ою. ђозпитавши Џетра, вiн пригадав, що через їхнє село справдi проїжджав рудий єврей iз старою єврейкою, але молодої гарної єврейки з ними не було. Ђ про дорогу вiн сказав йому, що одна веде просто з ’урової до ‚еликої ‹исЯнки, друга ж iде на пiвдень, i цiєю дорогою можна проїхати й на Ѓар, i на ‚iнницю, й на “мань. Ћд цих вiдомостей Џетро впав у глибокий розпач; було Ясно, Як божий день, що коли ѓершко не повернувсЯ найкоротшою дорогою в ‹исЯнку, то далi знайти його слiди вже немає нiЯкої надiї. „орога розгалужуваласЯ по таких вiддалених напрЯмках, а з часу ѓершкової втечi минуло так багато часу, що тепер тiльки Якесь чудо могло вiдкрити те мiсце, куди сховавсЯ орендар. Џетро зрозумiв, що йому лишаєтьсЯ тепер здатисЯ на волю божу. ‚iн зайшов дiзнатисЯ про своє наболiле ще в кiлька хат i до корчми, i скрiзь була одна й та сама вiдповiдь. Џовернувшись до хати, Џетро не сказав нiкому й слова, а мовчки лiг, повернувшись обличчЯм до стiни. „о самого ранку пролежав вiн отак i тiльки тодi поринув у важкий сон. ЏрокинулисЯ приЯтелi досить пiзно, вже люди були всi у церквi, коли вони сiли за раннiй снiданок. Џiдкрiпившись i подЯкувавши господаревi за гостиннiсть, Џетро й диЯкон подалисЯ далi прЯмим шлЯхом на ‹исЯнку. Ќе встигли вони од'їхати й пiвтори версти од села, Як до них долинув тривожний дзвiн. - ™о це, до служби божої? Ќi, не схоже, - здивовано промовив диЯкон i, осадивши конЯ, уважно прислухавсЯ до звукiв, що долiтали здалека. Ђ вони ставали дедалi настiйливiшi й тривожнiшi. ‚они нiби кричали, волали й благали про допомогу. - Ќi, брате, це не до служби, - рiшуче сказав Џетро. - џкесь нещастЯ трапилось... –е ж дзвiн на сполох! - Ќа сполох, так i є! ѓей, хлопче, завертай конЯ! —ерез десЯть хвилин Џетро й диЯкон знову були в ’уровiй. Ќезвичайне сум'ЯттЯ панувало в селi. †iнки й дiти з голосним лементом бiгли до церкви; здалека чути було гомiн численного натовпу, тупiт коней, iржаннЯ, стукiт i тривожнi, волаючi звуки надтрiснутого дзвона, що сповiщав про Якесь нещастЯ... - ѓей, жiнко, молодице! ’а постривайте ж, скажiть, що трапилосЯ? - силомiць зупинив диЯкон за рукав сорочки жiнку, що кудись бiгла. - Ћй нещастЯ, дЯдечку, остатнЯЯ година! - скрикнула жiнка, заливаючись слiзьми. - Џан офiцiал приїхав з жовнiрами одбирати церкву нашу! - I, вирвавшись, вона побiгла далi. - Ћн воно що! - пробурмотiв диЯкон, i обличчЯ його почервонiло вiд гнiву. - I сюди вже з'ЯвилисЯ! ‚iн рвонув конЯ за повiд, кiнь став дибки й вихором помчав вулицею. Џетро не вiдставав вiд диЯкона; серце його так колотилосЯ, що, здавалось, ось-ось вирветьсЯ з грудей. ‚ипереджаючи юрби людей, що бiгли з плачем i зойками, мчали вони вулицею i за кiлька хвилин вискочили на майдан, де стоЯла церква. Џеред ними постала страшна картина. ‚есь цвинтар,.вчора ще такий тихий i сумний, був затоплений тепер гамiрливою юрбою схвильованого люду. Џеред входом до церковної огради стоЯла запрЯжена четвериком коней колимага, в Якiй сидiли два ксьондзи. ЃiлЯ колимаги стовбичив ще третiй ксьондз, молодий i сухорлЯвий, з блiдим, безкровним обличчЯм. ЃiлЯ ворiт двоє дужих жовнiрiв держали за руки свЯщеника, Якого вчора мигцем бачив Џетро. ‡а колимагою вишикувалась лава кiнних жовнiрiв. - “, i цей собака, протопоп ѓдишицький, тут! - пробурчав диЯкон, показуючи на чорного ксьондза. - ‘тривай, поквитаємосЯ, дасть господь! - Ђ то хто ж з ним поруч? - спитав пошепки Џетро. - ’о теж не кращий собака! ’о офiцiал унiатського митрополита, Њокрицький - лютий гонитель благочестЯ. - •то ж їм дав жовнiрiв? Ђле Џетрове запитаннЯ було заглушене рiзким голосом Њокрицького. - ’ак що? ’и пристаєш на унiю? - Ќi, - твердо вiдповiв свЯщеник, дивлЯчись йому в вiчi. - ЏрисЯгавсЯ на благочестЯ! - Ќа благочестЯ? - перебив його ѓдишицький. - Ќа схизму, а не на благочестЯ! - Ђ чи знаєш ти, що чекає всiх схизматiв? - кричав ще верескливiшим голосом Њокрицький. - ’а коли ви ще бунтуватимете й опиратиметесь, то не лишитьсЯ в вас на спинах i клаптЯ вашої бидлЯчої шкiри! —уєте ви, тварюки, каналiї, проклЯтi хлопи! џкщо не присЯгнете менi зараз же на унiю, то не зостанетьсЯ в вас нi хат ваших, нi збiжжЯ, нi свитки на спинi! ’а Я вам придумаю таку кару, - вiн люто застукотiв палицею з дорогим набалдашником, - Якої ще i в пеклi не запасли длЯ вас! —уєш ти, - знов закричав вiн до свЯщеника, - кажу тобi, присЯгай зараз же на унiю i приводь до присЯги свою хлопську паству, а нi, то... - Ќе зраджу вiри своєї i не введу в спокусу нi єдиного вiд малих сих! - вiдповiв тим же твердим голосом свЯщеник. Њокрицький позеленiв увесь. - ‚останнє наказую тобi: служи мшу! - верескнув вiн i аж пiдскочив на мiсцi. - “бий, але служити за твоєю римською вигадкою не буду! Џри цих словах очi ѓдишицького лиховiсне блиснули. - ‘обака! - люто закричав вiн i кинувсЯ на свЯщеника. - „авай ключi вiд церкви! ’и тут бiльше не пiп! - ‡в'Яжiть його, з ним ми розправимосЯ по-свойому! - крикнув Њокрицький жовнiрам. ’i миттю виконали його наказ. - Ћсь ваш ксьондз, - сказав вiн, звертаючись до селЯн. - Џан ‚ишницький; Я благословив його й видав йому абсолюцiю, а пан колЯтор i патрон вашої церкви хорунжий ѓолембицький видав йому презент; слухайтесЯ ж вашого ксьондза i корiтьсЯ йому. ‚iн одслужить вам зараз мшу, i вiд сьогоднi церква ваша переходить в унiю. „е ключi? - обернувсЯ Њокрицький до свЯщеника. - Ќе дам ключiв i не пущу в храм унiата. ЌайЯснiший круль дозволив нам держати в себе благочестЯ, й ти не смiєш ламати його привiлей, - твердо промовив свЯщеник. ’а слово "круль" викликало вибух дикої лютi в ксьондзiв i жовнiрiв. - ™о? Љруль видав тобi привiлей? - закричав Њокрицький, вискакуючи з екiпажа. - ’а Якщо круль видав вам такi привiлеї, то йому за це... - „е ж ключi? Љажи! - знову крикнув вiн. - Ќе скажу! - спокiйно вiдповiв свЯщеник, i обличчЯ його спалахнуло такою непохитною рiшучiстю, що Њокрицький посинiв од шаленства. - Ќе скажеш, не скажеш? - заверещав вiн, тупаючи ногами й бризкаючи слиною. - Џостривай же, не так ти в мене заговориш! ѓей, панове, всипте йому сто бар-бар! Џри цих словах натовп сколихнувсЯ, над ним сплеснув крик жаху. - Ќа бога! ‡глЯньсЯ, пане! - почувсЯ один загальний вигук. †овнiри пiдхопили свЯщеника пiд руки й поволокли його по землi; але в цей час пролунав розпачливий зойк, натовп розступивсЯ i на майдан вибiгла гарна молода жiнка. - Њатушка! Њатушка! - почулосЯ звiдусiль. Џобачивши, що жовнiри тЯгнуть її чоловiка, матушка кинулась їм навперейми i, вчепившись одному з них у руку, почала з зусиллЯм виривати його. - Џустiть, на бога! ђЯтуйте! Џане офiцiале, зглЯньтесЯ! ЏорЯтуйте! - кричала вона, задихаючись. - ЋдтЯгнiть геть вiдьму! - крикнув ѓдишицький, звертаючись до жовнiрiв. - •е-хе! Ћсь Я тебе порЯтую й помилую, красуне! - вигукнув один iз жовнiрiв i, зiскочивши з конЯ, пiдбiг до дружини свЯщеника, обхопив її за стан рукою, перекинув собi через плече й потЯг набiк. ‚iн зробив це так швидко, що жiнка не встигла опам'ЯтатисЯ, Як опиниласЯ в його мiцних руках. - Џусти, собако, жiнку! - заревiв, Як дикий звiр, диЯкон, розпихаючи юрбу, i кинувсЯ на жовнiра. Џетро хотiв був кинутись за ним, та натовп, розступившись, одштовхнув його у другий бiк. Љоли ж вiн виїхав з нього, то мiж диЯконом i жовнiром кипiла справжнЯ боротьба, але жiнки вже не було: скориставшись несподiваним нападом, вона вислизнула й зникла в натовпi. †овнiри, Якi тЯгли свЯщеника, зупинилисЯ, чекаючи кiнцЯ цього єдиноборства. “ вулицЯх, за майданом, почулисЯ знову жiночi крики й зойки... - —ого ж ви стали? - закричали Њокрицький i ѓдишицький. - ’Ягнiть його! - Џрощай, жiнко! Џрощайте, дiти! ‘тiйте мiцно! - крикнув батюшка. Њи пропускаємо подальшу сцену дикої розправи над свЯщеником, старим титарем i над двома десЯтками парафiЯн. †ертви мовчали... Ќi крику, нi стогону не вирвалосЯ з їхнiх уст. “ натовпi, що юрмивсЯ навколо церкви i досi стоЯв мовчки, понуро, починало закипати глухе хвилюваннЯ. “чорашнiй жебрак на дерев'Янцi стоЯв тепер перед юрбою на двох здорових ногах i про щось палко кричав, вимахуючи милицею i показуючи нею на жовнiрiв та ксьондзiв; недалеко вiд нього Џетро помiтив вогненну чуприну диЯкона i його волохатий закривавлений кулак, що високо пiдiймавсЯ над юрбою. ЄдиноборцЯ вже з ним не було: вiн лежав пiд ногами юрби, весь облiплений темно-червоною багнюкою... Џетро вдарив конЯ пiд боки ногами й хотiв був кинутисЯ до диЯкона, але натовп вiдтiснив його так, що йому треба було проскакати через майдан, оточений жовнiрами. - ѓайдамаки! - блискавкою майнула думка в Џетра. ‚iн повернув конЯ й помчав стрiлою по безлюдних вулицЯх села. ‡а загальним галасом не можна було розiбрати, що кричали диЯкон i жебрак на дерев'Янцi, але глухе ремство, що знЯлосЯ в натовпi, почало швидко зростати й перетворюватись на грiзний рев. ’о там, то там, Як сплески пiни в бурхливому морi, почали пiдiйматисЯ стиснутi кулаки, палицi... ѓнiвнi крики виривалисЯ з загального гомону, здавалосЯ, бракувало тiльки одного слова, однiєї iскри, щоб натовп цей люто кинувсЯ на мучителiв. Ќараз десь iззаду пролунав крик: - Џан, пан їде! Ќад натовпом одразу запанувала тиша, та лиховiсна тиша, Яка завжди буває перед страшною бурею... Ќавiть екзекутори припинили тортури. “сi повернулисЯ в той бiк, звiдки почувсЯ крик, i застигли в нiмому чеканнi. „о майдану наближавсЯ на вороному конi в пишному убраннi вершник - хорунжий ѓолембицький, наречений дочки лисЯнського губернатора. ЏоЯва цього нахабного, жорстокого шлЯхтича не могла обiцЯти нiчого доброго. Џоруч iз шлЯхтичем їхав ѓонта. ЋбличчЯ його було непроникне, здавалосЯ, нiхто не змiг би розпiзнати, що ховаєтьсЯ за цими насупленими бровами, за цим стиснутим ротом, в цих темних, потуплених очах. ‡а паном i ѓонтою йшло кiлька челЯдникiв. †овнiри миттю розступилисЯ перед вельможним паном. Џобачивши видовище, Яке вiдкрилосЯ перед ними, ѓонта здригнув i вiдсахнувсЯ. Ќа Якусь хвилину вiн утратив самовладаннЯ; обличчЯ його густо почервонiло, темнi очi блиснули страшним гнiвом, але то була тiльки одна мить - i знову обличчЯ ѓонти набуло замкненого, непроникного виразу. лЯхтича ж картина катуваннЯ, навпаки, дуже потiшила. ‚iн окинув увесь майдан задоволеним поглЯдом, i на обличчi його заграла весела посмiшка. Џривiтавшись iз ѓдишицьким, шлЯхтич промовив, презирливо мружачи очi: - ™о, навчаєте? - ’ак, проше пана, маленька дисциплiна: лайдаки були надумали бунт учинити. - Ѓунт?! - шлЯхтич нахмуривсЯ, i вродливе обличчЯ його одразу набрало жорстокого виразу, а в свiтлих очах спалахнув злий вогник. - —ому ж пан плебан одразу не послав до мене в двiр? ѓо, Я б їм показав, що значить у мене сама тiльки думка про бунти! - ђозправились поки що й самi, а Як потомлЯтьсЯ нашi жовнiри, тодi попросимо панських челЯдникiв на допомогу. ‹айдаки надумали лЯкати нас крулем! ‚идав, мовлЯв, їм привiлей на право держати благочестЯ! - Љруль? - шлЯхтич пiдвiв пиховито голову, брови його поповзли вгору, а губи скривилисЯ в гоноровиту усмiшку. - Ђ Яке має право круль втручатисЯ до моїх хлопiв? - промовив вiн, гордо похитуючись у сiдлi. - ’о є село кнЯзЯ ‹юбомирського, а Я його комiсар i посесор, отже, Я тут пан, i суддЯ, i цiлковитий господар, а крулевi сюди втручатисЯ - зась! Ќехай видає привiлеї своїм стайничим i кухарЯм, а Якщо надумає втручатисЯ до наших пiдданцiв, то ми швидко вкоротимо йому руки. - ЌасмiлюсЯ доповiсти, що селЯни цього села мають привiлей на право держати благочестЯ i вiд господарЯ їхнього, вельможного кнЯзЯ ‹юбомирського! - промовив ѓонта. - Ќiгди! - вiдрiзав шлЯхтич, iще пиховитiше пiдводЯчи голову. - џ нiколи не чув про такий привiлей. - ‘вЯщеник цього села ще вчора увечерi казав менi про це. - Ѓреше! џкби кнЯзь видав їм такий привiлей, вiн би менi сказав про це! - Ђле, запевнЯю пана, Я сам бачив його вчора на власнi очi. лЯхтич кинув на ѓонту неприЯзний поглЯд. - ‚ такому разi цiкаво було б побачити його! Џан буде такий ласкавий, що покаже його менi? - ‚iн зберiгаєтьсЯ в потайнiй скриньцi у настоЯтелЯ цiєї церкви, але де зберiгаєтьсЯ - не знаю. - ѓей, розпитати його! †овнiри, Якi били свЯщеника, почали його штовхати ногами; але нещасний мученик, незважаючи на це, i не поворухнувсЯ; вiн нерухомо лежав ницьма. - ’и що, не чуєш, про що вельможний пан тебе питає? - крикнув ѓдишицький. ’iло нещасного судорожно здригнулосЯ, але вiн не пiдвiв голови. - Ђ, удає мертвого, - вереснув шлЯхтич. - Џiдвести його, ми хутко оживимо! ’ри жовнiри насилу пiднЯли важке тiло панотцЯ; але вiн був непритомний, голова його безсило падала на груди, блiде, безкровне обличчЯ з заплющеними очима здавалосЯ мертвим. - Ћблийте його водою i дайте ковтнути горiлки, - порадив ѓонта. - Џан дуже турбуєтьсЯ про здоров'Я цього схизмата, - зауважив з тонкою усмiшкою Њокрицький. - џ турбуюсь про те, щоб одержати вiд нього потрiбний документ! - вiдповiв незвичайно сухо ѓонта. ’онкi брови його ледь-ледь здригнулись, але обличчЯ залишилосЯ таким же непроникним. - ‚iн говорить правду! - погодивсЯ господар. - „окумент подивитисЯ цiкаво... ‚оди! Ѓатюшку облили водою, влили йому в горло трошки горiлки, i через кiлька хвилин вiн розплющив очi. ѓонта стоЯв, одвернувшись убiк; здавалосЯ, вiн не мав сили пiдiйти й глЯнути в очi нещасному мучениковi. - Ќу ж, вацпане, спитай його! - рiзко звернувсЯ до нього шлЯхтич. ѓонта зробив над собою видиме зусиллЯ й, пiдiйшовши до свЯщеника, промовив лагiдно: - Џанотче, Я доповiдав пановi, що у вас є привiлей на вiльне додержаннЯ благочестЯ вiд самого господарЯ, кнЯзЯ ‹юбомирського; але пан не вiрить менi без документа; треба б показати... а Я не знаю, де вiн... ‘вЯщеник заговорив у вiдповiдь так тихо, що ѓонта мусив нахилитисЯ до самого його вуха. - Џро що вiн шепче там? - нетерплЯче перебив шлЯхтич. - ‚iн каже, що документ той закопаний у нього в скриньцi пiд грубою. - „обути! - скомандував ѓолембицький, звертаючись до своїх челЯдникiв. „воє з них притьмом кинулисЯ виконувати наказ свого пана. - –iкаво подивитисЯ, цiкаво! - промовив шлЯхтич, пiдкручуючи з Якоюсь загадковою усмiшкою свої вуса й легко похитуючись у сiдлi. ‡а чверть години з'ЯвилисЯ челЯдники з маленькою скринькою в руках. - ’ут? - крикнув шлЯхтич до свЯщеника. ’ой мовчки нахилив голову. - Ќу, пане ѓонто, вийми лишень i дай нам цей папiрець. ѓонта вiдкрив скриньку й витЯг звiдти великий аркуш пергаменту з важкою iменною печаттю на шовковому шнурку. “ натовпi почувсЯ Якийсь непевний гомiн - чи то полегшенi зiтханнЯ, чи то радiснi вигуки. ѓдишицький i Њокрицький квапливо пiдiйшли до ѓолембицького. ‚ очах шлЯхтича майнув затаєний вогник. ‚iн узЯв папiр iз рук ѓонти, уважно обдививсЯ його й печать i сказав голосно: - ‘правжнiй! Џотiм, пiднЯвши високо папiр, вiн голосно звернувсЯ до селЯн: - ’о на цьому паперi ви грунтуєте своє право дотримувати тут благочестЯ й опиратисЯ унiї? “ вiдповiдь на це почулисЯ зрадiлi, сповненi надiї голоси. - ѓаразд, гаразд! - сказав ще голоснiше шлЯхтич. - Ќу, то ось же, дивiтьсЯ! I одним порухом шлЯхтич розiрвав документ пополовинi. - ™о, не сподiвалисЯ? Ѓачили? - кричав шлЯхтич, регочучи розриваючи документ на дрiбнi клаптики. - Ќате ж, ховайте на спогад! - i кинув у натовп жменю дрiбно розiрваного пергаменту, а потiм, звернувшись до ѓонти, зовсiм приголомшеного цiєю несподiванкою, додав хвальковито, з самовдоволеною усмiшкою: - ™о, пане, не сподiвавсЯ? - ЏризнаюсЯ! - з зусиллЯм вiдповiв ѓонта. - ‚чинок смiливий! - „лЯ хлопа, а не длЯ пана! - ѓолембицький змiрЯв ѓонту зневажливим поглЯдом i, обернувшись до натовпу, закричав знову: - ‘лухайте ж ви, лайдаки, бидло, псЯ крев! Ѓачили, що сталосЯ з вашим привiлеєм, те ж саме буде й з усiма вами, Якщо опиратиметесь. Ђ тому слухайте мене й корiтьсЯ. џ ваш господар, патрон i колЯтор цiєї церкви, а тому моЯ над нею й над вами волЯ! Ћголошую привселюдно, що церкву передаю у владу пана митрополита унiатського, i вам усiм наказую присЯгати зараз же на унiю! Ќу, одчинЯйте церкву! - Ќе одчинимо! - почувсЯ у вiдповiдь ѓолембицькому гучний голос диЯкона. - Ќе одчинимо й на унiю не присЯгнемо нiколи! - –о? - почервонiв шлЯхтич. - ’а Я вас закатую всiх. Ђле голос його перекрив вибух шаленого обуреннЯ натовпу. - Ђ, так ось ви Як! - заревiв шлЯхтич, вихоплюючи шаблю. - Ќа палю їх! Ѓийте всiх, i жiнок, i дiтейi †овнiри кинулисЯ вперед. ЏочулисЯ пострiли, крики, проклЯттЯ, зойки... ‡ав'ЯзаласЯ одчайдушна боротьба... “ маленьку церкву вели двоє дверей: однi, посерединi, призначалисЯ длЯ входу парафiЯн; другi, невеликi, боковi, одчинЯлисЯ, власне, длЯ батюшки й церковного причту. Ќа цi два пункти й спрЯмували всi свої сили нападники. •оч кiлькiсть селЯн i перевищувала в кiлька разiв число жовнiрiв, та зате тiльки в дуже небагатьох iз них були шаблi й пiстолi, бiльшiсть же не мала нiЯкої зброї, крiм палиць, кiс та сокир. †iнки з праниками, дiти з ожогами2 кидалисЯ на жовнiрiв; однак напад їхнiй не завдавав великої шкоди кiнним жовнiрам; вони виривали з натовпу дiтей, пiдколювали їх списами, пiдкидали в повiтрi, топтали кiньми, волочили жiнок за коси по землi... Ђле все це тiльки посилювало озлобленiсть юрби. Њов розлюченi левицi, кидалисЯ жiнки просто пiд копита коней, впивалисЯ зубами їм у шиї, стЯгали вершникiв i, поваливши їх на землю, добивали важкими праниками, камiннЯм i всiм, що потраплЯло пiд руку, дiти допомагали їм. - ђубайте їх, панове! Ќе бiйтесЯ! ‡а мною! - командував диЯкон, розмахуючи важкою довбнею i завдаючи нею смертельних ударiв лЯхам. - Ќе довго вже їм глумитисЯ над нами! ‘коро почепимо їх усiх на гiллЯки в лiсi! ’ак, жiнки, так, за мною! ™е, ще натиснiть, i ми проженемо це падло! Ќа других дверЯх керував обороною вчорашнiй жебрак на дерев'Янцi; товаришi його старанно допомагали йому в цьому. ‡апаленi їхнiм прикладом, селЯни героїчно вiдбивалисЯ од нападу. - ЉусаютьсЯ, собаки! - прошипiв шлЯхтич. - Џостривайте ж! Ќехай скаче хто-небудь негайно в замок, щоб з'ЯвиласЯ сюди всЯ моЯ команда i всЯ челЯдь! Џотiм вiн пiд'їхав до свЯщеника, Який лежав на землi, й почав допитуватисЯ, де той сховав церковний скарб. Љоли ж свЯщеник сказав, що в нього немає нiЯкого церковного майна, ѓолембицький звелiв пекти його вогнем. —елЯдники пiднЯли панотцЯ, вiн зiбрав останнi сили й з простЯгнутими до натовпу руками крикнув на весь голос: - Ѓратiє, не пiддавайтесь, •ристос, розп'Ятий за нас, - благословеннЯ ваше! - ‘мерть лЯхам! ђЯтуймо панотцЯ! Ќе допустимо до кари! - пролунали кругом голоснi крики. —астина натовпу кинулась боронити свЯщеника; зав'ЯзаласЯ боротьба з челЯддю. ‡а допомогою ѓдишицького й самого ѓолембицького селЯн через хвилину вiдбили, багато хто з них упав з розчерепленою головою; лЯхи почали брати гору. Ђле селЯни вiдчайдушне оборонЯлисЯ. ѓолембицький почав уже втрачати терпець. - ЏсЯ крев! ЋгризаютьсЯ! - шипiв вiн, кусаючи вiд досади губи. - ’а ми їх заспокоїмо за пiвгодини! - сказав зi зловiсною посмiшкою ѓди-шицький. - Ќа двоє слiв, пане! ѓолембицький од'їхав убiк i нахиливсЯ до ѓдишицького. ’ой почав нашiптувати йому щось на вухо, i в мiру того, Як нашiптував ѓдишицький, обличчЯ ѓолембицького розквiтало посмiшкою. - „осконало! - вигукнув вiн. - •итро й забавно! ЏрисЯгаюсЯ, з пана протопопа мiг би вийти чудовий воЯка! •а-ха-хаї Ћт розсатанiє бидло! Џан офiцiал згоден? - Ћ, звичайної џ зараз доповiм його милостi. ѓдишицький пiдiйшов до Њокрицького й почав йому щось тихо говорити. ‰ого слова викликали в Њокрицького задоволеннЯ так само, Як i в ѓолембицького. - Џречудове, - засмiЯвсЯ вiн. - ЏрисЯгаюсЯ перуном, це буде цiкаве видовище! - ‚ такому разi поспiшаймо, панове! - Њи з паном протопопом пiдемо в атаку, а пан офiцiал усе зробить сам. - Ћ, нехай пан хорунжий не турбуєтьсЯ! - „о зброї ж, панове! - гукнув iз смiхом ѓолембицький i, в супроводi юрби своїх челЯдникiв, кинувсЯ на головний вхiд церкви. Ђ ѓдишицький з десЯтком жовнiрiв, Якi ждали наказу, подавсЯ до бiчних дверей. Ќападники, пiдбадьоренi тим, що прибуло пiдкрiпленнЯ, накинулись на селЯн з новою силою; але цей натиск тiльки посилив завзЯттЯ селЯн, Якi оборонЯли свою убогу церкву. ‡ав'Язалась шалена боротьба. Ќе зважаючи нi на шаблi, нi на списи, жiнки кидалисЯ на жовнiрiв i, пронизанi списами, падали тут же пiд копита коней. •оч вони були цiлком безоружнi, вiдчай робив їх страшними; дiти не вiдставали од матерiв; старшi кидалисЯ на нападникiв, меншi з лементом чiплЯлисЯ за їхнi руки. †ебраки й диЯкон запалювали юрбу. “же на обличчi диЯкона красувалосЯ кiлька кривавих рубцiв, але вiн не помiчав нiчого й люто кидавсЯ то в той, то в другий бiк, махаючи важкою довбнею, i скрiзь, де вiн з'ЯвлЯвсЯ, закипала ще запеклiша боротьба. Ђле й жовнiри не вiдступали. —ерез те, що сталевий шолом, кольчуга й гарЯчий кiнь робили ѓолембицького майже недосЯжним длЯ ударiв селЯн, вiн з шаленою люттю нападав на безоружних, топчучи жiнок i дiтей, врiзуючись шаблею в натовп. ѓдишицький не вiдставав вiд нього. Ѓоротьба тривала з рiвними шансами длЯ обох сторiн. Љрики, зойки, прокльони, iржаннЯ коней, брЯзкiт шабель - все це змiшувалось в Якомусь оглушливому гвалтi. “ цьому пекельному вирi, що клекотiв навколо церкви, нiхто з селЯн не помiтив, що молодий ксьондз, привезений офiцiалом, в супроводi десЯтка челЯдникiв ѓолембицького зник з майдану. Ѓоротьба тривала... Љоли нараз у юрбi селЯн пронiссЯ сповнений жаху крик: - ‚дерлись до церкви! ‘лужать! –ей крик викликав збентеженнЯ серед селЯн. - ‡вiдки? џк?! - пролунали розпачливi вигуки. - Џiдкопались i влiзли! - кричали крайнi. - ™о робити? ђЯтуйте! - ‘обаки! - заревiв диЯкон, кидаючись iз своєю довбнею до пiдкопу. —астина людей, Якi охоронЯли головний вхiд у церкву, кинулась за ним. Љоло мiсцЯ пiдкопу вже хвилювавсЯ натовп. ЏiдкопатисЯ пiд церкву було, мабуть, зовсiм не важко: пiдлога її трималась на дерев'Яних стоЯках, Якi зовнi, попiд стiнами, аж до землi, були оббитi дошками й приваленi камiннЯм; поодкидати камiннЯ й пробити поточенi, гнилi дошки було справою кiлькох хвилин; навколо великого пролому в стiнi валЯлисЯ трiски й камiннЯ. - ‡абивай пролом! - закричав гучним голосом диЯкон; червоне обличчЯ його було страшне в цю хвилину, нiздрi широко роздувалисЯ, голубi очi здавалисЯ бiлими од гнiву, Який душив його. ђуде волоссЯ стоЯло круг голови вогненним ореолом. - ‡абивай пролом! - кричав вiн, розмахуючи своєю страшною довбнею. - Ђ ви не допускайте лЯхiв до дверей; Якщо вони вiднЯли в нас церкву, то не дiстанетьсЯ ж вона їм! Ќесiть сюди вогню, хмизу, соломи! Ќехай горить, Як остатнЯ наша свiчка господу богу! - ‚огню! ‚огню! Ќе вiддамо їм церкви! - пiдхопили всi. Ѓагато хто кинувсЯ в сусiднi хати. †овнiри помчали їм навперейми. Ќатовп змiшавсЯ, однi побiгли допомагати товаришам, другi до обложених дверей, третi до пiдкопу. ‡вiдусiль почулисЯ крики: - ‹Яхи перемагають! Ќа допомогу! ђЯтуйте! I серед цих тривожних вигукiв вирiзнЯлисЯ радiснi викрики лЯхiв. Љоли несподiвано через увесь майдан прокотивсЯ страшний крик: - ѓайдамаки! Ќа мить усi зупинилисЯ - i нападники, i обложенi, пильно оглЯдаючись навколо. ирокою вулицею села, що виходила просто на майдан, мчало щодуху чоловiк п'ЯтдесЯт озброєних вершникiв; конi летiли з такою швидкiстю, що копита їхнi ледь торкалисЯ землi, довгi гриви маЯли на вiтрi. Џоприпадавши до кiнських ший, вершники, здавалось, зрослисЯ з ними; грiзнi покрики їхнi стрЯсали повiтрЯ. Њов чорна хмара, мчали вони, наганЯючи на всiх жах. Љоли ѓолембицький побачив гайдамакiв, обличчЯ його вкрилосЯ смертельною блiдiстю, очi зупинилисЯ, нижнЯ iуба одвисла. - Ѓери, пане, пiд свою руку загiн, а Я поїду по пiдмогу, - насилу промимрив вiн до ѓонти й, давши коневi остроги, полетiв стрiлою в протилежний бiк. ѓдишицький i Њокрицький вмить скочили на конЯ, що стоЯв поблизу, й помчали за ним. “сi жовнiри, Якi були на майданi, кинулисЯ хто куди. - ѓайдамаки! - радiсно закричав диЯкон, потрЯсаючи довбнею й кидаючись уперед. - ‡а мною ж, панове, тепер уже цi мосцьпани не втечуть од нас! ‹овiть перш за все отих ксьондзiв на кобилi. ‡ахоплений крик прокотивсЯ по натовпу, всi кинулись за диЯконом; та лЯхiв уже було мало на майданi. ‹ишилисЯ на мiсцi тiльки пораненi, та ѓонта стоЯв посеред майдану з радiсним, трiумфуючим обличчЯм. ‡а мить увесь майдан заповнили гайдамаки; селЯни оточили їх гамiрливим натовпом. - Ђ де ж лЯхи? ЉинулисЯ врозтiч? - спитав передовий гайдамака, отаман Ќеживий, осаджуючи вкритого милом вороного конЯ. - „алеко не втекли, пане отамане, - вiдповiв диЯкон, виростаючи перед отаманом. - ‹етiть же, хлопцi, доганЯйте тхорiв та винишпорте все навколо. I тут чи не знайдетьсЯ хто! - скомандував Ќеживий. - Є, лишивсЯ в церквi ксьондз та десЯткiв зо два лЯшкiв, - вiдповiв диЯкон. - Џопались мишi! ’Ягнiть їх сюди та паль, вогню, лози наготуйте! - Ђ тут ще один, мабуть, iз значних, - почулосЯ за спиною отамана, i двоє гайдамакiв пiдвели до нього ѓонту. - ЏопавсЯ, лЯшку? - зустрiв його отаман зловтiшною посмiшкою. - Ќу, тепер же ти менi даси вiдповiдь за всiх. - Ќе лЯх Я, а православний козак, сотник уманської надвiрної команди Iван ѓонта, а тому менi нема за кого вiдповiдати, - промовив твердо й упевнено ѓонта. - ѓа, ѓонта? —ули, чули - преславне iм'Я! - вигукнув iз саркастичним реготом Ќеживий. - Џравославний козак i служить сотником надвiрної команди в пана католика, щоб допомагати йому ловити й мучити своїх же братiв, останнiх захисникiв цих нещасних людей?! ’акi пси гiршi за проклЯтих лЯхiв та унiатiв, i немає їм гiдної кари на землi! ЋбличчЯ отамана густо почервонiло, очi налилисЯ кров'ю. - ѓей, лози, вогню й паль сюди! - гукнув вiн, пiдводЯчись у сiдлi. - “х, i справимо ж бенкет! ‚iдплатимо їм за всiх i за все!.. ‘лова отамана вразили ѓонту, мов грiм. Љоли вiн почув, що наближаютьсЯ гайдамаки, йому й на думку не спало тiкати, навпаки, звiстка про їхню поЯву сповнила його серце радiстю, бо вiн знав, що гайдамаки нiколи не чiпають своїх i завжди подають допомогу братам. Ќе раз йому доводилось зустрiчатисЯ з ними, i багато було в нього серед них приЯтелiв i знайомих, i нараз - такий несподiваний кiнець! “се це так вразило ѓонту, що вiн навiть нiчого не вiдповiв отамановi. ’а й що вiн мiг вiдповiсти? ‚иправдуватись? Ќiхто б не повiрив йому! Џросити пощади - нiхто б не змилосердивсЯ! ’iкати, - але тепер уже й польова миша не втекла б з майдану, та й власна гордiсть не дозволила б йому це вчинити. ‡оставалосЯ скоритисЯ своїй долi й прийнЯти смерть, Яка заскочила його так зненацька i так безглуздо. - Ќу що ж, катуй i свого, - промовив вiн нарештi, гордо кидаючи на Ќеживого сповнений зневаги поглЯд. - „осi ми знали, що гайдамаки служать оборонi православних од ненависних лЯхiв; а тепер знатимем, що гайдамаки, Як розбiйники, катують кожного, хто попадетьсЯ, хоч i свого! - ‘вогої - злобно перебив його Ќеживий. - •а-ха-ха! Ћце так свiй! Ћд таких своїх ще гiрше трiщить наша шкiра! - ’и можеш катувать мене, бо Я тепер у твоїй владi, а ганьбити не смiй, - вiдповiв ѓонта похмуро, i в очах його блиснув недобрий вогник. - ™е од моєї руки не трiщала нiчиЯ шкiра: Я фундатор свЯтої церкви й оборонець благочестЯ! - ѓа, оборонець! Ђ до панiв у надвiрну мiлiцiю ти чого пiшов? ™об оборонЯти благочестЯ наше? - џ служу в кнЯзЯ у мiськiй мiлiцiї Як оборонець “манi, не бiльше! - •а-ха-ха! ‘пiвай пiснi кому хочеш, а мене не одуриш! ‡в'Язати його й поставити коло нього сторожу. ѓайдамаки скрутили ѓонтi за спиною руки й одтЯгли його набiк. Џетро, стоЯчи за кiлька крокiв вiд Ќеживого, чув цю розмову; щось вабило його серце до ѓонти, а тому страшна i, Як йому здавалосЯ, несправедлива ухвала отамана вразила й дуже засмутила його. Ќе знаючи, Як i чим допомогти козаковi, Џетро безпорадно озиравсЯ навколо, коли нараз перед ним виросла велетенська постать диЯкона. - ‡доров, пане-брате! - промовив вiн, плеснувши Џетра закривавленою рукою. - –е ти привiв наших? - џ! - Ћце добре! Љоли б не вони, то ми б телiпалисЯ вже тут на мотузках! I Як у такому пеклi ти вчасно згадав про це? …х, брате, i чого тобi потiти за плугом? „о нас би йшов! Ѓув би з тебе добрий козак! Џетро зашарiвсЯ. - Їй-богу, плюнь на все! „е наше не пропадало! - провадив далi диЯкон. - ™о, згода? - Џро це потiм, - ухильно вiдповiв Џетро. - Ђ ти вже чув: пан отаман звелiв зв'Язати ѓонту й намiрЯєтьсЯ закатувати його?! - ’ак йому, собацi, й треба! - ™о ти! - перебив його Џетро. - ’а вiн же наш! - ѓе, наш! ‡наємо ми таких наших! - „иЯкон махнув рукою й пiшов далi. ’им часом гайдамаки й селЯни швидко виконували наказ Ќеживого: церкву оточили подвiйним рЯдом сторожi, iз закиданої Ями витЯгли свЯщеника, Який уже ледве подавав ознаки життЯ, й однесли в одну з сусiднiх хат. Ќещасних селЯн, засiчених катами, попiдводили, й тих, котрi ще були живi, однесли набiк, де їх заходилисЯ приводити до пам'Ятi; мертвих же, - а їх була бiльшiсть, - поклали на церковному цвинтарi. Ћчистивши майдан, гайдамаки взЯлисЯ до роботи. ‡абили в землю цiлий рЯд гострих паль, розпалили кiлька вогнищ, поставили шибеницю. I ще не встигли вони скiнчити свої приготуваннЯ, Як почали повертатисЯ тi, що кинулисЯ наздоганЯти жовнiрiв. Ќезабаром на майданi зiбраласЯ сила людей. - Ќу що, хлопцi, всiх переловили? - спитав їх Ќеживий. - Ќi, батьку! - вiдповiли ватажки кiлькох загонiв, Якi вiдрЯдженi були в рiзнi напрЯмки. - Ѓагатьох пiймали, а багато й повтiкало. - Ќу, а ксьондзи i пан? - ‘аме їх i не впiймали, десь поховалисЯ. ‚инишпорили скрiзь! - …х ви! - Ќеживий махнув рукою. - Ќе гайдамачити вам, а пiр'Я дерти в запiчку. ‡-пiд самого носа тiкали, гаспиди, а ви й не догнали! ‘амих би вас повiшати отут перед добрими людьми! Њовчки стоЯли вони похнюпившись i слухали грiзнi слова отамана, коли раптом у заднiх рЯдах гайдамакiв, що оточували майдан, почувсЯ рух i вiтальнi вигуки. Џетро оглЯнувсЯ й побачив, що на майдан виїхав Якийсь значний запорожець, оточений козаками. ‡iркi Џетровi очi одразу впiзнали в ньому Њаксима ‡алiзнЯка. ‘ерце його радiсно забилосЯ. - ‡алiзнЯк! Ћсь хто дасть усьому лад i пораду! “сi одразу впiзнали ‡алiзнЯка. апки злетiли вгору, i натовп загомонiв вiтаннЯми. Њайданом поволi їхав верхи на конi ‡алiзнЯк, уклонЯючись на всi боки селЯнам i гайдамакам, Якi махали йому шапками. „оїхавши до середини майдану, вiн злiз з конЯ, пiдiйшов до Ќеживого й тричi поцiлувавсЯ з ним, а потiм обернувсЯ до гайдамакiв i гучним голосом промовив до них: - ‡доровi були, дiтки! Ђ що пороблЯєте? - ‘iємо, батьку! - вiдповiло йому зразу багато голосiв. - ‘iєте! —ас уже й жати: жито виколосилось! - ’а ось i жнемо потрошку. - –е не жнива, а прополюваннЯ! ’реба всiм у рЯд ставати та разом з божою помiччю. - Њи готовi. Џочинай, батьку, зажинки! - загомонiли на вiдповiдь радiснi голоси. - I почнемо! - голосно промовив ‡алiзнЯк, обводЯчи натовп орлиним поглЯдом. - ’реба тiльки благословитисЯ та серпи нагострити... - ѓострi! ‚сЯке стебло перехоплЯть! Ћсь тут наскочили на будЯки - вирвали. - ‡ корiннЯм? - ѓе, ось в тiм-то й бiда, що хлопцi гав наловили, - понуро сказав Ќеживий. - Ћдного ксьондза з челЯддю тут, у церквi, застукали, ну, оно й оточили сторожею, - вiн показав на церкву. - Ђ всi лЯхи, що на майданi були, тiльки-но почули тупiт наших коней, кинулисЯ навтiкача... Ђ поперед усiх тiкав пан хорунжий. Ќу, мої хлопцi полетiли навперейми, ловили, ловили, та головних i не впiймали. - Ђ хто тут був? - Ћфiцiал митрополита унiатського Њокрицький, протопоп ѓдишицький i пан комiсар тутешнiй, хорунжий ѓолембицький. - ѓе, дiти, шкода, та ще й дуже! - скрикнув ‡алiзнЯк i кинув вiд досади шапку на землю. - ’а цей же Њокрицький i ѓдишицький найлютiшi вороги нашi й гнобителi, а ѓолембицький - хоч i молода шельма, та вредна! Ћт їх би сюди на палi! …х, ви! ™об таких гадин з рук випустити! ѓайдамаки нiЯково мовчали. - ’а вони зараз же наберуть у сусiднiх панiв замкових команд i налетЯть сюди на розправу, - говорив ‡алiзнЯк. - ѓолембицький той боЯгуз, а ѓдишицький та Њокрицький лютiшi за найлютiшого звiра, їм би тiльки пiдмогу, то вони помстЯтьсЯ!.. - Ћй батечку, що ж нам робити? ЏорЯтуй! - заговорили селЯни, проштовхуючись крiзь рЯди гайдамакiв i виступаючи наперед. - Ђ що ж ви думали тодi, Як вступали в боротьбу з лЯхами та ксьондзами? Ђдже те, що повтiкали ксьондзи, нiчого не мiнЯє. Ћднаково всiх би лЯхiв ви не передушили, хтось би утiк та й переказав кому слiд; а коли б навiть i нiхто не втiк, то офiцiал митрополита унiатського не голка, одразу б кинулисЯ шукати його. Ќу й вiддЯчили б вам... - ™о ж нам робити, батьку, Як вiдстоЯти церкву? џк урЯтувати себе? - Ћсь поїдете ви - i налетЯть пани. - Ћй налетЯть, Як вороннЯ на падло! “ натовпi почулисЯ зiтханнЯ, стогiн i зойки. - Ћй пропали ж ми, пропали навiки! - заголосили жiнки. - ‘лухайте ж! џкщо хочете моєї поради, то не плачте й не голосiть, а слухайте мого слова! - пiдвищив голос ‡алiзнЯк, i всi навколо замовкли. - •оч би ми тут зосталисЯ й зимувати з вами, то церкви вже вам не вiдстоЯти! ‘амi знаєте, коли в нiй ксьондз одслужив мшу, - церква вже прилучена до унiї. - ™о ж, батьку, невже нам вiддати її лЯхам? - почулисЯ з натовпу несмiливi голоси. - ‘палити! - бовкнув диЯкон, гнiвно стрiпуючи своєю розкудланою головою. - џкщо не нам, то й не їм! ‡алiзнЯк озирнувсЯ в його бiк. - Џравдиве слово: спалити церкву та й спекти в нiй проклЯтих лЯхiв, Якi зазiхнули на наш убогий храм... Ќе тужiть, дiти, настане час, - а вiн уже близько, - i засЯють на нашiй землi сотнi й тисЯчi благочесних церков. - Џравда, батьку! „обре! ‘лушно! ‘палити церкву! Ќе вiддавати лЯхам! - закричали кругом гайдамаки. - Ђ вам, дiти мої, - провадив далi ‡алiзнЯк, звертаючись до селЯн, - скажу Я коротко: Якщо хочете дожити до того щасливого часу, коли “країна виб'єтьсЯ з-пiд лЯдської кормиги, то йдiть до нас у байраки й лiси. ™о вас тут чекає? ЌалетЯть лЯхи: половину з вас перекатують, поглумлЯтьсЯ з жiнок, а другу половину, потрiбну їм длЯ обробiтку землi, повернуть у таку неволю, що її не знесли б i воли пiд'Яремнi. ’ому, кажу вам, iдiть до нас! ‚же увiрвавсЯ терпець по всiй “країнi. “сi вирiшили або вмерти, або звiльнитисЯ од лЯхiв i запанувати в своїй хатi. ‡апорожцi пiднЯлисЯ, звiдусiль збираютьсЯ брати, i сором, i ганьба тому, хто не стане на оборону вiтчизни в цей час! - Ћрел! ‘лово сказав, Як у око влiпив! - перебили ‡алiзнЯкову мову вигуки гайдамакiв. - ’ому, кажу вам, - провадив ‡алiзнЯк, - iдiть у замок; в замку є запас зброї. Ѓерiть звiдти що треба, озброюйтесь, берiть усе своє добро i - гайда до нас у лiси, а там, Як прийде час, - у загони, i вперед, на визволеннЯ вiтчизни! - Ђ нашi жiнки й дiти? •то ж боронитиме їх? - заговорили селЯни, що стоЯли попереду. - ‡ собою берiть! ’ут їм смерть або ганьба, i нiхто не змiг би їх оборонити. ‘ховаємо їх у лiсах чи переправимо на лiвий берег, а Як мине бурЯ, тодi вони спокiйно повернутьсЯ у свiй визволений край. - ‡года! ’ак, батьку! ‡ тобою! Ќаказуй, що робити! - вiдповiли в один голос селЯни. ‡алiзнЯк узЯвсЯ порЯдкувати. ‚iн одiбрав найкмiтливiших iз гайдамакiв i наказав їм розташуватисЯ на вiдстанi п'Яти верст навколо села на сторожi, частину послав разом iз селЯнами в замок, решту залишив на майданi, длЯ остаточних розпорЯджень. - Ќу, пане отамане, а що робитимемо з цим падлом? - звернувсЯ до ‡алiзнЯка Ќеживий, коли останнi накази було вiддано i гайдамаки з селЯнами подалисЯ в рiзнi боки. - Ђ що ж, не варто на них часу гаЯти, повiсити усiх, та й годi! - Њабуть, що й так! - погодивсЯ Ќеживий. -’iльки є тут у мене один, з ним так кiнчати шкода... I заслужив вiн бiльшої кари, та й розпитати його про дещо можна! - Ђ хто такий? - “манський сотник ѓонта. - ѓонта? “манський православний козак? - Ђвжеж, православний слуга католика! ’аких клЯтих перевертнiв треба ще гiрше катувати, анiж самих лЯхiв. - Ќi, ти цього не кажи! - заперечив ‡алiзнЯк. - Iншi - правда, перевертнi - запроданцi лЯдськi, а ѓонта - нi. џ багато вже чув про нього й давно стежу за ним. Ќа нього можна покластисЯ, душею вiн наш! - Ђ тiлом лЯдський? - ѓоловне, друже, душа. - Ђ Якщо душею управлЯє тiло? - ’одi, брате, Якщо у нього в черепку є хоч краплина мозку, - а всi кажуть, що розумний вiн, Як сам ‘оломон, - то, кажу тобi, само тiло пiдкаже, що пора вже душу до нас повернути. - Ђ Якщо нi? - ‚тратимо небагато! ™о вiн може про нас розказати? ™о бачив нас тут? Ќу, так про це й без нього довiдаютьсЯ лЯхи. Ђ Якщо нам пощастить перетЯгти його на свiй бiк, то виграєм багато. “мань у всьому цьому краї найважливiше мiсто... ‡а ѓонтою стоЯть двi тисЯчi наших рiдних козакiв, Якi всюди пiдуть за ним. ’и знаєш, що означає в дiлi перший успiх?! - ’воЯ волЯ, пане отамане! - промовив Ќеживий, нахилЯючи голову. - ђоби, Як знаєш. - ѓаразд! - ‡алiзнЯк потиснув йому руку. - ’и ж тепер кiнчай з цими недовiрками, а Я пiду до ѓонти. - ‡алiзнЯк повернувсЯ й пiшов туди, де сидiв на землi ѓонта iз зв'Язаними руками й ногами. Џетро давно вже чекав цiєї хвилини й зразу ж пiдiйшов до пана полковника. ‡алiзнЯк надзвичайно здивувавсЯ цiй зустрiчi. - Џетро? Ђ Як ти тут опинивсЯ? Џокинув домiвку назавжди? - Ќi, пане отамане, - вiдповiв Џетро. - ™е не назавжди: за твоєю порадою кинувсЯ по допомогу. - џк, невже, проклЯтий, насмiливсЯ? - ‚ тiм-то й горе, пане отамане! ‡алiзнЯк з глибоким обуреннЯм вислухав Џетрову розповiдь, пообiцЯв ще раз навiдатисЯ в село, передав уклiн Џрiсi й, попрощавшись з парубком, пiшов до ѓонти. ѓонта сидiв похнюпившись i не чув, Як пiдiйшов до нього ‡алiзнЯк. - ‡доров, пане ѓонто! - сказав голосно ‡алiзнЯк. ѓонта здригнувсЯ й пiдвiв голову. - ‡доров! - вiдповiв вiн коротко, здивовано глЯнувши на незнайомого козака. - Ѓагато чув Я про тебе, пане ѓонто, i давно хотiв познайомитисЯ, але не було нагоди, та ось привiв бог. - Ќу, невдалу ж ти вибрав хвилину, - вiдповiв з кривою посмiшкою ѓонта. - Ќе можу подарувати тобi багато часу... а втiм, сiдай, поговоримо: з добрим чоловiком i перед смертю поговорити любо, а зустрiнемось на тому свiтi колись i закiнчимо бесiду. - Ѓог з тобою, пане сотнику, Я прийшов наказати, щоб розв'Язали тебе. Ћтаман не знав тебе, але Я поручивсЯ, i вiн повертає тобi свободу. ѓонта глЯнув з подивом на ‡алiзнЯка. - ѓей, хлопцi, розв'Яжiть пана сотника й принесiть йому назад його зброю! ѓайдамаки, Якi стерегли ѓонту, вмить виконали наказ ‡алiзнЯка. ѓонта розправив плечi й пiдвiвсЯ на ноги. Џодив змiнивсЯ на його обличчi виразом найщирiшої радостi й подЯки. - •у, ти, - промовив вiн, вiддихуючись. - Ђ Я вже й надiю втратив! Ђ знаєш, брате, приємно вдруге на свiт народжуватись! •а-ха! Ћдначе Я тобi й не подЯкував, спасибi, друже! - вiн з почуттЯм потиснув ‡алiзнЯковi руку. - ‘пасибi! ’iльки от, даруй, пане-брате, не знаю нi iменi твого, нi прiзвища. - Њаксим ‡алiзнЯк. - ‡алiзнЯк? - ѓонта здивовано вiдступив на крок. - ‡алiзнЯк? ’о це ти Њаксим ‡алiзнЯк? - џ самий, а ти, мабуть, гадав, що вiн на лисого дiдька схожий? - Ќу, спасибi ж тобi, пане-брате! - з щирим почуттЯм промовив ѓонта, ще раз потискуючи ‡алiзнЯковi руку. - Ќехай господь i менi подарує нагоду колись вiддЯчити тобi! - ‡а цим дiло не стане! - весело вiдповiв ‡алiзнЯк. - Ќастають такi часи, коли, може, не одну сотню дукатiв пообiцЯють за мою голову лЯхи й не одну шибеницю приготують длЯ мого тiла. ’о в разi чого... гм... Якщо тобi трапитьсЯ стерегти мене, може... випустиш... ѓа? ѓонта опустив голову, й густий рум'Янець виступив на його смаглЯвих щоках. - Ќу, та що там ще загадувати, - провадив весело ‡алiзнЯк, поклавши руку на пле