чомусь сумовито. - ‘ама в такому вiдлюдному лiсовому хуторi? •iба мало що може тут учинитисЯ! - з тривогою промовив iнок. - Ќу, зi мною живе старенька тiтка й челЯдь. ‹Яхи сюди не поткнутьсЯ, а гайдамаки не страшнi менi... ’а чого ж ти стоїш? ђозкажи, що знаєш; пан iгумен пише, що ти маєш щось на словах менi передати. „iвчина знову сiла на своє мiсце коло столу, а Ќайда присiв на один з ослiнчикiв, що стоЯли бiлЯ вiкна, й почав розповiдати паннi про утиски, Якi чинЯть лЯхи жiночому ‹ебединському монастиревi. ‚iн сказав їй, що отець iгумен уже одписав пановi генерал-губернаторовi київському, прохаючи його докласти всiх можливих зусиль, щоб захистити цей нещасний монастир, але просить ще окремо вельможну панну, щоб вона попрохала Ясновельможного родителЯ свого одписати про те ж саме пословi чи комусь iз знайомих осiб польських, щоб вони "в сьому дiлi допомогу тому монастиревi чинили та оборонили його од зазiхань латинЯн". „арина слухала мовчки слова молодого ченцЯ; її довгi вiї були опущенi й прикривали очi, але груди високо пiдiймалисЯ, виказуючи глибоку схвильованiсть дiвчини. - Ћ господи! - промовила вона, коли Ќайда замовк. - ™о ж робити тепер? Ѓатька немає, i не знаю, коли вiн повернетьсЯ... Ђ мого слова не послухає нiхто. ’а чим тут допоможуть нашi слова?.. - ‚она махнула рукою й додала швидко: - Ђ що, чи не чути чого вiд отцЯ Њельхiседека?.. - Ќемає нiЯких вiстей! - Ћт i батько поїхав на той берег „нiпра. „iстав наказ заготувати длЯ вiйська провiант, а куди тi вiйська рушать - не знає, тiльки думка була, чи не на Џольщу. - Ќi, панно, на це мало надiї, - вiдповiв чернець. - Њосквi немає коли клопотатисЯ нашими справами, та хоч би й схотiла вона, то не могла б заступитисЯ, бо сусiднi держави не дозволили б. - Ќу, вони їй не страшнi, та й батько завжди казав, що ђосiї бажано було б прийнЯти пiд свою протекцiю i правий берег. - Џро це нема чого й сперечатисЯ... i буде це напевне... та тiльки тодi, Як розпадетьсЯ Џольща... а що вона незабаром розпадетьсЯ, в цьому Я можу ручитисЯ своєю головою. - „оки сонце зiйде, роса очi виїсть! - зiтхнула „арина. - ™о ж буде з цим краєм до того часу? - ђуїна, - похмуро вiдповiв чернець. - Ћх, не говори так холодно, так суворо! - зойкнула з болем у голосi „арина й навiть мимохiть простЯгла руки до молодого ченцЯ. - ’епер пiдiймаєтьсЯ таке повстаннЯ, Яке було за славної пам'Ятi гетьмана Ѓогдана!.. ‚оно вiдiрве назавжди вiд Џольщi “країну! ’ак, вiдiрве!.. Ќе дивисЯ ж так холодно, так суворо! Ќе однiмай у мене цiєї останньої надiї, без Якої вже немає менi щастЯ на землi! “ голосi „арини пролунала така щира журба, що чернець швидко пiдвiв опущенi додолу очi й здивовано глЯнув на дiвчину. - Ђвжеж, - пiднесено говорила дiвчина, - тепер не те! ’и покинув свiт, ти замкнувсЯ в своїй келiї й не знаєш, не бачиш нiчого, а Я знаю! „о мене сюди, на наш хутiр, навiдуютьсЯ лiсовi гостi, вони розповiдають про те, що робитьсЯ навкруги. Ќарод скрiзь готовий, вiн тiльки жде гетьмана й гасла! Ћсь i сьогоднi прибилосЯ до нас п'Ятеро таких калiк... ‚они йдуть шукати у Џечорський монастир ватажка. - “ Џечорський монастир? - здивовано промовив чернець. - ’ак, у Џечорський монастир; вони кажуть, що по всiй “країнi розiйшласЯ чутка, нiби в Џечорському монастирi ховаєтьсЯ од свiту уславлений лицар Ќайда, Який живе ще з часiв славного гетьмана Ѓогдана, й що, коли вiн скине рЯсу й пiднiме булаву над “країною, тодi, - натхненно говорила „арина, - всi зберутьсЯ до нього, загримить давнЯ слава “країни, пiдлетЯть останнi орли, й одiрвуть її вiд Џольщi, й понесуть на своїх крилах до нової слави й долi!.. - ‡вiдки вони довiдались про моє iм'Я?.. Ќавiщо сплели його з цiєю казкою? - схвильовано промовив чернець. - Ќарод пам'Ятає про твої лицарськi звитЯги! ‘кiльки разiв говорили менi гайдамаки про тебе, про твої славнi дiла, - чого ж дивуватисЯ, що вони пов'Язали твоє iм'Я з iменем гетьмана Ѓогдана i ждуть од тебе такого ж порЯтунку, Як i вiд нього?.. - „арина помовчала хвилину й потiм додала з гiркотою: - Ќещаснiї ‚они шукають лицарЯ Ќайду, а знайдуть тiльки Ќайду-ченцЯ! —ернець нiчого не вiдповiв... ‚iн знову втупив очi в землю, тiльки обличчЯ його стало непроникне й блiде, а чорна рЯса то пiдiймалась, то опускалась на грудЯх, виказуючи його сильне хвилюваннЯ. “ „арини вирвалосЯ стримане зiтханнЯ... ‚ кiмнатi запала мовчанка, в розчинене вiкно влетiв тихий нiчний вiтрець i принiс iз собою хвилю пахощiв квiтучих лип... ‡далеку долинув протЯглий дзвiн... Ќайда здригнув, пiдвiвсЯ з мiсцЯ й перехрестивсЯ. „верi свiтлицi тихенько рипнули, i в кiмнату ввiйшла лiтнЯ жiнка, убрана в дорогий байбарак з коштовним намистом на шиї й довгою бiлою намiткою на головi. - Ѓлагослови, отче, - промовила вона побожно й, схиливши голову, пiдiйшла до Ќайди. - Ќе достойний Я, вельможна панi, смиренний чернець, роздавати благословеннЯ, - вiдповiв Ќайда й, пiдвiвши голову до божницi, заставленої iконами, додав: - Ђле хай буде ласка господнЯ з усiма вами! - Ђмiнь, - вiдповiла панi й, перехрестившись, звернуласЯ до „арини: - Џроси ж, доню, чесного панотцЯ хлiба-солi нашої скуштувати. - Ќе вiдмовсЯ, пане! - промовила, вклонившись, „арина. Ќайда мовчки погодивсЯ, i всi троє пiшли до трапезного покою. ’рапезна в пана генерального обозного вже багато чим вiдрiзнЯласЯ вiд старосвiтських покоїв козацької старшини. Ќа чисто побiлених стiнах хоч i висiли портрети гетьмана Ѓогдана та козака ЊамаЯ, але тут же порЯд висiло й кiлька iнших картин в дорогих позолочених рамах. Њiж старовинних липових лав, накритих за давнiм звичаєм червоними сукнами й килимами, стоЯло кiлька фотелiв, оббитих голубим адамашком; бiла кахлЯна груба з зеленими по нiй малюнками далеко виступала вперед. Ќа стiнi висiв годинник, на довгих полицЯх виблискував дорогий позолочений i срiбний посуд, а в заскленiй шафi стоЯв англiйський порцелЯновий сервiз. „овгий стiл, накритий бiлим обрусом, був заставлений усiлЯкими стравами й напоЯми. Џосеред столу у високих бронзових канделЯбрах горiли восковi свiчки. ‚ одчиненi вiкна свiтлицi вливаласЯ чудова прохолода тихої лiтньої ночi. “сi посiдали за стiл... Ќезважаючи на пильнi припрошуваннЯ, Ќайда їв мало й неохоче. ЏiслЯ перших двох-трьох фраз розмова знову перейшла до теми, Яка всiх цiкавила, - до людського лиха, що дедалi зростало на Џравобережнiй “країнi. - Ћх, горе, та й годi! Љарає нас, отче, господь за нашi грiхи! - промовила, зiтхнувши, панi. - Ђ з чим присилає до нас отець i молiльник наш iгумен печорський! - ‡ прикрою звiсткою, вельможна панi, - i Ќайда розповiв їй про листа iгуменi ‹ебединського монастирЯ, в Якому писала вона про погрози й страшнi намiри полЯкiв. Џанi сумно слухала розповiдь молодого ченцЯ, склавши на грудЯх бiлi пухкi руки з нанизаними на пальцЯх дорогими перснЯми. - Ђлжеж, авжеж... горе грЯде звiдусiль, - заговорила вона, сумно похитуючи головою, коли Ќайда кiнчив розповiдати. - Ћсь i до нас прибилосЯ сьогоднi п'Ятеро калiк, розказують, що там коїтьсЯ в польськiй сторонi. ’iльки слухаєш, i то серце кров'ю обливаєтьсЯ! Ћх, господи, i що воно буде! - стара голосно зiтхнула. Ќiхто нiчого не вiдповiв. - Џiду ще, звелю їм, сердешним, дати повечерЯти... ‚ Џечери йдуть, а чого шукають? џкогось лицарЯ Ќайду. Ћх, ох, та наврЯд чи їм тепер i той лицар допоможе. Џанi пiдвеласЯ з мiсцЯ й вийшла з свiтлицi. „арина й Ќайда лишилисЯ самi; кiлька хвилин вони не зважувались порушити мовчанку. - ‹ицарЯ Ќайду... - нiби про себе мовила „арина, i прикра усмiшка торкнула її уста. - ‡наєш, - промовила вона, пiдводЯчи на Ќайду свої темнi, оксамитовi очi, - вiдтодi, Як ми повернулисЯ з Џечер, ти не йшов у мене з думки! - i лицЯ її зашарiлисЯ. - џ думала все про те, що ти пiшов у монастир, - додала вона швидко. Ќа обличчi ченцЯ промайнув Якийсь невловний вираз, усi риси його раптом пожвавiли на Якусь мить, з-пiд опущених вiй блиснув швидкий поглЯд, та за секунду обличчЯ його знову нiби скам'Янiло, i риси застигли в суворому виразi. - ‘правдi, все думала про тебе, - промовила Якимсь настiйливим тоном „ари-на. - Љоли б менi сказали, що сонце зiрветьсЯ з неба, Я б скорiше повiрила цьому, анiж тому, що побачу тебе в чорнiй рЯсi! ЏiслЯ всього, що ти казав! ‘ерце стискаєтьсЯ, коли подумаю про це! Ћстаннi слова вирвалисЯ в „арини з щирим болем. Ќайда мовчав. Ћсвiтлене жовтавим сЯйвом воскових свiчок, блiде обличчЯ його було надзвичайно гарне в цю хвилину; з-пiд чорної шапочки падало на високе чоло кiлька чорних, мов смола, кучерiв, мiж орлиними бровами лежала сувора складка, - щось скорботне вiдчувалосЯ в кутиках м'Яко окресленого рота. ЏоглЯд панни на мить зупинивсЯ на обличчi молодого ченцЯ, i смуток затьмарив її очi... - ‘кажи, - спитала „арина Ќайду, - чи давно ти пiшов у монастир? - ‚же бiльш Як пiвтора року... - Ђ ми два роки не бачилисЯ з тобою... „арина Якусь хвилину подумала й промовила несмiливо: - Људи ж ти подавсЯ вiд нас? - Ћд вас, з “країни, на ‡апорожжЯ, звiдти на лЯдську “країну, пройшовсЯ з гайдамаками по панських маєтках та й прибув до Љиєва. - Џевно, журилисЯ твої батько й мати, коли довiдалисЯ про твiй намiр! -“ мене нiкого немає, панно. - ’и сирота? - жваво промовила „арина, i голос її забринiв надзвичайно тепло й спiвчутливо. - Ѓiльше, нiж сирота, панно! - вiдповiв Ќайда. - џк так? - Ђ ось Як: своїх батька й матерi Я зовсiм не бачив, та й не знаю, хто вони були, чи живi, чи померли? Џривезли мене запорожцi в ‘iч пiслЯ одного гайдамацького наскоку; кажуть - їм дав мене Якийсь козак, знайшов десь у порожнiй хатi; достеменно нiхто цього менi не мiг розповiсти, навiть не згадають, в Якому селi знайшли мене, десь тут, на Љиївщинi, а де саме - не знають. ‡апорожцi й привезли мене на ‘iч i полюбили, мов рiдного сина, всього навчили й навели на розум. - Ђ козак той? - промовила панна схвильовано. ‚идно було, що розповiдь Ќайди надзвичайно зацiкавила її. - ЌавiдувавсЯ... Љажуть, часто наїжджав у ‘iч, подарунки менi привозив... Џам'Ятаю його, мов крiзь сон, високий, сивий... Ћстаннiй раз Я бачив його пiдлiтком, менi було рокiв тринадцЯть... ‚iн подарував менi дорогу зброю й сказав, що побачитьсЯ зi мною не скоро, тодi, коли Я виконаю те, що менi належить виконати!.. ‚iдтодi Я не бачив його, мабуть, помер... - ‚iн родич тобi? - тихо спитала „арина. - Ќi, родичiв у мене, кажу тобi, немає нiЯких, тут Я весь зi своїм родом. Ќайда - i край! Ѓачиш, Який значний 'козак! Ћстаннi слова чернець промовив з Якоюсь гiркою iронiєю. - Ќемає в мене нi родичiв, нi близьких. - Ќiкого близького? - перепитала „арина й допитливо глЯнула в очi ченцевi. - Ќiкого, панно, нi єдиної душi! Ђ тому нема кому й журитисЯ за мною. - Ќi, є кому! - нараз голосно промовила „арина. - ’ак, запорожцi, братчики, Я про них забув - тi журЯтьсЯ, тi сумують i зараз, особливо друг i наставник мiй, полковник ‡алiзнЯк, а бiльше нiкому. - Є кому, - палко перебила його „арина. ‚iн швидко пiдвiв голову й кинув на дiвчину здивований поглЯд. ™оки її спалахнули густим рум'Янцем, але вона враз схаменулась i швидко заговорила про iнше, не вiдриваючи од ченцЯ очей: - Ќi, нi, не говори менi про одчай, про зневiру, - вона простЯгла руку, мов бажаючи зупинити його запереченнЯ. - џ не повiрю цьому, не повiрю нiколи! џкесь незвичайне горе привело тебе в монастир. „арина затнулась, але переборола свою нiЯковiсть i провадила далi обережно, несмiливо, зупинЯючись на кожному словi: - Њожливо... це... даруй менi... Я не повинна, не смiю тривожити чуже серце... ’а коли це... сердечне горе... то його загоїть час... ти ще такий молодий... може... адже все у волi божiй... ти ще можеш знайти своє щастЯ... Џо устах ченцЯ майнула гiрка усмiшка, але вiн енергiйно трiпнув головою й заговорив гарЯче й сильно: - Њенi, вельможна панно, про щастЯ не мрiЯти! ’аким людЯм, Як Я, немає тепер щастЯ на нашiй землi, одне зостаєтьсЯ: або чернеча рЯса, або палЯ. Ѓачиш, старшина наша й значне козацтво примирилисЯ з долею нещасної батькiвщини, продали волю за хутори та чини... ’а Я не їхньої породи! - гордо промовив чернець, i обличчЯ його раптом змiнилось: очi гнiвно блиснули пiд вигнутими бровами, в усiй його постатi, в кожному поруховi вiдчулосЯ щось владне, непохитна. - Ђтож, - говорив вiн пiднесено, - Я не з їхнього числа: моєї душi не куплЯть нi хуторами, нi млинами, нi навiть гетьманською булавою; небагато нас зосталосЯ, таких завзЯтцiв, але ми не можемо йти слiдом за iншими, душi своєї не можемо наситити хуторами й шанобою, а тому й немає нам мiсцЯ на рiднiй землi. ™о лЯхи? ‘вої ж козаки значнi й старшина переслiдують нас, Як бунтарiв. „аруй, вельможна панно, але й батько твiй до них належить. Ћт i залишаєтьсЯ нам або покинути свiт i йти в монастир, а Якщо кров i образа закипають у серцi, Якщо зойки кревного люду долiтають до нас у келiю й через монастирськi мури - кидати все й знову братисЯ за шаблю! Ђ через те, що несила наша пiднЯти справжню вiйну, то йдемо ми в гайдамацькi ватажки й кiнчаємо на шибеницi або на палi! - Ќайда перевiв дух, провiв рукою по чолi й додав з уїдливою посмiшкою: - Ћт Яка моЯ долЯ, вельможна панно! Њiж знедоленими й володарЯми щастЯ лежить безоднЯ, Якої не переступити. ™асливою, Як бачиш, не можна моєї долi назвати. Џомiркуй сама, чи хтось би згодивсЯ подiлити її? ‡ невимовним хвилюваннЯм слухала „арина цi слова: так палко, так сильно й правдиво ще не говорив з нею нiхто; при останнiх же словах Ќайди хвилюваннЯ її досЯгло найвищої мiри. I сором за батька, i надзвичайний жаль до цього лицарЯ-ченцЯ охопили її серце, гарЯча хвилЯ кинуласЯ їй до лицЯ, кутики рота затремтiли, на очах виступили сльози... ™об приховати своє збентеженнЯ, вона потупила очi й схилила голову на руку. “ кiмнатi запала мовчанка. Љiлька хвилин Ќайда пильно дививсЯ на „арину. ‚она мовчала, не пiдводЯчи голови. ‡далеку, вiд монастирЯ, долинуло глухе калатаннЯ церковного сторожа. - ™о ж звелиш, Ясновельможна панно, переказати вiд тебе йог милостi, отцевi iгуменовi й наставниковi нашому? - холодно спитав нарештi Ќайда. „арина здригнулась вiд цього холодного тону й швидко пiдвела голову; перед нею вже сидiв не гордий, непохитний лицар з залiзною волею й непiдкупним серцем, а замкнутий у собi чернець, з холодним, незворушним обличчЯм. - ‘кажи йому, що батька немає дома й не вiдаю, коли повернетьсЯ, - вiдповiла вона. - Њоє ж слово нiчого-не важить длЯ лЯхiв, а тому Я краще поїду сама в монастир. - ’и думаєш туди їхати? - поквапне перебив її Ќайда. - ’ак, поїду, може, менi пощастить збудити вiдвагу в сестер. - Ќi, ти цього не зробиш, - заговорив чернець з невластивим длЯ нього пожвавленнЯм. - ’епер небезпечно в лЯдському краї: лЯхи гайдамачать по лiсах, по дорогах... ‘амi стiни монастирЯ не можуть бути захистком. Ѓоронь боже тобi туди їхати! - Ќi, пане, - стримано, але твердо промовила „арина. - џ поїду, i нiЯкi небезпеки не стримають мене. ’а й чи можу Я про них думати, коли таке горе охопило весь мiй край. - Ќi, нi, ще раз прошу тебе, облиш цю думку! Ѓатько твiй... - ‚ такому дiлi Я не зважатиму на батька: •ристос ближчий i за батька, i за матiр, i за дiтей. I Якщо Я... ‚ цей час заскрипiли дверi. „арина урвала мову. „о свiтлицi ввiйшла панi господинЯ. - „аруй, отче, - заговорила вона, звертаючись до Ќайди, не помiчаючи схвильованостi на обличчЯх обох спiврозмовникiв. - ’и, мабуть, утомивсЯ, спочити хочеш, а Я забариласЯ. Ћтцевi iгуменовi карасикiв сухих зiбрала, - усмiхнуласЯ вона вельми задоволене. - ‚iн любить нашi озернi. Ќу, а тепер прошу, будь ласка, iти за мною. —ас пiзнiй. Ќайда пiдвiвсЯ, мовчки вклонивсЯ „аринi й пiшов слiдом за господинею. —ути було, Як вони пройшли через сiни й ступили з ганку в двiр. Љiлька хвилин „арина сидiла за столом, схиливши голову на руки, потiм поволi встала й пiшла в свою свiтлицю. “ невеликiй її кiмнатi було темно, але вiдблиск Ясної мiсЯчної ночi давав можливiсть бачити навколишнi речi. „арина не засвiтила свiчки й, причинивши за собою дверi, просто пiдiйшла до одчиненого вiкна й сiла на ослiн, що стоЯв коло нього. Ќад землею пливла вже повна нiч; тепла, душна, вона далеко вiдганЯла сон. Љругом було тихо. Ќад темними вершинами нерухомо застиглого лiсу розкинулось прозоре, кришталеве небо з розсипаними по ньому великими iскристими зорЯми; тепле повiтрЯ дихало нiжною свiжiстю лiсу й пахощами квiтучих лип. „арина схилила голову на руку й задумалась. џкийсь тихий смуток охопив її душу. Џрекрасний i суворий образ лицарЯ-ченцЯ не йшов їй з думки, а його правдивi, вогненнi слова, здавалосЯ, ще дзвенiли в її вухах. I такий козак мав загинути длЯ свiту в суворих стiнах монастирЯ! ‡ душi вирвалосЯ глибоке зiтханнЯ. ’ак, тiльки страшне горе могло загнати це смiливе серце в монастир. ’епер вона вже не має сумнiву, вiн любить когось... Якусь нерiвню, й не сподiваєтьсЯ на взаємнiсть... „iвчину чи замiжню? Ќашу чи полЯчку? Ћднаково... але Яка щаслива повинна бути та жiнка, котру любить такий лицар-звитЯжець!.. ‡ грудей „арини знову вирвалосЯ тихе, стримане зiтханнЯ, i нараз їй здалосЯ, що протилежне вiкно в однiй з бокових хат, куди одвела господинЯ Ќайду, тихо вiдчинилосЯ. "™о це? Ќевже вiн?" - промайнула в неї думка. „iвчина всЯ здригнуласЯ, насторожилась, витЯгла голову й завмерла. Ђле скрiзь було тихо, сонно й нерухомо. "Ќi, то, мабуть, ворухнулась гiлка берези", - подумала „арина й сумно притулиласЯ до пiдвiконнЯ головою. —ому вона така самотнЯ, така нещасна?! ‡аворушилисЯ в головi її тужливi думки: "—ому в неї немає жодної близької людини, жодної рiдної душi? —ому нiхто не кохає її? Ѓатько, що батько! Џравду казав про нього Ќайда... Ќе друг вiн їй, нi! —ому ж немає коло неї ось зараз, у цю хвилину, друга вiрного, незрадливого, котрому вона могла б розповiсти все те, що гнiтить її душу цiєї теплої, тихої ночi?" ‹аскавий вiтрець поворушив шовковi пасма „арининих кiс, припав до її палаючого лоба. I з цим поцiлунком вiтерцЯ в серце дiвчинi вп'ЯласЯ гостра, невiдступна туга. Ќе спалосЯ паннi „аринi цiєї ночi, - чи то душно було в її свiтлицi, чи то дратувало нерви напоєне пахощами повiтрЯ, чи не давав поринути в сон голосний спiв солов'їв, - а не спалосЯ, теплий вiтрець залiтав часом в одчинене вiкно, навiваючи елегiйний настрiй: нiби вона слухала Якусь чарiвну, неземну мелодiю, i їй ставало, при солодких i разом з тим сумних звуках, когось i чогось невимовне жаль... Ђ лiтнЯ нiч коротка: не встигла й задрiмати „арина, Як свiтлицЯ її сповниласЯ життєрадiсним голубим промiннЯм; панна схопиласЯ з лiжка, поспiшила одЯгтисЯ й вийшла бiчними дверима в сад; а сад прилЯгав до лiсу, що простЯтсЯ по узвишшю над глибокою долиною. Љоли „арина вийшла й озирнуласЯ, пишний ранок уже розгорЯвсЯ урочисто на небi й лЯгав свiжими барвами на гори, на „нiпро. Ћбрiй в одному мiсцi червонiв Яскравим сЯйвом, зграї легких хмар, облЯмованих знизу золотом, нагадували собою казкових птахiв, що летiли в безмежну височiнь; густий туман лежав iще хвилЯми по долинi, i в ньому немов плавали п'Ять золотих хрестiв свЯтої обителi. Ќа горах, на вершинах лiсу, на далекiй смузi „нiпра, на самiй блакитi неба лежав рожевий вiдтiнок, а прозорi Яскраво-голубi тiнi, вкупi з ним, надавали картинi Якогось чарiвливого освiтленнЯ. „арина вставала завжди рано й звикла вже до краси i вранiшнiх, i вечiрнiх годин у своєму поетичному куточку, але сьогоднiшнiй свiтанок справив на неї нове, сильне враженнЯ. ‚она спиниласЯ пiд липою, над краєм улоговини, Яка збiгала вниз, де клубочивсЯ бiластий туман, i не могла одiрвати очей вiд нiжних пiвтонiв серпанку, що повив далину, серед Якої вогненною стрiчкою починав палахкотiти „нiпро. „арина глибоко вдихала свiже, бадьорливе повiтрЯ, i нiчний примарний смуток танув у її серцi разом з нiчними тiнЯми, поступаючись мiсцем свiтлому настрою днЯ; а коли бризнули з випливаючого вогненного диску блискотливi променi й розсипалисЯ рубiновими iскрами по верхiв'Ях дерев, то у неї в серцi теж спалахнуло щось радiсним полум'Ям... „iвчина згадала, що вона не потурбуваласЯ звечора про Ќайду: нi конЯ не звелiла приготувати йому, нi снiданку... ™е, чого доброго, бiдолашний чернець пiде пiшки в Џечери, а до них вiд хутора добра милЯ. їй стало нiЯково й прикро за таку негостиннiсть, i вона поспiшила виправити свiй недоглЯд. Ћзирнувшись на будинок, вона перебiгла поглЯдом по квiтнику: оббризканi вранiшньою росою, неначе повми-ванi, квiти весело пiдводили свої Яскравi голiвки й вабили до себе. „арина спокусиласЯ й нахилилась нарвати собi пучечок чорнобривцiв, нагiдок, горошку, левкою й гвоздик. ђаптом почулисЯ кроки. „iвчина пiдвела голову: до неї наближавсЯ, глибоко задумавшись, її вчорашнiй гiсть, чернець Ќайда; вiн, мабуть, не бачив її i повiльно йшов повз грЯдку, де вона рвала квiти. ‡устрiч з ченцем обрадувала, але разом з тим i збентежила панну. - џ рада, що велебний пан iще не поїхав, - весело заговорила „арина, пiдводЯчись назустрiч сторопiлому й нiби заскоченому зненацька ченцевi. Ђ втiм, i сама вона, незважаючи на бажаннЯ надати своєму голосу безтурботного, грайливого вiдтiнку, вiдчула одразу збентеженнЯ в серцi, Яке залило гарЯчою хвилею її щоки. - џ забула вчора сказати челЯдi, щоб приготували тобi снiданок i конЯ: це менi цiлу нiч не давало спокою. - —и вартий Я того, щоб вельможна панна турбуваласЯ про мене, - вiдповiв Ќайда. „арина пiшла поруч з ченцем покрученою дорiжкою серед густолистих кущiв бузку й дикого Ясмину; дорiжка вела до ганку будинку, що дививсЯ просто на монастир. - ‚ельможна панно, - боЯзко заговорив пiслЯ довгого мовчаннЯ чернець. - Њене страшенно турбує думка... Я й залишивсЯ, власне, через це... Ќевже ти зважишсЯ-таки поїхати до ‹ебединського монастирЯ? - ’урбує? - спитала „арина з радiсним подивом i спинила свiй Ясний зiр на ченцевi; в очах її променилосЯ стiльки тепла, що вiд нього почало поволi червонiти ченцеве обличчЯ i вiн змушений був нiЯково опустити свої очi. - Ђтож, турбує, - пiдтвердив вiн, - навiть бiльше... млiє од жаху серце... i не диво: панна дорога всiм... вона - Янгол-охоронець нещасних, щира вболiвальницЯ за долю пошматованої шулiками “країни... то Як же допустити, щоб вона наразила на небезпеку свою Ясновельможну милость? - ‘пасибi за щирiсть, тiльки твої похвали запалили менi все обличчЯ вогнем: Я їх не варта... Ђле невже в ‹ебединi так небезпечно? - Ђвжеж... ‘крiзь нишпорЯть зграї розбiйницької шлЯхти... i панну... особливо саму, без охорони... може спiткати таке лихо... Ћ, не доведи господи - страх подумати. - Њене не насмiлЯтьсЯ зачепити: мiй батько - росiйський пiдданець, i за мене б гвалтiвники вiдповiли перед нашою владою. - Љоли б вони хоч щось поважали в свiтi; але ж длЯ шлЯхтича нiчого не iснує, крiм сваволi та гвалту... ’а коли ти так береш до серцЯ долю жiночої обителi, то напиши листи - Я сам одвезу їх, пiдтримаю там дух i надiї... - Ђле Якщо такi небезпечнi шлЯхи длЯ мене, то ще небезпечнiшi вони длЯ тебе, - палко заперечила панна. - ‘хизматського ченцЯ кожен шлЯхтич вважає за свiй свЯщенний обов'Язок замучити. Ќi, нiзащо Я не погоджусЯ наразити твоє життЯ на небезпеку. - ’а кому потрiбне це життЯ, кому воно дороге? - Њенi першiй, - швидко мовила „арина, але, вiдчувши, що кинула зайве слово, тут же додала, переводЯчи подих: - I кожному, хто любить народ свiй... ’iльки ти закривсЯ рЯсою од друзiв i таїш у своєму серцi холод до них. Џри цих словах „арини Ќайда поблiд i замовк, неспроможний погамувати шалене биттЯ серцЯ: груди його високо пiдiймалисЯ, очi загорiлись вогнем. „есь глибоко на днi серцЯ затрiпотiло щось гарЯче, ладне зiрватисЯ з його побiлiлих уст. ‡ашарiвшись од хвилюваннЯ, „арина не одривала поглЯду вiд цього збентеженого, але прекрасного й благородного обличчЯ, їй здавалосЯ - iще одна хвилина, i вона почує од ченцЯ щось фатальне i таємниче, те, що вiн берiг у своєму серцi пiд складками цiєї холодної рЯси... I вiд цього чеканнЯ серце її завмерло й спинилосЯ в грудЯх. Љоли нараз їм заступила дорогу дивна постать. „арина мимоволi одсахнуласЯ. Џеред нею стоЯла згорблена, кривобока стара в спiдницi i Якомусь драному татарському халатi; голова її була закутана хусткою так що у вузьку трикутну щiлину тiльки визирали блискучi очi та верхнЯ частина гачкуватого носа. Џо широких плечах i зiгнутому дугою стану можна було судити, що баба замолоду була високого зросту й геркулесiвської будови. - џсновельможна панно, багата, вродлива та безталанна! - заговорила стара грубим рипучим голосом. - „озволь менi свою ручку бiлу, скажу тобi всю правду, - що було з тобою, що жде тебе i що в мислЯх має той, на кого думаєш. „арина здригнулась: цЯ потворна вiдьма немов читала у неї в думках i пропонувала вiдповiдь на пекуче питаннЯ, Яке її мучило. - Ќе бiйсЯ, такої циганки, Як ‡оЯ, свiт ще не бачив: од мого ока нiщо не сховаєтьсЯ, - провадила стара, - всЯку глибину воно осЯгне, землю й камiнь проб'є, а серце пройме наскрiзь i виЯвить, що в ньому засiЯно i Яке зiллЯ з того може вирости... - I вона блиснула очима на Ќайду. - „озволь ручку. „арина постоЯла Якусь мить нерiшуче, але, поборовши себе, вiдповiла, нарештi, спокiйно: - ‘пасибi тобi, циганко, за бажаннЯ розказати менi про мою долю, але всЯке ворожiннЯ Я вважаю за грiх, та й чи було б цiкаве життЯ, коли б ми знали, що з нами завтра станетьсЯ? ‚ невiданнi все наше щастЯ. - „обрий розум дав тобi господь - i пановi обозному личив би, а серце в тебе єдине на всю “країну!.. —ужа вона менi сторона, а от Як поблукаєш по нiй, то од стогону та слiз i циганське серце трiскаєтьсЯ, Як пiд добрим молотом пiдкова. - •одiм, стара, - рушила до ганку „арина, - Я звелю, щоб тебе нагодували, й дам що-небудь на дорогу. - Џостривай хвилинку: милосердЯ твоє вiдоме по всiх лiсах i Яругах... сестрою тебе лiсовики вважають... Ђ Я от дивлюсЯ на тебе й бачу, що багато вiд тебе свiтла йде, i в свiтлi тому грiютьсЯ голоднi та холоднi, та не тiлом тiльки, а й духом... усi тебе благословлЯють... та ось тiльки горе, що ти гарна! Љраса жiноча на погибель: од краси тої й загартованi серцЯ м'Якнуть. - Ѓог з тобою, стара, - усмiхнуласЯ „арина, - Яка з мене красунЯ. ’iльки й того, що не страшно дивитисЯ. - Ћй, не лукав! ‘ама знаєш цiну цiєї диЯвольської сили, краси... - Ђ от хочеш, Я тобi поворожу! - нараз звернуласЯ циганка до ченцЯ, що стоЯв збоку й прислухавсЯ iз завмираннЯм серцЯ до слiв старої, її несподiване звертаннЯ примусило його здригнутисЯ й вiдступити назад з Якимсь мiстичним жахом. - Ћдiйди вiд мене, - немов заблагав чернець, i в голосi його почувсЯ трепет. - •то зрiксЯ свiту, тому не годитьсЯ й слухати твоїх слiв, бо знаннЯм твоїм, Якщо воно не є просто обманом, керують не свiтлi, а темнi сили. ‘миренному розумовi й вiдданому на служiннЯ господевi серцю грiшно й подумати навiть пiднЯти завiсу майбутнього, опущену перед нашим зором божим провидiннЯм. - Ќе хочеш дати руки - не треба; Я й без неї бачу твоє серце наскрiзь пiд цiєю чорною рЯсою. Џо очах твоїх читаю твою долю, - люто засичала циганка. - Ђ, злЯкавсЯ, затремтiв! ’о слухай же. „о вiрного ока й мiцної руки дала тобi долЯ й сильне слово, а коли господь бог обдарував тебе так, то не на те, щоб ти закопував у землю талант свiй! Ќе на те вiн урЯтував тебе вiд леза ножiв i бурi полум'Я, щоб ти чернечою рЯсою затуливсЯ од батькiвщини, не на те вiн пом'Якшив серцЯ вбивць i вселив у них замiсть злостi любов до тебе, щоб ти вiдплатив за те чорною невдЯчнiстю! Ќе на те вiн щитом своїм прикрив тебе од татарського списа на Ѓазавлуцi осiнньої ночi... - •то ти? - з жахом скрикнув чернець, вiдступаючи й захищаючись руками вiд цього страховища, що наступало на нього й погрожувало сучкуватим костуром. - ‡вiдки тобi вiдоме те, що й вiд мене приховане? Ќебо тебе посилає сюди чи пекло? - џк хочеш! Ђле Я твої думки бачу наскрiзь, i ти це знаєш, а тому й тремтиш... Њужнє серце твоє не вiдало страху на полi бою серед бурi, стогонiв i зойкiв, серед шаленства смертi, а зараз воно тремтить у твоїх грудЯх, Як спiймана пташка, i знаєш чому? ’ому що вiдчуваєш провину й неправду... - Ђ-а! - простогнав Ќайда i майже впав на лаву, котра, коли вiн одступав, трапилась йому пiд ноги. ‚иглЯд у нього був жалюгiдний. Ќевимовнi стражданнЯ вiдбилисЯ закам'Янiлою судорогою на його побiлiлому обличчi: холодний пiт виступив на чолi великими краплЯми, розширенi вiд перелЯку очi не вiдривалисЯ од страшної циганки, що видивилась, мов очкова змiЯ, на свою жертву. Ќе менше, нiж Ќайда, була приголомшена й „арина, - їй здавалосЯ, що цЯ циганка з'ЯвиласЯ сюди просто з пекла, щоб повiдати щось жахливе. - ’ак! Џровина й грiх, страшний грiх лежить на тобi! - говорила циганка. - ‚ищi сили призначили твоє серце на порЯтунок вiтчизни, а ти що надумав? ’и хотiв оддати його в руки жiнки... Џам'Ятаєш нiч на ’рубежi? - ‘пинись! Ќi слова! - скрикнув, мов ужалений. Ќайда й, кинувшись на циганку, вхопив її за плечi. - Ђбо присЯгаюсь богом, що цЯ рЯса не врЯтує тебе!.. - Ћце-то так, - захихотiла зловтiшно стара, - спалахнув лицарський дух, а сила, бачу, не пропала... ѓлЯди ж, - провадила вона далi вiщим голосом, одступаючи на крок вiд Ќайди, - незабаром ударить закличний дзвiн, i коли твоЯ патерицЯ перетворитьсЯ на спис, а чотки - в свинцевi кулi, тодi ти повстанеш i твоЯ чорна рЯса повiєтьсЯ чорною хмарою i вкриє всю “країну! ’а горе тобi, Якщо ти ухилишсЯ вiд заклику, - лиховiсне закричала стара, наступаючи на Ќайду i блискаючи палаючими очима, - ганьба впаде на твою голову, печать Љаїнова лЯже на виду твоєму, одмахнутьсЯ вiд тебе люди, навiть звiрi цуратимутьсЯ тебе! ЌiЯкi стiни монастирськi не врЯтують тебе вiд страшної кари. ‘ам бог одверне вiд тебе обличчЯ своє, тисЯча прокльонiв повиснуть над тобою й потЯгнуть твою душу аж на дно пекла! Њов прибитi громом, стоЯли непорушне „арина i Ќайда, охопленi нелюдським жахом. Љоли ж вони отЯмились i оглЯнулись кругом, циганки вже не було: вона зникла раптово, мов провалиласЯ в землю. „арину вивела з зацiпенiннЯ служницЯ. - Џанно, Ясновельможна панно! - гукала вона, пiдбiгаючи. - „о нас приїхав Якийсь значний панотець iз Љиєва, в рЯсi єдвабнiй i в клобуцi, може, чесний владика. - „е, де? - стрепенуласЯ „арина. - ‰ого велебна милость пiшли в будинок, у велику свiтлицю. „арина прожогом кинуласЯ в пекарню, зробила потрiбнi розпорЯдженнЯ й, причепурившись, поспiшила в свiтлицю до гостЯ. Ќазустрiч їй пiдвiвсЯ високий на зрiст, мiцної, козацької статури чернець. Џриємне обличчЯ його, обросле широкою, чорною з сивизною бородою пашiло здоров'Ям, а очi iскрилисЯ радiстю й надiєю. Ќа могутнiх грудЯх архiпастирЯ видно було панагiю й золотий хрест. - Ѓоже! џка честь нашому дому! ‚исокопревелебний настоЯтель отець Њельхiседек! - скрикнула „арина й квапливо пiдiйшла пiд благословеннЯ владики. - •ай буде над тобою десницЯ ‚севишнього! - промовив настоЯтель i тричi перехрестив нахилену голову дiвчини. ЏiслЯ побiжних розпитувань про мандрiвку, про те, чи добре велосЯ отцевi Њельхiседеку в дорозi, чи не зустрiчавсЯ вiн з її батьком, панна „арина запросила гостЯ до трапезної, де вже парував на столi раннiй снiданок. Џершою стравою було чорне пиво, варене з медом i прЯнощами, до грiнок; крiм пива, що споживалосЯ в тi часи, Як пiзнiше чай та кава, на столi красувавсЯ ще чималий короп у шафранному соусi та карасi в сметанi, Якi шкварчали на сковородi, й кiлька плЯшок наливок, настоЯнок i ратафiй. ‘тара тiтка метушиласЯ бiлЯ столу й, коли ввiйшов Њельхiседек, пiдiйшла до нього пiд благословеннЯ, а потiм, присунувши владицi крiсло, заходиласЯ вкупi з „а-риною пильно припрошувати його до снiданку. - Ћх, запопадницЯ наша, - усмiхнувсЯ отець Њельхiседек. - —енцевi це ж спокуса, черевоугодництво... гаразд iще, що сьогоднi четвер. - “ пречесного отцЯ стiльки трудiв i подвигiв длЯ духу, що й тiло пiдтримати не грiх скромною трапезою, - вiдповiла, вклонЯючись, „арина й додала з вишуканою гостиннiстю: - “достойте, найпревелебнiший дорогий гостю. ‚ладика благословив запропоноване брашно й питво. ЏiслЯ снiданку, за ковшем старого меду, отець Њельхiседек став ще говiркiший. - ‘подобивсЯ, сподобивсЯ уздрiти, люба панночко, i велику, найсвiтлiшу царицю, продовж їй ласка господнЯ царственого вiку!.. ѓрад її велiй, краси невимовної, i рiка повноводаЯ, i притокiв багато, а от тiльки садiв наших та запашного повiтрЯ - дасть бiг: берiзка та осичина!.. ‡ате палацiв i двiрцiв там сила-силенна; возносЯтьсЯ храмини, стоЯть, мов по шнуру, й охоронЯють царський чертог. Ђ царедворцiв бiлЯ великої владарки така хмара, що й доступитисЯ через них до сонцЯ вельми трудно. Љоли Я став перед Ясними очима графа Ћрлова, то сей державний муж поЯснив менi поглЯди на нашу справу найЯснiшої царицi: всiєю душею вона стоїть за руський православний люд, iменує нас братами по кровi й по вiрi, пошле посланцiв до польського королЯ й зажадає, щоб вiн утихомирив ксьондзiв i шлЯхту, дав би православним спокiй i всi права, Як i католикам. Ђле одразу вiйська вона посилати не може, бо сеє порушило б мирнi трактати, а того не стерплЯть i iншi коронованi сусiди, нi австрiЯки, нi прусси... „овелосЯ б, отже, ђосiйськiй державi вступати в вiйну з трьома крулiвствами... та до того ж iще й вiйна з ’уреччиною. - Ђвжеж, це правда, - погодилась „арина й роздумливо похитала головою. - ’iльки от бiда: король, звичайно, послухає велику царицю, та пани й ксьондзи без вiйни не дадуть королевому наказу нiЯкої цiни. - ‚оiстину так, - ласкаво усмiхнувсЯ отець iгумен i погладив рукою свою бороду. - ’ебе, дитино люба, умудрив господь свiтлим розумом. - Ђ саму царицю Ясновельможний владика коли ж бачив? - “достоївсЯ, моЯ дитино, сподобивсЯ... Ћх, Яка велич! Ќе покої, а роззолоченi й прикрашенi чудодiйно храми-чертоги... –аредворцi виблискують своїми шатами, а сама найЯснiша видом своїм подiбна до сонцЯ, а очi її, Як зорi на небi... Њудрiстю високою сЯють... i така привiтна, ласкава, усмiшкою царською зiгрiває людськi серцЯ. „овго, довго розпитувала вона про горе простого народу... „ивуваласЯ довготерпiнню, а на мої слова про гайдамацтво зводила мовити так: "Џоки, - каже, - проЯвлЯєтьсЯ воно то поодинцi, то окремими ватагами, - то не повстаннЯ, а розбiйництво... ’ак i польський урЯд перед iншими державами його атестує, а свої утиски поЯснює переслiдуваннЯм ватаг... I оскiльки жодна країна розбою терпiти в себе не захоче, тому й держави не можуть заборонити Џольщi ловити в себе розбiйникiв i карати їх... “ всЯкому разi, - каже, - Я послала в ‚аршаву наказ, i ђєпнiн менi повiдомив, що на моє слово там зважать. Џередайте, - каже, - чесний владико, всiм вашим, що моЯ душа скорботою сповнена за них, день i нiч Я про них думаю, i вони менi близькi, Як усi мої пiдданцi..." - ѓосподи! Џродовж вiку нашiй царицi на радiсть усiм i на щастЯ знедолених братiв, - у поривi екстазу промовила „арина. - ‚они ж так давно не знали й хвилини того щастЯ, що, мабуть, уже думають, нiби його й нема нiде на всьому бiлому свiтi! - •ай почує всемогутнiй молитву твою, порив юної i чистої душi! - промовив отець Њельхiседек i, взЯвши в руки оздоблену самоцвiтами панагiю, додав: - Ќа прощаннЯ її найЯснiша милость, пресвiтла царицЯ наша, подарувала менi сю панагiю, зело оздоблену й коштовну, щоб Я пресвiтле iм'Я її згадував у своїх грiшних молитвах, обiцЯла навiть, з царської ласки, послати менi листа про те, що з її наказу учинено буде. - ’акої удачi не можна було й сподiватисЯ, - все дужче й дужче хвилюваласЯ „арина. - Ћ, тепер, коли царицЯ прикрила нас своїм крилом, ми зумiємо поквитатисЯ з лЯхами, - збуджено промовила вона й рвучко пiдвеласЯ. - Ћто, горличка може перетворитисЯ на орлицю! - усмiхнувсЯ отець Њельхiседек. - Ћх, свЯтий отче! Њолiте господа за них, нещасних... i заступiтьсЯ: немає в них захисника, немає в них молiльника! - сказала „арина. ‡ворушений проЯвом такого сильного почуттЯ, Њельхiседек пiдвiвсЯ i, поклавши руку на голову панночки, по-батькiвському поцiлував ЇЇ в чоло й промовив тремтЯчим голосом: - Ќа тобi хай буде благословеннЯ господнє, дух божий живе в серцi твоєму, бережи ж цю свЯтиню! ‚ цей час дверi тихо одчинилисЯ, i в трапезну ввiйшов чернець Ќайда. Њельхiседек його одразу впiзнав i пiслЯ благословеннЯ сказав, що вiн питав про нього в Џечерах, але йому вiдповiли, що чернець на послуху, а тепер вiн дуже радий, що його зустрiв. „арина, побачивши Ќайду, мимохiть зашарiласЯ: вона за метушнею, приймаючи такого дорогого й високого гостЯ, Як отець Њельхiседек, забула про Ќайду, а вiн, може, голодний десь ждав, що про нього згадають. - Ќевже панотець не снiдав? - звернулась вона поквапно до Ќайди. - џ так захопиласЯ бесiдою. - „Якую вельможнiй паннi за ласку, - вiдповiв, низько вклонЯючись, чернець. - џ трапезував. - Ђ, спасибi тiтцi, - заспокоїлась „арина й хотiла була запросити ченцЯ сiсти, але згадала, що без дозволу архiпастирЯ це було незручно, а тому й утрималась. Ђ отець Њельхiседек, поправлЯючи рЯсу, випадково налапав у кишенi папiр i, витЯг-ши його, розсмiЯвсЯ: - •е, старий же Я став: говiркий, а малопам'Ятливий... Љоли панна питала мене про батька, то Я сказав, що бачивсЯ з ним, а не передав головного - листа вiд нього: ось вiн! - ‹ист вiд татонька! - зрадiла „арина. - џ так давно вже не мала вiстей вiд нього... - I вона, взЯвши листа, вiдiйшла набiк, до вiкна, й жадiбно почала його читати. - Ќу, сiдай, брате во •ристi, - добродушно показав Ќайдi на найближчий фотель iгумен. - Џеред його превелебною милостю постоЯти менi приємнiше, - ухиливсЯ вiд запрошеннЯ Ќайда. - ’воЯ волЯ, твоЯ щирiсть... - з лагiдною усмiшкою мовив iгумен. - Ђ щодо мого давнього проханнЯ чи не передумав ти, сину мiй? џ про тебе говорив з отцем настоЯтелем печорським, i вiн ласкаво дав дозвiл на переведеннЯ тебе в Њотронинський монастир: Якщо серцем не охолонув ти потрудитисЯ в моїй обителi, то врата її длЯ тебе широко одчиненi. „арина, пробiгаючи очима батькового листа, нашорошила вуха й ждала, що вiдповiсть на пропозицiю iгумена Ќайда. - Ќести свiй подвиг пiд благословеннЯм найпревелебнiшого владики серцевi моєму є радiсть, - пiслЯ невеликого роздуму вiдповiв чернець. - ‘пасибi за ласкаве слово, а менi ти будеш вкрай потрiбен... „Якуючи гос-подевi, є надiЯ, що багато одiбраних у нас храмiв i монастирiв будуть повернутi в нашi руки, тодi постане багато тiлесного й духовного труда длЯ прийнЯттЯ духовних дiбр i пастви... ’епер ти можеш перейти до нас з легкою душею, бо не доведетьсЯ тобi своїх обiтниць ламати i ти до кiнцЯ днiв твоїх не розлучишсЯ з власЯницею i вериг на зброю не перемiниш... Ћстаннi слова вразили „арину; сама не розумiючи чому, вона вiдчула, Як вони болiсно врiзалисЯ в її серце й змусили його здригнутись i тужливо стиснутись, її обличчЯ раптом вкрилосЯ мертвотною блiдiстю. Ќавiть отець Њельхiседек помiтив цю перемiну й стурбовано запитав: - —и не пише батько про щось лихе, крий боже, що так стурбувало панну? - ’ак... знову затримаєтьсЯ... а мене непокоїть його здоров'Я... ‚iн так у дорозi не береже себе, - заговорила, розгубившись, „арина, немов її пiймали на чомусь такому, що вона приховувала й таїла навiть вiд себе самої. - Ќi, про справи - то навпаки... Џише батько, - вела вона далi, оговтавшись трохи, - що його затримає ще закупiвлЯ й звезеннЯ харчових запасiв, бо розпорЯдженнЯ є з Џетербурга вирушати вiйськам незабаром сюди до Љиєва. ‚иходить, те, що говорили в столицi, - правда, i наймилостивiша царицЯ наказала пересунути до кордонiв нещасної країни свою державну допомогу. - •ай буде благословенне її iм'Я! - побожно промовив архiмандрит. - Ћдначе менi пора; паства моЯ занадто довго жде пастирЯ! Џоспiшаю радiсно: приспiв убо слушний час. Љоли