спаде
зустрiти гайдамакiв. I ось що Я  скажу  тобi:  не  сьогоднi-завтра  Џольщу
розiрвуть i роздiлЯть сусiди-друзi,  а  разом  з  тим  одiрвуть  i  нас  i
прилучать до котрогось iз сусiднiх панств. Џодумай сам: коли дiстанемо  ми
бiльше свободи й прав, - чи тодi, коли одiрвуть  нас  з  тими  правами,  з
Якими ми й зараз живемо в Џольщi, тобто з правами пiд'Яремної  худоби,  чи
коли прилучимосЯ ми самi з своєї волi,  до  кого  захочемо,  iз  зброєю  в
руках?
   ѓонта мовчав. “ хатi густiшали сутiнки.
   ‡алiзнЯк говорив далi з наростаючим запалом:
   - Ќе думай, що ми будемо  тодi  зграєю  бунтiвникiв.  Ќi!  ’ут  виросте
страшна, грiзна сила. I тодi приєднаємосЯ ми самi,  до  кого  захочемо,  i
кожен прийме нас з радiстю пiд свiй  протекторат.  ‘кажи,  кому  кориснiше
прийнЯти нас пiд свiй протекторат? ђосiї!!! Џоловина нашого краю вже  там,
ми одної вiри, дiди нашi пiшли з одної землi, край  наш  принесе  i  берег
—орного  морЯ,  найважливiшого  морЯ  длЯ  ђосiї,  i  бувалi,  обстрiлЯнi,
безстрашнi вiйська. ‚се це розумiють i там, - ‡алiзнЯк  показав  рукою  на
пiвнiч, - а тому й дадуть нам найбiльше прав i привiлеїв. Ђ  до  кого  нам
найкраще прилучитисЯ? „о ђосiї, i бiльше нi до кого!  ’ам  половина  нашої
розшарпаної  вiтчизни,  там  нашi  брати,  там  серце  наше,  наше  славне
‡апорожжЯ...
   “ хатi стало поночi.
   ‘лова ‡алiзнЯка лилисЯ й лилисЯ, викликаючи перед ѓонтою образи  давнiх
гетьманiв:  здавалосЯ,  вони  випливали  з  сивої  пiвтемрЯви  й,   грiзно
блиснувши очима, знову тонули в  нiй.  џкийсь  червонуватий  вiдблиск,  ще
кволий,  але  дедалi  Яскравiший,   починав   пробиватисЯ   в   хату,   та
спiврозмовники, далеко ширЯючи палкою уЯвою, не помiчали нiчого...
   ѓонта мовчав; у темрЯвi  важко  було  роздивитись  його  обличчЯ,  але,
судЯчи з переривчастого диханнЯ, видно було, що  його  глибоко  схвилювали
слова ‡алiзнЯка.
   - …х, друже, все це було б так, - промовив  вiн  нарештi  з  придушеним
зiтханнЯм, - коли б можна було довести дiло до кiнцЯ! Ђ повстаннЯ наше, Як
i ранiше бувало, на самому початку придушать лЯхи.
   - Ќiколи! - грiзно в гукнув ‡алiзнЯк, гримнувши кулаком по столу. -  ’о
були повстаннЯ, що їх пiдiймали незначнi ватажки гайдамацькi, вiдомi  лише
сотнi-другiй козакiв, тому й повставали мiзернi купки люду i лЯхам неважко
було їх придушити, а тепер пiднiметьсЯ iнше повстаннЯ - всiєї землi нашої,
всього знедоленого панами народу... Џовстане, кажу тобi, всЯ “країна!
   ѓолос ‡алiзнЯка зазвучав глухо  й  грiзно,  а  очi  його,  в  червоному
вiдблиску, що наповнив хату, спалахнули лиховiсним вогнем.
   - I лише тi козаки, котрi продалисЯ панам...
   - ‡ажди, спинисЯ! - перебив його ѓонта, здiймаючи  руку.  -  Ќе  квапсЯ
кинути в товаришiв тЯжким докором: згадай тiльки, Як глумилисЯ запорожцi з
реєстрових козакiв, а Яку вони подали допомогу Ѓогдановi, i чи був би  без
них визволений наш нещасний край?
   Џридушений стогiн вирвавсЯ з грудей ‡алiзнЯка.
   - Ђле старшина  їхнЯ,  старшина?!  -  прошепотiв  вiн,  задихаючись  од
хвилюваннЯ й не маючи сили закiнчити фразу.
   - ‘таршина їхнЯ тут, - гордо промовив  ѓонта,  вдаривши  себе  рукою  в
груди, й додав твердо: - Ђ Як прийде слушний час, тодi  всi  узнають,  хто
такий ѓонта!
   - „руже, брате мiй! - вигукнув ‡алiзнЯк i, схопившись з мiсцЯ,  стиснув
ѓонту в своїх могутнiх обiймах.
   џкусь хвилину  в  кiмнатi  тривало  мовчаннЯ,  що  переривалосЯ  тiльки
козацькими поцiлунками.
   - „е бачитись можна? - промовив нарештi уривчасто ‡алiзнЯк.
   - “ моєму селi, в ђозсiшках, - вiдповiв ѓонта, - люди  вiрнi...  тiльки
перемiнити трохи одЯг... довгу бороду... абощо...
   - ѓаразд, побачимось!.. ‚iр же й надiйсЯ. ‡алiзнЯк потиснув руку ѓонти.
   ѓон а одвернувсЯ до вiкна, щоб приховати хвилюваннЯ, Яке його  охопило,
й тiльки тепер побачив червону заграву, що заливала всю хату.
   - ™о це? Џожежа? - промовив вiн, швидко обертаючись до ‡алiзнЯка.
   - Њабуть, церкву запалили! - вiдповiв той.
   Ћбидва приЯтелi мовчки вийшли з хати й спинилисЯ коло дверей.
   Љартина, Яку вони побачили, тЯжко вразила їх своїм глибоким,  безмовним
драматизмом.
   ’иха нiч уже вкрила село.
   Џосеред майдану рiвно й тихо, неначе полум'Я величезної свiчки,  палала
церква, освiтлюючи все навколо червоним сЯйвом. “весь майдан  був  забитий
людьми:
   хто, припавши обличчЯм до землi, неначе завмер у молитвi,  хто  голосно
ридав, здiймаючи руки до неба, а хто стоЯв мовчки,  понуро,  не  одриваючи
поглЯду вiд своєї старої церкви, коло Якої вони виросли; постарiлись, коло
Якої збиралисЯ вмирати, а тепер мусили спалити своїми руками.
   Џонуро стоЯли збоку гайдамаки,  далi  видно  було  вози  iз  селЯнським
збiжжЯм, з жiнками й дiтьми, що сидiли зверху.
   - Ћт до чого дожили  ми  на  нашiй  землi,  -  з  глибоким  хвилюваннЯм
промовив ‡алiзнЯк, простЯгаючи руки  до  палаючої  церкви.  -  ‘вої  убогi
свЯтинi ми змушенi палити власними руками, щоб вони не дiсталисЯ  на  глум
лЯхам! Ћ, нехай же вони горЯть, нехай горить усЯ “країна вiд краю до  краю
з ‡апорожжЯм, з козаками, з старцЯми й нерозумними дiтьми!  Ќехай  згорить
усЯ, нехай розвiєтьсЯ попелом, щоб її й iменi не лишилосЯ на свiтi.



   IX

   “ той час “мань була центром  величезних  володiнь  київського  воєводи
‘iлезiЯ Џотоцького; ключ цих володiнь захоплював пiвденно-захiдну  частину
Љиївської губернiї i майже  всю  Џодiльську.  “мань  була  тодi  невеликим
мiстечком, резиденцiєю  комiсара-губернатора,  але  ЯвлЯла  собою,  Як  на
тодiшнi засоби оборони, добре укрiплений  пункт,  що  служив  оплотом  длЯ
всiєї навколишньої шлЯхти, i вона поспiшала будувати собi в “манi  будинки
й переїжджала туди з  своїх  маєткiв,  пiд  захист  мiцних  стiн,  башт  i
губернаторських корогов.
   “мань сидiла мiцним гнiздом на  невеликому  узвишшi,  що  лежало  серед
безмежної рiвнини. ‡ахiдний бiк цього узвишшЯ обривавсЯ стрiмкими скелЯми,
а схiдний спускавсЯ  м'Якими  схилами  до  болотистого  ставу,  що  огинав
узвишшЯ з пiвднЯ. ’ой став прилЯгав до ѓрекового лiсу й вiдокремлював його
вiд мiста. ‘еред лiсу з-пiд камiннЯ й скель пробивалисЯ джерела  прозорої,
холодної води й  наповнювали  грайливими  струмками  водоймище  ставу.  –i
джерела давали воду й мiстечку, Яке не  мало  на  огородженому  частоколом
теренi анi цистерн, анi колодЯзiв.
   ”ортецЯ була обкопана широким i глибоким  ровом,  а  насип  увiнчувавсЯ
високим подвiйним частоколом. ’ой  частокiл  складавсЯ  з  окутих  залiзом
загострених дубових  колод  i  оперiзував  мiсто  неправильним  видовженим
овалом, що розтЯгсЯ по  самiй  вершинi  узвишшЯ.  ‡  боку  степу  в  цьому
частоколi  збудованi  були  двi  укрiпленi  рогатками  брами,  з  мiцними,
кованими залiзом ворiтьми i з зубчастими вгорi бiйницЯми, звiдки  дивилисЯ
в поле гармати. ‡а першою брамою  одразу  починавсЯ  невеликий  майдан;  в
кутку його ховаласЯ за великим будинком ратушi, за крамницЯми й магазинами
длЯ iноземних купцiв зубожiла,  похила  православна  церква,  а  в  центрi
майдану гордовито й бундючно височiв кафедральний собор,  що  прилЯгав  до
щойно побудованого колегiуму, вiдданого пiд  опiку  базилiанських  ченцiв.
Џросто напроти брами, в  протилежному  од  церкви  кутку,  була  єврейська
школа. ‚iд цього майдану змiїлисЯ тiснi й кривi вулицi до  самої  фортецi,
переплiталисЯ й сходилисЯ знову коло другого ще меншого майдану, де  стоЯв
костьол. Џомiж цими двома майданами,  на  самiй  вершинi  узвишшЯ,  грiзно
височiв губернаторський замок, огороджений також  подвiйним  частоколом  з
чотирма нарiжними баштами; вони були одноповерховi, але своїми  зубчастими
вiнцЯми здiймалисЯ  над  шпилЯми  костьолiв  i  дивились  далеко  в  степ.
ѓубернаторський  замок,  з  високою  гонтовою   покрiвлею,   ЯвлЯв   собою
одноповерхову довгу будiвлю iз загнутими у  виглЯдi  лiтери  "ѓ"  кiнцЯми,
його  оточували  праворуч  i  лiворуч  флiгелi  й  прибудови,  серед  Яких
вирiзнЯласЯ похмурим виглЯдом i гратчастими вiкнами кордегардiЯ. Ќевеликий
дворик був вимощений плитами вапнЯку. ‡а губернаторським палацом  тЯгсЯ  у
видолинок густий, добре виплеканий сад з невеликою штучною сажавкою на днi
балки; та сажавка живиласЯ дощовою й привозною водою iз ставу, вiддаленого
од мiста на двi версти. ‘аме мiсто, що складалосЯ переважно з  єврейського
населеннЯ, не мало садкiв i красувалосЯ тiльки гостроверхими черепичними й
гонтовими покрiвлЯми;  але  передмiстЯ  його,  ’уркiв,  що  тулилосЯ  коло
пiднiжжЯ гори, поблизу ставу, за частоколом, тонуло в  зеленi  садкiв,  що
позливалисЯ в мальовничi заростi. –ього лiтнього  днЯ  в  губернаторському
замку була особлива метушнЯ: з-пiд усiх навiсiв, стаєнь, повiток та  iнших
господарчих будiвель виглЯдали кузови й дишла  колимаг,  каруц  i  бричок,
Якi, певно, не вмiстились у повiтках. Iз стаєнь чути було голосне iржаннЯ.
Љоло довгих Ясел i возiв, нарихтованих сiном i вiвсом,  стоЯли  рЯдами  на
прив'Язi чудовi конi.
   ѓуртки стайничих i челЯдi, мабуть, приїжджої, лiниво грiлисЯ на  сонцi,
перекидаючись грубими жартами, теревенЯчи, проте iнколи  в  їхнiй  розмовi
можна було вловити натЯк на те, що пани їхнi  чимось  стривоженi  й  що  в
замку щось має вiдбутисЯ.
   ˜ум, гамiр, iржаннЯ коней, гавканнЯ  собак,  добiрна  лайка  i  брЯзкiт
ножiв, що долiтав з пекарнi, здавалосЯ, висiли в повiтрi.
   “ просторому  залi  губернаторського  палацу,  прикрашеному  гербами  й
портретами графiв  Џотоцьких,  було  людно  й  гамiрливе.  ‘еред  молодого
лицарства, Яке виблискувало пишнотою  вбраннЯ  й  зброї,  були  й  почеснi
вельможi:  губернатор  лисЯнський  Љшемуський,  коронний   обозний   €осиф
‘темпковський, начальник  барських  конфедератiв  полковник  Џулавський  i
настоЯтель  базилiанського  монастирЯ  плебан  Ѓаєвський.  ‘ам   господар,
Њладанович,  сидiв  на  графському  крiслi,  що   стоЯло   на   невеликому
пiдвищеннi, пiд балдахiном, на взiрець трону.
   •оч обличчЯ  гостей  пiслЯ  доброго  снiданку  й  випитого  вина  сЯЯли
веселощами, а очi блискали одвагою,  хоч  у  легкiй  розмовi,  пересипанiй
жартами й смiхом, звучало безтурботне молодецтво, проте одразу було видно,
що шлЯхта зiбраласЯ не заради бенкету, а в серйознiй справi.  –е  зiбраннЯ
нагадувало сеймик, Який з'їхавсЯ у зв'Язку з наближеннЯм грiзних подiй.
   - џ одержав, Ясновельможне й пишне лицарство, - звернувсЯ  до  зiбраннЯ
лисЯнський губернатор Љшемуський, - од свого  патрона  й  мецената,  кнЯзЯ
џблонов-ського, повiдомленнЯ, що посол московський поставив нашому крулевi
вимогу, щоб права схизматiв були прирiвнЯнi до прав католикiв i мало не до
прав нашого славного, першого в усьому свiтi шлЯхетства.
   Џочувши  останнi  слова,  гостi,   представники   старшого   поколiннЯ,
гордовито стрiпнули чупринами й розправили пишнi вуса, що спускалисЯ аж на
груди, а молодь, узЯвшись пiд боки, почала пiдкручувати вгору свої вусики.
   - I кажуть, - провадив  далi,  пiдкреслюючи  слова,  Љшемуський,  -  що
король уже пiдписав декрет, продиктований московським послом.
   - Џобий мене перун, а бiльше терпiти такого запроданцЯ,  Як  наш  круль
ЏонЯтовський, не можна, - спалахнув полковник  Џулавський.  -  Ќе  питаючи
згоди сейму, видає королiвськi декрети,  Якi  заборонЯють  насильства  над
схизматами й дозволЯють їм одбирати назад усi церкви й церковне  майно  та
ще й вiдновлювати свою  iєрархiю  за  допомогою  переЯславського  єпископа
ѓервасiЯ.
   - Ћ sancta mater! - обуривсЯ плебан Ѓаєвський.  -  Ќевже  ж  горда  ђiч
Џосполита  пiдкоритьсЯ  цьому  обурливому  декрету?  Ќевже  ж   благородне
лицарство зрадить заповiти вiтчизни? Ђдже мiсiЯ Џольщi - схилити весь свiт
пiд стопу найсвЯтiшого папи... i раптом наша славна ђiч, внаслiдок  зради,
змушена буде вiдхилитисЯ вiд призначеного їй шлЯху?
   - Ќiколи! „овiку! ‘мерть зрадникам! ‡агибель  схизматам!  -  закричала,
брЯзкаючи зброєю, молодь.
   - Ђвжеж, цього безумства допустити не можна, -  рiзким,  сухим  голосом
заговорив пан ‘темпковський, - це, не кажучи вже про релiгiйнi мiркуваннЯ,
додало б зухвальства хлопам, i вони чинили б iще бiльший опiр нашiй  волi.
Ђ хлоп мусить бути нiмим рабом, пiд'Яремним бидлом, тому  що  бог  створив
його длЯ чорної роботи й длЯ послуг шлЯхтi i нiчого не  дав  йому  з  нами
рiвного, крiм душi.
   - џк бога кохам, - мовив на це Њладанович. - џсновельможний пан обозний
сказав велику iстину: тiльки тодi ми, шлЯхетне лицарство, будемо  спокiйнi
й край процвiтатиме, коли всi хлопи забудуть свою схизму  i  за  допомогою
католицького духiвництва визнають  над  собою  нашу  владу,  коли  вони  з
молоком матерi всмоктуватимуть вiрнiсть i покору нам.
   - Ђ цi  декрети  збунтують  непокiрних  хлопiв,  -  обiзвавсЯ  хорунжий
неми-рiвського графа, молодий i  ставний  Љребс.  -  џ  був  нещодавно  на
‘мiлЯнщинi, то там уже почалисЯ заворушеннЯ серед бидла.
   - “ мене на “манщинi тихо... ‚ мене не  писне  й  миша!  -  хвальковито
мовив Њладанович.
   - Ђ в нас, на Џодiллi, - докинув полковник Џулавський, - з'ЯвилисЯ були
банди розбiйникiв-гайдамакiв, але ми спiльними силами  стерли  їх  з  лицЯ
землi, знищили. Њало хто врЯтувавсЯ втечею!
   - ‘мерть схизматам! ‡агибель москалЯм! - задерикувато  крикнуло  кiлька
молодих голосiв.
   - Ћ, цЯ єресь! - вигукнув у  фанатичному  озлобленнi  молодий  ксьондз,
недавно висвЯчений на плебана, i схопивсЯ руками за голову. -  Њало  того,
що вона вперта у своїй темнотi,  вона  спокушає  ще  й  прийнЯтих  у  лоно
католицької церкви дiтей: тi, хто народивсЯ й вирiс у римсько-католицькому
обрЯдi, зраджують його й переходЯть знову в схизму!
   - Ђ головне, - додав Њладанович, - цЯ псЯ крев дає Якесь право сусiднiй
ђосiї заступатисЯ за одновiрцiв. Sapristi. ’исЯча дЯблiв! Ћд цих  втручань
тхне погрозою!
   - Ћтож-то, - вигукнув Џулавський, - його мосць висловив саму суть...  “
залi почулосЯ глухе ремство й брЯзкiт палашiв та щабель об пiхви.
   - ‚iдтодi, - провадив далi полковник, - Як зрадник Ѓогдан, за допомогою
клЯтих хлопiв i розбiйничого гнiзда запорожцiв, одiрвав  од  нас  половину
“країни й прилучив її до Њоскви, вiдтодi цЯ держава стала швидко  зростати
в своїй силi й тепер розрослась у  величезне  царство,  стала  iмперiєю  й
загрожує поглинути нас...
   - Ѓоже всесильний! - заволав у релiгiйному екстазi Ѓаєвський. -  Ћдведи
вiд нас цей жах!
   - Oremus domine! - простогнав ксьондз, склавши руки й  звiвши  до  неба
очi.
   - ’епер нам треба подумати, панове добродiйство, Як дати вiдсiч  ђосiї,
- знову заговорив Џулавський.
   - Ќе тiльки вона точить на нас зуби, - докинув Њладанович, -  є  в  нас
iще два добрих сусiди: австрiєць i пруссак... ’i теж  ждуть  не  дiждутьсЯ
нашої загибелi.
   - ѓрiм i блискавка! - крикнув ‘темпковський. - Њи самi  того  пруссака,
Як тевтонського рицарЯ, пустили в Џомеранiю й вiддали йому кращi провiнцiї
даром... вiдрiзали себе од Ѓалтики, ми самi своїми руками занапастили своє
велике королiвство й вигодували на себе ж удава!
   - ЏроклЯттЯ тим, хто потурав цьому!  -  вигукнув  хтось  похмуро  серед
пишної молодi, i  цей  прокльон  примусив  усiх  неприємно  здригнутисЯ  й
замовкнути.
   - Џроте, хоч i Як це гiрко, - зiтхнув по довгiй паузi Љшемуський,  -  а
все ж таки, на мою думку, нам безпечнiше  бути  в  кiльцЯх  того  удава...
ЏруссiЯ прагне протистати зростаючiй могутностi ђосiї, i їй союз з нами на
руку... Њоже, потiм i в пруссакiв з'ЯвлЯтьсЯ хижацькi iнстинкти, але тепер
iнтереси Џруссiї й Ђвстрiї, звичайно, суперечать намiрам ђосiї, а тому наш
iнтерес  шукати  з  ними  спiлкуваннЯ   проти   москалiв...   –е   iнтерес
благородного лицарства й країни, а круль ЏонЯтовський про це  не  думає  й
має намiр iти на поступки Њосковiї...
   - ‡радник! ѓеть його до всiх дЯблiв! -  заревло  лицарство,  потрЯсаючи
кривулЯми й тупаючи ногами.
   - Ђвжеж... справдi, - мовив ‘темпковський,  -  це  зрада...  Ђле  що  ж
робить сейм? ‚ерховна влада в нього, а не в ЏонЯтовського: давно вже панує
в нас золота свобода й знищено будь-Яку владу королЯ.
   - Ђ Якщо дiйсно з боку Љорони помiтне бажаннЯ порушувати нашi  верховнi
шлЯхетськi права, то скликати негайно ж сейм i пiдрiзати королевi крила!
   - ’ак, це треба вчинити Якнайшвидше, - погодивсЯ Њладанович.
   - ‘повiстити наших патронiв i магнатерiю негайно, - додав Љшемуський.
   - –ього мало! - сказав Џулавський. - ‘ейм, звичайно, не попустить вiжок
королевi, але ЏонЯтовський може випросити в ђосiї допомогу...
   - Ќевже до цього доживе ђiч Џосполита? - скрикнув схвильовано плебан i,
затуливши руками обличчЯ, похилив голову, плечi його тихо  здригалисЯ  вiд
стримуваних ридань.
   ™ире горе плебана вразило всiх у саме серце.  ‘тарi  провели  рукою  по
очах, а молодь, прикусивши губи, похмуро втупила очi в дубову з  Ясеновими
квадратами пiдлогу. ’Яжкi зiтханнЯ  почулисЯ  в  пишному  залi  й  гнiтюче
повисли над лицарством. Џонуре мовчаннЯ тривало довго.
   - ѓаньба, ганьба,  -  лиховiсне  промовив  нарештi  Џулавський.  -  Ђле
впадати в одчай нам iще нема чого: поки в наших жилах  тече  старопольська
кров,  поки  в  юнакiв  наших  горЯть  одвагою  очi,  поки   нас   захищає
благословеннЯ  папи  -  Џольща   не   згине!   Ќайкращi   сини   вiтчизни,
найблагороднiшi i найславнiшi лицарi, заклали  вже  конфедерацiю  в  Ѓарi.
’уди з'їжджаєтьсЯ все шлЯхетство польське iз зброєю й з своїми  командами,
пiд прапор золотої волi шлЯхетської й незалежностi нi вiд кого.
   - ‚iват! Ќєх жиє! -  вигукнули  всi  присутнi,  охопленi  бадьорiстю  i
надiєю.
   - Ќєх жиє! - пiдхопив полковник.
   - ’iльки треба дружно стати всiм i вкрити конфедерацiЯми всю Џольщу.  “
королЯ вiйськ немає, сейм нiколи не дозволить йому посполитого  рушеннЯ...
Ђ  в  нас   зберетьсЯ   кiлька   десЯткiв   тисЯч   безстрашних   гусарiв,
левiв-драгунiв i тигрiв-латникiв...
   - ‘лавне лицарство! - урочисто виголосив Њладанович. -  џ  вiдкриваю  в
“манi нову конфедерацiю й запрошую пiд свiй стЯг, у  замок,  всiх  славних
героїв, звитЯжних захисникiв ойчизни.
   - Њи з вельможним паном ладнi голови покласти за нашу кревну матку,  за
велику Џольщу! - гукнули всi в один голос i  витЯгли  з  пiхов  шаблi,  що
сЯйнули холодним блиском лез.
   -  “  всiх  конфедерацiй  повинно  бути  одне  гасло,  -  пiднiс  голос
Џулавський. - Џроти королЯ i за єднiсть Џольщi, за пануваннЯ  католицизму,
за винищеннЯ з корiннЯм схизми й непокiрних схизматiв.
   - ’ак, - пiдтвердив ‘темпковський. - Љраще  впертих  винищити  всiх  до
єдиного й заселити пустелю мирними рабами, анiж допустити спокусу.
   “ той час, коли  в  залi  дебатувалисЯ  серйознi  полiтичнi  питаннЯ  й
обмiрковувалисЯ невiдкладнi в даний момент заходи, дамське товариство,  не
таке численне, Як чоловiче, провадило бесiди в просторих салонах замку про
свої  iнтереси,  про  новi  моди,  що   приходили   на   змiну   колишнiм,
старопольським, про майбутнi шлюби,  про  скандальну  хронiку  магнатських
дворiв... ’а проте злоба днЯ не давала спокою й прекраснiй статi:  говiркi
цокотухи раз у раз переривали свої улюбленi теми й переходили до тривожних
питань, Якi стоЯли й перед очима безтурботних красунь,  жахаючи  їх  своєю
незбагненнiстю.
   - ‚ам добре, кохана панi, - говорила уманськiй губернаторшi, зiтхаючи й
вiдсапуючись, товста, аж одутла,  панi  Љшемуська.  -  “  вас  неприступна
фортецЯ, велика команда, та ось  iще  й  конфедерати  прибудуть;  вам  тут
безпечно, а наш замок i порiвнЯти з вашим не можна - адже кругом  бунтiвнi
села та гайдамацькi розбiйницькi кублища по непролазних пущах, байраках...
   - ’о ви, моЯ люба, переходьте до нас, - ласкаво запропонувала †енев'єва
Њладанович,  Яка  своєю  худорлЯвiстю  i  французьким  убраннЯм  становила
цiлковиту протилежнiсть џдвiзi Љшемуськiй.
   - Ћй панi! •iба це можна? Њiй же малжонок  -  губернатор  усього  ключа
маєтностей кнЯзЯ Ћлександра, то хiба йому гонор дозволить  покинути  кнЯже
добро напризволЯще в тривожний час?
   - ’ак, так... џ не подумала. Ђле його мосць пан Ђндрiй  може  збiльшити
свою команду, запросити навколишню шлЯхту... ‡амок у  панства  надiйний  i
мiцний...
   - Њене не так турбує й напад, Як серце  гризе  туга...  ‚ельможна  панi
оточена такою чудовою родиною... ‘естра  панська,  панi  Џаулина,  завiдує
всiм господарством i завiдує досконало. ‘тарша дочка,  „оротеЯ,  красою  й
едукацiєю чарує серцЯ  пишного  юнацтва...  џ  чула,  що  вже  й  долЯ  її
незабаром має звершитисЯ.
   - “се ще в божiй волi й ласцi, - вiдповiла мати,  але  щаслива  усмiшка
виказала її родинну таємницю.
   - Ќу, а друга ваша дочка, ‚еронiка, хiба не гордiсть, не  щастЯ  сiм'ї?
ђозумом i розвитком  вона  з  будь-Яким  офiцiалом,  навiть  iз  сенатором
посперечаєтьсЯ!
   - ђозумна, розумна... правда, - розчулено погоджувалась панi †енев'єва.
- I батьковi допомагає... ‘лово гонору.  ‚iн  часто  кличе  її  на  пораду
навiть у важливих справах, а ще Љазимирик мiй - таке славне дєцко.
   - Ћт бачите, скiльки  радостi  й  утiхи!  Ђх,  дiти  -  це  таке,  таке
блаженство, з Яким би всi злигоднi забулисЯ! - зiтхнула тЯжко й сумно панi
џдвiга.
   - Ї в Ясної ж панi дочка ’еклЯ чарiвна! I скоро...
   - ’еклЯ - не дочка... - перебила Љшемуська й судорожно вхопиласЯ  рукою
за груди, немов бажаючи стиснути охоплене тугою серце.
   - •iба в панi не було дiтей? - здивуваласЯ Њладанович.
   - Ѓули, - похмуро вiдповiла Љшемуська.
   - I померли?
   - He треба... не треба про це, - з болем вирвалосЯ  в  панi  џдвiги,  й
вона, затуливши хусткою очi, поквапно пiдвеласЯ, щоб приховати вiд цiкавих
поглЯдiв своє затаєне горе.
   Ђ в  саду,  коло  невеликої  штучної  сажавки,  обкладеної  камiннЯм  i
обсадженої квiтками, нудилисЯ в самотинi красунi панни: вони чекали пишних
лицарiв, але їх усе ще затримували в залi.
   ‚еронiка Њладанович стоЯла  на  мiсточку,  перекинутому  через  ставок,
порЯд з ’еклею Љшемуською. Ћбидвi панни мовчки вдивлЯлисЯ в прозорi  води,
де по золотистому дну пропливали силуети лЯщiв i коропiв,  Якi  то  поволi
збиралисЯ цiлими зграйками, то прожогом кидалисЯ один  поперед  одного  на
поживу... Ђ поживу - шматочки хлiба, кидала старша Њладанович, „оротеЯ, що
сидiла з двома паннами на мармуровiй лавi коло самого берега. Ќедалеко вiд
них плавали два чорнi лебедi,  зграбно  вигинаючи  свої  довгi  шиї;  вони
ловили шматочки хлiба, крихти вiд Яких перепадали рибам.
   Џогода стоЯла чудова; кучерЯвi верби, що  обступили  ставок,  звiшували
над дзеркальним плесом своє поникле гiллЯ, вже побризкане  золотом  першої
осенi, й надавали всiй картинi елегiйно-сумовитої чарiвностi. –ей  настрiй
передававсЯ й паннам, Якi поринули в невеселi думи.
   - Ђ чому не всi сюди з'їхались? -  перервала  нарештi  мовчанку  ’еклЯ,
одвернувши зашарiле личко од ‚еронiки.
   - џк - не всi? - здригнулась  ‚еронiка,  вiдiрвана  цим  запитаннЯм  од
своїх
   дум.
   - Ђ так, декого немає, - зовсiм знiЯковiла ’еклЯ,  стримуючи  непрохане
зiтханнЯ.
   - A! Parbleu! ’и говориш, певно, про пана ”елiкса? Ђ Я  й  не  збагнула
вiдразу... Њи його ждали ще вчора... Ќе розумiю, що його могло  затримати?
Ѓатько не давав йому нiЯких доручень, а вiдпустив минулого  тижнЯ  в  його
посесiю, але пан ѓолем-бицький ще вчора мав повернутисЯ, - вiн же хорунжий
тутешньої команди.
   - ’о з ним, мабуть, трапилось нещастЯ!  -  ’еклЯ  поблiдла  й  зупинила
перелЯканий поглЯд на ‚еронiцi.
   - Ѓоронь боже! Џросто  затримавсЯ  в  своїх  справах,  покладаючись  на
батькову добрiсть.
   - ’о йому, виходить, не цiкаво було... побачитисЯ... ну... з  тими,  що
з'їха-лисЯ...  послухати  раду,  -  промовила  ображеним  тоном  ’еклЯ   й
закопилила губки.
   - ЊоЯ кохана! - обнЯла її ‚еронiка. - Џрилетить ще Ясний сокiл,  не  на
один же день з'їхалосЯ пишне лицарство, дорогi гостi!
   Џанни, що сидiли на лавi, врЯди-годи перекидалисЯ словом: усiх  гнiтило
грiзне передчуттЯ неминучого лиха.
   - “ нас на Џодiллi ще гiрше, - говорила худа,  безбарвна  панна,  часто
зiтхаючи  й  зводЯчи  до  неба  блiдо-сiрi  очi.  -  ’ут  не  вiдчуваєтьсЯ
небезпеки, а тому й дихати вiльнiше, а в нас щоднЯ страх.
   - ’а в вас  же  конфедерацiЯ,  сила  славного  лицарства,  -  промовила
життєрадiсна, червонощока „оротеЯ. - •iба пiд охороною їхнього  меча  може
бути страшно? Ђ де з'їжджаєтьсЯ лицарство, там стiльки забав,  бенкетiв  i
веселощiв!
   - Ќе кажи так, панно! ‡олота молодь гасає по навколишнiх селах,  грабує
та палить їх... а то бавитьсЯ полюваннЯм, а коли й зберетьсЯ на бенкет, то
не знає мiри буйному пиЯцтву.
   -  Ћх,  цi  бойовi  бенкети!  -   простогнала   третЯ   панна,   повна,
молдаванського типу брюнетка. - •iба там може  зародитисЯ  нiжне  почуттЯ?
‘аме тiльки звiрство.
   “ цей час до панни пiдiйшов хорунжий уланської корогви молодий i гарний
брюнет Љребс.
   - Џанно ‚еронiко! - окинув вiн поглЯдом панЯнок. - ‰ого Ясна мосць, пан
губернатор, просить до себе свою дочку.
   „iвчата здригнулисЯ  вiд  несподiванки  й  прибрали  поетичнi  пози,  а
обличчЯ їхнi осЯЯли чарiвнi усмiшки.
   - Ѓатько кличе? - зашарiласЯ ‚еронiка.
   - ’ак, Ясна панно.
   - џ зараз.
   ‚еронiка збiгла з мiсточка й квапливо пiшла на гору,  до  замку;  Љребс
ледве встигав за нею.
   - Џанна неначе гiрська сарна, - говорив вiн, - кручi їй - не кручi.
   - Ќу Якi ж це кручi? - засмiЯласЯ ‚еронiка. - Џагорки, та й годi! ’о  в
вас на Џодiллi гори iз скелЯми та урвищами.
   - џ певен, що панна злетiла б i на  скелi,  й  на  бескиди,  мов  легка
пташка.
   - Ћго! –е пан грабЯ' привчив свого хорунжого до таких комплiментiв?
   - Ќi, патрон мiй суворий, але сама панна  мимохiть  викликає  захопленi
похвали... може, й недоречнi... але, падам до нiг, -  вiд  них  утриматись
неможливо... џ вперше у життi зустрiчаю дiвчину з такою освiтою,  з  таким
знаннЯм не тiльки мов та iсторiї, але й усiх iнтересiв нашої вiтчизни.
   - Џан перебiльшує. Iсторичнi й державнi  мої  студiї  обмежуютьсЯ  лише
життєписом  королiв  польських  i  розправами  про  ‹юблiнську   унiю   та
Ѓрестський собор. ’а ще газетою ‹ускiни. Џравда, Я плакала,  коли  читала,
Як королЯ ЏопелЯ їли мишi, й жадiбно вивчала напам'Ять  цiлi  сторiнки  не
тiльки з життЯ королiв, але навiть iз житiй свЯтих, але хiба ж це знаннЯ?
   - Ћт Якби й нашi мудрецi так думали, то не наробили б помилок,  за  Якi
розплачуютьсЯ цiлi поколiннЯ кров'ю, а рiдна країна, знесилена  боротьбою,
на наших очах гине.
   - Ћ? ’ак i Я  скажу,  -  здивовано  блиснула  очима  ‚еронiка.  -  џкби
бiльшiсть  нашого  славного  шлЯхетства  так  благородно  думала,  Як  пан
хорунжий, то ще й тепер можна було б урЯтувати нашу отчизну.
   Љребс шанобливо вклонивсЯ, i  вони  зайшли  до  парадного  залу.  ‘еред
гостей тепер  з'ЯвилисЯ  француз  iнженер  ˜афранський,  Якого  Њладанович
запросив  обмiрЯти  й  спланувати  церковнi  землi,  одведенi   пiвтораста
костьолам,  переробленим  iз  православних  церков,  та  полковник   Ћбух,
начальник надвiрної козачої мiлiцiї.
   - ‚еронiко, - звернувсЯ до дочки Њладанович,  -  чи  багато  в  нас  на
складi, що в покої команди, заготовлено вiйськових припасiв?
   - ‘iдел, чапракiв, бердишiв i кривуль досить... - вiдповiла ‚еронiка, -
вистачило б на кiлькасот лицарiв, а рушниць i пищалей майже немає  зовсiм,
та й свинцю i пороху дуже мало.
   - C'est juste! џ так i казав, - нiби зрадi⠘афранський, почувши  слова
дiвчини. -Ѓагато зброї длЯ кiнноти, а длЯ пiхоти й гарнiзону  -  нiчого...
Rien! ЋборонЯтиме ж мiсто не кавалерiЯ... а пiхота... џ тому й прошу,  щоб
заздалегiдь запасти Якнайбiльше пороху, свинцю, Ядер, картечi,  рушниць  i
хоч три-чотири гармати... “ нас їх зовсiм мало; крiм  того,  Я  просив  би
вашу мосць надбудувати замковi башти, щоб з них  можна  було  обстрiлювати
через частокiл i через брами околицi.
   - Ћй, ой, cher monsieur, ви мене хочете зруйнувати! ’а на це ж потрiбна
сила фошей!.. џ напишу спершу своєму принципаловi. ”ранцуз уклонивсЯ.
   - Ќi, хай вельможний пан менi дарує, - втрутивсЯ Џулавський,  -  але  в
таких серйозних питаннЯх i  в  такий  тривожний  час  треба  дiЯти,  а  не
листуватисЯ.
   - ‡вичайно, - пiдтримав його Љшемуський.
   - ’им бiльше, тату, - додала ‚еронiка, -  що  мова  йде  про  захист  i
врЯтуваннЯ графського добра й маєтностей, берегти Якi нас i поставлено.
   - Ќу, коли  дочка  каже,  -  розвiв  руками  з  радiсною  усмiшкою  пан
Њлада-нович, - менi її декрети важливiшi за всЯкi накази.
   - Ѓраво, браво! - загомонiла весело молодь. - Ќєх жиє  панна  ‚еронiка,
наша царицЯ!
   - Ѓатько мiй жартує... - знiЯковiла ‚еронiка, почервонiвши.
   - џскулечка, - усмiхнувсЯ ‘темпковський.
   ˜афранський витЯг свою  шпагу  й  опустив  її  перед  ‚еронiкою,  немов
салютуючи, Љребс поспiшив зробити те ж саме, а потiм повиймало свої  шаблi
та палашi й молоде пишне лицарство.
   ‚еронiка спалахнула ще дужче, але не розгубиласЯ.
   - Ќехай схилЯтьсЯ вашi мечi, славнi лицарi, не  передi  мною,  а  перед
нашою нещасною ойчизною, на захист її вiд справжнiх, а не уЯвних  ворогiв,
длЯ полегшеннЯ її довгих страждань, а не длЯ заподiЯннЯ їй  нових  ран!  -
схвильовано  промовила  дiвчина,  обводЯчи  смiливим,  блискучим  поглЯдом
зiбраннЯ.
   - ‚iват!  Џишно!  „осконало!  -  гукнув  захоплено  Љребс;  його  вигук
пiдхопила молодь, а за нею й сивоусе вельможне панство.
   Њладанович пiдiйшов до ‚еронiки й притулив її голову до своїх грудей.
   - „аруйте, панове, не можу стримати  себе...  це  моЯ  гордiсть  i  моЯ
радiсть!
   - I наша! - пiдхопив Љшемуський i поцiлував у  чоло  ‚еронiку.  “  залi
зчинивсЯ неймовiрний гамiр. ‡ахопленi вигуки й похвали злилисЯ з брЯзкотом
зброї. ‚еронiку так зворушило й схвилювало це загальне пiднесеннЯ, що вона
розплакалась i втекла.
   Љоли вгамувалисЯ в залi голоснi, радiснi вигуки,  Њладанович  заговорив
знову:
   - I пороху, i Ядер, i рушниць ми добудемо,  а  може,  розживемсЯ  й  на
три-чотири гармати. ’реба буде надбудувати вежi, поглибити  рiв;  поновити
частоколи ми доручаємо й  довiрЯємо  пановi  ˜афранському  й  полковниковi
Ћбуху. ‚се буде зроблено, але менi здаєтьсЯ, що в нас,  власне,  небезпеки
ще  немає  нiЯкої,  скрiзь  тихо.  ђанiше   з'ЯвлЯлисЯ   де-не-де   ватаги
розбiйникiв, а тепер стало зовсiм тихо, спокiйно.
   - ’а й по селах скрiзь тихо, Як на цвинтарi, - пiдтвердив пан •мелевич,
наглЯдач оренд Њладановича.
   - Ћце саме й пiдозрiло, - зауважив Ћбух.
   - Џеред грозою завжди буває тиша, - докинув Љребс.
   - Ћх, Єзус-ЊарiЯ! - зiтхнув плебан.
   –е зiтханнЯ пронеслосЯ по залу, Як стогiн безнадiйно хворого,  й  знову
збентежило зiбраннЯ й одiгнало радiсний настрiй, що  був  спалахнув  перед
цим.
   - ’и, вельможний мiй пане, подумай ось про що, - заговорив  генеральний
обозний ‘темпковський, - головним  захистом  “манi  є  графськi  полки,  в
котрих налiчуєтьсЯ понад чотири тисЯчi козакiв, а козаки - хлопи... ‚ разi
повстаннЯ це бидло, цi пси прилучатьсЯ одразу ж до зграї собак...
   -  Ќе  думаю,  вельможний  обозний,  -  вiдповiв  не  зовсiм   упевнено
губернатор, - козаки цi одержують таке утриманнЯ, Якого не дасть їм нiхто,
сiм'ї їхнi звiльненi вiд панщини, надiленi землею, одно слово  -  з  ласки
графа їм так добре живетьсЯ, що  нiЯких  кращих  вигод  не  може  дати  їм
повстаннЯ.
   - ’а цi ж  хами  вiдплатили  вже  раз  чорною  невдЯчнiстю!  -  докинув
Љше-муський.
   - –iлком справедливо, -  пiдхопив  ‘темпковський,  -  а  тому  Я  раджу
перемiнити хоч отаманiв - настановити сотниками вiрних католикiв,  лицарiв
славного меча, а не схизматiв, Як ѓонта...  Џро  нього  й  до  нас  дiйшли
чутки, що то хитра бестiЯ, - в душi зрадник i ненависник.
   - Au nom du ciel! –е один з моїх найвiрнiших слуг,  та  до  того  ще  й
фаворит графський. ‚iн розумний та едукований по-польськи i хоробрий,  мов
тигр.
   - ‹аскавий, Як кiт, а в головi потаємна думка, - буркнув Љшемуський.
   - Џане Ћбуше! -  звернувсЯ  Њладанович  до  полковника.  -  —ого  ж  ви
мовчите? ‚и бiльше, анiж хто iнший, мусите знати про поведiнку  й  настрiй
мого сотника, вашого найближчого пiдлеглого.
   - —есно кажучи, Я можу ствердити тiльки те, - вiдповiв Ћбух, - що ѓонта
на службi старанний, у боЯх хоробрий, в дiлах звитЯжний,  та,  проте,  вiн
запеклий схизмат, а тому  прихильностi  до  католикiв  мати  не  може.  „о
таємних же його помислiв докопатисЯ важко... але в очах його,  помiчаю  Я,
бiгають iнодi зеленi вогники.
   - Ќi, Як собi хочете, а поки в мене немає фактiв, Якi б навели на нього
пiдозру, Я ѓонтi вiрю й ним дорожу, - заЯвив Њладанович.
   “ цю мить на губернаторському подвiр'ї пролунав тупiт  кiнських  копит,
знЯласЯ метушнЯ.
   “сi замовкли й насторожилисЯ.
   —ерез   хвилину   в   залi   з'ЯвивсЯ   хорунжий   Њладановича   ”елiкс
ѓолембиць-кий; весь його одЯг був забризканий багнюкою, на блiдому обличчi
застиг жах. ‡а  ѓолембицьким  увiйшло  до  залу  кiлька  дам,  стурбованих
метушнею; серед них була  й  вихованка  Љшемуських  ’еклЯ,  наречена  пана
”елiкса.
   ѓолембицький, хитаючись, наблизивсЯ до свого принципала  й,  ухопившись
за високу спинку крiсла, щоб утриматисЯ на ногах, промовив, задихаючись:
   -  џсновельможний  пане...  ЌещастЯ...  Ќа  моє  село   ’урову   напали
гайдамаки.
   - ѓайдамаки? - скрикнули враженi слухачi.
   - ’ак, гайдамаки, -  говорив  ѓолембицький,  -  все  пограбували,  двiр
спалили, ксьондза, офiцiалiв i їх команду... перебили.
   - Ћ боже! - простогнав плебан.
   - Pereat! -люто прошипiв ксьондз.
   - Ђтож, винищимо всiх! - вигукнув ‘темпковський.
   Ђле молодь, зацiпенiвши вiд несподiванки, не обiзваласЯ на цей заклик.
   - Љоли б не ѓонта, - провадив ѓолембицький, - Я б загинув: вiн кинувсЯ,
затримав оту бунтiвливу наволоч, допомiг менi втекти, а  сам  потрапив  на
палю.
   - Ќещасний! –е засмутить графа... Ћт  бачите,  панове,  -  моЯ  правда:
ѓонта був вiрний слуга... вiн своєю жахливою смертю  довiв  тепер,  що  на
нього зводили наклеп.
   - ’ак, ѓонта... - почав був ѓолембицький, але вiд  утоми  й  пережитого
страху мало не зомлiв. ‰ого пiдтримали пiд руки Љребс  i  ˜афранський,  що
стоЯли поруч.
   - —и не поранений пан хорунжий?  -  стурбувавсЯ  Њладанович.  “  дверЯх
вiтальнi почувсЯ iстеричний жiночий крик.
   -  Ќi,  бог  уберiг,  -  з  зусиллЯм  вiдповiв  хорунжий,  -  просто  Я
втомлений... усе бивсЯ. - Џри останнiх словах вiн раптом  почервонiв,  але
за мить його щоки знов поблiдли.
   - ’о посадiть його, - засмiЯвсЯ Њладанович,  -  та  дайте  йому  добрий
келих старого литовського меду: той одразу воскресить його,  поверне  йому
силу... Џане ˜афранський, de grace!
   ˜афранський кинувсЯ виконувати наказ губернатора, а Љшемуський поспiшив
до збентеженої ’еклi й почав її заспокоювати. „о них пiдiйшла  ‚еронiка  й
забрала ’еклю у внутрiшнi покої замку.
   Џовертаючись на своє мiсце, Љшемуський помiтив Якогось лiтнього  сивого
шлЯхтича, що сидiв коло самих дверей.  ‚iн  був  одЯгнений  у  старовинний
польський костюм, чуприна його за старопольським звичаєм була пiдголена, а
довгi вуса спускалисЯ на  гаптований  золотом  жупан:  темне,  засмагле  й
огрубiле од вiтру обличчЯ його  здавалосЯ  майже  чорним,  контрастуючи  з
бiлими вусами й бровами. ђiзкi риси його й чорнi,  мов  вуглини,  очi,  що
поблискували з-пiд навислих брiв,  та  два-три  шрами,  Якi  перерiзали  в
рiзних напрЯмах його обличчЯ, надавали  йому  Якогось  лихого  й  понурого
виразу. ‘удЯчи з розкiшного  одЯгу  й  зброї,  це  був  значний  пан,  але
енергiйне й похмуре обличчЯ його так вiдрiзнЯлосЯ вiд  випещених,  гладких
пик вельможних панiв, Якi тут зiбралисЯ, що Љшемуський мимохiть звернув на
нього увагу. џкусь хвилину стоЯв вiн нерухомо перед старим,  не  одриваючи
вiд нього очей i намагаючись пригадати, де й коли бачив вiн його.
   ˜лЯхтич помiтив це й спинив на  Љшемуському  в  свою  чергу  неприЯзний
поглЯд. ѓадаючи, що  шлЯхтич  незадоволений  його  безцеремонним  оглЯдом,
Љшемуський уклонивсЯ й промовив гречно:
   - ‡даєтьсЯ, Я не помилЯюсЯ: правда ж, Я мав честь бачити шановного пана
на бенкетi у себе в ‹исЯнцi?
   ‡апитаннЯ Љшемуського чомусь збентежило шлЯхтича. Ђ  втiм,  це  тривало
лише одну мить.
   - Ђвжеж, пан губернатор не помилЯєтьсЯ, - вiдповiв вiн  сухим,  хрипким
голосом, пiдвiвшись з мiсцЯ i кивнувши Љшемуському головою. - џ мав  утiху
бути в гостЯх у пана i був свiдком розкiшних видовищ, Якi  пан  приготував
длЯ своїх гостей.
   “се це старий промовив  так  сухо,  що  Љшемуському  важко  було  вести
розмову далi, а тому вiн уклонивсЯ ще раз шлЯхтичевi й вiдiйшов.
   "™о за дивна постать? - думав Љшемуський, пробираючись серед гостей.  -
’ак, вiн справдi був у мене минулого разу на  бенкетi,  але  цей  голос...
очi... „е Я їх iще бачив?.."
   “ цей час Њладанович попросив  ѓолембицького  докладно  розповiсти  про
наскок гайдамакiв.
   Љшемуський поспiшив  зайнЯти  своє  мiсце  й,  зацiкавлений  розповiддю
хорунжого, вiдразу ж забув про понурого, непривiтного шлЯхтича.
   ѓолембицький тим часом устиг випити  два  келихи  литовського  меду,  й
тепер уже щоки його пашiли, а очi горiли одвагою.
   -  „аруйте,  Ясновельможний,  -  заговорив  вiн  з   низьким   уклоном,
торкаючись рукою колiна губернатора. - Џадам до нуг, за  мою  слабкiсть...
але Я так утомивсЯ... руки ось правої не чую,  -  i  вiн  потер  її  лiвою
рукою. - ђозбiйникiв налетiла добра сотнЯ! Ќi, бiльше!.. Људи там! Ђ  було
так.  ‘еред  моїх  хлопiв-схизматiв  знайшлосЯ   чоловiк   п'Ять,   котрi,
переконанi моїми доказами, погодились пристати до унiї... ‡гiдно практики,
Яку  ми  виробили,  коли  половина  або  хоч  i  менша  частина   парафiЯн
навертаєтьсЯ до  iстинної  вiри,  то  церква  негайно  переходить  у  їхнє
володiннЯ. —ерез те що й п'Ять хлопiв вiдносно становлЯть частину, то Я  й
повiдомив його превелебну мосць пана офiцiала Њокрицького, щоб вiн прислав
ксьондза й сам прибув з командою перебрати церкву i її майно в свої  руки.
‡вичайно, Я мiг би обiйтисЯ й без цiєї безглуздої формальностi, - промовив
з презирливою усмiшкою ѓолембицький, - патрон i колЯтор церкви - Я,  отже,
вiд мене й залежить, кому передати її - поповi чи пановi ксьондзу, та й тi
хами належать менi цiлком, i з головами, i з душами своїми. Ђ  втiм,  вони
цього разу добре це затЯмили,  -  додав  вiн,  хвальковито  усмiхаючись  i
пiдкручуючи свої вусики. - Ћтже, слухайте далi: пана офiцiала Я повiдомив,
а сам поїхав оглЯдати iншi свої маєтки. ЏовертаюсЯ й бачу таку сцену:  все
село з кiлками стоїть стiною навколо церкви й захищає її,  а  малочисельна
команда рубає й коле це оскаженiле бидло. ’i лайдаки падають,  мов  снопи,
але на мiсце цього падла встають новi, i стiна стоїть  знову  стiною...  џ
одразу ж наказав вирвати з натовпу, Який  стоЯв  на  майданi,  з  пiвсотнi
хлопiв, переважно дiвок i жiнок... звелiв позривати з них одЯг  i  наказав
шмагати їм канчуками спини од п'Ят i до лопат...
   - ѓо-го! - зауважив хтось iз молодi. - ‚идовище, мабуть, було пiкантне.
   - I зворушливе, - хiхiкнув ѓолембицький. - –Я екзекуцiЯ одвернула увагу
лайдакiв, Якi захищали церкву. ‚они хоч i бидло, а все-таки  почувають  до
дружин, сестер i дочок своїх жаль. Ђ Я, скориставшись їхнiм  збентеженнЯм,
шепнув пановi  офiцiалу,  щоб  вiн  звелiв  призначеному  туди  ксьондзовi
пiдкопатисЯ з причтом пiд церкву, пробити пiдлогу й одслужити мшу.  ’ак  i
зробили.
   - ѓенiально! - скрикнув од захвату плебан.
   - Ђле в цей час, - вiв далi, запалюючись усе бiльше й бiльше, хорунжий,
- коли все було вже зроблено, лунає на майданi крик: "ѓайдамаки!" “сi хами
одразу пiдбадьорились, погрозливо загаласували.  Ђ  Я  ту  ж  мить  ударив
острогами конЯ й крикнув: "„о зброї! Ќа погибель!" I врiзавсЯ  в  банду...
Њахну кривулею - i голова з плечей, ударю навiдлiг - двi  летЯть,  рвонусь
уперед - за мною вулицЯ. Љоманда теж рубає, але не встигає догнати мене, а
тут i ѓонта пробиваєтьсЯ до мене й кричить, щоб Я не наражав на  небезпеку
своє життЯ... Ђле Я кричу: "ѓонто! „о мене!" I кришу направо й налiво,  Як
снопи, цих лайдакiв. Ђ сам i не помiчаю,  що  їх  прибуло  ще  двi  банди.
ЏробивсЯ Я крiзь них i озирнувсЯ, та й побачив, що розбiйницька банда, мов
рiй бджiл, укрила жменьку моїх  смiливцiв  з  ѓонтою  на  чолi...  џ  йому
гукнув: "ѓей, пане сотнику, тримайсь, Я зараз  прилечу  з  допомогою!"  ’а
коли Я мчав бiчними вулицЯми по команду в сусiднiй фольварк,  то  побачив,
що ѓонту вже в'Язали i забивали на майданi палю.
   - “ пана хорунжого, - зауважив з  уїдливою  усмiшкою  ‘темпковський,  -
першi слова трошки розбiгаютьсЯ з дальшою розповiддю.
   - Ћд страшенної втоми, Ясновельможний пане, -  вiдповiв,  почервонiвши,
ѓолембицький. -  џ  не  мiг  спершу  промовити  вiрно  й  слова,  а  потiм
розговоривсЯ.
   - Џравда, це видно було, - пiдтримав його Њладанович.  -  Џан  хорунжий
мiй знесилiв до непритомностi... Ђле все-таки ѓонта загинув?
   - Ћ, бiдолашний! - сумно зiтхнув хорунжий. - ‰ого садовили вже на палю.
   - Ќу, а пан з допомогою повернувсЯ?
   - ЂЯкже, - поквапно мовив ѓолембицький, i очi його забiгали. -  ’а  все
село вже обезлюдiло, а на  мiсцi  мого  двору  й  церкви  курилисЯ  тiльки
головешки... Ђле Я  попрошу  в  Ясновельможного  пана  дозволу  перемiнити
убраннЯ, бо на такому пишному з'їздi моє брудне лахмiттЯ, обкурене порохом
битви...
   Њладанович  вiдпустив   свого   хорунжого   жестом,   i   ѓолембицький,
супроводжуваний двозначними усмiшками, поквапливо вийшов iз залу.
   ђозповiдь хорунжого справила все-таки  на  зiбраннЯ  гнiтюче  враженнЯ:
близька бiда, що заглЯнула в вiчi, розвiЯла одразу  войовничий,  пиховитий
настрiй i примусила всiх замислитись. Њладанович звернувсЯ за  порадою  до
присутнiх. ˜афранський заЯвив, що передусiм треба потурбуватисЯ про  воду,
бо мiсто її не має, а користуєтьсЯ  лише  пiдвозною,  i  Якщо  супротивник
оточить фортецю, то уманцЯм не можна буде без води оборонЯтисЯ, а тому вiн
радив  у  самому  мiстi  почать  копати  великий  колодЯзь.  ‘темпковський
запропонував  одразу  ж  палити  села  й  вiшати  лайдакiв  длЯ  постраху,
Џулавський не  зовсiм  довiрЯв  ѓолембицькому,  але  Љшемуський,  навпаки,
вважав небезпеку ще серйознiшою, нiж описував її ѓолембицький.
   ‡ цього приводу почала вже розгорЯтисЯ  суперечка,  коли  губернаторовi
доповiли, що до нього з'ЯвивсЯ  в  надзвичайно  важливiй  справi  головний
орендар  усiх  шинкiв,  Як  мiських,   так   i   сiльських,   довготелесий
‹ейба-рабин, той самий, що так галасував на зiбраннi єврейського кагалу  в
Њалiй ‹исЯнцi.
   - џсновельможний пане, - почав вiн тремтЯчим вiд  перелЯку  голосом,  -
даруйте  менi  мою  зухвалiсть,  що  Я  насмiливсЯ   потурбувати   вас   i
найвельможнiше,  найшановнiше  лицарство,  але  мене  спонукала  до  цього
страшна чутка, така жахлива звiстка...
   - ™о таке, ‹ейбо, в чому справа? - спитав Њладанович, стурбований таким
початком.
   - ЏресвЯта —енстоховська матiр! -  сплеснув  руками  Љшемуський.  ‘еред
лицарства перебiгло сумне зiтханнЯ, що пролунало придушеним стогоном.
   Ђ ‹ейба все ще переводив дух i пригладжував  пальцЯми  свої  розпатланi
пейси.
   - ’а не муч же, - тупнув ногою уманський губернатор, - а кажи швидше, в
чiм рiч?
   - џсновельможний  пан  знає  нашого  славного,  свЯтого  цадика,  слово
котрого має велику вагу, бо всi до нього прислухаютьсЯ на  небi,  бодай  Я
так любив своїх дiтей, коли неправда.
   - Ќу, ну?
   - ’ак у того цадика є небiж, ой, розумний Який!  ’акий  кантор...  Який
нiколи панськiй милостi й не снивсЯ.
   - „осить! - гримнув розгнiваний Њладанович. - Љажи дiло!
   - Ћй вей, даруйте! - верескнув ‹ейба й злЯкано  зiгнувсЯ,  немов  ждучи
удару. - –е не Я... це мiй дурний Язик... все iз-за зубiв вискакує... коли
почну про цих ой, вi ваг iз а цуре... џ зараз, зараз...  той  самий  •аїм,
про Якого Я сказав, що добрий має копф2, - захапавсЯ ‹ейба, так i  сиплЯчи
словами, - їздив у Њалу  ‹исЯнку  сватати  в  тамтешнього  орендарЯ  дочку
‘ару... Ћй слiчна, ой пишна! ’акої гарної ще не було на  свiтi...  iх  бiн
аїд! ’акої не було навiть нi панЯнки, нi крулевни...
   - ’и глузувати надумав? -  заревiв  Њладанович,  ухопившись  за  шаблю.
‘еред лицарства почулисЯ теж енергiйнi, загрозливi вигуки.  ‹ейба  поблiд,
затремтiв i замовк, озираючись на всi боки великими, перелЯканими очима.
   - Ќу! - брЯзнув Њладанович шаблею.
   -  ‡араз,  хвилинку!  Ћх!  -  стрепенувсЯ  ‹ейба  й  знову  почав  свою
розповiдь: - ’ак той •аїм, коли повертавсЯ назад через Њотронинський  лiс,
то чув од вiрного  чоловiка,  од  Ђбрамки-шинкарЯ,  коли  знаєте,  що  при
монастирi, так чув, що в Њотронинському лiсi  повно  гайдамакiв,  вiн  сам
бачив це, й тiльки молитва свЯтого цадика його сховала вiд  розбiйницького
ока... ‡араз, зараз! ’ак той Ђбрамка каже, i •аїм на власнi вуха  це  чув,
що Як повернувсЯ архiмандрит Њельхiседек, то почав  скликати  до  себе,  в
свiй лiс, даруйте  на  словi,  все  розбiйницьке  лайдацтво...  ‘кликає  i
волоцюг, i хлопiв та й велить, панове добродiйство,  просто  наказує,  щоб
панiв i орендарiв рiзали до ноги... Ћй, гевулт! ™о з нами буде! - вхопивсЯ
‹ейба руками за голову й захитав нею з боку на бiк, примовлЯючи жалiбно: -
Ћй вей, вей!
   - Oremus! - вигукнув молодий ксьондз.
   - Ћдверни гнiв твiй, боже! - молитовне сплеснув руками плебан.
   - –е ж зовсiм коло мене! - схопивсЯ на ноги  пан  Љшемуський,  тремтЯчи
всiм тiлом. - –е в моїх володiннЯх!..
   - …ге ж, у панових, - пiдтвердив Њладанович. - I Я  дивуюсь,  Як  можна
було дозволити розвинутисЯ цiй саранi, а не розчавити її п'Ятою в зародку.
   - Ќе знав, не вiдав... Ќе  було  ранiше...  це  нанесло  їх  звiдкiлЯсь
вiтром... чи не з Ѓара?
   - Њожливо, - спокiйно  вiдповiв  Џулавський.  -  Њи  розгромили  кiлька
ватаг... а рештки - полова... може, й залетiли...
   - Ђле що ж робити? Џорадьте, панове добродiйство! ’а на мене ж  першого
вдарить цЯ наволоч, а замок у мене не укрiплений...
   - Џередусiм, -  обiзвавсЯ  ‘темпковський,  -  треба  того  Њельхiседека
скарати: вiн заколотник i пiдбурювач, так з нього й почати.
   - ‘ам бог вирiк свЯту  iстину  твоїми  устами,  сину  мiй,  -  урочисто
промовив плебан Ѓаєвський.
   - Ќєстети! Џiд моїм крилом така  зграЯ!  -  вигукнув  Љшемуський.  -  I
схизматський чернець iще й нацьковує цю псю крев! Ћ, кари йому! ‡ руками й
ногами Я видам його вам, панове.  Ђ  лiси  мої  всi,  i  Њотронинський,  i
‹ебединський, i ‹исЯнський, даю на полюваннЯ за бидлом. џ приєднаю i  свої
команди до нагоничiв, i влаштуємо  пишнi  влови...  џ  прошу  все  шановне
лицарство, всiх вельможних i славних гостей на полюваннЯ: мiй  замок,  моє
мiстечко з усiм i з усiма до панських послуг!
   ЏропозицiЯ гостинного губернатора була прийнЯта з  галасливою  радiстю,
перспектива майбутнiх  бенкетiв  з  вакханалiЯми  одразу  змiнила  понурий
настрiй  товариства  на  грайливий.   ђозбещений,   легковажний   характер
шлЯхетного панства, вироблений на протЯзi поколiнь свавiллЯм i гульбищами,
що не знав нiЯких перепон i керiвних засад, виЯвивсЯ тут напрочуд Яскраво:
небезпека, що висiла досi над головою, а зараз вдарила  вже  грозою,  була
одразу забута, i все товариство захоплено гомонiло про те, Як воно гнатиме
з лiсiв цих гайдамакiв, мов мишей, i Якi влаштовуватиме видовища,  тортури
й кари. Џо всiх кутках залу лунали вибухи смiху, чулисЯ оплески  й  навiть
вигуки: "‚iват!", "Ќєх жиє!" - на адресу Љше-муського.  „ами,  почувши  не
брЯзкiт шабель, а грайливий, перемiшаний iз смiхом гомiн, почали входити з
цiкавостi до залу. ЏоЯва жiноцтва осЯЯла обличчЯ  вболiвальникiв  за  долю
"великої ойчизни" солодкими усмiшками, запалила очi юнакiв i старих вогнем
i навiЯла на всiх вельми життєрадiсний настрiй. ’iльки ‹ейба стоЯв збоку i
з острахом, подивом та недовiр'Ям поглЯдав на панiв, Якi раптом хто й  зна
чого стали такими хоробрими.
   - џ гадаю, - на весь зал проголосив пан Њладанович, пiдвiвшись урочисто
на своєму тронi,  -  що  всi  державнi  питаннЯ  обмiрковано,  засоби  длЯ
винищеннЯ гайдамакiв i схизми знайдено i благороднi серцЯ заспокоєнi... —и
не так, вельможне лицарство?
   - ’ак, так, Ясновельможний! - почулосЯ з усiх бокiв.
   - Mesdames! - I Њладанович гречно вклонивсЯ панЯм i панЯнкам. - џ  можу
заспокоїти вас цiлковито: нiхто й нiщо не перешкодить вам тiшитись життЯм,
а нам схилЯтисЯ перед вашими чарами!..
   - Ѓраво! - вигукнула молодь, забрЯжчавши шаблЯми.
   - Ђ тепер, мої любi гостi, - закiнчив Њладанович,  -  гадаю,  що  пiслЯ
трудiв можна приступити й до трапези, не кривдЯчи при цьому й виноградного
бога...
   “ вiдповiдь на це ласкаве запрошеннЯ в залi знЯвсЯ схвальний,  радiсний
гамiр; усi повставали з мiсць, пiдiйшли до дам i чекали урочистої хвилини,
коли сам господар поведе їх до трапезного покою.
   Ђле тут трапилосЯ щось надзвичайне.
   ’iльки-но Њладанович рушив з мiсцЯ,  Як  вхiднi  параднi  дверi  широко
розчинилисЯ й на порозi з'ЯвивсЯ, пiдтримуваний попiд руки, з патерицею  в
руках, холмський архiєпископ ђило. Ќесподiвана поЯва  високого  гостЯ  так
всiх приголомшила, що нiхто не рушив йому назустрiч, а хто Як стоЯв, так i
застиг на мiсцi. Ќавiть плебан i настоЯтель  базилiанського  монастирЯ  та
новонастановлений ксьондз закам'Янiли вiд страху  та  подиву  й  не  могли
ступити й кроку назустрiч своєму архiбiс-купу. ѓамiр,  що  стоЯв  до  цiєї
хвилi в залi, заглушив стукiт екiпажа  й  метушню  челЯдi,  так  що  поЯва
архiєпископа здаласЯ просто чудом.
   - Dominus vobiscum! - промовив  нарештi  архiпастир,  простЯгаючи  свої
руки над присутнiми, що так i лишилисЯ стоЯти застиглими групами. –i слова
примусили всiх здригнутись i опам'ЯтатисЯ.
   Њладанович перший кинувсЯ до архiєпископа й,  ставши  на  одне  колiно,
нахилив голову пiд благословеннЯ. ‡а ним посунуло духiвництво, що  було  в
залi, i решта  гостей.  Љоли  церемонiал  закiнчивсЯ,  архiбiскуп  сiв  на
почесне мiсце пiд балдахiном i звернувсЯ до господарЯ з таким словом:
   - Њолитвами найсвЯтiшого, непогрiшимого отцЯ  нашого,  папи  римського,
божа благодать спочила  на  тобi,  й  грiхи  твої,  Як  теперiшнi,  так  i
майбутнi, вiдпущенi  на  небесах,  прийми  цей  папiр  Як  свiдченнЯ  волi
господньої, що звершиласЯ по молитвi глави нашої церкви.
   Њладанович упав на колiна i,  прийнЯвши  до  рук  хартiю  з  привiшаною
печаттю вiд архiпастирЯ, накрив нею голову. Ђ архiбiскуп говорив далi:
   - Љоханi дiти католицької церкви! I ви, лицарство славне, й ви,  матерi
й  сестри  великих  героїв!  „о  вас  звертає  свЯте  слово  своє,   через
найпревелебнiшого пана нунцiЯ прислане, найсвЯтiший папа. ‚iн нагадує вам,
що в скрижалЯх небесних  заповiдано  Џольщi  не  тiльки  стати  стражницею
католицької церкви, але й поширити її вченнЯ до останнiх  меж  свiту.  —ас
надiйшов важкий, i хитаннЯ йде  навiть  серед  латинЯн,  причиною  чого  є
збайдужiннЯ до вiри, а тому найсвЯтiший отець закликає вас усiх  повиймати
з пiхов мечi й рушити на винищеннЯ схизми. —ас надiйшов, пора повиривати з
корiннЯм плевели, Якi глушать пшеничне поле, бо Якщо  плевели  переростуть
добрi злаки, то пшеницЯ загине навiки, а нива заросте тернЯм i  бур'Янами.
Ѓудьте твердi, виженiть з сердець  ваших  усЯкий  жаль  до  нерозкаЯних  i
винищiть їх до єдиного, щоб не спокусилисЯ вiд закоренiлого зла незмiцнiлi
члени юної пастви. ‘вЯтий отець посилає вам благословеннЯ  на  боротьбу  i
розгрiшає своїми молитвами всi вашi грiхи.
   “сi, Як один, лицарi й дами впали на колiна, схрестивши на грудЯх  руки
й схиливши голови. Ђрхiбiскуп пiдвiвсЯ  й,  простЯгши  над  паствою  руки,
прошепотiв безмовну молитву.
   - ЏрисЯгайтесЯ ж, - проголосив вiн урочисто, -  присЯгайтесь,  звитЯжнi
лицарi, шлЯхетським гонором, щастЯм своїх родин, славою ойчизни  i  свЯтим
костьолом! ЏрисЯгайтесЯ виконати волю небесного глави вашого, передану вам
через намiсника земного, найсвЯтiшого римського папу!
   - ЏрисЯгаємось! - закричали пани, пiдвiвшись на ноги й повиймавши  свої
шаблi.
   - Ќi пощади, нi жалю до схизматiв!
   - Ќi пощади, нi жалю! - глухо прогуло в залi.
   - ‚инищити всiх до єдиного!
   - „о єдиного! - вигукнув з фанатичною пристрастю молодий ксьондз.
   - „о єдиного! - понурим хором повторив натовп.
   - I всi їхнi храми обернути на попiл i вугiллЯ!
   - ‘терти з лицЯ землi!
   –i слова прокотилисЯ через весь зал, понурий  шлЯхтич,  що  сидiв  бiлЯ
дверей, нараз спалахнув весь i зiрвавсЯ з мiсцЯ; очi його  люто  блиснули,
рука судорожно схопиласЯ  за  пiстоль,  вiн  подавсЯ  вперед,  але  раптом
зупинивсЯ... рука його поволi опустиласЯ, очi згасли, й вiн знову  сiв  на
своє мiсце...
   ‡ахопленi урочистiстю хвилини, присутнi в залi  не  помiтили  дивног  i
спалаху старого.
   - Amen! - мовив нарештi архiпастир i, склавши руки, занiмiв у безмовнiй
молитвi.
   ‚ епоху, про Яку тут  iдетьсЯ,  всЯ  Џравобережна  “країна  була  густо
вкрита лiсами; а мiсцевiсть од рiчки ’Ясьмину до ѓнилого ’iкича - верст на
двiстi на захiд, i од рiчки ђось до херсонських степiв - верст на сiмдесЯт
на  пiвдень,  тобто  весь  нинiшнiй  —игиринський,  частина  Љорсунського,
Ћльвiопiльського, Єлисаветградського, Ћлександрiйського повiтiв, - всЯ  цЯ
площа ЯвлЯла собою  суцiльну,  майже  непрохiдну  гущину  диких  пралiсiв,
перетЯтих горами, скелЯми, глибокими Ярами, м'Якими улоговинами, рiчками й
болотами. ‚еличезнi лiсовi урочища, розмежованi  або  вузькими  просiками,
або  чорними  крЯжами,  або  рiчками,  мали  рiзнi  назви.  Њотронин   лiс
(найближчий  до  „нiпра),  †аботинський,  Љруглий,  –ибуль-ський,  Ќайдин,
ѓончарний, ‹ебединський,  -  та,  власне  кажучи,  всi  вони  зливалисЯ  у
неосЯжний лiсовий край. ‘еред цих диких нетрiв, де привiльне жилосЯ  хижим
звiрам, куди важко було пробратисЯ  грабiжниковi  й  розбiйнику,  тулилисЯ
монастирi й вабили в свої мiцнi стiни, пiд  захист  хреста,  знедолених  i
скривджених, - гнаний руський люд.
   Њайже з перших часiв христиЯнства правобережжЯ „нiпра було  розсадником
чернецтва. —удова природа й тиша  незайманих  лiсiв  принаджували  сюди  i
втомлених  життЯм,  i  тих,  хто  не  знайшов  в  ньому  радощiв,  -   длЯ
подвижництва, длЯ високих i  чистих  молитов,  длЯ  заспокоєннЯ  бентежної
душi; до анахоретiв прилучалисЯ iншi, шукали надiйний сховок  i  закладали
спершу убогий зруб - церковцю, а  потiм  i  монастир.  Ѓагато  українських
монастирiв були щедро обдарованi своїми фундаторами, за  згодою  польських
королiв, а  також  гетьманами  малоросiйськими  -  просторими  й  багатими
угiддЯми; цi дарунки примножувалисЯ власними надбаннЯми, i монастирi могли
б користуватисЯ великими прибутками, коли  б  неспокiйний  час,  нестримна
сваволЯ шлЯхти й цiлковите беззаконнЯ не позбавлЯли їх прав i не  розорЯли
раз у раз вогнем i мечем. ’а, незважаючи на все це, монастирi все-таки, Як
останнi притулки православ'Я, росли й росли, i їх мiж ђжищевом i —игирином
було  тодi  п'ЯтнадцЯть:   —игиринський,   Њедведiвський,   Њотронинський,
†аботинський, ‹ебединський, Њошногорський, Iрдинський,  чи  ‚иноградський,
Љорсунський, Ѓогуславський,  ’рахтемирiвський,  Љанiвський,  ђжи-щiвський,
‹исЯнський i Њанькiвський. Џерше  мiсце  серед  них  посiдав,  безперечно,
Њотронинський монастир: вiн вирiзнЯвсЯ серед усiх українських монастирiв i
стародавнiстю, i кiлькiстю братiї, i своїм пречудовим мiсцем.
   Њотронинський монастир був заснований ще задовго до навали ЃатиЯ, у XII
столiттi, Якоюсь кнЯгинею Њотроною, вiд iменi Якої й дiстав свою назву.
   Ќа пiвдень вiд —игирина мiсцевiсть стає горЯна; вершини гiр з химерними
обрисами товплЯтьсЯ зубчастим пасмом до „нiпра, пiдiймаючись терасами вище
й  вище,  то  набiгаючи  одна  на  одну,  то  обриваючись  кручами,  немов
скам'Янiлi гiгантськi хвилi.  “сi  цi  гори  вкритi  були  тодi  лiсами  й
височiли серед темного, безмежного морЯ лiсiв. ‚ одному  мiсцi,  у  центрi
замкнутого овала,  здiймаласЯ  конусом  гора-особнЯк,  пануючи  над  усiєю
мiсцевiстю, а на вершинi цiєї гори спочивав у мiцному гнiздi Њотронинський
монастир. ‰ого золотi хрести було видно за кiлька миль, сонЯчного днЯ вони
виблискували зорЯми в синЯвi лiсiв i, мов  рЯтiвний  маЯк,  привертали  до
себе поглЯди нещасного пiд'Яремного люду, вселЯючи  в  його  змучену  душу
надiю.
   Њонастирський ‘вЯтотроїцький храм був  дерев'Яний,  з  наддашником,  що
утворював нiби галерею, Яка  зваласЯ  кружганком;  п'Ять  бань  його  було
пофарбовано в  синiй  колiр  i  засiЯно  срiбними  зорЯми.  –ей  храм  був
оновлений  i  оздоблений  заходами  нинiшнього  настоЯтелЯ,   архiмандрита
Њельхiседека  ‡начко-џворського,  Якого  одноголосно   обрала   братiЯ   й
затвердив на цiй посадi переЯславський єпископ ѓервасiй ‹инцевський у 1753
роцi. Ќавколо монастирЯ пiдiймавсЯ високий землЯний вал, увiнчаний  мiцним
дубовим частоколом; цей укрiплений вiнець замикавсЯ брамою, неначе врослою
в землЯний насип; а вже над  брамою  стоЯли  двi  гармати,  а  праворуч  i
лiворуч  усЯ  передова  лiнiЯ  укрiплена  була  бруствером  i   бiйницЯми.
‚серединi монастирського двору,  попiд  валами,  тЯглисЯ  дугами  низенькi
дерев'Янi келiї братства й iншi господарськi  прибудови.  ‡а  валом,  коло
пiднiжжЯ гори, тулилисЯ,  ховаючись  то  за  камiннЯм,  то  за  виступами,
халупки й землЯнки прийшлого люду - i українцiв, i  молдаван,  i  волохiв,
Якi знайшли собi притулок пiд охороною монастирських стiн. ‡  протилежного
боку долина глибшала й по нiй, звиваючись i ховаючись у кущах  папоротi  й
тернику, змiїласЯ рiчечка, зливаючись далi з ’Ясьмином. Џо той бiк рiчечки
тЯгласЯ скелЯста круча, у вигинах Якої таїлисЯ входи  у  глибокi  й  довгi
печери, котрi сЯгали, Як казав дехто, одним рукавом до —игирина, а  другим
навiть  до  батька  „нiпра.  Џодейкували,  що  з  самої  вершини  гори,  з
монастирського цвинтарЯ, iшов пiдземний хiд у тi печери... I  справдi,  не
раз пiд час переслiдувань рЯтувалисЯ в них приреченi на смерть жертви.
   Љраєвид з валiв Њотронинського монастирЯ був чудовий; темне море лiсiв,
котЯчись удалину, набирало сизих, димчастих тонiв, а на розкиданих широким
розмахом терасах вирiзнЯлисЯ то червоними, то золотавими плЯмами бескиди й
скелi - i все це десь на обрiї зливалосЯ в свiтло-синю й рожеву млу, серед
Якої з одного боку виблискував срiбною  ниткою  сам  „нiпро.  “  чудовому,
напоєному пахощами повiтрi дихали вiльно груди, поглЯд тонув у  безмежному
просторi, серце билосЯ одвагою i нiби незримi крила  виростали  в  людини,
ладнi пiднЯти її й понести в бурю боротьби.
   Њельхiседек  перебрав  управлiннЯ  монастирем  i  церковними   справами
“країни в той час, коли православ'Я в нiй ледь-ледь трималосЯ навiть  i  в
таких пунктах, де польський елемент був  слабший,  де  свiдомiсть  народна
була  наймiцнiша,  наприклад,  на  ‘мiлЯнщинi,  —еркащинi  й  —игиринщинi.
ЏрисвЯтивши себе цiлком, до  самозабуттЯ  порЯтунку  православної  вiри  й
руської  народностi,  вiн  увесь  вiддавсЯ  великiй  справi  боротьби   за
вiдновленнЯ людських прав рiдного народу.
   ‘еред братiї Њотронинського монастирЯ було багато ченцiв i з ‡апорожжЯ,
бо  мiж  чернецтвом   i   сiчовим   братством   iснувала   завжди   велика
спорiдненiсть, i з ‹iвобережної “країни, куди  пiслЯ  Џрутського  договору
було переведене все козацтво, i з безправної маси селЯн. “сi  вони  i  пiд
рЯсою смиреннЯ й забуттЯ мирської суєти  ховали  в  своїх  серцЯх  почуттЯ
безмежної любовi до  змученої  батькiвщини  й  ненавистi  до  її  ворогiв.
’ому-то дiЯльнiсть Њельхiседека знайшла у братiї захоплений вiдгук i  щиро
прихилила  всiх   до   свого   архiпастирЯ.   Ќайенергiйнiшим   помiчником
Њельхiседека був намiсник монастирЯ, що  заступав  iгумена  пiд  час  його
вiдсутностi, заслужений iєромонах отець Єлпiдифор. Ќезважаючи на сиву, мов
крило голуба, бороду, серце його горiло молодечим вогнем i очi променились
одвагою. ЏiслЯ намiсника були особливо близькi до  Њельхiседека  -  рiдний
брат його, архiдиЯкон  Ђркадiй,  i  особистий  секретар  його,  молодий  i
здiбний  молдаванин  Ђнтон  „зегiль,  Який  разом  з   тим   завiдував   i
монастирською аптекою. Њельхiседек, бувши взагалi на свiй  час  рiзнобiчне
освiченою людиною, кохавсЯ i в  медицинi,  так  що  й  цим  своїм  знаннЯм
залучав iще багатьох стражденних до монастирЯ.
   ѓлибоко обмiркувавши план боротьби, боротьби  безоружної,  з  незламним
ворогом, Њельхiседек зрозумiв, що тiльки вiрна юридична постановка справи,
спокiйне й тонке веденнЯ її, при сильному зовнiшньому заступництвi, можуть
урЯтувати “країну, а тому вiн спершу не  дратував  ворогiв,  присиплЯв  їх
мирними домаганнЯми й  прагнув  лише  змiцнити  зв'Язок  з  ЏереЯславською
єпархiєю, а через неї i з найсвЯтiшим синодом: тiльки в єдиновiрнiй  ђосiї
вiн бачив тихе пристановище  й  намагавсЯ  усiм  серцем  викликати  в  нiй
спiвчуттЯ й жаль до своїх нещасних спiввiтчизникiв.
   Ќарештi, з призначеннЯм Њельхiседека правителем українських церков,  на
“країнi, пiслЯ тривалого безправ'Я й безладдЯ, з'ЯвлЯєтьсЯ перша  офiцiйно
визнана влада, заводитьсЯ конче потрiбний церковно-адмiнiстративний лад  i
вiдновлюєтьсЯ перерваний насильствами ворогiв зв'Язок її з  ЏереЯславським
єпископством. —исло тих, що прилучалисЯ до ЏереЯславської єпархiї,  почало
поступово  зростати,  утруднену  висвЯту  на   сан   свЯщеника   полегшили
молдаванськi владики, рукополо-женнЯ  Яких  стверджував  ѓервасiй;  багато
силомiць навернених  в  унiати  почали  знову  переходити  в  православ'Я.
Њельхiседек скрiзь поспiшав  на  допомогу,  пiдтримував  дух  православ'Я,
реставрував церкви, добивавсЯ прав на  спорудженнЯ  нових.  Ќезважаючи  на
розумну тактику й обережнiсть, вiн все-таки викликав пiдозру у  ворогiв  i
зустрiв з їхнього боку люту вiдсiч. ‘першу,  в  1765  роцi,  надiйшла  вiд
унiатського митрополита  ‚олодкевича  скарга  на  Њельхiседека  єпископовi
ѓервасiю, а потiм, у наступному роцi,  Њельхiседек  одержав  вiд  комiсара
‘онського заЯву, що Њотронинський монастир буде повернуто в унiатський. ’о
вже був одвертий виклик, Який iгнорувати не було можливостi,  тим  бiльше,
що новий король ‘танiслав-Ђвгуст ще не виЯвив своєї полiтики.  Њельхiседек
подавсЯ до ЏереЯслава, а звiдти до Џетербурга шукати захисту  православнiй
церквi й православному людовi. Љолишнiй мiнiстр iноземних справ граф Џанiн
прийнЯв його вельми ласкаво, зблизив з  синодом,  i  iмператрицЯ  доручила
кнЯзевi ђєпнiну, пословi при варшавському дворi, клопотатисЯ перед королем
про захист одновiрцiв. –i  клопотаннЯ  увiнчалисЯ  успiхом:  Њотронинський
монастир поки що не  зачепили,  але  розлючена  шлЯхта  почала  домагатисЯ
знищеннЯ цього "царЯ схизматiв"  i  переслiдувала  нещасних  свЯщеникiв  i
селЯн. –i жорстокi переслiдуваннЯ, особливо пiслЯ утвореннЯ  конфедерацiй,
перетворилисЯ   на   знущаннЯ   й   викликали   потребу   вдруге   поїхати
Њельхiседековi в ђосiю, звiдки вiн тiльки через три мiсЯцi мiг повернутисЯ
до свого рiдного монастирЯ.
   ‡  сердечною  радiстю  вiтала  паства  Њотронинського  монастирЯ  свого
владику. ‘тарший iєромонах, намiсник отець Єлпiдифор, зустрiв  архiпастирЯ
з хрестом коло дверей храму, а ченцi шпалерами стали  од  самої  дзвiницi.
Ћтець Њельхiседек вiтавсЯ по-братерському з усiма i,  ввiйшовши  в  олтар,
упав на колiна перед престолом i вознiс теплу молитву до господа сил,  щоб
послав вiн ласку свою пригнобленому народу i  заспокоєннЯ  облитiй  кров'ю
землi. “сi присутнi в церквi, i ченцi, i прочани, упали ниць.
   ЏiслЯ короткого молебнЯ отець Њельхiседек  оголосив  усiм  у  трапезнiй
радiснi  вiстi,  передавши  з  благоговiннЯм  ласкавi  слова  царицi,  Якi
заронили свiтло i надiю в занiмiлi вiд розпачу серцЯ.  ‚iн  розповiв,  що,
крiм подарованого йому набедреника й патерицi, iмператрицЯ пожертвувала од
щедрот  своїх  п'ЯтнадцЯть  тисЯч  карбованцiв  на  пiдтриманнЯ  старих  i
спорудженнЯ  нових  православних  храмiв,   а   Њотронинському   монастирю
пожертвувала ще багату ризницю. Љоли до трапезної  внесли  й  розклали  на
лавах царськi дари, то пишнота  й  багатство  церковних  риз  так  вразили
незвиклi до блиску очi убогої пастви,  що  в  трапезнiй  довго  чути  було
тiльки вигуки захвату, знадвору приходили все новi й  новi  юрби  цiкавих.
“сi  пожвавiшали;  поглЯди  ченцiв,  привченi  до   холодної   байдужостi,
заiскрилисЯ вогнем радостi, замкнутi мовчаннЯм уста вiдкрилисЯ, й  радiсна
звiстка з трапезної перелетiла на  монастирське  дворище  й  за  браму,  а
прочани рознесли її далi, по хуторах i селах, до братiв,  що  знемагали  в
непосильнiй працi.
   Ќе склав рук заради вiдпочинку i  сам  архiпастир,  а  зараз  же  пiслЯ
приїзду взЯвсЯ за дiЯльну пропаганду.  Џочувши  про  його  поверненнЯ,  до
нього почали приїжджати з навколишнiх сiл свЯщеники й виборнi вiд  громад,
прохаючи вiдновити в них православ'Я або вiдiбрати землi i  майно,  Якi  в
них  захопили  унiати  й  ксьондзи.  Ќа  превелику  радiсть  Њельхiседека,
незабаром прибув до нього з Џечер наш знайомий Ќайда i зразу став близьким
i енергiйним його помiчником. —и пiдтримати дух  пригнiченого  кровожерним
насильством села, чи вселити надiю в серцЯ  спокушених,  чи  надихнути  на
боротьбу знеможених, чи дати притулок i сховище тим, що не мають  домiвки,
чи тим, Якi блукають по лiсах, мов звiрi,  -  скрiзь  архiмандрит  посилав
Ќайду, i той виконував з великою ретельнiстю найменшi його дорученнЯ.
   –е нове дiЯльне життЯ захопило Ќайду цiлком i заглушило  болiсну  тугу,
що гнiздиласЯ в його серцi; картини народного горЯ, Якi вiн бачив навколо,
сповнювали його душу глибокою скорботою й  примушували  замислюватисЯ,  чи
вiрний вiн обрав собi шлЯх.
   Ќайда був письменний i знав не тiльки церковне, а й свiтське письмо,  а
в тi часи то було рiдкiстю, i тому, крiм доручень в роз'їздах,  вiн  почав
виконувати ще при Њельхiседеку й обов'Язки писарЯ. –е ще  бiльше  зблизило
його з настоЯтелем. Њельхiседек i ранiше, вiдвiдуючи Џечери, оцiнив  серце
й розум молодого послушника, Який з переконаннЯ покинув мирську суєту  длЯ
молитов i подвижництва в дiлах церкви, гнобленої  i  занепалої,  а  тепер,
узнавши його ближче, полюбив всiєю душею i зробив повiрником своїх таємних
дум i бажань. Ќайда, з свого боку, платив за сердечне довiр'Я  архiпастирЯ
палкою вдЯчнiстю i високою любов'ю. ‚iн би й на мить не задумавсЯ  вiддати
за нього своє життЯ.
   Њельхiседек завiв тепер, у зв'Язку з  подiЯми,  що  назрiвали,  дiЯльне
листуваннЯ з переЯславським єпископом ѓервасiєм та  єпископом  бiлоруським
ѓеоргiєм Љониським, Який перебував  саме  в  ‚аршавi  i  клопотавсЯ  також
справами дисидентiв.
   Ћскiльки вища iєрархiЯ була знищена в ђуському  краї,  котрий  був  пiд
гнiтом Џольщi, то за висвЯчуваннЯм в iєреї i навiть в  диЯкони  доводилосЯ
звертатисЯ до вищого духiвництва ђосiйської  держави.  “  цьому  найбiльшу
допомогу подавав переЯславський єпископ, але користуватисЯ нею було вельми
нелегко: польськi властi ловили перебiжчикiв на кордонi, вiддавали  їх  на
тортури й навiть карали на смерть, а тому потрiбно було багато хитрощiв  i
одчайдушної вiдваги, щоб висвЯтитисЯ й живим повернутись  додому.  ђанiше,
Як ми вище сказали, цьому горю частково допомагали молдавськi владики, але
вони висвЯчували на свЯщеникiв без  перевiрки  знань  iнодi  людей  навiть
зовсiм неписьменних, i Њельхiседековi доводилосЯ спершу навчати їх  письма
й служби божої, а потiм уже просити  ѓервасiЯ  затвердити  їх.  ’епер  же,
внаслiдок протекторату ђосiї, вiдкриваласЯ прЯма дорога, хоч  i  утруднена
все ж таки шлЯхтою, до переЯславського єпископа ѓервасiЯ.
   ‡ приводу цих висвЯчувань писав часто ѓервасiй, а Љониський  повiдомлЯв
про наслiдки своїх особистих клопотань при  варшавському  дворi,  i  кожне
його посланнЯ приносило все бiльше й бiльше радiсних вiстей; в  останньому
листi Љониський повiдомлЯв, що король уже  зваживсЯ  видати  декрет,  Яким
дисиденти визнаютьсЯ державною владою i урiвнюютьсЯ в правах з  католиками
та унiатами. –Я звiстка викликала в Њотронинському монастирi щиру  радiсть
i пiднесений настрiй. ‡ цього приводу було вiдслужено  урочистий  подЯчний
молебень, на радiсний дзвiн Якого вiдгукнулисЯ й церкви  навколишнiх  сiл,
сполохавши тим уперше спантеличених ворогiв.
   Ѓув  жаркий  червневий  день.  ‘лiпучi  потоки  свiтла   падали   майже
прЯмовисне з безхмарної височини й обливали Њотронинську гору з монастирем
i неозорий навколишнiй обшир Яскравим сЯйвом. ѓлибоко  внизу  виблискували
своїми макiвками величнi шатра зелених масивiв i,  зливаючись  у  хвилЯсте
безмежжЯ, творили чудову картину.
   ’емнi тiнi скрiзь позбiгали до самого корiннЯ, i тiльки щiлини Ярiв  та
кам'Янистих круч згори здавалисЯ страхiтливими чорними змiЯми.
   Ѓуло душно й тихо. Ќавiть  на  верхiвцi  гори  не  вiдчувалосЯ  свiжого
вiтерцЯ, i тiльки по легких тiнЯх, що тремтiли на зелених  склепiннЯх,  та
по iскрах, Якi подекуди спалахували смарагдами, можна було догадатисЯ,  що
легенький подих ледь помiтно ворушив листЯ.
   ’а,  незважаючи  на  задушливу  спеку,  в   келiї   архiмандрита   було
прохолодно.
   Єдиний кам'Яний будинок, у  Якому  мiстиласЯ  келiЯ  та  ще  два  покої
настоЯтелЯ монастирЯ, зовсiм тонув у зеленi невеликого садка, що  оточував
iз схiдного боку церкву. ’овстi, масивнi  стiни  не  пропускали  всередину
зовнiшньої спеки, а вузькi, високо прорiзанi вiкна, затiненi  переплетеним
гiллЯм, не давали пробиватисЯ в келiю Яскравому промiнню,  а  тому  в  нiй
стоЯло приємне напiвсвiтло, що лЯгало м'Якими зеленими тiнЯми на стелю.  ‡
висоти склепiннЯ келiї спускаласЯ маленька, на три  свiчки,  люстра,  а  в
правому од вiкна кутку височiло  розп'ЯттЯ,  обабiч  Якого  висiли  образи
Љирила та ЊефодiЯ - перших просвiтителiв i насаджувачiв православ'Я.
   ЃiлЯ вiкна стоЯв Ќайда й читав допiру одержане вiд  ѓервасiЯ  посланнЯ.
Њельхiседек сидiв проти вiкна  в  високому  дерев'Яному  крiслi,  спершись
лiктЯми на колiна й схиливши на  руки  голову.  Џоруч  нього,  склавши  на
патерицi руки, сидiв у такому самому крiслi сивий  намiсник  Єлпiдифор.  Ђ
коло дверей, одкинувши голову й спершись на одвiрок, стоЯв атлет у  чорнiй
рЯсi й клобуцi без воскрилiй; то був брат Њельхiседека архiдиЯкон Ђркадiй.
Њолоде, гарне обличчЯ його, з невеличкою чорною  борiдкою,  вiдбивало  гру
почуттiв,  Якi  його  хвилювали,  а  темнi  очi  горiли  енергiєю,  iнколи
спалахуючи вогнем. Ќайда вимовлЯв кожне слово посланнЯ виразно,  повiльно,
немов бажаючи  вдуматисЯ  в  таємний  його  смисл,  а  слухачi  жадiбно  й
нетерплЯче ловили їх, не порушуючи жодним словом читаннЯ.
   - •ай буде, господи, ласка твоЯ над нами!  -  вигукнув,  зводЯчи  вгору
руки, Њельхiседек.
   - I хай прийдемо ми до  тихої  пристанi  вiд  бур  i  напастей!  -додав
тремтЯчим вiд хвилюваннЯ голосом Єлпiдифор.
   „алi єпископ писав, що вiн бачить  перемогу  православ'Я  не  тiльки  в
тому, що дечого вдалось домогтисЯ у королЯ польського i на сеймi, але i  в
тiй щиростi, з Якою унiати, що  вiдпали  вiд  православної  церкви,  знову
прилучаютьсЯ до православної єпархiї.
   - "“ всьому цьому, - виразно читав Ќайда, - Я зрю плоди  високих  твоїх
трудiв,  в  бозi  собрате,  єдиний  оборонче  й  вiдновителю  на   “країнi
зганьбленої вiри, а  тому  Я,  єпископ  переЯславський  i  боришпiльський,
владою, даною менi, грiшному, вiд  бога,  при  благословеннi  найсвЯтiшого
синода,  ведлуг'  заслуг  свЯтого   подвижника,   нинi   утверджую   тебе,
Њельхiседека, в чинi церковного правителЯ й протектора  Як  над  церквами,
так  i  над  усiм  православним  народом  на  “країнi".  Џри  цих   словах
Њельхiседек швидко пiдвiвсЯ й, сплеснувши руками, вигукнув:
   - ѓосподи, чи достойний Я цiєї  честi?  Ќiхто  ще  в  рiдному  краю  не
уповноважувавсЯ на таку широку владу, i раптом... душа  моЯ  збентежена  i
сповнена трепету. ‚исоке довiр'Я хвилює  мої  груди  суєтою  радостi,  але
покладений на рамена мої обов'Язок гнiтить вiдповiдальнiстю душу.
   - •ай не бентежитьсЯ серце твоє,  брате  мiй  во  •ристi,  -  заспокоїв
Њельхiседека намiсник, - немає в нас  на  всiй  “країнi  iншого  захисника
православ'Я, iншого заступника за долю нещасних  братiв,  крiм  тебе!..  I
справедливе воздаЯн-нЯ в бозi преосвЯщенного отцЯ нашого,  переЯславського
владики, - на радiсть воно всiй братiї i всьому руському людовi! Џiд твоїм
воскрилiєм процвiтуть храми й осушатьсЯ сльози нещасних...  Џраведний  чин
твiй високий, i Я йому радiсно вклонЯюсЯ! - з цими словами  старий  низько
схилив голову.
   - Ќемає достойнiшого  пастирЯ!  -  вигукнув  i  Ќайда,  вiддаючи  майже
доземний уклiн.
   - Ђксiос, аксiос! - проголосив диЯкон.
   - Ќе менi, мої дорогi брати й  друзi,  а  єдиному  боговi!  -  вiдповiв
iгумен, прийнЯвши в свої широкi  обiйми  отцЯ  намiсника  i  тричi  з  ним
поцiлувавшись в уста  i  в  плече.  Џотiм  вiн  обнЯв  Ќайду  й  брата  i,
обернувшись до розп'ЯттЯ, зворушено промовив:
   - ’обi, розп'Ятому за нас, вiддаю своє серце й душу;  сподоби  ж  мене,
господи, постраждати за народ твiй!
   “сi були глибоко зворушенi. ‚ благоговiйному мовчаннi  минула  хвилина,
друга...
   - Ђ що ж, - звернувсЯ нарештi Њельхiседек до Ќайди, - хiба  закiнчилосЯ
посланнЯ свЯтого владики?
   - Ќi ще, превелебний отче, - вiдповiв Ќайда.
   - ’о читай далi! - i iгумен знову сiв на своє мiсце.
   Єпископ ѓервасiй наприкiнцi звертавсЯ з напученнЯм  до  братiї  i  всiх
жителiв “країни, закликаючи їх до терпiннЯ й  покори  i  застерiгаючи,  що
Яких би мук не зазнали вони вiд гонителiв, краще мовчки терпiти  їх,  анiж
пiдносити оружну руку  i  за  злодiЯннЯ  платити  злодiЯннЯми.  ‡ворушливе
посланнЯ кiнчалосЯ такими словами: "I такими за вiру тЯжкими  стражданнЯми
й терпiннЯми перед усiм христиЯнським свiтом  слави  єсте  зажили,  Яку  й
iсторiЯ вовiки  не  зiтре...  I  сiє  їх,  мучителiв  ваших,  дiло  потече
повiстЯми й iсторiЯми у всi прийдешнi вiки".
   -  Ђмiнь!  -  промовив   Њельхiседек   i   побожно   поцiлував   пiдпис
преосвЯщенного владики.
   ‡апало досить довге мовчаннЯ. Ќарештi Њельхiседек заговорив знову:
   -   ’ак,   достойно   й   праведно   є   дiЯти   по   глаголу    нашого
найпреосвЯщеннiшого владики, i Я, брат його во •ристi, не раз наказував  i
пастирЯм, i парафiЯнам нашим, щоб терпiли  i  ждали...  з  болем  у  серцi
доводилось iнодi втiшати нещасних цими убогими, безпорадними словами.
   ЂрхiдиЯкон зiтхнув так глибоко i  з  такою  силою,  що  навiть  полум'Я
лампади, що блимала перед розп'ЯттЯм, похитнулосЯ й замиготiло.
   - Ќу й терпiли ж! - мимохiть зiтхнув i Њельхiседек. - Ќе вiдаю, чи є на
свiтi iнший  такий  багатостраждальний  i  багатотерпеливий  народ?  ‘воїм
терпiннЯм ми зажили собi вiчної слави, й iсторiЯ запише  це  на  скрижалЯх
своїх: своїм терпiннЯм, нарештi, заслужили ми в бога великої ласки -  чудо
звершуєтьсЯ: навкруги пригнiченi й уЯрмленi  пiднiмають  голови  з  теплою
надiєю в очах, дзвiн розносить навкруги радiсну вiсть,  навiть  i  тi,  що
вiдпали од предкiвської  вiри,  повертаютьсЯ  в  лоно  рiдної  й  iстинної
церкви...
   - ЏовертаютьсЯ в деЯких мiсцЯх, правда, - мовив архiдиЯкон, - а в iнших
латинЯни й унiати чинЯть ще бiльшi розбої та наїзди.
   - –е випадки, - заперечив Њельхiседек, - та  й,  певно,  в  тих  глухих
мiсцЯх, куди не дiйшов ще декрет королЯ й не долетiла звiстка про  високий
протекторат єдиновiрної монархiї.  Њинулої  седмицi  одержали  ми  про  се
радiсне повiдомленнЯ од милостивого  нашого  Ясне  в  бозi  преосвЯщенного
ѓеоргiЯ, єпископа бiлоруського, й розiслали з  оного  посланнЯ  й  декрета
королiвського копiї по всiх наших храмах, нехай радiє i перебуває в  надiї
народ...
   - Ћх, прости мене за моє зухвале iнакомислiє, брате мiй во •ристi i  во
плотi,  найчеснiший  владико!  -  заговорив  Ђркадiй.  -   Ђле   дух   мiй
бентежитьсЯ,  i  заспокоєннЯ  йому   вiд   цих   радiсних   вiстей   нєсть
нiЯкiсiнького... ˜лЯхта переродитисЯ не може... џкий змалку,  такий  i  до
останку! I ранiше її настренчували ксьондзи та єзуїти гнати  й  винищувати
впень схизматiв, - то Яку вагу матиме длЯ них королiвський декрет?
   - Ћдначе за цими декретами стоїть сила могутньої держави.
   - —и стоїть iще - цього ми певно не знаємо, Яснепревелебний владико,  -
зауважив Ќайда.
   - Ђ коли й стоїть, - додав Єлпiдифор, - то хiба се примусить  одуматисЯ
свавiльну, не пiдлеглу нi смиренномудрiю, нi тверезiй обачностi шлЯхту?  “
беззаконнi зросла вона, безправнiстю  годуваласЯ,  длЯ  безпутства  й  длЯ
гвалту живе.
   - …х, покора i терпiннЯ! - не витримав i прорвавсЯ  Ђркадiй.  -  Ѓагато
вони нам допомогли! ‘лави мученикiв зажили!.. •а! Ђ вiру й народ довели до
цiлковитого знищеннЯ... “ славному  терпiннi!..  ЃоронитисЯ  од  гвалту  й
розбою терпiннЯм? •а-ха! Ѓагато виборемо...
   - Ѓрате! Ќе суемудрствуй i бунтiвливу душу  свою  упокорюй,  -  суворим
голосом мовив Њельхiседек. - •ристос сказав:  "Ђще  ударЯть  тебе  в  лiву
ланiту - пiдстав праву, а хто меча пiднЯв - од меча й загине".
   - Љоли мова йде про саму тiльки мою шкiру,  то  й  пiдставлЯй  її...  в
своєму дiлi твоЯ волЯ чинити так, Як знаєш, - не вгавав Ђркадiй, - а  Якщо
руйнують церкви, катують народ, занапащають його душу, то осторонь  стоЯти
- це, на мою думку... …х! ™е •ристом вибивають очi... ’а •ристос же сам не
помилував крамарiв  i  мiнЯйл,  Якi  залiзли  в  його  храм  i  заходилисЯ
торгувати, а взЯв вiн у руки  вiрьовку,  столи  їм  поперекидав,  а  самих
крамарiв - за дверi!
   - ’и блюзнiрствуєш! - сплеснув руками  Њельхiседек.  ЂрхiдиЯкон  одразу
змовк.
   - Ћтець Ђркадiй вiд щирого серцЯ, - заступивсЯ за  нього  Ќайда,  -  од
гарЯчої любовi до народу й до  свЯтої  нашої  вiри...  I  хiба  не  болЯче
склавши руки дивитисЯ на муку? Џал душi можна охолодити, але вбити  в  нiй
любов до братiв... не можна!
   - Њаловiри! - гарЯче озвавсЯ iгумен. - ѓосподь є промислитель наш:  вiн
покараннЯ, вiн i суддЯї Ѓез  волi  його  не  впаде  i  єдиний  волос.  “се
творитьсЯ в свiтi з волi царЯ царiв...
   - ‚иходить, Якби ми пiднЯли на розбiйникiв i напасникiв довбню,  то  це
теж було б з волi вседержителЯ? - буркнув Ђркадiй i, схаменувшись,  замовк
остаточно.
   Ћтець Њельхiседек сумно подививсЯ на всiх i нiчого не промовив,  тiльки
полегшив свої груди болiсним зiтханнЯм. Ђле що в  тому  зiтханнi  таїлосЯ?
‘корбота за непокiрних духом чи мимовiльна згода з їхнiми думками?
   “сi задумалисЯ.
   "Ћтже, все скiнчитьсЯ примиреннЯм, - майнула в Ќайдинiй головi думка, -
бiдолашний люд примусЯть заспокоїтисЯ. џк йому  житиметьсЯ  -  не  нам  те
знати, а причини здiйнЯти за нього меча не буде, - i цей пекучий вогонь  у
грудЯх повинен буде згаснути, розвiЯтись... Ђ менi ж Як? ‘покiйно доживати
вiку в монастирi чи впасти в легкодухiсть? Ќi, нi! Ђле душно  тут,  давить
груди цЯ рЯса... нi дiла, нi  життЯ!  Ћсь  i  Ђркадiй,  i  навiть  старець
Єлпiдифор не вiрЯть в обiцЯний мир, а вiрЯть тiльки в  силу  вiдсiчi...  Ђ
циганка Яких страхiть менi наговорила! ‡гадаю - i досi волоссЯ  на  головi
ворушитьсЯ... Ђле, видно, набрехала вона: нiчого й  схожого  на  її  слова
нема... Њабуть, доведетьсЯ поховати себе тут... …х, життЯ!.."
   Њельхiседек нарештi пiдвiвсЯ з свого мiсцЯ,  прошепотiв  молитву  перед
розп'ЯттЯм i промовив лагiдно й тепло:
   - Ќе будемо бентежити свiй дух сумнiвом,  братiє,  кольми  паче  в  днi
радостi, в днi посланого нам богом торжества! „ай, брате, посланнЯ  нашого
архiпастирЯ, Я покладу його в скарбничку.
   Ќизько вклонившись. Ќайда передав архiмандритовi великий аркуш  паперу,
списаний  в'Яззю,  iз  словотитлами   й   iншими   надрЯдковими   знаками.
Њельхiседек розгорнув його, розiклав знову старанно й згорнув у рурку,  та
коли вiн почав легким постукуваннЯм згортка об  ручку  крiсла  вирiвнювати
його краї,  з  рурочки  несподiвано  випав  невеликий  клаптик  паперу  й,
перевернувшись у повiтрi два-три рази, залетiв пiд лавку.
   - ™ось випало! - стрепенувсЯ Ќайда  й,  проворно  дiставши  з-пiд  лави
папiрцЯ, подав його архiмандритовi.
   Њельхiседек узЯв той клаптик; на ньому з одного боку було щось написано
латинськими лiтерами. Џоволi пiднiс вiн до очей своїх записку й  довго  до
неї придивлЯвсЯ, немов ледве розбираючи почерк  або  розгадуючи  таємничий
змiст незрозумiлих слiв. “сi з живою цiкавiстю дивилисЯ на архiпастирЯ,  а
обличчЯ його тим часом укривалосЯ мертвотною блiдiстю.
   - ‡вiдки взЯвсЯ папiрець сей? -  звернувсЯ  нарештi  Њельхiседек  пiслЯ
довгої мовчанки до Ќайди.
   - Ќе вiдаю, свЯтий отче... Њабуть, був усерединi згортка. •  -  Ђле  цЯ
приписка не владики й не з ЏереЯслава.
   - Ђ що в нiй написано? - стурбовано спитав Єлпiдифор.
   - ‘мертний вирок менi вiд лЯхiв. “сi перезирнулисЯ й закам'Янiли.
   - ‡аспокойтесЯ, братiє, це не вперше,  -  промовив  з  доброю  усмiшкою
Њельхiседек. - ’iльки ранiше  писали  з  проклЯттЯми  й  лайкою,  а  тепер
коротко i врозум-ливо. ‘пасибi, хоч попереджають.
   - Ђле треба вжити всiх заходiв, - захвилювавсЯ Єлпiдифор.
   - ‚ iм'Я бога, в iм'Я знедоленого люду, - палко вигукнув  Ќайда.  -  Ћ,
Якщо вони насмiлЯтьсЯ, - смерть їм!
   - Ѓез пощади! - крикнув архiдиЯкон, i очi в нього налилисЯ кров'ю.
   - џкщо Я потрiбен, то господь захистить мене,  мої  друзi,  -  спокiйно
сказав iгумен, - а цЯ погроза не спинить мене на моєму шлЯху.  “  цей  час
хтось пiдiйшов до дверей келiї i промовив:
   - ѓосподи, Iсусе •ристе!
   - Џомилуй нас! - вiдповiв Њельхiседек i додав тремтЯчим  голосом:  -  I
душу, i життЯ наше тобi вiддамо!
   Ќа порозi з'ЯвивсЯ молодий послушник i, пiдiйшовши  пiд  благословеннЯ,
сказав, що прибули виборнi вiд Якоїсь громади з свЯщеником i просЯть,  щоб
отець iгумен вийшов до них на пораду.
   - Џоспiшiмо, братiє, до прибулих, - промовив Њельхiседек. - ’и,  Ќайдо,
пiдожди мене тим часом тут, щоб написати вiдповiдь преосвЯщенному єпископу
переЯславському, а ти, Ђркадiю, передай у трапезну, щоб потурбувалисЯ  про
гостей... усе в руцi божiй! - закiнчив Њельхiседек  i  поквапно  вийшов  з
келiї.
   Ќайда зоставсЯ сам i  довго  ходив  схвильований  по  келiї;  вiд  його
швидкої ходи погасла й почала чадiти лампада, що висiла бiлЯ хреста низько
над аналоєм. Ђле Ќайда нiчого не помiчав, його охопила  тривога  за  життЯ
людини  великої  душi,  єдиного  захисника  вiтчизни,  що  стоЯв  на  краю
загибелi. ‚ душi ченцЯ закипала злiсть на ошалiлих у  своїй  лютi  звiрiв,
ладних пiднЯти руку на все  дороге  длЯ  нього,  заповiтне.  Џеред  Ќайдою
постали  страшною,  кривавою  картиною  страхiттЯ  панських  i  латинських
насильств, Якi вiн бачив останнiм часом: серед обгорiлих  руїн  спотворенi
трупи, заплаканi дiти, кiстЯки, що гойдалисЯ на деревах...
   - ’ак, правду казала панна, тисЯчу разiв правду! - вирвалось у нього, i
вiн сiв у глибоке крiсло. „умки його мимохiть полинули до Џечер, до ‹аври,
до покоїв отцЯ настоЯтелЯ, до Љитаєва, i скрiзь  царювала  панна...  Ћбраз
її, прекрасний, чарiвний, вабив його до себе неземною красою, палив серце,
спопелЯв мозок, Яснiв перед ним, Як недосЯжна, нездiйсненна  мрiЯ.  I  чим
дужче силкувавсЯ вiн одiгнати вiд себе  це  видiннЯ,  тим  Яскравiше  воно
випливало з iмли й полонило його цiлковито. ‰ого знову охопила  невимовна,
гнiтюча туга, близька до слiпого вiдчаю.
   "’а невже ж не  виб'юсЯ  Я  з-пiд  влади  цих  чар  i  вони  до  могили
шматуватимуть мою душу? ЃожевiллЯ, божевiллЯ! џ, велетень, виЯвивсЯ  таким
кволим  перед  примарою!  Људи  тiкати?  Ќа  Ђфон  хiба  що?  Џокинути   i
батькiвщину, i всiх, кого любив, за кого страждав i  боровсЯ!  Џокинути...
’а хiба й там не оживуть вони й не  вiдгукнутьсЯ  в  кожному  ударi  серцЯ
страшним болем? …х, рЯсо! Ќе владна ти над цим! - Ќайда похилив  на  груди
голову; розбурханi почуттЯ стали помалу-малу вгамовуватись i'переходити  в
елегiйнi. ЏригадалосЯ Ќайдi, з Якою  радiстю,  з  Якою  соромливою  ласкою
зустрiчала його завжди панна „арина, i не хотiлосЯ йому все це приписувати
тiльки її патрiотизмовi, прагненню вирвати його з монастирЯ длЯ боротьби з
ворогом, за вiтчизну... ‰ому здавалось, що вiн мав право пiдозрювати в нiй
i iнше, нiжнiше почуттЯ... Ћ, та ласка,  та  усмiшка,  тi  очi  -  вони  й
занапастили його! ‚они звели його з розуму! I от здогади цi i є смертельна
отрута. •iба дочка вельможного пана, генерального обозного, може  подумати
про нього, Як про рiвну собi людину? •а-ха! Ђдже батько її сказав йому про
це й навiть поЯснив, що i в казцi таке було б дурницею! Ђ вiн, знаючи  вже
непереможну владу чарiвницi, ще слухав її i з захватом пив з її рук убивчу
отруту!.. „урень, дурень! Љоли вже втiк од неї пiд власЯницю, то не  треба
було слухати її слiв, ловити її поглЯд... Ќе виходити навiть з келiї, коли
слiпа долЯ заносила її в монастир... Ћ,  коли  б  випекти  її  з  пам'Ятi,
вирвати з цього дурного серцЯ!" - i Ќайда здушив до болю груди.
   “ цей час до келiї долинув гамiр, що знЯвсЯ на монастирському подвiр'ї,
почувсЯ стук молотка в браму, голоси й метушливi  накази.  Ќайда  поквапне
вийшов з келiї й попростував до брами -  в  неї  вже  в'їжджала  запрЯжена
шестериком гнiдих коней простора колимага. Ћтець iгумен iз старшою братiєю
стоЯли на схiдцЯх монастирського ганку, зустрiчаючи  з  особливою  радiстю
новоприбулих гостей.
   Џерша вискочила з колимаги висока,  струнка,  мов  тополЯ,  панночка  й
пiдбiгла пiд благословеннЯ до отцЯ архiмандрита.
   - Џанна „арина! - мимохiть скрикнув Ќайда i завмер на мiсцi.
   ЏiслЯ радiсних слiв привiту  i  перших  запитань  Њельхiседек  запросив
почесних гостей у трапезну; пан обозний i „арина пiшли за ним.
   „арина помiтила подив i хвилюваннЯ, що охопили  Ќайду  при  зустрiчi  з
нею, i серце її стислосЯ так трепетно, так солодко, що вона всЯ спалахнула
вiд радостi й соромливо опустила очi. Љоли ж панна  знову  оглЯнуласЯ,  то
Ќайди вже не було; засмучена й схвильована, пiшла вона слiдом за батьком i
Њельхiседеком, не беручи участi  в  їхнiй  розмовi:  думки  її  були  коло
суворого й мовчазного ченцЯ.
   •оч вона бачила його обличчЯ тiльки одну мить, та все ж таки  помiтила,
що Ќайда дуже схуд за цей час, а в очах його  з'ЯвивсЯ  гострий,  затаєний
блиск.
   "—ому, побачивши мене, вiн так  змiнивсЯ  на  обличчi,  чому  зник,  не
сказавши  й  слова?"  -  думала  „арина,  йдучи  за  батьком   прохолодним
монастирським коридором.
   ’им часом Њельхiседек увiв почесних гостей до  просторої  монастирської
трапезної, де ченцi нашвидку вже готували щедрий почастунок.
   ѓостi посiдали до столу.
   „арина озирнуласЯ, маючи таємну надiю  побачити  Ќайду,  але  нi  серед
присутнiх за столом, нi серед послушникiв, Якi прислужували  в  трапезнiй,
Ќайди не було.
   Љрiм Њельхiседека, обозного й „арини, за  столом  сидiли  ще  iєромонах
Єлпiдифор та iєродиЯкон Ђркадiй.
   Ћчевидно,  до  трапези  були  запрошенi  тiльки  найпочеснiшi  мешканцi
монастирЯ.
   ‡аспокоївшись на цiй думцi, „арина почала терплЯче ждати кiнцЯ трапези,
сподiваючись зустрiти  Ќайду  Якщо  не  в  церквi,  то  на  монастирському
подвiр'ї.
   “ трапезнiй було свiжо й прохолодно; крiзь  гратчастi  вiкна  заглЯдала
зелень розкiшного монастирського саду. ЃiлЯ iкон сЯЯли великi  лампади.  ‡
пахощами кипариса зливаласЯ лiсова пречудова свiжiсть. ЏiслЯ жаркого днЯ й
важкої курної дороги все це одразу ж навiЯло  на  пана  обозного  приємний
настрiй.
   - •у, та й гарно ж у  вас,  преподобнi  отцi,  -  промовив  вiн,  важко
вiддихуючись i витираючи шовковою хусткою пiт з  лисини.  -  ’иша,  мир  i
благолiпнiсть.
   - …ге ж, -  вiдповiв  Њельхiседек,  -  охоронив  господь  серед  бур  i
напастей сей  захисток  i  притулок  благочесних,  а  скiльки  разiв  лютi
гонителi i на монастир сей, i на життЯ  моє  посЯгали.  ’а  господь  почув
молитви нашi... Ћдначе покуштуй, вельможний пане, сього нашого  меду:  вiн
холодний - з льоду.
   Њельхiседек подав знак, i служка  наповнив  важкий  срiбний  келих,  що
стоЯв коло пана обозного.
   Њед був такий холодний, що на срiблi келиха навiть виступили росинки.
   Џан обозний надпив кiлька ковткiв i, поставивши келих на стiл,  сказав,
проводЯчи хусткою по вусах:
   - ’а це ж липовець! ѓе-ге, добрЯчий! —и й у Џечерах  є  такий!..  Ќу  й
лiси в вас, угiддЯ... розкiш!.. - провадив вiн далi, вибираючи  з  тарiлки
жирнi куснi й запиваючи їх медом.  -  •лiб  скрiзь  уродив...  проїжджали,
милувались усiм... землЯ обiтована, Як здавна прозвали її  лЯхи...  ’iльки
от села занедбанi...
   - ’ак, - сумно зiтхнув  Њельхiседек.  -  Љругом  благодать  i  достаток
плодiв земних, а несть миру свiтовi; про часи  мирнi  повсЯкденно  господа
бога просимо.
   - I господь почув вашi молитви, - вiдповiв пан генеральний  обозний.  -
—и вiдомо вам  про  ласкаву  iнтерцесiю  царицi?  –арицЯ  видала  ординанс
вельможному кнЯзевi вчинити у дворi польському Як письмову, так i словесну
вимогу в такiй силi, щоб православним нi в Якому  разi  нiЯких  кривд  вiд
римлЯн i унiатiв не чинилосЯ; також вона приймає всiх одновiрцiв пiд  свiй
монарший захист... I король прихиливсЯ вухом до премудрих слiв монархинi й
видав уже декрет.
   - ‘подобились почути й побачити його! - радiсно промовив Њельхiседек. -
ђачитель i брат во •ристi архiєпископ ѓеоргiй прислав нам одразу  ж  точнi
списки з ‚аршави й сповiстив iще, що його мосць королiвський  канцлер,  за
моїм  клопотаннЯм,  писав  до  унiатського  єпископа,  просЯчи   припинити
насильства й вимагаючи покараннЯ винних... ’акi ж листи написанi й  до  їх
милостей кнЯзiв потентатiв.
   - ‚сюди декрет польський по церквах братiЯ наша народовi читає, - додав
Єлпiдифор. - ђадiсть велика й надiЯ всiх обуЯли.
   - ‹юди скрiзь ожили, - палко пiдхопив iєродиЯкон Ђркадiй, -  не  хочуть
слухатись нi двору панського, нi зверхностi унiатської!
   Џри останнiх словах отцЯ ЂркадiЯ пан обозний одсунув вiд  себе  тарiлку
й, пiднiсши догори палець, зауважив повчально:
   - ‘е даремно:  паче  всього  старайтесЯ,  преподобнi  отцi,  щоб  народ
слухнЯним був i бунти проти своїх властей, а також i кровопролиттЯ не смiв
чинити.
   Џри  цих  словах  обозного  чорнi  брови  ЂркадiЯ  нахмурились,  а   на
смаглЯвому обличчi Њельхiседека з'ЯвивсЯ суворий вираз.
   - •то каже про те, пане обозний, - мовив вiн, зiтхнувши. - ‘таралисЯ ми
досi i в майбутнi часи домагатимемосЯ свого права судом i  терпiннЯм.  Ђз,
грiшний раб, почав уже de fundamentis справу про кривди...  ‡iгрiваємо  ми
весь кревний люд словом надiї; та коли б  не  стало  в  нього  терпiннЯ  i
повстав би на гнобителiв, то паки реку - i цар небесний не осудив би за це
народ свiй великомученицький.
   - ‚оiстину, народ православний український у такiй тут тiснотi й  нуждi
перебуває, Яка була хiба що в  часи  апостольськi!  -  скорботно  зауважив
Єлпiдифор.
   - ‚iрю i  знаю,  -  погодивсЯ  обозний.  -  Ђле  хай  не  дерзає  народ
повставати на правителiв своїх: "Ќесть-бо влади, аще не вiд бога". ’а й  у
розпач йому впадати нема чого, коли такi заходи  королiвським  двором  длЯ
захисту вас вiд озлобителiв уживаютьсЯ. ЏокладайтесЯ на протекцiю  царицi,
подавайте скарги й протести, спокус i погроз не бiйтесЯ, а народ  терпiннЯ
й благочестЯ навчайте.
   - ’рудимось, Ясновельможний пане, в мiру сил своїх. ™о не  день,  то  й
повертаютьсЯ до благочестЯ стародавнi храми нашi.
   I Њельхiседек заговорив iз запалом про змiни, викликанi декретом королЯ
в усьому краї “країнському.
   Ђркадiй  та  Єлпiдифор  жваво  пiдтримували  розповiдь  отцЯ   iгумена.
‘хвильовано слухала „арина iгумена й намiсника,  не  вiдриваючи  очей  вiд
мужнiх облич воїнiв •ристових.
   -  Ђ  чи  не  знаєте  ви,  превелебний  отче,  -  звернуласЯ  вона   до
Њельхiседека, коли вiн закiнчив свою  розповiдь,  -  Як  стоїть  справа  в
жiночому ‹ебединському монастирi? —и одвiз послушник Ќайда мого листа?
   - Ћдвiз, Ясна панно, i словом умовлЯв, бо й  там  зчиниласЯ  колотнеча.
ђимлЯни й унiати в багатьох iще страх i сумнiви пробуджують: гомонЯть,  що
сейм не затвердить нiколи королiвського декрету.
   - ‡атвердить, у тому сумнiву не майте, - заперечив обозний. - Ќе  токмо
ђосiЯ, а й iншi королiвськi двори гноблену православну церкву визнають.
   - Ћ, безумству лЯхiв немає меж! - зiтхнув отець Єлпiдифор.
   - ’а Якщо вони опиратимутьсЯ в своєму безумствi,  тим  краще  буде  длЯ
нас, - гарЯче озваласЯ „арина. - ’одi ђосiЯ пошле свої вiйська  i  збройне
примусить лЯхiв виконати всi нашi вимоги.
   - ’е-ге-ге! - розсмiЯвсЯ обозний. -  ѓарЯча  голiвка  в  тебе,  доню...
‡бройної „ержавам треба обережно поводитись iз зброєю...
   ђозмова перейшла на iншi, менш цiкавi длЯ „арини теми, а тому думки  її
знову повернулисЯ до Ќайди, i  вона  з  нетерпiннЯм  почала  чекати  кiнцЯ
трапези.
   Ђле трапезi, здавалосЯ, не буде кiнцЯ. —енцi  вирiшили  почастувати  на
славу вельможного гостЯ. ‘трави подавалисЯ за стравами, меди, пиво, вина й
усiлЯкi присмаки з'ЯвлЯлисЯ все в бiльшiй i бiльшiй кiлькостi.
   ’а все ж таки „арина дiждалась кiнцЯ.
   Ћбважнiлий i пiдпилий пан обозний пiшов спочити перед вечернею.  „арина
ж  вiдмовиласЯ  вiдпочивати  й,  за  порадою  отцЯ   iгумена,   вийшла   в
монастирський сад. ‚ душi її таїласЯ надiЯ зустрiтисЯ там  з  Ќайдою,  але
сподiванка виЯвилась марною. Ќайди не було нiде.
   ‡асмучена  й  трохи  ображена,  поволi  йшла  „арина  дорiжкою  густого
фруктового саду, що прилЯгав до монастирЯ.
   ‚ душi її почала розгорЯтисЯ досада; самолюбство було уражене.
   "‚iн повинен був менi розказати хоч би про  ‹ебединський  монастир,  Як
виконав моє дорученнЯ i в Якому станi  знайшов  черничок...  –е  обов'Язок
кожного посланцЯ... Ђдже там, на хуторi, вiн так турбувавсЯ про мене,  так
просив не ризикувати життЯм у небезпечнiй дорозi... Ђ тепер  наче  й  дiла
йому нiЯкого немає нi до монастирiв, нi до вiтчизни!.. —ому?.."
   - Ћх, цi настирливi думки дiймають, Як мухи  в  спасiвку,  i  нiчим  не
вiдженеш їх!
   Џромовивши останню фразу вголос,  „арина  боЯзко  оглЯнулась  навкруги,
нiби злЯкавшись, що хтось мiг пiдслухати її; але в саду було тихо й душно,
з жарким струменем повiтрЯ долинали звiдкись пахощi меду й резеди. „iвчина
повернула на вужчу стежку помiж широколистими ЯблунЯми й сiла на  дерновiй
лавi: попереду вiдкриваласЯ вузенька прогалина, через Яку пролЯгла глибока
долина, всЯ залита золотим, миготливим блиском.
   "—ому це мене так цiкавить кожен поглЯд його,  кожне  зiтханнЯ  i  чому
менi прикро вiд його байдужостi? - думала  „арина.  -  Ќевже  завжди  мене
засмучувало й тепер засмучує тiльки те, що молодий лицар надiв чорну рЯсу?
Ќевже Я тiльки через любов до багатостраждальної вiтчизни прагну заглЯнути
в душу цього ченцЯ, щоб вивiдати, Яка панi чи дiвчина розбила його  життЯ?
Ќi, тисЯчу разiв нi! - сама собi рiшуче мовила „арина, пiдводЯчись на ноги
й стискуючи руками голову. “ скронЯх в неї  стукало,  i  в  очах  миготiли
червонi iскри... - ‹ицемiрство й брехнЯ. Ћх, що  ж  цеi  ‚ир  Якийсь...  i
берег тiкає з-пiд нiг..."
   ‚iд цiєї думки серце „арини болiсно стислосЯ, невимовне гостре  почуттЯ
самотностi й туги охопило її. Џобоюючись зустрiтисЯ з ким-небудь стороннiм
у саду, вона подаласЯ квапливо до монастирської  церкви,  тим  бiльше,  що
дзвiн уже кликав до вечернi.
   “ церквi було  багато  прочан,  коли  „арина  ввiйшла  туди;  незабаром
потЯглисЯ в храм довгою чорною низкою й ченцi.
   ‚они зупинилисЯ бiлЯ протилежного криласа. „арина глЯнула в той  бiк  i
вiдразу ж побачила Ќайду; очi їхнi зустрiлисЯ на  одну  тiльки  мить,  але
зразу ж Ќайда потупив поглЯд i так i не  обернувсЯ  до  „арини  до  самого
кiнцЯ служби.
   Џогано спала тiєї ночi панна i  вранцi  встала  сумна  й  збентежена...
–iлий день провела вона  знову  в  монастирi,  але  Ќайда,  видно,  уникав
зустрiчi з нею, й „арина була цьому рада: вона боЯласЯ.
   Ќа третiй день, пiд час раннього  снiданку,  отець  Њельхiседек  сказав
своїм  почесним  гостЯм,  що  вiн  допiру  одержав   листа   вiд   iгуменi
‹ебединського жiночого монастирЯ, котру знову  охопив  великий  страх,  бо
митрополит унiатський має намiр за всЯку цiну вирвати  в  неї  монастир  i
повернути його в унiатський. Њитрополит спантеличує усiх, кажучи, що  вiн,
Њельхiседек, поширює тiльки неправдивi чутки про королiвськi  декрети,  що
король одхилив усi проханнЯ схизматiв та iнтерцесiї iноземних  дворiв,  що
схизма всюди буде знищена, а тi, що доброхiть не приймуть зараз  же  унiї,
будуть жорстоко покаранi, i  от  деЯкi  з  черниць,  маловiрнi,  починають
вагатисЯ, а Якщо хоч одна з них  погодитьсЯ  прийнЯти  унiю,  то  монастир
загинув, бо митрополит оголосив усiм, що коли в монастирi хоч мала частина
братiї захоче перейти в унiю, то такий монастир переходить уже до  єпархiї
митрополита  унiатського,  а  тому  мати  iгуменЯ   просить   його,   отцЯ
Њельхiседе-ка, прислати їй автентичний  список  королiвського  декрету,  а
також когось iз вiрних статечних людей, щоб умовити й утримати маловiрних.
   - џ поїду, таточку, - промовила „арина, звертаючись  до  батька.  -  ‚и
обiцЯли вiдпустити мене.
   - ЋбiцЯв, але вирiшив, що тобi краще буде виїхати туди  з  Љиєва;  твоє
слово мало їм допоможе, а Я попрошу  в  Љиєвi  у  пана  губернатора  точне
пiдтвердженнЯ королiвської вiдповiдi царицi, та й з тобою пошлю козакiв  з
десЯток-другий, а длЯ охорони твоєї ще вiзьму в пана губернатора листи  до
знатних польських осiб.
   - Ћ, сiє не пошкодить, не зважаючи нi на що, - погодивсЯ Њельхiседек. -
Ђ Я тим часом пошлю їм сьогоднi автентичний список королiвського  декрету,
одвезе його наш чернець Ќайда. Љраще за нього нiхто  не  зумiє  переконати
малодушних. ‚iн став тепер моїм першим помiчником.
   „арина зашарiлась.
   "Ќайду пошлють сьогоднi з монастирЯ, вони виїдуть до  Љиєва,  i,  отже,
вона вже не побачитьсЯ з ним... можливо, нiколи... Ќi!  ’реба  побачитись,
треба поговорити".
   I нараз у неї мимохiть загорiлосЯ бажаннЯ побачити Ќайду, повiдати йому
про все й попрощатисЯ, хоч би й навiки...
   "Ђ що, коли та, котра розбила його серце нездiйсненною мрiєю, Як  казав
вiн, чи Як їй здавалосЯ, що вiн казав, виЯвитьсЯ несподiвано..."
   „арина тихо скрикнула.
   - ™о з тобою, дитЯ моє? - сполошивсЯ обозний.
   - ™ось ужалило... Њабуть, оса... - знiЯковiло вiдповiла  „арина,  хутко
обернувшись  до  вiкна,  i  потiм,  опанувавши  своє  хвилюваннЯ,  додала,
звертаючись до батька: - џ згодна, шановний батечку, виконати  вашу  волю,
але дозвольте менi в такому разi написати хоч листа до превелебної  матерi
iгуменi й повiдомити її про мiй скорий приїзд.
   - „обре, доню! - погодивсЯ обозний.
   - ’о Я пiду в свою келiю i приготую листа, а ви,  превелебний  панотче,
звелiть, коли ваша ласка, зайти до мене  тому  ченцевi,  Я  передам  через
нього листа.
   Џри останньому словi „арина знову  почервонiла,  але  уклiн  сховав  її
збентеженнЯ.
   - “се виконаємо, Ясна панно, пiклувальнице  наша,  виконаємо  все.  Ћх,
господь благословив тебе, пане обозний, дочкою  й  призначив,  мабуть,  їй
високу долю, - додав з ласкавою усмiшкою  iгумен,  благословлЯючи  „арину,
Яка схилиласЯ перед ним.
   -  Ђвжеж,  -  вiдповiв  самовдоволено  обозний,  проводЯчи   рукою   по
гаптованих золотом грудЯх жупана. - Џравда, дЯкую повсЯкчасно ‚севишньому:
не соромно назвати  своєю,  i  розумом,  i  красою  видаласЯ  серед  усiх,
задивлЯютьсЯ на неї й сiЯтельнi  росiйськi  особи,  i  долЯ  їй,  справдi,
судиласЯ висока! - пан обозний багатозначно  всмiхнувсЯ  й  поправив  свiй
короткий вус.
   Ћстаннiх батькових слiв „арина вже не чула; поквапною ходою вийшла вона
з трапезної й подаласЯ до призначеної їй келiї.
   ‚вiйшовши в келiю, „арина  причинила  дверi,  поклала  на  столi  аркуш
паперу, гусЯче перо, поставила важкий каламар i присiла до столу.
   Њинуло хвилин десЯть, але дiвчина й не доторкнуласЯ до пера.
   "™о скаже вона ще Ќайдi? Ќавiщо  покликала  його  сюди?  „лЯ  чого?"  -
роїлисЯ в її головi бентежнi думки, а в серцi разом з  тим  росла  страшна
тривога; i жах, i надiЯ, i передчуттЯ чогось невiдомого, що одним  помахом
ламає життЯ, охопили її тремтЯчi груди.
   ’а ось коло дверей келiї почулисЯ кроки, i знайомий голос промовив:
   - ‚о iм'Я отцЯ, i сина, i свЯтого духа!
   - Ђмiнь! - вiдповiла нетвердим голосом „арина. - ‚вiйди!
   „верi вiдчинилисЯ, в келiю зайшов Ќайда; ступивши  кiлька  крокiв,  вiн
низько, по-чернечому, вклонивсЯ дiвчинi й зупинивсЯ.
   Ќезважаючи на вдаваний  спокiй,  видно  було,  що  послушник  теж  дуже
схвильований.
   „арина  пiдвелась,  хотiла  щось  сказати,  але,  глЯнувши  на   Ќайду,
збентежилась i змовкла.
   ‡апала нiЯкова мовчанка.
   - џсновельможна панно, - промовив Ќайда, - отець  iгумен  посилає  мене
сьогоднi в  ‹ебединський  монастир:  ти  хотiла  дати  й  вiд  себе  деЯкi
ординанси.
   - ’ак... хотiла, ось поки що лист! -  заговорила,  збиваючись,  „арина,
опустивши очi на чистий аркуш паперу. - Ђ потiм  з  Љиєва  сама  приїду...
привезу їм автентичнi декрети...  -  i  нараз,  урвавши  свою  мову,  вона
промовила схвильованим тоном, звiвши на Ќайду очi: - ‘кажи менi... ось уже
третiй день, Як Я живу у вашому монастирi... —ому ти нi разу  не  пiдiйшов
до мене?
   –е одверте запитаннЯ дiвчини збентежило Ќайду.
   - ‘прави... клопiт... - вiдповiв вiн ухильно.  -  ‚есь  час  прибувають
богомольцi.
   - ‘прави, клопiт! - з гiркотою мовила „арина. - ‘прави твої лишатьсЯ  з
тобою, а Я поїду, i хто знає, чи побачимосЯ ще  коли!  џ  ж  i  так  ледве
умовила батька приїхати сюди.
   - ’о це ти умовила його? - жваво спитав Ќайда.
   - џ... Ќезважаючи на мир, вiн побоювавсЯ їхати сюди,  „арина  замовкла.
Ќайда мовчав теж...
   - ’и перейшов сюди одразу ж пiслЯ того, Як бачивсЯ з владикою в нас  на
хуторi? - заговорила знову „арина.
   - ’ак... Ђ ти звiдки довiдалась про це?
   - Џитала в Џечерах. Ќу, Як тобi живетьсЯ тут?
   - „опомагаю  в  мiру  сил  своїх  отцевi  iгумену...  Їжджу  по  селах,
монастирЯх, пiдбадьорюю слабких, умовлЯю тих, що вiдпали...
   - I довго ти гадаєш залишатисЯ тут?
   - „о кiнцЯ днiв моїх.
   - џк? ’о, виходить, незважаючи нi на що, ти не скинеш рЯси? - скрикнула
„арина.
   - Ќащо? - мовив на це Ќайда. „арина замовкла й опустила очi.
   - ’епер кругом мир i спокiй i мої сили не потрiбнi нiкому!  -  стримано
додав Ќайда.
   - Ћтже, ти задовольнивсЯ, що ђосiЯ заступиласЯ за одновiрцiв у  справах
церкви, й на тому заспокоївсЯ? Ђ приниженнЯ пограбованих,  убогих,  що  їх
мають за худобу, тебе не обходить?
   - Ђвжеж, панно! - глибоко зiтхнув Ќайда. - ‘тогони i  зойки  навколо...
’а хiба мало є  на  свiтi  горЯ,  перед  котрим  треба  смиритисЯ.  „арина
спалахнула.
   - —ому ти говориш зi мною так холодно, так вороже?  -  заговорила  вона
швидко й гарЯче. - —ому ранiше ти говорив правдиво  й  сердечно?  Ђдже  ти
обманюєш мене!.. ’и не думаєш так, Як кажеш. џкщо й гризе твоє серце Якесь
таємне сердечне горе, то невже не зосталосЯ  в  тебе  жодного  правдивого,
ласкавого слова длЯ мене?
   Ќайда мовчав.
   - Ђле Якщо це правда! - з щирим смутком скрикнула „арина. - џкщо ти так
змiнивсЯ, Якщо в тебе серце длЯ всього обросло мохом, то краще б менi було
й не зустрiчатисЯ з тобою!
   ѓолос панни урвавсЯ, вона закрила обличчЯ руками й припала  головою  до
стiни.
   - Џанно... панно...  -  схвильовано  промовив  Ќайда,  ступивши  кiлька
крокiв до неї. - ’и плачеш... „арино... - додав вiн несмiливо.  Ћстаннього
слова „арина не чула.
   - ’ак, плачу, - заговорила вона уривчасто й рiзко, вiднiмаючи руки  вiд
очей i обертаючи до Ќайди обличчЯ. Ќа вiЯх її ще блищали сльози,  але  очi
паленiли гнiвно й збуджено. - Џлачу. Ђле  що  тобi  до  того,  преподобний
отче? ’обi байдуже i до мене, i до нещасної вiтчизни! Iди ж бий поклони  й
радiй спасiнню своєї душi!
   - Џанно, що ти говориш?
   - ’е, що є! - запально  казала  „арина.  -  Ќе  про  себе  турбуюсь  Я:
вiтчизни долЯ рве менi душу, бо не бачу вже  нi  єдиної  людини,  котра  б
могла ще врЯтувати її. ’и докорЯв батьковi за те, що вiн  продав  волю  за
млини й хутори: твоЯ правда була. Ђле ти?  ’и  продав  порЯтунок  нещасної
“країни за порЯтунок своєї душi! Ќевже ти можеш вiрити в цей мир? —и знаєш
ти справжнi намiри держав? Ќi, не знаєш, а Я знаю, тому що батько  вже  не
раз прохоплювавсЯ словом про це. „осi  Я  думала,  що  ти  ще  любиш  свою
батькiвщину, але бачу - помилиласЯ Я в тобi, смиренний отче.
   Ћстаннi слова „арина промовила голосом, сповненим зневаги.
   ЋбличчЯ Ќайди спалахнуло, немов од удару.
   - Ќi, - перебив вiн „арину, - ти не помилилась: перед тобою  стоїть  не
смиренний чернець, а Ќайда - гайдамацький отаман.
   Ќайда розправив плечi й гордо пiдвiв голову; вiд цього руху  вiн  став,
здавалосЯ, ще вищий i могутнiший.
   - ’и не помилиласЯ в менi, Я зрозумiв усе  й  давно  вже  прочитав  мiж
рЯдками королiвських декретiв i милостивих iнтерцесiй те, про що ти  кажеш
менi зараз. I знай: Як тiльки сейм одхилить нашi вимоги,  Як  тiльки  лЯхи
простЯгнуть знову руку на нашу вiру й наш народ, Я скидаю рЯсу  й  скликаю
пiд свiй стЯг козакiв, гайдамакiв i всiх, кому ще дорогий наш край.
   ђадiсний крик вирвавсЯ в „арини, обличчЯ її проЯснилосЯ;  вона  ступила
крок уперед i застигла на мiсцi, чекаючи Якогось вирiшального  слова,  що,
здавалось, ось-ось мало зiрватисЯ з уст ченцЯ.
   - ‚iдчай, ганебна слабкiсть i нещасне  коханнЯ  привели  мене  сюди,  -
говорив далi Ќайда, - але Я їх поборов у собi, i вiдчай, i коханнЯ.
   - •iба та, котру ти кохаєш, померла? - несмiливо перебила його „арина.
   - Ќi, вона жива.
   - Ќе кохає тебе?
   - Ќе смiє кохати, бо вища за мене своїм становищем, - при цих словах по
устах Ќайди майнула їдка усмiшка. - Ѓезмiрно вища за мене.
   - ‚ища за тебе! - палко мовила „арина. - ’а коли  б  вона  була  навiть
королевою, то не могла б стоЯти вище за рЯтiвника вiтчизни!
   - ђЯтiвника вiтчизни! - повторив з гiркою усмiшкою Ќайда. - Ќе  кожному
пощастить урЯтувати вiтчизну, хоча б вiн поклав за неї тисЯчу  разiв  своє
життЯ. Љолись рЯтiвникiв вiтчизни ждали булава, й шана, та слава, а  тепер
їх жде тiльки шибеницЯ й палЯ.
   - ™о таке шана, й булава, й слава! - палко мовила „арина.  -  ’ой,  хто
загине за вiтчизну, стократ дорожчий  за  того,  хто  доживе  до  славного
кiнцЯ. „лЯ такого лицарЯ можна забути все на свiтi. ‡а ним можна з радiстю
пiти всюди, навiть на шибеницю, на палю, на тиранськi муки й саму смерть.
   - –е говориш  ти,  вельможна  панно,  дочка  генерального  обозного?  -
скрикнув у свою чергу Ќайда, пiдходЯчи до „арини.
   - ’ак, Я, вельможна панна, - твердо вiдповiла „арина, не одриваючи  вiд
Ќайди сЯючих очей, - така ж сама козачка, Як i ти. ’ам,.де йдетьсЯ про моє
серце, Я не поступлюсЯ нi перед ким...
   - I ти б вiддала його... - завмираючим голосом промовив  Ќайда.  I,  не
закiнчивши фрази, зупинив на „аринi палкий благальний поглЯд.
   - џ вiддам його тiльки тому, хто не пошкодує життЯ заради  батькiвщини,
- твердо промовила „арина, не одриваючи вiд Ќайди очей.
   “ цей час коло дверей почулисЯ кроки, хтось постукав i сказав голосно:
   - Ѓрате Iоанне, владика кличе тебе негайно до себе.
   - ‡араз буду, - вiдповiв Ќайда i взЯв  „арину  за  обидвi  руки.  џкусь
хвилину
   вiн дививсЯ на  неї  сповненим  коханнЯ  й  захвату  поглЯдом  i  потiм
промовив рочисто, стискуючи її руки в своїх руках. - Џам'Ятай же,  „арино,
що ти сказала менi.
   - Ѓуду пам'Ятати й ждатиму.



   XI

   ‹iвий берег „нiстра, зокрема  мiж  Њогилевом  i  џмполем,  ЯвлЯє  собою
гiрський крЯж, Який то вiдступає, то наближаєтьсЯ до рiки. –i вапнЯковi, з
гранiтними  брилами  гори  спускаютьсЯ  до  „нiстра   страшними   кручами,
прЯмовисними скелЯми,  увiнчаними  подекуди  природними  бiйницЯми,  котрi
народ прозвав "чортовими пальцЯми". ‚узька долина,  вiд  пiднiжжЯ  гiр  до
рiки, що подекуди губитьсЯ зовсiм, геть усЯ вкрита  виноградниками,  i  її
весела зелень контрастує з похмурими урвищами, що пооранi, нiби зморшками,
блiдо-жовтими трiщинами. ЃiлЯ мiстечка Љам'Янки лiвобережнi гори досЯгають
найбiльшої височини  й  грiзно  насуваютьсЯ  на  рiку  своїми  скелЯми  та
бескидами.
   „огорЯв жаркий, задушливий день. ’емно-червоний диск сонцЯ опускавсЯ  й
тонув у рожевiй iмлi, що оповила безмежну широчiнь,  Яка  ховаласЯ  ще  за
крутим пiдйомом кам'Яної дороги. Џо дорозi,  гуркочучи  й  пiдскакуючи  на
камiннi, тЯгласЯ довга бричка, без буди, з накиданими в  задку  бебехами'.
‘еред тих бебехiв стирчали, немов загрузли в  них,  двi  людськi  постатi:
голова чоловiка була прикрашена  знизу  рудою  бородою,  збитою  в  бруднi
ковтуни, а зверху прикрита оксамитною, посiрiлою вiд пилу Ярмулкою,  з-пiд
Якої телiпалисЯ мокрi, розкрученi, мов мачула, пейси.  ѓолова  жiнки  була
запнута й закутана хусткою. Ѓричку тЯгли добрi  конi,  але  далека  дорога
виснажила їх зовсiм. Џара була припрЯжена до дишлЯ самими шлеЯми  й  ледве
йшла ступою, спотикаючись i зупинЯючись досить часто. ‚iзник не звертав на
коней нiЯкої уваги й, уткнувшись головою в подушку, дрiмав. ’а  коли  конi
дiйшли  до  сторчуватого  каменЯ,  за  Яким  одразу  обриваласЯ  дорога  й
розверза-лосЯ страшне проваллЯ, вони  не  тiльки  зупинилисЯ,  але  навiть
позадкували i цим рухом так трусонули бричку, що вiд  поштовху  у  вiзника
впала з рудої голови Ярмул-ка i весь вiн стрепенувсЯ вiд перелЯку.
   - Ћй, гевулт! - злЯкано крикнув єврей i зашарпав вiжками.  Љонi,  круто
повернувши назад, почали дертисЯ на кам'Яну  кручу,  ковзатись  i  битисЯ;
бричка перехилиласЯ.
   - ”ерфал! -  закричала  стара  єврейка,  скидаючи  з  голови  хустку  й
намагаючись зiскочити з брички.
   ‚iд цього крику схопиласЯ в бричцi й третЯ людина, що лежала в  довгому
передку. –е була молода й надзвичайно гарна дiвчина,  але  на  її  худому,
блiдому  личку  з  великими  чорними  очима  лежав   вiдбиток   нелюдських
страждань, немов смертельна  недуга  доїдала  ледве  розквiтлий  органiзм.
Њолода єврейка злЯкано озирнулась i почала теж кричати.
   -  ’пру!  ’пру!  ЏроклЯтi!  ™об  ви  здохли!   -   заспокоював   вiзник
переполоханих коней,  насилу  вискочивши  з  брички.  -  Ђ  ви,  мешiгене,
мовчiть! - повернувсЯ вiн до жiнок. - ’iльки коней  лЯкаєте!  Ќу,  ‘ара  -
дитина ще, їй i бог простить, а тобi, ђивко, старiй дурепi, соромно.
   - Oй пане ѓершку, випустiть iз брички, на  бога!  -  волала  ђивка,  не
звертаючи уваги на слова господарЯ.
   ’ак, це були нашi давнi знайомi, Якi зникли безслiдно з Њалої  ‹исЯнки.
Ђле ѓершко не мiг одiйти вiд  коней;  вiн  тiльки  лаЯвсЯ,  держав  їх  за
вуздечку й намагавсЯ повернути на дорогу.  †iнки  безпорадно  борсались  у
бричцi й злЯкано верещали. Ќарештi ђивцi пощастило вискочити, але ‘ара  не
могла цього зробити, бо в неї були зв'Язанi ноги.
   - Ћй вей! Ќа бога! ђЯтуйте! “  мене  зв'Язанi  ноги...  џ  не  можу!  -
благала ‘ара, охоплена страхом, бо бричка щомитi могла перекинутисЯ.
   - ‚iзьми ось ножа! - крикнув ѓершко.
   ђивка  пiдскочила  до  брички,  мерщiй  поперерiзувала   вiрьовки,   що
повпивалисЯ в бiле тiло темно-червоними рубцЯми, й допомогла ‘арi  вилiзти
з брички. „iвчина була така квола, що стоЯти не могла i зараз же  сiла  на
кам'Яному виступi.
   „овго прововтузивсЯ ѓершко з кiньми, поки заспокоїв їх, вивiв на шлЯх i
перепрЯг, бо бричка майже була перекинуласЯ.
   - ‡аждiть мене тут, Я оглЯну  спуск,  -  сказав  нарештi  вiн,  додавши
пошепки ђивцi: - ’и глЯди, стара, за ‘арою, - з ока не спускай!
   ’а за ‘арою нiчого було наглЯдати; вона, мов тiнь,  безсило  сидiла  на
каменi, i хiба що вiтер мiг пiдхопити її i понести в золотисту млу...
   „овго не повертавсЯ ѓершко; вiн блукав десь поблизу, бо чути було лайку
то лiворуч, то праворуч. ’а ось нарештi почувсЯ  його  голос  по  той  бiк
навислої скелi. ‰ому вiдгукнувсЯ жiночий.
   - „ругого спуску пуриц' не знайде; нашi конi до  нього  звикли  й  самi
спускаютьсЯ, iх бiн аїд,  -  казала,  виходЯчи  з-за  скелi  й  розмахуючи
руками, не дуже стара, досить приємна єврейка, одЯгнута в лахмiттЯ. - Ђ ви
загальмуйте колесо й зведiть свої конi за вуздечку.
   - ™о ж, нiчого не зробиш, доведетьсЯ скакати з  цiєї  кручi,  -  бурчав
ѓершко, чухаючи потилицю.
   - џ можу провести  жiнок...  Я  знаю  слiчну  стежку,  -  запропонувала
жебрачка свої послуги.
   - •оч їм допоможи, добра iзраїльтЯнко, - зiтхнув ѓершко  й,  звiвши  до
неба очi, додав: - Ђ Єгова заплатить тобi за добре дiло сторицею.
   - I заплатить Єгова через вас, шановний  мiй  пурице.  џ  жiнка  бiдна,
убога, живу тiльки милостинею й щедротами обранцiв божих...
   - „обре, гiт, тiльки проведи їх!
   Єврейка низько вклониласЯ ђивцi й ‘арi на знак  того,  що  вона  готова
служити їм.
   ђивка встала, але ‘ара хоч i пiдвеласЯ насилу, не могла рушити з мiсцЯ.
ђивка
   з жебрачкою змушенi були взЯти її попiд руки й повести, а правдивiше  -
майже
   понести з гори вниз.
   - —ого це вона в вас така хвора? - поцiкавилась жебрачка.
   - “ дорозi захворiла... ‹ежала все... ну, ноги  й  попухли,  -  ухильно
вiдповiла ђивка.
   - ‡о? Ѓуває, буває... Ћсь у  нашому  мiстечку  моЯ  знайома  теж  довго
лежала: так у неї ноги, Як ось i в панночки, аж посинiли!
   “ цей час нашi подорожнi вийшли з-за скелi й пiшли понад  краєм  кручi.
Џеред ними вiдкривсЯ чудовий краєвид. „олина „нiстра  здаваласЯ  глибокою,
прорiзаною ущелиною, на днi Якої вирувала й биласЯ об скелi досить широка,
але всЯ вкрита каламутною пiною рiка. Џротилежний берег був теж високий  i
горЯний, але контури його лЯгали м'Якими  лiнiЯми  й  кучерЯвилисЯ  темною
зеленню лiсiв, що задивлЯлисЯ в воду. ‡  височини,  на  Якiй  стоЯли  нашi
подорожнi, було видно, що за смугою лiсiв розлЯглисЯ смарагдовим оксамитом
ниви, по Яких подекуди пробiгав свiтло-срiблЯстий полиск.
   - Ћй мамо, Як гарно тут i страшно! - скрикнула ђивка.
   - —ого страшно? - здивуваласЯ жебрачка. - ’ут, хвала боговi, спокiйно й
безпечно. Њи там, унизу, сидимо й  до  нас,  через  цей  кам'Яний  мур,  -
показала вона рукою на високий,  прЯмовисний  крЯж  лiвого  берега,  -  не
долiтає нiЯкий шум, нiЯкий гвалт з гори й з iнших бокiв... Њи там  у  Ямi,
Як на тому свiтi. •лопiв у мiстечку мало, ми майже всi свої... Ќу, й тихо!
„о нас докочуютьсЯ чутки, нiбито на горi бунтують  хлопи  проти  панiв,  а
пани наче зiбрали конфедератiв i рiжуть хлопiв, палЯть  їхнi  села,  а  де
запопадуть, то й наших грабують та вiшають... ’акi  страхiттЯ  розказують,
мов тi кари єгипетськi, або Як за  ѓамана...  борони,  боже!  -  торохтiла
говiрка єврейка, обережно ступаючи краєм урвища. - Ђ до  нас  нiхто  й  не
заглЯдає... ‚ нас онде й дороги  путЯщої  немає.  ‘трибай,  Як  хочеш,  iз
скель!
   ‘лова єврейки, "що в цiй  Ямi  кiнець  свiту",  "що  сюди  нiхто  й  не
заглЯне", били в серце ‘ари ножами, вина з  тугою  озираласЯ  кругом  i  з
жахом  ступала  тремтЯчими  ногами,  неначе  кожен  крок  наближав  її  до
вiдкритої могили... нi, не до могили, - вона б у могилу  пiшла  з  радiстю
вiд своїх катiв, вiд їх нелюдських катувань,  -  а  її  ведуть  у  кам'Яну
в'Язницю, звiдки нiхто не визволить її,  звiдки  не  долинуть  до  дорогих
людей нi зойки її, нi останнiй крик нерiвної боротьби.
   - ‚ус? џ не про тi страхи, - заговорила нарештi ђивка. - ‚iд  хлопських
страхiв пуриц мiй втiк, i, правду кажучи, кращого мiсцЯ, бiльш прихованого
немає на цiлому свiтi! Ђ Я ось про що: про цi урвища, що й дна не видно, а
коли йдеш, то в головi наморочитьсЯ, у вухах  дзвенить  i  в  очах  зеленi
кола. џ ось про цi проваллЯ...  Ќу  що,  коли  зiрватисЯ  тут,  кiсток  не
позбираєш!
   - Ђвжеж, не  позбираєш!  -  кивнула  головою  жебрачка.  -  –iєї  весни
зiрвавсЯ он з того мiсцЯ, що перед нами, а може, й з своєї охоти стрибнув,
Якийсь подорожнiй, - так до дна  не  долетiв:  розiрвало  його  об  гостре
камiннЯ на шматки, i знайшли на днi тiльки шапку та цiпок...
   ‘ара здригнулась i на хвилину зупиниласЯ.
   "Ђ що, коли?.. I за мить усе щезне, всi страхiттЯ, муки!" -  промайнула
в неї думка. “рвище було за п'Ять ступнiв.
   - Ћй вей! ‡амовкни! Ќе розказуй такого!  Ћно  перелЯкала  її...  ’а  не
встигла ђивка доказати, Як  ‘ара,  зiбравши  останнi  сили,  рвонуласЯ  й,
вислизнувши з рук сторопiлих супутниць, кинуласЯ  до  прiрви.  Ћдчайдушний
крик завмер на устах жiнок; жах прикував їх на мiсцi... ђивка  бачила,  Як
‘ара хитаючись наблизилась до страшного урвища й  кинулась  туди,  витЯгши
руки вперед... ‘тара скрикнула й затулила очi руками, та через секунду  її
штовхнула жебрачка:
   - ‚она зачепилась, бiжимо!
   Љоли ђивка вiдкрила очi, жебрачка вже була на краю прiрви й, напружуючи
всi сили, щось тЯгла.
   - „опоможiть! ‚ислизає! - гукала вона, задихаючись.
   ђивка пiдбiгла до неї.
   †ебрачка держала в руках край ‘ариної  спiдницi  й  намагаласЯ  вхопити
ноги дiвчини; мабуть, нещасна кинулась у  проваллЯ,  не  добiгти  до  краю
урвища, - тiло її перевалилосЯ, але падiннЯ затримав  гострий  камiнь,  за
Який зачепиласЯ її спiдницЯ. Ђ втiм, легка тканина рваласЯ,  й  непритомна
жертва, що висiла над прiрвою, ось-ось мала зiрватисЯ вниз.
   Ѓагато довелось докласти обом жiнкам зусиль, поки їм пощастило  схопити
‘ару за ноги й витЯгти на найближчий карниз.
   Ђле вона лежала  непритомна,  а  пiд  руками  не  було  води.  †ебрачка
порадила вiдтЯгти ‘ару подалi вiд урвища, на вiтер.
   “ цей  час  до  них  пiдбiгла  кучерЯва  обiдрана  дiвчинка  з  чорними
виразистими очима.
   - Ћй мамо! ’и мене покинула, Я тебе скрiзь шукаю! -  кинулась  вона  до
жебрачки, скоса поглЯдаючи на ђивку, та коли поглЯд дiвчинки впав на ‘ару,
що лежала нерухомо, очi  її  заiскрилисЯ  сльозою,  й  вона,  припавши  до
матерi, зашепотiла: - Ћй мамулю! –е вона її задушила,  цЯ  вiдьма?  Ћй  Як
жаль! ’iкаймо, а що буде нам! Ѓитимуть!
   - Њоє золоте Ябко, - обнЯла дiвчинку мати. - ‚она не зовсiм  гешторбен,
вона тiльки знепритомнiла. Џобiжи, …стерко, принеси нам  з  криницi  води,
там пiд каменем i корЯк.
   „iвчинка швиденько побiгла вниз, а стара заходиласЯ знову терти руки  й
ноги нещаснiй ‘арi. Ђ втiм, до зомлiлої, видно, поверталосЯ життЯ. ЋбличчЯ
з синьо-червоного ставало блiдiше  й  блiдiше,  груди  починали  помiтнiше
здiйматисЯ.
   - Ћт покарав мене бог, що допустив найнЯтисЯ в  ѓершка,  -  скаржилась,
ламаючи в розпачi руки, ђивка. - I надало ж менi,  бодай  Я  не  дiждалась
маци, за мiзернi копiйки найнЯтисЯ до такого гаспида!  Џильнуй,  каже,  за
дiвкою, та й годi! „обре пильнуй! Ќе гойка ж Я Якась останнЯ, щоб  у  мене
серцЯ зовсiм не було!.. I зла Я на неї, i жаль менi  дiвчини;  тиха  вона,
сумирна, води не скаламутить, а її, мов ту  вовчицю....  на  ланцюг  та  в
мiшок або пiд перини. Љоли б одразу, а то...
   - Ћй! ™о ви, золота моЯ, - скрикнула жебрачка, сплеснувши руками. -  ‡а
що ж таке їй катуваннЯ? •то вона буде господаревi?
   - „очка рiдна, ось хто! - не вгавала роздратована ђивка. - Ђ за що  вiн
її мучить, достеменно й не знаю, силує замiж за нелюба, а вiд  того,  кого
вона любить, далеко везе... тiльки, видно, любить вона такого,  що  хазЯїн
мiй убив би її зразу, та когось боїтьсЯ. Џри менi кричав їй:  "‡адушив  би
тебе, Як гадюку, коли б не був зв'Язаний словом".
   - Ћй мамеле, тателе! ’аке верзти на рiдну доню!
   - Љричати? ’а вiн бив її батогом i вiжками... душив... џк вона ще  досi
не здохла, Я й сама не знаю, присЯгаюсЯ торою! џк задумав мiй хазЯїн уночi
тiкати з ‹исЯнки, то ‘ару зв'Язав i вкинув у лантух, а на лантух поклав ще
двi перини й погнав степом коней, бездорiжжЯм, щоб збити погоню... Љоли ми
од'їхали миль зо три, тiльки тодi вiн скинув з ‘ари перини й витЯг  її  на
вiтер... ’ака була бiла, Як сорочка, а на  синiх  губах  темнiла  запечена
кров... насилу ми одволали... „алi вiн побоЯвсЯ класти перини  на  ‘ару  й
держав її тiльки в лантусi iз зв'Язаними руками й ногами... Ђ на четвертий
день дозволив розв'Язати їй руки й iнодi сидiти... а ноги Я розв'Язала  їй
оце тiльки зараз, - i ђивка на доказ своїх  слiв  вiдкрила  опухлi  ‘аринi
ноги.
   †ебрачка вжахнуласЯ й завела жалiбним голосом:
   - Ћй вей, вей! ‘ирiточка, нiкому заступитисЯ...  Ћх,  Я,  безпритульна,
годуюсЯ божою рукою, а щасливiша за неї, пишну...  I  хороша,  i  красунЯ,
антик... Ђ Як долi немає, то й плач цiлий вiк... не дивно, що вона  шукала
собi смертi...
   - –е уже вдруге, - поЯснила  ђивка.  -  Џерший  раз  вона  хотiла  була
кинутись пiд лотоки, втопитись, так її вдержали. Ћй, i катував же вiн  її,
вей мiр! џ боюсь йому й сказати тепер - замордує...
   -  Ќавiщо  ж  виказувати  нещасну,  -  проговорила  зворушеним  голосом
жебрачка, немов благаючи спiвчуттЯ в ђивки.  ’а  ђивка  й  не  думала  про
спiвчуттЯ, бо гнiв ѓершка повернувсЯ б у першу чергу проти неї самої.
   “ цей час повернуласЯ дiвчинка з  корЯчком  свiжої  води.  ‚iд  кiлькох
ковткiв її ‘ара вiдразу опритомнiла. ‚она розплющила  свої  великi  очi  й
обвела всiх безтЯмним поглЯдом. Ђ потiм, пригадавши все, нараз  затремтiла
й почала благати рЯтiвникiв своїх, щоб зглЯнулись над нею й пустили б її з
цього свiту.
   - Ќавiщо вам мої стражданнЯ? -  ламала  вона  руки.  -  Ќавiщо?  ђивко,
пожалiй мене! ‚ тебе ж є теж дочка. Ћй пустiть мене! Џустiть!
   - Ћй вей, мамеле! - несподiвано й iстерично  заридала  на  цi  благаннЯ
…стерка. - Џустiть її, не мучте! ‚она така добра... очi в неї...  ой  вей,
не бийте панни, не бийте! Џустiть: менi так її жаль!
   –е благаннЯ дитини, висловлене так щиро, прорвало нарештi  гiркоту,  що
назбираласЯ в змученому ‘ариному серцi,  й  вона,  притиснувши  дитину  до
своїх грудей, залиласЯ сльозами.
   - Ќе плач, панно, не  плач,  адамант  мiй!  -  втiшала  ‘ару  жебрачка,
цiлуючи її холоднi руки. - ‚елике в тебе горе, та око Єгови його бачить, а
раз всемогутнiй береже тебе од грiха, то не на муку ж, а на радiсть...  на
його терезах наше життЯ, i ми не смiємо переступити його волi...  ‚же  Яке
гiрке моє життЯ, простЯгнутою рукою дитинку годую, а на бога батькiв наших
не повстану.
   –i простi, теплi слова чужої стражденної людини  пiдбадьорили  ‘ару,  а
сльози, крiм того, полегшили бiль, що стискав їй  груди.  ‚она  поцiлувала
жебрачку, ще раз притиснула до грудей її дочку,  навiть  обнЯла  ђивку  й,
прошепотiвши тихо: - ’ак, ще не  пробила  моЯ  останнЯ  година,  ще  треба
терпiти, - пiдвеласЯ з зусиллЯм на ноги  й  сказала  своїм  супутницЯм:  -
‚едiть мене, не бiйтесЯ!
   Љоли вони спустилисЯ до пiднiжжЯ гори, то в  глибокiй  улоговинi  лежав
уже густий морок. ѓершко з своєю бричкою  стоЯв  давно  бiлЯ  корчми  коло
в'їзду до мiстечка.
   - „е це ти, стара вiдьмо, так довго тинЯласЯ?  -  накинувсЯ  був  зразу
ѓершко на ђивку.
   Ђле та не розгубиласЯ й собi закричала у вiдповiдь:
   - „е тинЯласЯ! Ќесла на руках разом' з цiєю жебрачкою рiдну дочку  ребе
ѓершка... Ќа ноги стати не  може,  поглЯньте  Якi!  Ќехай  господар  дасть
лiхтарЯ - од мотузкiв це. ’а й до того двiчi зомлiвала вона, iх бiн аїд!..
џ гадала, що ми донесемо мерцЯ... Ћй вей, вей! ™о робитьсЯ на свiтi!
   - Ќу, гершду, годi! - зупинив її ѓершко, але не  гнiвним,  а  лагiдним,
нiби благальним голосом. - ‘лабка, хвора... Ќу, ноги й теє... Ђ  ти,  Якщо
втомиласЯ, можеш пiдкрiпитисЯ пивом.
   - „Якую, ребе, але й вона, ось цЯ бiдна жiнка, вибиласЯ з сили... та  й
‘ару пiдкрiпити слiд було б.
   - ’о налийте нам два ока пива, -  наказав  ѓершко  й  дав  жебрачцi  ще
троЯка.
   ‘тоЯла  вже  над  Љам'Янкою  нiч,  коли  ѓершкова  бричка  з   гуркотом
зупиниласЯ бiлЯ однiєї брами, що сховаласЯ серед акацiй ближче до „нiстра.
‘ара, сидЯчи в бричцi, вiдчувала по розлитiй у повiтрi  вологiй  прохолодi
близькiсть води.
   ѓершко довго стукав у браму й гукав; нарештi у  дворi  заметушилисЯ,  з
страшенним гавкотом,  брЯзкаючи  ланцюгами,  заскакали  собаки,  i  ворота
розчинилисЯ.
   ‡ брами вийшла жiнка, висока на зрiст, трохи  сутулувата.  “  непевному
свiтлi лiхтарЯ здавалосЯ, що на всьому її обличчi переможно  панував  лише
довгий, гачкуватий нiс.
   - Ђну, покажи лишень менi, покажи, братику,  свою  ‘ару!  -  заговорила
вона ласкаво, пiднiмаючи вище лiхтарЯ.
   ђивка пiдштовхнула до неї дiвчину, Яку досi мiцно тримала за руку. ‘ара
мовчки поцiлувала родичцi руку.
   - Ћ, красунЯ! Ћчi, Як у небiжки... немов бачу її. ’iльки шлехт -  хвора
вона в тебе! џк вiск личенько, а сама, мов очеретинка, хитаєтьсЯ... Ќу, та
ми її тут швидко поправимо! - говорила вона привiтно. - “ мене всЯке зiллЯ
є, Я ж знахарка! - засмiЯласЯ стара й, погладивши по щоцi знiЯковiлу ‘ару,
звернуласЯ до ѓершка: - ‘пасибi, спасибi,  братику,  що  завiтав  до  нас.
’епер багатi родичi цураютьсЯ бiдних, та й  часи  такi,  що  кого  рiк  не
бачив, то вважай краще за мертвого. Ќу, хай буде благословен бог  Ђвраама,
Iсаака й Iакова! •ай прийде з вами радiсть i мир у дiм мiй!
   ѓершко пiдiйшов iще раз до руки своєї родички й разом з  нею  та  ‘арою
ввiйшов у свiтлицю. Ќизенька невелика кiмната, з  розмальованою  стелею  i
товстими стiнами, прикрашеними вишитими  птахами  i  Яскравими  килимками,
приваблювала своїм затишком i прохолодою,  а  накритий  стiл,  заставлений
плЯшками та полумисками, надив щедрою гостиннiстю... ’а й господинЯ так  i
упадала коло своїх родичiв. ‚она голубила й пригощала  ‘ару,  хоч  дiвчина
ледве доторкаласЯ до їжi й тiльки на дуже  пильне  проханнЯ  тiтки  випила
невеликий келих меду. Ѓачачи надзвичайне виснаженнЯ ‘ари, господинЯ одвела
її в свою спальню, де була приготована  постiль,  а  сама  повернуласЯ  до
брата i довго про щось стиха розмовлЯла  з  ним...  ‚еселий  ранок  застав
спiвбесiдникiв за келихами, i вони  мусили  вiдкласти  вирiшеннЯ  багатьох
питань до наступного днЯ.
   Ђ ‘ара,  лiгши  на  своїй  новiй  постелi,  вiдчула  тiльки  зараз,  Як
змучилось її тiло, Як натомились i опухли ноги  й  руки,  Як  надiрвалисЯ,
неначе розбитi на шматки, її груди.  –Я  надмiрна  знемога  не  давала  їй
заплющити очi, та й пережитий страх стоЯв iще перед її очима.
   ™ирi слова жебрачки дзвенiли в її вухах i вiдлунювалисЯ в биттi  серцЯ.
"ѓрiх великий не  вiрити  в  милосердЯ  бога!"  -  сказала  єврейка,  -  а
христиЯнка повинна б iще бiльше вiрити  в  любов  i  милосердЯ  розп'Ятого
бога! - зринали в її розгарЯчiлiй головi думки. - Њене  одчай  штовхав  на
страшний грiх, а мiй любий сокiл, мiй рай, мiй  Џетрусь  iще  може  знайти
свою ‘ару й вирвати її з неволi! Ђдже все у божiй волi... ’а що це Я, вей,
вей! •то мене зможе знайти тут? •то перенесе  дорогому  Џетрусевi  стогони
мого розбитого серцЯ? џ на тому свiтi, живцем похована  в  могилi!  Ћх,  i
кiсток моїх не занесе на батькiвщину ворон!" - ‘ара почала до болю  ламати
свої руки й застогнала. Џотiм нараз блискавкою майнула перед нею  тривожна
думка й примусила пiдвестисЯ. "Ђ  може,  батько  вiддав  до  рук  катiв  i
ЏетрусЯ, i його батька, й батюшку? Ђле  нi,  батько  останнi  три  днi  не
вiдлучавсЯ з корчми й на мить. Ђ Џетро, ой мамо моЯ, вiн i  догадатисЯ  не
мiг, куди ми поїхали, iнакше б нас догнав... џ три днi його ждала, а потiм
утратила надiю. Ћй не взнає вiн нiколи, нiколи,  куди  мене  завезли...  i
завезли на погибель!.. ™о ж, до останньої хвилини Я терпiтиму...  ’а  Якщо
силою свого домагатимутьсЯ, то... тодi прости мене, боже!"
   ‘арi пригадалось лагiдне обличчЯ батюшки i його  тихi,  сповненi  щирої
ласки слова: "„итЯ моє, зло на цьому свiтi не вiчне;  вiд  диханнЯ  любовi
воно тане i втрачає свою отруту, а серед людей розвиваєтьсЯ все  бiльше  й
бiльше любовi..." Ќарештi втома взЯла своє, й дiвчина заснула мов убита.
   Ќаступного  днЯ  пiзно  прокинулась  ‘ара  й,  не   розплющуючи   очей,
намагаласЯ розiбратисЯ в хаосi вражень i  знайти  рЯтiвну  нитку  в  нових
обставинах свого життЯ. Ѓатько, звичайно, все розповiв хазЯйцi i  вкупi  з
нею обмiркував  найсуворi-ший  наглЯд  за  кожним  її  кроком,  за  кожним
поглЯдом i за кожним ударом серцЯ;
   треба скоритисЯ - це неминуче; щоправда, на те є один спосiб - але вона
присЯгласЯ милосердному боговi терпiти до останнього... ’а й,  крiм  того,
сторожа її, напевне, буде пильна й завбачлива...  ‘ара  розплющила  очi  й
уважно обвела ними свою кiмнату. Її вразило, Як усе змiнилосЯ навколо  вiд
учора: стiни зовсiм оголилисЯ, а вчора в них було понабивано багато гачкiв
i цвЯхiв, на Яких висiв одЯг i  всЯке  домашнє  начиннЯ;  шафу  з  ножами,
виделками й посудом, котру вона бачила  онде  в  тому  кутку,  зараз  було
винесено, одно слово - в кiмнатi лишилосЯ тiльки два лiжка та один  ослiн,
i спальнЯ вiдразу перетвориласЯ на камеру одиночного ув'ЯзненнЯ.
   "Ћтак, - усмiхнуласЯ ‘ара. - ‚они дуже заклопотанi  тим,  щоб  зберегти
ув'Язнену живою  до  приїзду  головного  ката...  Ђле  Як  полегшити  тугу
ув'ЯзненнЯ,  Як  пом'Якшити  серцЯ  приставлених  сторожiв?  ђивка  хоч  i
жорстока, та її завжди можна було купити за кухоль меду, а  от  Як  тiтка?
‚она схожа на сову - i очi пронизливi, i нiс гачкуватий... ‚чора вона була
ласкава, а от сьогоднi, пiслЯ ради... Ћ, Якщо  вона  мене  вiзьме  в  свої
кiгтi, то не втекти менi..."
   "Ћт хiба що, - стрепенуласЯ ‘ара, - менi одне лишилосЯ: вiдтЯгти час, i
на це в мене один спосiб - хвороба. Ћтже,  треба  всiлЯко  не  пiддаватисЯ
лiкуванню знахарки-тiтки, а приспати її ласкою... I, крiм того,  треба  на
грiзний час мати пiд рукою такий порЯтунок, котрий би кожної  хвилини  мiг
мене вирвати з рук катiв... –е головне, головне! - захвилювалась  вона.  -
’iльки так Я зможу терпiти й спокiйно ждати останньої хвилини".
   ‘пинившись на цiй  думцi,  ‘ара  стала  спокiйнiша;  молодий  органiзм,
пiдкрiплений цiлющим сном, знову  сповнивсЯ  життєрадiсною  бадьорiстю,  в
серцi  зажеврiли  надiї...  ‘онЯчний  промiнь,  пробившись  крiзь   щiлину
вiконницi, вигравав у золотiй курЯвi всiма кольорами веселки  й  сповнював
кiмнату ласкавим напiвсвiтлом. Ќавкруги панувала цiлковита тиша, тiльки  з
вулицi чи з двору чути було iнодi задерикуватий крик пiвнЯ та Якась пташка
пiдлiтала до вiкна, й видовжена тiнь її то трiпотiла на протилежнiй стiнi,
то зникала.
   ‘ара схопиласЯ була досить бадьоро з лiжка, але зараз же  змушена  була
сiсти, бо ноги в неї i всi кiстки дуже заболiли. ’а все ж таки треба  було
одЯгтисЯ, а сукнЯ була порвана. Џоволi пiдiйшла ‘ара до дверей: вони  були
защепнутi з того боку. „iвчина постукала й прислухаласЯ, але вiдповiдi  не
почула. “ сусiднiй свiтлицi, де приймала їх тiтка, певно, нiкого не було.
   "Ћднак це зовсiм незручно", - подумала ‘ара й почала голосно кликати до
себе ђивку, в сусiдню кiмнату хтось зайшов, i за хвилину на порозi спальнi
з'ЯвивсЯ батько з господинею дому.
   ‘ара накинула на плечi велику хустку й покiрно  схилиласЯ,  нiби  ждучи
вiд мучителiв, Якi ввiйшли до кiмнати, неминучих ударiв. Ѓлiде личко її ще
бiльше поблiдло, темнi вiї закрили очi.
   - •ай буде мир над  тобою,  дитино  моЯ,  -  лагiдно  промовив  ѓершко,
урочисто простЯгаючи до неї руки.
   ’акий початок був вельми незвичайний, i ‘ара пiдвела очi на батька, щоб
роздивитисЯ краще вираз його обличчЯ. „овга стрiлчаста тiнь пробiгла по її
щоках i знову зникла: обличчЯ ѓершка, незважаючи на лагiднiсть тону,  було
суворе й таїло в зморшках своїх лють.
   ‘ара покiрно поцiлувала  простЯгнуту  руку  й  здригнулась  усiм  своїм
худеньким тiлом од внутрiшнього холоду.
   - ’и сирота, - говорив далi тим же тоном ѓершко,  -  i  тiтонька  ђухлЯ
найближча i єдина твоЯ родичка; ти її повинна шанувати й  любити  так,  Як
свою, ох, небiжку матiр, i кожне слово її мусить  бути  длЯ  тебе  таке  ж
страшне, Як божий наказ, викарбуваний на каменi.
   ‘ара здригнуласЯ знову, й на темнiй крайцi її повiк блиснули двi  чистi
росинки.
   - Ќе  страшне,  нi,  -  заперечила  стара  грубуватим,  низьким,  немов
чоловiчим, голосом. - џ не хочу, щоб ‘ара мене боЯласЯ. џ хочу її  любити,
Як любила свою померлу дочку „ебору... Ћй вей, Яка  вона  була!  Џерша  на
цiлий свiт i розумом, i вродою... Ћй мамо, що то була за дитина! - i ђухлЯ
витерла непрохану сльозу, висЯкавши при цьому й  гачкуватого  носа.  -  Ћй
сирiтко, Як тобi, - провадила вона, - не  вистачає  материнської  ласки  й
теплого серцЯ, котре б обiзвалосЯ з любов'ю на твої сльози,  так  i  менi,
старiй сиротi, не вистачає дитЯчої любовi, Яку нам бог посилає в  нагороду
за вiру й за нашi клопоти. Ћт Я тебе й хочу любити, Як рiдну дитину, i хай
буде в тебе не страх до мене, а цiлковита довiра  й  любов...  -  i  ђухлЯ
пiдiйшла до ‘ари, обнЯла кощавими руками її голову й поцiлувала в чоло.
   ‘ара впiймала руки старої i вкрила їх поцiлунками, а тiтка погладила по
голiвцi свою нову дочку.
   - Ѓачиш, i не заслужила ти  такого  щастЯ,  -  заговорив  ѓершко,  -  а
милосердний наш бог, що виЯвив стiльки ласки до свого обраного народу, бог
Iзраїлiв, котрого ти не раз зневажала, - вiн невичерпний у щедротах  своїх
i дарує тобi другу матiр, дарує без плати, набiр:  ти  це  пам'Ятай  i  не
забувай! ‡а таку ласку й  ти  мусиш  заплатити  чимось  боговi.  Ћй,  твоє
минуле, твої грiхи й провини, так само, Як i твоє зрадливе  серце,  вiдомi
твоїй тiтцi, Як вiдомi були й менi, нещасному,  зганьбленому  батьковi,  а
тому, Якщо твоє серце не з каменю, то ти мусиш вiдкрити його своїй матерi:
в нiй, у її ласках твої радощi, а в покiрливостi  твоїй  i  в  цiлковитому
послуховi єдиний порЯтунок. Љажу ще раз, - грiзно пiднiс голос  ѓершко,  -
що менi легше бачити тебе зотлiлою в могилi, анiж мерзенною тварюкою серед
живих, i що Я не зiгну нi перед чим i нi перед ким своєї волi!
   ‘ара випросталась. Ќа її щоках виступили двi червонi плЯми й  розлилисЯ
рожевою хвилею по всьому личку.
   - ‡ твоїм словом, тату, Я згодна, - стримано прошепотiла вона, - смерть
лiпша за ганебне життЯ.
   - ‚перта, - проскрипiв ѓершко, втрачаючи самовладаннЯ.
   - “сЯ в тебе, - всмiхнуласЯ ђухлЯ. - I батько повинен не  гнiватись,  а
радiти, Якщо дитина схожа на нього. џ от ще й не знаю  дочки,  а  бачу  її
серце наскрiзь - адже Я знахарка.
   ‘ара з забобонним страхом глЯнула на свою названу матiр, i їй  здалосЯ,
що, незважаючи на жартiвливий, ласкавий тон, пiд гачкуватим носом  в  тiєї
змiїласЯ єхидна усмiшка.
   - ’ак от Я й бачу, - вела своє стара, - що просьбою  та  ласкою  з  нею
можна все зробити, а погрозами нiчого не вiзьмеш...  ѓершду,  мiй  старший
родичу! ’и просив мене заступити твоїй дочцi рiдну матiр, то дай  i  права
менi материнськi:
   ‘ару нiчим не лЯкай, бо вона й хвора ще...  а  хвороба  може  будь-кого
зламати, не те що...
   - •оч би одужати й вiдпочити! - простогнала ‘ара.
   - ’ак, так, дитино моЯ, - заступиласЯ тiтка, -  нiхто  тебе  й  прикрим
словом не скривдить, заспокойсЯ й вiдпочивай... а Я ще  зiллЯ  приготую...
то ти в нас до зими Як огiрочок будеш.
   ѓершко нiЯково мовчав, кидаючи з-пiд навислих брiв на свою  дочку  лихi
поглЯди. ‚iн хотiв, Як видно, поблажливо всмiхнутисЯ, але замiсть посмiшки
його рот скривила зла гримаса.
   - Ќехай буде по-твоєму, сестро, - нарештi  сказав  вiн,  -  може,  Я  й
слiпий, Як ’овiт, а ти менi вловиш рибу, жовчю Якої зцiлЯтьсЯ  мої  очi...
Ѓудь їй за матiр, а права материнськi Я тобi передаю цiлком... ’iльки  май
на увазi, що спускати її  з  ока  й  на  хвилину  не  можна:  вона  хотiла
заподiЯти собi смерть... вона на все здатна...
   - Ћй-ой-ой, не бiйсЯ, брате мiй: од мого ока й думка її не сховаєтьсЯ.
   - Ќу, хай благословить вас господь, - мовив нарештi ѓершко й вийшов  iз
спальнi. ‡а ним поспiшила й нова опiкунка ‘арина,  кинувши  дiвчинi:  -  џ
ђивку пришлю до тебе, дочко!
   ’ак почалосЯ в цьому закинутому  куточку  нове  ‘арине  життЯ.  ‘першу,
незважаючи на запевненнЯ знахарки-тiтки в її материнських  почуттЯх,  ‘ара
все-таки перебувала в справжньому ув'Язненнi. џкщо вона лишаласЯ сама,  то
її замикали в спальнi, не дозволЯючи навiть  ђивцi  переступити  порiг,  i
лише з тiткою дiвчина могла посидiти в  сусiднiй  свiтлицi,  не  далi.  Ќа
вулицю ж i в двiр їй  було  зовсiм  заборонено  виходити:  очевидно,  ‘ару
випробовували, й поширеннЯ її прав  цiлком  залежало  вiд  тiтки.  ‘ара  з
першого днЯ збагнула це й стараласЯ переконати опiкунку в цiлковитiй своїй
покiрливостi, але на одвертiсть з  нею  не  йшла,  тим  бiльше,  що  тiтка
всЯкими хитрощами намагаласЯ випитать в  неї  її  таємницю,  а  сама  була
замкнута й нещира, таїласЯ з усiм вiд своєї названої дочки,  -  навiть  не
хотiла сказати, Як зветьсЯ мiсце її ув'ЯзненнЯ... ’ому-то й ‘ара не  могла
їй довiритисЯ нi в  чому,  а  на  всi  спроби  викликати  її  на  сердечну
одвертiсть одмовчуваласЯ або вiдповiдала наївно, вiдхилЯючи зовсiм в iнший
бiк тiтчинi пiдозри. ‚ одному тiльки  вона  хотiла  переконати  тiтку,  що
жорстоке поводженнЯ батька довело її  до  озлобленнЯ  й  зовсiм  пiдiрвало
здоров'Я, а що iнше ставленнЯ могло б викликати й iншi  наслiдки:  все  це
зрештою послабило недовiр'Я опiкунки, й вона почала  давати  ‘арi,  хоч  i
дуже обережно, трохи бiльше волi.
   Ђ незабаром до цього долучилась iще нова полегкiсть:  ѓершко  виїхав  у
своїх гешефтах зовсiм з мiстечка i виїхав, Як казала тiтка, надовго...  Ќе
бачити свого мучителЯ, не тремтiти перед його  холодними,  зеленими  очима
було длЯ ‘ари справжнiм щастЯм, i вона тепер могла вiльно дихати й  навiть
тiшитисЯ мрiЯми в своїй самотинi.
   Ћдного тiльки ‘ара тепер боЯласЯ - хутко одужати й не знайти, не мати в
руцi певного засобу, Який би мiг у будь-Яку мить звiльнити її вiд мук.
   ЋдужаннЯ в її план не входило, навпаки - на  хворобi  вона  сподiваласЯ
виграти час, а може, й свiй порЯтунок, а тому вирiшила знахарчиного  зiллЯ
не пити, а обманювати тiтку й  виливати  все  за  вiкно,  та,  крiм  того,
Якнайменше їсти. ™о ж до другої обставини, то думка про неї не давала ‘арi
спокою нi вдень нi вночi, невiдступне переслiдуючи її й доводЯчи майже  до
божевiллЯ. Ќi мотузка, нi рiка не були надiйними засобами - кати в хвилину
насильства завжди могли вiдрiзати їй цей шлЯх... "Ћт Якби нiж, кинджал або
отрута... але де їх добути, де їх  знайти?"  -  мучила  себе  ‘ара  такими
запитаннЯми, не знаходЯчи на них вiдповiдi.
   ЏiслЯ вiд'їзду ѓершка тiтка зайшла раз до ‘ари й завела розмову:
   - ’и все ще блiда, Як лiлеЯ, й мало  їси...  ’ужиш,  моЯ  дитино?  ‘ара
поцiлувала, Як звичайно, її в руку й мовчки опустила очi.
   - Ђвжеж, тужиш... Я бачу, - вкрадливо говорила ђухлЯ. - ’а й не  дивно:
у двох таких  покоЯх  можна  задихнутисЯ...  без  простору,  без  вiльного
духу... „авно б Я тобi волю дала, та твiй батько наговорив менi, що  ти  i
потайна, i зла, що тобi вiрити не можна... I  справдi,  Я  нiЯкою  ласкою,
нiЯкою щирiстю не можу заслужити в тебе цiлковитого довiр'Я:  бачу  добре,
що тебе гризе туга, а ти все-таки нi слова! џк же Я допоможу тобi, коли не
знаю причини. џ могла б порадити дещо й батьковi, походила б коло нього...
Якби знала, про що клопотатисЯ й чого  остерiгатисЯ...  а  слiпому  шукати
дорогу важко... Ќу, та бог з тобою, може, ти, гарненько  узнавши  мене,  й
полагiднiшаєш, а все-таки Я, на свiй страх, хочу тобi дозволити  гулЯти  в
нашому дворi.
   ‘ара зрадiла цьому дозволу й гарЯче  розцiлувала  тiтку,  поЯснивши  їй
свою недовiрливiсть деспотизмом батька, Який залЯкав її з дитинства.
   „вiр, в Якому тiтка дозволила гулЯти ‘арi, був невеликий  чотирикутник,
оточений з усiх бокiв високим парканом, увiнчаним зверху гребенем  гострих
цвЯхiв; в кутку двору стоЯла Якась халупка з  широким  димарем.  „вiр  був
зовсiм порожнiй, i жодна жива iстота - нi собака, нi кiшка, нi курка -  не
порушувала в ньому тишi, а  тому,  сидЯчи  в  дальньому  кiнцi  двору  пiд
парканом, можна було чути плескiт тихої рiки й шурхiт рiнi. ’а, незважаючи
на те, що цей тiсний двiр був зовсiм вiдрiзаний вiд  навколишнього  свiту,
‘ара невимовне зрадiла, побачивши над собою клапоть Ясної блакитi,  а  над
черепичним дахом будинку, в Якому вона жила,  нескiнченну  стiну  гiр,  що
химерними  бiлЯстими  силуетами  вирiзувалисЯ  на  м'Якiй   синЯвi   неба,
зливаючись вдалинi з високим пасмом хмар.
   ‘ара приходила сюди й, сiдаючи на призьбi  халупки,  вдихала  на  повнi
груди  струменi  запашного  повiтрЯ,  прислухаласЯ  до  плескоту  хвиль  i
залiтала думками за скелЯстi верховини, за туманну млу, в далекий край, до
дорогих людей...
   ’iтка, помiтивши, що чисте повiтрЯ добре впливає на вiдновленнЯ  сил  у
‘ари й що вона  пiд  час  прогулЯнок  поводитьсЯ  спокiйно,  дозволЯла  їй
частiше гулЯти, так що дiвчина проводила майже цiлi днi в дворi.
   џкось уранцi, сiвши на своє улюблене  мiсце  на  призьбi,  ‘ара  раптом
почула, що в порожнiй халупцi хтось нiби  переливав  з  горщика  в  горщик
воду. ‚iд несподiванки дiвчина перелЯкалась. Ќе встигла вона заглЯнути  до
халупи, Як  низенькi  дверi  вiдчинились  i  на  порозi  показалась  Якась
дiвчинка, всЯ обвiшана мокрими пасмами вовни. „iвчинка хутко пройшла  повз
‘ару й заходиласЯ розвiшувати на вiрьовцi мокру, допiру пофарбовану вовну.
‘ара затулила рукою рот, щоб криком не виЯвити своєї присутностi. Ђле крик
все-таки вирвавсЯ, коли дiвчинка обернуласЯ до неї личком: ‘ара впiзнала в
нiй …стерку, дочку жебрачки, Яка врЯтувала  її  вiд  смертi.  „iвчина  так
зрадiла  цiй  зустрiчi,  що  мало  не  кинуласЯ  обiймати   …стерку,   але
стрималась, щоб не привернути увагу своїх стражниць. Љоли мала верталасЯ в
халупку, ‘ара тихо її покликала:
   - …стерко!
   „iвчинка здригнулась, здивовано глЯнула на ‘ару й потiм, упiзнавши  її,
всЯ спалахнула вiд радостi й кинулась до неї з криком:
   - Ћй вей!
   - –ить, дитинко! ‡а мною стежать! - застерегла її ‘ара, притиснувши  до
грудей. - ’и одiйди i вдавай, що мене не знаєш, що нiколи мене не  бачила.
Ќе дивись на мене так i, розмовлЯючи, не оглЯдайсЯ, щоб нiкому й на  думку
не спало, що Я тобою цiкавлюсЯ, що Я тебе про щось розпитую.
   - ѓiт, але ж чому? - здивуваласЯ …стерка. - ’ебе  лаЯтимуть,  що  ти  з
бiдною дiвчинкою водишсЯ?
   - Ќi, не те, пiслЯ розкажу... ’и собi розвiшуй  вовну...  џ  одiйду  до
паркана... отак, мiй адамантику... ’епер, одвернувшись одне вiд одного,  й
будемо потихеньку розмовлЯти... ™о це за вовна й навiщо ти її розвiшуєш?
   - ™об вiтром сушиласЯ... Њама приходить сюди  й  варить  бiлу  вовну  в
рiзних фарбах... Ћт коли вона виваритьсЯ, то Я  переполiскую,  викручую  й
розвiшую, щоб сушиласЯ.
   - Ќавiщо ж хазЯйцi стiльки вовни?
   - ‚она взимку плете панчохи та коци й продає.
   - I мама твоЯ сюди приходить?
   - ‚лiтку рiдше... тiльки тодi, Як фарбує, а взимку й до  панчiх,  i  до
коцiв.
   - Ђга! ‚иходить, ви служите в цiєї хазЯйки?
   - Ђтож, - зiтхнула дiвчинка. - „ає нам стару одiж...  а  коли  -  то  й
хлiба. Џанi ђухлЯ дуже скупа...
   - Ћй, ой! Ѓiднi ви! џкби в мене були грошi... а то лише дещо з речей...
   - Њама за одiж дiстає грошi... •одить на базар  i  дiстає,  -  щебетала
…стерка. - ‚она багато всього носить i на руцi, i на плечi... Љупує  сама,
а то й випрошує в добрих людей... а потiм дома чистимо,  латаємо  -  i  на
базар... I Я з мамою ходжу. Џанна не була на базарi?
   - Ќi, - сумно всмiхнуласЯ ‘ара. - Њене не пускають... ‘лухай,  …стерко,
мама твоЯ, коли Я про щось попрошу, не розкаже хазЯйцi?
   - Ћй, вей! Ѓорони боже! Њама все плакала за  панною...  ‡i  мною  разом
плакала... "’ак, - каже, - шкода, що пальцЯ б собi  урiзала..."  Њама  моЯ
така добра, сама не їсть, а все менi...
   - џ так i думала, - зрадiла ‘ара, i очi її засЯЯли. - џ  б  через  тебе
передала перстень. “ мене їх багато... продайте... Я й вам  допоможу...  i
менi треба грошей. ’iльки мовчiть, щоб мама не призналасЯ, що  знає  мене,
що зi мною має гешефт.
   - Ћй, хiба ми не знаємо! Ѓагато речей треба  продавати  потайки,  з-пiд
поли. Ќехай панна буде спокiйна.
   - Ќу то пiдiйди сюди з вовною, а Я передам.
   …стерка  збiгала  в  халупу,  вхопила  там  цiлий  оберемок  вовни   й,
пiдiйшовши до
   ‘ари, спритно й непомiтно взЯла  в  неї  перстень.  “  ‘ари  промайнула
думка, чи не на ферфал вона його вiддала. Ђле дiвчина  засоромиласЯ  своєї
пiдозри й безтурботно спитала в …стерки:
   - Ђ Яке це мiстечко?
   - Љам'Янка.
   - Ђ рiчка Як зветьсЯ?
   - „нiстро.
   ‘ара задумалась. ’аких назв  вона  не  чула,  а  тому  й  вирiшила,  що
потрапила просто на  той  свiт.  „алi  розпитувати  їй  було  важко,  вона
замовкла, а потiм, почувши тiтчин голос, поспiшила пiти  в  хату,  щоб  не
зустрiтисЯ з нею.
   Ќаступного днЯ ‘ара вийшла в звичайний час погулЯти  надвiр  i  застала
вже там …стерку. „iвчинка радо посмiхаласЯ до  неї  й  кивала  з-за  вовни
голiвкою. ‘ара сiла на оцупку пiд парканом i ждала, поки  …стерка  пiдiйде
до неї.
   - Њама вiтає, - прошепотiла вона, дивлЯчись убiк. - Ћй леле!  џка  вона
рада! ‘першу злЯкаласЯ за перстень... "„орогий,  -  каже,  -  боюсь..."  Ђ
потiм Я впросила... багато дали за нього, осьо!.. - простЯгла  вона  з-пiд
поли руку й висипала на колiна  ‘арi  жменю  срiбних  монет  -  талЯрiв  i
злотих.
   - Ћй мамо! - вигукнула здивовано ‘ара й, затулившись  полою,  швиденько
сховала грошi в кишеню. Џ'Ять талЯрiв вона вiддала назад  …стерцi.  “  цей
час почувсЯ грiзний хазЯйчин голос.
   - ’и! ЃайстрЯ! - закричала вона.
   - ™о панi хоче?  -  обiзваласЯ  …стерка,  вiдскочивши  вбiк,  i  боЯзко
пiдiйшла до хазЯйки.
   - ‚ус? ’и їси фарби разом iз своєю матiр'ю-злодiйкою? ѓа?! - накинулась
на неї ђухлЯ.
   - Ѓоронь боже! ˜ановна панi! •iба фарби можна їсти? ‚iд них  смерть!  -
…стерка поблiдла й затремтiла, а в очах у неї забринiли сльози.
   - Ћсь попробуй мiдЯнку, проковтни хоч щiпку й  матерi  дай!..  †ебраки,
дармоїди, а чужого добра не бережете! —уже  добро  вам  за  нiц?..  ’ак  i
звикли жебрами жити!.. —и ж давно Я дала вам рiзних фарб, вистачило  б  на
два пуди вовни, а твоЯ мама - бодай її взЯла Яма! -  пофарбувала  менi  не
бiльше Як пуд, i вже ферфал, уже,  кажуть,  знову  приходила  по  фарби!..
ѓевулт!
   - Ћй панюню! Ћй вей мiр! Ќiхто з нас i крихiтки не  з'їв,  -  заплакала
…стерка.
   - Ќе з'їв! „урепа! ‡вичайно, не з'їв, Якщо не полопались... Ђ  хiба  тi
фарби продати не можна?
   - Њама продає тiльки старi жечi, - схлипнула …стерка.
   - Ќу, ну, знаю, - пом'Якшала господинЯ, а  може,  помiтивши  в  глибинi
двору ‘а-ру, вирiшила зам'Яти сварку. -  Ђ  ти  вже  й  справдi?..  џк  не
наглЯдати за вами, то ви й бога забудете!.. ѓерш-ду! џ  твоїй  матерi  даю
постiйний заробiток, то вона мусить про це пам'Ятати й берегти  кожен  мiй
шелЯг... ‘кажеш, щоб вона завтра прийшла: дам  фарб,  а  Як  треба,  то  й
борошна, нехай торбу вiзьме!
   …стерка пiдбiгла до господинi,  поцiлувала  простЯгнуту  руку  й  знову
заходиласЯ розвiшувати вовну, а господинЯ пiшла в хату, не обiзвавшись  до
‘ари й словом, нiби не бачила її.
   ‘ара тiльки й чекала, поки  пiде  хазЯйка:  її  пекла  одна  думка,  що
зненацька блиснула їй у головi.
   - ‘лухай, …стерко, - звернулась  вона  до  дiвчинки.  -  џка  то  фарба
мiдЯнка?
   - ‡елена, оно, Як та шерсть, - вiдповiла …стерка, витираючи руками  очi
й усе ще тихенько схлипуючи.
   - Ђх, Яка гарна, просто диво! Ћчей не вiдiрвеш!.. Ђ  навiщо  ж  хазЯйка
радила їсти й тобi, й мамi? •iба вона смачна?
   - Ќавiщо? Ђ щоб ми одразу здохли...
   - Ћй мамеле! •iба хазЯйка така зла?
   - Ќедобра, ой вей, Яка недобра! Ѓiдну людину скривдити й вилаЯти їй  за
нiц! ‘ара зiтхнула й замовкла. …стерка порозвiшувала всю вовну  й,  нишком
попрощавшись iз ‘арою, хотiла була вже йти, але та затримала її.
   - ‘лухай, …стерко, а Яка ото фарба червона, що аж горить?
   - џкiсь темнi корiнчики...
   ‘ара похнюпилась, замовкла. …стерка почала чухати  одна  об  одну  босi
ноги.
   - Ђ коли знову? - пiдвела голову ‘ара.
   - „нiв через три... Ђ хiба що?
   - “ мене до тебе є проханнЯ, мiй дукатику... - зам'ЯласЯ ‘ара.
   - џке? ‚се, все зроблю! - жваво мовила …стерка.
   - „анке! ’iльки ти й мамi  своїй  не  кажи,  -  нiкому  анi  мур-мур!!!
…стерка кивнула головою.
   - Ѓачиш, менi хочетьсЯ перефарбувати свої стрiчки... в мене багато  їх,
Я й тобi подарую... перефарбувати в такий червоний, шкарлатний колiр  i  в
такий, Як ото, зелений... ’о ти дiстань менi й червоної, i мiдЯнки...  хоч
трошки... Ќе чiпай хазЯйської, щоб не перепало тобi, а краще  купи...  Ћсь
вiзьми талЯр... можна?
   - Ћй мамо! —ому не можна? Њожна! џ длЯ панни - хоч зараз!
   ‘ара всЯ спалахнула  вiд  хвилюваннЯ,  а  потiм  нараз  поблiдла.  Ђле,
глибоко разiв зо два передихнувши,  вона  рiшуче  дала  дiвчинцi  талЯр  i
притиснула її мiцно-мiцно до своїх грудей.
   Њинуло кiлька днiв, i тiтка почала помiчати, що ‘ара рiзко змiнилась на
краще - i зовнi, i настроєм: темнi кола  пiд  очима  зникли,  зеленкуватий
колiр обличчЯ змiнивсЯ на бiлий, на щоках зрiдка спалахував рум'Янець, очi
заблищали прихованою радiстю, голос став дзвiнкiший, та  й  у  всiх  рухах
з'Явилась енергiЯ. ’аке полiпшеннЯ панi  ђухлЯ  приписувала  своїй  хитрiй
полiтицi й  своєму  знахарству,  i  це  тiшило  її  самолюбство  й  вельми
радувало, бо вона могла тепер похвалитисЯ перед братом.  •азЯйка  подвоїла
ласку до своєї затворницi, намагаючись всiлЯко примусити її бiльше їсти; й
‘ара  мимохiть  спокушаласЯ  помалу-малу  смачними  стравами,  Якi   тiтка
готувала длЯ неї.
   ђивка теж стала ласкавiша з своєю пiднаглЯдною; вона дiставала тепер од
‘ари щоднЯ по злотому - на мед i  на  пиво,  i,  не  доскiпуючись,  звiдки
взЯлисЯ цi грошi, нишком випивала на них...
   ‘ара зустрiчаласЯ з …стеркою зрiдка, обережно,  не  даючи  пiдстав  длЯ
пiдозр i приховуючи вiд усiх своє знайомство з нею. Ћдного разу,  смерком,
вона навiть бачиласЯ з матiр'ю дiвчинки. †iнка їй дуже дЯкувала за грошi й
присЯгаласЯ в своїй вiдданостi й готовностi  виконати  будь-Яке  дорученнЯ
своєї добродiйницi. ђадiсть добросердої єврейки при  зустрiчi  з  ‘арою  i
запевненнЯ її  були  такi  щирi,  що  дiвчина  мало  не  розплакаласЯ  вiд
зворушливих слiв i пестощiв жебрачки й пообiцЯла давати їй  через  …стерку
рiзнi дорученнЯ, а також просити її поради й допомоги в  скрутну  хвилину.
–i двi вiдданi iстоти в пiдневiльному життi  ‘ари  серед  чужих,  байдужих
людей були її єдиною втiхою та надiєю. „iвчина навiть почала плекати знову
несмiливi надiї i в  довгi  години  самотини  вигадувати  рiзнi  плани,  з
допомогою Яких можна було б вирватисЯ з цiєї жахливої неволi та з'єднатисЯ
знову з друзЯми i з любим, єдиним Џетром.
   џкось у свiтлицю до неї прийшла тiтка, принесла  медЯникiв,  наливки  й
завела дружню розмову. Ћстаннiм часом тiтчина  ласкавiсть  трохи  розвiЯла
‘арине недовiр'Я до неї, i хижий дзьоб та Яструбинi очi старої  почали  їй
здаватисЯ  не  такими  страшними;  але  ‘ара  все-таки  була  насторожi  й
хитрувала з нею, прикидаючись одвертою.
   - Ђ ти з кожним днем усе кращаєш, моЯ ‘урочко, - спiвала  тiтка.  -  Ќе
натiшусЯ тобою... ’ак полюбиласЯ ти менi... Ћй вей, Як полюбиласЯ,  неначе
воскресла моЯ покiйна „ебора!
   ‘ара поцiлувала тiтчину руку, а  та  пригорнула  її  голiвку  до  своїх
широких, плескатих грудей.
   - Ћй дукатику мiй, скарбе дорогий! - вела свою пiсню ђухлЯ. - Ѓачиш, Як
ти до мене з теплою душею, то Я й розiрвусЯ за тебе й батька твого зламаю.
‘першу Я тобi не довiрЯла, думаю собi: Як же б це вiн єдину свою дочку  не
жалiв? Ђ тепер бачу, що твоЯ правда: ласкою та тихим словом можна з  тобою
все зробити, а на грiзьбу ти їжак їжаком... ‚ипий iще  чарочку  наливки  -
вона тобi на користь...
   - Ѓоюсь, мамо, - сором'Язливо вiдповiла ‘ара. - ‡овсiм уп'юсЯ, в мене й
так голова наморочитьсЯ...
   - Џусте! –е квасок, - пiдлила вона знову їй у чарку. - ‡аснеш  краще  -
та й квит! ’урбує мене ось що: батька твого довго немає, чи запропав десь,
чи, може, гешефти затримали? ЋбiцЯв через тиждень повернутисЯ, та ось  уже
й другий минає, а його нема...
   “ ‘ари мало не вихопилось "i слава богу!", але вона стрималась i тiльки
зашарiласЯ та зробила стурбоване обличчЯ, хоч її й  зраджували  iскорки  в
очах.
   - Ќедобрi вiстi чула Я на базарi, - провадила ђухлЯ, - ой  мамеле,  Якi
недобрi! Ѓодай їх нiколи не чути!..  Љажуть,  що  за  Ѓаром  i  за  “манню
з'ЯвилисЯ  знову  гайдамаки,  що  всi  хлопи  тiкають  у  лiси  й   стають
гайдамаками... Ћх, ферфал! ™о буде, боже мiй, що буде!
   - ‚сi хлопи, кажете, в гайдамаки йдуть? - стрепенуласЯ  ‘ара  й  почала
уважно дослухатисЯ до тiтчиних слiв.
   - “сi, кажуть, Як один! Їх пани вiшають, рiжуть, а вони панiв палЯть...
Ћй, ‘одом i ѓоморра! ‚они собi рiжутьсЯ,  а  нам,  бiдним  синам  Iзраїлю,
найгiрше! ‡апопаде хлоп - вiшає, запопаде шлЯхтич - вiшає...  Ћх,  ох!  Ќа
всiх розбiйникiв i шиї не вистачить!
   - I сюди прийдуть гайдамаки? - особливо зацiкавлено спитала ‘ара.
   - •то його знає! ‘юди ранiше нiЯкий бiс не  заглЯдав...  ’а  й  навколо
Ѓара конфедерати попалили, винищили всi хлопськi села, а  втiм,  хто  його
знає! ’акi часи настають, Як за фараона в Єгиптi... Људи нам тiкати i  хто
виведе народ твiй, боже Iзраїлю? - майже заголосила ђухлЯ, вельми налЯкана
звiстками i добре-таки розчулена мiцною наливкою.
   ‘ару ж, навпаки, охопив настрiй зовсiм не  вiдповiдний  до  звiсток,  i
вона не могла його навiть приховати. "…х, коли б гайдамаки сюди! - вихором
налетiли на неї гарЯчi думки. - ‚они б урЯтували мене!  ’iльки  на  них  i
надiЯ!.. џ б їм сказала, що Я вже не єврейка, що серцем i  душею  Я  давно
їхньої  вiри,  що  молюсЯ  потай  розп'Ятому  боговi  й  на   його   любов
сподiваюсь... Ќе повiрЯть, може? ’о Я б  послалась  на  Џетра...  а  його,
лицарЯ, напевне всi знають... Ќу, а Якби й вбили,  то  смерть  лiпше,  нiж
насильство, нiж ненависний шлюб! Ђ втiм,  це  менi  тепер  не  страшне,  -
усмiхнулась вона, - та й гайдамаки мусЯть знати Џетра... Ђ  може,  й  вiн,
скарб мiй, дiамант мiй, прибув би теж сюди... …х, Якби вiн знав, то перший
знав." - –Я думка блискавкою вдарила ‘арi в серце й примусила його болiсно
стиснутись.
   - Ћх, тi пiдлi хлопи! - скаржилась ђухлЯ. - —ерез  них  i  пани  чинЯть
гвалти.
   - Ђ може, коли б не пани, то й хлопи тихо сидiли б? - заперечила  ‘ара.
- Џани ж грабують хлопiв i примушують їх мiнЯти  вiру...  а  вiра  кожному
дорога.
   - ’ак, так! ‚iра дорога... вiра батькiв свЯщенна! - палко мовила ђухлЯ.
- ‡а неї можна вмерти, i  хай  той  буде  проклЯтий  з  роду  в  рiд,  хто
вiдступитьсЯ вiд своєї вiри!
   - џ думаю, що проклЯтий i лЯх, - додала ‘ара, - вiн  силомiць  навертає
до своєї вiри.
   - I той проклЯтий! - погодилась стара й, щоб  угамувати  роздратуваннЯ,
випила ще чарку наливки. –е вплинуло на неї благодiйно, зморшки  на  лобi,
прикритому чорною,  погано  зробленою  перукою,  розгладились,  i  в  очах
засвiтивсЯ масний полиск. - Ћсь що,  моє  райське  Яблучко,  -  поцiлувала
ђухлЯ кiлька разiв у щоку i в лоб ‘ару. - ‘кажи менi одверто,  Як  матерi,
чого так батько в'ївсЯ в тебе,  що  й  тепер  аж  пiнить,  коли  про  тебе
говорить?
   ‘ара  поблiдла  й  задумалась  на  хвилину,  а  потiм  стрепенулась   i
заговорила, немов нiЯковiючи й соромлЯчись своїх iнтимних признань.
   - џ вам, Як  рiднiй  матерi,  признаюсЯ,  тiльки,  на  бога,  нi  слова
батьковi, а то вiн уб'є мене...
   - ЏрисЯгаюсЯ Њойшем, не прохоплюсь нi перед ким i словом, -  забожиласЯ
ђухлЯ, тремтЯчи вiд цiкавостi й пiдливаючи знову ‘арi в  чарку  темнуватої
рiдини.
   - Ѓатько, щоправда, й ранiше зi мною був суворий, - почала  ‘ара,  -  i
вимогливий. џ боЯласЯ не тiльки його слова, а й поглЯду...  ’iльки,  треба
сказати, що вiн не шкодував на мене грошей i дарував менi часто й перли, й
дукати, й адамашок, i оксамит.
   - Ћй-ой! - кивала захмелiлою головою ђухлЯ, пронизуючи  з-пiд  навислих
сивих брiв Яструбиними очима ‘ару.  -  ‚иходить,  вiн  все-таки  по-своєму
любив свою дочку...
   - Ќе знаю, може, вiн бiльше любив себе, - мовила ‘ара, - та все ж  таки
менi ще так-сЯк жилосЯ... ’iльки не було в мене нi подруги, нi рiдних... i
Я жила, нудЯчись в самотинi... ну й сама не знаю, Як покохала одного...
   - Љого, кого? - видивилась на неї зеленими хижими очима стара,  задерши
вгору свого гачкуватого, Як у сови, носа.
   - Ћй мамо! ‚ам же однаково... ви не знаєте... - нiЯковiла, червонiла  й
блiдла ‘ара.
   - Ќi, нi, скажи: це на твою користь...
   - Ћх, батько нiколи й нiзащо не погодитьсЯ видати мене за нього  замiж.
џ й тодi це знала, а тепер ще бiльше впевнена в тому.
   - –е ще побачимо, ти тiльки скажи, - наполЯгала тiтка.
   - ѓаразд...  Ђле,  на  бога,  -  нiкому...  Ђнi  словечка,  а  батьковi
особливо!.. џ навiть не смiла й натЯкнути йому, а тiльки одвертала пiдозру
зовсiм в iнший бiк... “ ‚еликiй ‹исЯнцi, куди ми часто з батьком їздили, є
бiдний крамар, що на головi носить лоток з  медЯниками  й  цукерками.  ‚iн
такий гарний i такий нещасний, що серце моє одразу до нього прикипiло,  ми
перемовились словом, другим - i зрозумiли одне одного...
   - I це правда? - суворо спитала стара.
   - Їх бiн аїд, -  вiдповiла  з  ледве  помiтною  усмiшкою  ‘ара.  -  Ќу,
подумайте ж самi, моЯ мамо, - зацокотiла вона,  щоб  приховати  вiд  тiтки
своє потаємне, - хiба ж батько  погодитьсЯ  вiддати  мене  за  старцЯ,  за
лоточного крамарЯ? џ й сама не мрiЯла  про  це,  а  так  тiльки  крадькома
любила та стараласЯ морочити батька. I все було  б  нiчого,  Якби  вiн  не
надумав вiддавати мене замiж... та ще зразу, силою...
   - Ђ Як твого коханого на iм'Я? - несподiвано спитала її тiтка. Ђле ‘ара
була готова до цього запитаннЯ й вiдповiла спокiйно:
   - Ђбрум Њiнц.
   - Ћсь воно що! - розвела ђухлЯ руками й опустила на груди обважнiлу вiд
хмелю голову. - ’iльки чого ж це вiн, дурень?.. Ќе втЯмлю...
   - Њенi тодi, та й тепер, усi чоловiки, крiм Ђбрума, - нiж  у  серце,  а
тут раптом силують... џкби менi дали хоч на деЯкий час спокiй, щоб Я могла
забути свого Њiнца, а то ж не дають... "‚иходь зараз замiж, Я  наказую!.."
Ќу, а менi тодi, та й тепер - краще смерть,  анiж  насильство.  ’ому  Я  й
благаю вас, мамо, - упрохайте батька, щоб дав менi спочинок хоч на  рiк...
џ за цей час забуду Њiнца й тодi  виконаю  батькову  волю  беззаперечно...
Њенi  б  тiльки  рiк  один,  щоб  забути...  џ  ось  i  тепер  уже   трохи
заспокоїлась, а за рiк, певно, вилетить  у  мене  з  голови  цЯ  примха...
’iльки рiк прошу Я, моЯ дорога мамо! - й вона кинуласЯ цiлувати й обнiмати
стару.
   - Ћй дитино моЯ люба, моЯ сирiточко, - щиро рознiжиласЯ тiтка й  почала
голубити ‘ару. - ‚се, все заради тебе зроблю... ублагаю, умовлю  батька...
Ђ вiн менi зовсiм не те... дурницю Якусь молов, а  Я  бачу,  що  ти  добра
дитина й справедливо просиш... Ќе знаю, чи виклопочу тобi спокiй на рiк, а
що до весни, то напевне. Ѓудь спокiйна, мiй адамантик дорогий!
   - Њамо! ђiдна моЯ! ђЯтiвнице моЯ! ‚iк за вас  молитимусь!  -  скрикнула
‘ара й кинулась в обiйми до своєї опiкунки.
   —ерез два днi пiслЯ цiєї розмови  повернувсЯ  ѓершко,  й  повернувсЯ  в
доброму настрої. ђухлЯ страшенно зрадiла з цього, а ‘ару, навпаки, обiйнЯв
холодний трепет. Џро гайдамакiв ѓершко вiдгукнувсЯ зневажливо: їх, мовлЯв,
передушать усiх, Як блощиць, Якщо вони тiльки надумають поворушитисЯ. Ђ  в
Џольщi починаютьсЯ новi часи; набридли вже панам хлопи,  i  вирiшили  вони
раз назавжди поквитатисЯ з ними, а замiсть їх iнших  поселити,  а  з  тими
закордонними, котрi заступаютьсЯ за них i втручаютьсЯ в  справи  Џольської
держави, вирiшено просто... повигонити їх з Џольщi й ‚аршави, та й взагалi
йдетьсЯ до того, щоб запровадити в Џольщi всi старi звичаї.
   - Ћй вей, а що ж буде з нами? - запитала  тривожно  ђухлЯ.  -  ‡ахотiли
поквитатисЯ з хлопами, то, може, схочуть i за євреїв узЯтисЯ?
   - Ќi, про це не турбуйсЯ: євреїв пани не чiпатимуть. Ќу, хiба може  пан
жити без євреЯ? Џхе! Џановi без євреЯ те саме, що рибi без води... Љишеню,
звичайно, потрусЯть, та й то тiльки там, на „нiпрi, а сюди до нас нiхто  й
не заглЯне сто лiт! ’ам уже почаласЯ розправа, - провадив  ѓершко.  -  Ћй,
ой! ™о робитьсЯ: пани й конфедерати збираютьсЯ в команди, а налЯканi хлопи
тiкають iз сiл, мов мишi вiд пожежi...
   ‘ара, блiда й збентежена, слухала  батькову  розповiдь,  i  кожне  його
слово впивалосЯ стрiлою в її серце.
   Ђ ѓершко був з чогось дуже задоволений: чи цi вiстi пiдбадьорили  його,
чи вiн встиг укласти з новим паном добрий гешефт, чи, може,  десь  знайшов
скарб... “се це зовсiм заспокоїло й пiдбадьорило ђухлю. ’iльки ‘ара сидiла
мовчки, наче опущена в воду.
   Ђ ѓершко поглЯдав задоволене на дочку й ще бiльше радiв.
   - Ћт спасибi тобi, сестро, за твої турботи, й за лiкуваннЯ ‘ари  -  теж
спасибi! - заговорив вiн, весело потираючи руки. - „iвку просто  не  можна
впiзнати, красунею  стала  i  ‘оломон  був  би  радий  узЯти  її  собi  за
дружину... бодай Я своїх пейсiв не побачив!
   - Љрасунею ‘ара й ранiше була, - вiдповiла ђухлЯ, -  поки  не  замучили
її... Ђле крiм краси, вона багата ще добрим i покiрним серцем...  ™асливий
той батько, Якому бог дарує таку дочку, Як ‘ара... џ  її  добре  взнала  й
полюбила всiм серцем.
   “ ‘ари вiд тiтчиних слiв затрiпотiло серце й бризнули з очей двi великi
сльози...
   - ’о, виходить, вона знову стала моєю  дочкою?  -  скрикнув  ѓершко.  -
‚иходить, Єгова повернув менi дитину мою?.. Ћ, тодi Я з радiстю скажу...
   - Ѓрате мiй! - перебила його ђухлЯ.  -  Њенi  з  тобою  треба  серйозно
поговорити про ‘ару. ’воЯ дитина, - ось при нiй кажу, -  варта  того,  щоб
мої слова не були пущенi за вiтром.
   - „обре, сестро! - усмiхнувсЯ ѓершко. -  Њоє  вухо  охоче  слухає  твою
мову, бо кожне твоє слово таке ваговите, Як щире золото...
   ѓершко й ђухлЯ залишили  ‘ару  в  свiтлицi,  а  самi  вийшли  до  iншої
кiмнати. ‘ара страшенно  хвилюваласЯ,  чекаючи,  чим  закiнчитьсЯ  тiтчине
клопотаннЯ. ‚она була певна, що тiтка на її боцi, але сумнiваласЯ в  тому,
що вона зможе побороти деспотичну батькову впертiсть, тим бiльше, що  його
радiсний настрiй вселЯв у неї страшну пiдозру.
   ‡неважливим батьковим словам про гайдамакiв вона  не  надавала  великої
ваги, бо добре знала тих орлiв i була впевнена,  що  коли  вони  залишають
свої рiднi, на-сидженi гнiзда, то не длЯ того, щоб втекти вiд панiв, а длЯ
того, щоб зiбратисЯ в грiзнi ватаги i дружно вдарити на мучителiв...  ‘ару
тiльки бентежив цiлковитий спокiй ѓершка: його б  не  переконала  бундючна
хвальковитiсть Якогось п'Яного шлЯхтича, - вiн знав цiну їхньої одваги,  -
а, певно, в цьому краї було цiлком спокiйно,  i  батько  сам  упевнивсЯ  в
тому, Якщо кпив з перебiльшених боЯгузами чуток. Ћтже, коли  й  спалахнуло
випадково десь повстаннЯ, то, звичайно, не тут, а там, далеко,  ближче  до
„нiпра...
   „ва днi тому, коли тiтка частувала ‘ару наливкою, їй  пiд  час  розмови
спала шалена думка: дати звiстку про себе Џетрусевi в  Њалу  ‹исЯнку...  Ђ
тепер вона й зовсiм сердилась на себе, що  ранiше  не  спробувала  зробити
цього, маючи ще таку помiчницю, вiрну й вiддану, Як мати …стерки. ’ам уже,
може,  кров  ллєтьсЯ...  а  вона  тут,  у  глухому  закутку,  не  може  нi
перев'Язати ран своєму коханому, єдиному, нi крикнути йому, що  вона  його
любить бiльше за життЯ... Ђбо ось зараз з'ЯвитьсЯ її грiзний кат  i  скаже
їй свою жахливу волю, а Џетро не знає, де  вона,  i  не  прилетить  навiть
закрити їй на прощаннЯ очi.
   "Ћх! - простогнала ‘ара. - Ђ час летить i летить! ‡а цi два днi …стерка
й не навiдалась сюди... ™о робити? ™о робити?" - заломила вона руки.
   ‚ цей час у сусiднiй кiмнатi почулисЯ кроки, i за  хвилину  ввiйшли  до
неї батько з тiткою. ‘ара завмерла й не могла звести очей: вона вiдчувала,
Як у грудЯх в неї все похололо, й чекала смертельного удару мовчки...
   - ‘аро, дитино моЯ! - звернувсЯ  до  неї  лагiдним  голосом  ѓершко,  й
поблiдле обличчЯ вiдразу вкрилось рум'Янцем. - Њенi сестра багато про тебе
говорила, i з кожним її словом моє серце млiло од радостi... Њоже, i Я був
трохи черствий: вiд працi й клопоту кам'Янiє наше чоловiче  серце...  а  в
жiнок воно м'Якше й чутливiше...  дай,  боже  батькiв  наших,  щоб  ти  не
лукавила душею й по правдi жила,  не  зраджуючи  нi  бога,  нi  мене,  анi
обраного народу. џ схилив своє серце до проханнЯ твого i  даю  при  сестрi
слово, що збережу тобi свободу, за твоїм бажаннЯм, поки не примусЯть  мене
змiнити своє слово невiдкладнi обставини... Ћтож  старайсЯ  забути...  все
минуле... всi страхiттЯ  його...  всi  помилки...  слухайсЯ  другої  своєї
матерi... i змiцнюйсЯ у вiрi... •то знає?  -  Якось  загадково  усмiхнувсЯ
ѓершко. - Њоже, i Я, на старiсть, iще ошалiю... i добрий єврей, хай навiть
i жебрак, здастьсЯ менi людиною...  Ќу,  слухай  же  тiтку,  а  головне  -
набирайсЯ сили... Њенi ще в справах треба тут недалеко з'їздити, то щоб  Я
тебе застав отаку, - розвiв вiн широко руками.
   ‘ара хотiла була,  кинутисЯ  на  шию  батьковi,  але  непереможна  сила
стримала її, i вона тiльки покiрно поцiлувала батькову руку.
   Ќа другий день пiслЯ вiд'їзду ѓершка тiтка  зробила  ‘арi  несподiваний
сюрприз - взЯла її з собою  прогулЯтисЯ  в  мiстечко.  ЏiслЯ  двотижневого
затворницького життЯ цЯ  прогулЯнка  була  длЯ  ‘ари  справжньою  радiстю.
„итЯчий, давно забутий захват охопив дiвчину... I каламутна бистра рiка, i
навислi гори, i стрiчка зелених садiв бiлЯ їхнього пiднiжжЯ, i високе синє
небо з розкиданими по ньому перлистими хмаринками - все захоплювало  ‘ару,
й вона не  могла  стриматисЯ  вiд  радiсних  вигукiв.  ’а  найбiльше  вона
зрадiла, коли зустрiла на базарi …стерку. „iвчинка в  присутностi  грiзної
хазЯйки вдала, що незнайома з небогою, та проте потайки прокраласЯ за ними
й, вибравши слушну хвилину,  коли  стара  зайшла  до  крамницi,  швиденько
пiдбiгла до ‘ари.
   - Џанночко, люба, ой, Яка Я рада!
   - Џриходь сьогоднi!.. ‚ажливе дiло...  -  встигла  їй  шепнути  ‘ара  й
помiтила, що …стерка, ховаючись у юрбi, всмiхнуласЯ й кивнула їй головою.
   Џо обiдi ‘ара вийшла в двiр i почала нетерплЯче  чекати  …стерку.  –iлу
нiч мiркувала вона, Як би це за  допомогою  …стерчиної  матерi  сповiстити
свого сокола Џетра про себе й дiстати вiд нього звiсточку. –е бажаннЯ, або
лiпше сказати мрiЯ, загорiлосЯ днiв три тому в ‘аринiй душi й тепер  пекло
її вогнем... Ђ …стерка все не приходила! —и, може, вона не зрозумiла її, а
усмiхаласЯ й кивала головою просто так?
   “же посутенiло, й засмучена ‘ара зiбраласЯ була йти до своєї свiтлички,
Як нараз хтось несподiвано шарпнув її за рукав.
   ‘ара швидко оглЯнулась.
   - Ћй, це ти, …стерко? —ому так пiзно? - кинулась вона до дiвчинки.
   - Ќе можна було... •азЯйка  коло  хвiртки  сидiла...  џ,  Як  стемнiло,
перелiзла через паркан.
   - ‚ей мiр! Ђ мене ось-ось покличуть вечерЯти. ™о робити? ‘лухай! - вона
вхопила дiвчинку за руку й, одвiвши її в далекий куток двору  до  халупки,
де вже лЯгла темна пелена темрЯви,  почала  квапливо  шепотiти,  весь  час
тривожно озираючись навколо:
   - Њенi неодмiнно треба побачитисЯ з твоєю матiр'ю. „уже,  дуже  важлива
справа! ђозумiєш?
   …стерка всЯ перетвориласЯ на слух i,  широко  розплющивши  очi,  мовчки
кивала головою на знак того, що вона добре все затЯмила.
   - Oй, Яка важлива! - говорила ‘ара. - ’ам далеко-далеко, звiдки  привiз
мене мiй батько, є молодий єврей... жених мiй... ђозумiєш?  ’iльки  батько
не хоче його нiзащо... вiн бiдний... ’о Я хочу  написати  йому  й  послати
нашому  наймитовi  листа...  вiн  знає,  де  Ђбрум,  вiн  знайде  його   й
передасть... Ђле, боронь боже, Якщо батько дiзнаєтьсЯ, що Я пишу йому.  Ћй
мамеле, що менi тодi буде! ’одi все ферфал! ђозумiєш?  ’ак  треба,  щоб  i
муха не знала, щоб i стiна не чула...
   - Ћй-ой, Який секрет,  розумiю!  -  мало  не  задихнуласЯ  …стерка  вiд
хвилюваннЯ.
   - Ђтож, атож! ’ак ось що: перекажи матерi... нехай вона про це  подумає
i порадить, що робити? Ђбо нехай вона спробує найнЯти Якогось  хлопа,  щоб
повiз листа мого в ‹исЯнку, пiд —игирин... џ не знаю, скiльки миль туди...
ми недовго їхали... та однаково, Я нiчого не пошкодую... ђозумiєш?
   - ѓiт, гiт! - кивнула головою …стерка й прожогом кинуласЯ за рiг  хати,
почувши хазЯйчин голос.
   - —ого ти, ‘аро, до ночi стовбичиш тут? - незадоволено мовила ђухлЯ.  -
Ђ Я тебе все жду вечерЯти.
   - „аруйте, мамо! - обнЯла ‘ара її за шию. - “ свiтлицi душно, а тут так
гарно, Я задумаласЯ i забула про вечерю.
   - Ќу-ну, тiльки не задумуйсЯ: цур їм, тим думкам!
   Ќаступного днЯ, Як посутенiло,  …стерка  постукала  в  паркан  i  через
шпарину шепнула ‘арi, що мати взЯласЯ за її справу, бо  ладна  заради  неї
перерватисЯ, але що справа цЯ важка й коштуватиме багато грошей, i додала,
нарештi,  що  коли  мати  знайде  хлопа  та  обмiркує  гешефт,   то   тодi
навiдаєтьсЯ...
   ’ри днi до пiзньої ночi просиджувала ‘ара в своєму дворику,  попросивши
дозволу в тiтки й пiслЯ вечерi дихати годинку-другу  чистим  повiтрЯм.  ’а
все було марно:
   нi …стерка, нi її мати не з'ЯвлЯлисЯ нi в дворi, нi пiд парканом.  Љоли
й третього днЯ нiхто не прийшов, ‘ару охопив  одчай,  i  вiд  цього  вона,
мабуть, злЯгла б у лiжко, Якби четвертого днЯ зранку не  з'ЯвиласЯ  до  її
тiтки з таким нетерпiннЯм очiкувана …стерчина мати.
   –е трапилось пiд час снiданку, в присутностi ‘ари.
   †ебрачка смiливо ввiйшла до свiтлицi й, не виЯвивши нiчим, що вона знає
‘ару, звернуласЯ до хазЯйки, пропонуючи їй вигiдний гешефт: Якийсь економ,
мовлЯв, привiз на базар добру вовнЯну прЯжу в мiтках i  недорого  править,
то вона ладна сторгувати її длЯ панi.
   - Ђ щоб Я не помилиласЯ, - додала вона, - то нехай вельможна панi дасть
менi длЯ взiрцЯ своєї нефарбованої вовни, Я порiвнЯю, котра  пухнастiша  й
м'Якша... нехай панi дасть ключi, Я знаю, де в коморi лежить вовна.
   ђухлЯ гостро поглЯнула на жебрачку й вiдповiла їй пиховито:
   - Ќi, тобi Я не довiрю ключiв, пiду краще сама.
   †ебрачка низько вклонилась i шанобливо,стала коло дверей, а Як  хазЯйка
грюкнула й сiнешнiми дверима, то вона, смiючись, звернуласЯ до збентеженої
й сторопiлої ‘ари:
   - џ так i знала, що ключiв вона менi не дасть. Ќу й гiт!
   - ЊоЯ рiдненька! - кинулась була до неї ‘ара, але  єврейка  спинила  її
рухом.
   - Ќехай панна сидить... на всЯкий випадок... так безпечнiше...  џ  б  i
сама кинулась цiлувати  своїй  благодiйницi  руки,  та  боюсЯ...  Ќу,  так
слухай:  менi  …стерка  все  розповiла.  ’iльки  важка  це  справа...  •то
вiзьметьсЯ в таке пекло їхати? •оч i хлоп, а  все-таки  свого  життЯ  йому
шкода. ’а ще й про таке подумай, моє  райське  Яблучко,  -  треба  вибрати
вiрну людину, щоб Я її, Як себе, знала, щоб вона, коли вiзьметьсЯ,  хоч  i
за добрi грошi, то  вже  поїхала...  ’ак,  на  галай-балай,  усЯкий  охоче
погодитьсЯ, аби вхопити грошi... Ћй-ой, ще й Як погодитьсЯ, та тiльки й за
околицю не виїде, а сховає грошi за пазуху, i бувай здоровий, - щоб Я мала
стiльки добра, коли брешу.
   - ’о немає, виходить, вiрного посланцЯ? - засмучено спитала ‘ара.
   - —ому немає? - мовила єврейка. - џкщо людина щось хоче знайти, то вона
цiлi днi шукає, поки не знайде. Є в мене вiрний i чесний хлоп! –ЯцЯ... Ћто
Я все й чекала його, а потiм два днi умовлЯла. ЃоїтьсЯ, каже, що це на той
свiт треба їхати.
   - ‚ей мiр! - сплеснула ‘ара в одчаї руками. - ’о що, вiн не  погодивсЯ?
Ћй цуре, цуре!!
   - Ќе побивайсЯ, кралечко, -  махнула  рукою  жебрачка,  -  Я  будь-кого
умовлю... ой-ой, та ще Як! I його умовила  -  дорого  хоче,  але  Якщо  ти
погодишсЯ заплатити, то вже листа твого довезе.
   - ‘кiльки вiн хоче? - швидко спитала ‘ара.
   - Ћй багато! Ћй гевулт, Як багато!
   - ‘кiльки ж?
   - –iлi двi сотнi злотих!
   - “ мене грошей немає... Ђле за скiльки можна продати оцi  перли?  -  i
‘ара квапливо знЯла з шиї чотири разки рiвних, великих, коштовних перлiв i
дала їх жебрачцi.
   - Ћй-ой! - тихо скрикнула єврейка. - –iле щастЯ, а не перли! ’iльки  от
бiда: важко на такий товар покупцЯ знайти... Ћсобливо менi, убогiй:  кожен
подумає, що вкрала... ™об Я так на свiтi жила, Якщо не подумає... менi i в
руки страшно таке брати... Ћй вей, а Якщо довiдаютьсЯ? -  i  вона,  боЯзко
озираючись навколо, вiддала перли ‘арi.
   -  Ќiхто,  нiхто  не  довiдаєтьсЯ!  ЏрисЯгаюсь,  Як  перед   богом!   -
захвилюваласЯ ‘ара.
   - Ћй i страшно, i шкода менi тебе, крулевно моЯ! Ќу,  тiльки  за  перли
бiльше не дадуть... коли нагально... Як двадцЯть дукатiв, шкода!..
   - Џродавай за скiльки хочеш, аби тiльки посланцЯ завтра вiдрЯдити!
   - ѓiт, гiт! Ѓудь спокiйна!
   “ цей час рипнули дверi в сiнЯх. †ебрачка  поквапно  сховала  перли  за
пазуху, шепнувши ‘арi:
   - Џриготуй же листа.  “вечерi,  Як  смеркне,  Я  зайду.  Љоли  тiтка  й
жебрачка вирЯдились у мiстечко купувати  вовну,  ‘ара  пiшла  до  свiтлицi
писати листи - одного вигаданому Ђбрумовi, а другого -  Џетровi,  але  тут
виникла перешкода. џк йому писати? Ќi  по-українському,  нi  по-польському
вона не вмiла, та й, крiм того, не знала  напевно,  чи  письменний  Џетро.
‚она вирiшила  написати  йому  по-єврейському.  ‡вичайно,  вiн,  одержавши
такого листа, понесе його до євреЯ, i той прочитає йому й поЯснить.  Ћтже,
треба так написати, щоб Џетро зрозумiв, у чому рiч, а  чужий  щоб  не  мiг
уторопати, про що йде мова. „овго думала над змiстом листа ‘ара й  нарештi
вирiшила написати  Якнайкоротше:  головне  -  повiдомити  Џетра,  де  вона
перебуває... а про все iнше - то вже буде його клопiт...
   ‚она написала докладну Џетрову  адресу,  а  йому  тiльки  таке:  "‘ара,
ѓершкова дочка, перебуває в мiстечку Љам'Янцi, на  „нiстрi,  недалеко  вiд
џмполЯ. Џоспiшай, а то загину".
   ‹иста  до  Ђбрума  вона  залiпила  воском  i  просила,  передаючи  його
жебрачцi, щоб посланець нiзащо не вiддавав його Џетровi, а взЯв би  тiльки
вiд нього вiдписку, що  той  одержав  свого  листа.  џкщо  ж  до  посланцЯ
протЯгом трьох днiв сам Ђбрум по листа не прийде, то щоб вiн  листа  цього
привiз назад. Ђ головне - хоч Яку-небудь записочку  вiд  Џетра,  на  доказ
того, що посланець справдi був у Њалiй ‹исЯнцi, - це найголовнiше.
   Ќаступного днЯ рано-вранцi єврейка зайшла знову до  ђухлi  сказати,  що
продавець погодивсЯ й жде її на базарi. ‘ара випросилась  теж  прогулЯтисЯ
разом з ними в мiстечко. ‚ибравши хвилину, коли  тiтка  розраховуваласЯ  з
продавцем за вовну, …стерчина мати шепнула ‘арi, що все зроблено  так,  Як
вони умовились. ‚iд радостi бiдолашнiй ‘арi забило дух,  i  вона  мало  не
впала: на щастЯ, в крамницi, бiлЯ Якої вони стоЯли, була холодна  вода,  i
вона швидко вгамувала незвичайне хвилюваннЯ, Яке охопило ослаблий органiзм
дiвчини. Ћсвiжившись водою, ‘ара сiла на  лавi,  блаженно  усмiхаючись,  i
нiчого не чула й не помiчала, що робилосЯ навкруги. ‚се життЯ,  все  буттЯ
її було зосереджено тепер на однiй думцi: "—ерез тиждень мiй Џетро про все
довiдаєтьсЯ, через два може бути тут... а в мене обiцЯного строку, мабуть,
бiльше, Як пiвроку. Ћ господи, аби вiн тiльки живий був!"
   ‘ара так перехвилюваласЯ, що, повернувшись  додому,  не  вийшла  навiть
обiдати. ‘турбована тiтка пiшла була в спальню до небоги, але,  побачивши,
що вона спить, не схотiла її будити.
   ‘ара вийшла з свiтлицi тiльки надвечiр.
   ’iтка кинулась розпитувати, Як вона себе почуває, i  коли  ‘ара  почала
запевнЯти, що в неї  нiчого  не  болить,  стара  змiрЯла  її  недовiрливим
поглЯдом i спинила свої допитливi очi на ‘ариному обличчi,  що  палало  Як
мак.
   - Ћй-ой! џкщо ти здорова, - сказала вона, - то повинна бути голодна, ти
ж не обiдала...
   - џ довго спала, мамо, - опустила очi ‘арi, - може, зо сну  менi  й  не
хочетьсЯ їсти, але Я їстиму.
   I вона через силу стала вечерЯти. ‘тара раз у раз поглЯдала на небогу й
з сумнiвом похитувала головою.
   - џ хотiла тобi сказати,  щоб  ти  коштовних  речей  так  не  кидала  в
кiмнатi, - зауважила вона наприкiнцi ‘арi, - а Як скидаєш, то давай  краще
менi на схов.
   - ѓiт! - ледве чутно вiдповiла ‘ара й вiдчула, Як швидко  збiгла  з  її
обличчЯ кров i прилила до серцЯ.
   Ќi жива нi мертва сидiла вона й чекала, що тiтка  зажадає  принести  їй
перли, але стара мовчала, певно, забула, про що допiру говорила.
   ЏопрощавшисЯ з тiткою, ‘ара мерщiй пiшла  в  свою  кiмнату  й  замкнула
зараз же за собою дверi. –iлу нiч не заплющила  вона  очей:  її  думки  то
линули слiдом за посланцем у ‹исЯнку, примушуючи радiсно битисЯ серце,  то
поверталисЯ до тiтчиного запитаннЯ про перли, i  тодi  її  огортав  страх.
Ќаступного днЯ вийшла ‘ара блiда, з темними колами пiд очима. ‘тара пильно
поглЯнула на ‘арину шию, але  не  сказала  нiчого.  Њабуть,  її  стурбував
хворобливий виглЯд дiвчини й одвернув думки вiд перлiв.
   „ень длЯ ‘ари минув без клопоту. ‚она мусила  випити  фiлiжанку  Якоїсь
настоЯнки i пiслЯ неї справдi заспокоїлась i мiцно заснула.  Ђ  тiтка  тим
часом разом з …стерчиною матiр'ю заходиласЯ розбирати куплену вовну й дала
‘арi цiлковитий спокiй, тiльки наполЯгаючи за обiдом i вечерею, щоб та їла
побiльше й випивала по келиху меду. ™об догодити тiтцi, ‘ара не суперечила
її бажанню.
   Њинуло ще три днi, дiвчина цiлком заспокоїлась, i почуттЯ  радостi,  що
спершу, мов бурЯ,  охопило  її  серце,  тепер  жеврiло  тихою  вiдрадою  i
колихало її на райдужних хвилЯх неосЯжного щастЯ.
   „нiв  через  два,  коли  ‘ара  сидiла  в  затишному  куточку  подвiр'Я,
поринувши в мрiї, тiтка гукнула її Якимсь особливим, неласкавим голосом:
   - ‘аро! Ѓатько  твiй  приїхав  i  кличе  тебе  негайно  до  себе.  ‘ара
здригнулась i спершу не зрозумiла, хто її кличе й куди; та коли панi ђухлЯ
вдруге й  голоснiше  гукнула  її,  вона  затремтiла,  мов  осиковий  лист,
охоплена Якимсь незрозумiлим жахом. Њовчки пiдвеласЯ дiвчина  й  пiшла  на
тiтчин поклик, заточуючись, наче в неї пiдгиналисЯ ноги. Ђ тiтка її  ще  й
напутила:
   - ѓлЯди ж, не супереч батьковi!
   ѓершко зустрiв дочку урочисто, поклав їй на голову руки й, прошепотiвши
беззвучно  молитву,  мовив  до  неї  холодним  тоном,  Який  не  припускав
заперечень:
   - ‘уро, дочко моЯ! Ќегайно надiвай на себе найкраще вбраннЯ i  прикрась
себе золотом, перлами та смарагдами...
   - Ќавiщо, тату? - спитала тремтЯчим голосом ‘ара. ‚она стоЯла перед ним
блiда Як стiна, вхопившись  рукою  за  горло,  нiби  намагаючись  ослабити
зашморг, що затЯгсЯ круг її шиї...
   - Ќа те, що твiй жених, родич великого цадика уманського, приїхав  сюди
й жде свою наречену коло школи.
   ‡ ‘ариних грудей вирвавсЯ страшний крик, i вона впала батьковi в ноги;
   -  ѓевулт!  ‡милуйсЯ!  Ќе  вбивай  своєї  єдиної  дочки!  -   заволала,
припадаючи до батькових нiг, ‘ара. - ’и ж дав слово, при мамi ось, що  рiк
матиму волю! •оч на пiвроку дай менi її! Ћй... вей, хоч на пiвроку!
   ѓершко насупив свої навислi, широкi, рудi брови, й з-пiд  них  блиснули
на ‘ару сповненi злостi сiрi, з зеленими полисками очi.
   - џ сказав, поки не змусЯть мене обставини, - засичав ѓершко. -  Ђ  ось
тепер i спонукали мене невiдкладнi обставини... кругом здiймаєтьсЯ бурЯ...
кожен намагаєтьсЯ втекти в безпечне мiсце... i  твiй  жених,  звiнчавшись,
повезе тебе до ‹ьвова... ‚тратити такого  жениха  Я  не  хочу,  а  тому  й
наказую тобi одЯгтисЯ негайно i йти разом з нами до шлюбу.
   - ’iтонько! Њамо! ‡аступiтьсЯ! - в розпачi впала ‘ара в ноги ђухлi.
   - ‚стань  i  скорисЯ  своєму  батьковi,  а  моєму  братовi,  -  похмуро
заговорила ђухлЯ. - ‚iн тебе врЯтує вiд страшного злочинства, од пекельної
зради. ’и хотiла одурити  нас,  одурити  мене?  ’и  хотiла  зрадити  свого
батька, зрадити своїх кревних, зрадити свою вiру? ’а великий бог Iзраїлiв,
i вiн вiддав зрадникiв у руки своїх вiрних синiв! —и знаєш  ти,  Яка  тебе
чекає кара за такий злочин? ‡а нашим  свЯтим  законом  тебе  треба  побити
камiннЯм, Як паршиву собаку, Як проклЯту тварюку...
   ѓолос старої перейшов у Якийсь  лиховiсний  свист;  вона  пiднесла  над
‘ариною головою стиснутi кулаки, наче хотiла сама в цю ж мить убити її  на
мiсцi. ‘ара мимоволi схилилась, чекаючи удару.
   - Ђле, - додала стара спокiйнiше, -  батько  твiй  милосердний  i  хоче
врЯтувати тебе вiд цiєї страшної кари! ‚стань же й одЯгайсЯ.
   ‘ара встала з колiн; на обличчi її, спотвореному стражданнЯм, виступили
червонi плЯми, губи були ще синi й тремтiли вiд  нервового  потрЯсiннЯ,  i
тiльки очi блищали гордою вiдвагою.
   - џ не пiду за вашого •аїма  замiж,  -  мовила  вона  твердо,  пiдвiвши
голову й окинувши катiв своїх презирливим поглЯдом.
   - ™о-о? - заричав ѓершко,  густо  почервонiвши  од  лютi.  -  “б'ю,  Як
паршиву собаку!
   - џ смертi не боюсь, - спокiйно вiдповiла ‘ара.
   -  Ќе  боїшсЯ?  -  закричав,  стиснувши  кулаки  й  затупавши   ногами,
осатанiлий фанатик. - Ќе боїшсЯ проклЯта гойко? ’о Я тебе так мучитиму, що
ти проклЯнеш той час, коли на свiт народиласЯ, проклЯнеш ту хвилину,  коли
побачила хлопа! .џ придумаю тобi такi катуваннЯ, Якi не спадуть на думку й
сатанi в пеклi... Я по краплинi точитиму твою чорну кров, Я  по  волосинцi
оголю твою голову... Я повипiкаю тобi твої безсоромнi очi... розiрву  рота
до вух... ‡гною твоє падло... - скреготiв  вiн  зубами,  щохвилини  ладний
кинутись на свою жертву.
   ‘ара стоЯла нерухомо, Якось зацiпенiвши, наче статуЯ. Ќi один м'Яз,  нi
один промiнь її поглЯду не виказував страху.
   - ‘пинисЯ, брате! - голосно мовила ђухлЯ. - Ќе осквернЯй руки своєї, бо
її обвиває талес i вона  торкаєтьсЯ  до  десЯти  заповiдей...  та  й  самi
катуваннЯ нi до чого не приведуть! Ћй вей! Її серце лукаве  й  жорстоке  в
слiпотi своїй, а головне - мета не буде досЯгнута, - породичатисЯ з  такою
високою сiм'єю, Як сiм'Я свЯтого цадика, i врЯтувати  її  душу,  запродану
самому сатанi. џ тобi, брате мiй, ребе ѓершку, раджу ось  що:  Якщо  вона,
змiЯ, по-доброму скоритисЯ не хоче, зв'Язати її й  повiнчати...  хоч  i  в
моєму дворику: тут, у мiстечку, хлопiв немає... попiв  немає...  всi  свої
люди й рабин - своЯ людина... Ќехай вона кричить, хоч i на  все  мiстечко,
хоч на ферфал кричить, а повiнчаємо... вiддамо малжонковi на руки, й  вона
сьогоднi стане в моєму  домi  його  дружиною,  -  Я  ручусЯ,  -  а  завтра
приставити до неї ђивку й вирЯдити молодих до ‹ьвова.
   - ђозумне твоє слово, сестро, - вiдповiв, заспокоївшись, ѓершко.  -  ‡а
всЯку цiну треба повiнчати її й вирЯдити... а тодi хай хоч i здохне - туди
їй i дорога! џ краще помщусЯ на паршивому хлоповi та на проклЯтому поповi!
Ќавмисне поїду до пана Љшемуського...
   ‘ара дивиласЯ широко розплющеними очима на своїх катiв  i  не  помiчала
жодної iскри жалю на їхнiх обличчЯх.
   - ‚останнє кажу тобi, - промовив лиховiсним голосом ѓершко, -  Якщо  ти
по своїй волi не пiдеш одЯгатисЯ до шлюбу, то тебе зв'Яжуть... ѓей, ђивко!
   - Ќе клич її! - сказала ђухлЯ. - џ сама впораюсь... Ћй-ой, i не писне!
   - Ќа всЯкий випадок обшукай її...
   ‘ара здригнулась i поблiдла. џкщо  її  обшукають,  то  загине  останнiй
порЯтунок вiд ганьби й жаху. ‚она похилила голову й  промовила  тремтЯчим,
ледве чутним голосом:
   - џкщо мої благаннЯ не зворушують твого серцЯ,  тату,  Якщо  твоЯ  волЯ
непохитна... то Я скорЯюсЯ їй... i краще доброхiть пiду...  Ќе  чини  надi
мною насильства... џ бачу, що того хоче бог... i йду!
   - ’ак, хоче бог, - з подивом мовив ѓершко.
   - Ђтож., моЯ дитино, атож, -  провела  по  головi  ‘ари  твердою  рукою
тiтка, - одЯгайсЯ... та ось i свої перли надiнь, котрi  ти  дала  менi  на
схов.
   ‘ара швидко глЯнула на тiтку: та держала в руках її перли, тi самi,  що
вона передала …стерчинiй матерi. ‘тара  простЯгла  їх  ‘арi  й  зловтiшне,
диЯвольськи посмiхаласЯ.
   ‘ара скрикнула й ухопиласЯ за стiлець, що  стоЯв  поблизу.  ѓершко  був
кинувсЯ пiдтримати дочку, але ђухлЯ зупинила його.
   - ЋбiйдетьсЯ. ‚она мiцна тепер... „ай їй холодної води! - звелiла  вона
ђивцi.
   - Ђтож, води, - прошепотiла ‘ара й, притримуючись руками за  стiну,  за
дверi, пiшла в свою кiмнату.
   ђухлЯ тим часом порадила ѓершковi,  щоб  уникнути  вуличного  скандалу,
привести краще сюди, до неї,  рабина,  жениха  й  свiдкiв  та  й  звiнчати
молодих Якнайшвидше в дворику.
   —ерез пiвгодини ѓершко з запрошеними гостЯми чекав у параднiй  свiтлицi
виходу своєї дочки. ѓосподинЯ дому в пишнiй сукнi вiтала  гостей,  пошепки
сказавши братовi, що ‘ара зовсiм присмирнiла, вбираласЯ  спокiйно,  тiльки
двiчi попросила води.
   Њинуло кiлька хвилин, нарештi дверi спальнi  розчинилисЯ  й  на  порозi
стала в  пишному  вбраннi,  обвинута  серпанком,  струнка,  мов  виточена,
постать дiвчини;
   вона хиталасЯ, наче очеретинка, й  ђивка  з  зусиллЯм  пiдтримувала  її
попiд руки.
   ’iтка поквапно пiдiйшла до небоги, за нею сам ѓершко кинувсЯ  до  своєї
дочки;
   гостi закам'Янiли, нiчого не розумiючи... Љрiзь бiлу,  прозору  намiтку
видно було мертвотно-блiде, безкровне личко...
   Џереступивши порiг, нещасна жертва вхопиласЯ руками за  груди,  зробила
Якийсь мимовiльний конвульсивний  рух  i  з  страшним  стогоном  упала  на
долiвку.
   ђухлЯ кинулась  до  неї,  стЯгла  серпанок  i  занiмiла:  ‘ара  лежала,
простЯгшись на пiдлозi, судорога ще посмикувала  її  тiло,  побiлiлi  губи
були вкритi густою зеленою рiдиною, з куточка рота тЯгласЯ Яскравою ниткою
червона кров...
   - Ђй, гевулт! - закричала, придивившись, стара. - ‚она випила  мiдЯнки:
отрута... ‚се загинуло!
   - Ћтруїлась! ЏроклЯттЯ! - люто зарепетував ѓершко й роздер на грудЯх до
поЯса шовковий лапсердак.



   XII

   „аремно гадав Њельхiседек, що нова  хвилЯ  унiатських  насильств  -  це
тiльки останнi спалахи гнiву в тих мiсцевостЯх, куди ще не дiйшли  звiстки
про королiвський декрет.
   Ќасправдi було зовсiм iнакше. ‡вiстка про королiвський декрет не тiльки
не вгамувала насильникiв, але, навпаки, викликала страшенне обуреннЯ серед
унiатського й католицького духiвництва  та  серед  шлЯхти:  незважаючи  на
виразно висловлену королiвську волю, незважаючи на волю росiйської царицi,
шлЯхта й унiати вирiшили дiЯти на свiй страх. Ђ втiм, вони й тут удавалисЯ
до єзуїтського крутiйства.  ‚  декретi  королiвському  було  сказано,  щоб
шлЯхта не перешкоджала православним вiльно правити свою службу  божу,  щоб
нiхто не вiдбирав у них церков i взагалi  не  втручавсЯ  в  церковнi  їхнi
справи. —ерез те що останнiм часом унiатам  пощастило  переслiдуваннЯми  й
насильствами навернути майже всю “країну в унiю, то вони на  основi  цього
вирiшили, що декрет їхньої пастви не стосуєтьсЯ, й  оголосили,  що  кожен,
хто захоче знову приєднатисЯ до православ'Я, буде трактований  Як  бунтар,
гайдамака  й  розбiйник,   а   оскiльки   православнi,   довiдавшись   про
королiвський декрет, поспiшали вiдновити в себе зганьблене  православ'Я  i
радiсний рух охопив увесь правобережний руський  край,  то  через  це  всЯ
“країна,  з  архiмандритом  Њельхi-седеком   на   чолi,   була   оголошена
митрополитом унiатським i  мiсцевою  шлЯхтою  бунтiвною  i  ухвалено  було
вчинити над нею особливий суд i розправу.
   Ћфiцiал митрополита унiатського видав суворий декрет, в Якому наказував
усiх, на  кого  падала  пiдозра  в  пiдтримцi  православ'Я,  привозити  до
ђадомишлЯ, у в'Язницю;  церкви,  котрi  не  хотiли  прилучатисЯ  до  унiї,
закривати, свЯщеникiв зв'Язувати й привозити туди ж, а хлопiв вiддавати на
суд свiтської влади - комiсарiв  i  губернаторiв.  Љрiм  того,  митрополит
унiатський надiслав свої листи на польськi прикордоннi форпости, по березi
„нiпра, з вимогою не пропускати нiкого з православних свЯщеникiв i мирЯн у
ЏереЯслав i взагалi на лiвий берег  „нiпра.  ’аким  чином,  на  довершеннЯ
лиха,  Яким  погрожував  декрет,  перерванi  були  тепер  цiлком   зносини
православних українцiв з їхнiм верховним пастирем.
   ЏiслЯ сеймика й урочистої присЯги, даної  в  “манi  при  уповноваженому
найсвЯ-тiшого папи,  митрополит  унiатський,  вкупi  з  мiсцевою  шлЯхтою,
звернувсЯ  до  вищої  влади  з  проханнЯм  прислати  сильне  вiйсько   длЯ
заспокоєннЯ бунтiв на “країнi.
   Ќе чекаючи наслiдкiв своїх розпорЯджень i декретiв,  Њокрицький  узЯвсЯ
за власноручну розправу: вiн  вдавсЯ  по  озброєну  допомогу  до  мiсцевої
шлЯхти, Яка утворила новий видiл конфедерацiї, i вимога його була одразу ж
виконана з нелюдською жорстокiстю.
   ’о допомагаючи Њокрицькому, то дiючи  самостiйно,  озброєнi  шлЯхетськi
команди розсипались по всiй “країнi, приводЯчи до послуху нiбито охоплений
бунтами народ.
   Џо всiй “країнi почали чинитисЯ небаченi страхiттЯ.
   ‘елЯн, котрi не хотiли прилучатисЯ до унiї, били, вiшали,  садовили  на
палi, церкви закривали, грабували в них усе  церковне  майно;  свЯщеникiв,
Якi лишалисЯ  вiрними  православ'ю,  нещадно  били,  виривали  їм  бороди,
стригли голови, розривали роти, набивали на шию такi важкi колоди,  що  їх
ледве можна було обхопити руками,  i  так  посилали  нещасних  у  Љорсунь,
резиденцiю митрополита унiатського, на остаточний суд. ‘уд той здебiльшого
закiнчувавсЯ жахливою смертю бiдолашних мученикiв:  їм  давали  по  триста
канчукiв, шмагали на смерть рiзками, душили димом.
   ‚iддаючись з такою заповзЯтiстю дикому релiгiйному фанатизму, шлЯхтичi,
а також представники унiатського й католицького духiвництва не забували  й
про життєвi вигоди.
   „лЯ збираннЯ коштiв на спорудженнЯ будинку духовної мiсiї було вирiшено
обкласти грошовою пенею всiх, хто чинив опiр унiї.
   Љористуючись  з  цiєї  постанови,  шлЯхтичi  взЯлисЯ  грабувати  селЯн,
вiднiмали в них усе, що тiльки можна було повернути на грошi,  спалюючи  в
слiпiй жадобi навiть двори пограбованих...
   Ћтже, дика розправа Њокрицького в ’уровiй не була випадковим Явищем,  а
одним з фактiв  насильств,  котрi  почалисЯ  далеко  вiд  мiсць,  Якi  тут
згадуютьсЯ, але швидко поширились по всiй “країнi.
   ђадiсний  настрiй,  Яким  перейнЯвсЯ  весь   народ   пiслЯ   поверненнЯ
Њельхiседека й при звiстцi про королiвський  декрет,  що,  мов  блискавка,
пролетiла вiд „нiпра до „нiстра, почав хутко мiнЯтисЯ на нестЯмний  страх,
збентеженнЯ й гнiв. Њокрицький i шлЯхта  нетерплЯче  чекали  вiйська,  Яке
мало прибути. “ Њотронинському монастирi не знали поки що нiчого  про  це.
Ќаступного днЯ, пiслЯ вiд'їзду Ќайди, поїхали з  монастирЯ  й  генеральний
обозний з дочкою, i монастирське життЯ знову ввiйшло в свою колiю. Џрочани
прибували  юрбами;  майже  щоднЯ  з'ЯвлЯлисЯ  представники  вiд  сiльських
громад, просЯчи прилучити  їх  до  православ'Я  й  прислати  благочестивих
свЯщеникiв; приїжджали посланцi  вiд  настоЯтелiв  православних  церков  з
проханнЯм  прислати  їм  списки  королiвського  декрету,   щоб   прочитати
народовi, i всЯ монастирська братiЯ, разом з Њельхiседеком, проводила цiлi
днi в посилених трудах  i  клопотах,  то  переписуючи  копiї  королiвських
декретiв i грамот, то приймаючи нових прочан, то їздЯчи в сусiднi села  на
церковнi треби.
   Ќепомiтно пролетiв тиждень.
   Џовернувшись з ‹ебединського монастирЯ, Ќайда привiз тривожнi вiстi про
дiї унiатiв. „остеменно вiн нiчого не взнав, але чув, що в  кiлькох  селах
пани й унiати чинили страшнi свавiльства, грабунки й страти.
   ‡вiстки, Якi привiз Ќайда, пiдтверджувалисЯ i втiкачами з  пограбованих
сiл, але Њельхiседек ще  не  надавав  особливого  значеннЯ  цим  фактам  i
заспокоював усiх, проповiдуючи терпiннЯ й надiю.
   џкось увечерi, коли в  монастирi  були  вже  позамиканi  всi  ворота  й
Њельхiседек вiддавав у своїй келiї  останнi  накази  Ќайдi,  почувсЯ  дуже
сильний стук у монастирську браму.
   Ќайда й Њельхiседек здригнулись i  тривожно  перезирнулисЯ.  ‡а  кiлька
хвилин у келiю ввiйшов послушник  i  сказав,  що  до  монастирських  ворiт
пiд'їхав полковник ‡алiзнЯк з козаками, привiз когось хворого  й  просить,
щоб пустили в монастирський двiр.
   - ‚пустiть, усiх впустiть! - швидко мовив Њельхiседек. -  ‡алiзнЯк  наш
перший  лицар.  ‘кажи,  щоб  добре  нагодували  чесних  козакiв,  а   пана
полковника проси сюди та передай отцю економовi,  щоб  прислав  найкращого
меду, хай гiсть пiдкрiпитьсЯ з дороги.
   Џослушник уклонивсЯ й вийшов.
   ‡а кiлька хвилин почувсЯ  брЯзкiт  засувiв,  i  двiр  одразу  сповнивсЯ
гамором, тупотом коней i покриками козакiв.
   Џочувши про приїзд ‡алiзнЯка, Ќайда страшенно збентеживсЯ.
   "‡нову ‡алiзнЯк? ‚идно, сам бог посилає цю людину назустрiч  йому.  —им
же закiнчитьсЯ теперiшнє їхнє побаченнЯ? —и дiйде ж  вiн,  Ќайда,  Якогось
рiшеннЯ?"
   Ќедаремно ставив перед собою це питаннЯ Ќайда. ‚iн почував  усiм  своїм
серцем,  що  цЯ  зустрiч  iз  ‡алiзнЯком  матиме  длЯ   нього   вирiшальне
значеннЯ...
   „верi вiдчинилисЯ -  i  в  келiю  ввiйшов  ‡алiзнЯк,  а  за  ним  отець
Єлпiдифор, отець Ђркадiй i брат Ђнтонiй Њолдован. Ћтець Єлпiдифор  сiв  на
широкiй лавi, спершись руками на патерицю, а Ђркадiй та Ђнтонiй зупинилисЯ
коло дверей.
   ˜ирокими кроками пiдiйшов ‡алiзнЯк  пiд  благословеннЯ  Њельхiседека  й
шанобливо поцiлував його в руку.
   - Ќу що, Як живеш, пане полковнику? - звернувсЯ до нього Њельхiседек.
   - ’а поки що бог милує i землЯ, на досаду  лЯхам,  носить,  -  вiдповiв
‡алiзнЯк, по-молодецькому трiпнувши головою, i  нараз  побачив  Ќайду,  що
стоЯв збоку.
   - ™о це, брате Iване, й ти тут? - вигукнув вiн, засЯЯвши  вiд  радостi,
й, пiдiйшовши до Ќайди, вхопив його в  свої  широкi  обiйми.  -  Ђ  Як  ти
потрапив сюди? Ќу, та однаково!.. …х, брате,  сам  бог  послав  менi  тебе
назустрiч, - казаз вiн, перериваючи свої слова козацькими  поцiлунками.  -
ђук багато, голiв мало... гадаю, тепер уже  ти  не  будеш  вiдмовлЯтись  i
покликатисЯ на спасiннЯ душi. Ќастав час!..-
   I нараз, схаменувшись, ‡алiзнЯк круто  урвав  мову  й,  обернувшись  до
Њельхiседека, сказав, нахиливши голову:
   - Џрости, превелебний отче, спалах радостi, - побачив старого  бойового
товариша, й серце затремтiло. Ђ Я до твоєї милостi не  сам  завiтав,  а  з
гостем.
   - ђадий, радий, тiльки чому ж ти не попросиш його  сюди?  -  здивувавсЯ
Њельхiседек.
   - ’рудно, може, вiн у цю хвилину боговi душу вiддає... ледве довезли!
   - •то ж то?
   - ‘вЯщеник села ’урової.
   - ‰ого вже оглЯнув брат наш Ђнтонiй, - сказав отець Ђркадiй, - каже, що
коли господь допоможе, то можна сподiватись удержати його  життЯ.  Ђнтонiй
на знак згоди нахилив голову й додав:
   - ‡ело занепав вiн на силах: Я дав йому келих нашої настоЯнки...  лiпше
стало... заснув...
   - ’а що ж з ним? - стурбовано спитав Њельхiседек.
   - •вороба звичайна, - з їдкою усмiшкою вiдповiв ‡алiзнЯк, - тепер  вона
скрiзь ходить. ‘першу дали двiстi барбар лЯхи, потiм душили  димом  у  Ямi
гнойовiй.
   - „е? Љоли?! - скрикнув Њельхiседек, а разом з ним Ђркадiй i Єлпiдифор.
   - ’а в селi ’уровiй... пан офiцiал Њокрицький приводив людей до унiї!
   I ‡алiзнЯк розповiв присутнiм про  звiрства,  Якi  чинив  Њокрицький  у
’уровiй.
   –Я  жахлива  розповiдь  приголомшила   всiх.   ‡алiзнЯк   закiнчив,   а
Њельхiседек
   усе ще сидiв мовчки в своєму  крiслi,  скорботно  похиливши  голову  на
схрещенi на
   патерицi руки...
   џкусь хвилину всi мовчали.
   - Ћт, чесний отче, - першим  перервав  мовчанку  Ђркадiй  своїм  густим
басом, що дрижав тепер од внутрiшнього обуреннЯ. - Ђ  ти  ще  вмовлЯв  нас
бути терпеливими й покiрними, хотiв примусити,  щоб  ми  повiрили  в  силу
королiвських  декретiв...  Ќу,  чим  же  допомогли  вони?  —и   приборкали
Њокрицького й шлЯхту?
   - ‚они ще не знають про  декрет,  -  вiдповiв  Њельхiседек,  пiднiмаючи
голову i обводЯчи всiх скорботним поглЯдом.
   - Ќi, знають! - упевнено мовив на це ‡алiзнЯк. - ‡нають  i  вирiшили  -
шлЯхта й слуги папежа - знищити королiвський декрет!
   - ‡вiдки ти знаєш це? - спитали разом усi присутнi.
   - ‡наю достеменно! ‚ уманського губернатора Њладановича зiбраласЯ цього
вiвторка всЯ мiсцева й  навколишнЯ  шлЯхта,  числом  до  трьохсот  душ,  -
заговорив схвильовано ‡алiзнЯк. - ‡iбралисЯ всi длЯ того, щоб обмiркувати,
Як боротисЯ з гайдамаками i Як  вирвати  з  коренем  схизму,  котра  знову
пiдвела голову, завдЯки трудам твоїм, чесний отче! Ќа зiбраннЯ  се  прибув
архiєпископ гнєзнинський i прочитав. усiм присутнiм  милостивий  папiр  од
папи Љлимента XIII. Џапа звертаєтьсЯ до всiх вiрних католикiв -  шлЯхтичiв
польських, заклинає їх лишатисЯ  вiрними  лицарЯми  римського  костьолу  й
вирвати з коренем раз назавжди схизму, що проЯвиласЯ на їхнiй землi, а длЯ
цього не спинЯтисЯ нi перед чим. I шлЯхтичi всi до  єдиного  за-присЯглисЯ
виконати заповiт папи!
   ѓлибокий стогiн вирвавсЯ з грудей Њельхiседека.
   - Ћ господи! - прошепотiв вiн. - ‘вЯтi слова твої обернули  на  отруйнi
жала, а заповiт твоєї любовi - на криваву ворожнечу й гординю.
   - ’ак, - провадив далi ‡алiзнЯк, - i архiєпископ узЯв з усiх  шлЯхтичiв
страшну клЯтву, що вони не залишать у Џольщi жодного схизмата, а  тих,  що
опиратимутьсЯ перед унiєю, винищуватимуть Як розбiйникiв i бунтарiв.
   - Ћ господи! - сплеснув руками старець Єлпiдифор.
   - ‘палЯть православнi храми й монастирi, -  говорив  далi  ‡алiзнЯк,  -
порозганЯють усiх ченцiв, усiх свЯщеникiв наших i перетнуть нам всi  шлЯхи
до переЯславського владики й на лiвий берег „нiпра.
   - ‘мерть їм, гонителЯм •риста! - вигукнули разом Ђркадiй i Ќайда. -  Ќе
вiвцi ми, i Якщо вони вирiшили добути шаблю, то й ми добудемо ножа!
   Џри цьому вигуку Ќайди ‡алiзнЯк швидко обернувсЯ  й  зупинив  на  ньому
радiсний поглЯд. Ѓiльше йому не треба було нi  слiв,  нi  розпитувань,  нi
запевнень: перед ним стоЯв  не  смиренний  чернець,  а  розпалений  гнiвом
запорозький козак. ‘маглЯве обличчЯ Ќайди  палало,  гнiвно  зведенi  брови
надавали йому грiзного виглЯду; в чорних,  Як  вуглини,  очах  спалахували
затаєнi iскри. “  своєму  чорному  чернечому  одЯзi  вiн  здававсЯ  Якимсь
страшним, караючим ангелом.
   ‡iтханнЯ полегкостi вирвалосЯ з могутнiх ‡алiзнЯкових грудей.
   - Ђ наступного днЯ, - розповiдав вiн, - зiбравсЯ в “манi  сеймик  i  на
ньому всi одноголосно ухвалили виконати за всЯку цiну  присЯгу,  Яку  дали
папi, i на сеймi в  ‚аршавi  скасувати  всi  декрети  королЯ  й  припинити
втручаннЯ ђосiї.
   - ‡агибель, смерть! -  простогнав  отець  Єлпiдифор  i  безсило  схилив
голову на груди.
   - Ќе смерть, а боротьба! - вигукнули разом Ђркадiй, Ќайда й Ђнтонiй.  -
†ивими не здамосЯ проклЯтим римлЯнам! Џобачимо...
   - ‘тривайте! Ќа бога! ‡аспокойтесЯ,  братiє!  -  промовив  Њельхiседек,
простЯгаючи руки до Ќайди й ЂркадiЯ. - Џане полковнику,  може,  це  ще  не
правдивi чутки?
   - ‘лова мої такi ж правдивi, немовби Я сам був у лЯхiв на сеймику i  на
свої вуха чув усе те, про  що  говорили  вони!  -  поволi  карбував  слова
‡алiзнЯк.
   ‚раженi його тоном, усi замовкли.  џкусь  хвилину  в  кiмнатi  панувала
напружена мовчанка.
   - Ќавколо, кажу вам, затiваєтьсЯ щось лихе, - знову заговорив ‡алiзнЯк.
- Ќа ђосi човни всi порубанi,  не  пропускають  угору  нiкого,  нi  нашого
чоловiка, нi жида. Џо березi „нiпра розставлено сторожу.  ‚iдрiзують  лЯхи
нас од усього свiту, мабуть, намiрЯютьсЯ винищити всiх. Џоки є час,  треба
рЯтуватисЯ... ’обi ж, чесний отче, паче всiх. џ поспiшав до тебе чимдужче,
щоб остерегти: лЯхи постановили на своєму сеймi найперше знищити тебе,  Як
вони iменують: першого бунтарЯ схизматського.
   Џо обличчю Њельхiседека пробiгла сумна усмiшка.
   - Џро мене не  турбуйсЯ,  друже:  багато  разiв  одержував  Я  вiд  них
пiдкиднi листи з усЯкою  лайкою  й  погрозами,  та  господь  оберiг  мене,
обереже й далi, коли Я ще потрiбний тут, на землi.
   - ™о було ранiше, того не можна порiвнЯти з тим, що є  нинi!  -  рiшуче
заперечив ‡алiзнЯк. - ђанiше були погрози, а тепер будуть  справжнi  кари.
—ерез тиждень, не пiзнiше, лЯхи зберутьсЯ в ‹исЯнцi й  передусiм  кинутьсЯ
на тебе. ђЯтуйсЯ, панотче, поки ще не пiзно! џ з козаками проведу тебе  до
берега „нiпра.
   - ђЯтуйсЯ! - скрикнули разом Ђркадiй i Ђнтонiй.
   - ђЯтуйсЯ! - сказав отець Єлпiдифор, пiдводЯчись з мiсцЯ й  простЯгаючи
до Њельхiседека тремтЯчi руки. - ‡аради братiї своєї рЯтуйсЯ!
   Љоли Њельхiседек почув вiд усiх пораду "тiкати й  рЯтуватисЯ",  обличчЯ
його спалахнуло.
   - Њенi рЯтуватисЯ?! - промовив вiн обурено й, пiдвiвшись з мiсцЯ, гордо
випроставсЯ на весь свiй могутнiй зрiст. - ™об Я в час бiди  залишив  свою
паству? •то мiг порадити менi сiє? Ќехай не  заволодiє  мною  страх  i  не
вдастьсЯ лЯхам похитнути дух мiй! - вигукнув вiн грiзно'i з силою  стукнув
патерицею об землю. - ‡останусЯ тут до останнього днЯ,  хай  не  збудетьсЯ
речене в свЯтому письмi: "Џоражу пастирЯ, i розiйдутьсЯ вiвцi!"
   Ѓезстрашна й горда вiдповiдь Њельхiседека запалила всiх присутнiх.
   - ’ак, правда твоЯ, отче! - гарЯче пiдтримав його Ђркадiй. - Ќе  личить
нам тiкати вiд лЯхiв i вiддавати їм на поталу народ наш! ‹ишайсЯ з нами  i
будь спокiйний... Ќехай тiльки поткнутьсЯ  сюди  лЯхи!  Њи  їм  приготуємо
добру зустрiч!
   - ЏолЯжемо всi, а вiдплатимо їм за всi їхнi звiрства! - пiдхопив Ќайда.
   - ‡броЯ єсть, запаслисЯ, - поквапно докинув Ђнтонiй. - ‚истачить на всю
братiю...
   - “ лiсах повно козакiв! Ђ з такими ватажками, - ‡алiзнЯк  поклав  руки
на плечi Ќайди i ЂркадiЯ, - ми перевернемо всю Џольщу.
   - I перевернемо, i розтопчемо це  гадюче  гнiздо!  -  гарЯче  пiдхопили
ченцi.
   - ‡упинiтьсЯ! ™о ви глаголите? - заволав Њельхiседек. - —и ви  гадаєте,
що Я пiднiму свою патерицю й оберну її на меч?
   - ѓадаємо! - палко вiдповiв Ђркадiй. - ЏервосвЯщеники не раз ставали на
захист храму господнього...
   Њельхiседек iз жахом вiдступив.
   - “ всЯкому разi, благослови нас, чесний отче, кiнчати це свЯте дiло! -
промовив ‡алiзнЯк, схилЯючи голову перед Њельхiседеком.
   - Ќе так, не так, братiє! - заговорив знову Њельхiседек. - Ќе мечем, не
кров'ю, а правом... ’и знаєш ухвалу одного сеймика, але ти  не  знаєш,  що
ухвалили iншi!
   - “сi зiйдутьсЯ на одному! - перебили Њельхiседека вигуки присутнiх.
   - Ђле сейм коронний!.. ’ам  буде  репрезентант  ђосiї;  ми  напишемо  в
Џетербург, проситимем, благатимем; менi обiцЯли там велику допомогу...
   - Ќа допомогу ђосiї ми й сподiваємось, весь народ надiєтьсЯ на  неї!  -
вiдповiв ‡алiзнЯк. - Ђле ти бачив сам, превелебний отче, Як поважає шлЯхта
волю iмператрицi!
   - ‘лово ђосiї в лЯхiв не допомогло нам нiчим, тепер лишаєтьсЯ надiЯтись
тiльки на її зброю.
   - Ќа бога, братiє, надiйтесЯ! Ѓiльше терпiли, потерпiть ще!..
   - „лЯ чого? Ќавiщо? —ого нам iще ждати? •iба того, щоб лЯхи налетiли на
нас зненацька, i вчинили наругу над нашою свЯтинею, й остаточно спустошили
цей край? - палко заговорив ‡алiзнЯк.
   - Ќi, нi, панотче, не хитай нашої волi!
   - ‘ам бог карає тих, хто вiддає свою свЯтиню на наругу ворогам! - палко
скрикнув Ќайда.
   - ’ак, брате! I ми не вiдступимось вiд неї, - говорив далi ‡алiзнЯк.  -
Џовiдай, превелебний отче, чи не тобi сказали  там,  що  коли  на  ‚країнi
через утиски почнетьсЯ бунт, то  тодi  ђосiЯ  може  втрутитисЯ  збройне  й
примусити шлЯхту ствердити в Џольщi право й потоптаний закон?
   Њельхiседек схилив голову на знак згоди.
   - Ђ чи видали ж тобi на пiдкрiпленнЯ сих слiв Якусь грамоту чи листа?
   - Ќi, се говорилосЯ словесно, й важко  було  зрозумiти,  чи  ховали  цi
слова щось бiльше.
   - …х, горе! - з досадою вигукнув ‡алiзнЯк. - •оч би грамота, хоч  лист,
хоч троє написаних слiв...
   - ™о? Џро що говориш ти? - зацiкавились усi присутнi.
   - ‡вiстка про те, що було сказано тобi, превелебний отче, облетiла весь
народ, усi надiютьсЯ на допомогу царицi,  скрiзь  ходить  чутка,  що  вона
видала твоїй милостi золоту грамоту до  всього  українського  народу,  щоб
повставав вiн, а вона пришле на допомогу своє вiйсько.
   ‡алiзнЯковi слова страшенно всiх зацiкавили, особливо ж  отцЯ  ЂнтонiЯ.
‘маглЯве обличчЯ його почервонiло.
   - Џравда, правда! -  озвавсЯ  вiн  квапливо,  ступивши  вiд  дверей  на
середину келiї. - —ував Я не раз про Якусь золоту грамоту,  та  тiльки  не
знаю, до чого це?
   - Ќi, - сумно заперечив Њельхiседек. - ѓрамоти менi не давали нiЯкої, а
на словах обiцЯли...
   - ™о слова! - вигукнув з досадою ‡алiзнЯк. - ‘лово - не папiр! ’а  коли
б нам така грамота - все ‡апорожжЯ,  всЯ  “країна...  та  що  там  -  море
повстало б кругом! Ћтець Ђнтонiй не одривав очей вiд  натхненного  обличчЯ
‡алiзнЯка.
   - Џревелебний отче, - вирвалосЯ в нього  мимохiть,  слiдом  за  словами
‡алiзнЯка. - Ђ чи не можна попросити таку грамоту?
   - Ќi! - сумно зiтхнувши, вiдповiв Њельхiседек. - ‘прави державнi вельми
делiкатнi, i нiхто не захоче одверто виказати свої намiри.
   - ™о там просить! ’а Якби Я тiльки в науцi писарськiй мастак був...
   Ћтець Ђнтонiй зупинив на  ‡алiзнЯковi  нетерплЯчий,  сповнений  чеканнЯ
поглЯд, та ‡алiзнЯк нараз круто урвав свою мову.
   “сi насторожились.
   ‚ монастирськi ворота хтось нетерплЯче стукав.
   Џрисутнi завмерли, чекаючи чогось лихого.
   ‡а кiлька хвилин у келiю Њельхiседека ввiйшов послушник i сказав, даючи
iгуменовi згорнутий аркуш паперу з прикрiпленою до нього печаттю:
   - ‹ист твоїй милостi вiд офiцiала унiатського Њокрицького.  Њельхiседек
мерщiй вирвав згорток з  рук  послушника  й,  зiрвавши  печать,  розгорнув
довгий, списаний великими лiтерами аркуш. ’а ледве дочитав вiн до половини
посланнЯ, Як папiр затремтiв у його руцi, а обличчЯ густо почервонiло.
   - ™о, що там таке?! - скрикнули разом усi присутнi.
   - Ќу, братiє, - мовив Њельхiседек сповненим обуреннЯ голосом, - кличуть
мене до права! Њокрицький викликає мене на суд до  себе,  вимагає,  щоб  Я
пристав на унiю й листом безчесним перепросив би його й прощеннЯ благав! Ђ
Якщо не буде моєї згоди на се, то щоб чекав кари, Як перший бунтiвник!
   “сi занiмiли вiд обуреннЯ...
   ‡ахоплений страшним вихором, що знЯвсЯ над ’уровою, Џетро забув на  час
про своє особисте горе; та тiльки-но вони з ‡алiзнЯком виїхали з  ’урової,
думки про нещасну ‘ару знову заволодiли ним цiлком.
   ‚iн  не  посмiв  сказати  про  своє  горе  ‡алiзнЯковi,  не  посмiв   i
вiдмовитисЯ супроводити його до Њотронинського монастирЯ. Ђ втiм, монастир
лежав Якраз по дорозi на ‹исЯнку, а туди линули тепер усi думки Џетровi.
   “ ’уровiй вiн довiдавсЯ, що через неї  йшло  тiльки  два  шлЯхи:  один,
найко-ротший,  вiв  назад  у  ‹исЯнку,   а   другий   iшов   на   пiвдень,
розгалужуючись у свою чергу на багато дорiг.
   Џетро не припускав думки, щоб ѓершко залишив свiй план помсти й  виїхав
iз ‘арою кудись на пiвдень, тому  вiн  i  зупинивсЯ  на  тому,  що  ѓершко
повернувсЯ з ’урової назад до ‹исЯнки.
   Ќовий його приЯтель, диЯкон, з котрим Џетро за  цi  кiлька  днiв  мiцно
здруживсЯ, також переконував його в цьому.
   Љоли ж парубок довiдавсЯ, що лЯхи  намiрились  зiбратисЯ  в  ‹исЯнцi  й
кинутисЯ звiдти передусiм на  Њалу  ‹исЯнку,  то  гадка  його  перейшла  в
цiлковиту впевненiсть.
   ’епер вiн хотiв Якнайшвидше дiстатисЯ до Њотронинського монастирЯ,  щоб
звiдти негайно рушити в ‹исЯнку. ’ривога за долю ‘ари й  рiдного  села  та
залишених там беззахисних близьких мучила  його  впродовж  усiєї  недовгої
дороги.
   “вечерi ‡алiзнЯк iз своїми супутниками прибув  до  монастирЯ,  i  Џетро
вирiшив наступного ж ранку переговорити з полковником про свiй намiр.
   ‡вiстка  про  зухвалу  вимогу  Њокрицького,  надiслану  Њельхiседековi,
розлетiласЯ з надзвичайною швидкiстю по всьому монастирi. ’о був дзвiн  на
сполох, що примусив захвилюватись, дзвiн  на  сполох,  Який  сповiщав  про
наближеннЯ страшного лиха. Џетра ж цЯ звiстка приголомшила ще  дужче,  нiж
iнших: вiн зрозумiв - це початок, i кожна згаЯна  хвилина  може  коштувати
життЯ близьким, дорогим серцю людЯм.
   –iлу нiч не склепив вiн очей вiд хвилюваннЯ й нетерплЯчки,  а,  вставши
вранцi, вибрав слушну хвилину i пiдiйшов до ‡алiзнЯка.
   - Џане полковнику, - мовив вiн, низько вклонЯючись, - чутка пройшла, що
превелебний отець iгумен дiстав позов вiд Њокрицького?
   - ’ак! - вiдповiв ‡алiзнЯк.
   - ‚иходить, лЯхи вже починають розправу?
   - џкщо вже не почали...
   - I перша на їхньому шлЯху ‹исЯнка.
   - Ђвжеж!
   - ’ак от Я хочу зараз вирушити туди  з  диЯконом,  Як  ми  умовилисЯ  з
Ќеживим, а то ж там боронитисЯ нiкому:  всi  хворi,  старi,  та  малi,  та
жiнки...
   - ’воЯ  правда,  парубче!  -  заклопотано  заговорив  ‡алiзнЯк.  -  їдь
негайно, треба заздалегiдь десь переховати  жiнок  та  старих...  особливо
жiнок... “мов отцЯ •ому приїхати сюди... та хай вiн бере з собою неодмiнно
й сестру твою Џрiсю, на лихо собi вона така гарна, то вже її не  помилують
лЯхи... џ про охорону села потурбуюсь... а козакiв у нас  вистачить  i  на
пiв-Џольщi! ’о вирушай же не зволiкаючи та привези сюди i. Џрiсю,  i  отцЯ
•ому... Џам'Ятай, що її ждуть найгiршi муки!
   Џетро попрощавсЯ з ‡алiзнЯком i зразу ж  вирушив  разом  з  диЯконом  у
дорогу.
   Њинув тиждень вiдтодi, Як приїхав ‡алiзнЯк, i що не день надходили новi
й новi пiдтвердженнЯ його слiв.
   ™однЯ  прибували  втiкачi  з  близьких  i  далеких  сiл  українських  i
розповiдали про звiрства унiатiв, лЯхiв.
   ‡алiзнЯк раз у раз виїжджав з монастирЯ, iнодi сам, iнодi з  Ќайдою,  з
котрим вiн часто радивсЯ наодинцi в його вiдлюднiй  келiї.  Iнодi  вiн  не
повертавсЯ й ночувати в монастир.
   “сЯ братiЯ монастирська ставиласЯ з надзвичайною пошаною до  ‡алiзнЯка,
особливо ж отець Ђркадiй i отець Ђнтонiй.
   Њельхiседек теж не дрiмав.
   ‡ гарЯчковою поквапнiстю поспiшав вiн ужити всiх легальних заходiв, щоб
зупинити дiї лЯхiв.
   ‚iн одiслав Њокрицькому рiзку  вiдповiдь,  у  котрiй  переконував  його
облишити свої намiри, бо вони можуть призвести до фатальних наслiдкiв, Якi
впадуть на голови порушникiв миру й справедливостi в державi.
   ‚iн надiслав листи до комендантiв форпостiв на „нiпрi, благаючи  їх  не
чинити утискiв православним, що їдуть у релiгiйних справах до  ЏереЯслава,
до свого єпископа.
   „о кожного з цих листiв вiн приклав копiю королiвського декрету; такi ж
копiї вiн  розiслав  i  в  найближчi  мiстечка  та  мiста  длЯ  оголошеннЯ
населенню.
   —ерез те що в монастирЯх не було спецiальних писарiв,  то  всЯ  братiЯ,
котра вмiла писати, засiла за цю роботу. ’аких мастакiв було  небагато,  i
тому сам Њельхiседек просиджував днi й ночi з пером у руцi.  ’а  всi  його
стараннЯ не мали й найменшого успiху. Њокрицький  нiчого  не  вiдповiв  на
його листи, а, неначе глузуючи  з  слiв  iгумена,  кинувсЯ  ще  з  бiльшою
лютiстю на  православних.  Ќачальники  форпостiв  порадили  Њельхiседековi
вдатисЯ до вищої влади, а в мiстах  не  дозволили  оголосити  королiвських
декретiв.
   “сi цi невдачi не вбили невтомної енергiї Њельхiседека; в душi його  ще
жеврiла надiЯ на ухвалу варшавського сейму, й, незважаючи на  всi  погрози
лЯхiв, вiн готувавсЯ до нової подорожi у ‚аршаву. Ђле братiЯ  монастирська
втратила надiю на мирне вирiшеннЯ справи. ѓiркота кривд, утискiв i мук, що
їх зазнавали в Џольщi православне духiвництво й весь  православний  народ,
сповнювали їхнi душi страшною образою, i образа цЯ шукала iншого виходу.
   Џо всiх келiЯх потай  вiд  отцЯ  iгумена  точилисЯ  таємнi  розмови,  в
монастирських льохах переховувалисЯ Якiсь барила й мiцно зав'Язанi паки.
   Ђ тривожнi звiстки тим часом усе ширились i ширились.
   Ѓув паркий лiтнiй вечiр. Ќебо, обкладене з усiх бокiв чорними  хмарами,
кидало синювату мертву тiнь на землю, що застигла, чекаючи страшної грози.
   †оден листок не ворушивсЯ на деревах,  нерухомо  застигло  повiтрЯ,  й,
незважаючи на те, що не вiдчувалосЯ кругом  i  найменшого  вiтерцЯ,  важкi
чорнi хмари, прорiзанi бiлими клуботливими  звивами,  поволi  випливали  з
захiдного боку неба й застилали весь небосхил.
   Ќа землю насуваласЯ чорна тiнь.
   ЌалЯканi страшним Явищем природи, птахи то з голосними криками кружлЯли
навколо своїх гнiзд, то забивалисЯ  пiд  покрiвлю  дзвiницi,  пiд  карнизи
церков i будинкiв.
   ѓудiв монастирський дзвiн, сповiщаючи про кiнець вечернi. ‹юди юрмилисЯ
в дворi Њотронинського монастирЯ й,  чекаючи  виходу  отцЯ  iгумена,  тихо
розмовлЯли мiж собою, переказуючи жахливi новини.
   ’а ось останнiй стогiн дзвона завмер у  нерухомому  повiтрi;  з  церкви
ринув  натовп  прочан,  а  слiдом  за  ним  показаласЯ   могутнЯ   постать
архiмандрита з хрестом у руках; за iгуменом iшов ‡алiзнЯк, а  за  ним  уже
сунула чорною валкою i всЯ монастирська братiЯ.
   Џобачивши отцЯ iгумена, всi, хто був у дворi, дуже захвилювались:  однi
почали   протовплюватись   до   Њельхiседека,   кваплЯчись   пiдiйти   пiд
благословеннЯ, iншi ставали на колiна, падали перед ним  ниць...  ЏочулисЯ
стогони, плач, iстеричнi зойки.
   - ѓинемо, отче! ѓинемо! - волали люди. - ‘мертна година наближаєтьсЯ...
ЏорЯтуй... помилуй... i захисти!..
   ђука Њельхiседека,  що  високо  тримала  хреста,  помiтно  здригнуласЯ;
скорботний поглЯд його пробiг по головах убогої пастви, Яка простЯгала  до
нього в останнiй надiї руки, i серце його стислосЯ вiд невимовної муки.
   - Ѓратiє моЯ возлюблена! - заговорив вiн, задихаючись од хвилюваннЯ.  -
—им можу допомогти вам, убогий, безсилий пастир ваш? ‘е єдиний захист наш,
- високо пiднЯв вiн над  головою  великого  хреста  з  розп'ЯттЯм.  -  ‘им
переможемо!
   Ќа темному тлi неба золотий хрест Яскраво засЯЯв над головами  натовпу,
що стоЯв на колiнах. ЏочулисЯ  слова  молитви,  зiтханнЯ,  стогони...  “сi
схилилисЯ перед сЯючим хрестом.
   - Ќе втрачайте ж надiї, стiйте твердо, спокус i погроз  не  бiйтесЯ,  -
говорив  Њельхiседек.  -  ѓосподь  пошле  i  захист,  i  покров  тим,  хто
покладаєтьсЯ на його ласку. ™е  не  вiдома  нам  ухвала  сейму;  росiйська
царицЯ, а з нею й iншi держави клопочутьсЯ за нас. ЌадiйтесЯ ж на  господа
й вiруйте, Яко вiн сам гнаним  за  вiру  є  захисник.  Ђле  путi  господнi
невiдомi, - з грудей Њельхiседека вирвалосЯ скорботне зiтханнЯ,  та  голос
його звучав твердо й упевнено, - i Якщо хоче вiн, щоб  ми  постраждали  за
свЯту вiру нашу, на те його свЯта волЯ!  I  ми  не  вiдступимось  вiд  неї
заради благ i радостей свiту, приймемо мученицьку смерть, пам'Ятаючи слова
господнi: хто перетерпiв до кiнцЯ, той спасенний буде.
   “ вiдповiдь на слова отцЯ iгумена звiдусiль почувсЯ голосний плач.
   Џохмурий стоЯв ‡алiзнЯк поруч Њельхiседека, не  смiючи  перервати  його
слова, i тiльки поглЯдав мовчки з-пiд насуплених брiв на натовп, що ридав,
стоЯчи на колiнах.
   Љоли нараз до слуху всiх присутнiх виразно долинув кiнський тупiт, i за
кiлька хвилин у двiр монастирський влетiв укритий курЯвою вершник.
   Ћсадивши свого змиленого конЯ, верхiвець зiскочив з сiдла й, пiдiйшовши
до Њельхiседека, промовив голосно, низько вклонЯючись отцевi iгуменовi:
   - Ћд його превелебної мосцi єпископа  ѓеоргiЯ  з  ‚аршави,  -  i  подав
Њельхiседековi запечатаний пакет.
   ђiзким рухом зiрвав Њельхiседек  з  пакета  товсту  воскову  печать  i,
розгорнувши папiр, почав читати його...
   Ќатовп, що юрмивсЯ на подвiр'ї, нараз завмер.
   ‘отнi очей стежили за отцем iгуменом.
   Ђ вiн не одривавсЯ вiд списаного аркуша паперу.
   ‡апала хвилина напруженої мовчанки, що збiгласЯ з лиховiсним  затишшЯм,
Яке охопило природу.
   Ќараз обличчЯ отцЯ iгумена вкрилосЯ смертельною блiдiстю, папiр випав у
нього з рук, страшний зойк вирвавсЯ з його грудей. ‚iн ухопивсЯ руками  за
голову, похитнувсЯ i впав би навзнак, Якби його не пiдхопив ‡алiзнЯк.
   Њиттю всЯ братiЯ оточила отцЯ iгумена.
   - ™о сталосЯ, отче? Ќа бога! - почулисЯ з усiх бокiв розпачливi голоси.
   - ѓнiв божий... кара! - насилу вимовив Њельхiседек. - ‘ейм  закiнчивсЯ,
проханнЯ нашi всi вiдхилено,  й  декларацiї  милостивої  царицi  та  iнших
монархiв, за нас чиненi, залишено без уваги!
   ‡ойк жаху вирвавсЯ з грудей присутнiх i прокотивсЯ над юрбою, i  в  цей
час долинув здалЯ глухий, затаєний гуркiт грому...  ‘лiдом  за  ним  ще  i
ще...
   †ах опанував мешканцiв монастирЯ.  ‘трашнi  пориви  вiтру  налiтали  на
юрбу, що зiбраласЯ в дворi,  зриваючи  хустки  з  голiв  жiнок,  куйовдЯчи
волоссЯ, рвучи одiж, i з  диким  свистом  мчали  далi,  нагинаючи  дерева,
здiймаючи перед собою стовпи курЯви.
   Ћбливаючись слiзьми, падали селЯни на колiна, простЯгаючи до неба руки.
Љрики й зойки натовпу змiшались iз стогоном столiтнього лiсу. “дари  грому
посилювались, небесне склепiннЯ двигтiло й, здавалось,  ось-ось  упаде  на
землю...
   Њигнула блискавка, й небо загорiлосЯ з усiх бокiв.
   •итаючись i спираючись на руку брата ЂркадiЯ, пiднЯвсЯ  Њельхiседек  по
схiдцЯх монастирського ганку; за ним iшли ‡алiзнЯк i старша братiЯ.
   ‚вiйшовши в келiю, Њельхiседек мовчки опустивсЯ у своє крiсло й затулив
обличчЯ руками; отець Єлпiдифор сiв на лаву й  похилив  голову  на  груди;
‡алiзнЯк, Ќайда, Ђркадiй i Ђнтонiй стоЯли похнюпившись бiлЯ  вiкна.  Ќiхто
не зважувавсЯ порушити тишу цiєї страшної  хвилини.  ѓлибокi  сутiнки,  що
сповнювали келiю, часом прорiзували Яскравi спалахи блискавки  й  на  мить
усе осЯвалось бiлим свiтлом, а потiм густий морок знову  повивав  нерухомi
постатi.
   - Ќавiщо ти залишив нас, господи!  -  простогнав  нарештi  Њельхiседек,
одриваючи руки вiд обличчЯ й безсило опускаючи їх на бильцЯ крiсла.
   - ’ому що ми залишили його й дозволили осквернителЯм чинити наругу  над
його  свЯтинЯми,  а  самi  пильнували,  аби  тiльки   бути   покiрними   й
довготерпеливими! - промовив глухо ‡алiзнЯк.
   - Ќе нам належить кара:  "Њенi  вiдомщеннЯ,  i  аз  воздам",  -  суворо
вiдповiв Њельхiседек.
   - “мерти, братiє, умерти всiм! - простогнав старець Єлпiдифор.
   - ‚сiм умерти, але  вмерти  немарно!  -  гнiвно  вигукнув  ‡алiзнЯк.  -
Џравда, чесний владико, господевi належить вiдомщеннЯ, але знарЯддЯм своєї
помсти вiн обрав нас i ми мусимо виконати волю його!
   Џри цих словах молодi ченцi заворушилисЯ.
   -  ’ак,  правда,  владико  й  отче  наш,  -  палко  заговорив  Ђркадiй,
виступаючи вперед; смаглЯве обличчЯ його палало, а густий бас  дрижав  вiд
глухого обуреннЯ. - —и не сам господь сказав  через  ‘амуїла  ‘ауловi:  "џ
згадав про те, що вчинив Ђмалик Iзраїлевi, Як вiн  став  йому  на  дорозi,
коли вiн iшов з Єгипту. ’епер iди, й порази Ђмалика, й знищи все, що  є  в
нього, i не давай пощади йому, але побий смертю вiд чоловiка до жони,  вiд
отрока до немовлЯти!" I згадай, пречесний владико, чи не вiдступив господь
вiд ‘аула, коли ‘аул пощадив єдиного царЯ амаликитЯнського. Ђ чи не  гiршi
за  амаликитЯн  лЯхи?  —и  не  в  єгипетському  полонi  ми  перебували   й
перебуваємо в них? ЂмаликитЯни були Язичники, а вони  ж  христиЯни!  I  не
соромлЯтьсЯ переслiдувати христиЯн, чинити наругу над храмами свЯтими, над
чесним свЯщенством, мордувати жiнок та дiтей! Ќi, чесний владико, воiстину
вони в стократ гiршi за всiх амаликитЯн, фiлiстимлЯн i амореЯн,  покараних
господом. ‘мерть їм усiм, вiд чоловiка до жони, вiд отрока до немовлЯти!
   - Ќе проти чоловiка согрiшили вони,  а  проти  духа  свЯтого,  -  палко
пiдхопив Ђнтонiй. - I немає їм пощади нi на землi, нi в небесах!
   -  Ќемає  пощади!  “дарила  година  справедливої  помсти!  -  полум'Яне
вигукнув Ќайда. - ѓосподь уже простЯг над  ними  караючу  руку:  ми  слуги
його...
   -  Ѓезумцi!  ‡упинiтьсЯ!  ™о  ви  говорите!  -  скрикнув   Њельхiседек,
простЯгаючи до ченцiв руки. - •ай не баламутЯтьсЯ серцЯ  вашi!  ‚iруйте  в
милосердЯ боже; Я завтра ж поїду до ‚аршави. ™е  надiюсЯ  на  заступництво
ђосiї... ще...
   - ‡аступництво ђосiї не привело нi до чого, - перебив його ‡алiзнЯк.  -
’епер, кажу ще раз, нам лишилосЯ тiльки надiЯтисЯ на зброю ђосiї, лишилосЯ
виконати те, про що говорили тобi...
   ‘трашний грiм вдарив над самими головами присутнiх i розкотивсЯ грiзним
трiскотом по всьому небосхилу.
   - Ћсь голос, що кличе нас  i  нагадує  про  помсту!  -  урочисто  мовив
‡алiзнЯк, здiймаючи до неба руки. - Ќевже ж ми й тепер ще будемо баритисЯ?
Ќi, всi засоби вже випробувано, зоставсЯ тiльки один, котрий  уже  не  раз
рЯтував нас i вiру нашу, -  шаблЯ  козацька:  вона  не  зрадить  i  тепер!
Ѓлагослови ж нас на славний подвиг, отче: Я скликаю до себе всiх,  всЯкого
стану й преложенства' людей, - чи то селЯнина, чи то послушника, ченцЯ  чи
схимника, кожного, хто тiльки може держати ножа в руках! “се вже готове  в
нас. …х, Якби нам тiльки грамота! Ђдже  вiд  цього  паперу  залежить  усе:
майбутнє “країни,  порЯтунок  вiри,  порЯтунок  усього  свЯтого  длЯ  нас!
ЏiвжиттЯ вiддав би за цей папiр - i нема де його взЯти!
   Ћстаннi слова ‡алiзнЯк мовив з особливою палкiстю.
   Њельхiседек здригнувсЯ i пiдвiв похилену голову.
   - Џревелебний отче, ти ж усе життЯ своє поклав за  врЯтуваннЯ  вiри,  -
гарЯче говорив ‡алiзнЯк. - ’и - пастир наш: ми продовжуємо те, що розпочав
ти, за хрест свЯтий несемо й ми своє  життЯ!  „опоможи  ж  нам:  може,  ти
знайдеш хоч Якого-небудь листа од царицi... хоч...
   - ‘пинисЯ! ™о ти говориш? - збуджено скрикнув Њельхiседек,  простЯгаючи
до ‡алiзнЯка руку, немов хотiв стримати слово, що ладне було  зiрватисЯ  з
його уст. - ѓодi... годi!..
   . ‡алiзнЯк замовк, мовчав i  Њельхiседек,  але  видно  було,  що  слова
‡алiзнЯковi глибоко його схвилювали.
   - Iдiть з миром, братiє, - промовив нарештi Њельхiседек уже спокiйнiше.
- ‘тоЯтимемо твердо й покладатимемо надiю на бога: без волi його не  впаде
й волосина з людської голови. •ай же не бентежатьсЯ серцЯ  вашi,  йдiть  i
молiтьсЯ. „овлiє кожному дневi злоба його.
   Ќiхто не посмiв заперечити архiмандритовi: всi  мовчки  один  за  одним
пiдiйшли до нього пiд благословеннЯ i вийшли з келiї.
   Њельхiседек лишивсЯ  сам.  џкусь  хвилину  вiн  сидiв  нерухомо,  потiм
глибоке зiтханнЯ вирвалосЯ з його грудей i голова схилилась на руки.
   - ‡вершилосЯ, - прошепотiв вiн беззвучно  й  знову  застиг  нерухомо  в
своєму високому крiслi. ’упий, безпросвiтний одчай важким каменем налiг на
його душу й нiби скував усе тiло. џкийсь час сидiв вiн отак нерухомо,  без
думи, без почуттiв,  немов  скам'Янiлий,  але  ось  тривожна  думка  знову
заворушиласЯ в його мозку: "Ќевже ж звершилосЯ? Ќевже всi засоби вичерпано
й мирний шлЯх не приведе нi до чого?"
   Њельхiседек пiдвiв голову i втопив скорботний  поглЯд  в  куток  келiї,
потонулий в мороцi, наче хотiв  знайти  там  вiдповiдь  на  своє  тривожне
запитаннЯ. "’ак, - почулосЯ з  глибини  серцЯ,  -  всi  мирнi  засоби  вже
випробуванi й не привели нi до чого. ‘лово не досЯгає серцЯ,  заслiпленого
шаленством". Ќевже ж вони, ‡алiзнЯк i  його  товаришi,  суть  продовжувачi
початої ним справи? "’ак,  -  почулосЯ  знову  з  глибини  серцЯ,  -  вони
кiнчають те, що почав ти". Ђле  боже  мiй!  џ  шукав  миру  мировi,  а  не
кровопролиттЯ й борнi, захвилювавсЯ iгумен. Ќевже ж мiй шлЯх привiв їх  до
ножа? Ќевже ж не лишилосЯ нiчого, крiм ножа?  "Iншого  шлЯху  не  лишилосЯ
тепер", - пролунало в серцi iгумена так виразно, так чiтко, нiби цi  слова
промовив  хтось  над  самим  його  вухом.  Њельхiседек  здригнувсЯ.   "’о,
виходить, правда на їхньому боцi, виходить, вiн злочинець, бо стримував  i
зупинЯв їх. ‚иходить, його проповiдь покори й  терпiннЯ  тiльки  вiддалЯла
день миру й наближала день загибелi вбогої пастви його. I цього допустивсЯ
вiн, натхненний пастир, поставлений над усiєю “країною!"
   - Ћ, горе пастирЯм, котрi занапащають i розгублюють овець пастви своєї!
- промовив уголос Њельхiседек i, вставши з крiсла,  схвильовано  пройшовсЯ
по кiмнатi.
   ™о ж робити тепер? џк урЯтувати сей багатостраждальний народ, сю  убогу
церкву вiд  тої  долi,  Яку  призначили  їм  лЯхи?  Џросити,  клопотатись,
позиватисЯ? Ќi, тепер уже це все  марне.  „авно  вже  Њельхiседек  утратив
надiю  на  клопотаннЯ  й  заступництво  iноземних  дворiв   перед   сеймом
польським, але, Як людина, тонучи, хапаєтьсЯ за соломинку, так хапавсЯ вiн
за цю останню надiю. ’епер же вiн не мiг i на мить  заспокоїти  себе  цiєю
маною. †ах дiйсностi стоЯв перед його  очима,  немов  живе  страховище,  й
невблаганно вимагав вiдповiдi. ™о робити? ‚иконати те, на що натЯкали йому
там, на пiвночi? ‡чинити бунт i ждати втручаннЯ iнших  держав?  ’ак,  так!
Ќемає сили бiльше терпiти!  Џереповнилась  чаша  терпiннЯ...  ’а  чи  буде
успiх? ’ам обiцЯли йому допомогу, обiцЯли  на  словах...  џк  передати  сi
слова народовi? Ћдин спосiб: вiдтворити їх на паперi.  ‡алiзнЯк  бачить  у
цьому весь успiх дiла... ‚сi повстануть...
   Њельхiседек на хвилину замисливсЯ.
   - Ќi, нi! Ћдiйди, сатано! - скрикнув  вiн.  -  Ќавiщо  спокушаєш  мене?
Љров, пожежi, убивства! —и менi їх викликати? —и менi прийнЯти на душу сей
страшний грiх? Ћ господи! ’и  настановив  мене  пастирем  над  краєм  сим.
‚iдкрий же менi твою волю, навчи мене, вкажи рабовi твоєму незрЯчому  твої
путi!
   Њельхiседек упав на колiна й так, долiлиць, застиг у безмовнiй  молитвi
перед розп'ЯттЯм, що висiло на стiнi.
   Ќавколо було тихо, тiльки страшнi удари грому  стрЯсали  час  вiд  часу
стiни монастирЯ. Њельхiседек не пiдводивсЯ, не чутно  було  нi  слова,  нi
стогону, здавалосЯ, в келiї не було жодної душi, тiльки  блискавка,  часом
прорiзуючи  густий  морок,  освiтлювала  на  мить  постать   архiмандрита,
простЯгнуту  ницьма  перед  розп'ЯттЯм.  •вилина  спливала   за   хвилиною
повiльно, лiниво...
   Њинула година. Њельхiседек нарештi з зусиллЯм пiдвiвсЯ з пiдлоги, витер
пiт, що виступив на обличчi, й знову сiв у крiсло.
   - ’ерпiти, терпiти й прощати, - прошепотiв вiн сам собi, - й не ставати
проти зла? Ђ Якщо це зло загрожує поглинути цiлий край? ‡агрожує поглинути
й розтлити душi тисЯч i тисЯч людей? џкщо це зло здiймає руку й на свЯтиню
свЯтинь, невже ж i тодi терпiти? Ќi-нi, терпiти таке зло - согрiшити перед
господом. —и не озброїлисЯ ж сини первосвЯщеника ЊаккавеЯ на захист  храму
господнього?  —и  не  поховав  же  ‘амсон  пiд  руїнами  храму  ненависних
фiлiстимлЯн? —и не вигнав же сам •ристос гендлЯрiв iз храму?
   Њельхiседек пiдвiвсЯ з свого крiсла  й  знову  схвильовано  заходив  по
келiї.
   -  “се  в  цьому  паперi,  каже  вiн!  -  вихопилось  нарештi  в   отцЯ
архiмандрита, й, стиснувши голову руками, вiн притуливсЯ чолом до вiконної
шибки.
   ѓроза минала; здалЯ ще  докочувалосЯ  глухе  гуркотiннЯ  грому,  але  в
природi все вже заспокоїлось; чути було,  Як  тихо  падали  з  обважнiлого
листЯ краплi дощу.
   . - "•то любить мене, душу свою погубить..." - прошепотiв  ледве  чутно
Њельхiседек i знову почав ходити по келiї.
   Ѓолiсна, глибока боротьба розривала його душу.
   - Ќi, нi... нащо обман?..  Ќащо  єзуїтство?  Џравди,  правди?  —и  буде
успiх? —и пощастить? —и виконають обiцЯне? —и не буде останнЯ година гiрша
за першу? Ћ господи, помiчник i покровитель мiй! Ќавiщо поставив  ти  мене
вершити долю людей? - знов вихопилось у нього.
   „овго ходив так архiмандрит по келiї, то зупинЯючись, стиснувши  голову
руками, то падаючи перед розп'ЯттЯм на колiна й болiсно ламаючи руки.
   - Ђле хай буде над усiма нами волЯ твоЯ! - промовив вiн нарештi твердим
голосом, зупинЯючись перед розп'ЯттЯм. -  •то  боїтьсЯ  вiтру  -  тому  не
сiЯти, i хто дивитьсЯ на хмари - тому не жати.
   Њолодий служка, що спав поруч з келiєю Њельхiседека, чув  цiлу  нiч  за
стiною кроки архiмандрита.
   Љоли на сходi зажеврiла  рожева,  Ясна  зiрницЯ  й  просвiтлiла  висока
глибiнь неба, Њельхiседек покликав служку й звелiв  йому  сповiстити  отцЯ
ЂнтонiЯ, шоб той Якнайшвидше прийшов до нього.
   Ћтець Ђнтонiй ввiйшов до келiї архiмандрита й  мимохiть  вiдсахнувсЯ  -
так постарiв i змiнивсЯ за цю нiч iгумен.
   - ‘ину мiй, - звернувсЯ Њельхiседек до ЂнтонiЯ,- чи є  в  нашiй  аптецi
золоте чорнило?
   - Є, превелебний отче, - жваво вiдповiв Ђнтонiй.
   - ’ак... „оведетьсЯ менi скомпонувати один  папiр,  але  сiє  потiм!  -
рiзке урвав iгумен i додав: - ‘ьогоднi виїжджаю.
   - ’и, превелебний отче? Људи?
   - “ ‚аршаву!
   - ‚ладико, - жахнувсЯ Ђнтонiй, мимохiть подавшись уперед.
   - џ - пастир ваш, менi належить за всiх терпiти й вiдповiдати.  Ђле  не
на те покликав Я тебе. џ виїжджаю й не маю  зайвого  часу.  -  Њельхiседек
зупинивсЯ на мить i потiм  провадив  далi  дещо  збентежено:  -  Џолковник
говорив учора про грамоту  царську...  ти  чув  усе...  ‘ьогоднi  вночi  Я
пригадав, що коли був у Џетербурзi, то справдi одержав вiд монархинi Якусь
грамоту... Џисано було в тiй грамотi,  що  монархинЯ  всiх  нас  пiд  свiй
захист приймає i обiцЯє допомогти нам проти лЯхiв.
   ‡ напруженою увагою прислухавсЯ Ђнтонiй до слiв  Њельхiседека,  обличчЯ
його вiд хвилюваннЯ почервонiло, а очi так i вп'ЯлисЯ в iгумена.
   - Ђле, - провадив Њельхiседек, - Я не маю часу  вiдшукати  її,  а  тому
залишаю тобi ключi вiд цiєї потайної скриньки: знайди ту грамоту i  вiддай
її пановi полковниковi. ’и зрозумiв мене? - I Њельхiседек пильно подививсЯ
в очi Ђнтонiєвi.
   - ‡розумiв, превелебний отче, - скрикнув Ђнтонiй у поривi неприхованого
захвату. - Ѓудь спокiйний, усе виконаю!
   ‡ахоплений вигук ЂнтонiЯ примусив Њельхiседека здригнутисЯ й  змiнитись
на виду.
   - ‘тривай! - промовив вiн швидко й, пiдвiвшись  з  мiсцЯ,  пiдiйшов  до
ЂнтонiЯ i взЯв його за руку. - —и розумiєш ти,  -  заговорив  вiн  поволi,
впиваючись у нього очима й мiцно стискаючи його руку в своїй  руцi,  -  чи
розумiєш ти, що викличе сей папiр? —и розумiєш ти, на  Який  шлЯх  штовхне
вiн усiх? —и розумiєш ти, що з того шлЯху не буде  вже  повороту,  що  всЯ
долЯ вiтчизни залежатиме вiд цього паперу... тiльки вiд нього?
   - ђозумiю,  -  прошепотiв  Ђнтонiй,  опускаючи  очi  перед  пронизливим
поглЯдом Њельхiседека.
   -  ЏрисЯгнисЯ  ж  менi  богом  всемогутнiм,  -  Њельхiседек  пiднiс  до
розп'ЯттЯ руку, i голос його  залунав  урочисто  й  суворо.  -  ЏрисЯгнисЯ
спасiннЯм душi своєї, присЯгнись стражданнЯми розп'Ятого  за  нас,  що  ти
вiддаси полковниковi сей папiр лише тодi, Як воiстину вдарить наша останнЯ
година!
   - ЏрисЯгаюсь! - прошепотiв Ђнтонiй, стаючи перед розп'ЯттЯм на колiна.
   - •ай же буде над нами волЯ твоЯ! - мовив наприкiнцi тремтЯчим  голосом
Њельхiседек.
   ‚ийшовши з келiї iгумена, ‡алiзнЯк узЯв Ќайду за  руку  й,  придержавши
його, промовив тихо:
   - Џора! ‡автра треба вирiшити,  кому  податисЯ  на  ‡апорожжЯ,  а  кому
лишитись тут... Ѓуду завтра... ‡араз треба до своїх...
   ‡алiзнЯк випустив руку Ќайди й поспiшив прилучитисЯ до ченцiв, що пiшли
вперед...
   Ќайда уповiльнив ходу, щоб дати час товаришам одiйти, i попростував  до
своєї келiї: йому хотiлосЯ зостатисЯ самому, i будь-Яке товариство, навiть
найближчих друзiв, було в  цю  хвилину  небажане  длЯ  нього.  ѓруди  його
розпирало непогамовне хвилюваннЯ...
   “сЯ ненависть до лЯхiв, усЯ палка любов до батькiвщини, всЯ  вiдданiсть
вiрi батькiв, усЯ гордiсть  козацька  спалахнули  в  його  серцi  Яскравим
полум'Ям, коли вiн  почув  звiстку,  привезену  гiнцем.  ’епер  вiн  горiв
бажаннЯм будь-що врЯтувати вiтчизну, поставити все на карту, але добути їй
волю. ‡алiзнЯковi слова наелектризували його ще бiльше.
   ‡автра має вирiшитисЯ все...  треба  спiшити...  Ђ  втiм,  ‡алiзнЯк  не
дрiмав:  “країна  вже  всЯ  напоготовi,  жде  тiльки  гасла...  Ђле  треба
передусiм заручитисЯ пiдтримкою ђосiї, послати когось таємно...  та  й  до
iнших сусiдiв вдатисЯ не завадить... ЂвстрiЯк... Џруссак...  скрiзь  треба
кинутись: усi зазiхають на труп старої Џольщi...  треба  все  обмiркувати,
все зважити... ‡апорожцi, гайдамаки...  так,  а  маса  селЯнства  -  i  не
озброєна, i не навчена... „обре, Якщо допоможе ђосiЯ,  а  коли  доведетьсЯ
дiЯти лише своїми силами та з голими руками?.. …х,  Якби  можливiсть  була
найнЯти союзникiв... Џрикупити зброї, вiйськового припасу!..
   ЏойнЯтий такими думками, Ќайда повернувсЯ до своєї келiї й,  узЯвши  на
засув дверi, пiдiйшов до вiкна.
   ѓроза ще лютувала, але Ќайда одчинив навстiж вiкно - його  схвильованiй
душi була близька цЯ бурхлива стихiЯ. Џрипавши обличчЯм до  залiзних  грат
вiкна, вiн почав жадiбно  вдихати  свiже  повiтрЯ.  Ѓлискавки  прорiзували
темрЯву, що оповила землю, грiм раз у раз потрЯсав склепiннЯ неба, а  душа
Ќайди все росла й росла, розправлЯючи свої могутнi крила  пiд  звуки  цiєї
страшної грози...
   ‡ пiвгодини отак простоЯв Ќайда коло вiкна, не бачачи  нiчого  навколо,
прислухаючись тiльки до тiєї пречудової гармонiї, що росла  в  його  душi,
коли нараз, зробивши  необережний  рух,  вiн  штовхнув  стола  й  мало  не
перекинув його. Iз столу впало щось важке.  ‚iн  нахиливсЯ  й  намацав  на
пiдлозi велику проскуру. –Я знахiдка надзвичайно здивувала Ќайду.
   ђоздивлЯючись i перевертаючи в руках так дивно знайдену проскуру, Ќайда
раптом помiтив, що знизу на нiй було щось написано великими  слов'Янськими
лiтерами.
   Џiдiйшовши ближче до лампади, що жеврiла бiлЯ iкони, вiн прочитав:
   -  "Ћ  здравiї  раба  божого  Iвана  Ќайди,   гетьмана   правобережного
українського".
   ‘лова цi, вимовленi вголос, примусили Ќайду здригнутисЯ всiм тiлом. ‚iн
iз жахом оглЯнувсЯ, неначе це промовив  не  вiн,  а  хтось  iнший,  але  в
кiмнатi не було нiкого.
   Ќе довiрЯючи своєму слуховi й своєму  зоровi,  вiн  ще  раз  глЯнув  на
проскуру й знову прочитав:
   -  "Ћ  здравiї  раба  божого  Iвана  Ќайди,   гетьмана   правобережного
українського".
   Њоторошне почуттЯ охопило Ќайду.
   ™о це: глум чи фатальне пророцтво? •то поклав  йому  цю  проскуру,  хто
зробив цей страшний напис? •то  цей  незримий  супутник,  що  скрiзь  його
супроводжує, куди б не кидала його долЯ?
   Џриголомшений, нерухомо стоЯв  Ќайда  посеред  кiмнати,  а  нерозв'Язнi
питаннЯ вихором проносились в його головi. Ќепомiтно длЯ самого  себе  вiн
вiдкусив добрий кусень проскури, вiдчувши голод.
   Џроскура була черства, та молодi зуби ченцЯ легко її дрибушили.
   Ќараз Ќайда вiдчув у ротi щось неїстiвне...
   ‡дивований i вражений, вiн поквапне витЯг з рота м'Якушку й  помiтив  у
нiй клаптик паперу.
   ’ремтЯчими вiд хвилюваннЯ руками пiднiс вiн його до лампадки;  папiрець
був списаний дрiбними лiтерами, частина слiв добре зберегласЯ, в iнших  же
мiсцЯх, од слини, чорнило розпливлосЯ, на паперi лишилисЯ тiльки плЯми.
   Ќайда напружив зiр  i  прочитав  уцiлiлi  на  паперi  слова:  "скарб...
червi... та рiзних кош... в потайному... кому належить  визволити...  тому
вiдкриваю  таємницю  сю...  Я  цiле  життЯ...   вiтчизнi   Ќашiй...   шлЯх
таємний..."
   Ќайда похитнувсЯ i ухопивсЯ за стiну, щоб не впасти.
   "™о це? ‘он? ЊаЯчнЯ?.. —и Я збожеволiв? •тось показує  менi  на  скарб?
’ак, скарб, - це слово стоЯло на папiрцi  виразно  й  чiтко.  —и  диво  це
господнє? —и злий Якийсь жарт? Ќi, нi! •то б  так  жартував?  Ќавiщо?  „лЯ
чого?"
   Ќайда знову пробiг очима по клаптику папiрцЯ.
   "Ќi-нi, це не може бути жарт, це Якийсь невiдомий доброчинець, що  цiле
життЯ збирав шелЯг до шелЯга на користь вiтчизнi, передає йому свiй скарб.
џк розшукати його?"
   Ќайда знову пiднiс до очей порваний клаптик паперу.
   -  "˜лЯх  таємний",  -  прочитав  вiн  останнi  слова,  далi   папiрець
обривавсЯ.
   ‡душений крик вирвавсЯ з грудей Ќайди:
   "™о ж це? Ќевже Я з'їв решту записки?"
   ‚iд цiєї думки холод пробiг поза спиною в Ќайди.
   ‚iн почав пильно роздивлЯтисЯ папiрець,  i  йому  вiдлЯгло  вiд  серцЯ.
‘мужка паперу, що зосталасЯ з одного боку, була досить довга - отже,  весь
папiрець був чималий, а тому вiн не мiг проковтнути його непомiтно: певно,
клаптик лишивсЯ десь у проскурцi.
   "Ђ що, коли чорнило на ньому зблЯкло вiд жару? Ђ що, коли Я  проковтнув
найважливiшу частину?.."
   ’а Ќайда недовго розмiрковував: хутко знЯв  вiн  з  ланцюжка  лампадку,
поставив її на столi  й,  присiвши  до  неї,  почав  обережно  розламувати
проскуру.
   Џроскура добре вже таки зачерствiла, а тому треба було  докласти  деЯке
зусиллЯ, щоб розломити її обережно.
   Ќайда вiдломив один шматочок, у ньому не було  нiчого,  другий  -  теж,
третiй - i радiсний крик вирвавсЯ з його грудей: iз  середини  вiдламаного
шматочка стирчав рiжок папiрцЯ.
   Ћбережно витЯг Ќайда цей клаптик, розгорнув його, приклав до того, Який
вже був у  нього,  й  побачив,  що  новий  клаптик  прийшовсЯ  до  першого
Якнайкраще.
   ’епер можна було прочитати таке:  "...жий  козак  запорозький..."  „алi
чорнило зовсiм зблЯкло, а ще далi стоЯло слово "скарб".
   "‡акопав скарб!" - пiдставив у думцi Ќайда й почав розбирати далi.
   "ѓрошi, аби постаткувати доро... зiбрав Я червiнцiв два..."
   ’ут стоЯла теж замiсть слова блiда чорнильна плЯма.
   "—ого ж два? „ва казани? „ва мiшки? „ва барила? -  промайнула  думка  в
Ќайди. Ќе затримуючись на цьому, вiн побiг очима далi. - "...кий дiамантiв
та рiзних кош... i все се за..."
   "‡акопав,  -  пiдставив  Ќайда,  -   в   потайному...   кому   належить
визволити... тому  вiдкриваю  таємницю  сю...  Я  цiле  життЯ...  вiтчизнi
нашiй... шлЯх таємний..."
   •оч тепер уже було  цiлком  Ясно,  що  в  записцi  йдетьсЯ  про  Якийсь
величезний скарб, схований запорозьким козаком, але де його закопано, куди
податисЯ шукати його, було, Як i ранiше, невiдомо.
   ‡аписка кiнчалась тими ж словами: "шлЯх таємний".
   Ђ втiм, цi клаптики становили,  Як  видно,  незначну  частину  записки,
запеченої в проскурi: треба було передусiм зiбрати всi iншi її частини.
   ‡адихаючись од нетерпiннЯ, кинувсЯ Ќайда розламувати й решту  проскури,
обережно виймаючи з неї клаптики паперу. “же всЯ проскура була  розламана,
i йому лишалосЯ тiльки скласти свою мозаїку, Як  зненацька  сильний  порив
вiтру дмухнув у вiкно, змiв iз столу  на  пiдлогу  всi  клаптi  й  загасив
лампадку.
   ђозпачливий зойк вирвавсЯ з грудей Ќайди, вiн насилу  зачинив  вiкно  й
заходивсЯ збирати розвiЯнi клаптики паперу, але в темрЯвi нiчого не бачив.
’одi вiн кинувсЯ в сусiдню келiю по свiтло, не забувши при цьому  замкнути
за собою дверi.
   Џовернувшись iз свiчкою, Ќайда насамперед глЯнув на пiдлогу й полегшено
зiтхнув - клаптики паперу лежали тут, розкиданi вiтром.
   Ќайда  старанно  замкнув  дверi,  запнув  вiкно,  засвiтив  лампадку  й
поставив її коло iкон. ‚оскову свiчку вiн прилiпив до  столу  й,  зiбравши
всi клаптi, сiв їх складати.
   —ималенько довелосЯ йому поморочитисЯ, поки всi клаптi  було  складено.
’а, закiнчивши цю роботу, вiн iз жахом помiтив,  що  в  кiнцi  записки  не
вистачало трьох маленьких клаптикiв i самий кiнець був одiрваний.
   Џритиснувши складенi клаптики товстою бiблiєю, щоб вони часом знову  не
розлетiлисЯ, Ќайда кинувсЯ шукати тi, Яких бракувало. ‚iн  перевернув  усю
келiю,  поодсовував  усi  свої  простенькi  меблi,   перетрусив   постiль,
обдививсЯ кожну шпаринку, але папiрцiв не було нiде...
   - Људи вони могли подiтисЯ? Ќевже їх занесло вiтром?
   ‹об Ќайди вкривсЯ холодним потом... “ тих  загублених  клаптиках  було,
певно, головне.
   ‚ одчаї кинувсЯ вiн надвiр, сподiваючись хоч там  знайти  тi  клаптики,
але вiдразу ж зрозумiв, що сподiванка цЯ безглузда... „ощ лив, Як з ринви,
i коли б навiть занесенi вiтром папiрцi й лежали тут, то вода б за цей час
зовсiм позмивала чорнило...  ’а  навiть  i  змитих  папiрцiв  нiчого  було
шукати, бо потоки води, що бiгли по двору, мусили б уже давно  понести  їх
за собою.
   —и вiн iз'їв клаптики, Яких бракувало, чи їх занiс  вiтер  -  однаково:
треба було примиритисЯ з фактом - так чи iнакше, вони загинули.
   Ќе марнуючи часу на даремне бiдканнЯ, Ќайда повернувсЯ  в  свою  келiю.
—ерез те, що загубленi клаптики нiЯк не можна було розшукати, вiн  вирiшив
спробувати вiдтворити змiст записки по тих уривках, Якi лишилисЯ.
   ‚зЯвши товстий аркуш паперу. Ќайда тонко намазав його медом  i  наклеїв
на нього пiдiбранi клаптики. ’епер записка набрала такого виглЯду:
   "ђоку  божого  вiд  народженнЯ  панського  1750  Я,  раб  божий,  козак
запорозький... скарб... –iле життЯ своє  збирав  грошi,  аби  постаткувати
дорогiй вiтчизнi моїй, зiбрав  Я  червiнцiв  два...  битих  талЯрiв  казан
великий, дiамантiв та рiзних коштовних речей казан малий... i все се за...
у потайному мiсцi... ’ому, кому належить визволити  край  наш  з  лЯдської
неволi, тому вiдкриваю таємницю сю, хай обрЯще вiн усе  те,  що  збирав  Я
цiле життЯ, i хай добуде за його допомогою волю вiтчизнi нашiй.  Ќа  нього
надiюсь: перст божий вказує на нього - шлЯх таємний... вiд... гарду доїдеш
до рiчки ‘... в тому мiсцi, де впадає в неї рiчка... звана, поверни конЯ й
поїдеш лiвим берегом угору проти течiї. Ќаступного днЯ надвечiр побачиш на
лiвому березi рiчки високу кручу, а на вершинi її  великий  сiрий  камiнь,
подiбний до голови вепра. ‚ийди на кручу, сЯдь  на  той  камiнь,  нiби  на
праве вухо, й побачиш... а... розчахнутий дуб,  одну  по...  блискавка,  а
друга... похилившись... пройди пiд... роною,  спинисЯ  пiд...  звiдти  сто
крокiв уперед там пi...  пiвсписа...  камiнь...  на  тому  мiсцi...  ра  й
Џавла... сонцЯ сiмдесЯт три кроки, там по..."
   ’ут  рiжок  записки  був  одiрваний,   на   цьому   клаптику   вона   й
закiнчувалась. Ќайда взЯвсЯ до роботи.
   Џерша частина записки зберегласЯ  цiлком,  за  винЯтком  кiлькох  слiв,
котрi вiн пiдставив  без  будь-Яких  труднощiв.  Џерше  змите  слово,  без
сумнiву, було "закопав", тим паче, що в iншому мiсцi пiслЯ  слiв:  "I  все
се" - стоЯв початок слова "за...", а далi розмазана плЯма. Ќайда пiдставив
i сюди слово "закопав" i прочитав: "i все се закопав у  потайному  мiсцi".
’iльки над рЯдком: "зiбрав Я червiнцiв два... битих талЯрiв казан великий,
дiамантiв  та  iнших  коштовних  речей  казан  малий"  -  довелосЯ   трохи
задуматисЯ.
   - —ого два? „ва барила, два казани, два мiшки?
   Ђ втiм, це не мало особливого значеннЯ, та  оскiльки  далi  згадувалосЯ
слово "казан", Ќайда пiдставив його сюди i прочитав:
   "—ервiнцiв два казани, битих талЯрiв казан великий, дiамантiв та рiзних
коштовних речей казан малий".
   –е була величезна сума, i свiдомiсть того, що вiн може стати  володарем
всього цього, розпалила ще дужче бажаннЯ Ќайди вiдновити  втрачений  змiст
записки.
   „алi йшло таке неЯсне мiсце: "вiд ...гарду доїдеш до рiчки ‘... в  тому
мiсцi де впадає в неї рiчка... звана". ’ут знову було двi плЯми.
   „лЯ будь-кого iншого було б вельми нелегко на основi  таких  невиразних
даних визначити дорогу, Якою слiд їхати, але длЯ  Ќайди  це  було  справою
кiлькох хвилин. ‚iн знав напам'Ять назви всiх  малих  i  великих  рiчок  у
запорозькому степу, розташуваннЯ мiст, мiстечок, селищ  i  навiть  окремих
хуторiв.
   Џеребравши все це в пам'Ятi, Ќайда досить легко вiдновив  назву  рiчки,
вiд Якої збереглась лише початкова лiтера "‘".
   "„о  рiчки  ‘аксаганки",-  прочитав  вiн.  Џiдставленi   лiтери   Якраз
заповнили розмите мiсце.
   ’епер уже зовсiм легко було вiдкрити назву гарду, i Ќайда  без  усЯкого
ваганнЯ вписав слово: "Ќезаймалiвського".
   ’аким чином, усЯ перша  частина  записки  була  вiдтворена:  ‡алишаласЯ
друга, неЯсна, заплутана.
   Џоволi, слово по слову, читав Ќайда неЯснi мiсцЯ: "‚ийди на кручу, сЯдь
на той камiнь, нiби на праве вухо, й побачиш", - далi йшов пропуск.
   - ™о ж побачиш там? - спитав себе Ќайда. ЏiслЯ пропуску  стоЯла  лiтера
"а", потiм знову пропуск i "розчахнутий дуб".
   "Ђ" сполучало цi два реченнЯ. "Џобачиш  щось,  а  в  тому,  що  ти  там
побачиш, є й отой розчахнутий дуб". Ђле що це може бути?
   "Џобачиш гору, а на нiй розчахнутий дуб"? - пiдставив  у  думцi  Ќайда,
але зараз же вiдкинув цю гадку. џкби та гора була вища  за  кручу,  то  не
можна було б побачити з кручi дуба, що росте на тiй горi, а Якби вона була
нижча, то дуб було б так само видно й з рiвного мiсцЯ, Як  i  з  кручi.  “
всЯкому разi, в записцi мало б бути сказано так: побачиш  гору,  вийди  на
неї, й там росте дуб. ’одi, може, "Яр"? –е коротеньке слово теж  пiдходило
до змитого мiсцЯ, що лишилосЯ на паперi.
   - Џобачиш Яр, а в тому Яру розчахнутого дуба, - голосно промовив  Ќайда
й зараз же вiдкинув цю думку.
   •то б же закопував скарб у Яру? Ђдже щовесни дощi розмивають Яр  водою;
крiм того, й дуби не ростуть на низинi.
   ™о ж це можна було побачити з тiєї кручi? ‹iс, гай?
   –i коротенькi слова також пiдходили до пропущених мiсць. Ђле  навiщо  ж
треба було видиратисЯ на кручу й на камiнь, щоб побачити гай?  ѓай  же  не
голка, i в степу його можна побачити за  десЯток  верст.  —ому  ж  виникла
потреба в автора таємничої записки так точно вказувати  мiсце,  з  котрого
треба було дивитисЯ на той гай?
   Ќайда  на  мить  задумавсЯ,  та  ось  обличчЯ  його   спалахнуло,   очi
загорiлисЯ, i вiн кинувсЯ до столу.
   - —ому? - мало не скрикнув вiн уголос. - ’а тому, що  йому  треба  було
точно вказати напрЯмок, в Якому слiд шукати того дуба, тому  додано  ще  й
ознаку: дуб розчахнутий. ’ак, так!  џкби  той  дуб  був  тiльки  один,  то
вказувати так докладно його мiсце не було б потреби, а через  те,  що  вiн
рiс у гаю, то авторовi записки й треба  було  точно  вказати  напрЯмок,  у
Якому шукати дуба i Як вiн виглЯдає! ’ак, так, iнакше не могло й бути!
   Ќайда вписав потрiбнi слова й прочитав уголос:
   - "Џобачиш гай, а в тому гаю розчахнутий дуб".
   Ћчевидно, так i було в записцi.
   Ќестримна радiсть охопила Ќайду, i, пiдiгрiтий першим успiхом, вiн  iще
з бiльшим запалом узЯвсЯ розгадувати змiст таємничої записки.
   „алi йшла фраза: "Ћдну по... блискавка, а друга р... похилившись".
   ђозкрити змiст цiєї фрази було не важко.
   ™о могла зробити блискавка з дубом? ‡вичайно, спалити  або  розбити.  ‚
даному випадку тiльки  розбити,  бо  одна,  розбита  блискавкою,  половина
протиставиласЯ другiй.  ’а  й  на  спалене  дерево  не  мiг  би  вказувати
таємничий хазЯїн  скарбу,  бо  таке  дерево  мусило  б  скоро  всохнути  й
загинути. Ћтже, одну половину його розбила блискавка, а  друга...  „алi  в
записцi йшло пропущене слово. ™о ж  робить  вона,  похилившись...  стоїть,
лежить?! Ќi! џке ж тут має бути слово? Ќа що воно мусить  указувати?  Љоли
про  одну  половину  сказано,   що   її   розбила   блискавка,   а   друга
протиставлЯєтьсЯ їй - виходить, вона здорова, не всохла, вона росте...
   - Ђвжеж, Якраз саме росте! - радiсно скрикнув Ќайда,  знайшовши  слово,
котре шукав. - Ћдну розбила  блискавка,  а  друга  росте,  похилившись  до
землi. - ™е один крок до розкриттЯ змiсту записки було зроблено. ‘лово  по
слову почав розбирати Ќайда далi.
   - "Џройди пiд... роною", - прочитав вiн наступну фразу, - "...роною", -
тут, певно, одiрваний  початок  слова:  "сто..."  Ќайда  приписав  його  й
прочитав:
   "Џройди пiд... стороною".
   - Ђле пiд котрою з двох? - спитав  вiн  себе.  -  Џiд  похилою  чи  пiд
розбитою? ’а чи  вказував  би  хазЯїн  скарбу  на  половину,  Яку  розбила
блискавка? ‡вичайно, нi, бо вона згодом все одно мала усохнути. ’а коли  б
цЯ розбита частина й правила  за  вказiвку,  то  не  було  б  потреби  так
детально говорити про iншу, похилену.
   Ћтже, найпевнiше, в записцi мало стоЯти: "Џройди пiд похилою стороною".
   Ќайда знову схиливсЯ над запискою.
   - "‘пинисЯ пiд... - читав вiн далi, - звiдти сто крокiв уперед".
   Ђле звiдки? ‚ записцi  було  сказано:  "Џройди  пiд  похилою  стороною,
спинисЯ пiд..."
   "Џiд нею", - вирiшив сам собi Ќайда, але зараз же  засумнiвавсЯ.  –ього
було б замало, щоб почати  вiдлiчувати  кроки,  треба  було  мати  точнiшу
вказiвку, з Якого саме мiсцЯ це робити.
   џка ж могла бути точна вказiвка? ‚иглЯд гiлок, сама кiлькiсть їх за цей
час,   певно,   змiниласЯ.   ‚они   могли   розростисЯ    або    всохнути,
попереплiтатись. Ћзнака мусила бути бiльш постiйна. ™о б це могло  бути  у
вцiлiлої половини дерева: початок чи кiнець її?
   ’аким чином, сама по собi з'ЯвиласЯ вiдповiдь.
   Ђле Якби треба було лiчити кроки вiд початку цiєї  сторони,  тобто  вiд
стовбура, то було б просто  сказано:  вiдлiчи  вiд  стовбура  пiд  похилою
стороною, а оскiльки в записцi сказано було: "Џройди пiд похилою стороною,
спинисЯ пiд...",  то  природно  гадати,  що  хазЯїн  скарбу  написав  так:
"‘пинисЯ пiд краєм  її  i  вiдлiчи  звiдти  сто  крокiв  уперед",  i  таке
поЯсненнЯ видалось Ќайдi цiлком правдоподiбним.
   ’епер йому лишалосЯ тiльки доповнити останню фразу, але в цьому й  були
найбiльшi труднощi. ’ут уцiлiло всього кiлька зовсiм дивних i незрозумiлих
слiв.
   "’ам пi... пiвсписа... камiнь... на тому мiсцi... ра й  Џавла...  сонцЯ
сiмдесЯт три кроки, там по..."
   ™о могли означати цi розрiзненi слова?
   „умка Ќайди працювала з гарЯчковою швидкiстю. Ћбхопивши голову  руками,
з розпаленiлим обличчЯм, схиливсЯ вiн над папером, не вiдриваючи очей  вiд
таємничих слiв, Якi нiби дражнили його своєю недосказанiстю.
   Ќевже вiн не розгадає їх, невже вiн не розкриє змiсту  останнiх  рЯдкiв
записки?  Ќевже  вiн  не  знайде  цього  скарбу?  Ќа  саму  думку  про  це
мимовiльний жах охопив Ќайду.
   - Ќi-нi! - мовив вiн гарЯче й з новим запалом узЯвсЯ до працi.
   Џро Який камiнь тут iдетьсЯ?
   "Ќа тому мiсцi..." —и не закопаний на  тому  мiсцi,  пiд  тим  каменем,
скарб?
   Ќi! Ђдже далi говоритьсЯ про сiмдесЯт три кроки, отже, вiд того  каменЯ
треба ще вiдлiчити сiмдесЯт три кроки.
   џк же пiзнати той камiнь? „е знайти його? ™о  означає  оте  "пiвсписа"?
Њiра його? ‡авдовжки пiвсписа?
   Џравда, це можливо, але певностi в Ќайди не було, бо вiн нiколи не чув,
щоб довжину предметiв вимiрювали списом. Љрiм того, дивувало  ще  й  таке:
навiщо було так точно описувати ознаки каменЯ, Якби  вiн  лежав  Якраз  на
вiдстанi ста крокiв вiд похилої сторони дерева? Ђдже кожен, вiдлiчивши сто
крокiв, наткнувсЯ б просто на нього. Ђ  тим  часом  у  записцi  було  Ясно
сказано:  "‚iдлiчи  звiдти  сто  крокiв  уперед  там   пi...   пiвсписа...
камiнь..."
   Ћтже, камiнь лежить на вiдстанi ста крокiв.
   Ђле де ж вiн  може  лежати,  Якщо  потрiбнi  ще  точнiшi  вказiвки?  „е
звичайно лежить камiннЯ? Ђдже не на деревах, а  тiльки  на  землi,  або  в
водi, або пiд землею.
   Џри  останньому  словi  наче  блискавка  осЯЯла  мозок   Ќайди,   вигук
захопленнЯ вирвавсЯ в нього з грудей.
   - ’ак! I не  може  бути  iнакше:  камiнь  -  пiд  землею  на  пiвсписа!
‚стромивши в землю спис, можна його вiстрЯм дiткнутисЯ каменЯ, так  завжди
й пробують грунт. Ћт чому й треба було в записцi на це вказати.
   ’ремтЯчи вiд радостi, Ќайда вписав на вiльних мiсцЯх: "’ам, пiд  землею
на пiвсписа, лежить камiнь" -  i  з  новою  енергiєю  заходивсЯ  розбирати
записку далi.
   Ќасамперед йому впали в око дивнi слова "...ра й Џавла". ™о це означає?
Џавла? џкого Џавла? ’а ще сказано: "...й Џавла". Љого ж iще? —и не Џетра й
Џавла? ‡вичайно, так! Џетро й Џавло, цi два "iменi називаютьсЯ порЯд, коли
мова йде про свЯто.
   Ђле чому виникла потреба в автора записки вказати  саме  на  це  свЯто?
Њоже, вiн закопав скарб саме в той день? Ђле це аж нiЯк не з'Ясовує, де  ж
саме закопано скарб, а слова "Џетра й Џавла", мабуть, поставленi були  тут
длЯ точнiшого визначеннЯ мiсцевостi. Ќа що ж вони могли вказувати Њоже, на
тому мiсцi закопано образ Џетра й Џавла? Ђле чому  в  такому  разi  стоїть
пiслЯ слiв "Џетра й Џавла..." "сонцЯ сiмдесЯт три кроки"?
   Ќайда встав i заходив по кiмнатi. ‚iн зайшов у  глухий  кут  -  не  мiг
нiчогiсiнько придумати.
   Ћбраз? Ќi, коли так точно сказати  про  камiнь,  подробицЯ  щодо  iкони
зовсiм зайва, та й слова "закопано образ" "знаходитьсЯ образ" нi  в  Якому
разi не могли б лЯгти на те мiсце, що лишилосЯ в рЯдку...
   "—ому пiслЯ слiв "Џетра й Џавла" стоїть слово  "сонцЯ"?  -  раз  у  раз
питав себе Ќайда, кусаючи з досади губи. џке значеннЯ може мати сонце  при
визначеннi мiсцевостi. Џравда, можна було б  вказати  на  схiд,  на  захiд
сонцЯ, але тодi при чому тут "Џетра й Џавла"? ™о дiєтьсЯ з сонцем на Џетра
й Џавла? ‚оно свiтить так само, Як i на рiздво, Як i на стрiтеннЯ, Як i  в
будь-Яке iнше свЯто.
   Ќайда задумавсЯ.
   ‚iдгадуючи втрачений змiст таємничого листа, вiн i не помiтив,  що  нiч
уже минула - свiчка кволо мерехтiла на столi, а тьмЯний вогник її тонув  у
потоках Ясного рожевого свiтла, що пробивалосЯ  до  келiї...'Ќайда  пiдвiв
голову й, помiтивши це, знЯв запинало з вiкна й загасив свiчку.
   ѓроза вже давно минула, краплини дощу вигравали кришталем на  листi.  ‡
вiкна келiї видно було всю далину з лiсом, що збiгав схилом гори, з синьою
смугою далеких гiр...
   Ќайдине вiкно виходило на схiд.
   џсна, рожева зiрницЯ розгорЯласЯ на  небi,  кидаючи  нiжний  полиск  на
далекi синi гори...
   Ќебо, прокидаючись, було таке величне й прекрасне,  що  Ќайда  мимохiть
зами-лувавсЯ ним.
   - ‘онце, сонце! - говорив вiн сам собi, не вiдриваючи очей од вiкна.  -
’а хiба сонце не однаково свiтить i в свЯто, i в будень?
   Ќайда напружував думку, намагаючись  розгадати  таємничий  зв'Язок  мiж
словами "сонце" та "Џетро й Џавло" й не мiг нiчого придумати.
   ‡орЯ горiла дедалi Яскравiше.
   Ћсь неначе золота стрiла шугнула в саму середину  неба,  а  за  хвилину
викотивсЯ вогненний диск сонцЯ й кривавий промiнь ударив  Ќайдi  просто  в
очi.
   Ќайда мимоволi зажмуривсЯ й здивувавсЯ: Як вiн не помiчав цього ранiше,
- адже коли вiн приїхав сюди, в монастир, то сонце, Як  сходило,  не  било
йому просто в очi, а тепер, а тепер... куди  пересунулось?  Ђ  це  ж  було
коли?
   Џрибув вiн сюди Якраз пiслЯ великоднЯ... а тепер...
   Ќайда задумавсЯ: щось крутилосЯ в нього на думцi,  немов  Якесь  забуте
слово. ‚iн болiсно напружував мозок, намагаючись упiймати його - i не мiг!
   ђаптом його охопило незвичайне хвилюваннЯ: вiн рвучко схопивсЯ з  мiсцЯ
й застиг, приголомшений несподiваною думкою. I йому вмить усе стало Ясно.
   - "‘тань на тому мiсцi на  Џетра  й  Џавла  i  вiдлiчи  на  схiд  сонцЯ
сiмдесЯт три кроки", - промовив вiн уголос. - ’ак, так, iнакше й  бути  не
могло!
   Ќе мiг же автор записки написати просто: вiдлiчи на схiд сонцЯ сiмдесЯт
три кроки, бо сонце сходить зимою й лiтом не в одному мiсцi.  Ћсь  чому  й
сказано про день, у котрий треба вiдлiчити вiд певного мiсцЯ сiмдесЯт  три
кроки. "Ђле схiд сонцЯ чи захiд?"  -  задумавсЯ  був  вiн,  але  зараз  же
заспокоївсЯ тим, що це можна буде перевiрити на мiсцi.
   Ќаче камiнь упав йому з душi. ‚iн вписав  знайденi  слова  в  пропущенi
мiсцЯ записки й, ще раз перечитавши її, старанно склав i сховав у себе  на
грудЯх.
   ’епер уже всю записку було розгадано й вiн  мiг  смiливо  вважати  себе
володарем величезного скарбу.
   Њов зачарований, стоЯв Ќайда коло  вiкна...  I  радiсть,  i  передчуттЯ
чогось надзвичайного сповнювали його серце; вiн вiдчував, Як за  спиною  в
нього  виростали  могутнi  крила,  готовi  понести  його  з  цього  тихого
пристановища в самий вир житейського морЯ...
   Ќавколо  все  було  тихо...  все  спочивало  ще  в   солодких   обiймах
вранiшнього сну...
   Ќараз повiльний удар дзвона сколихнув iще сонне повiтрЯ, й гудiннЯ його
попливло далеко-далеко в далину, через синi гранi лiсiв...
   Ќайда стрепенувсЯ, побожно перехрестивсЯ й пiдiйшов до свого ложа,  щоб
узЯти патерицю i чотки й пiти до церкви.
   ‘повнений  тривожних  мрiй,  вiн  простЯг  руку  i   з   диким   криком
вiдсахнувсЯ...
   Ќа ложi його, замiсть патерицi й  чоток,  лежали  спис  i  довга  низка
куль...



   XIII

   ЏiслЯ розмови з ‡алiзнЯком Џетро не став баритисЯ жодної  хвилини;  вiн
одразу розшукав на монастирському подвiр'ї  диЯкона  й  вирушив  з  ним  у
дорогу. ˜лЯх був йому добре знайомий, тож другого днЯ вранцi вони  прибули
в Њалу ‹исЯнку без будь-Яких пригод. “ дорозi  в  Џетровому  серцi  кiлька
разiв з'ЯвлЯлосЯ бажаннЯ - перш нiж вирушити в  Њалу  ‹исЯнку,  заїхати  в
мiстечко й розвiдати, чи є там ѓершко  й  ‘ара?  Ќа  поворотi,  де  дорога
розходиласЯ в мiстечко i в село, це бажаннЯ стало  особливо  сильним,  але
свiдомiсть небезпеки, Яка щохвилини загрожувала його рiдним, усьому  селу,
взЯла гору над егоїстичними прагненнЯми, i Џетро рiшуче повернув  конЯ  на
Њалу ‹исЯнку.
   Ќебагато часу минуло, Як вiн виїхав з рiдного села, а над його  головою
прокотилосЯ стiльки приголомшуючих подiй, що здавалосЯ, нiби вiдтодi, коли
вiн жив у ‹исЯнцi, минула цiла вiчнiсть.
   Џри в'їздi в село Џетро за звичкою глЯнув праворуч i  побачив  спустiлу
корчму, з вiдчиненими вiкнами й  дверима  i  розкиданим  по  всьому  двору
мотлохом. –е видовище викликало в Џетровому серцi пекучий бiль i  нагадало
йому ту страшну нiч, коли вiн проводив ‘ару  назад  до  корчми,  коли  вiн
присЯгавсЯ не залишати її до скону.
   •iба не сам вiн одвiв її на закланнЯ? Ђ Як вона боЯласЯ,  Як  знемагала
її душа! ‰ому пригадалисЯ  останнi  слова  ‘ари,  її  шаленi  пестощi,  її
клЯтви... i серце його стислосЯ вiд невимовної туги...
   "™о з нею? —и вона ще жива, чи вже в усьому широкому  свiтi  не  знайде
вiн своєї коханої голубки, не побачить її очей, не почує її голосу?.."
   ‘повнений гнiтючих передчуттiв, Џетро в'їхав з диЯконом у село;  виглЯд
села ще бiльше посилив його  побоюваннЯ:  скрiзь  було  безлюдно  й  тихо,
тiльки де-не-де порпалисЯ  в  пилюцi  дiтлахи,  а  з  дорослих  нiкого  не
зустрiли.
   ‡ душевним хвилюваннЯм пiд'їхав Џетро  до  батькiвської  хати...  ’а  в
дворi усе було гаразд, тiльки теж безлюдно. ‘обаки, що  мирно  дрiмали  на
осоннi, голосно загавкали й кинулисЯ до вершникiв, але,  побачивши  Џетра,
заспокоїлись  i  з  радiсним  скавучаннЯм  застрибали   навколо   молодого
господарЯ, намагаючись лизнути йому руку.
   Џетро скочив з конЯ й пiшов був  вiдчинЯти  ворота,  коли  почув  ззаду
дзвiнкий дiвочий голос:
   - Џетре, ти?!
   Џарубок обернувсЯ i побачив Џрiсю, Яка поспiшала йому назустрiч.
   - џ, Я, голубко! - вiдповiв вiн, нiжно обiймаючи сестру.
   - ѓосподи! Њи вже думали, що тебе й живого немає! Ћй Џетре!  ѓолубчику,
Як страшно! ™о робитьсЯ навколо... •валити бога, хоч ти вернувсЯ!
   „iвчина витерла рукавом сльози, що виступили на очах, i  ще  раз  мiцно
поцiлувала  Џетра,  не  випускаючи  його  руки  з  своєї,  та,   помiтивши
незнайомого вершника за ворiтьми, знiЯковiла й вiдiйшла од брата.
   - –е мiй товариш, - мовив Џетро, кивнувши головою в бiк диЯкона. - Ђ де
ж панотець, де батько? „е всi?
   - “ церквi... сьогоднi  недiлЯ...  та  й  батюшка  хотiв  сказати  всiм
останнє слово.
   - “ церквi! Ћх ти господи, а  ми  за  цими  клопотами  й  недiлю  свЯту
забули! - обiзвалисЯ разом диЯкон i Џетро.
   - Ќу, - додав диЯкон, звертаючись до парубка, - ти попорай мого конЯ, а
Я не буду баритисЯ, пiду просто на цвинтар!
   „иЯкон скочив з конЯ, передав повiд Џетровi, а  сам  пiшов  до  церкви.
Џарубок узЯв коней, завiв у двiр i хотiв  уже  розсiдлати  їх,  але  ЏрiсЯ
притримала його за руку.
   -   ‡ачекай...   нехай   охолонуть...   ‘кажи   менi,    чи    дiзнавсЯ
тЯ•гЯl^&•-нeбyдь про ‘ару?
   - Ќiчого!
   - Ђле де ж вона, що з нею?..
   - џ знаю стiльки ж, скiльки й ти!
   - Ђле ж ти їздив розвiдати, вистежити!
   - I розвiдав тiльки те, що вони приїхали до ’урової,  а  куди  подiлисЯ
потiм - не знаю. ’ам уже  дорога  розходитьсЯ:  одна  йде  бозна-куди,  на
пiвдень, а друга напрЯмки повертає назад до ‚еликої ‹исЯнки. џ й  поспiшав
оце сюди Як тiльки мiг - хочу податисЯ до замку, чи не повернувсЯ  жид  до
мiстечка кружним шлЯхом?..
   - Ќi, - тихо мовила ЏрiсЯ й сумно похнюпилась, -  їх  там  немає,  нашi
дiзнавалисЯ вже не раз...
   - Ќемає? - скрикнув Џетро i в розпачi схопивсЯ за голову. - Људи ж  вiн
подiвсЯ?.. „е її тепер шукати? Људи податисЯ?
   "‡агинула... загинула!.."
   Џарубок сiв на колоду, що  лежала  посеред  двору,  i  затулив  обличчЯ
руками. ЏрiсЯ сiла поруч з ним; у глибоких, печальних очах дiвчини бринiли
сльози; вона мовчки тримала братову руку, не знаючи, Як утiшити його.
   Љiлька хвилин вони сидiли нерухомо, пригнiченi страшним горем;  нарештi
Џетро  пiдвiв  голову  й  заговорив   знову,   глухо,   уривчасто,   немов
розмiрковуючи сам iз собою:
   - ˜укай тепер! „орога йде на пiвдень... •iба мало  мiст  обабiч  неї?..
™об обшукати всi, не вистачить i життЯ... ’а,  мабуть,  ѓершко  бачивсЯ  з
Љшемуським i розповiв йому про все, через те пани  й  вирiшили  насамперед
обрушити свою кару на ‹исЯнку... ЃачивсЯ... Ђле де ж вiн подiвсЯ  потiм?..
„е?..
   - Ћх, нiхто не знає, братику! - ЏрiсЯ глибоко зiтхнула й  знов  витерла
рукавом очi.
   - —и не можна розпитатисЯ в челЯдi?
   - Џани Як поїхали в “мань,  то  й  досi  не  поверталисЯ.  Џетро  жваво
обернувсЯ до неї.
   - ™е не поверталисЯ? ™е в “манi? ’о, виходить, вiн там!..
   - Ѓратику! - радiсно скрикнула ЏрiсЯ. - Ќе може бути!..
   - Ќi, справдi, - вiв далi Џетро, - нiхто iнший не мiг би повiдомити  їм
про те, що затiвалосЯ в нашому селi... i дорога... так, є коротша  дорога,
але можна проїхати в “мань i через ’урову, а жид,  певно,  вибрав  кружний
шлЯх, щоб збити нас з пантелику... ’ак, так!.. ‚iн чкурнув на “мань слiдом
за панами й залишивсЯ там, побоюючись повертатисЯ без них назад.
   - ’о ти розшукаєш його?! ’и врЯтуєш ‘ару?
   - ‚рЯтую! џкщо це тiльки в людських силах, то Я врЯтую її!  ‘ьогоднi  ж
ми, не гаючи й хвилини, вирушимо  з  тобою  у  Њотронинський  монастир,  а
звiдти Я подамсЯ з товаришами в “мань.
   - ‡i мною в монастир? - здивуваласЯ ЏрiсЯ. - Ќавiщо?
   - ’ак, з тобою! - квапливо  заговорив  Џетро.  -  Џани  вирiшили  тЯжко
покарати ‹исЯнку; на жiнок чекає безчестЯ,  а  найстрашнiша  долЯ  спiткає
тебе, Џрiсю, бо ти найгарнiша!  ’ому-то  ми  й  вирiшили  сховати  тебе  в
монастирi...
   - Ќi, Џетре, нi! ’ата Я не покину: Якщо всiм нам судиласЯ страшна кара,
Я теж хочу прийнЯти її, - стримано, але твердо вiдповiла дiвчина.
   - Џрiсю, не переч! ’ак вирiшив полковник ‡алiзнЯк, i  ми  погодилисЯ  з
ним!
   - Џолковник ‡алiзнЯк?! - радiсно вигукнула дiвчина.
   - ’ак, ‡алiзнЯк... ‡а ним тепер  iде  всЯ  “країна,  йому  пiдкорЯєтьсЯ
кожен, не тiльки ти: усi жiнки покинуть село i сховаютьсЯ в Њотронинському
лiсi, але тебе вiн просив привезти негайно.
   - Њене?!
   - ’ак, тебе...
   - Ќавiщо ж? —ому... мене?
   - ’ому, що вiн побоюєтьсЯ,  аби  тебе  не  схопили  лЯхи...  Ќе  бiйсЯ,
‡алiзнЯк
   там усе влаштує; вiн i сам тепер у Њотронинському монастирi. Ќу,  ти  ж
збирай
   собi, що потрiбно, а Я пiду на цвинтар. Џам'Ятай, чим швидше ми виїдемо
звiдси,
   тим швидше вирвемо ‘ару з ѓершкових пазурiв!
   Џетро ступив через перелаз i швидкою ходою  подавсЯ  до  церкви.  ЏрiсЯ
залишилась на мiсцi. Љiлька хвилин дiвчина сидiла мовчки, поринувши
   в задуму; поглЯд її нiби потонув у залитiй сонцем далинi, вона не  чула
й не бачила
   нiчого.
   - ‡а ним тепер iде всЯ “країна, йому пiдкорЯютьсЯ  всi,  -  ледь  чутно
прошепотiла ЏрiсЯ. ‹егке зiтханнЯ вирвалосЯ в неї з грудей, вона  затулила
обличчЯ руками й завмерла, сповнена Якихось невиразних мрiй.
   Џетро переказав батюшцi й громадi пересторогу ‡алiзнЯка i його пораду -
сховати Якомога швидше жiнок,  дiвчат,  дiтей  i  взагалi  усiх  кволих  i
нездатних до бою, а сильним об'єднатисЯ i дати напасникам вiдсiч.
   ‹исЯнськi селЯни й до Џетрового приїзду були у великiй тривозi,  а  вiд
переданої їм звiстки,  що  панська  розправа  має  розпочатисЯ  з  їхнього
рiдного села, всi зацiпенiли. ‘еред похмурого мовчаннЯ пролунав  стогiн  i
дитЯчий плач... Ђле диЯкон пiдвищив голос i заглушив смутний настрiй:
   - Ќе час плакати! - вигукнув вiн рiшуче. - ‘льозами горю не поможеш,  а
стогнаннЯми не  умилостивиш  наших  катiв...  ‘упроти  звiра  треба  стати
звiром, а заступники в нас лишилисЯ однi - нiж i вогонь... ‡а кров - кров,
за наших жiнок i дiтей - їхнє падло!!
   ‚ихором рознеслисЯ в натовпi слова диЯкона й запалили помстою i  злiстю
сотнi очей...
   Ќа бурхливiй, але короткiй радi вирiшили: диЯкону  залишатисЯ  в  селi,
щоб у разi небезпеки негайно сповiстити загiн Ќеживого, Який  розташувавсЯ
в лiсi неподалiк вiд ‹исЯнки, спорЯдити пiдводи, скласти майно й  разом  з
обозом вiдправити дiтей, жiнок i хворих до лiсу, а Џетровi  з  Џрiсею,  не
гаючись, поспiшати до монастирЯ; що ж до батюшки, то,  незважаючи  на  всi
Џетровi умовлЯннЯ, незважаючи на проханнЯ i сльози  всiх  парафiЯн,  отець
•ома навiдрiз вiдмовивсЯ виконати волю ‡алiзнЯка й рiшуче заЯвив,  що  вiн
помре бiлЯ того вiвтарЯ, служителем Якого поставив його господь.
   ЏiслЯ такої категоричної вiдповiдi Џетровi не залишалосЯ нiчого iншого,
Як тiльки мовчки скоритисЯ волi батюшки й готуватисЯ до вiд'їзду з Џрiсею.
‰ого квапили титар i отець •ома, котрi  розумiли,  Яка  страшна  небезпека
загрожувала дiвчинi.
   ’ого ж днЯ, надвечiр, Џетро iз сестрою вирушили в дорогу на двох добрих
конЯх, бо ЏрiсЯ з дитинства чудово їздила верхи.
   „ень був дуже паркий, i хоча сонце вже хилилосЯ до  заходу,  в  повiтрi
зовсiм  не  вiдчувалосЯ  прохолоди.  Џовите  бiлЯстою  iмлою  небо  дихало
нестерпною спекою. †оден листок не ворушивсЯ; пилюка, Яку здiймали  копита
коней, довго висiла в повiтрi й повiльно осiдала на розпечену дорогу...
   Џетро й ЏрiсЯ їхали мовчки, поринувши в свої думи... „iвчина раз по раз
озиралась назад, щоб iще поглЯнути на своє тихе гнiздечко, в Якому  зросла
i з Якого вирвали її нинi й несли невiдомо куди бурi житейського морЯ...
   ’а хатки села, збiгаючись ближче й ближче,  злилисЯ  в  одну  смужку  i
врештi зовсiм зникли за обрiєм.  ѓлибоке  зiтханнЯ  вирвалосЯ  з  Џрiсиних
грудей,  вона  глЯнула  востаннє  на  повиту  iмлою  далину,   i,   рiшуче
обернувшись; наздогнала Џетра та поскакала поруч з ним.
   ’ак вони  мовчки  проїхали  ще  верст  iз  п'Ять.  Џетро  кiлька  разiв
стурбовано оглЯдавсЯ  назад,  але  ЏрiсЯ,  заглиблена  в  свої  думки,  не
помiчала цього.
   -  …х,  буде  гроза!  -  вимовив  нарештi  з  досадою  парубок,   знову
оглЯдаючись назад.
   ЏрiсЯ озирнулась.
   •оча не вiдчувалосЯ й найменшого подиху вiтерцЯ,  захiдним  краєм  неба
повiльно пливли темнi хмари, i їх обриси рiзко вимальовувалисЯ на свiтлому
тлi неба.
   - ЏiдганЯй конЯ, Џрiсю, хоч би завчасу дiстатисЯ до  лiсу!  -  зауважив
Џетро.
   Ћбоє пустили коней вчвал.
   ’им часом хмари швидко росли й заволiкали  небосхил.  Џризахiдне  сонце
просвiчувало  крiзь  них  кривавою  плЯмою,  кидаючи  на  землю  зловiсний
вогненний вiдблиск. ‡далеку почувсЯ глухий гуркiт грому... ˜видко темнiло.
   Ќарештi на обрiї показаласЯ зубчаста смуга лiсу, i  незабаром  Џетро  й
ЏрiсЯ вузькою стежкою в'їхали пiд склепiннЯ дубiв.
   - Ќу, слава богу, що добралисЯ!  -  промовив  Џетро,  обмахуючи  шапкою
розпашiле обличчЯ. - ’ут уже безпечно. ’и не боїшсЯ грози, сестро?
   - Ќi, чого ж її боЯтись, а от чи скоро ми доїдемо до монастирЯ?
   - ‘коро... тiльки ось стемнiло,  хоч  навпомацки  йди...  ’а,  зрештою,
байдуже: Я добре знаю дорогу.
   ЏрiсЯ оглЯнулась: уже i в полi стемнiло, а в лiсi й поготiв;  тiльки-но
подорожнi вiд'їхали на кiлька крокiв вiд узлiссЯ, Як одразу  ж  пiрнули  в
непроглЯдну пiтьму;
   вона пiд деревами була така густа, що,  здавалосЯ,  стовбури  тонули  в
чорнiй стоЯчiй водi. ‚горi крiзь просвiти, мiж  гiллЯм,  проглЯдало  майже
чорне  небо.  ‹иховiсне  шумiло   над   головами   подорожнiх   верховiттЯ
велетенських дерев, раз у раз спалахувала блискавка, зненацька  освiтлюючи
бiлим сЯйвом таємничу глибiнь лiсу; гiлки дерев при цьому слiпучому свiтлi
здавалисЯ страшними, сплетеними в клубки гадюками.
   Ќа мить з чорного мороку  вихоплювалась  стежка,  але  пiслЯ  короткого
спалаху блискавки пiтьма, що оточувала Џетра й Џрiсю, ставала ще  густiшою
й непроглЯднiшою. „ощу не було, лише зрiдка долинав глухий  гуркiт  грому;
гроза заходила здалека й могла розгулЯтисЯ тiльки вночi.
   ‡ пiвгодини подорожнi  їхали  мовчки.  Ќарештi  Џетро  зупинив  конЯ  й
заклопотано сказав:
   - ‡лiзь з конЯ, Џрiсю, i дай менi повiд - пiдемо пiшки, бо так можна  й
з дороги збитись.
   „iвчина скочила з конЯ, передала його братовi й пiшла поруч. ‚они  йшли
мовчки;
   ЏрiсЯ раз у раз спотикалась об пеньки, об переплетене вузлами  корiннЯ,
але мовчала, тримаючись за братову руку.
   - ‘тiй! - нараз промовив Џетро.  -  ’реба  роздивитисЯ,  ми,  здаєтьсЯ,
йдемо не тiєю стежкою... менi попавсЯ пiд ногами пеньок, а ось i другий!
   - I менi попадалисЯ вже не раз!
   - —ому ж ти не сказала?
   - џ думала, що ти й сам помiтив.
   - Ќу, виходить, трапилосЯ те, чого  Я  боЯвсЯ,  -  вигукнув  у  розпачi
Џетро, - ми збилисЯ з дороги!
   ‰ого слова сповнили жахом серце Џрiсi.
   - Ѓратику, Џетре! - вигукнула вона  крiзь  сльози,  хапаючись  за  його
руку. - ™о ж тепер з нами буде? ‚ертаймосЯ краще назад!..
   - Људи назад? Ђ ти знаєш, де зараз Яка сторона  у  цiй  пущi?  ‘тривай,
треба насамперед розiбратисЯ, де  ми,  а  тодi  вже  будемо  думати,  куди
повертатись. ‚iзьми коней, Я спробую викресати вогню.
   ЏрiсЯ взЯла за повiддЯ коней, а Џетро, притулившись до стовбура, дiстав
з кишенi кремiнь i кресало й почав добувати вогонь... Ћдна за одною  з-пiд
його руки посипалисЯ iскри, й незабаром трут загорiвсЯ; Џетро  знайшов  на
землi кiлька сухих гiлок, дiстав з кишенi натерте порохом клоччЯ,  запалив
його i, пiднЯвши високо над головою цей iмпровiзований смолоскип,  освiтив
навколишню мiсцевiсть...
   ‚они стоЯли на Якiйсь просiцi, порослiй травою  й  молоднЯком.  Џросiка
була вузька, очевидно, прокладена длЯ верхiвцiв.
   Џетро, вкрай здивований, озирнувсЯ; вiн нiколи не бував у  цiй  частинi
лiсу, нiколи не бачив цiєї глухої просiки.
   - Ќу, забралисЯ, -  пробурчав  парубок  собi  пiд  нiс.  -  Људи  тепер
повертати?
   - Ќазад, назад, братику! Џереночуємо на  узлiссi,  а  вранцi  рушимо  в
дорогу, - вигукнула  ЏрiсЯ,  судорожно  хапаючись  за  його  руку.  -  ’ут
небезпечно... ѓосподи, Яка пуща! ™е приманимо цим свiтлом лихих людей!
   - ’воЯ правда, сестро, свiтло слiд погасити, а їхати  треба  тiльки  по
цiй просiцi, - хоч назад, хоч уперед; проклали ж  її  колись  люди,  отже,
вона й доведе нас куди-небудь; а звернути вбiк нiЯк - тут не те що  конем,
а й зайцем не проскочиш!
   ‘правдi, праворуч i лiворуч вiд просiки тЯглисЯ  такi  густi  хащi,  що
нiчого було й сподiватисЯ зробити по них хоч кiлька крокiв.
   ЏрiсЯ мовчки згодиласЯ з братом. ‚они повернули  коней.  Џетро  погасив
свiй  смолоскип,  узЯв  Џрiсю  за  руку  й  рушив  загадковою  просiкою  в
протилежний бiк.
   Ѓлискавка спалахувала, безперестанку освiтлюючи таємничий пралiс  бiлим
моторошним свiтлом.
   ђука дiвчини здригаласЯ; Џетро, Як мiг, заспокоював сестру, але сам  iз
жахом помiчав, що вони зовсiм не наближаютьсЯ до узлiссЯ, а  заглиблюютьсЯ
все далi й далi в лiсовi хащi.
   - Џетре, ми вже йдемо довго, дуже довго, - обiзваласЯ  ЏрiсЯ  тремтЯчим
голосом.
   - Ђ що, ти втомилась? ’о можна вiдпочити...
   - Ќi, не те, а тiльки коли ж ми вийдемо з лiсу?
   - •то його знає: можливо, цЯ дорога довша за ту, Якою ми їхали  сюди...
Њоже, ти сЯдеш на конЯ?
   - Ќi, тут можна голову розбити об гiллЯ, Я й так не вiдстану.  Џетро  й
ЏрiсЯ прискорили ходу. ‚они  вже  довгенько  блукали,  не  присiвши  й  на
хвилину. ѓрозовi хмари повiльно пливли над лiсом, пiднiмаючись до  зенiту.
ђаз у раз спалахували бiлЯстi вогнi, на мить вихоплюючи з мороку  страшнi,
волохатi чудиська, Якi стоЯли на шлЯху подорожнiх. ЏрiсЯ так стомиласЯ, що
ледве йшла, але  пристрасне  бажаннЯ  вибратись  Якомога  швидше  з  цього
пралiсу подвоювало її сили. ™е з пiвгодини минуло в напруженому  мовчаннi,
аж раптом Џетро, що йшов трохи попереду, тихо скрикнув:
   - Ќазад!
   ЏрiсЯ позадкувала.
   - ‘тiй, не ворушись, - звелiв Џетро. - џ викрешу  вогню,  там  щось  не
гаразд-барлiг... безоднЯ... проваллЯ!..
   „iвчина завмерла на мiсцi, вкрай перелЯкана: їй  здавалосЯ,  що  досить
зробити хоча б один  крок  в  будь-Який  бiк,  i  вона  впаде  в  безодню.
Ѓлискавка спалахнула на мить, мигнула бiлим  сЯйвом  по  чорних  стовбурах
велетенських дерев i згасла... ‡далеку долинув глухий гуркiт.
   - ѓрiм! - прошепотiла ЏрiсЯ.
   Џетро мовчки  кивнув  головою.  “  глибокiй  темрЯвi  од  його  кресала
зiрочками розсипалисЯ iскри, нарештi трут спалахнув. Џарубок зробив  новий
смолоскип i освiтив мiсцевiсть. Џодорожнi стоЯли перед  страшним  урвищем,
глибину Якого оком не можна було змiрЯти, бо з дна його пiдiймалисЯ високi
дерева; дорога обриваласЯ так круто, що  Якби  Џетро  зробив  ще  пiвкроку
вперед, то вони обоє лежали б на днi урвища з потрощеними кiстками.  Џетро
й ЏрiсЯ мимоволi позадкували.
   - Ћй Џетре, куди це ми зайшли? - з жахом прошепотiла дiвчина,  тулЯчись
до брата.
   - I сам не знаю... нiколи не бачив анi цього урвища, анi просiки.
   - ™о ж нам тепер робити?
   - ‘пробуємо йти понад краєм!
   - Ќi, нi! - ЏрiсЯ вчепиласЯ за братiв рукав. - Ќа  бога,  Џетре,  краще
почекаємо свiтанку, вже  недовго...  тут  досить  тiльки  оступитисЯ  -  й
смерть... ось i грiм... може, мине гроза...
   ‘правдi,  здалеку  долинув  ще  удар,  глухий,  короткий,  а   за   ним
прокотиласЯ по лiсi луна.
   - —уєш? - обiзвалась пiслЯ довгого мовчаннЯ ЏрiсЯ. - I  досi  луна  йде
лiсом... аж дивно.
   - Ќевже луна? - здригнувсЯ  Џетро,  прислухаючись  i  собi  до  лiсових
звукiв, Якi дiвчина прийнЯла за луну вiд громовицi. - Ќi, це щось  iнше...
це не грiм... здаєтьсЯ, рубають лiс чи що?
   Ћбоє почали уважно прислухатисЯ.
   ђiвномiрнi звуки, справдi схожi на удари, долiтали вiдкiлЯсь з глибини,
нiби з-пiд землi, й виразно лунали в хвилини затишшЯ...
   Џодорожнi вiдiйшли на кiлька крокiв вiд страшного проваллЯ  й  посiдали
на землю. •оча Џетро i втiшав сестру, та сам дуже непокоївсЯ: в несходимих
Њот-ронинських лiсах було легко заблудитисЯ, а, крiм  усiх  небезпек,  Якi
могли виникнути внаслiдок цiєї несподiваної пригоди, ще й поїздка до “манi
по ‘ару вiдкладаласЯ на невизначений час.
   ’им часом удари почулисЯ знову. –i уаємничi звуки  в  глухому  пралiсi,
серед непроглЯдної темрЯви наганЯли Якийсь незбагненний жах...
   - Џетре! - прошепотiла ЏрiсЯ, притискаючись тiснiше до брата. - ™о б це
могло бути?.. Њенi лЯчно!
   - Ђ ось, здаєтьсЯ, що... - спроквола мовив Џетро.
   - —и не молотЯть? - спитала дiвчина.
   - ™о ти! - вiдказав Џетро. - ‚ глупу нiч, коли хоч в око стрель!.. …ге,
он воно що! –е б'ють молотом по ковадлу... так... так... вставай,  сестро,
ходiмо!
   - Oй, брате, куди? - сплеснула руками ЏрiсЯ. - Ђдже це,  може,  нечиста
сила!..
   - ™о ти? - засмiЯвсЯ парубок. -  –е,  значить,  житло  поблизу,  Якийсь
лiсовий хутiрець, а може, й село недалеко! –е слава богу - ось що!
   „iвчина радiсно схопиласЯ, i вони  рушили,  обережно  намацуючи  дорогу
понад Яром, у той бiк, звiдки долiтали глухi удари; незабаром уже й  ЏрiсЯ
не сумнiваласЯ, що це були звуки вiд ударiв молота по ковадлу.  •оча  вони
лунали водночас,  та  можна  було  розiбрати,  що  гупало  вiдразу  кiлька
молотiв. ‘коро перед подорожнiми здалеку, в глибинi Яру блимнув  маленький
вогник, червонуватий i тремтливий,  немов  зiрочка.  –i  ознаки  людського
житла викликали в обох страшенну радiсть.
   - ‚огонь, вогонь! Ѓратику, люди! - радiсно вигукнула ЏрiсЯ.  Ђле  Џетро
притримав її за руку.
   - ’с... - прошепотiв вiн. - ‚огонь то вогонь, та бiлЯ вогню, напевно, й
люди... тiльки Якi? ‚ лiсi, та ще вдвох, не можна пiдходити так довiрливо,
а то, бува,  вскочиш  у  халепу.  Џрив'Яжемо  тут  коней,  а  самi  спершу
пiдповземо i роздивимосЯ, хто це й що.
   Џарубок прив'Язав коней, потiм лiг  на  траву  й  звелiв  Џрiсi  повзти
слiдом за ним, намагаючись  робити  Якомога  менше  шуму.  —им  далi  вони
просувалисЯ, тим легше ставало повзти, бо вогонь освiтлював  найближчi  до
Яру дiлЯнки лiсу.
   - ‘тiй! - мовив нарештi Џетро. - ’епер поповземо до урвища.
   Ѓезшумно, звиваючись по вологiй лiсовiй травi, Џетро й  ЏрiсЯ  гадюками
пiдповзли до самого краю урвища i, сховавшись за  великим  кущем,  глЯнули
вниз.
   ѓлибокий Яр тут ширшав i утворював улоговину; дерева  на  днi  її  були
вирубанi, й на вiльному мiсцi розмiстилосЯ десЯть величезних кузень.  Љупи
вугiллЯ Яскраво палали, освiтлюючи всю улоговину й сусiднi  дiлЯнки  лiсу.
ЃiлЯ кожної  кузнi  метушилосЯ  по  кiлька  голих  до  поЯса  людей.  Ћднi
велетенськими мiхами роздмухували вогонь, другi пiдносили до палаючих горн
лемешi, коси й  залiзнi  штаби,  третi  працювали  бiлЯ  ковадл,  четвертi
виносили вже готовi ножi й наконечники длЯ списiв i складали їх у купи. –i
купи блискучої, щойно викуваної зброї  тЯг-лисЯ  вздовж  усiєї  улоговини.
‡давалосЯ, їх могло б вистачити на величезне вiйсько.
   Њолоти не  замовкали,  лише  iнколи  чулись  уривчастi  слова  ковалiв.
Ќедалеко вiд кузень  хропло,  розлiгшись  на  землi,  кiлька  таких  самих
напiвголих велетнiв.
   ‡атамувавши подих, Џетро й ЏрiсЯ мовчки спостерiгали  протЯгом  кiлькох
хвилин цю сцену. Ќесподiване видовище вразило їх.
   „лЯ кого готували стiльки зброї, нашi подорожнi зрозумiли вiдразу;  але
їм нiколи ще не спадало на думку, що справа повстаннЯ зайшла  так  далеко,
що таємнi люди, Якi верховодЯть усiм  цим,  володiють  такими  силами,  що
скрiзь, по всiх Ярах, по всiх пущах, йде гарЯчкова  робота,  мета  Якої  -
визволеннЯ вiтчизни. Ђ вони ще й досi стоЯть осторонь вiд боротьби...
   - –е  все  вiн,  ‡алiзнЯк,  сокiл,  гетьман,  -  шептала  ЏрiсЯ,  мiцно
притискуючи руки до серцЯ,  що  несамовито  калатало,  i  образ  ‡алiзнЯка
виростав перед нею, повитий Якоюсь магiчною, надприродною силою.
   Ђж раптом сильний стусан в одну мить розвiЯв усi Џрiсинi мрiї;  дiвчина
мало не скотиласЯ в Яр i мимохiть голосно скрикнула.
   - ѓа, пiдлi тварюки! - пролунав над нею чийсь хрипкий, грубий голос.  -
„умали пiдглЯнути й виказати нас, та  не  вдалосЯ!  ‡апорожцiв  не  так-то
легко обдурити!
   ЏрiсЯ з жахом озирнуласЯ i побачила, що її тримає за комiр велетенський
на зрiст запорожець; такий же велетень держав i Џетра.
   - Ќа бога, панове, що це вам спало на думку? - заговорив Џетро. - ’а ми
ж свої!
   - ‘вої! - вигукнув iз  злобним  смiхом  запорожець.  -  Ќа  черевi,  Як
гадюки, пiдповзаєте та пiдглЯдаєте з-за кущiв, що робитьсЯ внизу?
   - •отiли дiзнатисЯ, хто зiбравсЯ вночi, що  роблЯть...  ‘трашно  ж  так
iти, а Як побачили, що кують, то й задивилисЯ.
   - ‡адивилисЯ? –iкаво стало? Ќу, йдiть же, йдiть та познайомтесь  ближче
з нашим молотом i ковадлом.
   Џри цих словах очi запорожцЯ так страшно блиснули, що в Џрiсi вiд  жаху
пiдломилисЯ ноги.
   - ‡милуйтесь... за що ж нас карати? - закричала вона, падаючи на колiна
перед козаком i з благаннЯм  простЯгаючи  до  нього  руки.  -  Њи  свої...
свої... присЯгаюсЯ пречистою, спитайте кого  хочете...  ‡  Њалої  ‹исЯнки,
лисЯнського титарЯ дiти.
   - •оч би й самого протопопа! ‚и побачили те, чого не можна було  бачити
нiкому, жоднiй душi в свiтi, - а тому вам бiльше не жити!
   ЏрiсЯ затулила обличчЯ руками й ревно заридала... Џетро похнюпивсЯ, але
жоден м'Яз на його обличчi не здригнувсЯ.
   - џкщо треба карати, то мене карайте, - сказав вiн похмуро, - а дiвчину
простiть, вiдпустiть її додому, Я її завiв до лiсу.
   - „iвчину? Ќi,  дiвчина  гiрше,  нiж  три  хлопцi:  знаємо  ми  бабськi
Язики!.. ’а що тут з вами теревенi правити, тЯгни їх, брате, до отамана!
   ‡апорожець пiднЯв ридаючу Џрiсю i, перекинувши  її  собi  через  плече,
пiшов попереду, а його товариш зв'Язав Џетровi руки й попростував iз своїм
полоненим слiдом за ними...



   XIV

   „о палацу київського генерал-губернатора  ”едора  Њатвiйовича  ‚оєйкова
раз у раз пiд'їжджали важкi ридвани, запрЯженi цугом, новомоднi берлiнськi
колЯски та  рiзнi  каруци.  ‡  екiпажiв,  пiдтримуванi  слугами,  виходили
вельможнi гостi. Џеред очима простого люду, що стоЯв на протилежному  боцi
вулицi, мелькали напудренi перуки, оксамитовi французькi каптани, пошитi в
обтЯжку, на прусський кшталт мундири, стрiчки,  зiрки,  позолоченi  шаблi,
жiночi високi зачiски, штофовi сукнi з низько вирiзаними лiфами й  червонi
черевички на дуже високих каблуках.
   ‘еред цих строїв, пошитих за останньою  французькою  модою,  врЯди-годи
з'ЯвлЯлисЯ  козацькi  жупани,  високi   кораблики,   оздобленi   коштовним
камiннЯм, дорогi байбараки й спенсери, а також старопольськi кунтушi.
   Iз   зовнiшнього   виглЯду   гостей   можна   було   судити,    що    у
генерал-губернатора збиралосЯ найрiзноманiтнiше  товариство.  ’а,  власне,
так воно й було. ‡а останньою угодою,  Љиїв  опинивсЯ  поблизу  польського
кордону,  й  через  те  в   ньому   постiйно   стикалисЯ   три   елементи:
великоруський,    малоруський    i    польський.     Џосаду     київського
генерал-губернатора  могла  займати  лише  надзвичайно  спритна,  хитра  й
промiтна людина, Яка не прогавила б своєчасно повiдомити кому слiд про те,
що затiвають  лЯхи,  Як  дивитьсЯ  на  ту  чи  iншу  справу  малоросiйська
старшина, що дiєтьсЯ на ‡апорожжi i тому подiбне.
   “ своєму наказi, виданому  росiйським  чиновникам,  котрих  посилали  в
Њалоросiю,  Љатерина  велiла  їм  дбати   про   зближеннЯ   малоросiЯн   з
великоросiЯнами, а також стежити за поведiнкою тамтешньої старшини,  певна
рiч, непомiтно, нишком. —ерез те, що знищеннЯ гетьманщини викликало  серед
малоросiЯн  глухе,  але  сильне  невдоволеннЯ,  великоруським  чинам,  Якi
управлЯли краєм, рекомендувалосЯ бути у всЯкому дiлi обережними.
   Ќiхто   не   мiг   лiпше   виконати   волю   царицi,   нiж    київський
генерал-губернатор ”едiр Њатвiйович ‚оєйков; хитрий i  спритний  вельможа,
випробуваний в мiнли-востЯх двiрцевого життЯ, вiн завжди знав, куди  вiтер
вiє, i вмiв пристосовуватись до будь-Яких обставин.  ‡бираючи  в  себе  на
бенкетах київську верхiвку, ‚оєйков добре знав, хто чим дихає  i  кого  до
Якої партiї можна вiднести. Ћсь чому з київського обрiю iнодi  безпричинно
зникали вельможнi малоросiйськi старшини i йшли вгору  незначнi  й  навiть
нiкчемнi особи.
   ђозкiшний  губернаторський  палац,  важкої  й  пишної  архiтектури,   з
колонами  й  левами  бiлЯ  пiд'їзду,  увесь  сЯЯв  вогнЯми.  ‰ого  навстiж
розчиненi дверi, з лакеЯми, що стоЯли  бiлЯ  входу  в  дорогих  лiвреЯх  i
перуках,  здавалосЯ,  зустрiчали  однаково  радо  кожного  гостЯ;  та  сам
господар, пан  кавалер  i  генерал-губернатор  ”едiр  Њатвiйович  ‚оєйков,
кожного новоприбулого гостЯ вiтав з тонкою  рiзницею,  ледь  помiтною  длЯ
стороннього ока.
   ‚iд входу до  першої  зали  палацу  вели  короткi,  але  широкi  сходи,
застеленi  розкiшним  килимом;  обабiч  сходiв   горiли   важкi   бронзовi
канделЯбри, що  стоЯли  на  високих  позолочених  колонах;  арка,  оповита
зеленню, вела до першої зали, уже повної вельможних гостей; посеред  залу,
ближче  до  арки,  в  Яку  входили  гостi,  стоЯв  сам  ‚оєйков,  оточений
небагатьма найближчими до  нього  сановниками.  ‰ого  гладенько  поголене,
набiлене обличчЯ з пухлим пiдборiддЯм, що тонуло  в  мереживах,  здавалосЯ
надзвичайно добродушним i привiтним;  та  коли  хто  помiчав  пронизливий,
бистрий поглЯд вельможi, що iнодi спалахував з-пiд округлих брiв i немовби
знову згасав, той одразу упевнювавсЯ, що пан генерал-губернатор був зовсiм
не такий  уже  простодушний,  Як  здавалосЯ  спершу.  Џоверх  оксамитового
каптана, Який обтЯгував  опасисте  тiло  генерал-губернатора,  через  його
плече  була  почеплена  андрiївська  стрiчка.  “  бiлiй  випещенiй   руцi,
оздобленiй дiамантовими перснЯми i облЯмованiй щонайтоншими пуан  д'еспан,
‚оєйков тримав золоту табакерку з портретом царицi; бавлЯчись  табакеркою,
вiн пiдтримував невимушену  конверсацiю  з  вельможами  i  водночас  робив
належну атенцiю новоприбулим особам.
   ’им часом гостi уже  заповнили  рЯд  залитих  Яскравим  свiтлом  залiв,
обставлених позолоченими меблЯми; у  всiх  кiмнатах  стоЯв  жвавий  гомiн.
ЏанЯнки, чекаючи на танцi, обмахувалисЯ вiЯлами й розмовлЯли з  блискучими
офiцерами  нещодавно  прибулих  до  Љиєва  полкiв.  Ћфiцери   наввипередки
розважали панЯнок, розповiдаючи їм останнi петербурзькi  новини:  говорили
про нiжнi ланцюги амура, Якi скували ту чи iншу особу, про новi зворушливi
романси, Якi останнiм  часом  вийшли  в  Џетербурзi,  серед  них  називали
наймоднiшi - "‹юбовный вертоград", "ѓеройский дух и любовные прохлады"  та
iншi не менш зворушливi й сентиментальнi; розповiдали про  чудеса,  що  їх
творив граф ‘ен-†ермен у Џетербурзi,  i  про  нову  ворожку,  Яка  володiє
мистецтвом приборкувати вражене амуром серце, а  також  гоїти  "любов  без
надiї". ђозмовлЯли про останнi моди: про те, Як наклеюють тепер при  дворi
мушки, i про новий танок, введений нещодавно у ‚ерсалi.
   Џоважнi матерi, Якi суцiльною шпалерою розмiстилисЯ пiд  стiнами  зали,
гомонiли бiльше про  господарськi  справи,  переказували  мiсцевi  плiтки,
причому  з  жахом  розповiдали  про  те,  що  царицЯ  прищепила   собi   й
наслiдниковi вiспу i що у ”ранцiї ченцi розп'Яли Якусь дiвицю, що вона два
днi висiла розп'Ята й жива, а на третiй день, коли дiвицю знЯли,  рани  її
вмить загоїлисЯ.  “  вiдокремленiй  вiд  танцювальних  зал  вiтальнi  були
розставленi столики длЯ гри. ’ут зiбралисЯ поважнi й  лiтнi  сановники,  а
втiм, серед них можна було побачити i кiлькох молодих  запеклих  картЯрiв;
грали в костi й в карти, в рiзнi  iгри:  в  лЯмур,  фараона,  рокамболь  i
вiст-руаЯль. ’ут розмовлЯли виключно про полiтику: про невдоволеннЯ Џорти,
про намiри ”ранцiї й Ђвстрiї, про те,  що  французи  перестали  вживати  у
своїх паперах слово "iмператорська" при титулi величнiсть i на  запитаннЯ,
чому це сталосЯ, вiдповiли, що  таке  словосполученнЯ  суперечить  законам
французької  мови.  ѓоворили,  що  царицЯ,  дiзнавшись  про  це,  сказала:
"‘упроти  ж  правил  мови  росiйської  не  приймати  грамот  без  належної
титулатури"  i  що  вiдтодi  росiйське   посольство   перестало   приймати
французькi грамоти. Ќайбiльше гомонiли про справи польськi й про дiї кнЯзЯ
ђєпнiна; та про сей останнiй предмет говорили обережно, озираючись на  всi
боки, щоб не почув хтось  iз  полЯкiв.  ЌатЯкали  на  можливiсть  вiйни...
Ќишком повiдомлЯли про новi образливi пасквiлi, що з'ЯвилисЯ в Џарижi, про
самозванцiв, що об'ЯвилисЯ на окраїнах, i про змiну  настроїв  "там",  про
помiтне пiдвищеннЯ нових осiб.
   ’им часом до пiд'їзду генерал-губернаторського палацу хвацько  пiдкотив
дорогий ридван, запрЯжений  шестернею  вороних  цугом.  ‡  передка  скочив
козачок  i,  широко  вiдчинивши  дверцi  ридвана,  висадив   звiдти   пана
генерального  обозного,  а  слiдом  за  ним  i  панну  „арину.  Ќа  грудЯх
генерального обозного красувавсЯ нещодавно одержаний орден; на „аринi  був
дорогий кунтуш  iз  рожевого  злотоглава,  гаптованого  золотом;  червоний
оксамитовий  спенсер  перехоплював  тонкий  стан;  свiтло-зелена   шовкова
спiдницЯ, гаптована внизу золотом, доповнювала її вбраннЯ. Ќiжну шию панни
прикрашали разки коштовних перлiв, топазiв, гранатiв i рожевих  коралiв...
ЏопелЯсте пишне волоссЯ її було заплетене  в  двi  коси,  i  коси  цi  без
будь-Яких прикрас спадали по спинi аж до колiн. Ќезважаючи на  те,  що  на
обличчi дiвчини не було нi бiлил, нi рум'Ян, його нiжна  бiлiсть  вражала.
„арина пiднЯласЯ сходами слiдом за батьком.
   “здрiвши обозного, ‚оєйков ступив  крок  уперед  i  Якомога  привiтнiше
мовив:
   - Ђ, пан генеральний, приїхав, не забув... Ђ  Я  вже  й  не  сподiвавсЯ
бачити в себе твою милость... Љазали, вiдлучавсЯ ти кудись...
   -  Ќа  прощу  їздив  у  Њотронинський  монастир...  „онька  впросила...
ЉлопочетьсЯ справами благочестЯ  нашого!  -  вiдповiв  обозний,  шанобливо
вклонЯючись ‚оєйкову, а сам  подумав:  "Ћго,  хитрий  москаль,  уже  й  це
пронюхав". - Ћдначе, думаючи про спасениЯ душi своєї, Я не забував  i  про
приемну длЯ мене еквiтенцiю i спiшив повернутисЯ  до  щасливого  длЯ  мене
днЯ.
   - ‚ельми приємно, пане генеральний, бачити  таку  щиру  до  моєї  особи
пошану, - мовив, приЯзно  посмiхаючись,  ‚оєйков  i,  вклонившись  „аринi,
додав: - ’а ще приємнiше менi бачити в себе „очку твою, Яка,  кажуть  усi,
дуже розумна, обдарована й вiдзначаєтьсЯ iншими приємними ЯкостЯми.
   - Ќе вiрте чуткам, Ясновельможний  пане,  -  вiдповiла  дiвчина,  -  бо
поголос завжди вихвалЯє тих, хто цього не вартий.
   - Ћ нi, цього разу поголос iще довiв своє убозтво, бо забув згадати про
вроду панни, Яка зачарує хоч кого. „ивуюсЯ з тебе, пане генеральний, Як ти
не побоЯвсЯ повезти такий адамант  у  землю  чужу,  де  розбiйники,  сирiч
гайдамаки, сум'ЯттЯ  й  бунти,  де  грабунки  повсюдно  в  такому  градусi
ростуть, що дворЯнство польське, Як доповiдають  нам,  змушене  у  вiйська
шукати захисту!
   Џри цих словах ‚оєйкова „арина трохи зашарiлась.
   - Ќам з татусем не  було  чого  боЯтисЯ,  -  вiдповiла  вона  з  легким
тремтiннЯм у голосi, -  бо  гайдамаки  своїх  не  чiпають,  та  й  взагалi
нападають тiльки на утискувачiв нашого народу й нашого благочестЯ!
   Џо обличчю ‚оєйкова ковзнув Якийсь невловимий  вираз,  i  тут  же  воно
розквiтло в найчарiвнiшiй усмiшцi.
   - Ћн Як! - мовив вiн. - ‚ельми радий чути вiд вас, панно,  такi  слова:
досi Я вважав гайдамакiв, Як це повсЯкчас менi доповiдали, за  розбiйникiв
i пiдлих баламутiв, так що дуже радий змiнити свою  думку,  одержавши  про
них iстиннi вiдомостi.
   - „очка, через свою природну доброзичливiсть i  презумпцiю...  -  хотiв
був заперечити генеральний обозний, та ‚оєйков перебив  його  i,  пiднЯвши
палець угору, мовив урочисто:
   - ђечено бисть у свЯтому  письмi:  "ѓосподь  умудрЯє  младенцiв..."  їм
краще видно. Ђле, - провадив вiн далi, змiнюючи одразу пишномовний тон  на
легкий, свiтський, - тiшу  себе  надiєю,  що  вiднинi,  панно,  ви  будете
окрасою наших свЯт.
   - ’ого ж i Я найщирiше бажаю, але обтЯжена лiтами моїми старiсть...
   - •е-хе, пане генеральний, вона не перешкодить тобi зробити ще не  один
приємний променад, - лукаво пiдморгнув  обозному  ‚оєйков.  -  Ђ  втiм,  Я
сподiваюсЯ, що чарiвна панна знайде  собi  скоро  й  вiрнiшу  опору.  Ђмур
полонив уже серцЯ багатьох iз нашої армiї, людей поважних  i  сановних,  i
менi достоту вiдомо, що в тому винна чарiвна панна, i  коли  їм  пощастить
скорити серцЯ чарiвних  українок,  то  й  ѓiменей  iз  його  ланцюгами  не
примусить себе чекати.
   Ћбозний вклонивсЯ на ласкаве слово  генерал-губернатора  й  вiдiйшов  з
„ариною вбiк, поступившись мiсцем гостЯм, Якi щойно прибули.
   “ душi його кипiла досада на дочку; вiн страшенно боЯвсЯ,  щоб  ‚оєйков
iз її слiв про гайдамакiв i особливо iз слiв "вони своїх  не  чiпають"  не
зробив Якогось несприЯтливого длЯ нього висновку; але, приховуючи до  часу
свою досаду, обозний її нiчим не виЯвив i почав  невимушене  розмовлЯти  з
офiцером росiйської армiї, що пiдiйшов до нього.
   „арина стоЯла поруч батька, мало звертаючи уваги на гостей, їй було  не
до того; дивна тривога  й  неспокiй  охопили  дiвчину.  Ќастiйлива  вимога
батька приїхати на цей бал, його багатозначнi слова  про  те,  що  фортуна
звернула на неї свою ласкаву увагу, натЯки генерал-губернатора -  все  це,
разом узЯте, свiдчило про щось серйозне i не на жарт тривожило „арину.
   "Ќевже жених? - знову й знову поверталасЯ вона до цiєї думки,  обводЯчи
тоскним поглЯдом просторi зали, повнi пишних гостей. - –iлком можливо.  Її
шлюб з  кимось  iз  великоросiйських  вельмож  мiг  би  назавжди  змiцнити
становище батька й пiднести його в очах правителiв “країни  й  росiйського
двору".
   ’им часом поЯва „арини була помiчена багатьма.
   ‚рода дiвчини, чудове вбраннЯ, зграбнi, впевненi й природнi рухи одразу
вирiзнили її серед набiлених i нарум'Янених красунь, затЯгнутих  у  вузькi
лiфи, що не дозволЯли їм почувати себе вiльно. „ами й панЯнки  зашепотiли,
кидаючи  з-за  розпущених  вiЯл  глузливi  поглЯди  на  малоросiЯнку,  але
чоловiки поставилисЯ до неї iнакше - незабаром „арину та її батька оточили
кiлька офiцерiв з полкiв, Якi  щойно  прибули  в  Љиїв.  „iвчина  неуважно
вiдповiдала на їхнi запитаннЯ, коли раптом увагу її  привернув  гомiн,  що
зчинивсЯ бiлЯ дверей. ‚она озирнуласЯ. „о зали входив  високий,  огрЯдний,
смаглЯвий чоловiк з розумним обличчЯм i проникливим поглЯдом темних, трохи
примружених очей, одЯгнений у дорогий запорозький жупан; зброЯ його  сЯЯла
позолотою й коштовним камiннЯм, довгий оселедець, за звичаєм  запорозьким,
був закручений за вухо. ‚идно було, що  новий  гiсть  належав  до  значних
запорожцiв.
   - Ђ, пан кошовий отаман, Џетро Iванович, батечку,  Яким  побитом?  џким
вiтром занесло до нас? - з дещо  удаваним  здивуваннЯм  вигукнув  ‚оєйков,
ступаючи кiлька крокiв назустрiч новоприбулому.
   Џри  словi  "кошовий  отаман"  „арина  мимохiть   подаласЯ   вперед   i
насторожилась.
   - Џриїхав богу помолитисЯ i найприємнiшим обов'Язком  вважав  передусiм
з'ЯвитисЯ до вашої Ясновельможної милостi з привiтом i поклоном.
   - ђадий, радий бачити. ЏовеселимосЯ разом... Ђ може, одвик?
   - ‚iд веселощiв, правда...
   - ‡викнути не важко буде... •е, хе!.. “ приказцi вашiй сказано: "’ерпи,
козак, отаманом будеш", а вже отаману що сказати? ’ерпи, отаман,  султаном
будеш?
   Џри цих словах ‚оєйков дружньо торкнувсЯ плеча кошового  й  зупинив  на
його обличчi допитливий поглЯд, але Љалнишевський не  збентеживсЯ,  тiльки
ледь помiтно насмiшкувато примруживсЯ.
   - џкби господь допомiг нам повернути до нiг  наймилостивiшої  монархинi
нашої усiх бусурман, - вiдказав вiн з невимушеною посмiшкою, - i найЯснiша
царицЯ забажала б поставити мене над пiдвладними їй невiрами, то й тодi  Я
просив би її  милость  не  давати  менi  цього  сану,  бо  бусурмани  суть
персональнi й першi вороги козакiв, а найпаче запорожцiв.
   - Ћдначе, - лукаво усмiхнувсЯ ‚оєйков i жартома посваривсЯ на  кошового
отамана пальцем, - цЯ неприЯзнь не перешкодила  козакам  за  часiв  Њазепи
шукати захисту в тих персональних ворогiв.
   -џкi часи згадав ти, наймилостивiший наш пане! ‡ горЯ, кажуть, i в море
кидаютьсЯ, а за царюваннЯ премудрої царицi нашої  кожен  себе  щасливим  i
задоволеним вважає, та й прислiв'Я каже: вiд добра лиха не шукають.
   - Ђ вiд лиха? - тонко усмiхнувсЯ ‚оєйков.
   - Ѓоронь  боже  навiть  подумати  таке  про  царюваннЯ  наймилостивiшої
царицi, та хоч би Якi бiди й напастi посилав на нас господь, сподiваємосЯ,
що не ввергне вiн нас у неволю бусурманську, бо  гiршого  лиха  немає  длЯ
христиЯнина в сiй юдолi слiз i зiтхань.
   - ‚оiстину, дасть господь, i  рукою  монархинi  свЯтий  хрест  переможе
гордого пiвмiсЯцЯ i знову засЯє на банЯх свЯтої ‘офiї.
   - Ћб тiм i ми господа щиро й повсЯкчас благаємо!
   - Ћтже, будемо уповати на премудру пильнiсть монархинi  й  ждати  нових
часiв, вони не за горами! - багатозначно закiнчив ‚оєйков. - Ђ поки у  нас
мир i спокiй панують, вiддамосЯ утiхам.
   ‚оєйков злегка обнЯв  за  стан  кошового  отамана  й  пiшов  iз  ним  у
внутрiшнi покої свого палацу. „о них приєдналосЯ ще кiлька вельмож i дехто
з старшини малоросiйської.
   Џройшовши анфiладою Яскраво освiтлених залiв,  повних  гостей,  ‚оєйков
увiйшов у напiвкруглу вiтальню, що ховаласЯ  за  оповитою  зеленню  аркою,
вздовж стiн Якої стоЯли м'Якi канапи, i запросив своїх супутникiв сiсти.
   ‡ав'ЯзаласЯ жвава розмова, Яка, природно, пiслЯ двох-трьох фраз  одразу
ж перейшла на полiтичнi теми, що тривожили в  той  час  уми:  на  польськi
справи, союз з Џруссiєю, неприЯзнi стосунки  Ђвстрiї  i  ”ранцiї  i  деЯкi
ускладненнЯ на пiвднi й сходi.
   ’им часом на знак господарЯ загримiла  музика,  i  грацiозним  менуетом
почалисЯ танцi.
   Љалнишевський уважно прислухавсЯ  до  розмов  i  вставлЯв  такi  влучнi
зауваженнЯ, що  всЯк  дивувавсЯ,  Як  добре  вiн  обiзнаний  з  полiтичним
становищем усiх держав Європи.
   Џари в залах сплiталисЯ й розплiталисЯ. „ами  манiрно  присiдали  перед
своїми кавалерами, злегка пiдiймаючи сукнi й показуючи вузькi черевички на
дуже високих каблуках. ’а ось, супроводжуваний  лакеєм,  до  зали  увiйшов
високий молодий козак iз смаглЯвим обличчЯм i  чорним  Як  смола,  коротко
пiдстриженим пiд макiтру волоссЯм; обережно пробираючись  помiж  танцюючих
пар, вiн попрЯмував у вiтальню,  де  сидiв  генерал-губернатор  iз  своїми
гiстьми.
   Џобачивши козака, Який так несподiвано з'ЯвивсЯ  в  залi  i,  судЯчи  з
вбраннЯ, не був  схожий  на  гостЯ,  ‚оєйков  настороживсЯ.  Њалоросiйськi
старшини також звернули на нього увагу.
   - •то це? - звернувсЯ хтось до генерал-губернатора.
   - џкийсь посланець! - вiдповiв ‚оєйков. -  ’реба  .гадати,  невiдкладна
справа.
   - ‡начко ’рохим,  сотник  переЯславський,  брат  отцЯ  Њельхiседека,  -
шепнув генеральний обозний Љалнишевському, що сидiв поруч з ним.
   ‘отник тим часом увiйшов до вiтальнi, вклонивсЯ всiм гостЯм, а ‚оєйкову
окремо, i, подавши йому грубий пакет, промовив дзвiнким молодим голосом:
   - ‚iд його милостi Ясної в бозi преосвЯщенного єпископа переЯславського
й бориспiльського.
   ‚оєйков розiрвав пакет i почав читати листа;  з  перших  же  рЯдкiв  на
обличчi його з'ЯвивсЯ вираз погано прихованого невдоволеннЯ.
   - ЌасмiлюсЯ запитати у вашого високопревосходительства, чи не приносить
сiє посланнЯ поганих звiсток -  наступу  ворогiв,  бунтiв,  заворушень?  -
сиплим басом вимовив  прибулий  у  Љиїв  з  полком  генерала  Љречетникова
незграбний широкоплечий полковник  з  негарним  вилицюватим  обличчЯм,  до
Якого страшенно не пасувала напудрена перука.
   - Ћ нi, - з дещо вимушеною посмiшкою вiдповiв ‚оєйков, складаючи  листа
й ховаючи його в кишеню свого камзола. - ЏреосвЯщенний владика просить нас
про внесеннЯ в  губернськi  книги  копiй  з  грамот  i  привiлеїв  королiв
польських  про  воль-ностi  благочестЯ,  а  також  копiї  з  грамоти  нинi
царствуючого королЯ, Якою  грамоти  попереднiх  королiв  конфiрмованi,  та
копiї з рескрипту  її  iмператорської  величностi  вiд  його  королiвської
величностi про безперешкодне й цiлковите додержаннЯ всiх звичаїв i обрЯдiв
православної греко-росiйської  церкви,  правобережному  руському  народовi
виданого, а також копiї окремого мирного  трактату,  укладеного  ђосiєю  з
Љороною польською про  безборонне  утриманнЯ  церков  православних  синами
православної схiдної церкви, щоб київська губернська канцелЯрiЯ всi  копiї
сих грамот в книги губернської канцелЯрiї вписала й видала урЯдовi виписки
з них длЯ посилки в указанi заднiпровськi мiсцЯ. Џолковник знизав плечима.
   - I нащо се преосвЯщенному владицi знадобилосЯ,  не  розумiю...  понеже
оригiнал мирного трактату iснує i Як росiйськi, так  i  польськi  державнi
чини знають про нього.
   - Ћдначе, незважаючи на всi тi, височайшими государЯми виданi закони  й
поЯснювальнi листи длЯ неухильного виконаннЯ їх,  -  промовив  прибулий  з
листом єпископа сотник, - розорителi миру, римлЯни й унiати, хоча й  добре
обiзнанi з привiлеЯми i трактатами, укладеними мiж державою  ђосiйською  й
Љороною польською, чинЯчи наперекiр, нехтують i зневажають їх.
   - Ћфiцiал  митрополита  унiатського  Њокрицький  iз  своїм  поплiчником
роблЯть  наїзди  на  православний  люд,  де  тiльки   кого   спiймають   -
по-звiрЯчому б'ють, грабують та iнших мук завдають, переманюють  усiх  пiд
унiю, Як мирЯнам, так i свЯщенству та чесному чернецтву  чинЯть  нестерпнi
образи, кривди, грабунки, смертельнi  побої,  впень  знищити  православний
народ хочуть, - пролунали голоси малоросiйської старшини.
   ’iльки генеральний обозний уперто мовчав i, важко  вiдсапуючи,  похмуро
дививсЯ на носки своїх чобiт.
   - Ђле чим же сi виписки можуть послужити в захистi оного благочестивого
народу й свЯщенства? -  здивовано  й  неприЯзно  знову  спитав  полковник.
‚оєйков розвiв руками:
   - џ бачу в  сьому  прощеннi  Якiсь  новi  кон'юнктури.  ‚iдаю,  -  його
преосвЯщенство пише менi, - що в iгумена Њельхiседека є справжнi  грамоти;
в такому разi, нащо йому копiї з них  знадобилисЯ  i  чому  сiє  має  бути
зроблене  не  в  Љоронi  польськiй,  а  в  нашiй   київськiй   губернськiй
канцелЯрiї?
   - Џревелебний iгумен не раз подававшi грамоти в мiстах  польських,  але
його превелебностi всюди рекузували вписати Їх у книги мiськi, -  зауважив
кошовий отаман, - а понеже вони суть єдина надiЯ в оборонi вiд  насильства
i лише сими грамотами  можна  гвалтiвникiв  у  свавiльних  вчинках,  Якими
порушуєтьсЯ спокiй їхньої вiтчизни, викрити, то  й  просить  отець  iгумен
вписати цi грамоти в книги мiськi й видати  з  них  виписки,  бо  справжнi
грамоти й привiлеї остерiгаєтьсЯ показувати, щоб лЯхи їх не вiдiбрали й не
знищили зовсiм.
   - ’ак, так, - схилЯючи набiк голову, задумливо мовив  ‚оєйков  i  потiм
швидко додав: - Ђч, молодець ти, пане кошовий: хоч i далi сидиш, нiж Я,  а
всi справи, Як свої п'Ять пальцiв, знаєш...
   - ™о тут дивного, вельможний  пане,  ординанси  iмператорськi  вказують
менi паче всього стежити, аби запорожцi в справи польськi не втручалисЯ  i
в гайдамацтвi участi не брали... отож i належитьсЯ  менi  про  все,  що  в
областЯх дiєтьсЯ, знати, - спокiйно вiдповiв кошовий.
   Џо обличчю ‚оєйкова майнула ледь помiтна усмiшка.
   "Ћх i хитрий же ти, старий хохол, - мовив вiн про себе,  -  але  й  нас
обдурити не так-то легко; ми теж бували в бувальцЯх!"
   ‚оєйков зiтхнув i промовив уголос:
   ђекузувати - вiдмовлЯти.
   - ’воЯ правда, пане кошовий, та ось i менi такий самий ординанс видано,
стараюсЯ що є сили, а всього осЯгти не можу, - i, звертаючись до  сотника,
додав: - Џередай, пане сотнику, його преосвЯщенству, що Я  сердечно  дЯкую
йому за се посланнЯ i  слiзно  спiвчуваю  фортунi  людей  греко-росiйської
нашої вiри, Якi в Џольськiй республiцi  живуть.  Ђ  щодо  цiєї  обставини,
сирiч внесеннЯ в книгу тутешньої  губернiї  конфiрмованих  вiд  нинiшнього
королЯ  польського  новою  його  грамотою  привiлеїв,  наданих   колишнiми
польськими королЯми, то про них менi нi  рескриптами,  нi  указами  нiколи
нiчого не наказувалось, а звiдси виходить, що й вимоги його преосвЯщенства
задовольнити не можу.
   Џри цих  словах  ‚оєйкова  серед  малоросiйської  старшини  виник  ледь
помiтний рух.
   - Ћдначе свавiльне вiдiбраннЯ церков у  всЯкого  народу,  що  живе  пiд
законом, анi в Якому разi апробовано' бути не може!  -  стримано  зауважив
молодий козацький полковник Iскра.
   - Ћтець iгумен вживає резонабельних заходiв, то  чому  ж  не  допомогти
йому досЯгти своєї мети правом? - додав iнший.
   - ’им паче, - пiдтримав кошовий отаман, -  що,  наскiльки  нам  вiдомо,
полiтичнi резони росiйськi супроти  цього  не  стоЯть,  бо  наймилостивiша
царицЯ наша у височайшому рескриптi оголосила, що всiх  переслiдуваних  за
.благочестЯ пiд свiй захист приймає.
   - Ђ без  виписок  цих,  -  мовив  сотник  переЯславський,  -  насмiлюсЯ
доповiсти вашiй Ясновельможностi, не зостанетьсЯ скоро жодної православної
церкви в усiй землi заднiпровськiй.
   - ‘ерцем засмучений... серцем засмучений! - зiтхнув ‚оєйков,  опускаючи
голову i здiймаючи руки. -  ’а  справи  вiри  надто  делiкатнi,  i  в  сiй
дражливiй факцiї...
   - Њожуть  статисЯ  новi  кон'юнктури  i  всiлЯкi  шкiдливi  пересуди  й
наслiдки, - прохрипiв полковник, - а длЯ тих, хто подає до  цього  привiд,
може вийти лиха кон-секвенцiЯ...
   - ‘праведливо й розумно, -  мовив  генеральний  обозний,  вiдсапуючи  i
позираючи спiдлоба, Як вовк, на своїх товаришiв, -  у  сих  справах  треба
дiЯти з величезною обережнiстю, щоб  недоречним  втручаннЯм  не  пiдбурити
простий  народ  на  небажане  ремствуваннЯ,  вiд  Якого  може  постати   й
заворушеннЯ...
   ‚оєйков обернувсЯ до обозного i, пiднЯвши догори палець,  подививсЯ  на
всiх таким поглЯдом, Який нiби промовлЯв: "‘лухайте, ось де iстина!" Џотiм
уголос сказав, з жалем розводЯчи руками:
   - ’им паче, що про цi привiлеї i польське духiвництво, i  шлЯхта  добре
знають, отже, коли вони, всупереч їм, утискують людей  грецької  вiри,  то
щоб виписки, Якi просить мотронинський iгумен,  могли  тих  людей  належно
захистити - надiЯ мала. Ђ втiм, про все  це  ти  завтра  ж  одержиш,  пане
сотнику, з нашої канцелЯрiї докладну промеморiю.
   ‚оєйков схилив голову  на  знак  того,  що  посланець  вiльний.  ‘отник
переЯславський вклонивсЯ генерал-губернаторовi й мовчки вийшов з  кiмнати;
слiдом за ним пiдвiвсЯ молодий секунд-майор i  ще  двоє  з  малоросiйської
старшини; у вiтальнi залишилисЯ тiльки ‚оєйков, полковник, Љалнишевський i
обозний.
   џкусь мить усi мовчали, потiм ‚оєйков  звернувсЯ  до  Љалнишевського  з
напiвласкавою, напiвсумовитою знiЯковiлою усмiшкою.
   - ђемствуєш, либонь, на мене, пане кошовий; та  що  вдiєш  -  полiтичнi
резони...
   - Ђж нiЯк,  -  вiдказав  Љалнишевський,  -  Ясновельможний  пан  вчинив
резонабельно. Џевна рiч, сЯ ухвала викличе в народi  вiдчай,  а  вiдчай  i
безмежна лютiсть лЯхiв, що зневажили всi закони природи,  спонукають  його
до бунтiв i повстань;
   коли ж сi смути пiдiймутьсЯ в Љоронi польськiй, де й без того  сум'ЯттЯ
i безладдЯ в усiх станах в такому градусi, що далi вже нiкуди, то,  гадаю,
сусiднi держави втрутЯтьсЯ в цi справи, i наймилостивiша царицЯ наша,  Яко
протекторша всiх народiв греко-руської вiри, допоможе  їм  вiд  нестерпної
лЯдської кормиги звiльнитисЯ.
   Џри останнiх  словах  кошового  по  губах  ‚оєйкова  майнула  загадкова
посмiшка.
   - Ќа все свiй час, на все свiй  час,  пане  кошовий,  -  промовив  вiн,
постукуючи пальцЯми в дiамантових перснЯх по кришцi  табакерки.  -  –арицЯ
сама в своєму рескриптi зволила оголосити, що всiх православних  пiд  свiй
захист приймає; та не тiльки вона має вплив  на  справи  польськi,  але  й
король прусський, i австрiйська iмператрицЯ,  а  тому  вони  не  допустЯть
такого рiшучого її втручаннЯ в справи польськi. Ћднак  ти,  пане  кошовий,
вельми слушно зауважив, що цi сум'ЯттЯ й безладдЯ  в  усiх  станах  Љорони
польської терпимi бути не можуть, i коли онi дiйдуть до такого градуса, що
й кордонам сусiднiх держав загрожуватимуть, то тi держави  втрутЯтьсЯ,  i,
цiлком можливо, ђосiЯ назавжди визволить, - на цьому словi ‚оєйков  зробив
помiтний притиск, -  так,  назавжди  визволить  народ  православний  з-пiд
лЯдського правлiннЯ...
   - џкби господь дав! - зiтхнув Љалнишевський,  зводЯчи  побожно  очi  до
стелi. - Ћх. коли б тiльки швидше, а то важко, ой Як важко!
   - Ђ що, пане?
   - ’а от iз запорожцЯми... •очу просити Љолегiю, аби видали ординанс про
розквартируваннЯ вiйськ  росiйських  на  кордонах  польських,  Якi  лежать
поблизу нас.
   - ™о? Ѓунт, заворушеннЯ, смути? - жваво мовив полковник,  випростуючись
у крiслi.
   - Ќi,  хай  бог  боронить!  Ђ  от  гайдамаки  повсЯкчас  у  степи  нашi
вторгаютьсЯ, ну й чутки  рiзнi  з  Љорони  польської  приносЯть,  i  наших
козакiв спокушають, i заманюють до себе,  щоб  до  захисту  благочестЯ  од
гвалтiв i смертельних тортур римських  готувалисЯ.  „осi  кiш  запорозький
суворо карав сих баламутiв i стримував своїх козакiв, але далi, боюсЯ,  не
стане сили; а тим часом цЯ обставина  вельми  важлива,  бо  без  втручаннЯ
запорожцiв  усi  полчища  гайдамакiв,  Яко  людей   в   науцi   вiйськовiй
недосвiдчених, дуже шкiдливi длЯ Џольщi бути не можуть;  при  втручаннi  ж
запорожцiв тi полчища можуть увесь лад Љорони польської розвалити.  “  цiй
дражливiй факцiї Я й хотiв просити вашої, Ясновельможний, благорозсудливої
поради. - Љошовий пильно глЯнув на ‚оєйкова,  але  той  усе  ще  тарабанив
пальцЯми по кришцi табакерки.
   - Ћх, - нарештi промовив ‚оєйков, сумовито схилЯючи голову набiк, - Яку
ж пораду можу Я  дати  тобi,  любий  пане  кошовий?  –iлком  натурально  й
резонно,  що  запорожцi,  чуючи  про  насильства,  чиненi   над   братами,
обурюютьсЯ  й  прагнуть  захистити  їх  i  вiддЯчити   мучителЯм...   „уже
натурально! I воiстину, за всiма божими й людськими  законами,  запорожцiв
нiхто не може й осудити за це; та  хоч  Як  схилЯєтьсЯ  царицЯ  серцем  до
злигоднiв рiдного нам  народу,  але  видати  ординанс  вiйську  своєму  на
вiдкритий захист народу українського не може, бо цЯ обставина, тобто  саме
ординанс цей, - пiдкреслив вiн, - був би длЯ iнших  держав  свiдченнЯм  ’i
Явного втручаннЯ у справи Џольщi.
   - ‚иходить, вiйська, Якi прибули сюди, не...
   - Ќа захист права й порЯдку державного i на випадок чого... сподiваюсЯ,
пiдтримають персональну  славу  її  величностi,  -  обернувсЯ  ‚оєйков  до
полковника.
   Џочувши  це,  полковник  випроставсЯ,  наче   лiнiйка,   в   крiслi   й
багатозначно крекнув.
   - Ђ втiм, - вiв далi ‚оєйков, звертаючись  знову  до  Љалнишевського  з
найлюб'Язнiшою посмiшкою, - найшановнiший наш пане кошовий, маючи на увазi
слова мої, чини у всьому, Як тобi природна твоЯ розсудливiсть пiдкаже!
   Љошовий низько схилив голову. Ќа мить у вiтальнi запала  мовчанка,  Яку
порушували тiльки звуки менуета, що долинали з залу, та човганнЯ нiг.
   Ќарештi Љалнишевський пiдвiвсЯ з  мiсцЯ  i,  звертаючись  до  ‚оєйкова,
промовив:
   - „аруй, Ясновельможний пане, менi треба ще побачити добродiЯ секретарЯ
в однiй приватнiй справi.
   - ‡роби ласку! ’а ось пан генеральний обозний i проведе тебе до нього.
   - Ћхоче! - квапливо промовив обозний,  схилЯючи  голову,  i  пiдвiвшись
вийшов слiдом за Љалнишевським.
   ‚оєйков довго дививсЯ їм услiд глузливим поглЯдом i, коли  вони  зникли
за танцюючими парами, звернувсЯ з посмiшкою до полковника:
   - •итрий хохол...
   -  Ђвжеж,  з  такими  вести  компанство  неспокiйно  -  кого   завгодно
обдурЯть...
   - ’а не завжди вдаєтьсЯ!
   - Ђ єпископам  та  iгуменам  у  свiтськi  справи  втручатисЯ  i  такими
турбацiЯми народ до сум'ЯттЯ й бунту пiдбурювати не слiд!
   - Џро  се  вже  й  сiЯтельний  кнЯзь  ђєпнiн  у  Џетербург  вiдписував;
базiкають вони багато, чого й не було, а хоча б i було, то  нам  тепер  на
справи дисидентськi особливо натискати нема чого, бо цiєю справою не токмо
ми, але й король прусський вельми цiкавитьсЯ, а понеже в православнiй вiрi
залишивсЯ в Љоронi польськiй тiльки чорний люд, що  не  має  нiЯких  прав,
тодi Як лютеранськi та iншi  протестантськi  толки  сповiдує  сила-силенна
людей знатних i багатих, то таке зрiвнЯннЯ прав дисидентiв дало б королевi
прусському, Яко государевi  держави  протестантської,  великi  переваги  й
загрожувало б вирвати з наших рук увесь вплив на справи європейськi.
   - Ќеодмiнно... Њарнi мрiЯннЯ... - хрипiв полковник.
   - ’им  паче,  що  Якби  було  апробовано  зрiвнЯннЯ  дисидентiв,  сирiч
православних, у всiх iз шлЯхтою  польською  правах,  а  також  у  вiльному
сповiданнi релiгiї, то це породило  б  велику  спокусу  в  малоросiйському
народi, Який живе пiд росiйським скiпетром. Ђ беручи до уваги факцiї,  Якi
мали мiсце нещодавно, - до невдоволеннЯ i ремствуваннЯ привело б,..
   - Џокласти край, ваше високопревосходительство, - перебив полковник.
   - ‚iдхилити, - поправив його з лагiдною посмiшкою ‚оєйков. -  ’им  паче
що милостива наша царицЯ  спiвчуває  дисидентам  i  втручаєтьсЯ  в  справи
Љорони польської, i коли господь допоможе, - ‚оєйков загадково усмiхнувсЯ,
- урiвнЯє їх з народом росiйським у правах, чинах i рангах,  Як  i  народи
малоросiйськi, котрi живуть по сей бiк.
   -  –е,  одначе,  не  вiдповiдатиме  справедливостi,  -   мовив,   густо
почервонiвши,  полковник,  -  рiвнЯти  росiйськi  вiйська,   вiрних   слуг
отечества й престолу, з розбiйниками, мазепинцЯми, Яких не раз викривали в
зрадi.
   - ™о робити! - ‚оєйков розвiв руками. - Џолiтичнi резони... –арицЯ дбає
про злиттЯ... ’а мало надiй, щоб це здiйснилось, бо кожен хохол  сидить  i
думає про гетьмана... Ћсь навiть цей обозний, що тiльки  про  свої  хутори
помишлЯє, i той, либонь, у душi iнше таїть...
   - •е-хе! Ђ про хутори оного  мазепи,  батечку  ”едоре  Њатвiйовичу,  ви
iстиннi вiдомостi маєте?
   -  Iстиннi...  Ѓагатий,  несказанно  багатий,  i  єдина  донька,  бiльш
нiкого... i гарна з себе.
   -  –е  байдуже!  -  полковник  усмiхнувсЯ.   -   Љазна...   в   походах
розтрусилась...
   - Ћдразу поправите свої дiла; шлюб цей, Як Я вже казав  вам,  усiм  нам
буде на користь...
   - I кишенi полатає.
   - Њене весiльним батьком  запрошуй!  Ћщасливлений  полковник  дзенькнув
острогами.
   - Ђ сам же вiн, мазепа цей?
   - џ балакав з ним: з дорогою душею!
   - Ќу, а дочка?..
   - ‡авзЯта хохлушка, а втiм, думаю, не встоїть... Ќевже воїн  росiйський
не здобуде цiєї вiкторiї?
   - Ћхо-хо! Ќадiюсь... одначе не  завадить  пiти  й  засвiдчити  їй  свою
пошану.
   - „о того ж вона й нудьгує сама.
   Џолковник пiдвiвсЯ, ще раз дзенькнув острогами,  вклонивсЯ  ‚оєйкову  i
попрЯмував важкими кроками до зали.
   Џройшовши мiж танцюючими парами, вiн  розшукав  генерального  обозного,
Який розмовлЯв з одним iз росiйських вельмож.
   - „уже  поспiшав,  пане  генеральний,  засвiдчити  мою  венерацiю  щодо
резонiв, висловлених вами в розмовi з паном генерал-губернатором.
   -  ™иро  вдЯчний,  -  вiдповiв  генеральний  обозний,  потискуючи  руку
полковниковi, - штатськi резони перш за все.
   - ‚ельми приємно чути такi резонабельнi слова, але де ж ваша дочка? џ б
хотiв побачити її, засвiдчити їй свою естимацiю...
   - •одiмо, ходiмо... ‘подiваюсЯ, що пан полковник не вiдмовитьсЯ заїхати
до нас на хутiр, по-простому, без фасонiв, на хлiб-сiль?
   - –е... кгм... залежатиме  вiд  однiєї  чарiвницi,  -  а  ось  i  вона!
ѓенеральний обозний пiдiйшов з полковником до  вiкна,  бiлЯ  Якого  сидiла
„ари-на; вона схилила голову на руку й неуважно стежила за фiгурами танцю,
витаючи думками далеко звiдси, в монастирi, що сховавсЯ  в  Њотронинському
лiсi.
   -  „оню,  „арино!  -  покликав  її  обозний.  „iвчина  стрепенулась   i
оглЯнуласЯ.
   - Џан полковник, Iван ‘идорович •рущов, бажає познайомитисЯ з тобою!
   - Ѓагато чував про розум ваш i про всiлЯкi iншi привабливi Якостi вашi,
- прохрипiв полковник, ще раз вклонившись „аринi й дзенькнувши  острогами.
- Ђле Я бачу, що ви в танцЯх не берете участi, а тому чи не краще  зробити
приємний длЯ думок i длЯ очей променад?
   - „алебi, тут страшенно душно, - погодилась дiвчина.
   Џолковник ще раз дзенькнув острогами, вклонивсЯ, подав „аринi  руку  i,
випнувши груди, рушив з своєю дамою через залу до розчинених  дверей,  Якi
провадили в сад.
   ‚еличезний сад генерал-губернатора, розбитий в дикому гаю,  що  вкривав
усi  гори,  Якi  тЯглисЯ  понад  правим   берегом   „нiпра,   освiтлювавсЯ
рiзноколiрними лiхтариками. Ђ втiм, освiтлена була лише  незначна  частина
саду, решта ж, що збiгала  до  берега  „нiпра,  тонула  в  глибокiй  тiнi;
де-не-де стоЯли лави, на Яких тепер вiдпочивали стомленi танцЯми пари.  Џо
освiтлених дорiжках i на верандi палацу походжали молодi офiцери,  голосно
смiючись i розмовлЯючи про свої справи. “ саду  було  прохолодно;  нiжними
хвилЯми розливалисЯ в повiтрi  пахощi  квiтiв;  звуки  музики,  пом'Якшенi
вiдстанню, здавалосЯ, пливли, танучи пiд зеленим склепiннЯм лип.
   „арина пiдвела очi на всiЯне зорЯми небо.
   - Ћй хороше! - вирвалосЯ в неї з грудей глибоке зiтханнЯ.
   - Џречудової -  голосно  вiддихуючись,  мовив  полковник.  -  Џанна  не
танцює, та й Я у мистецтвi цьому не майстер. Ћн вони, шаркуни, жевжики,  -
кивнув вiн у бiк молодих офiцерiв, -  а  пусти  їх  у  дiло  -  нiкудишнi!
ѓвардiйцi, - шематони, петиметри, длЯ парадiв, а в дiлi армiЯ їх  усiх  на
своїх плечах виносить!
   Џолковник  заговорив  про  перевагу  пiхоти  перед  усiма   росiйськими
вiйськами, про її заслуги,  про  те,  що  гвардiї  несправедливо  вiддають
бiльшу шану.
   „арина майже не слухала, про що говорила їй  цЯ  чужа  людина;  дiвчину
мучила iнша думка: навiщо вiн розмовлЯє з нею, навiщо батько  рекомендував
його з такою радiсною усмiшкою, навiщо вiн привiв її сюди? Ђ що, коли вони
вже вирiшили цю справу? ™о тодi?
   Џолковник помiтив нарештi, що „арина слухає його дуже неуважно.
   - Ђ втiм, у прекрасних малоросiЯнок вiйська росiйськi, здаєтьсЯ,  не  в
авантажi?
   - —ому? - здивуваласЯ „арина. - џкщо вони не чинЯть нам зла...
   - ‡ла? Ѓоронь боже! Њи  лише  встановлюємо  скрiзь  спокiй  i  порЯдок,
припинЯємо крамолу, бунти, сваволю...
   - Ђ в Џольщi ви встановите мир i спокiй?
   - ‡а одним лише словом наймилостивiшої царицi.
   - Ђ чи узнає вона про те, що коїтьсЯ в Џольщi,  чи  вiзьме  близько  до
серцЯ цю справу?
   - Љгм... ‘права цЯ в нас на першому планi, й царицЯ пильно  стежить  за
всiм, що вiдбуваєтьсЯ в Џольщi.
   - ’о, виходить, ви тут пробудете...
   - Ђж поки не встановимо спокою...
   - Ћ, слава богу!
   - Ђ панна цiкавитьсЯ справами полiтичної ваги?  џ  гадав  досi,  що  це
жiночому нiжному серцю не  властиве,  а  може,  панна  боїтьсЯ  вторгненнЯ
лЯхiв? ’о це, зважаючи на присутнiсть армiї росiйської, даремно...
   - Ќi, мене тривожить долЯ рiдного народу.
   - Љгм! - полковник голосно крекнув, скоса поглЯнув на „арину,  але  вiв
далi, намагаючись  надати  своєму  хрипкому  басу  по  можливостi  бiльшої
лагiдностi. - Џохвально. ‘хильнiсть до  добра  прикрашає  жiноче  серце...
Љгм... Џро добросердiсть вашу говорЯть усi довкола, i Я бачу, що  це  щира
правда.
   „арина мовчала.
   - Љгм...- провадив полковник,- шановний батечко ваш зробив менi приємне
й люб'Язне запрошеннЯ вiдвiдати його;  Я  отвiтствував,  що  вельми  радий
заїхати й вiддати йому агенцiю та що цЯ вiзитацiЯ моЯ залежатиме вiд одної
чорнобрової чарiвницi, а саме - чи перебуває моЯ особа у неї  в  авантажi?
Ѓо не хотiлосЯ б менi вiдступати з чималою конфузiєю...
   „iвчина трохи поблiдла, але вiдповiла спокiйно:
   .Њи, пане полковнику, радi кожному гостевi, хто б вiн не був,  але  вам
здастьсЯ нудно в нас: простий наш козацький звичай не  пасує  полковниковi
росiйської армiї.
   Џолковник крекнув:
   - Љгм... ‡вичайно. Ђле зауважу, що шановний батечко ваш рангом дорiвнює
генерал-бригадировi; а через те, що й наймилостивiша  царицЯ  наша  прагне
урiвнЯти, оскiльки це дозволЯють полiтичнi резони, вiйська малоросiйськi з
росiйськими, то й нам перед вами чванитисЯ не  випадає.  ’а  Я  й  сам  не
шематон гвардiйський, не шаркун, не петиметр, а  чесний  i  доброзвичайний
солдат...  Љгм...  I  хоча  дурощами  любовними  не  займаюсЯ,  одначе  Як
справжнiй христиЯнин не супроти  мар'Яжу;  звичайно,  жiнку  шукав  би  не
модницю й манiрницю, а просту, покiрливу й хазЯйновиту... Ђ тому прошу вас
сказати менi... кгм... просто, без фасонiв...
   „арина похолола, та полковник не закiнчив своєї мови, бо в цю  мить  їх
наздогнав захеканий молоденький офiцер i доповiв, що  генерал  Љречетников
просить полковника до себе.
   Џолковник  звiв  плечi,  дзенькнув  острогами  i,  вклонившись   паннi,
промовив:
   - Џробачте, обов'Язок служби...
   - Њоже, Я продовжу з вами, панно, цей приємний променад?  -  послужливо
запропонував молодий офiцер. Ђле „арина вiдмовилась.
   - Ќi, дЯкую, щось голова наморочитьсЯ... џ сЯду тут i вiдпочину...
   - Џоспiшатиму, наскiльки дозволить обов'Язок моєї служби,- полковник ще
раз трусонув еполетами i, випинаючи груди, поспiшив за молодим офiцером до
Яскраво освiтленого палацу.
   џк тiльки вони зникли, „арина встала з лави й пiшла в глибину саду.  їй
було страшно навiть подумати про зустрiч iще з ким-небудь. ’уга  й  розпач
стискали дiвчинi гру- ди. “весь цей бал, усi  цi  пишно  вирЯдженi  гостi,
розмови... такi далекi їй, такi бай- дужi!..  I  цей  полковник.  ѓосподи!
Ќевже ж  вiн  говорив  серйозно?  Ћ,  безумовно!  Ђдже  такий  служака  не
марнуватиме часу на пустопорожнi розмови... Ћчевидно, вiн уже розмовлЯв  з
її батьком, i той, звичайно, зрадiв нагодi видати  доньку  замiж  за  пол-
ковника росiйської армiї. "Ћх, батьку! - „арина до болю заломила руки й ще
швидше пiшла алеєю саду, Яка закiнчувалась урвищем, що збiгало  до  самого
„нiп- ра.- ’ам тиранЯть, катують рiдний народ, братiв по кровi й по  вiрi,
приневолюють усiх до унiї, чинЯть звiрства, Яких i свiт не бачив,  а  йому
байдуже! ‡амiсть того, щоб тут шукати ради, просити допомоги, вiн боїтьсЯ,
аби його не запiдозрили в спiв- чуттi до бунтiвних хлопiв; клопочетьсЯ про
те, щоб видати свою єдину доньку за чужу людину!  Ќевже  вона  погодитьсЯ?
Ќiколи! ’а хiба це в людських силах?! ’а Якби  Ќайда,  кохаючи  її,  i  не
покинув монастирЯ, вона все-таки залишиласЯ б вiр- ною йому на все життЯ!"
- „арина схопиласЯ рукою за серце, що тривожно кала- тало в грудЯх.
   "„е вiн тепер, що робить? —и залишив уже  монастир?  Ћх,  лицар,  герой
“країни! Ћ, Якщо тiльки вiн стане на чолi повстаннЯ, усе рушить за ним!  I
цей герой кохає її, „арину, її одну! - „iвчина згадала Ќайдинi слова, його
голос, весь його образ,  могутнiй,  прекрасний,  i  серце  її  застогнало,
защемiло вiд щастЯ й болю. - —и думає вiн  тепер  про  неї?  Љоли  пiднiме
повстаннЯ? —и прилине за нею? ‚она пам'Ятає, вона жде... Љоли ж? Љоли?"  -
з грудей „арини вирвалосЯ важке зiтханнЯ. ‚она спустиласЯ до  краю  урвища
й, сiвши там, затулила обличчЯ руками. „умки її полинули далеко-далеко, до
Њотронинського монастирЯ, до пралiсiв, де ще блукала давнЯ волЯ й згасаюча
слава далеких лiт... ѓлибоко внизу, бiлЯ пiднiжжЯ скелi, котив  свої  води
„нiпро, похмурий, широкий, темний... Џротилежний  берег  тонув  у  пiтьмi,
розсовуючи межi могутньої рiки. Ќа безхмарному обрiї спалахували  таємничi
зiрницi, освiтлюючи на мить глибину неба й  темну  широчiнь  рiки...  ’ам,
внизу, у природi, все було величне  й  мовчазне...  ’а  за  тим  мовчаннЯм
крилосЯ щось грiзне, й „арина вiдчувала  це  своєю  збентеженою  душею.  ‡
пiвгодини сидiла вона отак, не чуючи й не бачачи нiчого довкола  себе,  аж
раптом її вивiв  iз  задуми  звук  української  мови,  що  пролунала  десь
поблизу. „арина прислухалась. ђозмовлЯли двоє,  повiльно  наближаючись  до
того мiсцЯ, де  сидiла  дiвчина.  ‚она  майже  iнстинктивно  сховаласЯ  за
розлогим кущем, Який рiс неподалiк.
   - Ђвжеж, Џетре, чужi пiвнi весело спiвають, а нашi понiмiли,  -  почула
„арина.
   ‚она здригнулась, цей сухий, скрипучий старечий голос був знайомий  їй,
вона вже його  чула  десь...  Ђле  де  й  коли?  –ього  дiвчина  не  могла
пригадати.
   - ’а й не дивно, -.вiдповiв другий, - нi свiтла, нi простору .нема.
   - ‘Ядьмо тут, - перебив його перший голос.
   - Љоли б не пiдслухав хто.
   - Ќi, там урвище, а з цього боку, вiд палацу, нам буде  видно  всiх,  а
нас закриє тiнь.
   - I справдi!
   „арина почула, Як обидва спiвбесiдники сiли  на  лаву,  що  стоЯла  пiд
розлогою  липою.  ‚она  глЯнула  в  той  бiк,  але  нiчого  не   побачила:
спiвбесiдникiв закривала  тiнь  дерева.  џкусь  мить  пiд  липою  панувала
цiлковита тиша.
   - Ќу що ж, допитавсЯ? - знову пролунав сухий, скрипучий голос.
   - ’ак, допитавсЯ.
   - ™о ж?
   - Ћ-хо-хо! ђозумнi люди завжди чужими руками жар  вигортають,  а  дурнi
поперед батька в пекло лiзуть... Љоли в Џольщi пiдiймутьсЯ ще бiльшi чвари
та гайдамацькi бунти i, скориставшись iз  цього,  на  неї  почнуть  чинити
наїзди запорожцi або козаки, тодi втрутЯтьсЯ з вiйськами й  москалi  задлЯ
оборони своїх кордонiв, сирiч помiнЯють правлiннЯ Љорони, Якiй не пiд силу
тримати в покорi пiдвладнi  їй  народи,  i  подiлЯть  Џольщу  помiж  iнших
держав, що встановлЯть скрiзь залiзний порЯдок.
   - ’о, виходить, бунти цi бажанi, й вiйська, що прибули в  Љиїв,  їх  не
придушуватимуть?
   - Ђвжеж! Ќе гнiваютьсЯ навiть на запорожцiв, Якi беруть  у  цих  бунтах
участь!
   - ’ак, -вiдповiв на це скрипучий голос. -’о вже давно не  є  мiстерiум,
що тим, хто прибуває сюди звiдти,  видано  ординанса  мати  вовчi  зуби  й
лисЯчий хвiст... —ому б i нам не мати орлиний поглЯд i змiїне жало?
   - ѓай-гай, друже прозорливий, поглЯд то залишивсЯ, але  з  жала  отруту
вже витЯгли, сичить тiльки, а вжалити не може...
   - ЌаберемосЯ сили, тiльки б роздивитись довкола! ™о в туркiв?
   - ‡аварюєтьсЯ каша. ”ранцузи пiддають жару, - бути вiйнi!.. „о нас  вiд
султана листи йдуть... Њ-м... •итрий цей москаль... “же  пронюхав  щось...
’реба буде замести слiди.
   - Ђ Як справа за „нiпром?
   - ђосте, ширитьсЯ... - тут голос стишивсЯ так, що „арина вже  не  могла
розiбрати окремих слiв.
   Ќарештi старечий голос знову стало чути виразнiше:
   - …х, друже! Ќавiщо тiльки господь продовжує днi мої? —и не  длЯ  того,
щоб Я на власнi очi побачив похорони любої  “країни?  Ђдже  i  орел  є,  i
сокiл... а орлЯт... тiльки б клекiт  почули...  „о  осенi  б  упоралисЯ  з
Џольщею, покiнчили б справу... ’а ось доводитьсЯ  оглЯдатисЯ  на  iнших...
Ќас стережуть, щоб вирвати здобич. Ђ вiйна турецька нам на руку.
   - ™о й казати, адже тепер i на нас, запорожцiв, не тим  духом  дихають.
Џодобрiшали  й  на  деЯкi  справи  крiзь   пальцi   дивлЯтьсЯ,   вольностi
повертають. Ѓез нашої ж допомоги,  тiльки  своїм  вiйськом,  з  турком  не
впораютьсЯ. Ђдже ми всю їхню вдачу, всi звичаї, всi ходи й виходи знаємо.
   - Ћт тепер  би,  друже,  спираючись  на  це  їхнє  бажаннЯ,  роздмухати
повстаннЯ в Џольщi, пiднЯти б запорожцiв звiдусiль,  начебто  на  допомогу
братам, та пiд час турецької вiйни й перекинутисЯ  всiм  пiд  турка!  Ђдже
тодi вони могли б вiдмахнути пiд султанову руку весь наш рiдний край...
   - ‘амi об тiм повсЯкчас думаємо... Ђле  тЯжко...  ‚се-таки  бусурман...
‘вЯтий хрест пiд пiвмiсЯцем... Ћн i „орошенко  на  тому  опiксЯ.  Ђ  ще  й
друге: скрiзь нас пильна сторожа обсiла... ‡а кожним  кроком  стежать.  Ћт
тiльки в разi вiйни... …х, Якби  всЯ  старшина  наша  козацька,  не  токмо
‡апорожжЯ, об'єдналасЯ, Як один, тодi б нам нiхто не був страшний...  Ђдже
ми сила! ’а тiльки  розплодилосЯ  серед  нас  немало  юд,  таких  ось,  Як
генеральний обозний, примiром.
   Џри цих словах „арина вiдчула, Як усЯ кров ударила їй в обличчЯ i перед
очима застрибали червонi кола. ђаптом  пролунав  пострiл,  щось  з  рiзким
свистом прорiзало повiтрЯ, i слiдом за цим почулисЯ гучнi оплески.  „арина
пiдвела  голову  й  побачила  гроно  блискучих  рiзнобарвних   зiрок,   що
розсипалисЯ над садом. ‘лiдом за першим  пострiлом  пролунав  ще  один,  i
друга ракета ще вище шугонула в  небо  й  розсипаласЯ  над  садом  золотим
дощем.
   - •одiмо, потiшнi вогнi пускають, помiтЯть нашу вiдсутнiсть, - промовив
один iз спiвбесiдникiв.
   ‚они пiдвелисЯ з мiсцЯ й рушили  алеєю,  що  вела  до  палацу.  „iвчина
виглЯнула iз своєї схованки; тепер, на  тлi  освiтленої  алеї,  перед  нею
виразно вимальовувалисЯ постатi обох спiвбесiдникiв; в одному з них „арина
вiдразу ж  пiзнала  кошового  отамана  Љалнишевського,  а  другий,  на  її
превеликий подив, був одЯгнений у росiйський вiйськовий мундир, з  густими
еполетами i в бiлiй перуцi.
   ‡ачекавши, поки кошовий з офiцером вiдiйшли на чималу вiдстань,  „арина
вийшла iз своєї схованки й теж попростувала до палацу.
   "•то  цей  офiцер?  „е  вiн  мiг   навчитисЯ   так   добре   розмовлЯти
по-українськи? ‡вiдки одержав  такi  докладнi  вiдомостi  про  всi  таємнi
заднiпровськi справи? —ому кошовий виЯвлЯє до нього таке  довiр'Я  i  чому
голос офiцера, скрипучий, рiзкий, такий знайомий їй? „е вона чула його?" -
розмiрковувала „арина, повiльно йдучи алеєю.
   ’им часом ракета за ракетою злiтали в небо. ‡а кожним удалим їх вибухом
зривалисЯ гучнi оплески. “сi гостi вийшли  з  зали  i,  розташувавшись  на
верандi та на лужку, розбитому перед палацом, милувалисЯ фейерверком, Який
тiльки нещодавно ввiйшов у моду.
   „арина вийшла на лужок i приєдналасЯ до  товариства;  в  самому  центрi
його, на схiдцЯх веранди, стоЯв  ‚оєйков  i  задоволене  слухав  захопленi
похвали  гостей.  Ђле  ракети  були  тiльки  першим  сигналом  до  початку
фейерверка.  Ћдразу  ж  на  деревах,  що  оточували  лужок,  спалахнули  й
закрутилисЯ велетенськi колеса, розсипаючи довкола снопи вогнЯних iскор, i
в центрi їх засЯЯли щити з вензелЯми iмператрицi. ‘лiдом за  цим  чарiвним
видовищем у рiзних мiсцЯх саду загорiлисЯ бенгальськi вогнi, i вiн казково
засЯЯв.
   Ќезважаючи  на  душевне  хвилюваннЯ,   „арина   мимоволi   замилуваласЯ
фейерверком,  коли  зненацька  почула  позад  себе  хрипкий  голос;   вона
оглЯнулась i побачила полковника, котрий швидко пiдходив до неї.
   - ˜укав, - засапавшись, мовив  вiн,  -  по  всiй  дистанцiї  i  ближнiх
бастiонах, бажаючи продовжити  з  вами,  панно,  таку  цiкаву  й  люб'Язну
конверсiю... Ђле, побачивши це захоплююче видовище, вiдкладаю її  до  мого
приїзду до вас i тiшу себе надiєю одержати належну милостиву резолюцiю!  -
з цими словами полковник узЯв „арину пiд руку i,  ступивши  кiлька  крокiв
уперед,  зупинивсЯ   неподалiк   од   ‚оєйкова,   серед   сановникiв,   що
розташувалисЯ пiвколом, на лужку.
   ‡ глибини саду вирвавсЯ цiлий снiп ракет i  з  свистом  i  трiскотiннЯм
розсипавсЯ  над  деревами  потоком  дiамантових  зiрок.  ‚ибух  захопленнЯ
зустрiв чудове видовище.
   “ цей час сходами веранди, спритно пробираючись помiж гостей, спустивсЯ
лакей з невеликою тацею в руках,  на  Якiй  лежав  запечатаний  пакет,  i,
пiдiйшовши до ‚оєйкова, промовив неголосно, але так, що полковник,  „арина
й гостi, що були поблизу, почули його слова: "Џривiз гонець iз Џольщi".
   ‚оєйков нетерплЯче розiрвав пакет.
   ‡вiстка про те, що прибув гонець iз  Џольщi,  швидко  пошириласЯ  серед
гостей i вiдвернула увагу товариства вiд фейерверка.
   - ™о? ™о там? ‹ихi вiстi? ‡iрвали сейм?  ‚iдкинули  наказ?  -  почулосЯ
серед гостей.
   - Ѓунт, заколот? - мовив полковник, ступаючи вперед.
   - Ќi, заспокойтесЯ, любi гостi, небезпеки поки  що  не  передбачаєтьсЯ.
Џуста звiстка. ЏовiдомлЯють, що Якийсь мотронинський чернець Ќайда  скинув
рЯсу i збирає до себе гайдамакiв!
   Џри цих словах губернатора з „арининих  грудей  вирвавсЯ  глухий  зойк;
вона похитнулась i, напевне, упала б, Якби полковник не пiдтримав її.
   “сi здивовано озирнулись на дiвчину.
   - ‹ЯкатисЯ, панно, вам немає чого, - звертаючись  до  неї,  зауважив  з
тонкою посмiшкою губернатор. - ђосiйськi вiйська  захистЯть  нашi  кордони
вiд цих головорiзiв.
   - Ќа арканах усiх приведемо!  -  гаркнув  полковник  i  по-молодецькому
дзенькнув острогами.
   ЏiслЯ ситої вечерi з тостами й тушами, Якою  закiнчивсЯ  пишний  бал  у
губернатора, гостi почали роз'їжджатисЯ. Ќарештi й „арина з батьком сiли в
свiй ридван i рушили  безлюдними  вуличками  мiстечка  Џечер.  ‘пустившись
лiсовою дорогою у вузьку долину, Якою протiкав глибокий струмок  •рещатик,
i поминувши старi мiськi вали, вони поїхали широким шлЯхом, що пролЯгав по
нерiвнiй мiсцевостi; обабiч дороги час вiд часу траплЯлисЯ поодинокi хати.
Џереправившись через греблю коло Њихайлiвських млинiв  на  ‹ибедi,  ридван
в'їхав у невеликий виселок i, пiднЯвшись на гору, помчав зовсiм безлюдними
полЯми.
   Ћбважнiлий пiслЯ щедрого частуваннЯ генеральний обозний всю дорогу  вiд
Џечер до свого хутора проспав, вiдкинувшись  у  куток  ридвана,  а  „арина
навiть не склепила очей. Џрипавши до опущеного вiкна, вона жадiбно впивала
в себе свiже передсвiтанкове повiтрЯ. Љонi  мчали  ридван,  дорога  швидко
втiкала з-пiд колiс, вiтрець розвiвав м'Якi  пасма  „арининого  волоссЯ  i
охолоджував її розпашiле  обличчЯ.  Ќi  думки  про  слова  полковника,  нi
тривога за майбутнє не каламутили тепер дiвочу душу: вона  була  свiтла  й
радiсна i сповнена  передчуттЯ  Ясного  щастЯ,  Як  це  безхмарне  небесне
склепiннЯ.
   Ћдна дума сповнювала дiвчину невимовним щастЯм: Ќайда скинув рЯсу - вiн
кохає її.
   Џриїхавши  на  хутiр,  „арина  вiдразу  пiшла  в  свою  свiтлицю,  але,
незважаючи на втому, не могла заснути; вона роздЯглась,  погасила  свiчку,
розчинила навстiж вiкно й поклала голову на схрещенi на  пiдвiконнi  руки.
‚iкно її свiтлицi виходило на захiд, i крiзь нього мрiли втопаючi в бiлому
морi туману химернi плЯми лiсiв. Џочинало свiтати. ‡ кожною хвилиною  небо
Яснiшало дедалi бiльше; у свiтло-блакитнiй  глибинi  його  тихо  загорЯвсЯ
Ясно-червоний вiдблиск i розливавсЯ по  всьому  небосхилу.  I  подiбно  до
цього нiжного вiдблиску розгорЯлось  i  вiдчуттЯ  щастЯ  в  душi  дiвчини,
сповнюючи вщерть її серце.
   "‚iн кохає, кохає! - повторювала сама собi „арина сотнi  разiв.  -  ‚iн
покохав її  з  першого  днЯ  їхньої  зустрiчi,  а  вона  не  знала,  i  не
здогадувалась, i сумувала, i тривожилась... Ђ вiн думав, що вона не любить
його, i пiшов у монастир! —ерез неї пiшов!  Ќi,  не  через  неї!  -  гордо
вiдкинула дiвчина ганебну длЯ козака думку. - Џiшов  вiн,  зневiрившись  у
визволеннi вiтчизни! Ђле тепер зневiра  зникла,  вiдчай  змiнивсЯ  надiєю:
орел стрепенувсЯ, розправив  могутнi  крила  -  вiн  визволить  “країну  й
прилетить за нею! Ѓоже, Яке щастЯ! џк же вона кохає  його,  Як  палко,  до
нестЯми любить! Ќевже це не сон, не мрiЯ? Ќевже ж це здiйснитьсЯ? Ќевже  ж
стрепенетьсЯ  закатована  “країна?  ‘трепенетьсЯ,  оживе!   ѓерой   очолив
повстаннЯ, лицар-славута, Якого  ще  не  було  з  часiв  Ѓогдана,  скликає
козакiв пiд свiй прапор, i всi повстануть, усi, Як один! ‚iн вирве “країну
з лЯдської неволi, й тодi прибуде до неї, i вiзьме її  з  собою.  Ћ,  вона
ждатиме його, вона очi свої  видивитьсЯ,  очiкуючи  його,  висушить  мозок
свiй, думаючи про нього!
   Ђ вiн? —и думає тепер про  неї?  —и  згадує  у  вирi  повстаннЯ,  серед
небезпек, пiдступностi? Ћ, думає, думає! ‘крiзь, де б вiн не був,  хоч  би
що трапилосЯ з ним! Ђдже так, Як вiн її кохає, не кохав нiхто на землi!  I
щоб вона його залишила, щоб вона погодилась?.. Ќiколи! ’ам, у тiй келiї, в
ту страшну хвилину господь заручив їх, i вона не покине  свого  нареченого
нiколи! Џомерти з ним - щастЯ, тортури за нього прийнЯти -  блаженство!  ‡
ним, з ним i на смерть!"
   „арина витерла щасливi сльози.
   Ђле що робити з полковником? Ќайда далеко, вона тут  сама,  батькiвська
волЯ, настирливiсть полковника, бажаннЯ самого ‚оєйкова... ™о ж робити?
   ‘ерце дiвчини защемiло, але радiснi думки прилинули знову  i  заглушили
її тривогу.
   ’им  часом  небо  розгорЯлосЯ  дедалi   Яскравiше,   в   глибинi   його
вимальовувалисЯ рожевi обриси легеньких хмаринок.
   Љiлька разiв „арина лЯгала, кладучи втомлену  голову  на  подушки,  але
заснути не могла: щастЯ й захопленнЯ, що сповнювали її серце, не давали  й
на хвилину задрiмати.
   "Ћх, побачити б коханого, пригорнутисЯ до його грудей,  розповiсти,  Як
вона страждала цi довгi мiсЯцi... Ќi, нi, довгi роки, бо з  тiєї  хвилини,
коли Ќайда поїхав од них iз ЏереЯслава, вона вже кохала його й журиласЯ за
ним. ђозповiсти милому все, припасти  до  його  гордого  серцЯ  та  так  i
померти разом з ним!"
   ’iльки вранцi, коли сонце вже запалило верхiв'Я далекого  лiсу,  „арина
трохи задрiмала.
   Џрокинулась вона вiд того, що хтось сильно  термосив  її  за  плече.  ‡
подивом i перелЯком дiвчина розплющила очi й побачила  схилене  над  собою
лагiдне тiтчине обличчЯ.
   - Ћто розiспаласЯ, ледащо, - мовила з доброю усмiшкою стара, помiтивши,
що її зусиллЯ вже дали деЯкi наслiдки,  -  буджу,  буджу,  а  вона  лежить
крижем, хоч з гармати стрiлЯй! ‚ставай-но швидше, ми вже з  батьком  давно
поснiдали. ’а  й  батько  Якийсь  похмурий  сьогоднi,  слова  з  нього  не
витЯгнеш. Ќу ж бо, поспiшай. ђозкажи, Як там приймали вас учора.
   Џри цих словах „арина вiдразу пригадала все, що сталосЯ вчора, i  щастЯ
знову могутньою хвилею затопило її серце. ‚она швидко схопиласЯ з постелi,
обнЯла тiтку й дзвiнко поцiлувала.
   - ѓе-ге, та з тобою, видно, трапилосЯ щось  незвичайне,  -  з  ласкавою
посмiшкою зауважила тiтка, здивована такою незвичною  жвавiстю  небоги.  -
Њоже, Якогось вельможного пана в сильце спiймала чи генерала,  а  може,  й
самого кнЯзЯ або графа?
   - ‘пiймала, тiтусю, спiймала не кнЯзЯ, а самого гетьмана!
   - Ѓач, чого захотiла! - тЯжко зiтхаючи, промовила тiтка. - Ќу, вдЯгайсЯ
ж хутчiй: батько чекає.
   ’iтка вийшла з кiмнати, а „арина почала одЯгатисЯ. “се горiло того  днЯ
у неї в руках, на серцi було так легко, так Ясно,  що  дiвчинi  здавалосЯ,
нiби вона не ходить, а пурхає, i тiло її стало легким, мов пiр'їнка.
   •вилин через п'Ять „арина була вже готова. ђадiсна  й  сЯюча  пiшла  до
трапезної. ’iтка кудись вийшла - на столi стоЯв її незакiнчений  снiданок,
- батько сидiв у  крiслi  понурий,  невдоволений  i  читав  "Џетербургские
ведомости", привезенi з Љиєва.
   „iвчина привiталасЯ й сiла за стiл.
   Љiлька хвилин пан обозний похмуро мовчав, потiм обернувсЯ до  „арини  й
докiрливо сказав:
   - Ђ Я тобi, дочко, ще не подЯкував: спасибi за розумну бесiду  з  паном
губернатором; заробимо  тепер  нагороду,  ох  заробимо!  „арина  здивовано
глЯнула на батька.
   - Ќе розумiєш! - похмуро вiв далi генеральний обозний. - Ђ вчора що  ти
наговорила пановi губернатору: "ѓайдамаки своїх не чiпають", - передражнив
вiн дочку. - ѓа?
   - ’о й що? •iба це неправда, тату?
   - Џравда, правда... Ќе з  усЯкою  правдою  в  очi  лiзь.  ’а  й  зовсiм
неправда, - вигукнув вiн, вдаривши по столу кулаком. - Ќе гайдамака Я,  не
розбiйник, i гайдамаки мене за свого не мають.  џ  -  генеральний  обозний
вiйська її пресвiтлої царської милостi! Џо лiсах iз  ножем  не  ховаюсь  i
добрих людей не грабую!
   - I вони не грабують, вони за хрест свЯтий iдуть!..
   - •а-ха! ‡а хрест iдуть, - перебив дочку iз злобним смiхом обозний. - Ђ
кишенi  не  забувають.  ђозбiйники,  гвалтiвники,   лотри!   ѓа!   ЌiЯкого
послушенства знати не хочуть. „лЯ них i шибеницi мало!
   - Ѓатьку, та хiба ви забули про те, що казав нам  отець  iгумен  i  всЯ
братiЯ в Њотронинському монастирi? •iба не крають  вам  серцЯ  страхiтливi
вiстi, що їх приносЯть утiкачi з польської землi? ѓосподи боже!  -  „арина
сплеснула руками. - Ђдже ж такої муки, Яку терпить там  нещасний  люд,  не
терпiв ще нiхто на землi!
   - ’ерпить, терпить! - пробурчав обозний. - Љоли  господь  попускає,  то
нам, людЯм, мудрувати нема чого  -  на  все  його  волЯ:  отже,  треба  їй
скоритисЯ.
   -  ‘коритисЯ?  -  з  запалом  вигукнула  дiвчина.  -  Ќi,  ми   повиннi
об'єднатисЯ всi, всi - козаки, гайдамаки й запорожцi -  i  визволитись  од
полЯкiв.
   - ’с! - просичав обозний, хапаючи „арину за руку. -  ‘хаменисЯ,  що  ти
верзеш? •очеш, либонь, щоб батько твiй прогулЯвсЯ на засланнЯ? ѓа?  Ѓагато
хто з нашої братiї вже зробив цей веселий променад.
   „арина мовчала похнюпившись, тiльки груди її високо  здiймалисЯ  та  на
щоках горiли Яскравi плЯми.
   Ћбозний випустив доччину руку й заговорив уже спокiйнiше:
   - џкби губернатор почув те, що ти сказала, то вже сьогоднi ми б з тобою
тут не сидiли... ѓей, дочко, покинь цi химери, не дивисЯ на  дурнiв,  Якi,
певно, за канчуками  скучили.  ™об  Я  бiльше  таких  слiв  не  чув!  Ѓач,
хвилюютьсЯ, галасують... Ђ  Яка  користь?  Ќавiщо  нам  встрЯвати  в  чужi
справи? ЊоЯ хата скраю - нiчого не знаю! Љоли не наша  сила,  то  мовчи  i
пам'Ятай завжди: на чиєму возi їдеш, того й пiсню спiвай.
   „арина подивиласЯ на батька з глибоким докором. ’а обозного анiтрохи не
збентежив доччин поглЯд, вiн навiть не зрозумiв його i вiв далi:
   - ѓубернатор ласкавий, ласкавий, а на зуб йому не потраплЯй! “же  й  на
мене скоса дивитьсЯ тiльки за те, що Я їздив у Њотронинський  монастир.  Ђ
все ти, дочко: не хотiв Я - ти умовила... Ќу, та, може, бог дасть, пронесе
хмару, вдруге будемо обачнiшi. - Ћбозний важко зiтхнув i сiв у  крiсло.  -
„обру новину скажу тобi, дочко.
   Ђ що „арина мовчала, то обозний з самовдоволеною посмiшкою вiв далi:
   - †ених траплЯєтьсЯ, та ще такий, що шапка з  голови  впаде,  перш  нiж
поглЯнеш на нього.
   “ вiдповiдь дiвчина здригнулась i насилу вимовила:
   - •то ж такий?
   - •то? Ќаче й сама не здогадуєшсЯ? ’а полковник же, отой, що  розмовлЯв
з тобою: не сьогоднi-завтра генералом буде!
   - ‚и жартуєте, тату! - тремтЯчим голосом промовила „арина.
   - „е там жартую, коли  вчора  мав  з  ним  вельми  довгу  благомисленну
розмову: приїде до нас длЯ остаточної резолюцiї.
   - ’ату, Я не пiду за нього, - рiшуче сказала „арина.
   - ™о-о?.. - обозний пiдвiвсЯ в крiслi, притримуючись руками за  бильцЯ,
i втупив очi в дочку, немовби не зрозумiвши сказаних нею слiв. - Ќе пiдеш?
’о Якого ж тобi ще принца треба? ‘амого губернатора чи сiЯтельного кнЯзЯ?
   - Ќе кнЯзЯ i не губернатора, а нашого козака.
   - Љозака?! - обличчЯ  генерального  обозного  вкрилосЯ  темно-червоними
плЯмами. - ™об Я тебе, доньку генерального обозного, вiддав за козака? Ќi,
не длЯ того Я видрЯпувавсЯ i боком, i поповзом нагору, щоб знову скотитисЯ
в багно... ѓодi дурiти! Ѓудеш за полковником.
   - ’ату, та вiн же москаль...
   - ’о це й на краще! ‘ама царицЯ до нього милостива, чуєш?  ’а  з  таким
зЯтем можна он куди вилiзти! „арина спалахнула.
   - •оч би там що, а за полковника не пiду! - промовила вона твердо. -  џ
його не люблю, а шлюб без любовi - то великий грiх перед богом, i на такий
грiх мене нiхто не змусить  пiти.  ‚аша  волЯ,  тату,  длЯ  мене  свЯта  й
нерушима, та божий закон вищий за людську волю.
   - ’и, ти... ’и смiєш? - обозний схопивсЯ з мiсцЯ, обличчЯ  його  палало
гнiвом.  ‚  цю  мить  дверi  вiдчинилисЯ,  увiйшов  козачок   з   пакетом,
повiдомивши, що його привiз гонець од генерал-губернатора з Љиєва.
   Џочувши це, обозний одразу змiнивсЯ на  обличчi.  ‚iдпустивши  козачка,
вiн розiрвав конверт i швидко пробiг очима присланий папiр;  обличчЯ  його
набрало стурбованого виразу.
   - ѓубернатор кличе негайно  до  себе  у  важливiй  справi,  -  промовив
обозний уривчасто, не дивлЯчись на дочку. -  „ай  боже,  щоб  се  не  було
наслiдком твоїх слiв. ‡араз вирушаю, довiдаюсь, в чiм  рiч.  -  ‚iн  склав
папiр, сховав його в кишеню  каптана  i,  обернувшись  до  „арини,  сказав
неголосно, але з таким  лютим  притиском,  немов  хотiв,  щоб  слова  його
голками впились у мозок дiвчини: - ‘лухай, дочко, Я не знаю, чи  повернусЯ
сьогоднi... џкщо без мене приїде полковник, прийми його  пристойно,  Як  i
личить нашому званню i рангу. ’а пам'Ятай, щоб Я бiльше вiд  тебе  дурниць
не чув... Џiст незабаром кiнчаєтьсЯ. I коли на те буде  божа  волЯ,  через
два тижнi ти будеш дворЯнкою, полковницею.
   Ћбозний круто повернувсЯ i вийшов.
   Џриголомшена, обурена батьковими  словами,  „арина  так  i  закам'Янiла
посеред кiмнати.  ’им  часом  у  дворi  зчиниласЯ  метушнЯ,  i  хвилин  за
п'ЯтнадцЯть дiвчина побачила, Як з двору виїхав ридван, у котрому  поважно
розсiвсЯ генеральний обозний, спираючись на товсту дорогу  палицю.  ‘лiдом
за  ним  помчав  i  губернаторський  гонець.  —елЯдь  зачинила  ворота  i,
перемовлЯючись, пiшла до своєї роботи.  Ќезабаром  затих  i  стукiт  колiс
ридвана.
   ‡ „арининих грудей вирвалосЯ полегшене зiтханнЯ; знесилено опустиласЯ в
крiсло, та, помiтивши у дворi тiтку, Яка швидко йшла вiд  льоху  до  хати,
квапливо пiдвеласЯ й вийшла через другi  дверi  в  сад.  „iвчинi  хотiлосЯ
нiкого не бачити, залишитись хоч на Якийсь час самiй; на  одну  думку  про
розпити, нарiканнЯ i умовлЯннЯ тiтки вона здригнулась,  наче  доторкнуласЯ
до чогось огидного й бридкого. „арина швидко  пройшла  сад  i,  вiдчинивши
хвiртку, ступила в лiс; тут вона звернула на знайому  улюблену  стежину  й
пiшла повiльнiше. Їй раптом пригадалосЯ, Як на цiй самiй  стежинi  страшна
циганка ворожила Ќайдi... „аринi здалось, нiби вона й зараз чує той  сухий
i скрипучий голос... „iвчина здригнулась,  але  тривожнi  думки  одразу  ж
стерли цей спогад...
   ЏiслЯ розмови з  батьком  „аринi  все  уЯвлЯлосЯ  в  похмурому  свiтлi.
Ћчевидно, вiн твердо вирiшив вiддати дочку за полковника, а  що  полковник
теж, певна рiч, не зверне уваги нi на її сльози, нi на її благаннЯ, нi  на
її вiдразу до нього, то батько, певно, схоче силомiць доскочити  свого.  “
неї лишавсЯ тиждень строку; за цей тиждень треба було знайти вихiд.  ™о  ж
робити? џк врЯтуватисЯ вiд цього  жахливого  шлюбу?  ‚текти?  Људи  i  Як?
Џовiдомити Ќайду? Ђле ж вiн покинув монастир, i хто скаже, де його шукати?
Њоже, подавсЯ на ‡апорожжЯ, може, ховаєтьсЯ в лiсах, збираючи  гайдамакiв?
Ђ може, вже пiднЯв десь повстаннЯ? ’а Якби вона навiть  i  знала,  де  вiн
нинi, то кого б послала до нього? Ќемає в неї такої вiрної людини.
   Ћдначе треба щось придумати! Ќе чекати ж того часу,  коли  її  силомiць
потЯгнуть до вiнцЯ! Ћ господи, Як це їм обом не спало на думку, що  батько
може вiддати її замiж? Ђдже повстаннЯ триває не день i не тиждень. ‡а  цей
час батько, побоюючись гайдамакiв, може переїхати  з  нею  десь  на  лiвий
берег, куди не долетить навiть звiстка про коханого! ’а  вони  тодi  й  не
подумали про це... Ђ тепер що дiЯти?
   „арина  зупинилась  на  мить  у  затiнку  розлогої  липи,  з   болiсним
напруженнЯм  перебираючи  можливi  вiдповiдi  на  своє  запитаннЯ,  i,  не
знайшовши жодної задовiльної, пiшла далi. "Ќевже ж вiн, Ќайда, буде битисЯ
там один, щохвилини ризикуючи життЯм, а вона залишитьсЯ тут, чекаючи, коли
нарештi її вiддадуть замiж за полковника? Ќi, нi! ‚ неї не вистачить  сили
так жити. ЊучитисЯ повсЯкчас, не знаючи, де вiн, що  з  ним,  щоднЯ  ждати
звiстки про його смерть у бою або страту? Ќi, такої муки вона не витримає!
’уди, до нього! ’ак, до нього! - ще раз рiшуче мовила сама собi „арина.  -
Ѓатька покине, бо Який же вiн батько, коли сьогоднi  вранцi  мiг  таке  їй
сказати? Ђвжеж, вона поїде до  коханого,  щоб  подiлити  з  ним  усе  -  i
небезпеку, i смерть, i славу!
   Ђле Як знайти його, Як добитисЯ до нього? Ќемає  в  неї  нi  охоронного
листа, нi вiрних супутникiв; одразу ж на кордонi її  схоплЯть  лЯхи  i,  в
кращому разi, вiдiшлють назад, до батька. Ђ Якби їй i пощастило пробратисЯ
через  польськi  форпости,  скiльки  б  небезпек  чигало  на  неї  у  вирi
повстаннЯ!  џкщо  вже  Ќайда  покинув  монастир,  то,   значить,   терпець
увiрвавсЯ, значить, злоба лЯдська виЯвилась тепер на повну силу. Ђле що їй
небезпеки? ™о навiть сама смерть у порiвнЯннi з цiєю страшною,  нестерпною
розлукою! ’ак: один вихiд - втекти звiдси. Ђле Як?" - охоплена  тривожними
думками, „арина все далi й далi заглиблюваласЯ в лiс.  ђозпач  у  її  душi
змiнювавсЯ надiєю на порЯтунок, а надiЯ знову поступаласЯ мiсцем розпачу.
   Ќарештi, втомлена  й  розбита,  дiвчина  сiла  спочити  край  глибокого
урвища. її охопила Якась дивна байдужiсть... ‘онце вже давно  хилилосЯ  до
заходу й заливало розтопленим золотом зубчастi верхiвки  лiсу,  що  збiгав
схилом Яру. „овго так сидiла „арина, охоплена апатiєю,  коли  раптом  десь
позаду пролунав чоловiчий голос. „iвчина виразно почула своє iм'Я.
   ‚она здригнулась i миттю схопиласЯ на ноги,  збагнувши,  що  зустрiч  з
незнайомою людиною в цiй глухiй пущi, далеко од домiвки, не  вiщує  нiчого
доброго. Iз  застиглим  вiд  жаху  серцем  „арина  оглЯнулась  i  побачила
високого на зрiст чоловiка  в  полатанiй  одежi,  з  торбою  через  плече.
‘маглЯве обличчЯ жебрака, з розкуйовдженим чорним волоссЯм i  одним  оком,
здалосЯ дiвчинi знайомим.
   - „обрий вечiр,  Ясновельможна  панно,  -  промовив  жебрак,  шанобливо
вклонЯючись. - ‡лЯкаласЯ? Ќе впiзнала? Ќе лЯкайсЯ: тобi нас  боЯтисЯ  нема
чого.
   - Ќе впiзнала, хоча твоє обличчЯ знайоме менi,  -  вiдповiла  здивована
„арина, - Я десь тебе бачила.
   - Ђвжеж, бачила, та й, либонь, не один раз: i в  ‹аврi,  i  на  великих
дорогах. Ѓув Я i в тебе на хуторi, - пам'Ятаєш, навеснi з побратимами,  ще
про справи лЯдськi розповiдали й панна почастувала нас?
   - Ќавеснi? ’ак-так, - спроквола мовила „арина, пригадавши,  Як  до  неї
приходили п'Ятеро гайдамакiв, розповiдали про польськi справи, про  Ќайду;
тепер її страх де й подiвсЯ, а в серцi заворушиласЯ радiсна  надiЯ  почути
вiд жебрака щось певне про коханого. - Ђле ж ти, здаєтьсЯ,  був  на  однiй
нозi, - сказала дiвчина.
   - Ѓув i на однiй, i на двох, Як зручнiше, - усмiхнувсЯ жебрак.
   - ‡вiдки ж теперечки?
   - Iду з польської “країни до тебе, Ясновельможна панно.
   - „о мене? - здивуваласЯ „арина.
   - Ђтож! „о тебе послав мене один значний козак i звелiв  передати  тобi
ось цю рiч, - жебрак витЯг з-за пазухи чотки з чорного дерева з пiдвiшеним
до них великим залiзним хрестом. „арина здригнулась i тихо скрикнула... –i
чотки вона бачила не раз на грудЯх у Ќайди.
   †адiбно вихопивши чотки з рук жебрака, дiвчина мимоволi припала до  них
губами.
   —отки ЯвлЯли собою разок круглих чорних намистин, на кожнiй з Яких були
вирiзанi прапори й сурми запорозькi та  iм'Я  одного  iз  вiдомих  лицарiв
“країни, починаючи вiд Ќаливайка i  кiнчаючи  iменами  славних  гайдамакiв
останнiх рокiв. Ќа кiнцi цього  разка  висiв  великий  залiзний  хрест;  з
одного боку на ньому було викарбувано герб - запорозький козак з  мушкетом
на плечi, а з другого вирiзьблено: "‚ миру козак  запорозький  Iван  Ќайда
волею божою помре" i рiк вступу Ќайди до монастирЯ.
   „аринине серце аж затремтiло вiд радостi: це вiн, вiн,  коханий,  подає
їй звiсточку про те, що покинув монастир!
   - Ћрле мiй,  соколе  мiй,  життЯ  моє,  -  стиха  прошепотiла  дiвчина,
притискуючи  чотки  до  грудей;  та  згадавши,  що  поруч  стоїть   Ќайдин
посланець, всЯ зашарi-лась i хутко промовила: - Ђ хто ж тобi дав їх?
   - Љозак Якийсь, видно, значний...
   - ‚iн не сказав тобi свого йменнЯ?
   - Ќi, тiльки дав менi їх iз  словами:  "‚ручи  це  доньцi  генерального
обозного i скажи їй, що орел розбив свої пута..."
   - Ђ далi, далi?
   - ™е додав: "‘кажи, що пiднiмаєтьсЯ страшна бурЯ, на те  й  посилаю  їй
хрест сей, щоб вiн оберiгав її всюди..."
   - Ђ ще?
   - Ђ бiльше нiчого. Ќi,  нi,  ще  сказав,  щоб  панна  чимось  допомогла
‹ебедин-ському жiночому монастирю, бо там  щось  недобре  затiвають  лЯхи,
пiдмовлЯють черниць пристати на унiю, а сама iгуменЯ не може дати їм ради.
   - Ђ ще що?
   - Ђ ще сказав наостанку, щоб панна ждала, а чого - не сказав.  Џри  цих
словах жебрака щоки „арини вкрилисЯ гарЯчим рум'Янцем.
   - Ќу, а Як же там, на “країнi, що лЯхи... гайдамаки? - заговорила  вона
швидко, намагаючись приховати вiд жебрака своє хвилюваннЯ.
   - ЋстаннЯ година прийшла -  пани,  кажуть,  постановили  всiх  попiв  i
благочестивих христиЯн вирiзати; але це  їм  не  вдастьсЯ:  усi  гайдамаки
збираютьсЯ до одного коша. Џодейкують,  що  замурований  у  Џечерах  лицар
Ќайда скинув чернечу рЯсу i взЯв козацьку шаблю. ‡нiметьсЯ така  завiрюха,
Якої не бачили з часiв Ѓогдана.
   - ‘лава богу! Ђ люди? ‡апорожцi? ’а нi, стривай, ходiмо... ’и,  либонь,
стомивсЯ, зголоднiв... ’ам усе розповiси. Ђбо  нi,  зажди;  чи  зможеш  ти
зробити менi одну послугу?
   - •оч десЯть.
   - ‘пасибi, Я вiддЯчу тобi. Њенi потрiбна вiрна людина.
   - Џокладись на мене у всьому.
   - ѓаразд, але про це потiм... ‡араз треба  додому,  вже  пiзно:  можуть
кинутись шукати мене, виникне пiдозра... ’о Я пiду, а ти приходь надвечiр.
   - ѓаразд. - †ебрак вклонивсЯ паннi й зник  у  хащах.  „арина  пiшла  на
хутiр.
   Iшла вона швидко, квапилась, її хода, рухи,  вираз  обличчЯ  виказували
сильне хвилюваннЯ. “ головi дiвчини роїлисЯ радiснi й тривожнi думки.  ‘ам
бог послав цього жебрака - вiн тепер допоможе їй у всьому. Ђле хто прислав
чотки? ‡вичайно, Ќайда. –е вiн зробив  на  знак  того,  що  розпрощавсЯ  з
монастирем навiки. Ћх, цi чотки! ‘кiльки разiв перебирав вiн їх  у  години
безмовної молитви, скiльки кривавих козацьких слiз скотилосЯ на них!
   „арина знов припала до  чоток  губами.  –Я  рiч,  така  близька  Ќайдi,
здаваласЯ тепер дiвчинi частиною його самого.
   - ‹юбий мiй, коханий мiй, єдиний мiй, - повторювала  вона,  перериваючи
свiй шепiт палкими поцiлунками. “ вiтах щось зашелестiло: червона  вивiрка
виткнула з листЯ свою гостреньку мордочку i, побачивши пiд деревом  молоду
дiвчину, Яка палко цiлувала чотки,  здивовано  розпустила  свiй  пухнастий
хвостик i миттю сховаласЯ.
   „арина спам'Яталась, їй стало соромно свого пориву. ™о б  подумали  про
неї люди, Якби побачили? ’реба перебороти своє хвилюваннЯ. Џотiм, потiм...
‡араз дорога кожна хвилина, треба скористатисЯ з перебуваннЯ тут жебрака й
вирiшити, що робити.
   „арина надiла на себе чотки й швидко пiшла далi.
   "Џередусiм треба уЯснити собi, що означають Ќайдинi слова, -  мiркувала
дiвчина, - що вiн мав на увазi, коли  просив  її  допомогти  ‹ебединському
монастирю? ’ут криєтьсЯ Якийсь iнший, потаємний змiст, бо що  може  важити
її  слабка  помiч  при  такому  повстаннi,  вiд  Якого  захитаютьсЯ  зубцi
польської  Љорони?  Њоже,  Ќайда,  нагадуючи  їй  про  долю  ‹ебединського
монастирЯ, хоче, щоб вона поїхала туди сама? ’ак  воно  i  є!  -  мало  не
крикнула вголос „арина й мимохiть зупиниласЯ. - ‚iн хоче, щоб  вона  їхала
туди; вiн прислав чотки, аби вони оберiгали її в  дорозi,  вiн  i  жебрака
послав, щоб той допомiг їй добратисЯ до монастирЯ.  Ћ,  вона  поїде,  вона
ждатиме! †ебрак допоможе, вiн проведе її туди, а  цей  хрест  убереже  вiд
усЯкого лиха! Ђ батько? - „iвчина знову зупиниласЯ. - ™о вiн скаже?  ‚теча
розлучить їх навiки. ‚iн проклене дочку, бо її вчинок  одверне  вiд  нього
ласку губернатора i, хтозна, чи й бiльшого лиха  не  накличе?  ™о  робити?
‚текти - значить, вiдректисЯ вiд  батька;  залишитись,  скоритись  йому  -
значить, вiдректисЯ вiд коханого й побратисЯ з нелюбом. Ќi, нi!" -  „арина
палко притисла до грудей залiзний хрест i швидко пiшла, майже побiгла...
   „ома вона застала перелЯкану тiтку, але одразу ж заспокоїла її; дiвчина
навiть задовольнила тiтчину цiкавiсть щодо вчорашнього балу й  очiкуваного
жениха. Џро все це „арина говорила з такою  невимушеною  веселiстю,  що  в
тiтки не виникло нiЯкого сумнiву в її щиростi. Џiд кiнець  їхньої  розмови
ввiйшла служницЯ й сказала, що прийшов Якийсь жебрак i просить  милостинi.
„арина звелiла нагодувати його й залишити на нiч; а що вона завжди  давала
притулок всiм убогим, то це розпорЯдженнЯ не здивувало  нiкого.  Џосидiвши
ще трохи, дiвчина пiдвеласЯ й  сказала  тiтцi,  що  пiде  до  свого  покою
вiдпочити...
   “же коли тiтка з „ариною вечерЯли, з Љиєва примчав вiд обозного  гонець
i привiз листа. ‚ листi обозний просив доньку негайно вислати  йому  деЯкi
потрiбнi речi, бо вiн у важливiй  справi  має  вирушити  завтра  на  лiвий
берег, у ЏереЯслав, де, мабуть, доведетьсЯ пробути не менше двох тижнiв.
   „арина аж почервонiла вiд радостi й мiцно стиснула  в  руцi  листа:  цЯ
звiстка давала їй певну надiю здiйснити свiй намiр.
   ‚она щось придумає, аби не викликати нiЯких пiдозр  у  тiтки...  Ђ  два
тижнi - немалий час...



   XV

   ‘еред непрохiдних у тi часи ‹ебединських лiсiв, що тЯглисЯ верст на сто
на захiд за Њотронинськими, у  глибокiй  улоговинi,  на  березi  вигнутого
дугою  озера,  притуливсЯ  жiночий  монастир,  Який   дiстав   назву   вiд
навколишньої мiсцевостi.  ‚iн  був  заснований  ще  в  XVI  вiцi,  в  часи
пануваннЯ ‹итви, i мав грамоти, що стверджували його права на великi землi
й угiддЯ i вiд польських королiв - †игмунта, ‚ладислава IV i џна-Љазимира.
Љатолицьке духiвництво, а потiм i унiатське, давно  вже  зазiхало  на  цей
притулок   переслiдуваного   православ'Я,   але    королiвськi    декрети,
заступництво колишнiх гетьманiв,  особливо  „орошенка,  i  розташуваннЯ  в
диких лiсових хащах оберiгали його вiд  хижакiв  i  грабiжникiв.  Ћстаннiм
часом, коли козацтво i автономiЯ “країни впали, а руський народ i  грецька
вiра були приреченi лютим католицтвом i свавiльною  шлЯхтою  на  цiлковите
знищеннЯ,  правобережнi  монастирi  стали  єдиною  опорою  переслiдуваного
руського  пiд'Яремного  люду.  –е  й  спонукало  трiумфуючих  ненависникiв
вiднЯти у "схизматського бидла" тi останнi оази православ'Я.
   Ќа свiтанку жаркого червневого днЯ  крутою  стежкою,  що  виласЯ  серед
високих Ясенiв i в'Язiв, Якi утворювали своїм  переплетеним  гiллЯм  густе
зелене склепiннЯ, спускалисЯ в долину чотири вершники. Џопереду кавалькади
їхала на гнiдому конi донька генерального обозного, панна „арина,  за  нею
кульгавий жебрак, котрий нинi добре орудував обома ногами; їх  супроводило
ще двоє колишнiх калiк, Якi тепер стали  бравими  вершниками.  ‡еленуватий
присмерк, що огортав лiс, кидав на обличчЯ подорожнiх, а особливо  „арини,
вiдтiнок надмiрної втоми. Љульгавий давно вже тривожно поглЯдав на панну i
нарештi сказав їй iз сердечною турботою:
   - ‚iдпочила б ти, Ясновельможна панно,  он  на  тiй  галЯвинi,  адже  ж
стомиласЯ: легко сказати, третiй день не злазиш  з  конЯ  -  це  й  нашому
братовi, що до всього звик, ломитиме кiстки, а що вже  говорити  про  таке
тендiтне створiннЯ? ‡блiдла он - хоч би хвороба не причепиласЯ...
   - Ћто ще, - усмiхнуласЯ дiвчина, - не медЯник Я, не  зламаюсЯ...  Њоже,
трохи й стомиласЯ, але верхи Я не раз їздила...
   - ™о й казати, справдешнЯ козачка... Ђ все-таки в каруцi було  б  твоїй
милостi...
   - Ќасмiшив! Ћто добре було б їхати в каруцi по  цих  крутих  стежечках,
переплетених корiннЯм: вона б застрЯгла помiж перших же дубiв!..
   - Ќе iнакше! - весело пiдхопили їхнi супутники. - Љульгавий на  вигадки
майстер!
   - ‚оно й правда... - почухав провiдник потилицю.  -  3  каруцою...  ге,
ге... Ђле Я гадав, що паннi було б спокiйнiше...
   - I не спокiйнiше, - вiдказала „арина. - Џередусiм разом з каруцою менi
треба було б узЯти свою челЯдь i сказати тiтцi, куди Я збираюсЯ  їхати,  а
це б стривожило її... ‚она почала б умовлЯти мене,  щоб  Я  не  їхала  без
батька в польське пекло, та й у каруцi мене б одразу затримали... Ђ  верхи
Я поїхала начебто в Џечери i можу пробути там хоч би й два тижнi, i  нiхто
навiть не кинетьсЯ, що мене нема;
   i мимо польських ватаг хащами проїхали щасливо. ’iльки так ми  й  могли
дiстатисЯ сюди...
   - ’ак-то воно так, а от вельможна панна наче з хреста знЯта...
   - ‚iдпочину й минетьсЯ... Ђдже монастир у цiй долинi?
   -  ђукою  подати  -  он  i  озеро  видно,  -   показав   провiдник   на
свiтло-блакитну гладiнь, що блискотiла внизу помiж дерев.
   ЏiслЯ двох поворотiв нашi  подорожнi  виїхали  на  галЯвину,  i  „арина
зупинила конЯ, вражена чудовою картиною.  Џеред  її  очима  лежала  широка
улоговина, Яка нагадувала собою велетенську овальну чашу з свiтлим дном; з
її синЯвих вiнець збiгав донизу оксамитними хвилЯми лiс, обриваючись  бiлЯ
озера прЯмовисною стiною.
   Џлесо озера було нерухоме i, Як найкраще дзеркало,.. вiдбивало все,  що
заглЯдало в нього: схований в зеленi монастир,  частину  зубчастої  стiни,
череп'Янi дахи, невеличкий мiсток i купу сивих, похилених  верб;  усе  це,
вiдбившись у чистих прозорих водах, виблискувало там такими  самими,  коли
не свiжiшими барвами, - навiть блакить, Яку подекуди торкнув рожевий подих
ранку, здавалась у вiдображеннi ще Яскравiшою.
   "Џевно, в цьому тихому притулку, далеко вiд житейських бур i насильств,
добре молитисЯ, споглЯдаючи в прозорiй високостi пiднiжжЯ божого престолу,
- розчулено подумала дiвчина. - I невже лиходiї обернуть цей мирний рай на
криваве, страшне пекло? Ћ нi! ’и, невидимий творець, не дозволиш блюзнiрам
осквернити найкраще творiннЯ  своїх  рук!"  -  „умки  „арини  полинули  до
Њотронин-ського монастирЯ, i вона мимоволi стала порiвнювати враженнЯ  вiд
обох цих монастирiв. ‚они були зовсiм  рiзнi:  картина  тутешньої  природи
заспокоювала людськi пристрастi, й вiд того душа поринала в тихе  забуттЯ;
а Њотронинський монастир, розташований на високiй горi,  здавалосЯ,  ширЯв
над неозорим простором i своїм виглЯдом збуджував енергiю, окрилЯв душу на
подвиг.
   ѓодини через три подорожнi пiд'їхали до брами, але й тут їм довелосЯ ще
довгенько  постоЯти,  поки  докладнi  розпити  й  вiдповiднi   докази   не
переконали черниць, що прибулi в монастир - їхнi друзi, а не вороги  i  що
гостЯ - справдi донька київського  генерального  обозного...  ’а  й  пiслЯ
цього у  внутрiшнiй  монастирський  двiр  впустили  тiльки  „арину,  а  її
супутникам запропонували скористатисЯ гостиннiстю монастирського  сторожа,
Який мешкав iз сiм'єю в хатi за брамою.
   „арину з щирою радiстю i зворушливими молитовними побажаннЯми  зустрiла
сама Ясновелебна мати iгуменЯ й одразу ж запросила дорогу гостю  до  своєї
келiї. ‚iдпочивши  з  дороги  й  пiдкрiпившись  келихом  гарЯчого  пива  й
смаженими в олiї сухарЯми з чорного хлiба, дiвчина  в  iнтимнiй  бесiдi  з
iгуменею почала розповiдати їй про полiтичнi взаємини  сусiднiх  держав  i
про  надiю  на  збройне  заступництво  ђосiї,   на   Яке,   проте,   можна
розраховувати лише в тому разi, коли тутешнiй православний народ  повстане
на захист вiри й своїх потоптаних прав та коли це  повстаннЯ  розростетьсЯ
до грiзних розмiрiв; тiльки тодi, побачивши цiлковите  безсиллЯ  сусiдньої
країни,  небезпечне  длЯ  росiйських  кордонiв,  iмператрицЯ  пошле   свої
вiйська, щоб навести лад.
   - Ќебагато втiхи привезла ти, люба панно, - сумно зiтхнула  iгуменЯ.  -
ђветьсЯ наша надiЯ, мов павутиннЯ, бо коли б нещасному руському  людовi  й
пощастило рiками кровi вгамувати хиже насильство латинЯн  i  люту  сваволю
панiв, то й тодi, виходить, до знесиленої шлЯхти прийде могутнЯ допомога i
встановить лад, сирiч втихомирить чернь, Яка збунтуваласЯ проти панiв.
   - Ћ нi, не те, свЯта мати ‘ерафиме, - палко вiдказала „арина.  -  Ќамiр
царицi, наскiльки менi вдалосЯ те вивiдати, - забрати цей  давнiй  руський
край пiд свою державу; вона шукає тiльки  слушної  нагоди  длЯ  втручаннЯ,
понеже без неї сусiднi держави - ЂвстрiЯ i  ЏруссiЯ,  Якi  також  вважають
себе протекторами Џольщi, можуть виЯвити невдоволеннЯ.
   - Ћх,  видно,  прогнiвили  ми  господа,  -  сумовито  захитала  головою
iгуменЯ, - i вiн одвернув од нас,  недостойних,  лик  свiй!  ‡агинути  нам
лишаєтьсЯ, чесно померти, та й  годi!  Ѓо  поки  Ясновельможнi  протектори
гнутимуть один перед одним кирпу, шлЯхта нас  геть  замордує  i  винищить,
благочестЯ, храмiв i  слiду  не  зостанетьсЯ,  православного  люду  -  анi
душi... Ђ поки учинитьсЯ найЯснiшої царицi державна волЯ, то пiд крило  її
вiдiйде  лише  пустелЯ,  усiЯна  козацькими   кiстьми,   напоєна   кров'ю,
прикрашена руїнами та пожарищами... - голос iгуменi затремтiв, сльоза,  що
бринiла на вiї, упала на блiду, немов пергаментну, щоку виснаженої  постом
i подвижництвом старенької й повiльно скотиласЯ по глибокiй зморшцi.
   - џсновельможна панi! Ќе тужiть,  не  плачте,  -  з  палким  спiвчуттЯм
кинуласЯ „арина до матерi ‘ерафими i в  сердечному  поривi  обцiлувала  її
руки. - џ вiрю i уповаю, стогiн народу прокотитьсЯ з краю в край по рiднiй
нашiй землi й розбудить орлiв, що дрiмають у путах. “сi Як один, i  жiнки,
i дiти повстануть i розiб'ють вiковi лЯдськi кайдани!
   - ™о важить повстаннЯ беззбройної i темної юрби? Њарний акт помсти - не
бiльше! ’и, дорога дитино моЯ, тiшиш себе нездiйсненними  гадками...  Џоки
не була розшматована надвоє наша вiтчизна, поки у великiй країнi росли  та
мiцнiли великi душi, доти й тривала боротьба за її свободу, а нинi в цьому
нещасному куточку нашої “країни вже  немає  нi  шлЯхти,  нi  козацтва,  нi
мiщанства, а лишивсЯ тiльки простий, сiрий, замордований у  неволi  народ.
„е ж серед цих злиденних, темних рабiв знайдутьсЯ лицарi, здатнi  запалити
всiх великою думою?
   - Є такий орел! Ђ коли вiн заклекоче, то й орлЯт пiднiметьсЯ багато!  -
захоплено почала „арина. - ‡апорожцi рвутьсЯ  сюди  i  з  братньої  любовi
ладнi покласти за нас свої голови, лiвобережна шлЯхта й козацтво хоча й не
смiють без волi царицi вiдверто втрутитисЯ в боротьбу,  але  щирим  серцем
потай спiвчувають нам, та й сама царицЯ про нашi бiди особисто уболiває  i
пiклуєтьсЯ про наш народ перед польським урЯдом.
   - —ула, чула... I отець Њельхiседек повiдомлЯє мене про це в листi,  та
тiльки  всi  турботи  царицинi  залишаютьсЯ  марнi.  Ќе  зважають  на  них
латинЯни-полЯки, проти королЯ повстали й жахом сповнюють країну...  •то  ж
насмiлитьсЯ проти цiєї страшної сили пiднести голос,  коли  навiть  велика
царицЯ, заради полiтики, не наважуєтьсЯ пiднЯти на них свою могутню руку?
   - ЌасмiлЯтьсЯ! - збуджено вигукнула дiвчина. - ‡алiзнЯк насмiлитьсЯ,  i
Ќайда насмiлитьсЯ!
   -  Ќайда?  -  поблажливо  усмiхнуласЯ  iгуменЯ  у  вiдповiдь  на   щире
захопленнЯ панни. - ’а це ж байка, казка, вигадана народом!
   - Ќi, не казка, а правда!
   - џк правда? Ђдже люди гомонЯть - i Я чула, - нiби Ѓогун i  досi.  живе
древнiм схимником у Џечерах i називаєтьсЯ Ќайдою i що нiбито в слушний час
вiн скине рЯсу, знову пiдпережетьсЯ мечем i визволить  з  неволi  “країну,
злучивши обидвi частини її воєдино... I що нiбито вiн уже  скинув  рЯсу  й
подав навiть бойовий клич.
   - I про це ваша Ясновелебнiсть чула? “же  заговорили  й  про  це?  -  в
шаленому захопленнi вигукнула „арина.
   - Ђтож, гомонЯть... –ими днЯми навiть прочанки розповiдали,  але  ж  це
байка, i радiти їй, моЯ дитино, не подобає: адже  славному  Ѓогуновi  нинi
було б двiстi рокiв, а хiба життЯ людське може бути таке довге?
   - ‡вiсно, нi. Џро Ѓогуна - це байка, але не про  Ќайду!  Ќайда  -  жива
людина...  I  молодий  ще,  сповнений  сил,  високої  доблестi,  лицар   i
могутнiстю, i духом, орел-козак,  окраса  ‡апорожжЯ!  -  палко  вела  далi
„арина, виблискуючи очима й зашарiвшись. - ‚iн справдi був ченцем,  спершу
в Џечерах, а потiм  у  Њотронин-ському  монастирi;  з  туги  попрощавсЯ  з
свiтом, не бачачи порЯтунку любiй його серцю вiтчизнi, а нинi вiн пiднiссЯ
духом, запаливсЯ надiєю i кинувсЯ  у  вир  боротьби,  щоб  врЯтувати  душi
улюблених братiв... Ќарод пам'Ятає Ѓогуна, славного лицарЯ, того й  плутає
його iм'Я з Ќайдою...
   - Ћн воно що, - спроквола мовила iгуменЯ, пильно дивлЯчись на  дiвчину.
- ‚идно, кохана дитино моЯ, що ти вiд щирого серцЯ  вiриш  цим  лицарЯм  i
глибоко шануєш їх... „ай боже... „ай боже! ’вої останнi слова  i  в  мене,
стару, вселили бадьорiсть i надiю... “се, звичайно, в  руцi  промислителЯ.
‰ого волЯ i його сила! Ђле й нам, рабам його  велiнь,  потрiбна  твердiсть
духу i упованнЯ, понеже зневiра вкриває серце iржею... Ћ господи,  владико
наш! - iгуменЯ молитовне склала руки й пiдвела очi  до  лика  спасителЯ  в
терновому вiнку. - Ќе дай менi скнiти в неробствi й зневiрi!  -  i  потiм,
пiслЯ короткої молитви, додала, звертаючись до  „арини:  -  ’и,  моЯ  люба
Ясновельможна панно, пiдбадьор своїм словом i своєю  гарЯчою  вiрою  дочок
моїх, черничок... Ћх, потребують вони зело' твердостi  й  змiцненнЯ  духу:
враг убо сильний, а плоть немощна... Ђ  вiд  пiдступних  i  лютих  латинЯн
iдуть спокуси та пiдкупи... “же  Якiсь  баламути  проникли  в  саме  серце
благочесного монастирЯ i отруїли душi двох новеньких черничок  Євлалiї  та
‚еронiки...  ‹ибонь,  отруїли,  бо  сi  чернички   вже   пробували   потай
переконувати деЯких сестер, що бог длЯ всiх один i байдуже, Як поклонЯтисЯ
йому! ’о навiщо ж, мовлЯв, цЯ впертiсть? ’iльки дурнi вiвцi впертi... ђиба
- i та шукає, де глибше, а людина - де лiпше... –е,  бачте,  все  до  того
мовитьсЯ, що за унiю офiцiал їхнього митрополита Њок-рицький  обiцЯє  усiм
пiльги й розкошi, а за вперте дотриманнЯ благочестЯ,  Яке  нашi  напасники
iменують схизмою, погрожує бiдами й винищеннЯм.
   - •iба вони смiють? - обурилась „арина. - Ђдже ваш монастир  древнiй  i
права його скрiпленi королЯми!
   - ™о длЯ них королiвськi декрети й грамоти? Ћсь губернатор  Љшемуський,
що в ‹исЯнцi, - йому наш монастир i не пiдлЯгає, а вiн однЯв у  нас  майже
всi пасовиська й сiножатi... Ђ митрополит унiатський, з благословеннЯ папи
римського, постановив унiверсалом, що де з'ЯвитьсЯ - чи то в монастирi, чи
то в парафiї - хоча б  кiлькох  охочих  пристати  до  унiї,  то  храм  вiд
православних вiдбирати й перетворювати на костьол. ’ого-то  й  потерпаю  Я
так за нашу свЯтиню: Якщо, не доведи господи, вдеретьсЯ сюди  офiцiал,  та
ще з бандою конфедератiв, котрi  нинi  всюди  чинЯть  наїзди,  то  цi  двi
сестри... вiд страху, згодЯтьсЯ на унiю, i тодi монастир  наш  перейде  до
рук латинЯн...
   - Ќевже православнi сестри зважатьсЯ на таку мерзенну зраду?
   - Ћх,  спокуса  великаї  ‡а  православ'Я  нiхто  не  заступитьсЯ:  воно
безправне, а за унiєю - i сила, i мирськi спокуси...
   - I Ясновелебна мати вважає, що Њокрицький пiде в цi нетрi?
   - “же двiчi був i домагавсЯ розвалити браму.
   „арина похнюпилась. “ цей час задзвонили  до  ранньої  обiднi.  IгуменЯ
встала, перехрестиласЯ i хотiла  вже  вийти,  та,  помiтивши,  що  дiвчина
заметушиласЯ, зупинила її ласкавим жестом:
   - Ќе утруднюй себе, дитино моЯ,  а  вiдпочинь  пiслЯ  довгої  й  важкої
дороги;
   i  тобi,  i  нам  твої  сили  потрiбнi...  ‚стигнеш  iще  помолитисЯ  i
вклонитисЯ нашим свЯтинЯм... Ђ зараз краще засни до  трапези...  ’ебе  нам
господь послав, бажана й довгождана  госте,  твоє  гарЯче  серце,  уповаю,
зiгрiє серцЯ наших черниць, змiцнить їхнiй дух i, може,  навiть  заблудлих
овець наставить на путь iстини...
   - Ћ, вiддам на це всi сили, всю любов мою...
   - Iди ж з миром, дочко моЯ, спочинь, а ми за  тебе  й  за  твою  велику
справу щиро помолимосЯ, - i,  перехрестивши  „арину,  мати  ‘ерафима  тихо
вийшла з келiї.
   ЏiслЯ лiтургiї iгуменЯ, щоб не порушити сну дорогої  гостi,  навiїь  не
заходила до своєї келiї, та коли вдарив дзвiн до  трапези,  вона  обережно
ввiйшла i здивувалась, заставши „арину на ногах i  бадьорою.  “  трапезнiй
iгуменЯ вiдрекомендувала почеснiй гостi i заслужених черниць, i  новеньких
-  бiлиць;  до  значних  i  найстарiших  черниць   дiвчина   пiдiйшла   за
благословеннЯм, а з молодими сестрами дружньо обнЯласЯ. ‡а  трапезою  мати
iгуменЯ почала розпитувати  „арину  про  царицю,  про  очiкувану  вiд  неї
допомогу, про новини з сусiдньої “країни i взагалi про надiї на визволеннЯ
нещасного краю з польського Ярма, причiм розпитувала так, немовби до  того
не розмовлЯла з панною про все це. „арина з великим  запалом  переказувала
радiснi новини: що народ уже весь пiднЯвсЯ на захист своєї вiри й волi, що
на чолi народної боротьби  стали  великi  герої  -  полковник  запорозький
‡алiзнЯк i лицар-чернець Ќайда,  посланий  богом,  що  завдЯки  клопотанню
славного   заступника,   найпревелебнiшого   отцЯ   Њельхiседека,   царицЯ
росiйська, Як ласкава матiр, звернула поглЯд на багатостраждальний, рiдний
по кровi й вiрi народ, що вона вже зiбрала на  кордонi  непереможнi  сили,
щоб допомогти йому, i що всЯ ‹iвобережна “країна горить одним  бажаннЯм  -
за знаком царицi кинутисЯ в обiйми своїх братiв.
   - “повайте ж, сестри, - закiнчила свою натхненну оповiдь „арина,  -  на
допомогу милосердного бога й великої бiлої царицi.  ‚она  твердо  вирiшила
вирвати своєю всесильною рукою цей край iз лЯдської i латинської неволi...
Ћтже, бiдi й насильству незабаром прийде край, i днi згубної  сваволi  уже
полiченi. Љожний, хто перетерпить, матиме спасiннЯ не тiльки там, де панує
вiчна правда, але буде нагороджений i тут,  на  землi,  щедротами  великої
монархинi, а всЯк, хто спокуситьсЯ i не встоїть, буде затаврований  вiчною
ганьбою й покараний Як зрадник i Љаїн!
   Ќатхненна мова дiвчини всiх пiдбадьорила,  почулисЯ  радiснi  вигуки  й
палкi  молитви  до  бога.  Ќа  обличчЯх  у  всiх  засвiтиласЯ  надiЯ,  очi
загорiлисЯ вогнем свЯтої вiри... ’iльки двi молодi чернички  при  останнiх
словах „арини помiтно зблiдли й похнюпились, ховаючи збентеженi поглЯди.
   Љелiйку собi „арина обрала по  сусiдству  з  запiдозреними  сестрами  -
Євла-лiєю i ‚еронiкою, щоб частiше бувати з ними й тiснiше  зблизитись  та
по дружбi дiзнатисЯ про  їхнi  думки,  а  потiм  i  вплинути  на  них,  по
можливостi. Ђ втiм, першi „арини-нi  спроби  не  дали  бажаних  наслiдкiв:
ЄвлалiЯ  залишиласЯ  замкнутою,  мовчазною,  ‚еронiка,  правда,  виЯвиласЯ
чутливiшою i податливiшою, але й  вона  в  розмовах  була  дуже  обережна,
насторожена й бiльше сама випитувала, нiж задовольнЯла цiкавiсть  сусiдки;
проте дiвчина ще не втрачала надiї.
   Ќа третiй день кульгавий з побратимами зiбралисЯ рушати назад i прийшли
до монастирської брами попрощатисЯ  з  панною.  „арина  вийшла  до  них  i
попросила кульгавого переказати лицаревi, Який прислав  їй  подарунок,  що
вона дЯкує йому вiд щирого серцЯ i що за його бажаннЯм прибула в монастир,
щоб вiн знав це й пам'Ятав...
   - ’а ще ось що перекажи: над цим  монастирем  нависло  лихо,  i  кожної
хвилини над беззахисними черницЯми можуть вчинити звiрЯче насильство.
   - –е правда, - хитнув головою кульгавий. - ‘торож нам такого наговорив,
що аж серце похололо!..
   - Ќу, отак i передай, що панна чекає.. - закiнчила „арина. - I  що  без
охорони їй страшно вертатисЯ, що вона, мовлЯв, рада, дЯкує i чекає.
   ’ихо потекло життЯ „арини в схованому вiд житейських  бур  i  хвилювань
монастирi. „ень проходив у молитвах, церковному спiвi й побожних розмовах.
ђозкiшна природа й молитовний настрiй гоїли душевнi болi, гасили вогонь  у
кровi й наповнювали серце дiвчини лагiдним, примирливим почуттЯм. ’а  коли
вночi монастир поринав у тихий сон i в  тiснiй  келiї,  освiтленiй  тiльки
тремтливим вогником лампади, западала насторожена тиша, тодi прокидалисЯ в
головi „арини бентежнi думи й летiли  далеко-далеко  за  стiни  монастирЯ,
через лiси, до її найдорожчого друга, до дивного лицарЯ, Який уЯвлЯвсЯ  їй
в ореолi слави,  з  булавою  в  руцi.  „о  нього  простЯгалисЯ  з  вдЯчним
захопленнЯм тисЯчi рук, звiльнених од  тЯжких  кайданiв...  Ђ  вона,  вона
стоЯла там, не зводЯчи з  нього  очей,  i  палала  вiд  щастЯ...  I  серед
незлiченного натовпу лицар впiзнавав її, i йшов до неї, i говорив голосом,
що тремтiв од хвилюваннЯ: "Ћсь вона, обраницЯ мого серцЯ, дружина  моЯ  на
все життЯ!"
   Ђле свiтлi картини часто змiнювалисЯ похмурими, уЯва малювала „аринi її
героЯ порубаним, умираючим десь серед полЯ чи скривавленим  i  розтерзаним
катами на тортурах. ’одi вона схоплюваласЯ з постелi й кидалась iз  палкою
молитвою до розп'Ятого бога...
   ’iльки коли лунали удари дзвона,  що  сповiщав  про  пiвнiч,  i  нiчний
сторож клепалом починав  будити  луну,  тiльки  тодi  влЯгалисЯ  сполоханi
„арининi думки, i вона склеплЯла стомленi очi.
   ’а чим бiльше минало днiв, тим сумнiше ставало дiвчинi. Ѓолюче  питаннЯ
- де Ќайда, що тепер з ним, чи вiн очiкує слушного часу, чи вже кинувсЯ  у
вир кривавої розплати, - невiдступне стоЯло перед нею не тiльки  в  нiчнiй
тишi, але й пiд час спiльного молiннЯ в храмi;  а  замкнуте  життЯ  в  цих
глухих стiнах, схованих у глибокiй долинi за неозорими лiсами,  не  давало
на те запитаннЯ нiЯкої вiдповiдi.
   Њинув тиждень; вiн не принiс сюди iз зовнiшнього свiту нi звiсточки, нi
листа, нi живої людської душi. –е починало  гнiтити  й  тривожити  „арину;
адже вона вирваласЯ з  Љиєва  длЯ  того,  щоб  стати  ближче  до  народної
боротьби, стежити за її розвитком, жити її тривогами, навiть брати  в  нiй
участь, - i раптом потрапила в таке мiсце, куди зовсiм не  доходили  звуки
життЯ i звiдки вибратисЯ було майже неможливо. „осада почала  заповзати  в
„аринине серце, досада,  Яка  межувала  з  вiдчаєм.  Ќевже  всЯ  її  мiсiЯ
обмежитьсЯ цим монастирем? ‚елична iдеЯ визволеннЯ Џравобережної “країни й
возз'єднаннЯ її з другою половиною, длЯ створеннЯ великого цiлого,  -  ось
що  цiлком  полонило  дiвчину.  I  раптом  вона  виЯвитьсЯ  вiдрiзаною  од
боротьби, замкненою на нiмому кладовищi безцiльно й даремно, бо  вплив  її
на двох непевних сестер здаєтьсЯ сумнiвним, а в разi прЯмого насильства  i
розбою хiба могли б принести Якусь користь її кволi руки...
   „арина сказала матушцi ‘ерафимi, що їй вкрай  потрiбно  Якомога  швидше
повернутисЯ додому чи принаймнi в Њотронинський монастир, звiдки жвавiшими
були зносини з Љиєвом; але  стара  рiшуче  не  пускала  дiвчину  саму  без
належної охорони, побоюючись нападу польських розбiйницьких ватаг, Яких  з
кожним днем  ставало  бiльше.  ‘торож,  котрий  мав  зв'Язок  з  сусiднiми
висiлками й хуторами, щоднЯ доповiдав iгуменi про новi кривавi вiстi,  Якi
долiтали в його хату з лiсових околиць. Ќарештi iгуменЯ вирiшила послати в
Њотронин до отцЯ Њельхiседека гiнцЯ з листом. ‚ листi „арина просила  його
превелебнiсть прислати  за  нею,  Якщо  знайдутьсЯ  в  монастирi  чи  його
околицЯх вiльнi  люди,  хоча  б  чоловiк  iз  десЯть  охорони,  а  iгуменЯ
повiдомлЯла, що довкола ‹ебединського монастирЯ  нишпорЯть  конфедерати  i
Якщо не буде прислано озброєної допомоги, то нападу  можна  чекати  кожної
хвилини. Њинуло кiлька днiв, а  з  Њотронина  не  було  вiдповiдi,  й  сам
посланець пропав безвiсти; вирiшили, що вiн потрапив  до  рук  полЯкiв  i,
певно,  загинув.  Љоли  це  й  справдi  так  сталосЯ,  то  небезпека,  Яка
загрожувала затворницЯм, ще збiльшуваласЯ: адже вiдiбранi листи виказували
їхню цiлковиту безпораднiсть i беззахиснiсть, а проханнЯ прислати озброєну
охорону могло тiльки спонукати ворогiв до нападу...
   ’а поки що в монастирi  було  тихо,  глухо,  тоскно.  „о  „арини  почав
пiдкрадатисЯ розпач...
   џкось пiзнiм вечором, коли черницi виходили з церкви  i  останнiй  звук
дзвона, хвилюючись, летiв удалину, де згасав у сизiй iмлi, хтось енергiйно
постукав у браму. Џiзнiй нетерплЯчий гiсть у такий  неспокiйний  час  усiх
стривожив. „ехто поспiшив до  iгуменi,  щоб  сповiстити  їй  про  прибуттЯ
невiдомої особи, iншi кинулисЯ до брами.
   ‡ переговорiв через замкненi кованi ворота з'ЯсувалосЯ, що  пiд  захист
монастирЯ, вирвавшись з  рук  мерзенних  убивць,  Якi  розгромили  дальнiй
виселок,  прибiгли  двi  жiнки:  плачучи  й  стогнучи,  благали  бiдолашнi
впустити  їх  Якомога  швидше  в  монастир,  бо  вони  помирають  од  ран,
виснаженнЯ, спраги й боЯтьсЯ погонi...
   „арина перша почала просити матiр iгуменю, щоб вона звiльнила сердешних
од зайвих розпитувань i дозволила вiдчинити браму, хоч сонце вже й зайшло.
   ‚рештi браму вiдчинили. †ертвами польської  сваволi  виЯвилисЯ  двi  ще
молодi жiнки, мiцної статури  й  високi  на  зрiст.  ‘воїм  виглЯдом  вони
справили на всiх гнiтюче враженнЯ: скривавленi  обличчЯ  були  закутанi  в
хустки, крiзь дiри подертої одежi виднiлисЯ синцi й почорнiлi рани.
   Ќещасних оточили зворушливим пiклуваннЯм: та особливе спiвчуттЯ виЯвила
до  них  сестра  ЄвлалiЯ:  вона  попросила  матiр  iгуменю  дозволити   їй
прихистити жiнок у своїй келiї, взЯвшись обмити й перев'Язати  їм  рани  i
доглЯдати їх, поки вони не одужають. –ей порив  спiвчуттЯ  запiдозреної  у
зрадi  сестри,  спiвчуттЯ,  Яке  вона  виЯвила  до  православних  селЯнок,
потерпiлих вiд унiатiв, переконливо свiдчив, що напрЯм її думок  змiнивсЯ,
що колишнi симпатiї повернулисЯ. Њати iгуменЯ була врадувана такою змiною,
приписавши її впливу „арини, й охоче погодилась на просьбу Євлалiї.
   ‘елЯнки ввiйшли до її келiї  i,  озирнувшись  довкола,  Якось  особливо
перехрестилисЯ.
   - Iменем найсвЯтiшого Iсуса, - промовила, стишивши голос, одна з них.
   - ‚сЯ побiдиши, - вiдповiла ЄвлалiЯ.
   - Ђ чи є добре зiллЯ? - спитала друга.
   - ‡агубив ранковий вiтер... - i черницЯ показала рукою на схiд сонцЯ.
   - Ђ нiч оживить! - усмiхнуласЯ перша. †алiслива черницЯ  заговорила  iз
своїми гостЯми пошепки. —ерез кiлька хвилин до келiї ввiйшла „арина.  ‚она
висловила подив, що  ЄвлалiЯ  ще  й  не  браласЯ  перев'Язувати  рани.  ’а
збентежилась.
   - Ќе утруднюй себе й сестри, вельможна  панно,  -  поспiшила  загладити
розгубленiсть черницi одна з селЯнок, - ми самi вiдмовились. ‚iддирати  од
ран ганчiр'Я - це така мука, що краще зробити це завтра.  Ђ  тепер  у  нас
одне бажаннЯ - вiдпочити; ниють костi, а вiд утоми й руки не пiдiймаютьсЯ.
   - ‚се-таки лiпше, - порадила „арина,  -  перев'Язати  рани  зараз,  нiж
лишати до ранку, а то ще прикинетьсЯ огневицЯ  й  вони  запалЯтьсЯ...  Ђле
селЯнки жалiбно застогнали.
   - ‡милуйтесЯ, панно, ми люди простi... хлопи... на  хлопськiй  шкурi  й
так загоїтьсЯ, присохне, Як на собацi...
   „iвчину прикро вразили цi грубi й презирливi слова  селЯнок  про  самих
себе, а особливо оте "хлопи".
   - Ќащо ж ви називаєте себе пiдлим  лЯдським  прiзвиськом?  -  обуриласЯ
вона. - ‚и  такi  ж  люди,  Як  i  вони;  це  пани,  захопивши  наш  край,
перетворили вiльних людей на своїх рабiв.
   Ћдна з селЯнок, та, що голоснiше стогнала, притихла  й  обпекла  „арину
лютим  поглЯдом  з-пiд  насунутої  хустки,  а  друга,  навпаки,   збуджено
пiдхопила її слова:
   - Ћх, так, так! ЉлЯтi, каторжнi лЯхи i вiра їхнЯ клЯта... ™об їм  добра
не було! ™об вони щезли навiки! –е вони, клЯтi,  прозвали  нас  хлопами  й
бидлом... –е вони завзЯлисЯ усiх нас винищити: ой, коли ж до  нас  прибуде
допомога вiд московської царицi, коли вона перевiшає всiх лЯхiв? Њи  чули,
що вiйська її вже тут, пiд лiсом!
   Љволий голос жiнки раптом змiцнiв i лунав тепер  сильно  й  твердо.  –е
здивувало дiвчину.
   - Ќi, вiйська iмператрицi поки що пiд Љиєвом, -  зауважила  вона,  -  i
царицЯ пошле їх тiльки тодi, коли сейм вiдмовить їй у всiх її клопотаннЯх.
’а селЯнка, Яка було притихла, закашлЯлась i знов почала стогнати.
   - Ќу, сестро Євлалiє, - спроквола мовила „арина, пильнiше придивлЯючись
до жiнок, що сидiли на лавi, - Якщо бiдолашнi мученицi так  стомилисЯ,  то
треба їм Якомога швидше приготувати постiль... ’рьом у цiй келiї  тiсно...
Ќехай хтось iде до мене.
   - ‘пасибi, милостива панно, - вiдказала та,  котра  щойно  стогнала,  й
перезирну-ласЯ з своєю товаришкою, - ми не гiднi такої честi...  ’урбувати
Ясновельможну... Њожливо, посланницю царицi... ‡адлЯ пiдлого люду...
   - ™о за дурницi! - обурилась „арина.  -  џ  не  царська  посланницЯ,  а
руський люд не пiдлий... ™ось ви занадто вже себе принижуєте.
   - ’о Я збiгаю до  сестри  ‚еронiки  за  коберцем,  -  перебила  дiвчину
Євла-лiЯ i, не дочекавшись вiдповiдi, швидко вислизнула з келiї.
   „арина  мовчки  провела  її  очима,  а  потiм  почала  приглЯдатисЯ  до
втiкачок; та вони сидiли похнюпившись, а свiтло лампади було надто тьмЯне.
“ серцi дiвчини заворушилась Якась невиразна пiдозра.
   - „е ваш хутiр? - спитала вона.
   - ’ам, далеко... ЃiлЯ Њотронина... - вiдповiла селЯнка, що лаЯла лЯхiв,
а друга почала знову стогнати.
   - ЃiлЯ Њотронина? Ђ що там чувати? - пожвавiшала „арина.
   - —ули, що гайдамакiв перебили, тамтешнього iгумена схопили, а монастир
пристав на унiю...
   - Ќе вiрю! Ќе такi нинi гайдамаки! Ђ про монастир  -  брехнЯ,  мерзенна
брехнЯ! - вигукнула обурена панна. - Џоки й свiт стоїть, руськi не зрадЯть
своєї вiри! ђозбiйники лЯхи можуть вирiзати благочестивих, спалити  храми,
та  немає  в  свiтi  сили,  Яка  б  змусила  нас  зрадити  свiй  народ   i
перевернутисЯ на пiдлих латинЯн.
   Ћбидвi жiнки, що, згорбившись, сидiли на лавi, вiд останнiх слiв „арини
пересмикнули плечима й схопилисЯ з мiсцЯ. ЏочувсЯ шепiт, i дiвчина вловила
в ньому щось дуже схоже на "псЯ крев". ’а через мить жiнки знову  впали  в
апатiю.
   - ™о з вами? - пiдозрiливе спитала „арина.
   - Ћх, морозить i трусить... ‡овсiм погано! - застогнала одна з селЯнок.
- —и не огневицЯ, бува?
   - Ќе гнiвайсЯ на нас, Ясна панно, - додала, стогнучи, друга.  -  ‡а  що
купили, за те й продаємо... ‹юди брешуть, то й  ми  брешемо...  Ђ  звiсно,
руський люд благочестивий, не те що  католики...  ’а  Я  б  сам...  -  тут
селЯнка, наче подавшись, закашлЯлась.
   „арина встала. ‚ цю мить до келiї ввiйшли сестри ЄвлалiЯ i  ‚еронiка  з
ковдрами й подушками в руках.
   - џ до себе вiзьму одну хвору, - промовила ‚еронiка.
   - Ћт i добре, - всмiхнуласЯ „арина й вийшла з келiї.
   Ќiчна прохолода,  напоєна  тонкими  пахощами  й  вологою,  остудила  її
розпашiле обличчЯ  й  дала  полегкiсть  грудЯм.  „iвчина  зупиниласЯ,  щоб
надихатись живлющим повiтрЯм i обмiркувати, що  дiЯти  далi.  –i  втiкачки
своєю поведiнкою i розмовами одразу збудили в  неї  пiдозру,  а  тепер  цЯ
пiдозра перейшла в упевненiсть,  що  вони  зовсiм  не  селЯнки,  а  тiльки
прикидаютьсЯ й брешуть, i що навiть, можливо, вони й не  жiнки...  Ђ  коли
так, то це - вороги!
   ‚ цю мить хтось виглЯнув крадькома з келiї i вiдразу  ж  зник.  ѓаЯтись
далi було годi, й „арина швидко пiшла до матерi iгуменi, щоб повiдомити її
про небезпеку й вжити завчасу Якихось заходiв.
   ‘тара була ще на молитвi. Љоли дiвчина сказала  їй  про  свої  пiдозри,
вона жахнулась. Ќегайно розбудили матiр  економку  i  матiр  казначею.  Ќа
короткiй  радi  вирiшили  негайно  розвести  селЯнок  по   iнших   келiЯх,
приставити до них сторожу, попередити  воротарЯ  й  послати  його  сина  в
сусiднiй виселок, щоб звiдти ще вночi прибула допомога.
   ‘першу пiшли до Євлалiї... ’а Як же всi здивувалисЯ,  коли,  вiдчинивши
дверi, побачили, що келiЯ порожнЯ; мати економка кинулась в сусiдню  келiю
до ‚еронiки, але й там не було нiкого...
   - Ѓийте на сполох! - звелiла iгуменЯ. - Ѓiжiть до брами, щоб нiкого  не
пропускали!
   „арина побiгла до брами. ‚она була напiввiдчинена; а  коло  неї  лежали
воротар i його жiнка...
   „iвчина нахилиласЯ, щоб розбудити їх, i потрапила рукою в  теплу  липку
рiдину: воротар i його жiнка лежали мертвi в теплiй iще калюжi кровi.
   Ќа страшний „аринин крик iгуменЯ  з  ключницею  кинулись  до  брами,  а
сполоханi  дзвоном  чернички  спросоннЯ  заметушилисЯ,  не  розумiючи,  що
трапилось, де небезпека, i шукали очима вогню...
   -  ѓосподи,  спасе  наш!  ™о  сталосЯ?  -  волала  перелЯкана  iгуменЯ,
пiдбiгаючи до „арини.
   - ђЯтуйте! - кричала та в нестЯмi, пiднЯвши вгору руки. „о брами почали
збiгатисЯ чернички.
   Ћдна наблизиласЯ з лiхтарем i освiтила панну. “сi побачили,  що  в  неї
руки в кровi.
   - ‡арiзали! Ѓрама! - не вгавала „арина, показуючи  рукою  на  прочиненi
ворота.
   —ерницi перелЯкано закричали,  але  всi  спершу  подумали,  що  лиходiї
поранили панну.
   - Ќа бога! •то тебе поранив, дитино моЯ? - кинулась до дiвчини iгуменЯ.
   - Ќе мене!.. ‚оротар... жiнка... зарiзанi... Ѓрама вiдчинена!
   ’iльки зараз усi побачили трупи, що плавали в кровi, й  зацiпенiли  вiд
жаху
   - ‡амкнути ворота! - першою опам'ЯталасЯ мати iгуменЯ й  сама  пiдбiгла
до брами, щоб допомогти черничкам у цiй незвичнiй длЯ них  роботi.  ‘лiдом
за iгуменею кинуласЯ до важких ворiт i „арина. ’а було вже пiзно.
   ѓреблею мчали до брами озброєнi вершники. ‡а  мить  дужi  руки  налЯгли
зокола  на  ворота,  й  вони  розчинились,  примусивши  кiлькох   черничок
вiдскочити вбiк.
   - ‡а мною, дiти, в трапезну! - твердим голосом промовила мати ‘ерафима,
звертаючись до закам'Янiлих черничок. -  ’ам  помолимосЯ...  Ќа  все  божа
волЯ! Ѓез неї жодна волосина не впаде з голiв наших!
   “сi пожилицi монастирЯ, i старi i молодi,  кинулисЯ  до  трапезної.  Iз
спотвореними жахом  обличчЯми,  заламуючи  руки  й  б'ючи  себе  в  груди,
юрмилисЯ вони навколо своєї матерi; зойки,  стогiн  та  iстеричнi  риданнЯ
нещасних черниць лунали пiд  темним  склепiннЯм,  освiтленим  лише  однiєю
лампадою.
   -  ‡мiцнiтьсЯ  духом,  дiти  мої!  Ќастав-бо  час  постоЯти   за   нашу
благочестиву вiру  та  послужити  вiдважно  й  твердо  розп'Ятому  боговi!
ЏоглЯньте на цього божественного страдника, - iгуменЯ  показала  рукою  на
образ спасителЯ в  багрЯницi  й  терновому  вiнку.  -  ЏоглЯньте,  з  Якою
усмiшкою високої любовi грЯде вiн на хрест  за  грiхи  нашi,  за  спасiннЯ
наше" ’о чому ж тут лунають стогiн i плач? Ќе ридати,  а  втiшатисЯ  душею
треба, благоговiти серцем, що господь  сподобив  нас  постраждати  в  його
iм'Я: хiба може бути бiльше щастЯ, вище блаженство  на  свiтi?  ђозбiйник,
Який увiрував у •риста в годи'ну мученицької смертi, зазнав серцем раю,  i
душу його осЯЯла радiсть... Ќевже ж  ми,  сповiдуючи  благочестЯ,  люблЯчи
вiтчизну свою,  покажемо  малодушнiсть  перед  мучителЯми,  перед  лЯхами,
панами, ксьондзами, Якi ненавидЯть нас?.. Ќаш страх i зневiра  впадуть  на
нашi голови  довiчною  ганьбою  i  будуть  зустрiнутi  презирливим  смiхом
ворога, а наша твердiсть  i  стiйкiсть  викличуть  у  насильника-супостата
повагу... ‡аклинаю ж  вас  в  iм'Я  господа  сил...  ‘таньмо  крiпко  i  з
непохитною вiрою, без страху перетерпiмо за свЯту велику справу!  Ѓудь-Яка
мука, будь-Яка ганьба, прийнЯтi за •риста, є  чистим,  променистим  сЯйвом
вiнцЯ мученицького...
   Ќатхненне слово  матерi  iгуменi,  сказане  твердим  голосом,  справило
враженнЯ: голосiннЯ i стогiн одразу стихли; черницi  пiдбадьорились,  їхнi
очi загорiлисЯ завзЯттЯм i жагою подвигу.
   - ‘естри мої! - в екстазi заговорила  „арина.  -  Џеретерпимо,  але  не
марно! ‚iдкиньмо i дiвочу боЯзкiсть, i лагiднiсть жiночої  душi...  „орого
продаймо своє життЯ лютим звiрам! Њи беззбройнi  й  безсилi...  Ђле  проти
наших катiв ми знайдемо в собi й  хитрощi  лисицi,  й  пiдступнiсть  змiї.
‡гадаймо, сестри мої, ћдiф!  –Я  жiнка  славним  подвигом  врЯтувала  свiй
рiдний народ: вона пiшла у ворожий стан до азiата, пiшла, озброєна  тiльки
своєю  вродою  та  залiзним  серцем,  i  за  свою  ганьбу  вiдтЯла  голову
супостатовi... Ѓудьмо ж, мої любi подруги, такими, Як ћдiф!
   - ЃлагословеннЯ боже над усiма вами! - закiнчила iгуменЯ, перехрестивши
всiх навколо.
   ’им часом конфедерати, вдершись у монастир, розставили всюди сторожу, i
ватажок банди з десЯтком шлЯхтичiв-гусарiв та челЯддю кинувсЯ  до  церкви;
оточивши її жовнiрами, вiн звелiв привести до себе  схизматського  попа  й
iгуменю, а потiм i всiх черниць.
   –е був той самий хорунжий iз команди Њладановича  ”елiкс  ѓолембицький,
Який нещодавно ганебно втiк з ’урової i в жалюгiдному  виглЯдi  прибув  на
раду до “манi. Ќинi вiн, перед  беззахисними  жiнками,  хизувавсЯ  пихатою
вiдвагою i горiв диким бажаннЯм помститисЯ на  нещасних  за  своє  ганебне
боЯгузтво в сутичцi з гайдамаками, а також прагнув довести Њокрицькому, що
вiн швидше й лiпше за нього обертає хлопськi хлiви на католицькi  клЯштори
й костьоли.
   ’епер ѓолембицький був невблаганний i лютий; здавалосЯ, що нiЯкий  зойк
стражданнЯ не може зворушити його серцЯ.
   Ќезабаром два жовнiри  привели  до  хорунжого  худенького,  маленького,
згорбленого свЯщеника з рiденькою бiлою борiдкою, майже  лисого.  ђЯса  на
ньому була подерта; запалi, кiстлЯвi груди ходили ходором. ‚iд  хвилюваннЯ
й перелЯку вiн тремтiв, Як осиковий листок.
   - „авай ключi, лайдаку! - гримнув на  нього  ватажок  загону.  ‘вЯщеник
мовчав.
   - Љлючi давай, шельмо! - крикнув хорунжий ще лютiше  й  з  такою  силою
смикнув старого за бороду, що в руцi залишилосЯ пасмо срiблЯстого волоссЯ.
Ќа пiдборiддi свЯщеника виступила кров.
   „о вхiдних дверей  принесли  два  смолоскипи;  їхнє  миготливе  криваве
свiтло впало на спотворене скаженою люттю обличчЯ  хорунжого  -  вродливий
пан ”елiкс скидавсЯ зараз на розлюченого вепра. Џеред ним стоЯв з пiднЯтою
головою  свЯщеник;  його  худе,  маленьке,  майже  дитЯче   обличчЯ   було
надзвичайно блiде, але очi палали вогнем.
   - Љлючi! - несамовито зарепетував пан довудца'.
   - Љлючi вiд храму мого господа Я'вiддам тiльки тому,  хто  менi  вручив
їх, - тихим, але твердим голосом вiдповiв батюшка.
   •орунжий розмахнувсЯ  i  що  було  сили  вдарив  служителЯ  вiвтарЯ  по
обличчю. ‚ нiчнiй тишi дзвiнко пролунав лЯпас. Ќемiчний старий  не  встоЯв
на ногах i навзнак упав додолу.
   - „осконале! - крикнув хтось.
   ‚игук був пiдтриманий схвальним реготом конфедератiв.
   - Џiдвести його! - скомандував  шлЯхетний  лицар.  †овнiри  кинулись  i
пiдвели старого.  Ќа  лiвiй  щоцi  в  нього  червонiв  слiд  вiд  панської
п'Ятiрнi, з розбитої губи текла кров.
   - ‡а що б'єш? - тихо спитав свЯщеник. - —и за те,  що  Я  виконую  свiй
обов'Язок?
   - ‡а що, псЯ крев? Љлючi!!!  -  довудца  крикнув  так,  що  голос  йому
урвавсЯ i вiн, пополотнiвши вiд лютi й натуги, вибухнув задушливим кашлем.
   -  –е  бидло  не  варте  гнiву  вельможного  пана,   -   звернувсЯ   до
ѓолембицького молодий ксьондз, нещодавно висвЯчений в “манi, той самий, що
виЯвив на бенкетi у губернатора Њладановича такий дикий фанатизм. - I  без
його ключiв увiйдемо: цi дверi замкнено зсередини залiзним  засувом,  тому
їх важко висадити, але є ще хiд з притвору, i там  лише  висЯчий  замок...
„обрЯчий удар ломом, i вiн розлетитьсЯ в друзки.
   - ѓосподи! Ќе допусти амонитЯн у храм твiй, захисти свЯтиню вiд наруги!
- звiвши до неба повнi слiз очi, вигукнув скривавлений свЯщеник.
   - ‚ибити дверi! - наказав ѓолембицький. - Џравда ваша, що  через  бидло
не варто псувати кровi, але Я все-таки без зайвої турбацiї накажу  вирвати
в нього обценьками Язика й просвердлити свердлом очi...
   - ‘пасибi скажу, Якщо не даси менi узрiти наруги!
   - Ќi! Ќаругу ти побачиш, налюбуєшсЯ нею доволi. Ћсь що, велебний  отче,
- звернувсЯ ѓолембицький до ксьондза, - сьогоднi ти не служи в цьому хлiвi
свЯтої мшi, сьогоднi ми в ньому досхочу  натiшимось...  Ђ  завтра  очистиш
його вiд усЯкої скверни й освЯтиш на кармелiтський клЯштор.
   - ‚ельможний пан має рацiю, - погодивсЯ  ксьондз,  -  iз  схизматськими
iконами його й освЯтити неможливо.
   ’им часом замок був вiдбитий; жовнiри з лайкою вдерлисЯ через вiвтар до
церкви й, вiдсунувши засув, навстiж розчинили головнi дверi.
   ‚ельможний довудца конфедератiв, разом iз своїми товаришами,  переможно
ввiйшов до храму i, зупинившись перед вiвтарем,  тричi  плюнув.  ‘вЯщеника
теж ввели.
   - Ѓратiє! - тремтЯчим вiд глухих ридань голосом заговорив старий. -  —и
не єдиному богу ми  молимосЯ,  чи  не  єдиного  вседержителЯ  славимо?  Ќе
осквернЯйте його свЯтилища, не слухайте безумного злобителЯ, Який  штовхає
вас на страшний, незамолимий грiх. ЏрисЯгаюсь вам сивиною  своєю,  що  бог
всемогутнiй i що, може, ще нинi гнiв його впаде на вашi голови.
   - ‡iрвати iкони! ‚ирвати  йому  Язика!  -  знову  заревiв  довудца,  не
стримуючи вже свого гнiву.
   †овнiри, Якi було завагалисЯ, збентеженi  пророчим  голосом  свЯщеника,
кинулисЯ з ломами й сокирами до образiв; у церквi лунко загупали  удари...
‡атрiщало дерево...
   -  Ѓоже!  ‚семогутнiй,  всесильний!  -  вигукнув,  знЯвши  вгору  руки,
батюшка. - џви нам ласку твою! ‡ахисти вiд цих  лиходiїв  i  осквернителiв
свЯтинi чесного храму нашого! Ќе дай менi узрiти...
   - “зрiв, одначе... - з пiною на губах просичав ѓолембицький,  коли  двi
iкони були вирванi ломами з своїх гнiзд i впали спершу  на  решiтку  перед
вiвтарем, а потiм на пiдлогу. - “зрiв... Ђ тепер годi!
   - Џовiсити його! - наказав вiн.
   Љiлька жовнiрiв, Якi, стоЯчи на складанiй драбинi,  засвiчували  зеленi
восковi свiчки, кинулисЯ  до  батюшки,  кваплЯчись  виконати  наказ  свого
ватажка.
   ’им часом освiтили всю церкву, наче у велике рокове свЯто.
   Љоли до храму ввiйшла мати iгуменЯ з казначеєю i  побачила  це  жахливе
блюзнiрство й насильство, вона гнiвно закричала:
   - Љровопивцi, душогуби!  ‡а  що  ви  замучили  праведного  старцЯ?  –ей
мерзенний вчинок волає до самого неба... Ћ, кара  впаде  на  вашi  голови,
впаде вона й на ваших дiтей... ‚и кати, а не лицарi, ви ненависники  бога,
виплодки злоби, а не сини католицької церкви, ви...
   Ђле лютий i на самого себе, i на всiх ѓолембицький не дав їй  скiнчити.
‡навiснiвши вiд лиховiсних  пророцтв,  вiн  вихопив  шаблю  i  вдарив  нею
навiдлiг по обличчю старої: шаблЯ iз свистом навскiс упала на чоло й разом
з клобуком знесла верхню частину черепа. Ѓез крику й  стогону  впала  мати
iгуменЯ до нiг ката-лицарЯ.
   - Џрийми, господи, душу раби твоєї ‘ерафими й прости їй грiхи вiльнi  й
невiльнi! - зворушливо промовила матiр казначеЯ, молитовне склавши руки.
   - ™о ж це? ‡абава, а не  дiло!  -  заговорив  один  шлЯхтич,  Який  був
невдо-волений i розправою над свЯщеником. - I пiп, i  цЯ  вiдьма  потрiбнi
були длЯ допиту, а тепер вiд них Яка користь... Ђ про монастирськi  скарби
нам же нiчого не вiдомо.
   - ‡годен, - закусивши губу, вiдказав  ѓолембицький,  -  що  нам  скарби
потрiбнi, але, проше пана, скарбами завiдує  й  береже  їх  не  пiп  i  не
iгуменЯ, а ось цЯ погань, - показав вiн на казначею, - та  ще  ключницЯ...
„е вона? Џривести! - кинув  вiн  мимохiдь  осавуловi.  -  –е  по-перше,  а
по-друге - мiй шлЯхетний гонор не мiг знести зухвалої мови бидла, по-третє
- Я, пане, довудца i маю право вершити суд над  цим  падлом...  —и  пановi
шкода цих собак?
   - Џро мене, хоч  би  й  усiх  їх  перевiшати,  нам  тiльки  б  грошi  й
схизматськi скарби. -  ˜лЯхтич  поспiшив  одвести  вiд  себе  навiть  тiнь
пiдозри у спiвчуттi до  хлопiв.  -  џ  давно  кажу,  що  цих  гадюк  треба
винищувати, та й годi, а не обертати  в  унiатiв!..  Њене  цiкавлЯть  лише
грошi й скарби.
   -  ™одо  цього  хай   пан   заспокоїтьсЯ,   -   поблажливо   усмiхнувсЯ
ѓолембицький. - џ доручаю пановi вчинити про все це допит,  використовуючи
длЯ того будь-Якi засоби, а тому передаю до панських рук, крiм казначеї та
ключницi, усiх старих вiдьом...  Ћтже,  ось  мiй  наказ:  усе,  що  тiльки
знайдете цiнного в  скринЯх  i  келiЯх  черниць,  тЯгнiть  сюди...  ‘рiбнi
лампади, ставники, посуд, ризи з iкон  -  усе  сюди!  ђозшук  пеньондз'  i
всiлЯких скарбiв доручаю пановi ротмiстру... Џомiчницею  при  допитi  може
бути ще черничка ЄвлалiЯ, Яка перекинуласЯ  до  нас,  а  друга,  на  жаль,
утекла...
   ѓолембицький наказав, щоб iз льохiв принесли в  церкву  найкращi  вина,
меди й ратафiї, а з комор усе їстiвне...
   †овнiри кинулисЯ виконувати наказ - хто в  льохи,  хто  в  комори,  хто
грабувати по келiЯх длЯ шлЯхти й красти  длЯ  себе;  у  церквi  залишилисЯ
тiльки пан ѓолембицький з двома товаришами та кiлька жовнiрiв, Якi  почали
здирати з iкон срiбнi ризи, золотi вiнцi, хрести й пiдвiски; усе це кидали
на одну купу, а свЯщеннi чашi та iншi коштовнi речi складали окремо.
   „о церкви ввели  нарештi  й  молодих  черниць.  Џопереду  їх  з  блiдим
обличчЯм i палаючими очима  гордо  виступала  панна  „арина.  ѓолембицький
одразу звернув на неї увагу.
   - ™о це? —ерничка в свiтському одЯзi?  -  здивовано  вигукнув  вiн,  не
одриваючи очей вiд гарного,  сповненого  благородства  обличчЯ  дiвчини  й
стрункого її стану. - ЏрисЯгаюсЯ богинею насолоди,  що  кращого  подарунка
вона менi не могла послати.
   - ’а й гарна ж достобiса!  ѓа!  -  товаришi  пiдтримали  пана  ”елiкса,
милуючись „ариною.
   - •то ти, красуне? - спитав  дiвчину  пан  ”елiкс,  простЯгаючи  до  її
пiдборiддЯ свою замазану кров'ю руку.
   - џ росiйська пiддана,  -  вiдсахнулась  од  нахаби  „арина.  -  „онька
генерального обозного з Љиєва, i прошу пана, в iм'Я  лицарської  доблестi,
поставитисЯ з повагою Як до мене, так i до нещасних, нi в чому  не  винних
сестер моїх по народностi й по вiрi.
   - Ђга! Ћн ти хто!  -  пiдскочив,  наче  вжалений,  ѓолембицький,  знову
наливаючись люттю. - ђосiЯ  ставить  нам  королiв  i  хоче  разом  з  ними
загнуздати наше вiльне, благородне лицарство?  Ћ,  сто  перунiв!  Ќе  буде
цього повiк! џк бога кохам, ми  самi  крулi!  Љонфедерати  це  доведуть  i
зiтруть на порох схизму... Џлювати ми хотiли на унiверсали!.. Ђ  може,  ти
шпиг московський, га?! Ћсь Я тобi покажу, Як  iз  шпигами  розправлЯютьсЯ!
Љанчукiв!
   ’роє жовнiрiв кинулисЯ до панни. ‚она зблiдла й випросталась.
   - ‡упини, пане, катiв! - пiдвищила  „арина  голос.  -  ’и  свавiллЯм  i
розбоєм губиш свою вiтчизну... Џiд Љиєвом стоїть п'ЯтдесЯт тисЯч  грiзного
вiйська... ‚они чекають тiльки приводу, щоб ринутись на вас... Ђ  Який  же
кращий привiд, Як не цЯ  нечувана  наруга,  -  вказала  дiвчина  рукою  на
зруйнований вiвтар, на скинутi iкони й на трупи, - Який кращий привiд,  Як
не цей  ганебний  гвалт  над  беззахисними,  Який  кращий  привiд,  Як  не
образливi проти могутньої монархiї слова?.. Ђдже коли рушать сюди вiйська,
- а ви їх бешкетами накличете, - то шлЯхта на вiки вiчнi  попрощаєтьсЯ  iз
своєю волею i долею!
   ‘мiлива мова дочки обозного справила враженнЯ.
   Її слова про вiйська, що  стоЯть  на  кордонi,  примусили  всiх  боЯзко
озирнутисЯ, а ксьондза навiть присiсти;  та  ѓолембицький,  Який  злЯкавсЯ
бiльше за iнших, не хотiв цього показати...
   - ™е смiєш погрожувати? - скажено затупотiв вiн ногами. - Љанчукiв!
   - ѓеть! - крикнула панна, вихопивши кинджал. - †ивою нiкому не дамсЯ на
наругу! - i вона замахнуласЯ кинджалом, нацiливши вiстрЯ собi в груди.
   †овнiр вiдскочив. ’а улан в латах, що стоЯв поруч панни, встиг  схопити
її за руку й зупинити смертоносний удар.
   - Ѓач, гадюка! - мовив уже стриманiше довудца. - Џрив'Яжiть її до  тiєї
колони й лишiть - хай охолоне... Ђ ми поки що займемосЯ  черничками.  Џерш
за все скиньте з них цi потворнi ковпаки, бо не можна до ладу  роздивитисЯ
красунь, - грайливо додав шлЯхетний лицар.
   ‘куфiйки й клобуки вмить були зiрванi. Ќезаплетене в коси,  пiдстрижене
волоссЯ розсипалосЯ по дiвочих  плечах,  блiдi  личка  вiд  чорного  одЯгу
здавалисЯ ще блiдiшими.
   - Ќепоганi на вроду!  -  ѓолембицький  обвiв  свої  жертви  задоволеним
поглЯдом.
   - Ѓiленькi, пухкенькi, - захихикав улан.
   - Ћн у тiєї Якi губки  -  розкiш!  -  безцеремонно  розглЯдав  черничок
третiй, уже ожирiлий шлЯхтич. - Ђ ось у цiєї оченЯта,  наче  в  газелi,  а
носик, Як виточений...
   - ђоздЯгти б їх, обшукати... - запропонував хтось.
   - џкщо це не збентежить його  велебну  мосць,  -  ощиривсЯ  в  посмiшцi
ѓо-лембицький, кинувши улесливий поглЯд на ксьондза.
   - Ќе соромтесЯ, панове, - вiдповiв той, опустивши скромно очi, - справа
вiйськова... безпека того вимагає...
   - ’ак, велебний отче, справдi так, - загорлали i шлЯхта,  i  челЯдь,  i
жовнiри.
   - ‚ такому разi, роздЯгти їх! - потираючи руки, наказав довудца.
   - Ќа бога! ‡глЯньтесЯ! - з  плачем  попадали  на  колiна  приреченi  на
ганьбу дiвчата.
   - Ќе застудитесь! - заспокоював їх опасистий шлЯхтич. - Ќiч тепла.
   - I нiчого з вами не станетьсЯ, не зурочимо, - зауважив довудца.
   - Љраще вбийте! - голосили чернички.
   - ђоздЯгти! - сухо скомандував довудца.
   —елЯдь, регочучи, кинулась виконувати наказ свого ватажка.



   XVI

   ‚ечiрнє сонце наближалосЯ до заходу, коли до  безлюдного  берега  рiчки
‘аксаганки пiд'їхали два вершники.  Ћбидва  вони  були  добре  озброєнi  й
одЯгненi в козацькi строї, обидва були високi на  зрiст,  мiцної  статури,
тiльки смаглЯве обличчЯ одного з них  облЯмовувала  густа  кучерЯва  чорна
борiдка та з-пiд шапки виглЯдали пасма  довгого  чорного  волоссЯ.  Ћбидва
тримали на поводi  ще  по  одному  нав'юченому  коневi.  –е  свiдчило,  що
вершники вирЯдились у далеку дорогу.
   ‚'їхавши у рiчку  й  попустивши  поводи,  щоб  розгарЯченi  конi  могли
напитисЯ, вершники озирнулисЯ навколо.
   ‘кiльки сЯгало око, лежав степ, широкий, безлюдний, що на обрiї  своїми
квiтучими берегами зливавсЯ з велетенським шатром неба. ђiчка, серед  Якої
стоЯли вершники, звиваласЯ по  степу  срiблЯстою  змiйкою  i  губиласЯ  за
обрiєм. Љрiм цiєї срiблЯстої стрiчки, нiщо  не  порушувало  одноманiтностi
квiтучого степу...
   ’iльки птахи, що з  голосними  криками  шугали  в  повiтрi,  сповнювали
гомоном цей зачарований свiт.
   - Ќу й простiр! - мимохiть  вигукнув  бородатий  вершник,  вдихаючи  на
повнi груди розкiшне степове повiтрЯ. - ™е наш, iще не вiдiбрали!
   Ќiхто не впiзнав би в цих могутнiх козаках  iєродиЯкона  Њотронинського
монастирЯ ЂркадiЯ та ченцЯ Ќайду.
   Ђркадiй скинув шапку i обмахнув нею  своє  розпашiле  обличчЯ.  ‚олоссЯ
густою хвилею розсипалосЯ по плечах i виказало його чернечий сан.
   - ™е наш, не вiдiбрали! - з саркастичною посмiшкою вiдказав Ќайда.  ‚iн
уже мав виглЯд справжнього козака: волоссЯ було пiдстрижене  за  козацьким
звичаєм,  над  рiзко  окресленими  губами  чорнiли  вуса.  -  Ћкраїни  вже
захопили, незабаром доберутьсЯ й до самого серцЯ.
   - Ќе доберутьсЯ: зуби поламають.
   - Џравда твоЯ! ‚падати у вiдчай нам iще не слiд.
   - Ћтож-бо й воно! Ђ тепер за дiло, ондечки  й  вона  сама,  ‘аксаганка.
•валити бога, доїхали. „е ж, по-твоєму, ‘уха Љомiсарiвка?
   - Ђ он, дивись! - Ќайда приклав руку до очей i  показав  на  пiвнiч.  -
Ѓачиш, на самому обрiї бовванiє щось?..
   - Ќу, бачу...
   - ’о це i є ‘авур-могила, а вiд тiєї могили вже недалеко й Љомiсарiвка:
ще до ночi можна дiстатисЯ туди.
   - Ћвва, чи не помилЯєшсЯ?
   - џ?! ’а цим же  шлЯхом,  щоб  обдурити  сторожу,  повз  Љомiсарiвку  i
‘авур-могилу запорожцi завжди в польську “країну пробираютьсЯ.  Ќе  раз  Я
мiрЯв цей шлЯх. Ќе будь Я Ќайда, коли перед нами не ‘авур-могила!
   - Ќу, виходить, нам пощастило, Я вже думав, що  ми,  звернувши  од  тих
клЯтих татар на пiвдень, зiб'ємосЯ з дороги, а воно, бач, саме на потрiбне
мiсце й трапили. Ћтже, їх нам бог на помiч прислав.
   - ’о з богом i в дорогу! Ђдже Џетро-Џавло не за  горами,  а  через  цих
бусурманiв i так два зайвих днi у  степу  проблукали.  Њало  з  дороги  не
збилисЯ.
   - ’епер уже не запiзнимосЯ. „о ночi на  березi  Љомiсарiвки  будемо,  а
вдосвiта вирушимо в дорогу. “ записцi сказано, що на те мiсце, де закопано
скарб, прибудеш другого днЯ, а в нас iще цiлий тиждень у запасi. Ќумо ж, з
богом!
   ’оваришi потЯгли коней за поводи, конi форкнули i, чалапаючи ногами  по
грузькому дну, вийшли на берег. ‚ершники стисли  їх  острогами  й  помчали
вздовж звивистого берега рiчки до могили, що ледь чорнiла вдалинi.  џкийсь
час обидва мовчали, зачарованi величчю навколишньої природи.
   ‡ахiд уже починав лелiти  золотисто-рожевою  млою;  повiвало  вечiрньою
прохолодою.  ‘еред  цiєї  квiтучої  безлюдної  рiвнини,  що   потонула   в
розтопленому золотi вечiрнього сонцЯ, Якось дивно  озивавсЯ  глухий  тупiт
кiнських копит. Ќарештi Ђркадiй порушив мовчанку, звернувшись до Ќайди:
   - ‡наєш, брате Iване, от Я все думаю, хто  б  мiг  бути  цей  невiдомий
доброчинець, що повiдомив тебе про скарб? I сЯк i  так  гадаю...  Ђ  iнодi
западе й така думка: чи не лЯх це  Якийсь  або  єзуїт  вигадав  таке,  щоб
хитромудре виманити Якнайбiльше наших ченцiв  i,  скориставшись  з  їхньої
вiдсутностi, напасти на монастир? ‚iн i подумати не мiг, що ми вирушимо за
скарбом тiльки вдвох!
   - Ќi, друже! - вiдказав Ќайда. - џ твердо вiрю, що все написане  в  цiй
записцi - щира правда. Ђ Я тобi ще ось що скажу: важко повiрити, але  мене
вже кiлька рокiв невiдступне  супроводить  Якийсь  незримий  хранитель.  џ
певен, що вiн знає й про цю записку, i коли б тут був обман, вiн попередив
би мене. —и вскочу Я в Якусь  халепу  -  вiн  мене  виручає,  чи  нацiлить
татарин у мої груди списа - вiн закриває мене своїм щитом, чи охопить  мою
душу вiдчай - вiн посилає менi втiху... Ђле хто  вiн,  навiщо  знадобилосЯ
йому моє життЯ? Ќавiщо вiн оберiгає його? џ цього не знаю.
   Ђркадiй обернувсЯ до Ќайди.
   - ’а Як же вiн рЯтував тебе? Љоли?
   - Ѓагато разiв, i те, що робив вiн, не могло бути у владi  людини...  џ
пам'Ятаю одну нiч. ‘трашну нiч на ’рубежi... - Ќайда провiв рукою по  чолу
й заговорив з глухим, тамованим хвилюваннЯм: - ’iєї ночi душа моЯ краЯласЯ
на шматки, в нiй не було  найменшого  просвiтку...  Ќiч  смертi,  духовної
смертi застилала її непрозiрною пеленою, i довкола  мене  чорнiла  така  ж
сама безпробудна нiч. џ сидiв на  березi  ’рубежу,  на  зеленому  горбi...
Љругом було тихо, мертво й безлюдно;  менi  здавалосЯ,  що  душа  моЯ  вже
вiддiлилась од тiла й полинула в Якийсь iнший свiт. ‡емлЯ i  небо  злилисЯ
пiд чорним саваном ночi, у мертвiй тишi не чутно  було  й  шелесту  трави,
тiльки внизу сумовито хлюпотiв ’рубiж. џ сидiв нерухомо,  не  чуючи  и  не
бачачи нiчого, погребаючи в цiй темрЯвi свою  змучену  душу...  Ђж  раптом
надi мною щось свиснуло в повiтрi й навколо шиї  обвивсЯ  аркан,  Я  хотiв
скинути його, але аркан затЯгнувсЯ й  поволiк  мене...  Ћчi  мої  налилисЯ
кров'ю, голова запаморочилась, Я вже втрачав свiдомiсть...  ’а  ось  аркан
лопнув... I невидима рука знЯла з моєї шиї зашморг...
   - Ќу, ну... •то ж то був? - жваво мовив Ђркадiй.
   - –ього Я не бачив, бо в очах моїх  усе  потемнiло...  Љоли  Я  нарештi
опам'ЯтавсЯ, уже горiв день, а бiлЯ мене лежав перерубаний  аркан  i  двоє
мертвих татар.
   - Ќезбагненне! - розвiв руками Ђркадiй. - Ђ куди  ж  подiвсЯ  той,  хто
врЯтував тебе?
   - ‰ого вже не було... џ довго блукав степом, шукаючи хоча б його  слiд,
але не знайшов... Ќезабаром Я пiшов на Џравобережну “країну  в  Џечери,  i
нiхто не знав, що трапилосЯ зi мною тiєї ночi. Ђж раптом  нинiшньої  весни
зустрiв Я циганку:
   потворна, сива... ™е й зараз  завмирає  серце,  коли  згадаю  її;  вона
розповiла менi про все, що було зi мною, нагадала й ту страшну  нiч.  ‚она
прочитала в моїй душi най-потаємнiшi мої думки, навiть тi, Якi Я сам  гнав
вiд себе.
   - Ќу й що ж циганка напророкувала тобi?
   - ‚она не пророкувала нiчого, вона наказала менi скинути рЯсу й пiднЯти
меч на захист народу й вiри, не гаючи жодної хвилини з того  днЯ,  Як  моЯ
патерицЯ перетворитьсЯ на спис, а чотки на кулi.
   - ѓосподь не раз сповiщав  свою  волю  через  пророчиць!  -  прошепотiв
здивований Ђркадiй. - Ќу, й що ж далi?
   - ’iєї ночi, коли Я знайшов у проскурi записку, мої чотки перетворилисЯ
на кулi, а патерицЯ на спис.
   „иЯкон iз забобонним жахом вiдсахнувсЯ од товариша. џкусь  мить  обидва
мовчали.
   - ‘е чудо, брате Iване,  звершилосЯ  над  тобою,  -  виходить,  господь
вiдзначив тебе i обрав визволителем нашим, - промовив Ђркадiй. - —ого ж ти
не розповiв про все це владицi?
   - Ќавiщо менi було турбувати його  бриднею  старої  циганки?..  •iба  Я
думав, що це чудо воiстину звершитьсЯ?
   - Ћднак воно звершилосЯ!
   - ‚ладика поспiшно виїхав того ранку до ‚аршави.
   - ˜кода! ‚iн би роз'Яснив нам се, але й без нього Я скажу тобi,  брате:
Якщо господь послав тобi такого незримого хранителЯ,  значить,  вiн  обрав
тебе длЯ вищої мети, - не супереч: не токмо  серед  пастирiв,  а  й  серед
пастви шукає господь своїх обранцiв...
   - Ћ, коли б це було так, коли б господь зглЯнувсЯ над нами!.. џ б життЯ
своє вiддав за батькiвщину, тiльки б урЯтувати її.
   - I ти врЯтуєш її! ’iльки молись i слухайсЯ волi божої.  ’вiй  незримий
хранитель є не хто iнший, Як слуга господнiй, - iз запалом  провадив  далi
Ђркадiй. - –е вiд наших пралiсiв i обителi чернечої возсiЯє  слава  церкви
•ристової i спасiннЯ вiтчизни. •ай же  буде  благословенне  iм'Я  господа,
Який сказав: "Џiднесу слабосилих, поражу сильних, i нерозумнi хай поразЯть
розумних!"
   - Ђмiнь!  -  схвильовано  промовив  Ќайда,  скинувши  шапку  й  побожно
перехрестившись.  -  „осi,   брате   Ђркадiю,   Я   не   думав   зрiкатисЯ
послушницького сану, але, побачивши се  знаменнЯ,  вирiшив  скоритисЯ  тiй
волi, Яка спрЯмовує мене на цю путь.
   - I благо сотворив. ’о була волЯ господнЯ. џ бачу її  i  вiрю  тепер  у
наше спасiннЯ... Ђле скажи, чи давно ти  почав  помiчати  бiлЯ  себе  такi
таємничi знаменнЯ?
   - “же кiлька рокiв...
   - Ќезбагненне, незбагненної - пошепки  сказав  Ђркадiй.  -  ‡нову  ж  i
записка про скарб, це так дивно, так чудодiйно! ’им-то Я й вiрю їй  -  усе
вiщує нам удачу.
   - ’ак, так... ’iльки знайдемо скарб, одразу  ж  на  ‡апорожжЯ.  ѓосподь
поможе, все щасливо скiнчитьсЯ, - з грiшми справа пiде  швидше.  Ђ  згодом
‡алiзнЯк об'єднає всю “країну, грамота державної царицi в нього.
   - ’ак-то воно так, але мене тривожить долЯ нашого монастирЯ. Ќе в  пору
виїхав владика... Ћт i Я вiдлучивсЯ, залишивсЯ тiльки  отець  Єлпiдифор...
Љоли б не наскочили лЯхи та унiати й...
   - Ђ брат Ђнтонiй? Љоли що скоїтьсЯ, вiн одразу ж  сповiстить  ‡алiзнЯка
або когось iз його пiдручних, а лiс  наш  увесь  кишить  гайдамаками.  Ќi,
брате Ђркадiю, треба надiЯтись на  бога.  ‚iн  не  захоче  падiннЯ  свЯтої
обителi нашої!
   “ такiй  жвавiй  розмовi  подорожнi  непомiтно  доїхали  до  могили  i,
залишивши коней унизу, зiйшли на її вершину. ‘онце вже  стоЯло  над  самим
обрiєм, торкаючись своїм розпеченим  червоним  диском  землi.  “весь  степ
куривсЯ золотисто-рожевою iмлою, рiчка подекуди виблискувала, немовби була
вкрита Яхонтовою лускою, а подекуди лежала нерухомим  дзеркалом,  у  Якому
нiжно розпливалисЯ обриси рожевих хмарок...
   - Ќу, а де ж Љомiсарiвка? - спитав Ђркадiй  у  Ќайди,  котрий  мимохiть
зами-лувавсЯ чудовим краєвидом.
   - Ђ он дивисЯ туди, на пiвнiч!
   Ђркадiй, приклавши руку до очей, пильно поглЯнув в тому  напрЯмi,  куди
показував товариш; крiзь нiжну iмлу, що застилала степ,  вдалинi  блиснула
тонка срiбна нитка.
   - Є! -радiсно промовив вiн. - Ќу, то з богом i в дорогу!
   - Људи? Џроти ночi? Ќi, це вже ми  вiдкладемо  на  завтра,  треба  дати
вiдпочинок i конЯм!
   Ђркадiй погодивсЯ з Ќайдою. ‚они зiйшли з могили,  розсiдлали  коней  i
пустили їх пастисЯ, а самi нашвидку повечерЯли, помолилисЯ на схiд сонцЯ i
полЯгали бiлЯ пiднiжжЯ могили на шовковистiй травi.
   ‚огнища не запалювали, побоюючись привернути увагу степових волоцюг.
   Ђркадiй одразу ж поринув у мiцний сон, а Ќайда ще довго не мiг заснути,
линучи думкою далеко-далеко, до сивих берегiв батька „нiпра...
   ђано-вранцi, Як тiльки благословилосЯ  на  свiт,  приЯтелi  повставали,
осiдлали коней i рушили в дорогу.
   ‡а годину- не бiльше - вони досЯгли того мiсцЯ, де в ‘аксаганку впадала
невелика рiчка, що протiкала в низьких, болотистих берегах.
   - Ќу, оце ж i вона! - трiумфуючим голосом промовив Ќайда й  показав  на
рiчку.
   ЏриЯтелi розташувалисЯ на березi  ‘аксаганки,  поснiдали,  вiдпочили  й
поїхали далi.
   „ень минув без будь-Яких пригод. ЏiслЯ короткої ночiвлi,  ледве  тiльки
розвиднiлосЯ, вони знову осiдлали коней i подалисЯ  лiвим  берегом  рiчки.
—им ближче пiдходив час, коли, за словами записки, подорожнi повиннi  були
побачити  кручу  й  на  нiй  дивний  камiнь,  тим  бiльше  охоплювало   їх
нетерпiннЯ; Ђркадiй раз у раз пiдводивсЯ на стременах i,  прикриваючи  очi
рукою, вдивлЯвсЯ в синю далину; та нiЯкої кручi не знаходив, хоча її можна
було б помiтити здалеку, бо рiчка лелiла в низьких рiвних берегах.
   ’им часом сонце перейшло вже на захiд, а скiльки око сЯгало  -  нiЯкого
пiдвищеннЯ вздовж рiчки не було видно. ЏриЯтелi мовчки скакали з блiдими й
напруженими обличчЯми, пильно вдивлЯючись у далечiнь.
   “же скiснi променi сонцЯ простЯглисЯ через увесь степ, а кручi  все  ще
не було.
   Ќарештi Ђркадiй осадив змиленого конЯ, що важко дихав,  i,  звертаючись
до Ќайди, розпачливо вигукнув:
   - Ќема!
   - Џостривай, може, ще зарано: нашi конi стомилисЯ з дороги, а в записцi
сказано "добрим конем".
   - „е там! - перебив Ђркадiй. - Љонi в нас  добрi,  й  їдемо,  майже  не
зупинЯючись! ‡билисЯ з дороги, та й годi!
   - Ќе збилисЯ, даю голову на вiдсiч, що цЯ рiчечка - ‘уха Љомiсарiвка, а
ранiше вона зваласЯ Њалим ѓнилим ’iкичем...
   - …х, друже! •iба в степу мало таких могил i таких рiчечок!  Ќема  чого
втiшати себе! ‡билисЯ з дороги! “се загинуло!
   - ’а чого ж загинуло? Ђдже це рiчка ‘аксаганка, а це Љомiсарiвка -  тут
i сперечатисЯ нема чого. Ќу, проїдемо вгору чи вниз, не сьогоднi-завтра, а
кручу все-таки знайдемо!
   - Ђ скiльки ж часу мине! Ђдже поки ми блукатимемо по цих берегах,  мине
не тiльки Џетра й Џавла, але й ЊаковiЯ! - з досадою вигукнув Ђркадiй. - ™о
ми на тому каменi побачимо? ’а й на ‡апорожжЯ, i всюди запiзнимось!
   - ‡ажди, не впадай у розпач! - вiдказав Ќайда.  -  Њоже,  ще  й  завтра
знайдемо: кiнь на конЯ не схожий, та й днi не завжди однаковi.
   - ’епер саме найдовшi днi, - iз гiркою посмiшкою перебив його  Ђркадiй.
- Ќi, брате, треба облишити цю справу! Ќiчого не вийде, бо  ми  зовсiм  не
знаємо, куди їхати!
   - џк це "не знаємо"?
   - Ђ так, що, може, нам на ‘аксаганку i зовсiм не треба було їхати! •iба
мало рiчок у степу, назва Яких починаєтьсЯ  на  букву  "‘"?  I  ‘инюха,  i
‘инЯвка, та Я сам можу нарахувати тобi з пiвдюжини!  Ћт  i  роз'їжджай  по
їхнiх берегах!..
   ‚iд розсудливої мови ЂркадiЯ Ќайду пойнЯло смертельним холодом.
   "Ђ що, Як вiн i справдi помиливсЯ, i скарб треба шукати  зовсiм  не  на
берегах ‘аксаганки? –Я перша частина  записки,  Яку  вiн  тодi  так  легко
вiдновив, виЯвлЯласЯ тепер найважчою. Ђдже справдi, вiн вписав назву рiчки
‘аксаганки тiльки тому, що в записцi вцiлiла буква "‘";  знову  ж  таки  й
притока, - чому вiн назвав її ‘ухою Љомiсарiвкою? •iба мало є iнших рiчок,
Якi носЯть подвiйну назву, та  от  хоча  б  †овтi  ‚оди,  ‘орочий  Ѓрiд  i
сила-силенна iнших; але вiн зупинивсЯ на ‘ухiй  Љомiсарiвцi,  бо  пiдбирав
рiчку з притокiв ‘аксаганки i, вирiшивши, що це вона, зробив висновок,  що
й дорогу треба починати вiд Ќезаймалiвського гарду.  ’ак  легковажно,  так
необачно був зроблений цей висновок! Ћтже, гард вiн  назвав,  зважаючи  на
близькiсть ‘ухої Љомiсарiвки, ‘уху Љомiсарiвку  вибрав  тому,  що  вона  є
притокою ‘аксаганки, а саму ‘аксаганку вписав тому,  що  вiд  назви  рiки,
берегом Якої треба було їхати, вцiлiла в записцi буква "‘", - ще  раз  сам
собi повторив Ќайда хiд своїх мiркувань.
   —и ж можна було по таких догадках робити рiшучi висновки i,  спираючись
на них, вирушати в дорогу? Ђ що, Як вони помилковi, а що, коли  має  рацiю
Ђркадiй i всЯ цЯ iсторiЯ є не чим iншим, Як витiвкою когось iз лЯхiв? Ђдже
кулi и спис вказували йому, що треба негайно пiднiмати  повстаннЯ,  а  вiн
поїхав за Якимось казковим скарбом!  Ђ  коли  все  це  вигадка  чи  навiть
iстина, вiрний шлЯх до Якої втрачено длЯ нього назавжди,  -  скiльки  тодi
часу згаЯно марно i, можливо, непоправно!"
   Ћхоплений цими сумнiвами. Ќайда мовчки злiз з конЯ, пiдiйшов  до  рiчки
i, сiвши на березi, стиснув руками голову  й  поринув  у  глибоку  задуму.
Љiлька разiв вiн розгортав таємничу записку, перечитував  її  i  ховав  за
пазуху, потiм знову напружено думав,  -  здавалосЯ,  забувши  про  все  на
свiтi. ’ак сидiв Ќайда, поки Ђркадiй не нагадав йому, що час вiдпочити.  “
найпохмурiшому  настрої  товаришi  повкладалисЯ  спати.   ‚ранцi   Ђркадiй
запропонував знову спробувати щастЯ -  їхати  берегом  до  самого  вечора.
Ќайда мовчки погодивсЯ. ‚они з невеликими перепочинками їхали цiлий  день,
нарештi Ђркадiй зупинив конЯ i похмуро мовив:
   - ѓодi, їхати далi нема чого, все загинуло!
   Ќайда нiчого не вiдказав i теж злiз з конЯ.
   ‚они розташувалисЯ на березi рiчки; зморенi конi стоЯли поруч, сумовито
похнюпивши голови.
   Њовчки, непорушне сидiли приЯтелi з чверть  години,  жодним  звуком  не
порушуючи навколишньої тишi. Ќарештi Ќайда засунув руку за  вилог  жупана,
дiстав звiдти складений вчетверо аркушик паперу, розклав його на колiнах i
почав читати.
   Ђркадiй невдоволено поглЯнув на свого товариша, та Ќайда,  заглибившись
у читаннЯ, не помiтив цього.
   Љiлька хвилин диЯкон  мовчки  дививсЯ  на  приЯтелЯ,  чекаючи,  що  вiн
заговорить. Ђле той мовчав, i Ђркадiй почав сам:
   - Ќi, брате, Як хочеш, далi блукати берегами цiєї рiчки безглуздо: туди
вгору днiв п'Ять дороги, та назад, а Якщо  круча  залишилась  за  нами,  -
стiльки ж. Љоли ж це не на ‘аксаганцi, а на Якiйсь  iншiй  рiчцi,  то  так
можна проїздити цiлий рiк i нiчого не знайти, а  справу  нашого  повстаннЯ
прогавити.
   - •то ж каже! Ќе про те Я думаю.
   - Ђ про що ж?
   - Џро те, Як би дiзнатисЯ, на котру ж рiчку  вказував  той,  хто  писав
записку, i чи справдi ми збилисЯ з дороги?
   - ѓм... џк же це ти додумаєшсЯ?
   - Ђ от Як! „ивись: ось те мiсце записки, Яке вказує дорогу,  вiд  нього
вцiлiли тiльки слова: "вiд... гарду доїдеш до рiчки ‘... в тому мiсцi,  де
впадає в неї рiчка... звана, поверни конЯ й  поїдеш  лiвим  берегом  угору
проти течiї".
   - Ќу, цього, брате, надто мало, щоб вiдшукати дорогу в степу!
   - •валити бога, що й те є. Ѓачиш...
   - Ђ не сказано там, чи треба переїжджати рiчку? - перебив Ђркадiй.
   - Ќi, не сказано. Ђ що?
   - ’а от, Якби сказано було... Ђ то невiдомо. Ќайда допитливо глЯнув  на
ЂркадiЯ, але той сумно мовчав, очевидно, не знаходЯчи  потрiбної  нитки...
Џроте його запитаннЯ примусило задуматисЯ Ќайду.
   - Ђ знаєш що, брате Ђркадiю? - пiслЯ довгої  мовчанки  жваво  й  рiшуче
заговорив Ќайда. - ’и знiчев'Я спитав, а твоє  запитаннЯ  дуже  важливе...
Њенi це й на думку не спало.
   - Ќу, ну! ‚ чiм рiч? - стрепенувсЯ Ђркадiй i звiв на товариша  очi,  що
спалахнули цiкавiстю.
   - Њи їдемо з пiвночi на пiвдень i, наблизившись до витокiв  ‘аксаганки,
могли повернути i праворуч, i лiворуч: тобто  поїхати  правим  берегом  чи
лiвим.
   - ‡вичайно. Ђле ми поїхали лiвим, ближче до  „нiпра...  Ѓо  гадали,  що
запорожець заховав скарб у своєму степу, а не в Ѓуджацькому...
   - –iлком вiрно. ’iльки одного ми не врахували, що в записцi не сказано,
чи переїжджати рiчку, а просто: доїдеш до  такої-то  притоки  i  попрЯмуєш
лiвим берегом вгору...
   - Ќу, ну! - пожвавiшав Ђркадiй, вiдчуваючи, що в цих мiркуваннЯх, може,
й справдi щось криєтьсЯ.
   - Ђ Якщо ми їдемо лiвим  берегом  ‘аксаганки,  то  тутешнi  притоки  її
течуть з боку „нiпра й до нас, отже, повернутi правим берегом...
   - ‘тривай, стривай!  -  схопивсЯ  на  ноги  Ђркадiй.  -  ‚иходить,  щоб
пiднЯтисЯ лiвим берегом притоки вгору, треба її переплисти?
   - Ђвжеж! Ѓачиш, друже: така проста думка, а в голову не прийшла. ’iльки
ти напоумив...
   - ’а що Я... - знiтивсЯ Ђркадiй.  -  ’iльки  в  записцi  ж  не  сказано
переїжджати...
   - ‚ тому-то й рiч! - радiсно вигукнув Ќайда. - Њи не тим берегом  рiчки
поїхали: Якби попрЯмували правим берегом ‘аксаганки, то її притока була  б
до нас повернута лiвим берегом, отже,  ми,  не  переправлЯючись,  могли  б
вирушити прЯмо за течiєю вгору.
   - ‘аме так... Ќе туди поїхали.... –е татари нас збили... Ќу й голова  ж
у тебе, друже, ох  i  голова!  -  захоплювавсЯ  Ђркадiй,  стрiпуючи  своєю
розкiшною чуприною. - Ћтже, переїдемо на той берег - та й гайда?
   - ‘тривай, змiркуємо ще, Якi на тому  боцi  є  притоки.  ™одо  головної
рiчки й гарду Я, здаєтьсЯ, не помиливсЯ: в цiй окрузi є ще двi рiчки,  Якi
починаютьсЯ на "‘" - ‘инюха й ‘инЯвка, але їхнi назви короткi, а  вiдсутнє
мiсце в записцi велике, Якраз пiдходить до слова ‘аксаганка, -  отже,  тут
усе вiрно.
   - Ђвжеж! - переконано кивнув головою Ђркадiй.
   - ’о й гард, виходить, цей самий, бо другого поблизу немає!
   - Ђ звiдки йому взЯтисЯ? - знизав плечима  диЯкон,  немовби  й  справдi
знав уздовж i впоперек усi околицi.
   - Ђ Якщо це той самий гард, то на протилежному березi,  поблизу  нього,
має впадати в ‘аксаганку рiчечка, i цЯ  рiчечка  неодмiнно  мусить  носити
подвiйну назву. џ знаю, що на  тому  боцi  є  притока  †овтоводська...  її
по-простому звуть †овтi ‚оди, -  це  саме  тi  †овтi  ‚оди,  де  блаженної
пам'Ятi наш славний  гетьман  Ѓогдан  розбив  лЯхiв...  ’ам  i  мiсцевiсть
байрачна... Ђдже в ЉнЯжих Ѓайраках, у гайку, i молодий Џотоцький загинув.
   - „руже, голубе! - Ђркадiй кинувсЯ обiймати Ќайду. - ’а це ж i  є  саме
те мiсце... ЏрисЯгаюсЯ пресвЯтою богородицею, воно, iншого й не шукай, про
iнше й  не  думай!  I  за  всiма  прикметами  воно  Якраз  запорожцевi  до
вподоби...
   - џ й сам так думаю... I Якщо по той  бiк,  бiлЯ  гарду,  є  рiчечка  й
зветьсЯ вона †овтi ‚оди, то, анiтрохи  не  вагаючись,  треба  їхати  лiвим
берегом вгору, та й годi!
   - ’о не гаймо часу. Ќазад до гарду! - весело гукнув отець Ђркадiй.
   ЏриЯтелi скочили на коней i щодуху помчали назад.
   ’iльки  другого  днЯ  надвечiр   вони   доїхали   до   ‘аксаганки,   та
переправитись на той бiк бiлЯ гарду не змогли: береги були такi  багнистi,
що конi грузли по черево. ’реба було пiднЯтисЯ вгору й знайти  зручне  длЯ
переправи мiсце.
   Їм довелосЯ проїхати милi зо двi на пiвнiч. ’рохи вiдпочивши на правому
боцi ‘аксаганки й пiдкрiпивши свої сили скромним  снiданком  -  таранею  й
хлiбом, подорожнi рушили вниз за течiєю.
   Ќезабаром  їм  перетнула  дорогу  невелика  рiчечка,   що   впадала   в
‘аксаганку, але вона була така мала, що товаришi не вагаючись перебрели її
й поїхали далi, пильно придивлЯючись, чи не покажетьсЯ де  заросла  тирсою
стежка. ’а степ  був  безлюдний,  золотистими  хвилЯми  переливалосЯ  море
трави, й тiльки праворуч на видноколi синiли горби й могили.
   - Ћх, боюсЯ тiшити себе надiєю, але щось нiби  на  дiло  скидаєтьсЯ,  -
показав на них рукою Ђркадiй.
   - џ й сам бачу, - вiдповiв Ќайда. -  Ђ  он  попереду  мрiє  щось,  наче
блищить:
   або пухнасте волоттЯ шовкової трави срiблитьсЯ на сонцi, або  iскритьсЯ
вода...
   I справдi, праворуч, вдалинi,  ховаючись  у  зеленi,  раз  у  раз  щось
поблискувало.
   - ђiка! - вигукнув Ђркадiй. - їй-богу, рiка!  Ђну,  брате,  наддай!  ‡а
пiвгодини  товаришi  досЯгли  невеликої  рiчки,  що  ховаласЯ  в  низьких,
порослих густим очеретом берегах.
   - ‚она! ЏрисЯгаюсь, - вона! - вигукнув Ђркадiй. - Ќу  от,  немов  серце
чує, що вона!
   - Њенi й самому  здаєтьсЯ!  -  вiдповiв  Ќайда.  -  ѓлЯнь,  Яка  в  нiй
каламутна вода...
   - Ќу, вiдпочивати тепер не час! ЏрЯмо вгору лiвим берегом! ѓайда!
   ’оваришам дедалi частiше стали зустрiчатисЯ урвища, камiннЯ й  скелi...
’а хоч жодна iз скель не  нагадувала  голови  вепра,  нетерплЯчий  Ђркадiй
вилазив майже на кожну з них, сподiваючись побачити де-небудь лiс.
   Ќайда кiлька разiв казав, що час уже дати конЯм вiдпочинок,  та  диЯкон
нiчого не слухав i вперто їхав уперед i вперед.
   Ќайда вже твердо вирiшив зупинитись, коли до нього долинув  несамовитий
крик ЂркадiЯ:
   - Є, є!
   ‘ерце Ќайди здригнулосЯ  вiд  радiсного  передчуттЯ,  вiн  пiдвiвсЯ  на
стременах, свиснув на конЯ i в одну мить наздогнав товариша.
   Ђркадiй стоЯв пiд високою кручею, на вершинi Якої стримiв великий сiрий
камiнь, що справдi нагадував собою голову вепра. ’рохи пiднЯтi краї каменЯ
здавалисЯ  нашорошеними  вухами  тварини,  а  найвужча  частина   його   з
обламаними боками, далеко  видовжуючись  над  урвищем,  була  точнiсiнькою
копiєю кабанЯчого рила з грiзно вищиреними iклами.
   ‡давалосЯ, страхiтливий вепр висунув голову й приготувавсЯ кинутись  на
зухвалого мандрiвника, котрий стоЯв внизу.
   - ‚iн, вiн! - вигукнув Ќайда i, задихаючись вiд радостi, скочив з  конЯ
й кинувсЯ слiдом за Ђркадiєм, Який уже дерсЯ на кручу.
   ‘коро Ќайда теж вибравсЯ на неї i, притримуючись за уламки  дивовижного
каменЯ, полiз на його верхiвку. Љоли зненацька до нього долинув  сповнений
вiдчаю крик ЂркадiЯ...
   Ќайда аж здригнувсЯ i, випроставшись на весь зрiст, скам'Янiв од  жаху:
в долинi вiн побачив невеликий гайок, перед Яким  широкою  смугою  чорнiли
самi пеньки.
   •вилин з п'Ять Ќайда стоЯв зацiпенiлий, не  зводЯчи  очей  з  жахливого
видовища,  нарештi  обернувсЯ,  машинально  вилiз  на  вершину  каменЯ   й
опустивсЯ поруч з товаришем.
   Ђркадiй сидiв нерухомо. ‘кинута,  Як  видно,  в  поривi  вiдчаю,  шапка
валЯласЯ коло нього; побачивши Ќайду, вiн безнадiйно промовив:
   - “се загинуло!
   - ’а чого ж загинуло? Ќе впадай у розпач, брате! “же Як зле було, та  й
то господь напоумив вiдшукати дорогу, може, й тепер щось вимiркуємо.
   - ™о вимiркуємо? - сердито перебив його Ђркадiй. - „ивись  оно!  -  вiн
показав на гайок, що лишивсЯ вiд лiсу. - I жодного дуба не видно, а тут...
ну, що можна по цих пеньках узнати?
   Ќайда нiчого не вiдповiв i, пiдперши голову, задумавсЯ.
   ‡аписка лежала в нього на колiнах; вiн то заглЯдав  мигцем  у  неї,  то
знову пильно дививсЯ на гайок, що нагадував зелену шапку. ’а  хоч  скiльки
вглЯдавсЯ Ќайда, дубового гiллЯ там не  знаходив.  Ђ  тим  часом  з  цього
мiсцЯ, за словами записки, було добре видно розчахнутого  дуба;  виходить,
вiн колись рiс на вирубанiй тепер дiлЯнцi, але в Якому ж мiсцi?
   ‡вичайно, не так важко встановити по пеньку породу дерева, але  тут  їх
стримiло не сотнi, а тисЯчi, й передивитись усе те двом людЯм було не  пiд
силу. Ћ, коли б встановити, хоч приблизно, в Якому  напрЯмi  треба  шукати
цей пеньок!
   џкийсь час Ќайда сидiв мовчки, нарештi рiшуче пiдвiвсЯ й  почав  швидко
спускатисЯ з каменЯ.
   - Џостривай! Људи ж ти? - покликав його Ђркадiй.
   - Џiдожди, посидь там, зараз повернусЯ! - крикнув  Ќайда.  ‹iс  був  не
бiльше Як за пiвверсти вiд кручi, та коли Ќайда спустивсЯ вниз,
   то одразу  помiтив,  що  розмiри  видимої  оку  частини  лiсу  набагато
зменшилисЯ
   вiд змiни мiсцЯ, а краї його зовсiм зникли з полЯ зору.
   - ’ак i є! - промовив  вiн  уривчасто  й  швидко  попрЯмував  до  лiсу.
Џройшовши помiж пенькiв i зупинившись поблизу високої крислатої берези, за
Якою лiс, заокруглюючись пiвколом, уже щезав з очей,  коли  людина  стоЯла
внизу бiлЯ кручi, Ќайда  пiднЯв  велику  гiлку,  прив'Язав  до  неї  свого
червоного поЯса i, вилiзши на березу, прикрiпив цей iмпровiзований  прапор
на однiй iз  верхнiх  гiлок.  ‘пустившись  додолу,  вiн  швидко  пiшов  до
ЂркадiЯ, що нетерплЯче чекав його на вершинi кручi.
   ‚илiзши на камiнь, Ќайда приклав  руку  до  очей  i  одразу  ж  побачив
прикрiплений на деревi прапор.
   - ’ак воно i є! - радiсно вигукнув вiн.
   - ™о таке? - похмуро спитав Ђркадiй, пiдводЯчись з мiсцЯ й пiдходЯчи до
Ќайди.
   - ‡найшов!
   - ’а що знайшов?
   - ‡найшов мiсце, вiд Якого нам треба шукати дуба.
   - „е? ‡вiдки? џк?
   - ‡вiдки? Ђ ось послухай! “ записцi сказано, що треба вийти  на  кручу,
сiсти на праве камiнне вухо й тодi побачиш гай, а в ньому розчахнутий дуб.
„лЯ того, щоб побачити гай, не треба було б i вилазити  на  кручу,  та  ще
саме на правий бiк, бо його видно Як на долонi й вiд пiднiжжЯ кручi; отже,
вирiшив Я, дуб мав бути в тiй частинi гаю, Якої знизу не видно... Ђ Якої ж
частини гаю не видно знизу? Ћн тiєї далекої.  Ђле  мiсцевiсть  тут  рiвна,
навiть далi до середини немовби пiдiймаєтьсЯ, i Якби дуб був десь за  цiєю
зеленою шапкою, то його не можна було б i розгледiти. ’а й заради цього не
треба сiдати з правого боку кручi - досить би було просто  зiйти  на  неї.
Ћтже, Я вирiшив, що дуба треба шукати в глибинi лiсу, але де саме? џку  ще
частину лiсу видно тiльки звiдси, з вершини кручi, i  саме  з  її  правого
боку? џ довго думав i нарештi догадавсЯ: дивись, ти бачиш -  лiс  тут  iде
пiвколом. џкщо спуститисЯ вниз, то крил його  зовсiм  не  видно,  а  видно
тiльки ту частину, Яка доходить до знаку,  почепленого  мною  ген  на  тiй
березi; ось чому треба шукати дуба тiльки в цьому мiсцi - помiж березою  i
он  тiєю  кострубатою  вербою  на  краю.  ЋбличчЯ  ЂркадiЯ   засЯЯло   вiд
захопленнЯ.
   - Їй-богу, все правда до останнього слова! -  вигукнув  вiн,  опускаючи
руку на плече Ќайди. - Ђдже так просто, так зрозумiло все, а от Я, хоч  би
й цiлий рiк просидiв тут, нiколи б не додумавсЯ! Ћх i  голова  ж  у  тебе,
брате! ЃерiмосЯ до роботи:
   руки сверблЯть! џ сам усi цi пеньки порубаю, а дуба знайду!
   - ‘тривай, куди ти? “же ж нiч заходить! - зупинив товариша Ќайда. -  –е
вже залишимо до завтра, а тепер не завадило б i  попоїсти,  адже-ми  цiлий
день i крихти в ротi не мали.
   - ‡года, - вiдповiв Ђркадiй. - Ђлчу й жажду!
   ‚они спустилисЯ вниз, набрали хмизу, Якого багато валЯлосЯ на  узлiссi,
розпалили вогнище й почали вечерЯти. „опiзна не змовкала  дружнЯ  розмова;
нарештi полЯгали спати, але Ќайда ще  довго  дививсЯ  в  глибину  зорЯного
неба, вiдшукуючи серед зiрок ту, Яка дивитьсЯ зараз  в  очi  його  коханої
„арини...
   ђано-вранцi  товаришi  повставали  й,  нашвидку  поївши,   взЯлисЯ   до
роботи... ђозв'Язали в'юки, вийнЯли з них заступи  й  розiйшлисЯ  в  рiзнi
кiнцi вiдзначеної Ќайдою дiлЯнки.
   I длЯ Ќайди,  i  длЯ  ЂркадiЯ  не  становило  нiЯких  труднощiв,  трохи
надрубавши пеньок, розпiзнати, до Якої  породи  належало  дерево,  але  цЯ
робота, на перший поглЯд така легка, насправдi виЯвиласЯ набагато  важчою.
Ќа деЯких пеньках, правда, вiдросли пагiнцi, - тут не треба було й рубати,
але бiльшiсть їх  струхлЯвiла,  або  поросла  деревними  грибами,  чи  так
почорнiла  й  затвердiла,  що  доводилосЯ  докладати  чимало  зусиль,  щоб
вiдрубати вiд пенька кiлька трiсок.
   Ќезважаючи на це, друзi працювали з  непослабним  завзЯттЯм,  але  досi
серед дерев, породу Яких їм' пощастило розпiзнати, вони не виЯвили жодного
дуба. “се це було м'Яке дерево: липа, береза, осокiр.
   „овго працював Ќайда, нарештi, стомившись, кинув сокиру й взЯв  заступ,
щоб вiдкопати вкритi землею пеньки. ‚зЯв i, спершись на нього, замисливсЯ.
   ’ак простоЯв Ќайда хвилин iз п'Ять, потiм стрiпнув головою  i  з  силою
встромив  заступ  у  землю.  ‚iн  уже  хотiв  вiдкинути  брилу,  вивернуту
заступом, коли нараз його гострий поглЯд помiтив у нiй щось таке, вiд чого
серце козака радiсно затремтiло.
   ‚iн швидко нахиливсЯ й пiднЯв з землi Якусь маленьку грудочку - то  був
жолудь.
   - „уб! - вирвавсЯ в Ќайди радiсний вигук.  I  тiєї  ж  митi  несамовито
закричав Ђркадiй:
   - „уб! „уб! ™е дуб! –iлий дубнЯк!..
   Ќайда остовпiв, де й подiвсЯ його радiсний настрiй: вiн гадав,  що  вже
стоїть бiлЯ мети своїх пошукiв, що  вже  знайшов  заповiтного  дуба,  -  i
раптом цих дубiв виЯвлЯєтьсЯ безлiч.
   "џкий же з них той,  що  їм  потрiбний?  џк  тепер  розпiзнати  по  цих
напiвзотлiлих пеньках, на котрому з них рiс розчахнутий дуб?"
   •олодний вiдчай охопив Ќайдину душу.
   „овго стоЯв вiн, спершись на заступ.
   Ќарештi наполегливий голос ЂркадiЯ, що кликав його  до  себе,  примусив
Ќайду опам'ЯтатисЯ.
   ‚iн пiдiйшов до товариша, кинув заступ i  мовчки  опустивсЯ  на  землю.
Ђркадiй, не розгинаючи спини, робив на пеньках Якiсь зарубки. ЋбличчЯ його
почервонiло вiд утоми й спеки, але працював вiн швидко, з енергiєю людини,
щасливої iз своєї знахiдки.
   - ™о, i в тебе дуб? - спитав диЯкон, не пiдводЯчи голови.
   - „уб! - вiдповiв Ќайда таким  сумним  голосом,  що  Ђркадiй  одразу  ж
вiдставив заступ i здивовано глЯнув на товариша.
   - ’а що з тобою? Ќа тобi лицЯ  немає!  -  стурбовано  промовив  вiн.  -
‘томивсЯ?.. ‡ате добралисЯ нарештi до дубiв!
   - ’им гiрше...
   - ’и що, розуму вiдбiг? ‘ам шукав дуба, а тепер...
   - ˜укав дуба, а знайшов дуби й  тiльки  тепер  зрозумiв,  що  нiчого  з
нашого дiла не вийде!
   - ’а що ти верзеш? —ому не вийде? “же все вiдшукали, а ти тепер кажеш -
не вийде?
   - Ќе вийде, бо неможливо з'Ясувати головне: на Якому з цих пенькiв  рiс
розчахнутий дуб!
   - џк? -  вигукнув  Ђркадiй,  з  силою  встромивши  заступ  у  землю.  -
‚iдмовитись од скарбу? Ќiзащо!.. Ќе зiйду з цього мiсцЯ,  доки  не  знайду
його.
   - ‹обом муру не проб'єш, треба скоритисЯ!
   - Ќiзащо! —итай записку, будемо думати, обмiзкуємо все...
   - Ќiчого не поможе! ’а Якщо хочеш, слухай ще раз!  Ќайда  дiстав  iз-за
пазухи записку й, розгорнувши її,  прочитав,  вставлЯючи  слова,  Яких  не
вистачало:
   - "Џобачиш гай, а в тому  гаю  розчахнутий  дуб,  одну  половину  Якого
розбила блискавка, а друга росте, похилившись над самою землею". џк же  ти
тепер дiзнаєшсЯ, на Якому з пенькiв рiс розчахнутий дуб i в Який бiк росла
його похила сторона?
   Ђркадiй нiчого не вiдповiв. Љiлька  хвилин  вiн  сидiв  мовчки,  вперто
насупивши свої густi чорнi брови, нарештi пiдвiвсЯ, перекинув через  плече
заступ i пiшов помiж пенькiв.
   - Људи ти? - гукнув Ќайда.
   - Ќе сидiтиму ж склавши руки! - похмуро вiдповiв Ђркадiй. - Iду  шукати
пеньок!
   - ’а по чiм же ти його впiзнаєш?
   - ’а вже знаю по чiм! Ќа тому деревi, в Яке вдарить блискавка,  повинна
бути обпалена кора.
   - Ѓуває iнодi! - погодивсЯ Ќайда; - ’а не завжди.
   - „арма, треба випробувати все, що можна.
   - ‘лушно, - погодивсЯ Ќайда, пiдводЯчись з мiсцЯ. - ‚ипробуємо все,  що
можна, щоб потiм не докорЯти собi. „уб рiс  або  на  самому  узлiссi,  або
поблизу його;
   оглЯньмо ж спочатку цi пеньки, а потiм i решту!
   „рузi енергiйно взЯлисЯ до роботи.
   Ѓiльшiсть пенькiв вони оглЯнули вже ранiше, та ще залишалосЯ чималенько
й неоглЯнутих.
   ’оваришi пiдрубували пеньки, робили на них  позначки  и  шукали  слiдiв
обпаленої блискавкою кори.
   ђозглЯдаючи один широкий, розкарЯкуватий пень, Ќайда помiтив,  що  бiлЯ
нього валЯлосЯ багато шматкiв кори, обрубаного гiллЯ й трiсок.  џк  видно,
це дерево очищали тут, на мiсцi порубу, й валили його  не  на  узлiссЯ,  а
чомусь у глибину лiсу.
   –Я обставина здивувала козака, але,  захопившись  роботою,  вiн  швидко
забув про неї.
   - Ќу, годi! - через Якийсь час мовив Ќайда, встромлЯючи заступ у землю.
- ‚се одно нiчого не видно. ’реба вiдпочити й обмiркувати, що робити далi.
   Ђркадiй теж припинив роботу.
   ЏриЯтелi розпалили багаттЯ й, почепивши над  ним  казанок,  стомленi  й
змученi, простЯглисЯ на землi.
   - Ќу, брате, що ж ми робитимемо завтра? - звернувсЯ до товариша Ќайда.
   - ˜укатимемо! - уперто вiдповiв Ђркадiй.
   - Ђ завтра ж Џетра й Џавла.
   - „арма-Њовчки повечерЯли, мовчки полЯгали. ’а цiєї ночi їм не спалосЯ.
Ќайда чув, Як Ђркадiй раз у раз перевертавсЯ з боку на бiк, сам вiн теж не
склепив очей... „есь вдалинi моторошно завивали вовки.
   “же сiрiло, й навколишнi предмети чiткiше  виступали  з  темрЯви,  коли
Ќайда врештi  задрiмав.  ’а  не  минуло  й  пiвгодини,  Як  його  розбудив
сповнений радiсної тривоги голос ЂркадiЯ:
   - ’и спиш, друже?
   - Ќi! - вiдповiв Ќайда, квапливо протираючи  очi.  Ђркадiй  уже  встав,
обличчЯ його було збуджене, очi горiли.
   - Ќу, то вставай, Я додумавсЯ, Як шукати!
   - Ќевже? џк саме? - вигукнув Ќайда.
   - Љажу тобi, все розмiркував! ‘лухай,  у  записцi  сказано,  що  похила
сторона росте над самою землею, отже,  пiд  нею  не  могло  нiчого  рости;
виходить, у той бiк од пенька, куди росла похила сторона, має  бути  чисте
мiсце, без жодного пе-ньочка.
   - Ђй справдi! - вигукнув Ќайда. - Њенi теж цiлу нiч  не  давала  спокою
одна думка, та, з горЯ чи з досади, не мiг дiбрати в нiй  толку,  а  тепер
одразу все збагнув... џ покажу тобi, де стоЯв цей дуб i в Який  бiк  росла
його похила сторона.
   Ќе тЯмлЯчи себе  вiд  радощiв.  Ќайда,  перестрибуючи  через  пеньки  й
колоди, добравсЯ до того мiсцЯ, де  вiн  учора  серед  розкиданого  сухого
гiллЯ побачив дубовий пеньок.
   Ђркадiй не вiдставав од нього.
   •вилин через п'Ять вони  вiдшукали  пеньок.  ѓлЯнувши  пильно  довкола,
Ќайда радiсно скрикнув:
   - ’ут, тут! Ѓез сумнiву, вiн...
   Ђркадiй зупинивсЯ поруч з Ќайдою i вхопивсЯ рукою за груди. Ћд  великої
радостi вiн не мiг вимовити й слова.
   ‘онце ще не зiйшло, але все довкола було добре видно.
   - ‚iн, вiн! - не вгавав Ќайда, насилу зводЯчи дух. - ЏоглЯнь, Як  густо
кругом, особливо з цього боку, стоЯть пеньки-i широкi, старi, й молодi,  а
тут, бачиш, усе чисто, аж до пенька тiєї сосни. ’iльки  шматочки  кори  та
обрубане гiллЯ. ‡боку усохлої половини росли дерева, а ось цЯ,  що  росла,
нахилившись до землi, заглушила все пiд собою, i з цього боку валЯєтьсЯ  й
гiллЯ. Ѓачиш, скiльки його, i це незаперечне доводить, що саме в  цей  бiк
була нахилена жива половина дуба... Ѓачиш, усi дерева валили в той бiк, до
степу, i там уже очищали їх  вiд  кори  й  гiллЯ,  а  що  розчахнутий  дуб
похиливсЯ в протилежний бiк, то його тiльки туди й можна було валити, тому
вiн i впав у бiк лiсу, тут його й очистили.
   - ‚оiстину все це так! - промовив Ђркадiй. - ЏодЯкуймо ж господовi,  що
Явив нам свою ласку, й продовжуватимемо свою роботу,  може,  вже  сьогоднi
ввечерi й назад вирушимо. Ќезабаром зiйде  сонце,  треба  вже  вiдрахувати
кроки!
   Ќайда стрепенувсЯ.
   - Џравда, - погодивсЯ вiн, - але насамперед маємо встановити, Як далеко
сЯгала похила сторона дерева.
   - ™о ж, менi здаєтьсЯ, це  не  важко  встановити.  Ђдже  сосни  в  лiсi
ростуть  так,  що  стовбур  їх  лишаєтьсЯ  голий  i  тiльки   на   вершинi
розростаєтьсЯ гiллЯ, отже, похила сторона дуба могла вiльно рости майже до
цiєї зрубаної сосни, своєї  найближчої  сусiдки.  -  Ђркадiй  вiдмiрЯв  од
пенька сосни невелику вiдстань, крокiв п'Ять чи десЯть.
   - ’ак! - погодивсЯ Ќайда. - ‚ усЯкому разi, Якщо ми  й  помилимосЯ,  то
всього на кiлька крокiв уперед чи назад, а це легко можна буде виправити!
   - ’епер Я побiжу за списами, заступами, сокирами,  за  всiм  знарЯддЯм.
‘онце ось-ось зiйде!
   Ђркадiй побiг до скелi, бiлЯ пiднiжжЯ Якої вони склали всi свої речi, й
за кiлька хвилин повернувсЯ назад.
   ‚iд позначеного Ђркадiєм мiсцЯ товаришi  голосно,  щоб  не  помилитисЯ,
почали вiдраховувати кроки. ‚зЯтий напрЯм повiв їх по схилу Якогось горба.
ЃоЯчись помилитисЯ в лiчбi й напрЯмi, товаришi жодного разу  не  поглЯнули
кудись убiк i, промовивши "сто", одразу вдарили списами, що, не  зустрiвши
нiЯкої перепони, глибоко ввiйшли в м'Яку землю.
   - „алi! - уривчасто крикнув Ќайда, вiдчувши, що  його  охопив  жах  вiд
самої тiльки думки про те, що й тут їх могла спiткати  невдача.  ’а  цього
разу товаришам не довелосЯ довго марудитись: спробувавши списами в кiлькох
мiсцЯх землю, вони нарештi намацали щось тверде.
   - Љамiнь! - вигукнув Ђркадiй.
   - Љамiнь! - пiдхопив Ќайда i, швидко  копнувши  кiлька  разiв,  справдi
побачив сiру камiнну брилу.
   - ’ут! - разом крикнули приЯтелi.
   - •ай буде благословенне iм'Я господнє! -  промовив  Ђркадiй,  скидаючи
шапку.
   - Ќа вiки вiчнi! - тремтЯчим вiд хвилюваннЯ голосом вiдповiв  Ќайда.  -
’епер Я вiрю, що господь допоможе нам знайти скарб!
   Ћбидва глибоко зiтхнули, випростались i тiльки тепер пiдвели  голови  й
озирнулисЯ довкола.
   „рузi стоЯли на досить високому горбi. ‡ того боку, звiдки  вони  йшли,
пiдйом був ледь помiтний, а з протилежного - набагато крутiший.
   ‚ершина  горба  була  гола,  й  тiльки  на  її  схiдному  боцi   росли,
сплiтаючись корiннЯм, двi старi сосни. ‡ горба далеко виднiвсЯ степ, поруб
i рiчка...
   - Ќу, та й привiльне ж тут, гарно, наче й дихати  легше!  -  озираючись
довкола, захоплено промовив Ђркадiй. - …х ти,  друже  мiй,  i  Як  це  нам
одразу не спало на думку, що дуб повинен був рости Якщо не на узлiссi,  то
на вершинi Якогось горба чи бiлЯ  його  пiднiжжЯ,  одне  слово,  в  такому
мiсцi, з Якого i в лiсi можна б бачити i схiд, i захiд сонцЯ?
   - Џоночi, брате, i в своїй хатi заблудишсЯ, а  в  чужiй  i  поготiв,  -
усмiхнувсЯ Ќайда. - I так без  божої  допомоги  ми  б  не  второпали  цiєї
записки. Ћдначе помовчiмо. „ивись, край неба  уже  червонiє,  зараз  зiйде
сонце.
   ’оваришi завмерли, чекаючи цiєї митi.
   ‡а кiлька хвилин на видноколi, саме помiж двома соснами,  виринув  край
вогненного диску...
   - ‘юди, праворуч, помiж цими двома соснами. ‹iчи! -  кидаючись  уперед,
вигукнув Ќайда. Ђркадiй попростував за ним, голосно вiдраховуючи кроки.
   ‚iдлiчивши п'ЯтдесЯт крокiв, приЯтелi опинилисЯ бiлЯ пiднiжжЯ горба  й,
тримаючись узЯтого напрЯму,  ввiйшли  в  лiс,  обiгнули  велике  дерево  й
побачили перед собою на вiдстанi п'Яти-шести крокiв великий сiрий  камiнь,
весь оброслий мохом, - вiн у виглЯдi конуса виступав з-пiд землi.
   - ’ут, тут! Ќапевне, пiд цим каменем! - вигукнув Ђркадiй i побiг. Ќайда
теж прискорив ходу, пiдiйшов до каменЯ й промовив:
   - ‘iмдесЯт п'Ять! ‘iмдесЯт п'Ять крокiв! Ђ в записцi  сказано  сiмдесЯт
три!
   - –е байдуже! - заспокоїв Ђркадiй. - ‰ого крок мiг бути ширший за  наш.
- Ќе iнакше, Як тут!
   - ‘тривай, тепер уже будемо дiЯти обережно,  щоб  не  зробити  помилки:
треба почитати записку.
   - Ђ що в нiй сказано?
   - ’а ось! - Ќайда дiстав iз-за пазухи записку й вголос прочитав: "‘тань
на тому мiсцi на Џетра й Џавла й вiдлiчи на схiд сонцЯ сiмдесЯт три кроки,
там побачиш..."
   - Ќу, що ж побачиш?
   - ’а тут клаптик вiдiрвано...
   - ѓм... ˜кода!.. Ђ великий був клаптик?
   - Ќi, ось поглЯнь, тут рiжок, не вистачає одного рЯдка, не бiльше.
   - Џобачиш! ѓм... ’ут нiчого цiкавого, крiм каменЯ, не побачиш! - сказав
Ђркадiй, уважно роздивлЯючись довкола. - „ерева Як дерева,  одне  в  одне,
без будь-Яких прикмет. Ќу, а ти що скажеш?
   - џ теж думаю, що скарб пiд каменем. “ рЯдку, Якого не  вистачає,  мала
бути точна вказiвка на мiсце, де його заховано. ‘карби завжди закопують  у
такому мiсцi, котре можна було б одразу знайти. Ђ тут хоч Як  дивлюсЯ,  не
бачу, крiм цього каменЯ, нiчого примiтного: землЯ рiвна, анi горбочка,  нi
рову, нi Ями, - стирчить тiльки цей  камiнь,  отже,  пiд  ним  i  закопано
скарб.
   Ђркадiй Якусь мить помовчав, зважуючи Ќайдинi  слова,  i  потiм  рiшуче
сказав:
   - ’ак, у цьому останньому рЯдку мало бути  вказано  мiсце,  де  сховано
скарб;
   певно, там писалосЯ:  "Џобачиш  камiнь,  а  пiд  тим  каменем  закопано
скарб".
   Ђркадiй i Ќайда дружно взЯлисЯ до робити. Ќастрiй в обох був чудовий, i
робота кипiла в їхнiх руках. Џiдкопавши камiнь  з  одного  боку,  товаришi
побачили, що вiн розширюєтьсЯ донизу, й зрозумiли,  що  доведетьсЯ  немало
попрацювати, поки вдастьсЯ вивернути його iз землi.
   -  Ќi,  стривай,  так  нiчого  не  вийде!  -  нарештi  промовив  Ќайда,
розгинаючи спину й витираючи з чола пiт. - ’реба  спершу  знайти  в  землi
хоча б один край цього каменЯ, звiдти й копати. Ѓери списа!
   ’оваришi взЯли списа й заходилисЯ пробувати землю навколо  каменЯ.  Ђле
списи входили в грунт на аршин, на пiвтора й одразу ж натикалисЯ  на  щось
тверде.
   „рузi зрозумiли, що пiднЯти цей камiнь було б над людську силу, отже, й
скарбу пiд ним не могло бути.
   ‚они знову перемiрЯли кроки: камiнь лежав вiд вершини горба за сiмдесЯт
три кроки. I коли автор записки, Який  так  точно  описував  усi  прикмети
мiсцевостi, вказував на камiнь, то виходило, що  цей  камiнь  ЯвлЯв  собою
тiльки вихiдну точку, вiд котрої ще треба було шукати  мiсце,  де  сховано
скарб.
   Ђле Як же його знайти, те мiсце, коли кiнець записки був  вiдiрваний  i
назавжди втрачений?  ’оваришi  ще  раз  оглЯнули  всю  мiсцевiсть  поблизу
каменЯ, але нiчого примiтного - анi горбочка, анi Ямки - так i не виЯвили.
‹iс теж стоЯв рiвний, густий, жодне дерево не  привертало  до  себе  уваги
Якою-небудь особливiстю... Ђ за вузькою смугою лiсу вже тЯгсЯ степ.
   - ѓодi! - похмуро мовив Ђркадiй, стромлЯючи заступ у землю. - Ќiчого  з
цього не вийде... Љiнець!
   ‘трашне проклЯттЯ зiрвалосЯ з уст Ќайди, i вiн з диким зойком у розпачi
впав на землю. Џершим отЯмивсЯ Ђркадiй.
   - ‘тривай, ще є надiЯ, - глухо сказав вiн, торкаючись Ќайдиного  плеча.
- Њи вiдраховували кроки на схiд, а може, треба було навпаки - на захiд?
   - ˜укай уже ти, Я бiльше не хочу, - не  пiдводЯчись,  похмуро  вiдповiв
Ќайда.
   - ѓаразд, сонце ще не зайшло. †ди мене тут.
   Ђркадiй швидко зник за деревами.
   ‡а кiлька хвилин вiн вилiз на вершину горба й, важко дихаючи, зупинивсЯ
бiлЯ каменЯ, вiд Якого треба було рахувати кроки.
   ‘онце вже хилилосЯ на захiд.
   “становивши  вихiдну  точку  й  встромивши  тут  списа,  Ђркадiй  почав
спускатисЯ з горба в захiдному напрЯмку, голосно вiдраховуючи кроки.
   ‡  цього  боку  спуск  був  дуже  крутий.   „иЯкон   сходив   обережно,
притримуючись руками за кущi,  але,  вiдлiчивши  крокiв  тридцЯть,  раптом
спiткнувсЯ й, покотившись схилом горба, важко упав бiлЯ його пiднiжжЯ.
   Ќайда  довго  чекав  ЂркадiЯ,  але  той  не  повертавсЯ.  Љозак   почав
непокоїтись i вже вирiшив був iти на розшуки  товариша,  Як  зненацька  до
нього долинув радiсний крик ЂркадiЯ:
   - Є, є!
   - ’а що є? „е ти подiвсЯ? Iди сюди! - гукнув Ќайда.
   - Iду, iду! -  вiдгукнувсЯ  диЯкон.  -  Є  прикмета!  ЏочулосЯ  голосне
шарудiннЯ, затрiщало гiллЯ. Ќайда кинувсЯ назустрiч Ђрка-дiєвi.
   - ™о є? џка прикмета? „е ти пропадав так довго? - засипав вiн питаннЯми
товариша.
   - ‚ажлива прикмета! - ледве переводЯчи дух, заговорив Ђркадiй.  -  Љоло
горба тече струмок, а витiкає вiн з печери, Яка йде пiд цим горбом...
   - Џечера? - вражено вигукнув Ќайда. - Ђ за скiльки крокiв вiд каменЯ?
   - ’очно не скажу, щось близько сiмдесЯти трьох... ЏовiдомленнЯ  ЂркадiЯ
востаннє пробудило енергiю Ќайди й розвiЯло його вiдчай. Џечера,  джерело,
горб... “се  це  були  пiдхожi  й  надiйнi  прикмети,  Якi  давали  тверду
впевненiсть  друзЯм,  що  вони  нарештi  знайшли  вiрну  дорогу.  ‘правдi,
найчастiше скарби закопують у печерах i льохах.
   - Ќу, ходiмо швидше, - сказав Ќайда, - поки ще сонце не  зайшло...  ™об
добратисЯ до печери, приЯтелi мусили знову зiйти на горб  i  спуститисЯ  з
нього крутим захiдним схилом. –е їм пощастило зробити без будь-Яких  нових
пригод. Љрокiв за сорок вони побачили  невеликий  струмок,  що  жебонiв  у
замулених берегах; пiшовши проти його течiї, вони дiстались хвилин за  двi
до печери, про Яку говорив Ђркадiй.
   ’оваришi, зiгнувшись, ввiйшли пiд її склепiннЯ й  вiльно  випростались:
печера була тут досить висока й широка.
   - Ќу, що скажеш? - спитав Ќайду  Ђркадiй,  пильно  вдивлЯючись  у  його
заклопотане обличчЯ.
   - ˜укати, шукати! ’iльки хiба що в стiнах, а тут. - Ќайда показав  собi
пiд ноги, - i дурень не закопав би скарбу!
   ЏриЯтелi обiйшли всю печеру, постукуючи в стiни, сподiваючись по  звуку
знайти в них порожнисте мiсце, але нiчого не виЯвили.
   ‡ахеканi, вийшли вони з печери на свiже повiтрЯ й мовчки обiперлисЯ  на
свої заступи.
   - Ќу, де ж тепер шукати? - пiслЯ довгої мовчанки запитав Ђркадiй.
   - „е хочеш, тiльки не тут! - вiдповiв Ќайда.
   - ‚се-таки треба продовжувати пошуки, а  не  їхати  звiдси  дурнЯми!  -
сказав Ђркадiй.
   - ˜укай, коли маєш охоту, а Я пiду, зберу нашi речi.
   - Ќу, йди! Ѓаба! - в запалi вигукнув диЯкон. - Ђ Я копатиму  тут  доти,
доки не згину!
   Ќайда мовчки пiшов. Џеребравшись через горб, вiн дiйшов  до  злощасного
каменЯ й знесилений упав на  землю.  ‘трашна,  несамовита  лють  опанувала
козака. Џри самiй тiльки думцi про те, що лише завдЯки  фатальному  пориву
вiтру, Який пiдхопив рiжок записки, вiн  не  може  вiдшукати  заповiданого
йому скарбу, котрий, можливо, лежить  тут,  поруч,  Ќайда  впадав  у  дику
нестЯму. ‚iн ладен був з досади розбити собi голову об  камiнь,  але  його
стримувала думка про необхiднiсть виконати  взЯтий  ним  на  себе  великий
обов'Язок.
   Ћтак сидiв Ќайда, знемагаючи вiд безсилої лютi,  Як  нараз  його  увагу
привернуло шарудiннЯ листЯ над головою.
   Љозак швидко пiдвiв голову й побачив, що з-за гiлок  на  самому  вершку
велетенської липи, пiд Якою вiн сидiв, виглЯдає червона вивiрка, освiтлена
останнiми вогненними променЯми сонцЯ; її гостренька мордочка  дивиласЯ  на
Ќайду так лукаво, наче пiдсмiюваласЯ з його безвихiдного становища. ‚иглЯд
цього вдоволеного,  пустотливого  звiрЯтка  одразу  пiднЯв  усю  лють,  що
клекотiла в грудЯх Ќайди.
   - ‘мiєшсЯ! - скочивши на  ноги,  вигукнув  вiн  i  вихопив  з-за  поЯса
пiстоль. - Ќу, почекай, посмiєшсЯ ти в мене!
   Љозак звiв пiстоль i, прицiлившись, вистрiлив у  вивiрку.  Џострiл  був
влучний: звiрЯтко махнуло лапками й полетiло вниз. Ќайда глЯнув на  землю,
шукаючи очима 'вивiрку, але її не було.
   - ‡ачепиласЯ за вiттЯ чи що? - пробурмотiв вiн.
   Ђле й на деревi вивiрки не було видно.
   "™о за чортовиннЯ? - з досадою подумав козак. -  Ќевже  ж  Я  розучивсЯ
стрiлЯти?.. —ого доброго..."
   –Я думка зачепила Ќайду, чудового стрiльцЯ, за живе. "Ќi, не може бути,
треба перевiрити, - вирiшив вiн. - I, до речi, з верхiв'Я востаннє  оглЯну
всю мiсцевiсть".
   Љозак полiз на дерево.  ’а  це  виЯвилосЯ  нелегкою  справою,  бо  дуже
товстий стовбур липи нiЯк не можна було обхопити руками. Ќайда  зробив  на
ньому сокирою кiлька зарубок i в такий спосiб вилiз на дерево  й  добравсЯ
до того мiсцЯ, де стовбур розгалужувавсЯ на кiлька великих гiллЯк.
   "—и не зачепиласЯ вона там?" - подумав Ќайда й вирiшив лiзти вище.
   Љозак уперсЯ ногами в стовбур  i  тiльки  хотiв  вхопитисЯ  за  одну  з
гiллЯк, Як зненацька пiд  ним  щось  затрiщало  й  вiн,  втративши  опору,
полетiв у Якусь безодню... Њимовiльний крик вирвавсЯ з грудей  Ќайди,  вiн
судорожно простЯг руки, намагаючись ухопитись за що-небудь, але на  голову
йому посипалисЯ трiски, пилюка, смiттЯ...
   Ђркадiй уже спускавсЯ з горба, коли пролунав  Ќайдин  пострiл.  Љинувши
заступ, вiн щодуху помчав до товариша i нараз почув його  крик...  "Ќапад?
‚бивство?" - майнуло в головi диЯкона, але на своє  здивуваннЯ  пiд  липою
вiн нiкого не побачив, на землi валЯвсЯ тiльки Ќайдин пiстоль.
   ‘повнений  найжахливiших  передчуттiв,  Ђркадiй  кинувсЯ  оглЯдати  все
довкола, але нiде не  видно  було  анi  звiра,  анi  людини.  „ивуючись  i
гублЯчись у здогадах, вiн ще раз повернувсЯ на старе мiсце й знову побачив
там тiльки пiстоль.
   "™о ж сталосЯ з Ќайдою? Њоже, звiр напав i кудись  понiс?  Ђле  ведмедi
тут не водЯтьсЯ... ‚овк? „урницЯ!.. Ђле ж вiн виразно чув товаришiв  голос
i саме з цього мiсцЯ... Ћтже, Ќайда був тодi десь поблизу, -  куди  ж  вiн
мiг зникнути за цi кiлька хвилин? Ќе проваливсЯ ж крiзь землю?" „иЯкон  iз
забобонним жахом оглЯнувсЯ довкола: а що, бувають же такi заклЯтi скарби?!
   Ќемовби бажаючи вiдiгнати од себе цi страшнi  думки,  Ђркадiй  стрiпнув
головою, аж раптом до нього долинув глухий крик,  що  виходив  наче  з-пiд
землi.
   „иЯкон увесь затремтiв.
   - ’и, Ќайдо? - щосили гукнув вiн.
   Љрик повторивсЯ знову, але такий дивний, глухий, пiдземний, що  ЂркадiЯ
охопив непереборний жах. Џерша його думка була тiкати  з  цього  заклЯтого
мiсцЯ, та за мить вiн опанував себе, прикликав на  допомогу  боже  iм'Я  й
почав оглЯдатисЯ  довкола,  намагаючись  збагнути,  звiдки  доносилось  те
моторошне воланнЯ. ‡даєтьсЯ, з боку старої липи, десь наче з-пiд землi.
   Ќе розумiючи, в чому справа, Ђркадiй безпорадно  озиравсЯ  довкола,  Як
нараз помiтив зарубки, що їх зробив Ќайда на стовбурi дерева.
   ђадiсний крик вирвавсЯ з грудей диЯкона, й вiн, гукнувши: "џ тут,  тут,
Iване!" - полiз на липу.
   —им вище пiдiймавсЯ Ђркадiй, тим виразнiше чув голос Ќайди; вiн мiг уже
розiбрати й його слова:
   - џ тут, тут, у дуплi!
   ‚идершись нарештi на верх стовбура, диЯкон побачив,  що  вiн  всерединi
порожнiй. ‚еличезне  дупло  було  трохи  замасковане  уламками  кори,  Яка
нещодавно провалиласЯ пiд вагою Ќайди.
   Ќад дуплом на корi дерева був вирiзаний великий чотирикутний  хрест,  а
пiд ним рiк, зазначений у таємничiй записцi.
   Ђ втiм, охоплений страхом за долю  товариша,  Ђркадiй  не  помiтив  цих
деталей;
   вiн засунув голову в дупло й крикнув що було сили:
   - Iване, ти тут?
   - ’ут! - почув у вiдповiдь.
   - –iлий? ‡доровий?
   - Џом'Яло трохи! ’а кiстки, здаєтьсЯ, цiлi.
   - …х, i понесло ж тебе сюди! - з досадою мовив Ђркадiй. - –ур  їм,  тим
скарбам! Ќiчого шукати їх! їдьмо на ‡апорожжЯ - й край.
   - ’а скарб, друже, тут! - крикнув з глибини Ќайда.
   - ’ут? - вiд здивуваннЯ диЯкон мало й сам не впав у дупло.
   - ’ут, пiдi мною, - вiдповiв Ќайда. - Љинь-но менi кремiнь  i  кресало,
та й свiчку... ‡араз оглЯнемо все!
   Ђркадiй швидко злiз додолу i, дiставши iз  в'юкiв  речi,  Якi  попросив
товариш, знову видерсЯ на дерево й спустив їх на вiрьовцi в дупло.
   “ глибинi дупла почулисЯ короткi сухi удари, заблищали iскри й  нарештi
спалахнула свiчка. Ќайда  пiднiс  її  високо  над  головою  i  лише  тепер
роздививсЯ мiсце свого несподiваного ув'ЯзненнЯ.
   –е було велетенське дупло, розширене, певно,  рукою  людини.  „но  його
вкривав густий шар зiв'Ялого листЯ й моху.
   Ќайда швидко розгрiб цей покрив, i... радiсний крик вирвавсЯ в нього  з
грудей:
   вiн побачив щiльно вмощенi в дуплi дерева три казани; два  з  них  були
досить великi, а третiй трохи менший.
   - ™о трапилось? —ого ти репетуєш? - крикнув згори Ђркадiй,  нахилЯючись
над дуплом i намагаючись розгледiти, що робитьсЯ внизу.
   - “сi три казани тут, пiдi мною! Ћх i  важкi  ж,  Як  ми  їх  витЯгнемо
звiдси?
   - Ћбв'Язуй вiрьовкою, Я потЯгну.
   - „е там! џ не можу зрушити їх з мiсцЯ. ’Ягни мене  нагору,  прорубаємо
дерево знизу, так буде швидше.
   Љоли Ќайда вибравсЯ з дупла, вони з Ђркадiєм одразу взЯлисЯ до  роботи,
й через годину, не бiльше, в нижнiй частинi липи був уже прорубаний отвiр,
крiзь Який приЯтелi нарештi витЯгли важкi казани.
   ’ремтЯчими вiд нетерпiннЯ руками вони розкрили один iз казанiв: вiн був
повен червiнцiв.
   Ђж дух перехопило в Ќайди й ЂркадiЯ. џкусь мить  обидва  стоЯли  мовчки
перед цими незлiченними багатствами...
   - Ќу, брате! - вигукнув Ќайда, зводЯчи  очi  до  неба.  -  ЏодЯкуймо  ж
господевi милосердному: тепер усе закипить навколо...



   XVII

   †ахливий бенкет досЯг апогею потворностi. ‘ердешнi черницi,  прив'Язанi
до колон i бiлЯ намiсних iкон, висiли, наче розп'ЯттЯ; вiрьовки  врiзалисЯ
в їхнє тiло, надто на руках; iз саден сочиласЯ кров... ‡ виразу облич i  з
тихих надривних стогнань можна було судити, Якi страшнi фiзичнi  муки,  не
кажучи вже про моральнi, терпiли  страдницi:  багато  хто  з  них  втрачав
свiдомiсть, але їх обливали  вином  i  приводили  до  тЯми.  ˜лЯхта  пила,
блюзнiрствувала й лихословила. Џ'Яна челЯдь конкурувала з своїми панами  в
лайцi й неподобствах...
   Љоли п'Янi дотепи, сповненi цинiзму й  образ,  були  вичерпанi,  одному
старому ротмiстровi спала на думку нова забава -  стрiлЯти  з  пiстолiв  у
черниць, голосно називаючи частини тiла, в Якi мають вцiлити кулi.
   - “ лiву руку  он  тiєї,  панове!  ‚  долоню!  -  крикнув  ротмiстр  i,
вихопивши з-за поЯса пiстоль, вистрелив, майже не цiлЯчись.  Ђле  вiн  був
занадто п'Яний i не мiг твердо  тримати  руку:  кулЯ  вдарилась  у  золоту
рiзьбу, зачепивши тiльки палець нещасної. „ехто, спотикаючись  i  падаючи,
кинувсЯ перевiрЯти наслiдки пострiлу.
   - Њаху дав, пане ротмiстр! •а-ха! - почувсЯ смiх. - …ге,  уже  постарiв
пан... рука схибила.
   –е зачепило за живе старого  рубаку,  вiн  вихопив  другий  пiстоль  i,
крикнувши:
   "‚iдiйдiть, панове! ЏрЯмо в серце!" - вистрiлив.
   –ього разу ротмiстровi не зрадили нi око, нi рука. ЉулЯ вцiлила в груди
черницi й пронизала серце... Ќi крику,  нi  стогону  не  вирвалосЯ  з  уст
мученицi; тiльки на мить розплющились перелЯканi очi, здригнулось тiло,  й
голова повiльно схилиласЯ... Iз рани поволi  потекла  темно-червона  цiвка
кровi, закривавились посинiлi уста.
   - ‚iват! „осконале!  Џiдрiзав,  наче  курiпку!  -  закричали  найближчi
свiдки пострiлу.
   - ‡а здоров'Я пана ротмiстра! - пiдхопили тi, що сидiли за столом.
   - ‚лучно! - пiдтримала гучну радiсть i челЯдь.
   Ђле навiть на п'Яний,  жорстокий  i  дикий  натовп  смерть  безневинної
страдницi справила враженнЯ; молоде  тiло,  ще  мить  тому  сповнене  сил,
висiло тепер перед напасниками живим докором їхнього звiрства...
   ѓолоснi вигуки й регiт стихли, i в оскверненому  храмi  на  Якийсь  час
запала тЯжка, гнiтюча тиша... —ути було навiть шепотiннЯ тих, що  молилисЯ
за вбиту черницю.
   - “покой, господи, в лонi праведних рабу твою Єфросинiю,  Яка  прийнЯла
мученицький вiнець, i вiзьми її в селища горнi,  де  немає  нi  злоби,  нi
слiз, нi страждань, - голосно молиласЯ „арина.
   - ‚iчна пам'Ять тобi, наша сестро,  -  тремтЯчими  голосами  обiзвалисЯ
подруги.
   –ей зворушливий шепiт ще бiльше потьмарив настрiй шлЯхти. Љожен  вiдчув
у  душi  Якусь  мерзоту.  Џорив  шалених   веселощiв   ущух,   конфедерати
спохмурнiли.
   Ѓенкет припинивсЯ сам собою, i пан ѓолембицький, мiцно вхопивши за руку
„арину, квапливо повiв її до келiї iгуменi. •оч Який вiн був п'Яний, врода
панни справила на нього величезне враженнЯ.
   Ќе раз спотикавсЯ й падав пан  ”елiкс,  поки  доплентавсЯ  до  келiї...
Ѓiдолашна полонЯнка могла б легко втекти вiд нього, та з  усiх  закапелкiв
монастирЯ долинали п'Янi крики й дикий регiт, i вона боЯласЯ потрапити  до
лап iншого звiра. „о того ж  з  монастирЯ  не  було  iншого  виходу,  крiм
головної брами. ’ому залишалосЯ одне - вирватисЯ з лабет ката  й  накласти
на себе руки. ’а „арина не хотiла так дешево продати своє життЯ...
   ‚вiйшовши до келiї, шлЯхетний лицар дiстав вино, налив  келихи  собi  й
„аринi i наказав їй випити. „iвчина спершу вiдмовлЯласЯ, але  нараз  в  її
головi блиснула смiлива думка.
   - ‘першу випий ти, пане, за моє здоров'Я! —и вже не здужаєш?  -  лукаво
спитала „арина.
   - џ не здужаю? - образивсЯ пан ѓолембицький. - Ћго! џ ще вип'ю  скiльки
завгодно... џ всiх переп'ю...  Џан  ”елiкс...  сильнiший  за  ѓеркулеса...
десЯть  левiв  задушу...  •ай  мене  вб'є  перун,  коли  не  задушу...   Ђ
гайдамакам... псЯ крев... та Я сам... сотнЯм зiтну  голови...  махну...  i
нема десЯти шельм... махну... бррр...
   „арина, користуючись з кожної паузи в п'Яному базiканнi  пана  ”елiкса,
примусила його спорожнити келих до дна.
   - Ќу, тепер сюди, до мене на  груди!  -  гукнув  пан  ”елiкс  i,  ледве
тримаючись на ногах, поклав на стiл пiстоль, вiдчепив шаблю й важко сiв на
лаву.
   - ‡ачекай же, мiй любий пане, Я ще не випила  за  твоє  здоров'Я,  -  i
дiвчина почала маленькими ковтками пити вино, раз  у  раз  звертаючись  до
славного лицарЯ з найкращими побажаннЯми.
   —ервоне обличчЯ пана довудци посинiло, очi то безтЯмно витрiщались,  то
зовсiм злипалисЯ, вiн дихав з хрипiннЯм i клекотом. ‚ цю мить ѓолембицький
був такий огидний,  що  бридливе  почуттЯ  примушувало  „арину  внутрiшньо
здригатисЯ, але вона з  усiх  сил  намагаласЯ  приховати  це  й  гарЯчково
думала, Як скористатисЯ з першого-лiпшого сприЯтливого моменту.
   „iвчина похапцем налила ще один келих, проте впоратисЯ з ним пан ”елiкс
уже не змiг i, не допивши, упав на лаву... Љiлька разiв вiн iще силкувавсЯ
розплющити повiки, але так i не змiг.
   Џ'Яний сон звалив його...
   - ’ут врЯтована... а там?.. …, вiд своєї долi не втечеш! -  прошепотiла
„арина й з гарЯчковою швидкiстю почала переодЯгатись у вбраннЯ  хорунжого,
Яке вона насилу стЯгла з нього. Ќа щастЯ, довудца був худий i невисокий на
зрiст, так що жупан та  кунтуш  їй  пiдiйшли,  тiльки  чоботи  були  надто
великi, й панна залишила на  ногах  свої  сап'Яновi  чобiтки  iз  срiбними
пiдкiвками. Џiдперезавшись  туго  поЯсом,  вона  засунула  за  нього  пару
набитих пiстолiв i до  боку  почепила  шаблю.  ђозшукавши  ножицi,  „арина
вiдрiзала свою косу, надiла конфедератку й перетвориласЯ на красенЯ-юнака,
здатного полонити навiть королiвну. ’iльки незвичайна нiжнiсть  обличчЯ  й
квiтуча молодiсть могли виказати панну в її новiй ролi.
   ‚она зупинилась на мить перед катом, перед цим заклЯтим ворогом  усього
того, що було длЯ неї свЯте, i в її  серцi  закипiла  боротьба...  ЏочуттЯ
справедливостi  волало,  що  залишати  живим  цього  недолюдка   на   горе
знедоленим було б злочином, але  на  вбивство  у  дiвчини  не  пiднiмаласЯ
рука... Ћпиралась її природа... ’а й чим убити його? ˜аблею? ‚она не вмiла
нею орудувати. Ќепевний удар тiльки розбудить його... ‚истрелити в лоб  iз
пiстолЯ - але, звук пострiлу викличе переполох, i її  спiймають  на  мiсцi
злочину... …х, коли б у неї був кинджал... ’а його, Як на зло, вiднЯли. ™о
робити?..
   "Ђ ножицi?" - майнуло в головi „арини,  й  вона  судорожно  вхопила  їх
знову.
   Џанна пригадала в цю мить мученицьку смерть батюшки, вбивство  iгуменi,
наругу над свЯтинею й мордуваннЯ сестер...  I  в  її  серце  впилосЯ  жало
кривавої, невгасимої образи...
   “ бурхливому поривi цього почуттЯ дiвчина  кинулась  до  ѓолембицького,
Який голосно хропiв, вiдкинувши назад голову,  i  всадила  ножицi  йому  в
горло. „овудца судорожно сiпнувсЯ й захарчав... I з рота струменем вдарила
кров.
   Ќе тЯмлЯчи себе вiд  жаху,  „арина  вискочила  з  келiї  й  вибiгла  на
монастирський двiр. ‚iн  був  зовсiм  безлюдний;  усi,  певно,  вже  спали
мертвим сном. Џiд захмареним небом  страхiтливо  чорнiла  безмiсЯчна  нiч;
коли-не-коли спалахувала далека  блискавка,  наче  небо  блимало  страшним
оком, i тодi на мить виступали з пiтьми силуети дзвiниць, тополь  i  дахiв
найближчих будiвель. Џрохолода ночi трохи пiдбадьорила „арину; вона  знову
загорiласЯ бажаннЯм втекти вiд катiв i врЯтувати своє життЯ...  Ђле  Як  i
куди тiкати? Њонастир був оточений високою стiною, єдиний вихiд  -  браму,
певна рiч, охоронЯли жовнiри. "•iба сховатисЯ? - промайнула думка.  -  Ђле
де? Ќа Який час? Ќемає сумнiву, що Њокрицький настановить  тут  католицьку
адмiнiстрацiю. ’ак чи iнакше її врештi спiймають i вiддадуть на  нелюдськi
тортури... Ђ втiм, вiд тортур нинi є чим урЯтуватисЯ! - I дiвчина помацала
рукою пiстолi. - ’а все-таки треба використати всi  засоби,  всi  шлЯхи...
‹iтнЯ нiч коротка..."
   ’ривожно прислухаючись до найменшого шелесту i вдивлЯючись  розширеними
очима в слiпу темрЯву, „арина навпомацки посуваласЯ вздовж  стiни.  ђаз  у
раз вона з жахом озираласЯ  назад,  тремтЯчи  вiд  думки,  що  ось-ось  її
наздожене й схопить облитий кров'ю, з ножицЯми в  горлi,  довудца.  Њинали
хвилини, Якi здавалисЯ дiвчинi вiчнiстю... ђаптом десь  поблизу,  мало  не
бiлЯ неї, почувсЯ глухий звук вiд падiннЯ чогось важкого й м'Якого. „арина
здригнулась i хотiла була кинутисЯ в глиб  двору,  та  в  неї  пiдломилисЯ
ноги...  ‚хопившись  за  стiну  руками,  втiкачка  затаїла   дух.   Њинула
хвилина-друга, але  довкола  було  тихо.  „арина  нарештi  озирнуласЯ,  їй
здавалосЯ, що позаду промайнула Якась тiнь... Њайже  iнстинктивно  дiвчина
подаласЯ вперед, та не  встигла  вона  зробити  й  кiлька  крокiв,  Як  за
прочиненими дверима однiєї з келiй,  що  тЯглисЯ  вздовж  стiни,  почулосЯ
борюканнЯ й збудженi, захеканi голоси.
   - Ќi, шельмо, не втечеш, - хрипiв грубий голос.
   - Џусти! - кричала Якась жiнка.  -  Џусти!..  ѓеть!..  џ  ЄвлалiЯ...  џ
католичка... џ привела вас сюди...
   - Ђ дiдько з тобою, ЄвлалiЯ ти чи ЊотрЯ!..  ’и  менi  сподобалась  -  i
край!
   - Ћй рЯтуйте! - заверещала ЄвлалiЯ, борсаючись у темрЯвi. - џ  пiду  до
пана довудци... ’и вiдповiси за насильство!
   ЄвлалiЯ вискочила з сiнешнiх дверей, - жовнiр за нею.
   ‚ цю мить спалахнула блискавка й  освiтила  блiдим  холодним  сЯйвом  i
Євлалiю, що борюкаласЯ з жовнiром, i „арину, що притиснуласЯ до стiни...
   - Ћн пан довудца! -  простЯгаючи  руки  до  „арини,  крикнула  ЄвлалiЯ.
†овнiр скам'Янiв вiд несподiванки, у нього  в  головi  блискавкою  майнула
думка, що коли випустити Євлалiю живою, то вона викриє його в злочинi,  за
Який доведетьсЯ поплатитись головою.
   - ’о ти доносити, гадюко? - прошипiв вiн i встромив їй у спину кинджал.
ЄвлалiЯ несамовито закричала i впала крижем до нiг „арини, а жовнiр щез  у
нiчнiй пiтьмi.
   Ќедовго  стогнала  ЄвлалiЯ,  -  швидко  слабнучи,  вона   ще   зiтхнула
раз-другий i затихла... Њинали найзручнiшi длЯ втечi хвилини, а „арина все
ще стоЯла непорушне й раз у раз шепотiла:
   - Ѓожий суд! - Ќарештi вона озирнулась i помiтила,  що  на  сходi  небо
почало потроху Яснiшати... Џринаймнi, добре вдивившись,  тепер  уже  можна
було розрiзнити на темному тлi неба обриси всiх п'Яти бань храму...  ’реба
було взЯти себе в руки й негайно дiЯти...
   „iвчина  обережно,  але  швидко  рушила  до  брами.  Џiдкравшись,  вона
побачила, що четверо жовнiрiв, певно, п'Яних Як  нiч,  спали,  простЯгшись
долi, а брама була не тiльки не замкнена, а навiть трохи прочинена.
   Ќе тЯмлЯчи себе вiд радостi, „арина пiдбiгла до неї i, не  помiтивши  в
чорнiй пiтьмi пiд склепiннЯм брами дозорцЯ, що  теж  спокiйнiсiнько  спав,
наступила йому на руку. Ќа щастЯ,  вiн  не  прокинувсЯ,  тiльки  промимрив
Якусь лайку й  вiдсмикнув  руку.  „арина  налЯгла  на  важку  браму,  вона
заскрипiла, але не пiддаласЯ...  Ќараз  паннi  причулись  Якiсь  пiдозрiлi
звуки, схожi на тихий стукiт... •олодний  пiт  виступив  у  неї  на  чолi,
вiдчай подвоїв  сили,  й  вона  нарештi  розчинила  браму  настiльки,  щоб
прослизнути в щiлину...
   Џiдйомний мiст був спущений, за ним тЯгласЯ довга греблЯ, що губиласЯ в
густих вербах, за Якими починавсЯ лiс.  Џереходити  мiст  i  греблю,  коли
ось-ось мало зiйти сонце, було небезпечно: по високiй стiнi  могли  ходити
вартовi... Ђле за  вербами  „арина  вже  могла  вважати  себе  в  безпецi.
‡упинившись  на  мить  пiд  дашком   брами,   вона   озирнуласЯ   довкола,
перехрестилась i кинуласЯ бiгти... ’а  ледве  дiвчина  вскочила  у  вологу
пiтьму пiд вербами, Як її схопили ззаду чотири залiзних руки й накинули на
голову важку кирею...



   XVIII

   ѓрiзнi вiстi, що їх привiз  Џетро,  страшенно  стривожили  селЯн  Њалої
‹исЯнки. ‚они ще ранiше  були  налЯканi  погрозами  ѓершка  й  пiслЯ  його
несподiваної  втечi  ждали  розправи,   але   тепер   вона,   неминуча   й
невiдворотна, вже стоЯла зовсiм порЯд i примушувала стискатись  серце  вiд
жаху. ‡араз селЯни були вiльнi вiд роботи: хлiба, навiть пiзню гречку, вже
давно посiЯли, а жнива  ще  не  починались.  Џравда,  пiдходив  час  орати
толоку, готувати ниви на майбутнiй господарський рiк пiд озимину,  та  про
це майбутнє нiхто  не  думав.  “же  з  самої  ранньої  весни  серед  селЯн
вiдчувалосЯ Якесь незвичайне хвилюваннЯ; не те щоб їх з зими почали бiльше
гнобити, - гнiт i поневоленнЯ народу були Явищем не  новим  i  за  останнє
десЯтилiттЯ досЯгли, мабуть, свого апогею, - та докотиласЯ звiдкись чутка,
що  настав  слушний  час  скинути  польське  Ярмо,  врЯтувати  i  себе,  i
православну вiру вiд погибелi.
   Ђ втiм, такi чутки виникали вже не раз i пробуджували  в  пригнобленого
селЯнина надiю, проте ненадовго.  Ќевеликий  загiн  захоплених  волелюбною
мрiєю  селЯн  пiд  керiвництвом  Якого-небудь  запорожцЯ  зчинЯв,  бувало,
веремiю,  але,  зруйнувавши  й  спаливши  кiлька   панських   маєткiв   та
перевiшавши з пiвсотнi економiв, зрештою зазнавав  поразки  вiд  сильнiшої
польської  команди.  ЏiслЯ  кожного  такого  гайдамацького  заворушеннЯ  й
страхiтливої за нього розплати народ втрачав надiю  на  визволеннЯ  й  пiд
непосильним тЯгарем лиха дедалi нижче й нижче схилЯв свою голову, хоч,  Як
i ранiше, прагнув помсти.
   ‡а останнi п'Ять рокiв припинилисЯ  навiть  гайдамацькi  виступи,  тому
пани, посесори й економи були  переконанi,  що  хлопське  бидло  остаточно
приборкане, й ставились до селЯн, наче до пiд'Яремної  худоби,  нiчого  не
боЯчись. ’а з весни помiтили, що "бидло" немовби ожило, пiднЯло  голову  й
хоча ще вперто мовчало, але в цьому грiзному мовчаннi вiдчуваласЯ стихiйна
сила, Яка примушувала i економiв, i посесорiв утримуватись вiд канчукiв та
паль;  польськi  урЯдовцi  вважали,  що  цi  настрої  селЯн  є   наслiдком
московського вiтру -  хоч  насправдi  цього  й  не  було,  -  i  до  поЯви
конфедерацiй уникали рiшучих заходiв.
   ‹юди хоча й виходили ще на панщину, але  дуже  неохоче,  здебiльшого  ж
збиралисЯ гуртками й гомонiли  помiж  себе  про  новi  чутки,  занесенi  з
Ярмаркiв, з цвинтарiв, з корчем убогими, прочанами  й  проїжджими;  в  цих
чутках, порЯд з вигадками, були й правдивi вiдомостi  про  те,  що  скрiзь
селЯни готуютьсЯ до останньої боротьби й до них, щоб покiнчити з панами  й
назавжди визволити православну церкву вiд католикiв та унiатiв, пристануть
i запорожцi... ‘аме цi чутки й єднали людей, i пiдносили їх дух.
   ’ак було i в Њалiй ‹исЯнцi, що правила  за  центр  багатьох  розкиданих
довкола хуторiв. ЏiслЯ вiд'їзду Џетра по допомогу до гайдамакiв  у  садибi
титарЯ щоночi потай  збиралисЯ  впливовi  люди  з  села  й  хуторiв;  вони
приходили  дiзнатисЯ,  чи  не  одержано  вiд  Џетра  Якихось  звiсток,   i
подiлитисЯ почутими новинами. ’а виЯвлЯлосЯ, що вiд  парубка  не  було  нi
слуху нi духу, тому багато хто вважав, що його схопили лЯхи, а з базарiв i
корчем надходили тiльки звiстки, що пани з'їжджаютьсЯ й  готуютьсЯ  рiзати
всiх православних. Ћскiльки ж досi пани в селах не з'ЯвлЯлисЯ, а, навпаки,
навiть вiд'їжджали з своїх замкiв на  конфедератськi  з'їзди,  то  тривога
почала потроху влЯгатись. ™оправда, вдень села були майже зовсiм  безлюднi
- жiнки й дiти ховалисЯ в  найближчих  лiсах  та  байраках,  тiльки  вночi
виходЯчи iз сховищ, щоб потай дiстатисЯ  до  своїх  хат  i  взЯти  дещо  з
харчiв. Ћстаннiм часом, коли тривога трохи вщухла, втiкачi  вже  смiливiше
навiдувались до своїх покинутих  осель,  жвавiше  метушилисЯ  в  щоденному
клопотi.
   Ђж тут несподiвано повернувсЯ Џетро з грiзною звiсткою, що Њала ‹исЯнка
й близькi хутори та висiлки приреченi на винищеннЯ.  –е  повiдомленнЯ  мов
громом прибило всiх селЯн, i вони не знали, на що зважитись. „иЯкон доклав
багато зусиль, щоб заспокоїти  приголомшених  селЯн;  вiн  присЯгавсЯ,  що
гайдамацькi загони недалеко й що Џетро приведе їх; та коли  пiслЯ  кiлькох
днiв очiкуваннЯ гайдамаки не з'Явились, а Џетро з сестрою пропав безвiсти,
тодi й диЯкон розгубивсЯ. Ќе покладаюч  сь  уже  на  гайдамакiв,  на  їхню
негайну допомогу, вiн узЯвсЯ збирати мiсцевий заг н,  переконуючи  .селЯн,
що їм перш за все самим треба озброїтись i бути готовими до вiдсiчi.
   - Ѓоже поможи, а сам не лежи! Џiд лежачий камiнь  i  вода  не  тече!  -
проповiдував диЯкон на нiчних радах у  титарЯ,  пiдбадьорюючи  розгублених
селЯн тим, що, мовлЯв, нам не вперше лЯхiв лущити, що  й  батьки,  й  дiди
нашi на них набили руку i що не такий уже чорт страшний, Як його малюють!
   Џалка мова диЯкона, Який уже  понюхав  пороху  та  й  умiв,  де  треба,
докинути i божественне слово з свЯтого письма, i гостру народну  приказку,
пiддавали духу похмурим слухачам,  i  вони,  пiдбадьоренi  його  словом  i
ласкою титарЯ, iшли по  домiвках  припасовувати  до  гострих  ножiв  довгi
ратища, а до кiс короткi держаки.
   ‘еред цих гарЯчкових  приготувань  минав  час,  роботи  вистачало  всiм
чоловiчим рукам, вiд юнакiв до старих. ’а й  ж  нки  хоч  i  тремтiли  вiд
страху, але допомагали в роботi чоловiкам або виносили з сiл домашнє майно
й ховали його в Яругах, байраках,  лiсах,  а  то  й  просто  закопували  в
землю...
   ‚ечорiло.
   ЏiслЯ двотижневої спеки, Яка обпалила i трави, i хлiба, i  дерева,  над
‹исЯнкою нарештi пролиласЯ зливою давно очiкувана й  така  жадана  грозова
хмара. Џравда,  вона  захопила  село  тiльки  крилом,  посунувши  далi  на
пiвдень, але й  пiвгодинний  рЯсний  дощ  освiжив  i  зелень,  i  повiтрЯ,
напоївши його пахощами щойно скошеної в левадi трави. Џiвнiчний край  неба
вже виблискував чистою, прозорою блакиттю, а на заходi ще зловiсно чорнiла
темно-багрЯна хмара, з Якої проглЯдало вечiрнє сонце. ‰ого скiсне промiннЯ
золотило свiжу лапату зелень густих  кленiв  та  срiблЯстi  пасма  немовби
розчесаних верб i райдужними iскрами грало в дощових краплинах, що повисли
на листi.
   Ѓатюшка з титарем вийшли з душної хати й сидiли  на  призьбi,  вдихаючи
цiлюще повiтрЯ i втiшаючись чудовим  вечором;  3  тихою  усмiшкою  дививсЯ
отець •ома i на чорну хмару, Яку прорiзували вогненнi змiйки, i  на  Ясний
захiд сонцЯ,  i  на  палаючi  багрЯнцем  вiкна  хат,  i  на  пурпуровi,  у
самоцвiтах, верховiттЯ дерев.
   - Ћх, велик єси, боже наш, у  творiннЯх  рук  твоїх!  -  тихо  промовив
батюшка, звiвши очi в синю височiнь неозорого неба. - „ивний i  прекрасний
свiт i в грiзнiй борнi стихiй, i в лагiдному сЯЯннi вечора... ‘вiте тихий,
свiте слави безсмертного отцЯ небесного... -  молитовне  зашепотiв  вiн  i
затих у нiмому споглЯданнi.
   ’итар довго мовчав, не бажаючи порушувати настрiй свого любого батюшки,
i тiльки згодом наваживсЯ заговорити.
   - …х, панотче, - зiтхнув вiн, потерши  рукою  свої  волохатi  груди,  -
красен свiт божий, то правда, та не  красними  iстотами  населений  вiн...
Ћдне одного силкуєтьсЯ пожерти... ‚овк вовка не  зачепить,  а  от  католик
заповзЯвсЯ всiх нас пожерти, щоб i кiсток не лишилось...  ’о  навiщо  ж  i
краса цього свiту, коли в ньому таке паскудство?
   - …, не кажи так, пане „аниле! - лагiдно вiдказав отець •ома. - Ќе нам,
смертним, збагнути думу творцЯ всесвiту,  навiть  херувими  й  восьмикрилi
серафими не можуть прозирнути в таємницю його творiнь... Ђле  й  незрЯчими
очесами ми бачимо, що тьма неминуча... I дивись, порЯд з нею ще  Яскравiше
виблискує вiчне сонце; гроза теж потрiбна, бо пiслЯ  йеї  настає  тихий  i
чарiвний вечiр... Ѓiльше того, коли б у свiтi не було зла, то й  добро  не
мало б цiни... “се супротивне iснує длЯ боротьби, i  Як  свiтло  переборює
тьму, так i добро зрештою мусить подолати зло,  а  правда  -  кривду...  џ
вiрю, що й народне горе мине, Як чорна хмара, й пiслЯ нього возсiЯє красою
наш край i заплаканi обличчЯ засвiтЯтьсЯ усмiшкою! ’iльки ревно молiтесЯ й
черпайте упованнЯ з джерела милосердЯ й любовi, не поклада-ючись на кнЯзiв
i на синiв  людських,  а  тим  паче  на  меч;  бо  Яка  рiзницЯ  буде  мiж
напасниками, лиходiЯми й вами,  Якщо  й  у  вас  руки  будуть  заплЯмованi
кров'ю? - останнi слова батюшка вимовив тремтЯчим голосом i схилив голову.
   „анило хотiв був сказати кiлька слiв на своє виправданнЯ,  та  козачок,
що зненацька  вигулькнув  з  хвiртки,  -  вiн,  без  сумнiву,  належав  до
польської челЯдi, але нетутешньої - спантеличив  титарЯ  й  примусив  його
мимохiть здригнутисЯ.
   - —и тут живе його превелебнiсть пан ксьондз тутешньої церкви? - спитав
козачок по-українськи, але надто голосно й почасти зухвало.
   - ’ут, хлопче! - вiдповiв стривожений титар.
   - Ђ що тобi, сину? - з цiкавiстю пiдвiв голову й батюшка.
   - Џан наказали, щоб ви зараз же  йшли  до  панського  двору!  -  сказав
хлопець.
   - џкий пан? …коном наш чи що? - спитав батюшка.
   - џкий економ? - презирливо пирхнув хлопець. - ‘ам  володар  тутешнього
села.
   - ‰ого Ясна мосць пан губернатор? - вигукнули разом титар i свЯщеник i,
наче окропом ошпаренi, схопилисЯ на ноги.
   - Ќе губернатор, - Якось знiтивсЯ козачок, - а володар цього села, його
мосць пан ‹евандовський.
   Ћтець •ома й титар здивовано перезирнулисЯ:  вони  такого  прiзвища  не
чули й спершу було подумали, що, мабуть, приїхав  новий  економ  чи  новий
посесор. Ђле за мить у титарЯ майнула страшна думка,  що,  певно,  прибула
уповноважена особа, Якiй доручено  криваву  розправу,  в  першу  чергу,  з
‹исЯнкою, - i ось длЯ цього пан i звелiв прийти батюшцi.
   ’итар пополотнiв i сказав отцевi •омi, що самого  його  не  пустить,  а
пiде з ним разом.
   - ‰ого мосць кличе тiльки пана ксьондза, - пiдкреслив козачок, - а тому
про-вожатих не треба.
   - —ого ти, пане „аниле, боїшсЯ? - сумовито усмiхнувсЯ на хлопцевi слова
свЯщеник. - Ѓез волi отцЯ небесного не впаде жодна моЯ волосина... ’о  пiд
його свЯтою опiкою Я й пiду... зараз... тiльки... ось рЯсу... - отець •ома
поспiшив у хату, одЯг поверх полотнЯного грубого пiдрЯсника, в  Якому  вiн
сидiв, свою єдину рЯсу з синьої китайки й у цьому парадному одЯзi  вирушив
разом з козачком до свого нового, невiдомого пана.
   "™о ж? - думав вiн дорогою. - џкщо пан кличе мене, щоб  Я  вручив  йому
ключi од ввiреного менi храму, то Я  терпiтиму  до  останнього  подиху,  а
ключiв йому не вiддам i власною рукою не впущу ворога в господнiй дiм  длЯ
оскверненнЯ нашої свЯтинi".
   Љоли козачок  побiг  у  внутрiшнi  покої  сповiстити  пана  про  прихiд
схизматського ксьондза, отець •ома смиренно зупинивсЯ бiлЯ вхiдних дверей,
у передпокої,  i,  схиливши  голову,  з  трепетом  ждав  свого  верховного
господарЯ. џк же вiн здивувавсЯ, коли пан,  що  ввiйшов  до  передпокою  -
середнього вiку й приємної зовнiшностi, - поквапно пiдiйшов  до  нього  й,
простЯгши обидвi руки, заговорив ласкавим голосом:
   - „аруйте, панотче, що Я  потурбував  вас;  та  менi  хотiлосЯ  Якомога
швидше з вами познайомитись, спiзнатись i  обмiзкувати  дещо  секретно,  а
тому Я й гадав, що в мене це зробити  зручнiше.  Џшепрашам!'  џ  вважатиму
найприємнiшим обов'Язком побувати у вашої велебної мосцi, - й вiн,  взЯвши
обома руками худу кiстлЯву руку свЯщеника, енергiйно потиснув її. - Ђх,  Я
й  забув  сказати  велебному  пановi,  хто   Я!   ‹евандовський,   власник
подарованої менi губернатором ‹исЯнки з усiма правами, з Яких  Я  й  думаю
скористатисЯ... Ђле що ж ми розмовлЯємо, стоЯчи  в  передпокої?  Џрошу  до
салону.
   Ѓатюшка був такий вражений цим  нечувано  ласкавим  поводженнЯм,  що  в
першу  мить  витрiщив  на  метушливого  пана  очi,  не  розумiючи,  чи  то
незвичайна  чемнiсть  дивного   пана,   чи   витончений   глум.   ’а   пан
‹евандовський, не дочекавшись вiдповiдi, сам повiв батюшку попiд  руку  до
своєї вiтальнi й, присунувши крiсло,  запросив  гостЯ  сiсти;  мало  того,
одразу ж звелiв подати меду, щоб випити два-три келихи з ним.
   ™е й тут думав отець  •ома,  що  все  це  ‹евандовський  вироблЯє,  аби
поглузувати, й що  їхнЯ  зустрiч  неминуче  закiнчитьсЯ  Якимось  жахливим
знущаннЯм, але пан так  сердечно  виЯвлЯв  свою  гостиннiсть,  що  батюшка
зовсiм розгубивсЯ.
   Ђ ‹евандовський тим часом  iз  щирим  спiвчуттЯм  розпитував,  Як  йому
живетьсЯ, чи не кривдить його хто, чи не терпить вiн нужди.
   ’а батюшка все ще мовчав i тiльки зiтхав, розгублено розводЯчи руками.
   - ‹ибонь, не довiрЯє менi панотець? - заговорив пiслЯ  невеликої  паузи
‹евандовський. - ’а й зрозумiло: Я полЯк i католик... Ђ пани,  певно,  так
усiм остогидли,  що  в  кожному  їхньому  теплому  словi  вбачають  тiльки
каверзу...
   - ‚оiстину... - нарештi промовив отець •ома й, схаменувшись, що бовкнув
зайве, знiтивсЯ й похнюпивсЯ.
   - ’ак, так, так! - усмiхнувсЯ ‹евандовський, пiдливаючи  йому  в  келих
меду. - Ђле Я, панотче, зовсiм особливий пан,  виродок.  Џо-перше,  будучи
католиком - Я не фанатик,  а  дотримуюсЯ  бiльше  вченнЯ  ‘оцiЯ  i  вважаю
будь-Яке релiгiйне насильство злочином... ђозум i  совiсть  мають  бути  в
кожної людини вiльнi... Џо-друге, Я ненавиджу рабство й вважаю усiх людей,
за подобою божою, братами й рiвними в правах, по-третє, Я також,  напевне,
Як i ви, батюшко, люблю  тутешнiй  край  i  тутешнiх  людей,  вважаючи  їх
рiдними собi: мiй прапрадiд був значним козаком i звавсЯ ‹евадою, а  потiм
уже прадiд, покатоличившись, причепив хвостик.
   - ѓосподи! ‚перше за все життЯ... - сплеснув руками батюшка. - ‡роду  й
не подумав би, i не повiрив би! ˜видше перевернетьсЯ небо й землЯ...
   - Џанотець здивований? ’а Я ще додам, що, крiм  учень  фiлософських,  i
саме життЯ переконало мене, що хваленi безлади й безправ'Я, на Яких нiбито
тiльки й тримаєтьсЯ Џольща, є страшним, нетерпимим злом, i воно  має  бути
вирване з рук свавiльних магнатiв... ’ам,  де  закон  дає  тiльки  .одному
становi необмежену владу, а iнших позбавлЯє будь-Яких людських  прав,  там
не може бути блага й могутностi, i  така  держава  мусить  рано  чи  пiзно
впасти; але там, де вже зовсiм немає закону, де законом є сваволЯ магната,
де й єдиний правний стан не гарантований вiд  цiєї  сваволi,  -  там  годi
терпiти й кожен на такий лад має право пiднЯти руку!
   - џсновельможний пане... сину мi'й...  даруйте  на  словi...  Ђле  такi
високi мислi... i вiд пана... в мене, старого, навiть розум  мiшаєтьсЯ,  -
плутавсЯ схвильований отець •ома. - ’iльки Я ось думаю...  що  лiпше  б...
Якби нiхто не пiднiмав руки...
   - Љоханий панотче!.. - промовив пан ‹евандовський. - Ћднiєю  любов'ю  i
ласкою не переможеш зла, особливо коли воно  взЯло  гору...  i  нiчого  не
бачить.... нi на що не зважає!.. џкби хто вдерсЯ в гурт дiтей i  почав  їх
рiзати... невже б ми, їхнi охоронцi, дивилисЯ на це винищеннЯ склавши руки
i тiльки благали звiра в iм'Я любовi зглЯнутись над  дiтьми?  Ќi,  в  таку
хвилину наша бездiЯльнiсть була б  злочинною...  ‘ам  •ристос  не  стерпiв
бешкету в храмi отцЯ свого й не просьбами,  а  дiЯннЯм  очистив  його  вiд
осквернителiв... Ѓез сили, панотче, не можна: усе в  свiтi  тримаєтьсЯ  на
силi - i землЯ, i сонце, i зорi... Ћх! - глибоко зiтхнув ‹евандовський  i,
потерши рукою чоло, вiв далi ослаблим голосом: - џ теж пережив...  власне,
не пережив, а переживаю й  переживатиму  до  скону  непоквитоване,  велике
горе... Ќаш губернатор убив мою дружину  й  маленьку  доньку...  Џосиротив
мене...
   - Ѓоже всесильний! - вигукнув вражений до глибини душi батюшка. - Ќевже
й шлЯхетний лицар не убезпечений вiд такого розбою?
   - џк бачите, отче! „е немає закону, там кулак - пан... а  проти  кулака
суддею  може  бути  тiльки  кулак...  Ђтож,  кулак!  -  гiрко   пiдкреслив
‹евандовський  i  замовк.  ѓруди  його  важко  здiймались,  у  горлi  щось
клекотiло.  ‹евандовський  одним  духом  випив  келих   i,   вiддихавшись,
заговорив знову: - ЊiсЯцiв зо два тому пановi Љшемуському захотiлосЯ трохи
розважити гостей i "пожартувати" з мене... Љоли Я був у нього  на  дикому,
огидному бенкетi, вiн наказав своїй  розбiйницькiй  бандi  вчинити  нiчний
наїзд на мiй хутiр, знести все дощенту, спустити став  i  саме  мiсце,  де
була моЯ садиба, засадити деревами, щоб не лишилосЯ й слiду житла. „ружину
й немовлЯ схопили сонних... —елЯдь  перев'Язали  й  розвезли...  а  потiм,
вчинивши цей страхiтливий розбiй, губернатор запросив гостей разом зi мною
на прогулЯнку в мiй хутiр... џ знепритомнiв, коли побачив, що все знищено.
Ѓiльше  мiсЯцЯ  був  несповна  розуму,  та,  на  лихо,  моЯ  мiцна  натура
перемогла... а дружина... моЯ сердешна, моЯ єдина џдвiсЯ  й  немовлЯтко...
не витримали й померли... Ѓули ось... бiлЯ моїх грудей... i загинули...  з
примхи звiра... Ђ вiн живе, пересичуючись всiлЯкими втiхами... глумитьсЯ з
чужих, слiз... Њоєї ж розради... мого ангела...  мого  щастЯ...  немає  на
свiтi!.. Ќема, й нiхто не може менi повернути їх! -  ‹евандовський  закрив
очi рукою i довго сидiв нерухомо, охоплений пекучою тугою i образою...
   - Ћх, любий пане, велике ваше горе, - мовив батюшка тремтЯчим голосом i
витер хусточкою очi. - I Я тепер вiд щирого серцЯ вiрю  кожному  панському
слову... ‰ого мосць на собi зазнав те, що терпить майже  щоденно  народ...
Џравда, вiн бiльше звик до терпiннЯ, але i йому тЯжко... Ђ пановi  господь
послав випробуваннЯ й зберiг життЯ, напевне, длЯ  вищої  потреби.  Џанське
серце ще потрiбне тут. ’ак указує промисел божий...
   - џ скорЯюсЯ йому, панотче, в тiй же надiї... Ћсь  i  цей  дар...  цiну
кровi...  Я  прийнЯв...  щоб  бути  корисним  хоч  чим-небудь  бiдолашному
людовi... џ й вас запросив до себе, коханий ксьондзе, щоб ви були  менi  в
цiй справi помiчником... ™о ж до церковної  руги  й  всiлЯких  господарчих
потреб, то вiд мене ви матимете все... Ђ чи  не  пробували  обернути  вашу
церкву в унiатський костьол? ’аке насильство нинi повсюдно творитьсЯ...
   - Џоки що господь милував, - здригнувсЯ отець •ома.
   - ’о ось вам моЯ рука, що поки Я живий,  захищатиму  права  i  вашi,  i
вашої церкви... Ђ селЯнам Я хочу здати  всi  економiчнi  землi  споловини,
по-сусiдськи... џ їх вважаю за своїх добрих сусiдiв - менi багато тепер не
треба, - так i перекажiть своїм парафiЯнам. Ђ громаду Я скличу й про землю
з нею побалакаю... ’а говорити з натовпом по щиростi незручно... то Я  вже
покладаюсЯ на панотцЯ...
   - ‘кажу! ‘кажу! џк же не подiлитисЯ такою радiстю? ’ака благостинЯ їм i
не сниласЯ... ‘правжнього благодiйника їм послав господь...  ‡глЯнувсЯ  на
сльози сирiт, на стогiн матерiв...  ’обi,  твоєму  милосердю  безконечному
вклонЯюсЯ, о всеблагаЯ мати! - i батюшка, пiдвiвшись з крiсла й  простЯгши
руки до iкони Ћстробрамської богородицi, що висiла в кутку вiтальнi,  впав
на колiна.
   ‹евандовський кинувсЯ пiднЯти старого й притис його до своїх грудей.  ‚
обох, i в пана, i в старого свЯщеника, по обличчю текли щасливi сльози...
   Џiзно вийшов лисЯнський свЯщеник  вiд  нового  пана.  ‡а  садибою  його
зустрiв титар з двома дiдами. ‚они весь час стерегли  батюшку  в  засiдцi,
чекаючи в страшеннiй тривозi, чим усе це скiнчитьсЯ. Ђ на левадi в  титарЯ
уже зiбраласЯ громада,  й  багато  хто  прийшов  з  ближчих  хуторiв,  щоб
дiзнатисЯ про новини i в разi потреби допомогти.
   ‚iстi, принесенi батюшкою, громада зустрiла з недовiр'Ям. “сi вбачали в
щедростi нового пана Якусь  каверзу  з  його  боку.  ’а  коли  отець  •ома
розповiв людЯм про невтiшне горе ‹евандовського, про страшну наругу,  Якої
той зазнав од губернатора, вони уже з бiльшим довiр'Ям поставилисЯ до його
обiцЯнок.
   ђадiсний настрiй запанував серед мешканцiв ‹исЯнки; через годину  пiслЯ
поверненнЯ батюшки все село  вже  знало  про  несподiване  щастЯ,  послане
‚севишнiм, i зiбралосЯ в садибi „анила Љушнiра. Ќiколи  ще  рада  не  була
така багатолюдна й нiколи ще так не свiтилисЯ щастЯм очi селЯн! џк  тiльки
блиснув перший промiнь сонцЯ, отець •ома запросив усiх до церкви послухати
подЯчний молебень з водосвЯттЯм. ‚дарив радiсний  дзвiн,  i  все  село,  з
старезними дiдами, з хворими, з дiтьми, широкою рiкою попливло у вiдчиненi
дверi Яскраво освiтленого храму...
   „ругого днЯ пан ‹евандовський зiбрав селЯн i оголосив, що  всi  полЯ  й
сiножатi земель ‹исЯнського ключа вiддає їм споловини, а пасовиська просто
так i що, крiм того, решту податкiв - подимне, шлЯхове,  рiчкове,  хлiбне,
церковне та iншi, скасовує зовсiм, а церкву їхню бере пiд  свiй  захист  i
заступництво.  ЃлагодiЯннЯ  цi  були  такi  великi,  що,   незважаючи   на
попередженнЯ отцЯ •оми, приголомшили громаду.  ‘елЯни,  поскидавши  шапки,
стоЯли мовчки, не смiючи поворухнутись, i тiльки тривожнi поглЯди спiдлоба
виразно промовлЯли, що кожного мучив сумнiв: чи не з'їхав  з  глузду  пан?
‡апанувала гнiтюча тиша, Яка зовсiм збентежила ‹евандовського.
   - Њоже, ви, панове громадо, не задоволенi? - сумно спитав вiн.
   - ‘пасибi! ™иро дЯкуємо за ласку! Џошли, боже,  пановi  вiк  довгий!  -
несмiливо обiзвалосЯ кiлька голосiв.
   - ‚iк довгий! - пiдхопили iншi, вже .трохи дружнiше.
   - ‚и, панове, начебто не довiрЯєте менi, - вiв далi господар. - ’о  ось
що:
   оберiть своїх виборних i розмежуйте помiж себе, за згодою, мої  лани  й
сiножатi... Ђ за побажаннЯ менi здоров'Я - велике спасибi,  а  також  зичу
вам здоров'Я i всЯкого добра... ’iльки насухо зичити -  не  випадає...  ’о
йдiть до корчми, i хай орендар викотить на громаду цiлу бочку горiлки  вiд
мене.
   - ‘пасибi! Ћце пан, так пан! „ай, боже,  пановi!  Ќу  й  пан!  ‘пасибi!
‘пасибi! Џошли, боже! - одностайно закричала й загомонiла юрба, пiдкидаючи
шапки вгору, i посунула до корчми.
   „озвiл пана зараз же взЯтисЯ  до  подiлу  його  ланiв  i  запропоноване
частуваннЯ одразу розвiЯли  всi  сумнiви  й  викликали  в  натовпi  шалену
радiсть. ѓорiлка розпалила серцЯ ще бiльшою втiхою.
   „аремно диЯкон, Який не схотiв навiть пити на панську ласку,  намагавсЯ
протверезити захоплених селЯн i збити  їх  iз  мирного  настрою;  його  не
слухали.
   - ’а не вiрте ви пановi, - надривавсЯ диЯкон. - Џаки й  паки  реку,  не
вiрте! ‚iн хитрий Як лисицЯ, от щоi Ѓачить, що  всi  селЯни  ховаютьсЯ  по
лiсах, що села й хутори спустiли, а жнива наближаютьсЯ... Ћт вiн i  вдавсЯ
до хитрощiв, що, мовлЯв, половину даю... •а-ха! ’а чи  є  на  свiтi  такий
дурень, щоб готового вiддав половину? Ќема! ’ож-бо й  воно!..  Ђ  вiн  вас
дурить, щоб вижали йому хлiб i звезли, - а другу половину вiн i сам забере
з ваших токiв. Ћт що! ‡багнули?
   „ехто з селЯн чухав потилицю й мимрив: "…ге ж, отець  диЯкон,  може,  й
має рацiю". Ђле їх не слухали: "’а що ви базiкаєте? Ѓатюшка запевнЯє...  Ђ
йому кожен повiрить... ’а й одразу видно, що  добрий  пан...  ‰ого  самого
скривдили... Ђ хiба мало панiв на ‡апорожжЯ тiкало? ‚iн же  одразу  звелiв
ниви дiлити... виходить, без обману... i частуваннЯ, Як слiд".
   - ‘лухайте, дурнiї - посинiвши, кричав  диЯкон  i  потрЯсав  у  повiтрi
могутнiми кулаками. - …х, ви! ЌажлуктилисЯ панської горiлки та й вуха собi
позатикали! ’а Якби й справдi пан  надумавсЯ  вiддати  вам  землю,  то  не
допустить же такого шлЯхта: це був би їм усiм пiдрив...  џкщо  пан  зовсiм
вiдбiг розуму, то в нього вiднiмуть маєток. ’ак чи iнакше, але нi пани, нi
губернатор, нiже сам кнЯзь џблоновський  не  вiддадуть  хлопам  землi:  її
тiльки силою можна взЯти!
   - …х, отче! - докорЯли диЯконовi за цi слова хмiльнi голови. -  ’обi  б
тiльки одне - гайдамачити!.. ’а Якщо вiвцю можна спiймати  за  хвоста,  то
навiщо пiднiмати на неї голоблю?
   - Ђ Я кажу, - гарЯчкував диЯкон,  -  що  коли  ви  повiрите  в  панськi
обiцЯнки й згорнете руки, то вас передушать, Як курей... ‚iдомо, що  дурнЯ
i в церквi б'ють, а береженого й бог береже.
   ’а хоч Як надривавсЯ вiн, а пiдпилий натовп був настроєний миролюбно  й
волiв веселитисЯ, а не воювати. Ќавiть на другий день слова  диЯкона  мало
вплинули на селЯн:  однi  квапились  у  поле  дiлити  панськi  лани,  iншi
поспiшали перевезти з  лiсу  в  село  свої  сiм'ї  i,  незважаючи  на  всi
умовлЯннЯ диЯкона не ризикувати  принаймнi  жiнками  й  дiтьми,  не  могли
вiдмовитись вiд спокуси знову  зажити  по-людському...  ‚ойовничий  диЯкон
нарештi плюнув, назвав ‹исЯнку новою ѓоморрою i подавсЯ на сусiднi  хутори
збирати загiн.
   –iлий тиждень в ‹исЯнцi кипiло життЯ, наче стоЯв там Ярмарок;  на  всiх
кутках села  заскрипiли  вози  з  домашнiм  добром;  бiлЯ  вiдчинених  хат
заметушилисЯ баби, молодицi, бiлЯ колодЯзiв почали  збиратисЯ  дiвчата;  з
веселим криком забiгала  по  вулицi  дiтвора,  здiймаючи  хмари  пилюки...
‚ечорами знову мекали вiвцi й ревли  корови,  а  вночi  лунали  на  левадi
сумовитi пiснi парубкiв i дiвчат.
   Ѓатюшка розчулено поглЯдав,  Як  село  потроху  знову  повертаєтьсЯ  до
мирного життЯ, й, дiставши дозвiл правити службу  в  церквi,  коли  тiльки
забажає,  користувавсЯ  ним  майже  щоденно.  ‡вiсно,  в  буднi,  сповненi
клопоту, до церкви приходили тiльки старi -  вони  побожно  слухали  палкi
молитви свЯщеника.
   ’ак минув тиждень. ’ого днЯ господарi з раннього ранку подалисЯ хто  на
царину, хто на розподiл ланiв, а парубки на сiножать, бо на високих мiсцЯх
уже горiла трава. Ѓатюшка, вiдправивши ранню обiдню,  разом  з  титарем  i
паламарем був iще у вiвтарi, а в церквi шепотiли останнi молитви три  сивi
дiди й одна беззуба пiдслiпувата бабусЯ. ђаптом  до  церкви  вбiг  блiдий,
перелЯканий хлопець i заволав не своїм голосом:
   - •то в бога вiрує, рЯтуйте! ‡ гори мчать... уже близько...
   - •то мчить? - стривожено спитав з вiвтарЯ батюшка; вiн уже скинув рЯсу
й був тiльки в полотнЯному пiдрЯснику, а в руках тримав довгу  патерицю  й
брилЯ.
   - Ћй панотче, полЯки!.. Џо  конЯх  i  по  збруї  видно...  Ћй  лихо!  -
заламував руки перелЯканий хлопець.
   “сi зблiдли. Iз безладних хлопцевих слiв i  свЯщеник,  i  всi  присутнi
зрозумiли, що над церквою й селом нависла смертельна небезпека.
   - ‘лухай, пане „аниле i ви, мої любi дiди, - квапливо  заговорив  отець
•ома. - Ќа все волЯ божа! џ пiду додому... ‡ле,  коли  мене  застукають  у
храмi... Ђ ти, друже „аниле, разом з дiдами рЯтуйте всi  свЯщеннi  речi  з
вiвтарЯ й ризницi... ™об не дiсталисЯ вони до рук  латинЯн...  Љлюч  також
доручаю тобi... хоч у рiчку закинь! •ай вдерутьсЯ до церкви, аки татi, аки
розбiйники, а не ввiйдуть мирно... Ѓлагослови вас, боже! Ђ мене простiть i
розрiшiть, аще був що не гаразд вчинив.
   - ™о ви,  панотче,  батьку  наш  рiдний?  -  пiдходЯчи  до  батюшки  за
благословеннЯм, сказали титар  i  дiди.  -  •iба  ж  завинила  коли  перед
ким-небудь ваша свЯта душа?
   - Ћх, простiть i прощайте! •ай береже вас господь! - тремтЯчим  голосом
промовив отець •ома i,  перехрестивши  схиленi  голови  дiдiв,  вийшов  iз
церкви.
   ‹едве вiн дiйшов до садиби титарЯ, Як назустрiч  йому  вискочив  добрий
десЯток вершникiв.
   Џопереду мчав на баскому гнiдому жеребцi молодий улан з пихатим виразом
обличчЯ, небiж Љшемуського.
   - ѓей, попе, сюди! - гукнув вiн, осадивши бiлЯ  ворiт  змиленого  конЯ.
Ѓатюшка, скинувши брилЯ, пiдiйшов i шанобливо зупинивсЯ перед довудцою.
   - ‘лухай, ти, - погiрдливо заговорив улан, -  сейм  постановив,  щоб  в
крулевствi не було бiльше  нiЯкої  схизми,  розумiєш,  нi-Я-кої!  ™об  усе
населеннЯ було католиками  або  принаймнi  унiатами  -  i  квит!  I  жодне
покровительство й заступництво вам  не  допоможе,  жодне!  -  червонiв  од
роздратуваннЯ шлЯхтич, погрожуючи на-гаєм. - Ќi ваш гайдамака Њельхiседек,
Якого цими днЯми посадЯть на палю, нi Њосква,  проти  Якої  пiднЯлосЯ  все
лицарство... I Я тобi зараз доведу, що гонорове слово  сейму  i  свЯте,  i
тверде! ‘лухай мiй наказ: ти задлЯ свого спасiннЯ й блага  мусиш  негайно,
до приїзду губернатора, присЯгнути сам i привести  в  церквi  парафiЯн  до
присЯги на унiю. „аю тобi на це двi години. џкщо запiзнишсЯ  i  його  Ясна
мосць ще застане тут схизму, тодi пощади не буде!
   Ћтець •ома слухав зухвалу мову молодого улана скорботно й  схвильовано;
в нього була спалахнула надiЯ на заступництво нового пана,  але  зараз  же
згасла, - вiн раптом зрозумiв усю її  ефемернiсть  i  подумав,  що  тисЯчу
разiв мав рацiю диЯкон, коли закликав нi в чому не покладатисЯ на панiв. Ђ
втiм, вислухавши улана, батюшка  оволодiв  собою,  i  в  його  Ясних  очах
засвiтивсЯ непохитний спокiй вiри.
   - Џане, - тремтЯчим голосом заговорив вiн пiслЯ  короткої  паузи.  -  џ
нiкого не силую iз своїх парафiЯн. ‚сЯк має  свою  волю  й  свiй  розум...
‘клич їх i поЯсни  сам  волю  найЯснiшого  королЯ  й  могутнього  сейму...
Ќасильством, пане, не можна анi насадити,  анi  знищити  вiру...  ‡а  неї,
пане, люди йшли на  хрест  i  на  вогнище...  ™о  ж  до  мене,  смиренного
служителЯ вiвтарЯ, то нiЯкi принади  свiту  цього,  нiЯкi  блага  його  не
можуть спокусити мене на нечестивий вчинок... џ не зламаю  присЯги,  даної
мною у вiвтарi мого рiдного храму, й зрадником  не  стану!  ЌiЯкi  погрози
мене до цього не змусЯть... ‘мертi Я не боюсЯ, за її межею - сонце  правди
й сiЯннЯ вiчної любов ! I радощi життЯ,  i  муки  його  -  все  тлiн,  усе
скороминуще... ’iльки там - вiчне! - гучним,  урочистим  голосом  закiнчив
отець •ома, указавши перстом на глибоке блакитне небо.
   ‘покiй й мужнi його  слова  так  розлютили  улана,  що  вiн  позеленiв,
задихнувсЯ i Якусь мить не мiг вимовити й слова.
   - ’о ти не пристаєш до унiї? - просичав довудца,  наїжджаючи  конем  на
свЯщеника.
   - Ќi, - рiшуче вiдповiв батюшка.
   - —ому?
   - Ѓо не хочу зрадити вiри мого народу, вiри батькiв моїх.
   - Љлючi вiд церкви! - крикнув довудца.
   - “ мене їх немає! - тихо вiдповiв свЯщеник.
   - Љлючi! - несамовито заревiв шлЯхтич.
   - ЏрисЯгаюсь... “ мене їх немає... та Я б i не дав...  •оч  би  Якi  ти
муки вигадав... Я їх за благо прийму: вони стануть менi блаженством...
   - Џовiсити його!
   - Ѓлагослови тебе, господи, сину мiй! - пiднЯв угору руки  свЯщеник.  -
џке щастЯ, що ти прискорюєш менi путь до •риста й встелЯєш його  спокутною
мукою...
   Ђ в церквi, пiслЯ того, Як пiшов батюшка, титар  з  дiдами  кинулись  у
вiвтар i ризницю, щоб винести свЯщеннi речi  й  надiйно  сховати  їх.  “сi
церковнi  облачениЯ,  срiбнi  й  кипарисовi  хрести,   плащаницЯ,   срiбнi
канделЯбри, лампади й iкони в окладах  виносилисЯ  з  вiвтарЯ  i  з  самої
церкви, передавалисЯ парафiЯнам, а тi розносили свЯщеннi речi  по  селу  й
ховали, а срiбло закопували в землю.
   ’а зосталисЯ на жертовнику чаша й потир з ложицею, а на престолi ковчег
iз освЯченими дарами. ’оркнутисЯ цiєї свЯтинi нiхто не зважувавсЯ,  а  тим
часом найпекучiша потреба була саме в тому, щоб винести й сховати  її  вiд
напасникiв-унiатiв, тому що без цiєї свЯтинi ксьондз не мiг служити мшу, а
отже, й фактично перетворити православний храм в унiатський костьол.
   —ас минав. „о церкви, дедалi наростаючи,  долинали  з  вулицi  крики  й
тривожний гомiн. Ѓили  на  сполох...  ‘умнi,  мiрнi  звуки  дзвона  пливли
важкими хвилЯми й розносили по околицЯх тривожну звiстку.
   - Ѓоже! ™о ж робити? - у вiдчаї заволав  титар.  -  Ћсь-ось  увiрвутьсЯ
вороги... џ вже чую тупiт... I тодi все загинуло...  „iду,  ви  старший...
‚iзьмiть он ту шовкову хустку, що покриває чашу й потир, i загорнiть у неї
дари.
   - Ќедостойний, недостойний Я, грiшний, i торкнутисЯ, - застогнав дiд. -
Њоже б, ви, Ћхрiме? - звернувсЯ вiн до свого товариша.  Ђле  той  покрутив
головою i перелЯкано замахав руками:
   - Ћй на бога! ™о ви? Ђдже менi з моєю скверною... i пiдступитисЯ  грiх!
Ќiкому це зробити, пане титарю, опрiч вас...
   - Oй що ж дiЯти, що чинити? џкщо захоплЯть дари,  храм  загинув.  Ђ  Я,
грiшний... недостойний... оскверню своїми руками... Ќе за себе Я  боюсЯ...
•ай би мене й грiм небесний за моє зухвальство убив.  тiльки  б  урЯтувати
храм... Ђле осквернити свЯтиню... Ќе смiю, не смiю!!
   ‚ цю мить бiлЯ самої церковної огради пролунав кiнський тупiт.
   - ђЯтуйте дари! ‡амкнiть церкву! -  крикнули  обидва  дiди,  беручи  на
засув вхiднi дверi. ’итар розгубивсЯ: вiн кинувсЯ був до малого  притвору,
щоб замкнути дверi, та потiм мерщiй повернувсЯ у вiвтар i впав  на  колiна
перед запрестольним образом:
   - Њилосердний, ласкавий боже!.. Љарай мене, але допусти врЯтувати дари!
Њати божа!
   ‚iн  пiдвiвсЯ  блiдий,  тремтЯчий,  з  розчуленим  поглЯдом;   похапцем
обмотавши руки  шовковою  хусткою,  що  лежала  на  жертовнику,  титар,  з
трепетом свЯщенного жаху, взЯв iз жертовника чашу й потир, накинув на  них
другу хустку i з належною обережнiстю зав'Язав. Џеред  ковчегом  вiн  упав
був ницьма, але дiди  квапили,  бо  зовнi  посиливсЯ  гомiн.  ‡  таким  же
трепетом i благоговiннЯм знЯв титар з престолу ковчег i загорнув його в ту
саму хустку; взЯвши обома руками дорогоцiнну  ношу  й  тримаючи  її  перед
собою так, щоб вона не доторкаласЯ його одежi,  титар  обережно  вийшов  у
сiнцi й попросив  дiда  виглЯнути,  чи  немає  поблизу  лЯхiв.  Ќа  щастЯ,
виЯвилосЯ,  що  стукiт  i  гомiн  зчинились  од  возiв,  на  Яких   селЯни
поверталисЯ з полЯ. ѓосподарi зупинЯли коней бiлЯ церковної огради, а самi
бiгли до своїх хат, щоб дiзнатись, чи не сталосЯ чого  з  їхнiми  сiм'Ями.
’аких возiв стоЯло вже чотири, пiд'їжджав п'Ятий.
   - Џоспiшай, пане титарю! - сказав дiд. - •валити бога - це свої,  можна
пройти.
   - ‡амкни ж дверi на засув i на замок... Љлючi  забери...  I  мерщiй  за
мною! - сказав титар i квапливою  ходою,  крадькома,  прошмигнув  у  бiчну
хвiртку, а звiдти в провулок i зник iз дiдом у буйнiй гущавинi левад...
   ’им часом звiстка про наїзд докотиласЯ  на  царину;  найближчi  встигли
приїхати, деЯкi пiшки бiгли в  село,  сповiщаючи  зустрiчних  хуторЯн  про
наглу бiду, а iншi, щоб повiдомити односельцiв,  подалисЯ  на  сiножатi  й
дальнi ниви... Ќа лихо, новий пан був десь на хуторах,  i  двоє  верхiвцiв
помчали його розшукувати.
   ’iльки-но титар з дiдом сховалисЯ в провулку, Як  до  церковної  огради
пiдскакав пан довудца. ’ам уже стоЯло врЯд шiсть розпрЯжених возiв, бо  на
конЯх в усiх напрЯмах помчали хлопцi й дiвчата. Ќа цвинтарi бiлЯ замкнених
дверей церкви юрмилосЯ чоловiк дванадцЯть лiтнiх статечних  господарiв.  ‡
найближчої вулицi й з полЯ поспiшали люди.
   - ‚iдiмкнiть церкву! - крикнув довудца селЯнам, Якi сидiли на  папертi.
’i  встали,  скинули  шапки  й,  перезирнувшись  помiж  себе,  нiчого   не
вiдповiли.
   - ‚iдiмкнiть! - ще голоснiше крикнув шлЯхтич. - Ђ нi - всiх посаджу  на
палю...
   - ‡милуйсЯ, пане, - вiдповiв статечний господар, що стоЯв  попереду,  -
чим же ми вiдiмкнемо, коли в нас ключiв немає?
   - Ђга! “ вас ключiв немає? „е  ж  вони?  “  кого?  “  кого?  -  лютував
довудца, наїжджаючи конем на людей.
   - Ќе знаємо, пане, в панотцЯ або в титарЯ...
   - ‚едiть титарЯ!
   ‘елЯни переступали з ноги на ногу, але нiхто не рушав з мiсцЯ.
   - ‘окир! ђубайте дверi! —уєте? ‡араз же менi рубайте дверi!.. —ого ж ви
стоїте, хами? џ їх висаджу сам!.. -  i  вiн,  стиснувши  конЯ,  помчав  до
дверей.
   ‘елЯни зiмкнулись i заступили дорогу,  замахнувшись  на  конЯ  цiпками.
Љiнь рвонувсЯ вбiк i мало не скинув з сiдла завзЯтого улана.
   - –еркви не дамо! - глухо обiзвалисЯ з натовпу.
   -  Ќе  дасте,  псЯ  крев?!  -  зарепетував,  скажено  блискаючи  очима,
розлючений довудца. - ’а Я вас на капусту  посiчу!  -  i  вiн,  повернувши
конЯ, вихопив шаблю й кинувсЯ був на  селЯн;  та  зваживши,  що  їх  стало
бiльше й що вони зiмкнулисЯ щiльною  лавою,  миттю  повернув  до  ворiт  i
крикнув на все горло:
   - ѓей, сюди! „о зброї!
   Ќа цей крик до нього пiдскакав гусар.
   - ѓвалт! ђЯтуйте! - закричали  селЯни  й  всi,  Як  один,  кинулисЯ  до
титаревого двору.
   „овудца й гусар  шарахнули  вiд  натовпу  вбiк,  гукнувши  на  допомогу
команду, що саме наближалась до церкви. ˜лЯх був  вiльний,  i  селЯни,  не
звертаючи уваги на гусарiв, кинулись прЯмо до  титарЯ.  ‚они  не  помiтили
навiть, що з протилежного  боку  майдану  мчав  .новий  загiн,  чоловiк  з
двадцЯть драгунiв, на чолi з осавулом  полковника  ‘темпковського;  осавул
повiдомив довудцовi, що губернатор уже виїхав iз замку в  супроводi  сотнi
команди й прибуде сюди через пiвгодини найпiзнiше.
   „о прибуттЯ драгунiв довудца не тiльки не мав намiру чiпати  розлючених
селЯн, але й подумував уже про вiдступ; та й тепер, хоч i прибула пiдмога,
вiн не зважувавсЯ атакувати чималий натовп, Який показав,  що  зможе  дати
вiдсiч:  адже  довудца  розраховував,  що  матиме  справу  з  беззахисними
вiвцЯми. "Ђ коли це не вiвцi,  а  вовки...  то  лiпше,  поки  немає  Явної
переваги, не рискувати, - думав губернаторiв небiж. - ’им бiльше, що  його
основне завданнЯ - вiдiмкнути й приготувати церкву, отже, на неї  i  треба
вдарити, добре, що хлопи залишили її без захисту". I вiн наказав  драгунам
оточити церкву, а сам з гусарами в'їхав в ограду.
   ‘пiшившись, гусари кинулись до дверей, але  всi  дверi  були  взЯтi  на
засув i дуже мiцнi - дубовi й кованi залiзом; висадити їх не вдавалосЯ...
   „овудца пiдбiгав то до одних, то до других, але, бачачи, що всi зусиллЯ
марнi,  дедалi  бiльше  лютивсЯ.  —ас  летiв,  щохвилини   мiг   над'їхати
губернатор, а довудца, посланий  його  Ясною  мосцю,  й  досi  не  виконав
дорученнЯ  та  ще  поквапивсЯ  стратити  свЯщеника,  Який   знадобивсЯ   б
губернатору i длЯ допиту, i длЯ кари... ѓоловне ж,  згаЯв  час:  коли  вiн
прибув, у селi було порожньо, а зараз з усiх кiнцiв збiгаютьсЯ бунтiвники.
Ђ тут цей дзвiн... б'є на сполох, скликає... ™е, чого доброго,  з'ЯвлЯтьсЯ
й гайдамаки.
   Ђ дзвонар, побачивши, що жовнiри ламають церковнi дверi,  та  помiтивши
вдалинi загiн вершникiв, почав дзвонити швидше: мiдний стогiн, що  жалiбно
лунав з дзвiницi, хвилЯми котивсЯ на всi чотири сторони, наче волаючи  про
страшне лихо й закликаючи все живе на допомогу.
   - –е вiн, псЯ крев,  збунтував  усiх!  -  немовби  зрадiв  довудца,  що
нарештi знайшов винуватцЯ своїх невдач. Ђ дзвонар' тим часом,  вигинаючись
то в той, то в другий бiк, розгойдував, що було сили, важке серце великого
дзвона.
   - ‡нЯти його, шельму! Ќа палю! - гаркнув на гусарiв довудца. ’роє з них
кинулось шукати драбину...
   - ‘лухай-но, ти, шельмо! - крикнув дзвонаревi пан довудца.  -  џкщо  ти
зараз же не перестанеш дзвонити, то Я на твоїх очах усю твою  сiм'ю  спечу
на повiльному вогнi, а тебе посаджу на палю... џкщо ж  перестанеш  -  усiм
дарую життЯ.
   „звонар почув цей ультиматум i на мить був задумавсЯ...  ’а  ось  дзвiн
знову судорожно застогнав.
   - Џодихай же! -  несамовито  загорлав  довудца  й,  вихопивши  пiстоль,
вистрелив у дзвонарЯ; але кулЯ, не влучивши в  нього,  зачепила  маленький
дзвоник, i той жалiбно зойкнув, наче вiд болю.
   “ цей час до пана довудци  пiдбiг  один  iз  гусарiв  i  повiдомив,  що
маленькi заднi дверi вибито. „овудца поспiшив за ним i через вiвтар зайшов
до церкви, де гусари вже ламали дверi на  дзвiницю.  ‚дершись  туди,  вони
скинули дзвонарЯ вниз. “павши, нещасний зламав ногу, а  руку  йому  одразу
вiдрубав розлючений пан довудца.
   Ђ з гори тим часом спускаласЯ в  ‹исЯнку  величезна  каруца,  запрЯжена
восьмериком вороних коней цугом. ‡а нею в  хмарi  густої  курЯви  мелькали
конфедератки, каски, черкеськi папахи й козацькi шлики конвойного загону.
   “  каруцi  сидiли  старий  Љшемуський  з  Њокрицьким,   а   проти   них
примостилисЯ плебан базилiанського монастирЯ  й  полковник  ‘темпковський,
запеклий ненависник схизматського бидла.
   - џ за всi села й мiстечка Ясновельможного пана губернатора  спокiйний,
- сказав плебан при в'їздi в село. - ’ут хлопи не опиратимутьсЯ; але  далi
до ’урової - iнша рiч: там лiси й лiси, а вони кишать гайдамаками,  та  ще
ми одержали вiдомостi, що до цих волоцюг прориваютьсЯ розбiйницькi банди з
гадючого гнiзда - ‡апорожжЯ.
   - Ќинi цi вовки беззубi, й триста диЯволiв та вдвоє бiльше вiдьом, Якщо
Я їх не знищу! - вигукнув ‘темпковський. - •ай тiльки уповноважать, то Я з
їхнього гнiзда зроблю мiсиво, далебi, мiсиво - з вугiллЯ, попелу й кровi!
   - Ќiхто не сумнiваєтьсЯ! Џан полковник - вiдомий лицар, слава Љорони! -
люб'Язно мовив Љшемуський.
   Љаруца зупиниласЯ бiлЯ церкви. Њолодий довудца ту ж мить  пiдскочив  до
неї й доповiв своєму дЯдечковi, що церкву вiдчинено, що титар, Який  чинив
опiр, заарештований (вiн справдi, сховавши свЯщеннi  речi,  повернувсЯ  на
цвинтар i був схоплений гусарами), а пiп нагло помер; дзвонар  же,  котрий
скликав хлопiв на бунт, з вiдрубаною правою рукою лежить бiлЯ церкви.
   - ’о цей пiп не схотiв схилити своєї парафiї до послушенства  й  прирiк
її на загибель? - поспитав, пiдводЯчись iз свого мiсцЯ, Љшемуський.
   - Ѓiльше того, мiй найЯснiший дЯдечку, вiн пiдбурював парафiЯн на  бунт
i велiв бити на сполох,  -  вiдповiв  небiж,  допомагаючи  Ясновельможному
вилiзти з каруци.
   - ѓадюка! ˜кода, що помер так швидко... џ б з ним побалакав...  Ќу,  та
залишилосЯ ще двi гадини й цiла отара... ѓрЯдiть же, превелебний отче,  до
церкви й перетворiть її свЯтою мшею в костьол.
   - ‚о славу божу i  в  торжество  вiчне  католицької  вiри!  -  урочисто
промовив Њокрицький, а плебан склав руки на грудЯх i звiв очi до неба.
   Ђ натовп на титаревiй вулицi зростав i зростав; з  найближчих  висiлкiв
через леваду пiдходили все новi люди; у дворi теж було повно... ‘корботний
настрiй селЯн поступивсЯ тепер мiсцем  почуттю'обуреннЯ,  що  наростало  з
кожною хвилиною:  чулось  глухе  ремство,  очi  блищали  похмурим  вогнем,
внутрiшнє хвилюваннЯ пробивалосЯ назовнi...
   - …х, не послухали диЯкона! Џовiрили пановi! - лунало в одному кутку.
   - ’а де ж цей новий володар, Який обiцЯв захищати i нас, i нашу церкву?
- ремствували в iншому.
   - “сi вони гаспиди! “се брехнЯ! - котилосЯ вiд гурту до гурту.
   - „ушогуби! ѓрабiжники! Љровопивцi! Ћтепер би на них диЯкона!
   - ™о ж це? Џогибель?  Љiнець?  -  голоснi  розмови  й  запальнi  вигуки
зливалисЯ в похмурий гомiн, що, посилюючись, нагадував рокотаннЯ бурi.
   Ќараз серед цього гомону людських голосiв  рiзко  пролунав  один  крик,
немовби вiдчайдушний зойк людини, що гинула.
   “сiх пройнЯв дрож, i кожен обернувсЯ на той крик.
   ЃiлЯ трупа отцЯ •оми, Якого знЯли з шибеницi й поклали  посеред  двору,
стоЯла середнього вiку ставна жiнка. ‚иразисте обличчЯ  вiдбивало  душевну
бурю, що охопила  всю  iстоту  молодицi,  очi  її  виблискували  зловiсним
вогнем, розлючена, простоволоса, з розпущеними косами, Якi розвiвав вiтер,
вона була живим втiленнЯм Ќе-мезiди.
   - ™о ж ви стоїте над небiжчиком i чухаєте потилицi?  -  кричала  жiнка,
розмахуючи руками, i голос її краЯв серце. - ‡ахистили  свого  заступника,
батька нашого єдиного? ‡ахистили? Ћсь  вiн  лежить,  розтерзаний,  i  наче
молитьсЯ за вас... Ђ ви вмiєте тiльки скиглити над свЯтим мучеником... …х,
люди, ви, люди! Љожен звiр захищає своє лiгво! ‚овчицЯ боронить дiтей,  не
боЯчись смертi... Ќавiть голуб метитьсЯ за голубку... Ђ ви? •а-ха-ха! ‚ашi
ж батьки вiльними козаками були, а вас пани обернули в бидло, i ви  живете
й терпите! ’а на дiдька вам таке життЯ? Ќащо вам це Ярмо? —уєте ви чи  нi?
Ђ нам? Ђ нам, жiнкам, уже несила, несила!.. - несамовито кричала молодицЯ,
рвучи на собi коси й б'ючи себе в груди. - Ќемає  вже  нашого  заступника,
немає  нашого  молiльника,  немає  нашого  сонцЯ  праведного!  Ђ   вбивцi,
розбiйники й кати знущаютьсЯ над нашою вiрою,  руйнують  церкву...  ’о  не
варто i нам жити! „iтей своїх задушу  цими  руками,  батька  зарiжу...  Ќа
смерть! Ќа погибель! •ай у кровi сама захлинусЯ, а задушу-таки хоч  одного
недолюдка, ката! ‡а мною! - i жiнка рвучко кинуласЯ вперед.
   Џалке слово молодицi так вразило натовп, що вiн спершу онiмiв, а  потiм
вибухнув страхiтливим ураганом крикiв. Ќеначе удари грому, лунали вигуки:
   - Ѓий їх, на смерть, на погибель!
   I багатоголове чудовисько  стрепенулосЯ,  наїжачилось,  немов  щетиною,
списами,  косами  й  кинулосЯ  шаленим,  клекочучим  валом  за  войовничою
жiнкою...



   XIX

   Џрискакавши з ‹исЯнки в Њотронинський  монастир.  ‡алiзнЯк  застав  там
ЂркадiЯ i Ќайду, поверненнЯ Яких вiн нетерплЯче  чекав.  Ќапередоднi  вони
прибули з ‡апорозької ‘iчi й привезли важливi вiстi.
   ЇхнЯ поїздка на  ‡апорожжЯ  увiнчаласЯ  цiлковитим  успiхом.  ‡апорожцi
одностайно вирiшили допомагати, наскiльки буде  можливо,  гайдамакам,  тим
бiльше що кошовий сказав, що на цю допомогу росiйський  урЯд  дає  хоча  й
неофiцiйну, але цiлком певну згоду.
   ‡ Ќайдою прибуло рiзними шлЯхами п'Ятсот запорожцiв, а з  днЯ  на  день
мало прибути ще двi тисЯчi.
   Љошовий отаман вiдправив посланцiв i на „iн, щоб кликали вiльних  людей
на допомогу повстанцЯм. “ татар i туркiв закупили цiлий обоз зброї, i  вiн
незабаром мав прибути в Њотронинський монастир.
   ’а найважливiша звiстка була та, що кошовий  отаман,  а  з  ним  i  все
‡апорожжЯ вiдправили хитрих послiв у ’уреччину, щоб спонукати  цю  державу
Якнайшвидше  оголосити  вiйну  ђосiї:  оскiльки  Џольща   була   союзницею
’уреччини, то цЯ обставина пiднЯла б проти Џольщi ђосiю.
   ‡апорожцi  добре  знали,  де  знаходЯтьсЯ  головнi  пружини   турецької
державної машини, а що Ќайда дав послам ще й величезну  суму  грошей,  то,
беручи до уваги полiтичнi непорозумiннЯ,  Якi  виникли  серед  супротивних
держав, цiлком можливо було розраховувати на успiх цiєї справи.
   ‡ такою ж метою були вiдрЯдженi  посли  з  багатими  подарунками  й  до
татарських мурз, i до хана.
   Љошовий вiрно розрахував, що пiд час вiйни ‡апорожжЯ дiстане можливiсть
вiльнiше дiЯти, а також одержить дозвiл збiльшити кiлькiсть свого вiйська.
‘аме це вiн i сподiвавсЯ використати длЯ визволеннЯ “країни.
   Џро  таємний  план  кошового  й  запорожцiв   Ќайда   розповiв   тiльки
‡алiзнЯковi, i цЯ  звiстка  так  врадувала  полковника,  що  вiн  мимоволi
просльозивсЯ.
   - …х, серце ж у нашого кошового та в братiв-орлiв! - вигукнув ‡алiзнЯк,
сердито змахуючи непрохану сльозу. - •оч i  не  дала  долЯ  рiднiй  країнi
щастЯ, зате вже серцЯ... …х! Ќе шкода й головою накласти!
   Ѓiльшу частину скарбу Ќайда й Ђркадiй привезли  в  монастир.  ђозповiдь
Ќайди про чудесне здобуттЯ скарбу остаточно оточила його особу  i  в  очах
братiї, i в очах народу Якимось незвичайним ореолом та ще бiльше  змiцнила
в їхнiх серцЯх надiю на успiх задуманого.
   ‡вiстка  про  мученицьку  смерть  лисЯнського  свЯщеника,  отцЯ   •оми,
блискавкою облетiла “країну, i все довкола сколихнулосЯ.  –е  страхiтливе,
нечуване звiрство було останньою краплиною, що переповнила  чашу  терпiннЯ
народного! Ђ тим часом конфедерати й унiати,  ще  не  розумiючи  того,  що
пiднiмаєтьсЯ навколо, чинили й далi свої буйнi наїзди й кривавi  розправи;
щоднЯ приходили звiстки про новi звiрства, новi тортури...
   ‡апорожцi, кинувши свої села й хутори, ринули з усiх  усюд  у  польську
“країну i незабаром утворили сотнi  невеликих  загонiв.  ‡а  короткий  час
становище на “країнi змiнилосЯ: ще недавно по селах i хуторах  бешкетували
ватаги конфедератiв, чути було стогiн i зойки катованих людей  та  зухвалi
вигуки сп'Янiлих од кровi шлЯхтичiв,  тепер  же  там  стало  тихо;  скрiзь
побiлЯ церков збиралисЯ юрби селЯн, Якi кинули косовицю й  жнива,  що  вже
почалисЯ подекуди, й економи не зважувалисЯ виганЯти "бидло" на лани...  “
повiтрi запахло порохом. Євреї з гарЯчковою поспiшнiстю тiкали в найближчi
мiста, прихопивши з собою тiльки найцiннiше з свого майна.
   - •лопи бунтують! - прокотилосЯ по “країнi.
   Ћкремi загони в  рiзних  мiсцЯх  уже  почали  страшну  помсту.  Ќародне
повстаннЯ загрожувало перейти  в  страхiтливу  рiзню,  Якби  не  з'ЯвиласЯ
людина, котра об'єднала пiд своїм стЯгом усi сили й очолила їх.
   ‡алiзнЯк зрозумiв, що настав час  або  пiднЯтисЯ  на  гребенi  народної
хвилi, або залишитисЯ  осторонь  вiд  руху.  Iм'Я  ‡алiзнЯкове  мало  таку
популЯрнiсть по всiй “країнi, що досить було б йому вiдкрито пiднЯти  свiй
стЯг, Як усi ринули б до нього.
   ’а цього було замало.
   „iстати визнаннЯ повстанцiв - це ще не все, головне - щоб  усЯ  “країна
визнала його гетьманом i пiшла за ним; треба було, щоб  до  цього  руху  i
лiвобережне козацтво, i сусiднi держави поставилисЯ не Як до бунту хлопiв,
а Як до великого народного повстаннЯ.
   Ђле хто мiг настановити його гетьманом, хто  мiг  освЯтити  такий  рух,
надати йому характеру хрестового походу?
   ‚ часи Ѓогдана це зробила ‡апорозька ‘iч, тому що  вона  була  свЯтинею
длЯ  українцiв  i  виразницею  народних   iдеалiв,   захисницею   народних
iнтересiв. ’а нинi Џравобережна “країна була вже давно вiдiрвана од  ‘iчi;
нi гетьмана, нi власного урЯду не залишилосЯ в неї, вона  не  мала  навiть
вищого духiвництва, i не було їй звiдки почути рiшуче слово; єдиною  зорею
нещасному народовi сЯЯв ще Њотронинсь-кий монастир. ’уди  стiкавсЯ  люд  з
усiх кiнцiв “країни.
   ‡агальна жадоба помсти була така велика, що навiть  ченцi  й  свЯщеники
ладнi були кинутисЯ в бiй. Ќезважаючи на те,  що,  здавалосЯ,  всi  сусiди
мовчки погодились на поголовне  винищеннЯ  православного  люду  в  Џольщi,
серед селЯн уперто трималасЯ чутка про золоту грамоту,  видану  росiйською
царицею Њельхiседековi.
   Ѓезперервно  новi  й  новi  юрби  збуджених  людей  прибували  до  стiн
Њотронинсько-го монастирЯ. Ѓагато хто знав про те, що  ‡алiзнЯк  призначив
тут збiр, а бiльшiсть  несвiдомо  горнуласЯ  до  цього  останнього  оплоту
православ'Я, шукаючи тут поради й порЯтунку.
   I ось ‡алiзнЯк вирiшив, що монастир повинен освЯтити їхнє повстаннЯ.
   ‚ глупу пiвнiч скликали вони з Ќайдою у  колишню  Њельхiседекову  келiю
старшу монастирську братiю й оголосили їй про свiй намiр.
   “сi одностайно схвалили пропозицiю ‡алiзнЯка  й  Ќайди;  вирiшено  було
першого серпнЯ, на ЊаковiЯ, вiдслужити  урочисту  вiдправу  й  освЯтити  з
усiєю сумною пишнiстю зброю козакiв, Якi поклЯлисЯ вiддати життЯ за свЯтий
хрест.
   “ монастирi почали дiЯльно готуватисЯ до майбутнiх  подiй:  укрiплювали
стiни, заготовлЯли провiант  длЯ  вiйська.  Ћхопленi  ентузiазмом,  монахи
тЯгли в свої льохи все, що тiльки можна, аби заготувати харч длЯ вiйська й
сотень жiнок та дiтей, котрi знайшли притулок бiлЯ стiн монастирЯ.
   ‡алiзнЯк  i  Ќайда  теж  енергiйно  готувалисЯ  до   наступної   вiйни.
ђозумiючи, що на успiх справи можна розраховувати лише в тому  разi,  Якщо
зненацька ринутись на лЯхiв i приголомшити їх  несподiваним  ударом,  вони
вирiшили одразу ж пiслЯ освЯченнЯ зброї роздiлити вiйсько на двi частини й
кинутисЯ на переповненi шлЯхтою мiста, а тому до всiх гайдамацьких загонiв
розiслали гiнцiв з наказом збиратись у Њотронинському лiсi.
   „нi збiгали в гарЯчковiй роботi  й  необхiдних  приготуваннЯх.  Ќарештi
настав переддень призначеної вiдправи.
   Ќа монастирському дворi панувало  незвичайне  пожвавленнЯ.  ‡  комiр  i
льохiв виносили барила й мiшки, вантажили їх на похiднi козацькi вози;  по
монастирських стiнах снували козаки, оглЯдаючи бiйницi й амбразури.
   —енцi з хрестами й кропилами в руках обходили людей, що  юрмилисЯ  бiлЯ
монастирських стiн. „о брами раз у раз пiд'їжджали  гiнцi  i,  скочивши  з
коней, заходили в двiр.
   ‡алiзнЯк  i   Ќайда   походжали   по   двору,   наглЯдаючи   за   всiма
приготуваннЯми, вiддаючи накази й вислуховуючи донесеннЯ гiнцiв.
   - Ќу, друже мiй, - сказав ‡алiзнЯк, зупинЯючись бiлЯ церковних  дверей,
- здаєтьсЯ, зроблено уже все, тепер хоч i наскочать лЯхи, то об  цi  стiни
поламають зуби!
   - ’а їх тепер сюди й калачем не заманиш, - усмiхаючись, вiдповiв Ќайда.
- Ћн знову прибули люди, кажуть, що лЯхи, Як мишi, тiкають iз сiл у мiста,
добро своє на дорогах кидають.
   - ‚оно-то правда, а все ж обережнiсть не завадить, - треба нам,  друже,
берегти цю свЯту обитель, Як око в лобi. Џоки  вона  цiла,  доти  й  народ
вiрить у благословеннЯ господнє! ‡автра вдосвiта ми  виступимо  звiдси,  i
хоч  залишимо  длЯ  захисту  монастирЯ  з  сотню  козакiв,  проте   мусимо
передбачити все, -  тому  оглЯнь,  друже,  ще  потаємний  хiд,  а  Я  пiду
подивлюсЯ на стiни; та поспiши й приходь  до  мене:  треба  дати  гасло  й
розставити вартових.
   Ќайда  подавсЯ  до  старої  монастирської  церкви,  уже  закритої   длЯ
богослужiннЯ, й, вiдiмкнувши бiчнi дверi важким ключем, ввiйшов у ризницю;
тут вiн насилу пiднЯв одну з плит  у  пiдлозi,  викресав  вогню,  засвiтив
воскову свiчку й обережно спустивсЯ по крутих сходах у  вузький  пiдземний
коридор, Який закiнчувавсЯ замаскованим виходом у  лiсову  хащу.  ‚се  тут
було справне.
   ‚ийшовши з церкви. Ќайда попрЯмував  до  ‡алiзнЯка,  коли  раптом  його
покликав чийсь голос:
   - Љозаче, козаче, та почекай же, не чуєш чи що?
   Ќайда озирнувсЯ: до нього поспiшав кульгавий  жебрак,  що  при  потребi
вмiв добре ходити обома ногами. –е його Ќайда посилав з чотками до „арини.
   Љоли Ќайда побачив жебрака, серце його затремтiло вiд жагучого  бажаннЯ
Якомога швидше розпитатись про „арину.  —и  жива  вона,  чи  здорова?  ‚iн
кинувсЯ до жебрака й промовив з ледь прихованим нетерпiннЯм:
   - Ќу, що? ‡найшов? Џобачив?
   - ‡найшов, побачив, - вiдповiв жебрак. - I привiз...
   - Џривiз? Љого?
   - Џанну...
   - Џанну? „оньку обозного? - вигукнув здивований Ќайда.
   - Ђвжеж, її!
   - „е ж вона? ’ут?
   - ’а нi! “ ‹ебединському монастирi, велiла розшукати тебе й переказати,
що пам'Ятає тебе i жде.
   - Џам'Ятає i жде, - мимохiть прошепотiв Ќайда. - —ого  ж  вона  прибула
туди... в такий час?.. ѓосподи... адже все може трапитись!..
   ђадiсть i тривога  охопили  Ќайду  вiд  звiстки,  принесеної  жебраком.
"„арина тут, так близько вiд  нього,  прибула,  не  побоЯласЯ  -  козачка,
королева! ‚iн її просив чимось допомогти монастиревi, а вона сама приїхала
туди! Ђвжеж, смiливий, вiдважний вчинок, але  Який  ризикований!..  ‚  цей
час, коли всюди нишпорЯть конфедерати й унiати, вона в жiночому монастирi!
Ћ, не доведи господи! ™охвилини на неї чигають смерть, муки ще  гiршi  вiд
смертi! - Ќайда замисливсЯ. - ™о  ж  робити?  Ќе  можна  залишити  її  там
саму... Џоїхати, привезти сюди або вiдвезти додому, до батька?"
   Ђле козак одразу ж вiдкинув цю думку. •оч би там що, а в цей час вiн не
залишить вiйська нi на одну хвилину! „олЯ “країни  лежить  на  терезах,  i
Якби зараз вiн почав думати про свої почуттЯ, самiй „аринi було б  соромно
за нього... ‡алишаєтьсЯ одно: послати за нею  невеликий  загiн  i  прохати
прибути сюди, в Њотронинський монастир. Џоки що тут найбезпечнiше мiсце.
   ‡аспокоївшись на цiй думцi, Ќайда  пiшов  до  монастирських  стiн,  щоб
разом з полковником вiддати останнi розпорЯдженнЯ.
   Ђ тим часом ‡алiзнЯк, оглЯнувши монастирськi стiни,  вийшов  за  ворота
подивитисЯ ще на вали й шанцi, спорудженi  за  його  вказiвкою  на  деЯкiй
вiдстанi довкола монастирських стiн.
   ’епер  увесь  простiр  мiж  стiнами  й  валами  був  заповнений  людом,
переважно жiнками й дiтьми.
   „ехто туливсЯ на возах  i  пiд  возами,  iншi  просто  на  землi  -  на
розстелених свитах; бiлЯ кожної сiм'ї лежали клунки - все, що люди встигли
захопити з собою; до деЯких возiв були прив'Язанi воли, корови, а подекуди
стоЯли, збившись купою, вiвцi. ‹юдський  гомiн  перемiшувавсЯ  з  меканнЯм
овець, ревiннЯм корiв i кукурiканнЯм пiвнiв.
   ‡боку можна було подумати, що навколо монастирських  стiн  розташувавсЯ
велетенський Ярмарок, Якби обличчЯ людей, що сидiли гуртками, не були такi
сумнi, Якби в загальний гомiн не вривалисЯ сльози  й  стогнаннЯ  жiнок  та
дiтей.
   Љоли  до  валiв  пiд'їхав  ‡алiзнЯк,  усi,  перешiптуючись,   шанобливо
поскидали шапки; полковник оглЯнув укрiпленнЯ й повернув назад.
   ЃiлЯ ворiт його зустрiв козак i повiдомив, що до пана полковника з дуже
важливою звiсткою прибули ковалi.
   - Ќу, то веди їх сюди, в  сторожку!  -  наказав  ‡алiзнЯк  i  зайшов  у
невеличку келiйку монастирського сторожа.
   ‡а  хвилину  туди  ж  увiйшли  двоє  високих  на  зрiст  запорожцiв  i,
вклонившись ‡алiзнЯковi, гучно мовили:
   - ‡доров був, батьку!
   - „оброго здоров'Я, дiти!  -  приЯзно  вiдповiв  полковник.  -  Ќу  що,
скiнчили роботу?
   - ‘кiнчили, все сховано недалечке, у ‚овчому байрацi.
   - Ђ скiльки?
   - ’исЯча шабель, та ножiв з чотири тисЯчi, та  наконечникiв  до  списiв
тисЯчi двi.
   - ‘лавно! „обре попрацювали, не грiх i по чарцi!
   - ‡араз не треба, батьку: нап'ємосЯ в панських замках хмiльного пива.
   - „ай боже! Ђ що ви iще скажете?
   - Џiймали двох шпигунiв польських.
   - ˜пигунiв? - здивувавсЯ й стривоживсЯ ‡алiзнЯк. - „е ж, Як?
   - ’а в лiсi ж, - хотiли нас вистежити!
   - Ќу й що ж?
   - Ќе вдалосЯ, вартовий спiймав; ми хотiли їх там самi рiшити,  а  потiм
подумали, що, може, ти розпитаєш їх про що.
   - „обре... Ђ хто ж вони?
   - Ѓрехали багато... Ќу, та сам побачиш - хлопець i дiвчина.
   - •лопець i дiвчина? - перепитав ‡алiзнЯк.
   - ’а ось вони тут з нами, зараз приведу! - мовив один iз запорожцiв  i,
вийшовши за дверi, повернувсЯ з Џрiсею й Џетром.
   Љоли ‡алiзнЯк побачив їх, у нього мимохiть вирвавсЯ  вигук  здивуваннЯ;
вiн швидко пiдвiвсЯ й, пiдiйшовши до дiвчини, взЯв її за руки.
   ЏрiсЯ дуже зблiдла й схудла за час свого полоненнЯ,  та  коли  побачила
полковника, її змарнiле личко зашарiлосЯ нiжним рум'Янцем, а  очi  засЯЯли
незвичайним щастЯм.
   - ’о це шпигуни? - промовив ‡алiзнЯк, з любов'ю поглЯдаючи на  Џетра  й
Џрiсю, i з посмiшкою озирнувсЯ на запорожцiв. - ’а Як вам  таке  на  думку
спало? Ђ ти, Џетре, чого ж не сказав їм про мене?
   - ’а вони, либонь, казали, - знiЯковiло зауважив старший запорожець.  -
„iвчина й перстень твiй показувала, але ми не повiрили... ‡а  таких,  бач,
обставин  попалисЯ...  ‚ночi  пiдповзли  до   нашого   Яру,   видивлЯлисЯ,
винюхували...
   - ѓай-гай! - усмiхнувсЯ ‡алiзнЯк. - џк  можна  було  подумати  на  таку
красуню, що вона шпигунка?
   ‚iн ласкаво взЯв Џрiсю за пiдборiддЯ, i збентежена дiвчина спаленiла ще
бiльше.
   - Ќу, та слава богу, що хоч живими до мене  привезли.  I  Як  це  тобi,
Џетре, надало до них, -  вiн  пiдморгнув  у  бiк  запорожцiв,  -  у  гостi
потрапити?
   - ‡аблудилисЯ в лiсi з сестрою, - похмуро мовив Џетро. - Ќу,  почули  -
гупає молот, на те гупаннЯ  й  пiшли,  але  боЯлисЯ  вiдразу  пiдходити...
‘першу хотiли роздивитись... пiдповзли, ну й схопили нас. Ђ батько й отець
•ома не захотiли, пане полковнику, їхати зi мною: сказали, що їм  належить
захищати свЯту церкву.
   ‡алiзнЯк здивовано глЯнув на Џетра: певно, бiдолашнi дiти ще нiчого  не
знали про смерть свого батька. џкусь хвилину полковник мовчав, немовби  не
наважуючись завдати їм смертельного удару, та потiм  сказав  збентежено  й
сумно:
   - ‚они свЯто виконали свiй обов'Язок... ‡ахищали церкву  до  останнього
подиху...
   “же в голосi, Яким були промовленi  цi  слова,  Џетро  й  ЏрiсЯ  одразу
вiдчули щось лиховiсне.
   - „о останнього подиху? - тремтЯчим голосом перепитав парубок.
   - Ћй мати божа! - скрикнула ЏрiсЯ, звiвши на  ‡алiзнЯка  сповненi  жаху
очi.
   - •iба лЯхи вже напали на ‹исЯнку? - тривожно допитувавсЯ Џетро.
   - Ђвжеж, дiти...
   - I батько?.. - у вiдчаї сплеснула руками ЏрiсЯ.
   - ЏрийнЯв мученицький вiнець.
   ’ихий зойк вирвавсЯ з Џрiсиних грудей, i  вона,  наче  пiдрiзана  косою
квiтка, похитнулась i впала на руки полковника, що пiдбiг  до  неї.  Џетро
теж кинувсЯ до сестри, по  його  щоках  котилисЯ  сльози.  Љоли  бiдолашну
дiвчину привели до пам'Ятi, вона тихо, безутiшно заридала.
   - Ќедолюдки, христопродавцi, гаспиди! - хрипiв Џетро, притискуючи Џрiсю
до грудей. - …х, чого ж мене не було там?.. џ або  захистив  би,  або  хоч
натiшивсЯ б!..
   - Ѓатько ваш тепер  у  Ясних  оселЯх  божих  iз  свЯтими  мучениками  й
праведниками; там йому краще, нiж тут, на землi.  Ђ  ми  вже  справимо  по
ньому таку панахиду, Якої й свiт не бачив. ’и, Џетре,  залишишсЯ  з  нами;
знайдемо недолюдкiв, Якi знущалисЯ з  твого  батька...  Ђ  ти,  Џрiсю,  не
журисЯ, ми не кинемо тебе. ‡алiзнЯк ласкаво погладив дiвчину по голiвцi. “
цей час дверi вiдчинилисЯ, й до сторожки ввiйшов Ќайда.
   - Ќу, панове, одведiть  дiвчину  до  людей,  -  звернувсЯ  ‡алiзнЯк  до
запорожцiв. - ’ут є й лисЯнськi селЯни, а до нас пришлiть Ќеживого. ’и  ж,
Џетре, коли хочеш, залишайсЯ з нами.
   - Ѓерiть i життЯ моє! - з запалом вiдповiв Џетро.  ‡апорожцi  з  Џрiсею
вийшли, а через хвилину до сторожки ввiйшов •арко Ќеживий  з  дванадцЯтьма
надiйними козаками.
   - „оброго здоров'Я, батьку! - привiталисЯ козаки. - ™о скажеш?
   - Ђ ось що, брати, - вiдповiвши на' привiтаннЯ, заговорив  ‡алiзнЯк.  -
‡автра опiвночi зберутьсЯ в Њотронинському  лiсi  всi  козаки,  запорожцi,
гайдамаки й селЯни - всЯ “країна; завтра опiвночi ми освЯтимо нашу зброю i
заприсЯгнемосЯ полЯгти всi, Як один, за матiр “країну i за  хрест  свЯтий.
‚iйська вже тут; та ще багато прибуде до завтрашнього вечора i козакiв,  i
селЯн, - тому вiзьмiть кожен з собою ще по кiлька душ i засЯдьте  на  всiх
дорогах i стежках, Якi ведуть до  монастирЯ,  щоб  лЯхи,  довiдавшись  про
завтрашнiй день, не прорвалисЯ крiзь лiс i не оточили  нас  зненацька.  Ѓо
тут буде серце “країни, i Якщо  вони  поразЯть  його,  тодi  вже  нiщо  не
воскресить трупа.
   - ђозумiємо, батьку, мишi не пропустимо! - заговорили разом козаки.
   - ‡ лiсу теж не випускати нiкого! - додав Ќайда. -  •iба  що  тiльки  з
нашим листом чи перначем, а в лiс тiльки тих, хто на запитаннЯ "•то  йде?"
дасть вiдповiдь: "‹исЯнський титарi" - "Људи?" - "Ќа прощу в монастир".  Ђ
коли їхатиме обоз, то гасло таке: "•то йде?" - "—умаки  з  Љриму!"  -  "™о
везете?" - "‘ушену тараню!"
   - Ђ Якщо хто помiтить  лЯхiв  i  не  зможе  зупинити  їх,  -  вiв  далi
‡алiзнЯк, - то хай  тричi  вистрелить  iз  мушкета,  i  кожен,  хто  почує
пострiли, хай повiдомить iншому, а той повинен негайно  послати  гiнцЯ  до
нас. ђозумiєте, дiтки?
   - ђозумiємо, батьку! “се зробимо, Як кажеш, будь певен!
   - ‚iримо, друзi! - Ќайда i ‡алiзнЯк пiдвелисЯ. - Ќам  i  вам,  однаково
всiм, господь востаннє дає нагоду врЯтувати  “країну,  востаннє,  бо  часи
мiнЯютьсЯ: ви - останнi орли “країни. ‚iддамо ж, друзi, все, що маємо, - i
життЯ, i душу, щоб хоч цього разу вирвати батькiвщину з кайданiв!
   - Ђмiнь! - разом вiдповiли запорожцi.
   “сi мiцно обнЯлисЯ, потисли один одному руки, й запорожцi вийшли.
   ‡алишилисЯ тiльки ‡алiзнЯк i Ќайда. Ћбидва Якусь мить мовчали.
   - Ќу, друже, - глибоко зiтхнувши, сказав полковник.  -  ’епер  уже  все
скiнчили, залишилосЯ тiльки вирiшити нам помiж себе: на  Якi  мiста  зараз
рушати? Џерш нiж ми нападемо на “мань, треба взЯти кiлька менших мiст, щоб
наше вiйсько повiрило в свої сили i  щоб  нагнати  страху  на  лЯхiв...  “
—игиринi й †аботинi зiбралосЯ багато  шлЯхти,  то  Як  ти  гадаєш,  чи  не
податисЯ нам щонайперше туди?
   - ‡годен!.. Ђле ось що, друже: перш нiж ми гомонiтимемо про  справи,  Я
хотiв  тобi  сказати  про  одну  приватну  рiч!  -  Ќайда  вiдкашлЯвсЯ.  -
ЏiдiймаєтьсЯ бурЯ, жiночий ‹ебединський  монастир  стоїть  без  будь-Якого
захисту, а на нього давно  гострЯть  зуби  лЯхи...  Ћт  Я  й  вирiшив,  що
неодмiнно треба туди, про всЯк випадок, послати сотню козакiв...  ѓiрко  ж
буде, коли й цЯ свЯта обитель загине, Як iншi...
   - Ћх, друже, шкода, що тобi так пiзно спало  це  на  думку!  -  зiтхнув
‡алiзнЯк.
   - —ому пiзно? - стривожено спитав Ќайда.
   - Ѓо Я щойно одержав звiстку. ‹Яхи, либонь, уже напали на  ‹ебединський
монастир i, очевидЯчки, перетворили його в клЯштор!..
   Ђ що ж дiЯлосЯ в нещаснiй ‹исЯнцi пiслЯ вбивства доброго  отцЯ  •оми?..
Њокрицький i плебан у супроводi губернатора, полковника й чотирьох молодих
офiцерiв  увiйшли  до  церкви;  найпревелебнiший  офiцiал,  пiдiйшовши  до
вiвтарЯ, знЯв руки вгору й заспiвав фальцетом "’е deum laudamus" плебан, а
за ним i всi присутнi рiзноголосе пiдхопили, й переможний гiмн  верескливо
i дико залунав пiд склепiннЯм  гвалтом  узЯтої  церкви.  Џотiм  Њокрицький
увiйшов через царськi врата у вiвтар,  а  плебан  через  диЯконський  вхiд
поспiшив у ризницю. ‡а хвилину вони обидва вийшли з вiвтарЯ з перекошеними
вiд гнiву обличчЯми:
   -  ‡лочинство!  ‘вЯтотатство!  Ќечуване  блюзнiрство!   -   зарепетував
офiцiал, хапаючись руками за голову.
   - Њшi не можна  вiдправити:  всi  шати  забрано...  “сi  свЯщеннi  речi
вкрадено... I навiть ковчег i чашi  зникли,  -  тремтЯчи  вiд  хвилюваннЯ,
поЯснив плебан.
   - ѓрiм i блискавка! •то насмiливсЯ?  ђоздеру  на  шматки!  -  закричав,
синiючи вiд лютi, Љшемуський i витрiщивсЯ на небожа.
   - “ всЯкому разi, найЯснiший  пане,  не  пiп,  -  вiдповiв  перелЯканий
шлЯхтич. - џ його захопив зненацька, й нiкого з ним не  було,  нiкому  при
менi передати ключiв вiн не мiг. Џотiм  розпочавсЯ  допит...  Ђ  коли  пiп
помер, Я поквапивсЯ сюди; церква була замкнена, й  нам  довелосЯ  виламати
дверi... ‚иходить, хтось iз бидла...
   - џкий пекельний злочин! - жахавсЯ Њокрицький. -  Ќаруга  над  богом  у
його свЯтилищi... ЋскверненнЯ "Secula seculorum"... Ћ Єзус-ЊарiЯ!
   - Ѓлюзнiрство впаде на нашi голови! - вторив офiцiаловi плебан.
   - ‡найти менi винного! - затупотiв ногами на небожа губернатор. - Ђбо Я
не подивлюсЯ, що ти шлЯхтич! Џан є галган, а не довудца!
   - Џроше найЯснiшого пана дЯдю...  -  спробував  був  тремтЯчим  голосом
запротестувати шлЯхтич, але Љшемуський несамовито закричав на нього:
   - ’ихо! ‡амовч! ’и повинен був одразу пiд'їхати до церкви,  оточити  її
сторожею, а ти по городах тинЯвсЯ... I не знаєш, хто був тут  у  той  час,
хто давав розпорЯдженнЯ, хто звелiв бити на сполох!
   - џ ось титарЯ...
   - ‘тiй! џ вже сам  займусЯ  допитом  i  карою...  I  слово  гонору,  що
жахнетьсЯ пекло! - i Љшемуський, повернувшись  спиною  до  небожа,  вийшов
розлючений на паперть. ‡а губернатором рушили iншi.
   Ќеподалiк вiд папертi стоЯло  кiлька  зв'Язаних  полонених,  захоплених
жовнiрами, - три баби, слiпий дiд i титар. ’ут же лежав, спливаючи кров'ю,
дзвонар i тихо стогнав. „рагуни на конЯх оточили церкву, а решта  команди,
спiшившись, розташувалась на вiдпочинок по всьому цвинтарi й за оградою.
   - „о свого десЯтка,  пане,  за  ограду!  -  скомандував  Љшемуський,  i
блiдий, похнюплений довудца, тремтЯчи вiд перелЯку, вийшов за ворота.
   - ‘лухайте ви, пси, гадюки! - звернувсЯ до полонених губернатор. - џкщо
зараз же на цьому мiсцi ви не назвете менi  ту  бестiю,  котра  забрала  з
церкви свЯщеннi речi, то не дожити менi до вечора, коли Я не перерiжу  усе
ваше село, починаючи з щенЯт.
   - Ќе покладай гнiву на людей безневинних, найЯснiший пане, -  обiзвавсЯ
титар. - “сi свЯщеннi речi iз церкви винiс з власної волi, а не за чиїмось
наказом, Я.
   - ’и? •а-ха! - зрадiв Љшемуський i потер вiд задоволеннЯ руки. - Ђ де ж
ти їх, собако, подiв? - спитав вiн трохи м'Якшим, навiть ласкавим голосом,
втiшаючись збентеженнЯм жертви.
   - „е Я подiв їх, найЯснiший пане, то вiдомо єдиному боговi й менi.
   - Ђле ти й нам скажеш, га? Џравда, скажеш?.. I принесеш усе назад, Якщо
ми попросимо? - губернатор ставав дедалi нiжнiший i нiжнiший.
   - Ќе скажу й нiкому нiчого не вiддам! - твердим голосом вiдповiв титар.
   - —и ти ба, Який упертий! - здивувавсЯ Љшемуський i спокiйно додав: - Ђ
принесiте-но, панове, жару й всипте гарненько по пригорщi йому за  халЯви.
–ей засiб дуже корисний i розв'Язує iнодi Язики.
   —ерез десЯть хвилин на жаровнi було розпечено вугiллЯ.  Џрив'Язаний  до
стовпа титар стоЯв блiдий Як полотно, але цiлком спокiйний;  очi  в  нього
палали релiгiйним екстазом, уста шепотiли молитву. Љати насипали  йому  за
халЯви жару, i скоро юхта в багатьох  мiсцЯх  прогорiла;  дим  тремтливими
пасмами пiднЯвсЯ вгору й окутав обличчЯ, страдника.
   Ђле титар мовчав, навiть не застогнав.
   - ‚ельможний  губернаторе!  -  сказав  полковник  ‘темпковський.  -  –Я
гадюка, здаєтьсЯ, має лагiдне серце... I, певно,  не  стерпить  мук  своїх
ближнiх за себе...
   - ’ак, слушно, пане, - осмiхнувсЯ  Љшемуський.  -  Ђ  от  спитаємо  цих
свiдкiв!.. ’iльки бiдолахам холодно босонiж  стоЯти  на  сирiй  землi,  то
поставте їх длЯ зручностi на розпечене вугiллЯ!..
   ‘лiпий дiд навiть не здригнувсЯ:  чи  вiн  недочув  наказу  губернатора
поставити "бидло" на вогонь, чи  йому  було  вже  все  байдуже.  ’ак  само
мовчазно  сприйнЯла  наказ  i  одна  з  жiнок,  але  друга  впала  до  нiг
Љшемуського й почала голосити.
   - ‚они не бачили... вони нiчого не знають, - тихо, через силу  промовив
титар.
   - ‚iрю, - погодивсЯ Љшемуський, - але менi  хочетьсЯ  знати,  наскiльки
тверде твоє серце? Ђдже ти одним словом можеш врЯтувати  їх...  †iнко!  Ќе
мене проси, а пана титарЯ. –е в його волi...
   ’итар застогнав, але швидше вiд моральної муки, нiж од фiзичної.
   - Џростiть мене, грiшного, простiть, добрi люди!.. Ђле Я не  можу,  бог
бачить, не можу вiддати наших свЯтинь i нашої вiри на наругу  латинЯнам...
Џеретерпiмо ж за •риста вiд катiв.
   ‘луги виконали жорстокий наказ губернатора.
   - ’а пiдведiть ще й цього дзвонарЯ, - додав Љшемуський. - Ќа дЯбла йому
валЯтисЯ? Љiнчайте з ним швидше. Ќехай дзвонить i скликає  бунтiвне  бидло
на тому свiтi.
   “ цей час бiлЯ ворiт почувсЯ стукiт колiс i тупiт кiлькох  коней;  гурт
жовнiрiв, що стоЯв там з паном довудцою, розступивсЯ й пропустив в  ограду
нового володарЯ Њалої ‹исЯнки  пана  ‹евандовського  в  супроводi  кiлькох
гайдукiв.
   - Џо Якому праву на мою ‹исЯнку вчинено наїзд? -  напруженим  вiд  лютi
голосом вигукнув ‹евандовський.  -  •то  смiє  порушувати  мої  власницькi
права?
   - џ! - вiдповiв Љшемуський.
   - Џан губернатор? - здивувавсЯ ‹евандовський, спершу не помiтивши свого
кривдника-ворога. - Џоставлений вельможним дiдичем длЯ того, щоб у  кнЯжих
володiннЯх панувала справедливiсть i не порушувалось право?  Ђ  вельможний
пан сам скрiзь насаджує насильство, грабунки й  сваволю?  •а!  ‚iд  такого
управлiннЯ не буде добра нi пановi, нi дiдичевi.
   - –о-о? - посинiв губернатор i схопивсЯ за свою дамашiвку.
   - Ђ те, що  Я  не  дозволю  в  своєму  майонтку  порушувати  шлЯхетськi
власницькi права! - i ‹евандовський видобув свою шаблю.
   - •а! Ђ хто ж пану дав цей майонтек? џ! ‡ахочу й сьогоднi ж вiдберу!
   - џ знаю, що пан здатний на нечуване злочинство... Ђле цей майонтек дав
менi найЯснiший кнЯзь, з дiда-прадiда володар усiх тутешнiх  маєткiв...  Ђ
що пан клопотавсЯ, то не по охотi, а тому, що  задлЯ  примхи  розорив  мiй
родовий хутiр!.. ’о це не подарунок менi, а тiльки сплата боргу.
   - Ђ! ‡ухвальство? ’о Я ж покажу пановi,  хто  Я!  —ому  ще  й  досi  не
введено тут унiю й чому цЯ церква не перетворена на костьол?
   - ’ому що Я дозволив моїм пiдданцЯм сповiдувати  свою  вiру...  Ђ  пан,
немов розбiйник, катує чужих нi в чому не винних людей!..
   - Ћ tempora! - сплеснувши руками, вигукнув Њокрицький.
   -  ‘ини  католицької  церкви  здiймають  руку  на  пресвЯту  матiр!   -
простогнав плебан.
   - џк пан дозволив? - скаженiв губернатор.  -  Ђдже  наше  лицарство  на
сеймиках  ухвалило,  щоб  не  було  бiльше  схизми...  щоб  вирiзати  всiх
схизматiв i дисидентiв!
   - ’а хiба ж ваше лицарство може мене позбавлЯти шлЯхетських прав?  Ђдже
кожен iз нас має право навiть на сеймi крикнути "veto" й  зiрвати  сейм...
’о ось Я у своєму власному селi й кричу "veto"!
   - –е зрада!
   - ЏроклЯттЯ! ‚iчнi  муки  вiроломцЯм!  -  у  фанатичнiй  лютi  вигукнув
Њокрицький.
   - ‚зЯти його! - крикнув, не тЯмлЯчи себе, Љшемуський.
   - ‚iзьми сам! - ступив крок  уперед  ‹евандовський.  -  —ого  ти  iнших
примушуєш? Ћточив себе розбiйницькою ватагою i за їхнiми  спинами  лютуєш?
Ћ, настане час, i всЯ  пролита  тобою,  недолюдком,  кров  упаде  на  твою
голову, i ви всi захлинетесь  у  нiй...  ‘лiпi  звiрi,  безумцi!  •iба  не
тЯмите, що ваша сваволЯ довела весь край до вiдчаю?  •iба  не  знаєте,  що
замучений народ грiзно пiднiмаєтьсЯ на своїх катiв, сп'Янiлих вiд кровi?..
Џрислухайтесь! ‘тогiн i зойки нещасних перетворились уже в лютi крики, Якi
закликають до помсти, до вiдплати, а  їх  же,  скривджених,  море!  I  ви,
безумцi, в таку хвилину, коли  загибель  загрожує  всiй  вiтчизнi,  ви  ще
пiдсипаєте жару в огонь, кидаєте iскру в порох! ’о ж не Я, а ви погубителi
вiтчизни, зрадники! Ђ ти - головний злочинець i пiдлий боЯгуз! ‚иходь  же,
коли в тебе ще є хоч краплина шлЯхетського гонору, виходь звести  зi  мною
рахунки за смерть моєї дружини, моєї дитини й за всi цi звiрства!  ‚иходь!
џ тебе називаю грабiжником, злодiєм, Який  ганьбить  шлЯхетське  званнЯ...
‚иходь же, лицарю, змий кров'ю свою образу, своє безчестЯ, ганьбу!
   ‘лова  ‹евандовського  своєю  смiливiстю  й  грiзним   пророцтвом   так
приголомшили лЯхiв, що всi вони зацiпенiли,  а  губернатор,  посинiлий,  з
вирЯченими очима, весь тремтiв i тiльки щось мимрив.
   - ‡в'Язати цього негiдника! - нарештi  просичав  вiн,  задихаючись  вiд
лютi.
   - I розстрiлЯти! - додав спокiйно ‘темпковський.
   - •то пiдступить - смерть! - крикнув ‹евандовський, змахнувши шаблею;
   вiрнi його гайдуки стали в оборонну позицiю позаду. Ѓлижчi драгуни,  що
зробили були крок до смiливцЯ, вiдступили назад.
   - ™о ж ви, боЯгузи?! - гукнув полковник. - •а! ‘то на одного напасти не
зважуєтесь?
   - ‡в'Язати! - гаркнув на все горло губернатор.
   Љупка драгунiв нарештi кинуласЯ на ‹евандовського, та  вiн  був  добрий
рубака, гайдуки теж  не  поступалисЯ  йому  в  майстерностi...  ’ри  шаблi
прийнЯли удари цiлого десЯтка.  ‡амигтiли  холоднi  блискавки,  задзвенiла
сталь. Ћдин iз нападни кiв  упав  навзнак  з  розсiченою  головою,  другий
присiв, схопившись лiвою рукою за праву,  що  безвладно  повисла...  ђешта
вiдскочила... Ќа допомогу їм кинулись iншi...
   ‡вичайно, ‹евандовський мiг ще зарубати чоловiк  п'Ять-шiсть  драгунiв,
та все ж вороги,  маючи  таку  перевагу  в  кiлькостi,  зрештою  неодмiнно
перемогли б  його.  Ђле  в  цей  час  з  боку  майдану  почувсЯ  зловiсний
наростаючий гомiн... “сi сторопiли, зблiдли, насторожились... „рагуни,  що
напали на ‹евандовського, опустили зброю, i це дало йому змогу  вiдступити
з своїми двома гайдуками за ограду. ѓубернатор i його почет втупили очi  в
безлюдний поки що майдан... ’а ось над тинами прилеглих  вулиць  виткнувсЯ
лiс кiлкiв i шапок, що швидко наближались до церкви. ‡а хвилину  розлюченi
юрби винеслись бурхливими потоками на  майдан,  змiшалисЯ,  завирували  й,
наче страхiтливий вал, ринули на ворогiв.
   - Ѓунтi - ослаблим голосом  прошепотiв  губернатор  i  затремтiв,  наче
осиковий лист.
   - Oremus domine! - пiднЯли руки вгору ксьондзи.
   - ђЯтуйтесь! - захвилювалисЯ офiцери, збiгаючи з папертi.
   - „о зброї! -  крикнув  ‘темпковський,  блиснувши  очима  й  шаблею.  -
‡амкнути ворота! Њушкетери, вперед! ‚иждати - й залп! Џiкiнери -  в  лави,
до стрiльцiв! ђешта на коней!
   ђiшучий голос полковника  одразу  пiдбадьорив  розгублених  воЯк;  його
гучна команда  наче  розбудила  шлЯхту.  “сi  кинулисЯ  виконувати  наказ.
Ћфiцери приєдналисЯ до своїх жовнiрiв.
   ‚игнаний з огради довудца стоЯв з гусарами за ворiтьми; побачивши юрбу,
що котиласЯ просто на  нього,  шлЯхтич  скам'Янiв  од  жаху:  "™о  робити?
ЏробиватисЯ вперед - божевiллЯ, захищатисЯ - теж... ‘ховатисЯ  за  ограду?
Ђле брама зачинена". ‡алишалосЯ одне - кинутисЯ праворуч чи лiворуч вздовж
огради й десь перескочити на цвинтар... ’а хвилина розгубленостi вiдрiзала
шлЯх до  вiдступу...  Љупку  одурiлих  вiд  страху  воЯк  оточила  юрба...
Џопереду мчала фурiЯ з розпатланими косами, налитими кров'ю очима й  пiною
на губах.
   - Ђга, ось вони, вбивцi мого сина! - захрипiла вона й голiруч  кинулась
на озброєного з нiг до голови довудцу.  Ќапад  був  такий  несподiваний  i
навальний, що довудца не встиг опустити пiднЯтої шаблi й  упав,  збитий  з
нiг. †iнка не випустила своєї жертви, а, навалившись,  вп'ЯласЯ  руками  й
зубами в горло ката. ћрба в нестримному русi розтоптала їх,  в  одну  мить
зiм'Яла купку гусар, що вже й не думали оборонЯтись, i ринула до церковних
ворiт. ’а раптом iз-за огради пролунав трiскучий залп  iз  мушкетiв.  ћрба
зойкнула. ‡ десЯток скривавлених тiл упало в перших лавах, змусивши  iнших
податисЯ назад.  Ђле  на  них  напирали,  збиваючи  з  нiг,  заднi...  ‚се
змiшалосЯ...
   - —ого стали? - крикнув ‹евандовський, Який  одразу  ж  приєднавсЯ  до.
атакуючих. - ˜видше! Ќе давайте їм часу набити мушкети. Њи  їх  зiмнемо...
Ђну вперед!
   ѓолос пана, Який встиг заслужити довiр'Я селЯн,  пiдбадьорив  лави,  що
були похитнулисЯ; пролунали  крики:  "Ѓий  їх!",  "‘мерть  лЯхам!"  Ќатовп
сколихнувсЯ, але вперед не рушив. ‡бiгав найдорожчий час:  полЯки  дiстали
можливiсть знову набити мушкети  i,  скориставшись  розгубленiстю  хлопiв,
самим кинутисЯ на ворога... ‘отнЯ вершникiв порубала б селЯн, бо, напевне,
усi кинулисЯ б врозтiч, пiдставлЯючи пiд удари шабель беззахиснi  потилицi
й спини... ‹евандовський розумiв це i старавсЯ вдихнути  вiдвагу  в  серцЯ
повстанцiв, Якi ще не звикли до бойового вогню.
   - ‘мiливiше! „ружнiше! ‚перед! - надривавсЯ вiн, розмахуючи  шаблею,  -
Њи їх розчавимо... •iба мало ще знущалисЯ цi розбiйники з  ваших  жiнок  i
дочок? •оч церкви не вiддайте їм у руки! Ћн  глЯньте,  нещасному  титаревi
спекли ноги й руки... Џолум'Я  розгорЯєтьсЯ...  ‚ирвемо  ж  iз  рук  катiв
мученика! ‚перед! ‡а мною!
   ‚иглЯд титарЯ, що горiв живцем, страшенно вразив усiх, i натовп кинувсЯ
за ‹евандовським. Ђле пролунав другий залп i вiдкинув атакуючих назад.
   ‹евандовський вiдчув: iще  одна  втрачена  мить  -  i  замiшаннЯ  селЯн
перейде в панiку.
   - „о возiв! - скомандував вiн, не даючи їм часу опам'ЯтатисЯ.  -  Ћн  у
вас  рушницi...  ‘трiлЯйте  по  лЯхах   iз-за   возiв...   Џочастуйте   їх
по-запорозькому свинцевим горохом!
   ‘лова ‹евандовського знову пiдбадьорили селЯн.
   - ‚еди нас! - пролунали в натовпi вигуки.
   - ‡а мною ж, друзi! „о возiв!  -  крикнув  ‹евандовський,  i  слухнЯний
натовп кинувсЯ за ним. ‚ози, а їх було не менше десЯти,  стали  справжньою
барикадою.
   Љшемуський  трохи   заспокоївсЯ.   ‘темпковський   пропонував   негайно
атакувати "бидло", але команда губернатора вважала за краще не ризикувати.
Љшемуський  наказав  кiльком   жовнiрам   прокрастисЯ   через   ограду   з
протилежного боку й запалити з чотирьох бокiв село. ‚iн вважав, що  пожежа
примусить селЯн рЯтувати майно, отодi на них можна й ударити.
   ’им часом iз-за возiв пролунали пострiли: по двоє. по троє  односельцiв
допомагали кожному стрiльцевi набивати рушницi. ‚лучнi, хоч i нечастi кулi
зацокали по тонких штахетах огради, виводЯчи з ладу воЯкiв Љшемуського.
   Ќiкому з полЯкiв  i  на  думку  не  могло  спасти,  щоб  у  затурканих,
зубожiлих хлопiв знайшласЯ вогнепальна зброЯ, а тому несподiвана пальба  з
укрiпленої засiдки викликала панiку...
   ˜лЯхетськi пострiли, майже не завдаючи шкоди, почали стихати,  тому  що
стрiльцi шукали надiйнiшого прикриттЯ,  тодi  Як  кулi  повстанцiв,  маючи
добру цiль, не пропадали марно. ’о там, то тут iз стогоном падали строкато
одЯгненi  полЯки...  Џораненi  конi  заметалисЯ  в  навколишнiй   тиснЯвi,
кидаючись на людей i збiльшуючи  замiшаннЯ...  ‡атрiщала  ограда...  ‘еред
гамору й крику не чути було слiв команди... Ћдна кулЯ  вцiлила  плебана  в
плече й змусила Љшемуського вiдразу ж сховатисЯ в церквi...
   ‘темпковський, бачачи загальну панiку, скочив на чийогось конЯ й владно
крикнув:
   - “сi на коней! ‚ атаку!
   ѓолос полковника знову примусив  полЯкiв  пiдкоритисЯ  його  командi...
ђозчинилисЯ ворота, й кiннота пiд проводом осавула кинуласЯ на селЯн,  але
вони тепер уже стоЯли за своїми барикадами  твердо.  Љонi  ставали  дибки,
налiтали на вози й наражалисЯ на списи, коси, загостренi кiлки... ˜аблi не
дiставали селЯн за прикриттЯм,  а  прорвати  його  було  важко...  ’i,  що
проскочили всередину. були розшматованi юрбою... ‘пробувавши  кровi,  вона
п'Янiла вiд лютi... Џерше почуттЯ страху минуло.
   -  ‘лавно,  хлопцi!  ’ак  їм,  псам!  ’ак  їх!  -  пiдбадьорював   усiх
‹евандовський, перебiгаючи поза возами. - ‚iдомстiть їм, катам,  за  ваших
жiнок i дiтей... усiх бийте, нiкого не милуйте! ’iльки  губернатора  дайте
менi... Ѓлагаю, дайте менi живцем цього гаспида в руки!
   Џанський двiр уже горiв, охоплений з усiх бокiв полум'Ям. ‚исоко в небо
шугали червонi Язики, розсипаючи навколо iскри...  Ќа  протилежному  кiнцi
села пiдiймалисЯ, клубочучись, двi чорнi хмари... ’а нiхто не  звертав  на
це уваги.
   ˜алена атака захлинуласЯ... „ехто з полЯкiв повернув коней назад.
   - ‡а мною тепер! Ќа лЯхiв! - кинувшись уперед, вигукнув ‹евандовський.
   Ќаелектризований натовп не ждав повтореннЯ  команди:  неначе  бурхливий
потiк, що прорвав греблю, вiн ринувсЯ iз  засiдки  й  навально  вдарив  на
розгублену команду; першi лави були одразу зiм'Ятi, iншi  подалисЯ  назад,
тиснучи один одного й збиваючи з нiг... ‡а мить всi лЯхи кинулисЯ тiкати.
   ‡ахопленi успiхом, розпаленi помстою, в  шаленому  поривi  переслiдуючи
кiнний загiн, пiшi селЯни розсипалисЯ по майдану безладною  юрбою...  –iєї
хвилини й  чекав  ‘темпковський;  пробравшись  з  пiвсотнею  уланiв  через
розiбрану ограду по той бiк церкви, вiн  ударив  з  тилу  на  розпорошених
повстанцiв. ‘лiпий жах охопив їх; замiсть того, щоб  зiмкнутисЯ  в  щiльнi
лави й дати вiдсiч, селЯни почали захищатисЯ кожен окремо,  збиваючи  один
одного з нiг i падаючи пiд ударами шабель та списiв чи гинучи пiд копитами
коней... ЏротЯгом трьох-чотирьох хвилин майдан вкривсЯ трупами  повсталих;
решта, розгубившись,  подалисЯ  в  три  вузькi  вулицi  й  застрЯгли  там;
‘темпковський навально насiдав i рубав з фронту, а розбитi  ранiше  улани,
що кинулись було тiкати, повернувши коней назад, напали з  тилу...  ‘елЯни
опинилисЯ в жахливому  становищi.  •оча  ‹евандовський  i  кричав  щосили:
"Њолодцi, лицарi, орли! ‡аманули ворога в пастку, а  тепер  бийте!"  -  та
лише найближчi чули його заклики, а далi все тонуло в хаосi диких звукiв.
   Ќеминуча смерть вселила енергiю в оточених:  затиснутi  з  усiх  бокiв,
вони почали вiдчайдушне захищатисЯ. ’ини, хати  й  вузькi  вулицi  хоча  й
посилювали страшенну тиснЯву, та разом з  тим  захищали  селЯн  вiд  атаки
кiнноти розгорнутим фронтом.
   ‘темпковський, зваживши на опiр повстанцiв i неможливiсть успiшно дiЯти
кiннотою, дав пекельний наказ: "‡аднiм лавам спiшитись! ѓайда  на  левади,
пiдпалюйте хлiви! Њи їх живцем засмажимо!"
   ‘трашна хвилина наближалась; уже спалахнули  двi  стрiхи  й  задушливий
дим, стелЯчись низом, обгортав оточених селЯн чорною  пеленою,  уже  серед
полЯкiв пролунав трiумфуючий регiт... ’а зненацька десь неподалiк почулисЯ
несамовитi вигуки й тупiт...
   ЏолЯки спершу не  звернули  уваги  на  цi  звуки;  та  ось  заднi  лави
обернулисЯ й скам'Янiли: на них вихором летiла цiла сотнЯ добре  озброєних
гайдамакiв на чолi з диЯконом.
   - Ѓий їх, катiв! - пролунав страшний вигук.
   - ‘мерть лЯхам! - гаркнули гайдамаки i вдарили в спини уланiв  списами.
Џольських воЯк загнали в  тiсний  кут,  де  вони  не  могли  захищатисЯ...
‡чинивсЯ страшенний гамiр;  у  ньому  було  чути  i  стогiн,  i  зойки,  i
проклЯттЯ, й iржаннЯ коней, i дикi  вигуки  людей,  i  регiт,  i  пекельне
пронизливе завиваннЯ.
   ‘елЯни, побачивши пiдмогу, вмить розiбрали тини й  кинулисЯ  в  городи,
щоб вiдрiзати вороговi вiдступ. ’епер ролi перемiнилисЯ: улани  й  драгуни
зiскакували з коней i тiкали на левади, сподiваючись там знайти порЯтунок,
але їх скрiзь наздоганЯли й нещадно вбивали... Ѓаби  й  молодицi,  Якi  не
встигли сховатисЯ в лiсi й сидiли, позамикавшись у хатах, тепер повибiгали
з качалками й трощили голови усiм, хто потраплЯв їм пiд руку...
   - ѓей, пане диЯконе! - кричав ‹евандовський, вже гарцюючи  на  конi.  -
‘пасибi, що виручив!.. „ай менi десЯткiв зо  два  орлiв  -  бiлЯ  левад  є
загiн... треба вирiзати, бо втече!
   - Ќе втече! ’ам кругом непролазне болото! - заспокоїв його диЯкон,  але
людей послав.
   ‹евандовський кинувсЯ перш за все на цвинтар; вiн хотiв довiдатись,  чи
не сховавсЯ в церквi губернатор з ксьондзами. ’а церква була порожнЯ.
   Ќа цвинтарi в рiзних мiсцЯх лежали вже задубiлi трупи; серед них були й
двi  жiнки  з  дiдом,  розтоптанi  кiньми.  ‹евандовський,   здригнувшись,
одвернувсЯ й попрЯмував до дзвiницi. "Њоже, вони там?" - майнула думка. ’а
ледве  вiн  наблизивсЯ  до  входу,  Як  страшне  видовище   змусило   його
вiдсахнутисЯ: бiлЯ стовпа стоЯв прив'Язаний титар,  замiсть  рук  у  нього
стирчали двi гострi, обвугленi кiстки, почорнiлi груди були теж пропаленi,
але обличчЯ вогонь не зачепив. Њертвi очi страдника були зверненi на хрест
церкви.
   - Ћ,  за  цей  труп  проллєтьсЯ  багато  кровi!  -  з  гiркотою  сказав
‹евандовський. - I недолюдки заслужили вiдплату!
   ‡азирнувши в дзвiницю, вiн нiкого не побачив,  тiльки  мертвий  дзвонар
сидiв на закривавленiй палi й стерiг свої дзвони.
   - ЏроклЯттЯ! „е ж цей Љшемуський? - вигукнув ‹евандовський,  пiдбiгаючи
до конЯ.
   - „аремно, пане, шукаєш, - простогнав хтось поблизу.
   ‹евандовський обернувсЯ. Ќеподалiк вiд папертi конав поранений шлЯхтич.
   - „аремно... - вдруге мовив вiн через силу. -  ѓубернатор...  будь  вiн
проклЯтий... одразу ж, побачивши небезпеку... сiв у каруцу з ксьондзами...
тепер вони в замку...
   - ‘то дЯблiв! џ  знайду  його  й  там!  -  крикнув  володар  ‹исЯнки  й
пришпорив конЯ.
   ‚iн помчав iз своїм загоном на другий кiнець села, але там  селЯни  вже
кiнчали з  жменькою  уланiв:  загнавши  їх  у  болото,  вони  заарканювали
вершникiв, витЯгали їх на берег i розправлЯлисЯ по-своєму.
   ‹евандовський повернувсЯ на майдан.  ’ут  уже  було  все  спокiйно.  Ќа
цвинтарi селЯни копали двi Ями: одну невелику - длЯ батюшки  й  титарЯ,  а
другу - широку, братську - длЯ решти.
   ‘таршi з гайдамакiв i селЯн зiбралисЯ на раду.  ‹евандовський  пiд'їхав
до  них  i  згарЯчу  почав  переконувати,  щоб,  не   даючи   опам'ЯтатисЯ
Љшемуському, негайно вчинити напад на  його  замок  i  розгромити  чортове
гнiздо... Ђле диЯкон засмiЯвсЯ на цю пропозицiю.
   - Ќу, пане, в'ївсЯ ти на цього гаспида - i се добре... ’а не настав iще
час... “ нього там,  за  мурами,  наберетьсЯ  сотнi  зо  три  жовнiрiв  та
гармати... ’о коли б нам не поламати своїх зубiв - це одне; а друге  -  он
приїхав вiд отамана Ќеживого посланець: полковник ‡алiзнЯк  скликає  всiх,
хто може тримати шаблю в руцi й ладен вiддати життЯ за кревний люд  та  за
вiру, щоб на ЊаковiЯ поспiшали в Њотронинський  монастир;  там  вiн  дасть
усiм розпорЯдженнЯ, там розправлЯть крила нашi орли i вдарЯть звiдти  ошую
й одесную на демонiв!
   - I менi можна туди їхати? - несмiливо спитав пан ‹евандовський.
   - ’и хоч i католик, а серце в тебе руське... Њи тобi вiримо...
   - ’акому пановi не вiрити? Ђдже ж  вiн  довiв...  ‚iримо,  Як  собi!  -
загомонiли селЯни.
   - I побрататисЯ, братiє, з таким паном за честь! -  промовив  диЯкон  i
притиснув католика-пана до своїх широких грудей.
   - ‡а честь! ‡а честь! - пiдхопили всi, поскидавши шапки.
   - ‘пасибi, панове! - подЯкував ‹евандовський.
   —оловiки взЯлисЯ пiдбирати зброю, кинуту  шлЯхтою,  та  ловити  дорогих
коней, а жiнки розшукували на майданi, на вулицЯх i в левадах  тiла  своїх
батькiв, братiв, чоловiкiв... ‡ суворою печаллю на обличчЯх схилЯлисЯ вони
над дорогими небiжчиками, вiддаючи їм останнє цiлуваннЯ. Ќе чути  було  нi
стогону, нi плачу... ’iльки iнодi блiдi губи шепотiли прокльони...
   ’им часом село горiло, нiхто й не думав його гасити...  ‚iльний  вогонь
перелiтав з однiєї хати на iншу, пiдкрадавсЯ тинами до ожередiв  соломи...
‡адушливий дим  чорними  хвилЯми  коливавсЯ  по  вулицЯх  та  провулках  i
застилав небо жовто-бурою пеленою... ’iльки церква серед майдану, вкритого
трупами, виблискувала багрЯнцем,  немов  її  хрести  й  банi  були  облитi
кров'ю.
   Ќастав похмурий, задушливий вечiр. ‚ажкi чорнi хмари затЯгли все небо i
вкрили землю вогкою мертвотною тiнню. ‚iтер ущух,  нерухоме  повiтрЯ  наче
застигло. Ќизько над землею  носилисЯ  чимось  занепокоєнi  ластiвки.  “се
провiщало страшну нiч; та, незважаючи на  це,  дорогою  до  Њотронинського
монастирЯ повiльно посувалисЯ юрби прочан.
   ‚ цьому, звичайно, не було нiчого дивного, бо завтра в  монастирi  мала
вiдбутись урочиста вiдправа з нагоди свЯта ЊаковiЯ. Ђле виглЯд прочан  мiг
нагнати мимовiльний страх на кожного  зустрiчного:  обличчЯ  у  всiх  були
похмурi, у декого з-пiд свит виглЯдали кiнцi шабель, iншi ж, незважаючи на
завтрашнє свЯто, несли на плечах коси й сокири; жiнок  i  дiтей  не  видно
було зовсiм.
   Џiших прочан обганЯли озброєнi з нiг до голови вершники.
   Џосеред дороги поволi рухалисЯ  велетенськi  чумацькi  мажi,  до  верху
навантаженi й укритi кiнськими  шкурами;  подекуди  з-пiд  шкур  виглЯдали
хвости в'Яленої таранi.
   ‚еликi чумацькi воли насилу везли  цю  поклажу.  Џевно,  рибу  закупила
жалiслива монастирська братiЯ, щоб почастувати на  ЊаковiЯ  прочан;  дивне
було тiльки те, що на вибоЯх у  навантажених  копченою  i  в'Яленою  рибою
возах щось металево-глухо брЯжчало. Џогоничi у довгих важких  свитах,  Якi
геть ховали їхнi обличчЯ й постатi, неквапливо, мовчки ступали бiлЯ  своїх
возiв. ‹ибонь, вони так поодЯгалисЯ, боЯчись грози, а може, й  iнша  Якась
причина, примiром можливiсть небажаних зустрiчей, примусила їх ховати свої
обличчЯ.
   Џеред тим, Як в'їхати в лiс, вози зупинЯлисЯ.
   - •то їде? - лунав iз хащi тихий оклик.
   - ‚ози з таранею! - вiдповiдали чумаки й зникали в темнiй глибинi лiсу.
˜видко  насуваласЯ  нiч,  край  неба  раз  у  раз  спалахували   лиховiснi
блискавицi, а чорна паща лiсу поглинала все новi й  новi  юрби  загадкових
прочан.
   ’им часом  на  монастирському  дворi  стоЯла  велика  метушнЯ.  Њовчки,
нечутно шастали  по  двору  ченцi,  готуючи  все  потрiбне  длЯ  вiдправи:
розставлЯли нещодавно прибулi вози з  залiзною  таранею  -  спочатку  бiлЯ
церкви пiвколом, а коли вже там не було мiсцЯ -  по  крутому  схилу  гори,
виносили з церкви аналої та iкони, розстелЯли килими.
   Ѓрама  не  зачинЯлась,  а  тiльки   охоронЯласЯ   посиленою   сторожею.
Њонастирський двiр не мiг умiстити сили-силенної прибулих  прочан  -  вони
строкатими гуртами снували по всiй околицi.
   ‡гори здавалосЯ, що  глибоко  внизу  серед  кущiв  i  низьких  заростей
стривожено метушатьсЯ цiлi полчища мурашнi.
   ‹юд, Який заповнив монастирський двiр, мовчки стежив за приготуваннЯми,
тiльки приглушенi вигуки врЯди-годи порушували лиховiсну тишу.
   „верi церкви були розчиненi навстiж. “ глибинi, бiлЯ намiсних  образiв,
блимали двi-три лампади, наповнюючи церкву таємничими сутiнками.
   Ћбриси монастирських будiвель уже потопали в темрЯвi, й на чорному  тлi
Яскраво рiзьбилисЯ лише освiтленi вiкна келiї отцЯ архiмандрита.
   “ нiй зiбралисЯ iєромонахи, диЯкон Ђркадiй, отець  Ђнтонiй,  настоЯтель
Єлпiдифор, ‡алiзнЯк i Ќайда.
   ‚ кутку, перед образами, темнiв аналой з iконою  i  хрестом  на  ньому.
ЃiлЯ аналоЯ стоЯв отець  Єлпiдифор;  поверх  чорної  рЯси  на  ньому  була
траурна єпiтра-хиль; присутнi оточили його тiсним колом;  обличчЯ  у  всiх
були зосередженi й сповненi суворої  мужностi.  ’iльки  на  обличчi  Ќайди
крiзь зовнiшню суворiсть виразно проглЯдала страшна, потаємна мука.
   ‡а цю добу вiн пережив непосильну й длЯ козацького серцЯ  боротьбу,  та
все-таки вийшов з неї переможцем.
   ѓонець, посланий ним у ‹ебединський монастир, привiз лише пiдтвердженнЯ
страшної звiстки, переданої Ќайдi ‡алiзнЯком: справдi,  сильний  польський
загiн обложив монастир з усiх бокiв, i пройти туди було неможливо.
   ‘трашний вiдчай охопив козакове серце, але залiзна волЯ взЯла  гору,  i
Ќайда залишивсЯ  на  мiсцi,  влаштовуючи  й  готуючи  все  длЯ  наступного
фатального днЯ.
   “ келiї було тихо. Ћтець  Єлпiдифор  погортав  требник,  розкрив  його,
поклав на аналой i звернувсЯ до всiх схвильованим старечим голосом:
   - Ѓратiє, поки нога наша не  переступила  порога  цiєї  келiї,  усе  ще
перебуває в смиренному спокої на нашiй бiдолашнiй  “країнi;  та  тiльки-но
вийдемо ми за порiг, по всьому рiдному краю спалахне пожежа, й  нiхто  вже
не спроможний буде погасити її. ™о вона передвiщає нам - порЯтунок  чи  ще
гiрше лихо? Єдиний вседержитель свiту вiдає про  це.  Њожливо,  ми,  слiпi
слуги його, ведемо в цей час на  закланнЯ  вiтчизну  свою!  ЏомолимосЯ  ж,
братiє, йому, всевiдаючому i всеблагому, хай пошле вiн нам свою  допомогу:
бо не помсти шукаємо, не користi й земної слави, а спасiннЯ свЯтого хреста
нашого й захисту длЯ старих, вдiв i сирiт. Ќа страшну справу зважились ми,
не вiдаючи волi промислителЯ... ЏомолимосЯ  ж  йому  щирим  серцем,  усiєю
душею, хай зглЯнетьсЯ вiн на нашi стражданнЯ i пошле своє благословеннЯ!..
   “сi мовчки опустилисЯ на колiна;  настоЯтель  тремтЯчим  голосом  читав
молитви; присутнi повторювали за ним  пошепки  кожне  слово,  з  надiєю  i
благаннЯм зводЯчи очi  на  темнi  лики  свЯтих.  Ќарештi  отець  Єлпiдифор
обернувсЯ до молiльникiв, проказав звичайний вiдпуст i перехрестив усiх.
   Џершими пiдiйшли до хреста ‡алiзнЯк i Ќайда.
   - —ада мої возлюбленi! - сказав Єлпiдифор, пiдносЯчи їм  хрест.  -  ‚ам
вручили ми долю свЯтої церкви  й  нашого  краю.  ‡априсЯгнiтьсЯ  ж  у  цей
страшний час, що не длЯ користi, не длЯ слави поведете ви за  собою  малих
сих!
   - ЏрисЯгаємось муками  •риста,  спасителЯ  нашого!  -  промовили  разом
‡алiзнЯк i Ќайда, пiдiймаючи вгору руки. - ‡а вiру i  за  волю  народу  ми
вiддаємо своє життЯ i життЯ тисЯч братiв, i коли хоч одна горда, себелюбна
думка скаламутить наше серце, коли хоч  раз  рука  пiдiйметьсЯ  з  велiннЯ
нашої гординi, - хай  ми  тодi  не  матимемо  вiчного  спасiннЯ,  хай  нас
вiдлучать вiд свЯтої церкви нашої навiки!
   - Ђмiнь, - закiнчив Єлпiдифор,  обнiмаючи  ‡алiзнЯка  й  Ќайду.  -  •ай
благословить вас господь i дарує вам перемогу.
   - ‚iримо, пречесний отче, i надiємосЯ! - палко мовив  ‡алiзнЯк.  -  …х,
шкода тiльки, що немає превелебного отцЯ iгумена... Љоли б менi той папiр,
присЯгаюсЯ, з ним перевернув би Я всю Џольщу!
   - Џапiр є!  -  обiзвавсЯ  хтось  за  спиною  ‡алiзнЯка  тихим  голосом.
Џолковник швидко  обернувсЯ  й  побачив  за  собою  отцЯ  ЂнтонiЯ.  ‡  уст
‡алiзнЯка замалим не зiрвавсЯ мимовiльний вигук, але  Ђнтонiй  подав  йому
ледве помiтний знак i пошепки сказав:
   - Љоли вийдемо з келiї, пiдеш за мною.
   Џрисутнi почали пiдходити до хреста - слiв отцЯ ЂнтонiЯ не почув нiхто.
   Ќарештi всi поцiлували хрест.
   - —и все у вас готове, чеснi отцi? - спитав ‡алiзнЯк.
   - ‚се!
   - Ќезабаром пiвнiч! Iди ж. Ќайдо, у двiр, а Я зараз теж пiду за тобою.
   - ЏопрощаємосЯ ж, братiє! - мовив отець Єлпiдифор. - •ай буде над  вами
волЯ господнЯ.
   “сi мiцно обнЯлисЯ й почали виходити з келiї.
   ‡алiзнЯк пiшов слiдом за Ђнтонiєм.
   ‚ийшовши в коридор, що  вiв  од  келiї  отцЯ  iгумена  на  ганок,  вони
повернули праворуч i вступили в маленьку келiйку.  ’ут  мiстиласЯ  аптечка
Њельхiседека, а також зберiгалисЯ в потаємних скриньках  усi  монастирськi
папери.
   Љелiйку  тьмЯно  освiтлювала,  ледь  блимаючи  бiлЯ  образiв,  невелика
лампада. Ђнтонiй старанно зачинив за собою  дверi;  потiм,  пiдiйшовши  до
однiєї iз стiн, вiдчинив потаємну шафочку й дiстав звiдти товстий  згорток
паперу, перев'Язаний золотим шнурком.
   - ™о це? - схвильовано спитав ‡алiзнЯк, жадiбно стежачи за кожним рухом
отцЯ ЂнтонiЯ.
   - “каз царицi росiйської, - урочисто вiдповiв той i,  зiрвавши  шнурок,
розгорнув перед полковником товстий аркуш  пергаменту,  списаний  золотими
слов'Янськими лiтерами.
   - —итай, читай! - задихаючись, вигукнув ‡алiзнЯк i, схопивши ЂнтонiЯ за
плече, пiдвiв його до лампади.
   - "Њи, божою милостю Љатерина II, царицЯ i самодержицЯ всеросiйська..."
-  почав  Ђнтонiй  i,  повiльно  карбуючи  слово   за   словом,   прочитав
полковниковi весь указ, в Якому нiбито  вiд  iменi  Љатерини  наказувалосЯ
всiм козакам, селЯнам i запорожцЯм українським,  пiд  проводом  ‡алiзнЯка,
винищити по всiй “країнi ворогiв православної вiри й руського  народу,  бо
царицЯ  не  хоче  бiльше  терпiти  насильств  i   звiрств   лЯдських   над
православною церквою та православним рiдним народом  i  обiцЯє  йому  свою
швидку й сильну допомогу.
   - „руже мiй, брате  мiй!  -вигукнув  ‡алiзнЯк,  коли  Ђнтонiй  прочитав
папiр. - ’а хто тобi дав, та де ти роздобув цей папiр? —ого ти  ранiше  не
сказав менi про нього?
   - Ѓо ще не настала останнЯ хвилина.
   - •то тобi дав його?
   - ‡найшов у потаємнiй скриньцi отцЯ Њельхiседека...  -  вiдповiв  отець
Ђнтонiй, опустивши очi.
   - —и так це, отче?  -  i  ‡алiзнЯк  пронизав  отцЯ  ЂнтонiЯ  допитливим
поглЯдом.
   - Ќе час, козаче, дошукуватисЯ,  звiдки  указ  i  хто  привiз  його!  -
збудженим голосом вiдповiв отець Ђнтонiй. - Ѓлаго, що вiн є!  ‘плюндрована
“країна  й  свЯта  церква  волають  про  допомогу...  ‹ише  це  воланнЯ  є
непреложною iстиною... Iди ж i переможи ненависних латинЯн,  сокруши  їхню
гординю й визволи країну вiд єгипетського Ярма... Ђ длЯ цього  -  будь-Яка
зброЯ придастьсЯ... Ђмiнь! - закiнчив вiн.
   - ЏрисЯгаюсь, що з цим папером, - вигукнув ‡алiзнЯк, стискаючи  в  руцi
пергамент, - усе пiде за мною, i душi замучених полетЯть попереду  вiйська
на люту кару ворогам!
   Џолковник мiцно обнЯв отцЯ ЂнтонiЯ i, сховавши за  пазуху  дорогоцiнний
папiр, поспiшно вийшов у присiнок.
   Ќе встиг вiн ступити й кiлька крокiв, Як за його спиною  почулосЯ  тихе
шарудiннЯ й двi тонкi руки схопили його за рукав.
   ‡алiзнЯк швидко озирнувсЯ i, здивований, побачив Џрiсю. “  напiвтемрЯвi
присiнка важко було розгледiти вираз її обличчЯ.  Џолковник  бачив  тiльки
великi чорнi очi дiвчини, Якi з тугою дивилисЯ на нього.
   - –е ти, Џрiсю, дитЯ моє? ™о з тобою? - ласкаво промовив вiн.
   -  ѓосподи  боже!  -  тремтЯчим  голосом  заговорила  ЏрiсЯ.   -   Џане
полковнику, зараз ножi свЯтитимуть, вранцi похiд i пан полковник  залишить
нас!
   - Ќi, нi, голубко моЯ! - перебив її ‡алiзнЯк. - џ  не  залишу  тебе,  Я
домовивсЯ з отцем намiсником, ти житимеш у монастирi.
   - Ќе те, не те! - з тугою вигукнула дiвчина. -  Џан  полковник  пiде  з
козаками, а на вiйнi, ой боже милий,  -  усе  може  трапитись!  ‘трашно  й
подумати!
   - ѓосподь над усiма нами!
   - Ќад усiма нами, а батька замучили! - Џрiсин голос урвавсЯ, i все тiло
її затрусилосЯ вiд глухого риданнЯ.
   ‡алiзнЯк, Як мiг, заспокоював Џрiсю.
   - •то за бога, за того й  бог.  Ќе  переможуть  нас  лЯхи,  а  монастир
укрiплений, i Я залишу в ньому достатньо вiйська.
   - Ќе про себе Я, не про себе... - палко вiдказала дiвчина. -  •ай  мене
закатують, хай мене спалЯть, хай посадЯть на палю лЯхи, -  хто  Я?  „урна,
нiкому не потрiбна дiвчина, а Якщо... Ћй боже мiй, боже мiй!..
   - ’а що з тобою? - здивовано спитав ‡алiзнЯк. ЏрiсЯ зiбралась iз силами
й заговорила швидко-швидко, наче боЯласЯ втратити рiшучiсть:
   - “ мене є проханнЯ, таке проханнЯ... џкби пан полковник погодивсЯ, Я б
усе життЯ... џ знаю, що Я недостойна, але, Як собака, слухатимусь  кожного
слова, доглЯдатиму пайового конЯ... Ќiхто не  дiзнаєтьсЯ,  Я  обрiжу  собi
коси, одЯгну жупан... Ћх, Якби пан полковник погодивсЯ... џ  не  можу  тут
залишитись, Я помру вiд туги, вiд страху, що пан полковник сам  на  вiйнi,
що нiкому захистити його!
   - ’и, ти збираєшсЯ захищати мене?! - вражено вигукнув ‡алiзнЯк. - Ѓiдна
маленька дитино, та чи знаєш ти,  що  таке  вiйна?  ’ам  смерть  щохвилини
заглЯдає у вiчi.
   - “се, усе витерплю! - вигукнула ЏрiсЯ, судорожно  чiплЯючись  за  руку
‡алiзнЯка.  -  Љiстьми  лЯжу,  душу  свою  занапащу,  тiльки  б  з   паном
полковником...
   - ’о хай же буде по-твоєму, мiй маленький джуро, тiльки пам'Ятай  -  не
ти мене, а Я тебе захищу вiд будь-Якого напасника! -  полковник  пригорнув
до себе дiвчину й нiжно поцiлував її в чоло.
   - ‚и... ви... мене... - ЏрiсЯ схопила ‡алiзнЯкову руку  i,  заливаючись
сльозами, почала палко її цiлувати.
   џкийсь сумнiв, Якийсь невиразний здогад ворухнувсЯ в душi козака.
   - Џрiсю! - запитливо промовив вiн  i,  взЯвши  дiвчину  за  пiдборiддЯ,
пiдвiв її голову й пильно заглЯнув у вiчi.
   Ђле ЏрiсЯ вмить випорснула iз  ‡алiзнЯкових  рук  i  зникла  в  глибинi
двору.
   џкусь мить полковник стоЯв здивований i  зворушений  цiєю  несподiваною
сценою, коли нараз почув протЯжний удар дзвона.
   ‡алiзнЯк труснув головою i рiшуче пiшов до виходу.
   ‚ийшовши на високий ганок,  вiн  на  мить  зупинивсЯ,  вражений  красою
величної картини, Яку ЯвлЯв тепер собою монастирський двiр.
   “весь майдан, аж до самих  возiв,  поставлених  пiвколом,  був  поспiль
забитий людом. “сi стоЯли, скинувши шапки,  тихо,  мовчазно,  нерухомо,  з
нетерпiннЯм чекаючи початку вiдправи.
   Џеред пiвколом возiв Яскраво горiли у важких ставниках восковi  свiчки,
а вниз схилом гори, немов розсипанi  зiрочки,  збiгали  вогники.  ‡  возiв
поздiймали ножi й шаблi, їхнi вiдточенi леза тьмЯно блищали, коли  на  них
падало тремтливе, мигтюче свiтло.
   Ќа чорному тлi ночi горiв i сЯЯв огнЯми  храм,  ще  рiзкiше  вiдтiнюючи
навколишнiй морок. Љрiзь вiдчиненi дверi храму видно було  його  середину,
залиту свiтлом панiкадил.
   ‡iрницi спалахували частiше й частiше, блискавки розтинали чорну пелену
ночi й немовби виривали на мить iз пiтьми обриси страшних, потворних хмар,
Якi розповзалисЯ по всьому небу, й контури дрiмучого лiсу, що з усiх бокiв
оточував гору, на котрiй стоЯв монастир.
   ѓрому  не  було  чутно;  навiть  найменший  подих  вiтерцЯ  не  колихав
нерухомого повiтрЯ, але небо  дихало  Якоюсь  страшною  загрозою,  i  щось
зловiсне було в безшумному летi мигтючих блискавок.
   Ќатовп  стоЯв  нерухомо,  мовчки,  затамувавши  подих,  чекаючи  чогось
страшного.
   ’а ось царськi врата в храмi розчинились,  в  них  з'ЯвивсЯ  у  повному
парадному облаченнi намiсник монастирЯ - отець  Єлпiдифор  -  i  рушив  до
виходу в супроводi диЯконiв, хлопчикiв iз свiтильниками та хору, а  слiдом
за  ним  потЯгласЯ  довга  вервечка  iєромонахiв,  ченцiв  i  послушникiв.
Њимовiльний шепiт пробiг по юрбi, i все раптом затихло.
   Єлпiдифор зупинивсЯ бiлЯ аналоЯ, порЯд з  Яким  було  укрiплено  ветхий
запорозький прапор, у багатьох мiсцЯх пробитий  кулЯми  й  почорнiлий  вiд
порохового диму.
   ‡а ним стали шiсть старших свЯщеннослужителiв, а по праву руку  Ђркадiй
у  диЯконському  облаченнi  та  Ђнтонiй.  •ор  i  решта   ченцiв   оточили
свЯщеннослужителiв. ‡алiзнЯк i Ќайда стали перед вiйськовим прапором.
   - Ѓлагословен бог наш! - виголосив отець Єлпiдифор.
   “сi схилили голови й почали хреститисЯ.
   - Ѓлагословен, господе мiй, укрiпи руки мої на ополченнЯ i  персти  мої
на брань, - голосно почав читати отець Ђнтонiй. - I врЯтуй мЯ з рук  синiв
чужих, їхнi-бо уста глаголють суєту, i десницi їхнi сiють неправди.
   ‚ тишi, що запала навкруги, голос ЂнтонiЯ лунав гучно й  чiтко;  натовп
пошепки повторЯв слова псалма i з вiрою й надiєю ревно хрестивсЯ.
   ’а ось Ђнтонiй замовк, i грЯнув хор.
   - ‡ нами бог, розумiйте Язицi й покорЯйтесЯ, Яко з нами бог!
   “рочистий спiв широкими хвилЯми розливавсЯ довкола, i  бадьорi,  владнi
звуки його проникали в серцЯ людей,  наповнюючи  їх  звитЯгою;  здавалосЯ,
люди вiдчували, Як з кожним звуком їхнi сили мiцнiшали i в душах  зростала
вiдвага.
   Љоли хор замовк, Ђнтонiй знову виступив уперед i почав читати молитву.
   —им далi вiн  читав,  тим  натхненнiше  бринiв  його  голос,  непохитна
впевненiсть вiдчуваласЯ в ньому й передавалась усiм присутнiм.
   Ђ блискавки страшними зигзагами розтинали чорне склепiннЯ  неба,  немов
свiдчили  про  велич  всесильного  бога,  Який  може   прихилЯти   небеса,
запалювати свiтила й збурювати морЯ.
   ‡амовк Ђнтонiй, i наперед виступив отець Ђркадiй.
   ‰ого смаглЯве обличчЯ в ореолi чорних кучерiв було мужнє й суворе,  очi
свiтилисЯ гнiвом.
   Ќатовп заворушивсЯ.
   Ђркадiй звiв очi до неба i почав проголошувати урочисту  єктенiю.  ‰ого
могутнiй бас, наче грiм, прокотивсЯ над головами людей  i  досЯг  останнiх
рЯдiв.
   Њолитву за молитвою читав отець Ђркадiй,  i  за  кожною  з  них  натовп
хрестивсЯ i падав на колiна...
   Ћстаннi Ђркадiєвi  слова,  Якими  вiн  закликав  на  голови  ворогiв  i
зрадникiв кару господню, прозвучали страшним пророцтвом. I в ту ж  хвилину
чорне склепiннЯ неба розверзлосЯ, на  мить  показаласЯ  бездонна  глибiнь,
сповнена тремтливого слiпучо-бiлого свiтла, немов iз-за розiрваної завiси,
що вiддiлЯла небо вiд землi, глЯнуло на  оповитий  мороком  дiл  нестерпно
блискуче око.
   “сi на мить зажмурили очi, але чорна завiса неба  знову  зiмкнулась,  i
пролунав голос отцЯ Єлпiдифора:
   - џко ти єси крiпость i пристановище людЯм своїм i тобi  подобає  всЯка
слава, честь i поклонiннЯ, отцю, синовi й свЯтому духу, нинi, i прiсно,  i
во вiки вiкiв. Ђмiнь!
   ‘лужба йшла своєю чергою, урочистий спiв змiнювавсЯ молитвами.
   Џетро стоЯв у переднiх рЯдах i сам не розумiв, що дiєтьсЯ з ним:  немов
Якiсь могутнi крила виростали в нього за  плечима,  немов  душа  росла,  й
шириласЯ в грудЯх, i рваласЯ вперед, назустрiч грiзному невiдомому,  немов
м'Язи його мiцнiшали й наливалисЯ залiзною, незламною силою, i все  минуле
життЯ, i всi злигоднi, й смерть батька, i  загибель  ‘ари,  i  всi  власнi
образи й кривди - все це вiдходило далеко назад, а серце  охоплювало  одне
пристрасне бажаннЯ: вiддати своє життЯ за рiдний край.
   Ќастрiй однiєї людини передававсЯ,  iншим,  наелектризований  натовп  з
блiдими обличчЯми й блискучими очима горiв одним бажаннЯм,  i  Якби  в  цю
хвилину його оточило навiть стотисЯчне вiйсько, воно було б розбите,  воно
не встоЯло б перед страшною силою геройського духу, що пробудивсЯ в серцЯх
змученого люду.
   ’а ось настоЯтель Єлпiдифор повернувсЯ обличчЯм на захiд i, знЯвши руки
до неба, почав читати молитву на всю силу свого старечого голосу:
   - ѓосподи, боже наш, що послухав ЊойсеЯ,  Який  простЯг  до  тебе  руки
свої... ’и i нинi почуй нашу молитву й воїв, що зiбралисЯ тут, благослови,
i укрiпи, i дай їм серце мужнє на  супротивних  ворогiв,  ангела  свiтлого
пошли їм, щоб ворога подолати...
   Џри перших словах молитви всi попадали на колiна.
   Ћтець Єлпiдифор окропив свЯченою водою прапор i, насилу пiднЯвши  важке
древко, передав його ‡алiзнЯковi, Який побожно опустивсЯ навколiшки.
   - Џрийми корогву сiю,  небесним  благословеннЯм  освЯчену,  -  промовив
настоЯтель, поклавши руку на похилену ‡алiзнЯкову голову. -  •ай  же  буде
вона ворогам христиЯнського роду страшна  й  жахлива,  i  хай  дасть  тобi
господь благодать i допоможе во славу iменi його пресвЯтого пройти  мужньо
ворожi полчища неушкодженим. ‚о iм'Я отцЯ, сина i свЯтого духа. Ђмiнь!
   ‡алiзнЯк з благоговiннЯм прийнЯв корогву  iз  старечих  рук.  Єлпiдифор
пiднЯв кропило й пiд голосний спiв окропив свЯченою водою найближчi рЯди.
   џк тiльки стих заключний хор, настоЯтель зупинивсЯ проти  ‡алiзнЯка  i,
простЯгши руки до натовпу, iз зусиллЯм заговорив високим голосом:
   - —ада мої возлюбленi! ‡асмученi й беззахиснi дiти! ѓосподь нинi  почув
стогiн i риданнЯ  нашi  й  повелiв  змiнитисЯ  скорботi  на  радiсть.  ‚ам
належить визволити свЯту церкву i край рiдний вiд мук та наруги  лЯдської.
Ќе бiйтесЯ сильних i прегордих лЯхiв. ѓосподь, Який дарував перемогу людЯм
Iзраїлевим над сильним Ђмаликом, господь, Який  укрiпив  отрока  „авида  i
допомiг йому перемогти ѓолiафа, господь, Який звелiв  сонцю  зупинитисЯ  i
колись  дарував  нашому  преславному  гетьмановi  Ѓогдану   перемогу   над
полчищами лЯдськими, дарує й вам перемогу, i укрiпить серцЯ вашi, i  пошле
на допомогу полчища свої небеснi, i оберне гордiсть лЯдську  в  перелЯк  i
жах, i утвердить, i возвеличить церкву нашу на вiки вiчнi. Ќе бiйтесЯ,  та
аще кого й спiткає смерть, хай не бентежитьсЯ серце його, бо нiхто так  не
угоден боговi, Як той, хто поклав душу за вiру свою. ‚iруйте й  надiйтесЯ,
братiє моЯ, i вiрою врЯтуєтесь! Ќе вболiвайте за жiнками й дiтьми своїми -
владичицЯ небесна покриє їх свЯтим своїм омофором. ‚iдкладiть  нинi  всЯкi
земнi дбаннЯ! ‡а вiру, за хрест свЯтий вставайте всi:  чоловiки,  жiнки  й
старiї
   “ натовпi почулисЯ натхненнi вигуки й схлипуваннЯ жiнок. ‚iд  душевного
хвилюваннЯ голос Єлпiдифора набрав ще бiльшої сили:
   - ‘ього мужа, - промовив вiн, показуючи на  ‡алiзнЯка,  що  стоЯв  бiлЯ
нього з прапором у руцi, -  свЯта  церква,  єдина  нинi  заступницЯ  ваша,
благословлЯє вiйськами; серце його чисте перед богом! ‚iн  поведе  вас  на
ворога, i всi тiкатимуть перед ним, i щезнуть вороги  нашi,  -  настоЯтель
пiднЯв високо над головою срiбний хрест, - перед хрестом  цим,  Яко  щезає
тьма перед лицем сонцЯ!
   - ЏрисЯгаюсЯ перед лицем всемогутнього бога! - вигукнув ‡алiзнЯк  дужим
голосом, що, проте, на мить затремтiв од хвилюваннЯ. - ЏрисЯгаюсЯ, - i вiн
знЯв до неба праву руку, - що життЯ моє до останньої краплини кровi вiддам
за нашу свЯту зганьблену вiру, за вас, мої рiднi брати, i за нещасний  наш
край!
   - ‘лава, слава батьковi Њаксиму! - пролунав з натовпу захоплений  вигук
у вiдповiдь. - I ми присЯгаємосЯ померти  за  вiру,  за  тебе,  батьку,  i
помститисЯ за рiдний край!
   Ѓурхливi вигуки пiдхопила луна й понесла вниз по горi, де вони  гримiли
з новою силою i котилисЯ в непроглЯдну далечiнь.
   - Ђ ось - брат i товариш мiй Ќайда! ‰ого iм'Я вiдоме  всiм  вам,  друзi
мої! - голосно мовив ‡алiзнЯк, обнЯвши за плечi свого помiчника.
   - Ќайда! - пролунало звiдусiль. -  —ернець  Ќайда!  ѓ  поглЯди  всiх  з
забобонним жахом звернулисЯ до  козака,  про  Якого  в  народi  уже  давно
розповiдали чудеса.
   - ’ак, Ќайда, - палко вiв далi ‡алiзнЯк. - —ернець, Якого бог  покликав
длЯ свЯтої бранi, вiн поведе вас разом зi мною!
   - I Я перед усiма вами  присЯгаюсЯ,  -  схвильованим  голосом  промовив
Ќайда, - що поки не побачу визволеним мiй край, поки не почую  переможного
спiву в наших церквах, доти не буде менi життЯ!
   - ‘лава Ќайдi! Џомста ворогам! - крикнули всi одностайно.
   - ’ак, друзi, так, помстимосЯ! - iз запалом вигукнув ‡алiзнЯк,  i  його
могутнiй голос заглушив крики натовпу,  люди  одразу  змовкли.  -  ‡а  всi
сльози, пролитi батьками нашими, за муки, за наругу й  за  страшну  смерть
свЯтого мученика „анила, спаленого живцем! Ќагадаємо їм i Љорсунь, i †овтi
‚оди, i ЏилЯвцi. •iба ж не тi в нас шаблi, Якi й ранiше перемагали  лЯхiв?
’i, тi самi! ЏрисЯгаюсЯ богом, тiльки ще бiльше отруєнi кров'ю i сльозами!
ђозiб'ємо ж впень лЯхiв i заживемо в своїй власнiй хатi! ‚елика єдиновiрна
царицЯ московська обiцЯє нам свою могутню допомогу; ось грамота, Яку  вона
прислала нам!
   ‡алiзнЯк, дiставши папiр, розгорнув його i пiднЯв високо над головою.
   - –арицЯ московська обiцЯє нам свою допомогу!
   - ѓрамота, грамота, царська грамота! - лунали навколо радiснi вигуки.
   - Ђтож, царська грамота! - вiв далi ‡алiзнЯк. - I  ось  що  написано  в
нiй. Џолковник гучним голосом прочитав дану йому Ђнтонiєм грамоту; вона ще
бiльше розпалила натовп, захопленi вигуки заглушили голос ‡алiзнЯка.
   - ‘мерть лЯхам! Ќа погибель! - гримiло по горi.
   - ‘мерть! - грiзно крикнув ‡алiзнЯк, заглушаючи все навколо,  й  високо
пiднЯв запорозький прапор. Џiд цим прапором ми пройдемо вiд краю  до  краю
всю “країну, розтопчемо й виженемо геть ненависних гадiв, що впилисЯ в  її
серце;
   або полЯжемо всi, Як  один,  або  запануємо  у  своїй  країнi!  Ќастав,
браттЯ, останнiй час: Якщо зараз ми з шаблею в руках  не  вiдстоїмо  своєї
волi, “країна не встане повiк. ‡а вiру ж, за край наш, браттЯ! -  громовим
голосом вигукнув ‡алiзнЯк, потрЯсаючи прапором. - „о смертi, до погибелi!
   - „о смертi, до погибелi! - грiзною луною вiдгукнувсЯ натовп.
   ’а ось знову почувсЯ голос Єлпiдифора, i гомiн  одразу  вщух.  ЏочаласЯ
вiдправа, лишалосЯ ще освЯтити зброю.
   Џетро не чув уже нi молитов, нi спiву.
   ‚ станi екзальтацiї, що опанувала весь натовп, вiн жадiбно  чекав  лише
тiєї митi, коли вiзьме в руки нiж i почує заклик: "‚перед!"
   Ќарештi Єлпiдифор опустив кропило в  свЯчену  воду  i,  звiвши  очi  до
чорного неба, натхненно виголосив:
   - Ќехай же благословеннЯ боже зiйде на зброю i на тих, хто вiзьме її на
захист iстини •ристової. Ђмiнь!
   “ супроводi пiвчих i диЯконiв свЯтителi рушили помiж возами, окроплюючи
свЯченою водою складену на них зброю  та  воїнiв,  що  стоЯли  поблизу,  i
промовлЯючи благословеннЯ.
   ћрба  заворушиласЯ,  усi  схилЯли   голови,   протовплювалисЯ   вперед,
намагаючись стати Якомога ближче 'до свЯщеннослужителiв.
   ЏроцесiЯ з отцем Єлпiдифором i  диЯконом  на  чолi,  з  корогвами,  Якi
майорiли на вiтрi, з хрестами й високими лiхтарЯми, немов могутнЯ  рiка  з
безлiчi людських голiв, безмовно погойдуючись, рушила по  горi  до  возiв,
Якi стоЯли внизу.
   „о кожного воза було прилiплено запаленi восковi свiчки,  такi  ж  самi
свiчки горiли в руках багатьох селЯн, що йшли за процесiєю.
   Љоли слiпуче сЯйво блискавки виривало з  темрЯви  монастир  i  похмурий
лiс,   Який   оточував   його,   у   фосфоричному   освiтленнi    рельєфно
вирiзьблювалась i довга низка  возiв,  i  свЯщеники  в  чорних  ризах,  що
кропили зброю, i побожно схиленi голови, i постатi на колiнах...
   Ќезважаючи на страшну навислу хмару, повiтрЯ було  непорушне,  зловiсна
тиша своїм тЯгарем давила груди... I кожен звук у нiй вiдлунював напружено
й тривожно...
   ‚горi дзвонили дзвони, знизу долинали урочистi спiви, i  здавалосЯ,  що
церква благословлЯє у свЯту великодню нiч емблему переможної  любовi,  Яка
закликає свiт до братерських обiймiв, а не освЯчує  смертоносну  сталь  на
помсту i винищеннЯ.
   Ќарештi всю зброю  посвЯтили.  ЏроцесiЯ  повернуласЯ  до  монастирЯ,  i
Єлпi-дифор у супроводi свЯщеннослужителiв зiйшов на високу паперть храму.
   - Њужайтесь, i хай крiпитьсЯ серце ваше! -  промовив  вiн,  простЯгаючи
руки над натовпом. - I переможете ворогiв ваших, уповаючи на господа.  •то
за бога, за того бог!
   ЌастоЯтель iще раз перехрестив схиленi голови натовпу i зник у храмi.
   “сi й далi стоЯли нерухомо.
   - —ого ж ви  онiмiли,  браттЯ?  -  палко  вигукнув  диЯкон  Ђркадiй.  -
ђозбирайте ножi! ‘вЯта церква просила на них  благословеннЯ  божого,  нинi
благодать господнЯ зiйшла на зброю, i страшний, жахливий буде  удар  цього
ножа длЯ ворогiв наших! •то носитиме його, той не  зазнає  ран,  а  ворог,
Який узрить ножа, тiкатиме,  i  ангел  господнiй  гнатиме  його,  доки  не
сокрушить до останку. Ѓо безмежно  милостивий  бог  i  страшний  у  своєму
гнiвi! ‚ас обрав вiн захищати свЯтий хрест! ‚перед же, не гайте часу!
   ‡далеку долинув глухий удар грому.
   “сi здригнулисЯ.
   - —уєте? - екзальтоване крикнув диЯкон, здiймаючи до неба руки.  -  Ћсь
голос  божий,  Який  закликає  вас   до   помсти.   —аша   терпiннЯ   його
переповнилась, i гнiв, i кара в десницi його!  Iдiть  же  й  творiте  волю
його!
   “дари грому дедалi посилювались.
   - Iдiть, полчища господнiх воїнiв полетЯть разом з вами! ‚дарЯть  громи
небеснi, господь пошле вогненнi стрiли свої на землю содомську  i  спалить
її дощенту!
   ‘трашний удар грому пролунав над самими  головами  юрби  i  з  жахливим
трiском  покотивсЯ  по  небесному  склепiнню;  водночас  у   його   зенiтi
спалахнула блискавка  й  осЯЯла  зелено-лiловим  свiтлом  могутню  постать
ЂркадiЯ з простЯгнутими до неба руками i гнiвним, палаючим поглЯдом.
   ‚iд цього моторошного свiтла ризи диЯкона слiпуче заблищали...  Ќатовп,
вжахнувшись, упав на колiна, чекаючи страшного знаменнЯ...



   XX

   ’iєї ж ночi десЯтитисЯчний натовп, що зiбравсЯ  довкола  Њотронинського
монастирЯ, кинувсЯ пiд проводом ‡алiзнЯка й Ќайди на  —игирин  i  †аботин.
–ього разу вiйська обох ватажкiв складалисЯ майже виключно iз запорожцiв i
гайдамакiв.
   “же в полудень i мiсто, i мiстечко були в руках  козакiв,  хоча  в  них
зiбраласЯ сила-силенна євреїв i озброєної шлЯхти, Яка за  мiськими  мурами
шукала порЯтунку вiд страшних гайдамакiв.  Ќiщо  не  могло  встоЯти  перед
бурхливим натиском повстанцiв. ‘ам виглЯд цих  страшних  месникiв  наганЯв
такий панiчний жах на втiкачiв, що вони кидали зброю, навiть  не  пробуючи
захищатись, або  самi  собi  вкорочували  життЯ,  щоб  уникнути  жорстоких
тортур: усЯ пихатiсть i зухвалiсть  лЯдська  вмить  змiниласЯ  божевiльною
панiкою, хоча в мiстi був чималий загiн  конфедератiв.  —игирин  сповнивсЯ
стогоном,  зойками,  риданнЯми,  i  незабаром  ‡алiзнЯк,  оточений   своїм
вiйськом, уже в'їжджав на мiський майдан.
   Љозаки так щiльно оточили мiсто, що  миша  не  вислизнула  б  з  нього.
ЏочаласЯ страшна кара. Ћзлоблений столiтнiм переслiдуваннЯм з боку шлЯхти,
знущаннЯм над вiрою, над сiм'єю, над усiм, що тiльки є свЯтого  в  людини,
доведений до вiдчаю страшними тортурами, Яких вiн безперервно зазнавав вiд
своїх мучителiв, народ не знав пощади.
   Џанiв, Якi  особливо  прославилисЯ  душогубством,  спершу  катували  на
майданi, а потiм садовили на палю.
   —игирин палав, з усiх кiнцiв освiтлюючи вогнем кривавий бенкет народної
помсти.
   Ќезабаром усе було скiнчено.
   ’ого ж  днЯ  Ќайда  оволодiв  †аботином  i  вчинив  таку  саму  страшну
розправу. Џетро, Який був у його загонi, показав себе запеклим i  нещадним
месником.
   Ћдразу ж пiслЯ розгрому мiстечка Ќайда послав один загiн  пiд  командою
диЯкона до ‹ебединського монастирЯ i звелiв Џетровi приєднатисЯ  до  цього
загону.
   Џарубок висловив бажаннЯ  залишитисЯ  при  Ќайдi,  але  отаман  вимагав
виконаннЯ наказу; а втiм, i дорученнЯ було  короткочасне  -  визволити  од
лЯхiв монастир, врЯтувати черниць i негайно повертатисЯ назад...
   ‡вiстка про  розгром  —игирина  й  †аботина  блискавично  облетiла  всi
околицi.
   Џiд прапори ‡алiзнЯка й Ќайди ринули звiдусiль юрби озброєних людей,  i
до вечора наступного днЯ ватажки очолювали вже сорокатисЯчне вiйсько.
   Џередусiм вирiшено було оволодiти всiма укрiпленими мiстами Љиївщини, а
тодi вже вирушити далi - на ЏодiллЯ, ‚олинь i на саму ‚аршаву.
   ѓайдамаки вдалисЯ до свого звичайного способу вiйни: ‡алiзнЯк  роздiлив
вiйсько на кiлька сильних  загонiв;  Ядро  кожного  з  них  складалось  iз
досвiдчених запорожцiв i гайдамакiв, решта  ж  були  нашвидкуруч  озброєнi
селЯни; кожен загiн очолював випробуваний ватажок.
   ‡а кiлька днiв цi страшнi загони  затопили  всю  Љиївщину,  ‘мiлЯнщину,
скрiзь несучи жорстоку помсту.
   Ќезабаром перед гайдамаками впали ‘мiла, —еркаси, Њедведiвка, Њлiїв.
   ‡аграва пожеж освiтила всю “країну, а тим часом наскоки  гайдамакiв  не
зустрiчали з боку Љорони нiЯкої протидiї.
   “ Џольщi на той час було лише двi тисЯчi  коронного  вiйська,  i  через
розгнуз дану сваволю магнатiв вiд урЯду  не  можна  було  добитисЯ  жодної
допомоги.  Њарно  шлЯхтичi  слали  гiнцiв  за  гiнцЯми,  благаючи  негайно
прислати вiйська...
   Ћзброєнi ватаги конфедератiв спричинЯли ще  бiльше  сум'ЯттЯ:  уникаючи
зустрiчi з загонами гайдамакiв, вони  нападали  на  беззахисних  селЯн,  з
нелюдською жорстокiстю зганЯли на них свою безсилу злобу i  тим  викликали
ще бiльшу лють у серцЯх грiзних месникiв i всього населеннЯ.
   ‘крiзь, де з'ЯвлЯлисЯ  загони  гайдамакiв,  мiсцевий  сiльський  люд  -
парубки, дiди, жiнки й навiть дiти - всi, хто мiг тримати в  руках  зброю,
приєднувалисЯ до них i з несамовитою люттю кидалисЯ  на  своїх  мучителiв,
Якi так довго пили їхню кров.
   Ќемов страшна лавина, росли вiйська ‡алiзнЯка i Ќайди.
   '“ шлЯхта залишаласЯ тiльки одна надлЯ  на  порЯтунок  -  сховатисЯ  за
стiнами тих мiст, володарi Яких утримували свої власнi команди.
   Ќайбiльш укрiпленою серед таких мiст була “мань. ’уди  й  кинулись  усi
лЯхи, усi євреї, Яким пощастило втекти вiд гайдамакiв.
   Ђле гайдамаки швидко посувалисЯ на пiвдень, розтiкаючись у своєму  русi
по “манщинi й Ѓрацлавщинi.
   ‘грии привид панiчного жаху  мчав  перед  вiйськами  месникiв,  хапаючи
своїми чiпкими, крижаними руками всiх утiкачiв, Яких наздоганЯв на  своєму
шлЯху. ‰ого моторошний подих долетiв урештi й  до  Љам'Янки,  куди  ѓершко
перевiз свою дочку.
   Љоли ‘ара впала серед свiтлицi, усi вирiшили, що вона  померла,  тiльки
стара ђухлЯ не втратила самовладаннЯ.
   ‡ дитинства вона розумiласЯ на тих фарбах, знала, Як згубно дiють  вони
на органiзм, але й знала, Як рЯтуватисЯ при отруєннi ними.
   Џокликавши ђивку, вона з її допомогою одразу ж знЯла  з  ‘ари  вбраннЯ,
перенесла дiвчину до кiмнати, поклала  на  постiль,  а  потiм  кинуласЯ  в
пекарню i повернуласЯ з глеком молока, змiшаного з розколоченими  бiлками.
’рохи пiдвiвши ‘ару, ђухлЯ почала вливати їй  у  рот  цю  сумiш,  а  ђивцi
наказала розтирати дiвчинi руки й ноги.
   Џiдбадьоренi клопотами  старої,  Яку  єврейське  населеннЯ  вважало  за
тЯмущу лiкарку, смiливiшi з гостей почали допомагати їй.
   Љоли дiвчину примусили ковтнути молока, ђухлЯ намiшала сiрчаного  цвiту
з вугiллЯм, розколотила цю сумiш у водi й влила її у ‘арине  горло,  потiм
обклала небогу плЯшками з теплою водою  i  припарками  з  гарЯчого  тiста,
силкуючись за всЯку цiну зiгрiти її.
   Ќарештi зусиллЯ старої дали наслiдки: на ‘ариних губах з'ЯвиласЯ  пiна,
а слiдом за тим усе її тiло  затрЯслосЯ  вiд  страшних  корчiв  i  з  рота
полилась Яскраво-зелена рiдина.
   - Џiдведи її i пiдтримуй голову! - крикнула ђухлЯ  ђивцi  й,  полегшено
зiтхнувши, промовила до гостей i ѓершка: - Ќу, тепер можна сподiватисЯ  на
порЯтунок.
   ђабин, що був серед гостей, пiдiйшов до ѓершка, Який у  своєму  драному
лапсердаку так i вклЯк на мiсцi, й, поклавши йому руки на голову, урочисто
промовив:
   - ‚еликий бог Ђвраама, Iсаака та Iакова, i ти,  ребе  ѓершко,  заспокой
свою печаль i змiни її на  радiсть.  џкщо  господь  захотiв  врЯтувати  цю
дiвчину, то вiн поверне її знову до нас i звiльнить тебе вiд тЯжкого грiха
й ганьби... ’и знову знайдеш дочку,  а  благородний  •аїм  дiстане  жiнку,
прекрасну й чесну єврейку, гiдну доньку своїх праотцiв... ’iльки терпiннЯ,
треба дати їй спершу одужати... I не вдавайтесЯ до насильства...
   - ’ак, так... Џередусiм спокiй i сон, - поспiшно  заЯвила  ђухлЯ,  -  а
там... тс-с-с! - вона приклала палець до уст i хитнула головою в бiк ‘ари,
Яка розплющила очi. - „айте їй заснути, а за лiкуваннЯ Я сама вiзьмусь  i,
Якщо бог захоче, вилiкую.
   ‚ цю мить дiвчина знову заплющила очi i впала на подушки. ѓостi злЯкано
обернулись до ђухлi, але  стара  заспокiйливо  кивнула  головою,  замахала
руками й прошепотiла:
   - ’с!.. тс!.. –е сон -  не  смерть...  ’епер  добре...  Ќа  краще!  “сi
поквапилисЯ вийти навшпиньках з кiмнати й залишили  ‘ару  пiд  опiкуваннЯм
старої.
   ђухлЯ сказала правду: ‘ара не померла. ‹iки старої  єврейки  подiЯли  й
вирвали дiвчину з лап смертi. ’а ще три днi свiдомiсть не  поверталасЯ  до
неї. ‘ара покiрно пила лiки, Якi  давали  їй,  дозволЯла  розтирати  себе,
навiть  приймала  їжу,  котру  готувала   ђухлЯ   з   Якимись   особливими
заклинаннЯми. ’а напiвбезтЯмний поглЯд дiвчини виразно говорив, що все  це
виконує тiльки її тiло, а душа десь зникла й не бере участi нi в чому.
   - „арма, дарма, це на краще! - вiдповiдала ђухлЯ на зiтханнЯ ђивки, Яку
лЯкав безтЯмний поглЯд ‘ари. - џкби вона була притомна, гiрше було б: вона
не стала б приймати нi їжi, нi лiкiв, i нам не вдалосЯ б виходити її.
   - Ћй вей! - недовiрливо похитувала сивою головою  ђивка.  -  Ќу,  що  з
того, що ми виходимо її тiло, коли господь вiдiбрав у неї розум?
   - Ќе турбуйсЯ! ‚иходимо тiло, тодi повернетьсЯ  й  розум,  -  запевнЯла
ђухлЯ. - ’реба тiльки не хвилювати її, заспокоїти, обманути.
   - Ћй вей мiр! Ћт ускочили в халепу! -  зiтхнула  ђивка.  -  I  так  уже
набралисЯ через неї стiльки муки,  стiльки  клопоту!  Ќе  знаю  тепер,  де
доведетьсЯ скласти свої старi кiстки?.. ‡абилисЯ сюди,  а  тут  люди  таке
кажуть... таке... ой... ой!.. ‚iд страху аж ноги тремтЯть...
   - Ѓог змилуєтьсЯ над нами... там у вас ще гiрше...  ’iльки  б  виходити
її, то можна втекти далi.
   - Ћй, ой! Љоли б тiльки швидше!..
   - ‘коро вже, скоро, Я тепер знаю, що робити...  ‡найдутьсЯ  в  мене  ще
кращi лiки. ‘лова старої справдилисЯ й цього разу.
   Ќа шостий день уранцi, коли ђухлЯ, за  звичаєм,  сидiла  бiлЯ  ‘ариного
лiжка й плела панчоху, раз у раз спiдлоба зиркаючи на хвору, що  лежала  з
заплющеними очима, вона раптом вiдчула на собi чийсь поглЯд.
   ђухлЯ швидко пiдвела очi й зустрiласЯ з пильним поглЯдом ‘ари. Ђле  вiн
уже був не безтЯмний i каламутний, Як досi, а гострий, палаючий, сповнений
ненавистi й так змiнив обличчЯ дiвчини, що ђухлЯ наче й не впiзнала її. ’а
й важко було впiзнати в цiй виснаженiй iстотi колишню красуню ‘ару. ‡а час
хвороби  вона  страшенно  схудла,  щоки  її   позападали,   риси   обличчЯ
загострилисЯ, шкiра й навiть бiлки очей вкрилисЯ густою жовтизною...
   - Ћй мамеле, мамеле! Џiзнала мене, пiзнала мене, моЯ цуро! - скрикнула
   ђухлЯ, радiсно сплеснувши руками. -  Ќу,  що,  Як  тобi,  адаманте  мiй
золотий? ‚она взЯла дiвчину  за  руку  й  схилиласЯ  над  нею  з  радiсною
усмiшкою. ’а ‘ару, очевидЯчки, не зворушила радiсть тiтки: з  неприхованою
огидою вона вирвала в неї свою руку й мовила уривчасто:
   - Џерли?..
   - Ћй-ой! Ћсь про що згадала, цуро моЯ! - невимушене  заговорила  ђухлЯ,
нiби й нч помiчаючи ворожого поглЯду небоги. - ‚они  тут,  у  мене,  добре
захованi: тепер уже нiхто не вкраде.
   - „е їх знайшли? - перебила її ‘ара, так впиваючись своїми  величезними
очима в обличчЯ старої, що навiть ђухлi стало моторошно.
   - Ђ де ж, моє золоте Яблучко? “ цього клЯтого скупника џнкелЯ, щоб його
дiти нiколи долi не знали! ЃоживсЯ i присЯгавсЯ менi, що  купив  у  Якоїсь
циганки-жебрачки, а до нас нiколи нiЯка циганка й не заходила. Њабуть,  ти
десь необачно залишила їх, а хтось i вкрав, може, й цЯ сама ђивка, -  ребе
ѓершко за неї не ручаєтьсЯ. Ќу, та байдуже, слава богу, що вдалосЯ вирвати
назад. џ вже їх так сховала, що нiхто не знайде... Њоже,  що-небудь  з'їси
чи вип'єш?..
   ‘ара заперечливо похитала головою i заплющила очi.
   "Ѓреше тiтка чи говорить правду? Ћ, Якщо  це  так,  Якщо  справдi  вона
вiдкупила перли у  скупника  -  тодi,  виходить,  ще  є  надiЯ,  виходить,
…стерчина мати встигла продати їх, встигла взЯти за них грошi й вiдправити
посланцЯ. Ћ, коли б то так!
   Ђ Якщо Џетро дiзнаєтьсЯ, де вона,  то  прибуде  сюди  за  нею...  Љоли?
’ижнiв через два! ‚она ще хвора, є час... Ђле Якщо тiтка бреше? џкщо  вона
вирвала перли в …стерчиної матерi? Ќi, нi! ’одi  б  вона  так  i  сказала,
навiщо потрiбна була б їй цЯ брехнЯ? ’ак, так!  Ђдже  ж  i  сама  жебрачка
хотiла збути перли Якому-небудь скупниковi. Ћдне тiльки дивує: чому  тiтцi
не спало на думку, що їх могла вкрасти …стерчина мати?"
   ђозмова з тiткою переконала ‘ару, що на жебрачку нiхто й не подумав.
   "Ћтже, є ще надiЯ, що Џетро одержить  звiстку  i  примчить  за  нею.  Ћ
господи, ти недаремно врЯтував мене од смертi! ™е  можна  сподiватисЯ,  ще
можна жити..."
   Џолегшене зiтханнЯ вирвалосЯ з грудей ‘ари. ђадiснi сльози покотилисЯ з
її очей по худому пожовклому обличчю.
   “ цю щасливу мить дiвчина забула про все на свiтi, а Яструбиний  тiтчин
поглЯд крадькома уважно стежив за бiдолашною жертвою.
   Љоротка розмова й  душевне  хвилюваннЯ  так  стомили  ще  кволий  ‘арин
органiзм, що вона одразу ж поринула в глибокий  сон.  ‚iд  того  днЯ  ‘ара
почала швидко одужувати, -  видно  було,  що  Якесь  внутрiшнє  збудженнЯ,
Якийсь внутрiшнiй вогонь освiтлює дiвчину i  наповнює  її  єство  почуттЯм
невимовного блаженства.
   ђухлЯ гордо позирала  на  всiх  довкола,  немов  бажаючи  сказати:  ось
наслiдок мого лiкуваннЯ.
   ‚она подвоїла свої турботи про ‘ару й  зовсiм  заспокоїла  її  тим,  що
батько дав слово не силувати дочку й не чiплЯтисЯ до неї з шлюбом, аж поки
вона зовсiм не одужає i поки в усьому краї не настане мир та спокiй.  Ћдне
ще тiльки палке  бажаннЯ  лишалосЯ  в  дiвчини:  за  всЯку  цiну  побачити
…стерчину матiр.
   —ерез тиждень ‘ара пiдвеласЯ з постелi, але надвiр її ще не пускали.
   "—и ходить жебрачка, Як i ранiше, по шерсть, чи нi?" - весь  час  мучив
дiвчину сумнiв.
   Ћднак спитатисЯ про це в  ђухлi  чи  ђивки  вона  побоювалась,  щоб  не
накликати на жебрачку пiдозри,  тому  вирiшеннЯ  болючого  питаннЯ  мусила
вiдкласти до того часу, коли їй знову дозволЯть виходити надвiр.
   „нiв через два сама ђухлЯ запропонувала небозi провiтритись,  i  Як  же
зрадiла дiвчина, коли, ледь переступивши порiг  хати,  побачила  …стерчину
матiр, що розвiшувала в глибинi двору шерсть! ‚iд хвилюваннЯ ‘ара мало  не
впала, та ђухлЯ вчасно пiдтримала її.
   - Ћй, он! џка ж ти ще квола! - промовила стара,  похитуючи  головою.  -
Ќу, йди ж, сЯдь он там, проти сонечка! ѓершду, - махнула вона рукою у  бiк
жебрачки, - iди сюди, одведи ‘ару до тiєї лавочки, а Я побiжу винесу лiки.
   †ебрачка кинуласЯ виконувати наказ своєї панi  i,  обнЯвши  дiвчину  за
стан, обережно повела її до лавочки.
   - Џаннуню люба! †ива, здорова! Ћй вей, ой вей! I Як таке зробити!  ’ака
гарна, така багата! - жебрачка зацмокала губами.
   - ‘тривай, стривай!  -  ‘ара  мiцно  стисла  їй  руки  i,  озирнувшись,
уривчасто прошепотiла:
   - Џоїхав? Џослала??
   - Џоїхав! Ћй вей мiр! ‘кiльки Я страху набраласЯ, коли знайшли тi перли
у џнкелЯ! Їх бiн аїд, i длЯ рiдної  дочки  не  зробила  б  такого  вдруге!
‡милосердивсЯ господь, Якось заслiпив очi панi ђухлi!
   - ‡наю, знаю! - нетерплЯче перебила її дiвчина. - Ђ Як посланець?
   - ‚ернувсЯ!
   - ‚ернувсЯ?! - мимоволi скрикнула ‘ара. - Ќу що ж, що? - вiд хвилюваннЯ
голос дiвчини урвавсЯ, вона вхопила  жебрачку  за  руку  i  впиласЯ  в  її
обличчЯ сповненим жагучого нетерпiннЯ поглЯдом. - Ќу й що ж?
   - Џарубка того не застав, каже, що бачив Якогось  батюшку,  котрий  там
живе, та ще батька того парубка, старого  титарЯ,  i  що  вони  йому,  той
батюшка i той титар, сказали, що  парубок  пiшов  до  гайдамакiв,  але  що
незабаром повернетьсЯ й тодi вони йому скажуть  про  твого  листа,  а  вiн
зробить усе, що тiльки можна... I ще сказали, щоб ти надiЯлась i ждала.
   - Ѓоже мiй, господи! - ‘ара майже впала на лавку,  й  радiснi,  щасливi
сльози ринули з її очей.
   ‚ цю мить на порозi з'ЯвиласЯ ђухлЯ iз склЯнкою лiкiв у руках.
   - ™о це? ’и плачеш?  -  вигукнула  вона,  кидаючи  суворий,  пiдозрiлий
поглЯд на жебрачку. - ѓершду!  —и  не  ти,  стара  голодранко,  наговорила
чогось лихого ‘арi? - ђухлЯ швидко пiдiйшла до дiвчини.
   - ™об Я так своїх дiтей здоровими  бачила,  щоб  Я  так  собi  здоров'Я
бажала... - забелькотiла перелЯкана жебрачка.
   - Ќi, нi! - перебила її ‘ара й  звела  на  тiтку  повнi  слiз  очi,  що
iскрилисЯ щастЯм. - ‚она не винна, вона менi нiчого не  казала,  просто...
повiтрЯ таке... сонце, ох, Як хороше жити!
   ђухлЯ ще раз iз пiдозрою глЯнула на жебрачку,  i  по  її  тонких  губах
майнула хитра посмiшка:
   - Ћт  бачиш,  дочко  моЯ,  а  ти  що  зробити  хотiла?  ’епер,  либонь,
дЯкуватимеш старiй тiтцi, що вирвала тебе з лап смертi.
   - „овiку, до смертi! - ‘ара схопила тiтчинi  руки  й  почала  їх  палко
цiлувати. ‚ ђухлi пiд гачкуватим носом знову майнула ледь помiтна усмiшка.
   - Ќу от i слава богу! - сказала вона, ласкаво гладЯчи ‘арину голову.  -
‚ипий же цих лiкiв, щоб швидше очунЯти. Ђ ти вже йди додому!  -  милостиво
обернуласЯ ђухлЯ до жебрачки. - Џриготуй собi щось до шабашу!
   ‡ того днЯ сили дiвчини почали вiдновлюватисЯ з  дивовижною  швидкiстю;
радiсть i надiЯ настiльки переповнювали її серце, що iнодi ‘арi  здавалосЯ
- вона задихнетьсЯ вiд Їхнього  бурхливого  напливу.  I  ѓершко,  й  ђухлЯ
ставились до дiвчини дуже ласкаво i хоча ще рiдко випускали  з  хати,  але
вже й не стежили за нею так невсипуще, Як досi; про жениха, про весiллЯ не
згадувалось анi словом.
   ‘п'Янiла вiд радiсного настрою, ‘ара не помiчала нiчого  пiдозрiлого  в
поведiнцi  рiдних  i  навiть  мимоволi   пiддаваласЯ   їхньому   лагiдному
поводженню. ‚она тепер не могла тримати на них нiЯкого зла, а  коли  б  їй
пощастило повернутисЯ до Џетра, то дiвчина ладна була  й  зовсiм  простити
всi муки, всi насильства.
   Ћдного разу, коли ‘ара сидiла в  свiтлицi  i  пiд  невсипущим  поглЯдом
ђухлi гаптувала щось  золотом  по  оксамиту,  до  кiмнати  швидко  ввiйшов
блiдий, перелЯканий  на  смерть  ѓероїко  i,  покликавши  стару,  квапливо
зачинивсЯ з нею в сусiднiй кiмнатi.
   ‘ара насторожиласЯ. ™о б це могло  бути?  —и  не  привiз  батько  знову
жениха? Ђле нi, чого б же тодi в нього було таке  схвильоване,  перелЯкане
обличчЯ? Ќапевне,  трапилось  Якесь  нещастЯ...  Ђле  Яке?  ™о  могло  так
налЯкати його? •лопи, гайдамаки? Њоже, Џетро вже прибув за нею?
   „iвчина пiдвеласЯ з мiсцЯ й схопиласЯ руками за  серце,  що  несамовито
закалатало.
   - Ћ господи!  Љоли  б  то  так!  -  прошепотiла  вона,  iз  пристрасним
благаннЯм зводЯчи очi до неба.
   Ќа вулицЯх мiстечка все було спокiйно, нiхто з перехожих не виЯвлЯв анi
найменшої тривоги.
   —ерез кiлька хвилин ђухлЯ знову повернуласЯ до  кiмнати  й  по  обличчю
старої ‘ара помiтила, що звiстка, Яку принiс батько, була, певно, важлива.
   Ќа ‘арине запитаннЯ, чого батько  такий  стривожений,  ђухлЯ  вiдповiла
Якось ухильно i, незважаючи на все своє  самовладаннЯ,  до  самого  вечора
зiтхала,похитуючи головою. I на бругий день, i на третiй настрiй ѓершка не
змiнивсЯ. ђивка  також  була  схвильована.  ‘ара  кiлька  разiв  пробувала
випитати в неї, що скоїлосЯ, та ђивка все вiдмагаласЯ. Ќа третiй день, уже
смерком, коли ђухлЯ й ѓершко вийшли з домiвки, ‘ара знову  причепиласЯ  до
ђивки, котра в цей день була Якось особливо стривожена й стурбована.
   - ’а скажи менi, ђивко, що трапилось? •ай Я нiколи  не  дiждусь  щастЯ,
коли розповiм кому-небу дь те, що ти розкажеш менi.
   - Ћй, ой! ’а що ж тут критисЯ! Ћднак  ти  довiдаєшсЯ  не  сьогоднi,  то
завтра, - тiльки ж вони не хочуть!
   - ‚они не дiзнаютьсЯ, вони  не  здогадаютьсЯ...  ™о  ж  трапилось,  що?
‘кажи!  ђивка  сторожко  озирнуласЯ  на  дверi  й  прошепотiла  дiвчинi  в
самiсiньке вухо:
   - ѓайдамаки!
   - ѓайдамаки? ’ут? - вигукнула ‘ара, i обличчЯ її осЯЯла радiсть.  ђивка
не помiтила цього й тим самим  таємничим  шепотом,  озираючись  на  дверi,
вiдповiла:
   - ’ут? Iще чого! •валити бога, поки що господь милує, а  там,  у  нашiй
сторонi, таке робитьсЯ, що й казати страшно;  у  Њотронинському  монастирi
ножi освЯтили, всi  хлопи  пiшли  в  гайдамаки.  “же  й  тут  люд  починає
хвилюватисЯ, уже й сюди наближаютьсЯ гайдамацькi загони.
   “ ‘ари перехопило дух.
   - ѓосподи, боже мiй! - захоплено  прошепотiла  вона.  –ей  шепiт  ђивка
витлумачила по-своєму.
   - Ќе бiйсЯ! - ще тихiшим голосом промовила вона. - ђебе ѓершко пiшов до
вiрної людини дiзнатисЯ, чи вiльна ще дорога.
   - Ќавiщо?
   - Ђ щоб, коли ще можна, швидше втекти звiдси, поки не всi дiзналисЯ про
наближеннЯ гайдамакiв.
   - Ќiколи! - вигукнула ‘ара. - "‚тiкати звiдси,  коли  вона  дала  знати
Џетровi про мiсце свого перебуваннЯ, коли. може, це вiн i поспiшає до  неї
з гайдамаками?" - „iвчина всЯ спаленiла  вiд  хвилюваннЯ  i  знову  твердо
промовила: - Ќ:'коли!
   ђивка здивовано глЯнула на неї, але з вулицi в цю мить  долинув  Якийсь
гомiн, плач i лемент.
   Ћбидвi жiнки кинулисЯ до вiкна.
   ‚узькою вуличкою, на Яку виходили вiкна ђухлиного будинку,  бiгла  цiла
юрба  євреїв  -  чоловiки,  жiнки,  дiти.  ЋбличчЯ  у  всiх  були   блiдi,
стривоженi.  ‚они  обганЯли  одне   одного   i   щось   кричали,   завзЯто
жестикулюючи.
   - ѓевулт! ѓайдамаки! - зарепетувала ђивка, хапаючись за голову  руками.
Ђ ‘ара так i застигла край вiкна, немов заворожена.
   •оч не чути було нi пострiлiв,  нi  кiнського  тупотiннЯ,  дiвчина  так
само. Як i ђивка, одразу вирiшила, що  до  мiста  вдерлисЯ  гайдамаки.  –Я
думка сповнила її серце почуттЯм невимовної радостi.
   ‘ара була певна, що це прибув Џетро i що от-от вiн з'ЯвитьсЯ  перед  її
вiкном.
   ’а ось скрипнули кiмнатнi дверi; дiвчина  швидко  озирнуласЯ,  i  з  її
обличчЯ миттю зникла  радiсть,  змiнившись  тривогою  чеканнЯ.  Ќа  порозi
стоЯли ђухлЯ й ѓершко. Ќезважаючи на сутiнки, що сповнювали кiмнату,  ‘ара
одразу ж помiтила сiро-глинисту блiдiсть  їхнiх  облич  i  наче  змертвiлi
поглЯди.
   „iвчина мовчки вхопиласЯ за лутку, передчуваючи, що цЯ поЯва  не  вiщує
їй нiчого доброго.
   - ‡бирайсЯ! - промовив ѓершко Якимось глухим, придушеним голосом.
   - Људи?
   - ‚ “мань!
   - —ого? Ќавiщо?
   - ’ому що  гайдамаки  захопили  всю  Љиївщину  й  наближаютьсЯ  вже  до
ЏодiллЯ; Я хотiв був податисЯ на ‹ьвiв, але й там неспокiйно ’реба  тiкати
у “мань, поки ще всi не кинулисЯ з мiстечка!
   ‘ара притислась до стiни й рiшуче промовила, хоча при цьому її  обличчЯ
смертельно зблiдло:
   - џ не поїду, батьку!
   - ’и не поїдеш? - просичав ѓершко й,  пригнувши  голову,  Як  бiгк,  що
збираєтьсЯ  завдати  смертельного  удару,  поволi  пiдiйшов  до   дiвчини,
стиснув, наче лещатами, її руку й  знову  зловiсно  прошепотiв:  -  ’и  не
поїдеш?
   - Џостривай лишень, ребе ѓершку! - ђухлЯ схопила його за рукав  -  ‚она
поїде з нами й сама! ‘аро! - звернуласЯ стара до небоги владним  тоном.  -
Џерш за все гайдамаки кинутьсЯ на наше мiстечко, бо тут  зiбралосЯ  багато
лЯхiв i євреїв. Џам'Ятай же, що ти  передусiм  єврейка,  i  коли  б  серед
гайдамакiв  i  знайшовсЯ  один  такий  милосердний,  що  схотiв  би   тебе
помилувати, то iншi вчинили б над тобою таку кару, вiд Якої  волоссЯ  твоє
побiлiло б, мов снiг.
   ‘ара заточиласЯ...
   - ‘лухай же тiтку, ‘аро, i роби все, що вона тобi  накаже!  -  просичав
ѓершко. - Ђ Якщо ти насмiлишсЯ хоч у чому-небудь не  послухати  її,  то  Я
вб'ю тебе на мiсцi!
   ‚узьким  путiвцем  поволi  котивсЯ  простий  вiз;  зморенi  конi  бiгли
пiдтюпцем, понуривши голови. Ќа возi сидiли три жiнки: двi з них, судЯчи з
облич, були старi, хоча в  їхньому  чорному,  скуйовдженому  волоссi,  Яке
виглЯдало з-пiд червоних хусток, не бiлiло жодної сивої волосини, а  третЯ
здавалась дуже молодою, та через густий шар сажi й бруду,  що  вкривав  її
обличчЯ, важко було роздивитисЯ його риси. Ќа  передку  воза  пiдскакувало
Якесь опудало  з  розкошланою  чорною  бородою,  таким  самим  волоссЯм  i
вимазаним у сажу обличчЯм. Ќа головi  в  нього  стирчала  надiта  набакир,
драна шапка, а на згорблених плечах,  поверх  червоної  сорочки,  обвисала
синЯ чумарка з великими срiбними гудзиками.
   ”урман раз у раз полохливо озиравсЯ i, прицмокуючи  губами,  посмикував
вiжки.
   „ивлЯчись на чорне, Як смола, волоссЯ,  смаглЯвi  обличчЯ  й  строкатий
одЯг подорожнiх, можна було подумати,  що  це  мандрiвнi  цигани,  та  при
уважнiшому поглЯдi одразу впадав в  око  схiдний  тип  молодої  дiвчини  й
гачкуватi носи її супутниць.  Ќайменше  ж  скидавсЯ  на  цигана  сам  ребе
ѓершко, Який сидiв на передку воза. „осить було тiльки поглЯнути,  Як  вiн
правив кiньми, весь час прицмокуючи й махаючи руками, i кожен пiзнав би  в
ньому чистокровного євреЯ, переодЯгненого циганом, незважаючи  на  те,  що
вогненна ѓершкова борода перетвориласЯ на чорну.
   ’а  загалом  циганська  одiж  трохи  маскувала  походженнЯ  подорожнiх.
Џридумала цей маскарад обачна й хитра ђухлЯ.
   ‡  усiх  нацiональностей,  що  проживали  на   “країнi,   цигани   були
найбезне-виннiшi. ‘елЯни й гайдамаки остерiгались  їх  Як  конокрадiв,  та
взагалi не мали причин ненавидiти їх, а iнодi навiть були й  радi  приїзду
бродЯчих ковалiв, - тим-то ђухлЯ й надумала переодЯгти всiх у  циган,  щоб
безпечно пробратисЯ в “мань.
   ‘ара спершу вирiшила нi за що не виїжджати з Љам'Янки; та  слова  ђухлi
мимоволi  переконали  дiвчину:  справдi,  важко  було  розраховувати,  при
вторгненнi до мiста гайдамакiв, першому потрапити на очi Џетровi...
   Љрiм того, ѓершко недвозначно сказав дочцi,  що  при  найменшому  опорi
вб'є її одразу. ’им-то в ‘ари залишавсЯ тiльки один  вибiр:  або  їхати  з
ними, або померти. Ђ їй тепер пристрасно хотiлосЯ жити, щоб Якомога швидше
зустрiтисЯ з Џетром, - отже, треба було щонайперше  погодитисЯ  на  вимогу
батька.
   Ђле де тепер шукати  Џетра?  Ђдже  вiн,  одержавши  листа,  кинетьсЯ  в
Љам'Янку, а її везуть в “мань. ‡вичайно, це  вже  були  знайомi  мiсцЯ,  i
‘ара, за сприЯтливих обставин, могла б тепер вирватисЯ  i  втекти  в  Њалу
‹исЯнку, де її знали й любили всi селЯни.
   ™оправда, побаченнЯ з Џетром вiдкладалосЯ на невизначений  час,  але  з
двох лих доводилосЯ вибирати  менше,  i  тому  дiвчина,  згнiтивши  серце,
вирiшила пiдкоритисЯ батьковiй волi.
   “же сьомий день вони пробирались путiвцЯми.
   „оки їхали ЏодiллЯм, усе було бiльш-менш гаразд. ‘елЯни хоч i збирались
гуртами бiлЯ корчем та церковних оград, щоб погомонiти про страшнi подiї в
крулевствi Џольському, але роботи й своїх домiвок не кидали. ’а чим ближче
пiд'їжджали подорожнi до “манi, тим небезпечнiша ставала мандрiвка.  ’епер
вони уникали заїжджати в села й мiстечка,  а  бiльше  трималисЯ  безлюдних
мiсць i  лiсiв,  лише  iнодi  ризикуючи  заглЯнути,  та  й  то  з  великою
обережнiстю, в Якусь самотню хату.
   “же два днi їхав ѓершко з своїми супутницЯми Љиївщиною, i привид  жаху,
що переслiдував утiкачiв з берегiв „нiстра, врештi наздогнав їх.
   ‘ела, Якi нинi траплЯлисЯ по дорозi, або були безлюднi - їхнi мешканцi,
очевидЯчки, пiшли  в  гайдамаки,  або  зруйнованi  дощенту  лЯхами.  џкось
подорожнiм довелосЯ проїздити повз невелике мiстечко; воно ще курилось,  а
на Ясному тлi вечiрнього неба чорними силуетами рiзьбилисЯ потворнi  руїни
й шибеницi з нерухомими жертвами.
   ’акi картини наганЯли божевiльний жах  на  бiдолашних  євреїв,  i  вони
поспiшали Якомога швидше вибратисЯ з цих страшних мiсць.
   ђазiв зо два подорожнi навiть бачили загони гайдамакiв.
   Љоли їм траплЯлосЯ зустрiти Якусь жiнку, то ђухлЯ, що знала кiлька слiв
по-циганськи, розпитувала про дорогу на “мань i про те, чи  немає  поблизу
гайдамакiв.
   ’аким чином, об'їжджаючи мiста й села i всiлЯко  уникаючи  зустрiчей  з
селЯнами та гайдамаками, мандрiвники поволi просувалисЯ вперед.
   ‡а розрахунками ѓершка, вони мали приїхати  в  “мань  на  десЯтий  день
увечерi, але страх,  Який  стискав  їхнi  серцЯ,  був  такий  великий,  що
подорожнiм здавалосЯ, нiби вони й не доживуть до того щасливого днЯ.
   ’iльки ‘ара зовсiм не боЯласЯ,  а  навпаки  -  жадала  такої  зустрiчi,
сподiваючись  за  допомогою  хлопiв  або  гайдамакiв  вирватись  од  своїх
мучителiв i дiстатисЯ в Њалу ‹исЯнку, до Џрiсi й отцЯ •оми.
   ‚iз котивсЯ повiльно, усi сидiли  мовчки,  поринувши  в  свої  роздуми.
‚iдчувши байдужiсть фурмана, конi пiшли ступою.
   ‚iз з'їхав з дороги i, наскочивши на камiнь,  замалим  не  перекинувсЯ.
“сi переполошились.
   - ‚'є, в'є! - закричав ѓершко i, натЯгнувши вiжки, замахав руками, наче
злЯканий птах крилами. Љонi повернули назад, i вiз знову покотивсЯ вузькою
дорогою.
   - ђебе ѓершку, ребе ѓершку! - повчально мовила ђухлЯ. - ‘кiльки разiв Я
казала тобi, щоб ти не кричав "в'є"; коли б тут був хтось iз  хлопiв,  вiн
одразу б зметикував, що ти не циган, а чесний єврей.
   - Ћй вей, усе забуваю, вiд страху в головi все плутаєтьсЯ!
   - Ќе бiйсЯ! ѓосподь, що вивiв з пустелi батькiв наших, виведе й  нас  з
цього проклЯтого краю. Ђ чи скоро “мань? ’обi ж знайомi цi мiсцЯ!
   - ‡найомi, знайомi, але ж ми звернули вбiк i  Я  тепер  не  знаю,  куди
їхати. „есь неподалiк має бути Љирилiвка, а в нiй шинкар знайомий - ‹ейба.
Љоли тут iще спокiйно, - голос ѓершка жалiбно  затремтiв,  -  то  в  нього
можна буде й перепочити, i про все розпитати.
   - Ќу, ну! ’о поганЯй же коней; боронь боже, що-небудь... - тут у  степу
нiде й сховатисЯ.
   ЌатЯк ђухлi на можливiсть зустрiчi з гайдамаками змусив  ѓершка  щосили
засмикати вiжками. ‚iн хотiв  пiдбадьорити  коней  ще  й  своїм  улюбленим
"в'є-в'є", але'вчасно схаменувсЯ i тiльки зацмокав губами.
   ‘ара не прислухалась до розмови,  але  при  словi  "Љирилiвка"  вiдразу
насторожиласЯ.
   –е слово було їй добре знайоме  -  кiлька  разiв  вона  туди  їздила  з
батьком у гостi до старого ‹ейби i дорогу вiд Љирилiвки до  Њалої  ‹исЯнки
знайшла б i зараз; Якщо виЯвитьсЯ, що в  Љирилiвцi  все  спокiйно  i  вони
справдi зупинЯтьсЯ вiдпочити у шинкарЯ, то, можливо, їй  пощастить  утекти
вiд батька, а вiн, зважаючи на таке тривожне становище в  краї,  звичайно,
не кинетьсЯ навздогiн за нею! Ћх, коли б у Љирилiвцi все було гаразд!
   ‘ара заломила пiд хусткою руки й застигла в безмовнiй  молитвi.  "Ќевже
господь не захоче простЯгти їй руку порЯтунку? Ќi! Ќi! ’iльки треба вiрити
й надiЯтись, i, може, завтра надвечiр вона буде в Њалiй ‹исЯнцi".
   „iвчина почала озиратисЯ на всi боки, намагаючись  вiдгадати,  в  Якому
напрЯмi мала бути Љирилiвка. Ќарештi її  гострий  поглЯд  помiтив  удалинi
ледь помiтний пагорок, на Якому чорнiли двi тоненькi рисочки.
   - Ѓатьку, батьку! - вигукнула ‘ара. - Џрав туди, он на ту могилу!
   - Ђ ти звiдки знаєш? - ѓершко з подивом i пiдозрою озирнувсЯ на дочку.
   - џ пам'Ятаю, пам'Ятаю, коли ми їздили до ‹ейби, то завжди там годували
коней; на могилi ростуть двi тополi, а внизу є маленька криничка й гайок.
   - ‚она каже правду! - мовила ђивка ѓершковi, Який  усе  ще  неприЯзним,
пiдозрiливим поглЯдом дививсЯ на ‘ару.
   - ™о ж, ребе ѓершку, Якщо й ђивка пам'Ятає, то повертай туди! -  рiшуче
сказала ђухлЯ.
   ѓершко знов засмикав вiжками, й конi повернули в той бiк, куди показала
‘ара. ‡а пiвгодини вони добралисЯ до могили,  на  котрiй,  Як  i  говорила
дiвчина, росли двi тополi, а внизу дзюрчав невеликий струмок. Ђ  ще  через
годину на обрiї з'хвтллас.Я  смужка  зелета,  серед  Якої  очг  подорожнiх
почали незабаром розрiзнЯти й крила вiтрЯкiв.
   - Љирилiвка, Љирилiвка! - радiсно вигукнула ‘ара.
   ‘ело розкинулосЯ на рiвнинi, так що здалеку видно  було  тiльки  вузьку
смугу зеленi.
   ѓершко зрадiв i, жваво пiдганЯючи коней, подавсЯ навпростець,  щоб  iще
до заходу сонцЯ приїхати в Љирилiвку.
   „о села  зоставалосЯ  не  бiльше  пiвверсти,  коли  ѓершко  несподiвано
зупинив коней.
   - Ћй вей мiр! - застогнав вiн. - „алi їхати небезпечно, здаєтьсЯ,  село
горить... Ћн, бачте, дим стелетьсЯ... Ќевже  гайдамаки?!  -  i  вже  хотiв
круто повернути коней назад.
   - ‘тривай, стривай! - закричала ђухлЯ.  -  ’реба  роздивитисЯ!  -  вона
стала на возi, приклавши руку до очей.
   - Ћх, Який же ти полохливий, ребе ѓершку: та хiба ж, коли горить  село,
дим так стелетьсЯ? ‚ечерю готують селЯни, он що! Ђ гайдамакiв тут  iще  не
було, - сказала стара, знов вмощуючись на возi. - џкби були, то  витоптали
б хлiба, а вони, хвалити бога, он Якi колосистi!
   ѓершко мовчки погодивсЯ з ђухлею i погнав коней до Љирилiвки.
   Ќезабаром в'їхали в село, i вiз покотив безлюдними вулицЯми. Љоли нараз
перед очима подорожнiх постало страхiтливе видовище: посеред майдану стоЯв
рЯд паль, на Яких сидiли вже мертвi лЯхи.
   ’ут же порЯд, у калюжах кровi, лежали купи порубаних  тiл,  серед  Яких
можна було розпiзнати i хлопiв, i лЯхiв, i євреїв. ‘обаки шматували  теплi
ще трупи. Џобачивши непроханих гостей, вони пiдводили скривавленi морди  й
глухо гарчали, та не лишали своєї трапези.
   ‚iд хат, що оточували майдан, тепер зосталисЯ тiльки купи попелу,  Який
густо курiв, розстилаючи над  страшним  кладовищем  смердючий,  задушливий
дим. ‡а-ндЯки безвiтрЯнiй погодi пожежа не перекинуласЯ далi.
   ѓайдамаки,  очевидЯчки,  залишили  село  зовсiм  недавно:  ‘ара  навiть
виразно чула чийсь тихий стогiн, Який долiтав iз купи спотворених тiл. ‚iд
їдкого запаху теплої кровi в дiвчини запаморочилась голова.
   “ цей час два пси, вчепившись в один шматок м'Яса, з гарчаннЯм кинулисЯ
один на одного. –е примусило отЯмитисЯ скам'Янiлого вiд жаху  ѓершка;  вiн
здригнувсЯ й з усiєї сили вдарив вiжками по конЯх. ’а вони не  побiгли,  а
пiшли ступою i бiлЯ корчми, що стоЯла край села, зупинились.
   ‹ейбина  корчма,  в  Якiй   подорожнi   сподiвалисЯ   вiдпочити,   була
розгромлена дощенту.  џк  видно,  гайдамаки  плюндрували  її  з  особливою
ненавистю: вiкна й дверi були зiрванi з петель i валЯлисЯ тут же, порЯд  з
розбитими барилами, розпоротими перинами, одежею i потрощеними меблЯми.
   ‘ам же ‹ейба з почорнiлим обличчЯм i настовбурченими пейсами висiв униз
головою на воротЯх свого двору.
   Љонi стоЯли нерухомо, стомлено понуривши голови;  видно  було,  що  вже
нiщо не примусило б їх рушити з мiсцЯ, та, правда, нiхто й  не  думав  про
дальшу дорогу. ѓершко i його супутницi теж немов скам'Янiли.
   ’им часом погожий лiтнiй вечiр спускавсЯ i над цим зруйнованим гнiздом,
розливаючи довкола тиху задуму й нiжну прохолоду.
   ‡ацiпенiннЯ, що охопило подорожнiх, тривало недовго: жахливе становище,
в Яке вони потрапили, примусило їх швидко отЯмитись.
   Џершим опам'ЯтавсЯ ѓершко.
   - ™о робити? -  прошепотiв  вiн,  обертаючись  до  своїх  супутниць.  -
ѓайдамаки десь поблизу, вони, либонь, нещодавно покинули село.
   - ‡алишатисЯ тут! - вирiшила ђухлЯ.
   - ’ут?.. Ћй вей!! - ђивка й ѓершко з жахом озирнулисЯ довкола.
   - ’ут! - повторила ђухлЯ. - Љонi зараз не  потЯгнуть  воза,  поглЯнь  -
вони замалим не падають, а що буде з нами, коли ми зостанемосЯ без  коней?
Ћкрiм цього, раз уже гайдамаки побували тут, вони назад не  повернутьсЯ...
Ђ завтра вранцi можна буде роздивитись i вирiшити, куди їхати.
   Ћстаннiх слiв ђухлi ѓершко не чув: його обличчЯ зненацька  витЯглось  i
помертвiло, очi зупинились i набрали Якогось божевiльного виразу.
   - ђебе ѓершку! ™о з тобою? - разом вигукнули ђухлЯ й ђивка,  схопившись
iз своїх мiсць.
   ѓершко хотiв щось вiдповiсти, але губи його  безгучно  заворушилисЯ,  i
вiн, обернувшись у той бiк, куди, певно,  пiшли  гайдамаки,  показав  лише
пальцем у далечiнь. “сi  занiмiли.  ‚далинi  не  було  видно  нiчого,  але
загострений жахом слух жiнок одразу розрiзнив далекий кiнський тупiт.
   - Iдуть! - жваво промовила ‘ара.
   - ‚'є, в'є! - закричав ѓершко i в розпачi засмикав  вiжками,  але  конi
стоЯли нерухомо, бо, либонь, не мали вже сили зрушити з мiсцЯ.
   - ѓевулт! ‡агинули, загинули! Ћй мамеле, тателе! - зарепетувала  ђивка,
хапаючись за голову руками.
   ‚ одну мить усi зiскочили з воза.
   -  ’ихше!  -  просичала  ђухлЯ,  щосили  смикаючи  ђивку  i  ѓершка.  -
‡анапастити всiх хочете? ђЯтуватисЯ треба!
   ’а ѓершко тiльки тремтiв i дививсЯ на неї божевiльними очима,  а  ђивка
голосила й здiймала руки до неба. ’одi ђухлЯ почала  командувати,  хоч  її
голос зривавсЯ вiд страху:
   - Џостав воза пiд повiтку, коней випрЯжи й пусти, потiм спiймаємо... –е
їдуть, певно, не гайдамаки, а хлопи, Якi порозбiгалисЯ, а тепер вертаютьсЯ
до села. ˜видше ж, швидше випрЯгай коней, сховаємось у цiй корчмi, -  сюди
нiхто не заглЯне!
   ђухлЯ, ђивка й ‘ара  з  гарЯчковою  квапливiстю  заходилисЯ  допомагати
ѓерш-ковi, у Якого з перелЯку так тремтiли руки, що вiн, незважаючи на всi
зусиллЯ, нiчого не мiг зробити.
   ’им часом тупiт чувсЯ ближче й ближче.
   - ˜видше, швидше! - пiдганЯла ђухлЯ.
   Ќарештi коней сЯк-так  розпрЯгли,  й  вони,  вiдчувши  волю,  одразу  ж
почвалали за ворота, у степ, що зеленiв довкола.
   - ‡а мною, сюди! - крикнула ђухлЯ, прожогом кидаючись до корчми; за нею
подалисЯ й iншi.
   ‡абiгши в сiни, вони одразу ж ускочили до великої свiтлицi, але там  не
знайшлосЯ нiЯкої  схованки.  ‘крiзь  було  видно  слiди  несамовитої  лютi
гайдамакiв: потрощенi меблi, побитий посуд...  Ќа  пiдлозi  стоЯли  калюжi
горiлки й пива.
   ђухлЯ  метнулась  у  пекарню,  сподiваючись  знайти   хоч   Який-небудь
закапелок, де можна було б сховатисЯ, але й тут панував такий самий  хаос,
навiть пiч була розвалена... Ђ тупiт тим часом уже лунав майже бiлЯ  самих
ворiт. ЏерелЯканi  до  смертi,  не  знаючи,  що  робити,  подорожнi  знову
кинулисЯ в сiни; нараз ђухлЯ помiтила драбину, що вела на горище.
   - ‡а мною нагору!  -  крикнула  вона  й  з  незвичайною  длЯ  її  рокiв
швидкiстю полiзла по крутiй драбинi. ‡а нею - ѓершко й ђивка.
   ‡абувши спохвату про ‘ару, вони спустили за собою важку  лЯду.  „iвчина
лишиласЯ внизу одна - безпорадна, беззахисна, чекаючи страшної зустрiчi  з
гайдамаками. ’епер їй навiть не спадало на думку скористатисЯ з своєї волi
й утекти вiд батька: тiкати - означало кинутисЯ  назустрiч  смертi;  треба
рЯтуватисЯ, ховатись, але куди?
   ‹iзти на драбину, грюкати й кричати, щоб вiдчинили лЯду,  було  занадто
довго й небезпечно, бо тупiт наближавсЯ.
   “ розпачi, не знаючи, що робити,  ‘ара  знову  кинулась  у  пекарню,  i
раптом їй впала в око розвалена пiч з широким i глибоким пiдпiччЯм, звiдки
виглЯдала солома й трiски.
   „овго не розмiрковуючи, дiвчина залiзла в пiдпiччЯ й зариласЯ в солому.
   ‚ершники, не зупинившись бiлЯ  корчми,  з  гучним  тупотiннЯм  промчали
далi, та тiльки-но ‘ара хотiла вилiзти з своєї схованки,  Як  тупiт  знову
посиливсЯ .. Ћсь  вiн  уже  зовсiм  близько...  I  нараз  припинивсЯ  бiлЯ
самiсiньких ворiт. —ерез Якусь мить дiвчина почула, Як хтось сильно рвонув
сiнешнi дверi.
   ‘ерце в неї завмерло.
   - ’а от хоч би й тут погомонимо, друже, стiни й дах залишилисЯ,  а  нам
бiльше нiчого й не треба! ‘iдаймо на цих барилах.
   - ’о й сiдаймо! - вiдповiв другий гблос, i ‘ара почула, Як хтось  важко
сiв. - Ќу, Њаксиме, Як справи? - провадив той самий голос.
   - Ќе кепсько, та ти, пане сотнику, певно, й сам чув про нашi справи!  -
вiдповiв той, кого товариш назвав Њаксимом.
   - I чую, i бачу, - сказав сотник.  -  ’iльки  достеменно  не  знаю,  бо
звiстки приносЯть усе лЯхи та жиди, а в них з десЯтка гайдамакiв  виростає
сотнЯ, iз сотнi - тисЯча. ‘кiльки зiбралосЯ, друже, справжнього вiйська?
   - ‘правжнього вiйська з гайдамакiв, козакiв i запорожцiв сорок тисЯч, а
в запасi весь народ український.
   - ѓаразд! ’акого вiйська вже давно  не  бачила  “країна...  ™о  думаєте
робити далi, полковнику?
   - ‚iдвоювати свою вiтчизну. Љиївщина уже всЯ наша!
   - “сЯ, та не зовсiм!
   - Џравда, зосталасЯ ще “мань, а коли вiзьмемо i її,  тодi  в  лЯхiв  не
лишитьсЯ жодного мiстечка на Љиївщинi, а далi всЯ “країна, ЏодiллЯ, ‚олинь
простелЯтьсЯ перед нами, мов скатертина. Ћдна тiльки  “мань  i  непокоїть:
все-таки  двi  тисЯчi  вiйська...  та  ще  козацького,  надiйного...  Њоже
затримати, а треба кувати залiзо, поки гарЯче.
   ‘отник вiдкашлЯвсЯ i п омовив, Як здалосЯ ‘арi, трохи знiЯковiло:
   - ѓм... ну, припустiмо, що ви вiзьмете й “мань, тодi що?
   - ’одi?  ’одi  поставимо  тут  своїх  сотникiв,  полковникiв  та  iнших
начальникiв i рушимо далi через “країну на Џольщу, до самої ‚аршави.
   - …х, Њаксиме,  Њаксиме!  -  сотник  важко  зiтхнув.  -  ‘ерце  в  тебе
лицарське, а душа дитЯча. –е правда, що в лЯхiв немає вiйська, що вони  не
встигнуть зiбрати його, а коли й зберуть, то всi розлетЯтьсЯ  перед  вами,
Як осiннє листЯ вiд пориву бурi, - але ж  за  Џольщею  стежать  тепер  три
держави, i вони не дозволЯть вам знищити  її.  Џам'Ятай,  Њаксиме,  король
польський - ставленик росiйської царицi.
   - ‡наю, знаю... Ђ чому царицЯ поставила саме його, а не когось  iншого,
чи знаєш ти, пане ѓонто?
   Џолковник на мить  замовк,  а  далi  провадив  сповненим  презирства  й
глузуваннЯ голосом:
   - ’ому, що цей король лише лЯлька в королiвському вбраннi. ѓе, Якби вiн
був людина з залiзною волею, ще й тепер мiг би врЯтувати  Џольщу.  Ђле  не
про це Я хочу казати тобi, друже, а  про  те,  що  сусiди  Џольщi  чекають
слушного часу,  щоб  кинутисЯ  на  неї,  тiльки  кожен  боїтьсЯ  починати,
зважаючи на суперника, тому-то й треба, щоб почав це дiло хтось стороннiй.
I от вибiр упав на нас!
   - ™о?
   - ‚ибiр упав на нас; ми дзвонимо вiдхiдну старiй Џольщi.  Ќайстрашнiший
сусiд її, ђосiЯ, вiддає на наш суд всю землю польську.
   - ™о ти кажеш? - вигукнув сотник. - ‡вiдки тобi вiдомо це?
   - Ћсь звiдки! —итай сам!
   ‘ара почула шелестiннЯ паперу. џкийсь час тривала  мовчанка...  ’а  ось
пролунав схвильований голос сотника, Якого - дiвчина запам'Ятала  -  звали
ѓонтою.
   - •то тобi дав цей  папiр?  —и  не  є  це  грубий  обман,  Яким  хочуть
занапастити нас?
   - ‰ого дав менi превелебний  отець  iгумен  мотронинський!  -  урочисто
вiдповiв полковник. - ‰ому вручили грамоту, коли вiн був там. Ђ що це не є
обман,  можеш  судити  з  того,  що  в  нашому  вiйську  з'ЯвилисЯ  тисЯчi
запорожцiв, а хiба випустили б їх, Якби наше  повстаннЯ'не  було  на  руку
ђосiї!
   - ’ак, так, - схвильовано вiдповiв сотник.
   ‘ара почула грюкiт вiдсунутого барила  й  енергiйнi  кроки  -  один  iз
спiврозмовникiв ходив по кiмнатi. Ќараз кроки  стихли  й  знову  заговорив
сотник:
   - Ђле невже ти думаєш, полковнику, що все це робитьсЯ з ласки до нас  i
при подiлi здобичi  нам  вiддадуть  кращий  кусень  Џольщi?  …х,  Њаксиме,
Њаксиме...
   - ’и гадаєш, це пустi обiцЯнки?.. ‘лушно. Ђле  ж  ми  тепер  не  дурнi.
Ќавчили нас добрi друзi розуму. ‘Ядь, брате, i послухай, що переказав орел
наш бiлозорець пан кошовий.
   Џолковник стишив голос. •оч Як дослухаласЯ ‘ара, та не могла розiбрати,
про що вiн говорив; до  неї  долiтали  лише  окремi  слова:  "’уреччина...
вiйна...  бiльше  волi...  поповнити  реєстри...  кошовий...  ‡апорожжЯ...
обидва береги „нiпра..." Ђле, не знаючи, про що розмовлЯли козаки, дiвчина
не могла зрозумiти тих слiв.
   Џолковник говорив довго й  палко  ‰ого  мову  iнодi  переривали  тiльки
захопленi вигуки спiвбесiдника.
   - Ќу, друже, все одно, - пролунав нарештi рiшучий голос сотника,  -  чи
пощастить нам на цей раз визволити  й  утвердити  “країну,  чи  доведетьсЯ
загинути всiм - ось вам моЯ рука: Iван ѓонта  у  важкий  час  не  залишить
вiтчизни. Ћсь вам моЯ рука, i серце, i шаблЯ, а разом з нею i  шаблi  всiх
уманських надвiрних козакiв. Њи всi ладнi життЯ вiддати, й  нiЯкi  принади
свiту цього не вiдвернуть нас од  братiв.  Џан  або  пропав  -  усе  одно!
‡мучиласЯ душа в неволi. ђозправимо востаннє  свої  крила,  а  там  хоч  i
смерть! Љоли не захоче господь дати “країнi долi, то хоч не вкриє  соромом
нас, її дiтей!
   - џ так i знав, Я вiрив у тебе, друже! -  вигукнув  полковник,  i  ‘ара
почула звук мiцних козацьких поцiлункiв,
   - ‘тЯгай же всi загони пiд “мань! - заговорив знову  сотник.  -  ‚и  її
вiзьмете без бою, а там - там уже вирiшимо, куди i Як рушати далi.  •одiмо
ж, чого нам сидiти тут поночi, адже тепер не страшно розмовлЯти i в  полi.
Ђле до часу, брате Њаксиме, про це - нiчичирк... ђозумiєш?
   - Ќе турбуйсЯ!
   ‘ара почула, Як козаки пiдвелись i, грюкнувши дверима, вийшли у двiр.
   —ерез кiлька хвилин пролунав кiнський тупiт i невдовзi завмер удалинi.
   џкийсь час ‘ара ще сидiла в своїй засiдцi,  потiм  розгребла  солому  i
обережно вилiзла з-пiд печi
   ‚iд задухи й тч радiсного хвилюваннЯ серце дiвчини билосЯ  так  сильно,
що вона аби не впасти  мусила  притулитисЯ  до  печi.  "ѓосподь  почув  її
молитву i в той час, коли вона вже впала у розпач приготував  порЯтунок  .
’епер козаки зберуть в “мань  усi  загони,  i.  Якщо  тiльки  їй  вдастьсЯ
щасливо добрэтисЯ до того мiста, вона нарештi зустрiнетьсЯ з Џетром!"
   “ цей час почувсЯ боЯзкий шепiт ђухлi:
   - ‘аро, дитино моЯ, де ти?
   - ’ут! ’ут! -  радiсно  вигукнула  дiвчина.  -  ‚иходьте,  не  бiйтесЯ,
гайдамакiв уже немає.



   XXI

   Ќапад на переодЯгнену „арину за ворiтьми  ‹ебединського  монастирЯ  був
такий несподiваний i  блискавичний,  що  вона  не  встигла  отЯмитись,  Як
вiдчула, що мiцнi руки затисли  їй  рот,  загорнули  в  накинуту  кирею  й
понесли невiдомо куди, - кричати  було  марно,  чинити  опiр  неможливо...
„iвчина задихаласЯ в киреї i почувала, що це прийшла її останнЯ година.
   - Ќащо нам тарганити цього лЯшка? - почула  „арина  крiзь  шум  в  ушах
чийсь грубий голос.
   - Ђ що? ‚iн не важкий, - вiдповiв другий голос м'Якшого  баритонального
тембру.
   - ’а на Якого бiса? - рикнув бас. - Џрикiнчити - й квит!
   - An справдi, - мовив баритон i зупинивсЯ. „арину не  вельми  делiкатно
кинули на землю.
   - ’iльки ось що, -  пiслЯ  деЯкої  паузи  заговорив  баритон  знову.  -
Џрикiнчити завжди встигнемо, а нам Язик потрiбний... ЏолЯки,  Як  видно  з
усього, вже у монастирi, то треба розпитати, скiльки їх, що i Як?..
   - Ќу й гаразд! ђоздЯгнемо та розпитаємо по-нашому,  пар  зо  двi  пасiв
вирiжемо... “ мене, до речi, є длЯ присипки й рiжок з  табакою,  i  дрiбна
сiль...
   - Ќi, лiпше одведемо до отцЯ диЯкона,  бо  коли  б  не  розсердивсЯ,  -
вiдказав баритон. - ‚iн сам любить  допитувати...  та  й  хвилина  гарЯча,
треба поспiшати!
   - ѓайда! - гаркнув бас. „арину знову безцеремонне схопили за  голову  й
за ноги i швидко понесли, мов куль соломи.
   Џiд час короткої зупинки вона все ж  устигла  вiдгорнути  трохи  кирею,
дихати стало легше... “ головi в дiвчини зринали й плуталисЯ неЯснi  думки
й фатальнi запитаннЯ: хто схопив її - свої чи полЯки? Љоли полЯки  -  вона
загинула... ’а, певно, свої, бо розмовлЯють же не по-польськи...  а  втiм,
хто його знає? Ђле Якщо диЯкон - то свої... ‚iд цiєї  гадки  гарЯча  хвилЯ
прилила до серцЯ „арини, та за мить дiвчина знову похолола вiд страху...
   Ђ її все несли й несли.
   "Ђ Якщо свої, чи признаватись їй одверто, хто  вона?  -  знову  постало
перед  дiвчиною  запитаннЯ.  -  I  Як  до  цього  поставитьсЯ   свавiльна,
зачерствiла юрба?.. ЏриниженнЯ,  образи,  може,  ганьба!..  Ќi,  нiзащо  в
свiтi!"
   “ цей час тi, що несли її, зупинились i спустили свою ношу на землю.
   - Ќу, розiмнисЯ, скинь кирею!.. —и, може, задихнувсЯ? - прохрипiв бас.
   - Ђ що, Џетре, роздобули Язика? - спитав бородатий, з заплетеною  рудою
кiскою козак, очевидЯчки - ватажок загону.
   - ‡лапали, панотче, лЯшка й приволокли до твого превелебiЯ, -  вiдповiв
молодший з тих двох, що схопили „арину.
   ’о був справдi Џетро, що мусив  приєднатисЯ  до  ватаги  отцЯ  диЯкона,
котрого Ќайда послав на допомогу ‹ебединському монастирю.
   ’iльки тепер панна  „арина  випручалась  з  широкої  киреї,  в  Яку  її
загорнули, наче в пелюшки.  Џеред  очима  дiвчини  постав  глибокий  Яр  з
навЯслими над ним деревами; крiзь їхнє переплетене гiллЯ де-не-де свiтлими
плЯма -й пробивавсЯ свiтанок; навколо ж iще панував вологий морок, в Якому
невиразно окреслювалисЯ постатi людей, що лежали  на  землi.  Џеред  самою
панною сидiв на пеньку отець диЯкон  i  нетерплЯче  чухав  п'Ятiрнею  свою
бороду.
   - Ћтрок, гм! - сказав вiн, пильно вдивлЯючись у гарне, збентежене личко
„арини.
   „iвчина все намагаласЯ глибше  насунути  на  голову  конфедератку,  щоб
сховати своє волоссЯ; хоч косу й вiдрiзала, але пишнi кучерi могли  видати
її - такої зачiски не носили нi паничi, нi джури, нi простi хлопцi.
   - Ќу, лЯшок, кажи, одвiтствуй на мої запитаннЯ, рци '  слово  твердо  й
справедливо, - почав крижаним тоном диЯхон, - бо  за  малу  брехню  велика
мзда належить,  а  джерела  вiдплати  за  зло  можуть  бути  невичерпнi  й
рiзноманiтнi.
   - џ не лЯх, панотче, а руський i грецького закону, Я православний!
   - ™о-о? - аж пiдвiвсЯ здивований ватажок. - ‚ лЯдськiй зброї i лЯдськiй
шкурi?
   - ™о ж, убив лЯха й одЯг його кунтуш... щоб легше було втекти.
   - Џрипустiмо... сiє можливо... Ђле чим ти  доведеш,  що  ти  наш  брат,
православної вiри?
   - ’а чим хочеш, панотче... Ћсь, дивiтьсЯ  ж,  i  розмовлЯю,  i  хрещусь
по-нашому!
   - ѓм! I вiри гiдне, i вiрити не подобає, - вагавсЯ диЯкон.
   - ђозмовлЯти й хреститисЯ не штука, - пiдозрiливе мовив  бас,  -  цього
лЯхи в наших краЯх навчилисЯ.
   - Iстинно глаголиш, - погодивсЯ диЯкон. - Ђ ти ось краще  прокажи  нашi
молитви... ‡наєш?
   - ЂЯкже, - зрадiла „арина й почала пiдрЯд проказувати i "Ћтче  наш",  i
"–арю небесний", i "Ѓогородицю", i "Ћ, всепiтаЯ  мати",  i  "„а  воскресне
бог"...
   „иЯкон зупинив її на половинi псалма „авида "Џомилуй мЯ, боже".
   - ‚оiстину православний, братцi! - сказав  вiн  козакам,  Якi  принесли
полонЯнку. - ’а й молитви знає так добре, що хоч зараз до отцЯ  Єлпiдифора
на крилас!
   - Ћт так штука! - засмiЯвсЯ скрипучим смiхом старший козак. - Ђ Я, бач,
хотiв штрикнути його ножем, та Џетро не дав... ’iльки постривай! џк же  то
мiж черничок опинивсЯ хлопець? –е ж, здаєтьсЯ...
   - ‚озбранЯєтьсЯ, - пiдхопив диЯкон. - Ђ тому, - звернувсЯ вiн суворо до
дiвчини, - оци, хто ти єси, Якого званнЯ, звiдки прибув i з  Якої  причини
помiж черничок вештаєшсЯ?
   „арина розгубилась: вона не  чекала  таких  запитань  i  не  знала,  що
вiдповiсти, боЯчись  плутаними  поЯсненнЯми  накликати  на  себе  пiдозру;
сказати ж чисту правду дiвчина  не  одважуваласЯ,  не  бачачи  тут  жодної
знайомої людини, Яка б пiдтвердила правдивiсть її слiв, а на випадок  чого
й заступилась би...
   - џ київського генерального обозного, - мало не зiрвалось  у  „арини  з
Язика - "дочка", але вона вчасно утрималась i  затнуласЯ,  -  генерального
обозного.  син.  Ѓув   присланий   сюди   моїм   батьком   i   настоЯтелем
Њотронинського монастирЯ  отцем  Њельхiседеком  з  листами,  в  Яких  вони
обiцЯли черницЯм у скорiм часi допомогу й просили, щоб тi  не  спокушалисЯ
принадами унiї, а  твердо  стоЯли  в  православнiй  вiрi,  тодi  й  царицЯ
заступитьсЯ... Ќу, Я сюди прибув... а тут наїзд конфедератiв. „вох черниць
вони пiдкупили, й тi вiдчинили їм браму. ЏолЯки вдерлисЯ... а  Я  заманила
одного пана в келiю... заманив,  -  поправиласЯ  „арина,  -  i  вбив...  Ђ
вбивши, переодЯгсЯ в усе лЯдське i, вибравши хвилину, коли всi до  безтЯми
напилисЯ, вислизнув через браму й ну тiкати... Ђ  тут  мене  твої  люди  й
схопили...
   - ’ак, так, - пiдтвердив Џетро, - панич тiльки-но кинувсЯ навтiкача пiд
верби, а Я йому на голову кирею та й злапав.
   - ‚елелiпно! - усмiхнувсЯ диЯкон.  -  Ђ  то  Я  вже  хотiв  тебе  трохи
пiдсмажити, щоб  вийшов  лЯдський  душок,  та  от  шкода...  Ќу,  ми  своє
надолужимо, - i вiн з такою силою стис i потер свої  руки,  що  аж  пальцi
хруснули. - ’о ти, отроче, повiдав нам iстинну й чисту правду?
   - ЏрисЯгаюсь ‚севишнiм i моєю поневоленою вiтчизною “країною!
   - ѓарна присЯга! - хитнув головою панотець. - Ќу, глаголай же,  але  не
вiд лукавого: лЯхл-конфедерати, виходить, тепер там, у монастирi?
   - ’ам, з ночi...
   - Ђ багато їх?
   - Ќапевно сказати не можу, а коли вони  вдерлисЯ  в  головну  церкву  i
влаштували там свiй нелюдський  бенкет,  то  їх  було  з  пiвсотнi...  Ќу,
частина ще стоЯла на вартi, а хто грабував  по  льохах  i  келiЯх...  усiх
наберетьсЯ, мабуть, добра сотнЯ.
   - Ќу, а нас буде десЯткiв iз шiсть, - сказав диЯкон. - Ћтже,  на  кожну
руку по лЯховi, стукнув лобом об лоб - i  дух  спустЯть!  -  мiркував  вiн
уголос. - ™о ж вони, тi розбiйники, наробили?  Џограбували  все?  ‚ирiзали
сердешних черниць? - знову звернувсЯ ватажок до полонЯнки.
   - ѓiрше! - вiдповiла  „арина  i  з  невластивою  паничевi  соромливiстю
почала обережно розповiдати, щоб не збитисЯ в  родових  закiнченнЯх  слiв,
про все, що сталосЯ цiєї ночi.
   Її розповiдь, сповнена щиростi й благородного обуреннЯ, викликала  гнiв
отцЯ диЯкона й iнших слухачiв. Џролунав одностайний вигук: "‘мерть лЯхам!"
   - ѓей, до зброї! - гаркнув диЯкон. - Ќа коней!
   - Ќа коней! „о зброї! - луною покотиласЯ команда по Яру, i в  синюватiй
iмлi його посхоплювались i заметушилисЯ людськi постатi.
   - ‘лухай, панотче, батьку-отамане! - знову заговорив недовiрливий  бас.
- ™о клЯтих панiв треба знищити всiх до одного, то це  -  справедливо,  що
нашу свЯтиню треба визволити з рук латинЯн, то це й бог велiв. Ђле  ж  нам
треба бути обережними: береженого, кажуть, i бог береже.
   - Iстинно глаголиш... - погодивсЯ  ватажок  i  схилив  голову  на  знак
уваги.
   - –е  хлоп'Я,  чи  нехай  i  паненЯ,  з  усього  видно,  православне  й
письменне, - похмуро  провадив  бас,  -  та  в  душу  до  нього  нiхто  не
залазив... на словах  у  нього  все  гаразд  виходить,  а  от  Язик  часом
заскакує, та  й  очi,  мов  не  знає  куди  подiти  їх...  „обре,  що  вiн
православний, але хiба помiж православними не може бути  зрадника?  Ђ  що,
коли вiн польський шпигун, коли вiн прикидаєтьсЯ й  хоче  заманити  нас  у
пастку? ™о тодi?
   - ’о на палю його! - озвалосЯ кiлька голосiв.
   - Ќа палю! Ќа шибеницю! Ќа страшнi муки! - палко  вигукнула  „арина.  -
џкщо  такi  недолюдки  й  зрадники  можуть  завестисЯ   серед   нещасного,
пограбованого народу, то нема й не може бути їм  пощади!  I  шановний  пан
радчий має цiлковиту рацiю... в цi часи особлива обережнiсть  потрiбна.  Ђ
моє слово до вас таке, чеснi браттЯ: прив'Яжiть  мене  отут,  поставте  ще
варту, Яку хочете, i коли виЯвитьсЯ, що Я дурив когось чи  замишлЯв  Якусь
каверзу, - вчинiть зi мною те, що вам на думку спаде.  Ђле  богом  великим
молю вас, хрестом його сина й сльозами його  матерi  благаю,  не  гайте  й
хвилини! Ѓрама не зачинена... џ ж пробраласЯ! - знову обмовилась „арина. -
“сi лЯхи, i пани, i жовнiри, i челЯдь, п'Янi, Як нiч, сплЯть непробудно...
коло брами лежать двоє... Ђ на свiтанку сон, та ще  сон  п'Яний,  особливо
мiцний... ‚и їх усiх перев'Яжете, Як баранiв, - присЯгаюсь усiма  свЯтими,
а головне, врЯтуєте сестер-черничок, бо багато хто з  них  захоче  сховати
свою ганьбу на днi озера, а багатьох недолюдки можуть повбивати... ‡i мною
робiть що хочете, але поспiшайте до монастирЯ i рЯтуйте черниць, - гарЯчим
закликом кiнчила свою схвильовану мову „арина.
   …нергiйне, щире слово полонЯнки вiдразу прихилило  до  неї  гайдамакiв,
навiть самого скептика-баса.
   - ѓм! - крекнув вiн. - „обре панич сказав... козацька щирiсть, а серце,
видно, не з боЯзких... ’о ти даруй менi, старому!
   - ‘пасибi за добре слово, - вклонилась „алина. - Џобiльше б  нам  таких
старих i розумних голiв, то й “країна запанувала б пишно, без  панiв,  без
катiв, на волi.
   - Ќу, амiнь. Њи вiримо тобi, - сказав диЯкон.
   - Ђ все-таки зв'Яжiть мене длЯ певностi, - порадила дiвчина. Џропозицiю
її зустрiли добродушним смiхом.
   - Ќу, що ж, - осмiхнувсЯ ватажок, -  вволимо  паничеву  волю.  ‡в'Язати
йому руки й ноги та приставити двох вартових, а  сiмох  до  коней.  Ђ  ти,
Џетре, коло них за старшого... поки ми впораємось...  ѓо-го!  ‚iзьмемо!  ‚
разi чого на перший поклик кинешсЯ до нас  з  кiньми  на  допомогу...  Ќу,
гайда! Џоказуй дорогу!
   - ‡а мною, але нишком! - сказав бас i, пiднЯвши  руку,  в  Якiй  тримав
шапку, пiшов до крутого виходу, що вiв з  Яру;  за  ним,  дишучи  помстою,
безшумно подаласЯ ватага.
   ‹ишившись в таборi, Џетро  поглЯнув  на  коней,  розставив,  де  треба,
сторожу i вернувсЯ до зв'Язаного панича. Џiдкотивши до  нього  колоду,  що
валЯласЯ поблизу, парубок сiв i закурив люльку. ‘онце уже зiйшло, та з цих
нетрiв було видно гiльки рожевий вiдблиск, Який наповнював таємничi лiсовi
глибини радiсними свiтлотiнЯми...
   - Ћт що хотiлось би менi знати, Ясновельможний паничу, -  пiслЯ  довгої
мовчанки звернувсЯ до „арини Џетро. - ’воЯ милость сказав, що батько  твiй
київський обозний... генеральний, чи Як... а менi  велено  довiдатисЯ  про
дочку обозного... то Як же воно, не второпаю: або ж не один обозний  є  не
те що на свiтi, а й у Љиєвi навiть, або ж у нього не син, а дочка... чи не
дочка, а син?
   - •то тебе просив  довiдатисЯ  про  дочку  обозного?  -  жваво  спитала
дiвчина, i очi її заблищали.
   - •то? Ѓатько наш, гетьманiв товариш...
   - —ернець Ќайда? - не стрималасЯ „арина й геть всЯ  зашарiлась;  добре,
що рожевий свiтанок сховав це, а то б у Џетра виникла пiдозра.
   - џк? ’и знаєш його iм'Я? - здивувавсЯ парубок.
   - Ђ хто ж iз православних його не знає! - збуджено заговорила панна.  -
‹ицар, орел! ‰ого весь Љиїв знає. ‚iн посланий самим богом  длЯ  порЯтунку
“країни, ‚севишнiй покликав його з келiї i дав йому  до  рук  меч  замiсть
патерицi! - Їй-богу, так! ™о лицар, то лицар... I вiн усiх лЯхiв переможе,
орлом налi-татиме на їхнi замки, вже скiльки їх упало пiд його перначем!
   - ’о велика справа вiтчизни вже почаласЯ? - захоплено вигукнула „аринз.
- Ѓоже, почуй i моє благаннЯ, зглЯньсЯ! Ќехай воно разом  з  голосiннЯм  i
стогоном нещасних летить до твоїх Ясних осель! - I  панна  простЯгла  свої
зв'Язанi руки до неба, що проглЯдало крiзь листЯ, мов крiзь зелену сiтку.
   - „ай боже, - сказав i Џетро, скинувши шапку. - ’о Я ось, -  почав  вiн
знову, докладаючи чималих зусиль, щоб розкурити люльку, -  хочу  розпитати
вельможного панича про дочку генерального обозного... чи це iнший обозний,
чи той , самий, твiй батько?
   - ’ой самий, той самий, - лукаво усмiхнуласЯ ‹арина.
   - Ђ Як же це? Ћтаман Ќайда про дочку, a виходить, син...
   -Ќi, i дочка...
   - I дочка? - розгублено подививсЯ на дiвчину Џетро.
   - I дочка, - кивнула вона головою.
   ‚iд одержаних звiсток в душi „арини грала така радiсть, розцвiтала така
надiЯ на майбутнє рiдної країни, що вона ладна була й танцювати.
   - ’о Як же воно... виходить, панич...
   - ‚иходить, панич паничем, а панЯнка панЯнкою, - жартувала  дiвчина,  в
той же час розмiрковуючи, Як найзручнiше спекатисЯ цього допиту. Ќа мить у
неї навiть з'ЯвиласЯ була думка вiдкритисЯ перед цим чесним i  симпатичним
парубком, Якому Ќайда, певно, довiрЯв; та вона не знала iнших,  а  тому  й
вирiшила продовжувати байку: - “ його Ясної мосцi генерального  київського
обозного є й дочка, „арина...
   - ’ак, так... панна „арина... i батько  отаман  казав:  бережи  її,  Як
зiницю ока, - зрадiв Џетро, що згадав iм'Я.
   - Ќу, от i „арина є, - задихалась од радостi панна, - i син Џавло є, це
Я... Њи обоє гостювали в монастирi...
   - Ћсь воно що, а менi й невтЯмки... Ђвжеж, Якщо є дочка, то  чому  ж  i
синовi не бути?.. ’iльки... Як же Ясний  панич  сам  утiк,  а  сестру  там
залишив на муки? - стривоживсЯ раптом Џетро; парубок змiркував  тепер,  що
нещастЯ з панною завдасть великого горЯ отамановi, а вiн, його  посланець,
навiть не кинувсЯ сам у монастир рЯтувати її, а зоставсЯ з кiньми.
   - ‡аспокойсЯ, козаче, - мовила „арина,  вгадавши  Џетровi  думки.  -  џ
сестру  випустив  ранiше,  а  сам  вискочив,  коли  їй  небезпека  вже  не
загрожувала.
   - ѓей, паничу, ти щось плутаєш... Ќiкого ми не пропустили,  нiкого,  i,
крiм тебе, по греблi жодна душа не пройшла...
   - ’воЯ правда, - спаленiла збентежена панна, - сестру Я не пустив через
греблю... боЯвсЯ, вона пройшла пiд стiною -  праворуч  є  стежка...  понад
озером... а сам Я вже пiзнiше... подавсЯ навпростець... i попавсЯ...
   - Ђга! - задовольнивсЯ вiдповiддю Џетро й замовк.
   - Њи з сестрою хотiли пробратисЯ в Њотронинський монастир...  ’о  Я  за
нею мусив пильнувати...
   „арина теж змовкла, помiтивши,  що  Џетро  поринув  у  задуму.  †ахливе
становище панни, Яка пiслЯ втечi,  мабуть,  заблудила  в  лiсi,  де,  крiм
звiрiв, гасали озвiрiлi вiд злоби люди, нагадало йому iншу дiвчину, котрiй
вiн оддав усе своє серце,  усю  свою  душу  й  котру  невiдомо  де  подiли
недолюдки. "„е вона? —и жива ще? —и врЯтую її? - гострими жалами впивалисЯ
запитаннЯ в парубкове серце й стискали його жагучою тугою. -  …х,  коли  б
швидше до батька Ќайди, в мiстечка й мiста, де  ховаютьсЯ  євреї...  може,
серед них Я знайду мою голубку... знайду, неодмiнно знайду..." - рвавсЯ  з
глибини його iстоти нестримний крик шаленого розпачу й помсти.  Ђ  дiвчина
полинула думками теж туди, до Ќайди, але не з кривавими мрiЯми, а з палким
самовiдданим коханнЯм.
   „овго тривала мовчанка. —ас минав. „арина не помiтила, Як з високостi в
їхнiй Яр заглЯнуло сонце й оббризкало щирим  злотом  i  покручене  корiннЯ
напiв-вивернутих дубiв, i смарагдове склепiннЯ прозорого листЯ, i хвилЯстi
пасма її свiтлого, пiдiбраного пiд конфедератку волоссЯ.  ‘еред  тишi,  що
панувала довкола, iнколи чувсЯ то брЯзкiт пут, то пирханнЯ коней, то  тихе
посвистуваннЯ дозорцiв... ’а ось нараз почувсЯ з боку  монастирЯ  тупiт...
Љонi, що паслисЯ в Яру, шарахнули вбiк i тривожно заiржали... Џетро,  наче
спросоннЯ, схопивсЯ на ноги й вiдразу не мiг второпати, що воно за гамiр.
   Ќа схилi, помiж деревами, з'ЯвилисЯ вершники й почали спускатисЯ в  Яр.
‚сi вони були одЯгненi в розкiшнi польськi кунтушi, а на багатьох  iз  них
виблискували ще й срiбнi лати.
   - ‹Яхи! - скрикнула „арина. ’а  на  цей  крик  був  вiдповiддю  дружний
регiт.
   - Ќi, чадо моє, - заговорив,  пiд'їжджаючи  на  вороному  чистокровному
конi, отець диЯкон. - ‹Яхи вже спочивають сном,  тiльки  не  праведних,  а
грiшних: з ними й мороки майже  не  було,  -  багатьох  i  без  нас  хтось
прикiнчив, а решту ми  упокоїли  тихо  й  благолiпно...  ’а  вони,  клЯтi,
запаскудили нашу свЯтиню, перебили силу невинних страдниць.  ’ри  чернички
самi собi смерть заподiЯли. …х, не було часу возитисЯ з  гаспидами,  треба
поспiшати назад, а то б... ’епер ось що, панове, -  звернувсЯ  ватажок  до
всiх, - так залишити монастир на самих жiнок не можна, - та й тих половина
вцiлiла... а челЯдь усю перебито. Ћт Я й мислю лишити тут десЯткiв зо  два
братiї пiд орудою старого ѓрача... Ђ ми всi вертаймосЯ  швидше  до  нашого
орла-бiлозорцЯ... хай порЯдкує, а отець Єлпiдифор пришле сюди нового попа,
освЯтить церкви i все монастирище.
   Џочали питати, хто бажає зостатисЯ, й пiслЯ короткої суперечки вирiшили
цю справу добровiльно;  ватажок  запевнив  тих,  котрi  лишалисЯ,  твердим
словом, що здобич дiлитимуть на всiх порiвну, не минаючи їх.
   - Ђ паничевi випадає побути тут... поки хтось не їхатиме  в  Џечери,  -
сказав диЯкон.
   - Ќа бога, пане отамане!  -  почала  благати  злЯкана  „арина.  -  Њенi
залишатисЯ не можна... моЯ сестра десь сама... в лiсi... та Я повинен ще й
передати  вiд  батька...  од  московського   урЯду   превелебному   отцевi
Њельхiседеку важливi вiстi...
   - ѓм... аще так... - зам'ЯвсЯ диЯкон.
   - “ панича справдi сестра... - втрутивсЯ в розмову й  Џетро.  -  Ѓатько
Ќайда казав, щоб берегли її...
   - Ќу, то гайда з нами! •лопцi, на коней! ‡айвих вiзьмiть  на  повiд!  ‡
богом!
   I загiн, вирушив  у  зворотну  путь,  попрощавшись  з  товаришами,  Якi
зосталисЯ при монастирi.
   ‡агiн посувавсЯ вперед обережно,  розтЯгнувшись  по  звивистих  стежках
густого  лiсу;  їхали  мовчки,  та  в  очах  гайдамакiв  свiтиласЯ   горда
свiдомiсть виконаного  обов'Язку.  Џетро  уважно  поглЯдав  на  всi  боки,
вiд'їжджаючи то  праворуч,  то  лiворуч  вiд  стежки  в  глибiнь  лiсу,  й
вигукував: "ѓо-го! Џанно! ’ут!" „арина зовнi мусила подiлЯти його  тривогу
й не могла додуматись, Як же виплутатисЯ з  цiєї  халепи;  але  свiдомiсть
того, що вона на волi й з  кожним  кроком  наближаєтьсЯ  до  свого  друга,
славного борцЯ за зневажену  “країну,  сповнювала  її  такою  радiстю,  що
навiть Џетро почав поглЯдати на цього "братика" з пiдозрою.
   Џробираючись дуже повiльно гористою мiсцевiстю, через  лiсовi  нетрi  й
глибокi Яруги, загiн тiльки надвечiр  виїхав  на  узлiссЯ.  ’ут  гайдамаки
злiзли з коней, спутали їх i по-богатирському розлЯглисЯ спочивати.
   Ћтець диЯкон теж лiг на м'Якiй травi. ‚iн поглЯдав на призахiдне  сонце
i розмiрковував, чи рушати зараз далi, чи дати вiдпочинок конЯм.
   „о нього пiдiйшов Џетро.
   - Ђ що, пане отамане, накажеш рушати в дорогу? “же всi зiбралисЯ...
   - ’а от саме про це i Я думаю, - вiдповiв диЯкон. -  Џiдночувати  -  не
пiдночувати, а все ж лiпше дiждатисЯ мiсЯцЯ - козацького сонцЯ.
   - Ђвжеж! - погодивсЯ й Џетро. - Ђ то Я йду ген отам  понад  узлiссЯм  i
бачу, що за дальнiм горбом причаїлось Якихось двоє людей. џ їм свиснув,  а
вони дременули до лiсу... чи не лиходiї Якiсь?
   - Ђ в Якiй одежi - не розiбрав?
   - „алеко було, а вже смеркає... ’iльки нi, здаєтьсЯ, в простих свитках.
   - •а, ха! - розсмiЯвсЯ диЯкон. - Џодорожнi! Џобачили стiльки лЯхiв,  ну
й утекли вiд страху.
   - I то правда... - почухав потилицю Џетро. - Ђ ще не гаразд  ось  що  -
цей панич: спершу все хотiв кинутисЯ на пошуки сестри, а Як виїхали, то  й
забув про неї... џ зупинЯюсь раз у раз, шукаю її...  батько  Ќайда  просив
поберегти, вiд обозного з Љиєва була тривога, а братик тiльки посмiхаєтьсЯ
та пiдганЯє мене; навiть уже з лiсу почали виїжджати, а йому й  байдуже...
™ось воно не теє... а чортзна-шо... Як же менi тепер батьку Ќайд; на  сiлi
показатисЯ?
   - Ђ приведи лишень того хлопцЯ-молодцЯ, Я з ким тепер не так побалакаю!
Џетро квапливо пiшов  i  довго  не  повертавсЯ.  ‚же  з  лiсу  поповзли  у
видолинки нiчнi тiнi, вже вечiрнЯ заграва перетворилась на блiдо-золотисту
смужку й  блиснули  в  небеснiй  глибинi  двi-три  зiрочки,  коли  нарештi
з'ЯвивсЯ Џетро, мiцно тримаючи за руку „арину.
   - ’iкати був надумав, насилу догнав, - захекавшись вiд  утоми,  доповiв
парубок.
   - …, то це штучка! - протЯг диЯкон, пiдводЯчись на лiктi й  спрЯмовуючи
на дiвчину грiзний поглЯд.
   - Ђвжеж! - пiдтримав його Џетро. - џ кажу, ступай, мовлЯв,  паничу,  до
отамана на допит, подивимосЯ, Який ти брат єси.  Ђ  вiн  оглЯнувсЯ,  i  на
конЯ! ’а добре, що потрапив на буланка. Якого Я привчив до свого посвисту,
а то б - шукай вiтра в полi! џ кричу - лови його, лиходiЯ, а вiн Як пiрнув
у бiлу млу, та й щез... нашi - хто сюди, хто туди... а конi  стриноженi...
Ќу, догадавсЯ Я нарештi, свиснув... кiнь i почув, заiржав здалЯ, Я ще... I
хоч Як пришпорював панич буланка. а  вiрний  кiнь  не  послухавсЯ  його  й
принiс шпигуна до господарЯ.
   „арина стоЯла нi жива, нi мертва, розумiючи, що  потрапила  в  критичне
становище, з Якого вже не було  виходу,  -  спробою  втекти  вона  зробила
непоправну дурницю й спалила за собою кораблi. ‡алишавсЯ один порЯтунок  -
признатисЯ... Ђле Як тепер подивлЯтьсЯ на це признаннЯ? ЏеревiрЯтимуть? Її
огорнуЯ жах... „iвчина мовчала, геть розгубившись.
   - Ќу, - пiдступив до неї iз стиснутими кулаками диЯкон,  -  хто  ж.  ти
єси? ѓа? Ѓратик тiєї панни, доньки обозного? ѓа? Ѓратик?
   - Ќi! - нарештi вiдповiла з одчайдушною рiшучiстю панна.
   - ‚иходить, ти все брехав? - заскреготiв зубами ватажок.
   - Њимоволi... а тепер по чистiй совiстi... Як перед богом.
   - ‘кажеш правду? •а-ха! - люто зареготав диЯкон. - •то ж тобi повiрить.
Ђх ти, негiдник: Ѓрехнею свiт пройдеш, а назад  не  вернешсЯ!.  ’а  Як  ти
зваживсЯ дурити шановних людей?.. Џаки реку - не повiрю! Ђ поки що,  перед
тим, Як допитувати, вiзьми, Џетре, козацький канчук та всип йому гарЯчих з
пiвсотнi...
   - Ќа бога! Џостривайте! -розпачливо вигукнула „арина. - џ не  дамсЯ  на
ганьбу... - I вона схопилась за шаблю.
   Ђле Џетро, передбачаючи цей рух, грубо пiймав дiвчину за руку й  далеко
вiдкинув її шаблю та пiстолi. Ќiхто вже не слухав нi слiз,  нi  протестiв,
н' зойкiв „арини. Ќiхто не звертав уваги й на чотки, Якими вона одчайдушно
вiдбиваласЯ. ‡ неї  вже  здерли  кунтуша...  ‘лабкими  руками  дiвчина  ще
чiплЯласЯ  за  жупан,  та  все  було  б  даремно,  Якби  не  сталосЯ  щось
несподiване, незвичайне, що одразу всiх пiднЯло на ноги.
   ‡ лiсу нараз пролунали  пострiли  й  слiдом  за  тим  на  козакiв,  Якi
безпечно лежали в травi, ринули десЯтки вершникiв з вигуками:
   - ‘мерть лЯхам! Ѓий собак!
   Ќе розiбравши тих вигукiв i не бачачи нападникiв в  обличчЯ,  ошелешенi
гайдамаки вступили було в бiй, та вiдразу ж порозбiгалисЯ  i  кинулисЯ  до
коней, а iншi - до поставлених у козли списiв i мушкетiв.
   ‡вичайно, про „арину в ту хвилину забули, й вона знову встигла накинути
на плечi кунтуш i схопити свою зброю.
   ‚атажок загону нападникiв, мов бурЯ, летiв попереду вигукуючи:  "Џалiть
по конЯх, переймайте, щоб жоден лЯх не втiк!
   „иЯкон закам'Янiв, немов громом прибитий, але  то  була  одна  мить.  Я
потiм  вiн  кинувсЯ  в  самiсiньку  гущу  бою   i   загорлав   несамовито:
"‘хаменiтьсЯ, дурнi! –ур вам! Њи свої! Њи не лЯхи, чортЯки ви!"
   –i вигуки, пiдхопленi десЯтками голосiв,  викликали  замiшаннЯ  в  обох
загонах, а незабаром у загальному лементi  почулись  i  регiт,  i  добiрна
лайка.
   Љрик диЯкона ошелешив, Як обухом по лобi, й лицарЯ,  що  мчав  попереду
нападникiв, та вiн не мiг на всьому скаку зупинити конЯ  i.  налетiвши  на
„арину, схопив її за плече й вигукнув:
   - •то ти?
   „iвчина здригнуласЯ, почувши той голос; вона глЯнула в обличчЯ лицаревi
й, пiзнавши його, скрикнула:
   - Ќайда! ђЯтiвник наш!
   - Ѓоже! „арина?  -  вигукнув  у  свою  чергу  отаман  i  упустив  шаблю
додолу... ѓолосний вигук Ќайди привернув  загальну  увагу,  навколо  нього
зараз же зiбравсЯ натовп "полЯкiв" i їхнiх  "ворогiв".  Ћтець  диЯкон  теж
поспiшив до батька-отамана.
   - —и багато ми бiди накоїли? - тривожно звернувсЯ до всiх Ќайда.
   - Џоранили чоловiк iз п'Ять, - вiдповiв, чухаючи потилицю, диЯкон, - та
кулЯми з десЯток коней покалiчили.,. ’роє не  встануть...  „обре,  що  хоч
люди лежали у видолинку, а вашi стрiлЯли по конЯх, а то б було  "житейське
море воздвизаєме..."
   - ™о ж це ти, отче, такий необачний.  -  кинуа  Ќайд  ватажковi  гiркий
докiр, - не розставив дозорцiв навколо загону. Ђдже коли б вони  були,  то
не трапилось би  цього  лиха!  Њи  б  Якогось  iз  них  схопили  i  одразу
довiдались би, Якi це лЯхи та й вiн би нас впiзнав - не ворогiв  а  братiв
своїх.
   - ’а ми хотiли зараз рушати.
   - Ђ в похiд хiба вирушають без передових? Љоли не стерегтисЯ, то  можна
в таку халепу  вскочити,  що  й  костей  не  збереш!  Ђдже  Я  подавсЯ  до
‹iбединського лiсу. дiставши звiстку, що навколо монастирЯ нишпорЯть загон
лЯхiв: от i поспiшив до вас на виручку, а тут замiсть  конфедератiв...  ах
ти, господи! ’реби зараз же знахарiв до поранених..
   - Ќе турбуйсЯ, батьку, вже два дiди там. - повiдомив Џетро.
   - Ќу от, - заспокоївсЯ Ќайда. - Ђ Як  же  вашi  справи?  -  спитар  вiн
збентеженого диЯкона.
   -  ’а  справи,  -  зiтхнув  той,  -  аки  подобає:  лЯшкiв-панкiв  усiх
ублаготворили, тому-то й одЯглисЯ в їхню шкуру.  Њонастир  визволили...  Я
длЯ пiдмоги черницЯм лишив десЯткiв зо два людей, при добрих  гарматах,  -
не вгризе тепер черниць нiЯкий бiс... Ћт тiльки тут нещастЯ...
   - Ќу, спасибi, друже, - обнЯв засмученого  диЯкона  отаман.  -  I  вам,
хлопцi, за лицарську розправу... слава й честь! Ђ в нещастi ми всi виннi.
   ‚iдповiддю на слова отамана був  добродушний  смiх.  ‡агальний  настрiй
знову став бадьорий i радiсний; довкола  почувсЯ  стриманий,  але  веселий
гомiн.
   „арина пiд  час  цiєї  розмови  стоЯла  тут  же,  не  зводЯчи  з  Ќайди
захоплених очей.
   - Ђ що, братцЯ, в тутешнiх пущах лЯхiв не зустрiчали? - спитав вiн  уже
спокiйним голосом. - џзика в дорозi не здобули?
   - Ђга, - спохвативсЯ диЯкон, - та от  же  перед  тобою,  пане  отамане,
стоїть Якийсь шпигун чи що... Њи тiльки були взЯлисЯ за допит, а тут  твоЯ
милость - "бий лЯхiв"! Ќу й мусили припинить...
   - „е шпигун? џкий шпигун? - здивувавсЯ отаман.
   - ’а ось цей отрок, - показав диЯкон на „арину й повернув її  обличчЯм,
що палало щастЯм, до Ќайди. - •оч, видно,  з  православних,  а  лукавий...
Iстинно глаголю,  лукавий;  попервах  вiн  назвав  себе  сином  київського
генерального обозного, братом дочки його „арини...
   - ’iєї, що Ясновельможний отаман велiв берегти Як зiницю ока, - докинув
Џетро.
   - ’ак, так, - усмiхнувсЯ Ќайда, -  у  ‹ебединському  монастирi  справдi
гостювала дочка росiйського магната, нашого заступника... а, опрiч того, й
пiдданцЯ великої царицi, що простЯгла нам свою  державну  руку...  ’о  наш
обов'Язок - не дати  навiть  порошинцi  впасти  на  голову  Ясновельможної
панни!..
   - Ќу от, i ми всi так думали...
   - I добре думали, спасибi вам! - гарЯче мовив отаман.
   - ѓе-ге! - осмiхнувсЯ диЯкон. - Ђ оцей панич,  що  стоїть  перед  твоєю
ми-лостю, усе змiркував, i коли привели... Џетро його спiймав за брамою...
   - …ге ж, Я з дiдом! - озвавсЯ парубок. - Њи  пiдповзли  до  брами,  щоб
розвiдати, чи є там лЯхи й скiльки їх... Љоли дивимосЯ,  аж  Якийсь  лЯшок
бiжить греблею... Њи його й злапали... Џовели до пана диЯкона!..
   - ’ак i було, - кивнув головою диЯкон. - Ќа допитi панич почув про нашу
панну й видав себе за її брата... ‘першу про  лЯхiв,  про  черниць  i  про
себе, що православний, - сказав правду, а от про сестру... про те, що  вiн
брат панни, почав вигадувати, а потiм, коли прискiпались,  то  зiзнавсЯ  в
брехнi... а брехнЯ єсть од диЯвола, бо вiн батько її... ’о i сей хлопчина,
виходить,  диЯволiв  син,  а  тому  й  розпитати  його   слiд   добренько,
по-нашому...
   - •а-ха-ха! - зайшовсЯ веселим реготом Ќайда. - ’о це шпигун? ’а  серед
нас немає нiкого вiрнiшого й вiдданiшого нашiй  “країнi,  нiж  цей  панич!
Џочувши такi слова, диЯкон остовпiв.
   - Ћй, не заслуговую Я на це! - знiЯковiло прошепотiла „арина,  охоплена
таким щастЯм, що ледь стримувала сльози радiсного  зворушеннЯ.  -  ѓрiх  i
рiвнЯти когось до обранцЯ божого, до визволителЯ “країни з лЯдського Ярма,
до нашого орла-бiлозорцЯ!
   - Њожна! - захоплено вiдповiв отаман. - Њожна до  найкращих  лицарiв  i
дiтей “країни  прирiвнЯти  тебе,  панну  „арину,  нашу  заступницю,  дочку
генерального обозного київського!
   - Џанна? „очка? - загомонiли спантеличенi козаки.
   - ’а що ж це  таке?  -  не  мiг  отЯмитисЯ  вiд  здивуваннЯ  диЯкон.  -
Єгипетська на мене тьма напала чи що? ’а хiба ж можуть бути такi ланити  в
хлопцЯ? Ђ очеса? ‡дурiв на старiсть, та й годi!
   - „аруйте, шановнi лицарi, -  в  свою  чергу  заговорила  збентежена  й
радiсна панна, вклонЯючись гайдамакам. - Ќе сердьтесЯ за те, що Я мимоволi
ввела вас в оману... Я боЯлась вiдкритись, не знаючи, куди потрапила...
   - I мало не постраждала, вельможна панно, - буркнув знiчений  диЯкон...
- ‚о й мiж нашою братiєю траплЯєтьсЯ всЯка скверна... …, та що там! Џрости
нас за те, що так непоштиво повелисЯ з тобою... •оча, реку,  кожного  взЯв
би сумнiв: то журивсЯ, що сестра в лiсi загубилась, а Як узнав, що  ми  до
тебе, пане отамане, їдемо, то й про сестру  забувсЯ,  гарцює  на  конi  та
радiє, аж очi сЯють.
   Џри цих словах  диЯкона  „арина  густо  почервонiла,  а  Ќайда  не  мiг
стримати бурхливої радостi й, щоб приховати збентеженнЯ  дiвчини,  перебив
оповiдача веселим смiхом:
   - Ќу, ну, панотче, досить уже перепрошувати! Ћбдурила вас дiвчина, та й
годi. дЯкувати боговi, що так обiйшлосЯ!  Џоставте  ж  кругом  сторожу  та
приготуйте паннi добру вечерю!..
   - ‚се, все зробимо! Ќе турбуйсЯ, пане отамане! - вiдповiли гайдамаки  й
розбрелисЯ в рiзнi боки.
   Ќайда й „арина на Якийсь час лишились самi. Ќiчна  темрЯва  охопила  їх
нiжною  прохолодою;  спалахували  одна  за  одною  зорi,  засiваючи   небо
блискучими золотими цЯтками... ‡далЯ долинав гомiн гайдамацького табору...
Ђле закоханим здавалосЯ, що життЯ i всi люди вiдiйшли кудись далеко-далеко
i що вони тепер на цiлому свiтi самi... Ѓлизько одно вiд одного... I що  в
цiй близькостi - весь свiт, все життЯ, всi радощi, Якi судилисЯ  людинi...
‚они стоЯли непорушне, сп'Янiлi й приголомшенi своїм щастЯм...
   „уша „арини була сповнена екстазом - дiвчинi  хотiлосЯ  i  говорити,  i
плакати, i смiЯтисЯ, та Ќайда мовчав, i це мовчаннЯ бентежило  її;  „арина
намагаласЯ пронизати очима пiтьму й уловити вираз  обличчЯ  коханого,  але
нiч була темна, й до панни  долiтало  лише  глибоке,  схвильоване  диханнЯ
могутнiх грудей...
   ђаптом вона вiдчула, Як дужа рука мiцно стисла її руку... ‘ерце  „арини
завмерло вiд солодкого болю...
   - —и ти любиш мене, життЯ моє, зоре моЯ, свiте мiй? - прошепотiв Ќайда,
стискаючи дужче дiвочу руку.
   ‘льози щастЯ бризнули з очей панни, вона в поривi коханнЯ схилиласЯ  до
лицарЯ-козака й жагуче прошепотiла:
   - ‹юблю, люблю! Ќад усе в свiтi, бiльше за  життЯ,  бiльше,  нiж  душу!
Ќайда рвучко, бурхливо пригорнув „арину, припав до  її  уст  i  занiмiв  у
блаженному сп'Янiннi.
   ’а за мить козак знову  оволодiв  собою  i,  вiдiрвавшись  од  дiвчини,
спитав її з боЯзкою тривогою:
   - ’и плачеш, щастЯ моє? ™о сталосЯ? Њоже, Я образив тебе?
   - Ќi, нi! - уривчасто прошепотiла „арина. - –е вiд радостi, од щастЯ!..
Љохала тебе все життЯ... i ось мрiї... господи! Ќе пережити такого  раю...
‘ерце не витримає...
   - ’о ти не погребуєш стати моєю дружиною? Љоролево, царице, богине моЯ!
џ всю Џольщу кину тобi до нiг, а вiльна “країна сплете нам щастЯ вiнець!..
   - “ тобi єдиному все - i життЯ, i радiсть, i щастЯ! - скрикнула дiвчина
й обвила шию Ќайди руками.
   ‚iн притис її до своїх могутнiх грудей i палко прошепотiв:
   - Ѓери ж мою буйну голову й гарЯче серце навiки!
   “ цей час Якась постать виринула з навколишнього мороку й  попростувала
прЯмо  до  них;  Ќайда  ледве  встиг  одскочити  вiд  „арини  й   прибрати
шанобливо-байдужого виглЯду.
   ’о був Џетро  -  вiн  принiс  килим  i  двоє  козацьких  сiдел  замiсть
стiльцiв.
   - Ћтець диЯкон питає, - звернувсЯ парубок до  отамана,  -  куди  звелиш
їхати й коли?
   - ‘кажеш панотцевi, щоб прийшов вечерЯти, тут i домовимось, а  вирушати
треба, Як мiсЯць зiйде, i їхати швидше до „нiпра,  провести  Ясновельможну
панну до Љиєва.
   џк тiльки Џетро вiдiйшов, „арина схвильовано запитала.
   - ѓи це так навмисно сказав їм, Iване, чи справдi вирiшив одiслати мене
назад?
   Ќайда на мить сторопiв:
   - џк? •iба ти думаєш залишатисЯ?
   - Ђвжеж, думаю лишитисЯ з тобоюi - твердо сказала  „арина.  -  I  нiхто
мене звiдси не вирве, хiба що ти сам накажеш силомiць одвезти мене!
   - ‹юба моЯ! Љохана моЯ! - Ќайда нiжно поцiлував її. -  ЊоЯ  вiдчайдушна
голiвко! Ђле хiба це можливо? Џодумай, тут кожної хвилини  чигає  на  тебе
страшна небезпека, смерть, муки, наруга!..
   - Ђ хiба на тебе не чигає те саме? ’а й що менi всi небезпеки в  свiтi,
коли ти будеш разом зi мною? ‚ надiйному, безпечному мiсцi Я змучусь душею
за тебе бiльше, нiж тут, у самому  пеклi  бою...  Ќi,  Я  не  залишу  тебе
нiколи!
   - ™астЯ моє, Як  менi  дЯкувати  тобi  за  таке  коханнЯ!  -  захоплено
промовив Ќайда, стискаючи руки дiвчини.  -  Ђле,  але...  бачиш...  -  вiн
розгублено за-тнувсЯ. - “сi знають...
   - ‚иходить, ти таки не хочеш узЯти мене з собою! - скрикнула  „арина  й
рiзким рухом вирвала свої руки з Ќайдиних...
   - џ не хочу?! ’а Якби менi господь дав померти край твоїх нiжок -  Я  б
кращої долi не бажав собi. ’iльки... ось що... зрозумiй мене, моЯ  кохана,
моЯ люба, - усi знають,  що  ти  дiвчина,  а  при  вiйську  держати  жiнок
заборонено. Џочнуть говорити, що  отаман,  пробач  на  словi,  возитьсЯ  з
бабою. Ђ коли така розкiш дозволена отамановi, то чому ж її не дозволити й
усiм? Ќiхто навiть не  повiрить,  що  ти  дочка  росiйського  генерального
обозного, скажуть - брехнЯ, пiдуть чвари, розбрат, а разом з ними...
   - ’и не любиш мене. коли можеш розлучитисЯ; - з гiрким  докором  мовила
панна.
   - џ не люблю? ЃiйсЯ бога, „арино! ’ак, Як Я кохаю тебе, не зможе кохати
нiхто! ‹юблю тебе над усе в свiтi, бiльше,  нiж  спасiннЯ  своєї  душi,  з
першого днЯ, коли побачив тебе ще там, у ЏереЯславi!
   - џк? ’ам, у ЏереЯславi? - здивовано спитала „арина. -  —ому  ж  ти  не
вiдкривсЯ менi?..
   - ’ому, що батько твiй,  вгадавши,  мабуть,  моє  почуттЯ,  сказав,  що
нiколи не вiддасть своєї дочки за гультЯЯ-запорожцЯ i що  взагалi  просить
цих добродiїв обминати його двiр. Ћй „арино, коли б не тi слова, то, може,
на козацькiй головi нiколи б не було чернечого клобука...
   - ‹юбий мiй! - i „арина сбвилд руками шию козака - Ћ,  Якби  ж  Я  тодi
знала!
   - ™о ж би ти моглда вдiЯти, голубо?
   - ЌiЯка батькiвська волЯ не зв`Язала б мене: Џiшла б за тобою  на  край
свiту... Ѓо ж i Я тебе покохала вiдразу й навiки!
   - Ћрлице моЯ! - Ќайда пристрастно обнЯв дiвчину.
   Џоблизу почулось шарудiннЯ.
   Љозак  швидко  випустив  панночку  з  могутнiх  обiймiв   i   шанобливо
вiдсторонивсЯ. „арина оглЯнулась - не було нiкого; у темрЯвi бовванiв лише
силует конЯ.
   - Ђле Якщо ти кохаєш мене так, Якщо длЯ  тебе  немає  нiкого  на  свiтi
дорожчого, нiж Я, то не вiдштовхуй  мене  од  себе!  -  через  Якусь  мить
благальне заговорила дiвчина. - џкщо ти боїшсЯ злих Язикiв,  Я  навiть  не
розмовлЯтиму з тобою, не пiдходитиму до тебе -  менi  тiльки  б  бути  тут
поблизу, хоч бачити тебе, хоч чути!..
   - Ћх, „арино, - з жалем перебив її Ќайда, - ти не знаєш  людей!..  џкби
нас з тобою роздiлЯла височенна гора - злi Язики згладили б її  в  долину,
коли б рiка пролЯгла мiж нами - вони перекинули б через неї мiст...
   - ’а люди ж не звiрi, врештi! - мовила панна i в  голосi  її  забринiли
сльози. - ‚они  побачать,  повiрЯть...  Ђдже  Я  не  зупинЯтиму  тебе,  не
умовлЯтиму уникати небезпеки... Ќi, нi, йди. лети вперед,  у  саме  пекло,
тiльки Я полечу з тобою поруч. —уєш? ђазом життЯ - разом i смерть!
   „арина стиснула руку Ќайди  i,  близько-близько  прихилившись  до  його
обличчЯ обпекла коханого жагучим поглЯдом  своїх  великих,  потемнiлих  од
хвилюваннЯ очей.
   - ‡ тобою  життЯ,  з  тобою  i  смерть!..  …х,  i  долЯ  ж  щаслива!  -
прошепотiв, мов у нестЯмi, козак, обхопивши руками голову.
   ‡апала мовчанка, сповнена поривiв бурхливої пристрастi.
   Љругом панувала глибока нiч. ‚огкий туман повiльно виповзав з  байракiв
i  вже  коливавсЯ  вдалинi  край  лiсу...  ‘томленi  тривожним  переїздом,
гайдамаки голосно хропли, розлiгшись на травi, кашовари мовчки  метушилисЯ
коло вогнищ, готуючи вечерю...  Ќавколо  було  тихо,  тiльки  десь  далеко
кричав пугач - то перекликаласЯ сторожа,
   Џершим опам'ЯтавсЯ Ќайда.
   - Ќi, нi... - прошепотiв вiн схвильовано,  -  не  тумань  менi  голови,
кохана, не спокушай мого серцЯ! Ќi на що  не  зважив  би  Я,  коли  б  був
простим козаком, а не отаманом. Џодумай сама своєю свiтлою голiвкою - адже
всi цi чвари похитнуть, а може, й зовсiм зруйнують ту владу, котру  Я  маю
нинi над вiйськом. “сi мене вважають за вождЯ, мало не за божого посланцЯ,
Який лише тимчасово, до визволеннЯ вiтчизни, змiнив  чорну  рЯсу  на  меч.
Ќевже ж ти, козачко моЯ, захочеш, щоб заради нашого щастЯ Я  втратив  вiру
людей, їхню повагу до мене i щоб загинула наша свЯта справа?
   ЋбличчЯ „арини смертельно зблiдло, але вона випросталась i скрикнула:
   - Ќi, не хочу Я того... твоЯ правда!.. ’iльки... тiльки... Я  помру,  Я
зiв'Яну в розлуцi з тобою! - додала вона ослаблим голосом, ледве чутно.
   - Ќi! ’и не помреш, ти моЯ сильна, моЯ горда козачка, ти зумiєш  знести
розлуку й дочекатисЯ тiєї хвилини, коли Я вiддам тобi все моє життЯ!
   „арина мовчала, тiльки її зблiдле обличчЯ виказувало, Яку душевну  муку
вона переживала.
   - ’а й час той пролетить швидко, непомiтно, Я  передаватиму  вiстi  про
себе... - Џереконував Ќайда дiвчину, голублЯчи її руки. - Ќе сумуй же, моє
серце. ђозкажи менi краще, Як ти опиниласЯ в ‹ебединському  монастирi,  Як
ти вирваласЯ звiдти?
   - Љоли ти прислав на хутiр  гiнцЯ  з  чотками,  Я  зрозумiла,  що  ждеш
мене!..
   - ™о Я жду тебе сюди, у це пекло? - здивовано  перепитав  отаман.  -  џ
тiльки просив тебе чимось допомогти монастиревi, а чотки  послав,  щоб  на
всЯкий випадок - адже пiд час вiйни все буває - вони охоронЯли тебе... Ђле
щоб сюди!.. •ай бог боронить...
   - Ђ Я зрозумiла, що ти ждеш мене тут, - палко вiдказала  „арина,  -  бо
мiй  лицар  не  мiг  би  кохати  полохливої  голубки,  котра  ховаєтьсЯ  в
батькiвському гнiздi, тодi Як орел з вiдкритими грудьми  летить  назустрiч
ворогам!
   Ќайда нiжно пригорнув кохану, а вона почала йому  розповiдати  про  всi
страхiттЯ, що пережила в ‹ебединському монастирi.
   ‘початку дiвчина говорила Якось неохоче,  здавалось,  вона  думала  про
щось iнше, та з кожним словом  її  дедалi  бiльше  хвилювали  воскреслi  в
пам'Ятi  подiї.  Љiлька  разiв  „арина  мимоволi  здригаласЯ,   пригадуючи
пережитий жах.
   Ћтаман мовчки слухав розповiдь панни, стискаючи її руку, i  тiльки  очi
його, що похмуро блищали, свiдчили про гнiв, Який кипiв у козацькiй  душi;
коли ж „арина розповiла про те, Як вона вбила ненависного лЯха, -  в  очах
Ќайди спалахнуло захопленнЯ.
   - Љоролево моЯ! Ћрлице моЯ! - прошепотiв вiн жагуче.  -  Љорона  мусить
прикрашати твою голову, i, присЯгаюсЯ цим небом, коли на те буде божа волЯ
- ти матимеш її!
   „арина щасливо усмiхнуласЯ, милуючись прекрасним обличчЯм коханого, Яке
сЯЯло натхненнЯм, та нараз спохмурнiла:
   - ’ак, ти маєш рацiю! - промовила вона уривчастим голосом.  -  Њенi  не
можна тут залишатисЯ... ’а коли вже так судилосЯ, вези  мене  куди  хочеш,
тiльки не в Љиїв, не до батька...
   - —ому не до батька?
   - ’ам на мене чекає ще  гiрша  небезпека!  Ѓатько  хоче  мене  силомiць
вiддати за росiйського полковника... вiдвезуть у Њоскву!
   - ’ебе... силомiць? - обличчЯ Ќайди потемнiло. - Ћ нi, в такому разi  Я
не вiдпущу тебе! џ тепер не вiддам тебе нiкому! Ђле ж куди, куди?..
   - “ Њотронинський монастир: там Я все-таки буду в центрi боротьби й  не
сидiтиму склавши руки, а доглЯдатиму поранених, недужих, немiчних, там уже
нiхто нiчого не подумає - i все ж Я буду ближче до тебе!
   - —удово! ’обi там нiщо не загрожуватиме,  монастир  добре  укрiплений,
залишено вiйсько... Я присилатиму туди вiстi, а коли дозволить час  -  сам
прилiтатиму до коханої. Ћтець Њельхiседек дуже любить тебе  i  всЯ  братiЯ
теж!
   ‡ахопленi своєю розмовою, „арина  й  Ќайда  не  помiтили,  Як  пiдiйшов
Џетро.
   - Ѓатьку отамане! - промовив  той  голосно.  -  Џiймали  двох  лЯдських
шпигунiв, що накажеш робити з ними?
   Ќайда швидко обернувсЯ до Џетра, обличчЯ його вiдразу стало суворим:
   - ‚чинили їм допит?
   - •отiли були, та вони просЯть, благають, щоб привели  їх  до  отамана.
Ќавiть плачуть. „ивне щось... а втiм, розмовлЯють по-нашому.
   - ‚едiть! - коротко звелiв отаман.
   ‡а кiлька хвилин до того мiсцЯ, де  сидiли  Ќайда  й  „арина,  пiдiйшли
диЯкон i Ќеживий, а за ними, оточенi козаками, серед котрих був  i  Џетро,
Якiсь два невiдомi в мундирах польських жовнiрiв.
   Џобачивши Ќайду, спiйманi жовнiри впали йому до нiг.
   - Ќа бога, пане отамане, зглЯньсЯ! - зарепетували вони, простЯгаючи  до
Ќайди руки.
   - Ђ, свої, запроданцi лЯдськi! - з презирством кинув  отаман.  -  џкому
патовi продали душу?
   - ‘лужимо в коменданта ѓрудського замку.
   - Људи прЯмували?
   - “ Љиїв, з паперами вiд коменданта..
   - Џевно, просити росiйських вiйськ длЯ втихомиреннЯ гайдамакiв? Ђх  ви,
негiдники, запроданцi пiдлi! - гнiвно вигукнув отаман. - џк  тiльки  землЯ
вас держить на лонi своєму?
   - ‘палити їхнi папери й самих на шибеницю! - порадив Ќеживий.
   - ‘мерть їм! - гукнули козаки.
   - Ќа бога! - закричав старший iз жовнiрiв, кидаючись до  Ќайди.  -  •оч
вислухай... одну хвилину... џкщо ти присудив нам смерть, то, ради  •риста,
хоч перешли  в  ЏереЯслав  цидулку!  џ  заприсЯгсЯ  спасiннЯм  своєї  душi
доставити її туди i, коли не виконаю присЯги, господи, що буде зi мною?
   “ голосi полоненого було стiльки  щирого  розпачу,  що  Ќайда  мимохiть
зацiкавивсЯ його словами.
   - Ћд кого ж ти вiз цидулу в ЏереЯслав? - уже м'Якше спитав вiн.
   - Ћд колишнього iгумена Њотронинського монастирЯ, отцЯ Њельхiседека.
   - Ћд превелебного владики? - скрикнули всi, враженi цими словами.
   - „е ж вiн? —ому тобi доручив везти цидулку? - “ головi Ќайди нараз
   ворухнуласЯ пiдозра. - Ђну стривай, давай лишень її сюди! - звелiв  вiн
жваво. †овнiр слухнЯно скинув з голови шапку i, розпоровши пiдбивку, витЯг
звiдти складений учетверо клаптик паперу й передав його Ќайдi.
   Ћдин з  козакiв  кинувсЯ  до  вогнища,  що  горiло  поблизу,  й  принiс
головешку.
   Ћтаман розгорнув цидулку. “сi завмерли в напруженому чеканнi.
   Ќа сiрому клаптику паперу Якоюсь сiрою рiдиною було написано, а  скорше
надрЯпано, кiлька слiв; незважаючи  на  перекошенi,  ледве  виднi  лiтери,
Ќайда вiдразу ж упiзнав руку Њельхiседека.
   - "‚ладико свЯтий! - прочитав вiн уголос. - ’Яжко страждаю;  смертельно
хворий, у кайданах жорстоких... вiддаю  боговi  дух  свiй!.."  Љрик  жаху,
обуреннЯ й розпачу прокотивсЯ у натовпi.
   - ‚ладика у кайданах! ‘вЯтий боже, Як же це сталосЯ? - вигукнули  разом
Ќайда i „арина, а за ними й решта.
   - Ћ господи праведний, Як сталосЯ, - те  Я  сам  бачив...  ‚они,  слуги
проклЯтого Њокрицького й митрополита унiатського,  привезли  його  до  нас
такого, що не можна було дивитисЯ без слiз! Ќа простому возi,  на  соломi,
без шапки, босонiж; двi куцi ксьондзiвськi одежини покривали його тiло,  а
на ногах i на руках залiзнi кайдани, такi тiснi й важкi, що  руки  й  ноги
сердешного владики посинiли, розпухли i вкрилисЯ ранами,  груди  його  теж
були всi в ранах, вiд отрути повипадали зуби.
   - ‚iд отрути?! - вжахнулисЯ Ќайда , й „арина. - •то ж йому дав  її?  „е
схопили його? ђозповiдай!
   - Ћтр ту лЯхи давали - i не раз, та господь усе  ще  берiг  владику,  а
тепер уже не знаю, що буде з ним!
   - ’а де ж вiн, хто схопив його? - перепитав отаман.
   - ’епер вiн у ѓрудках;  схопили  його  лЯхи  й  челЯдь  Њокрицького  та
митрополита унiатського. ‘хопили на днiпровськiй переправi, пограбували до
останньої нитки, .одЯгли в  ксьондзiвську  одежу,  закували  в  кайдани  й
повезли в Љорсунь.
   ’ам над ним глумилисЯ всiлЯко, били  його  i  канчуками,  i  барбарами,
змушуючи пристати на унiю, не давали їсти й пити, двiчi пiдносили  отруту,
та господь врЯтував владику... ’одi вони перевезли  його  в  ђадомишль,  а
звiдти до нас, у ѓрудки, й задумали тут замучити  нещасного  на  смерть...
Џерестали давати йому їсти й пити... Ѓув у владики  слуга  вiрний,  кудись
подiли його, тодi Я почав крадькома носити владицi їсти  й  пити,  та  оце
мене послали в Љиїв, i вiн зоставсЯ тепер  сам...  Ђ  губернатор  та  iншi
лЯхи, з нетерпiннЯм чекаючи  його  смертi,  вирiшили  Якнайшвидше  згубити
владику й звелiли замурувати i дверi, i вiкна темницi, щоб вiн  задихнувсЯ
в  нiй.  џ  владицi  заприсЯгсЯ  одвезти  цю  цидулу  в  ЏереЯслав   i   в
Њотронинський монастир, але що вона поможе?! “же коли Я виїжджав з ѓрудок,
почали замуровувати дверi темницi!
   Џолонений голосно заридав. “сi стоЯли мовчки,  занiмiвши  вiд  жаху  та
обуреннЯ...
   - ‘кiльки верстов до ѓрудок? - перервав моторошну тишу  Ќайда.  ЋбличчЯ
його було смертельно блiде, очi горiли, Як  двi  розпеченi  жарини,  голос
дрижав од лютi.
   - ‡а два днi доскачемо! - вiдповiв жовнiр.
   - ’и проведеш нас?
   - •оч на край свiту!
   - ‡амок укрiплений?
   - Ќеприступний!
   - Ђ скiльки жовнiрiв?
   - „уш iз триста.
   - Ќас вiсiмдесЯт, виходить, майже по чотири жовнiри  на  хозака.  ‡амок
неприступний... ѓм... Ћтже, силою не вiзьмемо... - Ќайда нервово  прикусив
вус...
   “сi стоЯли мовчки, не одриваючи вiд отамана очей. Ђ вiн напружено  щось
обмiрковував...
   „о гурту, що зiбравсЯ коло  Ќайди,  пiдходили  й  пiдходили  гайдамаки;
товаришi пошепки розказували їм про страшне нещастЯ, Яке спiткало владику.
   Ќайда все ще мовчав, насупивши брови й нервово покусуючи вус.
   - Џане отамане, а вiйсько наше? Ђдже ти велiв закладати кiш у  Љруглому
лiсi... џк же ми вiдiб'ємосЯ так далеко однi? - почувсЯ  з  натовпу  чийсь
несмiливий голос.
   ‚iд цього запитаннЯ Ќайда здригнувсЯ, наче вiд удару.
   - Ћднi? - гнiвно перепитав вiн, обертаючись до натовпу. - Ђ Як  же  вiн
один їздив скрiзь, не шкодуючи життЯ свого, щоб захистити  нас  од  лЯхiв?
‘ором, ганьба тому, хто промовив цi слова!  Љоли  життЯ  владики,  єдиного
заступника нашого, в небезпецi - тодi не можна думати нi про що iнше, тодi
всi повиннi жертвувати своїм життЯм i не зважати на небезпеку!
   - “сi, усi! - одностайно закричали гайдамаки. - ‚еди нас, батьку, життЯ
не пошкодуємо, а визволимо!..
   - ‚iрю, дiти! - натхненно вiдповiв отаман. - I Якщо господь захоче й ви
докладете всiх зусиль, ми визволимо владику!
   - ’а шкiри здирай з нас, коли на те є потреба! - вигукнув диЯкон,  мало
не плачучи й потрЯсаючи могутнiми кулаками.
   - Ћце дiло! - Ќайда мимоволi усмiхнувсЯ й потому заговорив  енергiйним,
дiловим тоном: - Џанове, хто з вас умiє розмовлЯти по-лЯдськи,  та  тiльки
не "проще пана", а добре, Як природжений полЯк?
   ЋбличчЯ отамана палало, очi iскрилисЯ натхненнЯм.
   “сi вiдчули, що вiн захопивсЯ Якоюсь смiливою думкою, i його  натхненнЯ
вiдразу передалосЯ всiм.
   - џ, Я... i Я... - залунали голоси, i з натовпу вийшло  наперед  кiлька
бравих козакiв.
   - Џ'Ять! - вiдрахував Ќайда. -  –iлком  досить!  ЋдЯгнiть  же  найкраще
польське вбраннЯ i лати, - бач, i згодЯтьсЯ лЯдськi цЯцьки,  та  вiдберiть
кращих коней, i причепурiть їх пишно, по-панськи. Ђ ви, - звернувсЯ вiн до
решти гайдамакiв, - одЯгнiтьсЯ теж  у  польськi  жупани,  -  та  тiльки  в
простiшi, в такi, Як носить їхнЯ челЯдь.
   - ђозумiємо, розумiємо! - загомонiли козаки.
   - Ђ тепер мова до тебе, пане диЯконе! - сказав отаман.
   - ’ут Я! - гаркнув панотець i  вийшов  наперед.  Ќайда  окинув  уважним
поглЯдом могутню, широкоплечу постать диЯкона й промовив нiби сам до себе:
   - ѓм... „обре... ‡iйде! - i вже голосно звернувсЯ до гайдамаки:
   - Ђ чи зможеш ти, панотче, пофарбувати свою голову й  бороду  в  чорний
колiр?
   - •оч у дьоготь, коли треба! - палко вигукнув диЯкон.
   - —удово, друже, iди ж та приготуйсЯ, а ви, хлопцi,  пошукайте  швидше,
чи не знайдетьсЯ в нас росiйської купецької одежини? Ќу там зiпунiв, чи Як
вони звутьсЯ в них?
   Љiлька козакiв кинулосЯ до нав ючених коней.
   - Ќi, батьку, - промовив Ќеживий, - такого краму, либонь, в тороках  не
знайдетьсЯ... усе лЯдськi кунтушi, оксамит
   - Љозаки незабаром повернулисЯ й пiдтвердили слова Ќеживого.
   - Ћт халепа! - у розпачi скрикнув отаман. -  ™о  ж  тепер  робити?  Ѓез
цього i всЯ наша справа не вигорить...
   - •iба пошити? - порадив хтось.
   - •то ж його зумiє пошити? ’а й  часу  обмаль!  -  з  досадою  вiдказав
Ќайда. “сi збентежено замовкли.
   - ‘тривай, батьку! - нараз порушив  загальну  мовчанку  радiсний  вигук
Џетра. - —ерез пiвгодини Я тобi добуду i косовороток,  i  зiпунiв  скiльки
завгодно, - ген пiд тим гайком живуть пилипони - миттю злiтаю!
   Ќайда несказанно зрадiв.
   - ‹ети ж хутчiй! - звелiв вiн. - „обудь двi  пари  одежi  -  тiльки  не
грабунком, а за грошi... Ћдну розмiром приблизно на панну, а другу - Як на
отцЯ диЯкона... Ђдже ти не вiдмовишсЯ допомогти нам, Ясновельможна  панно?
- звернувсЯ отаман до „арини, Яка стоЯла поруч нього.
   - џк може пан питати! - вiдповiла дiвчина.
   - ‹ечу, батьку! ѓей, хлопцi, хто зi мною? - вигукнув  Џетро,  кидаючись
до осiдланих коней.
   —ерез кiлька  хвилин  гайдамаки  почули  кiнський  тупiт,  Який  швидко
вiддалЯвсЯ. “сi гарЯчкове взЯлисЯ за приготуваннЯ.
   Џоки iмпровiзованi лЯхи переодЯгались  i  вбирали  у  розкiшнiшу  збрую
коней, Ќайда встиг вiдрЯдити двох козакiв у Љруглий лiс до коша: вони мали
повiдомити наказного отамана, щоб вiн чекав їхнiй загiн не  ранiше  Як  за
чотири днi.
   Ќе встигли ще всi попереодЯгатисЯ, Як здалеку долинув  частий  кiнський
тупiт i за кiлька хвилин на галЯву вилетiв Џетро в супроводi двох козакiв.
Џоперек його сiдла лежав чималий клунок.
   - „обули, батьку, купили! -  закричав  парубок,  ще  здалеку  переможно
вимахуючи клунком.
   ‡а чверть години весь загiн уже був на конЯх.
   Ќевеликий почет, у розкiшному польському вбраннi, оточив Ќайду; а трохи
позаду вишикувавсЯ загiн панських челЯдникiв, серед котрих був  i  диЯкон,
одЯгнений у росiйську купецьку одежу; кучерЯве волоссЯ  його,  пофарбоване
тепер у чорний колiр i густо нашмароване лоєм,  вибивалосЯ  пасмами  з-пiд
шапки, а широка чорна борода робила диЯкона зовсiм схожим  на  росiйського
купцЯ. Џоруч з  ним  гарцювала  на  конi  й  „арина,  одЯгнена  в  червону
косоворотку, синю пiддьовку й такi самi шаровари.
   Ќайда окинув поглЯдом свiй загiн i, видно, лишивсЯ вдоволений.
   - Ќу, панове, - промовив вiн, пiдiймаючи шапку над головою, - з  богом!
I не жалiти коней! ѓайда!



   XXII

   ЏерелЯканий до краю Љшемуський мчав  з  двома  ксьондзами  в  каруцi  i
тремтiв, Як осиковий лист; вiн раз у раз озиравсЯ назад, шепотiв молитву й
покрикував фурмановi: "˜видше!" Ћбидва ксьондзи сидiли мовчки, лиш один  з
них раз по раз стогнав,  пiдтримуючи  правою  рукою  поранену  лiву.  Љоли
каруца, гуркочучи, влетiла в  мiстечко  ‹исЯнку,  губернатор,  страхаючись
нападу хлопiв, забивсЯ в куток i, скулившись, закрив  очi  руками;  раптом
Њокрицький несамовито зарепетував: "ЏогонЯ!" ‘правдi, коли  екiпаж  виїхав
на греблю, позад нього почувсЯ тупiт копит... Ћхоплений жахом,  Љшемуський
заволав: "Ќа бога! ™одуху! „о брами!". ‡алЯскав батiг по спинах  коней,  i
каруца, високо пiдскакуючи на вибоЯх, помчала вгору, але  загiн  вершникiв
все ж наздогнав її коло самих ворiт - виЯвилось, на загальну  радiсть,  що
то  були  не  гайдамаки,  а  рештки  губернаторської  команди  на  чолi  з
полковником ‘темпковським.
   ’iльки в замку, оточений шлЯхтою, пiслЯ доброго келиха меду, губернатор
нарештi отЯмивсЯ. Ћдин з його гостей, хоробрий полковник Џулавський,  Який
не побажав брати участi в полюваннi  на  беззбройних  людей,  з  iронiчною
усмiшкою вислуховував тепер ламентацiї ' Љшемуського про невдалий похiд та
несподiваний напад цiлих полчищ гайдамакiв i запорожцiв, що  лише  завдЯки
своїй кiлькiснiй перевазi, мовлЯв, змогли перемогти їхнiй невеликий загiн.
‘темпковський скреготiв зубами й вимагав помсти, та  Љшемуський  одразу  ж
вiддав наказ негайно пiдготувати замок  до  оборони.  Њарно  ‘темпковський
доводив  губернаторовi,  що  замок  i  без  додаткових  оборонних  заходiв
неприступний, що без артилерiї  його  взЯти  неможливо  i  що  лiпше,  нiж
затрачати на це зайву працю, сили й час - сю ж хвилину  вiдрЯдити  з  ним,
‘темпковським, загiн жовнiрiв i вiн розiб'є бунтiвникiв  та  гайдамакiв  у
Њалiй ‹исЯнцi й на самому початку погасить пожежу, навiвши жах на околицi.
Ђле Љшемуський не  слухав  його  й  тiльки  вимагав  укрiпленнЯ  замку  та
зосередженнЯ в ньому  усiх  сил.  Љрiм  того,  i  самi  жовнiри  скептично
ставилисЯ до закликiв полковника, вважаючи за краще  лишатисЯ  за  мiцними
мурами замку.
   Њинуло кiлька днiв. „о замку раз  у  раз  в'їжджали  вози,  навантаженi
провiантом i  бойовим  спорЯдженнЯм,  Яке  зберiгалосЯ  ще  й  в  пiдвалах
сусiднього базилiанського монастирЯ. Ќа замкових стiнах i вежах з ранку до
вечора метушилисЯ сотнi людей. 3 кожною  новою  гарматою,  встановленою  в
амбразурi бiйниць, настрiй у Љшемуського пiдвищувавсЯ  i  боЯгузтво  знову
поступалосЯ  мiсцем  пихатiй  чванливостi.  Џулавський   щоднЯ   поривавсЯ
залишити замок та приєднатисЯ до кварцЯного вiйська, що стоЯло на  пiвночi
Љиївщини, але губернатор благав полковника зостатисЯ, доки  не  з'ЯсуєтьсЯ
ситуацiЯ, i не давав йому длЯ охорони навiть десЯтка людей.
   ‚ часи, про Якi тут iдетьсЯ, усього коронного  вiйська  в  Џольщi  було
близько вiсiмнадцЯти тисЯч. ‚оно складалосЯ з двох частин - литовської  та
польської;
   польської  було  тiльки  дванадцЯть  тисЯч,  i  вона,  в  свою   чергу,
подiлЯласЯ   на   чотири    вiддiли:    великопольський,    малопольський,
сандомирський та український, кожен  пiд  орудою  окремого  регiментарЯ  -
отже, на цiлу велику й багатолюдну “країну вiйська було лише тисЯч зо три;
з цим вiйськом i хотiв полковник Џулавський несподiваним ударом  придушити
селЯнський бунт. Ђле ‘темпковський вважав за  ганьбу  кидати  проти  такої
поганi солiднi сили.
   ’им часом чутка про  бунт  у  ‹исЯнцi  й  розгром  команди  Љшемуського
поширювалась  з  блискавичною  швидкiстю.  “Ярмлений  люд,  що  терпiв  до
останнього, пiдвiв тепер голову, й од села  до  села  покотилосЯ:  "Ќастав
вирiшальний час!" Џосесори, економи, шлЯхта i євреї, зачувши це,  притьмом
кидали села й  шукали  притулку  в  найближчому  замку.  Љшемуський  охоче
приймав усiх гостей, крiм євреїв,  i  зобов'Язував  кожного  новоприбулого
ставати пiд його корогву на захист замку, - таким чином, гарнiзон  фортецi
з кожним днем збiльшувавсЯ i  хоробрiсть  губернатора  зростала.  Євреї  ж
селилисЯ в наметах пiд замковими стiнами i щоднЯ на базарi вiд навколишнiх
жителiв та втiкачiв вивiдували останнi новини, Якi й передавали негайно  в
замок. ‚ такий  спосiб  губернатор  дiзнавсЯ,  що  в  мiстечку  теж  двiчi
збираласЯ громада, але що недавно й мiстечко, й села спустiли. –Я  звiстка
почасти врадувала Љшемуського й заспокоїла  мешканцiв  замку:  очевидЯчки,
бунт селЯн  набрав  пасивного  характеру,  тобто  вони  почали  тiкати  од
панщини, а не збиратись у ватаги длЯ нападiв: отже, до зими шлЯхта встигне
укрiпити свої замки,  стЯгне  сюди  короннi  вiйська,  а  морози  й  голод
виженуть хлопiв iз лiсiв та байракiв, i вони самi приповзуть  до  панських
нiг...
   ЏiслЯ ситого й  п'Яного  обiду  веселi  гостi  лисЯнського  губернатора
зiбралисЯ у просторiй вiтальнi, опорЯдженiй у стилi рококо; щоб пiдтримати
хороший настрiй  товариства,  тут  же,  на  мармуровому  столi,  гостинний
господар i його приймачка  запалили  пунш;  його  синiй  вогник,  грайливо
коливаючись над масивною срiбною вазою,  i  самiй  вiтальнi,  i  тим,  хто
оточував той жертовник, надавав Якоїсь фантастичної картинностi.
   ˜ановне  товариство,  забувши  про  небезпеку,   безжурно   веселилосЯ:
шлЯхтичi примирились iз збитками цього року, сподiваючись надолужити їх  у
майбутньому, а воїнiв заспокоїло тимчасове затишшЯ, й вони  потiшали  себе
думкою, що взимку розправлЯтимутьсЯ з "псЯчою кров'ю".
   ’очиласЯ голосна, жвава  розмова.  Њолодшi  лицарi  упадали  бiлЯ  дам,
товариство Яких тепер набагато збiльшилосЯ -  разом  з  шлЯхтичами,  котрi
втекли пiд захист замку, були i  їхнi  жiнки  та  дочки.  „ехто  з  юнакiв
вихвалЯвсЯ перед красним панством, що вони впень знищать схизматiв, що уже
й тепер цi пси з перелЯку порозбiгалисЯ, тому, мовлЯв, можна  дати  спокiй
суворому Њарсовi, а самим вдатисЯ до Љiпрiди, тобто  втiшатисЯ  насолодами
життЯ; iншi  нашiптували  вельможним  панiЯм  про  чарiвнiсть  пустотливих
жартiв …рота, а деЯкi розважали губернаторову приймачку, запевнЯючи, що її
наречений захопивсЯ здобиччю, щоб засипати кохану дощем дукатiв  i  кинути
до її прегарних нiжок цiлi купи скарбiв, або  ж  пропонували  Яснiй  паннi
своє серце й своє життЯ. ‘олiднi, лiтнi  чоловiки  гомонiли,  звiсно,  про
полiтику.
   - џк хочете, панове, - запальне говорив ‘темпковський, - а моЯ  рада  -
дiЯти щодо цих клЯтих схизматiв радикально, тобто, коли вони  вилiзуть  iз
своїх криївок, не обмежуватисЯ звичайними карами, а знищити всiх собак  до
ноги, та й годi!
   - Ћго! - ущипливе засмiЯвсЯ Џулавський.
   - ѓм! Ђ хто  ж  буде  на  нас  працювати?  -  несмiливо  запротестували
господарi.
   - џ так i знав! -  перебив  їх  ‘темпковський.  -  џ  так  i  знав,  що
особистiй вигодi ви завжди вiддасте перевагу над  розсудливiстю.  Ђдже  це
бидло неможливо привести до iстинної вiри... ‘отнi лiт минули, i ви  могли
переконатисЯ, панове, що пiдлi хлопи  охочiше  здихали  на  тортурах,  нiж
приймали унiю.
   Њокрицький глибоко зiтхнув i схилив голову.
   - I це бидло таке ж уперте i в баранЯчiй мовi своїй, i в диких  звичаЯх
i в гадючiй пiдступностi. Љоли залишити хоч малу частину  цих  негiдникiв,
вони знову пошлодЯтьсЯ й створЯть гадючi кубла. Ђ Я не  знаю.  хто  захоче
жити серед гадюк i  щоднЯ  наражатисЯ  на  небезпеку  бути  ужаленим.  •то
працюватиме?!  ’а  населiть  цi  благодатнi  землi  мазурами,   литвинами,
нiмцЯми, сербами, молдаванами!..
   - ‹егко сказати, - зауважив лiтнiй шлЯхтич з  посесорiв.  -  Ђ  де  тих
переселенцiв одразу найдеш? Љожному шкода покинути хоча й убогi, але  свої
на-сидженi, рiднi мiсцЯ, а ще бiльший  страх  -  переселитисЯ  в  невiдому
Џалестину. Ћт i пан, хоч Як тривожно жити в нинiшнi поганi часи, а  все  ж
не побажає зараз переселитисЯ на небо, бодай  i  в  самiсiнький  рай,  пiд
захистом папської булли...
   Љшемуський, почувши таке порiвнЯннЯ, зареготав, а за ним i всi iншi, не
виключаючи навiть самого Њокрицького.
   - ’о зовсiм iнше, - спохмурнiв ‘темпковський, - туди небесне панство не
допускає переселенцiв длЯ попереднього оглЯду, а тут - приходь  i  дивисЯ,
вибирай до смаку i землi, i пiльги...
   - Џшепрашам пана полковника, - знову заговорив посесор, - i тут не дуже
вiльно й не вельми до смаку: мазури - то є хлопи  вельможного  панства,  а
воно своїх пiдданих не одпустить... ‚иходить,  у  всьому  крулевствi  може
тiльки знайтисЯ або мiське населеннЯ, призвичаєне до ремесел i торгiвлi, а
не до тЯжкої працi хлiбороба, або зубожiла шлЯхта, Якiй гонор не дозволить
анi за плугом ходити, анi за ремесло або торгiвлю взЯтисЯ... Ђ Яка ж  чужа
держава вiдпустить своїх пiдданцiв длЯ змiцненнЯ сусiда собi на погибель?
   - Iстинна правда, - сказав Џулавський, кивнувши головою  посесоровi.  -
Џан  має  цiлковиту  рацiю...  „умка  про  заселеннЯ  українських   степiв
чужоземцЯми дуже давнЯ. ‡а сто рокiв тих переселенцiв  набралосЯ,  Як  кiт
наплакав... та й що їх може сюди привабити? Џiльги, Якi обiцЯють пани? Ђле
ж вони тимчасовi - на дванадцЯть,  п'ЯтнадцЯть,  щонайбiльше  на  двадцЯть
рокiв, а пiслЯ цього строку переселенцi повиннi стати вiчними рабами!  Ђле
й цi пiльговi роки, опрiч сумної перспективи, нiким не були гарантованi  й
цiлком залежали од сваволi власника...
   - „аруйте, пане полковнику! - скипiв ‘темпковський. - –i пiльговi умови
занесено в земськi книги й гарантуютьсЯ законом!
   - •а-ха-ха! - розсмiЯвсЯ Џулавський. - ‡акони в Џольщi?  Ћбов'Язковiсть
законiв у Љоронi длЯ шлЯхтича! Џан, звичайно, жартує?
   - џ не жартую! - пiдвищив голос ‘темпковський  i  кинув  на  полковника
визивний поглЯд.
   - ‚ельми радий, - спокiйно усмiхнувсЯ Џулавський, - i Я жадаю, з  свого
боку, серйозно подiлитисЯ з шановним паном, Який посiдає високе  становище
у вiйську, i з шлЯхетними лицарЯми  моїми  думками;  вважаю,  що  ми  -  в
родинному  колi  й  можемо  розмовлЯти  вiдверто,  не  дратуючись   i   не
ображаючись, коли Я висловлю думки, хоч i  непопулЯрнi  серед  шлЯхти,  ба
навiть протилежнi її традицiЯм,  але  знайденi  мною  на  сторiнках  нашої
бурхливої, сповненої блиску й сумних помилок, iсторiї... ‘крiзь однi й  тi
ж самi симптоми нашої тЯжкої хвороби, що до того ж  швидко  прогресує:  це
крайнiй егоїзм i брак усЯкого громадЯнського почуттЯ й активної любовi  до
вiтчизни...
   - Ђле ж це образа... ‰ого мосць занадто вже! - почулосЯ серед  слухачiв
стримане ремство.
   ‘темпковський  слухав  мовчки,  зцiпивши  зуби;  Њокрицький  зiтхав,  а
жiноцтво, Яке базiкало  з  своїми  кавалерами,  сумно  притихло  й  почало
прихильно дослухатисЯ до слiв молодого полковника. ‰ого  вiдкрите  обличчЯ
було збуджене,  темнi  очi  палали  благородним  вогнем,  а  гучний  голос
проникав у серце кожного.
   - Ќiкого Я не думаю ображати, а хочу  сказати  правду  й  порадитисЯ  з
друзЯми, Як нам з такою правдою жити далi? - упевнено провадив Џулавський.
- џкщо Я помилЯюсь, переконайте мене в iншому, тiльки справжнiми  фактами,
дiлом, а не пустопорожнiми вигуками. Ђдже ми дорослi люди, i кожен iз нас,
на пiдставi шлЯхетської вольностi, має право думати вiльно, Як йому велить
розум, а не Якийсь королiвський чи навiть папський декрет.
   - ’ак, такi ˜лЯхтич вiльний, Як птах! - пiдхопили слухачi, Яким, видно,
припав до серцЯ останнiй аргумент Џулавського.
   Џанна Љшемуська встала й почала наливати  в  келихи  мальвазiю,  гречно
подаючи їх гостЯм.
   -  ’ак,  так!  Audiatur  et  altera  pars!  -  промовив  губернатор  i,
пiдiйшовши до своєї дружини, тихо спитав: -  —ого  ти  така  сумна?  Ђдже,
хвалити  бога,  ми  в  цiлковитiй  безпецi,   а   пани   полковники   лише
фiлософствують.
   -  Ќi,  не  слова  полковника   засмутили   мене,   -   зiтхнула   панi
губернаторова, - вiн дуже щира людина, а гнiтить мою душу  журба...  надто
сьогоднi. ‘он бачила, - стишила вона голос. - Њенi приснивсЯ наш  загиблий
‘тась... „орослий зовсiм, ставний, пишний лицар...
   - Ћх! - закрив очi рукою Љшемуський.  -  ‰ому  було  б  нинi  рокiв  iз
двадцЯть... Ќi, що це Я, бiльше, двадцЯть три...
   - „вадцЯть чотири, - крадькома витерла очi панi.  -  ‚iн  стоЯв  передi
мною i з таким докором дививсЯ менi в вiчi, а  потiм  прошепотiв  голосом,
вiд Якого душа моЯ здригнуласЯ: "ЏоглЯнь, -  каже,  -  мамо,  що  зi  мною
зробив рiдний батько!", розгорнув жупан i показав свої груди -  вони  були
пробитi нижче вiд родимки-зiрочки, а крiзь рану було видно,  Як  трiпотiло
його розшматоване серце... Я скрикнула вiд  жаху  i  прокинулась...  Њатко
найсвєнтша! ‚iн i тепер мов живий, стоїть передi мною iз страшною раною  в
грудЯх, блiдий, скривавлений! - i панi Љшемуська глухо заридала,  закривши
хусткою зрошене слiзьми обличчЯ.
   ѓостi неодмiнно звернули б увагу на цю сцену, та всi вони юрмилисЯ коло
мармурового стола,  приймаючи  з  рук  молодої  вакханки  келихи  й  гучно
вихвалЯючи її за мистецьке приготуваннЯ "напою богiв".
   -  ‡аспокойсЯ,  заспокойсЯ,  моЯ   кохана,   -   шепотiв   схвильований
губернатор. - Ќавiщо своє горе  показувати  чужим  людЯм?  Њи  його  майже
двадцЯть рокiв ховаємо в грудЯх, час уже й звикнути...  Ђдже  мертвого  не
воскресиш!.. Ђ нашого бiдолашного хлопчика уже й  костi  зотлiли.  ‚икрали
недолюдки, вбили й труп забрали. I тiльки одна помста лишиласЯ на втiху!
   - Ђле цЯ помста й там, у чистилищi, завдає нещасному лише зайвих мук!
   - Њи длЯ його заспокоєннЯ багато жертвували на  монастирi,  посилали  в
ђим... ‚се длЯ душi невинного немовлЯти...
   - Ћй, не кажи так; не кажи! - сливе крикнула Љшемуська.  -  џ  не  хочу
вiрити, що вiн помер, менi все здаєтьсЯ...
   - Ћх, кохана, це тебе бентежать  тi  таємничi  листи,  котрi  ми  iнодi
отримуємо... Ђле то витiвки Якогось заклЯтого ворога, щоб роз'Ятрити  наше
горе...
   - Ћй Єзус-ЊарiЯ! •iба серце матерi може забути таке горе?..
   - ’ихiше, тихiше, моЯ люба, моЯ кохана! ‡автра по синовi  вiдправимо  в
монастирi  лiтiю.  •одiмо,  перед  товариством  треба  бути   твердими   й
сильними!.. ’а панi Љшемуська не змогла повернутисЯ до гостей, а  пiшла  у
свої покої... ЏiслЯ голосних похвал молодiй  господинi  й  перших  ковткiв
товариство, з келихами в руках, посiдало й трохи притихло.
   - ‡ загального дозволу! - пiдвищив голос Џулавський.
   - Њи слухаємо пана, - процiдив крiзь зуби ‘темпковський, вiдчуваючи, що
Џулавський знов скаже щось вороже його переконаннЯм.
   - Џанове! - почав полковник. - џ сказав, що переселенцi не можуть  мати
певностi у виконаннi панами своїх зобов'Язань, що нi гродськi, нi  земськi
книги не можуть бути в тому гарантiєю - i це  щира  правда;  скажу  навiть
бiльше: у нашому крулевствi закону немає зовсiм або,  лiпше  сказати,  вiн
длЯ шлЯхти нiщо!
   I у  вiдповiдь  на  гомiн,  Який  зчинивсЯ  навколо,  Џулавський  рiзко
повторив:
   - ’ак, нiщо - отже, Я висловивсЯ цiлком слушно, що у нас законiв немає!
„лЯ того, щоб закон виконувавсЯ, потрiбна сила, а на Яку  силу  спираєтьсЯ
наш закон? Ќа державу?!  ‚она  нами  обдерта,  пограбована  й  править  за
iграшку  зажерливим  сусiдам!  ‚iйська  в   неї   всього-на-всього   тисЯч
п'ЯтнадцЯть-шiстнадцЯть, а на кожен край не наберетьсЯ  й  трьох  тисЯч...
голодних, обiдраних. Џрибутки з кварти коронних  маєткiв  падають,  бо  тi
маєтки всЯкими способами  захопила  шлЯхта,  а  сама  вiдмовиласЯ  платити
податки: ergo, казни держава теж не має! •iба не правда,  що  наша  Љорона
нещасна, безсила жебрачка? Ќе тiльки магнат, а й  середньої  руки  шлЯхтич
дужчий за королЯ,  не  кажучи  вже  про  Якийсь  там  гродський  суд.  ’а,
признатисЯ щиро, хiба хто-небудь з нас пiдкоритьсЯ вироку такого суду?  ’а
кожен з нас iз своєю надвiрною командою розжене i суд, i  суддю  вiдшмагає
за вирок не на свою користь!
   ‘хвальний смiх був вiдповiддю на цi слова.
   - ‡лота волЯ! - вигукнув хтось.
   - …х, волЯ! - сумно похитав головою Џулавський. - ‘ваволЯ, а не волЯ!..
–iлковите безправ'Я й безладдЯ... кулачне право! Ђ ще  кажуть,  що  Џольща
безладдЯм сильна! ‚ельми сильна! Ћт ви кричите, панове, що плювати вам  на
бидло, що те смiттЯ можна мiтлами розмести, канчуками розiгнати, розчавити
чоботом... ѓай-гай! Ђ Якщо  воно  все  пiднiметьсЯ,  то  нас  розчавить...
далебi!
   - Pater noster! - крикнув, сплеснувши  руками,  Њокрицький.  -  Ќi,  ми
розчавимо тих гадюк, i католицька церква восторжествує!
   - ™е не вмерло шлЯхетне лицарство! - палко вигукнув молодь.
   - “се це слова... ‚се  це  пориви  юного  серцЯ...  Ђ  от  глЯньте,  що
робитьсЯ кругом i Яких заходiв вживає беззуба  Љорона  й  могутнi  речники
лицарської  свободи!  ‚сi  знають,  що  вже  з  весни  почалосЯ   загальне
заворушеннЯ, що до нього спричинилисЯ безмiрнi насильства над  вiрою,  над
майном i особою трудiвника. ™о ж ми  зробили?  „лЯ  приборканнЯ  заколотiв
нiчого лiпшого не придумали, Як вдатисЯ iз скаргами до московської царицi,
щоб вона втихомирила нашi домашнi нелади,  а  Љоронi  своїй  ми  вiдмовили
навiть у субсидiї длЯ збiльшеннЯ кiлькостi кварцЯних вiйськ,  длЯ  виплати
грошей жовнiрам... ™о ж це за сила,  коли  вона  неспроможна  впоратисЯ  з
хатньою бiдою! ’а кожен з наших  сусiдiв  легко  загарбав  би  нас!  I  не
безладдЯм сильнi ми, а взаємним недовiр'Ям сусiдiв...  Ђ  Як  тiльки  вони
порозумiютьсЯ, то вiд старої славної Џольщi й слiду не залишитьсЯ!
   - Џан - злобний пророк! - просичав ‘темпковський.
   - I не патрiот! - процiдив  Њокрицький.  -  Ќе  зрозумiв,  видно,  тiєї
великої мiсiї, Яку поклав на Џольщу ‚севишнiй...
   - ‚огнем i мечем поширювати католицьку вiру?  —и  не  вам,  превелебний
отче, доручив ту мiсiю ‚севишнiй? ’ак, вiн свого единородного сина,  бога,
послав на землю, щоб провiстити всiм любов i братерство... Ђ ви  ображаєте
бога, приписуючи  йому  прагненнЯ  до  насильства!  Iдеал  христиЯнства  -
свобода  духу,  лагiднiсть,  покiрливiсть,  прощеннЯ  кривд,  молитва   за
ворогiв... а ви ангела нiжної любовi перетворили на демона нетерпимостi  й
злоби, з закривавленим обличчЯм, iз знарЯддЯми тортур у руках...
   - Ћ, то дисидентськi наклепи! - заволав Њокрицький. - Ќайсвєнтша панна!
‘правдi, наступають останнi  часи,  коли  вже  й  шлЯхетнi  лицарi  стають
дисидентами!
   - I ладнi захищати права бидла, того  дикого  звiра,  здатного  лиш  до
пиЯцтва, грабунку та лютої, скаженої помсти, Яка не милує нiчого й нiкого!
–е  ганьба!  -  обуривсЯ  ‘темпковський,   не   стримавши   ненавистi   до
вiльнодумства Џулавського.
   - „икий звiр, невиправний ненависник! - гостро кинув  Џулавський.  -  Ђ
хто його таким зробив? Њи!  ‡вiдки  темному  людовi  брати  приклад,  кого
наслiдувати? Ќас, панiв! ЏоглЯньмо ж  на  себе:  хiба  вельможнi  пани  не
чинЯть грабiжницьких наїздiв на своїх  же  братiв?  •iба  нашi  лицарi  не
тiшатьсЯ  справжнiсiнькими  грабунками  й  не  здобувають   собi   розбоєм
багатства,  а  то  й  не  пристають  отаманами  до  гайдамакiв?  •iба   не
переодЯгаютьсЯ хлопами й не одЯгають  свої  команди  в  сiрЯки,  щоб,  пiд
виглЯдом гайдамакiв, палити й грабувати околишню шлЯхту?.. ‘кажете - нi?..
Ђ ћзеф Њонасинський, Љазимир ѓлодич, џн Ѓашевич?.. ’а  що  шлЯхта!  Џрiори
монастирiв  у  нас  збирають  розбiйницькi  банди  й  грабують...   навiть
католицькi монастирi, а то ще наймають длЯ розбою i короннi  вiйська!..  џ
не вигадую,  Ясновельможний  пане  офiцiале!  ‡гадайте  горезвiсного  •ому
Љше-совського, IгнацiЯ Љонiжицького! ’о Як же серед страхiтливих, кривавих
бешкетiв кидати камiнь у темних  пригнiчених  смердiв,  коли  вони  беруть
приклад з гонорового панства?
   ‘лова Џулавського були такi  влучнi  й  правдивi,  що  нiхто  прЯмо  не
ризикнув  йому  заперечувати.  Њокрицький  i   ‘темпковський   кидали   на
полковника лютi поглЯди, мимрЯчи проклЯттЯ; губернатор роздратовано смикав
свого вуса, дами збентежено похнюпили голови,  але  молодь  була  на  боцi
Џулавського, вiдомого своєю мужнiстю й шаленою вiдвагою. Ђ втiм, незабаром
серед покаЯнної тишi почулисЯ  нарiканнЯ,  Якi  швидко  iз  самовиправдань
обернулись на ворожi звинуваченнЯ.
   - ˜ановний пан iще забув до списку лицарiв приєднати й  ‹евандовського,
Який очолив хлопський бунт, - зауважив Љшемуський.
   - Џан полковник так висловлювавсЯ про хлопiв, схизматiв i  взагалi  про
всiх... не знаю вже, Як пановi приємнiше їх назвати, що, може,  й  сам  не
вiд того, щоб стати гетьманом чернi?..
   -  ѓодi!  -  вставши,  рiзко  зупинив  ‘темпковського   Џулавський.   -
‘простовуйте мене, доводьте помилковiсть  наведених  мною  фактiв  скiльки
завгодно, але ображати себе безглуздими пiдозрами Я не дозволю! Џулавський
нi перед Якою небезпекою не  пасував,  меч  Џулавського  вiдомий  ворогам,
Џулавський не ховавсЯ вiд служби ђечi Џосполитiй у своїх маєтках, Як iншi;
коли  Џулавський  рiзко  заговорив,  то  це  вiд  сердечного   болю,   вiд
усвiдомленнЯ,  що  гине  кохана  ойчизна,  гине  вiд  наших  же  рук,  Якi
пограбували її длЯ своєї особистої вигоди! Џулавський  волає  до  честi  й
гонору синiв Џольщi, закликаючи їх рЯтувати свою матiр,  а  хто  цьому  не
вiрить, той нехай схрестить свою шаблю з моєю!
   ‘темпковський позеленiв од злостi,  зрозумiвши,  що  виклик  адресовано
йому, i чуючи схвальний гомiн у всiх кутках  вiтальнi,  але  прийнЯти  той
виклик не вiдваживсЯ. ѓубернатор виручив його з неприємного становища:
   - Ќа бога, панове! Ћкраса нашого лицарства! - заговорив вiн стривожено,
звертаючись то до ‘темпковського, то  до  Џулавського.  -  ‚и  наша  єдина
опора... Ђле в цю мить до свiтлицi поквапно  ввiйшов  гайдук  i  перепинив
сварку:
   - џсновельможний пане!  †идки  прибiгли  до  брами  з  Якоюсь  страшною
звiсткою... ‚пустити?
   - ‚еди їх до мого кабiнету, - тремтЯчим  голосом  звелiв  губернатор  i
вийшов слiдом за гайдуком.
   “сi затихли в напруженому чеканнi,  передчуваючи  щось  лихе.  ѓосподар
недовго баривсЯ. ‚iн увiйшов до свiтлицi блiдий, iз перекривленим вiд жаху
обличчЯм.
   - Ѓiда, панове, погибель! - прошепотiв Љшемуський, хапаючись  рукою  за
високу спинку крiсла. - ’исЯчi запорожцiв вдерлисЯ  до  нашого  краю,  усе
поспiльство повстало й згуртувалосЯ в гайдамацькi загони, вибравши собi за
ватажкiв ‡алiзнЯка i  Якогось  мiфiчного  ченцЯ  Ќайду;  у  Њотронинському
монастирi освЯчено ножi... I от  учора  бунтiвники  взЯли  —игирин...  ‚сю
шлЯхту вирiзано... Ђ сьогоднi, зараз, горЯть Њлiїв i ‘мiла!
   - Ћй рЯтуйте!  -  зарепетували  дами;  почулисЯ  риданнЯ  та  iстеричнi
викрики. Њолодь кинуласЯ втiшати жiноцтво;  старi  хрестилисЯ  й  зiтхали,
Њокрицький голосно почав читати молитву. ‘темпковський розлючено скреготав
зубами.
   - Ќема чого, панове, занепадати духом! - пiдвищив голос  Џулавський.  -
ѓроза збираласЯ давно, а ми безтурботно бенкетували... ’о вiзьмiмосЯ ж  за
дiло хоч тепер, коли вже вдарив перун! ’утешнiй замок неприступний, а тому
ви, окраса нашого життЯ, пишнi  панi  й  чарiвницi  панЯнки,  можете  бути
цiлком спокiйнi!..
   - …ге  ж,  замок  мiй...  теє...  замок  -  фортецЯ,  -  забелькотiв  i
губернатор, силкуючись пiдбадьорити  себе  й  перейнЯтисЯ  вiрою  в  слова
Џулавського. - I менi тут нiЯкий дЯбел не страшний, Як бога кохам!
   - ’а й ми  своїми  грудьми  й  шаблЯми  постоїмо!  -  загукала  молодь,
брЯзкаючи острогами й шаблЯми.
   - Ћ, me miserum! - вигукнув  Њокрицький.  -  “сьому  злу  причиною  той
баламут Њельхiседек!.. џ давно казав, що проклЯтого попа треба знищити, та
його Ясна мосць, пан бiскуп, усе не зважувавсЯ... Ћх, правда, Я й сам  мiг
дати наказ, та схибив... Њеа culpa, mea maxima culpa! Ђ заварив  кашу  цей
схизматський пес, цЯ бестiЯ! ‚iн усюди їздив iз скаргами - i в Љиїв,  i  в
Џетербург, i до ‚аршави;
   вiн  скрiзь  розсилав  iз  свого  схизматського  гнiзда  бунтiвникiв  i
шпигунiв, вiн вигадав байку i про Ќайду: нiбито цей чернець є Ѓогун, Якому
господь  послав  Њафусаїлiв  вiк  i  Якого   призначив   стати   на   чолi
повстанцiв... ЃаранЯче бидло повiрило цiй байцi й  носитьсЯ  нинi  з  тими
героЯми, Як дурень iз ступою... Ђле Я присЯгаюсь iм'Ям найсвЯтiшого  папи,
що цього головного пророка, цього  хлопського  месiю  Њельхiседека  знищу,
розчавлю... i всi їхнi надiї  розсиплютьсЯ  на  порох!  „нiв  три  тому  Я
одержав звiстку, що мотронинський iгумен подавсЯ до ѓервасiЯ у ЏереЯслав i
що його мало не схопили бiлЯ ‘окиринцiв, та вiн вислизнув, - але  це  йому
вдруге не вдастьсЯ!.. I Я його скараю на горло!  Ћсь  навiть  зараз  поїду
туди...
   - Ђ Я того Ќайду посаджу на палю!.. Ѓий мене триста  перунiв,  коли  не
посаджу! - вигукнув ‘темпковський.
   - ’ак! Џоражу пастирЯ,  i  розбредутьсЯ  вiвцi!  -  напутливе  промовив
Њо-крицький.
   - Ћсь що, панове! - владним голосом заговорив Џулавський. -  џ  негайно
вирушаю в ђадомишль, де стоїть наше  кварцЯне  вiйсько,  i  примчу  з  ним
сюди... ’реба вдарити зненацька й приголомшити ворога!
   - –iлком слушно, - пiдхопив ‘темпковський. - I Я поїду з паном колегою!
   - •ай зiйде на вас beneditio! - пiднЯв руки Њокрицький.  -  џ  теж  їду
разом з вами, панове, пiд вашим крилом!..
   - I гайда зараз же! ’епер жодної хвилини  гаЯти  не  можна!  -  вирiшив
Џулавський.
   - Ђле, ласкавi панове, браттЯ мої! - запротестував губернатор. - џк  же
ви мене залишаєте самого... в розпалi пожежi?
   - ˜ановний пане! - вiдповiв Џулавський. - –ю твердиню захищає  хоробрий
i досвiдчений комендант, а ми вмiємо битисЯ тiльки в  чистому  полi.  Љрiм
того, гарнiзону в пана бiльш нiж  досить...  џ  навiть  побоююсь,  що  пiд
впливом поганих звiсток усе околишнє й дальнє шлЯхетство  злетитьсЯ  сюди,
так що й мiсцЯ длЯ всiх не вистачить, а тому прошу пана дати нам загiн длЯ
супроводу.
   - Ќа бога! - заволав Љшемуський. - 3 чим же Я лишусь?
   - џ вже сказав пановi, що тут гарнiзону бiльш  нiж  досить...  Ђ  зайвi
люди при оборонi  тiльки  збiльшують  метушню  i  перешкоджають  швидкостi
маневру... Ќарештi, ми вiд'їжджаємо, щоб повернутисЯ з вiйськом,  принести
вам i всьому краю порЯтунок.
   - Amen! - закiнчив Њокрицький.
   “се заметушилосЯ. Џулавський  перебрав  владу  до  своїх  рук  i  почав
вiддавати накази на свiй розсуд. “же  через  годину  сотнЯ  драгунiв  була
готова до походу; багато хто охоче приставав до цього  загону,  i  коли  б
волЯ,  то  за  полковником  вирушила  б  усЯ  надвiрна  команда:   кожному
здавалосЯ, що в полi, на привiллi, не  так  страшно,  Як  у  цiй  кам'Янiй
клiтцi.
   Ќадвечiр  одчиниласЯ  брама,  i  з  неї  виїхали  обидва  полковники  й
Њокрицький, у супроводi доброї сотнi драгунiв та невеликого обозу.
   ‚ипровадивши  загiн  з  усiлЯкими  добрими  побажаннЯми,  а  головне  з
проханнЯм швидше повернутисЯ з вiйськом, усi, хто залишавсЯ в замку, знову
зiбралисЯ в ту ж вiтальню. Џанiка, Яка  була  охопила  їх,  тепер  почасти
влЯгласЯ, її  заступила  дiЯльна  тривога.  “  фортецi  подвоїли  варту  й
встановили найсуворiший порЯдок, немов пiд час облоги; комендант  фортецi,
хоробрий ротмiстр ђустицький, присЯгавсЯ господаревi й дамам,  що  коли  б
замок облЯгло i п'ЯтдесЯтитисЯчне вiйсько, то й таку облогу  вiн  витримає
принаймнi пiвроку. ѓубернатор погоджувавсЯ i на чотири мiсЯцi,  розумiючи,
що до того часу зима й так розжене обiдрану голоту,  а  росiйськi  вiйська
прийдуть на допомогу навiть ранiше. ‡апропонований господарем старий мед i
добрий венгжин ще бiльше пiднесли  дух,  i  безтурботний  настрiй  потроху
знову почав опановувати товариство. Ќавiть  панi  Љшемуська,  вийшовши  до
гостей, була тепер не така пригнiчена.
   Љоли серед жвавого гомону вже залунали веселi вигуки й голосний смiх, у
дверЯх вiтальнi з'ЯвивсЯ гайдук з Якимсь  вузликом  у  руцi,  всi  вiдразу
замовкли в тривозi.
   - џсновельможний пане! - доповiв гайдук, подаючи губернаторовi  вузлик.
- џкийсь лицар пiд'їхав щойно до брами й  засурмив  у  рiг.  ‚оротар  йому
розтлумачив, що по заходi сонцЯ до замку нiкого не впускають,  тодi  лицар
вручив цей вузлик i звелiв його передати  вашiй  Ясновельможностi,  та  ще
додав, що той, хто носив цю сорочку, - живий, здоровий i славний  на  весь
свiт лицар, але що вельможне панство, мовлЯв,  побачить  його  тодi,  коли
розквитаєтьсЯ iз старим боргом.
   Џанi Љшемуська рвучко кинуласЯ до чоловiка  й,  вихопивши  з  його  рук
вузлик, розв'Язала.
   „о її нiг упала шовкова дитЯча сорочечка.
   - ‘орочечка! - скрикнула панi i втупиласЯ в неї безтЯмними очима. - Ђй!
- зойкнула вона за мить нелюдським голосом. - ‘орочечка ‘тасЯ!.. Њiй ‘тась
живий! - i, знепритомнiвши, впала на пiдлогу.
   “сi кинулисЯ приводити до пам'Ятi нещасну матiр.  ѓубернатор,  схопивши
сорочечку, судорожно притискав її до обличчЯ, пристрасно шепочучи: "‘тась,
‘тась! Љоханий,  незабутнiй!"  Ђ  потiм,  опам'Ятавшись,  наказав  негайно
знайти того лицарЯ. Џолетiли у всiх напрЯмках десЯтки гiнцiв, та невiдомий
лицар щез, наче крiзь землю проваливсЯ.



   XXIII

   Ѓув теплий лiтнiй вечiр; сонце вже заходило, кидаючи останнi променi на
багрЯно-золоте листЯ в саду ѓрудського монастирЯ.
   џсновельможний пан ‡убревський, грудський губернатор, сидiв на  широкiй
терасi, Яка  виходила  в  сад,  i  благодушно  попивав  мед  у  товариствi
шановного прiора монастирЯ.
   ѓрудський монастир належав до суворого ордену босоногих кармелiтiв; та,
незважаючи на це, його монахи  славилисЯ  також  майстерним  приготуваннЯм
пива й меду, i цi благороднi напої переповнювали  льохи  й  шлунки  чесної
братiї.
   ‘ам прiор зовсiм не вiдповiдав тому аскетичному iдеалу, Який вiн  мусив
наслiдувати: хоча на його босих, випещених i  товстих  ногах  були  тiльки
простi шкiрЯнi  сандалi,  але  кругленьке  черевце  й  гладенько  виголене
пухлЯве рум'Яне обличчЯ, облЯмоване кружалом срiблЯстих кучерiв,  свiдчили
про те, що шановний прiор i не думав  дотримуватисЯ  тих  правил  посту  й
помiрностi, Якi передбачав суворий статут  ордену.  Џрiора  можна  було  б
прийнЯти за благодушного дiдка, коли б не орлиний гачкуватий нiс i гострi,
Як у хижого птаха, очi, що кидали  з-пiд  сивих  брiв  швидкi,  пронизливi
поглЯди.
   ‘пiвбесiдник його, грудський губернатор, сухорлЯвий сивуватий  шлЯхтич,
з суворою зовнiшнiстю старого рубаки, у всьому  був  повною  протилежнiстю
прiоровi.
   ѓубернатор  мовчки  пив  мед,  а  прiор,  зрiдка  сьорбаючи  з  келиха,
солодким, вкрадливим голосом переконував його:
   - –iлком справедливо, нiчого кращого не можна й придумати... ‡амурованi
вiкна й дверi згодом можна буде  й  вiдмурувати,  а  тим  часом  задушливе
повiтрЯ  зробить  своє  i  таким  чином  “країна  й   Џольща   позбудутьсЯ
найзапеклiшого бунтiвника, Який терзає паству,  довiрену  нам  найсвЯтiшим
папою. Ћ, коли не стане сього  царЯ  схизматського,  коли  буде  вiдрубана
голова  проклЯтої  хлопської  гiдри,  тодi   тiльки   в   Џольщi   запанує
христиЯнський мир i вельможна шлЯхта спокiйно користуватиметьсЯ правами  й
привiлеЯми, наданими їй вiд самого бога.
   - ’ак незабаром i буде! -  вiдповiв  губернатор.  -  џ  одержав  таємнi
iнструкцiї Якнайшвидше тихим способом позбутисЯ клЯтого бунтiвника.
   - I треба вiддати належне Ясному пановi: спосiб, придуманий його мосцю,
- чудовий, швидкий, тихий, не залишить  нiЯких  слiдiв,  одно  слово,  все
звершитьсЯ lege artis. - Џри тих словах прiор навiть потер вiд  вдоволеннЯ
руки. ‚ цю мить коло тераси, на  дорiжцi,  пiд  чиїмись  ногами  заскрипiв
пiсок, i вiн жваво додав: - ’а ось Я бачу, до нас iде пан  дозорцЯ,  може,
вже несе втiшну звiстку.
   ѓубернатор оглЯнувсЯ.
   ‘правдi, до  тераси  наближавсЯ  невеличкий  кругленький  чоловiчок,  з
червоним носом, настовбурченими жовтими вусами i  в'Язкою  важких  ключiв,
Якi висiли в нього на поЯсi.
   - ѓо, пан дозорцЯ! - привiтав його губернатор. - Ќу, проше,  проше,  що
скажеш, Як посуваєтьсЯ робота?
   Џан д зорцЯ пiднЯвсЯ схiдцЯми тераси й зупинивсЯ на деЯкiй вiдстанi  од
губернатора.
   - ‚iкна й дверi, Ясний пане, вже замуровано, лишивсЯ  тiльки  невеликий
отвiр цеглини в двi.
   - Ќу? —ому ж ти не звелиш замурувати його?
   - ’а от не знаю, чи варто?..
   - •iба в'Язень?.. - жваво пiдхопив губернатор.
   - џкщо не згинув ще, то згине за годину, другу! - вiдповiв  дозорцЯ.  -
Ѓардзо весь посинiв, майже не дише й очей розплющити не може.
   - •ай же простить йому господь  усi  тЯжкi  його  грiхи!  -  прошепотiв
прiор, побожно зводЯчи очi до неба. - I  хай  звiльнить  швидше  душу  вiд
тiла!..
   - Ќу, то залиш так, не замуровуй до кiнцЯ, щоб iще не спало  комусь  на
думку вигадати байку, нiби ми задушили його...
   - Ћх, так, так! - пiдхопив прiор. - џзики людськi злi,  а  така  байка,
коли дiйде до хлопiв, може викликати бунт...
   - Ђга, там iще прибув Якийсь  вельможний  пан  з  командою,  поспiшають
приєднатисЯ до вiйська, - провадив далi дозорцЯ, - питають  твою  милость,
чи не можна вiдпочити в замку, поки мiсЯць зiйде?
   - ‚пустити, впустити! ѓрудський замок нiколи не вiдмовлЯв у гостинностi
польському шлЯхтичевi. Ђ Як звуть пана?
   - џн ‡аблоцький! ‡ ним приїхали також купцi  московськi,  просЯть  твою
милость, чи не можна i їм глЯнути на те бидло...
   - Њосковськi купцi? - здивувавсЯ губернатор. - ‡вiдки ж вони взЯлисЯ  в
загонi пана?
   - Їхали до Њоскви з ‚аршави, та в дорозi їх пограбували гайдамаки,  уже
й повiсити збиралисЯ, але, на їхнє щастЯ, на ватагу наскочив пан iз  своїм
загоном, ну, хлопи навтiкача, та,  втiкаючи,  забули  й  москалiв,  -  пан
пiдiбрав їх. ’епер вони хочуть добратисЯ з ним до ђадомишлЯ,  а  далi,  Як
бог дасть...
   - •е-хе! - зловтiшне засмiЯвсЯ губернатор. - ‚иходить, гайдамаки  добже
поскубли їх... ’им лiпше, тепер i самi розкажуть у  Њосквi,  за  Яку  вiру
клопочетьсЯ те нiкчемне бидло...
   - Ћго-го, розкажуть... “ старшого вiд страху майже вiдiбрало мову... ’о
дозволити їм подивитисЯ на превелебного владику? -  з  глузливою  усмiшкою
спитав дозорцЯ. - Џан теж хотiв би глЯнути на того ведмедЯ...
   - Ђ чого ж, пустiть... хай дивлЯтьсЯ, нехай усi бачать, що нiЯкi  хлопи
з їхнiми бунтiвливими попами не зламають  сили  шлЯхетства  польського,  а
всЯкий, хто хоч голос проти нього наважитьсЯ пiднести, дiждетьсЯ  такої  ж
долi, Як цей проклЯтий пiп!..
   - Amen! - зiтхнувши, озвавсЯ прiор на гнiвнi слова губернатора.
   - ’iльки нi, стривай... - щось пригадав губернатор. - ’и  кажеш,  що  й
московськi купцi хочуть поглЯнути на попа?
   - ‚они найпаче!..
   - ѓм... - губернатор на мить замисливсЯ. - Ћт  що...  -  заговорив  вiн
жваво. - Љоли пiп i так здихає, то  звели  вiдмурувати  дверi,  знiмiть  з
нього кайдани й викиньте його з темницi, покладiть коло порога чи що;  але
сторожi нi в Якому разi не вiдсилай...
   Ќа обличчЯх прiора й дозорцi вiдбилосЯ крайнє здивуваннЯ.
   - ‘ину мiй, - урочисто почав прiор, - не розумiю, що спонукає  тебе  до
такого вчинку? ЊилосердЯ - заслуга перед господом, але милосердЯ  до  слуг
диЯвола - то є грiх, тЯжкий грiх i неспокутний. Ќаша суворiсть наштовхнула
б цього слугу диЯвольського на думки про каЯттЯ  i  полегшила  б  загробнi
стражданнЯ його душi, а милосердЯ тiльки спонукає попа  й  далi  триматисЯ
своїх помилок.
   - ‚исокошановний пане прiоре, це милосердЯ  триватиме  доти,  доки  тут
перебуватимуть московськi купцi. ‘лiд пам'Ятати, що цей запеклий бунтiвник
- це пiп i пiдданець  росiйської  iєрархiї,  i  коли  б  московськi  купцi
пустили чутку про те, що ми  замордували  його,  то  цим  могли  б  вельми
нашкодити нам при  дворi  росiйському,  а,  Як  вiдомо  вашiй  мосцi,  ђiч
Џосполита нинi шукає допомоги  проти  гайдамакiв  i  хлопiв  у  росiйської
iмператрицi...
   - Sapienti sat, mi fili, - мовив прiор, схилЯючи голову.
   - Iди ж, пане,  -  сказав  губернатор  дозорцi,  -  впусти  вельможного
шлЯхтича до замку й  попроси  завiтати  до  нас,  а  його  челЯдникам  дай
пристойне помешканнЯ; коли ж виконаєш усе, що Я тобi сказав,  то  можеш  i
попа їм показати.
   „озорцЯ вклонивсЯ i, зiйшовши  з  тераси,  зник  за  деревами  саду.  Ђ
губернатор пiдвiвсЯ з мiсцЯ i разом з прiором пiшов зустрiчати вельможного
гостЯ.
   Ќезабаром почулисЯ звуки сурем, сторожа спустила  пiдйомний  мiст  i  в
ворота замку, оточений своїм пишним почтом,  в'їхав  Ќайда;  у  розкiшному
одЯзi й блискучих гусарських латах, вiн так змiнивсЯ, що всЯкий, угледiвши
його, мiг би заприсЯгтисЯ, що бачить  перед  собою  уродженого  магната  й
польського шлЯхтича. Џишний почет був гiдний свого  пана.  ’iльки  диЯкон,
одЯгнений у незвичне длЯ нього московське вбраннЯ, вирiзнЯвсЯ  серед  усiх
своєю велетенською постаттю й  незграбними  рухами.  Ћсобливо  чудернацьке
враженнЯ справлЯла його кошлата чорна борода.
   “сЯ  замкова  челЯдь  висипала  у   двiр,   з   цiкавiстю   розглЯдаючи
новоприбулих  гостей  i  обмiнюючись  ущипливими  зауваженнЯми  на  адресу
росiйського купцЯ.
   Ќайда скочив з конЯ i, спритно кинувши поводи челЯдниковi, що пiдбiг до
нього, поквапивсЯ  назустрiч  господаревi.  Џривiтавши  гостЯ,  губернатор
запросив його разом з почтом до замку, а через пiвгодини отаман з  п'Ятьма
своїми козаками вже сидiв у трапезнiй за розкiшно сервiрованим столом.
   - џсний пане, - звернувсЯ губернатор до Ќайди, -  що  ж  ми  вчинимо  з
твоїми супутниками, з московитами? Њоже, i їх запросити повечерЯти з нами?
   Џри цих словах господарЯ Ќайда зробив такий рух,  немовби  до  нього  д
торкнулась Якась бридка гадина:
   - Ќа бога, пане, хiба ж  можна  тих  хамiв  садовити  за  один  стiл  з
благородними шлЯхтичами?! Ђдже вони й шматка до рота пiднести  на  вмiють!
‹итовський ведмiдь шлЯхетнiший за них!
   - •а-ха-ха! - зайшовсЯ вдоволеним реготом губернатор, а за ним i гостi.
- Џан правду мовить, тому московському ведмедевi тiльки заправити кiльце в
губу - i показуй на Ярмарку... ‡акладаюсЯ, що кожен  прийнЯв  би  його  за
природженого ведмедЯ! - i, вдоволений дотепом, пан господар знову зайшовсЯ
смiхом.
   - Ћдначе що ж з ними робити? - перепитав губернатор Ќайду.
   - ‚икотити їм туди у двiр барило горiлки, та й годi; вони  надудлЯтьсЯ,
Як свинi, i то длЯ них найкращий бенкет! џк  бога  кохам,  коли  б  не  та
вимушена згода з Њосквою, Я б нiзащо не взЯв з собою те природжене бидло!
   - Џравда! - згодивсЯ губернатор i звелiв одному  з  челЯдникiв  послати
московитам горiлки й пива i ще там чого  на  заїжку.  -  ’а  нагодувати  й
пахолкiв панських!
   —елЯдник пiшов виконувати наказ, а  губернатор,  продовжуючи  перервану
розмову, знову звернувсЯ до Ќайди:
   - џ ще й досi не спитав пана, - звiдки пан, з Яких мiсць? ‡ ‹итви чи  з
Љорони?
   Ћтаман чекав цього запитаннЯ i  в  думцi  вирiшив  вибрати  найглухiше,
най-вiддаленiше мiстечко на ‚олинi; але вiн там не  бував  i  тому  назвав
єдине вiдоме йому мiстечко ѓоща, Яке загубилосЯ десь у нетрЯх ЏолiссЯ.
   - Ќi, Я з ‚олинi,  -  вiдповiв  Ќайда  невимушене.  -  џкщо  чували,  з
мiстечка ѓощi...
   - Єзус-ЊарiЯ! - сплеснув губернатор . руками й пiдвiвсЯ,  схвильований,
з крiсла. - 3 ѓощi? ‡ ѓощi ‚олинської? ’а Як же  менi  не  чувати  про  це
мiстечко, Як менi не знати його, коли Я там народивсЯ,  хлопцем  гасав  по
лiсах, плавав у душогубцi по озерах i плесах, полював  i  тинЯвсЯ  навколо
нього, доки на верхнiй губi не вирiс пушок!..
   Ќайда зблiд, слухаючи швидку мову господарЯ i  в  душi  проклинаючи  ту
ѓощу, Яка так фатально потрапила йому на Язика.
   - Ђх, Який Я радии, Який Я щасливий, - провадив губернатор своєї, -  що
приймаю в себе любого сусiду... Џан менi розповiсть i про моїх  рiдних,  i
про все, що дiєтьсЯ нового на моїй коханiй  батькiвщинi...  Ђдже,  либонь,
чверть вiку минуло, вiдколи Я востаннє побував у рiдних мiсцЯх. Ѓоже, Який
Я радий! „озволь, любий пане, обнЯти тебе!..
   Ћтаман зрадiв тим обiймам - адже вони давали можливiсть  виграти  трохи
часу - i довго не  випускав  господарЯ  з  своїх  рук:  уже  одне  те,  що
губернатор не був  у  ѓощi  понад  двадцЯть  рокiв,  набагато  полегшувало
безвихiдне становище Ќайди, а розпач спонукав його до  зухвальства  -  вiн
вирiшив iти напролом. Ѓлiдi щоки отамана спалахнули густим рум'Янцем...
   - џк бога кохам, Я й не сподiвавсЯ на таку зустрiч, - знову  заторохтiв
балакучий господар, насилу звiльнЯючись iз залiзних обiймiв любого  гостЯ.
- Џан, напевно, син шановного мосцiпана Љазимира ‡боровського? Ђдже так?
   - Џан губернатор вгадав, - рiшуче вiдповiв Ќайда й гордовито  пiдкрутив
вуса. - Ћт уже не сподiвавсЯ... та людина з людиною  не  так,  Як  гора  з
горою... Ђле зiзнаюсь, що Я зовсiм не впiзнав пана!
   - •а-ха! ™е б пак! Ђдже коли Я востаннє бачив  пана,  то  вiн,  так  би
мовити, ще пiд стiл пiшки ходив... ’а й Я б тебе, пане, не пiзнав  нiколи:
пригадую, малим ти був бiлоголовий,  а  нинi  чорний  Як  ворон.  Ђ  втiм,
природа з нами часто жартує:
   тодi в мене волоссЯ було чорнiше  за  вугiль,  а  ось  незабаром  стане
свiтлiше вiд льону... •а-ха! - i губернатор вдоволено засмiЯвсЯ.
   “ Ќайди потроху вiдлЯгло од серцЯ: господар своїм базiканнЯм давав йому
можливiсть оговтатись i хоч сЯк-так зiбратисЯ з думками.
   -  ’iльки  постривай,  пане,  постривай!  -   вигукнув,   схаменувшись,
губернатор. - ™о ж воно виходить? Ђдже дозорцЯ сказав менi,  що  до  замку
пiд'їхав џн ‡аблоцький... —и не так, панове? - спитав  вiн  офiцера,  Який
сидiв поруч.
   - ’ак, саме так! - вiдповiв офiцер i пiдозрiливе глЯнув на отамана.
   -  Џереплутав,  либонь,  -  зухвало  вiдповiв  Ќайда.  -   ‡боровський,
‡аблоцький - недочув, певно...
   - •а-ха! Ќу, та бiда невелика. ‡вичайно, коли б Я не  дiзнавсЯ  зовсiм,
що приймаю в себе сусiду, сина, так би мовити, мого приЯтелЯ, друга,  тодi
б Я шельмi повiк не простив такої помилки. Ђле, шановний пане,  розкажи  ж
менi, що там дiєтьсЯ у нас на  батькiвщинi?  џк  поживає  твiй  батечко  й
шановна панi? Ђ ”елiцЯ, ЉазЯ, ‚iнЯ?.. Ђ пан ‚ацлав?.. •а-ха-ха!  џкий  вiн
тепер? …х, та й приємно ж, далебi, приємно згадати давнину, перенестисЯ  в
далеке минуле.
   Ќайда врештi почав вiдповiдати на запитаннЯ губернатора;  кiлька  разiв
вiн замалим не вклепавсЯ, та добре, що,  розвеселившись,  господар  бiльше
говорив сам, нiж розпитував. ђаз у раз отаман поривавсЯ змiнити небезпечну
тему розмови, але перепинити спогади губернатора  було  не  так-то  легко.
‚се-таки Ќайда вибрав хвилину й запитав його про Њельхiседека.
   - Ђ, ти, Ясновельможний пане, ще хотiв поглЯнути  на  того  бунтiвника,
царЯ схизматського!.. џкщо хочеш, то поспiшай,  бо  стара  лисицЯ  ось-ось
здохне!
   - ’уди йому й дорога! - з презирливою усмiшкою вiдповiв Ќайда. - Ђле  Я
думаю, що те схизматське бидло не заслуговує, щоб заради нього благородний
шлЯхтич бив ноги! Ѓачив Я на своєму вiку немало таких дурнiв i  думаю,  що
сей горезвiсний Њельхiседек нiчим не цiкавiший за iнших  бородатих  попiв!
Ћт мої московити бажали поглЯнути на нього, то коли  вельможний  пан  буде
ласкавий...
   - џ вже звелiв показати їм попа, хоча вiн i подихає...
   - Ђ скiльки часу минуло вiдтодi, Як цЯ бестiЯ попаласЯ?
   - ’а вже тижнiв зо три!
   - ’ижнiв зо три! - скрикнув Ќайда. - I досi його не посадили на палю?
   —ого ж дожидалосЯ шлЯхетство? џкби його ранiше посадили на палю, то  не
було б i тих бунтiв хлопських!..
   Ђ на замковому дворi тим часом вiдбувалосЯ ось що.
   Ќедалеко вiд кам'Яної  будiвлi,  де  було  ув'Язнено  Њельхiседека,  на
розiсланих килимах розташувалосЯ веселе  товариство...  Џосерединi  сидiли
диЯкон i „арина, навколо них iншi переодЯгненi гайдамаки, а  далi  щiльною
стiною юрмилась замкова челЯдь. ’ут же, на  килимi,  стоЯла  й  "розрада",
презентована губернатором. „иЯкон розважав товариство Якимись небилицЯми з
московського  побуту,  i  чим  оповiданнЯ  було  безглуздiше,  тим  бiльше
захопленнЯ воно викликало серед слухачiв; це захопленнЯ  пiдсилювалосЯ  ще
добрЯчою пиЯтикою, в Якiй особливо активну участь брала замкова челЯдь.
   - ’а що  ви  стоїте,  хлопцi,  сiдайте  до  гурту,  то  й  веселiше,  i
привiльнiше буде! —ого тут манiжитисЯ? ™о купець, що стрiлець, коли  добра
людина - сiдай i пий! “ нас на Њосквi все попросту: гулЯй душа нарозпашку!
- i диЯкон молодецьким рухом розправив на грудЯх червону шовкову сорочку.
   - Џравду пан купець каже: коли гулЯти - то гулЯти!  -  вигукнув  Џетро,
Який удавав одного iз слуг  вельможного  пана.  -  Ђдже  шлЯхетне  панство
бенкетуватиме до ранку, то  чого  ж  нам  постити?  ‘юди,  панове!  -  вiн
посунувсЯ i рухом руки запропонував своїм товаришам дати  мiсце  тим,  хто
стоЯв. - ‚истачить мiсцЯ длЯ всiх, та й горiлки ще на цiлу ватагу є!
   - ™о горiлка? - загаласував диЯкон, вдарЯючи рукою об землю. - Љоли вже
бенкет, то бенкет на всю губу! Ђну бiжи, ‘енько, та пошукай там у поклажi,
надiсь, зосталосЯ в нас од тих  проклЯтих  гайдамакiв  хоч  барил  зо  два
заморського трунку... ‘iдайте, друзi, всiх запрошую!
   „арина схопилась i разом з  Џетром  подаласЯ  до  прив'Язаних  осторонь
коней;  а  замкова  челЯдь,  пересмiюючись  i  пiдштовхуючи  один  одного,
поспiшила  зайнЯти  мiсцЯ  довкола  кумедного  й   гостинного   московита;
сподiваннЯ на добру  випивку  ще  бiльше  пожвавило  й  згуртувало  веселу
компанiю; однi потирали руки, другi  добродушно  покректували,  третi  вже
запанiбрата поплескували по плечу щедрого москалЯ.
   - ѓей! ђозсуньтесЯ, хлопцi! -  хвацько  гукнула  „арина,  пiдкочуючи  з
Џетром двоє барил вина.
   - Ќабiк, дорогу! - загомонiли всi, розсовуючись.
   - ‘лавному гостевi честь i мiсце! - виголосив диЯкон, вiдсовуючи  набiк
пиво й горiлку. - ‘юди, сюди їх,  голубчикiв!  ‚iдбивай,  наливай  i  абiє
наливай! - скомандував вiн. - ЉорЯки сюди, келихи,  черпаки!  „авай  всЯк,
хто що може!
   Љоманду диЯкона зустрiли вибухом п'Яного смiху.
   ‡вiдусiль простЯглисЯ руки з  корЯками,  келихами,  склЯнками...  Њиттю
барила були вiдбитi, й дорогоцiнна золотиста  волога  наповнила  пожадливо
пiдставлений посуд.
   - ‡а  здравiє  наших  дорогих  сусiдiв!  -  проголосив  диЯкон,  високо
пiднiмаючи чару.
   - ‡а здоров'Я всiх московитiв! - пiдхопили, розвеселившись, гостi.
   - I на погибель  пiдлим  хлопам!  -  вигукнув  Џетро,  люто  потрЯсаючи
кулаком.
   - ‚iват! - загримiло кругом.
   “ цей час до бенкетуючих наблизивсЯ кругленький пан дозорцЯ.
   - ѓей, ви, чого розсiлисЯ? - гукнув вiн, намагаючись перекричати  п'Янi
голоси. - Њосковськi купцi, що прибули з загоном вельможного пана, тут  чи
нi?
   ѓаласлива компанiЯ на крик дозорцi не звернула нiЯкiсiнької уваги,  але
Џетро й диЯкон почули його вiдразу ж.
   - ’ут, тут! ‹аскаво просимо, сiдай до нас, не погребуй,  твоЯ  милость,
випити чару винцЯ! - сказав  диЯкон,  пiдводЯчись  назустрiч  начальниковi
варти. - ѓей, ви, розступiтьсЯ, швидше пропустiть шановного пана!
   ’iльки тепер замковi  челЯдники  звернули  увагу  на  новоприбулого  i,
пiзнавши в ньому пана дозорцю, трохи збентежились.
   - „Якую, панє добродзєю, але Я не належу до тих свиней, Якi й на  вартi
здатнi нажлуктитись! - бундючно вiдповiв дозорцЯ,  зневажливо  глЯнувши  в
бiк замкової челЯдi; та коли поглЯд начальника варти майнув по  наповнених
iскристим вином келихах, очi в нього мимоволi стали вологими й масними.  -
‰ого милость, пан губернатор, дозволив московським  купцЯм  подивитисЯ  на
колишнього iгумена Њотронинського монастирЯ!
   - …, та ще встигнемо! Ѓiжи ти, ‘енько, а зараз i ми  пiдiйдемо.  ’iльки
ти, пане, попереду випий з моїх рук - без цього не вiдпущу! Ќе скривдь!  -
диЯкон наповнив корЯк вином i пiдiйшов з ним до пана  дозорцi.  -  Ќадiсь,
московськi купцi не часто у вас бувають, та й вино дiлу не завадить, на те
й прислiв'Я є: "пий, та дiло розумiй!"
   - •е-хе! „обре прислiв'Я, хай  йому  дiдько!  -  вiдповiв  з  люб'Язною
усмiшкою дозорцЯ. - ’iльки кепсько, що начальство не бере його до уваги.
   - Ђ начальство що, хiба воду нинi дудлить? Ђч, Який гомiн, - либонь, не
вiд води розгаласувалисЯ так! - „иЯкон  показав  рукою  в  бiк  освiтлених
вiкон замку i, вклонившись до поЯса шановному  гостевi,  сказав:  -  ‡роби
ласку, покуштуй вина заморського, не скривдь, а на людей плюнь: на всЯкого
не догодиш.
   - •iба щоб не скривдити! - глибокодумно мовив дозорцЯ i, взЯвши корЯк з
рук диЯкона, пiднiс його до уст. ‹едве тiльки вiн зробив перший ковток, Як
його обличчЯ розпливлосЯ в блаженну усмiшку, дозорцЯ одхилив голову  вбiк,
нiби не довiрЯючи собi, зажмурив очi, зробив ще один ковток i,  проказавши
"ого-го", одним духом осушив корЯк.
   - Iз самого –арграда! „о двору царського везли, та гайдамаки,  окаЯннi,
пограбували! - „иЯкон наповнив корЯк знову й пiднiс його дозорцi.
   - Ђ чи не забагато? - усмiхнувсЯ той i нерiшуче одвiв корЯк рукою.
   - •а-ха-ха! ’а ти красна дiвицЯ чи що? ’а мiй хлопчисько переп'є тебе!
   - Ћце вже нi! - дозорцЯ хвальковито задер голову й пiдкрутив вуса. - ™е
не народивсЯ той смiливець, Який би мене перепив... Ќе раз пили ми  -  сто
кiп чортiв - i за столом пана графа Џотоцького, i кнЯзЯ ђадзiвiлла, -  всЯ
шлЯхта покотом лежала, а пан ѓжибовський нiколи!
   - •а-ха-ха! - добродушно зареготав диЯкон. - ’а хiба у вас  умiють  так
пити, Як у нас, на Њосквi?
   - Ќа Њосквi! ’а Я у ‚аршавi в самого крулЯ випивав  -  i  хiба  ж  таке
вино, Як це! - дозорцЯ взЯв корЯк iз рук диЯкона й одним духом випив його.
- Љвасок... - сказав вiн з поблажливо-глузливою посмiшкою.
   - Љвасок? - перепитав диЯкон. - Ђ от iду в заклад, що Я переп'ю тебе, i
не вип'єш ти цих трьох корЯкiв, Як уже не встанеш з мiсцЯ!
   - ™о ставиш? - запально вигукнув розчервонiлий дозорцЯ.
   - „вадцЯть червiнцiв! - i з тими словами диЯкон  кинув  на  землю  свою
ставку.
   Љоли дозорцЯ побачив золото, очi його заiскрилисЯ.
   - ‡года! - крикнув вiн чванливо. - Џодивимось,  чи  переважить  москаль
лЯха!
   - Џеребивай руки! - звернувсЯ диЯкон до  найближчого  сусiди.  Ћдин  iз
замкових челЯдникiв перебив руки, i всi з голосними  вигуками  присунулисЯ
ще ближче, щоб стежити за цiкавим парi.
   - Ђ ви, хлопцi, себе  не  забувайте,  наливайте  повнiше!  -  звернувсЯ
диЯкон до челЯдникiв i, наповнивши два корЯки, крикнув дозорцi:
   - Ђну, пане, починай!
   ’им часом „арина з Џетром i  ще  з  двома-трьома  товаришами  пiшли  до
кам'Яної будiвлi, в Якiй був ув'Язнений Њельхiседек.
   ЃiлЯ дверей темницi, заздрiсне поглЯдаючи на веселе товариство,  сидiло
п'Ять сторожiв.
   - Ђ що, панове, схизматський пiп тут?  -  звернувсЯ  Џетро  до  сторожi
по-польськи. - ‰ого мосць, пан губернатор, дозволив московитам  подивитисЯ
на нього!
   - ’о йдiть дивiтьсЯ! - вiдповiв  один  iз  сторожi,  не  пiдводЯчись  з
мiсцЯ. - –iлий день нема спокою, диво Яке  знайшли:  їздЯть  та  й  їздЯть
дивитисЯ на  нього,  хоча  б  хлопи,  а  то  й  шлЯхетнi  панове.  I  чого
панькаютьсЯ з цим ворогом, прикiнчили б, та й годi! Ђ  то  їм  забавка,  а
добрiй людинi нiколи й чарку горiлки випити!
   - ™о правда, то правда! - пробурчали  iншi,  трохи  вiдiйшовши  вбiк  i
пропускаючи „арину й Џетра в темницю.
   ђешта  козакiв  зосталасЯ  бiлЯ  входу   погомонiти   з   невдоволеними
сторожами; дверi темницi були вiдчиненi, кругом  валЯлисЯ  купи  щебеню  й
цегли.
   ‡авмираючи вiд жалю та хвилюваннЯ, „арина переступила високий  порiг  i
ввiйшла до вузького й тiсного кам'Яного склепу, в Якому  мав  бути  живцем
похований настоЯтель Њотронинського монастирЯ.
   ‡атхле  й  смердюче  повiтрЯ  вiдразу  вдарило  в  обличчЯ,  „арина  аж
вiдсахнуласЯ.
   - Љрiпись! - шепнув їй Џетро.
   ‚они ступили крок уперед, напружуючи зiр, щоб побачити  владику.  —ерез
те, що вiкно було замуроване, у склепi панувала  темрЯва,  й  тiльки  бiлЯ
вхiдних дверей, коли їх ширше вiдчинили, стало трохи свiтлiше.
   - Ћсь вiн! - шепнув „аринi Џетро, показуючи  на  щось  темне  в  кутку.
„iвчина широко вiдкрила  очi  й,  пронизуючи  поглЯдом  темрЯву,  побачила
владику, що лежав майже голий, непорушний i нiмий на напiвзогнилiй соломi,
прикритий Якоюсь драною ксьондзiвською хламидою.
   - Џомер! - придушеним голосом скрикнула „арина.
   - ’ихше! - Џетро стис  паннi  руку  i,  швидко  озирнувшись  на  дверi,
прошепотiв ледве чутно: - Џодивимось!
   ‚iд дверей долетiв голосний регiт сторожiв.
   Џетро з полегкiстю зiтхнув  i,  ступивши  два  кроки  до  Њельхiседека,
припав вухом до його грудей: серце ледве чутно билосЯ.
   - †ивий, живий! - прошепотiв парубок, задихаючись од радостi. -  Џанно,
давай сюди вино!
   ‡ допомогою „арини Џетро трохи пiднЯв голову владики й, розкривши  йому
рота, влив трохи вина. —ерез кiлька секунд ледь помiтна судорога  пробiгла
по тiлу нещасного, i з вуст його почувсЯ слабкий стогiн.
   - ‘вЯтий отче, владико, чи ти чуєш нас? - гарЯчкове зашепотiла  „арина,
нахилЯючись до вуха страдника. Њельхiседек ледь поворухнувсЯ.
   - ’о слухай же, слухай мене, свЯтий отче, - провадила далi  дiвчина,  -
це Я говорю з тобою, Я, „арина, дочка генерального обозного київського. Њи
прибули сюди з Ќайдою... ‡бери всi свої сили, сьогоднi вночi  ми  врЯтуємо
тебе!
   - ѓодi! - шепнув Џетро. - ‚оронь боже  -  помiтЯть...  -  i,  смикнувши
дiвчину за руку, швидко пiдвiвсЯ й разом з нею пiшов до виходу.
   - Ђ пiп у вас вже сконав, панове! - розв'Язно сказав Џетро, зупинЯючись
у дверЯх.
   - Ќарештi! - сердито пробурчав один iз сторожiв.  -  ‘правжнiй  камiнь,
iнший давно б уже сконав, а цей - двожильний, -  двiчi  труїли,  i  то  не
взЯло!
   - ’о на Якого бiса стерегти трупа? - вигукнув  один  з  козакiв,  котрi
прийшли з Џетром. - ѓайда з нами, - там московський  купець  розходивсЯ  i
таким вином частує, що, дiдько його бери, чи  куштував  таке  вино  й  сам
круль!
   - ’а от, начальство велить! - похмуро вiдповiли сторожi.
   - Ћхота їх слухати! - Џетро  зневажливо  махнув  рукою.  -  ‘вiй  розум
кращий вiд усЯкого начальства! ’а й куди вiн тепер утече од  вас,  хiба  в
пекло? Ќу, то душа його вже напевно там, а Якщо чорти захотЯть поцупити  й
тiло, хоч би тут i тисЯчi людей стерегли, однак вони своє дiло справлЯть!
   - Џравда! - погодилисЯ сторожi. - Џроти нечистої сили нiчого не вдiєш!
   - Ќу, то ходiмо, вип'ємо чарку-другу, - адже це тут поруч, на  очах!  -
запросив iще раз гостинний козак.
   - ’ак-то воно так, -  мовив,  розтЯгаючи  слова,  старший  сторож  i  з
досадою сплюнув набiк, -але що скаже пан дозорцЯ?
   - „озорцЯ? ’а вiн же там... без заднiх нiг уже...  -  Џетро  iз  смiхом
показав рукою в  бiк  гомiнкої  компанiї.  -  ѓулЯє  з  московитом,  а  де
начальство, там i сторожi належить бути!
   - ‘то дЯблiв, справдi! - рiшуче вигукнув старший  сторож.  -  Ќа  Якого
бiса нам стерегти тут мертвЯка? Љоли панство гулЯє, то  хiба  не  можна  й
доброму шлЯхтичевi промочити горло? ѓайда, панове, вип'ємо по келиху, адже
нiч довга, а вартувати до свiтанку!
   - ‘лушно! - одностайно пiдтримала його решта сторожiв, i всЯ  ватага  з
веселим смiхом подаласЯ до бенкетуючих.
   ‚идовище, Яке постало перед  сторожами,  змусило  їх  зайтисЯ  реготом:
посерединi на килимку з бурЯковим спiтнiлим обличчЯм, з посоловiлими очима
сидiв пан дозорцЯ i белькотiв неслухнЯним Язиком, похитуючись  з  боку  на
бiк:
   - Ќе переп'єш, бiсiв москалю!.. џ i в ‚аршавi, i в Љраковi, i  з  самим
крулем... ™е один корЯк, i дукати мої!..
   ‰ого рука тримала наповнений корЯк;  та  марно  пан  дозорцЯ  намагавсЯ
пiднести вино до рота: у тремтЯчiй  руцi  воно  розхлюпувалосЯ,  обливаючи
бороду i вбраннЯ шлЯхтича.
   Ћсторонь вiд компанiї, уткнувшись обличчЯм у землю,  лежав  "купець"  i
голосно хропiв; бiльшiсть гостей також валЯласЯ кругом, наче  мертвЯки,  й
тiльки три чи чотири жовнiри,  котрi  оточували  дозорцю,  ще  тЯглисЯ  за
вином, вивергаючи  п'Янi  проклЯттЯ,  розливаючи  вино  й  штовхаючи  один
одного.
   - ѓе-ге! ’а тут уже мертве царство, - весело зауважив  Џетро,  окинувши
вдоволеним поглЯдом усю компанiю.
   - ’а й московит уже зваливсЯ! - з досадою сказав старший сторож.
   - Ђ на дiдька нам московит? Ѓуло б тiльки його вино! Џетро  без  усЯкої
церемонiї переступив через розпростертi тiла, узЯв барило i, пiднЯвши його
вгору, переможно вигукнув:
   -  ѓе-ге!  ’а  тут  iще  пiвбарила  -  нам  вистачить!   ѓей,   панове,
повiдтЯгайте вбiк цi колоди, - вiн показав на переодЯгнених гайдамакiв, що
лежали долi. - ‘юди їх кладiть i розбирайте келихи... Ћсь так!
   ‡ допомогою „арини та  її  супутникiв  сторожi  вiдтЯгли  вбiк,  Як  їм
здавалось, п'Яних мов хлюща челЯдникiв прибулого пана й  посiдали  навколо
Џетра.
   ‚iн налив їм келихи, а сам високо пiднЯв барило й весело крикнув:
   - Ќу! Ќєх жиє Ясне панство! - i почав нахильцi пити.
   - Ћго-го!  „обре  дудлить!  -  схвально  загомонiла  сторожа,  осушуючи
келихи. - ’а, глЯди, не все випивай, залиш i нам!
   - ‡алишу, залишу! - i Џетро знову наповнив їм келихи.
   - Ђ не... не... не переп'єш! ’исЯчу  вiдьом  з  хвостами...  сто  тисЯч
дЯблiв... - бурмотiв дозорцЯ, безтЯмно витрiщаючи п'Янi очi.
   - …ге, та вiн, бiдолаха, до рота корЯка  нiЯк  не  донесе,  треба  йому
допомогти! I Џетро, притуливши корЯка до губ  пана  дозорцi,  змусив  його
випити  все  до  дна.  „озорцЯ  ще  буркнув  щось  недоладне,   похитнувсЯ
раз-другий i зваливсЯ на одного з челЯдникiв, що лежали покотом. ‡а чверть
години всi були п'Янi.
   - ѓотово! - прошепотiв Џетро, пiдводЯчись з мiсцЯ. - Ќу, панове,  тепер
до роботи!
   Џочувши  це,  диЯкон  i  гайдамаки,   Якi   лежали   осторонь,   швидко
посхоплювалисЯ.
   - Ќу, друзi, напружте тепер i розум, i очi, i душу!  -  пошепки  сказав
диЯкон товаришам. - Ѓо доки з них ще не  вийшов  дурман,  треба  закiнчити
роботу. ’и, панно, лЯгай сюди на моє мiсце та розкинь ширше руки,  -  коли
хто й глЯне, то з п'Яних очей не второпає; ви, - диЯкон  вiддiлив  частину
гайдамакiв, - залишайтесЯ на сторожi, та на випадок, коли прокинетьсЯ хто,
- приспiть його по-нашому, а ви - гайда за мною!
   „иЯкон, Џетро i ще зо два чи зо три козаки квапливо подалисЯ до темницi
Њельхiседека.
   - •то тут? - ледве чутно прошепотiв владика.
   -  Њи,  чесний  отче,  рЯтiвники  твої!  -  вiдповiв  диЯкон.  -  ’реба
поспiшати... —и можеш ти встати, панотче?
   - Ќемає сили... Ќоги... - вiдповiв Њельхiседек кволим голосом.
   - ‘тривай,  отче,  не  розмовлЯй,  не  витрачай  марно  сил...  •лопцi,
пiдведiть владику й одЯгнiть у моє вбраннЯ.
   „иЯкон швидко знЯв iз себе вбраннЯ московського купцЯ,  пiд  Яким  була
одежа панського  пахолка,  а  козаки  насилу  пiдвели  майже  непритомного
Њельхiседека й почали натЯгати на нього купецький одЯг. ’а  коли  довелосЯ
взувати  владику,  мимовiльний  крик  жаху  вихопивсЯ  в  Џетра   i   його
помiчникiв: ноги Њельхiседека  страшенно  розпухли,  з  потрiсканої  шкiри
сочиласЯ сукровицЯ, а в мiсцЯх, ранiше  стиснутих  кайданами,  тепер  були
суцiльнi  рани.  ‡  великими  зусиллЯми  козаки  натЯгли  чоботи  на  ноги
Њельхiседека; вiн кiлька разiв непритомнiв, та диЯкон ще  двiчi  дав  йому
випити мiцного вина, й воно знову пiдкрiпило владику.
   - ’епер пiдеш з нами, превелебний отче, i слухай, що Я  тобi  казатиму:
ти московський купець,  ти  такий  п'Яний,  що  не  можеш  нi  стоЯти,  нi
говорити, - ти чуєш мене?
   Њельхiседек  ствердно  кивнув  головою;  та  коли  гайдамаки  поставили
владику на ноги, вiн заточивсЯ й знов упав би  на  землю,  Якби  Џетро  не
пiдхопив його.
   - ѓм, кепськi справи! - диЯкон iз сумнiвом похитав головою. - Љоли  вiн
на ногах стоЯти не може, то Як ми його на  конЯ  посадимо?  •iба  що  всiм
удавати п'Яних? ’ак, так... ну, то що ж, пiднiмiть отцЯ iгумена на руки  й
вiднесiть його Якомога швидше на  те  мiсце,  де  лежав  Я,  та  покладiть
долiлиць, а ми з Џетром дещо тут зробимо i миттю до вас.
   Љозаки пiднЯли на руки безвладне тiло Њельхiседека й  понесли  його  до
вказаного мiсцЯ.
   - Ќу, Џетре, тепер не барисЯ, - скомандував диЯкон. -  џ  тут  робитиму
опудало, а ти збiгай i принеси менi вiдро води,  та  дивисЯ,  щоб  хто  не
помiтив нас...
   - ‡наю! - парубок вискочив з темницi, а диЯкон взЯвсЯ  робити  опудало.
‘крутивши з соломи сЯку-таку подобу людського тулуба, диЯкон  натЯгнув  на
нього знЯту Њельхiседеком  ксьондзiвську  хламиду,  а  на  голову  накинув
ганчiрку. ‡акiнчивши свою роботу, диЯкон вiдiйшов убiк, глЯнув на  опудало
й задоволене пробурмотiв:
   - Џречудове! Џ'Яному воно справжньою людиною  здастьсЯ!  Џотiм  сiв  на
землю, дiстав з кишенi ножицi й заходивсЯ стригти свою  бороду,  залишаючи
тiльки довгi вуса.
   Љiнчивши з цiєю процедурою, диЯкон, за козацьким звичаєм, постриг  своє
волоссЯ пiд макiтру.
   - „е ж це в дiдька  пропав  хлопець?  -  стурбовано  пробурчав  вiн  i,
прочинивши дверi, виглЯнув у двiр.
   Џетра  не  було  видно,  а  захiдний  край  неба  помiтно  посвiтлiшав:
очевидЯчки, незабаром мав зiйти мiсЯць.
   - ’ьху ти, чи не попавсЯ вiн десь? Ђ мiсЯць от-от зiйде. …х,  бий  його
нечиста сила, i не здогадались же взЯти з собою води!..
   „иЯкон сердито плюнув i знову с в на землю.
   Њинуло ще кiлька хвилин, важких, довгих, диЯкона опанувало  нетерпiннЯ,
а згодом пiдкравсЯ й справжнiсiнький страх:  певно,  Џетро  десь  попавсЯ.
Ќiчим iншим не можна було поЯснити таку довгу  його  вiдсутнiсть:  звiсно,
шкода хлопцЯ, але ще страшнiше те, що, коли вiн попавсЯ, загине й владика,
i Ќайда, i всi вони!
   „алi не  можна  було  чекати,  небезпечне  становище  вимагало  Якихось
заходiв, i хоч кострубате пострижена голова могла привернути увагу  лЯхiв,
диЯкон рiшуче пiдвiвсЯ й попрЯмував до виходу.
   ’им часом Џетро, вискочвши з темницi, подавсЯ  розшукувати  колодЯзь  у
замковому дворi. –е не становило особливих труднощiв, i за  кiлька  хвилин
парубок знайшов його;  але  -  о  жах!  Ќа  коловоротi  телiпаласЯ  тiльки
вiрьовка, а вiдра не було...
   Ќе гаючи й хвилини на марнi жалi, Џетро кинувсЯ  шукати  вiдра  десь  в
iншому мiсцi. Ђле виЯвилосЯ, що знайти його не так  легко...  “  замковому
дворi всi вже поснули, у монастирi також, -  куди  не  кидавсЯ  парубок  -
скрiзь дверi були позамиканi. Џробiгавши отак кiлька хвилин, вiн натрапив,
зрештою, на Яскраво освiтлену кухню губернатора; дверi її  були  розчиненi
навстiж, бiлЯ погаслого вогнища поравсЯ кухар...
   ‡радiлий Џетро влетiв туди й, забувши,  що  має  вдавати  лЯха,  спитав
українською мовою:
   - Ђ чи не можна у вас, пане кухарю, роздобути вiдра на часинку?
   ’ой  змiрЯв  парубка  сердитим  пiдозрiливим  поглЯдом   i   погрозливо
вигукнув:
   - Ђ ти звiдки тут, пiдлий хлопе, взЯвсЯ?
   - Џрошу вибаченнЯ: Я не хлоп, а слуга вельможного пана, Який прибув  до
замку.
   •оча цi слова й було  сказано  по-польськи,  та  вони  мало  переконали
кухарЯ.
   - ‘луга вельможного пана! Ќiби  пан  не  знайшов  би  собi  слуг  серед
полЯкiв, а набирав  таких  гайдамакiв,  розбiйникiв!  Ќавiщо  тобi  вiдро?
‚iдливати своїх товаришiв? Ѓач, Яку корчму влашт вали на замковому  дворi,
не могли хоч сюди, в пекарню, зайти. ’а хiба порЯдний шлЯхтич  стане  пити
надворi, мов те бидло? —ого доброго, ще й сторожiв  споїте?!  Ћсь  Я  пiду
зараз до пана губернатора та й розкажу йому, що ви тут  затiЯли  у  дворi,
хай лишень помацає вас, що ви за птахи i Яке на вас пiр'Я!..
   Џри цих словах Џетро вiдчув,  Як  ноги  його  похололи  й  приросли  до
пiдлоги.
   - ѓосподь з вами, пане кухарю! - вiдповiв вiн, з усiх  сил  намагаючись
зберегти  спокiйний  тон.  -  —и  не  вiд  страху  вам  скрiзь  ввижаютьсЯ
гайдамаки?
   - Ќу, ну, йди собi! - сердито пробурчав кухар. - Ђ Я ось пiду  зараз  i
доповiм про все його мосцi, нехай лишень розмiркує, що можна, а що й зась!
   Џетро знизав плечима i, все ще зберiгаючи спокiйний виглЯд,  вийшов  iз
кухнi; але, ступивши кiлька крокiв, мимохiть зупинивсЯ.
   Џогрози кухарЯ були не такi, щоб  ними  можна  нехтувати:  Якщо  навiть
губернатор i не запiдозрить у ньому гайдамаку, а тiльки  побачить  поснулу
сторожу й замкову челЯдь, то й  тодi  все  пропало:  кинутьсЯ  до  в'ЯзнЯ,
виЯвлЯть, що вiн зник, дiзнаютьсЯ, хто це зробив, i загинуть не  лише  всi
вони, але й майбутнЯ долЯ “країни. Єдиний  порЯтунок  -  мерщiй  тiкати  з
замку, поки цей озлоблений  п'ЯницЯ,  Як  видно,  ображений,  що  його  не
запросили взЯти участi в бенкетi, не здiйснив свого намiру.
   Ђле  Як  змiнити  зовнiшнiсть  диЯкона,  щоб  його  не  впiзнали?   —им
зачерпнути води? •iба барилом? - несподiвано спало Џетровi на думку: "’ак,
так, прив'Язати його до мотуза i спустити".
   ‚iн схопив порожнє барило й почав прив'Язувати  до  коловорота,  але  в
нього нiчого не виходило.
   - ’а навiщо менi це? - мимоволi вголос промовив  парубок.  -  Ђдже  там
зосталасЯ горiлка, а вона змиє фарбу ще лiпше, нiж чопа.
   ‚ цю мить чиїсь дужi руки зненацька схопили Џетра за плече й струсонули
так сильно, що барило випало в нього з рук.
   - Ќе втечеш, шельмо! - непомiтно пiдкравшись, лросичав над самим  зухом
Џетра кухар. - Ђх ти, схизматський пес, бидло!  ‡наємо  тепер,  що  ви  за
птахи! ѓей! ѓвалт! - крикнув вiн на все горло.
   •вилина була вирiшальна: досить прогаЯти одну мить -  i  на  хрик  лЯха
прибiжить усЯ челЯдь...
   Џетро не довго думав: в його руцi, мов блискавка, мигнув нiж i по  саму
колодочку увiйшов у  кухареве  горло;  струменем  бризнула  кров,  i  лЯх,
захрипiвши, навзнаки упав додолу.
   Ќе гаючи й хвилини, Џетро кинувсЯ туди, де недавно бенкетували,  схопив
барило горiлки i щодуху, не оглЯдаючись, побiг з ним до колишньої  темницi
Њельхiседека.
   Џетро вже добiг був майже до її  дверей,  Як  нараз  чиЯсь  велетенська
постать заступила йому дорогу, а могутнЯ рука  вп'ЯласЯ  в  горло,  i  над
самим вухом одурiлого вiд страху парубка почулосЯ сичаннЯ:
   - Ќi, голубчику, не вирвешсЯ з  моїх  лап!  Џочувши  той  голос,  Џетро
отЯмивсЯ.
   - Џане диЯконе! - скрикнув вiн неголосно. - ’а це Я, Џетро, що ви!..
   - ’и? - диЯкон розцiпив руку й енергiйно  сплюнув  набiк.  -  ’ьху  ти,
мара!.. ‡ переполоху ледь-ледь не задушив хлопцЯ. „е пропадав?
   - Ѓiда, пане диЯконе, треба поспiшати... Њожуть застукати, та й  мiсЯць
от-от зiйде...
   - ‡наю... швидше-бо! ‚ода є?
   - Ќе вода, а горiлка!
   - „арма - лий!
   —ерез п'Ять хвилин чуприна й вуса диЯкона  були  старанно  помитi  й  з
чорних  знову,  Як  i  ранiше,  стали  рудими.  “ламком  коси   Џетро   ще
попiдголював йому бороду й скронi, i диЯкон змiнивсЯ зовсiм:  тепер  нiхто
не пiзнав би в цьому рудому вусаневi московського купцЯ.
   Џiд час  цiєї  процедури  парубок  розповiв  диЯконовi  про  сутичку  з
кухарем.
   - Ќу, - схвильовано промовив диЯкон,  -  тепер  мерщiй  тiкати!..  ‚они
поквапно пiдiйшли до своїх товаришiв, що сидiли навколо  п'Яних,  Як  нiч,
полЯкiв.
   - Ѓiда, треба поспiшати, панове, -  тихо  заговорив  диЯкон.  -  ‚и,  -
звернувсЯ вiн до частини гайдамакiв, - вiднесiть цих сторожiв та й  самого
дозорцю туди до дверей темницi, а ви -  вiдтЯгнiть  кудись  пiд  стiну  цю
наволоч, - показав вiн на замкову челЯдь, - та позакидайте їх так, щоб  не
потрапили нiкому на очi. Ђ ти, Џетре, пiди та скажи отаману, що мiсЯць уже
зiйшов i загiн на конЯх чекає вельможного пана. Ђ що,  панно,  -  спитавсЯ
диЯкон „арини, - Як превелебний владика?
   - „ихає й чує, що кажуть, тiльки сам говорити не може: дуже ослаб.
   - ’ак! - диЯкон зiтхнув i розвiв руками. - џк же ми його мосць на  конЯ
посадимо? •iба от що, друзi, - усiм треба вдавати п'Яних,  похитуватисЯ  в
сiдлах i пiдтримувати один одного.
   - ђозумiємо, - тихо вiдповiли гайдамаки й з запалом взЯлисЯ до  роботи.
•вилин за десЯть все було скiнчено... ‘торожiв  попереносили  до  темницi,
посадовили на землю й попритулЯли до стiни,  -  так  що  здалЯ,  у  нiчнiй
темрЯвi,  їхнi  постатi  мали  цiлком  природний  виглЯд;  замкову  челЯдь
гайдамаки порозтЯгали куди попало, а  самi  заходилисЯ  швиденько  сiдлати
коней.
   ‡ великими зусиллЯми вдалосЯ їм посадити Њельхiседека  на  конЯ,  а  що
владика був дуже кволий i не  мiг  триматисЯ  в  сiдлi,  його  прив'Язали.
Ћбiруч владики  сидiли  на  своїх  конЯх  диЯкон  i  ще  один  здоровенний
гайдамака. “се вже було  напоготовi,  коли  з  замку  повернувсЯ  Џетро  й
повiдомив, що пан отаман зараз вийде.
   - Љоли б тiльки швидше, а то владика може звалитисЯ з конЯ, - пробурчав
диЯкон. - Ќу, а ви, хлопцi, ведiть панських коней до ганку,  та  спритнiше
подавайте стремена!
   —ерез кiлька хвилин у вiкнах замку замиготiли вогнi,  на  ганок  вийшла
челЯдь з палаючими смолоскипами, а  слiдом  у  супроводi  Ќайди  й  пишних
гостей губернатор.
   Џопрощавшись з усiма й  подЯкувавши  за  гостиннiсть,  отаман  поквапне
спустивсЯ схiдцЯми ганку й скочив на пiдведеного  йому  конЯ,  коли  нараз
почув оклик господарЯ:
   - ѓей, пане коханий, зоставайсЯ лiпше до ранку,  глЯнь,  Як  перепилисЯ
твої пахолки, всi хитаютьсЯ...
   “ Ќайди похололо серце, вiн з жахом  поглЯнув  на  своїх  гайдамакiв  i
надто на Њельхiседека, Який майже повис на шиї в конЯ.
   Ћднак Ќайда опанував себе i, обернувшись  до  губернатора,  безтурботно
вiдповiв:
   - „арма! Ќа свiжому повiтрi хутко витверезЯтьсЯ й прийдуть до тЯми...
   - „ивись, адже  квапитисЯ  нема  чого,  лiпше  зостаньсЯ  до  ранку!  -
переконував губернатор. - •оч у нас ще й тихо, а все-таки... џ дам  пановi
й провiдника до ђадомишлЯ.
   - џ роздумав їхати в ђадомишль, - вiдповiв Ќайда. - ‡а наказом, збiрний
пункт призначено в  Ѓiлiй  –ерквi...  ’о,  мабуть,  кварцЯнi  вiйська  вже
вирушили туди...
   - ™ось не чував... Ђле на Ѓiлу –еркву це ж в iнший бiк... важка дорога,
а панська команда ледве на конЯх держитьсЯ...
   - I московита ще загубиш, пане! - смiючись, додав один з офiцерiв.
   - їй-богу, загубиш! - весело пiдхопила решта.
   Ќайда похолов, але з вiдвагою приреченого кинув жартома:
   - Ќе загубимо! Њи його впакуємо в солому!
   ’а необережне слово призвело раптом до найнесподiванiшого наслiдку:
   - Ђй справдi! - вiдразу крикнуло кiлька п'Яних шлЯхтичiв.  -  “пакувати
московита! ‘оломи, вiрьовок сюди!
   ˜лЯхта зустрiла цю пропозицiю  дружним  реготом,  i  навiть  губернатор
зацiкавивсЯ дотепною вигадкою.
   ‚ одну мить офiцери збiгли з ганку й кинулисЯ до Ќайденого загону.
   –е було так несподiвано, що i Ќайда,  i  його  товаришi  розгубилисЯ  й
похололи  вiд  жаху,  чекаючи  страшного  кiнцЯ.  ЏереодЯгненi   пахолками
гайдамаки вiдразу перестали хитатисЯ в сiдлах.
   “же офiцери були  за  два  кроки  вiд  загону,  коли  зненацька  „арина
повернула конЯ й, пiдскакавши до Ќайди,  заговорила  швидко  тремтЯчим  од
надмiрного хвилюваннЯ голосом:
   -  Ќа  бога,  вельможний  пане,  заступись!..  Ќе   допусти   зганьбити
хазЯїна!.. ’а хiба ж велика провина в тому, що людина випила зайве: з  ким
грiх не траплЯєтьсЯ?.. ‡глЯньсЯ,  •риста  ради,  заступись!..'•азЯїна  всЯ
Њосква знає, сама царицЯ й царедворцi до нас по крам  посилають,  а  пiслЯ
такого посмiховища - Як йому людЯм в очi дивитисЯ?
   „арина зiскочила з конЯ, пiдбiгла до губернатора i, впавши перед ним на
колiна, заговорила ще палкiше:
   - ‡роби ласку, шановний пане, заступисЯ,  притримай  бешкетникiв,  сама
царицЯ вiддЯчить тобi, що не дав на наругу слуги її вiрного!
   - ‘тривайте, панове! - закричав губернатор до  офiцерiв,  що  метнулисЯ
були до московита. - Ћблиште ви того ведмедЯ, цур йому! -  I,  обернувшись
до „арини, додав: - Iди, нiхто твого хазЯїна не  зачепить,  а  ти  пильнуй
його, щоб не впав!
   „арина подЯкувала губернаторовi, скочила на конЯ й знову приєдналасЯ до
загону.
   Iз грудей Ќайди мимохiть вирвалосЯ полегшене зiтханнЯ. ‚iн  пiднЯв  над
головою шапку, ще  раз  подЯкував  господаревi  й  подав  гайдамакам  знак
рушати.
   Њовчки й швидко мчав загiн вузькою просiкою. Џопереду  їхав  посланець,
Який вручив Ќайдi листа вiд Њельхiседека: з мiркувань  безпеки  його  були
лишили за милю до монастирЯ в  лiсi,  з  двома  охоронцЯми,  а  тепер,  на
зворотному шлЯху, вони знову  приєдналисЯ  до  загону.  ЏiслЯ  двох  годин
швидкої їзди густий лiс став рiдшати.  Ѓлiдий  мiсЯць  освiтлював  дорогу.
Љонi помчали ще швидше й незабаром винесли вершникiв на широку галЯву.
   ’iльки тепер  зупинив  Ќайда  свiй  загiн  i,  перехрестившись  широким
хрестом, пiд'їхав до Њельхiседека.
   - Ћтче свЯтий! џк же ви себе почуваєте? -  запитав  вiн  iз  спiвчуттЯм
блiдого, скоцюрбленого владику, що повис на руках Џетра й диЯкона.
   - Љепсько, сину мiй, - ледь чутно прошепотiв страдник. I
   - ‚ладика так не доїде, - зауважила й „арина.
   - ’о ми ось що зробимо, - сказав, хвилину подумавши, отаман. - ‡в'Яжемо
двох коней вуздечками й попругами, до сiдел гарненько прилаштуємо кирею  i
на неї покладемо владику: так йому буде зручнiше - лежачи, а не  сидЯчи...
Џевна рiч, з обох бокiв їхатимуть дозорцi, щоб тримати коней за вуздечки й
пильнувати свЯтого отцЯ.
   ‚iд'їхавши од Њельхiседека,  Ќайда  сказав  диЯконовi,  що  нi  в  Ѓiлу
–еркву, нi в ђадомишль вони не поїдуть: адже ж завтра вранцi туди за  ними
напевно помчить погонЯ, а тому треба податисЯ зовсiм в iнший бiк  i  збити
ворогiв з пантелику.
   - ђозпитай у провiдника, - додав отаман, - Як звiдси трапити до  „нiпра
найближчим i найбезпечнiшим шлЯхом.
   „иЯкон, трохи перегодЯ, повiдомив Ќайду, що звiдси найближче ѓлiбiвка i
коли їхати глухими стежками, навпростець, то на  переправу  можна,  певно,
прибути вже десь пiд раннiй обiд.
   - Ќу й гараздi - вирiшив отаман. - Ќе будемо  гаЯти  часу.  ’iльки,  на
бога, бережiть владику.
   - џ не вiдступлю й на крок вiд нього, - озвалась „арина.
   - ЊоЯ радосте! - тихенько мовив Ќайда i вiдразу ж  голосно  крикнув:  -
ѓайда! ‡ богом!
   ЋтцЯ Њельхiседека поклали на  iмпровiзованi  ношi,  влаштувавши  навiть
зручне узголiв'Я, дали йому кiлька ковткiв  вина  й  бадьоро  помандрували
далi.
   „орога пролЯгала пагористою долиною, облЯмованою справа й злiва лiсами.
Њiсцевiсть була безлюдна: до самого свiтанку вони не зустрiли жодної душi.
Ќа свiтаннi загiн в'їхав у густий лiс i, розтЯгтись  по  вузькiй  стежцi,'
мусив просуватисЯ дуже повiльно, поки не вибравсЯ на невелику галЯвину.
   - Ќу, тепер дiдька  лисого  нас  хто  знайде!  -  самовдоволено  сказав
провiдник. - ’ут можна  смiливо  зупинитись  i  дати  конЯм  перепочити  й
напитисЯ... онде бiлЯ того струмка.
   - Ђ скiльки ще до ѓлiбiвки? - спитав Ќайда.
   - Њиль зо двi, не бiльше... ’iльки далi пiдуть гори... i лiс  до  самої
переправи на „нiпрi, - вiдповiв провiдник.
   - Ђ лЯдських посiпак немає на переправi?
   - „е б вони взЯлисЯ? ’ут, власне, й переправи справжньої немає, а  є  в
рибалок великi човни й дуби...
   "ѓосподь наш притулок!" - подумав отаман i звелiв  трохи  перепочити  й
напувати коней.
   —ерез годину, коли скiснi променi сонцЯ пронизали лiсовi хащi,  обливши
верховiттЯ дерев багрЯнцем, подорожнi вирушили в путь. „вi милi,  впродовж
Яких крутi узвози чергувалисЯ з небезпечними спусками, видалисЯ  за  добрi
чотири, й деЯкi скептики вже почали сумнiватисЯ, чи не завiв їх  провiдник
у пастку. Ђле  синЯва  величної  багатоводної  рiки,  що  заблищала  крiзь
просвiти в листi, одразу розвiЯла всi пiдозри.
   Џроте Ќайда не виїхав на берег, а, зупинившись  на  узлiссi,  послав  з
диЯконом i Џетром провiдника, щоб вони найнЯли длЯ переїзду на лiвий берег
„нiпра великий байдак, сам же пiшов до отцЯ  Њельхiседека,  допомiг  знЯти
його з конЯ й покласти долi, на м'Якiй пiдстилцi. ‚ладика виглЯдав  значно
краще: зручнi ношi й чисте запашне повiтрЯ зробили своє... ’а й „арина вже
встигла  перев'Язати  йому  скалiченi  ноги  й  тим  хоч  трохи  вгамувала
страшенний бiль.
   - •ай вас  бог  благословить  радiстю  i  щастЯм,  мої  дiти,  за  вашу
великодушнiсть... за вашу самопожертву ради мене,  грiшного,  -  зворушено
прошепотiв отець Њель-хiседек, урочисто поклавши руки на схиленi до  нього
голови Ќайди й „арини. –iлком зрозумiло, що в юному шлЯхтичевi  напiвживий
iгумен не мiг пiзнати дочки генерального  обозного,  а  благословив  її  i
Ќайду Як вiдданих друзiв, Як вiрних  синiв  “країни;  але  длЯ  дiвчини  й
лицарЯ це благословеннЯ набрало iншого змiсту  й  примусило  молодi  серцЯ
забитисЯ жвавiше. ™асливi, до слiз зворушенi благословеннЯм, вони  припали
устами до висохлої руки архiпастирЯ.
   ’им часом байдак, широкий i  мiсткий,  причалив  до  берега  з  чотирма
добрими веслЯрами й стерничим на  кормi.  ЋтцЯ  Њельхiседека  перенесли  й
поклали на киреЯх у переднiй частинi байдака. Ќайда хотiв був  попрощатисЯ
з владикою, але щось помiркував i пiдкликав до себе диЯкона.
   - ‡наєш, панотче, що менi зараз спало на думку?
   - Ђ що, пане отамане? - зацiкавивсЯ диЯкон.
   - ‘лухай лишень! ™об дiстатисЯ до †аботина, де  наш  гетьман  призначив
мiсце длЯ загального збору, нам треба  буде  пробиратисЯ  повз  ђадомишль,
”астiв, Ѓiлу –еркву, Љорсунь, куди прЯмує i кварцЯне  вiйсько.  ‡устрiч  з
ним длЯ нашого загону не дуже бажана. ’а,  крiм  того,  тепер  i  в  замку
зчинивсЯ переполох i,  певно,  звiдти  вислали  за  нами  погоню.  ’о  нам
довелосЯ б крутитись мiж двох огнiв...
   - Iстинно так! - вирiк диЯкон. - Ђле камо убо грЯсти?
   - Ђ ось куди! ЏереправитисЯ всiм на цьому байдаку... конi  плавом...  i
махнути лiвим берегом... до самої —игирин-„iброви... ’ут i дорога  вiдома,
i  нашi  кревнi  брати  нiкому  нас  не  викажуть,  а  проведуть   добрими
стежками... .‚ —игирин-„iбровi переправимосЯ через „нiпро знову на  правий
берег, та ще, напевно, й залучимо  когось  до  свого  загону  -  i  гайда;
невеликий перегiн, рукою подати:
   Љруглий лiс, за ним  перелiски,  степи,  Њотронинськi  лiси,  а  там  i
†аботин.
   - Ђмiнь! - захоплено виголосив диЯкон. - ѓосподь глаголе твоїми устами.
‘аме лiвим берегом... поки тi кварцЯнi вiйська збиратимутьсЯ в  похiд,  то
нашого  й  слiду  не  буде,  а  потiм  ми  їх  уже  гуртом  зустрiнемо   й
розметаємо...
   - Ћтак i буде, - упевнено потвердив Ќайда. - Ђ тепер сiдайте!  Џодив  i
радiсть охопили повстанцiв, коли вони почули команду свого отамана. ˜видко
зв'Язавши повiддЯ коней, усi розмiстилисЯ на байдаку.  ‘терничий  крикнув:
"ЌалЯж"; байдак схитнувсЯ i навскоси, проти течiї, рушив до  того  берега;
звичнi до води конi довгою низкою потЯглисЯ за ним плавом.
   ™е тодi, Як отцЯ Њельхiседека поклали в лiсi на киреЯх,  вiн  одразу  ж
заснув мiцним життєдайним сном, - його сонного i  на  байдак  перенесли...
„арина сiла у нього в головах,  влаштувавши  щось  подiбне  до  шатра  над
посивiлою головою страдника. Ќайда, схрестивши  руки,  стоЯв  на  серединi
байдака i пильно вдивлЯвсЯ, чи немає де на березi пiдозрiлої  метушнi,  чи
не виткнутьсЯ з-за прибережної шелюги  ворожi  човни.  ‰ого  обличчЯ  було
холодне й спокiйне, але вогники, Якi спалахували в очах, свiдчили, що  вiн
дуже хвилювавсЯ. Њить була вирiшальна  i  длЯ  порЯтунку  дорогого,  всiма
шанованого  владики,  i  длЯ  купки  завзЯтцiв,  що  зважилисЯ  на   такий
одчайдушний подвиг. “сi це розумiли i, стискаючи в руках  набитi  рушницi,
тривожно вдивлЯлисЯ в голубу далечiнь рiки... Ђле нiде нiчого  пiдозрiлого
не було  помiтно.  ‹агiднi  днiпровi  хвилi  плавно  гойдали  байдак,  вiд
ритмiчних ударiв весел вiн злегка здригавсЯ i  йшов  проти  течiї,  поволi
наближаючись до протилежного берега. Љритична хвилина минула! ђуська землЯ
була  за  два-три  сажнi,  а  високий  польський   берег   уже   вкривавсЯ
прозоро-сизою iмлою.
   - •у! Џронiс господь! - радiсно вигукнув отаман i,  глибоко  зiтхнувши,
сiв на лавочку.
   - €збранному воєводi побiдительна! - заспiвав був диЯкон, але  в  ту  ж
мить байдак ударивсЯ об пiдводний камiнь  i  так  похитнувсЯ,  що  диЯкон,
мимохiть перервавши свою канту, замалим не впав у воду. ‡агальний радiсний
настрiй виливсЯ в добродушний регiт. ’им часом вiд поштовху  прокинувсЯ  i
владика;
   мiцний двогодинний сон, видно, пiдкрiпив його.
   - „е Я?  -  тихо  спитав  Њельхiседек,  пiдводЯчи  голову  й  здивовано
поглЯдаючи довкола.
   - ‘еред безмежно вiдданих друзiв, - вiдповiв  Ќайда,  -  i  на  руськiй
землi, далеко вiд наших ворогiв.
   - Џомiчник i заступник послав менi рЯтунок! - тихо мовив  владика  i  з
сльозами зворушеннЯ, спрЯмувавши поглЯд в  блакитну  височiнь,  поринув  у
безмовну молитву.
   Ћтаман, розпитавши стерничого про сусiднi хутори, негайно послав  Џетра
в найближчий найнЯти пару добрих коней з возом, щоб  одвезти  превелебного
отцЯ у ЏереЯслав. Ћдин з веслЯрiв, поважний дiд, взЯвсЯ  супроводити  його
аж до ЏереЯславського монастирЯ; цей провiдник став у пригодi ще й тим, що
був знахарем i зараз же  приклав  до  ран  iгумена  листЯ,  Яке  полегшило
нестерпний бiль.
   —ерез те що дорога до ЏереЯслава була одна, а до —игирин-„iброви iнша й
Ќайда, цiнуючи кожну хвилину, поспiшав, вiн не  мiг  супроводити  владику,
Який,  з  оглЯду  на  тЯжкий  стан,  мусив  їхати  дуже  поволi.  Џровiвши
Њельхiседека милi за двi од берега, колишнiй  чернець  попрощавсЯ  з  ним,
заспокоюючи себе думкою, що свЯтий отець незабаром одужає.
   ‡ворушливим було їхнє прощаннЯ...
   Iгумен розчуливсЯ до слiз:
   - •ай господь воздасть вам, дiти мої, за ваше добре дiло. Ќе за себе  Я
дЯкую вам, славнi лицарi, а за нещасну, розтерзану “країну. ™о менi життЯ?
™о  менi  це  житейське  море,  охоплене  пристрастЯми?  ’ам,   в   оселЯх
небесних... коли б удостоїв мене, грiшного,  милосердний  господь,  -  там
заспокоєннЯ вiд усiх турбот, там  свiтло  вiчної  любовi  й  туди  повинен
прагнути дух наш. Ђле ‚севишнiй одвiв вiд мене сю  годину...  послав  менi
рЯтунок... Џевно, життЯ моє ще потрiбне на землi, потрiбне  “країнi.  ‚оно
завжди  належало  й  належатиме  їй.  ЃлагословлЯю  ж  тебе,  любий  сину,
озброєний мечем длЯ захисту  братiв  i  їхнiх  свЯтинь.  Џерст  божий  над
тобою... ЏрЯмуй же туди, куди вказує вiн... i поклади душу свою за вiру  i
за друзi свої... ‚iддай життЯ цiлком вiтчизнi, не  спокушаючись  принадами
свiту цього! Ђмiнь!..
   Џри останнiх словах владики Ќайда й „арина  мимохiть  глЯнули  одно  на
одного й вiдчули, Як їхнi серцЯ стис крижаний холод... Ѓлiдi, схвильованi,
вони попрощалисЯ з настоЯтелем i мовчки погнали коней, прагнучи в шаленому
летi розвiЯти тЯжке, гнiтюче почуттЯ, що охопило їх...
   ‚ершники, котрi супроводили отамана, ледве  встигали  за  ним  та  його
джурою. Ћзирнувшись назад i  побачивши,  що  загiн  трохи  вiдстав,  Ќайда
нарештi заговорив до „арини:
   - Ќевже мою кохану панну збентежили простодушнi слова шановного отцЯ...
чи, може, навiть похитнули?
   - Ќi, - твердо вiдповiла дiвчина, - нiхто й нiщо не може похитнути мого
серцЯ,  а  гарЯче,  пройнЯте  високою  любов'ю  слово  владики  не   могло
збентежити вже тому, що ми' насамперед виконаємо свiй обов'Язок!
   - Ђнгел небесний! - в поривi  почуттЯ  вигукнув  отаман.  -  ’и  -  мiй
свiточ, ти - моЯ зiрка провiдна!
   ˜видко, без особливих пригод i ризикованих зустрiчей їхали  вниз  понад
„нiпром  нашi  подорожнi.  ’iльки  коло  самої  —игирин-„iброви  росiйська
прибережна  сторожа  мало  не  схопила  їх  Як  польських  шпигунiв;   але
запевненнЯ  провiдникiв  i  дукати  уладнали  непорозумiннЯ,   Яке   могло
скiнчитисЯ великою неприємнiстю. Ђ втiм, завдЯки цiй сутичцi  з'ЯсувалосЯ,
що в —игирин-„iбровi стоїть Якась московська  рота  й  стежить  за  другим
берегом „нiпра, де з'ЯвилисЯ польськi команди. –Я обставина змусила  Ќайду
негайно переправитисЯ на той бiк. „арина  особливо  наполЯгала  на  цьому:
вона страшенно боЯласЯ, щоб її не впiзнали батьковi знайомi, та  й  з  ним
самим побоюваласЯ зустрiчi.
   ЌайнЯли кiлька човнiв,  i  темної  ночi  маленька  флотилiЯ  рушила  до
польського берега.  Џереправа  вдаласЯ  Якнайкраще,  i  подорожнi  щасливо
висадилисЯ в дикому, безлюдному мiсцi, серед  rip  i  Ярiв,  помiж  селами
‚оронiвкою й Ѓужином.
   ‡iйшовши на берег, загiн, не вiдпочиваючи, рушив гористою мiсцевiстю до
—игирина.  Ђле  темрЯва,  рЯсний  та  дрiбний  дощ  i  небезпечнi  стежки,
протоптанi по косогорах, байраках, понад урвищами, дуже утруднювали  шлЯх:
конi йшли поволi, обережно  ступаючи.  “же  почало  свiтати,  а  подорожнi
встигли вiд'їхати од „нiпра не далi, Як на милю, лише тепер вибравшись  на
рiвне поле.
   ‡агiн зупинивсЯ в невеличкому гайку, Який,  немов  оазис,  розрiссЯ  на
степовому рубежi. ‡мученi конi потребували вiдпочинку, й людЯм треба  було
вiдновити сили.
   - Љоли б нам тiльки проскочити цей голий степ, то ми б тодi були  Як  у
бога за пазухою, - сказав диЯкон пiслЯ легкого снiданку.
   - Ђ там же, що буде за цим степом? - спитала „арина.
   - ѓе, шановна панно, там почнутьсЯ лiси, а лiс длЯ  нашого  брата  -  i
хата, i замок! Ћсь перший лiс буде  ЉруглЯк...  авжеж,  ЉруглЯк  найближче
звiдси, - ствердно кивнув головою диЯкон i випустив з-пiд  навислих  вусiв
цiлий клубок диму. - Ђ за ЉруглЯком пiде одразу ж... нi,  не  одразу,  там
миль зо три перегону теж полЯми... а там пiде  „овгий  лiс,  а  за  „овгим
майже  суспiль  потЯгнутьсЯ  непролазнi  пущi  -  Њотронинська,  ѓончарна,
‹ебединська...
   - Ђ до ЉруглЯка далеко звiдси? - перебив балакучого диЯкона Ќайда.
   - ’а миль iз п'Ять або  шiсть...  Ќа  добрих  конЯх  пiвднЯ  їхати  без
перепочинку...
   - Ќашi конi не з гiрших, - зауважив отаман. - •ай тiльки вiдпочинуть та
попасутьсЯ...
   - ™о й казати, - позiхнув  диЯкон  i,  зручнiше  умощуючись  на  травi,
додав: - Њи теж Якусь часинку поспимо...  вартовi  на  своїх  мiсцЯх...  а
рушимо  в  обiдню  пору...  Якраз...  до  вечора  в  ЉруглЯку...   там   i
спочинемо... - Ѓогатирське хропiннЯ перервало його мову.
   Љонi, вилежавшись у затiнку, щипали тепер на  узлiссi  соковиту  траву;
вартовi двiчi змiнилисЯ, а всi iншi спали. Ѓуло вже геть-геть за полудень,
Як з дальнього горба, на Якому стоЯв вартовий, почувсЯ тривожний  свист...
‘игнал одразу пiднЯв на ноги весь загiн...
   - ™о трапилось? „е ворог? „о зброї! - залунали тривожнi  голоси,  i  за
хвилину гайдамаки вже були на конЯх i чекали наказу свого отамана.  “  цей
час пiдскакав до загону вартовий.
   - Ђ що там, ѓолобле? - спитав його Ќайда.
   - ’а за милю, а може, й бiльше, пане отамане,  показавсЯ  спершу,  наче
цЯтка, один вершник, потiм десь зник, а незабаром  з'Явилось  уже  двоє  i
знову щезли.
   - ’еж, певно, сторожа... дозорцi... Ђ не помiтив - нашi чи полЯки?
   - Ќе розбереш... важко розпiзнати на такiй вiдстанi...  Ћт  наче  чорнi
цЯтки.
   - ’реба вирушати! - скомандував отаман. - I швидше, щоб нам не перетЯли
шлЯху... ’епер, панотче, уже ти нас веди, тобi цi краї вiдомi!
   - Ђки п'ЯтерицЯ перстiв, - озвавсЯ басом диЯкон. - ’о  за  мною  ж,  не
гайте часу!..
   - ѓайда! - гукнув отаман, i всЯ команда  навскач  вилетiла  з  гайка  й
помчала рiвниною на захiд, куди вже й сонце хилилосЯ.
   Ќа обрiї позаду загону знову з'ЯвилисЯ три-чотири  рухливi  цЯтки,  але
незабаром десь пощезали. ’о були передовi вершники загону  ‘темпковського,
котрий простував у напрЯмi Ѓiлої –еркви, щоб з'єднатисЯ з головними силами
кварцЯного вiйська; до цього загону, по виїздi з ‹исЯнського замку, почали
дорогою приставати й iншi шлЯхтичi з своєю челЯддю, так  що  їх  зiбралосЯ
тепер понад сiмсот чоловiк.
   ѓодини двi без зупинки їхали  нашi  подорожнi,  не  помiчаючи  навкруги
нiчого пiдозрiлого: голий степ розстилавсЯ тепер  велетенським  колом;  на
рубежах його поки що не було видно Якогось значного руху, тiльки  праворуч
i лiворуч позаду з'ЯвлЯлисЯ iнодi поодинокi рухомi цЯтки, - це могли  бути
й дрохви, що вiльно розгулювали в степу.
   Ќайда на хвилину зупинив свiй загiн, щоб дати конЯм перепочити.
   - „алеко ще до ЉруглЯка? - спитав вiн диЯкона.
   - ѓен вiд тих могил буде  милi  три  з  гаком,  -  невпевнено  вiдповiв
диЯкон.
   - Ћтже, наврЯд чи завидна доберемосЯ до нього, - сказав отаман. -  Ђ  Я
думаю, що то не дрохви, - показав вiн назад.
   „иЯкон почухав потилицю i, свиснувши, помчав уперед, а  за  ним  i  всi
гайдамаки.
   ’а тiльки-но загiн порiвнЯвсЯ з могилами, що височiли  за  пiвмилi,  Як
iз-за них справа й злiва кинулисЯ на гайдамакiв сотнi вершникiв...
   - ‹Яхи! - крикнув Џетро.
   - ‚перед! - скомандував отаман i з присвистом гукнув на  конЯ.  ђозумнi
тварини, прищуливши вуха, помчали вихром. †оден козак не вiдстав од  свого
отамана. „арина скакала поруч нього, а диЯкон вихопивсЯ навiть уперед, щоб
показувати дорогу. Ќезабаром стало видно, що важкiй польськiй  кiннотi  не
угнатисЯ за легкими козацькими  кiньми;  вiдстань  мiж  переслiдувачами  й
жменькою втiкачiв поступово збiльшувалась, i замiсть  того,  щоб  перетЯти
шлЯх гайдамакам по дiагоналi, полЯки зiмкнули свої лави вже позаду й тепер
гналисЯ за втiкачами всi разом.
   џкби поблизу був лiс, то Ќайда тiльки посмiЯвсЯ б  з  ворожого  загону;
та, на лихо, лiсу  не  було  видно,  а  полЯки  невiдступне  переслiдували
козакiв...
   - ‘тiй! - скомандував отаман. -  Њи  попереду  на  пiвмилi,  поки  лЯхи
наблизЯтьсЯ - конi перепочинуть... iнакше позаганЯємо їх...
   “сi зупинили коней i навiть позлазили  на  землю,  щоб  дати  їм  змогу
вiдсапнути й набратисЯ сили; а коли погонЯ наблизиласЯ  на  два  пострiли,
гайдамаки знову скочили на коней i вихром  помчали  вперед.  Љiлька  разiв
вони вдавалисЯ до цього способу.
   ЏiслЯ кожної такої зупинки було видно, що гладкi шлЯхетськi конi  бiгли
дедалi повiльнiше й важче. Ђле й козацькi  конi  вже  напружували  останнi
сили. ЏiслЯ першої зупинки вони ще помчали швидко, навiть iнодi зриваючись
на галоп, пiслЯ другої побiгли iноходдю, пiслЯ третьої пiшли ступою.
   Ќарештi, коли  вже  зайшло  сонце,  на  золотаво-червонiй  смузi  обрiю
показалась  темна  стЯга  лiсу;  але  козацькi  конi  так  заморилисЯ,  що
пiдiгнати їх було неможливо.
   ‚же на очах  у  ворога  гайдамаки  в'їхали  в  ЉруглЯк,  а  полЯки,  не
пiдступаючи близько, обложили лiс, щоб вранцi зробити облаву й  заполювати
красного звiра.
   ‡аглибившись у лiсовi хащi, гайдамаки розсiдлали коней, а самi  зiбрали
раду. ‘тановище було безвихiдне: Якби  вони  мали  свiжих  коней,  то  пiд
покровом ночi могли б смiливо їхати далi й, поки розвиднитьсЯ, добралисЯ б
до майже  неприступних  лiсiв.  ’а,  на  лихо,  козацькi  конi  були  такi
виморенi, що не схотiли навiть  їсти,  а  попадали  на  землю,  важко,  зi
свистом дихаючи. ѓайдамаки розумiли, що вранцi полЯки, Якi мають кiлькiсну
перевагу майже в десЯть разiв, напевно стиснуть  їх  у  цьому  невеличкому
лiсi залiзним кiльцем, наче лисиць у пастцi...
   Ќа радi було висловлено кiлька пропозицiй: однi пропонували окопатись i
витримати облогу, поки не прибуде допомога, iншi -  диЯкон,  наприклад,  -
волiли вночi пiдкрастисЯ до полЯкiв, перебити їх десЯток-другий i на їхнiх
конЯх утекти. „арина заперечила, адже шлЯхетськi конi ще бiльш  змученi  й
менш надiйнi, а тому лiпше негайно  вирушати  пiшки,  поки  ще  полЯки  не
встигли оточити весь лiс, i за нiч вiдiйти бодай милi на двi...  Ѓiльшiсть
козакiв пристала на  цю  думку,  та  диЯкон  висунув  проти  неї  серйознi
запереченнЯ: на всьому просторi вiд ЉруглЯка до „овгого  лiсу  простЯгласЯ
гладенька, мов скатерка, рiвнина, без могил, без гайкiв, без  байракiв,  а
тому ворожа розвiдка виЯвила б їх негайно.
   - ‘лухайте, панове! -  рiшуче  промовив  отаман.  -  Џеребити  ворогiв,
скiльки зможем, завжди встигнемо, навiть в останнiй сутичцi, адже живими в
руки не дамосЯ, але ж нам треба знайти  спосiб  дiстатисЯ  до  †аботина...
Ќаказ батька ‡алiзнЯка - передусiм!
   - Ђтожi - озвавсЯ диЯкон, пiдтриманий схвальним гомоном.
   - ’ут казали, - провадив Ќайда, - що лЯхи до ранку не рушать з мiсцЯ  й
не оточать лiс, а менi здаєтьсЯ - вони вже всi  попереду  й  перетЯли  нам
дорогу, а позаду лишили, може, з десЯток вартових - не бiльше. ’о, на  мою
думку, пiдгодувавши коней, нам  треба  податисЯ  в  той  бiк,  де  нас  не
чекають, а п'Яти-шести юнакам сховатисЯ край узлiссЯ з тилу; коли  настане
глупа нiч i ми всi будемо готовi,  котрийсь  iз  п'Яти  пострiлом  подасть
гасло. ’одi  всi  п'Ятеро  повиннi  зчинити  страшенний  гвалт,  палити  з
пiстолiв i рвонутисЯ назад, у напрЯмi „нiпра. ‹Яхи кинутьсЯ а погоню, а ми
тим часом проскочимо боком, тодi шукай вiтра в полi...
   - ‚елелiпно! -  у  захватi  вигукнув  диЯкон.  -  ’iльки  треба  тiкати
лiворуч... а потiм податисЯ прЯмо. Ђ з хлопцЯми пiду Я  i  дам  гасло.  Ѓо
коли обдуримо лЯха, то треба ж буде й самим рЯтуватись... доганЯти вас.
   - ‹iпше й не вигадаєш, дорогий панотче! - зрадiв отаман. - џ був i  сам
хотiв тебе просити... ’ут треба людину вiдважну, досвiдчену, обережну...
   - ’а Я вже не просплю! ‚оiстину! - урочисто  проголосив  диЯкон,  i  на
тому погодиласЯ всЯ рада.
   ЌаближаласЯ пiвнiч. Љонi вiдпочили й попаслись, отже, можна  було  знов
рушати в дорогу. ’оваришi перехрестились, попрощалисЯ i, взЯвши  коней  за
поводи, розiйшлисЯ в рiзнi боки.
   „иЯкон з Џетром та ще з  трьома  гайдамаками  пiшов  назад;  поставивши
товаришiв по краЯх узлiссЯ, сам вiн розташувавсЯ  посерединi.  Џрив'Язавши
конЯ, диЯкон поповзом вибравсЯ з лiсу й наблизивсЯ до ворожого ар'єргарду.
Ќавколо панувала мертва тиша, тiльки десь з  правого  боку  долинав  ледве
чутний гомiн: "™е з пiвгодини зачекати - i гасло!" - подумав диЯкон i знов
поповзом вернувсЯ до свого конЯ.
   - …х, добрЯче б зараз закурити люльку! - промовив  вiн  тихо  й  дiстав
з-за пазухи кисет, набив тютюном люльку й почав шукати там же,  в  кисетi,
кремiнь i кресало; але в кисетi кременЯ не було.  „иЯкон  знов  перетрусив
кисет i  всi  кишенi  -  кремiнь  зник.  ђозлючений  такою  невдачею,  вiн
заходивсЯ лаЯти  на  всi  заставки  i  кремiнь,  i  кисет,  i  кишенi,  а,
налаЯвшись досхочу, згадав, що в пiстолi, Яким вiн мав подавати сигнал,  у
курку, є кремiнь. Ќедовго думаючи, диЯкон одгвинтив головку курка,  вийнЯв
гострий кремiнь i викресав вогню; забравшись  у  густий  кущ  i  прикривши
люльку листЯм, вiн з насолодою почав курити, а докуривши, поквапне заховав
люльку з кисетом за пазуху i витЯг пiстолЯ, щоб  знову  вставити  в  нього
кремiнь i подати гасло. Ђле - о жах! ЉременЯ не було... Џохоловши од  цiєї
несподiванки, та ще в  таку  хвилину,  диЯкон  заходивсЯ  шукати  по  всiх
кишенЯх, обмацувати землю навкруги, шарити помiж  корiннЯм,  обдираючи  об
нього руки, але все марно - кремiнь Як у воду впав!
   „иЯкон у розпачi схопивсЯ за чуприну й почав її немилосердно  рвати.  Ђ
час минав, i становище загону ставало дедалi небезпечнiшим.
   Ќайда вiд нетерпiннЯ й тривоги кусав собi губи; йому було невтЯмки,  що
ж могло трапитисЯ з диЯконом, чому вiн не подає гасла й  змушує  їх  гаЯти
найсприЯтливiший час.
   - Ћн уже наче посвiтлiшало на  сходi,  i  ‚еликий  ‚iз  опустивсЯ...  -
бурмотiв отаман, не знаючи, на що зважитись. - —и, бува, не схопили  наших
полЯки?
   - ˜видше до дЯка! - нарештi шепнув вiн одному з козакiв. - „iзнайсЯ, що
там?
   - џ миттю! - вiдповiв той i зник в темрЯвi. Ђ диЯкон,  пересвiдчившись,
що кременЯ вiн не знайде i гасла подати не зможе, у вiдчаї скочив на  конЯ
й почав гарцювати по узлiссю, вигукуючи щосили:
   - ‘трiлЯйте! ’iкайте!
   Џосланий до нього хлопець, стривожений цими вигуками,  подумав,  що  то
галасують лЯхи, i поспiшив  повiдомити  про  це  отамана;  але  в  темрЯвi
заблудивсЯ та  ще  й,  бiжучи,  зачепив  курком  рушницi  за  сучок,  вона
несподiвано   вистрелила.   ЏолЯки   сполохались...   ‡нЯвсЯ    страшенний
гармидер... Ђ козаки, чекаючи гасла вiд диЯкона (випадковий пострiл хлопцЯ
пролунав з iншого боку), не рушали з мiсцЯ. •вилини  збiгали...  небезпека
зростала...
   Џозаду гримнуло кiлька пострiлiв, почулисЯ войовничi вигуки...
   - ‡а мною, вперед! - крикнув Ќайда, розумiючи, що кожна згаЯна  хвилина
загрожує смертю, i помчав iз своїм загоном лiворуч.
   Ќа сходi вже почало розвиднЯтисЯ.
   Џострiли, збивши з пантелику лЯхiв, погнали  бiльшiсть  їх  назад,  але
частина вершникiв кинулась i в глиб лiсу,  туди,  звiдки  пролунав  перший
пострiл. Ћдно слово, через кiлька хвилин втiкачiв було виЯвлено  -  блiдий
свiтанок виказав напрЯмок  їхньої  втечi.  •оча  загiн,  скориставшись  iз
замiшаннЯ полЯкiв,  i  вiдiрвавсЯ  трохи  вiд  них,  але  тепер  становище
переслiдувачiв  було  набагато  вигiднiше,  нiж  учора:   частина   загону
‘темпковського, що вискочила вперед, кинуласЯ навперейми втiкачам, а друга
погналасЯ за ними, перетинаючи шлЯх до „нiпра... Љозацькi конi летiли  мов
вiтер, але кожен з утiкачiв почував, що iз замкнутого  ворогом  трикутника
вискочити неможливо. Ќаближалась фатальна хвилина  останньої  вiдчайдушної
сутички...
   ѓайдамаки, усвiдомлюючи жахливу безвихiдь свого становища,  напружували
останнi сили i все ще випереджали ворогiв,  Якi  обходили  їх  праворуч  i
лiворуч... Љоли  втiкачi  обiгнули  невеликий  горб,  до  них  несподiвано
приєдналисЯ диЯкон з Џетром - вони наче з-пiд землi вигулькнули...
   - ‹iворуч забирай, лiворуч! - кричав диЯкон i летiв, щодуху  розмахуючи
руками. - Џраворуч за тiєю грушею упоперек довгий Яр... ‘качiть межею... в
хлiбах сховаємосЯ!
   Ќайда   оглЯнувсЯ   назад:   лЯхи   вiдставали,   забираючи   праворуч,
навперейми... …х, коли б проскочити через Яр!..
   ’а, на лихо, зморенi козацькi конi теж почали знесилюватись, а  сильний
супротивний вiтер заважав їм бiгти.
   Ђле от попереду прослалисЯ ниви пшеницi й кукурудзи, ще не зачепленi нi
серпом, нi косою, i втiкачi, розтЯгшись вервечкою по  межi,  загубилисЯ  в
лiсi густих i високих стебел...
   „обру годину їхали козаки хлiбами, нарештi ниви скiнчилисЯ  i  за  ними
почаласЯ безконечна рiллЯ; зорана ще навеснi,  вона  поросла  бур'Яном  та
реп'Яхами; їхати по нiй було б важко навiть свiжими кiньми, а змученими  й
поготiв.
   Љозаки зупинилисЯ.  Ћтаман  виїхав  на  горбок,  де  стоЯла  фiгура,  i
озирнувсЯ навколо. Џопереду, за  кiлька  гiн,  височiли  просторi  будiвлi
багатого  помiщицького  хутора.  —и  вiн  був  зайнЯтий  Якоюсь  польською
командою, чи стоЯв зовсiм порожнiй - втiкачi не знали;  але  одне  те,  що
хутiр залишивсЯ цiлий, уже свiдчило: гайдамаки сюди ще не заглЯдали.
   ‡агiн полЯкiв, огинаючи ниви лiворуч,  їхав  риссю  низами,  а  правого
флангу зовсiм не було видно: чи вiн, об'їхавши  Яр,  тепер  наближавсЯ  до
гайдамакiв з фронту, чи, зiткнувшись з перепоною, повернувсЯ знову на ниви
й зник у високiй кукурудзi. „о Ќайди пiдскакали диЯкон з „ариною.
   - Љепськi справи!.. - сказав отець диЯкон.
   Ћтаман, зсунувши шапку набакир, похмуро мовчав i тер рукою чоло.
   - Ђ Як конi? - спитав вiн.
   - „алi не пiдуть, геть з нiг падають, - похнюпившись, вiдповiв  диЯкон.
- ‡велисЯ нi на що пiслЯ вчорашнього...
   - ‚иходить, кiнець... Ђле дешево ми не продамо  своє  життЯ,  розважимо
наостанку козацьку душу... щоб лЯхи знали її цiну!
   - ™о ж, поборемось, коли настав  час,  -  почухав  потилицю  диЯкон.  -
’iльки чи не спробувати...
   - Ћсь що, кохана панно, - звернувсЯ  Ќайда  до  „арини,  й  голос  його
затремтiв i погас, немов звук обiрваної струни. - Ќа все волЯ  господнЯ...
що без неї нашi упованнЯ? I радiсть, i щастЯ - все тлiн! Њи виконаємо свiй
обов'Язок... покладемо голови за вiтчизну... Ђле ти, панно, така молода  i
життЯ твоє ще знадобитьсЯ батькiвщинi... ‘кажи, що  ти  дочка  росiйського
вельможi, й iм'Ям царицi вимагай захисту...
   - Њiй орле! - гордо вiдповiла „арина. - ’и мене ображаєш. ™об Я у лЯхiв
випрошувала ласки, пощади? ™об Я принизилась i вимолювала собi життЯ...  i
в Яку хвилину? Љоли мої друзi жертвують ним за своїх братiв,  за  вiру?  Ћ
нi! „лЯ мене i щастЯ, i честь загинути разом з  вами,  дивлЯчись  вороговi
прЯмо у вiчi... ’а й навiщо менi без вас... без  лицарiв,  без  отамана...
життЯ?
   - Џробач! - тихо мовив Ќайда. - џ знав твою велику  душу,  але  не  мiг
подолати сердечного болю... Ћднак  стривай!  Ќе  чекати  ж  нам  кирпатої,
склавши руки...
   - Ђвжеж! - ожив диЯкон. - ‡алишити коней i кинутись у кукурудзу!
   - Ќi! - похитав головою отаман. - •оватисЯ, мов зайцi - то не козацький
звичай! ’iкати -  тiкали  ми  вiд  сильнiшого  ворога,  щоб  з'єднатисЯ  з
братами, з головними силами, бо ми їм потрiбнi, а ховатисЯ од смертi -  це
ганьба!
   - ’о гайда на хутiр, там захищатисЯ зручнiше...
   - Њожливо... Ђ що, коли й коней там знайдемо?
   - I справдi, пане отамане! їй-богу, дiло!
   “ цю мить  сильний  вiтер  зiрвав  з  диЯкона  шапку  й  погнав  її  на
кукурудзЯну ниву.
   Ќайда раптом  ударив  себе  рукою  по  лобi,  його  охопило  незвичайне
збудженнЯ.
   - ‚рЯтованi! - радiсно  вигукнув  вiн.  -  џкщо  бог  не  вiдступитьсЯ,
врЯтованi! Џiдпалюй з цього кiнцЯ кукурудзу!  ‚огонь  зупинить  їх,  а  ми
махнемо на хутiр.
   - „руже! Ѓатьку! Ћце дiло, так дiло! ‚огню! Џiдпалюй у кiлькох мiсцЯх з
цього краю! Њерщiй! Џали!! - шаленiв од захвату диЯкон.
   ‡а мить уже горiло клоччЯ i пiдбадьоренi козаки кинулись  у  всi  кiнцi
пiдпалювати  посохлi  високi  стебла  кукурудзи.  ‘ильний   вiтер   одразу
роздмухав полум'Я, воно закрутилосЯ  вогненними  кучерЯми,  завирувало  i,
злившись в один суцiльний вал,  покотилосЯ  вперед.  Ќе  минуло  й  десЯти
хвилин, Як страшне,  оповите  димом  море  вогню  з  пекельним  гоготiннЯм
охопило  майже  пiвобрiю...  Љозаки  стоЯли,  не  одриваючи  поглЯду   вiд
розлюченої стихiї, що грiзно насуваласЯ на приголомшених ворогiв.
   - Ќа коней, гайда на хутiр! - скомандував  отаман  i  поскакав  вперед.
ЏiдганЯючи нагаЯми потомлених коней, козаки рушили за своїм батьком; у
   декого по  дорозi  на  хутiр  попадали  конi,  й  вершники  побiгли  за
товаришами пiшки. Ќайда перший прискакав  до  ворiт;  вони  були  замкненi
зсередини, отже, в садибi були люди.
   - ѓей, вiдчинЯй ворота! - гукнув отаман. - —уєте, глушмани! ™е хвилина,
i Я з чотирьох кiнцiв пiдпалю ваше гнiздо!
   - ’а це нашi!.. ‘правдi, нашi, не лЯхи! - почувсЯ у подвiр'ї  гомiн,  i
ворота, зарипiвши, одразу ж розчинилисЯ навстiж.
   - ‘тривайте! •то ви? ѓрецької вiри?  -  кинувсЯ  Ќайда  до  перелЯканих
хуторЯн, що збилисЯ купою серед двору.
   - Џравославнi, свої, Ясновельможний пане...
   - Ђ лЯхи тут є?
   - Ќебагато... ’а вони всi поховалисЯ.
   - Ђ конi є?
   - –iлий табун стоїть у стайнi...
   - ѓосподнЯ ласка! - отаман побожно скинув шапку й гукнув до  товаришiв:
- ѓей, друзi! Ѓерiть сiдла!  ѓайда  вибирати  коней!..  Ђ  ви,  хлопцi,  -
звернувсЯ Ќайда до хуторЯн, - хто хоче постоЯти за  свою  вiру,  за  рiдну
землю i помститисЯ лЯхам, теж берiть коней - i  за  мною  до  гайдамацьких
загонiв!
   Ќе минуло й чвертi години, Як загiн  Ќайди,  збiльшившись  на  двадцЯть
чоловiк, на добрЯчих конЯх виїхав iз ворiт.
   - Ђ чи далеко звiдси „овгий лiс? - спитав у нових товаришiв диЯкон.
   - Њилi зо двi, та, мабуть, i того не буде...  Ћн  на  ту  могилу  й  пр
iвтесЯ!
   - Џречудове! - зрадiв диЯкон. - ’епер можемо їхати спокiйно:  через  те
вогненне море нiЯкий дiдько не перехопитьсЯ, Я навiть не певен, чи встигне
вискочити з кукурудзи бодай частина команди,  -  либонь,  смажатьсЯ  зараз
лЯшки-панки, Як на сковорiдцi! - добродушно засмiЯвсЯ вiн.
   - Ђ чого ми, панове, залишаємо цiлим оте добро?  -  показав  отаман  на
хутiр. - Џустимо  з  чотирьох  бокiв  червоного  пiвнЯ!  I  нам  у  дорозi
посвiтить, i польських економiв та десЯтникiв трохи пригрiє.
   Љiлька гайдамакiв кинулосЯ до  будiвель,  i  трохи  перегодЯ  в  рiзних
мiсцЯх знЯлисЯ важкi клуби чорного диму.
   Ќайда пильно  поглЯнув  навкруги:  за  морем  вогню,  Який  вихривсЯ  i
праворуч, i лiворуч, не було видно нiкого.
   ‡нЯвши шапку й широко перехрестившись, отаман вигукнув од щирого серцЯ:
   - ѓосподь чудом нас урЯтував! ’ож з ним i за нього, друзi. “сi  побожно
перехрестилисЯ i вирушили в путь...



   XXIV

   ‚ “манi, в час описуваних нами подiй, панував уже страшенний переполох.
Ќа додаток до жахливих чуток,  Якi  йшли  з  Џоднiпров'Я,  Њладанович  iще
одержав листа вiд Љшемуського; у ньому лисЯнський  губернатор  повiдомлЯв,
що ‡алiзнЯк, зiбравши незлiченнi юрби хлопiв  та  запорожцiв,  сплюндрував
уже всю —игирин-шину й ‘мiлЯнщину, а  тепер  зосереджує  сили,  щоб  узЯти
‹исЯнку й вирушати на “мань. Ђ втiм, Љшемуський обiцЯв затримати ‡алiзнЯка
бiлЯ мiцних мурiв свого замку на цiлий мiсЯць, Якщо Њладанович пришле йому
на допомогу кiлька кiнних загонiв, котрi б тривожили обложникiв з тилу.  Ђ
до  того  часу,  -  додавав  вiн,  -  повернетьсЯ  з  кварцЯним   вiйськом
‘темпковський i розметає гайдамакiв, наче солому.
   •оча звiстка про вiд'їзд ‘темпковського до кварцЯного вiйська i втiшила
уманського губернатора, бо вiн  знав,  що  полковника  призначено  польним
гетьманом
   длЯ втихомиреннЯ  бунту,  -  а  Як  полководець  вiн  дiЯв  навальне  й
жорстоко, - однак  Њладанович  не  послав  у  ‹исЯнку  жодного  козака,  а
заходивсЯ ще ретельнiше укрiплювати “мань i стЯгати на захист її всi сили.
   “крiпленнЯ мiста почалосЯ  з  самої  весни,  проте  Њладанович  вирiшив
викопати ще один рiв, з новим частоколом, - так що утворилосЯ два  вали  -
верхнiй i нижнiй, з-за  Яких  можна  було  обстрiлювати  околицю.  Љоли  ж
хлопськi заворушеннЯ почастiшали, то Њладанович, за порадою  ˜афранського,
надбудував  стiни  та  вежi  свого  замку,  таким  чином  у  самому  мiстi
утвориласЯ ще й третЯ, над  усiм  пануюча  фортецЯ,  -  ’i  гармати  могли
стрiлЯти поверх двох перших лiнiй. Ћтож, щоб захопити  “мань,  треба  було
взЯти три лiнiї укрiплень, штурмуючи їх пiд потрiйним вогнем потужних,  Як
на той час, батарей. Љозаки взагалi не полюблЯли брати фортецi  приступом,
а длЯ  недисциплiнованих,  узЯтих  од  плуга  вiйськ,  що  майже  не  мали
артилерiї, здобуттЯ такої  мiцної  твердинi,  Як  “мань,  було  й  поготiв
неможливе.
   –е розумiв i ˜афранський, котрий не  раз,  милуючись  своїм  творiннЯм,
чванливо казав:
   - ‘кiльки б не зiбралосЯ тої поганi, а на моїй “манi поламають  зуби...
’а що гайдамаки? Ќехай прийдуть сюди  московськi,  справжнi  вiйська,  хоч
п'ЯтдесЯт тисЯч, то, Як бога кохам, Я смiло протримаюсь пiвроку!
   ‘лова ˜афранського пiдбадьорювали губернатора, але вiн  усе  ж  не  мiг
заспокоїтись i з кожним днем виЯвлЯв у своїх заходах дедалi бiльше метушнi
й розгубленостi.
   Ѓуло у фортецi два  вразливих  пункти,  усунути  Якi,  при  всiх  своїх
знаннЯх i винахiдливостi, ˜афранський не мiг: це  -  вiдсутнiсть  у  мiстi
води й ненадiйнiсть козацького гарнiзону.
   “ викопаному на майданi проти магiстрату колодЯзi, незважаючи  на  його
страшенну глибину, води не виЯвилось; а ставочок у  губернаторському  саду
був штучний, без джерел i надто малий. Ќа  околицi,  пiд  ѓрековим  лiсом,
тЯглосЯ чимале озеро з проточною водою,  але  до  нього  було  далеко  вiд
мiських стiн, i пiд час облоги воно все одно потрапило б  до  рук  ворога.
™об усунути цю небезпеку,,  ˜афранський  вирiшив  улаштувати  мiж  стiнами
мiста й озером укрiплений табiр длЯ євреїв  та  шлЯхти,  що  прибували  до
“манi з усiх усюд, i окопати його справа й злiва  шанцЯми  -  одно  слово,
створити живий мiст до води... ’а на це потрiбний  був  час,  а  подiї  не
чекали...
   ™о ж до гарнiзону, то весь вiн  складавсЯ  з  православних  козакiв,  з
сотником ѓонтою на чолi, Який вiдiгравав у загонi значно  важливiшу  роль,
нiж полковник Ћбух.
   I шлЯхта, i євреї боЯлисЯ схизматiв i доносили на них Њладановичу;  але
в нього не було ким замiнити цих  вiйськ,  та  й  ѓонта  завоював  довiр'Я
губернатора й завжди  умiв  розвiЯти  всЯкi  пiдозри,  -  тож  Њладановичу
зоставалосЯ тiльки одне:
   козакiв прихилити до себе грiшми й пiльгами, а ѓонту - купити,  надавши
йому шлЯхетство й подарувавши два села...
   ѓонта двiчi, разом з командою, давав присЯгу на вiрнiсть  i  вiдданiсть
Џольщi... та й на дiлi доводив свою  вiдданiсть  i  сiм'ї  Њладановича,  i
державним iнтересам...
   ‘аме цими турботами губернатор “манi був пригнiчений i  тодi,  коли  до
головної брами мiста пiд'їхала буда з Якимись циганами.
   Њолода циганка  з  цiкавiстю  позирала  на  високий  з  дубових  колод,
скрiплених залiзними скобами, частокiл i на широкi та глибокi рови,  котрi
оперезували
   “мань подвiйним кiльцем: чи ж вийде вона з цього мiста на волю, у свiт,
длЯ радощiв i щастЯ, чи, може", знайде тут в'Язницю й могилу?
   ‘тарий циган, очевидЯчки, глава  цiєї  сiм'ї,  Яка  складаласЯ  з  двох
лiтнiх жiнок i дiвчини, пiдiйшов був до брами, постукав,  та,  побалакавши
про щось iз воротарем,  повернувсЯ  дуже  стривожений  назад  i  сповненим
розпачу голосом промовив:
   - ”ерфал! Ќе впускають!
   - џк не впускають? ™о ти, ѓершку? - скрикнула одна з циганок.
   -  Ќе  впускають...  Љажуть  -  не  велено!  Ќiкого!  -  заїкаючись  од
хвилюваннЯ, вiдповiв наш старий знайомий ѓершко, Який тимчасово  обернувсЯ
на цигана. - Љажуть, нiби набилось у фортецю стiльки люду, що  нi  харчiв,
нi води не вистачить... то не пускають до мiста, а велЯть їхати пiд ѓрекiв
лiс... на поле... прЯмо пiд гайдамацькi ножi...
   - ‚ус? - вигукнула ђухлЯ. - I ти повезеш нас туди на загибель? •iба ти,
ребе, не знаєш, що дукат сильнiший, нiж залiзо, i вiдмикає  всi  на  свiтi
замки?
   -  ‡наю  i  говорив,  але  бiлЯ  воротарЯ  никає  шлЯхтич-дозорцЯ...  Ђ
шлЯхетська пелька, сама вiдаєш, ненаситна...
   - Ћй вей! ™о ти думаєш?  •iба  твоЯ  голова  нiчого  не  варта?  Iди  й
торгуйсЯ! - владно звелiла ђухлЯ.
   ѓершко знову постукав молотком в окуту блЯхою браму.
   - •то там? - озвавсЯ сердитий голос.
   - ’а Я ж, Я... Џриїхав до його  Ясної  мосцi  губернатора...  маю  щось
важливе переказати... Ћй, Яке важливе!
   - ’а хто "Я"? - уже крикнув з вежi в маленьке вiконечко воротар.
   - ђебе ѓершко... орендар їхньої милостi... потрiбний  чоловiк...  це  Я
тiльки що розмовлЯв iз паном.
   - —ого ж ти, собако, лiзеш знову? Џовертай, кажуть тобi, до лiсу...  до
рЯбого дiдька в болото... ’ам у таборi є осавул - через нього й  перекажеш
свої брехнi...
   - Џане добродзєю!.. џ вiддЯчу... Я заплачу... хоч  мене  й  пограбували
гайдамаки... менi тiльки... побачитись хоч з дозорцею...
   - ‘кiльки за це даси?
   - „укат...
   - ™о-о?.. Ђх ти, поганцю! ’а Я за таку мiзерiю  не  стану  й  тривожити
вельможного пана... ѓеть од брами!
   - ‘тривай, пане! Ћй, лихо! ‘кiльки ж пан хоче?
   - „есЯть дукатiв, i нi  шелЯга  менше!  -  I.  воротар  почав  щiльнiше
причинЯти своє вiконечко.
   - Ќа бога! - заблагав ѓершко. - ‚iзьми, пане, останнє,  тiльки  впусти!
ѓолова у вiконцi зникла,  а  за  хвилину  забрЯжчали  ключi  й  заскрипiла
хвiртка;
   перед ѓершком з'ЯвиласЯ дебела постать  жовнiра  в  драгунськiй  формi;
жовнiр простЯт руку, порахував  на  долонi  покладенi  ѓершком  дукати  й,
осмiхнувшись, мовив:
   - Ќу, Якщо це останнi дукати, то  повертай  дишель...  без  грошей  пан
дозорцЯ й говорити з тобою не буде...
   - ‚ей мiр! - заволав ѓершко. - ‚пустiть! „лЯ пана ротмiстра у  мене  ще
знайдутьсЯ...
   - •а-ха-ха! - зареготав воротар i впустив ѓершка, звелiвши йому йти  за
собою. Џо крутих колiнчатих схiдцЯх вони пiднЯлисЯ на самий верх башти,  i
воротар, штовхнувши ногою невисокi дверi, ввiв ѓершка до свiтлицi,  де  за
столом  сидiв  вiдгодований,  з  чималим  черевцем  шлЯхтич   i   сьорбав,
вiдсапуючи, Якусь темну рiдину з келиха.
   - Ќу?! - буркнув вiн голосно, наче бульдог вискаливши зуби. - Љлади  за
право розмови.
   ѓершко мовчки поклав десЯть дукатiв.
   - —ого ж ти хочеш?  -  спитав  шлЯхтич,  скоса  зиркнувши  на  стовпчик
блискучих кружалець.
   - •очу, щоб мене впустили до мiста.
   - Ќе можна, - сухо вiдрубав дозорцЯ. - ‚ас тут i  так  напхалосЯ  через
край...
   - џк буде на одного бiльше,  то  хiба  ж  це  така  бiда?  -  вкрадливо
заговорив ѓершко. - Ђдже ж вельможному пановi згодитьсЯ, примiром, ще один
кiнь, або кунтуш... або телЯги - не з мiдi,  не  iз  сталi,  а  з  чистого
срiбла... щоб горiли, Як сонце... щоб усi панЯнки мружили  очi,  дивлЯчись
на пана... щоб кожен жовнiр вважав пана за гетьмана... Ћй, iх бiн  аїд,  -
Якщо пан так приберетьсЯ...
   - Ќе мели Язиком, шельмо,  -  обiрвав  його  шлЯхтич,  -  час  дорогий.
‘кiльки даси?
   ѓершко навiть пiдскочив од радостi, що можна  було  купити  у  шлЯхтича
життЯ, йшлосЯ тiльки про цiну... Ђле ту  ж  мить  радiсний  вираз  зник  з
обличчЯ євреЯ, i вiн, скривившись, почав низько кланЯтисЯ i зiтхати:
   - Ћх-ох! ‘кiльки ж вельможний пан хоче?.. Њене пограбували гайдамаки...
Ќас тiльки троє... Я,  сестра  й  дочка...  Ќаймичку  можна  вiдправити  в
табiр... Њи люди вбогi... нещаснi...
   - Ќу-ну! ’и баки не забивай! †одного зайвого  слова...  немає  часу,  -
пiдвищив голос шлЯхтич.
   - ‘кiльки ж, Ясновельможний? - тремтЯчим голосом бурмотiв ѓершко.
   - ’и сам знаєш, що гайдамаки йдуть сюди  i  що  тiльки  в  “манi  можна
сховатисЯ... ’о ось тобi останнє слово... за кожен  рот  по  десЯть  таких
купок... а всього, крiм цiєї, поклади тридцЯть...
   - Ћй! - скрикнув ѓершко, нiби у  нього  в  грудЯх  щось  обiрвалосЯ.  -
’ридцЯть дукатiв? - перепитав вiн.
   - ’ридцЯть купок, - гаркнув шлЯхтич, -  по  десЯть  дукатiв  у  кожнiй!
‚икладай зараз або повiшу, Як маму кохам!
   Ѓачачи, що шлЯхтич не жартує, перелЯканий ѓершко  квапливо  вiдвернувсЯ
i, дiставши з череса потрiбну суму,  тремтЯчими  руками  поклав  її  перед
дозорцею на стiл; той, перелiчивши грошi, лЯснув у долонi...
   Ќа цей знак з'ЯвивсЯ воротар, що стоЯв за дверима.
   - ‚пустити цього жида з балабустою i дочкою... тiльки трьох, дивись...
   - Ђ їх на возi троє, та вiн четвертий, - мовив воротар.
   - ’iльки трьох, кажуть тобi! - гаркнув шлЯхтич i владним жестом  вказав
на дверi.
   ‚ийшовши за браму, воротар шепнув ѓершковi:
   - „ай десЯть дукатiв i бери четверту!
   - Ќа дiдька вона менi? •iба Я тут не знанду служницi? -  люто  вiдповiв
ѓершко.
   - ’ак-то воно так, - спроквола сказав воротар, - тiльки  ось  ще  трохи
зачекай пiд брамою... а Я пiду до губернатора... адже йому  теж  доповiсти
треба...
   -  Ѓери  вже!  ѓрабуй  до  нитки!  -  вереснув  ѓершко,  тикаючи  грошi
воротаревi. - ’iльки вiдчинЯй швидше браму...
   Љоли нашi подорожнi в'їхали через два пiдйомнi мости  до  мiста,  ђухлЯ
стала питатисЯ брата, скiльки вiн заплатив, але  ѓершко,  кидаючи  довкола
лютi поглЯди, уперто й понуро мовчав. ’iльки  коли  вже  буда  в'їхала  на
майдан перед губернаторським  замком,  вiн  буркнув,  не  глЯнувши  нi  на
сестру, нi на дочку:
   - ЏоганЯйте он до тiєї крамницi пiд  ратушею,  де  над  дверима  лисЯче
хутро  висить,  спитайте  мого  приЯтелЯ  Iцька,  рабина...  довготелесого
такого... що  в  нас  був...  i  до  нього  завертайте...  а  Я  зайду  до
Ясновельможного цадика: вiн мешкає за цiєю пишною синагогою.
   Њайдан ЯвлЯв собою невеликий видовжений прЯмокутник.  ‹iворуч  височiла
незграбна двоповерхова будiвлЯ ратушi, на нижньому поверсi Якої  мiстилисЯ
крамницi, а на горiшньому - магiстрат. Џраворуч простЯтсЯ рЯд капуцинських
склепiв та погребiв. ’рохи збоку вирiзнЯлась  химерними  кольорами  досить
висока дерев'Яна синагога, а за нею далi  ховаласЯ  в  закутку  обдерта  й
занедбана церква з камiнними статуЯми  бiлЯ  входу,  з  готичним  дахом  i
великими вiкнами. ‡а костьолом, на пласкому  пагорку,  у  вiнцi  зубчастих
бiйниць грiзно стоЯв неприступний губернаторський замок.
   ‰дучи до цадика, ѓершко постерiг, що на майданi й  на  вузьких  вулицЯх
юрмилисЯ блiдi, стривоженi люди; вони перешiптувалисЯ,  розповiдаючи  одне
одному щось лихе, мабуть... ѓершко квапливо  йшов,  уникаючи  зустрiчей  i
розпитувань;
   вiн поминув школу,  прослизнув  повз  церкву  i,  завернувши  у  перший
провулок, пiдiйшов до нарiжного будиночка, на порозi  Якого  в  левiтськiй
шапцi стоЯв сивуватий,  з  довгою  бородою  старий;  виразистi  риси  його
обличчЯ зберiгали типову вроду схiдної раси, а темнi очi свiтилисЯ розумом
i Якоюсь особливою лагiднiстю.  ѓершко  щiльнiше  насунув  на  свої  пейси
Ярмулку i, схиливши голову, мовчки простЯг обидвi руки, шанобливо прохаючи
благословеннЯ в цадика.
   - Њир тобi, сину Iзраїлiв! - лагiдно  мовив  цадик,  поклавши  руки  на
схилену ѓершкову голову. - Ќехай  благословить  тебе  бог  Ђвраама  i  хай
обдарує тебе благостинею свого милосердЯ!
   ѓершко пiймав цадика за полу довгої одежi й поцiлував її.
   - Џрости, свЯтий рабi, - нiЯковiючи, заговорив ѓершко, - що  дочка  моЯ
‘ара, нерозумна й збита з  пантелику  нечестивцЯми,  насмiлилась  образити
твого родича... џк тiльки  Я  не  карав  її...  замалим  не  вбив  власною
рукою... вивiз од проклЯтих гоїв... щоб  разом  iз  сестрою  врЯтувати  її
душу... Ђле вона, пiдла, в день весiллЯ випила отрути, щоб уникнути  шлюбу
й не скоритисЯ батькiвськiй волi... ™о менi з нею робити?  ‚она  зрадлива,
хоча й мовчить, удаючи, нiби скориласЯ.... та Я  її  бачу  наскрiзь...  її
можна зламати, але не зiгнути...
   - Ќащо ж було ламати волю дитини й оздоблювати її серце?  ˜люб  є  союз
любовi й дружби, а не породженнЯ насильства. Ћ, Як далеко  вашi  серцЯ  од
велiнь великого Єгови! „ух злоби й користолюбства почорнив  вашi  душi,  i
вони вже неспроможнi вiдгукнутисЯ навiть на муки рiдної дитини!
   - Ђле, свЯтий рабi, - збентежений словами цадика, мовив ѓершко, -  коли
б серце моєї дочки було непокiрне лиш у виборi чоловiка!.. •оча цей  вибiр
завжди належав батьковi або пiслЯ нього матерi, а не дитинi... так  велосЯ
i за дiдiв наших, i за прадiдiв... Ђдже Iаков сiм рокiв  служив  у  дЯдька
свого ‹iвана за ђахiль, а ‹iван увiв до нього ‹iю...  виходить,  i  тут  -
всупереч навiть договоровi, нiхто не мiг опиратисЯ батькiвськiй волi...
   - Ђ Як господь поставивсЯ до того ошуканства? ‚iд ‹iвана  вiн  одвернув
лик свiй, а Iакова обдарував ласкою... ™о таке  шлюб  не  з  любовi,  а  з
наказу батька?.. –е є насильство... Ђ Яка кара спiткала ‘iхона, …мморового
сина, за те, що вiн силомiць увiйшов до  „iни,  дочки  Iакова?  Ќе  тiльки
‘iхон, але й усi жителi того мiста були знищенi! Ќе невольте чужих сердець
i не закривайте свого нi перед плодами чресел ваших,  нi  перед  рабами  й
рабинЯми...
   - Ђле хiба до гоїв i акимiв можна мати почуттЯ дружби, хiба  не  велить
слово боже ненавидiти й зневажати їх?
   - Ќе мудруйте  лукаво:  господь  лише  велить  остерiгатисЯ  спокуси  й
берегти його закон... ѓосподь є суддЯ  над  усiма  й  меча  свого  в  руки
смертних не дав!..
   - Љожне слово твоє, свЯтий рабi,  окуте  золотом  мудростi!  -  глибоко
зiтхнув ѓершко. - џ тому заговорив про гоїв, що маю пiдозру... навiть Язик
нiмiє... маю пiдозру, що дочка моЯ проклЯта... одвернула обличчЯ своє  вiд
iстинної вiри наших батькiв...  i  спокусиласЯ...  вiрою...  схизматського
бидла... Я хотiв убити її... i вб'ю, Якщо...
   - Ђ ти знаєш заповiдь божу - "не убий"? џк же ти  насмiлюєшсЯ  повстати
проти велiннЯ Єгови? ’а чи не ти ж винен, що  не  зумiв  привернути  серцЯ
своєї дитини до себе й до рiдного закону? I в Який iще час ти замислив  це
насильство? “ день нашої смертi... за годину до суду грiзного!.. ‘корисЯ i
зм'Якши серце своєї дочки... дай волю їй... I  подумай  про  свою  душу...
•одiм! џ поспiшаю в синагогу... ’ам зiбрались i  на  молитву,  i  на  раду
гнанi сини Iзраїлю... осудженi на кару за грiхи батькiв своїх...
   •оча ѓершко по дорозi до “манi й бачив слiди  страшної  розплати,  але,
в'їхавши до мiста, вiд вiдчув себе в  безпецi  й  одразу  дав  волю  своїй
злобi. ’а слова цадика знов нажахали ѓершка, i той жах заглушив  усi  iншi
почуттЯ... Њов приречений  на  смерть,  майже  непритомний,  iшов  вiн  за
цадиком, iшов, нiчого не бачачи довкола, механiчно пересуваючи ноги.
   “ синагозi було  повнiсiнько  люду;  усi  євреї  сидiли  в  талесах  i,
похитуючись з боку на бiк, били себе кулаками в груди та жалiбно голосили.
†iнки на хорах просто ридма ридали... Љантор раз  у  раз  заводив  журливу
мелодiю з трагiчними музикальними фразами, слiдом за Якими лунав загальний
зойк...  Љоли  цадик  увiйшов,  всi,  Як  один,  пiдвелисЯ  i,   шанобливо
розступившись, дали йому дорогу... ѓершко непомiтно  сiв  у  кутку,  бо  в
нього не було з собою талеса...
   - Ѓлагословен бог в Iзраїлi,  бог  батькiв  наших  Ђвраама,  Iсаака  та
Iакова, бог, що врЯтував нас од єгипетських  мук,  берiг  нас  у  пустелi,
захищав нас у багатьох гонiннЯх... Ќехай же й тепер не  вiдверне  вiн  ока
свого вiд його народу, а пошле нам розум, бадьорiсть i силу!  -  зворушено
промовив  цадик,  стоЯчи  коло  ковчега  й  простЯгаючи  руки  над  своїми
одновiрцЯми.
   - Ѓоже, порЯтуй нас! - пролунав зойк у вiдповiдь на цадикову молитву.
   - Ќе плачте й не стогнiть, дiти мої! - ласкавим голосом заговорив рабi.
- Ќе ридати нам треба, а спокiйно  обмiркувати  наше  становище  i  знайти
можливий спосiб врЯтуватисЯ од загибелi.
   - ѓовори, говори, наш напутнику! - почулисЯ голоси. -  ’вої  слова  длЯ
нас наче манна в пустелi.
   - ™о нового трапилось i чого нам треба чекати? - спитав цадик, обводЯчи
лагiдними очима всiх присутнiх.
   ‡ лави пiдвiвсЯ довготелесий рабин, той самий, до Якого ѓершко сьогоднi
послав свою сестру, й заговорив високим, схвильованим голосом:
   - ‚ен мiр! Џогибель над  нами!  “же  наближаютьсЯ  до  стiн  наших,  до
порогiв наших вороги, а наших братiв не пускають до мiста й женуть  просто
в огонь... •iба твоє вухо, великий учителю, не чує плачу, що долiтає  сюди
з боку ѓрекового лiсу? Ђле мало  того:  ще  хочуть  злi  мучителi  вигнати
половину нас iз наших рiдних осель на розправу хлопам! —и ж не ми заселили
й збагатили “мань? —и не на нашi ж кровнi грошi обнесено її частоколом  та
бiйницЯми? Ђ тепер нас - геть! •то розворушив хлопiв? ‚они, цi грабiжники,
- лЯхи! •iба не вони обдирали  нас  i  силомiць  змушували  вiдшкодовувати
збитки за рахунок хлопiв, а тепер до них же нас виштовхують на  смерть,  а
самi ховаютьсЯ за нашим добром! Ћй лихо,  лихо!  “благай,  рабi,  володарЯ
небес, щоб вiн потрЯс громами своїми серцЯ гонителiв наших!
   ‘ара з тiткою теж була на хорах: не  заставши  дома  господарЯ,  рудого
ра-бина, тiтка розпрЯгла з ђивкою коней, звелiла їй стерегти майно, а сама
подаласЯ з небогою в синагогу,  куди  збiглисЯ,  Як  вона  дiзналась,  усi
євреї. „iвчина спробувала було покликатисЯ  на  втому,  але  тiтка  суворо
вiдповiла, що не залишить її з ђивкою, що потомленим та  кволим  найлiпший
притулок - божий дiм. ‘ара скориласЯ досить охоче, бо розраховувала почути
там найсвiжiшi новини про гайдамакiв. “вiйшовши до синагоги, вона  вiдразу
була приголомшена загальним плачем. ‡бентежена й зворушена спiльним горем,
дiвчина забиласЯ в куток...
   –адик мовчав, похнюпивши голову.
   - Iще ось про що тебе, свЯтий рабi, ми благаємо, - провадив далi рудий.
- Єдине вiйсько, котре може захистити нас, -  це  губернаторська  кiннота:
але вона з хлопiв, а хлопи всi невiрнi  й  ненавидЯть  лЯхiв...  –е  бидло
тинЯєтьсЯ по шинках i сп'Яну дещо вибовкує... "џк, - кажуть, -  ми  пiдемо
бити своїх братiв? •iба вони не однiєї кровi, не однiєї з нами вiри?  •iба
пани-лЯхи не вороги усiм нам? Њало чого, - кажуть,  -  що  губернатор  нас
тепер шанує, - тому й шанує, що бiда загрожує, а мине бiда, то  й  панська
ласка мине... “сiм же вiдомо, що панська ласка до  порога!"  Ћсь  що  вони
балакають сп'Яну... I Як же такому вiйську давати весь урЯд, усе  отаманнЯ
iз тих же хлопiв. џкби хоч над ними поставити  начальниками  шлЯхту,  тодi
було б надiйнiше: у шорах кiнь iде туди, куди тЯгне залiзо, а  без  шор  i
вуздечки - куди очi ведуть... Ђле, мало  того,  губернатор  знову  залишає
довудцою цього вiйська ѓонту! Ђ ѓонта, певно, змовивсЯ вже з тим диЯволом,
пекельним виплодком, iз ‡алiзнЯком!..
   Џочувши iм'Я ‡алiзнЯка, ‘ара здригнуласЯ  i  насторожилась:  вона  його
колись  чула...  Ђле  де?  ‡а  Яких  обставин?   ‘ара   почала   напружено
пригадувати... i нараз ледь не скрикнула: "’ак, так! –е той самий  високий
i ставний козак, що несподiвано прискакав уночi в двiр панотцЯ й застав її
з Џетром! - думкою перелетiла дiвчина в недалеке минуле.  -  ™е  тодi  вiн
говорив з людьми про їхнє страшне горе й про  єдиний  спосiб  порЯтунку  -
повстати всiм на катiв... ’ак, так - це, мабуть, той самий, i потiм вiн ще
поцiлував Џрiсю..." ‘ара пригадала, скiльки страху  вона  набраласЯ  тодi,
боЯчись, щоб не виЯвили її присутностi, а втекти не  можна  було...  Њиттю
перед дiвчиною постала всЯ та картина з любими  обличчЯми,  з  неповторним
вiдчуттЯм першого щастЯ, солодкого завмираннЯ серцЯ, коли Џетро освiдчивсЯ
в коханнi... ‚сi цi спогади наринули на неї гарЯчою, нестримною  хвилею  й
вiдразу затопили все iнше...
   - „iти мої любi, - тихим голосом заговорив нарештi  цадик,  -  злощаснi
нащадки Iзраїлю! Ќе будемо нарiкати на когось, а лiпше заглЯньмо всередину
себе, у свої серцЯ, у свої потаємнi думки. —ому ви думаєте, що вас повиннi
захищати iншi,  а  не  ви  самi  себе?  ЋглЯньтесЯ  довкола:  пограбованi,
приниженi, затурканi хлопи вважають цю землю своєю й за  неї  несуть  свої
голови... ЏолЯки вважають це мiсто  за  своє  й  ладнi  захищати  його  до
останньої краплини  кровi...  Ђ  що  ж  ми?  ˜укаємо  в  ньому  лиш  свого
порЯтунку! •iба полЯки можуть розраховувати на нашу допомогу? Џриродно, що
ми длЯ них лише тЯгар, зайвi роти! Ђ кожному своЯ шкура дорога!
   ‡ тисЯчi грудей вирвалосЯ тЯжке зiтханнЯ й погасло у мертвiй мовчанцi.
   - Ћт ви кажете, що на команду з хлопiв не можна покладатисЯ, - провадив
цадик, збуджуючись дедалi бiльше, - i просите мого клопотаннЯ... Ђле що ви
можете запропонувати  губернаторовi  замiсть  цього  ненадiйного  вiйська?
Ќiчого! Ђ тому й ваше проханнЯ, i моє слово не матимуть ваги... Љоли б  ви
ось що сказали:
   вiзьми замiсть козацького гарнiзону нас! Њи вмiємо володiти  зброєю,  i
ми ладнi за вас та за своїх вiддати життЯ... а нас,  здатних  до  оборони,
наберетьсЯ не двi тисЯчi, а десЯть... Ћ, тодi б не сказав  нi  губернатор,
нi шлЯхта, що ми зайвi роти, що ми -  тЯгар...  ’одi  б  нiхто  не  посмiв
докорЯти нам шматком хлiба... ‚и жадали, дiти мої, од мене поради - i  ось
моЯ єдина в скорботний час рада: не ховайтесЯ за  чужi  спини,  станьте  в
лави захисникiв, пiдпережiтьсЯ мечами... тодi й вас вважатимуть за друзiв,
тодi поруч з вами у бою стане i шлЯхтич! Ћблиште сльози й стогiн,  -  ними
нашi предки не врЯтували Єрусалим! Џросiть  у  Єгови  бадьоростi  духу  та
вiдваги... ‚и менi, певна рiч, вiдповiсте, що не вмiєте орудувати  зброєю,
але це наука не мудра... а iзраїльтЯни обдарованi розумом... “се  покиньте
й учiтьсЯ... поки є час...  “  вашiй  стiйкостi  та  зброї  -  єдиний  ваш
порЯтунок! - пiдвищив голос цадик.  -  ‡гадайте  братiв  Њаккавеїв  i,  не
впадаючи у розпач, станьте ними! џкщо ви озброїтесь, то  за  цими  мiцними
мурами вам нiЯкi гайдамаки не будуть страшнi!..
   Ќатхненна  мова  цадика  магiчно  подiЯла  на  юрбу:  обличчЯ  у   всiх
проЯснились, голови пiдвелисЯ, очi заiскрилисЯ, - навiть  жiнки  перестали
хлипати i з деЯкою гордiстю почали поглЯдати на своїх  чоловiкiв,  братiв,
синiв...
   - “сi станемо, усi - i старi, й молодi! - закричали євреї. - ‚еди  нас,
Як Њойсей!.. Ќехай губернатор видасть усiм зброю  i  призначить  жовнiрiв,
щоб навчали нас!
   “ синагозi знЯвсЯ неймовiрний гамiр.
   –адик жестом руки втихомирив зiбраннЯ й скiнчив схвильованим голосом:
   - Ѓлагаю длЯ вас, дiти мої, благословеннЯ бога Iзраїлю!  •ай  захистить
вiн вашi груди щитами небесних сил i нехай кине з ваших рук громи на наших
ворогiв! ЃерiтьсЯ ж за дiло: Я йду  до  Њладановича,  а  ви  збирайтесЯ  i
чекайте мене на майданi перед замком.
   Iз синагоги юрба посунула на майдан. Її хвилi у своєму поривi пiдхопили
й ‘ару з тiткою; у дверЯх зчинивсЯ такий тиск,  що  дiвчину  одiрвали  вiд
ђухлi й замалим зовсiм не задушили. ‚она отЯмилась  тiльки  надворi,  коли
юрба майже на плечах винесла її на майдан. Ђле й тут  панувала  така  сама
метушнЯ  i  тиснЯва,  Як   ранiше   в   синагозi.   ћрба   посуваласЯ   до
губернаторського замку, де, пiшла чутка,  готувалось  щось  незвичайне,  i
тЯгла за собою затиснуту, мов у лещатах, ‘ару. ™е не зовсiм змiцнiлу пiслЯ
хвороби, її кожну мить могли  звалити  й  розтоптати.  Ќа  щастЯ,  дiвчину
вiдштовхнули до Якогось ганку, й вона мало не впала на  схiдцi,  та  чиЯсь
благодiйна рука пiдхопила її i витЯгла на рундучок,  де  було  вже  цiлком
безпечно.  ЏодЯкувавши  своїм  рЯтiвникам,  що,  Як  виЯвилось,  були  теж
євреї-купцi, родичi рудого рабина, ‘ара  зiтхнула  вiльнiше  й  озирнулась
навколо.
   Ќа майданi хвилювалосЯ цiле море голiв; паралельно до стiн  замку,  вiд
костьолу  бернардинiв  до  православної  церкви,  зiмкнутою  лавою  стоЯли
надвiрнi козаки; на вороних конЯх, у  синiх  жупанах  i  жовтих  кунтушах,
облЯмованих золотим позументом,  у  смушевих  шапках  з  жовтими  шликами,
прикрашеними золотою китицею, у парчевих поЯсах - кiннота мала  ошатний  i
навiть пишний виглЯд. Њiж кiннотою i замковою стiною, Якраз напроти  брами
в нiй, лишавсЯ  вiльний  простiр,  де  височiв  аналой,  укритий  червоним
сукном.
   - ™о це буде? - спитала ‘ара своїх випадкових знайомих.
   - ‡араз присЯгатиме ѓонта, - люб'Язно вiдповiв молодий єврей, купецький
син, зрадiвши, що  є  нагода  заговорити  до  такої  красунi.  -  ѓоловний
начальник он тiєї команди... сотник ѓонта, Якого призначив  губернатор  за
регiментарЯ... „iдич, наш кнЯзь, дуже любить його  i  шанує,  хоча  вiн  з
хлопiв... ‚иклопотав йому шлЯхетство й подарував два  села...  ‘отник  уже
двiчi присЯгав, а тепер ще й втретє буде...
   - —ому ж це?
   - ѓубернатор не зовсiм довiрЯє  ѓонтi,  хоч  iншого,  кращого  не  може
знайти... ’о вiн хоче  скрiпити  його  вiрнiсть  присЯгою,  зв'Язати  його
урочистою клЯтвою...
   - Ђга! - зацовольниласЯ поЯсненнЯм ‘ара й подумала: "Ќi, то,  певно,  в
корчмi  був  iнший...  ’ой  не  став  би  кривити  душею   i   присЯгатисЯ
фальшиво..."
   “ цей час по всiй “манi задзвонили у  дзвони,  й  тi  звуки  злилисЯ  в
безугавний гул, Який то наростав, то згасав. ‡  костьолу  бернардинiв"  на
чолi з плебаном, рушила процесiЯ - з  корогвами,  хрестами,  лiхтарЯми;  з
iнших костьолiв i з православної церкви теж  iшли  процесiї,  прЯмуючи  до
брами губернаторського замку.
   Ќарештi брама розчиниласЯ,  i  з  неї  вийшов  Њладанович  у  супроводi
розкiшного почту.
   “сi зупинилисЯ бiлЯ аналоЯ. Ћбабiч вишикувалосЯ католицьке духiвництво,
з хрестами й запаленими свiчками  в  руках,  у  пишних  свiтлих  ризах;  а
православний свЯщеник облачивсЯ мало не в полотнЯну  ризу  й  стоЯв  перед
аналоєм з кипарисовим хрестом у руцi.
   Iз почту губернатора вийшов наперед гарний, з  орлиним  носом,  чорними
пронизливими очима й хвацько закинутим за вухо оселедцем  козак;  вiн  був
одЯгнений у вбраннЯ таких же кольорiв, Як i надвiрнi козаки,  тiльки  воно
було з єдвабу й оксамиту, гаптоване золотом, поЯс теж був  золотокутий,  а
зброЯ виблискувала самоцвiтами.
   - Ћто сам ѓонта! - загомонiли навколо.
   - Њолодець! Ћрел, не козак! - чулисЯ то тут, то там  схвальнi  вiдгуки.
‘ара  перехилиласЯ  через  поручнi,  щоб   краще   чути   й   бачити,   що
вiдбуватиметьсЯ коло брами.
   - ’оваришi-козаки! - звернувсЯ ѓонта до своєї  команди.  -  Њи  не  раз
присЯгалисЯ служити вiрою i правдою нашому Ясновельможному кнЯзевi, нашому
дiдичевi й добродiю. Њи не бачили од нього кривди, а завжди  користувалисЯ
його  благодiЯннЯми  i  цим  завдЯчуємо  нашому  губернаторовi.  Ќинi   цi
благодiЯннЯ ще примноженi. “ кого ж iз нас може зародитисЯ пекельна думка,
щоб за добро, за ласку заплатити чорною зрадою? Ќi в  кого,  бо  ми  маємо
бога в серцi своєму й не поклонЯємось Iудi Iскарiотовi...  Ќастають  тепер
важкi часи... ‡апорожцi баламутЯть... Ќарод повстає, а в помстi своїй  вiн
нестримний - платить тiєю ж монетою.  ’о  доведемо  ж,  друзi,  що  ми  за
кнЯзiвське добро, за його пiдданцiв ладнi життЯ вiддати i що нiЯкi принади
свiту цього не вiдвернуть нас од нашого обов'Язку,  що  ми  завжди  будемо
дiЯти по совiстi, чесно, i хай буде проклЯтий кожен iз нас,  хто  порушить
цю присЯгу!
   Љозаки  захвилювалисЯ  -  скинули  шапки  й  гаркнули  щось  невиразне.
‘вЯщеник пiднЯв хреста й неголосно промовив:
   - ‚о iм'Я господа сил i свЯтої тройцi, приступи, раб  божий  Iоанн,  до
свЯтого цього євангелiЯ i перед небом свЯтим i перед лицем  усього  народу
прийми присЯгу!
   ‡ перших же слiв ѓонти ‘ара пiзнала той самий голос, Який вона  чула  в
корчмi, заховавшись у пiдпiччi; дiвчина до краю  напружила  слух,  жадiбно
ловлЯчи кожне слово: тепер у неї не було вже  сумнiву,  що  це  той  самий
козак, Який присЯгавсЯ ‡алiзнЯковi, що разом з ним ударить на  “мань...  I
слова тi самi вiн промовив, що й у корчмi:  "Њи  ладнi  життЯ  вiддати,  й
нiЯкi принади свiту цього не вiдвернуть нас...", - щоправда,  кiнчив  свою
мову тепер iнакше: не про братiв згадав, Як у  корчмi,  а  про  обов'Язок.
Џочувши вдруге цi ѓонтинi слова, вражена  ‘ара  не  стрималась  i  голосно
скрикнула:
   - –е вiн!
   - •то вiн? - здивовано спитав дiвчину молодий єврей.. - Џанна хiба знає
ѓонту?..
   ‘ара знiЯковiла, зашарiлась i, затинаючись, вiдповiла:
   - џ не про ѓонту... а про шлЯхтича... пригадала, що вiн  був  у  нашому
селi.
   Єврей вiдiйшов, а ‘ара знову почала прислухатисЯ до слiв  присЯги,  Яку
гучним голосом проказував ѓонта, поклавши одну руку на євангелiє, а другу,
з вiдставленими двома пальцЯми, звiвши догори. Љозаки слiдом  за  ним  теж
пiднЯли правi руки з однаково складеними пальцЯми.
   ‘ара  з  трепетом  слухала  присЯгу  ѓонти,  Яка  накликала  на  голову
вiроломцЯ та його нащадкiв усi страхiттЯ i земних, i загробних мук.
   "Ќi, такої присЯги зламати не можна! - зринали  в  її  головi  бентежнi
думки. - Ћй, ой! ‡емлЯ загорiласЯ б  пiд  ногами  такого  клЯтвопорушника,
небо  розкололосЯ  б  i  впало  на  його  голову...  ‚иходить,  цей  ѓонта
‡алiзнЯковi  ворог,  виходить,  вiн  був  туди  пiдiсланий,  щоб  заманити
славного гетьмана в пастку?.. џкий  же  вiн  мерзотник!  Ђ  ‡алiзнЯк  йому
вiрить... џк вiн обiймав цього каїна... Як  говорив,  що  покладаєтьсЯ  на
нього, наче на кам'Яну гору!.. ™о ж робити? џк повiдомити гайдамакiв,  щоб
не вiрили двоєдушцевi? џк врЯтувати ‡алiзнЯка вiд очевидної зради?  ’iкати
звiдси? Људи? I хто мене випустить?.. †одної близької, знайомої  людини...
Ђ може, шепнути Якому-небудь  козаковi  -  адже  видно,  що  вони  неохоче
присЯгають... I  в  синагозi  говорили,  що  напiдпитку  козаки  повсЯкчас
нахвалЯютьсЯ помститисЯ... Якщо  вони  дiзнаютьсЯ,  що  ѓонта  йде  ловити
‡алiзнЯка, то вони проти нього  повстануть...  або  втечуть  i  попередЯть
гайдамакiв, щоб їхнiй ватажок не довiрЯв двоєдушцевi...
   ‡упинившись на цiй думцi, ‘ара трохи заспокоїлась,  але  водночас  дуже
сумнiваласЯ, що їй пощастить здiйснити бажаний замiр: хто ж  їй  дозволить
самiй тинЯтисЯ по мiсту? џк пробратисЯ др корчми й шукати там козакiв, Якi
спiвчувають ‡алiзнЯковi? Ќарештi, хто повiрить словам єврейки?
   ’им часом урочиста присЯга закiнчиласЯ. „ухiвництво з  корогвами  пiшло
назад до своїх монастирiв, костьолiв,  церков,  i  передзвiн  затих.  ’одi
ѓонта звернувсЯ до губернатора:
   - џкої ще присЯги зажадає вiд мене ваша Ясновельможнiсть? ™е раз  кажу,
що нi заради дружби, нi  заради  вигоди  Я  не  зречусЯ  свого  свЯщенного
обов'Язку перед вiтчизною, а вiддам за неї життЯ,  до  останньої  краплини
кровi... ‚ iм'Я цього найсвЯтiшого обов'Язку Я навiть не побоюсЯ душу свою
в пекло послати. Ќевже й досi його Ясна мосць має сумнiв?
   - Ќi, Я тобi вiрю, мiй любий сотнику, - розчулено вiдповiв губернатор i
гарЯче обнЯв ѓонту. - ‚iрю, Як собi... i, певно, незабаром поздоровлю пана
з чином полковника!
   - ‘пасибi! - знiЯковiв, почувши таку обiцЯнку, ѓонта.
   - ’а й вас усiх чекає по втихомиреннi краю щедра нагорода! - гукнув  до
козакiв Њладанович.
   - ‘пасибi! - загаласувала команда й лавами рушила до мiста.  ѓубернатор
з ѓонтою i почтом повернувсЯ до свого замку. ‹юд теж почав розходитисЯ  по
домiвках. Ќовi знайомi провели ‘ару до її тiтки й заспокоїли стару.
   ЏiслЯ ѓонтиної присЯги й звiстки про те,  що  гайдамаки  зiбралисЯ  пiд
‹и-сЯнкою, щоб почати облогу тамтешнього замку, уманцi трохи  заспокоїлись
i гарЯчкове заходилисЯ укрiплювати шлЯх од мурiв мiста до озера,  а  також
влаштовувати там збройний табiр. Љозаки копали  рови,  а  євреї  i  навiть
єврейки кошиками та вiдрами носили на вали землю й утоптували  її  ногами.
Ћпрiч того, усi чоловiки, спроможнi носити зброю, почали вчитисЯ стрiлЯти,
битисЯ  на  шаблЯх  i  виконувати  iншi  вiйськовi  вправи.  ˜лЯхтичi,  що
з'їхалисЯ до “манi,  взЯлисЯ  вчити  євреїв.  Яких  на  воєннi  екзерцицiї
з'ЯвилосЯ понад три тисЯчi...
   ‚iд раннього ранку до пiзньої ночi пiд “манню стоЯв войовничий гамiр;
   в одному мiсцi, на рiвнинi, без упину гримiли пострiли - то окремi,  то
суцiльними сальвами; на майданах лунав брЯзкiт сталi,  над  новим  табором
здiймавсЯ безугавний гомiн... ‡давалосЯ, що мiсто  з  усiх  бокiв  облЯгли
ворожi сили й штурмують його без перерви, без вiдпочинку!
   Ќа  другий  же  день  по  приїздi  ‘ара  помiтила,  що  наглЯд  за  нею
послабивсЯ:
   страх перед  майбутнiм  остудив  пристрастi,  зосередивши  всi  помисли
тiльки на одному егоїстичному прагненнi врЯтувати своє життЯ.  ‘ара  могла
вiльно виходити на вулицю й блукати мiстом, прислухаючись i  придивлЯючись
до життЯ, що вирувало  довкола.  —асом  вона  ходила  на  мiський  вал  i,
припавши оком до щiлини мiж палЯми, дивиласЯ в далечiнь. „iвчину тривожили
думки про майбутнє...
   Ћсобливо напружено  думала  ‘ара  над  тим,  Як  би  при  першiй  поЯвi
гайдамакiв дати знати про себе Џетровi, - адже  коли  вони  ввiрвутьсЯ  до
мiста, то i їй, либонь, не  уникнути  смертi...  —и,  може,  одЯгнутись  у
просте мiщанське вбраннЯ, - купити його, звiсно, неважко, - або дiстати  в
кого-небудь хреста й повiсити його на шию? Ђле Якщо євреї  дiзнаютьсЯ  про
хрест, то вб'ють її ранiше вiд  гайдамакiв.  ‘ара  сушила  собi  голову  й
нiчого не могла придумати... “текти з “манi?! џкось •непомiтно змiшатисЯ з
юрбою тих, хто щоденно йде на роботу до  табору,  а  звiдти,  Як  смеркне,
податисЯ полем до першого села  або  хутора  й  сповiстити  ‡алiзнЯка  про
небезпеку?! –Я думка здаваласЯ дiвчинi здiйсненною, i вона врештi  на  нiй
зупиниласЯ.
   Џередусiм ‘ара вирiшила обiйти кругом мiськi вали й згори  роздивитисЯ,
чи немає поблизу села або хутора. –iлу нiч  вона  не  спала,  думаючи  про
Џетра, Џрiсю та батюшку... ‹юбi образи друзiв нiколи не меркли  в  ‘аринiй
пам'Ятi, а Як заходила нiч, вони уЯвлЯлисЯ їй ще виразнiше й стоЯли  перед
очима, немов живi, особливо коханий Џетро...  вiн  так  любо,  так  пильно
дививсЯ в очi дiвчини, що серце її тремтiло й  завмирало  вiд  болю...  —и
живий вiн, чи, може, вже й  загинув?  ’одi  навiщо  i  їй  жити,  терплЯчи
нескiнченнi муки! Ћх, Якби знати, де вони всi, що з ними? I ‘ара  стискала
руками палаючу голову й непорушно  сидiла  цiлими  годинами...  –iєї  ночi
дiвчина  зважиласЯ  вирватись  iз  своєї  клiтки:  взЯвши  трохи   харчiв,
приготованих ще ранiше, й переступивши через сонну тiтку,  вона  опиниласЯ
на вулицi. Їй в обличчЯ вiйнула свiжа передсвiтанкова прохолода;
   ‘ара бадьоро попростувала кривими вуличками мiста, вибраласЯ на  вал  i
покраласЯ нечутною ходою, заглЯдаючи у кожну шпарину в частоколi.
   ™е тiльки  починало  свiтати,  над  полЯми  славсЯ  туман,  голубуватим
серпанком повиваючи далину. ‘ара йшла обережно, напружуючи i слух, i  зiр.
Њiсто ще спало,  й  нiщо  не  порушувало  глибокої  тишi...  ‡ненацька  за
нарiжною вежею почуласЯ тиха розмова.  „iвчина  вловила  одну  фразу:  "Ќе
пiдемо  проти  своїх  братiв  нiзащо!"  ‘ара  навшпиньках  пiдкраласЯ   до
найближчого виступу вежi  i,  причаївшись  за  ним,  почала  пiдслухувати.
ђозмовлЯло три голоси: один -  м'Якого  баритонального  тембру,  другий  -
верескливий, наче пiвнЯчий, а третiй - хрипкий бас... ѓоворили про  наказ,
одержаний вiд сотника, очевидЯчки,  вночi,  -  на  ранок  пiдготуватисЯ  в
похiд.
   - ™об ѓонта зрадив “країну i продав вiру  за  маєток  -  не  повiрю!  -
пiвнем викрикував фальцет.
   - Ђ присЯга? - хрипiв бас.
   - ™о "присЯга"? - гарЯче озвавсЯ третiй голос, баритон. - џка цiна  їй,
коли вона даєтьсЯ не з доброї волi... i перед ким? Џеред ксьондзами, перед
латинЯнами, що ненавидЯть нас!
   - Ќу, одначе вiн цiлував i свiй хрест... - заперечив хрипун.
   - –iлував... а що ж, на твою думку, йому було  робити,  пане  хорунжий?
ЏрисЯгнути, що приєднаєтьсЯ до повстанцiв, що пiде проти панiв?
   - •а-ха! - засмiЯвсЯ фальцет. - „обре було б! Ћт би повитЯгалисЯ голенi
пики ксьондзiв i плебанiв... та й Њладанович присiв би!
   - Ђвжеж, - весело пiдхопив баритон. - ’а ви, братцЯ, згадайте, що казав
ѓонта?  ‚iн  присЯгав,  а  за  ним  i  ми,  що  залишимосЯ  вiрнi   своєму
обов'Язку... Ђ обов'Язок до вiтчизни сотник вважає  за  найсвЯтiший  i  за
нього ладен душу чортовi  закласти...  Ђ  щодо  дiдича,  кнЯзЯ,  то  ѓонта
заприсЯгнув, що вiддасть життЯ за  його  пiдданцiв...  ’епер  розмiркуйте,
панове, що є вiтчизною i длЯ нас, i длЯ  нашого  ватажка-сотника?..  Ќевже
чужа,  ворожа,  ненависна  Џольща  з  її  озвiрiлим  панством  та  гадючим
латинством? Ќi, звичайно, нi! ‚iтчизною нам була, є й  буде  “країна...  I
ось цiєї замордованої панами вiтчизни ми не зрадимо, в тому й присЯгалисЯ!
’а ще присЯгалисЯ захищати кнЯжих пiдданцiв... Ђ хто ж кнЯжi пiдданцi?  ’а
ми ж, колишнi козаки,  вiльнi  люди,  Яких  лЯхи  обернули  на  рабiв,  на
бидло... ’о за це бидло ми й  понесемо  свої  голови,  на  тому  й  хреста
цiлували.
   - Ћт так пан осавул! Ћце добре... —орт його батька знає,  Як  добре!  -
по-пiвнЯчому крикнув фальцет. - џкщо i в пана сотника такий розум...
   - ’о Я йому в ноги чолом... - крекнув вдоволений бас.
   - ’а ось ви розмiркуйте i про цей похiд, Який нас чекає... тут штука!
   - ˜тука?! - знову вереснув фальцет.
   - Ђ ти Як думав?.. ’а побий мене сила божа, коли це не хитрощi,  Якi  '
полЯкам кiсткою в горлi стануть... Џiшли чутки, що ‡алiзнЯк з усiма силами
залишив ‹исЯнку й вирушив на “мань. ’о слiд би, на здоровий  глузд,  зараз
же стЯгти у фортецю все вiйсько й засiсти в нiй... а тут  -  оголошують  у
такий час похiд, щоб лишити фортецю без захисту...
   - Ђ хто ж це придумав? - спитав бас.
   - ‡вiсно, ѓонта... ˜лЯхта, гадаю, до цього не додумалась би.
   - Ћй, то це  недарма!  -  зарепетував  фальцет.  ’ут  i  ‘ара  мимохiть
скрикнула: розмова ‡алiзнЯка й ѓонти у корчмi постала перед нею  в  новому
свiтлi, вона тепер зрозумiла, що “мань приречена на загибель.
   - ’ю на твою голову! - прохрипiв бас. - ™е хтось пiдслухає...
   - ’а, мабуть, уже й пiдслухав, - з тривогою мовив  баритон.  -  џ  наче
Якийсь крик чув. Ћн з того боку.
   - ’о давайте обшукаємо все навколо! - пiдхопили обидва спiврозмовники й
швидко пiшли до протилежної стiни вежi. Ќi жива, нi мертва причаїлась ‘ара
за палЯми, Якi стоЯли в кутку.
   - ‡даєтьсЯ, немає нiкого... - промовив,  озираючись  навколо,  стрункий
козак, що розмовлЯв баритоном.
   - Ђнi  бiса!  -  пiдтримав  його  фальцет,  власником  -Якого  виЯвивсЯ
огрЯдний, приземкуватий лицар.
   - Џошукаймо ще, - прохрипiв бас.
   - Ђтож, такого Язика залишати на свої голови небезпечно! - погодивсЯ  й
баритон. - Ђну лишень розкидаємо цi палi, чи не там заховавсЯ сатана?
   ‘ара всЯ похолола. "Џрощай, Џетре!  Љiнець!"  -  майнула  в  її  головi
останнЯ думка й згасла... Ђле фальцет зненацька вигукнув:
   - ‘тривайте, братцЯ! Ћн де пiдслухач, шпигун!  -  i  показав  на  Якусь
невиразну тiнь, що майнула поблизу. - Џереймай його!
   Ќе роздумуючи, усi троє кинулисЯ на влови. ‘першу ‘ара не могла  навiть
змiркувати, чому її не тЯгнуть на  розправу,  й  сидiла,  зацiпенiвши  вiд
жаху; та коли голоси переслiдувачiв затихли, дiвчина  зрозумiла,  що  вона
врЯтована. ‚иглЯнувши  з-за  паль  i  пересвiдчившись,  що  поблизу  немає
нiкого, ‘ара прожогом вискочила iз засiдки, метнуласЯ в протилежний бiк  i
збiгла косогором на вулицю. Ђле вона тiльки тодi вiдчула себе  в  безпецi,
коли опиниласЯ на майданi, де вже метушилисЯ люди.
   ‚iд пережитого страху в дiвчини пiдламувались ноги,  й  вона  сiла  пiд
синагогою перепочити. „овго так просидiла сердешна без  думки,  без  волi,
без бажань, поки нарештi отЯмилась.
   ’им часом у мiстi зчиниласЯ страшенна тривога: обивателi  перебiгали  з
будинку в будинок, з вулицi на вулицю, збиралисЯ на майданi, де вже  стоЯв
гомiн тисЯч голосiв, чулисЯ стогiн i плач...  ‘початку  ‘ара  не  звертала
уваги нi на метушню, нi на гамiр, та  потiм,  коли  трохи  опам'Яталась  i
згадала розмову бiлЯ  вежi,  вiдразу  змiркувала,  що  звiстка  про  похiд
‡алiзнЯка на “мань уже, мабуть, пошириласЯ по всьому мiсту.
   - —ого це на майданi такий тиск? - спитала ‘ара у Якоїсь єврейки.
   - —ого? - перепитала та. - Ћй мамеле! •iба не знаєш?  ѓайдамаки  йдуть,
розбiйники йдуть... ‘то тисЯч! ’ам у губернатора раду радЯть... Ђле що  та
рада поможе?
   - Ќевже немає рЯтунку?  -  прошепотiла  дiвчина.  -  Ќевже  мене  знову
чекають такi страхiттЯ? Ќi, тiкати, тiкати! -  схопиласЯ  вона  руками  за
голову. - ’уди, через головну браму до табору... а звiдти... куди? Ћх,  не
знаю!.. ’а однаково... на волi лiпше, нiж у цiй в'Язницi!..
   Ђ на майдан уже виїжджала команда й шикуваласЯ в лави; пишне вбраннЯ  i
повне похiдне спорЯдженнЯ надавали  вершникам  переможного  виглЯду,  Який
викликав у перелЯканих уманцiв надiю, що такi орли захистЯть їх з  жiнками
й дiтьми вiд гайдамакiв.  Ќарештi  iз  замкової  брами  виїхав  на  сiрому
жеребцi губернатор, позаду - ѓонта з ˜афранським, а за ними  -  кавалькада
вирЯдженої й озброєної до зубiв шлЯхти.
   - ˜ановнi мiщани, городЯни й пiдданцi кнЯзЯ, а також пишна  шлЯхта,  що
з'їхаласЯ пiд захист нашої неприступної фортецi! - урочисто  звернувсЯ  до
натовпу губернатор. -  Ѓог  послав  нам  випробуваннЯ,  але  разом  з  тим
милосердний творець дав нам у  руки  й  надiйний  щит  од  стрiл  i  мечiв
ворожих. Љрiм нашої випробуваної в боЯх i вiдданої надвiрної  дружини  пiд
проводом хороброго й славного сотника ѓонти, в  нас  пiд  корогвами  є  до
шести сотень доблесного Ясновельможного лицарства  та  молодої  мiлiцiї  -
нових Њаккавеїв, Якi за кiлька днiв досЯгли дивовижних успiхiв у  воЯцькiй
справi, - наберетьсЯ до трьох тисЯч, та й при потребi  ми  всi  до  одного
пiдемо на ворога... ’о невже ж ми, за  цими  мiцними  мурами  й  глибокими
ровами, боЯтимемосЯ гайдамацьких банд, озброєних лише косами та  дрючками?
•а-ха! ‹аскаво просимо до нас у гостi - пiд картеч наших гармат,  пiд  рої
куль, пiд посвист Ядер i бомб... ‡апасу в нас вистачить на пiвроку,  а  не
далi Як через два тижнi  прибуде  на  допомогу  мiсту  й  могутнє  вiйсько
великої  iмператрицi  росiйської,  з  котрою,  за  певними  вiстЯми,   ђiч
Џосполита вже уклала союз... ‡'єднавшись, орли - двоголовий i  одноголовий
- вмить розметають цих поганцiв, так що й слiду не  залишитьсЯ  не  тiльки
вiд них, але й вiд їхнiх жiнок та дiтей!..
   Ќад юрбою, мов порив бурi, знЯвсЯ  гомiн,  -  не  то  радiсний,  не  то
загрозливий, - i одразу ж ущух.
   - Њи отримали  вiстi,  нiбито  зграї  бидла  пiд  проводом  розбiйника,
скаженого пса ‡алiзнЯка й  запорозької  наволочi,  не  взЯвши  ‹исЯнського
замку, рушили на “мань. •оча й важко повiрити в можливiсть такої нечуваної
дуростi й зухвальства, проте ми,  на  всЯкий  випадок,  вжили  вiдповiдних
заходiв. Љомендантом фортецi, а  отже,  i  начальником  усiх  сил  її,  Як
мiлiцiї, так i шановного лицарства, - Я призначаю  випробуваного  у  боЯх,
вiдомого стратега й фортифiкатора, його мосць пана ˜афранського!
   “ вiдповiдь залунали схвальнi вигуки i вгору злетiли шапки.
   - ˜ановному ж довудцовi надвiрної дружини, нашому  сотниковi  ѓонтi,  Я
доручаю наглЯд за околицЯми “манi; вiн стане на дорозi, що йде з  ‹исЯнки,
i розжене гайдамацькi банди, в  разi  вони  зважатьсЯ  наступати,  а  Якщо
стрiнетьсЯ  з  переважаючими  силами  ворога,  тодi,  давши   їм   вiдсiч,
вiдступить до “манi й приєднаєтьсЯ до її оборонцiв!
   Њертвою мовчанкою  зустрiла  юрба  цi  слова.  Љожному  було  Ясно,  що
вiдправка єдиного регулЯрного вiйська кудись у степ, та ще в таку критичну
хвилину, є нiчим не виправданий риск, Який може  мати  фатальнi  наслiдки:
шлЯх на “мань iде степами, його видно з усiх  бокiв,  i  ворог,  помiтивши
вiд'їзд з фортецi вiйська, може вдарити з протилежного  боку  й  вiдрiзати
ѓонту зовсiм; крiм того, вiдправка двох тисЯч козакiв проти п'ЯтдесЯти,  -
а  дехто  вважав  -  проти  сотнi  тисЯч  гайдамакiв,  -  здавалась   усiм
божевiльною вигадкою: цю жменьку було  легко  оточити  й  зiм'Яти;  та  й,
зрештою, зустрiвшись вiч-на-вiч зi своїми кревними  братами,  одновiрцЯми,
чи встоЯть козаки перед спокусою єднаннЯ?
   “се це iнстинктивно зрозумiла або вiдчула серцем  юрба,  а  тому  пiслЯ
кiлькох секунд важкої мовчанки прокотилосЯ спершу глухе ремство,  почулисЯ
окремi вигуки: "™о ж це таке? Ќас залишають  без  захисту?  ‡i  зв'Язаними
руками вiддають на  погибель  гайдамакам?"  -  що  незабаром  переросли  в
загальний крик... Њладанович  зблiд,  пишне  панство  збентежилосЯ...  Ђле
ѓонта,  виїхавши  наперед,  звернувсЯ  до  схвильованого  люду  iз  палкою
промовою:
   - ‚исокошановнi городЯни! ‚ашi нарiканнЯ свiдчать  про  вашу  надiю  на
вiрне вiйсько й про страх з приводу його вiд'їзду  з  фортецi...  ‡а  таку
втiшну длЯ нас думку Я сердечно дЯкую вам i  вiд  себе,  i  вiд  хороброго
козацтва! ’а дозвольте менi заспокоїти вашу  тривогу:  Я  не  полишаю,  не
кидаю мiста, а тiльки йду в передову охорону, не втрачаючи  й  на  хвилину
зв'Язку з фортецею. Ђдже необачно залишати твердиню без варти зовнi - тодi
ворог мiг би вночi, потай, пiдповзти i вдарити на  сонних.  џ  виступаю  з
“манi, щоб оберiгати ваш сон, щоб при першiй поЯвi  розбiйникiв  затримати
їх, дати вiдсiч i поспiшити на захист рiдного й любого нам мiста...  Њоже,
ви затаїли сумнiв щодо моєї вiрностi? Ђле ж Я  присЯгавсЯ  перед  господом
богом... џкщо вам не досить присЯги, то подумайте: риба шукає, де  глибше,
а людина - де лiпше; та де ж менi може бути лiпше, нiж у кнЯзЯ?  •то  менi
може дати бiльше добра, Як  кнЯзь?  ’о  Який  же  дiдько  спокусить  мене?
‚тiкач-гайдамака з ‘iчi чи що? Љоли вам i цього  мало,  то  знайте:  Як  i
Ясному пановi губернаторовi, менi вiдомо, що росiйськi вiйська  стоЯть  на
кордонi, а може, й перейшли вже його. Ћтже, й порозбiйничати з гайдамаками
менi довелосЯ б з тиждень, не бiльше... i за цю коротку втiху к  погодивсЯ
б утратити всi мої маєтностi, знедолити сiм'ю  i  потрапити  на  палю?  ’а
невже ж Я такий дурень?! ’а коли й цього вам мало,  то  чи  не  безпечнiше
тримати ненадiйну людину за мурами, нiж усерединi: там, на полi, ми тiльки
спроможнi  збiльшити  на  двi  тисЯчi  душ  п'ЯтдесЯтитисЯчне  гайдамацьке
вiйсько, а тут, схотiвши зради, зможемо вiдчинити браму, перекинути  мости
й впустити ворога в самiсiньку “мань...
   Ќатовп спершу понуро мовчав, та чим  далi  говорив  ѓонта,  тим  Яснiшi
ставали обличчЯ слухачiв, а при останнiх його словах уже почувсЯ схвальний
гомiн i вигуки:
   - Џравда, правда! Њи тобi вiримо!
   - Ђ моїх козакiв що може схилити до вiроломства? - вiв далi  сотник.  -
’ижневий грабунок, за Який буде тiльки одна нагорода - шибеницЯ або палЯ?!
ѓай-гай! ‚они знають, що кнЯзь дав їм волю, що їхнi  сiм'ї  звiльнено  вiд
усЯких повинностей i поборiв, а тепер iще оголошую своїм козакам, що кнЯзь
за їхню вiрнiсть при втихомиреннi хлопiв  дарує  їм  у  вiчне  й  спадкове
володiннЯ i садиби, i землi, по десЯть моргiв на душу.
   - ‘пасибi кнЯзевi! Џошли йому, боже, вiк довгий! - збуджено  загомонiли
козаки, щиро зрадiвши з кнЯзiвського дарунка.
   ‘ара слухала ѓонту з надзвичайним хвилюваннЯм, вона тепер уже  не  мала
сумнiву: сотник лукавить i двоєдушничає, щоб виїхати  з  мiста  й  вiддати
його в гайдамацькi руки... Ђ вона мовчить i не викриває зрадника! Ћ,  Який
жахливий злочин! Ђле Якщо вона викаже ѓонту, то гайдамаки будуть  розбитi,
замордованi...
   –i душевнi муки довели дiвчину до такого нервового напруженнЯ, що  вона
вже ледве стоЯла на ногах i майже втрачала свiдомiсть... ђаптом, заломивши
руки, ‘ара скрикнула в розпачi:
   - ѓосподи! ‡а що ти поставив мене помiж двома мечами?! ‘усiди  кинулись
були до дiвчини, та, глЯнувши в безтЯмнi очi, одвернулисЯ, зрозумiвши,  що
страх i горе потьмарили її розум.
   - —и вiрите ви тепер, дорогi землЯки, менi й моїм козакам?  -  на  весь
майдан вигукнув у цю мить ѓонта.
   - ‚iримо! - одностайно вiдповiла юрба.
   ’ут нервове збудженнЯ ‘ари дiйшло до крайньої межi,  й  вона,  зiбравши
останнi сили, крикнула:
   - Ќе вiрте: вiн зрадник!
   Љрикнула i впала, мов нежива, бiлЯ дверей синагоги.
   ЊетушнЯ, що було знЯлась поблизу дiвчини,  лишилась  непомiченою  серед
загального збудженнЯ й звукiв  урочистого  маршу  надвiрної  команди,  Яка
вирушала в похiд.



   XXV

   Ќайда iз своїм загоном годин зо три мчав, раз у раз оглЯдаючись  назад;
i лише переконавшись, що погонЯ вiдстала, спокiйно  поїхав  далi,  в  душi
дЯкуючи боговi за  свiй  порЯтунок.  “сi  повеселiшали,  гнiтюча  мовчанка
змiниласЯ гомоном, жартами й дотепами. ‡агiн без  особливих  пригод  досЯг
„овгого  лiсу,  перепочив  там,  пiслЯ  чого  отаман  вирiшив  заїхати   в
Њотронинський  монастир,  там  улаштувати  панну  й  розпитати,  де   саме
перебувають нинi головнi сили ‡алiзнЯка.
   Ћтець диЯкон, добре знаючи всi стежки, всi нетрi та Яруги Њотронинської
пущi, вивiв загiн на вiрну дорогу, й надвечiр того  ж  днЯ  гайдамаки  вже
пiдiймалисЯ на круту монастирську гору. Ќi в „овгому, нi в  Њотронинському
лiсi вони нiкого не зустрiли, а їм  дуже  хотiлосЯ  дiзнатисЯ  про  успiхи
повстаннЯ; цiкавiсть i тривога пiдганЯли подорожнiх, тому,  вибравшись  на
Њонастирський шлЯх, загiн поїхав швидше... Ђле  тут  Ќайду  збентежила  та
обставина, що, по-перше, навiть перед самим монастирем шлЯх був  безлюдний
- жодної живої душi не побачили гайдамаки, а по-друге, -  у  вечiрнiй  час
чомусь мовчали дзвони.
   - ’ривожитьсЯ дух мiй, - сказав диЯкон Ќайдi, зненацька осадивши  конЯ.
- ™о нiкого ми не зустрiли дорогою, це  ще  не  бiда:  усе  живе  пiшло  в
загони, та й годi... Ђ от що дзвони мовчать напередоднi свЯта... то це  не
гаразд.
   - џ, отче, вже давно занепокоївсЯ, тому й  конЯ  пiдганЯю,  -  мимохiть
зiтхнув отаман i гукнув, обернувшись назад: - Џильнуй! „о зброї!
   “сi вiдразу насторожились,  перевiрили  зброю  i,  натЯгнувши  повiддЯ,
стали пильно роздивлЯтисЯ довкола. “ глибинi лiсу, густiшаючи бiлЯ корiннЯ
могутнiх дубiв, уже причаївсЯ  присмерк,  кругом  стоЯла  гнiтюча,  мертва
тиша.
   ‡ важким передчуттЯм пiдiймалисЯ  подорожнi  на  монастирську  гору.  ‚
одному мiсцi у  кущах  Ќайда  побачив  труп  i  мовчки  показав  на  нього
диЯконовi. ’ой пiд'їхав до мертвЯка,  глЯнув  на  нього  i,  повернувшись,
шепнув отамановi:
   - Њонастирський служка!
   - Ѓiда! - тихо кинув отаман i пришпорив конЯ.
   - Ќевже щось трапилось? - болiсно скрикнула „арина й вихопилась  уперед
конем.
   - Ќа бога, панно!.. ’ут небезпечно... - зупинив  її  Ќайда  i  поскакав
удвох з диЯконом до того мiсцЯ, де дорога повертала до свЯтої брами.
   Џеред ними постало видовище, Яке' проЯснило все одразу:  кам'Янi  стiни
брами були пробитi й обваленi; замiсть каплицi з Янголом на шпилi  чорнiли
обгорiлi стовпи й балки; одна половина  ворiт,  перекосившись,  висiла  на
стовпi, друга - розтрощена - лежала долi;  висЯчий  мiст  було  зiрвано  з
ланцюгiв i кинуто в широкий рiв, викопаний довкола муру. Љрiзь  роззЯвлену
пащеку брами  виднiвсЯ  уже  повитий  сутiнками  монастирський  двiр;  але
позолоченi банi головного храму ще блищали високо над  мурами,  вiдбиваючи
теплi тони призахiдного сонцЯ.
   ’епер не залишалосЯ нiЯкого сумнiву - монастир захопили вороги, а що не
зруйнували його дощенту, то це, певно, через  несподiвану  тривогу  або  ж
через те, що вирiшили зберегти примiщеннЯ длЯ католицького клЯштора.
   - ѓоре! ‡руйновано опору нашу! - iз стогоном вигукнув отаман.
   - Ќашу свЯтиню! - з жахом сплеснула руками панна й поскакала до брами.
   - Ќазад! - владно крикнув Ќайда. - ’ам засiдка!
   - Ќi, пане отамане, там немає нiкого, - сумно зауважив отець диЯкон.  -
ЏроклЯтi iроди  сплюндрували  свЯтиню,  перебили  братiю  i  втекли,  наче
злодiї, зруйнувавши i єдине сполученнЯ з  монастирем...  Ђще  б  вони  там
засiли, то браму й мiст зберегли б.
   - Џравда, - погодивсЯ Ќайда, пильно розглЯдуючись довкола.
   ‚есь загiн уже зiбравсЯ  бiлЯ  зруйнованої  брами  i,  скинувши  шапки,
скрушно хрестивсЯ, закликаючи бога у свiдки  такого  блюзнiрства  й  даючи
безмовну клЯтву помститисЯ за цю наругу.
   Љiлька  гайдамакiв  об'їхали  навколо  монастирський  вал,  але  нiчого
пiдозрiлого не помiтили: i кам'Яний мур з бiйницЯми вцiлiв, i рiв  не  був
засипаний.  ’епер  треба  було  витЯгти  з  рову  розбитий  мiст  i  Якось
полагодити його, щоб дiстатисЯ до монастирського двору.
   Љозаки дружно заходилисЯ бiлЯ мосту,  а  диЯкон  своїм  трубним  гласом
заповзЯвсЯ потрЯсати околицi:
   - ѓо-го-го-го! - волав вiн. - Ћзовись, хто живий! ѓо-го!
   Ђле нiхто не озивавсЯ, тiльки  луна  прокинулась  у  лiсi  й  сполохано
покотила диЯконовi вигуки кудись у темну далечiнь.
   Ќайда нетерплЯче чекав, коли встановлЯть мiст; та це не так легко  було
зробити: козаки не мали пiд руками анi пiдойм, анi вiрьовок i  голiруч  та
на власних спинах виволiкали з рову  колоди  й  потрощенi  частини  мосту.
Ѓачачи, що цЯ робота може затЯгтисЯ на  цiлу  нiч,  отаман  вирiшив  Якось
перебратисЯ через рiв i оглЯнути двiр, храм та  келiї...  I  Якщо  там  не
знайдетьсЯ жодної живої душi, то, не гаючи часу, поспiшити  до  ‡алiзнЯка,
щоб вiн прислав сюди загiн...
   „арина хотiла йти разом iз Ќайдою, та вiн рiшуче запротестував;  отаман
не взЯв з собою навiть отцЯ диЯкона, доручивши йому загiн, а сам  з  двома
товаришами, Џетром i Ћхрiмом, по живiй драбинi з козацьких  спин  вибравсЯ
на протилежний бiк рову.
   “же стемнiло. Ќа монастирському дворi де-не-де  виднiлисЯ  Якiсь  чорнi
купи, але розiбрати,  що  воно  таке,  було  неможливо.  Љозаки  зараз  же
запалили  смолоскипи  й,  освiтлюючи  собi  шлЯх   мигтючим   червонуватим
полум'Ям, рушили далi. џк тiльки  темнi  купи  потрапили  в  червоне  коло
свiтла, виЯвилось, що це були трупи замордованих ченцiв  i  сторожi...  Iз
страшенним болем у серцi дививсЯ Ќайда на  своїх  товаришiв  i  братiв  по
•ристу, Якi вiд рук мерзенних убивць постраждали за свЯте благочестЯ.  ‚iн
був такий схвильований i вражений, що не мiг рушити з мiсцЯ  i,  сповнений
невимовної скорботи, стоЯв з опущеними руками, немов  надгробок  на  цьому
кладовищi.
   - Њи їм удесЯтеро вiдплатимо за це, - похмуро  мовив  Џетро,  витираючи
кулаком мимовiльну сльозу. - I за це, i за все iнше...
   - ’ак, вiдплатимо... - заскрипiв зубами отаман. - Ќехай  простить  мене
всевишнiй... та людське серце не може не жадати помсти  за  такi  злочини.
Ќу, ходiмо далi!
   Љозаки подалисЯ до  головного  монастирського  храму,  ще  так  недавно
вiдбудованого й прикрашеного стараннЯми превелебного владики Њельхiседека.
Ќинi цей храм ЯвлЯв собою страшне видовище: дверi та вiкна були  виламанi,
й крiзь них зЯЯла чорна  середина  церкви;  на  сходах,  залитих  калюжами
кровi, валЯлисЯ трупи ченцiв;  коло  закiптюжених  стiн  дотлiвали  рештки
вогнищ, розкладених, мабуть, длЯ того, щоб подушити  димом  ченцiв,  котрi
сховалисЯ в церквi.
   ‡ душею, сповненою горЯ i жаху, зiйшли Ќайда, Џетро й Ћхрiм по слизьких
сходах до храму. ’а коли  вони  переступили  порiг  i  зупинилисЯ  посеред
церкви, перед їхнiми очима постала така жахлива картина, вiд Якої козацькi
серцЯ здригнулисЯ i завмерли в грудЯх.
   Џолум'Я смолоскипiв освiтило всю церкву, i його кривавий вiдблиск надав
цiлiй  картинi  ще  трагiчнiшого  виглЯду.   ‘крiзь   було   видно   слiди
страхiтливого звiрства  й  блюзнiрської  наруги  над  свЯтинею:  образи  з
iконостаса та стiн, потрощенi, валЯлисЯ на пiдлозi; царськi врата, зiрванi
з петель i порубанi шаблЯми, лежали тут же; покрови з вiвтарЯ й жертовника
теж було здерто, свЯщенний посуд зник  -  певно,  його  забрали  нечестивi
бузувiри, Якi так по-блюзнiрському глумилисЯ над господнiм домом. I на  цю
страшну руїну широко дивилисЯ мертвi очi  отцЯ  Єлпiдифора,  прибитого  до
стiни величезними цвЯхами.
   ‡ обох бокiв вiд намiсника висiли  вниз  головами,  торкаючись  пасмами
сивого волоссЯ камiнних плит пiдлоги, старшi за саном ченцi. Їхнi  обличчЯ
вiд приливу кровi  здавалисЯ  зовсiм  чорними;  руки  нещасним  страдникам
викрутили й зв'Язали за спиною. ‘крiзь  -  i  у  вiвтарi,  i  в  церквi  -
валЯлисЯ порубанi, знiвеченi тiла ченцiв: в одних були просвердленi очi, в
других - повiдрубуванi руки й ноги, у третiх - роздертi до самих вух роти.
Ќа перекладинах, на рамах вiкон,  на  панiкадилi  -  скрiзь  висiли  трупи
ченцiв, спотворенi озвiрiлими фанатиками.
   Ќайда вiдчув, що на його головi заворушилось волоссЯ.
   џкусь мить усi троє стоЯли непорушне, зацiпенiвши вiд жаху та обуреннЯ.
   “сЯ цЯ страхiтлива картина Яскравiше за будь-Якi слова, сльози й  зойки
свiдчила про шалений опiр, що його чинили  беззахиснi  ченцi,  намагаючись
вiдстоЯти свою свЯтиню вiд осатанiлих недолюдкiв.
   - •одiмо звiдси... немає сили...  -  глухим,  здавленим  од  хвилюваннЯ
голосом промовив нарештi отаман.
   Љозаки похилили голови й мовчки вийшли.
   ‘полоханi їхнiми кроками кажани, що  ховалисЯ  пiд  високим  склепiннЯм
храму, шугнули з тихим шурхотiннЯм в зЯючi отвори вiкон...
   ‚ийшовши на монастирський двiр,  козаки  подалисЯ  до  кам'Яних  покоїв
владики. ’ам вони також побачили слiди грабунку, звiрства й  дикої  злоби.
Ќайда з своїми товаришами мовчки ходив по кiмнатах, скрiзь натикаючись  на
трупи, на розбитi скринi, столи й шафи, на зiрванi й порубанi iкони.
   “ спустошенi покої з моторошним стогоном вривавсЯ вiтер.
   Љiлька разiв Ќайда мимохiть зупинЯвсЯ й витирав сльози:  єдиний  свiточ
вiри, єдиний  маЯк,  що  сЯЯв  нещасному  краєвi  провiдною  зiркою  серед
навколишнього  мороку,  був  тепер  зруйнований,  знищений,  пограбований.
‘лужителi вiри, напутники й  захисники  народнi  нинi  лежали  понiвеченi,
мертвi, лишившись вiрними своїй свЯтинi до останнього подиху.
   - Ќевже ж не зосталосЯ нiкого в живих? Ђнi  єдиної  душi?!  -  скрикнув
отаман. - Ђдже диЯволи налетiли на монастир, видно, недавно, днiв  зо  два
тому...
   - Џевно, так, батьку, - погодивсЯ Џетро. - ™е й трупи не смердЯть...  Ђ
чи не сховавсЯ хто-небудь он у тих келiЯх?
   Љозаки вийшли з покоїв владики й повернули до довгої  низької  будiвлi,
де були келiї ченцiв. I тут на них чекала та сама нiма картина, що  краЯла
серце. Ѓагатьох ченцiв було задушено в  келiЯх  пiд  час  молитви  -  їхнi
задубiлi трупи лежали ниць бiлЯ аналоїв.
   ‡давалосЯ, над цим безмовним кладовищем зависло розпачливе воланнЯ  про
помсту.
   Ќайда з товаришами, обдивившись келiї, вийшов до сiней, коли  нараз  iз
темного кутка долинув тихий стопн.
   - •тось стогне! - скрикнув отаман, зупинившись i прислухаючись.
   - ‘тогне, стогне! - пiдхопили козаки. - Ћн там, у  кутку,  за  дверима.
“сi  кинулись  туди  й  побачили  розпростертого  долi  сивого   запорожцЯ
велетенської будови.
   Ќа його головi, прикрашенiй бiлим, Як  снiг,  оселедцем,  зЯЯла  широка
рана, - кров на нiй запекласЯ й перетинала весь череп  почорнiлим  рубцем;
очi в старого були заплющенi, обличчЯ вкривала смертельна блiдiсть.  Ќайда
швидко опустивсЯ на  колiна  й,  припавши  головою  до  грудей  запорожцЯ,
радiсно вигукнув:
   - †ивий, живий!
   Џотому вiн уважно оглЯнув оану на головi:
   - Ќiчого страшного, ослаб тiльки, можна  ще  виходити...  Ђну,  панове,
пiднiмiмо лишень його та швидше покладiмо десь у затишному мiсцi!
   Љозаки насилу пiднЯли запорожцЯ й перенесли в одну з  келiй.  ’ам  його
поклали на ослонi з дерев'Яним узголiв'Ям, пiдмостивши киреї.
   ђозбите вiкно завiсили рЯсото, що  валЯласЯ  на  пiдлозi,  й  засвiтили
вцiлiлу вiд розгрому лампаду.
   „iдовi влили в рот трохи горiлки й побризкали його  водою,  пiслЯ  чого
вiн одразу прийшов до пам'Ятi. Ћтаман тепер глЯнув на запорожцЯ  уважнiше,
i йому здалосЯ, що вiн уже десь бачив це мужнє обличчЯ, мало того  -  воно
збудило в його серцi Якесь радiсне хвилюваннЯ.
   "Ђвжеж, це той запорожець, Який часто наїжджав у  ‘iч,  турбувавсЯ  про
нього, ще хлопцЯ, розпитував про його успiхи у вiйськовiй науцi й  бойовiй
звитЯзi, той самий, що не раз  дарував  йому  дорогу  зброю  i  примовлЯв:
"‘тарайсЯ, синку, вчись... будь лицарем;  станеш  оборонцем  нашої  неньки
“країни й месником за її рани!"
   - ‘лавний лицарю, дiду любий! —и ви  пiзнаєте  мене?  -  спитав  Ќайда,
схилЯючись до самого обличчЯ запорожцЯ.
   ’ой пильно подививсЯ на отамана, i раптом у тьмЯних очах  його  блиснув
радiсний вогник:
   - ЂЯкже, аЯкже... пiзнав, коли Я ще на  сьому  свiтi  i  Якщо  менi  не
ввижаютьсЯ привиди... Ќайда? Ђтож! ‹ицар, посланий богом врЯтувати народ!
   - ђаб смиренний його свЯтої волi, - вiдповiв отаман.
   - Ќайда? - ледве чутно перепитав запорожець.
   - …ге ж, дiду, коханий мiй, Ќайда.
   -  Ћтже,  господь  Явив  менi  свою  ласку...  -  спроквола   заговорив
поранений. - I врЯтував мене... хоч Я, може, й чужого вiку зажив, та ще не
виконав узЯтого на себе обов'Язку...  i  послав  любого  й  рiдного  моєму
серцю... з Яким хоч перед смертю розважу душу.
   - ’а ви, батьку мiй, пораненi  не  смертельно,  а  тiльки  ослабли  вiд
утрати кровi.
   - џ й сам так думаю, - згодивсЯ запорожець. -  Њене  ще  й  дрючком  не
доб'єш... ђани, Як на собацi, присохнуть. I Я цiєю рукою ще немало покладу
наших ворогiв! - пiдвищив вiн голос. - ’iльки дай менi  напитисЯ  студеної
води... Ђ то нiЯк не мiг доповзти до колодЯзЯ...
   ‚ода вiдразу освiжила дiда. Џокликали  й  старого  знахарЯ,  що  був  у
Ќайди-ному загонi; вiн оглЯнув рани, змочив їх горiлкою, присипав  порохом
i вмiло перев'Язав, а хворому порадив випити склЯнку горiлки.
   ЏiслЯ перев'Язки поранений  тiльки  трохи  скрививсЯ  i,  усмiхнувшись,
сказав:
   "Њовби щипає... та дарма!" - i навiть пiдвiв голову, спершись на руку.
   - Љаторжнi  лЯхи,  -  розповiдав  старий  запорожець,  -  пробралисЯ  в
монастир, мов злодiї... таємним лазом... i  напали  зненацька...  перебили
охорону... ™о накоїли гаспиди-розбiйники - то й подумати страшно. џ  лежав
пiд трупами й нiчого не бачив уже...
   - „Яка боговi, батьку, що вашi очi не бачили цих страхiть, а  то  б  ви
самi вирвали їх iз лоба, щоб бiльше й на свiт божий не дивитисЯ!
   - Ћ! - простогнав  запорожець.  -  Џiдведи  тiльки,  господи,  мене  iз
смертного ложа, i вони ще згадають  дiда  ‘вирида  ’арана!  I  Як  усе  це
сталосЯ - втЯмити не можу! џ з двома хлопцЯми привiз сюди  поранених,  щоб
пiдлiкувати їх i тебе дочекатисЯ, - чула моЯ  душа,  що  тут  Я  з  тобою,
рiдним, зустрiнусЯ... I ось, коли кругом нашi орли-бiлозорцi б'ють шулiк i
гадюк, коли довкола палають панськi маєтки й кнЯжi замки -  нараз  чималий
загiн  з  команди  проклЯтого  Љшемуського,  пiд   проводом   того   звiра
‘темпковського, виринає тут... ‚ночi чую тривогу i  передсмертнi  крики...
‚ибiгаю й  бачу,  що  вже  висаджують  дверi  в  церквi...  Ђ  монахи  там
замкнулисЯ з  велебними  iєрархами...  џ  кидаюсь  iз  своїми  хлопцЯми  в
самiсiньку гущу... Љришу направо й налiво, але Якомусь  гаспиду  пощастило
рубонути мене... “ головi  враз  закрутилосЯ,  наче  в  млинi,  а  в  ушах
задзвенiло... i землЯ стала  пiдi  мною  хитатисЯ...  Ѓлиснула  думка,  що
кiнець менi приходить... то Я до хлопцiв: "’iкайте, - мовлЯв, -  i  мерщiй
кличте сюди ‡алiзнЯка!.." Ћдин iз них прорвавсЯ через  браму  до  лiсу,  а
другий десь заховавсЯ... Ћт уже не знаю, Як i чого... тiльки вiн Як гукне:
"Џанове! ѓайдамаки!" - то лЯхи й кинулисЯ навтiкача! џ лежу  напiвживий  i
чую, Як ‘темпковський командує, щоб замикалисЯ в  монастирi,  бо  тут,  за
мурами, оборонЯтисЯ  легше...  ’а  куди  там  -  не  слухають:  "Ѓрама,  -
репетують, - зламана!" I всi - до лЯсу! Ђ насправдi гайдамакiв i не  було,
хлопець навмисне обдурив... ’iльки де вiн потiм дiвсЯ - не знаю...  џ  вже
другий день на цьому кладовищi; вилiз з-пiд трупiв i доповз до сiней,  усе
шукав води... спрага мене мучила... Ќу, й дуба  дав  би,  звiсно,  коли  б
господь не послав вас, моїх рЯтiвникiв...
   –Я розповiдь стомила знесиленого вiд втрати кровi дiда,  i  вiн,  ледве
доказавши останнi слова, впав у забуттЯ;  стривожений  отаман  кинувсЯ  до
кухлЯ з холодною водою, щоб привести старого до тЯми,  та  знахар  зупинив
його:
   - –е вiн не зомлiв, а наче б теє...  заснув  од  безсиллЯ...  ’о  нехай
спочине:
   це на краще!
   Ќайда прислухавсЯ до тихого диханнЯ пораненого i заспокоївсЯ.
   - Ђ чи можна його взЯти з собою? - пiслЯ довгої мовчанки спитав знахарЯ
отаман.
   - ЌаврЯд... „ороги, либонь, не витримає... ђана тЯжка, а сили  поки  що
замало... ‡ тиждень би йому полежати треба та добре, Як водитьсЯ, поїсти й
попити - ну i прибуло б  кровi...  ’одi  зовсiм  iнша  справа...  Ђч  Який
велетень, старовинного заводу... •iба такий не витримає? …ге! ’iльки що не
кажи, а на це потрiбен час!
   -  ’одi  хай  побуде  тут,  -  вирiшив  Ќайда.  -  Ђле  треба  залишити
п'Ять-шiсть надiйних хлопцiв, щоб доглЯдали його i на випадок, коли нападе
Яка-небудь лЯдська банда, дали їй вiдсiч-Ћтаман послав Џетра з наказом  до
козакiв будь-що полагодити мiст, а надто  браму,  i  звелiв,  щоб  прийшло
кiлька чоловiк копати братськi могили й ховати мученикiв.
   “ монастирських майстернЯх  знайшовсЯ  рiзний  столЯрний  iнструмент  i
вiрьовки - це допомогло швидше полагодити мiст i ворота. ’им часом у храмi
з гакiв i цвЯхiв знiмали трупи замордованої  братiї  i  клали  їх  посеред
церкви, а на цвинтарi копали глибокi й широкi Ями. Ћтець диЯкон з  „ариною
готувалисЯ ховати вбитих. ‡нахар не вiдходив од запорожцЯ, пильнуючи  його
неспокiйний  сон.  Ђ  Ќайда  в  цей  час  устиг  обiйти   iз   смолоскипом
монастирськi стiни та рови й переконавсЯ,  що  вони  не  пошкодженi.  ЃiлЯ
брами отамана наздогнав Ћхрiм i сказав, що знахар просить  його  зайти  до
пораненого запорожцЯ - вiн щойно прокинувсЯ. Љоли Ќайда  зайшов  у  келiю,
дiд ‘вирид уже напiвсидiв, спираючись спиною й  лiктЯми  на  попiдмощуванi
киреї.
   - Ђ що, батьку, Як вам? - спiвчутливо спитав отаман.
   - ’а бачиш, сину, вже сиджу... - посмiхнувсЯ  запорожець.  -  Ђ  завтра
стоЯтиму, а пiслЯзавтра... чого доброго, й ворога битиму.
   - ’iльки длЯ сього треба теє... набратисЯ сил... а длЯ сил ось це зiллЯ
помiчне... - I знахар подав Якусь настоЯнку, в котрiй  за  основу  правили
горiлка й мед. •ворий випив запропоноване питво й поманив Ќайду ближче  до
себе.
   - –е ти, сину мiй  коханий,  справедливо  величаєш  мене  батьком...  -
лагiдно заговорив вiн. - Ѓагато що тобi вiдомо... багато  дечого  Я  давно
збиравсЯ тобi розповiсти, та  ось  замалим  не  забрав  своєї  таємницi  в
могилу... Ђле господь не схотiв того... Џане знахарю, голубе, залиш нас  з
отаманом самих на часинку: менi треба побалакати з ним...
   - ѓаразд, - вiдповiв знахар, -  тiльки  б  лiпше  пановi  лицарю  зараз
спати, нiж теревенити...
   -  ‚стигнемо,  голубе!  ‚испатисЯ  можна  i  в  могилi,  а  поки   Язик
повертаєтьсЯ в ротi, то чого ж i не потеревенити?
   - ’а воно так, звiсно... Як помiркувати... - знахар не доказав i вийшов
з келiї.
   - ‘ину мiй! - вже мiцнiшим голосом, хоч  i  перепочиваючи  раз  у  раз,
почав запорожець, коли вони залишились удвох. - џ маю право  назвати  тебе
цим iм'Ям i пригорнути, Як батько, до своїх старечих  грудей...  -  I  вiн
простЯт жилавi руки до Ќайди, що сидiв перед ним на низенькому  ослiнчику.
Ћтаман вiд несподiванки здригнувсЯ, поцiлував дiдовi руку й припав до його
грудей.
   - ’ак, - вiв далi, трохи заспокоївшись, запорожець, - Я  врЯтував  тобi
життЯ... I ти менi заступив моїх дiтей, Якi загинули... ‘лухай же,  настав
час, коли Я мушу тобi вiдкрити все... •тозна, чи ми ще побачимосЯ з тобою!
•оч Я й уповаю на господа, що вiн пiдтримає мої сили... I що Я  доживу  до
хвилини розплати... Ђле людина гадає, а бог чинить свою волю... та й  часи
такi настали - сьогоднi пан, а завтра пропав... I  певно,  господь  послав
тебе нинi, щоб Я мiг вiдкрити тобi мою душу й висловити останню волю.
   ‡апорожець змовк i, спершись на руку, довго й пильно вдивлЯвсЯ  в  одну
точку, нiби там перед ним розгорталисЯ картини прожитого  життЯ,  з  усiма
його давнiми ранами, з усiма його болЯми, Якi старий хотiв повiдати своєму
названому синовi...
   -  ’ак,  так...  пам'Ятаю...  усiх  вас...  мов  живi!   -   простогнав
запорожець, швидко обернувшись до Ќайди. - ‘лухай i не перебивай.  ‹iт  iз
двадцЯть тому Я був, звiсно, i молодший, i дужчий, i  щасливiший.  ‚iдтодi
серце моє скам'Янiло-Љолись у мене була люба сiм'Я... i жiнка-порадницЯ  в
хатi, кохана дружина, мила розмова, i дiтки  -  щебетливi  пташенЯта:  два
синочки, мов Яворочки... та пiдлiток дiвчинка, рокiв  чотирнадцЯти,  краща
за Ясну зiроньку... џк Я тiшивсЯ своєю сiм'єю, жив, немов у  раю!  …х,  не
вернетьсЯ!
   ’Яжке зiтханнЯ вирвалосЯ з козакових грудей, голова з сивим  оселедцем,
закрученим за вухо, важко похилилась,  а  по  бiлому  з  жовтизною  вусовi
скотились i впали на стиснутi кулаки двi важкi, пекучi сльозини.
   Ќайда ловив  кожне  слово,  кожен  звук,  i  вони  вогненними  стрiлами
впивалисЯ в його серце.
   - Є тут, у мiстечку ‹исЯнцi, губернатор Љшемуський, - продовжував  свою
розповiдь старий запорожець.  -  Љшемуський...  так!  Ќапевно,  чував  про
нього, сину?.. ѓаспид над  гаспидами,  звiр,  сатана  з  самiсiнького  дна
пекла! џ жив на хуторi миль за п'Ять од  ‹исЯнки,  а  цей  розбiйник  десь
поблизу полював i, на  лихо,  побачив  мою  доньку-красуню,  побачив  -  i
накинув на неї своїм неситим оком... командi було наказано взЯти  дiвчинку
в замок. Ђле дружина моЯ, справжнЯ козачка - Я був тодi на  ‘iчi  -  гордо
зустрiла непроханих гостей, заЯвивши, що вона не пiдданицЯ губернатора,  а
вiльна, i дiти її - вiльнi люди, що чоловiк  її  запорожець  i  землЯ,  на
котрiй сидить, - власна, запорозька, а не панська...  “  нас  на  той  час
гостювало  двi  родички  та  брат  їхнiй,  молодий   парубок...   Џосланцi
повернулисЯ  до  того  диЯвола  Љшемуського  й  переказали  йому   смiливу
вiдповiдь моєї дружини... Ћсатанiв губернатор!.. ‚iн не мiг стерпiти,  щоб
хтось перечив його волi, й звелiв привезти  дiвчинку  силою,  а  коли  хто
чинитиме опiр... знищити всю сiм'ю!.. ’ак i  сталосЯ:  на  мою  беззахисну
родину напала зграЯ розбiйникiв... Ђле три молодицi з парубком не далисЯ в
руки живими, та й дочка теж бороласЯ...  поки  не  заарканили  її...  ‚они
макогонами та ножами душ iз десЯть на той свiт спровадили... ’а сила  була
на боцi  гаспидiв...  „ружину  й  синiв  порубали,  а  хутiр  пiдпалили...
‘ердешну ж дiвчинку, зв'Язавши, вiдвезли у своє чортЯче гнiздо...  ™о  там
було з бiдолашною - не знаю... Ђле дитЯ не знесло  ганьби  й  втопилосЯ  в
лисЯнському ставку... Ђ! - заскреготав зубами  запорожець  i  вхопивсЯ  за
груди, аж нiгтi впилисЯ в тiло, i з-пiд них виступила кров. -  Ќе  вдалосЯ
менi й трупiв побачити, попрощатисЯ навiки, - хрипким голосом провадив вiн
далi. - “сi вони згорiли... i вугiль iз спаленої хати змiшавсЯ  з  дорогим
попелом...
   ‡апала тЯжка мовчанка; вражений отаман  не  смiв  перервати  її  жодним
звуком...
   - —и знаєш ти, сину мiй, що то  є  одразу  втратити  все  найдорожче  в
свiтi, - нарештi глухим  голосом  знову  заговорив  дiд,  -  i  залишитись
одному, Як палець, на кладовищi? ’аке горе на шматки  рве  людське  серце,
сушить мозок, вибiлює голову... Ќi, такої муки не пережити,  не  забути!..
-‘тарий козак змахнув з очей сльози, що застилали йому свiт,  вдарив  себе
кулаком у груди й розпачливо  вигукнув:-  Ђле  є  ще  страшнiша  мука!  –е
прагнути помсти й не мати змоги вiдплатити вороговi!..  ’акої  муки  немає
навiть у пеклi!.. –Я мука примушує людину жити, терзатисЯ життЯм i чекати,
чекати хвилини, щоб вiдплатити вороговi, поквитатисЯ з ним - i поквитатисЯ
сповна...
   -  Ђвжеж,  поквитатисЯ,  -  палко  пiдхопив  отаман.  -  I   так,   щоб
найстрашнiшi тортури проклЯтому катовi здалисЯ iграшкою порiвнЯно  з  цiєю
помстою!
   - I ти теж так думаєш, сину мiй,  любе  дитЯ  моє?  -  нiби  в  нестЯмi
вигукнув запорожець i своїми жилавими руками притис Ќайду до грудей.
   - ’ак, так, батьку, Я допоможу тобi помститисЯ!
   - Ќехай же буде благословенний той час, коли  Я  в  серцi  назвав  тебе
сином! - почав був старий, але збудженнЯ i нестерпний  бiль  змусили  його
замовкнути;
   вiн обхопив руками голову, вiдкинувсЯ назад i з стогоном заплющив очi.
   Ќайда кинувсЯ до дiда, подумавши, що вiн зомлiв,  але  старий  був  при
пам'Ятi i тiльки стогнав вiд болю.
   - „ай води, а то в грудЯх пече вогнем... - прошепотiв запорожець. Ќайда
подав старому напитисЯ i спiвчутливо поцiлував  його  в  руку.  ‡апорожець
глЯнув на молодого отамана  теплим,  сповненим  любовi  поглЯдом  i  тЯжко
задумавсЯ: тiнi, що пробiгали по його суворому обличчю, виказували страшну
душевну боротьбу. Ќарештi, подолавши її, дiд заговорив знову:
   - ‘лухай! џ залишивсЯ iз своєю безутiшною журбою жити на свiтi лише длЯ
того, щоб вiдплатити вороговi; але вiдплатити  Я  жадав  не  вбивством,  а
такою мукою, Яка б хоч трохи була подiбна до  моєї.  Ѓагато  Я  думав  про
це... ночi не спав... а помста не даваласЯ менi в руки. Ќе  раз  Я  цiлими
ночами блукав навколо замку... ЏрокрадавсЯ всередину, до самої спочивальнi
губернатора... але зупинЯвсЯ:
   нi пiдпал, нi вбивство не квитували мого пекельного горЯ! џ замалим  не
збожеволiв, мало з глузду не зсунувсЯ... ’одi  на  Якийсь  час  Я  покинув
цього диЯвола, хотiв виждати й придумати щось  сатанинське...  Ђ  щоб  хоч
трохи  розвiЯти  свою  тугу,  пристав  до  гайдамакiв,  вирiшивши  зiбрати
Якнайбiльше грошей, аби було чим справити  поминки  по  моїй  замордованiй
сiм'ї...  Њи  грабували  панiв,  палили  їхнi  маєтки,  вiшали   економiв,
орендарiв... I Я при кожнiй нагодi кричав  їм:  "Ћсь  так  ви  моїх  дiтей
рiзали, то й вам те саме!"
   ‘тарий запорожець перевiв дух, витер рукою  пiт  з  лоба  i,  загадково
осмiхнувшись, розповiдав далi:
   - ѓрабували ми, рiзали, та й нам не раз давали перцю...  ‚ласне,  й  не
нам, - ми завжди встигали щасливо вискочити з бiди, -  а  от  замiсть  нас
перепадало зовсiм безневинним людЯм. ‡бере, бувало, лЯх банду та й почне з
помсти грабувати й рiзати кого попало.  џкось  ми  пробиралисЯ  лiсами  по
‚олинi, дивимось - на узлiссi горить з чотирьох бокiв, видно,  пiдпалений,
виселок i панський двiр... „умаю собi, чи не наш брат похазЯйнував?  •отiв
уже був проїхати мимо, але наче хтось на вухо шепнув менi: "‡аверни!"
   Ќу, завернули. ‚iд одного пораненого дiзналисЯ, що то справдi був наїзд
- тiльки не  гайдамацький,  а  лЯдський.  —ортовi  панки-лЯшки  давно  вже
вигадали собi забаву: переодЯгаютьсЯ гайдамаками  та  пiд  нашим  iм'Ям  i
грабують свого ж брата, а трапитьсЯ, то й українського шлЯхтича.
   ђушили ми мерщiй до двору... думка була - застукати гайдамакiв панських
зненацька, та їх уже й слiд пропав: знедолили українського шлЯхтича, та  й
- гайда! Џовернули ми назад, коли чую - в огнi крик. џ туди - полум'Я  вже
охопило стелю...  жар  сиплетьсЯ...  задушливий  дим  хмарою  стелетьсЯ...
Џробiгаю один покiй - нiкого; чую - у сусiдньому покої затрiщало...  ‘телЯ
обвалиласЯ... а крик чути... не то крик, не то стогiн уже. џ лiворуч  -  в
iнший покiй. „ивлюсь - а тут, на щастЯ, стелЯ в одному мiсцi  трiснула,  й
полум'Я крiзь щiлину так i шугонуло вниз Язиками, стало видно. Ѓачу - бiлЯ
моїх нiг лежить убита панi, голова  розрубана,  а  коло  неї  дитЯ,  рокiв
трьох-чотирьох,  уже  ледве  пищить.  џ  швидше  його  на  оберемок  та  з
полум'Я... Ќасилу вискочив! I чуприну трохи обсмалив, i жупан затлiвсЯ. џк
вискочив, то й спалахнув увесь, але мене облили водою... а дитЯ  виЯвилось
хлопчиком, ну, Я й прозвав його Ќайдою...
   - ’о це ви мене врЯтували? - скрикнув отаман i кинувсЯ  обнiмати  свого
рЯтiвника й другого батька.
   - Ђтож, тебе, мiй сину! -  запорожець  мiцно  притис  до  своїх  грудей
голову Ќайди i поцiлував його в лоб. - ’ебе, кохане дитЯ! џк глЯнув  тодi,
то й прикипiв до тебе серцем навiки. “се моє  горе  немов  покрилосЯ  цiєю
знахiдкою. Ђле де ж менi, бездомному, було притулити тебе? „умав Я, думав:
нiкого й нiчого у мене не зосталосЯ - нi кола, нi двора, нi родини, сирота
кругом, тiльки й зосталосЯ роду, що ‘iч-мати, - от  Я  i  вирiшив  одвезти
тебе туди, довiрити матерi своє єдине й кохане дитЯ. ’ам, на  зимiвнику  у
дiда ‘вердла, Я й улаштував  тебе,  а  братчикiв  попросив  доглЯнути,  до
розуму довести й звитЯзi лицарськiй навчити.
   - Џам'Ятаю, пам'Ятаю, - жваво заговорив Ќайда. - I  пасiку,  i  дiда...
‚iн любив мене й пестив,  розповiдав  про  походи,  про  ворогiв  “країни,
говорив, що козак длЯ того й народжуєтьсЯ на свiт божий, щоб  захищати  од
ворогiв-панiв рiдний люд i рiдну вiру...
   - …ге ж... „iд помер, а тебе згодом  узЯв  пiд  свою  опiку  кошовий  i
приставив двох доглЯдачiв.
   - Љвача й Џередерихату? џ цих добре пам'Ятаю: i суворi, i людЯнi. Ђ при
них уже кожного року навiдувались до мене  й  ви,  батьку  мiй,  привозили
всЯкi гостинцi й дорогу зброю.
   - Џриїжджав, приїжджав, мiй любий, - розчулено мовив запорожець. - I тi
хвилини були найщасливiшi в моєму життi, та Я не хотiв тобi признаватисЯ у
всьому - ще зарано було... Ђ от коли ти став лицарем i в  походах  показав
свою звитЯгу - Я подумав: "Ќу, нинi  вiдпускаєш  раба  твого,  господи,  з
миром", - є в мене кому передати свою помсту, свої надiї... є й грошi  длЯ
цього.
   - I присЯгаюсЯ свЯтим небом, - палко вигукнув отаман,  -  що  батько  в
менi не помиливсЯ: Я помщусЯ цьому  гаспидовi,  цьому  сатанi  Љшемуському
так, Як не снилосЯ й звiру џремi!
   ‡апорожець  схопивсЯ  руками  за  отаманове  плече  й  засмiЯвсЯ  таким
моторошним хрипким смiхом, що Ќайда  мимохiть  здригнувсЯ,  а  серце  його
похололо.
   - џ вiрив i вiрю, що син... -  тут  старий  урвав  мову  i  Якийсь  час
мовчав. - ’а коли, - почав вiн знову, - ти несподiвано пiшов у ченцi -  це
мене замалим не вбило! Ђдже Я невiдступне,  мов  тiнь,  стежив  за  кожним
твоїм кроком, знав усе, що ти робив, знав навiть твої думки... I раптом, у
розквiтi твоєї слави, тодi, Як усе товариство вшанувало тебе  довiр'Ям,  -
ти щез, зник безслiдно, невiдомо куди! џ шукав тебе скрiзь,  розпитував  -
нiхто нiчого не мiг сказати. “сi вирiшили, що ти загинув десь у бою або що
тебе схопили й стратили лЯхи. Ћх, коли б ти  знав,  що  робилосЯ  в  моєму
серцi! ‡найти собi сина, знайти собi єдину втiху за всi  муки  -  i  знову
його втратити!..
   ‘тарий запорожець мiцно стис Ќайдину руку i, ще бiльше хвилюючись,  вiв
далi:
   - Ђле в стократ тЯжче менi стало,  коли  Я  дiзнавсЯ,  що  ти  пiшов  у
ченцi... Ћ, з моїм горем не могло зрiвнЯтисЯ  нiщо!  ЏрисвЯтити  тобi  все
життЯ, ростити, викохувати длЯ того, щоб перелити в тебе  всю  душу,  -  i
нараз побачити твою зраду! ’ак, зраду, -  наголосив  запорожець,  до  болю
стискаючи Ќайдi руку. - ’ому що тiльки зрадник може думати  про  порЯтунок
своєї душi в той час, коли гине рiдний край!..
   Ќайда весь спаленiв,  а  потiм  побiлiв,  наче  полотно.  ‘тарий  важко
перевiв дух i заговорив хрипким од хвилюваннЯ голосом:
   - ‚ першу мить Я хотiв убити i тебе, i себе... ’а серце мене  стримало,
воно пiдказало менi, що ти повернешсЯ до нас, що ти не зрадиш! џ стежив за
тобою повсЯкчас, Я не спускав тебе з ока, Я чекав... Я благав бога... I ти
повернувсЯ! ЏовернувсЯ тим самим лицарем-козаком! Ћх, коли б ти  знав,  Як
мучивсЯ Я вiд думки, що, може, ти вже й любити  розучивсЯ  наш  знедолений
край!
   - Ѓатьку, Як ви могли подумати таке? - гарЯче промовив отаман  i  знову
весь спаленiв вiд незаслуженої кривди.
   - ’ак, Я батько тобi по духу,  але  не  по  плотi,  -  з  болем  сказав
запорожець. - Ђ от Якби ти зустрiв свого рiдного  батька,  хiба  б  ти  не
залишив длЯ нього всiх нас? •iба б ти не перейнЯв усiх його думок, його...
- старий замовк i впивсЯ очима в .Ќайдине обличчЯ.
   - Ђле ж ви самi казали, що батько мiй був український шлЯхтич. ’а  коли
б вiн був єврей, турок, полЯк - присЯгаюсЯ вам, Я на нього не промiнЯв  би
вiтчизни! ’епер нiхто й нiщо не вирве “країни з мого серцЯ!
   - ’ак, так!  -  скрикнув  дiд,  задихаючись  вiд  Якогось  несамовитого
збудженнЯ. - ‘ину мiй! ђадосте моЯ! ‚тiхо моЯ!
   ‚iн палко обнЯв названого сина i Якусь мить мовчки  притискав  його  до
своїх грудей. Ќайда чув тiльки, Як сильно билосЯ серце старого  i  з  Яким
важким свистом виривалосЯ диханнЯ з його грудей...
   - Ќа тебе надiюсь, у тебе вiрю, - через хвилину заговорив  дiд,  злегка
вiдхилЯючи од себе Ќайду  й  з  невимовною  гордiстю  вдивлЯючись  у  його
прекрасне обличчЯ. - Џересели в себе мою душу, врЯтуй “країну й не  забудь
помститисЯ душогубовi за дiтей i за батька...
   - ЏрисЯгаюсь, - урочисто промовив отаман.
   -  ‚iрю,  вiрю...  -  прошептав  запорожець  i,  знесилений  страшенним
хвилюваннЯм, упав на тверде узголiв'Я.
   ‘мертельна блiдiсть  вкрила  його  обличчЯ,  очi  заплющились...  Ќайда
стривожено нахиливсЯ до старого, але той похитав головою i прошепотiв:
   - Ќi, нi, сину, моєї  залiзної  натури  радiсть  не  вб'є.  “  цей  час
почулисЯ чиїсь кроки...
   „о келiї ввiйшов Џетро й доповiв, що все уже готово до вiд'їзду, ворота
полагодженi й нещаснi мученики похованi.
   - Џоставили й хреста, - додав вiн, - не встигли тiльки  високої  могили
насипати.
   - Ќасиплють їм могилу думи й пiснi нашi, - похмуро вiдказав отаман. - I
тiєї могили вже нiхто не зруйнує. „о ранку ще далеко?
   - ‚же свiтає.
   Џочувши Џетровi слова, дiд розплющив очi.
   - ‘вiтає? - пошепки спитав вiн, звертаючись до Ќайди. - —уєш, свiтає...
поспiшай же... ти ще встигнеш, не гай же й хвилини... Џам'Ятай присЯгу!..
   - Џам'Ятаю, пам'Ятаю, батьку... Ђле Як Я вас тут залишу? •ижаки  можуть
знову повернутисЯ!..
   Ќа обличчi запорожцЯ промайнула зневажлива усмiшка, вiн махнув рукою  i
сказав: замiсть вас полечу й знайду таємний  хiд,  Я  присЯгавсЯ  i  знову
присЯгаюсь: помщусь за вас лиходiЯм так, Як помстивсЯ б за  свого  рiдного
батька!
   - ’ак, так, ти помстишсЯ! - гарЯчкове заговорив запорожець,  впиваючись
очима в обличчЯ Ќайди. - ’и - син мiй, мiй тепер син!  Њiй!  Ћх,  сину,  Я
стiльки рокiв таївсЯ вiд тебе й лише нинi можу пригорнути тебе  до  серцЯ.
‰ди ж до мене... дай обнЯти тебе ще раз!
   ‡апорожець з Якоюсь нелюдською силою притис отамана до своїх грудей  i,
задихаючись од хвилюваннЯ, промовив:
   - Њiй син, мiй! “країнець серцем i душею i страшний месник лЯхам!
   - “країнець серцем i душею i страшний месник лЯхам! - повторив за ним i
Ќайда.
   ‡ грудей запорожцЯ вирвавсЯ несамовитий крик трiумфу.
   - „Якую тобi, господи! - прошептав вiн, зводЯчи очi до неба. -  ’и  вже
тут, на землi, заспокоїв моє розтерзане серце... Iди ж, сину...  iди,  але
бережи себе: в тобi єдиному моє життЯ, моЯ радiсть...
   - Ѓережiть себе, батьку! - тремтЯчим голосом промовив отаман  i  припав
устами до сухих дiдових рук.
   ‘тарий запорожець прихилив ближче голову Ќайди i, поклавши на неї руки,
ледве чутно мовив:
   - ’о нехай же благословить тебе бог! - i, ще раз поцiлувавши  козака  в
чоло, знесилено лiг i заплющив очi.
   ™е сонце не сходило, Як Ќайда iз своїм загоном  виїхав  з  монастирЯ  й
поспiхом, через дрiмучий лiс, подавсЯ на захiд, в  напрЯмку  ‚iльшаної  та
‹исЯнки.
   “сi їхали мовчки, пригнiченi  жахом  щойно  баченого;  але,  крiм  цiєї
спiльної причини похмурого настрою, у багатьох було  це  й  своє  особисте
горе, Яке посилювало душевний тЯгар: Џетро, наближаючись до рiдних  мiсць,
мимоволi згадав замученого лЯхами батька; Ќайда  перебував  пiд  враженнЯм
жахливої розповiдi старого запорожцЯ й нового почуттЯ любовi й  обов'Язку,
скрiпленого присЯгою, даною отаманом своєму рЯтiвниковi; „арина переживала
близьку розлуку з коханим - невiдоме майбутнє будило в її  душi  невиразне
передчуттЯ фатальних втрат, дiвчина серцем уже чула бiду, що насуваласЯ  з
чорної iмли.
   ’а й у кожного напередоднi кривавих боїв  зринали  з  потаємних  глибин
душi зворушливi спогади.
   Љоли втомленi конi побiгли повiльнiше, „арина пiд'їхала до Ќайди й тихо
спитала його:
   - Ћб чiм, коханий, так задумавсЯ?
   - ѓа?! - здригнувсЯ отаман вiд несподiваного  запитаннЯ,  Яке  порушило
його задуму. - –е ти, моЯ люба, моЯ зоре?
   - Ћх, коли б тiльки бурi та грози не розлучили  нас  навiки,  -  мовила
дiвчина. - ’и ось зажуривсЯ, друже мiй, i в моє серце теж запала печаль...
‘правдi, куди менi тепер податисЯ? Њотронинський монастир  розграбовано...
там тепер нi менi, нi пораненим немає притулку; у Љиїв, поки не скiнчитьсЯ
цЯ велика боротьба, Я не вернусь нiзащо, та й потому вернусЯ туди хiба  що
з тобою, вiрною дружиною, Яку дав менi бог...
   - ™астЯ моє, радосте моЯ, всЯ надiЯ в  тобi,  все  життЯ  длЯ  тебе!  -
прошепотiв у вiдповiдь Ќайда, сп'Янiлий вiд захопленнЯ.
   - ’ак, - тихо, але твердо вела панна, - без тебе менi не жити.  Ђле  Як
пiд час цiєї  бурi...  не  сховатисЯ  вiд  неї,  нi,  навпаки  -  Як  хоча
чим-небудь бути корисною в смертельнiй борнi? џ б  з  радiстю  полетiла  з
вами в похiд!
   - Ѓоронь боже! - вигукнув отаман. - –е неможливо. ’ривога за  тебе,  за
твоє життЯ зв'Язала б менi крила.
   - Ђле Яка мука, друже мiй, не бачити тебе, сидiти десь згорнувши руки й
думати щохвилини, чи не трапилосЯ з моїм жаданим Якогось лиха!
   - Ќi, не тривожсЯ: не трапитьсЯ! џ вiрю в свою фортуну,  i  Якщо  душею
буду спокiйний, то гори зрушу...
   - Џро що ж ти думав?
   - Ќе про небезпеку, нi, -  посмiхнувсЯ  Ќайда.  -  Ђле  Я  в  монастирi
дiзнавсЯ багато про що вельми важливе вiд старого пораненого  запорожцЯ...
почув од нього несподiванi речi... ‚иЯвлЯєтьсЯ, вiн мiй  названий  батько,
вiн  урЯтував  менi  життЯ  й  виховав  мене;  його  сiм'ю  з   нелюдською
жорстокiстю знищив  Љшемуський,  губернатор  лисЯнський,  i  Я  заприсЯгсЯ
вiдплатити катовi за цей злочин. ‹исЯн-ський замок  неприступний,  „арино,
але страдник розповiв менi, що  там  є  потайний  лаз,  через  Який  можна
дiстатисЯ до  самiсiнької  спочивальнi  губернатора...  Њiй  батько  рокiв
двадцЯть тому, скориставшись цим лазом, зумiв пробратисЯ в замок. Ћт  Я  й
думаю, голубко моЯ кохана, Як би дiзнатисЯ, чи зберiгсЯ той лаз i  донинi?
‡алiзнЯк тепер обложив ‹исЯнку, та цЯ облога забере багато  часу  й  дасть
змогу лЯхам отЯмитись i зiбрати сили, а  негайний  штурм  вимагає  великих
жертв. Ћт Якби пробратисЯ до замку через потайний хiд,  тодi  б  ми  легко
здобули його!.. ‘аме про це Я й думав, моЯ зоре.
   -  Ћ!  ’о  важлива  новина!  ’реба  помiркувати  й   допомогти   нашому
гетьмановi, - задумливо сказала „арина. - џ спершу було навiть зрадiла, що
монастир... нi, не тому, що  вiн  зруйнований,  -  схаменуласЯ  дiвчина  й
мимоволi почервонiла, - тi страхiттЯ i кривавi злочини... ох,  вiд  них  у
мене i досi кров холоне й серце стискаєтьсЯ... Ђле Я  було  зрадiла,  коли
мiй кiнь ступив за ворота й знову помчав поруч з твоїм. Ћх,  тiльки  тепер
мене мучить сумлiннЯ, що Я не залишиласЯ бiлЯ твого батька. ‰ому потрiбний
доглЯд, а Я лише про себе думала; та Я ж не знала, що  це  твiй  батько  i
благодiйник.
   - Ќе тривожсЯ, моЯ люба, коло нього лишивсЯ знахар, - заспокоїв дiвчину
отаман.
   - Ќу, слава богу, а Я,  може,  й  тут  стану  в  пригодi,  -  загадково
промовила „арина.
   “ цей час до Ќайди пiд'їхав диЯкон i перебив розмову:
   - Ђ що, батьку отамане, либонь, поїдемо швидше? Љонi вiдпочили!
   - ѓаразд, - погодивсЯ Ќайда й махнув рукою:
   Љозаки пiдiбрали повiддЯ, свиснули й помчали мов вiтер.
   Ќезабаром  подорожнi  прибули  у  ‚iльшану,  де,  Як  виЯвилосЯ,  стоЯв
‡алiзнЯк з головними силами. ™е в дорозi, розпитавши  зустрiчних  козакiв.
Ќайда дiзнавсЯ, що ‡алiзнЯк вiдмовивсЯ од свого намiру здобути  ‹исЯнський
замок i сьогоднi ж вирушає на “мань.
   –Я звiстка i вразила, i засмутила Ќайду. ™о могло змусити ‡алiзнЯка так
несподiвано змiнити рiшеннЯ? Џевно, трапилось  щось  важливе!  Њоже,  лЯхи
зiбрали  вiйсько  або  знайшли  собi  союзникiв  i  ‡алiзнЯк  поспiшає  їм
навперейми? —и встигли ж приєднатисЯ до нього Ќайдинi загони?  —и  знайшли
їх в умовленому мiсцi посланi гiнцi?.. ™о ж, зрештою,  вирiшили  робити  з
‹исЯнським замком?
   “сi цi питаннЯ дуже тривожили Ќайду. Љозацька  душа  була  ще  сповнена
кривавими слiзьми старого запорожцЯ,  його  страшними  словами,  страшними
клЯтвами - i думка про те, що нелюдське горе названого  батька  залишитьсЯ
непоквитованим, що йому, Ќайдi, не пощастить  заспокоїти  старече  змучене
серце - цЯ думка важким болем озваласЯ в грудЯх отамана.
   „арина вiдразу помiтила змiну в настрої коханого й вiдразу ж  зрозумiла
її причину. ЋбличчЯ дiвчини спохмурнiло... ‡акусивши губу  й  звiвши  свої
соболинi брови, вона зосереджено дивиласЯ в далечiнь, обмiрковуючи, певно,
щось важливе. Ќайда час  вiд  часу  поглЯдав  на  „арину,  але,  охоплений
тривогою, не помiчав незвичайного виразу її обличчЯ.
   —ерез пiвгодини загiн, пiд гучнi переможнi крики козакiв, уже  в'їжджав
до гомiнкого табору, що велетенським залiзним кiльцем  охоплював  мiстечко
‚iльшану.
   „iзнавшись про  прибуттЯ  славного  отамана,  козаки  звiдусiль  ринули
назустрiч Ќайдi, й незабаром навколо  наших  подорожан  зiбраласЯ  тисЯчна
юрба, Яка на своїх плечах донесла їх до намету гетьмана ‡алiзнЯка.
   ‡алiзнЯк, котрий уже знав  про  чудесний  порЯтунок  Њельхiседека,  але
втратив усЯку надiю дочекатисЯ Ќайди,  тепер,  побачивши  його,  страшенно
зрадiв i  довго  не  випускав  побратима  iз  своїх  обiймiв,  раз  у  раз
примовлЯючи: "I де ж ти досi пропадав? ‡амучив! ѓеть замучив нас!.."
   Љоли нарештi вщухли першi радощi, коли ‡алiзнЯк дiзнавсЯ, Яким чином  у
Ќайдиному загонi опиниласЯ „арина, вiн посадовив гостей у  своєму  наметi,
звелiвши подати їм усе необхiдне, щоб пiдкрiпитисЯ з дороги.
   “вагу „арини вiдразу привернув стрункий блiденький джура  ‡алiзнЯка,  з
дiвочим обличчЯм i великими сумними очима.  Џанна  також  помiтила,  що  й
Џетро дуже радiсно зустрiв юного джуру й довго  притискав  його  до  свого
серцЯ.
   "Џевно, брат його", - подумала „арина i, уважнiше глЯнувши на чарiвного
джуру, справдi помiтила, що мiж ним  i  Џетром  була  безсумнiвна  родинна
подiбнiсть, але обличчЯ козака вiдзначалосЯ мужньою, суворою красою,  тодi
Як м'Якi риси тендiтного джури ховали в собi стiльки ласки  й  печалi,  що
личко його мимохiть приваблювало кожного.
   Љоли прибулi пiдкрiпилисЯ i розпитали про останнi найважливiшi  новини,
розмова зосередиласЯ на головному:
   - ‚часно ти поспiв, соколе, - промовив ‡алiзнЯк,  торкаючись  рукою  до
Ќайдиного колiна, - саме впору, адже сьогоднi вирушаємо на “мань.
   - —ув, чув, - вiдповiв Ќайда. -  Ђле  скажи,  чому  ти  роздумав  брати
‹исЯнсь-кий замок?
   - Ќемає рацiї, друже; оглЯдали ми замок: чортове гнiздо так  укрiплене,
що його можна й рiк в облозi держати, i зуби на ньому поламати, а  дорогий
час згаємо: в “мань нинi зiбраласЯ шлЯхта, либонь, з усього  краю...  ‚они
там подурiли од  страху  -  отож  треба  застукати  їх,  поки  не  встигли
попросити пiдмогу... Ђ коли вiзьмемо “мань, тодi вже увесь цей край  стане
справдi нашим.
   - ’ак-то воно так, - згодивсЯ Ќайда,;- але Як  же  нам  iти  на  “мань,
залишаючи позаду себе такий мiцний замок? Њи  ж  ризикуємо  опинитисЯ  мiж
двох огнiв. Ђдже “мань теж мiцна!
   - •а-ха-ха! Є в нас до неї ключик, а  значеннЯ  ‹исЯнського  замку  ти,
брате, перебiльшуєш: замок сам по собi  неприступний,  але  його  гарнiзон
загрози не становить, хоч там  i  засiло  душ  iз  двiстi  з  самим  катом
Љшемуським на чолi. Ђдже ж то такi боЯгузи, що скорше згодЯтьсЯ перегризти
один одному горло, нiж вийти в поле назустрiч нам.
   - Ђ все-таки шкода залишати таку укрiплену фортецю! - вiдказав Ќайда. -
џкщо там навiть i боЯгузи тепер, то можуть же прибути й справжнi  вiйська,
а коли вони засЯдуть на скелi, то покажуть свою силу, i ми завжди матимемо
в себе за спиною нагострений нiж... Ќi,  друже,  слiд  негайно  зруйнувати
проклЯте кубло, та й часу на це пiде небагато, тому що Я маю вiдомостi про
таємний хiд, Який веде до замку: треба тiльки спершу  Якось  пробратисЯ  в
самий замок, щоб переконатисЯ, чи є той хiд i тепер.
   - Є тайник?.. –е iнша справа! - ‡алiзнЯк на мить задумавсЯ, але  потому
рiшуче промовив: - Ќi й нi!  Џо-перше,  невiдомо,  чи  тайник  зберiгсЯ...
’реба буде шукати його, i Якщо не знайдемо, то шкода й  заходу...  ‘трашно
згаЯти дорогий час!.. Ђ Якщо ми навiть i знайдемо таємний хiд, то  все  ж,
щоб здобути замок, треба буде затратити днiв зо  три,  чотири,  а  нам  не
можна гаЯти й чотирьох хвилин: фортуна може зрадити...
   ѓетьман нахиливсЯ до побратима й тихо сказав кiлька слiв,  Яких  „арина
не розчула. ЋбличчЯ Ќайди вiдразу стало зосереджене: важко було, наперекiр
здоровому глузду, наполЯгати на здобуттi замку... Ђле Як же тодi  виконати
клЯтву, котру вiн дав нещасному старому?
   - Ќу, чого ж  ти  насупивсЯ?  -  спитав  ‡алiзнЯк,  помiтивши  змiну  в
Ќайдиному обличчi. - •iба Љшемуський твiй особистий ворог?
   - Ђтож! - вiдповiв Ќайда. - Ќенависний ворог, i Я заприсЯгсЯ, спасiннЯм
своєї душi заприсЯгсЯ помститисЯ йому!
   - I ми розквитаємосЯ з ним,  не  забудемо  нiчого.  „ай  тiльки  спершу
здобути “мань!
   - „озвольте, панове отамани! - несподiвано  заговорила  „арина,  i  вiд
незвички й хвилюваннЯ її голос  помiтно  затремтiв.  -  „озвольте...  Якщо
тiльки менi можна висловити свою думку, то Я насмiлюсь запропонувати  один
спосiб...
   - ѓовори, говори, Ясна панночко! - з подивом сказав ‡алiзнЯк,  а  Ќайда
зупинив на спаленiлiй дiвчинi захоплений поглЯд.
   „арина переборола мимовiльне збентеженнЯ i промовила:
   - Ћтаман Ќайда каже, що треба пробратисЯ в замок i розвiдати, чи  ще  є
таємний хiд. Ђ тому Я пропоную вам, панове, ось  що:  нехай  пан  Ќайда  з
кiлькома козаками одвезе мене в ‹исЯнський замок,  нiбито  длЯ  того,  щоб
мене, Як росiйську  пiдданицю,  охоронЯли  там  вiд  гайдамакiв,  а  потiм
вiдпровадили у Љиїв... Џан Ќайда може їхати зi мною, Як  полЯк,  Як  лицар
шлЯхетської корогви... Ђдже, коли визволЯли отцЯ Њельхiседека,  Ясний  пан
так чудово вдавав польського магната, що жоден лЯх нiчого не помiтив...  i
слуги длЯ Ясновельможного пана є... i вбраннЯ длЯ всiх...
   - —удова думка! - пiдхопив Ќайда. - I за два  днi  ми  зваримо  пиво...
навiть дожену вас пiд “манню... Њенi тiльки  пройтисЯ  берегом  ставка  та
кинути оком на спочивальню губернатора...  i  доволi.  Ђ  коли  все  добре
вдастьсЯ, то пiслЯ “манi Я  пiду  з  десЯтком  молодцiв,  i  ми  вiдчинимо
лисЯнську браму.
   - …х, орле мiй, оце гарно! - скрикнув ‡алiзнЯк, звертаючись до Ќайди. -
’а з такими соколами Я не то що “країну вирву з лабет Џольщi, а й саму  її
осiдлаю... Ђле ти ж i орел, брате мiй! Људи  не  вдариш  знаскоку,  чудеса
виходЯть, та й годi! Ћтже, Як панна сказала, так тому й бути!
   - ’а й длЯ панни буде спокiйнiше, - додав  Ќайда.  -  Ќе  на  нашому  ж
кривавому бенкетi їй мiсце! Ђ Љшемуський росiйську пiдданицю берегтиме  Як
зiницю ока... “сi лЯхи нинi "падам до нуг" перед Њосквою...
   - Xa-xa-xa! To в добрий час! ѓосподь благослови вас! - i ‡алiзнЯк палко
обнЯв свого  товариша,  а  паннi,  немов  галантний  кавалер,  звиклий  до
салонних звичаїв, поцiлував руку.
   ‚ирiшивши, кого  з  собою  брати,  Ќайда  запропонував  „аринi  пiти  у
приготований длЯ неї намет, щоб  вiдпочити  й  зiбратисЯ  в  дорогу.  ‚они
вийшли разом, за ними поспiшив Џетро - йому було доручено передати козакам
накази отамана. ‚ наметi залишилисЯ тiльки ‡алiзнЯк i ЏрiсЯ.
   Љiлька хвилин гетьман сидiв мовчки,  поринувши  в  свої  думи.  „iвчина
потихеньку прибирала  зi  столу,  боЯчись  Яким-небудь  необережним  рухом
сполохати тишу, що панувала в наметi.
   Ђле ось ‡алiзнЯк пiдвiв голову й, помiтивши Џрiсю, Яка  нечутно  ходила
навколо стола, здивовано промовив:
   - ’и тут, Џрiсю? Ђ Я саме думав про тебе.
   - Џро мене? - з боЯзкою радiстю, зашарiвшись, перепитала дiвчина.
   - Ђвжеж, про тебе, моЯ люба дитино, бiдна моЯ  квiточко,  одiрвана  вiд
рiдної гiлки! —ого ж ти засоромилась? •оди сюди, сЯдь коло мене.
   ЏрiсЯ несмiливо пiдiйшла до ‡алiзнЯка й сiла поруч на ослонi.
   - Ћсь що, дитино моЯ, - заговорив гетьман, ласкаво кладучи свою руку на
Џрiсину, - звiдси ми вирушаємо на  “мань;  хтозна,  що  там  чекає  нас...
числимо на перемогу, а от серце все чогось ниє, немов бiду вiщує... ’о ось
Я що надумав:
   панна,  дочка  генерального   обозного   росiйського,   їде   в   замок
Љшемуського, ти ж чула це... Ћт Я вирiшив i тебе вiдправити з нею, нiби ти
її служницЯ, чи що... Џересидиш там бурю i в разi  не  пощастить  нам  пiд
“манню, то вельможна панна не покине тебе...
   Џочувши цi слова, ЏрiсЯ зблiдла, на очах у неї виступили сльози.
   - Ѓатьку, пане гетьмане, за що? ‡а що ви хочете вiдправити мене?.. •iба
Я чим... Ћй господи! - „iвчина в розпачi сплеснула руками й  закрила  ними
обличчЯ.
   - Џрiсю, дитино моЯ, та хiба Я це роблю,  сердЯчись  на  тебе?  ‹iпшого
джури в мене не буде; але ж треба подумати й про  твiй  спокiй,  про  твоє
життЯ, треба влаштувати тебе на випадок Якої-небудь бiди...
   - ‘покiй! - з болем скрикнула ЏрiсЯ.  -  ’а  хiба  Я  матиму  хоч  одну
хвилину спокою, Якщо не знатиму, що дiєтьсЯ з вами? џ  виплачу  очi  свої,
серце моє розiрветьсЯ... Ѓоже мiй, та Я збожеволiю, щохвилини думаючи, що,
може, лЯх уже всадив вам ножа в серце... Ћй нi, нi, батьку, не  вiдсилайте
мене! ‹iпше менi до лЯхiв на муки потрапити, нiж пропадати десь далеко  од
вас!
   Џрiсин голос урвавсЯ.
   - ‘пасибi тобi за ласку, дитино! - нiжно промовив  ‡алiзнЯк,  опускаючи
руку на плече дiвчини. - ’iльки чого це ти так тривожишсЯ за мене?
   “ вiдповiдь на  гетьмановi  слова  з  грудей  Џрiсi  вирвавсЯ  глибокий
болiсний зойк. ‚она затулила обличчЯ руками, i все її тiло затрЯслосЯ  вiд
судорожного риданнЯ.
   ‡ сумною ласкою дививсЯ на дiвчину ‡алiзнЯк, нарештi мовчки обнЯв її  i
пригорнув до грудей.
   ЏрiсЯ схопила його руку  й  почала  цiлувати.  ’а  гетьман,  нiчого  не
кажучи, вивiльнив свою руку й, пiдвiвши Џрiсину  голову,  нiжно  поцiлував
дiвчину в чоло.
   џкусь мить вiн сумно дививсЯ на блiде, засмучене личко Џрiсi, а  потiм,
зiтхнувши, сказав:
   - …х, дiвчино, дiвчино! Ќе в добру годину причепила ти свiй  човник  до
мого байдака. ‡а моїм байдаком iде крута хвилЯ, вона заллє,  розiб'є  твiй
човник, не дасть йому дiстатисЯ до тихої пристанi.
   - •оч на днi морЯ, хоч у самiсiнькому грозовому вирi, тiльки б з  вами!
- в поривi  невимовного  коханнЯ  скрикнула  ЏрiсЯ  й  припала  до  грудей
‡алiзнЯка.



   XXVI

   ‹исЯнський замок був милi за двi од ‚iльшаної, i надвечiр  того  ж  днЯ
пишна кавалькада,  Яка  складаласЯ  з  шлЯхетного  лицарЯ,  вирЯдженого  в
оксамит, золото й коштовностi, молодої красунi-амазонки  та  десЯти  пишно
одЯгнених слуг, зупиниласЯ недалеко вiд брами. Ћдин з шлЯхетського кортежу
виїхав наперед i засурмив. Iз  замку  довго  не  вiдповiдали,  нарештi  по
великiй паузi з надбрамної вежi засурмили. Џередовий - то був отець диЯкон
- пiд'їхав ближче.
   - •то ти? - гукнули з вежi.
   - Ћсавул його мосцi молодого пана ђжевуського; а їде вiн до Ясного пана
губернатора з дорученнЯм од Ясновельможного нашого регiментарЯ  i  просить
гостинностi...
   ‡нову  запала  мовчанка.  ЋчевидЯчки,  слова  осавула  були  переказанi
губернаторовi, i вiн захотiв перевiрити - друзi чи вороги напрошуютьсЯ  до
нього в гостi.
   - Ђ хто у нас тепер за регiментарЯ? - з височини  вежi  спитав  осавула
сам губернатор.
   - •оробрий i преславний полковник ‘темпковський; вiн у Ѓiлiй –ерквi вже
перебрав командуваннЯ кварцЯним вiйськом... - вiдповiв диЯкон.
   - Ђ звiдки вiн туди прибув i коли?
   - Џрибув вiн учора... ‡вiдки - пан  капiтан  краще  знає...  а  Я  чув,
нiбито вiд його Ясної мосцi, пана тутешнього губернатора.
   –i двi слушнi вiдповiдi розвiЯли сумнiви Љшемуського, та й, крiм  того,
Якийсь десЯток людей не становив небезпеки.
   ѓубернатор звелiв одчинити браму.
   ѓостей вiн зустрiв у своїй параднiй залi вельми  урочисто  i,  разом  з
тим, дуже привiтно; а з вельможною панною, росiйською  пiдданицею,  нiбито
вiдбитою ‘темпковським у гайдамакiв, повiвсЯ навiть пiдлесливо,  сказавши,
що замок та команда й усi  люди  -  до  її  послуг  -  i  що,  при  першiй
можливостi, вiн сам вважатиме за честь длЯ себе супроводити панну в Љиїв.
   –ього разу Ќайдi щастило: прiзвище,  Яким  вiн  назвавсЯ,  було  вельми
вiдомим i шанованим, але, на щастЯ, сам губернатор  з  цим  родом  не  мав
знайомства, тому отаман  мiг  бути  спокiйний,  що  його  не  пiймають  на
вигадцi, а новини про  грудського  губернатора,  викраденнЯ  Њельхiседека,
становище кварцЯного вiйська або вiстi з ђосiї - вiн знав  чудово  i  тому
мiг вiльно, у рiзних варiацiЯх, iмпровiзувати на цi теми.
   ЏiслЯ короткої бесiди губернатор запросив  гостей  у  трапезну,  де  їх
зустрiли панi Љшемуська й ’еклЯ. Џриймачка,  на  знак  жалоби  по  вбитому
нареченому,  носила  тепер  чорну  сукню  i  була  дуже  засмучена.   Џанi
губернаторова зустрiла гостей надзвичайно привiтно.
   „арина хоч i не зовсiм вiльно, а все ж говорила по-польськи, й тому  за
столом незабаром зав'ЯзаласЯ жвава розмова. „iвчина  була  змушена  вдруге
розповiсти про страхiттЯ, Яких вона нiбито зазнала в полонi у  гайдамакiв,
i про несподiване своє врЯтуваннЯ.
   Џiд час розмови панi Љшемуська кiлька разiв зупинЯла пильний поглЯд  на
обличчi Ќайди. ‘першу отаман на цi  поглЯди  не  зважав,  та  згодом  вони
потроху почали пробуджувати в його душi Якесь тривожне почуттЯ. "Ђ  чи  не
бачила мене де-небудь цЯ панi - в Џечерах або серед козакiв? - подумав сам
собi отаман. - Ћто славна штука буде!"
   ѓубернатор теж помiтив пильнi поглЯди дружини й спитав її:
   - џдвiго, ти хiба ранiше де-небудь зустрiчаласЯ з вельможним паном?
   - ђанiше нi... нiде...  правда  ж,  пане?  -  Якось  непевно  вiдповiла
Љшемуська, з останнiми словами звертаючись до Ќайди. - Ђле нехай пробачить
юний пан - його обличчЯ таке менi миле... голос його... поглЯд  пронизують
серце... Ћх, i мiй ‘тась нинi був би в такому вiцi... - зiтхнувши,  додала
вона. - I теж чорнЯвий... i теж був би славний лицар! Ћ,  Яка  щаслива  та
мати, що дочекаласЯ такого сина! -  Џанi  губернаторова  змахнула  з  очей
мимовiльну сльозу й замовкла.
   ‚ душi отамана ворухнулись жалощi... –е почуттЯ  навiть  обурило  його.
‚iн прагнув гартувати своє серце ненавистю... i раптом жалощi!
   - “ шановної панi був син? - спiвчутливо запитав Ќайда.
   - ’ак, був... єдиний... i загинув...  -  зробивши  над  собою  зусиллЯ,
вiдповiла Љшемуська.
   - џдвiго, облиш, - перебив її губернатор. - Ќавiщо краЯти  своє  серце?
Ѓог дав, бог i взЯв, Як каже пан пробощ.
   - ’ак, так, - погодиласЯ панi, ковтаючи сльози,  -  але  пiслЯ  приїзду
того дивного лицарЯ, пiслЯ того вузлика... не можу... не можу!
   - ѓодi, годi, џдвiго! - зупинив Љшемуський дружину. - “ Џольщi не  одне
тепер материнське серце обливаєтьсЯ кров'ю, тому всiм нам  треба  поки  що
забути свої власнi жалi й думати тiльки про те, Як би навiки  знищити  тих
ненависних хлопiв, схизматiв, котрих ми  самi  розплодили,  завдЯки  своїй
легковажностi i, нiде правди дiти, - завдЯки  лiнощам,  авжеж,  лiнощам  i
безтурботностi...
   - Џравда, правда! - з несамовитою люттю вигукнула ’еклЯ. -  “сiм  треба
забути свої жалi й думати  тiльки  про  те,  Як  би  вiдплатити  проклЯтим
хлопам, Як би знищити ненависну схизму! ‘мерть їм усiм! “сiм, без  пощади,
без милосердЯ!
   - ‘мерть, смерть усiм - вiд старих до  немовлЯт!  -  пiдхопила  й  панi
Љшемуська. ЋбличчЯ її спаленiло, очi загорiлисЯ дикою ненавистю. –i вигуки
викликали в Ќайди зловтiшне почуттЯ.
   - Ѓiдолашнi, -  промовив  Љшемуський,  нiжно  дивлЯчись  на  дружину  й
приймачку. - Ќе крайте свого серцЯ, наше вiдважне  лицарство,  -  тут  вiн
глЯнув на отамана, - зумiє помститисЯ  за  всi  шлЯхетськi  сльози,  зумiє
вiдстоЯти шлЯхетську вольнiсть i обернути збунтованих хлопiв у безсловесне
бидло, Яким i призначив бути їм сам пан бог.
   - Џан не помиливсЯ! ЏрисЯгаюсь, що ми вiдплатимо за всiх i  за  все!  -
палко вигукнув Ќайда.
   ѓубернатор пiднЯв келих за його здоров'Я, i розмова знову  перейшла  на
останнi подiї. Љшемуський розпитував отамана про становище  в  “манi,  про
рух ‡алiзнЯкових вiйськ. Ќайда на всi запитаннЯ вiдповiдав смiливо.  †iнки
теж з цiкавiстю слухали його розповiдь, бо ж вона стосуваласЯ всiх.
   ’рапеза  вже  скiнчилась,  Як  зненацька  в  кiмнатi  пролунав   тихий,
мелодiйний дзвiн.
   ’о бив годинник, що стоЯв на виступi величезного камiна.  ‚iдзначаючись
рiдкiсною красою, цей годинник одразу привернув до  себе  увагу  „арини  й
Ќайди...
   ‚iн мав виглЯд готичного собору з башточкою, перед Якою було прироблено
чималий майданчик.
   Ѓило шосту годину, i  разом  з  цими  ударами  на  майданчик  з  дверей
башточки вийшла мати божа, Iсус •ристос i чотири євангелiсти.
   џкусь  мить  Ќайда  мовчки  дививсЯ  на  годинник,  потiм   несподiвано
промовив:
   - Ђ вночi й опiвднi виходЯть усi дванадцЯть апостолiв.
   - ’ак, так, - пiдтвердив Љшемуський. - Ђле хiба пан  ранiше  бачив  цей
годинник?
   - –ього, певно, не бачив, бо в тутешньому замку не бував, але  подiбний
до нього...
   - Џодiбних  немає  нiде,  -  посмiхнувсЯ  Љшемуський.  -  –ей  годинник
зроблено на спецiальне замовленнЯ одного з кнЯзiв џблоновських.
   - Ќевже? - здивувавсЯ Ќайда. - Ђ Я був ладен закладатисЯ на  найлiпшого
конЯ, що колись його бачив... „ивлюсЯ - i мовби  пригадую  кожну  колонку,
кожне вiконечко...
   - Ќi, нi! - похитав головою губернатор. - Џан мiг  бачити  щось  схоже,
але тiльки не цей годинник: такого бiльше нiде нема...
   - ‚ранцi i ввечерi вiн грає молитви, - додала, зiтхнувши, господинЯ.  -
Ђх, мiй ‘тась так тiшивсЯ ним. - Џри цих  словах  в  її  голосi  забринiли
сльози;
   панi закрила обличчЯ хусткою й вiдкинуласЯ на спинку крiсла.
   - ’и втомиласЯ, џдвiго, ходiмо Я вiдведу тебе  у  твою  спочивальню,  -
промовив Љшемуський, пiдводЯчись з мiсцЯ. - ‚ельможне панство пробачить...
’и ж, ’екле, постарайсЯ розважити любих гостей.
   Ќайда й „арина поквапилисЯ виЯвити свою цiлковиту згоду,  i  губернатор
вийшов з трапезної, обережно пiдтримуючи дружину.
   “ покої лишилисЯ тiльки Ќайда, „арина й ’еклЯ. Ѓесiда знову перейшла на
страхiттЯ, Яких нiбито зазнала „арина у гайдамакiв.
   Ћтаман слухав розмову двох дiвчат неуважно, не беручи в нiй участi; вiн
пiдходив то до дверей, з Яких видно було  довгу  анфiладу  покоїв,  то  до
картин, що прикрашали стiни, то знову повертавсЯ на своє мiсце.
   - Ђле де ж, власне, панну захопили гайдамаки? - спитала ’еклЯ.
   - “ ‹ебединському монастирi, - вiдповiла „арина.
   - “ ‹ебединському монастирi? - ’еклЯ зблiдла й промовила крiзь  сльози:
- Ћх, там же загинув i мiй коханий ”елiкс!  ѓайдамаки  по-звiрЯчому  вбили
його, встромивши ножицi в горло.
   - ’о це був наречений панни? - мимохiть скрикнула „арина. - Ѓоже мiй! Ђ
Я не знала...
   - •iба панна бачила його? - жваво спитала ’еклЯ.
   - Ќi-нi, не бачила, але чула, Як гайдамаки розмовлЯли про це... ’ут  до
трапезної ввiйшла  покоївка  й  покликала  ’еклю  до  панi  џдвiги.  ’еклЯ
перепросила гостей i слiдом за служницею поквапне  вийшла.  Џереконавшись,
що вони залишились самi, „арина  швидко  нахилилась  до  Ќайди  i  пошепки
спитала:
   - Љоханий мiй, що з тобою? ’и чимось стривожений?..
   Ћтаман провiв рукою по чолу i з надзвичайним хвилюваннЯм заговорив:
   - ™ось дивне дiєтьсЯ зi мною... - а що - не можу тобi  поЯснити...  –ей
замок... Ђдже Я нiколи не був у ньому, а тим часом усе  тут  таке  знайоме
менi... немовби вiн снивсЯ менi колись... немовби увi  снi  Я  ходив  цими
покоЯми... Ћт Я сидiв тут i слухав вашу розмову, а Якийсь  голос  у  моєму
серцi шепотiв: "‚стань, подивисЯ, там, за цiєю трапезною, має бути  покiй,
обставлений позолоченими меблЯми, а по кутках того покою стоЯть  лицарi  з
позолоченою зброєю". џ пiдвiвсЯ, глЯнув - i побачив той  покiй,  -  усе  в
ньому було так, Як нашiптував менi таємний голос.
   - ’ут немає нiчого незвичайного, друже! Џанство  завжди  так  прикрашає
свої покої, - зауважила „арина.
   - Ќi, нi, - з  гарЯчковим  хвилюваннЯм  перебив  ’i  Ќайда,  -  не  те!
ЏрисЯгаюсь,  не  те...  Ћх,  щось  дивне  коїтьсЯ  зi  мною...  ‚   головi
наморочитьсЯ - Я хочу пригадати щось далеке,  давнє,  забуте...  -  Ћтаман
схвильовано пройшовсЯ по кiмнатi. - Ћт i  цей  годинник...  џ  ладен  дати
голову собi вiдрубать, що бачив його колись... Ќевже ж це мiг бути сон?
   Ќайда зупинивсЯ перед дiвчиною i задумавсЯ.
   - —ому б i нi? Ѓувають такi  вiщi  сни,  про  них  розповiдаєтьсЯ  i  в
свЯтому письмi. Њоже, тобi судилосЯ здобути тут славу, - мовила „арина.
   Ћтаман неуважно слухав її слова, захоплений Якоюсь таємною думою.
   - ‘тривай, - зненацька сказав вiн. -  •одiмо  зi  мною  туди...  у  той
покiй...  ‡  його  вiкон  має  бути  видно  башту,  довкола  Якої  кружлЯє
сила-силенна голубiв...
   ‘хвильована  словами  Ќайди,  охоплена  Якимось  незвичайним  трепетом,
„арина пiшла слiдом за ним; минувши просторий салон, вони вийшли у  покiй,
справдi обставлений позолоченими меблЯми, й  зупинилисЯ  перед  амбразурою
вiкна.
   Џридушений зойк вирвавсЯ з грудей  отамана,  вiн  закрив  рукою  очi  й
прихиливсЯ до стiни.
   Џанна виглЯнула у вiкно: перед  ним  височiла  башта,  на  Якiй  сидiло
безлiч  голубiв.  „аринi  стало  моторошно.  џкусь  хвилинку  вона  мовчки
дивиласЯ на отамана, але ось у  дiвочих  очах  промайнуло  щось  свiтле  й
радiсне.
   - ‘тривай, стривай, друже,  -  жваво  промовила  панна,  торкаючись  до
Ќай-диного плеча. - „аремно  ти  тривожишсЯ  -  усе  це  поЯснюєтьсЯ  дуже
просто: адже твiй названий батько сказав, що ти син українського  шлЯхтича
- отже, ти, певно, й побував колись iз батьками в цьому замку!
   - Ђй справдi! - з полегкiстю зiтхнув Ќайда, одводЯчи руки вiд  обличчЯ.
- Ћх, рiдна моЯ, ти заспокоїла мене. Ђвжеж, саме так  воно  й  було.  Њене
вивели з рiвноваги сльози цiєї панi, вселивши у  серце  Якусь  незбагненну
тривогу... Њенi стало шкода її, „арино. Њенi згадалась  i  моЯ  мати...  в
калюжi кровi... ‚она захищала мене до останнього подиху...
   - Ђтож, твоЯ мати захищала тебе до останнього подиху,  -  iз  стриманим
обуреннЯм промовила дiвчина. - Ђ  цi  пани!..  ‡гадай,  з  Якою  ненавистю
вимагали вони смертi  усiм  хлопам,  усiм  схизматам?  ѓа?!  Ђ  хто  ж  цi
схизмати? Ќещаснi жiнки, дiти, старi -  змученi,  обiдранi,  що  мруть  од
голоду й страждань;  замордованi  свЯщеники  нашi,  убогi  ченцi,  Якi,  в
чистотi своєї вiри, славлЯть у лiсових нетрЯх господа бога... ‘аме, їхньої
смертi жадають пани, їх хочуть обернути у безсловесне бидло!.. Ћ,  не  вiр
панським сльозам! їхнi сльози - отрута, вогонь, що пожирає наших  нещасних
братiв!..
   - ’ак, до їхнiх слiз не може бути милосердЯ, бо вони його не  мають  до
чужих слiз. Ќа кожному каменi цього замку запеклисЯ краплини  кровi  дiтей
мого названого батька, i проклЯттЯ повисло над  цим  кублом  душогубiв.  -
Ќайда гарЯче потис „аринину руку. - ’воЯ правда, зiронько!.. „ай  же  менi
ще раз, востаннє, пригорнути тебе до мого серцЯ,  -  пристрасно  зашепотiв
вiн, притЯгаючи дiвчину до себе.
   - Ћпам'ЯтайсЯ, коханий! ™охвилини можуть увiйти...
   -  Ќiхто  не  ввiйде...  Ќа  одну  мить  можна  забути  все!..  џ  усiм
пожертвував длЯ вiтчизни, „арино: життЯм своїм, волею i навiть коханнЯм до
тебе. —ерез пiвгодини Я залишу замок... •тозна, чи ми побачимосЯ знову?  Ђ
Я кохаю тебе над усе в свiтi, над свою душу!
   Ћтаман палко пригорнув дiвчину i вкрив її обличчЯ поцiлунками.
   - Љоханий мiй, соколе мiй!  -  тихо  скрикнула  „арина,  припадаючи  до
козацьких грудей i, раптом вiдсторонившись, квапливо знЯла з руки перстень
i надiла його на палець Ќайди.
   - Ћсь перстень мiй, - пошепки,  уривчасто  заговорила  панна.  -  Џеред
господом богом заручаюсЯ ним  з  тобою  i  присЯгаюсь,  що  пiду  за  моїм
судженим хоч на край свiту!
   Ќайда притис до уст її руку... Ђле в цю мить почулисЯ  кроки.  ‡акоханi
поспiхом вернулисЯ до трапезної.
   ‘лiдом увiйшли Љшемуський з ’еклею; вiн попрохав вибаченнЯ за  дружину,
Яка через  нездоров'Я  не  може  вийти  до  гостей,  i  доручив  приймачцi
опiкуватисЯ „ариною.  Ќайду  ж  запросив  до  себе  в  кабiнет,  вирiшивши
написати кiлька слiв ‘темпковському.
   „арина, виходЯчи за ’еклею, на мить зупиниласЯ,  ще  раз  крiзь  сльози
глЯнула на коханого й зникла за дверима.
   Ќайда пiшов з Љшемуським у кабiнет.
   –е й  була  саме  та  кiмната,  про  Яку  розповiдав  отамановi  старий
запорожець, вона колись правила губернаторовi за  спочивальню:  на  стiнах
висiли величезнi портрети володарiв замку - кнЯзiв џблоновських.
   “вагу Ќайди вiдразу ж привернув портрет лицарЯ в срiбних латах, з мечем
у руцi i чорними перами на шоломi.
   Љшемуський сiв до  столу  писати  листа,  а  Ќайда  став  походжати  по
кабiнету, зупинЯючись то бiлЯ одного портрета, то бiлЯ  iншого;  але  його
непереможно тЯгло до лицарЯ з чорними перами на шоломi.
   ‚ласне, нiчим особливим портрет не вiдзначавсЯ. ‚iн висiв так само,  Як
решта, i чорнi очi лицарЯ, немов виступаючи  з  рами,  дивилисЯ  так  само
виразно, Як i очi iнших портретiв.
   ѓубернатор писав, не повертаючи голови.
   "Ќевже не пощастить перевiрити механiзм?" - думав Ќайда.
   ‰ого пекла нестерпна  цiкавiсть.  Љiлька  разiв  отаман  наближавсЯ  до
портрета й ледве стримувавсЯ, щоб не простЯгти до нього руку.
   Ќарештi Љшемуський пiдвiвсЯ й чемно промовив:
   -  „аруйте,  Ясний  пане!  ™е  моЯ   дружина   хотiла   передати   щось
Ясновельможнiй панi ‘темпковськiй. Џевна рiч, це можна було б i  завтра...
Ђле оскiльки пан поспiшає...
   ‘ерце Ќайди завмерло вiд радостi. .
   -  ’ак,  так,  Я  поспiшаю,  щоб  завидна  добратисЯ  до   Якого-небудь
безпечного мiсцЯ, - вiдповiв вiн, насилу приховуючи жагуче нетерпiннЯ.
   - ‚ такому разi  прошу  пана  зачекати  тут  п'Ять  хвилин  -  Я  зараз
повернусЯ. Ћтаман вклонивсЯ, i Љшемуський вийшов з кабiнету. ‹едве затихла
вдалинi його хода, Як  Ќайда  одним  стрибком  опинивсЯ  бiлЯ  портрета  й
пальцЯми щосили натиснув на чорнi очi лицарЯ.
   Џортрет тихо вiдсунувсЯ: за ним були дверi до пiдземного ходу...



   XXVII

   ’им часом в “манi все кипiло:  нова  мiлiцiЯ  то  переносила  на  стiни
фортецi бойове спорЯдженнЯ, то укрiплювала табiр, щоб можна було  безпечно
користуватисЯ водою з озера; жiнки, що почувалисЯ  на  силi,  також  брали
дiЯльну участь у спiльнiй роботi, слабшi плакали й  молилисЯ,  а  деЯкi  в
розпачi, мов сновиди, блукали по  мiсту,  жахаючи  людей  своїм  виглЯдом.
Љостьоли не зачинЯлисЯ: вiдправа йшла за вiдправою,  тужливий,  похоронний
дзвiн не змовкав з ранку до  пiвночi...  “  храмах  було  повно  старих  i
жiнок... Ћднi били себе кулаками в груди, iншi  лежали  ниць  на  чавуннiй
пiдлозi, раз у раз протЯжно зойкаючи. “  переповненiй  синагозi  гамiр  не
вщухав нi на мить: розпачливi крики  й  голосiннЯ  долiтали  на  майдан  i
навiть до губернаторського замку.
   ’iльки православна церква була майже порожнЯ. •оч губернатор i  наказав
поповi щоднЯ правити службу, а закличнi удари  дзвона  розлЯгалисЯ  далеко
над мiстом, до церкви чвалали тiльки старi й  калiки  -  решта  хлопiв  та
мiщан порозбiгаласЯ... Ќавiть спокусливi пропозицiї єврейських купцiв, Якi
просили мiщан взЯти на збереженнЯ їхнiй крам, обiцЯючи за це великi грошi,
не могли вдержати нiкого.
   “ покоЯх губернатора теж було не веселiше, нiж  у  синагозi,  -  тiльки
горе виЯвлЯло себе тут не криками, не стогоном, а могильною тишею. ‡ усiєї
сiм'ї лише сам Њладанович i  його  донька  ‚еронiка  виказували  цiлковите
самовладаннЯ й вiдвагу. ˜афранський,  котрий  Якщо  не  по  кровi,  то  за
взаємними симпатiЯми належав до сiм'ї  губернатора,  пiдтримував  бадьорий
настрiй в усьому мiстi; вiн з'ЯвлЯвсЯ то на валах, то на торжищах,  то  на
вежах або в таборi - i скрiзь з безжурним смiхом та дотепами запевнЯв,  що
його фортецЯ мiцна й неприступна, що вiн сам хоче Якнайшвидше побачити "ту
погань" i почастувати її з височини мурiв картеччю,  а  єдина,  мовлЯв,  у
нього турбота - це про  воду...  Њешканцi  “манi,  слухаючи  ˜афранського,
переймалисЯ вiдвагою i, стоЯчи на валах, виглЯдали ворога навiть з  деЯкою
задерикуватiстю... ‡ валiв було видно розставленi ѓонтою за версти двi  од
мiста пiкети,  Якi  оточували  “мань  довкола  -  так  що-навiть  миша  не
проскочила б до фортецi повз них; така  ретельна  охорона  всiх  тiшила  й
розвiювала пiдозри щодо ѓонти. "џкби вiн плекав у душi зраду, то вiдразу б
утiк до гайдамакiв, а то нi - твердо стоїть i охоронЯє мiсто", - так думав
кожен, побувавши на валах...
   Ќайвищим пунктом, що панував над  усiєю  “манню,  була  надбрамна  вежа
губернаторського замку. “ цiй вежi оселивсЯ сам ˜афранський, а на вишцi  в
нього зберiгалисЯ рiзноманiтнi астрономiчнi прилади, серед них i  пiдзорна
труба. ‚еронiка кiлька разiв на день вибiгала  на  вишку  й  кожного  разу
поверталасЯ звiдти заспокоєна: ѓонта з загоном стоЯв на  мiсцi,  а  ворога
нiде не було видно. –ю заспокiйливу звiстку вигукував на мiських вулицЯх i
оповiсник, вселЯючи надiю в серцЯ уманцiв...
   Џершого днЯ ‘ара ходила, мов божевiльна; її серце краЯлосЯ вiд болiсних
почуттiв i сумнiвiв: не виказати губернаторовi ѓонти - означало, на  думку
‘ари, те ж саме, що своїми  руками  вiддати  на  смерть  тисЯчi  уманських
мешканцiв, а виказати його - це було все одно,  що  погубити  ‡алiзнЯка  з
повстанцЯми, її  братами  по  хресту,  загибель  Яких  спричиниласЯ  б  до
винищеннЯ всього православного люду в краї!.. Ќеможливiсть  знайти  Якийсь
вихiд  замалим  не  довела  ‘ару  до  божевiллЯ;  та  за  нiч  вона  трохи
заспокоїлась, i вчорашнi страхи постали в дещо  iншому  свiтлi:  по-перше,
дiвчина схилЯласЯ до тiєї думки, що нових братiв їй треба жалiти бiльше  -
адже їх усе життЯ кривдили й мучили... Љрiм того,  вона,  по  сутi,  зараз
нiчого не може вдiЯти: ѓонта нинi, мов сокiл, на волi - куди захоче,  туди
й полетить... а при виїздi сотника з мiста вона ж таки крикнула, щоб  йому
не вiрили, та на крики єврейки нiхто не звернув уваги - тож тепер нехай Як
знають...
   ‡аспокоївши почасти своє сумлiннЯ, ‘ара  знову  почала  думати,  Як  би
врЯтуватисЯ  й  розшукати  Џетра.  Ђле  тепер  втекти  з  мiста  не   було
можливостi:
   ѓонтинi пiкети неодмiнно б її схопили, i тодi їй смерть... •то  повiрив
би хоч одному слову єврейки? џк видно, треба все-таки лишатисЯ в  мiстi  й
з-за частоколу стежити, коли з'ЯвлЯтьсЯ гайдамаки... Њоже ж таки її  хтось
пiзнає...  Ђ  може,  вона  випадково   побачить   Џетра,   пiдiйшовши   до
частоколу...
   ‘ара дiстала собi селЯнське вбраннЯ. Ђнi батько,  анi  тiтка  тепер  не
звертали на неї уваги, не цiкавилисЯ навiть, де вона блукає:  кожен  думав
тiльки про власний порЯтунок, все iнше було байдуже... Љоли ѓершко побачив
дочку в селЯнському вбраннi, вiн навiть похвалив її за винахiдливiсть.
   ’им часом, на третiй день уранцi, з вежi  ‚еронiка  повiдомила,  що  iз
сизої iмли випливає й суне по землi Якась  чорна  лавина,  незабаром  вона
захопила майже третину обрiю. ‡вiстка про це облетiла мiсто й  пiднЯла  на
ноги весь люд:
   однi кинулисЯ на вали, другi видиралисЯ на частокiл, третi  вилiзли  на
нарiжнi вежi... I всi до слiз напружували зiр, намагаючись роздивитисЯ, що
ж то за страховище суне на них з  далини?  ‘першу  нiчого  не  можна  було
розiбрати, та згодом з вежi почулисЯ тривожнi  злЯканi  вигуки:  "‚идно...
йдуть... вiйсько, здаєтьсЯ..." I нарештi хтось крикнув: "ѓайдамаки!"
   –ей крик, мов грiм, розкотивсЯ по всiй  фортецi.  Ђле  ˜афранський  уже
летiв  на  своєму  румаковi  вздовж  укрiплень,   пiдбадьорюючи   гарнiзон
войовничими вигуками:
   - Ќа мiсцЯ! „о зброї! - командував вiн. - …х, коли б ѓонта  заманив  цю
погань, то ми б її почастували чавунними кавунами: любо буде  глЯнути,  Як
усЯ гайдамацька наволоч кинетьсЯ врозтiч пiд градом картечi й куль!
   ‚ iншому мiсцi ˜афранський заохочував словом нове воїнство:
   - Ѓадьорiше, смiлiше, панове! Џам'Ятайте, що ви - Њаккавеї, i захищайте
своє життЯ та свою свЯтиню!
   Ђле  бiдолашнi  Њаккавеї  тремтiли  й  перелЯканими  очима  дивилисЯ  в
загрозливу далечiнь,  прислухаючись  до  невиразних  звукiв,  що  долинали
звiдти, мов рокотаннЯ розбурханого морЯ. Џiд'їхавши  до  брами,  комендант
фортецi наказав, щоб засуви на воротЯх було знЯто й щоб на  перший  сигнал
ѓонти вони розчинилисЯ навстiж длЯ його команди.
   Ќа майданi й коло синагоги юрмиласЯ сила-силенна  єврейок;  там,  серед
наростаючого  гомону,  вже  чулисЯ  риданнЯ,  зойки  й  перелЯканi  крики.
˜ановний цадик стоЯв на ганку синагоги й силкувавсЯ вгамувати панiку,  Яка
охопила юрбу.
   - ‘лухайте, безумнi! - суворо й натхненно говорив вiн, простЯгаючи руки
до юрби. - Ќе плакати нинi треба, а всiма силами душi  постоЯти  за  життЯ
ваших синiв i братiв, за скрижалi  свЯтого  заповiту.  ѓосподь  Iсаака  та
Iакова кличе  вас  усiх  до  бою,  Як  закликав  колись  на  амаликитЯн  i
фiлiстимлЯн. —и ж не вiн берiг свiй народ у Єгиптi, чи ж  не  вiн  годував
його в пустелi? —и ж не вiн провiв його через  грiзне  море,  розверзнувши
безодню? —ого ж ви страхаєтесь нинi й тремтите? ‚станьте всi, бо  Єгова  з
вами!
   Џалкi слова цадика заспокоїли натовп: плач i  риданнЯ  почали  стихати,
очi в багатьох загорiлисЯ вiдвагою.
   Ђ ‚еронiка в той час з високої вежi губернаторського замку спостерiгала
за наближеннЯм гайдамакiв i з великою  тривогою  стежила,  що  ж  робитиме
ѓонта. ‚она боЯласЯ, щоб одчайдушний сотник не кинувсЯ iз  своєю  командою
на чорну лавину повстанцiв; в запалi вiн  би  неминуче  загинув,  розбитий
ворожими силами, Якi мали незмiрну кiлькiсну перевагу.
   ’а ѓонта, вишикувавши своїх козакiв, стоЯв непорушне i, мабуть,  чекав,
щоб гайдамаки  наблизилисЯ...  Ћсь  безладнi  юрби  пiдiйшли  на  вiдстань
пострiлу й почали шикуватись у бойовi лави. Ђле сотник, божевiльний, що  ж
вiн робить?  ‘тоїть  Як  стiй,  не  поворухнетьсЯ...  „озволЯє  повстанцЯм
вiдрiзати  собi  вiдступ,  чи   що?..   Ќезбагненна,   Якась   вiдчайдушна
безстрашнiсть...  ‚она,  Як  видно,  приголомшила  навiть  ворога.   "’ак,
приголомшила, - шепоче ‚еронiка, не зводЯчи з ѓонти труби. - Ђле, боже, що
ж це таке?!"
   •тось виїжджає з гайдамацьких лав i рушає, в супроводi трьох козакiв чи
запорожцiв, до ѓонтиної команди.  Ћсь  i  сотник  з  осавулом  i  хорунжим
подалисЯ їм назустрiч. ‚iд страшного хвилюваннЯ ‚еронiка мало не випустила
з рук пiдзорної труби...
   - ™о ти там бачиш, дитЯ моє? -  нечутно  ввiйшовши,  стурбовано  спитав
губернатор i кинувсЯ до дочки, щоб самому глЯнути на далеке поле.
   - ‘тривай, батьку... џ сама... будь твердий...  на  все  волЯ  божа!  -
тремтЯчими руками ‚еронiка пiднЯла вище пiдзорну трубу й нервово  притисла
її до очей. -  Єзус-ЊарiЯ!  ѓонта  з  ватажком  ворогiв  обнiмаютьсЯ...  i
гайдамаки, i наша команда пiдкидають  угору  шапки...  Љогось  пiднЯли  на
списи... мабуть. Ћбуха...
   - ЉлЯтвопорушник! ћда! -  вигукнув  Њладанович,  схопившись  руками  за
голову.
   - ‡рада! - глухо мовила панна й, знесилена,  майже  впала  на  стiлець.
™ось важке, металеве  грюкнуло  об  пiдлогу  й  покотилосЯ  до  балюстради
балкона.
   - ™о з нами буде? - у розпачi прошепотiв губернатор.
   - ’е, що судилосЯ там! - урочисто вiдповiла ‚еронiка,  показуючи  рукою
на небо. ‡а мить вона рвучко схопиласЯ з мiсцЯ й пiдбiгла до занiмiлого  в
розпачi батька.
   - Љоханий, любий мiй батьку! - промовила панна, обвиваючи шию блiдого й
тремтЯчого губернатора своїми нiжними руками й припадаючи до його  грудей.
- ‚iдваги, ради  бога,  вiдваги!  Ќастав  вирiшальний  час,  i  вiд  твоєї
твердостi та стiйкостi залежить долЯ мiста й тисЯч людей, Яких вiддав  пiд
твою опiку i дiдич-кнЯзь, i бог... Њатерi, дiти, старi нинi простЯгають до
тебе руки... —уєш, Якi риданнЯ лунають на майданi?..  Џоспiшаймо  ж  туди!
„овiримо своїх кревних захисту панни небесної!  џ  певна,  батьку,  що  ти
виконаєш свiй обов'Язок!
   Њова доньки пiдбадьорила губернатора, i вiн, схопивши за руку свою любу
‚еронiку, вигукнув з пiднесеннЯм:
   - ’ак, Я виконаю свiй обов'Язок, моє кохане дитЯ, i  ти  мене  в  цьому
пiдтримаєш!
   ‘першу звiстка про ѓонтину зраду викликала серед мешканцiв “манi  такий
розпач, що всi немов очманiли  вiд  жаху:  чоловiки  скам'Янiли,  а  жiнки
ридали, металисЯ по майдану, били себе в груди й рвали коси; матерi шукали
своїх дiтей i топтали пiд ноги чужих... ‘тогiн, крики, зойки  зливалисЯ  в
Якесь  страхiтливе  виттЯ,  й  воно  неслосЯ  далеко  за  мiсто,   аж   до
гайдамацьких полчищ.
   џкби вчасно не наспiли Њладанович i ˜афранський, то зацiпенiла вiд жаху
сторожа не зачинила б навiть брами, i  ѓонта  з  ‡алiзнЯком  увiйшли  б  у
неприступну фортецю без жодного пострiлу.
   Ђле ˜афранський своїми палкими, завзЯтими словами знову вдихнув  одвагу
в сторопiлих попервах Њаккавеїв i навiть зумiв заспокоїти жiнок та змусити
багатьох iз них припинити марнi плачi й приєднатисЯ до захисникiв фортецi.
   ЏiслЯ об'єднаннЯ повстанцi, кiлькiсть Яких уже дiйшла до  сорока  тисЯч
пiших i кiнних бiйцiв, на короткiй радi вирiшили негайно штурмувати “мань;
   ѓонта доводив, що жодного справжнього захисника у фортецi не зосталосЯ:
всi мiщани й городЯни розбiглисЯ, а вельможна шлЯхта i  євреї  не  зможуть
чинити стiйкого опору...
   - ‡араз вони всi там почманiли, й коли їм не дати отЯмитись, а вдарити,
не гаючи часу, з усiх бокiв, то ще до вечора мiсто буде в наших  руках!  -
закiнчив сотник.
   - •ай буде по-твоєму, - згодивсЯ ‡алiзнЯк. - •оча мої  молодцi  волiють
битисЯ в чистому полi, та длЯ “манi спробуємо!
   ˜афранський, поставивши на валах  стрiльцiв  з  мушкетами  й  пищалЯми,
хотiв був податисЯ через браму до нових  шанцiв,  Якi  сполучали  мiсто  з
озером, але його зупинили вигуки вiстових iз веж:
   - ‚орог спiшивсЯ й оточує фортецю!
   Љомендант розгадав намiр гайдамакiв i звелiв  бити  на  сполох,  щоб  i
табiр попередити про небезпеку, а сам тим  часом  наказав  негайно  копати
пiдземний хiд, котрий би з'єднав мiсто з табором.
   Ќе встигли гайдамаки роздiлитисЯ на  чотири  загони  й  наблизитисЯ  на
певну вiдстань до мурiв фортецi, щоб зручнiше було кинутисЯ на  приступ  i
нестримними хвилЯми знести всi  перепони,  Як  з  губернаторської  фортецi
гримнули важкi гармати; клуби густого диму вiдразу оповили  вежi  й  бiлою
пеленою почали опускатисЯ над мiстом; iз  свистом  i  шипiннЯм  розсiкаючи
повiтрЯ, полетiли на гайдамацькi полчища  чавуннi  Ядра  й  пронизали  їх,
поваливши на землю десЯтки людей. ‘трункi лави  здригнулисЯ,  змiшались  i
подалисЯ назад,  вiдразу  перетворившись  iз  правильних  прЯмокутникiв  у
безформнi й безладнi юрби; але отамани кинулисЯ вiдновлювати лад  у  своїх
частинах, запалюючи й пiдбадьорюючи бiйцiв; та ледве вишикувалисЯ лави, Як
знову гримнули гармати й знову змiшали людей у безладнi  юрби...  ’одi  до
вiдступаючих загонiв пiдлетiли головнi ватажки  й  скомандували:  "‚перед!
Ѓiгом!"
   “сi кинулисЯ вперед i перехопилисЯ через смугу вогню з верхнiх батарей;
та комендант передбачив це й заздалегiдь наказав набити  гармати  нижнього
валу картеччю;  коли  розпаленi  боєм  повстанцi  добiгли  до  лiнiй,  Якi
обстрiлювалисЯ нижнiми батареЯми, ˜афранський скомандував: "‚огонь!"
   ‡емлЯ здригнуласЯ, в амбразурах спалахнули  блискавки  й  з  оглушливим
громом понесли назустрiч  смiливцЯм  вихор  картечi...  ‡алунали  крики  й
стогiн, лави змiшалисЯ,  сотнi  трупiв  перегородили  дорогу...  ѓайдамаки
похитнулисЯ... але  це  була  тiльки  мить...  ‡алiзнЯк,  ѓонта  i  Ќайда,
зiскочивши з коней, кинулисЯ вперед...  ‡алунали  вигуки:  "Ќа  вали!  ’ам
гармати не страшнi! Љоли й рубай собак!" - i збуджена маса нестримно,  мов
ураган, ринула на приступ, не давши обложеним часу знову  набити  гармати;
сп'Янiлi вiд дикого шаленства, не бачачи  нiчого  перед  собою,  видерлисЯ
повстанцi на перший вал, укрiплений низьким частоколом,  i  остовпiли:  за
валом iшов глибокий та широкий рiв, оперiзуючи довкола головний, крутий  i
високий вал; на його гребенi стримiв у  два  рЯди  височезний,  з  дубових
колод частокiл з брустверами, бiйницЯми, вежами й вузькими просвiтами  длЯ
рушничної стрiльби; саме за тим  частоколом  тiсними  лавами  розмiстиласЯ
нова мiлiцiЯ з Њаккавеїв...
   ˜афранський, Њладанович, шлЯхта, що збiгласЯ в “мань,  i  навiть  дочка
губернатора  ‚еронiка  -  усi  були  на  валах  i   пiдбадьорювали   своєю
безстрашнiстю цих воЯк, котрi ще нiколи не були в бою. Ђ  втiм,  розпач  i
смерть, що стоЯла перед очима в обложених, навiть боЯзким  надали  шаленої
вiдваги: адже нiхто не чекав од ворога нi жалощiв, нi пощади!
   Љоли гайдамаки видерлисЯ на малий вал i почали  ламати  частокiл,  новi
Њак-кавеї зустрiли їх таким нищiвним огнем з рушниць, мушкетiв та пищалей,
що навiть сам ˜афранський здивувавсЯ; i хоч їхнi пострiли й не були такими
влучними, Як у досвiдчених стрiльцiв, зате вони гримiли часто й безупинно:
одному євреєвi допомагали ще  п'Ятеро  чи  шестеро,  набиваючи  й  мiнЯючи
рушницi... Џороховий  дим  немовби  одурманював  їх,  збуджуючи  гарЯчкову
енергiю.
   Џовстанцi були враженi цим пекельним трiскотiннЯм, що виривало з  їхнiх
лав десЯтки товаришiв; покладаючись  на  ѓонтинi  слова,  вони  зовсiм  не
чекали опору, сподiваючись, що у фортецi, крiм євреїв i гладкого  панства,
нiкого немає, а тут раптом - справжнє пекло!..  ѓайдамаки  не  запасли  нi
драбин, нi кiллЯ, нi мотуззЯ... Як же пiд таким градом куль  спускатисЯ  в
рiв, не маючи можливостi  видертисЯ  звiдти  на  високий  землЯний  вал  з
навислим вгорi бруствером?
   Џриступ вiвсЯ лише з трьох  бокiв,  бо  з  четвертого  був  табiр,  теж
обгороджений валами. Ќезважаючи на нищiвний рушничний вогонь,  частокiл  у
багатьох мiсцЯх першого  валу  було  зруйновано,  i  вiдчайдушнi  смiливцi
почали стрибати та на поЯсах спускатисЯ в рiв, але вибратисЯ  з  нього  на
другий, ще вищий, вал не могли й марно гинули вiд куль, що летiли зверху.
   Џершi завзЯтцi, наклавши головами, остудили запал атакуючих... I  вони,
замiсть того,  щоб  розбирати  частокiл,  почали  ховатисЯ  вiд  куль,  що
дзижчали навколо роЯми, за уцiлiлим валом.
   -  ™о  ж,  пане  ѓонто,  -  крикнув  ‡алiзнЯк,  обурений  цим  страшним
винищеннЯм, - потрапили в пастку?..
   - Џрости, батьку, - вiдповiв, знЯвши шапку, сотник. - Ќе сподiвавсЯ  Я;
бий мене сила божа, коли Я чекав, щоб отi воЯки стiльки  бiди  наробили!..
Ќу, ми їх вiзьмемо не києм, то палицею!.. ’реба тiльки  зруйнувати  табiр,
що по той бiк фортецi, тодi мiсто й два днi без води не протримаєтьсЯ...
   ‡алiзнЯк звелiв сурмити вiдступ i сам бiгом проскочив небезпечнi  лiнiї
вогню. Ѓачачи вiдхiд ворога, хоробрi Њаккавеї зчинили оглушливий  радiсний
гвалт.
   Џовстанцi пiслЯ невдалого приступу обложили “мань залiзним  кiльцем  i,
влаштувавши невелику батарею з шести гармат, захоплених у —игиринi, почали
лiниво обстрiлювати фортецю. “манськi гармати  теж  вiдповiдали  чавунними
Ядрами... –iєю перестрiлкою, Яка нi тiй, нi  iншiй  сторонi  не  завдавала
особливої шкоди, i закiнчивсЯ день.
   ’а коли стемнiло, ‡алiзнЯк з ѓонтою свiжими силами з двох бокiв ударили
на укрiплений табiр i незабаром взЯли його. ‡ахисники фортецi  з  височини
стiн бачили, Як обложенi спершу  вiдповiдали  шаленим  вогнем,  вiдбиваючи
чорнi юрби повстанцiв, що, наче демони, видиралисЯ  на  вали;  але  згодом
стрiлЯнина вщухла, i гайдамацька лавина, увiрвавшись до  шанцiв,  затопила
їх своїми нестримними хвилЯми...
   ‡ жахом прислухалисЯ уманцi до страшних зойкiв, Якi долинали з  табору,
i радiсть, що було охопила їх пiслЯ перемоги, змiниласЯ вiдчаєм.
   - ‚оду вiдрiзано!  Њи  загинули!  -  залементували  жiнки.  Їхнi  крики
вiдразу вплинули на самопочуттЯ мiлiцiї... ˜афранському довелосЯ  докласти
чимало зусиль, щоб заспокоїти перелЯканих уманцiв: вiн  почав  гучно  всiх
запевнЯти, що  в  губернаторському  ставку  є  джерела,  i  коли  ощадливо
користуватисЯ водою, то її вистачить на кiлька тижнiв; а днiв за  три,  за
чотири сюди, на виручку обложеним, прибуде  коронне  вiйсько  хороброго  й
славетного регiментарЯ пана ‘темпковського.
   - Ђ об мiцний частокiл пси розiб'ють свої лоби! - додавав губернатор. -
‚чорашнiй день показав їм, Якi левенЯта засiли  за  цими  укрiпленнЯми,  -
вихвалЯв вiн хоробрiсть i стiйкiсть молодої мiлiцiї.
   ‚еронiка з свого боку втiшала жiнок та пiдбадьорювала всiх звiсткою, що
нiбито росiйськi вiйська вже пiдходЯть до ‹исЯнського замку й  через  два,
найбiльше через три днi будуть тут.
   “сi  вiрили  доньцi  губернатора  або   принаймнi   хотiли   вiрити   й
пiдбадьорювали одне одного. „ругий день минув цiлком  спокiйно:  гайдамаки
укрiплювали свої позицiї, лiниво перекидалисЯ бомбами i  звужували  кiльце
довкола  мiста,  не  зважуючись  поки  що  на  повторний  штурм.  ‚оди   з
губернаторського ставка обложеним роздали в перший день до тридцЯти бочок,
i вiн одразу так обмiлiв, що в кiлькох мiсцЯх навiть  дно  показалосЯ;  цЯ
обставина вельми  збентежила  губернатора;  вiн  усе-таки  сподiвавсЯ,  що
ставка вистачить хоч на тиждень,  а  виЯвилосЯ,  що  його  вичерпають  уже
завтра-пiслЯзавтра!.. ˜афранський порадив наступного днЯ  усiм  вiдпускати
пиво, а води давати Якнайменше. Њладанович згодивсЯ пожертвувати населенню
не тiльки пивнi склади, але й усi винарнi, аби виграти час  i  Яким-небудь
способом  повiдомити  ‘темпковського  про  своє  безвихiдне   становище...
‡вичайно, правду про наЯвнi запаси води вiд уманцiв приховали, i вони поки
що не виЯвлЯли особливої тривоги.
   Џанiка, що було запанувала  в  мiстi,  начебто  трохи  зменшиласЯ;  усi
метушились i, хто чим мiг, допомагали мiлiцiї: то пiдносили харчi й набої,
то лагодили пошкоджений пострiлами  частокiл.  “сi  храми  були  вiдчиненi
вдень i вночi; вiдправи в них  не  припинЯлисЯ,  й  богомольцi  з  палкими
молитвами слали до ‚севишнього свої одчайдушнi благаннЯ...
   ‘ара  в  цi  днi,  полишена  цiлком  на  саму  себе,  мучилась   однiєю
невiдступною думкою: Як врЯтуватисЯ, Як дати комусь  iз  своїх  знати,  що
вона в “манi... ’ому-то дiвчина використовувала кожну нагоду, щоб  пiдiйти
ближче до частоколу й виглЯнути назовнi. Ђле  частокiл  височiв  суцiльною
стiною, та й гайдамаки стоЯли вiд фортецi за двоє-троє  гiн  -  сажнiв  за
чотириста, а на такiй вiдстанi її не впiзнав би i сам Џетро, навiть коли б
вона вилiзла на вежу, на самiсiнький шпиль!
   ‘повнена тупого вiдчаю, ‘ара одного  разу  йшла  майданом  i  випадково
натрапила на православну церковку, в Якiй щоднЯ ревно били поклони  бабусi
й дiди, що не могли через свою немiчнiсть втекти з  “манi...  I  раптом  у
дiвчини сЯйнула думка: "’ут, тут мiй порЯтунок! ЃiлЯ розп'Ятого бога, Який
з любов'ю кличе всiх стражденних i обтЯжених пiд свiй захист".
   - Ђвжеж, - прошепотiла ‘ара, звiвши очi на хрест, - там, там! I Як менi
ранiше не спало це на  думку?  Ђдже  в  душi  Я  давно  христиЯнка...  ‘ам
батюшка, свЯтий отець, благословив мене... а Я, замiсть того,  щоб  шукати
захисту в отцЯ небесного, весь час блукала в пiтьмi,  мучила  тугою  душу,
каламутила серце отрутою злоби... Ђ тут, перед моїми слiпими  очима,  було
тихе пристановище любовi й милосердЯ...
   ‚iд зворушеннЯ по щоках ‘ари котилисЯ сльози; та вона  цього,  охоплена
молитовним настроєм, не помiчала.
   - Ќi, бiльше не хочу ховатисЯ! џ хочу вмерти христиЯнкою! - i, нехтуючи
обережнiстю, навiть не озирнувшись, дiвчина рвучко увiйшла до церкви.
   ‚серединi було порожньо й тихо; три баби й два дiди тулилисЯ по кутках;
свЯщеник у рЯсi та єпiтрахилi тихо читав вiдпускну молитву... ’а ось  вiн,
закiнчивши її вигуком "Яко благ i чоловiколюбець", благословив молiльникiв
хрестом i простЯт його длЯ цiлуваннЯ.
   ‘ара  перша  пiдiйшла  до  хреста  з  Якимось  внутрiшнiм  трепетом   i
вiдчайдушною рiшучiстю; вона побожно  поцiлувала  хрест,  руку  батюшки  й
промовила тихо-тихо: "Џанотче! Њенi... треба вам сказати..."
   ‘вЯщеник, худенький дiдок, ласкаво глЯнув на дiвчину й  кивнув  головою
на знак згоди. ‚iдпустивши своїх парафiЯн, вiн пiдкликав ‘ару  до  аналоЯ.
‚она впала перед батюшкою на колiна й заридала.
   - —ого плачеш, чого  тужиш,  дитЯ  моє?  -  спитав  свЯщеник,  накривши
єпi-трахиллю ‘арину голову, немов длЯ сповiдi. - Џовiдай менi  твоє  горе,
вiдкрий свою душу... перед цим хрестом!
   - Ћй отче свЯтий... Я не достойна ще... Ђдже й те, що Я  пiдступила  до
хреста, може, страшний грiх, - схлипувала дiвчина.
   - Ќемає такого грiха на свiтi, Якого не можна було б омити сльозами пiд
покровом хреста, бо розп'Ятий на ньому спокутував своїми муками всi  грiхи
свiту... i Якщо ти вiриш...
   -  Ћ  так,  вiрю,  вiрю!  -  пристрасно  вигукнула  ‘ара,   перебиваючи
свЯщеника. - ‚iрю в цього доброго бога... але ще  не  смiю  торкнутисЯ  до
свЯтинi... Я єврейка!..
   - Єврейка? - здивувавсЯ батюшка.
   - Ђтож, єврейка, ще не хрещена... Ђле мене вже благословив  панотець...
батюшка лисЯнської церкви... - схвильовано заговорила дiвчина,  кваплЯчись
висловити перед цим добрим, сивеньким  дiдусем  усi  болi  своєї  змученої
душi... - ‚iн одкрив менi очi, вiн просвiтив мою  душу,  вiн  влив  у  моє
серце струмочок братньої любовi... I Я полюбила гоїв, нещасних, гнаних...
   - Ћ моє нове чадо! -  зворушено  промовив  свЯщеник.  -  Ќемає  бiльшої
радостi на небi, Як знайти заблудле ЯгнЯ... ’и в серцi вже носиш •риста...
отже, ти хрещена духом... Ђ тому благословлЯю тебе цим хрестом, нехай  вiн
стане твоїм щитом i провiдною зiркою в життi... ’и христиЯнка!..
   ‘ара побожно припала до хреста й вiдчула  в  своєму  серцi  той  наплив
релiгiйного ентузiазму, Який веде  мученикiв  на  вогнища,  осЯваючи  їхнi
обличчЯ усмiшкою блаженства.
   - ‹исЯнський свЯщеник iменнЯ ще тобi не дав? - спитав батюшка.
   - Ќi... ‚iн уже мав охрестити й повiнчати мене... - зашарiласЯ  дiвчина
й знову залиласЯ слiзьми, - але мiй батько, несподiвано... завiз  мене  на
ЏодiллЯ... а тепер в “мань...  ђозлучив  навiки...  „е  тепер  Џетро,  син
титарЯ лисЯнської церкви, Я  не  знаю...  Я  помру  христиЯнкою...  i  там
зустрiнусЯ...
   - Ѓiдолашне дитЯ моє! ЌадiйсЯ i вiруй... а  в  бурю  тебе  збереже  сей
храм... його дверi й длЯ  тебе  будуть  вiдчиненi...  „аю  ж  тобi  йменнЯ
‚арвари-великомученицi, в iм'Я отцЯ, i сина, i свЯтого духа... Ђмiнь, -  i
свЯщеник тричi перехрестив ‘ару.
   ‚ поривi пристрасного релiгiйного  почуттЯ  дiвчина  упала  ниць  перед
аналоєм i занiмiла в безмовнiй молитвi...
   Ќастав третiй день облоги. Ќастрiй в обложених  усе  ще  був  бадьорий.
Џиво й мед з погребiв Њладановича  збуджували  енергiю.  ‘правжню  причину
цiєї щедростi панство приховувало, але таємницЯ от-от мала розкритись,  бо
в губернаторському ставку-цистернi воду вже вичерпали... Ќа  лихо,  стоЯла
страшенна спека - лiто було в самому розпалi.
   ™е з раннього ранку на вишках усiх  веж  юрмилисЯ  люди:  вони  озирали
околицi й дiлилисЯ своїми спостереженнЯми з натовпом, що стоЯв внизу... Ќа
запитаннЯ: "—и не видно королiвських вiйськ? —и не прийшли москалi?"  -  з
веж лунала одна й та сама вiдповiдь: "Ќi, не видно нiкого!"
   –i невтiшнi  повiдомленнЯ  пiдривали  вiру  в  обiцЯнки  губернатора  й
посилювали тривогу; але уманцi все ще крiпилисЯ, боЯчись втратити  останню
надiю...
   Ќа четвертий день облоги, надвечiр, по мiсту прокотиласЯ жахлива чутка,
що нiде немає й краплини води.
   “же двi доби населеннЯ не одержувало її, але терпiло спрагу,  вважаючи,
що вода зберiгаєтьсЯ на випадок крайньої скрути; нинi ж фатальна дiйснiсть
постала перед  мешканцЯми  “манi  в  усiй  своїй  жорстокостi,  їх  охопив
божевiльний розпач.
   ‡чинивсЯ страшенний гамiр: довкола залунали безтЯмнi вигуки, несамовитi
зойки, надривнi благаннЯ й шаленi проклЯттЯ, а  до  них  долучилосЯ  ще  й
жалiбне ревiннЯ худоби... ‡ настаннЯм ночi панiка посилилась... люди,  мов
божевiльнi, з перекривленими вiд жаху обличчЯми й  палаючими  люттю  очима
блукали мiстом, щось вигукуючи; деЯкi матерi  в  нестЯмi  власними  руками
душили своїх дiтей...
   Ќа ранок загальне збудженнЯ дiйшло до такої межi,  що  розлючена  юрба,
зiбравшись коло замкової брами, з  погрозами  й  лайкою  почала  викликати
губернатора...
   ‚iн вийшов у супроводi ‚еронiки й ˜афранського. ‡навiснiлий люд зустрiв
їх погрозами й проклЯттЯми, посипалисЯ докори, - мовлЯв, ще з весни почали
укрiплювати фортецю, а про воду й не  подумали.  ˜афранський  нагадав,  що
колодЯзь копали.
   - ‚низ би тебе головою у той колодЯзь! - крикнув хтось у юрбi.
   - I губернатора туди ж! - озвавсЯ iнший голос. Љiлька каменюк  полетiло
в браму, але вiдстань поки що гарантувала безпеку представникам влади.
   - Џосилай просити миру! - знову гаркнув перший голос.
   - Њиру! ЊилосердЯ! Џощади! - пiдхопив натовп, чiплЯючись за  цю  думку,
немов потопаючий за соломинку.
   ’iльки один рудий єврей, з запаленими божевiльними очима,  видрЯпавшись
на спини сусiдiв, замахав руками й несамовито зарепетував:
   - ‘мерть гайдамакам!
   ’а його самотнiй голос юрба заглушила буйним ревом.
   ѓубернатор  i  сам  вважав,  що  капiтулЯцiЯ  була  єдиним  виходом  iз
жахливого становища, а тому, вислухавши вимоги населеннЯ,  звелiв  пiднЯти
на вежi бiлий прапор. ˜афранський, жестом руки угамувавши  крики  натовпу,
урочисто оголосив, що вiн сам поїде у ворожий табiр, i заприсЯгсЯ  головою
домогтисЯ, щоб при здачi “манi було збережено життЯ i майно її жителiв.
   •вилину тому юрба ладна була закидати ˜афранського камiннЯм,  а  тепер,
коли з'Явилась надiЯ на порЯтунок, вiтала його вигуками радостi.
   —ерез годину ˜афранський повернувсЯ, виконавши свою обiцЯнку.
   ѓетьман ‡алiзнЯк дав  лицарське  слово,  що  гарантує  всiм  безпеку  й
збереженнЯ майна, за Яке вiзьме лише помiрний викуп, але застерiг, що  все
мiсто, усЯ панська й державна власнiсть iз зброєю й запасами переходить до
гайдамакiв. Єврейське населеннЯ радiло. Џани покiрливо мовчали.
   Ќезабаром гайдамацькi загони пiдiйшли до головної брами. “се начальство
фортецi,  на  чолi  з  губернатором,  Який  держав  у   руках   хлiб-сiль,
вишикувалосЯ перед брамою, щоб урочисто зустрiти гетьмана.
   Ћсь вiн у супроводi Ќайди, ѓонти й  цiлого  почту  значних  козакiв  на
чистокровному конi в'їхав на фортечний мiст...  ‡агули  дзвони  в  храмах,
вийшло  з  хрестами  духiвництво...  Ћрлиний  поглЯд  ‡алiзнЯка   свiтивсЯ
ласкавою усмiшкою. ‚iн поминув браму... I нараз з  юрби  уманцiв  пролунав
пострiл-Љрик жаху знЯвсЯ над майданом. Џострiл був влучний:  кулЯ  пробила
шапку ‡алiзнЯка, вiн навiть вiдчув, Як шалена черкнула  по  його  чупринi.
‡-пiд  шапки  потекла  Яскраво-червона  цiвка  кровi.   ЋбличчЯ   гетьмана
лиховiсне зблiдло, в душi його кипiв страшний гнiв.
   - „руже, тебе поранено? - сполошивсЯ ѓонта, почервонiвши вiд лютi.
   - „рЯпнуло! - кинув  йому  ‡алiзнЯк,  зневажливо  примруживши  очi,  i,
поволi знЯвши з  голови  прострелену  шапку,  глЯнув  у  той  бiк,  звiдки
пролунав пострiл.
   Њладанович,  ˜афранський,  шлЯхта  i  євреї,   Якi   вийшли   назустрiч
гайдамакам, вiдчули, що цей пострiл вирiшив їхню долю, й  мимохiть  слiдом
за гетьманом озирнулисЯ на  зухвальцЯ.  ћрба  розступиласЯ.  ‚сi  побачили
рудобородого євреЯ, обличчЯ  Якого  палало  несамовитою  злобою.  ‡алiзнЯк
вiдразу впiзнав його: це був  ѓершко,  той  самий  ѓершко,  Якого  вiн  на
проханнЯ покiйного лисЯнського  батюшки  колись  помилував.  Ћчi  гетьмана
блиснули страшним вогнем...
   - ‘пасибi за ласку, вельможнi пани, - з кривою посмiшкою промовив  вiн,
умисне чемно вклонЯючись губернаторовi. - ’iльки шкода, що зiпсували шапку
й подрЯпали лоба, та ще й чуприну обсмалили...
   - Ќа бога, вельможний пане, прости! Њи не знали про замiр  зухвальцЯ...
‰ого негайно скарають на горло, Як тiльки твоЯ  милость  накаже!  -  разом
заговорили Њладанович i ˜афранський,  полотнiючи  й  мимохiть  вiдступаючи
назад.
   - ™о ж, бiда невелика, - iз зловiсною  усмiшкою  вiдповiв  ‡алiзнЯк,  -
доведетьсЯ лише справити нову  шапку!..  ’iльки  ж  Я  не  король  тут,  а
гетьман:  треба  порадитисЯ  з  товариством,  Як  вiддЯчити  вам  за  щире
вiтаннЯ!..
   I ‡алiзнЯк швидко обернувсЯ до козакiв, Якi супроводили  його.  ‚  одну
мить  гетьман  змiнивсЯ:  обличчЯ  спалахнуло,  брови  нахмурились,   стан
гордовито випроставсЯ.
   - ѓей, панове-товаришi! - гучним голосом крикнув вiн, високо пiдiймаючи
прострiлену шапку. - Ћсь Як зустрiли нас лЯхи  за  те,  що  ми  погодилисЯ
милостиво дарувати їм життЯ!.. ‚ирiшуйте  ж,  Як  вiддЯчити  нашим  вiрним
приЯтелЯм?
   - ‘мерть! ‘мерть iродам! - люто вигукнули повстанцi.
   –ей вигук прокотивсЯ над юрбою, i все живе кинулосЯ з майдану  в  рiзнi
боки. ‡а хвилину вiн спорожнiв...
   ѓубернатор i шлЯхта, пустивши коней учвал, встигли сховатись в замку;
   решта побiгли в найближчi церкви, костьоли, синагоги,  шукаючи  захисту
бiлЯ свЯщенних вiвтарiв... Ђле все було марно!
   Ќаче хвилi, що прорвали греблю, слiдом за втiкачами ринули гайдамаки...
Ќезабаром вони роздiлилисЯ: однi подалисЯ вслiд за  ѓонтою  до  замку,  де
зачиниласЯ шлЯх i з, iншi з палаючими головешками кинулисЯ вулицЯми мiста.
Џекельне полум'Я .жхором закрутилосЯ над “манню...
   ‘ара, з дозволу батюшки заховавшись у ризницi православної  церкви,  не
бачила нiчого. ‚она тiльки чула, Як iз замку до брами проскакав  iз  своїм
почтом губернатор - зустрiчати страшних гостей.
   ‡авмираючи вiд жаху, ‘ара жадiбно дослухаласЯ до  звукiв,  що  долiтали
ззовнi, очiкуючи, чим скiнчитьсЯ небезпечна зустрiч. џкийсь час було тихо.
’а раптом до дiвчини докотивсЯ грiзний  крик  гайдамакiв...  ‘ара  вiдразу
зрозумiла, що сталосЯ... ‚ першу мить вона  немов  скам'Янiла,  але  страх
смертi й пристрасна жага життЯ надали дiвчинi сили. ‚ розпачi, не  тЯмлЯчи
себе, вона кинулась у вiвтар;
   бiлЯ престолу стоЯв свЯщеник i, звiвши до iкон очi, тремтЯчими  вустами
творив молитву.
   - ‘мерть, смерть, панотче! - закричала ‘ара, падаючи  перед  старим  на
колiна. - ѓайдамаки вдерлисЯ до мiста... ‚рЯтуйте, врЯтуйте мене... џ жити
хочу!..
   Iз спотвореним вiд жаху обличчЯм вона  чiплЯласЯ  за  руки  й  за  ноги
батюшки, немов потопаючий, що хапаєтьсЯ за  щоглу  кораблЯ,  Який  iде  на
дно...
   - Њолись, молись! - тремтЯчим голосом, сповненим  урочистостi  й  жаху,
мовив свЯщеник i пiдтЯгнув дiвчину до великої iкони розп'Ятого  •риста.  -
‰ому молисЯ!.. ‚iн один всемогутнiй... ‚iн урЯтував i отрокiв  у  палаючiй
печi... ЊолисЯ, проси чуда... ‚iн усе може...
   ‡ахлинаючись од ридань, ‘ара почала вигукувати слова молитви,  плутаючи
слов'Янськi слова з єврейськими i благальне простЯгаючи до iкони  руки  та
б'ючи себе кулаками в груди...
   ѓамiр наростав...  Џовз  церкву  iз  зойками  й  риданнЯми  бiгли  юрби
людей...
   Ћсь кривавим блиском  спалахнули  вiкна,  усю  церкву  багрЯним  сЯйвом
освiтила заграва; пролунав страшенний гуркiт, вiд Якого задрижали стiни, i
в ту ж мить дверi храму розчинилисЯ навстiж пiд натиском юрби.
   - ѓайдамаки! - не своїм голосом крикнула ‘ара i, заслiплена жахом, знов
кинуласЯ до свЯщеника.
   Ђле то були не гайдамаки... ‡ несамовитими  зойками  до  церкви  вбiгли
єврейськi жiнки - старi, молодi, дiвчата. “ багатьох на руках були дiти...
   –ерква сповниласЯ риданнЯми й криками.
   ‘ара зрозумiла, що тепер уже й храм не захистить: усЯ цЯ юрба  нещасних
жiнок теж прибiгла шукати порЯтунку в ньому, й тепер нiхто з гайдамакiв не
повiрить їй. ‘арi, що вона прийшла сюди Як справжнЯ христиЯнка.
   - ‡амикайте дверi, завалюйте вхiд! - кричав хтось iстеричним голосом.
   - •рести, хрести всi надiньте! Ѓерiть у руки iкони, Єгова заради  дiтей
простить нам! - чулосЯ вперемiж з риданнЯми.
   - ЊолiтесЯ, молiтесЯ •ристовi-спасителю,  молiтесЯ  зi  мною  разом,  -
проголосив, тремтЯчи, блiдий свЯщеник, з'ЯвлЯючись  у  царських  вратах  i
високо пiдносЯчи напрестольний хрест. -  ‰ого  кличте,  вiн  всесильний  i
благий, вiн може убогим стiнам цього храму дати неприступну  мiць  залiза,
вiн може  перенести  храм  на  недосЯжну  гору.  ЏокайтесЯ  й  молiтесЯ...
Њилосердю •риста немає меж.
   ‚иглЯд старого сивого батюшки, його  голос,  тремтЯчий,  але  сповнений
вiри, сльози, що котилисЯ по лагiдному обличчю, - все це  привело  юрбу  в
екзальтацiю, - серцЯ  жiнок  жарким  полум'Ям  охопила  судорожна  останнЯ
надiЯ.
   - ‡милуйсЯ! ‡милуйсЯ! - закричали вони, падаючи на колiна й простЯгаючи
до свЯщеника немовлЯт. - ЊолисЯ за нас, хрести  нас!  Њи  вiримо  в  твого
•риста!
   - Ќi, нi! - зненацька пролунав хрипкий, пронизливий голос, i  на  амвон
вискочила страшна стара жiнка з розпатланим сивим  волоссЯм.  -  ЏроклЯттЯ
тому, хто це зробить! Њовчiть, божевiльнi, ваше вiдреченнЯ не  врЯтує  вас
од смертi. ‚она летить за вами на широких чорних крилах! Љривава, жахлива!
’ут, тут, уже близько! —уєте, Як регоче, Як лютує вона  довкола!  ‚вiйдiть
же на той свiт, не опоганенi хлопською вiрою. ЏроклЯттЯ  на  голову  того,
хто посмiє послухати свЯщеника! •ай  захлинетьсЯ  зрадник  у  кровi  дiтей
своїх, нехай духи пекла терзають його й пiслЯ смертi!..
   Њоторошний  голос  старої  змусив  усiх  замовкнути.   †iнки   мимохiть
озирнулисЯ i завмерли, прикутi до мiсцЯ Якоюсь незбагненною силою.
   ‘ара вискочила з вiвтарЯ, з жахом глЯнула на страшну жiнку  -  i  нараз
пiзнала її. –е була ђухлЯ... Ђле не та, хитра й вкрадлива,  котру  дiвчина
звикла бачити у Љам'Янцi, - нi,  перед  нею  стоЯла  зловiсна  фурiЯ,  вiд
самого виглЯду Якої холола кров. •рипким  голосом  вона  викрикувала  дикi
проклЯттЯ.
   -  ЏокайсЯ,  покайсЯ,  безумна!  -  нарештi  вигукнув  батюшка,  високо
пiдiймаючи хреста.
   ’а страшенний грюкiт у дверi  заглушив  його  слова.  †iнки  несамовито
закричали. їхнiй крик злетiв пiд склепiннЯ i вiдразу затих. “сi занiмiли в
моторошному чеканнi...
   ‘ара стоЯла непорушне, приготувавшись до найстрашнiшого. "Ђ може, Џетро
з ними... - останнiм вогником спалахнула надiЯ в душi дiвчини. - Њоже,  це
вiн ломитьсЯ сюди, щоб врЯтувати її? Ћх!.." - ‡адихаючись  од  стримуваних
ридань, ‘ара пiдвела очi на осЯЯний загравою пожежi образ •риста.
   I в цю мить дверi з гуркотом упали: до церкви вдерлисЯ гайдамаки.
   ‘ара швидко озирнулась... –е були страшнi люди, їхнi очi палали жадобою
помсти; Џетра серед них не було. Џопереду  всiх  бiгли  отаман  Ќеживий  i
диЯкон.
   - ‡милуйтесь,  ради  бога!  -  заволали  жiнки,  падаючи  на  колiна  й
простЯгаючи до гайдамакiв руки.
   - ђади бога?! - громовим голосом перепитав Ќеживий, зупинЯючись посеред
церкви. - џкого бога? ’им, хто хоче хреститисЯ, буде даровано життЯ.
   - Њи, ми! - залунали довкола вигуки;  але  їх  заглушив  владний  голос
ђухлi:
   - Ќi, нi! - закричала вона, потрЯсаючи над головою кулаками. - Ќiхто  з
нас не хреститиметьсЯ, будьте ви проклЯтi!
   - ‡а коси витЯгнiть стару вiдьму, - звелiв Ќеживий.
   Љозаки пiдскочили до ђухлi, i в цей час вона побачила небогу.
   - ‘аро, ‘аро, до мене! - заволала  стара.  ‡  грудей  дiвчини  мимоволi
вирвавсЯ крик.
   - „очку, дочку до матерi! - загукали гайдамаки. “сi озирнулисЯ на ‘ару.
   Ѓлiда, з палаючими, немов чорнi дiаманти, очима, вона в  цю  мить  була
така гарна, що козаки остовпiли вiд подиву.
   - Ќi, цю залиште! - понуро мовив Ќеживий. -  џ  її  беру  собi...  ‘ара
майже не тЯмила, що коїтьсЯ з нею. Љоли її вивели  з  церкви,  вона  трохи
спам'ЯталасЯ, але, озирнувшись, мало  знову  не  знепритомнiла:  синагоги,
костьоли й iншi будiвлi, котрi височiли  довкола  майдану,  були  охопленi
пожежею; гуготiннЯ полум'Я, трiск i гуркiт будинкiв,  що  падали  в  огнi,
зойки жертв, вигуки розлючених  гайдамакiв  -  все  це  зливалосЯ  в  один
жахливий рев.
   - ’Ягнiть сюди столи й ослони, несiть мед i горiлку! - наказав Ќеживий.
‚ одну мить його наказ було виконано. Ћтаман сiв за стiл на чiльне мiсце й
поруч себе посадовив ‘ару.
   ЏочаласЯ гульнЯ...
   ’им часом Џетро, увiрвавшись до мiста, взЯвсЯ розшукувати наречену.
   ѓершка, Який  стрiлЯв  у  пана  гетьмана,  вiн  пiзнав  одразу  i  тому
зрозумiв, що й ‘ара має бути десь поблизу. Џарубок тЯмив, Яка небезпека їй
загрожувала, жах охопив його серце, але вiн не втратив розуму  й  притьмом
узЯвсЯ за розшуки.
   Ќе знаючи, куди бiгти, Џетро хотiв був податисЯ до замку,  коли  раптом
до нього долинув несамовитий жiночий крик... ™ось знайоме почулосЯ Џетровi
в тому голосi;  вiн  кинувсЯ  туди,  звiдки  лунав  крик,  i  натрапив  на
гайдамакiв, що бенкетували за довгим столом.
   Ѓенкет уже кiнчавсЯ. Ћтаман Ќеживий стоЯв бiлЯ столу, тримаючи на руках
Якусь знепритомнiлу дiвчину, її кучерi, що спадали з плечей густою хвилею,
вiдразу привернули увагу Џетра.
   - ‘ара! - вигукнув вiн не своїм голосом i в  одну  мить  опинивсЯ  коло
Ќеживого. .
   ’ак, це була ‘ара; але її блiде обличчЯ  здавалосЯ  мертвим,  очi  були
заплющенi.
   - †ива, вмерла? - схопивши дiвчину за руку, крикнув Џетро.
   - Ђ тобi Яке дiло? - суворо спитав Ќеживий, вiдштовхуючи парубка.
   - џ скрiзь її шукав, вона моЯ наречена! - з вiдчаєм гукнув Џетро.
   - Ђз сьогоднiшнього днЯ моЯ! - перебив його Ќеживий.
   -  ‡милуйтесь,  порЯтуйте!  -  кричав  парубок.  -  ‘ам   пан   гетьман
засвiдчить, що вона моЯ наречена!
   ‚iд розпачливого крику Џетра ‘ара  опритомнiла;  її  вiї  затремтiли  й
пiднЯлисЯ, i... раптом дiвчина впiзнала коханого.
   - Џетро! - несамовито заволала вона й з такою силою рвонуласЯ до  свого
нареченого, що Ќеживий не встиг її притримати.
   Ћбхопивши Џетрову шию руками, сердешна ревно заридала. ’а  Ќеживого  це
анiтрохи не розжалобило, навпаки - вiн ще бiльше розлютивсЯ.
   - Џусти дiвчину! - гримнув отаман, пiдступаючи  до  Џетра  з  палаючими
очима.
   - •оч убий мене на мiсцi, - вигукнув Џетро, - а Я не поступлюсЯ; ходiмо
до гетьмана, нехай вiн нас розсудить, - присЯгаюсь, що погоджусЯ  з  усiм,
що вiн скаже.
   ‘льози ‘ари й  горе  Џетра,  Якого  у  вiйську  всi  любили,  зворушили
гайдамакiв.
   - „о гетьмана, до гетьмана! - закричали навколо.
   - „обре! - промовив Ќеживий. - „о гетьмана, то й до гетьмана! ‡года!
   Ћтаман мiцно схопив дiвчину за руку i  потЯгнув  вулицею,  Џетро  пiшов
слiдом, рушили за ними й гайдамаки юрбою.
   —ерез кiлька хвилин вони вийшли на одну з бiчних, не зачеплених пожежею
вулиць.
   Џосеред вулицi за довгим, заставленим горiлкою,  медом  i  всЯкою  їжею
столом в оточеннi старшини сидiли  ѓонта,  ‡алiзнЯк  i  Ќайда.  Љозаки  їм
прислужували, ЏрiсЯ була тут же.
   ЏроцесiЯ на чолi з Ќеживим, що вiв Якусь красуню, вiдразу привернула до
себе загальну увагу.
   - Ђ що там, дiтки? Џетре, i ти тут? - звернувсЯ до парубка ‡алiзнЯк.  -
™о трапилось? ђозповiдайте!
   - Ѓатьку, пане гетьмане,  порЯтуй!  ’и  все  знаєш...  -  почав  Џетро,
затинаючись вiд хвилюваннЯ. - ‘ара... Ќаречена моЯ...
   - ‘ара? - скрикнула ЏрiсЯ, спершу не пiзнавши у  цiй  блiдiй,  змученiй
жiнцi своєї колишньої подруги. - †ива, здорова й тут з нами!..
   ‚она  кинуласЯ  на  шию  ‘арi,  й  обидвi  подруги  залилисЯ   гарЯчими
сльозами...
   ‡алiзнЯк, ѓонта й  Ќайда  вислухали  розповiдь  Џетра  i,  на  загальну
радiсть усiх гайдамакiв,  звелiли  вiддати  дiвчину  йому.  ‚ирiшено  було
спершу охрестити її, а потому вiдгулЯти весiллЯ.
   ‡алiзнЯк i ѓонта були за весiльних батькiв, а за дружок - ЏрiсЯ й дочка
Њладановича, Яку гайдамаки на вимогу ѓонти залишили в живих.
   Њолодих щедро надiлили грiшми й подарунками.  „о  пiзньої  ночi  гулЯли
козаки. Ќа другий день Џетро випросив собi дозвiл перевезти ‘ару на  лiвий
берег, щоб там знайти їй безпечний притулок.
   ‡алiзнЯк охоче згодивсЯ на це й дозволив козаковi цiлий мiсЯць  пробутл
з молодою дружиною. Џетро й ‘ара упрошували й Џрiсю їхати з ними, та  вона
рiшуче вiдмовилась.
   ђозпрощавшись з товариством, щасливi молодЯта нарештi залишили  страшне
мiсто й подалисЯ мостити собi длЯ щастЯ й коханнЯ затишне гнiздечко...
   Ђ “мань горiла... „алi зоставатисЯ в палаючому  мiстi  було  неможливо.
ѓетьман наказав вивести вiйська в чисте поле, до —орного лiсу.



   ••VIII

   ЏiслЯ здобуттЯ  “манi  весь  край,  вiд  Ѓiлої  –еркви  до  запорозької
границi, був у руках народу; усiх панiв, економiв, посесорiв  i  орендарiв
повстанцi прогнали або знищили, - один тiльки ‹исЯнський  замок  ще  стоЯв
ворожим оплотом, а тому ‡алiзнЯк i доручив Ќайдi взЯти його... Џро це вони
умовились iще в “манi, але гетьман вiдрЯдив  побратима  з  сотнею  козакiв
лише з нового табору.
   ‡а провiдника взЯли диЯкона, бо вiн пробув у  ‹исЯнцi  та  її  околицЯх
майже два тижнi й мiсцевiсть вивчив досконало. Ќа  загальнiй  радi  дiйшли
згоди пiдкрастисЯ до замку не з боку мiстечка, а з-за гори, лiсом. ’ой лiс
пiдходив до самого муру, за Яким починавсЯ великий сад; у  лiсi,  недалеко
вiд ставка, був i тайник, що вiв до губернаторських покоїв, а поблизу  вiд
нього - нижнЯ брама, укрiплена набагато слабше, нiж головна. Ћтаман  знав,
що iз замку є вихiд у сад  -  цей  вихiд  захищали  тiльки  простi  дубовi
дверi...
   ‡ “манi до ‹исЯнки загiн дiставсЯ за два днi, без пригод i перепон;  не
тiльки Якихось польських команд, жодної живої душi не  зустрiли  гайдамаки
на безлюднiй дорозi. Ќадвечiр вони пiд'їхали до лiсу, Який майже до самого
замку тЯгсЯ пологим узгiр'Ям, а праворуч збiгав схилом до рiчки.
   ‚iд узлiссЯ до замку лишалосЯ миль зо двi, але їх треба  було  проїхати
лiсом та Ярами, по бездорiжжю. ‡аглибившись у хащi, отаман дав  перепочити
змореним конЯм i зiбрав раду, в Якiй взЯли участь диЯкон, колишнiй  кривий
жебрак, що знав тут кожну стежку, й один досвiдчений дiд. “сi  погодилисЯ,
що вночi, та ще в таку темрЯву, - а  нiч  справдi  була  безмiсЯчна,  небо
обклали важкi хмари, - їхати небезпечно i лiпше переночувати в  лiсi,  щоб
на свiтанку  рушити  в  дорогу.  Ђле  потiм  Ќайда  заперечив  проти  цiєї
пропозицiї: напад на ‹исЯнську фортецю мiг вдатисЯ тiльки глупої  ночi,  -
виходить, цiлий день довелосЯ б стоЯти за сто крокiв вiд  замку,  що  було
ризиковане та й забарно; а в отамана, крiм стратегiчних мiркувань,  нiмiло
серце вiд журби за „ариною i поривалосЯ до неї з  усiєю  силою  бурхливого
коханнЯ... ’одi диЯкон запропонував скористатисЯ з нiчної темрЯви  iнакше:
поїхати не лiсом, а полем, попiд лiсом, - удень чи при мiсЯчному свiтлi їх
iз стiни замку, звiсно, побачили б, а в  такiй  пiтьмi  нiЯкий  бiс  i  за
десЯть крокiв нiчого не помiтить. Ќайда схвалив цю пропозицiю, додавши, що
за двоє гiн вiд замку все-таки треба звернути з полЯ в лiс i спуститисЯ до
самої рiчки.
   ‚ирiшили їхати через годину  i,  прибувши  на  мiсце,  роздiлити  загiн
надвоє: однiй частинi  розташуватись  нагорi  поблизу  головної  брами,  а
другiй - спуститисЯ до нижньої; за гасло, що  брама  вiдчинена,  верхньому
загоновi правитиме крик сови, а нижнiй загiн пiслЯ пострiлу повинен  через
стiну пробратисЯ в сад, добiгти до замку i, виламавши згадуванi вже дубовi
дверi, вдертисЯ до губернаторських покоїв, а через них  у  замковий  двiр;
сам же отаман з десЯтком молодцiв проберетьсЯ в тайник i спробує вiдчинити
головну браму.
   Ѓлизько пiвночi загiн щасливо досЯг  призначеного  мiсцЯ,  i  Ќайда  зi
своїми хлопцЯми пiслЯ довгих пошукiв у  густому  тернику  знайшов  нарештi
завалений камiннЯм вхiд до пiдземної галереї.
   Ђ Љшемуський з дружиною не спали вже третю нiч, та й наврЯд чи в  замку
знайшласЯ б хоч одна жива  душа,  Яка  могла  б  спокiйно  спати  останнiм
часом... ’ри днi тому до головної брами прибiг натовп євреїв i,  голосЯчи,
почав благати притулку; Як виЯвилосЯ, серед них було два втiкачi з “манi -
вони й розповiли, що мiсто в руках гайдамакiв. –Я звiстка  приголомшила  й
губернатора, й гарнiзон:
   не ждав i не гадав нiхто,  щоб  таку  твердиню  могла  взЯти  безладна,
кепсько озброєна юрба... „осi кожен вважав становище ‹исЯнського  замку  i
своє перебуваннЯ в ньому цiлком безпечними: всi були певнi, що  повстанцi,
обложивши “мань, стоЯтимуть там добрий мiсЯць, а тим  часом  вiд  коронних
вiйськ прийде надiйна пiдмога... I раптом - “мань упала в огнi  й  руїнах;
пiдмоги тепер нема вiд кого чекати й з днЯ на день жди, що  перед  стiнами
замку з'ЯвлЯтьсЯ незлiченнi сили лютих ворогiв.
   “же другу нiч подружжЯ Љшемуських проводило в  молитовнi,  розташованiй
мiж спальнею й кабiнетом. –ього вечора вони довго молилисЯ, а  тепер  сiли
перепочити.  “сi  їхнi  думки  були  паралiзованi   жахливим   передчуттЯм
неминучої смертi.
   - I той юний лицар, Який справив на мене таке незабутнє враженнЯ, i вiн
ошукав нас! - промовила  панi  џдвiга.  -  ЋбiцЯв  негайно  повернутисЯ  з
регiмента-рем i пiдмогою, та, певно, й забув про свою обiцЯнку.
   - Ђ може, його вбили гайдамаки? - зiтхнув губернатор.
   - Ћй, на бога! Ќе  кажи  такого...  Ќе  край  мого  серцЯ...  џ  й  так
змучиласЯ... ‚они замовкли. Љшемуський, походивши по кiмнатi,  знову  сiв.
Ќараз з кабiнету почулись Якiсь дивнi звуки. Џерша звернула на  них  увагу
панi џдвiга:
   - —уєш? “ кабiнетi завелисЯ щурi...
   - ™о-о? - опам'ЯтавсЯ Љшемуський. - џкi щурi?
   - Ђ ось прислухайсЯ!
   ’епер з кабiнету долинув  тихий  скрип  i  Якесь  пiдозрiле  шарудiннЯ,
немовби хто пролазив через вузький отвiр. ™ось брЯзнуло.
   ѓубернатор зблiд, схопивсЯ був на ноги, але знову опустивсЯ в крiсло.
   - Ђй! •тось  ходить  там,  -  скрикнула  панi,  та  вiд  страху  в  неї
перехопило подих i з горла вирвавсЯ ледве чутний хрип: - –е злодiї!
   - –сс! Ђнi слова! - Љшемуський затис дружинi рота й шепнув їй на  вухо:
- –е не злодiї, а зрадники...
   Џереборовши жах, вiн кинувсЯ в куток i натиснув ногою на Якусь  педаль.
“ стiнi почувсЯ глухий стук. ˜арудiннЯ в кабiнетi вiдразу стихло.
   ѓубернатор на руках винiс з молитовнi панi  џдвiгу,  знепритомнiлу  вiд
страху.
   Ђ в кабiнетi стоЯв Ќайда, випростуючи занiмiлу вiд напруженнЯ спину; за
ним уже пролiзли й обережно обмацували стiни ще четверо козакiв. ‡ненацька
за стiною у тайнику немовби щось обвалилосЯ.  “сi  занiмiли  в  тривожному
чеканнi... Њинула хвилина, друга... - нiхто з їхнiх  товаришiв  бiльше  не
з'ЯвлЯвсЯ в отворi...
   Ћтаман кинувсЯ назад, на кiлька схiдцiв спустивсЯ в пiдземну галерею  i
наткнувсЯ на Якусь брилу, що загородила вхiд; за нею було чутно метушню  i
стурбованi голоси... Ќайда спробував зрушити брилу, та  вiдразу  зрозумiв,
що це не пiд силу людинi.
   - Џоспiшайте назад! Њи вiдрiзанiї - крикнув  вiн.  -  Ќехай  диЯкон  iз
загоном  мерщiй  перелазить  через  огорожу  й  здобуває  замок...  Њи  ще
спробуємо вiдчинити браму.
   Џотiм, повернувшись у кабiнет, Ќайда прошепотiв до товаришiв:
   - Ќас пiдстерегли... ’а хоч би там що - гайда за мною! ’iльки швидкiсть
i вiдвага ще можуть урЯтувати нас!
   Ќавпомацки отаман знайшов дверi в коридор; вiн знав, що  в  кiнцi  його
були сiни з двома виходами: один вiв до брами, другий - у сад. ‹едве чутно
ступав Ќайда, а за ним товаришi... Ђле тiльки-но вiн  вийшов  у  сiни,  Як
раптом збоку на нього кинувсЯ добрий десЯток озброєних людей-’о були слуги
Љшемуського. Џопереду  їх  стоЯв  сам  губернатор,  що  вiдразу  пiзнав  у
полоненому свого недавнього гостЯ, Якого в замку так ласкаво усi приймали,
вважаючи його за польського лицарЯ.
   - Ђ! ’о ти ось Яка птицЯ! - зловiсно мовив губернатор.
   - Ђтож, Я запорожець! Ќайда, коли твоЯ мосць чула  це  iм'Я!  -  твердо
вiдповiв отаман, дивлЯчись прЯмо в вiчi ненависному вороговi. - ˜кода,  що
мене  схопили  твої  посiпаки,  а  то  ми  звели  б  старi  рахунки,  пане
губернаторе.
   - џкi рахунки? - здивувавсЯ Љшемуський. - —им Я завинив перед тобою або
твоїми товаришами?
   - —им? ‡гадай, скiльки ти пролив людської кровi, скiльки  сирiт  пустив
по свiту, скiльки слiз виточив у нещасних!.. ’а в тих сльозах  тебе  можна
втопити! ™е раз кажу, шкода, що ти втечеш од  моєї  руки...  Ќу,  дарма  -
прийде iнший месник! ‚еди ж мене на страту, недолюдку,  але  затЯм,  що  в
тебе за плечима стоїть смерть... страшна смерть!
   Ќайдинi слова так вразили губернатора, що вiн спершу  й  слова  не  мiг
промовити, тiльки цокотiв зубами вiд  злоби  й  страху.  ˜лЯхта,  що  його
оточувала, люто загаласувала:
   - ‡аткни ж йому пельку, Ясновельможний пане!
   -  Ќа  шибеницю!  -  ревнув  нарештi  Љшемуський,  бажаючи  Якнайшвидше
позбутисЯ зловiсного пророка.
   Ћтамана потЯгли в двiр...
   “ цей час надiйшла стривожена  панi  џдвiга  й,  побачивши  полоненого,
заточиласЯ.
   - Єзус-ЊарiЯ! - хотiла вона крикнути, але голос у неї обiрвавсЯ.  -  ™о
це коїтьсЯ? Ќаш коханий гiсть, славний лицар вiтчизни...
   - Ќе хто iнший, - перебив дружину Љшемуський, -  Як  хлопський  шпигун,
довудца гайдамакiв, диЯвол iз пекла, проклЯтий Ќайда!
   - Ћй, води! - скрикнула панi губернаторова i, коли б  не  офiцери,  Якi
стоЯли поблизу, впала б додолу.
   - ’и, люба, не тривожсЯ! - почав заспокоювати  Љшемуський  дружину,  що
потроху приходила до пам'Ятi. - –ей схизмат не вирветьсЯ з моїх  рук,  нi!
‚iн був у нас тодi з пiдступною метою: вивiдати потаємнi ходи...  i  хотiв
по-зрадницькому, Як ћда, продати нас... Ђле  тепер  вiроломний  зрадник  у
моїх руках i за кiлька хвилин його повiсЯть!
   - Ќа бога! Ќе треба! “ мене серце  розриваєтьсЯ!  ’ут  щось  не  так...
–ього не може бути... –е жахливо... ‚iн не  може  бути  злочинцем...  •iба
такi очi... i голос... можуть бути у  розбiйникiв?  -  голосила  панi,  не
тЯмлЯчи, що говорить i чому захищає Ќайду.
   - ™о ти? ™о ти? - силкувавсЯ припинити потiк її диких, несамовитих слiв
губернатор. - Ћпам'ЯтайсЯ! ‡а  кого  ти  просиш?  ’обi  ж  кажуть,  що  це
Ќайда... заклЯтий ворог  наш...  ‚iн  i  сам  признавсЯ,  тут  щойно  всiм
погрожував смертю... проклинав нас... ‚iн не  полЯк,  вiн  -  хлоп!..  ‚iн
шпигун i зрадник!
   - Ћй боже мiй, що ж це? - ламала руки панi губернаторова. ‚она не могла
перебороти своєї незбагненної симпатiї до Ќайди.
   ’им часом жовнiри, що тЯгли  отамана  на  страту,  зупинилисЯ.  ˜лЯхта,
невдо-волена затримкою, почала ремствувати.
   - ™о ж це? Ќевже заради примхи...  через  незрозумiлий  жаль...  уникне
страти такий злочинець? - чулисЯ голоси.
   Ќайду теж  вразило  це  заступництво,  торкнувши  в  його  серцi  давно
замовклi струни... I тепер вони бринiли, немов забута пiснЯ, гамуючи злобу
й навiваючи Якусь дивну розчуленiсть. Ћтамановi раптом  стало  жаль  свого
молодого життЯ... "“мерти на порозi щастЯ - це безглуздЯ, але  вмерти,  не
попрощавшись з коханою, - це найстрашнiше! ’а де  вона?  Њоже,  губернатор
уже вiдпровадив її додому? Ђле „арина не поїхала б... Ђ Якщо  не  поїхала,
то чому не йде сюди? “се в замку пiднЯлосЯ на  ноги...  вона  б  на  гамiр
прибiгла перша... —и не кинув її  у  льох  цей  негiдник?"  -  такi  думки
роїлисЯ в головi Ќайди, й вiн, щоб вiдтЯгти Якось час,  лагiдно  мовив  до
Љшемуської:
   - Џанi... твоє заступництво зворушило мене... I Я б вiддЯчив  тобi  тим
же... Ђле долЯ позбавлЯє мене такої можливостi...
   “ цю мить залунав пронизливий зойк: на сходах з'ЯвиласЯ  „арина.  Ќайда
похитнувсЯ.
   „iвчина знала про падiннЯ “манi й нетерплЯче чекала свого  судженого  в
замку... I раптом гамiр, крики... ‚она кинулась до дверей, але покiй  було
замкнено ззовнi. „овго панна кликала слуг i смикала  дверi,  поки  нарештi
вони розчинились...
   Џобачивши зв'Язаного Ќайду, „арина зрозумiла, що справу програно  й  що
страшний  кiнець  неминучий;   з   розпачем   приреченої   вона   кинуласЯ
губернаторовi в ноги й почала благати:
   - ‡глЯньсЯ! ‡милуйсЯ! Њiй батько вiддЯчить  тобi  сторицею!..  Ќе  може
вмерти цей лицар! ‚iн - мiй наречений!
   - •а-ха! ’о  ось  Яка  ти  дочка  генерального  обозного!  -  зловтiшне
просичав Љшемуський. - –е одна зграЯ...
   - ‡милуйсЯ! -  не  тЯмлЯчи  себе,  волала  „арина,  хапаючись  за  полу
губернато-рового жупана. - ‡глЯньсЯ, пане!
   - Ђх ти, гадюка! - крикнув Љшемуський i затупотiв ногами. - Њотузку  на
них обох! ’iльки її спочатку прив'Язати до стовпа, до шибеницi,  поки  вiн
не здохне... хай милуєтьсЯ на свого коханцЯ... а потiм i її!
   - Ќе принижуйсЯ перед цим негiдником, моЯ люба! - промовив  отаман,  не
зводЯчи з дiвчини  очей.  -  Љоли  так  судилосЯ,  то  помремо  чесно,  не
зганьбивши себе. Ќа “країнi все влаштуєтьсЯ i без нас...
   „арина пiдвелась i, обвiвши презирливим  поглЯдом  катiв,  кинулась  до
Ќайди.
   -  Ћрле  мiй!  Ќаша  славо!  џ  не  принижусь  бiльше!..  Џрощай!   ’ам
побачимось! - i вона обвила шию коханого руками, злившись iз ним  душею  в
останньому передсмертному поцiлунку.
   - ‚iдтЯгнiть її! - зненацька крикнула панi  губернаторова,  вiдчувши  в
своєму серцi Якiсь ревнощi до цiєї дiвчини.
   Ќайду потЯгли в двiр, а за ним i непритомну „арину... ћрби цiкавих i  в
дворi, i на стiнах замку нетерплЯче чекали страти. Џанi џдвiгу  Љшемуський
наказав вiдвести в покої.
   - ‘лухайте, божевiльнi! - востаннє  заговорив  отаман,  звертаючись  до
жовнiрiв. - ‚и чините волю лиходiЯ, приреченого на жахливу смерть... i цим
самi себе засуджуєте на загибель... ‡алiзнЯк уже звiльнив увесь край i йде
сюди! Џольськi вiйська розбито... ‚есь народ повстав... ‚iн не лишить  тут
каменЯ на каменi... i за мою  голову  вiдплатить  вам  пекельними  муками!
ЏрисЯгаюсЯ всiм свЯтим - не страх смертi змушує мене говорити,  Я  не  раз
дививсЯ в вiчi кирпатiй, а менi шкода вас... ‘хаменiтьсЯ, перейдiть на бiк
правди     й     скарайте     наших     мучителiв.     Џершого     хапайте
недолюдка-губернатора!.. Ѓуло видно, що отамановi слова справили  враженнЯ
- жовнiри захвилювалисЯ i почали ремствувати:
   - Ђй справдi, панове, супроти ‡алiзнЯка нам не  встоЯти...  то  чого  ж
гинути нi за цапову душу?
   ‘крегочучи зубами вiд  злоби  й  нетерплЯчки,  губернатор  чекав,  поки
встановлЯть шибеницю. Ќарештi все було готово, й вiн люто вигукнув:
   - ‚зЯти його! Ђ цю, - показав вiн на „арину, - прив'Язати  поки  що  до
стовпа! —елЯдь, проте, не квапилась...  ’одi  наказ  губернатора  кинуласЯ
виконувати  вельможна  шлЯхта,  переймаючи  на  себе  обов'Язки  катiв.  Ђ
Љшемуський скаженiв:
   - Ќайда все бреше! Ћт-от прибуде ‘темпковський!
   Ћтамана пiдвели до шибеницi, накинули зашморг... Ќа  щастЯ,  „арина  не
бачила нiчого: вона так i не прийшла до  пам'Ятi,  навiть  тодi,  коли  її
прив'Язували до стовпа.
   Ђле в той час, коли Љшемуський тiшивсЯ  муками  своїх  жертв,  у  замку
несподiване зчинивсЯ страшенний гамiр: вiн виник десь у внутрiшнiх  покоЯх
i, наближаючись, наростав, мов бурЯ... “сi скам'Янiли...  ЏочувсЯ  жiночий
вереск, i знавiснiла панi губернаторова, в супроводi ’еклi й iнших  жiнок,
вискочила у двiр з криком:
   - ђЯтуйте! ѓайдамаки в замку! ‚дерлисЯ через садовi дверi!
   ™е не встигли сторопiлi жовнiри й шлЯхта збагнути жах свого  становища,
Як iз вхiдних дверей вихором вилетiла юрба  гайдамакiв;  на  чолi  її  був
старий запорожець ’аран,  котрий  приспiв  з  Њотронинського  монастирЯ  i
приєднавсЯ до нижнього загону.
   - „е Ќайда? - кинувсЯ вiн до скам'Янiлого вiд перелЯку губернатора.
   - Ћнде! - тремтЯчою рукою показав Љшемуський на шибеницю.
   - Њертвий? Ћй орле мiй! - захлинувсЯ  слiзьми  старий.  -  ™о  ж  тобi,
нелюде, зробити? ‘кажи, Яку кару тобi придумати?
   ѓубернатор трусивсЯ й не мiг вимовити жодного слова.
   - ’и знаєш, кого  ти  стратив?  ‡наєш?  -  „iд  з  ненавистю  струсонув
губернатора, а потiм, схопивши за руку його дружину, також приволiк її  до
нещасної жертви. - ‡наєш, кого цей гаспид  повiсив?  ‘ина  свого,  рiдного
сина: це - ваш ‘тась! Љшемуська несамовито крикнула i впала.
   - Џриведiть її до тЯми! ‚iдлийте водою! Ќехай втiшаєтьсЯ смертю  рiдної
дитини, Яку вбив диЯвол-батько... ‚есело тобi дивитисЯ на  мертвого  сина?
’а ще Якого сина!.. ‹ицарЯ!.. Ћсь так i Я мучивсЯ, коли ти  закатував  мою
дружину й дiтей!.. Џридивись, Я - ‘вирид  ’аран...  Џам'Ятаєш  -  молодий,
ставний, щасливий... а тепер сивий дiд... ’а серце в мене те  саме,  що  й
колись було: останнi двадцЯть рокiв воно билосЯ длЯ  помсти  й  дочекалосЯ
її!..
   ‡апорожець пiдiйшов до прив'Язаної „арини й нахиливсЯ.
   - ‚она ще  жива,  тiльки  непритомна...  ђозв'Яжiть  мотузку!  Ђ  втiм,
стривайте! џке буде її життЯ? ‘ама мука.. Ќi, їй лiпше не знати цього,  не
бачити свого орла мертвим... а швидше з ним зустрiтисЯ там... Ѓоже, прости
i мене, i її! - вiн вихопив з-за поЯса пiстоль i вистрiлив.
   „iвчина навiть не розплющила очей, вона тiльки стрепенуласЯ й  поникла,
всiм тiлом повисши на мотузцi.
   - „ивисЯ, неситий звiрю,  i  ти,  гадюко!  -  знову  звернувсЯ  дiд  до
Љшемуського й опритомнiлої панi. - ‚и, каїни, може, не вiрите моїм словам?
’о глЯньте ж на родимку, що була у вашого сина на  грудЯх...  -  I  старий
розгорнув на тiлi Ќайди, Якого гайдамаки вже знЯли з шибеницi, жупан.
   - Њiй син! ‘тась!.. - вирвавсЯ несамовитий крик з уст матерi,  й  вона,
наче мертва, впала на землю.
   - „орiжте її, коли ще жива, - звелiв запорожець. - Ђ його прив'Яжiть до
жiнчиного трупа й  покладiть  ось  тут,  бiлЯ  шибеницi:  нехай  здихає  з
голоду... Ђ ви, дiтки, грабуйте замок, рiжте всiх до  ноги...  ‘правте  по
нашому славному лицаревi страшнi поминки!
   ѓоловна брама була вже вiдчинена, через  неї  увiрвавсЯ  другий  загiн.
—инити опiр нiхто й не думав...
   ѓайдамацький рух зазнав поразки. ’Яжко поранений  ‡алiзнЯк  з  рештками
свого вiйська подавсЯ на пiвдень, у  запорозький  степ.  ‡а  добу  шаленої
гонитви гайдамаки вiд'їхали так далеко, що були в цiлковитiй безпецi.  Ђле
нiщо вже не могло врЯтувати їхнього ватажка: надвечiр наступного днЯ  його
не стало. Џеред  смертю,  зупинившись  у  чистому  полi.  ‡алiзнЯк  звелiв
вивести себе на високу могилу, аби ще раз поглЯнути на милий  серцю  край;
потiм попрощавсЯ з товаришами,  нiжно  обнЯв  Џрiсю,  востаннє  глЯнув  на
призахiдне сонце, що багрЯним золотом заливало широкий степ,  i,  припавши
до рiдної землi, навiки склепив свої орлинi очi. Љозаки  накрили  гетьмана
прострiленою кулЯми червоною  корогвою  i  мовчки  опустилисЯ  на  колiна.
‚ранцi вони шаблЯми викопали Яму, наносили шапками землi й насипали своєму
батьковi високу могилу...
   ѓонту в ‘ербиновi замучили лЯхи. ѓордо терпiв вiн  пекельнi  тортури  й
мужньо зустрiв смерть.
   ‡азеленiли степи й луки, зацвiли на кривавих нивах квiти.  Џам'Ять  про
страшнi гайдамацькi битви перейшла в пiснi й думи; загоїлисЯ рани в серцЯх
людей... ’а не загоїласЯ рана у серцi Џрiсi... •оч Як благали  її  ‘ара  й
Џетро, вона пiшла в монастир i там, вiдцуравшись свiту, жила спогадами про
гетьмана Њаксима...

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Ћцените этот текст: